РОДИНА

Софія Івасюк, матір Михайло Івасюк, батько

 ЦІКАВІ ФАКТИ З БІОГРАФІЇ

Володимир Івасюк вважається основоположником

естрадної музики в Україні. Він є автором 107 пісень,
53 інструментальних творів та автором музичних
супроводів до спектаклів.

Хлопчика назвали Володимиром –

на честь батькових улюблених поетів Сосюри
та Cамійленка.

Змалечку він тягнувся до музики, в три роки

найбільшим задоволенням були репетиції вчительського
хору, куди його брали батьки. З п’яти сам починає вчитися
грати на скрипці. Музичну школу в Кіцмані
відкрили за клопотаннями Михайла Івасюка
та інших батьків.
 Багато пісень Володимир Івасюк писав під псевдонімом,
оскільки не був членом спілки композиторів, а тому відомі колективи не мали
права брати їх до репертуару. Попри це пісні Івасюка перемагали на багатьох
конкурсах в СРСР та за кордоном, їх співали від Камчатки до Чорного моря,
а «Червона рута» стала справжнім світовим шлягером.

Телевізійні фільми «Червона рута» та «Пісня завжди з нами»

принесли Івасюкові шалену популярність, хоча це призвело до виключення
його з консерваторії через пропуски. Щоб поновитися, Івасюк звертається
до психіатричної клініки (це була єдина змога отримати «виправдання»
пропускам, і до такої практики вдавалося багато творчих людей).
Пізніше цей факт зіграє фатальну роль у хвилі чуток, якою намагалися
заглушити голос івасюкових пісень.
 Історія пісні «Червона рута»

За переказами, що досі існують у Карпатах, рута — жовта

квітка, яка лише на кілька хвилин, у ніч на Івана Купала, стає
червоною. Дівчина, яка її знайде та зірве, буде щасливою в
коханні.

Пісню «Червона рута» В. Івасюк написав у

дев'ятнадцятирічному віці. Як же народився цей задум? У
великій батьковій бібліотеці юнак, тоді ще старшокласник,
натрапив на видану 1906 р. збірку коломийок, упорядковану
фольклористом В. Гнатюком. В одній із них він прочитав про
чарівне зілля — червону руту. Для юного музики цей образ став
зворушливою знахідкою, справжнім одкровенням. У пошуках
історії про цю квітку він багато мандрував селами, особливо
гірськими, шукаючи ключ до розкриття таємниці, і згодом
знайшов новий варіант коломийки про червону руту, а ще
записав легенду про загадкове чар-зілля.

До речі...
У первинному варіанті пісня про чарівне зілля мала назву
«Черлена рута», про що свідчить її збережений автограф.
«Червона рута» – найвідоміша пісня Володимира
Івасюка. Основана вона на легенді про червону руту
– квітку, яка росте в Карпатських горах і, здобувши
яку, можна приготувати зілля для того, щоб закохати
у себе когось. У пісні ж герой звертається до коханої
дівчини з завіренням у своїх найпалкіших почуттях.
Він кохає її настільки сильно, що часом сам себе
запитує чи не викликано це дією чарівного зілля
(перший куплет). Проте кохання його щире й
справжнє і ніяке зілля для його зміцнення чи
поглиблення не потрібне, про що йдеться в
останньому куплеті пісні.
ЧЕРВОНА РУТА

Ти признайся мені,
Бачу я тебе в снах,
Звідки в тебе ті чари,
У дібровах зелених,
Я без тебе всі дні
По забутих стежках
У полоні печалі.
Ти приходиш до мене.
Може, десь у лісах
І не треба нести
Ти чар-зілля шукала,
Мені квітку надії,
Сонце-руту знайшла
Бо давно уже ти
І мене зчарувала?
Увійшла в мої мрії.
Приспів:
Приспів
Червону руту
Не шукай вечорами —
Ти у мене єдина,
Тільки ти, повір.
Бо твоя врода —
То є чистая вода,
То є бистрая вода
З синіх гір.