Урбанізація - поняття, етапи, їх характеристика

Вип. ст. гр Ам-11 Кокшарова А.

Перевірив: Кандидат в архітектури, доцент
Ладигіна І.В.
Зміст
1. Вступ 1
1.1. Актуальність дослідження 1
1.2. Проблема дослідження 2
2. Урбанізація 4
2.1 Етапи розвитку урбанізації 4
2.2 Процеси урбанізації 4
2.3 Сучасна урбанізація як всесвітнє явище 5
2.4 Особливості сучасної урбанізації 5
2.5 Урбанізований район і зона 6
Висновки 10
Література 11
Вступ
Місто - одне з найбільших і найскладніших творінь людини, це головна арена
політичних, економічних, соціальних процесів, що відбуваються в сучасному світі,
місце зосередження найбільших цінностей, створених людиною.
Одним із феноменів сучасної цивілізації є активізація процесів урбанізації, які
характеризуються прискореним ростом міського населення, великих міст і місь-
ких агломерацій, перенесенням міських громадських відносин на сільську міс-
цевість. Стрімке зростання чисельності міських жителів спостерігався протягом
усього ХХ століття, на початку ХХ! століття число городян перевищило населення
сільської місцевості. В даний час чисельність населення світу подвоюється кожні
сорок років, населення міст - кожні 22 роки, а в країнах «третього світу» - кожні
15 років. Міста, розширюючи свої кордони, розвиваються не тільки як місця прожи-
вання людей, а й як території зосередження промисловості і складових її енерге-
тичних, транспортних та інших підприємств, що є наслідком економічної доціль-
ності процесу урбанізації.
Актуальність дослідження проблем міста і процесів урбанізації пов'язана з тим,
що саме ці процеси і обумовлені ними зміни соціальних відносин і структур в місті
в найбільшою мірою визначають характеристики і загальний соціокультурний
потенціал суспільства на всіх етапах цивілізації. Ці питання завжди привертала до
себе увагу представників різних сфер знання (соціологів, істориків, містобудів-
ників, економістів, географів та ін.) Вже в силу практичної необхідності осмислен-
ня сутності реально відбуваються зростання і розвитку міст і появи на цій основі
більш складних форм інтеграції з метою прогнозування їх розвитку.
Глобальні зміни в сучасному суспільстві - екологічний, соціокультурний, економіч-
на кризи, інтенсивне нарощування технологічного потенціалу, створення і
повсюдне впровадження нових інформаційних технологій, формування нових
соціальних зв'язків і норм функціонування суб'єктів історичного дії, виникнення
потреб в інших формах інтеграції та взаємодії між культурами -викликати заго-
стрення протиріч реальних процесів урбанізації (висока щільність розселення,
мультикультурність, субурбанизация і рура.ппа-ція, багатополюсного сфер інте-
ресів, потреб і можливостей різних субкультур і груп населення і т.д.), що зумов-
лює зміну місця міста в суспільстві, особливостей його функціонування та ролі в
процесі урбанізації. Темпи зростання міського населення вдвічі перевищують
темпи рос-. та населення Землі. Якщо на початку XIX ст. міське населення, за
розрахунками П. Берока, становило 9% жителів Землі (правда, в «Радянському
енциклопедичному словнику» 1980 г. називається 3%), то сьогодні городян налі-
чується понад 46%. Особливості сучасної урбанізації складаються в її динамізмі,
різноспрямований і многобразие складових її процесів, типів і форм, в новому
розподілі їх активних моментів і рівнів розгортання, у впливі на життя сучасних
міст інтеграційних форм розвитку глобального співтовариства, універсаль-
ності.стілей і одночасно в розходженні якісних показників в ряді вирішальних для
міського життя сфер.
Проблема дослідження
За прогнозами дослідників, після подолання позначки в 7 млрд людство знизить
темпи приросту, тільки до 2025 року чисельність населення збільшиться до 8 млрд
чоловік, а до 2050 року - до 9 млрд (рис. 1), з яких 58% будуть жити в Азії і 22% в
Африці, а частка європейців (включаючи Росію) скоротиться до 7%. За кількістю
жителів лідерами будуть (млн осіб): Індія - одна тисяча п'ятсот тридцять п'ять,
Китай - 1523, яка Пакистан - 380, США - 350, Нігерія - 340 (Соціально-економічна ...,
2005).

1
Населення світу розміщено по материках вкрай нерівномірно. Так, приблизно
половина всього людства проживає на 1/20 території населеної суші. Характер
розселення людей, в тому числі щільність населення, обумовлені низкою факторів.
Це, в першу чергу,риродні умови: клімат, рельєф, наявність прісних вод, а також
історичні особливості заселення земної суші.)

2
Рис. 1 Один з прогнозів зростання населення світу (Перцік)

3
2. Урбанізація – це поступова зміна місця проживання людського населення із сіль-
ської місцевості до міських районів у поєднанні із загальним зростанням і розвитком
міських поселень, зростанням питомої ваги міського населення, поширенням місь-
кого способу життя в певному регіоні, країні, світі.
2.1 Етапи розвитку урбанізації
Науковці виділяють два підходи до визначення етапів розвитку урбанізації у світі.
Згідно з першим підходом, процес урбанізації пройшов два етапи:
– перший характеризується великими переміщеннями сільського населення в міста,
зростанням кількості міст, концентрацією і накопиченням економічного, культурного
потенціалу у великих містах.
– на другому етапі відбувається поширення сформованих стандартів міської культ
ри через засоби масової комунікації (преса, радіо, телебачення) та їх освоєння
населенням дрібних міст і сільських поселень. У другому підході дослідники виділя-
ють уже 3 етапи розвитку урбанізації у світі:
1) початковий етап – XIX століття. Процес урбанізації розпочався в Європі та Північ-
ній Америці;
2) перша половина XX століття. Цей етап характеризується прискоренням зростан-
ня міського населення і поширенням урбанізації майже на всі регіони світу;
3) друга половина XX століття. Для цього етапу характерне ще більше прискорення
темпів зростання міського населення, розвиток великих міст, перехід від точкового
міста до агломерації, а також формування мегалополісів, що призводить до поши-
рення міського способу життя на сільську місцевість.
2.2 Процеси урбанізації
Рушійними силами урбанізації є розвиток продуктивних сил, технічний і соціальний
прогрес, розширення меж суспільного поділу праці, зростання продуктивності
праці в сільському господарстві, збільшення територіальної і соціальної рухливості
населення. На процеси урбанізації впливають певні чинники, серед них є такі:
1) історичний. Під час розселення населення першочергове значення мають історич-
ні фактори. Ті райони, які були густозаселеними в часи, коли формувалася людина
сучасного типу, або існували могутні цивілізації Давнього світу, залишаються й нині
такими. Це Європа та Південна і Східна Азія. Також напрями потужних міграційних
потоків із Європи після епохи Великих географічних відкриттів призвели до більшої
густоти населення саме східного узбережжя Америки.
2) соціально-економічні. Із давніх часів люди прагнуть жити в тих районах, які є більш
організованими, які раніше почали розвиватися і життя в яких є більш цивілізованим.
Саме тому процеси міграції населення є неминучими.
3) природні. Зараз цей чинник не є таким актуальним, як раніше, адже в минулому
поселення людей тягнулося жити там, де кращі природні умови, які допомогли б їм
вижити, але сьогодні це є не зовсім так.
4) на сучасному етапі розвитку людства важливим чинником урбанізації є інновації,
адже велика кількість людей переміщується до міста саме через те, що там високий
розвиток інновацій та технологій, що сприяє підвищенню рівня якості життя.
Існує декілька основних напрямів урбанізації:
– збільшення кількості міст, зокрема мегалолісів, становлення і поширення нових
форм розселення – урбанізованих територій, міст – супутників, агломерацій;
– збільшення кількості міського населення, концентрація його в найбільших містах;
– перетворення міст у найбільш важливі елементи системи розселення, підвищення
ролі міста в житті суспільства;
– поширення міського способу життя і типових елементів міської культури на все
суспільство.

4
2.3 Сучасна урбанізація як всесвітнє явище має три спільні риси, притаманні для
більшості країн:
1) швидкі темпи зростання кількості міського населення. Вагоме зростання міст-
гігантів розпочалося у світі з другої половини XX ст. До 1800 р. понад 90% світового
населення жили в сільській місцевості, а вже у 2000 роках рівень урбанізації почав
сягати близько 40%. У середньому міське населення щороку збільшується приблиз-
но на 50 млн. осіб (див. рис. 1). Із цього графіка можна зробити висновок, що процеси
урбанізації розвиваються дуже стрімко, адже в Японії в 1900 роках частка міського
населення становила 13%, а вже у 2016 році цей показник зріс до 91,46%. Згідно зі
статистичними даними ЦРУ, на 2018 рік у Японії в містах проживає 91,6% населення
країн;
2) зосередження населення і господарств переважно у великих містах. Це пояс-
нюється характером виробництва, ускладненням його зв’язків із наукою, освітою.
Крім того, великі міста повніше задовольняють духовні потреби людей, краще забе
печують достаток і різноманітність товарів і послуг, доступ до інформаційних даних
та технологій;
3) «розповзання» міст, розширення території.
Для сучасної урбанізації особливо властивим є перехід від простих до групових
форм міського розселення – від звичайного «точкового» міста до міських агломер
цій – компактних територіальних угруповань міських і сільських поселень. Ядрами
найбільших міських агломерацій стають столиці, найважливіші промислові й портові
центри. Натепер найбільшою агломерацію у світі є Йокогама, місто в Японіїї, де на
території 8547 кв. м. проживає 38,050 млн. чол.
2.4 Особливості сучасної урбанізації полягають в її динамізмі, в активному впливі на
формування соціального простору, у виникненні нових форм організації міського
життя, що стають центрами не лише державного, а подекуди й міжнародного, світо-
вого значення. Урбанізація в різних країнах і регіонах має певні відмінності, зокрема
неоднакові рівні й темпи. У розвинутих країнах рівень урбанізації в середньому
становить 72%, а в країнах, що розвиваються, – 32%. Темпи урбанізації багато в чому
залежать від її рівня. У наші дні міське населення в країнах, що розвиваються, зро-
стає в 4,5 рази швидше, ніж у розвинутих. Високі темпи зростання чисельності гор
дян у країнах, що розвиваються отримали назву «міський вибух». Він супровод-
жується зростанням кількості великих міст та міст-мільйонерів. На них припадає 1/6
усього щорічного приросту міських мешканців.
За рівнем урбанізації всі країни світу можна поділити на чотири великі груп :
– високоурбанізовані країни – рівень урбанізації сягає понад 80%;
– високоурбанізовані країни – від 50% до 80%;
– середньоурбанізовані країни – від 20% до 50%;
– низькоурбанізовані країни – рівень урбанізації складає менше 20%.
Найбільш урбанізованими є регіони, що відрізняються високим рівнем економічного
росту. Частка міського населення в Північній Америці становить 86%, Європі – 77%,
Латинській Америці – 75%, Східній Азії – 47%, Південній Азії – 35%.
Процеси урбанізації у світі зростають усе більшими темпами, все більше людей
прагне до саморозвитку, до кращих умов життя, до перспективної роботи. Збіль-
шення кількості міських поселень проходить настільки інтенсивно, що за попередні-
ми оцінками до 2050 року в них буде проживати 6,7 млрд. осіб. Сучасні демографічні
тенденції сприяють тому, що вже зараз 180 000 осіб щоденно переїжджає до міста.
За прогнозами спеціалістів ООН, це призведе до того, що на початку 2050 року в
містах проживатимуть 68% усього населення світу.

5
Однак такий приплив людей до міста призводить і до негативних наслідків, особли-
во для навколишнього середовища. Розвиток людської цивілізації неможливий без
раціональної взаємодії з природою. Людина отримує все необхідне для життя: енер-
гію, продуктів харчування, матеріали, бере від природи емоційну та естетичну
наснагу. Урбанізація негативно впливає на всі компоненти біосфери. Великі міста
забруднюють атмосферне повітря в результаті руху різних
видів транспорту, а також викидів із промислових підприємств, тепло- й електро-
станцій. Будівництво багатоповерхівок має негативні наслідки для ґрунтів. Міста є
екосистемами, створеними штучно, в яких втрачено те видове різноманіття рослин і
тварин, яке заселяло цю територію раніше. Урбанізовані території характеризують-
ся великим використанням водних ресурсів для різних господарсько-побутових та
промислових потреб. З огляду на те, що всі води неминуче потрапляють у Світовий
океан, міста вносять до нього токсичні речовини. Для покращення екологічної ситу-
ації у світі необхідно здійснювати озеленення міст, а також намагатися зробити
робочі місця в селах, щоб якомога менше людей прагнули покинути свій рідний дім.
2.5 Урбанізований район і зона
Скупчення агломерацій, територіально зближуючись, утворюють в розвинених або
щільно заселених країнах великі надагломераціонние системи - урбанізовані
райони, урбанізовані зони, мегалополіси. Формування цих систем - одна з найбільш
важливих особливостей територіально-урбаністичного розвитку світу в другій
половині ХХ ст. У багатьох країнах, у тому числі і в Росії, урбанізовані райони і зони
все більш чітко утворюють опорні ареали розселення та соціокультурного розвитку.
Послідовна зміна форм концентрації населення йде поступово і являє собою еволю-
цію урбанізованого розселення - перехід від великого міста до агломерації і далі до
урбанізованому району та зону.
За ЮЛ. Півоварову (1999), урбанізований район - це порівняно великий ареал розсе-
лення з високою щільністю населення і високим рівнем розвитку міських поселень,
який утворює систему взаємопов'язаних і взаємодоповнюючих один одного агломе-
рацій і багатофункціональних центрів різного рангу.
Основу урбанізованого району складають зазвичай кілька великих міських агломе-
рацій, які завдяки зустрічному розвитку створюють територію із загальними функціо-
нальними і морфологічними особливостями.
Урбанізований район формують переміщення населення в рамках переважно
недельно-місячного циклу життєдіяльності (тоді як агломерацію - добові цикли),
виробничі зв'язки, єдина транспортна та інженерна інфраструктура, загальна схем
використання ресурсів і охорони навколишнього середовища. Для його розвитку
характерні посилення межагломераціонного взаємодії і скорочення межагломера-
ціонних просторів.Урбанізіроваіная зона (по Ю. Л. Півоварову, 1999) - це складна і
велика структура мегаполісного типу, особливо важлива для перспективної про-
сторової організації розселення країни. (Рис 2)Її характеризує інтенсивний розвиток
міських поселень і зон їх впливу. Урбанізована зона включає зазвичай кілька урбані-
зованих районів та характерна тільки для країн і регіонів з високим рівнем урбаніза-
ції. Урбанізований район і зона є територіальні соціально-економічні системи,
характерні для певної стадії просторового розвитку урбанізації. Їх поширення,
по-перше, показує напрямок еволюції урбанізованого розселення в економічно
розвинених країнах, по-друге, підкреслює посилення зв'язків між урбанізацією і
територіальною структурою господарства, а також визначає нові масштаби великих
урбанізованих утворень. Для території колишнього СРСР Ю.Л. Пивоваровим (1999) з
урахуванням зон впливу міст були виділені різні види урбаністичні концентрації.
Радіус зони впливу визначався в залежності від числа жителів міста.

6
2

7
Рис.3 Динаміка частки міського населення в провідних країнах та світі з 1500 р. до
2016 р.

8
4

9
ВИСНОВОК
Отже, урбанізація – це зростання міст унаслідок переміщення населення із сільських
районів у пошуках кращої роботи та кращих умов для життя. Урбанізація, яка розгля-
дається як процес швидкого зростання чисельності міського населення, збільшення
концентрації населення, робочих місць, виробництва, сфери послуг в головному
місті (метрополісі), в той час як довколишні населені пункти втрачають населення.
Цей процес традиційно пов'язаний з індустріалізацією, переселенням сільських
жителів у міста внаслідок кращих можливостей працевлаштування, умов життя,
більш високого рівня доходів тощо.
Масивна урбанізація ставить безліч проблем щодо стану здоров'я людей і їх благо-
получчя, безпеки і загального рівня життя. Нас очікує загострення проблем щодо
підвищення забруднення, зміни клімату, міграції населення, а також очищення води.

10
ЛІТЕРАТУРА:
1. Електронний ресурс United Nations Department of Economic and social affairs.»
2018 Revision of World Urbanization Prospects». сайт. - URL:https://www.un.org/
development/desa/publications/2018-revision-of-world-urbanization-prospects.html
(дата звернення: 16. 05. 2018) - Текст: електронний.
2. Електронний ресурс Hannah Ritchie. Urbanization. сайт. - URL:https://ourworldind
ata.org/urbanization (дата звернення: 06. 09. 2018) - Текст: електронний.
3. Топчієв О.Г. Основи суспільної географії. Одеса: Астропринт. 2001. С. 560
4. Озерова Г.Н., Покішевский В.В. Географія світового процесу урбанізації. Київ:
Знання, 2001. С. 455
5. Бичек М.О. Сучасні тенденції світового процесу урбанізації. КНЕУ. 2014. № 3. С.
88–114
6. Електронний ресурс Demographia. World Urban Areas. сайт. - URL:https://web.
archive.org/web/20180503021711/http://www.demographia.com/db-worldua.pdf
(дата звертання: 08. 04. 2018
7. Електронний ресурс Динаміка світового процесу урбанізації.сайт. - URL:
http://www.geograf.com.ua/geoinfocentre/20-humangeography-ukraine-world/721-
dinamika-svitovogo-protsesu-urbanizatsiji (дата звернення: 08. 04. 2018) - Текст:
електронний.
8. Вебсайт Central Intelligence Agency. The World Factbook. сайт. - URL:
https://www.cia.gov/library/publications/the-worldfactbook/fields/2212.html (дата
звернення: 09. 05. 2017) - Текст: електронний.
9. Інформаційне агентство 1NEWS Урбанізація в світі набирає шалені темпи. сайт. -
URL: https://1news.com.ua/svit/urbanizatsiya-v-sviti-nabiraye-shaleni-tempi.htm
(дата звернення: 11.07. 2017) - Текст: електронний.
10. Пивоваров Ю.Л. Современная урбанизация в СССР. М.: 1985.
11.Пивоваров Ю.Л. Урбанизация в СССР: макрорегиональные различия, стадиаль-
но-региональный подход, контрастность расселения // Известия АН СССР. сер.
геогр. №1. -М., 1992. - С. 52-63.
12. Перцик Е.Н. География городов (Геоурбанистика). М.: Высш. школа, 1991.-317с.
13. Перцик Е.Н. Урбанизация мира. География мировой урбанизации. М., 1999.

11