ОСНОВНІ ВЛАСТИВОСТІ БУРОВИХ ПРОМИВНИХ РІДИН

5.1 Фільтраційні та кіркоутворюючі властивості

Для запобігання проникнення з пласта у свердловину пластових флюїдів гідростатичний
тиск стовпа бурової промивної рідини повинен бути більший від тиску флюїду в порах породи.
За цих умов бурова промивна рідина проникає в розбурювані пласти. Сильних поглинань
бурової промивної рідини в пласт зазвичай не відбувається тому, що її тверда фаза проникає в
пори і тріщини стінок свердловини, утворюючи фільтраційну кірку порівняно низької
проникності, через яку може проходити тільки фільтрат. З метою підтримання стійкості стінок
свердловини і зниження до мінімуму проникнення фільтрату, бурову промивну рідину оброб-
ляють реагентами, які забезпечують низьку фільтрацію та тонку кірку на стінках свердловини.
При високій фільтрації кірка стає товстою, рихлою, що зменшує ефективний діаметр ствола
свердловини і викликає різні ускладнення, наприклад, зростання сил тертя при обертанні
бурильної колони, затяжки при підйомі, прихоплення колони труб під дією обвалювання та
осипання стінок свердловини.
При бурінні свердловини розрізняють два типи фільтрації: статичну, яка відбувається при
відсутності циркуляції, коли потік бурової промивної рідини не впливає на ріст фільтраційної
кірки, і динамічну, яка відбувається при циркуляції, а ріст фільтраційної кірки обмежений
ерозією потоку бурової промивної рідини. Швидкість динамічної фільтрації більша від
статичної, тому в динамічних умовах у пласт проникає більше фільтрату, ніж у статичних.
В практиці буріння свердловин вимірюють статичну
фільтрацію, а потім встановлюють залежність між статичною і динамічною фільтраціями.
5.1.1 Статична фільтрація
На статичну фільтрацію дисперсійного середовища впливає багато факторів, а саме:
репресія на пласт, температура і час фільтраційного процесу, концентрація і тип хімічних
реагентів, пористість, проникність розбурюваних порід та інші.
Із-за складності фізико-хімічних процесів математично описати вплив всіх факторів на
показники фільтрації на сьогоднішній час неможливо.
Якщо допустити, що фільтраційна кірка не стискається і проникність її в часі не змінюється,
а швидкість фільтрації дисперсійного середовища через фільтраційну кірку підпорядковується
закону Дарсі, то можна записати диференційне рівняння в такій формі:
dФ k 3 P

dt Vk , (5.1)
де Ф – об’єм фільтрату, м ; t – час фільтрації, с; P – перепад тиску, Па;  – в’язкість
3

дисперсійного середовища, Пас; Vk – об’єм твердої фази в фільтраційній кірці, м 3; k –

коефіцієнт проникності кірки, м2.
Відомо, що із збільшенням фільтрації бурової промивної рідини збільшується об’єм
фільтраційної кірки. Якщо допустити, що ця залежність має прямо пропорційний характер, то
можна записати:
Ф  R  Vk (5.2)
Підставивши рівняння 5.2 в 5.1, отримаємо:
3
k  R  P
Ф  dФ   dt , (5.3)


Після інтегрування одержимо:

2 k 3  R  P
Ф2  t (5.4)

або
t  R  P
Ф  k1 (5.5)

Тут k1  2k 3
Згідно цього рівняння об’єм фільтрату в будь-який момент часу прямо пропорційний
квадратному кореню з перепаду тиску, часу фільтрації, співвідношення між об’ємами фільтрату і
фільтраційної кірки та обернено пропорційний квадратному кореню з в’язкості дисперсійного
середовища.
Це рівняння вважають основним при вивчені впливу різних факторів на фільтраційні
процеси, які проходять у свердловині.
При виведенні основного рівняння фільтрації зроблено ряд припущень, тому проведемо
оцінку похибки отриманих результатів.

1
 1 Вплив часу на фільтрацію.
Для вивчення цього впливу приймаємо, що P , R ,  мають постійні значення. Тоді
основне рівняння фільтрації (5.5) набуде вигляду:
Ф  k2  t , (5.6)
Не важко побачити, що це рівняння прямої лінії, яка проходить через початок координат,
якщо на осі абсцис відкласти t , а по осі ординат – Ф . Кут нахилу прямої до осі абсцис
визначається k 2 і дорівнює   arctgk 2 .
Залежність фільтрації від часу. яка отримана на основі лабораторних досліджень [31],
наведена на рис. 5.1. Із наведеного рисунка видно, що фактична залежність Ф  f ( t ) теж має
вигляд прямої лінії, але не проходить через початок координат. Вона відсікає на осі ординат
відрізок Фo , який характеризує значення миттєвої фільтрації. Тому уточнена залежність
статичної фільтрації від часу матиме вигляд:
Ф  Фo  k 2  t . (5.7)
Під миттєвою фільтрацією мають на увазі об’єм тонко дисперсної бурової промивної
рідини, яка проникає через фільтраційний папір до моменту утворення фільтраційної кірки.
Значення Ф0 фіксується стрибком плунжера в момент відкриття запірного клапана на приладі
ВМ-6. Миттєва фільтрація збільшується з ростом пористості і проникності розбурюваних порід і
навпаки зменшується при розбурюванні глинистих порід, у яких проникність мінімальна.
Об’єм фільтрату, см3

Час, хв.
Рисунок 5.1 – Зміна об’єму фільтрату в часі

Фільтрацію бурової промивної рідини прийнято визначати протягом 30 хвилин її

позначають Ф30 . Враховуючи, що Ф  f t має прямо пропорційний характер, можна записати:
Ф30  Ф 0 k 2  30

Фt  Ф0 k2  t (5.8)
або
30
Ф30  Ф0   Фt  Ф0  
t , (5.9)
де Фt – об’єм фільтрату бурової промивної рідини отриманий за час t .
Якщо Ф0  0 , то:
30
Ф30  Фt 
t . (5.10)
Отримане рівняння дає можливість визначити Ф30 при заміряній фільтрації за менш
короткий час. Звичайно приймають t = 7,5 хвилин і тоді
Ф30  2Ф7 ,5 . (5.11)
2 Вплив перепаду тиску на фільтрацію.
Основне рівняння фільтрації, для умови t ,  , R  const , після логарифмування матиме
вигляд:
1
lq  lqK 3  lqP. (5.12)
2
У логарифмічних координатах це є рівняння прямої з кутом нахилу прямої до осі абсцис, що
дорівнює   arctg 0,5. Для ілюстрації впливу перепаду тиску на фільтрацію на рис. 5.2 наведені
фактичні залежності для трьох типів бурової промивної рідини [8]. Ці дані показують, що
фактичний вплив перепаду тиску на фільтрацію значно менший, ніж теоретичний. Тангенс кута
нахилу прямих до осі абсцис коливається в межах 00,2. Це не означає, що вплив тиску на
фільтрацію можна визначити за середнім значенням цього коефіцієнта. Кожну бурову промивну
рідину необхідно досліджувати індивідуально.

2
 Об’єм фільтрату, см3

Тиск , МПа10-1
1 – глинистий розчин, кутовий коефіцієнт 0,205;
2 – бентонітовий розчин, кутовий коефіцієнт 0,0;
3 – сланцевий розчин, кутовий коефіцієнт 0,084
Рисунок 5.2 – Вплив тиску на об’єм фільтрату
Отже, враховуючи фактичні дані, залежність (5.12) матиме таку форму:
lq  lqK 3  xlqP. (5.13)
Значення експоненти x залежить головним чином від розміру і форми частинок твердої
фази, яка формує фільтраційну кірку. В бентонітових суспензіях тверді частинки
монтморилоніту, в більшості випадків, мають форму пластинок і розміщуються, накладаючись
одна на одну, паралельно поверхні фільтраційної кірки. Під дією перепаду тиску така
фільтраційна кірка стискується. У результаті проникність глинистої кірки зменшується значно
більшою мірою, ніж коли фільтраційна кірка складається із сферичних твердих частинок. Тому в
якісних бентонітових суспензіях   const , не дивлячись на збільшення P , експонента x  0
(рис. 5.2, пряма 2).
3 Вплив температури на фільтрацію.
В основне рівняння фільтрації температура не входить, проте вона відіграє важливу роль у
фільтраційному процесі. В загальному збільшення температури сприяє зменшенню в’язкості
дисперсійного середовища і прискорює хімічні реакції в буровій промивній рідині. Останнє
може призвести до підсилення диспергування або флокуляції глинистої фази і відповідно до
зменшення або збільшення фільтрації.
Якщо всі величини, окрім  та Ф , прийняти постійними, то рівняння (5.5) можна
записати так:
K4
Ф
 . (5.14)
Зміна в’язкості води при різних температурах [30], наведена в табл. 5.1.
Таблиця 5.1 – В’язкість води і 5 %-го розчину хлористого натрію при різних температурах
Температура, В’язкість, мПас Температура, В’язкість, мПас
С води соленого С води соленого
розчину розчину
0 1,792 — 40 0,656 0,733
10 1,308 — 60 0,469 0,531
20 1,005 1,104 80 0,356 0,408
30 0,801 0,888 100 0,284 —

Таким чином, зменшення в’язкості фільтрату, яке зумовлене підвищенням температури

(табл. 5.1), повинно призвести до збільшення фільтрації і товщини фільтраційної кірки. Якщо
температура бурової промивної рідини біля гирла свердловини дорівнює 20 С, то при
вибійній температурі 80 С фільтрація за такий же проміжок часу і при цьому ж перепаді тиску
дорівнює:
 20 1,005
Ф80  Ф20  Ф20  1.68Ф20
100 0 ,356 . (5.15)
Тобто фільтрація зростає на 68 % проти початкової. Товщина кірки, в цьому випадку, також
повинна зростати в 1,68 рази проти товщини кірки біля гирла, якщо вважати, що кірка не
стискається.

3
 Якщо додатково врахувати, що із збільшенням температури інтенсифікується дія хімічних
реагентів, дисперсність або флокуляція глинистої фази, то залежність Ф  f (t ) буде мати значно
складніший характер.
Бікк [8], досліджуючи шість типів бурових промивних рідин, які характерні для Каліфорнії,
при температурах від 21 С до 80 С та перепаді тиску до 3,5 МПа, прийшов до висновку, що
фільтрація лише в трьох розчинах із шести досліджуваних, якщо її можна вважати нормальною (
Ф <25 см3/30 хв. при P =0,7 МПа), в діапазоні температур від 22 С до 80 С мало (5 %)
відхиляються від розрахункової за формулою (5.14). Інші три бурові промивні рідини низької
якості давали більші відхилення (від 8 % до 58 %) у бік збільшення фільтрації. При обробці цих
же промивних рідин хімічними реагентами-стабілізаторами (тонатом натрію) відхилення
експериментальних значень фільтрації при температурах від 21 С до 80 С, від розрахункових,
знайдених з урахуванням в’язкості, досягала 100 %.
Шремп і Джексон [38] у результаті всебічних досліджень прийшли до висновку, що
прогнозувати Ф  f (t ) на основі температурних змін при низьких температурах можна лише
орієнтовно, причому з великою ймовірністю значних похибок. Надійне прогнозування цієї
залежності можна здійснювати лише на основі даних отриманих шляхом дослідження конкретної
бурової промивної рідини при заданій температурі у високотемпературному фільтр-пресі.
5.1.2 Динамічна фільтрація
Фільтраційні процеси, які проходять у свердловині під час буріння, значно складніші, ніж
при статичній фільтрації. У момент розкриття пласта швидкість фільтрації дуже висока і
фільтраційна кірка швидко росте. Проте з часом її ріст упо-
вільнюється. Після цього, як швидкість росту кірки дорівнює швидкості її ерозії, товщина кірки
стає постійною. Між динамічною фільтрацією і розмірами глинистої кірки встановлюється
рівновага.
Динамічна фільтрація більша від статичної при одній і тій же температурі і перепаді тиску.
Однак прямої залежності між ними не встановлено.
Аналізуючи причини високої фільтрації в динамічних умовах, С.Фергюсон і Д.Клотц [31]
прийшли до висновку, що, крім фільтраційної кірки, яка частково змивається потоком бурової
промивної рідини, суттєве значення має граничний шар, який утворюється над кіркою в статичних
умовах. Цей поверхневий шар неоднорідний і біля поверхні кірки він майже від неї не
відрізняється. При збільшенні відстані від поверхні кірки концентрація твердої фази в цьому шарі
падає і на відстані (35) мм він вже не відрізняється від бурової промивної рідини. Високов’язкий
структурований прошарок є тим середовищем, через яке здійснюється дифузія рідини. При
циркуляції поверхневий шар змивається і фільтрація розчину збільшується.
Якщо граничний шар легко змивається навіть при невеликих швидкостях потоку бурової
промивної рідини в затрубному просторі, то розмив самої кірки проходить значно важче. Це
пояснюється тим, що нижні шари кірки значно міцніші. При вимиванні із кірки великих твердих
частинок, вони тут же заміщуються дрібнішими, які згладжують і ущільнюють кірку.
Е.Г.Кістер та інші [19] на основі лабораторних дослід-жень показали, що змив граничного
шару незначно впливає на збільшення фільтрації. Це видно, зокрема, із даних приведених на рис.
5.3. При швидкості циркуляції до 1,5 м/с і нормальній температурі (20 С) динамічна фільтрація
зростає незначно у порівнянні з статичною.
При більш інтенсивній циркуляції розмив кірки посилюється і, хоча процеси пептизації і
ущільнення продовжуються, динамічна фільтрація різко зростає, особливо при підвищенні
температури. При швидкості циркуляції 3,5 м/с вона може зрости в 24 рази. Ю.П.Номікосов [5]
вважає, що між товщиною кірки і швидкістю циркуляції існує лінійна залежність. Товщина
фільтраційної кірки бурової промивної рідини (рис. 5.3) при швидкості 1,5 м/с зменшується
вдвоє, а при швидкості 3,0 м/с – майже в 11 разів [19]. Отже, за однаковий проміжок часу
статична глиниста кірка буде товстішою від динамічної, а статична фільтрація буде меншою від
динамічної фільтрації. Тому при регулюванні фільтрації бурової промивної рідини необхідно
контролювати динамічну фільтрацію, а для попередження утворення товстої глинистої кірки
необхідно контролювати статичну фільтрацію.

4
 1 – при 30 С; 2 – при 150 С; 3 – товщина кірки
Рисунок 5.3 – Зміна фільтрації і товщини глинистої кірки залежно
від швидкості циркуляції

Багато спеціалістів вважають, що пониження фільтрації бурової промивної рідини

призводить до зменшення товщини фільтраційної кірки. Суттєво на товщину і проникність гли-
нистої кірки впливає якість і кількість твердої фази в буровій промивній рідині. В глинистій
суспензії, приготовленій із високоякісного глинопорошку, товщина і проникність фільтраційної
кірки буде менша, ніж у суспензії, приготовленій із глинопорошку низької якості, хоча
фільтрації в обох суспензіях можуть бути однакові.
Висока фільтрація бурової промивної рідини спричиняє набухання і обвали стінок
свердловини. Останнє нерідко призводить до прихоплення бурильної колони та ускладнює
процес кріплення свердловини. Окрім цього, значна фільтрація розчину сприяє утворенню
навколо привибійної зони продуктивного горизонту водного бар’єру і збільшує набухання
материнських глин. Все це зменшує дебіт свердловини.
При вертикальному переміщенні бурильної колони тов-ста фільтраційна кірка призводить
до свабування і гідравлічних ударів у свердловині, а також до прихоплення бурильної колони під
дією перепаду тиску із-за збільшення площі кон-
такту фільтраційної кірки з колоною.
Динамічна фільтрація залежить від багатьох факторів, тому важко передбачити величини
фільтрації в конкретний пласт за результатами статичної фільтрації.
Багаторічний досвід показує, що для успішного проходження пластів, у яких
спостерігаються обвалювання та осипання стінок свердловини, повинні бути визначені
допустимі значення фільтрації. Так, тверді породи можна розбурювати на бурових промивних
рідинах з фільтрацією 20 см3 за 30 хв. У той же час для розбурювання глинистих сланців, які
добре гідратуються, фільтрацію бурових промивних рідин зменшують до 5 см3 за 30 хв. і менше.
З поглибленням свердловини при розбурюванні нових порід необхідно регулювати
фільтрацію бурової промивної рідини. Тому нерідко свердловину починають бурити при
фільтрації розчину 20 см3 за 30 хв., а закінчують буріння при фільтрації 2 см3 за 30 хв.
Фільтрацію бурової промивної рідини насамперед регулюють глинопорошком з великою
дисперсністю та значним вмістом колоїдних частинок. При застосуванні хімічних реагентів-
понижувачів фільтрації необхідно пам’ятати, що для досягнення низьких значень фільтрації
крохмаль більш ефективний, ніж КМЦ. Якщо необхідно поліпшити утримуючу здатність бурової
промивної рідини, то КМЦ більш ефективний, ніж крохмаль. У мінералізованих розчинах
крохмаль або гіпан більш ефективні, ніж КМЦ.
Високий вміст твердої фази ускладнює регулювання
фільтрації бурової промивної рідини. При великій концентрації твердої фази вільної води
недостатньо для солюбілізації* хімічних реагентів-дефлокулянтів. Домішка води в таких випадках
призводить до солюбілізації хімічних реагентів і дефлокуляції бурової промивної рідини, що, як
правило, знижує швидкість фільтрації.
На сьогоднішній час відсутні прилади для вимірювання динамічної фільтрації в промислових
умовах, тому на бурових заміряють тільки статичну фільтрацію та товщину фільтраційної кірки.
5.2 Вимірювання показника фільтрації
При нормальній температурі і тиску показник фільтрації вимірюють з допомогою приладу
ВМ-6, а при підвищених – з допомогою фільтр-преса ФЛР-1 або установки УІВ-2.
Принцип роботи цих приладів грунтується на властивості бурової промивної рідини
віддавати вільну воду через фільтрувальний папір під дією перепаду тиску.
Прилад ВМ-6 випускається промисловістю у двох модифікаціях. Перша модифікація (рис.
5.4) складається з трьох вузлів: напірного, фільтраційного та фіксуючого. У напірний вузол входить
циліндр 3 з прохідним циліндричним каналом та плунжер 1 з тягарем 2. Всередині плунжера
знаходиться циліндричний стержень, зовнішній діаметр якого дорівнює внутрішньому діаметру
циліндричного каналу. Ззовні до плунжера прикріплена мірна шкала. У нижній частині циліндра
знаходиться голковий клапан 4, а у верхній – кругова проточка. У фільтраційний вузол входить
мірна чашка 5 та піддон 9, які з’єднуються між собою з допомогою різьби. Всередині вузла на
спеціальній кільцевій виточці знаходиться металевий круговий фільтр 7, який притискається
чашкою до піддону. Зверху на круговий фільтр кладуть фільтрувальний папір 6, а знизу –
притискають з допомогою клапана 10 і гвинта 11 гумову прокладку 8, перекриваючи таким
шляхом отвори фільтрації.

*
Солюбілізація — це мимовільне проникнення низькомолекулярної речовини всередину макромолекули полімера
(колоїдне розчинення).
5
 Фіксуючий вузол виготовлений у вигляді кронштейна 13, який у верхній частині
закінчується отвором під фільтраційний вузол, а в нижній частині – плитою, на якій
встановлюється ванночка 12 для збирання фільтрату.

Рисунок 5.4 – Прилад для вимірювання фільтрації

Технічна характеристика ВМ-6

Границя вимірювання, при  фільтра 75 мм, см3……………..….. 40
Похибка вимірювання, см3…………………………………………. 0,5
Фактичний діаметр фільтра, мм………………………………….. 53
Об’єм проби бурової промивної рідини, см3…………………... 120
Порядок роботи. Прилад виймають із кронштейна 13 і від’єднують фільтраційний вузол
від напірного вузла. Фільтраційний вузол відгвинчують, попередньо розкрутивши підтискуючий
гвинт 11. На металевий фільтр зверху кладуть два листки фільтрувального паперу, один з яких
попередньо змочують водою, після чого нагвинчують мірну чашку 5 і загвинчують гвинт 11.
Фільтраційний вузол вставляють у кронштейн, заливають у мірну чашку перемішану бурову
промивну рідину, нагвинчують циліндр 3 і закривають голковий клапан 4. Машинне мастило
заливають у циліндричний отвір циліндра і вставляють у нього плунжер 1. Привідкривши
перепускний голковий клапан 4, легко провертаючи плунжер, підводять нульову поділку на
шкалі з відліковою круговою проточкою на циліндрі. У момент їх співпадіння закривають
голковий клапан. Відкручують на 1/2 оберта гвинт 11 і одночасно включають секундомір. Під
дією тиску плунжера через фільтрувальний папір просочується фільтрат, який стікає через
отвори в піддоні. Одночасно на фільтрувальному папері утворюється фільтраційна кірка. Із
збільшенням об’єму відфільтрованої рідини об’єм розчину зменшується і плунжер з тягарем
повільно опускається вниз. Через 30 хвилин знімають відлік показника фільтрації.
Після закінчення вимірювання відкривають голковий клапан, випускають масло, виймають
плунжер з циліндра, відгвинчують циліндр, зливають масло в балон, а бурову промивну рідину
виливають із фільтраційного вузла. Відгвинчують підтискуючий гвинт і мірну чашку, виймають
фільтраційну кірку і змивають водою рихлу її частину, витирають і збирають прилад до
наступного заміру.
Модифікований прилад ВМ-6. Прилад відрізняється конструкцією фільтраційного і
фіксуючого вузлів (рис. 5.5).
Піддон 7 одночасно виконує опорну частину приладу і нижню частину фільтраційного вузла.
В нижній частині піддона розміщені три кругові циліндричні канавки, які радіально з’єднані між
собою проріззю. При зборці фільтраційного вузла на циліндричні кругові канавки кладуть два листи
фільтраційного паперу 9, один змочений водою. Зверху сухого фільтраційного листа кладуть гумову
прокладку 8 і пригвинчують мірну чашку 5. Зовнішній отвір радіальної канавки закривають гумовим
корком 6, і фільтраційний вузол готовий до проведення заміру.
Решта операцій аналогічні операціям при роботі з приладом описаної вище конструкції.
У лабораторних умовах, коли потрібно за короткий час провести серію замірів, фільтрацію
вимірюють за 7,5 або 15 хвилин перемноживши відповідні значення фільтрації на коефіцієнти
2,0 і 1,41.

6
 Рисунок 5.5 – Прилад для вимірювання фільтрації

Фільтр-прес ФЛР-1. Прилад (рис. 5.6) складається з фільтраційної чашки 1, яка

наповнюється пробою розчину, редуктора 4, який з допомогою регулювального гвинта 3 змен-
шує тиск з 15 МПа до робочого 0,7 МПа, балона 5 з газом, який подається в редуктор, а звідти
через пропускний клапан 2 у фільтраційну чашку з розчином.

Рисунок 5.6 – Фільтр-прес ФЛР-1

Технічна характеристика ФЛР-1

Межа вимірювання об’єму фільтрату за 30 хвилин при діаметрі
фільтра 75 мм, в мл ……………………..…………………. 120
Похибка вимірювання, мл …………….…………………………. 0,5
Тиск фільтрації, МПа …………………………………………….. 0,7
Фактичний діаметр фільтра, мм …..…..…………………………. 53
Температура навколишнього середовища, С…….…………… 550
Максимальний тиск на вході в редуктор, МПа…………………. 15,0
Порядок роботи. Фільтраційну чашку 1 знімають, відгвинчують накривку, промивають їх
водою і витирають насухо. Фільтрувальний папір змочують водою. Надлишок води витирають сухим
фільтраційним паперам. Відгвинчують повністю регулювальний гвинт 3 редуктора 4, закривають до
кінця перепускний клапан 2. Перемішану бурову промивну рідину заливають у фільтраційну чашку
1, кладуть ущільнююче кільце, фільтрувальний папір і сітку, нагвинчують накривку і встановлюють
фільтраційну чашку в робоче положення, повернувши її на 90 .

7
 Під фільтраційну чашку підставляють вимірний циліндр місткістю від 10 мл до 50 мл, з
допомогою якого вимірюють об’єм
фільтрату ( Vф ).
Відкривши вентиль балона, повертають регулювальний гвинт редуктора за годинниковою
стрілкою і встановлюють тиск на виході із редуктора 0,7 МПа. Відгвинчують на 3,5 оберти
перепускний клапан і одночасно включають секундомір.
Через 30 хвилин закручують гвинт клапана до кінця і одночасно виключають секундомір,
закривають вентиль балона, знімають фільтраційну чашку, відгвинчують накривку, знімають
фільтраційну кірку та ущільнююче кільце, виливають розчин. Чашку, накривку і кільце промивають
водою і висушують. Показник фільтрації, в мілілітрах, визначають за формулою:
Ф30  2  Vф , (5.16)
V
де ф – об’єм фільтрату в мл, отриманий під час досліду; 2 – відношення площі стандартного
фільтра діаметром 75 мм до площі фільтрації фільтр-преса.
Установка для вимірювання показника фільтрації УІВ-2
Цей пристрій використовують для вимірювання фільтрації при високих температурах і
тисках. Він складається з трьох систем: пневматичної, гідравлічної та автоклава з
електропідігрівом (рис. 5.7)
До пневматичної системи входить трубопровід, розподільний маніфольд 13 з вентилями, балон-
ресівер 14, манометр 12. Початковий тиск у балоні встановлюють з допомогою вентиля ІІ.
У гідравлічну систему входить автоклав 7, з’єднуюча сталева трубка 5 з внутрішнім діаметром
1 мм для випуску фільтрату і холодильника з вентилем “фільтрат” 20, який зв’єднує підфільтровий
простір з атмосферою. Для охолодження фільтрату (в процесі вимірювання показника фільтрації) і
автоклава (після досліду) по трубопроводах подається холодна вода. Автоклав 7 нагрівають з
допомогою зовнішнього електронагрівача 9, який зроблений з ніхромового дроту з трубчатими
фарфоровими ізоляторами. Потужність нагрівача регулюється автотрансформатором 16 і
контролюється амперметром 17. Температуру проби вимірюють термопарою 4 в комплекті з
потенціометром 1, з допомогою яких температура підвищується автоматично. Фільтраційний
елемент 8, над яким встановлена металічна шайба 2, з’єднаний з накривкою 6, яка притискається
до корпусу автоклава гумовим ущільнюючим кільцем 3 з допомогою натискної гайки 10. Мішалка
11 обертається з допомогою однофазного електродвигуна 15.

Рисунок 5.7 – Установка для вимірювання показника фільтрації УІВ-2

Термостат, у якому розміщений автоклав, складається із гвинтоподібної сорочки охолодження
19, електродвигуна 9 та теплоізоляційного кожуха 18.
Принцип роботи установки аналогічний принципу роботи ВМ-6 та ФЛР -1.
Технічна характеристика
Максимальна робоча температура, С ……………………………. 250
Максимальний робочий тиск, МПа……………………………….. 5
Площа фільтра, см2 ………………………………………………… 22
Точність автоматичного підтримання:
заданої температури, С………………………………….. 5
заданого перепаду тиску, МПа …….……………………… 0,1
Живлення від сітки змінного струму напругою, В…………….… 220
Порядок роботи. Попередньо перемішану бурову промивну рідину, об’ємом (350400) см3,
заливають в автоклав, кладуть на решітку фільтра фільтрувальний папір. Для випробувань при t

8
>150 С рекомендується використовувати азбестовий папір. Зібрану накривку ставлять на автоклав
і закріплюють трубки для відведення фільтрату і газопровід. Стрілку потенціометра встановлюють
на поділку шкали, яка відповідає заданій температурі (потенціометр повинен бути включений за
(1520) хвилин до початку досліду) і включають електродвигун. Відкривають вентилі “балон” І і
автоклав IV, подають стиснене повітря (газ) в автоклав. Після досягнення заданої температури
подають воду в холодильник. Вимірювання показників фільтрації починають з моменту
відкриття вентиля “фільтрат”. Охолоджений у холодильнику фільтрат надходить у вимірний
циліндр. Після закінчення вимірювання відключають електродвигун з допомогою вентиля
“скидання” ІІІ, зменшують тиск в автоклаві до атмосферного, від’єднують від накривки
автоклаву газопровід та трубку, яка відводить фільтрат; розбирають, промивають і висушують
фільтр. Автоклав витягують із термостата, виливають бурову промивну рідину і промивають
водою.
Вимірювання товщини фільтраційної кірки
Товщина фільтраційної кірки є функцією величини фільтрації бурової промивної рідини. Із
збільшенням фільтрації зростає товщина кірки і, навпаки, з падінням фільтрації вона
зменшується. Тонка малопроникна фільтраційна кірка зменшує об’єм фільтрату, який поступає в
пори породи, сприяє збереженню стійкості стінок свердловини. зменшує сили тертя між
бурильною колоною і стінкою свердловини. Товста рихла фільтраційна кірка є однією із причин
обвалювання, осипання стінок свердловини та прихоплення бурильної колони. Товщину
фільтраційної кірки вимірюють за допомогою приладу Віка або лінійки.
Прилад Віка (рис. 5.8) складається з циліндричного стержня 1, який вільно
переміщується у втулці 5, закріпленій на станині 8.
Вісь стержня перпендикулярна до плити, на якій встановлений прилад. Для закріплення
стержня на бажаній висоті служить металічний пружній фіксатор 6. На стержні закріплений
показчик 3, а на станині – шкала 4 з поділками від 0 до
40 мм. Положення показчика на стержні регулюється стяжним гвинтом 2. У нижній частині
стержня закріплена голка 7.

Рисунок 5.8 – Прилад Віка

Порядок роботи. Натискають на пружний фіксатор опускають голку до упору в металічну
пластинку 9. Показчик приладу встановлюють на “нуль”, загвинчують стяжний гвинт і
піднімають стержень у верхнє положення. Фільтраційну кірку кладуть на металічну пластину і
відпускають пружний фіксатор, підводять голку до поверхні кірки в декількох точках.
Одночасно по шкалі знімають відліки і визначають середнє арифметичне значення товщини
фільтраційної кірки. Товщину кірки позначають літерою К і вимірюють у міліметрах.