Professional Documents
Culture Documents
23.04.21 Пунктуаційні Норми
23.04.21 Пунктуаційні Норми
21
ПР 31
Впр.1
Життя прожити – не поле перейти. (перед присудком, вираженим іменником
із заперечною часткою не, тире звичайно не ставимо)
Поле що безкрає море (Ставимо тире тому, що підмет і присудок виражені
іменником в називному відмінку).
Ми надія батьків (ставимо тире тому, що пропущено присудок)
Шість по три – вісімнадцять. (перед присудком, вираженим кількісним
числівником тире не ставимо)
Шукати захисту від грози під високими деревами означає свідомо
наражатися на реальну небезпеку. (тире між підметом і присудком, коли
один або обидва з цих членів речення виражені інфінітивом)
Навчання, здається, найскладніша річ. (тире не ставиться якщо між підметом
і присудком вживається вставне слово)
Впр. 2
Довкола розкинулись мило барвисті дрібні береги, долинки, й садочки, і
люди, отари, і луки, й луги (Леся Українка).
Хто хоч раз на віку бачив такі болючі, смертельною вогкістю обведені
пташині очі, той ще більше має шанувати усе живе (однорідні члени речення
розділяємо комою тому, що вони характеризують предмет з одного боку)
Полилися веселі хорові народні пісні (О. Довженко).
Кома при однорідних членах ставиться тому, що вони з’єднані тільки
інтонаційно (без сполучників.
Усе навколо: дерева, птахи, люди – сповнене весняної пружної нестримної
сили (В. Собко).( коли вони з’єднані тільки інтонаційно)
І на тім рушникові оживе все знайоме до болю: і дитинство, й розлука, й твоя
материнська любов (А. Малишко)
В густім зеленім березовім гаю над Дністром весело щебетали пташки (І.
Франко) ( вони з’єднані тільки інтонаційно)
Прокинувся чоловік ні світ ні зоря (Ю. Збанацький).( коли вони з’єднані
єднальними або розділовими сполучниками, які повторюються)
Пательня – це те, що треба нам
Впр.3
Люблю твій шум і шепіт серед поля і серцем чую силу наливну
(А. Малишко).
Дощ періщив з самого початку і досі не перестав і не зменшувався
(В. Ґжицький).
5. Орися була для н..ого чуж..ю тому/що залишалася тут у рідному с..лі а він ішов
хтозна/куди де що/хвилини його могли вбити (і, й) оце саме поня(т, тт)я “вбити” було для н..ого
ще не/ясним (і, й) він думав так тіл..ки тому/що йшов на війну де як говор..ть старі люди
уб..ивають але як уб..вають які ті мертві люди що падают.. (у, в) бою для н..ого було не/ясним
(і, й) не/зрозумілим (і, й) він д..вуючис.. своїй самопевне(н, нн)ості ні/як не/міг допустити що/б
його могли вбити тако/ж (Г. Тютюнник).
6. Отруйна ця рідина розлилася по палубі (і, й) хоч Ягнич розумів чим це йому загрожує
хоч ні/на/мить не/забував що (і, й) трюми під ним навантаже(н, нн)і вибуховим матеріалом
(і, й) можут.. зл..тіти (у, в) повітря що/миті але треба було щос.. робити! (О. Гончар).
7. Як Гонтар не/допитувавсь (у, в) діда чи довго він тут де живе та дід згадуюч..
мабу(д, т).. про втечу ні/яковіюч.. тіл..ки хмурився (і, й) не/можливо було добути від н..ого
хоч/би виразного слова (Я. Баш).
8. Ні/хто з хлопців її не/знав а вона мовчала не/відаюч.. кінця що й до/чого бо коли/б
відала мабу(д, т).. сказала/б що її батько мел..ник з (П, п)ізн..ого що вони тут не/давнечко
в..рнулися (з, зі, із) міста пос..лилися на (Б, б)асовім (К, к)уті (Ю. Мушкетик).
9. Жи(т, тт)я люб(е, ить) терплячих вона пам..ятала цю бат..кову науку (і, й)
внутрішн..о приймала її та (у, в)се ж факт не/сподів(н, нн)ого творчого відкри(т, тт)я не/минув
для Інни бе(з, с)слідно не/раз ловила себе на бажа(н, нн)і щоб піс..ню підхопило (і, й) пон..сло
що/б дійшла вона якимос.. не/ймовірним чином до слуху (і, й) того кому від неї може/б те/ж
стало/б тепліше (О. Гончар).
10. А коли Ярина оп..нилася на во..залі її знову охопив переляк до кого ж їхати до брата
чи сестри чи до тих др..мливих бер..з що погойдуют.. об(е, и)ремки со..нця? (М. Стельмах).
Зразок виконання
Що/року повторювалося те саме коли душу опановував страх оживала надія бо
вона була вогником який не/згасав най/довше.
1. Щороку повторювалося те саме (1): коли душу опановував страх (2), оживала
надія (3), бо вона була вогником (4), який не згасав найдовше.
2. Коментарі:
Орфограми:
Щороку – прислівник пишемо разом, оскільки він утворений поєднанням частки що
та іменника року.
Не згасав – частка не з дієсловами пишеться окремо.
Найдовше – найвищий ступінь порівняння прислівника, що утворюється за
допомогою префікса най, тому пишемо разом.
Пунктограми:
(1) – двокрапка вживається між частинами складного безсполучникового речення,
оскільки наступна частина розкриває, пояснює зміст попередньої (що саме
повторювалося?)
(2) – кома вживається для виділення підрядної частини обставинної умови (коли
душу опановував страх) складнопідрядного речення.
(3) – кома вживається для виділення підрядної частини обставинної причини (бо
вона була вогником) складнопідрядного речення.
(4) – кома вживається для виділення підрядної частини означальної (який не згасав
найдовше) складнопідрядного речення.
Складне речення
Складне речення має два або більше граматичних центрів. Складні
речення поділяються на складносурядні, складнопідрядні, складні
безсполучникові.
У складносурядному реченні частини, що мають свої граматичні
основи, відносно рівноправні. Вони поєднуються між собою сполучниками
сурядності і, та, а, але, проте, зате, однак, все ж, або, чи, або... або, чи... чи,
то... то, не тільки…але й; не лише…а й; як…так; тобто, а саме: На сизих
луках скошено траву, і літо буйне в береги ввійшло (М. Рильський); Можна
розділити на сто частин яблуко, але не можна розділити Землю (І. Жиленко);
Або не сокіл я, або спалила мені неволя крила (Леся Українка).
У складнопідрядному реченні одна частина головна (від неї ставиться
питання), а друга – підрядна (вона відповідає на поставлене питання).
Підрядна частина до головної приєднується:
а) сполучниками підрядності що, як, бо, щоб, якщо, якби, чи, коли б,
аби, раз, ніби, наче, немов, ніж, хоч, так що, як тільки та ін.;
б) сполучними словами (які є водночас і членами речення): хто, що,
який, чий, котрий, скільки, як, наскільки, де, куди, звідки, коли, відколи, доки,
поки, щойно, чому, навіщо: Той, що занепав духом, уже не страждає
(Д. Павличко); Людині треба, щоб її робота залишалася після неї жити
(Ю. Яновський); Споглядаю, як ліс проростає осінньою синню (В. Коротич).
У складному безсполучниковому реченні, частини, що мають свої
граматичні центри, поєднуються між собою без сполучників: Настане літо,
жовтий цвіт укриє липу до вершини (Я. Щоголів); І чую: пульсують соки у
тіло моє з землі (В. Симоненко).
Тире ставиться:
а) якщо перша частина вказує на час або умову того, про що
говориться в другій: Хочеш їсти калачі – не сиди на печі (Нар. творчість); З
добрим поживеш – добро переймеш, а з лихим зійдешся – того й наберешся
(Нар. творчість);
б) якщо друга частина виражає наслідок або висновок з того, про що
говориться в першій: Повіяв вітер по долині – пішла дібровою луна
(Т. Шевченко);
в) якщо зміст обох частин зіставляється або протиставляється: Я
до неї з добрим словом – мовчить, ніби не чує (А. Дімаров).