Другорядні члени

речення
 ПЛАН
1. Додаток. Прямий і непрямий
додаток
2. Означення. Прикладка як
різновид означення
3. Обставина
4. Основні функції порядку слів
у простому реченні
 ЛІТЕРАТУРА
 Сучасна українська літературна мова / За
ред. М.Я.Плющ.- К.: Вища школа,1994.
 Сучасна українська літературна мова /За
ред. О.Д.Пономарева.– К.: Либідь, 1997.
 Жовтобрюх М.А. Українська літературна
мова.- К.: Наук. думка,1984.
 Слинько І.І., Гуйванюк Н.В., Кобилянська
М.Ф. Синтаксис сучасної української
мови. Проблемні питання.- К. Вища
школа,1994.
 Вихованець І.Р. Граматика української
мови. Синтаксис.- К.: Либідь, 1993.
Додаток — другорядний член речення, який
відповідає на питання непрямих відмінків
Найчастіше він називає предмет, рідко — дію

 Додаток, як правило, виражається іменником,

займенником або іншою частиною мови в
значенні іменника: Бажав я для скованих волі,
для скривджених кращої долі і рівного права для
всіх... (І. Франко)
 Іноді він виражається словосполученням: Три
явори посадила сестра при дорозі (Т. Шевченко)
 Часом — неозначеною формою дієслова: Вміти
сказати «ні», коли від тебе вимагають сказати —
«так» (О. Теліга).
 Прямий додаток залежить від
перехідного дієслова і стоїть у
знахідному відмінку без
прийменника, тобто відповідає на
питання кого? що?

Данько розповідає дорослим

свої казки про далеке місто
щастя (О. Гончар)
 Прямий додаток може стояти і в
родовому відмінку:

 якщо перед перехідним дієсловом є

заперечна частка не: Треба не губити
напрямку, бачити попереду верхів'я
гори й іти крізь хащі (Ю. Яновський);
 якщо дія переходить на частину
предмета, названого іменником:
Узяла муки пшеничної, замісила
водою (Г. Квітка-Основ'яненко)
 Непрямими є додатки:
 виражені знахідним відмінком із
прийменником або будь-яким іншим
відмінком: Рідна мова дається
народові Богом, а чужа — людьми, її
приносять на вістрі ворожих списів (В.
Захарченко);
 пов'язані з іменником, прикметником,
дієприкметником, прислівником: Хвала
тому, хто у приполі несе слова,
подібні хлібу й солі, і співи, гідні сіяча!
(М. Рильський).
 Відкриття Коперника зробило
революцію в світогляді людей в
їхньому розумінні природи та способах
пізнання її
 У життя вони вступали з різних,
світлих аудиторій, і серця їх утопали в
щасті, як в бездоннім морі
(М. Рильський)
 Нехай умру, та думка не умре! В таке
безсмертя й я привикла вірить (Леся
Українка)
 Із панських прихвоснів-рабів ми
людьми з прізвищами стали і вголос
прізвища сказали під зле сичання
ворогів (О. Олесь)
 Плугатарі з плугами йдуть
(Т. Шевченко)
 Старий Кайдаш загадав звечора
Кайдашисі та Мелашці гребти сіно, а
Лаврінові косити ячмінь (І. Нечуй-
Левицький)
 Означення називає ознаку
предмета і відповідає на питання
який? чий? котрий? у будь-якому
відмінку, а також на питання
скількох? скільком? скількома? на
скількох? (крім називного й
знахідного відмінків)
 Соняшники заплуталися своїми
жовтими головами в гіллі (І. Нечуй-
Левицький)
 В просторій кімнаті з чотирма вікнами
стояв посередині стіл, застелений
червоним сукном (М. Коцюбинський)
 Увійшла жінка років тридцяти, забрала
папки, вийшла геть (Григорій
Тютюнник)
 Ой не сам запорожець іде: дев'ятеро
коней веде (Нар. творчість)
 Узгоджене означення до означуваного
слова приєднується зв'язком
узгодження, тобто узгоджується з ним у
роді, відмінку й числі

 В гречках некошених стоїть

барвистий мед, натруджено-густий,
немов земля пахуча (А. Малишко)
 В єдиний звук мільйони струн
народних злиті — у цій пшениці, в
цьому ситі! (М. Рильський)
 Неузгоджені означення виражаються
іменниками, особовими займенниками,
неозначеною формою дієслова,
словосполученням:
 До мене підходить людина середнього віку
(О. Довженко)
 Година для праці настала (Леся Українка)
 Дорога ліворуч була наглухо закрита
дубовими завалами (О. Гончар)
 Одні тільки бажання творити добрі діла й
зостались при мені на все життя
(О. Довженко)
Обставини характеризують дію, стан,
рідше — ознаку, називаючи їхній
спосіб, міру й ступінь, місце, час,
причину, мету, умову

За своїм значенням обставини

поділяються на обставини способу дії,
обставини міри й ступеня, обставини
місця, обставини часу, обставини
причини, обставини мети, обставини
умови, обставини допустовості
 Тривожно і радісно злетіли сірі гуси
вгору і полинули, полинули
(О. Довженко)
 Білий кінь, повіддя попустивши,
летить в степи (А. Малишко)
 Ми кожний камінь брали з бою
(В. Сосюра)
 Мене всього пробирали дрижаки, я
не міг нагрітися, хоч згинався в три
погибелі (І. Багмут)
 Лукаш дуже молодий хлопець,
гарний, чорнобривий, стрункий
(Леся Українка)
 Уже що наші братчики задумають,
чи добре, чи лихе, так швидше
воду в Дніпрі зупиниш, ніж їх (П.
Куліш)
 Теплий туман слався по полю і
налив балку по самі вінця
(М. Коцюбинський)
 Зорі тихо тремтять угорі
(М. Коцюбинський)
 Іду шляхом, поля й ліси минаю, але
життя свого не омину
(Л. Первомайський)
 Сідають на озера уночі натомлені в
дорозі дикі гуси (Т. Коломієць)
 Котилася тарілочка по крутій горі,
забавляла любих діток у моїм дворі
(Л. Глібов)
 Увечері посумую, а вранці
заплачу (Т. Шевченко)
 Повечерявши, полягали спати
(Панас Мирний)
 Після дощу гостріше пахнуть
квіти (В. Сосюра)
 Останніми днями у нас погана
погода (М. Коцюбинський)
 Прости мене, я згарячу забувся
(Т. Шевченко)
 Віста з Малушею, натомившись,
загорнулись у шкури й лягли
спати (С. Скляренко)
 Як же ти глянеш в очі батькові
старому, що згинув від одчаю
через тебе? (Леся Українка)
Усівулиці Вербівки ніби
навмисне обсаджені вербами
(І. Нечуй-Левицький)
Стомились хлопці, присіли
спочити (П. Воронько)
Чогось дівчина по воду до
броду не ходить
(Т. Шевченко)
 Колись десятки років безнадійно
боровся народ Західної України за
кілька шкіл на рідній мові (П.
Козланюк)
 При щирості між людьми, при
глибокій і міцній симпатії ніякий риск
не страшний! (Леся Українка)
 Отак жив Чіпка, виростав у голоді та
в холоді, у злиднях та недостачах
(Панас Мирний)
 Незважаючи на маленький
вітерець, парило й робилося
душно (Григорій Тютюнник)
 Природний порядок слів
називається прямим, інший
непрямим, або інверсією
 Пресвятеє сонце принесло
радість землю — прямий порядок
слів
 Сонце пресвятеє землю радість
принесло (Т. Шевченко) —
інверсія
 При прямому порядку слів у реченні, як
правило:
 першим стоїть підмет, другим —
присудок: Погідне блакитне небо дихало
на землю теплом (М. Коцюбинський)
 прямий додаток стоїть після присудка: Я
ніколи не шукав свого щастя під чужими
небесами (М. Івасюк)
 узгоджене означення стоїть перед
означуваним словом: Вставала тоді в
дитячій уяві слава бойових козацьких
походів, оживали грізні січі, що колись
точилися на цій землі (І. Цюпа)
 При прямому порядку слів у реченні, як
правило:
 неузгоджене означення стоїть після
означуваного слова: Тимко топтався
попереду і ніяк не міг знайти клямку від
дверей (Григорій Тютюнник)
 обставини способу дії, міри й ступеня
стоять перед присудком: У вікна знову
стрепетом б'ється пісня, і від неї тихо
бринять нижні шибки (М. Стельмах)
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!