Медицина

стародавнього сходу
КУЛАКОВСЬКОЇ СОФІЇ 2ФН3
До медицини стародавнього сходу відносять:

-медицину стародавнього Єгипту

-медицину Месопотамії
-медицину Вавілонії і Ассірії
-медицину Китаю
-медицину Індії
 Медицина стародавнього Єгипту
Серед папірусів з медичними відомостями найважливішим є папірус  Еберса, знайдений в руїнах Фів у 1873 р:
-ро­зуміння єдності організ­му можна вбачати в такому записі папірусу: "Кожний лі­кар, який торкається
голови, потилиці, рук, долоні, ніг — всюди торкається серця, ос­кільки від нього йдуть судини   до кожного
члена".
Зберігся до наших часів папірус медичного змісту, відомий в історії меди­цини під назвою Кахунського:
-наводяться засоби, що призначалися при розла­дах менструації, засоби від безплідності, для посилення
перейм під час поло­гів, для збільшення кількості молока.
Папірус Сміта:
-досить правильний опис травми хребта: «Як ти знаходиш хворого з нечулими руками й ногами, напруженим
статевим чле­ном, сеча краплями без перерви,— ти кажеш: не випадок зміщення хребців шиї».
-видно, що центральним органом лікарі вважа­ли мозок і знали, що зміни в ньому позначаються на
всьому організмі.
-міститься розгляд 48 випадків травм; вони поділяються, за прогнозом, на виліковні, сумнівні і без­надійні.
 Медицина стародавнього Єгипту
В єги­петських музеях можна бачити ланцети, пінцети, катетери для спускання сечі, маткові дзеркала,
набори інструментів для при­пікань та скарифікацій. Уже на стародавніх муміях знайдено скріплення
розхитаних зубів із сусідніми здоровими золотою стяжкою,  правильно зрощені переломи кісток. Усе це
свідчить про високий рівень розвитку хірургії у стародавніх єгиптян.
Єгипет мав високорозвинену фармацію. Саме слово «фармація» походить від єгипетського «фармакі», що
означає дарування безпеки або зцілення.
Основоположником медицини називали відомого лікаря Імготепа, який жив у період Давнього царства.
 Медицина Месопотамії
У 1902 р.в Ніневії знайдено бібліотеку царя Ашшурбаніпала, яка складається з глиняних табличок.Серед
табличок — близько тисячі із медичним змістом. Це — основні джерела вивчення медицини Вавилону та
Ассирії.
Теоретичні уявлення медицини Вавилону та Ассирії були такі: людина створена із землі, Бог вдихнув у неї
душу — пневму. Недуга — кара за гріхи.
Застосовувались трепанація черепа, видалення катаракт, поверхневих пухлин, ампутація кінцівок, розтин
гнояків, лікування переломів та вивихів. Успішна операція з приводу катаракти вільному громадянинові
царства приносила лікареві 10 секелів срібла, за неуспішної — лікареві відрубували руку. Якщо оперативне
втручання рабові закінчувалось його смертю, лікар відшкодовував господарю вартість раба.
Відомості з медицини в Стародавньому Шумері сягають першої половини III тис. до н. е. Серед численних
табличок з випаленої глини, виявлених під час розкопок шумерського міста, знайдено табличку з медичним
текстом - її можна визначити як своєрідну фармакопею, найдавнішу з відомих в історії людства. 
 Медицина Вавілонії і Ассірії
За 2 тисячі років до н. е. в Межиріччі утворюється могутня Вавілонська монархія, яку пізніше змінює
Ассірійська
Виник цілий пантеон божеств, яким приписувався вирішальний вплив на здоров'я і хвороби.
-під час епідемій у цих країнах окремі населені пункти і навіть цілі округи ізолювали.
-знали і широко застосовували лікарські рослини як з місцевої флори, так і привізні з Єгипту, Індії, Ірану.
-особливою пошаною користувалася хірургія
- підкреслено відповідальність хірурга за зроблені операції
- у своїх писемних працях лікарі вже робили спроби виділяти окремі групи захворювань: гарячкові,
простудні (від вітру), статевих органів.
 Медицина Китаю
Серед писемних пам'яток традиційної китайської медицини особливе місце належить трактату “Хуанді
Ней-Цзін” (Канон медицини Жовтого Предка).
Концепція чоловічого (янь) активного, світлого та жіночого (інь) — пасивного, темного мала місце і в
медицині.  Всі хвороби поділялися відповідно на дві групи: з пере­вагою начала янь, що проявляється
симптомами збудження функцій організму, і з перевагою інь — з ознаками пригнічення всіх функцій.
-з метою діагностики хвороб застосовувалось опитування хворого (анамнез)
- досліджували загальний вигляд тіла.
-лікарі пильно досліджували вуха, ніздрі, рот, очі, годинами вислуховували пульс (описано 200 видів
пульсу).
-у лікуванні панувало правило: протилежне лікувати протилежним, наприклад, холод — теплом, тепло —
холодом.
-надзвичайно розвинули фармакопею. До нас дійшли 52 томи їхніх фармацевтичних засобів, більше 900
назв лікувальних рослин. Із ліків рослинного походження на перше місце був поставлений корінь
женьшеню
-суто китайськими методами стали лікування чжень-цзю (уколами — акупунктура) 
 Медицина Індії
Джерелами вивчення індійської медицини є письмові пам’ятки — Аюрведи (науки життя) та закони Ману.
-отримало широке розповсюдження анатомування трупів.
-теоретичні уявлення індійських медиків були такі: тіло людини складається із жовчі, слизу і повітря, а
також п’яти космічних елементів: землі, води, вогню, повітря, ефіру.
-серед терапевтичних засобів індійські лікарі віддавали перевагу проносним та блювотним,
кровопусканню.
-фармацевтичний арсенал нараховував більше 700 назв ліків рослинного походження (священною була
квітка лотосу), а також багато мінералів і металів (ртуть, золото, срібло, мідь, залізо, свинець, олово, цинк,
арсен).
-із хірургічних методів лікування застосовувались цісарський розтин, поворот плода на ніжку при
поперековому положенні, витини каменів із сечового міхура, видалення катаракт, трепанація черепа,
ампутації кінцівок, зупинка кровотечі.
 Медицина Індії
Вислови з Аюрведи:

«Лікар, практика якого має бути успішною, повинен бути здоровим,

охайним, скромним, терплячим, носити коротко підстрижену бороду,
старанно вичищені і обрізані нігті, білий, надушений пахощами одяг.
Мова його має бути тиха, приємна та підбадьорлива. Він повинен мати
відкрите, співчутливе серце, суворо правдивий характер, спокійний
темперамент, бути поміркованим. Завжди намагатися робити добро.
Добрий лікар зобов’язаний часто відвідувати і пильно досліджувати
хворих. Не бути боязким і нерішучим. Якщо лікар легковажно береться
вилікувати хворого невиліковною хворобою, він ризикує втратити
репутацію, друзів та великі прибутки».
«можна боятися батька, матері, друзів, учителя, але не повинно відчувати
остраху перед лікарем: він для хворого батько, мати, друг і наставник».
 «В руках невігласа ліки — отрута.., в руках обізнаного вони рівнозначні
напою безсмертя».