2

ЗМІСТ

Вступ 3

Розділ I. Теоретичні засади розвитку естетичних смаків дітей дошкільного віку

з використанням народних танців 6

1.1. Аналіз поняття естетичний смак, структурні компоненти 6

1.2. Вікова характеристика дітей дошкільного віку та її урахування в танцювальній

діяльності 24

Висновки до розділу 1 37

Розділ II. Практична робота з розвитку естетичних смаків дітей дошкільного

віку засобом народних танців 39

2.1 Методи та прийоми розвитку естетичних смаків дошкільників 39

2.2 Критеріально-рівнева діагностика розвитку естетичного смаку при вивченні

народного танцю 48

Висновки до розділу 2
Загальні висновки 42

Список використаних джерел 58

Додатки 64
 3

Вступ
Актуальність проблеми дослідження полягає в тому, що естетичний смак є
важливим компонентом гармонійного та повноцінного розвитку дитини. Естетичне
смак розвиває людину для активної естетичної життєдіяльності, що дозволяє йому
правильно оцінювати навколишню дійсність, виділяти прекрасне в навколишньому
світі. Естетичний смак впливає на формування повноцінного сприйняття
навколишньої дійсності, що служить основою пізнання світу, дозволяючи відчувати
при цьому почуття задоволення чи невдоволення.
Необхідно вже з дошкільного віку вчити дитину бачити красу навколишнього
світу, помічати прекрасне у світі мистецтва. Важливо залучати дітей до діяльності в
області мистецтва, виховувати у них потребу та звички прикладати свої зусилля
щодо створення прекрасного в житті, розвивати художньо-творчі здібності дітей.
Відповідно завданням художньо-естетичного розвитку дітей дошкільного віку,
які пов'язані з формуванням естетичного смаку дитини є-формування здатності до
сприйняття прекрасного в мистецтві та навколишньому житті, посилення мотивації
до навчання творчості. Важливо дати дітям уявлення про красу мистецтва,
виховувати у них потреби та звички бути причетним до творчості, надавати елементи
прекрасного у житті, побуті, природі, створювати «фундамент» естетичного смаку
дітей та здатність самостійно оцінювати витвори мистецтва та явища в житті,
розвивати творчі здібності дітей.
Ефективним засобом розвитку естетичного смаку є танцювальна діяльність. У
процесі танцювальної діяльності у дітей розвивається уява, естетичний смак,
естетичне сприйняття. Танець має великі можливості для повноцінного естетичного
вдосконалення дитини, для розвитку її таланту та творчої активності, здатності
сприймати прекрасне у мистецтві та житті. Дитина в танцювальній діяльності
отримує свободу самовираження, долучається до зразків краси та виразності.
 4

У той же час, на практиці спостерігається недостатнє методичне забезпечення

процесу розвитку естетичного смаку в танцювальній діяльності у дошкільнят. Це
пов'язано з кількома причинами.
По-перше, багато дошкільних навчальних закладів не мають достатньої
кваліфікації вчителів танцю. Вихователі, які працюють з маленькими дітьми, можуть
не мати достатнього досвіду і знань у сфері танцю, що комплексує проведення
якісних занять з розвитку естетичного смаку.
По-друге, випуск спеціалізованих методичних посібників та програма для
розвитку естетичного смаку у танцювальній діяльності дошкільнят також є
проблемою. Часто вихователям доводиться самостійно підбирати матеріали та
впроваджувати, що можна призвести до недостатньо структурованого та
цілеспрямованого процесу навчання.
По-третє, брак фінансування та ресурсів є ще однією причиною недостатнього
методичного забезпечення. Для якісного розвитку естетичного смаку в танцювальній
діяльності необхідні музичні інструменти, костюми, дзеркала, акустичне
забезпечення приміщення та інші матеріальні ресурси. Багато дошкільних закладів
не мають достатнього фінансування для закупівлі цих засобів.
Також важливо, що розвиток естетичного смаку вимагає розмаїтості
танцювального матеріалу, який пропонується дітям. Недостатня доступність
різноманітних танцювальних стилів та жанрів може обмежувати можливості дітей у
виборі та експериментуванні з абсолютними танцювальними формами. Також
можуть бути обмежені щодо доступу до якісної музичної супровідної літератури,
відеоматеріалів та інших ресурсів, які сприяють розвитку естетики.
Отже, для покращення методичного забезпечення процесу розвитку
естетичного смаку в танцювальній діяльності у дошкільнят потрібні великі зусилля
на різних рівнях. Важливо забезпечити професійну підготовку вихователів у галузі
танців.
 5

Тож, актуальність проблеми - її недостатня розробленість зумовили вибір

теми дослідження: «Формування естетичних смаків дітей дошкільного віку у процесі
вивчення народного танцю».
Об'єктом дослідження є процес естетичного виховання дітей дошкільного
віку.
Предмет дослідження: теоретико-методичні засади розвитку естетичних
смаків у дошкільнят засобами танцювальної діяльності.
Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та розробка методичних
прийомів з розвитку естетичного смаку у дошкільнят у процесі вивчення народного
танцю.
Мета дослідження досягається у процесі вирішення наступних завдань:
1. На основі аналізу літератури щодо проблеми дослідження дати
характеристику поняття «естетичний смак», та виокремити «структурні
компоненти»;
2. Виявити особливості розвитку естетичного смаку дітей дошкільного віку;
3. Розкрити можливості використання народних танців в процесі розвитку
естетичних смаків у старших дошкільнят;
4. Розробити методичні прийоми розвитку естетичних смаків дошкільників;
5. Провести аналіз результатів експериментальної роботи з розвитку
естетичних смаків у процесі вивчення народного танцю.
Методи дослідження:
– теоретичні – вивчення літературних джерел та документації, вивчення та
узагальнення педагогічного досвіду, аналіз, синтез, методи логічних узагальнень
(індукція та дедукція), педагогічне проектування;
– емпіричні – педагогічне спостереження, бесіди, діагностика; аналіз
результатів педагогічної діяльності.
Практична значущість дипломної роботи полягає в тому, що проаналізовано та
систематизовано матеріал щодо розвитку естетичного смаку у дітей дошкільного
 6

віку у процесі вивчення народного танцю. Запропонований методичні прийоми

можуть бути використані педагогами дошкільних освітніх організацій.
Експериментальною базою нашого дослідження став Будинок дитячої
творчості Шевченківського району та Центр культури та мистецтв Дніпровського
району міста Києва. Наша робота здійснювалася протягом 2021 - 2023 років.
Експериментом було охоплено 50 дітей дошкільного віку.
Структура дослідження. Бакалаврська робота складається із вступу, двох
розділів, висновків, списку літератури (31 джерело), додатки.
 7

Розділ I. Теоретичні засади розвитку естетичних смаків

дітей дошкільного віку з використанням народних танців

1.1. Аналіз поняття естетичний смак, структурні компоненти

Щодня люди стикаються з естетичними явищами, часом навіть не помічаючи
цього. У сфері духовного життя, повсякденної праці, побуті, у знайомстві з
мистецтвом та природою, у міжособистісному спілкуванні – скрізь прекрасне і
потворне, трагічне та комічне грають істотну роль. Краса доставляє натхнення та
насолоду, стимулює трудову активність, робить приємними зустрічі з людьми,
змушує міняти себе. Потворне лякає і відштовхує. Трагічне – вчить співчуттям.
Комічне – допомагає боротися із вадами.
Естетичне у вигляді краси всього навколишнього світу супроводжує людину
протягом усього життя. «Цей світ краси навколо людини, в основі якого лежить
гармонія та досконалість, підштовхнув людину до створення мистецтва, як спробі
наслідування природи (не випадково, спочатку виникло так зване синкретичне
мистецтво, що означає нерозчленоване мистецтво, в якому об'єднувалося – у
сучасній трактуванні – слово, звук, рух та зоровий образ)» [4].
Поняття «естетика» було запроваджено в середині XVIII століття німецьким
філософом А. Баумгартен. Він утворив його від давньогрецького слова "aisteticos",
що означає в перекладі "сприймається почуттями, відчуттями». З погляду А.
Баумгартена, що досягається у чуттєвому пізнанні є досконалість прекрасного, а
єдиною областю його втіленням є мистецтво. Він визначив естетику як науку про
прекрасне та умовах його втілення у мистецтві. Безперечно, що мистецтво – явище
естетичне, та її вивчення залишається найважливішим завданням естетики.
Слово «естетика» у перекладі з грецької означає «чуйний, чуттєвий,
сприймається почуттями». Отже, естетика – це сприйняття навколишнього світу,
його краси.
 8

Естетика - філософська наука про сутність загальнолюдських цінностей, їх

народженні, бутті, сприйнятті та оцінці; про найбільш загальні принципи
естетичного освоєння світу в процесі будь-якої діяльності людини, і насамперед у
мистецтві; про природу естетичного та його різноманітті насправді та в мистецтві;
про сутність та закони творчості; про сприйняття, функціонування та розвиток
мистецтва [4].
«Естетика – філософська дисципліна, що вивчає виразні форми, відповідні
уявлення про прекрасне і потворне, піднесеному та низинному, наука про мистецтво,
про прекрасне» - розкриває поняття стислого словника сучасної педагогіки.
Естетичний смак . як складова естетики визначається науковцями як здатність
людини сприймати та оцінювати якийсь предмет відповідно до внутрішнього світу
людини, бачити та усвідомлювати «прекрасне» [6].
Поняття естетичного смаку сформувалося в європейській культурі у відносно
пізній історичний період на основі індивідуалізації духовного досвіду та став
умовою різноманітності змісту духовних цінностей. Естетичний смак визначається
як здатність людини в залежності від почуття задоволення чи невдоволення
сприймати та оцінювати ступінь естетичної завершеності предметного світу та
духовних феноменів.
Естетичний смак проявляє себе в оціночних судженнях, а також у всіх видах
діяльності, що формує, починаючи від повсякденних проявів стилю в одязі, в способі
життя, у відношенні до суспільних, зокрема художніх, цінностей.
У XVII ст. поняття "смак" починає вживатися в категоріальному сенсі, зокрема
завдяки працям іспанського філософа Грасіана і-Моралеса ("Герой", "Розумний" та
ін.). Нагадаємо, що велику увагу розробці теорії смаку приділяють філософи ХVІІ –
ХVІІІ ст. у Франції (Баттьє, Ларошфуко, Трамблі, Руссо, Гельвецій, Вольтер), в
Англії (Шефтсбері, Хатчесон, Берк, Юм, Мандевіль), у Німеччині (Вінкельман,
Лессінґ, Гердер, Зульцер, Кант, Шіллер) [6]. Увага дослідників зосереджена на
 9

питаннях природи смаку: раціональна вона чи ірраціональна, заснована на розумі чи

почуттях, набуває смаку у вихованні чи є вродженою здатністю.
Ларошфуко порушує питання про індивідуальну визначеність смаку (трактат
«Максіми»). Вольтер у роботі "Смак" характеризує цей феномен як чуттєве
реагування (хороше і погане), з можливості інтелекту розрізняти об'єктивні якості
предметного світу. Вольтер виділяє таку модифікацію естетичного смаку, як
художній смак. Поняття "смак" у системі естетичного знання філософ визначає як
деяку "метафору", покликану позначити чутливість до прекрасного та потворного в
мистецтві. Залежно від цієї здібності він поділяє смаки на добрі, погані та
спотворені. "Спотворений смак у мистецтві, - пише Вольтер, - виражається в любові
до сюжетів, які обурюють освічений розум, перевагу бурлескного над благородним,
претензійного і манірного над красою простою і природною, це хвороба духу [6].
Така характеристика звучить дуже актуально і зараз, в умовах підпорядкованості
художньої культури вимогам ринку.
Вольтер підкреслює, що художній смак – наслідок тривалого та ретельного
виховання. Людина повинна повільно вчитися прислухатися і вдивлятися у світ
природи та опановувати художні цінності. Звичка та роздуми роблять її здатною
раптово відчути насолоду, розрізнивши раніше недоступне їй. Філософ виділяє
явище індивідуалізації смаку не лише на рівні особи, а й на рівні нації як цілого:
"Смак повільно виховується у нації, адже вона повільно сприймає дух найкращих
своїх художників".
Вольтер дає також тлумачення однієї з актуальних проблем теорії смаку: чи
можна сперечатися про смаки. Філософ чітко відокремлює смак як фізіологічну
властивість організму та естетичний смак. Звичайно, про смаки не сперечаються,
коли йдеться про уподобання, пов'язані з тілесними насолодами: те, що приємне
одній людині, може бути неприємне іншій. Однак це не стосується мистецтва.
"Оскільки в мистецтві є справжня краса, то існує і хороший смак, який її відрізняє, і
 10

поганий, який її не сприймає, а недоліки розуму – джерело зіпсованого смаку –

підлягають виправленню» [11].
Виділимо у висловленій думці кілька моментів, актуальних для теорії естетики
та практики естетичного виховання:
 По-перше, джерелом формування розвиненого смаку є краса.
Об'єктивним джерелом краси є мистецтво, а значить, воно - "активний фактор
формування розвиненого смаку.
 По-друге, краса, що об'єктивно існує у досконалих витворах мистецтва,
вимагає розвитку чуттєво-інтелектуальних структур, щоб відкритися у своїх якостях
суб'єкту.
 По-третє, проникнення у світ краси можливе лише за умови узгоджених
взаємодій духовних структур суб'єкта: здібності чуттєвого сприйняття та діяльності
розуму, розкриває як предмет небайдужості.
Естетична теорія здійснює диференціацію рівня смаків. Так, Гельвецій
(трактат "Про розум") поділяє їх на два типи: "смак звички" та "свід свідомий". Це,
за поширеною нині класифікацією, відповідно до смаку обмежений і розвинений.
Для теорії смаку та практики виховання розвиненого смаку важливе значення мають
міркування Гельвеція про різницю між цими двома рівнями смаку. Філософ бачить її
на відміну уявлень про сутність краси при тому, що обидва типи спираються на
естетичний досвід [9].
Перший – "смак звички" - відрізняється деякою виробленою навичкою оцінки
явищ. Судження смаку знавців такого роду характеризується тим, що цінним вони
розглядають лише те, що вже зміцнилося в їхньому досвіді. У них не стає смаку, як
тільки їм не стає об'єктів для порівняння ", - пише Гельвецький [11].
Другий тип - "свідомий смак" - ґрунтується на глибокому знанні предмета
оцінки та духовному досвіді, виробленому культурою. Його носії здатні оцінити нові
художні явища і їх оцінка буде об'єктивною. Формування такого типу смаку
 11

досягається тривалим вивченням творів мистецтва та наукових ідей, відкриває

знання істинно прекрасного.
Просвітницьку функцію у формуванні розвинених уподобань суспільства
ХVIII-XIX ст. виконувала літературна та художня критика, яка на той час була
особливим видом естетичної діяльності. Вона відіграла величезну позитивну роль у
становленні європейської культури (у тому числі східноєвропейської) пробудженням
інтересу до вищих, найбільш естетично досконалих скарбів національної та світової
культури, орієнтуючи публіку на такі зразки та виробляючи в їхньому естетичному
аналізі критерії естетичного сприйняття та судження. На жаль, у культурі
постмодерну цю традицію було втрачено, а тому суспільний смак зіпсовано.
У естетиці англійського сенсуалізму досліджується складна структура
естетичного смаку. На думку Е. Берка, смак утворюється "первинними насолодами
почуттів від сприйняття явищ, вторинними солодощами уяви та висновками розуму
щодо різних відносин між ними, а також щодо людських пристрастей, вдач і дій" [3].
Отже, смак - це виявлення безпосередньої чуттєвості як такої, не сфера суто
ірраціонального, а й не суто понятійна сфера. Смак - це органічна взаємодія
задоволення почуттів, задоволення уяви і висновків розуму. Зазначається також, що
названа взаємодія інтелектуальних та чуттєвих структур є спільною для будь-якого
виду естетичного відношення, а вдосконалювати смаки можна постійно завдяки
розширенню досвіду пізнання, поглибленню як предмета та постійним вправам в
естетичному пізнанні.
Звернімо увагу на всеосяжність феномена, як він розкритий філософом. Смак
сприймається як інтелектуальна здатність, як наслідок свідомого вибору об'єктів і
створення індивідуалізованого ставлення до них. Важливо також, що сферою
індивідуалізації естетичного досвіду, що об'єктивує себе у судженнях смаку,
визначено не будь-які явища, а досконалі художні феномени, тобто носії загального
цінного у їхньому змісті. Останнє важливо у побудові наукової теорії естетичного
виховання та самовиховання особистості. Класична естетична теорія, що бачить
 12

людину активним суб'єктом естетичного відношення, усуває з процесу естетичного

виховання ідею релятивізму як за змістом цінностей, так і за метою.
Повернемося до німецької класичної естетики, зосередивши увагу на теорії
смаку в естетиці Канта, розробленої в працях: "Спостереження над почуттям
прекрасного і піднесеного" (1764), "Критика здібності судження" (1790),
"Антропологія в прагматичному відношенні" (1798). У розробці теорії смаку Кант
багато в чому спирався на ідеї Е. Берка, Д. Юма та інших англійських філософів-
сенсуалістів, грою пізнавальних здібностей".
Перший момент містить ідею "незацікавленості" судження смаку. У ньому
доводиться, що смак пов'язаний із естетичною насолодою, обумовленою якостями
об'єкта небайдужості [3].
Другий та четвертий моменти стверджують прекрасне як таке, що у судженні
смаку пізнається без поняття, оскільки є "предметом необхідного задоволення".
Тобто, в основі смаку є почуття прекрасного. Мистецтво, що уособлює чуттєві
прояви краси, розкрито І. Кантом як джерело особливого способу пізнання -
пізнання в образах, що дають величезну духовну насолоду досконалістю форм.
Пізнання, засноване на прекрасному, здійснюється непомітно: пізнавальні здібності
ніби грають, а не працюють.
Третій аспект судження смаку стверджує його самоцінність - "доцільність без
мети", оскільки предмет естетичного судження смаку є для почуттів метою завдяки
доцільній та досконалій внутрішній життєвості. Твір мистецтва, враховуючи його
внутрішньої доцільності, Кант порівнює з природою у властивій їй доцільності
форм, при усвідомленні відмінного з-поміж них. Філософ відзначає таку внутрішню
досконалість художнього твору, коли він виступає духовно-формуючим початком,
збирає людські духовні структури в цілісність, поєднуючи в судженні смаку
злагодженість інтелекту та почуттів [8].
Смак філософ трактує як здатність оцінки (природні явища, художні
феномени), що дозволяє навіть "почуття... передати кожному іншому". Інакше
 13

кажучи: художня переконливість твору здатна пробуджувати та формувати почуття

та інтелект, спонукаючи до винесення адекватного якостям твору естетичного
судження смаку.
Важливою проблемою у судженнях естетичного смаку Кант бачить діалектику
індивідуального і загального. Якщо індивідуальне судження включає принцип
загальності, то цей принцип повинен бути властивим самому естетичному почуттю.
Почуття задоволення обумовлено загальною доцільністю, суб'єктивно визначено як
апріорний принцип свідомості, а об'єктивно вона постає як "чиста форма" предмета.
Вони можуть допомогти у поясненні "критики смаку", а саме: 1) мати власну думку;
2) подумки ставити себе замість кожного іншого; 3) завжди мислити у злагоді із
собою [11].
Уточнюючи поняття, філософ стверджує, що перше з них означає максимум
вільного від забобонів способу мислення; друге - широкий спосіб мислення, тобто
здатність у власному способі судження виходити із загальної точки зору (яку можна
знайти, лише поділяючи погляди інших). Нарешті, в третіх - послідовність способу
мислення - досягається лише завдяки поєднанню першої та другої і така їх взаємодія,
що переходить у навичку.
Проаналізована історія становлення теорії смаку свідчить про відкритий
наукою зв'язок його з істиною, здатність адекватного сприйняття чуттєвих проявів
досконалості в природних явищах та художніх феноменах, здатність рефлексії над
сприйнятими явищами та власним переживанням їх якостей, нарешті, здатність
передати у судженні смак.
Охарактеризовано якісну визначеність суджень смаку, розгорнуто естетичну
теорії, - це його істина (бажаний зразок, ідеальна модель). У практиці ціннісних
суджень він поводиться як смак розвинений чи естетичний. Його носій - особистість
з багатим духовним досвідом, здатна не лише до об'єктивних суджень про цінність, а
й до їхнього створення, їй притаманне почуття міри у самовираженні, наявність
критерію в естетичних судженнях та у відносинах зі світом (ставлення до інших
 14

людей, до моральних та художніх цінностей суспільства та людства тощо). Її

переживання явищ і судження про них характеризуються індивідуальною
неповторністю.
На думку психолога С.Л. Рубінштейна ,естетичний смак поєднаний з
процесами пізнання дійсності. Вченим представлена теорія здібностей, найбільшою
мірою яка відповідає певним видам діяльності та забезпечують успіх у їх здійсненні
на різних ступенях навчання [4]. Обґрунтовано, що в людській свідомості на
допомогу абстрактному мисленню (при сприйнятті краси реального світу) приходить
естетичне відображення, що реалізується в естетичному смаку та естетичному
почутті. Смак, як більшість здібностей людини, представляє не одну якусь
властивість індивіда, а комплекс психічних властивостей, які роблять людину
найбільш адекватною до певної форми діяльності, що історично склалася.
Зв'язок між естетичним смаком та чуттєвим знанням простежується у роботах
відомих педагогів В.А. Сухомлинського, А.С. Макаренка. Вони вважають , що у
почуттях проявляється особистість, її соціальні настанови та інтереси, потреби та
смаки [8]. В естетичному виді більш повно виявляється свідомий інтелектуальний
початок, при цьому естетичний смак окремої особистості може виявлятися в
необмеженому колі явищ навколишньої дійсності. Ось чому ступінь та
спрямованість естетичного смаку завжди свідчать про духовне багатство чи бідність
даної особистості (добре розвинений естетичний смак - важлива умова вірного
сприйняття прекрасного та потворного).
На думку А. Комарової, естетичний смак, втілює в собі естетичне ставлення
окремого індивіда до конкретних явищ природи і суспільства, результатів естетичної
діяльності з позиції їх позитивної і негативної оцінок [11].
Так, Хріпун Ю.А. визначила естетичний смак як уміння сприймати,
класифікувати, запам'ятовувати естетичну інформацію та пояснювати критерії її
оцінки; виділила компоненти у системі поняття "естетичний смак": інтелектуальний,
 15

емоційний, оціночний. Сам процес його формування здійснюється відповідно до

наступних принципів:
 довготривалості,
 систематичності,
 інтенсивності,
 цілеспрямованості,
 включеності до активної естетичної діяльність, що враховує індивідуальні та
вікові зміни [21].
Структурними компонентами естетичного смаку є - емоційно-емпатійний
(естетичне сприйняття, естетичні почуття, естетичні переживання, естетична
насолода); мотиваційний (естетичні інтереси та потреби особистості); когнітивний
(естетичний досвід, інтелектуальний розвиток, погляди та уявлення); діяльнісно-
творчий (готовність до творчої діяльності, художньо-творчі уміння). Представимо
виокремлені компоненти у рисунку 1.1.

естетичне сприйняття
Емоційно-емпатійний естетичні почуття

естетичні переживання

естетична насолода

естетичні інтереси та
Мотиваційний
потреби особистості

естетичний досвід
Когнітивний
інтелектуальний
розвиток

погляди та уявлення
 16

готовність до творчої
діяльності
Діяльнісно-творчий
художньо-творчі
уміння

Рис. 1.1. Компоненти естетичного смаку

Таким чином. бачимо в рисунку поєднаність усіх структурних компонентів їх
взаємозалежність й в той же час часткову відокремленість. Вивчення структурних
компонентів дає можливість ретельно вивчити кожен з них й об’єднати в одне ціле.

1.2. Вікова характеристика дітей дошкільного віку та її урахування в

танцювальній діяльності
Особливості формування естетичного смаку дітей дошкільного віку у
взаємодії та під впливом навколишнього середовища можна визначити «як процес і
результат засвоєння та відтворення культурних цінностей та соціальних норм, а
також саморозвитку та самореалізації» [4].
У дошкільному віці з'являється можливість поєднати формування естетичного
смаку з розвитком світогляду дошкільника, оскільки це період становлення
особистості, сприяє формуванню базових духовно-моральних орієнтирів. У зв'язку з
цим обґрунтуванням є твердження про те, що людське суспільство не може далі
розвиватися та функціонувати, якщо не звертається до традицій художньої та
культурної спадщини з естетичних позицій.
Водночас у дошкільному віці активно формується морально-естетичне
ставлення до всього навколишнього. Узагальнено можна виділити основні напрямки
формування естетичного смаку дітей як основи формування естетичного свідомості,
 17

а й визначення динаміки формування естетичного смаку: це, насамперед, виховання

осмисленого сприйняття дійсності (тобто здібності сприймати і переживати красу
навколишнього світу); вироблення умінь не тільки активно сприймати, а й давати
оцінку витворам мистецтва (за можливості і необхідності протистояти негативним
проявам у мистецтві, громадському житті, у соціальних відносинах, у побуті та
особистій поведінці); розвиток власне естетичних смаків та уявлень [8].
Визначення основних цілей формування естетичного смаку дітей дошкільного
віку пов'язано з формуванням у них особистісно-ціннісного ставлення до дійсності
та мистецтва. Це означає не тільки розвиток естетичної свідомості, а й
загальнокультурної та художньої компетентності, що, безперечно, сприяє
самореалізації та духовному самовдосконаленню.
Проте йдеться про дітей дошкільного віку, тому необхідні деякі уточнення та
обґрунтування не тільки щодо формування естетичного смаку, але й становлення
деяких особистісних показників.
Для дітей дошкільного віку, як відомо, провідною діяльністю стає навчання в
дошкільному закладі, при цьому з'являються нові обов'язки, розвиваються стосунки
з оточуючими людьми. Для дітей дошкільного віку характерні емоційні переживання
та його нестійкість.
Організація естетичної діяльності, яка б викликала інтерес до навколишньому
світу, надавала можливість проявити себе. Основні характеристики естетичної
діяльності є естетична мобільність, естетико-культурна грамотність та соціальна
дієздатність, що визначає способи орієнтування дітей дошкільного віку в соціальній
реальності при вирішенні життєвих завдань, що виникають [9].
Очевидною стає необхідність набуття знань про естетичні засади
життєдіяльності, набуття досвіду естетичної діяльності вже у дошкільному віці.
Вирішення заявленої проблеми можливе через залучення дітей до музичного
мистецтва, оскільки спів або танці, як вид музичної діяльності викликає інтерес у
дітей дошкільного віку.
 18

Так, виявляється необхідність обґрунтування педагогічних умов ефективного

формування естетичного смаку у дітей дошкільного віку засобами танцю в умовах
занять в дошкільному закладі (вивчення діапазону естетичних знань та рівня
естетичного смак у дітей дошкільного віку; мотивація дітей дошкільного віку
формування естетичного смаку засобами танцю; залучення дітей дошкільного віку
до діяльності з танців з метою формування естетичного смаку).
Вивчення параметрів естетичних знань та рівнів естетичного смаку у дітей
дошкільного віку пов'язано з обґрунтуванням основоположних характеристик
поняття «естетична культура» та «естетичний смак». Слід зазначити, що з головних
особистісних властивостей людини його культура (у широкому значенні та у
вузькому значенні – естетична її складова). Естетична культура може розглядатися
як «якісна характеристика, грань, аспект поведінки та діяльності», тому формування
особистості не може здійснюватися без розуміння категорії «прекрасного», яке
формується у процесі естетичного виховання. Одним із головних напрямів
естетичного виховання є формування естетичного смаку [9].
Тож, узагальнюючи та роблячи висновки, сформуємо своє визначення
естетичного смаку. Естетичний смак – це комплекс психічних властивостей, що
формують певне ставлення до світу, до людей та різноманітних явищ. Естетичний
смак дошкільнят можна пояснити як ознаку естетичного розвитку дитини,
вираженого в єдності чуттєвого та емоційно-інтелектуального осмислення
реальності.
Мотивація дітей дошкільного віку у формуванні естетичного смаку за
допомогою народних танців в умовах додаткової освіти ґрунтується на виявленні
переваг естетичних та орієнтацій дітей, заснованих на здатності сприймати та
оцінювати витвори мистецтва. У той же час важлива позитивна мотивація дітей до
творчої та виконавчої діяльності на основі переваг, оціночних суджень у галузі
естетики.
 19

Естетичний смак дитини розвивається, починаючи з перших дослідів

спілкування та пізнання навколишнього світу. Найінтенсивніший період його
формування – роки навчання у дошкільному навчальному закладі, де з'являється
можливість систематично знайомитися з явищами мистецтва, активно розвивати свої
мистецькі - творчі здібності [11].
Особлива роль формуванні естетичного смаку належить предметам художньо
естетичного циклу (музика, образотворче мистецтво, хореографія). Якщо дитина
знайомиться із цими предметами, то поступово розуміє та осмислює художню
картину світу, так розвивається їх емоційно-чуттєва сфера.
Естетичний смак починає складатися з самого раннього етапу формування
особистості – з дошкільного віку. Виходячи з вивчення результатів досліджень
естетики, філософського визначення поняття, на нашу думку, основними
показниками передумов естетичного смаку постають: естетичні уявлення дитини,
емоційна оцінка [10].
Виховання передумов естетичного смаку у дітей дошкільного віку можливо
при умові: збагачення естетичного досліду – знань, уявлень дітей, їх художньо-
технічних вмінь щодо творів українського мистецтва; розвитку емоційної сфери
дошкільників.
Психологи наголошують, що для дошкільного віку характерні: велика
емоційність, вразливість, цілеспрямоване сприймання, активне прагнення до
продуктивних видів діяльності. Ці якості створюють умови і можливості для
формування оціночного відношення, здатності відчувати особливості творів
мистецтва (ритм, колір, композицію) для залучення дітей до продуктивних видів
діяльності.
Очевидним є те, що у дитини прояви смаку будуть своєрідними. Тобто область
естетичних цінностей, доступних естетичній оцінці дитини, по зрозумілим причинам
звужена. Треба зважати на те, що в силу вікових особливостей дошкільника смак
знаходиться на початковій сходинці ступеня розвитку.
 20

Для збагачення естетичного смаку дітей слід використовувати такі види робіт:
 екскурсії (в парк, на галявини, до клумб з квітами, музей і інші);
 розглядання зразків народно-прикладного мистецтва: дерев’яного,
керамічного посуду, іграшок, української вишивки (одежа, рушники);
 бесіди про красу, вироби народних майстрів і їх працю;
 збагачення словника дітей естетичними поняттями;
 індивідуальна робота з дітьми на основі відповідних проблемі показників.
Для дошкільного віку вдалими формами знайомства з естетичним смаком є:
танець, дитяча література, мультиплікаційні фільми, кіно, фотографії. Книжкові,
пісенні, мультиплікаційні герої або герої кіно, будь-то люди, звірі, або фантастичні
вигадані істоти, наділені людськими якостями, є носіями добра і зла, милосердя та
жорстокості, справедливості та брехливості. У міру свого розуміння дитина стає
прихильником добра, симпатизує героям, які ведуть боротьбу за справедливість
проти зла. Це вже, безумовно, формування ідеалу як частини світогляду у тій
своєрідній формі, що дозволяє дітям легко та вільно увійти у світ суспільних ідеалів.
Динаміка становлення естетичного смаку дошкільнят залежить від їх здатності
до емоційно-естетичного переживання, яка має специфічні особливості у ранньому,
молодшому, старшому дошкільному віці [9].
Вікова характеристика дітей дошкільного віку та її урахування в
танцювальній діяльності
Середній дошкільний вік (п’ятий рік життя)
При визначенні завдань та змісту хореографічної роботи з дітьми дошкільного
віку слід ураховувати вікові психологічні, фізичні та музично-рухові особливості їх
розвитку.
В п’ять років у наслідок активного розвитку пізнавальних процесів, дитина
здатна усвідомлювати інформацію про те, що хореографія – це танок за правилами,
виконання яких вчить красивим рухам, виробляє красиву поставу. Дитина починає
 21

розуміти, що танець – це німа мова, що один і той самий рух може мати різне
значення, а в танцях розкриватися різноманітні образи. Може простежити
закономірність, що характер виконання танцю залежить від його музичного
супроводу [23].
Запам’ятовування інформації у цьому віці носить здебільшого мимовільний
характер, тобто залежить від емоційного настрою та інтересу до відповідної теми.
Активізація словника сприяє засвоєнню доступної танцювальної термінології (назви
рухів, танців, позицій). Дитина може сприймати та розповідати зміст хороводів,
сюжетних та побутових танців, визначати особливості музичного супроводу. Дитина
починає співвідносити музичні жанри (марш, полька, вальс, танок) з танцювальними
(хоровод, пляска, полька, вальс), підпорядковує танцювальні рухи особливостям
музичного супроводу. Починає рухатися після музичного вступу і закінчує рух після
зупинки звучання музики, орієнтується в загальному характері мелодії, характеризує
емоційно-образний зміст музики, розрізняє відтінки одного настрою шляхом
контрастного зіставлення музичних творів. Розвиток пам'яті сприяє
запам’ятовуванню та відтворюванню танцювальних рухів, вправ, комбінацій та
танців. Дитина здатна пригадати, які рухи виконувалися на занятті під ту чи іншу
музику [25].
Нестійкість психічних процесів потребує частої зміни видів хореографічних
завдань та умов їх виконання.
Розвивається емоційна сфера, в наслідок чого малюк із задоволенням пізнає
мову танцю шляхом освоєння образно-рухового змісту танцювальних рухів
(«колупалочка» (колупали землю), «вірьовочка» (плести вірьовку), «моталочка»
(мотати ногою) та ін.). Може передавати образи контрастного характеру («Айболит і
Бармалей», «Вовк і Заєць», «Товстий і Тонкий» та ін.), диференціювати та
передавати за допомогою виразних поз, жестів і міміки різні переживання і стан
людини (радість, сором, страх).
Поряд з емоційною чутливістю формується й художнє мислення, тому дитина
 22

не просто сприймає танцювальні образи (під час власного виконання, перегляду

концертних номерів, балетних вистав), порівнює їх між собою, а й вчиться
співвідносити їх з реальними. Вона починає точніше диференціювати гарне і
негарне, розуміється на тому, що відносять до категорії некрасивого. Естетична
оцінка власної чи колективної танцювальної творчості виражається простими
характеристиками:
«подобається танець – не подобається», «красиво танцює – не красиво». У
дитини спостерігається бажання співвідносити свої танцювальні рухи зі зразком
дорослого, наслідувати красивому виконанню. Разом з тим, вона проявляє
самостійність, бажання діяти не лише за вказівкою дорослого, а й на власний розсуд,
за особистим бажанням, що дозволяє насичувати заняття елементами танцювальної
імпровізації. У процесі танцювальної творчості охоче оперує не лише реальними, а й
уявними, віртуальними образами, здатна прикрашати образи влучними позуваннями,
мімічними реакціями. Разом із цим, у танцювальних імпровізаціях здебільшого
спостерігаються «рухові штампи» [25].
Під час виконання творчих завдань підпорядковує власну поведінку загальним
правилам, спільні дії та ігри з однолітками починають домінувати над
індивідуальним. Проявляє початкові форми вибірковості в установленні контактів з
іншими дітьми під час виконання елементарних вправ контактної та масової
імпровізації.
Дитина може застосовувати правила танцювального етикету: вітати педагога
танцювальним уклоном, а по закінченню заняття дякувати та прощатися також за
допомогою уклону, запрошувати партнера до танцю, приймати запрошення,
відповідаючи реверансом, просуватися по танцювальному класу на носочках,
протягом заняття не розмовляти. Дитина починає розуміти, що для занять
хореографією слід вдягати танцювальну форму і взувати спеціальне взуття.
На п’ятому році життя зростає сила та працездатність м’язів, рухи стають
більш координованими та свідомими, тому дитина здатна сприймати та виконувати
 23

більш складні танцювальні рухи (па галопу, підскоки, зальотний біг), засвоювати їх
комбінаційні сполучання, поєднувати з різними положеннями рук, оплесками,
притупами. У більшості дітей наприкінці вікового періоду рухи набувають
ритмічності, координованості, образності, легкості.
Формування вигинів стопи та хребта сприяє формуванню правильної постави.
Дитина нетривалий час може утримувати вірне положення тулубу, рук та ніг, однак
швидко втомлюється і потребує зміни завдань. Їй важко розраховувати м’язові
зусилля та оцінювати власні фізичні можливості.
Пріоритетність в навчанні ігрової діяльності сприяє емоційному виконанню
танців- ігрор, побудованих на танцювальних формах побутових рухів (кроки, біг,
стрибки) та імітаційних рухах цікавих для наслідування, може виразно розкривати
цікаві та знайомі образи відповідно до танцювальних характеристик або зразків
наданих дорослим. Дитина здатна в ігровій формі засвоїти інформацію про позиції
рук та ніг (характерний танець). Початковий танцювальний досвід дозволяє малюку
виконувати доступний репертуар народних (хороводи, сюжетні та побутові),
історико-побутових, дитячих бальних танців. Ознайомлення з парними танцями
формує початкові знання про різні положення в парі, розвиває вміння утримувати
погляд на партнері, узгоджувати з ним свої рухи, починати та закінчувати
виконувати рух разом.
Старший дошкільний вік (шостий рік життя)
Особливості старшого дошкільного віку ми розглянемо на прикладі розвитку
дітей шести та семи років. Так, дитина на шостому році життя починає
орієнтуватися в різних видах хореографічного мистецтва (класичний, народний,
бальний, сучасний), розуміє, що кожен з них має свої особливості (рухи, музика,
костюм); уявляє, що танці можуть бути різними за змістом, темпом (повільні,
швидкі), кількістю виконавців (сольні, парні, масові), складатися з різних рухів,
виконуватися в різних костюмах. Зацікавлено сприймає інформацію про
танцювальну культуру різних країн, про регіональні особливості української
 24

хореографії та танці свого регіону. Може розповісти зміст танцю, надати словесну
характеристику тому чи іншому танцювальному образу, співвіднести його з
літературним або реальним. Розуміє естетичну природу класичних рухів, знає
позиції ніг та рук, вміє їх відрізнити від характерних.
Танцювальна діяльність стає більш цілеспрямованою, мета починає
співвідноситися з мотивом. Дитина прагне виступати перед глядачами, батьками,
стояти у першій лінії, виконувати сольні партії у танцювальних номерах.
Дитина розуміє, що один і той самий рух може виконуватись весело або сумно,
швидко або повільно, на місці та під час просування, в парі та окремо, із
застосуванням різних положень рук або реквізиту, під різні музичні мелодії. Зростає
інтерес до відмінностей між дівчатками та хлопчиками, що дає можливість засвоїти
інформацію про розмежування танцювальних рухів на жіночі, чоловічі та спільні,
формувати навички виконання танцювальних рухів та доступних танців, у яких
простежується розподіл лексичного матеріалу за статевими ознаками. Дитина може
засвоїти більш складні танцювальні рухи та комбінації, довше утримує статичні
пози, впевненіше виражає емоції під час виконання танцювального репертуару [23].
Завдяки розвитку уваги, пам’яті (м’язової, слухової, зорової), рухових та
пізнавальних здібностей, дитина починає контролювати свої та чужі рухові дії, діяти
в рамках тієї чи іншої танцювальної композиції, адекватно реагувати на успіх та
невдачу під час вивчення того чи іншого танцювального руху (вправи, етюду,
танцю). Розвивається здатність співвідносити власні хореографічні досягнення з
ідеальним еталоном (показом педагога-хореографа або танцями професійних
виконавців).
На шостому році життя малюк вже може приймати та утримувати правильну
поставу тулубу, м’які та округлені позиції рук, напіврозгорнуті позиції ніг, тягнути
носок, легко виконувати стрибки та біг не ставлячи на підлогу п’ятки. Дитина більш
злагоджено виконує рухи в парі, вміє налагоджувати емоційний контакт з
партнером. Може вибірково відноситися до вибору партнера, відмовлятися
 25

танцювати, якщо партнер по танцю не подобається.

В процесі танцювальної діяльності починає активніше використовувати
простір, розуміє, що танцювальні рухи можна виконувати у різних рівнях (стоячи,
лежачи, сидячи) на місці та у просуванні. Може виконувати перебудови з одного
танцювального малюнку в інший, сполучати декілька послідовних перебудувань.
Дитина зацікавлено ставиться до танцювального мистецтва, може виділяти в
ньому оригінальне, дивне, складне, яскраве. Під час занять може надавати перевагу
певним танцювальним вправам та завданням, виявляє свої уподобання щодо
виконання танцювального репертуару. Дитина починає проявляти вибіркове
ставлення до різних видів хореографічного мистецтва, що свідчить про динаміку
особистого художньо- естетичного росту, формування життєвої компетентності [25].
Вміє диференціювати емоційні стани людини, більш усвідомлено застосовує в
репродуктивній та продуктивній танцювальній діяльності різноманітні пози, жести,
міміку, може співвідносити базові емоції (радість, гнів, смуток, страждання тощо) зі
змістовним наповненням того чи іншого танцювального руху (комбінації, етюду,
танцю). Дитина розуміє, що один і той самий рух може мати різне змістовно-
емоційне наповнення в залежності від мети його застосування, намагається більш
виразніше передавати в танці емоції та переживання. Вміє висловлювати свої
враження після перегляду танцювальних номерів, диференційовано оцінює роботу
виконавців, їх сценічне вбрання.
Починає активніше проявляє творчі здібності в танці, застосовує більшу
кількість танцювальних та пантомімічних рухів. Зростає творча активність, яка
проявляється у бажанні самостійно виконати творче завдання (вигадати танок для
мами), доручення (вивчити з батьками танок). Дитина з задоволенням виконує
індивідуальні завдання імпровізаційного характеру, якщо їх тематика відповідає її
віковим особливостям та досвіду. Під час групової та парної імпровізації не завжди
контролює власну емоційну поведінку, може відмовлятися від виконання завдання.
В процесі колективної імпровізації проявляє вибіркове ставлення до дітей в групі,
 26

обирає в партнери того з ким дружить або бажає дружити.

Рухова активність в цьому віці стає більш цілеспрямованою і відповідає
індивідуальним можливостям дитини, її танцювальному досвіду, інтересам,
особистісним домаганням. Вищою стає загальна фізична працездатність та
витривалість. Дитина з задоволенням демонструє свої досягнення під час виконання
вправ партерної гімнастики, чекає оцінки, схвалення. У дитини значно збільшується
м’язова маса саме нижніх кінцівок, підвищується їх сила та еластичність, тому
ознайомлення з рухами класичного танцю стає більш тривалішим.
Старший дошкільний вік (сьомий рік життя)
На сьомому році життя дитина здатна сприймати більш інформації про
різновиди хореографічного мистецтва, розширювати свій словниковий запас
хореографічною термінологією. Вона орієнтується у традиційних видах хореографії
(класичний, народна, бальна) та має уявлення про сучасні напрями (джаз, модерн,
хіп-хоп, брейк); розпізнає танцювальні жанри (хоровод, гопак, гуцулка, коломийка,
полька, вальс); знає регіональні особливості українського танцю (Центральна та
Західна Україна, Полісся та Волинь, Поділля) та танцювальну культуру свого
регіону; вибірково ставиться до вибору костюму та реквізиту (вінок, вишиванка,
плахта та шаровари – український костюм, сарафан та кокошник – російський;
маракаси – реквізит мексиканського танцю тощо) [25].
У цьому віці істотних змін зазнає змістовний компонент дитячого
танцювального репертуару. Дитина виконує танці з більш розгорнутою
драматургією, побудовані не лише на окремих танцювальних рухах, а на їх
комбінаційних сполученнях, із застосуванням симетричних та асиметричних
малюнків, фрагментів дитячої імпровізації.
У зв’язку з тим, що у дитини цього віку розвивається здатність утримуватись
від імпульсивних дій, підпорядковувати свої дії та вчинки загальній справі, танці
стають більш злагодженими, спостерігається синхронізація рухів, усвідомлена
орієнтація у просторі та злагоджена взаємодія з партнером. Дитина проявляє
 27

вибірковий інтерес до навчального матеріалу: хлопчики віддають перевагу

спортивним танцям, в яких застосовуються елементи змагання (гопак, повзунець,
перепляс, хіп-хоп), дівчатам подобається виконувати композиції, в яких вони можуть
продемонструвати кокетливість, манерність, мати модний образ.
Дитина стає більш організованою, навчається підпорядковувати свою
активність вимоги «треба» завдяки чому заняття стають змістовнішими,
збагачується танцювальний досвід дитини. Разом з тим, здатність до інтенсивної та
довготривалої діяльності ще не висока – дитина швидко втомлюється (фізично і
психічно) і потребує зміни протягом заняття змісту та інтенсивності різних видів
танцювальної діяльності (партерні вправи, творчі завдання, абетка хореографії,
танцювальний репертуар тощо). Зростає самостійність, здатність до самоконтролю
та саморегуляції танцювальної діяльності.
В індивідуальній, парній, груповій та колективній імпровізації дитина
опановує можливості свого тіла, можливості контактів, простору, узгодження своїх
дій з діями партнерів по танцю, виявляє симпатію та антипатію, надає перевагу у
взаємодії тій чи іншій дитині. Відчуття простору стає більш свідомим, дитина
виконує вказівки педагога щодо перебудови з одного малюнку в інший, самостійно
імпровізує в різних рівнях [23].
Заради досягнення результатів здатна проявляє старанність, наполегливість,
дістає задоволення від долання труднощів під час виконання оптимальних для віку
завдань. Вона починає розуміти залежність результату від якості виконання
структурних елементів руху. Може аналізувати результати діяльності, порівнювати
та оцінювати їх.
Естетичні враження стають більш усвідомленими та активними, дитина не
лише сприймає красу навколишнього світу, а й оцінює красу власних танцювальних
рухів та рухів однолітків. Виявляє бажання передавати враження отримані під час
хореографічних занять у малюнках, творчих дитячих іграх (сюжетно-рольових,
іграх- драматизаціях), у театралізованій діяльності.
 28

Удосконалюється процесуальний компонент дитячої танцювальної творчості.

Дитина з зацікавленням виконує вправи танцювальної імпровізації як індивідуально,
так і з партнером, їй цікаві колективні форми імпровізації, в яких виконання кожним
певного завдання впливає на результат виконання завдання в цілому. Під час
контактної імпровізації може ініціювати контакти, узгоджувати свої дії з партнером
або групою виконавців, поважати та підтримувати творчі танцювальні дії інших.
Вміє орієнтуватися в настроях та станах учасників творчої імпровізації,
контролювати власну емоційну поведінку, утримуватися від імпульсивних проявів.
Дитина навчається співробітничати, приймати вагу партнера та віддавати власну
вагу, розподіляти функції, займати лідерські позиції, підкорятися [24].
Творчі імпровізації стають тривалішими, більш змістовно наповненими, як з
боку застосування лексичного матеріалу (рухи, простір) так і можливостей контакту
з партнером. Задуми для імпровізації стають більш усвідомленими та цікавими у
емоційному плані, більш зрозумілими дорослим та іншим дітям. Дитина здатна не
тільки передавати певний настрій, а й визначати причину («я засмучений, тому що
образив маму», «я веселий, бо, нарешті, мені подарували мою улюблену іграшку),
може показати в танцювальній імпровізації основні риси свого характеру (добрий,
веселий, непривітний, хитрий тощо) та поведінки (ввічливий, слухняний, сміливий,
плаксивий тощо), свої здібності та інтереси (люблю малювати, співати, грати,
вишивати) тощо [27].
Більш адекватною, обґрунтованою та розгорнутою стає самооцінка,
виробляється звичка якісно характеризувати свої танцювальні вміння та поведінку
під час занять. Формуються мотиви схвалення тих у кого виходить рух та співчуття
бажання підтримати того, хто не вміє його виконувати. Дитина може виконувати
доручення по навчанню тих, хто не справляється з тією чи іншої танцювальною
вправою або був відсутнім на занятті.
Дитина дотримується культури одягу (танцювальна форма та взуття, охайна
зачіска, відсутність прикрас) та поведінки (вітається з дорослим та дітьми за
 29

допомогою танцювального уклону, не розмовляє, не відволікає партнера, не заважає

іншим під час творчої імпровізації) [25].
У м’язово-руховій діяльності відбувається удосконалення координації різних
груп м’язів, що сприяє запам’ятовуванню більш складних рухів, танцювальних
комбінацій, етюдів та танцювальних композицій. Дитина рухається більш легко,
гармонійно, узгоджено. Вона здатна більш тривалий час утримувати та
контролювати правильне положення тулубу. Виходячи з індивідуальних
можливостей, виконує деякі акробатичні елементи, які застосовуються в хореографії
(шпагати, мостики, перекиди). Під час виконання вправ проявляє особистісні якості
– працелюбність, наполегливість, цілеспрямованість, старанність тощо.

1.3. Використання народних танців в процесі розвитку естетичних смаків

дошкільнят
В естетичному вихованні дітей важлива роль відводиться мистецтву, зокрема,
танцю, який набуває великої популярності в нашій країні. Заняття танцювальної
діяльності входять до великого переліку напрямів художньо-естетичної діяльності
дітей. Серед безлічі форм естетичного та художнього виховання підростаючого
покоління танець посідає особливе місце. Діти дуже люблять танцювати, вони це
роблять із великим задоволенням. У танцях дитина задовольняє свою природну
потребу у русі. У виразних, ритмічних рухах танцю розкриваються почуття, думки,
настрій, проявляється характер дітей.
Значне місце у розвитку естетичних смаків дошкільнят відводиться танцям.
Танець – вид мистецтва, у якому художні образи створюються засобами пластичних
рухів та ритмічно чіткої та безперервної зміни чітких положень людського тіла.
Танець нерозривно пов'язаний із музикою, емоційно-образний зміст, якою знаходить
своє втілення у його хореографічній композиції, рухах, фігурах. Його специфіка
 30

полягає в тому, що думки, почуття, переживання людини він передає без допомоги
мови, засобами рухів та міміки [1].
Навчити дитину передавати характер музичного твору, його образний зміст
через пластику рухів під музику – саме на це спрямована робота над танцем [2].
Хореографія – світ краси руху, звуків, світлових фарб, костюмів, тобто світ
чарівного мистецтва. Заняття хореографічним мистецтвом сприяють фізичному
розвитку дітей та збагачують їх духовно. Це гармонійне заняття приваблює і дітей та
батьків. Дитина, що володіє гарною поставою, захоплює оточуючих.
Відомо, що діти дуже люблять танцювати. У танцях вони задовольняють свою
природну потребу у русі. У виразних, ритмічних рухах танцю розкриваються
почуття, думки, настрій, проявляється характер дітей. Навчитися танцювати дуже
важко.
Шлях до пізнання та досконалості танцю довгий та складний, вміння
приходить не відразу. Основою хореографічної підготовки дітей – це вивчення
танцювальних вправ класичної системи танців [1].
Народний танець – це яскраве творіння народу, що втілює в собі його
емоційний і художній образ. Народний танець може розповісти і показати всю
багатовікову та різноманітну історію суспільства, в якому він зародився [2].
Народний танець є уособленням фантазії людей і всієї глибини їхніх почуттів.
Він насичений змістом, сюжетом, драматургічною основою, просторовими
малюнками та пластичними рухами, які характерні для тієї чи іншої національності.
Народний танець є найяскравішою та специфічною формою відображення дійсності,
адже в ньому проявляються норми поведінки та взаємини, етика та мораль. Всі ці
аспекти кожної з епох відображаються у художній творчості народу [1].
Народний танець за століття свого існування зазнавав суттєвих змін – так,
наприклад, кожна епоха, нові економічні, адміністративні, політичні, релігійні умови
накладали відбиток на танцювальну культуру народу. Проте незмінними залишалися
розуміння краси і художність сприйняття навколишнього світу.
 31

В даний час народний танець розглядається не тільки як явище національної

культури, але і як засіб педагогічного впливу на підростаюче покоління. Народний
танець, що відрізняється суворою пропорційністю мелодійної лінії, шляхетністю
пропорцій, виразністю, сприяє розвитку тоншого музичного смаку, розвиває уміння
красиво танцювати, злагоджено взаємодіяти з іншими учасниками танцю. Завдяки
участі в танці, переживаючи багато різних характерів, темпераментів, діти
набувають різнобічного досвіду, розвивається їх координація, пластичність,
артистичність, музичність та комунікабельність.
Пробудження у дітей інтересу до занять народним танцем дозволяє розбудити
в них творчу активність та фантазію, сприяє розвитку емоційної сфери та
формування естетично та духовно багатої особистості.
Розповідаючи про життя людини, народний танець викликає почуття
патріотизму, відбиває історію української держави. Танець завжди буде і був
взаємопов'язаний із суспільно-політичним, економічним та соціальним устроєм. У
народному танці виразно видно психологію людини, що відображає світовідчуття та
культуру народу. Тому танець завжди був і буде сучасним.
Історично сформованими ознаками народного танцю є глибоко національні,
багаті традиції. Тому можна говорити про танці як про високохудожню творчість
українського народу.
Історія походження народного танцю йде дуже глибоко. Стародавні люди
копіювали рухи тварин, імітували природні явища – так зародився первісний танець,
який еволюціонував справжній спосіб спілкування та прояви почуттів. Рухи
подібних танців були своєрідним відображенням враження від навколишнього світу.
Важливу роль у створенні народного танцю як виду відіграли ритуальні містерії,
церемоніальні, релігійні та етнічні обряди, які були просто насичені хореографією.
Танцювальні форми народної хореографії відточувалися як мистецтво часом і з
кожною епохою набували художньої цінності та закінченості, рухаючись до
досконалості [25].
 32

У вихованні дітей народний танець відіграє важливу роль. Це пов'язано з

багатогранністю народного танцю, який поєднує у собі засоби музичного,
пластичного, спортивно-фізичного, естетичного та художнього розвитку [16].
Народні танці багаті на ритми і повтори, вони несуть у собі конкретні образи,
фарби, доступні та цікаві дитині, що є основою для пробудження та зміцнення
емоційно-позитивного ставлення дітей до них. Цінність народних танців
визначається ще й тим, що вони впливають на почуття дитини завдяки засобам
виразності, і цей вплив має природний характер. Через це вони доступні дітям з
різним рівнем розвитку, і кожна дитина отримує від цього задоволення та емоційний
заряд [22].
Танці, а саме народні привертають увагу дітей, і тому на основі виділення
елементів народного мистецтва, колірного ладу, композиції їх можна
використовувати для розвитку дитини: сприйняття естетичного ставлення та
естетичної смаку, тобто, впливаючи на чуттєву сферу дитини, народне мистецтво
стимулює розвиток творчих здібностей особистості [21].
Важливу роль процесі розвитку естетичних смаків у процесі вивчення
народного танцю відіграє музичний супровід, що є основою проведення кожного
заняття. Музика повинна відповідати рухам за характером, стилем, національним
забарвленням. Хороший музичний супровід допоможе розвинути в дітей як ритм,
слух, а й виховати художній смак.
Вивчення народних танців значною мірою розширює та збагачує виконавські
можливості дітей. У процесі роботи педагог знайомить дітей з національними
особливостями народних танців, розповідає про народні обряди, традиції, життя та
історію народу. Кожен рух у народному танці несе у собі відгук традицій народу,
його способу життя. Національні танці завжди дуже динамічні, темпераментні,
запальні, і скільки у них доброго життєрадісного гумору [20].
Багато авторів зазначає, що раннє залучення дітей у творчу діяльність корисне
для загального розвитку, цілком відповідає за потребами та можливостями дитини.
 33

Особливо великий виховний потенціал навчання народно-сценічного танцю як

важливого компонента збереження та розвитку традицій хореографічної культури.
Крім цього, виховання в ранньому віці сильного та красивого тіла сприятиме
формуванню сильної та красивої, а головне здорової людини.
Таким чином, використання народних танців є ефективним засобом в розвитку
естетичного смаку дітей дошкільного віку, тому що при розучуванні народного
танцю можна осягнути народну культуру, розширити кругозір дітей у спілкуванні з
традиціями, що дійшли з глибини століть, і зберегли багатство етнічної
самосвідомості, високу духовність і шляхетність душі народу.

Висновки до розділу 1
Під час написання роботи на основі аналізу літератури щодо проблеми
дослідження дати характеристику поняття «естетичний смак», та виокремити
«структурні компоненти». Ознайомились з віковими характеристиками дітей
дошкільного віку та її урахування в танцювальній діяльності.
Тож, на мою думку, естетичний смак - це естетичний смак – це комплекс
психічних властивостей, що формують певне ставлення до світу, до людей та
різноманітних явищ. Естетичний смак дошкільнят можна пояснити як ознаку
естетичного розвитку дитини, вираженого в єдності чуттєвого та емоційно-
інтелектуального осмислення реальності. Виявили особливості розвитку
естетичного смаку дітей дошкільного віку. Розкрили можливості використання
народних танців в процесі розвитку естетичних смаків у дітей дошкільного віку.
34
 35

Розділ II. Практична робота з розвитку естетичних смаків дітей

дошкільного віку засобом народних танців
2.1 Методи й прийоми розвитку естетичних смаків дошкільників

До засобів естетичного смаку у процесі навчання народним танцям

відносяться, передусім, різноманітні види танцю. У кожному їх викладач може
вказати своїм учням на прояви прекрасного. Засобами естетичного смаку є також
свята та виступи, обстановка занять, використання творів мистецтва тощо.
Для розвитку естетичнного смаку ефективними є методи:
 емоційно-виразне пояснення вправ та танцювальних рухів, образне слово;
 технічно досконалий та емоційно-виразний показ вправи та танцювальних
рухів, який викликав би відчуття захоплення прекрасним;
 надихаючий приклад у діях та вчинках;
 практичне привчання до творчих проявів краси у танцювальній діяльності у
процесі занять народно-сценічним танцем [22].
Організація занять основ хореографії забезпечується низкою методів й
прийомів, які викликають у дітей бажання до творчості. Педагог для кожної вправи,
гри, танцю вибирає найефективніший шлях пояснення цього музично-рухового
завдання.
Спосіб показу. Розучування нового руху педагог випереджає точним показом.
Це необхідно тому, що у виконанні педагога рух постає у закінченому варіанті. Діти
відразу бачать художнє втілення образу, що будить уяву. У деяких випадках,
особливо на початку роботи, педагог може виконувати вправи разом з дітьми, щоб
захопити їх та посилити емоційно-рухову відповідь на музику.
Словесний метод. Методичний показ неспроможна уникнути словесних
пояснень. Розмовна мова, будучи тісно пов'язаною, з рухом, жестом і музичною
інтонацією, виявляється тим самим місточком, який є сполучною ланкою між рухом
та музикою. Словесні пояснення мають бути короткими, точними, образними і
 36

конкретними. Дітей з перших занять потрібно познайомити зі спеціальними

термінами [19].
У словесному методі дуже важливою є і інтонація, і те, з якою силою сказано
слово. Словом можна стимулювати активність дітей, але можна і вбити їхню віру в
себе.
Музичний супровід як методичний прийом. Педагог своїми поясненнями має
допомогти дітям набути вміння узгоджувати рухи з музикою. Правильно обрана
музика несе у собі всі ті емоції, які потім маленькі виконавці виявляють у танці.
Імпровізаційний метод. На заняттях хореографією сенс поступово підводити
дітей до можливості імпровізації, тобто вільного, невимушеного руху, такого, як
підказує музика. Діти повинні самі знаходити необхідні рухи під безпосереднім її
впливом. Педагогу слід тактовно звернути увагу дитини на справжній характер
музики, пошук своїх фарб і відтінків у виконанні [18].
Метод ілюстративної наочності. Творча діяльність дітей не може протікати
без розповіді про танцювальну культуру минулих століть, без знайомства з
репродукціями, книжковими ілюстраціями, фотографіями та відеофільмами.
Необхідно з'ясувати, чи зрозумілий він дітям, сподобався чи ні і чому, а можливо, і
допомогти розібратися в побаченому.
Ігровий метод. Найбільший вчений-педагог, доктор медицини Лесгафт П.Ф.
ще наприкінці дев'ятнадцятого століття розробив теорію та методику рухливих ігор.
Рухлива гра визначається ним як вправу, з якої дитина готується до життя. У дітей
чотирьох-шести років ігровий рефлекс домінує, малюк краще все сприймає через
гру, тому ігровий метод у навчанні такий близький до провідної діяльності
дошкільника [20].
Суть ігрового методу в тому, що педагог підбирає для дітей таку гру, яка
відповідає завданням та змісту заняття, віку та підготовленості. Гра завжди викликає
у хлопців веселий настрій. І інтерес у них не знижується, навіть якщо під час гри
викладач вносить ті чи інші зміни, ускладнюючи чи полегшуючи завдання. Саме у
 37

грі найлегше коригувати поведінку вихованців. В одних випадках підбадьорювальне

слово педагога викличе позитивні емоції, в інших - стримуюче слово спонукає
віднести свою поведінку з вимогами, що висуваються.
Концентричний метод полягає в тому, що педагог у міру засвоєння дітьми
певних рухів, танцювальних композицій, знову повертається до пройденого, але вже
пропонує все складніші вправи та завдання [12].
На основі художньо-естетичних цінностей, закладених у народній творчості,
йде процес активного виховання дітей та соціалізації особистості на основі народних
традицій, народної культури, виховання у дітей почуття прекрасного, вміння бачити
та спостерігати, розуміння почуття стилю через красу простих, віками
відшліфованих народних форм у мистецтві танцю [13 ].
Не менш важливою є проблема вибору прийомів і методів навчання, що мають
створити на заняттях атмосферу зацікавленості, щоб діти займалися танцями не з
примусу, а тому що це цікаво і подобається їм. Так, наприклад, використання
ігрових методів сприяє органічному проникненню дитини в художній задум,
налаштовують її на емоційне засвоєння рухів і допомагає узгоджувати рухи з
музикою. Такою є вправа «Поїдемо на каток», у якій діти мають уявити, яким видом
транспорту вони поїдуть на каток, показати, як вони «їдуть» та передати характер
руху, а вже потім показати в діяльності [14].
Людина з розвиненим естетичним смаком має свідоме розуміння естетичних
явищ і може аналізувати та розглядати їх з різним точками зору. Представимо
ознаки сформованості естетичного смаку в таблиці 2.1.
 38

Доречно частіше пропонувати вихованцям «проживати» можливі варіанти

побудови таночку:
 виконати вправу з уявним предметом;
 вгадати, що показують хлопчик, дівчинка або всі діти;
 виконати танок, показати виразний рух персонажа;
 відобразити взаємини персонажів у певній грі (виставі), в емоційному
стані (сумує, радіє і т. ін.);
 придумати самостійно танок [15].
Методичну основу розучування танцювальних композицій з дітьми
дошкільного віку складає комплекс прийомів [17]:
- емоційно й образно розповісти сюжет танцю педагогом, переказати і
охарактеризувати танцювальні образи дітьми;
- застосовувати творчі завдання, які спрямовані на зацікавленість дитиною
темою постановки (вигадати історію життя того чи іншого танцювального
персонажа, скласти віршик про героїв танцю, перечитати оповідання або
переглянути мультфільм, на основі якого створено сюжет майбутньої композиції або
запозичені образи, намалювати майбутніх героїв танцю або вигадати костюми, в
яких можуть танцювати герої тощо);
- прослуховувати й аналізувати музичне оформлення танцю;
- виразно показувати окремі рухи або танень в цілому, акцентуючи на
основному типовому русі танцю;
- розучувати танець на основі співтворчості педагога зі всією групою або
окремою дитиною, підтримувати дитячу ініціативу;
- використовувати творчі завдання і допоміжні прийоми (атрибути, елементи
костюмів), що підсилюють сприйняття і створюють основу для перевтілення.
 39

При обліку цих навчально-виховних завдань, необхідно чергувати види

роботи, пам'ятаючи про потребу цього віку, в частій зміні руху і про труднощі для
них статистичних положень. Тривалість заняття не більше 60 хвилин і будується за
наступною схемою.
Заняття починаються з організованого виходу дітей в зал, побудованих по
зростанню, маршем під музику. Бадьорі і чіткі звуки маршу, певний малюнок
загального руху створюють у дітей бадьорий настрій і серйозне ставлення до
майбутнього заняття. Після поклону діти утворюють коло і виконують прості
порядкові і ритмічні вправи, привчають їх уважно слухати музику і ритмічно
рухатися. Діти вчаться вчасно починати і закінчувати рухи, рухатися відповідно до
змісту, характеру, швидкості, ритмічній будові музики. Ритмічні вправи будуються
на природних рухах і дозволяють відпрацьовувати основні рухові навички – ходьбу,
біг, стрибки [18].
Підготовчі танцювальні вправи по класичній системі танцю, необхідні для
правильного виконання танцювальних рухів, входять в кожне заняття. Вони даються
в обмеженій кількості і невеликому дозуванні і виконуються на середині, без
верстата. Ці вправи важкі для дітей дітьми дошкільного віку, через вимоги зберігати
точну форму руху, а також з-за повільного темпу, в якому вони виконуються.
Діти роблять підготовчі танцювальні вправи за показом керівника, причому їм
неодноразово нагадується про необхідність правильного і точного виконання форми
руху. Виконуючи стрибки, не слід робити одночасно всією групою. Виконуючи по
черзі кожною лінією, легше простежити за кожною дитиною, а решта дітей, що
стоять в інших лініях, в цей час відпочинуть. Закінчивши підготовчі вправи, можна
переходити до виконання танцювальних елементів, комбінацій, етюдів. Ця частина
заняття займає 15-20 хвилин. Танцювальні елементи можуть виконуватися по колу
(змінний хід, рух польки і т.д.) або ж в лініях, вперед, назад, по діагоналі.
Остання частина уроку, що займає решту часу, відводиться іграм, гімнастиці,
танцям. Ігри будуються з введенням танцювальних рухів. Кожна гра має в своїй
 40

основі якусь навчальне завдання – музичне, гімнастичне або організує. Ігрова форма
цих завдань задовольняє потребу дитини у вільному, самостійному виборі рухів,
колективна форма ігор дозволяє ближче знайомитися зі своїми товаришами, привчає
підкорятися загальним правилам гри. Ретельно підібрана музика допомагає дітям
знайти вірний характер і ритм рухів [16].
При постановці танцю не потрібно йти по лінії найменшого опору і вибирати
просто доступні дітям руху. В умовах гри вони знайомляться з мовою сценічного
танцю. Сама умовність танцювальної мови сприймається дітьми як гра, що має
правила. Дітям дається можливість самим назвати якості танцювального образу по
лінії образотворчості, виразності і форми. Зміст образу в поєднанні його з умовною
формою викликає комплексне відчуття дійсності (ланцюг рефлексів) і поступово
стає такою ж природною, як поєднання слова і звуку в пісні. Звідси робляться
подальші кроки, які поглиблюють і розширюють уявлення дітей про танцювальний
образ і тих компонентів, з яких він складається [17].
У дітей дошкільного віку сприйняття і мислення в основному носять
конкретно-образний характер. Тому танець повинен бути пов'язаний не тільки з
музикою, а й з художнім словом, малюнком, пантомімою. Організація практично на
кожному уроці творчої діяльності в поєднанні з фізичною та розумовою працею, в
процесі якої діти могли б висловити свої враження, настрої, почуття, ставлення до
чого-небудь, а також застосовувати отримані на уроках знання [13].
До кінця навчання діти дошкільного віку повинні вміти:
 проявляти інтерес і любов до музики в процесі спільних ігор, руху під
музику з однолітками, педагогами та батьками;
 слухацький досвід – впізнавання знайомих танцювальних, маршових
мелодій, народних і дитячих пісень, п'єс образотворчого характеру і вираз це в
емоціях, рухах;
 передавати в русі характер музики і її настрій (контрастний: веселий –
сумний, пустотливиий – спокійний і т.д.);
 41

 передавати основні засоби музичної виразності: темп (помірно-швидкий –

помірно-повільний), динаміку (голосно – тихо), регістр (високо – низько), ритм
(сильну частку – як акцент, ритмічну пульсацію мелодії), розрізняти 2-3-приватну
форму твори (з контрастними за характером частинами).
-ходити бадьоро, спокійно, на полупальцах, на носках, кроком, вперед і назад
(спиною), з високим підніманням коліна (високий крок), ходити на четвереньках;
Корисними можуть бути такі вправи на уроках народного танцю.
1.Вправа: самостійний вибір виконуваних танцювальних композицій,
рефлексія (рефлексивне коло, маски). Технологія колективної діяльності: спільна
діяльність дітей і дорослого. Робота в колективі, парами, індивідуально [18].
2.Вправа: колективний твір хореографічних етюдів, танцювальний етюд
«Буратіно». Ігрові технології: використання під час заняття ігор (сюжетні, рольові,
навчальні, пізнавальні та ін.); створення різних ігрових ситуацій.
3.Вправа: танцювальний етюд «оркестр», ритмічна гра «вітер», ритмічна гра
«пустотливі ручки». Вправи: використання вправ на розвиток різних груп м'язів.
Комунікативні технології: взаємини між педагогом і дітьми на основі співпраці,
рівноправності і взаєморозуміння. Взаємодія учнів під час навчального процесу.
4.Вправа: рефлексія (рефлексивне коло). Прогнозовані результати заняття [23]:
 оволодіння поняттями «мова ритміки» через темп, ритм в процесі виконання
рухів;
 створення комфортної сприятливої атмосфери на занятті;
 домогтися емоційного відгуку на музику, уваги, спостережливості,
 вміння дітей аналізувати, зіставляти, виділяти головне;
 закріплювати вміння правильної постановки корпусу (вміння тримати
спину);
 навчитися виконувати ритмічний малюнок (поєднання притопити і ударів);
 оволодіти навичками ритмічної ходьби.
 42

зі смайликами настрою і запропонувати дітям просто підійти до цих картинок)

[18].
Таким чином, представлені методи й форми роботи можна вважати
ефективними , бо вони забезпечують розвиток пізнавального, фізичного,
естетичного смаку, формування творчої активності, уяви, мовлення в процесі
навчання народного танцю.

2.2. Критеріально-рівнева діагностика розвитку естетичного смаку при

вивченні народного танцю
З метою вивчення стану розвитку естетичних смаків у дітей молодшого
шкільного віку в процесі вивчення народного танцю, нами був проведений
констатувальний експеримент. Під час даного експерименту ми визначили розвиток
естетичного смаку відповідно визначених компонентів.
Експериментальною базою нашого дослідження став Будинок дитячої
творчості Шевченківського району та Центр культури та мистецтв Дніпровського
району міста Києва. Наша робота здійснювалася протягом 2021 - 2023 років.
Експериментом було охоплено 50 дітей дошкільного віку.
У результаті дослідження вирішувалися такі завдання:
1) виявити та обґрунтувати критерії та показники рівнів сформованості
ціннісних орієнтацій дітей дошкільного віку;
2) визначити рівні сформованості ціннісних орієнтацій у дітей дошкільного
віку;
3) встановити рівневі характеристики, виявити переважність певного рівня
розвитку ціннісних орієнтацій дітей дошкільного віку.
Спираючись на компонентну структуру естетичного смаку розробимо дії для
вияву естетичного смаку дошкільнят під час виконання народного танцю.
 43

Під час виконання народного танцю дошкільнятами можна сприяти прояву

емоційно-емпатійного компоненту за допомогою наступних підходів: вираз емоцій.
Заохотити дітей виражати свої емоції під час танцю. Запропонувати їм уявити, коли
вони розповідають історію або передають певний настрій через свої рухи та вираз
обличчя історичного характеру. Наприклад, щасливий танець з широкою посмішкою,
сумний танець з нахиленою головою або здивований танець з великими очима.
Мотиваційний компонент під час виконання народного танцю
дошкільнятами може бути підтриманий за допомогою наступних підходів: створення
зв'язку з культурою. Розповісти дітям цікаві історії про народні танці та їх значення в
культурі. Показати відео-записи або фотографії, де діти можуть побачити, як ці танці
виконуються в різних країнах. Це допоможе створити зв'язок та зацікавлення у дітей.
Виконання народного танцю дошкільнятами може сприяти розвитку їхнього
когнітивного компоненту. Ось один із способів, під час якого діти можуть проявити
когнітивні навички в танці: запам'ятовування рухів. Вчити дітей запам'ятовувати
послідовність рухів танцю. Необхідно почати з простих рухів, а потім поступово
додавати нові елементи. Це розвиватиме їх здатність до запам'ятовування та
виконання наступних дій.
Під час виконання народного танцю дошкільнятами можна сприяти прояву їх
діяльнісно-творчої складової таким способом: самовираження. Заохотити дітей до
власного самовираження під час танцю. Надати їм можливість додавати свої рухи,
жести та елементи до танцю. Це дозволяє їм виразити свою особистість та
креативність.
Таблиця 2.1
Рівні розвитку естетичного смаку
Рівні сформованості естетичного смаку
Компоненти

Критерії

Високий рівень Середній рівень Низький рівень

 44

Учень проявляє Учень проявляє Учень не проявляє

активний інтерес до різних інтерес до окремих видів інтересу до народного
видів народного мистецтва; народного мистецтва, які є мистецтва; в учня
прагне постійного цікавими для нього; прагнення до
саморозвитку та ситуативно про- являє самовдосконалення та
самовдосконалення; прагнення до саморозвитку саморозвитку виражене
проявляє бажання та та самовдосконалення; слабко; не проявляє
потребу в подальшому слабко виражене бажання та бажання та потреби в
формуванні загальної потреба в подальшому подальшому формуванні
культури та естетичного формуванні загальної загальної культури та
смаку; аргументовано культури та естетичного естетичного смаку; учень
виражає власне ставлення смаку; він може виразити виражає своє ставлення
до творів народного своє ставлення до творів до творів народного
мистецтва, вміє цінити народного мистецтва, вміє мистецтва на рівні
прекрасне; проявляє цінити прекрасне та «подобається»-«не
активний інтерес до стикається зі складностями в подобається», дитина
отримання естетичної їх аргументованому аналізі; відчуває складність під
насолоди від спілкування з інтерес до отримання час оцінювання
творами народного естетичної насолоди від естетичної значущості
мистецтва; розвинене спілкування з творами того чи іншого твору
почуття обов’язку й народного мистецтва народного мистецтва;
відповідальності щодо підпорядковується зовнішнім відсутній інтерес до
збереження надбань впливам, потреба в спілкування з творами
регіональної культурно- отриманні естетичної народного мистецтва та
Спонукальний

історичної спадщини. насолоди відсутня; прагнення до отримання

Мотиваційний

недостатньо розвинене естетичної насолоди; не

почуття обов’язку й відчуває необхідності у
відповідальності щодо відповідального
збереження надбань ставлення щодо
регіональної культурно- збереження надбань
історичної спадщини. регіональної культурно-
історичної спадщини.
 45

Учень проявляє Інтелектуальний Інтелектуальний

високий рівень розвиток учня на рівні розвиток учня на
інтелектуального розвитку; вищому за достатній; достатньому рівні;
розуміє базові категорії достатньо розвинене недостатньо розвинене
(культура, естетичний смак, розуміння суті базових розуміння суті базових
регіональна культурно- категорій (культура, категорій (культура,
історична спадщина); естетичний смак, регіональна естетичний смак,
глибокі знання та інтерес до культурно-історична регіональна культурно-
минулого, сьогодення й спадщина); знання щодо історична спадщина);
майбутнього рідного краю, історії регіону, надбань поверхневі знання з
його культури й видів регіональної культурно- історії, традицій,
народного мистецтва; знає історичної спадщини, культурно-історичної
діячів культури та мистецтв традицій повні, але спадщини регіону, не знає
регіону, їх твори; його проявляються в окремих діячів культури та
оцінні судження є аспектах; учень знає окремих мистецтв; оцінні
ґрунтовними, логічними; діячів культури та мистецтв судження стислі,
він глибоко та адекватно регіону, їх твори; вміє незмістовні, не вміє
сприймає художні твори, сприймати художній твір, аргументувати власні
Пізнавальний
Когнітивний

знає та розуміє основні бачити прекрасне в ньому, судження; слабко

закономірності різних видів але відчуває складність в розвинений ступінь
мистецтва; аргументовано аргументуванні власної художнього чуття.
відстоює власні думки про думки; фрагментарно
прекрасне та огидне в житті обізнаний в основних
та мистецтві. закономірностях різних видів
народного мистецтва.
Учень здатен до Учень здатен до Учень здатен до
глибокого та активного сприймання творів народного поверхневого сприймання
сприймання творів мистецтва, як цінності; вміє творів народного
народного мистецтва, як цінити вишукане й мистецтва, як цінності; не
цінності; вміє цінувати прекрасне, емоційно вміє цінити вишукане й
вишукане й прекрасне, співпереживати з прекрасне, не здатен до
емоційно співпереживати з естетичного боку; цікавиться емоційного
естетичного боку; народним мистецтвом, але не співпереживання з
Ціннісно-орієнтаційний

аргументовано оцінює різні може аргументовано його естетичного боку;

Емоційно-ціннісний

види мистецтва; оцінити; усвідомлює усвідомлює належність

усвідомлює належність до належність до українського до українського народу, та
українського народу, знання народу, достатньо обізнаний знання про особливості
про особливості організації в особливостях організації організації життя та
життя та побуту широкі; життя та побуту; усвідомлює побуту обмежені;
усвідомлює важливість важливість естетичного байдужий до естетичного
естетичного виховання та виховання та формування виховання та формування
формування естетичного естетичного смаку та не естетичного смаку.
смаку та працює над досить активно працює над
саморозвитком. його розвитком.
 46

Часто відвідує Відвідує театри, Відвідини

театральні вистави, вистави, музеї тощо, бере художньо-культурних
виставки, музеї; з участь у художньо-творчій заходів є рідкими;
ініціативою бере участь у діяльності, та не проявляє пасивна участь у
класних та позакласних достатнього зацікавленості; художньо-творчій
виховних заходах; вміє здатен до імпровізації та не діяльності класу та
створювати естетично завжди вдало застосовує школи; не проявляє
виразні художні твори й засоби виразності; розвинене ініціативи у створенні
обирає для цього широке, творче, критичне художніх творів, та
нестандартні, різноманітні мислення; толерантне художньо-творчі вміння
засоби виразності; для учня ставлення до оточуючих, розвинені слабко; творче
характерне глибоке держави, надбань мислення не розвинене;
художньо-образне регіональної культурно- байдуже ставлення до
мислення, імпровізація, історичної спадщини. оточуючих, держави,
творча ініціатива; проявляє надбань регіональної
охайність не лише в творчій культурно-історичної
діяльності, а й приділяє спадщини.
Діяльнісно-творчий

увагу зовнішньому вигляду;

додатково відвідує гуртки;
Креативний

розвинене широке, творче,

критичне мислення;
толерантне ставлення до
оточуючих, держави,
надбань регіональної
культурно-історичної
спадщини.

……….

Висновки до розділу 2

…….
 47

Загальні висновки
Аналіз результатів вивчення вихідного рівня естетичного смаку дітей
дошкільного віку засобами народних танців:
1. Більшість дітей обох груп емоційно відгукуються на музику, з
задоволенням імпровізують під неї, однак рухи в імпровізаціях скуті і основна маса
дітей чекає підказки педагога. Багато вихованців вміють розрізняти деякі жанри
музичного твору (марш, полька, танцювальна).
2. Велика частина дітей продемонструвала танцювальні навики в завданні
пов'язаному з виконанням рухів з народних танців, однак якість виконання руху не
знаходиться на належному рівні. Багато вихованців добре орієнтуються в просторі.
3. Основна маса дітей використовує прості рухи в ігрових ситуаціях і не бере
участі в танцювальних імпровізаціях, так як відчувають себе скутими або просто
незнайомі з подібним видом діяльності. Багато хто відчуває труднощі з вигадуванням
руху для вираження характеру музики. Для дітей виявилося дуже складним оцінити
свої творчі прояви та успіхи інших дітей.
4. Велика частина дошкільнят не володіє танцювальними позиціями і рухами,
не виконують танцювальні позиції і рухи навіть після показу педагога. Лише кілька
дітей змогли назвати деякі танцювальні рухи за допомогою спеціальної термінології
і види народного танцю – ці діти відвідують додаткові заняття.
5. Багато дітей не знають назви танців, способів їх виконання і особливостей
костюма.
6. Діти проявляють інтерес до народних танців, виявляють бажання
танцювати і рухатися під музику.
 48

Список використаних джерел

1. Артемова Л. В. Програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у світі»

(нова редакція) : У 2 ч. – Ч ІІ. Від трьох до шести (семи) років / Аксьонова О. П.,
Мартиненко О. В. та ін.; наук.кер. О. Л. Кононко. – К. : ТОВ «МЦФЕР Україна»,
2014. – 452 с.
2. Аристова Л. Естетичне ставлення до мистецтва: теоретичні підходи.
Мистецтво та освіта. 2007. С. 18-22.
3. Бабенко Т. В. Формування естетичного смаку у студентів вищих
педагогічних навчальних закладів засобами іноземних мов: автор. дис. на здобуття
наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.04. теорія і методика професійної освіти.
2006. 20 с.
4. Березова Г. О. Хореографічна робота з дошкільнятами / Г. О. Березова. -
К.: Музична Україна, 1999. - 204 с.
5. Березова Г. А. Класичний танець у дитячих хореографічних колективах / Г.
А. Березова. - К.: Муз. Україна, 1999. - 259 с.
6. Бех І. Д. Виховання особистості: у 2 кн. Кн. 1: Особистісно орієнтований
підхід: теоретико-технологічні засади: навч.-метод. видання/І. Д. Бех. - К.: Лібідь,
2003. - 280 с.
7. Базовий компонент дошкільної освіти / Богуш А. М., Бєлєнька Г. В.,
Богініч О. Л., Гавриш Н. В. та ін.; наук. кер. А. М. Богуш. – К. : Видавництво, 2012. –
26 с.
8. Бутенко В. Г. Художньо-естетична освіта молоді та шляхи її модернізації /
В. Г. Бутенко // Вісник Запорізького національного університету : зб. наук. ст. Серія :
Педагогічні науки / голов. Ред. Л. І. Міщик. – Запоріжжя : Запорізький національний
університет, 2005. – С. 18–23.
9. Бусел В. Т. Великий тлумачний словник сучасної української мови уклад. і
голов. ред. В. Т. Бусел. К. : Ірпінь: ВТФ «Перун». 1440 с, 2004.
 49

10. Верховинець В.М.. Теорія українського народного танцю. К. :

Муз.Україна. – 149 с. 2017.
11. Греченко В.А.. Історія світової та української культури : підручник Джола
Д. М. Теорія і методика естетичного виховання школярів: навчально-методичний
посібник / Д. М. Джола, А. Б. Щербо ; Інститут змісту і методів навчання. – К. :
ІЗМН, 1998. – 392 с.
12. Джола Д. М. Теорія і методика естетичного виховання школярів:
навчально-методичний посібник / Д. М. Джола, А. Б. Щербо ; Інститут змісту і
методів навчання. – К. : ІЗМН, 1998. – 392 с.
13. Дубасенюк О. А. Естетичне виховання дітей та молоді: теорія, практика,
перспективи розвитку: збірник наукових праць / за ред. О. А. Дубасенюк, Н. Г.
Сидорчук. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2012. – 560 с.
14. Закон України “Про дошкільну освіту” №2628-III, із змінами від 1 січня
2009.
15. Калинчук О. В. Роль і місце зайняти з хореографії в естетичному
вихованні молодших школярів / О. В. Калинчук // Мистецтво у сучасній школі:
проблеми, пошуки. Випуск IV / За загальною редакцією професора М. В. Вовка
Івано-Франківськ, 2010. – 324 с.
16. Калашник Н. Г. Густосологія. Естетичні смаки: їх витоки та формування /
Н. Г. Калашник - Харків: Колегіум, 2012. - 250 с.
17. Калашник Н. Г. Історико-педагогічна генеза формування естетичних
смаків учнівської молоді / Н. Г. Калашник. Дис. ... лікар педагогічних наук. – Київ,
2004. – 406 с.
18. Коваль П. М. Педагогічні засади розвитку особистісних якостей молодших
школярів засобами ритміки і хореографії : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 / Коваль
Петро Миколайович ; Прикарпатський університет ім. Василя Стефаника. – Івано-
Франківськ, 1998. – 182 с.
 50

19. Комарова А. І. Естетичне виховання студентів / А. І. Комарова. - Львів:

Вища школа, 1984. - 160 с
20. Комаровська О. Музика, театр, хореографія у позаурочний час /
О.Комаровська // Шкільний світ. – 2005. – № 32. – С. 13–18.
21. Комаровська О. Музика, театр, хореографія у позаурочний час / О.
Комаровська // Шкільний світ. - 2005. - №30. - С. 10-12.
22. Ленська Т. Г. Методичні засади хореографії / Т. Г. Ленська. – Кам'янець-
Подільський: Кам'янець-Подільський державний університет, 2007. – 248 с.
23. Лозова В. І. Теоретичні засади виховання та навчання: навчальний
посібник. 2-ге вид/В. І. Лозова. - Х.: ОВС, 2004. - 400 с.
24. Мартиненко О. В. Хореографічна робота у дошкільній практиці
сьогодення / О. В. Мартиненко // Збірник наукових праць Бердянського державного
педагогічного інституту (Педагогічні науки). – Бердянськ: БДПІ. 2000. - № 2. - С. 77-
82.
25. Мартиненко Є. В. Педагогічні умови формування хореографічних умінь
дітей 5-6 річного віку у дошкільних закладах: дис. канд. пед. наук: 13.00.08 /
Бердянський держ. педагогічний ун-т/Є. В. Мартиненко. - Бердянськ, 2005. - 246 с.
26. Мартиненко О. В. Методика хореографічної роботи з дітьми старшого
дошкільного віку : навч. посіб. / Олена Мартиненко – Донецьк : ТОВ «Юго-Восток,
Лтд», 2009.– 156 с.
27. Матвієнко С. І. Використання регіонального музично-виховного досвіду у
структурі підготовки майбутнього фахівця дошкільної освіти/ Наукові записки
Ніжинського державного університету ім. Микола Гоголів. Серія "Психолого-
педагогічні науки". 2007. Віп. 4.С. 16-18.
28. Миропольська Н. Є. Виміри сформованості художньої культури школярів.
Мистецтво та освіта. К.:№ 3. 2001. С. 20-25.
29. Музика О.Л. Ціннісна свідомість і розвиток обдарованості. – К.: Знання,
2005. – 338 с.
 51

30. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті. – К.:

Шкільний світ, 2001.
31. Падалка Г. М. Мистецтво і особистість // Дитячий садок. Мистецтво / Г.
М. Падалка. ― 2007. ― № 2. ― С. 3–5.
32. Руссо Ж.-Ж. Педагогичні твори: В 2-х т. Т.2 / Ж.-Ж. Руссо; [под ред. Г. Н.
Джибладзе]: Педагогіка, 1961. – 334 с. – (Пед. б-ка).
33. Тараненко Ю. П. Розвиток художньо-творчих здібностей молодших
школярів у процесі хореографічної діяльності : [навчально-методичний посібник]. –
Мелітополь : ПП Скребейко П.В., 2017.  84 с.
34. Тараненко Ю. П. Розвиток творчих здібностей дітей молодшого шкільного
віку на хореографічних заняттях / Ю. П. Тараненко // Проблеми сучасної
педагогічної освіти : [збірник статей]. Серія : Педагогіка і психологія. – Ялта : РВВ
КГУ, 2014. – Вип. 44. – Ч. 4. – С. 203–208.
35. Тараненко Ю. П. Розвиток художньо-творчих здібностей молодших
школярів на заняттях із джаз-модерн танцю / Ю. П. Тараненко // Сучасна система
освіти і виховання: досвід минулого – погляд у майбутнє : [матеріали міжнародної
науково-практичної конференції] ; (Київ, 2–3 жовтня 2015 р.). – К. : ГО «Київська
наукова організація педагогіки та психології», 2015. – С. 35–38.
36. Тригуб І. В. Гармонізація розвитку школярів засобами хореографії / К. –
Освіта, 2004. – 120 с.
37. Фриз П. І. Проблема художньо-естетичного виховання засобами
хореографічного мистецтва. К.; – Освіта – 231 с.
38. Фриз П. І. Теорія і методика хореографічної роботи з дітьми: Навчально-
методичний посібник. К.; – Освіта – 322 с.
39. Хріпун, Ю.А. Формування естетичного смаку майбутнього вчителя
початкової школи у процесі музично-естетичної підготовки у вузі/Ю.А. Хрипун
[Електронний ресурс] – Режим
доступу:http://www.dslib.net/prof-obrazovanie/formirovanie-jesteticheskogo-vkusa
 52

40. Харченко І. Педагогічні аспекти виховання особистості дитини

хореографічного мистецтва / П. І. Фриз // Науковий вісник ВНУ ім. Лесі Українки. –
Луцьк, 2012. – №14(239) : Педагогічні науки. – С. 34–37.
41. Чурпіта Т. М. Соціально-педагогічні проблеми розвитку творчої уяви
молодших школярів засобами хореографічного мистецтва (на матеріалі використання
казок) : дис. ... канд. пед. наук / Чурпіта Тетяна Миколаївна ; Київський держ. ун-т
культури і мистецтв. – К., 1998. –173 с.
42. Шевчук А. С. Використання українських музичнохореографічних
традицій як засобу гармонійного впливу на розвиток дитини // Теорія і практика
дошкільної освіти в Україні: колект. монограф. / [авт. колект.: З. Н. Борисова, Г. В.
Бєлєнька, О. Л. Богініч, Н. М. Голота, А. С. Шевчук та ін.; за заг. ред. Г. В.
Бєлєнької, М. А. Машовець] / А. С. Шевчук. — К. : Київ. унт ім. Бориса Грінченка,
2011. — 232 с. — С. 131–150.
43. Шевчук А. С. Вплив українських музичнохореографічних традицій на
музичноруховий розвиток старших дошкільників: автореф. дис. канд. пед. наук:
13.00.08. Дошкільна педагогіка; АПН України, Інститут проб лем виховання / А. С.
Шевчук. — К., 2002. — 20 с.
44. Шевчук А. Дитячі танцювальні заняття і розваги / А. Шевчук // Дитячий
садок. Мистецтво. — 2012. — № 1 (21). — С. 30–32.
45. Шевчук А. С. Музичноруховий розвиток дошкільників засобами хо реографії
// Оптимізація фізичного розвитку дитини у вітчизняній системі освіти: монографія / Е.
С. Вільчковський, Н. Ф. Денисенко, А. В. Цось, Б. М. Шиян, А. С. Шевчук та ін. / А.
С. Шевчук. — Запоріжжя : ЗОІППО, 2010. — 250 с. — С. 188–214.
46. Шевчук А. С. Про що говорить український танок? Комунікативні ціннос ті
української хореографії // Палітра педагога / А. С. Шевчук. — 2008. —№ 6. — С. 3–5.
47. Шевчук А. С. Дитяча хореографія: програма та навчально-методичне
забезпечення хореографічної діяльності дітей від 3-7 років : навч.-метод. посіб. /
Антоніна Семенівна Шевчук. – К. : Шкільний світ, 2008. – 128 с.
 53

48. Шевчук А.С. Дитяча хореографія : навч.-метод. посібник /. — 3-тє вид.,зі

змін. та доповн. — Тернопіль : Мандрівець, 2016. — 288 с. + вкл. : 8 с.
49. Шевченко Г. П. Естетичне одухотворення студентської молоді / Г. П.
Шевченко // Педагогічна і психологічна науки в Україні : Т. 4. – К. : Педагогічна наука,
2007. – С. 215–226.
50. Шефтсбері А. Е. К. Естетичні досліди / А. Е. К. Шефтсбері; [уклад., пров.,
вступ. ст. А. В. Михайлова]; ред. кільк. : М. Ф. Овсяннікова (голова): Мистецтво, 1975.
- 543 с.
51. Шумейко О. О. Естетичне виховання та естетична культура у системі
духовного розвитку студентів / О. А Шумейко // Соціально-гуманітарні вектори
педагогіки вищої школи. – Харків. 2014. - 312 с.
 54

Додаток А

Український сюжетний танець

для старших дошкільників
«Через ніжку»

Мета. Заохочувати дітей до співвіднесення сюжету танцю з життєвим досвідом, асоціації

хореографічних образів із власним світосприйманням. Формувати вміння співпереживати
емоційний стан іншої людини, сприймати український уклін як засіб художнього спілкування,
емоційно виконувати його, виразно взаємодіяти за допомогою засобів танцю. Вчити відтворювати
характер української танцювальної музики, підкреслювати його ритмічними оплесками, змінювати
і координувати рухи відповідно до музичних фраз і частин, орієнтуватися у просторі й колективі,
пластично виконувати фігуру «ворітця». Розвивати здатність художнього спілкування, відчувати і
відтворювати особливу пластику хлопчиків і дівчаток в українському танці.
Музика. «Гопак», М. Різоль; українська народна мелодія «По дорозі жук, жук», обробка В.
Зентарського.
Методичні орієнтири для вивчення танцю з дітьми. Методика засвоєння танцю з дітьми
поетапна: 1й етап – ознайомлення дітей із танцем; 2й етап – навчання виконання дітей танцю;
3й етап – творче вдосконалення танцю під час виконання дітьми.
Ознайомлення дітей із танцем (1й етап) треба розпочати зі слухання музики з подальшим її аналізом
(дві жваві танцювальні мелодії – гопак, козачок; яскраве фразування тощо). Потім конкретизувати
сюжетний ланцюжок танцювальної взаємодії дітей:
• експозиція – хлопчики чемно запрошують до танцю, а тому дівчатка відповідно
погоджуються;
• зав’язка – танцюють у парах, активно й емоційно спілкуючись за допомогою міміки,
поворотів, кружлянь, оплесків;
• розвиток дії – частина пар утворюють «ворітця» (запрошують у гості), у які хутко
пробігають дівчатка, а потім інші запрошують у «ворітця»;
• кульмінація – у спілкуванні між хлопчиками і дівчатками виникає виклик, задерикувате
поводження;
• розв’язка – діти вдячні одне одному.
Нарешті акцентувати на опорних змістових ознаках у вигляді тематичної послідовності
танцювальних фігур: «Запрошення», «Кружляння й оплески», «Ворітця», «Через ніжку», «Дякуємо
за танець».
Навчання виконання дітей танцю – 2-й етап.
Вихідне положення. Дві пари дітей (четверо дітей) стоять у першій лінії; ще дві – за ними,
утворюючи другу лінію (аналогічно можна з двох пар утворити і третю лінію). Дівчинка у парі
стоїть праворуч від хлопчика. Вона повертає обличчя вправо – від нього; хлопчик повертає голову
в її бік. Кожен ховає руки за спиною.
Зміст танцю.
Діти слухають вступ (два або чотири завершальні такти мелодії «Гопак»).
Фігура 1 (музика «Гопак» М. Різоля) – «Запрошення».
1–4й такти – хлопчик вклоняється дівчинці, запрошуючи потанцювати. Він на 1й такт праву
руку виводить у сторону, спрямовуючи її до дівчинки і трохи за її тулуб (легко нахиляється вперед,
щоб зазирнути їй в обличчя); на 2й такт прикладає руку до серця; на 3й такт вклоняється; на 4й
такт випростовується й одночасно обидві руки виразним жестом ставить кулачками в боки («я
 55

чемний, прошу до танцю»).

5–8й такти – хлопчик на сильну долю кожного такту трохи виставляє вперед то ліве, то праве
плече й одночасно ритмічно підтанцьовує (на кожну чверть підводиться на подушечки стоп,
підіймаючи п’яти; або ноги легко пружинять у колінах). Хлопчик своїм виглядом ніби каже:
«Дивись, Олесю, який я гарний, вправний. Потанцюй зі мною!» Однак дівчинка вперто не повертає
голови до нього.
9й такт – хлопчик активно нахиляється вперед до дівчинки, відводячи праву руку вбік, за
дівчинку. Він ніби з’ясовує причину непорозуміння, зазираючи їй в обличчя.
10й такт – хлопчик випростовується, руку ставить на талію. Мімікою він активно виражає своє
здивування.
11–16й такти – хлопчик тричі повторює рухи попередніх двох тактів.
1–16й такти мелодії «Гопак» повторюються.
1–4й такти – дівчинка виконує уклін; вона прикладає праву руку до серця (один такт), погляд
спрямовує до хлопчика (він таки переконав потанцювати з ним); вклоняється, трохи опускаючи
голову і верхню частину тулуба (2й такт); випростовується (3й такт); погляд і руку опускає вниз
(4й такт).
5–8й такти – дівчинка, пританцьовуючи, на сильну долю кожного такту виводить вперед то
праве, то ліве плече. Руки поступово підіймає до потилиці, ніби притримує долонями звичайний
або уявний віночок. Дівчинка всім своїм виглядом доводить хлопчикові, що вона гарненько
причепурилася і згодна танцювати.
9–12й такти – дівчинка ходою на носочках (вісімками) кружляє обабіч себе ліворуч, поступово
опускаючи руки, показуючи свої гарні стрічки.
13–14й такти – зупиняється обличчям до глядача (педагога), прикладає до грудей праву
руку, потім ліву, схрещуючи їх.
15й такт – трохи вклоняється і випростовується.
16й такт – хлопчик подає свою праву руку ледь убік до дівчинки, дівчинка – ліву. У такий
спосіб вони з’єднують руки внизу.
Фігура 2 (мелодія «По дорозі жук, жук») – «Кружляння й оплески».
1й такт – діти у парах активним рухом виводять уперед з’єднані руки (прямі, але не напружені в
ліктях), трохи відвертаючись тулубом і обличчям одне від одного. Ноги двічі ритмічно
підтанцьовують (легко пружинять).
2й такт – діти опускають і проводять назад за себе з’єднані руки, повертаючись тулубом одне
до одного, відповідно спрямовуючи погляди. Ноги двічі ритмічно підтанцьовують.
3–4й такти – діти в парах повторюють рухи попередніх двох тактів.
5–6й такти – діти підіймають угору з’єднані руки і кожна дівчинка легким бігом на носочках
кружляє під рукою свого хлопчика.
7–8й такти – дівчатка і хлопчики чотири рази плескають у долоні. 9–12й такти – діти в парах
повторюють рухи попередніх 5–8го
тактів (кружляння та оплески).
Фігура 3 (мелодія «По дорозі жук, жук», повторюється двічі) –
«Ворітця».
1–4й такти – діти у парах повторюють рухи 1–4го тактів другої фігури.
5–12й такти – пари, що стоять у залі праворуч, підіймають вгору з’єднані руки, утворюючи
«ворітця» (запрошують у гості). Дівчатка решти пар, які стоять у залі ліворуч, легким бігом
(вісімками) на носочках пробігають одне за одним уперед і в ці «ворітця». Через 8 тактів
вони повертаються до своїх хлопчиків. У цей час хлопчики, які залишились без дівчаток,
 56

плескають вісімками в ритмі бігу, допомагаючи своїм партнеркам.

1–4й такти – діти у парах повторюють рухи 1–4го тактів другої фігури.
5–12й такти – повторюються рухи 5–12го тактів цієї самої фігури, але «ворітця» утворюють
пари, що стоять ліворуч (тепер вони запрошують). Пробігають у «ворітця» дівчатка і плескають у
долоні хлопчики, які стоять у залі праворуч.
Фігура 4 (мелодія «По дорозі жук, жук») – «Через ніжку».
1–4й такти – хлопчики виконують чотири рази присядку з виставлянням ноги на підбор.
Спочатку виставляють праву ногу, потім – ліву. Дівчатка на кожну чверть плескають у долоні. На
останню чверть фрази хлопчик виставляє вбік на підбор ліву ногу і зберігає позу впродовж
наступної фрази, задерикувато поглядаючи на дівчинку (в очах виклик: «Спробуй, перестрибни!»)
5–8й такти – кожна дівчинка оббігає навколо свого партнера (біг на кожну вісімку), вправно
перестрибуючи через його ніжку. До бігаючи свого місця, вона на 8й такт двічі плескає в долоні та
спрямовує на хлопчика веселий, переможний погляд.
9–12й такти – повторюють рухи попередніх чотирьох тактів (присядка й оббігання).
Фігура 5 (музика «Гопак», з репризою) – «Дякуємо за танець». 1–4й такти – хлопчики і
дівчатка повертаються боком до педагога і обличчям одне до одного в парах. Вони вклоняються,
дякуючи одне одному за таночок: на один такт відводять праву руку вбік, по гляди спрямовують
одне до одного; на 2й – прикладають руку до серця; на 3й – вклоняються; на 4й випростовуються.
5–8й такти – діти стають обличчям до педагога (глядача) і виконують той самий уклін.
9–12й такти – діти у парах з’єднують руки (права рука хлопчика і ліва рука дівчинки) і на
сильну долю кожного такту то підіймають з’єднані й вільні руки вгору, то опускають їх
(підняти, опустити – двічі), супроводжуючи рухи рук відповідними рухами голови.
13–16й такти – діти дружно плескають у долоні на кожну чверть.
На останню чверть усі підіймають руки вгору.
Творче вдосконалення танцю під час його виконання дітьми – 3-й етап.
Фігури танцю лаконічні, доступні, рухи в них повторюються (уклін, ритмічні рухи з’єднаними
руками, «ворітця», кружляння). Відповідно педагог зосереджується на заохоченні індивідуальної
музикальності, виразності спілкування, легкості виконання рухів дітьми. Побудова танцю у лініях
вигідно вирізняє його зпоміж більшості колових танців, допомагає домірному засвоєнню з дітьми
дошкільного віку.

Гопак

Швидко Музика М. Різоля

 57

По дорозі жук, жук

Помірно швидко

Українська народна мелодія Обробка В. Зентарського

Розробка А. Шевчук