Японське «економічне диво»

Японія – це країна- архепілаг, розташована в

Східній Азії на 4 великих та майже 4- тис.
дрібних островів
Площа – 377 925 км.кв.
Населення -127 млн. чол.
Державний устрій – Конституційна монархія
Форма територіального устрою –унітарна
держава
Імператор – Нарухіто
Столиця –Токіо
Релігія- синтоїзм, буддизм
Офіційна мова – японська
Грошова одиниця- єна
Японське «економічне диво» — це перетворення, які відбулися у
цій країні в галузі народного господарства і перетворили її за
декілька деся­тиліть на найрозвиненішу країну світу.
"Японське економічне диво" було сплановане
й детально розроблене, у 1955 р. в якості
офіційного урядового документа був
прийнятий 5-річний план економічної
незалежності, а через 2 роки Сабуро Окіта -
творець японських реформ - очолив роботу
над новим довгостроковим планом
економічного розвитку, що мав забезпечити
найвищі темпи зростання, структурну
модернізацію й економічну стабільність,
включно із практично повною зайнятістю та
стійким підвищенням рівня життя в країні.
 Модель японського “економічного дива”

Передумови:
• Повний розгром Японії
Япо́ нське економі́чне після ДСВ
ди́ во — явище • збирання по світу
стрімкого росту науково-технічної
японської економіки з середини інформації
1950-х років до • мілітарізованість країни
нафтової кризи 1973 року.

Причини:
• Політична стабілізація
• кредити США та воєнні замовлення США
• Традиційна система найму
Результат: • патріотизм населення
• • кваліфікація та дисципліна робітників
темпи промислового виробництва зросли до 15,2%
• орієнтація виробництва на експорт
• темпи зростання ВВП зросли до 11% на рік • продумана економічна політика
• створення сучасних технологій, • бережливість японців
• вихід на перше місце у світі по виготовленню • відсутність воєнних витрат
побутової техніки • дешева робоча сила
Передумови
Передумови "економічного дива“ :
• закупівля ліцензій, патентів, використання нових технологій;
• реформа податкової системи, запропонована американцем Доджем;
• відносна дешевизна японської робочої сили;
• відсутність значних військових витрат;
• кредити США, великі замовлення під час воєн США в Кореї і
В'єтнамі;
• зниження цін на світових ринках на сировину і паливо та інше.
Які ж причини такого «економічного
дива»?
Після підписання акту про капітуляцію
Японії американці розпустили збройні
сили Японії

Японія відмовлялася від війни як

суверенного права нації

Японія відмовлялася від загрози або

застосування збройної сили як засобу
розв'язання міжнародних суперечок

Концепція Сігеру Йосіда (1946 р.)

післявоєнного розвитку Японії також
сприяла економічному успіху
• "Економічне диво" базувалося на
використанні здобутків НТП: електронізації
економіки й суспільства в цілому,
широкомасштабній автоматизації праці,
створенні й застосуванні принципово нових
матеріалів і речовин, форсованому
розвиткові науки про життя, зокрема,
біологічних і біотехнологічних
процесів.Першою у світі Японія налагодила
масове серійне виготовлення побутових
відеомагнітофонів і відеокамер,
промислових роботів, кремнієвих мікросхем
тощо. Здійснення аграрної реформи привело
до значного розширення внутрішнього ринку,
появи на селі великої кількості господарств
селян-власників, що сформували зростаючий
попит на сільськогосподарські машини й
знаряддя, хімічні добрива, гербіциди та ін.
Початок піднесення
“Економічне диво” розпочалося у 1948 р. До початку 1953 р. Японія досягла
довоєнного економічного рівня. Протягом 1952—1963 рр. її ВНП майже
потроївся і характеризувався щорічним приростом у 9 %; протягом цих же
років обсяг виробництва товарів зріс у 5 разів, а споживання подвоїлося.
Для перетворення Японії на економічно могутню державу
урядом було зроблено ряд послідовних кроків:

Земельна
реформа
Встановлено
твердий
обмінний
Реформа курс єни
податкової
системи

Розпущено
найбільші
монопольні
концерни
 Встановлено
восьмигодинний
робочий день
Обумовлено
охорону праці

Система
оплачуваних
відпусток

Впроваджено трудове
законодавство
• У 1946—1949 рр. була проведена земельна реформа, яка ліквідувала
поміщицьке землеволодіння. Держава викупила у поміщиків і продала
селянам майже 80 % усіх сільськогосподарських угідь. Посилилася
конкуренція між виробниками, внаслідок чого зросла продуктивність
праці, врожайність культур, розширився внутрішній ринок Японії,
сформувався ринок робочої сили (частка самодіяльного населення,
зайнятого у сільському господарстві, скоротилася з 48 % до 8 %
сьогодні).
• Економічне зростання стимулювали й американські кредити. Варто
відзначити й такий фактор, як достатньо висока ефективність
державного регулювання економічного розвитку країни, високий
ступінь координації зусиль між державою та приватним бізнесом на
стадії вироблення принципових рішень із питань економічного
розвитку, що полегшувало їхню практичну реалізацію.
• Завдяки всьому цьому, а також перевагам місцевого ринку праці
(системі по-життєвого і спадкового найму, винятковому патріотизму
щодо фірми та відносно недорогій робочій силі) зростання японської
економіки у 50-і - на поч. 70-х рр. було найбільшим у світі, становлячи
щорічно в середньому 11%.
• Практично не маючи запасів паливно-сировинних ресурсів (за
винятком кам'яного вугілля), Японія вже наприкінці 60-х рр. посіла
друге місце в капіталістичному світі за обсягом промислового
виробництва, а на поч. 70-х рр. і за обсягом ВНП.
• Величезні американські
капіталовкладення, а також
внутрішні накопичення капіталу
дали змогу повністю оновити
обладнання, створити нові
виробництва. У березні 1952 р.
набрав чинності закон про сприяння
раціоналізації виробництва. Згідно
із законом підприємства отримували
державну допомогу, податкові та
інші фінансові пільги за умови
модернізації виробництва,
оновлення устаткування. Більшість
підприємців скористались цим
законом.
• Ряд значних технічних новин народилися і були запроваджені у
масове виробництво на японських фірмах. У другій половині 50-их
років — нейлон, транзисторні приймачі, у 60-70-их роках —
аудіостереосистеми, відеокамери і відеомагнітофони, у 80-их —
комп'ютеризовані роботи, мікросхеми на кремнієвих кристалах (чіпи)
та ін. Японія лідирує у такій наукомісткий і технічно передовій галузі,
як електронна промисловість.
Зовнішньоекономічні зв'язки
• Зовнішньоекономічні зв'язки, насамперед торгівля, набули для Японії
особливого значення. Імпорт сировини, якої у країні майже немає, йде
головним чином із держав, що розвиваються, за низькими цінами.
Дешева сировина також сприяла піднесенню японської економіки.
Готову продукцію Японія вивозить до розвинутих
країн — США, Канади, Австралії, країн Європи.
Реформовано освіту:

З шкільних
Запроваджено програм вилучені Запроваджено
12--річний термін матеріали, спільне навчання
навчання у серед­ пов'язані з хлопчиків та
ній школі ідеологією дівчаток
мілітаризму
 Сан-Франциським мирним договором (вересень
1951р.) у повній мірі було відновлено суверенітет
Японії. Також було укладено систему договорів (про
торгівлю і навігацію, угоду про допомогу у взаємній
обороні та інші), яка зробила Японію союзницею
США.
У середині 60-х рр. японський парламент прийняв
резолюцію, яка про­голошувала «три неядерні
принципи»

Не виробляти
ядерної зброї

Не володіти
нею

Не
розміщувати її
на власній
території
 Відбувалося активне становлення нових галузей
промисловості та технічне переобладнення старих.
Японська металургія досягла найвищих у світі
показників ефективності завдяки:

• Нововведенням

• Застосуванням новаторської кисне­во-

конверторної виплавки сталі

• Встановлення потуж­них автоматизованих

прокатних станів

• Впровадження матеріале- та енергоеко-

номної технології, розвиток електрометалургії
Розмах конкурентної боротьби змушував японські
фірми:

Постійно вдосконалювати
технологічні процеси

Запровадити перспективне
конструюван­ня

Використовувати найновіші
винаходи

Започаткувати електронну
промисловість
Японці запровадили систему довічного
найму

Фірми самі шукають собі

робітників

Дбають про постійне

підвищення їх кваліфікації

Про умови від­починку і

добробут
На сучасному етапі Японія є одним із трьох центрів сучасного
ринкового світу поряд із США та Західною Європою.

Сьогодні Японія — економічно квітуча, демократична,

миролюбна держава
Висновок
• Головним чинником зростання
економіки, є повсякденна наполеглива
праця більше ніж 120-мільйонного
японського народу, його працелюбність,
самовіддача, жертовність і високий
патріотизм.
Дякую за увагу!