Ведуча: Недвецька

Летять роки, немов пташина зграя,

Пливуть роки потоком бурних рік,
І мчать вони холодними вітрами,
Біжать мільйонами стежинок і доріг.
Ведучий: Волошин
Як хочеться сказати: Зупинись!
Постій хвилинку, не спіши в дорогу!
А ти біжиш, пливеш і мчиш кудись,
Все далі від батьківського порогу.

Ведуча: Цього свята немає в жодному календарі – але воно буває в житті
кожної людини. Надходить день, коли доводиться пережити водночас і світлий
сум, і біль розлуки з людьми, до яких звик, як до рідних, і щем від передчуття
зустрічі з невідомим поки-що майбутнім. 

Ведучий: Чому ж так стискається і щемить наше серце ? Може тому, що

відлунали шкільні дзвінки і ми покидаємо рідний ліцей — свій другий дім. А
може тому, що закінчується шкільна юність і день сьогоднішній проводить
межу між дитинством і дорослим життям.

Ведуча: Позаду залишилися протоптана стежина до шкільного порогу і до

болю знайома мелодія шкільного дзвінка, попереду – незвідана даль.

Ведучий: Сьогодні ми прощаємось з ліцеєм, з учителями, залишаючи позаду

тихий берег дитинства. Проте, сюди ми обов’язково повернемось, залишивши
щиру подяку і шану тим, хто давав нам знання, терпляче спостерігаючи, як ми
ставали дорослими свідомими людьми.

Ведуча:
Очікуванням кожне серце б’ється
Надії вогник ще в очах не згас.
Директорові слово надається
Вона сьогодні із радістю вітає нас!
Слово для привітання надається директору ліцею Малик Оксані Степанівні.

(Виступ директора школи)

1. Попереду в ціле життя переліт: Кокуєнко
Будуть незгоди і спрага в дорозі…
Як стомишся й очі щипатиме піт,
Як ти засумуєш, затужиш в тривозі,
Згадай те гніздо, де ти ріс, де мужнів,
Згадай наші пленери, парки, і трави,
І вічну тривогу своїх матерів,
Ліцей наш, і друзів своїх нелукавих…
Хай буде щаслива дорога твоя
У раннім і пізнім світанку
Хай сяє твоя неповторна зоря –
Від першого подиху і до останку.

2. В далеку путь сьогодні вирушаєм Береза

В минуле вже не буде вороття
З піднятими вітрилами чекає
Нас корабель під назвою життя.

3. Ще будуть нас тривожити дзвінки, Симоні

Від іспитів немає панацеї,
Але не буде мрій таких легких,
Які ми бачили за партою в ліцеї.

4. Не стане в списках і журналах нас,  Тараканова

І хоч в житті ще будуть всякі драми, 
Та вже не буде захищати нас
Турботлива й сувора класна мама.

Ведуча: Зі словом, порадою, побажаннями, звертається до нас наш класний

керівник Запотоцька Марія Іванівна.

(Виступ класного керівника)

Ведучий: Два роки в ліцеї - це 438 днів, 438 ранків, коли ми прокидались, не
додивившись своїх найзвабливіших снів. Це 438 вечорів за книжками і
зошитами, відмова від улюбленого фільму.

Ведуча: Скільки лабораторних, самостійних та контрольних ми виконали за

цей час! Скільки ручок і зошитів списали, скільки парт знищили, скільки
штанів протерли, скільки фарби і паперу змалювали, поки цей день настав!

Ведучий: Скільки разів ми думали: « Ну коли це, нарешті, все скінчиться?»

Ведуча:  І ось воно… Все… Скінчилося … Для нас настала найбільш
хвилююча мить. Мить, що її ми запам’ятаємо на все життя. Мить, коли ми
отримаємо документ про свою зрілість і самостійність.

Ведучий: А час летить… як відгомін пророцтва,

                 Не повернути прожиті роки,
                 Прийшла пора вручати нам свідоцтва,
                 Бо ми уже давно не малюки.

Ведуча: Настає найурочистіша хвилина  -  вручення свідоцтв про базову

середню освіту.

Ведучий: Право вручити свідоцтва, надається директору школи Малик Оксані

Степанівні.

Ведуча: Слово для оголошення наказу «Про вручення свідоцтв про базову
середню освіту» надається заступнику директора школи з навчально-виховної
роботи Левкович Оксані Богданівні.

(виступ заступника, вручення свідоцтв)

Ведучий: Якщо є святині на землі, то найперші із них - батько і мати. І
батькова хата, і мамина ласка, і стежка до рідної домівки по якій вони ходять і
вчили ходити нас… Наші батьки сьогодні горді і щасливі за наші здобутки,
хвилюються за ваше майбутнє. А тисячі найщиріших бажань так і хочуть
зірватись з наших і їхніх вуст.

5. В житті ще буде іспитів багато, Курцева

Ми їх складемо, буде все гаразд!
Чого ж ви зажурились, мамо й тату?
Це ж наша зрілість вже прийшла до нас!
 
6. Хоча б яку ти вибрав із доріг, Науменко
Хоча б якими ти пішов шляхами,
Та через терни горя й бід
Ти повертаєшся до мами.
Спіши до неї крізь літа,
Шануй, люби, не дай тужити,
Бо лиш вона – і рідна, і свята
З тобою вічно буде жити.
Ведуча: Від імені всіх батьків до вітального слова запрошуємо
______________________________________________________
(виступ батьків)

Ведучий: У  цю хвилюючу мить випускники згадують минуле, живуть

сучасним і мріють про майбутнє.

Ведуча: Сьогодні ми прощаємось зі своїм класом, але ми віримо, ми назавжди

залишимось однією командою, бо не буде у нашому житті людей, яких би ми
знали краще, яким  би ми змогли довіряти більше.

Ведучий: Той, хто залишається, той, хто йде,-

             Поверніться ще раз обличчям один до одного.

Ведуча: Той, хто залишається, той, хто йде,-

              З’єднайте ваші думки,силу своєї любові,

 Ведучий:  Той, хто залишається, той, хто йде,-

              Запам’ятайте цю хвилину на усе життя.

7. На життєвій неозорій ниві Четиркіна

Не завжди попутній вітер нам,
Та ми хочем бути всі щасливі,
Йти вперед, наперекір вітрам!

8. Є в нас розум, і знання, і воля, Голоско

Ми самі творці своєї долі,
Та коріння в нас одне- єдине,
Це земля, що зветься – Україна!

(відео про клас)

Ведуча: Учителі – мудрі порадники і вірні друзі, терпеливі наставники і надійні

захисники… Сьогодні зі словами пошани і подяки та з найкращими
побажаннями звертаються до вас ваші учні. 
9. Від будня до будня, від свята до свята Боднар
Знання і серця ви нам дарували.
Ви — наші долі, ви — наші злети,
Ви нас лише доброму вперто навчали.

10.Любі ви наші, а чим же віддячимо? Горбаченко

- Тим, що ми є. Косаревич
- І тим, що ми значимо. Тараканова
- Тим, що ми будемо. Симоні
- Тим, що ми створимо. Кокуєнко
- Тим, що збудуємо. Кащій
- Тим, що засіємо. Лисик
- Нивою тою, яку ми розоремо. Степаненко
- Тим, що в житті ми своєму зуміємо. Науменко

11.Минають роки й покоління, Секержинська

Маленький дорослим стає,
Та крила в житті лебедині
Нам рідная школа дає.

12. Чому ж, учителю, ти посмутнів, Горбаченко

Ховаєш сльози, щоб ніхто не бачив,
Ти ж нас терпляче у цей день привів,
Шляхи в майбутнє зорями позначив.

13. Така вже доля, вчителю, твоя Косаревич

Зустрітись, аби знову попрощатись
Щоб з серця в серце перелить добро
Й учителем навіки залишатись.

14. Любі вчителі! Гундяк

Ми хочем пробачення в вас попросити
За те, що не завжди хотіли вчитися,
Деколи ми пустували, 
Бувало ваші напутні слова забували.

15. Але ви вели нас вперед крок за кроком, Дзюпин

З годиною кожною, з кожним уроком.
І ось підросли ваші хлопці й дівчата
Тепер нам в дорогу пора вирушати.

16. Всі знання одержали важливі, Кащій

вони згодяться потім у житті,
За те, що добрі ви були і терпеливі,
Ми вдячні, дорогі учителі!

17. За труд важкий, недоспанії ночі, Кіцинюк

Вклоняємося низько до землі.
За лагідні, усміхненії очі
Вам вдячні, дорогі учителі!

18. Як сонце зійде, ми ліцей покинем, Похила

Розлетимось у світ по всій землі,
Та вас в житті ніколи не забудем,
Спасибі, дорогі учителі!

19. Дорогі наші вчителі, Лисик

Прийміть слова найщирішої вдячності
За працю величну, за ночі безсонні,
За любляче серце, за сонце в долонях.

20. За все, що сказано невчасно, Олійник

За все, що зроблено не так,
Без заперечення, завчасно,
Скажу тихесенько: «Пробач»

21. Та ось уже й настав той час прощання, Саламай

І ви сьогодні трішечки сумні.
За Ваше виховання і навчання
Прийміть наш сердечний уклін до землі

22.Здоров’я вам від Бога й від роси! Черевко

Високого польоту – думці, мрії!
І щедрої, душевної краси!
Любові щирої, і Віри, і Надії!

23. Дорогі ви наші, вчителі!  Шимчук

З вами нам було нам цікаво жити, 
Наш уклін вам, любі, до землі,
Й ці прекрасні і яскраві квіти. 

(Дарують квіти вчителям).