АМЕБОЇДНИЙ РУХ 

— рух
деяких клітин і найпростіших
організмів, що відбувається
шляхом випинання та
утягування виростів цитоплазми,
які називаються псевдоніжками,
або псевдоподіями.
 Амебоїдний рух здійснюється за рахунок тимчасових
випинів поверхні клітини — псевдоподій. Утворення та
рух псевдоподій забезпечується взаємодією моторних
білків — актину і міозину. Актинові мікрофіламенти
формують чохол у поверхневому шарі цитоплазми.
Коли цей чохол стискається за допомогою молекул
міозину, цитоплазма спрямовується в ділянку, де його
товщина є найменшою.
 Псевдоподії виникають і втягуються у різноманітних місцях
клітини, тому її форма при амебоїдному русі постійно
змінюється. Формування псевдоподій пов'язане з локальними
змінами поверхневого натягу клітини. При формуванні
псевдоподії у амеби спочатку з'являється невеликий виступ
ектоплазми (зовнішній прозорий щільний шар цитоплазми).
Потім він збільшується та у нього наче вливається частина
рідкої ендоплазми (зернистий напіврідкий внутрішній шар
цитоплазми). Таким чином утворення псевдоподій − це
процес перетворення ектоплазми у ендоплазму.
 У амеб псевдоподії
лопатеподібні або
ниткоподібні;
у форамініфер і радіолярій −
розгалужені, тонкі, довгі, які
зливаються між собою;
у променяків псевдоподії
містять щільну, пружну
осьову нитку (аксоподію),
внаслідок чого вони
володіють пружністю та
сталістю форми. У
амебоїдних повзаючих клітин
багатоклітинних організмів
псевдоподії зазвичай
пальцеподібні або
лопатеподібні.
 Механізм амебоїдного руху нагадує
елементарні процеси, що
спостерігаються при м'язовому
скороченні. Раніше вважали, що
цитоплазма переливається в напрямку
руху, але сьогодні це твердження
скасоване. Вчені довели, що в
периферичному желеподібному шарі
цитоплазми - ектоплазмі, протікають
активні скоротливі процеси, за рахунок
чого золеподібна ендоплазма рухається
в напрямку руху амеби. Рух псевдоподій
можна розглядати як рух рідини під
гідравлічним тиском, який викликається
скороченням ектоплазматичної
оболонки. . Амебоїдний рух
забезпечують місцеві скорочення
розміщеної в цитоплазмі сітки з ниток
актину і міозину та перетворення
драглистого гелю на текучий колоїдний
розчин — золь, і навпаки.
 У цитоплазмі амеби можна виділити кілька різних ділянок. Ектоплазма —
периферична частина цитоплазми — знаходиться безпосередньо під
клітинною мембраною. Усередині розташована ендоплазма, що є
в’язкопружною і має подвійну променезаломлюваність. У передній
частині клітини знаходиться псевдоподія. Ендоплазма в цій частині
клітини перетворюється в ектоплазму, імовірно, внаслідок скорочення:
ендоплазма і ектоплазма утворюють тут один загальний, безперервний
гель, і коли на периферії фронтальної ектоплазми відбувається
скорочення, ендоплазма втягується в неї. Прямі спостереження
підтверджують в’язкопружність ектоплазми і ендоплазми. Низькою
в’язкістю характеризуються в амебоїдній клітині лише погранична зона
між екто- і ендоплазмою і невелика ділянка у хвостовій частині, де
перетворення ектоплазми в ендоплазму супроводжується короткочасним
розрідженням ектоплазматичного матеріалу.
 Ці процеси регулюються переважно шляхом зміни
концентрацій вільного кальцію й АТФ. У тих
ділянках, де є АТФ і велика кількість кальцію,
відбувається скорочення, а там, де багато АТФ, але
мало кальцію, спостерігається релаксація; усередині
ендоплазми, імовірно, є обмежена кількість кальцію
й АТФ. Завдяки такій регіональній активності
амебоїдна клітина може спрямовано
переміщуватися за умови, що певні її частини
прикріплені до субстрату. Без прикріплення клітина
лише коливається і змінює форму, а спрямованого
руху не відбувається. Форма амебоїдної клітини —
результат локальної скорочувальної активності. Рух
амебоїдних клітин регулюється клітинною
мембраною.
 Cеред одноклітинних організмів до амебоїдного руху здатні
представники амебозоїв. У багатоклітинних безхребетних
амебоїдний рух властивий амебоцитам. У хребетних тварин у
такий спосіб пересуваються лейкоцити, фагоцити, фібробласти.
 Крім клітин, що здатні до такого способу пересування протягом
усього життя, є клітини, яким амебоїдний рух притаманний лише
на певних стадіях розвитку (наприклад, у хребетних тварин в
ембріональному розвитку попередники статевих клітин
переміщуються в такий спосіб від головного відділу до місця
утворення статевих залоз). Ймовірно амебоїдний рух також
властивий клітинам злоякісних пухлин