МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

Історичний факультет

Українська культура в сучасному медіапросторі

Рецензія на подкаст:
«Історія української мови: феномен Шевченка, вплив Радянського Союзу,
англоварваризація” з Іриною Фаріон

Електронний ресурс. Режим доступу: https://youtu.be/Nzt2NjsjUYU

Виконала:
студентка ІСО-12с
Кісілевич Василина
Перевірив:
доцент Роман Галуйко

Львів — 2023
 У цьому подкасті, перегляд якого мені дуже сподобався, докторка
філологічних наук, професорка НУ “Львівська політехніка” Ірина Фаріон,
розповідає про історію української мови від Руси до сучасності. Зачіпають такі
основні питання: Якою мовою говорили у княжому Києві? Як впливали
політичні зміни на нашу мову у різних частинах країни? Чому Сковорода
програв Котляревському? Що Радянський Союз зробив з українською мовою? В
чому феномен Шевченка? Чим шкідливе вживання англіцизмів? Та чи дійсно
наше письмо треба перевести на латинку?
Дуже цікавим для мене стало питання, якою мовою говорили в Княжому
Києві і який вплив церковнослов'янська і латинська мови мали на нашу
староукраїнську. Так от, до приходу церковнослов'янської, за часів княжого
Києва говорили києво-руською мовою, епіцентром якої був полянський говір,
ним говорила княжа верхівка. Зауважу, що найбільшу роль і становленні мови є
фонетика, тому, як би не впливали різні фактори на мову, все одно
залишатиметься фонетика. Тодішньою основою фонетики руської мови був
полянський говір, який дотягнувся до періоду козацьких воєн і в результаті
викристалізувався у найновіше південно-східне наріччя, яким ми сьогодні
користуємося.
Після прийняття нової релігії, ми прийняли церковнослов'янську, яка мала
корінь з болгарської говірки. І ось, наша києво-руська починає відступати на
другий план. У школах особливу роль надали вивченню саме чужої мови, не
рідній руській. Між цим всім, на заході України ми стикнулися з ще однією
престижною на той час мовою — латинською, яка запанувала тут на прикінці
XIV ст. І звісно, польська мова теж там мала своє місце. Руська мова, як говорив
Шевельов, залишилася меленькою цівонькою, в серці простого люду.
Ще однією важливою штукою, стало те, що під час вже польського
панування, на Галичині, поляки дуже твердо стояли на використанні у всьому,
своєї польської мови. Саме після укладеня Люблінської унії, завершується
крилате існування нашої мови. Постало питання, як же зберегти нашу
ідентичність, нашу мову? Смотрицький, який на той час вже став уніатом, після
укладення Берестейської унії. І він пише чудову річ, що не віра робить русина
русином, а кров. Саме етнічність є основою всього, основою націальної
приналежності. Поляки хотіли перетягнути нас під себе, нашу Руську правду і
Литовські статути, які були написані руською мовою, переписали на польську.
Тоді релігійна царина, визначала яка мова повинна панувати. Але ми вистояли і
показали, що суть не в тому до якої конфесії ти належиш, а в тому, що ти є
русин і ти є носієм цієї мови і культури.
Незважаючи на всі ці труднощі, впливи, заборони, кожен раз, в усі
історичні періоди наші люди, не давали пропасти українській мові. Головним,
що вони розуміли, це те, що для того, щоб була нація, має бути мова, а вона є
матеріалізацією нації.
Ще один цікавий аспект, який було розкрито — це напрям Сковороди.
Його традиція модернізації церковнослов'янської і руської мов у літературну.
Фаріон говорить, що Сковорода, так би мовити, програв Котляревському. Він
продовжив староукраїнську традицію, але зробив мішанину з
церковнослов'янськими елементами. Але це не було основою нашої нації, це
була основа для слов'янського світу.
Також в подкасті говорять про дві різні мовні традиції. Наш народ мусив
протиставляти себе москалям з однієї сторини, з іншої — полякам. Москалям
пи протисталяли живу народну мову, а полякам — староукраїнську, ту, якою
говорило галицьке боярство.
Одне з головних питань подкасту — що радянський союз зробив з
українською мовою ? Те, що зробив радянський режим, не робив жоден режим.
Заборонити мову було недостатньо, що зробив Валуєв. Тому вони зайшли в
середину мови і почали змінювати її структуру: фонетику, морфологію, лексику.
Вони почали змінювати правопис. Тут варто пригадати Олексу Синявського,
людину, яка сформувала сучасні норми української мови. У 1931 році він
написав фундаментальну працю “Норми української мови”, за що його
розстрілюють. Коли радянська влада побачила цю працю, зрозуміла, що
потрібно все міняти. Цим зайнялися Каганович, Андрій Хвиля і Постишев. В
результаті було створено правопис 1933 року, який змінив внутрішню структуру
мови. Тобто у висновку: якщо у попередні століття використовували заборони,
то тепер радянський союз зайшов глибше.
Останні питання, які розглядають — це вживання по-батькові і
англоварваризація. Фаріон стверджує, що, якщо ми заберемо цей компонент то
у нас буде проблема з ідентифікацією. До прикладу, ми загубимося Іванах
Петренках і Оксанах Гаврилів. Тому нам потрібен цей розрівнювальний
елемент. А що стосується вживання англінізмів, то насамперед — це свідчить
про слабкість нації. Я б відокремила їхнє вживання у побуті, і в науковій сфері.
Таки у науці ми повинні виробляти і показувати національний характер,
національний стрижень. Це буде свідчити про те, що українська мова повинна
мати місце усюди, в тому числі й в науці, зокрема й для того, щоб творити нові
терміни.
Отже, прийшовши до висновків, я можу сказати, що цей подкаст видався
мені дуже цікавим та інформативним. Я дізналася багато особливостей про
українську мову, про її становлення, коріння нашої сучасної української.
Рекомендую до перегляду усім, особливо тим хто цікавиться історією
укранської мови і любить послухати Ірину Фаріон.