Психологічна техніка

проведення допиту
Підготував:
Лесів Олексій П-01
Що ж таке допит?

Допит - одне з найбільш поширених слідчих дій. Сутність його полягає в отриманні
слідчим від допитуваного відомостей про подію злочину, осіб, які його вчинили,
характер та розмір збитку, а також інших обставин, що мають значення для справи.

Допит може бути проведений поліцією, прокурором, суддею або іншим посадовцем.

Звісно ж допит не може продовжуватися без перерви понад дві години, а в цілому -
понад вісім годин на день.
Важливість психологічної підготовки до допиту

- Допит може бути стресовим для свідка або підозрюваного.

-Психологічна підготовка може допомогти зменшити стрес та підвищити ефективність допиту.

-Психолог може надати поради з питань, пов'язаних зі стресом, комунікацією та збором інформації.
Час допиту

Час допиту відіграє роль у випадках, коли свідок і особливо потерпілий

випробували психологічне напруження
(страх, стрес та ін.).

Допит неповнолітніх повинен бути нетривалим. Діти 5-7 років здатні

зосереджуватися протягом 15 хв., 7-10 років - 20 хв., 10-12 - 25 хв., Старше
12 років - 30-40 хв.

Їм необхідно дати можливість відновити нормальний психічний стан

Подача неправдивих свідчень

Різноманітні мотиви дачі неправдивих свідчень

неповнолітніми свідками і потерпілими. Багато в чому вони
залежать від особливостей їхньої психіки, рівня розвитку та
виховання. Найчастіше неправдиві свідчення мотивуються 1. Виключення із показань (замовчування) окремих
особистими спонуканнями неповнолітнього, а в ряді елементів події і фактів;
випадків - прямою зацікавленістю у справі.
2. Доповнення події вигаданими елементами;
Специфічна причина дачі неправдивих свідчень підлітками
- навіювання дорослих.
3. Заміна всього події або окремих його елементів, фактів
Лжесвідки використовують зазвичай такі прийоми: іншими подіями, фактами (вигаданими або реальними).
Прийоми допиту
Якщо допитуваний відмовляється давати покази, слідчий
намагається втягнути допитуваного в діалог, в процесі якого
досить терпляче пояснює негативні наслідки зайнятої позиції
щодо відмови давати покази. При цьому намагаються викликати в
обвинуваченого активну оборонну позицію, у зв'язку з чим той
починає давати пояснення.
Слідчий при цьому застосовує такі прийоми:
1. Спокійним тоном вказує на невідповідність показів
матеріалам справи і радить розповісти правду;
2. ставить доповнювальні й уточнюючі питання про
обставини, стосовно яких у нього є найбільша кількість
достовірних даних;
3. демонструє якийсь об'єкт, не акцентуючи на ньому
увагу допитуваного (наприклад, ніби випадково знімає
газету з речового доказу, вилученого з місця події);
Прийоми допиту

4. ставить питання так, щоб допитуваний виклав інформацію, яка могла йому стати відомою тільки у тому випадку, якщо він
перебував на місці події. Іноді ставить психологічні пастки, коли питання складається з двох частин, ствердна відповідь на
першу частину може бути витлумачена як підтверджуюча відповідь і на другу частину відповіді;

5. повідомляє допитуваному про наявність інших засобів встановлення його вини за допомогою експертизи, пошукових
приладів, наявність вже одержаних записів розмов і перебування у конкретному місці особи та деякі інші дані, в тому числі
здобуті за допомогою негласних методів розслідування, в окремих випадках демонструє фрагменти записаних розмов тощо;

6. створює у допитуваного перебільшене уявлення про ступінь знань стосовно його участі у злочині, висловлюючи це у
невизначеній формі; використовує маловідомі факти із життя допитуваного, підтримуючи ілюзію про те, що йому невідомі
тільки окремі другорядні деталі;

7. роз'яснює вигідність для допитуваного визнати вину, укласти угоду з правосуддям, розкаятись і розповісти про всіх
учасників злочину.
Тактичні прийоми

Одним з тактичних прийомів є пред'явлення

вже наявних достовірних доказів. У результаті у
допитуваного створюється враження про повну
поінформованість слідчого про обставини
злочину. Ще один тактичний прийом полягає в
тому, що слідчий, знаючи про якусь другорядну
обставину, ставить питання про неї так, нібито
це єдине, що ще його цікавить. У допитуваного
створюється враження, що все інше слідчому
відомо.
Тактичні прийоми

Іноді слідчий, вислухавши покази, які суперечать матеріалам, описує механізм події, використовуючи
для цього неповні дані та створюючи враження, що деталі, які йому невідомі, не мають суттєвого
значення.

Несподіване пред'явлення таких даних приводить допитуваного у стан тривожного збентеження, і він,
не маючи часу для обдумування питання, починає плутатись у своїх показах. Користуючись таким
станом і спостерігаючи за реакціями допитуваного слідчий може переконати його в безперспективності
обраної ним лінії поведінки. Слідчий також використовує суперечності в показах та дані, які повідомив
обвинувачений в результаті необережності, для того, щоб одержати самовикривальні покази.
Тактичні прийоми

Прийоми психологічного впливу на обвинуваченого або свідка мають завданням роззброїти психологічно
допитуваного, створити враження непридатності обраних засобів протидії, змінити мотивацію поведінки.
Прийоми психологічного тиску реалізуються в умовах гострого конфліктного протистояння, фрустрації,
що зменшує можливості протидії.
Тактичні прийоми

Для посилення фрустраційного впливу основного викривального доказу практикується тимчасове

переключення на обставини, які нібито підтримують "легенду" допитуваного. Таке протиставлення - "лід і
полум'я" - відзначається конкретною спрямованістю, посиленою контрастністю і може досягти шокуючого
впливу, якщо буде несподіваним і наперед не розшифрованим допитуваною особою.

Слідчі роблять висновки також і за реакціями особи. Невинуватий, як правило, бурхливо заперечує свою вину;
винуватий дотримується більш вичікувальної позиції.
Тактичні прийоми

Невинуватий звертається до конкретних пунктів обвинувачення та спростовує їх

фактичними доводами; винуватий намагається уникнути конкретних звинувачень,
повторного повернення до основного обвинувачення, його поведінка більш пасивна.

Невинуватий аргументує свою невинуватість позитивним стилем своєї поведінки;

винуватий ігнорує такі аргументи.

Невинуватий гостро переживає перспективу ганьби, осуду друзів; винуватий більше

цікавиться можливим покаранням. Ці особливості поведінки по суті не мають доказового
значення, але використовуються слідчими для визначення прийомів розслідування.
Висновок:

Психологічна техніка проведення допиту є важливим елементом у проведенні

розслідування кримінальних справ. Щоб досягти успіху у зборі інформації від
підозрюваного, слідчий повинен володіти певними психологічними навичками та
стратегіями.

З метою побудови позитивних стосунків з підозрюваним та створення сприятливої

атмосфери для співпраці, слідчий повинен використовувати емпатію, активне слухання,
дистанціювання, позитивну міміку та жести. Важливо також уникати загрозливої міміки
та жестів, які можуть викликати напруження та оборонну поведінку у підозрюваного.
Використана література:

1. http://megalib.com.ua/content/9858_Psihologichni_osoblivosti_provedennya_dopity.html
2. http://mego.info/матеріал/про-психологічні-особливості-допиту
3. https://stud.com.ua/38685/psihologiya/psihologiya_dopitu
Дякую за увагу!