МІНІСТЕРСТВО ТРАНСПОРТУ ТА ЗВ’ЯЗКУ УКРАЇНИ

Дніпропетровський національний університет

залізничного транспорту ім. академіка В. Лазаряна

ТЕЗИ
70-ї наукової студентської конференції
«НАУКОВІ ДОСЯГНЕННЯ В ОБЛАСТІ Б УХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ,
АУДИТУ ТА АНАЛІЗУ»

Видавництво Дніпропетровського національного університету

залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна
2010
 УДК 691:656.2 (063)

Тези [Текст]: 70-ї наукової студентської конференції «Наукові досягнення

в області бухгалтерського обліку, аудиту та аналізу» / за ред. асист.
Н. О. Гайдук; Дніпроп. нац. ун-т залізн. трансп. ім. акад. В. Лазаряна. – Д.:
Вид-во Дніпропетр. нац. ун-ту залізн. трансп. ім. акад. В. Лазаряна, 2010. –
23 с.

У збірнику представлені матеріали наукових досягнень третього тисячоліття з питань

удосконалення якості будівельних матеріалів для будівництва, надійності та довговічності
споруд, прийняття конструктивних рішень при виборі сучасних огороджуючих
конструкцій.

© Видавництво Дніпропетровського
національного університету
залізничного транспорту імені
академіка В. Лазаряна, 2010
 ЗМІСТ
Нові формати реклами та необхідність їх впровадження.............................................4
Культура як фактор споживчої поведінки.....................................................................4
Упаковка товару як інструмент маркетингової товарної політики..............................5
Управління державним боргом України........................................................................6
Антициклічна політика держави та модифікація економічного циклу......................7
Економічний розвиток Німеччини.................................................................................8
Фактори, що впливають на величину валютного курсу...............................................9
Маркетинг в умовах кризи. Партизанський маркетинг..............................................11
Бюджетна політика у системі державного регулювання України.............................11
Економічна ситуація в Білорусії...................................................................................13
Економічний розвиток Китайської Народної Республіки..........................................14
Економіка злочину та покарання..................................................................................15
Історія зародження та економічний розвиток компанії Nokia....................................16
Туристичний маркетинг................................................................................................16
Модель зміни поведінки споживача як основа маркетингової
антикризової стратегії..................................................................................................18
 НОВІ ФОРМАТИ РЕКЛАМИ ТА НЕОБХІДНІСТЬ ЇХ ВПРОВАДЖЕННЯ
Автор – Литвиненко Ю. А., студентка 734 групи
Науковий керівник – ст. викл. Радіонова Н. В.
Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту
імені академіка В. Лазаряна
Реклама стала частиною нашого життя і розвитку сучасного суспільства. Завдяки
вдалим маркетинговим крокам, таким як пов’язування об’єкта реклами з рішенням
проблем потенціальних покупців або ж їх стилем життя, сама реклама стала асоціацією на
повсякденне життя. Футбол асоціюється з пивом, бокс – із горілкою, сім’я – із мобільним
зв’язком. Але сама реклама э лише інформацією, яка є невідривною від свого носія, який,
в свою чергу є не менш важливим маркетинговим продуктом. Реклама на білбордах, на
радіо або телебаченні зараз вже перестає дивувати, а отже перестає запам’ятовуватися
цільовими аудиторіями, що є найголовнішим фактором успіху зусиль в цьому напрямку.
Одними з найперспективніших форматів реклами на сьогоднішній день є реклама в
Інтеренеті, реклама на транспорті, та неординарна реклама. Як показує практика, під час
кризи підприємці найперше скорочують саме маркетингові відділи, можливо, не до кінця
розуміючи чим саме повинні займатися маркетологи. Тому, підрозділам підприємств
заявити керівникам про потребу в бюджеті більшому ніж за попередній період, є
недопустимим: за це потрібно як мінімум пообіцяти керівництву ріст збуту, а зараз це
практично неможливо. Тому підприємствам потрібно переорієнтовуватись із програм
нарощування виробництва, на програми удосконалення самого товару, його формату на
зменшення видатків на його виробництво. Тому вадливо звернути увагу саме на
перспективні формати реклами, як метод зменшення собівартості рекламного продукту та
збільшення і полегшення доступу саме цільової аудиторії до виробленого рекламного
продукту.
Перше, що спадає на згадку і що раніше недооцінювалось вітчизняними підприємці –
Інтернет. Згідно експертних оцінок за останні 2 роки український Інтернет сегмент не
розвивався через звичку менеджерів співробітничати тільки із зовнішньою рекламою,
телерекламою та рекламою у періодичних виданнях. Проте обсяг саме цього сегменту у
кризовий 2009-й рік зріс на 20%. Інтернет реклама дешевше і при правильному підході
може стати у багато разів ефективнішою, ніж традиційні види реклами. Ще один приклад
реклами, що може стати дешевою та достатньо ефективною, це реклама на транспорті.
Проте підійти до неї потрібно нетривіально, а з фантазією. Цей формат реклами відносно
дешевий (вартість до 500грн за од. на місяць) забезпечує довго тривалість рекламних
акцій (мінімум 4-6 місяців, що обумовлюється технологічними аспектами) та забезпечує
«ефект присутності» в місті завдяки постійному розповсюдженню реклами (таксисти
щодня проїзжають по місту до 200-300 км.). В сучасній рекламній практиці з’явився
новий засіб, так звана «натуральна реклама», вигадана агентством Curb Media – бактерії,
що світяться. Рекламні носії GlowFungi складаються із нешкідливих організмів, що
світяться у темряві. Для створення зображень з мікроорганізмів виготовляється
спеціальний гель, яким можна намалювати будь-які символи на різній поверхні. З огляду
на те, що головним недоліком такої реклами е її недовговічність, для життєзабезпечення
цих мікроорганізмів у Curb Media вигадали спеціальні контейнери із поживним
середовищем. А для просування нового формату Curb Media розіслала всім своїм
партнерам поздоровлення із бактерій.
У європейських мегаполісах реклами стало набагато менше, проте, вона стала набагато
якіснішою, креативною. Вона піклується про споживачів, вона може бути дивною,
іронічною та смішною. Рекламні агентства залучені до творчої гри. Ця реклама коштує
дорого, проте вона безумовно привертає увагу споживачів.
 КУЛЬТУРА ЯК ФАКТОР СПОЖИВЧОЇ ПОВЕДІНКИ
Автор – Полєха Є. І., студентка 734 групи
Науковий керівник – ст. викл. Радіонова Н. В.
Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту
імені академіка В. Лазаряна
Загальновідомо, що найбільш глибинний вплив на споживчу поведінку оказують
фактори культурного рівня. Культура – це основна першопричина, що визначає потреби
та поводження людини. Маса людей живе з ілюзією, що вони самі обрали цілі свого
життя, форми споживання. Між тим при порівнянні життя людей в різних культурах
важко не здивуватися однотипності «вільного» вибору в одній країні та етносі, в той час
як та ж потреба в іншій культурі задовольняється в зовсім інших формах. Причина
полягає в тому, що культура – це середовище, що обумовлює вибір варіантів нашої
поведінки. Культура представляє собою сукупність стійких форм соціальної взаємодії,
закріплених в нормах, цінностях та засобах комунікацій. Ці стійки форми часто
передаються від покоління до покоління. Прояв культури ми спостерігаємо, перш за все,
в існуванні відносно стійких форм та моделей споживання. Лише порівнюючи культуру
різних країн та епох, можна побачити, що форми споживання становляться різними, а
інколи дуже дивними, в іншій країні та в інший час.
Безумовно, культура та субкультура носять конкретно-історичний характер. Набір
універсальних елементів культури, так званих «загальнолюдських цінностей та норм»,
дуже обмежений і абстрактний. Коли ж ми переходимо до споживання, то відокремити
його загальнолюдські елементи з’ясовується дуже складно.
Культура має складну структуру, та включає такі основні компоненти, що в значній
міри формують та визначають споживчу поведінку. Перш за все цінність як результат
оцінювання суб’єктом порівняльних якостей декількох об’єктів суспільних інтересів.
Оцінювання здійснюється по двом основним шкалам: споживчої вартості та мінової
вартості. Цінність виникає лише як результат оцінки, тобто стикання діючого агента з
об’єктом. Тому вплив системи цінностей, що сформована в суспільстві на поведінку
споживачів повинні враховувати маркетологи при реалізації плану маркетингу.
При розробці маркетингової програми позиціонування та створені іміджу компанії
необхідно також враховувати такі компоненти культури як норми, ідеали та зразки.
Норми – це правила, зразки поведінки, що диктуються культурою. Ідеали – це норми, які
вражають, ваблять, але не досяжні. Ідеали задають направлення дій, але не передбачають,
що люди повинні досягти цілей. Зразки – це рекомендовані моделі поведінки, які важко
досягненні, але при старанні, характері та здібності реальні. Існують мінімально
допустимі моделі поведінки, не викликаючи ні схвалення ні осудження, а також моделі
недопустимої поведінки, описуюча такі дії, які розглядаються даною культурою як
злочинні, аморальні. Це також треба враховувати при проведені соціальної реклами.
Для розробки ефективної маркетингової рекламної кампанії необхідним є врахування
язика як засобу спілкування за допомогою символів, зрозумілих усіма належними до даної
культури людьми. Язик культури не обмежується звичайною мовою, опираючись на
звуки, він включає язик жестів, спеціальних сигналів, в якості мови можуть виступати і
різноманітні елементи споживання.
Санкції – це реакція носіїв даної культури на ступінь дотримання культурних норм.
Санкції бувають позитивними та негативними. Через санкції визначений вид споживання
може або стимулюватися, або гальмуватися.
Отже, врахування впливу культурного середовища на поведінку споживачів є
необхідною умовою розробки та реалізації ефективної маркетингової програми компанії.
 УПАКОВКА ТОВАРУ ЯК ІНСТРУМЕНТ МАРКЕТИНГОВОЇ ТОВАРНОЇ
ПОЛІТИКИ
Автор – Прищепа О. А., студентка 737 групи
Науковий керівник – ст. викл. Радіонова Н. В.
Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту
імені академіка В. Лазаряна
В умовах насіченого ринку одним з факторів успіху маркетингової товарної політики
стає ефективне управління упаковкою товару. Упаковка є складовою товару, та може
включати тару, етикетку та вклади. Важливістю упаковки пояснюються суттєві витрати на
неї – у середньому 10% від роздрібної ціни, а для косметичних виробів – до 40%. Крім
того, упаковка сприяє створенню товарів, які задовольняють потреби не тільки кінцевих
споживачів, а й учасників каналу збуту.
Безумовно, упаковка є атрибутом сучасного ринку, засобом позиціонування товарів.
Яскрава упаковка підсвідомо зв’язується з отриманням позитивних емоцій, та очікування
найкращої якості продукту. Як що виробник витрачає значні кошти на упаковку, то у
нього відповідно має можливість випуску більш якісного товару. Для досягнення
максимального ефекту упаковка повинна у повній мірі відповідати характеристикам
продукції, яка позиціонується.
Для більшості товарів упаковка є життєво необхідною. Вона захищає товари від
пошкодження, зберігає чистоту та естетичність продукту. Крім того, вона необхідна з
точки зору маркування та надання інформації про товар. В сучасних умовах упаковці
треба виконувати безліч завдань у сфері продажу, починаючи з позиціонування до етапу
кінцевої утилізації. В супермаркети з асортиментом біля 15-17 тисяч найменувань товарів
типовий покупець проглядає у хвилину всього 300 найменувань; таким чином, 53% всіх
покупок здійснюється під впливом імпульсного бажання. В умовах жорсткої конкуренції
упаковка може стати для виробника останнім шансом звернути увагу покупця. Згідно
даними досліджень, покупці можуть відмовитись від постійного товару заради яскравої
упаковки товару конкурента.
При розробці маркетингових рішень про упаковку виробникам треба використовувати
особливості дизайну упаковки – розмір, графічне оформлення, текстуру, колір, форму, для
того, щоб повідомити споживача про якості торгівельної марки та здатність конкурувати на
перенасиченому ринці. Розробка ефективної упаковки для нового товару потребує прийняття
багатьох важливих рішень. Перш за все, необхідно визначитись з концепцією упаковки,
прийняти рішення відносно оформлення упаковки та її конкретних елементів. Різні елементи
повинні взаємодіяти друг з другом для підтримки ринкової позиції товару та марочної
стратегії. Упаковка в цілому має бути відповідною особливостям реклами товару, його ціні та
умовам збуту. Ефективна програма керування упаковкою товару передбачає її регулярну
перевірку на відповідність ринковим вимогам, у середньому раз в 2-3 роки. Зміни упаковки
потребують невеликих, але регулярних корегувань, іноді непомітних для покупця.
Сучасна теорія упаковки стверджує, що упаковка є необхідним атрибутом життя
суспільства споживання. Це відноситься не тільки до конкретних товарів, але й в сфері
послуг різні індикатори якості сприймаються як «упаковка».
Особливо радикальні рішення що до упаковки товарів можливо спостерігати в
кризових умовах, коли упаковка, особливо яскрава та креативна, сприймається як
непродумані витрати, та може привести до втрати клієнта. Тому, виробники за рахунок
ефективного управління упаковкою можуть корегувати й цінову політику.
Таким чином, упаковка товару є ефективним інструментом маркетингової товарної
політики в сучасних ринкових умовах.
 УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ БОРГОМ УКРАЇНИ
Автор – Дердюкова А. В., студентка 733 групи
Науковий керівник – асист. Ковальчук Т. О.
Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту
імені академіка В. Лазаряна
Державний борг - загальна сума заборгованості держави, яка складається з усіх
випущених і непогашених боргових зобов'язань держави, включаючи боргові зобов'язання
держави, що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань,
що виникають на підставі законодавства або договору. Державний і гарантований
державою борг України на 31 січня 2010 року складав 301 млрд 538 млн 747,28 тис. грн,
або 37 млрд 686 млн 690,45 тис. дол., що на 0,01 % більше показника на кінець 2009 року.
Управління державним боргом полягає в забезпеченні платоспроможності держави,
тобто можливості погашення боргів. Це стосується як поточного, так і капітального боргу.
Відносно поточного боргу необхідно забезпечити реальні джерела його погашення. Для
капітального боргу важливо встановити такі терміни його погашення, коли будуть в
наявності відповідні для цього джерела. В управлінні внутрішнім і зовнішнім боргом
існують деякі специфічні ознаки. Платоспроможність по внутрішніх позиках
забезпечується, як правило, за рахунок внутрішніх джерел. Платоспроможність по
зовнішньому боргу залежить перш за все від валютних надходжень. Можливості
погашення цього боргу визначаються в сальдо торгівельного балансу. Його позитивне
сальдо характеризує ті ресурси, які забезпечують платоспроможність держави і дають
можливість тим самим врегулювати платіжний баланс.
Обслуговування боргу – це комплекс заходів держави по погашенню позик, виплаті
відсотків по ним і зміні умов погашення випущених позик. Погашення позик здійснюється
за рахунок бюджетних коштів. В окремих випадках держава вдається до рефінансування
державного боргу, тобто погашенню заборгованості шляхом випуску нових позик.
Виплата відсотків, засобів на погашення позик складає основну частину витрат на
обслуговування державного боргу. Для фінансуванні витрат по розміщенню,
рефінансуванню, виплаті доходів і погашенню боргових зобов'язань України у складі
державного бюджету України утворюється фонд обслуговування державного
внутрішнього боргу України. У нього зараховуються засоби у розмірі 50%, отримані від
приватизації майна державних підприємств.
Методами управління державним боргом є конверсія, уніфікація, обмін облігацій по
регресивному співвідношенню, відстрочення погашення і анулювання позик. Конверсія –
це заміна прибутковості позик. Держава, як правило, зменшує розмір відсотків, які мають
бути виплачені по позиції. Збільшення термінів дії випущених позик називається
консолідацією. Консолідація і конверсія може проводиться також одночасно. Уніфікація
позик – це об'єднання декількох позик в єдину, коли облігації раніше випущених
декількох позик обмінюються на облігації нової позики. В деяких випадках може
здійснюватися обмін облігацій по регресивному співвідношенню, тобто коли декілька
раніше випущених облігацій прирівнюються до однієї нової облігації. Цей метод
економічних обґрунтувань не має. Відстрочення погашення позики, як правило,
проводиться тоді, коли випуск нових позик використовується для обслуговування раніше
випущених позик. Всі вказані методи застосовуються по відношенню до внутрішнього
боргу. Відстрочка погашення боргових зобов'язань, а також анулювання боргу може
застосовуватися як до внутрішнього, так і зовнішньому боргу. Анулювання боргів може
бути обумовлене фінансовою нездатністю держави, тобто банкрутством, або політичними
мотивами.
 АНТИЦИКЛІЧНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ ТА МОДИФІКАЦІЯ
ЕКОНОМІЧНОГО ЦИКЛУ
Автор – Жук Я. Р., студентка 733 групи
Науковий керівник – асист. Ковальчук Т. О.
Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту
імені академіка В. Лазаряна
Розгляд економічних циклів, є одним з найважливіших завдань сучасної економіки,
вони дають можливість передбачати наслідки того або іншого чинника, дати прогноз
зростання або спаду економічної активності.
Економічні цикли — підйоми, що періодично повторюються впродовж ряду років, і
спади в економіці. У циклах ділової активності виділяються чотири відносно чітко помітні
фази: пік, спад, дно і підйом. Пік, або вершина циклу ділової активності. У цій фазі
безробіття зазвичай досягає найнижчого рівня або зникає зовсім, виробничі потужності
працюють з максимальним або близьким до неї навантаженням, тобто у виробництві
застосовуються практично всі наявні в країні матеріальні і трудові ресурси. Спад (рецесія)
характеризується скороченням об'ємів виробництва і зниженням ділової і інвестиційної
активності. Унаслідок падіння кон'юнктури спад зазвичай супроводжується зростанням
безробіття і падінням завантаження виробничих потужностей. Дно (депресія)
економічного циклу - це «нижча точка» виробництва і зайнятості. Підприємства
пристосовуються до нових умов ринку, збільшують випуск товарів, здійснюють нове
промислове будівництво, підвищується норма прибутку, ставка заробітної платні після
чого починається фаза підйому.
Держава в сучасній ринковій економіці може і активно впливає на циклічність і
зменшення втрат від економічних криз. Узагальнення практики економічної політики
держави в цій області дозволяє прийти до висновку, що всі методи державного
антикризового регулювання зводяться до реалізації політики протидії. Це означає, що в
кожній з фаз економічного циклу держава використовує засоби і методи, направлені проти
ходу коливань в економіці. Так, у фазах кризи і депресії, тобто в періоди низької ділової
кон'юнктури, держава всіма способами прагне активізувати господарську діяльність. У цій
ситуації держава може збільшити фінансування на створення робочих місць, збільшити
об'єми перевиробленої продукції, що купується державою, понизити податки і так далі.
У періоди пожвавлення і підйому економіки держава приймає заходи, що дозволяють
понизити ділову активність і зменшити «перегріви» економіки. У цих умовах
підвищуються податки, знижуються державні витрати на фінансування економіки і
державні закупівлі товарів і ін. В антициклічній політиці держава використовує такі
інструменти. При настанні фази спаду: зниження податкових ставок, збільшення
державних витрат, встановлення податкових пільг на нові інвестиції, пониження ставки
рефінансування і рівня резервних вимог, покупка цінних паперів. А при настанні фази
підйому: підвищення податків, зниження державних витрат, підвищення ставок
рефінансування і рівня резервних вимог, продаж цінних паперів.
Держава, таким чином, модифікує економічний цикл, знижує ступінь напруженості в
кожній з фаз циклу. Об'єктивна оцінка розвитку світової економіки останніх десятиліть
свідчить про те, що криза стає менш руйнівною, різко скорочується або зникає фаза
депресії.
 ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК НІМЕЧЧИНИ
Автор – Бадіченко В. С., студент 716 групи
Науковий керівник – доцент Клочко Г. А.
Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту
імені академіка В. Лазаряна
Німеччина - одна з найрозвинутіших країн світу, вона належить до «Великої Сімки»
найпотужніших й найвпливовіших в економічному відношенні держав. Основними
факторами, що сприяли економічним успіхам Німеччини протягом усієї історії країни, є,
насамперед, «людський фактор», а також постійна націленість бізнесу на досягнення
науково-технічного прогресу, зважена, ефективна економічна політика уряду й активна
участь у міжнародних інтеграційних економічних процесах.
Суть "людського фактора" полягає в особистому трудолюбстві німецького народу, в
надзвичайній ретельності працівника у виконанні своєї справи.
Ефективній відбудові економіки в короткі строки, а потім її швидкому ривку в
світовому економічному просторі Німеччина зобов'язана «неоліберальній економічній
політиці» Л. Ерхарда. В основу цієї політики було покладено ідеї "Фрайбурзької школи"
(В. Ойкен, В. Репке), що пропагувала вільну ринкову економіку, та теорії "соціальної
ринкової економіки" (А. Мюллер-Армак). Суть цієї політики виражалася гаслом: "Так
мало держави, наскільки це можливо, так багато держави, наскільки це потрібно".
Одним з найважливіших факторів розвитку економіки ФРН є її активна участь у
європейських інтеграційних процесах. В 1951 р. ФРН разом із Францією, Італією,
Бельгією, Нідерландами й Люксембургом підписали угоду про заснування Європейського
об'єднання вугілля й сталі (ЄОВС).
Важливою особливістю фінансового капіталу ФРН є суттєва роль спілок підприємців.
На чолі таких спілок стоять, як правило, представники найбільших концернів та банків. У
Німеччині вісім бірж: «Берлін», «Бремен», «Штутгард», «Франкфурт-на-Майні»,
«Дюссельдорф», «Гамбург», «Ганновер» і «Мюнхен». Найбільшою є біржа у Франкфурті.
За значенням вона посідає четверте місце в світі, після Нью-Йорка, Токіо та Лондона.
Зазначалося, зміни в динаміці розвитку економіки призвели до перегляду напрямів
економічної політики уряду. В основі політики в цілому була соціально-ліберальна
модель; проте в кризових ситуаціях уряд від неї відхилявся.
Реформи Л. Ерхарда мали ліберальну спрямованість, причому лібералізація
супроводжувалася заходами соціального захисту.
"Закон про стабільність" зобов'язував федеральні й земельні влади пристосовувати
свою бюджетну політику до завдань досягнення загальноекономічної рівноваги, яка
виражена в зростання "магічному чотирикутнику":
– стабільність цін;
– високий рівень зайнятості;
– зовнішньоекономічна рівновага (рівновага платіжного балансу);
– постійне і збалансоване економічне зростання.
Німеччина є одним з найбільших іноземних інвесторів в українську економіку.
В 2005 р. вона вийшла на перше місце завдяки купівлі металургійного комбінату
„Криворіжсталь" німецьким відділенням транснаціональної корпорації „Mittal Steel".
Німеччина - найбільш розвинута країна Європи.
 ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ВЕЛИЧИНУ ВАЛЮТНОГО КУРСУ
Автор – Пивоваров О.Ю., студент 724 групи
Науковий керівник – доцент Клочко Г.А.
Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту
імені академіка В. Лазаряна
Основні фактори можна класифікувати за двома основними групами: кон'юнктурні
(короткострокові) фактори; структурні (довгострокові) фактори. До кон'юнктурних
факторів, зокрема, відносять: зміну представницької влади та рівень довіри до неї з боку
суб'єктів ринку; політичні рішення, що можуть позначитися на грошовій і валютній
системі країни; участь у воєнних діях чи внутрішня соціальна нестабільність
(заворушення, протести, терористичні акти); поширювані через засоби масової інформації
чутки, прогнози і здогадки, що породжують ажіотаж на валютному ринку; наявність і
рівень протиріч між різними політичними силами країни; надійність управління
економічною системою та взаєморозуміння між економічними та політичними
структурами.
Структурні фактори відображають реальний стан економіки країни, внутрішні
особливості функціонування якої та участь у світовому господарстві мають безпосередній
вплив на величину і динаміку обмінного курсу.
Підвищення рівня пропозиції товарів є фактором, який зазвичай підвищує курс
національної валюти. Збільшення ВВП країни спричинює подорожчання її національної
валюти, а зменшення — здешевлення. Темпи інфляції в країні — це фактор, що визначає
динаміку обмінного курсу залежно від купівельної спроможності національної валюти.
Значні темпи інфляції в країні можуть самі по собі породжувати інфляційні очікування у
суб'єктів ринку, що пов'язано з відповідними кон'юнктурними факторами впливу на об-
мінний курс. У такому випадку може виникнути ажіотажний попит на іноземну валюту та
масова відмова від національної валюти, у результаті чого спостерігатиметься
невиправдане зниження обмінного курсу національних грошей. Динаміка грошової маси
впливає на рівень обмінного курсу національної валюти за двома каналами. З одного боку,
кількість грошей в обігу впливає на рівень внутрішніх цін, що, як і в попередньому
випадку, позначається на рівні валютного курсу. Рівень процентних ставок є фактором,
який визначає міжнародний рух капіталів, що позначається на динаміці обмінного курсу.
Підвищення процентних ставок робить інвестиції у валюті певної країни більш
привабливими, а відтак є засобом залучення іноземного капіталу, що сприяє підвищенню
курсу національної валюти. І навпаки, зниження ринкових ставок процента зумовлює
відплив іноземних капіталів за кордон, що призводить до зниження попиту на національну
валюту та падіння її обмінного курсу. Підвищення процентних ставок може мати нега-
тивні наслідки. Але збільшення процентних ставок як засіб впливу на динаміку валютного
курсу має свої межі. Активне сальдо платіжного балансу сприяє підвищенню обмінного
курсу національної валюти, оскільки збільшується попит на неї з боку іноземних
боржників для погашення їхніх зобов'язань перед національними експортерами і
кредиторами. Пасивне сальдо платіжного балансу зумовлює зниження валютного курсу.
Валютна політика держави у цьому контексті є фактором, що визначає масштаби ре-
гулятивного втручання повноважних державних органів у процеси формування обмінного
курсу національної грошової одиниці відповідно до стратегічних завдань економічного
розвитку, що визначає реалізацію відповідних заходів із підвищення або зниження
валютного курсу. Ступінь довіри до валюти на національному і світовому ринках – це
фактор, що визначається станом економіки та політичною ситуацією в країні.
 МАРКЕТИНГ В УМОВАХ КРИЗИ. ПАРТИЗАНСЬКИЙ МАРКЕТИНГ
Автор – Хомутовська К.В., студентка 724 групи
Науковий керівник – доцент Клочко Г.А.
Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту
імені академіка В. Лазаряна
Маркетинг (англ. marketing) – це діяльність, спрямована на створення попиту та
досягнення цілей підприємства через максимальне задоволення потреб споживачів.
Маркетинг як філософія спрямовує розвиток підприємства, а інструменти маркетингу
дозволяють це успішно реалізувати.
Та якою повинна бути ця система управління в умовах економічної кризи?
Маркетингова стратегія під час кризи за своєю суттю та методами повинна дещо
відрізняється від поточної, оскільки рекламний бюджет та бюджет на проведення
маркетингових заходів значно зменшується. У кризовий етап розвитку держави
платоспроможність громадян також зменшується, тому кожен маркетинговий захід
повинен бути спрямований чітко на цільову аудиторію підприємства, тобто, реклама стає
не кількісною, а якісною. Зрозуміло, що популяризацію товару (послуги) у такий час
припиняти не можна, оскільки боротьба за увагу кожного клієнта повинна
продовжуватися.
Та чи можна зекономити на дорогій і не завжди ефективній рекламі у ЗМІ? На
поставлене питання відповідь звичайно є. Найоптимальніший спосіб зменшити
маркетинговий бюджет – тактику маркетингової діяльності  побудувати на заходах
партизанського маркетингу. Партизанським маркетингом (guerrilla marketing) називають
малобюджетні способи реклами та маркетингу, які дозволяють ефективно просувати свій
товар чи послугу, залучати нових клієнтів і збільшувати свій прибуток, не вкладаючи
значних коштів. У партизанському маркетингу часто використовують закони людської
поведінки, тому часом партизанський маркетинг може виглядати як  прийом прихованої
реклами, коли клієнт стає частиною спланованого спектаклю, не підозрюючи, що йому
намагаються продати товар. Концепція партизанського маркетингу, на відміну від
багатьох інших маркетингових теорій, зародилася у Старому Світі. Маркетологи почали
помічати, що звичайна реклама діє все менше та менше, тоді Джей Конрад Левінсон
запропонував інноваційні маркетингові методи. Вихід у світ в 1983 році першого видання
його книги «Партизанський маркетинг» започаткував революційні зміни у маркетингових
стратегіях власників зростаючого бізнесу. Спеціально навчені «партизани», які можуть
бути професійними акторами, або звичайними громадянами, з’являються у місцях
скупчення аудиторії і старанно намагаються впевнити Вас придбати заданий товар чи
послугу. В звичайних умовах розвитку економіки використовують методи партизанського
маркетингу малі компанії, які не можуть витратити великий бюджет на рекламу у ЗМІ.
Однак і великі компанії, як показує досвід, широко практикують такі методи. Зокрема,
Sony Ericsson декілька років тому, просуваючи нові моделі мобільних телефонів на ринку
із вбудованою  фотокамерою, застосовували креативні технології «партизан». Під
виглядом туристів ходили по місту люди і просили перехожих сфотографувати їх за
допомогою мобільного, при цьому охоче розповідали про переваги мобільного телефону.
В Україні технології «партизанського» маркетингу на професійному рівні розробляє 
Art Marketin Group «Nidat». Строго орієнтуючись на цільову аудиторію клієнта вони
розробляють стратегії рекламних компаній, застосовуючи «партизанські фішки».  
І останнє. Перефразовуючи  відому фразу Пітера Друкера: «Тільки правильний
маркетинг і інновації приносять результат, а саме прибуток. Все інше – витрати.» Варто
про це не забувати.
 БЮДЖЕТНА ПОЛІТИКА У СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ
УКРАЇНИ
Автор – Пічуріна О.В., студентка 724 групи
Науковий керівник – доц. Клочко Г.А.
Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту
імені академіка В. Лазаряна
Державне регулювання можна визначити як вплив держави на відтворювальні процеси
в економіці відповідними засобами з метою зорієнтувати суб’єктів господарювання і
окремих громадян на досягнення цілей і пріоритетів державної політики суспільного
розвитку. Державний бюджет – це річний план державних видатків і джерел їх
фінансового покриття. До найважливіших показників, що характеризують бюджет,
належать: частка коштів, яка щорічно розподіляється через бюджет, у валовому
внутрішньому і чистому національному продукті країни, покриття бюджетних видатків
доходами – дефіцит або надлишок надходжень порівняно з витратами, структура
бюджетних видатків, зокрема частка на господарські, соціальні, оборонні цілі, на
обслуговування державного боргу в загальній сумі видатків.
Вся бюджетна система України ґрунтується на певних принципах. До них відносять
наступні:принцип єдності бюджетної системи України;принцип збалансованості; принцип
самостійності; принцип повноти; принцип обґрунтованості; принцип ефективності та
результативності; принцип субсидіарності; принцип цільового використання бюджетних
коштів; принцип справедливості і неупередженості; принцип публічності та прозорості.
Бюджет має 3 основні складові частини: загальний, спеціальний, резервний фонд.
У 1992 р. з уведенням нових податків — податку на дохід замість податку на прибуток,
податку на додану вартість і акцизного збору замість податку з обороту і податку з продажу
— співвідношення між прямими і непрямими податками змінилось. Питома вага непрямих
податків зросла до 50,2 %, прямих — зменшилась до 40,4 %. У 1993 р. переважали непрямі
податки. З 1994 р. прямі податки знову переважають у надходженнях до бюджету. Серед
окремих податків у формуванні доходів бюджету особлива роль належить податку на
додану вартість і податку на прибуток підприємств. Неподаткові надходження становлять
значний відсоток у доходах бюджету (20—30 %). Така роль неподаткових надходжень
пояснюється спробою держави вирішити фіскальні проблеми в умовах фінансової кризи не
за рахунок збільшення податків, а введенням нових неподаткових зборів і платежів. В
умовах стабільної економіки неподаткові надходження не мають великого значення і
становлять не більше 5 % доходів бюджету. Значне збільшення неподаткових доходів до
(33,0 % у 2001 р.) виникло за рахунок включення до дохідної частини зведеного бюджету
власних надходжень бюджетних установ і організацій, які до цього не обліковувалися в
доходах бюджетів. Починаючи з 1991 року сума доходів бюджету в порівнянних цінах
почала зменшуватись, що було спричинено початком економічної кризи. Наслідком цього
стали величезні темпи інфляції. Найвищим дефіцит бюджету був у 1992 р. – 13,8 % ВВП.
Надалі бюджетна політика спрямовувалася на поступове зменшення дефіциту. Фі-
нансування бюджетного дефіциту в умовах нерозвинутого фінансового ринку України
відбувалося за допомогою емісійних кредитів Національного банку України. Видатки на
соціальну сферу структуруються за галузевими ознаками: на освіту, охорону здоров'я,
духовне і фізичне виховання. Видатки бюджету на науку відбивають фінансування держав-
них і міждержавних науково-технічних програм, фундаментальних досліджень. Нині
бюджетні видатки на науку значно скоротились, однак альтернативні джерела фінансування
не набули належного поширення. Нині бюджету України притаманна досить чітко
виражена соціальна спрямованість. Однак це не забезпечує достатнього рівня соціальних
послуг.
ЕКОНОМІЧНА СИТУАЦІЯ В БІЛОРУСІЇ
Автор – Касян Ю. В., студентка 711 групи
Науковий керівник – доцент Клочко Г. А.
Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту
імені академіка В. Лазаряна
Особливої важливості в сучасних умовах набуває порівняльний аналіз економічного
стану Білорусії та стан країн СНГ, зокрема України. Наприкінці 1980-х – початку 1990-х
рр., як Україна, так і Білорусія пережили тяжку кризу, пов’язану з розвалом економіки
Радянського Союзу. Перед обома країнами постала задача відновити до кризовий
потенціал та рівень життя, та створити передумови для подальшого прогресу; обом
загрожує перспектива скотитись до числа бідних периферійних напівколоніальних країн.
Після розпаду СРСР ВВП Білорусії знизився на 20 %, а в Україні - на 60 % (за деякими
розрахунками – на 75 %!). До 2005 року ВВП Білорусії вже досяг рівня 1990 року, навіть
на 15% його перевищив. Обсяг ВВП України склав тільки 60 % до кризового. Економіка
Білорусії виявилась більш стійкою та набагато швидше відновлювалася. Спад економіки
Білорусії зупинився у 1997 році, а України – тільки у 2000 році. І зараз в Україні знову
катастрофічно йде на спад. Так падіння ВВП України у 2009 році склало 14,1 %, що
виявилось одним із найгірших показників динаміки ВВП у світі. За цей же рік промислове
виробництво знизилось на 25 %. В той же час ВВП Білорусії в умовах світової кризи,
відповідно офіційної білоруської статистики, збільшився у 2009 році на 0,2 %.
У структурі експорту товарів Білорусії більш ніж 23 % складає продукція
машинобудування ( автомобілі, трактори, холодильники, телевізори і т.д.), тоді як в
українському експорті менше 16 %. 60 % експорту України – метали, мінеральні та хімічні
продукти. І це за умови того, що Україна успадкувала від СРСР найрозвинутіше машино-
та приладобудування. Однак у 1990-2008 рр. частка машинобудування у структурі
промислового виробництва України зменшилась з 31 до 14 % чорної металургії – з 11 до
27 %.
Це підтверджує той факт,що Білорусія раніше України наблизилась до відновлення
свого економічного потенціалу.
До того ж Україна має значний зовнішній борг – 103,973 млрд. доларів, та внутрішній
борг – 83,67 млрд. Державний борг України в березні 2010 р. досяг 93,5 % від ВВП.
В той час як Білорусія має 22,029 млрд. доларів зовнішньої заборгованості. Відношення
зовнішнього державного боргу до ВВП – 30 %.
Базуючись на вище написаному можна зробити висновок, що стан економіки Білорусії
у період часу з 1998 по 2009 рік був кращим, ніж в Україні. Це при тому, що остання
значно багатша на природні ресурси, транспортні положення та матеріальний спадок,
який залишився від СРСР.
В дійсності Україна і Білорусія здійснюють дві різні моделі переходу від планово-
адміністративної до ринкової системи господарювання. Україна обрала «шоковий»
варіант економічного розвитку, а Білорусія – варіант поступових змін. Таким чином,
Білоруська модель реформ об’єктивно має право на існування і заслуговує спеціального
аналізу.
 ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК КИТАЙСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
Автор – Кошель В. В., студентка 711 групи
Науковий керівник – доцент Клочко Г.А.
Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту
імені академіка В. Лазаряна
За останні десятиріччя економіка Китаю стала об'єктом детального вивчення
російських, українських та зарубіжних економістів. Серед них: Ф. Бергстен, Бейтс Гіл,
Ніколас Ларді, Дерек Мітчелл, Голиков А.П., Позднякова Л.О, Черномаз П.О,
Островський А.В., Бажанов Н., Баранов М. Причина цього - колосальні успіхи країни в
період економічної реформи, починаючи з 1978 року. За дев'ятнадцять років (1978-1997)
валовий внутрішній продукт виріс у 5,7 разів, або в середньому на 9,6% в рік.
Китай – країна контрастів. За розмірами економіка Китаю займає четверте місце у світі,
але за доходом на душу населення знаходиться на 100-му місці. Це перша «бідна» світова
економічна держава за всю історію людства. Економіка країни вважається відкритою,
проте Китай входить до списків політично невільних держав світу. Пояснення
китайського економічного «чуда» дається з різних позицій, але більшість учених
сходяться на тому, що успіх китайської економіки обумовлений насамперед реалізованою
моделлю економічного реформування, що мала поступовий характер і розрахована на ряд
десятиріч. У Китаї з року в рік знижувався ступінь державного втручання в економіку,
скорочувались державні витрати і методи бюрократичного регулювання. Тут
здійснювався перехід від прямого директованого контролю до непрямого, активізувався
ринковий механізм, політика «відкритих дверей», розширювались масштаби залучення
іноземного капіталу, зокрема, в спеціальні економічні зони і приморські «відкриті міста».
Дослідження стверджують, що в процесі економічної реформи Китай продемонстрував
далекоглядність і цілком прагматичну принциповість до «буржуазної» ринкової
економіки. Концепція комплексного проведення економічної реформи включала опору на
власні сили, макроекономічний контроль з боку держави, регульований зверху ринок,
тонку регіональну політику, широку самостійність підприємств.
Курс на економічну реформу («гайге») було взято у 1978 році. В основу реформи
покладалися перебудова відносин власності й формування соціалістичного ринку. При
цьому китайське керівництво епохи Ден Сяопіна відмовилося від ідеології Мао Цзедуна
ззовні, що ліквідувало або послабило протиріччя з іншими країнами і дозволило
зосередитись на вирішенні внутрішніх проблем. Саме такий характер влади дав змогу
виробити і удосконалити ефективний шлях перетворень. Крім того, в Китаї становлення
приватного сектору йшло не стільки через приватизацію, як у постсоціалістичних країнах,
скільки через самостійне зростання, саморозвиток приватного сектору.
В перспективі, за прогнозами вчених, перша половина XXI ст. стане в економічному
розвитку Китаю вирішальною. За цей історичний відрізок часу Китай має намір
завершити індустріалізацію та інформатизацію народного господарства. Стратегічною
ціллю є проведення всебічної соціалістичної модернізації. Є всі підстави вважати, що
Китай найближчим часом за рівнем економічного розвитку може перетворитись в головну
державу світу, вийти на 1 - е місце за обсягом ВВП, а за рівнем життя досягти стандартів
середньо розвинених індустріальних країн Європи. Водночас у Китаю досить багато
нерозв'язаних проблем. Періодично виникають серйозні структурні перекоси: так,
прискорене зростання промисловості та будівництва не супроводжується адекватним
розвитком залізничного транспорту, який не справляється з вантажними перевезеннями,
що змушує пригальмовувати зростання добувної промисловості, чорної металургії,
виробництва будматеріалів. Проте в цілому реформа дала виняткові результати.
 ЕКОНОМІКА ЗЛОЧИНУ ТА ПОКАРАННЯ
Автор – Ветлужських В.В., студент 915 групи
Науковий керівник – доцент Клочко Г.А.
Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту
імені академіка В. Лазаряна
Економіка злочину та покарання розглядає поведінку злочинця, як цілком раціональну.
Злочинець намагається отримати найбільшу вигоду, доклавши найменші зусилля. Проте
при цьому злочинець не завжди враховує той факт, що високий рівень ризику бути
спійманим і подальше покарання, зменшує рівень прибутку, в деяких випадках, до
від’ємного значення. Дуже цікавий економічний підхід до міри покарання. Наприклад,
смертна кара здасться цілком гуманною, якщо врахувати той факт, що кожна рятує від 7
до 15 людських життів. Чим жорсткіша міра покарання, тим більший ризик і тим менше
бажання виникає займатися злочинною діяльністю.
Найпершим, хто почав вивчати вплив злочинності на економіку країни був Бернард де
Мандевіль. Але Гері Беккер вважається засновником економіки злочину та покарання як
науки(вона почалася з його статті «Злочин та покарання: економічний підхід»).
Американець Майкл Сесновиць в своїй статті «Дохід від крадіжки зі злом » показав, що
середній дохід від заняття злочинністю такого роду складає в середньому – 200 доларів
(він врахував великий рівень ризику, та подальші витрати). Томас Шеллінг вважається
піонером економічного аналізу організованої злочинності. Його ідеї отримали розвиток в
роботах Джеймса Б’юнкенена, який побудував графічну модель, яка відображає
залежність між злочинністю та правоохороною. Ще багато визначних вчених економістів
в той чи інших час та в той чи іншій мірі займалися проблемами економіки злочину та
покарання: М. Фрідмен, Д. Стіглер, В. Ландс, П. Рубин, М. Олсон, Г. Таллок, Л. Туроу, Д.
Фрідмен.
З погляду економіки злочину та покарання, тіньова та державна економіка нероздільні.
Це добре описується в творі «Байка про бджіл, або Пороки приватних осіб – блага для
суспільства» Бернарда де Мандевіля. На прикладі вулика описується вплив злочинності
(різного роду) на економічну ситуацію країни в цілому. Твір базується на,так званому,
«парадоксі Мандевіля»: злочинна діяльність окремих індивідів служить добробуту
суспільства.
Задачею правоохоронних органів є зовсім не викорінювання злочинності, але сприяння
утворенню її рівноважного рівня (набагато краще мати справу з монополізованою
організованою злочинністю, коли вбивства зводяться до мінімуму). Основні фактори
утворення рівноважного рівня злочинності: готовність людей робити злочини заради
вигоди; поведінка потенційних жертв і споживачів нелегальних товарів; заходи держави.
Оптимальний з точки зору суспільства об’єм правопорушень – коли граничні витрати
кожного правоохоронного заходу дорівнюють граничній користі від нього.
Висновок: економіка злочину та покарання залучає економічний підхід до розгляду
злочинів та їх наслідків, розглядає егоїстичну жагу наживи, як основну рушійну силу
ринкової економіки. Основні принципи поведінки людей як в звичайній, повсякденній
економічній життєдіяльності, так і в злочинному світі виявляються однаковими, тому
економіка злочину та покарання та загальна економіка мають однакову структуру.
 ІСТОРІЯ ЗАРОДЖЕННЯ ТА ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК КОМПАНІЇ NOKIA
Автор – Тупіцин С.С., студент 915 групи
Науковий керівник – доцент Клочко Г.А.
Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту
імені академіка В. Лазаряна
Історію компанії Nokia прийнято відраховувати з 1865 року. 12 травня 1865 року
фінський гірничий інженер Фредерік Ідестам отримав дозвіл на будівництво фабрики для
випуску дерев’яної маси біля річки Нокія. Так було закладено початок майбутньої Nokia
Corporation.
У 1966 році почалося і 1967 році було закінчено оформлення трьох підприємств Nokia,
FRW та FRC. Oy Nokia Ab являла собою промисловий конгломерат, котрий працював у
чотирьох основних напрямках: лісова промисловість, виробництво гуми, кабелів та
електронної техніки.
1981 рік створюється стільникова мережа, яка охопила Швецію та Фінляндію та
отримала назву Nordic Mobile Telephone (NMT). Впродовж розвитку компанії бували і
важкі часи. Наприклад, наприкінці 80-х і початку 90-х рр. склалася ситуація, яка
загрожувала закриттю чи продажу компанії, у зв’язку з невизначеністю подальшого
розвитку компанії.
У 1990 році Йорма Олліла, теперішній керівник ради директорів Nokia, був
призначений керівником відділу, яке повинно було займатись виробництвом та продажою
мобільних телефонів. Якщо вірити інтерв’ю, даному ним журналу Fortune, Олліла дуже
швидко оцінив переспективи цього бізнесу: «Моє керівництво сказало мені буквально
наступне: «Ми даємо тобі шість місяців, щоб визначити що нам робити з цим бізнесом –
продати його чи що небудь ще». Через чотири місяці я сказав їм: «Нам ні в якому разі не
можна продавати його».
Феноменально зростаючий попит на мобільні телефони привів до того, що продажі
компанії з 1995 до 1999 рр. збільшилися в три рази, прибуток – майже у п’ять разів, а
вартість акцій підсколчила неймовірно – у 25 разів. У 1992 році ми прогнозували, що до
1999 року буде продано не менше 50 мільйонів мобільних телефонів по всьому світу.
Дійсна цифра становила більш ніж 250 мільйонів.
Вже у 1998 році вона заявила про 70-відсотковий ріст прибутку (255 млрд. євро), у той
час як її головні конкуренти Ericsson та Motorola обмежалися повідомленнями про
зниження темпів виробництва. Попит на мобільні телефони продовжував зростати, разом
з цим зростала і риночна частка Nokia. У 1999 році компанія відвоювала 27% ринку
мобільних телефонів, при цьому Motorola, котра була другою, відстала від неї на цілих
10%. На сьогоднішній день Nokia як і раніше є лідером на ринку мобільних телефонів.
Сьогодні у списку найбільших поопулярних марок бренд Nokia займає 11 місце, між
Marlboro (10-е место) та Mercedes (12-е місце). У 2009 році мережеві продажі Nokia
склали 41.0 млрд. євро, з опередійним прибутком у 1,2 млрд. євро. У кінці 2009 року Nokia
керувала в загальній складності 15 заводами у Бразилії, Китаї, Німечинні, Угорщині, Індії,
Республиці Корея та Великобританії.
До сучасних економічних проблем слід віднести світову економічну кризу, яка охопила
всі галузі економічного виробництва у світі. Не залишилась осторонь кризи і компанія
Nokia, на котру криза вплинула досить суттєво. У зв’язку з кризою зменшився попит на
продукцію компанії Nokia, що в свою чергу призвело до зменшення обсягів виробництва.
Хоча прибуток компанії зменшився майже в 7 разів, це не вплинуло на робочий колектив
компанії, оскільки політика компанії спрямована на забезпечення гідних умов праці її
робітників.
 ТУРИСТИЧНИЙ МАРКЕТИНГ
Автор – Сидоренко В.О., студентка 733 групи
Науковий керівник – асистент Ковальчук Т.О.
Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту
імені академіка В. Лазаряна
Туризм через контакти з клієнтами, зарубіжними фірмами, наявність високих
стандартів якості обслуговування, сезонних коливань попиту обумовлює специфічне
вживання маркетингу. Використання маркетингу у сфері туризму пов'язане з розробкою
спеціального туристичного продукту на ринку і орієнтацією його на конкретного
споживача, розробкою стратегії розширення продажів, вибиранням найбільш ефективних
засобів поширення рекламної інформації.
Туризм за своїми основними характеристиками не має яких-небудь принципових
відмінностей від інших форм господарської діяльності. Тому всі істотні положення
сучасного маркетингу можуть бути сповна застосовані і в туризмі.
В той же час в туризмі є своя специфіка, що відрізняє його не лише від торгівлі
товарами, але і від інших форм торгівлі послугами. Тут має місце торгівля, як послугами,
так і товарами (по оцінках фахівців, доля послуг в туризмі складає 75%, товарів – 25%), а
також особливий характер вжитку туристичних послуг і товарів в місці їх виробництва,
більш того, в певній ситуації.
З точки зору попиту можна виділити три типи туризму: внутрішній, в'їзний і виїзний.
Категорії туризму включають міжнародний і національний туризм, а також туризм в
межах країни. Відвідувачі, що ночують, вважаються туристами, а одноденні відвідувачі
екскурсантами. Як екскурсанти виступають і туристи, що прибули в країну на круїзному
судні, якщо вони не використовують для ночівлі місцеві засоби розміщення.
Попит на туристичні послуги надзвичайно еластичний по відношенню до рівня доходу
і цін, але багато в чому залежить від політичних і соціальних умов. Турпродукт залежить
від таких змінних, як простір і час, для нього характерні коливання попиту. Туристичний
продукт створюється зусиллями багатьох підприємств, кожне з яких має власні методи
роботи, специфічні потреби і різні комерційні цілі. Не може бути досягнуте висока якість
туристичних послуг за наявності навіть незначних недоліків, оскільки обслуговування
туристів складається з цих самих дрібниць і дрібних деталей. На якість туристичних
послуг діють зовнішні чинники, що мають форс-мажорний характер (природні умови,
погода, політика в області туризму, міжнародні події і так далі). Попит на туристичні
товари і послуги залежить від багатьох змінних, деякі з яких є незалежними і знаходяться
поза контролем з боку виробників туристичного продукту і з боку потенційних туристів,
тоді як інші можуть бути змінені і залежать один від одного.
Враховуючи географічне положення України, не можна опускати з вигляду
трансграничний туризм, що характеризується в основному короткостроковими турами.
Головна проблема при здійсненні трансграничного туризму – візові труднощі, а також
порядок і організація пунктів переходу державного кордону.
Які ж прогнози розвитку світового і вітчизняного туризму? Сучасний ринок праці
індустрії туризму поповнюватиметься новими кадрами, причому збільшення кількості
вакансій продовжуватиметься швидкими темпами і далі. За даними Всесвітньої Ради з
туризму і подорожей в найближчі п'ятнадцять років кількість робочих місць на світовому
туристичному ринку може збільшитися на 130 – 150 мільйонів чоловік, тобто практично
подвоїтися.
МОДЕЛЬ ЗМІНИ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧА ЯК ОСНОВА МАРКЕТИНГОВОЇ
АНТИКРИЗОВОЇ СТРАТЕГІЇ
Автор – Близнюк Т.М., студентка 733 групи
Науковий керівник – асистент Ковальчук Т.О.
Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту
імені академіка В. Лазаряна
Економічна криза стала сьогодні найбільш актуальною проблемою для більшості
українських підприємств. Це цілком закономірно, зважаючи на те, що Україна входить до
ряду країн, на які перелом світової ринкової кон’юнктури завдає найбільшого негативного
впливу. Масштабність подій, що відбуваються, та рівень загроз потребують прийняття
адекватних заходів для ефективної діяльності в умовах скорочення платоспроможного
попиту. Питання ефективного управління лояльністю споживачів знаходиться в площині
якісного аналізу зміни споживчих мотивацій в умовах кризи. Для того, щоб дослідити
споживацький ринок, необхідно провести сегментування ринку. Сегментування ринку –
це систематизований процес розподілу потенційного ринку на групи споживачів, що
мають схожі потреби, мотивації щодо прийняття рішень про купівлю певного товару чи
послуги; рівень доходу та доступ до ринку. Найбільш актуальною сегментацією в
кризових умовах зменшення доходів населення є сегментація по відношенню споживачів
до вартості пропозиції. Можна виділити наступні сегменти:
– споживачі, орієнтовані виключно на якість продукту;
– споживачі, орієнтовані на оптимальне співвідношення ціна/якість;
– споживачі, орієнтовані виключно на ціну продукту.
В умовах скорочення рівня доходів перший сегмент значно звужується, але не зникає.
Споживачі цього сегменту залишаються прихильними до своїх звичок та активно
протистоятимуть переходу на інші товари більш низької якості. Звуження сегмента
відбувається за рахунок відкладеного попиту або відмови від придбання товару чи
послуги на момент кризи. Найбільш ефективними будуть наступні дії:
– посилення концепції позиціонування шляхом формування чіткої диференціації від
конкурентів;
– посилення образів, підкреслення унікальності товару чи послуги; - активізація
просування шляхом проведення локальних, високоефективних рекламних акцій.
Другий сегмент в умовах кризи розширюється переважно за рахунок споживачів, які
раціоналізували процес вибору. Поведінка споживачів цього сегменту не може бути
мотивована низькими цінами, якщо доступний рівень цін не супроводжується високою
якістю продукції. Дії: - раціоналізація товару (наприклад, пропонування упаковки
більшого розміру по тій самій ціні); - активізація товарного маркетингу – стимулювання в
місцях продажу; - оптимізація цінової політики – стратегія середньо ринкових цін.
Третій сегмент споживачів являє собою альтернативний цільовий ринок, що стає все
більш привабливим у кризовій ситуації, оскільки забезпечує наявність обігових коштів.
Привабливість сегмента також забезпечується його розміром і зростанням в період кризи,
що зумовлено зниженням купівельної спроможності. В даному випадку стратегічні дії
рекомендовано спрямовувати на створення додаткової цінності для бюджетного товару: -
посилення концепції шляхом формування додаткової цінності пропозиції; - концентрація
сил на оптимізацію витрат.
Отже, в умовах кризової ситуації необхідно враховувати перетікання частини
споживачів (як вертикальне, так і горизонтальне) внаслідок зниження споживацької
активності, оперативно реагувати на зміни обсягів зазначених сегментів, враховуючі
кризові переваги споживачів.
 Наукове видання

ТЕЗИ
70-ї науково ї студентської конференції
«НАУКОВІ ДОСЯГНЕННЯ В ОБЛ АСТІ БУХГАЛТЕРСЬ КОГО ОБЛІКУ,
АУДИТУ ТА АНАЛІЗУ»

Українською мовою
Матеріали друкуються в авторській редакції

Комп’ютерна верстка Т. В. Шевченко

Формат 60х84 1/16. Ум. друк. арк. 1,4. Обл.-вид. арк. 1,43.
Тираж 15 пр. Зам. № 582.

Видавництво дніпропетровського національного університету

залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна
Свідоцтво суб’єкта видавничої діяльності ДК № 1315 від 31.03.2003
Адреса видавництва та дільниці оперативної поліграфії:
49010, Дніпропетровськ, вул. Лазаряна, 2; www.diitrvv.dp.ua