Professional Documents
Culture Documents
Рятівник з геометрії-7-11кл. (укр) PDF
Рятівник з геометрії-7-11кл. (укр) PDF
Рецензенти:
В. Я. Жихарев, доктор техн. наук, проф.;
А. С. Савєлєв, канд. техн. наук, доцент;
Т. О. Міхалін, канд. фіз.-мат. наук
Видано за ліцензією ТОВ Видавництво «Ранок»
Дергачов В. А.
Д36 Геометрія у в и з н а ч е н н я х , формулах і таблицях: Довідковий
посібник для учнів 7—11 класів.— X.: Веста: Видавництво «Ранок»,
2006.— 96 с.
Навчальне видання
Серія «Рятівник»
Редактор М. Т. Читова
Технічний редактор В. І. Труфен
Коректор О. Г. Неро
ТОВ «Веста». Свідоцтво ДК № 2540 від 26.06.2006 р. 61064 Харків, вул. Бакуніна, 8А.
З питаннями та пропозиціями звертатися за тел. (057) 719-48-65, тел./факс (057) 719-58-67.
Для листів: 61045 Харків, а/с 3355, «Ранок». E-mail: office@ranok.kharkov.ua
Адреса редакції: 61145 Харків, вул. Космічна, 21а.
З питань реалізації звертатися за тел.: у Харкові — (057) 712-91-44, 712-91-46, 712-91-47,
712-90-87; Києві — (044) 495-14-53, 417-20-80; Донецьку — (062) 304-67-02;
Житомирі—(0412) 41-27-95; Дніпропетровську—(0562) 43-46-95; Львові — (032) 233-53-39;
Сімферополі — (0652) 29-94-14; Тернополі — (0352) 43-42-72, 25-16-00.
e-mail: commerce@ranok.kharkov.ua
www.ranok.com.ua
© В. А. Дергачов, 2006
© ТОВ Видавництво «Ранок», 2006
© ТОВ «Веста», 2006
Зміст
3
Рівнобедрений трикутник ................................................ 26
Властивості рівнобедреного трикутника ........................ 26
Основні формули для рівнобедреного трикутника .......... 27
Рівносторонній трикутник ................................................ 27
Властивості рівностороннього трикутника ..................... 27
Основні співвідношення для рівностороннього
трикутника ............................................................... 28
Прямокутний трикутник ................................................. 29
Ознаки рівності прямокутних трикутників ................... 29
Ознаки подібності прямокутних трикутників ................ 29
Теорема Піфагора ...................................................... 30
Співвідношення між елементами сторін
прямокутного трикутника .......................................... 30
Формули зв’язку між тригонометричними
функціями ............................................................... 31
Властивості катетів, медіан і висот прямокутного трикутника
31
Коло, вписане у прямокутний трикутник ...................... 32
Коло, описане навколо прямокутного трикутника ........... 32
Площа прямокутного трикутника ................................ 32
Розв’язання трикутників ................................................. 33
Чотирикутники ............................................................. 34
Основні означення і властивості ......................................... 34
Описані чотирикутники ................................................... 35
Коло, описане навкоко чотирикутника .......................... 36
Паралелограм ................................................................ 37
Властивості паралелограма ......................................... 37
Ознаки паралелограма ................................................ 39
Висота паралелограма ................................................ 39
Площа паралелограма ................................................ 39
Ромб ............................................................................. 40
Властивості ромба ...................................................... 40
Площа ромба ............................................................. 41
Коло, вписане в ромб .................................................. 41
4
Прямокутник ................................................................. 42
Властивості прямокутника .......................................... 42
Квадрат ......................................................................... 43
Властивості квадрата .................................................. 43
Трапеція ....................................................................... 45
Основні означення ...................................................... 45
Властивості трапеції .................................................. 46
Многокутники ............................................................... 48
Основні означення ........................................................... 48
Опуклі многокутники ...................................................... 49
Правильні многокутники ................................................. 50
Коло ............................................................................ 51
Основні означення ........................................................... 51
Властивості хорд, дотичних і січних .................................. 52
Дотична до кола .............................................................. 52
Властивості дотичної до кола ....................................... 53
Січна кола і її властивості ................................................. 53
Дотик двох кіл ................................................................ 54
Кути у колі .................................................................... 54
Кутова величина дуги ................................................ 54
Кругове (радіанне) вимірювання кутів .......................... 54
Вписані кути .................................................................. 55
Кут, утворений двома січними .................................... 55
Довжина кола і дуги ........................................................ 56
Площа круга і його частин ............................................... 56
Прямі і площини у просторі ............................................. 57
Спосіб задання площини .................................................. 57
Паралельність прямих і площин ........................................ 57
Взаємне розміщення прямої і площини у просторі ......... 58
Взаємне розміщення площин у просторі ....................... 58
Ознаки паралельності прямих і площин у просторі ......... 59
Ознака паралельності двох площин ............................... 59
Властивості паралельних прямих у просторі ................. 59
5
Паралельне проектування ................................................ 60
Властивості паралельних проекцій ............................... 61
Перпендикулярність прямих і площин ............................... 61
Перпендикуляр і похила до площини ........................... 61
Ознака перпендикулярності прямої і площини .............. 62
Теорема про три перпендикуляри ................................ 62
Відстань від точки до площини .................................... 62
Властивості перпендикулярів до площини .................... 63
Відстань між мимобіжними прямими .......................... 63
Кути у просторі .............................................................. 64
Кут між прямою і площиною ............................................ 64
Двогранні кути ............................................................... 65
Кут між площинами. Перпендикулярні площини ................ 66
Многогранники ............................................................. 67
Основні означення ........................................................... 67
Призма і паралелепіпед ................................................... 67
Паралелепіпед ........................................................... 68
Прямокутний паралелепіпед ....................................... 69
Площа поверхні і об’єм призми ................................... 69
Площа поверхні та об’єм паралелепіпеда ....................... 70
Правильні многогранники ............................................... 70
Основні формули ....................................................... 70
Піраміда ....................................................................... 71
Зрізана піраміда ........................................................ 71
Правильна піраміда ................................................... 72
Тіла обернення .............................................................. 73
Циліндр ........................................................................ 73
Конус ............................................................................ 74
Прямий круговий конус ............................................. 74
Зрізаний конус .......................................................... 75
Сфера і куля ................................................................... 76
Взаємне розміщення двох сфер .................................... 78
Декартова система координат ........................................... 79
Декартові координати на площині й у просторі .................... 79
Основні координатні формули ........................................... 80
6
Відстань між точками ................................................ 80
Координати точки ділення відрізка
у даному відношенні .................................................. 80
Координати середини відрізка .................................... 81
Рівняння прямої ........................................................ 81
Окремі випадки рівняння прямої ................................. 82
Умова паралельності прямих ....................................... 83
Умова перпендикулярності прямих .............................. 83
Перетин прямих ........................................................ 83
Рівняння кола ............................................................ 84
Рівняння сфери ......................................................... 85
Рівняння площини ..................................................... 85
Окремі випадки положення площини відносно
системи координат .................................................... 86
Взаємне розміщення двох площин ............................... 87
Вектори ........................................................................ 88
Основні означення ........................................................... 88
Координати вектора ........................................................ 89
Обчислення координат і модуля вектора ....................... 89
Лінійні операції над векторами ......................................... 90
Сума векторів ............................................................ 90
Різниця векторів ........................................................ 91
Множення вектора на число ......................................... 91
Кут між векторами ......................................................... 92
Скалярний добуток векторів ............................................. 92
Умова колінеарності векторів ....................................... 93
Координатні вектори ....................................................... 93
Розкладання вектора по координатних осях ................... 94
Література .................................................................... 94
Предметний покажчик .................................................... 95
7
Кути і прямі на площині
Кути і прямі
на площині
Кути
8
Кути і прямі
на площині
Кут, що дорівнює своєму суміж&
ному, називається прямим
Властивості кутів
9
Кути, утворені при перетині
Кути і прямі
на площині
двох прямих січною
Відповідні
10
Паралельні та перпендикулярні прямі
Паралельні та
перпендику
лярні прямі
Паралельні прямі
a c
Внутрішні (зовнішні) різносто&
ронні кути рівні
b
c
a
Відповідні кути рівні
b
c
a
Сума внутрішніх (зовнішніх) од&
носторонніх кутів дорівнює 180°
b
11
Теорема Фалеса
Якщо паралельні прямі, які пе&
ретинають сторони кута, відсіка&
ють на одній його стороні рівні
Паралельні та
перпендику
лярні прямі
Перпендикулярні прямі
Дві прямі називаються перпен& a
дикулярними, якщо вони пере&
тинаються під прямим кутом
а⊥b b
Перпендикуляр і похила
Перпендикуляром до даної
O
прямої називається відрізок
прямої, перпендикулярної до
даної, від заданої точки до точ&
ки перетину цих прямих.
ОА — перпендикуляр до b. b
А — основа перпендикуляра A
12
Перетворення простору
Рух
Перетворення
точками.
простору
Приклади руху: паралельне перенесення, поворот
Властивості руху
Паралельне перенесення
Паралельне перенесення —
перетворення простору, при
F′
якому всі точки зміщуються в
одному й тому ж напрямі на
одну й ту ж відстань.
13
Поворот
14
Подібність
A B
Дві фігури F1 і F2 називаються
подібними, якщо між їх точка&
Перетворення
A′ B′
ми можна встановити взаємно
простору
C
однозначну відповідність, при
якій відношення відстаней між D
будь–якими парами відповід&
них точок дорівнює тій же AB C′
сталій k, що зветься коефіцієн =k
A' B'
том подібності
D′
Перетворення подібності
15
Трикутники
Основні означення
B
Трикутник — це фігура, що
складається з трьох точок, які
не лежать на одній прямій
(вершин трикутника), і трьох
Трикутники
h h
A D C D A C
BD = h — висота, BD = h — висота, проведена
проведена на сторону АС на продовження сторони АС
16
Медіаною трикутника нази&
вається відрізок прямої, що b c
ma
з’єднує вершину трикутника з
серединою протилежної сторони a
ma — ìåä³àíà ñòîðîíè à
Трикутники
Бісектрисою трикутника на&
lb
зивається відрізок бісектриси
внутрішнього кута трикутника,
що з’єднує дану вершину з точ& A C
кою на протилежній стороні
lb — á³ñåêòðèñà êóòà  òðè-
êóòíèêà
B
Середньою лінією трикутни
ка називається відрізок, що K M
з’єднує середини двох сторін
трикутника
A C
KM — ñåðåäíÿ ë³í³ÿ
A C
B
17
Властивості кутів і сторін трикутника
Нерівність трикутника
Довжина кожної сторони менша,
ніж сума, і більша, ніж різниця a b
довжин двох інших сторін
|a−b|<c<a+b c
B
У трикутнику проти більшої
сторони лежить більший кут c a
(і навпаки)
∠B > ∠C ⇒ b > c
A b C
18
Рівність трикутників
B
Трикутники називаються рів&
B′
ними, якщо у них відповідні сто&
рони і кути рівні
∆ АВС = ∆ А′В′С′
A C
A′ C′
Трикутники
Ознаки рівності трикутників
B
1. Якщо дві сторони і кут між
ними одного трикутника дорів& B′
нюють відповідно двом сторонам
і куту між ними іншого трикут&
ника, то такі трикутники рівні A C
A′ C′
19
Подібність трикутників
B
ÀÂ ÂÑ ÀÑ
= = = k A1 C1
À1Â1 Â1Ñ1 À1Ñ1
∆ ABC ∆ A1B1C1
20
B
B
Три середні лінії трикутника
ділять його на чотири рівні три& K L
Трикутники
кутники, подібні до даного з ко&
1
ефіцієнтом подібності
2 A M C
A K C
Довжина медіан до відповід&
них сторін трикутника:
1
ma = 2b2 + 2c2 − a2 ; a mb b
2
1 ma
mb = 2a2 + 2c2 − b2 ; mc
2
1 c
mc = 2a2 + 2b2 − c2
2
21
Властивості бісектрис трикутника
B
Бісектриси внутрішніх кутів
трикутника перетинаються в
одній точці, що знаходиться все&
lñ
редині трикутника, рівновідда&
лена від трьох його сторін і є цен& là Î
тром вписаного кола lâ
A C
Трикутники
AE AB A
=
CE BC
A
Довжина бісектриси кута А
A
2 bc ⋅ cos
la = 2 ;
b+c la
1
la = bc (a + b + c) (b + c − a)
b + c B D C
22
Властивості висот трикутника
Трикутники
a b c
A b C
Довжина висоти до сторони а
bc 2S
ha = b sin C = c sin B = = ,
2R a
де R — радіус описаного кола;
S — площа трикутника
23
Вписане й описане кола
2 p O
Точки дотику вписаного кола r
до сторін трикутника відсікають
A M C
три пари рівних між собою від&
різків
A C A C
O O
O
A C
24
Площа трикутника
Трикутники
між ними
γ
1
S = ab sin γ
2 b
R
За трьома кутами і радіусом β
описаного кола
S = 2 R 2 sin α ⋅ sin β ⋅ sin γ γ
α
25
Рівнобедрений трикутник
B
Трикутник називається
рівнобедреним, якщо в нього
дві сторони рівні. Рівні сторо&
ни називають бічними сторона&
ми, а третю — основою рівно&
бедреного трикутника
Трикутники
A C
У рівнобедреному трикутнику
кути при основі рівні
∠ А = ∠С
A C
B
У рівнобедреному трикутнику
медіана, проведена до основи,
є бісектрисою і висотою
BD — медіана, бісектриса, ви&
сота
A D C
B ³ñü
ñèìåòð³¿
A D C
26
Основні формули для рівнобедреного трикутника
b β
b2 = 2a2 (1 − cos β); a = ; a a
2 cos α
b a2
S= 4a2 − b2 = sin β ; R
4 2
b b α
S = ( p − a) p ( p − b) , ãäå p = a + .
2
Трикутники
Рівносторонній трикутник
B
Трикутник, у якого всі сторо&
ни рівні, називається рівносто
роннім або правильним трикут&
ником
A C
27
Рівносторонній трикутник має
поворотну симетрію (кут повер&
O
тання — 120°)
A C
Позначення:
а — сторона, h — висота, Р — периметр, р — півпери&
метр, R — радіус описаного кола, r — радіус вписаного
кола, S — площа
2h 3 P 2p 2
а R 3 2r 3 3S 3
3 3 3 3
a 3 P 3 p 3 3R
h 3r S 3
2 6 3 2
P 3a 2h 3 2p 3R 3 6r 3 2 3S 3
3 P 3R 3
p a h 3 3r 3 3S 3
2 2 2
a 3 2h P 3 2p 3 2
R 2r S 3
3 3 9 9 3
a 3 h P 3 p 3 R S 3
r
6 3 18 9 2 3
a2 3 h2 3 P2 3 p2 3 3R 2 3
S 3r 2 3
4 3 36 9 4
28
Прямокутний трикутник
B
Трикутник називається прямо
кутним, якщо він має прямий
ó
ïî
кут.
Êàòåò
òå
Сторони, прилеглі до прямого
íó
кута, називаються катетами.
çà
Сторона, протилежна прямому
куту, називається гіпотенузою.
Трикутники
A Êàòåò C
A C A1 C1
За двома катетами
За катетом і гіпотенузою
За катетом і прилеглим гострим кутом
За катетом і протилежним гострим кутом
За гіпотенузою і гострим кутом
∆ АВС ∆ А1В1С1
B1
B
A C A1 C1
За одним гострим кутом
За пропорційністю двох катетів
За пропорційністю катета і гіпотенузи
29
Теорема Піфагора
У прямокутному трикутнику
сума квадратів катетів дорівнює
a c
квадрату гіпотенузи
c2 = a2 + b2
b
30
Формули зв’язку між тригонометричними функціями
sin 2 α + cos2 α = 1;
sin α cos α
tg α = ; ctg α = ;
cos α sin α
1 1
1 + tg 2 α = 2
; 1 + ctg 2 α =
cos α sin 2 α
Трикутники
Властивості катетів, медіан і висот прямокутного трикутника
31
Коло, вписане у прямокутний трикутник
— через катети
1
S= ab ;
2 α
32
Розв’язання трикутників
Теорема косинусів
Трикутники
косинус кута між ними
β α
c2 = a2 + b2 − 2 ab cos γ
Висновки:
Теорема синусів
33
Чотирикутники
Основні означення і властивості
Чотирикутником назива& Â
ється фігура, яка складається
з чотирьох точок (вершин) і чо& À
тирьох відрізків (сторін), що по&
слідовно сполучають вершини.
При цьому ніякі три з даних то&
чок не повинні лежати на одній
прямій, а відрізки, що їх сполу& D Ñ
Чотирикут
Â
Чотирикутник називається Ñ
опуклим, якщо він розміщуєть&
ся в одній півплощині відносно
прямої, що містить будь–яку
його сторону À D
À D
34
Â
Ñ
Сума кутів опуклого чотири&
кутника дорівнює 360°
∠А + ∠В + ∠С + ∠D = 360°
D
À
Чотирикут
де d1, d2 — діагоналі чотири& ϕ
ники
кутника;
ϕ — кут між діагоналями
À D
Описані чотирикутники
c
Якщо в чотирикутнику суми
довжин протилежних сторін
рівні, то в нього можна вписа& b O d
ти коло
a+c=b+d
35
Точки дотику вписаного кола
 L Ñ
відсікають рівні відрізки від
кутів чотирикутника
BK = BL; LC = CM; K M
MD = DN; KA = AN O
À N D
b O d
a+b+c+d
ники
p= r
2
 Ñ
Якщо сума протилежних
кутів чотирикутника дорів&
нює 180°, то навколо нього O
можна описати коло À
∠А + ∠С = ∠В + ∠D = 180° D
Ñ
Центр описаного навколо чо& Â
тирикутника кола є точкою
перетину всіх чотирьох сере&
динних перпендикулярів O
À
сторін цього чотирикутника
D
36
Теорема Птолемея: b
Сума добутку протилежних
e f
сторін вписаного у коло чоти& a c
рикутника дорівнює добутку
його діагоналей
ac + bd = ef d
S = ( p − a) ( p − b) ( p − c) ( p − d) , a O c
Чотирикут
a+b+c+d
ãäå p=
ники
2 d
Паралелограм
Чотирикутник, протилежні Â Ñ
сторони якого попарно пара&
лельні, називається парале
лограмом
AB | | CD ; BC | | AD À D
Властивості паралелограма
 Ñ
Середина діагоналі парале&
лограма є його центром си&
O
метрії
À D
 Ñ
Протилежні сторони рівні
AB = CD ; BC = AD
À D
37
 Ñ
 Ñ
Дві діагоналі паралелограма
ділять його на чотири рівновели& O
ких трикутники
S ∆ ABO = S ∆ OBC = S ∆ OCD = S ∆ AOD À D
b
Сума квадратів діагоналей па& e f
ралелограма дорівнює сумі квад& a c
ратів усіх його сторін
e2 + f 2 = 2 (a2 + b2 ) d
38
Ознаки паралелограма
Висота паралелограма
Чотирикут
ники
Домовимося висотою пара&
лелограма називати перпен&
дикуляр, проведений із вер& b ha
шини цього паралелограма до
неприлеглої сторони α
a
ha = b sin α
Площа паралелограма
39
Ромб
Властивості ромба
Чотирикут
ники
40
Площа ромба
— через діагоналі
d1d2
S= ; α
2 a
d2
— через сторону і кут ромба d1
O
S = a2 sin α ; r
Чотирикут
— через сторону і висоту
ники
S = ah ;
41
Прямокутник
A B
Прямокутник — паралело&
грам, у якого всі кути прямі
D C
Властивості прямокутника
A B
O
Чотирикут
42
Квадрат
A B
Квадрат — це прямокутник,
у якого всі сторони рівні
AB = BC = CD = AD
D C
Властивості квадрата
Чотирикут
ники
У квадрата всі кути прямі
90°
Квадрат має поворотну симет&
рію. Центр симетрії — точка пе&
ретину діагоналей, кут повер&
тання 90°
43
У квадраті центри вписаного
і описаного кіл збігаються і роз&
ташовуються у точці перетину
його діагоналей. a
R
Радіус описаного кола
r
O
a
r =
ники
Площа квадрата
d
d2
S = a2 =
2
44
Трапеція
Основні означення
Трапеція — це чотирикутник,
у якого дві сторони паралельні,
а дві інші не паралельні. Â Ñ
Чотирикут
ники
Домовимося висотою трапеції ÂÑ, ÀD — îñíîâà;
називати перпендикуляр, опу& ÀÂ, CD — á³÷í³ ñòîðîíè;
щений з довільної точки основи h — âèñîòà
трапеції на другу основу
 Ñ
Середня лінія трапеції —
це відрізок, що з’єднує середини
бічних сторін K L
AK = KB ; CL = LD ;
KL — середня лінія трапеції À D
 Ñ
Рівнобічна (рівнобедрена)
трапеція — трапеція, у якої
бічні сторони рівні
АВ = СD À D
 Ñ
Прямокутною називається
трапеція, у якої одна бічна сто&
рона перпендикулярна основам
À D
45
Властивості трапеції
A D
B C
Трикутники, утворені основа&
ми і відрізками діагоналей,—
подібні. Коефіцієнт подібності
дорівнює відношенню основ E
∆ ВЕС ∆ DEА;
BC
k= A D
AD
46
Середня лінія трапеції пара& Â Ñ
лельна основам і дорівнює їх
півсумі
KL ⎜⎜ BC; KL ⎜⎜ AD; K L
BC + AD
KL =
2 À D
B C
У рівнобічній трапеції:
Чотирикут
— діагоналі рівні
ники
BD = CA A D
 Ñ
Навколо будь–якої рівнобічної
трапеції можна описати коло.
O
Якщо трапеція вписана у коло,
À D
то вона рівнобічна
47
Многокутники
Основні означення
Многокутник — замкнена
ламана лінія, яка утворюється, A2
якщо взяти n будь–яких точок
A1 A3
А1, А2, ..., Аn і з’єднати прямол&
інійним відрізком кожну з них
з наступною, а останню — з пер& A4
An
шою.
Точки А1, А2, ..., Аn називають&
ся вершинами многокутника, а A6 A5
відрізки А1А2, А2А3, ..., АnА1 —
його сторонами
Многокут
ники
48
Опуклі многокутники
Многокутник називається
опуклим, якщо він лежить в
одній півплощині відносно будь–
якої прямої, що містить його сто&
рону
A B
Многокут
D
що збігаються у цій вершині.
F
ники
Сума кутів опуклого n–кутни&
E
ка дорівнює 180° (n — 2)
∠À + ∠Â + ∠Ñ + ∠D +
+ ∠ E + ∠ F = 4·180°
49
Правильні многокутники
ються.
Радіуси описаного і вписаного
r R
кіл:
a O
R= ; a
180°
2 sin
n
a
r=
180°
2 tg
n
nR2 360°
— через радіус описаного кола S = sin ;
2 n
2 180°
— через радіус вписаного кола S = nr tg
n
50
Коло
Основні означення
Коло
Відрізок, що з’єднує дві точки
кола, називається хордою. Хор&
да, що проходить через центр
кола, називається діаметром.
51
Властивості хорд, дотичних і січних
A C
B D
A B
Паралельні хорди відсікають O
на колі рівні дуги
Коло
АВ ⎢⎢CD ⇒ ∪ AC = ∪ BD C D
Дотична до кола
52
Властивості дотичної до кола
A
Пряма, що перпендикулярна
O C
до діаметра кола й проходить
через його кінець, є дотичною B
до цього кола
Коло
Відрізки дотичних, проведе& B
них з однієї точки, рівні: O
АВ = АС
A C
53
Дотик двох кіл
Зовнішній Внутрішній
O1 O 2
O1 O2
r r R
R
О1О2 = r + R O1O2 = R — r
Кути у колі
54
Вписані кути
A
D
Коло
B
1
∠BAE = ( ∪CD − ∪BE ) B
2
E
A
55
Довжина кола і дуги
ñïèðàºòüñÿ íà öþ äóãó)
Площа круга R
1
Площа сектора S = αR 2
2 R
(α – кут у радіанах) α
Площа сегмента
1 R
S= (α − sin α ) R 2 α
2
56
Прямі і площини у просторі
Спосіб задання площини
B α A α
A C a
b α b α
a a
у просторі
площини
Прямі і
Паралельність прямих і площин
57
Дві прямі у просторі назива& p
ються мимобіжними, якщо
не існує площина, що містить ці
q
прямі
p
Пряма називається паралель&
ною площині, якщо вона лежить
у цій площині або не має з нею α
спільних точок
площини у
просторі
Прямі і
α
α
β α β
58
Ознаки паралельності прямих і площин у просторі
у просторі
p q
площини
Прямі і
Якщо дві прямі, що перетина&
ються і лежать у площині α, α
відповідно паралельні двом пря&
мим, які перетинаються і лежать
у площині β, то ці площини па& p1 q1
ралельні
β
γ
Прямі, одержані при перетині
β q
двох паралельних площин тре&
тьою, паралельні між собою
p
α ⎜⎜ β; q ⎜⎜р α
59
Дві прямі, кожна з яких пара& p
лельна третій, паралельні між α
собою
q β
p | | q,
⇒ p || l l
l || q
Паралельне проектування
α
напряму проектування, з пло&
щиною проектування α A1
A1 = ïðα A
A B
Паралельна проекція на пло&
щину α всіх точок фігури Ф ут& C l
ворює фігуру Ф1, яка називаєть&
ся паралельною проекцією фігу&
ри Ф на площину α B1
A1
Ô1 = ïðα Ô
α
C1
60
Властивості паралельних проекцій
у просторі
Перпендикуляром, опуще&
площини
Прямі і
ним з даної точки на дану пло&
щину, називається відрізок,
що з’єднує дану точку з точ&
кою площини і лежить на
прямій, яка перпендикулярна B
до площини. α C
AB — ïåðïåíäèêóëÿð äî ïëî-
ùèíè α
AC — ïîõèëà äî ïëîùèíè α
61
Ознака перпендикулярності прямої і площини
Пряма теорема
A
Пряма, що проведена на пло&
щині перпендикулярно до про&
екції певної похилої, перпенди&
кулярна і до самої похилої
Обернена теорема
площини у
просторі
A
Якщо з точки А, що лежить
поза площиною α, провести до
неї перпендикуляр і похилу, то:
1) перпендикуляр коротший за
будь–яку похилу;
2) рівні похилі мають рівні про& B
екції і рівним проекціям α C
відповідають рівні похилі;
62
3) з двох похилих, що мають нерівні проекції, довша та,
проекція якої довша
A
p q r
Прямі, що перпендикулярні до
однієї площини, паралельні між α
у просторі
собою
площини
Прямі і
Відстань між мимобіжними прямими
63
Кути у просторі
Кут між прямою і площиною
A
Кут між похилою та її ортого&
нальною проекцією менший, ніж
кут між похилою і будь–якою
іншою прямою, що проведена α
у цій площині через основу похи&
лої D
B C
Пряма, перпендикулярна
до однієї з двох паралельних пло& p δ
γ C
щин, перпендикулярна і до дру& α
просторі
гої B A
Кути у
Площини α і β, перпендику& C1
лярні до однієї й тієї ж пря&
β B1 A1
мої р, паралельні між собою
γ
A
Похила до двох паралельних
площин утворює з ними рівні β n
кути
p q
α
m
64
Двогранні кути
M α
просторі
Куты у
За величину двогранного кута приймають величину його
лінійного кута
α α1
M M1
Лінійні кути, що відповідають A A1
рівним двогранним кутам, рівні, β β1
і навпаки, рівним лінійним ку& B B1
там відповідають рівні двогранні
кути C C1
N N1
65
Кут між площинами.
Перпендикулярні площини
α
Якщо α і β — дві взаємно пер& A
пендикулярні площини і з точки p N
А площини α опущений перпен& β
дикуляр р на площину β, то він
лежить у площині α
66
Многогранники
Основні означення
Многогранником називається
геометричне тіло, поверхня яко&
го складається із скінченного
числа плоских многокутників
Многогранник називається
опуклим, якщо він міститься по
одну сторону площини кожного
плоского многокутника на його Âåðøèíà
поверхні
Ãðàíü
Многокутники, з яких складе&
на многогранна поверхня, нази&
ваються її гранями; сторони
многокутників — ребрами, а вер& Ðåáðî
шини — вершинами многогран&
ника
Призма і паралелепіпед
67
B
Об’єднання граней, що не є ос& A C
новами призми, називається її
E
бічною поверхнею D
B1
Призма називається прямою,
A1 C1
якщо її бічні ребра перпендику&
лярні до площин основ. Бічні E1 D1
грані прямої призми — прямо& Ïðÿìà ïðèçìà
кутники
A B
C
Непряма призма називається
похилою
A1 B1
Висотою будь–якої призми на& E
зивається перпендикуляр, опу&
C1 α
щений з будь–якої точки верх&
ньої основи на площину нижньої Ïîõèëà ïðèçìà
основи ÂÅ — âèñîòà ïðèçìè
Паралелепіпед
Многогран
ники
68
Прямокутний паралелепіпед
Прямокутний паралелепіпед,
у якого всі три виміри рівні, на&
зивається кубом
У прямокутному паралелепі&
педі квадрат довжини діагоналі d 2 = a2 + b 2 + c 2
дорівнює сумі квадратів трьох
його вимірів
B C
Бічна поверхня S á = p ⋅ l,
де р — периметр перпендикуляр&
A
D Многогран
ного перерізу (для прямої при& ники
зми — периметр основи); L
M
l — довжина бічного ребра. K
Повна поверхня N
S =S + 2S î, B1 C1
ï á
де Sо — площа основи. P
Об’єм V = S · l, D1
A1
де S — площа перпендикулярно&
го перерізу (для прямої призми —
KLMN — ïåðïåíäèêóëÿð-
площа основи); íèé ïåðåð³ç,
l — довжина бічного ребра ÂÐ — âèñîòà
69
Площа поверхні та об’єм прямокутного паралелепіпеда
Бічна поверхня
Sб = 2с (а + b). c
Повна поверхня
Sп = 2 (ac + bc + ab).
b
Об’єм V = abc a
Правильні многогранники
Опуклі многогранники, всі грані яких правильні много&
кутники, називаються правильними многогранниками
Основні формули
ники
a 6 a 6 a3 2
Тетраедр
4 12 12
a 3 a
Куб
2 2 a3
a 2 a 6 a3 2
Октаедр
2 6 3
а — довжина ребра многогранника
70
Піраміда
S Âåðøèíà
Пірамідою називається много&
гранник, однією з граней якого
є многокутник (основа пірамі&
ди), а інші грані (бічні грані) –
трикутники із спільною верши& Áîêîâà
ною (вершина піраміди) ãðàíü
Перпендикуляр, опущений з
вершини піраміди на площину
її основи, називається висотою
A2 A3
піраміди
A1 O A4
Об’єм піраміди
1
V = So ⋅ h,
3
A6 A5
де SO — площа основи;
À 1 À 2 À 3 À 4 À 5 À 6 — îñíîâà,
h — висота
SO — âèñîòà
Зрізана піраміда
71
S
Висота зрізаної піраміди — це
відстань між площинами її основ.
Об’єм зрізаної піраміди
1
V = h (S1 + S1S2 + S2 ), B1 C1
3
A1 O1
де S1 і S2 — площі основ, D1
h — висота
Правильна піраміда
називається апофемою
O K
Бічна поверхня правильної A D
піраміди дорівнює добутку півпе& SK — àïîôåìà
риметра основи на апофему
B C
O
A D
Зрізана піраміда, яка утво&
рюється з правильної піраміди, B1 C1
також називається правильною
O1
A1 D1
72
Тіла обернення
Циліндр
Циліндрична поверхня — це F1
множина прямих (твірних) про& B β
стору, паралельних заданому на&
прямку і таких, що проходять
через певну лінію (напрямну). N
L F2 K
A α
дром).
Тіла
бічна поверхня O1 r
S = 2πrh,
де r — радіус основи,
h — висота циліндра
73
Конус
D α
Конус — це тіло, обмежене
замкненою конічною поверхнею
і площиною, що містить напрям& A F
O C
ну (площину основи).
B
74
Основні властивості і формули
Довжина твірної l = h2 + r 2 .
1
Об’єм V = π r 2 h.
3
Бічна поверхня Sá = πrl.
Повна поверхня Sï = πr (l + r ),
де r — радіус кола основи,
h — висота конуса
Зрізаний конус
R O1
Висотою зрізаного конуса нази&
вається відрізок перпендикуля&
ра, опущеного з будь–якої точки
верхньої основи на нижню
75
Основні властивості і формули
Довжина твірної l = (R − r )2 + h2 ;
1
об’єм V = πh ( R 2 + r 2 + Rr );
3
бічна поверхня Sб = π (R + r) l,
Сфера і куля
S = 4πR2
4
Об’єм кулі V = πR 3
3
76
α
Площина, що має з кулею
A
(сферою) тільки одну спільну
точку, називається дотичною до
кулі (α), а та, що має більше,
O
ніж одну спільну точку,—
січною площиною
бічна поверхня
S = 2πRh,
де R — радіус кулі,
h — висота кульового сегмента
77
O1
Кульовий сектор — це геомет&
ричне тіло, що утворюється при
обертанні кругового сектора
навколо одного з радіусів, який
h
обмежує круговий сектор.
Об’єм кульового сектора a
2
V = πR 2h ;
3 O R
O2
поверхня кульового сектора
S = πR (2h + a),
де R — радіус сектора, h a
h — проекція хорди, що стягує R
дугу сектора, на вісь обертання;
a — відстань від кінців хорди
до осі O
R1 і R2. Тоді:
78
Декартова система координат
y
z
A(3;5) 5
5 4
A(2;5;5)
3
Декартова
4
координат
система
2
3
1 Î y
2
1 1 2 3 4 5
1 2
O x x
1 2 3 4
79
Основні координатні формули
Íà ïëîùèí³ Ó ïðîñòîð³
y z
B (x2; y2) B (x2, y2, z2)
x y
O x O
AB = (x2 − x1)2 + (y2 − y1)2 AB = (x2 − x1)2 + (y2 − y1)2 + (z2 − z1)2
K (x; y) K (x, y, z)
A (x1, y1, z1)
A (x1; y1)
O y
x
O x
m2x1 + m1x2
x= ;
m1 + m2
Декартова
координат
система
80
Координати середини відрізка
Íà ïëîùèí³ Ó ïðîñòîð³
y z A (x1; y1; z1)
B (x2; y2)
C (x; y; z)
C (x; y)
Рівняння прямої
y
Çàãàëüíå ð³âíÿííÿ ïðÿìî¿
ax + by + c = 0,
äå a ≠ 0 àáî b ≠ 0
O x
координат
(à ≠ 0, b ≠ 0) O a x
система
81
Окремі випадки рівняння прямої
Âèä ð³âíÿííÿ ïðÿìî¿
Вид прямої
ax + by + c = 0 y = kx + b
Ãðàô³ê ïðÿìî¿
ïðîïîðö³éíîñò³ ax + by = 0;
a y = kx;
y=− x;
y b (k ≠ 0)
(a ≠ 0; b ≠ 0)
O x
Ïðÿìà, ïàðà-
ëåëüíà îñ³ õ
by + c = 0;
y y = b;
c
y=− ; (b ≠ 0)
b
(b ≠ 0; c ≠ 0)
O x
Ïðÿìà, ïàðà-
ëåëüíà îñ³ y ax + c = 0; x = m,
y c äå m — áóäü-ÿêå
x=− ; ä³éñíå ÷èñëî,
a
â³äì³ííå íóëÿ
(a ≠ 0; c ≠ 0)
O x
Декартова
координат
система
гâíÿííÿ îñ³ õ
y by = 0;
y = 0; y = 0
(b ≠ 0)
O x
82
Умова паралельності прямих
Перетин прямих
координат
система
À óà
m2: a2x + b2y + c2 = 0
m2: y = k2x + b2
õà O x
83
Óìîâà a1 b
ïåðåòèíó a2
≠ 1
b2
k1 ≠ k2
ïðÿìèõ
b1c2 − b2c1 b2 − b1
xA = xA =
Êîîðäèíàòè a1b2 − a2b1 k1 − k2
òî÷êè ïåðå-
òèíó a2c1 − a1c2 k1b2 − k2b1
yA = yA =
a1b2 − a2b1 k1 − k2
Рівняння кола
2 2 2
x + y = R
y
Декартова
координат
система
y0 R
Ç öåíòðîì ó òî÷ö³ (x0; y0)
2 2 2
(x – x0) + (y – y0) = R
O x0 x
84
Рівняння сфери
z
Ç öåíòðîì ó òî÷ö³ (x0, y0, z0)
(x0,y0,z0)
2 2 R
(x – x0) + (y – y0) +
2 2
+ (z – z0) = R
O y
x
Рівняння площини
z
Çàãàëüíå ð³âíÿííÿ ïëîùèíè
P
ax + by + cz + d = 0, G
äå êîåô³ö³ºíòè a, b, c äîð³âíþ- n
þòü êîîðäèíàòàì âåêòîðà
G O y
n (a; b; c), ïåðïåíäèêóëÿðíîãî
äî äàíî¿ ïëîùèíè (a, b, c íå äîð-
³âíþþòü íóëþ îäíî÷àñíî)
x
координат
G P
система
ðà n (a; b; c)
a (x – x0) + b (y – y0) + c (z – z0) = 0 Ì0 (x0; y0; z0)
àáî
O y
ax + by + cz + d = 0,
x
äå d = – (ax0 + by0 + cz0)
85
z
гâíÿííÿ ïëîùèíè ó â³äð³çêàõ
c
x y z
+ + = 1,
a b c
äå a, b, c — â³äð³çêè, ùî â³äòè- O b y
íàþòüñÿ ïëîùèíîþ íà êîîðäè-
íàòíèõ îñÿõ a
(a ≠ 0; b ≠ 0; c ≠ 0) x
z α ⎜⎜ Oy
Ïëîùèíà ïàðàëåëüíà êîîðäè-
íàòí³é îñ³ α
Oz ax + by + d = 0
Oy ax + cz + d = 0 O y
Ox by + cz + d = 0
x
z Oy ⊂ α
Ïëîùèíà ïðîõîäèòü ÷åðåç êî-
îðäèíàòíó â³ñü
α
Ox by + cz = 0
Oy ax + cz = 0
O y
Oz ax + by = 0 x
Декартова
координат
система
z α ⎜⎜ xy
Ïëîùèíà ïàðàëåëüíà êîîðäè- α
íàòí³é ïëîùèí³
xy cz + d = 0
xz by + d = 0
yz ax + d = 0 O y
x
86
Взаємне розміщення двох площин
a1 b1 c1 d1
Ïðè a = b = c = d
2 2 2 2
ïëîùèíè çá³ãàþòüñÿ
α1
Óìîâà ïåðïåíäèêóëÿðíîñò³ α2
ïëîùèí:
a1a2 + b1b2 + c1c2 = 0
координат
система
ϕ
a1a2 + b1b2 + c1c2
cosϕ =
a 12+ b 12+ c 12 ⋅ a 22+ b 22+ c 22 α2
87
Вектори
Основні означення
A →
Íóëüîâèé âåêòîð — âåêòîð, ïî-
÷àòîê ³ ê³íåöü ÿêîãî çá³ãàþòüñÿ
. | AB | = 0
G
Äâà âåêòîðè íàçèâàþòüñÿ a G G
a=b
ð³âíèìè, ÿêùî âîíè ìàþòü ð³âí³ G
b
ìîäóë³ é îäíàêîâî íàïðÿìëåí³
G
Вектори
88
Äâà îäíàêîâî íàïðÿìëåíèõ
êîë³íåàðíèõ âåêòîðè íàçèâà- G
a G
þòüñÿ ñï³âíàïðÿìëåíèìè b
G G
a↑↑b
G
Äâà íåîäíàêîâî íàïðÿìëåíèõ a
êîë³íåàðíèõ âåêòîðè íàçèâàþòü-
ñÿ ïðîòèëåæíî íàïðÿìëåíèìè G
b
G G
a↑ ↓b
Координати вектора
y G
a = OA
Êîîðäèíàòàìè âåêòîðà íà- G (6; 2)
a
çèâàþòüñÿ êîîðäèíàòè ê³íöÿ A (6; 2)
ð³âíîãî éîìó âåêòîðà, â³äêëàäå- . 2
íîãî â³ä ïî÷àòêó êîîðäèíàò 1
O 1 2 3 4 5 6 x
y z
yB B (xB; yB) B(xB;yB;zB)
G
a (ax ; ay ) G
a (ax ; ay ; az )
O xA xB x O y
x
ax = xB – xA, ax = xB – xA ,
Вектори
ay = yB – yA, a y = y B – y A,
az = z B – z A,
G G
a = ax2 + ay2 a = ax2 + ay2 + az2
89
Лінійні операції над векторами
Сума векторів
G
Ïðàâèëî òðèêóòíèêà b
a+ G
G
b
G G G
Ñóìîþ a + b âåêòîð³â a ³ b
G
íàçèâàºòüñÿ âåêòîð, ïðîâåäåíèé
G G G
ç ïî÷àòêó a ó ê³íåöü b , ÿêùî a
G G G G
ê³íåöü a ³ ïî÷àòîê b ñóì³ùåí³ a(ax ; ay ) + b (bx ; by ) =
G
= c (ax + bx ; ay + by )
G
Ïðàâèëî ïàðàëåëîãðàìà b
G G
ßêùî âåêòîðè a ³ b ïðèêëà- G
äåí³ äî ñï³ëüíîãî ïî÷àòêó, òî ¿õ G G +b G
a a a
ñóìà º âåêòîð, ùî çá³ãàºòüñÿ ç
ä³àãîíàëëþ ïàðàëåëîãðàìà, ïî-
G G G
áóäîâàíîãî íà âåêòîðàõ a ³ b b
Ïðàâèëî ìíîãîêóòíèêà G
e
c+ G G
G
d+
G
a
Ïðàâèëî ïàðàëåëåï³ïåäà
G +b
a
G
G +c
Вектори
b
G
G
c
G
a
90
Âëàñòèâîñò³ îïåðàö³¿ äîäàâàííÿ âåêòîð³â
G G G G
1. a + b = b + a (ïåðåñòàâíèé çàêîí).
G G G G G G
2. (a + b ) + c = a + (b + c ) (ñïîëó÷íèé çàêîí).
G G G
3. a + 0 = a (íàÿâí³ñòü íóëüîâîãî åëåìåíòà).
G G
4. a + ( − a) = 0 (íàÿâí³ñòü ïðîòèëåæíîãî åëåìåíòà)
Різниця векторів
G G G G
гçíèöåþ a − b âåêòîð³â a ³ b G G G
G c =a−b
íàçèâàºòüñÿ âåêòîð c òàêèé, ùî G
a
G G G
c+b =a
Íà ïëîùèí³: G
G b
G G
a(ax ; ay ) − b (bx ; by ) = c (ax − bx ; ay − by ) .
Ó ïðîñòîð³:
G G G
a (ax ; ay ; az ) − b (bx ; by ; bz ) = c (ax − bx ; ay − by ; az − bz )
91
Âëàñòèâîñò³ îïåðàö³¿ ìíîæåííÿ âåêòîðà íà ÷èñëî
G G G G
1. λ (a + b ) = λa + λb (ðîçïîä³ëüíèé çàêîí â³äíîñíî ñêëà-
äàííÿ âåêòîð³â).
G G G
2. (λ + µ )a = λa + µa (ðîçïîä³ëüíèé çàêîí â³äíîñíî ñêëà-
äàííÿ ÷èñåë).
G G
3. λ (µa) = (λµ ) a (ñïîëó÷íèé çàêîí).
G G
4. 1⋅ a = a (ìíîæåííÿ íà îäèíèöþ)
G G
Íà ïëîùèí³: a ⋅ b = ax ⋅ bx + ay ⋅ by .
Вектори
G G
Ó ïðîñòîð³: a ⋅ b = ax ⋅ bx + ay ⋅ by + az ⋅ bz
92
Âëàñòèâîñò³ ñêàëÿðíîãî äîáóòêó
G G G G G G G
1. a ⋅ a = | a | 2 3. (xa) ⋅ b = x (a ⋅ b )
G G G G G G G G G G G
2. a ⋅ b = b ⋅ a 4. (a + c ) ⋅ b = a ⋅ b + c ⋅ b
G
G
a G G
G G a||b
Âåêòîðè a ³ b êîë³íåàðí³, b G G
ÿêùî ¿õ â³äïîâ³äí³ êîîðäèíàòè b = ka
ïðîïîðö³éí³.
bx by
Íà ïëîùèí³: = = k.
ax ay
b by b
Ó ïðîñòîð³: x = = z =k
ax ay az
Координатні вектори
y G G
z i (1; 0; 0);
2 i (1; 0) G
G 1 j (0; 1; 0);
j (0; 1) G G G
1 k j k (0; 0; 1).
G
Вектори
G G
j i O 1 y
i
1
O 1 2 x x
93
Розкладання вектора по координатних осях
Íà ïëîùèí³: Ó ïðîñòîð³:
y
z
az
ay
G G
a G aG
G k y
j G G j
i i O ay
O ax x x ax
G G G G G G G
a (ax ; ay ) = ax i + ay ⋅ j a (ax ; ay ; az ) = ax i + ay j + az k
Література
1. Ìàòåìàòè÷åñêèé ýíöèêëîïåäè÷åñêèé ñëîâàðü/ Ãë. ðåä. Þ. Â. Ïðîõîðîâ; Ðåä.
êîë.: Ñ. È. Àäÿí è äð.— Ì.: Ñîâ. Ýíöèêëîïåäèÿ, 1988.— 847 ñ.
2. Ïîãîðåëîâ À. Â. Ãåîìåòðèÿ: Ó÷åá. äëÿ 7—11 êë. ñðåä. øê.— Ì.: Ïðîñâå-
ùåíèå, 1992—1997.
3. Ïîãîðåëîâ À. Â. Ãåîìåòðèÿ. 10—11 êë.: Ðåøåíèå çàäà÷ èç ó÷åáíèêà Ïîãîðåëîâà
À. Â. «Ãåîìåòðèÿ. 7—11».— Ì.: Äðîôà, 1996.—112 ñ.
4. Çá³ðíèê çàâäàíü äëÿ åêçàìåíó ç ìàòåìàòèêè íà àòåñòàò ïðî ñåðåäíþ îñâ³òó. —
Ëüâ³â: ÂÍÒË, 1977.— ×. ²².— 78 ñ.
5. Àëåêñàíäðîâ À. Ä., Âåðíåð À. Ë., Ðûæèê Â. È. Íà÷àëà ñòåðåîìåòðèè —Ì.:
Ïðîñâåùåíèå, 1981.— 224 ñ.
6. Áîðîäèí À. È., Åâäîêèìîâ Ä. Ê., Êàìåíñêàÿ Ì. Â., Ïàëàíò Þ. À.
Ìàòåìàòèêà.— Ê.: Âûùà øêîëà, 1974.— 256 ñ.
7. Íåëèí Å. Ï. Ãåîìåòðèÿ â òàáëèöàõ. — Õàðüêîâ: Ìèð äåòñòâà, 1997.
8. Êà÷åíîâñêèé Ì. È., Êîëÿãèí Þ. Ì., Ëóêàíêèí Ã. Ë., ßêîâëåâ Ã. Í.
Ãåîìåòðèÿ. — Ì.: Íàóêà, 1978.— ×. 1 — 176 ñ.
9. Ãóñåâ Â. À., Ìîðäêîâè÷ À. Ã. Ìàòåìàòèêà: Ñïðàâ. ìàòåðèàëû.— Ì.:
Ïðîñâåùåíèå, 1988.— 416 ñ.
94
Предметний покажчик
Á Ê
Á³ñåêòðèñà Êàòåò 31
— êóòà 9 Êâàäðàò 43
— òðèêóòíèêà 17 Êîåô³ö³ºíò ïîä³áíîñò³ 15
Á³÷íà ïîâåðõíÿ Êîëî
— êîíóñà 75 — âïèñàíå ó òðèêóòíèê 17
— ï³ðàì³äè 71 — îïèñàíå íàâêîëî òðèêóòíèêà 17
— ïðèçìè 69 Êîíóñ 74
— öèë³íäðà 73 — çð³çàíèé 75
— ïðÿìèé 74
 Êîîðäèíàòè âåêòîðà 88
Âåêòîð 88 Êîñèíóñ 30
— íóëüîâèé 88 Êóëüîâèé
— îäèíè÷íèé 93 — ñåãìåíò 77
Âåêòîðà — ñåêòîð 78
— êîîðäèíàòè 89 — øàð 77
— ìîäóëü 88 Êóëÿ 76
Âåêòîðè Êóò
— êîë³íåàðí³ 88 — âïèñàíèé ó êîëî 51
— ïðîòèëåæíî íàïðÿìëåí³ 89 — ãîñòðèé 9
— ð³âí³ 88 — äâîãðàííèé 65
— ñï³íàïðÿìëåí³ 89 — çîâí³øí³é 16
Âèñîòà òðèêóòíèêà 16 — ì³æ âåêòîðàìè 92
³ñü 79 — ì³æ ïëîùèíàìè 66
— êîîðäèíàò 79 — ïðÿìèé 9
— îáåðòàííÿ 14 — ðîçãîðíóòèé 8
— ñèìåò𳿠14 — òóïèé 9
Âëàñòèâ³ñòü — öåíòðàëüíèé 51
— á³ñåêòðèñè òðèêóòíèêà 22 Êóòè
— âåðòèêàëüíèõ êóò³â 8 — âåðòèêàëüí³ 8
— âèñîòè òðèêóòíèêà 23 — â³äïîâ³äí³ 11
— ìåä³àíè òðèêóòíèêà 21 — âíóòð³øí³ îäíîñòîðîíí³
— ñåðåäíüî¿ ë³í³¿ òðèêóòíèêà 17 ³ âíóòð³øí³ ð³çíîñòîðîíí³ 10
Âëàñòèâîñò³ — ïðèëåãë³ 8
— çîâí³øíüîãî êóòà òðèêóòíèêà 18 — ñóì³æí³ 8
— êóò³â, âïèñàíèõ ó êîëî 55 Êóòîâà âåëè÷èíà äóãè ê³ë 54
— ïàð âíóòð³øí³õ ð³çíîñòîðîíí³õ ³ âíóò-
ð³øí³õ îäíîñòîðîíí³õ êóò³â 11 Ë
— ïåðïåíäèêóëÿðà ³ ïîõèëèõ 14 Ëàìàíà 48
— ðóõó 13
— ñêàëÿðíîãî äîáóòêó âåêòîð³â 93 Ì
Ìåä³àíà òðèêóòíèêà 17
à Ìíîãîãðàííèê
óïîòåíóçà 29 — îïóêëèé 67
Ãîìîòåò³ÿ 15 — ïðàâèëüíèé 70
Ãðàíü ìíîãîãðàííèêà 67 Ìíîæåííÿ âåêòîðà íà ÷èñëî 92
Ìíîãîêóòíèê 48
Ä — âïèñàíèé ó êîëî 48
Äåêàðòîâ³ êîîðäèíàòè — îïóêëèé 49
— íà ïëîùèí³ 79 — îïèñàíèé íàâêîëî êîëà 48
— ó ïðîñòîð³ 79 — ïðàâèëüíèé 50
Äçåðêàëüíå â³äáèòòÿ 14
ijàãîíàëü ìíîãîêóòíèêà 49 Í
ijàìåòð êîëà 51 Íåð³âí³ñòü òðèêóòíèêà 18
Äîâæèíà êîëà 56
Äîòèê äâîõ ê³ë 54 Î
Äîòè÷íà ïðÿìà äî êîëà 52 Îá’ºì
Äóãà êîëà 51 — êîíóñà 76
— êóë³ 76
95
— êóëüîâîãî Ïðîì³íü 8
ñåãìåíòà 77 Ïðÿìà 11
ñåêòîðà 78 Ïðÿì³
øàðó 77 — ïàðàëåëüí³ 11
— ïàðàëåëåï³ïåäà 70 — ïåðåõðåñí³ 58
— ï³ðàì³äè 71 — ïåðïåíäèêóëÿðí³ 12
— ïðèçìè 69 Ïðÿìîêóòíèê 42
— ïðÿìîêóòíîãî ïàðàëåëåï³ïåäà 70
— öèë³íäðà 73 Ð
Îáåðòàííÿ íàâêîëî îñ³ 14 Ðàä³àí 54
Îá’ºìè ïîä³áíèõ ò³ë 15 Ðàä³óñ
Îçíàêà — êîëà 51
— ïàðàëåëüíîñò³ — êóë³ 76
ïëîùèí 59 гâí³ñòü òðèêóòíèê³â 19
ïðÿìî¿ ³ ïëîùèíè 59 гâíÿííÿ
— ïåðïåíäèêóëÿðíîñò³ — êîëà 84
ïëîùèí 66 — ïðÿìî¿ 81
ïðÿìî¿ ³ ïëîùèíè 62 гçíèöÿ âåêòîð³â 91
Îçíàêè Ðîìá 40
— ïàðàëåëüíîñò³ ïðÿìèõ 11 Ðóõ 13
— ïîä³áíîñò³ òðèêóòíèê³â 20
— ð³âíîñò³ òðèêóòíèê³â 19 Ñ
Îðò 93 Ñåðåäíÿ ë³í³ÿ
Îñíîâà ïåðïåíäèêóëÿðà 12 — òðàïåö³¿ 45
— òðèêóòíèêà 17
Ï Ñèìåòð³ÿ 14
Ïàðàëåëåï³ïåä 68 Ñèíóñ 30
— ïðÿìîêóòíèé 69 ѳ÷íà 53
Ïàðàëåëîãðàì 37 Ñêàëÿðíèé äîáóòîê âåêòîð³â 92
Ïàðàëåëüíå ïåðåíåñåííÿ 13 Ñóìà âåêòîð³â 90
Ïàðàëåëüí³ñòü Ñôåðà 76
— ïëîùèí 59
— ïðÿìèõ 57 Ò
— ïðÿìî¿ ³ ïëîùèíè 58 Òàíãåíñ 30
Ïåðåòâîðåííÿ ïîä³áíîñò³ 15 Òåîðåìà
Ïåðåòâîðåííÿ ïðîñòîðó 13 — êîñèíóñ³â 33
Ïåðïåíäèêóëÿð 12 — ϳôàãîðà 30
— äî ïëîùèíè 61 — ïðî òðè ïåðïåíäèêóëÿðè 62
— äî ïðÿìî¿ 12 — ñèíóñ³â 33
Ïåðïåíäèêóëÿðí³ñòü — Ôàëåñà 13
— ïëîùèí 66 Ò³ëî îáåðòàííÿ 73
Òðàïåö³ÿ 45
— ïðÿìî¿ ³ ïëîùèíè 62
— ð³âíîáåäðåíà 45
ϳðàì³äà 71
— ïðÿìîêóòíà 45
— çð³çàíà 72 Òðèêóòíèê
Ïëîùà — ïðÿìîêóòíèé 29
— êðóãà 56 — ð³âíîáåäðåíèé 26
— ïàðàëåëîãðàìà 39 — ð³âíîñòîðîíí³é 27
— ïðÿìîêóòíèêà 42
— ïîâåðõí³ ñôåðè 76 Ô
— òðàïåö³¿ 47 Ô³ãóðè ïîä³áí³ 15
— òðèêóòíèêà 25 Ôîðìóëà Ãåðîíà 25
Ïëîù³ ïîä³áíèõ ô³ãóð 15
Ïîâîðîò 14 Õ
Ïîä³áí³ñòü 15 Õîðäà 51
Ïîõèëà 12
Ïðàâèëî Ö
— ìíîãîêóòíèêà 90 Öåíòð
— ïàðàëåëîãðàìà 90 — ãîìîòåò³¿ 15
— ïàðàëåëåï³ïåäà 90 — êîëà 51
— òðèêóòíèêà 90 — ñèìåò𳿠14
Ïðèçìà 67 Öèë³íäð 85
— ïîõèëà 68
— ïðÿìà 68 ×
Ïðîåêö³ÿ âåêòîðà íà â³ñü 89 ×îòèðèêóòíèê 34
96