Professional Documents
Culture Documents
Вступ до філософії Баумейстер
Вступ до філософії Баумейстер
!
Андр|й Баумейстер
|
; 17ауковшй пос1бнцк
г !.
; ]!.
г !]
1(и!в
201,7
г
''г]
$,( 101.1+1,11+165
ББк 87 1
'г ,|
!
т
1
5 грудня 201 5 року я був нленом ком!с!] !! 3сеукра|нсько1 ол1м- !, [[1кода й ун|верситет ма}оть формувати так| ва>кдив| у най-
бли>л<ному май6утньому компетенц|1, як анад1тичне 1 творне
!*
п|ади школяр!в з ф|лософ!:. що проводилася за сприяння [!1ало1 !,
|1о.
академ!: наук.3авдання член!в ком!с!1 полягало в тому а6и уважно мисдення' ум|ння аргументувати | 3находит;4 лРавипьн1 р|тлен-
прочитати й оц!нити ф!лософськ! есе школяр!в 8_1 1 клас!в.9итаю- ня.[ляцього особдиву увагу варто прид|пяти 1пРьом' на перший
ни ц! есе, я пересв!днився, що приклади з голл!вудських 6локбасте- ( погдяд простим та зрозум|пимь|3_9'11-115а_$: (|) пов!пьному 1 ваум-
р1в знанно переважають приклади з художньо| л!тератури. [ншим, лцвому чц!панню, (2) вм|нню вцрш|{ашш сво|'ёумкш у пшсьтпов1й
нав!ть пров1дним чинником формування ф!лософського !нтересу
форм1 (у форм; есе) й (3) ум1нню аР?умен1повано
,'] вцклаоапц
(! джерелом натхнення творчих ро6!т), був осо6истий досв!д -!
- до_ й о6трунтповува1пц влосну по3цц!ю (у Аопов|дях' дискус|ях 1 де-
св!д першого кохання г друж6.и' досв|д зради | страждання, нама-
6атах). ,|,ля розвитку цих компетенц1й найкраще допомага1оть
гання зро3ум!ти свос м!сце у св|т1 ! свос покликання.
! той день мен! сподо6алося 6агато есе. Але чогось мен! явно :,* явс:**+1ц9Р!!!!ра| ф!лосо^ф!я (мо>кна сюди додати окр!м п1тера-
не вистачало в б!льшост1 роб!т. 9ого саме? спробую сформулюва- турий 1нтп1 мистецтва). {
ти свою в!дпов|дь таким чином. 8!домо, що сприйняття !нформац!| €унасна укра|нська 1школа' на )каль' мадо 3веРтас ува[и
телеглядачами (сюди можна додати ! в!деоролики в /оц[ц\е та !нш! на л1тературу (попри |снування такого предмета, найчаст|тпе все
в!деоматер!али) ! читачами ма€ суттсв! в|дм!нност!. (ц"рий11ття
:{
3водиться до механ1нно! передан| яко|сь едементарно| 1нформа-
друкованого слова актив!зуе т| д!лянки мо3ку, що в1дпов1дають ц||) | повн|стю нехтус ф|лософ1ето. Ёатом!сть у г1мназ|ях 1л|цеях
':-]а
-6Б],
ло!!чнё.''-за'р6ра]йе мй[лейня' (оли ми чита€мо <Фстр!в скар-
:|1 Франц1|, Ё|меннини, Австр1! та 1тад|1 ф1лософ|я викдадаеться
два або три роки (|нод1 досить поглибдено). } в1ц|, коли в|д-
ка';тана г-р!н1а), частини роману <8олодар персн!в> ([/ле
"д;ти
!-ог4 о{ сБе Р|п94 а6о цикл роман!в <[1|сня льоду й полум'я) (А 5оп9
6увасться формування осо6истост1, ф|лософ|я могда 6 не т|дь-
о{ !се апё Ё]ге), ми уважно стежимо 3а сюжетом, вибудовуемо лог|чн!
зв'язки м!ж р1зними частинами опов!д! й активно реконструю€мо :!: ки с||Рияти розвитков| згаданих трьох компетенц{й, але окр!м
цього допомогти краще зрозум1ти т1 <ек3истенц1йн1> питання'
реальност!, описуван! в цих текстах. 9итач книги с справжн!м сп!-
вавтором, в1н сам ста€ повноправним учасником под!й. А!лянки як| в цей час хвил1оють мододих людей. Арке ф-!л_ософ!я розви-
головного мозку в!дпов!дальн1 за процес мислення, пост!йно акти-
в!зуються п1д нас читання.
::!] в-а€ годовне ум!ння
- ставити
питання' у пер1пу чергу
-
самим
соб1. 3алитпаеться т|дьки спод1ватися на по3итивн| зм|ни...
3овс!м по-|ншому сприймаеться в!зуальна !нформац!я' $к за- }кра|нська ф|лософська традиц1я € досить молодото. Б нас
3нача€ Аль6ерт |ор у сво1й книз! <Атака на розум)/ <прим|тивна н!т_ ще не так 6агато переклад|в кдасичних ф1лософських твор|в,
к!сть телев!з!йних о6раз!в стимулю€ !нстинктивну реакц|ю, под!бно
::[:
у нас ще не так багато ф1лософських досягнень. 0днак це
не €
до реакц![, викликано: реальн!стю самою по соб! 6ез застосуван-
- якимось недод|ком а6о вадою. Бавпаки, це да€ нам ведик| тпан-
ня лог!ки, розуму ! рефлекс!1>. 1еле6ачення (як | р!зноман|тн| форми
си п|дкптотитися до загадьносв1тово] 1нтелектуально{ ро6оти
в!део1нформац!1) пропону€ вже завершене, сформоване уявлення ::|] | сказати сво€ вагоме сдово. )(очеться в|рити, що це слово 6уАе
про реальн!сть. 1ак само екран!зац!я згаданих вище роман!в, якою 6
як!сною вона не була, не т!льки спрощу€ 3адум автор1в ! сюжетн! л1-
сказано неза6аром. 1![о>кливо, тими, хто саме тепер зак|ннус се-
1 якщо
(перетворюючи все на прива6ливий <екшн>), а й пропонус певну редн!о 1пкоду. А мо>ке, тими' хто т|льки йде до 1пкоди.
н!|
]|: пропонована кни)кка пробу[ить у когось |нтерес до ф1лософ||,
,
!нтерпретац!ю л!тературних твор!в.
[ жодною м!рою не виступаю проти екран|3ац!й класики, про_ 1
джу сво:м слухачам р!зн! в!деоматер1али. [!1ен! тут !деться про !нше,
а саме про формування важливих компетенц!й, затребуваних сьо-
годн! й у най6лижному майбутньому.
"1
!!
-ч-
'!''
*|} |!Фо9-мат{||, перетвор}о1очи потоки годих даностей на ц|л|сн!
. :1:1 зв'язки осмис/1еного знання. 1нактпе ка)кучи' натпа пам'ять не €
пР0ст0 пасивним *в!дкладанням,) минулих пере)кивань. |т на-
9астина пер]ца .!.1 д|йн1сть та |нтенсивн1сть заде>кить в|д на11]их св|домих 3усиль>
в1д натпо| творност|. Ёав|ть коли д1одина пригаду€ як|сь под1|
Ф!лософ!я в суна(ному св!т!
1'| вдасного )киття' вона сприйма€ минуде у св1тл1 нового досв|ду.
!'1 1од| конкретн1 минул| под1| сприймаються по-новому. 1ё, що ко-
про просту ро3мову, яку мапи з1 сво|ми 6лизькими чи дру3ями. ання' с енсу пе вн|й мноэкшн! ф октпиино| !нф ор маш1|. Резупьта-
а-ё
,1!|
|
(!|{,
:
г
'[
1 в|дм|нне розум|ння прочитаного чи побаченого. 1{е як
Ро3гдя- м!ст ! кра'[н?), хоче побачити щось !нше
-*з*щум"!9фаел1.
!ля тако-
дати м|сто 3 веР11]ини гори | з р|зних пеРспектив. Ёа]вно апелю- го глядача вс! ц! групи, жести ! вирази облин щось кажуть, на щось
натякають..Фреска почина€ (говорити), глядач вступа€ в д!алог
!;
вати до простого факту або простого сп0стере)кення як (оста-
точного аргументу>. Б!домо, що нав!ть св1дки в суд1 датоть з автором. |1латон тримас в руках книгу, на як!й написано <[!мей>
р|зн1 (платон!вський д!алоп в якому виклада€ться теор|я творення св!ту
описи т!с| само| под!1. !
йайстром-дем!ургом). його палець зд1йнятий догори. 3!н в!дкриван
*не6есних, та€мниць. 3 Аристотеля в руках його <Ётика> (основна
Р!априклад, к!лька людей розглядають фреску Рафаеля <Аф!н-
ська школа) (5сшо|а ё1 Атепе) у станц! (парадн!й зал!) делля (еньяту_ ::[
1
частина яко!
- теор!я неснот ! теор!я друж6и Академ|я ! [!!кей
-
були передус!м союзом друз!в), ! в!н вказус на нас, глядан!в. [1ереваж-
ра Батиканського палацу. ! хоча вс! глядан! споглядають при6лизно но йому йдеться про <земн!> справи. 9и не т!льки? йоже, Аристотель
той самий в1зуальний образ, насправд! сприймають вони досить вказу€ на [1апу як голову католицько[ !-]еркви? (Адже саме [1апа с го-
р|зн! рен!.3!р кожного глядача (навантажений> його власним до_ :] ловним глядачем ц!с| фрески).
св!дом ! знаннями. Ф!зичне сприйняття фрески (ф!зинне бачен-
..!
1
нап!влежить .{!оген. [1о л!вий 6|к в!д |1латона, трохи дал| в!д центри 1
'1
|1!фагора. 3а його спиною п!дглядають за його писанням Боец!й ! Аве- 1
]|, !
.1
знаками
- схемою музичних асонанс!в. Ёакреслен! основн! музинн!
сп!взвуння в!дпов|дають математично-музинн!й структур! космосу
1:
.:{
8|н, уважно ро3дивляючись <Аф!нську школу) (до !л:
реч!, ному <аф!н- <Аф!нська школа). (танца (парадна зала) делля (еньятура
ську), адже тут представлен! ф!лософи р!зних шк!л ! напрям!в, р!зних 8атиканського палацу. Рафоель (1 51 1)
|'
10 1;
11
}п
[*
|
1
глядач також пом!тить, що платон схожий на леонардо да Б|нн! (його 1нформац1я про годосн1, приголосн1, граматичн| прави-
вп!знають !с!)' а Ёракл!т на [й!келанджело Буонаррот! (достатньо
- да, про вертикальн| й горизонтадьн| л|н|!, про р|зн1 рухи ! ко-
подивитися на автопортрети останнього. що6 вловити схож!сть). дьори' нав|ть про р|зн| мови (наприклад' англ|йську й укра|н-
8кщо врахувати, що на фресц! присутн!й | сам Рафаель, то очевидно/
ську) все це з6ер|гаеться в р|3них к1мнатах ведичного падацу
що за його задумом художники залучаються до ф!лософсько| школи -
на1пого ро3уму. 1ому не т1льки розум|ння конкретного тексту
як !| повноправн! члени ([!еонардо вважав живопис вищою наукою
та !стинною ф!лософ!сю). чи в|деоплатер|алу аде нав|ть його сприйняття на ф|зинному
Ёарешт!, якщо глядач € знавцем творност! Рафаеля, то для ньо- р1вн1 о скдадним процесом конструювання, 3ведення мно)кини
го ця фреска буде яскравим прикладом зр!лого пер!оду творност! до певно] €дност|. Фтх<е, ми ((3читуемо) 1нформац1то' але не 3чи-
майстра (хона художнику на момент написання ц!с| фрески туемо сенс. сенс ми створюсмо, *накд"ад|1лочи, його на конкрет-
25 до 27 рок!в). Фтже, р!зн! глядан!, роздивляючись <Аф!нську шко-
- в!д
лу>, сприйматимуть зовс!м р!зн! рен!. 3алежно в!д р!вня знань про - -ф 11'ин ну |нф орм ац |то.
-"у_
Ёарегпт|, йам ва)кливо 3вернути рау на осо6лшвос!п1 нотцоео
античну ф!лософ!ю, живопис Ренесансу ! про творн!сть самого
Рафаеля, наше сприйняття 6уде дедал! гли6шим ! <о6'емн!шим>' <на-
мшспення.,{овол| по1].1иреним с погдяд' що 6|льтп1сть пюдей, стика-
повнен!шим>. !ншими словами: наше зорове сприйняття в!дкрите ючись з певними фактами ни под1ями, 6езпосередньо й розум1тоть
для неск|нненного розвитку ! вдосконалення. А в!дпов!дь на 3апи- на п1дстав! так 3ваного (здорового гпу3ду). [{роте насправд1 розу-
тання <хто ж т! постат!. хто так! Боец!й, 3ароастр, [1лот!н, Алк!в!ад, м|ння 1 знання не виникають автоматично як реакц1я на зовн|тпн1
-
[еракл!1 Авероес?>
- читач може отримати, вирушивши у подорож в||ливи,це ми в)ке в1дзнанили. Ёатпе мислення | сприйняття мо)кна
до кра'[ни ф!лософ!|.
упод|6нити до тпи6и маРмуру' з яко| ще тре6а створити пРекрас-
ний скщьптрний о6раз. €крипапь а6о п|ан1ст довго трену1оть
}т1м, нав|ть ф1зинне бачення | ф|зинне прослуховування ма€ сво{ пальц|, свое ум|ння в|дтворювати й |нтерпре тРати звщи. |хня
скдадну природу. 1(артування л|одського мо3ку засв|дяило той праця наё звукот,с практично не 3нае мех<. |{исьменники наподег-
факт, що натше сприйняття € ре3удьтатом скдадного процесу диво прац1о1оть над засо6ами вира)кення власних думок та емоц|й.
констру[овання. ось ми продивдя€мося фрагмент якогось ф|пь- Бони працюють з хуёоэкн!м сповом. Ёащовець удосконад}ое сво]
му. 1нформац1я з екрану (звуки 1 зоров1 образи) чере3 3овн|1пн| 3нання, ро3вивае сво! здатност1 досл|дника. Б1н працюс 3 нщко-
почуття переда€ться у на!|-т мо3ок, який перекдадае цю р1знома- вою ёупскою, 3?пеор|ямц ! е!потпезамц. &е що о6'сднуе му3иканта'
н|тну !нформац|то на вдасну (мову>' декодуючи 3вуки й о6рази письменниката науковця? |{о о6'сднуе ц| р|зноман|тн| сфери люд-
в електРичнт ситнали' 1]я декодована 1нформац1я розпод1ля- ! сько| дйльн о ст \?. 3у силля слрийняти, пережити й передати певний
еться по р1зних д1дянках мо3ку. €приймаюни пРосту в|зуальну
11
у ц1лтсний образ. Б!дьтпе того, |нформац|я про цей о6раз нав|ть 3идатний диригент 1 викладан Бенджам!н 3андер пропону€
з6ер1гасться у р|зних д|дянках на1пого мо3ку. ц!кавий критер!й, який дае змогу в!др!зняти видатного музичного
\2 11 13
11
-"1
1
'1
|
виконавця в!д посереднього. в!дм!нн!сть м!ж ними поляга€ в акцен- 1 2. Ф|пософське запитування
туванн!, у розстановц! акцент!в. [1рислухасмося до його сл!в: <)(иття
:!
1
тиною яких ми завжди 3алиша€мося. 1е саме стосу€ться 1 музики. _1 Ф|лософ|я почина€ться е:.дтРу"-.'зчнц. |]е давня | випро6рана
йузинний тв!р тягнеться €диною неперервною ниткою, коли вико_
навець вид!ляе ноти, що несуть на со6! осо6ливе смислове наванта_ |стина. &е коди л}одина дивуеться? (оди ]й щось вида€ться див'
'1 ним? 1]е в|д6расться у той п{омент, коли, 3дава/1ося 6, звичний ле-
ження, на в!дм!ну в|д тих но1 яким в!дведена суто декоративна
роль. _[
!овга л!н!я музичного твору виявля€ се6е повною м!рою лише тод!, ре6|г реней на мить лрилиняеться | раптово н16и спалахус св1тпо,
коли виконавцю вда€ться донести "головн!" ноти до свого слухача). що по-новому осв1тлтое 1те, що нас оточуе, | нас самих. 3вичайне
8 б !ще нав!в приклад декламац!1 в!рша. [ой, хто не розум!с стае дивови)кним' хви/|юючим, 3ахопдивим. йи зщинясмося, вра-
сенсу ! внутр!шнього ритму в!рша, неправильно ро3ставля€ акцен- _| >кен1неспод|ваним в1дкриттям. 1аке здиврання схох(е на спал[}х
ти. ]ак само ! театральний актор, який мас не просто вивчити текст
6лискавки. йи запитуемо се6е: як >*(е ми ран|тпе цього не пом|ча-
напам'ять, а ще й (грати), кд!яти> словами. [лядан т!льки тод! спри-
ймас акторську гру, коли актор розставля€ правильн! акценти (у сло- ли? Ак мо)кна 6уло взагал| думати по-|нтпому? .[1к насправд| все
вах, жестах, м!м!ц!).
_! на6агато ц1кав|тпе 1 на6агато гли6тле| йи дивусмося, тому що св1т
!-]! два приклади добре !люструють роль 1нгперпрегпоцй. (,вико- дивови)кно вда1птований. Ёас охопд1о€ в|дяуття тасмниц|, тому
нання>) у виявленн! сенс!в.8кщо пор!внювати наше життя 3 музич- що най61дьгш воклив1 1 прост1 рен1 саме й становлять най6|льтпу
ним твором 6бо в!ршованою поемою, а спос!б ведення життя з ви- :! таемниц1о.
$3слр9йттае
я<ага йз.нан|я, тому що'св|т в11тп:о"':уу
конанням цих твор!в, то як!сть а6о майстерн!сть виконання -6удуть так, що иого ваРто ]113навати. [[роте не т|дьки св1т, а й самих себе.
пов'язан! з правильною ро3становкою акцент!в. [од! наше життя ста_ *- 'цёййЁ5Ёй''к6й;;;о
разузм|нто€ на1ше )|<иття,хоча 6 трохи'
ватиме б!льш осмисленим ! наповненим, а ми будемо добрими ви-
_| хоча 6 на мить. Арке дюдина пост|йно в|дкрита до зм|н. Розвиток
конавцями.
передбанае пододання себе вчораш]нього, вих1д за т| мехс|, в яких
ми пере6р а ли ртк, годину чи хв илину т ому. !Аатн1сть до пост1йних
- це |стота,6уття якот посутньо пов'я3ано 3 само-
|тодина
тлумаченням | само-розум|нням. [нтпипли словами:*_ддя_..{:д1}*. :! зм|н, до невпинного ро3витку в!др|зняс людину в{д |нтпих )кивих
!снувати й оо|снту; ]ё'''. $_у-в|дкриваемо
*_-* |.|': "* вдасн] туу.6уи!.шур19м99я, як колись диву-
-. -
..4.
вався давн1й ф1лософ Ёракл1т. Б|н якось ска3ав: <фаниць лутш| то6|
ё6-.;]*;"ус;,,айЁй#й*]#";?.]]]].;х::"#]:ж'#у*
тин св|ту як| ми витвортоемо,
.[ не в1дтшукати' яким 6и тпдяхом ти не п|тшов: наст|льки невичерпна
- св|домо ни несв1домо, п|д вг,ли- [1 гли6ина>>. |{оли ми 3упиня€мося у своему розвитков1, ми втрача-
вом р1зноман|тних чинник!в. 1\4щ завщди розум1емо се6е в кон- ,| смо св|й найц1нн|тпий дар: пост|йно в1дкриватися св1тов1 та |нтпим
текст| певно| |стор||,
19вчо{ ку,ьтури' певних ролевих стоёу"д;,
д}одям, ставати 61льтш досв1дченими й о6|знаними.
у м:)ках певних сп]льнот. 1-{| контексти визнача|оть натшу-1де-н--
тинн|сть, нагше м!сце у св!т!. 3т1м, не вс! люди це усв|домлюють.
!-]я !стина п!дтверджуеться даними сунасно| нейроф!з!олог!|.
Ау:ке яасто чинн\4ки) що впдивають на на1ше саморозум|ння, '| (оли ми на6увасмо нового знання чи просто 3асвою€мо нову |н-
3ади1шаються в|д нас пРихованими. Фднак тим сильн]1па |хня формац!ю, це спричиняс зм!ни нашо1 нейронно[ структури. [1ост!й-
вдада над на1пим о6разом мисдення 1 натшими вчинкапли. Ба>к- но зм!нюються зв'язки (,стежинки> ! <дор|жки>) м!ж нейронами, що
диве 3авдання ф|лософ|] полягас в тому' а6и лрояснтовати ц| зад|ян! у процес! на6ування нового 3нання. (унасна наука доводить
:| дивовижну здатн!сть нашого мозку до зм!н нав!ть у похилому в!ц!.
умов11 й чцннцкш наёання сенсу р!ъненням ! ё!ям. *Ф|лосо-
на1.!1[!/у|
1о6то л юдин9"'9[Р9у':}: а н а вч ати ся' л ро-!'я |9м у9ьо-г^9 ж иття. Фд н а к
!
ф|я вяить нас св|домому ставденню до вдасного 1снування. Бона для цього у зр!лому'Б|цгважлйво не втратити жаги до нових знань,
рооить нас в1льними. :! не втратити спроможн!сть Аиву ватися.
\4 15
:ш'
[и-ушну цуву€ все на св1т|. ?оплу вона ставить перевах<но.*ф"-1-
_] !!
!нод! кажуть, що людина науки а6о людина мистецтва збер!гас
дитяний погляд на св!т. ! цьому твердженн! € частка 1стини, але воно
1
Аквийти 3 цього неприемного | зу6ного стану? ,!|к знову по- практикою' осо6пиьим спосо6ом ставдення до св|-
'| а )китт€во1о
трапити у ситуац1то 3дивування? .[к перетнути границ| власно| ту. .[тодський дух демонстРу€ дивови)кну властив|сть пеРе)кива-
*о*бщ"щсност!? ,{опомога мо)ке прийти неспод|вано й неон|кува- ти осо6ливий досв!д: досв|д еднання Ауховно{ гли6ини людсько|
осо6и з ц|л|сн|стто й тли6иното 6уття. 1од|' як ска3ано в одному
но: зустр|н |з неординарною д1одиною' ц1кава кни)кка а6о ц|ка-
'] |з [{салм|в' ,,6езодня пр.омовля€ до бе3одн|>. 1{оди давн1 грець-
вий ф|льм, прогулянка по парку... 1(оди ми раптом в|днуваемо,
що н16и лро6удилися в1д гпи6окого сну. Бт|м, украй нео6ере>кно к1 ф|лософи почади залитувати про годовн1 начада а6о прин-
покдадатися на випадок | диво. Ёеординарна д}одина мо)ке нам
не зустр1тися, ц|кава книжка мо)ке не потрапити до на1пих рук'
'! ципи ун1версуму (.природи)' (космосу)), вони впер1|!е в 1стор|!
ву:,ра3или цей досв|д 3а допомогою не3вичних для !хн|х сучасни-
а прогулянка паРком мо)ке 3ади|питися пРостою проулянкою. к|в ренень | образ1в.
{к :ке тод| 6ути? [{ередус1м ва)кдиво усв|домити, що дар зди-Ру-
"-э1!ц4' як 6удь-який дар яи тадант, потребуе вдасного розвитку.
'! ,{авн1 ф|лософи впер1пе лоставили дивови>кн| запитання'
що стади д)керелом вс1о| майбутньо| науки. .|[тодина в|дкрила
йи повинн| працтовати над собою, п1дтримувати в со6| цю спро- для се6е, поряд |з 6уденними утил1тарними |нтере.''',..,у'..
мо:кн|сть до в|дкритост| { внутр|тшнього руху. 1]е до снаги ко>кн1й ,! ..тання !нтлого, неутпш4!тпорно9о, р|вня. [{рактики в|дпов|дей
людин1. 1 тут велику допомоу може надати ф1лософ1я. на так1 питання по-новому ро3кРиди 1 мох<ливост1 людського
17
\6 ,.!
]
/{
духу. 3ади1ца|очись смертно1о' обме>кеното | вразливото |стотото, :[ Ёер1дко | у самих ф|лософ1в виникадо нев|дпорне бокання
на3ав)кди (ро3рахуватися>> 3 ф1лософ|сто. 1ак, у середин| минудо-
дтодина водночас усв|домила себе як 1стоту з нео6ме:кеними
го стод 1ття зг адув аний в:ке .[подви/ Б 1т(енлцтайн оголо сив1фо-
мож/тивостями 1 ресурсами вдасного ро3витку. Бона ттустилася
:1 ячф_:рц! п'р-о_6леми хворо6ами._щ9Р4 й ус1ма силами прагнуч"ви_- -
у тривалу подоро'(, в як]й пере6увае 1 до сьогодн|, щоразу п1д-
них людство. |{равда, ц| його спро6и слрияли лояв1
твеРдх(уючи думку Ёракп|та. Ф|лософ1я ст ала тим вир|тшапьним -!}"ру'в|д
чинником | пров|дним мотивоп1' що уРухомдював л}одський дух ц|ло| 6|6л|отеки ф|лософсько{ л|тератури про Б1т[еншттайна...
| надавав йому поту>т<но! внутр1тпньо{ динам|чност1. .[{юдина -1
} такому раз|, ни € якась цористь-в]д*фдр-я-ф]? Ёав|що вона
потр|6на? Аристотель в|дпов|в на ц| запитання дух(е просто: ]
в\ дкрила дл я се 6 е ц;!дв |йну нес к! нченн|сть : неск|нненн1сть д{3';
:99Р.9;и* на.фиясрф!5 {н_3 _в-_!дм'1чу д |д е т и к'ц т а п од |т и ки ) е а 6 с о
-
нання св|ту й неск1нченн1сть вдасного самовдосконалення.--[|й-
(некорисним> (неутил1т4рним) занят1ду-, _[{р авда, в|н до-
сно, .безодня пРомовдяе до 6езодн1>. Ф|лософське запитуРа|.ня :[ 1|отно
продов)|(уе виконувати сво€ ведике 3авдання. Б цьому немй- давав' що у ц|й некорисност1 й <непотр|6ност1> ф|лософ|я ду>ке
- 6дизько п|дходить до способу )киття бог1в: 6огам, мовляв, абсо-
нуща ц|нн|сть ф1лософ1| для пюдини 1 людсько'[ культури.
лютно нец!кав! буленн! ц!л! та !нтереси людського роду, м!нливо-
го й п|дступного. Бохсественний статус теор1| п{ав' 3а Аристоте-
девим 3адумом' 3ахистити [1 в|д недов1ри рем1сник|в | торговц|в.
3.9и потр|6на сьогодн! ф!лософ!я? 1ут в|н т|льки повтор1овав думку свого вчителя |{латона, який
стверд)кував, що ф|лософ1я с упод|6ненням до 6ог1в, звичайно'
3 ф|лософ|сю тако)к в|д6увалися й в|дбуваються дивови>кн1 наск1дьки це мо)кливо для л|оди11и. |[огодьтеся, для 6агатьох на-
1пих сг{асник|в таке виправдання ф|лософ|{ навряд чи видава-
нав1ть |з п|дозрото та в1двертим спротивом. тиметься задов1льним.
}т1м, саме тут 1 постае ведика 3агадка ф1лософ||. ,{|яльн|сть,
'[
в давн! часи про них розпов!дали зл1 анекдоти. Фдного разу
[!-|е що ро3починалася як спос|6 >киття невеликих груп |нтелектуа-
Фалес, ро3дивляючись з!рки в н!нному не6|, впав до криниц!. [йоло- д|в, як усам|тнене |, здавалося 6, *непрактичне) заняття о6ра-
да служниця, випадково ставши св!дком цього пад!ння, дотепно за- .| них мудрец|в, неспод{вано почала виявляти сво|о над3вияайну
уважила: ти так захоплюешся не6ом, що не бачиш того, що у те6е п!д
дшк[и*ь1'#-"к'о'р_ц9.1р. 1-{е стало зрозум1ло не одра3у. Фднак спо-
ногами. !_]ей анекдот переда€ нам сам [латон. А ось !нший: |-еракл!1
чатку 3апитасмо се6е: а що ми взагал! розум!емо п|д корисн!-
захвор!вши на водянки вир!шив вил!куватись у дивний спос!6 об!-
-
клав себе гноем, що6 з орган!зму випарувалася р!дина, але це т!льки .| стю? 9и ко)кна натша д1яльн1сть мае 6ути ,*корисно}о) у звич-
на6лизило його смерть. ному 3наченн| цього сдова? Фт, наприкдад, кохання зи дру>к6а
Аристофан висм!яв у сво1й комед![ <|мари> модну ! впливову корисн|? А лто6ов до 6атьк|вщини коРисна? 9и <корисно, 6ути
тод! в Аф!нах школу (ократа. (ократ ! його унн! зображен| небез-
'!
чесним | порядним? 1]1 запитання дають нам 3п{огу подивитися
печними диваками ! п!дступними ошуканцями, як!, в!дмовившись
на про6лему з 1нтпого боку: найб|дь1п ва)кдиве 1 ц!нне ддя н19
в!д культу народних 6ог!в, складають пошану пов|трю ! хмарам. А ще
не мо)кемо описати в категор|ях (корисного> чи <некорис-
вони заманюють простак!в у свою школу-(мислильню>, щоб здерти чи
з них по6!льше грошей. }яв!ть, як см!ялися глядан! в аф!нському те- дорогим' ц!нним, ц!кавим, що приносить
Ё1ого". 1е, що для нас с
атр1 (а з ними разом, напевно, ! сам (ократ). Б ус!х цих розпов!дях '[ рад1сть внутр|тпнс
1 3адоводення'- все це найчаст|тпе п|длягае
в!днуваеться неприховане 6ажання виставити так званих мудрец|в якимось 1нтпим критер|ям оц|нки. Але що це за критер|!?
в <!стинному св|тл!>, хоч якось (зр!внятися) з ними а6о нав!ть в!днути Бин| багато авторитетних 1 муАрих лтодей вка3у!оть на не6ез-
власну перевагу. йовляв, хто-хто, а ми до6ре 3на€мо, що у нас <п!д
,,!
пеки, як| виника}оть в!д намагання (комерц1ал1зувати> осв|ту
ногами) ! точно не 6удемо захоплюватися вс!лякими дурницями.
\9
18
':ш
|1 '!
| вс| сфери людсько? д|яльност1. 3окрема, фах1вець у галуз| осв|- 3-тд1*, ф|лософ1| сформувалися науков| 11;коли й ун!верси-
ти сер 1{ен Ро6!нсон ((еп Ро0|пзоп) нагодо1пу€ ;9ти (в|д Академ|1 та /1|кею, через середньов|чн1 ун|верситети а;к
1а н_е_9_6х1що9т|
-д9кор_|нних зм|н у суяасн!й осв1т! €щасна модедь осв!ти все ще до сучасних наукових та осв|тн!х заклад|в). 1(оли стуАентийви-
1
.н|
1ст9р!то дюдства. 1]]о це означае? 1-{е ознанае' що пеРетворе!|ня ку становили |нод| суто теоретичний 1нтерес) 9:?л-у рк9р9дом
,.
вищих гшк!л на кузн| "фах|вц1в вузького проф|лю, у най6ли>1<- наук а)к до появи сРасно| техн1ки.
1
!93в]._'1тку-5онкретних
]
на малоефективну 1 нав|ть непотр16ну. А от що точно не втра- ви3начае на1пе повсякденне 6уття на вс|х його р1внях.
тить свого 3начення' так це творче ставлення до св!тр впл|ння Ёаретпт1, ф1лософськ| |де| приводять до.виникнення нових
!л[
вчитися й удосконаптоватися. Биходить' твоРчо}о лтодиною 6ути .дерх(ав под1тичних порядк|в. 1ак, отц|-засновники €полуве-
1
<корисно>? 1ак. |1роте в цьому контекст1 сдово (корисн|сть> _,1
них Америки 3найп1ди у працях 6ританського ф1лософа
1[1тат1в
очевидно на6увае якогось 1нтпого, б|дьлп гдибокого 3начення. [:кона /[ока теоретичне о6грунтування 1хнього пРава на Рево-
(р-9ативн|сть' ро3виток естетичного смаку' здатн!сть кРитич- люц1ю 1 створення незаде>кно] деР)кави. А д|ян1в французько|
но мислити | приймати неоРдинарн! р!гшення революц|| надихали ф1лософськ1 |де| )(ан-)(ака Русо та |нтпих
- вс! ц! навички
стануть ще 6|пьтп затребуваними у найбди>кчому май6утньому. ф1лософ|в-просв|тник1в. Ба х<аль' |нод1 вплив ф|лософських
1 саме ф[лософ!я мо)ке посприяти концепц!й на пол|тику був не т1дьки по3итивним. йарксизм
Ро3витков| цих навичок у 3на-
нн!й м|р|. такох( починався як теоретинн1 потпуки |нтелектуал!в. 1е, що
у {)( стол1тт{ отримае статус най>корсток1тшо] тотал{тарно| дер-
0днак роль ф1лософ1| не т|дьки 3ростатиме у май6утньому. )кави' ро3починадося в титп| британсько1 б|бл1отеки' {,оча сучас-
Без пере6|ль1пення можна ска3ати' що ф!19-с.,9Ф!я н1марксисти (а 1!1аркс зади1па€ться досл|ркуваним | респекто-
!упо паим ёу-
црвнц|{ ёэкерелом,3 яко?о нароёцлася €вропа, европейська цив|-
ваним зах|дним ф|лософом 1 дос|) продов)кують 3апеРечувати
л1з ац|я. 1{оди *|[датон обгрунтовував перев аги 3нання ( . науки,) тотал|тарний характер 1![арксових 1дей.
стосовно су6'сктивно| гадки, в1н закладав фундамент абсодтот- 1_{е | становить в-о*на 3да€ться непРактич-
-3агадку Ф!лософ1!:
но нового св|тобачення. 3 його д1алогах р9?ущ цост_а9 84 п_оту)к:. ною | далекою.в!д реальност!", але 3аРяд)кена неа6ияким кРеа-
на-сид-а,.цо 3у:!Р'159)кну дюдину | в|дкривас нов1 мо>кдивост| тйвним потенц!алом. Ф1лософ|я' з одного 6оку е аоловнцм ёэке-
-
для по6удовй рац;о"!|;;о"-й;Р;дковано1 сп|льноти. 3авдяки релом свропейсько1' цив!л!зац!]'1 а з |нтпого,- посп1!йною ё!свою
|1латону ця сипа ув|йтпла в 1стор|ю 1 почада д|яти, породжу1очи сцлою' що пРодов)ку€ творити на1шу кудьтуру | перетвоРювати
основн! феномени €вропи: науку, рац!ональну пол!тику, теор!ю н11пе )киття. 9и вдасться нам Ро3гадати ц!о загадку? [{ринаймн!
2о 21
:!
'!
!,
'найагасться св|тогляд,
пРагнуть стати мудрецями? }яв|ть со6| 1тт|верс итет ський дипдом' осмислювати сво| вчинки ! ."Р,;;. ;;;';;
в якому 6уло 6 написано: <дю6итедь мудрост|> а6о .мудрець>. 3азвичай ках(уть' що ця лйдина мае св;|Ёг.,]'.'
,,",''у .й;;;
';;;;:
Буквально (якщо перекдасти грецьке слово укра|нськото) так св|ту. Без переб1льлпення мох(на ска3ати'
що ф|лософ**'й ..''-
воно | е. 0днак очевидно' що ми розум|емо тепер п!д цим сдовом с!6 экиття € конкретното
стратег|е1о осмисленого !снування кох(-
щось |нтше. Але як >ке тод! зрозум|ти, що таке ф|лософ|я? но] особистост|. 1{е п!дтвера>кус ! нагша
[ буденна -;;;. ;^;;;;
Ф|лософ1ю на3ивають наукою. ]!о :к, ц1лком слулпно. Ф1ло- часто в)киваемо так!_сдова' як *моя
ф1лософ1я>, <ф1лос'6;' ,''-
соф|я
- це наука. Б !1 розпоряд>кенн| - р|зноман!тн| методи
пло| ф1рми>, <ф|лософ1я ]хнього 61знесу, 1'0що.
ведення досл|дх<ень' витончена лог1ка, витлукан| теор1| арумен-
-.,1 3наний унений ! монах-бенеди ктинець
тац|| й о6грунтування. Ёав|ть не зовс|м точно на3ивати ф|лосо- [авид [!!тайндль-Раст
.., да€ приклад ф!лософського ставлення до св!ту' Б!н в!домий
ф1ю гуман|тарно}о науко}о. .{кщо взяти деяк1 сунасн1 монограф1| ки як уяений, а 1 як засновник <[-]ентру
не т|ль-
з метаф|зики, теор|| п!знання ни ф|пософ|| св|домост1 (не коку духовних студ!й) {€еп|ег {ог
| 5 р ! г! | ш а | 5с ц 4 ! е з), ство рен ий н им разом' !з ра6и"ами,'6у
дд,', !"
вже про математичнулог|ку), одразу стане очевидним' що перед ду}стами ! суф!ями. (ам [.'|тайндль-Раст,6удуни католиком "'',
нами .[ ! монахом,
- приклади строго| науки, яка 3астосовус ду)ке висок! ра- займався з в!домими вчителями практиками
ориг!нальну верс!ю плюрал!стично| теолог!|
дзен-6уддизму ! створив
ц!ональн! стандарти ! мас поту>кну дока3ову силу. рел|г!!. 8 одн!й !з сво]х лек-
Фднак не вс| ф|лософи логодилися 6 з визначенням ф1лосо- ц!й в!н пов'язу€ умов_и щачл!]воР житгя з
досв|дом вдянност!. вдян!а
людина в!дкрита*#Ёу?тр!й?в;ту й !нший
,юй"м, вона ста€ щасливою.
ф1| як науки . Бидатний ф|лософ минудого стод|ття лорд Бертран ',. Ак досягти такого сгану? 3а допомогою трьох
Расеп стверд)кував, що наука сл!в, засвосних нами
те, що ми 3на€мо' чфдосо'--_
- це ! ще в дитинств!. коли нас вчили переходити вулицю:#зупи|-1.и€.}.
!19Аи:.
ф!д = . ц" то, що ми ще не 3на€ м о. Б|н увах<ав, що 3 ро3витком !нод! важливо ро6итикоротк!
",--вияР.!.йдц.}.Ёам
на1пих 3нань питання пост|йно переходять |з сфери ф|лософ1{ подорож!. 11-{о6 мати можлив|сгь визначити,де 'у'^'*й'''"^''гу'й-!";п
ми нараз! перебувасмо.
до сфери науки. Аумка,3 якою почасти можна по[одитися. }т|м, що6 прислухатися до самих се6е, щоб занур'ти сяу глибину!
тишу на_
:[ шого духу. }од! ми можемо озирнгися
навколо себе, подивйт
[1 не мо>кна ввах(ати ц1лком сду1пно1о> по3аяк /''^-
ф|лософ|я виРо- но _ в якому напрям! продовжувати ''"
била ефективн| засо6и рац|онального анал|зу обгрунтування, рух.! йтидал!. е н!ним |ншйм, як
1-{е
!люстрац!сю ф!лософського способужитгя,
1\:
запов!даному нам ще [1лато-
крит ики' аргументац1| тощо. ном й Фтцями !_{еркви (як! вважали себе
справжн!ми ф!лософами).
22 23
:}
1
.1 лог|| чи адх]м1|.
)ка|оть, що ф1лософ|я е д|яльн|стю, бли>кно|о до л1тератури, н|>к
[умати так було б не т|льки помидково, аде
до науки. Безперенно, це крайнощ|. Бт|м, певна 1стина в таких но' Рац1онадьн1сть не тото)кна й небезпеч-
твердх(еннях с.
&[о>кна ска3ати' що ф1лософ|я - це наука, яка мо>ке фор-
1; рац|ональн ост| лцатпемап1цчно-
.емп!рииноео мегпоёу прироёниии'х наук. €права ;;;;;'
лриродничих наук сдиним мо>кливим ;;';;"
п1дходом до св1ту с так
наш св!тогляд (впливати на розум!ння на!шого >киття) [ звана <об'сктив!стична>
уу,'1, настанова. Фб'ективне
це те' що п!д-
1 нер1дко пород)куе в нас справ)кн€
естетичне 3адоволення. да€ться спостере)кеннто й вим|ртованнто. -
Ф1лософ1я е д9Роговка3ом на11]ого )киття. Б авто61ограф|нн!й наук лрилису1оть нам отото)кнтовати
[{|дходи ,р'р''д,'-
книз| <Брокений рад1стю> 1{лайв €тейплз .]'!ьто]с (б|льтшост1 в|н [ :и} терм|ни <о6,сктивне>
! *ф!зинне'. 1ншимисловами,
наука досл!д >куе лише ма/пер!альн!
в1домий як автор <[рон|к Ёарн||>) пригадуе' як) ро3мовляючи о6'скти. Р9'", що не потрапдяе п|д
критер1| пр4роднино-науково|
з1 сво]м другом 0веном Барф|лдом 1 уннем фиф!тсом за сн|- методолог||, проголошу€ться ненау*''й'
! таким, що не |снус.
данком' в1н назвав ф1лософ1то (предметом,. ,,Адя [[датона вона [ |акий п1дх|д мае велик1 переваги
не було предметом'- в|д|звався Барф|лд,
1..р' щ' .';д*''й;;;;;;"'
-
дпя нього вона 6ула
1пдя_{9м). Ау>ке влунно ска3ано. 1ут нема чого додати.
сунасно| науки). [!йсно, методолог1я
лРиродничих наук демон-
стру€ свою беззаперенну ефективн1сть,
але ця методод от]я уусае
,| вла.9н!. уеэс7..
1лактпе кажучи'
ч9ра вим|рто9ання й калькуляц||
_'3да1на описати пи1ле час1пцну
реапьно,ст|, а[е нё ь', р"''т/,1.',.
Ёаприклад' так{
феномени, як св!дом!сть,сво6ода ;;';;;"
5. Ф|пософ|я це погпяд на св!т з позиц|| ц|пого
- Р$]льн|сть так | не вдалося (попри численн| слро6и)
поясни-
ти в ме)ках природничо-наукового
п|дходу. .[1 маю безперенний
Ф|лософ|я досл1ркус рен1 та под|! св|ту (| знання про них) досв|д того' що я с особото, що я ма|о св|дом|сть,
з позшц!1'ц!поео.1]я скерован|сть на ц1ле в|др1зняе ф1лософ1ю в|д бода вол|, що у мене с певн| що у мене € сво-
ц|л1 тощо. о*"^^ природнин1
науки
конкретних наук (як пРиродничих, так | гуман|тарних). &1и 6а- не в змоз| лояснити
ц| феномени наде)кним чином. 9и мо>кна
чимо намагання ставити максимадьно 3агадьн1 запитання ще м1Р3ти 1 _скалъкулювати ви_
ц1нност|, несноти, мистецтво' на|п
у Аавн|х ф|лософ1в. 9т1м, 1 в €ередньов1чч1, ! в епоху \{одерну ний досв|д? Фневидно, духов-
що н|' Але х< це вах<лив1 рен|' ни не так?
ф!лософ|я не втрачала ц!€| (перспективи ц!л!сного 3нання). |{оли ми п|дходимо до ме)к природничо-наукового
Б сунасному св!т1 пануе культ ву3ько1 спец!ал!зац||, культури д)кення, у нас € дв| стратег1|: (1) або досл1-
ц]тРним чином лрипинити
<експерт1в>. Безпереяно, спец1ал|зац|я е вах(ливим аспектом запитування, а6о (2) продов>кити
1 стави"1
розвитку 3нань. Фднак втрата ц1л1сного погдяду на св|т несе на них в|дпов|д1' йи мох<ем'
в соб1 серйозн| 3агРо3и. /[:одина може втратити щось вельми ту'л' людини, зв|вгци |х дицте '6'"*'''']##};;нж1
;;;;";,
до ф1зинних феномЁн;;
важливе' щось таке, що надас |й г|дност| й самоповаги. мо)кемо дотримуватися |нтшо|
1 позиц!|: пРилуститц'
Бнесок приРодничих наук у на1пе розум|ння св|ту 1 пюдини ,.
обме>куеться л!4ше що реаль-
:':], ф|зинними властивостями. } св!т|,
вФкко нин| переоц|нити. 1о >к чи не св|днить каРкодомний роз- в якому ми х(ивемо, е багато
неф|зитних, нематер1альних явищ'
виток природничих наук за останн! сто рок|в про те' що т{льки як| не можна 3вести
: до ф|зин!и' (а якщо ми
"'р^^'"р'стик
25
це 3Ро6имо' ми пРосто 6уАемо змугпен| 3аперечити специф1нну людеи' вони чинять ц|лком
рац|онально. [{роте погдяд 3 пер-
природу цих явищ). €в1т е складним ц1лим. 1 якщо пРиродничо- . спективи ц|лого показу€ з |ншлого
реальн1сть боку 1имнасов!
науковий п1дх1д св1домо виклточас певн1 вдастивост| цього св|ту, доходи ддя невеликото групи людей несум1рн| |з загрозами
еко-
то це не о3начае, що так| вдастивост| (нематер1альн1, неф|зитн1) дог|чно| катастрофи й май6утн\ми втрат амидля
ц1лого сусл|ль-
не 1снують у А|йсност1 ' Ф!лософ!я пР{1к?пцку€ тпаку рац1ональ- ства.1их, хто ще не народився, в)ке тепер прир!кають
на важк!
н!супь, яка ёас 3мо?у нам розвцва!пц ц!л!сний поеляё на св!!1з. еколог!чн| й економ!чн!
умови життя.1ак само як покол!нн", що
1епер наведу два пРикдади' що про!лтострутоть вдастивост| 6удували едектростанц1| по
!н1пру | затоплтовади пдодюч! зем-
ц|л|сного погдяду в конкРетних практичних ситуац|ях. л|, що 6удували металург|йн] кодлб|нати
та 1нтп| об,скти вокко1
\([о>т<на 6ути фак|вцем у певн|й галуз| а6о сумл|нним ви-
промисдовост], в>ке скорист алися мо)кливими
вигодам и в|д цих
конавцем певно; роботи. Ёаприклад, матшин|ст потягу, що о6'ект|в, але зро6или 3аручниками т| покод|ння'
везе в'язн|в до та6ору в Фсвенцим|, й охоронц|, що догдяда- що про}кива-
ють нин| на територ|| напто| кра|ни. 9и
це справедливо? 9и мо>к-
}оть 3а ув'язненими,- до6ре | сумл1нно викону1оть свото робо- на на3вати таку повед|нку
розумното?
копи вллив ко>кно| л\одини на св|т зб]льтлився
Ри, с гарними фах|вцями. 1!1едики, як| проводять над >кивими
-_9_э.р'-трдц_;,
у пор|внянн| з початком минулого стол1ття в тисяч!
дюдьми сво| досл1ди'
- тако)к гарн1 <експерти>. Бт1м, якби хтось ний погляд на реальн!сть постас вже як житт€во раз|в, ц|л1с-
*,*,',"
1з них 3апитав се6е
- 3 якою мето1о в1н викону|о свото ро6о- [{оэкно]'секунёи з поверхн! планети 3ника€
,^-
ту?. йому б доведося в1дпов1дати на складн| запитання. [[ри- -члацня'
- ^'1!!1!'ср
що дор|внтос розм|рам фут6ольного подя. .5|кщо збер|гатимуться
наймн1 б1дьтп|сть 3 них постала 6 перед ва}кким рац|ональним
темпи 1 масгштаби людського (господар}овання>
| морапьним вибором. 1и розумно 3нищувати лтодей т|льки ,| в океанах' то це
3агРох(уе вимиранню вс|с| океан!тно|
3а те, що вони €вре| а6о цигани? 9и не виходить за ме>к| всяко- фауни у най6ли;кя: 50 ро-
к|в. 3а нин1тпн|х
го 3дорового гду3ду ця ведетенська ма1пина 3нущань | в6ивств? умов ведення справ, у)ке чере3 34 рокиАрк'йка
на л1то втрачатитиме все дьодове покриття (досл1ркенн',
Б6а за [1 допомогою ]у|о)кна по6удувати щось до6ре? &6а це :|
не суперечить нав|ть едементарн|й лтодяност|?
д|коване у >курнал| 6еорйуз!са! Резеагсй [е||егз '.,уб-
33 за 2006 р1к).
1ут, як | в пертпому прикладт,ми стика€мося
Фднак б1дьлп|сть так 3ваних кексперт1в> | <сумл1нних) вико- з р1зними р|внями
навц1в <свос| справи> о6рали в 30_40-т| роки минудого стод|т- :| рац1ональност1.
Р:зноман!тн 1 виц-и ек9ном1нн9т.
тя прост|тпий тллях. Бони казади пот|м, що (пРосто добре ви- д|яльност1' висок| стандарти
конували свою робот}, або ,(просто виконували нака3). ]хн| д11 спох(ивання | поту>кна |ндустр|я
ро3ваг - все
це грунтусться
| нам1ри вони вод1ди Ро3гдядати'у 6!льтш вузьк1й, <експертн!й> на тих чи тих проектах 1 винаходах' зд|йснених
дюдьми на ра-
_!9рспектив1,уникатони ц|л1сного погдяду на под1|. 1ак само в!д- "[ щ!ональних засаёах. 0днак ц| видщ
рац1онально| д1яльност|
пов1дади 1 радянськ1 функц1онери, коли Ро3валився Радянський у планетарних масштабах вказують на |ррац!ональн!стпо лтод-
€отоз' 1ф51_959 6_ул и часи>
- ось що мо}(на було в1д них почути.
:
сько| повед!нки, що *"." ,'..{'' ,'
"*!1';;;;;; ;;;;;р;;,
[ругий приклад 1люструе сунасн| нам под1|. |юди, як| виру- |!еред нин|шн!ми покол1ннями постають
серйозн|
батоть п|сив 1{арпатах яи п1д 1{иевом а6о видо6уватоть буртптин ! практинн| виклики:докор|нно
зм]нити той спос!б '"'р".'1,;
1снування,
у Р|вненськ|й о6ласт|, 3аробдяють гротп1 для се6е 1 сво|х 6пизь- :
што сформувався п1д час
промислово| революц11' зм|нити спос0-
ких. 9иновники | представники сипових в!домств' як1 покри- ои мислення 1 спосо6и
д1яльност1 таким чином, що$ не знищи-
вають ц:о д!яльн!сть' мають велик1 доходи, що дають 1м змогу ,[ ти планету 1 самих се6е. йдеться про
необх!дн!ст, д!*ор1"них
6удувати розк|лпн| ма€тки | купувати дорог1 авто. 3 погляду цих зм|н у взасмов|дно1пеннях лтодей
{ |з природото. А це передбанае
й
|
ц
г
28 29
=т
Барегшт1, наведу в|домий висд1в Апь6ерта Айнтптайна: п1зна- ;| 7. Ф|лософ|я с 1нструментом анап1зу
1!о таке число? !ка природа числа: числа до уваги найдр16н1тп1 детал| та н}оанси. [{ригадасмо детектива
- це математинн! Брктоля |{уаро. Б|н завх<ди 6ув увокний до вс1х деталей, до сл|в
о6'екти, що € Ре3ультатом л}одських домовленостей (<конвен-
ц|й>), ни вони становдять окРемий св1т |деальних утворень? :! та >кест|в |нтпих людей' до |х плотив|в та нам1р1в. Ф|лософи тако)к
1{1 запитання стосу1оться 6удь-яко] симвод1чно] систешди, як демонстру}оть таку здатн|сть. }х<е античн1 мислител| диву::о1ь
нас ува>кним ставденням до терм1н|в, до класиф|кац1| понять,
тптутно|, так | природно| (передус|м
- людсько| мови). ,{ал|, ,:! до окремих факт|в. 9 минулому стол|тт| осо6ливу увагу ф|ло-
якщо св1т повн1стто п|дкорясться 3аконам природи' то як мох(-
софи приверта||и до мови (як тптрно|, так ] природно|)."$кшен1
дива сво6ода воп1? 9к мо>клива моральна в1дпов1дальн|сть
1 моральний ви6|р у св|т|, в якому все ви3начаеться ф|зинними уа детадьному анал|з|' пРагнення зро6ити терм|ни 1 поняття
законами? 9и с свобода вол! !люз!ею? 9кщо так' то чи не с !люз!- :! 6|льгш точними ! ясними,- все це властиво ! для багатьох су-
й;й{"ф{Ё"!!6;!. нав;ть ц|пий влливовий напрям назива€ться
€ю дю6ов, лррк6а, почуття прекрасного та п|днесеного?
тепер анал|тичною ф!лософ|сто. йи згодом по6анимо, як прац[о-
!'ля усп!:шного функц|онування сусп!льства Ау>ке ва>клив!
питання про те' !-11о € спРаведлив|сть, як вт]лити !де| справед- ,'] ють ф|лософ и - а на л|т ики.
1нод1 намагання сучасних ф|лософ|в максиптально уточни_
дивост1 в конкретному сусп|льств|, у правов|й систем|, у сто-
ти св|й концептуадьний |нструментар|й ззовн1 здаеться просто
сунках м|>к окремипли |ндив1дами. [{итання про спРаведпив|сть
пов'язане 1з питанням про пРиРоду добра | зда. 9и е до6ро 1 зло :! грото в слова' 6езглуздим 1 непотр1бним 3аняттям. Фднак.-6|л-ь_
тп|сть натпих помидок | хи6них висновк|в спрининен1 нечут'
чимось в1дносним' лР\4в язаним до конкретних 1сторичних'
лц9]стю до тонких розр1знень та нтоанс1в. [[ерес|нна д|одина)
кудьтурних 1 нац|ональних контекст1в, чи 1снус ун1веРсальна
нехтуючи точн!стю та ясн!стю в)киваних нею понять ! терм|н|в,
1дея до6ра?9и с до6ро | справедпив|сть литпе д1одськими витво- :] неправидьно оц1нтое |нформац|ю 1, як насл1док, приймае непРа-
рами' ре3удьтатами випадкових домовденостей?. 1и 1де| добра вильн| р|тпення.
1 справедливост1 с чимось не3аде)кним в!д лтодських конвен-
1нод1 здаеться' що ду)ке просто сформултовати вдасну А}мкр
ц|й 1 бах<ань? :п 1 спира1очись т1дьки навпасний або так званий <здоровий гдузд).
-9:р1:".;" в|дпов|дей на до ци{ 3апита1ня- по-
ц1 та под|6н1 )
!
сп|в п|вня е пРичино|о сходу сонця. Адх<е зазвинай ц1 дв| по- [арвея радше щасливий виняток з правила.
;]
д|| в|д6уватоться у так1й посд|довност|: спочатку сп!вас п1вень,
а пот1м сходить сонце. Розглянемо ще прикдад виникнення сгиптодог!] як науки.
3 друго| подовини {!111 стол1ття в €вроп]виникла мода на сги-
!ченим в!домо, як важко !нод! з'ясувати !стинн| причини певних ;[ петську кудьтуру. 1нтерес до (€гипетських та€мниць) п1дси-
под!й, як важко перед6ачити:}н| насл!дки. [1-|о стало пршншною 11ер- /1ювадо | впдивове в той час масонство (сгипетську символ|ку
шо1 св!тово| в!йни? Фчевидно, що в6ивство ерцгерцога Фердинан- п{о)кна по6ачити й на масонських печатках). €д|ди (€гипетсько-
да 6уло лише пршвоёом, а лричини 6ули ц!лковито !ншими' [1ерша .[
го культу) мо)кна знайти й у мистецтв| к|нця {,!111 стод1ття.
св!това ро3почалася нерез ц!лу низку а6солютно випадкових о6-
[[ригадасмо хоча б оперу \{оцарта <9ар1вна флейто (|791),
ставин. [1ринини 6ули радше не рац!ональн!, а емоц!йн1. [оча й емо-
ц|йн! принини п!ддаються рац!ональному анал!зу' [акож зрозум!ло, :! роман )1(ана 1ерасона <€етос, а6о }(иття, написане на основ|
пам'ятник|в 1 св|днень [авнього €гипту> (|7з\)' А!аму 1о61аса
що причини спалаху |1ершо1 св!тово1 в!йни в!др!знялися в!д причин
!руго1 св1тово!, хоча радянська марксистська !стор!ограф!я |х ото- Ф|д1па фон Ё6лера <1амос, цар €гипту>, до яко| \:[оцаРт написав
тожнювала (<хижацька природа |мпер!ал!зму | кап!тал!зму>). [!о ста-
ло причиною ро3валу Радянського (оюзу? $к! принини: економ!чн!,
:[ му3ику' трактат 1гнаца Ёдлера фон Борна <[{ро м1стер|] египтян'
(фон Борн ув1в &1оцарта до масонсько| до>к| <,{о6розинлив|сть>
пол!тичн!, !деолог1чн!?
мо>кливо, 6ув прототипом 3арастра в <9ар|вн1й фпейт|>).
:!
1,
1 .))
32
1
1
|
8. Ф!пософ1я
еск!3и' виконан1 групо}о 31вана ,{енона' ля[пи в основу 6агато- - це
т:р:т" "|-1]:_-"_:-ч:: тис_дення
томних <0пис!в €гипту> (понаток пу6л|кац|{
- 1809 р1к). Ёацьо- "} ]
му |сторй не зак1нчидася. €гипетський пох|д вра3ив уяву молодого Б|д самих сво]х початк1в ф|лософ|я вистулала проти пан|в-
хлопця на |м'я }(ан-Франсуа 111ампольйон. Ёа момент 3авер11|енн'{ них догмат1в та уперед)кень. 9ерез цю в|ддан|сть кРитичному
;] мисленн1о ф|лософам яасто д|ставалося в1д пристрасних при-
€гипетського походу йому 6уло литпе 10 рок|в. Б>ке у 16-р1нному
в|ц| в|н пи1пе прац!о <€гипет за фараон|в>' яку пода€ на суд [ре- хидьник1в (священних традиц|й>. Ф|лософ|я становить осере-
но6дьськ1й академ1|, ау 19 рок1в (у 1809 роц1) стас професором 1сто- _! док критичного мисдення' е невпинним д)кеРелом 3апитування.
]1й' пойласти йе>к| критики (й самокритики),то це 3а{тткодить
р1| в |ренобл|. 7 березня 1815 року в зад1 м|сько| 6|6д|отеки молодий
вчений п{ав ро3п{ову пРо природу мов [авнього €ходу 3 кумиром Ф;'ц_дЁйрод| рат1|онадьност|. Ёа ц|й ]стин| особдиво нагодо-
т|]ував 1мману!п (ант наприк|нц| свое| <|{ритики чистого Ро3у_
свого дитинства Ёаподеоном Бонапартом. Ёаподеон мен|т]е тих(ня
.[ м},',-9Р9б рда ! "цР4]у,1не мисдення 6езпосередньо пов'яз_ан! одне
тому 16ерезня, висадився на узбере:кх<1 Франц|| (26 лютого поли-
|11ив|]1иостр1в Бль6а). його знаменитийлох|дна [{ари:к чере3 ус1о а*одцим. Арке 6удь-яке рац1ональне досл|д)кення перед6анае
свободу думок, право висувати т! а6о тези захищати
Франц|то т1дьки-но розпочинався, апе попри особдив|сть ситуац11, :[ |нгш|
аргумент!в. ь€ огодн| нам як н|коди потр|6не кри-
{ |х
|мператор 3найшов час,а6и поро3мовдяти на теми, як1 його в|ддав- !-1 Ёойфйого:о
натур6рали. Ёа момент ц|е| розмови |[1амподьйон в:ке три роки тичне мисдення' що6 протистояти р|зноман|тним спро6ам ма-
як 1шука€ клюн1 до текст1в Розетського камен'т. 1 т1дьки нерез с1м
рок|в п|сля ро3мови з Ёаподеоном,у 1'822 роц1, 111ампопьйону вда-
;! 1
!
н|пулятивних та !деолог!чних вплив|в.
€аме нерез те, що критинн|сть € одним з прояв1в сво6оди
лося Ро3!шифрувати давньо€гипетськ! письмена !, тим самим' по- мислення' ф!лософи 3ав)кди воро)<е ставилися Ао будь-яких
класти початок ссцпуполое||' як наукц'
1{ей !сторинний екскурс я нав!в для того' а6и надати ще одну
:! |деолог1й. Бо.суть ко>к-
но1 1деодог11 полягае
йюстрац1то складност! ви3начення причин ! локазати пастки д!- в тому' що !1 творц1 вх<е
яльност1, яку на3ивають рац!ональним анал!зом. 9и масмо ми п|д-
стави формуд!овати так! тверркення: (1) мосонс?пво € пРцчцною
:! ма1оть в|дпов1д| на вс{
3апитання | намагато-
моёц на !авн|й €ецпетп ! сеипетпську символ1ку? (2) в!йськовшй по- ться нав'язати сво| по-
пРцчцною €?цп1попо?|1? €тосовно пер11]ого речення' [пяди 1нтпим д1одям.
х|ё |{апопеоно €
я утрип{аюся в1д оц|нок | надам самим читачам мо>кдив!сть судити.
:| 1деолог1нн| по6удови
[{роте ск€рку /1и1].1е, що в основу <€гипетського культу) 6ула покла- "! зазвичай мають суто
(прикдадне>' (техно-
дена |штг{но створена м|фолог|я 6ез >кодних конкретних 3нань про
!авн|й €гипет. [руге реяення' очевидно, ми не мо)кемо вв.ркати кратичне> 3начення.
|стинним. 1ут доренн|тле казати про приводи' мотиви, стимули' !_ф!рсофи н1коди не
задовольняються на-
!
з4 35
]'!
(оче- [, д:ц1л1'ме|ч9.вд!ту.ц1=ч]Р у рол1 нос||в |нформац1| | дедал| 61ль-
най61дьтп п1дозр1лим 3да€ться те' що багатьом 3даеться /
е вик9ду]о3| Фхнкп!] 59н.сул1тант|в.
видним>. [{роте в цьому | подягаесипа ф1лософ_||: вона мотивуе
п!_-
,1
,) /
з6
1А
:т_ -
.
-1 -
конкРетн1 судов|
<Фдного разу 3|нн!-|1ух п[шов на прогулянку й за6р!в на галяви- одностатев1 гплю6и), юристи (як| приймають
ну що 6ула посеред самого.|1!су. А посеред само| галявини р!с висо- р|лпення й |нтерпрету.'.'**'"и)' рел|г1йн| та культурн| д1ян|'
ченний ду6, а з-посеред самого дуба долинало голосне дзижчання:
1нттлими сл:вами'
>кжжжжжж! проясЁёння | розв'язання цих про6пем'
_дл.т{
Б!нн!-|1ух с!в п!д ду6ом на траву обхопив голову лапами ! став ш т{т ма€мо .',р''у 121'1|чуш ёшскурсамш (то6то' ' р1:1]''
я3ати
думати-гадати.
(першу в!н подумавтак:
спосо6ами мов/1ення | розум1ння)' як| намага1оться Ро3в
Ф|дософ;я 3датна утвоР}овати продуктивн|
(аме жикання того н! з сього ;а-"'
- то недарма.
н! з
<Фте жжжжжжж! "р"слеми.
не в13ьметься. (оли е жикання це о3нача€, що хтось для чогось жи- зв'я3ки м1>к цими дискуРсами | виступати в рол1 ун!версально!'
кас. ,[уб жикати
-
не може. 3начить, жикае хтось !нший. А нав!що тоб! переклаёаикш.
жикати, якщо ти не бджола? Фтже, жикають 6джоли. [1о_моему так!>
} 6ерезн! 20'16 року
,[ал! в1н ще подумав, подумав | сказав до се6е: 1епер наведу приклад з! сфери економ1ки'
А для чого на св!т! 6джоли? 11-|о6 ро6ити мед! [|о-мосму так! ..1 в польському м;ст[ |незно (!сторично перша столиця |]ольщ!)
-<Ёконом!ка 6ез виключен_
-
[ут в|н п!дв|вся ! сказав: проходив { !-незненський з'!зА' Ёа сес!]
А для чого на св!т1 мед? 1!]о6 я його |в! [1о-мосму т!льки так! ня)головнудопов!дьробивеконом!стз!св!товим|м,ям|.!ол[ем.
-! з цими словами 6|нський (Роц! 9егпб|п:&|)' Ёа початку допов!д|
в!н нав|в уривок
в!н подерся на дерево). : журнал|стом !||арт!ном
!нтерв'ю з аргентинським письменником
1
о (ол ка)
ре кл оё |! ео
(арагг6з)' автором книги <!-олод>' (апарос
(0 е н !ё о н ь
(апаросом (!у'Аагт!п
св1т|' в якому виро6ля-
звертас увагу на те, що хоча ми живемо у
}м1ова ф1лософ|| мае ще одну вах<пиву перевагу: вона 3_да-гна
] сться б!льше продукт!в харчування' н|ж людство може спожити'
.''.д"^.., р;.'.; .,о,''ики на1пого мовдення про с,1' (с^'!"ййй'- тим не менш 6лизько двох м1льярд!в людей живуть у дуже скрут-
економ!ки' !-1е так
конкРетних наук' с.г1овники мистецтва та кудьтури' медицини них умовах ! а6солютно непотр!6н1 для сунасно|
в!д 200 до 250 м|льйон!в
| права, екодог|] та економ|ки). Ёин| перед нами пос1атоть_.ц'9Р! зван! <зай_в!>> люди.1!льки в !нд!| голодують
-.1 ,.д"й утои н!-як кра|на сама експорту€ продукти харчування'
в|4кл'7ки ! ми маемо ро3в'язувати лро6пеми, яких не було ще
ця
Аграрна пол!тика ор!снтована на при6утки' а
не на забезпечення
в середин1 минудого стол|ття. 3 |нтпого боку багато традиц1й- ;";Ёа населення. !1-|ор!нно в|д голоду помира€ при6лизно 9 м!ль-
них питань постають у новому св|тд1. [ ион:в ос:6 (у сам1й книз! к[олод> (апарос зазнача€ ' що у св!т! щор!ч-
Ёаприклад' 3ах|дна цив1д|зац|я надае пРинципово| ваги по- но в!д6уваеться п!втора голокосту)'
зв1дки так| жах-
нятт1о прав д1одини 1людс;ко1 г|дност1. 1-{| воклив| поняття були як'цо продукт!в харнування вистача€ на вс!х' то (в!_
закр|плен[ на правовому р!вн! ] стали одним 1з фундаменталь_ _1 ,,
-
лив! цифри? [1ро6лема поляга€ в розпод!л! 6лаг'у дистри6уц||'
1ова ек6ном!чна система влаштована таким чином' а6и задоволь-
них принцип|в 3ах|дних пол|тичних систем. Але що € п|дста- виключа€ велику
няти потре6и]1айзалтожн!шо| частини св|ту' Бона
,'. -1
!
.{ !1
п ---
''!
в !1 ц!л!сност!. Ёатом!сть сунасн! економ!сти (затрималися>
жоднот ц!нност! в межах сучасного ладу' в
най6|дн!ших кра[нах про- на п!вдороз! ! почали ро3глядати окремий аспект людсько_
як| виро6ляють лише 0о7о св!тово'[ продукц!|. 1од!
'|
жисвас4Ф,/олюдей, го буття як ц|л!сний образ <справжньо|> людини,тим самим
якунайбагатшихкра.[нахвиро6лясться|споживаеться46о/осв1тово.[
продукц!'[.
,{емб!нський вказуе, що в деяк| рег!они
просто економ!чно
-! приймаюни частину за ц!ле. 1аке вживання поняття Аогпо
есопоп]сцз повн!стю спотворю€ задум самого [1арето' [еза
.[ем6!нського полягас в тому, а6и.119в9рнугпо економ!ц1 еу-
постачати продукти харчування' адже ! саме ц!ноутво-
невиг!дно ман!гпарншй вшм!р.
порядок' [ому на нас! повер-
рення
'^у'^-^
працю€ на усталений св!товий
(справедливо[ ц1ни> (}шз{шгп :| (2)
!:96*;д";.ть поверненн я до где{ сп!льноео блоеа. (п!льне 6ла-
до середньов!чного поняття го врахову€ |нтереси вс!х член!в сп|льноти | надае 1м можли-
р'гес;цгп), що була
важливим 'елементом економ1чного мислення'
:!
жчцц!,:-|1- в!сть брати участь у вир!шенн! сусп!льних питань. }ут також
с,р'""д,'"' ц|на с одним !з важливих-ф9ктор|в,1ано-ао
(осо6ливо в супер- !деться про !дею справедливост| як ф!лософ\[ унасгп!' про-
;;'; у в }кра'[н! ц!ни на продукти харнування
";;
маркетах) не дозволяють вести г1дне життя значн!й частин! наших негпносгп! до о6говорення ! прийняття р!шень для вс!х член!в
.!1
голошував,цо[-тогпоесопогп!сцзсро6оноюа6стракц|сц сунасного св|ту.
! залиша€
яка в1дкидас вс! !нш1 характеристики людини
т!льки той ]] аспект, що бере до уваги ставленц!. |Рд11-1ц
[1арето' а6и
л! }'1"рц9,ьних ц!нностей' !{е було потр!6но пот!м ''1
досл!дити конкретнии вим!р людського 6уття' що6
!нш! його аспекти 1 знову розглянути
людину
.*''у д'д'-,
41
4о
// ъ
___--т!
Ёаприк!нц!
тувати- !, врешт!-реш1 приймати правильн! р!шення)'
{|
э/
"{
0т>ке, основним е'1ементом осв|ти е ро3виток мис'1ення
,, | пЁРшА чАстинА в коРотких тЁзАх
1 творного потенц1алу л}одського |нтелекту,
а тако)к понуття в[д-
за вдасн1 р|ш-тення- Ф|лософ|я сприя€ тодерантно- ' Ф!лософське зопц?пування с елц6цнншм вшт+с!роттс люёськоео 6утп-
у9в|л1ль1ост|
йу 6йвпенню до |нтпих ку/[ьтуР | спосо6|в х(иття | с вал<дивим ., ! тпя. [|ро це св!ёнатпь осо6пцвосуп1 нацло|пам'ягп1, на!.!1о?о
спРцйняп-
тпя ! мцслення. Р[ц кРаще 3апа1'1'я?повусмо |нфорт'тац!ю, якщо
чинником демокРати3ац1| сусп|пьства' вона
3розум|по, що наукова спец|ап1зац|я досягатиме дедап| ви-
мае ёпя нас сенс ! значення. Ёаоие спршйня?п1пя ! л+цслення суп|п!€вцм
.,}
45
[
,{|1 '[г
питАння до пЁРшот чАстини :: подоРож!
до Ф!лосоФських св!т!в
1. 1ому ф|лософське 3апитування спРияс внутр1шлньому
ро3витку людини?
.,!]
2. } яому подяга€ ц|нн|сть ф1лософ|! ддя
сучасно] осв1ти?
культури' [!одорол< пер]ца
3. Ропь формуванн1 свропейсько{
ф|лософ1| у
Ф!лософ|я !наука у платона й Аристотеля
4. 1!о таке ф|лософ|я: наука, мистецтво чи
спос|б >киття?
:1
месдо' перейнявтпи його в|д Аф1ни> (1л1ада, 15, 411).
софського анал|зу. !
Античн| автори 3гадутоть 1мена семи мушрец|в, в|д яких за-
10. 1!о о3нача€ мислити критинно? ли\лилися коротк1 вислови-повчання. |1датон у А1апоз| .[{Р'_
1 1. 9ому ва)кливе кРитичне мисдення? тагор) на3ива€ 1мена Фадеса, €олона, [{|така, Б|анта, 1{лео6ула'
12. 1{о таке дискурс? й1сона й {,|дона. <3|6равтпись ра3ом' вони присв ятили Апод-
*ф|лософ|я е посередни- лону в його храм| у .{епьфах сво| коротк| вислови, н|6и якийсь
13. .[|к ви мо)кете пояснити висл|в
священний дар' написав!пи те' що вс1 виспавля|оть; 0!знай
цето м|х< р|зними дискурсами>>?
сал1оео се6е й Ё/чоео понаё м!ру> (Рго\. 343а). \4и 6анимо, що
14. \{|сце ф|лософ|! у сучасному сусп|льств|'
цей о6раз мудрец|в в1др1зняеться в1д образу ф|лософ1в. 1деть-
15. !к оц!нюсться роль ф1лософ!1 у '[1аризьк!й декларац!1,' ся рад1пе про лтодей добронесного )киття з вепиким )китт€вим
прийнято! п|д ег1дою юнвско? досв|дом. )(то х< уперше в)кив сдово <ф1лософ|я>? {оча пертп1сть
|нтших
9ому ф|лософ|я формуе тодерантне став/1ення до
16. ух(ивання цього сдова припису}оть то Ёракл1тр то ||1фагору
кудьтур | слрияе демокРати3ац1| сусп|льства? най|мов|рн|тпе пертш1сть сл|д прип исати тому )к таки [[латону.
47
.1 |