Лекція 15. Політика «коренізації» більшовицького режиму.

«Українізація».

План
1. Курс на «коренізацію» компартійнодержавного
апарату СРСР.
2. Національні райони. Утворення Автономної
Молдавської Соціалістичної Радянської/Совєтської
Республіки (АМСРР/АМССР) у складі УСРР.
3. «Українізація»: форма і зміст. Ставлення влади і
населення УСРР до «українізації».
4. Радянська українізація в баченні української
політичної та культурної еміграції.
5. Особливості функціонування української освіти,
 Кореніза́ ція — політика залучення представників корінного
населення радянських республік та автономій до місцевого
керівництва та надання офіційного (а інколи - й панівного) статусу
їхнім національним мовам.

КОРЕНІЗАЦІЯ
Причини
Подальше зміцнення Задоволення
влади більшовиків в мінімуму
національних національних
республіках потреб

Перебудова
Потребою досягнення культури на засадах
своєрідного компромісу марксизму
з селянством та
національною Формуванням на міжнародній арені привабливого
інтелігенцією шляхом іміджу СРСР як держави, в котрій начебто
лібералізації забезпечено гармонійний і вільний розвиток
національних відносин. радянських республік та гарантовано вільний
розвиток національних меншин
Початок українізації
▣ У квітні 1923 р. XII з'їзд РКП
(б)
оголосив коренізацію офіцій
ним курсом партії в
національному питанні.
▣У тому ж місяці VII
конференція КП (б) У
заявила про політику
«українізації», що українські
ЦВК і Раднарком відразу ж
оформили декретами. Було
прийнято рішення про
українізацію держструктур і
підприємств, яку
планувалося закінчити до 1
січня 1926 року
 1 Національна політика радянської влади в УСРР.

концепція
«титульної нації»

Частина населення, Всі етноси, які становили

національність якої визначає більшість населення в кожній
назву держави адміністративно-
територіальній одиниці.

Титульна нація загальносоюзного Трактування більшовиків

масштабу, що користувалася
перевагами на всій території СРСР Російська нація

Титульні нації другого порядку

(українці, білоруси, грузини, вірмени тощо
. Титульні нації другого порядку
 1 Національна політика радянської влади в УСРР.

концепція «титульної нації»

Титульна нація загальносоюзного масштабу, що

користувалася перевагами на всій території СРСР Російська нація

. Титульні нації другого порядку українці, білоруси, грузини,

вірмени тощо

. Титульні нації третього порядку

автономні республіки / кримські
татари/

. Титульні нації четвертого порядку національні округи

. Титульні нації пятого порядку національні райони

Всі інші – національні меншини

 Етапи коренізації
Україна – політика
«українізації»
27.07. 1923 - декрет Раднаркому
«Про заходи в справі українізації
шкільно-виховних і культурно-
освітніх установ», за яким
українська мова запроваджувалася
в усіх типах шкіл з визначеними
термінами їх українізації.
пленум ЦК КП(б)У
30.05.1925р. — резолюцію на
українізацію партійного та
проф. апарату і радянських
установ.
Початок 30-х років – згортання політики «українізації»
Квітень 1923р. – ХІІ з'їзд РКП(б) –
запровадження політики коренізації
01 .08.1923- декрет «Про
заходи рівноправності мов
і про допомогу розвиткові
української мови»
зобов'язував
запроваджувати українську
мову на всіх щаблях
державного управління.
30.04.1925 ВУЦВК і Раднарком
УССР ухвалили спільну постанову
про заходи щодо термінового
проведення повної українізації
радянського апарату
 2. Політика коренізації (українізації).

1923-1928 рр

1923 р -. XII з’їзд РКП(б) - затвердив політику коренізації

Складові коренізації
підготовка, виховання та висування керівних кадрів корінної
національності;

урахування національних чинників під час формування

партійнодержавного апарату;

організація мережі навчальних і виховних закладів, закладів

культури, преси, книговидавничої справи мовами корінних
національностей;

вивчення національної історії, відродження та розвиток

національних традицій і культури
 Політика українізації суперечила
великодержавним прагненням ВКП(б),
але була вимушена ворожим ставленням
до радянської влади з боку населення
України, національна свідомість якого
зросла за попередні десятиліття, і,
особливо, внаслідок національної
революції 1917—1920 років, а також
загрозою інтервенції Польщі,
підтримуваної Антантою.
 Політика «УКРАЇНІЗАЦІЇ»
Запровадження в Використання партійними
навчальні заклади та радянськими
української мови працівниками української
мови
Виховання кадрів
української Розвиток української
національності культури

Головну роль у дальшому

здійсненні українізації відігравав
Народний комісаріат освіти (якому
тоді підпорядковувались й усі
ділянки культури), очолений до
1926р. О. Шумським, а після
його усунення М. Скрипником

Олександр М.Скри́ пник

 Микола Скрипник
▣ Микола Скрипник (1872-1933)
▣ державний діяч УСРР, один із засновників КП(б)У.
Народився на Катеринославщині. Заняття
самоосвітою зробили його ерудованою людиною.
1900 року був зарахований студентом у Санкт-
Петербурзький технологічний інститут. За
організацію демонстрацій відрахований з
інституту й висланий у Катеринослав.
Професійний революціонер. Багато разів був
заарештований поліцією, 7 разів перебував на
засланні.
▣ Член першого уряду радянської України. 1927—
1933 pp. керував роботою народного комісаріату
освіти. Активно сприяв проведенню українізації
середньої і вищої школи, підготовці національних
кадрів учителів і викладачів, сприяв становленню
газетно-журнальної та книговидавничої справи
українською мовою. Завдяки М. Скрипнику в Росії
організовано близько 500 українських шкіл і два
вузи.
▣ 1933 року звинувачений у створенні групи
націонал-ухильників. Розуміючи безвихідь, у яку
потрапив, М. Скрипник 7 липня 1933 року
застрелився.
Олександр Шумський
▣ Український політичний діяч. Народився в с
Боровій Рудні на Київщині. Входив до складу
Української Центральної Ради. У січні 1918 року
готував державний переворот з метою
встановлення в Україні радянського ладу.
▣ З 1924 року — нарком освіти УСРР, активно
проводив політику українізації. Заарештований
1933 року за звинуваченням у належності до УВО.
Засуджений до 10-річного ув'язнення у виправно-
трудовому таборі. У 1933— 1935 pp. перебував на
Соловках, у грудні 1935 року тюремне ув'язнення
замінили засланням. О. Шумський розпочав
голодування, вимагаючи повної реабілітації.
▣ 9 жовтня 1937 року тяжко хворого знову
заарештували у зв'язку зі справою боротьбистів.
Після закінчення терміну заслання через хворобу
змушений був залишитися в Красноярську.
Убитий за розпорядженням Сталіна, Хрущова та
Кагановича по дорозі із Саратова до Києва 1946
року. (За «Довідником з історії України»)
 Посвідка про здачу
бухгалтером іспитів на
знання української мови, без
якої не брали на роботу.
Київщина, 1928 р.

1929 рік - в Києві

завершилася перевірка
української мови у 25 тис.
службовців, 8 тис. - I кат,
10тис.- II кат, 3 тис. - III
кат.
Наслідки українізації:
Найбільші зрушення відбулися у видавничій справі.
Якщо 1 лютого 1923 р. в Україні з 65 газет українською
мовою виходило 13, то на 1 жовтня 1924 р. — уже 23. У
книговидавничій справі тираж друкованої продукції
українською мовою досяг 70 % загального тиражу книг,
виданих у республіці. У 1924 р. з 5 млн. підручників
українською мовою було видано 4 млн., що дозволило
перевести 12 тис. шкіл на навчання українською мовою.
У 1927 р. шкіл з рідною мовою навчання стало 78 %,
технікумів — 39 % . Майже 75 % місцевих державних
установ і організацій, у тому числі від 30 до 60%
республіканських наркоматів і відомств розпочали
діловодство українською мовою.
 Результати українізації міста
▣ В офіційних документах
підкреслювано, що українізація не
повинна обмежуватися лише мовою, а
має охопити культурний процес у
цілому і довести до опанування
української кадрами всіх ділянок
економічного й культурного життя
країни.
▣ У результаті за 10-ліття українізації
(1923—1933) українська література,
мистецтво, театр (1931 на всіх 88
театрів 66 було українських, 12
єврейських, 9 російських), кіно, попри
ідеологічні гальма, зазнали значного
розвитку, і цей період часто називають
добою «культурного відродження»
Українізація держапарату
▣ Показники українізації
державного апарату були досить
строкаті: На 1934 у ВУЦВК було
50,3% українців, 25,4% росіян і
14,7% євреїв, приблизно те саме
співвідношення було й по
областях; у районових виконавчих
комітетах відповідно — 68,8%,
13,6% і 10%; у міських радах —
56,1%, 23,2%, 15,2%; у сільських
радах — 86,1%, 5,7%, 2,2%.
▣ Службовці центральних апаратів
народних комісаріатів були
українізовані на 70—95%;
обласний апарат — на 50%,
районний — на 64%; народні суди
— на 62%; міліція — на 58%;
кооперація — на 70%.
▣ Найповільніше відбувалася
українізація в самій КП(б)У
За 10-ліття українізації (1923—1933)
українська література, мистецтво,
театр, кіно, попри ідеологічні
гальма, зазнали значного розвитку,
і цей період часто називають
добою культурного відродження.
Позитивними були також спроби (з ініціативи Миколи
Скрипника) поширити українізацію поза кордони УРСР
на етнографічно українські території РРФСР (Курщина,
Вороніжчина, Саратовщина, Кубань, Казахстан),
зокрема у намаганні запровадити там україномовне
шкільництво, пресу, постачання української
літератури тощо, як також (щоправда, ще менш
успішні) домагання українізації армії (Школа червоних
старшин у Харкові, газета «Українське Військо».
Округи «Червона Армія», що виходила до середини
1930-их pp.).
 Москва пильно стежила за процесом
культурного відродження України і,
боячися зміцнення тенденцій до її
усамостійнення, почала гальмувати
українізацію уже на самих її початках.
 Політика коренізації в УСРР сприяла позитивним зрушенням

У жовтні 1924 р. у складі УСРР було утворено Молдавську

автономну республіку

З еміграції повернулися деякі відомі діячі, зокрема М.

Грушевський

З’явилися 13 національних районів і близько 100 містечкових національних

рад.
Прибічники національного комунізму

микола хвильовий Олександр Шумський Михайо Волобуєв

 ▣ Українізація весь час
зустрічала ворожий опір
Опір українізації російських
великодержавних шовіністі
в в Україні (діяльність
пролеткультів, опір
українізації державного
апарату, преси тощо),
підтримуваних
московською й
ленінградською пресою й
особливо наполегливими
україножерами на високих
посадах (Ю. Ларін,
В. Ваганян й ін.).
▣ Але й
більшість КП(б)У була
байдужа, а то й
ворожа українізації
Остаточно українізація була припинена

з призначенням у січні 1933 року

П.Постишева секретарем ЦК КП(б)У

Запитання

1 Як ви думаєте, чому радянська влада вдалася до

поступок та дозволила появу української мови у
друкованих виданнях?

2 На який прошарок населення була, на вашу

думку, спрямована українізація?
 Українських газет і журналів значно
побільшало. ЕМ [Євген Мандельберг], 1924 рік. Остап Вишня. «Українізуємось» (1926).
Національна бібліотека України імені В. І. Обкладинка Олександра Козюренка
Джерело: ЛітАкцент
Вернадського http://litakcent.com/wp-content/uploads/2016/12/04_Vyshnya_Ukrayinizuyemos-0
Джерело: ВВС Україна 001.jpg
https://ichef.bbci.co.uk/news/640/cpsprodpb/C7B5/production/_102752115_ukr4
.jpg
 Остап Вишня. Гумореска «Дещо з українознавства»

«Населення на Вкраїні — малоросійські хохли. 3вуть їx солопіями. Вони всі в

широких штанях. Балакають мужицькою мовою i співають малоросійських
пісень з гопаком. Мужицька мова тепер державна, i всі її повинні знати.
Вона дуже подібна до російської. По-російському “трест” i по-українському
“трест”. “Синдикат” i по-російському i по-українському “синдикат”.
“Тантьєма” так само i по-російському, i по-українському. Так що різниці
майже нема ніякої, i вивчитися тої мови
‘
для тих, кому я оце присвячую своє
українознавство, нетяжко. От тільки слово “процент” по-українському не
процент, а відсоток. Але зміст його однаковісінький. А там біржа, золото,
червінці, банкноти, стерлінги, долари — це однаково i по-російському i по-
українському. Отже, не бійтесь українізації»

Остап
Вишня

Джерело: Літакцент
 Дмитро Лебідь, 1923 р.

«… націоналізація, тобто штучне насадження

української мови в партії та робітничому класі, за
теперішнього політичного, економічного та культурного
співвідношення між містом і селом, — це значить, стати
на точку зору нижчої культури села, порівняно з вищою
культурою міста. Ми знаємо теоретично, що не оминути
‘

боротьби двох культур. У нас, на Україні, через історичні

умови, культура міста — це російська культура, культура
села — українська».
Дмитро
Лебідь

Джерело: Літакцент
 Назва: «Перли українізації». Малюнок Бориса Фрідкіна
Напис: «В інструкції про боротьбу з грипом Харківського окрздраву
в руському тексті сказано “больной должен находиться в постели”, а Напис: «Українська книга. УСРР. Державне
в українському тексті — “хворий мусить бути біля ліжка”. видавництво України», друкарська марка ДВУ. Адольф
Лікування по-руському, лікування по-українському». Страхов.
Джерело: Літакцент http://litakcent.com/wp-content/uploads/2016/12/06_Perets-0001.jpg Джерело: Український тиждень
https://i.tyzhden.ua/content/photoalbum/2018/08_2018/02/%D0%A3%D0%
BA%D1%80_%D0%BA%D0%BD%D0%B8%D0%B3%D0%B0.jpg
 Посвідка про здачу іспитів на знання української мови, без якої не брали на роботу. Її не вимагали від робітників,
натомість від вчителів, бухгалтерів, артистів — так. Київська область, 1927–28 рр.
Написи: «Українізація здійснить єднання міста і села» і «Знання укрмови — є лише перший крок до повної українізації».
Джерело: Радіо Свобода
https://www.radiosvoboda.org/a/30576563.html?fbclid=IwAR0JDM6ZgD3692ufSQMua1R4U1lARYzz5bEGyJ7p95406dnzxyLvSzyU_RA
 Шпальти газет 1920-х років.
Джерело: Укрінформ
https://static.ukrinform.com/photos/2018_11/1541675398-824.jpg
Назва: «Зрозумів». Малюнок Льва Каплана
Напис: «Почався трьохмісячник української культури.
Хроніка.
— Ну, слава богу, — три місяці як-небудь потерпимо! А то
ж думалося, що назавжди».
Джерело: ЛітАкцент
http://litakcent.com/wp-content/uploads/2016/12/03_Perets-0002.jpg
Назва: «Примари українізації». Малюнок Івана Падалки
Джерело: ЛітАкцент
http://litakcent.com/wp-content/uploads/2016/12/01_Padalka.jpg
Назва: «На жаль, багато таких є». Малюнок Бориса Лео
Напис: «Я вам русским языком говорю, что у меня в
учреждении украинизация проведена на 100 %»
Джерело: ЛітАкцент
http://litakcent.com/wp-content/uploads/2016/12/02_Perets-0003.jpg
Із постанови ВУЦВК та Раднаркому УСРР «Про заходи
забезпечення рівноправности мов і про допомогу розвиткові
української мови» від 1 серпня 1923 р.

«1. Мови всіх національностей, що на території

України, проголошується рівноправними.

2. Відповідно до переважного числа населення,

що говорить українською мовою, вибрати, як
‘

переважаючу для офіційних зносин, українську

мову».

Джерело:Вікіджерела
 Домашнє завдання
▣ 1. Читати параграф підручника (Мудрий)
16
▣ 2. Конспект в зошиті
▣ 3. Підготувати семінар № 10