Едуар Деладьє


французький політичний і державний
діяч.
 Життєпис

 Освіту здобув у Ліонському університеті. За професією
викладач історії та географії. У 1911 обраний до місцевих
законодавчих зборів. Учасник 1-ї світової війни, офіцер.

 У 1919 за підтримки Едуара Ерріо обраний депутатом

Національних зборів від Радикально-соціалістичної партії
(РСД), отримав прізвисько воклюзький бик. Один із
лідерів РСД, одночасно був секретарем Ерріо. У 1922
супроводжував Ерріо в поїздці до СРСР. З червня 1924 по
червень 1940 з перервами займав різні посади в кабінеті
міністрів (у тому числі міністра колоній і військового
міністра).
 Мюнхенська угода

 31.1-24.10.1933 прем'єр-міністр і військовий міністр, 30 січня
— 7 лютого 1934 — прем'єр-міністр і міністр закордонних
справ. 10 квітня 1938 знову зайняв пост прем'єр-міністра,
одночасно в квітні-травні 1938 і травні-вересні 1939 обіймав
посаду міністра національної оборони і військового міністра.
Причому уряд Даладьє, створений після розпаду Народного
фронту, отримав підтримку більшості політичних партій
Франції. У червні 1938 закрив франко-іспанський кордон,
і на початку 1939 уряд Франції визнав режим генерала
Франциско Франко. У 1938 від імені Франції підписав
Мюнхенські угоди і франко-німецьку декларацію. Разом з
Невіллом Чемберленом був прихильником «політики
умиротворення» Німеччини.
 
 Після Мюнхенської угоди Даладьє втратив підтримку
соціалістів і був змушений спертися на праві партії.
Після нападу Німеччини на Польщу 1 вересня 1939 у
радіозверненні оголосив про намір Франції, яка
залишається вірною міжнародним договорам,
вступити у війну з Німеччиною (офіційно війна була
оголошена 3 вересня 1939). Однак політика уряду
була спрямована виключно на стримування німецької
армії, тому що його члени (і в тому числі Даладьє)
сподівалися, що Німеччина після захоплення Польщі
почне розвивати свою експансію на Схід.
 
 У 1946—1958 рр. депутат Національних зборів. У
1957—1958 президент Партії радикальних
соціалістів. У 1958 виступив проти приходу до
влади Шарля де Голля і перегляду Конституції,
після чого був фактично відсторонений від
політичної діяльності.