День 5.

Дієслова як самостійна частина мови

Частини мови

самостійні службові

(відповідають на питання; (не відповідають на питання;

щось позначають нічого не позначають,

(предмет, ознаку, дію тощо). виконують службові функції).

 Іменник (хто? що?) Прийменник

предмет/особа
 Прикметник (який? чий?) Сполучник
ознака/приналежність
 Числівник (скільки? котрий?) Частка
кількість/порядок при лічбі
 Займенник (хто? що? який? чий? тощо)
вказує на особу, предмет, ознаку, але не називає їх
 Дієслово (що робити? що зробити?)
дія
форми дієслова:
 дієприкметник (який? / що зроблений?)
 дієприслівник (що роблячи? що зробивши?)
 Прислівник (як? де? куди? коли? нащо? навіщо?)

Дієслово — це самостійна частина мови, що означає дію або стан

предмета як процес і виражає це значення в граматичних формах.

 виду (доконаний, недоконаний)

 способу (дійсний, умовний, наказовий)
 часу (теперішній, минулий, майбутній)
 числа, особи (я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони) (у теперішньому,
майбутньому часі).
 рід (чол., жін., сер.) (у минулому часі).
 Дієслово відповідає на питання що робити? що зробити? що робить? що
зробить? та ін.

Дієслова виражають дії, стани, що здатні розгортатися в часі.

читав - минулий час,

читає - теперішній час,

читатиме - майбутній час.

Спосіб

Дійсний Умовний Наказовий

робив, роблю, буду сказала б, хотів би пишімо, пиши, пишіть,
робити, робитиму хай/нехай пише, хай/нехай
пишуть; читаймо, ходімо,
сядьмо

Особові закінчення дієслів наказового способу

2 особа
2 особа 1 особа 3 особа
множин 3 особа множини
однини множини однини
и
хай (нехай) уч-
уч-и уч-іть уч-іть хай (нехай) уч-ать
ить
танцюй- танцюй- хай (нехай) хай (нехай)
танцюй
мо те танцю-є танцю-ють
доспівай- доспівай хай (нехай) хай (нехай)
доспівай
мо -те доспіва-є доспіва-ють
 Увага! Творення форми наказового способу за допомогою часток давай,
давайте (давай зупинимося, давайте читати) не відповідає літературній
нормі.

Дієвідміни

-ать, -ять у 3 ос. мн.: носити, бачити

із суфіксами -ити, -іти, -їти + -ати (після ж, ч, ш), якщо в 1 особі
однини -и-, -і-, -ї-, -а- випадають: косити, летіти, доїти, лежати
ІІ
на -отіти: цокотіти (цокотять)
+ бігти, стояти, спати, боятися
в особових закінченнях будуть –и-, -і-, -ї-: клеїш, кричите
-уть, -ють у 3 ос. мн.: вести, читати
із іншими суфіксами: полоти, боротися, літати, сіяти
І на -отати: цокотати (цокочуть)
+ хотіти, ревіти, сопіти, гудіти, іржати
в особових закінченнях будуть –е-, -є-: хочеш, миєте
Дієслова дати, їсти, бути + з коренем -віс- і похідні від них не
належать до жодної дієвідміни!

Форма

Змінювана
особова: ходжу, пишете, знаємо
дієприкметник (який? який
зроблений?): лежачий, пишучий,
пожовклий, обраний. побілений,
виритий
Незмінювана
інфінітив (неозначена форма):
говорити, умиватися
дієприслівник (що роблячи? що
зробивши?): пишучи, сказавши,
лежачи, прибігши
 Дієприкметником називається особлива відмінювана форма дієслова, що
виражає ознаку предмета за дією або станом і відповідає на питання який?
яка? яке? які?

Суфікси дієприкметника:

-уч-, -юч- працювати - працюючий

-л- зів’янути - зів’ялий

-н- написати - написаний

-ен- зробити - зроблений

-т - дерти - дертий

Дієприслівником називається особлива незмінювана форма дієслова, що,

вказуючи на додаткову дію, пояснює в реченні основне дієслово, відповідає
на питання що роблячи? що зробивши?

Плавці мчали до берега, захлинаючись водою, пробиваючись крізь кригу.

Суфікси дієприслівника:

-учи, -ючи питати-питаючи

-ачи, -ячи лежати-лежачи

-ши допомагати-допомігти

-вши зробити-зробивши