ПОКАЗНИКИ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

Мета заняття: набути практичних навичок у визначенні основних

показників розвитку міжнародної торгівлі

Методичні вказівки
Абсолютні показники розвитку міжнародної торгівлі

Згідно правила Вальраса імпорт країни можна визначити за

формулою:
Іm = Ex + (A1-A2) + (R1-R2), (1.1)
де Ех – експорт країни;
NA – чисті продажі активів – різниця вартості активів проданих та
придбаних у іноземців;
NR – чисті платежі – різниця у відсотках одержаних за вкладений
капітал за кордоном та виплачених іноземцям.
Зовнішньоторговельний обіг - сума вартості експорту та імпорту країни
або груп країн за певний період: рік, квартал, місяць. Зовнішньоторговельний
обіг показує загальні обсяги зовнішньоторговельної діяльності, тобто
експорту та імпорту в цілому:
ЗТО=Еx+Іm, (1.2)
де ЗТО - зовнішньоторговельний обіг;
Еx - обсяг експорту (у вартісних одиницях);
Іm - обсяг імпорту (у вартісних одиницях).
Світовий товарообіг - сума вартості експорту та імпорту у країн світу
(вартість усіх товарів, що перетинають державні кордони). Вартість світового
експорту завжди менша (приблизно на 3 - 6%) за вартість імпорту на суму
фрахту на страхування внаслідок того, що майже всі країни оцінюють
експорт за цінами FOB а імпорт більшості країн обліковується за цінами СІF
(FOB<СІF).
Генеральна (загальна) торгівля - прийняте у міжнародній статистиці
позначення зовнішньоторговельного обігу з урахуванням вартості
транзитних товарів. Показує загальне зовнішньоторговельне «навантаження»
на країну, включаючи обсяги ввезення, вивезення та транзиту товарів:
ГТ=Е+І+Т, (1.3)
де ГТ - генеральна (загальна) торгівля;
Еx - вартість експорту;
Іm - вартість імпорту;
Т - вартість транзитних товарів, перевезених через територію країни.
Фізичний обсяг зовнішньої торгівлі - оцінка експорту та імпорту
товарів у незмінних цінах одного періоду (як правило, року) для отримання
інформації щодо руху товарної маси без впливу коливання цін. Індекс
фізичного обсягу розраховується за формулою:

1
 I ф.о. 
 q1p 0 ,
 q 0p0 (1.4)
äå I ф.о.  індекс фізичного обсягу;
p 0  ціна товару в базисному періоді;
q1  кількість товару в періоді, що вивчається;
q 0  кількість товару в базисному періоді.
Результуючі показники

Сальдо торговельного балансу країни - різниця між експортом та

імпортом країни:
Ст= Ет-Іт, (1.5)
де Ст – сальдо торговельного балансу;
Ет – вартість товарного експорту;
Іт – вартість товарного імпорту.
Якщо експорт (надходження) перевищує імпорт (платежі), то сальдо
додатне, а торговельний баланс активний. Якщо ж експорт (надходження)
менший за імпорт (платежі), то сальдо від’ємне, а торговельний баланс
пасивний. Рівність експорту та імпорту утворює нульове сальдо балансу, а
сам баланс у таких випадках називається чистим, або нетто-балансом.
Індекс ”умови торгівлі” - відношення експортних цін країни до її
імпортних цін. Якщо розглядати випадок, коли країна експортує та імпортує
один товар, то умови торгівлі показують, яку кількість товару А отримує
країна за кожну одиницю проданого товару В.
Якщо індекс розраховується щодо великої сукупності товарів, то він
визначається як співвідношення індексів експортних та імпортних цін:
Р
І УТ  eх ,
Pim (1.6)
де Іут - індекс “умови торгівлі”;
Рex - індекс експортних цін;
Рim - індекс імпортних цін.
Індекс експортних цін розраховується наступним чином:
n
Pex   xiex piex , (1.7)
i 1

де Pex  індекс експортних цін Аналогіч

x  частка кожного і  го товару в загальній вартості експорту в базовому році
ex
i

piex  відношення поточної експортної ціни на ттова до його ціни в базовому році.
но розраховується й індекс імпортних цін:
n
Pіm   x im im
i pi , (1.8)
i 1
де Pim  індекс імортних цін
x im
i  частка кожного і  го товару в загальній вартості імпорту в базовому році
pim
i  відношення поточної імпортної ціни на цей товар до його ціни в базовому році

2
 На індекс “умови торгівлі” не впливає валюта, що була обрана для
розрахунку індексів середніх цін, тому індекси різних країн світу порівнянні
між собою. Значення індексу коливається коло одиниці:
Іут = 1 - умови торгівлі залишились незмінними;
Іут > 1 - умови торгівлі поліпшились порівняно з базовим періодом;
Іут < 1 - умови торгівлі погіршились порівняно з базовим періодом.
Індекс "умови торгівлі" є одним з показників, що характеризують зміну
положення країни в світовій торгівлі. Самі умови торгівлі, в свою чергу,
залежать від коливань попиту на світовому та внутрішньому ринках, від змін
в умовах виробництва, від ступеня монополізації окремих товарних ринків.
Але розмір виграшу який отримує країна від зовнішньої торгівлі, залежить не
тілі від цін, а й від фізичних обсягів експорту та імпорту. Тому не коректно
робити висновок про зміну добробуту країни тільки на підставі змін умов
торгівлі. Так, якщо зниження цін на продукцію, що експортується, зумовлене
підвищенням ефективності її виробництва, то при достатньо еластичному
попиті на світовому ринку країна зможе збільшити фізичні обсяги свого
експорту та отримати більший виграш, хоча умови торгівлі для неї
погіршились.
Однак слід брати до уваги і так звану проблему руйнівного зростання,
коли розширення експорту призводить до такого погіршення умов торгівлі,
що добробут нації знижується. Така ситуація може виникнути для багатьох
країн, що розвиваються, в яких можливості економічного піднесення
зумовлені розширенням видобутку та експорту сировини. Оскільки попит на
сировину характеризується, як правило, низькою еластичністю, то швидке
нарощування експорту призводить до такого падіння світових цін на
сировину, яке перекриває позитивний ефект від збільшення експорту. У
даному разі збільшення експорту може стати невигідним.
Таким чином, індекс "умови торгівлі" дає важливу інформацію для
оцінки змін у зовнішній торгівлі країн, але використовувати його доцільно
тільки в сукупності з даними щодо обсягів торгівлі та причин коливання
(зменшення або збільшення) експортних та імпортних цін.
Індекс концентрації експорту (індекс Хіршмана) — застосовуються
у світових зіставленнях і показує, наскільки широкий спектр товарів
експортує країна. При 239 класифікованих видах продукції (за методологією
ООН), він має вигляд:
 239 2 
 x  1  1
H j    i   /1  ,
 i 1 x  239  239
  (1.9)
де Hj - індекс концентрації експорту країни j (j — індекс країни);
239 кількість видів продукції за класифікацією OOН;
i - індекс товару (від 1 до 239);
xi - вартість експорту i-х - товарів країною j;
x - загальна вартість експорту країни j, яка розраховується за
формулою:

3
 239
x  xi
i 1 (1.10)
Значення коефіцієнта розміщують у межах:
0 1
Позитивне значення Негативне значення
країна експортує широкий спектр товарів країна експортує переважно обмежену
групу товарів
Найменші (позитивні) значення цього показника мають індустріально
розвинуті країни: Італія - 0,056, Франція - 0,057 Австрія - 0,06 та ін.
Найбільші (негативні) значення за показником концентрації експорту
мають найменш розвинуті країни (Габон - 0,82; Гвінея - 0,84; Уганда - 0,86;
Нігерія - 0,95) та країни-експортери нафти (Об'єднані Арабські Емірати -
0,83; Саудівська Аравія - 0,78; Ірак - 0,78; Кувейт - 0,6).
Коефіцієнт імпортної залежності країни – відношення обсягу
імпорту певного товару до обсягу його споживання в країні. Імпортну
залежність можна охарактеризувати як залежність країни від зовнішнього
ринку в яких-небудь товарах або групах внаслідок відсутності в країні
необхідних для виробництва потужностей, сировини, кваліфікованих кадрів
або через причини економічного та політичного характеру.
Коефіцієнт імпортної залежності (Zij) розраховується за формулою
I ij
Zij  ,
Pij
(1.11)
де Iij – обсяг імпорту i-го товару в країну j;
Pij – обсяг споживання (реальна місткість ринку) i-го товару в країні j.
Обсяг споживання, в свою чергу, розраховується за формулою:
Pij=Qij+Iij-Eij, (1.12)
де Qij – обсяг виробництва i-го товару в країні j;
Iij – обсяг імпорту i-го товару в країну j;
Еij – обсяг експорту i-го товару з країни j.
Значення коефіцієнта розміщують у межах:
0 1
Позитивне значення Негативне значення
імпортна незалежність (країна задовольняє велика імпортна залежність (країна
потребу у товарі і самостійно) задовольняє потребу в товарі і повністю за
рахунок імпорту)
Крім того, показник імпортної залежності країни може
використовуватися в міжнародному маркетингу при прийнятті та
обґрунтуванні рішень щодо вибору цільового зарубіжного ринку. Для цього
прогнозований обсяг попиту (Dij) помножується на коефіцієнт імпортної
залежності по даному товару (Zij).
Індекс чистої торгівлі – показує по кожному з товарів (або товарній
групі) рівень перевищення експорту над імпортом (при позитивному
значенні індексу) або рівень перевищення імпорту над експортом (при
від'ємному значенні індексу):

4
 NT 
 Ei  Ii  ,
 E i  Ii  (1.13)
де NT – показник чистої торгівлі;
Ei – експорт товару i;
Ii – імпорт товару i.
Значення індексу розміщують у межах:
-1 +1
Негативне значення Позитивне значення
товар тільки ввозиться товар тільки вивозиться
Значення «-1» та «+1» відповідно є екстремальними. Інші від'ємні
значення демонструватимуть ступінь перевищення імпорту над експортом, а
інші позитивні – відповідно ступінь перевищення експорту над імпортом.

Структурні показники
розвитку міжнародної торгівлі характеризують експортні та імпортні товарні
потоки за такими ознаками як товарний склад і регіональна спрямованість.
Індекс диверсифікації експорту – це індекс відхилення товарної
структури експорту країни від структури світового експорту.
Використовується, як правило, для визначення розбіжностей у структурі
зовнішньої торгівлі країн, експорт яких є достатньо різнобічним.
Розраховується на базі абсолютного відхилення частки або іншого товару в
експорті країни від його частки у світовому експорті. Для цього
використовується формула:
n
 h ij  h i
S j  i 1 ,
2 (1.14)
де SiJ – індекс диверсифікації експорту країни;
Hij – частка i-го товару в загальному експорті країни j;
Hi – частка i-го товару в загальному світовому експорті.
Хоча індекс і характеризує кількісну відмінність товарної структури
експорту країни від структури світового чи регіонального експорту, але на
його підставі не можна засвідчувати, що структура експорту однієї країни
краща або гірша за іншу.

Значення індексу розміщують у межах:

0 1
Позитивне значення Негативне значення
структура експорту країни не відрізняється структура експорту країни дуже
від світової або тією з якою порівнюється відрізняється від світової або тією з якою
порівнюється

Індекс диверсифікації для України в 1990 р. становив 0,75. В

індустріально розвинутих країнах цей показник перебуває на межі 0,2–0,4

5
(Франція – 0,252; Великобританія – 0,268;), а в країнах, що розвиваються,
перевищує рівень 0,8 - 0,9 (Уганда та Гвінея – 0,96, Нігерія – 0,91.
Недоліком даного показника є його значна залежність від конь'юктури
світових товарних ринків і насамперед від коливань цін на сировину. Навіть
незначна їх зміна на окремі товари може суттєво вплинути на рівень індексу
диверсифікації експорту країни.
Індекс географічної концентрації експорту (або імпорту) товару
характеризує стан світового ринку конкретного товару за такими ознаками,
як кількість експортерів (імпортерів) та питома вага основного експортера
(імпортера). Цей індекс, відомий економічній літературі як індекс
Херфіндаля-Хіршмана, тим вищий, чим менша загальна кількість експортерів
(імпортерів) та чим вищою є питома вага основного експортера (імпортера).
Індекс географічної концентрації експорту (або імпорту) розраховується за
формулою:
n  k 2

Sk    xi
 , (1.15)
 k
11  x
де Sk  індекс географічної концентрації експорту (імпорту) товару
Х ік  обсяг експорту (імпорту) товару к країною і
 n 
Х к  світовий експорт (імпорт ) товару к  x k   x ik 
 
 i 1 
n  кількість країн  експортерів (або імпортері)

Показники інтенсивності міжнародної торгівлі

Обсяг експорту, імпорту або зовнішньоторговельного обігу на душу
населення
Ех Im ЗТО
Eд  , Iд  , ЗТО д  ,
Ч (1.16) Ч (1.17) Ч (1.18)
де Ед – експорт на душу населення
Ід – імпорт на душу населення;
ЗТОд – зовнішньоторговельний обіг на душу населення;
Ех – вартість національного експорту за рік;
Іm – вартість національного імпорту за рік;
ЗТО – зовнішньоторговельний обіг країни за рік (Е + І);
Ч – чисельність населення країни на відповідний рік.
Ці показники широко використовуються в міжнародних зіставлення.
Зовнішньоторгова квота визначається за формулою:
ЗТО
ЗТОкв   100%
ВВП , (1.19)
де ВВП – валовий внутрішній продукт;
ЗТО – зовнішньоторговий оборот країни.
ЗТО = Ex+Im, (1.20)
де Ех – експорт країни (export);
Іm – імпорт країни (import).

6
 Вважається, що країну можна віднести до країн з відкритою
економікою, якщо рівень зовнішньоторговельного обороту складає близько
25% до ВВП.
Найчастіше ступень відкритості економіки країни, тобто ступень її
участі у міжнародному поділі праці розраховується за допомогою експортної
квоти.
Експортна квота країни визначається за формулою:
Еx
Екв   100%
ВВП (1.21)
Прийнято вважати рівень відкритості економіки країни прийнятним,
якщо розмір експортної квоти (Екв) більше 10%.
За допомогою імпортної квоти можна визначити імпортозалежність
країни.
Імпортна квота визначається за формулою:
Іm
Ікв   100%
ВВП (1.22)
Зазначені показники дають уявлення про масштаби зв’язків окремих
національних економік із світовим ринком. Однак, ці показники потрібно
використовувати комплексно з іншими показниками економічного розвитку
країни, оскільки інтенсивність зовнішньоекономічних зв’язків країни
характеризується не тільки обсягами товарообігу, але й міжнародним рухом
факторів виробництва, до яких належать робоча сила, капітал, технології
тощо (що буде розглянуто у наступних розділах книги).
Валовий внутрішній продукт (ВВП) (gross domestic product - GDP) –
додана вартість, що виготовлена резидентами всередині країни.
Валовий внутрішній продукт визначається за формулою:
ВВП = (С+Іn)+(Ех-Ім) (1.23)
де : С – споживання (consumption) (домашніх господарств, підприємств
та уряду);
Іn – внутрішні інвестиції (капіталовкладення) (investment);
Ех-Ім = NE (1.24)
де NE - чистий експорт (net export).
Валовий національний продукт (ВНП) (gross national product - GNP)
– це сума доданої вартості, яка виготовлена всередині країни, і чистого
факторного доходу з-за кордону.
ВНП = (С+Іn)+(Ех-Ім+NY), (1.25)
де NY – чистий факторний дохід з-за кордону (різниця доходів від
зароблених за кордоном коштів (наприклад, доходи від прибутків на
інвестиції, вкладені за рубежем) та виплатів прибутків нерезидентам, що
переводяться за кордон).
Валовий національний дохід (ВНД) (gross national disposable product -
GNDP) – це валовий національний продукт, який використовується на
накопичення і споживання і включає чисті трансферти з-за кордону.
ВНД = (С+Іn)+(Ех-Ім+NY+NT), (1.26)
де NT - чисті трансферти (net transfer).
7
 Абсолютні розміри ВВП чи ВНП в цілому характеризують економічну
потужність країни, але недостатні для визначення рівня життя населення.
Міжнародні організації, такі як Світовий банк, Міжнародний валютний фонд
чи Світова торгівельна організація, класифікуючи країни за рівнем
економічного розвитку, головним критерієм вважають показник ВВП на
душу населення. Чим вищий показник ВВП в розрахунку на душу
населення, тим вищий рівень життя в країні.
Однак, аналізуючи рівень розвитку країни необхідно сполучати обидва
показники, оскільки абсолютна величина ВВП характеризує, перш за все,
обсяг виробленої продукції та послуг, а його відносний показник визначає
рівень продуктивності праці, організацію й культуру виробництва.
Інтенсивність внутрішньогалузевого обміну в міжнародній торгівлі
відображає паралельний експорт та імпорт виробів тієї самої галузі даної
країни (або групи країн) за певний період (частіше за рік) До
внутрішньогалузевого обміну належать такі його види:
 обмін диференційованими виробами, в т. ч.:
а) виробами, що задовольняють однакові або схожі потреби, але
потребують різних факторів виробництва (наприклад вовняні тканини);
б) виробами, що потребують однакових факторів виробництва, але
задовольняють різні потреби (наприклад, бензин і парафін);
в) виробами, що диференціюються за якістю, стилем, дизайном тощо
(наприклад, різні марки автомобілів);
 обмін деталями, вузлами, напівфабрикатами, які, беручи участь у
створенні того самого кінцевого продукту, належать до однієї галузі;
 обмін функціонально однорідними виробами, який здійснюється за
специфічних умов:
а) реекспорт, тобто імпорт товару з метою його подальшого експорту (з
безмитних зон, після відповідної доробки тощо);
б) прикордонна торгівля (наприклад, товари, що мають високі витрати
на перевезення відносно ціни самого виробу);
в) експорт та імпорт субститутів (товарів-замінників) у різні сезони
року (особливо це стосується сільгосппродуктів).
Показники внутрішньогалузевої торгівлі розраховуються за методикою
Грубела-Ллойда.
Інтенсивність внутрішньогалузевої торгівлі між країнами
визначається за формулою:
 Ex i  Imi   Ex i  Imi
Ui   100% (1.28)
(Ex i  Imi )
або
Hi
Ui   100%, (1.29)
(Ex i  Imi )
де Ui – інтенсивність внутрішньогалузевої торгівлі між країнами;
Ні – рівень внутрішньогалузевої торгівлі;
Еxі та Іmі – відповідно експорт та імпорт галузі.

8
 Значення показника перебувають у межах:
0 100
Внутрішньогалузевий обмін відсутній Обмін має виключно внутрішньогалузевий
характер
Середній рівень інтенсивності внутрішньогалузевого обміну (індекс
внутрішньогалузевої торгівлі) серед галузей даної країни або групи країн
розраховується за формулою:
n  Ex  Im   Ex  Im
I iit   i i i i
 100%
i 1
 Ex i  Im i  (1.30)

де Iiit - індекс внутрішньогалузевої торгівлі (index of intra-industry trade);

Ехi та Imi, - відповідно абсолютні величини експорту та імпорту і-го
товару (або товарної категорії);
Ех та Im – весь експорт та імпорт відповідно.

Показники економічної ефективності експорту та

імпорту
Розрахунок економічної ефективності провадиться шляхом зіставлення
досягнутого економічного результату (ефекту) з витратами ресурсів на
отримання цього ефекту. Економічні результати і витрати ресурсів мають
кількісний вимір, а тому й економічна ефективність може вимірюватися
кількісно.
Кожному рівню оцінки відповідає свій вид економічних інтересів і свій
критерій ефективності. Так, на макроекономічному (народногосподарському)
рівні під економічною ефективністю зовнішньої торгівлі розуміється ступінь
економії національної праці, що досягається країною шляхом її участі в
міжнародному розподілі праці та зовнішньоторговельному обміні. Критерій
економічної ефективності при цьому є економія національної праці як
додаткове джерело зростання валового внутрішнього продукту та інших
економічних і соціальних макропоказників. На рівні підприємств та інших
господарських суб’єктів під економічною ефективністю
зовнішньоторговельних операцій розуміється ступінь збільшення доходу від
цих операцій. Критерієм економічної ефективності тут є прибуток як основна
міра ефективності.

Макроекономічні показники ефективності зовнішньої торгівлі.

Макроекономічний показник ефективності

зовнішньоторговельного обігу:
Ві
Е то  , (1.31)
ВЕ
де Ето – ефективність зовнішньоторговельного обігу;
Ві – економія витрат у результаті імпорту;
ВЕ – національні витрати на експорт.

9
 Для національної економіки в цілому важливо, що національні витрати
на експорт (ВЕ) були меншими за розмір економії витрат у результаті імпорту
(Ві). Тільки в даному разі країна економить національну працю, беручи
участь у міжнародному товарообміні.
Макроекономічний показник ефективності експорту:
VE
ЕЕ  , (1.32)
BE
де ЕЕ – ефективність національного експорту;
VЕ – валютна виручка від експорту товарів і послуг;
ВЕ - національні витрати на експорт.
Макроекономічний показник ефективності імпорту:
Ві
Еі  , (1.33)
Vі
де Еі – ефективність національного імпорту;
Ві – економія витрат у результаті імпорту;
Vі – валютні витрати на імпорт.
Сферою застосування цих макроекономічних показників є тільки
аналітичні макроекономічні розрахунки з метою розробки та обґрунтування
можливих варіантів торговельно-політичних заходів, спрямованих на
реалізацію державних інтересів у розвитку зовнішньоторговельної діяльності
країни.
Показники ефективності зовнішньоторговельної операції. Їх
доцільно розраховувати перед укладанням зовнішньоторговельних угод, при
плануванні зовнішньоторговельної діяльності, а також з метою оцінки
ефективності експортно-імпортних операцій за попередній період. Слід
зазначити, що гіперболізація значення цих показників під час прийняття
рішень у міжнародній торгівлі може спричинити конфлікт між реальними
діями та маркетинговими цілями. Проникнення на нові зарубіжні ринки на
завжди супроводжується високими показниками економічної ефективності, а
орієнтація тільки на них може спонукати до передчасного виходу з ринку або
припинення експортування поки що нерентабельної продукції.
Економічний ефект експорту:
Е е  Н е  Ве , (1.34)
де Ее – ефект експорту;
Не – гривневі надходження від експорту, які розраховуються шляхом
перерахування валютної виручки в гривнях за курсом національного банку
України на день надходження валютної виручки, грн..;
Ве – повні витрати підприємства на експорт, грн.
Ефективність експорту фірми:
Не
Е е. ф.  , (1.35)
Ве
де Ее – ефективність експорту фірми.
Показники ефективності повинні бути більше за 1 (Ее.ф.>1), тоді
реалізація товарів на зовнішньому ринку буде вигіднішою порівняно з
реалізацією всередині країни.
10
 Рентабельність експорту:
Не
РЕ.  , (1.36)
Се
де Се – собівартість виробництва експортного товару.
Економічний ефект експорту:
Е s  Ц Р  ВІ (1.37)
де Еі – економічний ефект імпорту;
Цр –ціна реалізації імпортних товарів на внутрішньому ринку, грн.;
Ві – витрати на імпорт товарів ( контрактна вартість, митні платежі,
податки тощо).
Ефективність експорту імпорту:
Еі
Е ф .і  , (1.38)
Ві
де Еф.і – економічна ефективність імпорту.

Показники динаміки розвитку міжнародної торгівлі - це будь-який з

розглянутих вище показників, зміни якого (абсолютний приріст, темпи
зростання, середньорічні темпи росту, темпи приросту, абсолютне значення
одного відсотку приросту) досліджуються за певний період (20, 10, 5 років,
рік по місяцях тощо).
Визначаються ці показники по рівнях ряду динаміки. Рівень, з яким
порівнюють, називається базисним. Рівень, який порівнюють, називають
поточним.
За базу порівняння можна брати або попередній або початковий
(перший) рівень динаміки.
Якщо кожний рівень порівнювати з попереднім, то такі показники
називають змінними (або ланцюговими).
Якщо всі рівні порівнюють з тим самим рівнем (постійна база
порівняння), то такі показники називають базовими.
Абсолютний приріст показує на скільки одиниць підвищується або
зменшується поточний рівень у порівнянні з попереднім або базовим.
Визначається як різниця між порівнюваним рівнем та рівнем, з яким
порівнюють. Виражається в тих самих одиницях, що і рівні.
Темп зростання показує у скільки разів збільшився (зменшився)
порівнювальний рівень з базисним. Обчислюється діленням порівнювального
рівня на базисний.
Якщо за базу порівняння беруть попередній рівень, то отримуємо
ланцюгові темпи зростання. Якщо база порівняння одна і та сама, то
отримуємо базовий темп зростання. Результат отримуємо у вигляді
коефіцієнта або у відсотках.
Темпом приросту називають відношення абсолютного приросту до
базового рівня. Як і абсолютний приріс темп приросту може приймати як
додатне значення (якщо значення рівня збільшується) так і від’ємне (якщо
значення рівня зменшується).
11
 Темп приросту можна обчислити також відніманням від темпу
зростання 1 або 100%.
Абсолютне значення одного відсотку приросту визначається
відношенням абсолютного приросту до темпу приросту за той самий період.
Цей показник можна також розрахувати простіше. Оскільки за 100% беруть
базисний рівень, то 1% буде у 100 разів менший від базового рівня.
При вивченні рядів динаміки широко застосовують середню
геометричну, за допомогою якої визначають середній темп росту.
Обчислюють середній темп росту за такою формулою:
T ріст  n 1 T1  T2  ...Tn , (1.39)
де n –кількість значень ознаки (років);
Тn – темпи росту певного показника у n-му році порівняно із n-1 роком
(ланцюгові темпи росту).
Середній темп росту можна також визначити за формулою:
yn
T ріст  n 1 , (1.40)
y0
де yn- значення останнього рівня ряду динаміки;
y0 – значення першого рівня ряду динаміки.
Дані про експорт (імпорт) за досліджувані роки групуються за країнами
і товарами та представляються в аналітичних таблицях. По кожному рядку
таблиці (країна, товар чи підсумок) обчислюються індекси вартості,
фізичного обсягу, цін, структури і кількості, які показують якою мірою і де
змінилися вартість і фізичний обсяг експорту (імпорту) і середні ціни.

Розрахунок зазначених вище індексів проводиться за формулами 1.41-

1.46.
Індекс вартості (Iвартості):
n

Q
і 1
1i  Pi1
I вартості  n
, (1.41)
Q
i 1
i0  Рi 0

де P і1 і Q і1 –ціни і кількість товару і у звітному періоді;

P і0 і Q і0 –ціни і кількість товару і у базовому періоді;
n – кількість видів товарів.
Зміна вартості експорту (імпорту) може бути спричинена багатьма
факторами, однак реально можна дослідити вплив зміни ціни та фізичного
обсягу (формули 3.5 та 3.6)
Індекс цін (Iціни):
n

Q
і 1
1i  Pi1
I ціни  n
. (1.42)
Q
i 1
i1  Рi 0

12
 Індекс фізичного обсягу (Іфіз.обс.):
n

Q
і 1
1i  Pi 0
I фіз.обсягу  n
. (1.43)
Q
i 1
i0  Рi 0

Зміна фізичного обсягу зумуовлена сукупною зміною кількості і

кількісної структури товарів. Звідси індекс фізичного обсягу являє собою
добуток індексу кількості й індексу структури. Вплив кожного з цих факторів
потрібно визначити окремо:
Індекс кількості (Iкол):
n

Q
і 1
1i
I кількості  n
. (1.44)
Q
i 1
i0

Зміна вартісної структури експорту (імпорту) за країнами і за товарами

визначається для кожного порівнюваного року шляхом розрахунку суми
експорту в тисячах гривень і її питомої ваги у відсотках до загального
підсумку.
Для товарних груп, які включають і кількісно, і якісно порівнювані
товари (наприклад, деревина, нафтопродукти: бензин, дизельне паливо,
мазут), обчислюється також індекс кількісної структури, що розраховується
за формулою:
n

Q 1i  Pi 0
I структури  і 1
n
. (1.45)
Q
i 1
i1  Рi 0

де Pi 0 – середня ціна товару і у базовому періоду.

Середня ціна товару і обчислюється за такою формулою:
n

Q i0  Pi 0
Рi0  i 1
n
. (1.46)
 Qi 0
i 1

Якщо індекс кількісної структури є більшим за одиницю, це означає,

що в межах товарної групи збільшилась частка більш дорогих товарів за
рахунок зниження частки більш дешевих товарів. При зворотній зміні
структури індекс виявиться меншим за одиницю. Визначається міра впливу
факторів кількості, ціни і структури на збільшення вартості експорту товарів
даної групи.
Показники зіставлення - це будь-який з розглянутих вище показників,
порівнянний з аналогічним показником іншої країни (регіону або світу в
цілому).

13
 Важливим показником при аналізі стану національних економік країн є
також рівень платоспроможності країни, який можна визначити за
допомогою визначення норми обслуговування боргу.
Країна відноситься до платоспроможної, коли норма обслуговування
боргу (НОБ) < 20%.
С пл
НОБ   100
Ex , (1.47)
де Cпл – сума платежів, що повинна виплатити країна на кінець року;
Еx – експорт країни на початок/кінець року.

14