Міністерство освіти і науки України

Державний начальний заклад

«Міжрегіональне вище професійне училище
з поліграфії та інформаційних технологій»

ЗАТВЕРДЖУЮ
Заступник директора з НВР
__________ І.П. Гончарова
«___»__________ 2017 рік

Робоча програма
гуртка сценічної майстерності

«МАСКА»

Розробив керівник гуртка

__________ Ткаченко А.А.
«___»___________2017 рік

м.Дніпро
2017
 ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Театр — це така кафедра,
з якої можно багато сказати світу добра.
Микола Гоголь

Проблема розвитку творчих здібностей особистості є однією з

пріоритетних в педагогіці, оскільки прогрес суспільства – це шлях постійної
творчості, подолання стереотипів і вироблення нових, нестандартних, часто,
несподіваних ідей, оригінальних підходів і шляхів до їх втілення.
На сучасному етапі все більше уваги приділяється пошуку
перспективних підходів до вирішення проблеми гуманізації процесу
виховання, стимулювання пізнавальної активності вихованців, накопиченню
досвіду їх творчої діяльності. В реалізації цього складного процесу важлива
роль належить мистецтву, що допомагає дітям глибше пізнати себе, свій
внутрішній світ, спонукає до самовдосконалення.
Театр – це синтез багатьох мистецтв:
- літературної діяльності (читання п’єси за ролями, постанова вистави);
- образотворчої діяльності (добір одягу персонажів, виготовлення
театральних атрибутів);
- музичної діяльністі (виконання пісень, інсценування музичних творів
тощо).
Мета програми театрального гуртка «Маска» – створення умов для
особистісного зростання вихованців, розвитку їх творчого потенціалу,
виховання духовно збагаченої компетентної особистості; формування медіа
культури, медіа компетенції вихованців через участь у виставах, репертуар
виступів.
Завдання навчальної програми театрального гуртка:
- Формування предметної компетенції: надання знань, умінь, навичок з
театрального мистецтва; залучення вихованців до різних напрямів художньої
діяльності; розвиток у учнів образного та асоціативного мислення, емоційної
виразності, спостережливості та пам’яті, уяви та фантазії, гарної дикції,
ритмічності, здатності до виразного руху, пластичності, музичних
здібностей.
- Формування життєвих компетенцій: розвиток естетичних потреб і
почуттів вихованців, формування гармонічно розвиненої особистості з
високим національно-культурним потенціалом; виховання духовної культури
особистості.
Функції програми театрального гуртка:
- освітня: формування акторської майстерності, сценічної мови та
сценічної культури;
- виховна: виховання естетичного смаку, моральних, культурних
навичок засобами театрального мистецтва;
- розвивальна: розвиток ерудиції, художнього смаку, творчої уяви,
фантазії, інтонаційного мовлення, логічного мислення; збагачення словника;
 У роботі театрального гуртка застосовується комплекс методів:
словесні, наочні, практичні. Навчальні заняття передбачають поєднання
теорії та практичних вправ; відвідування театрів, перегляд вистав, акторських
розминок, репетицій, підготовку до публічного виступу.
Форми роботи: групові,індивідуальні.
Форми контролю: виконання певних практичних занять, показів, які
передбачають демонстрацію вихованцями набутих знань (казка, вистава,
концерт, конкурс).
Програма побудована по лінійному принципу, який передбачає
вивчення матеріалу систематично і послідовно з поступовим ускладненням,
за висхідною лінією, при цьому новий навчальний матеріал викладається на
основі вже вивченого й у тісному взаємозв’язку з ним.
Під час навчальних занять передбачається вивчення дисциплін:
акторської майстерності;
культура сценічної мови;
ритмопластики;
вокалу (володіння голосом, розуміння вокальних творів, розвиток
слуху, чуття ритму, музичної пам’яті);
розвитку фантазії та асоціативного мислення (сприяння розвитку
художнього смаку, творчої фантазії, збагачення мислення, як основи
творчості).
Оволодіння в комплексі цими дисциплінами сприяє розвитку не тільки
акторських, а й фізичних здібностей, вмінню володіти словом, сприяє
самореалізації та самоствердженню особистості
Кінцевим результатом програми повинні стати:
 вміння вихованцями слухати та розрізняти ритм,
 вміння рухатись у заданому ритмі; виконувати комплекс загально-
зміцнюючих вправ та самостійно проводити розминку;
 володіння трьома рівнями уваги,
 вміння самостійно працювати з текстом (логічні паузи, вміння
виділяти головне слово, речення);
 опанування технікою мови (чіткість вимовляння слів);
 подолання м’язових затискувань;
 здатність бачити сценічний простір, самостійно працювати над
роллю;
 участь у виставах театру.
 НАВЧАЛЬНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

№ Тема Кількість годин

теоретични практични усього
х х
1. Вступне заняття. Історія та 2 - 2
традиції театру.
2. Абетка театру 2 4 6
3. Театр – мистецтво колективне. 2 6 8
4. Культура й техніка мови 2 18 20
5. Театр і література 8 12 20
6. Ритмопластика 2 25 27
7. Вивчення темпоритму дії 2 10 12
8. Розвиток фантазії та 2 14 16
асоціативного мислення
9. Сценічна увага 4 19 23
10 Розвиток запам'ятування - 16 16
. фізичних дій
11 Подолання обставин 2 18 20
.
12. Основи режисури й сценарної 2 6 8
майстерності
13 Вокал 2 35 37
.
14 Зміна ставлення до предмета, - 15 15
. місця дії, факту, партнера
15 Сценічне спілкування - 14 14
.
16 Розвиток чуття форми - 14 14
.
17 Мізансцена – мова вистави 2 4 6
.
18 Підсумкове заняття 1 1 2
.
Всього: 266 год
 ЗМІСТ ПРОГРАМИ

1.Вступ (2 год.)
Теоретична частина: Мета і завдання театрального колективу.
Елементарні відомості про жанр та його напрямки. Техніка безпеки при
виконанні фізичних вправ та засвоєнні необхідних навичок. Визначення
завдань на навчальний рік.
«Театр», «Історія та традиції театру». «Про театральне мистецтво»

2. Абетка театру (6 год.)

Теоретична частина:
Театр – як вид мистецтва.
Театр – одне з найдавніших мистецтв.
Батьківщина театрального мистецтва.
Народні джерела театрального мистецтва – обряди, ігри, свята. Культ
предків.
Виникнення українського театру.
Практична частина: Бесіди з учнями: «Що таке театр?», «Театр у моєму
житті», «Навіщо люди ходять у театр?».
Вікторина «Складаємо іспит на вихованість»: правила поведінки у театрі,
кіно.

3. Театр – мистецтво колективне (8 год.)

Теоретична частина:
Подорож по театральній програмці.
Знайомство з театральмини професіями: актор, режисер-постановник,
художник, декоратор, костюмер, гример, бутафор, суфлер та інші.
Оформлення спектаклю: світло, музика, декорації.
Практична частина:
Конкурси з акторської майстерності.
Акторські розминки.
Театральні ігри: загальнорозвиваючі, спеціальні.
Розігрування міні-сценок.
4. Культура й техніка мови (20 год.)
Теоретична частина:
 Виразність мови – основна вимога до мови акторів.
Мовне дихання, артикуляція, голос, дикція.
Гучність мови.
Ознайомлення з техніками мовлення.
Основні засоби логіко-емоційної виразності та їх значення.
Дикція. Чітка вимова слів, фраз.
Тембр голосу.
Ритм – особливості художньої вимови.
Бесіда «Мовний апарат та значення його тренування в роботі актора».
Норми літературної вимови.
Рифма як співзвучання кінців віршованих рядків.
Засоби звуконаслідування в художній мові.
Опорні слова, їх роль у мові актора.
Монолог
Практична частина:
Дихальні та артикуляційні вправи.
Вправи на дикцію.
Творчі ігри зі словами.
Скоромовки, лічилки.
Діалоги.
Мовні ситуації, іх аналіз.
Створення, репетиції й постановки міні-спектаклів на казковій основі
сюжетів.
Використання різних груп з дихання: відпрацювання мовленнєвого
вдихання і видихання, вправи зі звуками, на рахунок, на текстовому
матеріалі. Вправи на дихання у фізичній дії.
Вправи для розвитку артикуляційного апарату.
Використання різних груп з дихання: відпрацювання мовленнєвого
вдихання і видихання, вправи зі звуками, на рахунок, на текстовому
матеріалі.
Вправи на дихання у фізичній дії. Дикція. Артикуляція.
Вправи для розвитку дикції.
Чистомовки.
Лічилки. Скоромовки.
Виразне читання віршів, діалогів, монологів, п’єс.
Творчі ігри зі словами: «Піймай рифму», «Підкажи слово», «Хто як співає?»
Складання оповідань по опорних словам.
Скоромовки.
Чистомовки.
Лічилки.
Дихальні, артикуляційні вправи.

5. Театр і література (20 год.)

Теоретична частина:
 В. Г. Бєлінський про літературу, театр, спектаклі, акторах свого часу.
Про систему К.С. Станіславського.
Великі драматурги: У. Шекспір, А. П. Чехов, О. М. Островський, Д. І.
Фонвізін.
Про творчість знаменитих акторів: Ф. Г. Волкова, М. М. Ермолову, Е. Б.
Вахтангова та ін.
П’єса – основа спектаклю.
Основи та компоненти пластичної виразності. Зв'язок пластики з
формуванням образу персонажу.
Виразність рухів.
Освоєння сценічного простору.
Рух в різних темпах по сценічному майданчику.
Передача характеру і настрою музичного твору у вільних музичних
пластичних імпровізаціях.
Жести і міміка.
В. Г. Бєлінський про літературу, театр, спектаклі, акторах свого часу.
Про систему К.С. Станіславського.
Великі драматурги: У. Шекспір, А. П. Чехов, О. М. Островський, Д. І.
Фонвізін.
Про творчість знаменитих акторів: Ф. Г. Волкова, М. М. Ермолову, Е. Б.
Вахтангова та ін.
П’єса – основа спектаклю.

Практична частина:
Читання, перегляд, обговорення п’єс.
Створення невеликих за обсягом п’єс на основі літературних творів.
Інсценівка п’єс.
Безпредметні етюди.
Імітаційні ігри.
Вправи на розвиток пластичної виразності: «У країні Велетнів»,
«Зачарований ліс», «Місто роботів» і інші.
Театральні ігри на перетворення, розвиток рухових здібностей.
Вправи для розминки: ходьба на місці; ходьба-біг, ходьба-зупинка;
ходьба на носках, підстрибування, біг, ходьба-зупинка; випади однією ногою
вперед, кроки у присіданні: вправи «Ворона», «Декорація», вправи на увагу
та координацію.
Розвиток гнучкості та рухливості тіла, зміцнення м'язів тулуба.
Вправи на підлозі. Присідання, нахили «Лава», «Синхроне плавання».
Вправи на стільці: нахили, підйоми. прогини.
Читання, перегляд, обговорення п’єс.
Створення невеликих за обсягом п’єс на основі літературних творів.
Інсценівка п’єс.
 6. Ритмопластика (27 год.)
Теоретична частина: Немовні засоби виразності. Гра міміки й жестів.
Вільна виразність рухами. Пластична виразність актора.
Пластична імпровізація.
Створення образів предметів і живих істот через пластичні можливості свого
тіла.
Несловесні форми спілкування. Міміка й жести
Практична частина:
Імітаційні мовні ігри.
Пластичні ігри й вправи.
Етюди, сюжетно-рольові ігри як різновид етюдної роботи. Зняття м'язової
напруги. Підпорядкування роботи м'язів своєї волі.
Вправи для розминки: ходьба на місці; ходьба-біг, ходьба-зупинка;
ходьба на носках, підстрибування, біг, ходьба-зупинка; випади однією ногою
вперед, кроки у присіданні: вправи «Ворона», «Декорація», вправи на увагу
та координацію. Розвиток гнучкості та рухливості тіла, зміцнення м'язів
тулуба.
Вправи на підлозі. Присідання, нахили «Лава», «Синхронне плавання».
Вправи на стільці: нахили, підйоми. прогини.
Вправи на створення образів живих істот, предметів.

7. Вивчення темпоритму дії (12 год.)

Теоретична частина. Ознайомлення з поняттям темпоритму. Розвиток
чуття темпоритму. Від темпоритму до почуття. Від почуття - до темпоритму.
Ознайомлення з поняттям темпоритму. Розвиток чуття темпоритму. Від
темпоритму до почуття. Від почуття - до темпоритму.
Практична частина. Розвиток чуття темпоритму. Від темпоритму до
почуття. Від почуття –до темпоритму.
Розвиток чуття темпоритму. Від темпоритму до почуття. Від почуття –
до темпоритму.

8. Розвиток фантазії та асоціативного мислення (16 год.)

Теоретична частина: Образ, символ, звук. Мета та завдання занять.
Поняття образу, символу, звука в житті та творчості.
Практична частина: Слухання музики та розпізнавання ритму, вміння
рухатись у заданому ритмі, виконання комплексу загальнозміцнюючих
вправ, вміння швидко зібратися та зосередитися, вірно вимовляти
скоромовки, працювати у запропонованих обставинах.

9. Сценічна увага (23 год.)

 Теоретична частина: Усе починається з уваги. Загальна увага, зорове
сприйняття.
Практична частина: Вправи на загальну увагу. Розвиток зорового
сприйняття – вправи «Дзеркало», «Сповільнений рух». «Тінь» та інші.
Розвиток творчих слухових сприймань – вправи
«Трансформатор»,«Бум», «Пеленгатор» та ін. Індивідуальні й групові етюди.

10. Розвиток запам'ятування фізичних дій (16 год.)

Практична частина: Вправи та етюди на дію з уявними предметами.
Тренаж фізичного самопочуття. Етюди на запам'ятовування фізичного
самопочуття: «Вітер», «Холодно», «Спати хочеться» та ін..

11. Подолання обставин (20 год.)

Теоретична частина: Дія за обставин «Якщо б…» Виправдання поз.
Виправдання місця дії. Виправдання рухів.
Практична частина: Дія за обставин «Якщо б…» Виправдання поз.
Виправдання місця дії. Виправдання рухів. Індивідуальні та групові етюди
на розвиток фантазії та уяви.

12. Основи режисури й сценарної майстерності (8 год.)

Теоретична частина: Режисура. Режисерський постановчий план.
Основа театру – п’єса, основа театралізації – спектакль.
Сценарій. Ідейно-художній і композиційний задум.
Сценічна задача і її елементи.
Сценічна увага.
Композиційна побудова сценарію.
Створення оригінальної п’єси: зав’язка, кульмінація, розв’язка.
Практична частина:
Бесіда про творців спектаклю «Хто і як створює спектакль?»
П’єси-розповіді.
Читання по ролях, обговорення, прослуховування, перегляд, ілюстрування,
інсценівки.
Артикуляційні гімнастики, мовні ігри, акторські розминки, тренінги,
театрально-творчі вправи.

13. Вокал (37 год.)

Теоретична частина. Бесіда « Музика в театрі». Місце та значення
музики у виставах драматичного театру. Використання музики як звукового
фону, як виражального засобу, що допомогає розкриттю художнього образу.
Практична частина. Розвиток голосового діапазону, слуху, чуття
ритму, музичну пам'ять.

14. Зміна ставлення до предмета, місця дії, факту, партнера (15 год.)
 Практична частина. Індивідуальні та групові етюди.

15. Сценічне спілкування (14 год.)

Практична частина. Взаємодія з партнером. Етюди на виправдане
мовчання: «Вибери партнера», «Звуконепроникне скло», «Птахолови».
Етюди на спілкування з імпровізацією тексту.

16. Розвиток чуття форми (14 год.)

Практична частина. Вправи та етюди на розвиток елементів
характеристики: «Товстий та тонкий», «Від 5 до 90».

17. Мізансцена - мова вистави (6 год.)

Теоретична частина. Поняття мізансцени. Індивідуальні, групові, масові
мізансцени.
Практична частина. Індивідуальна мізансцена. Групові мізансцени,
масові мізансцени.

18. Підсумкове заняття (2 год.)

Практична частина: Підсумковий виступ вихованців з підготовленим
матеріалом.
 План роботи гуртка

№ Тема заняття Години Дата

Теор. Практ.
1. Вступ. Мета і завдання театрального 1 -
колективу. Елементарні відомості про жанр та
його напрямки
2. Вступ. Техніка безпеки при виконанні 1 -
фізичних вправ та засвоєнні необхідних
навичок. Визначення завдань на навчальний
рік.
3. Абетка театру. Театр – як вид 2 1
мистецтва.
Театр – одне з найдавніших мистецтв.
Батьківщина театрального мистецтва.
4. Народні джерела театрального мистецтва - 3
– обряди, ігри, свята. Культ предків.
Виникнення українського театру.
5. Театр – мистецтво колективне. 2 1
Подорож по театральній
програмці.Знайомство з театральмини
професіями: актор, режисер-постановник,
художник, декоратор, костюмер, гример,
бутафор, суфлер та інші.Оформлення
спектаклю: світло, музика, декорації.
6. Театр – мистецтво колективне. - 5
Конкурси з акторської майстерності.
Акторські розминки.
Театральні ігри: загальнорозвиваючі,
спеціальні.
Розігрування міні-сценок.
7. Культура й техніка мови. Виразність 1 3
мови – основна вимога до мови акторів.
Мовне дихання, артикуляція, голос, дикція.
Дихальні та артикуляційні вправи.
8. Гучність мови. 1 2
Ознайомлення з техніками мовлення.
 Основні засоби логіко-емоційної
виразності та їх значення.
Дихальні та артикуляційні вправи.
9. Дикція. Чітка вимова слів, фраз. 1 3
Тембр голосу.
Вправи на дикцію.
Творчі ігри зі словами.
Скоромовки, лічилки.
Використання різних груп з дихання:
відпрацювання мовленнєвого вдихання і
видихання, вправи зі звуками, на рахунок, на
текстовому матеріалі. Вправи на дихання у
фізичній дії.
10. Ритм – особливості художньої вимови. 1 2
Бесіда «Мовний апарат та значення його
тренування в роботі актора». Норми
літературної вимови.

11. Рифма як співзвучання кінців віршованих 1 2

рядків.
Засоби звуконаслідування в художній мові.
Опорні слова, їх роль у мові актора.
Складання оповідань по опорних словам.
12. Монолог. Виразне читання віршів, 1 2
діалогів, монологів, п’єс.
13. Театр і література. 2 1
П’єса – основа спектаклю.
Основи та компоненти пластичної
виразності. Зв'язок пластики з формуванням
образу персонажу.
14. Виразність рухів. 2 4
Освоєння сценічного простору.
Рух в різних темпах по сценічному
майданчику.
Передача характеру і настрою музичного
твору у вільних музичних пластичних
імпровізаціях. Жести і міміка.
Вправи для розминки: ходьба на місці;
ходьба-біг, ходьба-зупинка; ходьба на носках,
підстрибування, біг, ходьба-зупинка; випади
однією ногою вперед, кроки у присіданні:
вправи «Ворона», «Декорація», вправи на
увагу та координацію.
15. Читання, перегляд, обговорення п’єс. 3 5
 Створення невеликих за обсягом п’єс на
основі літературних творів.
Інсценівка п’єс.
16. Театральні ігри на перетворення, 1 2
розвиток рухових здібностей.
Розвиток гнучкості та рухливості тіла,
зміцнення м'язів тулуба.
Вправи на підлозі. Присідання, нахили
«Лава»
Вправи на стільці: нахили, підйоми.
прогини.
17. Ритмопластика. Немовні засоби 1 9
виразності. Гра міміки й жестів.
Вільна виразність рухами. Пластична
виразність актора.
Імітаційні мовні ігри.
Пластичні ігри й вправи.
18. Пластична імпровізація. 1 11
Створення образів предметів і живих істот
через пластичні можливості свого тіла.
19. Несловесні форми спілкування. Міміка й 1 4
жести
20. Вивчення темпоритму дії. 1 7
Ознайомлення з поняттям темпоритму.
Розвиток чуття темпоритму. Від темпоритму
до почуття. Від почуття - до темпоритму.
Ознайомлення з поняттям темпоритму.
21. Розвиток чуття темпоритму. Від 1 3
темпоритму до почуття. Від почуття –до
темпоритму.
Розвиток чуття темпоритму. Від
темпоритму до почуття. Від почуття –до
темпоритму.
22. Розвиток фантазії та асоціативного 2 14
мислення. Образ, символ, звук. Мета та
завдання занять. Поняття образу, символу,
звука в житті та творчості.
23. Сценічна увага. Усе починається з 4 23
уваги. Загальна увага, зорове сприйняття.
Вправи на загальну увагу. Розвиток
зорового сприйняття – вправи «Дзеркало»,
«Сповільнений рух». «Тінь» та інші.
Розвиток творчих слухових сприймань –
вправи «Трансформатор»,«Бум»,
 «Пеленгатор» та ін. Індивідуальні й групові
етюди.
24. Розвиток запам'ятування фізичних дій. - 16
Вправи та етюди на дію з уявними
предметами. Тренаж фізичного самопочуття.
Етюди на запам'ятовування фізичного
самопочуття.
25. Подолання обставин. Дія за обставин 2 18
«Якщо б…» Виправдання поз. Виправдання
місця дії. Виправдання рухів.
26. Основи режисури й сценарної 1 2
майстерності. Режисура. Режисерський
постановчий план.
Основа театру – п’єса, основа театралізації –
спектакль.
Сценарій. Ідейно-художній і композиційний
задум.
Сценічна задача і її елементи.
Сценічна увага.
27. Композиційна побудова сценарію. 1 4
Створення оригінальної п’єси: зав’язка,
кульмінація, розв’язка.
28. Вокал. Бесіда « Музика в театрі». Місце 2 35
та значення музики у виставах драматичного
театру. Використання музики як звукового
фону, як виражального засобу, що допомогає
розкриттю художнього образу.
Розвиток голосового діапазону, слуху,
чуття ритму, музичну пам'ять.
29. Зміна ставлення до предмета, місця дії, - 15
факту, партнера. Індивідуальні та групові
етюди.
30. Сценічне спілкування. Взаємодія з - 14
партнером. Етюди на виправдане мовчання:
«Вибери партнера», «Звуконепроникне скло»,
«Птахолови». Етюди на спілкування з
імпровізацією тексту.
31. Розвиток чуття форми. Вправи та - 14
етюди на розвиток елементів характеристики:
«Товстий та тонкий», «Від 5 до 90».
32. Мізансцена - мова вистави. Поняття 2 4
мізансцени. Індивідуальні, групові, масові
мізансцени. Індивідуальна мізансцена.
Групові мізансцени, масові мізансцени.
33. Підсумкове заняття . - 2
Всього 266

ДИДАКТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ
«Система акторських тренінгових вправ»

Мета матеріалів – допомога педагогам навчити гуртківців фантазувати

різні ситуації, уявляти та виконувати нафантазоване.
Матеріали складаються з трьох розділів: вправи-розповіді; вправи-етюди;
вправи для тренінгу та деяких пояснень до них.

ВСТУП.
Мистецтво і, зокрема, мистецтво театру, не відображає і не репродукує
життя, позаяк саме є його витвором.
Мистецтво самостійно конструює життя на основі законів дійсності.
Правда життя і правда мистецтва не є категоріями, які виключають одна
одну, а є величинами, що рухаються в одному напрямку, не перехрещуючись,
як паралельні прямі. Рушійною силою і показником однієї є фактор часу,
іншої – фантазія та уява. Ось чому займатися мистецтвом, не маючи
здібностей до фантазування та уявлення, неможливо через те, що ці два
поняття складають фундамент будь-якої творчості.
У театральному мистецтві фантазія та уява мають першорядне
значення. Вибір п’єси, формування задуму майбутньої вистави від початку і
до кінця відбувається за рахунок безпосередньої участі фантазії та уяви.
Якість вистави, як результату сценічного втілення задуму, також залежить
від активності їх роботи. І коли ми говоримо, що театр – це гра, а не
дійсність, і практичний підсумок цієї гри – вистава, то перш за все маємо на
увазі гру фантазії та уяви.

Вміння фантазувати і уявляти визначають ступінь творчих можливостей

людини. Більше того, їх активний прояв дає змогу обрати найбільш
оптимальну
галузь застосування цих можливостей. 
Що ж таке фантазія та уява? У словнику психології читаємо : «Уява – це
здатність людини до побудови нових образів шляхом переробки психічних
компонентів, які містяться у минулому досвіді: психічний процес створення
образу предмета або ситуації шляхом перебудови наявних уявлень».
У короткому словнику з естетики написано: «Уява художня – здібність,
а також сам процес і результат створення художніх образів на основі
відновлення в пам’яті і творчої переробки свідомістю минулих відчуттів,
сприймань, уявлень, почуттів, вражень.
Уява – необхідний елемент будь-якої творчої діяльності людини,
оскільки вона повинна заздалегідь уявити мету своєї праці. Виникнення
нових художніх образів відбувається за законом асоціацій по суміжності,
контрасту та схожості».
Отже, уява – це такий психічний процес, який забезпечує створення
предметів, об’єктів, ситуацій, які раніше не існували. Уява перетворює
реальну дійсність, віддзеркалюючи її в нових незвичних поєднаннях,
співвідношеннях та зв’язках.
Будь-який твір мистецтва є результатом роботи фантазії та уяви митця,
де життєва правда поєднана з художньою вигадкою.
К.С. Станіславський, торкаючись теми виховання актора, писав : «Уява
створює те, що є, що буває, що ми знаємо, фантазія – те, чого немає, чого в
дійсності ми не знаємо, чого в дійсності ми не знаємо, чого ніколи не було…
Фантазія, як і уява, необхідна митцю».
Стосовно сценічної діяльності, фантазія – це здатність вигадувати, а
уява – це здатність побачити вигадане. Висловлюючись мовою театру,
«побачити» - це не тільки відтворити зорово, але й відчути внутрішнім
поглядом все те, що породила фантазія.
Природа сценічної фантазії нескінченна. Природа ж сценічної уяви
обмежена нашим пізнанням про предмети і явища. Фантазія може все. Уява
тільки те, що є логічним і послідовним. Однак, це зовсім не означає, що в
творчому процесі уяві відведена другорядна роль. Як раз все навпаки. Саме
уява дає поштовх фантазії, саме уява йде попереду, створюючи умови для
вигадки. У художній творчості розділити ці два поняття неможливо, як
неможливо фізично відокремити душу від тіла у живої людини.
Говорячи про взаємозв’язок уяви та фантазії, їхню роль у творчому
процесі, К.С. Станіславський писав: «Спостереження за природою творчо
обдарованих людей відкриває нам шлях до оволодіння почуттями ролі. Шлях
цей лежить через діяльність уяви, яка значно більшою мірою піддається
впливу нашої свідомості. Не можна безпосередньо впливати на почуття, але
можна розворушити в собі у потрібному напрямку творчу фантазію, а
фантазія, як на це вказують спостереження наукової психології, збурює
афективну пам’ять і, виманюючи із прихованих за межами свідомості складів
її елементи колись відчутих почуттів, по-новому організовує їх у
відповідності з образами, що виникають у нас. Так, образи фантазії, запалені
в нас без найменших зусиль з нашого боку, знаходять відгук в нашій
афективній пам’яті і викликають в ній звучання відповідних почуттів. Ось
чому творча фантазія є основним найнеобхіднішим обдаруванням актора».

Вправи – розповіді
Методичні пояснення.
Однією з найбільш суттєвих проблем для сьогоднішнього театру є
проблема створення яскравих і правдивих сценічних образів. Вирішити цю
проблему без наявності емоційної пам’яті, набутих навичок зовнішньої
виразності, вміння уявити запропоновану ситуацію майже неможливо.
Навчитися уявляти запропоновану або життєву ситуацію, а потім чітко,
зрозуміло і яскраво розповісти про неї – одна з головних особливостей
акторської майстерності.
В той же час, потрібно пам’ятати, що розрізненість думки, хаотичні
стрибки з одного предмета на інший, відсутність логіки під час розповіді є
свідченням того, що оповідач не бачить в уяві об’єкта розповіді.
«Вправи-розповіді», як завдання на емоційну пам’ять і
спостережливість за явищами навколишнього середовища, дають змогу
гуртківцям побачити та відстежити в буденному перебігу життєвих колізій
виявлення суті тієї чи іншої частини життя людей, птахів, тварин і
відношення до них.

Вправа 1
«Дім, в якому я народився»
Протягом 2-3 хвилин відтворити в пам’яті та розповісти про рідний дім.
Бажано, щоб розповідь була змістовною, конкретною і в той же час
лаконічною, щоб змогла викликати у слухачів зорове бачення цього дому.
Вправа 2 
«Розмальований трамвай нагадує мені…»
Згадати такий трамвай. Побачити кольорові плями на його боках і
розповісти, які асоціації він викликає, коли стоїть і коли іде.
Вправа 3 
«Сніжинка біла, тому що…» Нафантазувати обставини, уявити і розказати,
чому краплі вологи (води), які падають на землю, перетворюються на білі
сніжинки. Звичайно мова йде не про наукове, а про поетичне пояснення.
Вправа 4 
«Цей олівець нещодавно був…» Розказати історію життя олівця від початку,
тобто з того часу, коли він ще був деревом і до моменту, коли він став
олівцем.
Вправа 5
«Коментатор»
Провести 2-3 хвилини репортаж про спортивне змагання (футбол, хокей,
легка атлетика, гімнастика, бокс).

Вправи-етюди

Методичні пояснення.
Визначення творчих можливостей гуртківців залежить від багатьох
показників. Насамперед це:
а) вміння концентрувати свою увагу на якомусь предметі або явищі.
б) вміння спостерігати за цими предметами та явищами, намагаючись
простежити їх дії.
в) вміння асоціювати ці дії, пристосовуючи їх до себе.
г) вміння фантазувати та уявляти нафантазоване через практичне виконання
етюдів (я – циркуль, я – стілець, я – блискавка, я – вітер ).
Всі показники дають змогу побачити здібність гуртківця до творчої роботи
на сцені. Однак, починаючи працювати над етюдами, діти одразу ж
намагаються їх показати і, як правило, етюди грішать приблизністю та лише
позначенням змісту. Це зрозуміло, оскільки, отримавши завдання, гуртківці
перш за все вмикають емоційну можливість своєї пам’яті, тобто йде
спонтанний процес, що аж ніяк не тотожний суті поставленого завдання, де
уява та фантазія перебувають на другому, а інколи і на третьому плані. В
результаті гуртківці показують не повноцінний етюд, а напівфабрикат.

Під час виконання вправ не слід користуватися натуральними

предметами, тільки уявними, які б розміри вони не мали. По-перше, це
виховує здатність бачити предмет в цілому, виводячи його з площини уяви в
реальний план. По-друге, привчає вірно визначити і використовувати
запропоновані обставини, в яких відбувається дія.
Вправа 1
Замінити воду у вазі з квітами.
Вправа 2
На галявині ростуть різноманітні квіти. Вибрати найкращі. Скласти букет.
Вправа 3
Вимити тарілки та скласти їх за розміром.
Вправа 4 
Перейдіть через рівчак по вузенькій деревині.
Вправа 5
Перед вами звичайний стілець. Сядьте на нього, враховуючи запропоновані
обставини.
Це не стілець, а трон.
Це не стілець, а трон, а ви раб.
Це не стілець, а трон, а ви цар.
Це не трон, а стілець, а ви цар.
Це не стілець, а кінь.
Це не стілець, а тепла піч.
Це не стілець, а холодна крига.
Це не стілець, а брудний камінь.
Це не стілець, а сидіння нового автомобіля.
Це не стілець, а купа золота, а ви скнара.

Вправи для тренінгу

Художник, перш ніж намалювати картину, починає з етюдів, музикант
тренує свої пальці постійним виконанням гам та пасажів, драматичному
актору вправи допомагають зміцнити свою емоційну пам’ять, розвинути
фантазію та уяву.
Безумовно це так. Але не можна розглядати творчу фантазію як раз і
назавжди дану від природи здібність. Ні, вона так само, як і все в творчості,
має власність з’являтися і зникати. «Дім» фантазії знаходиться в зоні
підсвідомого. Підсвідомість виявляє фантазію, спрямовує і керує нею.
Видатний актор і режисер Є.Б. Вахтангов торкаючись теми свідомого у
творчості митця і підсвідомого, яке він називає несвідомим, писав : «В зону
несвідомості, окрім її самостійної здібності вибирати без відома свідомості,
може бути надісланим матеріал для творчості шляхом свідомості… Хто
свідомо дає їжу несвідомому і несвідомо виявляє результат праці
несвідомого – той талант. Хто несвідомо дає їжу несвідомому і несвідомо
виявляє – той геній. Хто виявляє свідомо – майстер. Хто ж позбавлений
здібності свідомо чи то несвідомо сприймати, але прагне виявляти –
нездара».
Отже, створює підсвідомість, а не свідомість. Однак підсвідомість без
постійного «підгодовування» працює з перебоями. «Підгодовує» підсвідоме,
зокрема фантазію, самостійна робота або так званий «індивідуальний
тренінг». Необхідність такого тренінгу незаперечна. На самостійній роботі
полягали К.С. Станіславський, В.Є. Мейєрхольд, О.С. Курбас, Бертольд
Брехт та інші гранди світового театру.
Постійний індивідуальний тренінг – головна пожива для фантазії та
уяви. Завдяки йому, як раз і створюються той настрій і ті умови, коли
фантазія та уява починають працювати без примусу.
Нажаль, самостійний індивідуальний тренінг – це найменш
контрольований процес в системі виховання. І не тому, що він відбувається
за межами навчального приміщення, а скоріше тому, що це вольовий тиск
необхідності й обов’язковості на свідомість і підсвідомість, які вимагають
абсолютного усвідомлення, що займатися самостійно тренуванням власних
психічних можливостей не примха, не розвага, а вимога творчості. Праця
звичайно важка, але конче необхідна для досягнення майстерності.
«Актор повинен володіти своїм матеріалом, він повинен пізнати його,
полюбити і розвивати його настільки, щоб матеріал став гнучким, надійним і
слухняним його волі. Для досягнення цього необхідна величезна робота і
невпинні щоденні тренування. Хай акторів надихає на це приклад такого
блискучого майстра, як А. Рубінштейн. Навіть у вагоні, коли йому
доводиться їхати куди-небудь з концертом, він брав із собою німу клавіатуру,
щоб не пропускати без вправ жодного дня» - писав О.Я. Таіров.

Вправа 1
Визирніть подумки за вікно вашої квартири. Нафантазуйте, що там
відбувається, виходячи з того, що ви чуєте за вікном.
Вправа 2
На столі лежить лимон. Уявіть, що це канарка. Спілкуйтесь із лимоном, як із
пташкою.
Вправа 3
Коли йдете по вулиці, уявіть, що ви таємний агент, який слідкує за
перехожими та рухом транспорту.
Вправа 4
Перефарбуйте подумки всі будинки в зелений колір, дерева в білий, а птахів
у червоний. Уявіть, як це сприймають люди, коли вранці вийдуть на вулиці.
Вправа 5
Нафантазуйте розмови дерев, коли вони перебувають у різних ситуаціях
(вранці, надвечір, коли дощ, спека, сніг, холодний вітер тощо

ВИСНОВОК
Фантазія та уява потребують постійного тренування почуттів, мозку та тіла
актора. Первісний прояв акторського натхнення ще не гарантує високий
рівень майбутньої творчої винахідливості. Тільки виконання відповідних
вправ допоможуть акторові пізнати не тільки свої можливості, але й закони
сценічної діяльності, якою він займається.
Ще з давніх-давен відомо, що немає вправ без мистецтва, як і мистецтво без
вправ. О.Іванов намалював більше двох тисяч етюдів перед тим, як створити
картину «З’явлення Христа народові».
Нажаль і сьогодні серед акторів спостерігається дещо поверхове
ставлення до тренінгу, хоча всі вони знають, що етюди на фантазію та уяву –
це сходинка до вирішення складної проблеми перевтілення в образ.
К.С. Станіславський, обмірковуючи систему навчання акторів, одне з
головних місць віддавав фантазії та уяві. Крім того, ввів, так зване почуття
«туалет артиста», тобто щоденні вправи, котрі проробляються вдома і перед
початком занять для розвитку та підтримки внутрішньої (сюди входять також
фантазія та уява) творчої техніки.

В.Є. Мейєрхольд поряд з теоретичною розробкою вирішення

вистави в сценічному просторі, велику увагу в практичній роботі приділяв
професійному акторському тренінгу, де пріоритет належить розвитку творчої
уяви актора.
Є.Б. Вахтангов, поруч із необхідністю проробляти вправи спеціального
характеру, звертав увагу і на розвиток образного асоціативного мислення
актора (його творчої уяви).
М.О.Чехов закликав починати навчання акторів із формування в
кожного з
них «відчуття цілого» на основі уявлення про предмет.
О.Д. Попов у бесідах з учнями неодноразово говорив, що нехтування
емоційною основою мистецтва, фантазією та уявою призводить до втрати
логіки дії, робить процес схоластичним і відверто ремісничим.
Г.О. Товстоногов увесь час наголошував, що створення яскравого
сценічного образу неможливе без творчої фантазії.
Отже, розвиток фантазії та уяви – це не доповнення до чогось більш
суттєвого в творчості, а необхідна праця, яка створює умови для повноцінної
сценічної діяльності.