марцеляк таблиці

Розділ 1.
Загальна теорія конституційного (державного) права зарубіжних країн
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
Б. В. КАЛИНОВСЬКИЙ, О. Я. ЛАПКА,

Н. Я. ЛАПКА, Т. О. ПІКУЛЯ,
Л. А. ІВЕРШЕНКО, Л. М. КОЗОДОЙ,
К. В. ТАРАСЕНКО
ДЕРЖАВНЕ ПРАВО
ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН
(у схемах)
Навчальний посібник
Київ – КНТ – 2012
1
Державне право зарубіжних країн. Загальна частина Розділ 1. Загальна теорія конституційного (державного) права зарубіжних країн
УДК 342
ББК 67.300я7 ЗМІСТ
Д36
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний ВСТУП ..................................................................................... 11

посібник для студентів вищих навчальних закладів
(Лист № 1.8/18-Г-148.1 від 10.01.2009)
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Рецензенти: ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО (ДЕРЖАВНОГО) ПРАВА
Колодій Анатолій Миколайович – начальник кафедри консти- ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН
туційного та міжнародного права Київського національного універ-
ситету внутрішніх справ, доктор юридичних наук, професор
Розділ 1. Загальна теорія конституційного (державного)
Стеценко Семен Григорович – завідувач кафедри теорії держави
та права Національної академії прокуратури України, доктор юри-
права зарубіжних країн .............................................................. 14
дичних наук, професор 1.1. Конституційне (державне) право
Кельман Михайло Степанович – професор кафедри теорії та зарубіжних країн: поняття та загальна
історії держави і права, кандидат юридичних наук, доцент характеристика .................................................. 14
Шостенко Оксана Іванівна – науковий консультант судді Кон- 1.2. Джерела конституційного (державного) права
ституційного Суду України, кандидат юридичних наук зарубіжних країн ................................................. 17
1.3. Система конституційного (державного) права
Державне право зарубіжних країн (у схемах): Навч. посіб. / зарубіжних країн ................................................. 21
Д36 Б. В. Калиновський, О. Я. Лапка, Н. Я. Лапка, Т. О. Пікуля,
Л. А. Івершенко, Л. М. Козодой, К. В. Тарасенко; За заг. ред. Розділ 2. Конституції зарубіжних країн ....................................... 25
О. Я. Лапки. – К.: КНТ, 2012. – 528 с. 2.1. Поняття конституції, її зміст та функції ..................... 25
2.2. Форма і структура конституції .................................. 27
ISBN 978-966-373-524-5
2.3. Прийняття, зміна та скасування конституцій ............ 29
Пропонований навчальний посібник складається з двох частин – загальної 2.4. Класифікація конституцій ........................................ 32
та особливої. У загальній частині в схематичному вигляді розкрито загальні
положення державного права зарубіжних країн, висвітлено питання, перед-
2.5. Конституційний контроль ........................................ 34
бачені навчальною програмою з державного права зарубіжних країн, що є Розділ 3. Основи конституційно-правового статусу
обов’язковим для викладення в юридичних вищих навчальних закладах ІІІ–ІV
людини і громадянина в зарубіжних країнах ............................... 37
рівня акредитації. В особливій частині схематично розглянуто основи державно-
го права деяких країн світу, зокрема Ірану, Єгипту, Німеччини, Фінляндії та ін. 3.1. Поняття та елементи конституційно-правового
Посібник також містить методичні матеріали, тестові завдання, словник статусу людини і громадянина в зарубіжних
термінів і визначень, а також перелік рекомендованої літератури для погли- країнах ............................................................... 37
бленого вивчення й отримання додаткової інформації з дисципліни. 3.2. Класифікація прав та свобод людини
і громадянина в зарубіжних країнах .................... 40
УДК 342
ББК 67.300я7
3.3. Обов’язки людини і громадянина
в зарубіжних країнах ........................................... 43
© Калиновський Б. В., 3.4. Інститут громадянства. Правовий режим
Лапка О. Я., іноземців та осіб без громадянства .................... 44
Лапка Н. Я. та ін., 2012 3.5. Гарантії конституційних прав та свобод людини
ISBN 978-966-373-524-5 © ТОВ «КНТ», 2012 і громадянина ..................................................... 49
2 3
Розділ 4. Конституційні засади суспільного ладу Розділ 7. Виборче право зарубіжних країн ............................... 105
зарубіжних країн ........................................................................ 51 7.1. Поняття та види виборчих прав ............................... 105
4.1. Поняття та загальна характеристика 7.2. Види виборів у зарубіжних країнах .......................... 107
суспільного ладу як предмета регулювання 7.3. Виборчі системи у зарубіжних країнах .................... 109
державного права зарубіжних країн .................... 51 7.4. Принципи суб’єктивного та загального
4.2. Економічна система суспільства в зарубіжних виборчого права ................................................ 120
країнах ............................................................... 53 7.5. Виборчий процес у зарубіжних країнах ................... 125
4.3. Соціальна система суспільства в зарубіжних
Розділ 8. Законодавча влада у зарубіжних країнах ................... 132
країнах ............................................................... 55
8.1. Поняття, функції та повноваження парламенту ....... 132
4.4. Духовно-культурна система суспільства
8.2. Порядок формування, види та структура
4.5. Політична система суспільних відносин парламентів ...................................................... 136
в зарубіжних країнах ........................................... 60 8.2.1. Види парламентів ................................................ 136
8.2.2. Способи формування парламентів ...................... 138
Розділ 5. Форма держави в зарубіжних країнах .......................... 65 8.2.3. Підстави припинення діяльності парламентів ....... 139
5.1. Загальна характеристика форми держави 8.2.4. Внутрішня побудова парламенту ......................... 140
в зарубіжних країнах ........................................... 65 8.3. Правовий статус депутатів ...................................... 142
5.2. Форма правління в зарубіжних країнах .................... 66 8.4. Порядок роботи парламенту ................................... 144
5.2.1. Монархія .............................................................. 67
8.5. Законодавчий процес ............................................. 146
5.2.2. Республіка ............................................................ 70
8.6. Непарламентські форми здійснення
5.3. Форми політико-територіального устрою
законодавчої влади ........................................... 149
5.3.1. Унітарна держава ................................................. 75 Розділ 9. Конституційно-правовий статус глави держави
5.3.2. Автономія ............................................................. 77 в зарубіжних країнах ................................................................. 150
5.3.3. Федерація ............................................................ 78 9.1. Статус глави держави – монарха ............................ 151
5.3.4. Конфедерація ....................................................... 83 9.2. Статус глави держави – Президента ....................... 153
5.4. Форми державного режиму ..................................... 84 9.3. Основні повноваження глави держави .................... 154
Розділ 6. Конституційно-правовий статус політичних 9.4. Порядок заміщення посади глави держави ............. 158
партій та інших громадських об’єднань у зарубіжних Розділ 10. Конституційно-правовий статус органів
країнах ...................................................................................... 90 виконавчої влади в зарубіжних країнах ...................................... 162
6.1. Політичні партії у зарубіжних країнах ....................... 90 10.1. Поняття та загальна характеристика органів
6.1.1. Поняття, сутність, функції та основні ознаки виконавчої влади в зарубіжних країнах .............. 162
політичних партій ................................................ 90 10.2. Уряд: поняття, види та структура .......................... 164
6.1.2. Класифікація політичних партій ............................. 93 10.3. Порядок формування уряду .................................. 167
6.1.3. Інституціоналізація політичних партій ................... 95 10.4. Повноваження уряду ............................................. 169
6.1.4. Партійні системи в зарубіжних країнах .................. 99 10.5. Відповідальність уряду ......................................... 171
6.2. Громадські об’єднання неполітичного
Розділ 11. Конституційно-правовий статус органів
характеру в зарубіжних країнах .......................... 100
судової влади в зарубіжних країнах ........................................... 173
6.3. Релігійні об’єднання зарубіжних країн ..................... 103
4 5
11.1. Поняття та особливості судової влади 14.1. Загальна характеристика конституційного

в зарубіжних країнах .......................................... 173 ладу Арабської Республіки Єгипет ..................... 221
11.2. Судові органи: види, структура та порядок 14.2. Основи конституційно-правового статусу
формування ...................................................... 177 людини і громадянина ....................................... 224
11.3. Моделі судових систем ......................................... 179 14.3. Конституційно-правове регулювання
11.4. Конституційно-правовий статус суддів ................. 181 громадських об’єднань Єгипту .......................... 225
11.5. Конституційна юстиція .......................................... 183 14.4. Законодавча влада в Єгипті .................................. 227
Розділ 12. Територіальна організація публічної влади 14.5. Глава держави в Єгипті ......................................... 229
в зарубіжних країнах ................................................................. 185 14.6. Виконавча влада в Єгипті ...................................... 232
12.1. Територіальний устрій держави ............................ 185 14.7. Судова влада в Єгипті ........................................... 233
12.2. Організація публічної влади суб’єктів 14.8. Місцеве самоуправління та управління
федерації .......................................................... 189 в Єгипті ............................................................. 236
12.3. Організація публічної влади на місцях ................... 191 Розділ 15. Основи конституційного (державного) права
12.4. Порядок формування органів місцевого Федеративної Республіки Німеччина ........................................ 240
самоврядування в зарубіжних країнах ............... 199 15.1. Загальна характеристика конституційного
12.5. Компетенція органів місцевого ладу Федеративної Республіки Німеччина ......... 240
самоврядування в зарубіжних країнах ............... 201 15.2. Основи конституційно-правового статусу
12.6. Контроль за діяльністю органів місцевого людини і громадянина ....................................... 244
самоврядування в зарубіжних країнах ............... 202 15.3. Політична система Німеччини ............................... 245
15.4. Законодавча влада в Німеччині ............................. 248
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА 15.5. Глава держави в Німеччині .................................... 255
ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО (ДЕРЖАВНОГО) ПРАВА 15.6. Виконавча влада в Німеччині ................................ 258
ДЕЯКИХ КРАЇН СВІТУ 15.7. Судова влада в Німеччині ...................................... 262
15.8. Місцеве управління та самоуправління
Розділ 13. Основи конституційного (державного) права в Німеччині ........................................................ 271
Ісламської Республіки Іран ........................................................ 203 Розділ 16. Основи конституційного (державного) права
13.1. Загальна характеристика конституційного Республіки Фінляндія ................................................................ 274
ладу Ірану .......................................................... 203 16.1. Загальна характеристика конституційного
13.2. Основи конституційно-правового статусу ладу Фінляндії ................................................... 274
людини і громадянина ....................................... 207 16.2. Основи конституційно-правового статусу
13.3. Політична система Ірану ....................................... 210 людини і громадянина ....................................... 278
13.4. Законодавча влада в Ірані ..................................... 213 16.3. Політична система Фінляндії ................................. 282
13.5. Глава держави в Ірані ............................................ 214 16.4. Законодавча влада у Фінляндії .............................. 285
13.6. Виконавча влада в Ірані ........................................ 216 16.5. Глава держави у Фінляндії ..................................... 294
13.7. Судова влада в Ірані ............................................. 217 16.6. Виконавча влада у Фінляндії ................................. 302
13.8. Місцеве управління в Ірані .................................... 219 16.7. Судова влада у Фінляндії ...................................... 306
Розділ 14. Основи конституційного (державного) права 16.8. Місцеве управління та самоуправління
Арабської Республіки Єгипет (до революції 2011 року) ............. 221 у Фінляндії ......................................................... 312
6 7
Розділ 17. Основи конституційного (державного) права Тестові завдання з навчального курсу «Державне право
Французької Республіки ........................................................... 314 зарубіжних країн» ................................................................... 427
17.1. Загальна характеристика конституційного Словник термінів і визначень ................................................ 465
ладу Франції ...................................................... 314
17.2. Основи конституційно-правового статусу Список використаної та рекомендованої літератури .......... 522
людини і громадянина ....................................... 320
17.3. Політична система Франції ................................... 325
17.4. Конституційно-правове регулювання виборів
у Франції ........................................................... 328
17.5. Законодавча влада у Франції ................................ 330
17.6 Глава держави у Франції ........................................ 336
17.7. Виконавча влада у Франції .................................... 339
17.8 Судова влада у Франції .......................................... 344
17.9. Місцеве управління та самоуправління
у Франції ........................................................... 350
Розділ 18. Основи конституційного (державного) права
Республіки Швейцарія .............................................................. 354
18.1. Загальна характеристика конституційного
ладу Швейцарії .................................................. 354
18.2. Основи конституційно-правового статусу
людини і громадянина ....................................... 357
18.3. Політична система Швейцарії ............................... 360
18.4. Законодавча влада у Швейцарії ............................ 362
18.5. Глава держави у Швейцарії ................................... 366
18.6. Виконавча влада у Швейцарії ................................ 367
18.7. Судова влада у Швейцарії ..................................... 370
18.8. Місцеве управління у Швейцарії ........................... 374
Розділ 19. Методичні матеріали з навчального курсу
«Державне право зарубіжних країн» .......................................... 376
19.1. Опис дисципліни навчального курсу ..................... 376
19.2. Пояснювальна записка ......................................... 377
19.3. Структура залікового кредиту ............................... 379
19.4. Порядок оцінювання знань ................................... 380
19.5. Програма навчальної дисципліни .......................... 386
19.6. Плани семінарських занять ................................... 390
19.7. Питання, що виносяться на залік ........................... 423
8 9
АВТОРИ ВСТУП
Калиновський Богдан Валерійович – кандидат юридичних Державне право зарубіжних країн є самостійною наукою та на-
наук, доцент, заступник начальника кафедри конституційного та вчальною дисципліною, яка обов’язково вивчається у юридичних
міжнародного права Київського національного університету вну- вузах та факультетах ІІІ-ІV рівня акредитації. Її зміст ґрунтується
трішніх справ (розділи 13, 18, 21) на відповідній науці й покликаний розкрити особливості предмету
Лапка Оксана Ярославівна – кандидат юридичних наук, до- правового регулювання відповідної галузі права.
цент кафедри конституційного та міжнародного права Київського Навчальна дисципліна „Державне право зарубіжних країн”
національного університету внутрішніх справ (розділи 1, 3, 5, 8, має три основні мети, які намагалися вирішити автори видання,
11, 19, Тестові завдання з навчального курсу «Державне право за- а саме:
рубіжних країн» (у співавторстві з Л.А. Івершенко, Л.М. Козодой, 1) загальноосвітня, яка пов’язана з необхідністю формування
К.В. Тарасенко)) та підвищення загальної професійної культури майбутнього юрис-
Лапка Наталія Ярославівна – викладач кафедри правознавчих та;
дисциплін Львівського кооперативного коледжу економіки і права 2) правознавча – набуття та поглиблення теоретичних знань
(розділ 16) студентів стосовно основних конституційно-правових інститутів
Пікуля Тетяна Олександрівна – кандидат юридичних наук, до- зарубіжних країн, застосовуючи під час вивчення предмету метод
цент кафедри теорії держави і права Київського національного порівняння;
університету внутрішніх справ (розділи 6, 9, 10, 12, 14, 15, 17) 3) практична мета курсу пов’язана з вивченням позитивних та
Івершенко Лідія Анатоліївна – кандидат юридичних наук, до- негативних сторін тих чи інших конституційно-правових інститу-
цент кафедри конституційного та міжнародного права Київського тів, що у подальшому допоможе удосконаленню конституційно-
національного університету внутрішніх справ (розділ 4, 14 (у спі- правовому регулюванню в Україні.
вавторстві з Л.М. Козодой, К.В. Тарасенко), 19, Тестові завдання Викладення матеріалу у даному навчальному посібнику вільне
з навчального курсу «Державне право зарубіжних країн» (у співав- від будь-яких ідеологічних тверджень, бо автори виходили із за-
торстві з О.Я. Лапка, Л.М. Козодой, К.В. Тарасенко)) гальнодемократичної концепції забезпечення і захисту прав люди-
Козодой Леонід Михайлович – кандидат юридичних наук, ни як домінуючої функції держави. Така методологія не нав’язує
доцент кафедри конституційного та міжнародного права Київ- вузькокласових догм студенту, дає йому можливість самостійно
ського національного університету внутрішніх справ (розділ 7, 14 осягати зміст конституційно-правових інститутів з точки зору їх
(у співавторстві з Л.А. Івершенко, К.В. Тарасенко), 19, Тестові за- доцільності у конкретних історичних умовах.
вдання з навчального курсу «Державне право зарубіжних країн» Особливість запропонованого посібника у тому, що, з однієї сто-
(у співавторстві з Л.А. Івершенко, О.Я. Лапка, К.В. Тарасенко)) рони, він представляє предмет вивчення у повному обсязі, бо теми,
Тарасенко Костянтин Васильович – кандидат юридичних які виносяться для опанування фактично відображають у своїй
наук, доцент кафедри конституційного та міжнародного права Ки- сукупності усю систему знань, яка виноситься на контрольне за-
ївського національного університету внутрішніх справ (розділ 2, няття, а з іншої сторони, форма викладу матеріалу є максимально
14 (у співавторстві з Л.А. Івершенко, Л.М. Козодой), 19, Тестові стислою і подана у вигляді окремих схем по окремим принциповим
завдання з навчального курсу «Державне право зарубіжних країн» фундаментальним положенням (поняттям, категоріям, класифі-
(у співавторстві з Л.А. Івершенко, Л.М. Козодой, О.Я. Лапка)) каціям) у межах окремо взятої теми. Схеми розташовані у пев-
ній послідовності і відображають практично усю систему знань по
10 11
предмету, представляють собою короткий навчальний курс з „Дер- Отже, використовуючи рекомендований посібник студенти змо-
жавного права зарубіжних країн”, специфічний конспект лекцій. жуть в максимально стислий термін систематизувати та конкре-
Це свого роду „шпаргалка”, але не та, яку студент бере з собою в тизувати знання, отриманні в процесі вивчення цієї дисципліни
екзаменаційну аудиторію, а та, за допомогою якої вони зможуть і зосередити свою увагу на основних поняттях, їх ознаках та осо-
запам’ятати та оперативно повторити навчальний матеріал до ек- бливостях, сформулювати приблизний план відповіді на можливі
замену. В той же час, з метою більш поглибленого та комплексного екзаменаційні питання.
уявлення про особливості адміністративно-територіального устрою, Відповідний навчальний посібник не являється альтернативою
організацію місцевої публічної влади та ряду інших питань, в по- підручника для отримання фундаментальних знань, але є посібни-
сібнику розкриваються особливості державного (конституційного) ком для успішного вивчення навчального курсу «Державне право
права окремих країн світу, зокрема: Ірану, Єгипту, Німеччини, зарубіжних країн».
Швейцарії та інших.
Автори пропонують студентам допомогу особливого роду. По-
перше, вони орієнтують студента не тільки на здачу конкретного
контролю з навчального курсу „Державне право зарубіжних країн”,
скільки на отримання упорядкованих та концентровано оформле-
них знань, необхідних для юриста у його майбутній практичній ді-
яльності. Головне – це не формальна здача контролю, а отримання
системи чітких та конкретних знань.
По-друге, посібник містить моделі, дає канву майбутніх відпо-
відей, і їх не слід сприймати як закінчені і повні. Їх необхідно кон-
кретизувати та прокоментувати, аргументувати наводячи приклади
тощо. Студент повинен попрацювати з іншими навчальними, науко-
вими і нормативними джерелами, щоб отримати не тезисне уявлен-
ня про конкретну проблему, а всебічні та ґрунтовні знання.
По-третє, у навчальному посібнику дається перелік рекомен-
дованої літератури, до якої можна звернутись за додатковою ін-
формацією студентам, які прагнуть до поглибленого вивчення
предмета. Однак, його список не має вичерпного характеру, так
як з’являються нові дослідження, приймаються нові конституції
та закони. Студент повинен слідкувати за відповідними новелами,
а також за практикою застосування державного (конституційного)
права у зарубіжних країн. Також навчальний посібник містить
словник термінів і визначень, що значно полегшить з’ясування
сутності певних категорій.
По-четверте, узагальнюючи навчальну інформацію, виділяючи
основне, посібник концентрує увагу студента на змістовній стороні
підготовки до контрольного заняття, надає йому змогу вивчення
та повтору самої суті, головного у відповідній навчальній дисци-
пліні.
12 13
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
ОСНОВИ
КОНСТИТУЦІЙНОГО
ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН
Конституційне право зарубіжних країн –
це система правових норм певної країни, що закріплює статус лю-
Розділ 1. Загальна теорія дини у суспільстві та державі, основи суспільного та державного ладу,
порядок формування та організації діяльності органів публічної влади у
конституційного (державного) права зарубіжних країнах
зарубіжних країн
На відміну від інших галузей права, кожна з яких регулює певний
бік однорідних суспільних відносин (трудові відносини – в трудово-
1.1. Конституційне (державне) право зарубіжних му праві, злочини та покарання – в кримінальному праві і та. ін.), нор-
країн: поняття та загальна характеристика ми конституційного права регулюють основи усіх найбільш важливих
суспільних відносин: основи життя особи, колективу, суспільства, держави
Конституційне право – це фундаментальна галузь права

більшості країн світу
Конституційне право зарубіжних країн розглядають в трьох аспектах:

Системоутворюючими елементами конституційного
(державного) права зарубіжних країн як галузі права є:
як галузь права як навчальна як наука
- це система юри- дисципліна - становить цілісну систему
дичних норм, які ре- має на меті теоретичних узагальнень, що
Предмет – Метод –
гулюють відносини, проаналізу- досліджує національне консти-
суспільно-політичні відно- це сукупність способів та
що складаються в вати та озна- туційне право кожної держави,
сини, закріплені в основних прийомів впливу на суспільні
процесі взаємодії йомити з осо- вбачаючи у ньому фундамен-
індивіда, суспіль- тальну галузь системи права; джерелах права національних відносини
бливостями
ства та держави, конституцій- - це галузь знань, предметом правових систем, які виника-
пов’язані із здій- ного права в якої є вивчення процесу фор- ють між людиною, суспіль-
сненням публічної зарубіжних мування, еволюції та функці- ством і державою
влади країнах онування інститутів та норм
конституційного права
Об’єктом конституційного права зарубіжних країн

є ті аспекти суспільного життя, механізм регулювання яких передба-
чений нормами національного конституційного права певної країни
14 15
1.2. Джерела конституційного (державного) права

Предмет регулювання конституційного права
зарубіжних країн складають: зарубіжних країн
Основи суспільного ладу Джерела конституційного права

– це ті форми, в яких дістали своє вираження правові норми;
– це результат правотворчості публічних органів та безпосередньо
Основи державного ладу народу;
– у своїй сукупності вони утворюють складну як за структурою так і
за змістом систему
Конституційно-правовий статус людини і громадянина
Система джерел конституційного права зарубіжних країн
Конституція Договори
Методи конституційного права зарубіжних країн: закони Судові прецеденти

- рішення судів вищої
зобов’язання інстанції, які є основою для прийняття
Акти глави дер-
передбачає необхідність виконати вимоги норми права. У такій формі рішень іншими судами з подібних пи-
жави та органів
закріплюється більшість конституційно-правових відносин танням
виконавчої влади
(напр. ст. 94 Конституції Італійської Республіки 1947р. “Уряд повинен
отримати довіру палат”) Релігійні джерела
Регламенти
парламентів (Напр., у деяких мусульманських країнах
заборони конституцію заміняє Коран (священна
передбачає необхідність утриматися від вчинення дій недозволених книга)
нормою права (напр. ст. 19 Конституції Японії 1946р. “Свобода думки Акти органів
і совісті не повинна порушуватись”) конституційного
контролю Конституційні звичаї
- це правила, що історично склалися у
дозволу діяльності органів держави, мають усний
передбачає можливість використати, у разі потреби, необхідну норму інші характер
права (напр. ст. 77 Конституції Румунії 1991р. “До промульгації Пре-
зидент може один раз вимагати перегляду закону Парламентом)
Конституція
- основний закон у більшості країн світу (виключенням є деякі мусуль-
манські країни);
- цим законом закріплюються основні принципи, яких повинні дотри-
муватись усі суб’єкти конституційного права
16 17
Закон – Найбільш характерні риси конституційних законів:

нормативно-правовий акт, який приймається, як правило, вищим
представницьким органом держави, має вищу юридичну силу щодо
підзаконних нормативних актів, регулює найбільш важливі суспільні - це закони, які після Конституції займають особли-
відносини та забезпечується можливістю застосування заходів дер- ве місце і утворюють відносно самостійний масив
жавного примусу взаємопов’язаних актів
- це закони, що мають пріоритет над звичайними

За характером відносин, що регулюються законами
закони поділяються на:
- це закони, що мають чітко окреслену сферу ре-

Основний закон Звичайні закони
гулювання
- має вищу юридичну силу; - регулюють різноманітні
- в більшості країн світу - Кон- види суспільних відносин
ституція - це закони, які за змістом і функціональним при-
значенням мають комплексний характер з широ-
Органічні закони
кою сферою застосування
- зазвичай їх видання перед-
Конституційні закони бачено безпосередньо Кон-
- акти, якими вносяться зміни та ституцією;
доповнення до Конституції, при- - є продовженням конститу- - це закони, для яких характерною є підвищена
ймається в особливому поряд- ційних положень; стабільність і триваліші строки дії
ку, має вищу юридичну силу як і - визначають статус держав-
Конституція них органів і процедуру на-
родного голосування (напр., - це закони, для яких притаманна конкретно-
Франція – Конституційна регулятивна дія
рада, порядок виборів палат
Парламенту, Високого суду
правосуддя і т.д.)
Акти глави держави та органів виконавчої влади

- між такими актами існує певна субординація: нормативні акти нижчих
державних органів не повинні суперечити актам вищих органів;
- акти глави держави та уряду мають найбільш широку сферу застосу-
вання і за своєю юридичною силою уступають лише актам, які мають
силу закону
18 19
1.3. Система конституційного (державного) права

Регламенти парламентів зарубіжних країн
- встановлюють внутрішню організацію і процедуру роботи;
- можуть прийматися у формі постанов кожної палати і не вимагають
погодження з іншою палатою та підпису глави держави (Німеччи-
на);
- можуть прийматися у формі закону при однопалатному парламенті Конституційне право зарубіжних країни стано-
(Китай), а подеколи і при двопалатному (Польща, Румунія, Чехія) вить складну систему. Як і будь-яка система,
конституційне (державне) право зарубіжних
країн включає значну кількість взаємодіючих
частин та елементів
Договори
Внутрішні Міжнародні
- регулюють конституційні пи- - регулюють конституційні Система конституційного права зарубіжних країн:
тання; проблеми, на конституцій-
- укладаються територіальни- ному рівні передбачено їх
ми органами між собою чи з безпосереднє застосуван-
центральною владою (напр. ня; Принципи
Іспанська Конституція); - у конституціях деяких країн - основа системи конституційного права, через конституційно-
- договір щодо розподілу ви- можуть містяться посилан- правові норми регулюють суспільні відносини
щих державних посад поміж ня на міжнародно-право-
представниками різних релі- ві акти (напр. Європейську
гій (напр. національний пакт конвенцію про права люди- Конституційно-правові інститути
1943р. прийнятий у Лівані); ни (10.12.1948), Загальну - система норм конституційного права, що регулюють одно-
- договір про розділення декларацію прав людини рідні та взаємопов’язані суспільні відносини
держави (напр., розділ Че- (04.11.1950) тощо)
хословаччини на Чехію та
Словакію 1993р.);
- договір між суб’єктами фе- Конституційно-правові норми
дерації (напр., договір між - це загальнообов’язкові правила поведінки, встановлені та
Сербією та Чорногорією) санкціоновані державою з метою регулювання суспільних від-
носин, які становлять предмет конституційного права
20 21
Принципи конституційного права зарубіжних країн: Конституційно-правові інститути
рівності правовий статус конституційний

людини та контроль
громадянина
поділу влади
Невідчужуваності прав
основи народного форма виборче
суспільного представництва правління право
народного Загальні принципи ладу
суверенітету
народного представ- Класифікація конституційно-правових норм:

ництва
регулятивні
верховенство За функціональною направленістю
Конституції та законів охоронні
зобов’язуючі
судовий захист За характером припису,
конституційних прав уповноважуючі що міститься у нормі
Принципи, що ма-
ють чітку юридичну
забороняючі
незалежність депутатів форму вираження
та ін.
матеріальні За характером регулюючих
суспільних відносин
процесуальні
розподіл за працею Для країн де проголо-
шені соціалістичні ідеї
(ст.5 Конституції Куби, постійні
керуюча роль однієї ст. 22 Конституції
партії та ін. КНДР) тимчасові За дією у часі
виключні
22 23
Державне право зарубіжних країн. Загальна частина Розділ 2. Конституції зарубіжних країн
Структура конституційно-правової норми Розділ 2. Конституції зарубіжних країн
Гіпотеза 2.1. Поняття конституції, її зміст та функції

- визначає умову застосування норми права (трапляєть-
ся рідко, зазвичай мається на увазі чи формулюється
непрямим чином)
Конституція –
Основний Закон держави, акт вищої юридичної сили, що регулює
Диспозиція
найбільш важливіші суспільні відносини в державі
- визначає правила поведінки у формі обов’язку, до-
зволу, рекомендації чи заборони
Санкція
Юридична сутність конституції –
- передбачає негативні правові наслідки за недотриман-
полягає у тому, що вона є основним законом, який має
ня заборон, неналежне виконання або порушення пе-
вищу юридичну силу
редбаченого правила поведінки (зустрічається рідко,
зазвичай носить політичний характер)
Вища юридична сила конституції полягає:
Структура конституційно-правових відносин: В матеріальному розумінні

У формальному розумінні
- її норми мають перевагу над - нижчі по рівню правові норми
положеннями інших джерел повинні по суті відповідати
об’єкт – суб’єкт – права; нормам Основного Закону
це явище, матеріальна чи ду- фізичні та юридичні особи, а - закони та підзаконні акти
ховна реальність, з приво- також соціальні спільності повинні прийматись
ду якої складають, будують (держава, народ, етнічні передбаченими у Конституції
відносини, які регулюють- групи, територіальні оди- органами та за встановленою
ся конституційним пра- ниці та ін.) процедурою
вом (територія, державна
символіка, мова, столиця,
бюджет, діяльність партій, зміст –
влада) Соціально-політична сутність конституції
права, свободи, заборони і
- полягає у тому, що вона відображає ідеї та інтереси пев-
обов’язки учасників кон-
ної соціальної спільноти, закріплює співвідношення со-
ституційно-правових від-
ціальних і політичних сил у суспільстві
носин
24 25
2.2. Форма і структура конституції

Блоки суспільних відносин, що
регулюються конституціями:
Форма конституції –
це спосіб організації та вираження конституційних норм
права і свободи людини і гро- щодо регулювання конститу
мадянина ційного контролю
Залежно від форми розрізняють такі види конституцій:
щодо здійснення зовнішньо що виникають у системі дер-
політичної функції держави, її жавних органів
міжнародно-правову позицію
їлю, Мексики, США, Швеції, Японії та

(Напр. конституції: Іспанії, Індії, Ізра-
країн. Вони можуть складатися з од-
вними законами, що мають вищу
Такі конституції існують у більшості

- конституції, які визнаються осно-
ментах, існують зазвичай тимчасо-
(Напр., конституції Великобританії,

- частково вони писані і включа-
частково складаються із звичаїв та

в економічній та соціальній
На сьогоднішній час таких конститу-

- конституції не зафіксовані у доку-
ють закони та судові прецеденти,
доктринальних джерел (наукових

політико-територіальний сферах та ін.
устрій країни
ного чи декількох документів.
во (напр. після революцій)

Неписані
Змішані
Писані
Функції конституції:
юридичну силу.
політична
Нової Зеландії)
положень).
– є правовою основою політичної системи суспільства,
цій не існує
визначає правила поведінки усіх учасників політичного
процесу в країні
ін.)
юридична
– закріплює місце конституції в системі правових актів;
визначає її як основне джерело права в державі, ви-
ступає основою всієї системи правового регулювання
суспільних відносин, закріплює найбільш важливі сус-
пільні відносини Писані конституції можуть бути:
організаційна
– закріплює механізм здійснення державної влади, систе- не кодифіковані
му вищих органів державної влади та місцевого само- кодифіковані
- декілька писаних актів,
врядування, форму держави - єдиний писаний акт, який
які у своїх сукупності регу-
регулює усі основні питання
люють усі основні питання
конституційного характеру
ідеологічна конституційного характеру
(напр. конституції: Бразилії,
– формує правосвідомість громадян, їх відношення до (напр. конституції: Австрії,
Іспанії, Росії, Мексики, Фін-
державного устрою, закріплює визнані у суспільстві Швеції, Ізраїлю)
ляндії та ін.)
цінності
26 27
2.3. Прийняття, зміна та скасування конституцій

Кодифіковані конституції за встановленою формою
політико-територіального устрою можуть бути:
Способи підготовки проекту конституції:
розгорнуті не розгорнуті
(грецька, португальська) (французька, американська) Установчими зборами
(напр. Конституції: Італії 1947р., Індії 1949р.,
Бразилії 1988р.)
Парламентом
Структура конституції:
(напр. Конституції: Франції, Польщі)
Групою радників при Президентові

(напр. Конституція Алжиру 1989р.)
основи суспільного устрою, про систему і статус дер-
чаються цілі конституції, вказуються історичні умови
мих конституційних норм, які не можуть бути реа-
встановлюються строки щодо видання законів, на

жавних органів, про державну символіку, про порядок
коротка вступна частина до конституції. В ній зазна-
вміщуються норми щодо вступу у дію конституції, по-
символіку. Визначаються строки вступу в дію окре-
містять норми тлумачення, окремі винятки із загаль-

В неї включаються норми про права і свободи, про
рядок внесення змін у конституцію, про державну
лізованими одночасно з прийняттям конституції,

Воєнними представництвами
них правил встановлених конституцією, тощо

(зазвичай після воєнних переворотів. Напр. Кон-
ституції: Туреччини 1982р., Нігерії 1989р.)
Заключні та перехідні положення –
Додаткові положення –
Міністерствами колоній
Основна частина –
(при наданні колоніям незалежності. Напр. Вели-

Преамбула –
кобританією для Нігерії 1964р.)

які посилається конституція
внесення змін у конституцію
Місцевою владою за участю радників метрополії

(напр. Конституція Мадагаскару 1960р.)
сам текст конституції.
На загальнонаціональній конференції представ-

ників партій
її видання
(напр. Замбія, Конго, Чехія та ін.)
інші
28 29
Прийняття конституції: Основні способи внесення змін та доповнень

до конституцій:
– дарування конституції одностороннім актом
главою держави (монархом).
(Хартія 1814 р. Людовика XVIII; Японська кон-
октройовання ституція 1911 р.; конституція Князівства Мо- Гнучкі
нако 1962 р.; Йорданія 1952р.; Непал 1962р.; - зміни та доповнення вносяться до Кон-
та інші) ституції шляхом прийняття звичайного
закону.
– найбільш поширений спосіб. Зазвичай пар- (напр. конституції: Болгарії, Великобри-
ламенти приймають конституцію більшістю танії, Ізраїлю та ін.)
Прийняття голосів, тобто 2/3 від загального числа чле-
конституції нів парламенту.
парламентом (конституції Японії 1947р., Румунії 1991 р.,
Киргистану 1993 р., Китаю 1982р., Фінляндії Жорсткі
1999 р. та інші) - зміни та доповнення вносяться в більш
складному порядку - кваліфікованою біль-
– зазвичай новоствореними державами чи шістю у парламенті, подвійним вотумом,
державами кардинально змінюючими свій шляхом референдуму, а також ратифіка-
Прийняття політичний устрій та правління; виборний ції доповнень законодавчими органами
конституції орган головною метою якого являється суб’єктів федерації. (напр. конституції:
установчими створення конституції. Бельгії, Греції, Італії, Фінляндії та ін.)
зборами (Італія 1947 р., Югославія в 1945-1947 рр.;
Чехословаччини 1948 р., Індія 1950 р., Пор-
тугалія в 1975-1976 рр.)
Особливо жорсткі
– також розповсюджений спосіб, референдум - зміни та доповнення вносяться в особли-
проводиться для прийняття конституції, роз- вому порядку - проведенням референ-
робленої та прийнятої парламентом чи уста- думу, затвердження поправок органами
Прийняття
новчими зборами або ж виносить на обгово- суб’єктів федерації та ін.
конституції на рення народу проект.
референдумі (напр. Австрія, Ірландія, Нідерланди,
(конституції Французької Республіки 1946р., США, Франція та ін.)
Куби 1976 р., Іспанії 1978 р., Румунії 1991 р.,
Казахстану 1995 р., Швейцарії 1999 р. та інші)
– мали конституції підписані з однієї сторони

монархами, з іншої – виборними органами, Змішані
Договірний що виступали від імені всього народу. - окремі частини конституції змінюються
характер (конституційний акт В’юнтерберга 1819 р., по-різному.
конституції Греції 1844 р., Румунії 1866 р., Кі- (напр. конституція Індії та ін.)
пру 1960 р. та інші)
30 31
2.4. Класифікація конституцій За політичним режимом конституції

поділяються на:
За встановленою демократичні – гарантують визначене коло прав і свобод,

формою політико- дозволяють вільне утворення і діяльність політичних партій,
територіального передбачають виборність органів влади тощо
В залежності За часом дії
устрою
від форми:
авторитарні – обмежують або забороняють діяльність
політичних партій, або встановлюють панування однієї партії
Класифікація тоталітарні – для них характерним є підвищений ідеологічний

конституцій зміст, іноді з вказівками на конкретні ідеології, ворожі існуючому
в країні ладу
За політичним За способом
режимом внесення змін
За формою За встановленою формою політико-територіального
правління устрою конституції поділяються на:
унітарні федеративні
За часом дії конституції поділяються на ті, що мають: (у них наявні націо-
нальні конституції і
конституції суб’єктів
федерації)
обмежений строк дії необмежений строк дії
(тимчасові) (постійні).
- вони зазвичай діють до за- - постійними є більшість кон-
здалегідь встановленого ституцій, хоча слід вказати, В залежності від способу внесення змін
строку. що факт встановлення необ- конституції бувають:
(напр. Конституція Таїланду меженого строку їх дії не га-
1959 р. рантує їх вічність
- різні їх частини зміню-

(Конституції США, Японії
- у її текст легко внести
нити фактично немо

1960р., Монако 1911 р.)
- таку конституцію важ-
- такі конституції змі

( К о н с т и т у ц і ї Га н и
(конституції США 1787р.,
(конституції Республі-
ки Мальта 1974 р., Індії
Жорсткі конституції
Гнучкі конституції
1946р., Данії 1953 р.)
Змішаного типу
ються по різному.
Зверг жорсткі
конституції
Франції, Ірландії)
За формою правління, що встановлюється
доповнення
конституцією, вони поділяються на:
ко змінити
жливо
1949 р.)
монархічні республіканські
32 33
2.5. Конституційний контроль

Види
конституційного контролю
Конституційний контроль –
попередній
це форми та засоби за допомогою яких - перевірка здійснюється до
уповноважені на те органи перевіря- вступу акту в силу
За часом
ють відповідність конституції актів та реалізації
дій органів публічної влади наступний
- контроль чинних, офіційно
опублікованих актів
Об’єктом конституційного контролю є:

внутрішній
За місцем
здійснення
зовнішній
Конституційність законів та інших парламентських актів
З точки зору консультативний

Перевірка звичайних законів на відповідність правових
органічним наслідків установчий
Перевірка на відповідність конституції За обов’язковий

внутрішньо-державних договорів обов’язковістю
проведення факультативний
Перевірка конституційності та законності актів органів

виконавчої влади абстрактний
За своєю фор-
мою
конкретний
Перевірка на відповідність національних законів
міжнародним договорам
формальний
За змістом
Перевірка на конституційність дій посадових осіб
матеріальний
34 35
Державне право зарубіжних країн. Загальна частина Розділ 3. Основи конституційно-правового статусу людини і громадянина в зарубіжних країнах
Розділ 3. Основи конституційно-

правового статусу людини
Органи конституційного контролю
і громадянина в зарубіжних країнах
Президент
3.1. Поняття та елементи конституційно-правового
не судові органи
статусу людини і громадянина в зарубіжних
(Іран, Пакистан, Парламент країнах
Франція та ін.)
Уряд
Правовий статус особи –
юридично закріплене положення особи в суспільстві
Суди загальної юрисдикції
(Аргентина, Данія, Мексика,
Норвегія, Японія, США) Складовими
правового статусу особи є:
Верховний суд
Судові органи (Австралія, Ірландія, Колумбія,
права і свободи та обов’язки людини та
Венесуела)
Спеціальні суди
(Австрія, Іспанія, Єгипет, Поль- громадянство
ща, Португалія)
правосуб’єктність
принципи конституційно-правового регу-

лювання статусу особи
Права громадянина –
це права, які належать тільки громадянам держави –

особам, які мають з відповідною державою політико-
правовий зв’язок, який підтверджується спеціальними
документами та фактичним проживанням людини у країні
36 37
Виділяють такі Принципи конституційно-правового стату-

покоління прав су людини та громадянина:
Перше Гарантованість забезпечення державою

- особисті й політичні права, що фактично прав та свобод
першими з’явилися в конституціях
Друге Рівність перед законом та судом

- соціально-економічні права, конституційне
закріплення яких пов’язано з рухом широ- Рівність прав і свобод незалежно від наці-
ких мас, зокрема, з виступами робочого ональної, політичної, соціальної, релігійної
класу та конституційним розвитком в кра- та іншої належності
їнах тоталітарного соціалізму
Третє Рівність прав і свобод чоловіка та жінки

- права пов’язані з глобалізацією суспіль-
ного життя, з колективними вимогами на- Невідчужуваності та непорушності осно-
родів (право на мир, на самовизначення і вних прав та свобод
т.д.), гуманітарні права
Четверте Пріоритет міжнародних договорів, що за-

- група прав пов’язана з умовами та ре- кріплюють права та свободи людини та ін.
зультатами науково-технічної революції
(право на безпечне для життя і здоров’я
довкілля
Права і свободи людини можуть бути:
індивідуальні колективні
- права і свободи, які належать - права народів, певної гру-
людині пи осіб, міських жителів,
(свобода та особиста недото соціальних спільнот тощо
рканість, свобода пересуван- (право націй на самовизна-
ня, недоторканість житла та чення, права дітей і т.п.)
ін.)
38 39
3.2. Класифікація прав та свобод людини

Політичні права –
і громадянина в зарубіжних країнах ті права, що надаються людині як громадянину держави як учас-
нику політичного життя держави
Права розрізняють за сферами, Активне виборче право (право обирати)

в яких вони знаходять застосування:
Пасивне виборче право (право бути обраним)
Право брати участь в управлінні державою

особисті політичні соціально- екологічні культурні
права права економічні права права
права Право на проведення мітингів, демонстрацій
Свобода думки, слова, друку
Особисті права – Право на інформацію

права, що належать людині як соціально-біологічній істоті
Право на об’єднання в політичні партії
Право на життя
Право на рівний доступ до державної служби та ін.
Право на свободу
Право на особисту недоторканість Соціально-економічні права –

права якими наділена людина як учасник економічного життя
держави; закріплюють певні форми підтримки людини з боку
Рівність усіх перед законом
держави та суспільства
Рівність чоловіка та жінки Право власності Право на безкоштовну ме-

дичну допомогу
Право на свободу пересування Право на здійснення підпри-
ємницької діяльності Надання матеріальної допо-
моги інвалідам
Недоторканість житла Право на працю
Право на пенсійне забезпе-
Свобода думки, поглядів Права матері чення
Право на відпочинок Право на житло

Право на таємницю листування
Право на безкоштовну освіту Право на соціальне забез-
Інші печення
Інші
40 41
3.3. Обов’язки людини і громадянина в зарубіжних

Екологічні права –
права, що стосуються забезпечення життя людини в
країнах
екологічно здоровому середовищі
Обов’язок людини і громадянина –

Право на безпечне навколишнє середовище це встановлені державою вид та міра необхідної поведінки
Право на інформацію про стан навколишнього середо-

вища виконувати вимоги платити податки
конституції та законів
Право на відшкодування шкоди, завданої здоров’ю чи
майну екологічними правопорушеннями Обов’язки людини
та громадянина
інші
оберігати навколишнє оберігати пам’ятки
середовище історії та культури та
Культурні права – інше
це право користуватися загальнолюдськими й національ-
ними культурними цінностями, розвивати свою культуру
Обов’язки
право на вільний доступ
до культурних цінностей
В різних країнах кількість необхідних

мати класів школи є різною
загальну освіту
Громадяни-чоловіки певного віку, а

право на свободу творчості
деколи й жінки (в Ізраїлі) призива-
військовий ються на певний строк на військову
обов’язок службу. Передбачається також про-
ходження альтернативної служби
право на освіту та здійснення У більшості країн цей обов’язок за-

наукових досліджень повинен брати кріплюється на законодавчому рівні
участь у виборах (Австрія, Бразилія, Італія та ін.)
42 43
Інші обов’язки, які встановлені в країнах тоталітарного соціалізму: Способи набуття громадянства
дотримуватися громадського порядку

Натуралізація Філіація
(набуття громадянства за во- (набуття громадянства за на-
охороняти честь батьківщини
левиявленням особи) родженням)
берегти державну таємницю

Оптація внаслідок поновлення у гро-
(вибір громадянства тієї чи іншої мадянстві
працювати країни у зв’язку з переходом
частини території від однієї
внаслідок встановлення над
держави іншій або ж прого-
особою, визнаною судом не-
3.4. Інститут громадянства. Правовий режим лошення частини території
дієздатною, опіки
незалежною державою)
іноземців та осіб без громадянства
внаслідок встановлення над внаслідок усиновлення
дитиною опіки чи піклування
Громадянство –
особливий правовий зв’язок особи і держи, що знаходить свій вияв у за іншими підставами, пе-
їх взаємних правах і обов’язках внаслідок встановлення редбаченими міжнародними
батьківства договорами
Громадянство Європейського Союзу

- цей Інститут розповсюджується на усіх громадян країн – членів ЄС й Умови припинення громадянства
суттєво розширює їх права і свободи;
- громадянство ЄС не відміняє пріоритетність національного грома-
дянства
Позбавлення
Вихід з грома- громадянства
Підданство дянства - санкція дер-
- взаємозв’язок людини з монархом; здійснюється за жави щодо
- формальне встановлення особистої вірності монарху власним ба- особи, яка
(даний термін вживається у монархічних країнах) жанням особи Втрата громадян- в ч и н и л а
ства недозволені
В арабських державах , в Африці - здійснюється упо- (заборонені)
У розвинутих країнах різниця між вноваженими орга-
різниця між термінами “громадян- дії
громадянством та підданством нами держави без
ство” і “підданство” має суттєве
має лише зовнішній характер. погодження самої
значення. В цих країнах підданий
В європейських монархіях (Бель- особи, яка вчинила
зобов’язаний бути вірним монар-
гії, Іспанії, Нідерландах), обидва ху, населення виховується у відпо- заборонені діяння
терміни вживаються як рівнозначні відних традиціях
44 45
Громадянство втрачається у випадках: Багатогромадянство -

це належність особи до громадянства двох і більше держав
якщо громадянин після досягнення ним повноліття добро-
вільно набув громадянство іншої держави Конвенція про скорочення випадків багатогромадянства (прийнята
радою Європи в 1963р.) встановлює, що в певних випадках особа,
якщо особа набула громадянство країни і не подала у по- яка набула нове громадянства, втрачає попереднє громадянство
рядку, передбаченому законодавством держави, документ
про припинення громадянства іншої держави або деклара- Конституції і законодавство ряду країн передбачає можливість по-
цію про відмову від нього двійного громадянства (біпатризм). Таке правове становище може
передбачатися договором між двома державами
якщо особа набула громадянство внаслідок подання свідо-
мо неправдивих відомостей або фальшивих документів
Біпатризм в більшості є притаманний для федеративних країн, де
особа має громадянство держави та суб’єкта федерації
у випадку екстрадиції, тобто коли особа, що порушила
закон іншої держави, видається іноземній державі для
здійснення правосуддя у відповідності з міжнародними Перебування у подвійному громадянстві не тільки розширює права,
договорами та ін. а й деякі обов’язки. Це може, в певних випадках, створювати склад-
ності, особливо коли кожна з держав вимагає виконання обов’язків
Особи без громадянства (аполіди чи апатриди) - особи, Іноземці -

які не належать до громадянства будь-якої держави це особи, які належать до
громадянства іноземних держав
Конвенція про зменшення безгромадянства 1961р. (вступила
в силу в 1975р.) зобов’язує держави сприяти скороченню ви-
падків безгромадянства, стимулюючи набуття громадянства
особами, що його не мають В демократичних державах іноземці зазвичай за своїм
правовим статусом фактично прирівняні до громадян з
певними законодавчо передбаченими обмеженнями
Випадки безгромадянства можуть виникнути і у зв’язку з при-
пиненням громадянства
Зазвичай обмеження, які встановлюються для іно-

земців, стосуються:
Ø виборчих прав;
Ø брати участь у референдумах;
Ø проходження військової служби в Збройних силах;
Ø працювати в органах державної влади;
Ø права власності на землю тощо
46 47
Іноземці, які на законних підставах тимчасово прожива- Відповідно до Європейською конвенцією про права лю-
ють на території іноземної держави або іммігрували дини (10.12.1948), Загальною декларацією прав люди-
ни (04.11.1950) більшістю демократичних конституцій
передбачається надання притулку іноземцям
За своїм правовим статусом інозем-
ці поділяться на: Надання притулку не передбачає автоматичного надання
громадянства
Притулок надається особам, які переслідуються на батьків-
Іноземці, які перебувають на території іноземної дер- щині з політичних мотивів, якщо вони не є злочинними з точки
зору міжнародного права
жави тимчасово (напр., як туристи і т.п.)
3.5. Гарантії конституційних прав та свобод людини

Біженці і громадянина
- це іноземці або особи без громадянства, які внаслідок цілком
обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за озна-
ками раси, віросповідання, національності, громадянства (під- Гарантувати –
данства), належності до певної соціальної групи або політичних значить захищати, забезпечувати, робити реальним
переконань, змушені були залишити територію держави, гро-
мадянами якої вони є, або територію країни свого постійного
проживання, і не можуть або не бажають користуватися захистом Гарантії основних прав і свобод людини й громадянина - систе-
цієї країни через зазначені побоювань, і стосовно яких прийнято ма норм, принципів, умов і вимог, які забезпечують у своїй сукупності
рішення про надання статусу біженця додержання прав та свобод і законних інтересів особи
Гарантії конституційних прав громадян залежать від рівня демо-

кратизації, розвитку економіки, правової культури суспільства, від
Правовий статус біженців регулюється конституціями та законами ступеню незалежності судової влади тощо
держав, що фактично відображають основні положення Конвенції
про статус біженців (1951р.)
Визнання біженцем є неможливим, якщо особа вчинила злочин Система гарантій

проти миру, військовий злочин чи інший тяжкий злочин неполітично- - це умови, засоби й методи, які забезпечують фактичну реалі-
го характеру зацію та всебічну охорону прав і свобод людини.
Система гарантій прав і свобод людини включає передумови
В демократичних країнах біженці користуються тими ж правами економічного, політичного, організаційного та правового за-
і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни за хисту, а також захисту прав і свобод
винятками, встановленими Конституцією та законами держави, а
також міжнародними договорами
48 49
Державне право зарубіжних країн. Загальна частина Розділ 4. Конституційні засади суспільного ладу зарубіжних країн
Види гарантій прав і свобод Розділ 4. Конституційні засади

суспільного ладу зарубіжних країн
внутрішньодержавні міжнародно-правові
4.1. Поняття та загальна характеристика

Такими гарантіями є де- Права людини, у якій би суспільного ладу як предмета регулювання
які конституційні права, як країні вона не проживала, державного права зарубіжних країн
матеріально-правового, так крім конституційної захи-
і процесуального характеру. щеності знаходяться і під
Зокрема: міжнародним захистом.
- соціально-економічні га- Міжнародно-правови- Суспільний лад
рантії; ми актами встановлюєть- - це суспільні відносини, що існують з приводу організа-
- судові; ся обов’язок держав здій- ції і діяльності суспільства, які регламентовані Консти-
- політичні; снювати співробітництво в туцією і іншими законами держави;
- інститут омбудсмена – як сфері прав людини. - це система суспільних відносин, які охороняється
гарант прав і свобод лю- Протягом останніх де- державою і правом та знаходиться під їх політичним
дини; сятиріч було створено впливом
- можливість користувати- декілька міжнародних ор-
ся кваліфікованою юри- ганізацій по захисту прав Суспільний лад постійно знаходиться під впливом держави,
дичною допомогою; людини, утверджено та яка створюється суспільством для захисту своїх інтересів.
- відповідальність за пору- підписано ряд міжнарод- Держава впливає на суспільний лад своєю політикою
шення прав і свобод тощо них договорів
На конституційному рівні більшості розвинутих держав існують
об’єктивні межі регулювання втручання держави в сфери со-
ціально-економічних, політичних, ідеологічних відносин.
Класифікація внутрішньодержавних На конституційному рівні здебільшого йдеться про деякі прин-
гарантій ципи суспільного ладу. Вони не мають прямої дії, але відповідні
норми служать орієнтиром для діяльності уряду
У більшості конституцій норми, які регулюють основи суспіль-

ного ладу, містяться у розділах, які регулюють права і свободи
Економічні Політичні
людини і громадянина, де вони встановлюють обов’язки дер-
гарантії гарантії
жави проводити політику, яка забезпечує реалізацію відповід-
них прав і свобод.
Юридичні (Напр.: у Конституції Італійської Республіки 1947 року - у вступ-
гарантії ній частині “Основні принципи” та в частині I “Права і обов’язки
громадян”)
50 51
Структура суспільного ладу 4.2. Економічна система суспільства

складається з чотирьох підсистем в зарубіжних країнах
економічних духовно- Сучасні конституції містять спеціальні розділи або гла-

культурних ви, присвячені питанням власності, праці тощо.
(Напр.: глава 3 Конституції Іспанії 1978р.: “Про основні
соціальних політичних принципи економічної та соціальної політики”)
цтва, обміну, розподілу і споживання
– це відносини власності, виробни-
матеріальних і духовних цінностей
– це відносини між людьми, між людиною,
нітарних і технічних поглядів та ідей, їх роз-

суспільством та державою з приводу фор-
мування свідомості, функціонуванням гума-
Конституційно-правовими інституціями, які
витком та розповсюдженням у суспільстві

закладають засади економічної системи, є:
суспільстві, концентрованим виражен-

- це відносини, пов’язані з функціо-ну-
шарками населення, яка склалася та роз-
– це система взаємних обов’язків між
різними соціальними групами та про-
вивається у певному суспільстві з при-

воду розподілу цінностей, праці, послуг
власність
праця
ням яких є державна влада

ванням політичної влади в
фінансова система
Власність
- форма привласнення благ;
- це форма відносин між людьми з приводу присвоєння цінностей
публічна приватна
суб’єктом права публічної суб’єктом права приватної

власності виступає дер- власності виступає будь-
Вищезгадана класифікація є умовною, адже немож- жава, суб’єкт федерації, яка фізична чи юридична
ливо провести чітку межу між економічними та соці- територіальна громада, особа
альними відносинами. Крім цього, кожна з підсистем громадське формування
суспільного ладу тісно між собою взаємодіє й така їх ділима
взаємодія значною мірою входить у предмет правово- неділима
го регулювання, а основні його принципи регулюються Носить індивідуальний,
конституційним правом колективна сімейний, колективний
характер
52 53
Суб’єкти публічної власності Фінансова система

- будується виходячи з конституційно-правових
принципів економічної діяльності
держава суб’єкти федерації
Конституційні принципи економічної діяльності впроваджуються че-
рез фінансові механізми держави
Суспільні Самоврядна місцева
формування територіальна община
Закріплення конституційних механізмів фінансової системи, як пра-
вило, містяться в спеціальних главах і розділах, де регулюється перш за
Проголошена більшістю розвинутих держав свобода підприємниць-
все бюджетні і податкові відносини, включаючи законодавчий процес.
кої діяльності зумовила необхідність обмеження втручання держави в
У федеративних державах особливе місце приділяється розподілу по-
ринкові відносини. На конституційному рівні було закріплено принцип
вноважень в сфері державних фінансів між федерацією та її суб’єктами
недоторканості власності.
На сучасному етапі, держави усе частіше відходіть від ідеї абсолютної
недоторканості й закріплюють концепцію соціальної функції приватної
власності. 4.3. Соціальна система суспільства в зарубіжних країнах
(Напр.: ч. 1 ст.128 Конституції Іспанії встановлює, що “все багатство
країни в різних формах й незалежно від характеру власності підпоряд-
коване публічним інтересам) Соціальна система
– це система взаємних обов’язків між різними соціальними групами
Деякі об’єкти можуть бути тільки в державній власності. (Напр.: в та прошарками населення, яка склалася та розвивається у певному
Іспанії – континентальний шельф, природні ресурси, морські зони; в суспільстві з приводу розподілу матеріальних благ, праці, послуг
Ємені – корисні копалини).
У багатьох країнах такі обмеження відсутні. (Напр. у США у приватній В конституціях демократичних країн не фіксується соціальна
власності знаходяться деякі атомні, ракетобудівні підприємства структура суспільства, але в них містяться положення, мета яких
не допустити крайніх проявів соціальної несправедливості, які ви-
Конституції країн тоталітарного соціалізму не визнають рівноправ- никають під стихійним впливом ринкових сил.
ність усіх видів власності. В цих країнах суспільна власність є на вищому (Напр.: ч. 2 ст. 37 Конституції Іспанії зазначає: ”Визнається право
рівні, а її державна форма є вищою формою власності. працівників і підприємців на трудовий конфлікт”)
В країнах тоталітарного соціалізму важливі об’єкти економіки можуть
бути тільки у державній власності, а приватна власність має обмежений
характер (напр.: В’єтнам) і підлягає жорсткому правовому регулюванню Державно-правове регулювання міжнаціональних
відносин виражається у формах:
В конституціях та інших джерелах конституційного права останніх деся- національно-територіальної автономії

тиріч містяться певні гарантії, які стимулюють та охороняють працю людини.
(Напр.: ч.2 ст. 40 Конституції Іспанії приписує “державній владі рівноправності незалежно від раси,
зобов’язання проводити політику, що забезпечує професійну підготовку національності, мови, релігії тощо
і перепідготовку, а також безпеку й гігієну праці та необхідний відпочи-
нок шляхом обмеження робочого часу, надання оплачуваних відпусток визнання та гарантування колективних
і створення центрів відпочинку”) прав національних (та інших) меншин
54 55
Більшість держав здійснюють соціальну політику на засадах со- Соціальний захист особи –
ціальної справедливості з метою задоволення потреб громадян це діяльність держави та інших суспільних ін-
ститутів щодо встановлення і реалізації її соці-
Соціальна політика – альних гарантій у вигляді певних пільг і переваг
система правових, організаційних та інших заходів державних і недер-
жавних установ і організацій, що враховують економічний потенціал Пільги
країни і спрямовані на підтримання соціальної стабільності у суспільстві,
створення умов для постійного зростання добробуту працездатних осіб Медичне забезпечення
та забезпечення належного рівня життя тих, хто через непрацездатність
чи інші життєві обставини не має достатніх засобів до існування Матеріальне забезпечення
В сучасних конституціях здебільшого вказується на недопущення про-
Соціальні допомоги
явів соціальної несправедливості.
(Напр.: п.1 ст.45 Конституції Ірландії “Держава повинна сприяти добро-
буту усього народу, захищаючи та забезпечуючи, на скільки можливо, Пенсійне забезпечення та інше
соціальний лад, у якому справедливість і добродійність повинні надихати
усі інститути державного життя”)
4.4. Духовно-культурна система суспільства
Соціальне забезпечення в зарубіжних країнах
- типи матеріального забезпечення людей похилого віку і непрацездатних;
- предмет соціальної політики країни;
- невід’ємний елемент способу життя і його особливості;
- самостійна функція держави; Духовно-культурні відносини
- правова форма матеріального забезпечення певних категорій населення; у суспільстві –
- форма опосередкованого стимулювання активної участі громадян у це відносини між людьми, між
соціально-економічному житті суспільства; людиною, суспільством та дер-
- конституційне соціальне право людини тощо жавою з приводу формування
свідомості, функціонуванням гу-
манітарних та технічних поглядів
та ідей, їх розвитком та розпо-
Соціальне забезпечення всюдженням у суспільстві
Соціальне страхування
- здійснюється, як правило, роботодавцем і самим робітни-
Предмет духовно-культурних відно-
ком, які сплачують у відповідні фонди обов’язкові внески.
син є усі духовно-культурні явища -
З цих фондів виплачуються пенсії і соціальні допомоги
науку, освіту, мистецтво, релігію та ін.
Соціальна допомога
- надається державою або органами місцевого самовряду-
вання тим, хто потрапили у скрутне матеріальне становище і
при цьому не має право на забезпечення за соціальним стра-
хуванням або ж хто отримує з фондів соціального страхуван-
ня малі надходження за які не можуть нормально існувати
56 57
Освіта Релігія тісно взаємопов’язана з церквою, яка

представляє собою ієрархічну структуру, що при-
значена для задоволення релігійних потреб людей
У демократичних країнах метою освіти є розвиток особистості. У біль-
шості з них, на конституційному рівні встановлюється право кожного на
освіту, обов’язок мати загальну середню освіту, яка є безкоштовною тощо.
Визнається свобода створення навчальних закладів, участь у контролі
Взаємодія церкви і конституційного права
та управлінні якими здійснюють учні, студенти, їх батьки та викладачі
зазвичай здійснюється як конституційно-правового
гарантування свободи совісті, віросповідання
В країнах тоталітарного соціалізму освіта, здебільшого, базується на
вченнях марксизму-ленінізму. Навчання опікує і контролює суто держа-
ви, навчальні заклади є державними.
(Напр.: ст.39 Конституції Куби “виховання дітей та молоді в дусі кому-
нізму є обов’язком суспільства”
Зазвичай ніяке віросповідання не має державного ха-
рактеру. Церква є відокремленою від держави.
Наука і культура Публічна влада приділяє увагу релігійним питанням й
підтримує відповідні відносини з церквою.
(Напр.: п. 4 ст. 31 Конституції Молдови - “Релігійні куль-
Здебільшого, держава в цій сфері може забезпечити лише матері- ти самостійні, відокремлені від держави і користуються її
альний бік питання, що дозволяє цілеспрямовано впливати на розвиток підтримкою, зокрема в полегшенні релігійної присутності
науки і культури в армії, лікарнях, в’язницях та притулках)
В більшості розвинутих демократичних державах на конституційному

В деяких демократичних країнах поряд із свободою
рівні встановлюється свобода науки і культури, які охороняють історичну,
релігій, на конституційному рівні вказують на офіційний
наукову та мистецьку спадщину.
статус (пануючу) релігію.
(Напр.: Конституція Угорщини 1949р. § 70-g вказує: “… поважає й
(Напр.: ч.1 ст.3 Конституції Греції – “Пануючою в Греції
підтримує свободу наукового життя і художнього мистецтва, свободу
релігією є релігія східно-православної церкви Христової”.
отримання знань і викладання”)
У скандинавських країнах гарантується офіційний ста-
тус лютеранської релігії)
В тоталітарних країна суттєво обмежується свобода науки і мисте-
цтва, діячі науки. Чиновники вирішують що суперечить, а що ні інтересам
суспільства. В державах з авторитарним і тоталітарними політични-
(Напр.: ч. 1 ст.38 Конституції Куби “У своїй політиці в сфері освіти і ми режимами надається перевага найбільш розповсю-
культури держава притримується принципів: а) на вченнях марксизму- дженій в країні релігії (особливо в ісламських державах)
ленінізму, що має всесвітньо-історичне значення…”)
Релігія
це система світоглядних уявлень і вірувань – соціальний фактор, що

об’єднуює людей
58 59
4.5. Політична система суспільних відносин

Елементи політичної системи:
в зарубіжних країнах
суб’єкти політики
Політичні відносини –
це відносини, які пов’язані з функціонуванням
політичної влади в суспільстві, концентрова-
ним вираженням якої є державна влада
політичні норми
Влада –
суспільні відносини, які характеризуються здатністю і
можливістю одних людей або груп досягати здійснення політичний режим та відносини
певної мети за допомогою інших людей або груп
Політична влада – політична культура та свідомість

це влада, що здійснює розроблення і запровадження у життя
політичних програм усіма суб’єктами політичної системи, а
також різними неформальними формуваннями
Суб’єкти політики –
класи, нації, соціальні прошарки, політичні партії, рухи,
Політична влада здійснюється за допомогою певних по-
громадські організації, людина та держава в цілому
літичних інститутів, які в тій чи іншій мірі регулюються кон-
ституційним правом
Політичні норми –
Інститути утворюють інституційну основу політичної сис- основні правила i принципи, що регулюють
теми – механізм здійснення політичної влади політичні відносини між народами, націями,
соціальними групами, партіями та ін.
норми права
Політична система –
це система політичних явищ, що існують i взаємодіють політичні принципи
при здійсненні політичної влади
норми полiтичних партiй i
громадських органiзацiй
політичні звичаї i традицiї
моральні норми
60 61
Політичні відносини – До політичних функцій належать:

врегульовані політичними нормами стосунки між
політичними суб’єктами, у процесі яких суб’єкти політичне цiлевизначення
набувають i реалізують права i обов’язки
владнополiтична інтеграція суспільства
Політичний режим –
регулювання соціально-політичної діяльності
полiтичний стан у суспiльствi, що реально складається
i характеризується якісною та кількісною мiрою участi забезпечення цілісного впливу управління на
народу, нацiй, соцiальних прошаркiв i груп, а також гро- суспільні процеси
мадян, в здiйсненні полiтичної влади
Політичний режим –
Політичні відносини складають: система прийомів, методів, форм, способів
здійснення політичної влади в суспільстві
Політичні функції – Політичний процес –

основні напрями це порядок функціонування політичної ліберальний
діяльності суб’єктів системи, її інститутів, включаючи
політики взаємовідносини між ними;
Він охоплює самі різні форми, спо-
Типи політичних режимів
соби і напрями політичної діяльності
суб’єктів
авторитарний демократичний тоталітарний

Політичний процес регулюється як нор-
мами права, так і різними писаними та непи-
саними неправовими нормами (документа-
ми партій, громадських об’єднань; звичаями; Демократичний режим
етико-моральними нормами та ін.)
Характеризується високим ступенем політичної свободи людини,

реальним існуванням політичних та правових інститутів, що дають змогу
Правове регулювання має зазвичай та
особі здійснювати вплив на управління суспільством і державою
частина політичного процесу, в якій безпо-
середньо беруть участь носії публічної влади
Демократичний режим зазвичай знаходить своє вираження в конститу-
ціях і законах, які регулюють різні форми участі людини в політичному житті:
 інститути представницької і безпосередньої демократії;
 гарантовані громадські й політичні права і свободи;
 розподіл влади;
 партійний плюралізм, включаючи різну опозицію влади тощо
62 63
Державне право зарубіжних країн. Загальна частина Розділ 5. Форма держави в зарубіжних країнах
Розділ 5. Форма держави

Ліберальний режим в зарубіжних країнах
Для цього режиму характерний високий ступінь політичної свободи, од-

нак реально користуватися політичними інститутами можуть далеко не усі.
(Напр.: Індія, Філіппіни та ін.) 5.1. Загальна характеристика форми держави
Низький рівень життя суспільства породжує схильність до насиль-
ницьких дій при досягненні своїх соціальних інтересів. Держава засто-
совує різні форми примусового впливу Форма держави –
це комплексний інститут конституційного права, який становить систему
норм, що регулюють у своїй сукупності структуру і взаємовідносини осно-
вних органів держави, політико-територіальний устрій, головні методи ді-
Авторитарний режим яльності державного апарату і форми його зворотного зв’язку з населенням
Характеризується майже повною відсутністю демократичних полі- З позиції теорії поділу влади та єдності державної влади
тичних відносин. форми держави можна класифікувати на:
(Напр.: Йорданія, Марокко, Саудівська Аравія та ін.)
Характеризується: поділом влади на за-
Опозиція або є забороненою, або ставиться в умови, в яких не може конодавчу, виконавчу та судову, які між со-
нормально функціонувати. бою взаємодіють; системою їх взаємних
Публічна влада широко застосовує методи придушення, адміністрування. Полікратичну стримувань та противаг; самоуправлінням
Самоуправління фактично відсутнє територіальних колективів; демократичним
державним режимом; різними формами
Усі функції влади зосереджені в руках диктатора (президента, участі населення в управлінні державою
прем’єр-міністра чи монарха) чи правлячої олігархії
Характеризується єдиновладдям певного
органу чи посадової особи. У цій формі не діє
Монокра-
система стримувань та противаг, існує ав-
Тоталітарний режим тичну
торитарний чи тоталітарний режим. (Напр.:
Заїр, Індонезія, Іран, Пакистан та ін.)
Характеризується існуванням на загальнодержавному рівні єдиної тоталі- Характеризується тим, що державна ор-
тарної організації, що поєднує в одне ціле державу, правлячу партію, а поде- ганізація як ціле складається із різнобічних
коли й інші партії (якщо вони дозволені). (Напр.: Кувейт, ОАЕ, Свазіленд та ін.) частин, але її об’єднує єдина природа дер-
Сегментну жавної влади, єдність державної політики по
Тоталітаризм претендує на контроль над думками, прагне виховувати принциповим питанням, єдині головні прин-
усе населення так, щоб вони слухняно виконували любі вказівки влади. ципи організації та діяльності.
Права і свободи особи є значно обмеженими (Напр.: Марокко, Йорданія, Філіппіни та ін.)
64 65
5.2.1. Монархія
Форми держави відзначаються значною різноманітністю,
адже вони складалися під впливом комплексу природно-
географічних, історичних, політичних, соціально-економічних Монархія –
та культурно-релігійних факторів форма правління, за якій глава держави – монарх, володіє
особливим юридичним статусом, отримує та передає свою
державну посаду та особливий почесний титул за спадком.
Елементи, що складають (Напр., Великобританія, Іспанія, Японія, Таїланд та ін.)
форму держави:
Основними особливостями монархії є:

- спадковість отримання титулу та посади – глави держави;
Форма правління Державний режим
- довічний характер перебування на посаді глави держави;
- відсутність юридично закріпленого механізму відповідальності прави-
Державно-територіальний устрій теля (монарх не несе політичної і юридичної відповідальності за резуль-
тати свого правління).
Він може залишити свою посаду тільки, якщо сам відречеться від
престолу, хоча в деяких країнах існують й інші способи
5.2. Форма правління в зарубіжних країнах
Форма правління –
це державно-правова система, яка визначається стій- Види монархії
ким порядком формування вищих органів державної
влади, їх організація та взаємодія, що в органічній
єдності зовнішньо відображає сутність держави
абсолютна парламентарна
Основні форми правління
дуалістична
монархія республіка
66 67
Абсолютна монархія – Дуалістична монархія –

це монархія, при якій вся повнота державної влади це монархія, при якій влада є поділеною між монархом й парламентом
зосереджується в руках монарха (Йорданія, Марокко, Непал)
(Бахрейн, Катар, Оман, Саудівська Аравія та ін.)
Повноваження монарха є обмеженими лише у законодавчій сфері.
Закони приймає парламент, водночас монарх користується правом
Закони видаються від імені монарха, монарх може безпосередньо ке- абсолютного або резолютивного вето, тобто закон не може вступити в
рувати адміністративною діяльністю і призначати уряд, чинити вищий суд силу без згоди монарха.
Монарх має право розпустити парламент
Можливе існування Конституції, парламенту й уряду, але фактично мо-
нарх володарює необмежено. Зазвичай уряд очолює син, брат чи інший Виконавча влада належить монарху, який здійснює її безпосередньо
близький родич, парламент має дорадчий характер (Бахрейн, Кувейт) або через призначений ним уряд.
Інститут парламентарної відповідальності уряду відсутній. Уряд несе
відповідальність тільки перед монархом
В сучасних умовах абсолютна монархія – не є поширеною. (Бахрейн,
Катар, Оман, Саудівська Аравія та ін.) Парламент обирається підданими чи певною їх частиною (напр.: осо-
Монархи в Омані, Саудівській Аравії вважаються вищими духовними би, які мають певний рівень освіти).
особами, що безумовно збільшує їх владу Парламент має обмежені повноваження і не здатний контролювати
монарха і уряд
Парламентарна монархія –
Особливе значення в системі
це монархія, де хоч і збережений інститут спадкового глави держави,
управління в існуючих абсолютних
але реальна влада належить парламенту
монархіях має сімейна рада та мусуль-
(Австралія, Бельгія, Великобританія, Голландія, Іспанія, Норвегія,
манська релігія
Швеція, Японія та ін.)
Сімейна рада –
Ознаки парламентарної монархії
неформальна організація, яка на своїх нара-
дах вирішує різні питання, зокрема, і питан-
ня престолонаслідування та може примуси- Повноваження монарха переважно представницький характер. Юридич-
ти монарха зректися від престолу но він є главою держави,- але участі в управлінні країною фактично не бере.
Він видає акти, але робить це з дозволу парламенту чи уряду.
Глава держави або не має право на вето (Японія) або не застосовує
Сімейна рада складається із членів прав- його (Великобританія)
лячої сім’ї, близьких родичів (напр.: Дівам в
Саудівській Аравії – клан Саудітів) й деяких Парламент має широкі повноваження - приймати закони і найваж-
вищих сановників – особливо шанованих ливіші державні рішення
знавців Корану
Уряд формально призначається монархом,водночас фактично повинен
мати довіру з боку парламенту. Він відповідальний тільки перед парламентом.
Розпускає уряд монарх, але тільки тоді коли він отримав щодо нього
вотум недовіри в парламенті або сам уряд подав у відставку
68 69
5.2.2. Республіка
Основні ознаки президентської республіки
Республіка – Президент – глава держави й глава уряду. Він незалежний від інших
форма правління, яка характеризується вибірністю глави дер- державних органів.
жави – президента. Володіє досить широкими повноваженнями. Має право вето. Не має
(Напр.: Австрія, Ісландія, Італія, Греція, Єгипет, Македонія, права розпуску парламенту.
Намібія, Німеччина, Росія, США, Фінляндія, Франція, Хорватія, Обирається безпосередньо населенням
Чехія та ін.)
Парламент є виборним. Він здійснює суто законодавчу функцію. Він
не може відправити уряд у відставку
Уряд формується главою держави. Він не потребує довіри парламенту

В республіці глава держави – Президент є обраним на певний і несе відповідальність тільки перед Президентом
строк і за певною процедурою. Президентом може стати будь-
який громадянин, який відповідає конституційно встановленій Судова влада контролює конституційність, актів як парламенту, так і
кваліфікації. Способи виборів є різними. президента, забезпечуючи цим дотримання порядку
Він несе законодавчо встановлену відповідальність
Суперпризедентська
республіка
Види республік - це крайня форма прези-
Парламентарна республіка
дентської республіки, де
- це форма правління, при якій
усе життя країни в ціло-
домінуючу роль відіграє пар-
му замикається на осо-
президентська парламентська ламент.
бистості глави держави,
(Напр.: Австрія, Італія, Індія,
подеколи мають місце
Ірландія, Португалія, Угорщи-
моменти його обожню-
змішана на, Чехія та ін.)
вання, обґрунтування
його влади певною іде-
ологією чи релігією.
(Напр.: Сирія, Єгипет
Президентська республіка та ін.)
- це форма правління, при якій діє принцип поділу влади,
глава держави стоїть над парламентом і є главою уряду.
(Напр.: Бразилія, Заїр, Мексика, США та ін.) В парламентарній республіці фактично править не Президент, а пар-
ламент. Діюча система стримувань та противаг між законодавчою
владою і урядом не дозволяє їм виходити за межі компетенції.
Ця форма правління має досить високий рівень розвитку демократії,
партійної системи і політичної культури населення
70 71
Основні ознаки Основні ознаки

парламентарної республіки змішаної республіки
Президент є главою держави, обирається громадянами країни, має

Президент обирається шляхом непрямих виборів (парламентом, осо- повноваження, які дають можливість втручатися у політичний процес,
бливою вибірною колегією і т.п.). брати участь у формуванні уряду. Президент володіє правом вето на за-
Глава держави хоч і може формально бути наділеним широкими по- кони, що прийняті парламентом, правом розпуску парламенту, а також
вноваженнями, але фактично вони обмежуються представницькими правом законодавчої ініціативи.
функціями. Він підписує закони та інші важливі державні акти, але не Інститут президента виведений за межі виконавчої влади й можна
вправі відмовитись від підпису. Усі акти повинні бути контрасигнованими сказати, що його статус – арбітр між гілками владами
главою уряду чи відповідальним міністром.
Президент має право розпуску парламенту.
Парламент формується шляхом прямого виборчого права. Він здій-
снює законодавчу функцію та вирішує деякі інші питання, приймає участь
Парламент не тільки здійснює законодавчу функцію, але й вирішує у формуванні уряду
усі найважливіші питання країни, формує уряд.
Уряд призначається Президентом, але потребує довіри парламенту.
Він відповідальний перед Президентом та підзвітний парламенту.
Уряд, за конституцією призначає президент, але фактично формує Прем’єр-міністр відіграє самостійну роль являючись другою посадо-
його парламент. Він здійснює підготовку законопроектів та інших рішень, вою особою після Президента
що потім приймаються парламентом.
Уряд є відповідальним тільки перед парламентом.
Парламентсько-
президентська
Змішана республіка –
це форма правління, яка має
Види
ознаки як президентської так
змішаних республік
і парламентарної республіки.
(Напр.: Болгарія, Македо-
нія, Португалія, Словенія, Хор-
ватія та ін.) Президентсько-
парламентська
72 73
5.3. Форми політико-територіального устрою

Виділяють також такі
особливі види республік:
Теократична Територія держави –

Радянська це простір на який розповсюджується державна влада країни
(Швейцарія)
діє принцип всев- Надання духовній Територіальний устрій –

ладності рад владі статусу дер- це система взаємовідносин між державою й
жавної територіальними складовими частинами
Рада наділена за-
конодавчими, контр- Парламент є ви- Політико-територіальний устрій –
ольними і розпоряд- борним внутрішня організація державної влади, принцип
чими функціями
поділу країни на певні територіальні частини, їх юри-
Президент очо- дичний статус та принципи взаємодії між собою
Рада знаходиться лює виконавчу владу
під контролем тери-
торіальної органі- Основні форми
зації правлячої ко- водночас із пар- політико-територіального устрою
муністичної партії і ламентом та прези-
першого Секретаря дентом існують вищі
духовні органи вла- Унітарна
федерація
ди – Рада експертів держава
вибори до ради конфедерація
й імам
носять формальний
характер рада експертів
– вищий релігійний
орган, який скла- 5.3.1. Унітарна держава
Ради складають
єдину систему на дається із найбільш
чолі з Верховною авторитетних іслам-
Радою ських мудреців, як Унітарна держава –
мають необмежені це єдина держава, територія якої
Посада Прези- повноваження поділяється на адміністративно-
дента зазвичай є територіальні одиниці.
відсутньою, його імам (духовний (Напр.: Великобританія, Італія,
заміщує колегіаль- лідер) обирається Єгипет, Китай, Франція, Японія та ін.)
ний орган – Прези- довічо Радою екс-
дія Верховної Ради, пертів. Він є главою
Державна рада та ін. церкви
74 75
76
Відсутня місцева автоно-
мія, а функції влади на місцях
здійснюють тільки призначені
зверху адміністратори. Ви-
борні місцеві представницькі
органи не створюються.
централізовані
якої іншої влади
(Напр.: Болгарія, Індонезія,
Таїланд та ін.)
На місцях є і вибірні органи

(мери і ради в департамен-
тах) й призначені чиновники
з усіх галузей законодавства
(префекти), які з одного боку,

мають свою сферу діяльності
(напр., забезпечення правопо-
рядку), а з іншого, здійснюють
адміністративний контроль за
законністю діяльності місцевих
представницьких органів.
Відносно децентралізовані
(Напр., Бельгія, Нідерлан-
ди, Франція та ін.)
створені ними територіальні адміністративні органи
Основні ознаки унітарної держави
На всіх рівнях адміністра-
унітарні держави можна поділити на:

тивно-територіального поділу
З точки зору організації публічної влади

Державне право зарубіжних країн. Загальна частина
є вибірні органи (ради і мери).

Існує чіткий розподіл повнова-
жень між центральною владою
і владою місцевих територі-
Існує єдина Конституція і єдине загальнодержавне законодавство
альних органів.
децентралізовані
ріальних органів державної влади і здійснювати контроль за їх виконанням
Виконавчу владу здійснюють центральні органи виконавчої влади і
Існують органи місцевого самоврядування, які не входять в систему орга-

Існує тільки один законодавчий орган з нормотворчою компетенцією
Судова система є єдиною. Вона є самостійною й незалежно від будь-
нів державної влади. Держава може делегувати їм ряд повноважень терито-
(Напр.: Великобританія та ін.)
Створюються, коли етнічні групи,

національні меншини та ін. спільноти
проживають розрізнено й створюють
свої об’єднання з метою вирішення
питань культури, побуту і т.п.; вони мо-
жуть брати участь у політичному житті
персональні
шляхом представництва при деяких

5.3.2. Автономія
центральних органах держави (напр.:

Австрія, Угорщина та ін.)
на, Франція та ін.)
Створюється з існуванням лінгвіс-

тичних спільнот; для яких зазвичай
резервується частка місць у держав-
ному апараті; чиновники, що працюють
частини території держави.
в таких районах, повинні знати місцеву

мову й побут; судовий процес, викла-
корпоративні
Автономія –
дання в школі і ведеться на мові міс-

цевого населення (напр.: Індія)
Територіальна автономія –
традицій проживаючого в них населення
Розділ 5. Форма держави в зарубіжних країнах
У випадках компактного розселення

етнічних та інших груп; створюються
інших спільнот можна виділити автономії:
автономні області, округи, райони та

особливі адміністративно-територіальні одиниці, які
специфіки, національного складу, культури, й

створені з урахуванням політико-територіальної
конституційно закріплене внутрішнє самоуправління
(Напр.: Австрія, Індія, Іспанія, Португалія, Угорщи-
інші автономії, що часто мають офі-

Залежно від особливостей проживання етнічних та
ційно лише географічні назви (Азор-

ські острови у Португалії), а іноді вка-
територіальні
зується й національність (Іракський

77
Курдистан)
Види автономій З точки зору структури розрізняють:
політична адміністративна
симетричні асиметричні
федерації федерації
Має ознаки державності; їй прита- Не має права видавати
манна наявність власного законодав- місцеві закони, хоча її пред-
ства з місцевих питань; є місцевий ставницькі органи видають до склад федерації входять до склад федерації входять
парламент (вирішує питання місце- нормативні акти в межах тільки суб’єкти з однаковим кон- суб’єкти з різним обсягом повно-
вого характеру) та орган місцевої ви- своєї компетенції; в управ- ституційно-правовим станом важень
конавчої влади; суди розташовані на лінській сфері їх права досить (напр.: землі в Австрії, Німеччині, (краї, округи, автономії та ін.,
території автономії, входять до єдиної широкі порівняно із звичай- емірати в ОАЕ та ін.) напр., Російська Федерація)
судової системи держави в цілому; ними адміністративними оди-
дуже рідко існує своє громадянство і ницями. Може створюватись і
конституція у федеративних державах Основні ознаки федерації:
(Аландські острови у Фінляндії, в Іс- (Нікарагуа – 2 округа,
панії – 17 автономій, 20 автономних об- Уельс у Великобританії, дії, Територія федеративної держави розглядається як сукупність суб’єктів фе-
ластей в Італії, Корсика у Франції та ін.) більше 150 в КНР та ін.) дерації: штатів (Австралія, Бразилія, Індія, Мексика, США та ін.); провінцій (Ар-
гентина, Пакистан та ін.); земель (Австрія, Німеччина.); республік, країв, округів
(Росія, Югославія); кантонів (Швейцарія) та ін.
5.3.3. Федерація У більшості федеративний устрій заснований на чисто територіальному прин-

ципі (напр.: Бразилія, Австралія, Австрія, Мексика, США та ін.), але в деяких
країнах усі суб’єкти чи їх частина організовані з врахуванням національного (ет-
Федерація – нічного, релігійного чи мовного) складу населення (Бельгія, Канада та ін.)
це складна союзна держава, складові частини якої (суб’єкти федерації)
Суб’єкти федерації не є державами в прямому розумінні, вони не наділені су-
наділені певною політичною незалежністю, мають певні ознаки державності. веренітетом, їх зовнішньополітична компетенція є досить обмеженою й здійсню-
(Напр.: Аргентина, Бельгія, Індія, Канада, Мексика, США, Швейцарія та ін.) ється під наглядом та контролем федерації (Канада, Німеччина, США, Швейцарія)
Федеративні держави за своєю природою є більш демократичними, ніж уні-

тарні, з огляду на що зазвичай мають республіканську форму правління. Однак іс-
Зазвичай федерації утворюються в результаті:
нують і федерації з монархічною формою правління (Бельгія, Малайзія, Австралія)
Особливий характер суб’єктів федерації виражається у наявності у них поряд з

договору між незалежними внаслідок приєднання дер- федеральними: своєї конституції, свого парламенту, уряду, свого громадянства,
державами, які об’єдналися жавоподібних утворень чи по- державних символів та ін. Вони мають паритетне чи пропорційне представництво
для реалізації своїх спільних ін- літичних одиниць, що фактично у федеративних парламентах
тересів (Танзанія - об’єднання в мали усі ознаки державності
Федерації притаманним є існування двопалатного парламенту (бікамералізм),
1964р. Танганьїки та Занзібару) (емірати в ОАЕ; штати в США;
де нижня палата – орган загальнонаціонального представництва й формується
кантони в Швейцарії) шляхом виборів, а верхня – забезпечує представництво суб’єктів федерації.
Повноваження між центром і регіонами чітко розподілені
Зазвичай суб’єкти не володіють правом сецесії, тобто правом виходу із союзу.

договірні федерації конститутивні федерації Спроби сецесії в більшості приводять до внутрішніх конфліктів й навіть збройному
протистоянню
78 79
Суб’єкти федерації Ключовим питанням федера-

займають більшу частину території федеративної держави. тивного устрою є розподіл
(Напр.: в Австралії й Ефіопії – по 9, в Венесуелі – 28, в Канаді – компетенції й відносини між
10, в Малайзії – 13, в Мексиці – 31, в Нігерії – 36, у США – 50, у федерацією і її суб’єктами
Швейцарії – 20 )
Суб’єкти федерації часто мають свої конституції

(напр.: в Бразилії, Мексиці, Німеччині, США та Сфери компетенції
ін.)
Фактично виключно федеральні органи мо-

Суб’єкти федерації можуть самі приймати свої жуть володіти владними повноваженнями і здій-
конституції, які не потребують затвердження цен- виключно снювати їх. Допускається тільки делегування
тральними органами федеральна певних повноважень суб’єктам федерації.
(Напр.: Конституція США, Австралії, Швей-
Суб’єкти федерації можуть створювати свої царії та ін.)
законодавчі органи – місцеві парламенти. Вони
можуть бути як однопалатними так і двопалатними Фактично тільки органи суб’єктів федерації
(напр.: в Індії частина суб’єктів мають двопалатні виключно можуть мати й здійснювати владні повноважен-
парламенти). суб’єктів ня, які вони можуть делегувати як центру, так і
Такі парламенти видають закони, які діють на федерації органам місцевого самоврядування.
території суб’єкта (Напр.: Конституція Німеччини та ін.)
Владні повноваження належать і федераль-

Суб’єкти федерації зазвичай мають свій уряд,
ним органам і органам суб’єктів федерації. В
де главою є губернатор, прем’єр-міністр, головний
даному випадку компетенція може бути чітко
міністр і т.д. спільна
розподілена між ними, або ж може носити кон-
куруючий характер.
Суб’єкти федерації можуть мати свою судову (Напр.: Конституція Індії та ін.)
систему, в тому числі й верховні суди, які діють па-
ралельно з федеральними судами (напр.: в США) не визна- Остаточно не визначена Конституцією.
чена (Напр.: Австрія)
Суб’єкти федерації можуть мати своє громадян-
ство (напр.: в США – усі штати)
Суб’єкти федерації представлені у другій палаті

федерального парламенту
80 81
5.3.4. Конфедерація
Конфедерація –
це державно-правовий союз суверенних держав,
створений для досягнення певних цілей
До складу багатьох федеративних держав входять

територіальні утворення, які не є суб’єктами федерації.
Вони не мають своєї конституції, управління на їхній території Конфедераціями були Північноамериканські Об’єднанні Штати
(1781-1787) й Швейцарія (1815-1848)
здійснюється федеральними органами
Об’єднана Арабська Республіка – конфедерація Єгипту і Сирії, яка
була створена в 1958 р. як крок до загальноарабського єднання,
Федеральні території –
але розпалась через три роки – у 1961 р.
територіальні одиниці безпосередньо підпорядковані
центральній владі
(Віргінські острови - у США; три території - в Канаді;
декілька союзних територій - в Індії та ін.)
Одною з останніх конфедерацій була Сенегамбія (1981-1988) –
Федеральні округи – об’єднання Сенегалу і Гамбії в Африці, яка припинила своє існу-
столиця з прилеглою місцевістю вання у 1988 р.
(Федеральний округ Колумбія із столицею Вашингтон у
США; федеральний округ Абуджа в Нігерії та ін.)
Федеральні володіння – Процеси міждержавного об’єднання, які сьогодні проходять в

(72 острови у Венесуелі, які незаселені або населення рамках Європейського Союзу, дають можливість говорити про
має перемінний склад (служба маяків, метеостанцій та ін.)) становлення нової конфедерації.
На цей час в Європейському Союзі уже створена система над-
державних органів, введено спільну валюту та ліквідовані митні
кордони
82 83
Основні ознаки
Види державного режиму
конфедерації
Вона не створює будь-якої нової держави. Усі члени конфедерації зберігають

свій суверенітет і не втрачають права виходу з конфедерації у будь-який час
демократичний антидемократичний
Утворюється на основі договору, укладеними кількома державами
Не має єдиної території, громадянства, фінансової системи тощо
Не має єдиної централізованої влади. Органи конфедерації утворюється Демократичний державний режим
лише з представників держав, що входять до союзу, й не здійснюють прямої передбачає безпосередню участь народу в управлінні справами
влади над громадянами держав – членів конфедерації держави, формування політичної волі від людини, громадян-
ського суспільства до держави та державних органів
Виконання рішень органів конфедерації забезпечуються тільки урядами
держав – членів конфедерації, але вони мають право скасовувати рішення
загальноконфедеративного органу
Відсутня єдина податкова система. Фінансові кошти формуються з вне- Демократичний державний режим може існувати у різних формах
сків держав правління як у президентській і парламентарній республіці, так і у
парламентарній монархії.
5.4. Форми державного режиму (Напр.: президентські республіки – в Аргентині, Мексиці та ін.;
парламентарні республіки – в Італії, Німеччині та ін.; парламентарні
Державний режим
монархії – в Іспанії, Японії та ін.)
- це форми та методи здійснення державної влади,
взаємовідносини між органами державної влади В сучасних державах незалежно від форми територіального устрою
(унітарна або федеративна), як правило, діють демократичні державні
Категорія “державний режим” є вужчою від поняття “політичний режим”,
режими
оскільки останній відображає практику функціонування усіх політичних ін-
ститутів, включаючи не тільки державу та органи влади, а й політичні партії,
громадські організації тощо
Державний режим тісно пов’язаний з формою правління та політичним
режимом. Можна сказати, що державний режим є об’єднуючим елементом
між формою правління та політичним режимом
Зважаючи на змін у суспільно-політичному житті суспільства, у межах
певної держави може змінюватися форма державного режиму, за одночас-
ному збереженні існуючої форми правління. (Напр.: будучи парламентарною
монархією, Великобританія від ХІХ ст. почала вважатися країною парламен-
таризму, оскільки головну роль відігравав парламент, на початку ХХ ст. від-
булося посилення влади уряду – Кабінету, що відповідно призвело до того,
що державний режим з парламентарного змінився на режим міністеріалізму)
Будучи ширшою категорією політичний режим фактично визначає вид

державного режиму
84 85
Ознаки демократичного державного режиму Види демократичного державного режиму
Політична свобода - право особи розпоряджатися своєю свободою, Ліберальної демократії Соціальної демократії
а держава функціонує в результаті її волевиявлення.
Держава закріплює основні права і свободи громадян, в тому числі і
вільний доступ до державної служби, виборче право та ін. Високий ступінь політичної Держава керується інтересами
свободи, хоча реально нею ко- всього суспільства
Визнання принципів конституційності та законності ристуватись можуть не усі
Економічні блага розподіля-
Обмеження ролі держави ад- ються за принципом справедли-
Функціонування державного механізму на основі принципу поділу міністративно-поліцейськими вості
влади на законодавчу, виконавчу та судову функціями
Високий ступень політичної
Невтручання держави в еконо- свободи, якою реально користу-
Багатопартійність – наявність різних політичних партій з різною іде- мічне й соціальне життя народу ються усі
ологією, але з рівними правами
багатопартійність
багатопартійність
Існування представницьких органів, які формуються шляхом вибо-
рів і наділені широкими повноваженнями у здійсненні державної влади
(парламент, президент) Види антидемократичного державного режиму
Наявність самоуправління - самостійна діяльність населення певної

території, яка направлена на вирішення питань місцевого значення в Авторитарний Тоталітарний
інтересах місцевих жителів режим режим
Незалежність засобів масової інформації Авторитарний державний режим

полягає в обмеженні прав і свобод громадян, в
тому числі і щодо їх участі в державних справах,
формуванні політичної волі на основі державних
рішень без врахування волі народу
Авторитарний державний режим може існувати як в

монархічній, так і у республіканській формі правління,
однак не може існувати в парламентарній формі, тобто у
парламентарній монархії чи парламентарній республіці
так як не визнає принципів парламентаризму
86 87
Ознаки авторитарного державного Види авторитарного державного режиму

режиму
Влада зосереджена в руках армії, воєн-
Права людини й громадянина є обмеженими, здебільшого не до- них; конституція відмінена чи призупине-
тримуються. Народ не приймає участь у визначенні державної політики на; права і свободи громадян, в тому числі
Воєнно- й політичні, не гарантуються; забороняєть-
диктаторський ся діяльність політичних партій; може ство-
Принципів конституційності та законності не існує, конституція як
рюватись воєнно-громадський уряд тощо.
основний закон держави хоч і є, але має формальний характер
(Ліберія, Малі, Нігерія)
Принцип розподілу влад не існує Формально існує конституція та за-

кріплені права й свободи громадян; ви-
Збільшена роль виконавчої влади. Повноваження з управлінню дер- конавча влада стоїть над законодавчою;
жавою має формально легітимний глава чи уряд, або нелегітимний орган влада повністю у руках політичного ліде-
Монократичний
(воєнного комітету тощо), глава правлячої партії ра; можлива інтеграція правлячої партії в
державний механізм і створення партійно-
державної структури.
Заборона діяльності опозиційних партій (Габон, Малаві, Камерун)
Судова діяльність фактично знаходиться під контролем виконавчої Притаманне панування релігії; влада в
влади руках духовенства; глава, який обирається
довічно серед вищих релігійних олігархів,
має верховну державну і релігійну владу;
Притаманне широке застосування каральних заходів (напр.: за по-
представники духовенства займають по-
гляди не збігаються з офіційною точкою зору) Клерикальний сти в державному апараті; контроль за
поведінкою громадян та покарання “неві-
рних”, часто жінки піддаються політичної і
економічної дискримінації.
(Бахрейн, Оман, Саудівська Аравія)
Тоталітарний державний режим

Правлячою є одна політична партія; опозиційні партії та організації
є забороненими; притаманне поєднання партійного і державного
апаратів; права і свободи є формально проголошеними, держава
жорстко регулює питання духовно-морального життя суспільства;
ліквідовано інститут приватної власності; широко застосовується
політичний терор
88 89
Державне право зарубіжних країн. Загальна частина Розділ 6. Конституційно-правовий статус політичних партій та інших громадських об’єднань ...
Розділ 6. Конституційно-правовий Суть політичної партії

статус політичних партій проявляється в її цілях, функціях та методах діяльності
та інших громадських об’єднань
Зазвичай в демократичних країнах політична партія прагне
у зарубіжних країнах забезпечити ефективне функціонування політичної системи,
реалізувати інтереси різних верств населення тощо
Види В країнах з авторитарним та тоталітарним політичним ре-

організацій жимом партії переслідують інтереси вузького кола громадян
або власні
Політичні партії
Громадські об’єднання не політичного характеру

Боротьба між політичними партіями – вирішення питання про
Масові рухи політичну владу, її приналежності, використання тощо
Організації громадського самоуправління
Релігійні об’єднання
Функції політичних партій –
Акціонері товариства та ін. це основні напрямки їхньої діяльності, що зумовлені по-
ставленими цілями та завданнями
Розробка політичного Поновлення рядів партій,

6.1. Політичні партії у зарубіжних країнах курсу виховання активістів
Участь у формуванні та Ідеологічна функція

6.1.1. Поняття, сутність, функції та основні ознаки здійсненні контролю за ді- (пропаганда цінностей)
політичних партій яльністю органів держав-
ної влади Комунікативна функція
(зв’язок між правлячою
Політична партія – Мирне вирішення соці- верхівкою та суспіль-
це добровільна, стійка самоуправляюча організація громадян, альних конфліктів ством)
створена на основі спільності політичних переконань, головним
завданням якої є прихід до влади або чинення на неї тиску з
метою реалізації своїх програних настанов
90 91
6.1.2. Класифікація політичних партій
Ознаки
політичної партії Залежно від змісту
політологічної характеристики
Вільно створювана організація громадян, політичні партії розрізняють:
що діє на засадах самоуправління
Виступають за збереження мину-
лих порядків, проти реформ
Стійка організація, яка об’єднує громадян (Консервативна партія Велико-
Консервативні
на постійній основі британії, Республіканська партія
США)
Об’єднання на основі спільності політич-

них поглядів - ідеології, яка чітко відобра- Відстоюють невтручання держави
жена у програмних документах у суспільне життя
Ліберальні (Ліберальна партія в Великобри-
танії та Італії, Партія центру Швеції)
Наявність певної структури, керівних
органів та норм внутрішнього життя, що Виступають за докорінну перебу-
фіксуються в її статуті Радикальні дову суспільства із застосуванням, як
правило, примусових заходів
Фіксоване членство Пропагують національний соці-

алізм, соціальну справедливість за
збереження власності
Некомерційна організація, яка не ставить Реформістські (Соціалістична партія Франції, Со-
за мету отримання прибутку ціал-демократична партія Німеччині
та ін.)
Організація, яка сприяє формуванню та

Вимагають, щоб суспільне життя
вираженню політичної волі народу, вико-
та управління державою відповідало
ристовуючи при цьому мирні засоби
догмам релігії
Клерикальні (Християнсько-демократичний
союз в Німеччині, Мусульманська
Організація, основною метою якої є бо-
ліга в Пакистані)
ротьба за владу чи чинення на неї тиску,
використовуючи при цьому конституційні
способи
92 93
За організаційною побудовою політичні партії поділяють на: З точки зору особливостей

правового статусу розрізняють
партії:
Кадрові партії
– мають фіксоване членство; засновані на визнанні жорсткої дис-
ципліни, обов’язкових членських внесків; керівництво зазвичай
централізоване Легальні Нелегальні
- діють на законних підставах, - діють на незаконних підста-
Масові партії дозволені вах, підпільно, заборонені
– переважно немає фіксованого членства; партійні внески зазви-
чай не мають фіксованого характеру; місцеве керівництво не
обирається, а складається з відомих бізнесменів та політиків
6.1.3. Інституціоналізація політичних партій
Партії - рухи
– в основному вони існують у країнах, що розвиваються, мають
різну орієнтацію
Інституціоналізація –
це регламентація порядку утворення партій, встановлення за-
За територіальною ознакою партії поділяються на: гальних вимог щодо їх діяльності, програм, внутрішньої струк-
тури та членства, порядок фінансування
Загальнонаціональні Регіональні
- діють на загальнодержав- - обмежують свою діяльність Інституціонаалізація політичних партій проявляється в процесах:
ному рівні у межах певного регіону
Конституціоналізації Законодавчої інсти-

За методами дії політичні партії поділяються на: - включення в конституцію основних прин- туціоналізації
ципів статусу політичної партії, закріплення - правовий статус полі-
місця і ролі партії в суспільно-політичному тичних партій визна-
житті чається законом
Радикальні (напр.: Конституції Греції, Іспанії, Німеч-
Демократичні - задля власних інтер- чини, Португалії, Франції та ін.)
- діють у межах конституції есів готові пожертву-
вати демократією
Спеціальним законом Органічним
- визначають функції, завдання та їх роль в законом
політичному та державному житті, регулю- - це закони про вибо-
Екстремістські ють умови та порядок реєстрації, виборчої ри, регламенти палат
- роблять ставку на силу, діяльності тощо. парламенту та ін.
вживають протизаконні
методи боротьби
94 95
Особливості процедури Фінансування політичних партій

створення політичної партії
членські внески пожертви
Партії можуть створюватись тільки громадянами держави
повне або часткове дер- доходи від господарської
Зазвичай для заснування партія повинна мати законодавчо жавне фінансування діяльності
встановлену кількість членів
(напр.: 5 тис. – в Португалії, 1,5 тис. – у Швеції та ін.)
Особливості фінансування
Для створення партія скликає установче засідання. Воно вва-
жається правомочним, якщо на ньому присутнє законодавчо
встановлене число членів партії Розмір членських внесків визначає партія
(напр.: 10 – в Угорщині, 50 – в Болгарії та ін.) (напр.: у Великобританії у консерваторів 1 ф. ст. за рік, у лібералів –
3 ф. ст. за рік)
На установчому засіданні обирається голова та секретар,
складається та підписується установчий протокол про ство- У більшості на законодавчому рівні регулюється питання пожертв від
рення партії, приймається статут, програмні документи, ви- фізичних та юридичних осіб.
значається порядок фінансування діяльності партії тощо Зазвичай законодавством обмежується розмір пожертв (напр.: Фран-
ція: для фізичних осіб – 2 тис. євро, для юридичних осіб – 5 тис. євро;
Японія: фізичні особи – 1,5 млн.), може обмежуватись або заборонятись
Статут партії – здійснення внесків готівкою, крім мінімальних сум (напр.: 100 доларів – у
спеціальний документ, який встановлює порядок вступу й виходу із США, 150 євро – у Франції).
партії, її організаційну структуру та норми внутрішньопартійного життя Також можуть заборонятися пожертви від іноземців, іноземних держав,
організацій та установ, а також від органів місцевого самоврядування,
анонімні пожертви
Членство в політичних партіях Доходи від господарської діяльності партій включають доходи від під-
приємств, майна партії і т.д.
Членами партії можуть бути тільки громадяни, які володіють політичними Державна допомога партіям проявляється у наданні пільг, позбав-
правами і досягли законодавчо встановленого віку (зазвичай з 18 років) лення від податків, субсидіювання тощо.
Насамперед така фінансова підтримка зумовлена виборчими кампа-
В більшості держав забороняється членство у партії військовослуж- ніями. Зазвичай вводиться ліміт на передвиборні витрат (напр.: в США:
бовців, працівників служби президента, органів внутрішніх справ, без- на президентських виборах кожен кандидат може використати не більше
пеки, юстиції, митниці тощо. 30 млн. доларів, кандидати в сенатори – 250 тис. доларів, кандидати в
В країнах тоталітарного соціалізму, навпаки, членами правлячої партії палату представників – 140 тис. доларів).
повинні бути державні службовці, військовослужбовці, працівники орга- Субсидії здебільшого отримують партії, які пройшли певний відсотковий
нів внутрішніх справ, безпеки, юстиції, митниці та ін. бар’єр (напр.: в Німеччині тільки у разі набрання партіями 10% у голосуванні
за персональним кандидатурам й не менше 0,5% - за партійними списками).
Членство може бути як індивідуальним (за заявою особи) так і колек- Про використання коштів отриманих від держави партії зобов’язані
тивним (профспілка) звітувати
96 97
6.1.4. Партійні системи в зарубіжних країнах

Органи на які покладається здійснення
реєстрації політичних партій
Міністерство внутрішніх Партійна система –

Міністерство юстиції справ це політична організація суспільства,
(Бельгія, Нідерланди) (Іспанія, Італія, Франція взаємовідносини між партією, державою і
та ін.) громадянами
Верховний суд Суди штату

(Ангола, Португалія) (США)
Види
партійних систем
Міський суд столиці
Вищий виборчий трибу-
(Болгарія, Угорщина,
нал (Бразилія) Багатопартійна система
Польща)
У країні існує багато політичних партій, у виборах
Виборчі комісії бере участь більше двох партій, які реально мають
Податкове управління шанси перемогти й прийти до влади.
(Великобританія, Індія,
(Швеція) (Напр.: Бельгія, Данія, Індія, Малайзія, Нідерланди,
Німеччина, Мексика)
Німеччина, Франція та ін.)
Двопартійна система
Особливості реєстрації Існує багато політичних партій, але реально пре-
тендують на владу лише дві, одна з яких отримує біль-
шість (коаліція), а інша меншість (опозиція), час від
З моменту подання відповідних доку- часу в результаті виборів вони міняються місцями.
ментів зазвичай встановлюється певний (Напр.: Великобританія, США)
строк для реєстрації
Однопартійна система
Характерні для країн з авторитарним і тоталітар-
Якщо протягом встановленого строку
ним режимами, де тільки одна партія має легальний
для реєстрації не надійшла відмова, то в де-
характер й має реальну владу.
яких країнах партія вважається зареєстро-
(Напр.: В’єтнам, Габон, Заїр, Камерун, Куба, Лаос)
ваною (автоматична реєстрація), деколи
для набрання статусу юридичної особи по- Безпартійна система
трібно дочекатись офіційного підтверджен- Існує у деяких мусульманських країнах, де партії
ня (неавтоматична реєстрація) заборонені.
(Напр.: Катар, Кувейт, ОАЕ, Саудівська Аравія)
Зазвичай для реєстрації потрібна біль-
ша кількість членів ніж на установчому за-
сіданні.
(Напр.: в Польщі на установчому –
50 осіб, а для реєстрації – 1000 членів партії)
98 99
Види Основна мета громадських об’єднань не

багатопартійних систем політичного характеру
задоволення та захист соціальних, економічних, культур-
них, професійних інтересів громадян
Класична
- у боротьбі за владу приймають участь
декілька партій, фактично ні одна немає
Основні ознаки громадських об’єднань
більшості в парламенті
неполітичного характеру
(Італія, Нідерланди)
З домінуючою партією Має добровільний та самоуправлінський характер

- у боротьбі за владу беруть участь декілька
партій, одна з яких має перевагу і фактично Порядок їх формування та коло діяльності регулюється
контролює парламент та формує уряд конституціями та іншими законами.
(Індія, Мексика) (Напр.: ст. 23 Конституції Греції, ст. 12 Конституції
Польщі, ст. 97 Конституції Швейцарії)
Блокова
- політичні партії групуються у два протилежних Вони можуть брати участь у політичному житті країни,
блоки, які не входять до одного з блоків, фак- зокрема висувати своїх кандидатів на виборах, однак
тично не мають шансів перемогти на виборах вони не ставлять за мету прихід до влади
(Франція – друга половина
70 – початок 80-х років) Членство у таких об’єднаннях зазвичай є добровіль-
ним, хоча може бути й обов’язковим. Обов’язкове член-
ство стосується в більшості організацій, які частково
виконують публічні функції (союз адвокатів, лікарів; про-
6.2. Громадські об’єднання неполітичного
мислові, торгові та сільськогосподарські палати тощо)
характеру в зарубіжних країнах
В громадських об’єднаннях, на відміну від політичних
партій, членами можуть бути й іноземці
Громадські об’єднання
неполітичного характеру – Деякі країни вимагають щоб такі об’єднання були ре-
це соціально-економічні, соціально-культурні єстровані, а в інших – не обов’язково
об’єднання громадян основною метою яких є не за-
воювання влади чи отримання прибутку, а задоволен-
ня та захист соціальних, професійних, економічних, Види громадських об’єднань неполітичного характеру
культурних та інших інтересів їх членів
Органи громадського Масові громадські
самоуправління об’єднання
рухи організації
100 101
Організації Право на створення профспілки в більшості розвинутих країн

зазвичай мають точне фіксоване членство, виборні керівні органи, свій є конституційним правом громадян. Водночас у деяких випадках
статут це право може бути законодавчо обмежено, але лише з метою
(напр., профспілки, підприємницькі організації та ін.) національної безпеки, охорони громадського порядку тощо
Органи громадського самоуправління

зазвичай створюються у країнах тоталітарного соціалізму, їх правовий Підприємницькі організації –
статус регулюється відповідними законами, не наділяються владни- об’єднання підприємців, роботодавців
ми повноваженнями, вирішують питання в межах кварталу, села і т.п.
(напр.: квартальні комітети).
– об’єднують підприємства за тери-
Рухи – торіальною (за місцем розміщення)
Торгово-промислові
об’єднання, що зазвичай створюються для боротьби за права та свободи та галузевою ознакою, загальнодер-
палати
громадян, можуть мати фіксоване членство, статут жавним масштабом
(Великобританія, США)
Масові громадські об’єднання
– об’єднують підприємців однієї сфе-
селянські (аграрні) союзи підприємницькі організації ри господарювання незалежно від
розташування
Асоціації підприємців
профспілки (Національна асоціація промис-
ловців США, Федеральний союз ні-
мецької промисловості)
Профспілки –
об’єднання робочих та службовців для захисту своїх соціально-
економічних, соціальних та трудових інтересів – створюються підприємцями спеці-
ально для захисту своїх інтересів у
Союзи роботодавців
сфері трудових відносин
(Німеччина)
Види профспілок
Цехові
– об’єднують робочих та службовців на основі принципу єдиної
6.3. Релігійні об’єднання зарубіжних країн
професії (напр. металургів)
(Великобританія, США, Австралія)
Виробничі Релігійні об’єднання –

– об’єднання на основі єдиного виробництва (працівники певно- це добровільне об’єднання людей на релігійній основі (христия-
го підприємства незалежно від їх професії та займаної посади) ни, католики, буддисти, мусульмани, іудеї та ін.), яке зазвичай
(Німеччина, Італія, Камерун, Нідерланди) має масовий характер, немає фіксованого членства та діє на
основі релігійних приписів
Конфесіональні
– об’єднують робітників за принципом єдиної релігії
102 103
Державне право зарубіжних країн. Загальна частина Розділ 7. Виборче право зарубіжних країн
Розділ 7. Виборче право зарубіжних країн
Особливості
релігійних об’єднань 7.1. Поняття та види виборчих прав
Релігія як в минулому так і у наш час має великий вплив на людей,

Об’єктивне виборче право –
політичні процеси які проходять в суспільстві, державі
це конституційно-правовий інститут, тобто сукупність правових
норм, які регулюють суспільні відносини, пов’язані з виборами
У розвинутих демократичних країнах законодавчо закріплені прин- органів держави та місцевого самоврядування, а також участь у
цип свободи віросповідання, рівність релігій та церкви. процедурах безпосередньої демократії (народна ініціатива, ре-
Також на законодавчому рівні є чітко урегульованим статус релі- ферендум, відзив обраних суб’єктів права, заява відводу та ін.)
гійних об’єднань (напр.: Франція – Закон про відділення церкви від
держави 1905 р.)
Здебільшого церква є відокремленою від держави (Німеччина, Угор- Суб’єктивне виборче право –
щина). Але є й такі держави, де релігія та церква є офіційно визнаними це гарантоване громадянину державою право (можливість) на
державною (напр.: у Великобританії - англіканська церква Англії та участь у виборах державних органів і органів місцевого са-
пресвітеріанська церква Шотландії, главою яких є британський монарх моврядування, а також участь у процедурах безпосередньої
– королева Єлизавета II; в Данії – лютеранська церква) демократії. Інакше кажучи, це сукупність виборчих прав гро-
мадянина, які гарантовані державою
В країнах з авторитарним та тоталітарним режимами релігія може:
 мати державний характер
(напр.: в Ірані, Пакистані, Саудівській Аравії релігія (іслам) є політико-
ідеологічною основою державної влади; іслам визнаний державною
релігією у більш ніж 30 країнах світу )
 переслідуватись (особливо в країнах з комуністичними, фашист- У деяких державах встановлено обов’язок громадянина брати
ськими режимами) участь у виборах. Наприклад, громадяни Мексики зобов’язані го-
лосувати на народних виборах у відповідному виборчому окрузі
(ст. 36 п. ІІІ конституції). Інакше кажучи, це сукупність правових
норм, які регулюють суспільні відносини, пов’язані з процесом
формування органів публічної влади
104 105
До виборчих прав належить Мета виборчого права
– це встановлене законом право гро- Під час виборів президента та депутатів створити
мадянина брати участь у виборах до відносини політичної відповідальності органів публіч-
Активне органів публічної влади, право голо- ної влади перед більшістю суспільства (народом)
виборче право су під час відзиву державних і само-
врядних органів і посадових осіб на Легітимізувати владу. Через вибори народ наділяє
референдумах і публічних зборах своїх представників мандатом на здійснення його
суверенних прав
брати участь у формуванні виборних
органів
Під час виборів суддів виявити найавторитетніших
брати участь у висуненні кандидатів осіб, які мають достатній рівень довіри і не мають
явних політичних схильностей
виступати з ініціативою відзиву виборних
представників і посадових осіб У недемократичних режимах юридично підтвер-
дити легальність (законність) існуючої системи пу-
заявляти відводи, протести блічної влади
оспорювати результати виборів

7.2. Види виборів у зарубіжних країнах
– це встановлене законом право гро-
Пасивне мадянина брати участь у виборах на
виборче право правах кандидата в депутати, пре-
Види виборів
зиденти, губернатори, шерифи
Прямі Всезагальні
(безпосередні)
До органів публічної влади, які
обираються, належать
Непрямі Часткові
парламент
Національні Чергові
глава держави
Регіональні Позачергові
органи місцевого самоврядування
Місцеві Нові вибори
уряд
судові органи
106 107
Вибори, які відбуваються на всій території

Національні
держави
Прямі вибори, де питання про обрання вирішують
(безпосередні) громадяни – виборці – шляхом голосування
Вибори, якими формуються органи суб’єктів
федерації, інших територіальних одиниць, які
Регіональні мають статус державної автономії, або органів
Таким чином обирають самоврядування великих регіонів
Вибори, за допомогою яких обирають ор-

нижні палати парламентів або однопалатні парламенти
гани місцевого самоврядування. У різних дер-
Місцеві жавах такі вибори мають неоднакову назву.
президентів у президентських і змішаних республіках (локальні) Наприклад, у Франції вибори до генеральної
ради департаментів називають кантональними
Вибори, де питання про обрання вирішують

Вибори, які відбуваються у конституційні
не громадяни, а обрані ними особи – виборці,
Чергові строки, або призначаються у зв’язку із закін-
депутати та ін. (наприклад, у США президен-
Непрямі ченням строку повноважень парламенту
та обирають спеціально вибрані виборці; в
Австрії Федеральна рада – Верховна палата
обирається парламентами земель) Вибори, які призначають у випадку достро-
Позачергові кового розпуску парламенту або палати
Вибори, в яких мають брати участь усі ви- Вибори, які визнаються такими, що не від-
борці держави (наприклад, вибори нижньої, Нові вибори булися, недійсні
Всезагальні
(загальні) інколи верхньої палати парламенту або одно-
палатний парламент чи вибори президента)
7.3. Виборчі системи у зарубіжних країнах
Вибори, за допомогою яких поповнюють
склад палати парламенту через дострокове
Часткові вибуття окремих депутатів (інколи такі вибори Виборчі системи
називають додатковими) або ротації частини
депутатів, якщо палата оновлюється частинами – це системи суспільних відносин, уре-
гульованих нормами виборчого права, які
У широкому закріплюють порядок формування органів
розумінні публічної влади, а також участь у процеду-
рах безпосередньої демократії
– це спосіб розподілу депутатських

мандатів між кандидатами залежно від ре-
У вузькому зультатів голосування виборців або інших
розумінні уповноважених осіб. Інакше кажучи, це по-
рядок визначення результатів голосування
108 109
До норм виборчого права належать

Мажоритарна виборча система
Норми політичної моралі Норми конституційного

права в її основі лежить принцип більшості (від фр. mjajorite – біль-
шість). За цією системою обраним за виборчим округом є той
Політичні звичаї та тради- Корпоративні норми гро- кандидат або список кандидатів, який набрав встановлену за-
ції (наприклад, існування мадських об’єднань, що коном більшість голосів
багатопартійності, по- беруть участь у виборах
літичної і ) опозиції) (статути), програми Мажоритар- Мажоритарна система
на система абсолютної більшості
абсолютної Залежно від
більшості Мажоритарна система того, яка ця
кваліфікованої більшості більшість,
Залежно від способу визначення результатів
система має
виборів (голосування) розрізняють такі виборчі
Мажоритарна система різновиди
системи (у вузькому розумінні)
Кандидат має відносної більшості
отримати
понад 50 %
мажоритарні голосів ви- Більшість голосів
борців (тобто може рахуватися від:
50 % + 1)
загального числа зареєстрованих виборців
пропорційні загального числа поданих голосів
загального числа поданих дійсних голосів
Застосовується для обрання депутатів до Національних зборів

змішані Болгарії , Франції
110 111
Мажоритарна система відносної більшості
Особливості мажоритарної системи Партійний список кандидатів має отримати більше голосів, ніж кожен
абсолютної більшості з його конкурентів окремо. Отримати 50 % голосів виборців не ви-
магається, діє принцип “first – past – the – post” перший серед інших)
За цією системою звичайно встановлюється нижній поріг
участі виборців; якщо його не досягнуто, вибори вважаються
недійсними або такими, що не відбулися. Він може становити Застосовується на парламентських виборах деяких держав – членів
до половини зареєстрованих виборців (тобто 25 % + 1 за- Британської співдружності, США та в інших 43 державах
реєстрованих виборців)
Переваги мажоритарної системи відносної більшості
Цій системі притаманна так звана нерезультативність
голосування; якщо жоден з кандидатів у першому турі ви-
борів не набере абсолютної більшості голосів виборців, про- Сприяє створенню стабільних парламентів і урядів
водиться другий тур (повторне голосування) (наприклад, у
Болгарії на виборах до Великих народних зборів у другому Є завжди результативною, дозволяє проводити вибори в один тур
турі перебалотуються тільки два кандидати, що здобули у
першому турі найбільшу кількість голосів; у Франції на ви- Використовується в одномандатних і в багатомандатних
борах депутатів до Національних зборів у другому турі бе- виборчих округах
руть участь усі бажаючі кандидати першого туру, які зібрали
у першому турі не менше 12,5 % голосів) Звичайно забезпечує партії-переможниці абсолютну, а інколи
велику більшість у парламенті
Недоліки мажоритарної системи Недоліки мажоритарної системи відносної більшості

абсолютної більшості
Кандидати від різних політичних сил балоту-
Наприклад
валися в одномандатному виборчому окрузі
Голоси, подані за переможених кандидатів,
не враховуються
А Б В Г
Ця система сприяє великим партіям
Кожен із них отримав голоси виборців
Вона затратна, оскільки в тому випадку,

19 тис. 12 тис. 10 тис. 9 тис.
коли жоден кандидат не набрав понад поло-
вину голосів виборців, проводиться повторне
голосування з перебалотуванням кандидатів 50 тис.
Обраним вважається кандидат А (19 тис. голосів виборців), хоча кандидати

Б, В і Г разом набрали більше голосів (31 тис.). Тобто кандидат А вважається
обраним абсолютною меншістю виборців, хоча й відносною їх більшістю
112 113
Мажоритарна система
кваліфікованої більшості
Обраним вважається кандидат (список кандидатів), який

отримав кваліфіковану більшість голосів встановлену законом
Кваліфікована більшість завжди перевищує більшість

абсолютну (50 % + 1). Наприклад, під час виборів нижньої
палати Чилійського парламенту кваліфікована більшість
становила 2/3 загальної кількості дійсних голосів. Якщо у
першому турі голосування такої кількості голосів не набрала Пропорційна виборча система
жодна з партій, то у другому турі використовують мажори-
тарну систему абсолютної більшості Кожна політична партія або їх об’єднання отримує в парла-
менті чи іншому представницькому органі кількість мандатів
(місць), пропорційну до кількості відданих за неї голосів виборців
Пропорційна виборча система
Наприклад Кількість голосів, отриманих

Провідні пропорційні виборчі системи виборними об’єднаннямим
24% 27% 30% 19% (партіями) на виборах
У виборця багатомандатного виборчого округа мен-
ше голосів, аніж слід обрати депутатів від виборчого
Обмежений округу. Мандати отримують кандидати, що здобули 24% 27% 30% 19% Кількість отриманих манда-
вотум найбільшу кількість голосів (наприклад, в Іспанії для тів (місць) у представниць-
обрання сенаторів у 4-х мандатних виборчих округах кому органі
кожному виборцю надається по три голоси)
Застосовується на виборах парламенту Ізраїлю, Палати представ-
У багатомандатному виборчому окрузі виборець ників (нижньої палати парламенту) у Болгарії, а також у Австрії, Іспанії,
Система
голосує за одного кандидата, а не за список канди- Португалії, Норвегії, Швеції, Фінляндії та ін.
єдиного
датів від будь-якої партії, як за звичайної мажори-
голосу,
тарної системи. Обраними вважаються кандидати
що не пере-
що дістали найбільшу кількість голосів (так було до
дається
1993 р. в Японії, нині використовується на Тайвані)
Виборець у багатомандатному виборчому окрузі має

стільки голосів, скільки слід обрати кандидатів, або
менше, і розповсюджує свої голоси поміж кандида-
Кумулятив-
тами як завгодно: може віддати кільком кандидатам
ний вотум
по одному голосу, а може одному з кандидатів віддати
всі голоси (акумулювати) (використовується у Баварії
під час виборів до органів місцевого самоврядування)
114 115
Умови та обставини застосування Q Виборча квота Є кілька видів квот

пропорційної виборчої системи x
x дех – кількість голосів Q
Q= квота Т. Хера
y виборців за округом y
Вибори мають бути виключно партійними. Застосовується
переважно в державах, де є кілька впливових політичних пар- x квота Гогенбаха –
Y Кількість мандатів Q=
1 тій, але жодна з них не має стабільної більшості у парламенті. y+1 Бішофа
на округ
Виборці голосують за списки від політичних партій або їх
блоків (об’єднань), а не за окремих кандидатів
Застосовується лише на виборах депутатів, а не на ви- Наприклад у 8-мандат- Залишок

2 Партія X Q Y
борах інших посадових осіб (президента, губернатора та ін.) ному виборчому окрузі голосів
загалом було подано
А 126 000 50 000 2 26 000
Застосовується виключно у багатомандатних або за- 400 000 голосів.
Q = 400 000 : 8 = 50 000. Б 94 000 50 000 1+1 44 000
гальнонаціональних виборних округах. Найкраще коли вся
3 Розподіляємо мандати
держава Найкраще, є єдиним виборчим округом, в якому В 88 000 50 000 1+1 38 000
обирається весь склад парламенту (Нідерланди, Ізраїль) за партіями. Квота Т.
Нага Г 65 000 50 000 1 15 000
4 Передбачає застосування одного з правил Q = 400 000 : 8 = 50 000 Д 27 000 50 000 0+1 27 000
коли виборець голосує не за список загалом близької

йому за ідеологією політичної партії (блоку), а за окремих Залишок
Партія X Q Y
кандидатів у списку політичної партії (блоку), в порядку осо- голосів
бистого уподобання. Тобто визначаючи місце того чи іншого А 126 000 44 444 2+1 37 112
а
кандидата серед інших у списку від певної політичної партії Квота Гогенбаха – Бішофа Б 94 000 44 444 2 5 112
(блоку). У деяких країнах (Фінляндії, Швейцарії) свобода ви- Q = 400 000 : 8 + 1 = 44 444
бору під час голосування не обмежується кандидатами тільки В 88 000 44 444 1+1 43 556
одного партійного списку Г 65 000 44 444 1 20 556
зв’язаних (закритих) списків, за якими порядок розташу- Д 27 000 44 444 0 27 000

вання кандидатів у списку визначає сама політична партія,
а виборець голосує за список у цілому (Албанія, Естонія,
б
Ізраїль). У деяких країнах вибір голосуючого обмежується
одним кандидатом у відповідному списку (Бельгія, Данія,
Нідерланди)
Щоб бути обраною, політична партія (блок) в особі своїх

5 кандидатів має отримати під час виборів не більшість, а деяку
кількість голосів, яка називається виборчою квотою
це найменша кількість голосів, по-

Виборча квота трібна для обрання одного кандидата
116 117
Недоліки
пропорційної виборчої системи
Ця виборча система передбачає, що перемогу отримує партія

У використанні цих методик є один недолік: мандати не розподіля- 1 в цілому, а не окрема особистість. Система тим самим обмежує
ються всі одразу. можливість появи нових яскравих політиків
Тому використовують так звану систему дільників, яку ще XIX ст. було
запропоновано бельгійським ученим В. Д’Ондтом. Згідно з нею, голоси, Ця виборча система зв’язує депутатів жорсткими обов’язками
2
які подано за кожний партійний список, поділяються послідовно на 1, 2, та партійною дисципліною
3, 4, 5 і т. д. Кількість мандатів розподіляють за зменшенням, відповідно
до кількості набраних голосів, тобто всі одразу Привілейоване положення партій, що потрапили до представниць-
3
кого органу, знижує міру їхньої відповідальності перед суспільством
Парламенти що складаються з численних партійних фракцій з

Дільники В. Д’Ондта 4 великими зусиллями домагаються погодженості у проведенні
Дільники А Б В Г Д послідовної політики
1 126 000 94 000 88 000 65 000 27 000 Уряди, які формуються багатофракційними парламентами, за-
2 63 000 47 000 44 000 3 200 13 500 5 звичай є нестабільними. Адже переформатування коаліційної
більшості у парламенті автоматично тягне за собою зміну уряду
3 42 000 31 333 29 333 21 666 9 000
4 31 500 23 500 22 000 16 250 6 750 З метою запобігання представництва у парламенті невеликих
політичних партій виборче законодавство встановлює так званий
прохідний бар’єр. Прохідний бар’єр – це певний мінімум голосів,
який має набрати партія під час голосування, щоб потрапити до
Ця система використовується в багатьох країнах, з певними моди- 6 представницького органу. Якщо голосів виборців виявляється
фікаціями, наприклад, метод дільників Сен – Лагює, коли як дільники менше, ніж встановлено бар’єром, то партія залишається без
використовують числа – спочатку 1, 4, потім – 3, 5, 7 (Болгарія). Слід на- місць у парламенті (наприклад, у Німеччині й Угорщині не отри-
голосити на тому, що різні дільники по-різному впливають на результати мують мандатів партії, що не подолали прохідний бар’єр 5 %; у
голосування щодо великих, середніх або малих партій. Ліхтенштейні – 8 %, у Шрі-Ланці – 12,5 %)
Тому у виборчому законі закріплюється зазвичай та система, яка біль-
ше сприяє партії (партіям), що мають більшість у законодавчому органі
Змішані виборчі
системи
Є поєднанням мажоритарної та пропорційної вибор-

чих систем. Мета – скористатися позитивними якостя-
ми головних виборчих систем та уникнути їх недоліків
Змішані виборчі системи застосовано у Німеччині,

Італії, Угорщині, Польщі, Литві, Грузії та ін.
118 119
Види змішаних виборчих систем Віковий ценз
де одна частина парламенту обирається за ма-

жоритарним, друга – за пропорційним принципом для активного виборчого права, за даними Міжпарламент-
Лінійне (наприклад, у Німеччині нижня палата парламенту ського союзу, 109 держав із 150 визнають за особами старше
змішування – Бундестаг – на 50 % обирається за мажоритар- 18 років, у Бразилії, Ірані, Нікарагуа і на Кубі – з 16 років
ною системою відносної більшості, а на 50 % – за
партійними списками)
коли одна палата парламенту обирається за ма- для пасивного виборчого права має такі закономірності:
Структурне жоритарною системою, а друга – за пропорційною
змішування (використовується в Австрії, Італії, Польщі)
на муніципальних (місцевих) виборах для кандидата дорів-
нює віку настання загальної дієздатності
7.4. Принципи суб’єктивного та загального
на виборах до нижньої палати парламенту – старше 25 років
виборчого права
на виборах до верхньої палати парламенту, на посаду пре-
зидента, члена вищої судової інстанції – старше 30–40 років
Загальність виборчого права
1 означає, що виборче право мають всі дорослі
психічно здорові громадяни Загальність виборчого права також
може бути обмежена такими цензами
Може бути обмежена такими
майновим, який передбачає, що виборчим правом наділена особа,
цензами (кваліфікаціями)
якій належить майно не нижче, ніж на певну суму, або та, що сплачує
певний податок. У XX ст. його майже було відмінено в країнах світу.
віковим цензом, який означає визнання за особою виборчих
Втім, наприклад, у Канаді сенатори не обираються, а призначають-
прав по досягненні певного віку
ся на посади за умови, що вони є власниками
цензом осілості, який передбачає, що за особою визнається
цензом статі, що полягає у недопущенні до виборів жінок. Посту-
виборче право, якщо вона проживає на території певного ви- пово майже зник – з кінця XIX ст. до середини XX ст. (наприклад, у
борчого округу або адміністративно-територіальної одиниці про- Швейцарії відмінено лише у 1971 р., зараз існує у деяких країнах
тягом встановленого строку. Наприклад, у США активне виборче Латинської Америки та Близького Сходу
право визнається за особою, що проживає на території 1 міс., в
Австралії, Німеччині, Японії – 3 міс., у Бельгії, Франції – 6 міс., у освітнім, який передбачає допуск до виборів осіб, що володіють
Канаді, Фінляндії – 12 міс., в Ісландії слід проживати не менше 5 встановленим обсягом освіти. Після того як базова освіта стала в усіх
років, у Норвегії для пасивного права – 10 років країнах світу обов’язковою та безкоштовною, відповідний ценз зник
цензом громадянства, який передбачає, що особа володіє ви- цензом грамотності, що передбачає вміння читати та писати держав-
борним правом, якщо є громадянином держави не менше вста- ною мовою, іноді також – тлумачити конституцію держави. Застосовуєть-
новленого строку. Ценз громадянства не пов’язаний із цензом ся переважно щодо пасивного виборчого права (наприклад у Бразилії)
осілості. Наприклад, у США членом Палати представників Конгре-
су може бути обрано особу, що є громадянином США не менше релігійним. Наприклад, щоб бути обраним до Іранського парла-
7 років, а сенатором – не менше 9 років менту, належить активно сповідувати Іслам
120 121
Виборче право також може бути обмежене

моральним цензом
передбачає обмеження щодо соціальної поведінки виборців.

Наприклад, у Люксембурзі не мають активного виборчого права
банкрути, утримувачі публічних домів; у Еквадорі – п’яниці, во-
лоцюги, шахраї. Звичайно позбавляють виборчих прав осіб, які
відбувають покарання у вигляді позбавлення волі
4 Принцип прямого та непрямого виборчого права
Пряме виборче право –

Деякі з колишніх соціалістичних держав (Албанія, Чехія, При- право виборця обирати та бути обраним у виборний орган або
балтійські держави) приймають законодавство про люстрацію на виборчу посаду. Діє переважно на виборах нижньої пала-
– заборону колишнім функціонерам, працівникам спецслужб ти парламентів, іноді верхніх палат (наприклад, у США, Італії,
займати посади в уряді, ЗМІ, обиратися депутатами Польщі), президентів (наприклад, у Мексиці, Болгарії), майже
завжди – органів і посадових осіб місцевого самоврядування
Непряме виборче право

означає, що виборець обирає лише членів комісії, яка потім оби-
Принцип вільної участі у виборах передбачає, що ви- рає виборчий орган (двоступеневими виборами обираються,
борець самостійно вирішує, чи брати участь у виборчому наприклад, у США президент, Рада штатів Індії)
процесі. Не участь у виборах називається абсентеїзмом.
2 Тому в деяких країнах (Італії, Туреччині, Греції, Австралії,
Бельгії, Аргентині) вводиться так званий обов’язковий Принцип таємного голосування
вотум – юридичний обов’язок виборців брати участь у означає, що виборець заповнює виборчий бю-
5
голосуванні летень у спеціальній кабіні або здійснює вибір за
допомогою машини для голосування (Інтернету)
Принцип рівного виборчого права передбачає рівну

3 для кожного виборця можливість впливати на результати
виборів. Це означає, що
виборці повинні мати однакову кількість голосів, діє принцип

«один виборець – один голос» (але, наприклад, у Болгарії – по 2)
у виборчих округах має бути приблизно однакова кількість

виборців
усі громадяни беруть участь у виборах на рівних підставах
122 123
7.5. Виборчий процес у зарубіжних країнах
Виборчий процес –
це упорядкована нормами права діяльність з підготовки та проведення
Принцип
виборів до органів державної влади й органів місцевого самоврядування
загального Охоронний ценз виводить з категорії «вибо-
виборчого права рець» осіб, вплив яких на політику може нести Призначення виборів
може бути обме- небезпеку для державного устрою, суперечить
жений охоронни- умовам політичного режиму, але не пов’язаний Встановлення виборчих округів
ми цензами із порушенням уявлень про справедливість
Встановлення виборчих дільниць
Створення виборчих органів
Усунення від участі у голосуванні
До охоронних Реєстрація виборців, тобто включення особи до
військових службовців і держав- Стадії
цензів списку виборців
них службовців виборчого
належать процесу Висування та реєстрація кандидатів або їх списків
Усунення від виборчої компанії
служителів церкви Агітаційна компанія
Позбавлення виборчих прав пев- Голосування

них категорій осіб:
Підрахунок голосів і встановлення результатів
• за рішенням суду осіб, що відбувають покарання у вигляді по- виборів
збавлення волі (Бразилія, Аргентина, Уругвай та ін.);
• осіб, за рішенням суду позбавлених політичних прав (включаючи Строк чергових виборів може визначатися
вибори), банкрутів, боржників державної казни (наприклад, в Італії);
• осіб, які не відповідають так званому моральному цензу: особи, які
займаються бродяжництвом, пияцтвом, шахрайством (наприклад,
у Мексиці, Еквадорі), виявляють невдячність до батьків тощо) Ø чітко встановленою законодавчою датою (наприклад, у Коста-Ріці
вибори президента відбуваються раз на 4 роки у першу неділю лю-
Усунення від пасивного виборчого права того. Так само дата виборів призначається у Латвії, Мексиці, США);
осіб за так званим несумісництвом Ø офіційно призначеною датою виборів (актом глави держави або
актом уряду) або конституційно встановленою після закінчення
Позбавлення виборчого права вождів повноважень виборчого органу або посадової особи (наприклад,
племен і кланів. Притаманно державам, де у Чехії згідно з конституцією вибори до парламенту проводяться
здійснюється політика позбавлення від трайба- в період, що розпочинається за 30 днів до закінчення строку по-
лізму (племінних відносин) вноважень парламенту та припиняються у день його закінчення).
Строки позачергових або додаткових виборів призначаються
главою держави або актом уряду
Виборчий округ об’єднує виборців певної території для обрання депу-

татів до представницьких органів держави та місцевого самоврядування
124 125
Виборчі округи можуть бути Виборчі органи

здійснюють організацію проведення виборів, забезпечують контроль за
дотриманням виборчого законодавства, встановлюють результати виборів
територіальними,
які об’єднують виборців Види територіальних
за місцем проживання виборчих округів До виборчих органів належать
За охоплюваною ними
Ø одномандатні (від округа обирається 1 депутат); виборчі комісії територією вони можуть бути
Ø багатомандатні (обирається кілька депутатів);
Ø загальнодержавні (національні) долучають усіх депутатів
парламенту (у Конго до парламенту обирається єдина по- територіальними (центральними)
літична партія) або створюються для обрання деяких депу-
татів (як, наприклад, половини у Німеччині), інші ж обира- окружними
ються за одномандатними та багатомандатними округами
дільничними
Виборними одиницями можуть бути: виборчі трибунали, виборчі ради, цивільний
трудові колективи, громадські організації (проф- регістр (існують у країнах Латинської Америки)
похідними,
спілки). Притаманні були соціалістичним держа-
які об’єднують
вам, зараз існують у КНР; за етнічною ознакою
виборців за Територіальні (центральні) виборчі комісії розповсюджуються на
створюються у Сінгапурі, на Фіджі
місцем роботи державу загалом. Складаються з представників політичних партій, дер-
жавного апарату. Інколи (Італія, Велика Британія та ін.) їх функції реалізує
МВС. Їх призначенням є узагальнення та оприлюднення результатів
спеціальними комісіями виборів. Можуть бути постійно або тимчасово діючими
(Канада, Німеччина)
Окружні виборчі комісії
Кількість і межі діють у виборчих округах, коли виборці округа не відповідають політи-
законом урядом ко-територіальним одиницям. Складаються з посадових осіб державного
виборчих округів
(Бельгія) (Італія) апарату (уповноважених у виборах); інколи з посадових осіб, суддів або
можуть визначатися депутатів місцевих виборчих органів (Італія, деякі штати США). Виконують
такі функції: реєструють кандидатів у депутати за своїм округом, забез-
виборами до органів печують нормативний хід передвиборчої компанії, визначають результати
місцевого самоврядуван- виборів за округом. Зазвичай мають тимчасовий характер
ня – актами цих органів
Виборча дільниця – Дільничні виборчі комісії діють на виборчих дільницях. Признача-

це пункт голосування, куди приходять виборці, щоб виявити свою волю, де ються або вищестоящими виборчими органами, або органами місцево-
відбувається первинний підрахунок голосів. На одному виборчому окрузі го самоврядування. Складаються з посадових осіб державного апарату
створюється кілька виборчих дільниць. Наприклад, у Франції виборчими або представників великих політичних партій. Їх завдання: реєстрація
дільницями є комуни – найменші адміністративно-територіальні одиниці. виборців, перевірка списку виборців, організація голосування, підраху-
В Італії комуни поділяються на виборчі дільниці по 100–800 виборців нок голосів на виборчій дільниці. Зазвичай мають тимчасовий характер
126 127
Виборчий трибунал
поєднує функції виборних комісій і деякі судові, адміністративні
(тлумачить виборче законодавство, звільняє посадових осіб за по-
рушення виборчого права)
Цивільний регістр – орган, який веде списки виборців Способи висування кандидатів
Виборчі органи можуть формуватися самовисування

(наприклад, у Франції до палати представників)
судами (Коста-Ріка)
висування виборців групами
парламентом (Узбекистан) (наприклад, у Данії потрібні підписи не менше
ніж 25 виборців)
урядом (Австралія)
органами місцевого самоврядування висування політичними партіями та іншими
(місцеві виборчі комісії України) громадянськими об’єднаннями
(наприклад, так висуваються кандидати до
вищестоящими виборчими комісіями складу Бундестагу Німеччини, Національної ради
(якщо не створені іншими органами) Австрії, Едускунти Фінляндії та ін.)
За часом дії виборчі органи можуть бути Агітаційна компанія

зазвичай починається після реєстрації кандидатів або публікації їх
постійно діючими. списку (Литва). Інколи (Туреччина) – з дня оголошення дати голосування.
У країнах Латинської Америки – виборчі трибунали та цивільний ре- Законодавчо встановлюються умови агітації:
гістр. Центральні виборчі комісії, окрім країн тоталітарного соціалізму методи, початок і час припинення агітації, питання використання
засобів масової інформації, фінансування виборчої кампанії
тимчасово діючими.
Працюють на громадських засадах, створюються на час виборів. Та-
кими є, як правило, окружні та дільничні комісії, інколи територіальні
Відповідальними за реєстрацію виборців можуть бути
публічний орган (орган місцевого самоврядування), на-

приклад, у Німеччині, Швеції, Швейцарії, Канаді та ін.
особа (США, Франція, держави Латинської Америки)
128 129
Результати виборів встановлюються окружними або територі-

Форми голосування альними (центральними) виборчими органами. На основі документів
дільничних виборчих органів вони підтверджують дійсність виборів, їх
за допомогою виборчих бюлетенів результативність, потребу в другому турі або проведенні нових виборів.
Для встановлення результатів голосування використовують виборчі
за дорученням системи (пропорційну, мажоритарну та ін.).
у випадках хвороби, закордонного відрядження, непись- Кінцеві результати виборів визначаються центральними виборчими
менності та ін. (наприклад, у Франції, Великій Британії) органами й офіційно публікуються
поштою
(наприклад, у Великій Британії, Німеччині, Данії цю форму Контроль за дотри-
використовують близько 10 % виборців) манням законодавства
у виборчому процесі
за місцем знаходження можуть здійснювати
якщо виборець у день голосування перебуває поза місцем
проживання, то, наприклад, у Австрії він може заздалегідь виборчі органи
отримати виборчий бюлетень
спеціальні комісії,
за допомогою спеціальної мережі (Інтернету) створені виборчими органами
за допомогою урн із портретами кандидатів спеціальні контрольні органи,

наприклад, у Франції спеціальна комісія оголошу-
вписуючи прізвище кандидата до виборчого бюлете- ється суддею та складається з виборців-помічників
ня (у Сирії, Єгипті)
органи судової влади
роблячи позначку на пальці чорнилом для запобігання
повторного голосування (в Індії, Намібії, Боснії та Герце-
говині 1996 р.)
130 131
Державне право зарубіжних країн. Загальна частина Розділ 8. Законодавча влада в зарубіжних країнах
Розділ 8. Законодавча влада Основні функції парламентів

у зарубіжних країнах
Представницька
- полягає в тому, що парламент є виразником інтересів та волі
народу, нації, який уповноважений приймати важливі рішення
8.1. Поняття, функції та повноваження парламенту від імені народу
Законодавча
Парламент – - полягає в тому, що парламент видає закони, які мають вищу
загальнодержавний представницький ко- юридичну силу.
легіальний орган, основною функцією У деяких країнах парламент є єдиним органом законодавчої
якого є здійснення законодавчої влади влади (Індія, Японія та ін.), в інших законотворча компетенція
розподіляється між загальнонаціональним законодавчим орга-
ном та законодавчими органами суб’єктів федерації
Законодавча діяльність
полягає у виданні представницькими Контрольна
(законодавчими) органами законів, - полягає в тому, що здебільшого парламенти здійснюють контр-
обов’язкових для виконання всіма оль за виконанням законів, діяльністю органів виконавчої влади
державними органами, громадськими
об’єднаннями, органами місцевого са-
моврядування, посадовими особами та Фінансова
громадянами - у більшості країн парламент приймає основний фінансовий до-
кумент держави – закон про державний бюджет, а також видає
ряд інших законів, які в тій чи іншій мірі стосуються фінансових
Сьогодні парламенти діють у більш ніж 160 країнах питань
світу. Їх назви різноманітні: федеральні збори (Ав-
стрія, Росія, Швейцарія), конгрес (США), стортінг
(Норвегія), альтінг (Ісландія), рикстаг (Швеція), ге- Зовнішньополітична
неральні кортеси (Іспанія), парламент (Індія, Італія, - парламенти приймають безпосередню участь у зовнішньопо-
Франція, Японія тощо, - але для всіх них властиві літичному житті держави, зокрема, вони схвалюють укладені
загальні ознаки парламентаризму міжнародні договори, ратифікують та денонсують їх тощо
Парламентаризм
- визначена конституцією та іншими
законами організація влади в суспіль- Обсяг повноважень безпосередньо
стві, коли парламент володіє представ- залежить від форми правління, політи-
ницькими, законотворчими, контролю- ко-територіального устрою, політичного
ючими та іншими повноваженнями та режиму та звичаїв країни
виступає гарантом захисту інтересів
народу, нації
132 133
Типові повноваження парламентів

Залежно від конституційної компетенції парламентів
виділяють: Прийняття законів
- у деяких країнах парламенти можуть приймати конституції та
поправки до них;
- органічні закони;
необмежену обмежену - звичайні закони
компетенцію компетенцію
Фінансова компетенція
Притаманна для країн з пар- У такому випадку парламент - затвердження державного бюджету (Великобританія, США);
ламентарною формою правлін- має право вирішувати тільки ті - окремі закони, які регулюють питання щодо фінансування пев-
ня. питання, які прямо зазначені у них державних завдань (соціального, культурного та ін. харак-
За парламентом - єдиним конституції та законах (Фран- теру) (Туреччина);
органом законодавчою влади, ція). Інші питання зазвичай - встановлення податків (Конституція Болгарії 1991р.);
визнається право прийняття належать до компетенції пре- - створення позабюджетних фондів (ст. 267 Конституції Індії) та ін.
законів з будь-яких питань сус- зидента та уряду (абсолютно
пільного та державного життя обмежена). Формування державних органів
(Великобританія, Італія, Греція, У певних федеративних та - вибори Президента (Греція, Чехія та ін.);
Японія та ін.). децентралізованих унітарних - формування уряду (Італія, Німеччина, КНР);
У деяких країнах у конституції країнах компетенція парламенту - формування судової влади (Франція – Високий суд правосуддя,
не зазначається чіткий перелік є обмеженою. У цьому випадку Китай – Верховний народний суд та ін.) та ін.
повноважень парламенту, що парламент не може вирішувати
дає можливість говорити про їх питання, які входять до компе- Призначення референдумів
необмеженість (Напр.: Консти- тенції суб’єктів федерації чи (конституції Куби, Хорватії та ін.)
туція Японії 1946р.). інших територіальних утворень
Необмеженість повноважень (відносно обмежена). Ратифікація та денонсація міжнародних договорів
вищого представницького ор- Так, у США компетенція Кон- (конституції Бразилії, Італії, Іспанії, Німеччини, Франції, США
гану притаманна і для держав гресу обмежена на користь шта- та ін.)
тоталітарного соціалізму, кон- тів (суб’єктів федерації)
ституції яких, зазвичай, хоч і за-
Контроль за органами державної влади
значають компетенцію вищого
(конституції Болгарії, Швейцарії)
представницького органу кра-
їни, але в кінці цього переліку
(словами “та інші”) висловлю- Повноваження в сфері оборони та безпеки
ється можливість здійснення й - право оголошувати війну, заключати мир, оголошення воєнного
іншої компетенції стану, повної або часткової мобілізації і т.п.
(конституції Італії, Німеччини, США, Франції, Швейцарія)
134 135
Парламент може передавати частину своїх повноважень главі Двопалатний парламент складається з:
держави або уряду (делегування законодавства)
Верхньої палати Нижньої палати
Делеговане законодавство досить широко розповсюджене у багатьох (Сенат – в більшості країн, (Палата представників – Австра-
країнах Європи Рада кантонів – Швейцарії, лія, Національна рада – Австрія,
Рада штатів – Індія, Палата Сейм – Польща, Народна палата –
Деколи глава держави має право видавати декрети-закони, які в по- лордів – Великобританія, Фе- Індія, палата громад – Великобри-
дальшому повинні бути затверджені парламентом (Греція) деральна рада – Австрія, Па- танія, Національні збори – Фран-
лата радників – Японія та ін.) ція, Палата депутатів – Італія та ін.)
У деяких країнах (Італія, Німеччина, Франція та ін.) парламент делегує
органам виконавчої влади право видавати нормативні акти, які мають
силу закону. делегованого законодавства Нижня палата двопалатного та однопалатний парламент зазвичай оби-
раються на 4-5 років з повним одночасним оновленням. Подеколи цей
У більшості держав делегування законодавства прямо не зазначаєть- термін є більш коротшим, зокрема, США – 2 роки, Австрія – 3 роки та ін.
ся в конституції, а діє на основі практики (США, Японія) Верхня палата зазвичай має більший термін діяльності й оновляється
по різному: інколи повністю, одночасно з нижньою, частково у певний
період. Так, у США – обирається на 6 років, а оновлюється по 1/3 кожні
8.2. Порядок формування, види та структура 2 роки; у Франції – на 9 років і кожні 3 роки оновлюється на 1/3 складу
парламентів
Палати парламенту неоднакові за своєю чисельністю. Так, у Нижній
палаті Польщі – 460 депутатів, Італії – 630, Японії – 500.
8.2.1. Види парламентів Верхня палата в більшості випадків є меншою за чисельністю. Так, у
США – в 6 разів, в Італії – у 2 рази.
Зазвичай кількість депутатів залежить від кількості населення країни
Види парламентів
Однопалатний
однопалатні двопалатні парламент
Нині однопалатні парламенти існують майже у 70 країнах (Болгарія, Позитив Негатив

Греція, Данія, Ізраїль, Єгипет, Нова Зеландія, Португалія, Туреччина, Ø зазвичай обираються безпо- Ø недостатність представництва
Угорщина, Фінляндія, Швеція та ін.). середньо населенням; територіальних одиниць;
Однопалатність зазвичай характерна для невеликих держав (Саль- Ø депутати мають рівний статус; Ø можливість узурпації влади
вадор та ін.), а також для країн з авторитарними та тоталітарними по- Ø зазвичай мають широкі повно- партією, яка має значну біль-
літичними режимами (В’єтнам, Китай) важення; шість;
Ø спрощений законодавчий про- Ø можливість взяття повнова-
цес тощо жень інших органів держави
Переважно країн світу двопалатні парламенти. тощо
Двопалатність властива як для федеративних держав (Австралія,
Бразилія, Мексика, Німеччина, США та ін.), так і для унітарних (Італія,
Іспанія, Франція, Японія та ін.)
136 137
Двопалатний Способи формування Верхньої палати дво-

парламент палатного парламенту
Позитив Негатив Прямих виборами сенаторів громадянами країни (США – 2

Ø представництво усіх регіонів; Ø складний законодавчий процес; від штату, Бразилія – 3, Італія – 7 від області)
Ø існування противаги, змен- Ø збільшені фінансові затрати на
шення партійного впливу; утримання парламенту; Непрямих виборів (Франція)
Ø безперервність діяльності та ін. Ø верхня палата може гальмува-
ти діяльність нижньої
Призначення повного чи часткового складу верхньої палати
главою держави, главою уряду, лідером опозиції (Барбадос, Йор-
данія, Канада, Таїланд, Ямайка та ін.; лідером опозиції – Малайзія)
Верхня палата може бути:
Парламентами земель (Австрія) чи обласними радами (Намібія)

Сильною Слабкою
коли без згоди Верхньої пала- коли Верхня палата може від-
ти закон не може бути прийнятий класти рішення Нижньої палати, Урядами земель (Німеччина)
(Італія, США) але не взмозі перешкодити їй
його прийняти
Обираються із членів Нижньої палати (Норвегія)
(Великобританія, Польща)
Займають особи у яких дворянський титул не нижче барона

8.2.2. Способи формування парламентів (Великобританія)
Способи формування однопалатних та 8.2.3. Підстави припинення діяльності парламентів

Нижньої палати двопалатного парламентів
Прямих виборів Підстави

Достроковий
закінчення стро- припинення
розпуск парла-
Призначення (напр.: Президент Індії призначає двох представ- ку повноважень діяльності пар-
менту
ників англо-індійської общини в Нижню палату) ламентів
Зборами представників автономних областей, міст центрального

підпорядкування, особливих адміністративних районів та військових
представників (Китай - Всекитайські збори народних представників)
Резервування місць для прихильників певних релігій, національ-

ностей, жінок (напр.: для прихильників індуїстських релігій – у Па-
кистані, для асирійців – в Ірані, Бангладеш – для жінок)
138 139
Причини розпуску парламенту Компетенція глави чи керівного органу парламенту (палати) є до-
сить широкою:
Не може протягом певного строку розпочати свою діяльність чи не- Ø веде засідання;
спроможний приймати рішення (Чехія) Ø визначає повістку дня, першочерговість розгляду питань;
Ø встановлює процедуру розгляду певних питань та процедуру голо-
Не може у відповідний термін сформувати уряд (Польща) чи призна- сування;
чити главу уряду (Німеччина) Ø представляє парламент (палату) у взаємовідносинах з іншими ор-
ганами держави та ін.
Неспроможний у відповідні строки прийняти державний бюджет
В деяких країнах у складі керівництва палат є секретарі, які обирають-
ся з числа депутатів (це не секретарі із допоміжного апарату парламенту).
У разі висловлення недовіри парламенту На засіданнях вони допомагають голові забезпечувати порядок під
час дебатів, слідкують за підготовкою протоколів пленарних засідань,
подеколи завіряють ці протоколи та ін.
8.2.4. Внутрішня побудова парламенту (Німеччина, Іспанія, Італія, Франція)
У більшості країнах голови нижніх палат чи однопалатних парламентів

обираються на весь строк повноважень парламенту (палати).
Структура парламенту У певних випадках законодавчо передбачено обрання глави палати
та його замісника тільки на 1 рік (Швейцарія).
Голова парламенту палати Також можливе призначення головою парламенту, по черзі, одно-
(спікер) чи колегіаль- го з представників земель, які заміщують один одного кожні півроку у
ний орган (бюро – Іспа- партійні фракції алфавітному порядку назв земель (Австрія)
нія, президія – Китай)
Після скликання у більшості парламентів створюються партійні
комітети і комісії апарат
фракції (групи).
Здебільшого законодавчо встановлюється кількість депутатів, які
Голова чи керівний орган відіграє у парламенті одну з головних ролей. вправі утворити фракцію (Франція – 30 депутатів в Національних зборах
У країнах з двопалатним парламентом кожна з палат формує свій і 14 - у Сенаті).
керівний орган чи призначає свого голову. Іноді голова однієї із палат З числа фракції обирається голова.
вважається главою усього двопалатного парламенту (Колумбія). Фракції безпосередньо приймають участь у формуванні керівних
В певних випадках керівники Нижньої палати призначаються монар- органів парламенту, членів постійних та тимчасових комісій
хом з числа запропонованих палатою кандидатур (Нідерланди).
Головою парламенту може бути і глава держави
Фактично всі парламенти створюють у своєму складі постійні та
тимчасові комісії. Їх створює кожна палата двопалатного парламенту.
Основні способи заміщення голови Верхньої палати Склад комісій – пропорційний кількості політичних фракцій.
Постійні комісії створюють на строк парламентських повнова-
жень або на кожній сесії.
представник виконавчої влади віце-президент (у прези- Тимчасові комісії створюються для розгляду та вирішення пев-
(лорд-канцлер – Великобританія) дентських республіках) ного питання і носять тимчасовий характер
обирається палатою (Франція, Італія, Японія та ін.)
140 141
Апарат парламенту Права депутатів
допоміжні служби парламенту, його особисті помічники парламен- брати участь у засіданнях парламенту, комітетів, палат
палат і комісій (секретаріат, друкарня, таріїв, їх референти, секретарі
господарська частина) вносити законопроекти та пропозиції щодо внесення змін
та доповнень до них
8.3. Правовий статус депутатів подавати запити до органів державної влади, вимагати
від них пояснень та уточнень з певних питань
Парламентарій
- це особа, яка за певної обставини є членом парламенту - депутат брати участь у роботі постійних та тимчасових комісій
парламенту, який наділений спеціальною право- та дієздатністю
має право дорадчого голосу та ін.
У більшості країн члени парламенту є професійними парламента-

право на отримання необхідної інформації
ріями і отримують за свою діяльність відповідну винагороду із казни
У більшості країн депутати мають вільний мандат (факультативний)

Обов’язки депутатів
– вони розглядаються як представники усього народу, а не від своєї ви-
борчої дільниці, він не зобов’язаний враховувати думку своїх виборців,
не передбачається відкликання депутата за ініціативою виборців представляти суверенну волю народу
(Італія, Македонія, Франція)
У країнах тоталітарного соціалізму депутат має навпаки імператив- дотримуватись Конституції та законів держави
ний мандат – передбачає можливість дострокового відкликання депу-
тата виборцями, якщо він не виконує їх накази (Китай, Куба) бути присутнім на пленарних засіданнях парламенту та
його палат
В більшості країн депутати володіють також депутатським індемні-
тетом – не несуть відповідальності за свої виступи і за дії, які депутат не розголошувати відомостей, які є державною та служ-
підтримував своїм голосуванням, навіть якщо такі дії є протиправними бовою таємницею
(Іспанія, Німеччина, Білорусія)
Фактично у всіх країнах депутати наділені імунітетом – недоторка- дотримуватись порядку, парламентської ввічливості та
ність парламентаря. дисципліни
Здебільшого для порушення кримінальної справи, притягнення до
кримінальної та адміністративної відповідальності необхідна згода пар-
ламенту (палати) Види відповідальності депутатів
У більшості країн до депутатів висувається вимога щодо неможли-

вості сумісництва посад, тобто він не може одночасно бути депутатом юридична відповідальність
й працювати в парламенті, та займати будь-яку іншу посаду в органах (кримінальна, адміністративна, політична відповідальність
державної влади, займатись підприємницькою діяльністю чи виконувати цивільно-правова, дисциплінар- (висловлення недовіри, достро-
іншу оплачувану роботу( крім наукової та викладацької) на та матеріальна) кове припинення повноважень)
142 143
Чергові сесії
Види зупинення депутатських повноважень - за власним правом, скликається главою держави (Японія), за рішенням
уряду або главою парламенту чи керівним колегіальним органом.
закінчення строку повно- зайняття посади несу- - протягом року зазвичай відбувається дві сесії (Бразилія), а також мож-
важень парламенту місної з депутатством ливе їх проведення один раз на рік (Великобританія, Єгипет).
У цілому кількість сесій на рік та їх час вирішується безпосередньо
у зв’язку з позбавленням депутатсько- за власним бажанням парламентом (Німеччина), або чітко визначений конституцією чи регла-
го мандата парламентом чи судом ментом (Італія, США).
В деяких країнах це питання вирішує глава держави (Японія)
8.4. Порядок роботи парламенту Позачергова та надзвичайна сесії

- скликається на вимогу голови палати (Італія), а також глави держави
(Філіппіни), на вимогу уряду (Іспанія, Франція, Японія).
Під час такої сесії вирішуються питання, у зав’язку з якими вона була
Головною формою роботи парламенту є сесія
скликана.
Надзвичайна сесія зазвичай скликається у разі введення на території
держави чи її частині воєнного чи надзвичайного стану та ін.
Сесія –
це певний період часу, коли парламент та його па-
лати проводять пленарні засідання, розглядають Кворум –
законопроекти та приймають певні рішення необхідна кількість депутатів для роботи парламенту і
прийняття ним рішень
Види сесій
Види кворуму
перша сесія надзвичайна
позачергова чергова сесія

кворум для пленарно- кворум для прийняття
го засідання рішення
Перша сесія (установча)
- відбувається після формування складу парламенту, зазвичай з нео- від загальної кількості пар- 51% від загальної кількості
фіційного засідання на якому вирішуються організаційні питання. ламентаріїв 50% - Італія, 1/3 парламентаріїв
На першій сесії формуються комітети та постійні комісії, обирається – Японія, 40 членів палати об-
чи призначається голова або керівний орган, формується коаліція та щин (із 659) і три пера Палати
визначаються з пріоритетними напрями роботи в подальшому лордів – Великобританія)
144 145
8.5. Законодавчий процес

Перше читання
охоплює обговорення основних положень законопро-
екту, виступ автора чи доповідь відповідного комітету
Законодавчий процес –
(комісії), обговорення й голосування.
це закріплений Конституцією чи законами по-
За позитивному рішенні законопроект відправля-
рядок здійснення законодавчої функції та реа-
ється на доопрацювання за профілем у відповідний
лізації законодавчих повноважень
комітет (комісію), в разі негативному – знімається з
подальшого обговорення.
Іноді перше читання включає і загальну дискусію, і
Стадії законодавчого процесу
постатейне обговорення (Німеччина), або тільки ого-
лошення заголовку проекту (Великобританія)
внесення за- прийняття за-
конопроекту кону
Друге читання
обговорення за- промульгація - включає доповідь автора законопроекту й співдоповідь
конопроекту комітету (комісії), постатейне детальне обговорення
законопроекту і відповідне поетапне голосування
Внесення законопроекту
Обговорення
буває:
В більшості держав правом законодавчої ініціативи володіють: палати
парламенту, група депутатів, а подеколи й один депутат (Фінляндія), а
також глава держави (у змішаних республіках), парламентські комітети вільне фракційне
(у президентській республіці). Водночас, законопроект можуть подати - виступати може будь-який де- - виступаючий висловлює по-
і деякі органи держави, але в межах питань, які входять до їх відання путат, висловлюючи при цьому зицію фракції, членом якої він є
(Бразилія – Генеральний прокурор) свою власну точку зору
Процедура зазвичай починається у Нижній палаті, а якщо палати є

рівноправними – в обох палатах парламенту Третє читання
- включає обговорення й голосування проекту в цілому
Обговорення законопроекту
- це процес, який складається з декількох підстадій
Прийняття закону
Перед внесенням законопроекту до розгляду над ним працює відпо-
відний постійний комітет (комісія) – комітетська стадія Приймається закон голосування на пленарному засіданні парламенту
більшістю голосів
Законопроект проходить обговорення і голосування на пленарному У двопалатному парламенті для прийняття закону необхідне його
засіданні палати (читання). схвалення обома палатами. Тому або його розглядають дві палати одно-
Кількість читань є досить різною. Переважно передбачено проведен- часно, або після обговорення та прийняття однією палатою (Нижньою)
ня трьох читань, у деяких країнах тільки – два читання (Болгарія, Швеція) законопроект поступає до другої (Верхньої)
146 147
8.6. Непарламентські форми здійснення законодавчої

Способи голосування:
влади
за допомогою акламацією
електронної (вигуками)
системи Непарламентські форми здійснення
законодавчої влади
підняттям рук поіменним го- бюлетенями
лосуванням надпарламентські підпарламентські
позапарламентські
Коли одна із палат (зазвичай Верхня) не погоджується з текстом

закону прийнятим іншою палатою виникає необхідність вирішення Надпарламентські форми здійснення законодавчої влади
питання розбіжностей. Зазвичай вони вирішуються таким чином:
Ø палати передають проект закону одна одній доти, доки він не буде
прийнятий (Італія); Така форма пов’язана із створенням особливих органів, що вклю-
Ø скликання сумісного засідання обох палат й їх спільне обговорення чають разом із парламентом вищих посадових осіб, осіб, призначених
та голосування (Індія); президентом, представників державної влади на місцях
Ø створення погоджувальної ради із представників обох палат (Німеччина).
В деяких країнах вето верхньої палати може бути подолано шляхом Такі органи існують у деяких країнах Азії.
повторного прийняття закону більшістю голосів Нижньою палатою. В Так, в Індонезії - Народний консультативний конгрес, який скликаєть-
окремих країнах закон вважається прийнятим тільки у разі його за- ся раз у п’ять років. Він приймає загальну концепцію розвитку країни на
твердження більшістю голосів Верхньою палатою (Алжир) наступні 5 років, може приймати закони, що мають особливо важливе
значення, обирає президента та віце-президента.
У Туркменії – Народна рада (Халк маслахати), він приймає найбільш
Промульгація важливі рішення
- публічне оприлюднення закону
Позапарламентські форми здійснення законодавчої влади

Стадія промульгації складається з декількох етапів:
Ø засвідчення закону й факту його прийняття;
Ø підписання закону; Законодавча влада може здійснюватись і позапарламентську, зо-
Ø санкціонування закону; крема, прийняття законів монархом (напр., в Омані, Катарі, Саудівській
Ø розпорядження про його публікацію; Аравії) або колегіальним органом (Радою емірів у ОАЕ, Постійним комі-
Ø публікація тетом Всекитайського зібрання народних представників в Китаї та ін.)
Підпарламентські форми здійснення законодавчої влади

Закон може вступати в силу по різному:
Ø з моменту опублікування;
Така форма передбачає видання за деяких обставинах певних законів
Ø з терміну зазначеного в самому законі
спеціальними “вирішальними” комісіями чи секціями парламенту, що
створюються пропорційно кількості фракцій парламенту. Це так звані
“міні-парламенти” (напр., Греція, Італія, Іспанія та ін.)
148 149
Державне право зарубіжних країн. Загальна частина Розділ 9. Конституційно-правовий статус глави держави в зарубіжних країнах
Розділ 9. Конституційно-правовий 9.1. Статус глави держави – монарха

статус глави держави в зарубіжних
країнах Монарх –
глава держави при монархічній
Глава держави – формі правління
це посадова особа або державний орган, який займає одне
з вищих місць в системі державних інститутів влади
Статус глави держави – монарха
в абсолютній (Бруней, Катар, Оман, Саудівська Аравія) та
Глава держави є:
дуалістичній (Йорданія, Ліхтенштейн, Марокко) монархії
символом єдності нації та держави
гарантом територіальної цілісності, безпеки держа-
ви, громадянської свободи Визначає внутрішню та зовнішню політику держави
верховним представником держави у внутрішньопо-

Реально здійснює повноваження по керівництву та управлін-
літичному житті та у сфері міжнародних відносин
ню країною
Юридична форма глави держави Влада фактично немає правових обмежень
монарх президент
Формально його повноваження можуть бути обмежені консти-
владарює безстроково, отри- владарює внаслідок прямої або туцією, а законодавча влада поділена з парламентом (дуалізм)
мує владу і титул за спадком опосередкованої народної довіри
(Великобританія, Бельгія, та відповідальна перед народом Призначає і заміщує уряд
Данія, Нідерланди, Норвегія, (Бразилія, Італія, Португалія,
Швеція та ін.) США, Франція та ін.)
Контролює формування та діяльність парламенту
Главою держави можуть також бути: Має право розпуску парламенту або однієї із його палат
Зазвичай обраний парламентом на встанов-
колегіальний лений термін, при цьому окремі функції глави Має право відкладного або абсолютного вето
орган держави (напр., прийняття вірчих грамот) пере-
даються голові колегіального органу (напр., Куба)
Є головнокомандуючим Збройних сил
Особа, що владарює без правових підстав, не
маючи ні царського походження, ні мандата вибор-
ців, або узурпувавши владу відмовляється залиши-
узурпатор ти свою посаду по закінченню відповідного строку
(Адольф Гітлер в Німеччині , “чорні полковни-
ки” в Греції 1967р., Піночет в Чілі в 1973р. та ін.)
150 151
9.2. Статус глави держави – президента

Статус глави держави – монарха
в парламентарних монархіях
(Австралія, Великобританія, Бельгія, Голландія, Данія, Іспанія,
Статус глави держави – президента
Канада, Нідерланди, Швеція)
в парламентарній республіці
(Австрія, Індія, Естонія, Чехія, ФРН та ін.)
Не наділений реальними повноваженнями по управлінню “Слабкий” глава держави обирається або парламентом
державою або спеціальною комісією
Не бере активної участі в управлінні державою. Пере-

Представляє державу в міжнародних відносинах важно виконує функції представницького характеру
Юридично закріплені функції глави держави з управлін-

Не несе юридичної або політичної відповідальності за свої дії ню державою на практиці реалізуються урядом
Акти президента потребують контрасигнації в особі

Усі акти глави держави потребують контрасигнації (скріплення)
глави уряду чи відповідального міністра
Виконує функції державного нотаріуса, скріплює своїм під-

писом усі важливі державні акти Статус глави держави – президента
в дуалістичній (президентській) республіці
Правом вето зазвичай не наділений (країни Латинської Америки, Азії та Африки, США)
Обирається народом
Призначає уряд, який потребує довіри парламенту (або Ниж-
ньої палати)
Одночасно являється главою держави та главою ви-
конавчої влади
Має ряд привілеїв, пільг (на особливі регалії та знаки царської
влади, непідсудність, звільнення від оподаткування та ін.) Формує уряд, який не функціонує як колегіальний орган,
кожний міністр безпосередньо підлеглий президенту
Утримується за рахунок державного бюджету Призначає вищих посадових осіб виконавчої влади
(іноді з дозволу Верхньої палати парламенту)
Самостійно звільняє посадових осіб виконавчої влади
Має право відкладного вето, для подолання якого не-

обхідна кваліфікована більшість обох палат парламенту
Призначає суддів
152 153
Статус глави держави – президента Представницькі функції

в республіках із змішаною формою правління глави держави
(Ісландія, Ірландія, Португалія, Франція)
Уособлює основні права та обов’язки держави
Переважно обирається громадянами
Керує урядом Виступає з офіційними зверненнями до парламенту та нації
Формує персональний склад уряду, який по- Офіційно представляє державу у зовнішніх відносинах і не по-
требує довіри парламентської більшості требує спеціального на те уповноваження
Має право розпуску парламенту

Зовнішньополітичні повноваження глави
держави незалежно від форми правління
9.3. Основні повноваження глави держави
Здійснює верховне представництво країни у міжнародних відносинах
Основні повноваження глави держави

Призначає керівника відомства закордонних справ та дипломатич-
них представників держави за кордоном
зовнішньополітичні у сфері державного управління
Дає вказівки про підготовку та проведення переговорів, бере участь
у судовій сфері представницькі
у найбільш важливих із них і підписує міжнародно-правові акти
у сфері законодавчої діяльності
Оголошує війну та заключає мир
Повноваження глави держави

у галузі державного управління
Зовнішньополітичні повноваження глави
держави в залежності від форми правління
У парламентських республіках і монархіях глава держави призначає
уряд, який потребує довіри парламенту
У державах з парламентарними формами правління повноваження
глави держави фактично здійснюються урядом та його керівником
У президентських республіках глава держави є одноособовим носі-
єм виконавчої влади, призначає та звільняє членів уряду
У президентських республіках глава держави домінує в сфері керів-
ництва та управління зовнішніми справами
Має право прийняття остаточного рішення у сфері державного управління
Від свого імені приймає акти виконавчої влади У республіках із змішаною формою правління, залежно від розкладу
політичних сил можливе як одноосібне керівництво, так і розподіл
Керує адміністративним апаратом та Збройними силами повноважень між главою держави та главою уряду
154 155
Конституційні гарантії ефективної реалізації

Повноваження глави держави у сфері законодавчої діяльності
функцій та повноважень глави держави
за республіканській формі державного правління
У президентських республіках глава держави формально не втручається у
внутрішню діяльність парламенту. Має право вето на законопроекти вото- Недоторканість
вані парламентом та право на прийняття власних нормативних актів
Можливість усунення з посади в результаті застосування
У парламентських монархіях і республіках, як правило, глава держави
процедури імпічменту або процедури юридичної парла-
формально має право відкриття та закриття парламентських сесій,
ментської відповідальності
інколи – право дострокового розпуску парламенту (палати) тапризна-
чення позачергових виборів (Великобританія, Швеція, Японія та ін.)
Має право на винагороду, сума якої визначається парла-
У змішаних республіках глава держави має право дострокового розпуску ментом
парламенту (Нижньої палати), скликання надзвичайних сесій, повернення
законопроекту для повторного обговорення, право законодавчої ініціативи
Конституційні гарантії ефективної реалізації
функцій та повноважень глави держави
Повноваження глави держави у судовій сфері за монархічній формі державного правління
Недоторканість
Призначає суддів загальних та вищих судів
Головує або призначає свого представника у вищих Право глави держави на титул, який зумовлює
конституційних установах обов’язкову форму звернення до монарха
Здійснює помилування Право глави держави на політичну невідповідальність
Залежно від місця у системі розподілу влади глава Право глави держави на символи царської влади – коро-
держави може: ну, скіпетр, державу, печатку тощо.
Бути носієм (главою) виконавчої влади (США) Право глави держави на “цивільний лист” (державне утри-
мання), що приймається кожен рік парламентом у формі
Одночасно бути главою законодавчої, виконавчої (Індія), су- закону, який визначає суму виплат із державного бюджету
дової, а інколи і релігійної влади (Саудівська Аравія) на утримання монарха
Не очолювати жодну із гілок влади, мати свій особливий статус

– бути арбітром між гілками влади (політичними силами) (ФРН) Неможливість усунення з посади законним шляхом
Бути символом влади та держави, не маючи реальних повно- Право глави держави на утримання з державного бюдже-
важень (сучасні монархії, напр., Великобританія) ту особистого двору
156 157
9.4. Порядок заміщення посади глави держави

Виборна форма заміщення
посади монархом
Порядок наділення повноваженнями (заміщення посади) Обирається парламентом

глави держави залежить від форми державного правління (напр., у XVII столітті у Польщі)
Обирається правлячою сім’єю

(напр., у Саудівській Аравії та Кувейті)
Отримання престолу за спадком
Обирається спадкоємницькими главами суб’єктів федерації
У монархіях в залежності від співвідношення прав (напр., Малайзія згідно з Конституцією 1957р., монарх оби-
чоловіків і жінок на зайняття престолу розрізняють рається на 5 років із султанів дев’яти штатів; в ОАЕ 7 емірів –
п’ять основних систем престолонаслідування глав еміратів на 5 років обирають шейха)
Салічна
- трон передається виключно по чоловічій лінії за правом пер- Спосіб обрання президента
вородства визначається різновидом республіки
(напр., країни Азії, Бельгія, Норвегія, Японія)
Традиційно кастильська У президентських республіках, суперпризедентських, а

- трон передається як по чоловічій так і по жіночій лінії, але інколи у змішаних республіках президент обирається:
жінка наслідує тільки якщо у монарха немає сина (тобто мо-
лодший брат має перевагу над старшою сестрою) Позапарламентським шляхом, тобто безпосеред-
(Великобританія, Іспанія, Нідерланди) ньо населенням
(напр., Болгарія, Польща, Франція та ін.)
Сучасна кастильська
- трон наслідує перша дитина монарха – син або донька “на Колегією виборщиків, які в свою чергу обираються
рівних” по штатах прямим голосуванням громадянами
(напр., у скандинавських країнах – Швеція) (напр., Італія, Індія, США, ФРН та ін.)
Габсбургська
- жінка наслідує трон тільки при умові відсутності спадкоємців У парламентських, а інколи і у змішаних
– чоловіків у роду (племінників, двоюрідних та троюрідних республіках президент обирається:
братів)
Парламентом
Система, за якої монарх визначає свого наступника
(напр., арабські країни)
Колегією (комісією), яка складається із
парламентарів та представників виборних
колегіальних органів регіонів та міст
158 159
Всенародно обраний Вимоги до кандидата на посаду Президента

президент
переваги недоліки основні додаткові
На виборах отримує пере- Президент фактично обирається - громадянство відповідної країни, ін- корінна національність
вагу харизматична особис- тільки третиною виборчого корпусу, коли – тільки за народженням (США); (Абхазія, Туркменія)
тість, яка віддзеркалює епо- бо 2/3 виборців ігнорують вибори та - громадянство самого кандидата та
його батьків (Мексика). знати державну мову
ху та країну. Такий президент певна кількість голосує проти відпо- (Україна)
ближчий та зрозуміліший на- відного кандидата або за іншого кан- Постійне проживання у країні на
роду, ніж обраний парламен- дидата у президенти. протязі певного строку (напр., у Бол- Наявність вищої освіти
том, тому він відчуває себе Отриманий мандат від виборного гарії – 5 років, у США – 10 років) (Азейбаржан)
впевнено на своїй посаді, корпусу дозволяє президенту про-
незалежний у відносинах із водити незалежний від парламенту Досягнення певного віку (США –
парламентом та іншими дер- політичний курс (іноді всупереч), що 35 років, Італія – 50 років, ФРН –
жавними органами створює умови для застосування ав- 40 років)
торитарних методів управління. Такі
вибори вимагають значних коштів
Припинення повноважень
президента
Президент
обраний парламентом
Із закінченням строку повнова-
жень, з моменту вступу на поса-
переваги недоліки строкове ду новообраного президента.
Строк повноважень коливається
- парламентарі обирають пре- від 3 до 7 років
- парламентарі є корпорацією,
зидента здатного реалізувати що має свій менталітет, тому
покладені на нього функції; думки народу та депутатів про
- президент, обраний парла- У випадку смерті
Президента можуть не співпа-
ментом відповідальний перед дати;
останнім, що є гарантією не - депутатам притаманно оби- Внаслідок відставки
узурпації влади; рати Президентом людей із дострокове
- вибори не потребують коло- ситуативною поведінкою, яки- Усунення з посади в порядку
сальних матеріальних витрат ми легко маніпулювати, тому імпічменту
існує ризик, що буде обрано
найслабшого всупереч народу За станом здоров’я
160 161
Державне право зарубіжних країн. Загальна частина Розділ 10. Конституційно-правовий статус органів виконавчої влади в зарубіжних країнах
Розділ 10. Конституційно-правовий В більшості монархічних держав монарх є позбавленим

статус органів виконавчої влади конституцією повноважень в сфері виконавчої влади
у зарубіжних країнах
В деяких президентських і полупрезидентських республіках ство-
рюються спеціальні посади прем’єр-міністрів, ради міністрів та інші
10.1. Поняття та загальна характеристика органів (Єгипет, Румунія та ін.).
Посада прем’єр-міністра відокремлюється від посади глави держави
виконавчої влади в зарубіжних країнах (президента), до нього переходять певні функції виконавчої влади глави
держави, але фактично останній залишається головним керівником уряду
Виконавчу владу в зарубіжних країнах здійснює система дер-

У федеративних державах виконавчу владу в суб’єктах федерації
жавних органів, на яку покладається виконання Конституції,
виконують голови суб’єктів федерації .
законів та інших нормативно-правових актів
Місцеві уряди формуються законодавчими зборами суб’єктів
федерації. Обираються або призначаються губернатори областей, в
адміністративно-територіальних одиницях – керівники областей, районів,
Виконавча діяльність
префекти, комісари та інші представники глави держави та уряду
представляє собою засновану на законах оперативну, по-
всякденну реалізацію державними організаціями завдань
та функцій держави у сфері розвитку економіки, культури,
Система органів виконавчої
соціального забезпечення та охорони здоров’я, транспорту
влади складає єдину вертикаль:
та зв’язку, охорони громадського порядку тощо
Виконавча влада Вищі органи та посадові особи

може належати:
Нижчі органи та посадові особи, які зобов’язані
тільки главі держави тільки уряду виконувати накази та розпорядження вищестоя-
(США) (Ізраїль) щих органів та посадових осіб
главі держави і уряду

(буферальна система) Уряд –
(Греція, Франція та ін.) це колегіальний орган державної влади загальної
компетенції, який здійснює керівництво поточним
управлінням країною згідно із законодавством
Діяльність органів виконавчої влади не обмежується тільки
виконанням законів, вони здійснюють і розпорядчу діяльність.
Органи виконавчої влади нерідко виходять за межі виконавчо- У президентських республіках, абсолютних і дуалістичних монархіях
розпорядчої діяльності, вони володіють самостійними нормотвор- уряд, як колегіальний орган існує умовно. Усі рішення у сфері керівництва
чими повноваженнями й видають велику кількість нормативних державним управлінням приймаються головою держави одноособово,
актів, які регулюють важливі сфери життя суспільства і держави тобто без голосування міністрів, які виконують при ньому дорадчі функції
162 163
10.2. Уряд: поняття, види та структура
Коаліційний уряд
Офіційними назвами уряду (Данія, Індія, Італія, Нідерланди, Фінляндія та ін.)
можуть бути
Такий уряд, як правило, існує при парламентарній та змішаній
Державна рада Федеральний уряд формі правління, коли ні одна із партій у результаті виборів не
(Китай) (Німеччині) отримала більшість місць в парламенті
Рада міністрів Федеральна рада Уряд формується на основі попередньої домовленості лідерів
(Франція) (Швейцарія) партій, які розподіляють між собою міністерські посади
Кабінет міністрів
(Україна)
Уряд меншості
За політичним складом уряди (Скандинавські держави.)
поділяються на:
Спирається на виборчу підтримку неурядових пар-
однопартійний уряд меншості
тій маленьких партій
коаліційний безпартійний
Він може бути однопартійним або коаліційним
Однопартійний уряд
(Австралія, Великобританія, Канада, та ін.)
Безпартійний
Такий уряд існує зазвичай у демократичних державах за парла-
(Болгарія в 1997 р., Турція в 1998 р. та ін.)
ментській та змішаній формі правління, якщо одна із політичних партій
отримала в результаті виборів абсолютну або близьку до абсолютної
більшість місць у парламенті (Нижній палаті) Такий Уряд утворюється у випадку, якщо партіям у парламенті
не вдалося домовитись про створення коаліції, а розпускати
У президентських республіках, як правило, президент формує уряд парламент (Нижню палату) недоцільно
з представників своєї партії
Члени такого уряду можуть належать до різних політичних
У напівпрезидентських республіках склад уряду в певній мірі партій або бути безпартійними
пов’язаний із складом парламенту. Призначаючи главу уряду, прези-
дент повинен враховувати позицію парламенту щодо його кандидатури
Існує також у країнах де політичні партії заборонені
(напр., Бахрейн, Бутан, Катар, Кувейт, Саудівська Аравія та ін.)
При тоталітарних політичних режимах, де діє одна партія, уряд пере-
важно складається з членів правлячої партії
164 165
До складу уряду можуть входити:
Державні міністри
Глава уряду за рангом можуть бути вищі за звичайного міністра (Франція,
(Голова ради Міністрів у Швеції, Державний Португалія) або мати нищий статус (Великобританія).
міністр у Норвегії, Голова уряду в Іспанії, Прем’єр- У Японії державними міністрами називаються усіх членів
міністр у Франції, канцлер у Австрії та Німеччині, уряду
Прем’єр Державної ради в Китаї та ін.)
Статс-секретарі
можуть займати посаду замміністра або відповідають за пев-
Структура уряду ну ділянку роботи у департаменті.
Інколи призначаються при прем’єр-міністрі або президенті
міністри Парламентські секретарі

Заступники глави уряду
- керівники найбільш вагомих - основним їх завданням є забезпечення взаємозв’язку уряду
органів центральної адміністрації із парламентом (Великобританія)
– міністерств з окремих галузей
управління
(фінанси, юстиція, збройні сили та ін.) Представники нищестоящих адміністрацій
- очолюють органи виконавчої влади на місцях (областях,
районах тощо)
Міністри без портфелів

Залежно від форми державного - вони не очолюють відомства, але на засіданнях уряду мають
правління главою уряду може бути: право вирішального голосу, іноді виконують окремі доручен-
ня глави уряду, координують роботу групи міністрів
президент монарх
(у президентських (у дуалістичних
республіках) монархіях)
10.3. Порядок формування уряду
глава уряду Спосіб формування уряду

(у парламентських монархіях і залежить від форми правління:
республіках, полупрезидентсь-
ких, змішаних та деяких супер-
призедентських республіках)
парламентський позапарламентський
змішаний
166 167
Позапарламентський спосіб Змішаний спосіб

формування уряду формування уряду
Такий спосіб формування уряду притаманний для абсолютних і ду-

алістичних монархій (Бахрейн, Катар, Саудівська Аравія та ін.), а також Такий спосіб характерний для змішаних республік (здебіль-
багатьох суперпрезидентських та президентських республік (Бразилія, шого президентсько-парламентських), де у формуванні уряду
Єгипет, де глава держави особисто очолює уряд беруть участь і глава держави, і парламент.
(У деяких постсоціалістичних державах)
Глава держави особисто, без участі парламенту, призначає та звіль-
няє з посади міністрів
Строки повноважень
Іноді міністри затверджуються парламентом (напр., у США – Сенатом) уряду
У президентських республіках
уряд призначається на строк повноважень голо-
Парламентський спосіб фор- ви виконавчої влади - президента
мування уряду
У парламентарних країнах
уряд залишається при владі доти, доки користу-
Такий спосіб формування уряду застосовується у країнах з парламен- ється підтримкою парламенту. Зміна глави уряду
тарною формою правління - парламентарних монархіях і республіках, тягне за собою створення нового уряду
де уряд очолює прем’єр-міністр
У парламентарних республіках існує 10.4. Повноваження уряду

два способи формування уряду:
Перший спосіб Повноваження уряду

Глава держави пропонує на розгляд парламенту кандидатуру полягають у розробці та проведенні національної внутрішньої
глави уряду, а саме лідера партії або керівника найбільшої фракції та зовнішньої політики у сфері державного управління
(коаліції), яка перемогла на виборах й отримала більшість місць у суспільними відносинами
парламенті (у Нижній палаті).
Міністри призначаються та звільняються главою держави за по-
данням глави уряду (Італія, Греція). Після остаточного створення
уряду глава держави повинен звернутися до парламенту з метою На уряд покладається забезпечення охорони правопоряд-
отримання вотуму довіри (інвестура уряду) ку, гарантування прав і свобод людини, захист зовнішніх
інтересів держави, здійснення економічної, соціальної та
Другий спосіб інших функцій у сфері державного управління
Вищий представницький орган з висунутих кандидатур обирає
главу уряду, який в подальшому формує кабінет уряду і затверджує
відповідні кандидатури в парламенті (Німеччина, Японія)
168 169
10.5. Відповідальність уряду

Основні повноваження
уряду
В галузі управління Види відповідальності уряду

- уряд погоджує, координує та направляє діяльність усіх цен-
тральних органів виконавчої влади
політична юридична
Зовнішньополітичні повноваження
- уряд бере участь у міжнародних перемовах, підписанні міжна-
родних договорів, що стосуються підвідомчих їм питань, пред-
ставляє інтереси держави у міжнародних відносинах тощо
Політична відповідальність
У законодавчій сфері (не передбачає судового переслідування)
- у більшості держав (за виключенням президентських респу-
блік), володіє правом законодавчої ініціативи.
У парламентарних монархіях і республіках уряд зазвичай перед парламентом перед главою держави
володіє правом скликання надзвичайних сесій і дострокового за парламентарних та змі- за деяких змішаних та пре-
розпуску парламенту (Нижньої палати) шаних формах правління зидентських форм правління
Надзвичайні повноваження
- у парламентарних державах у випадку внутрішніх або зовнішніх
загроз уряд має право оголошення надзвичайного чи воєнного
стану, прийняття надзвичайних законів тощо
Політична відповідальність перед парламентом
Інші повноваження передбачає як колективну так й індивідуальну
- здійснює контрольні функції (в тому числі і за парламентом у відповідальність уряду за здійснюваний ним політичний
президентських республіках), складає і забезпечує виконан- курс та управлінську діяльність
ня державного бюджету, розробляє і представляє парламенту
проекти законів та ін. Відповідальність перед парламентом виражається
у винесенні вотуму недовіри уряду або окремому міністрові
Уряд видає підзаконні акти

– нормативні і ненормативні, зокрема укази, де-
крети, ордонанси, розпорядження та ін. (Усі Політична відповідальність перед президентом
вони носять обов’язковий характер і діють на зазвичай виражається у відправленні уряду чи окремого
всій території держави) міністра у відставку
Відправлення у відставку прем’єр-міністра в більшості

країн тягне за собою відставку усього уряду
170 171
Державне право зарубіжних країн. Загальна частина Розділ 11. Конституційно-правовий статус органів судової влади в зарубіжних країнах
Види
Розділ 11. Конституційно-правовий
юридичної відповідальності статус органів судової влади
кримінальна цивільна
дисциплінарна 11.1. Поняття та особливості судової влади
Кримінальна відповідальність
настає при вчинені міністром посадових злочинів Судова влада –
та злочинів відповідно до кримінального закону правова діяльність органів
державної влади, наділених
виключними повноваженнями
щодо здійснення правосуддя
У деяких країнах перед притягнення міністра до кримінальної відпо-
відальності можливий імпічмент, аналогічний імпічменту президента,
в інших країнах парламент не звільняє міністра в порядку імпічменту,
а пред’являє звинувачення (Франція)
Судова діяльність –
реалізація завдань та функцій держави шля-
За вчинення кримінального злочину міністр підлягає і судовій від- хом здійснення правосуддя усіма ланками
повідальності. національної судової системи певної країни
За вчинення злочинів у час виконання службових повноважень мі-
ністра може судити особливий суд (напр., Високий суд правосуддя у
Франції) або за рішенням парламенту – Конституційний суд (Італія)
Юстиція –
система судів, які покликані здійснювати
юрисдикційну діяльність (правосуддя), тобто
Цивільна відповідальність ухвалювати правові рішення щодо спірних та
здебільшого виражається у позовах щодо уряду чи міністра за на- конфліктних питань у різноманітних сферах
несення юридичним і фізичним особам збитку під час порушення суспільного життя
законів при виконанні службових обов’язків
Кожний судовий орган є самостійним

Дисциплінарна відповідальність носієм судової влади
носить індивідуальний характер й виражається у формах поперед-
ження, утримання коштів та інших видів стягнень, що накладаються
на міністрів президентом, парламентом чи прем’єр-міністром за Соціальна роль судової влади
порушення дисципліни чи неналежне виконання обов’язків в демократичному суспільстві полягає у забезпеченні верхо-
венства права при вирішенні спірних питань
172 173
Особливості судової влади
Особливістю судової влади, як

Судова влада належить не судовому органу, а судовій самостійної й незалежної гілки влади є
колегії або судді одноособово (з незначних справ), які роз- суддівське самоврядування – наявність
глядають справу відповідно до вимог, встановлених судовою вищих рад магістратури, загаль-
процедурою нодержавних рад суддів, вищих
кваліфікаційних суддівських колегій
Судова влада
– самостійна і незалежна гілка влади.
Однак ця самостійність і незалежність має відносний ха- Конституційні принципи
рактер, адже вона дуже тісно пов’язана як із законодавчою, організації судової влади у
так і виконавчою владою. демократичних державах
Судова влада забезпечує нормативне функціонування за-
конодавчої і виконавчої влади, виконання їх рішень та право-
порядок в суспільстві Принцип участі населення у здійсненні правосуддя
Передбачає участь населення у здійсненні правосуддя
через присяжних (Англія, США), або судових засідателів
Спірні питання між юридичними та фізичними особами (Італія, Німеччина), або обох названих форм (Австрія)
розглядаються судом під час судового процесу – особливій
процесуальній формі, яка визначається законом
Принцип всезагального та рівного доступу до правосуддя,
тобто сама можливість звернення до суду, а не тільки зміст
Суд не керується політичними чи будь-якими іншими мо- закону та його застосування повинні бути рівними для всіх
тивами поза законом у розгляді конкретної справи. Однак
на практиці повна деполітизація судової влади неможлива.
Так, в умовах тоталітарного соціалізму, авторитарних ре- Принцип незалежності судів та суддів
жимів діяльність суду часто служить продовженням партійної
політики. Принцип діяльності, тобто установленого законом порядку
У демократичних державах суд також знаходиться під розгляду та вирішення судових справ
впливом політики та громадської думки
Здійснюючи правосуддя, судова влада легалізує держав-

ний примус Принципи, якими суд керується в час від-
правленнія правосуддя, закріплені у Загаль-
ній декларації прав людини, Міжнародному
Здійснення правосуддя – зазвичай тривалий процес, який пакті про громадянські та політичні права, Єв-
може тривати місяці та навіть роки ропейській конвенції про захист прав людини
та основних свобод
Суд діє на території певного округу, який зазвичай не спів-
падає з адміністративно-територіальним поділом
174 175
11.2. Судові органи: види, структура та порядок

формування
Система судової влади

Конституційні принципи якими суд охоплює самі суди
керується у відправленні правосуддя
Відкритості та гласності правосуддя У країнах англосаксонської правової системи суди створюють єдину
Судові засідання відкриті для публіки та ЗМІ, крім випадків коли систему, у якій усі вони замикаються на єдиному верховному суді
законом передбачений закритий розгляд справи, але рішення суду
оголошується завжди публічно
Більшості країн континентальної Європи притаманна полісистем-
Усний характер судового процесу ність, тобто створення декількох незалежних один від одного систем
застосовується з метою можливості дослідження усіх обставин загальних та спеціалізованих судів у центрі із своїми вищими судами
справи, з’ясування позицій усіх учасників процесу (Німеччина)
Змагальності
У країнах романської правової системи поряд із системою судів за-
Цей принцип означає, що сторони в судовому процесі рівно-
гальної юстиції можливе створення окремої системи адміністративної
правні у процедурі доказування, мають рівні можливості для від-
юстиції (Франція, Італія, Швеція)
стоювання своїх правових позицій
Гарантія підсудності У деяких мусульманських країнах разом з державними діють

полягає в тому, що справа буде розглядатися в тому суді, який шаріатські суди
заздалегідь визначений правовими нормами про підсудність
В окремих країнах створюються суди для розгляду питань про консти-

Право громадян на захист на будь-якій стадії судового процесу туційну відповідальність вищих посадових осіб (Франція)
Презумпція невинуватості
Особа, яка звинувачується у скоєні злочину, вважається невину-
ватою, доки її вина не буде доведена у законодавчо встановленому
Види судових органів
порядку та встановлена законним вироком суду
Ніхто не може бути засуджений за одне й те саме протиправне

конституційні суди суди загальної юрисдикції
діяння
спеціальні суди мусульманські суди
церковні суди суди звичаєвого права
176 177
Крім судів існують й інші органи, які здійснюють

Суди загальної юрисдикції
обслуговування судової влади - органи попереднього
розглядають кримінальні, цивільні справи та трудові спори
розслідування, органи прокуратури, адвокатури та
судова поліція.
В одних країнах ці органи в судову систему, а в
Система судів загальної інших існують окремо від судів
юрисдикції
вища ланка Способи формування

- касаційний суд, Верховний суд, Вищий суд. судів
апеляційна ланка у більшості штатів США, судді нижчих

- апеляційний суд, Верховний суд громадянами
судів в країнах тоталітарного соціалізму
основна ланка
- окружний суд, трибунал і т.д. представницькими вищі суду в країнах тоталітарного со-
органами ціалізму, суддів союзного суду – феде-
первинна ланка ральний парламент у Швейцарії
- мировий суддя, дільничний суддя, поліцейський суддя
президентом - федеральні судді в
США за погодженням Сенату, судді за
пропозицією органів суддівського само-
Спеціальні суди главою держави
управління в Іспанії, Франції; імперато-
- воєнні, претензійні, трудові, адміністративні та ін. (Італія, Нідер-
ром за представленням кабінету міні-
ланди, США, Франція, Швеція та ін.)
стрів – члени Верховного суду в Японії
суддів федеральних вищих судів у Ні-

міністром юстиції
меччині
Мусульманські Церковні суди
суди розглядають спра- 11.3. Моделі судових систем
розглядають спра- ви на основі ре-
ви тільки з питань, лігійних канонів
що зазначені у щодо прихожан
священних кни- та священнослу- Моделі
гах і тільки серед жителів судових систем
одновірців
англосаксонська романо-германська
Суди звичаєвого права
- племінні суди
соціалістична мусульманська
178 179
Соціалістична
Англосаксонська - притаманна виборність суддів і народних засідателів; рівність суддів та
- притаманно існування єдиної системи судів на чолі із верховним су- народних засідателів; межі адміністративно-територіальних одиниць і
дом; широко використовується судовий прецедент; повноваження судових округів співпадають (країни тоталітарного соціалізму)
судді і присяжних розділені, суддя пасивний у судовому процесі, він
веде засідання й не вирішує питання винуватості (Великобританія) Мусульманська
- суду підлягають тільки одновірці чи особи, які погодились на такий суд;
народні засідателі та присяжні не існують; судовий процес здійсню-
ється по канонах шаріату; процедура оскарження фактично не існує;
Ознаки англосаксонської
можуть існувати вищі мусульманські суди (мусульманські країни)
моделі
визнання правотворчої ролі суду й судового прецеденту як 11.4. Конституційно-правовий статус суддів
джерела права
використання суду присяжних і мирових суддів

Конституційно-правові принципи, які складають
виключно апеляційна форма оскарження судових рішень основу правового статусу суддів
широка практика виборності суддів Призначувальність
- передбачає спеціальну професійну підготовку, юридично ре-
Романо-германська гламентовану процедуру професійного відбору.
зазвичай не має єдиної системи судів, притаманна У деяких державах, як виключення, судді обираються
полісистемність; у різних системах судів, які спеціалізовані,
існують свої вищі органи; судовий прецедент застосовується Незмінюваність
дуже рідко; поряд з апеляцією використовується касаційний - неможливість заміщати, тимчасово усувати з посади, або звіль-
няти суддів без їх згоди інакше, як за рішенням вищої влади
та ревізійний порядок оскарження; суддя активний у судо-
вому процесі, поряд з ним у визначенні покарання беруть
Незалежність
участь непрофесійні судді (асізи, шефени)
- судді підкоряються тільки закону
Несумісництво
Ознаки романо-германської системи
- заборона займати суддям інші державні та громадські посади
формальне невизнання судового прецеденту як джерела права Недоторканість

- суддя не може бути затриманим, арештованим, рішення про
інститут присяжних і мирових суддів не дуже поширений, при-
порушення кримінальної справи по відношенню до судді за-
таманне використання суду шерифів
звичай приймають органи суддівського самоуправління
притаманне використання касаційної і ревізійної форм оскар-
ження рішень суду поряд із апеляційною формою Деполітизація
- судді зазвичай не можуть бути членами політичних партій, рухів
існування повного або часткового суддівського самоуправління та брати участь у політичних акціях
180 181
11.5. Конституційна юстиція

Зазвичай у конституціях та законодавчих актах не зазначається,
на який строк призначається суддя, однак це не означає як без-
строковість.
Зазвичай, основні принципи організації діяльності
У деяких країнах зустрічається призначення на певний строк (на
Конституційних судів регулюються конституціями і
10 років – Японія), або спочатку судді призначаються на певний
деталізуються конституційними та органічними законами
строк, а потім безстроково (Молдова)
Конституційна юстиція –
діяльність державних органів з нагляду за дотриманням у країні
Суддями зазвичай призначаються особи, які
конституції та інших нормативно-правових актів (конституційний кон-
відповідають законодавчо встановленим вимогам:
троль)
громадянство
вища юридична освіта Види спеціалізованих органів конституційної юстиції
професійний досвід
конституційні суди конституційні ради
високі моральні якості - притаманна змагальність та - змагальність фактично відсут-
гласність ня й має умовний характер
досягнення певного віку
Способи формування органів

У деяких країнах для заняття посади судді необхідно пройти конституційної юстиції
спеціальну підготовку, стажування як судового аудитора, здати
кваліфікаційні іспити та заліки притаманна для Німеччини, де Федеральний
суд формується Бундестагом разом із Бундес-
ратом.
парламентський У деяких державах судді Конституційного
Особа, яка займає посаду судді суду призначаються парламентом за поданням
зазвичай не може: глави держави, а в інших, навпаки, главою дер-
жави за поданням парламенту (Іспанія)
працювати за сумісництвом
формуються вищими державними органа-
займатися промисловою, торговою чи іншою діяльністю ми. Так, у Франції глава держави, голови На-
змішаний
ціональних зборів та Сенату призначають по 3
працювати суддєю, якщо у відповідному судовому органі судді строком на 9 років
працює родич
мати представницький мандат Склад конституційних судів (рад) зазвичай невеликий:

у Франції, Македонії, Монголії – 9 членів; Бразилії – 11,
бути членом політичної партії Іспанії – 12, Португалії, Греції – 13, Німеччині – 16 членів
182 183
Державне право зарубіжних країн. Загальна частина Розділ 12. Територіальна організація публічної влади в зарубіжних країнах
Розділ 12. територіальна організація

Вимоги до кандидатів в судді
Конституційних судів (рад)
публічної влади в зарубіжних країнах
громадянство 12.1. Територіальний устрій держави

професійний досвід
(10-20 років)
(в Іспанії – 15 років, в Чехії – 10)
Державна територія –
високі моральні якості
це частина поверхні земної кулі,
досягнення певного віку що знаходиться під суверенітетом
(40-70р.) певної держави
(Німеччина – від 40 до 68 років)
зазвичай не повинні бути членами політичних партій (Болгарія)
не повинні мати представницький мандат або працювати за суміс- До складу державної території
ництво в інших державних органах та громадських організаціях належить
сухопутна
Питання організації та діяльності конституційних судів (рад) ре-
гулюються відповідними регламентами, які ухвалюють ці органи
водна
Основні напрями діяльності Конституційних судів (рад) повітряна
визначення конституційності нормативно-правових актів

об’єкти, прирівняні до
тлумачення конституції території держави (напри-
клад, морські та повітряні
розгляд скарг про порушення прав і свобод людини судна, космічні станції під
прапором держави тощо)
вирішення спорів між державними органами
вирішення спорів між центром (федерацією) і суб’єктами федерації

або між самими суб’єктами федерації
розгляд питання про усунення глави держави в порядку імпічменту
розгляд спорів пов’язаних з проведенням виборів

ммм
184 185
Державний територіальний устрій – Особливі територіальні одиниці

це спосіб територіальної організації держави
або держав, що утворюють союз вони не є адміністративно-територі-
Спеціальні округи
альними одиницями, а створюються
(спілки общин, шкільні,
для управління окремими напряма-
екологічні, військові, судові,
ми місцевого життя, які виключені з
Розрізняють дві форми пожежної охорони, житлово-
компетенції місцевих органів самоу-
територіального (державного) устрою го будівництва, водопоста-
правління. Вони мають власні органи
чання, транспортних послуг)
управління чи комісії, які обираються
населенням або призначаються міс-
Федеративна держава Унітарна держава Столиці або столичні цевими органами державної влади
округи (наприклад, графства або штату
(столиця з прилеглими тери США) і втілюють політику відповід-
торіями) ного графства або штату США
Систему територіального поділу держави утворюють окремі
вони повинні мати певну чисель-
складові (одиниці). Це є географічною основою територіального
ність населення (наприклад, у Ка-
устрою. Територія держави (у федераціях – територія суб’єктів
ліфорнії – 500 осіб, в Індії – 5 тис.
федерації) поділяється на адміністративно-територіальні одиниці. Муніципальні утворення осіб), інколи займатися певним ви-
Такого поділу не існує винятково у невеликих острівних державах – територіальні публічні ко- дом діяльності. Зазвичай терито-
(Аруба, Бахрейн, Мальта, Науру, Тувалу та ін.) лективи населення ріальні колективи існують у межах
адміністративно-територіальних
одиниць (штат, місто тощо)
Види адміністративно-територіального Доктрини поділу

поділу території держав адміністративно-територіальних одиниць і місцевих органів
Двохланцюговий: Природні адміністративно- Штучні адміністративно-те-

області (губернії, округи, провінції) – общини (комуни); територіальні одиниці – це се- риторіальні одиниці – воєвод-
наприклад у Болгарії лища, села, міста, що виникали ства, губернії, області, райони та ін.
внаслідок природного об’єднання Якщо вони визначаються терито-
Трьохланцюговий: людей для сумісного проживання ріальними колективами, у них мо-
області – райони – общини; наприклад у Польщі біля водних джерел. Для здійснен- жуть бути створені виборні органи
ня управлінських функцій вони самоврядування, якщо не визна-
обирали вождів, старійшин, ко- чаються – діють тільки призначені
Чотирьохланцюговий: лективні органи управління (ради, зверху державні органи (у Болгарії
райони – області – райони – общини; наприклад у Франції сходи, збори). У сучасній науці та- – управителі областей, у Таїланді –
кий підхід називають общинним губернатори). Тобто виборні орга-
Великі міста (загальнодержавного значення) з власним (громадським), самоврядуванням, ни – це місцеве самоврядування,
районним поділом. Вони мають свої ради та мерії (Лондон, що виключає існування призначе- призначене центральною владою
Ганновер, Токіо та ін.) них державних органів на місцях – державне управління
186 187
12.2. Організація публічної влади суб’єктів федерації

Адміністративно-територіальний поділ держави
утворюється внаслідок впливу таких чинників
В окремих суб’єктах федерації
публічна влада здійснюється
географічних факторів
(наприклад, у штатах США, провінціях
Канади, кантонах Швейцарії, землях ФРН,
фактичного розселення людей на території областях Італії)
адміністративних завдань – інтересів оборони, поліцей- законодавчими органами

ського контролю, зручності збирання податків тощо
виконавчими органами
об’єднання невеликих держав, які перетворювалися на
територіальні одиниці нової великої держави (П’ємонт в судовими органами
Італії, Баварія у ФРН, Сицилія в Італії)
анексії – насильницького приєднання слабких держав Для законодавчих органів, які

до метрополії
здійснюють публічну владу в окремих
суб’єктах федерації, характерно
Регулювання адміністративно-
територіального устрою здійснюється
Однопалатні та нижні палати парламентів суб’єктів
федерації обираються громадянами строком на 2–4
роки. Чисельний склад не перевищує 40–60 осіб. Для
центральними пасивного виборчого права припустимий ценз осілості
в унітарних державах органами влади
Верхні палати, якщо мають місце, складаються з

20–40 сенаторів (у США), який оновлюється наполови-
суб’єктами фе- ну кожні два роки
дерації, хоча за-
гальні принципи
у федеративних державах організації регу-
люються загаль- Компетенція, внутрішня організація та процедура пар-
нофедеративною ламентів суб’єктів федерацій аналогічна тим, що існує у
конституцією центральних парламентах
188 189
12.3. Організація публічної влади на місцях

Здійснюючи публічну владу в окремих
суб’єктах федерації, для виконавчих
органів характерно
В адміністративно-територіальних одиницях
унітарних держав і суб’єктів федерації місцеве
Суб’єкти федерації, організовані за парламентським управління та самоврядування здійснюється органами
типом, мають вищу посадову особу (губернатора), що ви- місцевого самоврядування, що формуються на основі
конує функції глави держави (в Індії – губернатор штату). У виборчого права населенням, а також спеціально при-
суб’єктів федерації, де така посадова особа (губернатор) значеними з центру органами місцевого управління
не передбачена, її функції покладено на главу уряду або
парламенту (у ФРН землю Гессен представляє міністр –
– це управлінська діяльність у певній те-
президент, який очолює уряд землі)
риторіальній одиниці, що здійснюється
центральною владою або адміністрацією
Місцеве вищестоящого територіального рівня управ-
управління ління (наприклад, у Франції у регіоні орга-
У суб’єктів федерації, що організовані за президентською
моделлю, губернатор штату обирається шляхом прямих ви- ном управління є префект республіки, що
борів і має статус, аналогічний статусу президента в центрі призначається на посаду декретом уряду)
(наприклад, у штатах США, Мексиці, Бразилії губернатори
обираються населенням на строк дії повноважень президента) – це діяльність населення місцевої територі-
Місцеве альної одиниці – територіального колективу
самоврядування (громади) та його виборних органів щодо
здійснення управління на їхній території
Здійснення публічної влади в окремих

Європейська хартія про місцеве самоврядування
суб’єктах федерації судовими органами
ухвалена Радою Європи 15 жовтня 1985 року
Можливі два варіанти організації

судової системи федеративних держав Під місцевим самоврядуванням вона розуміє право
і спроможність органів місцевого самоврядування у
межах закону здійснювати регулювання та управління
подвійна система судів, де разом із федеральною систе- суттєвою часткою суспільних справ, які належать до їхньої
мою судів у кожному суб’єкті федерації діє його власна компетенції, в інтересах місцевого населення
(США, Канада), остання залишається на верховному суді
Це право здійснюється радами або зборами, члени яких вільно

обираються таємним голосуванням на основі прямого, рівного,
єдина судова система діє у більшості федеративних дер- загального виборчого права і які можуть мати підзвітні їм виконавчі
жав, де суди, які діють у суб’єктах федерації, входять до органи. Це положення жодним чином не заважає використанню
цієї системи зборів громадян, референдумів або будь-якої іншої форми прямої
участі громадян, якщо це дозволено законом
190 191
Місцеве державне управління та місцеве

самоврядування здійснюється
у низових
у великих територіальних територіальних
Головні риси та принципи одиницях одиницях (общинах)
місцевого самоврядування
а) призначеними державними органами (на- мером, який обирається
приклад, управителем області у Болгарії або населенням або радою
Концепція місцевого самоврядування ґрунтується на ідеях,
територіальними органами міністерств у Індії) общини, затверджуєть-
що основоположним елементом демократичного режиму
ся міністром внутрішніх
є територіальна громада (населення), а право громадян на б) органами місцевого самоврядування, об- справ (інколи – урядом)
управління суспільними справами є принципом побудови раними населенням даної територіальної оди- як представник держав-
сучасної держави ниці (наприклад, у графствах Великої Британії) ної влади та реалізує в
общині державні повно-
в) одночасно: призначеними державними важення. Органи місце-
Система місцевого самоврядування формується переважно органами (вирішують загальнодержавні
шляхом виборів вого самоврядування не
питання) та органами місцевого само-
входять до системи дер-
врядування – обраними населенням (ви-
жавної влади, але інко-
рішують справи місцевого значення). На-
Суб’єкти самоврядування є суб’єктами публічної влади, які ли характеризуються як
приклад, префектом і генеральною радою
здійснюють свою діяльність на професійній основі у департаментах Франції «агенти держави»
Органи місцевого самоврядування наділено значною самос Система організації публічної влади на місцях
тійністю у вирішені місцевих питань, яка спирається на залежно від особливостей правових систем
муніципальну власність, місцеві податки, право прийняття пра-
вових актів з питань місцевого значення, керування місцевою характеризується наявністю місцевого само-
поліцією тощо Англо-амери- врядування на всіх рівнях держави, суб’єкта
канська система федерації або державно-автономного регіону
Органи місцевого самоврядування здійснюють контроль і нагляд Романо-германсь-
за діяльністю комуни (общини) ка (європейська характеризується поєднанням місцевого
або континенталь- самоврядування з місцевим управлінням
на) система
Органи місцевого самоврядування не наділені правом ухвален- характеризується тим, що всі представ
ня законів, а реалізують свою компетенцію в управлінській сфері Радянська ницькі органи формуються виборним шля-
у межах територіальної одиниці держави або суб’єкта федерації модель хом, нижчестоящі органи є підконтрольними
вищестоящим
характеризується тим, що місцеве самовряду-

Мусульманська вання та управління пов’язане зі своєрідністю
система аш-шури та теологічним світоглядом
192 193
В англо-американській правовій системі не передбачено У радянській моделі у державах тоталітарного

призначених з центру органів управління для контролю за виборни- соціалізму діє особлива система рад, що збереглася
ми радами. Місцеві ради самостійно у межах закону вирішують пи- у Китаї, на Кубі, у КНДР, у В’єтнамі
тання, не віднесені до компетенції центральних державних органів.
Державні повноваження здійснюють галузеві органи міністерств
(відділи тощо). Така система діє у Великій Британії, США, Австралії, Фактично система більш жорстка, ніж за адміністративної
Канаді, Швеції опіки, діє принцип «демократичного централізму»:
У романо-германській (європейській або усі представницькі органи є виборними

континентальній) правовій системі має місце поєднання
виборності та призначення місцевих органів. В общинах нижчестоящі органи підконтрольні вищестоящим
(селах, містах) діють винятково виборні органи місцевого
самоврядування – рада, мер і його заступники (мер, як пра- рішення вищестоящих органів є обов’язком для
вило, обирається на посаду населенням, утім у Нідерландах нижчестоящих
призначається монархом). Органів управління в общині не існує
право вищестоящих органів – відміняти рішення,
прийняті вищестоящими
У штучних адміністративно-територіальних оди-

ницях: в областях, районах, які не мають стату- Ради вважаються органами державної влади, які обирають
су територіального колективу, діють винятково інші державні органи – виконавчі – колегіальні органи державного
призначені центром органи державної влади (гу- управління у певній адміністративно-територіальній одиниці.
бернатори – у Фінляндії, Туреччині, управителі – у Члени виконкому є керівниками управлінь, за допомогою яких
Болгарії) управляють окремими сферами місцевого життя (освітою, охороною
здоров’я, промисловістю тощо)
У штучних адміністративно-територіальних
одиницях: в областях, районах, які визначаються Система організації публічної влади на місцях
територіальними колективами, одночасно діють в умовах військового стану
виборні ради та призначені службовці – представни-
ки центру (президент уряду, міністерства внутрішніх у великих адміністративно-територіальних одиницях призна-
справ), у регіонах і департаментах Франції, Угорщини, чаються військові губернатори та коменданти, які призначають
Швеції, Румунії офіцерів до нижчестоящих адміністративно-територіальних оди-
ниць. Вони здійснюють управління на основі єдиноначальності
із застосуванням методів військового регулювання
Система організації публічної влади у спеціалізованих округах

(шкільних, санітарних, пожежних тощо) які не збігаються із загальним
адміністративним або політико-адміністративним територіальним
поділом, охоплюють територію кількох графств (департаментів, обла-
стей, общин), створюється спеціальна рада (3–7 осіб), що обирається
населенням або призначається вищестоящими органами
194 195
Види органів самоврядування та управління у

великій общині
Види органів самоврядування та
муніципальна рада управління у невеликій общині
обирається громадяна-
ми на 2–4 роки
староста села (солтис у Польщі,
постійні комітети кмет у Болгарії) та міського кварта-
(комісії) лу (Індонезія, Таїланд) обирається
створюються у муніци відповідною громадою або місцевою
пальних радах радою, якщо вона існує
мер, бургомістр
Бувають двох видів: сільські сходи у селі чи кількох селах
очолює муніципалітет,
– допоміжні органи можуть скликатися за потреби
обирається радою або
(готують проекти рішень,
населенням, як пра-
контроль тощо);
вило, після обрання
– органи галузевого управ- голова сільської адміністрації або
мер затверджується
ління (Велика Британія та колективний орган (рада, комітет,
на посаді «зверху»,
ін.), до їх складу входять правління) може бути обраний збо-
звичайно міністром
експерти за профілем ро- рами села
внутрішніх справ (або
боти колективу.
урядом) як представ-
Приймають обов’язкові рі-
ник державної влади в
шення
общині
До форм здійснення місцевого
самоврядування в общині також
інколи громадянами належать
або радою обирають-
ся посадові особи
місцевого самовря- народна правотворча
дування (скарбничий, місцеві референдуми
ініціатива
особа, відповідальна за
охорону порядку)
діяльність територіальних в управлінні на місцях беруть
органів громадського само- участь родові, племінні вожді
рада може найняти
врядування, які не є орга- (наприклад в Африці)
спеціаліста – управлінця
нами публічної влади (КНР,
для виконання обов’язків
В’єтнам, Україна)
мера, пов’язаних із адмі
ністративними питання-
ми
196 197
12.4. Порядок формування органів місцевого

Система регіонального самоврядування та управління побудована
відповідно до розглянутих вище систем організації публічної влади самоврядування в зарубіжних країнах
на місцях (англо-американської, романо-германської тощо)
У демократичних державах вибори до органів місцевого

самоврядування відбуваються на основі загального, рівного
1. У деяких державах (Болгарії, ФРН та ін.) органами управління є виключно
призначені посадові особи – губернатори, управителі тощо. Представницьких
та прямого виборчого права шляхом таємного голосування
органів, обраних громадою, у такій адміністративно-територіальній одиниці не
існує. Тобто діють винятково місцеві органи державного управління. Призна- Пасивним виборчим правом
чена посадова особа може створити дорадчий орган за власним баченням. наділяються особи, що відповідають таким основним вимогам:
Наприклад, у Фінляндії місцеве державне управління здійснює призначений
начальник. Ради обираються тільки у муніципальних утвореннях (общинах).
• цензу осілості – як правило, кандидат має бути народ-
2. У регіонах одночасно діють дві системи органів: призначені «зверху» пред-
жений у відповідному муніципалітеті або проживати там
ставники державної влади та обрані населенням ради. Такий спосіб організації
публічної влади на місцях діє у країнах романо-германської правової системи. не менше 2–3років;
• досягти певного віку (18–21 рік);
3. У регіонах (особливо обласного рівня) діє потрійна система: • не бути засудженим кримінальним судом;
• обрана рада; • іноземці мають читати й писати державною мовою та
• колегіальний орган влади (джунта в Італії);
проживати у муніципалітеті не менше двох років (Іспанія);
• призначений урядом комісар (делегат уряду в автономних утвореннях
Іспанії). • бути готовим до військової служби;
До його компетенції не входять управлінські функції, він слідкує за законністю • сплачувати місцеві податки тощо
діяльності ради та джунти, інколи засвідчує підписом їхні акти.
4. У переважній більшості іспаномовних країн виконавча діяльність у Не наділяються пасивним виборчим правом,
регіоні здійснюється обраною радою на чолі з головою, який після обрання як правило, такі особи:
затверджується на посаді урядом як представник державної влади. Тобто
у таких державах діє єдина система органів місцевої влади, але предмети
ведення між представниками держави та радами розмежована законом • члени законодавчих органів;
(наприклад у Єгипті). • міністри уряду;
• державні службовці (латиноамериканські держави);
5. У деяких державах (Канаді та ін.) адміністративно-територіальні
• цивільні службовці (Велика Британія);
одиниці, більші за общину, мають раду, що складається з представників
• військовослужбовці, поліцейські;
муніципальних рад (наприклад, канадські графства складаються з
представників суб’єктів федерацій (провінцій) Канади, до того ж, не маючи • члени виборчих комісій;
власного бюджету, їхній бюджет – це сукупність бюджетів общин). • члени судової влади, нотаріуси та ін.
6. У державах тоталітарного соціалізму ради та виконавчі комітети рад
діють не як органи місцевого самоврядування та управління, а як органи Способи висування кандидатів
державної влади. На всіх рівнях районного поділу створюються, аж до рівня до виборних органів місцевого самоврядування
общини, виборчі ради, які обирають виконавчі комітети.
7. У деяких великих містах (Гамбург – у ФРН, Відень – в Австрії), які ма- за партійним списком як незалежний кандидат
ють статус суб’єкта федерації, створюється власна система організації
державної влади (законодавча, виконавча, судова). Вони не мають влас-
них органів місцевого самоврядування, але вони створюються в окремих шляхом подання петиції з певною кількістю підписів
адміністративно-територіальних одиницях цих міст. виборців виборчого округу
198 199
Вибори можуть відбуватися в Питання щодо сумісництва депутатських

одномандатних і багатомандатних мандатів у державах регулюється по-різному
округах. За пропорційною та мажо-
ритарною виборчими системами а) дозволяється суміщати кілька мандатів:
• у Данії – на місцевому, регіональному та парламентському рівні;
• у Швеції, Норвегії, Великій Британії, ФРН, Голландії – на
Муніципальні ради залежно від рівня обираються на строк від місцевому та регіональному рівні;
двох до чотирьох років. • в Австрії – на місцевому (нижньому рівні) та парламентському
Строк повноважень депутатського корпусу органів місцево- (вищому рівні)
го самоврядування становить: у кантонах Швейцарії – 3–4 роки,
у Швеції, Норвегії, Португалії, Великій Британії, ФРН (деякі землі) – б) не дозволяється суміщення мандатів на одному рівні (ре-
4 роки, у Туреччині, Італії – 5 років, у Франції, Люксембурзі – 6 років гіональному, провінціальному, муніципальному) та з мандатом
члена парламенту
в) члену місцевого органу самоврядування дозволяється

Структура органу місцевого самоврядування та його чисельність бути членом національного парламенту та Європарламенту
визначаються розмірами території та чисельністю населення. (у Люксембурзі)
Ради муніципальні, як правило, однопалатні або двопалатні
(рада Нью-Йорка)
– у випадку скоєння дій, що суперечать конституції;
Основні підстави
– відмова виконувати рішення уряду;
для розпуску
– масова відставка депутатів;
органів місцевого
– відсутність стійкої більшості у місцевій раді;
Основні форми діяльності самоврядування
– з мотивів національної безпеки
органів місцевого самоврядування
12.5. Компетенція органів місцевого самоврядування

чергові сесії – позачергові та надзвичайні – в зарубіжних країнах
у низових територіальних підроз- на вимогу певної кількості членів
ділах відбуваються один-два представницького органу
рази на місяць; У будь-якій демократичній державі органи місцевого самовря-
у вищестоящих – раз на квартал дування займаються винятково місцевими справами, а саме
(півроку)
1) управлінням власністю та підприємствами муніципалітету;
2) міським громадським транспортом;
3) міським дорожнім будівництвом;
4) забезпеченням населення водою, газом, світлом;
5) місцевим плануванням;
6) будівництвом помешкань;
7) місцевою поліцією, пожежною охороною;
8) розвитком культури;
9) медичним забезпеченням, захистом материнства та батьківства;
10) шкільною гігієною, турботою про молодь;
11) похованням померлих;
12) збереженням пам’яток і будівель
200 201
Державне право зарубіжних країн. Загальна частина Розділ 13. Основи конституційного права Ісламської Республіки Іран
12.6. Контроль за діяльністю органів місцевого ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

самоврядування в зарубіжних країнах
ОСнови
КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА
З метою виконання функцій, покладених законом на органи міс-
цевого самоврядування, місцеві представницькі органи наділяють- ДЕЯКИХ КРАЇН СВІТУ
ся правом складати й затверджувати бюджет (щорічний і довго-
строковий – на кілька років)
Розділ 13. Основи конституційного
(ДЕРЖАВНОГО) права Ісламської
Контроль за діяльністю органів Республіки Іран
місцевого самоврядування можуть
здійснювати спеціальні державні органи
13.1. Загальна характеристика конституційного ладу Ірану
Органи міністерства внутрішніх справ
(наприклад, Велика Британія)
Основи конституційного ладу Ірану
Спеціальні підрозділи у складі уряду Офіційна назва

(міністерство у справах місцевого самоврядування) Ісламська Республіка Іран
(фарси в лат. транскрипції Jomhuri-ye
Eslami-ye Iran / англ. – Islamic Republic of Iran)
Уповноважені представники уряду, що здійснюють постій- Ісламську Республіку Іран проголошено 1 квітня 1979 р. (на основі
ний нагляд за органами місцевого самоврядування з боку проведеного 30–31 березня того ж року всенародного референдуму).
центральної влади До початку Ісламської революції (11 лютого 1979 р.)
Іран (до 1935 р. іменувався Персією) був монархічною державою
Конституцію Ісламської Республіки Іран (ІРІ) прийнято на всенарод-

ному референдумі 2-3 грудня 1979 р.
За офіційними даними, в 2006 р. загальна чисельність населення

Ірану становила 70,495782 млн. Національної статистики з етнічного
складу населення немає. За даними, перси становлять 51 % населен-
ня, азербайджанці – 24 %, курди – 7 %, араби – 3 %, лурі – 2 %, белуджі
– 2 %, туркмени – 2 %, решта етносів – близько 9 %
202 203
Державне право зарубіжних країн. особлива частина Розділ 13. Основи конституційного права Ісламської Республіки Іран
Конституційний процес Загальна характеристика

системи влади Ірану
Конституцію Ісламської Республіки Іран було ухвалено на референ-
думі 2-3 грудня 1979 р., нею було замінено конституцію 1906 р.
Другим після верховного лідера Ісламської революції
28 липня 1989 р. до конституції було внесено зміни, що збільшили повно- (рахбара) вищою особою в країні є Президент, що діє
важення президента й узаконили створення спеціального органу, що ви- як глава виконавчої влади (за винятком питань, прямо
значає та регулює відносини між меджлісом і наглядацькою радою (НР) покладених на канцелярію рахбара). Ст. 122 встановлює,
що президент відповідальний перед народом, рахбаром
і меджлісом
Характеристика форми правління
Вищий законодавчий орган влади – однопалатний

• Конституція 1979 р. закріплює на рівні формальних засад якісно новий
парламент – меджліс (збори ісламської ради). Кількість
політичний устрій, заснований на ісламських принципах.
місць у парламенті збільшується залежно від зростання
• Ісламську Республіку Іран можна охарактеризувати, згідно з конститу-
населення
цією, як теократичну республіку, що спирається на інститути релігійної
та республіканської влади.
• В основі релігійної влади, яка забезпечує легітимність усіх інших ін- Відповідність ухвалених меджлісом законів ісламу
ститутів, – ісламські принципи та конституції встановлює наглядацька рада (інший
варіант перекладу – рада стражів), яка, згідно зі ст. 96
Статус мови Конституції, поєднує фактично функції верхньої палати
парламенту та конституційного контролю
Офіційною мовою (зокрема письма) є перська, якою склада-
ються всі документи й ведеться ділова переписка
У 1988 р. до структури влади було введено раду з до-
цільності прийнятих рішень, яка виносить остаточну ухва-
Стаття 16 конституції окремо визначає статус арабської
лу в спорі між меджлісом і наглядацькою радою
мови.
Оскільки арабська є мовою Корану, священних текстів і
релігійної освіти, а перська література пронизана арабською,
вивчення цієї мови в початковій середній школі та в інших галу- Глава судової влади призначається рахбаром. Судова
зях освіти є обов’язковим система зазнає впливу від шаріату. Активно діють суди
для духівництва (див. «Особливості судової системи»)
Віросповідання
За конфесійною приналежністю 95,6 % населення Ірану Інституціональний дизайн органів влади в Ірані та його
сповідують іслам, з них 90,1 % – послідовники шиїзму (джафа- закріплення в конституції свідчать про те, що система
ритська школа), 5,5 % – сунізму, 2,8 % – зороастризму, 0,5% – правління в цій країні поєднує елементи релігійної влади,
християнства, 1,1% – іудаїзму тощо. Згідно з конституцією ІРІ (ст. заснованої на визнанні ісламу як офіційної державної
12) офіційною релігією країни є іслам джафаритського напряму. релігії й ідеології, та елементи президентської форми
Послідовники решти напрямів ісламу вільні у виборі вірування правління
204 205
13.2. Основи конституційно-правового статусу людини

Розподіл і взаємодія різних гілок влади
і громадянина
Ст. 57 конституції вказує на існування в політичній

системі Ірану поділу влади. Правовий статус людини
Зокрема, констатується, що законодавча, ви- і громадянина в Ірані
конавча та судова гілки влади є незалежними, але
функціонують під керуванням верховного лідера та
лідерів мусульманської умми, які мають абсолютний Правам та обов’язкам людини і громадянина при-
авторитет свячено третій розділ конституції ІРІ (ст. 19–42). Ст. 19
встановлює, що іранський народ, тобто будь-яка нація
або громада має рівні права, незалежно від кольору
Як свідчить політична історія ІРІ, в інституціональних шкіри, раси, мови тощо
і функціональних відносинах влада в Ірані взаємодіє за
складнішою схемою, ніж у країнах зі «звичайними» авто-
Ст. 26 конституції закріплює, що партії та політичні
ритарними режимами
об’єднання, а також профспілки й визнані релігійні менши-
ни мають свободу, якщо їхня діяльність не суперечить осно-
вам суверенітету, національної єдності, ісламської моралі,
Згідно з конституцією рахбар, що перебуває на вершині а також основам ісламської республіки. Саме в цій статті
владної піраміди, є політичним, державним і релігійним закріплено, що кожний громадянин Ісламської Республіки
лідером (одночасно й лідером умми), що ділить владу на- Іран має право брати участь у вищевказаних громадських
самперед з духівництвом об’єднаннях
Рахбар обирає раду експертів (ст. 107), що складається з Як видно з вищезазначеного, у главі, присвяченій право-
86 шаріатських правознавців-факіхів. вому регулюванню статусу особи в Ісламській Республіці Іран,
Рада експертів обирається на 8 років (вибори відбулися в конституція визначає не лише права громадян, а й обов’язки
1982, 1990, 1998, 2006 роках) шляхом прямого голосування, держави щодо них. Тим самим установлюються певні межі цих
що, відповідно до ст. 108 конституції, встановлюється окремим прав відповідно до норм Ісламу
законом
Зважаючи на особливість політичної системи, уряд в Ірані не є

партійним або коаліційним.
Формує уряд президент, кандидатури міністрів мають одержати
вотум довіри в меджлісі
Крім інститутів трьох гілок влади – законодавчої, виконавчої,

судової – особливе місце в інституціональному розподілі займає вища
рада національної безпеки
206 207
Характеристика окремих конституційних

прав людини і громадянина в Ірані
В Ісламській Республіці Іран конституцією гарантується свобода

друку, преси, якщо вона не суперечить загальному порядку й нормам
Ісламу (ст. 24 конституції). Також визнається право на проведення мир-
Особливості правового стату-
них зборів і демонстрацій, що не суперечать основам ісламу
су жінок в Ірані
Згідно зі ст. 28 конституції Ісламської Республіки Іран кожний має

В юридичній літературі часто зустрічається думка про те, право вибору професії, якщо це не суперечить Ісламу та спільним інтер-
що права жінок в Ірані обмежено нібито на підставі норм іс- есам і правам інших осіб. У цій самій статті йдеться про те, що держа-
ламського шаріату, і в цій самій літературі Іран згадується ва має гарантувати всім реалізацію права на працю, адже це потрібно
як держава, де права жінок порушуються. Справедливості суспільству
заради варто зауважити, що в чинній конституції не тільки
докладно перераховано основні права жінок, а й, до того ж,
на уряд покладено відповідальність за забезпечення прав У конституції (ст. 29) закріплено також основні соціальні права. На-
жінок у всіх сферах суспільного життя. Так, наприклад, норми приклад, право на соціальне забезпечення, на охорону здоров’я, пенсії.
ст. 21 конституції встановлюють способи реалізації цих прав: Держава має забезпечити ці права всім громадянам з коштів держав-
ного бюджету, а також з особистих пожертв громадян. У цьому зв’язку
слід зауважити, що мечеть як релігійна установа відіграє велику роль у
• надання умов для всебічного розвитку жінки та захисту її реалізації положення вищевказаної статті. Серед соціальних прав кон-
моральних і матеріальних прав; ституція (ст. 30) закріплює право на безкоштовну середню освіту, на
• захист матерів, передусім під час вагітності та виховання державу покладено обов’язок розширення безкоштовної вищої освіти
дитини, а також утримування дітей-сиріт;
• гарантуються та захищаються права вдів, жінок похилого
віку тощо У конституції детально розглядаються права процесуального харак-
теру, серед яких: заборона незаконного арешту, застосування катувань
під час допиту; забороняється також примушувати громадянина свідчити.
Розкриваючи політичні права жінок в Ірані, слід зауважити, що по-
Щодо ув’язнених забороняється принижувати їхню честь і гідність. По-
милково вважати наявність цензу статі у виборчому праві. В Ісламській
рушник у цьому випадку підлягає покаранню. Останні дві статті цієї глави
Республіці Іран такого цензу немає, жінки можуть вільно реалізувати
присвячено питанню громадянства. Так, ст. 41 закріплює, що іранське
активне й пасивне виборче право, чимало представниць жіночої статі
громадянство є винятковим правом будь-якого громадянина Ірану.
є членами законодавчого органа держави (меджлісу).
Держава не має права позбавити громадянства свого громадянина,
Також вони представлені в органах місцевого самоврядування та
крім випадків, коли сам громадянин відмовляється від громадянства
займають великі пости в уряді
або одержує громадянство іншої держави. Іноземці можуть отримати
іранське громадянство відповідно до чинних законів
208 209
13.3. Політична система Ірану
Загальні контури політичної системи Ірану
Ісламська Республіка Іран є теократичною державою, полі-

тичну систему якої побудовано на ісламських принципах у по-
єднанні з інститутами республіканської влади Особливості партійної системи Ірану
Конституція ІРІ (ст. 26) дозволяє створення партій і політичних

У конституції 1979 р., що закріпила інституційне заміщення об’єднань
монархії та перехід до теократичної республіки, подано доклад-
ну характеристику державного ладу в країні
До червня 1987 р. єдиною легальною партією була Ісламська респу-
бліканська партія (ІРП), створена ще за еміграції аятолли Хомейні
На відміну від більшості країн світу, в яких джерелом влади
й права є народне волевиявлення, в ІРІ такими є зафіксова-
У цей час партійна система Ірану нараховує не менше 15 політичних
ні в Корані ісламські принципи (ст. 4), через призму яких слід
партій
розглядати й питання народного волевиявлення, суверенітету,
державного устрою (ст. 1, 2 конституції)
Попри те, що в основу їх політичних програм закладено ісламські прин-

ципи, внутрішньо- та зовнішньополітичні курси цих партій досить різні
Поняття «правління факіха» як модель ісламської форми влади по-
сідає провідне місце в конституції. Зокрема, тут йдеться про підготовку
належних умов для забезпечення керівництва з боку факіха, який визна-
ється людьми як їхній керівник. Виходячи з цього в конституції ствер- – від реформаторських, що ставлять прагматичні
джується, що впровадження в неї принципу «правління факіха» веде до цілі співробітництва із Заходом для одержання
стримування різних систем від відхилень від сталих ісламських функцій. доступу до новітніх досягнень науки й технологій,
Проте автори основного закону Ісламської Республіки Іран стверджують,
що влада факіхів, які перебувають на вершині владної піраміди, забез-
печує підхід до Корану й Сунни як до основних джерел законодавства, – до вкрай радикальних ісламських партій, для
на які конституція спирається в питаннях управління суспільством. Отже, яких експорт ісламської революції є незмінним і
потрібен повний і детальний контроль з боку мусульманських улемів, що найважливішим завданням
відрізняються справедливістю, богобоязливістю та почуттям релігійного
обов’язку («слушних факіхів»). Для того щоб наголосити на значенні Ко-
рану для конституції, до її тексту введено багато коранічних аятів. Коран
і Сунна – це основний закон, а конституція – лише засіб, інструмент, за
допомогою якого втілюють у життя «божественні» закони
210 211
13.4. Законодавча влада в Ірані

Політичні партії Ірану
Законодавча влада Ірану

Значну роль у політиці ІРІ відіграють об’єднання (пар-
тії) духівництва, такі як Об’єднання борців духівництва й
Асоціація борців мулл
Законодавчій владі присвячено главу IV конституції.
Функції законодавчої влади виконують однопалатний
меджліс (повна назва – Ісламська консультативна асамб-
Об’єднання борців духівництва (ОБД) було створено в 1979 р., за-
лея (у лат. транскрипції – Majles Shoraye Eslami)), що є
раз це релігійно-політичне об’єднання, що поєднує впливових пред-
представницьким органом народу та обирається шляхом
ставників традиційної релігійної еліти та дотримується традиційних
прямих таємних виборів на чотирирічний термін
консервативних засад (непорушність ісламських цінностей, домінує
положення шиїтського духівництва в системі управління ІРІ, боротьба
із західним проникненням).
Асоціацію борців мулл (АБМ) було створено в 1988 р. як політико-ре- Вторинні законодавчі функції виконують у політичній
лігійне об’єднання помірних реформаторів. Від АБМ у 2005 р. відколо- системі Ірану й інші інститути, зокрема наглядова рада
лася група на чолі з М. Кяррубі, що створили Партію народної довіри.
Хоча зараз на чолі АБМ знаходиться колишній президент ІРІ Хатамі, цей
рух поки що не зміг відновити колишній вплив Меджліс має повноваження в ініціюванні законів у всіх
сферах (ст. 71) крім тих, ініціативу яких закріплено за уря-
дом (ст. 74, 75)
У країні зареєстровано такі партії
Меджліс також має повноваження оголосити прези-

1. Ісламський фронт іранської участі, створений у грудні 1998 р. сила- дентові імпічмент, зажадати його звільнення з посади,
ми, що підтримують президента Хатамі. На виборах у меджліс 2004 р. ця виразити вотум недовіри всьому уряду або окремим його
партія була основою «Руху 23 травня» (об’єднувала ще 14 організацій), міністрам
виступила з програмою помірних реформ.
2. Організація моджахедів ісламської революції. Стоїть на помірних
ісламських позиціях. На наглядацьку раду покладено функції конституцій-
3. Партія солідарності ісламського Ірану. Утворена 1998 р. частиною ного контролю
міністрів реформаторів і урядових чиновників, вважається першої офі-
ційно зареєстрованою (після 1987 р.) партією.
4. Ісламська партія праці.
5. Ісламське коаліційне суспільство (ІКС) належить до консерватив-
них політичних сил.
6. «Народна партія Ірану» («Туде»), створена в 1941 р., за шахського
режиму, працювала у підпіллі. З березня 1979 р. діє легально
212 213
13.5. Глава держави в Ірані

Президент Ірану
Статус і повноваження верховного лідера

Ісламської революції – рахбара У ст. 113 конституції йдеться про те, що президент респу-
бліки представляє вищу державну владу в країні та відповідає
за дотримання конституції й регулювання взаємин між трьома
Відповідно до принципу “велаятее факиф” вищою гілками влади
державною особою, главою Ісламської Республіки
Іран є духовний лідер – верховний лідер Ісламської
революції – рахбар, який курирує роботу всіх галузей Строк повноважень президента – 4 роки. Він обирається без-
влади, що й обирається радою експертів. Рахбар має посередньо народом. Повторне обрання допускається лише на
широке коло повноважень, серед яких: один строк (ст. 114)
• визначення загальної політики держави; У ст. 115 перелічено умови, яким має відповідати претендент
• здійснення функцій верховного головнокомандуючого на пост президента Ісламської Республіки Іран (виборчий ценз).
збройними силами ІРІ; Найважливіша з них – президент має поділяти офіційну релігійну
• контроль над належним виконанням наміченої ним по- доктрину країни, тобто бути шиїтом
літики;
• оголошення війни, миру, мобілізації;
• видання указів і проведення загальнонаціональних ре- Обраний президент має право призначити прем’єр-
ферендумів; міністра, заручившись згодою консультативного меджлісу. Пре-
• підписання указу про всенародні вибори президента ІРІ; зидент парафує всі міжнародні договори, угоди та конвенції,
• зміщення президента республіки із займаної посади, укладені Іраном з іноземними державами, після ратифікації їх
якщо верховний суд визнає його винним у порушенні меджлісом
конституційних обов’язків;
• розв’язання протиріч, які не можуть бути врегульовані
у звичайному порядку, між меджлісом і наглядацькою У разі відсутності президента або через його хворобу
радою формується тимчасова президентська рада, що включає до сво-
го складу прем’єр-міністра, голову консультативного меджлісу
й голову верховного суду. Строк повноважень такого органа не
має перевищувати двох місяців (ст. 130).
За конституцією допускається передача рахбаром У випадку відсутності президента протягом понад дві місяці
частини своїх повноважень і обов’язків іншій посадовій або його смерті тимчасова президентська рада готує вибори
особі нового президента протягом 50 днів (ст. 131)
Ст. 122 встановлює, що президент відповідальний перед на-

родом, рахбаром і меджлісом
214 215
13.6. Виконавча влада в Ірані 13.7. Судова влада в Ірані
Особливості виконавчої влади Ірану Ознаки судової гілки влади
Конституція ІРІ досить докладно характеризує інституціо- Ст. 156 визначає судову владу як незалежну гілку, голов-
нальні та функціональні ознаки виконавчої влади ними функціями якої є захист прав людини та суспільства,
відповідальність за дотримання справедливості
Глава виконавчої влади – президент – відповідальний за

питання національного планування, бюджету, політики у сфері Голова судової системи (ст. 157) призначається рахбаром
зайнятості, хоча й має право передавати адміністрування цих терміном на 5 років, це вища посадова особа судової влади.
питань іншим особам свого кабінету Головними його обов’язками є (ст. 158):
• визначення структури судових органів;

Президент, який очолює уряд (раду міністрів) і є вищою після
• розроблення законодавства в судовій системі;
рахбара офіційною особою (ст. 113), обирається шляхом пря-
• керівництво відповідно до закону судовим корпусом
мих, таємних, загальних виборів строком на 4 роки з можливістю
у частині,
переобрання ще на один строк (ст. 114)
• що стосується прийняття суддів на роботу, їх звіль-
нення, переведення
Органи вищої виконавчої влади в ІРІ зазнали серйозних змін: • на інші посади, просування по службі тощо
28 липня 1989 р. на загальнонаціональному референдумі було
внесено зміни до конституції, які ліквідували інститут прем’єр- Безпосереднє судочинство здійснюють суди юстиції
міністра як глави виконавчої влади, ці функції передали прези- (ст. 159), які значною мірою випробовують на собі вплив шаріату
дентові (раніше ця посада переважно була церемоніальною), й прецедентного права (ст. 167)
поширивши його повноваження до формування ради міністрів
і оперативного управління країною
У судовій системі Ірану існує верховний суд. До його функцій
входить спостереження за правильністю застосування судами
Враховуючи особливість політичної системи, уряд в Ірані не законів, судових процедур. Діє верховний суд на основі приписів
є партійним або коаліційним. Формує уряд президент, кандида- і розпоряджень голови судової влади (ст. 161), який призначає
тури міністрів мають одержати вотум довіри в меджлісі голову верховного суду та генерального прокурора строком
на 5 років
За ст. 144 конституції армія Ісламської Республіки Іран є

релігійною, вірить у мету ісламської революції. Під релігійністю Конституція Ірану долучає до єдиної судової системи
тут мається на увазі віра в догмати шиїзму (офіційної користі). міністра юстиції (ст. 160), який координує (на підставі переда-
Тим самим конституція позбавляє не шиїтів можливості служити них йому головою судової влади повноважень) дії між судовою,
в збройних силах, подібно до іноземців, які, згідно зі ст. 145, теж виконавчою та законодавчою гілками влади
не мають права служити в іранській армії
216 217
13.8. Місцеве управління в Ірані

Верховна рада юстиції Ірану
Адміністративно-
територіальний устрій Ірану
Ст.157 передбачає формування верховної ради юстиції,
яка є вищим органом судової влади. На цю раду конституція
покладає завдання складання судових інструкцій, призна-
Конституція ІРІ не надає розгорнутої характери-
чення, переведення, заміщення та звільнення суддів тощо
стики територіально-державного устрою країни, не
перераховує складові територіальні одиниці
Верховна рада юстиції налічує 15 членів, зокрема голову Однак з аналізу конституції випливає, що ІРІ – унітарна
верховного суду, генерального прокурора Республіки, а також держава
трьох суддів – муджтахидів, що обираються суддями країни
Територіально-адміністративний устрій Ірану

налічує 30 останів (провінцій), які поділяються на
шахрестани (округи), які, своєю чергою, містять бах-
Якщо врахувати умову, висунуту ст.162 конституції, яка ши (райони) та дехистани, що поєднують кілька сіл.
передбачає, що голова верховного суду та генеральний Найбільше місце остани є його столицею
прокурор мають бути муджтахидами, то стає очевидним,
що муджтахидами мають бути всі члени верховного ради
юстиції. В цій раді немає місця юристам і фахівцям. Досить 1. Тегеран, 2. Кум; 3. Центральний остан; 4. Каз-
знати шаріат і бути муджтахидом, щоб стати членом цього вин; 5. Гилян; 6. Ардебиль; 7. Зенджан; 8. Східний
вищого органа судової влади. Ст.163 конституції стверджує Азербайджан; 9. Західний Азербайджан; 10. Курди-
це, передбачаючи, що якості судді визначаються законом стан; 11. Хамадан; 12. Керманшах; 13. Ілам; 14. Лу-
відповідно до принципів фікха рестан; 15. Хузестан; 16. Чехармехаль и Бахтіарія;
17. Кохгилуйє и Бойєрахмед; 18. Бушир; 19. Фарс; 20.
Хормозган; 21. Систан и Белуджистан; 22. Керман; 23.
Йєзд; 24.Ісфахан; 25. Семнан; 26. Мазендеран; 27.
Голестан; 28. Північний Хорасан; 29. Хорасан Резаві;
30. Південний Хорасан
Таким чином, нова конституція цілком освятила положен-
ня шаріату: жодна постанова уряду не може мати законної
чинності, якщо вона суперечить ісламським поглядам, за
ст.170 конституції
218 219
Державне право зарубіжних країн. особлива частина Розділ 14. Основи конституційного права Арабської Республіки Єгипет
РОЗДІЛ 14. ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО

Організація місцевої влади Ірану
(ДЕРЖАВНОГО) ПРАВА АРАБСЬКОЇ
РЕСПУБЛІКИ ЄГИПЕТ
Попри високий ступінь централізації влади (її при-
чини обумовлено особливостями ісламської ідеології,
державної власності, надто інституціонального устрою),
в Ірані досить міцно вкорінені традиції місцевого управ- 14.1. Загальна характеристика конституційного ладу
ління та самоврядування, які нинішня влада не може іг- Арабської Республіки Єгипет
норувати
(до революції 2011 року)
На чолі провінцій (останов) знаходяться остандари (генерал-
губернатори), призначувані міністерством внутрішніх справ і Арабська Республіка
затверджувані президентом. Єгипет
МВС призначає фармандарів губернаторів (глав шахреста- демократична соціалістична

нів) і бахшдарів
Виконавча влада кожного з рівнів контролюється радами Основні риси конституції

відповідних адміністративних одиниць (сіл, міст), що обирають-
ся прямим голосуванням строком на 4 роки
Конституція Арабської Республіки Єгипет прийнята
шляхом референдуму 1971 року
Рішення рад з питань місцевого значення не мають суперечи-
ти принципам ісламу та законам країни; водночас ці рішення є
обов’язковими для виконавчої влади на території, де ці ради діють
Конституція
Перші вибори місцевих органів влади відбулися в 1999 р. Арабської Республіки v конституційної декларації, де
Загалом проявів гострих протиріч між центральним урядом і Єгипет складається з вказується мета держави:
місцевими органами влади й радами не спостерігається, що, – мир у країні;
однак, свідчить не про органічний характер їх відносин, а про – арабська єдність;
надзвичайну залежність нижчестоящих рівнів влади від центру – людська гідність та ін.
v власне конституції, де містяться
юридичні норми
Міські (сільські) ради обирають мера, стежать за роботою
чиновницького апарата, відповідають за розвиток освіти, ме-
дицини, житлово-комунального господарства, вирішують по-
бутові питання
220 221
Головними ідеями та цінностями

конституції є
Ø ліквідація нерівності у прибутках;

Ø захист робітників і селян;
Ø мир;
соціалістичні Ø президент зобов`язаний реалізовува- Пріоритет мають питання, пов’язані з соціальними відноси-
ідеї ти соціалістичні цілі; нами, проголошуються:
Ø роль генерального соціалістичного v рівність можливостей усіх громадян;
прокурора та ін. v соціальний мир, заснований на справедливості;
v повага людської гідності тощо
Іслам визнається державною релігією.

ісламські За формою державного правління Єгипет є президентською
Основне джерело законів – принципи му-
цінності республікою.
сульманського права
За формою державного устрою – унітарна держава з адміні-
стративно-територіальними одиницями.
За державно-правовим режимом – ліберальна (напівдемо-
кратична) держава
ринкова економіка та капіталістичний
Ø
розвиток держави у сучасних соціаліс-
тичних формах;
поділ влади;
Ø
ідеї західного
природних прав людини;
Ø Проголошена «народна влада» – інформаційна влада, якій мають
лібералізму
парламентаризму;
Ø сприяти державні органи та громадяни
місцевого самоврядування;
Ø
верховенства права
Ø
За порядком внесення змін є жорсткою конституцією.
Зміни до конституції можуть бути запропоновані президентом або
1/3 депутатів парламенту, мають бути обговорені у консультативній
раді (аш-шура), потім схвалені 2/3 членів парламенту та винесені на
референдум
Гарантується три форми державна
власності
кооперативна
приватна
222 223
14.2. Основи конституційно-правового статусу людини 14.3. Конституційно-правове регулювання

і громадянина громадських об’єднань Єгипту
Основи правового статусу особи ґрунтуються на ідеях соціальної спра-

ведливості та західного лібералізму, на принципі рівності всіх громадян Політичні партії та громадські організації
у правах та обов`язках незалежно від статі, мови, етнічного походжен- неполітичного характеру
ня, віросповідання та переконань. Використання деяких прав можливе
за умови відповідності принципам шаріату
Правове регулювання громадських об’єднань
Види прав і свобод Соціально-демократичні права і ґрунтується на конституційних нормах щодо
людини свободи: право на працю та освіту;
свобода наукової та художньої твор-
чості та ін.
Види політичних прав Політичні права та обов’язки. Їх свободи створення

використання має відповідати мо- громадських гарантії багатопар-
• виборчі права;
• право на власну думку ральним, тобто ісламським принци- об’єднань тійності
стосовно питань, що ви- пам (наприклад, керівні посади за-
несені на референдум; боронено законом займати особам,
• право громадян на звер- які відкидають божественні закони)
нення до державних ор- Політичні партії за законом про політичні
Особистісні права та свободи: сво-
ганів; партії Єгипту
бода особистості, віросповідання та
• свобода думки та слова;
здійснення релігійних обрядів, пере-
• митні мітинги та демон-
сування, недоторканність особистого
страції; за характером мають бути націонал-демократичними
майна, таємниця листування, теле-
• свобода створення асоці-
фонних і телеграфних повідомлень;
ацій, зібрання та ін.
заборонено самовільний арешт мають використовувати демократичні засоби та діяти на
основі співучасті у функціях влади, робити внесок у соціально-
Обов’язки громадян економічний прогрес держави на основі соціальної єдності,
збереження досягнень робітників і селян, трудових сил народу
та соціалістичних здобутків
Оборона вітчизни
Захист і підтримка соціалістичних здобутків мета партії не має суперечити принципам шаріату та
революцій 1952 та 1971 рр.
Збереження національної єдності, державної таємниці
партії реєстру Консультативна рада (Ашшура), членами якої
Сплата податків є міністри внутрішніх справ, юстиції
не менше ніж 50 % засновників партії мають бути робітниками

Участь у житті держави (обов’язково у виборах і референдумах)
та селянами
224 225
14.4. Законодавча влада в Єгипті
Склад і структура парламенту
Основні політичні партії Народних зборів –

парламенту Єгипту Законодавчий орган – Народні збори – однопалатний, скла-
дається не менш ніж з 350 обраних членів і не більше ніж 10
Націонал-демократична партія (правляча партія) представ- призначених президентом
ляє інтереси державного апарату, великої промисловості, тор-
говельної, земельної буржуазії, частини інтелігенції, національ-
ної (середньої) буржуазії Обирається громадянами за змішаною виборчою системою
строком на 5 років
Партія “Новий Варф” представляє інтереси національної

буржуазії та землевласників Не менше ніж 50 % складу парламенту представлено робіт-
никами та селянами
Соціалістична партія праці, що захищає інтереси малих під-
приємців, націоналістичних кіл мусульман, інтелігенції
Кандидат має бути народженим від батька – єгиптянина,
мати в/л не менше 30 років, вміти читати та писати арабською
Націонал прогресивна партія відображає інтереси демокра-
тичних кіл, прибічних ідей наукового соціалізму
Достроково парламент може бути розпущений

Партія “Аль-Умма” відстоює ідеї мусульманського братерства
Депутат достроково може втратити мандат винятково за

рішенням парламенту (2/3 голосів)
Професійні союзи
Члени парламенту мають привілеї (імунітет, індемнітет) та

робітничі обмеження (не можуть купувати, орендувати державне майно,
продавати власність державі, укладати угоди з державою як
підприємці або імпортери)
працівників творчих професій
(адвокатів, журналістів тощо)
Депутати об’єднуються в партійні фракції та обирають голо-

ву. Створюють постійні та тимчасові комісії
226 227
Сесії та засідання Повноваження Консультативної ради

Види сесій
вивчає питання щодо збереження принципів революції 1952 р.,

Чергові. Позачергові. національної єдності, соціального миру, союзу трудових сил народу,
Скликаються президен- Скликаються президен- соціалістичних цілей і вносить пропозиції з цих питань
том раз на рік і тривають том або ½ складу народ-
7 місяців них зборів
консультується з парламентом під час зміни конституції, розро-
блення законопроектів, що стосуються президента та парламенту,
Засідання парламенту підготовки міжнародних договорів
можуть бути
закриті, 14.5. Глава держави в Єгипті

відкриті на вимогу президента,
уряду, прем`єр-міністра,
20 членів парламенту В Арабській Республіці Єгипет
виконавча влада належить
президенту уряду
Повноваження парламенту
Глава держави + глави вико- Вищий виконавчий та адміні-
навчої влади стративний орган держави
Визначає генеральну політику держави
Президент
Ухвалює бюджет держави
Порядок обрання президента
Здійснює контроль за
діяльністю уряду та міністрів Обирається прямими виборами строком на 6 років. Вибори на-
зиваються референдумом, бо висувається 1 кандидат, що має на-
брати не менше 50 % голосів зареєстрованих виборців (мажоритарна
Консультативна рада система абсолютної більшості). Висувається кандидатура на посаду
президента парламентом за ініціативою не менше 1/3 його членів
є дорадчим органом парламенту та президента
Під час голосування в парламенті кандидатура на пост прези-
дента має набрати 2/3 голосів, після чого вона подається на голо-
складається не менше ніж з 132 членів (2/3 з яких обирають- сування виборцям
ся прямими виборами (50 % з них – робітники та селяни), а 1/3
призначається президентом) Заборона на переобрання чинного президента в конституції
не передбачена
строк повноважень його членів – 6 років. Достроково може
бути розпущений президентом. Заборонено суміщати мандат Вимога до кандидата в президенти: має бути громадянином
члена консультативної ради та мандат депутата парламенту Єгипту, народженим єгипетськими батьками, не молодше 40 років
228 229
Обмеження щодо президента Установчі функції
не може отримувати жодної іншої зарплати чи винагород скликає парламент
займатися вільною професією, підприємницькою або комерційною

закриває позачергові засідання
діяльністю
не може придбати державну власність розпускає парламент (що не є притаманним для прези-
дентських республік)
Припинення повноважень президента призначає віце-президентів і визначає їхні повноваження
у випадку тимчасової непрацездатності обов`язки виконує призначе- призначає прем`єр-міністра та міністрів одноособово
ний ним віце-президент (один з них)
якщо відкрилася вакантна президентура (наприклад, у випадку призначає 1/3 членів Консультативної ради
смерті) або встановлено недієздатність президента, його обов`язки
виконує голова парламенту, а у випадку розпуску парламенту – голо-
скликає засідання Ради міністрів, головує на їхніх засіданнях,
ва верховного конституційного суду
приймає звіти від міністрів
у випадку державної зради, вчинення злочину проти президента
може бути висунуте звинувачення 1/3 членів парламенту, 2/3 визнано призначає вищих військових і цивільних посадових осіб,
винним. Це тягне усунення президента з посади в порядку імпічменту. дипломатів
Його обов`язки у такому випадку виконує віце-президент
призначає референдум, оголошує надзвичайний стан
Повноваження президента
Законодавчі функції
Загалом визначає політику держави (парламент визначає

приймає нормативні акти й уповноважує інших осіб їх приймати
генеральну лінію) та наглядає за її здійсненням. Є головноко-
мандувачем збройних сил
може ухвалювати тимчасові акти з юридичною силою закону,
якщо не засідає парламент (та з дозволу 2/3 його членів, якщо
засідає)
Функції повноважень президента
укладає міжнародні договори.
Договори, що стосуються держави, суверенітету, державної
установчі законодавчі скарбниці, вимагають схвалення парламенту
230 231
14.6. Виконавча влада в Єгипті 14.7. Судова влада в Єгипті
юридично – Судовий процес

Очолює уряд – прем`єр-міністр здійснюється на таких
Виконавча
раду міністрів – або президент, засадах, як
Влада
фактично коли головує на
Єгипту
президент засіданні уряду за
законом
змагальність
Порядок формування уряду гласність
оскарження судо-
Члени уряду призначаються президентом одноособово. Ви-
вих рішень у порядку
моги до кандидатів на посаду міністра або заступника міністра:
апеляцій і касацій тощо
має бути громадянином держави, не молодше 35 років, наділений
громадянськими та політичними правами. Члени уряду складають
присягу президенту. Міністри можуть бути членами парламенту
(володіють депутатським мандатом і правом голосу в парламенті)
Обмеження щодо членів уряду

Система судів Єгипту
Не мають права придбавати державну власність,

займатися підприємницькою діяльністю Суди
Загальні суди державної без-
пеки
Відповідальність уряду
Прем`єр-міністра може звільнити парламент тільки

після повторного рішення та референдуму. Рішення про Суди
Суд цінностей
пред`явлення звинувачення міністру та доведення його до загальної
суду приймає парламент 2/3 голосів юрисдикції
232 233
Загальні суди складаються з: Система адміністративної юстиції,

складається з
Державної ради, що виконує консультативні функції для уряду

Касаційного апеляційних судів
суду – вищої судів, які діють мирових
першої
судової у 8 великих судів
інстанції
інстанції містах адміністративних апеляційних судів
низових адміністративних судів
Суди державної безпеки мають таку силу Дисциплінарних судів, які розглядають питання про
дисциплінарну відповідальність чиновників
Верховний суд державної безпеки діє при

апеляційному суді. Колегії державних уповноважених (при Державній раді)
Розглядає справи про державні злочини розглядають питання, пов’язані з виборами місцевих органів,
спори про заробітну плату та пенсії державних службовців,
скарги громадян про порушення їхніх прав у процесі
Нижчестоящі суди безпеки. Місцеві діють при судах управління тощо
провінцій.
Розглядають справи про продаж нерухомості,
торговельні справи тощо
Прокуратура
Суд цінностей складається з

7 судів
Очолювана генеральним про-
курором.
Забезпечує права грома-
Головує заступник голови касаційного суду.
дян, безпеку суспільства та
Розглядає справи, пов`язані з порушенням
політичної системи, збереження
юридичної єдності, з порушенням встановлених за-
соціалістичних здобутків
коном цін на деякі товари та послуги, справи про
політичні партії, про засоби громадської думки
234 235
14.8. Місцеве самоуправління та управління в Єгипті

Губернатори
Представниками державної Представницькі органи

влади на місцях є на місцях, що обирають- президентом.
ся населенням, – народні Припиняють свої повноваження ра-
зом із припиненням повноважень призначається
збори адміністративно-
губернатори президента
територіальних одиниць
начальники районів провінцій Ø забезпечення продовольчої без-

пеки;
районів Ø забезпечення ефективності про-
мери міст
мислового та сільськогосподарсько-
міст го виробництва;
обрані населенням Ø забезпечення громадської безпеки, повноваження
сіл шейхи міських порядку та громадської моралі;
кварталів районів у містах
Ø охорона державної власності;
Ø контроль усіх публічних служб у
сіл
провінції, окрім судів
Місцеве самоуправління та управління в Єгипті побудоване на Губернатор відповідальний перед

принципах централізації та децентралізації (поєднання державних президентом і прем’єр-міністром,
органів влади на місцях та Органів місцевого самоуправління) підзвітний міністру по справам Ради відповідальність
міністрів та місцевого управління, а
також місцевій народній раді
Система державних органів на місцях
представниками державної виконавчої влади є: Виконавча рада -

У провінціях а) губернатори; адміністративний орган, що очолюється губернатором
б) виконавча рада
їхні глави призначаються міністром або губер-

В округах, натором. Повноваження голів ідентичні до по- Виконавча рада
районах вноважень губернатора у їх адміністративно- складається з
територіальній одиниці
старости у селах та шейхи у міських кварта- помічників губернатора губернатора

лах обираються населенням на 5 років з числа
У селах, грамотних громадян, що досягли 30-річного
міських віку та володіють земельною ділянкою не мен- мерів міст та ін. начальників районів
кварталах ше 5 феддарів у селі. Здійснюють функції
поліцейського контролю у селі, є державними
службовцями, підзвітні міністру безпеки
236 237
Повноваження Повноваження
виконавчої ради провінціальної ради
координує готує проект v здійснює загальний контроль за діяльністю усіх служб

роботу виконав- місцевого бюд- провінції (у межах питань провінції);
чого апарату жету v приймає рішення про створення місцевих організацій;
v затверджує місцевий бюджет самоуправління;
готує про- v встановлює місцеві податки та збори тощо;
екти рішень v приймає рішення за реалізацію яких відповідають губер-
провінціальної натор та виконавча рада.
народної ради На рішення ради може бути накладено вето губернатором
або може бути розглянуте урядом, який приймає остаточне
рішення щодо нього
Місцеве самоуправління Відповідальність провінційної ради.

Може бути розпущена урядом за пропозицією
міністра по справам місцевої влади
Органами місцевого самоврядування є народні ради адміні-

стративно-територіальних одиниць (провінцій, округів, районів в Повноваження нижчестоящих народних рад, їхні відносини з при-
округах, сіл у районах) значеними начальниками районів і міст (мерами) аналогічні тим,
які притаманні повноваженням провінційної ради та її відносинам
з губернатором
Порядок формування
7 з них обираються у райо-

нах за партійними списками
Органи місцевого (пропорційна система)
самоуправління обира-
ються громадянами по 8 1 – конкретний канди-
членів від кожного райо- дат, який набрав більшість
ну, що входять до складу голосів (мажоритарна систе-
провінції: ма) (кандидат має набрати
не менше 20% голосів від
зареєстрованих виборців)
238 239
Державне право зарубіжних країн. особлива частина Розділ 15. Основи конституційного права Федеративної Республіки Німеччина
РОЗДІЛ 15. ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО

(ДЕРЖАВНОГО) ПРАВА ФЕДЕРАТИВНОЇ
РЕСПУБЛІКИ НІМЕЧЧИНА
15.1. Загальна характеристика конституційного ладу

Федеративної Республіки Німеччина
Німеччина характеризується як
Була створена на базі десяти незалежних держав. У межах сучасних
кордонів існує з 03.10.1990 р. – дати включення колишньої Германської
Демократичної Республіки – ГДР (держави тоталітарного соціалізму) до демократична держава
складу ФРН і створення єдиної німецької держави на основі Основного
закону 1949 року
соціальна держава
За весь час існування німецької держави на її
території діяло три загальнонімецькі конституції
правова держава
дарована імператором Вільгемом у 1871 році

держава, побудована за територіальним принципом
Веймарська конституція від 06.02.1919 року
держава, де існують певні специфічні
основний закон від 22.05.1949 року, який зі взаємовідносини між Федерацією та землями
змінами діє на території ФРН
парламентська республіка
Загальна характеристика Основного закону
держава з демократичним державно-правовим
Складається з Пре- За способом внесе- Закріплює головні режимом
амбули і 14 розділів, них змін є жорсткою принципи конституцій-
які за формою та конституцією, оскіль- ного устрою: пріори-
змістом відобра- ки зміни вносяться тет прав і свобод лю-
жають ідеї Веймар- спеціальним консти- дини та громадянина
ської конституції та туційним законом, на основі суспільного
законодавства за- який ухвалюється 2/3 державного та громад-
хідних держав, зо- голосів у кожній палаті ського порядку; поділ
крема США парламенту (Бундес- державної влади; полі-
таг і Бундесрат) тичний плюралізм та ін.
240 241
Держава, де взаємовідносини між Федерацією та

землями ґрунтуються на таких положеннях
1) конституційний устрій земель має відповідати основними принципами

побудови держави (демократизму, верховенству права)
Демократична держава
2) у сфері законодавчої компетенції домінує федерація, а у сфері
управління та правосуддя - землі
оскільки вся влада виходить від народу, який здійснює її шляхом виборів
і голосування (тобто безпосередньо), а також через спеціальні органи –
У сфері законодавчої компетенції розрізняють
законодавчі, виконавчі, судові; всі громадяни мають право чинити опір кож-
ному, хто намагається ліквідувати вільний демократичний конституційний виключну компетенцію федерального законодавства (це 12 позицій,
устрій, якщо для цього не можуть бути застосовані інші заходи такі як зовнішні відносини, оборона, пошта, зв’язок та ін.)
конкуруючу компетенцію федерації та земель, тобто вирішення

Соціальна держава державних завдань належать до ведення земель, якщо Основним
законом не передбачено інше
тому що бере на себе відповідальність за доступ до таких благ, як компетенцію по прийняттю основ законодавства, тобто федерація
житло, допомога у випадку безробіття й інші соціально-економічні та вправі видавати загальні приписи щодо правового статусу органів
культурні права особи державної влади та органів місцевого самоврядування, а також за-
гальні принципи вищої освіти, преси, землевлаштування, охорони
природи тощо
Правова держава
виконавчу компетенцію земельного законодавства, туди відносять усе,
що не підпало під вищезазначені компетенції. Перш за все це конститу-
оскільки конституційні норми встановлюють, що всі особи, органи й ційне законодавство земель, адміністративний устрій земель, школа,
організації (публічні та приватні) зобов’язані підкорятися праву; суд ЗМІ, законодавство про місцеве самоврядування
є незалежним, надзвичайні суди не допускаються, а закон не має
зворотної сили тощо 3) установи федерації та земель мають надавати один одному право-
ву й адміністративну допомогу
Держава побудована за територіальним принципом 4) на всій території федерації має бути забезпечений єдиний рівень
життя, рівні права та обов’язки для кожного німця
5) у федеральних установах мають працювати посадові особи з усіх земель

конституційна федерація, суб’єктами якої є 16 земель, включаючи
3 міста – Берлін, Гамбург і Бремен, право сецесії для яких відсутнє
6) усі землі мають рівний статус
7) дозволяється застосування федерального примусу, якщо земля

не виконує федеральні обов’язки (наприклад, призначається феде-
ральний уповноважений)
242 243
Парламентська республіка Основні права і свободи
за формою державного правління інколи називають канце- Особисті права і свободи: право на життя, недоторканність
лярською республікою, бо глава уряду (федеральний канцлер) фізичну і житла, таємницю листування, свободу перепису-
є політичним центром усієї конституційної системи ФРН. Саме вання та свободу совісті
він, а не парламент або уряд, як колегіальні органи визначає
політику Федерального уряду і фактично держави загалом
Політичні права і свободи: свобода висловлювання та
розповсюдження думки, доступу до інформації, свобода
15.2. Основи конституційно-правового статусу людини мирного зібрання, права на об’єднання та ін.
Соціально-економічні та соціально-культурні права і
свободи: свобода вибору професії, місця роботи, свобода
Розділ I Основного закону “Основні права” об’єднання для охорони та покращення умов праці, право
характеризується такими рисами власності, свобода мистецтва, освіти, науки та ін.
Основні права є природними, тобто невід’ємними та невід-

чужуваними, які не створюються Конституцією, а визначаються
Обов’язки громадянина Німеччини
нею; є нормами прямої дії
В умовах стану оборони до Обов’язок батьків турбу-

Основні права забезпечуються на загальнофедеральному рівні армії можуть призиватися ватися про дітей
та на рівні окремих суб’єктів федерації (земель) жінки для роботи у санітар-
но-лікувальних установах без Обов’язок військової
зброї в руках, може вводитися служби з 18-літнього віку
Позбавлення основних прав можливе винятково в судовому
необов’язкова трудова пови- (відмінено у зв’язку з при-
порядку (федеральним конституційним судом) за порушення осо-
нність йняттям закону від 2010 р.)
бою прав інших, за посягання на вільний демократичний (консти-
туційний) устрій, за створення загрози існуванню федерації та
земель, за порушення законів моралі 15.3. Політична система Німеччини
Основні права ґрунтуються на принципах свободи (забезпе-

чується правами на життя, здоров’я, свободу віросповідання, Політична партія -
свободи думки та ін.), та рівності (забезпечується рівністю всіх це об’єднання громадян, яке тривалий час здійснювало вплив
перед законом, рівністю чоловіка та жінки, забороною переваги на формування політичної волі народу та висуває кандидатів
за ознаками статі, походження, раси, мови тощо до представницьких органів федерацій та земель
У Конституції розмежовують загальні права людини і так звані гро-

мадянські права, які належать винятково націям – громадянам ФРН. Усі політичні партії мають рівний суспільний статус
Громадянство набувається за народженням і шляхом натуралізації
244 245
Правовими умовами для створення та Християнський демократичний союз (ХДС)

діяльності політичних партії є
партія правового центру, налічує близько 735 тис.
вільне заснування (квотним порядком), для цього не потрібно до-
членів, заснована 1945 р. Ідеологію партії становить
звіл або повідомлення
в основу побудови покладається територіальний принцип католицьке доктрина “соці- у зовнішній полі-
вчення, що про- ально орієнтова- тиці пропагуєть-
пагує свободу ного ринкового ся захист свобо-
Партія повинна мати: особистості, со-
r чітку назву, що не повторює назву інших партії; господарства” ди та створення
ціальну функцію німецького еконо- об’єднаної Євро-
r письмовий статут і програму; власності, під-
r демократичну структуру: виборність керівних органів, вирішення міста Л. Ерхарда пи
тримку приватної
спільних питань третейським партійним судом; членами партії ініціативи та влас-
можуть бути винятково фізичні особи й іноземці, якщо вони не ника, їх захист від
утворюють більшість держави
Втрачає свої права, якщо протягом 6 років не висуває кандидатів

до Бундестагу або місцеві мандати Християнський соціальний союз (ХСС)
Забороняються політичні партії, які підривають демократичний за ідеологією близька до ХДС, але діє у межах Баварії. На
устрій федеративному рівні утворює єдиний блок з ХДС (ХДС–ХСС)
Партії зобов’язані надавати звіт про походження своїх фінансів

Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН)
Провідні політичні партії

Партія лівого центру. Найчисельніша – близько 828
тис. членів. Заснована у 1863 р. Ідеологічні погляди:
Християнський демократичний союз (ХДС)
Християнський соціальний союз (ХСС) соціальне ринкове господарство як основа суспільного

устрою ФРН
Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН)
Вільна демократична партія обмеження економічної влади великого капіталу і досягнення

соціальної рівності та справедливості
Партія зелених
соціальну опору партії становлять працюючі за наймом
Партія демократичного соціалізму (ПДС) (робітничий клас об’єднаний у профспілки)
246 247
Вільна демократична партія Порядок формування
Кількість депутатів – близько 600 чол. Обираються за змішаною

Центристська партія. Налічує близько 135 тис. членів.
виборчою системою
Ідеологія партії:
1/2 депутатів обирається за мажоритарною системою відносної

ліберальні погляди: захист більшості, в округах, по 1 депутату від кожного округу
захист правової безпеки гро-
необмеженої приватної влас-
мадян як умова демократич-
ності та індивідуальних грома-
ного оновлення суспільства Друга половина – за пропорційною виборчою системою – за
дянських свобод
партійними списками земель
Обираються на 4 роки загальними, прямими, рівними, вільними

Партія зелених виборами шляхом таємного голосування
Ліва партія. Активним виборним правом володіють громадяни, що досягли

Заснована 1980 р. Єдиної системи ідей партія не має. Пропагує 18-річного віку, проживають на території ФРН не менше 3 місяців
ідеї екологічної безпеки, альтернативні форми організації життя
Пасивним виборним правом володіють особи, що досяг-
ли 18-річного віку, є громадянами ФРН та не менше 1 року не
Пропагує ідею соціалізму: позбавлені активного виборчого права
• множинність форм власності;
• обмеження економічної влади великих монополій;
• розширення демократичних форм волевиявлення громадян Вимоги та гарантії депутатської діяльності
15.4. Законодавча влада в Німеччині депутати мають вільний мандат
депутатам забороняється суміщати свою

Органи законодавчої влади діяльність у Бундестазі з іншими посадами
депутати наділені імунітетом, але можуть бути

Бундестаг Бундесрат
затримані на місці скоєння злочину без дозволу
парламенту
депутати наділені імунітетом, але можуть нести

відповідальність за наклепницькі вислови у парламенті
248 249
Структура парламенту Постійні комітети
Президія, до складу якої

Галузеві
входять Особливі комітети Слідчі комітети
комітети
Президент обирається з числа
найбільшої фракції три обов’язкових комітети: у справах Європейського союзу,
закордонних справ; оборони
Заступники обираються від
кожної фракції по 1-му факультативні комітети
Секретарі
Можуть створюватися тимчасові комісії, слідчі, ревізійні тощо
Рада старійшин складається з

Порядок роботи Бундестагу
Президента
Працює постійно на пленарних засіданнях, які скликаються головою
Віце-голови
за потреби. Поняття “сесія парламенту” відсутнє. Не працює на літніх,
24 членів, що призначаються фракціями різдвяних і пасхальних канікулах
пропорційно до їхньої чисельності
Головні повноваження Бундестагу

Партійні фракцій
Законодавчі.
Вправі делегувати органам виконавчої влади (окремим
Фракція має нараховувати не менше 5% від загальної кількості депутатів
міністрам або уряду землі) повноваження з прийняття актів.
Бундестагу, менша кількість депутатів може утворити депутатську групу
Затверджує федеративний бюджет, підготовлений Федератив-
ним урядом, ратифікує міжнародні договори
Завдання фракції: розгляд питань перед їх обговоренням на пле-
нарних засіданнях Бундестагу, формування законодавчої політики Установчі.
партії, призначення доповідачів для виступу на пленарних засіданнях і в Обрання з найчисельнішої партії коаліційної більшості глави уряду
комітетах, висунення представників на керівні посади Бундестагу тощо (федерального канцлера), який відтак одноособово формує уряд.
Формування інших органів держави (участь у виборах президента
республіки, голови та віце-голови рахункової палати та ін.)
Структура партійної фракції
Контрольні.
правління: голови фракцій, їхні заступники та секретарі Здійснює контроль за діяльністю виконавчої влади (уряд несе
відповідальність перед Бундестагом за свою діяльність. При-
робочі групи за основними напрямами внутрішньої та йняття Бундестагом конструктивного вотуму недовіри канцлеру
зовнішньої політики тягне за собою в цілому відставку уряду
250 251
Бундесрат Порядок роботи Бундесрату
Відіграє роль верхньої палати парламенту Засідання скликаються головою за потреби (звичайно через 2-4
тижні щоп’ятниці)
Голова Бундесрату зобов’язаний скликати засідання на вимогу не
Має 69 місць, на які уряди земель призначають (відзивають) зі свого менше двох земель і на вимогу федерального уряду
складу представників
Усі рішення приймаються шляхом голосування. Голоси подаються від
Ними зазвичай стають прем’єр-міністр і найвпливовіші міністри землі узгоджено
уряду землі
Кожна земля має право призначати стільки членів у Бундесрат,

скільки має голосів. Основні повноваження
Кількість голосів залежить від чисельності населення кожної землі

На відміну від Бундестагу Бундесрат бере участь у здійсненні виконавчої
влади федерації (у виданні актів уряду та їх схвалення)
Кожна земля має не менше трьох голосів, землі з населенням понад
6 млн - 5 голосів, землі з населенням понад 7 млн - 6 голосів
Бундесрат – постійно діючий орган, який не може бути розпущений Законодавчий процес
іншими органами
Склад Бундесрату заміщується в результаті виборів у ландтаги зе-

мель ФРН і формуванням нових урядів Правом законодавчої ініціативи наділено
Структура Бундесрату федеральний уряд. Спочатку законопроект вноситься до

Бундесрату, а потім з його зауваженнями до Бундестагу
Складається з
голови, який обирається строком на рік. Він скликає депутатів Бундестагу. Вносять законопроект у Бундестаг
засідання Бундесрату, визначає порядок денний, керує від імені фракції або якщо зібрано підписи не менше ніж
дебатами, вирішує питання про проведення голосування, 5% від загального числа Бундестагу
у разі потреби заміщає федерального президента
членів Бундестагу. Вносять законопроект у Бундестаг

постійних комітетів, куди входять по одному представни-
групою (від землі) через федеральний уряд, який додає до
ку з кожної землі з членів Бундесрату або уповноважених
законопроекту свій висновок
посадових осіб
252 253
Законодавча процедура Бундестагу

В усіх землях діє 5-відсотковий обмежувальний бар’єр: партії,
складається з трьох читань що набрали менший відсоток, не беруть участі у розподілі мандатів
I читання – обговорення законопроекту в цілому і, як

правило, передача його до постійного комітету
Ландтаги однопалатні
II читання – постатейне обговорення із докладом
комітету кожної статті на постатейне голосування Обираються громадянами на 4 або 5 років (землі
північний Регіт–Вестфаля та Саар)
III читання – обговорення законопроекту в цілому, вне-
сення змін від імені фракцій та голосування. Ухвалений У деяких землях (Гессен та ін.) передбачено можливість
законопроект передається до Бундесрату саморозпуску, а також розпуску, прийнятого на
референдумі (Баварія та ін.)
Процедура прийняття законопроекту Бундесратом залежить

Внутрішня організація ландтагів аналогічна Бундестагу
від виду закону, що розглядається:
Конституційні закони приймаються Бундестагом кваліфікова-

ною більшістю, а потім кваліфікованою більшістю Бундесрату. розроблення та прийняття законів
На такі законопроекти Бундесрат має право накласти вето
Повноваження затвердження бюджету

“Федеративні” закони ухвалюються простою більшістю Бунде-
стагу, але потребують обов’язкової згоди Бундесрату ландтагів земель
обрання голови земельного уряду
Звичайні закони ухвалюються простою більшістю Бундестагу. та контроль за його діяльністю
Але за цими законами Бундесрат має право протесту, що тягне
повторне голосування в Бундестазі
15.5. Глава держави в Німеччині
Земельні парламенти
Органи виконавчої влади
В усіх землях ФРН земельні парламенти називають ланд-
тагами, окрім Бремена та Гамбурга, де міські збори –
палата депутатів Федеральний президент
Формуються подібно до порядку, встановленого для Бун- Федеральний уряд

дестагу, за пропорційною та мажоритарною системами,
за виключенням земель Бремена, Рейнланд–Пфальц, де
застосовується суто пропорційна система
254 255
Повноваження президента ФРН
Внутрішньополітичні
Підписує федеральні закони, висуває кандидатуру на пост фе-
дерального канцлера; призначає за пропозицією федерального
канцлера федеральних міністрів; має право вето, призначає та
звільняє федеральних суддів, офіцерів, нагороджує орденами
Федеральний президент та медалями тощо.
Для дійсності таких актів потрібна контрсигнатура канцлера
або відповідального міністра. Це правило не діє стосовно актів:
Порядок формування про звільнення федерального канцлера (у разі конструктивного
вотуму недовіри); про розпуск Бундестагу, якщо він не обрав но-
вого канцлера у встановлений термін або абсолютною більшістю
Обирається на 5 років непрямими виборами – федеральними
зборами, які складаються з членів Бундестагу і такої самої кількості
членів, обраних представницькими органами земель (ландтагами), Зовнішньополітичні
пропорційній кількості їх депутатів у Бундестазі Представляє державу, укладає міжнародні договори,
акредитує дипломатичних представників
Висунути кандидата на пост президента може будь-який член феде-
ральних зборів (партії) Так звані “резервні”
Має право скликання Бундестагу; розпуску Бунде-
стагу, якщо останній не обрав Канцлера абсолютною
На пост президента ФРН може бути обраний громадянин, що досяг
більшістю або у визначений термін. За пропозицією Фе-
40-річного віку та володіє виборчим правом
дерального уряду і з дозволу Бундесрату президент може
оголосити стан законодавчої потреби (закон ухвалюється
Обраним на пост президента вважається кандидат, який отримав у без участі Бундестагу)
перших двох турах потрібну абсолютну більшість
Одну й ту саму особу може бути обрано президентом не більше ніж

Відповідальність
на 2 строки
президента ФРН
Вступає на посаду шляхом прийняття присяги на загальному

засіданні Бундестагу та Бундесрату Питання про усунення президента з по-
сади може бути порушено перед Федераль-
ним конституційним судом Бундестагом і
Бундесратом (внесено 1/4 складу та при-
йнято 2/3) тільки у разі обвинувачення його
у навмисному порушенні Основного закону
чи іншого федерального закону
256 257
15.6. Виконавча влада в Німеччині
Склад федерального уряду
голова уряду - федеральний канцлер
федеральні міністри, що очолюють федеральні Порядок роботи

міністерства
міністри без портфелів (за окремими дорученнями) Засідання федеративного уряду скликаються за потреби, як пра-
вило, щотижня. Засідання закриті
заступник канцлера (віце-канцлер - один з міністрів)
У засіданні окрім міністрів можуть брати участь інші особи, які
визначаються службою федерального канцлера за погодженістю з
Порядок формування канцлером
На початку легіслатури Бундестаг за дорученням федерального пре-

зидента обирає федерального канцлера Повноваження федерального уряду
Обраним вважається кандидат, який отримав абсолютну більшість

голосів членів Бундестагу До компетенції уряду входять важливі питання внутрішньої та
зовнішньої політики, економіки, фінансів і питання соціального
характеру
Призначається на посаду канцлера актом федерального президента
Уряд володіє правом законодавчої ініціативи (80% усіх

На практиці канцлером завжди стає лідер найбільшої за кількістю
законопроектів вноситься у Бундестаг саме федеральним урядом)
членів партії у Бундестазі
Якщо запропонована президентом особа не отримала абсолютної біль- Уряд має право приймати: постанови загального характеру, за
шості голосів, Бундестагу надається право протягом двох тижнів обрати дорученням парламенту; постанови на виконання законів; поста-
абсолютною більшістю голосів на пост федерального канцлера іншу особу нови, які мають силу закону; загальні адміністративні приписи
У такому випадку президент зобов’язаний призначити запропоновану

Наділений широкими правами у галузі контролю за діяльністю
парламентом кандидатуру на посаду канцлера
органів управління у землях
Якщо кандидат набере відносну більшість голосів, президент має
право призначити його канцлером або розпустити Бундестаг
Інші члени уряду призначаються та звільняються федеральним пре-

зидентом за пропозицією канцлера. Бундестаг може висловити вотум
недовіри міністру
258 259
Уряд землі
земельний уряд
(у Баварії – державний уряд, у Берліні,
Бремені та Гамбурзі – сенат)
Уряди земель формуються на основі тих

самих принципів, що і федеральний уряд
Формуються
Обраний більшістю голосів ландтагу прем’єр-
міністр призначає інших членів уряду:
У Бремені та Гам-
бурзі уряд обира-
ється міськими у Баварії та Саарі – з дозволу ландтагу
Відповідальність уряду
зборами (грома- землі перед ландтагом
дянами) у Рейланд–Пфальце - з подальшим
затвердженням ландтагом членів уряду
У більшості земель вотум недовіри приймається сто-
У Гессені – прийняттям ландтагом во- совно всього складу уряду
туму довіри уряду
Наприклад, у Берліні, Саарі – щодо всього уряду або

Уряд землі складається з окремих його членів
прем’єр-міністра міністрів
У нових землях (на територіях колишньої ГДР та ін.) –
I-го та II-го бургомістра стосовно прем’єр-міністра шляхом обрання нового голо-
У Бремені та Гамбурзі
сенат складається з: ви уряду (конструктивним вотумом)
сенаторів
бургомістра, правлячого
У Берліні бургомістра
складається з
сенаторів
Повноваження прем’єр-міністра
аналогічні до повноважень федерального канцлера. Окрім того,
він здійснює деякі функції глави держави, бо у землях пости пре-
зидента або губернатора відсутні (наприклад, представляє землю,
укладає державні договори, здійснює право помилування та ін.)
260 261
15.7. Судова влада в Німеччині Федеральний конституційний суд (ФКС)
нансової
суди фі-
по соціальним
фінансові
юстиції
Федераль-
ний фінан-
совий суд
Складається з двох сенатів по вісім суддів у кожному
справам
Три з восьми суддів у кожному обираються з числа суддів п’яти вищих
федеральних суддів
П’ять інших членів у кожному із сенатів обираються з числа осіб не
ним справам
по соціаль-
соціальним
Федераль-
суди со-
ний суд по
ціальної
юстиції
молодше 40 років, які мають пасивне виборне право для виборів до
справам
Організація судової влади у ФРН заснована на принципі
Бундестагу та професійну освіту
по трудовим
справам
Кожна галузь юстиції має
Судді обираються у рівній пропорції Бундестагом і Бундесратом –

Вищі суди Федерації
Вищі земельні суди

спеціальною комісією виборців, що складається з членів фракції про-
Дільничні суди
Земельні суди
судової палати
порційного представництва (12 членів)
суди трудо-
вої юстиції
Федераль-
ний суд по
по трудовим
трудовим
справам
справам
полісистемності та охоплює
Обраними в обох випадках є судді, за кандидатури яких проголосувало

2/3 парламентаріїв. Голова ФКС і його заступник обираються почергово
адміністративні
то Бундестагом, то Бундесратом
Обрані на посаду судді призначаються федеральним президентом.

стративний
ний адміні-
Федераль-
суди адміні-
стративної
Термін повноважень суддів ФКС – 12 років

адміністра-
юстиції
суд
тивні
Повноваження Федерального конституційного суду
кримінальні суди
розглядає спірні питання, що виникають між федерацією та землями
судової палати
Військово-
Верховний
федераль-
суди загаль-
ний суд
ної юстиції
розглядає спірні питання щодо тлумачення норм Основного за-

судової
палати
кону стосовно прав та обов’язків органів державної влади
здійснює контроль за відповідністю федерального або земельного

законодавства Основному закону
розглядає конституційні скарги громадян на порушення їхніх осно-

працівників, ін-
Ø для адвокатів
Ø дисциплінарні
(для медичних
Конституційна
Конституційних
Конституційного
на громадських
Федерального
Складається з
Суди, що діють
вних прав
женерів тощо);
судів земель
юстиція
засадах:
суду
виносить рішення про позбавлення основних прав тих громадян, що

підривають основи конституційного ладу; про усунення з посади пре-
та ін.
зидента ФРН, звільнення суддів у передбачених законом випадках
розглядає скарги та рішення Бундестагу стосовно порядку про-

ведення виборів, референдуму або народного волевиявлення
262 263
Конституційні суди земель
переважно діють на тимчасовій основі

Компетенція п’яти галузей юстиції
їх склад скликається із представників постійно

суди загальної юрисдикції розглядають кримінальні та
діючих судів
цивільні справи
Загальна, адміністративна, трудова, фінансова та суди адміністративної юстиції – позови громадян до держав-
соціальна юстиції них службовців з питань про дотримання прав громадян у процесі
управління, спори державних службовців з адміністрацією щодо
питань їхніх прав, охорони навколишнього середовища тощо
вищих федеральних судів суди трудової юстиції – спори між роботодавцями та
робітниками, між профспілками та союзами роботодавців
суддів призначає федеральний міністр юстиції разом із комітетом
по виборам суддів (складається з членів Бундестагу й такої самої суди соціальної юстиції – позиви громадян до державних
кількості представників земель) установ з питань пенсій та інших виплат
суди фінансової юстиції вирішують податкові та інші спори

судів земель
Функції п’яти галузей юстиції

судді призначаються міністром юстиції земель (також сумісно з
комітетом по виборам суддів)
дільничні суди у системі загальних судів розглядають пере-
важну кількість кримінальних і цивільних справ. Інколи одно-
особово або один суддя та два засідателя
суди землі (апеляційні щодо дільничних суддів) розглядають

складніші кримінальні та цивільні справи. Кримінальні справи
розглядаються колегією суддів або з участю кількох присяжних
верховні суди землі виконують одночасно функції апеляції та

касації (перевіряють фактичні обставини справи та дотримання
закону судом)
Федеративна судова палата виконує касаційні функції
264 265
СУДИ ЗАГАЛЬНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ Вищі суди землі (ВСЗ)
Склад Верхов- Система Верховного Склад ВСЗ

ного федерального федерального суду
суду
Діють в усіх землях ФРН, у
голова суду 11 сенатів у цивільних справах кількості від одного до чотирьох
голови сенатів 5 сенатів у кримінальних справах голова

члени суду
7 сенатів зі спеціальних питань (у
судові слідчі справах адвокатів, нотаріусів) Склад кожного ВСЗ голови сенатів
судді
Компетенції ВФС у кримінальних справах
розгляд касаційних скарг на вироки вищих судів земель, Система та компетенція ВСЗ
винесені ними як судами першої інстанції
суди першої
вироки судів присяжних і великих палат судів землі, якщо вони інстанції
не підлягають касаційному оскарженню у вищий суд землі Кожен ВСЗ має у своє-
му складі потрібну кіль- Вони можуть суди апеляційної
кість сенатів з цивільних і виступати як інстанції
Компетенція ВФС у цивільних справах кримінальних справ
суди касаційної
розгляд касаційних скарг стосовно рішень, винесених вищими інстанції
судами земель (якщо сума позову не перевищує 40 000 марок)
Сенати
Під касаційним судом розуміють оскарження з мотиву пору- у кримінальних справах
шення закону або невірного його застосування, але не з мотивів
відповідності вироку фактичним обставинам справи
як суди першої інстанції висту-
державну зраду, шпигунство,
пають у складі п’яти суддів – чле-
терористичні акти тощо
нів вищого суду землі
Порядок розгляду касаційних скарг
ВФС Злочини, підсудні нижчестоя-

щим інстанціям землі, але ви-
Розглядаються сена- Розглядають справи про
колегіями з трьох суддів знані особливо вагомими або
тами ВФС у складі
складними
одноосібно
266 267
Сенати Компетенція палат

у цивільних справах
із сумою позову понад 300
Виступають як касаційна Розглядає апеляційні скарги марок
інстанція у складі трьох на рішення нижчестоящих
членів вищого суду землі судів зі встановлення батьківства
Палати а) і б) по I інстанції
розглядають справи до суддів у зв’язку з переви-
Сенати у кримінальних щенням службового становища
справах
апеляційні скарги на рішення
дільничних судів
На вироки дільничних суддів, які не
У складі трьох членів ви- підлягають апеляційному оскарженню
про злочини, які віднесено до
щого суду землі розгля-
компетенції дільничних судів
дають касаційні скарги На вироки, винесені судами землі у
або вищих судів землі
разі апеляційного оскарження
Палати в) по I інстанції роз-
глядають справи за якими можливе позбавлен-
На вироки, винесені судами при-
ня волі на строк понад трьох
сяжних, але якщо касаційна скарга
років або примусове лікування
винесена з мотивів порушення норм
у психіатричній лікарні
законодавства землі, а не федераль-
них законів
віднесені до компетенції пала-
ти у кримінальних справах
Суди землі Палата г) може розглядати
справи Значну кількість справ про
злочини, що віднесено до ком-
У складі кожного суду палати у цивільних справах (а) петенції судів землі
землі, що очолюються
головою, діють Палата д) розглядає спра- пов’язані з погрозою демократич-
палати у торгівельних справах (б)
ви ній правовій державі
палата у справах про
державні злочини (д) палати у кримінальних справах, що пов’язані з порушенням законо-
виступають як суд присяжних (в) Палати е) розглядає спра- давства про недобросовісну кон-
палати з економічних ви куренцію, фінансову діяльність
злочинів (е) велика палата з кримінальних підприємств, податках
справ (г)
апеляційні скарги на вироки, при-
мала палата у
Палата є) розглядає йняті дільничними судами одно-
кримінальних справах (є)
осібно
268 269
Суд шерифів
Дільничні суди
дільничного судді
Складається з колегії
Дільничні суди є найнижчою Можуть складатися з у складі
ланкою системи загальних двох шерифів з числа
судів громадян, що досягли
одного судді 30 років, не мають обме-
заступника з числа жень і живуть в общині
кількох дільничних
суддів землі
суддів
Суд шерифів розглядає кримінальні справи про зло-
суду шерифів
чини, що не віднесено до виключної компетенції судів
землі або вищих судів землі, за умови, що винесене ним
покарання не перевищить трьох років позбавлення волі
Дільничні суди розглядають
цивільні справи одноособово суддею кримінальні справи од-

15.8. Місцеве управління та самоуправління в Німеччині
про оренду житла, спори між клієн- ноособово суддею або
тами та власниками готелів, між па- судом шерифів
Адміністративно-територіальний
сажирами та водіями тощо, шлюбно-
сімейні справи поділ ФРН
16 земель, зокрема міста

Суб’єктами федерації є
Берлін, Гамбург і Бремен
Одноособово дільничний
Адміністративно-територіальними
суддя розглядає справи
одиницями земель є
віднесені до категорії проступків округи в землях (понад 50)
порушені в порядку приватного

райони в округах
звинувачення
в яких міра покарання не більше міста в округах, що мають ста-

1 року позбавлення волі тус районів (майже 630)
общини у районах (деякі міста

мають статус общин)
270 271
а) населення обирає муніципальну раду

Порядок організації адміністративно-територіальних одиниць регла-
ментується конституціями земель, статутами общин, районів та округів б) очолює муніципальну раду бургомістр
(обербургомістр) в общинах з населенням
В общинах
понад 5 тис. осіб). Він обирається радою
Система місцевого управління та самоуправління ФРН або громадянами, інколи наймається за
контрактом на 8-12 років (земля-місто Гам-
а) великі землі (Баварія, Гессен, Саксонія та бург)
ін.) поділяються на округи, райони та общини Будується від-
повідно до адмі-
б) нові землі (Бранденбург та ін.) і невеликі ністративно-те-
землі (Саар та ін.) риторіального Община є головною адміністративно-територіальною
– на райони та общини поділу земель одиницею
та охоплює
в) великі міста прирівнюються до районів
г) міста-землі:
– Берлін поділяється на райони; Вона може бути наділена будь-якими повно-
– Бремен має дві общини; важеннями публічної влади, за винятком тих, що
– Гамбург є общиною, що поділяється на віднесені законом до вищестоящих ланок адміні-
міські райони стративно-територіального поділу
Органи місцевого управління та амоуправління
а) на чолі округів стоїть урядовий президент, що призна- Общини, як правило, вирішують питання кому-
чається урядом або прем’єр-міністром землі. Він слідкує нального господарства (управління общинними
за дотриманням законів та актів уряду, федерації та землі майном, підприємствами, транспортом, місцевою
поліцією, соціальними установами тощо)
В округах б) при урядовому президенті створюється урядова
президія (апарат урядового президента)
в) органів місцевого самоврядування не існує

Структура комунального самоуправління ви-
а) головами адміністрацій районів є ландрати, які оби- значається положенням про общини
раються в одних землях районними зборами, в інших
– безпосередньо виборцями. Вони є представниками
держави, підзвітні урядовим президентам
б) при ландратах створюються управи та дирекції, які
У районах є частинами державної (земельної) адміністрації на
рівні районів
в) паралельно з ландратами діють органи місцевого
самоврядування – виборні органи, що представляють
інтереси районів
272 273
Державне право зарубіжних країн. особлива частина Розділ 16. Основи конституційного права Республіки Фінляндія
Розділ 16. ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО

(ДЕРЖАВНОГО) ПРАВА РЕСПУБЛІКИ ФІНЛЯНДІЯ Архіпелаг Аландських островів розміщений у
північній частині Балтійського моря між Фінлян-
дією та Швецією
16.1. Загальна характеристика конституційного ладу
Фінляндії
Правовий статус Аландських островів

Офіційна назва – Фінляндська Республіка Suomen Tasavalta
Republican Finland
Особливим статусом наділені Аландські острови - автономія.
Такий статус гарантують як міжнародні договори і міжнародне
регіональне звичаєве право, так і національне законодавство
Фінляндія входить до скандинавської (північної) правової сім’ї.

Острова оголошені демілітаризованими та нейтральними Па-
Розташована в Північній Європі. Межує зі Швецією (спільний кордон
ризькою угодою 1856 року
586 км), з Норвегією (729 км), з Російською Федерацією (1313 км).
Площа території – 337 030 кв. км (63 місце у світі). Загальна довжина
сухопутного кордону – 2628 км, берегова лінія – 1126 км Гарантії широкого самоуправління підтверджені Основним за-
коном Фінляндії – Конституцією й більш детально регулюються
Законом “Про самоуправління” 1920 року
Державна мова – фінська, шведська. Релігія – лютеранство. До кола повноважень Законодавчої асамблеї та уряду
Грошова одиниця – євро. належать питання, пов’язані з освітою, культурою, охороною
здоров’я і медичними послугами, соціальним захистом, розвит-
ком промисловості, будівництвом, забезпеченням публічного
порядку та безпеки, поштовими послугами, радіо і телебачен-
ням, сільським господарством, мисливством і рибальством, а
Адміністративний поділ – 12 губерній (ляні), які, своєю чергою, також збиранням податків на прибуток
поділяються на повіти. У межах держави розташовані Аландські
острови, які наділені частковою автономією та мають власний од-
нопалатний парламент (Ландстинг). Столиця – Гельсінкі (Helsinki) В автономії існує спільний орган квазісудової влади – це так звана
з 574 тис. населення Аландська делегація. До її складу входять двоє представників
від держави та двоє – від Аландів. Очолює Аландську делегацію
губернатор, а головне її призначення полягає в запобіганні ви-
никненню потенційних конфліктів між центральною владою і
владними структурами автономії
274 275
Конституційну історію Фінляндії можна умовно В основу Конституції Фінляндії покладено 4 органічних закони: “Форма
поділити на чотири основні періоди правління Фінляндії” (1919 р.), Акт про Едускунту (1928 р.), Акт про пра-
во парламенту контролювати законність діяльності Державної радита
Період Першої республіки (1919–1944 рр.): канцлера юстиції (1922 р.) і Акт про державний суд (1922 р.)
характеризується домінуванням виконавчої влади над за-
конодавчою та недемократичним політичним режимом
(переслідувались прогресивні партії та профспілки, порушу- Основний закон Фінляндії – Конституція
вались права та свободи громадян) прийнята за рішенням Едускунти 11 червня 1999 року, що на-
брала чинності 1 березня 2000 року
Період Другої республіки (1944–1989 рр.):
помітна демократизація політичного режиму та посилення
президентської влади. У зв’язку з фактичними змінами, що Згідно з § 1 Конституція має забезпечувати недоторканність людської
відбулись у державному устрої, виникає потреба у проведенні гідності та свободи, права приватних осіб, а також сприяти законності
конституційної реформи у суспільстві
Період Третьої республіки (1989–2000 рр.):

поступово проводиться поетапне перетворення державного
Структура Конституції Фінляндії
устрою, розширюються повноваження парламенту та уряду за
рахунок президента, змінюється порядок обрання президента
(непрямі вибори замінено прямими)
Основний закон Фінляндії містить 13 глав і 131 параграф
Період Четвертої республіки (з 2000 р. і дотепер):
11 березня 1999 року було прийнято нову Конституцію, яка Глава 1. Основи державного ладу
набрала чинності 1 березня 2000 року. З одного боку, вона Глава 2. Основні свободи і права
акумулює всі зміни, проведені у 90-х роках, з другого, – містить
значну кількість новел, які продовжили процес демократизації Глава 3. Едускунта і члени Едускунти
державного устрою й усього суспільного життя Фінляндії
Глава 4. Діяльність Едускунти
Глава 5. Президент Республіки і Державна рада
Державний устрій – буржуазна республіка. Глава 6. Законодавство

Форма правління – змішана (парламентсько-президентська)
Глава 7. Державні фінанси
республіка.
Глава держави – президент, який обирається шляхом прямих і Глава 8. Міжнародні відносини
таємних виборів усіма громадянами країни, які мають право голосу,
строком на 6 років. Глава 9. Правосуддя
Законодавча влада здійснюється однопалатним парламентом, що
складається з 200 депутатів, які обираються прямим і таємним голосу- Глава 10. Контроль за законністю
ванням за системою пропорційного представництва строком на 4 роки. Глава 11. Управління та самоуправління
Виконавча влада здійснюється президентом і урядом
Глава 12. Оборона
Глава 13. Заключні положення
276 277
16.2. Основи конституційно-правого статусу людини

і громадянина Всі особи мають право на безкоштовну базову освіту. Також пе-
редбачається рівна можливість для кожного отримати й іншу освіту,
займатися самоосвітою. Встановлюється свобода заняття наукою,
мистецтвом та отримання вищої освіти (§ 16 Конституції)
Основні свободи і права (глава 2 Конституції Фінляндії)
Усі рівні перед законом (§ 6)
Всі люди мають право на життя, особисту свободу, Кожен відповідно до закону має право одержувати прибуток шля-
недоторканність і безпеку (§ 7) хом наймання на роботу, ремісництва або підприємництва, які він
вільно обирає. Державні органи мають дбати про захист робочої
Ніхто не може бути визнаний винним у злочині або засуджений сили. Державні органи мають сприяти зайнятості та наданню всім
до покарання на основі діяння, яке, відповідно до закону, не було права на працю. Приписи про право на професійну освіту вста-
визнано злочином на момент його вчинення (§ 8) новлюються законом. Ніхто не може бути звільнений з роботи без
законної підстави (§ 18 Конституції)
Громадяни Фінляндії, а також іноземці, що законно проживають
у країні, мають право вільно пересуватися країною та обирати
місце проживання в ній (§ 9)
Підлягають захисту приватне життя кожного, його честь і Іноземці, які постійно і на законних підставах проживають на території
недоторканність житла (§ 10) Фінляндії, на рівні з громадянами мають право брати участь у кому-
нальних виборах і комунальному референдумі (ч. 2 § 14 Конституції)
Кожен володіє свободою релігії та совісті (§ 11)
Кожен має право на свободу висловлювань (§ 12) Законом “Про громадянство Фінляндії”, який вступив у силу з 1
червня 2003 року, введено багатогромадянство, а також перед-
бачено право набуття громадянства країни апатридам (особам
Кожен має право без отримання дозволу організовувати
без громадянства), які постійно проживають на її території
зібрання, демонстрації та брати участь у них (§ 12)
Кожен громадянин, якому виповнилося 18 років, має право бра-

ти участь у національних виборах і референдумах (§ 13) Фінське громадянство може бути
отримано
Право на обов’язкове соціальне забезпечення і турботу (§ 19)
Згідно з § 15 Конституції власність кожної людини підлягає за- з народженням шляхом натуралізації
хисту. Націоналізація власності для громадських потреб здійсню-
ється лише у законодавчо встановлених випадках і за умови повної
компенсації
278 279
Правовий статус іноземців у Фінляндії

Іноземці можуть просити громадянства, якщо
Іноземець, який отримав дозвіл на проживання та роботу у
Фiнляндiї, отримує персональний номер, його дані автома-
вони досягли 18-річного віку тично вносяться до бази даних реєстру населення Фiнляндiї.
До реєстру населення мають доступ всі державні установи та
органiзацiї, якi мають безпосереднє відношення до перебу-
проживають у Фінляндії досить довгий вання та роботи іноземця у країні: МВС, мiнiстерство праці,
період (зазвичай не менше 5 років) відомство у справах iноземцiв, податкове відомство та iн.
мають стабільний прибуток Іноземець, який збирається розпочати сплачувану роботу в

Фiнляндiї, повинен мати дозвіл на роботу, за яким слід звертатися
володіють фінською та шведською мовами до прибуття до країни. Дозволи на роботу видаються щонайменше
на один рік, якщо немає підстав для їх видачі на коротший термін
Фінське громадянство може бути визнане недійсним Отримання дозволу на роботу належить до компетенції
мiнiстерства праці. Процедура отримання Такого дозволу
передбачає погодження з відомствами у справах iноземцiв,
у разі набуття громадянства іншої держави податковим відомством, органами місцевої влади та право-
охоронними органами
Автоматична втрата фінського громадянства

Інститут омбудсмена широко розвинений
Фінські громадяни, народжені за кордоном, втрачають
громадянство у віці 22 роки, якщо вони ніколи не мали Посаду омбудсмена (юридично уповноваженого) засновано 1920 року
постійного місця проживання та житла у Фінляндії
Омбудсмен обирається парламентом строком на 4 роки
або ніколи не проживали у Фінляндії і не мають будь-
яких зв’язків із країною
Здійснює контроль за дотриманням прав і свобод людини, за
законністю в діяльності виконавчої та судової влади
мати базову охороняти
освіту навколишнє Згідно із законом про захист споживача 1978 року засновано
середовище самостійну посаду омбудсмена споживачів
дотри- Обов’язки Йому доручено стежити за дотриманням правил торгівлі, передусім

муватись на стадії укладання договорів купівлі-продажу
Конституції та участь
чинного зако- у захисті Йому надано право бути присутнім на засіданнях відповідних
нодавства батьківщини органів, вимагати від них потрібні документи
280 281
16.3. Політична система Фінляндії
Нині партійна система має велике значення для

функціонування демократії. Саме за допомогою партій
громадянське суспільство інтегрується у державу, а дер-
жава набуває легітимності в очах суспільства
Партійна система країни – відображення співвідношення

та розстановки сил діючих у країні партій У Фінляндії переважають масові політичні партії, які є
організованими за пірамідальним принципом:
на вершині – партійний з’їзд, ви-

в основі – первинні організації
Особливості партійної системи Фінляндії конавчі органи та центральне бюро
Фінляндії притаманна багатопартійна система. Її основою є: консерва- Місцеві первинні організації пере-
Вищий партійний з’їзд зби-
тори, ліберали, соціалісти важно сформовані за територіальним
рається щорічно. На з’їзді
принципом. Їх основною метою є роз-
представлені члени адмі-
повсюдження інформації та агітаційних
Водночас діють і політичні сили, які сформувались до корінних політич- ністративних органів, вищі
матеріалів, організовування лекцій, зі-
них змін у державі. Так, специфічною особливістю партійної системи партійні функціонери, пар-
брань. Під час виборчих кампаній на
Фінляндії є домінування протягом довгого часу Аграрної партії (сьогодні ламентська група та пред-
них покладаються обов’язки зі збиран-
партія “Фінляндський центр”), яка займає далеко не останнє місце у ставники партійної преси
ня коштів, проведення агітації
партійній системі країни (на виборах 1999 р. – 22,5%)
Між з’їздами діяльністю пар- Окружні організації, які діють на основі

Усі політичні партії мають фіксоване членство, яке може бути досить
тії керує рада партії (рада поділу країни на виборчі округи, узгоджу-
різним за своїм обсягом
уповноважених), яка збира- ють у своєму окрузі дії первинних орга-
ється кілька разів на рік нізацій і є зв’язною ланкою між ними та
центральним керівництвом партії
Партії мають фіксоване членство, хоча їх

кількісний склад досить різний
282 283
16.4. Законодавча влада у Фінляндії

Політичні партії Фінляндії
Лівий союз Фінляндії (ЛСФ) Парламент Фінляндії – Едускунта

створено 1990 року за ініціативою й на базі Демократич-
ного союзу народу Фінляндії Парламент Фінляндської Республіки (Едускунта ) – загальнодержав-
ний представницький колегіальний орган, який разом із президентом
здійснює законодавчі функції
Комуністична партія Фінляндії (КПФ)
створена 1918 року Едускунта складається з однієї палати. До неї входить 200 членів, які оби-
раються кожного разу строком на 4 роки. У випадку дострокового роз-
пуску парламенту за рішенням президента, погодженим із Державною
радою, знову обраний парламент може діяти протягом усього чотириріч-
Соціал-демократична партія Фінляндії (СДПФ) ного періоду повноважень, якщо також не буде достроково розпущений
створена 1899 року, відстоює інтереси робітників з низь-
кими доходами, виступає за соціальні реформи Для виборів в Едускунту країна поділяється відповідно до чисельнос-
ті населення, щонайменше на 12 і найбільше на 18 виборчих округів
таким чином, щоб від кожного виборчого округу обиралося не менше
семи членів Едускунти. Однак Аландські острови утворюють один-єди-
Партія “Фінляндський центр” (ПФЦ) ний виборчий округ для виборів одного члена Едускунти
створена 1906 року (до 1965 р. – Аграрний союз), пропа-
гує ідею “середнього шляху”, розширення промислової Правом висунення кандидатів на вибори в Едускунту мають зареє-
демократії, проти соціалізму та зосередження економічної стровані партії
влади в руках кількох власників чи великих компаній
Функції Едускунти
Національна коаліційна партія (НКП) Законодавча

створена 1918 року, відстоює принципи консерватизму, полягає в тому, що парламент видає закони, які мають вищу
стримано ставиться до соціальних реформ юридичну силу
Контрольна
полягає в тому, що парламент здійснює контроль за виконанням
Християнський союз (ХС) законів, діяльністю органів виконавчої влади
створено 1958 року, відстоює християнські принципи, ви-
ступає за збереження фінської культури Представницька
полягає в тому, що парламент є виразником інтересів і волі на-
роду, нації, він уповноважений приймати рішення від імені народу
Шведська народна партія (ШНП) Фінансова:
створена 1906 року, виступає за об’єднання на патріо- парламент приймає основний фінансовий документ держави –
тичній основі шведськомовного населення закон про державний бюджет, а також видає низку інших законів,
які тією чи іншою мірою стосуються фінансових питань
284 285
Членом Едускунти
не може бути
Основні повноваження Едускунти особа, що перебуває на військовій службі (ч. 1 § 27)
Прийняття та зміна конституційних законів, інших законів з різ- Канцлер юстиції у Державній раді, юридичний
них питань життя країни. Закони, прийняті Едускунтою, потре- уповноважений Едускунти, члени Верховного суду
бують їх затвердження президентом Республіки та Верховного адміністративного суду, а також
державний обвинувач
Формування державних органів, а також принципів державно-
го управління, організації та діяльності органів комунального Якщо члена Едускунти обрано президентом або
самоуправління він призначається чи обирається на якусь іншу
державну посаду, його депутатські повноваження
Контроль за діяльністю виконавчої влади – Державної ради, припиняються в той день, коли його (її) було об-
за законністю діяльності судів та органів місцевого самовря- рано або призначено
дування
Фінансова компетенція: Конституційно-правовий статусчлена Едускунти

затвердження державного бюджету;
керівництво роботою Державного банку; Кожен член Едускунти має здійснювати свої повноваження від-
контроль за грошовою системою країни повідно до справедливості та істини
Повноваження у сфері оборони та безпеки: рішення питань ві- Члену Едускунти ніхто не може створювати перешкоди у здій-
йни та миру, оголошення воєнного стану сненні його депутатських повноважень
Ратифікація міжнародних договорів, у яких зачіпається компе- Член Едускунти не може бути звинувачений або позбавлений
тенція парламенту свободи висловлювати свою думку як депутат або під час про-
ведення переговорів, якщо тільки Едускунта не дасть згоду на
це шляхом прийняття рішення, підтриманого не менше ніж 5/6
поданих голосів
Членом Едускунти
може бути Кожен член Едускунти має право вільно висловлюватися з усіх
обговорюваних справ, а також брати участь у їх розгляді
кожна особа, що володіє правом
Член Едускунти має виступати гідно, не ображаючи інших. Якщо
обирати, якщо тільки вона не
він порушує це правило, голова може зробити йому зауваження
перебуває під опікою (ч. 1 § 27)
або вимагати припинення виступу. Член Едускунти, що порушує
порядок повторно, може отримати попередження від Едускунти
або може бути позбавлений права участі у засіданнях не більше
ніж на два тижні
286 287
Повноваження члена парламенту припиняються у разі Голова Едускунти
якщо він стає членом Європейського парламенту Президія Едускунти
Два віце-голови Едускунти

Член Едускунти звільняється від своїх повноважень
також і під час виконання ним військового обов’язку
Голова Едускунти
За бажанням члена Едускунти. Він може дати свою

згоду на звільнення його від депутатських повнова- На кожній сесії Едускунта обирає зі свого скла-
жень, якщо вбачає, що для цього є поважні причини ду голову та двох віце-голів
Голова є особою нейтральною і тому не може

брати участь у дебатах і голосуванні, вносити
будь-які пропозиції до парламенту, крім резо-
Якщо члена Едускунти на основі вироку, який всту- люцій парламенту й пропозицій по реалізації
пив у законну силу, засуджують до позбавлення волі за конституційних законів. Якщо між головою й
скоєний злочин (за виборче правопорушення), Едус- більшістю палат виникають розбіжності по по-
кунта проводить розслідування. Якщо правопорушення рядку денному пленарного засідання або ре-
свідчить про те, що він засуджений не за висловлю- гламенту, то така суперечка передається в кон-
вання та діяльність, пов’язані з виконанням депутат- ституційну комісію, рішення якої є остаточним
ських обов’язків, Едускунта після отримання висновку
Конституційної комісії, на основі рішення, прийнятого
не менше ніж 2/3 поданих голосів, має право проголо- При голові Едускунти утворюється Рада, до
сити, що повноваження депутата припиняються якої поряд з ним і віце-головами парламенту
входять голови постійних комісій. Цей орган
є консультативним. Рада володіє правом за-
конодавчої ініціативи щодо законопроектів, які
стосуються службовців Едускунти, регламенту
Структура парламенту - Едускунти Едускунти, змін до них, а також представляє
законопроекти щодо діяльності депутатів
Голова парламенту Палата

У випадку порушення депутатом дисципліни та
депутатської етики голова закликає депутата
Комітети та комісії Партійні фракції до порядку й може в певних випадках усунути
його від участі у засіданнях за згодою більшості
Апарат
288 289
Постійні комісії Функції конституційної комісії
Едускунта обирає на весь термін своїх готує та розглядає проекти конституційних законів
повноважень такі комісії
контролює діяльність парламентського омбудсмена та дер-
Конституційну комісію жавної ради
Велику комісію
підготовлює пропозиції по процедурі роботи, має право
Комісію закордонних справ
усувати розбіжності між головою парламенту та більшістю
яка складається з
депутатів парламенту з питань регламенту його роботи
25 членів
Фінансову комісію
дає тлумачення з усіх питань, пов’язаних з виконанням кон-
та інші постійні комісії, які ституційних законів, їх зміною та скасуванням
вказані в регламенті Еду-
скунти
Конституційна комісія вправі також перевіряти законність діяль-
складаються не менше ніж з складаються не менше ніж з ності канцлера юстиції - члена уряду, що здійснює функції нагляду
11 членів 17 членів за законністю у сфері ведення кримінальних справ і в місцях позбав-
лення волі, а також виступає як державний обвинувач у справах,
розглянутих у Верховному суді та Верховному адміністративному
суді (канцлер юстиції є також юридичним радником уряду)
Постійні комісії працюють за закритими дверима. Голова та
віце-голови комісій формально обираються ними самими. Але
фактично про їхні кандидатури домовляються лідери парламент-
ських фракцій політичних партій з тим розрахунком, щоб серед
них були представники фракцій пропорційно їхній питомій вазі в Основні функції
парламенті законодавчої комісії
підготовка переданих справ, що стосуєть-

Комісії правомочні за наявності не менше 2/3 ся прийняття, зміни або скасування простих
членів, якщо тільки не буде визначено більший законів, які не мають конституційного харак-
кворум для яких-небудь особливих справ теру та не передані іншим постійним комісіям
290 291
Функції
банківської комісії
Основні функції комісії з іноземних справ

здійснює поточний парламентський контроль за бан-
ківською діяльністю в країні
надає висновки з питань, що стосуються міжнародних до-
говорів і постанов, що містяться в них, які відповідно до Кон- відповідальна за стан справ у державному банку,
ституції вимагають ратифікації їх Едускунтою координує діяльність обраних Едускунтою уповно-
важених держбанку, його правління, керує фондами,
розглядає питання, що стосуються компетенції парламен- гарантованими парламентом
ту, з питань іноземних справ, а також виконує інші надані їй
функції регламентує діяльність решти банків країни та грошо-
вої системи Фінляндії
Відповідальність парламенту Фінляндії

Функції
Едускунти
фінансової комісії
Відповідальність Едускунти
контролює відповідну діяльність центральних адміністратив-
них відомств, для чого їй надано право доступу до всіх звітів
і документів казначейства юридична політична
дає висновки по звітах уряду, державних контролерів, може Депутати наділені імунітетом – недоторканністю парламентарія. Для
висловити свої міркування та пропозиції з питань, що сто- порушення кримінальної справи, притягнення до кримінальної, адмі-
суються цих звітів, а також у майнових питаннях країни, ве- ністративної відповідальності потрібна згода парламенту. Депутати
володіють депутатським індемнітетом – не несуть відповідальності за
дення державного майна
свої виступи і за дії, які депутат підтримав своїм голосуванням, навіть
якщо такі дії є протиправними
дає висновки по проектах державного бюджету та з інших
пропозицій уряду, що торкаються фінансових питань
Підстави дострокового припинення повнова-
жень парламенту - Едускунти
висловлює свою позицію щодо всіх проектів фінансового
характеру, що внесені парламентом. Однак Акт про Едускун-
ту вимагає, щоби пропозиції комісії, в яких рекомендується Політична криза
збільшення асигнувань, супроводжувалися одночасними
вказівками на джерела фінансування таких пропозицій Неспроможність створити стійкий уряд
Конфлікт між главою держави та кабінетом міністрів
292 293
Президент Республіки в період скликання Едускунти має право

за мотивованою пропозицією прем’єр-міністра і після заслухову- Глава держави є
вання думок партійних фракцій розпустити Едускунту та призначити
проведення дострокових виборів. Після цього Едускунта приймає
рішення про час завершення своєї роботи, перш ніж будуть про- символом єдності нації та держави
ведені вибори (§ 26 Конституції Фінляндії)
гарантом територіальної цілісності, безпеки дер-

жави, громадської свободи
16.5. Глава держави у Фінляндії
верховним представником держави у внутрішньо-

Глава держави
політичному житті й у сфері міжнародних відносин
особа або орган, що уособлює керівництво дер-

жавними справами, найвищий представник дер-
жави у зовнішніх відносинах Особливості статусу глави держави
Юридична форма
глави держави Обирається народом
Керує урядом
Президент
(владарює Формує персональний склад уряду
внаслідок прямої
виборчої довіри З 29 січня 2006 року пре-
та відповідальний зидент Фінляндії є Та́р’я Має право розпуску парламенту
перед народом) Ка́арина Ха́лонен
Пост президента Фінляндії засновано 1919 р.

Нині цей пост посідає Тар’я Халонен, що пе-
ремогла на виборах 2000 і 2006 рр. Наступні
президентські вибори відбудуться у 2012 році
294 295
Історія президентських виборів Згідно з ч. 1 § 54 президентом може стати тільки особа, яка є
(1919–1994 рр.) громадянином Фінляндії за народженням
1919 – 1987 1987 – 1991 з 1991 року

Процедура проведення
виборів
I етап II етап Двоступінчатий Сучасний
Обрання Виборча метод. метод:
300 вибор- колегія Був використаний було введено Перший тур Другий тур
ців (виборча обирала лише 1988 року. Елек- відповідно до (проводиться у третю неділю (проходить через два тижні
колегія) президента торат одночасно го- законодавства січня у рік виборів) після першого туру)
на основі лосував за кандидата 1991 р. й упер-
загального і 301 члена виборчої ше використа-
голосування колегії, яка обирала но 1994 року Якщо один із кандидатів отри- Відбувається між двома канди-
президента у випадку, мує понад половини голосів датами, які отримали кращі ре-
Не було жодних юридич- якщо жоден із канди- (50% + 1), то він (вона) буде зультати в першому турі. Кан-
них умов щодо кандидатів, датів не отримає біль- обраний президентом дидат, який отримує більшість
навіть законодавство не шість голосів (50+1) голосів, стає президентом
згадувало про них
Якщо висувається одна кандидатура, то він

Нині згідно з ч. 1 § 54 Конституції президент обирається шляхом пря- (вона) стає президентом без виборів
мих виборів на шестирічний термін повноважень. Його може бути об-
рано на другий термін, але не більше ніж на два терміни поспіль
президента Фінляндії
Принципи вибору кандидатів
Кандидат, який на виборах отримає більше половини пода- у сфері виконавчої влади вирішує питання, пов’язані з
них голосів, визнається обраним у президенти Аландськими островами
Якщо ніхто з кандидатів не отримає більшості поданих голо- у сфері законодавчої влади
сів, мають проводитися нові вибори серед двох кандидатів, у сфері оборони
що одержали найбільшу кількість голосів
у сфері судової влади
Президентом обирається той кандидат, який на нових вибо- оголошує позачергові вибо-
рах отримає найбільшу кількість голосів ри парламенту
у сфері міжнародних
Якщо ж на виборах висунуто одного кандидата, він (вона) відносин
призначає та звільняє вищих
визнається обраним у президенти без виборів
посадових осіб
Якщо президент помирає або стає недієздатним, нового помилує та нагороджує
президента буде обрано в найкоротший термін
296 297
У сфері виконавчої влади президент
Відповідно до Конституції Фінляндії виконавчу владу покладено

на президента й уряд. У межах повноважень, покладених на
нього (неї) Конституцією або іншими законами, президент може У сфері судової влади
видавати укази та постанови президент
У сфері законодавчої влади президент призначає штатних суддів
має право законодавчої ініціативи може в особливих випадках, після отримання висновку
Верховного суду, прийняти рішення про помилування
шляхом скасування чи пом’якшення встановленого су-
положення про розгляд проекту закону порушується в Едускунті дом покарання
шляхом внесення урядового законопроекту або шляхом зако-
нодавчої пропозиції члена Едускунти
У сфері оборони
Урядовий законопроект може доповнюватися внесенням ново- президент
го додаткового законопроекту, а також може обговорюватись
є верховним головнокомандувачем збройними силами.
Прийнятий Едускунтою закон затверджується президентом За пропозицією Державної ради він може передати це
Республіки. Президент зобов’язаний прийняти рішення щодо повноваження іншому громадянину Фінляндії
закону протягом трьох місяців з часу його надходження до нього.
Президент має право передати закон у Верховний суд або Вер- Президент призначає офіцерський склад
ховний адміністративний суд. Якщо президент не затверджує
закон, він повертає його на розгляд Едускунти. Якщо Едускунта
схвалить закон знову без зміни змісту, то він набирає чинності приймає рішення за поданням Державної ради про мо-
без відповідного затвердження президентом. Закон вважається білізацію збройних сил
відхиленим, якщо Едускунта не схвалить його знову
Президенту належить право скликання парламентських сесій,

їх закриття, скликання позачергових сесій, але не раніше ніж
через 15 днів після прийняття такого рішення
298 299
Способи схвалення
президентських рішень
Президент приймає рішення в Державній раді, яка пропонує

Повноваження президента щодо призначення та йому на підпис проект рішення
звільнення вищих посадових осіб
Питання військового характеру президент вирішує за участю

Президент призначає постійного секретаря канце- міністра відповідно до більш детальних приписів закону. Справи
лярії президента й інших поса- про військові призначення і ті, що стосуються канцелярії пре-
дових осіб з прямим доступом зидента Республіки, вирішуються ним самостійно
Президент, беручи до ува- до глави держави
ги результати консультацій
між парламентськими гру- Якщо президент не приймає рішення за пропозицією Державної
канцлера юстиції та його по-
пами і заслухавши думку ради, справа повертається на її розгляд. Якщо питання стосу-
мічника
спікера, представляє в пар- ється передачі або повернення законопроекту, то рішення при-
ламенті свою кандидатуру ймається на основі нової пропозиції Державної ради
генерального прокурора та
на прем’єр-міністра його заступника
Президент може звільнити державного секретаря, його Перешкоди для президента

будь-якого міністра за про- заступника
позицією прем’єр-міністра. У разі виникнення перешкод для виконання пре-
Президент конституційно генерального інспектора ди- зидентом обов’язків його функції покладаються
зобов’язаний звільнити пломатичних представництв на прем’єр-міністра
уряд або будь-якого міні- у МЗС, а також глав диплома-
стра, тільки-но вони втра- тичних місій а у випадку якщо у прем’єр-міністра виникають
тять довіру парламенту такі самі перешкоди, ці обов’язки покладаються
на міністра, який є заступником прем’єр-міністра
керівників центральних установ
членів правління банку Відповідальність

глави держави
губернаторів
Імпічмент
офіцерів сил оборони та при-
кордонної служби тощо
це конституційно встановлений по-
рядок притягнення парламентом до
відповідальності президента за по-
рушення ним законів
300 301
У процедурі імпічменту президента Система органів виконавчої влади

беруть участь Фінляндії
обвинувач – арбітр – Державна рада (уряд)

зазвичай ним виступає парламент, Верховний суд, що розглядає
який формулює обвинувачення справи за обвинуваченнями
Міністерства,
відомства
Покарання не може йти далі за звільнення від поса-
ди, проте, як правило, обумовлюється, що посадова Місцеві органи
особа, усунена з посади в порядку імпічменту, і надалі виконавчої влади
може бути судима звичайним судом та піддана кримі-
нальному покаранню
Урядом Фінляндії є
16.6. Виконавча влада у Фінляндії президент та Державна рада
Виконавча влада Фінляндії –

Структура Державної ради
це вторинна підзаконна гілка державної
влади, що має універсальний, предметний,
організаційний характер і спрямована на за-
безпечення виконання законів і інших актів Прем’єр-міністр Міністри
законодавчої влади
Члени Державної ради

не можуть
Виконавча влада реалізується дер- під час виконання службових обов’язків займати іншу
жавою через уряд (президента та Дер- державну посаду, яка призвела б до нанесення шко-
жавну раду) і його органи на місцях. ди або підриву довіри до його діяльності як члена
Уряд здійснює верховне політичне ке- Державної ради
рівництво і загальне керування справа-
ми суспільства
Згідно з § 64 Конституції Фінляндії президент республіки
відправляє у відставку Державну раду та міністрів за їх за-
явою. Президент може також відправити у відставку міні-
стра з ініціативи прем’єр-міністра. Президент також має
відправити у відставку Державну раду або окремого міні-
стра, якщо вони більше не користуються довірою Едускунти
302 303
Порядок обрання прем’єр-міністра

До компетенції Державної
ради належать Едускунта обирає прем’єр-міністра, якого потім призначає
президент Республіки
справи, які спеціально вказані в Основному законі, а також різні

питання управління й адміністративної влади, які на основі за- Перед обранням глави уряду представники партійних груп
кону й інших нормативних актів належать до ведення Держав- Едускунти знайомляться із запропонованою програмою
ного ради або міністрів і не входять до компетенції президента уряду, а також з його складом. Про результати ознайомлення
Республіки або іншого державного органу повідомляється президент
Обраним вважається той кандидат на посаду глави уряду,

Державна рада контрасигнує рішення президента який під час відкритого голосування набере більше половини
голосів Едускунти
Якщо кандидат на посаду глави уряду під час голосування

Організаційною формою діяльності
не набере більше половини голосів парламентарів, то в тому
Державної ради є засідання
самому порядку пропонується наступний кандидат
загальні засідання Державної ради дійсні за наявності п’яти

членів Повноваження прем’єр-міністра
керує діяльністю Державної ради (уряду)

Згідно з § 62 Конституції Фінляндії Державна рада має без
зволікань подати свою програму Едускунті у формі заяви. Таке слідкує за підготовкою та обговоренням справ,
подання слід також здійснити в разі істотної зміни складу Дер- що підлягають розгляду в Державній раді
жавної ради
звітує перед президентом і парламентом про
діяльність уряду
Прем’єр-міністр –
глава уряду Фінляндії
Керівництво окремими галузями державної діяльності

здійснюють міністерства та різні відомства: бюро, кон-
З часу здобуття незалежності Фінляндією тори, які не входять до складу міністерств, створюються
керували 59 урядів, 30 прем’єр-міністрів і та працюють під безпосереднім керівництвом Державної
понад 500 міністрів ради, але їхні керівники, на відміну від міністрів, не входять
до складу Державної ради
304 305
Відставка уряду та міністрів Склад

Державного суду
голова – президент Верховного

У відставку Державну раду чи окремого міністра, за їх заявою,
президент Верховного суду адміністративного суду
відправляє президент Республіки
п’ять суддів, які обираються
три найстаріших судді
Едускунтою строком на 4
надвірних (апеляційних) судів
роки
У разі висловлення Едускунтою недовіри Державній раді чи
окремому міністру президент має відправити їх у відставку
Державного суду
16.7. Судова влада у Фінляндії
розглядає звинувачення щодо членів Державної ради
або Канцлера юстиції, юридичного уповноваженого
Судова система Едускунти, або членів Верховного суду, Верховного
Фінляндії адміністративного суду за порушення законності,
скоєні ними під час виконання службових обов’язків
(ч. 1 § 101)
Державний суд Загальні суди
розглядає звинувачення у зраді батьківщини, скоєнні
тяжкого злочину або злочину проти людства, щодо
Загальна
президента Республіки
адміністративна
юстиція
Система загальних судів

Державний суд
Верховний суд
це спеціалізований судовий орган для розгляду
справ про злочини та провини вищих посадо-
Апеляційні суди
вих осіб
Суди спеціальної юрисдикції

було створено в 1922 році
Окружні, міські суди
306 307
Верховний суд Апеляційні суди
найстаріший апеляційний суд було засновано у м. Турку 1623 року

є вищою ланкою в системі загальних судів
сьогодні діють у 6 великих містах у різних частинах країни

засновано 1918 року
здебільшого виступають як остання інстанція

згідно з ч. 1 § 99 Конституції Фінляндії Верховний суд
є вищим судом у цивільних і кримінальних справах
Склад апеляційних судів
Склад Верховного суду
голова (президент) суду постійні члени суду
голова члени суду

(президент) суду (21 суддя) Компетенція апеляційних судів
розглядають скарги на постанови нижчестоящих судів

Повноваження
у цивільних і кримінальних справах у колегіях з 3 суддів
Верховного суду
розглядає скарги на постанови апеляційних судів у цивільних розглядають як суд першої інстанції кримінальні справи
і кримінальних справах у колегіях з 5 суддів про державну зраду та про злочини вищих посадових осіб
здійснює нагляд за правосуддям у сфері своєї діяльності інші найважливіші справи за вказівкою голови суду роз-
глядаються на пленарних засіданнях
може надавати висновки по законопроектах
інші найважливіші питання обговорюються на пленарних Окружні та міські суди

засіданнях
Окружні суди Міські суди
Оскарження судових рішень до Верховного суду допускаєть-

функціонують у сіль-
ся, як правило, лише з дозволу Верховного суду, що видається
ській місцевості й у
колегією з 3 суддів у тих випадках, коли цього вимагають інтер- діють у так званих
населених пунктах,
еси єдності судової практики або з метою виправлення суттєвої старих містах (їх
які отримали ста-
судової помилки біля 10)
тус міста після 1959
року (їх близько 150)
308 309
Склад окружних і міських судів
окружні суди міські суди

Система
адміністративної юстиції
складаються з професійного складаються з професійного
судді та 5-7 непрофесійних судді та 5-7 непрофесійних
суддів (асесорів) суддів (асесорів) Верховний Адміністративні суди
адміністративний суд губерній
Повноваження окружних і міських судів Складається з президента

(голови) та 21 судді Розбирають у колегіях з 3
суддів скарги на рішення та
розглядає по першій інстанції всі цивільні спра-
Колегія з 5 суддів розглядає дії адміністративних органів
ви і переважну більшість кримінальних справ
скарги на рішення нижчих ад-
міністративних суддів, а також Більшість розглядуваних
на рішення Державної ради, справ належить до сфери
можуть встановлювати опіку, реєструвати про-
розпорядження міністрів податків
даж нерухомого майна та деякі інші угоди
Суди спеціальної юрисдикції Судді призначаються
Суди з трудових справ створено 1946 року. Розглядають спо- Президенти Верховного суду президентом
ри, які виникають у зв’язку з виконанням колективних договорів. та Верховного адміністратив- Республіки
До складу входять 3 професійних юриста і по 3 представника від ного судів
об’єднань наймачів і профспілок. Його рішення не підлягають
президентом
оскарженню. Спори між окремими працівниками і наймачами роз- Судді Верховного суду та Вер-
за рекомендацією цих
глядаються в окружних чи міських судах ховного адміністративного су-
судів
дів та апеляційних судів
Суди по земельних спорах Суд з маркетингу захищає права спо-
живачів. Суд по страхуванню розбирає суперечки про призначення Верховним
Судді окружних і міських судів судом
пенсій. Під час виникнення спорів у торгових справах може бути
використана процедура примусового арбітражного розгляду
Судді судів губерній – органів президентом або
Суди з водних справ складаються із судді-голови та двох інжене- адміністративної юстиції Державною радою
рів водного транспорту. Розглядають спори про видачу дозволів на
використання водних шляхів, а також деякі цивільні та кримінальні
справи. Рішення можуть бути оскаржені в апеляційний суд, а потім
у Верховний суд
310 311
16.8. Місцеве управління та самоуправління у Фінляндії

Основним органом у муніципалітеті
є муніципальна рада
Територія Фінляндії
поділяється на такі Члени ради обираються кожні 4 роки населенням на місцевих
адміністративно-територіальні виборах
одиниці
У муніципалітеті утворюються комітети, кожен з яких відповідає
губернії повіти за окрему сферу (освіту, промисловість, охорону здоров’я, со-
ціальні питання тощо)
комуни
Голова муніципалітету не обирається. Муніципальне управління
здійснює професійний муніципальний менеджер, який призна-
чається радою і відповідальний перед нею. Він зберігає свою
На регіональному рівні влади у Фінляндії не існує посаду після виборів і не залежить від їх результатів
прямих виборів, поряд із деякими державними
органами існують кооперації місцевої влади. До
кінця 2009 р. у Фінляндії було 5 провінцій під ке- Муніципальні ради наділені досить широкими повноваженнями
рівництвом губернаторів, які призначалися прези- місцевого значення: ухвалюють бюджет, розпоряджаються май-
дентом, утім починаючи з 2010 року в країні немає ном, вирішують питання збереження навколишнього середови-
провінцій і губернаторів ща, містобудівництва та комунікацій, соціального забезпечення
населення тощо
Комуни Рішення ради не потребують додаткового погодження держави
У 2009 році у країні нараховувалося 348 муніципальних утворень Фінансуються з місцевого бюджету
(комун). Столиця – Гельсинки з населенням 583 тис. осіб є однією
комуною. Найменший муніципалітет – острів Соттунга – 120 меш-
канців
У середньому муніципальне утворення має 15 200 жителів, однак

близько половини комун нараховує не менше 6 тис. осіб
312 313
Державне право зарубіжних країн. особлива частина Розділ 17. Основи конституційного права Французької Республіки
РОЗДІЛ 17. ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО Головні риси

(ДЕРЖАВНОГО) ПРАВА ФРАНЦУЗЬКОЇ Конституції 1958 року
РЕСПУБЛІКИ
Зміст складається з преамбули та 15 розділів. На відміну від
конституцій інших країн у цій не зазначено соціально-економічну
структуру суспільства (крім статті про партії), а також розділ про
17.1. Загальна характеристика конституційного ладу правовий статус особи
Франції
Конституція встановила, що Франція є неподільною, світською,
демократичною та соціальною республікою
Основний закон прийнято на референдумі 28 вересня 1958 р. Головним принципом є принцип правління народу, з волі народу і
Це ознаменувало створення П’ятої республіки для народу (ст. 2), а також принцип народного суверенітету, який
здійснюється через його представників і на референдумі
Девіз Республіки: “Свобода, рівність і братерство”
Конституція охоплює такі документи

За формою державного правління Франція визначена змішаною
республікою (глава держави обирається поза парламентом, а
Декларацію прав людини і громадянина 1789 р., ухвалену за часів прем’єр-міністр призначається президентом без згоди парла-
Великої французької революції, що закріплює правовий статус осо- менту (ознаки президентської республіки); уряд відповідальний
би, у зв’язку з чим у Конституції 1958 р. відсутній відповідний розділ перед нижньою палатою парламенту (ознаки парламентської
республіки)). Республіканська форма правління згідно зі ст. 89
Преамбулу Конституції 1946 р., прийнятої за часів руху за Конституції не може бути предметом перегляду
демократичні цінності після Другої світової війни – період Четвертої
республіки (у преамбулі закріплено соціально-економічні права За формою територіально-політичного устрою Франція є склад-
людини) ною децентралізованою унітарною державою (Корсика – політична
автономія, Нова Каледонія – асоційована держава). Державу
поділено на 95 департаментів, а останні – на комуни
Конституцію 1958 р., в якій є посилання на вказані вище документи
і яка регулює відносини між вищими органами держави
Ст. 55 Конституції закріплює перевагу міжнародного права над
внутрішньодержавним. Відповідно до цього принципу 1992 року
Основні принципи, визнані законами Республіки, до яких відсилає здійснено інтеграцію Франції в ЄС
преамбула Конституції 1946 р. (наприклад, закон “Про свободу
асоціації” 1901 р. не є конституційним, а принцип свободи асоціацій
– таким є)
Міжнародні акти, на які посилається Конституція (наприклад,

договір про Європейський союз)
314 315
Контроль за конституційністю актів

Конституція Франції закріплює домінуюче становище виконав- державних органів розглядається
чої влади у загальній системі державної влади, оскільки владу
зосереджено в руках президента й уряду, та одночасно обмежено Конституційною радою – Державною радою –
законодавчу діяльність парламенту сферою, визначеною ст. 34 органом парламенту органом виконавчої влади
Конституції
Склад Конституційної ради

За порядком внесення змін
Конституція Франції є жорсткою Складається з дев’яти членів
Суб’єктами конституційного перегляду є прези- Повноваження членів Конституційної ради – 9 років

дент Республіки або члени парламенту
Члени призначаються
Складається з двох стадій
Президентом Республіки
На першій стадії проект про На другій стадії законо-
зміни ухвалюється двома проект затверджується
палатами парламенту, абсо- на референдумі або, за Головою Національних зборів
(нижньою палатою парламенту) По 3 члена
лютною більшістю голосів у рішенням президента,
такій самій редакції Конгресом, більшістю у 3/5
загальної кількості голосів Головою Сенату (верхньою пала-
тою парламенту)
Для ратифікації в Конгресі потрібно, щоб автором законопроек-

ту був уряд. Ратифікація в Конгресі відбувається, коли проведення До складу Конституційної
референдуму є недоцільним з мотивів незначущості поправок до ради також входять
Конституції
Екс-президенти Республіки
Проведення I стадії процедури перегля-

ду Конституції не вимагає від президента Голова, що призначається президентом Республіки
Республіки застосовування II стадії (викори- з числа всіх членів Конституційної ради
стовують так званий інститут відкладного пе-
регляду без встановлення строків давності)
316 317
Конституційна рада поновлюється кожні 3 роки на 1/3 її складу

Інші функції Конституційної ради
Вимоги до членів
президент консультується з Радою з питань
Конституційної ради
введення надзвичайного стану
Не можуть бути членами: наглядає за проведенням референдуму та

• уряду повідомляє його результати
• парламенту
• економічної та соціальної ради вирішення спорів про розподіл компетенції
• керівниками політичних партій між законодавчою та виконавчою владою
Функції
Конституційної ради Порядок розгляду справ
здійснює обов’язковий контроль розглядаються письмово на закритих засіданнях
• за конституційністю органічних законів і регламентів палат приймаються в місячний строк

парламенту;
• за відповідністю міжнародних договорів Основному закону у термінових випадках приймаються у восьми-
денний строк
здійснює факультативний контроль за
конституційністю звичайних законів рішення Конституційної ради оскарженню не під-
лягають і є обов’язковими для публічної влади
щодо парламенту розглядає
Державна рада
• скарги на законність обрання членів обох палат;
• питання виборності й несумісності посад;
• регламенти палат та їх зміни щодо відповідності Конституції здійснює контроль за конституційністю
актів виконавчої влади
щодо президента очолює систему судів адміністративної

юстиції та розглядає скарги на їх рішення
• бере участь у підготовці та проведенні виборів, оголошенні
їх результатів; призначається президентом
• констатує потребу заміщення глави держави у випадку
смерті президента
318 319

і громадянина У цілому названі доктринальні положення стали основою для
побудови та функціонування правової держави (“нічного сторожа”)
у Франції. Подальший розвиток державності вимагав подолання
Основи правового статусу особи закріплено в недоліків ідей абсолютної свободи та рівності індивідів, а саме еко-
Основному законі держави, а саме номічної нерівності та соціальної конфліктності, що стали загрозою
для існування самої свободи та рівності.
Декларації про права лю- Преамбулі до Конституції У правовій сфері це потягло до конституційного закріплення соціаль-
дини і громадянина від 26 1946 року них та економічних прав і свобод у преамбулі до Конституції 1946 року
серпня 1789 р.
Декларація 1789 року закріплює особисті права

Конституції 1958 року
та свободи (природні та невідчужувані)
Згідно зі ст. 2 Декларації основними принципа-

Декларація про права людини і громадянина від 26 серпня
ми, які регулюють здійснення прав і свобод, є
1789 року складається із 17 статей та утворює цілісну доктри-
нальну концепцію
свобода власність
безпека та право на опір пригнобленню

Декларація про права людини і громадянина охоплює
Доктрину природних прав і свобод людини Положення Декларації про права людини і громадя-
нина конкретизованому таких правах і свободах:
Необхідність публічної влади як гаранта цих прав
жоден не може бути звинувачений, заарештований
або затриманий інакше ніж на основі закону
Приналежність влади народу (принцип народного суверенітету)
гарантується презумпція невинуватості
Визнання за законом виразника вищої народної волі (принцип
верховенства закону) свобода думки
Забезпечення свободи та меж її обмеження за допомогою
рівного для всіх закону свобода віросповідання
Принцип поділу державної влади свобода розповсюдження своїх ідей
Концепцію лібералізму, відповідно до якої під час реалізації своїх право приватної власності
прав, визначенні власної долі індивід має розраховувати виключ-
но на власні сили. Завдання держави полягає у створенні спри- Обмеження цього права можливе винятково на
ятливих зовнішніх умов і забезпеченні рівних можливостей усіх підставі закону та суспільної потреби за умови
членів суспільства попередньої та справедливої компенс
320 321
До основних принципів побудови політичного

суспільства та держави Франції віднесено
Визнання народу єдиним джерелом влади та ствер-

дження його верховенства шляхом проголошення
Преамбула Конституції 1946 року доктрини національного суверенітету
закріплює насамперед соціальні та
економічні права
Девіз Республіки – свобода, рівність і братерство
гарантується здійснення трудових прав, право Принцип Республіки – правління народу, через народ
кожного захищати свої права за допомогою проф- і для народу
спілок, право на страйк, на участь працівника че-
рез уповноважених осіб у колективному визначен- Національний суверенітет належить народу, жодна
ні умов праці, укладанні колективних договорів, особа не має права його привласнити
управлінні підприємствами
Народ здійснює владу через своїх представників
гарантується розвиток особистості та сім’ї, тур- (представницька демократія) або шляхом референ-
бота про матір і дитину, надання допомоги людям думу (пряма демократія)
літнього віку, інвалідам
Реалізація виборчих прав регламентується виборчим
кодексом Французької Республіки
державою гарантується право на охорону
здоров’я, забезпечення відпочинку Політичний плюралізм і свобода утворення політичних
партій
нація гарантує рівний доступ дітям і дорослим до
отримання освіти, професії та культури Свобода думки, слова та інші традиційні політичні
права
будь-яке майно або підприємство, яке має або Свобода асоціацій, мітингів і демонстрацій
набуває характеру публічної служби чи монополії,
має набути форми колективної власності
Рівний доступ до державної служби
Принцип недискримінації та рівності громадян неза-

лежно від статі, раси, національності, політичних упо-
добань, соціального та майнового стану
322 323
17.3. Політична система Франції

У Франції практика
конституціоналізму має такі ознаки
Правовий статус політичних партій визначають
Основний закон як система конституційно-правових ак-

тів закріплює незначну кількість основних прав і свобод, які
Конституція 1958 року, стаття 4 якої проголошує, що
мають статус основоположних принципів, переважна ж їх
партії створюються і здійснюють свою діяльність вільно,
більшість міститься в інших правових актах держави
сприяють вираженню думок голосуванням і мають пова-
жати принципи національного суверенітету та демократії
Органи конституційного контролю надають цим принципам
(але не юридичним актам у цілому) статус конституційних
Гарантами здійснення прав і свобод є

Закон “Про асоціації” 1901 року, згідно з яким:
– політична партія, як і будь-яка інша з п’яти асоціацій,
з метою легалізації має подати декларацію до МВС.
незалежна судова влада спеціальні органи Для отримання прав юридичної особи вона має за-
реєструватися у цьому органі, але така процедура не
є обов’язковою;
– об’єднання можуть утворити 2 особи;
уповноважений з прав президент Французької – умовами функціонування політичної партії є: дотриман-
людини (медіатор) Республіки ня принципів народовладдя, дія у межах конституційно-
го устрою, національний характер, заборона утворення
іноземцями та фінансування з іноземних джерел
Обов’язки особи
працювати сплачувати податки
брати участь у ліквідації наслідків, Низка законів 1990 р., які регламентують питання фі-
заподіяних стихійним лихом нансування політичних партій громадянами та державою.
Розмір державних коштів визначають за пропозицією
бюро парламентських палат і вносять до державного бю-
джету. Половину цих коштів розподіляють між партіями
Обов’язки держави пропорційно до числа одержаних ними голосів на попе-
редніх парламентських виборах. Решта розподіляється
між партіями пропорційно чисельності парламентаріїв
безкоштовна світська освіта допомога бідним
324 325
Контроль за фінансуванням партій здійснюється Об’єднання в підтримку Республіки

Національною комісією за рахунками виборчих кампаній
Заснована 1958 року прихильниками генерала де Голля.

Підприємницькі спілки мають такі форми За своїм характером правоконсервативна.
У соціально-економічній сфері відстоює принципи нео-
консерватизму, що об’єднує ліберальні свободи з більш
Національна (Національна рада французького патронату, активною діяльністю держави в урегулюванні всіх сфер
створена у 1946 р., об’єднує власників і керівників 15 000 суспільного життя.
тис. компаній) У державно-правовій сфері – захищає режим сильної
влади, у міжнародних відносинах – прихильниця євро-
Галузеві асоціації інтеграції
Торгівельні та промислові палати, об’єднані в Асамблеї па-

лат торгівлі та промисловості, Торговельну та промислову Спілка “За французьку демократію”
палати Парижа (членство підприємців у цих двох палатах є
обов’язковим)
Утворена правоцентристськими політичними групами.
Спілки роботодавців тощо Перемагає з успіхом на місцевих муніципальних і канто-
нальних виборах
Профспілки у Франції
організовано переважно за виборчим принципом, але проф- Французька соціалістична партія (ФСП)
спілковий рух роздрібнений, керівники профспілок орієнто-
вані на різні політичні сили (як ліві, так і праві)
Типова соціал-демократична партія утворена екс-
президентом Франції Франсуа Міттераном. У внутріш-
Основні політичні партії Франції ньодержавній сфері ФСП є прихильницею плюралістичної
демократії, захищає діючу Конституцію. У внутрішній по-
літиці домінує реалізація соціальних програм.
Об’єднання в Французька У зовнішньополітичній сфері активно підтримує європей-
підтримку Республіки соціалістична партія ську інтеграцію
Спілка “За Французьку Французька Національний фронт ле Пена

демократію” комуністична партія
Займає вкрай праві націоналістичні позиції, ви-

Національний фронт ле Пена ступаючи за вигнання з країни емігрантів з колишніх
колоній (арабів і мусульман), “чистоту нації”
326 327
Французька комуністична партія (ФКП) Ознаки виборчого права

Франції
Ліва партія, утворена 1920 року, останнім часом відмо-

вилась від ідеї революційно-насильницького повалення іс-
нуючого конституційного устрою, зблизилася з французь-
кими соціалістами та їх соціал-демократичними ідеями
r активним виборчим правом наділені громадяни, що
мають політичні та громадянські права та досягли
18-річного віку до дня виборів (ст. 2 Кодексу);
17.4. Конституційно-правове регулювання виборів r не вносяться до списків виборців особи, засуджені
за перераховані в Кодексі злочини, банкрути, по-
у Франції збавлені судом права голосу й участі у виборах на
встановлений вироком строк;
r існує ценз осілості: до списків виборців вносяться гро-
Вибори регламентуються мадяни, котрі мешкають у комуні не менше 6 місяців;
r участь у виборах не є обов’язковою;
r громадяни, що проживають за кордоном, можуть
статтею 3 Конституції Франції, що отримати доручення для голосування в дипломатич-
встановлює головні принципи ви- них представництвах;
борчого права: загальність, рівність, r на всіх виборах існує виборча застава (біля 200 євро
таємність – для нижньої палати; 400 – для сенаторів; 2 тис.
євро – для президента);
окремими розділами Конституції r не підлягають обранню деякі категорії державних служ-
Франції, що закріплюють головні по- бовців, від яких залежить організація виборів (префекти
ложення порядку обрання виборних департаментів, працівники префектур тощо)
державних органів
виборчим кодексом (який не є єди-

ним актом, а являє собою інкор-
порацію виданих з 1852 р. норм Під час виборів до Європейського парламенту
органічних і звичайних законів) ре-
гламентуються відносини, пов’язані з Вся держава утворює єдиний виборчий округ, кожен список має
організацією та проведенням виборів охоплювати кількість кандидатів, відповідну до числа місць, що
підлягають заміщенню
Застосовується пропорційна виборча система
Участь у виборах до Європейського парламенту мають право

брати громадяни ЄС, що перебувають на території Франції
328 329
17.5. Законодавча влада у Франції

Сенат (верхня палата парламенту)
Законодавча v Порядок формування. Сенатори обираються на 9 років (із заміщенням

влада 1/3 складу через 3 роки) шляхом непрямих виборів – спеціальною вибор-
чою комісією, що складається з депутатів Начальницьких зборів (близько
60 осіб), регіональних і генеральних радників, тобто членів рад регіонів і
Належить парламенту, який складається з двох палат департаментських рад (26 рад регіонів і біля 100 рад департаментів), де-
легатів муніципальних рад комун (близько 108 тис.). Останніх за кількістю
найбільше, тому саме вони визначають результати виборів сенаторів.
Національних зборів Вибори сенаторів, таким чином, є триступеневими: спочатку обира-
Сенату (понад 300 сена-
(557 депутатів від метро- ються муніципальні радники, потім вони зі свого середовища обирають
торів), який представляє представників у виборчу колегію, і, нарешті, ці представники беруть
полії та 22 – від замор- територіальні колективи
ських територій). Орган участь у виборах сенаторів.
загальнонаціонального Вибори проводяться:
представництва • за пропорційною виборчою системою абсолютної більшості у 13 де-
партаментах Франції, що обирають по 5 і більше сенаторів;
• за мажоритарною системою у два тури в інших департаментах, де
сенаторів не більше чотирьох;
Національні збори • у багатомандатних округах голосування відбувається по департаментах.
(нижня палата парламенту) Віковий ценз для сенаторів становить 35 років
Ø Порядок формування
Гарантії депутатської діяльності
Обирається на 5 років. Застосовується мажоритарна система
в два тури. У першому турі обраним вважається кандидат, який
одержав абсолютну більшість голосів (понад 50%), за умови
явки на вибори не менше 25% виборців. У другому турі бало- Депутати та сенатори захищені:
туються всі кандидати, що одержали в першому турі не менше
12,5% голосів виборців, зареєстрованих у даному виборчому
окрузі. Обраним вважається кандидат, який отримав відносну
більшість голосів, тобто більше, ніж будь-який інший кандидат. Депутатським індемнітетом – Обмеженим депутатським
Вибори депутатів проводяться за одномандатними округами. не відповідають у криміналь- імунітетом: до них може
Відповідно виборча система – мажоритарна уніномінальна. ному порядку за образу, хоча застосовуватися арешт,
Кандидатом на виборах може бути: громадянин Франції, підлягають дисциплінарному позбавлення волі у випадку
який наділений виборчим правом і досяг 23 років. Практично стягненню відповідно до скоєння кримінально карано-
кандидати висуваються тільки політичними партіями. норм регламенту. го діяння. В інших випадках
Ø Порядок діяльності потрібний дозвіл палати.
Кожного року відбувається одна чергова сесія, тривалість
якої не перевищує 120 днів. Позачергові збори можливі у ви- Мають вільний мандат,
падку використання надзвичайних повноважень президентом Держава зобов’язана за- імперативний мандат не
Республіки, а також у другий четвер після дострокових виборів безпечити їхні матеріальні дійсний, право відкликання
потреби не існує
330 331
Структура та склад парламенту Роботою кожної з палат керує
Парламент скла- Бюро, що складається з Конференція, що скла-

дається з дається з
голови палати членів бюро

двох палат
віце-голови голів партійних
Нижньої палати – Націо- Верхньої палати – Сенату груп
нальних зборів секретарів
голів постійних
Кожна палата створює квесторів комісій
шість постійних комісій (комітетів)
Закордонних справ
Її повноваженнями є: визначення порядку денного, пріоритет-
ності розгляду тих чи інших питань на засіданнях палат
Виробництва та обміну
Фінансову У кожній палаті засновується парламентська делегація у справах

Європейських співтовариств (у Національних зборах на 5 років, у
Вони обговорюють законопроекти, контролюють діяльність уряду. Сенаті призначається після кожного часткового поновлення)
Кожен парламентарій зобов’язаний бути членом постійної комісії
Повноваження парламенту
За вимогою
уряду або за Ø членів нижньої палати (41 осо-
рішенням від- ба). На основі пропорційного Законодавчі повноваження
повідної палати представництва фракції;
можуть створю- Ø сенаторів (24 особи), що обира-
ватися спеці- ються верхньою палатою v Ухвалює звичайні (прості), органічні (з питань, які вказано в Конституції)
альні комісії та конституційні (що змінюють Конституцію) закони, плани розвитку.
для вивчення v За Конституцією 1958 року французький парламент має обмежену
певного зако- компетенцію щодо прийняття переважно звичайних законів. Відносини,
нопроекту, які що виходять за межі цих повноважень, належать до компетенції уряду.
Ø погоджувальні комісії;
складаються з Ø тимчасові спеціальні комісії з v Законодавча ініціатива належить прем’єр-міністру та парламенту.
розслідування та контролю; Урядові законопроекти подаються в одну з палат парламенту.
У разі потреби Ø особливі комісії, наприклад, з v Парламент може делегувати уряду законодавчі повноваження, але за
створюються питань позбавлення парламент- умови тимчасового характеру такого делегування та наявності в уряді
на пріоритетній ської недоторканності програми їх здійснення. Ордонанси для реалізації таких повноважень
основі вносяться парламенту на затвердження
332 333
Законодавчий процес Контроль за діяльністю виконавчої влади

здійснюється в таких формах
r Кожен законопроект має в обох палатах парламенту кілька читань:
І читання – внесення законопроекту на розгляд палати парламенту. 90% ü питання до міністрів на пленарному засіданні;
усіх законопроектів вноситься урядом. ü створення слідчих і контрольних комісій (здійснюють перевірку дер-
ІІ читання – розгляд законопроекту в постійній або спеціальній комісії жавних організацій);
ü подання до парламенту петицій (скарг) на органи управління (через
(комітеті), яка може підтримати або відхилити законопроект.
депутатів або голову палати);
ІІІ читання – обговорення законопроекту однією з палат. Як правило,
ü діяльності парламентського посередника, призначеного урядом. До
нижньою палатою, з особливих питань (наприклад, територіальних
нього звертаються громадяни через обраних депутатів і сенаторів.
колективів) – верхньою палатою. Обговорення в палаті має три читання: Він дає рекомендації для вирішення певної справи, пропозиції про
Ø загальна дискусія; поліпшення діяльності відповідного органу (з питань прав громадян),
Ø постійне обговорення; порушує дисциплінарне та судове провадження;
Ø голосування за проектом у цілому. ü винесення нижньою палатою резолюції осудження або відмови в довірі
Можливе IV і V читання, якщо законопроект повертається з іншої палати уряду.
неприйнятим. 1) Питання про довіру виноситься самим урядом:
У будь-який час уряд може припинити розгляд законопроекту шляхом: § до Сенату, але якщо він відмовить, уряд не зобов’язаний складати
a) вимоги “блокованого голосування” – винятково з урахуванням по- повноваження;
правок уряду; § до нижньої палати у зв’язку з вимогою прийняти урядову програму,
b) вимоги від парламенту створити змішану паритетну комісії (по 7 членів декларацію про загальну політику або законопроект, вчиняючи таким
від кожної палати), якщо законопроект не приймається однією з палат чином тиск на депутатів. У випадку відмови в довірі уряд зобов’язаний
у парламенті, а рухається від однієї до іншої способом “човника”; піти у відставку, він не може розпустити нижню палату, проте це може
c) вимоги від Національних зборів прийняття остаточного рішення, якщо зробити президент (Сенат розпуску не підлягає взагалі).
паритетна комісія не зможе узгодити текст законопроекту. Таким чином 2) Питання про резолюцію недовіри вносять депутати (не менше 1/10
уряд усуває з процедури верхню палату чисельності парламенту), що голосується не раніше ніж через 48 годин
після її внесення. Резолюція ухвалюється абсолютною більшістю голо-
сів від загальної чисельності палати
Особливості ухвалення органічних законів

(їх прийняття прямо передбачено Конституцією) Зовнішньополітичні Судові повноваження
повноваження полягають у
полягають у
Такий законо- Якщо органічний Такі законопро- Створенні судів для розгляду
проект має бути закон вносить змі- екти до набрання ратифікації міжнарод- справ щодо вищих посадових
підтриманий абсо- ни до статусу Сена- чинності розгля- них договорів осіб – Високої палати право-
лютною більшістю ту, він має дістати даються Конститу- суддя (стосовно президента
членів нижньої па- підтримку обох ційною радою на продовженні стану Республіки за державну зраду), і
лати парламенту палат парламенту предмет відповід- облоги Суду правосуддя республіки (для
(подолати вето ності Конституції розгляду справ членів уряду з
Сенату неможливо) держави оголошенні стану приводу злочинів, вчинених ними
війни при виконанні своїх функцій)
334 335
17.6. Глава держави у Франції

Відповідно до ст. 5 Конституції президент здійснює нагляд за
додержанням Конституції, забезпечує своїм арбітражем нормаль-
Президент Республіки – не функціонування державних інститутів, спадкоємність держави,
вища посадова особа держави, що займає центральне вживає заходів щодо забезпечення її територіальної цілісності,
місце у системі державних органів П’ятої республіки забезпечує дотримання міжнародних угод і договорів
Порядок обрання президента
Обирається прямими виборами на 5 років шляхом загального, пря- Особисті повноваження президента (здійснюються ним
мого, рівного та таємного голосування самостійно, тобто в дискреційному порядку)
Право головувати в Раді міністрів. Жодне

Для висування кандидата потрібно 5 тис. підписів осіб, що займа-
засідання уряду у формі ради міністрів не-
ють певні посади: членів парламенту, рад департаментів, ради Па-
можливе за відсутності президента
рижу, територіальних зборів, мерів
Право призначати прем’єр-міністра і за
Кандидатів реєструє Конституційна рада, що виконує функції ЦВК його поданням інших членів уряду. Однак
не має права їх відкликання
Вибори відбуваються подібно до виборів до нижньої палати парламен-
ту – за мажоритарною системою абсолютної більшості, у II турі бало- Право розпуску Національних зборів (після
туються 2 кандидати, що набрали найбільшу кількість голосів у I турі консультації з головами палат парламенту і
прем’єр-міністром)
Для кандидатів вікових меж не встановлено
Глава Збройних сил, головує у вищих радах і Право розпуску
комітетах національної оборони. Призначає не може здій-
на всі вищі військові посади снюватися:
Обмежень для переобрання • під час дії над-
глави держави не існує Право ухвалення нормативно-правових звичайного стану;
актів, що мають силу закону (оскільки за- • після попере-
конодавча діяльність парламенту є досить днього розпуску;
обмеженою) (наприклад, ордонанс – має • виконуючим
Порядок заміщення на посаді
силу закону; декрет – підзаконний акт) обов’язки пре-
зидента
Право законодавчої ініціативи з питань, що
Нові вибори проводяться не раніше ніж через 20 і не піз-
стосуються конституційних переглядів, пе-
ніше ніж через 35 днів після відкриття вакансії
редачі законопроектів на референдум
У випадку дострокової вакансії посади президента його Право відкладного вето на закони, звернен-
обов’язки тимчасово виконує голова Сенату, а якщо він ня до Конституційної ради щодо відповід-
теж не в змозі їх виконувати – уряд ності закону Конституції
336 337
Особисті повноваження президента у сфері Відповідальність президента

зовнішніх відносин, оборони та безпеки
Представляє країну в між- Веде переговори про укла- Політично не є відповідальним

народних відносинах дання міжнародних дого-
ворів Під час своєї каденції не може бути до-
Акредитує надзвичайних питаний у суді як свідок у справі, але після
дипломатичних представ- Вводить у дію стратегічні закінчення строку президентства несе від-
ників в іноземних державах ядерні сили повідальність на загальних підставах
Вводить у країні надзвичайний стан На посту президента Республіки може бути

засуджений за державну зраду
Особисті повноваження президента Обвинувачення виноситься абсолютною

у судовій сфері більшістю голосів у парламенті
Головує у Вищій раді магі- Призначає професійних Судить Високий суд правосуддя, що скла-
стратури суддів на посаду дається з парламентаріїв обох палат. Його
рішення оскарженню не підлягають
Здійснює помилування
17.7. Виконавча влада у Франції

Повноваження президента, що потребують кон-
трсигнатури прем’єр-міністром (іноді окремих
міністрів, відповідальних за виконання даного
Діє біцефальна виконавча
акта президента)
влада, яку здійснюють
Скликання парламенту на надзвичайну сесію
Підписання декретів і ордонансів, прийнятих Ра- президент республіки, який уряд, який відає збройними
дою міністрів має одноособові повноважен- силами та адміністративним
ня, що реалізуються ним са- апаратом; несе відповідаль-
Призначення вищих цивільних осіб та їх усунення мостійно, може головувати на ність перед Національними
засіданні уряду. Ознаки при- зборами – нижньою пала-
таманні для президентської тою парламенту, що є харак-
Ратифікація окремих міжнародних договорів
форми правління терним для парламентських
форм правління
Призначення дипломатичних представників
Участь у розгляді законопроектів уряду
338 339
Фактична роль президента та уряду в державному Засідання Кабінету міністрів проводяться:

механізмі П’ятої республіки залежить від розстанов-
ки політичних сил у парламенті
У складі членів уряду під керівництвом прем’єр-міністра
Якщо більшість у парламен- Якщо у парламенті переважають уря- Кабінет міністрів скликається прем’єр-міністром за спеці-
ті складають пропрезидент- дові політичні сили, у такому випадку у альним дорученням президента та з указаних ним питань
ські сили, роль президента зв’язку з існуванням інституту парла-
як носія виконавчої влади ментської відповідальності президент
підвищується (фактично він вимушений призначити уряд, що пред-
формує уряд) ставляє опозиційні сили. Роль уряду на
чолі з прем’єр-міністром зростає Сформований президентом Республіки новий уряд за Консти-
туцією не зобов’язаний подавати свою програму і дані про склад
на затвердження нижньою палатою парламенту.
Уряд – Проте за традицією голосується питання про довіру. Тому хоча
колегіальний орган, що здійснює поряд або ра- формування уряду належить до виняткової компетенції прези-
зом із президентом Республіки виконавчу владу дента, він змушений ураховувати розставлення політичних сил у
Національних зборах, довіру яких повинен мати уряд
Склад уряду залежить від форми проведення засідань
Засідання можуть відбуватися у формі Повноваження уряду, що здійснюються разом з пре-

зидентом Республіки, на засіданні Ради міністрів
Ради міністрів Кабінету міністрів
Розглядаються проекти регламентних З дозволу парламенту з ме-
нормативних актів, проекти законів, тою виконання урядової про-
Засідання Ради міністрів зазвичай проводяться у складі рішення щодо питання про довіру, про грами може приймати ордо-
проведення референдуму, призна- нанси (акти, що мають силу
чення на вищі державні посади закону) у сфері дії закону
президента Республіки, що головує на засіданнях уряду
прем’єр-міністра – глави уряду, що призначається на по-

Повноваження уряду, що
саду президентом одноособово
здійснюються Кабінетом міністрів
міністрів, що очолюють міністерства. Призначаються на по-

саду президентом особисто, але, як правило, із попереднім Їх перелік встановлюється президентом Республіки і має
погодженням кандидатури з прем’єр-міністром другорядне значення порівняно з повноваженнями Ради мі-
ністрів. Ухвалені Кабінетом рішення підписуються прем’єр-
державних секретарів, що керують підрозділами окремих міністром та звичайно контрасигнуються відповідальними
міністерств міністрами
340 341
Повноваження уряду, що здійснюються

прем’єр-міністром від імені уряду
Прем’єр-міністр керує діяльністю уряду Уряд несе відповідальність перед

Національними зборами у таких випадках
Спеціальні
Відповідає за національну оборону
правові акти
розмежовують
Забезпечує виконання закону Якщо за власною ініціативою ставить питання про
ці повноваження
довіру у зв’язку з оприлюдненням урядової програми
глави держави
або декларації з питань загальної політики
Здійснює регламентні повноваження та та прем’єр-
призначає на цивільні та військові посади міністра
Здійснюючи повноваження від імені Якщо група депутатів (не менше 1/10 чисельності нижньої
уряду, прем’єр-міністр має право палати) внесе резолюцію недовіри уряду.
Резолюція приймається абсолютною більшістю голосів
звернення до Конституційної ради щодо конституційності при- від загальної чисельності нижньої палати (всі, хто утримався
йнятого парламентом законопроекту від голосування або відсутні, вважаються такими, що голо-
сували проти)
пропозиції щодо проведення закритого засідання палат у формі
секретного комітету
скликання надзвичайної сесії парламенту
подовження строків чергових сесій парламенту

Якщо уряд як метод тиску на Національні збори з метою домогтися
впливати на порядок денний парламенту прийняття останнім потрібного уряду законопроекту порушить пи-
тання про довіру. На противагу діям уряду нижня палата парламенту
вимагати прийняття закону нижньою палатою у разі розбіжності
може внести резолюцію осудження. Якщо її не внесено, це означає
між палатами
вираження довіри уряду та затвердження урядового проекту. У ви-
створити змішану паритетну комісію у разі розбіжності між палатами падку прийняття резолюції осудження прем’єр-міністр зобов’язаний
подати президенту Республіки заяву про відставку уряду.
звернення до Конституційної ради з вимогою прийняття рішення Остаточне рішення – за главою держави: він приймає відставку
про розмежування законодавчої та регламентної влади – під час уряду та призначає нового прем’єр-міністра або розпускає На-
визначення профілю законопроекту або акта уряду ціональні збори та призначає нові вибори
скасування деяких законів, якщо їх положення торкаються сфери

регламентарної влади (але після висновку Конституційної ради)
вимагати передання уряду законодавчих повноважень (прийняття

ордонансів, які мають силу закону)
342 343
17.8. Судова влада у Франції

Система органів адміністративної юстиції
Система загальних судів Державна рада
Касаційний суд – Суди першої Адміністративні апеляційні суди (їх 5 –

очолює систему судів загальної юрисдикції інстанції розділяють усю територію держави на округи)
Апеляційні суди. Адміністративні трибунали I інстанції (їх

Їх 30 на континенті та 5 у заморських територіях (юрисдикція 25 – охоплюють території від 2-х до 7
кожного поширюється на територію від 2 до 4 департаментів) департаментів)
Трибунали великого процесу по цивільних і кримінальних (середньої Громадські суди

тяжкості) справах (по 1 у кожному з 96 департаментів) Розглядають дрібні суперечки.
Трибунали малого процесу по цивільних та кримінальних справах Складаються з непрофесійних суддів – медіаторів (посередників),
незначної тяжкості (470 у департаментах, округах і великих кантонах) що призначаються місцевими радами з числа колишніх суддів,
службовців, які знайомі з юриспруденцією (їх біля 1 тис. осіб)
Суди присяжних (асизи) з розгляду кримінальних справ про тяжкі
правопорушення (діють в усіх департаментах і в Парижі)
Поліцейські трибунали з незначних кримінальних діянь (проступків) Особливі суди, що не входять до судової системи
Спеціалізовані суди
Високий суд правосуддя
Виправні трибунали по кримінальних деліктах розглядає кримінальні справи по звинуваченню глави держа-
ви у державній зраді, а також міністрів у вчинені тяжких злочинів
і кримінальних деліктів під час виконання службових обов’язків.
Спеціалізовані суди охоплюють Судді обираються обома палатами парламенту у рівній
кількості з їх членів (по 12 суддів та по 6 їхніх заступників)
r установи по справах неповнолітніх від 16 до 18 років щодо
тяжких правопорушень; Суд правосуддя Республіки
r трибунали по справах неповнолітніх від 13 до 18 років щодо розглядає справи про кримінальну відповідальність членів
кримінальних деліктів і проступків особливої тяжкості; уряду за посадові злочини або проступки.
r окружні трибунали великого процесу щодо тяжких правопо- Складається з 15 суддів: 12 парламентаріїв, що обирають-
рушень підлітків від 13 до 15 років ся у рівній кількості обома палатами парламенту та 3-х суддів
касаційного суду, один з яких головує
r торгівельні трибунали (їх 227, діють в усіх великих містах);
r ради прюдомів (бездоганно чесних людей) по індивідуальним
трудовим договорам; Трибунали по конфліктах
r комісії по соціальному страхуванню; вирішують суперечки про компетенцію та підсудність справ.
r паритетні трибунали по земельній оренді; Складаються з 8 осіб: по 3 обираються касаційним судом і
r трибунали по морській торгівлі та ін. (входять до трибуналів Державною радою з числа колег у відповідному органі, а також
малого процесу) ще двох членів трибуналу і двох їхніх заступників
344 345
Вищі контролюючі органи Система касаційного суду
допомагає уряду і парламенту в контр-

Рахункова Ø I, II, III палату з цивільних справ; п’ять палат з цивільних
олі за виконанням бюджету, фінансового
палата Ø палату з торгівельних і фінан- справ, які поділяються на:
законодавства державними організаціями
сових справ;
очолюється главою держави та (як за- Ø палату із соціальних питань Палату з кримінальних справ
ступника) міністром юстиції. Складається,
окрім того, з 9 членів, що призначаються
на 4 роки президентом Республіки зі скла-
Вища рада
ду суддів (зокрема трьох членів касаційно- Повноваження касаційного суду
магістратури
го суду) та інших державних службовців. розгляд касаційних скарг на постанови нижчестоящих судів,
Бере участь у призначенні суддів, їх за якими, як правило, вичерпані можливості оскарження у зви-
заміщенні, розглядає справи про їх дис- чайному апеляційному порядку.
циплінарні проступки Скарги розглядаються з питань права, а не факту – винятково
щодо неправомірності застосування закону, порушення проце-
Центральна вивчає ціни та рентабельність держав- суальних норм
рада них служб, наглядає за їх ефективністю
Податкова слідкує за справедливістю оподатку-

рада вання та ін.
Склад касаційного суду
Порядок формування та заміщення Перший голова

посад у системі загальних судів
Шість голів палат
84 члени суду (радники)

Судді призначаються на по- Судді ідуть у відставку по до-
сади декретом президента Рес- сягненню 65 років, а судді каса-
публіки: ційного суду та його I заступник, 36 радників – доповідачів різних категорій
Ø Касаційного суду та I голови відповідно, у 66 та 68 років.
апеляційних судів – за реко- Суддю може усунути Вища генеральний прокурор при касаційному суді
мендацією Вищої ради магі- рада магістратури у зв’язку з
стратури; учиненням тяжкого проступку I генеральний адвокат
Ø усі інші судді – за поданням або хворобою.
міністра юстиції з висновком Діє принцип незмінюваності 19 генеральних адвокатів (вони є помічниками гене-
Вищої ради магістратури суддів загальної компетенції рального прокурора)
аудитори, які разом із радниками-доповідачами ма-

ють право голосу
346 347
Система апеляційних судів Адміністративна юстиція

розглядає скарги на дії та акти органів державного управ-
ління, що зачіпають права та інтереси приватних осіб
кілька палат з r палати з торгівельних справ;
цивільних справ r палати із соціальних справ;
r палати зі справ неповноліт- Склад адміністративної юстиції
ніх та ін.
кілька палат з
кримінальних справ Державна рада Адміністративні
апеляційні суди
у деяких апеляційних
судах також
Адміністративні три-
бунали
Склад апеляційних судів
Державна рада (одночасно – орган державного управління –
голови палат з цивільних, консультативний орган при уряді) очолює систему адміністративної
I голова апеляційного суду юстиції. В її складі діє секція з вирішення спорів (у ній біля 30 членів
кримінальних справ тощо
державної ради), яка, своєю чергою, охоплює 9 підсекцій
2 члени суду у відповідній

палаті
Повноваження підсекцій Державної ради
Розглядає касаційні та апеляційні скарги на рішення нижче-

Повноваження палати з кримінальних справ
стоящих органів адміністративної юстиції
розглядає апеляційні скарги на постанови нижчестоящих судів,
прийняті у справах про кримінальні делікти (вироки суду присяжних у
справах про тяжкі злочини апеляційному оскарженню не підлягають). Розглядає по I інстанції скарги на президентські та урядові
Палата може прийняти одне з таких рішень: декрети, на акти міністрів або організацій загальнонаціо-
Ø залишає вирок у силі; нального значення (профспілок тощо)
Ø скасовує його і, як правило, приймає нове рішення у справі
Адміністративні апеляційні суди
є II інстанцією, що розглядають апеляційні скарги на рішення
адміністративних трибуналів. Їх рішення можуть бути оскаржені
в Державній раді
Повноваження палати з цивільних справ
розглядає апеляційні скарги на рішення, прийняті не тільки ниж- Адміністративні трибунали розглядають переважну більшість
честоящими судами загальної юрисдикції, а й іншими судовими скарг на дії та акти органів управління та посадових осіб по I інстанції.
органами (торговельними трибуналами) Склад трибуналів: голова та 3-4 члени
348 349
17.9. Місцеве управління та самоуправління у Франції Кантони -

історико-географічні одиниці, що використовуються як виборчі
округи для виборів до ради департаментів, а іноді в них ство-
Місцеве управління та самоврядування у Франції будується рюються судові органи
відповідно до адміністративно-територіального устрою держави
Територія Франції поділяється на такі

Округами (аррондісманами)
адміністративно-територіальні одиниці
управляє супрефект, який призначається зверху
комуни кантони
округи департаменти Кантони й округи не мають виборних органів управління та само-

управління, а є територіальними межами діяльності спеціальних
адміністративних органів
регіони
Комуна (община) -
головна адміністративно-територіальна одиниця Франції У Франції є 95 департаментів, також існують
й одночасно найстаріший самоврядний колектив. заморські департаменти
Її населення коливається від декількох десятків осіб у се-
лах до 1 млн. і більше в містах
Генеральна рада
Обирається на 6 років за мажо-
Представницькими органами комуни є ритарною системою у два тури.
Виборним округом є кантон.
Представницькими
Обираються населенням комуни строком
органами є Голова генеральної ради
на 6 років. Численність членів муніципаль-
них органів – радників коливається від 9 до одночасно очолює департа-
69 залежно від кількості населення комуни ментську адміністрацію (пред-
Муніципальні (у містах з особливим статусом, наприклад, ставляє уряд). Обирається від-
ради у Парижі – 163 радники, у Марселі – 101). повідною генеральною радою
Ради наділено широкими повноваження-
ми місцевого значення, зокрема, формують
виконавчі органи на місцях, ухвалюють міс- Регіони -
цевий бюджет, встановлюють податки тощо адміністративно-територіальні одиниці та самовряд-
ний колектив, що охоплює від 3 до 8 департаментів (22
Має подвійний статус: регіони у метрополії та 4 заморських регіони – Гваде-
є представником державної влади в лупа, Мартініка, Гвіана, Реюньйон)
Мер комуні й одночасно – муніципальної ради.
Обирається відповідною муніципальною
радою на 6 років
350 351
Представницькими органами регіону є
Члени обираються шляхом виборів за пропо-

рційною системою. Кожний департамент утво-
рює багатомандатний округ. Мандат члена ради
Регіональна суміщається з іншими виборними мандатами У Франції також існують спеціальні
рада – депутата, сенатора, мера тощо. Здійснюють території
найважливіші економічні та соціальні програми
розвитку регіону, мають власний бюджет тощо
Обирається членами ради, складається з голо- Спеціальні округи

Бюро ви ради та його заступників (військові, судові, шкільні та ін.) Їх межі не за-
вжди збігаються з межами адміністративно-те-
Виконує функції органу виконавчої влади, тобто риторіальних одиниць
Голова Регіо- очолює не тільки регіональну раду, а й регіо-
нальної ради нальну адміністрацію
Заморські території (їх 4)
не є частиною метрополії за океаном, вони ма-
Служби, Виконують консультативні функції ють велику автономію:
комітети Французька Полінезія, Нова Каледонія, Уоліс та
Футуа, Арктичні землі та Антарктичні землі (їх
статус визначається спеціальним законом)
Заморські території з особливим стату-

Представником центральної влади в регіоні є регі- сом -
ональний комісар Республіки (префект) острів Майота, острови Сен-П’єр і Мікелон
Він реалізує політику уряду у сфері економічного та
соціального розвитку, інформує центральні органи про
події на підвідомчій території, керує діяльністю місце- Політична автономія -
вих державних служб. Здійснює контроль за законністю острів у Середземному морі - Корсика
рішень регіональних рад (одержує всі акти органів са-
моврядування і протягом 15 днів після ухвалення може
оскаржити їх в адміністративному суді)
352 353
Державне право зарубіжних країн. особлива частина Розділ 18. Основи конституційного права Республіки Швейцарія
Розділ 18. Основи конституційного Структура федеральної конституції Швейцарії

(ДЕРЖАВНОГО) права Республіки
Швейцарія Преамбула - урочистий вступ
Титул 1 визначає природу Швейцарської конфедерації через чо-

тири важливих елемента: федеральну державу, цілі Швейцарської
18.1. Загальна характеристика конституційного ладу конфедерації, автономність кантонів і багатомовність
Швейцарії
Титул 2 охоплює основні права, цивільні права та соціальні цілі. Він
пов’язує конфедерацію та кантони. Тут перелічено 30 основних прав
Швейцарія і процедурних гарантій, на які особа може спиратися перед судом
(нім. - die Schweiz, фр. - la Suisse, італ. Svizzera, ром. або владою. Соціальні цілі встановлюють напрями для проектів за-
Svizra), офіційна назва - Швейцарська Конфедера- конів щодо освіти, охорони здоров’я, праці, проживання, соціальної
ція (нім. - Schweizerische Eidgenossenschaft, фр. - безпеки, вони встановлюють спеціальний захист сімей і дітей
Confédération suisse, італ. - Confederazione Svizzera,
ром. - Confederaziun svizra) Титул 3 детально розкриває організацію Швейцарії як федеральної
держави. По-перше, він регулює взаємовідносини між конфедера-
цією та кантонами. Центральний принцип полягає в тому, що кон-
федерація виконує лише ті завдання, які вимагають уніфікованого
Офіційні мови врегулювання або перевищують можливості кантонів. Кантони мо-
Швейцарії жуть, як правило, виконувати всі права, які конституція не покладає
на конфедерацію. Конституція також описує місце муніципалітетів і,
відповідно, триярусну конструкцію країни: конфедерація, кантони,
Романська мова є офіційною для муніципалітети. Наприкінці великої глави, подано повноваження
спілкування з її носіями конфедерації в різних сферах: охорона навколишнього середови-
ща, здоров’я та транспорт
Німецька Французька Італійська Титул 4 закріплює положення, що стосуються політичних прав у

Швейцарській конфедерації. Зокрема, гарантовано право народної
ініціативи та проведення референдуму
Титул 5 містить положення про федеральну владу. Він регулює ор-

ганізацію та процедури федеральної ради, федерального уряду та
федерального верховного суду
Титул 6 охоплює положення, що стосуються перегляду федераль-

ної конституції та перехідні положення. Тут міститься процедура
часткового або загального перегляду федеральної конституції та
її введення в дію
354 355

Безпека та оборона
• Конфедерація та кантони гарантують у межах своїх повноважень

безпеку країни та захист населення. Права людини згідно з конституцією Швейцарії
• Вони координують зусилля у сфері внутрішньої безпеки
Основні права Політичні права Соціальні права

Швейцарія має армію. Армія сприяє запобіганню війни та під- та громадянство
триманню миру, обороняє країну та захищає населення. Армія ви-
користовується на загальнодержавному рівні.
Кантони можуть залучати свої війська для утримання громад- Основні права
ського порядку на своїй території, якщо засобів цивільних органів
влади недостатньо для відвернення серйозної загрози внутрішній r Право на гуманне ставлення.
безпеці. r Право на одруження та сім’ю гарантовано.
Кожний чоловік Швейцарії є військовозобов’язаним. Закон пе- r Усі мають право на захист особистих даних. Свободу поглядів та
редбачає альтернативну службу. Для жінок Швейцарії військова інформації гарантовано.
служба є добровільною. Чоловіки Швейцарії, які не несуть військо- r Усі рівні перед законом. Людська гідність захищається.
вої чи альтернативної служби, сплачують податок, який встанов- r Усі мають право формувати, висловлювати та поширювати свої по-
люється конфедерацією та збирається кантонами. гляди.
Законодавство з цивільної оборони є питанням федерального r Кожен має право на життя. Смертну кару заборонено. Катування
рівня. Метою цивільної оборони є захист громадян і власності від та будь-яке жорстоке, нелюдське або принизливе поводження за-
наслідків збройних конфліктів боронено.
r Діти та молодь мають право на спеціальний захист недоторканності
та сприяння розвитку.
Етнічний склад населення r Цензуру заборонено. Редакційну таємницю гарантовано.
r Право на достатню безоплатну початкову освіту гарантовано.
r Кожна особа має право засновувати асоціації, вступати до них, брати
Німці – Французи – Італійці – Інші національності участь в їх діяльності.
65% 18% 10% – 7% r Свободу мови гарантовано.
r Громадян не може бути вигнано з країни; їх може бути видано іно-
земній державі лише за їхньої згоди.
Вікова структура населення r Право на власність та економічну свободу гарантовано.
Від народження Від 15 до 64 років Старше за

до 14 років – 15,8% – 68,2% 65 років – 16%
Чисельність населення на 2008 рік становила 7 800 000 тис. осіб
356 357
Політичні права та громадянство Соціальні права
• Кожен громадянин муніципалітету або кантону, до якого він належить, Конфедерація та кантони гарантують:
має громадянство Швейцарії.
• Конфедерація регулює набування та втрату громадянства шляхом
успадкування, одруження та надання згоди. Понад те, вона встанов- Кожній особі соціальну безпеку
лює підстави втрати громадянства Швейцарії і його відновлення.
• Конфедерація встановлює мінімальні вимоги для натуралізації іно-
Право на охорону здоров’я
земців кантонами та надає дозвіл на натуралізацію.
• Конфедерація сприяє натуралізації дітей без громадянства
Захист та підтримку державою сім’ї
Здійснення політичних прав та обов’язків

Право на працю на справедливих та адекватних умовах
• Конфедерація регулює виконання політичних прав у федеральних

питаннях; кантони регулюють реалізацію політичних прав у питаннях Право на загальну освіту та перекваліфікацію
кантонів і муніципалітетів.
• Політичні права здійснюються за місцем постійного проживання.
Право на відповідне соціальне забезпечення розвитку
• Жодна особа не може реалізовувати політичні права у більше ніж
дітей та молоді
одному кантоні.
• Кантони встановлюють, що нові мешканці можуть реалізовувати по-
літичні права з питань кантонів і муніципалітетів, у разі якщо було до- Право на пенсійне забезпечення
тримано період очікування не більше трьох місяців.
• Конфедерація видає закони про права та обов’язки громадян Швей-
царії, що проживають за кордоном, зокрема щодо реалізації їхніх по- Право на соціальний захист в разі втрати дієздатності,
літичних прав на федеральному рівні, обов’язків нести військову або хвороби, настання нещасного випадку, а також у разі
альтернативну службу, допомоги нужденним і соціальної безпеки втрати годувальника сім’ї
358 359
18.3. Політична система Швейцарії

Провідні політичні партії Швейцарії
Принцип політичної організації Швейцарії Демократично-християнська партія Швейцарії - ДХПШ за-

снована у 1881 році. Сформувалась у 1912 році. До грудня
1970 року її назва - Консервативна християнсько-соціальна
Демократична держава
народна партія Швейцарії. Налічує 60 тис. членів
Соціальна держава Партія “Демократи Швейцарії” (ДШ) налічує близько 6 тис.

членів
Правова держава (верховенство пра-
ва та незалежність)
Євангелістська народна партія (ЄП) заснована у 1919 році
Федеративна держава. Стаття 3 конституції гарантує 20 кан-

Партія «зелених» Швейцарії (ПЗШ) у французьких канто-
тонам і 6 напівкантонам, на які розділено Швейцарію, права
нах має назву Швейцарська екологічна партія. Заснована у
самоврядування, за винятком тих, що є прерогативою феде-
березні 1983 року. До травня 1986 року її назва - Федерація
рального уряду. До них належить оголошення війни й укладан-
екологічних партій Швейцарії
ня миру, підписання міжнародних договорів і вступ до союзів,
навчальна підготовка, матеріальне забезпечення збройних
сил і керівництво ними, регулювання зовнішньої торгівлі Радикально-демократична партія Швейцарії (РДПШ) засно-
вана в 1848 році. Сформувалась у 1919 році. Налічує близько
150 тис. членів
Парламентська республіка
Соціал-демократична партія Швейцарії (СДПШ) французь-
Основи правового статусу політичних партій кою називається Соціалістична партія Швейцарії. Заснована
в 1888 році. Налічує 39 тис. членів. Входить до соціалістич-
Політична партія ного інтернаціоналу
- об’єднання громадян, яке впливає на формування політичної волі
народу та висуває кандидатів до представницьких органів феде- Швейцарська ліберальна партія (ШЛП) заснована у 1913
рацій та кантонів року. До березня 1977 року звалася Ліберально-демокра-
тичним союзом Швейцарії. Налічує близько 100 тис. членів
Усі політичні партії мають рівний суспільний статус
В основу побудови покладено територіальний принцип Швейцарська народна партія (ШНП) французькою зветься
Демократичним союзом центру (ДСЦ). Створена 1971 року
на основі об’єднання Швейцарської партії селян, ремісників
Політичній партії належить мати: і бюргерів (заснована у 1919 році) і Демократичної партії
• чітку назву, що не повторює назву інших партії; Швейцарії (заснована у 1941 році). Налічує близько 50 тис.
• письмовий статус і програму; членів
• демократичну структуру: виборність керівників; членами партії можуть
бути винятково фізичні особи
360 361
18.4. Законодавча влада у Швейцарії

Керівництво палат парламенту
Федеральний парламент є найвищим Кожна палата обирає зі свого складу керівництво на річний тер-
органом влади конфедерації мін. Ці мандати не можуть поновлюватися наступного року
Палата Сенат
Керівництво палат парламенту
представників (на рівних правах)
Перший Другий
Палата представників Голова
віце-голова віце-голова
Складається з 200 представників народу

Склад парламенту за результатами
Представники обираються народом на основі виборів 2007 року
системи пропорційного представництва стро-
ком на чотири роки
Швейцарська народна Соціал-демократична партія
Місця Палати представників розподіляються партія — 7 місць у Сенаті Швейцарії — 6 і 43 місця
між кантонами пропорційно до їх населення (Раді кантонів) і 62 — у Палаті відповідно
представників
Радикально-демократична
Християнсько-демократич- партія Швейцарії — 9 і 31
Сенат на народна партія — 11 і 31 місце відповідно
місце відповідно
До складу входять 46 представників від кантонів

Право ініціативи та пропозицій до
федерального парламенту мають
Кантони: Верхній Унтревальден, Нижній Унтерваль-

ден, Міський Базель, Сільський Базель, Аппенцель члени федерального парла- r кожний член федерального
(обох Рон) обирають по одному сенатору кожний, інші менту та федерального уряду парламенту;
кантони обирають по два сенатори можуть надавати пропозиції r кожна парламентська група;
щодо питань, які розгляда- r кожна парламентська комісія;
ються r кожен кантон
362 363
Акти федерального парламенту Повноваження федерального

парламенту у сфері фінансів
Федеральний парламент ухва- Інші акти видають у формі по-

лює нормативно-правові акти станов. r приймає рішення щодо федеральних витрат;
у формі федерального закону, Федеральну постанову, що не r ухвалює бюджет;
або ордонансу підлягає затвердженню рефе- r затверджує звіт про федеральні доходи та видатки
рендумом, називають простою
федеральною постановою
Установчі повноваження федераль-
ного парламенту
Засідання парламенту
r обирає членів федерального уряду;
Палата представни- r федерального Канцлера;
ків і Сенат проводять з метою: r суддів федерального верховного суду;
засідання окремо а) проведення виборів; r верховного командуючого.
b) урегулювання спо- Закон може уповноважити федеральний парламент про-
рів щодо юрисдикції водити додаткові вибори або затверджувати призначення
Палата представни-
ків і Сенат засідає разом між найвищими фе-
як федеральний парла- деральними органа-
ми влади; Контрольні повноваження феде-
мент на Спільній сесії
c) розгляд прохань про рального парламенту
під керівництвом голови
Палати представників помилування
• здійснює контроль над федеральним урядом;

• здійснює контроль над федеральною адміністрацією;
• здійснює контроль над федеральними судами й іншими
Питання, які регламентуються ви- органами, уповноваженими конфедерацією.
нятково федеральними законами Службова таємниця не може бути перешкодою для спеці-
альних контрольних комісій, які призначені згідно із законом
а) виконання політичних прав;

b) обмеження конституційних прав; Повноваження федерального парламенту у
c) права та обов’язки осіб; взаємодії кантонів і конфедерації
d) коло платників податків, об’єкт оподаткування та підра-
хунок податку;
e) завдання та послуги конфедерації; r Федеральний парламент підтримує стосунки між конфеде-
f) зобов’язання кантонів під час втілення та виконання фе- рацією та кантонами.
деральних законів; r Виступає гарантом конституцій кантонів.
g) організація та процедура федеральних органів влади r Ухвалює рішення щодо схвалення угод між кантонами й угод
між кантонами та зарубіжними країнами, якщо Федеральний
уряд і кантони виступають із запереченням
364 365
18.6. Виконавча влада у Швейцарії

Додаткові завдання та повноважен-
ня федерального парламенту
Федеральний урядє найвищим розпоряд-
а) вживає заходи для забезпечення зовнішньої безпеки, неза- чим і виконавчим органом конфедерації
лежності та нейтралітету Швейцарії;
b) вживає заходи щодо забезпечення внутрішньої безпеки;
с) якщо цього вимагають надзвичайні обставини, він може ви- До його складу входять сім осіб
пускати ордонанси або прості федеральні постанови для ви-
конання завдань, зазначених у пунктах «а» та «b»; Члени федерального уряду обираются в грудні кожні чотири
d) командує збройними силами, за необхідності мобілізує всю роки після виборів до парламенту обома палатами федерального
або частину армії; парламенту на засіданні федеральних зборів.
e) вживає заходи щодо введення в дію федеральних законів; У законодавстві не передбачено жодних обмежень щодо строку
f) приймає рішення щодо відповідності народної ініціативи офі- перебування на посту члена федеральної ради. Деякі члени ради
ційним вимогам; посідають пост протягом понад 20 років
g) взаємодіє з іншими органами державної влади щодо вирішен-
ня важливих державних питань;
Федеральний уряд приймає рішення
h) приймає індивідуальні акти, якщо це окремо встановлено за-
як колегіальний орган
коном;
i) вирішує конфлікти або юрисдикційні спори між найвищими
органами федеральної влади; Для підготовки й утілення рішень питання федерального уряду
k) ухвалює рішення щодо прохань про помилування та оголо- розподіляють між його членами згідно з департаментами.
шення амністій Кожний член уряду виступає як глава міністерства федеральної
адміністрації, проте всі головні урядові рішення ухвалюються на що-
18.5. Глава держави у Швейцарії тижневих конференціях уряду за допомогою загального консенсусу
або більшістю голосів семи членів
Президент конфедерації є головою федерального уряду
Президент обирається федеральними зборами з числа чле-

нів федеральної ради (уряд) терміном на один рік без права
переобрання на наступний термін
Основними функціями президента є
прийом високих іноземних гостей
ведення засідань федеральної ради
366 367
Повноваження федерального уряду

Додаткові завдання та повноважен-
Головні повноваження фе- ня федерального уряду
дерального уряду
контролює федеральну адміністрацію й інші організації або
осіб, на яких покладено виконання завдань конфедерації
r визначає цілі та методи урядової політики, планує та координує
діяльність держави; регулярно інформує федеральний парламент про свою ді-
r надає народу своєчасну та повну інформацію про свою діяльність, яльність і про стан у країні
якщо цьому не заважають переважаючі публічні або приватні інтереси;
r надає федеральному парламенту проекти законодавчих актів;
здійснює призначення, що не входять до повноважень інших
r ухвалює нормативно-правові акти у формі ордонансів у межах по-
органів влади
вноважень, наданих йому конституцією або законами;
r забезпечує виконання законів, постанов федерального парламенту
та судових рішень федеральних судових органів; приймає рішення щодо оскаржень у випадках, встановле-
r готує фінансовий план, проект бюджету та надає звіти про феде- них законом
ральні доходи та видатки;
r забезпечує правильне фінансове управління; Закон може приписувати федеральному уряду інші завдан-
r керує міжнародними відносинами, охороняючи право на участь у ня та повноваження
них федерального парламенту; представляє Швейцарію за кордоном;
r підписує угоди та ратифікує їх, передає їх федеральному парламенту
для схвалення;
r забезпечує охорону зовнішньої безпеки, незалежності та нейтра- Федеральна адміністрація
літету Швейцарії;
r забезпечує охорону внутрішньої безпеки;
r за невідкладних ситуацій уряд може мобілізовувати війська; Федеральний уряд безпосередньо керує федеральною
r підтримує відносини між конфедерацією та кантонами та співро- адміністрацією. Він забезпечує її ефективну організацію та
бітничає з кантонами; ефективне виконання її завдань
r схвалює законодавство кантонів у випадках, коли цього вимагає
виконання федеральних законів;
r може висловити протест проти угод між кантонами або між канто- Федеральна адміністрація розподіляється на департамен-
нами та зарубіжними країнами; ти; кожним департаментом керує один член федерального
r забезпечує виконання федерального законодавства, конституцій уряду
кантонів і міжнародних угод, здійснює заходи з цією метою
368 369
18.7. Судова влада у Швейцарії
Постійні палати Федерального суду

Судова влада Швейцарії
2 палати займаються питаннями конституційного й

Суди можуть застосовувати Федеральний суд Швейцарії адміністративного права
як федеральне право Швейца-
рії, так і право кантонів 2 палати вирішують питання цивільного права
суди кантонів
місцеві суди (суди першої 1 палата займається справами сплати боргів

інстанції)
1 палата вирішує справи про банкрутство
ФЕДЕРАЛЬНИЙ СУД є вищим
федеральним судовим органом 1 палата має назву Касаційний суд і займається питання-
ми кримінального права
Засідання проводять у Лозанні
Склад: 26-28 суддів і 11-13 їхніх заступників Повноваження Федерального суду
Обираються строком на 6 років федеральним парламентом

(допускається повторне обрання) • Як перша і єдина інстанція • Вирішує цивільно-правові
розглядає конституційні спори спори федерації та кантонів
Відповідно до вимог конституції Швейцарії у складі суду має бути між владаю федерації та кан- між собою з об’єднаннями та
представлено всі три офіційні мови тонів і між кантонами, а також громадянами
скарги громадян про порушен-
ня їхніх конституційних прав
Структура Федерального суду
• Розглядає як перша інстан- • Виступає як вища касаційна

Голова Федерального суду ція за участю присяжних кри- інстанція у цивільних, кримі-
мінальні справи про державну нальних і адміністративних
Заступник голови Федерального суду зраду, злочини проти міжна- справах, розглядаючи скарги
родного права, злочини і про- на відповідність праву рішень і
ступки політичного характеру вироків вищих судових інстан-
Постійні палати у складі 5-7 суддів цій кантонів
та злочини посадових осіб
федерації
Законодавство передбачає можливість створення
тимчасових палат
370 371
Федеральний суд Швейцарії з

федерального страхування
є самостійним підрозділом Федерального суду
проводить засідання у м. Людерн

Спеціалізації судів першої (нижчої)
інстанції кантонів
Складається з 7 суддів
Цивільні справи розглядають цивільні суди, при цьому коли
розглядає скарги на рішення кантональних судів з сума позову є порівняно невеликою, справу слухає і ухвалює
питань виплати пенсій та інших соціальних виплат рішення суддя одноособово
Як перша інстанція в кримінальних справах виступають:

а) поліцейські суди, де суддя одноособово розглядає неве-
Судова система кантонів у ликі кримінальні порушення;
Швейцарії б) виправні трибунали у складі 3-х суддів розглядають справи
про злочини і проступки середньої тяжкості;
в) суд присяжних розглядає справи про тяжкі злочини
Кожен швейцарський кантон має особливості побудови судів,
що виражено навіть у назвах і структурі (назви вищих судів
кантонів: кантональний, вищий, касаційний або апеляційний) Суд у справах неповнолітніх розглядає кримінальні справи
та проступки неповнолітніх
Конституції кантонів є визначальними документами правової

Торговельні суди створюються для вирішення комерційних
регламентації статусу кантональних судів
спорів, до складу яких входять 2-3 професійні судді та пред-
ставники ділових кіл, що обираються радами кантонів (ство-
Кантональні суди виступають як вищі судові інстанції, саме рені не в усіх кантонах)
до них може бути оскаржено рішення та вироки нижчесто-
ящих судів
Суди з розгляду трудових спорів
В окремих кантонах кантональні суди можуть розглядати

Суди з оренди нерухомості
справи як суд першої інстанції окремі категорії цивільних і
кримінальних справ
Судді в кантонах обираються або населенням через вибори,

або радою кантону, строк обрання суддів у кантонах стано-
вить від 3 до 8 років
372 373
18.8. Місцеве управління у Швейцарії

У сфері законодавчої компетенції розрізняють
виняткову компетенцію федерального законодавства (12 позицій,

Взаємовідносини між конфедерацією та
серед них зовнішні відносини, оборона, пошта, зв’язок тощо)
кантонами ґрунтуються на таких положеннях
конкуруючу компетенцію федерації та земель (вирішення дер-
Федеральний закон має пріоритет над законом кантону, жавних завдань належать до компетенції земель, якщо основним
що йому суперечить законом не передбачено інше)
компетенцію з прийняття основ законодавства (федерація вправі

Спори між кантонами та кантонами і конфедерацією мають видавати загальні приписи щодо правового статусу органів дер-
вирішуватися шляхом переговорів жавної влади та органів місцевого самоврядування, а також загаль-
ні принципи вищої освіти, землеустрою, охорони природи тощо)
Конфедерація надає кантонам своєчасну та точну інфор- виконавчу компетенцію земельного законодавства (відносять те, що
мацію про свої плани; вона консультується з ними, якщо не підпало під вищезазначені компетенції. Насамперед це конститу-
питання стосується їх інтересів ційне законодавство земель, адміністративний устрій земель тощо)
Конфедерація бере до уваги фінансовий тягар, пов’язаний

Місцевий омбудсмен Цюріха
із застосуванням федерального законодавства шляхом на-
дання достатніх джерел для фінансування кантонів та гаран-
тування зваженої фінансової рівноваги Омбудсмен діє з 1971 р., коли було прийнято новий муніципаль-
ний закон міста, яким і запроваджено такий інститут
Конфедерація залишає кантонам якомога ширше коло по-
вноважень й ураховує їх особливості Уповноважений обирається муніципальною радою (законодавчий
орган міста) на чотири роки та може бути переобраним
Конфедерація виконує завдання, покладені на неї консти-

Він повністю незалежний від муніципальної ради та виконавчого
туцією, які вимагають єдиного державного регулювання
органу міської влади
Кантони визначають завдання, які вони виконують у межах Основна місія Цюріхського омбудсмена — «посередництво між гро-
своїх повноважень мадянином та адміністрацією». Він позбавлений будь-яких караль-
них або обвинувальних повноважень перед судом, а також права
Конфедерація та кантони співробітничають і підтримують на виправлення адміністративних актів або навіть на дії за власною
один одного у виконанні своїх повноважень ініціативою. Його інструмент — доповіді депутатам міської ради
Омбудсмену в жодному разі не може бути відмовлено у свідчен-

нях або у доступі до документів з міркувань секретності. Резуль-
тати перевірки відображають у доповіді, що містить рекоменда-
ції, які висуває омбудсмен, і надсилають заявнику, «винуватому»
чиновнику та його вищестоящому начальнику
374 375
Державне право зарубіжних країн. особлива частина Розділ 19. Методичні матеріали з курсу “Державне право зарубіжних країн”
РОЗДІЛ 19. Методичні матеріали з 19.2. Пояснювальна записка

навчального курсу «Державне право
Система права кожної держави складається з великої кількості
зарубіжних країн» галузей, серед яких конституційне право посідає особливе, фунда-
ментальне місце. Це зумовлено важливістю регульованих нею сус-
пільних відносин. Саме у конституційному праві проголошуються
основоположні принципи, які є основою інших галузей права.
Наука державного (конституційного) права зарубіжних країн є
19.1. Опис дисципліни навчального курсу частиною загальної науки конституційного права. Вивчення осо-
бливостей розвитку конституційного права у зарубіжних країнах,
Напрям, здійснення порівняльного аналізу національних особливостей щодо
Загальна форм правління, устрою, взаємовідносин держави та суспільства,
професійне Тип і структура
характеристика побудови органів публічної влади дозволить не тільки розширити
спрямування, навчальної
навчальної світогляд курсантів і студентів, а й дозволить усвідомити місце та
освітньо-кваліфіка- дисципліни
дисципліни роль держави та особи у світі.
ційний рівень
Навчальний курс «Державне право зарубіжних країн» виклада-
Кількість кре- Шифр і назва на- Назва циклу на- ється в усіх юридичних вузах і є системою знань про основи устрою
дитів ECTS: 2,5 пряму вчального плану суспільства, держави та правове становище людини в ній, основи
Кількість мо- 0601 «Право» «Цикл фундамен- організації та діяльності системи органів публічної влади тощо.
дулів: 2 Шифр і назва про- тальних і професій- Мета навчальної дисципліни «Державне право зарубіжних кра-
Кількість фесійного спряму- но-орієнтовних дис- їн» – сприяти формуванню загальної правової культури фахівців
змістовних мо- вання циплін» з правознавства. Матеріал курсу покликаний збагатити одержані
дулів: 9 6.060100 «Право- Обов’язкова знання галузей національного права України шляхом доповнення
Загальна кіль- знавство» Курс підготовки: II їх знаннями конституційного права зарубіжних країн.
кість годин на Освітньо-кваліфі- Кількість на- Завданням навчальної дисципліни «Державне право зарубіжних
вивчення дисци- каційний вчальних годин: країн» є поглиблення правових знань, розширення політичного та
пліни: 108 рівень лекційних – 18 год. правового світогляду студентів, їхньої загальної ерудиції.
Кількість ау- бакалавр семінарських – 36 З метою належного оволодіння навчальною дисципліною перед-
диторних годин юрист год. бачено такі форми навчального процесу: читання лекцій, прове-
на тиждень: 2 індивідуальна ро- дення семінарських та індивідуальних занять, самостійна робота.
бота – 26 год. На лекції викладач систематизовано подає основні положення теми.
самостійна робота Семінарські заняття у навчальному процесі проводять для по-
– 28 год. глиблення та закріплення знань, отриманих на лекціях і в процесі
Вид контролю: за- самостійної роботи.
лік Самостійна робота студентів передбачає позааудиторну роботу
над засвоєнням матеріалу цього курсу. Студенти мають вивчити
лекційний матеріал, опрацювати питання, винесені на самостійне
вивчення, та виконати письмові завдання. Самостійна робота також
полягає у підготовці рефератів, доповідей і повідомлень.
376 377
У результаті вивчення дисципліни студенти повинні знати: 19.3. Структура залікового кредиту
s поняття, предмет, метод і джерела державного права зару-
біжних країн;
s сучасні види конституцій; З них:
індивідуаль-
s форми держави у зарубіжних країнах;
самостійна
на робота
семінари
s основи правового статусу особи в зарубіжних країнах; Всього
робота
лекції
Назва теми
s особливості конституційно-правового статусу громадських годин
об’єднань у зарубіжних країнах;
s конституційно-правовий статус законодавчої, виконавчої та
судової влади в зарубіжних країнах; Модуль 1
s особливості місцевого управління та самоврядування у за- Загальні засади державного (конституційного) права зарубіж-
рубіжних країнах. них країн
Також студенти повинні вміти:
Ø орієнтуватись у системі конституційно-правового законодав- Змістовний модуль 1
Державне право зарубіжних країн та його правова основа.
ства та конституційно-правовій практиці зарубіжних країн;
Основи конституційного ладу зарубіжних країн
Ø тлумачити конституційно-правові норми зарубіжних країн;
Ø аналізувати конституційно-правові норми зарубіжних країн; 1.1. Державне (конститу-
Ø здійснювати порівняльний аналіз конституційно-правових ційне) право як галузь пра- 2 2 2 2
норм зарубіжних країн і національного законодавства; ва в зарубіжних країнах
Ø використовувати дані науки державного права зарубіжних 1.2. Конституції зарубіж-
країн у вирішенні професійних завдань. 2 2 2
них країн
1.3. Конституційно-пра-
вовий статус людини та
4 2 4
громадянина в зарубіж-
них країнах
1.4. Форми держави в за-
2 2 2 2
рубіжних країнах
Модуль-контроль 1
Змістовний модуль 2
Конституційно-правові основи суспільного ладу в зарубіжних
країнах. Інститут демократії в зарубіжних країнах
2.1. Правові засади сус-
пільного ладу в зарубіж- 2 2 2 2
2.2. Інститути безпосеред-
ньої демократії в зарубіж- 2 4 4 4
378 379
Модуль-контроль 2 Ø відповідальність за порушення навчального процесу (форма Д).

Структура підсумкового контролю знань (заліку) визначається
Модуль 2
кафедрою, включається до робочої програми дисципліни та пода-
Конституційно-правовий статус органів державної влади
ється курсантам на початку семестру.
та місцевого самоврядування в зарубіжних країнах
Таблиця 1
Змістовний модуль 3
Форми обліку навчальних досяг- Можлива кількість
Особливості формування та діяльності органів державної № п/п
нень балів*
влади та самоврядування в зарубіжних країнах
А. Обов’язкові форми активної участі в аудиторних заняттях
3.1. Законодавча влада в
2 4 4 4 5
зарубіжних країнах
Глибокі та повні відповіді на за- (за п’ять вірних відпо-
3.2. Глава держави в зару- 1. питання викладача у процесі лек- відей чи поставлених
2 4 2 2
біжних країнах ційного або семінарського заняття запитань протягом двох
3.3. Виконавча влада в за- аудиторних занять)
2 4 2 2 Відповіді та виступи на семінар-
рубіжних країнах 2.
ських заняттях
3.4. Судова влада в зару-
2 4 2 2 Активність в обговоренні питання
біжних країнах
3. (проблеми), що винесена на семі- від 2 до 5
3.5. Місцеве управління нарське заняття
та самоуправління в за- 2 4 2 2 Бібліографічний аналіз проблеми,
рубіжних країнах 4.
що обговорюється на семінарі
Модуль-контроль 3 Б. Обов’язкові форми контролю за самостійною роботою
Всього: 108 18 36 26 28 Конспективне (письмове) висвіт-
1. лення питань, які виносяться на
самостійне вивчення
19.4. Порядок оцінювання знань
Письмова презентація вивчення
2. проблеми на науковому або нор-
До структури кожного навчального змістовного модуля входить: мативно-правовому матеріалі
1) аудиторна робота (лекції, семінари, індивідуальна робота);
Письмова тематична контрольна
2) позааудиторна робота; 3.
робота від 2 до 5
3) модульна контрольна робота.
До структури поточного контролю знань у межах змістовного Експрес-контрольна робота або
модуля входять такі складові (табл. 1): 4. усне бліцопитування попередньо
Ø обов’язкові форми активної участі в аудиторних заняттях вивченого матеріалу
(форма А); Модульна контрольна робота (у
Ø обов’язкові форми контролю за самостійною роботою (форма Б); формі тестів, відповідей на теоре-
5.
Ø додаткові форми заохочення курсантів щодо участі у навчаль- тичні питання, вирішення прак-
ному процесі (форма Г); тичних завдань, письмової роботи)
380 381
В. Залік СИСТЕМА ПОТОЧНОГО КОНТРОЛЮ

1. Підсумковий контроль (залік) від 12–20 Рейтинг кожного модуля (змістовного модуля) складається з
Г. Додаткові форми заохочення курсантів щодо участі у на- суми оцінок за аудиторну та позааудиторну (самостійну) роботу
вчальному процесі протягом вивчення навчального матеріалу модуля, а також оцінки
за модульну контрольну роботу.
1. Підготовка та захист реферату Оцінювання знань курсантів з навчальної дисципліни здійсню-
ється на основі результатів поточного та підсумкового контролю
Складання індивідуальних контр-
2. (заліку) за 100-бальною шкалою. Завдання поточного контролю
ольних завдань до теми та модуля
оцінюються у діапазоні від 0 до 60 балів (включно), а завдання, що
Складання тестових завдань до виносяться на залік, – від 0 до 40 балів (включно).
3.
теми та модуля Поточне оцінювання всіх видів навчальної діяльності курсантів
Участь в інститутській науково- здійснюється за 4-бальною системою («5», «4», «3», «2»). Напри-
4. кінці вивчення навчального матеріалу кожного змістовного модуля
практичній конференції
виставляється середня оцінка за аудиторну, позааудиторну (само-
Участь у міжвузівській практичній від 2 до 10 стійну) роботу, а також за модульну контрольну роботу за 4-бальною
5.
конференції
системою. Оцінки трансформуються в рейтинговий бал таким чином:
Виконання індивідуальної творчої 1. Аудиторна робота студента:
6.
роботи «5» – 5 балів;
Виготовлення мультимедійного ма- «4» – 4 бали;
7. теріалу чи іншого наочного засобу «3» – 3 бали;
навчання з дисципліни «2» – 2 бали;
не був присутній на жодному занятті – 0 балів.
Письмовий аналіз обов’язкової та 2. Позааудиторна (самостійна) робота:
8.
додаткової літератури за темою «5» – 5 балів;
Д. Відповідальність за порушення навчального процесу «4» – 4 бали;
Штрафні бали: запізнення на за- «3» – 3 бали;
няття, відсутність на лекції або «2» – 2 бали;
1. семінарі з неповажних причин, не- –1 не виконав жодного завдання – 0 балів.
готовність до заняття, порушення 3. Модульна контрольна робота:
дисципліни «5» – 10 балів;
«4» – 8 балів;
«3» – 6 балів;
* Можлива кількість балів, що указана в таблиці, відображає ту «2» – 4 балів;
кількість, яку може отримати курсант за умови, що він був при- не з’явився на модульну контрольну роботу – 0 балів.
сутнім на заняттях і виконував певний вид роботи. Отже, максимальний рейтинговий бал за один змістовний мо-
дуль становить 20 балів (5 + 5 + 10).
Оцінка навчальних досягнень за змістовний модуль виставля-
ється:
382 383
18 балів і більше – «відмінно»; Залікові білети складаються з 2-х питань. Відповідь на кожне
17–15 балів – «добре»; питання оцінюється окремо.
14–12 балів – «задовільно»; Для підрахунку підсумкового рейтингу залікова оцінка транс-
11 балів і менше – «незадовільно». формується в залікові бали:
Максимальний рейтинговий бал за три навчальні модулі стано- «відмінно» – «5», «5»; «4», «5» – 40 балів; 36 балів;
вить 60 балів. «добре» – «4», «4» – 32 бали;
«задовільно» – «4», «3»; «3», «3» – 28 балів; 24 бали;
ПІДСУМКОВИЙ КОНТРОЛЬ «незадовільно» – «3», «2»; «2», «2» – 20 балів; 16 балів.
Підсумковий рейтинговий бал з навчальної дисципліни склада-
Залік може складатись як в усній, так і у письмовій формі, на ється з рейтингового балу за 1–3 змістовні модулі + залікового балу,
розсуд викладача. В оцінюванні кожного питання враховується після чого переводиться в оцінку за шкалою ECTS і підсумковий
обсяг, глибина та рівень засвоєння знань з курсу. результат за національною шкалою.
Залік оцінюється традиційною оцінкою:
• «зараховано» – повна та правильна відповідь на питання; Підсумкове оцінювання дисципліни
• «не зараховано» – знання мають досить уявний характер, за національною шкалою та шкалою ЕCTS
курсант погано орієнтується в навчальному матеріалі.
Усім курсантам, які з навчальної дисципліни мають рейтинго- Підсумковий рей-
Оцін-
вий бал 46 одиниць і більше за національною шкалою, залік вистав- тинговий бал від-
ка за Оцінка за Підсум-
ляється автоматично («зараховано»), а за шкалою ЕCTS – А, В, С. повідно до бальної
шкалою національ- ковий
шкали, що вико-
системи ною шкалою результат
ристовується в КЮІ
Рейтинговий бал за три Оцінка за ЕCTS
Оцінка за націо- МВС
змістовні модулі відпо- шкалою сис-
нальною шкалою 90–100 А 5 (відмінно)
відно до бальної шкали теми ЕCTS
зарахова-
54–60 А 75–89 ВС 4 (добре)
но
48–53 В зараховано 60–74 DE 3 (задовільно)
44–47 С 2 (незадо-
38–43 D вільно з
35–59 FX можливістю
35–37 E повторного
не зараховано
30–34 FX складання) не зарахо-
0–29 F вано
2 (незадо-
вільно з
Курсанти, які мають рейтинговий бал 43 та нижче (за ЕCTS – D,
1–34 F обов’язковим
Е), складають залік.
повторним
Курсанти, які мають рейтинговий бал 34 і нижче (за ЕCTS – FX,
курсом)
F), до заліку не допускаються. Вони зобов’язані перездати всі за-
боргованості та негативні оцінки, отримані за модульні контрольні
роботи, після чого можуть бути допущені до заліку.
384 385
19.5. Програма навчальної дисципліни Поняття та класифікація прав і свобод. Основні права людини та
громадянина в зарубіжних країнах. Особисті права та свободи. Еко-
номічні права та свободи. Політичні права та свободи. Конститу-
Змістовний модуль 1. ційні обов’язки людини та громадянина. Обмеження прав і свобод.
Державне право зарубіжних країн та його правова Гарантії прав і свобод у зарубіжних країнах. Види гарантій прав
основа. Основи конституційного ладу зарубіжних і свобод. Інститут Омбудсмена.
країн Інститут громадянства. Набуття громадянства. Натуралізація.
Філіація. Припинення громадянства. Вихід з громадянства. Втрата
громадянства. Позбавлення громадянства. Подвійне громадянство.
Тема 1.1. Державне (конституційне) право як галузь права в
Особи без громадянства. Режим іноземців. Статус біженця. Надан-
ня притулку, вислання та видача іноземній державі.
Державне (конституційне) право зарубіжних країн як галузь
права, як наука і навчальна дисципліна. Предмет і метод держав- Тема 1.4. Форми держави в зарубіжних країнах
ного (конституційного) права зарубіжних країн. Основні риси та
особливості державного (конституційного) права зарубіжних країн. Поняття форми держави. Форми правління в зарубіжних кра-
Система курсу державного (конституційного) права зарубіжних їнах. Види форм правління. Поняття та основні ознаки монархії.
країн. Джерела державного (конституційного) права зарубіжних Абсолютна та обмежена монархія. Поняття та основні ознаки рес-
країн. Суб’єкти державного права, їх класифікація. публіки. Види республіканських форм правління у зарубіжних
країнах. Президентська республіка. Парламентська республіка.
Тема 1.2. Конституції зарубіжних країн Змішана республіка.
Форми державного устрою в зарубіжних країнах. Проста та
Конституції зарубіжних країн: поняття, основні властивості. складна форми державного устрою. Унітарна держава: поняття та
Блоки суспільних відносин, що регулюються конституціями. Види
основні ознаки. Правовий статус автономій. Поняття та основні
конституцій. Основні функції конституцій. Форма та структура
ознаки федерації. Поняття та сутність конфедерації.
конституцій у зарубіжних країнах.
Державний режим: поняття та класифікація. Демократичний
Способи підготовки проекту конституцій. Порядок прийняття
конституцій. Основні способи внесення змін та доповнень до кон- режим. Характерні риси демократичного режиму. Авторитарний і
ституцій зарубіжних країн. Класифікація конституцій зарубіжних тоталітарний режими. Фашистський режим. Комуністичний режим.
країн.
Поняття конституційного контролю. Об’єкт конституційного Змістовний модуль 2.
контролю. Види конституційного контролю. Органи конституцій- Конституційно-правові основи суспільного ладу
ного контролю. в зарубіжних країнах. Інститут демократії в
Тема 1.3. Конституційно-правовий статус людини та громадянина
Тема 2.1. Правові засади суспільного ладу в зарубіжних країнах
Історія розвитку прав і свобод. Конституційно-правовий статус
особи. Принципи конституційно-правового регулювання статусу Суспільний лад: поняття та система. Економічна система. Кон-
особи. Особливості конституційної правосуб’єктності людини та ституційно-правові інститути економічної системи. Власність. Пра-
громадянина. Політична правоздатність і дієздатність. ця. Фінансова система.
386 387
Соціальна система. Соціальна справедливість. Гарантії соціаль- Правове становище члена парламенту в зарубіжних країнах. Права
ного забезпечення. Допомоги. Страхування. Охорона здоров’я. Ду- та обов’язки парламентарія. Парламентський імунітет. Індемнітет.
ховно-культурні відносини. Освіта. Наука. Культура. Релігія. Законодавчий процес. Обговорення та прийняття закону. Осо-
Конституційні основи політичної організації суспільства. По- бливості ратифікації та денонсації міжнародних договорів.
літична система та її основні складові елементи. Суб’єкти політи-
ки. Поняття та суть політичних партій. Класифікація політичних Тема 3.2. Глава держави в зарубіжних країнах
партій. Функції політичних партій. Роль політичних партій у фор-
Місце і роль глави держави в державному механізмі зарубіжних
муванні органів законодавчої та виконавчої влади в зарубіжних
країн. Конституційно-правовий статус глави держави.
країнах. Партійні системи. Особливості конституційно-правового статусу монарха залежно
від форми правління.
Тема 2.2. Інститути безпосередньої демократії в зарубіжних Конституційно-правовий статус президента. Місце президента у
країнах системі влад залежно від форми правління. Порядок обрання прези-
Безпосередня демократія: поняття та загальна характеристика. дента. Термін повноважень президента. Відповідальність президента.
Конституційні засоби прямої демократії. Інститут референдуму. Допоміжні органи й установи при главі держави у зарубіжних країнах.
Види референдумів. Класифікація референдумів. Особливості про-
цедури проведення референдуму в зарубіжних країнах. Народна Тема 3.3. Виконавча влада в зарубіжних країнах
законодавча ініціатива. Поняття виконавчої влади. Політична й адміністративна ви-
Поняття та сутність виборчого права. Основні принципи вибор- конавча влада.
чого права. Види виборів. Виборчі системи у зарубіжних країнах. Поняття та компетенція уряду. Конституційний і фактичний
Особливості виборчого процесу в зарубіжних країнах. статус уряду залежно від форм державного правління в зарубіж-
них країнах. Порядок формування уряду. Структура уряду. Глава
Змістовний модуль 3. уряду. Відомства та їх керівники. Відповідальність уряду та її види
Особливості формування та діяльності органів залежно від форм державного правління.
державної влади та самоврядування в зарубіжних
країнах Тема 3.4. Судова влада в зарубіжних країнах
Поняття та особливості судової влади в зарубіжних країнах.
Конституційні принципи організації судової влади в зарубіжних
Тема 3.1. Законодавча влада в зарубіжних країнах країнах.
Парламент і парламентаризм у зарубіжних країнах. Система судової влади в зарубіжних країнах. Види судових ор-
Структура парламентів у зарубіжних країнах: зовнішня та вну- ганів у зарубіжних країнах. Система судів загальної юрисдикції в
трішня. Порядок формування палат. Комітети (комісії), парла- зарубіжних країнах. Способи формування судів.
ментські фракції. Керівні органи палат. Двопалатний парламент. Моделі судових систем. Особливості англосаксонської судової
Порядок роботи парламентів: сесії та загальні парламентські системи. Особливості романо-германської судової системи. Особли-
процедури. Законодавчий процес. Спеціальні парламентські про- вості соціалістичної судової системи. Специфіка мусульманської
судової системи.
цедури. Повноваження парламентів у зарубіжних країнах. Непар-
Конституційно-правовий статус суддів. Вимоги до кандидата
ламентські форми здійснення законодавчої влади.
на посаду судді. Права та обов’язки суддів у зарубіжних країнах.
388 389
Конституційна юстиція: поняття та загальна характеристика. і метод регулювання; здійснити аналіз його розвитку як науки,
Види спеціалізованих органів конституційної юстиції. Способи взаємозв’язок з іншими науками; визначити предмет, систему та
формування органів конституційної юстиції. Вимоги, що висува- метод навчальної дисципліни.
ються до кандидатів на посаду судді конституційного суду (ради). Основні терміни: державне право, конституційне право, консти-
Повноваження конституційного суду (ради) в зарубіжних країнах. туція, конституційний звичай, судовий прецедент.
Тема 3.5. Місцеве управління та самоуправління в зарубіжних План

країнах 1. Державне (конституційне) право як галузь права в зарубіжних
країнах.
Поняття та особливості територіального устрою держави. Док- 2. Державне (конституційне) право зарубіжних країн як наука.
трини поділу адміністративно-територіальних одиниць і місцевих 3. Джерела державного (конституційного) права у зарубіжних
органів. Державна територія. Форми територіального устрою. Феде- країнах.
рація. Унітарна держава. Особливості територіального поділу дер- 4. Державне (конституційне) право зарубіжних країн як на-
жави. Види територіального поділу держави. Спеціальні округи, вчальна дисципліна.
столиці, муніципальні утворення як особливі територіальні одиниці.
Організація публічної влади суб’єктів федерації. Органи місце- Реферати
вого самоврядування. Основні риси та принципи місцевого само- 1. Становлення галузі державного (конституційного) права в
врядування. Системи організації публічної влади на місцях. Види зарубіжних країнах.
органів общинного самоврядування. Форми здійснення місцевого 2. Розвиток науки державного (конституційного) права в за-
самоврядування в общині. Органи регіонального самоврядування рубіжних країнах.
та управління. Порядок формування органів місцевого самовря- 3. Система джерел конституційного (державного) права.
дування. Форми діяльності органів місцевого самоврядування. 4. Тенденції розвитку зарубіжних конституцій.
Компетенція органів місцевого самоврядування. Контроль за ді-
яльністю органів місцевого самоврядування. Завдання для самостійної роботи
1. Питання для самостійного вивчення.
19.6. Плани семінарських занять Ø Суб’єкти конституційного (державного) права зарубіжних
країн.
Ø Система конституційного (державного) права зарубіжних
Змістовний модуль 1. країн та її складові.
Державне право зарубіжних країн та його правова Ø Класифікація конституцій зарубіжних країн.
основа. Основи конституційного ладу зарубіжних Ø Методи дослідження науки конституційного (державного)
країн права зарубіжних країн.
2. Класифікуйте та схематично відобразіть джерела конститу-
ційного (державного) права зарубіжних країн.
Тема 1.1. Державне (конституційне) право як галузь права в 3. Ознайомтеся з текстами конституцій зарубіжних країн і ви-
зарубіжних країнах значте особливості їх правових норм.
4. На основі аналізу конституцій зарубіжних країн визначте, які
Мета: з’ясувати сутність державного (конституційного) права
з них були прийняті способом октроювання, установчими зборами,
як галузі права в зарубіжних країнах, визначити його предмет
референдумом, парламентом.
390 391
5. На основі аналізу конституцій зарубіжних країн визначте 15. Тихонова Є., Юзьков Л. Конституція юридична і фактична
способи внесення до них змін. // Право України. – 1992. – № 1.
16. Шаповал В. Н. Британская конституция (политико-право-
Додаткова література вой анализ): Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук / Киевский ун-т им.
1. Герак Р. С. Правова система Франції: загальна характерис- Т. Шевченко. – К., 1992. – 32.
тика структури та джерел права // Правова держава: Щорічник
наукових праць ін-ту держави та права ім. В.М. Корецького НАН Питання для самоконтролю
України. Вип. 13. – К., 2002. – 584 с. 1. Здійсніть співвідношення понять «конституційне право» і
2. Гессен В. М. Очерки науки конституционного права / Консти- «державне право».
туционное право: Учебное пособие. – Ч. II. Хрестоматия. – М., 1994. 2. Назвіть джерела конституційного права зарубіжних країн.
3. Баглай М. В. Конституционное право Российской Федерации. 3. Назвіть суб’єктів конституційно-правових відносин.
– М., 1998. 4. Розкрийте поняття та здійсніть класифікацію конституційно-
4. Бромхед П. Эволюция британской конституции. – М., 1978. правових норм.
5. Єгоров О. Порівняльне правознавство // Право України. – 5. Назвіть принципи конституційного (державного) права за-
1992. – № 3. рубіжних країн.
6. Какоян А. Ф. Судебный прецедент как источник пра- 6. Що вивчає наука конституційного (державного) права зару-
ва в правовых системах Республики Армения и других стран. біжних країн?
Сравнительный правовой анализ: Автореф. дис. ... канд. юрид.
7. Вкажіть систему науки та навчального курсу конституційного
наук. – Ереван, 2008. – 26 с.
(державного) права зарубіжних країн.
7. Карапетян С. А. Источники конституционного права Россий-
8. Визначте поняття та юридичні властивості конституції.
ской Федерации: Автореф. дис. канд. юрид. наук / Ростовский гос.
9. Назвіть основні види конституцій у зарубіжних країнах.
ун-т. – Ростов-на-Дону, 1998. – 26 с.
10. Вкажіть форму та структуру конституції.
8. Комаров А. С. Источники права Швеции // Советское госу-
11. Назвіть основні способи прийняття та внесення змін до кон-
дарство и право. – 1986. – № 6.
ституції.
9. Конституция Российской Федерации: Научно-практический
комментарий / Под. ред. Б. Н. Топорника. – М.: Юристь, 1997. – 12. Назвіть причини відміни конституції.
716 с.
10. Малишев Б. В. Судовий прецедент у правовій системі Англії Тема 1.2. Конституції зарубіжних країн
(теоретико-правовий аспект): Автореф. дис. … канд. юрид. наук / Мета: розкрити сутність категорії «конституція», з’ясувати
Київський нац. ун-т ім. Т.Г. Шевченка. – К., 2002. – 19 с. зміст конституцій зарубіжних країн, визначити форму та структу-
11. Муромцев Г. И. Конституции арабских государств. – М., 1982. ру конституцій; ознайомитись із способами розробки та прийняття
12. Резніченко С. В. Договір у системі джерел конституційного конституцій у країнах світу; визначити способи внесення змін і
права. – Одеса, 1999. – С. 99–117. доповнень до конституцій.
13. Тихомиров Ю. А. Развитие теории конституционного права
Основні терміни: конституція, юридична конституція, фактична
// Государство и право. – 1998. – № 7.
конституція, формальна конституція, форма конституції, писана
14. Топорин Б. Н., Чиркин В. Е., Юдин Ю. А., Никифорова
конституція, неписана конституція, кодифікація, парламент, глава
М. А., Васильева Т. А. Сравнительное конституционное право /
держави, установчі збори, октроювання, монархія, республіка,
РАН, Ин-т государства и права / Отв. ред. В.Е. Чиркин. – М.: Ма-
політичний режим.
нускрипт, 1996. – 729 с.
392 393
План 6. Топорин Б. Н., Чиркин В. Е., Юдин Ю. А., Никифорова М. А.,

1. Поняття конституцій, її зміст і функції. Васильева Т. А. Сравнительное конституционное право / РАН, Ин-т
2. Форма та структура конституції. государства и права / Отв. ред. В.Е. Чиркин. – М.: Манускрипт,
3. Прийняття, зміна та скасування конституцій. 1996. – 729 с.
4. Класифікація конституцій. 7. Тихонова Є., Юзьков Л. Конституція юридична і фактична //
Право України. – 1992. – № 1.
Реферати 8. Хабриева Т. Я., Чиркин В. Е. Теория современной конститу-
1. Тенденції розвитку зарубіжних конституцій. ции. – М.: Норма, 2005. – 319 с.
2. Особливості розробки та прийняття конституцій у країнах 9. Шаповал В. Н. Британская конституция (политико-право-
світу. вой анализ): Автореф. дис. д-ра юрид. наук / Киевский ун-т им.
Т. Шевченко. – К., 1992. – 32.
Завдання для самостійної роботи
1. Питання для самостійного вивчення. Питання для самоконтролю
Ø Соціально-політична сутність конституцій. 1. Визначте сутність категорії «конституція».
Ø Способи розробки та прийняття конституцій у країнах з різ- 2. Вкажіть юридичну сутність конституції.
ною формою правління та політичним режимом. 3. Вкажіть, у чому полягає юридична сила конституції.
Ø Підстави для відміни конституцій. 4. Назвіть блоки суспільних відносин, які регулюються консти-
Ø Класифікація конституцій зарубіжних країн. туціями.
2. Ознайомтеся з текстами конституцій зарубіжних країн і ви- 5. Вкажіть і розкрийте функції конституції.
значте особливості їх правових норм. 6. Назвіть основні види конституцій у зарубіжних країнах.
3. На основі аналізу конституцій зарубіжних країн визначте, які 7. Вкажіть форму конституцій.
з них були прийняті способом октроювання, установчими зборами, 8. Визначте структуру конституції.
референдумом, парламентом. 9. Назвіть основні способи розробки конституцій.
4. На основі аналізу конституцій зарубіжних країн визначте 10. Вкажіть основні способи прийняття конституцій.
способи внесення до них змін: гнучкі, жорсткі, особливо жорсткі, 11. Назвіть способи внесення змін і доповнень до конституцій.
змішані. 12. Назвіть причини відміни конституції.
13. Розкрийте специфіку побудови конституційно-правових
Додаткова література норм.
1. Герак Р. С. Правова система Франції: загальна характерис- 14. Класифікуйте конституції залежно від форми правління.
тика структури та джерел права // Правова держава: Щорічник 15. Класифікуйте конституції залежно від політичного режиму.
наукових праць ін-ту держави та права ім. В.М. Корецького НАН 16. Класифікуйте конституції залежно від форми політико-те-
України. Вип. 13. – К., 2002. – 584 с. риторіального устрою держави.
2. Баглай М. В. Конституционное право Российской Федерации.
– М., 1998. Тема 1.3. Конституційно-правовий статус людини та громадянина
3. Бромхед П. Эволюция британской конституции. – М., 1978. в зарубіжних країнах
4. Конституция Российской Федерации: Научно-практический
комментарий / Под. ред. Б. Н. Топорника. – М.: Юристь, 1997. – Мета: розкрити зміст основних прав, свобод та обов’язків лю-
716 с. дини і громадянина в теорії та практиці зарубіжного конституці-
5. Муромцев Г. И. Конституции арабских государств. – М., 1982. оналізму.
394 395
Основні терміни: правовий статус особи, права і свободи, гро- 3. Використовуючи тексти конституцій зарубіжних країн:
мадянство, механізм захисту, філіація, натуралізація, притулок, Ø визначте, в яких країнах діє принцип єдиного громадянства,
екстрадиція, експатріація, еміграції, імміграція, іноземець, біже- подвійного громадянства або багатогромадянства;
нець, особа без громадянства. Ø у формі таблиці дайте порівняльну характеристику консти-
туційного закріплення прав і свобод людини в країнах з різ-
План ною формою правління, політико-територіальним устроєм,
1. Поняття та складові конституційно-правового статусу людини політичним режимом;
та громадянина в зарубіжних країнах. Ø порівняйте обов’язки громадянина, які передбачені відпо-
2. Права, свободи й обов’язки людини та громадянина. відними конституціями зарубіжних країн.
3. Обмеження прав і свобод у зарубіжних країнах. 1. Здійсніть порівняльну характеристику прав і свобод інозем-
4. Інститут громадянства в зарубіжних країнах. ців, біженців та осіб без громадянства в зарубіжних країнах.
5. Порядок набуття та припинення громадянства в зарубіжних 2. Аналізуючи чинне законодавство України та міжнародні
країнах. акти, які регламентують статус біженця, порівняйте їх з особли-
6. Особливості конституційно-правового статусу іноземців та востями статусу біженця в зарубіжних країнах.
осіб без громадянства в зарубіжних країнах. 3. Охарактеризуйте гарантії прав і свобод людини та громадя-
7. Правовий режим біженців у зарубіжних країнах. нина в зарубіжних країнах.
8. Гарантії конституційних прав і свобод людини та громадянина
в країнах світу. Додаткова література
1. Альбертіні Л. М. Правове регулювання громадянства в європей-
Реферати ських державах (порівняльний аналіз): Автореф. дис. … канд. юрид.
1. Сучасні концепції прав і свобод у країнах світу. наук / Київський університет ім. Т. Шевченка. – К., 1999. – 18 с.
2. Філіація та натуралізація як способи набуття громадянства. 2. Боботов С. В., Колесов Н. С. Современная концепция прав и сво-
3. Апатризм з позицій національного та міжнародного права. бод гражданина во Франции // Государство и право. – 1992. – № 6.
4. Інститути політичного притулку, вислання та видачі (екстра- 3. Власов В. И., Леонов А. С., Лусенкова Е. Е., Филипов А. А.
диції) в конституційному праві зарубіжних країн. Социальные права: Россия и Европа. – М., 1998. – 128 с.
4. Гараджаєв О. Я. Конституційні права і свободи людини і гро-
Завдання для самостійної роботи мадянина в країнах СНД і міжнародно-правові стандарти (на мате-
1. Питання для самостійного вивчення. ріалах України, Росії, Азербайджану). Автореф. дис. канд. юрид.
Ø Біпатризм: поняття та особливості статусу в країнах світу. наук. – Одеса, 1998.
Ø Апатризм (відсутність громадянства) у зарубіжних країнах. 5. Демченко О. В. Імміграційні лотереї США і проходження ім-
Ø Підстави припинення громадянства в країнах світу. міграційного процесу. – Л.: Мета, 2000. – 142 с.
Ø Вислання й екстрадиція. 6. Інститут громадянства Федеративної Республіки Німеччини
Ø Особливості конституційно-правового статусу іноземців у // Науковий вісник Чернівецького університету. Правознавство.
зарубіжних країнах. Вип. 14. – Чернівці: ЧДУ, 1998. – С. 114–123.
Ø Конституційно-правовий статус біженців у зарубіжних кра- 7. Імміграційна політика США: минуле і сучасне / Нац. ун-т
їнах. Києво-Могилянська академія. – К., 1999. – 35 с.
Ø Інститут омбудсмена в країнах світу. 8. Європейське громадянство за Маастрихтським договором //
2. Класифікуйте основні права та свобод людини і громадянина, Науковий вісник Чернівецького університету. Правознавство. Вип.
спираючись на конституції країн світу. 39. – Чернівці: ЧДУ, 1998. – С. 32–41.
396 397
9. Люшер Ф. Конституционная защита прав и свобод личности. 11. Вкажіть умови припинення громадянства в країнах світу.
– М., 1993. 12. Вкажіть, в яких випадках громадянство втрачається.
10. Мелащенко В. Ф. Принципи громадянства // Право Украї- 13. Розкрийте сутність поняття «іноземець» у зарубіжних кра-
ни. – 1992. – № 7. їнах.
11. Міграційні процеси у сучасному світі: світовий, регіональний 14. Вкажіть особливості конституційно-правового статусу іно-
та національний виміри: Понятійний апарат, концептуальні під- земця в зарубіжних країнах.
ходи, теорія та практика: Енциклопедія / За ред. Ю. Римаренко. 15. Розкрийте сутність поняття «апатриди».
– К.: Довіра, 1998. 16. Вкажіть особливості конституційно-правового статусу осіб
12. Питання подвійного громадянства // Науковий вісник Черні- без громадянства.
вецького університету. Правознавство. Вип. 4–5. – Чернівці: ЧДУ, 17. Розкрийте сутність поняття «біженець».
1996. – С. 187–195. 18. Охарактеризуйте особливості правового статусу біженців у
13. Свобода совести, вероисповедания и религиозных органи- країнах світу.
заций: Положения конституций постсоц. стран, государств Зап. 19. Розкрийте зміст подвійного громадянства чи багатогрома-
Европы, США, Канады и Японии, междунар. правовых док. / дянства.
Украинская ассоциация религиоведов; Международная комиссия 20. Охарактеризуйте інститут політичного притулку в консти-
свободы совести; Международная академия свободы религии и ве- туційному праві зарубіжних країн.
роисповеданий; Международная ассоциация религиозной свободы; 21. Охарактеризуйте інститут екстрадиції в конституційному
Совет по религиозной свободе / А. Н. Колодный (науч. ред.), М. Е. праві зарубіжних країн.
Бабий (сост., авт. вступ. ст. и прим.). – 2 изд. – К., 1997. – 90 с. 22. Охарактеризуйте гарантії прав і свобод у зарубіжних краї-
14. Цоллер Э. Защита прав человека во Франции // Государство нах.
и право. – 1992. – № 12.
15. Якушев А. В. Конституционное право зарубежных стран Тема 1.4. Форми держави в зарубіжних країнах
(курс лекций). – М., 2000.
Мета: з’ясувати поняття та зміст форм держави в зарубіжних
Питання для самоконтролю країнах; розглянути види форм правління та державно-територі-
1. Розкрийте зміст поняття «правовий статус особи». ального устрою, здійснити аналіз державних режимів, існуючих
2. Здійсніть класифікацію прав і свобод людини та громадянина. у зарубіжних країнах.
3. Назвіть та охарактеризуйте особисті права і свободи. Основні терміни: форма держави, форма правління, форма дер-
4. Назвіть та охарактеризуйте політичні права і свободи. жавно-територіального устрою, державний режим, монархія, рес-
5. Назвіть та охарактеризуйте соціально-економічні права і сво- публіка, унітарна держава, федерація, конфедерація, автономія,
боди. демократія, тоталітаризм, фашизм.
6. Охарактеризуйте культурні права та свободи.
7. Назвіть та охарактеризуйте обов’язки людини та громадянина План
в зарубіжних країнах. 1. Загальна характеристика форм держави в зарубіжних краї-
8. Охарактеризуйте законодавчо встановлені гарантії прав і сво- нах.
бод у зарубіжних країнах. 2. Форми правління в зарубіжних країнах.
9. Розкрийте сутність категорій «громадянство» та «підданство». 3. Форми державно-територіального устрою в зарубіжних кра-
10. Вкажіть основні способи набуття громадянства в країнах їнах.
світу. 4. Державний режим у зарубіжних країнах.
398 399
Реферати 7. Кашкин С. Ю. Политический режим в современном мире: по-

1. Автономія як форма політико-територіального устрою. нятие, сущность, тенденции развития. – М., 1993.
2. Міжнародно-правове значення унії. 8. Киселева А. В. Принцип федерализма в Российской Конститу-
3. Монархія в системі сучасних державних форм. ции: Автореф. дис. канд. юрид. наук / Саратовская гос. академия
права. – Саратов, 1996. – 23 с.
Завдання для самостійної роботи 9. Клинченко О. В. Сутність і особливості унітарного та феде-
1. Питання для самостійного вивчення. рального державно-територіального устрою: політологічний аналіз:
Ø Монархія. Особливості сучасного монархічного правління. Автореф. дис. канд. політ. наук / НАН України. Ін-т національних
Ø Президентсько-парламентська та парламентсько-президент- відносин і політології. – К., 1996. – 28 с.
ська республіка в зарубіжних країнах. 10. Стародубский Б. А. Уникальная система правления в Изра-
Ø Теократична форма республіки в зарубіжних країнах. иле // Государство и право. – 2000. – № 2. – С. 86–90.
Ø Поняття та види автономії в зарубіжних країнах. 11. Сумбатян Ю. Г. Исторический генезис и сущность полити-
Ø Регіональна держава: поняття та загальна характеристика. ческих режимов // Вестник Московского ун-та. Серия 12. Полити-
2. Використовуючи тексти конституцій, визначте форми прав- ческие науки. – 1995. – № 6. – С. 64–73.
ління держав, які аналізуються. 12. Тадевосян З. В. О моделировании в теории федерализма и
3. Використовуючи тексти конституцій, визначте форми полі- проблема асимметричных федераций // Государство и право. –
тико-територіального устрою держав, які аналізуються. 1997. – № 8. – С. 58–68.
4. На основі аналізу конституцій зарубіжних країн визначте
13. Тихомиров Л. А. Монархическая государственность /
статус автономії у країнах, в яких вони існують.
А.Н. Бухачов (ред.), С.М. Сергеев (вступ. ст.), Р.Е. Алейников
5. Використовуючи тексти конституцій, визначте форми полі-
(ред.). – М.: Облиздат, 1998. – 671 с.
тичних режимів держав, які аналізуються.
14. Федерализм: теория, институты, отношения (сравнительно-
правовое исследование) / Отв. ред. Б.Н. Топорин. – М., 2001.
Додаткова література
15. Федерализм: система государственных органов. – М., 1996.
1. Бостан С. К. До питання про юридичні ознаки та дефініцію
змішаної форми республіканського правління // Вісник Запорізь- 16. Федерация в зарубежных странах. – М., 1993.
кого юридичного інституту. – 2001. – № 1. 17. Чиркин В. Е. Нетипичные формы правления в современном
2. Бостан С. К. Президентсько-парламентська республіка як государстве // Государство и право. – 1994. – № 1.
різновид змішаної форми республіканського правління // Вісник 18. Якущик В. Різноманітність форм правління // Філософська
Запорізького юридичного інституту. – 2001. – № 2. і соціологічна д-на. – 1992. – № 10.
3. Бостан С. К. До питання про юридичну сутність форми прав-
ління в Україні та інших державах Східної Європи // Вісник За- Питання для самоконтролю
порізького юридичного інституту. – 2000. – № 3. 1. Форма держави: поняття та види.
4. Бостан С. К. Напівпрезидентсько-напівпарламентська респу- 2. Визначте поняття та види форм правління.
бліка як різновид змішаної форми республіканського правління // 3. Дайте визначення поняття «монархія».
Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2001. – № 4. 4. Назвіть та охарактеризуйте види монархії.
5. Бостан С.К. Напівпарламентсько-напівпрезидентська респу- 5. Дайте визначення поняття «республіка».
бліка як різновид змішаної форми республіканського правління // 6. Назвіть та охарактеризуйте види республіки.
Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2002. – № 1. 7. Вкажіть різницю між монархією та республікою.
6. Грязневич П. П. Ислам и государство / В кн.: Ислам. Обще- 8. Вкажіть різницю між парламентарними та дуалістичними
ство, государство, религия. – М., 1984. – С. 161–167. формами правління.
400 401
9. Що являє собою унітарна держава? Реферати

10. Дайте визначення поняття «федерація». 1. Конституційно-правові принципи економічної діяльності в
11. Вкажіть основні ознаки федерації. зарубіжних країнах.
12. Що таке автономія? 2. Релігія як важливий інститут духовно-культурного життя
13. Вкажіть характерні ознаки та види автономії. суспільства.
14. Вкажіть різницю між суб’єктом федерації та правовим ста- 3. Політичні системи в зарубіжних країнах.
новищем адміністративно-територіальної, автономної одиниці.
15. Розкрийте зміст поняття «конфедерація». Завдання для самостійної роботи
16. Вкажіть різницю між поняттями «політичний режим» і 1. Питання для самостійного вивчення.
«державний режим». Ø Конституційно-правові інституції, які закладають засади
17. Дайте класифікацію політичних режимів. економічної системи в країнах світу.
18. Назвіть види антидемократичних режимів. Ø Інститут власності в зарубіжних країнах.
Ø Соціальна політика в країнах світу.
Ø Взаємовідносини держави та церкви в зарубіжних країнах.
Змістовний модуль 2. Ø Типологія політичних систем.
Конституційно-правові основи суспільного ладу в 2. Порівняйте конституційне регулювання економічних відно-
зарубіжних країнах. Інститут демократії в син у конституціях кількох країн світу.
зарубіжних країнах 3. Визначте основні соціальні гарантії, які передбачені консти-
туціями кількох країн світу.
4. Використовуючи тексти конституцій зарубіжних країн, під-
Тема 2.1. Конституційно-правові основи суспільного ладу в готуйте приклади закріплення суспільного ладу в духовно-куль-
зарубіжних країнах турній сфері.
Мета: визначити поняття та зміст суспільного ладу в зарубіжних 5. Використовуючи тексти конституцій зарубіжних країн, ви-
країнах; з’ясувати складові елементи систем суспільного ладу в значте характер політичної системи у відповідних країнах.
країнах світу; здійснити аналіз особливостей економічної, соціаль-
ної, політичної, духовно-культурної систем країн світу. Додаткова література
1. Боголюб Л. Н. Экономическое и социальное развитие совре-
Основні терміни: суспільний лад, економічна система, соціальна
менного общества. – М.: Просвещение, 1993. – 94 с.
система, соціальне забезпечення, соціальний захист, політична
2. Вильданова М. М., Гайдаенко-Шер Н. И., Залесский В. В.,
система, політичні відносини, політичні партії.
Каминская Е.И., Кичигина И. Л. Трудовое и социальное право
зарубежных стран: основные институты: Сравнительно-право-
План
вое исследование / Институт законодательства и сравнительного
1. Поняття суспільного ладу та його складових елементів. правоведения при Правительстве РФ / Э.Б. Френкель (ред.). – М.:
2. Економічна система та державно-правові інститути, які за- Юристъ, 2002. – 688 с.
кладають основи економічної системи в зарубіжних країнах. 3. Грязневич П. П. Ислам и государство / В кн.: Ислам. Обще-
3. Соціальна система та її складові (основні гарантії) в країнах ство, государство, религия. – М., 1984. – С. 161–167.
світу. 4. Козлов Е. И., Кутафин О. Е. Конституционное право России.
4. Духовно-культурні відносини в зарубіжних країнах. – М., 2001.
5. Особливості політичних відносин у країнах світу. Політичні 5. Кашкин С. Ю. Политический режим в современном мире: по-
партії та партійні системи у зарубіжних країнах. нятие, сущность, тенденции развития. – М.: Юрист, 1993.
402 403
6. Модели церковно-государственных отношений стран Запад- 14. Вкажіть політичні функції.

ной Европы и США The Models of the Church – State Relations of the 15. Розкрийте особливості політичного процесу в зарубіжних
Western European Countries and USA: Сб. науч. тр. / НАН Украины; країнах.
Институт философии } / В. Еленский (отв. ред.). – К., 1996. – 151 с. 16. Політична партія: поняття, ознаки та функції.
7. Муромцев Г. И. Конституции арабских государств. – М., 1982. 17. Назвіть види політичних партій.
8. Сташків Б. Поняття права соціального забезпечення // Право 18. Здійсніть класифікацію політичних партій.
України. – 2000. – № 5. 19. Розкрийте особливості інституціоналізації політичних пар-
9. Руденко В. М. Фінансово-правові основи соціального захисту тій у зарубіжних країнах.
населення (порівняльний аналіз законодавства України, Федера- 20. Вкажіть види партійних систем у країнах світу.
тивної Республіки Німеччини та інших зарубіжних країн – членів
Європейського союзу): Автореф. дис. канд. юрид. наук / Київський Тема 2.2. Інститут безпосередньої демократії в зарубіжних країнах
ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 1999. – 18 с.
10. Сумбатян Ю. Г. Исторический генезис и сущность полити- Мета: з’ясувати сутність демократії, ознайомитися з існуючи-
ческих режимов // Вестник Московского ин-та. Серия 12. Полити- ми інститутами безпосередньої демократії в зарубіжних країнах;
ческие науки. – 1995. – № 6. – С. 64–73. розкрити зміст референдуму, визначити їх види й ознайомитися з
11. Юдин Ю. А. Политические партии и право в современном особливостями процедури проведення референдуму в країнах світу;
государстве. – М.: Форум – Инфра-М, 1998. розкрити зміст виборчого права, з’ясувати види виборчих систем
12. Юдин Ю.А. Новое законодательство о политических партиях і визначити особливості виборчого процесу в зарубіжних країнах.
(политико-правовой анализ) // Государство и право. – 1992. – № 27. Основні терміни: демократія, безпосередня демократія, рефе-
рендум, конституційний референдум, законодавчий референдум,
Питання для самоконтролю вибори, ценз, прямі вибори, непрямі вибори, виборче право, прай-
1. Дайте визначення поняття «суспільний лад». мері, виборча система, виборча квота.
2. Вкажіть складові елементи суспільного ладу.
3. Що являє собою конституційно-правовий інститут економіч- План
ної системи? 1. Поняття та загальна характеристика демократії.
4. Вкажіть суб’єктів публічної власності. 2. Конституційно-правові засоби прямої демократії.
5. Вкажіть різницю між публічною та приватною власністю. 3. Референдум: поняття та видова характеристика.
6. Розкрийте поняття та сутність соціальних відносин. 4. Процедура проведення референдуму та її особливості в за-
7. Здійсніть співвідношення понять «соціальний захист» і «со- рубіжних країнах.
ціальне забезпечення». 5. Поняття виборів і конституційні принципи виборчого права.
8. Дайте визначення та розкрийте зміст поняття «соціальна по- 6. Види виборів та їх характеристика.
літика. 7. Стадії виборчого процесу в зарубіжних країнах.
9. Охарактеризуйте особливості взаємодії державного права та 8. Виборчі системи в зарубіжних країнах.
релігії.
10. Дайте визначення поняттям «політичні відносини», «по- Реферати
літичний режим». 1. Особливості проведення референдуму в зарубіжних країнах.
11. Вкажіть основні складові політичної системи. 2. Позитив і негатив існуючих виборчих систем.
12. Назвіть основні види політичних режимів. 3. Особливості виборів президента в зарубіжних країнах.
13. Вкажіть особливості авторитарного режиму. 4. Особливості парламентських виборів у зарубіжних країнах.
404 405
Завдання для самостійної роботи 4. Маклаков В. В. Избирательное право стран – членов Европей-
1. Питання для самостійного вивчення. ского союза. – М.: ИНИОН РАН, 1992.
Ø Розвиток інституту безпосередньої демократії в країнах світу. 5. Сравнительное избирательное право: Учеб. пособие. – М.:
Ø Правові наслідки референдуму. Норма, 2003.
Ø Народна законодавча ініціатива.
Ø Виборчі цензи в зарубіжних країнах. Питання для самоконтролю
Ø Особливості мажоритарної виборчої системи. 1. Поняття демократії.
Ø Особливості пропорційної виборчої системи. 2. Інститути безпосередньої демократії.
Ø Змішана виборча система. 3. Поняття референдуму.
Ø Виборчий процес: поняття та стадії. 4. Види та предмет референдуму.
Ø Виборчі органи у зарубіжних країнах. 5. Принципи та порядок проведення референдумів.
Ø Порядок висунення кандидатів у зарубіжних країнах. 6. Ініціатива та призначення референдуму.
Ø Відзив обраного депутата. 7. Сутність та особливості народної законодавчої ініціативи.
2. На основі аналізу конституцій зарубіжних країн визначте: 8. Організація та проведення референдуму.
Ø конституційно-правові засади проведення референдуму в 9. Правові наслідки референдуму.
країнах, які аналізуються; 10. Поняття виборів.
Ø особливості народної законодавчої ініціативи в країнах, які 11. Соціальна функція та види виборів.
аналізуються. 12. Принципи виборчого права.
3. На основі аналізу конституцій зарубіжних країн визначте: 13. Строки виборів.
Ø вид виборчої системи, що має місце в країнах, які аналізуються; 14. Виборчі системи.
Ø порядок висунення кандидатів у президенти; 15. Особливості мажоритарної виборчої системи в зарубіжних
Ø порядок висунення кандидатів у парламент. країнах.
4. Проаналізуйте підстави проведення позачергових і повторних 16. Особливості пропорційної виборчої системи в зарубіжних
виборів у зарубіжних країнах. країнах.
5. Зробіть порівняльний аналіз: 17. Особливості змішаної виборчої системи в зарубіжних країнах.
Ø виборчих систем країн з різною формою правління; 18. Поняття та підстави відзиву обранця.
19. Стадії виборчого процесу.
Ø конституційно-правових засад виборів глави держави;
20. Організація виборчого процесу.
Ø виборчих систем (вибори депутатів парламенту) в країнах світу.
Додаткова література Змістовний модуль 3.

1. Избирательное право: Сборник международных документов, Особливості формування та діяльності органів
конституционных актов зарубежных стран и национального за- державної влади та самоврядування в зарубіжних
конодательства Туркменистана / Туркменский национальный ин-т країнах
демократии и прав человека при Президенте Туркменистана / Б.Я.
Лапаев (ред.), А.Л. Могилевский (сост.). – Ашхабад, 1999. – 332 с. Тема 3.1. Конституційно-правовий статус органів законодавчої
2. Левин И. Б. О реформе избирательной системы в Италии // влади в зарубіжних країнах
Полис. – 1993. – № 3–4.
3. Лейкман Э., Ламберт Дж. Д. Исследование мажоритарной и про- Мета: з’ясувати місце та роль парламенту в системі органів дер-
порциональной избирательных систем. – М.: Иностран. лит., 1958. жавної влади в зарубіжних країнах; визначити їх види, структуру
406 407
й основні повноваження; ознайомитися з порядком формування 3. Використовуючи тексти конституцій зарубіжних країн, визна-
палат парламенту; з’ясувати статус парламентарія в зарубіжних чте, в яких країнах верхня палата є сильною, а в яких – слабкою.
країнах. 4. Використовуючи тексти конституцій зарубіжних країн, ви-
Основні терміни: парламент, парламентаризм, законодавча вла- значте, з якого моменту в аналізованих країнах законопроект стає
да, бікамералізм, палати парламенту, фракція, спікер, парламента- законом.
рії, квестори, промульгація, індемнітет, парламентський контроль, 5. Використовуючи тексти конституцій зарубіжних країн, про-
законотворчий процес. аналізуйте (випишіть) статус парламентарія: його права, обов’язки,
гарантії.
План
1. Поняття та соціальна функція парламенту в зарубіжних кра- Додаткова література
їнах. 1. Шевчук А. А., Танасійчук В. І., Корнійчук А. С. Парламенти
2. Види парламентів і порядок їх формування в зарубіжних кра- країн – членів Ради Європи: Довідник / Управління забезпечення
їнах. міжпарламентських зв’язків Апарату Верховної Ради України /
3. Внутрішня структура парламенту. Б.І. Олійник (ред. кол.). – К.: Парламентське вид-во, 2001. – 59 с.
4. Повноваження парламенту в зарубіжних країнах. 2. Георгіца А. З. Сучасний парламентаризм: проблеми теорії та
5. Порядок роботи парламенту в зарубіжних країнах. практики. – Чернівці: Рута, 1998. – 484 с.
6. Конституційно-правовий статус парламентарія в зарубіжних 3. Білецька І. Канада: парламент у системі розподілу функцій
країнах.
влади // Віче. – 1997. – № 1. – С. 142–147.
7. Особливості законотворчого процесу в країнах світу.
4. Богачова О. В., Зайчук О. В., Копиленко О. Л. Законотвор-
8. Політична відповідальність парламенту.
чий процес зарубіжних країн / О. В. Зайчук (ред.). – К.: Реферат,
2006. – 656 с.
Реферати
5. Депутат парламента в зарубежных странах. – М.: ЮЛ, 1995.
1. Місце парламенту в системі поділу влади в зарубіжних кра-
6. Керимов А. Д. Депутатские вопросы как средство парламент-
їнах.
2. Особливості формування верхньої та нижньої палат у зару- ского контроля (на примере Франции) // Советское государство и
біжних країнах. право. – 1991. – № 4. – С. 134–137.
3. Вільний та імперативний мандат у теорії та практиці країн світу. 7. Колесник К. О. Парламентська процедура в зарубіжних краї-
4. Правовий статус парламентарної коаліції та опозиції в країнах нах: порівняльно-правовий аналіз: Автореф. дис. канд. юрид. наук
з різною формою правління. / Національна юрид. академія України ім. Я. Мудрого. – Харків,
2003. – 19 с.
Завдання для самостійної роботи 8. Колесник К. О. Сутність та характеристика парламентської
1. Питання для самостійного опрацювання. процедури // Вісник Університету внутрішніх справ / Відп. ред.
Ø Порядок утворення парламентських фракцій, комітетів і ко- О.М. Бандурка. – Харків, 2000. – №11. – С. 229–232.
місій у зарубіжних країнах. 9. Колесник К. О. Визначення порядку денного в сучасних пар-
Ø Причини розпуску парламенту. ламентах // Вісник Запорізького юридичного інституту / Відп. ред.
Ø Спеціальні процедури парламенту. В.Г. Лукашевич. – Запоріжжя, 2001. – № 1. – С. 55–60.
Ø Непарламентські форми здійснення законодавчої влади. 10. Марисюк К. Парламент Канади // Право України. – 1999. – №7.
2. Використовуючи тексти конституцій зарубіжних країн, ви- 11. Маклаков В. В. Парламенты стран – членов Европейского
значте структуру парламентів США, Великої Британії, ФРН, Фран- союза / РАН; Институт научной информации по общественным
ції, Російської Федерації, Польщі, Італії. наукам. – М., 1994. – 136 с.
408 409
12. Малишко М. І. Основи державного права Франції / Україн- Тема 3.2. Глава держави в зарубіжних країнах
ська наукова асоціація; Київський національний ун-т культури і
Мета: розкрити статус, функції та повноваження глави держави
мистецтв. – К., 2001. – 18 с.
в зарубіжних країнах; визначити місце глави держави в механізмі
13. Парламенты мира. – М.: ВШ – Интерпракс, 1991.
державного управління; ознайомитися з існуючими формами глави
14. Свєтова С. М. Практика парламентаризму: Посібник. – К.:
держави; визначити особливості конституційно-правового статусу
Заповіт, 1997. – 134 с.
глави держави в країнах світу.
15. Тодика О. Ю. Вибори в парламент країн СНД (порівняльно-
Основні поняття: глава держави, президент, монарх, вето, інав-
правовий аспект). Автореф. дис. канд. юрид. наук / Національна
гурація, імунітет, імпічмент.
юридична академія України ім. Я. Мудрого. – Х., 2002. – 19 с.
16. Шаповал В. М. Зарубіжний парламентаризм. – К., 1993.
План
1. Глава держави: поняття та місце в системі влади в зарубіжних
Питання для самоконтролю
країнах.
1. Яке місце займає парламент у системі розподілу влади?
2. Особливості конституційно-правового статусу монарха.
2. Назвіть соціальні функції парламенту.
3. Вкажіть загальну компетенцію парламенту. 3. Способи престолонаслідування.
4. Акти парламенту. 4. Системи обрання президента.
5. Що таке монокамеральний парламент? 5. Повноваження президента в зарубіжних країнах.
6. Що таке бікамеральний парламент? 6. Допоміжні органи при главі держави.
7. Вкажіть основні способи формування парламентів у зарубіж- 7. Відповідальність глави держави.
них країнах.
8. Вкажіть порядок формування верхніх палат у двопалатному Реферати
парламенті. 1. Інститут президентства в сучасному світі.
9. Вкажіть порядок формування нижньої палати у двопалатних 2. Співвідношення статусів монарха та президента при парла-
парламентах. ментарних формах правління.
10. Що таке інститут делегованого законодавства? 3. Монарх у сучасних монархічних державах.
11. Вкажіть порядок роботи парламентів у зарубіжних країнах. 4. Відповідальність глави держави в країнах світу.
12. Назвіть основні форми депутатської діяльності.
13. Що таке парламентські прецеденти? Завдання для самостійної роботи
14. Назвіть основні права парламентарія. 1. Питання для самостійного опрацювання.
15. Назвіть основні обов’язки парламентарія. Ø Конституційно-правовий статус глави держави з різними
16. Що таке парламентський імунітет? формами правління.
17. Що таке «індемнітет»? Ø Системи спадкування у монархічних державах.
18. Вкажіть основний порядок роботи парламенту. Ø Форми президентури в зарубіжних країнах.
19. Що таке законодавчий процес? Ø Порядок обрання президента в зарубіжних країнах.
20. Назвіть стадії законодавчого процесу. Ø Взаємовідносини глави держави з законодавчою гілкою влади
21. Вкажіть призначення допоміжного апарату парламенту. в країнах світу.
22. Назвіть структуру та функції допоміжного апарату парла- Ø Взаємовідносини глави держави з органами судової влади в
менту. країнах світу.
Ø Підстави імпічменту глави держави в зарубіжних країнах.
410 411
2. Використовуючи тексти конституцій зарубіжних країн, ви- 4. Розкрийте особливості статусу глави держави в парламентар-
значте місце глави держави в системі державної влади. них монархіях.
3. Використовуючи тексти конституцій (та інші джерела), визначте 5. Вкажіть способи престолонаслідування.
особливості статусу монарха в країнах з різною формою правління. 6. Охарактеризуйте особливості статусу президента в парламен-
4. Використовуючи тексти конституцій зарубіжних країн, ви- тарних республіках.
значте особливості статусу президента. 7. Розкрийте особливості статусу глави держави в президент-
5. Використовуючи тексти конституцій та інших джерел, схема- ських республіках.
тично здійсніть співвідношення особливостей статусу глави держа- 8. Вкажіть особливості статусу глави держави у змішаних рес-
ви в президентських республіках і монархічних державах. публіках.
9. Вкажіть основні повноваження президента.
Додаткова література 10. Охарактеризуйте особливості взаємодії глави держави із за-
1. Ардан Ф. Франция: государственная система: Пер. с фр. Л.С. конодавчою владою в країнах світу.
Филиповой / Отв. ред. Л.М. Энтин. – М.: Юрид. лит., 1994. – 176 с. 11. Вкажіть особливості взаємовідносин глави держави із судо-
2. Василенко И. А. Административно-государственное управле- вою гілкою влади в країнах світу.
ние в странах Запада: США, Великобритания, Франция, Германия: 12. Назвіть особливості взаємовідносин глави держави та ви-
Учеб. пособие для студ. вузов, 2-е изд. перераб. и доп. – М.: Логос, конавчої гілки влади в зарубіжних країнах.
2000. – 200 с. 13. Вкажіть вимоги, що висуваються до кандидатів на пост глави
3. Коломієць Ю. М. Інститут глави держави в системі вищих держави в країнах світу.
органів влади зарубіжних країн. Автореф. дис. канд. юрид. наук 14. Вкажіть способи обрання президента в зарубіжних країнах.
/ Національна юридична академія України ім. Я. Мудрого. – Х., 15. Що спільного й у чому різниця статусів монарха та прези-
1999. – 20 с. дента при парламентарних формах правління?
4. Крутоголов М. А. Президент Французской Республики. – М., 16. Назвіть допоміжні органи при главі держави.
1980. 17. Назвіть види відповідальності глави держави.
5. Лобанов В. В. Служба высших руководителей в США // Госу- 18. Охарактеризуйте особливості процедури імпічменту в за-
дарство и право. – 1991. – № 4. – С. 134–136. рубіжних країнах.
6. Тринидаде Э. Президентские выборы и политические перемены
в Латинской Америке // Эпоха демократии. – 1991. – № 1. Тема 3.3. Конституційно-правовий статус органів виконавчої
7. Шиханов Р. Б. Главы государств и правительств стран Афри- влади в зарубіжних країнах
ки, Азии, Австралии и Океании: Хронологический справочник.
– Запорожье: Тандем-У, 2000. – 299 с. Мета: з’ясувати роль і місце уряду в системі органів державної
8. Чиркин В. Е. Президентская власть // Советское государство влади в зарубіжних країнах; ознайомитися з існуючими способами
и право. – 1987. – № 5. формування уряду; з’ясувати порядок формування уряду й інших
органів виконавчої влади, їх повноваження.
Питання для самоконтролю Основні терміни: уряд, виконавча влада, державний апарат,
1. Визначте місце глави держави в системі органів державної імунітет, імдемнітет.
влади в зарубіжних країнах.
2. Назвіть функції глави держави. План
3. Охарактеризуйте особливості статусу монарха в дуалістичній 1. Місце органів виконавчої влади в системі органів державної
монархії. влади в країнах світу.
412 413
2. Уряд: поняття, функції та завдання. 5. Схематично відобразіть систему органів виконавчої влади в
3. Порядок формування та склад уряду в зарубіжних країнах. унітарних державах.
4. Повноваження уряду. 6. Схематично відобразіть специфіку системи органів виконавчої
5. Відповідальність уряду. влади у федеративних державах.
6. Конституційно правовий статус глави уряду в зарубіжних
країнах. Додаткова література
7. Інші органи виконавчої влади: види та порядок формування. 1. Ардан Ф. Франция: государственная система: Пер. с фр. Л.С.
8. Взаємовідносини органів виконавчої влади з іншими гілками Филиповой / Отв. ред. Л.М. Энтин. – М.: Юрид. лит., 1994. – 176 с.
влади в зарубіжних країнах. 2. Бондаренко І. В. Органи внутрішніх справ у системах право-
охоронних органів України, Російської Федерації та інших зару-
Реферати біжних країн: теоретичні аспекти: Автореф. дис. канд. юрид. наук /
1. Роль і місце уряду в системі інститутів держави. Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2004. – 24 с.
2. Форми політичної відповідальності уряду в зарубіжних країнах. 3. Василенко И. А. Административно-государственное управле-
3. Конституційно-правовий статус глави уряду в державах з різ- ние в странах Запада: США, Великобритания, Франция, Германия:
ними формами правління. Учеб. пособие для студ. вузов, 2-е изд. перераб. и доп. – М.: Логос,
4. Система конституційних взаємовідносин глави держави з уря- 2000. – 200 с.
дом у країнах світу. 4. Дахова І. І. Конституційно-правовий статус уряду в зарубіж-
них країнах: порівняльно-правовий аспект: Автореф. дис. канд.
Завдання для самостійної роботи юрид. наук / Національна юридична академія України ім. Ярослава
1. Питання для самостійного опрацювання. Мудрого. – Х., 2006. – 20 с.
Ø Місце уряду в системі органів державної влади. 5. Исполнительная власть: сравнительно-правовое исследова-
Ø Особливості конституційно-правового статусу уряду в пре- ние. – М.: ИНИОН РАН, 1995.
зидентських республіках. 6. Коненко С. Я. Реорганізація правоохоронних органів зару-
Ø Конституційно-правовий статус уряду в парламентарних рес- біжних країн (досвід Румунії та Німеччини). – К.: Знання України,
публіках. 2007. – 43 с.
Ø Конституційно-правовий статус уряду у змішаних республі- 7. Матюхіна Н. П. Управління поліцією зарубіжних країн: су-
ках. часні підходи та ключові поняття / Національна юридична акаде-
Ø Правовий статус уряду при монархічних формах правління. мія України ім. Ярослава Мудрого. – Х.: Гриф, 2006. – 302 с.
Ø Порядок діяльності уряду. 8. Правительство, министерства и ведомства в зарубежных стра-
Ø Конституційно-правовий статус глави уряду в зарубіжних нах. – М., 1994.
країнах. 9. Пронкин С. В., Петрунина О. Е. Государственное управление
2. Використовуючи тексти конституцій та інші джерела, схема- зарубежных стран: Учеб. пособие для студ. вузов. – М.: Аспект
тично порівняйте специфіку формування уряду в парламентарних Пресс, 2001. – 416 с.
і президентських республіках. 10. Савченко А. В. Федеральні правоохоронні органи США: мі-
3. На основі аналізу законодавства (конституції та інших дже- сія, організаційна структура та застосування кримінального за-
рел) визначте форми парламентського й іншого контролю за ді- конодавства: Навчальний посібник / Національна академія вну-
яльністю уряду в кількох країнах світу. трішніх справ України. – К.: Текст, 2003. – 120 с.
4. Використовуючи тексти конституцій зарубіжних країн, по- 11. Шиханов Р. Б. Главы государств и правительств стран Аф-
рівняйте систему конституційних взаємовідносин уряду з главою рики, Азии, Австралии и Океании: Хронологический справочник.
держави, законодавчою та судовою владою. – Запорожье: Тандем-У, 2000. – 299 с.
414 415
Питання для самоконтролю План

1. Дайте визначення категорій «орган виконавчої влади», 1. Поняття та особливості судової влади в зарубіжних країнах.
«уряд». 2. Конституційні принципи організації судової влади в країнах
2. Вкажіть систему органів виконавчої влади в унітарних дер- світу.
жавах. 3. Система судової влади в зарубіжних країнах. Види судових
3. Визначте специфіку системи органів державної влади у феде- органів.
ративних державах. 4. Суди загальної юрисдикції: система, компетенція, порядок
4. Кому може належати виконавча влада в зарубіжних країнах? формування.
5. Визначте місце уряду в системі органів держави. 5. Конституційна юстиція. Види та способи формування органів
6. Вкажіть порядок формування уряду в президентських рес- конституційної юстиції.
публіках. 6. Повноваження органів конституційної юстиції в країнах світу.
7. Розкрийте особливості формування уряду в парламентарних 7. Особливості конституційно-правового статусу суддів у зару-
республіках. біжних країнах.
8. Який порядок формування уряду в змішаних республіках? 8. Моделі судових систем.
9. Вкажіть структуру уряду в зарубіжних країнах.
10. Види уряду залежно від їх політичного складу. Реферати
11. Вкажіть функції уряду. 1. Судова система в зарубіжних країнах.
12. Назвіть основні повноваження уряду. 2. Місце органів судової влади в системі влади у зарубіжних
13. Вкажіть строки повноважень уряду. країнах.
14. Охарактеризуйте статус глави уряду. 3. Особливості англосаксонської (романо-германської, мусуль-
15. Назвіть види відповідальності уряду та його членів. манської) моделі судових систем.
16. Розкрийте особливості політичної відповідальності уряду. 4. Формування органів конституційного контролю в зарубіжних
17. Особливості юридичної відповідальності уряду. країнах різними гілками влади.
18. Назвіть галузеві органи виконавчої влади в зарубіжних кра- 5. Основні форми конституційного контролю в зарубіжних країнах.
їнах.
19. Вкажіть особливості імунітету членів уряду. Завдання для самостійної роботи
1. Питання для самостійного опрацювання:
Тема 3.4. Судова влада в зарубіжних країнах Ø судова система в країнах світу;
Ø порядок формування судів у країнах світу;
Мета: з’ясувати основні принципи організації та діяльності орга- Ø специфіка англосаксонської судової системи;
нів судової влади в зарубіжних країнах; визначити види та способи Ø особливості романо-германської судової системи;
формування судів у країнах світу; розкрити особливості конститу- Ø особливості мусульманської судової системи;
ційно-правового статусу органів конституційної юрисдикції; озна- Ø специфіка соціалістичної судової системи;
йомитися зі специфікою призначення суддів та особливостями їх Ø вимоги, що ставляться до кандидатів на посаду судді в краї-
правового статусу. нах світу;
Основні терміни: суд, судова влада, суди загальної юрисдик- Ø обмеження, що встановлюються для суддів у країнах світу;
ції, спеціалізовані суди, конституційна юстиція, конституційна Ø відповідальність суддів у зарубіжних країнах;
юрисдикція, конституційний контроль, суддя, правовий статус, Ø чисельний склад і строки повноважень конституційних судів;
відповідальність. Ø вимоги до кандидатів у судді конституційних судів (рад);
416 417
Ø класифікація форм конституційного контролю; 9. Михеєнко М. М., Молдован В. В., Радзієвська Л. К. Порів-
Ø основні напрями діяльності конституційних судів (рад). няльне судове право. – К., 1993.
2. Схематично відобразіть систему судів у країнах з різною фор- 10. Молдован В. В. Судоустрій: Україна, Велика Британія, РФ,
мою правління та політико-територіальним устроєм. США, ФРН, Франція. Судові органи ООН: Навчальний посібник /
3. Використовуючи тексти конституцій зарубіжних країн та Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К.: Кондор, 2002. – 256 с.
інші джерела, випишіть способи формування судів у кількох кра- 11. Овсепян Ж. И. Судебный конституционный контроль в
їнах світу. зарубежных странах. Правовая защита конституций. – Ростов-
4. Використовуючи тексти конституцій, випишіть країни з: на-Дону, 1992.
Ø англосаксонською судовою системою; 12. Судебные системы европейских стран: Справочник / Д.И. Ва-
Ø романо-германською судовою системою; сильев (пер. с фр.). – М.: Международные отношения, 2002. – 335 с.
Ø соціалістичною судовою системою;
Ø мусульманською судовою системою. Питання для самоконтролю
5. Використовуючи тексти конституцій зарубіжних країн, ви- 1. Визначте поняття та сутність судової влади.
значте систему судів конституційної юстиції аналізованих країн. 2. Вкажіть конституційні принципи організації судової влади
6. Використовуючи тексти конституцій зарубіжних країн, ви- в зарубіжних країнах.
значте спосіб формування судів конституційної юстиції аналізо- 3. Вкажіть особливості взаємовідносин судової влади з іншими
ваних країн. гілками державної влади.
4. Визначте систему судів загальної юрисдикції в країнах світу.
Додаткова література 5. Вкажіть порядок формування судів у зарубіжних країнах.
1. Алексеенко И. Г. Европейская модель конституционной юс- 6. Розкрийте специфіку спеціалізованих судів у зарубіжних
тиции: Сравнительно-правовая ретроспектива. – Днепропетровск: країнах.
Наука и образование, 1998. – 230 с. 7. Назвіть моделі судових систем.
2. Боботов С. В. Конституционная юстиция (сравнительный ана- 8. Розкрийте специфіку англосаксонської моделі судової сис-
лиз). – М., 1994. теми.
3. Боботов С. В. Правосудие во Франции. – М.: ЕАВ, 1994. 9. Розкрийте специфіку романо-германської моделі судової сис-
4. Гергелійник В. О. Генезис конституційної юрисдикції // На- теми.
уковий вісник Української академії внутрішніх справ. – 1998. – № 10. Охарактеризуйте особливості соціалістичної моделі судової
2. – С. 24–33. системи.
5. Гловацький І. Ю. Адвокатура зарубіжних країн. Англія. Ні- 11. Назвіть ознаки мусульманської моделі судової системи.
меччина. Франція: Навч.-практ. посібник. – К.: Атіка, 2007. – 587 с. 12. Вкажіть особливості конституційно-правового статусу судді
6. Додонов В. Н. Прокуратуры стран мира: Справочник / С.П. в країнах світу.
Щерба (общ. науч. ред.). – М.: Юрлитинформ, 2006. – 317 с. 13. Вкажіть вимоги, що висуваються до особи, яка претендує на
7. Клишас А. А. Конституционный контроль и конституционное посаду судді в зарубіжних країнах.
правосудие зарубежных стран: сравнительно-правовое исследова- 14. Вкажіть види відповідальності суддів у зарубіжних країнах.
ние / В.В. Еремян (общ. ред.). – М.: Международные отношения, 15. Розкрийте сутність категорії «конституційний контроль».
2007. – 495 с. 16. Назвіть основні моделі організації конституційного контролю.
8. Конституційне судочинство. Американський та український 17. Назвіть види органів конституційної юстиції.
досвід / Ін-т демократії ім. П. Орлика / Уклад. А. Ткачук. – К., 18. Назвіть способи формування органів конституційної юстиції.
1999. – 111 с. 19. Вкажіть компетенцію органів конституційної юстиції.
418 419
20. Вкажіть порядок розгляду та вирішення справ у конститу- 4. Особливості мусульманської системи організації публічної
ційних судах. влади на місцях.
Тема 3.5. Місцеве управління та самоуправління в зарубіжних Завдання для самостійної роботи
країнах 1. Питання для самостійного опрацювання:
Ø доктрини поділу адміністративно-територіальних одиниць і
Мета: з’ясувати особливості територіальної організації публічної місцевих органів;
влади; визначити види адміністративно-територіального поділу Ø особливості територіального устрою унітарних держав;
території держав та особливості територіальних одиниць; озна- Ø особливості територіального устрою федеративних держав;
йомитися з організацією публічної влади суб’єктів федерації та на Ø конституційно-правовий статус особливих територіальних
місцях; дослідити системи організації публічної влади на місцях;
одиниць у зарубіжних країнах;
визначити види, компетенцію та порядок формування органів міс-
Ø основні положення Європейської хартії про місцеве само-
цевого самоврядування.
врядування 1985 р.
Основні терміни: державна територія, державний територіаль-
Ø основні принципи місцевого самоврядування;
ний устрій, унітарна держава, федерація, суб’єкт федерації, орга-
Ø системи організації публічної влади на місцях;
ни публічної влади, місцеве управління, місцеве самоврядування,
муніципальні утворення, вибори, депутат, депутатський мандат. Ø органи общинного самоврядування та управління в зарубіж-
них країнах;
План Ø основні форми здійснення місцевого самоврядування та
1. Поняття та особливості територіального устрою держави. управління;
2. Особливості територіального поділу в державах світу. Ø особливості формування органів місцевого самоврядування
3. Організація публічної влади суб’єктів федерації. в країнах світу.
4. Системи організації публічної влади на місцях. 2. Схематично відобразіть поділ держав з різним адміністратив-
5. Органи місцевого самоврядування: поняття та загальна ха- но-територіальним устроєм.
рактеристика. 3. Використовуючи тексти конституцій зарубіжних країн, ви-
6. Порядок формування органів місцевого самоврядування в значте систему місцевого управління та самоуправління в аналі-
зарубіжних країнах. зованих країнах.
7. Компетенція органів місцевого самоврядування в зарубіжних 4. Використовуючи тексти конституцій та інші джерела, визна-
країнах. чте системи організації публічної влади на місцях в аналізованих
8. Контроль за діяльністю органів місцевого самоврядування в країнах.
зарубіжних країнах. 5. Використовуючи тексти конституцій та інші джерела, схе-
матично відобразіть систему органів місцевого самоврядування у
Реферати країнах з різним територіальним устроєм і порівняйте їх.
1. Доктрини поділу адміністративно-територіальних одиниць і 6. Використовуючи текти конституцій зарубіжних країн, ви-
місцевих органів. значте особливості формування органів місцевого самоврядування
2. Основні положення Європейської хартії про місцеве само- в аналізованих країнах.
врядування 1985 р.
3. Англо-американська та романо-германська системи органі- Додаткова література
зації публічної влади на місцях: порівняльний аналіз на прикладі 1. Баймуратов М. О., Батанов О. В., Кампо В. М., Музика О.
деяких країн світу. А. Муніципальне право зарубіжних країн: Навчальний посібник
420 421
/ Академія муніципального управління; НДІ приватного права і 14. Вкажіть особливості романо-германської системи організації
підприємництва Академії правових наук України. – К.: Знання публічної влади на місцях.
України, 2005. – 120 с. – (Серія «Інноваційні освітні технології у 15. Визначте специфіку радянської моделі організації публічної
муніципальному праві»). Ч. 2. – К.: Знання України, 2006. – 120 с. влади на місцях.
2. Бодуэн Ж. Государственное устройство Канады // США. 16. Розкрийте особливості мусульманської системи організації
Экономика, политика, идеология. – 1990. – № 4. – С. 119–121. публічної влади на місцях.
3. Еремян В. В., Ежевский Д. О., Ешинимаева-Шагдарова Е. Т., 17. Назвіть види органів общинного самоврядування в країнах
Кокорев Д. А., Кокорев И. В. Муниципальное право зарубежных світу.
стран (сравнительно-правовой анализ): Учеб. пособие для вузов 18. Вкажіть форми здійснення місцевого самоврядування в об-
/ – М.: Академический проект, 2006. – 748 с. щині.
4. Марченко М. В. Сравнительные исследования проблемы фе- 19. Вкажіть системи регіонального самоврядування та управ-
дерализма // Вестник МГУ. – Серия II: Право. – 1993. – № 1. – С. ління в зарубіжних країнах.
42–50. 20. Вкажіть порядок формування органів місцевого самовряду-
5. Муніципальне право зарубіжних країн: Навчальний посібник вання в зарубіжних країнах.
/ Академія муніципального управління; НДІ приватного права і 21. Розкрийте особливості виборів органів місцевого самовря-
підприємництва Академії правових наук України / П.Ф. Мартинен- дування в країнах світу.
ко (заг. ред.) В. Ю. Барвіцький, О. В. Батанов (авт.-упоряд.). – К.: 22. Вкажіть основні форми діяльності органів місцевого само-
Знання України, 2005. – 284 с. врядування.
23. Вкажіть компетенцію органів місцевого самоврядування.
Питання для самоконтролю 24. Назвіть органи контролю за діяльністю органів місцевого
1. Визначте поняття та сутність державної території. самоврядування в зарубіжних країнах.
2. Вкажіть форми територіального устрою.
3. Визначте поняття та ознаки унітарної держави. 19.7. Питання, що виносяться на залік
4. Вкажіть характерні ознаки федеративної держави.
5. Назвіть види адміністративно-територіального поділу тери- 1. Система державного (конституційного) права.
торії держав. 2. Джерела державного (конституційного) права.
6. Охарактеризуйте види особливих територіальних одиниць у 3. Державне (конституційне) право зарубіжних країн як наука
країнах світу. і навчальна дисципліна.
7. Вкажіть чинники адміністративно-територіального поділу 4. Поняття конституції та її функції.
держави. 5. Юридичні властивості конституції.
8. Назвіть органи публічної влади в суб’єктах федерації. 6. Блоки суспільних відносин, що регулюються конституцією в
9. Визначте поняття та сутність місцевого самоврядування. зарубіжних країнах.
10. Розкрийте основні положення Європейської хартії про міс- 7. Форма та структура конституції в зарубіжних країнах.
цеве самоврядування 1985 р. 8. Прийняття, зміна та скасування конституцій у зарубіжних
11. Вкажіть основні риси та принципи місцевого самовряду- країнах.
вання. 9. Класифікація конституцій.
12. Вкажіть системи організації публічної влади на місцях. 10. Порядок прийняття конституцій у зарубіжних країнах.
13. Розкрийте сутність англосаксонської системи організації 11. Основний закон і політична система суспільства в зарубіж-
публічної влади на місцях. них країнах.
422 423
12. Поняття суспільного ладу як предмета регулювання кон- 41. Загальна характеристика форм держави в зарубіжних кра-
ституційного (державного) права. Підсистеми системи суспільного їнах.
ладу. 42. Форми правління в зарубіжних країнах: поняття та види.
13. Система економічних відносин у зарубіжних країнах. 43. Монархія як форма державного правління в зарубіжних кра-
14. Поняття та характеристика конституційно-правових інсти- їнах: поняття, види та основні ознаки.
тутів, які закладають основи економічної системи. 44. Республіка як форма державного правління в зарубіжних
15. Поняття соціальної системи та її складові в зарубіжних кра- країнах: поняття, види та основні ознаки.
їнах. 45. Форми державно-територіального устрою в зарубіжних кра-
16. Духовно-культурні відносини у зарубіжних країнах. їнах: поняття, види.
17. Політичні відносини в зарубіжних країнах. 46. Унітарна держава: поняття, ознаки.
18. Поняття прав і свобод людини. 47. Федерація як форма державно-територіального устрою в за-
19. Конституційно-правовий статус особи в зарубіжних країнах. рубіжних країнах: поняття, види, основні ознаки.
20. Обов’язки людини та громадянина. 48. Конфедерація: поняття, основні ознаки.
21. Принципи державно-правового регулювання статусу особи 49. Автономія в державі: поняття та основні ознаки.
в зарубіжних країнах. 50. Державний режим у зарубіжних країнах: поняття, види.
22. Обмеження прав і свобод у зарубіжних країнах. 51. Законодавча влада в зарубіжних країнах.
23. Інститут громадянства в зарубіжних країнах. 52. Парламент у зарубіжних країнах: поняття, структура та
24. Політичні партії в зарубіжних країнах: поняття, соціально- його компетенція.
політична класифікація партій. 53. Верхня та нижня палати парламенту в зарубіжних країнах.
25. Типологія партійних систем. 54. Порядок формування парламенту та його структура.
26. Соціальна функція та види виборів. 55. Порядок роботи парламенту.
27. Виборчі системи та виборче право. 56. Правове становище члена парламенту в зарубіжних країнах.
28. Особливості мажоритарної виборчої системи в зарубіжних 57. Законодавчий процес у зарубіжних країнах.
країнах. 58. Місце глави держави в системі влади у зарубіжних країнах.
29. Особливості пропорційної виборчої системи в зарубіжних 59. Повноваження глави держави в зарубіжних країнах.
країнах. 60. Допоміжні органи й установи при главі держави в зарубіж-
30. Особливості змішаної виборчої системи в зарубіжних кра- них країнах.
їнах. 61. Місце і роль глави держави в механізмі державної влади у
31. Принципи виборчого права. зарубіжних країнах.
32. Стадії виборчого процесу. 62. Порядок обрання глави держави у зарубіжних країнах.
33. Поняття та організація виборчого процесу. 63. Місце уряду в системі державних органів.
34. Види та предмет референдуму. 64. Склад і структура уряду.
35. Принципи та порядок проведення референдумів. 65. Повноваження та відповідальність уряду.
36. Ініціатива та призначення референдуму. 66. Органи виконавчої влади в зарубіжних країнах: види та ком-
37. Організація та правові наслідки референдуму. петенція.
38. Характеристика держави у демократичних конституціях. 67. Поняття судової влади в зарубіжних країнах.
39. Державний апарат у зарубіжних країнах. 68. Судові органи: склад, види.
40. Конституційно-правовий статус державних органів у зару- 69. Система судів загальної юрисдикції.
біжних країнах. 70. Порядок формування судових органів у зарубіжних країнах.
424 425
Державне право зарубіжних країн. особлива частина Тестові завдання з курсу “Державне право зарубіжних країн”
71. Моделі судових систем. Тестові завдання з навчального курсу

72. Особливості англосаксонської моделі судових систем.
73. Особливості романо-германської моделі судових систем. «Державне право зарубіжних країн
74. Особливості мусульманської моделі судових систем.
75. Основні моделі організації конституційного контролю.
76. Види органів конституційної юстиції. 1. До суб’єктів конституційного права зарубіжних країн мож-
77. Способи формування органів конституційної юстиції. на віднести:
78. Здійснення судової влади в зарубіжних країнах. Ø фізичних осіб;
79. Правовий статус суддів у зарубіжних країнах. Ø юридичних осіб;
80. Види особливих територіальних одиниць у країнах світу. Ø міжнародні організації;
81. Чинники адміністративно-територіального поділу держави. Ø адміністративно-територіальні одиниці.
82. Органи публічної влади в суб’єктах федерації.
83. Поняття та сутність місцевого самоврядування. 2. Джерелами конституційного права зарубіжних країн є:
84. Система організації публічної влади на місцях. Ø судовий прецедент;
85. Сутність англосаксонської системи організації публічної Ø звичаї;
влади на місцях. Ø регламенти парламентів;
86. Особливості романо-германської системи організації публіч- Ø юридичні факти.
ної влади на місцях.
87. Специфіка радянської моделі організації публічної влади 3. Джерелами конституційного права зарубіжних країн є:
на місцях.
Ø акти глави держави;
88. Особливості мусульманської системи організації публічної
Ø традиції;
влади на місцях.
Ø міжнародно-правові договори;
89. Види органів общинного самоврядування в країнах світу.
Ø закони.
90. Системи регіонального самоврядування та управління в за-
рубіжних країнах.
4. Вкажіть види законів відповідно до характеру відносин, що
91. Порядок формування органів місцевого самоврядування в
зарубіжних країнах. ними регулюються:
92. Основні форми діяльності органів місцевого самоврядування. Ø Основний закон;
93. Компетенція органів місцевого самоврядування. Ø звичайні закони;
94. Органи контролю за діяльністю органів місцевого самовря- Ø конституційні закони;
дування в зарубіжних країнах. Ø органічні закони.
5. Вкажіть складові системи конституційного права зарубіж-

них країн:
Ø відносини;
Ø моральні норми;
Ø принципи;
Ø інститути.
426 427
6. Вкажіть елементи конституційно-правової норми: 12. Вкажіть принципи конституційного права, притаманні
Ø преамбула; для демократичних держав:
Ø санкція; Ø народного представництва;
Ø диспозиція; Ø поділу влади;
Ø дефініція. Ø розподілу за працею;
Ø верховенства закону;
7. Вкажіть види конституційно-правових норм відповідно до Ø зосередження влади в одних руках.
характеру регулюючих суспільних відносин:
Ø уповноважувальні; 13. Якою є запропонована норма права за класифікацією кон-
Ø охоронні; ституційно-правових норм: «Італія – демократична Республіка,
Ø регулятивні; що ґрунтується на праці. Суверенітет належить народу, що здій-
Ø матеріальні. снює його у формах і в межах, установлених Конституцією.
Ø норма-начало;
8. Вкажіть види конституційно-правових норм відповідно до Ø установча;
функціонального спрямування: Ø дефінітивна;
Ø регулятивні; Ø декларативна;
Ø зобов’язальні; Ø зобов’язальна.
Ø процесуальні;
14. Якою є запропонована норма права за класифікацією право-
Ø виключні.
вих норм: «Людська гідність непорушна. Поважати і захищати її
– обов’язок будь-якої державної влади».
9. Гіпотеза конституційно-правової норми визначає:
Ø умову застосування норми права;
Ø установча;
Ø негативні правові наслідки; Ø дефінітивна;
Ø правила поведінки. Ø декларативна;
Ø зобов’язальна.
10. Диспозиція конституційно-правової норми визначає:
Ø правила поведінки; 15. Якою є запропонована норма права за класифікацією право-
Ø умову застосування норми права; вих норм: «Парламент є вищим органом державної влади і єдиним
Ø негативні правові наслідки. законодавчим органом держави».
11. Вкажіть принципи конституційного права, притаманні Ø установча;
для країн тоталітарного соціалізму: Ø дефінітивна;
Ø рівності; Ø декларативна;
Ø народного представництва; Ø зобов’язальна.
Ø поділу влади;
Ø керівної ролі однієї політичної партії; 16. Основний закон держави – це:
Ø народного суверенітету; Ø закон, який має чітко окреслену сферу регулювання;
Ø розподілу за працею. Ø закон, який визначає статус державних органів і процедуру
народного голосування;
428 429
Ø закон, який регулює різноманітні види суспільних відносин; Ø проведенням референдуму;

Ø закон, який регулює найважливіші суспільні відносини в Ø виданням відповідного указу главою держави;
державі. Ø затвердженням поправок законодавчими органами суб’єктів
федерації.
17. Вкажіть функції конституції:
Ø політична; 23. За часом дії конституції бувають:
Ø юридична; Ø разовими;
Ø правоохоронна; Ø тимчасовими;
Ø ідеологічна. Ø безстроковими;
Ø зворотними.
18. Вкажіть можливі способи підготовки проекту конституції:
Ø парламентом; 24. За формою правління конституції бувають:
Ø народом; Ø унітарними;
Ø загальнонаціональною конференцією; Ø монархічними;
Ø групою радників при президентові. Ø федеративними;
Ø парламентарними.
19. Вкажіть способи підготовки проекту конституцій:
Ø воєнними представництвами; 25. За формою політико-територіального устрою конституції
Ø суб’єктами федерації; бувають:
Ø парламентом; Ø президентськими;
Ø установчими зборами. Ø дуалістичними;
Ø унітарними;
20. До способів внесення змін до конституції можна віднести: Ø змішаними.
Ø прийняття звичайного закону;
Ø видання відповідного акта главою держави; 26. Вкажіть складові правового статусу особи:
Ø шляхом референдуму; Ø права та свободи людини;
Ø шляхом затвердження урядом держави. Ø обов’язки громадянина
Ø деліктоздатність;
21. До конституції з гнучкою формою зміни вносяться: Ø принципи конституційно-правового регулювання статусу
Ø кваліфікованою більшістю в парламенті; особи.
Ø прийняттям закону;
Ø проведенням референдуму; 27. Вкажіть основні принципи регулювання конституційно-
Ø виданням відповідного указу главою держави; правового статусу особи в демократичних країнах:
Ø затвердженням поправок законодавчими органами суб’єктів Ø принцип юридичної рівності людей перед законом і держа-
федерації. вою;
Ø принцип юридичного балансу індивідуальних і державних
22. До Конституції зі змішаною формою зміни вносяться: інтересів;
Ø кваліфікованою більшістю в парламенті; Ø принцип домінування суспільства та держави над особистіс-
Ø прийняттям закону; тю;
430 431
Ø принцип непорушності прав; Ø негативні;

Ø принцип невідчужуваності прав. Ø загальні.
28. За способом здійснення та захисту права і свободи людини 32. Вкажіть ознаки основних прав людини:
та громадянина можна поділити на: Ø не потребують обов’язкового нормативного закріплення;
Ø позитивні; Ø належать людині від народження;
Ø абсолютні; Ø походять від держави;
Ø відносні; Ø невідчужувані;
Ø індивідуальні; Ø залежать від можливостей суспільства.
Ø колективні;
Ø негативні. 33. До особистих прав людини та громадянина слід віднести:
Ø право на життя;
29. Відповідно до ролі держави у реалізації прав людини та гро- Ø право на свободу пересування;
мадянина права і свободи бувають: Ø право на інформацію;
Ø негативні; Ø право на житло.
Ø загальні;
Ø індивідуальні; 34. До політичних прав і свобод людини слід віднести:
Ø активне виборче право;
Ø політичні;
Ø свободу слова;
Ø позитивні;
Ø право на проведення мітингів, демонстрацій;
Ø спеціальні;
Ø право на державну службу.
Ø громадянські.
35. До політичних прав громадянина слід віднести:
30. Які види правового статусу притаманні народу як суб’єкту
Ø право на участь в управлінні державою;
права: Ø право на відпочинок;
Ø спеціальний; Ø виборче право;
Ø загальний; Ø право на свободу.
Ø індивідуальний;
Ø народний; 36. Вкажіть соціальні права людини та громадянина:
Ø колективний; Ø право власності;
Ø конкретний; Ø право на особисту недоторканність;
Ø національний. Ø право на пенсійне забезпечення;
Ø право на свободу творчості.
31. За ступенем розповсюдження права і свободи бувають:
Ø громадянські; 37. До обов’язків громадянина у країнах з демократичним по-
Ø екологічні; літичним режимом слід віднести:
Ø політичні; Ø військовий обов’язок;
Ø спеціальні; Ø обов’язок працювати;
Ø позитивні; Ø платити податки;
Ø особисті; Ø дотримуватись конституції.
432 433
38. Вкажіть обов’язки громадянина у країнах тоталітарного 44. Вкажіть загальні умови припинення громадянства:
соціалізму: Ø вихід з громадянства;
Ø дотримуватись громадського порядку; Ø втрата громадянства;
Ø мати загальну освіту; Ø добровільне набуття громадянства іншої держави;
Ø оберігати навколишнє середовище; Ø набуття громадянства за фальшивими документами;
Ø працювати. Ø позбавлення громадянства;
Ø вчинення тяжкого злочину.
39. Філіація – це набуття громадянства:
Ø за волевиявленням особи; 45. Вкажіть, у яких випадках громадянство втрачається:
Ø внаслідок встановлення батьківства; Ø особа добровільно набула громадянства іншої держави;
Ø внаслідок поновлення у громадянстві; Ø особа набула громадянство внаслідок подання свідомо не-
Ø за народженням. правдивих відомостей;
Ø особу було притягнуто до адміністративної відповідальності;
40. Як називається спосіб набуття громадянства за волеви- Ø особа вчинила злочин проти держави.
явленням особи:
Ø філіація; 46. Апатриди – це:
Ø натуралізація; Ø громадяни країни;
Ø іноземці;
Ø оптація.
Ø особи без громадянства;
Ø піддані.
41. Оптація – це спосіб набуття громадянства:
Ø внаслідок поновлення у громадянстві;
47. Іноземці – це:
Ø у зв’язку з переходом частини території від однієї держави
Ø особи, які належать до громадянства іноземних держав;
до іншої; Ø особи, які не належать до громадянства будь-якої держави;
Ø внаслідок усиновлення; Ø біженці;
Ø внаслідок встановлення над особою, визнаною судом неді- Ø особи без громадянства.
єздатною, опіки.
48. Вкажіть, за яких умов статус біженця не надається:
42. Натуралізація – це спосіб набуття громадянства: Ø з досягненням пенсійного віку;
Ø внаслідок встановлення батьківства; Ø тяжко хворій особі;
Ø за волевиявленням особи; Ø якщо особа до прибуття в державу перебувала у третій без-
Ø внаслідок усиновлення; печній державі;
Ø за народженням. Ø якщо особа є державним службовцем;
Ø якщо особа вчинила злочин;
43. Як називається спосіб набуття громадянства на основі Ø якщо особа вчинила тяжкий злочин поза межами держави
особистого вибору особи у зв’язку з переходом частини території перебування.
від однієї держави до іншої:
Ø філіація; 49. Зазвичай до іноземців встановлюються такі обмеження
Ø натуралізація; прав і свобод:
Ø оптація. Ø виборчі права;
434 435
Ø свобода пересування; 55. Вкажіть конституційно-правові інституції, які заклада-

Ø право власності; ють засади економічної системи:
Ø право на освіту. Ø золотий запас держави;
Ø банківські установи;
50. Вкажіть політичні права та свободи іноземців: Ø корисні копалини;
Ø виборче право; Ø фінансова система.
Ø свобода друку;
Ø право на державну службу; 56. Вкажіть конституційно-правові інституції, які заклада-
Ø право на участь у мітингах і демонстраціях. ють засади економічної системи:
Ø праця;
51. Вкажіть права біженців: Ø колективна власність;
Ø право на соціальний захист; Ø суспільні формування;
Ø право на пенсію; Ø корисні копалини;
Ø право на військову службу; Ø бюджет.
Ø право на землю.
57. Соціальне забезпечення включає:
52. Суспільний лад – це: Ø матеріальну допомогу;
Ø суспільні відносини, що існують з приводу організації та ді- Ø освіту;
яльності держави; Ø пільги;
Ø суспільні відносини, що існують з приводу організації та ді- Ø страхування.
яльності суспільства;
Ø суспільні відносини, що існують з приводу організації та ді- 58. Вкажіть ознаки політичної системи суспільства:
яльності органів державної влади; Ø наявність політичних норм;
Ø суспільні відносини, що існують з приводу організації та ді- Ø економічна діяльність;
яльності громадських об’єднань. Ø існування політичних партій;
Ø наявність політичної свідомості.
53. До структурних елементів суспільного ладу слід віднести:
Ø політичну підсистему; 59. Вкажіть елементи політичної системи суспільства:
Ø механізм держави; Ø громадські об’єднання;
Ø соціальну підсистему; Ø політичні ідеї;
Ø економічну підсистему. Ø політичні почуття;
Ø політичні емоції.
54. Конституційно-правовими інституціями, які закладають
засади економічної системи, є: 60. Вкажіть елементи політичної системи суспільства:
Ø праця; Ø політичні партії;
Ø апарат держави; Ø соціальне забезпечення;
Ø політичні партії; Ø соціальні прошарки;
Ø фінансова система. Ø недержавні організації.
436 437
61. Вкажіть елементи політичної системи суспільства: Ø політичні відносини;

Ø політичні звичаї та традиції; Ø нація;
Ø апарат управління; Ø органи виконавчої влади.
Ø органи місцевого самоврядування;
Ø законодавство. 68. Вкажіть, що являє собою добровільне об’єднання громадян,
метою якого є здобуття, утримання та вплив на державну владу:
62. Вкажіть елементи політичної системи суспільства: Ø об’єднання громадян;
Ø моральні норми; Ø політична партія;
Ø апарат держави; Ø профспілка;
Ø органи місцевого самоврядування; Ø орган місцевого самоврядування.
Ø економічні відносини.
69. Вкажіть, що являє собою добровільне об’єднання громадян
63. Вкажіть типи політичної системи залежно від кількості для задоволення та захисту своїх суспільних інтересів:
політичних партій: Ø орган місцевого самоуправління;
Ø безпартійна; Ø профспілка;
Ø непартійна; Ø політична партія;
Ø багатопартійна; Ø громадянський рух.
Ø однопартійна.
70. Політичні відносини складають:
64. Вкажіть типи політичної системи залежно від політичного
Ø політичні функції;
режиму:
Ø політичну відповідальність;
Ø авторитарна;
Ø політичний процес;
Ø соціальна;
Ø виборчий процес.
Ø тоталітарна;
Ø економічна.
71. Вкажіть ознаки демократичного політичного режиму:
65. Вкажіть функції політичної системи суспільства: Ø наявність політичної свободи;
Ø ідеологічна; Ø заборона існування опозиції;
Ø економічна; Ø існування єдиної правлячої політичної партії;
Ø контрольна; Ø відсутність самоуправління.
Ø організаційна.
72. Вкажіть ознаки авторитарного політичного режиму:
66. Вкажіть суб’єктів політичної системи суспільства: Ø притаманне застосування різних форм примусового впливу;
Ø держава; Ø розвинуте самоуправління;
Ø політична свідомість; Ø можливе існування опозиції;
Ø апарат держави; Ø відсутність самоуправління.
Ø органи місцевого самоврядування.
73. Вкажіть ознаки політичних партій:
67. Вкажіть суб’єктів політичної системи суспільства: Ø об’єднання громадян на постійній основі;
Ø громадські організації; Ø немає фіксованого членства;
438 439
Ø організація комерційного характеру; Ø конфесіональна;

Ø створюється державою. Ø реформістська;
Ø консервативна.
74. Вкажіть ознаки політичних партій:
Ø стійка самоврядна організація; 80. Політична партія, яка відстоює невтручання держави у
Ø об’єднання громадян на непостійній основі; суспільне життя:
Ø членами організації може буди будь-яка людина; Ø консервативна;
Ø не потребує реєстрації. Ø ліберальна;
Ø клерикальна;
75. Вкажіть ознаки політичних партій: Ø радикальна.
Ø наявність статуту;
Ø не має добровільного характеру; 81. Політична партія, яка виступає за корінну перебудову сус-
Ø діяльність спрямована на захист соціальних, професійних пільства:
інтересів громадян; Ø ліберальна;
Ø організація некомерційного характеру. Ø реформістська;
Ø клерикальна;
76. Вкажіть функції політичних партій: Ø радикальна.
Ø ідеологічна;
Ø регулятивна; 82. Політична партія, яка вимагає, щоб суспільне життя та
Ø охоронна; управління державою відповідало догмам релігії:
Ø комунікативна. Ø радикальна;
Ø ліберальна;
77. Залежно від політологічної характеристики політичні Ø клерикальна;
партії бувають: Ø консервативна.
Ø консервативні;
Ø конфесіональні; 83. Вкажіть види політичних партій залежно від їх організа-
Ø виробничі; ційної побудови:
Ø радикальні. Ø кадрові;
Ø цехові;
78. Залежно від політологічної характеристики політичні Ø виробничі;
партії бувають: Ø масові.
Ø виробничі;
Ø ліберальні; 84. Вкажіть види політичних партій залежно від їх організа-
Ø релігійні; ційної побудови:
Ø реформістські. Ø конфесіональні;
Ø регіональні;
79. Політична партія, яка виступає за збереження минулих Ø кадрові;
порядків, проти реформ: Ø виробничі.
Ø ліберальна;
440 441
85. Залежно від території діяльності політичні партії бува- Ø верховний суд;
ють: Ø парламент;
Ø автономні; Ø уряд.
Ø регіональні;
Ø місцеві; 92. Реєстрацію політичних партій можуть здійснювати:
Ø унітарні. Ø міністерство внутрішніх справ;
Ø глава держави;
86. Залежно від методів дії політичні партії бувають: Ø виборчі комісії;
Ø радикальні; Ø конституційний суд.
Ø демократичні;
Ø авторитарні; 93. Вкажіть види партійних систем:
Ø екстремістські. Ø безпартійна;
Ø трьохпартійна;
87. Політичні партії створюються: Ø однопартійна;
Ø громадянами; Ø чотирьохпартійна.
Ø громадянами та іноземцями;
Ø парламентом; 94. Вкажіть види багатопартійних систем:
Ø спеціальними органами. Ø коаліційна;
Ø класична;
88. Членами політичної партії можуть бути: Ø блокова;
Ø іноземці; Ø фракційна.
Ø біженці;
Ø громадяни; 95. Вкажіть мету громадського об’єднання неполітичного ха-
Ø особи без громадянства. рактеру:
Ø прихід до влади;
89. У більшості демократичних держав політичні партії фі- Ø задоволення соціальних потреб;
нансуються за рахунок: Ø збагачення;
Ø державного бюджету; Ø вирішення культурних потреб.
Ø пожертв;
Ø членських внесків; 96. Вкажіть ознаки громадських об’єднань неполітичного ха-
Ø господарської діяльності. рактеру:
Ø обов’язкове членство;
90. Реєстрацію політичних партій можуть здійснювати: Ø добровільне об’єднання;
Ø глава держави; Ø обов’язкова реєстрація;
Ø податкове управління; Ø фіксоване членство.
Ø суди;
Ø парламент. 97. Вкажіть ознаки громадських об’єднань неполітичного ха-
рактеру:
91. Реєстрацію політичних партій можуть здійснювати: Ø створюється державою;
Ø міністерство юстиції; Ø членами організації можуть бути тільки громадяни;
442 443
Ø не потребує обов’язкової реєстрації; Ø добровільне об’єднання громадян з метою задоволення своїх

Ø організація комерційного характеру. економічних потреб, отримання прибутку.
98. Вкажіть ознаки громадських об’єднань неполітичного ха- 103. Вкажіть елементи форми держави:
рактеру: Ø монархія;
Ø об’єднання громадян на постійній основі; Ø республіка;
Ø немає фіксованого членства; Ø федерація;
Ø членами організації може буди будь-яка людина; Ø конфедерація;
Ø об’єднання громадян на непостійній основі. Ø державний устрій.
99. Вкажіть види громадських об’єднань неполітичного харак- 104. Вкажіть елементи форми держави:
теру: Ø політична система;
Ø політичні партії; Ø апарат держави;
Ø рухи; Ø державне правління;
Ø організації; Ø державний режим.
Ø профспілки.
105. Вкажіть ознаки абсолютної монархії:
Ø спадкове правонаступництво влади;
100. Вкажіть види громадських об’єднань неполітичного ха-
Ø влада здійснюється одноосібно;
рактеру:
Ø джерелом влади є народ;
Ø підприємницькі організації;
Ø вищі державні органи є виборними.
Ø селянські союзи;
Ø партії-рухи;
106. Вкажіть ознаки конституційної (парламентарної) мо-
Ø органи самоуправління.
нархії:
Ø глава держави здійснює владу безстроково;
101. Вкажіть види громадських об’єднань неполітичного ха- Ø джерелом влади є народ;
рактеру: Ø глава держави підлягає політичній відповідальності;
Ø союзи роботодавців; Ø вищі державні органи є виборними;
Ø масові партії; Ø повноваження монарха мають переважно представницький
Ø партії-рухи; характер.
Ø торгівельно-промислові палати.
107. Вкажіть ознаки дуалістичної монархії:
102. Профспілка – це: Ø влада поділена між монархом і парламентом;
Ø добровільне об’єднання людей на релігійні основі, що діє на Ø джерелом влади є народ;
основі релігійних приписів; Ø монарх формує та контролює діяльність уряду;
Ø добровільне об’єднання робочих і службовців для захисту Ø монарх реальною владою не наділений;
своїх соціальних, трудових та інших інтересів; Ø монарх має право розпуску парламенту.
Ø добровільне об’єднання громадян на основі спільних полі-
тичних переконань для здійснення тиску на владу з метою 108. Вкажіть ознаки президентської республіки:
реалізації своїх програмних настанов; Ø глава держави здійснює владу безстроково;
444 445
Ø уряд формується парламентом; Ø збільшена роль виконавчої влади;

Ø глава держави очолює уряд; Ø багатопартійність;
Ø акти глави держави потребують контрасигнації;
Ø глава держави не має права розпуску парламенту. 115. Вкажіть ознаки демократичного режиму:
Ø принципу розподілу влади не існує;
109. Вкажіть ознаки парламентарної республіки: Ø притаманне існування представницьких органів;
Ø уряд формується парламентом; Ø наявність політичної свободи;
Ø глава держави обирається народом; Ø збільшена роль глави держави.
Ø акти глави держави потребують контрасигнації;
Ø уряд очолює глава держави. 116. Вкажіть види демократичного режиму:
Ø клерикальний;
110. Вкажіть ознаки змішаної республіки: Ø монократичний;
Ø глава держави обирається шляхом непрямих виборів; Ø ліберальний;
Ø глава держави не має права розпуску парламенту; Ø соціальний.
Ø парламент є виборним;
Ø глава держави переважно має представницькі повноваження. 117. Вкажіть ознаки антидемократичного державного режиму:
Ø наявність політичної свободи;
111. Вкажіть основні ознаки унітарної держави:
Ø багатопартійність;
Ø наявність єдиної конституції;
Ø принципу розподілу влади не існує;
Ø притаманним є наявність двопалатного парламенту;
Ø заборона діяльності опозиційних партій.
Ø адміністративно-територіальні одиниці держави наділено
певною політичною незалежністю;
118. Вкажіть види авторитарного державного режиму:
Ø можливе існування місцевих парламентів.
Ø військово-диктаторський;
112. Вкажіть ознаки федерації: Ø ліберальний;
Ø можливе існування місцевих урядів; Ø соціальний;
Ø наявність єдиної конституції; Ø монократичний.
Ø діє принцип єдиного громадянства;
Ø існує єдина система органів державної влади. 119. Вкажіть, учасником яких публічних відносин є будь-яка
держава:
113. Вкажіть ознаки конфедерації: Ø міжнародно-правових;
Ø утворюється на основі договору; Ø конституційно-правових;
Ø парламент є виборним; Ø кримінально-правових;
Ø існує чіткий поділ влад; Ø приватноправових;
Ø існує єдина податкова система; Ø інше ______________________________________________
Ø не має єдиної території.
120. Як називається форма державного правління, за якої всю
114. Вкажіть ознаки демократичного державного режиму: повноту влади зосереджено в руках глави держави:
Ø наявність самоуправління; Ø дуалістична монархія;
Ø права людини обмежені; Ø парламентарна монархія;
446 447
Ø абсолютна монархія; Ø загальнодержавний колегіальний орган, сформований гла-

Ø президентська республіка. вою держави з метою здійснення контролю за діяльністю
органів державної влади.
121. Як називається форма державного правління, за якої владу
поділено між главою держави та парламентом: 126. Вкажіть основні функції парламентів:
Ø абсолютна монархія; Ø представницька;
Ø дуалістична монархія; Ø законодавча;
Ø парламентарна монархія; Ø комунікативна;
Ø парламентарна республіка. Ø ідеологічна.
127. Вкажіть основні функції парламентів:

122. Як називається форма державного правління, за якої глава
Ø комунікативна;
держави очолює уряд: Ø охоронна;
Ø парламентарна монархія; Ø фінансова;
Ø парламентарна республіка; Ø контрольна.
Ø президентська республіка;
Ø дуалістична монархія. 128. Вкажіть типові повноваження парламенту:
Ø прийняття законів;
123. Як називається форма державного правління, за якої глава Ø управління промисловим сектором;
держави обирається шляхом непрямих виборів: Ø ратифікація міжнародних договорів;
Ø парламентарна монархія; Ø контроль за діяльністю органів місцевого управління.
Ø парламентарна республіка;
Ø президентська республіка; 129. Вкажіть типові повноваження парламенту:
Ø президентсько-парламентська республіка. Ø формування державних органів;
Ø призначення референдуму;
124. Вкажіть види автономій: Ø представництво держави у міжнародних організаціях;
Ø персональна; Ø управління торгово-промисловим сектором.
Ø корпоративна;
Ø територіальна; 130. Вкажіть види парламентів:
Ø двопалатний;
Ø виробнича.
Ø чотирьохпалатний;
Ø однопалатний;
125. Парламент – це:
Ø багатопалатний.
Ø загальнодержавний колегіальний орган загальної компетен-
ції, який здійснює поточне управління країною; 131. Верхня палата парламенту сильна, коли:
Ø загальнодержавний представницький колегіальний орган, Ø нижня палата більшістю голосів може подолати вето верхньої
основною функцією якого є здійснення законодавчої влади; палати;
Ø місцевий представницький орган, основною функцією якого Ø без її згоди закон не може бути прийнятий;
є здійснення поточного управління певною адміністративно- Ø вона може прийняти закон, незважаючи на вето глави дер-
територіальною одиницею; жави;
448 449
Ø вона може прийняти закон за попередньою згодою глави дер- Ø закінчення строку повноважень;
жави. Ø за бажанням глави держави;
Ø оголошення недовіри.
132. Верхня палата парламенту слабка, коли:
Ø без її згоди закон не може бути ухвалено; 138. Вкажіть загальні підстави припинення діяльності пар-
Ø без згоди глави держави закон не може бути ухвалено; ламенту:
Ø нижня палата може подолати вето верхньої палати; Ø неспроможність у законодавчо встановлені строки ухвалити
Ø нижня палата більшістю голосів ухвалила закон. бюджет;
Ø закінчення строку повноважень;
133. Вкажіть способи формування нижньої палати парламен- Ø розпуск главою держави;
ту: Ø неспроможність сформувати конституційний суд.
Ø прямими виборами;
Ø непрямими виборами; 139. Структура парламенту включає:
Ø главою держави; Ø палати;
Ø місця у палаті посідають тільки особи з дворянським титу- Ø партійні фракції;
лом. Ø комітети;
Ø коаліцію.
134. Вкажіть способи формування нижньої палати парламен-
ту: 140. Структура парламенту включає:
Ø зборами представників автономій; Ø партійні фракції;
Ø зборами військових представників; Ø постійні комісії;
Ø резервування місць для представників національностей; Ø апарат;
Ø главою держави. Ø спікера.
135. Вкажіть способи формування верхньої палати парламенту: 141. Апарат парламенту включає:
Ø прямими виборами; Ø референтів;
Ø резервування місць для представників національностей; Ø спікера;
Ø главою уряду; Ø опозицію;
Ø із членів нижньої палати. Ø парламентарів.
136. Вкажіть способи формування верхньої палати парламенту: 142. Апарат парламенту включає:
Ø зборами військових представників; Ø секретаріат;
Ø непрямими виборами; Ø помічників парламентарів;
Ø прямими виборами; Ø палати парламенту;
Ø резервування місць для представників національностей. Ø фракції.
137. Вкажіть типові причини розпуску парламенту: 143. Вкажіть основні права парламентарія:
Ø протягом законодавчо встановленого строку не може розпо- Ø брати участь у роботі постійних комісій;
чати роботу; Ø займатися підприємницькою діяльністю;
450 451
Ø давати вказівки керівникам органів державної влади; 150. Сесії парламенту складаються із:
Ø займатись науковою діяльністю. Ø засідань парламенту;
Ø засідань комітетів;
144. Парламентарій не має права: Ø засідань опозиції;
Ø брати участь у засіданнях парламенту без дозволу спікера; Ø роботи народних депутатів з виборцями.
Ø бути членом кількох політичних партій;
Ø на отримання інформації; 151. Установча сесія зазвичай скликається:
Ø вносити законопроекти. Ø главою держави;
Ø главою парламенту;
145. Вкажіть підстави зупинення депутатських повноважень: Ø главою уряду;
Ø народження дитини; Ø парламентаріями.
Ø порушення щодо депутата карної справи;
Ø систематична відсутність на засіданнях фракції; 152. Чергова сесія зазвичай скликається:
Ø закінчення строку повноважень парламенту. Ø главою держави;
Ø главою палати;
146. Вкажіть причини зупинення депутатських повноважень: Ø главою уряду;
Ø тривале відрядження за кордон; Ø лідером коаліції.
Ø призначення на керівну посаду;
Ø вихід з коаліції; 153. Позачергова сесія скликається на вимогу:
Ø обранням спікером парламенту. Ø лідера коаліції;
Ø опозицією;
147. Вкажіть види сесій: Ø більшістю парламентаріїв;
Ø перша; Ø главою держави.
Ø друга;
Ø третя; 154. Вкажіть види кворуму:
Ø четверта. Ø для скликання парламенту;
Ø для формування коаліції;
148. Вкажіть види сесій: Ø для прийняття рішення;
Ø установча; Ø для позбавлення депутатського мандата.
Ø повторна;
Ø надзвичайна; 155. Правом законодавчої ініціативи зазвичай володіють:
Ø військова. Ø громадяни;
Ø глава держави;
149. Вкажіть види сесій: Ø керівники органів державної влади;
Ø чергова; Ø палата парламенту.
Ø повторна;
Ø позачергова; 156. Правом законодавчої ініціативи зазвичай володіють:
Ø перша. Ø спікер;
Ø постійна комісія;
452 453
Ø парламентар; 163. Президент у парламентарній республіці здебільшого:

Ø громадяни. Ø очолює уряд;
Ø обирається народом;
157. Промульгація – це: Ø обирається парламентом;
Ø публічне обговорення закону; Ø призначає вищих посадових осіб.
Ø публічне оприлюднення закону;
Ø прийняття закону; 164. Президент у президентській республіці зазвичай:
Ø відхилення законопроекту. Ø призначається парламентом;
Ø очолює уряд;
158. Парламентське обговорення законопроекту буває: Ø наділений правом розпуску парламенту;
Ø загальнопарламентське; Ø його акти потребують контрасигнації.
Ø партійне;
Ø колективне; 165. Президент у республіках зі змішаною формою правління
Ø фракційне. зазвичай:
Ø обирається спеціальною комісією;
159. Вкажіть причини припинення діяльності коаліції: Ø одноособово формує уряд;
Ø за ініціативою керівника коаліції; Ø призначає суддів;
Ø припинення повноважень парламенту; Ø його акти потребують контрасигнації.
Ø за ініціативою президента;
Ø зменшення чисельного складу коаліції. 166. Глава держави в президентсько-парламентарних респу-
бліках зазвичай:
160. Главою держави може бути: Ø обирається парламентом;
Ø колегіальний орган; Ø має право відкладного вето;
Ø глава уряду; Ø звільняє вищих посадових осіб виконавчої влади;
Ø титулована особа; Ø виконує тільки функції представницького характеру.
Ø монарх.
167. Глава держави в парламентсько-президентських респу-
161. Монарх у дуалістичній монархії: бліках здебільшого:
Ø не несе кримінальної відповідальності; Ø обирається спеціальною комісією;
Ø не наділений правом вето; Ø очолює уряд;
Ø не наділений управлінськими повноваженнями; Ø призначає суддів;
Ø формує парламент. Ø наділений правом розпуску парламенту.
162. Монарх у парламентарній монархії: 168. Салічна система престолонаслідування передбачає:

Ø формує парламент; Ø трон передається по жіночій лінії, якщо у монарха немає
Ø очолює уряд; сина;
Ø має право відкладного вето; Ø монарх сам визначає свого наступника;
Ø не несе політичної відповідальності. Ø трон передається виключно по чоловічій лінії;
Ø трон наслідує перша дитина монарха.
454 455
169. Габсбурзька система престолонаслідування передбачає: Ø традиційно кастильська;

Ø трон передається виключно по чоловічій лінії; Ø габсбурзька;
Ø жінка наслідує трон за умови відсутності в роду спадкоємця Ø салічна.
чоловічої статі;
Ø монарх сам визначає наступника; 175. Вкажіть основні вимоги до кандидата на посаду прези-
Ø трон наслідує перша дитина монарха. дента:
Ø громадянство;
170. Традиційно кастильська систем престолонаслідування Ø наявність значного капіталу;
передбачає: Ø наявність юридичної освіти;
Ø трон наслідує перша дитина монарха; Ø наявність дворянського титулу.
Ø трон передається виключно по чоловічій лінії;
Ø трон передається по жіночій лінії, якщо у монарха немає 176. Вкажіть основні вимоги до кандидата на посаду прези-
сина; дента:
Ø жінка наслідує трон за умови відсутності в роді спадкоємця Ø знання багатьох мов;
чоловічої статі. Ø досягнення певного віку;
Ø наявність економічної освіти;
171. Сучасна кастильська система престолонаслідування: Ø корінна національність.
Ø жінка наслідує трон за умови відсутності в роді спадкоємця
чоловічої статі;
177. Вкажіть основні вимоги до кандидата на посаду прези-
Ø трон наслідує перша дитина монарха;
дента:
Ø монарх сам визначає свого наступника;
Ø наявність значного капіталу;
Ø трон передається по жіночій лінії, якщо у монарха немає сина.
Ø постійне проживання у країні;
Ø наявність дворянського титулу;
172. Вкажіть систему престолонаслідування, за якої трон пе-
редається виключно по чоловічій лінії: Ø досягнення певного віку.
Ø сучасна кастильська;
Ø габсбурзька; 178. Вкажіть умови, за яких глава держави може припинити
Ø салічна; свої повноваження:
Ø традиційно кастильська. Ø за станом здоров’я;
Ø у зв’язку з народженням дитини;
173. Вкажіть систему престолонаслідування, за якої трон пе- Ø досягнення пенсійного віку;
редається як по чоловічій, так і по жіночій лінії: Ø імпічмент.
Ø салічна;
Ø сучасна кастильська; 179. Вкажіть умови, за яких президент може припинити свої
Ø габсбурзька; повноваження:
Ø традиційно кастильська. Ø за власним бажанням;
Ø досягнення пенсійного віку;
174. Вкажіть систему престолонаслідування, за якої трон на- Ø у зв’язку з хворобою;
слідує перша дитина монарха: Ø висловлення недовіри парламентом.
Ø сучасна кастильська;
456 457
180. Вкажіть, кому може належати виконавча влада в зару- 186. Уряд – це:
біжних країнах: Ø державний орган, який здійснює управління державою;
Ø тільки главі держави; Ø колегіальний орган, основною функцією якого є законотвор-
Ø тільки парламенту; чість;
Ø тільки уряду; Ø колегіальний орган державної влади загальної компетенції;
Ø тільки главі держави та уряду. Ø колегіальний орган державної влади загальної компетенції,
який здійснює керівництво поточним управлінням країною.
181. У парламентарній монархії виконавча влада зазвичай на-
лежить: 187. За своїм політичним складом уряд може бути:
Ø монарху; Ø меншості;
Ø уряду; Ø багатопартійний;
Ø парламенту; Ø колегіальний;
Ø парламенту та уряду. Ø безпартійний.
182. У дуалістичній монархії виконавча влада зазвичай нале- 188. Зазвичай однопартійний уряд існує в:
жить: Ø абсолютній монархії;
Ø уряду; Ø дуалістичній монархії;
Ø народу; Ø демократичних державах з парламентарною формою прав-
Ø монарху; ління;
Ø парламенту. Ø в тоталітарних країнах з парламентарною формою правління.
183. У президентській республіці виконавча влада належить: 189. У президентських республіках зазвичай главою уряду може
Ø народу; бути:
Ø главі держави; Ø глава держави;
Ø парламенту; Ø особа, призначена парламентом;
Ø певній політичній партії. Ø особа, призначена парламентом і главою держави;
Ø особа, призначена верховним судом.
184. У парламентарній республіці зазвичай уряд формує:
Ø глава держави; 190. До складу уряду можуть входити:
Ø парламент; Ø міністри;
Ø глава держави та парламент; Ø парламентарії;
Ø певна політична сила. Ø працівники апарату глави держави;
Ø особи, призначені монархом.
185. У федеративних державах виконавчу владу в суб’єктах
федерації зазвичай формують: 191. Вкажіть способи формування уряду:
Ø глава держави; Ø парламентський;
Ø голови суб’єктів федерації; Ø всенародний;
Ø законодавчі збори суб’єктів федерації; Ø главою держави;
Ø загальнодержавний парламент. Ø змішаний.
458 459
192. Змішаний спосіб формування уряду притаманний для: Ø загальнодержавні суди;

Ø президентських республік; Ø конституційні суди;
Ø парламентарної монархії; Ø мусульманські суди.
Ø парламентарної республіки;
Ø змішаної республіки. 199. Вкажіть види судових органів:
Ø суди суб’єктів федерації;
193. Парламентарний спосіб формування уряду притаманний Ø церковні суди;
для: Ø спеціальні суди;
Ø змішаної республіки; Ø загальнодержавні суди.
Ø президентської республіки;
Ø парламентарної республіки; 200. Система судів загальної юрисдикції включає:
Ø парламентарної монархії. Ø конституційний суд;
Ø окружний суд;
194. Позапарламентський спосіб формування уряду притаман- Ø касаційний суд;
ний для: Ø загальнодержавний суд.
Ø парламентарної монархії;
Ø парламентарної республіки; 201. До спеціальних судів зазвичай відносять:
Ø президентської республіки;
Ø конституційний суд;
Ø дуалістичної монархії.
Ø верховний суд;
Ø військовий суд;
195. Які акти зазвичай видає уряд:
Ø адміністративний суд.
Ø закони;
Ø укази;
202. До судів звичаєвого права відносять:
Ø постанови;
Ø розпорядження. Ø військові суди;
Ø конституційні суди;
196. До органів виконавчої влади відносять: Ø племінні суди;
Ø парламент; Ø мусульманські суди.
Ø уряд;
Ø міністерства; 203. Вкажіть способи формування судів:
Ø суди. Ø народом;
Ø главою держави;
197. Зазвичай судова вдала належить: Ø урядом;
Ø парламенту; Ø монархом.
Ø судовій колегії;
Ø судді; 204. Вкажіть способи формування судів:
Ø главі держави. Ø парламентом;
Ø урядом;
198. Вкажіть види судових органів: Ø міністром юстиції;
Ø всенародні суди; Ø громадянами.
460 461
205. Країнам англосаксонської правової системи притаманна Ø процедура оскарження фактично не існує;
така система судів, де: Ø апеляційна та касаційна форми оскарження;
Ø створено кілька незалежних одна від одної систем загальних Ø касаційна форма оскарження.
і спеціалізованих судів у центрі зі своїми вищими судами;
Ø поряд із системою судів загальної юстиції можливе створення 211. Для соціалістичної судової системи притаманним є:
окремої системи адміністративної юстиції; Ø широке застосування судового прецеденту;
Ø суди створюють єдину систему, в якій усі вони сходяться на Ø судовий прецедент фактично не застосовується;
єдиному верховному суді. Ø використання ревізійної форми оскарження;
Ø процедура оскарження фактично не існує.
206. Для англосаксонської судової системи притаманним є:
Ø використання суду присяжних і мирових суддів; 212. Вкажіть вимоги, що зазвичай висуваються кандидатурам
Ø суд присяжних і мирові судді не поширені; на посаду судді:
Ø виборність суддів і народних засідателів; Ø громадянство;
Ø процедура оскарження фактично не існує. Ø соціальний статус;
Ø наявність будь-якої вищої освіти;
207. Для англосаксонської судової системи притаманним є: Ø матеріальний статус.
Ø апеляційна форма оскарження;
213. Вкажіть вимоги, що зазвичай висуваються кандидатурам
Ø касаційна форма оскарження;
на посаду судді:
Ø процедура оскарження фактично не існує;
Ø приналежність до певної соціальної групи;
Ø апеляційна та касаційна форми оскарження.
Ø досягнення певного віку;
Ø постійне проживання на території держави;
208. Вкажіть ознаки романо-германської судової системи:
Ø наявність професійного досвіду.
Ø використання суду присяжних і мирових суддів;
Ø інститут присяжних і мирових суддів не надто поширений, 214. Вкажіть обмеження, що зазвичай встановлюють для суддів:
притаманне використання суду шерифів; Ø працювати за сумісництвом;
Ø рівність суддів і народних засідателів; Ø займатись науковою діяльністю;
Ø народні засідателі та присяжні не існують. Ø належати до політичної партії;
Ø виїжджати за кордон.
209. Для країн континентальної Європи притаманна така
система судів, де: 215. Вкажіть способи формування органів конституційної юс-
Ø створено кілька незалежних систем загальних і спеціалізо- тиції:
ваних судів у центрі зі своїми вищими судами; Ø парламентський;
Ø поряд із системою судів загальної юстиції можливе створення Ø народний;
окремої системи адміністративної юстиції; Ø урядовий;
Ø суди створюють єдину систему, в якій усі вони сходяться на Ø главою держави.
єдиному верховному суді.
216. Вкажіть вимоги, що зазвичай висуваються до кандидатів
210. Для мусульманської судової системи притаманним є: у судді конституційних судів (рад):
Ø існування апеляційної форми оскарження; Ø громадянство;
462 463
Державне право зарубіжних країн. особлива частина Словник термінів і визначень
Ø приналежність до певної політичної сили; Словник термінів і визначень

Ø наявність представницького мандату;
Ø досягнення певного віку.
217. Вкажіть вимоги, що зазвичай висуваються до кандидатів АБДИКАЦІЯ (лат. abdicatio – зречення, відмова) – відмова від
у судді конституційних судів (рад): влади, якоїсь посади, повноважень, сану; зречення престолу. При-
Ø наявність професійного досвіду; кладом абдикації є зречення від престолу останнього російського
Ø наявність представницького мандату; імператора Миколи ІІ.
Ø приналежність до певної соціальної групи; АБОЛІЦІЯ (лат. abolitio – скасування, знищення) – 1) скасу-
Ø високі моральні якості. вання закону, рішення; 2) ліквідація посади або відмова від неї;
3) відновлення честі – офіційне спростування наклепу.
218. Конституційні суди (ради) зазвичай уповноважені роз- АБОРИГЕНИ (лат. aborigines – від початку) – корінні жителі
глядати: країни чи місцевості (території).
Ø кримінальні справи; АБРОГАЦІЯ (лат. abrogatio – скасування) – відміна, скасуван-
Ø спори між державними органами; ня, анулювання застарілого та прийняття нового закону. Термін
Ø справи про військові злочини. запозичено з римського права. Похідними від нього є терміни деро-
Ø тлумачити конституції. гація (часткова відміна старого закону), аброгація (внесення необ-
хідних змін до старого закону) і суброгація (доповнення до старого
219. Конституційні суди (ради) зазвичай уповноважені роз- закону). Потреба в аброгації того чи іншого закону пов’язана з його
глядати: практичною неспроможністю, невідповідністю потребам часу, ви-
Ø трудові спори; могам соціально-політичного розвитку суспільства, держави.
Ø спори між федерацією та суб’єктами федерації; АБСЕНТЕЇЗМ (від лат. absens – відсутній) – відмова виборців від
Ø питання про усунення глави держави в порядку імпічменту; участі у виборах представницьких органів, глави держави, посадо-
Ø скарги громадян. вих осіб; вияв соціально-політичної апатії, байдуже ставлення лю-
дей до здійснення своїх політичних прав, ухилення від виконання
громадських обов’язків. З метою запобігання виявам абсентеїзму
в деяких країнах практикується обов’язкове голосування (Італія,
Бельгія, Греція, Австрія та ін.), а відмова від участі у виборах пере-
слідується законом.
АБСОЛЮТИЗМ (фр. absolutisme, лат. absolutus – безумовний,
необмежений) – абсолютна, тобто необмежена самодержавна вла-
да, форма державного правління, яка ґрунтується на самоправстві
володаря і виключає існування незалежних від носія верховної
влади (монарха, царя) органів законодавчої, виконавчої, судової
або релігійної (духовної) влади.
АВТАРКІЯ (грец. – самовдоволення) – політика самоізоляції
держави чи групи держав від зовнішнього світу, яка полягає у
створенні замкнених національного господарства, політико-ідео-
логічної та соціокультурної системи; ізоляціоністські прагнення і
464 465
практичні дії, спрямовані на господарсько-економічне, політичне, державну. Територіальну автономію називають також політичною
культурне відокремлення регіону певної країни від інших її час- або законодавчою. Конституційному праву деяких країн відома
тин унаслідок загострення протиріч з центром. Політика автаркії також екстратериторіальна (культурна) автономія (адміністратив-
призводить, як правило, до розриву внутрішньодержавних і між- но-територіальна автономія, національно-територіальна автономія,
народних господарських зв’язків, є перешкодою на шляху між- національно-державна автономія, культурна автономія.). Іноді
народної інтеграції. автономією називають найбільш самоврядні спільноти.
АВТОКРАТІЯ (грец. – самовладдя) – форма державного прав- АВТОНОМІЯ ТЕРИТОРІАЛЬНА – форма децентралізації дер-
ління, що виявляється в необмеженій і безконтрольній владі однієї жавної влади в унітарній державі на рівні її адміністративно-те-
особи. Типовими ознаками автократії є одноосібність владування риторіальної одиниці, яка характеризується історичними, гео-
(монарх, вождь тощо), система успадкування влади, специфічний графічними, економічними, національно-побутовими та іншими
характер її легітимності. Класичні автократичні режими – деспотії особливостями. Виникає не внаслідок акту самовизначення її на-
Стародавнього Сходу, Римської та Візантійської імперій, абсолют- селення, а надається державою. Автономізація областей та інших
ні монархії пізнішого періоду. Їх спільна прикмета – цілковита регіонів не порушує унітарної суті країни, не перетворює її на фе-
залежність підлеглих від волі верховного правителя, відсутність дерацію, хоча й відкриває простір широкій ініціативі, активній
контролю суспільства за його діяльністю. Воля автократа має силу участі регіонів у здійсненні внутрішньої політики держави, сприяє
закону, він здійснює водночас законодавчі та виконавчо-розпорядчі найоптимальнішому поєднанню загальнодержавних і місцевих
функції, контролює судові органи. Поняття «автократія» засто- інтересів. Як свідчить світовий досвід, оптимальною формою авто-
совують і для визначення необмежених повноважень у будь-якій номної території є не автономна республіка, а автономні область,
сфері державної діяльності. округ, район тощо.
АВТОНОМІЯ (грец. autos – сам + nomos – закон; англ. АВТОРИТАРИЗМ – (фр. autoritarisme, лат. autoritas – вплив,
autonomy) – 1) самоврядування певної частини території держа- влада) – антидемократичні організації політичної влади, політична
ви (регіону), що здійснюється в обсягах, межах, передбачених система, в якій відсутні демократичні інституції, влада спирається,
законами даної держави (конституцією), наприклад, Автономна як правило, на військово-каральний апарат, соціальну або партійну
Республіка Крим; 2) визначене законом, підзаконними актами демагогію.
право на самоврядування, на підставі якого самостійно діють під- АВТОРИТАРНА ВЛАДА (режим) – (authoritarian power regime,
приємства, організації, установи; 3) у праві в широкому розумінні фр. autoritaire – владний) – влада (режим влади), заснована на не-
визначено ступінь самостійності будь-яких органів, організацій, заперечному підпорядкуванні, що прагне затвердити свій необме-
територіальних та інших спільнот у питаннях їх життєдіяльності. жений вплив і не зупиняється при цьому перед вибором будь-яких
Залежно від суб’єкта, характеру і цілей надання автономія може прийомів, методів і засобів впливу.
класифікуватися за типами і видами. Насамперед вона поділяється АГЕНТСТВО (лат. agens – діючий, чинний) – відомство, що
за суб’єктом на два типи: автономія установ і автономія спільнот. створюється при уряді країни з метою реалізації спеціальних чи
Своєю чергою, автономія установ поділяється на такі види, як фі- локальних функцій або завдань тимчасового характеру (напри-
нансова, економічна й адміністративна, і надається, як правило, клад, при Кабінеті Міністрів України діє Національне космічне
окремим державним органам і установам з огляду на специфіку агентство України).
їх діяльності, що вимагають прийняття оперативних і компетент- АГІТАЦІЯ (лат. agitatio – приведення в дію, спонукання) – пу-
них рішень: держбанкам, підприємствам, науковим центрам тощо. блічне колективне або індивідуальне поширення теорій, концепцій,
Автономія спільнот може бути територіальною та екстратериторі- ідей або лозунгів серед певного кола осіб з метою впливу на них,
альною. Територіальна поділяється на адміністративно-територі- переконування їх у чому-небудь і спонукання до певних дій (голо-
альну (регіональну), національно-територіальну та національно- сування на виборах за тих чи інших кандидатів, участь у страйках,
466 467
мітингах, походах, демонстраціях). Головними принципами агіта- рубіжних державах функції адміністративної юстиції здійснюють
ції є: правдивість, об’єктивність, актуальність, ідейність, цілеспря- або загальні суди (США, Велика Британія та ін.), або спеціальні
мованість, науковість, законність, етичність, зв’язок із життям, адміністративні суди (Франція, ФРН, Швейцарія та ін.). В Україні
практикою, дійсністю та ін. існує відособлена система спеціальних органів адміністративної
АДАПТАЦІЯ ЗАКОНОДАВСТВА (лат. adaptatio – пристосу- юстиції у вигляді системи спеціалізованих адміністративних судів.
вання) – форма правової гармонізації, сутність якої полягає в узго- АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНА (РЕГІОНАЛЬНА) АВ-
дженні та пристосуванні нормативно-правових актів національного ТОНОМІЯ – один зі способів децентралізації державної влади в уні-
законодавства до міжнародних, європейських або внутрішньодер- тарній державі. Статус суб’єктів адміністративно-територіальної
жавних правових стандартів. Ґрунтується на принципах системно- автономії вищий, ніж у звичайних адміністративно-територіальних
функціонального та порівняльно-правового пізнання державно- одиниць, але нижчий, ніж у суб’єктів національно-територіальної,
правових явищ і формування відповідної системи законодавства. національно-державної автономії або суб’єктів федерації. Суб’єкт
АДАТ – звичайне право у мусульманських народів, на противагу адміністративно-територіальної автономії не має ознак державного
шаріату, тобто релігійному закону, заснованому на богословсько- утворення. Адміністративно-територіальна автономія виражається
юридичному трактуванні Корана та релігійного надбання Сунна. в наявності в її суб’єктів системи самостійно сформованих органів
Адат являє собою сукупність народних звичаїв і народної юри- виконавчої та законодавчої влади, а також повноважень видавати
дичної практики в різних сферах майнових, сімейних та інших закони із встановленого центром кола питань. Правовий статус
відносин. суб’єктів адміністративно-територіальної автономії визначається
АДМІНІСТРАТИВНА ОПІКА (нагляд) – у конституційному пра- спеціальним актом (статутом), законом. Органи суб’єкта адміні-
ві низки зарубіжних держав одна з форм контролю центрального стративно-територіальної автономії функціонують під наглядом
уряду за діяльністю органів місцевого самоврядування. Здійсню- центральних органів влади, що, як правило, призначають для цього
ється призначуваним урядом особою (префектом, губернатором своїх представників (губернаторів, комісарів, представників тощо).
тощо), яка перевіряє акти місцевих виборних (представницьких) Регіональні закони можуть бути скасовані центральними органами,
органів на предмет їх законності й іноді з політичних підстав. Осо- якщо вони суперечать загальнодержавним інтересам.
бі, здійснюючій адміністративну опіку, належить право анулювати АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНА ОДИНИЦЯ – еле-
акти місцевого самоврядування, накладати заборону на які-небудь менти системи адміністративно-територіального устрою держави,
дії його органів або давати їм обов’язкові для виконання розпоря- що не мають політичної самостійності. Частина єдиної території
дження (з відповідних підстав). держави, що є просторовою основою для організації та діяльності
АДМІНІСТРАТИВНА ЮРИСДИКЦІЯ – особливий вид правової місцевих органів державної влади та самоврядування.
діяльності органів державної виконавчої влади, органів місцевого АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ДЕР-
самоврядування, у процесі якої розглядаються індивідуальні адмі- ЖАВИ – затверджена законом система територіальної організації
ністративні справи та застосовуються відповідні адміністративні держави, на основі якої утворюються та функціонують органи дер-
санкції. жавної влади й управління; передбачає поділ державної території
АДМІНІСТРАТИВНА ЮСТИЦІЯ (administrative justice) – на мережу областей, районів, провінцій та ін. Адміністративно-
1) система відповідних спеціальних органів щодо контролю територіальна організація являє собою ієрархічно супідрядну сис-
за дотриманням законності у сфері державної влади (служби, тему.
управління); 2) особливий процесуальний порядок вирішення ад- АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ – система
міністративно-правових спорів, при якому судові чи інші державні взаємовідносин вищих і центральних органів державної влади з
органи розглядають скарги на дії органів державного управління органами публічної влади адміністративно-територіальних оди-
та виносять зобов’язальні для цих органів рішення. У деяких за- ниць держави.
468 469
АДМІНІСТРАЦІЯ – (лат. administratio – керування, управлін- АРИСТОКРАТІЯ (грец. – влада найкращих, надзвичайних) –
ня) – інституції, які здійснюють функції управління в різних сфе- 1) форма правління, за якої державна влади належить привілейо-
рах суспільного життя. ваній меншості; 2) вищий привілейований стан (група) суспільства,
АКЛАМАЦІЯ – метод прийняття або відхилення зборами тієї чи що володіє особливими правами чи можливостями. Існування арис-
іншої пропозиції без підрахунку голосів, на підставі реакції учасни- тократії як форми правління пов’язане з розвитком рабовласниць-
ків зборів, що виявляється у вигуках, оплесках, різних репліках. кого та феодального суспільства, за яких державна влада належала
АКРЕДИТАЦІЯ (лат. accredere – довіряти) – 1) сукупність дій, родовій знаті. Аристократичними республіками в античному світі
пов’язаних з призначенням і вступом на посаду глави дипломатич- були Спарта, Рим; у часи Середньовіччя Венеція та ін.
ного представництва в інших країнах або постійного представника БАГАТОПАРТІЙНА СИСТЕМА – цілісне утворення, що фор-
держави при будь-якій міжнародній організації; 2) призначення мується в політичній системі суспільства на основі усталених
представників (наприклад кореспондентів) ЗМІ при національних зв’язків між політичними партіями, які відрізняються одна від
органах державної влади, керівних органах політичних партій або одної програмами, тактикою, внутрішньою структурою. Багато-
інших об’єднань громадян. партійна система є одним з критеріїв розвиненої політичної системи
АКРЕЦІЯ – (лат. accretio – приріст, збільшення) – природне суспільства, її атрибутом. Існує лише в демократичних країнах з
збільшення території держави шляхом тривалого процесу нагро- чітким правовим регулюванням соціального та політичного життя,
мадження піску в дельті ріки чи внаслідок появи острова вулка- із сформованим громадянським суспільством. Історично склалися
нічного походження в межах територіальних вод. три типи багатопартійної системи: біпатризм, де визначальну роль
відіграють дві основні політичні партії, які чергуються при владі
АЛЬЯНС (фр. аlliance – союз, об’єднання) – союз між державами
(США, Велика Британія); система «двох з половиною партій», коли
для досягнення спільних цілей у певний час; об’єднання окремих
жодна з двох найбільших партій не може отримати більшість у
осіб, політичних партій, громадських організацій на основі дого-
парламенті, через що одна з них утворює коаліцію з третьою для
вірних зобов’язань. За сучасних умов міждержавні альянси ство-
формування уряду (Німеччина); поліпатризм – три і більше партій
рюються переважно з метою досягнення необхідного балансу сил і
з приблизно однаковим за кількістю електоратом, жодній з яких
забезпечення національної безпеки держав.
тривалий час не вдається здобути більшість у парламенті, у зв’язку
АМНІСТІЯ (грец. – забуття, прощення) – акт найвищого зако- з чим формуються урядові коаліції (Італія, Франція, Бельгія, Ні-
нодавчого органу держави про повне або часткове звільнення від дерланди тощо). Виникнення та функціонування того чи іншого
кримінальної відповідальності та покарання певних категорій осіб, типу багатопартійної системи пов’язане з існуючою у державі ви-
винних у вчиненні злочинів. борчою системою.
АМПАРО (ісп. – захист, допомога) – в праві Іспанії та деяких БАЛОТУВАННЯ (італ. ballottare – обирати кулями для голо-
країн Латинської Америки особлива процедура, яка захищає люди- сування) – голосування підняттям руки або опусканням до урни
ну від дій державної влади, які порушують її конституційні права. бюлетенів під час обирання тієї чи іншої особи.
Такий захист здійснюється судовими органами і полягає в забезпе- БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ ВЛАДИ – безпідставне повне або часткове
ченні порушеного права, встановленні статусу, що існував до пору- ухилення від здійснення передбачених конституцією та іншими
шення права. Рішення судів у справах ампаро мають індивідуаль- законами функцій і повноважень влади; несвоєчасне, несумлін-
ний характер, тобто розповсюджуються тільки на позивача, однак не, некваліфіковане чи інше неналежне їх виконання органами
з дотриманням певних умов стають обов’язковими прецедентами. законодавчої, виконавчої або судової влади, органами місцевого
АНЕКСІЯ (лат. annexio – приєднання) – протиправне насиль- самоврядування. Бездіяльність різних гілок влади виражається
ницьке приєднання (захоплення) однією державою території іншої по-різному: законодавчої – це насамперед зволікання з розглядом
держави. і прийняттям законодавчих актів, у яких є першочергова потреба
470 471
та проекти яких належним чином підготовлені, або з формуванням ФРН), призначення (сенат Канади), спадкоємне наслідування (па-
відповідних органів державної влади; виконавчої – зволікання із лата лордів у Великій Британії) або ж у результаті складної комбі-
запровадженням законів у життя, тобто зі здійсненням відповідних нації процедур виборів і призначення (Бельгія).
організаційних, правових, фінансових, інформаційних, наукових БЛОК (фр. blok – об’єднання, союз) – об’єднання політичних
та інших заходів для їх реалізації; судової – зволікання у розгляді партій, громадських організацій, груп людей, які домовляються
кримінальних, цивільних, адміністративних справ, з ужиттям за- про узгодження дій для досягнення спільних цілей. На відміну від
ходів профілактики правопорушень. Бездіяльність влади є одним коаліції, яка об’єднує суб’єктів політики на засадах рівноправнос-
із показників нездатності органів державної влади надалі здійсню- ті, балансу інтересів, компромісу, блок передбачає, що соціально-
вати керівництво суспільством, державою. В умовах бездіяльності політичне угруповання чи держави узгоджують свої дії на засадах
влади виникають і активізують діяльність нелегітимні інститути пріоритетності, а то й домінування одного з них, неоднаковості
влади. та нерівності місця та ролі, прав і можливостей учасників союзу.
БЕЗПЕКА (safety) – стан захищеності життєво важливих ін- Домінуюча сила, що становить ядро блоку, гуртує навколо своїх
тересів особи, суспільства та держави від внутрішніх і зовнішніх фундаментальних інтересів і концепцій соціально-економічні та
загроз. Розрізняють: соціальну безпеку: правову, інтелектуальну, політичні сили для спільного досягнення переваг над іншими по-
духовно-культурну; економічну безпеку: фінансову, господарчу, літичними силами в існуючій суспільно-політичній системі, у си-
технологічну; і територіальну безпеку: екологічну, сировинну, туації, що склалася. Фракції у законодавчому органі (парламенті)
життєву. можуть блокуватися для вотування або відхилення певного закону
чи кандидатури на відповідальну, ключову посаду, для формування
БЕЗПЕКА НАЦІОНАЛЬНА – стан захищеності життєво важ-
коаліційного уряду тощо. З метою домогтися обрання до органів
ливих інтересів особи, суспільства та держави від внутрішніх і
державної влади спільних представників певних політичних сил,
зовнішніх загроз.
груп, верств населення тощо утворюються виборчі блоки на засадах
БЕЗПОСЕРЕДНЯ ДЕМОКРАТІЯ (грец. – народовладдя) – форма
компромісів, певних поступок з боку їх учасників у своїх позиціях.
прямого народовладдя, здійснення влади народом безпосередньо,
БОЙКОТ ВИБОРІВ – відмова, утримання виборців від участі
без створення постійних або інших інститутів, у формах, передба- у виборах до представницьких та інших органів державної влади
чених конституцією, іншими законами. Ґрунтується на загальному та місцевого самоврядування. Бойкот виборів має на меті недопу-
принципі, що в демократичній державі воля народу й державна щення виборів або їх зрив, істотне ускладнення, зниження явки
влада мають бути тотожними, що сам народ має брати безпосеред- виборців на виборчі дільниці й участі у голосуванні або іншій дії,
ню участь у прийнятті важливих політичних рішень, у здійсненні спрямованій проти проведення чергових, позачергових, повторних
влади. виборів і виборів замість депутатів, які вибули. Бойкот виборів
БІКАМЕРАЛІЗМ (фр. bikamerism) – двопалатна структура най- здійснюється у різних формах: масової, групової чи індивідуальної
вищого законодавчого органу в державі. За принципом бікамера- відмови від участі у виборах; публічного заклику або агітації за
лізму побудовано парламенти більшості країн світу, легістрати бойкотування виборів; перешкоджання вільному здійсненню гро-
(законодавчі органи) всіх штатів США. Здебільшого верхня палата мадянами права обирати і бути обраними до органів центральної
виконує контрольну функцію щодо дій і рішень нижньої палати й та місцевої влади.
уряду, в деяких країнах має право законодавчого вето. У федера- БРИФІНГ (англ. briefing – інструктаж) – інформаційна зустріч
тивних державах вона здебільшого виконує функцію репрезентації офіційних осіб або політичних і громадських діячів з представника-
та захисту інтересів суб’єктів федерації. У двопалатних парламен- ми ЗМІ. На брифінгу подається стислий виклад позицій державних
тах нижні палати, як правило, обираються безпосередньо населен- органів, політичних партій, об’єднань громадян тощо з питань вну-
ням; членами ж верхніх палат стають унаслідок загальних виборів трішньої або зовнішньої політики. На відміну від прес-конференції,
(сенат США), через делегування суб’єктами федерації (бундесрат брифінг, як правило, проходить без запитань представників ЗМІ.
472 473
БЮДЖЕТ ДЕРЖАВНИЙ – форма утворення та використан- право остаточного відхилення закону, прийнятого парламентом,
ня централізованого фонду коштів для забезпечення виконання і відносне (відкладальне або суспензивне) вето, коли відмовлення
функцій держави і діяльності органів державної влади та органів глави держави санкціонувати закон лише припиняє набрання чин-
місцевого самоврядування. У більшості держав державний бюджет ності, оскільки парламенту надається право прийняти цей закон
затверджується органом законодавчої влади. Складається з доходів повторним голосуванням. При цьому для повторного (остаточного)
і видатків. Основна частина доходів формується за рахунок подат- прийняття законопроекту в деяких парламентах потрібна квалі-
ків. Для сучасних держав характерним є дефіцит бюджету. Поря- фікована більшість голосів (напраклад, у РФ і США – 2/3 голосів
док складання і затвердження бюджету державного регулюється кожної палати). Розрізняють також загальне і часткове (вибіркове)
конституціями та відповідними законами (кодексами). вето. Перше означає можливість відхилення тільки всього акта за-
БЮДЖЕТНИЙ КОНТРОЛЬ – вид фінансового контролю, який галом, друге може бути накладено також і на окремі частини або
здійснюється у процесі укладання, розгляду, затвердження та ви- статті будь-якого акта.
конання бюджетів. ВИБОРИ ПРЕЗИДЕНТА ДЕРЖАВИ – спосіб заміщення посади
БЮЛЕТЕНЬ (фр. bulletin – записка, листок, документ, засвідче- глави держави шляхом голосування. У країнах з президентською
ний печаткою) – 1) коротке офіційне повідомлення у ЗМІ (пресі, по та змішаною формами правління президентів найчастіше обира-
радіо, телебаченню) про будь-яку важливу подію; 2) збірник офіцій- ють шляхом прямих виборів (Австрія, Мексика та ін.). У деяких
них актів, розпоряджень тощо; 3) виборчий документ (бюлетень). державах президентів обирають непрямими або багатоступеневи-
БЮРОКРАТИЗМ – відображення у суспільній, груповій, інди- ми виборами. Такий порядок існує, зокрема, у США. У кожному
відуальній свідомості й поведінці сутнісних ознак та особливостей штаті за конкуруючими списками виборців обирають колегію ви-
функціонування бюрократії. У широкому розумінні термін «бю- борщиків, яка безпосередньо обирає президента. У парламентських
рократизм» вживається для позначення сукупності негативних республіках президента обирають парламенти (наприклад, у Чехії,
явищ у діяльності апарату управління – неуважного ставлення до Словаччині, Угорщині). У деяких державах (Італії, Німеччині) з
інтересів і потреб простих людей, канцелярських методів роботи, парламентською формою правління президента обирає парламент і
тяганини, формалізму, кар’єризму, прагнення до привілеїв тощо. представники регіонів. Процедура виборів президентів ґрунтується
БЮРОКРАТІЯ (фр. bureaucratie – панування канцелярії) – сила на засадах мажоритарної виборчої системи. Як правило, вибори
державних інститутів і посад, а також осіб, професійно зайнятих проходять в один, два, три тури з перебалотуванням кандидатів, які
управлінською діяльністю. Бюрократія як соціальна група пер- отримали найбільшу кількість голосів або не менше встановленого
соніфікує державний порядок, уособлює управлінські структури мінімуму. Кандидат у президенти повинен, за загальним правилом,
суспільства і має характерні ознаки, що прямо залежать від кон- бути громадянином відповідної держави.
кретного політичного режиму. Вперше термін «бюрократія» вжив ВИБОРЧА СИСТЕМА – порядок організації та проведення ви-
французький соціолог Б. де Гурней (1712–1759). Він розумів під борів до представницьких органів державної влади, місцевого само-
бюрократією певну форму державної діяльності з використанням врядування і здійснення громадянами своїх виборчих прав. Основні
цивільних службовців, працю яких оплачує держава. Бюрократія види виборчих систем: мажоритарна виборча система, пропорційна
передусім ототожнюється з державою, її виконавчими органами, виборча система, змішана виборча система (мажоритарно-пропо-
чиновницьким апаратом. рційна або пропорційно-мажоритарна).
ВЕТО (лат. veto – забороняю) – у сучасних державах акт, що ВИБОРЩИКИ – особи, яких безпосередньо обирають виборці та
припиняє або не допускає набрання чинності рішення будь-якого які уповноважені остаточно обрати на виборчу посаду конкретного
органа. Особливо важливе значення має надане главі держави право кандидата за умов непрямих (двоступеневих або багатоступеневих)
накладати вето на закони, прийняті парламентом. Розрізняють виборів, коли формування представницького органу чи обрання
абсолютне (або резолютивне) вето, коли главі держави належить посадової особи відбувається шляхом подання виборцями своїх
474 475
голосів не безпосередньо за кандидатів на виборну посаду, а за ви- санкції, зокрема, усунення з поста чи посади, вимушена відставка,
борців другого ступеня – виборщиків. Останні й проводять остаточ- дострокове розформування (розпуск) органу державної влади, від-
не обрання від імені виборців (вибори президента США, верхньої міна або припинення дії акта органу державної влади, позбавлення
палати парламенту тощо). громадянства тощо.
ВИЗНАННЯ І ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ ІНОЗЕМНИХ СУДІВ – ВІЙСЬКОВА ДИКТАТУРА (лат. dictatura – необмежена влада) –
надання рішенням судів зарубіжних держав національного право- не обмежена законами політична, економічна й ідеологічна влада
вого режиму, тобто такої самої юридичної сили, яку мають рішення певної соціальної групи в державі, яка ґрунтується на збройній
національних судів, що набули чинності: незмінність, неспростов- силі, відповідному військово-політичному режимі; монопольне па-
ність, виключність, виконуваність. нування військових кіл, повне підпорядкування цивільного життя
ВИКОНАВЧА ВЛАДА – одна з гілок державної влади, яка наді- воєнним цілям, мілітаризація. Нехтування демократичними пра-
лена повноваженнями з управління державними справами і на яку вами та свободами, сваволя воєнщини, відсутність чи формальне
покладається функція виконання законів, що приймаються зако- існування представницьких органів влади, скасування або при-
нодавчою владою. Виконавча влада (нормативне визначення) – це пинення дії конституції та інших законодавчих актів, фізичний
одна з трьох гілок державної влади, яка відповідно до конститу- і моральний терор, масові репресії – суттєві елементи військової
ційного принципу поділу державної влади покликана розробляти диктатури.
і втілювати державну політику щодо забезпечення виконання за- ВІЛЬНИЙ МАНДАТ (лат. mandatum – доручення) – повнова-
конів, управління сферами суспільного життя, насамперед держав- ження, які юридично не пов’язують обрану до законодавчого органу
ним сектором економіки. У відносинах із законодавчою та судовою (парламенту) особу з виборцями того виборчого округу, де її обрано
владою вона користується певною самостійністю. депутатом. За вільним мандатом депутат парламенту є представ-
ВИСОТНА МЕЖА ДЕРЖАВНОГО СУВЕРЕНІТЕТУ – верхня ником усього народу і саме тому не залежить від волі конкретних
межа поширення повноважень держави. За своєю конфігурацією виборців. У своїй діяльності він керується лише конституцією та
суверенний повітряний простір являє собою усічений конус, верши- власним сумлінням і має враховувати інтереси суспільства загалом.
на якого знаходиться у центрі Землі, а бокові поверхні, перпенди- Такий депутат не пов’язаний імперативним мандатом, тобто не
кулярні земній поверхні, проходять через сухопутний і морський зобов’язаний підкорятися волі своїх виборців, прагнення і вимоги
кордони держави. Потреба у визначенні висотної межі державного яких можуть не збігатися з інтересами нації або мати лише місцеве
суверенітету виникла у зв’язку з широким використанням пові- значення. Конституції більшості сучасних країн, визнаючи статус
тряного простору над державною територією в інтересах авіації, депутата парламенту, виходять з принципу вільного мандата.
освоєння космосу. Ця проблема є предметом дискусії, при цьому ВІЦЕ-ПРЕЗИДЕНТ (лат. vice – замість і praesident – той, що
деякі держави виступають за встановлення умовної межі між пові- сидить спереду, головує) – у низці країн з президентською формою
трям і космосом на висоті, що не перевищує 100–110 км над рівнем правління – це друга після президента як глави держави і глави
океану. виконавчої влади посадова особа. Як правило, обирається на той
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ КОНСТИТУЦІЙНА (конституційно-пра- самий термін, одночасно і за тим самим порядком, що і президент.
вова відповідальність) – різновид юридичної відповідальності, що Діє за його дорученням, а також заступає його у разі неможливості
має складний політико-правовий характер. Суб’єктами консти- виконання останнім своїх функцій. Чинною Конституцією України
туційної відповідальності можуть бути органи державної влади посаду віце-президента в країні не передбачено.
(насамперед вищі органи держави та їх посадові особи), а також ВНУТРІШНЯ ЮРИСДИКЦІЯ ДЕРЖАВИ – сфера діяльності
фізичні особи. Особливістю конституційної відповідальності є те, держав як суб’єктів міжнародного права, що є вільною від їх між-
що вона може застосовуватися за умов, коли норми права взагалі не народних зобов’язань. Статут ООН передбачає для держав певну
порушуються. Відповідний характер мають конституційно-правові свободу дій, визнаючи межі компетенції самої ООН.
476 477
ВОТУМ (лат. votum – бажання, воля) – 1) думка чи рішення, загалом. Гармонізація законодавства відбувається в різних формах
прийняті або виражені в іншій формі більшістю голосів виборців (адаптація законодавства, імплементація, стандартизація та ін.) і
чи представницьким органом. Прикладом вотуму є, зокрема, об- може передувати уніфікації законодавства або ж застосовуватися
рання виборцями парламенту, президента чи органів місцевого тоді, коли потреби в такій уніфікації немає. На сучасному етапі
самоврядування або схвалення парламентом програми роботи уря- гармонізація законодавства України з нормами міжнародного та
ду, а також діяльності окремих міністрів. Якщо такого схвалення європейського права здійснюється шляхом приєднання до багато-
не досягнуто, то це означає вотум недовіри урядові або окремим сторонніх міжнародних угод, у процесі виконання зобов’язань,
міністрам, що призводить до його відставки; 2) порядок, за яким у які випливають із членства в міжнародних організаціях, а також
деяких країнах певні категорії виборців мають по два і більше голо- під час підготовки до вступу в такі організації або міждержавні
сів (вотум плюральний); 3) юридично встановлений у низці країн утворення, зокрема до Європейського союзу та Світової організації
обов’язок усіх громадян брати участь у виборах органів державної торгівлі (СОТ).
влади під загрозою накладання штрафів за відмову в голосуванні ДВОПАЛАТНИЙ ПАРЛАМЕНТ – поширена у світі структура
(вотум обов’язковий). найвищого законодавчого органу держави. Утворення другої па-
ВСЕСВІТНЯ ДЕКЛАРАЦІЯ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАН- лати, яку називали верхньою, було результатом компромісу між
НЯ – акт Міжнародної спілки місцевих влад, проголошений для буржуазією та феодалами в боротьбі за державну владу. Нині дво-
усіх націй «стандартом, до якого слід прагнути, намагаючись до- палатні парламенти збереглися в Англії, Італії, США, Франції,
сягти ефективнішого демократичного процесу, поліпшуючи та- Швейцарії та інших країнах. Більшість держав має однопалатні
ким чином добробут свого населення». Ухвалена 23–26 листопада парламенти. Традиційно вважається, що двопалатність потрібна
1985 р. Складається з преамбули та 11 статей. В основній частині у федеративних державах, в яких верхня палата представляє ін-
документа розкривається конституційна основа місцевого само- тереси суб’єктів федерації (Австрія, Бразилія, Росія, ФРН та ін.).
врядування: компетенція місцевого самоврядування визначається Нижні палати у більшості країн повністю обираються прямими
як «право та обов’язок місцевих органів влади регулювати й вести виборами. Вибори у верхні палати можуть бути прямими та непря-
державні справи під свою особисту відповідальність і в інтересах мими. Непрямі вибори здійснюються різними колегіями. У Фран-
місцевого населення». До компетенції органів місцевого самовря- ції, наприклад, колегія виборщиків складається з членів нижньої
дування входять: право діяти за власною ініціативою, можливість палати, представників регіонів і органів місцевого самоврядування.
виявляти ініціативу й самостійно приймати рішення, пристосовую- Застосовуються і такі форми, як спадкоємність членства та призна-
чи виконання законів до місцевих умов і розумно й ефективно поді- чення. Спадкоємність членства, зокрема, має місце в палаті лордів
ляючи право на прийняття рішень з іншими рівнями управління на Великої Британії. Серед її членів понад третина – це спадкоємні
місцях. Основні положення Всесвітньої декларації місцевого само- пери, які мають титул не нижче барона. Є дві форми бікамералізму.
врядування зорієнтовані на те, щоб рішуче запровадити принципи Характерною ознакою егалітарного двопалатного парламенту є те,
та практику місцевого самоврядування в усьому світі. що палати мають однакові повноваження у законодавчій сфері, а
ГАРМОНІЗАЦІЯ ЗАКОНОДАВСТВА – процес цілеспрямова- уряд підзвітний обом палатам (Бельгія, Італія). Другою формою
ного зближення та узгодження нормативно-правових приписів з бікамералізму є парламент, палати якого нерівноправні (Іспанія,
метою досягнення незаперечливості законодавства, усунення юри- Франція, Ірландія, Велика Британія та ін.).
дичних колізій, дотримання міжнародних, європейських і наці- ДВОПАРТІЙНА СИСТЕМА – поширене визначення політичної
ональних правових стандартів. У сучасних умовах політичної та системи низки держав, при якій існують дві ведучі партії (напри-
економічної глобалізації є важливим способом правової інтеграції, клад, у США – Республіканська та Демократична).
одним з юридичних механізмів досягнення спільної мети різних ДЕКЛАРАЦІЯ – політична заява від імені держави, уряду, пар-
міждержавних об’єднань та інтеграції світового співтовариства тії чи іншої організації.
478 479
ДЕКОНЦЕНТРАЦІЯ – 1) організаційна техніка, яка складаєть- ДЕМОКРАТІЯ (грец. demokratij – народовладдя, від demos –
ся з передачі важливих прав (повноважень) щодо прийняття рішень народ і kratij – влада) – форма організації суспільства, його дер-
(з питань як загальнодержавних, так і місцевих) представниками жавно-політичного устрою, що ґрунтується на визнанні народу
центральної влади, які призначені на відповідні посади різноманіт- джерелом влади, послідовному здійсненні принципу рівності та
них адміністративних одиниць або державних служб; 2) передача свободи людей, їх реальної участі в управлінні справами держави
повноважень з центрального на місцевий рівень чиновникам, які й суспільства. Демократія вимагає, щоб влада цілком належала
призначаються центральною владою; 3) подрібнення влади одно- народові, який здійснює її безпосередньо шляхом прямої участі у
го рівня. Вертикальна деконцентрація – всі повноваження щодо вирішенні державних і громадських справ (референдуми, плебіс-
представництва інтересів центральної влади на місцевому рівні цити, демонстрації, мітинги, збори громадян, народні ініціативи
передаються одному державному чиновнику (префекту, комісару тощо) або через обраних ним представників (депутатів) у представ-
тощо). Горизонтальна деконцентрація – процес, пов’язаний з розпо- ницькі органи державної влади та місцевого самоврядування. Через
ділом обов’язків між кількома центрами влади на місцевому рівні інститути народних засідателів і присяжних відбувається участь
за галузевим принципом. громадян у здійсненні судової влади. Справжній демократії влас-
ДЕЛЕГАТ (лат. delegatus – посланець) – обраний або призна- тиві такі ознаки: а) демократія – це не тільки формальна рівність
чений представник, уповноважений держави, органу державної правових можливостей, а й насамперед їх усебічне забезпечення.
влади або місцевого самоврядування, установи, партії, громадських Формула «народ є джерелом влади» стає не просто декларацією, а
або інших організацій, громади, що представляє їхні інтереси на фактичним станом справ у суспільстві; б) демократія передбачає
з’їздах, конференціях, зборах, нарадах, конгресах. поважання права і закону, наявність у суспільстві сталої закон-
ДЕЛЕГОВАНЕ ЗАКОНОДАВСТВО – сукупність нормативних ності й міцного правопорядку, послідовне здійснення принципу
актів, які приймаються виконавчою владою за уповноваженням поділу державної влади з її функціональними формами на законо-
парламенту і мають силу закону. Поширене в Іспанії, Італії, Ні- давчу, виконавчу й судову; в) демократії притаманні широкі асо-
меччині, США, Франції та ін. ціативні зв’язки на всіх рівнях суспільного життя, інституційний
ДЕЛІКТ КОНСТИТУЦІЙНИЙ (лат. deliktum – провина, про- і політичний плюралізм: партії, профспілки, народні рухи, масові
ступок) – суспільно небезпечне, протиправне, винне діяння (дія об’єднання, асоціації, спілки, товариства, які об’єднують людей
або бездіяльність), яке посягає на основи конституційного ладу, за різноманітними інтересами і нахилами. Інтеграційні процеси
організацію публічної влади, права і свободи людини та громадя- слугують розвиткові державності, демократичним засадам усього
нина, за вчинення якого передбачено заходи конституційно-пра- суспільного життя, а також свободи особи. Об’єднання громадян
вової відповідальності. Є самостійним видом правопорушення. За беруть участь в управлінні справами держави. Поряд з виконав-
змістом конституційний делікт здебільшого має політичний харак- чою владою на місцях утворюється паралельна система прямого
тер; оскільки конституційно-правова відповідальність відображає представництва. Громадські органи, крім активної участі у ви-
участь суб’єкта у відносинах, які складаються у сфері організації робленні рішень, пропозицій і рекомендацій, здійснюють також
та здійснення публічної влади й у сфері взаємовідносин держави реальний контроль за виконавчою владою; г) здійснюючись з волі
й особи, а також відображає прагнення суб’єктів до влади. Пра- більшості, демократичне управління водночас ураховує також ін-
вова природа конституційного делікту зумовлює і наявність спе- тереси меншості, використовуючи метод погодження рішень під
цифічних санкцій, притаманних тільки конституційно-правовій час їх вироблення і прийняття; д) у демократичній державі існує
відповідальності (відкликання депутата місцевої ради, усунення розподіл повноважень між центром і місцевими органами влади.
президента з поста в порядку імпічменту, відставка уряду, достро- Перші вирішують питання, від яких залежить існування всього
кове припинення повноважень парламенту, втрата громадянства, суспільства, його життєздатність: екологія, розподіл праці в між-
визнання виборів недійсними тощо). народному, регіональному співтоваристві, запобігання конфліктам
480 481
тощо, другі – забезпечують вирішення питань місцевого самовря- підставі порушення кримінальної справи. Зміст і обсяг депутат-
дування, економічного, соціального та духовного життя людей у ського імунітету в різних країнах неоднаковий, але ніде він не має
містах, селищах, селах. Таким чином, припиняє існувати проблема абсолютного характеру. У деяких державах депутати користуються
концентрації та монополізації влади в суспільстві й державі; ж) імунітетом лише на парламентських сесіях. Майже в усіх країнах
демократія є об’єктивною умовою формування та функціонування депутати не мають імунітету в разі їх затримання на місці злочину.
громадянського суспільства і правової держави, вона сприяє про- Зазвичай дозвіл (згоду) на арешт депутата дає парламент, а в період
цесам їх повноцінного існування та подальшого зміцнення. між сесіями – його керівний орган.
ДЕНЬ ЄВРОПИ – свято держав – членів Європейського союзу ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА (state policy) – політичний курс, ви-
та європейського співтовариства. Відзначається щороку 9 травня. значення цілей і завдань як внутрішньої і зовнішньої політичної
Визначальна ідея загальноєвропейського дня – кожний мешканець діяльності, так і сама ця діяльність, спрямована на їх досягнення та
континенту, незалежно від національної приналежності й грома- проведення визначеного політичного курсу даною державою, орга-
дянства, має відчувати себе вільним у Європейському домі. нами як у центрі, так і на місцях, загалом у країні та за закордоном.
ДЕПАРТАМЕНТ (фр. departement – округ, відділ) – 1) струк- ДЕРЖАВНА МОВА – 1) мова офіційного спілкування громадян
турний підрозділ вищої адміністративної, судової або банківської певної держави; 2) офіційна мова діяльності органів державної
установи, адміністративний підрозділ в апараті органів державної влади та місцевого самоврядування. Державна мова визначається
виконавчої влади, деяких міжнародних організацій тощо; 2) у низ- і закріплюється, як правило, конституцією та законами держави
ці держав назва міністерства, відомства, великого відділу, управ- як один з елементів її механізму, ознак, атрибутів.
ДЕРЖАВНИЙ БОРГ – загальна заборгованість держави за всіма
ління: наприклад, державний департамент США.
випущеними та непогашеними борговими зобов’язаннями. Поді-
ДЕПУТАТ (лат. deputatus – посланий) – особа, обрана виборця-
ляється на внутрішній і зовнішній.
ми до законодавчого або іншого представницького органу держави
ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ – діяльність державних органів
чи місцевого самоврядування, іноді міжнародних представницьких
щодо запобігання, виявлення та припинення дій, що суперечать
органів. Депутати є представниками у виборному органу відпо-
встановленим державою нормам і правилам. Органи, для яких
відної частини населення – виборців виборчого округу чи всього контроль є основним видом діяльності, становлять систему орга-
народу. нів державного контролю. Залежно від суб’єктів, сфери діяльності
ДЕПУТАТСЬКИЙ ІНДЕМНІТЕТ ТА ІМУНІТЕТ (лат. виділяють такі види державного контролю: парламентський контр-
indemnitas – захист від шкоди; лат. immunitas – звільнення від оль; контроль, здійснюваний органами виконавчої влади; судовий
повинності, недоторканність), депутатська недоторканність – один контроль. Державний контроль – це самостійно чи зовнішньо іні-
з основних елементів конституційно-правового статусу члена пар- ційована діяльність уповноважених на те суб’єктів, яка спрямована
ламенту, його привілей. Призначення депутатського індемнітету на встановлення фактичних даних щодо об’єктів цього контролю
та імунітету – забезпечити ефективність діяльності парламентарія задля визначення їх відповідності (невідповідності) тим правомірним
з метою максимальної реалізації ним свого мандата. Поняття «де- оціночним критеріям, котрі припускають застосування адекватних
путатський індемнітет» означає, що член парламенту юридично одержаному результату заходів реагування в унормованому порядку.
не відповідальний за свої висловлювання та голосування у процесі ДЕРЖАВНИЙ ПРАПОР – один з офіційних символів держави,
виконання ним обов’язків у парламенті та його органах. В англо- який уособлює її суверенітет; полотнище одного або кількох ко-
мовних країнах термін «індемнітет» замінено поняттям «привілей льорів, як правило, з певним зображенням, що відтворює одну або
свободи слова». На основі депутатського імунітету члени парла- кілька ідей політичного характеру.
менту користуються захистом представницького органу від аре- ДЕРЖАВНИЙ СЕКРЕТАР – посада в уряді або центральних
шту і деяких інших процесуальних дій, пов’язаних з обмеженням органах виконавчої влади. Існує в Австрії, Італії, Німеччині, США
особистих прав і свобод, а також від судового переслідування на та інших державах.
482 483
ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ – політико-територіальна організація розділено між монархом і парламентом, хоча монарх зберігає до-
держави, яка характеризується статусом її територіальних оди- мінуючі позиції. Владу монарха обмежено конституцією, яка, про-
ниць, формою їх правових відносин між собою та з державою в те, дарується самим монархом. Фактично в дуалістичній монархії
цілому. влада глави держави завдяки впливу традицій, ролі особи монарха
ДЕСПОТІЯ (грец. – володарювання, панування) – 1) різновид тощо є ширшою, ніж це передбачено конституцією (наприклад,
абсолютної монархії (поряд з тиранією та режимом освіченого аб- Йорданія, Марокко). Державний механізм у дуалістичній монархії
солютизму). Для деспотії характерна ніким і нічим не обмежена побудовано на засадах формального розмежування законодавчої та
влада правителя над усіма членами суспільства, його цілковита виконавчої влади. Хоча законодавча влада належить парламенту,
сваволя, крайня централізація влади та безправність підданих. За однак монарх у багатьох випадках має право абсолютного вето.
деспотичного режиму широко застосовуються неправові методи Виконавча влада фактично належить монархові, який може реа-
державного управління; 2) у переносному значенні – крайні вияви лізувати її або безпосередньо або, здебільшого, через уряд. Сучасні
публічної чи приватної влади або жорстка поведінка, що познача- дуалістичні монархії характеризуються відсутністю багатьох най-
ється необмеженою сваволею, цілковитим ігноруванням бажань і важливіших елементів демократії та громадянського суспільства.
волі інших. Дуалістичну монархію вважають історично перехідною формою
ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ – 1) передача центром прав (окремих влад- від абсолютизму до парламентської монархії.
них повноважень) на прийняття рішень (як місцевого значення, так ЄВРОПЕЙСЬКА ХАРТІЯ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ –
і реалізації певних делегованих повноважень) місцевим органам, основний міжнародно-правовий документ для країн – членів Ради
що не перебувають в ієрархічному підпорядкуванні центральним Європи, який містить стандарти щодо організації управління на
органам влади, які, як правило, в більшості нормативно встанов- місцях на засадах місцевого самоврядування, які є обов’язковими
лених випадків обираються зацікавленими громадянами; 2) процес для держав – членів Ради Європи. Цей документ ухвалено Радою
передачі частини функцій і повноважень центральних органів ви- Європи 15 жовтня 1985 р. Ратифікація Україною ЄХМС відбулася
конавчої влади органам регіонального та місцевого самоврядуван- 15 липня. Цей міжнародний документ орієнтує всі демократичні
ня; 3) система управління, за якої частина функцій центральної держави відносно тих принципів і рис, яким має відповідати орга-
влади переходить до місцевих органів самоврядування; 4) передача нізація та діяльність місцевого самоврядування в демократичних
на вирішення територіальним колективам (громадам) або органам, країнах, співвідношення в цих країнах місцевого самоврядуван-
які вони безпосередньо обирають, тих справ (питань державного ня з місцевим управлінням, яке здійснюється на державній осно-
та місцевого значення), виконання яких до певного часу повністю ві. Підтвердженням вагомого вкладу місцевого самоврядування
належало державі, в особі її органів і посадових осіб. в ефективну демократію є преамбула до ЄХМС, в якій зазначено:
ДЖЕРРІМЕНДЕРІНГ – особливий метод утворення виборчих місцеве самоврядування – одна з основ демократичного ладу; право
округів у США та інших країнах, за яким округи створюються громадян брати участь в управлінні суспільними справами є одним
з різною кількістю виборців, чим порушується принцип рівного з демократичних принципів, які підтримують всі держави – члени
представництва. Європейського союзу; з метою забезпечення ефективного, набли-
ДИЙЯ – в мусульманському праві «викуп за кров», грошова женого до громадянина управління мають бути створені органи
компенсація родичам убитого. місцевого самоврядування, наділені реальною владою; збереження
ДИСКРЕЦІЯ – вирішення посадовою особою або державним та закріплення місцевого самоврядування в різних країнах Європи
органом будь-якого питання за власним розсудом. є важливим вкладом у будівництво Європи на принципах демо-
ДУАЛІСТИЧНА МОНАРХІЯ – форма державного правління, кратії та децентралізації влади; місцеві органи влади, наділені
різновид обмеженої конституційної монархії. Загальною ознакою правом прийняття владних рішень, мають бути створені демокра-
дуалістичної монархії є те, що тут реальні владні повноваження тичним шляхом, мати широку автономію щодо своєї компетенції
484 485
та порядку її здійснення; права територіальних громад та органів зв’язків і зазвичай домагається визнання себе єдиним правомірним
місцевого самоврядування мають бути надійно захищені. Кон- представником державної влади своєї країни. Друга світова війна
ституція України певною мірою конкретизує частину принципів 1939–1945 рр., німецько-фашистська окупація деяких країн стали
ЄХМС стосовно особливостей нашої держави. Визначено орієнтир причиною виникнення екзильного уряду в деяких європейських
України – вступ до Європейського союзу. У країнах Європейсько- країнах. Це, зокрема, французький уряд Шарля де Голля і поль-
го союзу велика увага приділяється саме функціонуванню місце- ський – у Лондоні, югославський – у Каїрі; вони вели упродовж
вого самоврядування на принципах, проголошених ЄХМС. Так, війни активну міжнародну діяльність.
Хартія зобов’язує своїх учасників застосовувати основні правові ЕКСТРЕМІЗМ (фр. extremisme – політика крайніх заходів) –
норми, які гарантують політичну, адміністративну та фінансову схильність до крайніх заходів у політичній діяльності та ідеоло-
незалежність місцевих влад. Вона демонструє на європейському гії. Як правило, виникає в часи економічних і соціальних криз, в
рівні політичну волю зробити життєздатними на всіх рівнях те- умовах розвитку конфліктних ситуацій. Характерними виявами
риторіального управління принципи, які Рада Європи захищає з екстремізму є тероризм, гострі конфлікти на релігійному та наці-
моменту свого утворення, вважаючи своїм завданням підтримання ональному ґрунті, фашистські та расистські погроми.
демократичної свідомості в Європі і захист прав людини в найшир- ЕЛЕКТОРАТ (лат. elektor – той, хто обирає, виборець) – 1) усі
шому обсязі. Принципи Хартії реалізовано в країнах Європейсько- виборці, які голосують за певну політичну партію (блок партій)
го союзу. Практика застосування принципів Хартії іноземними чи її (його) представника на парламентських, президентських або
державами свідчить про важливість реалізації основних положень муніципальних виборах. Кожна партія та кожний кандидат має
свій електорат; 2) сукупність виборців певного виборчого округу
цього документа. Зважаючи на стан реалізації принципів Хартії
або всієї країни.
Україною, слід зазначити, що національне законодавство потре-
ЗАКОН ПРО ДЕРЖАВНУ ДОКТРИНУ (act of state doctrine –
бує уточнення та доопрацювання. Вкрай важливим залишається
у США) – доктрина, відповідно до якої держава є суверенною у меж-
внесення змін до Конституції України та прийняття законів на
ах своїх кордонів, і внутрішні дії держави не може бути оскаржено
виконання резолюцій та рекомендацій Конгресу місцевих і регіо-
судом іншої країни.
нальних влад Європи від 1998 р. та 2001 р., які прийнято з метою ЗАКОНОДАВЧИЙ ПРОЦЕС – юридично регламентована су-
сприяти імплементації та ретельнішому дотриманню Україною купність послідовно здійснюваних дій щодо розробки, прийняття
положень Хартії. Принципове ставлення до положень резолюцій (зміни) законів та інших законодавчих актів і їх оприлюднення.
Конгресу, на нашу думку, матиме велике значення для України, ЗМІШАНА ВИБОРЧА СИСТЕМА – різновид виборчої систе-
передусім якщо взяти до уваги прагнення нашої держави увійти ми, що є поєднанням мажоритарної та пропорційної виборчих сис-
до складу Європейського союзу в недалекому майбутньому. Треба тем. Змішана виборча система практикується в Італії, Польщі,
більш чітко розуміти, що демократичні стандарти Європейського Угорщині, ФРН тощо. Здебільшого ця система застосовується у
союзу та Ради Європи, безсумнівно, є ідентичними. І саме тому ве- тих країнах, в яких здійснюється пошук і становлення виборчих
ликої уваги потребує механізм реалізації принципів Європейської систем або в яких потрібно досягти компромісу між принципом
хартії місцевого самоврядування у практиці суб’єктів місцевого представництва в парламенті різних політичних сил і стабільністю
самоврядування в Україні. сформованого ними уряду. Найпростішою змішаною виборчою сис-
ЕКЗИЛЬНИЙ УРЯД (від. лат. exilium – вигнання, висилка), темою є лінійне змішування: одна частина парламенту обирається
уряд у вигнанні – уряд, що сформований і працює за межами дер- за мажоритарним, інша – за пропорційним принципом (Україна
жави, яку представляє, ґрунтуючись на певних юридичних доку- (вибори 1998, 2002 рр.) – 50/50; ФРН – 50/50; Угорщина – 1/3
ментах як законній основі своєї діяльності. Як правило, екзильний депутати-мажоритарщики, 2/3 – за партійними списками).
уряд у своїх установчих документах проголошує себе єдиним легі- ЗОЛОТИЙ ЗАПАС – державний централізований резервний
тимним урядом держави. Він прагне до встановлення міжнародних фонд золота (у злитках і монетах), який перебуває в розпоряджен-
486 487
ні центрального (національного) емісійного банку або фінансових ІНАВГУРАЦІЯ (лат. inauguratio – посвячення) – урочиста це-
органів держави чи міжнародних валютно-кредитних організацій. ремонія вступу на посаду новообраного глави держави, коронації
Золотий запас використовується як державний резерв у міжна- монарха.
родних розрахунках та є одним із засобів забезпечення сталості ІНВЕСТИТУРА УРЯДУ (лат. investire – одягати, оточувати) –
національної валюти, стабілізації курсу валют на міжнародних процедура, пов’язана з парламентським способом формування
фондових ринках. уряду. Передбачена конституціями більшості держав з парла-
ІДЖМА – одне з основних джерел мусульманського права – ментсько-монархічною, парламентсько-республіканською та
одностайна позиція найавторитетніших ісламських правників з змішаною республіканською формами правління. Ґрунтується
питань, що не врегульовані безпосередньо Кораном і Сунною. Ідж- на спільних діях парламенту та глави держави, хоча характер і
ма являє собою коментарі, що ліквідують прогалини в релігійних послідовність їх дій різняться. Конституція України встановила
нормах. Кінцеве тлумачення ісламу дається в іджмі, Коран і Сунна спосіб формування уряду, що умовно передбачає його інвести-
безпосереднього юридичного значення не мають. туру.
ІМПЕРАТИВНИЙ МАНДАТ – 1) юридична форма взаємовід- ІННОВАЦІЙНЕ ЗАКОНОДАВСТВО (лат. innovatio – поновлен-
носин обраних членів представницького органу державної влади, ня, зміна) – специфічна комплексна галузь законодавства, якою
місцевого самоврядування, керівного виборного органу політичної регулюються суспільні відносини в процесі здійснення організа-
партії, обраних посадових осіб і тих, хто брав безпосередню участь у ційних, інвестиційних, матеріально-технічних та інших заходів,
виборах; 2) тип депутатського мандата – функції члена парламенту, спрямованих на створення і впровадження науково-технічних роз-
що випливає з його обрання та наділення повноваженнями у сфері робок, нової техніки і технологій, нових форм організації праці й
державного управління. Імперативний мандат ґрунтується на пря- управління, освоєння і випуск нових видів продукції. Інноваційне
мій юридичній залежності депутата від виборців: депутат вважа-
законодавство має на меті стимулювання науково-технічного про-
ється представником не всього народу, а лише виборців округу, де
гресу, переозброєння промисловості та її інфраструктури, інтегра-
він балотувався і був обраний. Депутат юридично відповідальний
цію науки, техніки та виробництва.
перед тими, хто його обрав. Депутат зобов’язаний звітувати пе-
ІНСТИТУЦІЇ – у переносному значенні – установи, заклади.
ред виборцями і може бути достроково відкликаний (позбавлений
ІНТЕРПЕЛЯЦІЯ (лат. interpellatio – букв. – переривання про-
мандата) у разі невиконання або неналежного виконання наказу.
мови) – звертання депутата до уряду з вимогою дати пояснення
Сьогодні імперативний мандат зберігся в країнах, де конституцій-
но закріплений демократичний централізм як принцип побудови з приводу зовнішньої або внутрішньої політики чи з будь-якого
державного механізму (В’єтнам, КНДР, Куба та деякі ін.). конкретного питання.
ІМПІЧМЕНТ – за конституціями деяких держав процедура при- ІНФОРМАЦІЙНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ ДЕРЖАВИ – здатність дер-
тягнення парламентом до відповідальності вищих посадових осіб жави контролювати й регулювати потоки інформації з-поза меж
у випадках вчинення ними певних злочинів. Імпічмент трактують держави з метою дотримання законів України, прав і свобод гро-
як парламентську процедуру, пов’язану з позбавленням президента мадян, гарантування національної безпеки держави.
недоторканності у зв’язку з учиненням ним певного злочину. До КАБІНЕТ МІНІСТРІВ (УРЯД) (Cabinet of Ministers, the
таких злочинів належать державна зрада та порушення Консти- Cabinet) – 1) склад міністрів, що входять до уряду; офіційна назва
туції. Імпічмент – це політична оцінка дій посадової особи, і як уряду в деяких державах; 2) у деяких країнах вищий орган ви-
його наслідок – можливе усунення її з посади (поста). Реалізація конавчої влади на чолі з президентом; 3) назва уряду в цілому або
процедури імпічменту завжди відбувається в парламенті. його частини, або сукупності міністрів у деяких державах. У різних
ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ (лат. implere – наповнювати, здійснювати) країн (наприклад, у Великій Британії) поняття уряду і кабінету
– в міжнародному праві організаційно-правова діяльність держав міністрів не збігаються. У цих країнах термін «уряд» означає су-
з метою реалізації своїх міжнародно-правових зобов’язань. купність усіх глав центральних виконавчих відомств (міністерств,
488 489
департаментів) і деяких вищих державних чиновників, водночас країнах парламентаризму кворум, наприклад, визначається, як
як Кабінет являє собою більш вузьку колегію, що складається з ке- правило, на рівні половини складу парламенту, встановленого кон-
рівників найважливіших міністерств. Кабінет очолюється главою ституцією.
уряду (у Великій Британії, ФРН, Італії й інших парламентарних КИШЕНЬКОВЕ ВЕТО – різновид так званого відкладального
державах) або главою держави (у США й інших президентських вето, яким користується президент США. Конституціями держав
республіках). У Великій Британії до складу Кабінету входить лише з президентською або змішаною формою правління передбачається
частина міністрів. Кабінет є органом, який зазвичай не згадують зазвичай право відкладального вето, яке парламент може подо-
у конституціях. Його склад визначається прем’єром, який може лати шляхом повторного розгляду й ухваленням кваліфікованою
не тільки вводити до складу Кабінету тих чи інших міністрів, а більшістю. Проте механізм дії кишенькового вето у США дещо
й визначати його чисельність. Англійський кабінет – орган, що інший. За загальним правилом, якщо президент протягом 10 днів
зосереджує фактично у своїх руках усю повноту державної влади. не підписує закон і не повертає його до Конгресу зі своїми заува-
У деяких країнах засновується орган, що за своїм складом ще більш женнями, закон набирає чинності без підпису глави держави. Але
вузький, ніж Кабінет. Це «внутрішній кабінет» у Великій Британії якщо до кінця парламентської сесії залишається менше 10 днів, то
або «кухонний кабінет» у США. Вони являють собою дуже вузькі не підписаний президентом закон залишається, так би мовити, в
колегії, що складаються з осіб, найбільш наближених до глави «кишені» парламенту і Конгрес повинен розглядати його заново,
уряду, й очолювані відповідно прем’єр-міністром або президентом. з дотриманням відповідної процедури.
Діяльність цих органів негласна. У деяких країнах уряд називаєть- КОАЛІЦІЙНИЙ УРЯД (лат. coalitio – об’єднання, союз) – уряд,
що утворюють дві або більше політичних партій, представлених
ся Кабінетом, коли він діє без участі президента і ради міністрів,
у парламенті. Коаліційний уряд є переважно результатом пропо-
коли на його засіданнях головує президент.
рційної виборчої системи та багатопартійності. До складу коалі-
КАДЕНЦІЯ – строк повноважень.
ції зазвичай входять представники від двох до п’яти партій, тобто
КАДІ – в мусульманських країнах суддя, одноосібно здійсню-
становлять об’єднання найменшої кількості партій, потрібної для
ючий правосуддя на основі шаріату. В сучасних умовах каді на-
набуття більшості місць у парламенті (парламентська більшість).
зиваються судді не тільки шаріатських судів, а й інших судових Розподіл урядових постів між партіями приблизно відповідає їх
інституцій. впливу в парламенті.
КВАЛІФІКОВАНА БІЛЬШІСТЬ – 1) у широкому значенні – КОАЛІЦІЯ – у конституційному праві домовленість кількох
більшість у 3/5, 2/3 або 3/4 голосів від присутніх на засіданні або політичних партій про спільні дії. Розрізняють коаліції виборчі,
від загального (конституційного) складу державного чи громад- парламентські й урядові. Виборча коаліція – домовленість полі-
ського органу, зборів, з’їзду, сесії депутатів представницького тичних партій про спільне висування спільних кандидатів на пар-
органу; 2) у вузькому розумінні – офіційно встановлена під час ламентських, президентських і місцевих виборах. Парламентська
голосування перевага голосів, потрібна для прийняття державним коаліція – домовленість політичних партій про спільні дії в парла-
органом рішення з важливих питань. Зазвичай для прийняття рі- менті. Найчастіше коаліція – це домовленість кількох політичних
шення парламентом потрібна проста більшість голосів від загальної партій про утворення уряду на коаліційній основі. Парламентська й
кількості поданих голосів або від загальної кількості депутатів. урядова коаліції часто (але не завжди) пов’язані між собою, оскіль-
У спеціально встановлених законом випадках під час голосування ки мета першої – формування коаліційного уряду (звідси термін
членів парламенту застосовується кваліфікована більшість. «урядова коаліція»).
КВОРУМ (лат. quorum – присутності яких достатньо) – наймен- КОЛЕГІАЛЬНА ПРЕЗИДЕНТУРА – обраний парламентом на
ша кількість членів будь-яких зборів або зібрання, зокрема пар- визначений термін колегіальний орган, який здійснює функції
ламенту, за наявності якої вони правомочні ухвалювати рішення, глави держави (наприклад, Федеральна рада Швейцарії, державна
що є офіційно рішеннями цих зборів або зібрання. У розвинутих рада на Кубі).
490 491
КОМІТЕТ (фр. comite, лат. committo – доручаю) – 1) державний ти, взаємні стосунки людини та держави. Цей режим є системою
орган, утворений для проведення спеціальних заходів або керівни- правових зв’язків між суспільством, державою та індивідом, що
цтва будь-якою галуззю; 2) колегіальний виборний керівний орган виникають у процесі реалізації норм конституції та інших джерел
у політичних партіях і громадських організаціях. конституційного права. Змістовну основу конституціоналізму ви-
КОНГРЕС (лат. congressus – зустріч, збори) – 1) з’їзд, нарада, ражає формула «конституційно-правова норма плюс практика її
як правило, міжнародного характеру; 2) у деяких державах назва реалізації».
парламенту (наприклад, у США), політичних партій (наприклад, КОНТРАСИГНУВАННЯ АКТІВ ГЛАВИ ДЕРЖАВИ (лат.
Індійський національний конгрес); 3) вищий орган деяких між- contrasignatura – міністерський підпис) – скріплення підписом
народних організацій. глави уряду або міністра правових актів, що підписуються главою
КОНСТИТУАНТА – загальнонаціональний колегіальний пред- держави. Контрасигнатура – не просте візування правового акта, а
ставницький орган держави, спеціально утворений для розробки процедура, що передбачена конституціями деяких країн (Франція,
та прийняття конституції. Австрія, ФРН тощо) і набуває в такий спосіб правового значення.
КОНСТИТУЦІЙНА МОНАРХІЯ – монархія, за якої влада мо- Особа (прем’єр-міністр або міністр), яка скріплює своїм підписом
нарха обмежена конституцією. При конституційній монархії реаль- правовий акт, бере на себе політичну та юридичну відповідаль-
на законодавча влада належить парламенту, а виконавча – уряду. ність за нього, а глава держави персональної відповідальності не
КОНСТИТУЦІЙНА ЮРИСДИКЦІЯ (лат. jurisdictio – судочин- має. Акти, прийняті главою держави в порядку самостійного здій-
ство) – 1) діяльність судових і так званих квазісудових органів, снення ним своїх особливих (дискреційних) повноважень, контр-
спрямована насамперед на визначення відповідності певного кола асигнатури не вимагають. Інститут контрасигнатури здебільшого
правових актів конституції, а також на реалізацію деяких інших властивий державам з парламентською формою правління, ніж
повноважень. Конституційна юрисдикція здійснюється в порядку президентським республікам, де самостійні повноваження глави
конституційного провадження, тобто у формі конституційного су- держави – президента значно ширші, ніж за парламентської форми
дочинства; 2) сфера компетенції судових і так званих квазісудових правління. У деяких країнах інститут контрасигнатури застосову-
органів, що зумовлює зміст їх вищезазначеної діяльності. Органа- ється не тільки у взаєминах глави держави й уряду, а й у взаєминах
ми конституційної юрисдикції є суди загальної юрисдикції, суди глави уряду та міністрів. Відповідний міністр скріплює акт, що
спеціальної (конституційної) юрисдикції і так звані квазісудові підписується главою уряду, і несе за нього відповідальність.
органи, наділені відповідною компетенцією (наприклад, консти- КОНТРОЛЬ ПАРЛАМЕНТСЬКИЙ – одна з форм державного
туційна рада Франції). контролю. Має переважно загальний політичний і рідше – адмі-
КОНСТИТУЦІЙНА ЮСТИЦІЯ (конституційне правосуддя) – ністративний характер. Основне значення в парламентарних дер-
одна з основних форм здійснення конституційного нагляду, а саме: жавах і напівпрезидентських республіках має парламентський
конституційний нагляд, здійснюваний у формі конституційного контроль над діяльністю уряду, головними методами та формами
судочинства особливого роду судовими органами – конституцій- якого є: постановка питання про довіру, резолюція недовіри, інтер-
ними судами, а також квазісудовими органами – конституційними пеляція, письмові й усні питання уряду (парламентські питання),
радами та деякими іншими, а також самі ці органи. парламентське розслідування. У президентських республіках пар-
КОНСТИТУЦІОНАЛІЗМ (лат. constitutio – устрій, установлен- ламентський контроль над діяльністю уряду має набагато менше
ня) – доктринальне поняття, вживане як в юридичній наці, так і значення: його головним завданням є парламентське розслідуван-
в суспільних науках загалом. Конституціоналізм розглядають як ня, що може спричинити у виняткових випадках застосування
власне конституційну норму, як практику відповідного регулю- процедури імпічменту. В останні десятиліття дедалі важливішого
вання суспільних відносин. Конституціоналізм – це суспільно-по- значення набуває парламентський контроль за дотриманням прав
літичний режим, за якого функціонують держава та її інститу- людини, що виражається у швидкому поширенні в різних країнах
492 493
інституту парламентського уповноваженого з прав людини (див. ЛЕГІТИМНІСТЬ (у широкому розумінні) – визнання правомір-
омбудсмен). Особливим різновидом парламентського контролю є та- ності державної влади населенням і міжнародним співтовариством.
кож фінансовий і фінансово-економічний контроль, здійснюваний Визнання законності її походження та способу встановлення озна-
через спеціальні органи парламенту: рахункові палати, рахункові чає одержання владою кредиту довіри з боку народу, згоди народу
суди тощо. Цей вид парламентського контролю має вже не політич- підкорятися. У вузькому розумінні – це визнання законності влади,
ний, а адміністративний характер. утворення її відповідно до процедури, передбаченої правовими нор-
КОНФЕДЕРАЦІЯ (лат. confoederatio – союз, спілка об’єднання) – мами. Вимога легітимності виникла як реакція проти насильниць-
1) союз суверенних держав, утворений для досягнення певних ці- кої зміни влади в державі, усвідомлення суспільством переваги
лей; 2) спілка, товариство, об’єднання громадських організацій. порядку та стабільності над порушенням загальновизнаних норм,
Найпоширенішим є визначення конфедерації як форми слабо захопленням влади силою. Є дві позиції в розумінні легітимності
централізованого державного устрою, за якою ознаки державного влади: 1) ліберально-демократична позиція полягає у визнанні
утворення мають як держава загалом, так і її частини, що визна- влади, що сформувалася в результаті демократичних процедур;
ються суб’єктами конфедерації, сфера компетенції центральних 2) прагматична позиція віддає перевагу владі не стільки виборній,
органів є обмеженою, а основні владні повноваження належать скільки здатній опанувати складну ситуацію та підтримувати в
вищим органам суб’єктів конфедерації. У разі розпаду унітарної суспільстві правопорядок.
або федеративної держави. Конфедерація може бути однією з форм ЛЕГІСЛАТУРА (лат. lex – закон; lator – той, хто вносить, пропо-
збереження традиційних зв’язків між відповідними державними нує) – 1) строк повноважень представницького органу (парламенту)
утвореннями. Історичний досвід свідчить, що конфедерації мають або виборної службової особи (президента, мера тощо); 2) назва
нестійкий, перехідний характер: вони або розпадаються, або пере- законодавчих органів у деяких країнах, а також у деяких штатах
ходять у федерацію. США.
КУРІАЛЬНА СИСТЕМА (лат. curialis – приналежність до ку- ЛОБІЗМ (англ. lobby – приймальня, кулуари) – спеціальний
рії) – система виборів до представницьких органів влади й органів інститут політичної системи, потужний механізм впливу певних со-
місцевого самоврядування. У широкому розумінні термін поши- ціальних груп і громадських об’єднань на процес прийняття рішен-
рюється на всі системи нерівних виборів, у яких носії активного ня органами державної влади з питань внутрішньої та зовнішньо
виборчого права групуються за становими, майновими, національ- політики, зокрема прийняття, відхилення або зміну тих чи інших
ними ознаками або за їх комбінаціями. Метою створення куріаль- законів у парламенті. Мета лобізму полягає в тому, щоб домогтися
ної системи було легальне забезпечення панування домінуючої в від парламенту, уряду, президента країни ухвалення чи відхилення
даному суспільстві соціальної групи або класу. тих чи інших законодавчих або адміністративних актів.
ЛЕГАЛІЗАЦІЯ – надання юридичної сили документам, які ЛЮСТРАЦІЯ (лат. lustratio – очищення) – у конституційному
були видані на території іноземної держави. Ці документи мають праві заборона обіймати виборні й інші державні посади особам,
бути нотаріально засвідчені за місцем їх видачі, перекладені на які брали безпосередню участь в антидемократичній, репресивній
українську мову та легалізовані в консульській установі України, діяльності влади за колишнього тоталітарного державного режиму;
якщо міжнародними договорами, в яких бере участь Україна, не форма особистої відповідальності за участь у протиправній діяль-
передбачено інше. ності державної влади.
ЛЕГІТИМНА ВЛАДА – юридично (конституційно) обґрунтована МАДЖАЛА – найбільша кодифікація норм мусульманського
і визнана народом країни, а також світовою спільнотою влада. Так, права. Прийнята в Туреччині (Османській імперії) в 1869–1877 рр.
представницькі органи державної влади та місцевого самовряду- у межах курсу на модернізацію країни.
вання набувають легітимності в результаті проведення виборів, МАЖОРИТАРНА ВИБОРЧА СИСТЕМА (фр. majoritaire – за-
передбачених і регламентованих законодавством. снований на більшості) – різновид виборчих систем, заснований
494 495
на голосуванні за кандидата по виборчому округу та визнанні його цтво кількома міністерствами. У деяких країн існують інші назви
обраним на підставі більшості одержаних ним голосів виборців. міністерських посад (наприклад, державний секретар – у США;
За цією системою відбуваються парламентські вибори майже у 80 канцлер – у Великій Британії тощо). У деяких випадках поняття
державах світу: Франції США, Великій Британії та ін. Вони є тра- «міністр» поширюється на заступника міністра. Зокрема, у Вели-
диційною та найприйнятнішою для країн з так званою двопалатною кій Британії існують «молодші міністри», які забезпечують зв’язки
системою, тобто за наявності двох сильних політичних партій. Іс- міністра з парламентом.
нують мажоритарні виборчі системи з абсолютною та відносною МІНІСТР БЕЗ ПОРТФЕЛЯ – найменування посади міністра,
більшості. Згідно з першою перемогу на виборах отримує той кан- який входить до складу уряду, але не є керівником конкретного
дидат, який набрав 50 % голосів тих громадян, які взяли участь міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади. Мі-
у голосуванні, плюс один голос (наприклад, Франція). Під час ви- ністр без портфеля займається певними питаннями за дорученням
борів за мажоритарною виборчою системою відносної більшості уряду, його глави або координує роботу групи міністерств. Інститут
членом парламенту стає депутат, який одержав більше голосів, ніж міністра без портфеля існує в багатьох країнах, зокрема у Великій
усі його суперники, навіть якщо це менше 50 % голосів виборців Британії, Греції, Грузії, Німеччині тощо.
(Велика Британія). МІСЦЕВА ВЛАДА – вид публічної влади, яка реалізується від
МАНДАМУС – у країнах англосаксонської системи права су- імені суб’єктів, що функціонують у межах певних адміністратив-
довий наказ, зобов’язуючий посадову особу вчинити дію, яку вона но-територіальних одиниць. Від державної влади відрізняється
зобов’язана виконувати за законом. Мандамус є одним із консти- низкою ознак: а) якщо державна влада поширюється на всіх членів
туційних засобів судового захисту прав і свобод людини. суспільства, місцева влада – лише на певну їх частину; б) державна
МЕР (лат. major – старший, більший) – вища посадова особа в влада може розв’язувати проблеми загальносуспільного характеру,
муніципалітетах Великої Британії, США, Франції та інших держа- місцева влада – лише локальні; в) державна влада є суверенною,
вах. Здебільшого обирається самим муніципалітетом, інколи – на- місцева влада має підзаконний характер і діє в порядку та межах,
селенням або призначається чи затверджується на посаді урядом. установлених верховною владою.
Мер головує на засіданнях муніципалітету і представляє його у МІСЦЕВИЙ РЕФЕРЕНДУМ – форма прийняття територіаль-
зносинах з іншими органами. Відповідає за підготовку та вико- ною громадою рішень з питань, що належать до відання місцевого
нання муніципального бюджету, призначає осіб на муніципальні самоврядування, шляхом прямого голосування; спосіб прийнят-
посади, керує поліцією та роботою виконавчого апарату, ухвалює тя громадянами України, які постійно проживають на території
відповідні акти, реєструє акти цивільного стану тощо. В Україні відповідної адміністративно-територіальної одиниці, рішень з
офіційно такої посади немає, хоча на побутовому рівні мерів іноді найважливіших питань місцевого значення. Ухвалені місцевим
називають голів міських рад. референдумом рішення мають вищу юридичну силу щодо рішень
МЕРІЯ – у деяких країнах виконавчий орган муніципального рад, на території яких він проводиться, а також є обов’язковими
самоврядування; будівля, в якій він розташований. Мерія скла- для виконання на відповідній території, якщо вони не суперечать
дається з підрозділів, кожен з яких виконує відповідні функції. законодавству.
Керує роботою мерії мер. МІТИНГ (англ. meeting – збори, засідання, зустріч) – одна з
МІЛІТАРИЗОВАНА СЛУЖБА – тип державної служби, до якої форм безпосередньої політичної демократії, сутність якої – у мир-
належать усі держслужбовці, які служать в озброєних державних ному публічному зібранні громадян з метою вияву свого ставлення
формуваннях і мають військові або прирівняні до них звання. до внутрішньої або зовнішньої політики держави, органів дер-
МІНІСТР (лат. minister – слуга, прислужник) – посадова особа, жавної влади або місцевого самоврядування, до внутрішніх чи
котра входить до складу уряду і, як правило, очолює міністерство. міжнародних подій і висунення вимог щодо проведення цієї по-
В окремих країнах на одного міністра може покладатися керівни- літики або вживання заходів у зв’язку з певними подіями. Право
496 497
на мітинги – суб’єктивне право кожного громадянина оперативно ОДНОПАЛАТНИЙ ПАРЛАМЕНТ (монокамералізм) – найви-
висловлювати власну позицію з того чи іншого питання суспіль- щий законодавчий орган держави, який складається з однієї пала-
ного життя. Свобода мітингів є загальновизнаним правовим стан- ти. Однопалатний парламент характерний для більшості унітарних
дартом, закріпленим у міжнародних актах та імплементованим в держав. Однопалатний парламент формується переважно шляхом
основних законах більшості держав. загального, прямого й таємного голосування.
МОНАРХІЯ (грец. – єдиновладдя) – форма державного правлін- ОДНОПАРТІЙНА СИСТЕМА – вид партійної системи, що скла-
ня, при якій верховна влада зосереджена (повністю або частково) дається з представників або членів однієї політичної партії. Харак-
в руках одноособового глави держави і, як правило, передається у теризується відсутністю формальної та практичної конкуренції за
спадок. Монарх (король, цар, султан тощо) користується владою за владу, можливості програмних настанов соціально-економічної та
власним правом, яке не делеговане йому будь-якою іншою владою. політичної стратегії з урахуванням конкретних проблем суспіль-
В Європі переважають парламентські монархії: Бельгія, Велика ства та інтересів різних соціальних груп. Однопартійна система
Британія, Данія, Норвегія, Швеція та ін. існувала в СРСР, деяких інших країнах соціалістичного табору,
МУНІЦИПАЛІТЕТ (лат. municipium – місто з правом самовря- продовжує існування на Кубі, в Китаї, КНДР та в низці країн Аф-
дування) – 1) орган місцевого самоврядування населених пунктів рики. Як правило, Однопартійна система властива тоталітарним
низки країн; 2) самоврядна громада з правами юридичної особи. режимам, коли управління здійснюється однією партією.
НЕПОТИЗМ (фр. nepotisme – сімейність, кумівство) – роздача ОКТРОЮВАННЯ (фр. оctroyer – дарувати, жалувати) – одно-
римськими папами своїм племінникам та іншим кровним родичам особовий акт, унаслідок якого монарх фіксує або змінює держав-
земель, посад, церковних звань тощо. Непотизм закріпився у бага- ний лад, умови здійснення політичної влади. Здебільшого це ви-
тьох народів здебільшого в нормах звичаєвого права та в етиці сі- являється в «даруванні» народові конституції чи конституційних
мейно-побутового і суспільно-політичного життя: у східних слов’ян
актів шляхом відповідного волевиявлення монарха. Октройованою
це «кумівство»; у західних слов’ян – «братотабориство»; в угро-
конституцією була Конституційна хартія 1814 р. (Франція), при-
фінських народів – «право дружньо-родинної кругової поруки».
йняттям якої розпочався період так званої реставрації монархії.
НОМОФІЛАКІЯ (грец. – охоронець законів) – державна уста-
Хартія була представлена королем палатам законодавчого органу,
нова в античних Афінах, Спарті й інших державах, до обов’язків
крім того, шляхом октроювання було прийнято першу конституцію
якої входило наглядати за додержанням законів і недопущенням
Японії (1889).
реформ, що суперечать існуючим законам. Номофілакія була офі-
ційним місцем зберігання офіційних текстів законів. ОМБУДСМЕН (швед. ombudsman – представник будь-чиїх ін-
НУЛІФІКАЦІЯ (пізньолат. nullificatio – знищення) – 1) ану- тересів) – спеціально обрана (призначувана) посадова особа для
лювання, визнання недійсним акта, закону; 2) у США – відмова контролю за дотриманням прав людини різними адміністратив-
штату визнати дійсність закону, прийнятого конгресом Сполучених ними органами, а в деяких країнах – також приватними особами
Штатів. й об’єднаннями. На відміну від прокуратури, омбудсмен здійснює
ОБСТРУКЦІЯ (лат. obstructio – перепона, перешкода) – демон- контроль і провадить розслідування з погляду не тільки законності,
стративний спосіб висловлення протесту, спрямований на зрив пев- а й ефективності, доцільності, сумлінності, справедливості. По-
них громадянських чи політичних заходів, засідань тощо. Є одним садові особи цього роду мають різні назви: власне омбудсмен – у
з методів парламентської боротьби, недопущення чи припинення скандинавських країнах; народний захисник – в Іспанії та Колум-
обговорення та прийняття парламентом певного законопроекту, не- бії; посередник – у Франції; адвокат народу – в Румунії. Омбудсмен
прийнятного для парламентської фракції, опозиції. Здійснюється може обиратися або призначатися різними способами. В Іспанії
шляхом неявки депутатів на засідання, їх демонстративного гру- він обирається на п’ять років парламентом, у Намібії признача-
пового виходу із зали засідання; здіймання галасу, заплескування ється президентом, у Франції – декретом ради міністрів. У пере-
тих, хто виступає тощо. важній більшості країн будь-який громадянин вправі звернутися
498 499
до омбудсмена безпосередньо. Виявивши недолік або зловживання, чого органу в демократичних державах, який відображає суверенну
омбудсмен вказує на це відповідному органу або посадовій особі й волю народу і працює на постійній основі.
пропонує їх усунути. У випадку відмовлення він може звернутися ПАРЛАМЕНТАРИЗМ (фр. parlementarisme) – політична систе-
до органів правосуддя або в парламент. Омбудсмен діє не тільки по ма, за якої, згідно з конституцією, парламенту належить керівна
скаргах громадян, а й за власною ініціативою. У Франції грома- роль у системі державних органів.
дяни звертаються до посередника не безпосередньо, а через свого ПАРЛАМЕНТАРІЙ – узагальнена назва члена парламенту, тоб-
сенатора або депутата. В Україні аналогічний інститут омбудсмена то особи, яка обрана до парламенту або за посадою шляхом автома-
зветься Уповноваженим з прав людини. тичного представництва входить до нього (його палати). В Україні
ОРГАНИ СУДОВОЇ ВЛАДИ – органи, на які покладено здійснен- парламентарієм є народний депутат.
ня функцій правосуддя. У деяких державах існує єдина система ПАРЛАМЕНТСЬКА БІЛЬШІСТЬ – отримана партією або бло-
органів судової влади (США, Велика Британія та ін.). У більшості ком партій на виборах кількість депутатських мандатів, що за пар-
країн органи судової влади складаються з двох або більше підсис- ламентської форми правління надає право на формування уряду,
тем, автономних одна щодо одної (Франція, Італія, ФРН тощо). а в напівпрезидентських республіках веде до призначення главою
ОСТРАКІЗМ (грец. – вигнання) – 1) у Давній Греції процедура держави уряду з членів парламентської більшості, тому що уряд ін-
таємного голосування, започаткована Клісфеном у VІ ст. до н. е., шого складу не отримає вотум довіри. Парламентська більшість має
яка проводилася на народних зборах з метою вигнання небезпечно- становити більше половини чисельності членів палати, що формує
го для держави громадянина, як привило, політика; 2) переносно – уряд. Парламентська більшість визначає також склад керівних ор-
вигнання, гоніння, утиск будь-якої особи. ганів у парламенті, його постійних комітетів. Водночас конституції
ОФІЦІЙНА МОВА (державна мова) – основна мова держави, багатьох держав передбачають і визначені гарантії на захист прав
що використовується в законодавстві й офіційному діловодстві, парламентської меншості, такі як: офіційний політичний і право-
судочинстві, навчанні тощо. вий статус опозиції; включення до складу комітетів представників
ОФІЦІЙНИЙ СПОСТЕРІГАЧ – 1) особа, призначена під час пре- усіх фракцій, право звернення визначеної кількості депутатів до
зидентських, парламентських або місцевих виборів виборцями, конституційного суду та ін.
кандидатом у президенти, партією, виборчим блоком, громадським ПАРЛАМЕНТСЬКА ОПОЗИЦІЯ – парламентська (депутатська)
об’єднанням, правомочна вести спостереження за ходом голосуван- група чи фракція представленої у парламенті політичної партії
ня, підрахунком голосів або іншою діяльністю виборчої комісії. або коаліції (блок) таких партій, які не згодні з політичним кур-
Офіційним спостерігачем на виборах (референдумах) є: особи, при- сом держави та/або виконавчої влади і виступають проти певних
значені відповідальними за проведення виборів (референдумів) на принципових питань урядової політики. Вони приймають рішення
дільницях для голосування; партійні спостерігачі, представники про опозиційну діяльність, не беруть участі у формуванні уряду і
кандидата; ЗМІ; міжнародні спостерігачі. Наявність спостерігачів не представлені в ньому. Коаліція (блок) парламентських груп і
сприяє реалізації принципу гласності та більш активній участі фракцій утворюються на підставі відповідного договору (угоди).
громадян у виборчому (референдному) процесі. ПАРЛАМЕНТСЬКА РЕСПУБЛІКА – одна з форм організації
ОХЛОКРАТІЯ (грец. – натовп і влада) – панування, влада на- верховної державної влади, характерною ознакою якої є верховен-
товпу або політичних сил, які орієнтуються на безсистемні, прово- ство вільно обраного народом представницького органу – парла-
каційні дії, гасла й вимоги неорганізованої маси людей. Охлократія менту – над виконавчою гілкою влади, політична відповідальність
унеможливлює елементарні гарантії прав і свобод людей, здатна уряду перед парламентом. Позитивна риса парламентської респу-
призвести до загальнонаціональної катастрофи. бліки – єдність вищих органів державної влади, оскільки кабінет
ПАРЛАМЕНТ (фр. parler – говорити) – родова назва вищого міністрів на чолі з прем’єр-міністром формується і контролюється
колегіального загальнонаціонального представницького законодав- парламентською більшістю, виконавча влада є, по суті, продо-
500 501
вженням законодавчої, організує виконання законів. Неодмінною середження влади в руках багатих людей, з одного боку, забезпечує
ознакою парламентської республіки є наявність конституційного певною мірою стабільність влади, а з другого – зумовлює жорстку
інституту права розпуску парламенту і призначення дострокових політичну конкуренцію, боротьбу за владу та безальтернативне
парламентських виборів на вимогу уряду або глави держави. Під- володіння нею. Поняття плутократії збігається переважно з по-
стави розпуску парламенту в різних країнах різні: порушення няттям «олігархія».
парламентом строків формування уряду, неодноразове вислов- ПОЛІАРХІЯ – влада багатьох на відміну від монархії (влади
лювання недовіри уряду або неприйняття державного бюджету одного) та олігархії (влади небагатьох) чи аристократії (влади най-
у визначений законом строк, фактичне припинення діяльності кращих). Основу сучасної поліархії становить представницька де-
парламенту через неявку депутатів тощо. мократія із загальним виборчим правим. Поліархічна демократія
ПАРТІЙНА СИСТЕМА – політичний інститут, що характери- означає політичну систему принаймні з шістьома інститутами: ви-
зує політичну організацію суспільства і сам характеризується, з борністю посадових осіб; вільними, чесними виборами; свободою
одного боку, відносинами між політичними партіями і державою, громадян, волевиявлення; доступом до альтернативних джерел
з другого – взаєминами партій з іншими суспільними елементами інформації; автономією асоціацій; загальними громадянськими
політичної системи та громадянами. Приблизно в двох десятках правами.
країн (Бутан, Оман, Катар, Кувейт, Саудівська Аравія та ін.) по- ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ – добровільне об’єднання громадян, які
літичні партії відсутні через їх офіційну заборону. є прихильниками певної загальнонаціональної програми суспіль-
ПАТЕРНАЛІЗМ – покровительство, опіка старшого над молод- ного розвитку. Має за мету сприяти формуванню і вираженню по-
шими. У державно-правовій сфері є принципом взаємовідносин літичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних
держави та суспільства, за яким суспільне життя залежить від заходах.
сильного «батька». Патерналізм характеризується сильною дер- ПОЛІЦЕЙСЬКА ДЕРЖАВА – держава, політичний устрій якої
жавною владою, монополією держави на здійснення багатьох функ- характеризується репресивними методами управління, детальною
цій суспільства. У міжнародних відносинах термін «патерналізм» регламентацією життя громадян, контролем і наглядом, поліцей-
використовується для визначення опіки великих, розвинених дер- ським примусом у найжорсткішій формі. Такий режим не допускає
жав над слабшими, підопічними територіями тощо. самовизначення індивіда та суспільних груп, опозиційних рухів,
ПЕРЛЮСТРАЦІЯ (лат. perlustrare – оглядати) – таємне розпеча- ґрунтується на всеосяжній і всепоглинаючій опіці держави особою
тування та перегляд державними або іншими органами чи особами та суспільством. У ХХ ст. основні сутнісні ознаки поліцейської
поштової кореспонденції без відома адресата з метою цензури чи держави знайшли втілення у тоталітарних політичних системах і
нагляду. режимах, де існували пригноблення особи та суспільства.
ПЛЕБІСЦИТ (лат. plebiscitum – рішення народу) – 1) термін, ПРАВОВИЙ РЕЖИМ (фр. regime – порядок, лат. regimen –
яким позначається інститут референдуму або один з його різно- управління, керівництво) – особливий правовий порядок, вста-
видів; 2) форма безпосередньої демократії. Плебісцит голосування новлений для певних сфер суспільних відносин чи суспільства в
осіб, наділених активним виборчим правом, щодо зміни державної цілому (прикордонний режим, митний режим, режим у місцях
належності певної території або визначення її статусу як території позбавлення волі, правовий режим земель і майна, режим закон-
новоутвореної держави, а також прийняття або зміни форми дер- ності тощо). Загальними ознаками правового режиму є наявність
жавного правління. За загальним правилом, плебісцит проводяться відповідних обмежень, заборон або пільг. Правовий режим виражає
у межах території, які є об’єктом можливої цесії (передачі), та за нерозривний зв’язок прав, форми і змісту регульованих правом від-
участю лише їх населення. носин, характеризується у цьому зв’язку моментом стабільності.
ПЛУТОКРАТІЯ – державний лад, за якого влада формально і Визначальною засадою правового режиму є характер його юридич-
фактично належить багатій панівній верхівці (плутократам). Зо- ної бази. Нею зумовлюється змістовий і політичні аспекти право-
502 503
вого режиму. У загальнодержавному масштабі останній може бути місцях. У теперішньому значенні посада префекта уперше була
демократичним, авторитарним чи тоталітарним. заснована у Франції в 1802 році. У Румунії префект призначаєть-
ПРАВОСУДДЯ – діяльність судів загальної юрисдикції, яка ся урядом у кожний повіт і муніципію Бухарест. Вони керують
полягає у встановленні фактичних обставин конкретної справи роботою відповідних місцевих служб міністерств і відомств, мо-
шляхом дослідження доказів і в застосуванні відповідного мате- жуть опротестовувати в органах адміністративної юстиції акти
ріального закону щодо цивільних, господарських і кримінальних органів місцевого самоврядування, зупиняти їх дію. Префектура
справ, а також справ про адміністративні правопорушення, що в Італії – адміністративний орган у провінціях, підпорядкований
здійснюється у процесуальній формі в судових засіданнях. міністерству внутрішніх справ і очолюваний префектором, якого
ПРАЙМЕРІ (англ. primari – первісний, лат. primarius – один з призначає президент республіки.
перших) – процедура первинного обрання кандидатів на виборні ПРЕЮДИЦІАЛЬНІСТЬ (лат. praejudicium – попереднє рішення
посади до представницьких загальнодержавних і місцевих органів суду) – юридичне правило, згідно з яким усі суди, що розглядають
державної влади (законодавчих, виконавчих, судових) та місцево- справу, зобов’язані прийняти без перевірки і доказів факти, які
го самоврядування; метод висунення політичними партіями кан- були встановлені раніше й набрали законної сили за допомогою
дидатів до представницьких органів. Праймері передує виборам судового рішення чи вироку в будь-якій іншій справі.
конгресменів, президента, віце-президента, суддів, губернаторів, ПРИНЦИП СУБСИДІАРНОСТІ (субсидіарність) – принцип соці-
виборщиків президента та віце-президента, мерів, виборних по- альної філософії, згідно з яким муніципальні функції, як правило,
садових осіб місцевого самоврядування. Праймері існує в США, здійснюються переважно тими властями, які мають найтісніший
контакт з громадянином. Принцип субсидіарності існує на трьох
Австралії та деяких інших англомовних країнах.
рівнях, а саме: організація інститутів влади (мається на увазі роз-
ПРЕЗИДЕНТ (лат. praesidens – той, хто сидить спереду) – об-
поділ владних повноважень у цілому, а не тільки на рівні місцевих
раний народом, парламентом або представницькою колегією гла-
органів влади, між рівнями, які наділені юрисдикцією та засобами
ва держави, який отримує владу на визначений термін у порядку
її реалізувати у відповідних сферах своїх повноважень); як кри-
делегації.
терій для формулювання політики; як критерій для здійснення
ПРЕЗИДЕНТСЬКЕ ПРАВЛІННЯ – тимчасове встановлення вла- політики. Принцип субсидіарності застосовується, коли ресурси
ди глави федеративної держави (президента) в суб’єкті федерації з одного суб’єкта недостатні для виконання тих чи інших функцій,
повним або частковим припиненням діяльності місцевого органу досягнення визначених цілей, інший суб’єкт доповнює його ресур-
державної влади. Глава держави вдається до президентського прав- си своїми до необхідного і достатнього рівня, або бере на себе ви-
ління у випадку порушення в суб’єкті федерації конституційно- конання його функцій. Під субсидіарністю розуміють усю систему
го порядку. Підставою введення президентського правління може функцій і систему повноважень державної влади, які слід розділити
бути також нестабільне становище на території суб’єкта федерації, між суб’єктами (органами) таким чином, щоб кожна функція від-
нездатність місцевих органів влади забезпечити громадський по- повідала владному повноваженню суб’єкта і найбільш ефективно
рядок, нормальне життя громадян. реалізовувалася саме цим суб’єктом через характер його повнова-
ПРЕСТОЛОНАСЛІДУВАННЯ – один з головних елементів мо- жень. Принцип субсидіарності, якщо його перекласти в площину
нархічної системи правління. Означає перехід влади монарха від горизонтальних відносин, визначає таке: 1) неприпустимо втор-
одного представника царської (королівської) сім’ї (династії) до ін- гатися в компетенцію інших владних суб’єктів; 2) неприпустимо
шого у визначеному порядку: встановлюється коло осіб, які мають контролювати діяльність суб’єктів свого рівня; 3) суб’єкти одного
право на престол, і черговість його зайняття. рівня мають забезпечити один одному допомогу та підтримку.
ПРЕФЕКТ (лат. praefectus – поставлений на чолі, начальник) – ПРОМУЛЬГАЦІЯ ЗАКОНУ – заключна стадія законодавчого
у деяких сучасних державах представник центрального (Франція, процесу, підписання й опублікування главою держави закону, при-
Італія, Японія) або регіонального (Російська Федерація) уряду на йнятого парламентом.
504 505
ПРОПОРЦІЙНА ВИБОРЧА СИСТЕМА – за цією системою вибо- ПРОТЕКЦІОНІЗМ (фр. protectionnismt, лат. protectio
рів депутатські мандати розподіляються між партіями пропорційно (protectionis) – прикриття, захист, заступництво) – політика дер-
кількості голосів виборців, отриманих кожною з них у межах багато- жави, спрямована на захист національної економіки, національ-
мандатного виборчого округу. Розрізняють такі види пропорційної ного товарного ринку, вітчизняних товаровиробників від інозем-
виборчої системи: а) з жорсткими списками (Ізраїль, Іспанія, Укра- ної конкуренції та інтервенції іноземних товарів на внутрішній
їна – у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі на ринок. Здійснюється державою та уповноваженими нею органами
виборах народних депутатів України); б) з преференціями (виборець за допомогою засобів зовнішньоторговельної, митної та податкової
голосує не тільки за список партії, а й робить у цьому списку позна- політики, а також додатковими внутрішніми допоміжними захо-
чку проти прізвища кандидата, якому він віддає свій голос, і оби- дами заохочення вітчизняних товаровиробників, передусім тих,
рається той з кандидатів від партії, хто набрав найбільшу кількість які виготовляють продукцію на експорт. До основних чинників
преференцій – Бельгія, Нідерланди); в) з напівжорсткими списками протекціонізму, що застосовуються державною, належать: запро-
(дає можливість голосувати за список партії загалом і водночас ви- вадження підвищених ставок мита на імпорт відповідних товарів;
значати преференції шляхом позначки навпроти прізвища кандида- обмеження або повна заборона ввезення з-за кордону певних ви-
тів – Австрія, Швейцарія). Для певного обмеження кількості малих дів конкурентних товарів; надання субсидій і пільгових кредитів
партій при пропорційній виборчій системі запроваджується вибор- національним товаровиробникам конкурентної продукції; стиму-
чий поріг, подолавши який, партія має право на розподіл депутат- лювання економічними та правовими методами експорту товарів
ських мандатів – у Нідерландах – 0,67 %; Німеччині, Швеції – 5 %; (державне субсидування, кредитування експортерів, фінансування
Ліхтенштейні – 8 %; Туреччині – 10 %; Україні – 3 %. експорту, галузей і окремих виробництв, пільг, оподаткування,
ПРОРОГАЦІЯ (лат. prorogatio – продовження, відстрочка) – демпінг тощо).
1) продовження повноважень парламенту того самого скликання
ПРОТЕСТ (нім. protest, лат. protestari – публічно заявляти, свід-
до початку робочої сесії; оголошення про закінчення законом сесії.
чити) – відкрите проголошення незгоди окремою особою, групою
Процедура пророгації включає підведення керівником парламенту
осіб чи соціальною спільнотою щодо певних соціальних явищ або
підсумків його роботи й офіційного оголошення сесії парламенту
політичних дій. Як правило, протест здійснюється у формі звернен-
закритою. Парламент не має права проводити засідання до дати,
ня до органів влади та її представників або до громадськості з метою
зазначеної в оголошенні про пророгацію; 2) угода, спрямована на
подолання негативних, на думку тих, хто протестує, суспільних
встановлення підсудності (пророгація юрисдикції). Пророгацію
юрисдикції застосовують, як правило, у міжнародному цивільному явищ. Форми протесту бувають індивідуальними та колективними.
процесі. Вона використовується у правовідносинах з іноземним РАНГИ (нім. rang – чин, фр. – rang, букв. – ряд) – ступінь роз-
елементом, що дає можливість сторонам, які належать до різних різнення, показник рівня значущості посадової (службової) особи,
юрисдикцій, уникнути проблем, пов’язаних з визначенням під- чин, звання, розряд, категорія, клас тощо. Встановлені у більшості
судності на підставі загальних правил про підсудність цих юрис- країн світу для державних службовців цивільних міністерств, а
дикцій. Правила про підсудність справ у окремих юрисдикціях є також для дипломатичних і консульських працівників. На відпо-
нормами публічного правопорядку, а отже, часто суперечать одно відні ранги поділяються і деякі категорії військовослужбовців за
одному, містять взаємні посилання або іншим чином вступають у військовим званням у збройних силах низки держав.
колізію. Застосування пророгації юрисдикції дозволяє суб’єктам РЕВАЛЬВАЦІЯ (фр. rе... – префікс, що означає поновлення або
правовідносин заздалегідь домовитися між собою про визначення повторення дії, і фр. еvaluation – оцінка) – здійснюване державою
конкретної компетенції суду, який розглядатиме конфлікт між підвищення вартості національної грошової одиниці. Є одним з
ними в разі його виникнення; 3) у зобов’язальному та процесу- методів стабілізації внутрішнього грошового обігу після подолан-
альному праві – наданий іншій стороні строк понад встановлений ня інфляції, а вплив ревальвації на економіку – протилежний де-
законом чи договором. вальвації. В умовах золотого стандарту ревальвація виявлялася
506 507
у збільшенні офіційного золотого вмісту грошової одиниці. У су- організації (наприклад, регламент Верховної Ради України); 2) по-
часних умовах, коли золоті вмісти грошових одиниць відмінено, рядок ведення засідань, конференцій, з’їздів; 3) назва деяких актів
ревальвація проявляється у підвищенні курсу національної валюти міжнародного конгресу і конференцій (наприклад, Віденський ре-
по відношенню до іноземної чи міжнародної валют. Економічно- гламент 1815 р.). Регламент як правовий акт, що детально визначає
правове значення ревальвації полягає у тому, що вона вигідна для внутрішню організацію та порядок діяльності представницьких і дея-
імпортерів та кредиторів і невигідна для експортерів. ких інших державних органів, приймається, як правило, самим цим
РЕГЕНТСТВО (лат. regens (regentis) – правитель, володар) – тим- органом, на підставі та відповідно до закону, що визначає правовий
часове правління однієї або кількох осіб у випадку малолітства, статус цього органу. Дотримання правил регламенту парламентом
хвороби чи тривалої відсутності монарха. Державно-правовий ін- (палатою парламенту) обов’язкове, однак його дія не поширюється
ститут регентства виник за доби Середньовіччя і зберігся до нашого за межі парламенту, що його прийняв: регламент не може покла-
часу в державах з монархічною формою правління. Особи, наділені дати обов’язки на інші державні органи й організації, так само, як
регентською владою, спочатку називались охоронцями держави, і наділяти їх правами. Хоча предметом регламенту є організаційні
адміністраторами, намісниками короля чи принца. Лише з XIV та процедурні питання діяльності парламенту (палати парламенту),
ст. їх стали називати регентами. На початку виникнення інститут цей документ має велику політичну значимість. Рішення багатьох з
регентства розглядався у сукупності з інститутом влади. Цю думку, урегульованих регламентом питань (визначення кількості депутатів,
зокрема, обстоював Г. Гроцій. потрібної для утворення партійних фракцій, процедура постановки
РЕГІОН (лат. regio (regionis) – область, район, напрям, кордон) – питання про довіру уряду тощо) може вплинути на політичний процес.
частина території країни (район, область та ін.), що вирізняється РЕОРГАНІЗАЦІЯ (фр. reogranisation – перетворення, від
сукупністю природно або історично усталених економічно-гео- re... – префікс, що означає поновлення або повторення дії, та
графічних умов і національним складом населення. Відповідно ogranisation – упорядкування, лат. ogranum – інструмент, зна-
до міжнародних стандартів місцевого самоврядування регіон – це ряддя) – перетворення або зміна структури чи організаційної форми
найбільше територіальне утворення всередині кожної держави, підприємства, установи, організації, закладу тощо, а також пере-
має виборчі органи та перебуває в адміністративному плані між будова будь-якої системи чи структури управління. З огляду на
центральними і місцевими органами влади, користується преро- юридичний зміст і наслідки, реорганізація означає припинення
гативами самоорганізації чи прерогативами, що зазвичай асоцію- діяльності певних суб’єктів права (особи юридичної, органу дер-
ються з центральною владою. На відміну від природно утворених жавної влади та ін.) і виникнення нових з відповідним обсягом
адміністративно-територіальних одиниць, належить до категорії прав та обов’язків.
штучних (утворених державою). Залежно від внутрішньої доктрини РЕСПУБЛІКА (лат. res – справа + publicus – суспільний, усе-
місцевого самоврядування тієї чи іншої держави населення регіону народний) – форма правління держави, за якої всі вищі органи
може або визнаватися територіальною спільнотою (департаменти у державної влади або обираються, або створюються загальнонаці-
Франції), або ні (області, райони в Україні). Статус регіону, основи ональними представницькими установами (парламентами). Зви-
регіональної політики містяться у таких міжнародних актах, як чайно, у республіках законодавча влада належить парламенту,
Хартія про регіоналізм Європейського парламенту (1988), Декла- а виконавча – уряду. Розрізняють: президентські республіки, де
рація про регіоналізм у Європі, прийнята Асамблеєю європейських президент очолює уряд і наділений широкими повноваженнями;
регіонів (1996). У Конгресі місцевих і регіональних влад Європи парламентські республіки, де роль президента істотно обмежена,
(1997) підготовлено проект Європейської хартії про регіональні а уряд очолює прем’єр. За формою державного устрою республіки
самоврядування. поділяють на унітарні й федеративні.
РЕГЛАМЕНТ (фр. reglement – правило) – 1) сукупність правил, РЕФЕРЕНДУМ (лат. referendum – те, що має бути повідомле-
що визначають порядок діяльності державного органу, установи, но) – одна з форм безпосередньої демократії, що застосовується
508 509
для прийняття або затвердження шляхом голосування конститу- магістратами та мировими суддями. Рікордер скликає щоквар-
ційних актів, законів та інших найважливіших рішень загаль- тально сесії магістративного суду для проведення судових засідань
нодержавного чи місцевого значення. У ньому беруть участь усі у кримінальних і цивільних справах за обмеженою юрисдикцією
громадяни, які мають виборчі права. Перший у Європі достовірно й у спрощеному судочинстві, а також для розгляду апеляцій на дії
відомий референдум проведено 1439 р. у швейцарському кантоні та акти муніципалітету. Рікордером також називають службовця
Берн з питання запровадження додаткового збору для військових органів місцевого самоврядування, який відповідає за реєстрацію
потреб. Відповідно до правових актів та існуючої практики їх про- юридичних документів і фіксацію розгляду відповідних питань у
ведення референдуму поділяються: за територією проведення – на муніципалітеті.
загальнодержавні та локальні; за предметом – на конституційні, СЕКРЕТАРІАТ (фр. secretariat; пізньолат. secretariatum – кон-
законодавчі, міжнародно-правові, територіальні, інституційні; за тора секретаря) – виборчий орган або адміністративний відділ в
підставами проведення – обов’язкові та факультативні; за часом установі, організації, на конференції, з’їзді, який здійснює ке-
проведення – дозаконодавчі та післязаконодавчі; за суб’єктами рівництво поточною роботою або виконує організаційно-технічні
ініціювання – ініційовані органами держави, суб’єктами місцевого функції; сукупність співробітників такого органу, відділу.
самоврядування. Процедура організації та проведення референду- СЕКУЛЯРИЗАЦІЯ (фр. secularisation, лат. saecularis – мир-
му (референдарний процес) передбачає такі стадії: ініціювання про- ський, світський) – процес звільнення всіх сфер суспільного і
ведення референдуму; призначення (проголошення) референдуму; приватного життя від впливу релігії та церкви. Супроводжується
організація проведення референдуму; агітація «за» чи «проти» відчуженням церковної власності на користь держави і приват-
проекту рішення референдуму, що виноситься на референдум; го- них осіб, звуженням сфери соціального впливу релігії та церкви,
лосування; встановлення результатів референдуму; оприлюднення звільненням від релігійного санкціонування державно-правових
рішення (рішень) референдуму; реалізація рішення (рішень) рефе- відносин, вилученням освіти з відання церкви, розвитком світсько-
рендуму. За порушення законодавства про Р. передбачено юридич- го мистецтва та культури, емансипацією від релігійно-церковного
ну відповідальність. впливу побутової сфери, свідомості та поведінки людей, втратою
РЕФОРМА (фр. reforme, лат. reformare – перетворювати, по- популярності релігії в різних прошарках населення, трансформаці-
ліпшувати) – процес кардинальних часто тривалих за часом пере- єю релігійної свідомості – заміною ортодоксальних уявлень науки
творень відповідних боків суспільного життя, державно-правових поглядами на світ. Секуляризація – об’єктивно зумовлений процес,
інститутів, окремих структур тощо. Реформа, як правило, модер- детермінований розвитком економічних, політично-правових від-
нізують і змінюють форму та зміст відповідних суспільних відно- носин освіти та культури.
син, не порушуючи при цьому їх принципових засад. Цим реформи СЕНАТ (лат. senatus – рада старійшин, сенат, від senех – старий,
відрізняються від революцій, під час яких характер перетворень є старик) – 1) один з вищих державних органів у Давньому Римі
швидкоплинним і руйнівним для певної системи. Успіх реформ зна- республіканського періоду, що виник з ради старійшин патриціан-
чною мірою залежить від їх системності й наукової обґрунтованості. ських родів наприкінці царської епохи (VІ ст. до н. е.); 2) верхня па-
Це стосується всіх нововведень, зокрема в галузі держави і права. лата двопалатних законодавчих органів у деяких країнах (Бразилії,
РІКОРДЕР (англ. recorder, первісно – той, хто записує; суддя; Італії, Мексиці, США, Філіппінах, Франції та ін.). Сенати існують
лат. recordari – пам’ятати, враховувати, брати до уваги) – найме- як у федеративних державах (Бразилії, США), де вони представля-
нування у країнах англосаксонської правової системи (Велика Бри- ють інтереси суб’єктів федерації, так і в унітарних державах (Італії,
танія, Канада, США) деяких посад, осіб судових органів і органів Франції), де вони представляють інтереси регіонів; 3) вищий орган
місцевого самоврядування. Це, зокрема, титул судді в магістратив- міського управління у деяких країнах (наприклад, сенат Берліна);
них (міських) судах. Такий суддя призначається з магістратів і має 4) відділення у складі вищих судів деяких країн (наприклад, сенат
додаткові адміністративні та судові функції порівняно з іншими Федерального конституційного суду ФРН).
510 511
СЕНЬЙОРЕН-КОНВЕНТ (лат. senior – старший і соnventus – Уперше посаду введено в 1377 р. в Англії. Згодом була сприйнята
збори) – 1) рада старійшин у парламентах деяких країн, яка скла- парламентами країн, що входили до складу Британської імперії:
дається з лідерів політичних партій, що входять до парламенту і Австралії, Канади, Нової Зеландії, Ірландії, Індії, Кенії, Ліберії та
виконують відповідні функції; 2) у деяких країнах світу – повно- деяких ін. У Великій Британії спікер палати громад вважається
важні збори представників делегацій на з’їздах і конференціях, які позапартійним. Спікер керує засіданнями палати. Через спіке-
розглядають різні питання процедурного, організаційного характе- ра палата здійснює зв’язок із главою держави. Спікер формально
ру, порядок представництва (квоти), списки кандидатів у виборчі обирається палатою, фактично – партіями (фракціями) більшості.
органи держави. Він вирішує суперечки в парламенті, тлумачить правила процеду-
СЕПАРАТИЗМ (фр. separatisme; лат. separatus – відокремлен- ри, керує посадовими особами парламенту (палати парламенту).
ня) – рух, спрямований на відокремлення від держави частини її Є офіційним представником парламенту (палати парламенту) у
території та населення. відносинах з виконавчою владою.
СОЦІАЛЬНА ДЕРЖАВА – сучасний тип демократичної держав- СТАРЕ ДЕЦІСІС (лат. stare decisis – дотримуйся попередніх рі-
ності, який формується і розвивається в умовах відносно стабільної шень) – у правових системах країн загального права – принцип
та розвиненої економіки та демократичної політичної системи. обов’язковості дотримання прецедентів. Згідно з доктриною старе
Кожна цивілізована держава здійснює політику, спрямовану на децісіс один раз винесене судове рішення є обов’язковою нормою
створення системи соціального забезпечення та охорони здоров’я, для всіх наступних аналогічних справ. В основу доктрини старе
працевлаштування населення, підтримку незабезпечених грома- децісіс покладено принципи застосування прецедентів, відпра-
дян, недопущення соціальних конфліктів і потрясінь у суспільстві цьованих багатовіковою судовою практикою Великої Британії.
тощо. У сучасному вигляді правила застосування прецеденту формулю-
СОЮЗНА ДЕРЖАВА – вид держави, заснованої на союзному ються так: рішення найвищої судової інстанції – палати лордів є
договорі, що визначає механізм регулювання відносин між сторо- обов’язковими прецедентами для всіх, без винятку, судів; апеля-
нами – державами та державними утвореннями. Відомо два типи ційний суд зобов’язаний дотримуватися прецедентів палати лордів
держав, які виникають на основі союзного договору: федерація та і своїх власних, а його рішення є обов’язковими для всіх судів ниж-
конфедерація. Союзна держава утворюється шляхом: укладання чої ланки; високий суд пов’язаний прецедентами вищих інстанцій,
договору між незалежними державами про утворення нового дер- а його рішення є обов’язковими для всіх судів нижчої ланки; не
жавного об’єднання; розподілу єдиної території на окремі складові, будучи такими, що суворо зобов’язують, вони мають велике зна-
що проголошуються суб’єктами союзної держави; зміни статусу чення і зазвичай впливають на розгляд справ у його відділеннях;
раніше існуючих адміністративно-територіальних одиниць. Со- рішення Суду корони, утвореного 1971 р. для розгляду особливо
юзній державі властиві такі специфічні ознаки: вона складається важких кримінальних справ, не вважаються прецедентами; окруж-
з територій – суб’єктів з власним адміністративно-територіальним ні та магістратські суди зобов’язані дотримуватися прецедентів
устроєм і організацією влади; суб’єктами можуть бути державні вищих інстанцій, а їх власні рішення прецедентів не створюють.
утворення, які мають історичні, культурні, економічні, правові За останні десятиріччя принцип старе децісіс зазнав певних змін.
умови для об’єднання; управління союзною державою здійснюється Так, з 1966 р. палата лордів не пов’язана власними попередніми
спеціально утвореними органами влади. рішеннями. У США принцип старе децісіс завжди застосовувався
СПІКЕР (англ. speaker – буквально – оратор) – 1) голова пар- більш вільно, ніж у Великій Британії. Вищі судові інстанції штатів
ламенту; 2) голова палат у парламентах деяких держав (США, і верховний суд США ніколи не були пов’язані своїми власними
Канаді, Індії, Японії та ін.); 3) голова нижньої палати парламен- рішеннями.
ту в англосаксонських країнах, а також у країнах, де прийнята СТАРІЙШИНА – особа, яка в роді, раді, громаді, колегії, зібран-
англосаксонська державна правова система (Індії, Нігерії та ін.). ні тощо є найстаршою за віком або за часом перебування на посаді
512 513
та яка виконує представницькі, церемоніальні чи дорадчо-консуль- виконавчої влади та місцевого самоврядування на фінансування
тативні функції. У сучасній дипломатичній практиці найстарший певних соціально-економічних, культурних, освітніх та інших про-
за часом служби в державі перебування дипломат автоматично стає грам і проектів, що здійснюються ними з власної ініціативи, але
дуаєном дипломатичного корпусу. схвалених органами центральної влади. На відміну від дотації та
СТАТУТ (лат. statutum – постанова, визначення, від statuere – субсидії субвенції, як правило, підлягає поверненню у випадках
ставити, встановлювати, вирішувати) – назва нормативно-правово- порушення її цільового використання.
го акта або установчого документа у внутрішньодержавному праві. СУБСИДІЯ (лат. subsidium – допомога, підтримка) – вид допо-
У конституційному праві статут – це нормативно-правовий акт, що моги, що надається державою або відповідною установою окремим
регламентує організацію державної влади на рівні територіальної юридичним або фізичним особам переважно у грошовій формі з ме-
автономій (Іспанія, Італія, Португалія та ін.). Назву «статут» ма- тою забезпечення чи відшкодування непередбачених матеріальних
ють також установчі документи об’єднань громадян (політичних втрат унаслідок певних негативних явищ (безробіття, інфляційні
партій і громадських організацій), які звичайно ухвалюються їх процеси, проживання за межею бідності тощо), а також фінансо-
вищими органами. вої або іншої підтримки та стимулювання певної діяльності (на-
СТАТУТ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ – основний локальний приклад, фундаментальні науки, перекваліфікації кадрів, малого
нормативно-правовий акт, яким регулюються структура, повнова- бізнесу, експорту товарів тощо). Зазвичай субсидії мають цільовий
ження та порядок діяльності територіальної громади села, селища, характер і надаються для вирішення певних завдань за умов повер-
міста, її органів і посадових осіб. Статут територіальної громади є нення коштів або безповоротно. Досить часто субсидії пов’язані із
своєрідною «комунальною конституцією», важливою норматив- системою державної підтримки пріоритетних напрямів соціально-
ною умовою функціонування територіальної громади та її органів, економічного розвитку країни.
виступає як необхідний елемент правової основи муніципальної СУВЕРЕН (фр. souverain – монарх; найвищий, верховний, лат.
демократії. Саме орієнтація на прийняття власних «комунальних super – угорі, наверху) – носій верховної влади (особа чи група осіб),
конституцій» оптимально відповідає ідеї розмаїття та свободи ви- уповноважений ухвалювати в межах певної політично-правової
бору напрямів і видів локальної діяльності населення за місцем ієрархії остаточні рішення. Влада суверена характеризується як
проживання. найвища в існуючій політично-правовій системі, остання інстанція
СТОЛИЦЯ – 1) місто, яке є політичним та адміністративним у сенсі прийняття владних рішень, всезагальна в розумінні ступе-
центром держави; 2) конституційно-правовий інститут. Столиця ня впливу на певні події, автономна у взаєминах із внутрішніми
має характер політичного й адміністративного центру, насампе- чи зовнішніми суб’єктами політично-владних відносин. В умовах
ред тому, що в ній зосереджуються всі вищі органи держави. Цим демократичної держави влади суверена в її елементарному розу-
зумовлюється розташування у столиці дипломатичних представ- мінні (як втіленої в образі одноособового правителя) вже не існує.
ництв інших держав. У столиці з об’єктивних причин відбуваються Сучасне розуміння суверенності виключає претензії на цілковиту,
важливі суспільно-політичні події, тому тут розміщено центральні необмежену, довічну та неподільну владу. Водночас поділ суве-
(керівні) органи багатьох політичних партій і громадських орга- ренної влади між численними суб’єктами не применшує значення
нізацій. Іноді столиця набуває значення так званого мегаполіса. остаточності рішення, яке ухвалюється у межах певної держави.
СУБВЕНЦІЯ (лат. subventio – допомога, від subvenire – при- ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ ДЕРЖАВИ – передбачена зако-
ходити на допомогу) – вид цільової грошової допомоги місцевим нами територіальна організація держави з метою забезпечення
бюджетам з боку державного бюджету. Може мати форму прямої найоптимальнішого вирішення завдань і здійснення функцій сус-
фінансової допомоги (асигнувань) або міжбюджетні трансферти пільства та держави. Здійснюється, як правило, шляхом поділу
та використовується як засіб бюджетного регулювання соціаль- території держави на частини – територіальні одиниці, які є про-
но-економічних процесів. Субвенція надається місцевим органам сторовою основою для утворення та діяльності відповідних органів
514 515
державної влади й органів місцевого самоврядування. Територіаль- ви поділяється на адміністративно-територіальні одиниці (області,
ний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності райони, департаменти тощо). В унітарній державі, на відміну від
державної території, поєднанні централізації та децентралізації федерації, є одна конституція, один представницький вищий орган
у здійсненні державної влади, збалансованості соціально-еконо- державної влади, один уряд і т. д., що створює організаційно-право-
мічного розвитку регіонів з урахуванням їх історичних, економіч- ві передумови для посилення впливу центральної влади на терито-
них, соціологічних, географічних і демографічних особливостей, рії всієї країни. В окремих випадках до складу унітарної держави
етнографічних і культурних традицій. Систему адміністративно- можуть входити одна або кілька територіальних одиниць, що ко-
територіального устрою України становлять АР Крим, міста Київ ристуються особливим статусом автономних державних утворень.
і Севастополь, області, райони, райони в містах, міста, селища та УРЯД – один із найважливіших державних органів, що очолює
села (ст. 133 Конституції). виконавчу гілку влади й усю систему її органів. Незалежно від
ТИРАНІЯ (грец. гноблення) – форма державної влади, встанов- партійної характеристики уряду (однопартійний, коаліційний,
лена насильницьким шляхом і заснована на одноособовому прав- безпартійний), а також порядку його формування (парламентом або
лінні. Первісно відома з Давньої Греції. У ХХ ст. тиранічними були президентом), він завжди відіграє величезну, зазвичай визначальну
тоталітарні режими А. Гітлера, Й. Сталіна та інших диктаторів. роль у механізмі державної влади як ключова ланка державного
Нині елементи тиранії виявляються у різноманітних формах дес- управління та прийняття найважливіших внутрішньодержавних
потичного правління деяких держав. і зовнішньополітичних рішень. Під керівництвом уряду діють усі
ТІНЬОВИЙ КАБІНЕТ – напівформальне або неформальне утво- системи виконавчих органів, зокрема органи підтримки внутріш-
рення парламентської опозиції, що складається з депутатів, які в
нього порядку та зовнішньої безпеки. За парламентської форми
парламентській діяльності мають протистояти своїм візаві – міні-
правління в руках глави уряду (канцлер ФРН, прем’єр-міністр
страм від партії (партій) парламентської більшості й у перспективі
Великої Британії) зосереджено всю повноту управління; трохи мен-
за результатами можливої перемоги на виборах зайняти їх місця.
шими, але також масштабними є повноваження прем’єр-міністра
ТОТАЛІТАРИЗМ – антидемократичний правовий режим, в
та самого уряду в напівпрезидентських республіках. У президент-
умовах якого держава, політична влада повністю підпорядкову-
ських республіках (наприклад, США) главою виконавчої влади
ють собі суспільство й особистість, усі сторони їх життєдіяльності,
придушують права та свободи людини та громадянина. Для тоталі- є президент; уряд, коли немає президента (воно замінено кабіне-
таризму характерні: всебічний контроль за життям суспільства й том – дорадчим і виконавчим органом при президенті) і, відповідно,
особистості; однопартійна система та заборона діяльності опозиції; прем’єр-міністра.
мілітаризація суспільного виробництва; централізація та бюрокра- ФАЛЬСИФІКАЦІЯ (лат. falsificare – підробляти) – дія, що ви-
тизація влади; порушення прав і свобод особистості, контроль за ражається в умисному спотворенні, викривленні, перекрученні,
ЗМІ; закритість суспільства. підтасовці або завідомо неправильному тлумаченні, висвітленні
УЗУРПАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ (лат. usurpatio – незаконне тих чи інших явищ, подій, фактів тощо.
захоплення, зловживання) – насильницьке захоплення державної ФАШИЗМ – реакційний, правоекстремістський рух, спрямова-
влади або її присвоєння будь-якою партією, організацією, держав- ний на встановлення відкритої терористичної диктатури, жорстке
ним органом чи посадовою особою, яким така влада або певний об- придушення демократичних прав і свобод опозиції. Виник 1919 р.
сяг владних повноважень за конституцією і законами не належить. в Італії, а згодом і в Німеччині. У сучасних умовах фашизм існує у
Може здійснюватися внаслідок державного чи військового пере- вигляді різноманітних замаскованих неофашистських, неонацист-
вороту тощо. У всіх демократичних країнах узурпація державної ських політичних партій, груп, організацій, рухів.
влади є тяжким державним злочином. ФЕДЕРАЛІЗМ (лат. foedus – союз, договір) – принцип політич-
УНІТАРНА ДЕРЖАВА (лат. unitas – єдність) – форма держав- ного та національно-територіального устрою держави, її політико-
ного або національно-державного устрою, за якого територія держа- правова ідеологія.
516 517
ФЕДЕРАТИВНА ДЕРЖАВА (федерація) – (лат. federate – зміц- парламенту, уряду), а також установлений порядок взаємин між
нювати союзом) – форма державного устрою; єдина держава, яка ними. Головною, визначальною ознакою форми державного прав-
є об’єднанням щодо самостійних регіонів (державних утворень). ління є правовий статус глави держави (виборний і змінюваний у
У федерації діє єдина конституція, єдині органи влади, установ- республіці, спадкоємний – у монархічній державі). Для сучасних
люється єдине громадянство, грошова одиниця тощо, однак члени держав характерні дві форми правління: республіка та монархія.
федерації мають, як правило, власні конституції, законодавчі, ви- ФОРМИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ – 1) зо-
конавчі та судові органи. внішній вияв конкретних дій, які здійснюються органами держав-
ФЕЛЬД’ЄГЕРСЬКА СЛУЖБА – державна служба допоміжного ної влади для реалізації поставлених перед ними функцій і завдань;
призначення, на яку покладаються обов’язки доставки наказів, по- 2) спосіб зовнішнього вираження (оформлення) змісту цієї діяль-
відомлень, цінних паперів тощо, а також забезпечення супроводу ності. Правова форма діяльності – організаційно-управлінська фор-
високопоставлених осіб. ма діяльності уповноважених на те суб’єктів, завжди пов’язана зі
ФОРМА ДЕРЖАВИ – характеристика держави, яка відобра- здійсненням юридично значущих дій (розглядом юридичних справ)
жає певні особливості організації механізму здійснення державної у порядку, визначеному законом. Основними правовими формами
влади та взаємодії держави із суспільством. Нині термін викорис- діяльності органів державної влади є: правотворча; правозасто-
товують для доктринальних цілей, зокрема для класифікації сучас- совна; правоохоронна; установча; контрольно-наглядова. Право-
ної держави. Поняття «форма держави» зазвичай розглядається у творча діяльність – це правова форма діяльності органів державної
трьох його проявах – форма державного правління, форма держав- влади, спрямована на офіційне встановлення (санкціонування) і
ного устрою і форма (тип) політичного режиму. Форма державного зміну норм права компетентними органами, яка виражається в
правління характеризується компетенційними взаємозв’язками підготовці, прийнятті й оприлюдненні нормативно-правових актів.
між вищими органами держави, насамперед між органами зако- Правозастосовна діяльність – це правова форма діяльності держа-
нодавчої та виконавчої влади. По суті, фіксує різновиди монархій ви, яка забезпечує безперервність процесу здійснення нормативно-
і республік. Форма державного устрою засвідчує організацію дер- правових розпоряджень через наділення одних учасників правових
жавної території та компетенційні взаємозв’язки між централь- відносин суб’єктивними юридичними правами, а інших – юридич-
ними органами й органами, локалізованими в межах складових ними обов’язками; полягає у розгляді та вирішенні індивідуальних
державної території (суб’єктів федеративної держави) або її ви- справ, що мають юридичне значення. Правоохоронна діяльність –
окремлених частин (адміністративно-територіальних одиниць). це правова форма діяльності органів державної влади, спрямована
Форма політичного режиму характеризує державу у взаємозв’язку на охорону суспільних відносин, урегульованих правом, захист
із соціумом. Політичний режим насамперед співвіднесено зі здій- індивіда від правопорушень і притягнення винних до відповідаль-
сненням владарювання, за участю в цьому процесі громадян. Форму ності. Контрольно-наглядова діяльність – це правова форма діяль-
політичного режиму не може бути встановлено винятково шляхом ності органів держави, що виражається у здійсненні юридичних
аналізу змісту конституційного регулювання. дій у справі спостереження та перевірки відповідності виконання і
ФОРМА ДЕРЖАВНОГО ПРАВЛІННЯ (form of government, лат. додержання підконтрольними суб’єктами правових розпоряджень
forma) – комплексний конституційно-правовий інститут; певний і припинення правопорушень певними організаційно-правовими
спосіб організації верховної влади в державі, який характеризу- засобами. Установча діяльність – це правова форма діяльності,
ється структурою, порядком формування, компетенцією вищих яка виражається в реалізації на основі норм матеріального права
органів державної влади, встановленим порядком взаємовідносин повноважень на формування, перетворення або скасування орга-
між ними, ступенем участі населення в їх формуванні; організація нів держави, їх структурних підрозділів, посад. До неправових
влади, що характеризується її формальним джерелом; структура та форм діяльності органів державної влади належить насамперед
правове становище вищих органів державної влади (глави держави, суто організаційна робота, яка не потребує суворого юридичного
518 519
оформлення, не пов’язана зі здійсненням юридично значущих дій, влади обмежені в можливості самостійно вирішувати більшість фі-
що спричиняють правові наслідки, наприклад, культурно-масова, нансових, соціальних й інших питань і перебувають під жорстким
технічно-виконавча, організаційно-економічна тощо. Однак це не контролем центральної влади.
означає, що організаційна діяльність не регулюється правом. Вона ЧИНОВНИК – 1) посадова особа, яка є державним службовцем
є підзаконною, здійснюється в межах чинного законодавства й у (службовою особою), виконує окремі управлінські функції, наді-
межах компетенції того чи іншого органу. Правом тут регулюється лена певними правами та обов’язками і має відповідний службо-
лише загальна процедура здійснення дій. Здійснення організацій- вий ранг; 2) переносно (в негативному контексті) – людина, яка
них дій – це повсякденні та різноманітні прояви управлінської ставиться до виконання своїх службових обов’язків як бюрократ
діяльності, що позбавлені юридичної оболонки. і формаліст.
ФРАКЦІЯ – 1) організована група членів політичної партії, ШАРІАТ (араб. – прямий, вірних шлях, право, закон ) – звід
утворена для проведення її політики в парламенті, органах місце- мусульманських правових і теологічних нормативів, закріплених
вого самоврядування тощо; 2) угруповання всередині політичної передусім у Корані та Сунні й проголошених ісламом «вічним і
партії, яке виступає зі своєю політичною платформою, відмінною незмінним» результатом божих установок. Шаріат ще називають
від основної (генеральної) лінії партії, та бореться проти політи- мусульманським релігійним законом (правом).
ки, прийнятої більшістю членів партії; 3) об’єднання депутатів у ШТАНДАРТ – прапор глави держави (імператора, короля, пре-
межах однопалатного парламенту або однієї з палат двопалатного зидента), що піднімається під час його перебування у палаці (пала-
парламенту, наділене повноваженнями з реалізації парламент- цовий штандарт), на військовому судні (судновий штандарт) тощо.
ських функцій; 4) об’єднання депутатів у парламенті, утворені за ЮРИСДИКЦІЯ (jurisdiction) – правова сфера, на яку поширю-
нормами спеціального закону або парламентського регламенту. ються повноваження даного державного органу; компетенція су-
ХАБЕАС ДАТА – в конституційному праві деяких краї один з дових органів щодо розгляду цивільних, кримінальних та інших
новітніх юридичних інструментів захисту особистих прав і свобод справ; сфера питань, які даний суд має право розглядати та ви-
громадян. Являє собою право будь-якої людини вимагати в судо- рішувати.
вому порядку ознайомлення з будь-якими персональними даними, ЮСТИЦІЯ (лат. justicia) – система судових установ; судове ві-
що зберігаються в архівах і установах, зокрема архіви служби дер- домство.
жавної безпеки.
ЦЕНЗИ – установлені конституцією або законами певні крите-
рії, наявність яких потрібна для реалізації громадянином деяких
соціально-економічних і політичних прав (наприклад, досягнення
певного віку).
ЦЕНЗУРА – контроль офіційної влади за змістом, випуском у
світ і поширенням друкованої продукції, змістом і виконанням
(показом) оціночних постановок, радіо- і телепередач, а інколи й
особистого листування для того, щоб не допустити чи обмежити
поширення ідей та інформації визнаних владою небажаними або
згубними. У більшості сучасних країн цензуру заборонено, крім
окремих спеціально визначених випадків.
ЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ – принцип і способи державного управління,
коли більшість владних і управлінських повноважень зосереджено
в центральних державних органах, а регіональні й місцеві органи
520 521
Державне право зарубіжних країн. особлива частина Список використаної та рекомендованої літератури
Список використаної 12. Австрийская Республика. Конституция и законодательные

акты / Сост. Т.Г. Моршакова; Под ред. И.П. Ильинского. – М.:
та рекомендованої літератури Прогресс, 1985. – 429 с.
13. Италия. Конституция и законодательные акты (пер. с итал.)
/ Под ред. В.А. Туманова, вступ. ст. Т.А. Васильевой, Н.Ю. Попо-
Нормативно-правові акти ва. – М.: Прогресс, 1988. – 392 с.
14. Федеративная Республика Германия. Конституция и
1. Конституции зарубежных государств: Сборник / В.Г. Тихи- законодательные акты (пер. с нем.) / Сост. Т.Г. Моршакова, под.
ня (авт.-сост.), В.П. Серебренников (авт.-сост.). – Минск: Право и ред. Ю.П. Урьяса. – М.: Прогресс, 1991. – 468 с.
экономика, 2007. – 470 с. 15. Французская Республика Конституция и законодательные
2. Конституции зарубежных стран: сборник / Дубровин В.Н. акты (пер. с фр.) / Сост. В.В. Маклаков, под. ред. В.А. Туманова.
(сост.). – М.: Юрлитинформ, 2006. – М.: Прогресс, 1989. – 448 с.
3. Конституции стран СНГ и Балтии: Учеб. пособие / Московская 16. Швеция. Конституция и законодательные акты (пер. со
гос. юрид. академия / Г.Н. Андреева. – М.: Юристь, 1999. – 640 с. швед.) / Под ред. М.А. Моргуновой. – М.: Прогресс, 1983. – 359 с.
4. Конституция Российской Федерации. – М.: Маркетинг, 2001.
– 40 с.
5. Конституции зарубежных государств. Соединенные Штаты Підручники, посібники
Америки, Великобритания, Франция, Германия, Италия, Япония, 1. Алебастрова И. А., Андреева Г. Н., Андреева И. А., Маклаков
Канада / Сост. В.В. Маклаков. – М.: БЕК, 1996. – 432 с. В. В., Новикова С. С. Конституционное (государственное) право
6. Конституции государств – участников СНГ / Ин-т законода- зарубежных стран: В 4 т.: Учебник для студ. юрид. вузов и фак. /
тельства и сравнительного правоведения при правительстве РФ / Б. А. Страшун (отв. ред.). – М.: БЕК, 1993. – Т. 3. Особенная часть:
Под ред. Л.А. Окуньков. – М.: Норма-ИНФРА-М, 1999. – 736 с. Страны Европы. – М.: БЕК, 1997. – 764 с.
7. Конституція Японії / Українська наукова асоціація / Науко- 2. Алебастрова И. А. Конституционное право зарубежных стран:
вий аналіз і коментар М.І. Малишко, пер. з япон.. – К., 1995. – 24 с. Краткий курс лекций. – М.: Юрайт, 2004. – 264 с.
8. Конституции государств Восточной Европы: Учеб. пособие / 3. Алексеева Л. Л., Андриченко Л. В., Боголюбов С. А., Домрин
Ин-т законодательства и сравнительного правоведения при пра- А. Н., Касаткина Н. М. Конституционное право государств Европы:
вительстве РФ / Отв. ред. Д.А. Ковачев. – М.: ИНФРА-М-Норма, Учеб. пособие для студ. юрид. вузов и ф-тов / Институт законода-
1996. – 160 с. тельства и сравнительного правоведения при правительстве Россий-
9. Конституции зарубежных государств: Великобритания. Фран- ской Федерации / Д.А. Ковачев (отв. ред.). – М.: Волтерс Клувер,
ция. Германия. Италия. Европейский Союз. США. Япония. Индия: 2005. – X, 310 с.
Учеб. пособие / В. В. Маклаков (сост., пер., вступ. ст.). – 5 изд., 4. Андрейцев В. И., Батлер Уильям Э., Вернидубов И. В., Верте-
перераб. и доп. – М.: Волтерс Клувер, 2006. – XXIV. – 581 с. па М. Ю., Воронова Л. К. Проблемы гармонизации законодатель-
10. Конституции государств Европейского союза / Институт за- ства Украины и стран Европы / Юридическая фирма «Салком».
конодательства и сравнительного правоведения при Правительстве Научно-аналитический центр / Е.Б. Кубко, В.В. Цветков (общ.
РФ / Л.А. Окуньков (ред.). – М.: Издательская группа НОРМА- ред.). – К.: Юринком Интер, 2003. – 583 с.
ИНФРА-М, 1999. – 816 с. 5. Арановский К. В. Государственное право зарубежных стран:
11. Конституции государств Европы: В 3 т. / Институт законо- Учеб. пособие. – 3 изд., доп. и перераб. – М.: Форум, 2000. – 488 с.
дательства и сравнительного правоведения при правительстве Рос- 6. Арбузкин А. М. Конституционное право зарубежных стран:
сийской Федерации / Л.А. Окуньков (общ. ред. и вступ. ст.) – М.: Учеб. пособие для студ. вузов, обучающихся по спец. «Юриспру-
Норма, 2001. – 818 с. денция». – М.: Юристъ, 2005. – 666 с.
522 523
7. Вишняков В. Г., Егиазаров В. А., Манов Б. Г., Андрианов В. 17. Горшеньова М. С., Закоморна К. О., Ріяка В. О., Журавка
И., Василевич Г. А. Сравнительный анализ конституций государств О. В., Маєвська А. А. Конституційне право зарубіжних країн: На-
– участников СНГ / Институт законодательства и сравнительного вчальний посібник / В.О. Ріяка (заг. ред.). – 2 вид., доп. і перероб.
правоведения при правительстве РФ / В.Г. Вишняков (отв. ред.). – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 544 с.
– М.: Городец, 2006. – 208 с. 18. Державне право зарубіжних країн: Навчальний посібник /
8. Григонис Э. П., Григонис В. П. Конституционное право В.О. Ріяка (керівник авт. кол.), В.С. Семенов, М.В. Цвік та ін.; За
зарубежных стран: Курс лекций. – СПб.: Питер, 2002. – 414 с. заг. ред. В.О. Ріяки. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 512 с.
9. Горниг Г., Витвицкая О. Право Европейского союза: Европей- 19. Закіров М. Б., Закірова С. Г. Історія держави та права за-
ское сообщество. Правовая защита в сообществах. Ответственность рубіжних країн: Навч.-метод. посібник для слухачів ф-ту заоч. та
государств-защитников. – СПб.; М.; Нижний Новгород; Воронеж; дистанц. навчання / Луганський держ. ун-т внутрішніх справ ім.
Ростов н/Д.; Екатеринбург, 2005. – 255 с. Е.О.Дідоренка. – Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2008. – 96 с.
10. Гудошников Л. М., Жданов А. А., Козырин А. Н., Пащен- 20. Златопольский Д. Л. Государственное право зарубежных
ко Е. Г., Сюкияйнен Л. Р. Административное право зарубежных стран: Восточной Европы и Азии: Учебник для студ. вузов, обуч. по
стран: Учеб. пособие / Московский гос. ин-т международных отно- спец. «Правоведение» / Московский гос. ун-т им. М.В. Ломоносова.
шений / А.Н. Козырин (ред.). – М.: Спарк, 1996. – 229 с. Юридический факультет. – М.: Зерцало, 1999. – 320 с.
11. Баглай М. В., Бобылев Г. В., Карлов Ю. Е., Воробьев В. П., Гу- 21. Історія держави і права зарубіжних країн. Правові джерела:
реева Н. П., Даниленко В. Н. Конституционное право зарубежных Навчальний посібник / Г.І. Трофанчук (упоряд.). – К.: Юрінком
Інтер, 2008. – 347 с.
стран: учебник для студ. вузов, обучающихся по спец. «Юриспру-
22. Історія держави та права зарубіжних країн: Конспект лек-
денция» / Московский гос. ин-т международных отношений МИД
цій / Міжнародний науково-технічний ун-т / В.С. Калиновський
России / М.В. Баглай (общ. ред.). – 2-е изд., перераб. – М.: Норма,
(укладач). – К.: МНТУ, 1995. – 200 с.
2008. – XII. – 1043 с.
23. Кирпичов О. А., Соловйова В. В. Конституційне право за-
12. Бачур Б. С. Історія держави і права зарубіжних країн: На-
рубіжних країн: Навчальний посібник – Донецьк: Юго-Восток,
вчально-методичний посібник / Одеський національний ун-т ім. І.І.
2006. – 371 с.
Мечникова. Кафедра загальноправових дисциплін і міжнародного 24. Конституционное (государственное) право зарубежных
права. – О.: Астропринт, 2008. – 80 с. стран: В 4 т. Т. 1–2. Часть общая: Учеб. / Отв. ред. проф. Б.А. Стра-
13. Бесчастний В. М., Філонов О. В., Субботін В. М., Пашков С. шун – 3-е изд., обновл. и дораб. – М.: БЕК, 2000. – 784 с.
М. Конституційне (державне) право зарубіжних країн: Навчальний 25. Конституционное (государственное) право зарубежных
посібник. – 2-ге вид., стер. – К.: Знання, 2008. – 467 с. стран. Общая часть: Учебник для вузов / Рук. авт. колл. и отв. ред.
14. Бостан С. К., Сажнєв І. В. Державне право зарубіжних країн: Б.А. Страшун – 4-е изд., обновл. и дораб. – М.: Норма, 2005. – 896 с.
Навч.-метод. посібник для курсантів, студентів, слухачів / МВС 26. Конституционное право зарубежных стран: Учебник для
України. Запорізький юридичний ін-т. – Запоріжжя: ЗЮІ МВС вузов / Под общ. ред. М.В. Баглая, Ю.И. Лейбо, Л.М. Энтина. – 2-е
України, 2001. – 254 с. изд., перераб. – М.: Норма, 2005. – 1056 с.
15. Бостан С. К., Тимченко С. М. Державне право зарубіжних 27. Конституційне (державне) право зарубіжних країн: Навчаль-
країн: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, ний посібник / В.М. Бесчастний, О.В. Філонов, В.М. Субботін, С.М.
2005. – 504 с. Пашков; За ред. В.М. Бесчастного. – К.: Знання, 2007. – 467 с.
16. Георгіца А. З. Конституційно-правові інститути зарубіжних 28. Конституційне (державне) право зарубіжних країн: Навч.-
країн / Чернівецький ун-т ім. Ю. Федьковича. – Чернівці: Рута, метод. посіб. / Чернівецький національний ун-т ім. Ю. Федьковича
1994. – 138 с. / А. З. Георгіца (уклад.). – Чернівці: Рута, 2008. – 128 с.
524 525
29. Конституційне законодавство зарубіжних країн. Хрестома-

тія: Навчальний посібник / В.О. Ріяка, К. О. Закоморна (упоряд.).
– К.: Юрінком Інтер, 2007. – 384 с.
30. Маклаков В. В. Конституционное право зарубежных стран.
Общая часть: Учебник для студ. юрид. вузов и ф-тов. – М.: Волтерс
Клувер, 2006. – XXVI. – 868 с.
31. Малишко М. І. Конституції зарубіжних країн та України
(основи конституціоналізму). Навч.-метод. довідник / 2-ге вид.
доп. – К.: МАУП, 2000. – 111 с.
32. Мартинюк Р. С. Державне (конституційне) право зарубіжних
країн. Загальна частина: Навчальний посібник. – Острог: Острозька
академія, 2007. – 200 с.
33. Мартынова М. Основы конституционного (государственного)
права стран – членов ОПЕК: Учеб. пособие / Московский гос. ин-т
международных отношений МИД России. – М.: МГИМО-Универ-
ситет, 2008. – 330 с.
34. Міхневич Л. В. Конституційне право зарубіжних країн (За-
гальна частина): Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни
/ Київський національний економічний ун-т. – К.: КНЕУ, 2005.
– 164 с.
35. Мишин А. А. Конституционное (государственное) право
зарубежных стран: Учебник. – 5-е изд., перераб и доп. – М.: Белые
альвы, 1996. – 400 с.
36. Чиркин В. Е. Конституционное право зарубежных стран:
Учебник. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристь, 2005. – 669 с.
37. Шаповал В. М. Державне право зарубіжних країн: Підруч-
ник. – К.: АртЕк, Вища шк., 1997. – 264 с.
38. Шаповал В. М. Конституційне право зарубіжних країн. Ака-
демічний курс: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 472 с.
39. Шаповал В. Британська конституція: політико-правовий
аналіз. – К., 1991.
40. Якушев А. В. Конституционное право зарубежных стран
(курс лекций). – М., 2000.
526 527
Державне право зарубіжних країн. особлива частина
Навчальне видання
Калиновський Богдан Валерійович, Лапка Оксана Ярославівна,

Лапка Наталія Ярославівна, Пікуля Тетяна Олександрівна,
Івершенко Лідія Анатоліївна, Козодой Леонід Михайлович,
Тарасенко Костянтин Васильович
ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

(у схемах)
Навчальний посібник
Керівник видавничих проектів Кривенко О. А.

Оригінал-макет виготовлено видавництвом «КНТ»
Комп’ютерне верстання Казьміної Є. І.
Художнє оформлення обкладинки Казьміної Є. І.
Підписано до друку 09.09.2011 р.

Гарнітура SchoolBookC. Формат 60х84 1/16 .
Папір офсетний. Друк офсетний.
Обл.видав. арк. 25,14. Умов. друк. арк. 23,38.
Тираж 1000 (1-й завод 1 – 500) пр. Замовлення №
Видавництво «КНТ»
04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, 8, корп. 8, оф. 1.
Тел./факс (044) 5812138, 3319153.
Email: knt2012@ukr.net, веб-сайт: www.knt.net.ua
Свідоцтво суб’єкта видавничої справи: ДК № 581 від 03.08.2001
Друк:
528

марцеляк таблиці

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

марцеляк таблиці

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Розділ 1.

Загальна теорія конституційного (державного) права зарубіжних країн

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Б. В. КАЛИНОВСЬКИЙ, О. Я. ЛАПКА,

Київ – КНТ – 2012

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний ВСТУП ..................................................................................... 11

11.1. Поняття та особливості судової влади 14.1. Загальна характеристика конституційного

Конституційне право – це фундаментальна галузь права

Конституційне право зарубіжних країн розглядають в трьох аспектах:

Об’єктом конституційного права зарубіжних країн

1.2. Джерела конституційного (державного) права

Основи суспільного ладу Джерела конституційного права

Методи конституційного права зарубіжних країн: закони Судові прецеденти

Закон – Найбільш характерні риси конституційних законів:

- це закони, що мають пріоритет над звичайними

- це закони, що мають чітко окреслену сферу ре-

Акти глави держави та органів виконавчої влади

1.3. Система конституційного (державного) права

Принципи конституційного права зарубіжних країн: Конституційно-правові інститути

рівності правовий статус конституційний

народного представ- Класифікація конституційно-правових норм:

Структура конституційно-правової норми Розділ 2. Конституції зарубіжних країн

Гіпотеза 2.1. Поняття конституції, її зміст та функції

Вища юридична сила конституції полягає:

Структура конституційно-правових відносин: В матеріальному розумінні

2.2. Форма і структура конституції

їлю, Мексики, США, Швеції, Японії та

Такі конституції існують у більшості

ментах, існують зазвичай тимчасо-

(Напр., конституції Великобританії,

частково складаються із звичаїв та

На сьогоднішній час таких конститу-

ють закони та судові прецеденти,

доктринальних джерел (наукових

ного чи декількох документів.

во (напр. після революцій)

2.3. Прийняття, зміна та скасування конституцій

Способи підготовки проекту конституції:

Групою радників при Президентові

мих конституційних норм, які не можуть бути реа-

встановлюються строки щодо видання законів, на

вміщуються норми щодо вступу у дію конституції, по-

символіку. Визначаються строки вступу в дію окре-

містять норми тлумачення, окремі винятки із загаль-

рядок внесення змін у конституцію, про державну

лізованими одночасно з прийняттям конституції,

них правил встановлених конституцією, тощо

(при наданні колоніям незалежності. Напр. Вели-

кобританією для Нігерії 1964р.)

Місцевою владою за участю радників метрополії

На загальнонаціональній конференції представ-

(напр. Замбія, Конго, Чехія та ін.)

Прийняття конституції: Основні способи внесення змін та доповнень

– мали конституції підписані з однієї сторони

2.4. Класифікація конституцій За політичним режимом конституції

За встановленою демократичні – гарантують визначене коло прав і свобод,

Класифікація тоталітарні – для них характерним є підвищений ідеологічний

- різні їх частини зміню-

нити фактично немо­

- таку конституцію важ-

- такі конституції змі­

(конституції США 1787р.,

1946р., Данії 1953 р.)

2.5. Конституційний контроль

нити фактично немо

- такі конституції змі