Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет

імені Івана Франка

АНТОЛОГІЯ
УКРАЇНСЬКОГО ТА КИТАЙСЬКОГО
ПИСЬМЕНСТВА:

ПЕРЕКЛАДАЦЬКІ ІННОВАЦІЇ
У ЛЬВІВСЬКІЙ «ALMA MATER»

(до 25-ї річниці встановлення дипломатичних

відносин між Україною та Китаєм)

За редакцією
Андрія Печарського, Cунь Кевеня

Хрестоматія

Львів
2017
УДК 821.161.2+821.581+81’255.4(076.6)
ББК Ш5(4Укр)я73+Ш5(5Кит)я73+Ш107.7я73
А 72
Автори проекту:
д-р філол. наук, проф. АНДРІЙ ПЕЧАРСЬКИЙ
кафедра української літератури ім. акад. М. Возняка
Львівського національного університету імені Івана Франка;
канд філол. наук, доц., СУНЬ КЕВЕНЬ
директор від китайської сторони Інституту Конфуція
Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Рецензенти:
д-р філол. наук, проф. ВАН ПЕН
кафедра порівняльного літературознавства
Хенаньського університету (м. Кайфен);
канд. філол. наук, доц., перекладач ЯРОСЛАВА ШЕКЕРА
кафедра китайської, корейської та японської філології
Київського національного університету імені Тараса Шевченка;
канд. філол. наук, доц. БАЙ СІХАН
кафедра англійської мови
Шенсійського технологічного інституту (м. Ханьчжун)

Редакційна колегія: Роман Гладишевський, Андрій Печарський, Сунь Кевень,

Джай Чженьдун, Любомир Сеник, Лю Шаофей, Ірина Яремчук

Рекомендувала до друку Вчена рада

Львівського національного університету імені Івана Франка
(Протокол № 36/12 від 24 грудня 2014 р.)

Антологія українського та китайського письменства: перекладацькі інновації у львів-

А 72 ській «Alma mater» (до 25-ї річниці встановлення дипломатичних відносин між Україною та
Китаєм) 乌中作家选集： 利沃夫大学 «ALMA MATER» / за ред. Андрія Печарського,
Сунь Кевеня. – Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2017. – 492 c.
ISBN 978-617-10-0225-8.
В антології представлена оригінальна українська та китайська літератури,
зокрема взірцеві твори Івана Франка, Лесі Українки, Василя Стефаника (у перекладах
Го Юаньпена, Лі Менмен, Чен Мена, Ван Сяоюй та ін.), Цюй Юаня, Ду Фу, Лі Бо, Ван
Вея (у перекладах Ярослави Шекери та Леоніда Первомайського), – за редакцією
Андрія Печарського, Сунь Кевеня. Уперше мала проза українських класиків
перекладена на китайську мову завдяки студентам-україністам із Піднебесної,
вихованцям Львівського національного університету імені Івана Франка. Художні
твори відібрано з урахуванням пріоритетів китайської та української літературо-
знавчої думки, а також навчальних програм вищих навчальних закладів Міністерства
освіти і науки обидвох держав. Антологія виходить з нагоди 25-ї річниці встановлення
дипломатичних відносин між Україною та Китаєм.
Для науковців-китаїстів і україністів, перекладачів, викладачів, студентів, усіх,
хто цікавиться класикою китайської та української літератур.
УДК 821.161.2+821.581+81’255.4(076.6)
ББК Ш5(4Укр)я73+Ш5(5Кит)я73+Ш107.7я73
Книга видана за фінансової підтримки Інституту Конфуція
Київського національного університету імені Тараса Шевченка
© А. Печарський, Сунь Кевень, 2017
© Львівський національний університет
ISBN 978-617-10-0225-8 імені Івана Франка, 2017

2
 乌克兰教育部
利沃夫国立伊凡·弗兰科大学

乌中文学作品选集：

利沃夫大学 «ALMA MATER»

（献给乌中建交25周年）

安德烈·派查尔斯基,孙克文 编著

文选

利沃夫
2017

3
 本书作者：
语言学博士，安德烈·派查尔斯基教授
迈克尔·沃兹尼亚克学院乌克兰文学史办公室
利沃夫国立伊凡·弗兰科大学

语言学副博士，孙克文，
基辅国立大学孔子学院中方院长。

评论员：
语言学博士，王鹏教授
比较文学办公室
河南大学（开封市）

语言学副博士，副教授，翻译舍科拉·雅罗斯拉夫
汉语、韩语和日语语言学办公室
基辅国立塔拉斯·舍甫琴科大学

语言学副博士，副教授，白锡汉
英语系办公室
陕西理工学院 （汉中）

编辑委员会成员：罗马·何拉德舍甫斯基, 安德烈·派查尔斯基 ， 孙克文，刘保梅尔·桑尼克，

刘绍飞，伊莉娜·亚莱姆琪科 (霍尔波娃) 

学术委员会推荐出版
利沃夫国立伊凡·弗兰科大学
（文件号 № 36/12。2014年12月24日起）

乌中作品选集：利沃夫大学 «ALMA MATER»（献给乌中建交25周年）安德烈·派查尔斯基.

孙克文编著。利沃夫：利沃夫国立大学伊凡·弗朗科，2017。– 492 。
ISBN 978-617-10-0225-8。
本文集由安德烈·派查尔斯基和孙克文主持编著，为我们呈现了原汁原味的乌克兰和
中国文学作品，其中包括伊凡·弗兰科、莱西·乌克兰、瓦西尔·斯特凡尼克的经典作品（郭
远鹏、李梦梦、程萌、汪晓宇等翻译），以及屈原、李白、杜甫、王维（舍科拉·雅罗斯拉
夫和莱奥尼德·派尔沃马依斯科翻译）。这是第一本由利沃夫国立伊凡·弗兰科大学文学系在
校青年学者翻译的中国、乌克兰经典文学作品集。选择各自的文学艺术作品，通过比较，
学习吸收中乌两国文学思想中各自的优点，是中乌两国高等教育部学习计划中的一部分。
文集将在中华人民共和国和乌克兰建交25周年之际推出。
献给所有对中乌经典文学感兴趣的学者、翻译家、教师、学生！
本书由基辅塔拉斯舍甫琴科国立大学孔子学院财政支持出版

© 安德烈·派查尔斯基，孙克文, 2017
ISBN 978-617-10-0225-8 © 利沃夫国立伊凡·弗兰科大学，2017

4
 Роман ГЛАДИШЕВСЬКИЙ –
член-кореспондент НАН України,
доктор хімічних наук, професор,
проректор Львівського національ-
ного університету імені Івана Фран-
ка. Народився 1958 року у місті
Львові.
У 1990–1997 роках – науковий
співробітник Женевського універ-
ситету (Швейцарія), професор
Університету Савуа (Франція).
З 2006 року – завідувач ка-
федри неорганічної хімії Львів-
ського університету та керівник
наукової школи «Кристалохімія».
Автор близько 800 наукових праць, у т.ч. 19 монографій,
10 патентів, 16 навчально-методичних розробок, у т.ч. посібники з
кристалохімії англійською та французькою мовами. У
2010 році обраний академіком АНВО України.
Член бюро Наукової ради з проблеми «Неорганічна хімія»
НАН України; голова Комітету кристалографів України, член екс-
пертної ради з питань проведення експертизи дисертаційних робіт
МОН України з хімічних наук; головний редактор міжнародного
журналу «Chemistry of Metals and Alloys – Хімія металів і сплавів»;
голова організаційного комітету Міжнародної конференції з
кристалохімії інтерметалічних сполук, член Наукового товариства
Шевченка, академік АН Вищої Школи України.
Лауреат державної премії України в галузі науки і техніки
(2008), отримав відзнаки ICDD (США, 2008–2016).

5
 罗马·何拉德舍甫斯基 - 乌克兰国家科学院成员，化学
系博士后，教授，利沃夫国立伊凡·弗兰科大学副校长。1958
年生于利沃夫。
在1990-1997年 - 日内瓦大学研究员（瑞士），萨瓦大
学教授（法国）。
自2006年以来 - 利沃夫的无机化学大学系主任和“晶体
化学”学派的负责人。800篇科学论文，19本学术著作，10项
专利，16本教学研究法，包括“晶体化学”英语和法语教材。
2010年当选乌克兰高等教育科学院院士。
乌克兰“无机化学”学科问题国家科学院学术委员会主席
团成员；晶体学的乌克兰委员会主席，乌克兰化学学科论文
检验的顾问委员会成员；国际期刊《Chemistry of Metals
and Alloys – 化学金属及合金》主编；金属互化物晶体化学
国际会议组委会主席；国际晶体学联合会会员，舍甫琴科科
学学会会员。
2008年被授予乌克兰国家科学技术奖，获得国际衍射
数据中心奖章ICDD（美国，2008-2016）。

6
 EDITORIAL BOARD’S NOTE

The anthology of Ukrainian and Chinese literature

bearing the relatively long title “Anthology of Ukrainian
and Chinese Writing: Translation Innovations in Lviv Alma
Mater (on the occasion of the 25th anniversary of
establishing diplomatic relations between Ukraine and
China)”, is unique in its genre. The instigators of the
project, Professor Andrew Pecharskyi (Doctor of Philology,
the Academician Mykhailo Vozniak Department of
Ukrainian Literature of the Ivan Franko National
University of Lviv) and Professor Zhai Zhendong (Party
Secretary of the Xian Institute of Translation Studies,
Special Commissioner of the Central Government of the
People’s Republic of China) have undertaken and
successfully brought to its term a project to present
together literature from two, at a first glance very different
cultures. Certain classic works of Ukrainian prose have for
the first time been translated into Chinese, thanks to the
tedious efforts of Chinese students studying at the Ivan
Franko National University of Lviv. The selection of the
works was made considering various priorities of Chinese
and Ukrainian literature, and the programs of higher
education of the Ministries of Education and Science of
the two countries involved. The preparation of the
anthology was closely associated with the Ukrainian-
Chinese project “Dialogue between Two Cultures”, also
initiated by Andrew Pecharskyi and Zhai Zhendong.
The original Ukrainian literature presented in the
anthology includes various classic works by Ivan Franko
(“A Blackthorn in the Leg”, “The Wing of the Jay”), Lesya
Ukrainka (“Your Letters Always Smell of Withered Roses”,
“The Blind Man”, “Butterfly”, “Happiness”, “Ghost”, “It’s
Late”), and Vasyl’ Stefanyk (“News”, “Too Bad”, “All Alone”,
“The Thief”, “Basarabs”, “Children’s Adventure”, which
have been translated by Guo Yuanpeng, Li Mengmeng,
Cheng Meng, and others. These Chinese students of the
University of Lviv, who have invested themselves hard for
over two years, have demonstrated extraordinary skills in

7
artistic expression in their translations. The Chinese
literature is represented by poems by Qu Yuan, Wang Wei,
Li Bai, and Du Fu, translated by Yaroslava Shekera and
Leonid Pervomayskyi.
Although almost a millennium separate certain of the
literary works, and in spite of the evident differences
between the two cultures, there is a common idea of
recognizing truth, love, kindness, “cosmic order” and
“overcoming the chaos” that has led to the emergence of
many common motifs in the works or Ukrainian and
Chinese writers, where the main character is often
represented by a homo viator (traveler). Many
archaeological remains and writings (including the “St.
Sophia Chronicle”) testify to the existence of close social
and cultural relations between Ukraine and China back in
the era of Trypillya Culture (IV-III BC) and Kievan Rus,
especially during the reign of Danylo of Galicia (mid XIII
century). This helps understanding the ideological and
poetological paradigms of East and West. The relations
between Ukrainian and Chinese literature in the XX-XXI
centuries have already in the past been emphasized
thanks to outstanding translators such as Ge Baoquan,
Shen Yanbing, Zhou Zuoren, Meng Nan, Zhu Hong, Huang
Rongchang, Ivan Chyrko, Leonid Pervomayskyi, Lidiya
Golubnycha, Gennadiy Turkov, and Yaroslava Shekera. It
should be noted that the highest award for foreign
translators of Ukrainian literature (the Ivan Franko Award)
was given to Professor Ge Baotsyuan in 1989. Among his
most prominent works are Chinese translations of poetry
by Lesya Ukrainka: “My Way”, “Hope”, “Weep Everywhere”,
“Evening Time”, “Play, My Song”, “Lily of the Valley”, “The
Starry Sky” (cycle), “Mayfly”, “Melodies” (cycle), and the
drama extravaganza “The Forest Song”, but also the
collection of poems “Kobzar” by Taras Shevchenko, as well
as lyrics by Ivan Franko.
43 applied paintings and graphic works by the great
Ukrainian poet and writer, but also painter, Taras
Shevchenko, who was called the “Ukrainian Rembrandt”
by his contemporaries, have been used to illustrate the

8
anthology. 835 creations of this plurivalent artist have
survived in their original presentation and/or partly in
engravings on metal and wood. By genre these are
portraits, compositions on mythological, historical and
everyday topics, architectural and landscape views. In
turn, the Ukrainian readers can discover paintings of the
famous Chinese painter, poet and musician Wang Wei,
who lived under the Tang Dynasty. Wang Wei manages to
bring the arts of painting and poetry together to such a
perfection that his contemporaries used to say: “His poems
are like paintings, and his paintings are like poetry”.
Classical world literature of the quality presented in this
anthology knows no borders, neither in time nor in space. It
describes the weakness of mankind, but also his capacity to
find strength and overcome difficulties. Relevant in this sense
are the words of the Chinese writer Lao Tzu: “He who
conquers others is strong, but he who conquers himself is
powerful”. Equally consonant are the lines of the poem by the
Ukrainian artist Taras Shevchenko: “Struggle, and you shall
overcome! / God help you! / The truth and glory are for you. /
And holy will!” These words resonate with the ideas of the
genius Chinese poet Qu Yuan: “When you wear lavender you
are surrounded by enemies. / When you pluck gladioli you will
not avoid slander. / When you say the truth be ready to defend
it hard. / Do not submit to lie even at the price of your life!”
The spiritual and moral horizons of cooperation,
inspiration, national traditions, patriotism, dignity, integrity,
knowledge, trust, and sincerity form the essence of our
existence, based on the eternal quality referred to as
Humanity. Even through the hardest times there is hope, and
as Confucius expressed it, “One can complain about darkness
all life, and another can light a candle”. Let this anthology be a
small candle of hope, and a contribution to an enhanced
understanding between people from different cultures.
At the end I would like to express my hope that this
anthology will also be published in China and find readers
of Ukrainian literature on the other side of our common
planet!
Roman Gladyshevskii

9
 Андрій Печарський
– доктор філологічних
наук, професор кафед-
ри української літера-
тури імені академіка
Михайла Возняка філо-
логічного факультету
Львівського національ-
ного університету імені
Івана Франка. Народився 1972 року в місті Івано-
Франківську. Автор низки оповідань, новел, есе,
моноґрафій, понад 100 наукових праць із
психоаналізу, теорії літератури, компаративістики,
україністики та китаїстики.

安德烈•派查尔斯基 (Andriy Pecharskyy)：文学

家、政论家、心理学家、语言学博士后、教授，在利沃夫
国立大学语言系文学办公室任教。1972年，出生于乌克兰
伊凡·弗兰科市。发表了一系列短篇小说、故事、分析以及
专题学术著作，有超过100篇的关于心理分析、文学、中
乌文学比较的研究论文。

ПЕРЕКЛАДАЦЬКІ ІННОВАЦІЇ
У ЛЬВІВСЬКІЙ «ALMA MATER»

Один китайський мудрець сказав, що осінь – друга

весна, а кожен пожовклий листок є квіткою.
Схоплена у своїй суті думка дає змогу збагнути
різнорідні світоглядно-поетологічні парадигми Заходу і
Сходу. Адже ми тут у себе в Україні, зрештою як і всі
інші європейці, звикли до безпосереднього сприйняття
«живописних» та «співучих» мотивів природи, мелодійні
акорди яких завжди підслухані пензлем.

10
 Львівський національний університет
імені Івана Франка
利沃夫国立伊凡·弗兰科大学

创新翻译
利沃夫大学 «ALMA MATER»

阿尔伯特·加缪说过，秋天是第二个春天，每一片叶子都
变成了一朵花。剖析自己内心深处的想法，突然明白了东西
方对于诗的不同理解。我身处乌克兰，就像其他的欧洲人一
样，已经习惯于直接去理解“写生”和“歌唱”自然，和旋的旋
律被暗中听到的画笔勾勒了出来。

11
 Значно глибший зміст у метафоричних словах муд-
реця вбачає людина китайської цивілізації, для якої
весна і осінь – це об’єктивно існуюча «повнота (вир)
часу»: власне, ті періоди всього сущого, коли протікає
вселенська зрілість «Інь» і «Ян».
Саме в цю дивовижну осінню пору року, де все дов-
кола вальсує жовто-багряним листям, Китайська На-
родна Республіка відзначає своє національне свято.
Згодом 4 січня 1992 року відбулося встановлення
дипломатичних відносин між Китаєм та Україною.
Ця велична подія надихнула мене разом із профе-
сором Сіаньського Інституту перекладознавства Китай-
ської Народної Республіки Джай Чженьдуном і нашими
студентами-філологами, україністами Го Юаньпеном, Лі
Менмен, Ван Сяоюй і Чен Меном підготувати антологію
української та китайської літератур, що містить взірцеві
твори Цюй Юаня, Ду Фу, Лі Бо, Ван Вея, Івана Франка,
Лесі Українки, Василя Стефаника.
Дивлячись на прекрасну талановиту китайську
молодь, яка навчається в нашій львівській «Alma mater»,
мене більше переповнює безсловесний оркестр емоцій і
невимовна радість, ніж інтелектуальний легіт тради-
ційного академізму. Адже факт перекладацьких інно-
вацій не потребує особливих пояснень, які могли б
увінчатися мовчанням. Проте, з іншого боку, є потреба
викликати аналогії життєдайної аури художнього слова.
У світі перекладознавства це означає не лише майс-
терне «дозування слів» письменника, але й уміння діли-
тися, бути послужливим і безкорисливим в особистісних
стосунках. Адже кожний текст має свою історію, так би
мовити своє «живе продовження».
Пригадую процес перекладу оповідання «Терен у
нозі» Івана Франка, у якому творча стежина Го Юань-
пена торувала не лише за стилем художнього матеріалу,
але й за камертоном серця коханої дівчини Вей Жунся.
«А що далі?» – розбирала її цікавість, коли щоразу отри-
мувала від свого хлопця уривки оповідання Івана
Франка, які Го Юаньпен переклав на китайську мову.

12
 在智者的隐喻性词汇当中更深刻地看到了中国文明，
春和秋——就像八卦阵中的阴阳，交替轮回。
在这个金秋时节，金黄色的叶子布满了枝头，我们乌中
朋友庆祝共同的纪念日。1992年1月4日以后，中国和乌克兰
开始建交！
在这一重要时刻，我同我校语言系的青年学者郭远鹏、
李梦梦、汪晓宇、程萌一起合作编译了这本乌中文学作品选
集，收录了包括屈原、杜甫、李白、王维的诗，同时也有乌
克兰著名作家伊凡·弗兰科﹑莱西·乌克兰﹑瓦西尔·斯特凡尼克的
作品。
看看在我们利沃夫大学学习的中国学子们，他们相对于
传统学院的学生是那么的多才多艺，我对他们的欣赏之情无
法用言语来表述。对于我们的译者们在工作中作出的创新，
已经不需要太多的夸赞。从另一方面来说，需要使用富有生
命力的艺术词汇。对于世界范围内的翻译家来说，不仅要将
作品原汁原味的翻译出来，还要将能力共享，这样才会有乐
于助人﹑无私奉献的精神。所以每篇文章都有自己的历史，就
好像艺术家生命的延续。
犹想起郭远鹏翻译伊凡·弗兰科的小说《脚刺》时，他翻
译的路径不仅仅体现在艺术材料的风格上，也活跃在女友王

佳不断发问的跳动的音符上 —— “后来怎么了？”每次她看
着刚翻译完的篇章，总是充满了好奇。

13
 Відтак, перебуваючи в Шицзячжуані – централь-
ному місті провінції Хебей на сході Китаю, – Жунся
допомагала Юаньпену набирати ієрогліфічне письмо
тексту. Так на львівських марґінесах перекладацьких
інновацій переплітаються художні й реальні почуття та
думки студентів, слова яких падають краплями любові
у дзвінку тишу.
Це, власне, – повнокровний і довершений світ люд-
ського буття! Щоправда, є в ньому і свої болі, і життєві
труднощі.
Лі Менмен розповідала мені, як її мати Вей Жунсяй,
прочитавши перекладену китайською мовою новелу
«Шкода» Василя Стефаника, зронила сльозу за тими
знедоленими людьми, котрих торкнулося чорне крило
нужди й голодомору. Так трагічні сторінки українського
народу стали близькими серцю китайського читача!
Якось Лі Менмен, поділившись своїми перекладаць-
кими враженнями, замислено мовила: «Страшно пише
Стефаник!» Не знаю, чи свідомо це було сказано, чи ні,
але щоб так влучно охарактеризувати творчість україн-
ського новеліста, потрібно було вловити ритм його душі,
відчути похмурі відтінки стилю. Феноменально! Адже
слова китайської перекладачки перегукуються із най-
більш лаконічною і водночас вичерпною та глибокою
характеристикою Василя Стефаника у світовій літера-
турній критиці, а саме із висловом відомого російського
письменника Максима Горького, котрий сказав: «Як
коротко, сильно і страшно пише ця людина…»
Навіть ті люди, чий фах пов’язаний із цифрами,
математичними формулами, рівняннями, завжди пере-
бувають у полоні світу «Слова». Так, батько Чен Мена,
будучи провідним економістом у південно-східній час-
тині провінції Шеньсі Китайської Народної Республіки,
дав чимало корисних порад синові щодо перекладів
творів Лесі Українки, зокрема поезії в прозі «Твої листи
завжди пахнуть зів’ялими трояндами…»
Пригадую, як рік тому запитав у Чен Мена, чи ба-
гато часу й праці він затрачає, перекладаючи китай-
ською мовою твори української письменниці?

14
 暑期，在中国河北省省会石家庄的家里，每次都是王佳
帮忙将译文录入电脑。我们利沃夫的翻译工作者们都是充满
艺术创新和真实情感的专业人士，用文字传递着爱的气息。
这，实际上是人类生活的冷血和完美的世界！
个人的痛苦，生活的苦难确实存在。
李梦梦告诉我，她的妈妈卫瑞霞在读瓦西尔·斯特凡尼克
译成汉语的短篇小说《遗憾》时，为那些饱受贫穷饥饿的弱
势群体而落泪。乌克兰人民如此悲惨的境遇深受中国读者同
情，拉近了两国人民心与心的距离。
李梦梦在分享翻译经验时，回忆道：“斯特凡尼克写的很
可怕！” 不知道，她这样说是有意还是无意，但这极其恰当
地描述阅读乌克兰短篇小说家的作品时，需要捕捉其精神的
波动，感受其沉郁的风格！惊人！中文翻译的这个词，最简
洁全面又鞭辟入里地描述了瓦西尔·斯特凡尼克在世界文学中
所受的评论，就像俄罗斯著名作家高尔基所说：“这人写得如
此精炼、犀利又可怕……”
即使是那些职业与数字、数学公式、方程式有关的人
们，也一直醉心于“语言”世界。程萌的父亲是中国陕西省东
南部著名经济学家，在他儿子翻译莱西·乌克兰的作品，特别
是散文中抒情诗句“你的信闻起来总是像枯萎的玫瑰花……”
中给了很多中肯的建议。
记得一年前，我问程萌：“把乌克兰作家的作品翻译成汉
语需要花很多时间和精力吗？”

15
 У відповідь почув процитовані слова Конфуція:
«Якщо людина вибере собі роботу до душі, тоді їй не
доведеться працювати жодного дня у своєму житті!»
Тоді я збагнув, що слова китайського мудреця певною
мірою характеризують творчий запал, насолоду і «внут-
рішнє благо» студентів нашої львівської «Alma mater»
(Чен Мен, Го Юаньпен та Лі Менмен, Ван Сяоюй), які
вони отримують від своєї клопіткої перекладацької
діяльності.
У сиву давнину Конфуцій говорив: «Скажи мені – і я
забуду, покажи мені – і, можливо, я запам’ятаю, залу-
чай мене – і тоді я осягну». Ці слова великого ки-
тайського філософа, долаючи континенти мудрості й
пізнання, певною мірою характеризують стосунки, які
повинні існувати між учителем і учнем, викладачем і
студентом. Ідеться не про узвичаєну передачу знань, а
довготривалий, тернистий шлях її осягнення, що
охоплює емоційну та інтелектуальну сфери людини.
Адже легко досягнута згода, спільність поглядів і думок
не заслуговують довір’я. Бо матерія думки щоразу
перетворюється у виміри світла і темряви, створюючи
реалії й ілюзії «істинного буття», за які кожен несе
особисту відповідальність.
Відтак, прокладаються «мости співдружності» й
плідної міжнародної співпраці із вищими навчальними
закладами країн світу, зокрема Сіаньським Інститутом
перекладознавства. Як говорив уславлений китайський
мудрець Лао-цзи: «Мандрівка довжиною в тисячу кіло-
метрів починається з одного кроку». І цей виважений та
обдуманий «крок» до «мандрівки в інший світ» порадив
зробити своїм студентам вельмишановний професор
Джай Чженьдун.
Життя в нашій львівській «Alma mater», як завжди,
розставило свої правильні акценти. Спочатку з’явилась
ідея, творчий задум, себто «один крок», а далі почалася
клопітка перекладацька робота – «мандрівка», радше
молодечий ентузіазм, у радісних очах якого серпом
звивався «тисячокілометровий шлях» художнього Слова.

16
 他引用孔子的话回答我：“发愤忘食，乐以忘忧”。然后我
发现，中国智者的话在一定程度上反衬了我们利沃夫
《Alma mater》的学者们：程萌、郭远鹏、李梦梦、汪晓
宇，从他们辛勤的翻译工作中获得的创作热情、享受以及“发
自内心的快乐”。儒家学派的荀子曾说过：“闻之不若见之，
见之不若知之，知之不若行之。”意思是：告诉我的我会忘
记，展示给我的我可能记得，亲自参与的我就理解了。
这句伟大的中国哲学家的名言，它打破了智慧与知识之
间的界限，在一定程度上表明了师生之间应保持的关系。语
言并不单单只关乎知识的给予转移，而是一个知识的长久
的、复杂的接受过程，它包含人类情感以及其它领域。达成
一致是容易的，然而观点与想法的共同性并不值得信任。因
为每种思想的载体总在黑暗与光明间转换，制造“真实的生活”
的现实与幻觉，给每个人以责任。
就此架起了团结友谊的桥梁，也发展了与世界其它国家
高等教育机构卓有成效的国际合作，特别是西安翻译学院。
就像中国古代圣人老子说过的那句话：“千里之行，始于足下。 ”
而我们学生尊敬的教授翟振东告诉了我们如何迈出这向着“到
另一个世界的旅程”的权衡和思考的“步伐”。
在利沃夫母校的生活，我们和平时一样，有属于自己的
位置，做着应该做的事情。首先是产生了想法，想到了有创
意的构思，这也就是所谓的“足下”，然后开始复杂的翻译工
作，也就是“行”；而艺术词语总表现出的青春的热情，就像
是笑得弯弯的眼睛，这就是“千里的道路”。

17
 І ось результат – «Антологія українського та ки-
тайського письменства»! Волею долі судилося приу-
рочити наш науковий проект до знаменної події – 25-ї
річниці встановлення дипломатичних відносин між
нашими країнами.
Правдиві слова не завжди красномовні, а добірні не
завжди істинні. Тому, не вдаючись у риторику,
запевняю, що в нашому вищому навчальному закладі,
як і в житті, люди то досягають успіхів, то зазнають
невдач, але разом із тим завжди глибше пізнають себе,
проймаються відголосами гуманізму, добра й розуму.
Усі пропоновані в антології твори українських кла-
сиків (Івана Франка, Лесі Українки, Василя Стефаника)
вперше перекладені китайською мовою. Надзвичайна
цінність цих художніх перекладів ще й у тому, що їх
зробили китайські студенти-україністи. З огляду на
перекладознавчу проблематику їм було запропоновано
лише прозові взірцеві твори українських класиків, що
актуалізувало якість самих робіт. Адже «в китайській
мові, – як слушно зауважила Ярослава Шекера, – ри-
мується все, тоді як в українській – лише прикінцевий
його склад (склади)».
І хоча певні літературні періоди різних етнокультур і
віросповідань розділяє майже тисячоліття, проте збли-
жує – ідея пізнання істини, любові, добра, «космічного
порядку» і «подолання хаосу», що спричинило появу
багатьох спільних лейтмотивів у творчості китайських і
українських митців, зокрема Цюй Юаня, Ду Фу, Лі Бо,
Ван Вея, Івана Франка, Лесі Українки, Василя Стефа-
ника, де головним героєм часто виступав homo viator
(людина-мандрівник). Чимало археологічних та пись-
мових пам’яток, зокрема «Софійський літопис», свідчать
про зародження тісних соціально-культурних взаємин
України з Китаєм ще в епоху Трипільської культури (IV–
III тис. до н. е.) і Київської Русі, особливо за часів
князювання Данила Галицького (середина XIII століття).

18
 然后就有了这“旅行”的成果《乌中文学作品选集》！仿佛
是命运的巧合，我们的研究出版计划正好赶上了这个非凡的
时刻——中乌建交25周年。
忠言总是逆耳的，所做的选择并非总是正确的。因此，
我想说，在我们的高等学府里，也如在生活中，人们会成功，
也会失败，但是同时也可以由此深切认识自己，得到善意、
理解和充满人文精神的回应。
在乌克兰经典选集中的所有作品（伊凡·弗兰科、莱西·乌
克兰、瓦西尔·斯特凡尼克）皆是首次翻译成中文。这些文学
作品的翻译具有非凡价值，因为这是中国青年学者对乌克兰
作家作品的研究成果。关于翻译工作中的问题，因其仅作为
乌克兰经典中的示范性作品出现，故而具有现实性。“在汉语
中”，亚罗斯拉夫·舍科拉明确指出，“所有词都是押韵的，而
在乌克兰语中，其组成只在结尾。”
尽管是不同的民族文化和宗教，且某些文学时期跨度达
一千年，但是所带来的对真理、爱、善良、“宇宙秩序”和“消
除混乱”的认识，导致在中国和乌克兰艺术家的作品中出现许
多共同主旨，特别是在屈原、杜甫、李白、王维、伊凡·弗兰
科、莱西·乌克兰、瓦西尔·斯特凡尼克他们的作品中，主角
通常是 homo viator（人类-漂泊者）。大量的考古和书面
记载，特别是《索菲亚纪事》表明，在特黎波里文化时期
（公元前4-3世纪秦始皇时期）和基辅罗斯时期乌克兰在社
会和文化方面与中国有着紧密联系，尤其是在丹尼尔·加利西
亚统治时期（13世纪中期）。

19
 На літературних скрижалях українсько-китайських
взаємин ХХ–ХХІ століть викарбувані такі відомі імена
перекладачів, як Ге Баоцюань, Шень Яньбін, Чжоу
Цзожень, Лан Мань, Чжу Хун, Хе Жунчан, Іван Чирко,
Леонід Первомайський, Лідія Голубнича, Геннадій Тур-
ков, Ярослава Шекера та ін.
Варто зазначити, що найвищу нагороду для зару-
біжних перекладачів української літератури, себто Пре-
мію імені Івана Франка, отримав у 1989 році професор
Ге Баоцюань. У його творчому доробку – переклади
китайською мовою поезій Лесі Українки «Мій шлях»,
«Надія», «Повсюди плач», «Вечірня година», «Грай, моя
пісне», «Конвалія», «Зоряне небо» (цикл), «Веснянка»,
«Мелодії» (цикл), драми-феєрії «Лісова пісня», поетичної
збірки «Кобзар» Тараса Шевченка та лірики Івана
Франка.
З ініціативи МГО «Ланьхва» наша університетська
спільнота доклала чимало зусиль для відкриття у Львові
першого в Україні центру мови та культури Китаю під
назвою «Ні Хао» («Добрий день!») До речі, символічна
номінація МГО «Ланьхва» виражає нестримне праг-
нення братерства, діалогу мов між народами східного
та західного типів культури: адже лань – це перший
ієрогліф назви «Україна», транскрибованої китайською
мовою, а хва – другий ієрогліф традиційної назви
Китаю (Чжун-хуа). Отже, назва «ланьхва» співзвучна із
назвою квітки орхідеї, яка, за давнім ученням фен-
шуй, є символом чистої любові й краси.
Із традицією естетики слова в межах українсько-
китайського проекту «Діалог двох культур» тісно пов’я-
зане і вокально-інструментальне мистецтво, що розк-
ривається найрізнобарвнішими пелюстками музичних
тонів у душі людини. Так, у Львівській національній
музичній академії імені Миколи Лисенка на початку
2012 року відбувся концерт, де прозвучали твори ки-
тайських і українських композиторів XIX–XX століть.

20
 在中国与乌克兰文学领域的相互交流不断深化的20到21世纪
涌现了一大批有名的翻译家，比如戈宝权、沈雁冰、周作人、孟
楠、朱虹、黄荣昌、伊万·柴诺科、雷奥尼德·派雷沃马依斯基、莉
迪亚·好卢布擂茶、根纳季·特克斯、 燕奥斯拉瓦·佘凯丽等。
特别值得一提的是，乌克兰最高的外国翻译奖，也就是
伊凡·弗兰科奖，在1989年由戈宝权获得。他翻译成中文的文学
作品有诗歌《我的道路》、《希望》、《无处不 在的哭泣》、
《黄昏》、《奏起吧，我的歌》、《百合花》、《星空》、
《春之歌》、《旋律》，莱西·乌克兰的戏剧作品《森林之歌》，
塔拉斯·舍甫琴科的诗集《巴扎克》和伊凡·弗兰科的抒情诗。
在非政府组织“兰华”的倡议下，我们学校为利沃夫首家中国
语言文化中心“你好”的成立做出了不少的努力。顺便说一下，“
兰华”的命名有着它的象征，它表达了浓烈的兄弟情谊，东西
方不同文化类型的对话：“兰”取自“乌克兰”中的兰，而“华”取
自“中华”中的华。同时，“兰华”这个词在中文里与“兰花”是同
音的，在中国古代的风水中，它是美和爱的象征。
乌克兰——中国《两种文化之间的对话》把传统美学和
声乐、器乐艺术密切联系起来，在人们灵魂里绽放出最璀璨
的花朵。因此利沃夫国立尼古拉斯·李森科音乐学院在2012
年举办的音乐会中，精选了19—20世纪中国和乌克兰作曲
家的作品。

21
 Свою надзвичайну майстерність продемонстрували
китайські студенти та аспіранти фортепіанного факуль-
тету. Наприкінці цього року простежуємо певний
відгомін талантів із Піднебесної. Адже 10 грудня
2012 року в Концертному залі Стокгольма (Швеція)
відбулася церемонія вручення Нобелівської премії з лі-
тератури китайському письменнику Мо Яню за «галю-
цинаторний реалізм, що поєднується з народними каз-
ками, історією та сучасністю».
Мистецько-культурологічні реалії узмістовують й
позаминулорічне свято у Львові «Юань Сяо» («Празник
небесних ліхтарів»), що відбулося в рамках Міжнарод-
ного фестивалю «Китайський Новий рік в Україні».
Серед мальовничого різнобарв’я кольорів у нашому міс-
ті проведено в Палаці мистецтв виставку відомого ки-
тайського художника Ляо Сонгтао. Краєвид і архітек-
тура давнього Львова настільки заполонили душу мит-
ця, що він намалював панораму міста в китайському
стилі й подарував картину музею на теплу згадку.

廖松涛《利沃夫市景》
Ляо Сонгтао «Панорама Львова»

22
 中国学生和钢琴系毕业生们展示了他们出众的才艺。在
2012年12月10日，在瑞典斯德哥尔摩音乐厅，我们看到了
来自天朝上国的才子中国作家莫言“结合民间故事和历史，并
融合现代元素的幻觉现实主义”获得诺贝尔文学奖。
这些产生于艺术和文化融合过程中的实例还有许多，
如：前年举办的国际节日“中国新年在乌克兰”——利沃夫“元
宵节”（天灯盛宴）。绚烂的灯火掩映下，中国著名艺术家廖
松涛在我市艺术宫举办绘画展。如画的景观和利沃夫古老的
建筑都令艺术家心醉，他用中国风格绘制的一幅城市全景，
作为温暖的记忆留存在博物馆。

廖松涛《思念祖国》
Ляо Сонгтао «Туга за батьківщиною»

23
 Пропоноване читачеві зібрання творів світових
класиків – за видовою назвою «Антологія українського
та китайського письменства…» – упорядковувалося у
важкі для України часи політично-економічного без-
прав’я й темряви. З цього приводу на думку спадають
слушні слова Лао-цзи: «Той, хто перемагає інших, –
сильний, а той, хто перемагає себе, – могутній». При-
нагідно можна навести віршовані рядки уславленого
українського митця Тараса Шевченка: «Борітеся –
поборете! / Вам Бог помагає! / За вас правда, за вас
слава / І воля святая!» Ці слова резонують із думкою
геніального китайського поета Цюй Юаня: «Коли носиш
лаванду – тебе вороги оточили, / Гладіолуси зірвеш – і
наклепів не оминуть. / Коли істину кажеш – відстоюй
її ти щосили. / Якщо навіть життя покладеш – не
здавайся брехні!»
І все ж саме за духовно-моральними горизонтами
злагодженої співпраці, творчої наснаги, національних
традицій, патріотизму, гідності, порядності, обізнанос-
ті, довіри й щирості ховається суть нашої екзистенції, її
одвічна якість – людинолюбство.
Стосовно любові до рідної землі, можна навести
цікаву історію зі зворушливої промови лауреата Нобе-
лівської премії в галузі літератури за 2012 рік китай-
ського письменника Мо Яня на церемонії вручення. У
ній митець розповідав про те, як минулого року зму-
шений був перенести могилу своєї матері, щоб звіль-
нити місце під заплановану залізничну лінію. Коли роз-
копав її могилу, то побачив, що домовина зігнила, а тіло
неньки змішалося із землею. Тоді він взяв трохи тієї
землі й символічно переніс на новий цвинтар. У ту мить
письменник збагнув, що його мама стала частиною
землі, а його рідна батьківщина Китай стала ще милі-
шою його серцю.

24
 应当强调的是，提供给读者的《乌中文学作品选集》发
行于乌克兰独立、民主、主权极度艰难时期。但“欧洲广场”
上我们人民幸存的良知、爱国主义精神和民族自尊，给了我
们进一步艰难奋斗的强大信念和支持！这样的心态套用老子
的话就是：“胜人者有力，自胜者强”。在这时候可以引用乌
克兰著名艺术家塔拉斯·舍甫琴科的诗句：“奋斗——克服！
上帝保佑你！为了真相，为了荣耀！也为了自由的圣地！”还
有中国的天才诗人屈原有力的诗句：长太息以掩涕兮，哀民
生之多艰。余虽好修姱以鞿羁兮，謇朝谇而夕替。既替余以
蕙纕兮，又申之以揽茝。
然而，它是协调合作的，灵感、民族传统、爱国主义、
尊严、诚信、知识，信任和真诚的精神的世界是我们潜在的
本质，其永恒的本质——慈善事业。
对故土的热爱让我想到中国作家莫言在2012年诺贝尔文
学奖颁奖仪式上感人的致辞。他在颁奖仪式上说了这样一件
事，去年他被迫迁移了自己母亲的坟墓，为了给规划中的铁
路线腾出空位。
当挖开她的墓穴，他看到棺材已经腐烂了，遗骨和土地
已经混在了一起。这时候，他抓了一小把土象征性地转移到
了新墓地。在那一刻，他意识到，他的母亲已经成为了土地
的一部分，而他的祖国——中国，也成为了他心中宝贵的东
西。

25
 Україна, на жаль, переживає сьогодні тяжкі часи,
але, як говорив Конфуцій, «можна все життя нарікати
на темряву, а можна запалити свічку». Нехай наша
антологія стане для українського і китайського читачів
тією маленькою свічкою світлої надії, з якої розгориться
праведне полум’я віри й любові.

26
 乌克兰，很不幸，现今正面临艰难困境。正如智者所言：
“与其埋怨黑暗，不如点亮蜡烛”。希望我们的文集能为乌克
兰和中国的读者朋友们点亮希望的火焰，点亮带着爱与正义的
信仰之焰。

27
 Джай Чженьдун –
доктор технічних наук, про-
фесор, віце-Президент парт-
кому Сіаньського Інституту
перекладознавства, спец-
уповноважений централь-
ним урядом Китайської На-
родної Республіки. Наро-
дився 1946 року в місті
Сіань (КНР), працював про-
ректором Чананьського університету, автор 5 моно-
ґрафій, понад 30 наукових статей, керівник багатьох
науково-дослідних проектів державного рівня. Три-
валий час займався адміністративною, викладацькою
та науково-дослідницькою роботою у сферах гро-
мадського будівництва та механіки твердого тіла.
За викладацькі здобутки отримав одну медаль
І ступеня провінції Шеньсі та три – ІІ ступеня.
翟振东：男，汉族，1946年生，陕西西安人，教授。
现任西安翻译学院常务副院长。翟教授曾任长安大学副校
长。编写出版了五部书，在重要期刊发表科研论文30多篇，
主持并完成多项省部级科研项目。长期从事土木工程及固
体力学方面的高等教育管理、教学和科研工作；获得了陕
西省教学成果一等奖一项、二等奖三项。

ПЕРЕДМОВА ДО АНТОЛОГІЇ
(з нагоди 25-ї річниці встановлення
дипломатичних відносин між Україною та Китаєм

Література повсякчас є важливим проявом сус-

пільної культури, що зберігає національні й загаль-
нолюдські цінності. На скрижалях часу вона не знає
кордонів; і китайсько-українська дружба – яскраве то-
му свідчення.

28
 选集前言
（献给乌中建交 25 周年）

文学作为社会文化的一种重要表征，具有社会性、民族
性、人民性等基本特征。文学无国界，中乌同友好。

29
 Напередодні виходу у світ «Антології українського та
китайського письменства» насамперед висловлюю
глибоку вдячність і пошану вельмишановному Андрію
Печарському, який доклав багато зусиль для упоряд-
кування цього зібрання, а також китайським студен-
там, котрі працювали під його керівництвом.
Китай та Україна мають партнерські відносини,
спрямовані на спільне зміцнення національних основ.
Зрештою, це єдина мрія наших народів, культурно-
історичні коріння якої заглиблені в сиву давнину.
Твори великих китайських мислителів, зокрема Кон-
фуція й Лао-цзи, українського поета Тараса Шевченка
та інших письменників-класиків популярні в усі часи і
в усіх народів.
Нині, коли в Україні створюється все більше інсти-
тутів Конфуція та актуалізується процес міжнародного
обміну студентами, розширилася й поглибилася куль-
турна співпраця між нашими країнами.
Професор Андрій Печарський, не покладаючи рук
на літературній ниві, активно займається етнокуль-
турними зв’язками. Нам пощастило, що в межах дер-
жавної програми з обміну студентами із відомого ки-
тайського приватного університету – Сіаньського
Інституту перекладознавства – саме до Львова приїхали
Го Юаньпен, Чен Мен, Лі Менмен та інші їхні співвіт-
чизники. Ще в Китаї вони палко полюбили літературну
творчість, а в Україні виявили бажання займатися
перекладацькою діяльністю і доклали максимум зусиль
у підготовці цього видання.

30
 在《乌中文学作品选集》出版之际，首先想为本书编译
工作付出艰辛努力的安德烈•派查尔斯基先生和他带领的中国
青年学者团队表示崇高敬意。中国和乌克兰有着共同的发展
利益，建设文化强国是中乌两国人民共有的梦想，这一梦想
都植根于两国悠久灿烂的历史和文化积淀。中国古代的思想
家、教育家孔子、老子，乌克兰作家舍甫琴科等等，他们的
作品在两国人民中耳熟能详，广为传颂。当前，孔子学院进
入乌克兰，留学生交往频繁，加速了两国文化交流的广度和
深度。
安德烈·派查尔斯基教授致力于文学创作与文化交流，笔
耕不辍。而郭远鹏、程萌、李梦梦等几位青年学者，他们在
中国学习期间热爱文学创作，在乌留学期间更未曾停止过追
梦文学和翻译事业的步伐，积极参与作家作品文集的编译工
作，争做两国文化交流的使者。

31
 «Антологія українського та китайського письменст-
ва» як плід колективної творчої праці викладачів і
студентів наших країн долає планетарні просторово-
часові обшири, адже в ній відібрано й перекладено
взірцеві твори китайської та української літератур.
Напередодні 25-ї річниці встановлення диплома-
тичних відносин між Україною та Китаєм викладачі та
студенти наших країн спільно підготували антологію,
що надає цій пам’ятній події неабиякого значення.
Щиро сподіваюся, що добірка творів принесе
справжню насолоду народам наших держав, а особливо
молоді, пробуджуючи в їхніх серцях палку любов до
літератури. Ця невгамовність творчої наснаги в майс-
терні художнього слова спонукатиме до подальшої ак-
тивної співпраці, демонструючи усьому світові національ-
ну самобутність і міцні культурні взаємозв’язки між
китайським та українським народами.

32
 《乌中文学作品选集》是两国青年学者共同合作的结晶。
选集跨越了时空局限，将悠久灿烂的中乌文学作品精粹精心
进行了梳理和编译。
在中华人民共和国和乌克兰建交25周年的喜庆日子之际，
两国青年学者携手编译的文集，更具有重要的纪念意义。希
望该书的出版能给两国人民，尤其是两国青年带来精神上的
至高享受，激发大家对文学的热爱之情，积极参与文学创作活
动，向世界展现民族的艺术魅丽，为进一步密切两国的文化
交流与繁荣产生积极而深远的影响。

33
 乌克兰文学
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

34
35
 ІВАН ФРАНКО – видатний
український прозаїк, поет, дра-
матург, публіцист, перекладач,
учений (у багатьох наукових га-
лузях ), громадський і політичний
діяч. Народився 27 серпня
1856 року в селі Нагуєвичі Дрого-
бицького р-ну Львівської області.
Навчався на філософському фа-
культеті Львівського університету,
який зараз названий його іменем.
Уся творча, наукова і перек-
ладацька спадщина Івана Франка охоплює понад 100
томів, тому неспроста його величають «генієм україн-
ської нації», «каменярем» у майстерні художнього
слова, «титаном думки і праці» світового значення.
Проза письменника охоплює понад 100 оповідань,
новел, 10 романів («Петрії і Довбущуки» (1875), «Boa
constrictor» (1881), «Захар Беркут» (1882), «Лель і По-
лель» (1887), «Для домашнього вогнища» (1892), «Осно-
ви суспільності» (1895), «Перехресні стежки» (1900),
«Великий шум» (1907) та ін. Поетичні збірки – «З
вершин і низин» (1887), «Зів’яле листя» (1896), «Мій
Ізмарагд» (1897), «Semper tiro» (1906), «Давнє і нове»
(1911) та ін. Найвизначніші його поеми – «Смерть
Каїна» (1889), «Іван Вишенський» (1900), «Мойсей»
(1905), «Терен у нозі» (1914), «Лис Микита» (1890) та
ін.; драми – «Останній крейцар» (1879),, «Украдене
щастя» (1893), «Кам’яна душа» (1895), «Сон князя Свя-
тослава» (1895) та ін.
Іван Франко переклав українською мовою твори
близько 200 авторів із 14 мов та 37 національних
літератур (зокрема Гомера, Софокла, Горація, Вергілія,
Генріка Ібсена, Ґотгольда Ефраїма Лессінґа, Вільяма
Шекспіра, Йоганна Вольфганга фон Ґете, Джорджа
Гордона Байрона, Анатоля Франса, Марка Твена, Ада-
ма Міцкевича та ін.).
Помер Іван Франко 28 травня 1916 року. Похо-
ваний у Львові на Личаківському цвинтарі.

36
 伊凡•弗兰科：乌克兰作家、诗人、剧作家、散文家、
翻译家、社会和政治活动家，也是涉足很多领域的学者。
1856年8月27日出生在利沃夫市德劳何培慈区的那胡耶维
奇村。曾就读于利沃夫大学的哲学系，现在该大学以他的
名字命名。
伊凡·弗兰科遗留下来的创作作品有将近100册，被誉
为“乌克兰的天才”，“乌克兰文化艺术的奠基人”。
他一生著有小说过百篇，其中10篇长篇小说：《派特
罗和道夫史楚克》（1875）、《红尾蚺》（1881）、《查
哈·别尔库特》（1882）、 《里奥和保罗》（1887）、
《家庭祭坛》（1892）、《公共基础》（1895）、《十字
针》（1900）、《大噪》（1907）等。著有诗集：《连峰
和低地》（1887）、《枯叶》（1896）、《我的绿宝石》
（ 1897 ） 、 《 森 佩 尔 蒂 罗 》 （ 1906 ） 、 《 旧 与 新 》
（ 1911 ） 等 。 其 中 最 受 欢 迎 的 作 品 有 ： 《 该 隐 之 死 》
（ 1889 ） 、 《 伊 万 · 维 先 科 》 （ 1900 ） 、 《 摩 西 》
（ 1905 ） 、 《 脚 刺 》 （ 1914 ） 《 十 一 月 尼 基 塔 》
（ 1890 ） 等 。 还 著 有 戏 剧 作 品 ：
《 最 后 的 克 莱 因 查 克 》 （ 1879 ） 、 《 偷 来 的 幸 福 》
（1893）、《石魂》（1895）、《思维亚托斯拉夫王子》
（1895） 等。
伊凡·弗兰科还翻译了超过200个作家，将近14种语言
和37种文献的作品，包括：荷马、索福克勒斯、贺拉斯、
维吉尔、易卜生、莱辛、莎士比亚、歌德、拜伦、弗兰
兹、马克·吐温、密茨凯维支和等人的作品。

37
 ГО ЮАНЬПЕН – аспірант
філології (спеціальність: ук-
раїнська мова та література).
Львівський національний уні-
верситет імені Івана Франка
(Україна). Народився 1990 ро-
ку в місті Уху, що розташо-
ване в східній частині про-
вінції Аньхой Китайської На-
родної Республіки.

郭远鹏：语言学博士研究生（专业：乌克兰语言文学）。
利沃夫国立伊凡·弗兰科毕业。生于1990年，籍贯中国安徽
省芜湖市。

СЛОВО ПЕРЕКЛАДАЧА

Усе у світі зростає, квітне, приносить плоди і

повертається до свого коріння. Цю просту істину можна
краще усвідомити, перебуваючи далеко від рідної землі.
Мені приємно, що саме в стінах Львівського
університету на філологічному факультеті зігрівалася
моя любов до своєї батьківщини. Адже лише вона здат-
на над прірвами життєвих труднощів прокладати міцні
мости пізнання, поваги й взаєморозуміння між людьми
різних національностей.
Яскравим прикладом таких стосунків є упорядку-
вання «Антології українського та китайського пись-
менства» – спільна перекладацька діяльність студентів і
викладачів обидвох народів. Так ностальгічні роздуми
відомого китайського поета Лі Бо, котрий писав, що
«немає слів, які могли б вмістить печаль мою і любов…»,
проросли раціональним зерном віри і надії в словах
уславленого українського поета Тараса Шевченка:
«Учітеся, брати мої, думайте, читайте, і чужому нау-
чайтесь, й свого не цурайтесь…»

38
 译者之言

世界上的事物总是不断发展变化的，冥冥中似有定数。
花，结出果实，并返回到它的根。而这对于远离故乡的人来
说更是感同身受。我身处于利沃夫国立大学语言系的教室
内，对于祖国的相思之情却越来越浓。我深深地觉得，只有
经历过生活的磨练、奠定牢固的知识基础，将来以此为桥梁
和纽带才能加深不同国籍的人之间的尊重和理解。
最近一段时间，我有幸参加了《乌中文学作品选集》的
翻译活动，这对于我来说是一次学习和实践的机会。同时，
这也是在利沃夫大学的留乌中国学生和两国教师辛苦劳动的
结晶。一位诗人在怀旧感言中写道：“没有语言可以承载我的
悲伤和爱”，而乌克兰杰出诗人塔拉斯·舍甫琴科的诗中却又
萌生了理性信念和希望：“学习，阅读，接受外来知识，发扬
本国传统”。

39
 Слушні вислови класиків спонукають мене коротко
розповісти про свій край. Моє рідне портове місто Уху є
центром провінції Аньхой Китайської Народної Респуб-
ліки, що в перекладі означає «озеро, в яке пірнає багато
птахів». Бо у весняну пору сюди прилітають численні
різновиди пернатих, влаштовуючи свої любовні забави,
які нерідко перетворюються у справжній «карнавал».
Це диво природи на берегах повноводної річки Янцзи
захоплює людське око уже понад 2500 років. Як каже
народне прислів’я: «Красна птаха пером, а людина доб-
ром».
Таке розуміння справдешніх речей дає й шедевр
Івана Франка «Терен у нозі», який я переклав на
китайську мову. Його провідна ідея полягає в тому, що
людина перед смертю, покидаючи цей світ, повинна
збагнути смисл свого життя.
Ця філософська думка українського письменника
перегукується із крилатим висловом китайського муд-
реця Конфуція.
Спочатку заголовок оповідання Івана Франка «Те-
рен у нозі» я хотів перекласти на китайську мову як
«Благословення на ріці», щоб красивіше звучало. Однак
наш викладач Андрій Печарський слушно зауважив, що
естетичний аспект при художньому перекладі не пови-
нен витісняти смисловий.
Тоді я збагнув, що «терен у нозі» в символічній
інтерпретації Івана Франка – це таємниця долі й
істинне мірило людської сутності.
Любов долає час, відстані континентів і зближує
людей. Тому разом зі своїми співвітчизниками, друзя-
ми-однокурсниками Чен Меном і Лі Менмен ми виріши-
ли спільно перекласти й ознайомити китайського чита-
ча ще із одним шедевром Івана Франка на любовну
тематику – оповіданням «Сойчине крило», але в скоро-
ченому варіанті.

40
 这些简练经典的言论鼓励我简短介绍家乡。我的家乡芜
湖市，位于安徽省东南部。芜湖市历史悠久，有文字记载已
逾2500年，近代为“中国四大米市”之一。因“长江巨埠、皖之
中坚”而名誉华夏，有“云开看树色，江静听潮声”之美誉。今
为安徽省经济、文化、交通、政治次中心城市，安徽省第二
大城市，安徽省三大旅游中心城市之一。
我翻译了伊凡·弗兰科的《脚刺》。该作品的主题思想是
通过主人公内心的独白，剖析一个人在离开这个世界前对生
命意义的理解。全书以主人公濒死状态下的心理活动为主
线，巧妙地借用主人公所处环境的变化和旁人的叙述来烘托
其思维活动的发展。主人公最后彻底领悟了命运和生死之间
的意义，走得很安详。
乌克兰作家著作中包含的这种哲理源自于于中国的哲学
家孔子。
当我结束翻译《脚刺》时，想把文章的名字改为《契列
莫河上的祝福》，觉得更符合文章大意。后来我的导师安德
烈说：我们不能因为自己的意愿而随意改动原著，这样就没
有原汁原味的感觉了。
作者用《脚刺》这一标题其实是想阐述“命运”这一概
念。虽然脚刺在文章末尾出现，却贯穿始终。
朋友间的友谊可以克服一切困难。正如远在异国他乡的
我们（程萌、李梦梦），经常在一起讨论怎样翻译，什么方
案为最佳，既不改变原文又符合中国人的阅读习惯。

41
 Зрештою, основну сюжетну лінію, ідею, кульміна-
ційні моменти й найцікавіші епізоди були максимально
збережені.
Початок твору доволі оригінальний. Головний герой
Массіно уже три роки як усамітнився і таврує зневагою
тих, хто з наївним оптимізмом дивиться у своє
майбутнє, або, навпаки, поринає в гнітючий песимізм.
«Жити для себе самого, з самим собою, самому в собі!
Життя – це мій скарб, мій власний, одинокий, якого не
гідні мені заплатити всі скарби світу» – ось виведена
героєм формула людської гармонії. Іншими словами, це
те, що давньоримські філософи називали «золотою
серединою», християни – «благодаттю», а китайські
даосисти – «рівновагою духу».
Тому Новий рік Массіно намагається зустріти «по-
філософськи» – сам, без нікого. Утім, несподівано лис-
тоноша приносить йому якийсь лист, а в ньому – сой-
чине крило і підпис: «твоя Сойка». Здивуванню чоловіка
не було меж. Його охоплюють давні інтимні почуття. А
чи зуміє він зберегти свою «рівновагу духу»?! Китай-
ський читач дізнається, прочитавши цей захопливий
твір.
Ми щиро зичимо всім зацікавленим «Антологією
українського та китайського письменства», що вийшла
у світ з нагоди 25-ї річниці встановлення диплома-
тичних відносин між Україною та Китаєм, поринути в
глибокий філософський світ творчості геніального
прозаїка, поета, вченого, поліглота-перекладача,
громадського і політичного діяча Івана Франка, ім’ям
якого названо Львівський національний університет.

42
 我们共同翻译了小说《松鸦的翅膀》（缩写版），当
然，我们挑选的都是文章中最精华最吸引人的地方。
主人公马西诺在过去的三年中骄傲和孤独的生活着，他
讨厌那些对未来天真乐观的人们，或者相反，沉浸在压抑情
绪的人。“为自己而活，为自己，要对生活充满自信！生活—
—这是我的宝贝，我自己一人独有，拿世界上的任何宝藏给
我我都不交换”——这是主人公对生活的美好期待。这令我想
起一些哲人的观点，如古罗马的哲学家的“黄金之道”、基督
教的“恩典”、中国老子的“自然无为”。
新年到来的时候，马西诺努力想要一个人度过此生。可
是，当他收到了一个装有松鸦翅膀的包裹和一封《你的松
鸦》的信时，勾起了他尘封的记忆。他达到了“自然无为”的
状态了吗？这就需要你们自己去发现了。
衷心希望你们能对这本于乌中建交 25 周年之际出版的
《乌中文学作品选集》感兴趣。这里收录了深层次哲学世界
才华横溢的作家、诗人、学者、多语种翻译家、公众及政治
人物——伊凡·弗兰科的作品。利沃夫国立伊凡·弗兰科大学
正是以他的名字命名的。

43
Іван ФРАНКО
ТЕРЕН У НОЗІ
оповідання з гуцульського життя
(Перекл. Го Юаньпен)

Старий, хорий Микола Кучера-

нюк дожидав смерті.
Ще два тижні тому він уостатнє
керманичував на Черемоші, відігнав
чотиритаблову дарабу до Кут і відси
вернув пішки додому. Нічого йому не бракувало, а
проте був блідий, як труп. Увесь вечір він мовчав і си-
дів перед хатою он там високо на шпилі гори, поку-
рюючи люльку на коротенькім цибусі і німо вдивляю-
чися в розкинене внизу село, в Черемош, що шумливою
гадюкою закрутився
низом, і в супроти-
лежну могутню гору,
покриту темним лісом.
Та другого ранку він
прокинувся, жалую-
чись на болючу ко-
лотьбу в боці, почав
сильно кашляти та
трястись у лихорадці.
Покликав своїх трьох
синів, сказав їм, що
буде вмирати, і велів
їм скликати найстар-
ших та найповажніших
сусідів, щоб міг у їх
присутності виявити
свою остатню, волю.
Сини приняли сю відо-
мість досить спокійно та повдержливо, хоч дуже
любили батька.

44
伊凡·弗兰科
脚刺
古楚尔人的生活故事
(郭远鹏译)

垂老病重的米科拉，正在等待着死亡的来临。
就在两个星期前，他驾着木筏顺着契列莫河1 到库提2 ，
而后步行回家。 现在他的脸色苍白得如垂死之人，眼下对于
他来说什么都无所谓了。整个晚上，他都一言不发地坐在自
家门前的山顶上，用蚩布3吸着烟，安详地看着山下的村庄。
此时的契列莫河就像一条蜷伏着的蝮蛇，河对面高耸着被深
黛色的森林覆盖着的山峰。
第二天早晨，米科拉在剧烈的咳嗽中醒来，每咳嗽一下
都让他感到两肋断裂般的疼痛。他发着高烧，浑身颤抖。
老米科拉叫来了自己的三个儿子，告诉他们自己即将死
去，让他们把村子里最年长的和最有声望的邻居和公证员都
叫来，他要交代遗嘱。
儿子们出奇的安静，他们都深爱着自己的父亲，但他们
理解父亲的想法，此刻他们都不知道该说些什么来表达自己
的心情。

1
契列莫河：乌克兰境内喀尔巴阡山的一条河流。
2
库提：喀尔巴阡山地区的一个村庄，属于乌克兰伊凡·弗兰科州。
3
蚩布：当地一种烟嘴比较小的烟斗。

45
 Тільки їх жінки та діти підняли крик і лемент, але
старий велів їм мовчати та бути спокійними.
– Будьте тихо! – мовив він напівсуворо, а напів-
ласкаво. – Я вмру, хіба ж то яке диво? Нажився немало.
Чи хочете, щоб я жив вічно? Рушайте і приладжуйте
все, що треба для похорону!
Одна невістка почала щось закидати про лікаря.
Старий розсердився не на жарт.
– Не плети дурниць! Шістдесят літ прожив я без
лікаря, то й при смерті обійдуся без нього. І що може
лікар порадити на смерть? Чи лікарі й самі не вми-
рають? Рушайте кожде до своєї роботи і не журіться
мною!
Ніхто не спротивлявся. По обіді посходилися сусіди,
покликано й громадського писаря, який, за приказом
старого Миколи, написав його «астамент». Йому зроби-
лося трохи легше, він балакав з людьми і велів своєму
наймолодшому синові привезти на другий день панотця,
бо хоче висповідатися і запричащатися. Сусіди похва-
лили сей намір і навіть не пробували сяк чи так захи-
тати Миколову певність, що йому швидко прийдеться
вмирати.
На другий день йому погіршало, гарячка стала
дужча, тяжкий кашель майже душив його; він зробився
на виду чорний, як земля, похудів страшенно, і коли
приїхав верхи панотчик, щоб наділити його остатньою
релігійною потіхою, він справді виглядав так, немов
ось-ось сконає. Сини, похитуючи головами, знай, шеп-
тали, що «дєдьо», певно, не переживе сеї ночі.
Але вночі йому полегшало. А другого дня він підду-
жав настільки, що пополудні міг устати і вийти трохи
на свіже повітря.

46
 只有他们的老婆和孩子呜咽着，老米科拉要他们安静下
来。
“安静！”老米科拉面无表情地说，“我要死了，难道这很
奇怪吗？我活得够久了，难道你们希望我长生不老？赶紧去
准备葬礼吧。”
其中一个儿媳提出送他去医院，老米科拉开始生气了。
“不要犯傻了，我活到60岁都没有去过医院，难道在我快
死的时候要去那里受罪吗？医院能给快死的人提什么建议，
难道医生就能长生不老？你们都去干自己的事，不要为我难
过”。
没有人能表示异议。
晚饭过后，邻居们和公证员都来了，老米科拉要在邻居
们面前宣布遗嘱，然后由公证员做记录。此刻他感觉稍微好
了点儿，他和人们聊着天，还嘱咐儿子说第二天要把传教士
请来，他想忏悔和祈祷。邻居们都称赞他的做法，似乎大家
都忘了他即将死去。
但到了第二天，米科拉的情况恶化了。高烧复发，而咳
嗽剧烈得差点让他窒息。此刻他又黑又瘦的脸看起来就像一
块贫瘠的土地。当传教士骑着马过来，为他做最后一次洗礼
的时候，他好像有点撑不住了。儿子们摇着头，低声念叨，
担心父亲熬不过今晚。
然而到了晚上，米科拉的病痛缓和了一些；等到第二天，
他感觉自己的身体恢复了不少；到中午的时候，他甚至可以
起床出去透透气了。

47
 Був чудово гарний, ясний і тихий вересневий день.
Сонце гріло, але не пекло, повітря на горах було чисте і
запахуще, а дзвінкий шум Черемоша з долини доходив
як солодка мелодія, як безконечний привіт життя.
Старий гуцул усів на старій обрубаній колоді і німо та
спокійно вдивлявся у величний краєвид. Високі гірські
шпилі, бачилось, моргали до нього; глибокі, тінисті
долини обслонювалися темними тайнами. Черемош
унизу зі своїми могутніми закрутами, шумливими ше-
потами і запіненими «гоцами» видавався мов непо-
рушний, мов вилитий із зеленкуватого скла. По його
берегах снували тут і там немов червоні, білі та чорні
мурашки – то були люди. З плоских дощаних дахів
широко порозкиданих хат клубився білий димок. Але
Микола глядів на все те безучасно, немов не з сього
світу. Не почував уже туги, не тягло його в далечінь;
відколи був певний, що незабаром умре, все окруження
зробилося йому чужиною.
Та чим більше сонце хилилося над західним обрієм,
тим більше почав у його серці ворушитися якийсь
неспокій. Напруживши всі свої сили, опираючися на
розкішно писаний топорець, він зійшов на найвищий
шпиль гори, що захищала його хату від заходових вітрів,
сів тут на камені і полетів очима в протилежнім
напрямі, ніж досі. І тут, доки зір засягне, високі гірські
шпилі, ліси, долини і звори. Та Миколин зір слідив,
бачилось, з якоюсь дивною тривогою за бігом сонця.
Він придивлявся кождій легенькій хмарці, що виринала
відкись на заході і, запалюючися золотом і пурпуром,
звільна плила за сонцем. Підзорливим оком міряв кож-
дий клуб диму, кождий туман пари, що підіймався з
лісів і зворів.

48
 这是一个宁静、惬意又美丽的九月的一天，太阳照得人
暖暖的，非常舒服，山上的空气似乎飘着清香。契列莫河上
的涛声在山谷中回荡，宛如在讴歌生活。
老米科拉坐在一块老木桩上，安静地欣赏起眼前的风景：
远处高耸的山峰仿佛在窥视着他，山谷深处的阴影正隐匿着
它的秘密；山下湍急的契列莫河曲折蜿蜒，激流和跌水溅起
的水雾蒸腾弥漫笼罩在河上，犹如一块青翠的玻璃；河岸边
的路人像附着在玻璃上的小精灵一样来来去去，移动着红色、
白色或黑色的小点；村舍散落着，光溜溜的木屋顶下飘出袅
袅白烟。
而这一切在米科拉眼中却又好像都不存在，他仿佛已经
身处另外一个世界，没有苦闷，也不再有出门远行的冲动。
周围的一切对行将就木的他来说已变得如此陌生。
当太阳一点点坠向地平线时，他的活力却一点点复苏了
起来。他用尽全身的力气，提着托皮兹1登上了最高的山峰。
脚下的山峰挡住肆虐的西风，山下的木屋得以避免大风
的侵袭。米科拉坐在山顶的石头上，望着远方。他静坐下来，
望着远处的山峰、森林、山谷和山丘。
他有点惊异地看着快速西沉的太阳。
一朵朵小云彩突然从西边出现，像燃烧着的金色和紫色
的火焰，他看着它们自由自在地穿梭在太阳周围。

1
托皮兹：古楚尔人的武器，像斧子一样，把手上有雕花纹，斧头
略长，可以别在腰间。

49
 А коли нарешті сонце затонуло в кроваво-червоних
хмарах, мов розпалена куля в воді, він зітхнув глибоко,
затремтів, мов від морозного подуву, з трудом підвівся
з місця і мовчки пішов додому.
Від того дня минули вже два тижні. Микола все був
«при смерті», вважав сам себе чужинцем, відлученим, а
все-таки не вмирав. Йому робилося раз ліпше, то знов
гірше; іноді цілими днями лежав на постелі і майже не
міг рушитися, а потім раптом переставав кашель і
колотьба в боці, він міг устати, ходити і навіть зіходити
на верх гори і вдивлятися в захід сонця. Лиш його
неспокій збільшався раз у раз. Не їв майже нічого, лише
десь-колись випивав склянку теплого молока. Його тіло
вихуділо, його волосся за тих кілька день побіліло, як
сніг, а в очах тліли якісь несамовиті огники. Спати не
міг ані вдень, ані вночі, а як інколи вночі сон його
зломить, то зараз починає стогнати і хлипати і проки-
дається, весь облитий потом тривоги. Він не молився,
не розмовляв ні з ким, не цікавився нічим і обертався
поміж своїми дітьми і внуками, як чужий. Діти, що
вперед горнулися до нього і радували його своїм щебе-
танням, тепер сторонили від нього і боязко шукали собі
забави на весь день, якмога десь поза домом, щоб
якнайрідше стрічатися з ним.
У неділю він велів скликати сусідів до себе.
– Любі сусіди, – мовив до них, коли всі посідали
перед його хатою на стільчиках, колодах або й так
просто, на мураві, а він сам напівсидів-напівлежав на
джерзі й подушці, – порадьте мені що! Не можу вмерти.
Так мені щось тяжко на серці. Все мені здається, що на
мні тяжить якась велика провина і не пускає мою душу
від тіла. Кілько разів дивлюся, як сонечко сідає за го-
рою, все мені видається, що там хтось золотими ключа-
ми замикає браму передо мною.

50
 当太阳终于没入云霞当中时，就好像一颗火球在水中爆
裂开来……他深深地吸了口气，像被冷风吹得战栗一样，身
体颤抖着，艰难地站起来，默默地走回家去。
时间一晃过去了两个星期，米科拉仍然游离在濒死的边
缘。他的意识好像已经与周围的事物不在同一个空间了，他
像这个世界里的陌生人。在这段时间里，他感觉自己的身体
时好时坏：有时候一整天躺在床上无法动弹，间或会受到突
然爆发的剧烈咳嗽和伴随着的两肋断裂般的疼痛的折磨；有
时候他又可以起床，行走，甚至爬到山顶去看日落。只是，他
心中的不安与日俱增。他几乎不进食，只是偶尔喝点热牛奶。
他的身体越来越消瘦，头发在这段时间里都变白了，白得像
雪一样，而眼睛却红得像烧红的木炭。他昼夜难眠，经常深
夜被噩梦惊醒，一身冷汗，接着呻吟，呜咽，辗转反侧……
他开始不祷告了，也不和任何人说话，对任何事都漠不关心，
连与自己的孩子和孙子们也形同陌路。一开始孩子们同他很
亲近，总是在他身边唧唧喳喳地逗他开心，而现在孩子们都
开始怕他，同他保持距离。他们玩耍的时候尽可能的离家远
一点，不想见到他。
星期日，他再次把邻居们都叫到家里来。
“我亲爱的邻居，”他躺在厚厚的被子上，靠着枕头，邻居
们有的坐在板凳上，有的坐在木桩上或者绿茵茵的草坪上。“
给我点建议，我半死不活的，很难受。对我来说自己好像犯
了大罪，上帝总是不愿带走我的灵魂。每次我看到夕阳挂在
山头，就像是有人用一把金锁把我给禁锢住了。

51
 Скажіть, може, я кому з вас догурив і сам про те
забув, а він носить на мене гнів у серці?
Люди мовчки зирнули один по однім, а потім мовив
один за всіх:
– Ні, Миколо! Ніхто з нас не носить гніву в серці на
тебе. Всі ми грішні, а як не вибачимо один другому, то
нам і Бог не вибачить.
– А проте, – сумно сказав Микола, – мусив хтось,
свідомо чи несвідомо, заскаржити мене у пана Бога.
Адіть, моє волосся побіліло, як сніг, за отсі дві неділі.
Мучуся дуже, а вмерти не можу. Щоночі хтось кличе
мене геть, а проте щось мов кліщами держить мене на
місці. Отак як потемніє, то все чую, як трембіта грає в
полонині, і рвуся за її голосом – і не можу.

52
 跟我说，我是不是对你们当中的谁做了恶事我却忘记了，
而他（她）却一直在心里记恨着？”
每个人都不出声地互相看看，而后当中有人说：“不是这
样的，米科拉！ 没有人对你心存怨恨，我们每个人都有罪，
如果我们不能互相体谅，那上帝也不会原谅我们。”
“那怎么可能，”米科拉悲伤地说，“肯定有人，不管认识
的还是不认识的，在上帝面前告了我的状。你们看，我的头
发都变白了，就跟雪一样。这两个星期我备受煎熬，求生不
得，求死不能，每天晚上都感觉有人远远的在远方呼唤我，
这种感觉就像寄生虫一样附着在身上驱除不去。”

53
 – Може, жаль тобі світу, дітей, гір, Черемоша? –
закинув старий Юра, Миколин ровесник і приятель.
– Ні, Юро, не жаль, – відповів Микола. – Я жив
досить. Мої діти, Богу дякувати, забезпечені. Гори і
Черемош не потребують мене і не можуть дати мені
нічого.
– Що ж тебе так турбує? Може, в тебе який старий
гріх на душі, а ти затаїв його перед людьми, а він тепер
проситься на сповіді і не хоче пустити тебе, поки його
не направиш?

– Не знаю, Юро, але мені здається майже, що воно

щось так, хоча... Бачиш, я раз мав таку пригоду –
давно тому, дуже давно!.. І вона тепер знов тривожить
мене. А проте... так, я не говорив про неї нікому з вас,
але таки не таїв її перед людьми. Я тричі сповідався з
неї, а проте не зазнав полегшення.
– Сповіджся з неї перед нами і перед святим
праведним сонцем, – мовив Юра, – то, може, відсту-
пить від тебе тота тривога.

54
 “就像每天太阳下山、天还没黑的时候，什么都听得很清
楚，好像山谷里有人在演奏特姆毕塔1。我想出去听听，可是
却动不了。”
尤里——与米科拉同龄的老伙伴发话了：“你为什么这么
不安？是不是你在为你的生命、孩子、山或者契列莫河伤心
？或者很久以前你做了罪恶的事情，这使你感到不安，但是
你把它隐瞒起来了，如果想让它离开你，你现在最好把事情
说出来。”
“不，尤里亚，我不是为了这些伤心。我活得够久了。感
谢上帝！我的孩子们都很健康安全，山与河也不再需要我，
也不能赐给我什么东西了……” 米科拉对老伙伴说。
“……不知道是不是，尤里亚，这么说来好像是有这么一
件事……。很久以前了，真的很久了，而它现在又来折磨我
了。关于它，我没有对你们中间的任何一个人说过，但是我
从没有感到过轻松。”
“在我们面前，在公正的太阳面前忏悔吧。”尤里亚说，“
这样你心里就会轻松了。”

1
特姆毕塔：一种长三米，厚度仅为30mm的乐器。

55
 – Та то властиво нема що багато й оповідати. Се
було ще за моїх парубоцьких часів – уже тому зо сорок
літ. Знаєш, Юро, я був тоді найгірший забіяка в селі і
найліпший керманич на весь Черемош. У неділю була
велика бійка в шинку; багато парубків – здається, що й
ти, Юро, сарако, – пішли додому з порозбиваними
головами, а одному, мойому найтяжшому ворогові,
Олексі Когутикові, догодив я так, що за кілька неділь
його поховали. А я сам обірвав лише кілька зовсім
неважних гуль та задрапнень і в понеділок, як би нічого
й не бувало, пішов на дарабу.

Я й стрик, глухий Петро, збили ще досвіта чоти-

ритаблову дарабу в Жаб’ї і, скоро надійшла повінь,
рушили долів Черемошем. Був гарний літній день; на
всіх долинках покошено сіно. Запах свіжого сіна і дос-
тиглих малин, що звисали скрізь із стрімких берегів
понад водою, так і обвівав мене. На серці було любо,
свобідно та радісно, як рідко.
Петро стояв при передній кермі, я вхопився за
задню. Під полудне заплили ми до Ясенова і їмилися
біля шинку.

56
 “没有什么特别要多说的。”米科拉开始陷入到回忆之中。
“那还是在我年轻的时候……已经过去四十多年了。知道
吗？尤里亚！当时在我们镇上，我是混混的头领，同时也是
契列莫河上最爱惹事的舵手。在一个星期天，酒吧里发生了
一场群殴……好像你也在吧？可怜的尤里亚，你当时头破血
流地回家了。我的死敌——奥列斯•考古提，也就是被我狠揍
的那个人，几个星期之后就一命呜呼了。而我身上只是多了
几个肿包和几条疤。到星期一，我又像往常一样去掌舵了。
我和我的叔叔——在热比娅1做长木筏2的聋子派特罗，一
起驾着木筏。
洪水很快来到了契列莫河。
在这个阳光明媚的夏日，河边陡峭的岩石上长满了成熟
的山菊和新鲜的干草，山谷里弥漫着迷人的草香。我想到了
爱——心里很少有过这样的感觉，能让我感受到自由和愉悦。
派特罗站在前面撑着杆，而我在后面划着浆。中午时分
便到了行程中途的亚塞纳3，我们通常把木筏停靠在岸边的酒
吧附近。

1
热比娅：古楚儿的村庄，今为伊凡 • 弗兰卡州的一个小城市，叫
作高地。
2
木筏：打得长的木筏，在此较长。
3
亚塞纳：喀尔巴阡山的一个村庄，在契列莫河边。

57
 Вода була сильна, а ми мали гнати дарабу лише до
Вижниці, то й не потребували боятися, що нам перед
приходом вода впаде.
На березі, як звичайно, була ціла купа дітей. Вони
купалися, кидали камінням, гралися на березі і робили
галас. Скоро ми з дарабою їмилися берега, зараз ціла
юрба їх повскакувала на дарабу, бігали по ній, гой-
далися на кльоцах або скакали з них у воду і випливали
на берег. Нам то була не першина, і ми, не кажучи їм
нічого, пішли до шинку, випили по чарці і зараз
вернули. Не звертаючи уваги на хлопців, відп’яли ми
дарабу від берега і зіпхнули на течію. Скоро дараба
пішла в рух, хлопчища справді зручно і з голосним ве-
реском поскакали хто в неглибоку воду, хто на річне
каміння і подалися до берега, а ми поставали на дарабі,
кождий на своїм місці, і взялися за керми, щоб
навернути дарабу на головну течію. Може, так минуту я
працював кермою, коли втім, підводячи очі, бачу, що
на заднім кінці дараби сидить хлопець. Так, як мені в
тій хвилі повиділося, міг мати 14 або 15 літ і був
одягнений бідно, в брудній сорочці зрібного полотна та
в чорнім повстянім капелюсі – звичайно, пастушок. Він
сидів тихо, трохи скулений, на кінці кльоца і якось так
залюбки вдивлявся в хлюпання зеленкувато-сірої кала-
мутної води поза дарабою, що, бачилось, не бачив ні-
чого іншого довкола себе. Я стояв при кінці керми,
може, п’ять кроків оддалік від нього, а що він сидів
обернений до мене плечима, то я не міг бачити його
лиця.

58
 契列莫河这一段水流湍急，不过我们只需要到前面的维
辛尼斯1，因此不用担心木筏因水深不够而搁浅。
岸边跟往常一样，有很多小孩在玩耍。他们游泳，扔石
子，在岸边嬉戏打闹。我们旋即靠了岸。这时，这些小孩都
跑上筏来，在上面追逐跳跃，或者从木筏上跳跃入水又游上
岸边。
这对我们来说已经不是第一次了，便任由小孩在筏上玩
耍。我们径直走进酒吧，喝了两杯，喝了两杯之后才又返回
到木筏上。
我们没有理会那些还在玩耍的孩子们，将木筏推离岸边，
驶入河中。
我们继续前行。孩子们大声喧闹着，有的跳入浅水中，
有的踏着河中的礁石向岸边跳去。
我们站在木筏上，扶着船桨守着自己的位置。当我正为
了将木筏引向主航道而划动桨叶时，一抬头，被一个坐在角
落里的小男孩惊了一下。他给我的第一印象是个约莫十四、
五岁的小男孩，衣服破旧，脏的帆布衬衣和毡布帽子，就像
一个牧羊人。
他安静地坐在船尾，有点驼背，好像正在玩桨叶带起的
涟漪。水有点脏，呈现出棕绿色，他却好像并不介意。我站
在筏尾的船桨处，离他大概有五步远，他背对着我，我看不
见他的正脸。

1
维新尼斯：地名，位于喀尔巴阡山地区。

59
 – А ти що тут робиш, мой? – відізвався я до нього.
Він не відповів нічого, лише простягнув свою ліву
руку і показав на супротилежний беріг. При тім я зав-
важив, що його простягнена і по локоть гола рука була
незвичайно біла, якої я ще не видав ніколи у бідного
хлопця-пастуха.
– Хочеш на той бік? – запитав я.
Він потакнув головою, не обертаючися і не кажучи
ані слова.
– А де ж хочеш висісти? – запитав я ще раз. – Адже
бачиш, що той берег тут усюди стрімкий, нема де
ймитися.
Не обертаючися і не кажучи ані слова, хлопчище
помахав своєю сніжно-білою рукою взад, униз рікою, і
здавалося, що ані на хвильку не бажав переривати собі
оглядання шумливих та шипучих клубів черемошевої
води. Мені се було байдуже: чей же, хлопчище знає
добре сю воду. Ми плили власне попри громаду дуже
неприємних кам’яних брил, що ліниво розляглися по
самій середині ріки, мов череда здорових волів у купелі;
треба було дуже обережно просмикуватися між ними,
то й у мене при кермі була гаряча робота. Крізь клекіт
хвиль крикнув я ще до хлопця:
– Як будемо близько того місця, де тобі треба на
берег, то скажи нам заздалегідь, щоб ми скрітали да-
рабу з течії ближче до берега, на плитке місце. Чуєш,
мой?
Хлопець знов кивнув головою і все сидів скулений
на однім місці.
Ми переплили небезпечне місце і стрілою летіли
поздовж ширшого і не дуже глибокого плеса. Я все ще
держався за кінець керми, але не робив нею і знехотя
дивився на хлопцеві плечі. Нараз він схватився зі свого
місця і почав якось поквапно підкочувати штани.
– Хочеш злізати? – запитав я його.

60
 ‘哎嘿，你在这儿干嘛呢？’我问他。他没回答，只是用手
指向河对岸。我的注意力却被他白得不正常的手臂吸引了，
那根本就不像一个牧童的手。
‘想去对岸吗？’我问到。
他点着头，没有转身也没有回答我。小男孩在水里挥着
自己雪白的胳膊，看着契列莫河的水浪——看来他对这片水
域很熟悉。不过对我来说不重要——他并不理我。
我们划到了一处河床陡峭下降的水域，木筏的两边闪过
巨大的石块，它们像慵懒的公牛躺在河中央，又像成群的公
牛在河里沐浴。我们感受到了巨大的危险，战战兢兢地握着
手中的浆。在波浪中，我对小男孩喊道:
‘告诉我们往哪条路走离你去的地方最近，我们就能把筏
停在离岸较近的水域。听到了吗？’
男孩点了点头，仍然蜷缩在原来的地方。
木筏就像一支疾射而出的箭一样穿过了狭窄的河道，穿
过了危险地带。我握着筏尾的桨没有划动，突然看到小男孩
站了起来，并卷起了自己的裤脚。
‘想走了吗？’我问他。

61
 Та він знов не відповів мені нічого, але підійшов на
сам край дараби, сів на обрубок кльоца, спустив голі
ноги до води, вчепився обома руками за кльоц, а потім,
опираючися обома ліктями о кльоц і весь похилений
над ним, обернувся так, що ляг черевом на той кльоц і
почав помаленьку зсуватися з нього в воду. Аж тут
побачив я його лице – було мені зовсім незнайоме. Мені
повиділося в тій хвилі, що якийсь дивний, холодний і
злорадісний усміх заграв по лиці хлопця. Але се тяглося
лише хвилиночку. Поки я ще встиг щось подумати,
крикнути, рушитися з місця, хлопчище без звука, мо-
ментально щез у каламутній воді. Мене обхопила смер-
тельна тривога. Я скочив на край дараби. Я знав, що се
дуже небезпечно – скакати з кінця дараби в воду, а ще
до того в тім хоч не дуже глибокім місці, але на страш-
ній бистрині, де й найдужчий гуцул не потрафить
устояти на ногах. Я думав, що необачний хлопчище
зараз винирне, почне плисти або бодай буде пару хвиль
бовтатися, боротися з водою і я зможу вирятувати його.
Але ні, з хлопчища не видно було ані найменшого сліду.
Хвилі весело підштрикували аж на кльоци, плескотіли
поміж кльоцами нашої дараби, і вона стрілою і з шумом
гнала наперед, а хлопець щез, як слина. Німий і непо-
рушний, весь продроглий від холодної тривоги, стояв я
на краю дараби і впирав очі в каламутну воду – дарем-
нісінько.
– Миколо! – крикнув нараз сердито від передньої
керми старий Петро. – Якого дідька ти там робиш? Чи
не бачиш, що вода заганяє дарабу поперек ріки? До
керми, мой, а то оба підемо під сто чортів!
Я скочив на своє місце, мов пробуджений із глибо-
кого сну, вхопився за керму і почав працювати щосили,
але мої очі все ще блукали по широкім плесі, по буль-
котячій поверхні ріки, чи не віднайдуть хоч якого-будь
знаку того хлопця. Та ні, ані сліду!

62
 他仍然没有回答，却向我这边走来。他在木桩上坐下来，
先将光脚伸入水中，而后用力抓着木桩，用肘撑着船底并仰
躺在上面，然后转身用肚子贴着船板，开始慢慢地滑向水中。
这时，我终于看见了他的脸，这是张对我来说完全陌生的脸，
是个带点坏笑的小男孩的脸——让人奇怪的是，这一瞬间我
在他的脸上看到了冰冷。但是这只持续了片刻，在我还没有
来得及叫喊时，小男孩在那里消失了，倏然了无声息。
那一刹那对死亡的恐惧让我跳向了船的边缘。
我清楚，这很不安全。虽然这里的水位不是很深，但水
流湍急，从船尾跳入水中，即使是最强壮的小伙子也难以在
水中立足。
我想，小男孩可能是一不留神落入了水中，现在他的头
应该会浮出水面，他应该在游动，或是正在水中挣扎，这样
我就可以马上去救他。但是水中连他的影子都没有，他就像
消失了一样。波浪依旧拍打着礁石，水流很快，我们的船笔
直地前行着。但小男孩已经不见了。我惊慌地呆立在那儿，
两眼瞪着浑浊翻滚的河水。
‘米科拉！’派特罗生气的说,‘你在那儿干嘛？你没看见水
那么急，我们很危险吗？赶紧抓紧桨，不然我们都得死！’我
赶紧回到自己的位置，如梦初醒一般抓着船桨用力划动，但
是我的眼睛仍然搜索着四周的水面——水流湍急，连小男孩
的影子都找不到。

63
 Та певна свідомість, що ось перед кількома хвилями
перед моїми очима і ось тут безпосередньо біля мене
так нагло запропастилося молоде людське життя, шпиг-
нула мене в саме серце так, як ще ніколи ніщо в життю.
Я трясся всім тілом, як коли б був сам замордував
найближчу, найдорожчу мені людину. З жахом обдив-
ляв я берег, чи там дехто не бачив, як топився хлопець?
Ні, на березі не було ані живої душі; на дорозі, що бігла
з другого боку понад саму ріку, не було також ані
живого духа; село вже щезло за закрутом ріки, тілько з
невидної дзвіниці забамкали нараз дзвони, мов знали,
що хтось у селі пожив смерті.
Потім я почав боязно оглядати старого Петра, що
стояв біля своєї керми на першій таблі з широко розк-
ряченими ногами і також раз у раз вдивлявся в клекіт
каламутної води. Може, він бачив дещо? Та ні, Петро
мовчав; він був приглухий і, не бачивши хлопця на очі,
певно, не чув і моїх слів, звернених до нього.
Помалу, коли ми відплили вже геть від того нещас-
ного місця, минули Устєріки і дісталися на більшу, без-
печнішу воду, я заспокоївся. Я попросту силував себе
не думати більше про хлопчища; я вмовляв сам у себе,
що я ж тут нічогісінько не винен: я ж не міг знати з
Духа Святого, що дурний хлопчище так собі, ні з того ні
з сього та й раптом шубовсне в воду і затоне, як кусень
олова, я ж працював власне при кермі і таке інше. Се й
заспокоїло мене – бодай так здавалося мені тоді.
Ми вчасно пригнали дарабу до Вижниці, вифасу-
вали зароблені гроші, повечеряли, відпочили трохи та
накупили, чого було треба додому і ще перед північчю
рушили назад у гори, щоб другого дня перед полуднем
бути вже дома і йти до косовиці. Йдучи більшою купою,
ми гуторили, жартували, оповідали всякі смішні прида-
башки, і я був особливо в веселім настрої. Розуміється,
про втопленого хлопчища я не згадував ані словом.

64
 这对我来说绝对是第一次。一个活生生的人就这样在我
眼皮底下消失了。这对我打击很大，我浑身都在颤抖，无法
接受这个事实。一个人怎么可能就这样说没就没了呢？我向
岸边望去，想看看他是不是已经游到岸边，我不相信他这么
快就沉了下去。但是岸边没有人影，对岸也没有人。
只有远方飘来的钟声，好像在为村子里的人哀悼。
我惊恐地看着派特罗，他正两腿分开站在桨边注视着浑
浊的河水。或许，他看见了什么？不可能！派特罗一直没有
说话，再说了，他还有点耳聋。他没有看到过小男孩，可能
也没有听到我们的对话。
渐渐地，我们离事故发生的地方越来越远，已经过了乌
石泰尔尼奇1，来到了相对安全的水域，我也渐渐地平静了下
来。我控制自己不去想小男孩，我自言自语地自我安慰，没
有必要内疚的，我没有必要知道这个傻孩子来自哪儿，为什
么突然跳入水中，就像铅块跌入水中一样。我开始好好地控
桨，这样会使我平静下来——至少到目前为止。
我们准时到达了维辛尼斯。派特罗拿了工钱，等到晚上
我们去街上逛了逛，买了些家里急需的东西，准备半夜时分
启程回家——这样一来，我们就能在第二天中午赶到家了。
我们聊天、开玩笑，说一些有意思的段子2，此时我的心
情已经恢复，那段惊恐的记忆已经被我撇在脑后了。

1
乌石泰尔尼奇：古楚儿的村庄，现在是乌克兰伊凡•弗兰科州。
2
段子：古楚儿族的文章。

65
 Так воно тяглося, поки ми не дійшли до Ясенова. Та
коли ми почали наближатися до нещасного місця, де
наша дорога бігла понад сам Черемош, а здорові скелі
лежали, мов бики, посеред клекотячої бистрини, і де
вчора затонув хлопець, то мені знов зробилося так
важко на душі, як було вчора. Холодний піт покрив усе
моє тіло, морозна пропасниця била і телепала мене, я
дзвонив зубами і не мав відваги нікому прохожому
глянути просто в очі. До знайомого шинку не був би я
вступив ні за які гроші: так мені здавалося, що, нехай я
лише покажуся там, мене зараз вхоплять і повісять. Я
послав старого Петра до шинку і велів йому купити цілу
кварту горівки – треба було для косарів, «а я сам, –
кажу йому, – не піду туди і зажду на тебе тут». Але
скоро я побачив себе одиноким, обхопила мене така
шалена тривога, що я, мов одурілий, натис крисаню на
очі і, похиливши лице вниз, як злочинець, погнав
навперед себе і не спочив швидше, аж мені в грудях не
стало духу і село було вже геть за мною. Аж тут я сів
при дорозі і заждав на старого Петра.
Я мусив ждати досить довго. Мені страшенно хо-
тілося випити горівки, багато горівки нараз, щоб нею,
мов повінню, залити отой ганебний переполох. Ожидан-
ка ще побільшала мою жадобу. Ось надійшов шкутиль-
гаючи старий Петро, буркочучи зовсім не дружелюбні
прокляття на таких «молокососів, що скажуть слово і
зараз перемінять» і «летять кудись навпроцапи́, як
остатні дурні». При сих словах він подав мені фляшку з
горівкою. Та коли я відіткав її і притулив до рота
вузеньку шийку, наскочило на мене раптом таке обрид-
ження перед сим плином, що я мало що не кинув фляш-
ку геть від себе і, здригаючись, подав її назад Петрові.
– На, пий, – сказав я, ледве видушуючи з себе сло-
ва, – я сим разом не можу.

66
 然而命运常常就是这样。当我们返程途经亚塞纳时，就
在小男孩发生意外的那片水域，离岸边很近的地方——公牛
般巨大的礁石矗立在那儿，河流湍急、浑浊。就在昨天小男
孩傍晚落水的地方，我惊出了一身冷汗！我感觉很冷，像生
病一样在那里发抖，没有勇气往出事的地方再看一眼。
对于酒吧，无论给我多少钱我都不敢去了。因为我害怕
进去之后，我会酒后失言将小男孩溺死的事情暴露出来而被
抓住绞死。我把派特罗送到酒吧外，要求他进去帮我买一瓶
烧酒，说这酒是回家送给锄草人的——他帮我们锄草。我跟
他说我就不去了，就在这个地方等他。可当我独自一人的时
候，我又好像中了邪一样开始惶恐起来，我压低了帽檐，遮
住了眼睛，低下头就像小偷一样用力向前奔跑，跑得气喘吁
吁，渐渐地远离了村庄，然后在马路边坐下等派特罗。
我等了很久，非常想一口气喝一大口烧酒，以浇灭我心
中的恐惧之火。时间悄然流逝，而我想要喝酒的愿望越来越
强烈。
这时，派特罗一瘸一拐的走来了，嘴里一边咒骂着那些
跟他吵架、现在已经跑得无影无踪的人，一边将酒递给了我。
我拧开瓶盖正准备喝，可不知怎么闻到酒味后，突然觉得恶
心，恶心得差点把酒瓶甩掉。我打了个冷颤，将酒瓶回递给
了派特罗。
‘哦，我现在不舒服，我喝不了了。’

67
 Старому не треба було того казати два рази. Він
знов пробурчав якусь добродушну лайку на нездар, що
цураються дару божого, забулькотів із фляшки просто в
горло порядну порцію, заткав потім фляшку корком і
притовк його долонею і тоді устромив фляшку в свою
шкіряну торбу. А я від того часу не міг і лиця свого
навернути на горівку і, хоч не присягав на неї, а проте
й досі не міг випити її ані краплини. Відвергло на
смерть, на сміх усьому світу!
Троха заспокоївшися, зайшов я додому і постановив
собі закинути зовсім керманицьке ремесло і ніколи ані
ногою не поступити на Черемош. Та коли я другого дня
почув біля шинку, що в середу піде найближча повінь,
то щось із непереможною силою вигнало мене досвіта з
хати. Я пішов до Жаб’я на склад дерева, збив дарабу і
погнав її знов з дядьком Петром до Вижниці. І знов у
Ясенові обгорнула мене та сама дика тривога, яка
проймає хіба найтяжчого злочинця, і перевернула все
моє нутро. Мов шалений, я бігав очима по воді, шукаю-
чи хоч якого сліду втопленого хлопця, хоч розум мусив
говорити мені, що рвуча вода мусила вже або викинути
втопленика десь на берег, або занести бог зна як далеко
та встромити в яку щілину на дні. Та ні, моя розбурхана
уява все показувала мені, що ану ж я ще десь тут
близько знайду того хлопця, що ану ж серед ріки виста-
виться з води його сніжно-біла рука!..
І бачите, сусіди, се був увесь мій гріх і вся моя мука.
Все щось тягло мене з неперепертою силою на Черемош,
і все, перепливаючи те прокляте місце понижче Ясе-
нова, я мусив зазнавати того самого переполоху та тої
самої муки, що й першого разу. Говорять, нібито є такі
люди, що їдять аршинник і при тім жиють довгі літа. І
мені все здавалося, що я один із таких отрутоїдів, що не
можуть жити без вічної передсмертної тривоги.

68
 派特罗接过后一边嘟囔‘拒绝上帝恩赐的蠢货’一边往嘴里
灌了一口，而后用木塞将瓶口塞住，放进了自己的皮包里。
我虽然没有说过要戒酒，但这时候我连一滴酒都不想碰，连
想想都令我作呕。
惊魂甫定后，我回到了家，并决定就此收手，不再在契
列莫河上划船了。然而第二天，我在酒吧门口听说星期三河
水会上涨，这让我又改变了初衷，一股莫名的力量将我推出
了家门。我到热比娅组装了木筏，和派特罗一同向维辛尼斯
进发。但在经过亚塞纳的时候，我依然感到恐惧，就像罪不
可恕的犯人一样，内心七上八下。
我发疯一样地用眼睛搜索着水面上的每一部分，想发现
落水小男孩的痕迹……”
“看见了吗，邻居们，这都是我的罪过！好像有股不知名
的力量将我推向契列莫河，拉向这该死的亚塞纳，让我反复
体验如同第一次般的惊慌和恐惧。
据说，好像有种人，吃了砒霜还能活很久。
我觉得我就是那个中毒的人，一辈子生活在令人恐惧的
砒霜之中。

69
 А проте я не бажав нічого гарячіше, як увільнитися
від неї. Коли минуло кілька неділь по випадку, відва-
жився я нарешті заговорити дещо про нього і почав
обережно розпитувати в Ясенові, чи не пропав де в
кого хлопець у такім віці, такий і такий на подобу? Ні,
ніхто не знав і не видав такого хлопця. Я розпитував
дещо виразніше, чи того й того дня такий хлопець не
втонув у Черемоші? Ні, ніхто нічогісінько не знав про
такий припадок. Чи не викинула вода такого трупа? Ні,
ніхто не знав про се ані словечка.
Всі ті звістки, замість заспокоїти мене, тим живіше
товклися в моїй тямці, немов нерозв’язана жасна за-
гадка. Я помалу розпитував у керманичів, у рибаків, у
гуцулів з Красноїлі та з Устєрік – ні, ніде не було ані
сліду втопленого хлопчища, ніде не було чоловіка, який
би його знав, бачив або жалував за ним. Мій перший
страх перемінився звільна на глубокий смуток, на без-
межне співчуття з тим бідним хлопчищем, якого ніхто
не знав і якого стратою ніхто не журився. У моїй душі
все пекло якесь невимовне горе при переїзді через те
місце, і я нарешті надумав удатися на покуту, йти піш-
ки до Сучави, там висповідатися свого гріха і таким
способом заспокоїти свою душу.
На лихо собі, я й сим разом не мав щастя. Піп,
перед яким я на сповіді признався до свого гріха, дуже
квапився і, очевидно, не мав ані часу, ані охоти випи-
тати мене докладніше. Коли я коротко розповів йому
свою пригоду, він буркнув сердито:
– Іди, дурний гуцуле! Ти ж на тім не маєш ніякого
гріха. Говори мені достотні гріхи, а не задержуй мене
такими дурницями!

70
 关于这点，我并没有奢求有任何的机缘巧合能将我从恐
惧之中解放出来。在这件事情过去几周之后，我就开始小心
翼翼地在亚塞纳打听这方面的消息了——有没有年纪和长相
类似的小男孩溺水，然而，所有的答案都是否定的。
这些消息稍微使我平静了点儿，不过每次当我想到这件
事的时候，我都会觉得匪夷所思。我渐渐地开始问舵手、捕
鱼者，以及生活在克拉斯农1的古楚儿人，看哪个地方有关于
溺水小男孩的只言片语。然而，没有人知道这个小男孩，也
没有人看见过他或者想念他。我从一开始的害怕，渐渐地转
变为对这个落魄小男孩深深地同情：竟然没有一个人关心他
的生死，更不用说在乎他了。我再经过这个地方的时候心中
充满了悲伤，然后我决定去朝圣苏查威2，希望能在那里洗刷
我的罪过，安定我的心灵。
不幸的是，我那次没得到宽恕。
因为碰到的教士好像很赶时间，他急不可耐地催促我。
我仅仅简要地叙述了小男孩的事，他便向我咆哮道：‘快滚！
愚蠢的古楚儿人，你一点罪恶都没有，跟我说一点实在的罪
恶，不要浪费我的时间！’

1
克拉斯浓：古楚儿人的村庄，位于伊凡•弗兰卡州。
2
苏查威：河边的城市，庙宇，朝圣的地方。

71
 Але се запевнення попа, що я в тім не маю ніякого
гріха, не заспокоїло мене. Я почав собі розмірковувати,
що, видно, вже то так пан Біг дав, що я натрафив на
такого попа; видно, сам пан Біг угнівався на мене і не
навернув мене, сараку, на доброго сповідальника!
Отакі гадки не покидали мене і помалу дійшли до
того, що я не міг ані спати вночі, ані не мав спокою
вдень і суятився, як сновида. Я постановив собі по
кількох місяцях піти ще раз до Сучави і там ще раз
висповідатися свого гріха. Сим разом натрафив я на
старого, добродушного черця, що дуже терпливо
вислухав моє оповідання і, коли я скінчив, сказав мені:
– Синоньку, в сьому випадку ти справді дещо троха
завинив, хоч і не так багато, як собі надумуєш. Молися
Богу, а вже Він дарує тобі твій гріх і віддасть тобі су-
покій.
Я молився Богу, ах, як горячо! І справді, сим разом
здавалося, що помогло. Щоправда, згадки про втопле-
ника я не міг позбутися ніколи, а кілько разів перепли-
вав коло Ясенова, то вся пригода ставала мені живо
перед очима, і я не міг перемогти себе, щоб не вдиви-
тися пильно у воду, немов шукаючи якогось сліду по
загубленім. Але жасно вже мені не робилося, смуток
минувся, і лише від часу до часу щось стискало моє
серце, мов коваль кліщами. Я оженився, мав діти, пра-
цював багато, і щораз тихіше та тихіше відкликалася в
моїх споминах згадка про втопленого хлопчища коло
Ясенова.

72
 这个轻下断言的教士并没有使我的内心平静下来。我开
始寻思起来：我向上帝请求宽恕，并且找了这样一个教士，
肯定是上帝对我发火了，所以才让我摊上这么一个和好圣事1。
我并没有从难以言状的困境中走出来。相反，我常在夜
里辗转难眠，白天也过得浑浑噩噩，像梦游人一样不知身在
何处。
我决定，过几个月再去一趟苏查威忏悔。
这一次，我遇见了一个和蔼的、上了年纪的传教士。他
非常耐心地听了我的故事，并对我说：‘孩子，就像你想的那
样，在这件事情中你多少犯了点错，但不是很多，向上帝祈
祷吧，他会宽恕你，让你过得安宁。’
我充满感情地向上帝祈祷，这次似乎起了作用。我仍然
无法忘记溺水小男孩的事情，每当我经过亚塞纳附近，当天
发生的一切就会在我的脑海中重演，而后我会控制不住地搜
寻河水，希望找到些蛛丝马迹。但是我已经不再害怕，也不
再感到那么忧伤了，只是心脏仍免不了抽痛一下，就像挨了
重击一样。我后来结婚生子，努力工作，可每次当我路过亚
塞纳的时候，我总会回想起这段隐晦的记忆。

1
和好圣事：为天主教七件圣事之一。即信徒怀着悔改之心，向合
法的司祭（铎）告自己 （领洗后所犯）的罪，后者代表天主赦免
其罪，使之与天主及教会重修旧好。

73
 Та раз вийшло таке, що я за щось посварився з
моєю жінкою, в мні заграла кров, і я добре-таки побив
її. Се була крепка жінка і остра на язик, почала
шарпатися зо мною і лаяти, що слина на язик принесе.
Я розсердився і як лусну її топірцем у голову, аж вона
без тями покотилася на землю. І тут мене щось кольнуло
у серце, я кинув геть топорець, обілляв безтямну водою,
спинив кров, що чуріла з її рани. Ну, рана не була
страшна, жінка незабаром прийшла до себе, і бійка не
пошкодила їй нічого. Адже знаєте, гуцулка, сарачі,
привикла до бійки, а не одна то ще й хвалиться перед
своїми сусідками: «Якби мя чоловік не любив, то би мя
не бив». І небіжка Марічка ніколи не догурила мені за
сю бійку – та й се була одинока наша бійка за тих
двадцять літ, що ми прожили вкупі. Але тої самої ночі,
якої зчинилася у нас та бійка, ясенівський хлопчище
показався мені у сні. Приснилося мені, що пливу да-
рабою Черемошем, піді мною реве і клекоче каламутна
повінь, я щосили працюю коло керми і раптом бачу
хлопчища, як він звішує голі ноги з дараби в воду, як
обома руками спирається на кльоца, обертається і по-
казує мені своє невимовно сумовите лице та всміхаєть-
ся до мене не то сумно, не то якось злорадісно, а потім
тихенько сховзується в воду і щезає в ній безслідно. Я
пережив у сні всі ті страшні почуття, що перед тим так
довго мучили мене, і пробудився весь облитий потом,
січучи зубами. Я почав молитися до Бога, але та мо-
литва не йшла мені з серця і не заспокоїла мене. Я хотів
заснути і заразом тривожився, щоб іще раз не бачити
такого сну. Всю ніч я прокачався безсонний на постелі і
кілька день по тім був такий сумний, збитий та стомле-
ний, як із хреста знятий.

74
 有一次，我和老婆吵了起来。她长得很壮，并且嘴上功
夫很厉害。她把我弄伤了，我便开始还击她。开始时她推揉
我，并且口水四溅地骂我，我一怒之下，用斧头砸了她的头，
她顿时昏过去瘫倒在了地上。我又心疼起来，心里像针扎一
般，我扔掉斧头，不知所措地用水冲洗她的伤口，为她止血。
幸亏伤口不是很深，她很快就好了起来，这场争斗并没有对
她的身体造成任何伤害。对了，古楚儿人就是这样，习惯于
打斗。女人们还经常为此自豪：‘如果我的丈夫不打我，那他
就不爱我。’
虽然这是我们在一起生活20年之后的第一次，但我的老
婆在这件事情上从未责备过我。但是，从这次事情发生之后，
那个小男孩又开始出现在我的梦里了。梦里，我在契列莫河
上掌舵，正在同汹涌的洪水作斗争，我将每一分力气都用在
了掌舵上，但在这个时候我看见了小男孩——他将裸露的腿
浸泡在水中，双手撑在木筏上，转身向我展示了他那张难以
形容的脸，他在对我微笑，没有忧伤也没有恶毒，然后，轻
轻的滑向水中，消失了踪迹。梦里那种真实的恐惧让我惊恐
万分，惊醒时满身冷汗，牙齿打着颤。我开始向上帝祷告，
但是我用虔诚的心说出的祷文并没有让我感到一丝平静。我
试图摆脱不安，尽快地入眠，我再也不想梦到这些了。此后
的日子我常常整夜在床上翻来覆去，无法入眠。我终日沮丧、
狼狈，感到生活没有了希望。

75
 Від того часу почав той хлопчище все колись-не-
колись набиватися мені на сон. То привиджувався мені,
як сидить на краю дараби, скулений і задивлений у
каламутну повінь, а іншим разом – як своєю сніжно-
білою рукою показує кудись у невідому далечінь або як
з якимось невимовним виразом усміхається до мене. І
завсіди по такім сні я кілька день ходив, мов утовчений
у ступі, нудився і бридився всім довкола, лише Чере-
мош тяг мене до себе і на дарабі вертала до мене сила й
охота до життя. Те одно тілько відчував я, і воно що раз
більше виростало як певність у моїй душі, що гріху за
смерть того хлопця таки ще я не позбувся, що його за-
гублена душа таки ще не заспокоїлася і для того наби-
вається мені на сон. З тою думкою я носився більше як
двадцять літ і не міг позбутися її. А коли вмерла моя
жінка і зараз тої ж ночі втопленик знов показався мені
у сні і всміхнувся до мене ще жасніше, ніж уперед, то я
постановив собі зараз по похороні піти до Сучави і там
ще раз висповідатися. Знов я застав старого, добро-
душного черця в сповідальниці. Він вислухав моє опові-
дання терпливо, подумав довго і промовив:
– Синочку, даю тобі розгрішення, хоч, їй-Богу, й сам
не знаю за що. Не завдаю тобі ніякої покути, бо ти сам
наложив на себе тяжчу покуту, ніж я міг би наложити.
Іди со миром!
Та ба, в тім власне була штука! Я пішов, але миру
таки не міг знайти. Рідше, ніж уперед, але все-таки від
часу до часу показувався мені у сні той хлопець коло
Ясенова. Ніколи я не чув від нього ані слова, ніколи не
бачив приязного виразу на його лиці. І се завсіди на-
водило мене на думку, що мій гріх іще не спокутуваний,
що душа втопленика ще не заспокоїлася і показується
мені у сні лише тому, аби пошукувати на мні якоїсь
провини.

76
 从那天开始，每天夜里我都会梦到小男孩：水流湍急，
而他就坐在桨边，看着我，或是向我挥动他雪白的胳膊，对
着我诡异的笑……做完这个梦后，我经常几天都提不起精神，
对任何事都感到索然无味。只有契列莫河对我仍有吸引力，
我觉得那些船桨需要我，只有它们才能让我感受到激情。我
想小男孩的灵魂没有得到安息，所以才会在我的梦里出现，
这样的想法使我的罪恶感一天比一天强烈。
整整二十年，我都无法摆脱这种罪恶感。在我老婆去世
的那天夜里，我又一次梦见了他——他在对我笑。而这次，
我比之前的任何一次都感到害怕，葬礼结束后，我立刻起身
去苏查威忏悔。我又遇到了一位老传教士，他耐心地听了我
的故事，沉思了很久后对我说：‘我的孩子，愿主赐你消除罪
恶的力量。愿安宁与你同在。’
哎，还是老样子。
我回去后并没有感觉到安宁，虽然恐惧减轻了，但在梦
中我仍然没有听到他说任何话，也没有看过他开心的样子。
我的脑海中一直有个念头：经过祈祷后我的罪恶并没有消除，
落水的小男孩经常托梦给我，是因为他仍没有安息，或者是
发现了我的罪恶？

77
 А коли перед двома тижнями я плив дарабою до
Вижниці і минав Ясенів, то побачив знак. На тім самім
місці, де колись, сорок літ тому, хлопчище з моєї дараби
зсунувся в воду, побачив я нараз, як із брудно-жовтої
повені висунулася сніжно-біла дитяча рука. Морозом
ударило на мене, я витріщив очі, і ади, рука знов вири-
нає з води, мов блискавка з хмари, і ніби судорожно
хапає за щось – достоту так, як той, що топиться у воді.
Раз, другий, третій вихапувалася отак і знов щезала в
воді. Ще раз виринула і вхопилася за кінець моєї керми.
Я почув виразно, як шарпнула дуже цупко, але в
найближчій хвилі сховзнулася помалу зі слизької дошки
і щезла в воді. Я стояв, мов окаменілий. Шарпнення
відчував я ще в самім дні моєї душі, але більше нічого,
ані жаху, ані суму. Я безтямно повертав кермою і ні про
що не міг думати. Аж як ми прибули на Вижницю і я
зійшов з дараби на суху землю, почув я в собі ту пев-
ність, що се була моя остатня плавба на Черемоші, що
хлопець кличе мене до себе.
І тепер він показується мені щоночі в сні, і все
усміхається до мене жасним усміхом, і не говорить ані
слова, і махає сніжно-білою рукою вниз за водою. І тому
не можу вмерти, бо його душа ще не заспокоїлася і тому
не допускає й мою душу до спокою.
Микола замовк і важко зітхнув. І сусіди мовчали;
ніхто не знав, що йому порадити. Нараз заясніло якесь
світло на Юровім лиці.
– Слухай, Миколо, – сказав він, – а що, як се не був
ніякий достоменний хлопець?
– А то ніби по-якому?
– Нібито, як се була лише якась мара, привид?
– Що ти кажеш? У яснісінький день? Перед лицем
праведного сонця?

78
 就在两星期前，我往返于维新尼斯和亚塞纳的时候，我
终于又看到了他。就在40年前发生事故的地方，小男孩在我
划桨的这一侧落向水中，雪白的胳膊瞬间就被土黄色的洪水
淹没了。我全身冒着冷汗，瞪大眼睛看着水面。他的胳膊出
现在了水中，好像乌云中划过的闪电一样。他好像抓住了什
么——跟溺水的人在下沉一样。一次，两次，三次挣扎后他
又消失在了水中。当再一次出现的时候，他抓住了我的桨，
我赶紧用力往上拉，但是一段沉重的木块将我们的努力化为
虚有，他又永远地消失在了水中。我站在那，仿佛石化了一
般，来自心灵深处的某种力量剧烈地撕扯着我，但是我无法
抵御，无能为力。我已感觉不到恐惧也感觉不到悲伤，我无
意识地放下船桨，大脑中一片空白。当我们到达维新尼斯时，
我丢掉了船桨，踏上干燥的土地。我感觉这可能是我最后一
次在契列莫河掌舵了，因为小男孩在召唤我。
现在，小男孩每晚都出现在我的梦里挥动着他雪白的胳
膊，惊恐地对着我笑，不说一句话。因为我还没有死去，所
以他的灵魂得不到安息，就不能放过我，让我安宁。”
米科拉停住了，艰难地喘着气。邻居们也沉默了，谁都
不知道该怎么安慰他。突然。尤里亚眼前一亮，说道：
“听着，米科拉，如果这个小男孩不是真实的呢？”
“那是什么？”
“如果是你的幻觉或者是鬼魂呢？”
“你说什么？在这么好的天气里，在阳光下出现吗？”

79
 – Та я не кажу, що се був лихий дух, Господи зас-
тупи! Ні, Миколо!
– Ну, але чого ж би його згадка так довго мучила
мене?
– Га, Миколо, то чоловік ніколи не може знати, що
пригоже для його душі. Та й загалом, добро і зло... Не
можемо знати, коли щось робимо, чи на добро то нам,
чи на зло. То ми лише свою волю знаємо: хочу зробити
добре або хочу зле. Се так, се нам каже сумління. Але
що довкола нас, Миколо, про се ніколи не можемо бути
певні. Не одно видається нам лихом, а воно може бути
для нас великим добром. Або й навпаки...
– Се правда, Юро! Але все-таки я не розумію, що то
за мара могла бути, коли се не був правдивий хлопчище
з тіла і кості.
– Слухай, Миколо, я оповім тобі маленьку історію,
що притрафилася мені самому, як я ще був зовсім
малий. Може, я мав тоді вісім, може, десять літ. Одного
дня – а був гарячий, парний, літній день – захотілося
мені і ще кільком сусідським хлопцям, що жили отам у
версі, скупатися в Черемоші. З нашого верха до Чере-
моша не близенько, але нам, дітям, було се байдуже.
Ноги на плечі та й гай у долину! Збігли ми з кичери,
збігли з другої, ось уже й ріка недалеко. Ще лише через
вориння перескочити, потім невеличкий лазок, потім
ще вориння, потім рів, потім півперек дороги, ще через
одно вориння, зіскочити зі стрімкого бережка на рінь, і
тут тобі й чистий, шумний Черемош. Мої товариші бігли
наперед, поперескакували, як кози, через одно й друге
вориння і сміялися з мене, що я лишився ззаду. Знаєте,
як то діти:
– Гаду, гаду! Дідько ззаду!
А я біжу та й кричу за ними:
– Веред, веред, дідько вперед!

80
 “我没说这是一个恶灵，上帝保佑，我没有，米科拉。”
“但是为什么发生在他身上的事情会折磨我这么久？”
“米科拉！他永远也不会知道那些对他心灵有益的事。总
的来说，好事和坏事，哦，其实我们谁也不知道在做事的时
候做的哪些是好事，哪些是坏事，只是我们的心里该清楚：
自己是想做好事还是坏事。这就是所谓的良心。对于我们来
说，米科拉，永远也不可能准确地知道别人对我们表现出的
邪恶的一面，是不是反而是想做善事。反过来也是这样。”
“这是真的，尤里亚！如果是鬼魂，怎么会有那么逼真的
身体和骨头呢？”
“听着，米科拉，我跟你说一下关于我的小故事……
那时候我8岁，也可能是10岁，有一天中午，天气很热，
我和邻居家的小孩决定去游泳。因为他们住在山上，所以我
们只能去契列莫河游泳。从我们所在的那座山去契列莫河挺
远的，但对我们这群小孩来说不算什么。腿像长了翅膀一样，
转眼间我们就到了山脚下，我们互相打闹追逐着，一会儿功
夫，河便离我们近了。在我们面前是一道篱笆，再前面是澡
堂，接着又是篱笆、沟壑，接着是一条横着的路，之后又是
一道篱笆，然后再越过一条防洪墙，就到了清澈、热闹的契
列莫河了。
我的伙伴们一个接一个地越过栏杆，像山羊一样，他们
在前面笑话我：‘老爷爷在后面喽！’我回敬他们：‘老爷爷都
在前面。’

81
 І так мені якось гірко, завидно зробилося, що я
зібрав усю свою силу, розігнався і скочив собі через
ворину. Але якось попав не на добре місце, бо за во-
риною хтось кинув суху тернову гіллячку, і я саме на
неї наскочив босою ногою, і здоровенна терняка вби-
лася мені в п’яту, мов кавалок гонталя.
– Ой-ой-ой! – скрикнув я зненацька від болю.
– Га-га-га! – зареготалися мої товариші і побігли далі,
кричачи-пустуючи: – А ми борше! А ми борше!
Я закусив зуби, а тут мене немов пече щось, аби
зрівнятися з ними; шарпнувся бігти їм наздогін, але не
міг зробити ані двох кроків, бо почув від терна такий
біль у нозі, що аж мене за серце стисло, мов кліщами. Я
мусив зараз присісти на стежці і оглянути скалічену
ногу. Терен забився глибоко в п’яту; шпичка, відломав-
шися від сухої гілки, вломалася при самій шкірі, так що
нігтями не було за що вхопити, щоб витягти терна. Я
мусив насамперед намазати п’яту слиною, розм’ягчити
її і обмити, а тоді витягнув шпильку, яку на такі
пригоди носив завсіди при собі застромлену в пазусі
сорочки, мусив нею добре роздовбати те місце в п’яті,
де всадився терен, мусив розпорпати шкіру, поки терен
не почав рухатися і я, холитаючи ним, не видобув його
настілько догори, що міг захопити його тупий конець
нігтями і витягти його з п’яти. Ну, для мене се не була
ніяка дивниця, але все-таки се потягло кілька минут.
Тим часом мої товариші добігли вже до ріки, поскидали
з себе шмаття і з радісним криком та вереском поска-
кали в чисту, неглибоку воду. Я ще сидів на стежці і
довбав свою п’яту та з завистю чув їх радісні голоси,
чув, як вони у воді хлюскалися та били ногами або з
вівканням оббризькували себе долонями. Та ледви я
встав і пустився бігти до них, почув я нараз іздалеку
якісь тривожні окрики. Хтось на дорозі, але досить
далеко від купальників, кричав щосили:
– Діти, геть із води! Діти, геть із води! Повінь над-
ходить!

82
 让我感到尴尬的是，我用尽了全身的力气当着大家的面
快速地翻过了栏杆，但是却落到了一个倒霉的位置。不知道
谁在那儿扔了带刺的枝条，我又是光着脚丫跳下去的，立刻
被扎了个刺，仿佛被扎了个大钉子。
‘啊！’我痛得叫了起来。
‘哈哈哈……’我的小伙伴们边跑边大声笑着吆喝，‘我们再
快点，再快点！’我咬紧牙关，想跟他们比一比，争取追上他
们，但是我走了两步就不行了，脚上传来剧烈的疼痛。
此时我感觉自己的五脏六腑都在难受，好像有虫子在爬
一样，我不得不坐在小道上仔细检查伤口。脚后跟被扎得特
别深，一整块的皮肤都撕裂了，以至于我都无法找到刺在哪
儿。我先在脚底抹上唾液，简单清洗了一下，然后用发卡上
的针向外挑，然后用手把它捏了出来。呶，这些对我来说并
不稀奇，但是这耗费了我八分钟的时间，这时候我的伙伴们
已经跑到河边了，叫喊着脱掉自己的外套跳着跑向清浅的河
中，我还坐在那儿为我的伤口努力，耳边却传来小伙伴开心
的笑声和他们嬉戏的声音。
他们向河心去了。当我终于站起来跑向他们时，我突然
听见远方传来大人惊慌的叫喊：‘孩子们！赶紧上岸，赶紧上
岸，洪水来了!’

83
 Але діти в купелі так були заняті своїм плюсканням
та вівканням, що й не почули того крику. Я лечу, як
тілько можу пробитою ногою, запинаюся на перелазі і в
поспіху беркиц догори ногами в рівчак, зриваюся увесь
захляпаний і перескакую через рів, вибігаю на дорогу, і
моїм очам являється страшенний вид. На півхлопа
заввишки котиться буро-жовтий вал у ріці, займаючи
всю рінь від берега до берега, і валить швидко, як буря,
долів Черемошем з громовим гуркотом. Десь там у
полонині нагло прорвалася хмара, в тіснім видолинку
збовдурилася вода, несучи з собою кльоци, свіжо з
корінням вирвані смереки та річне каміння, з гуркотом
і клекотом гнала вдолину. Вже була ось-ось близько, а
мої товариші все ще не спостерегли, що надходить
небезпека. Я кричу щосили, і аж тепер вони спосте-
регли, позривалися у воді і, мов одубілі, поставали,
придивляючися страшному водяному валові. Та се три-
вало лише хвилину; в найближчій хвилині вал наскочив
на них, проглинув їх, як пару галушок, і покотився з
ними далі в безвісти.
– Се правда, Юро, – промовив Микола, – і мойого
стрика хлопець, – знаєш, старого Гедеменюка одинак –
також тоді пропав. Пам’ятаю се добре, але...
– А погадай про той терен, Миколо! – перервав йому
Юра. – Як він мене заболів і запік у самім серці! А проте,
коли я пізніше роздумував над ним, то властиво він
урятував мене від смерті. Якби я був разом з моїми
товаришами добіг до Черемоша, то був би, певно, й
пропав разом з ними. Так само мені видається твоя
історія і твій гріх. Молодим парубком ти був п’яниця,
забіяка і марнотратник. Зневажити, поганьбити або й
побити безневинного чоловіка, знасилувати дівчину – се
для тебе було так легко, як випити чарку горівки. Най
тобі Бог відпустить гріхи твоєї молодості, але не одному
ти тоді допік до живих печінок... І мені... Тямиш, як то
не раз бувало?.. Бог мені свідок, я давно простив тобі,
бо пізніше ти зробився таки добрим і порядним чолові-
ком.

84
 但是他们玩得正欢呢，根本没听见叫喊声。我撒开腿就
往河边跑去，但是中间横亘着一条沟壑，我用尽全力越过沟
壑跑向，此时我的眼前呈现出了一幅非常恐怖的画面。半人
高的黄色的洪水像土墙一般迎面来袭，伴随着轰鸣的巨响，
一波接着一波。另一边的河堤已经决口，凹底处被注满了水，
混杂着木块、撕裂的云杉的根和河里的石块，呼啸着奔驰而
来。洪水已经逼近了，可是我的伙伴们仍毫无察觉。我用尽
全身的力气呼喊着。他们终于看到了汹涌而来的洪水，顿时
像石化了一般僵硬在那里瞪着恐怖的洪水的逼近。但这只持
续了一瞬间，浪潮已经将他们席卷，他们失去了踪影。”
“这是真的，”米科拉说，“我的妹夫是个独生子，也是死
在这时候，我仍然记得，但……”
“回想一下这个树刺，米科拉！是它阻止了我，如果不是
它使我疼、出血，我就不会停顿那么一下，就不会躲过死亡。
如果我和他们一起跑向了契列莫河，我肯定就同他们一起葬
送在那儿了。我的故事和罪恶是不是跟你的很像？你年轻的
时候是个酒鬼、无赖、败家子。你去打人、侮辱人、强奸女
孩，这对你来说犹如小菜一碟。即使上帝免除了你年轻时的
罪过，但我仍深感痛心。但是后来我想通了，人生谁能无过。
上帝是对的，而我也已经原谅你很久了，因为你后来变成了
这样一个优秀的男人。

85
 Але тоді, Миколо, хто бачив твої пиятики та біятики,
той поневолі мусив подумати собі: «Коли сей парубок
так піде далі, то кепський буде його конець; скінчить
або від чийогось топірця, або на шибениці». І не було
кому дати тобі стрим, Миколо, бо твій неньо вже не
жив, а неня була стара та податлива, а може, й не зна-
ла, що ти виробляєш поза домом.
– Ну, не знала! – буркнув під носом Микола. – Де би
не знала! Цілі ночі плакала, на коліна передо мною па-
дала, по руках мене цілувала, щоб я отямився. Та куди
мені було до розуму промовити! Ой Боженьку, Божень-
ку! Так-так, я був ніби глухий і сліпий, як кінь, що
зірвався з припону. Ну-ну, Юро, говори далі!
– Ну, бачиш, сам тепер видиш, що не брешу, –
мовив далі розважливо Юра. – А нараз ти зробився зов-
сім іншим чоловіком, перестав пити, перестав заходити
до шинків, водитися з п’яницями та опришками, перес-
тав навіть сміятися голосно, – тямиш, як то ти тоді лю-
бив сміятися, аж на столі чарки дзвеніли, а найсміліші
ватаги блідли? А потім ти оженився і запрягся до
праці... Ані пізнати було першого Миколи. А ми Богу
дякували та все гадали, що то твоя жінка так напутила
тебе, бо інакше й не вміли собі пояснити того. Аж тепер
бачу, Миколо, що то ми всі помилялися.
Микола слухав бесіди старого Юри з напруженою
увагою. Десь-колись заблискувала в його очах радісна
іскорка, немов якісь давно порвані нитки в його душі
розмотуються, порядкуються наново.
– Бачиш, Миколо, – говорив далі старий Юра по
короткій мовчанці. – Отсе, як ти оповідав нам свій гріх,
раптово набігла мені на тямку отся дитяча пригода з
терном у нозі. Адже й ти так само безтямно летів на
свою загибель. А Бог не хотів тобі дати загинути. Знаєш,
як то ще наші діди та батьки говорили:

86
 但是换个角度想，如果别人看见你酗酒和斗殴，他肯定
会想：他如果继续这样发展下去，肯定会成为一个坏人，要
么终结在托皮兹（前文提到的斧子）之下，要么会上绞刑架。
没有人能威慑你，米科拉！因为你的爸爸已经去世，而妈妈
也年纪大了，或许她都不知道你在外面做过什么。”
“呶，她不知道？”米科拉咆哮道，“她怎么会不知道！她
整夜都在哭泣，她在我面前跪下，亲我的手，为了让我走上
正途。我能跟谁去诉说呢？哦，该死，该死！我就像一只又
盲又聋的马挣脱了缰绳。呶，呶，尤里亚，继续！”
“呶，你自己听听，我并没有说谎，”尤里亚沉默片刻后说
道，“你突然变成了另外一个人，不再去酒吧喝酒，不在醉后
仍和小混混们痛饮，甚至不再放声大笑——要知道，你以前
那么爱笑，甚至震得桌上的酒杯都叮当响。后来你就结婚了，
变成了模范丈夫，完全同以前的你不一样了。这一切让我们
感谢上帝，我们都猜测，是不是你的女人改变了你，因为我
们找不到其他的原因来解释你的变化。但是现在来看，我们
都错了。”
米科拉听着尤里亚的话，他看上去很紧张，有时候他的
眼里会迸射出火花来，好像从一堆旧事中理出了头绪一样。
老尤里亚打断了沉默，接着说道：“看，米科拉！当你跟
我诉说你的罪恶的时候，我立刻就联想到了我小时候的那次
遭遇。你这么轻易地就向死亡折服，但上帝并不想让你离开
人世。还记得吗？当我们还是孩子的时候，父母经常说：

87
 «Коли Бог хоче чоловіка поправити, то не мусить з
неба злізати та прутом бити». Він має в руках тисячі
способів і все цвігне чоловіка в таке місце, де в нього
найбільше боляче. То Він і тобі вбив такий терен у сум-
ління, що ти мусив почувати Його шпигання весь свій
вік. Скоро лиш одною ногою полівиш, щоб зійти на па-
губну дорогу, ого, вже тебе той терен зашпигає, і осла-
бить, і заглушить твою лиху силу. Розумієш тепер, що
значить сей гріх, Миколо? Се не був гріх, се була ласка
Божа, що являлася тобі як болюче тернове шпигання.
Се не був ніякий хлопчище, що втопився там коло Ясе-
нова і якого ніхто не бачив, ніхто не знав. Твоє власне
сумління вичарувало тобі ту примару, щоб дати тобі
спасенного штурканця. І добрий був штурканець, Ми-
коло, зробив своє гаразд. Ти повинен дякувати Богу за
той штурканець. Се ти не бачив, як там, на Черемоші,
втопився якийсь бідний, невідомий хлопчище, – се ти
бачив таку осторогу для своєї душі. Дякуй Богу, Миколо,
що зі своєї ласки послав тобі сей знак; що розкрив тобі
очі, аби ти бачив Його і приняв у свою душу. Кождий з
нас не раз у життю бачить такі знаки Божої остороги,
але не кождий видить їх, не кождий відчуває в них па-
лець Божий, і тому так багато людей залітає в пропасть.
Недаром говориться про таких у Євангелії: «мають очі і
не видять, мають вуха і не чують». А ти можеш уважа-
тися щасливим, що ти провидів і прочув у саму пору.

88
 ‘当上帝想要一个人改正错误的时候，没必要打他屁股，
他有上千种办法触动你最脆弱的神经。他会在你的伤口处扎
上一根刺，让你一辈子都能感受到它的存在。当你开始做坏
事的时候，这个刺就会刺激你，惊醒你。’现在你知道这种罪
恶对你来说意味着什么吗？米科拉！这不是罪过，这是上帝
的仁慈，他无时无刻不在提醒你，让你不再犯错。没有在亚
塞纳附近溺水的小男孩，别人也更不会看见，不会知道。你
沉溺在悲伤中以至于产生了幻觉，这是上帝给你的小小提醒。
正是因为这个提醒，你才会一生平安无事。你应该感谢上帝
给你的这个礼物。你并没有看见什么在契列莫河落水的白白
的不出名的小男孩——他只是来自你心灵的警告。感谢上
帝！米科拉，正是因为他的仁慈才会给你发送这个警告，他
打开了你的双眼，你看见了并把它移至了内心深处。我们的
一生中不止一次收到上帝发来的警告，但不是所有人都能感
受到它们，不是所有人都能接受上帝的洗礼，所以很多人仍
是老样子，没有丝毫进步。你没有辜负福音书1 中的那句：‘
有耳可听的，就应当听。’你应该感到幸运，因为你看到并感
受了上帝给你的预警。”

1
福音书：以记述耶稣生平与复活事迹为主的文件、书信与书籍。
在基督教传统中，它通常意指《新约》圣经中的内容。

89
 Смерклося. Сини занесли Миколу до хати. Він не
говорив більше нічого, і здавалося, що весь потонув у
глибокій задумі. Швидко заснув, а коли другого ранку
сини заглянули до нього, він був уже небіжчик. Його ли-
це роз’яснилося і виглядало, як образ спокою і задово-
лення. Видно, й душа його перед смертю знайшла здав-
на пожаданий мир.

90
 黄昏来临。孩子们把米科拉抬回了房间。他没有说一句
话，沉浸在自己的世界中。很快，他睡着了……
当孩子们第二天叫他起床的时候，发现他已经去世了。
他的脸看起来很安详，很恬静，很满足。很显然，他是带着
安详和平静离开人世的。

91
Іван ФРАНКО
СОЙЧИНЕ КРИЛО
(Із записок відлюдька)
скорочено
(Перекл. Го Юаньпен, Чен Мен, Лі Менмен)

Завтра Новий рік і заразом сорокові

роковини моїх уродин. Подвійний празник.
А бодай подвійний пам’ятковий день. І я
надумав стрітити його незвичайно, праз-
нично.
Ха, ха, ха! Празнично! Що таке праз-
ничне стрічання Нового року? Шумне
товариство, молоді жіночі голоси, мов срібні дзвоники.
Старші панове гудуть, мов дуби в теплому вітрі. Світло
салону. Звуки фортеп’яна. Хор, пісні, сола... Декла-
мація, брава, оплески. Жарти. «Кришталева чаша,
срібная криш...» Наближається північ. Починає бити

дванадцята. Всі підносять чарки, вихиляють душком, а

батько родини кидає свою додолу. Нехай так пропадає
всяка турбота! Бреннь! І раптом гаснуть світла. Всі
запирають у собі дух. Бам... бам... бам... Числять до
дванадцяти.

92
伊凡·弗兰科
松鸦的翅膀
（隐士笔记）
缩写版本
（郭远鹏、程萌、李梦梦译）

今年的新年对我来说应该算是很有意义的一年——恰巧
是我40周岁的生日。这对我来说是一个不同寻常的日子，我
想让这个节日成为我生命中最美好的时光。
怎样才能迎接这个特殊的节日呢？ 新年的气息慢慢弥漫
在了自己的身旁，朋友在一起玩耍的嘈杂声加上年轻女孩的
吵闹声好像敲打的银器一般，声声入耳。长辈们也不闲着，
一起唠嗑话家常，像是树叶被风吹起翩翩起舞的声音。
华丽的灯光、钢琴的旋律成为新年里一笔抹不去的记忆。
合唱、独唱、朗诵、喝彩声、掌声夹杂在一起让这个冬天充
满了温暖，我们在一起等待着新年的倒计时。当时钟快指向
12点的时候，我们所有人都欢呼着高举酒杯，一口气干掉了
杯中酒，每个人的脸上都洋溢着幸福。
突然，父亲将酒杯用力往地上一掷，酒杯碎了。1这样可
以带走所有的不安，再熄灭所有的灯，我们开始默默地祈祷。
当12点的钟声渐行渐远响起的时候。

1
当地人的一种习俗，节日中摔碎酒杯意味着赶走霉运，
带来好运。

93
 Най жиє Новий рік! Най сяє нове щастя! Світла!
Музика. Пісні. Нові чарки, нові тости. Поцілуї.
Радість і стиски рук... Діти, діти!
Та що балакати! І я там був, мід-вино пив. І я колись
стрічав отак сю врочисту хвилю, сміявся і радувався
назустріч тій примані, що зветься Новим роком. І до
мене простягалися теплі руки, сміялися блискучі очі,
шептали солодкі слова не одні малинові уста. І я вірив,
мріяв, любив. Тонув душею в рожевім тумані, будував
золоті замки на вітрі, вважав окрасою життя те, що
було лише конвенціональною брехнею...
Минулося. Сороковий рік життя, так як і тридцять
дев’ятий, і тридцять восьмий, починатиму зовсім інакше.
Відлюдьком, самітником. Та сим разом попробую праз-
ничніше, краще, гармонійніше розпочати його, як двох
попередніх років.
Поперед усього до
чорта меланхолію!
Двох попередніх
років я ще був новаком у
твердій школі самоти.
Ще не порвав усіх ниток
з минулим і теперішнім.
Ще щось тягло мене
кудись. У душі ще не
вмерла була та мала
дитинка, що плаче до
мами. Тепер се вже
скінчилося. Давні рахун-
ки замкнені, давні рани
загоєні. Де колись хви-
лювало та бушувало,
тепер тихо та гладко.
Сьогоднішній празник буде заразом перший тріумф
мойого нового світогляду, нової життєвої норми. А ся
норма – старе Горацієве: Аеquam servare mentem!

94
 新年终于到了，也迎来了新的希望！我们打开灯，放响
音乐，给每一位朋友上新的酒杯，说新的祝酒词，然后相互
亲吻，相互握手，把最好的祝福送给亲朋好友……
我喝着葡萄酒，心里暖暖的，从未遇见这么好的节日，
所有人都在笑，满怀着激情与热情。突然一震，我感觉到我
被温暖的手臂拥抱着，笑意从脸上潜出，给我带来了最美好
的祝福。
我幻想着……瞬间感觉自己的心灵沉浸在了这美好的世
界中，建造金色的城堡，好像在装饰我的生活，然而这仅仅
是个美丽的谎言。
然而在以前，我三十八九岁时的生日都是一个人孤独的
过，这次一定要把生日过的不一般。
这两年我依旧不习惯一个人的生活，我还没有将过去和
现实一刀两断，总有一些事牵绊着我，让我放心不下。我的
内心深处仍然是一个向妈妈哭喊着的小孩，仍然没有变老。
然而现在已经不是了，我已经把自己的心锁住了。以前的内
心时常会出现波动，内心的涌动也让我变得不安了起来，可
是现在却改变了我的一切，我变得安静了。
我要让今天的生日改变我的世界观，走出阴影，朝着新
生活迈步前进。而这规律则是来自罗马诗人贺拉斯的一句话：
随时保持心态平衡。

95
 Без оптимізму, без зайвих надій, бо оптимізм – се
признак дитячої наївності, що бачить у житті те, чого
нема, і надіється того, чого життя не може дати.
Без песимізму, бо песимізм – се признак хоробливої ма-
лодушності, се testimonium paupertatis, яке сам собі
виставляє чоловік.
Без зайвої байдужності і без зайвого ентузіазму! Без
зайвого завзяття та жорстокості в життєвій боротьбі, але й
без недбальства та слямазарності. У всьому розумно,
оглядно, помірковано і поперед усього спокійно, спокійно,
як годиться сороклітньому мужеві.
Дурень, хто на порозі сорокового року життя не піз-
нав ціни життя, не зробився артистом життя!
Я пройшов важку школу і, здається, навчився в ній
дечого. Я погубив багато цвітів по життєвій дорозі, похо-
ронив багато ілюзій та охоронив коштовний плід і виніс
його зі всіх катастроф, як Камоенс свою епопею з кораб-
лекрушення, а се, власне, ту вмілість жити і насолоджу-
ватися життям.
Жити для себе самого, з самим собою, самому в собі!
Життя – се мій скарб, мій власний, одинокий, якого
найменшої частинки, одної мінутки не гідні заплатити
мені всі скарби світу. Ніхто не має права жадати від мене
найменшої жертви з того скарбу, так, як я не жадаю
такої жертви ні від кого.
Суспільність, держава, народ! Усе се подвійні кайда-
ни. Один ланцюг укований із твердого заліза – насил-
ля, а другий, паралельний із ним, виплетений із м’якої
павутини – конвенціональної брехні. Один в’яже тіло,
другий душу, а оба з одною метою – опутати, прикрути-
ти, обезличити і упідлити високий, вольний витвір
природи – людську одиницю.

96
 我会慢慢改变我的生活态度，也会慢慢改变自己的世界
观。我不会对生活乐观了，不会再有新的希望，因为对生活
乐观这是小孩子物质的表现，只看到世界好的一面，但是生
活可能不会给他这么美好，事物总会有两面性，居安思危才
是我们应该做的。
我浪费了人生中很多重要的时光，但是也保留了人生中
最重要的果实。虽然有很多灾难，但是我保护了自己的心灵，
就像贾梅士1在史诗篇章里写的一样：应该懂得生活，享受生
活！
是的，生活是为自己而活，不是为别人而活着。在生命
的旅途中，我们要活得比别人更好！
生活就像一个宝藏，是我一个人的，谁都不能将他据为
己有，谁都不能将他拱手相让。我们要懂得宝藏方能懂得时
间的重要性。世界上任何的宝藏都不能跟我的一分钟相比，
更不会让任何人将他抢走。
社会、民族、国家，这是由两条相互纠缠的线所组成的：
一条线是由铁索锻造，充满了暴力；一条是由柔软的丝绸所
制，代表了传统的谎言。第一个是身体，而第二个则是心灵，
但这两个又是彼此制约，剥夺了人的个性，也摧毁人的高尚、
天真和自然。

1
贾梅士：葡萄牙著名诗人。

97
 Живе, реально живе, працює, думає, терпить і бореть-
ся, паде й тріумфує тільки одиниця. І моя скромна оди-
ниця доходить до того, щоб тріумфувати по многих і болю-
чих упадках. Тріумфувати не шумно, со тимпани і органи,
щоб шарпати слухи ворогів і будити зависть завидющих.
Се тріумф дикунів, негідний освіченого чоловіка. Мій
тріумф тихий і ясний, як погідний літній вечір. Мій
тріумф не має ворогів і не будить нічиєї зависті. Та він
правдивий, глибокий і тривкий. Він не моментальний, не
вислід шаленої боротьби і зусилля. Се моє щоденне жит-
тя, але піднесене до другого ступня, осяяне подвійним
сонцем, напоєне красою й гармонією.
Я витворив собі оте життя як нездобуту тверди-
ню, в якій живу й паную, з якої маю широкий вигляд на
весь світ та яка, проте, не стоїть нікому на заваді, не
дразнить нікого своїм видом і не манить нікого до облоги.
Ся твердиня побудована в моїй душі.
Світові бурі, потреби, пристрасті, мов щось далеке і
постороннє, шумлять наді мною, не доходячи до моєї
твердині. Я даю тому зверхньому світові свою данину,
посвячую йому частину свого життя в заміну за ті мате-
ріальні і духові добра, що потрібні мені для піддержання
свого внутрішнього життя. Я працюю в однім бюрі, за-
нятий працею, що напружує мій розум, але не торкає
серця. Я поводжуся зі своїми зверхниками і товаришами
по бюру та іншими знайомими чемно, навіть дружньо, але
здержано. Всі вони поважають мене, але ніхто з них не
має доступу до мойого «святая святих», нікому я не від-
криваю своєї душі, та й, сказати по правді, ніхто з них
не виявляє надмірної охоти заглядати в мою душу. Таких
надмірно цікавих я вмію швидко висунути поза клямру
своєї знайомості.

98
 其实，真正的生活也无外乎工作、思考、容忍、奋斗、
成功和失败，这些都是一个人所要经历的。而我则是那个在
一次次挫败中重新站起，才慢慢获得成功。成功只是个例，
而成功之后并不是让你通过击鼓鸣炮来让你的对手心怀嫉妒。
如果真要这样，这便是一种野蛮的胜利，可能只有那些文化
素养不是很高的人才会做的出来，而我凯旋的方式则是安静
的，就像静谧夏天的夜晚。我的成功不会唤醒敌人的嫉妒之
心，他不是瞬间的，也不是暴力斗争后的结果，这是我每天
的生活，充满了美好与和谐。
我给自己建造了一个牢不可摧的堡垒。在这里，我享受
着自己的生活，里面有着广阔的世界观，不会有任何人成为
你的绊脚石，我也不取笑任何人，不围攻任何人。这个城堡
就建立在我的心里。
世界风暴、需求、激情，在我看来都离我很远，那些都
是别人的事，他们自娱自乐，也不会干扰到我的内心。我要
给外面的世界以敬意，它让我的物质与精神世界变得越来越
好，而这正是我维持内心世界的基本元素。办公室的工作总
会让我的精神处于高度紧张的状态，但不会触及我的内心。
我自己的上级、同事和认识的人都很有礼貌，甚至很热心，
但是又有克制。虽然他们都很尊敬我，但是没有人能进入我
的内心，我也不会对任何人打开心扉。不过说实话，他们对
我也没有敌意，但是我就是不想跟我所认识的人有所交集。

99
 І ніхто з тих, що кланяються мені на вулиці, стискають
мою руку в каварні, радяться зо мною в бюрі, ані не
догадується, що у мене поза тим конвенціональним, шаб-
лоновим життям є своє, інше, окреме. Ніхто не підозріває
в тім сухім формалісті та реалісті духового сибарита, ар-
тиста, що плекає одну штуку для штуки – вмілість жити.
Ось тут, у тім затишнім кабінеті, обставленім хоч і не
багато, та по моїй уподобі, я сам свій пан. Тут світ і
поезія мого життя. Тут я можу бути раз дитиною, другий
раз героєм, а все самим собою. Зо стін глядять на мене
артистично виконані портрети великих майстрів у штуці
життя: Ґете, Емерсона, Рескіна. На поличках стоять мої
улюблені книги в гарних оправах. На постаменті в ку-
тику мармурова подобизна старинної статуї хлопчика,
що витягає собі терен із ноги, а скрізь по столиках
цвіти – хризантеми, мої улюблені хризантеми різних
кольорів і різних відмін. А на бюрку розложена тека з
моїм дневником. А обік бюрка столик, застелений,
уквітчаний – їй-Богу, сьогодні не лише листки барвінку,
але й сині його квітки! Штукар мій Івась, се він таку
несподіванку придумав для мене. Знає, що я в тім
пункті забобонний, вірю, що цвіт барвінку на Новий
рік приносить щастя.
Вірю – або не вірю, а так собі. Приємно колисатися
в такій надії, мов у гамаці.
А на столику вся холодна кухня. І яблука, і помаран-
чі, і фіги. І кілька бутельок вина. Самі добірні марки. І
два келишки! Ха, ха, ха! Збиточник Івась!

100
 他们不会在咖啡馆同我握手，也不会在办公室向我咨询。
但是，他们根本就没有想想我除了传统的生活之外也有自己
的个性和生活方式。没有人去考虑这个少言寡语的形式主义
和现实主义的拜金者，其实心中充满了对生活艺术的热爱。
我的办公室幽静舒适，办公用品不是很多，这也符合了
我的口味，我就是这儿的老大。这对我来说既是现实又是童
话。我可以在这里变成小顽童，再变成英雄，都是随心所欲。
墙上挂着约翰·拉斯金 1 、拉尔夫·沃尔多·爱默生 2 的画像，我
总感觉他们在看着我。货架上放着我最喜欢的书，都有着美
丽的边框。在角落里有一尊大理石小男孩旧雕像，看那动作
像是正在拔脚上的刺，而桌子上到处都是我最爱的菊花，各
种颜色的各种色调。而写字台上则放着我的日常文具用品。
相邻的写字台上铺满了鲜花——上帝保佑，今天不仅有长春
花的叶子，还有它蓝色的花朵！变戏法的伊万，他给了我一
个惊喜！他知道，我相信长春花在新年会给人带来好运。
选择相信或不相信，都是一种生活方式，在希望中摇曳，
好像在吊床上一样摇摇晃晃。桌子上摆放的全是食物，有苹
果、橙子、无花果和几瓶红酒。红酒都是我们常喝的牌子，
桌子上面还摆放着两个酒杯！哈哈哈!…… 找打的伊万！

1
约翰·拉斯金（1819-1900）：英国著名的作家，代表作《现代画
家》。
2
拉尔夫·沃尔多·爱默生（1803-1882）：美国思想家，文学家。

101
 Думав, що й вона буде! Що без неї й празник не
празник і Новий рік не Новий рік. Помилився, хлопче!
Минулося моє гречане. Тепер «вона» вже не манить
мене до себе, хоч би й яка була. Попробуємо обійтися
без неї. І думаю, що моя радість буде не менша, та в
усякім разі глибша, чистіша, як би була з нею. А то хто
її вгадає! Здається, й гарна дівчина, і говориш із нею,
як із другом, а тут нá тобі, з її рожевих усток вилетить
якесь брутальне слово, якийсь цинічний натяк або й те
ні, а по її лиці мигне якась тінь, щось таке погане,
огидливе, і попсує тобі весь вечір, прожене всю радість,
розвіє всю поезію.
Від часу моєї остатньої романтичної історії, тої там,
у лісничівці, перед трьома роками, на мене не раз
находить дивне чуття. Коли до мене сміється, зо мною
говорить, залицяється молода дівчина, особливо брунет-
ка, мені все здається, що шкіра, і м’ясо, і нерви на її
лиці робляться прозірчасті і до мене вишкіряє зуби
страшна труп’яча голова. Іноді в такій хвилі мене всьо-
го обдасть морозом. Чи се знак, що я старіюся, чи, мо-
же, щось інше? […]
Правда, бажалось би... Та ні, ні, ні! Нічого не бажаю.
Не слід бажати нічого над те, що здоровий розум
показує можливим до осягнення. Печеного леду не слід
бажати. Нехай молокососи та фантасти бажають не-
можливого! Мої бажання повинні йти і йтимуть рука в
руку з можністю виконання.
Отже, потім почне бити дванадцята година, і тоді...
Дзінь-дзінь-дзінь!
А се що? Дзвінок у передпокою? В сю пору? До мене
хтось? Се не може бути! Ну, розуміється, нікого не
приймаю. Хто має право сьогодні вдиратися до мене, і
заколочувати мені мій порядок, і позбавляти мене моїх
тихих, чесно зароблених і без нічиєї кривди осягнених
радощів?
Тихі кроки в салоні.

102
 大脑中闪现了她的影子，心想，她可能也会来！没有她
的盛宴也就不是盛宴，新年也就不是新年了。以前我让她生
气，沾花惹草，可现在我已经改邪归正，开始试着在没有她
的日子里生活。我想我会活得比和她在一起的时候更好。猜
猜她是谁？好像，她是个漂亮的女孩，和她聊天的时候很亲
近，就像朋友一样。在某一时刻，她美丽的红唇会蹦出一些
不好的词汇，像一些暗语，又或者都不是，又或者摆出一副
不好的表情，破坏了诗情画意的景象。
这是三年前的一个浪漫故事。在林间的住所，我一直很
奇怪，有一位年轻的黑发女孩总是向我微笑，和我说话。我
感觉能看见她的皮肤、血肉和脸上的神经。她向我龇牙一笑
时，给我的感觉就像僵尸的脸一样没有生气，有时候感觉一
股冰霜向我袭来。这是不是传递给我一个信号，说明我老了，
或者还有其他的原因？……
应该说我想要什么？啊！不不不，我什么都不想！安于
现状是最好的方法。就让那些未成年和成天做白日梦的人去
想那些实现不了的事情吧，而我的想法就是去完成自己力所
能及的事。
已经快12点了，这时候突然……
叮叮叮！
这是什么在响？客厅的钟吗？深夜还会有人来找我吗？
这个不喜欢在这个时候接见任何人。谁今天会鲁莽的来找我，
打乱我的作息，剥夺我安静、舒适的生活？
走廊里有轻微的脚步声。

103
 – Се ти, Йвасю?
– Я.
– А хто там дзвонив?
– Листонос. Лист до пана радника.
– До мене?

*.*.*.*

Ось він у мене в руках, той лист. Не лист, а чималий

пакет. Адресований недоладно. Моє ім’я і прізвище – і
Львів. Щастя, що нема нікого другого, що називався б
так само, як я. А правда, і «д-р» напереді. А проте
видно, що пише хтось...
Та що се? Марка російська і штемпель Порт-
Артур! Із Порт-Артура? Се що за диво? Хто там, у Порт-
Артурі, може мати інтерес до мене? Кому там, у Порт-
Артурі, цікаво доносити мені щось? А може, то не до
мене? Може, яка помилка? Може, всередині є друга
коверта і лист призначений для передачі комусь ін-
шому?
Розкрити коверту і переконатися – се була би
найпростіша річ. Та ні. Нехай іще хвильку полежить.
Ось тут передо мною. Запечатаний лист на твоє ім’я, з
невідомого місця, писаний невідомою тобі рукою, – се
все-таки якась тайна, містерія, загадка. […]
Я здавна боюся всяких листів і сам не пишу їх,
хіба дуже рідко, в урядових або ділових справах.
Кождий лист – се бомба. Може показатися іноді, що
се шоколадова бомба, але з верхнього вигляду ніхто не
може пізнати, чи та бомба не наладована мелінітом і
чи не розірве тебе в найближчій хвилі. […]

104
 ——是你吗？伊万！
——对。你是谁？
——快递员，给纳德尼卡的信。
——给我的？

*.*.*.*

信就这样到我手里了。其实不是信，而是一个大包裹。
地址写得很模糊，只有我的名字和城市名。不过很幸运，没
有第二个人跟我重名，否则这个包裹就到不了我手里。
嗯！这是什么？这是俄罗斯旅顺区的邮票和旅顺区的邮
戳，怎么这么奇怪？在旅顺区的那个人莫非对我有兴趣？到
底是谁在那，想告诉我什么事？不过，也有可能不是寄给我
的，或许是地址出错了，亦或在包裹中会有第二封信阐明要
给谁？
我在想打开包裹能看到什么呢？这是一个很普通的包裹。
准备打开，看到包裹上写着名字，却没有地址，不知道是谁
的字迹，这像是一个秘密，让人捉摸不透。……
我一般对信件比较害怕，自己也不会写信，无论是为公
事还是私事。总感觉每一封信都像是一个炸弹，当然有时候
是巧克力炸弹。但是从外观上来看，谁都不知道里面装的是
什么？会不会是炸药，又会不会在你面前爆炸？总会有一连
串的问题。
……

105
 Ха, ха, ха! Але я таки порядний боягуз! Чую себе
таким певним у своїй твердині за заборолами своєї філо-
софії, серед башт своєї самоти – і боюся отсього папе-
рового гостя. Навіть коли б се була бомба, кинена злоб-
ною рукою, то що вона мені зробить? Особисто мене не
трафить, а постороннього, дорогого і любого мені не
знищить, бо нікого такого, здається, на всім світі у
мене нема! А коли так, то чого мені боятися її?
Але чого ж тремтить моя рука, держачи ножиці?
Чого стискається серце якимось тривожним прочут-
тям?
Так і є! Се якийсь фатальний лист! Без виразного
наказу моєї волі, якимось механічним відрухом рука
відчинила його. Тонесенький пасочок з краю відкроє-
ний. Загадка відкрита – і коли у тебе є ще який арсенал
оружжя против мене, доле, коли ти якраз сьогодні, пе-
ред Новим роком, із другого кінця світу, з далекого
Порт-Артура, навела ворожі батереї на мене, то стрі-
ляй! Поборемося!
Лист відчинений!

*.*.*.*

Лист. Не жадна кореспонденція. Нема окремої ко-

верти і ніякої передачі. Значить – до мене. Хто се
може писати? Датовано з Порт-Артура в вересні, –
якраз чверть року пройшло. Міг би сей пакетик опо-
вісти дещо, як то йому було перебиратися через
японську облогу. Але хто пише?
Підпис: «Твоя Сойка». Що се значить?

106
 在我内心深处有一座堡垒，它一直保护着我，使我摆脱
孤单。我对这个突如其来的纸质“客人”感到很害怕。即使它
是炸弹，向你扔来，它能做什么？主要是现在它还没扔向我，
可如果是想伤害我爱的人或者珍重的人，但我为什么会害怕
呢？
为什么我拿着剪刀的手在不停的颤抖，为什么感觉焦虑
疼痛？
这是一封命中注定的信，没有人命令我去打开它，但是
我却机械般的准备拆开它。不断的剪开，谜一样的包裹。心
里暗想如果你有什么武器就来对付我。那好吧！你成功了，
选在今天，新年之前，来自世界的另一个尽头，遥远的旅顺
港口，开火吧，射击吧！
包裹被打开了！

*.*.*.*

包裹里面有一封信，但没有写明寄件人，没有信封也没
有传达的话。如果真的是寄给我的，到底是谁寄的呢？日期
显示的是9月份的旅顺口区，这已经过了三个月了。如果这
个包裹是在传达一些信息，可它又是怎么从日本人的重重阻
截下传递出来的呢？这到底是谁写的？让我陷入了无限的沉
思中。
不过上面有个“你的松鸦”的签名。这意味着什么呢？

107
 Ніякої Сойки – Боже мій! І сойчине крило в листі!..
Та невже би? Невже вона, та, яку я від трьох літ
споминаю між помершими? Та, якої нагле і загадкове
щезнення ввігнало в гріб її батька, а мене випхнуло
з кипучої течії громадської праці і загнало в отсю
тиху, відлюдну пристань? Вона в остатніх днях на-
шого товаришування любила називати себе сойкою і
все дразнила мене тою сойкою, що гніздилася перед
моїм вікном, поки вона не вбила її. Невже се з тої
самої сойки крило?..
Мої руки тремтять ще дужче, як уперед. У грудях ще
більший неспокій, голова крутиться. Чого ти, дурне
серце? Що тобі? Невже ти не оплакало, не похоронило її?
Невже одна поява отих кількох аркушів, записаних її
рукою, одного засушеного крильця давно вбитої пта-
шини може вивести тебе з рівноваги?
А втім – є ще рада. В огонь з отсим листом! Від
покійників кореспонденцій не приймаю.
Дурню, дурню! Мелеш язиком таке, чого не можеш
сповнити! Хіба ти здобувся б на те, щоб тепер, зараз
спалити сей лист, її писання, не прочитавши його?
Фаталізм! Лист прочитаю, хоч би моє серце мало
тріснути з гніву, з жалю чи з обурення.

*.*.*.*

«Чи тямиш мене?

Ха, ха, ха! Ха, ха, ха!

108
 带着忐忑的心情打开一看，里面竟然有一个松鸦的翅膀！
我很惊讶怎么会有这个？这让我回想起在三年前死去的一个
人。
由于她的消失，她的父亲担心过度去世了。那个时候我
也很担心，不想见任何人，搬到一个僻静的森林中居住。她
失踪前的最后一天同我在一起。她知道我特别喜欢松鸦，她
就给自己取名为松鸦，因为她吃醋了。当时，我家窗台前有
只正在筑巢的松鸦，她跑去杀了它。难道这是之前的那只松
鸦翅膀？大脑中开始浮想翩翩，各种猜测也随之而来。
当我读到她亲手写的信，还有那只风干的松鸦翅膀，我
的双手不停的颤抖，心中感觉更加不平静了，头晕目眩。我
的心脏，你为什么这样不中用，你怎么了？你为什么还在悲
伤痛哭，为什么不把它埋葬在心底？
我把信烧了，我不想接收来自死者的信。
心里在暗骂自己：傻瓜，傻瓜！我怎么能做这种傻事！
难道现在要把信烧了，不再读它吗？
宿命论！不管多难受，多愤怒，多么的不想接受现实，
我还是要把这份信读完。

*.*.*.*

想起我了吗？
哈哈哈！ 哈哈哈！

109
 Тямиш мій сміх? Ти колись любив його слухати. Чув
його здалека і приходив до мене. Чи чуєш його тепер
через океани, та степи, та гори? Чи тремтить він у
твоїм вусі разом з шумом вітру? Чи мерехтить разом із
промінням заходового сонця? Ха, ха, ха! Ха, ха, ха!
Чи тямиш мене?
Тямиш ту весну з її пурпуровими сходами сонця, з
її теплом і ясністю, з її бурями, мов сварки закоханих, з
її громами, мов крики любих дітей, що пустують у
широких покоях? Се я була.
Тямиш той ліс із його полянами і гущавинами, з його
стежками й лініями, з його зрубами та хащами, де
стояли високі квітки з тужливо похиленими головка-
ми, де до сонця грали тисячі сверщків, а в повітрі бри-
ніли міліони мушок, а в затишках гніздилися рої
співучих пташок, а по полянах паслися ясноокі серни,
а скрізь розлита була велична гармонія, і життя йшло
рівним могутнім ритмом, що передавався душам люд-
ським? Тямиш той ліс, мій рідний ліс, якого нема дру-
гого на світі? Се не був ліс, се я була.
Чи тямиш мене?
Тямиш ту лісничівку в самій середині того лісу?
До неї сходилися всі лісові дороги, як артерії до
серця, а з неї виходив лад, і порядок, і сильна воля на
всі окраїни лісу. А в ній кублилося тихе, відлюдне
життя старого батька і молодої дівчини. Лунали голосні,
різкі, з золотого серця пливучі мужеські слова і ще
голосніші, дзвінкіші сміхи і співи дівчини-пестійки.
Тямиш її? Се я була. […]

110
 记住我的笑声了吗？你有时会喜欢听他说话，听他由近
及远的脚步声。现在能听到他经过海洋、草原和高山？是不
是他的胡子随着大风而颤动？是不是有来自西方的闪闪的光
线？哈哈哈！哈哈哈！
记住我了吗？记住这春天和它紫色的朝阳了吗？让人感
受到温暖和光辉，春天的雷雨天气好像吵架的情侣；而雷声
则像孩子们在大房子里的吵闹声，这是我感受到的。
记住这片森林和它的空地，还有灌木丛，它的路径和线
条，森林中砍剩的木桩和密林，还有那在默默悲伤低着头的
花，还有在阳光下玩耍的蟋蟀。空气中传来百万只昆虫舞动
的声音，鸟儿聚在一起欢快地唱歌，吃草的山羊有着明亮的
眼睛，日子也在优美的旋律中一天天过去，穿透了人的灵魂。
记住这片森林了吗？我的森林，世界上独一无二地方，这就
是我心里的地方，很美，很美。
记住我了吗？
记住森林中心的家了吗？所有的道路都指向它，就像汇
集到心脏的动脉一样，它代表了整片森林的意志。而在那生
活着的母女相依为命，与世隔绝。而你的声音就在我的心中
不停地回荡。记住了吗？这就是我感受到的。
……

111
 *.*.*.*

Годі читати! Сього занадто!

Чи ти ворона, що дереш горло своїм ненастанним:
«чи тямиш? чи тямиш?» І сама знаєш, що тямлю. Та,
мабуть, не знаєш, як тямлю. Гарнесенько зібрав усі
спомини, як кісточки зі спаленого покійника, зложив
їх у штучно точену урну з карнеолю і поставив далеко
в куток свойого серця. Нехай стоїть, нехай буде як
оздоба, а не як завада в житті.
А ти з далекого краю простягаєш свою демонську
руку, підіймаєш свій воронячий голос і витягаєш ту
урну з глибокого закутка душі, відчиняєш і переби-
раєш кісточку за кісточкою, одіваєш її м’ясом і
шкірою, наливаєш кров’ю і соками і надихаєш своїм
огняним, демонським духом. І ще й регочешся, мов
упириця, і показуєш мені ті постаті, і верещиш при
кождій своє ненависне: «Чи тямиш мене? Се я була!»
Женщино, демоне! Чого тобі треба від мене?
Чого ти завзялася мучити мене? Чи я в своїм житті
зробив тобі яке лихо? Я віддав тобі все, що було
найкраще в моїй душі, без домішки хоч би атомика
низького, підлого, брудного, а ти погралася моїми
святощами і кинула їх у болото. Я вірив у тебе, як у
себе самого, а ти кажеш, що лише ролю грала передо
мною. Я вкладав усе своє життя, всю свою душу в
кождий свій погляд, у кожде своє слово до тебе, а ти
хотіла лишити мені лише незабутнє артистичне вражін-
ня!
Женщино, комедіантко, прокляття на тебе! Всі
твої слова, і сміхи, і сльози – все комедія, все роля, все
ошука!
Та годі! Я тепер expertus Robertus. Тепер ти дармо
граєш передо мною свою ролю, бо я знаю, яка її
ціна й яка її вартість.

112
 *.*.*.*

不断的重复着这句话：记住了吗？记住了吗？其实我已
经记住了。然而，再过一段时间，就不知道能不能记得了。
把所有美好的回忆都装进花瓶里埋藏起来，远离内心。就让
它在那摆放着，静悄悄的，不会妨碍我的生活。
而你在很远的地方就伸开了你恶魔般的手掌，抬高你乌
鸦般的嗓音，并拿出我封藏已久的花瓶，打开它将它们拼接
得有血有肉。而你在旁边大笑，就像一个泼妇，大声的问我：
记住了没？
魔鬼般的女人！你想从我身上得到什么？为什么要折磨
我？难道我在我的世界里给你造成困扰了吗？我给了你我心
灵中最美好的东西，不含一点点瑕疵，而你却只是玩玩就把
它丢弃。我相信你，就像相信我自己一样。而你却只是在我
面前演戏罢了。我把我整个生命和灵魂都交给了你，而你却
只是留下了一个让我无法忘怀的艺术形象。
骗子，我诅咒你！你所有的话语、欢笑和泪水，所有的
戏剧角色都是骗局！
我受够了！现在我有经验了，我不会再上当受骗了。
我知道你是谁了，也别在我面前表演了。

113
 Тепер я міцніше узброєний на твої стріли. Тепер я й
сам сиджу за естетичними заборолами, що, мов шліфо-
вана сталь, відкидають від себе всі кулі та гранати
фальшивих слів, і сліз, і сміхів.
Говори собі, пиши собі, що хочеш! Я тепер див-
люсь на все оком естетика, розпізнаю кождий момент
фальшивої гри. І де ти сміятимешся, я байдужно
здвигну раменами. І де ти плакатимеш, я засміюся і
скажу: «Ні, дитино! Се не так! Тут іще того й того
треба до осягнення повної ілюзії». І де ти впадеш у па-
фос, там я скривлю уста і скажу: «Тфі, се вже зовсім
злий смак!»
Говори собі! Пиши собі! А я почитаю далі.

*.*.*.*

[…] «А проте не сердься, навіть тепер не сердься,

коли нас розлучили отсі три роки небачення. Не до-
коряй мені комедіантством! Не докоряй тим, що я
грала ролю перед тобою! Хіба ж я могла інакше?
Ти любиш цвіти, правда? А приглядався ти їм коли
уважно? Пробував вникнути в їх душу, в їх психоло-
гію? Ти вчений, вдумливий чоловік, ти повинен би
частенько робити се.
Хіба ж ти не знаєш, що цвіт – се кокетерія рос-
тини, що всі оті рожі, геліотропи, хризантеми та
туберози те тілько й роблять, що кокетують, грають
ролю, б’ють на ефект – а все в одній цілі. Ти знаєш у
якій.

114
 我现在对你的攻击已经有了防御力。我会坐在那，带上
我抛光的盾牌，阻挡你那糖衣炮弹的攻击。
你到底想要什么？我现在用审美的眼光来看待事物，了
解一切虚假的游戏。不管你在哪笑，我都无所谓；不管你在
哪哭，我会笑着说：“不，孩子，不是这样的！这是错觉。”
而当你的热情减退之后，我会嘟嘟嘴说：“这真是邪恶的
味道！”
放开手猛烈攻击吧！你继续说，继续写吧！我也会继续
往下读。

*.*.*.*

……但是请你千万不要生气，至少现在不要生气。在我
们分开的这三年里，不要责怪我的伪装，不要责怪我扮演了
本不属于我的角色，难道我还能够做别的事吗？
你喜欢花，对吗？但是你仔细地注视过它们吗？你尝试
过去探索它们的灵魂和它们的心灵吗？你是一个有学问的人，
也是一个体贴的男人，所以你得学会经常这么做。
难道你不知道，花是娇媚的、懂得卖弄风情的植物吗？
所有的这些玫瑰、缬草、菊花、晚香玉，它们所能做的仅仅
是卖弄风情，扮演角色，而且也达到了它们想达到的效果，
所有花的盛开都只为了这一个目的。你知道这是为什么！

115
 Вони дразнять наш зір своїми пишними кольо-
рами, лоскочуть наш дотик незрівняною ніжністю
своїх листочків та чашечок, бентежать наш нюх різ-
нородністю та розкішними комбінаціями запахів, яких
наша мова не в силі назвати, а наша наука укласи-
фікувати. Але їм іще сього мало. Вони не задово-
ляються нашими змислами, заходять у нашу душу,
глибоко торкають наше естетичне почуття нечуваним
багатством та різнородністю рисунка, грацією своєї
цілості, принадністю та таємничістю своїх рухів.
Адже геліотроп повертає свою головку за сонцем! Ад-
же інші цвіти соромливо стуляють свої чашки вдень,
щоб сонце не виссало з них пахощів, і розхиляють їх
аж вечором. Вдумайся в їх психологію, Массіно, і
докори їм, що вони грають ролю, що кокетують, що
виставляють себе в фальшивій красоті. Хіба вони мо-
жуть інакше?
Хіба ж женщини можуть інакше? Те, що вам, тверд-
шим, тупішим, видається кокетерією, комедією, се у
них найінтимніший, несвідомий вияв їх натури, се у
них таке просте, і конечне, і неминуче, як дихання
легкими і ходження ногами.
Не сердься на мене, Массіно мій! Я не винувата, що
ти в моїм житті був тим палким сонцем, яке змушує
квітку розвитися і розпуститися і відкрити свою ча-
шечку, і розлити свої найкоштовніші пахощі.
I признайся одверто, перед самим собою, чи ти
тоді не був щасливий? Чи я не була квітчастим оазисом
у твоїм житті? Чи ти в нашій лісничівці не пережив
найкращого літа, яке взагалі випало тобі на долю на
твоїм віці?

116
 它们用自己华丽的色彩撩拨我们的视野，用自己充满柔
情的叶子和花冠撩动我们的眼睛，用各种馥郁奢华的香味混
淆我们的嗅觉，一些香味我们甚至无法用语言来确切地命名，
连我们的科学也不能给它们归类。你以为这样它们就满足了
吗？不，这对它们来说还远远不够！它们并不满足于仅仅触
动我们的感官，它们还要进入我们的灵魂，用它们那前所未
见的丰富多彩的身影、完美优雅、充满魅力和神秘的摇曳来
深深触动我们那对美有着天生的敏感的神经。缬草随着太阳
转动它们的头，而其它的花却紧闭着它们的花瓣，为了不让
太阳的炙烤使它们的香味枯竭，直到晚上才会让香味散发开
来。仔细琢磨一下它们的心理吧，马西诺！然后去尽情责怪
它们吧，因为它们扮演角色，卖弄风情，表现出来的是一种
虚伪的美丽。可是，难道它们可以换一种生存方式吗？
难道女人也要换一种生存方式？而你真是太顽固，太迟
钝了，展现出娇媚，故作姿态，这对于她们来说完全是发自
内心的，是她们不由自主地表现出了自己的天性罢了，就是
这样简单，也是必要并且永远无法避免的，就像是呼吸和迈
动脚步一样自然。
不要生我的气，我的马西诺！我没有错。你在我的生命
中就是那炙热的太阳，让我的花冠张开，打开了自己的花瓣，
溢出了自己最宝贵的花香。
我的马西诺，请你坦率地告诉我：你那个时候是否没有
感到幸福？我是否没有能够成为你生命中那一片富饶的绿洲？
你在林间小屋里可否经历了你生命中最美好的夏天？

117
 Ти сам говорив мені се тоді. А тепер, по трьох роках
розлуки, що скажеш?
Чи осмілишся проклясти те літо за те тілько, що во-
но минуло? А ти ж як хотів? Щоб одно лише твоє щас-
тя зробило виїмок із усього на світі і не минуло ніколи?
Чи осмілишся кинути каменем на мене за те, що я
покинула тебе? Гай, гай, Массіно, в такім разі камінь
упав би на тебе самого. Не я покинула тебе, а ти не
зумів удержати мене. От що, небоже! Ти мав часу шість
місяців і не зробив нічогісінько для того. Хіба ж я то-
му винна, що інший за шість неділь упорався зо мною
краще?
Се я, Массіно, я мала би право нарікати на тебе,
проклясти тебе. Адже признайся по щирості перед
собою самим: ти не вірив у мене, в мою щирість, у
мою любов. Ти приймав мої пестощі, всі вияви мойого
розбурханого молодого чуття з пасивністю сибарита –
нехай і так, що ніжно, вдячно, але не виходячи з-поза
заборола свого супокою, свого егоїзму. І я відчула се.
Як мене боліло те, того ти не знав і не відчуєш ніко-
ли, ти, поганий егоїсте й сибарите! Але маєш за се
кару! Я покарала тебе, і, коли у тебе є хоч шматочок
людського серця в грудях, ти мусив відчути ту кару і
мусиш іще не так, не так відчути її!
Та проте, Массіно, не сердься на мене! Я, караючи
тебе, потерпіла сто, тисячу разів дужче, як ти, і за
моє терпіння...»

118
 你曾经亲口对我说过一些话。但是，现在经过了三年分
别，你又将怎么说呢？
现在才有勇气去诅咒那个夏天，是不是只是因为它已经
成为了过去？而你到底想要怎么样呢？你内心保留的那仅存
的一点幸福，难道不是在过去的某一个时刻得到了吗？
你现在有勇气向我扔石头了，难道就是因为我已经离开
了你？可怜的马西诺，这一次你可能会搬起石头砸了自己的
脚。不是我真的想要离开你，而是因为你从来不懂得珍惜我。
这是多么的不幸啊！你本来有六个月的时间来挽回这件事，
可是你却没有为此做出任何的努力。难道这是我的错吗？难
道就只是因为在另外的六个周日你没有和我商量过什么吗？
不！
是我，马西诺，我有权利责备你，我也有权利诅咒你。
当然，我也要真诚地向你坦白：你不相信我，我对你如此真
诚，也曾经那么痴情地爱着你，你也曾经接受了我深情的亲
吻，这一切都源于我对于一个消沉的男子曾经肆虐的年轻的
情感。我曾经是那么的温柔，那么的满腔激情，然而我还是
没能走进你那颗坚硬而又冷漠的心。马西诺，你伤害了我，
可你却从来没有感觉到，你是多么地自私和冷淡啊！但是你
最终受到了惩罚！我惩罚了你，你的胸膛里应该还有着一颗
人类的心，你应该能感觉到这份惩罚！
马西诺，你不要怪我！我惩罚你，同时也是在惩罚我自
己，而我自己承受的痛苦，比你要强烈一百倍、一千倍……

119
 *.*.*.*

Кінець речення замазаний, букви розплилися – чи

води накапано, чи сліз?
А може, її й правда? Може, вона під впливом свойого
темпераменту, своєї крові, своєї вдачі робила так, як
мусила, і не могла інакше?
Ха, ха, ха! Я, освічений чоловік, матеріаліст і детер-
мініст, і ставлю таке питання! Я вірю, що в природі
ані один атом не порушається інакше, як під впливом
неминучої конечності, і я смію ще сумніватися, щоб лю-
дина могла поступати не так, як мусить? Не так, як
тягне її вічний, нео-
хибний, хоч у сьому ра-
зі безмірно скомплікова-
ний, паралелограм сил!
Се тілько ми, глупі і
тупі, не розуміючи за-
конів того скомпліко-
ваного паралелограма,
не добачаючи всіх тих
сил, що складаються на
його результат, плеще-
мо про вольну волю,
про злу волю або само-
волю людини. І плаче-
мо, коли рух по пере-
кутні того паралелогра-
ма перейде через наше
глупе, невидюще, егоїс-
тичне серце і скалічить або бодай болюче торкне його.
Каже, що вона перетерпіла багато...
Каже, що могла б на мене нарікати, що я не зробив
нічогісінько, щоб задержати її, прикувати її до себе. […]
А ми читаймо далі! Може, там щось веселіше буде.

120
 *.*.*.*

在句子的末尾，最后几个字母都已经被侵湿变脏了，是
水洒在了上面，还是悲伤的泪水滴落在了上边？
也许，她是真心要这样做的？也许，这只是在她的个性、
她的血液、她的性格的影响下不自觉地这样做了。为什么必
须这样做，难道真的没有别的办法了吗？
哈—哈—哈！我，是一个受过教育的人，唯物主义和宿
命论者们，我想请教一个问题！我相信，在自然界中没有什
么是不灭的，而且总是受到了一些无法回避的条件的影响。
但是我还是要怀疑，为什么人们会放弃，难道放弃是人生所
必须的吗？不，不是这样的，就像她永远向往着永恒，向往
着真诚，即便是在这种错综复地杂得如同平行四边形的情况
下！
这就是我们——愚蠢并且迟钝，不明白复杂的平行四边
形的规律，没有参透它全部的力，却依然谈论着关于自由的
追求、邪恶的意志或者关于人权的废话。我们哭了，当平行
四边形的四个角穿透我们的愚蠢、盲目、自私的心，当精神
受到了伤害或者触摸到了人生的痛苦而动摇我们的意志的时候。
她说，她经历了很多……
她向我抱怨，抱怨我没有做任何事情，以便给她一个留
下来的理由，把她的心锁在我身边。
我们等等看！也许，事情还会出现转机。

121
 *.*.*.*

«Посилаю тобі сойчине крило. Тямиш ту сойку, що

гніздилася на смереці перед самим вікном тої лісової
хати, в якій ти проводив літо?
З моєї намови. Я хотіла мати тебе близько себе.
Я щоранку зі стрільбою на плечі прибігала до твоєї
хати, щоб сказати тобі «добрий день» крізь вікно. І що-
ранку ота сойка, що гніздилася на смереці проти само-
го вікна, своїм скрекотом упереджала тебе про мій
прихід.
Я зразу полюбила її. Вона була немов моя повірни-
ця, моя служка. Задля неї я щадила весь сойчиний рід у
лісі, бо боялася, щоб, стріляю-
чи, не застрелити її.
Тямиш, як ми не раз об-
нявшися перед хатою сиділи
мовчки, в щасливім забутті, і
дивилися на спокійне поран-
ня сеї сойки в гнізді? Як во-
на, вичистивши гніздо, сіда-
ла в ньому і тихими розумни-
ми очима цікаво дивилася на
нас, презабавно зазираючи
понад краєчок гнізда та по-
вертаючи головку? Її очі мали
якийсь магічний вплив на
тебе. В таких хвилях ти цілу-
вав палкіше, пригортав мене
до серця сильніше, і з твоїх
уст лилися слова, що були для мене, мов роса для
зв’яленої квітки.

122
 *.*.*.*

送你一只松鸦的翅膀。还记得这松鸦吗？就是在林间小
屋窗前的云杉树上筑巢的那只，你曾经在那里度过了整整一
个夏天。
是我杀了它，因为我希望你能留在我的身边，可是你却
做不到。
每天早上我都会背着猎枪跑到你的小屋前，就是为了透
过窗口向你说一句“早上好”。而且每天早上在那木屋窗子对
面的云杉树上筑巢的小鸟，都会鸣叫着把我到来的消息提前
告诉你。
我立刻就爱上了它。它是我的预言家，也是我的侍女。
为了它我保护着森林中所有这种鸟，因为它害怕枪响，所以
我从来不向它开枪。
你还记得吗？我们经常相互拥抱着，静静地坐在小屋
前。在幸福的笼罩下，我们平静地看着在树上的鸟巢里叽叽
喳喳叫个不停的鸟儿。鸟儿把自己的窝清理干净了，然后就
会歇在树上，用它那安静而充满聪慧的眼睛好奇地看着我们，
饶有兴趣，还会不时转动一下自己的头，仿佛有一种魔法般
的力量。就是在这些鸟儿的注视下，你热情地拥吻着我，紧
紧地抱着我，令我的心脏激烈地跳动着，你的话渗入了我的
心里，就像是被甘露滋润着的枯萎的花朵。

123
 В таких хвилях мені здавалося, що заглядаю в твою
душу, а крізь неї в якийсь величний світ, повний чудес і
невиданої пишноти.
А потім я почала ревнувати тебе до сеї сойки. Тихо,
в глибині душі, я почувала глуху заздрість до неї. Мені
здавалося, що ти не мене любив, а її. Її веселий скрекіт
будив тебе щоранку; її тихе порання в гнізді оживлю-
вало тебе; цікавий погляд її очей наповняв тебе чарами,
окрилював твої слова. І я зненавиділа її, як свою су-
перницю.
Не смійся з мене, Массіно! Се правда. Я з часом
дійшла до того, що голос сойки – не лише сеї, але всякої
взагалі – псував мені гумор, робив мене злою і серди-
тою. Я чула, що не зможу терпіти її обік себе.
І я вбила її.

Одного ранку я прийшла вчасніше, як звичайно.

Хотіла підійти так тихо, щоб ота ненависна сойка не
почула мене, щоб мій, а не її голос збудив тебе. Та ні!
Ледве я наблизилася на яких п’ятдесят кроків до твоєї
хати, ледве моя зелена сукня показалася на стежці
серед сірих дубових пнів, а вже моя суперниця почула
мій прихід, побачила мене, вискочила з гнізда і,
скачучи по гілляці над самим твоїм вікном та злорадно
так мені бачилося – тріпочучи крильми, заверещала
своїм хрипливим голосом:
– Кре, кре, кре, кре, кре!

124
 在这种甜蜜的气氛下我屈服了，我占据着你的心灵，并
通过它到达了一个宽广的世界，那个世界充满了奇迹和无法
言喻的美丽，那个时候我们是多么幸福啊！
然而，渐渐我开始嫉妒这些松鸦了。开始我对这些鸟儿
还完全是一种羡慕，可是后来我感觉你喜欢的不是我，而是
这些鸟儿。它们每天早上高兴地唤你起床，然后以自己的灵
动让你由安静变得活跃起来；你用好奇的目光注视着它们的
身影，你用最美的语言赞美着它们的可爱。于是我开始恨它
们，就像痛恨我的敌人。
不要笑我，马西诺！这是事实。我有时候真的会这样，
因为松鸦的叫声——不只是叫声，还有任何和它有关的东
西——破坏我的心情，让我生气和愤怒。我觉得我不能忍受
它了，我不想再让它靠近我。
所以，我杀了它。
又是一天早上，我来的比平时早。我想就这样安静地到
来，这样那可恨的松鸦就不会发现我了，这样就可以让我的
声音，而不是松鸦的叫声来唤醒你。啊，不！我只差五十步
就能走到你的小屋窗前了，可是我绿色的外衣刚刚出现在灰
色树木之间的羊肠小道上，我的敌人就已经感觉到了我的到
来。它看着我，在那高高的鸟巢上，然后又跳到你屋子窗口
的枝头上，然后不怀好意地看着我—我是这么觉得的—然后
扇动着翅膀，用它那略带沙哑的声音尖叫着：
嘎叽—嘎叽—嘎叽，嘎叽—嘎叽！

125
 І в тій хвилі я побачила, як ізсередини твоя рука
відсуває вікно. Вона збудила тебе, а не я!
Ні, я не могла стерпіти сього! Я зайшла смеріч-
ками за вугол твоєї хати, підвела стрільбу до ока, і,
поки навісна сойка все ще скрекотала, сидячи на гілці,
я вицілила.
Гукнув вистріл, сипнуло вгору дрібненьке пір’я, і
моя суперниця, ще тріпочучи крильми й лапками, мов
грудка, скотилася вниз.
Ти вибіг із хати. Ти був увесь блідий. Побачивши
мене, ти не всміхнувся, не простяг мені, як звичайно,
обох рук, тілько з якимось докором у голосі запитав:
– Манюсю, а се що таке? Ти забила нашу сойку?
А в мене в хвилі вистрілу вже зайшла реакція в
душі. Мої руки дрожали. Я вхопила мертву пташину і
почала цілувати її закровавлену головку. Потім розп-
лакалася.

Тямиш, як ти обтирав мені сойчину кров із уст, і

цілував мої уста, і вцитькував мене? А того-таки й не
допитався, за що я забила сойку.
А на обід ми з’їли її смажену. І сміялися. Тямиш?
Але я тоді вже знала, що нам не бути в парі, що та
сойка – то наша розлучниця.
Я заховала її крильця, поклала їх між обложки і
картки свойого молитовника і не розставалася з ними
ніколи. Отак зо мною заїхали вони аж сюди, до
Порт-Артура.

126
 在那一刻，我看到你的手出现在了窗户里并移动着。是
它叫醒了你，而不是我叫醒了你！
不，我不能再忍了！我来到了你小屋前云杉树下，拿起
枪瞄准了它。它还在树枝上叽叽喳喳叫个不停，我开枪了。
一声枪响。从上面洒落下了几片零星的羽毛，还有我的
情敌，它还挥动着翅膀和爪子，就像是一块碎布，滑落了下
来。
你跑了出来。你的脸都白了，看着我，你没有笑，没有
像平时那样伸出两只手来拉我的手，只是用责备的语气问我：
—马西诺，这是怎么回事？你杀了我们的松鸦？
我的心灵已经被这射击震撼了，我的手还在颤抖。我捧
起死了的小鸟并开始轻吻它血淋淋的头，然后开始哭了起来。
你还记得吗？你是怎么擦拭我嘴上松鸦的鲜血，然后亲
吻我的嘴唇，并安慰我的吗？当时你并没有询问我为什么我
要杀松鸦。
午饭的时候我们把它烤着吃了，我们两个都笑了。你还
记得吗？但是那时候我已经知道，我们不会在一起了，就因
为松鸦死了，所以我们分手了。
我藏起了它的翅膀，把它收在了封皮和我的祈祷卡之间，
并且再也没有丢弃它们。就这样它们随着我一直到了这里—
—旅顺口区。

127
 А тепер посилаю тобі одно з них. Здається мені, що
се летить до тебе половина моєї душі. А як одна поло-
вина залетить, то від твоєї душі буде залежати, чи
прилетить і друга. Коли в твоїм серці є ще хоч іскра
любові до мене, хоч крапелиночка бажання – побачити
мене, то се буде та сила, яка притягне й друге крило,
другу половину моєї душі до тебе.
Лети ж, сойко, в далекий світ! До того, що любив
слухати твойого скрекоту, любив дивитися в твої очі!
Затріпочи отсим крилом над його душею і роздуй те,
що там тліє ще під попелом байдужності та розча-
рувань! Навій на нього солодкі мрії, любі спомини!
Розворуш його серце, щоб забилося невимовною тугою,
запали в його очах блискучі іскри, щоб горіли, як дорогі
брильянти, і потім угаси їх слізьми, мов перлами та
пишними кришталями!
Та коли він, зворушений, запитає тебе: «А де ж ти
бувала? А що ж ти чувала?» – то мовчи! мовчи!» […]

*.*.*.*

Се чорт, не женщина! Завважую, що вона, пишучи

се, немов душею розмовляла зо мною і, укладаючи
свої фрази, рівночасно своїми ящірчачими очима
слідила кождий рух моєї душі. Вела зо мною нечутний
діалог і зараз же відповідає на кождий заміт, що
ворушиться в моїй душі.

128
 我现在把其中的一只送给你，我觉得它带着我一半的灵
魂飞向了你。只有一半的翅膀能够飞翔吗？当然可以。能不
能够再次飞翔，取决于你的灵魂。什么时候你的心里才会再
一次对我产生即使是一点点爱的火花，仅仅是一点点，但我
知道这也许已经是一种奢望了。你只要看我一眼就可以了，
你看我一眼就能吸引我另一半的灵魂飞到你那里去。
就这样飞吧，松鸦！飞到那个遥远的世界里去，到那个
喜欢你的叽叽喳喳、喜欢看着你的眼睛的人那里去吧！这翅
膀在你的灵魂和思想上拍打着，那里还暗自燃烧着冷漠和失
望的灰烬，那里还有甜蜜的梦和美好的回忆！你的到来动摇
了他的心，击败了无法言说的痛苦，同时也映射出了他眼中
闪亮的火花。他燃尽了少有的悲伤，然后止住了眼泪，脸上
还挂着华丽的珍珠和水晶。
过了一会儿，他感动地问你：“你到底去了哪里？你究竟
感觉到了什么？”然后就是沉默！沉默！
……

*.*.*.*

这是魔鬼，不是一个女人！我注意到，她写的东西，就
像是她的灵魂在直接和我对话，就像爬虫一样用眼睛监视着
我内心的一举一动。贝拉和我之间无声的对话，回答了我心
里的每一个责备。

129
 Allen Respekt! Се також талант. Чи, може, яка
інша сила? А може, лише привичка, віртуозівство?
Ну, та читаймо далі, побачимо, чи вміє вона промов-
ляти й іншим тоном, бо се, очевидно, заповідає її
остатня рефлексія. […]

*.*.*.*

«Ах, та сцена, та сцена, остатня сцена нашого спіль-

ного побуту!
Тямиш її, Массіно? У мене вона досі мов жива в
пам’яті.
Татко від’їхав до Львова і мав вернути пізно
вночі. Ти по цілоденній праці над якоюсь книжкою в
своїй лісовій хатчині надвечір прийшов до нас. Ми
пили чай – я, ти і пан Генрись, молодий татків прак-
тикант, принятий місяць перед тим.
Тямиш його? Хлопець ледве 26-літній, рум’яний,
ніжний, як панночка. Так мало говорив у товаристві...
Рум’янівся при кождім натяку на любов та на жіночий
рід. Працював так пильно в татковій канцелярії. Був
такий тихий, слухняний, такий делікатний та чемний у
поводженні... Тямиш його, Массіно?
О, я думаю, що добре тямиш і тямитимеш до самої
смерті.
Ми пили чай на веранді. Пробували свіжі смороди-
нові конфітури, що я наварила того дня. Ти дуже
любив їх, а пан Генрись не терпів їх запаху.

130
 Allen Respekt!这是一种才能，还是一些其他的力量，
或者只是一种习惯，甚或是精湛的技术？那么，继续读下
去，看看她的语气会不会改变，因为这是她留下的最后的
反思。
……

*.*.*.*

“啊哈，这场闹剧，这场闹剧，这是我们共同生活的最后
一个场景！
还记得它吗？马西诺！它一直活在我们的记忆里。
父亲去了利沃夫，可能晚上才能回来。你在你的林间小
屋结束了一天的阅读，在晚上来到了我这里。我们一起喝茶，
有我、你和亨利先生，一位一个月前来到我父亲公司工作的
年轻实习生。
你还记得他吗？那个刚满26岁的男孩？害羞，温柔，像
个女孩子一样，他在公司说话是那么少……他会对每一个爱
情的暗示和女性的眼神感到害羞。他在父亲的单位里工作非
常勤奋，他是那么的安静、听话，他的举止是那么细腻、有
礼貌……还记得他吗？马西诺？
哦！我想，有些事要记住，并且要好好记住，直到死亡。
我们在阳台上喝茶，品尝着我那天准备好的鲜葡萄干。
你很喜欢它们，但是亨利先生无法忍受它们的气味。

131
 А я долила йому їх до склянки з чаєм. А він
почервонівся весь і з подякою відсунув склянку. А ти
мовчки взяв його склянку і подав йому свою з чистим
чаєм. А я реготалася, реготалася, як шалена. […]
Генрись посидів троха і сказав, що мусить іти
лагодити коні, бо ще сьогодні мусить поїхати до сусід-
нього села передати якісь розпорядження тамошньому
лісничому. Відходячи, він ані не глянув на мене.
Ми лишилися обоє. Я споважніла. Ми мовчали хви-
лину. Ліс довкола нашого дому помалу тонув у нічній
темряві. […]
Я беру одну твою руку і тулю її до уст. Ти легенько
відтягаєш її і знов кладеш на моє плече. Щось мов
здавлене зітхання підіймає твої груди. А я сиджу і
любуюся тобою.
– Любиш мене, Массіно? – по хвилевій мовчанці
знов запитуєш ти.
– Манюсю моя!
І я обіймаю рукою твою талію і пригортаю тебе до
себе, не встаючи з місця. Ти вся починаєш тремтіти.
Твій віддих прискорюється, руки тремтять на моїх пле-
чах.
– Та невже ж се правда, Массіно? – запитуєш ти. –
Невже ти любиш мене?
– Як же маю тобі се доказати?
– Як маєш доказати? – звільна, немов з розчару-
ванням, повторяєш ти, і твій зір понад мою голову блу-
дить десь у далечині. – Як маєш доказати? Хіба ж я
знаю?

132
 我把鲜葡萄干倒进了他的茶杯里，而他满脸通红，感激
地拿着杯子，却没有喝下一口。我大声地笑着，笑着，就像
疯了一样。
……
亨利坐了一会儿，然后说他必须去给马喂食，因为他今
天还得去邻近的村子做一些林场的工作。他走了，没敢多看
我一眼。
只剩下我们两个了，我变得严肃了。我们沉默了片刻，
然后屋子周围的森林慢慢沉浸在了黑暗之中。
……
我拿起了你的一只手，把它按在了我的嘴唇上。你轻轻
地挪开了它，再一次把它搭在了我的肩上。你的胸口起伏得
厉害，闷闷地叹了口气，然后我和你就这样相对而坐。
你喜欢我吗？马西诺！在经过片刻的沉默后我问你。
我的马西诺！
我用手抱着你的腰并把你搂向我，但你没有离开座位。
你开始发抖，你的呼吸加快了，双手在我肩上颤抖着。
难道这是真的吗？马西诺！我又问道。
你已经不再爱我了？
究竟你要怎么证明？
要怎么证明？
你慢慢地，似乎带着失望地，重复着这句话。你的视线
越过了我的头顶，看向了远方的某个地方。
要怎么证明？难道你以为我知道吗？

133
 – Щастя – се факт, який не потребує доказу, – мовив
я, не випускаючи тебе. – Я щасливий.
– Ти щасливий, – повторила ти якось бездушно, мов
луна. А потім, обертаючи до мене очі, в яких раптом
запалали якісь таємні іскри, ти запитала:
– А що таке щастя?
Я глядів на тебе. Мені було так любо глядіти на тебе,
впиватися твоєю красою. Се було моє щастя. Давати в
тій хвилі філософічну дефініцію щастя видалося мені
профанацією сеї райсь-
кої хвилі. Ти перша пе-
рервала її своїм сміхом.
Із подвір’я забряжчав
дзвінок.
Ти вибігла, щоб не
вернути більше. А я си-
дів на веранді, курив
папіроску, пускав із неї
дим тонкими клубками
і плавав у рожевих хви-
лях розкоші, дожидаю-
чи тебе.
Дурень, дурень!
Засліплений, егоїс-
тичний дурень! І як я
міг тоді не розуміти тебе? Як моє глупе серце не спалах-
нуло, як мої уста не крикнули, як мої руки, мої зуби не
впилися в тебе?
Адже ж я знаю, розумію тепер, що та хвиля рішила
про мою долю. Що в тій хвилі я втратив тебе.
О, я дурень! О, я засліплений егоїст! Естетик убив у
мені живого чоловіка, а я ще й горджуся тим убитим
трупом!
Маню, Маню, чи можеш ти дарувати мені непрос-
тимий гріх тої хвилі?

134
 幸福。
这是事实，这不需要证明。
我说道，目不转睛地看着你。
我很幸福。
你很幸福。
你心不在焉地重复着，就像一个回音。然后，看着我的
眼睛，眼神突然闪现出了奇异的火花，问道：
什么是幸福？
我盯着你，我看着美丽的你，陶醉在你的美貌中，这就
是我的幸福。但是，我觉得在这一刻如果我非要给幸福下个
定义的话，那简直就是对上天的亵渎。最后是你首先用自己
可笑的行为破坏了它，你跑掉了，为了不再回来。
我坐在门廊上，抽着烟，香烟散发出来的细弱缭绕的烟
雾漂浮成为美丽的波浪，在这波浪的背后，我等着你。
笨蛋，笨蛋！盲目自私的傻瓜！我那时候怎么没理解你？
怎么我那愚蠢的心没有打碎，怎么我的嘴没有喊出来，怎么
我的手没有挽留住你？
但是我现在明白了，我的命运已经注定，在这一刻我必
将失去你。
啊，我是傻瓜！啊，我是那么盲目自私！我亲手终结了
我深爱的男人最喜欢的小鸟，而我还为得到了一具鸟儿的尸
体而感到自豪！
马西诺，马西诺，你能宽恕我吗？

135
 *.*.*.*

«Чи тямиш ту сукню, що я в ній була вбрана того

вечора? Червону в круглі білі цятки. Вона в мене до-
сі. Я бережу її, як святість, як найдорожчу пам’ятку.
Вона нагадує мені ті остатні хвилі, пробуті з тобою.
Буває так, що, дивлячися сама на себе, згадуючи свої
пригоди, я починаю сумніватися, чи се я сама, чи,
може, моя душа ввійшла в якесь інше, чуже тіло. В
таких хвилях та сукня дає мені живий доказ моєї
тотожності.
Я цілую її і мочу сльозами. А знаєш чому? У мене в
голові повстала і, мов цвях, сидить думка, що в тій
самій сукні я маю знов появитися перед тобою.
Ось чому я бережу її, як святість. Вона для мене
жива запорука кращої будущини.
Бідні ми сотворіння з нашими святощами! Шмат
старого полотна, засушене крило давно вбитої пташини,
перед літами зів’яла квітка, стара книга на давно
забутій мові – а піди ж ти!
Прикипить наше серце до такої бездушної річі, нас-
телить на неї наша уява все найкраще і найстраш-
ніше, що має наша природа, – і ми носимося з тою
річчю, бережемо її, терпимо, і б’ємося, і вмираємо за
неї!
А глянути збоку, нечутливими очима і невіруючим
серцем – тілько засмієшся або плюнеш і відвернешся!»

136
 *.*.*.*

你是否还记得那件外衣？就是我那夜穿过的那一件，红
色的底子上有白色的圆点。直到现在我还保留着它，我爱惜
它，它那么神圣，因为它上面有我最宝贵的回忆。它会让我
想起和你在一起的最后的时光。
我常常透过镜子注视着自己，并出神地回忆自己的过
往。我开始怀疑，这是我吗？或许，我的灵魂已经到了某个
别的地方，或去了别的身体里。这个时候，只有这件衣服还
给了我一点存在的证明。
我亲吻它，泪水侵湿了它。你知道为什么吗？因为在我
脑海中出现一幅画面，我穿着这衣服又一次出现在你面前，
这幅画面就像是钉子一样钉在我的心里。
这就是我这么珍惜它，把它看得这么神圣的原因。它对
于我来说，就是美好的记忆在未来依然能够保持鲜活的保障
啊！
可怜的我们怀揣着心中的记忆活着——一块破旧的布，
一只很久前被杀死的鸟儿的干枯的翅膀。夏天到来之前花儿
便枯萎了，古老的书上只留下了一句早被遗忘的话语——你
走了！
然后我们的心就这样寄托在一个没有灵魂的东西上，在
它上面铺砌着所有最好和最坏的幻想，这就是我们的本能。
我们抱紧它，珍惜它，宽恕它，也害怕它，并为了它而死！

137
 *.*.*.*

«Як я сміялася, як я сміялася, сідаючи на візок біля

Генрися!
Голос дзвоника – се був наш умовлений сигнал. Я
спакувала свої річі вже за дня і потайно передала йому.
Він мав їх у себе на возику.
В своїм покою я лише написала таткові карточку:
«Па, татусю! Їду на пару день до тітки до Городка. Дуже
просила. Не турбуйтеся мною». Положила йому на бюр-
ко і вийшла. Ані хмариночки жалю не було в душі.
О, пізніше, аж геть
пізніше прийшла во-
на, але вже не хмари-
ночка, а порядна
осіння хмара, що
затяглася на триденну
– що я кажу! – на
трилітню сльоту!
Як я сміялася,
виїжджаючи з рідної
хати! Серце аж підс-
какувало, в грудях тріпалося щось, мов пташина, що
виривається з клітки. Я горячо стискала Генрися, що
мав обі руки заняті, одною держачи віжки, а другою
батіг. Я стискала його, цілувала, гризла з радості його
рам’я, мало не кусала його дівоче-невинне лице.
Гей, якби я була знала в тій хвилі те, про що
дізналася троха пізніше! Гей, якби я була знала! […]

138
 *.*.*.*

我在马车里坐在亨利的身旁。笑得那么开心，
那么灿烂！
有个声音响了起来——这是我们提前准备的信号。我把
收拾好的东西偷偷交给了他，他把它们拿上了马车。
我在自己的房间只给父亲留下一张纸条：“亲爱的爸爸！
我要去姑姑所在的城市霍劳德克一两天，您不要担心我，我
会保护自己的。”我把纸条放在台子上就走了，心里没有丝毫
的牵挂。
啊！后来，直到走到了很远的地方，那里天空中的云已
经不是一朵一朵的了，而是成片的低沉的云。那些云笼罩着
秋天的天空，整整遮蔽了三天，阴沉沉的，给人的感觉就像
有三年那么长。
离开了家乡，就像小鸟一样，刚从笼子里逃脱出来一样，
我笑得那么开心，我的心在胸膛里颤抖不安，简直要跳出来
了！我热情地搂着亨利，而亨利的一双手都被占用了，他一
只手抓着缰绳，另一只手拿着鞭子。我紧拥着他，吻着他，
高兴地咬着他的肩膀，差点要在他那少女一般天真而又无辜
的脸蛋上咬一口。
嘿，如果我那时候知道稍后要发生的事，嘿，如果我提
前能够预知就好了！
……

139
 Генрись умів оповідати забавні анекдоти і, коли
лише бачив хмарку задуми на моїм чолі, зараз починав
якесь веселе оповідання, щоб розсмішити мене.
В Кракові нас зустріла перша несподіванка. На
двірці дожидав нас пан Зигмунт – Генрись казав, що се
завідатель дому його батька. Що се за уряд такий, я не
могла зрозуміти, та й не до того мені було. То був пан
високий, сильний, плечистий, як медвідь, з великою
чорною бородою, з малими блискучими очима, з по-
нурим видом, від якого віяло якимось холодом і жа-
хом. Я відразу почула до нього антипатію. Але
Генрись привітався з ним як з добрим, любим зна-
йомим і розмовляв щось довго. Я сиділа в їдальні і
снідала. Потім прийшов до мене Генрись і сказав, що
його батьки виїхали до Варшави і веліли й нам зараз же
їхати туди. Там у них велика фамілія, і там має від-
бутися наше весілля. Пересидимо лише сей день у
Кракові в готелі, бо їх власний дім виорендував на пару
місяців пан граф Стенжицький для якихось заграничних
гостей. Се все сказав йому пан Зигмунт. До мене він не
зближався, завваживши, мабуть, що я глянула на
нього тим оком, що на пса. «А на ніч, – мовив далі
Генрись, цілуючи мене в руку, – поїдемо далі. Пан
Зигмунт вистарає нам паспорти, і завтра повітаємо
наших у Варшаві».
Я була, невважаючи на втому, така щаслива і така
весела, що навіть не пробувала розмірковувати ті
історії. Я віддалася Генрисеві в розпалі своєї пристрас-
ті, і мені байдуже було, де брати шлюб, у Кракові чи в
Варшаві. Ми поїхали до готелю.

140
 亨利很会讲笑话。每当看到我脸上愁云密布的时候，他
就开始讲一些有趣的故事逗我开心。
在克拉科夫，我们遇到了第一次事故。有一位齐格蒙特
先生在车站等待着我们。据亨利说，齐格蒙特先生是他父亲
的经济主管。这位先生高大，强壮，肩膀宽阔，就像是一头
黑熊一样。他还留着大把的黑胡子，眼睛小而闪亮，外观阴
沉，给人一种冷酷恐怖的感觉。我立马对他产生了反感，但
是亨利一和他见面便寒暄着，两个人亲热地交流了很长时间，
好像他这个人还不错。我坐在餐厅里吃早饭，过了一会亨利
来找我。他对我说，他的父母搬到了华沙，并且让我们现在
到那边去，那里有他们的大家庭，我们也将在那里举行婚礼。
今天我们只好在旅店呆一天了，因为他们自己的房子已经租
给伯爵斯坦荣思科用以接待外地的客人。这些都是齐格蒙特
先生说的。他没有过多地接近我，也许是因为我一直在用看
狗一样的眼神看他。
到了晚上，
亨利继续说着，并亲吻我的手，
我们再继续走。齐格蒙特先生给我们办了护照，而且明
天我们就能访问华沙。
尽管我很疲惫，但是我还是很幸福很快乐，我甚至没有
好好去思考这次冒险。我沉浸在激情之中，到底在哪办婚礼
我已经无所谓了，不管是在克拉科夫还是在华沙。于是我们
一起去了旅店。

141
 Я лягла спати. Генрись вийшов кудись. Прийшов
аж на обід. Пообідали, попестилися, і Генрись знов
пішов кудись. Казав, що має ще деякі інтереси
полагодити. Вернув надвечір. Паспорти для нас були
вже готові, властиво один для нього «з жінкою». Я ки-
нулась йому на шию і почала пристрасно цілувати його,
побачивши урядово затверджену ту свою титулятуру.
Ми заплатили в готелі, поїхали на залізницю і за чверть
години мчалися поспішним поїздом до Варшави». […]

*.*.*.*

«Те, що я тут оповідаю тобі, се лиш ескіз, нарис,

скелет моїх пригод. На докладне оповідання не стало
б мені ані паперу, ані часу, ані сили.
Торкнуся тілько злегка наболілих струн, бо, виграв-
ши повний їх концерт, можна б одуріти».

*.*.*.*

«Через російську границю переїхали ми без клопоту.

Я троха боялася, та показалося, що не було чого. Ген-
рись якось таємно моргнув на жандарма, що перег-
лядав паспорти, сей лише заглянув у наші і віддав
нам їх назад.

142
 我躺下睡了，亨利出去了，一直到午饭的时候才回来。
我们一起吃了午饭，相互爱抚了一会，然后亨利又出去了。
他说，还有一些有趣的事需要解决。他到晚上回来了，我们
的护照都已经准备好了。我扑向他的脖子并热情的亲吻他，
我想他一定感觉到了我眼神里似火的热情。我们付了旅店的
钱，然后花了一刻钟的时间仓促赶到了火车站，踏上了去华
沙的列车。
……

*.*.*.*

这些，我现在跟你讲的，仅仅是草稿，速写，我奇遇的
大概。更具体的故事还未出现，不在纸上，没有时间，也没
有力量。
只略略安抚到绷紧的心弦，因为，我已被眼前的美好冲
昏了头脑。

*.*.*.*

我们顺利通过了俄罗斯边界。我有点害怕，事实上，什
么事也没有。亨利不知何故偷偷给检查护照的警察使了个眼
色，而他只是盯着我们看了下，就递回给我们了。

143
 Зараз по виїзді з першої стації за границею до
нашого купе ввійшов Зигмунт. Я здивувалася. Я не
знала, що він їде з нами. Але ще дужче здивувалася,
коли він зачав поводитися з Генрисем не то як рівний
з рівним, а як старший з підвладним. Він, що в
Кракові мав вигляд не то льокая, не то економа, кла-
нявся нам низько і силкувався говорити солоденько,
тепер плескав Генрися по плечі, щипав його в лице,
як дівчину. […]

*.*.*.*

«Наша тура по російських містах потяглася довго.

На весну ми злетіли до Одеси.
Тут мій Генрись пропав. Зигмунт казав, що його
піймали на крадіжі в кораблі і, небагато питаючи,
зав’язали в мішок і кинули в море. А я думаю, що
швидше він сам спрятав його. В остатніх часах він
чимраз дужче сердився на нього.
– Ну, Маню, – заявив мені одного вечора, – ти тепер
моя.
Я видивилася на нього з тривогою, але чула себе до
тої міри в його власті, що не посміла противитися.
– Той молокосос не варт був одного волоска з твоєї
пишної коси, – мовив він, притискаючи мене до себе.
– Я тобі покажу, як любить муж.

144
 而现在从边界的第一站驶离后，齐格蒙特进了我们包
厢。我很惊讶。因并不知道他跟我们一起走。更让我奇怪的
是，他对亨利致意时行的不是同级之间的礼，而是上级对下
级行的礼。他，在克拉克夫表现一副奴才、仆人样，对我们
点头哈腰、巴结奉承，而不是像现在这样拍着亨利的肩膀，
像对待女孩子一样捏他的脸。
……

*.*.*.*

我们在俄罗斯各个城市间磨蹭了很久。顺便在春天去了
敖德萨1。
在这里我失去了我的亨利。齐格蒙特说，他被卷入一搜
海船上的偷窃事件中，未被多加审问，便被扎进麻袋扔到海
里了。而我想，他自己来杀死他会更快。在最后时刻，他对
他比以往任何时候都生气。
——哎，玛娜！——他有一天约我，——你现在是我的
了。
我惶恐不安的盯着他，但却听到自己成为他毋庸置疑的
私有物。
——这个废物，根本配不上你的一根头发，——他说
着，把我压向自己——我会让你看到，男人是如何爱的。

1
敖德萨：乌克兰黑海沿岸城市，全国最大的海港。

145
 Дивна річ. До тої хвилі, коли Зигмунт являвся
передо мною як ватажок, як комендант, окружений тай-
ною, і недоступністю, і якимось німбом неминучого
фаталізму, доти його постать заслоняла всю мою душу, і
мені іноді здавалося, що я могла б полюбити його. Але
тепер, коли він показався передо мною як мужчина,
негарний з лиця, старший літами, з грубими, малокуль-
турними привичками та манерами, я по кількох днях
почула до нього погорду, обридження, а далі смертельну
ненависть. За те, що він силкувався показувати мені
свою любов, переслідував, мучив мене нею.
І в міру того, як я гордувала ним, ненавиділа його,
знущалася над ним, він усе м’як та м’як, запалювався
дужчою пристрастю до мене, тратив свою волю й
силу.
– Маню, – кричав не раз у п’янім стані, коли ми були
самі, – ти доведеш мене до того, що я тобі й собі
зроблю конець.
– Овва, – відповідала я, здвигаючи плечима, – про
себе мені байдуже, а про тебе ще більше.
В Нижнім Новгороді в часі весняної ярмарки його
арештували на значній крадежі. Він не признався до
мене, і мене не чіпали. Я мала дещо грошей і перший
раз почула себе свобідною. Та я була вже зламана, при-
боркана своїм дотеперішнім життям. Що з собою ро-
бити? Куди податися? Я не знала. Вертати додому? До
кого? Пощо?..
Я взяла білет і поїхала до Москви. Чого – й сама не
тямила. Думка була, що там знайду десь якесь місце, де
зможу притулитися.

146
 怪事。那一刻，当齐格蒙特在我面前像个领袖，像个掌
控者，全身笼罩着神圣、不可侵犯的光环，他的身影就在那
时刻进我的灵魂，让我有时候觉得，我是可以爱上他的。但
是现在，他在我面前表现得像个不再英俊的粗鲁无礼的老男
人，在几天里，我感受到心底对他的蔑视、厌恶，继而是不
共戴天的仇恨。因为他试图用自己对我的爱，压迫我，折磨
我。
不管我鄙视、憎恨、嘲弄他到什么程度，他一概温柔包
容，用更强烈的情感回应我，在我身上浪费自己的生命和精
力。
——玛娜！——我们单独在一起时，他不止一次喝醉大
喊——你证明给我看，我们快结束了。
——好吧，——我耸耸肩，答道——我无所谓，而对
你，更是如此。
在下诺夫哥罗德1的春市上，他因重大盗窃案被捕。他没
有供出我，而我并不感动。我身上有点钱，并且第一次觉得
自己是自由的。终于摆脱了曾经被掌控的生活。该做些什
么？去哪里？我不知道。回家？去找谁？理由？…
我买了张到莫斯科2的票。原因——自己也不清楚。只觉
得，那里是个能让我安心的地方。

1
下诺夫哥罗德：俄罗斯城市，下诺夫哥罗德和伏尔加河联邦州的
行政中心。
2
莫斯科：现今俄罗斯首都。

147
 По дорозі, в залізничім вагоні зо мною позна-
йомився молодий залізничий інженер, що їхав до
Іркутська, а відси мав їхати далі, за Байкал, до
будови залізниці. Ми розговорилися – і швидко згово-
рилися. Він був чоловік нежонатий, ішов на добру
плату в далекі, некультурні краї. Я небагато й наду-
мувалася, коли він предложив мені їхати з собою.
Володимир Семенович був чудовий чоловік. Стілько
смирності, делікатності та вирозумілості я ще не
стрічала у мужчини. Від першої хвилі знайомості я го-
ворила з ним свобідно, як із старим добрим знайомим.
Він услугував мені, упереджав мої бажання, дбав за
всі дрібниці в дорозі і на кватирі, як добра мати. […]
В п’янім стані він робився зрештою дуже милий.
Жартував, сміявся, оповідав анекдоти. Тілько по нев-
часі я дізналася, що в тім стані до нього присідається
ще одна відьма – карти. В п’янім стані його опано-
вувала пристрасть грача, і тоді він готов був програти
все, що мав.
Запізно я дізналася про сю його хибу – аж тоді,
коли він програв... мене саму.
Се так було. До Іркутська приїхав десь із далекої
Сибірі багатий золотопромисловець Свєтлов. Чоловік
немолодий уже, із тульських купців, багач страшен-
ний. Дива оповідали про його жорстокість і багатства.
Між іншим, він був великий аматор жінок і в кождім
своїм заводі, яких мав кільканадцять понад Байкалом,
держав, казали, цілі гареми.

148
 途中，结识了一个跟我同一车厢、到伊尔库茨克1去的年
轻铁路工程师。他要在那里转车到贝加尔湖2，去那里的铁路
工地。我们闲聊着——并很快做了约定。他是单身，独自去
遥远不开化的国家做一份高薪工作。当他提议我一同随行
时，我并未考虑太久。
弗拉基米尔·谢苗诺维奇是个极好的男人。我还从未认识
过那么谦冲自牧、彬彬有礼又骄傲的男人。从认识他的第一
刻起，我们就像要好的老朋友那样畅快交流。他让我感到满
足，就像我期待的那样，不管在路上还是在家里都像一位好
妈妈那样无微不至地关心我。
……
他发酒疯也很可爱：开玩笑，微笑，讲些趣闻。只是后
来我才知道，在这种时候他身体里还潜藏着一个巫婆——纸
牌。醉酒时的他就是个疯狂的赌徒，也准备好赌掉他所拥有
的一切。
当我知道他这个毛病时，为时已晚——甚至当时，他已
经失去了……我。
事情是这样的。富有的黄金实业家斯维耶特洛夫从遥远
的西伯利亚来到了伊尔库茨克。这男人已经不再年轻，图拉
客商，大富翁。人们惊异地谈论他的残酷和富有。他在自己
贝加尔湖的十多个开发地是大多数女性的情人，整个国家的
闺房里都能听到对他的议论。

1
伊尔库茨克：俄罗斯在亚洲部分的伊尔库茨克州的区域中心。
2
贝加尔湖：俄罗斯湖泊，位于西伯利亚东南部山区。

149
 Побачивши мене з Володею десь у якімось това-
ристві і розвідавши, що я не шлюбна жінка, він почав
міркувати, як дістати мене в свої руки. Швидко він
розвідав Володину вдачу, підпоїв його, завабив до карт
і обіграв із усіх грошей. Розпаленому програному пози-
чив невеличку суму грошей. Володя знов програв. Свєт-
лов позичив йому ще раз – знов програв мій Володя. Тоді
Свєтлов запропонував Володі грати на мене: коли
Володя виграє, пропадають усі позички Свєтлова, а
як виграє Свєтлов, то бере собі мене.
Розуміється, Свєтлов виграв».

*.*.*.*

«Тямлю, як нині, ту сцену, Массіно! Ніч. Надворі

фуга, вітер виє. Я сиджу при лампі за якоюсь роботою і
жду на Володю.
Стукання. Входять. Не сам Володя, а ще якісь грубі
голоси. Я так і завмерла зо страху. Якесь нещастя!
Входить Володя, а за ним велетень у медвежім
футрі, з широкою рудою бородою, з товстим черво-
ним лицем і плескатим носом. А за ним поліцмейстер і
кілька ще якихось панів.
Я встала і обернулася лицем до них. Володя підхо-
дить до мене нетвердим кроком. У нього сльози на
очах.

150
 他在某个公司看到我和弗拉基米尔，并得知我还没结
婚，就开始算计，想着怎样把我弄到手。很快他打听到弗拉
基米尔的习性，把他灌醉，诱他玩牌并赢光了他所有的钱。
借给他小额的钱刺激他继续赌。弗拉基米尔再次输光
了。斯维耶特洛夫又一次借给他——而我的弗拉基又一次输
光。就在那时，斯维耶特洛夫向弗拉基提议用我作赌注：如
果弗拉基赢了，那么欠斯维耶特洛夫的钱就一笔勾销；而如
果斯维耶特洛夫赢了，就把我带走。
显而易见，斯维耶特洛夫赢了。

*.*.*.*

直到现在我仍清楚记得当时的情景，马西诺！那是一个
夜晚。门外暴风雪肆虐，寒风凛冽呼啸。我在灯下边做着活
儿边等着弗拉基。
敲门。进门。不止是弗拉基，还有其他粗鲁的声音。我
几乎被吓死。太不幸了！
弗拉基进来，跟着他后面的是个穿着熊皮大衣，有着深
红色胡子、圆胖的红脸和扁平鼻子的巨人。而在他之后还有
警察和几位先生。
我站起来迎向他们。弗拉基踉跄地走近我，双目含泪。

151
 – Манюсю, – мовить і уриває.
Потім узяв обі мої руки в свої долоні, поцілував
їх, а потім замахнув ними і вдарив себе з усеї сили по
щоках – раз, другий, третій...
– Манюсю, я підлий, я негідний! Я програв тебе в
карти. Отсьому... Никанору Ферапонтовичу програв.
І показав на велетня, що, розтягнувши своє лице
вшир якимось нечувано широким усміхом, підійшов
один крок ближче до мене.
– Так-с! Ми мали честь і приємність, – промовив він,
кланяючися незграбно.
– Чого ж, панове, хочете від мене? – запитала я
ледве чутно зі зворушення.
– Манюсю, забудь мене, підлого! – благав ридаючи
Володя. – Не варт я тебе! Одного пальчика твого не
варт. Наплюй на мене! Відвернися від мене! Я не
твій, а ти не моя.
– Дуже просимо вашої милості, – говорив до мене
всміхаючися рудий велетень. – У нас вам, Марія Кар-
ловна, добре буде. Я чоловік хрещений і до вашої ми-
лості, сказати вам, усею душею і всім серцем.
– Але ж я вас не знаю і не хочу! – скрикнула я до
нього.
– Познайомимося, Марія Карловна, се діло недов-
ге. І охота прийде. Милості просимо не гаяти часу, бо
завтра нам треба в дорогу. Пакуночки свої, що вам
потрібно, звольте забрати. Тут у мене й повіз на ву-
лиці.

152
——玛娜霞，——他哽噎着说。
接着把我双手握进自己手中，亲吻着，然后挥起用力打
在自己脸上——一下，两下，三下……
——玛娜霞，我卑鄙，我不配！我玩牌把你输掉了。这
个人……尼卡诺尔·菲拉波恩特维奇把你赢走了。
说着，指着那个正努力在自己脸上牵扯嘴角摆出一副奇
怪的深深笑容的巨人。他向着我迈近一步。
——是这样的！我们感到欣喜和荣幸，——他说，并笨
拙得脱帽致意。
——先生，你究竟想从我这里得到什么？——我带着情
绪，用勉强听得到的声音询问。
——玛娜霞，忘了我，这个无耻之徒吧！—— 弗拉基恸
哭哀求。——我配不上你！连你的一根手指头都配不上。不
要再浪费感情在我身上了！走吧！我不是你的，你也不是我
的。
——打扰下，——火红巨人微笑着对我说——您，玛丽
亚·查尔斯，在我们这儿会过的很好。我受过洗礼，诚心诚意
跟您说，请求您的宽恕。
——可我甚至不认识你，也不想！——我冲他大吼。
——相互认识，玛丽亚·查尔斯，这并不需要很长时间。
我希望现在就走。抱歉，不要耽误时间，因为明天我们就需
要上路了。收拾下您需要带走的东西。这里有我，马车在路
上。

153
 – Ні, пане! – мовила я рішучо. – Я не розумію того
всього і прошу вас дати мені й мойому мужеві спокій.
– Милості просимо, Маріє Карлівно, – мовив нез-
рушеним солодким тоном Свєтлов, – не сердитися і не
супротивлятися. І не забувати, що ви в Сибірі, а не
в вашій… Німеччині. Ми ще тут, Богу дякувати,
живемо в страсі Божім і в послусі і маємо способи
уговкувати непокірних. Ось мій кум, його високобла-
городіє пан поліцмейстер, може в разі потреби пого-
ворити з вами троха інакше.
Поліцмейстер, що досі держався якось у тіні за
велетенською фігурою Свєтлова, виступив наперед і
запитав мене коротко:
– Ви знали Зигмунта Зембецького? Знали, правда?
Не перечите. Він тут у нас у острозі, і ми можемо
поставити вам його до очей. І коли не хочете завтра
сидіти в острозі разом із ним, то не робіть комедії і
слухайте Никанора Ферапонтовича. Се вам моя рада і
мій розказ...
На другий день, позавивана в шуби та в медвежі
шкіри, я з Никанором Ферапонтовичем їхала вже на
схід, далеко на схід, у безмежні снігові простори
Сибірі».

*.*.*.*
«Микола Федорович конає.
Перед моїми вікнами тілько що луснула японська
бомба і знесла півдаху з будинку. Ані одної шибки
цілої не лишила. Що то буде далі?

154
 ——不，先生！——我毫不犹豫地说。——这一切我都
不明白，只请您让我和我丈夫能平静的生活。
——很抱歉，玛丽亚·查尔斯，——斯维耶特洛夫用不自
然的甜腻语调说，——别生气也不需要辩驳。别忘了，您是
在西伯利亚。感谢主！我们还在这儿，活在对上帝的敬畏和
服从里，我们也有让不听话的人服从的方法。这是我的教
父，富有盛誉的警察局长先生，可能需要跟您说些别的。
警察局长，一直呆在斯维耶特洛夫庞大体形的阴影里，
此时走上前来简短的问我：
——您知道齐格蒙特·赛木博斯克吗？知道，对吧？别狡
辩。他现在在我们局里，而且我可以把您安排在他的眼皮
下。若您不想明天跟他一起蹲监狱，就不要做傻事，听从尼
卡诺尔·菲拉波恩特维奇的吩咐。这是我对您的建议也是我的
命令……
第二天，在西伯利亚的冰天雪地里，裹着皮袄，穿着熊
皮大衣的我和尼卡诺尔·菲拉波恩特维奇已经到了东方，遥远
的东方。

*.*.*.*
尼古拉·凡道洛维奇很烦恼。
刚刚在我的窗前一颗日本炸弹爆炸，炸飞了房顶。没有
一块儿完整的玻璃留下。接下来又会如何？

155
 Щось немов стоїть за моїми плечима, і торкає за
руку, і шепче:
– Швидше! Швидше! Кінчи!
Куди швидше? До якого кінця гонить мене
невмолима доля? Чи під бомбу, чи на дно моря, чи до
якоїсь таємної фірточки, якою ще сьогодні, ще завтра
можу висмикнутися на вольний світ, на кращу буду-
щину, а післязавтра вже не можна буде?
Массіно мій! Я ні про що не думаю, лише про тебе.
Думка про тебе додає мені сили і певності серед отсього
пекельного життя. Чи що роблю, чи куди ходжу, все мені
здається: се лише для одної цілі здале, щоб вернути
туди, до рідного краю, і побачити його. А яке буде наше
бачення після всього... всього того, що ось тут стоїть,
як ряди мерців, на отих картках?
Дарма! Не думаю про се.
Швидше, швидше до кінця, будь він собі який
хоче!»

*.*.*.*

«Никанор Ферапонтович був для мене дуже добрий.

Проте грубість його натури і неотесаність його поведінки
збуджувала в мені обридження, тим більше, чим біль-
ше він силкувався надати їй вигляд цивілізованих ма-
нер.
Боже мій, коли подумаю про ті три місяці, прове-
дені з ним...
Та ні! Пощо тобі моїх вражінь, моїх гірких досвідів,
оплаканих кровавими слізьми? Швидше, швидше до
кінця!

156
 似乎有什么东西落在肩上，用手拂了拂，低语道：
——快点！快点！结束吧！
快点去哪儿？无情的命运要把我逼到什么样的境地？是
葬送在炸弹下，还是沉入海底，亦或是带我今天或者明天之
后就能到自由世界，拥有更美好的未来，而后天就已经处于
某扇神秘的门前？
我的马西诺！我满脑子只想到你。在这种地狱般的生活
里，想你会增加我的信心和力量。无论做什么，去哪里，我
都觉得：做这些是为了团圆，为了回到自己的祖国，与他见
面。而在这之后，我们的约会是什么样的……所有这些都会
像是一连串的死亡行列般、反映在这些小卡片上吗？
没什么！别想这些了。
很快，很快就结束了，无论他想要哪一种。

*.*.*.*

尼卡诺尔·菲拉波恩特维奇对我非常好。但是他粗莽的天
性和不修边幅的生活习惯激起了我的厌恶，我越讨厌，他就
越频繁检查自己的仪容，规范自己的礼仪。
我的天，一想到这三个月，跟他在一起……
哦，不！你为什么要让我的印象，我痛苦的经历，都能
泣出血泪？快点，快点结束！

157
 Весною коло самого Красноярська, коли ми обоє
їхали на якийсь його завод, на нас напали бродяги.
Мабуть, довго засідалися на нього. Мабуть, візник
був у змові з ними. Досить: їдемо лісовою просікою,
нараз – гов! Коні стають, і до нас з усіх боків тис-
нуться страшні, кудлаті обличчя, блискотять ножі, ре-
вольвери...
Никанор Ферапонтович боронився. Був страшенно
сильний. Та з самого початку борні один бродяга ввіпх-
нув йому свій ніж між лопатки. Він рванувся, і ніж
лишився в тілі. Доки ніж був у тілі, доти Никанор Фера-
понтович боронився. Кидав напасників, як снопи, ла-
мав їм ноги копняками своїх здоровенних чобіт. Та коли
бродяга підсунувся ззаду і вирвав ніж із рани, Никанор
Ферапонтович швидко ослаб і покотився додолу.
Мучили його страшенно... Знущалися над ним, поки
не сконав.
Я сиділа в повозі, як труп, і гляділа на се труп’я-
чими очима.
Потім ми поїхали. Хто такий? На козлі сидів інший
візник, а обік мене в футрі Никанора Ферапонтовича...
Зигмунт.
– Цілий місяць полюємо на тебе, – сказав він ко-
ротко. – Ну, Богу дякувати, нарешті спіймали.
На лісовій поляні була нарада. Боже мій, які ли-
ця! Які фігури! Які голоси!

158
 在克拉斯诺亚尔斯克的春天，去他的某个工厂时，我们
遭到流浪汉袭击。也许，他们等了他很久。又或许，是司机
跟他们合谋的。好多：我们的马车正经过林间空地，突然—
—嗷呜！马停了下来，从四周惊恐地向我们拥过来，乱蓬蓬
的头脸，闪着寒光的尖刀，转轮手枪……
尼卡诺尔·菲拉波恩特维奇加入战斗。力挫群敌。战斗刚
开始，一名流浪汉趁其不备把尖刀刺进他的肩胛骨之间。他
猛地一冲，刀没入体内。即便在此时，尼卡诺尔·菲拉波恩特
维奇仍在战斗。像丢沙包一样，把袭击者丢出去，用自己结
实的靴子踹他们的屁股，踢断他们的腿。然而当一个流浪汉
从背后拔出伤口上的刀时，尼卡诺尔·菲拉波恩特维奇很快无
力倒地。
残忍地折磨他……嘲笑他，直到他死。
我像个死人一样，坐在马车上，毫无生气的旁观了这一
切。
然后我们继续走。是谁？驾驶位上换了个司机，而我旁
边穿着尼卡诺尔·菲拉波恩特维奇皮衣的是……齐格蒙特。
——我们找了你整整一个月，——他简要地说。——
哦，感谢主，终于找到了。
在林间空地上开了聚会。上帝啊，这是什么样的面孔！
什么样的体形！什么样的声音！

159
 Ділили добичу. За мене зчинилася бійка. Зигмунт
доказував, що я його жінка, але там, у сибірських
лісах, сей доказ не мав ніякої ваги. Я дісталася
ватажкові. Його звали коротко «Сашка»…[…]
Зигмунт покинув ватагу, шепнувши мені на від-
хіднім:
– Не бійся.
По двох тижнях ватагу в її лісовій криївці обс-
кочили три роти солдат. Сашку на місці повісили. Інших
позаковували.
Мене взяв капітан. Зигмунта, що припровадив їх
туди, закували разом з іншими. Більше я не бачила
його. Ніч нас звела, ніч розвела, і для мене він лишився
страшним виплодом ночі».

*.*.*.*

«Переводжу дух. Згадую...

Оте, що тепер прийшло, майже рік, се було най-
тяжче, найстрашніше з усього, що я зазнала в житті.
Ані побут між злодіями, ані блукання по сибірських
тундрах, ані життя в тайзі серед бродяг не було для
мене таке страшне та погане, як життя в домі капі-
тан-ісправника Серебрякова.
У нього була шлюбна жінка, зла, як гадюка, але
загукана ним, держана в страсі і вічних побоях. Поду-
май, як то було нам жити обом?..

160
 他们瓜分了战利品。又开始为了我的归属打架。齐格蒙
特表示说，我是他的女人，但是在那里，在那个西伯利亚森
林里，这样的证明没有任何分量。我被分给头领。他的缩略
名是“萨沙”……
齐格蒙特离开同伙，在出口处对我悄声说：
——别害怕。
两周后，三个连的士兵包围了这个团伙在林间的秘密基
地。萨沙被当场击毙。其他人被带走关押。
大尉带走了我。引他们到这里的齐格蒙特，与其他人关
押在一起。我再也没有见过他。黑夜把我们带到一起，又把
我们分开，他留给我的只有对黑夜的恐怖臆想。

*.*.*.*

虚度了青春。我想起……
那些日子，到现在，快一年了，是我一生中经历过最难
熬，最恐怖的岁月。
不管是与盗贼一起生活，还是在西伯利亚平原徘徊，又
或者是在原始森林与流浪汉为伍，对我来说都没有像在大尉
赛来博良科瓦家的生活那样糟糕和可怕。
他有个结发妻子，很阴毒，像蝮蛇一样，但却很怕他，
他让她时时刻刻活在恐惧里。试想一下，我们两个的生活是
什么样的？

161
 Капітан раз у раз пив, а в п’янім виді бив нас
обох, не розбираючи.
Дні й ночі минали мені, як у найтяжчій каторзі.
Нарешті я втекла від нього. Хотіла йти в Байкал
утопитися, та натрафила на поїзд, яким їхали вій-
ська на війну... І поїхала з ними. Мені байдуже було
з ким...»

*.*.*.*

«Страшна була ніч. Бомбардування сильніше, як

коли-будь досі. Здавалося, що все місто розторощать
на порох.
Микола Федорович умер. Ховають його з парадою.
Сьогодні тихо. Штурм відбито. Обі сторони ховають
убитих та перев’язують ранених. Якби ти бачив, що
криється в сих худеньких, невидних словах!..
Китаєць говорить мені:
– Ся ніч – почта поїхав.
Кінчу сей лист. Досить. І так усього не перепо-
вісти. А маєш доказ, що я не хотіла утаїти від тебе ні-
чого.
Прощавай! Любий мій!.. Та ні, не буду розжалоблю-
вати себе.
Адже побачимося... як не тут, то там? Віриш у ба-
чення там? Я вірю. Здається, що якби на хвилю
перестала вірити, здуріла б, руку наложила б на себе. А
може, ся сама віра – симптом божевілля?
Прощай! Гармати грають. Чи новий штурм? Іду
над море, щоб передати лист китайцеві. Ще раз прощай!
До побачення.
Твоя Сойка».

162
 大尉一次又一次喝酒，一喝醉就打我们两个，不加选择。
我像是受着重刑的苦役犯，日日夜夜苦熬着。
最终，我从他身边逃走了。我想去贝加尔湖跳湖自尽，
却在火车上碰到去往战场的部队……于是我跟着他们一起
走。跟谁一起对我来说已经毫无区别……

*.*.*.*

夜晚很可怕。爆炸声更响，就像时刻都在。似乎，要把
整个城市炸得粉碎。
尼古拉· 凡道洛维奇死了。和阅兵一起埋葬。
今天很安静。到处是轰炸过的痕迹。两边在埋葬死者和
包扎伤者。如果你能看到，这装在薄薄信封里的话……
一个中国人告诉我：
——今晚邮件就会发走了。
写完这封信，足够了。这所有的一切都不是杜撰的。而
你也有证据，能证明我不想对你有任何隐瞒。
抱歉！我的爱人！……哦不，我不要再虐待自己。
会再见的……若不在这儿，会在那儿吗？相信还有机会
在那里见面吗？我信。我觉得，如果有那一刻，不再相信，
我会精神失常，杀了自己。也许，这就是信念——发疯的症
状。
抱歉！大炮在轰炸。是又一轮狂轰乱炸吗？我要去海
边，转交中国人的信。再次感到抱歉！再见。
你的松鸦

163
 *.*.*.*

І се має бути правда? Ні, ніколи!

Глупа, романтична дівчина повидумувала, щоб…

*.*.*.*

Та що се я?
Три чверті на дванадцяту! Господи! А я сиджу над
сим листом і весь замочив його сльозами!
Цілу годину просидів, сам себе не тямлячи. І пла-
чучи. Що се зо мною діється?
Новорічна година наближається. Чи так-то я на-
діявся зустрічати її?
Де мої сподівані радощі? Де мої естетичні прин-
ципи? Де моє тихе задоволення? Пропало, пропало все!
Ось де життя! Ось де страждання! Ось де боротьба, і
розчарування, і безмежні муки, і крихітки радощів,
задля яких і безмежні муки не муки!
Що таке чоловік для чоловіка? І кат, і Бог! З ним
живеш – мучишся, а без нього ще гірше! Жорстока,
безвихідна загадка!
«До побачення». Так вона кінчить. Та невже ж се
можливе? Невже для нас, розділених так многими
могилами, є якесь побачення? Ні, не вірю!
А понад ті могили пливе рікою одно велике непе-
рерване страждання. І мучить нас.

164
 *.*.*.*

这会是真的吗？不，绝对不会！
这是天真，浪漫的女孩儿虚构的，为了……

*.*.*.*

那我是什么？
十一点四十五分！天呐！我的眼泪已经把面前这封信完
全浸透了。
整整坐了一个小时，甚至忘记了自己。还哭了。我到底
怎么了？
新年的钟声即将敲响。我真的希望见到她吗？满足感
呢？没了，一切都没了！这就是生活！这就是苦难！这就是
斗争和失望，还有无尽的苦难，快乐的碎影，是无休无止的
痛苦折磨！
对男人来说，什么是男人？是刽子手，是上帝！你和他
在一起——受苦，而没有他更苦！惨痛，绝望的回忆！
《再见》。她这样结束。难道说，真的有可能？我们真
能隔着遥远的坟墓，再次见面？不，我不信！
在这些坟墓上悬浮着一条巨大、永不停息的苦难河流，
会不断折磨我们。

165
 До побачення, серце! Приходь! Приходь! Що вряту-
валося, переходячи через стілько могил, що лишилося
живе в наших серцях по стількох руїнах – нехай живе!
Нехай надіється!
Та ні, мабуть, не для нас надія! Не для нас весна. Ми
змарнували, поховали її. Нашої весни не воскресить
ніяка сила!

Де ти тепер? Чи все ще там, у тім кровавім Порт-

Артурі, серед ранених та призначених на загибель,
сама носячи своє велике кладовище в серці? Чи, може,
давно вже твої кості розмиває бурхливе Жовте море?
Чи, може, знов доля викинула тебе в широкий
світ, у сибірські тундри, в брудні передмістя, вкинула в
болото і грається тобою, як забруканою, попсованою
забавкою, поки не кине десь на смітнику? Голубочко
моя! Де ти, озовися! Нехай у сю новорічну годину хоч
дух твій перелине через мою хату і торкне мене своїм
крилом! Нехай його подих донесе хвилю дійсного,
широкого, многостраждущого життя в моє слимакове,
паперове та негідне існування! Може, й я прокинуся, і
стрясу з себе ті пута, і рвануся до нового життя!

166
 再见了，宝贝！来吧！来吧！有什么可躲避的，经历过
那么多的苦难，只在我们心底留下一堆废墟——活着吧！希
望吧！
不，也许，这希望不是给我们的！春天不是我们的。我
们挥舞着，埋葬她。我们的春天没有任何复苏的力量。
你现在在哪儿？还在那个血流成河的波尔特·阿尔图勒1 ，
穿梭在那群已在心底做好牺牲准备，受了伤且注定要死的人
中间吗？还是说，你的骨头已经被黄海侵蚀很久了？
会不会是这样？可能，命运重新
把你扔到了广阔的世界，扔到西伯利
亚平原肮脏的城市，扔进沼泽地，把
你像个污秽残破的玩具一样戏耍着，
直到某刻被扔进垃圾桶。我亲爱的！
你在哪儿？回答我！希望新年钟声敲
响时，你的灵魂飞入我的房间，用你
的爱抚慰我！希望他的气息在我迟
钝、脆弱、无用的生命里，存在一刻
的真实、深刻、哀恸。也许，我能在
睁开眼时，挣脱自己的桎梏，奋力冲
向新生活！

1
波尔特·阿尔图勒：今中国的旅顺市，位于黄海沿岸。１８９８年
中俄条约中划归为俄国列强租地，成为俄国沙皇政府的海上军事
要塞。是１９０４——１９０５年日俄战争的战场。

167
 *.*.*.*

Дзінь-дзінь-дзінь!
Дзвоник у передпокої! В сю пору?
Що се таке? Телеграма?
Івась, мабуть, спить уже?
Та ні. Чую, відмикає.
Якийсь гомін! Що се? Хто се? До мене? В таку
пору?..
Кроки в салоні.
– Се ти, Йвасю?
– Я, прошу пана.
– Ти ще не спав?
– Ні, прошу пана.
Читав досі.
– Що там таке?
– Якась пані в перед-
покою. Конче хоче бачи-
тися з паном.
– Пані? Стара? Мо-
лода?
– Не знаю. Завельо-
нована. Я перепрошав
– не хотіла йти. Ски-
нула футро. Там холод-
но, а вона сидить у такій легкій сукні, червоній з бі-
лими цятками...
– Проси!

168
 *.*.*.*

铃——铃——铃！
门铃响了！是这边的？
这是什么？电报？
伊万，也许，已经睡了？
啊！没有。我听到了，在开锁。
这噪音！这是什么？是谁？找我的？是这边的吗？
沙龙里的一幕。
——是你啊，耶娃？
——是我，请原谅！先生。
——你还没睡？
——还没，先生。看书看到现在。
——那里怎么了？
——有个女士在走廊里。着急要见先生。
——女士？年老的？年轻的？
——不知道。蒙着面纱。我很抱歉——她不想走。她扔
了皮衣。那里很冷，她就穿着单薄的带着红色斑点的外套坐
在那儿……
——去请吧！

169
 ЛЕСЯ УКРАЇНКА (справжнє
ім’я Лариса Косач-Квітка) – ви-
датна українська поетеса, дра-
матург, письменниця, публіцист,
перекладач, культурний діяч.
Народилася 25 лютого 1871 року
в Новограді-Волинському – неве-
личкому містечку на Поліссі. Ві-
дома завдяки своїм поетичним
збіркам «На крилах пісень» (1893),
«Думи і мрії» (1899), «Відгуки»
(1902) та ін.; поема – «Русалка»
(1887), «Роберт Брюс, король
шотландський» (1894), «Самсон»
(1892), «Місячна легенда» (1893), «Давня казка» (1896),
«Одно слово» (1906); драматичним творам – «Блакитна
троянда» (1896), «Одержима» (1901), «Кассандра»
(1907), «В катакомбах» (1905), «На полі крові» (1910),
«Лісова пісня» (1911), «Камінний господар» (1912),
«Адвокат Мартіан» (1913), «Оргія» (1913), «Ізольда
Білорука» (1913) та ін.
Хоча Леся Українка не закінчила жодного навчаль-
ного закладу через хворобу (туберкульоз кісток), проте
вона належала до найосвіченіших людей свого часу.
Першого вірша («Надія») поетеса апробувала, коли їй
було 9 років. У 19-річному віці написала для своїх сес-
тер підручник «Стародавня історія східних народів».
Загалом Леся Українка добре володіла 10 мовами сві-
ту, перекладаючи твори Гомера, Данте Аліґ’єрі, Вілья-
ма Шекспіра, Адама Міцкевича, Гайнріха Гайне, Вік-
тора Гюґо, Моріса Метерлінка, Джорджа Гордона Бай-
рона, Гергарта Гауптмана, «Ріг-веди» з давньоіндійсь-
кої мови та ін.
Померла Леся Українка 1 серпня 1913 року на гру-
зинському курорті Сурамі. Похована на Байковому
кладовищі в Києві.

170
 莱西•乌克兰（原名拉里萨·孔萨弛·科威特卡）：著名
乌克兰女诗人、剧作家、小说家、散文家、翻译家和文化
活动家。1871年2月25日，出生于沃伦斯基新城，这是一个
位于波利西亚的小城镇。
其成名作品有诗集：《翅膀上的歌》（1893）、《思想
与梦想》（1899）、《客人》（1902）；诗歌：《美人鱼》
（1887）、《罗伯特布鲁斯，苏格兰国王》（1894）、
《参孙》（1892）、《月夜传奇》（1893）、《古老童话》
（1896）、《一个字》（1906）；戏剧作品：《蓝色玫瑰》
（1896）、《痴迷》（1901）、《卡桑德拉》（1907）、
《地下墓穴》（1905）、《在滴血的田野上》（1910）、
《森林之歌》（1911）、《石头领主》（1912）、《律师
马勒提》（1913）、《狂欢》（1913）、《伊索尔德• 碧劳
卢卡》（1913）等。
虽然莱西·乌克兰受疾病（骨结核）的困扰没有完成任
何一所学校学业，但是她充分利用自己的时间将她归属到
了最有教养的那一类人。当她九岁的时候，就试着写了第
一首诗（《希望》）。在十九岁的时候就给自己的妹妹写
了教科书《东方民族的古老历史》。莱西·乌克兰一生精通
十种语言，翻译了荷马、但丁·阿利吉耶里、威廉·莎士比
亚、亚当·密兹凯维奇、海因里希·海涅、维克多·雨果、莫
里斯·梅特克林、拜伦勋爵、格哈特·霍普特曼等众多作家的
作品，她还翻译了用古印度语写的《梨俱吠陀》。
1913年8月1日，莱西·乌克兰在格鲁吉亚的苏拉米去世。
人们把她安葬在基辅的巴伊科威墓地。

171
 ЧЕН МЕН – маґістр філології
(спеціальність: українська мова та
література). Львівський націо-
нальний університет імені Івана
Франка (Україна). Народився
1989 року в місті Ханьчжун, що
розташоване в південно-східній
частині провінції Шеньсі Китай-
ської Народної Республіки.

程萌：语言学研究生（专业：乌克兰语言文学）。目前
在乌克兰利沃夫国立伊凡·弗兰科大学继续深造。1989年出
生于陕西省东南部汉中市。

СЛОВО ПЕРЕКЛАДАЧА

Леся Українка писала: «Для нас у ріднім краю навіть

дим солодкий та коханий…» Ці поетичні рядки геніаль-
ної української поетеси торували стежини в моїх дум-
ках до рідного краю, до мальовничих гір Ціньлін, ланд-
шафти яких славляться в Китаї не лише екзотичною
природою, але й аурою духовного світу людини. Адже
тут даленіє Хуашань – одна із п’яти священних гір
даосизму, схилами яких збігають численні монастирі й
храми.
Китайські мудреці говорять, що скелясті непрохідні
гори не мають доріг, а лише напрямок. Глибокий зміст
цих слів, що стосується життєвих труднощів людини в
пізнанні істини, значною мірою дає уявлення про шель-
мувато-зміїсту дорогу, прокладену із дерев’яних мостів,
кладок, дощок у моїй рідній гірській місцевості непо-
далік від Ханьчжоу.

172
 译者之言

莱西·乌克兰曾经写过“对于我们来说，故乡简直就是充满
香甜和爱意的烟雾”。乌克兰天才作家的诗句为我的思绪插上
了想像的翅膀：回到了我的故乡，来到了风景如画的秦岭山
脉……它的出名不仅仅是因为这里美丽的自然风光，这里还
闪耀着人们的心灵之光。要知道中国五大名山之一，以道教
文化闻名的华山就在这里，在那里依山建造了许多道馆和庙
宇。
中国的先贤曾说过，陡峭的山峰没有道路，只有前进的
方向。这些话有着深刻的含义，表达了人们在艰难的生活中
也不断寻求真理。 给了我很大启发的是离我家乡汉中不远山
区中的褒斜古栈道，它是用木板和砖石搭建的古代交通要道。

173
 Її унікальна конструкція завжди приваблювала до-
питливе око туристів. Існує навіть давній народний
вислів: «Дорога в Сичуань важча, ніж сходова клітка на
небо». Звісно, у наш час урбанізації вона добре ре-
конструйована і пристосована для відвідин.
Моє мальовниче місто Ханьчжун розташоване на
берегах річки Хань, красу якої оспівав у своїй творчості
уславлений китайський поет Ван Вей: «Дивлюся згори
на річку Хань / Три Сяна в долині змикаються / З
Чуського царства блакитная грань / І дев’ять потоків
зливаються / І мчать стрімголов в небесную даль / Їх
хвилі шаліють і линуть / А річка тісниться поміж бе-
регів / Вона землю воліє покинуть».
Місто Ханьчжун має власну історію, багато архітек-
турних та історичних пам’яток, один із них – дивовиж-
ний палац Ханьтай, який був збудований для імпе-
ратора й засновника династії Хань Лю Бана (206–
195 роки до н. е.). До речі, це перший китайський пра-
витель, який походив із селян. Сьогодні його обійстя є
державним музеєм, де зібрано близько 12 000 унікаль-
них експонатів. У Ханьчжуні проживало чимало видат-
них людей, співвітчизників, зокрема Цай Лунь, котрий
уперше у світі винайшов папір, виготовивши його з
тутового дерева 105 року н. е.
У бібліотеці рідного міста я вперше ознайомився із
творчістю Лесі Українки завдяки перекладам її поезії на
китайську мову професора Ге Баоцюаня («Мій шлях»,
«Надія», «Повсюди плач», «Вечірня година», «Грай, моя
пісне»), а відтак – із драматичним твором української
письменниці «Вавілонський полон», який переклав мій
співвітчизник письменник Шень Яньбін 1921 року. У
жанрі пейзажної лірики поезія «Вечірня година» Лесі
Українки дещо схожа за своїм ностальгічним мотивом
із віршем «Думи тихої ночі» Лі Бо.
Справжнє прізвище поетеси – Лариса Косач, а Леся
Українка – це псевдонім, що є свідченням її палкої
любові до своєї батьківщини, до рідного їй українського
народу.

174
 其独特的设计总是能吸引各地游客好奇的目光。有一句
古话说得好：“蜀道难，难于上青天。”当然，在我们城市化
的今天它已经经过了全新的翻修并对公众开放。
我那小小的故乡汉中就坐落在汉江边上，中国著名诗人
王维曾经在他的诗《汉江临眺》中赞扬了它的美丽： 楚塞三
湘接，荆门九派通。江流天地外，山色有无中。
汉中有自己的历史，也很多古建筑和历史景点，其中之
一就是宏伟的古王府，古汉台，它是汉代的开国皇帝刘邦（
公元前256—公元前195）的行宫。值得一提的是，这是中国
第一个来自农民阶级的统治者。如今，它已经成为了公共博
物馆，收藏了大约12000件独特的藏品。在汉中曾经诞生过
很多历史名人，包括蔡伦，他是世界上第一个改造造纸术的
人，利用树皮等物在公元105年制造出了纸。
在家乡的图书馆里，我通过戈宝权教授翻译的诗歌，从
而第一次了解到了莱西·乌克兰的作品（《我的路》、《希望》、
《到处是哭声》、《黄昏的时分》、《唱吧，我的歌》），
此外还有由我的同乡沈雁冰于1921年翻译的乌克兰作家的戏
剧作品《巴比伦俘虏》。莱西·乌克兰田园风格的诗《黄昏的
时分》中所表露出来的情感与李白的《静夜思》有异曲同工
之妙。
诗人的真实姓名是拉里萨·孔萨弛，莱西·乌克兰只是笔名。
诗人以此来表达自己对祖国深沉地爱，对乌克兰人民的无比
情怀。

175
 Читаючи патріотичні твори Лесі Українки, я прой-
маюся любов’ю і до своєї китайської нації. Адже «про-
метеїзм» творчості Лесі Українки багато в чому спорід-
нений із «прометеїзмом» Цюй Юаня – першого відомого
поета в історії Китаю епохи Воюючих Царств. Його
образ став одним із символів патріотизму в китайській
культурі. «Ми йдемо туди, куди потрібно батьківщині!», –
ці слова об’єднують обидвох великих митців-класиків
китайського й українського народів.
Під час навчання на філологічному факультеті
Львівського національного університету імені Івана
Франка мене вразили такі слова Лесі Українки: «Слово,
чому ти не твердая криця, / Що серед бою так гостро
іскриться? / Чом ти не гострий, безжалісний меч, /
Той, що здійма вражі голови з плеч?» Адже, будучи
слабкою жінкою, яка все своє життя страждала
важкою невиліковною хворобою (туберкульоз кісток),
вона ні на мить не переставала вірити в незламний дух
свого багатостраждального народу.
«Душі ніхто не бачить, а чує – не кожний!» – таким
епіграфом Леся Українка розпочинає свій нарис «Слі-
пець», а завершує словами ліричного героя до сестри
милосердя: «Але й краса і розкіш не буде краща, не буде
розкішніша, ніж та душа, що ми слухали обоє, як були
невидющими. […] Я не маю костура, щоб дати тобі,
але я дам себе, такого слабкого, як я тепер, – чи прий-
меш?..»

176
 阅读莱西·乌克兰的作品，使我浮想联翩，勾起了对自己
国家的热爱。要知道，莱西·乌克兰的“自由主义”与屈原的
“自由主义”有很多相似之处。屈原是中国战国时期最有名的
爱国诗人。在中国文化中，他的形象成为了爱国主义的象征。
“祖国需要去哪儿，我们就去那！”——这句话不禁让人想起
这两位伟大的古典艺术家。
在伊凡•弗兰科利沃夫国立大学文学系学习期间，我被莱
西·乌克兰的诗句震撼了：“言语啊，为什么你不是坚硬的钢
铁？在战斗中发出那刺眼的火花？为什么你不是那锋利、无
情的剑？这样，让人们抬起了震惊的头？”毕竟，作为一个弱
女子，她一生都在遭受无法治愈病痛的折磨（骨结核）。而
她之所以如此坚强，正是骨子里那饱受苦难的乌克兰人民坚
强不屈的意志。
“没有人能看得见灵魂，但不是每一个人都能感受到它!”
这是莱西·乌克兰在自己的散文《盲人》开头的引语，而作为
结尾对护士说的抒情的话：“但是和心灵比起来，没有什么会
更加美丽和富饶了，我们俩就这样体会着，仿佛我们是失明
的。我知道这些，我并没有看你，我美丽的姐姐，但是我能
感觉到你的心灵。我坚信，和你所有的朋友比起来，我更加
爱你。我想要给你一根拐杖，但是我并没有，但是我把我自
己当成拐杖献给了你，我现在是这么的虚弱，你是否要接受
我呢？”

177
 Наш викладач Андрій Печарський слушно заува-
жив, що «сліпота» у творчості Лесі Українки є символом
Божественного одкровення, внутрішнього духовного
світу людини, своєрідним «символом віри». Адже первіс-
не значення слова «символ» означає певний зв’язок. З
давніх-давен був звичай: коли люди розлучалися, вони
відламували частину якогось зображення на печатці
або монеті, і кожен брав зі собою половинку, за якою
вони віртуально сходилися знову. Так і герої у творах
Лесі Українки («Твої листи завжди пахнуть зів’ялими
трояндами…», «Сліпець», «Метелик», «Пізно», «Щастя»,
«Примара») символічно розламують на дві половинки
свою любов і досягають гармонії та єдності у своїй
«сліпоті», що символізує не лише недугу, але й непоро-
зуміння зі «зрячим» світом.
«Твої листи завжди пахнуть зів’ялими трояндами…» –
це автобіографічний лист-сповідь Лесі Українки, який
був написаний під впливом особистих інтимних почут-
тів до Сергія Мержинського – першого кохання поетеси.
Утім, за їхніми відкритими дверима віри, надії і любові
мало було радості, а здебільшого біль і страждання від
невиліковної хвороби. Адже ще в дитинстві, у десяти-
річному віці в Лесі Українки розвинувся туберкульоз
кісток, а Сергій Мержинський хворів на туберкульоз
легень. Уперше вони познайомились у Києві на мітингу.
Тоді Леся Українка всім своїм розумом пройнялася його
палкою промовою, а серцем – його блідим хворобливим
виглядом обличчя, задушливим кашлем і глибоким
поглядом, що горів вогнем життя.
Прикметно, що «задушевні діалоги» персонажів україн-
ської письменниці нагадують факт із життя відомого
давньогрецького філософа Діогена, який у білий день
ходив із ліхтарем по базарі, а коли його запитували, що
він робить, відповідав: «Шукаю людей!»

178
 我们的老师安德烈提点了我，“失明”在莱西·乌克兰的文
章中象征着神的启示，人的内在精神世界，是一种独特的“信
仰象征”。当然，“象征”这个词的本意是表示某种联系。过
去，很长一段时间里它是这样被定义的：当人们分别了，他
们把邮票或者钱币上的图画分成两部分，并且每个人拿取自
己的那部分，为了将来重逢时以此为证。而在莱西·乌克兰作
品中的人物（《你的信闻起来总是像枯萎的玫瑰花》、《盲
人》、《冥蛾》、《迟》、《幸福》、《幻像》）被自己的
爱情象征性地分割成两部分并且与自己的“失明”达成了协调
和统一，这不仅仅象征着疾病，也象征着对“看到的”世界的
误解。
《你的信闻起来总是像枯萎的玫瑰花》— 这是莱西·乌克
兰自己的告白信，这是她怀揣着对初恋诗人谢尔盖亲密的感
情而写的信。虽然他们打开了信仰的大门，希望和爱情却很
少能带来快乐，而更多的是疼痛和绝症的苦难。因为当她还
是孩子的时候，年仅10岁的莱西·乌克兰就得了骨结核，而谢
尔盖患的是肺结核。他们的第一次相见是在基辅的集会上。
那个时候莱西·乌克兰完全沉浸在了他激情的演讲之中，他那
苍白病态显露在脸上，令人窒息的咳嗽和深邃的眼神，如同
生命燃烧的火焰。
还有一点值得一提，乌克兰作家笔下人物的“亲密对话”
让人想起著名的古希腊哲学家第欧根尼生活中的一件事：他
白天打着灯走在集市上，而当别人问他的时候，他是这么回
答的：“我在寻找人”。

179
 Леся Українка уславлена передусім як драматург і
поетеса! Проте я ще не наважився перекладати її висо-
кохудожні геніальні твори, а вирішив почати з прос-
тішого – з прози. Тому заздалегідь хочу застерегти ки-
тайського читача, щоб у нього на основі моїх перекла-
дів не склалося помилкового враження про українську
письменницю, бо проза не вважається сильною сто-
роною її творчості. Утім, сподіваюся, що твори Лесі
Українки «Твої листи завжди пахнуть зів’ялими троян-
дами…», «Сліпець», «Метелик», «Пізно», «Щастя», «Прима-
ра», які я переклав, своїм символічно-філософським
змістом і ліричною настроєвістю подарують справжню
насолоду китайському читачеві.

180
 莱西·乌克兰是作为剧作家和诗人而成名的！但是我还不
敢去翻译她那具有极高艺术性的卓越著作，所以决定从简单
的散文开始。所以我想预先提醒一下中国的读者，在我的翻
译中难免会有一些错误，因为散文并不是她的强项。我希望，
我翻译的莱西·乌克兰的文章《你的信闻起来总是像枯萎的玫
瑰花……》、《盲人》、《冥蛾》、 《迟》、《幸福》、《
幻像》，其象征性、哲学性以及真实情感的流露能给中国读
者带来真正的享受。

181
Леся УКРАЇНКА

ТВОЇ ЛИСТИ ЗАВЖДИ ПАХНУТЬ

ЗОВ’ЯЛИМИ ТРОЯНДАМИ…
вірш у прозі

(Перекл. Чен Мен)

Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами, ти,

мій бідний, зів’ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов
спогад про якусь любу, минулу мрію. І ніщо так не
вражає тепер мого серця, як сії пахощі, тонко, легко,
але невідмінно, невідборонно нагадують вони мені про
те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу.
Мій друже, любий мій друже, створений для мене, як
можна, щоб я жила сама, тепер, коли я знаю інше
життя? О, я знала ще інше життя, повне якогось різ-
кого, пройнятого жалем і тугою щастя, що палило мене,
і мучило, і заставляло заламувати руки і битись, битись
об землю, в дикому бажанні згинути, зникнути з сього
світу, де щастя і горе так божевільно сплелись... А потім
і щастя, і горе обірвались так раптом, як дитяче ридан-
ня, і я побачила тебе.

182
 莱西·乌克兰
你的信闻起来总是像枯萎的玫瑰花……
散文诗
（程萌译）

 你的信闻起来总是像枯萎的玫瑰花！你，我可怜、枯萎
的花！清淡的、轻薄的香味，就像是对于某个爱人的回忆，
追忆过去的梦。没有什么能表达我现在的心，就像思忆的香
味，尽管细腻、轻柔，但是不会保留。它们一直在提醒我，
关于内心的预感，我不能也不想相信。我的朋友，我亲爱的
朋友，为了我而存在。如果可以的话，请让我独自生活。我
何时能够了解另一种生活？啊，我知道了还有另一种生活。
它充满了残酷，流露着遗憾和对幸福的向往，燃烧着我，折
磨着我。就像是用力弓起手敲打着、敲打着大地，在狂野和
欲望消失的地方，从这个世界上消失的地方，在那里快乐和
悲伤疯狂地交织在一起……然后，幸福、悲伤如此突然地断
绝了，就像孩子的抽泣，然后我看到了你。

183
 Я бачила тебе і раніше, але не так прозоро, а тепер я
пішла до тебе всею душею, як сплакана дитина іде в
обійми того, хто її жалує. Се нічого, що ти не обіймав
мене ніколи, се нічого, що між нами не було і спогаду
про поцілунки, о, я піду до тебе з найщільніших обіймів,
від найсолодших поцілунків! Тільки з тобою я не сама,
тільки з тобою я не на чужині. Тільки ти вмієш ряту-
вати мене від самої себе. Все, що мене томить, все, що
мене мучить, я знаю, ти здіймеш своєю тонкою трем-
тячою рукою, – вона тремтить, як струна, – все, що
тьмарить мені душу, ти проженеш променем твоїх
блискучих очей, – ох, у тривких до життя людей таких
очей не буває! Се очі з іншої країни...
Мій друже, мій друже, нащо твої листи так пахнуть,
як зів’ялі троянди?
Мій друже, мій друже, чому ж я не можу, коли так,
облити рук твоїх, рук твоїх, що, мов струни, тремтять,
своїми гарячими слізьми?
Мій друже, мій друже, невже я одинока згину? О
візьми мене з собою, і нехай над нами в’януть білі
троянди!
Візьми мене з собою.
Ти, може, маєш яку іншу мрію, де мене немає? О
дорогий мій! Я створю тобі світ, новий світ нової мрії. Я
ж для тебе почала нову мрію життя, я для тебе вмерла і
воскресла. Візьми мене з собою. Я так боюся жити!
Ціною нових молодощів і то я не хочу життя. Візьми,
візьми мене з собою, ми підемо тихо посеред цілого лісу
мрій і згубимось обоє помалу вдалині.

184
 我以前见过你，但并不是这么清晰，现在我已经完全进
入你的灵魂，就像是想要哭泣的孩子投入爱护她的人的怀抱。
这不算什么，你从来没有拥抱过我，这不算什么，我们之间
没有关于亲吻的回忆。哦，我带着最亲密的拥抱和最甜蜜的
亲吻奔向了你！只有和你在一起，我才不只是一个人；只有
和你在一起，我才不会孤单。只有你知道，怎么拯救我的灵
魂。这一切，让我厌倦了；这一切，折磨着我。我知道，你
缩回了你那纤细颤抖的手——它颤抖着，就像心弦一样。 这
一切，都让我的灵魂感到悲伤。你移开了你闪烁的目光啊！
这永恒的眼睛在人们的生活中从来没出现过，这是另一个国
度的眼睛。
我的朋友，我的朋友！为什么你的信闻起来，就像枯萎
的玫瑰？
我的朋友，我的朋友！为什么我不能，在这个时候，用
自己的热泪冲洗你的双手、你的双手？
它们就像心弦一样，颤抖着。我的朋友，我的朋友！难
道我独自一个人屈服？哦，带我一起走吧，让我们放下白色
的玫瑰!带我一起走吧。
你，也许，有其他的梦想，难道我就没有吗？哦，亲爱
的！我会为你而建立世界，新的世界新的梦想。我为了你开
启了新的生活梦想，我为了你死而复生。请带我一起走！我
是这么害怕活着，以我的年轻为代价，而且我也不想活着。
带着，带着我和你一起，我们将一起走在想象中那片宁静的
森林，忘记两人之间那微小的距离。

185
 А на тім місці, де ми були в житті, нехай троянди
в’януть, в’януть і пахнуть, як твої любі листи, мій дру-
же...
Крізь темряву у простір я простягаю руки до тебе:
візьми, візьми мене з собою, се буде мій рятунок. О, ря-
туй мене, любий!
І нехай в’януть білі й рожеві, червоні й блакитні
троянди.

186
 我们在那个地方，我们生活的那个地方，让玫瑰凋谢、
枯萎而且闻起来，就像是爱人的信，我的朋友……
通过黑暗的空间，我把手伸向了你。请握紧！让我和你
在一起，这将是我活下去的唯一办法。啊，救救我吧,
亲爱的！
祝福这枯萎的白色的，粉色的，红色的和蓝色的玫瑰！

187
Леся УКРАЇНКА
СЛІПЕЦЬ

(перекл. Чен Мен)

Душі ніхто не бачить,

а чує – не кожний

Дивна річ, я ніколи не знав напевне, сліпий я чи

видющий. Люди часто вважали мене сліпим, а мені зда-
валося, що я таки видющий, тільки з
того мені радощів не було, бо я не міг
дивитись на сонце. Я пробував диви-
тись на нього крізь різнобарвні скель-
ця і бачив часом його обриси, але де
на нім плями, а де чиста поверхня, я
не пізнавав, скельця збивали мене, бо
все окрашували інакше. Як тільки ж я
хотів поглянути на нього без жадних
окулярів, світло разило мені очі до бо-
лю, біль колов мені мозок, від мозку
пригніченість розпливалась по всім тілі, і я ставав
хворий і нездалий. Я мусив покинути проби дивитись
на сонце голими очима, бо тямив, що то може мене
убити, а крізь окуляри не мав уже охоти дивитись, бо
зрештою і вони разили мене (і то дуже), а сонця не
показували. Тоді я хотів бачити хоч саме світло, без
сонця, але таки сонячне світло. Ой лихо, як воно разило
мене! Просто криваві сльози витискало.

188
莱西·乌克兰
盲人
（程萌译）

灵魂无一人可见，
而感觉——也不是所有人

这是一件非常奇怪的事情，我一直都不能确切的知道，
我是瞎了还是能看得见？很多人会以为我是盲人，但在我自
己看来，我看得比谁都清楚。如果仅仅
只有这样，我依旧是高兴不起来的，因
为我看不见光线，感受不到一束阳光进
入眼帘的感觉。有时，我会试图通过有
色眼镜看到它的轮廓，但是它上面的污
点，还有它光洁的表面在哪里？我不知
道，眼镜让我迷惑了，因为所有的光彩都变成了另一种景致。
我现在只想不依靠眼镜也能看清这一切，阳光刺疼了我的眼
睛，疼痛刺激着我的大脑，从大脑传来的压迫感传遍了身体
的每一个部位，我病倒了。我不得不放弃直接用眼睛观察太
阳的尝试，因为它可以杀死我，我也不再想通过眼镜看，因
为最终还是它们（眼镜）照耀着我，太阳并没有显示出来。
这时候我只想看看光线，不看太阳，但它终究还是太阳的光。
噢，多么不幸啊，它照耀着我！只留下了带血的眼泪，眼睛
里充满了血丝。

189
 Я хтів дивитись на білу мармурову статую в со-
нячному світлі, там високо на неприступнім п’єдесталі,
о, вона була така гарна, от-от, здавалось, оживе і слово
промовить, – тим часом мені починали боліти очі, і я
вже не знав, чи то мені в очах тьмариться, чи статуя
справді криється плямами цвілі та павутини, – і я знов
плакав з болю і з жалю. Я хтів дивитись на білий з
ніжними відтінками сніг… він мінився, мінився, ставав
сивим, далі чорним, – я не знаю, чи то тільки в очах так
було, чи він справді розтав і в болото обернувся, тільки
я знов мусив плакати. Я хтів дивитись на срібно-
рожеву західну хмарку, таку яскраву і таку милу, і
дивився, і вона немов стала ще рожевіша, та мої очі
так заболіли страшно, що я тільки тоді отямився, як
уже хмарки не було, тільки темна-темна і понура ніч
була надо мною, і передо мною, і геть навколо. І тоді
мені вже й самому здалось, що я осліп, бо та ніч довго
тривала, і я нічого не бачив, нічого ясного, нічого
білого, нічого барвистого, тільки ніч… Я плакав і питав
людей: чи я осліп? Одні здвигали плечима і казали: «Не
знаю». Другі казали: «Не думай про те». Треті потішали:
«І сліпі живуть на світі, єсть такі, що й зроду сонця не
бачили». Я побачив, що ніхто мені просто правди не
скаже, і замовк.
У мене давно була звичка ховатись по всяких тем-
них закутках та печерах, коли світло намучить мені очі,
і я сидів там одиноко і ждав, поки перестануть іти сльо-
зи з очей, потім я знов ішов шукати світла. Тепер я так
не хотів. Мені схотілось товариства таких, як я, в оди-
нокому закутку мені було страшно, а між здоровими
людьми сумно, та й їм, може, було сумно зо мною.

190
 我好想看看，在阳光的照射下那高不可攀的柱子上的白
色大理石雕像。啊！那一刻，她是那么的美丽，仿佛是活生
生的，还在跟我说话。与此同时，我的眼睛又开始疼了，我
已经不知道是我的眼睛抑郁了，还是雕像为了遮掩磨具上的
污点和蜘蛛网。我再一次哭了，满怀痛苦和遗憾。我真的好
想看看那白色柔软的雪花。雪花变化着，变化着，变成了灰
色，又变成了黑色。我不知道，我害怕了，它只是在我眼中
变成了这样，还是它实际上已经慢慢融化变成了泥潭，我不
得不再次哭泣。我想看那西边银粉色的云，如此生动，如此
甜美，看着看着，它好像变得更粉了，我的眼睛忽然可怕地
疼了起来。这个时候，我缓缓地回过神来，可惜云已经不见
了，只有灰暗的夜晚把我包围。在这个时候，我已经觉得我
失明了，因为夜晚是这么的长，我什么的都看不见，没有任
何光、没有任何白、没有任何色彩，只有漫长的黑夜在等着
我……我哭了，泪水止不住的流，我问别人：我是不是瞎了？
而他们却一个个耸了耸肩说：我不知道。忽然有个人跟我说：
不要去想这些。第三个人安慰道：在这个世界上，盲人从一
开始就是看不到太阳的。我意识到，此时此刻没有人对我说
实话。我沉默了，我知道我看不见了，我成了瞎子。
长久以来，我习惯隐藏在黑暗的角落和洞穴。当光线折
磨我的眼睛时，我会独自坐在那里继续等待着，直到眼睛不
再流出泪水，然后我会继续寻找光芒。我现在已经不想这样
下去了，希望这个社会能像我一样，会在寂寞的角落里感到
害怕。健康的人也有悲伤，他们和我一起伤心。

191
 І я пішов до шпиталю. Там мені добре було. Там була
одна хвора дитина, що зроду сонця не бачила: хоч їй
давали надію, що вона ще побачить його, але вона не
вірила тій надії і старалась навикнути, погодитися з
ніччю, але часто спотикалася в темряві і тоді плакала.
Часом вона довго-довго грала якісь тужливі мелодії (у
неї була срібна арфа, трохи затяжка для неї і з твер-
дими струнами) і потім знов плакала. Коли я підходив
до неї, щоб пожалувати її, вона питала мене тихим
голосом:
– Чи ти коли бачив сонце? яке воно? я думаю, що
воно страшне, бо воно пече…
– І я так думаю, – відповідав я ще тихше.
– А світло ти бачив? – допитувалась дитина.
– Не знаю…
– Як не знаєш, ти ж був видющий?
– Я не знаю, чи я був видющий.
– Але ж ти бачив щось? – наставала дитина вже
роздражнена – скажи, як ти бачив?
Я починав розказувати, а далі сам плакав з жалю, і
дитина плакала і через мої сльози, і через те, що не
розуміла, все-таки не розуміла, як то я «бачив» щось.
Не раз вона мені казала:
– Нащо ж ти «дивився» на оте все, що ти звеш «біле»?
Хіба то конче треба «дивитись»? Може ж, його можна
«слухати»?

192
 我去了医院，那里的人一直对我很好。医院里有一个生
病的孩子，她从来都没见过太阳。即使给了她能看到太阳的
希望，但是她不相信这个希望，也不试图去接受它。似乎，
她已经喜欢了黑夜，而陷入了黑暗中时，她哭了。
有时，她会长时间地弹奏一些忧郁的曲调。那是一把银
色的竖琴，对她来说有点重，并且有着坚硬的琴弦。弹奏之
时，她又哭了。当我慢慢地靠近她、想要给她一些鼓励的时
候，她却用安静的声音问我：
“你有没有见过太阳？你觉得它怎么样？我认为它是可怕
的，因为它很热。”
“我也这么觉得。”我依旧平静的回答着。
“那你见过光吗？”孩子又问。
“不知道……”
“怎么会不知道，你也看不见吗？”
“我不知道，我是否曾经能看见。”我茫然了。
“你看到了什么？”孩子兴奋了起来，又问道：“告诉我，
你怎么看的？”
我开始讲述了，然后自己遗憾的哭了。孩子因为我的眼
泪也哭了，因为她不明白，全都不明白，不明白我是如何看
到东西的？她不止一次的对我说：“你为什么会看到这些？你
所说的“白”是什么？它是一定要‘看’的吗？也许，它可以被‘听
到’？”

193
 Я мовчав, бо я не міг їй сказати: «Тільки слухати –
для людини не досить».
Дитина далі питала: «Нащо ж то «бачити», коли від
того очі болять?»
Я знов не міг їй сказати: «А нащо ж очі, коли не
бачити»? – і знов мовчав.
Дитина знов казала:
– Було тобі не дивитись хоч на ту якусь «хмару», що
то наостанку була, то через неї так очі болять у тебе, –
тут дитинка ніжно поцілувала мені очі, знайшовши їх
ручками, хоч говорила гнівно, – якби ти не цікавився
різними «хмарами», та якимсь там «білим», та не
«дивився б», то був би здоровий, і ніщо б в тебе не бо-
ліло, і ти б не сидів у шпиталю, а був би вдома і працю-
вав.
Я не міг сказати: «А ти ж сидиш у шпиталі, хоч і не
«дивилася» ніколи». Я тільки сказав: «Будем працювати
хоч тут, моя дитино».
І ми вкупі кошики плели і всяку сліпецьку роботу
робили, тільки я все був хворий, все мене боліло через
тії очі, а дитина була ще мала, то й робота наша йшла
абияк.
Дитина мала дуже тонкий слух і зараз чула по
шелесту повільнішому, коли я вже томився роботою.
Тоді вона клала свою ручку на мою роботу і казала:
«Покинь, я скінчу твого кошика, тут уже мало
лишилось, таке, що й я можу. Ти ніколи міри не знаєш в
роботі!»

194
 此刻我沉默了，因为我不能告诉她；“仅仅是听，对于人
来说是远远不够的，还必须要用眼睛来观察世界。” 孩子接
着又问：“你看到的时候眼睛会疼，为什么还要继续看呢？”
我沉默了，我也不能告诉她：“当看不见的时候，为什么
还要眼睛？”
孩子又说：
“你甚至连那些云都没有去看，那么后来是什么原因让你
的眼睛疼？”
这个孩子用她的手摸到了我的眼睛，温柔地吻了吻我的
眼睛，略带怒意地说：
“如果你对那各种各样的‘云’和那些‘白’不感兴趣，就别看
了！如果身体健康，没有病痛的话，你也不会在这病房里，
而是在家工作。”
我不能对她说：“你虽然从来没有看见过，但是你也住在
医院。”而我只是说：“虽然是在这里，我们也一起来工作吧！
我的孩子。”
然后，我们一起编织篮子，做着这些不需要用眼睛看的
工作。我只是经常生病，总是眼睛痛。孩子虽然小，但我们
的工作进行得很轻松随意。
这个孩子有很敏锐的听觉。这会儿，她听到了慢慢变缓
的沙沙声，这说明我已经因为工作而疲劳了。这时，她把手
放在我编织的篮子上说：“先等一下，我来完成你的篮子，只
剩下不多一点了，这个我可以完成！你从来都对尺寸把握不
好！”

195
 Вона часто говорила гнівно, а ручки тим часом дуже
ніжно і сердечно стискали мою руку, і мені жаль було
тих добрих, бідненьких ручок до моєї колючої роботи.
– Кошик може почекати й до завтрого, а коли ти не
маєш своєї роботи, то краще заграй мені трошки, а я
полежу, мене менше болить, як ти граєш.
І дитина зараз приносила свою важку арфу (занадто
важку для її тонких дитячих ручок) і грала мені, і біль
мій затихав, і я більше марив про щось невиразне, ніж
думав над тим, як зникла хмарка, та чи я сліпий, чи
видющий. І так було добре…
Та мені жаль було, щоб вона трудила ручки над
важкою арфою і твердими струнами, що натирали їй
пухирі на пальцях, до того ж вона часто плакала по
музиці і знов питала мене, що то таке сонце, що то таке
світло, і як то «бачити», і нащо то «дивитись»; такі роз-
мови мучили нас обох, і мені після них завжди очі болі-
ли. Згодом вона вже привчилась не питати, але все
одно я знав, що вона про те думає, і мені мало було що
легше… Та їй теж… Тоді я посилав її гратись з іншими
хворими дітьми (вони все більше у «схованку» грались),
а сам ішов до сестри милосердя, що доглядала мене в
шпиталі.
О, вона була справжня сестра для мене, лагідна,
ніжна, тиха. Її музикальний голос помагав мені думати
(вкупі з моєю товаришкою-дитиною), що для людей до-
сить тільки «слухати»: її тонкі, гладенькі, немов шовкові,
руки давали мені ілюзію, ніби я «бачу» їх аж до самого
дна душі.

196
 虽然，她说话时常常带着愤怒，但是她经常用她那温柔
真诚的小手握着我的手。这双善良的、可怜的小手在我那带
刺的篮子上工作，我内心充满怜惜。我只好说道：
“篮子可以等到明天再做，在你没有自己工作的时候，如
果你现在愿意为我弹奏，我躺在这里，痛苦就会减轻一点，
这样是最好的方法。”
孩子拿来了沉重的竖琴。对于她那双纤细的孩子的手臂
来说，这琴实在太重了。她演奏起来，我的痛苦顿时减轻
了。比起思考，我更愿意去幻想一些虚无缥缈的东西，就像
不知去向的云。我在想：我到底是失明了，还是能看得见？
日子就这样轻松了……
她的手在这沉重又很坚硬的竖琴上忙碌着，手指上的水
泡被摩破了，我很心疼。她经常会随着音乐而哭泣，然后又
问我：“什么是太阳，什么是光线以及如何去‘看’，为什么要
‘看’？”这样的对话折磨着我们。后来她习惯了，就不再问我，
但是我知道她一直在思考这个问题。对此，我也很少觉得轻
松……她也一样……那时候我经常送她去和别的生病的孩子
一起玩。那些孩子总是在玩捉迷藏，而我就去照顾我的护士
那里。
啊！护士对我来说就像真正的姐姐，深情、温柔、文
静。她那悦耳的声音不仅对我的思考很有帮助，对那些和我
在一起的孩子们也一样。人们只需要“感受”她那细腻的、柔
顺的像丝绸一样的手。给了我一种错觉，这种感觉就好像在
心灵深处能“看见”一样。

197
 І коли ми ходили удвох по садку – на нас спадав
ніжним дощем, ледве дотикаючись лиця, весняний цвіт
і роса з дерев, а пахощі квіток напливали тихими хви-
лями, – я не раз зовсім забував, що я не бачу і не розби-
вав собі голови над тим, чи я сліпий, чи я видющий,
мені було так, як бувало ще замолоду, кола я зовсім був
здоровий та ходив у темні, непрозорі нічки-петрівочки
слухати соловейків у рідному гаю, я тоді слухав соло-
вейків і зовсім не думав, що краще – день чи ніч. Отак
мені часто було при моїй сестрі, навіть очі переставали
боліти. А коли вони все-таки чого-небудь починали болі-
ти, то вона казала, що вона знає, як і чого то болить, і
не питала ні про що, тільки клала свою шовкову ру-
ченьку на мої очі, і ніколи при ній мій біль до кривавих
сліз не доходив. Вона нічого не розпитувала в мене, але
я сам їй багато-багато казав, все, що хотів, і то було
легше, ніж ті розмови а самим собою у якому закутку,
що я бувало провадив, ховаючись від світла і людей.
Сестро моя, як мені було добре з тобою! Ти вигоїла в
мені все, що тільки в силі людській було вигоїти. Ти і
тая гнівна та добра дитина вернули мене коли не до
здоров’я (я таки не знаю, чи буду я коли зовсім здоро-
вий…), то хоч до життя, визволили мене від того лютого
болю, від тих кривавих сліз. І вийшов я із шпиталю в
світ, все ще хворий, але з якоюсь надією.

198
 当我们俩在花园一起散步的时候，温柔的雨水打在我们
身上和脸上几乎没有感觉。春天的花朵和树上的露水，花香
随着花朵的起伏散发出来，我不止一次的完全忘记，我没有
看也没有让我自己的大脑在这件事上做出判断。我到底是失
明了，还是能看得见？我就是这样，就像我小的时候，在我
的身体还完全健康的时候，行走在黑暗之中，听到夜莺在树
枝上歌唱。那时候，我听着夜莺的歌声，什么都不思考才是
最好的。不管是白天还是夜晚，我经常会和姐姐在一起，我
的眼睛也不疼了。但是偶尔还会疼，在这个时候她这会说，
我知道这是怎样的一种疼痛，然后她就把她那丝绸般的手放
在我的双眼上，使我从来没有在疼的时候流下带血的眼泪。
她没有问我任何事，但是我自己还是跟她说了很多，经常是
想说什么就说什么，这样比起我躲在某个角落，逃避世界和
人要轻松得多。
我的姐姐，我和你在一起多好啊！你治愈了我的一切，
是用人性的力量来治愈我。你和那个愤怒而善良的小孩在我
不健康的时候让我变得健康。虽然，我不知道，是否完全康
复。你让我懂得了至少还有生活，把我从二月的病痛中、从
那带血的泪水中拯救了出来。我从病房中走了出来，回到了
这个世界。

199
 Ждати в шпиталі одужання було б довго: я все ще
боюся глянути на сонце і не розкриваю очей вдень, щоб
не глянути на світло, але я знаю, коли день, а коли ніч,
бо часом якось червоно стає в очах, а часом чорно, – ще
буває і якось невиразно, не то біло, не то сиво… щось
так, як світання або смерк… я ще не знаю, що воно
таке, я ще боюся дивитись… я все ще не певен, чи не
сліпий я часом, бо й сліпі часом тямлять, коли день, а
коли ніч. Я не одважусь одкрити очі… але, може, колись
одважусь! Люди кажуть, що я вже мушу бути видющий,
але я не знаю, боюся знати.
Я вже давно не бачив своєї дитини, але чув, що
вона підросла і стала сподіватись сама, не тільки її
родичі, що буде ще колись видюща. Я віддав би їй всю
свою надію, аби її надія стала ясна і правдива.
А моя сестра… Ох, я чув, що вона… ні, про неї я не
можу сказати того страшного слова, що стільки раз ка-
зав сам про себе. Я хотів би знати, чи вона справді на-
бавилась якоїсь хвороби очей (у шпиталі часто бувають
заразливі хворі, – може, й я був таким?), чи то в неї
тільки втома трудного життя так відбилась (то часто
буває). Коли то тільки втома, то вона мусить минути, я
поможу, щоб вона минула.

200
 虽然会经常生病，但总归还有着光明的希望。在医院的
康复是一个漫长的等待。我仍然害怕去看太阳，在白天也不
敢睁开眼睛，为了不看到光，但是我知道，什么时候是白天，
什么时候是黑夜，因为有时候红色的光在我眼前，有时候是
黑色的光，也有的时候会不明原因地模糊起来，不是白色，
也不是银色……某种东西，就好像黄昏和黎明一样，我还不
知道这是什么，害怕去看。这个时候，我还是不能确定我到
底有没有失明，因为我总是能知道，什么时候是白天，什么
时候是黑夜。我仍旧不敢睁开眼睛，也许什么时候就会睁开！
人们说，我现在已经到了不得不看的时候，但是我不知道，
我害怕知道病情。
我已经很久没见过那可爱的孩子了。听说，她长大了，
而且也实现了自己的梦想，也是亲人的期盼，那就是将来在
某个时候能够重见光明。我送给她我所有最美好的祝福，希
望这祝福带给她光明和幸福。
啊！我的姐姐，听说她……不，关于她我不能说这个可
怕的词，那个曾经无数次对自己说的词，在我的脑海里无数
次的闪现了她那双丝绸般的手。我想知道她是否真的患上了
某种眼病，因为在病房里经常会有传染病人，或许，我也曾
经是？或者，她只是受到了工作的影响，这种情况也经常发
生。如果只是累了，她应该从中脱离出来，我可以帮助她脱
离这些。

201
 Я часто думаю про неї, і така моя мрія:
Я візьму з її рук важкий, колючий костур, що дали
їй добрі «товариші», і кину його геть межи дрова і візь-
му її під руку, і підемо так, як ходили колись по садоч-
ку. «Милостині» нам не треба, ми можемо працювати
хоч щось – і буде нам так, наче ніхто нікого не прова-
дить, а що просто ми йдемо – сами, але поруч. Ми бу-
демо ходити або тим шляхом, що вона знає, або тим,
що я знаю. Вона знає шлях в лісі, а я понад морем: і
там, і там буде гомін і вільне повітря, ми будемо слуха-
ти разом і розкажемо вголос, що ми думаємо про ліс і
про море. Вона зірве квітку і дасть мені напитись пахо-
щів душі лісу (вона і вночі квітки знаходить), я знайду
мушлю і дам своїй сестрі послухати, як в мушлі шумить
«душа океану», і так ми будемо слухати душу. Коли нам
обом стане тужно до сонця, моя дитина заграє нам на
своїй важкій арфі, на твердих, срібних струнах ті мело-
дії, що криваві сльози в срібну росу змінять, – вона вже
підросла, либонь, ручки зміцніли, вона вже більша і не
буде задавати дитячих питань, вона буде грати й мов-
чати, я знаю.
А може, ми… ми обоє, я і сестра, таки побачимо…
побачимо його… «сонечко наше Боже, святе!» А як ні, то
хоч світло його, то хоч барву легеньку… Хто раніш по-
бачить, той буде мовчати, щоб не вразити другого, ще
невидющого.

202
 我经常想念她。有个梦想，经常萦绕在我的心头：
牵着她的手，挽着她的手臂，一起走着，就像是曾经去
花园那样。手里拿着沉重的、带刺的拐杖，这是她的好“同事
”给她的，把它远远扔到树木里去。“施舍”我们不需要，我们
可以工作养活自己，哪怕只能做一些简单的工作。我们就这
样并排的走着。我们会走她知道的路线，或者是我知道的路。
她知道森林里的道路，而我知道海上的道路。不管哪里，都
会有吵杂的人声和自由的风，我们一起听着来着大自然的各
种声音，并大声说出我们对大海和森林的感受。她会采一朵
花送给我，让我沉醉于森林之魂的香味，哪怕是夜晚开的
花；我会拾起一个贝壳让她听，在那贝壳里面回响着“海洋之
魂”，我们可以听到大海的心声。当我们俩停下来、悲伤地面
对着太阳时，我那可爱的孩子用自己那沉重的竖琴、坚硬的
银色琴弦演奏着那旋律，带血的泪水变成了银色的露珠，她
已经长大成人了。我知道，她的双手变了，已经不会再问孩
子般的问题，而她也将继续演奏并保持沉默。
啊！我和姐姐就这样看着它：“我们的太阳神，如此的圣
洁！”如果看不见，那么至少还能感受它的光，它那平静的色
彩。

203
 Буде мовчати, тільки піде ще обережніше, і поведе
свого друга ще певніше, і дасть йому почути всю красу
моря, всю розкіш лісу, так, дасть почути. Але й краса і
розкіш не буде краща, не буде розкішніша, ніж та
душа, що ми слухали обоє, як були невидющими. Я те
знаю. Я ж і тебе не бачу, моя сестро прекрасна, але я
чую тебе, і, певне, тим я люблю тебе більше, ніж всі
товариші твої. Я не маю костура, щоб дати тобі, але я
дам себе, такого слабого, як я тепер, – чи приймеш?..

204
 谁以前见过，就会保持沉默，为了不被震撼，又闭上了
眼睛，保持着沉默，只是轻轻地继续走，坚定地带着自己的
朋友，让其聆听并感受这美丽的大海、富饶的森林。但和心
灵比较起来，则没有那么美丽和富饶了。我俩就这样感受着，
仿佛我们是失明的。我美丽的姐姐！我知道这些，没有看你，
但是我能感觉到你。我确信，和你所有的朋友比起来，我更
加爱你。我想要给你拐杖，但是我没有，但是我把我自己给
了你，我现在是这么的虚弱，你是否要接受我呢？

205
Леся УКРАЇНКА
МЕТЕЛИК
(перекл. Чен Мен)

Бідний нічний сірий метелик

сидів в темному вогкому льоху за
бочкою з капустою. Сидів він
сумно, стуливши свої темні
крильця. Так смутно йому було,
дарма що не був він там самот-
нім, – мав-таки сусіда; сусід той
був лилик; та з того сусідства невелика була користь для
метелика: лилик був неговіркий, понурий собі, та до
того ще з якимсь презирством дивився на бідного
метелика, – сказано, нерівня!
Лилик сидів тихо в своєму кутику, ні за чим він не
жалкував, та нічого й не бажав, хіба тільки кутка ще
темнішого, щоб міг сидіти там спокійно і ніколи того
прикрого, разливого світла не бачити. Правда, тут у
льоху теє світло не дуже докучало, – а все-таки часами
дехто надходив зо свічкою, навіть часом і над бочкою
нахилявся, набираючи капусти, – і се було дуже прикро
лиликові; коли б сила, він би теє світло крилами згасив
навіки.
Метелик на своїм недовгім віку ще не бачив світла,
душею тільки чув він, що десь-то єсть сторона краща,
ясніша, ніж його рідний льох, бо часом з малого вікон-
ця, що було в льоху, падав блідесенький промінь, та не
міг метелик і розібрати, що то воно таке теє світло і яке
воно повинно бути.

206
莱西·乌克兰
螟蛾
（程萌译）

在那凄凉的夜晚，寒风飕飕、阵阵阴冷，
一只螟蛾飞到了黑暗潮湿的地窖里。它悲
伤地停在了装有白菜的木桶上，卷曲着自
己黑暗的翅膀，像是在害怕，更像是在躲
避。它是多么的悲伤，那么的无助。但是，
它并不孤独，幸好有蝙蝠做邻居，只是螟
蛾跟这个邻居在一起，没有太大的好处。沉默寡言还略带阴
郁的蝙蝠，轻蔑地看着螟蛾。
蝙蝠就这样安静地待在属于自己的角落，不怜悯任何
人，也没有任何期望。或许是角落里更加黑暗，或许是这里
看不见让人讨厌的光芒，所以它不会有苦恼。确实，在这个
阴暗的地窖里，光永远不会太打扰它。但是，有时会有人拿
着蜡烛走进地窖，甚至俯身拿木桶里的白菜，这令蝙蝠十分
讨厌。它不喜欢这样的光，不喜欢有任何人打扰到它的生活，
就想这样安静地呆着、安静地生活着。如果还有足够的力气，
它随时都会用翅膀扑灭火光，继续将黑暗进行到底。
而螟蛾在自己那短暂的生命中还没有见过光，但是灵魂
深处却能感受到光的存在。比起自己所在的地窖，可能会有
更好的地方，更加的明亮，因为从地窖的小窗口中，偶尔会
落下细微的光线，它很欣喜。

207
 У темному куточку промінець той був ледве приміт-
ний – тоненький, як ниточка, та блідий, мов погляд
недужої дитинки. Сидить, було, метелик та все шле свої
думоньки на світ той ясний; – але де? Того ні думка, ні
серце не знали, а порадитися ні з ким, бо де ж та
порада? (Хіба – лилик, так знаєте сами, з нього поради
було мало!) Летіти шукати того світла метелик не мав
відваги і сили.
Хто знає, може, наш метелик так і вік свій короткий
звікував би у темряві самотній, – та інша доля судилася
йому. Якось прийшла служниця по капусту до льоху та
поставила свічку долі, якраз навпроти метелика. Боже!
Яким величним, блискучим, повабним здалось метели-
кові те світло! Він затріпотів крильцями й хотів кину-
тися на світло, але служниця в ту хвилину взяла світло
й подалася геть з льоху. Не втерпів метелик, забув своє
безсилля, забув свою несвідомість. «Світло, світло!» – і
полинув за ним; лилик тільки свиснув йому услід, потім
заліз ще далі за бочку й заснув; нічого йому ніколи не
снилось. А метелик полетів та й полетів за тою свічкою
так швидко, скільки сили було в його бідних криль-
цятах.
Аж ось він опинився у великій кімнаті – там сиділо
за столом велике товариство. На столі була ясна-ясна
лампа, – метелик аж оторопів від того блискучого
проміння і безсильний впав на стіл, тріпочучи криль-
цями. Хтось із товариства хотів його прогнати з стола,
але він, опам’ятавшись, знов зірвався і почав кружляти
понад лампою, щораз то меншими й меншими кружка-
ми: хотів він бачити якнайближче те ясне сонце, яким
йому здавалась лампа.

208
 但螟蛾却不知道这是什么，也不知道该怎么办？
在黑暗的角落里，几乎看不见光线。那光线是如此的细
小，如同细线一般，如此苍白，就像生病孩子的目光，苍弱
无力。而螟蛾却没有去追寻这光的勇气和力量，它很害怕也
很担心。
有谁知道，螟蛾可能会用它短暂的生命独自生活在黑暗
的地窖中。但是，冥冥中却有另一种命运左右了它，让它的
思想发生了变化，给了它另一种力量。有一天，女仆来到地
窖里拿白菜，放下了一截蜡烛，正好面对着螟蛾。神啊！螟
蛾感叹这是多么的壮丽，多么的辉煌，这光让螟蛾向而往之。
它煽动翅膀想要扑向蜡烛，正在这时女仆拿着蜡烛要走出地
窖。螟蛾控制不住自己的情绪，激动了起来，忘却了自己的
无力，也忘记了自己。
“光明！光明……”螟蛾瞬间展开了翅膀，轻飞着、追逐着。
然而，蝙蝠只在后边打着呼哨，随后飞到了木桶后面的更高
的地方睡着了，好像从来都没有做过任何梦。螟蛾飞得很快，
它用了多大的力量在翅膀上。
看哪！它来到了一个大房间，桌子旁边坐着一大群人，
谈笑风生。在餐桌上有明亮的灯泡，螟蛾被这光惊呆了，无
力地落在桌子上。人群中有一个人想把它赶下桌子，但是它
感觉再次爆发，并且开始在灯泡上空盘旋，在空中划着越来
越小的圈，慢慢的它的生命将会在那里逝去?

209
 Чи думав же він, що там життя стратить? Хто ж
бачить смерть у сяєві? Воно горить, миготить, міниться,
– там світло, там тепло, там життя! Метелик летить все
ближче, ближче до згубливого світла. Ох, то ж його згу-
ба! Даремно всі відганяли його від світла. І от – метелик
влетів у самий поломінь. Трісь! Отсе ж йому й смерть!
Лампа спалахнула, а далі знов почала горіти з такою
самою ясністю, як і перше. «Дурне сотворіння! – мовив
дехто з товариства. – Хто велів йому летіти на вогонь? І
женуть його, так ні, таки лізе! дурному дурна й смерть!»
А хіба ж розумніша була б його смерть, якби він
навіки заснув у темнім льоху? Те світло спалило його, –
але він рвався на простір! Він шукав світла!

210
 会有人在光芒里看到死亡吗？它发着光，闪耀着、变幻着，那
就是光芒，那就是生命！螟蛾越飞越近，也慢慢的靠近了那灭亡
的光芒。
很快，它陷入到了火焰之中。劈啪作响！这就是它的死亡。灯
泡突然更亮了，然后又开始发出光亮，就像一开始一样。“愚蠢的
生物！”人群中的一人说道：“谁让你飞向火焰？还不知好歹的追逐
它，所以才会死！愚蠢地死掉了！”
如果，螟蛾永远睡在黑暗的地窖里，它的死是不是明智的选择？
光芒燃烧了它，但是它拼命想要自由，它一直在寻找光明，
寻找一条属于自己的光明路程！

211
Леся УКРАЇНКА
ЩАСТЯ

(перекл. Чен Мен)

Се було в початку віків. Но-

востворений світ сіяв чудовою
красою, скрізь була гармонія,
ясне, повне життя. Цвіла Божа
мрія, розкішна й лагідна. Люд-
ське життя плило тихими хви-
лями і зливалося з тією мрією в
одне осяйне, спокійне море. Ве-
ликий спокій був на землі, й лю-
ди жили в спокою. Так було
довго.
Злий дух спав у підземній країні. Він спав довгі
віки, і сон його був лихий. Прокинувся злий дух і пок-
ликнув: «Лихі сни мучать мене! Душа моя рветься, нема
мені спокою! А там, на землі, панує ясний спокій, мрія
ворога мого цвіте і витає – і ніщо не бентежить її. Чи
маю я носити сам мою тугу огненну, чи маю ховати мій
смуток темний? Ні, я кину тугу в серце наймиліших
дітей ворога мого, я розкину над ними смуток чорним
покривом, і потьмариться мрія ворога мого».
Злий дух вийшов чорним димом з лона землі і
огненною хмарою полинув понад землею. Він пролітав
над долинами, де хвилювало золоте збіжжя, де рясні
дерева клонили додолу важкі віти.

212
莱西·乌克兰

幸福的故事
（程萌译）

这个故事发生在一个很久远的年
代。那时候世界刚刚创建，到处播撒
着美丽，到处充满了生机，神的恩泽
笼罩着大地，一片和谐与明亮。人们
平静无波地生活着，带着梦想一起融
入对新生活的创造中，安静的大海，
宏阔的高山，生机盎然的绿地，和平充盈着人们的生活。
就这样过了很久，一个邪灵从沉睡中醒来，它已经在地
下睡了很久，它的梦是那么邪恶，一经醒来便大叫道：“不详
的梦折磨着我！我的灵魂被打破了，我不得安宁！啊，在那
里，在地面上，为何还是一片清澈平静，还在开满遍地的鲜
花？它们全部是我的敌人，我的梦想就是要去覆灭它。用我
那苦闷的火焰，用我那那暗淡的悲伤，我要把这些都覆盖到
我的敌人身上，还有那可爱的孩子的心里，我要掀开那盖在
他们悲伤之上的黑色盖子，我要让他们的梦想信服于我。”
于是，邪灵变成黑烟从大地的怀抱中出来了，化为浓浓
烈焰扑向那片平静。它飞过了山谷，那里有像波浪一样翻滚
着的金色的玉米，那里有各种各样在风中展示美丽舞姿的树
木。

213
 Там спустився злий дух, – і збіжжя вигоріло, мов від
огню, овоч на деревах почорнів, трави пожовкли, квіт-
ки посохли, стала пустиня. Люди ховалися від огнен-
ного подиху по ямах та печерах і стогнали: голод!.. го-
лод!.. Злий дух вернувся у підземну країну і ждав.
Минуло сто літ. Пустиня давно обернулася знову в
розкішну країну, знову хвилювало золоте збіжжя, рясні
дерева знов клонили додолу важкі віти. Нове покоління
людське розказувало казки про колишній голод, але ті
казки почали забуватись. Божа мрія цвіла, як і перше, і
спокій був на землі.
Але злий дух не спав. Він сказав собі: погляну на
діло рук моїх! Здійнявся з лона землі сивим туманом і
холодною хмарою полинув над землею. Він пролітав над
горами-полонинами, де паслися отари великі, де розки-
нулись табори людські, там він з’явився густим моро-
ком, лихою заразою. Гинула худоба, конали люди, крик
страшний котився по горах: смерть, смерть!.. Отари
зникали, табори порожніли… Злий дух вернувся у під-
земну країну і ждав.
Минуло сто літ, – на могилах людей, що погинули від
зарази, ярий моріг зеленів, а нащадки їх спокійно хо-
дили по горах-полонинах, весело грали в сопілки, скли-
кали незліченні отари. Табори біліли наметами, скрізь
було життя. Ніхто не згадував про лиху заразу. Божа
мрія цвіла, як і перше, і на землі був спокій.

214
 可是邪灵的降临，却让玉米全部枯萎了，就像被火烧了
一样，树上的树叶也变成了黑色，草变得枯黄，花也凋谢了，
到处一片凄凉。人们为了躲避这火焰，藏到了坑和洞穴里，
他们叹息道：“好饿！好饿！”见此，邪灵哈哈大笑，回到了
地下并等待。
过了一百年，荒野再次长出了像波浪一样翻滚着的金色
玉米，还有各种各样挺拔美丽的树木。新一代的人们，讲着
过去关于饥饿的故事，但人们已经开始遗忘这个故事，因为
神的恩泽再次播洒大地，和平再次降临了这片土地，这里成
为一个富饶的国家。
但是邪灵并没有睡着，它自言自语：“看看我的杰作吧！”
邪灵化为灰色的雾气和寒冷的云再次飞到了大地之上。它飞
过了高山、草原。那里放牧着大群的羊，分布着人类的营地，
它的到来给人们带来了厚重的黑暗和凶恶的疾病，牲畜被杀
以及人们垂死挣扎发出的可怕惨叫回荡山间：死亡！死亡！
羊群消失了，营地也空了……邪灵又回到了地下并等待着。
又过了一百年。在那些因为疾病而死去的人的坟墓上，
青草长了出来，他们的后裔在山谷中平静地生活，欢乐地吹
着长笛，放养着无数的羊群，营地里到处可见白色的帐篷，
没人提起凶恶的疾病，神的恩泽再次播洒大地，就像第一次
一样，大地再次回复平静。

215
 Злий дух сидів у підземній країні і думав. І він
створив думкою своєю дивну постать. Вона була блис-
куча, як рання зоря, і міняла свій вид щохвилини, як
вогонь. Злий дух дав їй життя і назвав її: щастя. Він
взяв її на свої дужі крила і полетів з нею геть високо
понад землею. Була темна ніч, табори спали, тільки мо-
лоді пастухи сиділи навколо багаття – пастухи не спали
вночі, – вони співали. Наймолодший грав у сопілку,
дивився на зорі, і очі йому були спокійні, як зорі.
З неба покотилася велика блискуча зоря. Пастух
покинув сопілку і вхопився за серце. Він бачив зорю, і
вона йому серце вразила. Він крикнув уголос: «Дивіть-
ся, дивіться!» – і всі дивились туди, куди показувала
його рука, – там упала зоря. Вона впала на високу гору,
і на горі спалахнуло світло, горіло і вабило серце. Пастух
сказав братам своїм: «Ходім туди!» – і всі пішли до
світла. Всі бачили у світлі те, що було їм над життя
миле, і всі бачили різно. Їм було так, мов у душі в них
горів вогонь. Вони йшли все далі, і світло далі ставало.
Вони все йшли, кололи ноги на колюче зілля, шарпали
одежу об гострі терни, кров була на слідах їх; йшли і
падали один по одному, бо сила покинула їх. А ясна,
дивна постать все далі ставала, все більше мінилась і
зникла в тумані. Настав день, а вона не верталась, і
ніхто не знайшов її.
Був знов вечір, і пастухи співали. Вони співали: «О
щастя, о ясне, загублене щастя!» І ті пісні отруїли серце
всім людям.

216
 邪灵在地下坐着思考着，它按照自己的想法创造了一个
神奇的人物，她像曙光一样闪亮，像火焰一样无时无刻不在
变换着自己的面容，邪灵给了她生命并将她命名为：幸福。
邪灵把她放在自己沉重的翅膀上，一起飞到了大地上。那是
一个漆黑的夜晚，羊群们都睡了，只有年轻的牧羊人还没有
睡，他们围坐在篝火周围一起唱歌、跳舞。其中有个最年轻
的小伙子在看着满天的星星吹长笛，他的眼睛是那么平静，
就像星星一样。
就在这时候，天空划过了一颗又大又亮的星星，牧羊人
放下了手上的长笛，心脏扑通扑通的跳着。他看见了那颗星
星，他的心被震撼了，他大声喊：“快看！快看！”所有人都
向他手指的方向看去，那里有星星掉下来了。她掉在了高山
上，发出的光照亮了山头，照亮了人们的心。年轻的牧羊人
对自己的兄弟们说：“我们一起去那里吧！” 于是所有人都向
着光走去。他们从那光中仿佛看到了甜蜜的生活，尽管每个
人看到的都不一样，但他们却是那么的高兴，就像他们的灵
魂正在舞蹈。光越来越亮，他们继续走着，脚被荆棘刺得生
疼，衣服被划破，鲜血印在了他们的足迹上，由于没有了力
气，他们一个接着一个倒下了。但是光明神奇的幸福还是很
远，她不断变幻着，最后消失在雾中。第二天，她没有再回
来，也没有人能找到她。
又是一个夜晚，牧人们在一起唱歌。他们唱道：“啊，幸
福！啊，光明，那失去的幸福啊！”这些歌让所有人感到心痛，
所有人都渴望得到幸福，但是没有人了解她。

217
 Всі прагнули щастя, а ніхто не знав його, всі хотіли
бачити його, мати його на хвилинку і вмерти потім, бо
воно стало їм миле над життя.
І кожний бачив його, хоч у сні, хоч на малу хвилин-
ку. На одного воно глянуло коханими очима, іншому
заблищало золотом, іншому засіяло світлом слави. Всіх
зчарувало воно навіки, і чари його були отрута. Воно
летючою зорею падало в серце, і серце починало горіти.
Хто раз бачив його, той не забував його до смерті.
Пекельний вогонь прокинувся в душах всіх людей. Всі
шукали щастя, всі хотіли мати його ціле в своїх руках.
Для нього віддавали все найдорожче, губили себе і
других, сльози й кров лились річками во ім’я його. А
щастя літало по світі зорею, блискавицею, вогником
бродячим і ніде не спинялось надовго, і ніхто не мав
його ціле в руках.
І чутний був великий крик по всій землі: «Щастя!
Щастя!..»
З того часу не стало на землі ясного спокою, поть-
марилась блискуча Божа мрія.
І злий дух утішився працею своєю.

218
 所有人都想再看到她，哪怕只是一眼就死去，她已然成
为人们心目中最美好的梦想。
所有人都曾见过她，虽然只是在梦里，即便只有片刻。
她那充满爱意的眼神，闪耀着黄金般的耀眼光芒，所有人都
被她长久地迷住了，这是多么神奇的毒药。她是落到心里的
流星，心脏开始燃烧，有谁能看到她一次，到死都不会忘记。
地狱的火焰在人们的心中烧了起来，所有人都在寻找她，都
想把她紧紧握在自己手中。为了她人们献出了一切珍贵的东
西，迷失了自己，失去了朋友，血和泪混在一起汇流成河，
整片大地都能听得巨大的呼喊：“幸福！幸福！”幸福变成了
星星，飞行在世界各地，散发着耀眼的光芒，徘徊在人心之
中，从不在任何地方停留太久，也从来没有被任何人握在手
中。
从这个时候起，大地上再也没有了平静，黑暗笼罩了神
的恩惠。邪灵对自己制造的幸福杰作满意极了。

219
Леся УКРАЇНКА
ПРИМАРА

(перекл. Чен Мен)

Я бачу їх, як вони йдуть, здалека, з

правіку, йдуть без упину і без кінця,
довгою зграєю. Початок тої зграї згу-
бився вдалині, кінця не видко у тьмі, аж
непевність бере, чи є той кінець і поча-
ток, чи се не коло величезне, безвихідне
кружить перед очима моїми, кружить,
кружить і нема йому впину. Сила їх
пройшла передо мною, в убраннях нез-
наних віків і народів, потім прохви-
лювали гриви над шоломами, промаяли
дивовижні крила над шишаками, заша-
ріли, як маковий цвіт, верхи на кудлатих шапках,
промайнули іскри на шпичастих мідяних касках, мов
срібні трави на багні-трясовиці, пролеліли білі китиці на
ківерах, а тепер уже сунуть плисковаті круглі шапки,
мов скалки з олії на тихій воді, пливуть, пливуть так
довго… сих найбільше. За ними далеко у темряві
мріють знову одежі невідомих віків і народів, інших, не
тих, що пройшли вже, але в темряві здається, що то ті
самі йдуть з далини в далину, з темряви в темряву і що
то зачароване коло кружить, кружить без упину, аж
одур бере, дивлячись.

220
莱西·乌克兰
幻象
（程萌译）

我看到了他们，似乎从远方走来，一群来
自古代的人不曾停歇地走着，没有终点。这人
群的前面部分已经消失在了远方，后面部分也
在黑暗中看不见了。这使得我们无法确定到底
有没有头尾。莫非这是一个巨大的圆圈，绝望
地在我眼前旋转着、旋转着，停不下来。他们
大批的在我面前穿过，穿着不知道年代和民族
的服装。头盔上的鬃毛像波浪一样起伏着，头
盔上闪动着奇异的小金属球，渐渐变得鲜红，就像顶在帽子
上的罂粟花一样，一丝光亮在那尖尖的黄铜头盔上一闪而过，
仿佛是泥沼中银色的草，又像是军帽上闪亮的白色璎珞，而
这个时候又在光滑的圆帽上移动着，就像是平静水面上的油
点，漂浮着、漂浮着，那样长久……在他们那远方黑暗的背
后不断地出现穿着不知年代和民族衣服的人们，这是另外一
些人。在黑暗中，他们似乎从遥远的地方来，又到遥远的地
方去，从黑暗中来，又到黑暗中去，就像是在中了巫术的圆
圈中旋转着，不停地旋转着，简直让人沉迷其中。

221
 Вони всі йдуть однаковим кроком, і з першого пог-
ляду здається, що то змій-полоз правічний, подоланий,
але не поконаний, виліз і тихо в’ється навколо землі, по-
малу стискає її, хотячи задушити. Але зблизька видно,
що то йдуть усе люди, і хоч вони йдуть безкраїм гуртом
і всі немов однаковим пилом припали, однаковим
маревом повились, однаковим колоритом пойнялись,
мов безліч фігур на одній картині, але кожен з тих
людей один і нема другого такого в цілім світі, нема, не
було і не буде з правіку й до віку. І кожен з них іде, щоб
уже не вертатись. І кожен з них має цілий світ в очах, і
ніхто інший не має такого світу, і світ той гине навіки,
як тільки погаснуть тії очі, і вже ніхто не відбудує його
таким, як він був, хоч би настали міріади нових світів.
Куди вони йдуть, тії люди з світами в очах? Ідуть туди,
де зливається темрява з далиною, звідки ні один живий
голос не доходить, де жах одвічний стоїть на сторожі,
щоб не пускати людей вступати самохіть у ту браму без
сліпих проводарів – старості, хвороби, – бо сі проводарі
хотять мати собі плату від всього живущого, але не
кожний дає їм ту плату. Сі люди, що змієм-полозом
обвивають землю, йдуть без проводарів, але вони
мають погоничів. Скільки сих людей, стільки й пого-
ничів, а геть-геть за ними, зовсім невидимо, женеться
жах, той самий жах, що боронить закляту браму, і він,
боронячи, пхає їх туди, він, як божевільний, кричить їм
безглузді слова: верніться вперед! А вони, як божевільні,
безглуздо слухають його і йдуть вперед.

222
 他们迈着相同的步伐，仿佛是古代的飞龙，战胜了它，
却没有降服它，悄无声息地蜿蜒盘旋在大地上，慢慢地碾压
着大地，想要摧毁它。但是，当你仔细看，却发现所有在行
走的都是人。虽然这无边无尽正在行走的人群都如同落下的
尘埃一样，显示出来的都是相同的景象，一样的颜色，就像
在一幅画上的无数的图形。但是，他们中的任何一个人在这
个世界上都不会有第二个，现在没有，过去也没有，将来也
不会有。他们每一个人都走着，已经没有回头路。在他们每
一个人的眼中都有一个完整的世界，而且别人不会有这样的
世界。在这个世界里，只有永恒的死亡，因为只要眼睛不再
闪耀，也不会有任何人去重建它。因为曾经来过，哪怕无数
个新世界降临。这些人是要去哪里呢？这些人都是来自眼中
的世界吗？他们去了那里，在那与黑暗融为一体的远方，那
里传不出一丝鲜活的声音，恐惧永远在那里守着，也没有盲
眼的向导 。在年老、病痛的情况下，不要让人们身不由己地
走进那个大门，因为这个向导想要从所有生命身上收取代价，
但并不是每个人都付给了他这个代价。这些人们就像古代的
飞龙一样盘绕在大地上，没有向导，就这样走着，但是却有
驱赶他们的人。有多少人就有多少驱赶他们的人，他们跟在
远处，完全看不见他们。正是由于那个令人恐惧、守卫着誓
言之门的人把人们推向了那里，如同疯了一样，对他们喊着
愚蠢的话：快往前走！人们也就跟疯了一样，听着他的话继
续向前走。

223
 У кожного з тих людей в різних шапках і одежах є
щось гостре в руках, щось блискуче, холодне чи палке,
страшне й бездушне і в холоді своєму і в палу. І кожне
може дати смерть кожному, хто йде перед ним. Може,
хто хотів би спинитись перед брамою, де стоїть на
сторожі одвічний жах і ляскає холодними й гострими
зубами, і грозить кривавими устами, і палить вогнем
нечистого дихання, – але нема впину нікому. Стати не
можна, треба йти, йти, йти. Бо скільки людей, стільки
погоничів. Кожний чув за плечима зброю товариша
свого, і в’язи його тремтять, бо він знає, що жало зброї
от-от має вжалити його в шию, як тільки він спиниться,
і зараз очі його погаснуть і світ його згине навіки вкупі
з ними. І він боїться оглянутись на товариша свого, бо
знає, що той промовить безглуздо очима своїми боже-
вільні слова: вернися вперед! А хто не вернеться вперед
і буде дивитись назад, того зброя товариша його ужа-
лить просто в очі і зруйнує навіки їх світ. Хто кинеться
вбік, геть у широке вільне поле, того жало зброї ужалить
в серце, і коли не впаде він скошеним кривавим цвітом
на широке вільне поле, то все ж в очах йому потемніє і
зміниться в них світ і вже ніколи не буде таким, як
перше був, і широке вільне поле буде завжди чужиною
для втікача, а рідна мова стане для нього прокльоном
товариша, що не в свою чергу вступив до брами жаху.

224
 从他们的外形看，他们每一个人都穿着不同的长袍和帽
子，在他们的手中拿着尖利、闪着寒光的东西，冰冷还是灼
热，可怕或是无情？每一个人都可以杀死任何一个走在他前
面的人。也许，有人想要在大门前停下来，那里站着不死的
恐惧守卫，它们冰冷的牙齿咯吱作响，张着血盆大口，吐息
着污浊的火焰，但是谁都没有停下来，太多的驱赶者让他们
停不下。每个人都能感觉到肩后自己的同行者的武器和自己
颤抖的脊背，因为他知道，如果他停下来，尖锐的武器马上
就会刺疼他的脖子，他的眼睛会失去光彩，他和他的世界将
会永远灭亡。他不敢看自己同伴，因为他知道，自己的眼睛
疯狂愚蠢地说着：继续向前走！如果不继续向前走还回头向
后看，同伴的武器将会刺入他的眼睛，永远毁灭他的世界。
若是谁想逃去，奔向那自由广阔的田野，尖锐的武器将会刺
入他的心脏。当他的血花还没有斜溅在宽广自由的田野上的
时候，他眼中这世界的一切都在变暗，从来没有见过这种景
象，这是第一次。宽广自由的田野对于逃跑者来说，永远都
是陌生的。同伴用母语咒骂着他，因为他没有遵循顺序进入
那恐怖之门。

225
 Хто пристає до зграї самохіть, уже собі не пан.
Хвалою стрічають його задні товариші, бо він віддалив
хвилину черги їхньої, і він марить, що він проводар
їхній, але він не може повести їх назад, якби раптом
схотів, бо вже зброя товариша його загрожує потилиці
його, і він страшний тільки тим, що йдуть поперед його.
Він уже погонич !
Ідуть узброєні люди і кожний клене того, хто впав
поперед нього, і по трупу його йде в його чергу. І хоч би
скільки їх падало позаду, передні знають, що неминуча
зброя товариша завжди близько і завжди готова вп’яс-
тися в його шию. Хто знає, коли прийде остатній і які
слова будуть в очах його?
Я бачу, як лізе сей змій-полоз, але я не бачу голови
його. Хто був той один, що був головою потвори? Чи він
був коли самотній серед поля? Чи він кликнув товари-
шів і повів за собою ту зграю? Чи вони йшли самохіть
до брами жаху і кожний з них був проводарем това-
риша свого, того, що йшов позаду? Коли ж настала та
хвилина, що з проводарів погоничі зробились? Чом во-
ни не вернулись від брами назад, поки були ще прово-
дарями? Чи, може, той перший один чув уже за собою
зброю товариша свого і не смів глянути в очі йому? Чи,
може, оцей змій-полоз був споконвіку безголовий, і слі-
пий, і страшний у своїй сліпоті безнадійній, як сам
хаос? Хто може спинити його? Хто визволить видющих
людей з тіла сліпої потвори?..

226
 不知不觉中，跟随着人群的人已经不是自己了。他后边
的同伴夸奖了他，因为有那么片刻他离开了他们的队伍，他
幻想着，他是他们的领导者，但是他不能带着他们往回走，
在那一瞬间只是突然想这么做，可是背后的同伴的武器对着
他的后背，而他就是一个陌生的驱赶者，害怕地往前走。人
们拿着武器一步步地往前走着，若是有谁倒下了，便跨过他
的尸体，代替他的位置继续走着。不管后边的有多少人倒下，
,走在前面的人只知道，同伴的武器肯定一直紧贴着他并随时
准备好刺穿他的脖子。谁都不知道，到底走到什么时候才是
尽头，又有谁知道他眼中想表达的话？
我隐约可以看到趴着的古代飞龙，但是我看不到它的头。
谁是这怪物的头？他有没有曾经不由自主地走到田野中去？
他召集了同行的人并领导他们，他是一个人还是一群人？他
们每一个人是不是在自己的引导下而心甘情愿地走向那扇恐
怖之门，支撑他们的背后的力量到底是什么？当那一刻来临
的时候，驱赶者对引导者又做了什么？为什么他们不从大门
那里返回，是因为向导仍然指引着他们？或者，也许这个领
头人也感觉到了同行人的武器而不敢回头看他的眼睛？又或
许这条飞龙根本就没有头，或者是瞎的，它因为自己的失明
而感到害怕和绝望，就像是混乱了？谁可以阻止它？谁能把
这些人从这怪物的身上解放出来？

227
Леся УКРАЇНКА
ПІЗНО

(перекл. Чен Мен)

Дзигар ударив раз і замовк…

Сумно одбився сей гук в серці жін-
ки, що сиділа за столом над розкри-
тою книжкою. Вона вже давно
сидить над книжкою, але не читає,
погляд її дивиться в просторінь, на
змарнілому обличчі смуток і покірне
ждання, чорне убрання і гладко
причесане волосся, чорне, з чима-
лою сивизною, надають жінці чер-
нечий вигляд. Коли б хто порівняв її
тепер з тим великим портретом, що висить тут же в
салоні на стіні, то навряд чи догадався б, що ота пишна
красуня в бальовій сукні, з погордливим усміхом на
коралових устах, з буйними кучерями над мармуровим
чолом і ся пов’яла, зжурена жінка – одна й та сама
особа. Сама жінка давно вже привикла дивитись на
той портрет об’єктивно, мов на картину або портрет
незнайомої особи. Тільки все ж не могла вона при-
викнути до того тону, з яким її чоловік говорить перед
гостями: «Як би ви думали, чий се портрет?» – і, наті-
шившись ваганням гостей, вимовляв: «Се моя жінка!
Ха-ха!» Сей короткий сміх просто вражав украй серце
його жінки.

228
莱西·乌克兰
迟
（程萌译）

时间在滴滴答答地走着，时钟敲了
一次又恢复了平静……转眼望去，一个
悲伤的女人烦躁地坐在桌子旁，上面放
着一本打开的书。她已经坐了很久，但
是她根本就没有心情去读书，她的目光
停留在空白的地方，久久不曾离开。憔
悴的脸上满是悲伤和谦卑的等待，她穿着黑色的衣服，梳着
整齐的乌发，中间夹杂着不少略微花白的头发，这些都给予
了她修女的形象。如果现在有谁能把她和那副巨大的画像作
比较，那显然看不出是同一个人。谁都想不到挂在客厅墙上
的那副穿着华贵的晚会礼服，珊瑚色的嘴唇挂着自信的笑容，
大理石般光滑的额头上留着郁郁葱葱卷发的女人，就是她，
就是那个充满忧虑略带忧伤的女人。她早已习惯了客观地看
待这幅画像，就像画像上是一个完全不认识的陌生人。但是
她还没有习惯丈夫的语气，当她的丈夫在客人面前说：“你知
道这幅画像是谁吗？”当客人还在犹豫时，她的丈夫又说道：
“这就是我的妻子！哈哈！”短暂的笑声让他的妻子感到非常
伤心。

229
 І згадує вона, як, бувало, її перший чоловік говорив
ті самі слова: «Здумайте собі, се моя жінка!», але то
говорилось так, що кожний бачив, як безмірно вище
стояв оригінал від портрета в думці того, хто вимовляв
ті слова. Бідний той перший чоловік, як він її любив, –
ні, він ледве смів любити її, він молився на неї. Вона
тепер часто спогадує той погляд, з яким він стежив за
нею, коли вона, бувало, летить в танці, сіяючи очима і
діамантами. Тільки тепер вона розуміє тую старанно
ховану тугу, що часом все ж таки пробивалась в тих
глибоких очах. Бідний чоловік! C’est une bonne pâte! –
от найбільша хвала, якої він вдостоювався від своєї
блискучої дружини. Вона позволяла йому любити себе і
вважала се за велику ласку. Коли він умер, вона була
ще гарна, – une femme de trente ans, – настільки гарна,
що могла зчарувати молодого доцента, свого теперіш-
нього чоловіка.
О, сей уже не був bonne pâte! Врешті, жінка йому не
давала ніякого прізвища, вона не розуміла його натури,
спочатку він любив її – вона була ще гарна – і тоді
немов хотів добрати усіх способів, щоб вона не була
гарною, йому хотілось, щоб вона укупі з ним сиділа над
політичною економією, робила переклади для нього,
вона ніколи не могла зрозуміти, навіщо йому се, коли
найшлось би багато далеко кращих перекладачів, аби
тільки він захотів. Балів і танців він не любив, але він
не заважав їй ходити на них, тільки, бувало, з великим
юмором розказував, як його жінка «блистает»! Ох, той
юмор, – сей чоловік ради юмору і рідної матері не по-
жалував би.

230
 她回忆着曾经发生过的事，她的第一任丈夫也曾经说着
同样的话：“你们能猜到这是我的妻子吗？”他这样说，让每
个人都看到了，仿佛谁说了这句话，就无限提高了原来在人
们心目中的形象。这贫穷的第一任丈夫，他是那么地爱她。
不，他几乎不敢爱她，甚至为她祷告。而她现在也经常回忆
那过去的目光，他静静地注视着她的目光。当她在舞池里飞
舞，钻石般的眼睛飞散在众人面前。只有现在她才明白这种
小心翼翼隐藏起来是多么的悲伤，偶尔透过那深邃得眼神就
能看的出来。可怜的男人！C’est une bonne pâte! （法语）他
获得的赞美，都是从他那华丽的妻子身上得来的。她允许他
爱她，并认为这是对他的垂青。当他去世的时候，她依然美
丽， une femme de trente ans（三十岁的女人），美丽到能使
年轻的教授对她神魂颠倒，也就是她的现任丈夫。
啊！这一次不再bonne pâte（心软）！最后，女人没有给
予他任何的姓氏，她没有了解他的本性，一开始他喜欢她，
那个时候她还是那么美丽。然而，他似乎想用一切办法来让
她不美丽。他希望和她一起面对经济和政治的道路，为他做
翻译，她一直不能明白，为什么他会这样，不管在什么时候
都会有很多的翻译，但是他偏偏想要她做自己的翻译，或许
还就是他想要的。他虽然不太喜欢舞会和跳舞，但是他不阻
止她去，总是十分幽默地说：他的妻子是多么地“闪耀！”呵
呵，这种幽默，对于这个男人来说就连自己的妈妈都不会同
情他。

231
 Сей чоловік не стежив за нею сумними очима, поки
вона танцювала до білого світу, ні, він просто сидів
дома за книжкою або у товариша за розмовою і стрівав
її словами: «А! Ти вже вернулась? Хіба вже пізно?» –
«Моя жінка вільна розпоряджувати своїм часом, як
хоче», – говорив він, бувало, і широко прикладав се
правило до самого себе. Жінка щораз раніше верталася
з балів, а потім зовсім перестала їздити на них. Потроху
вона перейняла чорне убрання і гладке чесання волосся
від чоловікової сестри, молодої панночки, про яку,
бувало, чоловік каже, що вона ідеал жінки, але ся зміна
помогла тільки тому, що пан перестав пізнавати свою
жінку в тому великому портреті, що висів на стіні.
Чоловік її мав чималий вплив межи молоддю. Не раз,
було, каже, вертаючись пізно додому: «Пізненько! Ну,
нічого, треба ж просвіщати молоде покоління, дарма що
аж горло болить, стільки я його дер сьогодні, – чей же
красномовність не марне пропадає!»
Пані професорка (чоловік її вже став справжнім
професором) надумала урядити в себе журфікси для
молоді… Але то вийшли справжні «журфікси» і довго
служили темою для дотепів пана професора: «Се було в
ті часи, коли моя пані була Аспазією». Се значило, коли
були журфікси. Нема що й казати, що се тривало
недовго. Одного разу жінка попросила чоловіка ска-
зати, які книжки треба читати для того, щоб набути ві-
домостей по політичній економії, – він засміявся і одпо-
вів:

232
 这个男人在她翩翩起舞、舞出一片白色世界的时候，根
本不会注意到她那充满悲伤的眼睛。不，他只会和书一起待
在家或者跟朋友一起聊天，而且在她回来的时候还会说道：
“你回来了？是不是有点晚？”他也会对身边的朋友说：“我的
妻子可以自由支配自己的时间。”慢慢地，女人从舞会回来的
时间渐渐提前了，直到最后完全停止了去舞会。她慢慢地穿
起从他丈夫的姐姐那里拿来的黑色衣服，也梳起光滑的头
发。年轻的女士，这是发生了什么？男人说：“她是一个有理
想的女人，这种变化已经让男人不能从挂在墙上的那巨大的
肖像上辨认出自己的妻子”。她丈夫在年轻人中有着不小的影
响力。不止一次，当他回来晚了的时候说：“回来晚了，恩，
没什么！我必须教育年轻的一代，我今天到底说了多少，希
望我没有白费口舌！”
为了让自己显得年轻点，教授的妻子决定把自己的头发
弄成卷发……当真的做好了卷发，却在很长一段时间，成了
丈夫开玩笑的题材：“那个时候，我的夫人是阿斯帕西亚！”
这意思就是，上一次留卷发都已经是很久之前的事了。也无
需说什么，这个情况没有持续多久。有一次她问丈夫，如果
想要获得政治和经济方面的信息，应该读什么书？他笑着回
答道：

233
 «Перше всього треба які-небудь книжки читати,
окрім романів Gyp’a… а врешті, прочитай «Капітал»
Маркса по-німецьки, коли хочеш…» Такі і подібні фрази
перекидались в думці бідної жінки в той час, як сиділа
вона над розкритою книжкою, при тому як живе
ставало перед нею обличчя її чоловіка з тонким усміхом
на устах і з безжалісним юмором в іскристих карих
очах… Дзигар пробив уже й два, і три, а чоловік не
вертався. Врешті, коли стрілка от-от мала торкнутись
до чотирьох, задзвенів дзвінок, і жінка хутко побігла
одчиняти двері, не ждучи слуги.
– Боже, як пізно, – сказала вона чоловікові з ніжним
докором. – Ну, як-таки можна так нищити своє здо-
ров’я… І довго вона говорила йому на сю тему. Чоловік
дослухав, потім позіхнув і сказав:
– Все оце дуже чуло сказано, але не до речі, а от
саме перше слово було до діла. Справді, вже пізно –
ergo, я йду спати, добраніч! І, гречно вклонившись, пан
професор подався у свій кабінет.

234
 “首先，除了小说Gyp’a以外，其他任何的书都要读……最
后，要读德语版的马克思的资本论，看你什么时候想读……”
这些类似的情景在这个可怜女人的脑海中不断翻转，就像她
坐在面前翻开的这本书，鲜活地在她面前变成了丈夫的脸，
嘴上挂着浅浅的微笑，冰冷的幽默写在那神采焕发的棕色眼
睛里。时钟走过两点，又走过了三点，丈夫还没有回来。最
后，当指针刚刚指向四点，钟声响了起来，女人飞快跑到门
边等着，不情愿地服务着。

235
 ВАСИЛЬ СТЕФАНИК – ви-
датний український письмен-
ник, новатор у світовій літе-
ратурі (у жанрі психологічної
новели), громадський і полі-
тичний діяч. Народився 14
травня 1871 року в селі Русів на
Станіславщині (тепер Снятин-
ського району Івано-Франків-
ської області). Навчався на
медичному факультеті Ягеллон-
ського університету в Кракові
(Польща). Був послом (депутатом) Австрійського пар-
ламенту від Галичини. Неперевершений майстер дуже
стислої, драматичної за змістом, глибоко психологічної
новели (переважно про сільське життя).
Василь Стефаник зумів досягти майже немож-
ливого в жанрі малої прози: кожне повнозначне слово
його ставало немов «згустком людського болю» й зву-
чало «повноголосо». Ця особлива, суто стефаниківська,
техніка відображення внутрішніх порухів душі люди-
ни не має жодних аналогів у світовій літературі.
Творча спадщина Василя Стефаника невелика за
обсягом і цілком поміщається в єдину, але неповторну
книжку. Це збірка новел «Синя книжечка» (1897), до
якої ввійшли «Новина», «Шкода», «Сама-саміська»,
«Мамин синок», «Побожна», «Портрет», «Лесева фамілія»
та ін.; збірка «Камінний хрест» (1900) – «Лан», «Святий
вечір», «Діти» та ін.; збірка «Дорога» (1901) – «Злодій»,
«Палій», «Басараби», «Давнина» та ін.; збірка «Вона –
земля» (1926) – «Діточа пригода», «Марія», «Сини» та ін.
Помер Василь Стефаник 7 грудня 1936 року. По-
хований на цвинтарі у своєму рідному селі Русів
Снятинського району Івано-Франківської області.

236
 瓦西尔•斯特凡尼克：乌克兰著名作家，世界文学史上
心理短篇小说题材的创新者，公众政治人物。1871年5月
14日，出生于斯坦尼斯拉夫州，即今伊万诺 · 弗兰科夫州
斯尼坦司克地区罗斯村。曾在波兰克拉克夫雅盖龙大学医
学系学习。曾担任加利西亚奥地利议会大使（副职）。是
无与伦比的大师。他的小说内容简洁，以农村生活题材为
主，富有戏剧性，深入刻画心理。
瓦西尔·斯特凡尼克的短篇小说题材新颖独特。他的每
个字都富含深意，就好像“凝结了人的痛苦”，并发出“响亮
的声音”。他构思的情节不仅是在外部事件的发展，而且是
致力于改变一个人的感受和情绪。语言零碎、“吝啬”，没有
任何具有艺术美感的空话、修辞和深奥的思想，但其简短
贴切的词语和短句，却如无声的“碎片”穿透读者的灵魂，并
使其奇迹般地下意识接受。这种表现人类灵魂内部的活
动，特殊纯粹的斯特凡尼克写作技巧在世界文学史上是独
一无二的。
瓦西尔·斯特凡尼克存留下来的作品在数量上并不多，
短 篇 小 说 集 《 蓝 色 小 书 》 （ 1897 ） ： 《 新 闻 》 、 《 遗
憾》、《孤独》、《母亲的儿子》、《虔诚》、《肖
像》、《莱西瓦姓氏》等；小说集《石十字》（1900）：
《田野》、《平安夜》、《孩子》等；小说集《路》
（1901）：《小偷》、《烟火》、《巴萨拉布》、《古
风 》 等 ； 小 说 集 《 她 ， 土 地 》 （ 1926 ） ： 《 孩 子 的 奇
遇》、《玛丽亚》、《儿子》等。
1936年12月7日，瓦西尔·斯特凡尼克逝世，葬于伊万
诺·弗兰科夫州斯尼坦司克地区老家罗斯村庄的墓地里。

237
 ЛІ МЕНМЕН – маґістр філології
(спеціальність: українська мова та
література). Львівський національ-
ний університет імені Івана Франка
(Україна). Народилася 1990 року в
місті Цзіюань, що розташоване в
північно-західній частині провінції
Хенань Китайської Народної Рес-
публіки.

李梦梦：语言学研究生（专业：乌克兰语言文学），现
就读于乌克兰利沃夫国立伊凡·弗兰科大学。1990年，出生
于中国河南省济源市。

СЛОВО ПЕРЕКЛАДАЧА

Колись Конфуцій сказав: «Переймайся не тим, що

люди тебе не знають, а тим, що ти не знаєш людей».
Керуючись цими словами мудреця, я не повинна була б
розповідати свою біографію, уподобання, звідки я, чим
живу, що роблю... Але на прохання мого улюбленого
викладача Андрія Печарського, який влучно спостеріг,
що уславлений китайський поет Ду Фу (знаний в усьому
світі) – мій земляк, бо родом із провінції Хенань, таки
дещо розкажу: тим паче, що його вірші поміщені до
нашої антології з нагоди 25-ї річниці встановлення
дипломатичних відносин між Україною та Китаєм.
Моє мальовниче місто Цзіюань бере початки в
глибинах історії часів імператорської династії Суй (591–
618), коли вдалося об’єднати і зміцнити китайську дер-
жаву, провести низку соціально-економічних реформ і
масштабних будівельних проектів.

238
 译者之言

孔子曰：“不患人之不己知，患不知人也”。有此名句在
前，我就不该再介绍自己的喜好、籍贯、住在哪儿、现在做
什么等等。但是我敬爱的安德烈·派查尔斯基老师正好注意到
中国著名诗人杜甫。由于杜甫也是河南人，安德烈·派查尔斯
基老师便要求我多少说些。也正因此，我们纪念乌中建交25
周年的文集中也收入了他的诗词。
美丽的济源市，历史悠久，可以追溯到隋朝时期（591—
—618 年）。当时隋朝为加强和巩固统治，进行了社会经济
改革，并在建筑范围进行规划，济源县由此设立。

239
 Назва мого рідного містечка пов’язана із його міс-
цем розташування поблизу витоку річки Цзішуй, що в
китайській мові означає «початок» («Бо юан»). У сиву
давнину Цзішуй була однією із чотирьох великих річок
Китаю (разом із Хуанхе, Янцзи та Хуайхе). Однак із
плином часу Хуанхе змінила своє русло. Сьогодні вона
впадає в море, а її старе русло обміліло внаслідок
порушення водного балансу. У 1988 році повіт Цзіюань
набув статусу міста, населення якого на сьогодні
становить близько 650 000 людей.
Хенань – одна із колисок китайської культури, адже
її археологічні пам’ятки сягають понад 7000 років дав-
ності. Три із семи древніх китайських столиць розта-
шовані саме в моїй провінції – це Лоян, Кайфен і Аньян.
Так повелося в житті, що моя рідна річка Цзішуй
завела мене до української землі, до славетного міста
Львова, в університетських стінах якого мені потала-
нило вчитися. Там на філологічному факультеті я нама-
галася дотримуватися мудрих порад Конфуція, себто
більше «перейматися тим, щоб пізнати людей», а саме:
мову, історію, культуру, звичаї, побут і літературу ук-
раїнського народу.
Дуже близькою за духом мені є творчість україн-
ського новеліста Василя Стефаника, котрий, як і китай-
ський поет Ду Фу, ототожнював свою гірку долю із тяж-
ким життям та стражданням рідного народу.
Приміром, новела «Діточа пригода» Василя Стефа-
ника на антивоєнну тематику була написана за одну
ніч, а в її фабульну основу покладений реальний факт:
жінку-селянку, яка втікала з двома дітьми, смертельно
поцілили кулею – відтак, розгублені хлопчик і дівчинка
не знали, що їм робити без матері. Однак у стефани-
ківській художній містифікації війна постає через візію
малої дитини як «естетична ігрова функція».

240
 济源，因其位于济水的源头而得名。济水是中国古代四
大水系之一（与黄河、淮河、长江并称“四渎”）。随着时间
的推移，黄河改变了自己的河道，现今流入大海。而济水这
条古老的河道则由于水源日益缺少而趋于枯竭。1988年济源
市建立，目前人口约650万。河南，作为中国文化的发祥地
之一，古遗迹遗址可追溯到距今7000年前。中国有三大古都
在河南——洛阳、开封、安阳。
人的生命中往往有各种各样的际遇。我很幸运地从家乡
的济水河来到乌克兰这片土地上，来到著名的利沃夫市读大
学。在语言系，我努力遵从孔夫子的训诫，自认为更多的是
“患不知人”，于是乎刻苦学习语言、历史、文化、风俗、乌
克兰人民的生活方式和文学作品。
我的心更贴近于乌克兰短篇小说家瓦西尔·斯特凡尼克。
他跟中国诗人杜甫一样，从自己的生活经验中领会人民的苦
乐。
例如：反战题材的短篇小说《孩子的奇遇》中，瓦西
尔·斯特凡尼克描述一个夜晚，其情节是基于真正的现实：一
个与她两个孩子一起逃跑的农妇，中弹而亡。而迷茫的男孩
儿、女孩儿却不知道，没有母亲他们要做什么。在斯特凡尼
克艺术般的骗局中，战争的发生，透过孩子的眼睛，就像“美
学游戏般的功能”。

241
 Хлопчик не розуміє усіх її жахливих реалій, тому
захоплюється вогняними кулями, вибухами снарядів,
світлом прожекторів, які в нічну пору творять для нього
«казковий» феєрверк. Справді, як казав наш викладач
Андрій Печарський, цей твір «постає в уяві читача наче
палімпсест душі дитини – як маленька чиста дощечка,
на якій викарбувано всі гріхи людства».
Я переклала на китайську мову такі новели Василя
Стефаника, як «Новина», «Злодій», «Сама-саміська»,
«Шкода», «Діточа пригода». Оповідання «Басараби»
переклали мої студентки-співвітчизниці Гао Юаньюань,
Ван Сяоюй. У своїй сюжетній основі твори Стефаника
здебільшого містять реальні факти із життя знедолених
селян. Характерними рисами творчої манери письма
прозаїка є лаконічність вислову думки, «скупа» й
водночас «багатогранна» метафоричність, що відобра-
жає найтонші порухи душі людини. Це те, що в дао-
сизмі і буддизмі називають «подвигом глибокого мов-
чання» – з метою почути голос істини. «Інколи потрібно
мовчати, щоб тебе вислухали», – говорив Лао-цзи. Влас-
не, це ті слова, які найкраще допомагають збагнути ху-
дожньо-образний світ Василя Стефаника.
При перекладі творів українського письменника на
китайську мову виникають певні труднощі, які пов’яза-
ні передусім із авторовим використанням покутського
діалекту, особливості якого відбиті на фонетичному,
морфологічному та лексичному рівнях. Але ці лінгвіс-
тичні нюанси, будучи стилізовані під покутський говір,
трапляються передовсім у мовленні персонажів. В
авторському Василь Стефаник вживав тодішню україн-
ську літературну мову в її західноукраїнському варіанті.
Деякі семантичні відтінки слів покутського діалекту
добре передаються китайським діалектом «цзіао-цзіао»
(«кукурудза»). Наведемо найпоширеніші приклади:

242
 小男孩不懂，所以所有那些在夜间出现的火球、炸弹爆
炸、泛光灯等可怕的现实对他来说就是“神奇的”烟花。事实
上，就如我的老师安德烈·派查尔斯基所说，这篇文章“呈现
在读者脑中就像一幅画卷。孩子的灵魂——就像小小的清洁
板，承担了人们所有的罪恶。”
由我翻译成汉语的瓦西尔·斯特凡尼克的短篇小说，包括
《新闻》、《小偷》、《孤独》、《遗憾》、《孩子的奇
遇》，而《巴萨拉布》故事则是由我的同学高圆圆、汪晓宇
翻译。其中大都是弱势农民生活的真实写照。
用简练的语言表达思想是作者的写作风格，“吝啬”的同时
“多方面”隐喻，刻画出人类灵魂最细微的变化。而这，即是
道教和佛教中所谓的“沉默是金”，即为了听到真理之声。老
子曰：“知者不言，言者不知”。这些话，最好的诠释了瓦西
尔·斯特凡尼克生动形象的世界。
将乌克兰作家作品翻译成中文是有一定难度的。这些难
度与作者使用的波库特方言有关，尤其是反映在语言、形态
和词汇水平上。而这些语言上的细微差别，在波库特方言中
呈现的特点，最先出现在人物的对话中。因为作者——斯特
凡尼克使用的是当时在乌克兰西部地区通用的乌克兰文学语
言。
一些在波库特方言中语义不同的词，可以很好的翻译为
中国方言。如“叫叫”（玉米）。以下是很好的例子：

243
 1) діал. «дєдя» – літ. (тато, батько) – 汉语方言 «大大» –
（爸爸，父亲）;
2) діал. «моцний» – літ. (сильний) –汉语方言 «瓷实» –
（结实的，有力的）;
3) діал. «ґазда» – літ. (господар) – 汉语方言 «当家的» – (主人);
4) діал. «вівкати» – літ. (вигук. і-і-і, пискляво дорікати,
що є характерно для жінок) – 汉语方言 «瞎嚎» – (放声尖叫);
5) діал. «дівка» – літ. (дівчина, якій час одружу-
ватись) – 汉语方言«闺女» – (女孩，姑娘) ;
6) серед сполучників, характерних для покутського
говору, поширені «ануж», «заки», «таже», «ци», вигуки
«аді», «мой», що можуть мати відповідники в китай-
ському діалекті «цзіао-цзіао» – 介词是波库特方言中的一大特
点，常见的有: «ануж», «заки», «таже», «ци», 语气词 «аді»,
«мой»这可能与方言“叫叫”相同。
І все ж, художньо-образна та стилістична специфіка
наведених в антології перекладів новел Василя Сте-
фаника («Новина», «Злодій», «Сама-саміська», «Шкода»,
«Діточа пригода», «Басараби») тяжіє до української
літературної мови, а діалектні мовні нюанси письмен-
ник вживав лише в тих випадках, коли вони були необ-
хідними для глибшого розкриття психології людини. Він
будував сюжети не стільки на розвитку зовнішніх
подій, скільки на змінах почувань і переживань люди-
ни. Мова – уривчаста, «скупа», позбавлена будь-якого
художньо-естетичного багатослів’я, риторики чи роз-
логості думки, проте її коротке влучне слово чи вислів
немов «осколком» проникає в саму душу читача і
якимось дивом формує його рецепцію на рівні підс-
відомості.
Щиро бажаю зацікавленому китайському читачеві
всім серцем і розумом поринути у внутрішній світ но-
велістики Василя Стефаника!

244
 1）方言 《дєдя》—— 汉语方言 “大大”，即爸爸、父亲；
2）方言 《моцний》—— 汉语方言 “瓷实”，即结实的、
有力的；
3） 方言《ґазда》—— 汉语方言 “掌柜的” ，即主人；
4） 方言《вівкати》——汉语方言“瞎嚎”，即放声尖叫；
5）方言《дівка》—— 汉语方言“闺女” ，即女孩、姑娘；
6）介词是波库特方言中的一大特点，常见的有
《 ануж 》 、 《 заки 》 、 《 таже 》 、 《 ци 》 、 《 аді 》 、
《мой》，这可能与方言“叫叫”相同。
在译文选集中，瓦西尔·斯特凡尼克的短篇小说（《新
闻》，《小偷》，《孤独》，《遗憾》，《孩子的奇遇》）
中所展示出的生动形象的画面和风格上特异性与乌克兰文学
语言息息相关。至于方言，作者仅在需要时运用方言的细微
差别，就已深入揭示人物的心理。他构思的情节不仅是在外
部事件的发展，而且是致力于改变一个人的感受和情绪。语
言零碎、“吝啬”，没有任何具有艺术美感的空话，修辞和深
奥的思想，但其简短贴切的词语和短句，却如无声的“碎片”
穿透读者的灵魂，并奇迹般地下意识接受。
衷心希望中国读者对短篇小说家瓦西尔·斯特凡尼克的作
品感兴趣并能全身心沉浸于他所描绘的人物的内心世界。

245
Василь СТЕФАНИК

НОВИНА
(Перекл. Лі Менмен)

У селі сталася новина, що

Гриць Летючий утопив у ріці свою
дівчинку. Він хотів утопити і
старшу, але випросилася. Відколи
Грициха вмерла, то він бідував. Не
міг собі дати ради з дітьми без
жінки. Ніхто за нього не хотів піти
заміж, бо коби-то лишень діти, але
то ще й біда, і нестатки. Мучився
Гриць цілі два роки сам із дріб-
ними дітьми. Ніхто за нього не
знав, як він жиє, що діє, хіба найближчі сусіди. Опо-
відали вони, що Гриць цілу зиму майже не палив у хаті,
а зимував разом із дівчатами на печі.
А тепер усе село про нього заговорило.
То прийшов він вечором додому та й застав дівчата
на печі.
– Дєдю, ми хочемо їсти, – сказала старша, Гандзуня.
– То їжте мене, а що ж я дам вам їсти? Аді, є хліб, та
й начинєйтеси!
Та й дав їм кусень хліба, а вони, як щенята коло
голої кістки, коло того хліба заходилися.
– Начинила вас та й лишила на мою голову, бодай ї
земля вікінула!

246
瓦西尔•斯特凡尼克
新闻
（李梦梦译）

村里出了新闻，赫雷斯•莱提友
其把自己小女儿淹死在河里了。他
还想淹死自己的大女儿，但在她万
般恳求下，放了她。自从格蕾丝卡
过世后，他穷困潦倒。没有了妻
子，他孤身一人带着孩子，没有一丝快乐。没人想给他做续
弦，因为他不止拖带着孩子，还很穷。苦命的赫雷斯独自带
着幼小的孩子过了整整两年。没人知道他是怎么生活的，做
过些什么，即使是跟他住得最近的邻居们也不清楚。他们
说，赫雷斯基本上整个冬天都没在房子里生过火，跟孩子们
一块儿挤在炉灶上过了冬天。
而现在，整个村子都在议论他。
他晚上回家，见了趴在炉灶上的女儿。
——爸爸，我们好饿。——大女儿涵祖尼娅说。
——把我吃了算了，我还能给你们吃什么？看见了吧，
面包，快去吃吧！
他给了她们一小块儿面包，而她们就像小狗围着光秃秃
的骨头一样，向面包围了过去。
——把你们生下来却一股脑丢给我。恨不得把她从坟地
里挖出来！

247
 А чума десь ходить, бодай голову зломила, а до вас
не поверне. Цеї хати і чума збояла би си!
Дівчата не слухали татової бесіди, бо таке було щод-
нини і щогодини, і вони привикли. Їли хліб на печі, і
дивитися на них було страшно і жаль. Бог знає, як ті
дрібонькі кісточки держалися вкупі? Лише четверо чор-
них очей, що були живі і що мали вагу. Здавалося, що ті
очі важили би так, як олово, а решта тіла, якби не очі,
то полетіла би з вітром, як пір’я. Та й тепер, як вони їли
сухий хліб, то здавалося, що кістки в лиці потріскають.
Гриць глянув на них із лави і погадав: «Мерці», – і
напудився так, що аж його піт обсипав. Чогось йому
так стало, як коли би йому хто тяжкий камінь поклав
на груди. Дівчата глемедали хліб, а він припав до землі і
молився, але щось його тягнуло все глядіти на них і
гадати: «Мерці!»
Через кілька день Гриць боявся сидіти в хаті, все
ходив по сусідах, а вони казали, що він дуже журився.
Почорнів, і очі запали всередину так, що майже не ди-
вилися на світ, лиш на той камінь, що давив груди.
Одного вечора прийшов Гриць до хати, зварив ді-
тям бараболі, посолив та й кинув на піч, аби їли. Як по-
поїли, то він сказав:
– Злізайте з печі, та підемо десь у гості.
Дівчата злізли з печі. Гриць натягнув на них драноч-
ки, взяв меншу, Доцьку, на руки, а Гандзуню за руку та
й вийшов із ними.

248
 瘟疫来了多好，我腿一蹬脑袋一歪，也就顾不得你们怎
么样了。这房子难道连瘟疫都怕了吗？！
女孩儿们像是没听到父亲的疯言疯语，因为几乎天天都
是这样，她们已经习惯性地忽略了。在炉灶上吃着面包的她
们，看着让人担心，更让人难过。天知道，这几根可怜的小
骨头是怎样聚在一起的。只有四只黝黑的眼睛透出一点生
气，带着些许重量，好像这才是这眼睛的意义，就像锡。而
剩下的身体，若是没有眼睛就会像羽毛随风飞走。他们现在
啃着的干面包，像一块儿骨头把脸皮撕裂。
赫雷斯坐在长椅上凝视着她们，脑子里蹦出“死人”这字
眼，吓得出了一身冷汗。他觉得胸口像是压了块儿石头，女
孩儿们咽下面包，而他下到地上做祷告，但是有什么东西不
断牵引着他，让他满脑子只有“死人”两字。
几天之后，赫雷斯害怕呆在家里，于是所有的时间都呆
在邻居们家。他们说他看起来极度悲痛。黑眸中闪烁着的热
切火焰，让他几乎不再注意周遭的一切，只关注着那块压在
他心上的石头。
一天晚上，赫雷斯回了家，给孩子们煮了土豆、撒上
盐，扔到炉灶上给她们吃。吃完后，他说：
——从炉灶上下来吧，我们做客去。
女孩儿们离开炉灶，赫雷斯扯了扯她们破烂的衬衫，抱
着小女儿朵茨卡，牵着大女儿涵祖尼娅一块儿出了门。

249
 Йшов довго лугами та став на горі. У місячнім світлі
розстелилася на долині ріка, як велика струя живого
срібла. Гриць здригнувся, бо блискуча ріка заморозила
його, а той камінь на грудях став іще тяжчий. Зади-
хався і ледви міг нести маленьку Доцьку.
Спускалися в долину до ріки. Гриць стреготав зуба-
ми, аж гомін лугом розходився, і чув на грудях довгий
огневий пас, що його пік у серце і в голову. Над самою
рікою не міг поволі йти, але побіг і лишив Гандзуню.
Вона бігла за ним. Гриць борзенько взяв Доцьку і з усієї
сили кинув у воду.
Йому стало легше, і він заговорив скоро:
– Скажу панам, що не було ніякої ради: ані їсти що,
ані в хаті затопити, ані віпрати, ані голову змити, ані
ніц! Я си кари приймаю, бо-м завинив, та й на шибе-
ницу!
Коло нього стояла Гандзуня і говорила так само ско-
ро:
– Дєдику, не топіть мене, не топіть, не топіть!
– Та як си просиш, то не буду, але тобі би ліпше, а
мені однако пацити, ци за одну, ци за дві. Будеш бі-
дити змалку, а потім підеш у мамки панам та й знов
меш бідити. Як собі хочеш.
– Не топіть мене, не топіть!..
– Ні, ні, не буду, але Доці вже ліпше буде, як тобі. То
вертайси до села, а я йду мелдуватиси.

250
 走过一段很长的草地，走到山上。月光洒在山谷里的小
河上，像一大块流动的银。赫雷斯打了个冷颤，泛着寒光的
河水几乎把他冻僵，而胸口那块石头似乎更加沉重了，他气
喘吁吁好不容易才能抱住小女儿。
下到山谷河边。赫雷斯紧咬牙关的声音在草地上空传
开，他感到胸口似有一条火带缠绕，熊熊的火焰直烧到心底
和脑海深处。这使得他迈向河边的腿沉重得像灌了铅。能跑
的只有涵祖尼娅，她跟在他身后。赫雷斯极快地抓住小朵茨
卡，用尽全力把她扔进水里。
他似乎终于轻松了些，语速极快：
——跟你说丫头，你活着没有一点乐趣：家里没有吃
的，房子里没有能烧的，衣服没有能换洗的，连头都没法
洗，什么都没有。我该去自首，因我犯了罪，该一根绳子吊
死！
在他附近站着的涵祖尼娅同样语速极快地说：
——爸爸，求求你不要淹死我，不要，不要！
——好好好，我不淹死你，但你也可以更轻松的，我反
正都要受痛苦折磨，管他是一个还是两个。你呐自小就吃了
不少苦，以后当了妈妈还会再次尝到生活的苦。你自己选
吧。
——不要淹死我，不要！……
——不，不会，不会的，朵茨卡已经解脱了。你回村里
吧，我去自首。

251
 Аді, оцев стежечков йди, геть, геть аж угору, а там
прийдеш до першої хати, та й увійди, та й кажи, що
так і так, дєдя хотіли мене утопити, але я си віпросила
та й прийшла, аби-сте мене переночували. А завтра,
кажи, може би, ви мене де наймили до дитини бавити.
Гай, іди, бо то ніч.
І Гандзуня пішла.
– Гандзю, Гандзю, а на тобі бучок, бо як ті пес
надибає, та й роздере, а з бучком май безпечніше.
Гандзя взяла бучок і пішла лугами.
Гриць закочував штани, аби перейти ріку, бо туда
була дорога до міста. Вступив уже у воду по кістки та й
задеревів.
– Мнєоца і Сина і Світого Духа амінь. Очинаш іжи
єс на небесі і на землі…
Вернувся і пішов до моста.

252
 看，走那条小路，一直走，一直走，到最上面找第一户
人家，就这样说，说我爸爸想要淹死我，但我万般恳求，才
被放了，我才能来到这里，请让我在这儿过一夜吧。明天，
你就说，请您收养我吧。快，快走吧，现在已经晚上了。
于是涵祖尼娅离开了。
——涵祖尼娅，涵祖尼娅，拿上棍子吧，万一碰到狗，
受到攻击，有个棍子防身会安全些。
涵祖尼娅拿了木棍，向草场走去。
赫雷斯卷起裤脚，想穿过河去，因为那边是通往警局的
路。刚走入淹到脚裸的水里，他就停住不动了。
——奉圣父圣子圣灵的名求，阿门！我们在天上的父，
愿你的旨意行在地上如同行在天上……
然后转身向市里走去。

253
Василь СТЕФАНИК

ШКОДА
(перекл. Лі Менмен)

У Романихи заслабла ко-

рова. Лежала на соломі і
сумно дивилася великими си-
вими очима. Ніздря дрожали,
шкіра морщилася – дрожала
ціла у горячці. Пахло від неї
слабістю і болем страшним,
але німим. В таких випадках
найбільше жаль, чому худоби-
на не може заговорити і пос-
каржитися.
– То очі видє, що вона не буде. Може би, й поміг що,
якби то кров, а то хтось кинув оком на ню, бодай му
повілізали, та й тепер нема ради. Здайтеси на Бога –
може, вас потішить…
Так казав Ілаш, що знав до худоби.
– Ой Ілашку, видко, що не буде, але як її не буде, та
й мене не треба. Я цілий свій вік змарнувала, аби
коровки дочекатиси. Від чоловіка лишила-м си, син
умер у воську, а я крірвала та робила і ніч і день. Такі
зимові ночі довгі, а я до днини прєду, аж ми пушки
спухають, аж пісок у очах стає. Лиш один Бог знає, як я
тот грейцір гірко прєтала, заки напрєтала…
– То, видите, бідному то все так, а хоть би-с руки
зробив по лікті, та й нічого з того не буде! Уже так є, та
й що діяти? Треба якось так жити…

254
瓦西尔•斯特凡尼克

遗憾
（李梦梦译）

罗曼尼禾的牛病了。躺在麦秸
上，巨硕的眼睛悲伤地看着。鼻孔颤
抖着，皮毛皱起，整个身体在寒热交
替下颤抖着。从它身上散发出来的疼
痛病弱气息很可怕，却是无声的。这
样的情况最大的遗憾是，为什么家畜
不能说话抱怨。
——看这双眼睛，它活不了了。也许能活，如果这些血
只是撞邪了，但愿它是瞎了，所以不开心。求上帝保佑吧，
或许他会安慰您……
了解牲畜疾病的依拉世这样说。
——哦！依拉世，不要说可能。她不需要，我也不需
要。我几乎耗尽一生，才等来这牛。男人失踪了，儿子死在
战争中，而我夜以继日地工作。这样漫长的冬天，我纺织一
整天，甚至于手指尖都肿了，眼睛也被沙子迷了。只有上帝
知道，这是我多么辛苦地工作一分一分攒来的……
——这，您也看到了，全都是这么可怜！尽管勤劳到从
双手到胳膊肘都是血迹斑斑，也还得不到任何东西！已经这
样了，还能怎么做？我们必须这样生活……

255
 – Та й не знати, що свої голові робити, та й що
діяти, та й хто би мені раду дав?
– Ще кличтеси на яку днинку, аби-сте службу най-
мили та й обідець зробили. Або дайтеси на відпуст Іва-
на Сучавського; кажуть, що багато помагає.
– Ой, вже я си покликала і на днинку, і на Зарвани-
цьку Матір Божу, і кличуси на Івана Сучавського.
– Може, кажу, Бог вам поможе, як здастеси на него.
Най вам Бог дасть якнайліпше.
І Ілаш пішов.
Романиха сіла коло корови і пильнувала її, аби не
згибла. Давала їй, що мала найліпше, але вона не хотіла
нічого їсти. Лиш дивилася на бабу і жалю їй завдавала.
– Маленька, маленька, що тебе болить? Не лишєй
стару бабу без лижки молока. Потіш ні хоть трошки.
І гладила корову по чолі і попід горло, і голосила над
нею.
– Де, де я годна стєгнутиси на другу?! Ані пушок
зложити, ані гли прімкнути вже-м не годна; де мені на
старість за корову дбати?
Корова дрожала, а Романиха її накрила своїм кожу-
хом і чипіла над нею, розгорнена, на морозі. Сама дзво-
нила зубами, але не відступала.

256
 ——我不知道还能有什么想法，做些什么，谁能给我一
些建议呢？
——还是哪天去交托给神吧，或者去做弥撒许个愿。或
者交托给圣约翰1，让他多多帮助你。
——唉，我已经向圣母玛利亚2祷告过了，也向圣约翰求
过了。
——也许，我是说，上帝会帮您的，如果您在他面前忏
悔的话。愿上帝给您最好的——依拉世说着离开了。
罗曼尼禾坐在牛身边照看着，不让它死掉。她把最好的
东西给它吃，但它不想吃任何东西，只是抱歉地看着老太
太。
——小宝贝，小宝贝，你哪儿疼啊？别丢下没有一勺牛
奶喝的老太婆，就当是稍微安慰我一下。
抚摸着牛的额头和脖子，边说边哭：
——在哪里，哪里有朋友能帮助呢？！老眼昏花连针都
穿不过了，怎么照看我的老奶牛？
牛浑身颤抖着，而罗曼尼禾给它盖上自己的羊皮袄，静
坐在它身前，只穿着单薄的衣服，在严寒中冻得上下牙齿直
打颤，却不离开。

1
圣约翰：基督教主医治的圣人、智者。他的遗体被保存在今罗马
尼亚东北部的苏恰瓦。
2
圣母玛丽亚：耶稣基督的母亲，在乌克兰捷尔诺波尔州萨尔瓦尼
查村的修道院中保存着她的一幅画像。

257
 – А може, це за гріхи так мене Бог карає? Бо не раз
я через тебе, небого, нагрішила! Десь межі трошки
підпасла, десь гарбузик урвала, десь пасиночок уло-
мила. Але я ніколи нікому молока не жєлувала. Десь
дитина занеможе, десь жінка у злогах, а я йду з гор-
нєтком та й несу молочка. Та й сирця я роздавала лю-
дем до кулешки. Господи, не карай ні тєжко – бідну
одову. Нічо вже чужого не порунтаю, лиш даруй ми
корову!
Отак до пізньої ночі Романиха голосила над коро-
вою. Кропила її свяченою водою, але ніщо не помагало.
Вона розтягла ноги на цілу стаєнку і гонила боками, аж
рикала. Баба гладила, обіймала, приговорювала, але
таки нічого не могла вдіяти.
Місяць освічував стаєнку через двері, і баба виділа
кожний рух корови. Вона врешті піднялася. Ледво
держалася на ногах. Розглядалася по стаєнці, як би
прощалася з кожним кутом.
Потім упала на солому і розтяглася як струнва.
Романиха приклякла коло неї і шурувала її віхтем. Сама
не знала, що з нею діється. Потім корова зарикала го-
лосно і почала бити ногами. Романисі зробилося горячо,
жовто в очах, і, закервавлена, впала. Корова била но-
гами і роздирала бабу на кавалки.
Обі боролися зі смертю.

258
 ——难道，这是上帝对我犯罪的惩罚吗？因为我不止一
次因为你犯罪，小宝贝！牵你去别人家地里吃草，摘别人家
的南瓜，到处割草，但却从来没有怜悯任何人给他们一口牛
奶。哪家的孩子生病了，谁家的女人生孩子了，我也只是带
一杯牛奶过去。我分给人们的奶酪也是掺了玉米面的。上帝
啊，不要给我这个可怜的寡妇太重的惩罚吧！我再也不拿别
人任何东西了，只求你把我的牛赐给我！
就这样，罗曼尼禾在牛身边一直哭嚎到深夜。在它身上
洒圣水，但没有任何效果。它拖着的大腿在牛圈里拧着，哀
嚎着。老太太抚摸着、拥抱着，怜惜的跟它说着话，但这些
都没用。
月光透过门缝洒进牛圈，老太太看得到牛的每一个动
作。最后它好不容易站起来，环顾牛圈两侧，像是在对每个
地方告别。
然后跌落在麦秸上，像突然断掉的琴弦。罗曼尼禾俯身
跪坐在它身边，细心地用麦秸给它擦干净。还没意识到，她
自己会出什么事。然后牛开始大声哞哞叫，腿也开始踢打。
罗曼尼禾觉得很热，眼睛开始发黑，身体里流出血，然后倒
在地上，奶牛胡乱踢打的腿在老太太身上踢了下。
她们两个都在同死亡作斗争。

259
Василь СТЕФАНИК

САМА-САМІСЬКА
(перекл. Лі Менмен)

У тій хатині, що лізе під горб, як

перевалений хрущик, лежала баба.
Мішок під боком, а чорна, тверда
подушка під головами. Коло баби
стояв на землі кусень хліба та й зба-
нятко з водою. Діти, як ішли на ро-
боту, та лишили бабі, аби мала що
їсти й пити. Бідно діялося, та не бу-
ло що ліпшенького бабі добирати. А
сидіти коло слабої у горячий час –
то, Бог видів, не було як.
У хатині бриніли мухи. Сідали на хліб та й їли,
залізали в збаня та й воду пили. Як понаїдалися, то
сідали на бабу. Лізли в очі, в рот. Баба постогнувала,
але мух не могла відгонити.
Лежала на землі та дивилася блудними очима на
хрест, що був у сволоці вирізаний. Спалені губи з тру-
дом розривала та білим язиком їх зволожувала.
Крізь шибки падало світло сонячне. Краски весел-
ки грали по зморщенім лиці. Страшно було глянути на
бабу у такім освітленні. Мухи зумкотіли, ріжнобарві
світла волочилися разом із мухами по бабі, а вона
мляскала губами та білий язик показувала. Подобала
хатина на якусь закляту печеру з великою грішницею,
що каралася від початку світа та до суду-віку каратися
буде.

260
瓦西尔•斯特凡尼克

孤独
（李梦梦译）

像爬在山岗下笨拙的金龟子一样的房
子里躺着一位老太太，口袋压在侧面，
而脑袋下枕着黑硬的枕头。老太太旁边
的地上立着一小块面包和一茶杯水。那
是孩子们出去工作的时候，给老太太留
下的，让她能有吃的喝的。贫困的生
活，让老太太没法儿选择。农忙时期病
人身边没人照顾，但是上帝不会怪他们。
房间里充斥着苍蝇的嗡嗡声，有的落在面包上吃着，有
的趴在茶杯上喝水。吃饱后落在老太太身上，撞到她眼睛、
嘴巴上。老太太呻吟着，却无法赶走苍蝇。
她躺在地上，游移的目光落在木刻的十字架上。干裂的
嘴唇努力张开，试图用白色的舌头润湿它。阳光透过玻璃洒
落，七色光彩在满是皱纹的脸上闪过。在这样的光明下，老
太太看起来很恐怖。苍蝇们嗡嗡地聒噪着，彩色光线跟苍蝇
们一样洒落在老太太身上，而她则吧唧着嘴，伸着白色的舌
头。房子像大恶魔的魔窟一样，带着罪恶从世界起初一直到
末世上帝的审判降临。

261
 Як сонце вже злізло бабі у ноги, як уже стануло коло
того мотузка, що ним міх зав’язувався, то баба почала
качатися по землі та збаняти шукати.
– Аді, аді, ого!
Баба тихонько стала. Лиш рукою відганяла мари.
З-під печі виліз чорт із довгим хвостом та й сів коло
баби. Баба з трудом обернулася від нього. Чорт сів знов
наперед баби. Взяв хвіст у руки та гладив ним бабу по
лиці. Баба лиш кліпала очима, затиснувши зуби.
Нараз вилетіла з печі хмара малих чортенят. Завис-
ли над бабою, як саранча над сонцем або як турма во-
рон над лісом. Впали потім на бабу. Залізали у вуха, у
рот, сідали на голову. Баба боронилася. Великим паль-
цем тикала до середнього і хотіла так донести до чола,
аби перехреститися. Але малі чортики сідали всіма на
руку та й не допускали хрест на собі зробити. Старий
щезник намахував, аби баба пусте не робила.
Баба довго змагалася, але перехреститися не була
годна. Врешті чорт обіймив бабу за шию та й зарего-
тався, але так, що баба зірвалася на коліна і впала ли-
цем до вікна.
Відси летіли на бабу їздці. У зелених кабатах, із
люльками в зубах, на червоних конях. Вже наступали,
вже бабі амінь!
Замкнула очі. Земля у хаті розпукалася, а баба в
розколібину сточувалася і падала удолину. Летіла все
успід та успід. Десь усподі чорт ймив її, завдав на себе
та й почав летіти з нею як вітер. Баба рвонулася та й
головою грянула до стола.

262
 太阳光渐渐照到老太太的脚上，在照到那条捆绑袋子的
绳子上时，她开始在地上翻滚，寻找水杯。
——看，看，喔！
老人安静下来，只用手驱赶着什么。
从壁炉下爬出有着长长尾巴的魔鬼，坐在老人身边。老
太太艰难地转过来背对着他。魔鬼瞬间又坐到老太太面前，
手拿着尾巴在老人脸上轻拂。老太太只是眨眨眼，把舌头缩
回去。
突然从壁炉里飞出一群小鬼，飘在老人上方，像蝗虫遮
天蔽日，乌鸦般铺天盖地。然后落在老太太身上。碰着她的
耳朵、嘴巴，坐到她的头上，老人挣扎着。
她把大拇指戳在拳头中间，希望这样可以抵到前额，画
出十字，赶走魔鬼们。但是所有小鬼们手拉手坐着，阻止十
字架发挥作用。年长的恶灵呵斥着，不让老太太这样做。
老太太努力挣扎了很久，但是十字架不再有力量。最
后，魔鬼抱着老人的脖子哈哈大笑，而老太太双膝跪地，脸
倒在窗户上。
骑士们从各处老太太飞来。他们身穿绿色军大衣，嘴里
叼着烟斗，骑在红色马背上。时候到了，老太太已经走到了
尽头！
闭上眼睛，房子里的地面裂开，老太太从峡谷出来，又
落入山谷。她越飞越低。贴着地面的魔鬼抓住她扛在自己肩
上，和她一起风一般飞行。老太太猛冲起来，脑袋突然撞到
桌子。

263
 Кров потекла, баба схлипала та й умерла. Голову
перехилила коло ніжки від стола і широкими мертвими
очима дивилася зукоса на хату. Чорти перестали гар-
цювати, лише мухи з розкошею лизали кров. Позакер-
вавлювали собі крильця, і щораз більше їх було у хаті
червоних.
Сідали на чорні горшки під печею та на миски на
миснику, що на них були змальовані їздці у зелених ка-
батах, із люльками у зубах. Всюди розносили бабину
кров.

264
 血流出来，老太太呜咽一声死掉了。头低垂在桌腿边，
呆滞的深陷的眼睛斜看着房子。魔鬼们不再奔走，只有苍蝇
贪婪地舔着血。把双翼弄得血迹斑斑，房子里的红色苍蝇越
来越多。
身上穿着军绿大衣、叼着烟斗的骑士飞奔而来，坐在壁
炉下放着的陶罐上，还有那橱柜里的盘子上。各处都淌着老
太太的血。

265
Василь СТЕФАНИК

ЗЛОДІЙ
(перекл. Лі Менмен)

Посеред хати стояли два дужі,

моцні хлопи. Сорочки на них по-
дерті, лиця покровавлені.
– Не май, чоловіче, тої гадки,
аби я тебе з рук пустив…
Сопіли оба, були помучені і ло-
вили в груди воздух. Коло постелі
сперлася молода жінка, застраше-
на і заспана.
– Не стій, але піди зараз за
Михайлом і за Максимом та скажи, аби зараз прийшли,
бо я злодія маю в руках.
Жінка вийшла, а вони лишилися.
– Цес якби лучив на слабого, та й взєв би житє коло
власної хати.
Приступив до лави, взяв кварту з водою і пив так
лакомо, що чути було булькотання води з гортанці.
Потім руками обтирав лице і, глядючи на нього, казав:
– Не треба йти до цирулика, цес пустив крові доста.
А ще сих слів не сказав, як злодій вдарив його кулаком
між очі.
– Ти б’єш, та й я буду, ану, хто ліпше?
Буковим, грубим поліном замахнувся, і злодій упав
на землю. З ніг сикнула кров.
– Тікай тепер, як можеш, я тобі нічо не скажу.
Мовчали довго.

266
瓦西尔•斯特凡尼克
小偷
（李梦梦译）

房子中间站了两个孔武有力的男子，
他们的衬衣都被撕破了，脸上也有
抓痕。
——小子，别妄想我会放了你。
两道粗重的喘息声响起，他们都累
得筋疲力尽，大口呼吸着空气。床附近
站了一个年轻女子，看起来又困倦又惊
恐。
——别傻站着，快去喊迈克尔和马克西姆！让他们快来，
就说我抓住个贼。
女人出去了，就剩下他们。
——你要是这么弱，就该老老实实呆在家里。
边说边走近橱柜，拿了杯水，猛灌了几大口，只听到水
在喉咙滚动的咕咚声，然后大手抹了一把脸，看着他说：
——不要不自量力，以身犯险。
话还没说完，那小偷就抓着他一拳打在他眉心上。
——你要打，我就打，怎样，谁更厉害？
只见粗树干制成的木棍高高扬起，小偷倒在地上，大腿
流血不止。
——还能跑就跑啊，我什么都不说。啰嗦鬼。

267
 Тусклий каганець не міг продертися через темряву
по кутах, а мухи почали гудіти несміливо.
– Та затамуй собі кров, чоловіче, бо вся вітече.
– Дай мені води, ґаздо.
– Дам тобі води, кріписи, бо не знаєш, що тебе
чекає!
Довга мовчанка.
– Ти, виджу, моцний, ґаздо.
– Я моцний, небоже, я коня на плечі беру, ти не
добре трафив до мене.
– А натуру маєш мнєку?
– Я мнєкий, але злодія живого з рук не пускаю!
– То я маю вже тут загибати?
– Або я знаю, ци ти твердий, ци мнєкий? Як-ис
твердий, то можеш вітримати…
І знов тиша запанувала в низькій хаті.
– Затамуй собі кров.
– Нащо, аби гірше боліло, як меш бити? Кров-то є
сама біль.
– Як я вже буду бити, то мусить боліти, хіба би-с дух
спустив.
– А Бога не меш боятиси?
– А ти Бога боявси, як-ис ліз у комору? Та там увесь
мій добиток. Та якби ти був тото забрав, та ти би мене
на віки вічні скалічив!

268
 锅下的小火在昏暗的房间里摇曳，苍蝇也开始偷偷地嗡
嗡叫。
——小子，把你的血止住，都流出来了。
——给我点水，掌柜的。
——给你水，坚持住，因为你还不知道，等待你的是什
么！啰嗦鬼。
——看得出，掌柜的，你很壮实。
——我何止是壮实，小子，我曾经扛过马的，你很不走
运遇到我了。
——你有怜悯之心吗？
——我心很软，但是抓在手里活生生的贼是不会放走的！
——所以我就要死在这里了吗？
——我怎么知道你够不够结实？你如果够结实，就能经
受住……
很快房间里安静下来。
——止住你的血。
——为什么，难道要我像又被你打一顿那样疼才行？流
血已经很疼了。
——我要再打你，就该疼，还是说你已经死了。
——你就不怕神吗？
——那你钻进仓库的时候怕过神吗？那里可是我全部的
希望。你要把那些偷走了，才是要了我的命！

269
 А чому ж ти не лізеш до богача, але до бідного?
– Пропало, нема що говорити! Бий, та дай мені спо-
кій!
– Певне, що буду бити.
На долівці зробилася калюжа крові.
– А ти як маєш сумлінє, ґаздо, та не забивай мене
потрошки, але озми то поліно, та бахни ще так по голо-
ві, як по ногах, та збудешся клопоту, а мені легше буде.
– Ти би хотів відразу! Чекай, жди, годи, най люди
прийдуть.
– То ти хочеш добрим сусідам бай зробити?
– Вже йдуть.
– Славайсу.
– Навіки слава.
– У вас, Гьоргію, щось зновилоси?
– Та зновилоси, прийшов гість та й треба єго прий-
мити.
– Нема балакання, що треба.
Максим і Михайло заступили цілу хату, головами
досягали стелі, а волосся їх досягало їм поперека.
– Сідайте та вібачєйте, що-м зупсував вам ночі.
– Та то оце він на землі?
– Він.
– Хлоп як звір, мали-сте труду доста, заки вліз си до
хати?
– Дужий, ей, тото дужий, але на дусшого трафив! Та
заки що куда буде, та сядьте за стіл, та й гостя просіть.

270
 但你为什么不去富人家反而到我们穷人家里来呢？
——失误了，没啥好说的！喂，让我安静会儿！
——注意点，我会揍你。
地板上已经流了一滩血。
——你如果有良心的话，主人，可别把我忘得一干二净，
拿着这块木棍，像打我腿时候那样，往脑袋上打，你会少一
个麻烦，而我也会轻松一点。
——你想马上死！等下，等等，有人来了。
——你这是希望你的好邻居们来找找乐子？
——已经来了。
——赞美耶稣基督！
——永远赞美他。
——格奥尔基，你这里发生什么事了吗？
——是啊，来了一个客人需要招待一下。
——不需要有太多交涉。
迈克尔和马克西姆身材魁梧，头顶着天花板，而长长的
头发 一直拖到腰部。
——快坐，请原谅我打搅了你们休息。
——就是地上那个吗？
——嗯，就是他。
——健壮的小伙子想要不劳而获，就钻进房子里？
——健壮，呵呵，确实健壮，但却是健壮的小草！这会
儿能去哪儿，入座吧，我的客人。

271
 Гьоргій вийшов і за хвилю приніс бутлю горівки,
солонину і хліб.
– Та чому не берете і єго за стіл?
– Каже, що не може встати.
– То я поможу.
І ґазда взяв злодія попід пахи і посадив за стіл.
– То ви вже в хаті мали з ним суперечку, Гьоргію?
– Та хотів мене заголомшити. Як ні угрів кулаком
межи очі, то кажу вам, що тут-тут було падати. Але-м
намацав поліно коло себе, та-єм го морснув по ніжках,
а він сів маком.
– Ви єму не дивуйтеси, бо кождий хоче боронитиси.
– Та я нічо не кажу.
Злодій сидів за столом блідий, апатичний, коло ньо-
го Максим, а дальше Михайло. Коло печі стояла жінка в
кожусі.
– Гьоргію, що ти хочеш з ним зробити? Люди,
спамнєтайте єго, він хоче чоловіка вбити!
– Жінко, я виджу, що ти боїшси, та ти собі піди до
мами, переночуй собі, а завтра прийдеш.
– Я не вступлюси з хати!
– То меш з нами горівку пити, але не вівкай, бо
спарю. Лізь на піч та й спи, або дивиси, або як хоч.
Вона ані рухнулася від печі.
– Баба бабов, Гьоргію, вона боїтьси, як лихвар, бій-
ки, не дивуйтеси.

272
 格奥尔基出去，几分钟后拿来一瓶酒、腌制的肥肉和面
包。
——怎么不让他也来。
——他说站不起来。
——那我来祝他一臂之力吧。
主人把小偷夹在腋窝下，丢到桌子边。
——格奥尔基，你在房子里和他发生过冲突了？
——他想打死我呢。跟你们说，他那拳头直冲我眉心打
过来，我一下子倒在这里，就这儿，但是我摸到身边有根木
棍，就用它给他腿上重重一击，而他则碰了一鼻子灰。
——您别为他的所作所为惊讶，每个人都想自保嘛。
——我也没说什么呀。
小偷呆呆木木地坐着，脸色苍白。他旁边坐着迈克尔，
再过去是马克西姆。女人则穿着羊皮袄站在角落里。
——格奥尔基，你想怎么对他？伙计们，记住他，他还
想杀人呐！
——老婆，看得出，你很害怕，你今晚去妈妈那里过一
夜，明天再回来吧。
——我一秒也不离开房子！
——那你该过来跟我们喝酒，而不是看到我被打吓得放
声尖叫。就在壁炉那儿吧，睡觉或者看着，或者做你想做的。
她甚至没离开过壁炉。
——我奶奶的奶奶，格奥尔基，她看到老爷们儿打架的
时候，也害怕，别惊讶。

273
 – Е, що ми будем на ню дивитиси! Дай Боже здо-
ров’є, чоловіче, я до тебе нап’юси! Не знаю, хто за кого
будем гріх мати, ци ти за мене, ци я за тебе? Але гріх
мусить бути, таке зайшло, що без гріху не обійдешси.
Гай, пий.
– Не хочу.
– Мусиш пити, як я просю! Горівка тебе трохи
одерзне, бо-с геть уплошів.
– Я не хочу з вами напиватиси.
Всі три ґазди обернулися до злодія. Завзяті, чорні
очі віщували йому згубу.
– То давай, най п’ю, але п’єть порцій нараз.
– Пий, а як нам забракне, то ще пішлемо.
Наливав одну по одній і випив шість. Потім пили
Михайло і Максим. Закусували і знов пили.
Михайло:
– Скажи нам, чоловіче, відки ти забрів у наше село,
ци ти близький, ци далекий?
– Я зі світа.
– А як ти, ци нашої мужицької ложи, ци міщанської,
ци панцької? Бо інакше до тебе застосуємоси. Мужика
то так б’єси: зо три рази люшнев дулуманом по голові,
скілька раз по лиці, аби впав. Бо мужик твердий, до
него треба твердо братиси, а як він під ногами, то легка
робота.

274
 ——呃，我们一直看着她干嘛！愿上帝赐给我们健康，
小子，我敬你！不知道我们谁会因为谁获罪，是你因我，还
是我因你。总之，罪是一定会有的，这样说来，罪是挡不住
的。来，喝。
——不想喝。
——一定要喝，这是我敬你的！酒精会让你镇定点，你
看起来很不安。
——我不想跟你们一起喝酒。
三个主人齐齐看向小偷。一双双黑眼睛里热辣的视线充
满了探究，似要看穿他。
——好吧，喝，但是我要连喝五杯。
——喝，不够再去买。
他一杯接一杯倒，喝了六杯。迈克尔和马克西姆也喝了
点酒。吃了点儿东西后，又继续。
——告诉我们，伙计，你为什么选我们村子，你在这附
近还是很远的地方？
——我四处游荡。
——你是什么人，是跟我们一样的农民，还是小市民，
或者是贵族？因为我们会用不同的办法制服你。壮实的农民
是这样打的：粗树枝打头三下，再打几下脸，也许就跌倒。
因为农村人结实，需要强硬手段才能制服。

275
 А пана ріхтуєси знов на іншу моду; люшні не
показуй, бо вмре відразу, але пужівном настраш. А як
він делькотить на цілім тілі, то дай у морду два рази,
але також не дуже: пан вже під ногами! Походи трохи
по нім мінуту, дві, та й готовий, ребра потерті на
форост, бо то біленька кістка, як папір. А лихваря бе-
реш на пірший вогонь за пейси; він скаче, плює, кор-
читься, як пружина. Але ти на то не дивишси, лише
закладаєш великий палець межи два малі та й дюгом
єго попід ребра, все дюгом. Це легка бійка, але болюча
дуже…
Ґазди тяжко, тупо засміялися, а Михайло встромив
голову поза Максима і чекав, що йому злодій скаже.
– Ну, до якої віри пристаєш?
– То, ґаздо, таке, що як ви п’єте горівку, то ви мене
жадним способом живого з рук не пустите.
– Правду кажеш, бігме, правду, за це ті люблю!
– А заки вб’єте, то дайте ще горівки, най нап’юси,
аби-м не знав, коли і як.
– Пий, на таке діло пий, я не бороню, але чо ти на
мене лучив, бодай тебе Бог скарав! Мой, я твердий, я
камінний, тебе з моїх рук ніхто не вірве!
Злодій випив ще п’ять келишків.
– Бийте, кілько хочете, я вже злагоджений.
– Чекай, брє, добре, що ти вже контетний, але ми
ще не контетні, ти по п’єть, а ми по одні. Як тебе здого-
нимо, пічнем говорити.

276
 如果他吓得浑身哆嗦，就给他两巴掌，但也不全是，贵
族就已经倒在脚边，一两分钟内他就被踩在脚下，肋骨跟小
树枝一样折断，因为这些白色的小骨头脆得跟纸一样。把放
贷者放在带点儿小火星的炉灶上，他就像弹簧一样，又是跳，
又是吐唾沫抽搐的。但是你别管这个，只要握紧拳头朝他肋
骨下狠狠击打。这是简单打法，却很痛。
主人艰难呆滞地微笑，而迈克尔把头放在马克西姆背上，
等着看小偷怎么说。
——哎，你认为你是哪种？
——这个，主人，是这样的吧，你们喝完酒，那不管用
哪种，都不会让我活着离开的。
——你说的对，的确，很对，我喜欢你这点！
——当你要杀死我的时候，就请再给我一些酒，让我喝
个够，醉的不知道今夕何夕，忘记自己会怎样。
——喝，就当是饮料。我不仁慈，但你为什么偏偏碰到
我，但愿是上帝对你的惩罚！听我说，我够强壮，够结实，
谁也不能把你从我手里抢走！
小偷又喝了五杯酒。
——打吧，想打多少下就打多少下，我已经准备好了。
——等一下，小伙子，很好，你已经喝醉了，但我们还
没醉，你喝了五杯，而我们只喝了一杯。等我们也喝的跟你
差不多，再说。

277
 Михайло дивився дуже весело. Максим якусь думку
мав, але боявся її виявити, а Гьоргій був неспокійний.
– Виджу, люди, що буде біда, уступив би-м си геть, а
щось ні до него тягне, ланцухами тягне… Гай, гай,
пиймо, закусюймо…
– Ґаздо, дайте, най вас поцулую в руку, – сказав
злодій до Максима.
– Ов, чоловіче, ти дуже боїшси, ов, це не файно!
– Бігме, вас не боюси, бігме, і сто раз забожуси, що
не боюси!
– А що ж?
– Мені легко стало на душі тепер, та я хочу цего
ґазду в руку поцулувати; він сивий чоловік, міг би бути
моїм татом…
– Чоловіче, лиши мене, бо я мнєкий на сумлінє, я не
хочу, будь собі без мене…
– Але дайте руку, бо гріх мете мати, я хочу вас
поцулувати, як рідного тата.
– Я цалком мнєкий, чоловіче, не цулуй мене.
Михайло і Гьоргій аж роти пороззявляли і горівку
перестали пити. Наїжили чупер і своїм вухам не вірили.
– Тумана пускає, чьо він хоче? Ти, небоже, такого
способу трібуєш, е, ми й на це вчені!
Максим витріщив очі, як баран, і не розумів, що
діється.
– Зміркував, що я мнєкий, зараз угадав…
Говорив, аби оправдатися перед Михайлом і Гьор-
гієм.

278
 迈克尔看起来很开心。马克西姆却似乎忧心忡忡，欲言
又止。而格奥尔基却并不平静。
——我看到，可怜人，总是会离开。但是有什么东西把
我拉向他，有个链子拉扯……哎！哎！咱们喝，不说了……
——主人，让我亲吻你的手吧——小偷对马克西姆说。
——噢，小伙子，你很害怕，哎哟，这可不好看。
——我发誓，我不怕你们，我发誓，告诉你们，一百次
也是这么确定，我不怕！
——为什么？
——我的灵魂现在很轻松，而且我想亲吻这位主人的手，
他苍白的头发跟我的父亲一样……
——小伙子，除了我，因为我心太软，我不想，除了我
随便你……
——请把手给我，因为您将会获罪，我想要像对父亲一
样亲吻您。
——我心软，小伙子，别吻我。
迈克尔和格奥尔基竟目瞪口呆不再喝酒，拉下假发不相
信自己的耳朵。
——转移话题，还是他想要什么？你，小子，你这样的
方法，我们也有必要学习下！
马克西姆睁着牡绵羊一般的眼睛，不知道发生了什么。
——你思考比对过后，猜到我心软……会这么说，或许
认为我会在迈克尔和格奥尔基面前原谅你。

279
 – Дайте, дайте, ґаздо, руку, але із щирого серця, бо
як вас поцулую, то мені буде легко. Я виджу, що вже
мені не ходити по світі, та хотів би-м відпрощитиси з
вами.
– Ти не цулуй, бо я геть змнєкну, я тобі і так простю.
– Але я вас просю дуже, бо я дуже тяжко буду
умирати, бо я ще нікого в руку не цулував, аби ніби так
із серцем. Я не п’яний, бігме, ні, але я так хочу…
– Тихо, мой, не жвинди, не підходи подалеки, бо як
угатю – та й не дриґнеш!
– Коли ви гадаєте, що дурю, а я, бігме, правду кажу.
Я, видите, як напивси горівки, та й мені отак утво-
рилоси в голові, що я маю згинути і цего ґазду в руку
поцулувати, аби мені Бог гріха зменшив. Та дайте руку,
ґаздо, кажіть, най дасть.
– Що цес чоловік від мене хоче, коли я не порадю, бо
я жилісливий такий, що я не годен тому стерпіти…
Максим не знав, де подітися, що з собою робити в
такім клопоті. Він стидався, як дівчина.
– Мнєкого все таке, все він у людий на посміхови-
ську, така натура паскудна! Та ви знаєте, що як я трохи
горівки нап’юси, та й плачу, таже знаєте. Було мене
таки суда не кликати, бо я, знаєте, такий, як прєдиво…
Злодій хотів взяти Максимову руку, аби поцілувати.
– Цес злодій хоче штуков нас зайти. Ідіть, Максиме,
геть від него, уступітьси.

280
 ——给我，给我手，主人，我是发自内心的，因为如果
能亲吻你，我会感觉轻松点。我知道，我将不久于世，只希
望能祝福您。
——你别亲我，因为我心很软，可能就这样原谅你。
——但是我对您很抱歉，因为我很难受就要死了，却还
从来没有这样发自内心的亲吻过谁的手。我没醉，听我说，
不，我是想……
——安静，告诉你，别耍滑头，别走太远，敢动手我就
不会客气。
——您认为我何时欺骗了您，而我，告诉你，我说的是
真的。我，你们看，就跟喝多会头晕一样，我也会死亡，亲
吻这个主人的手，会让我觉得罪恶减少了。给我手，主人。
——请说，给你。
——我不能给他任何建议的时候，这小伙子他想从我这
里得到什么？因为我心太软，忍受不了这个……
马克西姆面对这样的麻烦手足无措。他很害羞，跟小姑
娘一样。
——善良的人都这样，这样纯善的性格，让他成为人们
取笑的对象。您也知道，如果我喝点酒，就会哭，你们知道
的。这样的场合不该喊我，因为我，就是这样，很温柔。
小偷想要拉马克西姆的手亲吻。
——这小贼想在我们面前耍滑头。走吧，马克西姆，离
他远点，走开。

281
 – Давайте горівки, Гьоргію, пиймо з-по три, аби раз
дістали їдь, – сказав Михайло.
– Не йдіть, Максиме, не йдіть, вуєчку, від мене, бо я
зараз умру. Я не боюси, бігме, не боюси, але такий мене
неспокій тре…
Він почав дрожати на цілім тілі, губи тряслися, як
живі. Михайло і Гьоргій пили горівку і не дивилися на
нього.
– Та чого ти си боїш, нема чого, я тобі дам руку
поцулувати, вже дам, най ні і віб’ють, вже дам, на,
цулуй, як ти собі жєдаєш…
Злодій прилип до руки, а Максим кліпав очима так,
як би хтось його раз по разові бив по лиці.
– Мнєкому ніколи не варт бути, бо мнєкий чоловік
нездалий до нічого…
Михайло розставив всі пальці в руках і показував
Гьоргієві.
– Мой, мой, такі дужі, такі лакомі на бійку, що раз
лакомі, де ймуть, там з мнєсом рвуть!
А Гьоргій нічого не говорив, лиш заєдно плював у
долоні і наливав горівку.
– Доста вже, небоже, доста, пусти, най я собі йду, бо
тут нема Бога, я на таке не можу дивитиси. Вітєгни
руки з пазухи, не облапуй ні, пусти, бо мені такий
встид, що не знаю, де подітиси!
– Я ще хочу образ цулувати, я ще хочу поріг, я хочу
всіх, всіх, де хто є на світі, – кричав злодій.
Жінка зіскочила з печі і втекла. Михайло вийшов
із-за стола темний і п’яний, як ніч. Гьоргій стояв і
нагадував собі, що він мав щось робити.

282
 ——喝吧，格奥尔基，三杯下肚，愤怒瞬间就出来了。—
—迈克尔说。
——别走，马克西姆，别离开我，叔叔，我现在就要死
了。但我不害怕，真的，不怕，可这样我得不到安息。
他开始全身抽搐，嘴唇颤抖。迈克尔和格奥尔基喝着酒
并不看他。
——你害怕什么，没什么好怕的。我给你亲吻我的手，
已经给你了，希望我这样做能让你这个年轻人畅饮一番，给
你了，呐，吻吧，像你期待的那样。
小偷贴在手上，而马克西姆却像有人一下下打在他脸上
般直眨眼。
——同情心在任何时候都不需要，因为心软的人做不了
任何事……迈克尔对着格奥尔基伸开手。
——要我说，这么健壮的壮士，打架很快乐。一拳过去
抓住哪里，就撕扯哪里！
而格奥尔基什么都没说，只是毫不在意地拍拍手，倒满
酒。
——已经够了，孩子，够了，放开吧。我要走了，这里
没有上帝，我不忍再看。把我的手从怀里放开吧，别拉，放
开。这样的羞辱，让我都不知道往哪里藏。
——我还想亲吻神像，还想亲吻门槛，还有很多很多，
在世界上的所有人。——小偷大喊着。
女人跳下壁炉跑开了。迈克尔走出夜般黑暗迷醉的酒桌。
格奥尔基站起来提醒自己，他要做什么。

283
 – Максиме, ви мені з хати шуруйте, аби я вас тут не
видів, бо вб’ю, як горобця; гай, забирайтеси.
– Я піду, Гьоргію, я вам не кажу нічо, але ви не
гнівайтеси, бо ви знаєте, що я мнєкий чоловік. Мені так
здаєси, що гріх будете мати, я собі йду…
– Ідіть, ідіть, бо ви не хлоп, але зальопана баба!
– Та я то кажу, що я не до него, я…
Максим піднісся і вийшов з-поза стола.
– Будьте здорові та й не бануйте, бо я, як якись
казав, не до цего…
Злодій один лишився за столом, блідий трохи, але
веселий.
– А ти відеш із-за стола, ци треба ті відти віносити?
– Я не віду, я виджу, ще не віду, бо я маю тут під
образами сидіти.
– Ой відеш, бігме, відеш, ми будемо просити!
І кинулися на нього, як голодні вовки.

284
 ——马克西姆，您快点从我房子里离开，别让我看见。
因为我一打起来就会像士兵一样。快走。
——我走，格奥尔基！我不会说您什么，但您别生气，
您知道，我是个心软的人，据说，您会因此获罪，我走了
……
——快走，快走，因为您不是男子汉而是流着鼻涕的老
太太！
——我说这些，不是为了他，我……
马克西姆起身离开桌子。
——保重，别难过，因为我，就像谁说的，不只是对这
件事情……
小偷一个人留在桌子边，有点可怜，但很开心。
——你离开桌子，难道还需要把你从那里抬出来吗？
——我不出去，我就在这儿，还不想出去，因为我这里
正好在神像下方。
——喂，快出来，快点，出来，我们原谅你了！
然后像饿狼般扑向他。

285
Василь СТЕФАНИК

БАСАРАБИ
(Перекл. Гао Юаньюань, Ван Сяоюй)

Тома Басараб хотів повіситися

у кошниці в саме полудне... Але
Томиха наробила зойку, всі сусіди
покидали ціпи з рук, всі сусідки
повилітали з хорів і прибігли на
Томине обійстя. Відважний Антін,
той, що тягнув зуби по шустці,
заліз у кошницю, і Бог знає, як він
там собі порадив, але Тому ви-
тягнув, що ще дихав. За той час
ціле подвір’я заповнилося людьми і
дітьми. Вони стояли і дивилися з
великим страхом.
– Та чого стоїте, як на заводинах, та поможіть мені
єго занести до хати. Оце раз дурний нарід – гадаєш, що
ті вкусить?!
Тому занесли до хати, а юрба вийшла за ворота і
почала судити по-своєму.
– Басараби знов зачинають вішатися, не мають
гаразду в голові.
– Та лиш тому три роки, як Лесь затягся; Господи,
яка тогди буря зірвалася! Мені з хати цілий причілок
урвало.

286
瓦西尔•斯特凡尼克

巴萨拉布
（高圆圆、汪晓宇译）

托马·巴萨拉布于晌午时分想要
在仓库中自缢……  还好托马最先
发现了他，然后大声呼喊起来，所
有邻居在听到呼喊后都放下了手中
的工作，飞快朝仓库所在的院子赶
来，然后聚集在庭院里。是安亭帮
着解救他的，不知道他们是怎么轻手轻脚地把他从绳索上弄
了下来，托马被解救下来时还有呼吸。当时整个庭院站满了
大人和小孩，他们目睹了整个过程。
——为什么都站着，别紧张，快来帮助我把他搬到房间
中。多么愚蠢的人，竟然想要寻死。——安亭大声说道。
看着托马被抬进房中，人们都走到大门口开始谈论这件
事情。
——巴萨拉布又开始自缢了，头脑果然不好。
——三年之前，莱斯·马萨拉比也是自缢的。上帝啊！记
得当时正赶上暴风雨，暴风雨把我的屋顶都给刮走了。所以
我记得非常清楚！

287
 – Басараби мають вже до себе, що тратяться один
за другим.
– Я пам’ятаю, як повісився Николай Басараб, потім
за ним стратився Іван Басараб, а ще не минуло було рік,
а вже одного досвітка на маленькій вишенці зачепився
Василь. Отряс із неї увесь цвіт, мав повне волосє того
білого цвіту. То вже три, а я ще рахуюся молодий чоло-
вік – мені, може, є, а може, ще нема трийцять і п’ять
років.
– Ти пам’ятаєш це, а я тямлю, як на бантині повис
їх прадід. Богатир був теменний, гроші сушив на верені
і пішя ніколи не ходив. Мав такого чорного коня, що
браму перескакував, і канчук все мав коло себе. То
вповідали люди, що він гонив людий на панщину і тим
канчуком м’ясо рвав на людях. А одного ранку розій-
шлася чутка, що старий атаман висить на бантині. Я
ще малий був, але так як сегодня, виджу цару народа
на єго подвір’ю. Як єго відтяли і несли до хорім, то та-
кий був страшний, що жінки зі страху плакали. А хлопи
нічо, лише казали: «О, вже не меш із нас шкіру кавал-
ками здоймати, вже ті тот висадив на бантину!» Потім у
день чи в два дні така звіялася буря, такі вітри подули,
що дерево з коренем виривало, а хатам здоймало вер-
хи...
– Та показують люди ще на старій могилі гроби Ба-
сарабів. Вони були ховані за окопом, не на самім цвин-
тарі. То є тоті гроби і за старим, і за новим цвинтарем,
а все самі Басараби там ховані.

288
 巴萨拉布家族不止一个人自缢，他们总是会失去理智，
一个接着一个地相继自缢死去。
——我记得，尼克拉伊·巴萨拉布是自缢死的，然后一位
老者伊万·巴萨拉布也是自缢死的，不久以后，瓦瑟利·巴萨
拉布在一个天未亮的早晨被发现自缢在一棵樱桃树上面。风
拂过树枝，白色花朵满满落了他一头。到目前为止已经有三
名巴萨拉布家族的人自缢了，我当时还是年轻小伙，大概还
不到35岁。
——你能记得那些，而我甚至还记得，他们祖父是怎么
自缢的。巴哈图·巴萨拉布是个很聪明能干的人，他很有钱，
出门几乎不用走路。他有一匹黑色的马，非常漂亮而且很强
壮，它可以轻松越过栅栏。巴哈图总是骑着它到处转，他一
直把皮鞭拿在手里，然后用以驱赶在田间劳动的人们，皮鞭
有时从人身上挥过会扯掉一块皮肉。有一天早晨，他被发现
在自家房梁上自缢了。那时我还很小，当时的情况好像今天
这样。很多人看到他在自己的房间里自缢。然后他被抬下来，
他已经那么老了，人们不明白他是怎么爬那么高的，想到这
人们觉得很恐怖，有的妇女被吓得哭了起来。当时一个男孩
说道：‘他再也不会剥削我们了，他在自己家的房梁上自缢了。’
之后的一两天之内，下起了暴风雨，当时狂风肆虐，树都被
连根拔起，房顶被风刮走……
托马·巴萨拉布给人们展示了巴萨拉布家族的坟冢。他们
家族的人都葬在沟壕中，没有葬在墓地里。那些坟冢很多都
年代悠久，在墓地之外，那里只葬着巴萨拉布家族的人。

289
 – А ви ж гадаєте, що піп та має право такого ховати
на цвинтарі? Аби давав цілий маєток, то не можна.
Відки такого проклятого пхати межи люди?!
– Но, но, тепер Басараби поспускають голови вдо-
лину. Такі будуть ходити чорні та невеселі.
– Коби цес не потягнув за собою більше, бо то їх всіх
пазить. Дивися, один стратився, дивися, а то десять їх
наставилося. Вони всі зчеплені докупи. Біда їх всіх на
однім мотузку провадить...
– То до семого коліна буде їх так душити, а як семе
коліно мине – та й нема моці вже. Десь котрийсь добре
заслужився перед Богом. То кара, люди, сему кістку аж
карати! Бог не має гіршої кари на землі...
– То видко по них, що їх Бог карає. Бо і маєтки їм
дає, вони богачі, і розум їм дає – а нараз все забирає та
й висаджує на бантину.
– Таже лише треба подивитися на їх очі. То не очі,
то така чорна рана в чолі, що жиє і гниє. У одного таке
око, як пропасть, погляне та й нічо не видить, бо то око
не до видіня. А в другого воно одно лише жиє, а решта
коло него камінь – чоло камінь, лице камінь, все. А цей
Тома, ніби він дивився коли на чоловіка як варт? Око
ніби на тебе справлене, а само дивиться десь у себе,
десь у глибінь безмірну.
– Дивиться око на тот давний гріх, що за него їм
кара йде.

290
 ——你猜，牧师会让他们葬在墓地里面么？
——给他们一块墓地？这是不可能的，怎么可能让这些
受诅咒的人葬在善良的人们中间？
噢……现在巴萨拉布在山谷中低着头，看起来非常悲伤
和不开心。
——在这之后，再也不会有人死去了。看这里，埋葬着
那位老者，看这里，这里埋葬着十多个人。他们的命运紧紧
连接在一起，他们的不幸都由一根绳子共同牵引着……
——在这之后的七代人都是自杀的，他们失去了生活的
心力。他们中没有一个去聆听上帝的教诲，所以受到惩罚，
这七代人全部都受到惩罚。在这世界上没有比这惩罚更严厉
的了……
——正因为他们这些缘故，所以上帝都惩罚他们。上帝
没有赠与他们墓地，却赠与了他们财富和智慧。但是现在，
他们全部自缢了。
——可以观察他们的眼睛。这些都不是眼睛，都是黑色
的伤口长在额头处，它们活着，周边发着炎。一方面，这样
的眼睛，什么都看不见，也看不清什么东西。另一方面，它
们是活着的，但是在它周边都是石头，额头是石头，脸也是
石头。
托马看见这些人好像看到了哨兵一样，眼睛好像转向自
己，自己却不知道在看哪里，仿佛进入了无尽的深渊。
看着这些眼睛中深重的罪孽，他们都受到了惩罚。

291
 Він там у них усередині покладений, аби всі диви-
лися на него і аби спокою не мали, аби була кара.
– Сесі Басараби то на покаяніє людське родяться, і
богатіють, і душу гублять.
– Тяжкий гріх мають у своїй фамілії і мусять єго
доносити, хоть би мали всі піти марне!
– Гріх, люди, гріх не минає, він має бути відкуп-
лений! Він перейде на дитину, він зійде на худобу, він
підпалить обороги, градом спаде на зелену ниву, і він
чоловікові душу возьме і дасть на вічні муки…
Жінки слухали і мало не хрестилися, діти посідали
поміж ними, а хлопи ще довго балакали за гріхи і поп-
лелися вкінці до коршми.

II

Всі Басараби зійшлися до Семенихи Басарабихи, бо

вона була найстарша і найбогатша в їх роді. Тому та-
кож привели. Семениха налагодила їди й пиття і обса-
дила великий стіл кревними, а Тому поклала на чільне
місце.
– Тодоско, не плач вже, бо доста вже з тебе, бери та
сідай, та тішмося, що-смо всі вкупці. Сідай, роде мій,
най з тобов все щастє сідає. Коби був Семен, то би він
вас знав просити і присилувати. Николаю, а чи пам’я-
таєте, як вам пляшку з горівкою розбив на голові і пи-
роги викинув псам, що-сте не хотіли з ним пити?

292
 他看着那片土地，彷佛所有人都看着他并且蠢蠢欲动，
看他受惩罚。
巴萨拉布在忏悔，关于自己的成长，关于自己的富裕，
关于自己迷失的灵魂。
深重的罪孽来到了他们的家族，应该把它们送走，但是
做什么事情都是徒劳无功的。
罪恶，人们是无法避免的，罪恶总是不断的引诱着人们。
它临到家畜之中，落到门边，冰雹落在绿色庄稼地中。袭击
人们的脑海，并带给他们无穷无尽的苦。女人们听到了这些，
没有不祈祷的，小孩坐在她们旁边，男人们一直谈论着有关
罪恶的话题并慢慢走进了小饭馆。

IІ

所有巴萨拉布家族的人都来到了塞门里和·巴萨拉布家中，
因为她曾是族中最年长、最富裕的人。托马也去了。塞门里
和准备了食物和饮品并邀请族中人围坐在桌子边，托马被安
排在上座。
——托马，不要再哭了！已经够了，找椅子坐，高兴点，
因为我们大家相聚在一起。请坐，我的族人，最幸福的事情
就是跟你们坐在一起。如果赛门还在的话，他知道应该做些
什么。尼克拉伊，您还记得吗，他当时是怎么将酒瓶砸在你
的头上，怎么将饺子扔给狗吃，以至你后来再也不愿和他喝
酒了？

293
 – То не було, бабо, жарту з дідом: або гинь, або пий!
– Я до тебе, Томо, нап’юся, бо-с мені наймиліший!
Най ся вп’ю! Бабі не богато треба, аби заспівала діво-
цької...
– Ей, Томо, Томо, коби-м у твоїх роках учинилася!
Гай, пий, не пускай очий під стіл. Коби ти очі не пускав
удолину, але вгору, то легше би твоїй душі було. Пий до
вуйка Миколая...
Вона стояла перед столом висока, сива і проста. Очі
мала великі, сиві і розумні. Дивилася ними так, як би
на цілім світі не було такого кутика, аби вона його не
знала і, закотивши довгі білі рукави, не зробила би в
нім того, що порядна господиня робить, аби вона не
спрятала, не прихарила і не звела всього до порядку.
– Бабо, у вас добре: і їсти, й пити, бо хоть ви
мовчите, але очі ваші просять.
– У мене таки так, я очі маю, аби сміялися, аби
жартували. Я не маю їх, та й мама їх не змалювала, аби
плакали. Коби ви із своїх очий прігнали тоту мраку
чорну, що вам світ затемнює. У моїх очах є мої діти, є
моє поле, і моя худоба, і мої стодоли, та чого їм застелю-
ватися журою? Як прийде жура, а я виплачуся, зару-
маюся та й обітруся.

294
 ——没有，没有，祖母，我跟祖父开玩笑：要么死，要
么喝！
——我跟你说，托马，多喝些，我可爱的子孙！不要喝
醉了！祖母不需要很多的东西，若是唱少女之歌……
——哎，托马，托马，如果你出生在我的年代，一切都
会变得好起来。哎，喝吧，目光不要从桌子上离开。如果你
的目光没有朝山谷看，而是看向山顶，这样你会生活得轻松
些。跟尼克拉伊伯伯喝去吧……
她高高地坐在桌前，斑白的直发。眼睛很大，灰色的眼
睛，眼神犀利。她看着他们，并环顾着整间屋子，但是她却
没有注意到角落里的灰尘，好像她并不知道，虽然她卷起白
色袖子，但是没有做到一个端正女主人应该做的那样，她没
有清扫好房间，也没有把房间整顿的井然有序。
——祖母，您有一个好胃口，能吃，能喝。您不多说什
么，却对一切了如指掌。
——我有双会微笑会开玩笑的眼睛。也同妈妈一样不描
画，不哭泣。如果眼睛只是为了哭泣，那你将失去很多快乐
的东西。如果你没有了眼球，那这个世界就只剩下了黑色。
在我的眼中，有我的孩子、我的田地、我的家畜、我的谷仓，
但是他们能掩盖住悲伤么？如果悲伤来临，我也会痛哭，然
后擦掉它。

295
 – Не кожда натура однака, бабо. Є така, що хоть ти
її медом годуй, хоть ти її у найкращу весну пусти на
зелене поле, а вона плаче.
– Ей, Басараби, Басараби! У вас нема дітий, у вас
нема нивки, ані худобинки! У вас є лишень хмара, і
полуда, і довгий чорний чупер, що вам сонце закрив. А
Бог вас карає, бо ви маєте на єго сонце дивитися, ви
маєте дітьми тішитися і зеленим колосом по веселім
лиці гладитися. Томо, та бо бери, не гнівайся на бабу.
Баба тебе до хресту носила, баба плакала, як тебе до
войска виряджали, баба на твоїм весілю кісточками
докупи дзоркала. Баба вам не воріг. За то, що душу
хотів-єсь загубити, за то я гніваюся на тебе. Але вперед
з’їжте, що-м вам понаварювала, бо я задурно не хочу
робити, а потім будем говорити.
– Роде мій чесний та величний! Тішуся тобою, як не
знати чим, що мене не забуваєш, що мене любиш і за
моїм столом п’єш та файні слова говориш!
По гостях мигнула ясність щастя, як часом сонце
замиготить по чорнім, глибокім ставі. Всі очі піднеслися
і справилися на бабу.
– Ай, Басараби, аді, аді, кілько очий, сам-саміський
сум і туск!
– Бабо, не кажіть так, бо ми всі такі контетні ва-
шими словами, як коли вино солодке пили. Ми би вас,
бабо, брали по черзі до хати, аби нам з вами весело було.
– То я, стара, маю вам хати звеселювати? А ваші
жінки де, а вони не цвітуть? А вони вам сорочок не
вішивають, а вони дітем вашим голов не миють? Ви не
видите нічо, не видите, бо-сте сліпі. Бог вас покарав
сліпотою...

296
 ——不是所有人的性格都一样，祖母。还有一些，即使你
给她蜂蜜，带她去万花盛开一望无际的田野里，她也会哭泣。
——噢，巴萨拉布，巴萨拉布！你们没有孩子，没有田
地，甚至牲畜。你们有的只是云和眼疾，以及挡住阳光的长
长刘海。但上帝在惩罚你，因为你要面向光明，给孩子们带
来欢乐，让绿色的麦穗快乐地抚摸你的脸颊。托马，不要生
祖母的气。祖母带你受过洗礼，在送你入伍的时候，祖母为
你哭过，在你的婚礼上，祖母拖着一把老骨头为你欢歌起舞。
祖母不是你的敌人。说这些只是因为你要自杀，只是因为祖
母为此愤怒不已。那么先吃吧，这都是为你准备的，那些傻
事我不想做，等一下再说。
——我正直且庞大的族人，开心起来吧，就像什么都不
知道一样，没忘了我，还喜欢我，和我喝酒，并且赞美我。
客人都开心起来，好像一缕阳光照射在黑色的泥塘之中。
所有的目光转向并注视着祖母。
——哎，巴萨拉布！哎，哎，你的双眼，充满了悲伤。
——祖母！不要说那些，我们说一些美好事物，比如我
们品尝甜美的葡萄酒。祖母，邀请您来我们每一家中，给我
们带来一些欢乐。
——啊，我啊，我已经老了，能给你们带来快乐？——
啊，我啊，我已经老了，能给你们带来快乐？但你们的妻子
们呢？她们还没成熟吗？她们不给你们缝制衬衫吗？不给孩
子们洗头发吗？你们没有看到并且注意到这些‘盲点’？上帝惩
罚你们，让你们有‘盲点’……

297
 – Бабо, ану ж ми повстаємо та позакурюємо собі
люльки, бо чого ми будемо сидіти за столом, як трунок
нічо не приймає?
– Вставайте, вставайте та куріть, а я сяду собі коло
Томи, та буду єго питати, що таке тяжке пригнітило єго
душу...

III

Тома чоловічок маленький, сухий, з довгим, чорним

чупром, що спадав лагідними, гладкими пасмами на
широке чоло. Очі темно-карі блукали під чолом, як по
безкраїх рівнинах, і дороги по них найти собі не годні.
Лице смагляве, застрашене, як би діточе. Він висунувся
з-поза стола і сів коло баби Семенихи.
– Розповідай же нам, Томо, чого тобі так тяжко на
світі жити, чому ти хочеш покидати свої діти, свою
жінку та й рід? Не встидайся, але викажи свою їдь, що
тебе їсть, та, може, ми що тобі порадимо або поможемо?
Всі звернулися до Томи.
– Кажи, кажи, не затаюй нічо, та тобі легше буде.
– То нема що таїти, – відрік Тома, – я таїв, доки міг,
а тепер всі знаєте.
– Та нічо не знаємо, ти скажи, бо як не скажеш, то
ми будемо гадати, що жінка тобі зла, або діти не вда-
лися, або ми тобі догорили. Та й обачінє май над нами.
Ти знаєш, що як один у нашій фамілії стратиться, то
зараз другого за собою тягне. А може, межи нами вже
такий є, що, як вчув за твою пригоду, та вже надумав і
собі стратитися? – сказав сивий Лесь.

298
 ——祖母！我现在可以起来出去用烟斗抽支烟么？我们
为什么都坐在桌旁，我的胃已经不能装下更多的东西了。
——都起来吧，起来去抽烟吧！我就坐在这，有些问题
要问托马，他的精神是受什么严重的刺激了……

IІІ

托马是一个身材瘦小的小伙子。一缕柔顺乌黑的头发散
落在宽宽的额头上。一双棕黑色的小眼睛在宽阔的额头下转
动，犹如在广阔的草原上，寻找到它们几乎是不可能的。他
皮肤黝黑，但还是能看出他像是被吓坏的小孩子一样。他离
开桌子，走向奶奶，依偎在她身旁。
——托马，和我们说一说，发生了什么，你为什么要抛
弃自己的孩子、妻子、亲人？不要担心，到底发生了什么，
我们会帮你的。
所有人的眼光都聚集的托马的身上。
——说说吧！不要隐瞒什么，这样你会感觉轻松的。
——没有什么可隐瞒的。——托马说道，——我隐瞒了
好久，但是现在你们已经知道了。
——但我们什么都不知道，你说吧！如果你不想说，我
们就猜猜看吧，你的妻子不好？孩子不听话？或者我们做了
什么让你难过的事情？你也知道，如果我们的亲人里面有人
自杀的话，那么就会有第二个。也许有可能，我听见了这些
事情，我也想了解自己的生命。——头发苍白的赖斯说道。

299
 Басараби, як винуваті, поспускали очі вдолину.
– Тодоско, та будь же тихо, не плач, не плач...
– Я не знаю, відки і як, але то такі гадки приходять,
що не дають спокою. Ти свої, а гадки свої, ти проди-
раєш очі, аби нагнати їх, а вони, як пси, скавулять коло
голови. З добра, люди, ніхто не закладає собі воловід на
шию!
– А як тобі подієся така завороть у голові, та чому ти
жінці не скажеш, чому до церкви не підеш?
– То пусте, бабо. Як вони обсядуть, то вони не пус-
тять мене кроком від такого місця, де вони гадають
мене прив’язати. Якби ви знали, якби ви знали! Вони
мене так зв’яжуть, що на світі таких ланців нема, аби
так глибоко заходили всередину. Та й чую, як дзюрко-
тять коло мене... Дзорк, дзорк, дзінь, дзінь... Як зачнуть
дзінькати, то голова пукає начетверо й уха десь так
утворяються, як рот, і так люблять слухати той бренькіт.
Я вночі обернуся та затулю одно вухо, а друге зато
розтвираєся, – і мені кості в голові тре. А я накриюся
подушкою, а воно по подушці тими ланцями лупить. Та
й ніби каже, ніби лопатою легенькою в саму голову
слово суне: «А йди ж, а йди ж за мнов, так тобі буде
добре, добре». А я ймуся за постіль та так тримаюся, що
м’ясо в руках тріщить, як би живе розтягав...
– Та чого ти таке кажеш, та чого ти таке нагадуєш?
– крикнула на Тому його жінка.

300
 巴萨拉布一家人都低着头……
——好了，好了，托马，不要哭了。
——哎！我都不知道从何说起，就是有个想法不停地在
我脑中盘旋着，让我不得安宁。你是你，那个想法是那个想
法。你闭上眼睛，想把它赶走，但是你越是想赶走它，它越
是围着你脑子转。如果是正常人，他们也不会上吊自尽吧。
——当你出现这些情况的时候你怎么不和你的妻子说呢？
你怎么不去教堂呢？
——没用的，奶奶。如果他们有办法，就不会放任我到
那些他们认为我会上吊的地方。若您能明白！若您能明白！
它就像是这世上最牢固的枷锁，深深地困扰着我。并且有铃
铛的声音围绕着我，不停地……叮叮当当……当这些声音开
始的时候，好像就会出现幻觉，我感觉自己有很多个头，耳
朵也开始幻听，我努力控制自己不要听见，但是又好像喜欢
听见这些声音，你捂住一个耳朵，另一个耳朵就听得更清楚
了。我用枕头捂住头，它们就从枕头里传进我的脑子，并深
入我的脑中并且不停地说：‘走吧，走吧，这样会好一些。’我
抱紧被子，手不停地哆嗦。
——你为什么不告诉我啊，你为什么不停地想这些啊？”
托马的老婆问道。

301
 – Ти не страхайся, жінко, бо тепер вони від мене
відвернулися геть, мені тепер так легко, якби-м на світ
народився. Але я вам хочу уповідати, яка то мука є у
того, що тратиться. Такий чоловік аж має бути спасе-
ний! Бо ще за єго житя з него нечисте душу викидує,
отаки отак, що викопує. Рве тіло, кості розважує, аби
собі до душі такі дучки поробити, аби її відти вибрати.
Яка тото мука, який тото страх, яка тото біль, що за
такі страждування дав би собі ногу або руку відтяти!
– Та як воно тебе по ночах пазить, де воно тебе
ловить?
– То чути наперед, що воно прийде, та й воно не
питає ні дня, ні ночі, ні сонця, ні хмар. Отак встанете
рано, помолитеся Богу та ідете собі на подвір’є. Станете
на порозі та й закаменієте. Сонечко світить, люди вже
коло хатів викрикують, а ви стоїте. Чого стоїте? А стоїте
того, що щось вас у голову дюгнуло, збоку, дуже легонь-
ко. А з голови йде до горла, а з горла в очі, в чоло. Та й
вже знаєте, що десь із-за гір, із-за чистого неба, ще
з-позаду сонця припливе чорна хмара. Ви не годні ска-
зати, відки ви знаєте, що вона прийде, але зо три дні ви
наслухаєте її шуму, як вона залопотить попід небо. Та й
пускаєте увесь розум за нею, він біжить від вас отак, як
пастух вівці лишить, отак до знаку ви лишаєтеся такі
самі, а страх такий великий, що боїтеся одно слово ска-
зати. Заціпить вам зуби, та й чекаєте.
– Я знаю, Томо, я розумію, якурат воно так, – сказав
Миколай Басараб.
– Миколаю, ти здурів, чи що тебе напало?!

302
 ——你别紧张，现在都好了，我现在感觉轻松多了，我
已经重生了。但是我想告诉你们，可怕的事情是自杀。我觉
得，这样的人应该上天堂，因为他们并没有把不圣洁的事情
带入自己的生活，深入自己灵魂深处。应该怎么办呢？这些
烦人的声音，如果把它们从灵魂深处赶出去该多好啊！这是
多么难受，多么痛苦，多么可怕的事情，假如可以用手或者
脚把它们从我的脑海里挖出去该多好。
——那晚上的时候，它们是怎么折磨你的？它们把你带
到哪里去了？
——我是先听见它来的，不管白天黑夜，不管日出日落。
就这样，早上起来，向上帝祈祷，然后去院子，站在路上，
它们就来了，开始折磨你。太阳升起了，人们都在院子里谈
笑着，而您站着。为什么站着？站着是因为，突然觉得有东
西钻入您的大脑，慢慢地，慢慢地，又从大脑传入喉咙，紧
接着传到眼睛、额头。就是这样，像是在山头萦绕，又像是
在天空徘徊，又像是从太阳背后出来的黑云。您无法说出，
从哪儿知道它来了，但接下来的三天您会听到它在吵闹，让
您一刻都不得安宁，所有的注意力都集中在它们身上。这种
感觉就像丢失的羊群，找不到方向。这种可怕，无法用一句
话概括。
——我明白，托马，我知道。它确实是这样的——尼古
拉·托马问道。
——尼古拉，你疯了，还是你也被‘攻击’过？

303
 – Я лише так...
Басараби поглянули недовірливо на Миколая і
замовкли.
– Люди, ви не страхайтеся, що Тома вповідає, бо як
він вам розповість, то вже мете знати, як воно цукаєть-
ся до хрестянина. Бо то десь ваш ще прапрадід воював
з турками та вбив семеро маленьких дітий. Наткнув на
спис так, як курят, та й єго Бог покарав, бо він зараз
покинув воювати і ходив з тими дітьми тринадцять
років. Ніби не ходив, бо то погнило, але все носив той
спис, і все єму виглядало, що він тоті діти носить. Та й
відси пішла кара на Басарабів. То ще як я йшла за Се-
мена, та мої мама мені повістували за це та й не радили
йти. Та той гріх за тоті діти ви покутуєте, але то межи
вами десь-не-десь прокидається. Не кождий Басараб
носить той гріх, лиш Бог одному котромусь кладе єго в
сумлінє. Та тому ви не напуджуйтеся, а що Тома каже,
то ви собі затямте, як то гріх ґрасує, доки не відкуп-
лений. Бо тіло все перебуде, по нім нічо не пізнати, але
сумлінє точить. Та то видко на дереві на такім великім,
що хмар досягає. Розколеш єго, а там сама червоточина,
черв’яка не видко, ніколи не вздрите, а сточене раз
коло разу. То так сумлінє точить з рода в рід.
– Сумлінє точить, а то кара над усіма карами.

304
 ——哦，我只是……
巴萨拉布一家人用难以置信的眼神看了看尼古拉，然后
沉默了。
——托马说的这些，大家不要害怕。通过托马的叙述，
大家也都知道，它是怎样打击基督徒的。你们的曾祖父和土
耳其人打过仗，并且还杀死过七个小孩。
他当时用矛杀死了他们，就像杀鸡一样，上帝都会惩罚
的。现在你们的曾祖父已经不打仗了，他一直和那些十三岁
的孩子‘在一起’。但是没有找到，因为孩子已经腐烂了，他随
身带着那个矛，就像带着那些孩子，带着所有发生过的一切
……所以，现在惩罚降临到巴萨拉布一家了。就像我嫁给了
赛买那，我妈妈给我说过这些事情，劝我不要嫁。虽然关于
孩子这件事情已经过去了，但是它还是时不时的会出现在你
们生活中，永远不曾离去。但不是所有巴萨拉布家族的人都
带着这个罪，上帝只把它深埋在某个人的良心里。
所以你们不用担心托马说的，但是要记住，这个惩罚，
到现在还没有没有被原谅。因为人体可以忍受一切，表面上
看不出来，也听不到，然而良心却在受摧残。就像一棵参天
大树，虽然砍掉它了，但是中间已经腐朽了，而那些腐虫没
留下半点痕迹。我们从来也不会看见，但是它们还在一点一
点地摧毁树木。所以，是良心摧毁了几代人。”
——良心的折磨，是最残酷的惩罚。

305
 – Та розказуй, Томо, як воно тебе точить? Не
поможе нічо, треба вислухати.
– Воно точить, але не каже, за що, бо якби я вбив
або підпалив, то воно видить, але я неповинний, а воно
карає. Та як така хмара злопотить по небі, та й тогди
приходить сам час, аби тратитися. Йдете коло води, а
вона вас тягне, як цілює, як обіймає, як по чолі гладить,
а чоло таке, як грань, як грань. Таки би-сте у ту воду,
як у небо, скочили. Але десь відкись виринає в голові
слово: тікай, тікай, тікай! І гонить вас стома кіньми від
тої води, забирає всю пару з грудий, а голова розска-
кується, бо дуріє. Аж тепер дуріє. Глипнете на вербу, та
й вас знов зіпре. Руки такі чиняться веселі, аж скачуть
та й без вас, без вашої причини, самі-таки. Хапаються
за галуззя, пробують, моцують, а ви от як на боці стоїте,
от як не робите ви, лише руки. Та й знов надбіжить
слово: тікай, тікай! Руки обсипаються огнем, падуть як
усушені, та й знов тікаєте. Як кого на очі побачите, або
жінку, або дитину, а воно также кричить: тікай! Але і
говорить до них, і сміється, а все то так, як би не я
говорив, і тручає там, де нема людий. Приходить до
такого, що вам нагадується така грушка, що ще як ви
дитиною були, та виділи її. Де який клинок, де який гак,
де яка бантина, – все вам нагадається. То гонить воно
чоловіка у тисячу боків нараз, а не знати, куди йти. А
потім лишить, нараз лишить. Мине година, або й дві,
або й день, та й знов приходить. Серце застигає, очі так
плачуть, так плачуть, що викапують. Але ані сліз не
видко, ані плачу не чути. Та й провадить вас знов, та й
мордує наново. Я не раз випивав цілу кварту горівки і
пролигав одну перчицю за другою, аби перегризло, але
нічо не помагало...

306
 ——说说吧，托马，是怎么折磨你的？什么都帮不了你，
就作个听众吧。
——哎，折磨我，但是总得有个原因吧！比如说，我杀
了人、放了火，可是我什么都没干，它却惩罚我。因此当云
朵飘在空中，自杀以结束生命的时间来了。走到水边，那水
好像有魔力一样，亲吻你，拥抱你，抚摸你的额头。于是你
就把头伸进水里，就像云在天空飘一样。突然大脑里不停地
有声音大声喊：快逃，快逃，快逃！突然有很大的力量把你
从水里拉出来，赶走所有的水汽，但是头开始剧烈地疼、特
别地疼，到现在还疼。走近垂柳边，又一次被吸引了，双手
就不由自主的抓住柳枝，套在脖子上，大脑完全不能制止…
…突然，声音又来了：快逃，快逃！感觉双手非常的灼热，
柳枝就掉到了地上。就像看见了老婆、孩子，那个沉重的声
音又说道：快逃！好像它们又说又笑，又好像没说什么，在
没有人的地方自言自语。又来到了小时候玩耍过的梨树下，
让我想起了刀片、钩子，还有横梁。那个声音又一次驱赶着
我，但是不知道该往哪里去。过了一个小时，两个小时，甚
至一天，它又会重返回来。刹那间，心跳突然骤停，眼睛开
始流泪，开始大哭，嚎啕大哭。但是没有眼泪，也听不见哭
声。接着它带着你，再一次自杀。我不止一次大口喝酒，就
着辣椒，当时会好点，但是之后，什么都没有改变。

307
 А вчера то мене вже так придушило, що-м стратив
геть розум, і очі, і руки. В саме полудне прийшло. Як
прийшло, та й показало бантину в кошниці. Кожду
крішку на ній показало, кождий сучок. Та й таки-м не
спирався, бо не було куда, лише відмотав воловід від
ясел та й заліз у кошницю. То так спокійно мені було,
так легко! Я замотував той мотуз і пробував, ци добре
держить, і все знав, як треба зашнурок зробити, як
зависоко підтягнути. Я сегодня дивуюся сам, як я так
спокійно і весело тратився. Але тепер мені, Богу
дякувати, відійшло, і такий я рад, рад...
Басараби якби поснули у дубовім сні.
– Гріхи, люди, гріхи, треба Бога просити.
– Докторі кажуть, що то така нерва є, що вона так
хорує, як би й чоловік. Вона десь є в чоловіці, то вона
розум відбирає, як заслабне.
– Ей, що докторі знають!..

IV

– Мой, а вийдіть за Миколаєм, де він пішов? – сказа-

ла Семениха.
Басараби здригнулися, жаден не рушився з місця.
Покаменіли.
– Та вийдіть за Миколаєм, кажу... Де він пішов?
Жінки заголосили. Басараби позривалися і гурмою
вийшли надвір.
– Тихо, тихо, хто знає ще, не робіть крику...

308
 而昨天我已经无法抑制，就像失去了理智，眼睛和双手
也一样。到了晌午，想起了牲口棚里的横梁，走到牲口棚，
解开了牲口槽的绳，然后走了进去。感觉特别的平静、轻松，
然后把绳系在横梁上，试了一下，是否牢固，然后又吊高了
一些。我现在都特别地怀疑，为什么我当时那么平静、开心
地自杀？而现在我特别感谢上帝，救了我。
巴萨拉布一家人倒吸了一口凉气。
——罪过，大家，罪过，都需要请求上帝的原谅。
——医生说：‘有这样一种病，就像是一个人在你的身体
里，折磨你，让你虚弱，让你痛不欲生。’
——嗤，医生知道什么啊！

IV

——出去找一下尼古拉，他去哪了？——赛买提
那说道。
巴萨拉布一家人浑身颤抖，在座位上一动不动。他们吓
呆了。
——我说，出去找一下尼古拉，他去哪里了？
女人们大声喊道。巴萨拉布一家人浑身颤抖地走了出去。
——安静，安静，还有谁知道，别哭……

309
Василь СТЕФАНИК

ДІТОЧА ПРИГОДА
(Перекл. Лі Менмен)

– Васильку, бери Настю та веди

до вуйка; отуди, стежкою попід ліс,
ти знаєш. Але тримай за руку легко,
не сіпай, вона маленька; та й не
неси, бо ти ще не годен.
Сіла, дуже боліло, і лягла.
– Ніби я знаю, куда вночі єї про-
вадити? Ви вмирайте, а ми будемо
коло вас, аж рано підемо.
Видиш, Насте, куля брінькнула та й убила маму, а
ти винна: чого ти ревіла, як той жовнір хотів маму
обіймити? Це тобі що вадило? Утікали-м, а куля
свиснула… А тепер вже не будеш мати мами, підеш
служити…
Вже не говорять, вже таки вмерли. Я би тебе міг
добре набити тепер, але ти вже сирота. Але що така
дівка варта? Як умерла коло нас Іваниха, то єї дівки все
голосили: мамко, мамко, де вас шукати, відки вас
візирати… А ти не вмієш, а я хлопець, і мені не пасує
голосити…

310
瓦西尔·斯特凡尼克

孩子的奇遇
(李梦梦译)

——瓦西尔！带着娜斯佳去叔
叔家，这里有条林间小路，你知道
的。但是要拉紧她的手，别放开，
她还小，但也别抱她，因为你还不
够健壮。
她坐着，而后痛得躺下了。
——大晚上我怎么知道把她往哪里带？您快不行了，我
们应该在您的身边，而不是这么快就离开。
看见了吧？娜斯佳，都是因为你，子弹才会飞过来打中
妈妈。那个士兵抱住妈妈的时候，你为什么要大哭？那跟你
有什么关系？害我们现在这样在穿梭的弹林逃跑……而你现
在连妈妈也没有了，得去做苦工了……
妈妈不说话，就这样死了。我现在可以狠狠打你一顿，
不过你已经是个孤儿了。可你这样的小姑娘有什么用？在我
们身边的伊万尼禾死的时候，她的女儿们一直哭唱着丧歌：
妈妈，妈妈，你在哪儿啊？让我们去哪儿找你啊？可是你却
不会，我是男孩子，不适合大声哭嚎。

311
 Видиш, як восько пускає світло з тамтого боку, як
воду з сита, бликне – та й зараз видить, де жовнір, та
бахне кулев у него, а він зараз лягає, так як мама. Ля-
гай борзо коло мами, бо зараз кулі будуть летіти. А чуй,
як брінькають…
А диви, як за Ністром жовніри кулями такими вог-
невими підкидають, шпуриють, але високо, високо, а
куля горить, горить, а потім гасне. Граютьси ними, о, як
їх богато!..
Аді, гармата, гу-гу-гу, але вона в люди не стрілєє,
лиш у церкви, або в хати, або в школу.
Ти гармати аби-с не бояласи. Куля в неї така, як я,
завелика, а колеса як млинські. Але ти нічо не знаєш, ти
ще лиш ходити ледви знаєш, то я вмію брикати, як
кінь…
Ховайси за маму, о, знов пускає світло, але біле,
біле, як рантух, зараз на нас наверне, аді, які ми білі, а
вже кулі знов свищуть. Овва, як мене куля трафить, то
я ляжу коло мами та й умру, а ти сама не трафиш до
вуйка. Ліпше най тебе куля вб’є, бо я трафлю сам і дам
знати, та вас обоє вуйко поховає.
Вже плачеш, ніби то від кулі болить? Лиш дзенькне
та вівертить діру в грудях, а душа тов дучков утече – та
й по вас. То не так як дома, що слабуєш, що горівков
натирають…

312
 看！来自敌方战场上的探照灯，多像筛子上闪烁的水—
— 看到哪里有士兵，立刻把子弹射向哪里。而他现在，跟妈
妈一样躺下了。快躺到妈妈身边，因为现在子弹又要过来了。
听见没？就跟蜂鸣器一样。
快看！德涅斯特河那边的士兵们，发射子弹还有扔的、
摔的，不过好高好高啊，子弹烧着烧着，最后灭了。他们发
射了，哦哦哦，真多！
看！大炮，轰轰轰，但是他不在人群里，只在教堂，民
宅还有学校里面轰鸣。
你别怕大炮。它的子弹跟我一样，很大，却跟轮子和磨
一样要转动的。我能像马一样把它踢开，但你不够聪明，只
能勉强知道走路。
藏到妈妈身后！哦哦哦，这么快泛光灯就来了。好白，
白得像披肩，现在向我们来了。看，我们好白，子弹很快就
要射来了。哎呀，如果我被子弹射中，那我就躺在妈妈身边
死去，你自己怎么找到叔叔呢？不过最好是子弹把你打死，
因为我知道路，能自己去，叔叔会把你们两个埋葬的。
怎么哭了，难道怕子弹打中会疼吗？放心，被击中后只
是胸口被打穿个洞而已，与此同时，灵魂从洞口跑出去——
你也不会疼的。这并不是像在家里生病了，要给你擦酒精那
样的……

313
 Їсти хочу, Богу дєкувати! Я що тобі дам їсти, як
нема мами. Най мама дають! Кажи мамі, ану, кажи. А
що, говорять мама? Бери, бери за руку, а рука впаде, а
що, не казав? Дурна дівка, душа з мами пішла, а то
вона, душа, і говорить, і дає хліба, і б’є…
Насте, бігме, буду бити, що я тобі дам їсти? Ти ди-
виси на войну, яка вона файна, а рано аж підемо до
вуйка та будемо їсти борщ… Або чекай, відий, мама
мають хліб у пазусі… Цить, є хліб у мами у пазусі, на,
їж, це то пажерлива дівка…
Знов пускає рантух, який же біленький, як сніг. Йде
на нас, о! Насте, а тобі що? Го-го, цілий рот кервавий і
руки? Куля тебе застрілила? Ой, сарака, Настунька,
лягай вже коло мами… що меш робити…
Е, то не куля тебе вбила, то хліб замочивси в крові в
мамині пазусі. А то погана дівка, все їсть, як свиня, о,
замазала лице і руки кров’ю… Як я тебе рано буду про-
вадити в село таку закровавлену? Ану чекай, я буду йти
попри потік з тобов та обмию тебе в такі студені воді,
то меш ревіти не своїми голосами, а я ще й наб’ю.

314
 好饿，感谢主！如果没有妈妈，我拿什么给你吃。愿妈
妈能给些！跟妈妈说，来啊，快说，怎么，要妈妈说吗？拉
着，拉着手，手掉下来了，怎么，我没告诉过你吗？傻姑娘，
妈妈的灵魂已经离开了，是她——灵魂在说话。给你面包，
打你。
娜斯佳，别这样，不然我打你哦！我有什么能给你吃呢？
你看这战争，多美。我们往叔叔家去，走一上午，一会儿就
能喝到红菜汤……啧，妈妈怀里有面包，呐，吃吧，你这个
贪心的姑娘……
那白色的跟雪一样白的披肩又来了。向我们来了。啊啊
啊！娜斯佳，你怎么了？啊？满手满嘴的血？子弹射中你了
吗？唉，可怜的娜斯佳，快躺到妈妈身边……你在
做什么……
呃，不是子弹打到你了，是面包在妈妈怀里浸了血了啊。
你这个坏姑娘，全吃光了，跟猪一样，噢，擦擦脸上手上的
血……你这一身血迹，让我怎么在早上带你进村子呢？嗯，
等下，我和你一起到河边，就在凉水里给你洗干净，你要是
再扯着嗓子哭喊，我还打你。

315
 Вже си наїла, то лягай коло мами, а я коло тебе, ти
всередині, вовк тебе не з’їсть, спи, а я буду ще диви-
тиси на войну, та й грійси коло мене…
А може, куля вже і дєдю убила на войні, а може, ще
до ранку і мене вб’є, і Настю, та й би не було нікого, ні-
кого.
Заснув. До білого дня біле світляне покривало дри-
жало над ними і заєдно тікало за Дністер.

316
 你吃饱了就躺到妈妈身边，我会躺在你身边，你就在中
间，狼就不会来吃你了，睡吧，我还要看看战争，还有到我
身边来暖和……
也许，爸爸已经在战场上被子弹打死了，又或许，到早
上我和娜斯佳也都被打死了，就像我们从来没出生过一样。
他睡着了。天亮了，洒下的白色光芒像盖在他们身上的
白色毛毯轻轻颤动，同时飘向德涅斯特河。

317
 ПРИМІТКИ

В оформленні «Антології українського та китай-

ського письменства: перекладацькі інновації у львів-
ській «Alma mater» використано малярські та графічні
роботи великого українського поета, прозаїка, ху-
дожника Тараса Шевченка. Сучасники неспроста нази-
вали його «українським Рембрандтом». Подаємо посто-
рінковий реєстр назв картин Тараса Шевченка, вико-
ристаних в антології:

с. 25 – Т. Шевченко «В межиріччі». Туш, перо (1859)

с. 24 – Т. Шевченко «Дерево». Туш, перо (1859);
с. 32 – Т. Шевченко «Катерина». Полотно, олія (1842);
с. 37 – Т. Шевченко «Андруші». Сепія (1845);
с. 42 – Т. Шевченко «Казка». Офорт (1844);
с. 50 – Т. Шевченко «Монах». Акварель (1853);
с. 51 – Т. Шевченко «Місячна ніч серед гір». Папір,
акварель (1851–1857);
с. 52 – Т. Шевченко «Судня рада». Папір, офорт
(1844);
с. 54 – Т. Шевченко «В Лихвині». Туш, перо (1859);
с. 88 – Т. Шевченко «Визволення апостола Петра з
темниці». Папір, сепія, олівець (1836);
с. 89 – Т. Шевченко «Дуб». Офорт, акватинта (1860);
с. 90 – Т. Шевченко «Погруддя жінки». Папір, іта-
лійський олівець (1830);
с. 92 – Т. Шевченко «Діоген». Папір, бістр, сепія
(1856);
с. 118 – Т. Шевченко «Перерване побачення». Папір,
акварель (1839–1840);

318
 注意事项

在《乌中文学作品选集 利沃夫大学 ALMA MATER》

中，选用乌克兰伟大诗人、作家、画家塔拉斯·舍甫琴科的绘
画和图像作品。他被同时代人称之为“乌克兰的伦勃朗”。这
里，我们分页列出选集中所用塔拉斯·舍甫琴科的画作及名称：
25页。舍甫琴科“两河之间”。墨水，羽毛笔（1859） 
24页。舍甫琴科“树”。墨水，羽毛笔（1859年）; 
32页。舍甫琴科“凯瑟琳”。布面油画（1842年）; 
37页。舍甫琴科“安德鲁斯”。棕褐色（1845）; 
42页。舍甫琴科“童话”。蚀刻（1844年）; 
50页。舍甫琴科“和尚”。水彩作品（1853年）; 
51页。舍甫琴科“山中月夜”。纸，水彩作品（1851年
1857年）; 
52页。舍甫琴科“船会”。纸，蚀刻（1844年）; 
54页。舍甫琴科“在雷赫维尼”。墨水，羽毛笔（1859
年）;
88页。舍甫琴科“从监狱里释放的使徒彼得”纸，棕褐色，
铅笔（1836）; 
89页。舍甫琴科“橡树”蚀刻，飞尘（1860年）; 
90 页 。 舍 甫 琴 科 “ 女 人 的 胸 围 ” 纸 ， 意 大 利 铅 笔 画
（1830）; 
92页。舍甫琴科“第欧根尼”纸，小酒馆，棕褐色（1856
年）; 
118页。舍甫琴科“短暂约会”水彩作品（1839年1840）;

319
 c. 120 – Т. Шевченко «Портрет Агати Ускової». Папір,
сепія (1853–1854);
c. 122 – Т. Шевченко «Джангисагач». Папір, акварель
(1848);
c. 124 – Т. Шевченко «Острів Куг-Арал». Акварель
(1848–1849);
c. 132 – Т. Шевченко «Жінка в ліжку». Папір,
акварель (1839–1840);
c. 136 – Т. Шевченко «Портрет Катерини й Миколи
Бажанових». Папір, сепія (1856–1857);
c. 164 – Т. Шевченко «Портрет невідомої в
блакитному вбранні». Папір, акварель (1845–1846);
c. 165 – Т. Шевченко «Тополя». Папір, олівець (1839–
1840);
c. 166 – Т. Шевченко «Портрет дівчини з собакою».
Брістольський картон, акварель (1838);
c. 171 – Т. Шевченко «На Орелі (село)». Олівець (1845);
c. 178 – Т. Шевченко «Новопетровське укріплення з
моря». Акварель (1856–1857);
c. 179 – Т. Шевченко «Шхуни біля форту Кос-Арал».
Акварель (1848);
c. 184 – Т. Шевченко «Циганка-ворожка». Папір,
акварель (1841);
c. 185 – Т. Шевченко «Портрет М. Максимович» То-
нований папір, італійський олівець, крейда (1859);
c. 202 – Т. Шевченко «Сліпий». Папір, сепія (1843);
c. 203 – Т. Шевченко «Воздвиженський монастир у
Полтаві». Сепія, акварель, туш (1845);
 
 
 
 

320
 120页。舍甫琴科“阿加莎乌斯考娃的肖像”纸，棕褐色
（1853 1854年）; 
122页。舍甫琴科“章黑萨哈琪”水彩作品（1848年）; 
124页。舍甫琴科“丹山咸海岛”水彩（1848 1849年）; 
132页。舍甫琴科“女人在床上”水彩作品（1839 1840年）; 
136页。 舍甫琴科“凯瑟琳和尼古拉斯·巴然诺维奇的肖
像”。纸，棕褐色（1856 1857年）;
164页。舍甫琴科“穿蓝色连衣裙的陌生人肖像”纸，水彩
（1845 1846年）;
165页。舍甫琴科“白杨”纸，铅笔（1839 1840）;
166页。舍甫琴科“女孩和狗的肖像”布里斯托尔板，水彩
（1838）;
171页。舍甫琴科“鹰（村）”。铅笔（1845）;
178页。舍甫琴科“新彼得洛夫斯基海堡”水彩（1856年至
1857年）;
179页。舍甫琴科“科斯咸海堡附近的大篷车”水彩作品
（1848年）;
184页。舍甫琴科“吉普赛占卜师”纸，水彩作品（1841）;
185页。舍甫琴科“马克斯莫维奇的肖像”彩绘纸，意大利
铅笔，粉笔（1859年）;
202页。舍甫琴科“盲人”纸，棕褐色（1843）;
203页。舍甫琴科“波尔塔瓦超升修道院”。棕褐色，水
彩，水墨（1845）;

321
 c. 208 – Т. Шевченко «Долина на хівінській дорозі
«Акварель» (1851);
c. 209 – Т. Шевченко «Місячна ніч на Косаралі».
Папір, акварель (1848–1849);
c. 216 – Т. Шевченко «Нарціс та німфа Ехо». Папір,
сепія (1856);
c. 217 – Т. Шевченко «Русалки». Сепія, білило (1859);
c. 232 – Т. Шевченко «Портрет Платона Закрев-
ського». Полотно, масло (1843);
c. 233 – Т. Шевченко «Портрет княгині Єлизавети
Кейкуатової». Олія (1842);
c. 237 – Т. Шевченко «Укріплення Іргизкала». Папір,
акварель (1848–1850);
c. 250 – Т. Шевченко «Байгуші під вікном
(Державний кулак)». Сепія (1855–1856);
c. 251 – Т. Шевченко «Байгуші». Сепія (1853);
c. 262 – Т. Шевченко «Сон бабусі та онуки». Папір,
акварель (1839–1840)
c. 263 – Т. Шевченко «Марія». Папір, акварель (1840)
c. 282 – Т. Шевченко «Селянське подвір’я». Акварель
(1845);
c. 312 – Т. Шевченко «Портрет дітей Рєпніна-Вол-
конського». Масло (1841);
c. 314 – Т. Шевченко «Голова матері». Полотно, олія
(1838–1840);
c. 315 – Т. Шевченко «Вид на Каратау з долини
Апазир». Папір, акварель (1851);

322
 208页。舍甫琴科“希瓦路上的山谷”水彩（1851年）;
209页。舍甫琴科“考萨拉里的月夜”纸，水彩作品（1848
年1849年）;
216 页 。 舍 甫 琴 科 “ 水 仙 和 若 虫 回 声 ” 。 纸 ， 棕 褐 色
（1856年）;
217页。舍甫琴科“美人鱼”。棕褐色，白色（1859年）;
232页。舍甫琴科“柏拉图扎克莱夫斯基的肖像”布面油画
（1843年）;
233页。舍甫琴科“伊丽莎白·凯库阿托娃公主肖像”。油画
（1842）;
237 页 。 舍 甫 琴 科 “ 加 固 伊 尔 黑 资 卡 拉 ” 水 彩 （ 1848–
1850）;
250页。舍甫琴科“窗台下的白虎石（国拳）”。棕褐色
（1855–1856年）;
251页。舍甫琴科“白虎石”。棕褐色（1853年）;
262页。舍甫琴科“奶奶和孙女的梦”水彩（1839–1840）
263页。舍甫琴科“玛丽亚”纸，水彩作品（1840）
282页。舍甫琴科“农家小院”水彩作品（1845）;
312页。舍甫琴科“列普宁·沃尔康斯科的孩子肖像”奶油
（1841）;
314 页 。 舍 甫 琴 科 “ 母 亲 的 头 ” 布 面 油 画 （ 1838 年 -
1840年）;
315页。舍甫琴科“从阿帕兹尔山谷看卡拉套山”纸，水彩
作品（1851年）;

323
 Збереглося 835 творів Тараса Шевченка, що дійшли
до нашого часу в оригіналах і частково в гравюрах на
металі й дереві. Понад 270 втрачених і досі не
знайдених робіт. За жанрами – це портрети, композиції
на міфологічні, історичні та побутові теми, архітектурні
пейзажі й краєвиди. Виконано їх у техніці олійного
письма на полотні, а також аквареллю, сепією, тушшю,
свинцевим олівцем та в техніці офорта на окремих
аркушах білого, кольорового та тонованого паперу
різних розмірів.

ІВАН ФРАНКО

«Терен у нозі»
Оповідання з гуцульського життя

Уперше надруковано німецькою мовою 1904 році в

журналі «Die Zeit» 16–21 березня, № 527–532, під
заголовком «Ein Dorn im Fusse. Eine Erzählung aus dem
Husulenleben» («Терен у нозі». Оповідання з гуцульського
життя).
Українською мовою в автоперекладі вперше надру-
ковано в журналі «Літературно-науковий вісник», 1906,
кн. 9, с. 346–354, кн. 10, с. 6–12, під назвою «Терен у
нозі».

«Сойчине крило»

Уперше надруковано в збірці «На лоні природи й

інші оповідання», с. 199–255. Подано за першодруком.

324
 收集了835件塔拉斯·舍甫琴科现今幸存下来的原件及金属
雕刻和木版画作品。有270多件作品丢失或者至今未发现。
按其风格分类——分为肖像画，神话历史和日常生活为主题
的组合画，建筑风景画以及风景风光画。运用油在帆布上的
作画技巧，另有水彩画，棕褐色，水墨画，铅笔画以及运用
蚀刻法划分出白色片，彩色片以及不同尺寸的有色纸。

伊凡·弗兰科
《脚刺》
古楚尔人的日常生活故事
1904年第一次印刷为德语版，发表于《Die Zeit》杂志 3
月16日-21日，编号527-532，文章名为《Ein Dorn im Fusse.
Eine Erzahlung aus dem Husulenleben》（《脚刺》，古楚尔
人的日常生活故事）。
自主翻译的乌克兰语版本首次发表于《文学科学先锋》
杂志，1906年，第9期，346-354页，10期，6-12页，文章名
为《脚刺》。

《松鸦的翅膀》
首次刊发于《亲近自然和其他故事》杂志，第199-255
页。提供首次刊印版。

325
 ЛЕСЯ УКРАЇНКА

«Твої листи завжди пахнуть

зов’ялими трояндами…»

Уперше надруковано у виданні: Леся Українка. Не-

опубліковані твори, с. 13–14. Автограф – ф. 2, № 706.
Подано за автографом.

«Сліпець»

Уперше надруковано в журналі «Життя і знання»,

1938, № 10, с. 303–304.
Цей психологічний етюд (нарис-pendant) створений
Лесею Українкою як своєрідний відгук на твір Ольги
Кобилянської «Сліпець» (ЛНВ. – 1903, кн. 10, с. 109–
110).
Подано за першодруком.

«Метелик»

Уперше надруковано в дитячому журналі «Дзвіно-

чок», 1890, № 14, с. 106.
Датується за першодруком.

«Щастя»

Уперше надруковано в альманасі «Складка», Харків,

1896, с. 64–68.
Подано за першодруком.

«Примара»

Уперше надруковано в журналі «Червоний шлях»,

1923, № 2, с. 1–3.
Подано за автографом.

326
 莱西·乌克兰
《你的信闻起来总是像枯萎的玫瑰花……》
首次发表于刊物：莱西·乌克兰。未发表的作品，13-14
页。签名——表格2，编号706。
提供签名。
《盲人》
首次发表于《生活与问题》杂志，1938年，编号10，第
303-304页。
这种心理学的研究（随笔-装饰）是莱西·乌克兰对奥尔
加·考本良斯卡的作品《盲人》的一种回应。
提供首次刊印版。
《冥蛾》
首次发表于儿童杂志《铃铛》，1890年，第14期，第106
页。
提供首次刊印版。
《幸福》
首次发表于文选《折叠》，哈尔科夫，1896年，第64-68
页。
提供首次刊印版。
《幻像》
首次发表于《红色道路》杂志，1923年，第2期，第1-3
页。
提供签名。

327
 «Пізно»

Уперше надруковано у виданні: Література. Зб. 1.

К., 1923, с. 187–188.
Подано за автографом.
Сур (Жіп) – псевдонім французької письменниці де
Мартель де Жуанвіль (1850–1932), авторки популярних
сентиментальних романів.

ВАСИЛЬ СТЕФАНИК

«Новина»

Публікується за кн.: Стефаник Василь. Повне зі-

брання творів : у 3 т. – К. : Вид. АН УРСР, 1949. – С. 51–
55. Уперше надруковано в зб. «Синя книжечка» (Чер-
нівці: Вид. друкарні т-ва «Руська рада», 1899), с. 119–
124. У листуванні В. Стефаника з Вацлавом Морачев-
ським та з Ольгою Кобилянською є листи, у яких
ситуація майбутньої новели передана як дійсний факт,
що його розповіла авторові сама дочка вбивці, батрака
Михайла із села Трійця; цей факт і став джерелом
новели. У листах В. Стефаника до О. Кобилянської зна-
ходимо ще кілька варіантів цього сюжету. Приблизна
дата написання твору — кінець 1898 — початок
1899 року. Твір вміщений у першу збірку новел
В. Стефаника «Синя книжечка», що вийшла з друку
1899 року в Чернівцях.

328
 《迟》
首次出版于刊物：文学。文集1，基辅，1923年，第187-
188页。
提供签名。
Gyp（Жіп）——法国作家马特尔·德·若因维利（1850-
1932）的笔名，是受欢迎的伤感小说作者。

瓦西尔·斯特凡尼克

《新闻》
出版书籍：瓦西尔·斯特凡尼克。整部作品集：3册。基
辅，出版商：苏联科学院，1949年，第51-55页。首次发表于
文集《小篮书》（切尔诺夫策：出版商罗斯拉达印刷公会，
1899年），第119-124页。瓦西尔·斯特凡尼克与瓦茨拉夫·莫
拉契夫斯基以及奥尔加·考本良斯卡相互通信中，有这样一封
信，信中转述了不久后出现在小说中的真正事实，她告诉作
者，来自特里察村子的劳动者迈克尔，是杀死自己女儿的凶
手。这个事实成为短篇小说的写作来源。在瓦西尔·斯特凡尼
克写给奥尔加·考本良斯卡的信中，我们发现关于这一情节还
有几种不同方案。作品完成的大致时间是——1898年末-1899
年初。作品被编入瓦西尔·斯特凡尼克第一本短篇小说集《小
篮书》，1899年在切尔诺夫策市出版发行。

329
 «Шкода»

Уперше опубліковано в збірці «Синя книжечка».

Приблизна дата написання твору – 1898 рік.

«Сама-саміська»

Уперше надруковано 1897 року в газеті «Праця».

Твір вміщений у першу збірку новел В. Стефаника «Си-
ня книжечка», що вийшла друком 1899 року в Чернів-
цях.

«Злодій»

Твір увійшов до третьої збірки новел В. Стефаника

«Дорога», що вийшла друком у Львові 1901 року.

«Басараби»

Фабула новели узята із живої дійсності. Це метафо-

ризована історія роду Стефаників.
Твір вміщений у третю збірку новел В. Стефаника
«Дорога», що вийшла друком у Львові 1901 року.

«Діточа пригода»

Уперше надруковано в буковинському календарі

«Українська бесіда» (Відень, 1917). Це перша новела,
яку Стефаник написав після тривалої перерви у своїй
творчості – 1916 року у Відні.

330
 《遗憾》
首次出版于文集《小篮书》。作品完成日期大致为1898
年。

《孤独》
首次发表于1897年的《劳动》报。作品被编入瓦西尔·斯
特凡尼克第一本短篇小说集《小篮书》，1899年在切尔诺夫
策市出版发行。

《小偷》
作品被编入瓦西尔·斯特凡尼克第三本短篇小说集《道
路》，1901年于利沃夫市出版发行。

《巴萨拉布》
短篇小说中的故事取自真正的现实生活。这是斯特凡尼
克性质的隐喻故事。
作品被编入瓦西尔·斯特凡尼克第三本短篇小说集《道
路》，1901年于利沃夫市出版发行。

《孩子的奇遇》
首次发表于布考文斯克日历《乌克兰对话》（维也纳，
1917年）。这是斯特凡尼克在自己创作生涯中经历一段长期
休整后所做的第一篇短篇小说——作于1916年维也纳。

331
 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ
СЛОВНИКІВ ТА ДЖЕРЕЛ ПРИ ПЕРЕКЛАДІ
词典和翻译参考文献

1. 在线汉语词典//http://cd.xxkt.cn
2. 郑述谱、伊万·契尔科、吴哲、金亚娜编著。精选乌汉汉乌
词典— 北京，2008。
3. 王还编著。汉语近义词典——北京语言大学。
4. 马燕华庄莹编著。汉语近义词词典——北京语言大学。
2002。
5. 陈炳昭编著。近义词应用词典——北京，1991。
6. 在线辞海//http://www.hydcd.com/show/4_cihai.htm。
7. 贺巍。济源方言记略【J】。方言。1981，（I）。
8. 汉语大词典编辑委员会，汉语大词典编纂处。汉语大词典
【Z】（缩印本），汉语大词典出版社，1997。
9. 李荣编著，洛阳方言词典。南京：江苏教育出版社，2000。
10. 段玉载，说文解字注【M】。上海古籍出版社，2001。
11. 龚熙文，洛阳方言的动词形容词考释【J】，洛阳专学
报，1995（4）。
12. 在 线 同 义 词 词 典 //http://www.hydcd.com/
tongyicicidian.htm
13. 同义词近义词反义词组词造句词典编委会编著，同义词近
义词反义词组词造句词典(第2版)(精)。吉林教育出版社，2012。
14. Грінченко Б. Словарь української мови : у 2 т. /
Б. Грінченко. – Берлін : Вид-во «Українське слово», 1924.
15. Ґрещук В. Лінгвістичне стефаникознавство: здо-
бутки і перспективи / В. Ґрещук // Krakowskie Zeszyty
Ukrainoznawsze. – Tom VІІ–VІІІ. – Kraków : Szwajpolt Fiol,
1998. – S. 47–61.

332
 16. Джен Шупу. Короткий українсько-китайський і
китайсько-український словник / Джен Шупу. – Київ :
Шанью Іньшугуань, Альтернативи, 2008. – 415 с.
17. Китайсько-український словник (бл. 80 000 сл.) /
С. Колодко. – Київ : ТОВ Вид-во «Консультант», 2004. –
1176 с.
18. Ковалик І. До характеристики мови В. Стефа-
ника. Функційність діялектизмів у творах Василя Сте-
фаника / Іван Ковалик // Питання українського і
слов’янського мовознавства. Вибрані праці. Частина ІІ
/ Іван Ковалик. – Львів ; Івано-Франківськ, 2007. –
С. 408–411.
19. Ковалик І. Словник мови художніх творів Івана
Франка. Пробний зошит / Іван Ковалик // Українське
літературознавство. Іван Франко. Статті і матеріали. –
Львів, 1976. – Вип. 26. – С. 63–99.
20. Лисенко П. Словник поліських говорів / П. Ли-
сенко. – Київ : Наукова думка, 1974. – 260 с.
21. Онишкевич М. Словник бойківських говірок : у
2 т. / М. Онишкевич. – Київ : Наукова думка, 1984.
22. Пиртей П. Короткий словник лемківських гові-
рок / П. Пиртей. – Івано-Франківськ : Сіверсія МВ,
2004. – 364 с.
24. Словник Лесі Українки (бл. 127 118 сл.). – Київ :
Мислене древо. – 2009.
25. Словник української мови : в 11 т. / ред. кол.:
І. Білодід та ін. – Київ : Наукова думка, 1970–1980.
26. Українська діалектна лексика : зб. наук. праць /
ред. кол.: І. Матвіяс, П. Гриценко, Н. Прилипко. – Київ :
Наукова думка, 1987. – 268 с.
27. Фразеологічний словник української мови : в
2 кн. / ред. кол.: Л. Паламарчук та ін. – Київ : Наукова
думка, 1993.
28. Чжен Шупу. Українсько-китайський словник (бл.
21 000 сл.) / Чжен Шупу. – Пекін : Вид-во Інcтитyту лeк-
cикoгpaфії Xeйлyнцзянcькoгo yнівepcитeтy, 1999. – 589 с.
29. Шило Г. Наддністрянський реґіональний словник
(бл. 10 000 сл.) / Г. Шило. – Львів : Інститут українознавст-
ва ім. І. Крип’якевича НАН України, 2008. – 288 с.

333
 ПОЯСНЕННЯ СЛІВ, ВЛАСНИХ ІМЕН
ТА ГЕОГРАФІЧНИХ НАЗВ

АДИ, АДІ, виг., діал. – уживається при здивуванні

або при бажанні звернути чию-небудь увагу на щось;
дивись, дивись-но.
АМІНЬ, 1) у знач. ім., невідм., сер. – кінець, усе
скінчено; 2) ствердж. част. – уживається як заключне
слово в молитвах, проповідях; вірно, істинно.
АНІ, част. – варіант заперечної частки ні, вжива-
ний для підсилення.
АНУ, розм., виг. – виражає спонукання до дії.
АСТАМЕНТ, у, чол., заст. – заповіт.

БА, виг., розм. – уживається для вираження здиву-

вання, здогаду і т. ін.; значенням близький до «дивись».
БАЙ, діал. – бал, розвага.
БАЙКАЛ – озеро в Росії, що розкинулося в горах
Південно-Східного Сибіру.
БАНТИНА, и, жін. – поперечна балка між кроквами.
БАРАБОЛЯ, і, жін., діал. – картопля.
БЕЗТЯМНИЙ, а, е. – Який утратив самовладання,
розуміння, свідомість (без тями – без свідомості).
БЕРКИЦ, виг., розм. – уживається як присудок за
знач. беркицьнутися, себто падати.
БІГ (рідко), чол. – БОГ.
БІГМЕ́, част., розм., заст. – уживається для під-
твердження чого-небудь або запевнення в чомусь і т. ін.
БЛУКАТИ ОЧИМА, перен. – переводити очі, погляд з
одного предмета на інший, не спиняючись ні на чому.
БОДАЙ ЙОМУ ПОВИЛАЗИЛО – уживається як лай-
ливий вислів, що означає: «щоб тобі (йому, їй і т. ін.)
осліпнути».
БОРШЕ, БОРЗО, БОРЗЕНЬКО, присл., діал. – швид-
ше, швиденько.
БЮРКО, а, сер. – похилий письмовий стіл з висув-
ними шухлядами для паперів.

ВАДИТИ, джу, диш, недок. – заважати, перешкод-

жати.
ВАРТ, а, е, ВАРТИЙ – потрібний, важливий.

334
 ВЕРЕДИ, ів, мн. (рідко одн. ВЕРЕД, у, чол.). – не-
виправдані бажання, примхи.
ВИЖНИЦЯ – назва торговельного буковинського
міста, розташованого в передгір’ї українських Карпат
над Черемошем (зараз Ви́жниця є районним центром у
Чернівецькій обл.).
ВИФАСУВАТИ, аю, аєш, док., перех. – отримати.
ВІВКАТИ, аю, аєш, недок., діал. – вигукувати звук і;
пискляво дорікати.
ВІЗИРАТИ, аю, аєш, недок., діал. – шукати погля-
дом; визирати; дивитися куди-небудь, чекаючи когось.
ВОРИННЯ, я, сер. – огорожа з тонких довгих круг-
ляків (жердин), прибитих до стовпців.
ВУЙКО, а, чол., діал. – дядько по матері, рідний
брат матері.

ГАДКА, и, жін. – думка.

ГАДУ, ГАДУ – так вигукують діти, лякаючи один
одного гадюкою.
ГАЙ-ГАЙ, виг. – уживається для вираження жалю,
співчуття, заклопотаності.
ГАЛУШКИ, множ. – українська страва у вигляді рі-
заних або рваних шматочків прісного тіста, зварених
на воді або на молоці.
ГАРЯЧИЙ ЧАС (ПОРА), фразеол. – пора року, час,
коли є багато роботи (жнива, збирання урожаю і т. ін.).
ГЕЛІОТРОП, а, чол. – трав’яниста декоративна рос-
лина зі запашними ліловими квітами.
ГЛЕМЕДАТИ, діал. – ковтати, жадібно їсти.
ГОЛОСІННЯ, я, сер. – старовинні народно-обрядові
пісні (плач), що виконуються переважно на похороні у
речитативно-імпровізаційній манері.
ГОРАЦІЙ – знаменитий давньоримський поет
(65 до н. е. – 8 до н. е.).
ГОРОДОК – місто, районний центр Львівської обл.,
розташоване над річкою Верещицею, лівою притокою
Дністра.
ГОЦ – водоспад.
ГРЕЧАНЕ МОЄ, фразеол. – те саме, що «скакати в
гречку», себто зраджувати своїй дружині; вступати в
незаконні інтимні зв’язки зі сторонньою жінкою (в
контексті опов. «Сойчине крило» І. Франка).

335
 ГРОМАДСЬКИЙ ПИСАР, я, чол., заст. – людина, що
професійно займалася переписуванням паперів чи
складанням документів, листів та ін.
ГУРМА, жін., діал. – юрба, гурт людей.
ГУТОРИТИ, рю, риш, недок., діал. – розмовляти.
ГУЦУЛИ, ів, мн. (одн. гуцул, а, чол.; гуцулка, и, жін.) –
етнографічна група українців, що живуть у гірських
районах західних областей України (переважно в Над-
вірнянському, Косівському та Верховинському р-нах
Івано-Франківської обл.).

ҐАЗДА, и, чол., діал. – господар.

ҐЕТЕ ЙОГАНН ВОЛЬФГАНҐ фон (1749–1832) – ні-
мецький поет, письменник, драматург, мислитель.

ДАРАБА, и, жін., діал. – пліт, збитий із дерев’яних

кругляків; лісовий матеріал, збитий із стовбурів зруба-
них дерев, який сплавляють через гірську річку; чоти-
ритаблова дараба складається з чотирьох сплавів, із
яких кожний називається табла (з лат. tabula).
ДЄДЬО, діал. – тато, батько.
ДЖЕРГА, и, жін., заст. – грубе домоткане покри-
вало, вовняна ковдра, рядно, килим.
ДИЛЬКОТАТИ, очу і ДИЛЬКОТІТИ, очу, оти́ш, недок.,
зах. – дрижати, тремтіти.
ДІВКА, и, жін., розм. – дівчина, якій час одружу-
ватися.
ДІДЬКО, а, чол. – 1) уявна надприродна істота, що
втілює зло і звичайно зображується у вигляді людини з
козячими ногами, хвостом і ріжками; злий дух, чорт,
диявол, сатана; 2) уживається як лайка.
ДОГУРИТИ – зробити прикрість.
ДОЛІВКА, и, жін. – утрамбована, вирівняна та пома-
зана глиною земля в приміщенні; взагалі підлога.
ДОЦЯ, ДОЦЬКА – ім’я (у контексті нов. «Новина»
В. Стефаника).
ДРАНКА, и, жін., розм., ДРАНОЧКИ – драний, про-
тертий, зношений одяг і т. ін.
ДРИҐАТИ, дриґаю, дриґаєш, недок., розм. – робити
різкі уривчасті рухи, перев. ногами (про людей), лапами
(про тварин).
ДУЛУМАН, а, чол. – важкий кінець люшні.

336
 ДУЧА, и, жін., діал. – ямка, могила.
ДЮГАТИ, аю, аєш, недок., розм. – штрикати, себто
колоти чим-небудь гострим, спричиняючи біль.

ЕМЕРСОН РАЛЬФ-УОЛДО (1803–1882) – американ-

ський філософ і письменник.

ЖАБ’Є – колишня назва гуцульського села (зараз це –

невелике місто Верховина, районний центр в Івано-
Франківській обл.).
ЖВИНДІТИ – хитрувати, крутити.
ЖОВНІР, а, чол., іст. – солдат.
ЗАБРАКНУТИ, не, док., безос., розм. – не вистачити,
стати в недостатній кількості, мірі.
ЗАВОДИНИ, дин, мн., розм. – те саме, що голосіння.
ЗАМЕЛЬДУВАТИ, ую, уєш, перех., діал., док. до
мельдувати – повідомити, донести якусь інформацію
поліції.
ЗАРВАНИЦЬКА МАТІР БОЖА – мати Ісуса Христа;
одна з її чудотворних ікон зберігається в монастирі села
Зарваниця Тернопільської обл. в Україні.
ЗАСКАРЖИТИ, жу, жиш, док., перех., діал. – зинува-
тити кого-небудь у чомусь, звернувшися із скаргою на
нього.
ЗЛІЗЛО СОНЦЕ У НОГИ, фразеол. – в українському
народному повір’ї це означає, що вже скоро наближає-
ться до людини смерть; «зійшло сонце над головою» –
народження, або добру новину (у контексті нов. «Сама-
саміська» В. Стефаника).
ЗНЕОСОБЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗНЕОСОБИ-
ТИ, блю, биш – позбавляти індивідуальних рис, робити
схожим на інших.
ЗНОВИТИСЯ, діал. – трапитися якійсь новині.
ЗРІБНИЙ, а, е, розм. – витканий домашнім ткаць-
ким верстатом (про полотно).
ЗУМКОТІТИ, тить, недок. – видавати одноманітні
високі звуки при польоті; дзижчати (про комах).
ІЛАШ – ім’я (у контексті нов. «Шкода» В. Стефа-
ника).
ІРКУТСЬК – місто в Росії, розташоване в південно-
східній частині Сибірського федерального округу.

337
 ЙМИТИСЯ, діал. – причалити (у контексті опов.
«Терен у нозі» І. Франка); вхопитися.

КАВАЛОК ГОНТАЛЯ – дерев’яна скалка.

КАМОЕНС ЛУЇШ ДІ (1525–1580) – португальський
поет.
КАНЧУК, а, чол. – батіг із сплетених ремінців з ко-
ротким пужалном.
КАРНЕОЛ – мінерал (камінь) жовтого та криваво-
червоного кольору.
КВАПИТИСЯ, плюся, пишся; мн. квапляться; недок. –
поспішати, старатися, намагатися робити що-небудь
швидше.
КЕЛИШОК, чол. зменш. до келих – посудина (пере-
важно 100 г), з якої п’ють міцні алкогольні напої.
КЕПСЬКИЙ, а, е – поганий.
КЕРМАНИЧУВАТИ – працювати керманичем, себто
тим, хто сплавляє через гірську річку лісовий матеріал,
збитий із стовбурів зрубаних дерев.
КЕРМО, а, сер. – (у контексті опов. «Терен у нозі»
І. Франка) пристрій для керування рухом плоту.
КИНУТИ ОКОМ НА НЕЇ – вректи, заст. (у контексті
нов. «Шкода» В. Стефаника), тобто за марновірними
уявленнями, особливим магічним поглядом накликати
нещастя, хворобу на когось, завдати шкоди комусь, чо-
му-небудь.
КИЧЕРА, и, жін., діал. – лісиста гора з голою верши-
ною.
КЛЯМРА, и, жін. діал. – 1) застібка; 2) металева
пластинка для скріплювання чогось.
КОНВЕНЦІОНАЛЬНИЙ, а, е – відповідний до угоди.
КОНТЕТНИЙ, діал. – задоволений.
КОСОВИЦЯ, і, жін. – час, коли косять та збирають
траву.
КОСТУР, а, чол. – милиця; груба палиця часто із за-
гнутим верхнім кінцем.
КОШНИЦЯ, і, жін., діал. – висока й вузька повітка,
виплетена з лози, куди зсипають кукурудзу в качанах.
КРАСНОЇЛЛЯ – гуцульське село Верховинського р-ну
Івано-Франківської обл.
КРАСНОЯРСЬК – місто в Росії, розташоване на двох
берегах річки Єнісей.

338
 КРЕВНИЙ, а, е, розм. – рідний, себто однієї крові.
КРИЇВКА, и, жін., розм. – схованка, військово-обо-
ронна та господарська споруда, розташована під зем-
лею.
КРИСАНЯ, і, жін., діал. – капелюх, зроблений у на-
ціональному гуцульському стилі (прикрашений різними
орнаментами, мідними бляшками, павиним пером і
т. п.).
КУЛЕША, і, жін., діал. – страва з кукурудзяного
борошна.
КУТИ – українське гуцульське селище міського типу
Косівського р-ну Івано-Франківської обл.

ЛАКОМИЙ, а, е, розм. – який має особливу прист-

расть, спокусу до чого-небудь (у контексті опов. «Злодій»
В. Стефаника).
ЛЕФОШІВКА, діал. – мисливська рушниця.
ЛИХОРАДКА, и, жін., розм. – пропасниця (гостра
інфекційна хвороба, що супроводжується виснажли-
вими приступами гарячки; малярія)
ЛІСНИЧІВКА, и, жін., діал. – оселя лісничого.
ЛОЖА, і, жін., заст., – 1) соціальне середовище (у
контексті опов. «Злодій» В. Стефаника; 2) місце для
спання; постіль.
ЛУСНУТИ, ну, неш, перех. – сильно вдарити когось
чи що-небудь.
ЛЮШНЯ, і, жін. – дерев’яна деталь, яка зв’язує вісь
воза з полудрабком.

МАРА, и, жін. – привид, примара, що уявляється

комусь найчастіше в образі злого духа.
МЕЖІ ТРОШКИ ПІДПАСАТИ, аю, аєш, недок. – зага-
няти свою корову на чужу межу поля, щоб худоба поїла
трохи трави, яка є чужою власністю (у контексті нов.
«Шкода» В. Стефаника).
МЕЛІНІТ, у, чол. – вибухова речовина жовтого ко-
льору, що використовується для артилерійських сна-
рядів і т. ін.
МИСНИК, а, чол. – шафа з полицями для посуду й
продуктів у сільській хаті.
МІХ, а, чол. – мішок.
МЛЯСКАТИ – див.: плямкати.

339
 МОЙ, виг., діал. – уживається при звертанні до лю-
дини.
МОЛОКОСОС, а, чол., розм., ірон. – дуже молода,
недосвідчена людина; уживається як лайливе слово.
МОРСКАТИ, аю, аєш, недок., перех. – сильно бити,
вдаряти; смерть римляни звали mors (мабуть, через те
що як морсне когось, то може вбити).
МОЦНИЙ, діал. – міцний, сильний.

НАЗДОГІН, присл. – услід за тим, що віддаляється.

НАПУДИТИ, джу, диш, док., перех., діал. – налякати.
НАТРАФИТИ, перех., неперех., діал. – випадково,
несподівано знаходити, виявляти когось, що-небудь,
натикатися на когось, щось, зустрічатися з ким-, чим-
небудь.
НАЧИНЄЙТЕСИ, наказ. форм. дієсл., діал. – начи-
няти, тобто наповнювати, набивати їжею голодний
шлунок (у контексті нов. «Новина» В. Стефаника).
НАЧИНИТИ, док., перех., заст. – наплодити, наро-
дити (у контексті нов. «Новина» В. Стефаника).
НЕВАЖНИЙ, а, е, розм. – який не має доброї якості;
поганий.
НЕНЬО, я, чол., діал. – тато, батько.
НЕНЯ, і, жін. – пестливе звертання до матері.
НИЖНІЙ НОВГОРОД – місто в Росії, розташоване в
центрі Східно-Європейської рівнини, у місці злиття
двох річок – Оки і Волги.
НІМБ, а, чол. – сяйво, намальоване у формі круга
навколо голови або над головою (на іконах, картинах
релігійного змісту та ін.), як символ святості.
НІСТРО, діал. – річка Дністер (на південному заході
України, що впадає у Чорне море).

ОБАЧІНЄ – милосердя.
ОБІЙСТЯ, я, сер., діал. – садиба, двір.
ОБОРІГ, рогу, чол. – схованка для сіна від дощу на
чотирьох стовпах з дашком.
ОВВА, виг. – уживається при вираженні здивуван-
ня, сумніву, іронії і т. ін.
ОГО, виг. – уживаються при вираженні здивування,
захоплення, застереження з приводу чогось надзвичай-
ного, несподіваного.

340
 ОПЛУТАТИ, аю, аєш, док., перех. – 1) Густо обмо-
тувати, обвивати пасмами чого-небудь (ниток, дроту,
павутиння і т. ін.); 2) перен. позбавляти волі, свободи
дій; прибирати до рук, підпорядковувати собі.
ОПРИШКИ – 1) народні месники; 2) розбійники.
ОРГА́Н, а, чол. – найбільший духовий клавішний
музичний інструмент, що складається з набору труб.
ОХОТА, и, жін. – бажання, прагнення або схильність
до чого-небудь.

ПАСИНОЧОК, чка, чол. зменш.-пестл. – бічний

пагін рослини (у контексті нов. «Шкода» В. Стефаника).
ПАЦИТИ, діал. – відповідальність нести, терпіти.
ПЕРЕХРЕСТИТИСЯ, хрещуся, хрестишся, док. – в
народному повір’ї серед християн це означає іменем
Бога Ісуса Христа відганяти злих духів, чортів (у кон-
тексті нов. «Сама-саміська» В. Стефаника).
ПЕРЧИЦЯ, і, жін., розм. – стручковий перець.
ПЛЯМКАТИ, аю, аєш, недок. – витягувати губи й
видавати, утворювати звуки чмокання.
ПОВДЕРЖЛИВО, діал. – стримано.
ПОВСТЯ́НИ́Й, яна, яне – виготовлений із вовни цуп-
кий матеріал, який використовується для вироблення
капелюхів, теплого взуття і т. ін.
ПОДОБА, и, жін., діал. – істота; зовнішній вигляд;
те, що нагадує собою когось, щось.
ПОЛОНИНА, и, жін. – безліса ділянка верхнього поя-
су Карпат, яка використовується для пасовиська та сі-
нокосу.
ПОЛУДА, и, жін. – білувата пляма на рогівці ока, яка
спричиняється до сліпоти; більмо.
ПОЛУДЕНЬ, дня, чол. – час найвищого стояння сон-
ця над горизонтом, який відповідає дванадцятій годині
дня; середина дня.
ПОРТ-АРТУР – тепер місто Люйшунь у Китаї, порт на
узбережжі Жовтого моря. За російсько-китайською
конвенцією 1898 року був переданий в оренду Росії і
перетворений царським урядом на військово-морську
фортецю. Під час російсько-японської війни 1904–
1905 років фортеця була ареною запеклих боїв.
ПОРУНТАТИ – рушити, взяти, вкрасти.

341
 ПОТРАФИТИ, флю, фиш, діал. – спромогтися; діяти
так, як подобається кому-небудь, згідно з певними ви-
могами; догоджати комусь.
ПРАЗНИК, а, чол., розм. – свято.
ПРИДАБАШКИ – гумористичні народні розповіді.
ПРИЛАДЖУВАТИ, ую, уєш, недок. – готувати, збира-
тися щось робити.
ПРИСИЛУВАТИ, ую, уєш, док., перех., розм. – зму-
шувати.
ПРИХАРИТИ, діал. – причепурити.
ПРИЧІЛОК, лка, чол., розм. – бокова стіна будинку;
бокова частина даху.
ПРОВАДИТИ – проводити, супроводжувати кого-не-
будь з метою нагляду, охорони, указування шляху і т. ін.
ПРЯДИВО, а, сер. – волокно конопель, льону, бавов-
ни, вовни і т. ін., приготовлене для прядіння.
ПРЯТАТИ, СПРЯТАТИ прячу, прячеш, недок., діал. –
прибирати.
ПУШКА – ПУЧКА, и, жін., (кінчик пальця руки).
ПУШОК, чол., зменш.-пестл. до пух – пір’я.
РАНТУХ, а, чол., діал. – 1) головний убір заміжньої
жінки в Галичині – біла, тонка хустка; покривало; 2) різ-
новид спідниці з суконно-лляної тканини.
РЕСКІН ДЖОН (1819–1900) – англійський письмен-
ник, історик, мистецтвознавець, публіцист.
РИХТУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., діал. – готува-
тися, підготовлятися до чого-небудь.
РІНЬ, РИНЬ, і, жін. – крупний пісок, гравій, галька,
дрібненькі камінчики на березі річки.
РУКИ НАЛОЖИТИ НА СЕБЕ – скоїти самогубство.
САМА-САМІСЬКА, жін. – самотня, одинока.
САРАКА, и, чол. і жін., діал. – бідолаха.
СИБАРИТ, а, чол. – розпещена людина, що любить
розкіш і задоволення в житті.
СКОМПЛІКОВАНИЙ, а, е – складний, важкий для
розуміння, вивчення.
СПАРИТИ, розм., перен. – відлупцювати, побити ба-
тогом, відшмагати, висікти.
СПОВІДЬ, і, жін. – у католицькій і православній
церкві це обряд покаяння в гріхах перед Богом у при-
сутності священика і відпущення ним цих гріхів.

342
 СТРАТИТИСЯ – те саме, що ТРАТИТИСЯ.
СТРИК, чол., діал. – стрийко, себто дядько, рідний
брат батька.
СУЧАВА – місто в Румунії, розташоване в південно-
східній Буковині, на річці Сучава (притока Серету).
СУЧАВСЬКИЙ ІВАН – християнський святий, муче-
ник, прах якого зцілює безнадійно хворих людей. Сьо-
годні його прах зберігається в місті Сучава на північ-
ному сході Румунії.

ТВЕРДИНЯ, і, жін. – фортеця, надійний захист, опора.

ТЕКА, и, жін. – 1) портфель; 2) канцелярське при-
ладдя: обкладинка, конверт для паперів, швидкозши-
вач та ін.
ТИМПАН, а, чол. – стародавній ударний музичний
інструмент; вид литавр.
ТОПІРЕЦЬ, чол. – сокира з довгим дерев’яним дер-
жаком, що колись використовувалась у гуцулів як
зброя, звичайно прикрашена різьбленими візерунками.
ТРАТИТИСЯ, безос., розм. – позбавляти себе розуму,
енергії, життя; скоювати самогубство (в контексті опов.
«Басараби» В. Стефаника).
ТРАФИТИ, діал. – потрапляти, попадати; йти вірною
дорогою, стежкою (в контексті нов. «Діточа пригода»
В. Стефаника.
ТРЕМБІТА, и, жін. – гуцульський народний духовий
музичний інструмент у вигляді довгої дерев’яної труби
без вентилів і клапанів, довжина якого сягає до 3 мет-
рів, а діаметр 30 мм; трембіта вважається найдовшим у
світі музичним інструментом.
ТРИВКИЙ, а, е – міцний, твердий, добротно зроб-
лений.
ТРУЧАТИ, аю, аєш, недок., ТРУТИТИ, діал. – штов-
хати, спихати.
ТУСК, чол., діал. – туга, смуток.
ТЯМИТИ, млю, миш – усвідомлювати, розуміти що-
небудь; уміти що-небудь робити; тримати в пам’яті,
пам’ятати.

УПЛОШАТИ, діал. – розчулитись.

УПОВІДАТИ (ВПОВІДАТИ), аю, аєш, діал. – розпові-
дати, говорити.

343
 УПОРАТИСЯ, аюся, аєшся, док. – закінчити робити
будь-що взагалі; порозумітися з ким-небудь, дійти до
згоди.
УРНА, и, жін. – посудина, звичайно у формі вази,
для зберігання праху померлого після кремації.
УСТЕРІКИ – гуцульське село Верховинського р-ну
Івано-Франківської обл.

ФАЙНИЙ, а, е, діал. – гарний, добрий.

ФАМІЛІЯ, ї, жін., діал. – рід, родина, члени родини.
ФЛЯШКА, діал. – пляшка.
ФОРОСТ – дрібні гілочки від дерева.

ХЛОП, діал. – сильний чоловік, мужчина або хло-

пець.
ХЛОПЧИЩЕ, а, чол. – хлопець (з нюансом іронії, глу-
зування чи лайки).

ЦАРА, и, жін., діал. – натовп.

ЦИБУХ, а, чол. – порожнистий стержень люльки,
крізь який курець втягує тютюновий дим.
ЦИТЬ, виг., розм. – уживається як заклик до тиші,
мовчання (переважно до дитини).
ЦОКОТІТИ ЗУБАМИ – труситися від холоду.

ЧАПІТИ, пію, пієш, недок., діал. – непорушно сиді-

ти, стояти на одному місці.
ЧЕРЕМОШ – річка в Українських Карпатах, на Бу-
ковині й на Гуцульщині.
ЧІЛЬНИЙ, а, е – головний, центральний, найвид-
ніший.
ЧУПЕР, пра, чол., діал. – чуприна.

ШПИЛЬ, я, чол. – вершина гори.

ШТУКА, и, жін., діал. – мистецтво (у контексті опов.
«Сойчине крило» І. Франка).
ШТУКАР, я, чол., розм. – фіґляр, 1) жартівник, за-
бавник, пустун; 2) той, хто спритно, уміло робить що-
небудь, вправний у чому-небудь.
ШТУРКАНЕЦЬ – укол.
ШУСТКА, діал. – десять крейцерів (із «Басарабів»
В. Стефаника).

344
 ЩЕЗНИК – чорт, дідько.

ЯСЕНІВ – назва гірського села, яке розташоване в

Карпатах на березі річки Черемош (зараз – Верхній
Ясенів Верховинського р-ну Івано-Франківської обл.)

AEGUAM SERVARE MENTEM (лат.) – зберігати

рівновагу духу.
ALLEN RESPEKT (нім.) – повна пошана.

C’EST UNE BONNE PÂTE (франц.) – він добряк.

ERGO (лат.) – отже, значить.

EXPERTUS ROBERTUS (лат.) – досвідчений Роберт.

PENDANT-НАРИС (франц.) – нарис як нарис.

TESTIMONIUM PAUPERTATIS (лат.) – свідоцтво вбо-

жества.

UNE FEMME DE TRENTE ANS (франц.) – тридця-

тилітня жінка.

345
 中国文学
КИТАЙСЬКА ЛІТЕРАТУРА

346
347
 Ярослава ШЕКЕРА – поетеса,
перекладач, літературознавець,
кандидат філологічних наук,
доцент кафедри китайської,
корейської та японської філології
Інституту філології Київського
національного університету імені
Тараса Шевченка. Народилася
1982 року в місті Києві (Україна).
Автор понад 40 наукових праць
із китаїстики. Упродовж 2000–
2002 років стажувалася в Чанчуньському педа-
гогічному університеті та Пекінському університеті
мови й культури. Протягом 2008–2013 років упоряд-
кувала тритомну «Хрестоматію китайської літератури
(від найдавніших часів до ХІІІ ст.)» (І том – спільно з
колегою Н. Коломієць). У навчальних посібниках,
окрім теоретичних матеріалів з історії китайської літе-
ратури, широко представлені поетичні переклади
Я. Шекери з давньокитайської мови. Член Української
асоціації китаєзнавців та Національної Спілки пись-
менників України.

СЛОВО ПЕРЕКЛАДАЧА

Якось Джезеф Джейкобс сказав: «Читати поезію в

перекладі – те саме, що цілувати жінку крізь вуаль». Цей
гумористичний афоризм певною мірою відображає ме-
тодологічну проблематику перекладознавства, суть яко-
го полягає в еквівалентності та адекватності перекладу
художнього тексту. В ідеалі – це так званий ізоморфізм,
що передбачає збереження єдності змісту й форми
твору-оригіналу. Але це лише в ідеалі! Адже в кожній
мові існують свої граматичні, лексичні та стилістичні
норми.

348
 娅罗斯拉娃•舍科拉（Yaroslava  Shekera）：1982年出
生于乌克兰基辅市，诗人、翻译家、文学家、文学副博士，
在基辅国立塔拉斯·舍甫琴科大学语文学院中、日、韩语文
学教研室任教，副教授。发表了40多篇汉学方面的科研论
文。2000至2002年曾留学于东北师范大学和北京语言文化大
学。2008至2013年编纂了《中国古代文学作品选（古代至
13世纪）》三册，第一册的合著者为娜达莎∙廓洛米耶其
（Natalya  Kolomiyets’）。这三本文学作品选里，除了中国
文学历史的理论材料以外，还有古代诗歌乌语的翻译，翻
译家为娅罗斯拉娃•舍科拉。她是乌克兰汉学家协会与乌克
兰国家作家协会的会员。

译者之言

约瑟夫·雅各布斯（Joseph Jacobs）曾说：“看翻译的
诗就像吻面纱里的女人一样”。这句幽默格言有几分真实地反
映了翻译学的方法论问题。翻译学的本质在于翻译艺术文本
的等值性与优美度。理想中，这是所谓“同晶”现象，它要求
完整无缺的原文之内涵与形式的结合。不过，这只是在理想
中而已！每一种语言有自己的语法、词汇与修辞的规范。

349
 Власне, вони і є тією «перекладознавчою вуаллю» в
поезії, яка не дає змоги відчути в поцілунку неповтор-
ний дотик її справжньої любові.
Справді, відтворити всю красу художньо-образного
світу великих китайських класиків – справа нелегка. А
надто зважаючи на дивовижну лаконічність поетичного
висловлювання та образну місткість окремих лексем,
що посилюється в результаті етимологічного (мовно-
культурологічного) аналізу, – проявляються нові, прихо-
вані конотації ієрогліфічного знака, які доповнюють
образну картину вірша.
У творах, скажімо, Цюй Юаня (339–278 роки до н. е.),
першого китайського поета, наявний вражаючий лако-
нізм висловлення: рядок усього із шести ієрогліфів пос-
тає в українській інтерпретації у вигляді восьми-дев’я-
тистопного дактиля чи амфібрахія. Та що тут говорити,
коли один нескладний у написанні ієрогліф може поз-
начати ціле словосполучення, як-то: 沐 – «мити волосся»!
Вірші періоду династії Тан, «золотої доби китайської
класичної поезії», написані значно простішою мовою,
ближчою до сучасної літературної (путунхуа), а тому
більш-менш досвідчений китаїст може читати їх майже
без словника – зосередження над оригіналом і заглиб-
лення в образну тканину поезії допомагає досить швид-
ко схопити основну суть. Що ж до лексичного напов-
нення, то абсолютна більшість односкладових слів у
поетичному рядку повнозначні, практично відсутні
службові слова та вигуки. При художньому перекладі
намагаємося максимально зберегти рими (наскільки їх
вдається ідентифікувати в оригіналі), які в давній поезії
переважно наскрізні: в одному вірші – вісім чи десять
римованих лексем. Що ж до віршового розміру, то тут,
як видається, український перекладач має повну сво-
боду вибору: рядок давньої китайської поезії – це
зазвичай від трьох до дев’яти ієрогліфів (класичний же
розмір танської поезії – п’ятислівний та семислівний),
кожен із яких читається певним тоном.

350
 其实这些规范就是诗歌中的那件“翻译的面纱”，在你吻时
难以感触到真正的爱情。再现中国伟大诗人的艺术形象世界
的魅力，的确是件不容易的事。再说，要特别注意到诗篇的
简洁与某些词语的形象性（语源分析使它突出），结果呢，
隐藏的、前所未知的汉字含义会表现出来，这些含义对诗篇
中的情境给予强调和补充。
例如，在中国第一个伟大诗人屈原（前339年－前278
年）的诗篇中，有令人难忘的简洁的语言：在乌克兰的释义
下，六字句必须成为八九音节的重轻轻律或者轻重轻律。而
一个挺简单的汉字可以指出整个短语：“沐”就是“洗头发”的
意思！
唐朝是众所周知的“中国古典诗歌的黄金时代”，其诗歌用
更加通俗易懂的语言写下来，它近于普通话，所以比较有经
验的汉学家可以不用借助词典看诗；把注意力集中在原文
上、深入诗篇中的情境，使他较快地领会基本内容。至于唐
诗的词汇，句中的大多数单音节词都是实词，虚词几乎没
有。艺术翻译时，我企图保全韵脚，在古诗中，韵脚基本上
是贯穿始终的：一首诗有八、十被押韵的词语。至于诗格
呢，依我所看，乌克兰翻译家是完全自由的，而古代中国诗
句平常由三到九字组成（唐诗有两种，五言诗和七言诗），
每个字都有自己的读音。

351
 Тому говорити про чергування наголошених і не-
наголошених складів не доводиться, і, «пристосовуючи»
поетичний текст далекої китайської культури до рідної
літератури, перекладач обирає якнайзручніший для
себе розмір.
Певна річ, численні реалії давнього Китаю, що
трапляються чи не в кожному рядку, потребують де-
тального пояснення в коментарях, – лише таким спосо-
бом вдумливий читач зможе вловити національний ко-
лорит поезії.
Найчастіше давній китайський поет завуальовано,
окремими натяками стверджує істину, а відповідні об-
разні конотації та логіко-граматичні зв’язки між скла-
довими поетової думки читач покликаний віднайти са-
мостійно, і першочергова роль у цьому саме коментарів.
При ознайомленні українського читача з будь-якою
національною поезією виникає потреба пояснення тра-
диційних та індивідуальних художніх образів. Більшість
художніх образів танської лірики, серед якої чільне
місце посідає пейзажна, – це предмети та явища при-
роди, або ж образи, що виникли на їх основі. Така ха-
рактерна риса танської лірики зумовлена нерозривною
єдністю митця і природного оточення, а також тради-
ційністю образних асоціацій. Наведімо перелік найпо-
ширеніших образів танської поезії, що трапляються в
поміщених в «Антології» перекладах великих поетів Ду
Фу та Ван Вея:
• п’ятиколірні хмари – радість та щастя;
• повний (ясний) місяць – возз’єднання родини;
спогади про домівку чи Батьківщину;
• весна – молодість, найкраща пора в житті люди-
ни;
• осінь – старіння, кінець життя;
• квітка лотоса – 1) чистота душі людини з наро-
ду; чистота, яка виростає з багнюки (зумовлено
природними умовами існування рослини); 2) сим-
вол дхарми (буддійського вчення): традиційно
Будду зображують сидячим на квітці лотоса;

352
 所以不能谈到重音与无重音音节的交替；把中国文化的
诗篇适应到乌克兰文学时，翻译家选择了最方便的格式。
几乎每一诗句里会遇到古代中国特殊的实际事物，它当
然要求详细的注释，这样细心的读者才会感到诗歌的民族魅
力。古代中国诗人平常会掩藏他自己想说的意思，用隐晦的
词语来暗示表达；而相应的形象意义与逻辑语法关系，读者
要自己看出来，此时，注释就起最重要的作用了。
乌克兰读者了解任何一个民族诗歌时，需要解释传统与
个别的艺术形象。唐诗中，山水诗占主要地位；大多数艺术
形象就是自然界的对象与现象。这种诗人与自然界的统一以
及形象联想的传统和定律也决定了唐诗的特点。举例说明唐
诗中杜甫与王维的译诗（《乌中文学作品选集》里）中最常
见的形象：
• 五彩云——喜悦与幸福；
• 明月——全家团圆；回忆家人或故乡；
• 春——青年时代，人生中最好的时光；
● 秋——老年，岁暮；
● 花——1）普通人的心里·· ，从泥里·大的·· ；2）佛法
的象征：··的大佛画像就是座在·花上；

353
 3) еротичний підтекст: довге тонке стебло, що гли-
боко входить в іньську стихію води;
• хризантема – довголіття (пелюстки цієї рослини
нагадують про низку років); час її цвітіння (осінь)
асоціюється зі старістю: так, поширений напій –
вино з пелюсток хризантем – пили зазвичай літні
люди;
• верба – 1) розлука (існував такий звичай: перед
довгою розлукою закохані чи подружжя обдаро-
вували одне одного вербовими гілками, які мали
захистити від нечистої сили); 2) гетера (асоціація
зовнішнього вигляду) цього дерева із тонким та
гнучким станом, який демонстрували співачки-
гетери);
• червоні боби – спогади закоханих одне про одного
в розлуці;
• персик – довголіття: бога довголіття Шоусіна тра-
диційно зображали з персиком у руці; за по-
вір’ям, у горах Куньлунь на Заході ріс сад із ди-
вовижними персиками, що достигали раз на три
тисячі років. Скуштувавши їх, можеш досягнути
безсмертя, – ці плоди смакували небожителям на
бенкеті в Цариці Заходу Сіванму;
• сосна, бамбук, слива, кипарис – твердість, нез-
ламність духу (зумовлено витривалістю цих рос-
лин), життєва сила та довголіття; даоські маги
вживали насіння сосни та кипариса для досяг-
нення довголіття. Посаджені на кладовищі, ці
рослини викликають думки про смерть, нага-
дують про швидкоплинність людського життя;
• дикі гуси – звістка, новина, лист;
• крик мавпи – туга, печаль;
• метелик – кохання;
• східний, або весняний, вітер – розквіт, процві-
тання держави (зумовлено позитивним сприйнят-
тям сходу як сторони світу, з якої починається
життя). Також – алегорія тілесної любові (лан-
цюжок асоціацій: схід – весна – молодість – ко-
хання);

354
• 3）色情的言外之意：长薄的茎深入水（属阴质）；
• 菊花——长寿 （其花瓣似多年）；菊开花时期（秋天）联
想老年：喝菊花酒平常就是老年人；
• 柳树——1）离别（有个习俗：长别前恋人或夫妻互相赠送
柳枝，要辟邪）；2）歌妓（由本树的外貌联想到歌妓的柔
韧身躯）；
• 红豆——离别时恋人的相思；
• 桃子——长寿：传统的画图上，寿星手里有个桃子；传
说，西边的昆仑山里长着一片桃园，其果子三千年中只能
成熟一番。把桃子尝一尝，可以成仙；在西王母的宴会上
诸仙就吃这些果子；
• 松 、 竹 、 梅 、 柏 —— 意 志 坚 定 （ 决 定 于 这 些 树 的 抵 抗
性）、生命力、长寿；修行者食用松柏的种子为达到长
寿。这些树在墓地上常见，引起人们思念去世的人，提醒
人生的短暂；
• 雁——消息，信书；
• 猿声——忧愁；
• 蝴蝶——恋爱；
• 东风、春风——国家的繁荣（按五行说法，东方是生活的
起点）。 也是性交的比喻（联想的一连串：东方——春
天——青年时代——爱情）；

355
 • спати серед сосен і хмар – вести життя самітника
(відлюдники-мудреці – переважно даоси та буд-
дисти – далеко від цивілізації, у горах, займалися
спогляданням світу й самовдосконаленням);
• шпильки й пояс – чиновницька одяг; також але-
горія самого чиновника;
• вітер та місяць – кохання чоловіка й жінки;
• розквіт сливи мейхуа – весна. Слива мей асо-
ціюється з красою (омонімія з ієрогліфом мей –
«красивий»), а отже, – з жінкою, молодістю, ко-
ханням;
• опадають / облітають квіти – минають молоді
роки, найкраща пора в житті людини (опадання
квітів – основна прикмета відходу весни, яка
своєю чергою асоціюється з молодістю);
• вітер здіймає пил – неспокій у Піднебесній (пил
асоціюється із земними турботами та мирською
метушнею);
• іній на скронях – сивина;
• багато роси (дощу та роси) – милосердя імпера-
тора (дощ та роса уявлялися давнім китайцям
благодаттю Неба; володар же вважався Сином
Неба);
• роса – швидкоплинність життя.
Отже, художньо-образна та стилістична специфіка
наведених в антології моїх перекладів поетичних творів
Цюй Юаня, Ду Фу та Ван Вея зумовлена такими особ-
ливостями давньокитайської мови, як глибока образ-
ність, алегоричність, часті недомовки, а також підкрес-
лений лаконізм художнього вираження. Щиро зичимо
вдумливому українському читачеві приємного поринан-
ня в захопливий світ східної поезії!

356
 • 卧松云——过隐士生活（贤人主要是道士与佛教徒，他们
离开社会到山上坐禅、修行）；
• 簪组——官服；也比喻官员；
• 风月——男女恋爱；
• 花开——春天快到了。梅花与美丽联想起来（“梅”与“美”谐
音），因此联想到女子、青年时代和爱情；
• 花落——青年时代、人生中最好的时光就要过了（落花就
是春天过去的最重要特征）；
• 风起尘——天下不安（尘土联想到人间生活）；
• 霜鬓——白发；
• 繁露、多雨——皇帝之仁慈（按古人的看法，雨露是天帝
的富足，而皇帝被认为是天子）；
• 露——生命的短暂。
总而言之，屈原、杜甫与王维译诗的艺术形象与修辞特点，决
定于以下古汉语的突出之处：深刻的形象性、寓意性以及艺术表
现的简洁。诚恳地祈愿乌克兰读者能愉快地投身到东方诗歌的艺
术世界里！

357
 屈原（前340年－前278年）：
屈氏，名平，字原,是中国最伟大
的爱国主义诗人之一，也是中国
已知最早的著名诗人和伟大的政
治家。他创立了“楚辞”这种文体
（也就是创立了“词赋”这一文体），
也开创了“香草美人”的传统。
《离骚》、《九歌》、《天问》
是屈原最主要的代表作。
屈原的作品充满了积极的浪漫主义精神。其主要表现是
他将对理想的热烈追求融入了艺术的想象和神奇的意境之
中。除此之外，屈原的作品还以一系列比兴手法来表情达
意，产生了言简意赅、言有尽而意无穷的艺术效果。
每年的农历五月初五为端午节，在中国，人们会在端午
节纪念这位伟大的爱国诗人。

358
 ЦЮЙ ЮАНЬ (340–278 роки до н. е.) – перший
відомий ліричний поет в історії Китаю епохи Воюю-
чих Ворожих Царств. Його образ став одним із симво-
лів патріотизму в культурі Піднебесної. Незвичайна
художня виразність творчості митця («Тяньвень»,
«Цзюге» («Дев’ять елегій»), «Лісао» та ін.) поклала по-
чаток так званому «південному» стилю, що справив
величезний вплив на розвиток усієї китайської поезії.
Цюй Юань – творець незрівнянних шедеврів дав-
ньої китайської літератури, яка захоплює своєю мета-
форикою, екзотичними образами, незрівнянною пое-
тичною фантазією і філософською глибиною.
Зі загибеллю Цюй Юаня традиційно пов’язують
найдавніший китайський празник «Дуаньу» («Свято
човнів-драконів»), що відзначається 5 травня. Із на-
родних переказів дізнаємося про те, що Цюй Юань
втопився в глибокій річці. Збіглося багато людей, од-
нак урятувати його було вже запізно. Рибалки плавали
на човнах, намагаючись відшукати тіло поета. Щоб
риби не об’їдали утопленика, вони стали кидати у во-
ду рис, яйця та інші продукти. Наступного року, по-
минаючи уславленого китайського митця, люди зроби-
ли те саме, що й рибалки. Так згодом і склався в наро-
ді звичай щорічно влаштовувати на річці змагання на
драконівських човнах, їсти святкові ласощі «цзунцзи» і
пити рисове вино.

359
 离骚
I
帝高阳之苗裔兮，朕皇考曰伯庸。
摄提贞于孟陬兮，惟庚寅吾以降。
皇览揆余初度兮，肇锡余以嘉名：
名余曰正则兮，字余曰灵均。
纷吾既有此内美兮，又重之以修能。
扈江离与辟芷兮，纫秋兰以为佩。
汨余若将不及兮，恐年岁之不吾与。
朝搴阰之木兰兮，夕揽洲之宿莽。
日月忽其不淹兮，春与秋其代序。
惟草木之零落兮，恐美人之迟暮。
不抚壮而弃秽兮，何不改乎此度？
乘骐骥以驰骋兮，来吾道夫先路！

II
昔三后之纯粹兮，固众芳之所在。
杂申椒与菌桂兮，岂惟纫夫蕙茝！  
 

360
 СКОРБОТА ВИГНАНЦЯ
(поема)

І
Я – нащадок Чжуаня мудрого,
А Боюн – мій отець покійний.
Я у сьомий день року родився –
Я у світ цей прийшов навесні.

Добрим знаком мій батько цей день уважав

І тому дарував мені красне ім’я.
Звати Чжен мене, «істина» це означа,
Ще «Лін Цзюнь» називають – «краса» і «рівнина».

Маю внутрішній шарм, маю вроди я доста,

Мої здібності – також окраса моя.
Я прикрасив себе орхідеями з осені,
Плащ вдягнув з гладіолусів, з дудника я…

День і ніч, як вода, швидко плинуть привільно –

Як тепер наздогнать? Не чекають мене!
Вранці в горах збираю магнолії білі,
Вечорами – сумах на малих острівцях.

Сонце й місяць неспинно біжать уперед,

Осінь завше на місце весни прибува.
Трави всохнуть, і голими стануть дерева.
О красуне, ти юність свою бережи!

Це ж чому, поки молодість, бруд не відкинуть?

Це ж чому не змінити закони, накази?
Ви скачіть, коли є вірний коник баский, –
Покажу-но дорогу охоче я вам!..

ІІ
У минулому мудрі володарі світять,
Трав духмяних багацько нарвали вони.
Не лише запахущого дудника квіти,
Але й перець з корицею пахнуть отут.

361
 彼尧、舜之耿介兮，既遵道而得路。
何桀纣之猖披兮，夫惟捷径以窘步。
惟夫党人之偷乐兮，路幽昧以险隘。
岂余身之殚殃兮，恐皇舆之败绩！
忽奔走以先后兮，及前王之踵武。
荃不查余之中情兮，反信谗而齌怒。
余固知謇謇之为患兮，忍而不能舍也。
指九天以为正兮，夫惟灵修之故也。
曰黄昏以为期兮，羌中道而改路！
初既与余成言兮，后悔遁而有他。
余既不难夫离别兮，伤灵修之数化。

III
余既滋兰之九畹兮，又树蕙之百亩。
畦留夷与揭车兮，杂杜衡与芳芷。
冀枝叶之峻茂兮，原俟时乎吾将刈。
虽萎绝其亦何伤兮，哀众芳之芜秽。
众皆竞进以贪婪兮，凭不厌乎求索。
羌内恕己以量人兮，各兴心而嫉妒。

362
Танський Яо і Шунь – справжні праведники, просвітителі,
Справедливим шляхом вони йдуть, і нема в них вагань.
Та Ся Цзє і Шан Чжоу жорстокі, розпутні та хитрі,
Шлях неправди обрали й по ньому щоденно брели.

Ті людці для наживи супроти сумління ідуть,

Вони нашу державу штовхають на шлях небезпечний.
Та боюся хіба, що собі принесу я біду?
Ні, лиш страшно, як з ваном приключиться лихо якесь!

Перед ваном догідливо гнуся в ярмі,

Із минулого мудрих правителів прагну здогнати.
Та володар моїх щирих помислів не зрозумів –
Він повірив облудним словам і на мене гнівиться.

Прямота моя біди прикличе – я знаю,

Та натурі моїй помінятися важко.
Наш небесний володар посвідчити має:
Моє серце лиш Вам залишається вірне.

Ване мій, прислухались до мене раніш,

А пізніше Ви повністю думку змінили.
Розлучатися з Вами не важко мені,
Жаль лише, що в думках Ви такі непостійні.

ІІІ
Орхідей посадив навесні я удосталь ошатних,
На сто му я посіяв духмяну лаванду.
Біля хати земельку прикрасило квітів багато;
Поміж ними утиснув духен і пахкий гладіолус.

Сподіваюсь, густі у них будуть листки й пагінці,

І нарвемо на осінь багато розкішних ми квітів.
Все ж зів’яне та зелень – не сумно при думці такій,
Лиш зітхаю всякчас, що всьому запустіння судилось.

Ці людці за багатством і чином летять без упину,

Душу жадібну чи вдовольниш коли-небудь?
Вибачають собі, а підозрюють інших,
Мають думи лихі й люто заздрять талантам.

363
 忽驰骛以追逐兮，非余心之所急。
老冉冉其将至兮，恐修名之不立。
朝饮木兰之坠露兮，夕餐秋菊之落英。
苟余情其信姱以练要兮，长顑颔亦何伤。
掔木根以结茝兮，贯薜荔之落蕊。
矫菌桂以纫蕙兮，索胡绳之纚纚。
謇吾法夫前修兮，非世俗之所服。
虽不周于今之人兮，原依彭咸之遗则。

IV
长太息以掩涕兮，哀民生之多艰。
余虽好修姱以鞿羁兮，謇朝谇而夕替。
既替余以蕙纕兮，又申之以揽茝。
亦余心之所善兮，虽九死其犹未悔。
怨灵修之浩荡兮，终不察夫民心。
众女嫉余之蛾眉兮，谣诼谓余以善淫。
固时俗之工巧兮，偭规矩而改错。
背绳墨以追曲兮，竞周容以为度。

364
Вони б’ються за владу жорстоко й невтомно;
Не цікавлять мене, я не прагну до них!
Вже старечі літа повертають додому,
І коли ж то ім’я моє успіх здобуде?

Я роси із магнолій ранкових бажаю,

Пелюстків найніжніших поїсти увечір.
Коли душу я незаплямовану маю,
То на те не зважаю, що жовте лице!

Стебла виті байчжи прив’язав на коріння магнолій,

І білí квіточки найсвіжіші разом ізв’язав.
Вирвав касію, разом лаванди доклав я зокола,
А з травиці хушен мотузок ізсукав – і зв’язав.

Мудреці давнини – то взірець є для мене.

Нині одіж, прикраси в людей не такі!
Хоча нашому часові це не пасує,
Та Пен Сяня взірець я наслідую ревно.

IV
Важко й довго зітхаю, і сльози щоразу,
В цім житті моя доля така непроста.
Та хоча закувався в кайдани моралі,
Все ж нелегко спинити всесильний приплив!

Коли носиш лаванду – тебе вороги оточили,

Гладіолуси зірвеш – і наклепів не оминуть.
Коли істину кажеш – відстоюй її ти щосили.
Якщо навіть життя покладеш – не здавайся брехні!

Ой безпутний наш ван! І печально, й образливо…

Він усе ж не схотів зрозуміть моє серце.
Доброчесності моїй чиновництво заздрить,
Ходять-бродять плітки, що розбещений я.

Обивателі темні майстерні нас хитрістю брати.

Поміняли закони природи на людські вони!
Вони йдуть напролом, їм однаково: правда, неправда,
Всі вони підлабузники, знають лиш лестити всмак.

365
 忳郁邑余佗傺兮，吾独穷困乎此时也。
宁溘死以流亡兮，余不忍为此态也。
鸷鸟之不群兮，自前世而固然。
何方圜之能周兮，夫孰异道而相安？
屈心而抑志兮，忍尤而攘诟。
伏清白以死直兮，固前圣之所厚。

V
悔相道之不察兮，延伫乎吾将反。
回朕车以复路兮，及行迷之未远。
步余马于兰皋兮，驰椒丘且焉止息。
进不入以离尤兮，退将复修吾初服。
制芰荷以为衣兮，集芙蓉以为裳。
不吾知其亦已兮，苟余情其信芳。
高余冠之岌岌兮，长余佩之陆离。
芳与泽其杂糅兮，唯昭质其犹未亏。
忽反顾以游目兮，将往观乎四荒。
佩缤纷其繁饰兮，芳菲菲其弥章。

366
О нудьга і печаль! Я блукаю, згубивши надію,
Мене міцно зв’язала облудлива дійсність жорстока.
Щоб душа розчинилась моя, краще вмерти спокійно,
Ніж у ницім житті забруднити душі чистоту.

Там, де птиці прості, не літає орел –

Так було в давнину, споконвіку, завжди.
Як же коло з квадратом докупи збереш?
Чи ж красиве й гидке не завадять собі?

Тимчасову образу витримую мужньо я завше,

Як таврують і сварять мене – уступаю я їм.
Та коли чистоту збережу і помру через правду –
То отримаю древніх святих мудреців похвалу.

V
Я дорогу обрав неправдиву – шкодую за тим;
Зупинився – назад повертаюся нині, додому.
Знову треба в цю путь мені коней як слід запрягти,
Не зробив ще помилку – заїхав-бо я недалеко!

Хай би кінь на горбах, де цвітуть орхідеї, гуляв;

І спинився мій віз на горі, вкритій перцем духмяним.
Не судилось чиновником буть, та обмов я зазнав;
А тим часом вернуся одежу стару залатати:

Для накидки горіхові квіти збираю,

На підкладку згодиться і лотоса цвіт.
Як не хочуть мене розуміти – нехай!
Та мій дух навсправжки благородний, високий!..

Моя шапка здіймається високо, ступлена,

І прикраси прив’язані довгі на ній.
Намішалися пахощі й сморід докупи,
Та краса моя внутрішня ще не зачеплена.

Щоб удаль позирнути, оглянувся раптом:

Я конем хочу світ наш великий об’їхать!
Мої пишні прикраси ясніють яскраво,
А густий аромат моє тіло вгорнув.

367
 民生各有所乐兮，余独好修以为常。
虽体解吾犹未变兮，岂余心之可惩。

VI
女嬃之婵媛兮，申申其詈予，曰：
“鲧婞直以亡身兮，终然夭乎羽之野。
汝何博謇而好修兮，纷独有此姱节？
薋菉葹以盈室兮，判独离而不服。”
众不可户说兮，孰云察余之中情？
世并举而好朋兮，夫何茕独而不予听？
依前圣以节中兮，喟凭心而历兹。
济沅、湘以南征兮，就重华而陈词：
启《九辨》与《九歌》兮，夏康娱以自纵。
不顾难以图后兮，五子用失乎家衖。
羿淫游以佚畋兮，又好射夫封狐。
固乱流其鲜终兮，浞又贪夫厥家。
浇身被服强圉兮，纵欲而不忍。
日康娱而自忘兮，厥首用夫颠陨。

368
Має радощі кожен – життя промайне.
Я женусь за прикрасами – звик так завжди.
Якщо навіть колись четвертують мене –
Як же можна притиснути волю мою?!

VІ
Моя подруга дуже про мене турбується,
Научає, і лає мене (бо ж не слухаюсь):
«Ой було колись, Гунь через чесність свою
Під горою Юйшань занехаяв життя!..»

Ти чому полюбляєш прикраси – і чесний, прямий,

Зберігаєш один лиш свою поведінку гордливу?
Колючками всі люблять тіла прикрашать і уми,
Але ти протидієш мирському і їх не вдягаєш.

Кажуть, ніяк дивитись за двором, як люду багато,

Хто ж по-справжньому вмітиме наші збагнуть почуття?
Ті, які поодинці, бажають будь-що об’єднатись,
Тож чому не дослухатись ради моєї тобі?

Розрізнити, де правда й олжа, мудреців попрошу я.

На серденько моє нині тисне печаль неокрая.
Через ріки Сянцзян, Юаньцзян я на південь мандрую.
І володарю Шуню свої почуття виливаю.

Сяський Ці «Дев’ять дум», «Дев’ять наспівів» вкрав –

Він розпутний, розбещений був дні і ночі.
Розважався, про наслідки зовсім не дбав,
Та повстанням піднявся синок Угуань.

А Хоу І на лисиць лиш виходив – і лук за плечима,

Увесь день полював на широких і вільних просторах.
Не займався нічим – тож нічого собі й не отримав;
Його жінку Хань Чжо відібрав, умертвивши Хоу І.

На синочка Го Ао покластися – сила велика,

Та не стримується, нерозумно поводить себе.
Він, забувши про все, день і нічку гуля, веселиться,
З необачності долу скотилась його голова.

369
 夏桀之常违兮，乃遂焉而逢殃。
后辛之菹醢兮，殷宗用而不长。
汤、禹俨而祗敬兮，周论道而莫差。
举贤才而授能兮，循绳墨而不颇。
皇天无私阿兮，览民德焉错辅。
夫维圣哲以茂行兮，苟得用此下土。
瞻前而顾后兮，相观民之计极。
夫孰非义而可用兮？孰非善而可服？
阽余身而危死兮，览余初其犹未悔。
不量凿而正枘兮，固前修以菹醢。
曾歔欷余郁邑兮，哀朕时之不当。
揽茹蕙以掩涕兮，沾余襟之浪浪。

VII
跪敷衽以陈辞兮，耿吾既得此中正。
驷玉虬以桀鹥兮，溘埃风余上征。
朝发轫于苍梧兮，夕余至乎县圃。

370
Дії сяського Цзє суперечать укладу ще більше,
По заслугах отримав покару володар – загинув.
Порубав на шматки вірних слуг своїх шанський Чжоу-ван,
І тому доби Інь панування таке швидкоплинне.

Шанський Тан, сяський Юй клопотали ретельно про справи,

На початку ще Чжоу вани правили мудро й відкрито.
Лиш умільців, людей благородних вони обирали,
Лад підтримували, і ніколи – корисливі цілі.

Справедливий до нас і ласкавий небесний владар,

Він завжди помага благородним і талановитим.
Треба лиш, щоб високі й прозорі були у них наміри –
Неодмінно в державі настануть і злагода, й мир.

Прозирнули ми древність; тепер у сучасність погляньмо.

Подивіться уважно на приклади ті, які маєм.
Хто живе не по правді, а віримо щиро йому?!
Хто нездібний, а ми на посаду його призначаєм?

І тепер, коли я в небезпеці (що, скоро кінець?!),

Не шкодую про рішення те, що зробив на початку.
Як же можна, не знаючи отвору, вбити клинець?
Мудреці благородні у древності стріли нещастя.

На душі безвідрадно, і плачу-ридаю,

Чом на світі в годину ясну не живу?!
Взяв духмяну лаванду, обличчя втираю,
Та стікають сльозини, і мокра одежа.

VІІ
Уклякаю, землі виливаю печалі стражденно;
Я натхнення отримав – душа моя чиста і чесна.
Нехай коником – з яшми дракон, колісницею – фенікс,
Я на бистрому вітрі піщанім у небо мандрую!

Від вершини Цан’у вирушаю на тихім світанні,

А як сутінки впали – уже досягнув я Куньлуня.

371
 欲少留此灵琐兮，日忽忽其将暮。
吾令羲和弭节兮，望崦嵫而勿迫。
路漫漫其修远兮，吾将上下而求索。
饮余马于咸池兮，总余辔乎扶桑。
折若木以拂日兮，聊逍遥以相羊。
前望舒使先驱兮，后飞廉使奔属。
鸾皇为余先戒兮，雷师告余以未具。
吾令凤鸟飞腾兮，继之以日夜。
飘风屯其相离兮，帅云霓而来御。
纷总总其离合兮，斑陆离其上下。
吾令帝阍开关兮，倚阊阖而望予。
时暧暧其将罢兮，结幽兰而延伫。
世溷浊而不分兮，好蔽美而嫉妒。

 
 
VIII
朝吾将济于白水兮，登阆风而绁马。

忽反顾以流涕兮，哀高丘之无女。

372
Я хотів зупинитися перед святими вратами,
Та не можу: сідає світило і близиться ніч.

Батога геть жорсткого відкласти Сіхе я попрошу;

Бачу гору Яньцзи – не так швидко до нас наближайся!
Така довга-предовга, але пожадана дорога –
На землі і на небі від прагнення не відступлю.

У Сяньчи дам водиці нефритовому я дракону,

Прив’яжу до Фусану вуздечку мого коня.
Я зламаю гілля – щоб на захід не падало сонце,
Хай воно все хитається і не рушає вперед.

Хай Ван Шу, цей страж Місяця, лине попереду,

А бог вітру позаду за нами по п’ятах летить;
Ще призначу луаня – розвідати про небезпеку,
Але мовить бог грому: не все до мандрівки готове!

Нехай фенікс ширяє, розкрилившися,

Ми і вдень, і вночі цю дорогу долаймо!
Всі докупи зібрались могутні вітри,
Вони перед веселкою мчать і мене зустрічають.

Вгору-вниз летимо, а навколо громадяться хмари,

Розцвітають барвисто п’ятьма кольорами вони.
“До держави небесної впустиш мене, воротарю?”
На ворота зіперся і глянув неприязно він.

Опускається ніч, люди силу втрачають, завзяття.

Наполегливо жду під ворітьми, в руках – орхідеї.
В світі темінь, де правда й неправда – як знати?
Стільки наклепів, що поховали таланти вони!

VІІІ
Небо світле; Байшуй мушу конче я перебрести,
Підійнятись на гору Ланфен у Куньлуні, спочити.
Обернувся, поглянув – і сліз не утримать потік,
Жаль мені: в піднебессі немає для мене богині!

373
 溘吾游此春宫兮，折琼枝以继佩。
及荣华之未落兮，相下女之可诒。
吾令丰隆乘云兮，求宓妃之所在。
解佩纕以结言兮，吾令謇修以为理。
纷总总其离合兮，忽纬繣其难迁。
夕归次于穷石兮，朝濯发乎洧盘。
保厥美以骄傲兮，日康娱以淫游。
虽信美而无礼兮，来违弃而改求。
览相观於四极兮，周流乎天余乃下。
望瑶台之偃蹇兮，见有娀之佚女。
吾令鸠为媒兮，鸠告余以不好。
雄鸠之鸣逝兮，余犹恶其佻巧。
心犹豫而狐疑兮，欲自适而不可。
凤皇既受诒兮，恐高辛之先我。
欲远集而无所止兮，聊浮游以逍遥。
及少康之未家兮，留有虞之二姚。

374
Перед входом в хороми Цінді я раптово спинивсь,
Гілку дерева яшмового відламав – для окраси.
Поки квіти яскраві, ще не облетіли вони, –
То дарунок мій буде, коли віднайду я кохану.

Нехай хмару всідла її дух, і невтомно на ній

Хай шукає оселю прекрасної феї Фуфей.
Через сваху торбинку пахку передам в чужині,
Щоб любов мою й приязнь вона розказала Фуфей.

То ласкава, то знову далека від мене Фуфей,

Врешті-решт відштовхнула зненацька мене гордовито.
До Цюнши безтурботно вертає вона кожен вечір,
А уранці – до річки Вейпань, щоби голову змити.

Увесь день вона всюди, на захід і схід, все блукає,

Покладається тільки на вроду свою піднебесну.
Хоч красива, але етикету простого не знає,
І шукати я мушу кохану омріяну знову.

Я по небу мандрую, повсюди всякчас роззираюсь,

Моя подорож марна – до світу людей повернувся.
Враз побачив, як яшмова вежа у хмари здіймається,
Там Цзянь Ді спочиває – нарешті знайшов я її!

Птаху чжень попрошу я за сваху служити мені,

Та не може вона посередником бути в коханні.
Чжень-самець бути свахою хоче, сприяти мені,
Але він легковажний – за це недолюблюю птаха!

Неспокійне серденько у мене, і знову вагаюся,

Хочу в дім увійти, але якось незручно мені.
Фенікс мій полетів до Цзянь Ді, буде доброю свахою,
Та боюсь, що володар Діку перехопить її.

Хочу йти, та чи матиму спокій собі у відчаї?

Можу лиш мандрувати усюди і сам розважатись.
Поки не одруживсь Шао Кан, ще нестримно бажаю
Влаштувати весілля з дівчатами племені Юй.

375
 理弱而媒拙兮，恐导言之不固。
世溷浊而嫉贤兮，好蔽美而称恶。
闺中既以邃远兮，哲王又不寤。
怀朕情而不发兮，余焉能忍而与此终古？
 
IX
索琼茅以筳篿兮，命灵氛为余占之。
曰：“两美其必合兮，孰信修而慕之？
思九州之博大兮，岂惟是其有女？”
曰：“勉远逝而无狐疑兮，孰求美而释女？
何所独无芳草兮，尔何怀乎故宇？”
世幽昧以昡曜兮，孰云察余之善恶？
民好恶其不同兮，惟此党人其独异！
户服艾以盈要兮，谓幽兰其不可佩。
览察草木其犹未得兮，岂珵美之能当？
苏粪壤以充祎兮，谓申椒其不芳。
欲从灵氛之吉占兮，心犹豫而狐疑。

376
Моя сваха на слово невдатна – чи зможе посватать?
Чи зуміє мене заручити, як я того хочу?
Прості люди – такі, як вона –
лише заздрити вміють талантам,
Затіняють всіляко чесноти, а вади підносять.

Ой, далеко в палаці красуня та ніжная!

А розумний володар не втямить поривів моїх!..
Сумом я переповнений – вилити думоньку нікому,
Як мені існувати й терпіти життя отаке?!

ІХ
Для обряду шматочки бамбуку знайшов, імперату,
Кличу знану ворожку Лінфень погадати мені:
“Коли двоє спілкуються ніжно, то мають побратись,
Проте нині – чи є такі люди, і віддані, й чисті?

Піднебесна уся неозора, ошатна,

Чи ж вона лиш одна може зватись красунею?
Ти далеко піди, і не треба вагатись,
Хто шукає талант, чи ж тебе не помітити може?!

Де ж під Небом трави запашної немає?

Тож чому до країни своєї прив’язуєшся?
Бач, навколо хаос непробудний і темінь безкрая,
А чи думає хто про народ: чесний він а чи підлий?

Люд у світі – однаково! – добрий чи злий,

Тільки групка людців особлива (і підлі, й жорстокі):
Почепили на пояс гіркий дикорослий полин,
Орхідеями ж, кажуть, себе прикрашати не слід.

Як дізнатись, чи трави оті запахущі погані?

Як же визначать якість вони тої яшми прекрасної?
Вони гноєм наповнили милий мішечок духмяний
І говорять, що перчик пахучий тепера не пахне!”

Вірю я у пророцтво ворожки Лінфень,

Та в душі ще вагаюся, не заспокоюсь.

377
 巫咸将夕降兮，怀椒糈而要之。
百神翳其备降兮，九疑缤其并迎。
皇剡剡其扬灵兮，告余以吉故。
曰：“勉升降以上下兮，求矩矱之所同。
汤、禹俨而求合兮，挚、咎繇而能调。
苟中情其好修兮，又何必用夫行媒？
说操筑於傅岩兮，武丁用而不疑。
吕望之鼓刀兮，遭周文而得举。
宁戚之讴歌兮，齐桓闻以该辅。
及年岁之未晏兮，时亦犹其未央。
恐鹈鴂之先鸣兮，使夫百草为之不芳。”
何琼佩之偃蹇兮，众薆然而蔽之。
惟此党人之不谅兮，恐嫉妒而折之。
时缤纷其变易兮，又何可以淹留？
兰芷变而不芳兮，荃蕙化而为茅。

378
Чув, що зватиме духа Усянь – та під вечір лишень;
Перець, рис приберіг – щоби духа мені частувати.

Небо й землю сто духів покрили у світлі,

Над горою Цзюі вищі духи стрічають.
Променіються духи – яскраво, барвисто,
І щасливі слова промовляють до мене:

«Слід уперто й ретельно шукати повсюди, повсюди,

І омріяна пара тобі неодмінно знайдеться.
Шанський Тан, сяський Юй
все шукали чиновників мудрих –
І нарешті І Іня собі й Гао Яо знайшли.

Коли маєш високі чесноти й достоїнства різні,

То для чого шукати, про тебе щоб хтось розказав?!
Кажуть, що Бо Юе був рабом упослідженим,
Та Удін, не вагаючись, сяном призначив його.

Колись різником славився в іньській столиці Люй Ван.

Чжоу Вень-ван перестрів його, дав йому вищу посаду.
Гарна пісня в Нінці – все коровами він торгував,
Як почув її ціський Хен-гун – дав чиновника титул.

Поки молодість – прагни зробити чимало,

Поки шанси не зникли і не перейшли;
Як зозулька протяжно прокука печально –
Всі духмянії трави зів’янути можуть!»

Такі гарні й коштовні ношу я із яшми прикраси,

Та є люди, що хочуть затьмарити сяєво їхнє.
Ті людці завше підлі, з неправдою змішують правду,
Тож боюсь, щоб не знищили раптом прикраси із яшми.

Що за хаос у світі? Постійно трапляються зміни…

Залишатися тут чи ж потрібно надалі? Для чого?!
Орхідея і дудник вже втратили пахощі тлінні,
А лаванда й аїр уже стали травицею мао.

379
 何昔日之芳草兮，今直为此萧艾也？
岂其有他故兮，莫好修之害也！
余以兰为可恃兮，羌无实而容长。
委厥美以从俗兮，苟得列乎众芳。
椒专佞以慢慆兮，榝又欲充夫佩帏。
既干进而务入兮，又何芳之能祗？
固时俗之流从兮，又孰能无变化？
览椒兰其若兹兮，又况揭车与江离？
惟兹佩之可贵兮，委厥美而历兹。
芳菲菲而难亏兮，芬至今犹未沬。
和调度以自娱兮，聊浮游而求女。
及余饰之方壮兮，周流观乎上下。  
 

 
 
X
灵氛既告余以吉占兮，历吉日乎吾将行。
折琼枝以为羞兮，精琼爢以为粻。
为余驾飞龙兮，杂瑶象以为车。

380
Ви скажіть, чом віддавна духмянії трави
Степовим стали нині гірким полином?
Очевидно, тому є причина одна –
Тих нема, які дбають про серця красу.

Я раніше вважав: орхідея надійна достатньо,

Та не думав, що в неї іззовні лиш форма красива;
Її якості зникли – звичайною квіткою стала,
Хоч ім’я має славне – не виправдала його!

Усю владу присвоїв собі запашний гордий перець,

А кизил кокетує – проникнути хоче в мішечок;
Хоч життя покладуть, щоби видертись вгору нарешті,
Але як збережуть вони честь, незаплямлену гідність?!

Обивателі – кожен у світі за хвилями плине,

Хто ж ізбоку не знатиме впливу і думки не змінить?
Й орхідея, і перчик вже стали такими, як інші,
А цзєче та свистуля також споганіли з природи.

Найдорожчі, безцінні з нефриту прикраси мої,

Вони гідність, красу зберігають, донині плекають.
Густі пахощі важко здолати – не знищити їх,
Не применшилось нині хорошої якості каменю.

Задоволення я віднаходжу в розмірених кроках,

Всі усюди сходив я – достойну красуню шукаю.
Яшми маю багато, й прекрасна вона, тому поки
Все милуюся, весело і безтурботно полями блукаю.

Х
І ворожка Лінфень все ж пораду дала мені вдалу,
Гарну днину обрала, коли треба в мандри рушати.
Я з гілок древа Цюн зготував собі страву,
А камінчики яшмові я для їди подрібнив.

Відшукав я коня – в колісницю свою запрягти;

Зі слонової кістки, із яшми прикраси – на стінках.

381
 何离心之可同兮？吾将远逝以自疏。
邅吾道夫昆仑兮，路修远以周流。
扬云霓之奄蔼兮，鸣玉鸾之啾啾。
朝发轫于天津兮，夕余至乎西极。
凤皇翼其承旗兮，高翱翔之翼翼。
忽吾行此流沙兮，遵赤水而容与。
麾蛟龙使梁津兮，诏西皇使涉予。
路修远以多艰兮，腾众车使径待。
路不周以左转兮，指西海以为期。
屯余车其千乘兮，齐玉轪而并驰。
驾八龙之婉婉兮，载云旗之委蛇。
抑志而弭节兮，神高驰之邈邈。
奏《九歌》而舞《韶》兮，聊假日以偷乐。
陟升皇之赫戏兮，忽临睨夫旧乡。
仆夫悲余马怀兮，蜷局顾而不行。

382
Цілі маю не ті, що у інших – як честь берегти?!
Я подамся далеко – тим часом нудьгу я розвію.

На священний Куньлунь повертає мій шлях,

Як далеко ще маю проїхати я!
Сонце стяги з малюнками хмар затуляють,
І дзвіночки у формі луанів дзвенять.

На світанку із гирла Небесної річки рушаю,

А під вечір сягаю на Заході неба границі.
Фенікс високо плине, мій прапор він охороняє –
Рівно й злагоджено, вгору-вниз, в гармонійному ритмі.

Їду-їду – пустеля на Заході здибилась раптом,

Уздовж річки Чишуй уперед просуваюсь повільно.
Водянії дракони моста побудують хай разом,
А цар Заходу хай на той бік мене перевезе.

Ось така вона, довга й важка, чужодальня дорога,

Колісниці усі стерегти наказав я уважно.
Огинаю ізліва підхмарну Бучжоу я гору,
Як побачив я Західне море – вперед-но, хутчій!

Понад тисячу має стрімких колісниць мій кортеж,

І на всіх них колеса швидкії із яшми прекрасної.
Браві коні біжать уперед – так, неначе не терплять,
Прапори на моїх колісницях виблискують, міняться.

Опустив батога – колісницю я призупиняю.

Як раніше, мій дух лине високо, мчить безперервно.
«Дев’ять наспівів» пію, під музику Шао кружляю,
Хоч тепер, у прекрасний цей час, я позбавлюсь печалі!

Знов піднявся на небо, сіяння довкола розливши,

Нахилився – на справи у любій Вітчизні дивлюся.
Там печальна картина; і коник також зажурився,
Все назад озирається, їхати далі не хоче.

383
 XI
乱曰：已矣哉！
国无人莫我知兮，又何怀乎故都！
既莫足与为美政兮，吾将从彭咸之所居！

九歌
云中君（二）
浴兰汤兮沐芳，华采衣兮若英。
灵连蜷兮既留，烂昭昭兮未央。
搴将憺兮寿宫，与日月兮齐光。
龙驾兮帝服，聊翱游兮周章。
灵皇皇兮既降，猋远举兮云中。
览冀州兮有馀，横四海兮焉穷。

384
 XI
Епілог:
Та нехай, убиватись не варто!
Ні, ніхто у країні журбу не затямить мою!
То навіщо журитися за Батьківщиною?
Як не можу я впорядкувати країну свою,
То наслідувать буду взірець величавий Пен Сяня!

Із «Дев’яти пісень»

ВОЛОДАР ХМАР (ІІ)

Миюсь у купелі із запашних орхідей,

та й промиваю у зіллі волосся;
Сукню барвисту вдягаю для духа –
наче пелюстки та й пещених квітів.
Хмар божество ген ширяє у небі,
землю мовчазно собі оглядає;
Я його німбом яскравим милуюсь –
променями на всі боки та й світить.

Де ж це той дух спочива хмаровий?

Мешкає у голубім та й палаці;
З Сонцем і Місяцем разом у небі
всюди та й світло ясне розливає.
Він в колісниці правує драконом,
плащ зодягнув та й розшитий барвисто;
Поки мандрує в прозорому небі,
знай безтурботно та й легко кружляє.

Сяєво духа м’яке розливається,

тихо з-за хмар та й донизу спадає.
Раптом ізнову далеко відлинув,
мить – потонув та й у пінявих хмарах.
Нас бачить дух на рівнині Янцзи –
ген з висоти, краєвид та й розкішний...
Він подолав уже безліч морів –
ще не скінчив та й напружених мандрів!

385
 思夫君兮太息，极劳心兮忡忡。

东君（七）
暾将出兮东方，照吾槛兮扶桑。
抚余马兮安驱，夜皎皎兮既明。
驾龙辀兮乘雷，载云旗兮委蛇。
长太息兮将上，心低佪兮顾怀。
羌声色兮娱人，观者憺兮忘归。
緪瑟兮交鼓，箫钟兮瑶簴。
鸣篪兮吹竽，思灵保兮贤姱。
翾飞兮翠曾，展诗兮会舞。
应律兮合节，灵之来兮蔽日。
青云衣兮白霓裳，举长矢兮射天狼。
操余弧兮反沦降，援北斗兮酌桂浆。
撰余辔兮高驼翔，杳冥冥兮以东行。

河伯（八）
与女游兮九河，冲风起兮扬波。
乘水车兮荷盖，驾两龙兮骖螭。
登昆仑兮四望，心飞扬兮浩荡。

386
 О як за вами, мій дух, я нудьгую,
як повсякчас та й зітхаю я тяжко!
О мій володарю хмар, як печально!..
Спокій коли ж ви та й будете мати?

СХІДНИЙ ВОЛОДАР ХАОСУ (VII)

Днини щасливої, в гожу та й добру годину

Духа стрічаєм, підносим пожертви та й чинно.
Міцно стиска він руків’я меча,
та й оздоблене яшмою красно,
Дрібно на тілі дзвенить вшита яшмою та й одежина.
Трон для Фусі та й прикрасила пещена яшма,
Біля престолу пахтять та й квіток пелюстини.
М’ясо духмяне підносимо та й на п’янких орхідеях,
Ставимо вина з кориці, та й юшку, де перцю зернини.
Високо підняті палички наші та й у барабани
вдаряють,
Ритм уповільнюєм –
пісня і танці та й дзвінко лунають довкола.
Дудки і струни в гармонії – пісня та й високо лине!
Жриці ошатно убрані у танці та й легко кружляють.
Пахощі зілля й кадил та й снуються в повітрі невпинно,
Звуків немало сплелося та й дзвонять разом урочисто.
Дух наш Фусі у веселощах та й безтурботності плине.

ХЕБО (VІІІ)
Ми мандруємо разом з тобою
та й на світлій стрімкій Хуанхе,
Підіймає вали за валами
та й пронизливий вітер шалений.
Сидимо ми на возі – як в човні,
та й покритий він лотоса листям,
Два дракони запряжені в нього,
плавно мчать та й безрогі дракони.
Ми на гору Куньлунь піднялися,
та й довкіл краєвид споглядаєм;
Наші душі ген-ген широчіють,
та й думками просторо літаєм.

387
 日将暮兮怅忘归，惟极浦兮寤怀。
鱼鳞屋兮龙堂，紫贝阙兮珠宫。
灵何惟兮水中？乘白鼋兮逐文鱼，
与女游兮河之渚，流澌纷兮将来下。
子交手兮东行，送美人兮南浦。
波滔滔兮来迎，鱼邻邻兮媵予。

国殇（十）
操吾戈兮披犀甲，车错毂兮短兵接。
旌蔽日兮敌若云，矢交坠兮土争先。
凌余阵兮躐余行，左骖殪兮右刃伤。

388
Як шкода: опускається сутінь –
та й додому вертатися треба.
Ми далекий той берег згадаємо –
та й сумні наші думи без ліку.
А покій твій з луски прудких рибок,
та й з дракона – палац покриває,
Із перлин твою спальню на вежі
та й встелили фіалкові мушлі;
То ж скажи, мій коханий, чому ти
та й в глибокій воді жити мусиш?
Осідлавши рибину велику,
та й плямисту малу здоженемо;
Ми з тобою побавимось вкупі
та й на острові синьо-зеленім!
А ріка супроводить нас разом
та й бурхливими хвилями швидко.
Пощебечемо, взявшись за руки –
та й подамся у далеч, на схід я,
Проведу тебе, красеня, спершу
та й під тихий південний наш берег.
Обійматимуть нас грізні хвилі –
та й бурунисто стеляться долі,
Рибки зграйками гратимуть мило,
та й покірно за нами пливтимуть.

ОФІРА БАТЬКІВЩИНІ (Х)

Спис гострий у кожного, гей,
усі воїни в латах міцних з носорога.
Зійшлися ворожі й свої колісниці, та гей,
і схрестились шаблюки короткі.
Аж сонце закрили знамена противника, гей,
а ворожі війська – наче хмари.
В боки колісниці впиваються стріли, та гей,
і попереду борються воїни яро.
А ворог усе насувається, гей,
нам шеренги ламає.
Впав коник мій лівий додолу, та гей,
і поранений правий.

389
 霾两轮兮絷四马，援玉枹兮击鸣鼓。
天时怼兮威灵怒，严杀尽兮弃原野。
出不入兮往不反，平原忽兮路遥远。
带长剑兮挟秦弓，首身离兮心不惩。
诚既勇兮又以武，终刚强兮不可凌。
身既死兮神以灵，子魂魄兮为鬼雄。

礼魂（十一）
成礼兮会鼓，传芭兮代舞。
姱女倡兮容与。
春兰兮秋菊，长无绝兮终古。

390
Важка колісниця в багнюці, та гей,
а четвірці коней ой нелегко ступать!
Ми візьмем оздоблені яшмою палиці, гей,
в барабани ми будемо бити військові.
Але розлютилися жителі Неба, та гей,
і могутні боги прогнівилися знову.
Війна ця зажерлива, гей,
усі в жертву себе принесли.

Як вийшли колись зі свого пристановища, гей,

уже не повернулись.
Далеко лежить поле битви, та гей,
небезпечна дорога похмура.
Рушали – мав кожен спис гострий, та гей,
ціньський лук був при боці в бійця.
Порубані голови наші, та гей,
але смерть не лякає серця.
Всі воїни сміливі й віддані, гей,
не пристало їм зброю складати.
Безтрепетні, сильні, та гей,
їх не зможе ніхто звоювати.
Тіла хоч загинули, гей,
та духами стали вони.
Відважнії душі, та гей,
про них усі наші пісні.

ПОЖЕРТВА ДУХАМ (ХІ)

Вже закінчується ритуал, барабанні удари – в повітрі;

Всі танцюють по черзі, кладуть на жертовники квіти.
А пригожі красуні співають пісні голосні!
Навесні орхідеї кладем, хризантеми п’янкі – восени;
Линуть, линуть ці пахощі милі далеко по світу!

391
 九章
橘颂（八）
后皇嘉树，橘徕服兮。
受命不迁，生南国兮。
深固难徙，更壹志兮。
绿叶素荣，纷其可喜兮。
曾枝剡棘，圆果抟兮。
青黄杂糅，文章烂兮。
精色内白，类任道兮。
纷緼宜修，姱而不丑兮。
嗟尔幼志，有以异兮。
独立不迁，岂不可喜兮？
深固难徙，廓其无求兮。
苏世独立，横而不流兮。
闭心自慎，终不失过兮。
秉德无私，参天地兮。
愿岁并谢，与长友兮。
淑离不淫，梗其有理兮。
年岁虽少，可师长兮。
行比伯夷，置以为像兮。

392
 Із “Дев’яти елегій”
ГІМН МАНДАРИНОВОМУ ДЕРЕВУ (VІІІ)
Поміж небом-землею зростає деревце чудове –
До природних умов пристосовується мандарин.
Йому Небо послало характер твердий, непохитний,
Може вільно рости лиш в південній (у чуській) країні.
Його корінь глибоко росте – його важко порушить,
Його воля міцна, незборима, і вдача тверда.
В нього листя зелене і білі квітки –
Полюбилася людям пишнота його молода!
Гілочки поверхами, і гострі стирчать колючки,
Рясно виснуть округлі плоди.
І зелена, і жовта вже шкірка – відтінків усіх,
Кольори такі свіжі, барвисті завжди.
Які зовні яскраві плоди! Усередині ж – білі: наче той,
хто витримує влади тягар, благородна людина.
Його пахощі ллються навколо – у міру якраз;
Не потворність в очах, а краса –
як милуємося мандарином.
Я захоплююся молодими твоїми бажаннями:
Не такий, як усі, – від юрби ти схотів відрізнитись.
Самостійно ростеш, ні на кого в житті не спираєшся,
Як же можна цьому не радіти?!
Важко зрушить тебе, мандарине, – глибоке коріння!
Маєш душу багату, й ні в кого нічого не просиш.
Відокремивсь од світу і став самостійним давно,
І не плинеш наосліп ти за течією.
Все тримаєш у серці, обачливий і обережний,
Чи в житті ти робив помилки? Ні, навряд!..
Безкорисливий, вроджені маєш чесноти,
Тому можеш із небом-землею ти стати у ряд.
Хочу разом з тобою чимало прожити і разом померти –
Твоїм вірним товаришем бути я маю охоту.
Маєш гарні чесноти, і зовні красивий ти зріс,
Вирізняєшся ростом, відточений твій стиль роботи.
Хоча ти й молодий, мандарине,
Та учителем легко моїм можеш стати.
Твою чисту мораль порівняю з Бо І –
Хочу дії твої за зразок собі мати.

393
 天问（节选）
曰：遂古之初，谁传道之？
上下未形，何由考之？

冥昭瞢闇，谁能极之？
冯翼惟像，何以识之？

明明闇闇，惟时何为？
阴阳三合，何本何化？

圜则九重，孰营度之？
惟兹何功，孰初作之？

斡维焉系，天极焉加？
八柱何当，东南何亏？

九天之际，安放安属？
隅隈多有，谁知其数？

天何所沓？十二焉分？
日月安属？列星安陈？

394
 ПИТАННЯ ДО НЕБА
(уривок)

Від часів найдавніших походить усе –

Ці знання передав нам хто?
“Угорі” й “унизу” ще безформні висять –
Як досліджено це, на основі чого?

Ніч і день, темінь-світло –

Їх визначив хто?
Всі туманні ще образи –
Як їх пізнали і хто?

Темінь-світло
Родилися як і коли?
Інь і ян поєднали тріаду в собі –
Що тому є причиною? Зміни які?

Небо налічує дев’ять шарів –

Хто рахував ті небесні пласти?
Як же це зроблено там, угорі?
Хто на початку робив їх, пітнів?

Як зав’язали всесвітні вузли?

Де-бо прикріплена зірка Тяньцзі?
Чому міцні такі вісім стовпів?
Чом схід і південь не мають стовпів?

Тьмяна границя небес дев’яти –

Де є вона? А чи геть розчиняється?
Неба кутів є багато над нами –
Скільки їх? Хто теє знає?

Як поєдналися небо й земля?

Як ділять їх на дванадцять частин?
Як сонце й місяць на небі висять?
Упорядковані зорі чому в вишині?

395
 出自汤谷，
次于蒙氾。
自明及晦，
所行几里？

夜光何德，
死则又育？
厥利维何，
而顾菟在腹？

女歧无合，
夫焉取九子？
伯强何处？
惠气安在？

何阖而晦？
何开而明？
角宿未旦，
曜灵安藏？

396
Сонце встає із долини, де води киплять,
Падає вниз – там, де скелі Менси.
Зранку до ночі
Дола стільки лі!

В рості повніло нічнеє світило –

Швидко вмирає і заново родиться.
Як блідолиций щербатіє мило –
Й знов повертається зайця животиком!

Як же Нюй Ці, чоловіка не маючи сильного,

Враз народила та й дев’ять синів?
Де тепер злющий Бо Цян?
Де добрий спить Хуей Ці?

Двері які зачиняють, як ніч настає?

Як закривається нічка і ранок приходить?
Поки світанку не бачила Східна зоря,
Де ж то ховається сонце багряне?

397
 王维（699—759或701—761）：
中国唐代著名诗人，画家（水墨山水
画派创始人）、书法家、音乐家、艺
术理论家。他的诗作流传至今的仅剩
十分之一——400多首。与他人不同
的是，诗人几乎从未刊登过自己的作品
，这也是无法准确判定诗人生活
时期的原因。
王维出生于一个富裕的官僚家庭，具体地点不详，然所
有研究资料都指向一个地方——河东（黄河东部）。在这
个时间段，所指的地点大部分位于今天的山西省内。王维
深得儒家思想教育，考上秀才（18岁）和进士（20岁）。
他的诗动静结合，虚实相济，更将佛理融入其中，因而
作者作品在“山水诗”中有极高地位。
王维的诗绘影绘形，有写意传神、形神兼备，因而后人
赞其“诗中有画，画中有诗”。

398
 ВАН ВЕЙ (699–759 або ж 701–761) – уславлений
китайський поет часів династії Тан, живописець
(засновник монохромного живопису в стилі «гір і вод»,
山水画), каліграф, музикант і теоретик мистецтва. До
нашого часу дійшла лише одна десята із його пое-
тичного доробку – понад 400 віршів. На відміну від
інших поетів, митець майже ніколи не датував своїх
творінь, і це є причиною відсутності точних відомос-
тей про дати його життя.
Народився майбутній поет у багатій чиновницькій
родині. Точне місце народження невідоме, проте неза-
перечною в усіх дослідженнях залишається єдина
географічна назва – Хедун (河东 на схід від Хуанхе). У
ті часи так позначали досить велику територію, що
відповідає сучасній провінції Шаньсі. Ван Вей здобув
конфуціанську освіту і досить рано отримав ступені
сюцая (秀才, 18 років) та цзіньши (进士, 20 років).
У його віршах гармонійно поєдналися рух і спокій,
внутрішня порожнеча і всезагальна наповненість, у
них наявна та незрима межа, де відбувається осяг-
нення суті вчення чань-буддизму, тому творчість
митця посідає чільне місце в поезії «гір і вод».
Ван Вей настільки зближує образи живопису і пое-
зії, що сучасники говорили: «Його вірші подібні на
картини, а його картини подібні до віршів».

399
 题友人云母障子
君家云母障，时（一作持）向野庭开。
自有山泉入，非因（一作关）采画来。

九月九日忆山东兄弟
独在异乡为异客，每逢佳节倍思亲。
遥知兄弟登高处，遍插茱萸少一人。

哭殷遥
人生能几何？毕竟归无形。
念君等为死，万事伤人情。
慈母未及葬，一女才十龄。
泱漭寒郊外，萧条闻哭声。
浮云为苍茫，飞鸟不能鸣。
行人何寂寞，白日自凄清。
忆昔君在时，问我学无生。
劝君苦不早，令君无所成。
故人各有赠，又不及生平。
负尔非一途，痛哭返柴荆。

400
 НАПИСАВ НА СЛЮДЯНІЙ ШИРМІ ДРУГА

В домі Вашому ширма стоїть слюдяна –

А за нею – занедбаний сад прохолодний.
Так у неї влилося гірське джерело,
Що не знайдеш ти кращої ширмі оздоби.

НА СВЯТО ЧУН’ЯН ЗГАДУЮ ДОМІВКУ І БРАТІВ

Самотньо живу на чужині безрідній – непроханий гість.

На свято щоразу за рідними туга сильніша вгортає...
Я знаю: далеко тепер підіймаються в гори брати,
Прикрашені рідні кизилом пахким; лиш мене там
немає.

ПЛАЧУ ЗА ІНЬ ЯО

Скільки буде отого людського життя?

До безформних начал все на світі вертає.
Вас ізгадую – нащо вмирати було?
Десять тисяч речей моє серце вражають.

Ваша мати свята не похована ще,

А єдиній дочці тільки десять минає.
Я за містом узимку із Вами прощавсь,
Тихо-тихо – лиш плач лине в полі безкраїм.

Ген у небі хмарини безмежні пливуть,

Птахи в леті правічному – співу ж немає.
Перехожі якісь одинокі, сумні,
Біле сонце байдуже, печально згорає.

Пригадаю: коли Ви були ще живі,

Небуття Вас навчити уклінно просили.
Я навчав; тільки пізно – шкодую за тим,
І моя в тім вина, що скінчити не встигли.

Дарували багато чого друзі Вам,

Та вони не сягнули ще Вашого шляху.
Наші різні стежки – на собі Вас несу,
Гірко плачу, в хатину свою кривуляю.

401
 山居秋暝
空山新雨后，天气晚来秋。
明月松间照，清泉石上流。
竹喧归浣女，莲动下渔舟。
随意春芳歇，王孙自可留。

鹿寨
空山不见人，但闻人语响。
返景入深林，复照青苔上。

竹里馆
独坐幽篁里，弹琴复长啸。
深林人不知，明月来相照。

临湖亭
轻舸迎上客，悠悠湖上来。
当轩对樽酒，四面芙蓉开。

鸟鸣涧
人闲桂花落，夜静春山空。
月出惊山鸟，时鸣春涧中。

402
 ОСІННІЙ ВЕЧІР У ГОРАХ

У горах пустельних опісля дощу молодечого

Із подихом неба вже осінь настала увечері.
А місяць ясний поміж соснами сяєво ллє,
Прозорий струмочок на скелях камінних щебече.

Вертаються пралі – в бамбуках луна їхній сміх;

Хитаються лотоси, плинуть рибалоньки – є з чим!
Уже відлетів, як годиться, весни аромат.
Нащадку великих самому лишатись доречно.

В ОСЕЛІ ЛУЧЖАЙ

Не видко нікого у горах порожніх,

Лише долина звідкілясь людська мова.
Проникнув у хащі призахідний промінь –
І знов осяває смарагдовий мох він.

ХАТИНА СЕРЕД БАМБУКУ

В тихих бамбуках сиджу одиноко,

Струни торкаю – і звуків рядки...
Люди не відають. В лісі глибокім
Світить лише місяченько ясний.

АЛЬТАНКА БІЛЯ ОЗЕРА

Запросило човенце легке піднебесних гостей.

Воно тихо й легесенько озеро перепливає.
У човні ми чарки одне одному повним вином –
А навколо ошатні чар-лотоси знай розкриваються.

СТРУМОК ІЗ КРИКОМ ПТАХІВ

У світі людському кориці квітки облітають;

Так порожньо в горах весняних, погідлива ніч.
Зійшов місяченько, у горах птахи сполошились –
Раз-по-раз кричать над весняним струмком навсібіч.

403
 李白一中国唐代著名诗人。李白：
关于李白的身世有很多种不同的说法。
大部分学者都倾向认为，公元701年，
李白出生在现在的四川省绵阳境内的
一个富商之家。传说，李白的“白”在中
文中代表的是“白色的果子”的意思。因
为他的出生经历，他还有第二个名字
（也就是他的字），就是“太白”，因为他的妈妈在怀孕的
时候曾经梦到过巨大的白色星星。
在众多李白仰慕者的想象中，都把他描绘成饮酒作诗的
形象，这不是没有道理。即便是现在，也没有哪条规定说
学者和诗人不可以过度沉溺于酒精并很少去接触它们。李
白还是“酒中八仙人”之一，当时他就职于翰林院，这是皇
室 最 高 级 别 学 术 性 质 的 官 署 —— 实 际 上 相 当 于 皇 帝 的
顾问。
同时，李白的作品中关于酒也往往包含了深刻的哲学思
想，他自信地表达，喝醉的人只把自己留了下来，从俗世
的空虚中解放了出来。就像老普林尼所说“真实在酒中”。最
后，道教在他们神圣的仪式上很喜欢使用这种饮品，这是一
种神秘的传统。曾经有语言学家计算过在中国经典诗集《
诗经》中一共出现了63次“酒”，而唐朝的每一首诗几乎都
和酒有关。因此，“酒”是中国文化的一个重要组成部分。

404
 ЛІ БО – всесвітньо відомий китайський поет часів
династії Тан. Лі Бо народився 701 року в місті
Ціньлянь провінції Сичуань у сім’ї багатого купця. За
повір’ям, ім’я Бо в перекладі з китайської означає
«Біла Слива». Майбутньому поетові при народженні
дали ще друге ім’я Тай-Бо (Велика Білизна), бо матері
в період його зачаття наснилася велика біла зірка.
Недаремно шанувальники поезії Лі Бо полюбляють
змальовувати його в образі натхненного мудреця із
чашею вина в руці. Хоча в дійсності, як запевняють
авторитетні дослідники, поет не мав надмірної прист-
расті до алкогольних напоїв і вживав їх украй рідко.
Лі Бо належав до товариства «Вісім безсмертних
Винної чаші», а також був членом академії Ханьлінь,
удостоївшись найвищого вченого звання при дворі
імператора – покровителя поетичного слова.
Утім, тема вина у творчості Лі Бо містить переду-
сім глибоку філософську думку, яка стверджує, що в
похміллі людина залишається сама собою, звільняю-
чись від мирської суєти суєт. Ще Пліній Старший
говорив, що «істина – у вині» (лат. in vino veritas).
Зрештою, даоське вчення застосовувало цей напій як
сакральний атрибут своєї містичної традиції. Мово-
знавці підрахували, що в класичному китайському
«Каноні поезії» слово «вино» вжито 63 рази, а в поезії
епохи династії Тан ледь не кожен вірш торкається цієї
теми. Отже, «вино» – невід’ємний елемент китайської
культури.

405
 后来，李白离开了长安，回到了他以前四处游历的生活。公
元744年，他遇到了诗人杜甫，由此结下了深厚的友谊。他们俩
的作品对整个唐代诗歌的发展有着深远的影响。 李白和杜甫大
大发展了五言和七言古诗，直到现在他们的诗歌也是祖国文化宝
库中的光辉遗产。
大量优秀的诗篇流传了一代又一代。“笔落惊风雨，诗成泣
鬼神。”——这杜甫对他的好友李白的评价。
李白的艺术遗产涵盖了了诗，词，乐府，赋，散文等各个领
域。在中国的诗歌发展长河里，自写成《诗经》的周王
朝开始，李白的诗篇引领了中国诗歌在唐朝发展的黄金时代。
李白于公元762年去世。被安葬在现在的安徽省马鞍山当涂
县。公元9世纪初，伟大中国艺术家的骨灰被移到了大青山。

406
 Згодом Лі Бо залишає столицю Чан-ань і повер-
тається до свого звичного мандрівного способу життя.
У 744 році відбулася його зустріч із поетом Ду Фу, яка
увінчалася міцною дружбою. Творчість обидвох
митців кардинально вплинула на подальший розвиток
усієї поезії танської епохи. Адже Лі Бо та Ду Фу ство-
рили нову віршовану форму – у 5 і 7 слів, яка сьогодні
залишається провідною в китайській поезії. Чимало
рядків поети присвятили один одному. «Опустить
пензля – і лякає вітри та зливи. А напише вірш – і
викличе сльози в злих і в добрих духів» – так оцінить
творчість Лі Бо його близький приятель Ду Фу.
Творча спадщина Лі Бо охоплює переважно кла-
сичні вірші, прозу і поезію в жанрі народних пісень
на різноманітну тематику. Найвідоміший цикл «Ста-
родавнє» – роздуми про китайську культуру «золотої
доби», яка, на думку поета, починається з епохи ста-
родавнього Чжоуського царства (XII–VIII ст. до н. е.),
коли було написано «Шицзін» («Книгу пісень»).
Особливе місце у творчості Лі Бо посідають мотиви
природи, сповненої неповторною красою, благодат-
ним спокоєм і натхненням для душі людини, її фі-
лософських роздумів і пізнання істини. Недарма тво-
ри митця також називають «поезією гір та рік», а його
самого – «вулканом поезії», якому притаманні тонкий
ліризм, метафорична досконалість форми і змісту,
людяність і глибока простота. Адже образи пейзажної
лірики поета (квіти, трави, дерева, гори, ріки, вітри,
дощі, місяць, сонце, зорі) віддзеркалюють одвічне
прагнення людини піднятися над марнотою власного
життя, збагнути своє вище духовне призначення.
Помер Лі Бо в 762 році. Похований на горі в Цай-
шицзі (сучасне місто Мааньшань). На початку IX ст.
прах великого уславленого китайського митця був пе-
ренесений на Зелену гору.

407
 李白 （列昂尼德•派尔沃玛伊斯基译）1

冬日归旧山

未洗染尘缨，
归来芳草平。
一条藤径绿，
万点雪峰晴。
地冷叶先尽，
谷寒云不行。
嫩篁侵舍密，
古树倒江横。
白犬离村吠，
苍苔壁上生。
穿厨孤雉过，
临屋旧猿鸣。

1
列昂尼德 • 派尔沃玛伊斯基（1908–1973）是乌克兰著名的诗
人、翻译家。

408
 ЛІ БО ПОЕЗІЇ (у перекладі Л. Первомайського). З
книги: Первомайський Л. С. Твори : в 7 т. – Т. 6: Перек-
лади / упоряд. Л. Парвомайського. – Київ : Дніпро,
1986.

В ЗИМОВИЙ ДЕНЬ ПОВЕРТАЮСЬ

ДО СВОЄЇ СТАРОЇ ХАТИ В ГОРАХ

З очей моїх втомлених

ще не зітер я сльози,
Ще пил на одежі чиновницькій
отьмарює взори.

Єдину стежину
обплутали пліті лози,

У небі високому
сяють засніжені гори.

Вже листя опало,

гуде під ногами земля,

І хмари завмерли,
і вітер віщує негоду.

Бамбук молодий
піднімає зелене гілля, –

Дерева старі
погнили і попадали в воду.
Собака прибіг і загавкав,
напевно, з села.

Давно вже замшіли

Руїни моєї хатини.

З розбитої кухні
фазан полетів, як стріла.
Плач мавпи старої
нагадує голос дитини.

409
 木落禽巢在，
篱疏兽路成。
拂床苍鼠走，
倒箧素鱼惊。
洗砚修良策，
敲松拟素贞。
此时重一去，
去合到三清。

塞下曲六首
一
五月天山雪，
无花只有寒。
笛中闻折柳，
春色未曾看。

410
А птаство мовчить,
не щебече на голих гілках,

Звірюжки якісь
протоптали сліди біля хати.

Книжки розгортаю –
вже міль розплодилась в книжках,

Під ліжком моїм

завелися малі мишенята.

Слід жити по правді –

вся мудрість у цьому, вся сіль.

Про світ я замислююсь,

і про життя та людину.

Якщо доведеться
рушати мені і відціль, –

Я краще навіки
живий схоронюсь в домовину.

ПО ТОЙ БІК КОРДОНУ

І
Невчасно лягли
на Тянь-Шань глибокі сніги,

Ні квітки немає –
холодна пустеля навкруг.

А флейта розносить
мелодію, повну нудьги, –

«Поламані верби»,
до болю знайомий мотив!

411
 晓战随金鼓，
宵眠抱玉鞍。
愿将腰下剑，
直为斩楼兰。

二
天兵下北荒，
胡马欲南饮。
横戈从百战，
直为衔恩甚。
握雪海上餐，
拂沙陇头寝。
何当破月氏，
然后方高枕。

412
Під грім золотих барабанів,
удень ми б’ємось

І важко дрімаєм
на яшмових сідлах вночі.

Хоч би нам і вмерти отут

серед гір довелось, –

Дізнається князь Лоулана

про наші мечі!

ІІ
Імператорське військо
зіходить в північні пустелі,

Рвуться варварів коні

із наших напитися рік.

Проти стріл і списів

стоїмо непохитно, як скелі,

Нас безмежна любов до вітчизни

з’єднала навік.

Снігом з пригорщі гасимо

спрагу пекучу над морем,
На холодних курганах ночуємо
в мертвих пісках,

Лиш коли ми у битвах

напасників військо поборем, –

Зможем гордо сидіть

на вишиваних подушках.

413
 三
骏马似风飙，
鸣鞭出渭桥。
弯弓辞汉月，
插羽破天骄。
阵解星芒尽，
营空海雾消。
功成画麟阁，
独有霍嫖姚。

四
白马黄金塞，
云砂绕梦思。
那堪愁苦节，
远忆边城儿。
萤飞秋窗满，
月度霜闺迟。

414
 ІІІ
Неначе вихор, огирі
виносять нас на шлях,

Свистять ремінні нагаї,

дорогу рвуть копита.

Прощай, вітчизно! Стріли сплять

в крутих сагайдаках,

Але «Небесних гордіїв»

ми мусимо розбити.
Коли ж закінчаться бої
і коні спинять лет,

І над морями крові й сліз

ти гордо пройдеш, славо, –

Нас не згадають, вояків, –

в столиці лиш своїй портрет

Побачить пишний генерал,

герой Хо Пяо-яо.

ІV
Білі коні
і жовта фортеці стіна

Сняться нам,
наче хмар і пісків далина.

В дні печалі згадай,

що в далекім краю,

В прикордонній заставі
вночі я стою.

Світлячки пролітають
в твоєму вікні,

Місяць легко пливе

по промерзлій стіні.

415
 摧残梧桐叶，
萧飒沙棠枝。
无时独不见，
流泪空自知。

五
塞虏乘秋下，
天兵出汉家。
将军分虎竹，
战士卧龙沙。
边月随弓影，
胡霜拂剑花。
玉关殊未入，
少妇莫长嗟。

416
Вітер свище в саду,
б’ється гілка в вікно.

Листя бідних утунів

пожовкло давно.

І немає тебе,
і печаль, і пітьма, –

Сльози ллються з очей,

але все це дарма...

V
Знову варварів орди
спускатися з гір почали.

Знов на битву в пустелю

виходять небесні солдати.

Генерали вже «тигрові знаки»

свої роздали,

Знову будуть бійці

головою в пісках накладати.

Дальній місяць на стріли

і сагайдаки погляда,

Візерунками паморозь
зброю укрила криваву.

Не зітхай надаремно,
дружино моя молода, –

Ще тривають бої,
ще я, може, вернусь на заставу.

417
 六
烽火动沙漠，
连照甘泉云。
汉皇按剑起，
还召李将军。
兵气天上合，
鼓声陇底闻。
横行负勇气，
一战净妖氛。

丁都护歌

云阳上征去，
两岸饶商贾。
吴牛喘月时，
拖船一何苦。

418
 VІ
Спалахнули в пустелі
сигнальні вогні,

Над палацами хмари

криваво пливуть.

Імператор велить –
знову бути війні.

Грізно б’ють барабани,

і сурми ревуть.

Духів чари не в жарт

в небесах затялись.

В межигір’ї Луншань
барабан не змовка.

Я піду напролом, –
може, й змовкне колись

Чвара духів війни

під мечем вояка.

НА МОТИВ «ДІНДУХУ»

Вирушаю в Юньян
по широкій ріці.

Осідлали цю річку
заможні купці.

Коли буйволам спека

ламає хребти,

Важко людям човна

на колодах тягти!

419
 水浊不可饮，
壶浆半成土。
一唱都护歌，
心摧泪如雨。
万人系磐石，
无由达江浒。
君看石芒砀，
掩泪悲千古。

听蜀僧浚弹琴

蜀僧抱绿绮，
西下峨眉峰。
为我一挥手，
如听万壑松。

420
І води не нап’єшся –
вода тут брудна,

І твій чай в чайнику

скаламутивсь до дна.

А як пісню бурлак
заспіває – «духу»,

Серце рветься від болю

на довгім шляху.

Над рікою у скелях

раби-рубачі

Дикий камінь ламають

удень і вночі.

Кинеш погляд на гори,

на Дан і на Ман,

І на очі сльоза
напливе, мов туман.

СЛУХАЮ, ЯК ЧЕРНЕЦЬ ЦЗЮНЬ З ШУ

ГРАЄ НА ЦИТРІ

Чернець, мій знайомий,

з західного краю прибув,

З вершини Емей
свою цитру чудову приніс, –

Для мене він струни

легкою рукою торкнув,

І я мов почув,
як гуде по ущелинах ліс.

421
 客心洗流水，
馀响入霜钟。
不觉碧山暮，
秋云暗几重。

送友人

青山横北郭，
白水绕东城。
此地一为别，
孤蓬万里征。
浮云游子意，
落日故人情。
挥手自兹去，
萧萧班马鸣。

422
Струмком почуттів
обізвалася в серці луна,

Від гір смарагдових

до неба одкрилася путь,

А цитра замовкла –
така залягла тишина,

Що чути було,
як ті хмари осінні пливуть.

ПРОВОДЖАЮ ДРУГА

Темні гори північні

за містом стоять, мов стіна.

Світлі води за муром міським

пропливать зі сходу.

Попрощаємось тут:
жде тебе неблизька далина,

Піднімають вітрила,
і човен виходить на воду.

Хмари плинуть, і думи

мені повідають твої,

Будить сум у душі

це повільне прозоре смеркання

Ти рукою махнеш –
і, схиляючись до течії,

Кінь мій журно в цю мить

заірже в тишині на прощання.

423
 忆东山（一）

不向东山久，
蔷薇几度花。
白云还自散，
明月落谁家。

春夜洛城闻笛

谁家玉笛暗飞声，
散入春风满洛城；
此夜曲中闻折柳，
何人不起故园情。

独坐敬亭山

众鸟高飞尽，
孤云独去闲。
相看两不厌，
只有敬亭山。

424
ЗГАДУЮ СХІДНІ ГОРИ (І)

Східних гір я давно вже

не бачив... З тих пір
Перецвівсь на трояндах
червоний убір.
Білі хмари ще, може,
й розійдуться в небі,
Але місяць,
у чий він покотиться двір?

ВЕСНЯНОЇ НОЧІ В ЛОЯНІ

ЧУЮ ФЛЕЙТУ

Чути з дому чужого в темряві

флейти ніжної тихий спів.
Вітерець весняний мелодію
«Верб поламаних» підхопив.
Над Лояном вона колишеться,
а в душі моїй постає
Рідний край за дальніми далями
в білім цвіті рідних садів.

НА САМОТІ СИДЖУ
В ГОРАХ ЦЗІНТІНШАНЬ

Зграя птиць пролетіла

і зникла ту ж мить вдалині,
Сиротлива хмаринка
за ними слідом поспішає.
Я на гори дивлюся –
і не набридає мені,
Горам також на мене
дивитися не набридає.

425
 古风其九（待定）

庄周梦胡蝶。
胡蝶为庄周。
一体更变易。
万事良悠悠。
乃知蓬莱水。
复作清浅流。
青门种瓜人。
旧日东陵侯。
富贵故如此。
营营何所求。

426
 БЕЗ НАЗВИ

Не тільки місяць
та сонце ясне? –

Не знає спокою
світ.

Людей невтолима
жага жене,
А жить їм
так мало літ.

Гора Пенлай
на просторах морських,

Кажуть,
встає з води, –

В гаях нефритових
і золотих,

Мов жар,
палають плоди.

Зірви той плід

і з’їж хоч один –

Юним будеш
весь вік...

...Хотів би я сплинути
в небо, як дим,

Змучений
чоловік.

427
 长门怨

天回北斗挂西楼，
金屋无人萤火流。
月光欲到长门殿，
别作深宫一段愁。
桂殿长愁不记春，
黄金四屋起秋尘。
夜悬明镜青天上，
独照长门宫里人。

428
ПЕЧАЛЬ У ПАЛАЦІ ЧАНМИНЬ

Над Західною вежею

вітер затих,

В небі синьому
котиться зоряний Віз.

Тиха пустка в покоях

гуде золотих,

Світлячок пролетить
і впаде на карниз.

Місяць тьмяно освітлює

палац Чанминь,

Але сум, що бреде

від стіни до стіни,

На корицевий палац
поклав свою тінь, –

Не помітили в палаці
навіть весни.

Павутиння осіннє
давно обплело

Всі чотири покої.

Проблисне на мить

І одіб’є притьмарене
місяця тло

Бідну жінку, що в палаці

ночі не спить.

429
 北风行

烛龙栖寒门，
光耀犹旦开。
日月照之何不及此，
唯有北风号怒天上来。
燕山雪花大如席，
片片吹落轩辕台。
幽州思妇十二月，
停歌罢笑双蛾摧。
倚门望行人，
念君长城苦寒良可哀。
别时提剑救边去，
遗此虎文金鞞靫。

430
ПІСНЯ ПРО ПІВНІЧНИЙ ВІТЕР

Починається царство драконове,

за Північними ворітьми.

Полум’яні ікла прорізують

непорушний простір пітьми.

Не доходить ні світло сонячне,

ані місяць не пропливе, –

Лиш північний вітер регочеться

або штурма люто реве.

Тільки сніг летить межигір’ями,

і ламає гілля в садах,

І вкриває, немов циновкою,

старовинної вежі дах.

Я сумую дванадцять місяців,

безліч довгих ночей і днів,

Я давно розучилась сміятися

і забула про щирий спів.

До воріт притулюся зажурено,

перехожим дивлюся вслід.

Скільки мужу моєму випало

на військовій дорозі бід!

Розлучилися ми, попрощалися –

не могли розійтись ніяк.

Ось висить на стіні твій тигровий,

вкритий золотом сагайдак.

431
 中有一双白羽箭，
蜘蛛结网生尘埃。
箭空在，
人今战死不复回。
不忍见此物，
焚之已成灰。
黄河捧土尚可塞，
北风雨雪恨难裁。

劳劳亭

天下伤心处，
劳劳送客亭。
春风知别苦，
不遣柳条青。

432
Дві стріли в оперенні білому...
Хоч і гостра кожна стріла,

Оселився павук між стрілами,

тоскна павоть їх повила.

Сагайдак той пилом вкривається, –

що робити я маю з ним,

Якщо муж мій уже не вернеться

з поля бою у рідний дім?

Я давно не можу дивитися

на дарунки твої без сліз, –

Ось лежать вони сивим попелом,

ось вже й вітер його розніс.

Коли Жовта ріка розіллється,

то загачують береги,

А назустріч вітру північному

важко поночі йти крізь сніги.

АЛЬТАНКА ЛАОЛАО

Гостей проводжаєш,
і завжди – в душі хвилювання,

Коли ти побачиш
ці різьблені тонко стовпи.

Весінньому вітру
відома печаль розставання –

Він листям не хоче вкривати

галуззя верби.

433
 早发白帝城

朝辞白帝彩云间，
千里江陵一日还。
两岸猿声啼不住，
轻舟已过万重山。

乌夜啼

黄云城边乌欲栖，
归飞哑哑枝上啼。
机中织锦秦川女，
碧纱如烟隔窗语。
停梭怅然忆远人，
独宿孤房泪如雨。

夜坐吟

冬夜夜寒觉夜长，
沉吟久坐坐北堂。

434
 РАНО-ВРАНЦІ ВИЇЖДЖАЮ
З МІСТА БОДІ

Одпливаю з Боді, –
хмари в небі пливуть, наче в сні.

До Цзянліна далеко,
вернусь я надвечір чи ні?

На обох берегах
над рікою регочуться мавпи,

Але тисячі гір

залишились уже вдалині.

НІЧНИЙ КРИК ВОРОНА

Під жовтими хмарами

ворон над містом кричить,

Притулку шукає на дереві

ніч одпочить.
А жінка з Цзіньчжоу
од кросен своїх не встає,

Прозору парчу
невідомо для кого снує.
Спинила свій човник,
а ниті пливуть золоті...

Як гірко їй ніч ночувати

в журбі й самоті!

СИДЯЧИ ВНОЧІ, ЧИТАЮ

Зимова ніч і стужа нічна –

і краю немає їй.

В північнім залі читаю я,

всю ніч не склепивши вій.

435
 冰合井泉月入闺，
金缸青凝照悲啼。
金缸灭，啼转多。
掩妾泪，听君歌。
歌有声，妾有情。
情声合，两无违。
一语不入意，从君万曲梁尘飞

春思
燕草如碧丝，
秦桑低绿枝。
当君怀归日，
是妾断肠时。
春风不相识，
何事入罗帏？

436
Джерела й води скував мороз,
промерз крем’янистий шлях,

Холодне світло місяць пролив

на скирти в сумних полях.

Ясний світильник у небі згас,

у темряву все втопив, –

Я стримую сльози, володарю мій,

колише мене твій спів.

Є в пісні звуки і є мотив,

я знаю його давно, –

З отими звуками почуття

мої злилися водно.

Немає слів, що могли б вмістить

печаль мою і любов, –

Співай, володарю мій, співай,

хай щастя вернеться знов.

ВЕСНЯНІ ДУМКИ

Там у тебе ледь-ледь

почали зеленіти поля,

А у нас вже шовковиця

важко схилила гілля.

Коли б ти про дорогу до мене

помислити міг, –

Серце б, мабуть, од щастя

порвалося в грудях моїх.

437
 思边

去年何时君别妾，
南园绿草飞蝴蝶。
今岁何时妾忆君，
西山白雪暗晴云。
玉关去此三千里，
欲寄音书那可闻。

438
ДУМКИ ПРО ЧОЛОВІКА, ЩО ПІШОВ
ВОЮВАТИ ДАЛЕКО ЗА КОРДОН

Торік, коли ти попрощав

свою дружину молоду,

Метелики поміж трави

в південнім пурхали саду.

А нині, як тебе згадать,

як пригасити серця жар,

Коли відціль західних гір

не видно з-поза цінських хмар?

Ох, до застави Юйгуань

відціль п’ять тисяч довгих лі!

Послать листа? Чи дійде він,

той бідний лист, на край землі!

439
 杜甫（字子美）（712—770）：
中国唐朝伟大的现实主义诗人、世界
文化名人。公元712年出生于河南巩
县。与“诗仙”李白齐名，被尊称为“诗
圣”。
杜甫生活穷困艰难，天生体弱多
病。他7岁写了第一首诗，一生作诗
三千多首，留传下的仅1400多首，
其中著名的有《三吏》(《石壕吏》
《新安吏》《潼关吏》)、《三别》（《新婚别》、《无家别》、
《垂老别》）、《佳人》、《兵车行》、《春望》等。
杜甫由于自身经历坎坷，因而更关心百姓疾苦。所以常将自
己的主观感受隐藏在客观的描写中，让事物自身去打动读者，他
还常用人物独白和俗语来突出人物性格的个性化。 诗作中，诗
人并未分析事件：他只描写真实的事物和现象，就像是在“书写
历史”。然而他的作品突出表现在细节描写中（战争，农民日常
劳作，平日的愁苦）深入刻画形象且抑扬顿挫。

440
 ДУ ФУ (712–770) – видатний китайський митець
(псевдонім: Цзи Мей) часів династії Тан, що увійшов у
світову літературу як поет реаліст. Народився 712 ро-
ку в районі Гунсянь провінції Хенань. Шанувальники
поетичного слова присвоїли Ду Фу титул «Шишен»
(«священномудрий піїт»), а його знаменитому другові
по перу Лі Бо – «Шисянь» («поетичний небожитель»).
Ду Фу жив бідно й просто. Слабке від народження
здоров’я постійно його непокоїло. Свій перший вірш
написав у сім років. Створив більше, ніж 3 000 творів,
але до наших днів збереглося лише 1 400, а саме: «Три
управителі», «Урядовець у Шихао», «Урядовець у Сіньа-
ні», «Урядовець у Тунгунь», «Три розлуки», «Прощання
молодої», «Прощання старого діда», «Прощання без-
притульного», поеми «Красуні», «Військова колісниця»,
«Весняні надії» тощо.
Ду Фу часто ототожнював свою лиху долю зі
стражданнями усього китайського народу. Звідси –
схильність поета до приховування власних почуттів,
об’єктивний опис художніх реалій, використання на-
родних приказок, монологів і т. д.
У поезії митця відсутній аналіз описуваних подій:
він зображає предмети та явища такими, які вони є
насправді, правдиво «записує історію». Однак цінність
його творів ще й у тому, що поряд із чисто прозовими
деталями (війни, повсякденна праця селян, невесела
буденність) спостерігаємо глибоку образність та еле-
менти лірики.

441
 旅夜书怀
细草微风岸，危樯独夜舟。
星垂平野阔，月涌大江流。
名岂文章著，官应老病休。
飘飘何所似，天地一沙鸥。

秋兴八首

І
玉露凋伤枫树林，巫山巫峡气萧森。
江间波浪兼天涌，塞上风云接地阴。
丛菊两开他日泪，孤舟一系故园心。
寒衣处处催刀尺，白帝城高急暮砧。

ІІ
夔府孤城落日斜，每依南斗望京华。
听猿实下三声泪，奉使虚随八月槎。
画省香炉违伏枕，山楼粉堞隐悲笳。
请看石上藤萝月，已映洲前芦荻花。

ІІІ
千家山郭静朝晖，日日江楼坐翠微。
信宿渔人还泛泛，清秋燕子故飞飞。

442
 ДУМКИ ПІД ЧАС НІЧНОЇ ПОДОРОЖІ
На березі трави дрібнії вітрець овіва,
Самотньо вночі; над човном тільки щогла здіймається.
Зірниці схилилися на степову широчінь,
І місяць влива у Янцзи своє сяйво безкрає.
Здобути прославу із віршів – хіба то мета?
Пішов у відставку; недужим я старцем блукаю.
Тиняюсь, на вітрі гойдаюся – схожий на що?
Неначе між Небом-Землею в пісках дикий чаїч.

ВІСІМ ВІРШІВ ПРО ОСІННІЙ НАСТРІЙ

І
На листі кленовім, що в’яне, – росиця нефритова;
У горах, ущелинах У – краєвид непривітний.
На річці до неба підстрибують хвилі-вали.
А там над заставою – хмари й розбурханий вітер.
Вже двічі цвіли хризантеми – і сльози біжать.
Вітчизну згадав, як побачив човенце самітне.
Викроюють ножиці одіж зимову навкруг;
Увечір із Боді гірського – прачі сумовиті…

ІІ
Над містом самотнім Куйчжоу – світило прощальне;
Над милим Чан-анем дивлюся на Воза спіраль я.
Як жалібно мавпи кричать… Не утримаю сліз!
Не став я чиновником; плотом даремно відчалив.
Ненависна пошесть до владаря не проника.
На стінах Куйчжоу чути дудочки голос печальний.
Погляньте: фіалковий місяць над скелями вже,
Мов мур – очерети затінені острова дальнього.

ІІІ
У місті гірському – спокійна ранкова зорина.
Весь день над рікою із вежі дивлюсь на вершини.
Рибалки веслують – вертаються з мандрів нічних;
І ластівки пурхають легко осінньої днини.

443
 匡衡抗疏功名薄，刘向传经心事违。
同学少年多不贱，五陵衣马自轻肥。

IV
闻道长安似弈棋，百年世事不胜悲。
王侯第宅皆新主，文武衣冠异昔时。
直北关山金鼓振，征西车马羽书驰。
鱼龙寂寞秋江冷，故国平居有所思。

春望
国破山河在，城春草木深。
感时花溅泪，恨别鸟惊心。
烽火连三月，家书抵万金。
白头搔更短，浑欲不胜簪。

444
Бажаю служить, мов Куан Хен, та не маю ваги;
Взірець – то Лю Сян, лиш надії мої – у руїнах!
Співкласники й друзі – чиновники ситі тепер:
Вдяганка шкіряна, і коні – дні в розкошах плинуть.

IV
Почув, що Чан-ань – мов облавна ота шахівниця;
Сто років не був білий світ отаким сумнолицим!..
В будинках і ванів, і хоу – сподарі нові;
Одежі, і війську, й письменству – одвіку мінитись.

Застави гірські барабани і гонги трясуть,

На захід летять посланці, скакуни, колісниці.
Драконам і рибам так зимно в осінній ріці!
На рідній землі я живу, та печаль полонила.

ПОГЛЯД НАВЕСНІ

Країна в руїнах, та гори і ріки живуть,

У місті – дерева весняні, і трави в марноті.
Сумую. А квіти забачу, то сльози проллю.
Розлука щемить. А птахи
знов розбурхали серце в турботі.

Три місяці поспіль палає запекла війна;

Листи з Батьківщини для мене дорожчі від злота.
Збіліле волосся помацав – коротше іще:
Я шпильку узяв, та не можу його заколоти.

445
 梦李白二首

I
死别已吞声，生别常恻恻。
江南瘴疠地，逐客无消息。
故人入我梦，明我长相忆。
恐非平生魂，路远不可测。
魂来枫叶青，魂返关塞黑。
君今在罗网，何以有羽翼。
落月满屋梁，犹疑照颜色。
水深波浪阔，无使蛟龙得。

ІI
浮云终日行，游子久不至。
三夜频梦君，情亲见君意。
告归常局促，苦道来不易。
江湖多风波，舟楫恐失坠。
出门搔白首，若负平生志。
冠盖满京华，斯人独憔悴。

446
 БАЧУ ВВІ СНІ ЛІ БО

I
Коли попрощався з померлим, то стримувать сльози несила.
Я в горі невтішнім – із Вами тепер ми навік розлучились!
В лабети взяла мальовничу Цзяннань лихоманка страшна.
Про Вас – ані звістки, нічого не відаю, не сповістили.
Щодня мені сниться надійний товариш в далекому краї,
Щоднини спогадую – на чужині він про це, певно, знає.
Гадаю, однак, слава й пам’ять – не суть існування митця...
Хіба передбачиш усе, що готує дорога безкрая?
Куди прилетіли душею – там клени Цзяннані пишніють;
Куди повернулась душа – грізні гори і вежі чорніють.
Ви нині застрягли у сітці рибальській, неначе в сильці –
Чи можете крила розпрямить? Чи є ще хоч крихта надії?
Прокинувся нині – а місяць наповнив по вінця кімнату.
Чи ж то і на Ваше лице проливає він світла багато?
Заслали туди Вас, де води глибокі, високі вали, –
Пильнуйте, аби не спливти до дракона підводного в
хату!

ІI
Ген аж високо весь день тихо плинуть неспішні хмарки.
Чом же так довго стежками блукаєте Ви мандрівними?
Три ночі поспіль я з Вами стрічався лише уві сні –
То через Вашу любов і турботу про всяку людину.
Так неспокійно й поспішно із Вами колись я прощавсь.
Будучи в горі невтішнім, зустрітися ще раз – чи буде година?
Ген по річках і озерах здіймаються хвилі, вітри,
Човен благесенький може втонути в непевну хвилину.
Ви у печалі, бо мрії, надії святі не збулись.
Як вирушали із дому – пригладили сиву чуприну...
Горду столицю наповнило сите чиновництво вщерть.
В поміч держава митцям, та усе ж вони – мов худобина.

447
 孰云网恢恢，将老身反累。
千秋万岁名，寂寞身后事。

新婚别
兔丝附蓬麻，引蔓故不长。
嫁女与征夫，不如弃路旁。
结发为妻子，席不暖君床。
暮婚晨告别，无乃太匆忙。
君行虽不远，守边赴河阳。
妾身未分明，何以拜姑嫜。
父母养我时，日夜令我藏。
生女有所归，鸡狗亦得将。
君今往死地，沈痛迫中肠。
誓欲随君去，形势反苍黄。
勿为新婚念，努力事戎行。
妇人在军中，兵气恐不扬。
自嗟贫家女，久致罗襦裳。

448
Чи ж то митця заступити не може епоха сяйна?
Ви через іншого так постраждали – не Ваша провина;
Довго відомі були – та кому тепер треба ім’я?
Вмерли. Чи хто угадає, яка випада самотина?!

ПІСНЯ ПРО МОЛОДЯТ

Коноплі, злинки куці повитиця обвила –

Не будуть із природи довгими у них стеблини.
Дали її за рекрута, що завтра йде в похід, –
О, краще кинуть би бідаху обіч від стежини!

«Для Вас, мій пане, коси вгору підняли колись...

Ще не нагрілось ліжко за коротку сю годину!
Весілля – ввечері; розлука ж рано настає!
Чи не занадто швидко Ви іти в похід повинні?!

Ви недалеко з дому вирушаєте в похід –

В Хеяні землі стерегти (північна то місцина).
Побрались вчора лиш – іще непевний статус мій,
Тож як провідаю і батька, й матір Вашу нині?

Коли мене гляділи тато й ненечка колись –

Одній було не вільно вийти в люди із хатини.
Ростити доню – то пустить за мужем в інший дім:
Собаки й кури теж ідуть за нею в цю годину.

У край той, де вмирають, Ви рушаєте – а я?

Печаль на серці залягла безвихідна, глибинна.
За Вами йти услід – присяга то була моя,
А це вчиню – у війську можуть буть на гірше зміни!

Не згадуйте постійно наш союз і шлюб святий;

Служіть старанно, віддано і чесно Батьківщині.
Бо як дружини воїнів у війську з ними йдуть –
То спаду бойового духу може буть причина.

Зітхаю скрушно: я – донька із бідної сім’ї,

Так довго ткала я вуаль, весільну одежину!

449
 罗襦不复施，对君洗红妆。
仰视百鸟飞，大小必双翔。
人事多错迕，与君永相望。

佳人

绝代有佳人，幽居在空谷。
自云良家子，零落依草木。
关中昔丧败，兄弟遭杀戮。
官高何足论，不得收骨肉。
世情恶衰歇，万事随转烛。
夫婿轻薄儿，新人美如玉。
合昏尚知时，鸳鸯不独宿。
但见新人笑，那闻旧人哭。
在山泉水清，出山泉水浊。
侍婢卖珠回，牵萝补茅屋。
摘花不插发，采柏动盈掬。
天寒翠袖薄，日暮倚修竹。

450
Та вдруге не судилося вдягти мені її;
Явилась нині Вам, рум’яна змивши чинні.

Дивлюся в небо – а птахів багацько проплива,

Великі та малі – у парах линуть неодмінно.
Не завжди втішні та щасливі справи у людей;
Проте плекаймо сподівання зустрічі – незмінно!»

КРАСУНЯ

Небачена в світі красуня між воєн жила,

Жила самотою вгорі при широкій долині;
З багатої, каже, сім’ї вона родом була;
А листя з дерев опада, і всихають стеблини...

Біда. Не мина Гуаньчжун жоден заколот-бунт;

Убиті в красуні брати і кохана родина...
Сперечкам чиновників клятих не видно кінця –
Ніяк не розділять майно поміж батьком і сином.

Цей світ у руїні – людське занепало життя.

Як полум’я свічки, всі справи такі швидкоплинні...
Душею м’який, легковажний її чоловік –
Красуню ясну, мов нефрит, він узяв за дружину.

І навіть акація знає про зраду оцю;

Не порізно перебувають качки-мандаринки.
Лиш бачить хазяїн: сміється дружина нова,
Та де йому вчути, як плаче покинута нині?!

У горах підземні джерела – то чистий кришталь,

За горами – стали джерела річками брудними.
В красуні є служка; давно продала весь нефрит;
Солом’яний дах оплели дрібнолисті рослини.

Зриває квітки, але коси не хоче повить;

Нарвала гілки з кипарисів – милується ними.
У пору холодну – в зеленім, тонкі рукава;
Високий бамбук – їй опора на заході днини.

451
 绝句漫兴九首

I
眼见客愁愁不醒，无赖春色到江亭。
即遣花开深造次，便觉莺语太丁宁。

II
手种桃李非无主，野老墙低还似家。
恰似春风相欺得，夜来吹折数枝花。

III
熟知茅斋绝低小，江上燕子故来频。
衔泥点污琴书内，更接飞虫打著人。

452
 ЧОТИРИВІРШІ ПІД НАСТРІЙ

I
Я бачу, як тіло моє полонила безпросвітна смута.
Весна – ув альтанці над річкою, як тут зажуреним бути?
Квітки спонукала ця провесінь пишно мерщій розцвісти.
Відразу почулось, як вивільги защебетали розкуто.

II
Ці руки ростили і персики, й груші – я був їм господар;
У мене садиба – низенька стіна лиш, а все ж таки дім!
Весняний вітрець так немовби мене ображає – успішно!
Ночами шалено зриває квітки у садочку моїм.

III
Хто віда про те, що хатина моя і низенька, й мала?
Над річкою ластівки часто шугають – немовби зумисне.
У дзьобі в них – мул, він на цитру і книжку мою крап та
крап;
Птахи здоганяють комах, на людей налітають опісля.

453
 IV
二月已破三月来，渐老逢春能几回。
莫思身外无穷事，且尽生前有限杯。

V
肠断春江欲尽头，杖藜徐步立芳洲。
颠狂柳絮随风去，轻薄桃花逐水流。

天末怀李白
凉风起天末，君子意如何。
鸿雁几时到，江湖秋水多。

454
 IV
Поразку отримав давно другий місяць, і третій зрина,
Старію поволі; ще скільки разів мене стріне весна?
Геть думи похмурі про сотні подій, що біжать поза тілом!
До смерті я перед наступним життям маю трішки вина...

V
Єство розривається в мене – на річці весна одцвітає;
Блукаю собі з патиком на квітучому острові-раї,
Шалено несеться за вітром вербовий легесенький пух,
А персикові пелюстки за водою усе відпливають...

ДАЛЕКО ЗГАДУЮ ЛІ БО

Здійнявся вітрисько холодний в закраїні дальній.

Які Вас там, друже, думки повсякчас огортали?
Коли ж дикі гуси з листами до Вас долетять?
На ріках, озерах осіннії води чималі!

455
 文章憎命达，魑魅喜人过。
应共冤魂语，投诗赠汨罗。

望岳
岱宗夫如何，齐鲁青未了。
造化钟神秀，阴阳割昏晓。
荡胸生层云，决眦入归鸟。
会当凌绝顶，一览众山小。

白帝
白帝城中云出门，白帝城下雨翻盆。
高江急峡雷霆斗，翠木苍藤日月昏。
戎马不如归马逸，千家今有百家存。
哀哀寡妇诛求尽，恸哭秋原何处村。

病马
乘尔亦已久，天寒关塞深。
尘中老尽力，岁晚病伤心。
毛骨岂殊众，驯良犹至今。
物微意不浅，感动一沉吟。

456
В митців нещасливе життя, та їм заздрять усі;
Перевертні підстерігають цих бідних страждальців.
Згадаймо удвох Цюй Юаня недолю гірку;
Про нього, мій друже, й про річку Міло Ви писали...

СПОГЛЯДАЮ СВЯЩЕННУ ГОРУ

Якою ж Тайшань постає, цей прапредок грізний?

Від Лу і до Ці вона зеленню пишно убрана.
Природа зібралася вся найчарівніша тут,
І схили розділені: ще на північному – сутінки,
а на південнім – світанок.

Вирує душа – мов клубочаться юрмища хмар,

Зіниці аж тріскають – в гори летять за птахами.
Уранці якось хочу сам на вершину зійти;
Ураз озирнусь – менші гори стоять первозданні.

МІСТО БОДІ

В місті Боді підіймаються хмари – з воріт випливають.

Нижче, під містом Боді, миска з дощиком перевертається.
Води у річці бурлять, ув ущелині грім гримотить,
Сонце і місяць – у смерку, дерева й ліани звисають.

Коням військовим сутужно, а ті, що вернулись, – раді.

Нині із тисячі в нас тільки сотня сімей виживає.
Все вояки забирають безжальні в сумної вдови –
З розпачу плач на осінній рівнині по селах лунає.

ХВОРИЙ КІНЬ

Ти скачеш довго долами, мій вірний коню;

Далеко ще застава; холодно вгорі.
В пилюці мчиш, та завше силу прикладаєш;
Роки твої вже літні – жаль, що захворів!

Хіба ж відмінні шерсть і кісточки від інших?

Покірний ти донині, хоч і постарів.
А все ж нікчема ти, твій розум – неглибокий,
Розчулився ось я – і вірша оповів.

457
 早花
西京安稳未，不见一人来。
腊日巴江曲，山花已自开。
盈盈当雪杏，艳艳待春梅。
直苦风尘暗，谁忧容鬓催。

客夜
客睡何曾著，秋天不肯明。
卷帘残月影，高枕远江声。
计拙无衣食，途穷仗友生。
老妻书数纸，应悉未归情。

月夜忆舍弟
戍鼓断人行，边秋一雁声。
露从今夜白，月是故乡明。
有弟皆分散，无家问死生。
寄书长不避，况乃未休兵。

458
 РАННІ КВІТИ

Чи все у Чан-ані спокійно, чи бунти ізнов?

Не бачу, щоб відти прийшла хоч одненька людина.
В останньому місяці в’ється холодна Бацзян,
А квіти гірські вже розкрили свої серцевини.

Рясні абрикоси – в цвіту між снігами стоять,

Весни дожидають собі квіти сливи кармінні.
Лиш віє гіркий вітрюган і пилюку здійма –
Хто журиться тим, що покваплюють перші сивини?

НІЧ НА ЧУЖИНІ

Цей сон чужинецький тяжкий – щось хіба я писав?

Як довго не хоче світлішати днина осіння!
Фіранки скрутив – онде місяць на схилку сія;
Подушка висока – і голос ріки в далечіні.

Затям: як не маєш, мандрівцю, вдяганки й харчів –

У мандрах далеких спирайся на дружню ти спину.
Старенька дружина прислала без ліку листів,
І слід відповісти: не хочу вертать із чужини…

ПРИ МІСЯЦІ ЗГАДУЮ БРАТІВ

Бій барабанів. Кордон. Рух людей призупинено.

Осінь, і чуються погуки гуски осінньої.
Ночі сієї сюди «білі роси» прийшли;
Світить ясний місяченько моїй Батьківщині.

Маю братів, та усі розбрелись хто куди,

Вмер чи живу – не спитає ніяка людина;
Довго листи не доходять, а слав їх – ого!
Ще не скінчились запеклі бої і донині.

459
 Ван Сяоюй – аспірантка
Львівського національного універ-
ситету імені Івана Франка. Закінчила
українське відділення філологічного
факультету цього ж ВНЗ. Народилася
1989 року в місті Хунань, що розта-
шоване в південній частині Китай-
ської Народної Республіки. Автор
понад 10 наукових публікацій.
Працює над кан-дидатською дисерта-
цією на тему «Психоаналітичні ви-
міри художньої прози Івана Франка
1880-1900-х років» в контексті нової
китайської літера-тури (Лу Сінь, Лао
Ше, Сюй Ді-шань, Мао Дунь,
Юй Дафу, Го Можо, Дін Лін та ін.)
Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор
Андрій Печарський .

汪晓宇 - 利沃夫国立大学博士研究生。毕业于乌克兰利沃夫伊
凡·弗兰科国立大学语言系。1989年生于中国南方——湖南。发表
10多篇学术论文。博士学位论文“伊凡·弗兰科1880-1900年代的小
说心理分析”并与中国现代文学的比较（鲁迅，老舍，许地山，茅
盾，郁达夫，郭沫若，丁玲等）。博士生导师：语言学博士，安
德烈·派查尔斯基教授。

460
 Ірина Яремчук – кан-
дидат філологічних наук,
доцент кафедри сходознав-
ства імені професора Ярос-
лава Дашкевича Львівського
національного університету
імені Івана Франка, заступ-
ник декана філологічного
факультету з наукової і нав-
чально-методичної роботи.
Народилася 1980 року в місті
Львові. Автор понад 25 нау-
кових праць із сходознавства
(перської, китайської, япон-
ської мов).

伊琳娜 雅莱姆楚克 —— 语言学博士，利沃夫国立伊凡•

弗兰科大学东方语文系副教授。语文系副主任。1980年生于
利沃夫。发表超过25篇与东方语言（波斯语，汉语，日语）
相关的研究论文。

461
 ПІСЛЯМОВА

Можна сказати, що художній переклад – це «авто-

портрет перекладача». Адже картину світу не лише пись-
менник як мовна особистість синтезує у результаті
безпосередніх контактів з культурою, але й перекладач. З
цього приводу в гумористичному ключі виражають суть
думки слова Пітера Трента: «Думати, що ви можете бути
перекладачем лише тому, що ви знаєте дві мови, – це все
одно, що вважати, що ви можете грати на фортепіано
лише тому, що маєте дві руки».
До Вашої уваги – унікальна антологія, в якій представ-
лена оригінальна українська та китайська літератури,
зокрема взірцеві твори Івана Франка, Лесі Українки, Васи-
ля Стефаника (у перекладах Го Юаньпена, Лі Менмен, Чен
Мена, Ван Сяоюй та ін.), Цюй Юаня, ДуФу, Лі Бо, Ван Вея
(у перекладах Ярослави Шекери та Леоніда Перво-
майського), – за редакцією Андрія Печарського, Сунь
Кевень.
У цій антології кожен переклад художнього твору вті-
лює індивідуально-авторський спосіб сприйняття й орга-
нізації світу – власний варіант його концептуалізації. Знан-
ня автора про світ, які він виражає у художній формі, є
системою уявлень, що скерована до адресата. Універсальні
перекладацькі та індивідуально-авторські знання в худож-
ній картині світу можуть повністю збігатись, а можуть
цілком відрізнятися. Концептосфера художнього тексту
може містити багато індивідуальних змістів, що ускладнює
виявлення та опис концептів світу загалом.
Наприклад, на відміну від української мови у китай-
ській – немає граматичної категорії роду і відмінка.
Вживання числівників передають ще ускладненіші зв’язки
понять. Адже у мові путунхуа використовують числівники
для вираження днів тижня, наприклад, 周一 (понеділок), 周
二 (вівторок) і т. п, де ієрогліф周 означає „тиждень”, а 一 і 二
означають відповідно перший і другий дні тижня. Таким
робом називають місяці:一月 (січень), 二月 (лютий), де є чис-
лівники 一 (один) і 二 (два), а ієрогліф 月 означає „місяць”,
себто перший або другий – у тому чи іншому році.

462
 后记

换言之，翻译著作——就是《自我内心的翻译》。文学世界的绘
画，不仅仅是作家语言特征与文化直接碰撞的综合结果，也包含翻译。
彼得·特伦特用一种幽默的方式表现翻译的精髓：“想想看，你能成为一个
翻译，仅仅只是因为你知道两种语言——这就好像你能弹钢琴，仅仅只
是因为你有两只手”。
内容概要——这本独特的作品选集，提供了乌克兰语原文和中国文
学作品，包含伊凡·弗兰科、莱西·乌克兰、瓦西尔·斯特凡尼克的经典作
品（郭远鹏、李梦梦、程萌、汪晓宇等人翻译），以及屈原、杜甫、李
白、王维的作品（由舍科拉·雅罗斯拉夫和莱奥尼德·派尔沃马以斯科翻
译）——由安德烈·派查尔斯基，孙克文编著。
在此作品选集中，每位译者在翻译作品时都体现了个人的认知方式
和世界观——自我概念化。作者对世界的认知，通过文学作品传递给读
者并展示其世界观。一般译者和作者思想，在对作品世界的理解可能完
全一致，也可能不尽相同。作品的中心思想可能包含很多个人部分，其
思维组成模式和对世界宏观思想的描述。
例如：汉语没有乌克兰语一样的语法，没有词性和变格。乌克兰语
的数词使用起来更加复杂。汉语中表达星期，例如，周一 (понеділок), 周
二 (вівторок)等等，周表示的是“星期”，一和二表示的是一个星期的第一
个和第二天。月份也是如此表示：一月 (січень), 二月 (лютий)，数字一
(один) 和二 (два)，汉字“月”表示“月份”，所以合起来就是当年或某年的第
一个月和第二个月。

463
 У цих випадках в китайській мові використовують
кількісні числівники в значенні порядкових,в українській–
кожний місяць року та день тижня мають свої назви.
Приміром, в оповіданні «Терен у нозі» І. Франка: «Був
чудово гарний, ясний і тихий вересневий день». (див.: с.
45)– відповідний китайський переклад:这是一个宁静、惬意又
美丽的九月的一天… (див.: с. 46) Або: «А я сам обірвав лише
кілька зовсім неважних гуль та задрапнень і в понеділок,
як би нічого й не бувало, пішов на дарабу». (с. 54)–
відповідний китайський переклад: «而我身上只是多了几个肿
包和几条疤。到星期一，我又像往常一样去掌舵了»。(див.: с. 55)
У мові путунхуана відміну від української функці-
онально числівник один(а, е) може виконувати роль
часток тільки, лише і т.д., коли його вживають для
виділення однієї особи з ряду інших. Наприклад (із твору
«Примара» Лесі Українки): «але кожен з тих людей один і
нема другого такого в цілім світі…» (див.: с. 220) –
відповідний китайський переклад: «但是，他们中的任何一个
人在这个世界上都不会有第二个…» (див.: с. 221).
Художній дискурс має власні закономірності побудови
і функціонування, він є складним комунікативним яви-
щем, яке охоплює, окрім тексту, ще й екстралінгвістичні
чинники (знання про світ, думки, певні установки та цілі
адресата), які є необхідними для розуміння тексту. Змісто-
во-концептуальна інформація художнього тексту пові-
домляє читачеві власне індивідуальне авторське розуміння
відношень між явищами, які описані засобами змістово-
фактуальної інформації, містить розуміння їх причинно-
наслідкових зв’язків, їх вартості у соціальному, еконо-
мічному, політичному та культурному житті народу, вклю-
чаючи відношення між окремими індивідами, їхню склад-
ну психологічну та естетико-пізнавальну взаємодію.
Так художній образ функціонує у сучасній китайській
мові на вищому рівні узагальнення.

464
 在汉语中的数词按其意思依次排列，在乌克兰语中，每个月份和每个
星期都有其单独名称。
例如，伊万·弗兰科《脚刺》一文中: «Був чудово гарний, ясний і
тихий вересневий день». (див.: с. 45)– відповідний китайський переклад:
这是一个宁静、惬意又美丽的九月的一天… (див.: с. 46) Або: «А я сам
обірвав лише кілька зовсім неважних гуль та задрапнень і в понеділок, як
би нічого й не бувало, пішов на дарабу». (с. 54)– відповідний китайський
переклад: «而我身上只是多了几个肿包和几条疤。到星期一，我又像往
常一样去掌舵了»。(див.: с. 55)
在汉语中，跟乌克兰语语法变格的不同之处，还有数词的意义，一可
充当为不仅，而且等，当它存在于同类比较时。比如，(莱西·乌克兰的
《幻象》 ): «але кожен з тих людей один і нема другого такого в цілім
світі…» (див.: с. 220) – відповідний китайський переклад: «但是，他们中
的任何一个人在这个世界上都不会有第二个…» (див.: с. 221).
文学著作都有自己的创作和运行规律，它是一个复杂的交际现象，其
中，除了文本，还有额外的因素（关于世界的认知，想法，某些设置和
目标对象），和理解文本的必要因素。文学作品的中心思想内容，是作
者个人向读者展示了其对事件的理解，其中心思想内容包含对因果关系
的理解，社会、经济、政治和文化生活的价值，包含个体之间的关系，
他们的复杂心理和文学思想的相互关系。
文学著作形象的意义，在现代中国汉语中有着很全的概括。

465
 Незважаючи на різнорідність культур, ментальності
народів Заходу і Сходу, в китайській мові так само, як і в
українській є слово кохати 爱і любити 喜欢, що формують
у багатьох перекладених художніх текстах Івана Франка,
Лесі Українки, Лі Бо, ДуФу, Ван Вея семантично
однорідний пласт інтимної лексики.
На цій ліричній ноті завершуємо післямову і бажаємо
нашому читачеві приємного читання.
Ван Сяоюй,
Ірина Яремчук

466
虽然中西有不同的文化和思维模式，但汉语和乌克兰语都有 кохати爱和
любити 喜欢的区分，对伊凡·弗兰科、莱西·乌克兰、李白、杜甫、王维
的同类型亲密语义词汇，其作品可译成多种版本。
在抒情的乐章中完成了后记，希望我们的读者可以愉快地阅读。
汪晓宇
伊琳娜·雅莱姆楚克

467
 ПРИМІТКИ
注解

ЦЮЙ ЮАНЬ 屈原

«Скорбота вигнанця» （《离骚》）

Чжуань, або Чжуаньсюй (颛顼, 2513–2435 до н. е.) –

легендарний китайський імператор, який вважався пред-
ком роду правителів Чу, до якого належав зокрема сам
Цюй Юань.

«Ще Лін Цзюнь називають – краса і рівнина» – у дав-

ньому Китаї людина мала два імені: мін (名) та цзи (字).
В аристократичних сім’ях хлопчикам у 3 місяці батьки
давали ім’я мін. Після здійснення обряду повноліття у
20 років старшина давала юнакам ім’я цзи, що давало
їм право брати участь у діяльності аристократичної
верхівки. Чжен Цзе (正则) – «справедливий закон»; ці
ієрогліфи мають також значення «рівний» (ім’я китайця
завше має свій смисл, воно часто виражає мету чи
принципи, які ніби обумовлюють життєвий шлях люди-
ни). Лін Цзюнь (灵均) – «красивий і рівномірний», проте є
ще значення «плато».

Дудник даурський (в оригіналі 蘼 芜 ) – багаторічна

трав’яниста рослина з тонкостінними гладкими стебла-
ми фіолетового забарвлення. Росте на берегах рік та в
заростях чагарників. Занесена до Червоної Книги.

Сумах (в оригіналі 宿草) – деревна або чагарникова

рослина з дрібними квітками, зібраними у волотисті або
колосоподібні суцвіття. У давньому Китаї цю рослину
приносили в жертву місяцю.

468
 Баский кінь – алегорія швидкого збагачення країни.
Автор сподівається, що удільний ван дозволить йому
вказувати дорогу до збагачення.
«У минулому мудрі володарі світять…» – Сяський
Юй (2205–2197 до н. е., засновник династії Ся), Шан-
ський Тан (або Чен Тан, 1783–1753 до н. е., засновник
династії Інь; він скинув останнього вкрай жорстокого
правителя династії Ся Цзє-вана) і Чжоу Вень-ван (бать-
ко У-вана, засновника династії Чжоу; вважався взірцем
мудрості й доброчесності).

Чжоу, чи Чжоу-ван (1154–1122 до н. е.) – останній

правитель династії Інь (Шан). Ім’я його стало синонімом
жорстокого тирана. Проти нього підняв повстання зас-
новник чжоуської династії У-ван. У 1122 до н. е. він
розгромив іньські війська, а Чжоу-ван покінчив із
собою, кинувшись у вогонь.

Му (亩) – міра площі, 1/16 гектара.

«…я посіяв духмяну лаванду» – в оригіналі трава

хуей ( 蕙 ) – багаторічна трав’яниста рослина, що має
вузькі, довгі гострі листки, розквітає на початку літа
жовто-зеленими запашними квіточками. Дико росте в
горах. В «Лісао» – алегорія благородних мужів (цзюньцзи,
君子). Слово хуей може позначати як лаванду, так і вид
орхідеї.

Духен ( 杜 衡 ) – багаторічна трав’яниста дикоросла

рослина, цвіте фіолетовими дрібними квітками. З ко-
ріння і стебел виготовляють ліки. Усі перелічені запашні
й квітучі рослини – алегорія талантів, що їх Цюй Юань
«виростив» при дворі чуського вана.

Байчжи (白芷) – багаторічна трав’яниста рослина з

білими квітами й овальними плодами. Корінь товстий і
запашний. Використовується як ліки в китайській ме-
дицині.

469
 Білí (薜荔) – дерев’яниста рослина з витким стеблом,
овальними листками та округлими плодами, з яких роб-
лять крохмаль.

Касія (в оригіналі 菌桂) – рід рослин родини цезаль-

пінієвих, відомо близько 500–600 видів. Поширена в
тропіках та субтропіках. Належить до лікарських рос-
лин.

Хушен (胡绳) – у древніх книгах вид духмяної трави.

Пен Сянь – мудрий радник одного із правителів

династії Інь. За переказом, правитель нехтував пора-
дами Пен Сяня, і той на знак протесту втопився в річці.

Гунь (鲧) – батько легендарного імператора Юя. За

переказом, Гуня покарав імператор Шунь під горою
Юйшань, звинувативши в невмілій боротьбі з повінню.
Ця подія трапилася у ХХІІІ ст. до н. е.

Колючки – в оригіналі цзілі (蒺藜), однорічна трав’я-

ниста рослина, стебла якої стеляться по землі. Має жов-
ті маленькі квіточки, а на шкірці плодів – невеликі
колючки. Насіння використовується в медицині.

Сянцзян і Юаньцзян – річки, що течуть у пров. Ху-

нань і впадають в озеро Дунтін.

Ці – другий володар доби Ся, син Юя.

«Дев’ять дум» і «Дев’ять наспівів (елегій)» – назви давніх

мелодій, які прославляли успіхи імператора Юя в управ-
лінні імперією. За легендою, Ці вкрав їх у Бога і поширив
між людьми.

Хоу І (后异) – правитель князівства Цюн, який жив у

ХХІІ ст. до н. е., узурпував владу династії Ся і за це був
убитий своїм радником Хань Чжо.

470
 Цзє – останній володар Ся.

Іньський Чжоу-ван – останній правитель династії

Інь, відомий своєю жорстокістю. Якось, будучи в гніві,
він наказав стратити своїх відданих міністрів і приго-
тувати з них кривавий соус.

Цан’у – гора в сучасній провінції Хунань. Там, за

легендою, похований легендарний імператор Шунь.

Сіхе (羲和) – за легендою, мати десяти сонць, що по

черзі виходили на небо. Сіхе ж у деяких легендах фігу-
рує і як візниця сонця, що поганяє шістьма драконами.

Яньцзи – гора, у печеру якої щодня ховається сонце.

Сяньчи (咸池) – за легендою, місцевість, де щодня ку-

пається сонце перед виходом на небо (дослівно солоне
озеро).

Фусан (扶桑) – величезна шовковиця, на якій відпо-

чивають сонця.

Луань (鸾) – міфічна птаха, що уособлювала гуман-

них і мудрих людей.

Байшуй (白水) – ріка, що витікає з гір Кунь-Лунь.

«Перед входом в хороми Цінді…» – йдеться про палац

Весни, де, за легендою, жив володар Сходу Цін-ді (青帝
синій імператор).

Яшмове дерево Цюн (琼) росте на Кунь-Луні поруч з

іншими деревами, що оточують палац Жовтого імпера-
тора (黄帝).

471
 Фуфей – дочка легендарного першопредка Фусі.
Втопилася в р. Ло, а потім стала духом цієї річки.

Сваха (жінка, що підбирала пару) – Цзянь Сю, за

легендою, чиновник Фусі. За іншою версією, ієрогліфи
цзянь сю (蹇脩) виступають тут синонімом до слова му-
зика – ліричний герой хоче за допомогою музики пере-
дати свої почуття.

Цюнши (穷石) – легендарна гора, де жив стрілець Хоу.

І. Вейпань – легендарна річка, що витікає з-під гори

Яньцзи.

Цзянь Ді – донька вождя древнього племені Юсун.

За легендою, жила в яшмовій вежі й була видана за Ді-
ку (帝喾), засновника династії Шан.

Чжень (鸩) – міфічний птах. Алегорія легковажних,

вітряних людців (小人 сяожень).

«Та боюсь, що володар Діку перехопить її» – насправ-

ді Діку вже був одружений із Цзянь Ді, чого не знав
Цюй Юань.

Шао Кан – шостий імператор епохи Ся. Після того,

як його батько Сян був убитий, він утік до племені (Ю)юй, і
вождь цього племені видав за нього двох дівчат.

Імперата – в оригіналі 茅.

Запашна трава – тут алегорія красунь, а також ви-

сокоморальних і талановитих мужів.

У поемі «полин» вважається «злою» травою. Тут є але-

горією негативної сутності людини.

472
 «Як же визначать якість вони тої яшми прекрас-
ної?» – підтекст: про якість таланту та людської сутності
вони не можуть судити й поготів!

Усянь – відома ворожка того часу.

Цзюі ( 九 疑 ), інша назва Цан’у ( 苍 梧 ) – гора в

центральній частині Китаю (неподалік від суч. міста Сіа-
ня), на якій був похований легендарний імператор Шунь.

«Та Удін, не вагаючись, сяном призначив його» – За

легендою, у місцевості Боянь (у сучасній провінції
Шаньсі) жив раб Бо Юе, який працював на споруд-
женні земляних стін. Удін – Інь Гао-цзун, 23-й імпера-
тор епохи Інь, що збирав таланти до свого двору. Якось
він побачив уві сні святого, що намалював образ Бо
Юе. Після цього імператор знайшов раба й відразу ж
зробив його чиновником.
Сян (宰相 цзайсян) – управлінець найвищого (після
імператора) розряду.

Іньська столиця – місто Чжаоге (у сучасній провінції

Хенань).

Нінці жив у царстві Ці в період Весен та Осеней

(Чуньцю).

Мао (茅) – імперата.

Духмяні трави у всій поемі – алегорія благородних

людей.

Цзєче та свистуля – в оригіналі цзєче (揭车) й міу (蘼

芜), місцеві види духмяних трав у провінції Хубей та Ху-
нань. За іншими джерелами, міу позначає паростки
чуаньсюн (川芎), багаторічної трав’янистої рослини, що
росте в Сичуані та Юньнані, має білі квіти, овальні
плоди. Зі стебел та коріння роблять ліки.

473
 Чишуй (赤水) – річка, що витікає з Кунь-Луня.

Володар Заходу – легендарний Шао Хао (少昊).

Бучжоу – вершина на північному заході Кунь-Міна.

Західне море – за легендою, море на крайньому за-

ході Китаю. За іншою версією, озеро Цінхай в одно-
йменній провінції.

«“Дев’ять наспівів” пію, під музику Шао кружляю» –

за легендою, сяський Ці викрав у небесного імператора
«Дев’ять мелодій» і приніс їх людям. Шао (韶) – назва
музичного твору (пісні), що приписувався міфічному
імператору Шуню. Слово шао означає продовжувати;
назва ця тлумачилася як «продовження» шляху «божест-
венного володаря» Яо, по шляху якого йшов Шунь.

Із «Дев’яти пісень» （《九歌》）

Східний володар хаосу (VIІ)

（《九歌·七·东君》）

Божество на ім’я Фусі, за переказами походить із

національної меншини мяо. Вважався першопредком
людства, а також верховним богом Неба. За іншим
тлумаченням, «тай’і» (в оригіналі 东皇太一 східний імпе-
ратор Тай’і) – назва зірки, володар якої вважався богом
Неба. Його храм був розташований на сході країни Чу,
батьківщини Цюй Юаня.

«Дудки і струни в гармонії – пісня та й високо ли-

не!» – ідеться про народні китайські інструменти юй (竽,
36 трубочок, з’єднаних між собою) та се (瑟, схожий на
цитру, мав 25 струн).

474
 Хебо (VІІІ)
（《九歌·八·河伯》）

За легендами, Хебо – дух ріки Хуанхе (河伯 річковий

дядько), який прославляється у вірші; це пісня-діалог,
яку виконують жрець, одягнений самим Хебо, та жри-
ця, що “грає” його кохану. Щодо ролі жінки в цій пісні,
думки дослідників розійшлися. Одні вважають, що
жінка – то дух річки Ло (вона протікає в провінції
Хенань і впадає в Хуанхе); вірш оспівує кохання двох
духів. На думку інших, духи в пісні зумисне граються, і
врешті Хебо одружується з жінкою.

Кунь-Лунь – легендарна гора. У давнину вважалося,

що з цієї гори витікає Хуанхе.

Офіра батьківщині (Х)

（《九歌·十·国殇》）

Це десятий твір із «Дев’яти пісень» Цюй Юаня. У

давнину словом 殇 (назва твору в оригіналі – «国殇») на-
зивали людину, яка померла, не досягнувши 20-річного
віку, або ж ту, що померла на чужині. Згідно з історич-
ними записами, у період правління Чу Хуай-вана (328–
299 до н. е.) між країнами Чу й Цінь постійно точилися
війни. 312 року – битва в Дан’яні, Чу зазнала великої
поразки, втративши 80 тис. воїнів, зокрема й генерала
Цюй Гая. Того ж року Чу раптово напала на Цінь, і
битва відбулася в Лантені – знову закінчилася великою
поразкою Чу. 301 року Цінь об’єдналася з Ці, Хань та
Вей і напала на Чу; убито чуського генерала Тан Мея.
Наступного року Цінь знову напала на Чу – остання
втратила 20 тис. воїнів, убито генерала Цзін Цюе.
299 року Цінь захопила вісім чуських міст. У всіх цих
битвах Чу зазнала великих людських втрат, ворогові
також дісталися значні земельні площі. Наслідки війни
негативно відбилися на державній могутності країни. У

475
вірші вшановується пам’ять тих воїнів, що пожертву-
вали власним життям заради Батьківщини.

«Спис гострий у кожного, гей…» – списи, виготовлені

в країні У.

У давнину в колісницю запрягали четвірку коней, що

розташовувалися на одному рівні.

Луки, виготовлені в країні Цінь.

«Відважнії душі…» – ідеться про дві душі – душу
розуму (魂), яка зі смертю людини відлітала на небеса,
та душу тіла (魄), що гинула разом із ним.

Із «Дев’яти елегій» （《九章》）

Гімн мандариновому дереву (VІІІ)
（《九章·八·橘颂》）
Бо І – старший син володаря країни Гучжу, що
існувала наприкінці епохи Інь (1300–1046 до н. е.) на
території південно-західної частини сучасної провінції
Ляонін. Батько Бо І заповів трон своєму третьому сину
Шу Ці, та коли батько помер, Шу Ці хотів віддати трон
Бо І, але той відмовився; вони разом втекли з країни до
царства Чжоу (ХІ–ІІІ ст. до н. е.), де тоді правив Вень-
ван. Незабаром Вень-ван помирає, і на його місце стає
У-ван, який готує військо проти іньського правителя
Чжоу-вана. Брати Бо І та Шу Ці прагнули зупинити його,
нагадуючи про синівський обов’язок та гуманність, про-
тистояли його діям. Але У-ван не послухався, переміг
Чжоу-вана й заснував династію Чжоу. Брати, вважаю-
чи, що тепер одного жорстокого правителя змінив ін-
ший, переконували населення на знак протесту не вжи-
вати чжоуської їжі. Вони померли з голоду. За іншими
джерелами, Бо І – чиновник, що відав політикою й
освітою за часів міфічного імператора Яо (2356–2258
до н. е.). Цюй Юань вчиться в Бо І принципів управ-
ління державою.

476
 «Питання до неба» (уривок)
（《天文·节选》）

«“Угорі” й “унизу” ще безформні висять…» – ідеться

про розроблену в чжоуській натурфілософії концепцію
космогенезу, яку потім запозичив і розвинув даосизм
(див. «Даодецзіну»). За цією концепцією, світ початково
перебував у хаотичному стані, а потім розділився на
“верх” і “низ” – відбулася поляризація на Світле (Чоло-
віче, Ян) і Темне (Жіноче, Інь) начала, які, взаємодіючи
одне з одним, утворили тріаду нових сутностей – Небо,
Землю і Людину. Цюй Юань прагне довести, що такі
уявлення є плодом абстрактних, теоретичних виснов-
ків, оскільки ніяких наукових знань про цей період
світового буття, певна річ, не існує.

«Небо налічує дев’ять шарів» – за давніми уявлен-

нями, небесний світ складається із дев’яти вертикально
розташованих шарів чи сфер.

«Як зав’язали всесвітні вузли?» – за давньокитай-

ськими астрологічними й космологічними уявленнями,
небо ділиться уздовж (по меридіанах) і впоперек (по
паралелях), і ці лінії ніби утворюють сітку, що покриває
небесний купол ізсередини. У вірші йдеться про вуз-
лики на цій сітці.

«Де-бо прикріплена зірка Тяньцзі?» – вважалося, що

зірка Тяньцзі (天极) утворює «вершину» Неба – звідси й
назва.

«Чóму міцні такі вісім стовпів?» – Вісім стовпів (八柱)

розташовані в крайніх точках чотирьох частин та
напівчастин світу й підпирають собою небесний купол (у
вигляді шатра). Як правило, вони асоціюються з гірсь-
кими масивами, проте останні пролягають у північних і
західних районах Китаю, тому південна й східна час-
тини небесного простору виявляються ніби без опори.

477
 «Як поєдналися небо й земля?» – образне уявлення
про Небо й Землю як про божественну подружню пару,
що породжує все суще.

«Як ділять їх на дванадцять частин?» – вказівка на

універсальну для китайської культури дванадцятичас-
тинну композицію всього соціокосмічного Всесвіту (також
12 сузір’їв, 12-річний цикл обчислення часу тощо).

Менси (蒙汜) – міфічна ріка з високим скелястим бе-

регом. Протікає на крайньому заході; за неї заходить сонце.

«Й знов повертається зайця животиком!» – ідеться

про легендарного місячного зайця, що товче в ступі
порошок безсмертя.

«Як же Нюй Ці, чоловіка не маючи сильного, / Враз

народила та й дев’ять синів?» – тут згадується мало-
зрозумілий (певно, утрачений пізніше) міфологічний
сюжет про богиню Нюй Ці – очевидно, покровительку
шлюбу й материнства. Бо Цян та Хуей Ці – її сини, або
ж, на думку інших коментаторів, – самостійні персо-
нажі, перший із яких вважався злим духом, що насилав
хвороби, мор та руйнівні бурі, а другий – доброю бо-
жественною істотою (конкретні функції неясні).

«Поки світанку не бачила Східна зоря» – зірка в

сузір’ї Діви, яка, за спостереженнями китайців, зникала
з першими ранковими променями.

ВАН ВЕЙ 王维

«На свято Чун’ян згадую домівку і братів»

(《九月九日忆山东兄弟》)

Чун’ян (重阳节) – традиційне свято, яке відзначають

дев’ятого числа дев’ятого місяця. Оскільки цифра «9»

478
символізує сонце, і в цей день «сходяться» дві дев’ятки,
то «Чун’ян» буквально перекладається як «подвоєння
сонця». Цього дня зазвичай підкорюють священні вер-
шини.

«Прикрашені рідні кизилом пахким…» – гілками

кизилу на свято Чун’ян прикрашали одяг і голову. За
повір’ям, рослина мала захистити від злих духів.

«Плачу за Інь Яо» (《哭殷遥》)

Інь Яо (殷遥) – маловідомий поет доби Тан (жив у

VIII ст.), друг Ван Вея.

«Небуття Вас навчити уклінно просили» – йдеться

про буддійський закон (无生).

«Осінній вечір у горах» (《哭殷遥》)

«Нащадку великих…» – в оригіналі – 王孙 царський

онук, так поет іронічно говорить про себе.

«В оселі Лучжай» (《鹿斋》)

Лучжай ( 鹿 斋 ) – відлюдна хатина недалеко від

села Ванчуань, що було розташоване в г. Чжуннань на
території сучасної провінції Шеньсі.

ДУ ФУ 杜甫
«Вісім віршів про осінній настрій» (《秋兴八首》)

Гори й ущелини У ( 巫 山 巫 峡 ) – поблизу сучасного

міста Чунціна. Мають 12 вершин.

479
 Прач (砧), або праник – дерев’яний гладенький валок
для вибивання білизни під час прання. Монотонні звуки
праників викликають в автора спогади про рідну до-
мівку.

Куйчжоу (夔州, 夔府) – це місто Боді (白帝城 місто

Білого імператора) у сучасній провінції Сичуань, роз-
ташоване на горі над рікою Янцзи. Так назване за ім’ям
одного із давніх правителів, що привласнив собі титул
Білого імператора.

Чан-ань – давня столиця Чан-ань розташована на

північ від міста Куйчжоу, де певний час мешкав Ду Фу
з родиною. Споглядаючи сім зірок Великої Ведмедиці,
він згадує Чан-ань.

«Не став я чиновником; плотом даремно відчалив» –

за давньою легендою, там, де Небесна Ріка з’єднується з
морем, мешканці узбережжя щороку у восьмому місяці
спостерігають, як до них припливає пліт, а потім
мандрує в невідомому напрямку. Уявляючи прекрасні
землі, вони, набравши зерна, рушають на ньому. Піз-
ніше цю легенду пов’язали з іменем Чжан Цяня
(114 до н. е.), мореплавця часів Хань. Він нібито ви-
конував наказ імператора Хань Уді: шукаючи джерела
ріки Хуанхе, на плоту досягнув Небесної Ріки – поблизу
зірки Альтаїр. Ду Фу сподівається повернутись до Чан-
аню («прибути до Небесної Ріки») і здійснити свої запо-
вітні мрії служіння народові; про це він завуальовано
пише у вірші. Однак мрії поета не судилося здійс-
нитися.

Куан Хен (匡衡) – чиновник, що жив у часи династії

Західна Хань. Він прямо й чесно доповідав імпера-
торові про державні справи. Ду Фу хоч і бажає насліду-
вати його, проте, відтіснений іншими чиновниками, не
може пробитись до імператорського двору.

480
 Лю Сян (刘向, 77–6 до н. е.) – учений часів Західної
Хань. У зв’язку з тим, що родичі дружини й матері
імператора захопили владу, він не отримав ніякої по-
сади, а оскільки зостався в столиці, то мав можливість
публічних доповідей за своїми науковими теоріями. Ду
Фу також плекає подібні мрії, але не може їх здійснити.

Облавні шашки ( 弈 棋 ) – традиційна китайська

азартна гра.

Ван (王) – найвища посадова особа за епох Ся (XXІІІ–

XVIІІ ст. до н. е.), Шан (XVІI–XI ст. до н. е.) та Чжоу (ХІ–
ІІІ ст. до н. е.). Хоу (侯) – другий із п’яти титулів правля-
чої верхівки у феодальному суспільстві.

«Бачу вві сні Лі Бо» (《梦李白二首》)

«Я в горі невтішнім – із Вами тепер ми навік роз-

лучились» – поети розлучилися восени 745 року в місті
Яньчжоу (територія сучасної провінції Шаньдун).

«Куди повернулась душа – грізні гори і вежі чор-

ніють» – Ду Фу уявляє: там, де блукає душа Лі Бо – усю-
ди темна глибока ніч. Цей рядок із попереднім і наступ-
ними чотирма рядками виражає вагання поета: він то
вірить, що душа справді прийшла, то сумнівається в
цьому, то споглядає справжній краєвид, то не певен у
його реальності; нарешті ніби бачить обличчя Лі Бо.

«Пильнуйте, аби не спливти до дракона підводного в

хату!» – натяк на відомого поета царства Чу періоду
Чжаньго Цюй Юаня, який теж був несправедливо за-
суджений, а потім загинув, кинувшись у річку. Ду Фу
ніби застерігає Лі Бо, аби і його не спіткала така ж до-
ля.

481
 «Ген по річках і озерах здіймаються хвилі, вітри» –
вітер і хвилі часто символізують складні перипетії люд-
ського життя, негаразди й перешкоди; тут і в наступ-
ному рядку йдеться про життя Лі Бо та проглядається
асоціація щодо його загибелі у воді (як про це чув поет).

«Пісня про молодят» (《新婚别》)

Злинка (蓬) – рід рослин родини складноцвітих.

Повитиця (兔丝) – витка, без коренів, паразитична

однорічна трав’яниста рослина.

«Для Вас, мій пане, коси вгору підняли колись» – у

давнину юнакам у 20, а юнкам у 15 років підколювали
догори волосся – ознака становлення їх як зрілих людей,
а також можливості одружуватися.

Хеян ( 河 阳 ) – прикордонне місто на території

сучасної провінції Хенань.

«Тож як провідаю і батька, й матір Вашу нині» –

жінка лише на третій день після весілля могла вшану-
вати пам’ять предків, а також відвідати свекра й свек-
руху.

«Красуня» (《佳人》)

«Небачена у світі красуня між воєн жила» – йдеться

про сучасну поетові епоху безперервних воєн у Китаї.

Гуаньчжун ( 关 中 ) – регіон у сучасній провінції

Шаньсі.

«У горах підземні джерела – то чистий кришталь, /

За горами – стали джерела річками брудними» – ці два
рядки – ремінісценція на «Книгу пісень»: 相彼泉水，载清

482
载浊。Джерельна вода з того місця – то чиста, то брудна
(із малої оди «Десята із долинного вітру», «小雅·谷风之什»).
Рядки вірша Ду Фу мають багато тлумачень у сучасних
китайських дослідників: 1) протиставлення «чисті –
брудні» (джерела) може вказувати відповідно на нову та
колишню дружин, колишній розквіт і нинішній занепад
родини ліричної героїні, чистоту душі жінки та зраду її
чоловіка; 2) «джерелами» красуня алегорично називає
саму себе, горами – сім’ю чоловіка; якщо чоловік любить
дружину, то люди вважають її чистою, якщо ж кидає –
брудною; 3) красуня живе відлюдницею в горах, і це
порівнюється з чистотою гірських джерел, чистоту яких
ніщо не може забруднити; її чоловік «вийшов» із гір, йо-
го закрутила світська метушня, тому він уподібнюється
до брудних річок, що витікають із гір. Красуня нато-
мість воліє краще витримати холод і голод, аніж знову
віддатися, щоб не стати такою ж брудною.

«У красуні є служка; давно продала весь нефрит; /

Солом’яний дах оплели дрібнолисті рослини» –
виткі рослини порівнювали з гіркою долею жінки.

Кипарис ( 柏 ) – метафора незламної і твердої волі

красуні.

«Далеко згадую Лі Бо» (《天末怀李白》)

Перевертні ( 魑 魅 ) – за народними уявленнями,

обманювали і спокушали подорожніх, а потім з’їдали їх.
У рядку йдеться про гірке життя поетів, на яких чигає
багато небезпек.

У річці Міло (汨罗) – за переказами, утопився давній

поет Цюй Юань. Ду Фу порівнює його страждання з
гірким життям Лі Бо, одночасно натякаючи на власне
буття.

483
 «Споглядаю священну гору» (《望岳》)

Тай-гора ( 泰 山 , в оригіналі – 岱 宗 ) – одна із п’яти

священних вершин (у центральній частині Китаю).

Царства Лу (鲁) та Ці (齐) – історичні назви місце-

востей давнього Китаю.

«Ранні квіти» (《早花》)

Бацзян (巴江), або Башуй (巴水) – річка на території

сучасної провінції Сичуань.

484
 ЗМІСТ
中国文学

Roman Gladyshevskii
Editorial Board’s Note…………………………………….………7
Андрій Печарський
Перекладацькі інновації у львівській «Alma mater»…...10
安德烈•派查尔斯基
创新翻译利沃夫大学 «Alma mater»…………………………..…11
Джай Чженьдун
Передмова до антології (з нагоди 25-ї річниці
встановлення дипломатичних відносин
між Україною та Китаєм)…………………………………..…28
翟振东
选集前言（献给乌中建交25周年）……………………………... 29

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
乌克兰语文学

ІВАН ФРАНКО
Коротка біографія……………………………………………....36
伊凡•弗兰科
简介……………………………………………...…………………..37
Го Юаньпен
Слово перекладача…………………………..………………… 38
郭远鹏
译者之言…………………………………………...………………..39
Терен у нозі (перекл. Го Юаньпен)……………………………...44
脚刺（郭远鹏译）………………………………..……....…….......45
Сойчине крило» (перекл. Го Юаньпен,
Чен Мен, Лі Менмен)………………………..…...……….…………92

485
松鸦的翅膀（郭远鹏、程萌、李梦梦译）…………....……………….93
ЛЕСЯ УКРАЇНКА (Перекл. Чен Мен)
Коротка біографія……………………………………………..170
莱西•乌克兰（程萌译）
简介…………………………………………………………………171
Чен Мен
Слово перекладача…………………………………………….172
程萌
译者之言……………………………………………………………173
«Твої листи завжди пахнуть
зов’ялими трояндами...»……………………………………..182
《你的信闻起来总是像枯萎的玫瑰花……》…………………..183
Сліпець……………………………………………………………188
盲人…………………………………………………………………189
Метелик…………………………………………………………..206
螟蛾………………………………………………………………...207
Щастя……………………………………………………………..212
幸福的故事…………………………………………………………213
Примара………………………………………………………….220
幻象………………………………………………………………...221
Пізно………………………………………………………………228
迟………………………………………………...…………………229
ВАСИЛЬ СТЕФАНИК
Коротка біографія……………………………………………..236
瓦西尔•斯特凡尼克
简介…………………………………………………………………237
Лі Менмен
Слово перекладача…………………………………………….238

李梦梦

486
译者之言……………………………………………………………239
Новина (Перекл. Лі Менмен)……………………..……………..246
新闻（李梦梦译）…………..……………………………...………247
Шкода (Перекл. Лі Менмен)…………………………………..…254
遗憾（李梦梦译）……..……………..................................…255
Сама-саміська (Перекл. Лі Менмен)…………..………………260
孤独（李梦梦译）……..………………………………………...…261
Злодій (Перекл. Лі Менмен)……………………………………...266
小偷（李梦梦译）…..…………………………………………...…267
Басараби (Перекл. Гао Юаньюань, Ван Сяоюй)…….…..........286
巴萨拉布（高圆圆、汪晓宇译）……………………………..……..287
Діточа пригода (Перекл. Лі Менмен)…………………….......310
孩子的奇遇（李梦梦译）……..………...311
ПРИМІТКИ……………………………………………………….318
注意事项……………………….……………………………….....319
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ СЛОВНИКІВ
ТА ДЖЕРЕЛ ПРИ ПЕРЕКЛАДІ……………………...……...332
词典和翻译参考文献……………….………………………..…...332
ПОЯСНЕННЯ СЛІВ, ВЛАСНИХ ІМЕН
ТА ГЕОГРАФІЧНИХ НАЗВ…………………………………...334
词语解释、专有名词和地名…………………….…………..…...334

中国文学
КИТАЙСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Ярослава Шекера
Слово перекладача………….…………………………………348
娅罗斯拉娃•舍科拉
译者之言………………………….………………………………..349

屈原（舍科拉•娅罗斯拉娃 译）

487
简介…………………………………………………………………358
ЦЮЙ ЮАНЬ (Перекл. Я. Шекера)
Коротка біографія…………………….……………………….359
离骚………………………………………….……………………..360
Скорбота вигнанця……………………………………………361
九歌（二）云中君………………………….……………………..384
Із «Дев’яти пісень»
Володар хмар (ІІ)………………………….……………………385
九歌（七）东君……………………………….…………………..386
九歌（八）河伯……………………………….…………………..386
Східний володар хаосу (VІІ)…………………………………387
Хебо (VІІІ)…………………………………….…………………..387
九歌（十）国殇……………………………….…………………..388
Офіра батьківщині (Х)…………………….………………….389
九歌（十一）礼魂……………………………….………………..390
Пожертва духам (ХІ)…………………………………………. 391
九章（八）橘颂………………………………….………………..392
Із «Дев’яти елегій»
Гімн мандариновому дереву (VІІІ)……………………….. 393
天问（节选）…………………………………….………………..394
Питання до неба (уривок)…………………….………………395
王维（舍科拉•娅罗斯拉娃 译）
简介………………………………………………….……………..398
ВАН ВЕЙ (Перекл. Я. Шекера)
Коротка біографія……………………………….…………….399
题友人云母障子……………………………………….…………..400
九月九日忆山东兄弟………………………………….…………..400
哭殷遥………………………………………………….…………..400
Написав на слюдяній ширмі друга…………….…………401
На свято Чун’ян згадую домівку і братів……………….401
Плачу за Інь Яо…………………………………………………401

488
山居秋暝……………………………………………….…………..402
鹿寨………………………………………………………………..402
竹里馆………………………………………………….…………..402
临湖亭………………………………………………….…………..402
鸟鸣涧………………………………………………….…………..402
李白 （列昂尼德•派尔沃玛伊斯基 译）…………….…………. 402
Осінній вечір у горах…………………………………………403
В оселі Лучжай………………………………………………… 403
Хатина серед бамбуку…………………………….………….403
Альтанка біля озера………………………………….………..403
Струмок із криком птахів…………………………………..403
简介……………………………………………….………………..404
ЛІ БО (Перекл. Л. Первомайський)
Коротка біографія…………………………….……………….405
冬日归旧山………………………………………….……………..408
В зимовий день повертаюсь до своєї
старої хати в горах……………………………………………409
塞下曲六首…………………………………………….…………..410
По той бік кордону…………………………………………… 411
丁都护歌………………………………………………….………..418
На мотив «діндуху»…………………………………….………419
听蜀僧浚弹琴……………………………………………….……..420
Слухаю, як чернець Цзюнь з Шу
грає на цитрі……………………………………………………421
送友人……………………………………………………….……..422
Проводжаю друга……………………………………………..423
忆东山……………………………………………………….……..424
春夜洛城闻笛……………………………………………….……..424
独坐敬亭山………………………………………………….……..424
Згадую східні гори…………………………………………....425
Весняної ночі в Лояні чую флейту………………………..425
На самоті сиджу в горах Цзінтіншань…………………..425

489
古风其九（待定）…………………………………….…………..426
Без назви…………………………………………….…………..427
长门怨………………………………………………….…………..428
Печаль у палаці Чанминь……………………………………429
北风行………………………………………………….…………..430
Пісня про північний вітер…………………………………..431
劳劳亭………………………………………………….…………..432
Альтанка Лаолао……………………………………………….433
早发白帝城……………………………………………….………..434
乌夜啼…………………………………………………….………..434
夜坐吟…………………………………………………….………..434
Рано-вранці виїжджаю з міста Боді……………………..435
Нічний крик ворона…………………………………………. 435
Сидячи вночі, читаю………………………………………… 435
春思………………………………………………………….……..436
Весняні думки………………………………………………….437
思边………………………………………………………….……..438
Думки про чоловіка, що пішов
воювати далеко за кордон…………………………………. 439
杜甫（舍科拉•娅罗斯拉娃 译）
简介………………………………………………………….……..440
ДУ ФУ (Перекл. Я. Шекера)
Коротка біографія……………………………………….…….441
旅夜书怀……………………………………………………….…..442
秋兴八首……………………………………………………….…..442
Думки під час нічної подорожі………………………….…443
Вісім віршів про осінній настрій………………………….443
春望………………………………………………………………...444
Погляд навесні………………………………………………….445
梦李白二首………………………………………………………...446
Бачу вві сні Лі Бо………………………………………………447

490
新婚别……………………………………………………………...448
Пісня про молодят…………………………………………….449
佳人………………………………………………………………...450
Красуня…………………………………………………………..451
绝句漫兴九首……………………………………………………...452
Чотиривірші під настрій…………………………………….453
天末怀李白………………………………………………………...454
Далеко згадую Лі Бо…………………………………………..455
望岳………………………………………………………………...456
白帝………………………………………………………………...456
病马………………………………………………………………...456
Споглядаю священну гору…………………………………..457
Місто Боді………………………………………………………..457
Хворий кінь……………………………………………………..457
早花…………………………………………………………………458
客夜………………………………………………………………...458
月夜忆舍弟………………………………………………………...458
Ранні квіти………………………………………………………459
Ніч на чужині…………………………………………………..459
При місяці згадую братів……………………………………459
Ван Сяоюй, Ірина Яремчук
Післямова………………………………………………………..462
汪晓宇, 伊琳娜·雅莱姆楚克
后记 …………………………………………………………..…………..463
ПРИМІТКИ……………………………………………………….468
注意事项…………………………………………………………...468

491
 Науко ве видання

АНТОЛОГІЯ
УКРАЇНСЬКОГО ТА КИТАЙСЬКОГО
ПИСЬМЕНСТВА:

ПЕРЕКЛАДАЦЬКІ ІННОВАЦІЇ
У ЛЬВІВСЬКІЙ «ALMA MATER»

(до 25-ї річниці встановлення дипломатичних

відносин між Україною та Китаєм)

За редакцією
Андрія Печарського, Сунь Кевеня

Хрестоматія
Літературний редактор У. Крук
Технічний редактор С. Сеник
Художній редактор, упорядник А. Печарський
Комп’ютерне верстання Н. Якимів
Н. Лобач
Оформлення обкладинки А. Стаськів

Формат 60×90/16. Умовн. друк. арк. 30,1. Тираж 300 прим. Зам.

Львівський національний університет імені Івана Франка,

вул. Університетська, 1, м. Львів, 79000
Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи
до Державного реєстру видавців, виготівників
і розповсюджувачів видавничої продукції.
Серія ДК № 3059 від 13.12.2007 р.

Видрукувано у книжковій друкарні “Коло”,

вул. Бориславська, 8, м. Дрогобич, Львівська обл., 82100
Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи
до Державного реєстру видавців, виготівників
і розповсюджувачів видавничої продукції.
Серія ДК № 498 від 20.06.2001 р.

492