23.04.

21

ПР 31
Впр.1
Життя прожити – не поле перейти. (перед присудком, вираженим іменником
із заперечною часткою не, тире звичайно не ставимо)
Поле що безкрає море (Ставимо тире тому, що підмет і присудок виражені
іменником в називному відмінку).
Ми надія батьків (ставимо тире тому, що пропущено присудок)
Шість по три – вісімнадцять. (перед присудком, вираженим кількісним
числівником тире не ставимо)
Шукати захисту від грози під високими деревами означає свідомо
наражатися на реальну небезпеку. (тире між підметом і присудком, коли
один або обидва з цих членів речення виражені інфінітивом)
Навчання, здається, найскладніша річ. (тире не ставиться якщо між підметом
і присудком вживається вставне слово)

Впр. 2
Довкола розкинулись мило барвисті дрібні береги, долинки, й садочки, і
люди, отари, і луки, й луги (Леся Українка).
Хто хоч раз на віку бачив такі болючі, смертельною вогкістю обведені
пташині очі, той ще більше має шанувати усе живе (однорідні члени речення
розділяємо комою тому, що вони характеризують предмет з одного боку)
Полилися веселі хорові народні пісні (О. Довженко).
Кома при однорідних членах ставиться тому, що вони з’єднані тільки
інтонаційно (без сполучників.
Усе навколо: дерева, птахи, люди – сповнене весняної пружної нестримної
сили (В. Собко).( коли вони з’єднані тільки інтонаційно)
І на тім рушникові оживе все знайоме до болю: і дитинство, й розлука, й твоя
материнська любов (А. Малишко)
В густім зеленім березовім гаю над Дністром весело щебетали пташки (І.
Франко) ( вони з’єднані тільки інтонаційно)
Прокинувся чоловік ні світ ні зоря (Ю. Збанацький).( коли вони з’єднані
єднальними або розділовими сполучниками, які повторюються)
Пательня – це те, що треба нам
Впр.3
Люблю твій шум і шепіт серед поля і серцем чую силу наливну
(А. Малишко).
Дощ періщив з самого початку і досі не перестав і не зменшувався
(В. Ґжицький).

Тема 32. Пунктуаційні норми. Просте речення

1. Відокремлені члени речення.
2. Вставні та вставлені конструкції.
3. Звертання.

1. Поставте розділові знаки, на місце крапок вставте пропущені букви чи

знаки, розкрийте дужки. Поясніть вживання / невживання розділових знаків у
кожному реченні, користуючись чинним правописом. Поясніть правопис виділених
слів, користуючись чинним правописом.
1. Щоб ви знали, ні (на) яку іншу птицю крім качок у Тихона (не) піднімалася рука
(О. Довженко). 2. Остап стояв вагаючись (М. Коцюбинський). 3. Омиті росами квіти
ро...тулюють повіки (В. Сосюра). 4. Герої славою повиті зоріє кожного ім...я (П. Усенко).
5. Дніпро! Ти тихо в день ясний пл...веш... загл...блен...ий в минуле (О. Олесь). 6. Лірична
піс...ня це душа народу це бе...межне поле засіян...е зернами історії (М. Стельмах). 7.
Бат...кові руки ва...кі натруджен...і лежат... на колінах (М. Масно). 8. Виснажен...і атаками
і в...ликими втратами німці (не) витримали грізного натиску полку (О. Довженко). 9. Він
дивився на стовп сонячного промін...я що продершись крізь вікно ліг на стіни чотир...ма
золотими плямами (М. Коцюбинський). 10. Їй хочеться про це сказати не соромлячись
братам сильним і добрим (А. Шиян). 11. Не треба забувати заслуг Рильського як
перекладача. 12. Дивлячись на людей усміхався і мій бат...ко в...ликий добрий чоловік (О.
Довженко). 13. Хороше і дивно і радісно стає мені малому в цім с...віті (М. Стельмах). 14.
Він стоїть на мурі і юн...ий і прекрасний кладе цеглини зводить новий дім (В. Сосюра).

2. Трансформуйте подані речення, додавши до них звертання.

Любіть землю, политу кров'ю і потом батьків і дідів ваших, бережіть її. Шануй і
люби батьків своїх. Всі думи і помисли, наслідки праці моєї – тобі. Котиться слава про
вас. Смійтеся на здоров'я. Не забувай мене, пиши частіше. Люби свій край.
 3. Перепишіть, поставте пропущені розділові знаки. Поясніть вживання
розділових знаків у кожному реченні, користуючись чинним правописом. Визначте,
якими членами речення є слова, однозвучні зі вставними.
У кімнаті здається нікого не було. Наприкінці зими порожнім здається листяний
ліс. Я признатися ніколи не був у тайзі. Хоч як не хотілося, але довелося-таки признатися.
Правда очі коле. Ми правда так і не вибралися на море. Він може перейти вбрід річку.

Відокремленими називаються члени речення, виділені в реченні

паузами й інтонацією для підсилення їх смислової ролі. Відокремленими
бувають означення, прикладки, додатки, обставини.

Комами відокремлюються означення та прикладки, коли:

1) поширені та стоять після означуваного слова (непоширені означення
після означуваного іменника обов’язково відокремлюються лише тоді, коли
перед цим словом є вже узгоджене означення; в іншому випадку –
відокремлення необов’язкове): Лірична пісня – це душа народу, це безмежне
поле, засіяне зернами історії (М. Стельмах) – означення; Солов’ї, нічні
товариші мої, у сад злетілись до вікна (П. Воронько) – прикладка;
2) стосуються особового займенника (я, ти, він, вона, воно, ми, ви,
вони), іноді займенник може бути пропущений: Невідомий нікому, я сідаю
на лавку, слухаю і дивлюся (М. Стельмах) – означення; І, притомлений
Котигорошко, я на груди землі упаду (А. Малишко) – прикладка;
3) мають обставинний відтінок (до них, крім питання який?, можна
поставити ще питання чому? за якої умови? незважаючи на що?): Покинута
людьми на довгі дні, дорога помирає в бур’яні (помирає (чому?), бо
покинута...) (Д. Павличко); Наляканий громовицею, кінь тихенько заіржав
(заіржав (чому?), бо наляканий...) (М. Стельмах) – означення; Мандрівник
вічний – невблаганний час іде вперед, його не зупинити (іде (чому?), бо він
мандрівник...) (Л. Дмитерко) – прикладка;
4) прикладки приєднуються до означуваного іменника словами тобто,
або (=тобто), чи (=тобто), наприклад, зокрема, особливо, на ім’я, на
прізвище, так званий, родом: Орфографію, або правопис, повинен знати
кожен; Ягід навколо, особливо дикої малини, була сила-силенна
(О. Донченко);
5) прикладка із словом як має відтінок причини, в інших випадках
прикладка з як не відокремлюється: Івась, (чому?) як менший, завжди терпів
від Карпа (Панас Мирний); Шевченко як поет відомий усьому світові.
Софійка, як староста групи, завжди знала розклад.

У реченні відокремлюються ті додатки, що мають значення

виключення або виділення і починаються словами крім, окрім, опріч, за
винятком, зокрема, особливо, наприклад, на відміну від: Усі, за винятком
Бойчука, здивовано дивилися на шкіпера (М. Трублаїні).

У реченні відокремлюються обставини, якщо:

1) виражені дієприслівниками і дієприслівниковими зворотами: На
кладці, задумавшись, стояли дві дівчини і, забувши про все на світі,
виводили стару сумовиту пісню (М. Стельмах);
2) починаються прийменниками незважаючи на, починаючи з,
кінчаючи (які подібні до дієприслівників): Незважаючи на погану погоду,
біля освітленого під'їзду панувало пожвавлення (В. Собко).
Не відокремлюються обставини:
1) виражені одиничними дієприслівниками, які означають спосіб дії та
своїм значенням близькі до прислівника: Я йшов не поспішаючи;
Остап стояв вагаючись (М. Коцюбинський);
2) виражені фразеологізмами: Бігти не чуючи ніг.

Відокремлений уточнювальний член речення конкретизує зміст

однойменного попереднього члена, звужуючи або обмежуючи його значення.
Уточнюючі члени відповідають на питання а де саме? а коли саме? а як
саме? і под. Найчастіше уточнювальними бувають обставини місця, часу:
Коло самого дому, під вікнами, росли кущі жовтої акації (І. Нечуй-
Левицький); І сьогодні, в цей вечір іскристий, не забуть мені слів тих твоїх
(В. Сосюра).

Звертання – слова, які називають тих, до кого звернена мова:

Співайте, солов'ї!
Звертання може стояти на початку, в середині і в кінці речення, але де б
воно не стояло, воно завжди виділяється комами (на початку речення – іноді
знаком оклику, якщо вимовляється з підсиленою інтонацією): Починай,
друже, пісню. Сни мої щасливі! Я люблю вас.
Вигуки о, ой, коли вони стоять перед звертанням і виконують функцію
часток, комою не відокремлюються: О земле ти моя, нема рідніш за тебе
(В. Сосюра).

Вставними називають такі слова або словосполучення, які вказують на

ставлення мовця до того, що він говорить.
За значенням вставні слова і словосполучення можуть виражати:
а) впевненість або невпевненість: справді, безперечно, безсумнівно,
можливо, мабуть, може;
б) послідовність думок, зв'язок між ними та джерело думки: по-перше,
по-друге, між іншим, нарешті, на мій погляд, на мою думку;
в) емоції мовця: на жаль, на щастя, на радість.

Вставлені слова і речення вносять у речення додаткову інформацію.

Залежно від того, як вставлені слова і речення вимовляються, їх виділяють з
обох боків комами, тире або дужками. Їхня ж інтонація залежить від змісту і
від волі автора: Звали нашого діда, як я вже потім довідавсь, Семеном
(О. Довженко); Орю свій переліг – убогу ниву! – та сію слово (Т. Шевченко);
Годинник бив – що з ним? – зовсім не ту годину (І. Жиленко); З-за погрібника
пахло м'ятою (росло її там, густої та холодної, багато), а від хати несло
духом матіоли (Є. Гуцало).
 Тема 33. Пунктуаційні норми. Складне речення
1. Розділові знаки в складносурядному реченні.
2. Розділові знаки в складнопідрядному реченні.
3. Розділові знаки в безсполучниковому реченні.

Завдання 1. Запишіть речення, розставляючи пропущені розділові знаки та

орфограми.
У реченнях 4 і 5 підкресліть члени речення, поясніть вживання всіх розділових
знаків та орфограм.

Речення 1-4 завантажити в Мудл 30.04.21

1. Говор..ть що колис.. утопився (в, у) тому вирі якийс.. п..яничка/чоботар.. і люди
присягаю..я що бач..ли як з тиждень.. чоботи його крутило (в, у) воді бо вони були пошиті з
краде(н, нн)ого товару от воно утопле(н, нн)ика (й, і) забрало а чоботи вик..нуло та (й, і)
крутить за гріхи ново/пр..ставле(н, нн)ого (Р, р)аба (Б, б)ожого (Г. Тютюнник).
2. Мені хотілося відповісти що розумію що я завжди любив (Л, л)ермонтовс..кі вірші
але (і, й) слова не/мовив бо збагнув що для Віктора ці вірші важ..ли значно біл..ше що вони
супроводжували його завжди що він бачив (у, в) них щос.. таке чого можливо мені
не/побачити (Є. Гуцало).
3. Коли находившис.. надумали йти на во..зал то обом було жаль розлучатися з
прозорим в..сня(н, нн)им лісом що вес..ло сяяв (у, в) лагідному соняч..ному промі(н, нн)і жаль
було прощатися з його добрим і бад..орим настроєм а ще мабу(д, т).. жалкіше було думати
про/те що ясні пташи(н, нн)і голоси не/в/довзі лиша..я дес.. по/заду наче їх і не/було ні/коли а
тому поки вони ще не/вийшли з лісу Поляруш і Шура з тихим смутком пр..глядалися до
вс..ого пр..слухались до пташок бо їхній щеб..т не/втратив своєї краси а тіл..ки либон.. став
іще чарівніший (і, й) не/в..мовно дорогий (Є. Гуцало).
4. Данило любив як в(е, и)г(е, и)наючис.. б..ючи на/сполох аж до самого неба половіли
ниви і мав радіст.. коли черв..н.. клав с..вину на жито а золотінь на пш..ницю він любив коли
в/до/світа лип..н.. кл(е, и)пав коси коли серп..нь цілими днями тихо/війно сіяв (у, в)
рахма(н, нн)у землю з..рно (і, й) надії (і, й) верес..н.. (з, с)тишував на/пів/со(н, нн)у піс..ню
джм..ля він любив як літ..ні вечори бр..ніли маківками а осі(н, нн)і тр..мали в
підволохаче(н, нн)их гніздах зорі він любив пахощі свіжого хліба (і, й) золоту задуму
соняшників довірливий (і, й) вразливий він б..нтежно пр..слухався до чийогось жи(т, тт)я (і, й)
до плину води що ж(е, и)бонить (і, й) грає в корі(н, нн)і (і, й) до всієї хліборобс..кої сторони
що тр..малась на сивому житі (і, й) добрих спокійних орачах (М. Стельмах).
 Речення 5-10 завантажити в Мудл 14.05.21

5. Орися була для н..ого чуж..ю тому/що залишалася тут у рідному с..лі а він ішов
хтозна/куди де що/хвилини його могли вбити (і, й) оце саме поня(т, тт)я “вбити” було для н..ого
ще не/ясним (і, й) він думав так тіл..ки тому/що йшов на війну де як говор..ть старі люди
уб..ивають але як уб..вають які ті мертві люди що падают.. (у, в) бою для н..ого було не/ясним
(і, й) не/зрозумілим (і, й) він д..вуючис.. своїй самопевне(н, нн)ості ні/як не/міг допустити що/б
його могли вбити тако/ж (Г. Тютюнник).
6. Отруйна ця рідина розлилася по палубі (і, й) хоч Ягнич розумів чим це йому загрожує
хоч ні/на/мить не/забував що (і, й) трюми під ним навантаже(н, нн)і вибуховим матеріалом
(і, й) можут.. зл..тіти (у, в) повітря що/миті але треба було щос.. робити! (О. Гончар).
7. Як Гонтар не/допитувавсь (у, в) діда чи довго він тут де живе та дід згадуюч..
мабу(д, т).. про втечу ні/яковіюч.. тіл..ки хмурився (і, й) не/можливо було добути від н..ого
хоч/би виразного слова (Я. Баш).
8. Ні/хто з хлопців її не/знав а вона мовчала не/відаюч.. кінця що й до/чого бо коли/б
відала мабу(д, т).. сказала/б що її батько мел..ник з (П, п)ізн..ого що вони тут не/давнечко
в..рнулися (з, зі, із) міста пос..лилися на (Б, б)асовім (К, к)уті (Ю. Мушкетик).
9. Жи(т, тт)я люб(е, ить) терплячих вона пам..ятала цю бат..кову науку (і, й)
внутрішн..о приймала її та (у, в)се ж факт не/сподів(н, нн)ого творчого відкри(т, тт)я не/минув
для Інни бе(з, с)слідно не/раз ловила себе на бажа(н, нн)і щоб піс..ню підхопило (і, й) пон..сло
що/б дійшла вона якимос.. не/ймовірним чином до слуху (і, й) того кому від неї може/б те/ж
стало/б тепліше (О. Гончар).
10. А коли Ярина оп..нилася на во..залі її знову охопив переляк до кого ж їхати до брата
чи сестри чи до тих др..мливих бер..з що погойдуют.. об(е, и)ремки со..нця? (М. Стельмах).

Зразок виконання
Що/року повторювалося те саме коли душу опановував страх оживала надія бо
вона була вогником який не/згасав най/довше.

1. Щороку повторювалося те саме (1): коли душу опановував страх (2), оживала
надія (3), бо вона була вогником (4), який не згасав найдовше.
2. Коментарі:
Орфограми:
Щороку – прислівник пишемо разом, оскільки він утворений поєднанням частки що
та іменника року.
 Не згасав – частка не з дієсловами пишеться окремо.
Найдовше – найвищий ступінь порівняння прислівника, що утворюється за
допомогою префікса най, тому пишемо разом.
Пунктограми:
(1) – двокрапка вживається між частинами складного безсполучникового речення,
оскільки наступна частина розкриває, пояснює зміст попередньої (що саме
повторювалося?)
(2) – кома вживається для виділення підрядної частини обставинної умови (коли
душу опановував страх) складнопідрядного речення.
(3) – кома вживається для виділення підрядної частини обставинної причини (бо
вона була вогником) складнопідрядного речення.
(4) – кома вживається для виділення підрядної частини означальної (який не згасав
найдовше) складнопідрядного речення.
Складне речення
Складне речення має два або більше граматичних центрів. Складні
речення поділяються на складносурядні, складнопідрядні, складні
безсполучникові.
У складносурядному реченні частини, що мають свої граматичні
основи, відносно рівноправні. Вони поєднуються між собою сполучниками
сурядності і, та, а, але, проте, зате, однак, все ж, або, чи, або... або, чи... чи,
то... то, не тільки…але й; не лише…а й; як…так; тобто, а саме: На сизих
луках скошено траву, і літо буйне в береги ввійшло (М. Рильський); Можна
розділити на сто частин яблуко, але не можна розділити Землю (І. Жиленко);
Або не сокіл я, або спалила мені неволя крила (Леся Українка).
У складнопідрядному реченні одна частина головна (від неї ставиться
питання), а друга – підрядна (вона відповідає на поставлене питання).
Підрядна частина до головної приєднується:
а) сполучниками підрядності що, як, бо, щоб, якщо, якби, чи, коли б,
аби, раз, ніби, наче, немов, ніж, хоч, так що, як тільки та ін.;
б) сполучними словами (які є водночас і членами речення): хто, що,
який, чий, котрий, скільки, як, наскільки, де, куди, звідки, коли, відколи, доки,
поки, щойно, чому, навіщо: Той, що занепав духом, уже не страждає
(Д. Павличко); Людині треба, щоб її робота залишалася після неї жити
(Ю. Яновський); Споглядаю, як ліс проростає осінньою синню (В. Коротич).
У складному безсполучниковому реченні, частини, що мають свої
граматичні центри, поєднуються між собою без сполучників: Настане літо,
жовтий цвіт укриє липу до вершини (Я. Щоголів); І чую: пульсують соки у
тіло моє з землі (В. Симоненко).

Розділові знаки в складному реченні

Між частинами складносурядного і складнопідрядного речення
звичайно ставляться коми: Реве Дніпро, й лани широкополі медами пахнуть,
колосом шумлять (А. Малишко); Не хочу я, щоб знов пекла мене війна в
журбі (Григорій Тютюнник).
Не ставиться кома між двома частинами складного
(складносурядного) речення, якщо обидві частини мають спільне слово або
спільну частину, частку: Вдалині хиталися дерева і синів задуманий прибій
(В. Сосюра); Коли він торкався смичком до струн скрипки, все на світі
зникало і залишалася тільки музика (В. Собко).
Не ставиться кома між двома частинами складносурядного речення,
з'єднаними одиничним сполучником і (й), та (=і), або, чи, якщо речення
питальне, спонукальне або окличне: Хай наше слово не вмирає і наша правда
хай живе! (М. Рильський); Чого світання так ясніє в полі і ген сріблиться
пісенька дзвінка (М. Стельмах)?
Між частинами складносурядного речення ставиться тире, якщо
друга частина виражає наслідок події в першій: Защебетав соловейко – і
пішла луна гаєм (Т. Шевченко)
Залежно від інтонації та характеру смислових зв'язків між частинами
складного безсполучникового речення вживаються кома, крапка з комою,
двокрапка, тире.
Між відносно рівноправними частинами ставиться кома. Якщо ці
частини значно поширені або далекі за змістом, то можна поставити й крапку
з комою: Тихо в полі, гай темніє, наступає літній вечір (Леся Українка);
Усміх пославши в останнім промінні, згинуло радісне літо; дощик уїдливий,
дощик осінній сіється, наче крізь сито (Г. Чупринка).

Двокрапка в складному безсполучниковому реченні ставиться, якщо

друга частина:
а) виражає причину того, про що говориться в першій: Не бійтесь
заглядати у словник: це пишний яр, а не сумне провалля (М. Рильський);
б) доповнює або розкриває (пояснює) зміст першої частини: Мені
відкрилась істина печальна: життя зникає, як ріка Почайна (Л. Костенко);

Тире ставиться:
а) якщо перша частина вказує на час або умову того, про що
говориться в другій: Хочеш їсти калачі – не сиди на печі (Нар. творчість); З
добрим поживеш – добро переймеш, а з лихим зійдешся – того й наберешся
(Нар. творчість);
б) якщо друга частина виражає наслідок або висновок з того, про що
говориться в першій: Повіяв вітер по долині – пішла дібровою луна
(Т. Шевченко);
в) якщо зміст обох частин зіставляється або протиставляється: Я
до неї з добрим словом – мовчить, ніби не чує (А. Дімаров).