Білет № 1

1. Звуковий та звуко-буквенний аналізи, методика проведення.

Звуковий і звукобуквений аналіз - є найбільш ефективними прийомами
навчання грамоти. Ці прийоми сприяють усвідомленню послідовності
звуків у слові, встановленню правильних співвідношень між звуками і
буквами.
Слід чітко розрізняти ці два прийоми.
1) Звуковий аналіз проводиться лише на рівні звуків — діти сприймають
на слух вимовлене учителем слово, самі вимовляють його (артикулювання
допомагає чітко розчленувати звуки, встановити їх послідовність),
називають кількість складів, визначають наголошений склад, послідовно
вимовляють звуки, з яких слово складається, визначають, які з них голосні,
а які приголосні, аналізують приголосні за твердістю, м'якістю, глухістю,
дзвінкістю.
2) Звуко-буквений аналіз слід також проводити з словами, сприйнятими на
слух, а потім вимовленими учнями самостійно.
Якщо під час звукового аналізу учні займаються встановленням складової і
звукової будови слова, то під час звуко-буквеного аналізу діти повинні,
крім цього, називати звуки і букви, якими вони позначаються. Проводячи
такий аналіз, слід домагатися, щоб діти не змі-шували назви звуків і букв
(звук [с], буква «ес»), не вимовляли м'які приголосні, як тверді (в слові ліс
перший звук м'який — \л'\).
Звуковий і звуко-буквений аналіз можуть проводитись як усно, так і
письмово. Можна проводити як повний аналіз слова, так і частковий. Мета
кожного з видів аналізу різна. Якщо на уроці розглядається тема «Голосні і
приголосні звуки української мови», то природно, що тут необхідним є
повний звуковий аналіз слів. Послідовність його проведення така
(показуємо на прикладі звукового аналізу слова яблуня): я-блу-ня — З
склади, перший склад наголошений. Звуки: [й], [а], [б], [л], [у], [н'], [а].
Голосні: [а], [у], [а]. Приголосні: [й], [б], [л], [н'].
М'які: [й], [н']. Інші — тверді.
Під час звуко-буквеного аналізу слід іти від звука до букви, а не навпаки,
як це іноді трапляється в практиці. Адже звук є первинним, буква —
вторинна і вживається залежно від звука. Послідовність проведення звуко-
буквеного аналізу слова така:
 1.Вимов слово по складах. Склади звукову модель слова.
2.Назви в ньому кількість складів, визнач наголошений склад.
3.Вимов послідовно звуки, з яких складається слово.
4.Назви голосні і приголосні, приголосні м'які і тверді (при потребі —
дзвінкі і глухі).
5.Запиши слово, називаючи букви, якими позначаються звуки в слові,
вказуючи на особливість вживання букв (наприклад: у слові дощ звуки
[шч] позначаються однією буквою щ (ща); у слові яблуня звуки [йа]
передає буква я, на м'яку вимову [м'] вказує буква я.
Повний звуко-буквений аналіз доцільно використовувати лише на етапі,
коли в учнів формується усвідомлення співвідношень між звуком і
буквою.
Програма не вимагає письмового виконання повного звуко-буквеного
аналізу.

Білет № 2
1. Якості читання (правильність, свідомість, швидкість, виразність)
та методика їх формування.
На всіх уроках читання повинно здійснюватись активне засвоєння змісту
читаних текстів і обов’язково формуватись навичка читання.
Найголовнішою якістю читання є свідомість читання, тобто повне розуміння
тексту, що читається. Сюди входить розуміння значення слів, речень,
головної думки, уміння виразити своє ставлення до змісту читаного.
Читати свідомо – це значить повно і ясно розуміти зміст читаного, уміти
зіставити прочитане з явищами природи і суспільного життя, зрозуміти
ідейну направленість і вміти зробити певні висновки з прочитаного.
Ступінь усвідомлення читаного залежить від загального розвитку і віку
дитини, від сили її пам’яті та уваги, від доступності для неї читаного
матеріалу.
Щоб читання було свідомим, учні повинні розуміти:
1) значення всіх слів читаного тексту;
2) зміст речень, що з них складається даний текст;
3) зв’язок окремих речень тексту (часовий, просторовий, причинний)
4) головну думку, основний зміст прочитаного тексту і логічний
взаємозв’язок окремих його частин.
Основні види роботи, що сприяють свідомому читанню:
• · підготовка учнів до сприймання тексту;
• · словникова робота;
• · первинне читання тексту;
• · перевірка сприймання твору;
• · читання й аналіз твору;
• · робота над образотворчими засобами;
• · з’ясування ідейного змісту;
• · складання плану прочитаного;
• · переказ змісту прочитаного (детальний, вибірковий, стислий та творчий);
• · узагальнююча (підсумкова) бесіда;
• · виразне читання;
• · творчі роботи у зв’язку з читанням.
Вибір видів робіт залежить від особливостей текстів і мети, яку ставить
учитель перед уроком читання.

Під правильністю читання розуміємо безпомилкове і плавне читання слів,

речень, тобто без будь-яких перекручень (пропуск букв, складів, вставка
зайвих букв, перестановка звуків, неправильні наголоси та ін. ) і
дотримуючись правильної літературної вимови..
Якщо учень буде читати неправильно, перекручуючи слова, пропускаючи
чи вставляючи певні склади, то він не розумітиме змісту прочитаного, і,
навпаки, якщо учень не розуміє значення якогось слова, не вдумується в
зміст прочитаного, то він може перекручувати слова, читати їх неправильно.
Виробляючи навички правильного читання, вчитель повинен виявити
причини неправильного читання окремих учнів і вжити відповідних заходів
до виправлення недоліків. Якщо учень читає неуважно, надмірно поспішає,
не вдумуючись у зміст читаного і тому припускаючи помилки, то в такому
випадку треба організувати його увагу, поставити перед ним вимогу не
поспішати при читанні, вдумуючись у зміст читаного. Якщо учень чимось
знервований, хвилюється, то такого учня доцільніше викликати читати
іншим разом. Помилки при читанні бувають і тоді, коли учень вгадує слово,
не зважаючи на його значення
Для того, щоб виробити навички правильного читання, потрібно щоденно
тренувати учнів, добираючи тексти, посильні для даного класу й окремих
учнів з поступовим наростанням труднощів.
Важливим прийомом у навчанні правильності читання є попередження
помилок (бесіда, розповідь вчителя і пояснення незрозумілих слів, розгляд
картин, кадрів діафільму, добір рим до відповідних слів із контрольними
звуками, попереднє причитування слів складної будови, попереднє мовчазне
читання тексту як підготовка до голосного читання); систематичний
контроль учителя за читанням учнів з урахуванням їхніх індивідуальних
особливостей.
Велике значення має вироблення в учнів правил орфоепії при читанні.
Погана вимова знижує якість читання, утруднює розуміння читаного, робить
незрозумілим усне мовлення учня. У процесі читання вчитель звертає увагу
 на чітку вимову голосних та приголосних звуків, звукосполучень дж,
дз (вимовляються злито) тощо.
Під час читання помилки необхідно виправляти. Виправляються помилки,
припущені учнями, як по ходу читання, так і після закінчення його. Під час
читання помилки виправляє сам учитель (не перериваючи читання учня,
вимовляє слово правильно) або пропонує учневі самому виправити свою
помилку: прочитати ще раз уважніше. Після виправлення учень продовжує
читати.
У ході читання можуть виправляти помилки і самі учні, але це слід роботи
вміло, не відвертаючи уваги від змісту читаного: коли учень неправильно
прочитав слово, зразу ж учитель називає того, хто підняв руку, помітивши
помилку, той називає слово правильно, і читання продовжується.
Слід зауважити, що таким прийомом виправлення помилок не слід
зловживати, бо учні стежать більше за тим, яка помилка припущена при
читанні, щоб потім її виправити, ніж за змістом того, що
читається. Прийоми виправлення помилок учнів під час читання:
• постановка запитання, відповідь на яке вимагає перечитування;
• складання із розрізної азбуки неправильно прочитаного слова;
• друкування помилково п”рочитаного слова учнем на дошці;
• перечитування уривка мовчки з різними завданнями;
• читання з дошки ланцюжка слів, серед яких є помилково прочитане, тощо.
Головне при виробленні правильного читання – більше працювати над
удосконаленням техніки читання, над попередженням помилок.
Швидкість читання – це такий темп, який забезпечує найбільшу
усвідомленість тексту при читанні
Корисний такий темп, який не розходиться з розумінням читаного.
Швидкість читання визначається кількістю прочитаних слів за хвилину, як
можуть прочитати учні даного класу.
Від швидкості (темпу читання) залежить розвиток техніки читання.
Із швидкістю тісно пов’язані усвідомленість і правильність читання. Дуже
повільне читання затримує мислення, а отже, і розуміння прочитаного.
Надзвичайно швидке – призводить до помилок при читанні, що теж впливає
на усвідомлення тексту.
Темп читання, як і мовлення, часто залежить від типу нервової системи.
Урівноважена дитина читає повільно, уважно, рухлива – поспішно,
безупинно, а тому може допускатися помилок при читанні. Отже, вчителеві
потрібно знати психологічні особливості кожної дитини, і враховувати їх
при виробленні темпу читання.
Варто навчити учнів управляти своїм голосом при читанні: зробити повний
видих, набрати повітря в легені, затримати трошки дихання і лише тоді
починати читати до паузи, щоб знову поповнити запас повітря до наступної
паузи.
І семестр ІІ семестр
1 клас
10-20 слів 20-30 слів
2 клас
25-40 слів 40-60 слів
3 клас
55-65 слів 65-75 слів
4 клас
70-80 слів 80-95 слів
Щоб виробити високий темп читання, потрібно створювати такі умови,
які б спонукали дитину читати багато. Відомий російський педагог М. О.
Корф говорив: «Тільки той стане читати швидко, хто буде читати
багато».
Отже, один із прийомів вироблення швидкості читання буде правильна
організація кількаразового читання одного й того ж тексту на уроці в
поєднанні з усвідомленням його змісту, образів, картин, образотворчих
засобів, але так, щоб у знайомому тексті учні знаходили нові факти, риси
героя тощо.
Ціленаправлене читання і одночасна робота над текстом – основа
вироблення техніки читання.
Багаторазове читання здійснюється за допомогою вибіркового читання,
читання в ролях, в роботі над планом і переказом, над виразність тощо
У методичній літературі є ряд прийомів вироблення швидкості читання:
1) На дошці чи на таблиці записуються речення і закриваються. Потім на
деякий час відкриваються, щоб учні прочитали. За допомогою запитань
учитель перевіряє, що учні встигли прочитати.
2) До певної частини тексту учні повинні підібрати заголовок серед 4-5,
написаних на дошці. Робота обмежується у часі.
3) «Змагання» у читанні певної частини твору. За сигналом учні починають і
закінчують читати, а потім дають відповіді на запитання вчителя.
4) Учні відшукують написане речення на дошці в абзаці у межах
відведеного для читання часу.
5) На дошці записуються питання, учні повинні знайти рядки в тексті
підручника, які будуть відповіддю на поставлені питання.
Головним недоліком щодо швидкості читання є надто повільне читання і
читання надто швидке.
Як і дуже повільне, так і надто швидке читання негативно відбиваються на
всьому процесі читання, а особливо на усвідомленні читаного.
Для вироблення вмінь і навичок уповільненого чи прискореного читання
учнів учитель може читати з такими учнями сам, викликаючи їх читати разом
з ним певний текст, своїм читанням уповільнюючи чи прискорюючи темп.
Можна викликати двох учнів, поставивши вимогу, щоб учень з надто
швидким темпом читання читав так, як його товариш, що читає з
нормальною швидкістю.
Виразність читання – це уміння читати текст, дотримуючись пауз, логічних
наголосів та інтонації. Виразність читання знаходиться у найтіснішому
зв’язку з усіма якостями читання.
 Якщо учень читає виразно, з відповідною інтонацією, прискореним чи
уповільненим темпом (залежно від характеру і змісту читаного твору), то
таке читання сприятиме кращому усвідомленню читаного.
Виразне читання – це таке читання вголос, при якому читець яскраво
виражає думки, почуття, вкладені у твір, своє ставлення до прочитаного.
Основна вимога виразного читання – це уміння правильно передати ідейний
задум автора.
Оволодіння навичками виразного читання варто починати з усвідомлення
його найважливіших складових:
техніки мовлення – роботи над голосом, дикцією, диханням,
орфоепією;
• логіки мовлення - усвідомлення логічного наголосу, пауз, темпу,
інтонації;
• емоційно-образної виразності - розвиток творчого бачення,
розуміння авторського підтексту, використання міміки, жестів.
Умови роботи над виразністю читання:
• демонстрування зразка виразного читання твору;
• детальний аналіз художнього твору до виразного читання;
• робота над мовою твору, опора на відтворювальну уяву учнів;
• обговорення в класі варіантів прочитання аналізованого твору;
• створення ситуацій, коли в учнів з’являється бажання прочитати
твір, щоб передати своє ставлення до зображуваного, викликати певні
почуття у слухача, вплинути на його уяву, почуття, розум.
Етапи підготовки до виразного читання:
1) осмислення ідейно-тематичної основи твору, його образів у єдності з
художніми засобами;
2) складання партитури читання тексту;
3) вправляння у читанні.
Всі зазначені вище чотири якості читання взаємопов’язані і
взаємозумовлені. Удосконалення однієї з них веде до поліпшення іншої.
Недоліки якоїсь з ознак читання впливають на якісну характеристику іншої
риси уміння читати. Так, усвідомлено можна читати лише при правильному
читанні, що забезпечується, в свою чергу, розумінням слів, речень. Від
правильного читання залежить швидкість його, основою виразного читання
стає свідоме сприйняття тексту, що диктує знаходження пауз, логічних
наголосів, прискорене чи уповільнене прочитування твору. Разом з цим успіх
виразного читання залежить і від правильного та швидкого читання.
Незаперечний і зворотний вплив виразного читання на глибоке усвідомлення
прочитуваного.
 Білет № 3
Диктант як правописн вправа: класифікація, методика проведення (с.
288)
Контрольний диктант. Цей вид роботи ста¬вить своїм завданням з'ясувати
рівень сформованості ор¬фографічних умінь і навичок. Контрольний диктант
слід давати не раніше як через тиждень після закінчення опра¬цювання
певної теми.
Під час контрольного диктанту текст диктується в ціло¬му, пояснюються
нові слова, якщо є такі, записуються на дошку слова з орфограмами, які ще
не вивчалися, при по¬требі пояснюються розділові знаки (в процесі
диктанту). Вдруге вчитель читає диктант реченнями: перший раз учні
слухають, другий — частинами, які повторюються один, іноді два рази —
для запису. Після цього кожне речення диктується ще раз, щоб учні мали
змогу перевірити запи¬сане. По закінченні запису текст читається ще раз для
перевірки.

Білет № 4
Методика вивчення байки
Байка — один із різновидів ліро-епічного жанру, невеликий алегоричний,
здебільшого віршований твір повчального змісту, з яскраво вираженою
мораллю.
Отже, персонажами байок можуть бути тварини, птахи, риби, а також і
люди, предмети. Байка складається з двох частин: 1) (алегорична
частина)зображення подій чи розповіді про них і 2) повчання {мораль), яке
містить у собі поради, напучення. В початкових класах вивчаються
переважно байки віршованого характеру.

У роботі над байкою дотримуємось певних вимог. Говорити про

алегоричність байки в початкових класах не варто. Не треба взагалі вживати
цей термін. Повести розмову про цю істотну рису байки доцільно по
завершенні аналізу описаних у ній подій. Щоб полегшити розкрита алегорії,
треба вдатись до аналогій із життя.

Перед роботою над байкою вчитель розповідає про птахів або тварин,
згадують, які повадки в них. Мета таких бесід — відповідно настроїти дітей
на сприймання тексту. Умовність байки стає зрозумілою, коли учні
перечитують мораль.

Робота над байкою включає такі компоненти:

— сприйняття конкретного змісту;

— усвідомлення композиції;
— з'ясування характерних рис дійових осіб, мотивів їх поведінки;
— визначення головної думки байки;
— розкриття алегорії;
— аналіз моралі.

Якщо брати до уваги таку послідовність роботи, то урок, на якому вивчають

байку, може мати таку структуру:

І. Підготовча робота.

1) Розповідь учителя про автора.

2) Вікторина за матеріалами байок.
3) Бесіда про тварин — дійові особи.
4) Словникова робота (пояснюємо 1- 2 слова).

ІІ. Читання банки вчителем (за опрацьованою партитурою) або

просдуховування запису з фонохрестоматії, перегляд діафільму.

ІІІ. Бесіда емоційно-ціночного плану.

— Що особливо вас вразило?

— Як ви ставитесь до описаних водій?

IV. Аналіз конкретного (фактичного) змісту байки.

1) Усвідомлення композиції байки, опрацювання плану (вчитель дає або

складають разом).
2) Розбір частин тексту (різні форми читання, смисловий, «тлумачний»
аналізи). Словникова робота.
3) З'ясування мотивів поведінки дійових осіб, їх характерних рис (вибіркове
читання, словесне і графічне малювання, відповіді на запитання).
4) Робота за ілюстрацією.
5) Визначення головної думки байки.

V. Розкриття алегорії (підшуковування аналогій із життя).

VI. Аналіз моралі.

VII. Складання партитури виразного читання разом з учнями (або вчитель

дає свою). Виразне читання байки.

VIII. Читання за ролями.

ІX. Висновки.
Методика опрацювання байки:

І. Підготовча робота:

1. Розповідь вчителя про автора.

2. Вікторина за матеріалами байок.
3. Бесіда про тварин — дійових осіб (малюнки чижа і голуба).

Чиж — невелика лісова пташка, подібна до горобця, з сірим оперенням.

Влітку чиж живе в хвойних лісах, тут виводить пташенят. Взимку живе по
селах, дуже привертається до своїх хазяїв. Він бадьорий, меткий і відважний;
необразливий, довірливий, товариський та боязкий, до деякої міри —
легковажний. Чижику доводиться терпіти від багатьох ворогів. Довірливість
та товариськість роблять його жертвою людей та хижих тварин.

Голуб — це теж птах, живе в містах та селах. Голуби тримаються зграйками,

живуть в голубниках та будівлях людини. Голова голуба сидить на рухливій
шиї, яка дає змогу птахові не тільки зручно збирати корм, але й оглядатись
навкруги, чистити пера на череві, крилах, спині та хвостику. У голуба добре
розвинений зір. За допомогою очей він може з далекої відстані побачити все і
оцінити обстановку. Голуби надокучливі.

Словникова робота — пояснюємо 1-2 слова, бо нерозуміння їх ускладнює

усвідомлення тексту (сільце — петля для ловлі пташок та мілких тварин).

ІІ. Читання байки вчителем (або прослуховування запису з

фонохрестоматії, перегляд діафільму).

III. Бесіда емоційно-оціночного характеру.

— Про кого і що ви прочитали? Як ви ставитесь до дійових осіб?

IV. Аналіз фактичного змісту байки.

А. Добір прислів'їв, щоб з'ясувати головну думку байки: Не смійся з

другого, щоб тобі не було того.
— Які слова байки відповідають цьому прислів'ю? («...Чужому лихові не
смійся»),

Б. Композиційний аналіз. Ділення байки відповідно до плану:

Заздалегідь на дошці:

1. Основна подія.
2. Мораль.

В. Аналіз частин:
Основна подія.
Учні читають мовчки частину, виконують завдання.
— Прочитайте авторську розповідь.
Зачитують частину байки від початку до слів Голуба.
— Як автор ставиться до Чижика? (Доброзичливо). Підтвердіть вашу думку
словами тексту.
— Прочитайте слова Голуба. Як треба прочитати ці слова? (З насмішкою, із
знущанням, з вихвалянням, самовпевнено). Усе це свідчить про
недоброзичливість Голуба.
— Читання основної частини байки — вчитель (голосно) і діти (пошепки),
хорове, індивідуальне читання.

Мораль (читають хором).

— Які слова байки можуть бути прислів'ям? (...чужому лихові не смійся, бо і
з тобою те ж саме може статись).

V. Виразне читання байки. Складання разом з дітьми партитури (розбивки)

для виразного читання.

Методика опрацювання (див. текст байки):

1. З'ясування головної думки (засудження самовпевненості, самохвальства,
зазнайства, недружелюбності).
Залежно від цього логічний центр — два останні рядочки, підкреслено в
тексті двома рисками.
2. Паузи: граматичні (на розділових знаках — і у кінці речення — ІІ,
синтагматичні— І).
3. Логічні наголоси (можуть співпадати з логічним центром) — найголовніші
слова для частин, виділених паузами.
4. Інтонування: слова автора — співчутливо, слова Голуба — глузливо,
мораль — повчально.
5. Партитурне читання(заучування партитури):
• вчитель (голосно) і учні (напівголоса);
• вчитель і учні, що добре читають;
• всі учні разом напівголоса;
• хороший учень і посередній у парі;
• індивідуальне читання (оцінювання).
6. Читання байки в особах (за ролями).

— Скільки дійових осіб у байці (Голуб і Чиж. Але ж Чиж не промовляє слів.
Про події, які відбулися, розповів автор).
— Прочитаймо слова автора. Прочитаймо слова Голуба. Прочитаймо байку
за ролями (2- 3 рази).

VI. Висновок:

— Про кого байка? Які герої байки (за характером)? Що висміює автор?
(Самовпевненість, самохвальство, зазнайство).

Л. Глібов. Зозуля і Півень

І. Підготовча робота до читання байки:

1. Розповідь учителя про автора.

2. Вікторина за матеріалами байок.
3. Бесіда про тварин, дійових осіб (за малюнками).

Півень (малюнок) — діти згадують все, що знають про нього.

Зозуля. Живе в лісі. Це дуже швидкий та неспокійний птах. Зозуля з ранку до

вечора в русі. Літає легко і красиво, але не дуже швидко. По землі
пересувається незграбними стрибками. Навесні вона ніколи не забуває
голосно кричати, буває — аж до хрипоти. Крім свого звичайного «куку»,
вона видає — «куавава», «хагхагхагкаг».

4. Словникова робота. Пояснення слів: далебі — справді, знічев'я — з

нічого робити.

II. Читання байки вчителем за опрацьованою партитурою (див.текст далі)

або прослуховування фонохрестоматії, перегляд діафільму.

III. Бесіда емоційно-оцінного характеру:

— Що особливо вас вразило? Як ви ставитесь до дійових осіб?

IV. Аналіз фактичного змісту байки.

А. Композиційний аналіз. Поділ та читання байки відповідно до плану:

Заздалегідь на дошці:
1. Розмова Зозулі і Півня.
2. Поява Горобця.
3. Мораль.

Перечитують відповідні частини тексту.

За означеної підготовки дітей вчитель може ділити та складати план разом з

учнями.
Визначають структуру плану (п. 1.2. — основна частина, далі — мораль).

Б. Опрацювання частин байки (смисловий аналіз, вибіркове читання,

читання в особах, елементи характеристики, ідея).

1. Розмова Зозулі і Півня (читають мовчки).

— Скільки дійових осіб? (Зозуля, Півень).
— Прочитаймо цю частину байки в особах (вчитель спочатку читає слова
кожної особи, а потім — діти).
— Прочитайте, як Півень вихваляє Зозулю. — А Зозуля — Півня? За що вони
хвалили одне одного?
— Чи відвертими, щирими, справедливими були ці вихваляння?
— З якою інтонацією треба читати цю частину? (вихваляння, улесливо).
— З чиїм співом Зозуля порівнює спів Півня?
— Яке ваше ставлення до розмови Півня і Зозулі?
— Якими ж ви уявляєте собі Зозулю і Півня як людей? (Нещирими,
лицемірними, говорять неправду, бо їм так вигідно; брехливими, хитрими,
що шукають собі вигоду).

2. Читають другу частину (напівголоса).

— Які найголовніші слова в цій частині? («Годі вам брехати та одне одного
знічев'я вихваляти!»)
Читають ці слова хором.

3. Читають третю частину (хором).

— Зозуля хвалить Півня за те, що хвалить він Зозулю. Найдіть відповідні

слова в цій частині байки, прочитайте.
— Якими ще словами можна підтвердити цю думку? («Рука руку миє»).

V. Опрацювання партитури виразного читання (вчитель може дати

партитуру або скласти разом з учнями).
Методика опрацювання партитури.

1. З'ясування головної думки (засуджується брехливість, лицемірство,

корисливість). Залежно від головної думки знаходимо логічний центр —
«рука руку миє» (підкреслюємо двома лініями).
2. Визначаємо паузи — граматичні, синтагматичні (див.текст).
3. Обґрунтовуємо логічні наголоси (підкреслюємо однією лінією).
4. Інтонування: перша частина — із заграванням, улесливо; друга (про
Горобця) — рішуче.
5. Заучування партитури — див. читання попередньої байки.

VI. Висновок:
- За що хвалить Зозуля Півня? (Щоб він її хвалив). А Півень? (Щоб Зозуля
хвалила його). Отак вони і догоджають одне одному.
- Чому одна нещира людина робить приємне іншій? (Щоб від іншої одержати
те ж саме, тобто «купує» у людини улесливі слова та ставлення).

Перед початком вивчення байки на дошці записуємо: Знати: що в житті

існують нещирі, лицемірні, брехливі люди. Вміти: засуджувати таких людей,
викривати.

Діти аналізують ці записи і співвідносять з байкою «Зозуля і Півень».

Л. Глібов. Вовк і Кіт

І. Підготовча робота до читання байки:

1. Розповідь учителя про автора.

2. Вікторина за матеріалами байок.
3. Бесіда про тварин — дійові особи (за малюнками).

Діти згадують все, що знають про Вовка і Кота (описують тварин,

розповідають про їхні повадки, характер тощо).

4. Словникова робота (недоленька морочить — тут: гірка доля спіткає; у

пригоді став — пригодився).

ІІ. Читання байки вчителем за опрацьованою партитурою (див.текст далі)

або прослуховування фонохрестоматії, перегляд діафільму.

ІІІ. Бесіда емоційно-оцінного характеру:

— Що особливо вас вразило? Як ви ставитесь до дійових осіб?

IV. Аналіз фактичного змісту байки.

А. Композиційний аналіз байки. Поділ та читання байки відповідно до

плану:

Заздалегідь на дошці:
1. Мова про Вовка.
2. Розмова Вовка з Котом.
3. Мораль.

За означеної підготовки дітей вчитель може ділити та складати план разом з

учнями.
Визначають структуру плану (п.1 — зачин, п. 2 — основна подія, и. 3 —
мораль).

Б. Опрацювання частин (смисловий аналіз, вибіркове читання, читання в

особах).
1. Мова про Вовка (читає вчитель).

— Кому належать ці слова? (Авторові).

— Про що повідав автор? (Про наміри Вовка — сховатись).
— Від кого Вовк хотів сховатись? (Від людей з собаками).
— Як люди ставляться до вовків? Прочитайте. Чому?
— Як розумієте слова «усюди Вовченька недоленька морочить»? (Зачитують
тлумачення виділених слів з дошки).
— Які слова з цієї частини ми вживаємо нерідко? («Хоч сядь і плач»). Коли?
(Коли спіткає невдача).
— Як ви висловили б основну думку цієї частини кількома реченнями? —
(Вовк хоче сховатись від людей, але повсюди в селі його гірка доля чекає,
ніхто не захоче йому допомогти).
— Як ви вважаєте, чому йому не може бути допомоги? (Багато робить зла
людині і всьому оточуючому).

2. Розмова Вовка з Котом (читають мовчки).

— Назвіть дійові особи? (Вовк, Кіт).

— Прочитайте слова Вовка.
— Прочитайте слова Кота.
— Знайдіть слова автора, прочитайте.
— Чому жодна порада Кота не підходила Вовкові? Доведіть.
— Поміркуйте, з якою інтонацією і в якому темпі треба читати слова Вовка, а
з якою — Кота.
— Прочитайте байку в особах.
— Що в поведінці Вовка тут особливо засуджується? (Хижацтво, крадіж,
брехливість).
— Якими ж ви уявляєте собі Вовка та Кота як людей?

3. Мораль (Два останні рядочки). Читають хором.

— Знайдіть слова, в яких передано головну думку байки. Які з цих слів стали
прислів'ям? Як ви його розумієте? («Що посієш, те й пожнеш»),
— Наведіть приклади із життя, коли можна було б сказати ці слова.

V. Опрацювання партитури виразного читання (вчитель може дати

партитуру або складати разом з учнями).
Методику опрацювання партитури та заучування її дивись у попередніх байках.

Інтонування: перша частина — розповідний тон, розсудливо; друга —

прискорено, слова Вовка — благально, слова Кота — розмірковуючи; третя
частина — повчально.

VI. Висновок:

— Про кого байка? Які за характером герої твору? Що засуджується у байці? Які
слова байки стали прислів'ям?
 Білет № 5
Етапи та методика формування граматичних понять.
У молодшому шкільному віці формується початкова система граматичних понять.
Здійснюється це не одразу. Одні граматичні поняття засвоюються учнями за
кілька уроків (наприклад, поняття про корінь, суфікс чи префікс). Інші (іменник,
прикметник, дієслово) формуються протягом усіх чотирьох років навчання дітей у
школі.
Процес формування граматичного поняття «частини мови» умовно можна
поділити на чотири етапи.
Перший етап формування граматичних понять полягає в аналізі мовного
матеріалу з метою виділення істотних ознак поняття. Виконанням таких
розумових операцій, як аналіз і синтез, на цьому етапі учні абстрагуються від
лексичного значення слів і виділяють граматичні ознаки, типові для даного
мовного явища. Зокрема, для формування поняття «частини мови» слід розвивати
в учнів уміння абстрагуватися від конкретного лексичного значення слів і
об’єднувати їх за спільними граматичними ознаками, тобто здатністю відповідати
на однакові питання (що? або що робить?, що? або який?). З цією метою учитель
ще в період навчання грамоти ознайомлює дітей з тим, що слово може називати
предмет, ознаку чи дію і відповідати на певне питання: хто? що? який? яка? яке?
що робить?. Ці показники і виступають на цьому етапі як істотні ознаки поняття
«частини мови». Другий етап формування граматичних понять полягає в
узагальненні істотних ознак, установленні зв’язків між ними та у введенні
терміна. Після того як учні навчилися, наприклад, ставити питання до окремих
частин мови і визначати групи слів як такі, що є узагальненими назвами предметів
чи дій, тобто виділяти істотні ознаки кожної частини мови, вводяться спеціальні
терміни — «іменник», «прикметник», «дієслово».
Однак слід мати на увазі, що оволодіння поняттям на цьому етапі полягає не
тільки в заучуванні слова-терміна. Відомо, що учні, які легко визначають корінь
слова як спільну частину споріднених слів, називають спорідненими і слова з
однаковою за звуковим оформленням частиною. Тому й потрапляють до
споріднених слів слова з омонімічними коренями (вода, водити), а слова рік,
річниця, роковини учні не вважають однокореневими. Знаючи, що іменники
називають предмети, такі учні ніяк не можуть зрозуміти, чому слова на зразок
ходіння, боротьба, будівництво належать до іменників, а не до дієслів, а слова
хоробрість, синява — не прикметники, а іменники.
Термін учні запам’ятали, а поняття в них не склалося. Безумовно, засвоєння
терміна полегшує оперування граматичним поняттям. Своєчасне ознайомлення
учнів з терміном веде до швидкого виділення, уточнення і міцного засвоєння
поняття, але вводити термін потрібно тільки після того, як учні усвідомлять його
значення на конкретному матеріалі.
Третій етап формування граматичних понять полягає в уточненні суті ознак
поняття і зв’язків між ними. Наприклад, учні усвідомили важливу ознаку поняття
«частини мови»: щоб визначити, до якої частини мови належить слово, потрібно
знати не тільки його лексичне значення, а й на яке питання слово відповідає.
Водночас із цим учні засвоюють і окремі граматичні ознаки частин мови: рід і
число іменників та прикметників, час дієслів; опановують інші істотні ознаки
частин мови — здатність іменників і прикметників змінюватися за відмінками і
числами, а дієслів — за особами і числами, наявність родових форм у цих частин
мови.
Четвертий етап формування граматичних понять полягає в конкретизації
вивченого поняття завдяки виконанню вправ, які вимагають практичного
застосування одержаних знань.

Білет № 6
ЧОТИРИ РІВНІ РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ : вимовний, лексичний, граматико-
синтаксичний, текстотворчий.
Мовлення — це спілкування людей між собою за допомогою мови; мовна
діяльність людини. У процесі мовлення за допомогою мовних засобів (слів,
словосполучень, речень) реалізується мислення. Мовлення виконує функції
спілкування, повідомлення, емоційного самовираження, впливу на інших людей, а
для учнів — це ще й засіб успішного навчання в школі.
Розвивати мовлення — означає вчити школярів правильно і доцільно, відповідно
до норм літературної мови користуватися всім арсеналом мовних засобів у
процесі побудови зв’язних висловлювань.
Розвиток мовлення відбувається на 4-ьох рівнях, а саме : вимовному, лексичному,
граматико-синтаксичному, текстотворчому.
Розвиток мовлення молодших школярів на вимовному рівні передбачає роботу
над артикуляцією, орфоепічними нормами, наголосом (фонетичним і логічним),
темпом мовлення, паузами, інтонацією.
На вимовному рівні розвиток мовлення учнів здійснюється за трьома напрямами:
техніка, орфоепія, інтонація. Техніка мовлення охоплює правильність дихання і
чіткість дикції
Ефективним засобом удосконалення дикції школярів є вивчення скоромовок,
оскільки в них наявні звукові повтори і римування, цікавий зміст, лаконічність
викладу. Однак робота над скоромовкою не повинна обмежуватися тільки
багаторазовим і швидким її промовлянням. Навпаки, вдосконаленню дикції
сприяє уповільнений темп.
Другим напрямом роботи з розвитку мовлення на вимовному рівні є організація
практичного засвоєння молодшими школярами орфоепічних норм.
Процес формування в учнів орфоепічних умінь складається з таких компонентів:
1) робота органів мовлення: фізичні рухи м’язів артикуляційного апарату,
напруження слухових органів
2) розуміння мовних одиниць, постійне зіставлення власної вимови зі зразками
орфоепічно правильного мовлення
3) запам’ятовування орфоепічних норм .
Найбільші можливості для роботи над орфоепічними нормами мають такі розділи
програми з української мови, як «Звуки і букви», «Будова слова».
Під час їх опрацювання молодші школярі засвоюють орфоепічні правила:

1) чітка вимова всіх голосних звуків у наголошених складах;

2) повнозвучна і якісна вимова голосних [а], [у], [і] в усіх позиціях;

3) вимова ненаголошеного [е] з наближенням до [и], а ненаголошеного [и]

— до [е];

4) злита вимова африкат [дж], [дз], [дз' ];

5) вимова дзвінкого гортанного фрикативного приголосного [г] (голуб,

грім, сніг) та здвінкого проривного задньоязикового приголосного [ґ] (ґава,
ґанок, аґрус);

6) дзвінка (неоглушена) вимова приголосних [б], [г], [ґ], [д], [д' ], [ж], [з],
[з' ], [дз], [дз' ], [дж] у кінці слова та в середині перед наступними глухими
(сад, дуб, мороз, ложка, везти);

7) оглушення в окремих випадках дзвінкого приголосного [г] перед

глухими в середині слів: [к' іхт' і], [вохко];

8) дзвінка вимова глухих приголосних перед наступними дзвінкими в

середині слів: [молод' ба], [проз' ба], [воґзал].

Третім напрямом у розвитку мовлення учнів на вимовному рівні є робота

над інтонацією. Вона проводиться на уроках читання і мови.

До структури складного явища інтонації входять такі елементи:

1) мелодика (підвищення і пониження тону);
2) інтенсивність (силовий чи динамічний компонент);
3) темп чи тривалість;
4) пауза;
5) особливий тембр як засіб вираження емоцій.
Лексичний рівень розвитку мовлення
Лексична робота як один із рівнів мовленнєвого розвитку молодших
школярів проводиться за чотирма напрямами:
1) збагачення словника, тобто засвоєння нових слів та нових значень слів,
що раніше учням були не відомі;
2) уточнення словника, тобто поглиблення розуміння вже відомих слів,
з’ясування відтінків у значенні між синонімами, добір антонімів, аналіз
багатозначності;
3) активізація словника, тобто використання якомога більшої кількості слів у
мовленні кожного учня, введення слів у речення, засвоєння сполучуваності
слів з іншими словами, використання їх у конкретному тексті;
4) вилучення нелітературних слів, які вживаються іноді молодшими
школярами, виправлення помилок у наголошуванні та вимовлянні слів.
Джерелами поповнення словника молодших школярів є:
— мовленнєве оточення в сім’ї, серед друзів тощо;
— книги, засоби масової інформації: преса, радіо, телебачення;
— навчальна діяльність у школі (підручники, мовлення вчителів);
— словники, довідники.
На рівні лексичної роботи з розвитку мовлення в початкових класах доцільно
використовувати різні види вправ: лексико-семантичні, словниково-логічні,
лексико-граматичні.
До лексико-семантичних належать вправи із синонімами, антонімами,
фразеологізмами.
Словниково-логічні вправи сприяють розвитку логічного мислення на основі
лексичної роботи. Вони спрямовані на формування в учнів умінь
порівнювати, зіставляти, групувати, узагальнювати.
До таких вправ належать:
1) групування слів — назв предметів за певною ознакою (Вибери назви
птахів, риб);
2) розподіл слів — назв предметів на дві чи три групи (Вибери спочатку
назви свійських тварин, а потім диких);
3) називання предметів за вказаною ознакою (Білий, солодкий — що це?
Білий, холодний — що це?);
4) зарахування назви предмета до того чи іншого роду (Шафа — це що?
Лисиця — це хто?);
5) вилучення зайвого слова з певної родової групи (Визнач, яке слово зайве в
цій групі: чайник, кастрюля, плита, миска);
6) визначення назви предмета (Склянка — це посуд);
7) називання предметів конкретного роду (Назви, які ти знаєш дерева);
8) продовження ряду видових понять (Які ще квіти ти знаєш?);
9) узагальнення на основі протиставлення чи виключення (Туфлі — взуття, а
пальто? Ластівка не риба. Кішка і курка — птахи?).
Лексико-граматичні вправи пов’язані з вивченням граматики. Їх мета полягає
не тільки в засвоєнні граматичних знань і вмінь, але й у збагаченні та
активізації словникового запасу.
До цього виду належать вправи:
1) на добір спільнокореневих слів;
2) утворення слів з одного кореня;
3) групування слів, які називають предмети, ознаки, дії;
4) добір слів, які належать до різних частин мови.
Текстотворчий рівень розвитку зв’язного мовлення
Реальною одиницею спілкування є усне чи письмове зв’язне висловлювання
— текст. Характерні ознаки тексту: цілісність змісту, зв’язність викладу,
структурна організація, смислова завершеність.
У процесі практичних спостережень та аналізу текстів у молодших школярів
формуються такі уявлення про текст:
— текст — це зв’язне висловлювання;
— текст має певну тему, яка виражається в його змісті;
— текст має певне призначення — мету;
— текст може мати назву — заголовок;
— тексту властива певна будова: зачин, основна частина, кінцівка;
— текст може складатися з одного чи кількох абзаців.
Під час роботи над текстом шляхом виконання практичних вправ у школярів
формуються вміння: відрізняти текст від групи речень, не пов’язаних між
собою за змістом; визначати тему тексту і його мету; добирати заголовок;
ділити текст на логічно завершені частини; складати план тексту і
відтворювати текст за планом; знаходити в тексті його структурні частини
(зачин, основну частину і кінцівку); розрізняти стиль текстів (розмовний,
художній, науковий і діловий); самостійно складати тексти відповідно до
мети і ситуації спілкування.
Важливо навчити учнів ділити текст на абзаци — логічно завершені частини.
З цією метою застосовуються такі види вправ: а) поділ тексту на частини; б)
визначення теми кожної частини; в) складання плану тексту; г) відновлення
деформованого тексту з переставленими абзацами; д) доповнення тексту
пропущеним абзацом. У процесі цієї роботи слід постійно звертати увагу
дітей на те, як кожний абзац виділяється на письмі.
У початкових класах учні осмислюють і вчаться виділяти структурні частини
тексту: зачин, основну частину, кінцівку. Зачин — це початок тексту, в якому
стисло визначається його тема. Основна частина — найбільша частина
тексту, в якій розкривається весь зміст висловлювання. Кінцівка —
своєрідний висновок з усього сказаного.
Сучасна методика розвитку мовлення передбачає ознайомлення молодших
школярів із типами текстів: розповіддю, описом, міркуванням.

Білет № 7
Методика вивченні ліричних та ліро – епічних віршів
Вірш - одиниця ритмічно організованої (на відміну від прози) поетичної
мови
Перед вивчення вірша, потрібно провести з учнями мовленнєву розминку.
Можна використати скоромовку, чистомовку.
Наступним етапом є розповідь про письменника.( Вказування цікавих
фактів із біографії письменника).
Якщо у вірші є незнайомі слова – провести словникову роботу
(пояснення за допомогою мультимедії, словника)
І далі переходимо до роботи з текстом.
1. Виразне читання вчителем.( Вчитель читає вірш, емоційно, щоб учні
зрозуміли, з яким настроєм , інтонацією потрібно читати).
2. Перевірка сприймання.( Після того, як вчитель прочитав вірш, він
перевіряє, як учні його зрозуміли, запам’ятали .Вчитель ставить
запитання , учні відповідають)
3. Читання вірша учнями. Можуть читати по рядочку, 2, 3. За вказівкою
вчителя.
4. Бесіда за змістом. Учні відповідають на запитання вчителя. Можливе
вибіркове читання.
5. Узагальнююча бесіда. Визначають тему та ідею вірша.
6. Робота над виразним читання.Ще декілька раз учні можуть прочитати
вірш, далі складають партитуру разом із вчителем. Вчитель читає вірз
за партитурою , а далі учні також читають даний вірш за партитурою.
 Білет № 8
На етапі розучуваня пісні скласти вступну бесіду до української народної
веснянки «Вийди, вийди, сонечко», використовуючи методичний прийом
«асоціативний кущ»

Вступна бесіда може бути різноманітна, цей зразок можна і потрібно

змінювати…. Добавляти щось, видаляти, замінювати, використовувати
групову роботу, роботу в парах, не забувати про інтеграцію з образотворчим
мистецтвом, використовувати роздатковий матеріал, слайди, вірші, загадки,
ребуси….. Все це ви озвучуєте під час відповіді, як можливі варіанти
проведення вступної бесіди.
ЗРАЗОК

- Дітки, зараз послухайте уважно вірш і скажете мені про що

розповідається у ньому.
Чарівна пора
Чуєш? Жебонять струмки!
Чуєш? Цвірінчать пташки!
Глянь! Бруньки он на гіллі..
В синім небі — журавлі…
Перші проліски цвітуть,
Перші джмеликі гудуть
Це прекрасна й чарівна
В гості йде до нас весна!
Скоро прилетять в гаї
Голосисті солов’ї,
Будуть радо щебетать,
Будуть весноньку вітать.
- Ну що ж, дітки, то про що розповідається у вірші? (Про весну)
- Яке враження у вас викликає цей вірш? (Радісне, веселе. Все радіє, що
прийшла чарівна пора року – весна.)
- Якими словами автор описує весну? (Це прекрасна й чарівна в гості
йде до нас весна!)
- Які квіти згадуються у вірші? (Проліски)
- Які птахи є вже в синім небі? (Журавлі)
- Можливо хтось із вас запам’ятав, які птахи будуть радо щебетати і
весну вітати? (Солов’ї)
- Хто був уважний? Чи згадуються у вірші джмелики? (Так,
згадуються)
 - Куди прилетять голосисті солов’ї? (В гаї)
Так як ми вже знаємо, що наступила чарівна пора року – весна! Все
навколо пробудилося зі сну: травичка зеленіє, розпускають свої бруньки
дерева, цвітуть перші квіти, тварини також пробудилися зі сну, прилетіли
перші птахи, які є провісниками весни.
-Хто знає, які птахи прилітають першими із теплих країв? (Журавлі,
жайворонки, ластівки, ремези)
- Дітки, як закликають весну? (Співають веснянки)

Аналізуючи вірш, вчитель ставить узагальнюючі питання і створює

«Асоціативний кущ» до слова ВЕСНА:
Прилітають….. птахи;
Розцвітають ….. квіти;
Пригріває….сонечко;
Пробуджується….природа;
Розпускаються….бруньки;
Лунають….веснянки.

Пісні на честь приходу весниназивали веснянками. Вони в

різнихрегіонахУкраїнимали й іншіназви: гаївки, гагілки, ягілки, яголайки,
маївки, у нас на Волині були рогульки. Веснянки були закличними піснями,
бо закликали весну, а також величальними, адже возвеличували цю пору
року.
Коли луги покривалися травицею, сільська молодь влаштовувала
традиційні весняні ігри. Вибиралася найвродливіша дівчина, її прикрашали
вербовими котиками, хрещатим барвінком і, взявшись за руки, водили
хоровод.
Отже, веснянки – це народні обрядові пісня з іграми і танцями, у яких
оспівується пробудження природи, надії на врожай.
А які асоціації у вас виникають зі словом «веснянки»?

Складається «Асоціативний кущ» до слова ВЕСНЯНКА

(весна, тепло, радість, гра, хоровод, природа)

А про що саме буде пісенька, яку ми будемо вчити, ви дізнаєтесь, коли

відгадаєте загадки.
Із неба диво золоте
І світить нам, і гріє,
Ніщо без нього не росте,
І всяк йому радіє.
Радієш ти, радію я,
Радіє з краю в край земля.
 Що це? (Сонечно)
Правильно, це сонечко. На нашому уроці нас зустрічає ось таке радісне
сонечко (наочність). Воно дарує радість і життя всьому на Землі. Тому люди
з давнини ставляться до сонця з шаною та вдячністю. У давні часи люди
вірили: якщо дружно покликати весну, радіти її наближенню, то вона настане
швидше. Своїми піснями діти закликали весняне сонечко пролити своє
золоте проміння на поле, подвір’я, квіти та на дітей, які з нетерпінням
чекають на весну. Ось і ми на сьогоднішньому уроці покличемо весну до
нашого класу, будемо співати про сонечко, вивчимо українську народну
пісню – веснянку «Вийди, вийди сонечко».

Білет № 9
1. Проінсценізувати пісню муз.А.Філіпенка, сл. Т. Волгіної
«Веселий музикант», використовуючи на вибір атрибутику, маски, музично-
ритмічні рухи, імітацію гри на музичних інструментах, танцювальні
елементи.

Інсценізація пісні проводиться на закріплення…. Тобто тоді, коли

пісня вже добре вивчена !!!!! Щоб виконання було цікаве, необхідно
ретельно продумувати всі дії. До кожної пісні можна придумати декілька
варіантів інсценізації. Для цього необхідно вчитатися в текст ідо виконання
завдання підійти творчо та креативно.

ЗРАЗОК
 ЗРАЗОК 1
1. Пісня: «Веселий музикант».Слова Тетяни Волгіної, музика Аркадія
Філіпенка.
А) Підготовка до інсценізації
- Ми проведемо інсценізацію до пісні «Веселий музикант».
- Отже головними героями нашої пісеньки є хлопчик і зайчики. Нам потрібно
вибрати хлопчика і зайчиків.
- Хто хоче бути хлопчиком?(Обираю)
- Хто хоче бути зайчиками?(Обираю)
- На яких музичних інструментах грає цей хлопчик?(На скрипці, балалайці і
барабані).
- Давайте покажемо як грати на цих уявних музичних інструментах.
- Спершу пограємо на скрипці: встаємо біля парт, схиляємо легенько голову,
підіймаємо ліву руку, ніби ми тримаємо скрипку, а праву підіймаємо так,
ніби тримаємо смичок і водимо правою рукою.(Пояснення супроводжую
показом)
- Далі на балалайці: сидимо за партами, ліву руку легенько згинаємо, ніби
тримаємо балалайку, праву тримаємо внизу зігнутою, легенько згинаємо
пальці і рухаємо ними, як по струнах.(Пояснення супроводжую показом)
- На барабані: сидимо за партами і уявляємо, що парта барабан, послідовно
відбиваємо ритм руками по парті, як паличками по барабані.
- А зараз я роздам вам реквізити, хлопчику – капелюх, я зайчикам – маски.
Б) Інсценізація.
- Будемо слухати пісню, і разом виконувати рухи.
- Я показую рухи, а ви повторюєте. Спочатку, зайчики станьте в коло, а
хлопчик посередині, зайчики ходитимуть у колі, а я казатиму вам рухи, які ви
маєте виконувати.
Ось на скрипочці я граю:
- Схиляєш легенько голову, підіймаєш ліву руку, ніби тримаєш скрипку, а
праву підіймаєш так, ніби тримаєш смичок.
Ті-лі-лі, ті-лі-лі!
- Водиш правою рукою ніби смичком.
На лужку зайці у танці,
- Зайчики, тупайте ногами.
Ті-лі-лі та ті-лі-лі!
- Зайчики, рухайте руками вгорі.
Я заграв на балалайці:
- Ліву руку легенько згинаєш, ніби тримаєш балалайку, праву тримаєш внизу
зігнутою, легенько згинаєш пальці.
Тренді-брень, тренді-брень!
- Рухаєш пальцями, ніби по струнах.
На лужку зайці у танці,
- Зайчики, згинаємо руки в ліктях.
Тренді-брень та тренді-брень!
- Зайчики, плескаємо в долоні.
А тепер — на барабані:
- Уявляєш барабан, послідовно відбиваєш ритм руками, як паличками по
барабані.
Бум-бум-бум! Тра-та-тах!
- Відбиваєш ритм паличками, рука вгору вниз, лівою та правою.
Косоокі всі навтьоки
- Зайчики розбігаються.
По кущах та по кущах!
- Зайчики присідають по куточках класу, як в кущах.

ЗРАЗОК 2

Слова Тетяни Волгіної, музика Аркадія Філіпенка «Веселий музикант».

Матеріали: 5 іграшкових скрипок,5 іграшкових балалайок,5 іграшкових
барабанів,15 масок зайчиків.
Уявна сцена (місце перед дошкою): хмаринки, сонечко та великий кущ.
– Діти,сьогодні ми з вами будемо справжніми артистами,адже сьогодні ми
будемо не лише співати,але й інсценізувати нашу пісню.
1.Розподіл ролей
Для початку нам потрібно визначити хто з нас буде: зайчиками, хто
балалаєчниками,хто скрипалями,а хто барабанщиками…
2. Розповідь про загальну картинку виступу
-Діти, коли включається музика і ми з вами починаємо співати нашу
пісеньку,піднімаються скрипалі, та роблять вигляд ніби грають на
іграшкових скрипках.. Отже, саме тоді коли ми співаємо:
«Ось на скрипочці я граю:
Ті-лі-лі, ті-лі-лі!»
Після цього, повільними кроками виходять зайчики і коли ми співаємо:
«На лужку зайці у танці,
Ті-лі-лі та ті-лі-лі!»
виконують такі рухи: на раз махаємо лівою ручкою всім гостям у залі,на два
поворот вліво та ручки всторони,на три махаємо правою ручкою,на чотири
поворот вправо та ручки всторони.
- Коли ми співаємо:
«Я заграв на балалайці:
Тренді-брень, тренді-брень!»
Встають балалаєчники та роблять вигляд ніби грають на іграшкових
балалайках.
- На слова:
«На лужку зайці у танці,
Тренді-брень та тренді-брень!»
зайчики виконують рухи: ми ставимо ручки на пояс,та на раз повертаємось
вліво та робимо напів-присід,на два ручки на поясі повертаємось до залу
обличчям,на три повертаємось вправо та робимо напів-присід,на чотири
обертаємось до залу ручки на поясі…
Далі рухи виконують барабанщики.
«А тепер — на барабані:
Бум-бум-бум! Тра-та-тах!»
-Коли ми співаємо:
«Косоокі всі навтьоки
По кущах та по кущах!»
зайчики плавно ховаються за кущик…
Саму пісню може виконувати весь клас, або (другий варіант) співатимуть ті,
які виконують рухи….
 Білет № 10
Покажіть дію технології «Входження вкартину» на прикладі картини
Т.Яблонської «На вікні весна»( 1 клас)

Однією з сучасних методик формування образного мислення –

є технологія «Входження в картину». Дітям пропонується
розглянути картину як подію та відчути її як те, що відбувається тут і
зараз. Ця технологія покликана розвивати образне мислення, уяву,
психологічне «занурення» в сутність мистецького твору.

Правила входження в картину

1. Заходити в картину потрібне не там, де заманеться! Треба шукати

спеціальне місце.
2. Ходити в середині картини потрібно не там де хочеш, а там де тільки
художник дозволяє!
3. Але є ще одне правило: потрапити в картину вдвох чи втрьох «не
просто»! Потрібно бути «поруч», тобто думати і відчувати в одному
напрямку.
4. Вихід з картини: Щоб вийти з картини потрібно розгадати Її головний
секрет! У кожної картини є свій секрет.

Учням не повідомляють ні автора картини, ні події, які там відбуваються,

щоб розіграти дитячу уяву та фантазію.
-Що відбувається на картині?(дівчинка дивиться на гілочки дерев що
стоять на вікні і цвітуть)
Але не «що бачите» чи «що зображено»). Тоді діти розглядають картину
як подію, яка відбувається тут і зараз, замість пасивного споглядання діти
ніби занурюються в подію.
-чому ти так думаєш? (Бо погляд дівчинки зосереджений на
гілки,дівчика рукою дотикається до листочків)Важливо, щоб дитина
аргументувала свої припущення Тоді вона починає вдивлятися, бо
зацікавилася, та намагається застосувати знання, щоб знайти докази і
 довести свою правоту. Такі творчі завдання помітно розвивають
креативність.
-Як ти вважаєш коли і де відбувається подія? (Весною ,бо розквітають
дерева.Подія відбувається у кімнаті)
-Щоб ти робив як би опинився у цій кімнаті?
-Щоб ти змінив на картині?
-Які емоції у тебе були б, як би ти був на місці дівчинки?
-Як ти вважаєш,як художниця ставиться до дівчинки?
Далі можна провести декілька вправ
«Вправа «Прибери раму»
Вчитель пропонує дітям уявити, що зникла рама і вони можуть додумати, що
художник не намалював.
- Що б ви хотіли додати до зображеного на картині? Що прибрати?
Чому?
Вправа «Я відчуваю запах»
- Діти уточнюють, які запахи можна відчути на картині.(Запах свіжих
листочків і цвіту)
Після такого аналізу можна називати автора і назву карттини.

Білет № 11
Гурток, як основна форма позакласної роботи з образотворчого
мистецтва.Запропонуйте тематику занять гуртка «Юний живописець»(2
клас).Опишіть особливості виконання робіт в нетрадиційних техніках
живопису.
Позакласна виховна робота — це різноманітна діяльність учителів,
спрямована на виховання учнів і здійснювана в позаурочний час.
Її мета полягає у задоволенні інтересів і запитів дітей, розвитку їх творчого
потенціалу, нахилів і здібностей у різних сферах діяльності та спілкування.
Гурток – група осіб, які об’єднані спільною улюбленою справою та
діяльністю по узагальненню ЗУН з різних сфер діяльності; провідна
організаційна форма позакласної роботи.
Класифікація гуртків
Профілі гуртків:

1. Художньо естетичні (музичні, вокальні, образотворчі)

2. Туристично–краєзнавчі (туризм).
3. Еколого–натуралістичні (юних натуралістів, екологів, квітникарів,
зелені патрулі).
4. Науково–технічні (картингістів, технічного моделювання,
автомотолюбителів).
5. Дослідницько–експериментальні (хімічний, біологічний).
6. Фізкультурно–спортивні (за видами спорту; рухливих ігор).
7. Військово–патріотичний («Пошук»).
8. Соціально–реабілітаційний.
9. Гуманітарні (літературний, історичний).
10. Предметні.
Основні психолого–педагогічні вимоги до побудови заняття гуртка

1. Приблизно однаковий рівень підготовки, знань, розвитку учнів.

2. Чіткість навчальної мети.
3. Правильний підбір навчального матеріалу з врахуванням змісту, теми,
поставлених завдань.
4. Виховання гуртківців в процесі заняття: дисциплінованість; моральні
якості; старанність; наполегливість; відповідальність.
5. Широкий підбір методів роботи з урахуванням віку та рівня підготовки
дітей.
6. Матеріальне забезпечення гуртка.
7. Використання методів педагогіки співробітництва.
8. Активізація пізнавальної діяльності, наукової, творчої діяльності.
9. Поєднання колективної та індивідуальної форм роботи.
10. Формування стійких інтересів., поглядів, переконань.
11. Чітка організація та регламентація часу.
12. Висока результативність занять.
13. Організація самоврядування.

Мій гурток « Юний живописець» має 20 годин в семестр. Вітдовідно

пропоную 10 тем для занять
Навчально-тематичний план гуртка «Юний живопис»
ІІ семестр
№ Зміст роботи Кількість Дата
годин
1 Тема. Вступне заняття. Пейзаж «Зимова 2
галявина».
2 Тема. Малюнок «Казкові тварини» 2
3 Тема. Валентинка «Святкове серце»( П.С. я хз як 2
назвати 2 клас ту тему)
4 Тема. Пейзаж «На крилах весни». 2
5 Тема. Відкритка «Букет вітань» 2
6 Тема. Малюнок «Будиночок для птаха» 2
7 Тема. Малюнок «Герої гуморесок ожили» 2
8 Тема. Натюрморт «Великодній кошик» 2
9 Тема. Портрет «Ясне сонце – мама!» 2
10 Тема. Омріяні канікули 2
Всього 20

До нетрадиційних технік відносять:

1)малювання ниткою
Спосіб виконання:
Аркуш паперу складається вдвоє й розгортається. На одну зі сторін довільно
укладається нитка, наполовину змочена в туші або чорнилі. Чистий її кінець
виводиться за межі аркуша. Змочена частина нитки придавлюється іншою
частиною аркуша, і в такому положенні нитка потихеньку витягується.
Відкриваємо аркуш – виявляємо зображення, залишене ниткою.
Рекомендації з використання:
Така техніка малювання розвиває увагу фантазію.
2)Малювання по мокрому
Змочуємо папір водою за допомогою широкого пензлика. Можна також
використовувати пляшечку з розпилювачем.

І починаємо малювати. Завдяки перетікання фарб і розлучень утворюються

красиві переходи кольору, легкість і прозорість живопису. Досвідчені
майстри здатні створювати твори в один сеанс, не даючи листу висохнути в
процесі роботи. Такий прийом називається А-ля прима. Часто акварелісти
використовують живопис «по-мокрому» в поєднанні з іншими техніками,
починаючи на вологому аркуші, а згодом опрацьовуючи деталі «по-сухому».

3)Кляксографія

Малюнок «Метелик» за допомогою акварелі і кляксографія буде

намалювати дуже просто. Просто зігніть листочок навпіл і нанесіть два
великих плями акварельного фарби на одну сторону аркуша біля лінії
згину. Тепер зігніть листочок навпіл. Коли ви розкриєте листочок, у вас
вийдуть дуже красиві крила метелика з химерними візерунками. Можна
тепер домалювати деталі, такі як тулуб, вусики і малюнок готовий. Такий
майстер-клас легко використовувати при проведенні заняття для
маленьких дітей, так як такий спосіб малювання буде дуже простий.

4) Монотипія

Спочатку на папері виконується олівцем малюнок. Він повинен бути лише

контурний.

Роботу олівцем слід старанно продумати, бо це основа цієї композиції, якщо

у малюнку олівцем є помилка виконана робота справляє не задовільне
враження. Скло або прозора пластмаса мають бути більшим розміром від
малюнка. Найкраще, коли скло дорівнює тому аркушеві паперу, на якому
буде чистовий відбиток.

Готовий закінчений малюнок олівцем майбутньої композиції треба покласти

під скло. Через нього добре видно усі лінії малюнка. Потім беруться
акварельні фарби, пензлі, вода і мило. Зволожуються кусочком мила ,
набирається на пензель і цією мильною водою розводяться фарби. Фарба для
роботи над монотипією повинна бути густа, а не водяниста і прозора, як для
акварельної техніки. Кінчиком пензля, на палітрі, пробується колір, а потім
цією мильною фарбою малюється на склі. Треба лише стежити. Щоб скло не
пересувалось. Бо від такого зміщення деформується малюнок, який
виконується на склі. Мильна фарба сохне швидко і тому одна фарба не
зливається з іншою. Якщо малюнок фарбами по склу готовий і сухий, а папір
вологий можна починати друкування.

Скло кладеться на рівну поверхню. З газети виймається вологий папір і

поступово опускається на скло з нанесеним по ньому малюнком. На папір
зверху кладеться газета і злегка притискується пальцями по всій площині
паперу. Якщо папір добре притиснути, то цього вистачить для повного
відбитка. Але, якщо папір мало лежав у воді, то треба сильніше натиснути на
папір, щоб він перейняв фарбу зі скла.

Можна взяти гладкий предмет ( наприклад ручку від зубної щітки, гребінець,
ложку )і акуратно посувати ним по паперу. Злегка натискуючи. Треба
стежити, щоб папір не зсунувся, бо тоді

уся робота буде зіпсована. Можна взяти папір більший за скло і тоді кінці
паперу прикріпити кнопками до поверхні столу.

Закінчивши відбивання, легко підіймається кінець паперу і робиться

контроль за тим, чи добре відбитий малюнок. Якщо добре , відколються
кнопки і папір з відбитком легко піднімається і кладеться на рівну площину
для просихання. На склі залишається слід від виконаного малюнка, фарба з
якого перейшла на папір. На нього можна ще раз накласти фарбу і зробити
другий відбиток. Він буде подібний до першого, але не ідентичний, бо
завжди при повторному малюванні не можна точно відтворити попередні
мазки.

Також можна малювати у техніці набризгу, файликами, мочалкою.

Білет № 12
Способи та прийоми ліплення.Здійсніть показ прийомів ліплення свищика за
допомогою графічного зображення схеми ліплення.( 3 клас)

ЛІПЛЕННЯ – це вид зображувальної діяльності в процесі якого діти

зображують предмети оточуючої їх дійсності, створюють елементарну
скульптуру користуючись при цьому глиною або пластиліном.

В практиці ліплення вирізняють прийоми і способи виконання робіт. Так

під час ліплення з дітьми використовують такі прийоми: скачування,
розкачування, сплющування, прищипування, згладжування,
відтягування. Цими прийомами користуються для виконання таких
найпростіших форм як куля, циліндр, диск. Для утворення кулеподібної
потрібно кругоподібними рухами скачати глину між долонями. Диск
отримують притисканням кулеподібної форми між долонями рук. Для
отримання циліндричної форми розкачування слід здійснювати прямими
рухами долонь.

При необхідності зобразити складну форму, наприклад фігуру людини,

тварини, можна використати такі способи ліплення: конструктивний,
пластичний, комбінований. Коли скульптура створюється з окремих
частин, користуються конструктивним способом ліплення. Пластичним,
коли скульптура виконується з цілого шматка пластиліну. В комбінованому
способі об’єднані ліплення з цілого шматка і окремих частин.

Конструктивний спосіб є найпростішим. Його методика полягає у

використанні заздалегідь виготовлених частин виробу. Робота починається
з виготовлення найбільшої частини. Виготовляючи фігуру тварини,
починають роботу з тулуба, пізніше виконують голову, кінцівки. При
цьому усі частини постійно порівнюються і уточнюються за пропорціями.
Дрібні деталі додаються в кінці роботи.

Ліплення предметів пластичним способом - складніший прийом. Він

потребує точних рухів, доброго знання форми, пропорцій, будови,
 розвинутого окоміру. Доцільно попередньо намалювати предмет з
урахуванням загального розміру шматка. Це дозволить учням чітко уявити
результат ліплення, пропорції деталей, частин, краще відчути пластику
форми. Шматку глини слід надати початкову форму. Для ліплення собаки
це буде – циліндр, для курки – овал, для білки – кота – валик зігнутий
посередині. Намітивши основну форму слід витягнути основні частини –
шию, голову, хвіст. Після їх уточнення виконують дрібні деталі.

Комбінований спосіб ліплення застосовується тоді, коли доцільно із цілого

шматка виліпити основні частини зображуваного об’єкта і з’єднати їх для
продовження подальшої роботи. Наприклад, виконується ліплення тулуба і
кінцівки ведмедя, а окремо – голова; тулуб і хвіст лисиці і окремо лапки і
голова.

Свищик - це старовинна дитяча іграшка, за допомогою якої утворюють

свист; свисток;

Сім тисяч років тому вже виготовляли свистульки, народні іграшки із

свистковим отвором для добування звуку. Такою є зозулка, яка побутує
на Полтавщині як дитяча іграшка. Найбільш масовою народною іграшкою,
яка виготовлялася в умовах промислів, є іграшка з глини. Ліпленням
іграшок займалися навіть діти, настільки простими й традиційними вони
були. Головне у цій справі було навчитися ліпити порожнистий тулуб
(однаковий як для тварин, так і для птахів). Птахи-свищики вироблялисяв
усіх гончарських промислах України: на Поділлі та Львівщині,
в Опішнему й Косові, на Харківщині й Київщині. Відрізняються лише за
розміром і декором

(Фото схеми ліплення)

Білет № 13

Особливості петриківського розпису.Здійсніть показ вправ до теми «

Казкові квіти Петриківки»

Найбільшого поширення декоративні розписи набули на

Дніпропетровщині. Так, у с. Петриківка протягом десятиліть
виробилася місцева традиція декоративного малювання. Цей осередок
славився розмальованими скринями, столами, колисками [29,c.93].

Петриківський розпис —один з видів декоративно-прикладного

мистецтва художнього промислу України, що починався ще з старовинної
традиції орнаментики. Використовувався петриківський розпис у побуті
українців, а також запорізьких козаків. Назва промислу походить від назви
старовинного козацького села Петриківки (сьогодні районний центр
Дніпропетровської області), заснованого у 1772 році .

Характерною особливістю петриківського розпису є переважання

рослинних візерунків (здебільшого квіткових) і створення передовсім
фантастичних, небувалих у природі форм квітів, в основі яких лежить
уважне спостереження місцевої флори, наприклад, «цибульки» або
«кучерявки».

Види мазочкыв

«Зернятко» – це простий мазок, форма якого залежить від форми пензлика.

Він є одним з основних елементів петриківського розпису.

Наступний елемент петриківського розпису «криве зернятко». Набираємо

фарбу на круглий пензлик і починаємо наносити мазок, як і звичайне
«зерня», але при натискуванні трохи повертаємо руку вправо чи вліво. Маємо
викривлену півколом краплину. Пишемо «криві зернятка» попарно, назустріч
одне – одному – отримаємо пуп’янок.

Якщо об’єднати чотири чи п’ять «кривих зернят», можна отримати

пелюстку великої квітки. Спробуймо себе і в цьому.
«Горішок»
Складається з двох мазків, вигнутих півлунками й поставленими один проти
одного. Заповнивши порожнє місце між півлунками гребінчиковим або
двома-трьома зернятковими мазками, матимемо форму, подібну до лісового
горіха.
«Гребінчик»
Мазок, що починається з потовщення. Його роблять натиском пензля і
закінчують тоненьким вусиком, який передають за допомогою легкого
дотику кінчика пензля. Покладені кілька таких мазків нагадують гребінець.

«Перехідний мазок»
Накладається одним пензлем але двома фарбами. Спочатку пензель
вмочують в одну фарбу (наприклад, у зелену), а потім у другу (наприклад,
жовту). Такий мазок утворює витончені переходи від одного кольору до
іншого.
Починаємо малювати бігунок.

1. Розведи на палітрі зелену фарбу до стану рідкої сметани. Легким рухом

руки проведи хвилясту лінію.

2. Простим олівцем або ж одразу зеленою фарбою познач розташування

квіток, ягід і листочків на «хвильці».

3. А зараз берися малювати ягідки. Розведи червону фарбу і опусти в неї

подушечку вказівного пальця. Обережно притисни палець до паперового
аркуша. Молодець! Переходь до малювання інших ягідок. Якщо все зробиш
правильно, грона вийдуть охайними і красивими.

4. Тепер, застосовуючи ту ж методику, де-не-де намалюй сині ягідки.

5. Особливу увагу зверни на малювання листочків. Розведи зелену фарбу

і плавними рухами виведи кожен листочок, використовуючи перехідні мазки.
Що це таке? Пояснюю: щоб листочок мав відтінки інших кольорів, спочатку
гарненько вмочи пензлик у зелену фарбу, а потім торкнися кінчиком
пензлика фарби іншого кольору. Можна наносити малюнок.

Все зробив? Відмінно! Продовжуємо урок петриківського розпису.

6. Прийшов час зобразити квіти. Вмочи пензлик у жовту фарбу, а потім

легенько — в червону. Намалюй квітку тієї форми, яку хочеш бачити на
бігунку.
Ось, власне, і все! Тепер зобразити петриківський розпис для Тебе не складе
особливих труднощів. Залишилося лише знайти підходящий предмет або
стіну, щоб відточити отримані навички.

Білет № 14
1. Види наочності, що використовуються на уроках
природознавства в початкові школі. Запропонуйте перелік
обладнання до уроку ЯДС по темі: «Як упізнати осінь?» (5
тиждень «Осіння мозаїка», 1 клас)

Наочність - універсальний засіб навчання і виховання, яке відображає

різноманіття конкретних явищ, предметів навколишнього світу; організує
сприйняття і спостереження учням реальної дійсності; значно впливає на
сенсорну сферу учня, розвиває його спостережливість, мислення, уява;
стимулює пізнавальну і творчу активність, допомагає розвитку інтересу до
навчання; сприяє узагальнень; підвищує якість засвоєння і т.д.
Класифікація наочності:
- засоби для опосередкованого чуттєвого пізнання (образотворчі,
аудіовізуальній)
Образотворчі: об’ємні –муляж точна копія об’єкту; прості; динамічні
(навчальні таблиці, фото, малюнок), статичні (навчальні таблиці,
аплікації)
-засоби для безпосереднього сприйняття. Жива природа (рослини, аквар.
тварини), нежива природа (колекції).
Наочність ще називають засобами навчання.
Вимоги до наочності:
1.Малюнки, записи мають бути такими за розміром, щоб бачили на
останніх партах.
2.Має відповідати темі.
3.Має бути естетичною.

Для уроку ЯДС по темі: «Як упізнати осінь?» (предметний урок)

потрібне таке обладнання:

- Мультимедіа : перегляд відеоролику про осінь; фізкультхвилинка

«Осіння»
- Кружечки зеленого і червоного кольорів для гри «вірю, не вірю» (
про особливості пори року : пташки відлітають у теплі краї; часто
ллють дощі..)
- Осінні листочки
- заготовки для «Книжки осені» ( створення альбому з осінніми
листочками )

Білет № 15
Здійсніть роз'яснення правил техніки безпеки, при підборі обладнання до
уроку по темі: «Мережка. Оздоблення серветки», 3 клас.
Мережка - це ажурна вишивка, яку виконують на смузі тканини, з якої
висмикнуто нитки лише в одному напрямку.
Мережку можна виконати котушковими нитками, цупкість і товщина яких
має відповідати цупкості і товщині тканини.

Оздоблення виробів мережкою було завжди популярне. Орнаменти з

використанням мережки надають вишивці витонченості та вишуканості.
Гарний вигляд мають мережки на жіночих блузах, платтях, костюмах,
чоловічих сорочках, дитячому одязі, білизні, косинках, серветках тощо.
Мережки можуть бути основною частиною узору або способом обробки
країв вишитих виробів – скатертини, серветки, рушника, фіранки. В одязі за
допомогою мережки можна з’єднувати полотнища, що називається
змережуванням.
Для оздоблення серветки мережкою нам необхідне таке обладнання: ножиці,
серветка з бахрамою, голка, нитка
Правила користування ножицями і ножем
1. Ножиці для ручної праці повинні мати заокруглені кінці.
2. Клади ножиці чи ніж так, щоб вони не виступали за край робочого
місця.
3. Не працюй тупими ножицями і ножем, а також ножицями зі слабким
кріпленням.
4. У процесі різання уважно слідкуй за розміткою.
5. У процесі роботи тримай матеріал пасивною рукою так, щоб пальці
були осторонь від гострого леза.
6. Не розмахуй ножицями, ножем, під час різання не ходи, а також не
підходь занадто близько до того, хто ними працює.
7. Після роботи ножиці тримай складеними, бажано в чохлі, так само як
ніж.
Правила користування голкою
1. Голку тримай тільки з протягнутою ниткою в гольнику або футлярі.
2. Не вколюй голку в свій одяг.
3. Не бери голку в рот.
4. Запасні голки зберігай у футлярі або гольнику.
5. Не використовуй голку замість булавки.
6. Під час зшивання цупких матеріалів (шкіра, штучне хутро, картон)
попередньо в місці зшивання зроби отвори шилом.
7. Під час шиття користуйся наперстком

Білет № 16
Спланувати фрагмент опрацювання нового матеріалу уроку в 1 класі за
підручником «Математика» 1 клас з теми « Число і цифра 7»
Діти дуже люблять мультики,тому урок на вивчення теми Число і цифра
7 можна провести у вигляді казкової подорожі до 7 гномів.
Етап вивчення нового матеріалу.(фрагмент)
Почувши веселу мелодію прийшов гном Розумник.
 Він хоче розповісти вам про нову цифру, яку ми сьогодні будемо вивчати.
Знайомство із цифрою 7
Демонстрація цифри 7.

Гра «Лісовий лабіринт»

Всі гноми знайшлися тепер потрібно пройти крізь лісовий лабіринт і
знайти Білосніжку. Щоб подолати лабіринт потрібно замалювати всі
кружечки з цифрою сім. Тут здійснюється пропедефтична робота ( повт
геометричні фігури)

От ми і вийшли з лісового лабіринту, а на зустріч нам йде Білосніжка.

Білосніжна пропонує почитати разом з нею книгу.
Робота з підручником

Гноми обожнюють рахувати. Давайте разом з ними.

Вправа1
-Що зображено на кожному малюнку?(Сім годин,сім квітів…)
Утворення числа 7
Впрва 2
-поміркуйте і скажіть за допомогою яких чисел утворюється число 7.
Скільки цуценят є?Скільки стане?Як утворюється число 7?

-Число 7 може утворюватися і за іншими числами.Розгляньте вправу 3.

-Скільки квіток у другому глечику?скільки з них ромашок і скільки
волошок?.Давайте запишемо склад числа як на зразку під першим
глечиком.(2+5) ( склад числа 7)
Третій глечик 4+3 і тд.
 Написання цифри 7

Цифра 7 складається з трьох елементів: хвилястої горизонтальної лінії,

довгої прямої похилої лінії та короткої горизонтальної лінії. Починаємо
писати трохи вижче середини верхньої сторони квадрата (клітинки), ведемо
горизонтальну хвилясту лінію праворуч до верхньої правої вершини кута
квадрата. Потім, не відриваючи руки, ведемо вниз довгу, пряму похилу лінію
до середини нижньої сторони квадрата. Відірвавши руку, посередині другого
елемента, проводимо горизонтальну лінію, симетрично з двох сторін.
Робота в зошиті
Якого елемента не вистачає на цифрі сім в даному слайді? ( для запам
елем)

Пропишіть цифру сім в повітрі.

Пропишіть самостійно цифру 7.
Закріплення
Де в нашому житті зустрічаємо число 7?
 Сім кольорів веселки –
Відомо нам усім.
Є сім веселих ноток.
У тижні днів теж сім.

• Назвіть 7-й день тижня.

• Чим цей день відрізняється від інших?
Закріплення уявлень про число 7 і цифру 7.

Білет № 17
Охарактеризувати макроструктурні елементи уроку природознавства
з теми «Де на землі вода?», 3 клас.

Макроструктура комбінованого уроку природознавства:

I. Організація учнів до уроку.

Привітання, психологічне налаштування.

II. Підсумок фенологічних спостережень.

- Яка зараз пора року?

- Який місяць?
- Яке число?
- Тепло чи холодно надворі?
- Який стан неба?
 - Яка температура повітря?
- Чи були сьогодні опади?
- Чи є сьогодні вітер?
- Яких змін у житті тварин та рослин ви помітили?

Також можна використати загадки про працю людей в цю пору

року (осінь)

Прислівя, приказки про дану пору року, скриньку прикмет:

Весна красна квітами, а осінь — плодами.

Осінь збирає, а весна з'їдає.

Осінь іде, а за собою дощі веде.

Верещить вересень, що вже осінь.

В жовтні з сонцем розпрощайся, ближче до печі підбирайся.

Листопад зимі ворота одчиняє.

Також можна використати хвилинку милування природою (під

музику)

III. Перевірка засвоєних знань, умінь, навичок.

Можна здійснити за допомогою гри «Водограй»

Діти показують зелену картку, якщо твердження правильне, червону –

ні

Наприклад:

Сніг – рідкий стан води.

Вода текуча.

Вода не має власної форми

Газоподібний стан води – це пара і тд.

IV. Актуалізація опорних знань, умінь і навичок

Запитання:
Доведіть, що лід легший за воду ( бо він не тоне..)

Чим дихають водяні організми?

Чи погоджуєтесь ви з твердженням, що вода – найзагатковіша речовина

на Землі?

V. Повідомлення теми та завдань уроку. Мотивація навчальної

діяльності.

Сьогодні на уроці ви дізнаєтесь більше про розподіл води на Землі.

Можна підсилити мотивацію учнів за допомогою перегляду фільму про

важливе значення води

VI. Сприймання та усвідомлення нового матеріалу.

Розповідь про воду – як найпоширенішу речовину в природі. ( вона у

водоймах, у грунті в глибинах Землі, у повітрі, на високих вершинах гір,
входить до складу тіл всіх живих організмів..)

Робота в підручнику ( с. 13-16)

Цікавинки:

Чи знаєте ви?..
-За все життя людина випиває близько 35 т води.
-Ми можемо пити лише 3 % води від усіх запасів планети — саме
стільки в нас запасів прісної води. Але навіть велика частина цих 3 %
недоступна, оскільки міститься в льодовиках
-Щоб виростити 1 кг овочів, потрібно 2 т води.
Фізкультхвилинка

Робота у парах
— Поміркуйте! Роздивіться краєвиди на сторінці 13. та скажіть, що в них
спільного. Які водойми вам відомі? Назвіть водойми рідного краю.
Запам'ятайте! Завдяки властивостям води на Землі існують сприятливі
умови для життя.
— Роздивіться фотографії на сторінці 14. та поміркуйте! Яка речовина
«заховалася» в рослині, тварині і людині? Де її міститься більше?
— Поміркуйте: чому кажуть, що вода — це колиска життя?
— Знайдіть і покажіть океани на глобусі та карті атласу.
— Поміркуйте! Чому кажуть, що Світовий океан об'єднує людство?
— Розгляньте фотографію на сторінці 15.
— Яким ви уявляєте музей Світового Океану?
Послухайте легенду "Чому в морі вода солона"
VII. Узагальнення та систематизація знань, умінь і навичок.
Робота у парах
Учням пропонують твердження з помилками. Помилки необхідно
знайти та виправити.
• Солоною є вода річок. (Прісною)
• Світовий океан об'єднує 5 океанів. (Чотири)
• Прісної води на планеті набагато більше, ніж солоної. (Навпаки)
• Один глечик солоної води дорожчий від цілої прісної річки.
(Навпаки) .
• Моря та океани містять прісну воду. (Солону) .
Гра «Так чи ні»
1. Дощ і сніг – це вода.
2. Вода в льодовиках рідка.
3. У ґрунті міститься вода.
4. До складу рослин вода не входить.
5. Без води немає життя на Землі.
6. Водойми бувають тільки штучні, створені людиною для
своїх потреб.
7. Великі простори Землі зайняті сушею.
8. А в океанах вода гірко-солона. Солона вода в морях і солоних
озерах.
9. Прісної водина Землі дуже мало.
VIII. Підсумок уроку.
Вправа"Мікрофон"
— Яка вода є на нашій планеті?
— Де знаходиться солона вода?
— Де знаходиться прісна вода?
— Якої води на планеті більше — прісної чи солоної?
Вправа «Згадаємо основне»
-Ось наш урок і закінчується. Бажаючи учні можуть висловитись щодо того,
що вони змогли запам’ятати з теми, вивченої на уроці.
IX. Повідомлення домашнього завдання

Білет № 18
Особливості проведення предметних уроків з природознавства в початковій
школі. Навести приклади.

Предметні уроки мають велике значення:

формують у дітей конкретні образні уявлення про предмети, явища
природи;

науковий світогляд;

встановлювати причинно-наслідкові зв’язки;

виробляють практичні уміння і навички;

порівнювати, узагальнювати, робити висновки;

розпізнавати рослини і тварини в природі, користуватись компасом;

розвивають мислення, спостережливість.

Підготовка до предметних уроків:

Підбір наочності. Предметний урок можна провести при умові, якщо

предмет чи предмети є на кожного учня або на двох;

проведення дослідів, вчитель їх заздалегідь перевіряє;

визначає на яких етапах уроку буде проведена практична робота.

Структура предметного уроку

І. Організація учнів до уроку.

П. Підсумки спостережень за природою і працею людей.

ПІ. Перевірка домашнього завдання /може бути і не бути, якщо урок

насичений

великою кількістю дослідів, практичними роботами/. -

Актуалізація опорних знань,

Повідомлення теми і мети уроку.

Сприйняття і усвідомлення учнями нового матеріалу.

Осмислення знань учнями.

Закріплення матеріалу.
XI. Підсумок уроку.

X. Повідомлення домашнього завдання.

Програма 1-4 класів з природознавства рекомендує у 3 класі проводити

такі предметні уроки: "Корисні копалини", "Вода", "Рослини лісу, рослини
луків, зернові рослини поля, овочеві і технічні рослини поля, бур’яни
поля".

Для 4 класу рекомендується програмою такі предметні уроки: "Фізична

карта України", "Карта півкуль", "Компас", "Глобус" та інші.

На цих уроках доцільно використовувати метод бесіди, проводити

досліди й практичні роботи. Велике пізнавальне значення має порівняння
предметів. У дидактиці порівняння є одним з основних прийомів
навчання. Воно сприяє кращому розумінню й засвоєнню особливостей
предмета і дає поштовх мисленню. Отже, при порівнянні виявляються
елементи схожості і відмінності, причинно-наслідкові зв’язки, робляться
відповідні висновки.

Більшість предметних уроків проводяться після екскурсій, де діти мали б

змогу ознайомитись з цими предметами безпосередньо в природі.

Білет № 19
1. Доведіть важливість матеріального забезпечення для проведення уроків
ЯДС « Технологія» на прикладі підбору обладнання до теми «Як
підготуватися до свята?» (16 тиждень «Зимові свята», 1 клас)

Матеріальне забезпечення на уроках ЯДС «Технологія» є надзвичайно важливим

– умова проведення цього уроку. Ефективність трудового виховання та художньої
праці молодших школярів визначається як педагогічним рівнем викладання так і
матеріальною базаю.

Приклад обладнання до теми « Як підготуватися до свята?» (16тиждень

«Зимові свята», 1 клас).
 На цьому уроці можна запропонувати дітям підготувати клас до новорічних
свят: виготовити прикраси для оздоблення класу, виготовити запрошення для
гостей, подарунки…

Для прикрашання класу можна запропонувати вирізати сніжинки ( діти можуть

підготувати заздалегіть, або ж вирізати в класі).

Матеріальні обладнання: папір

Інструменти : ножиці, олівець

Можна запропонувати виготовити гірлянду

Матеріальні обладнання: кольорові смужки паперу

Інструменти: ножиці, клей.

Виготовлення запрошень на свято

Матеріальні обладнання: картон, кольоровий папір.

Інструменти: ножиці, клей, фломастери

Виготовлення подарунків

Обладнання: шаблони, ватяні диски, фломастери, клей, ножиці, кольоровий

папір, кольоровий картон

Для виготовлення частування:

ліплять із пластиліну фрукти, цукерки, печиво.

Матеріальне обладнання: пластилін

Інструменти: Стека, дощечка

Під час цих робіт необхідні також засоби для вчителя : зразки робіт,
презентація, наочність..)

Відповідна матеріальна і методична база дає можливість творчо підходити до

кожного уроку, удосконалювати систему роботи технологічної галузі, успішно
вирішувати основні завдання щодо виховання молодших школярів, успішно
вирішувати основні завдання галузі, прищеплювати дітям інтерес до праці, до
людей праці.

Білет № 20
2. Побудуйте макроструктуру уроку з трудового навчання по темі
«Силуетна витинанка «Ажурний метелик», 3 клас. Вкажіть
особливості уроку.

Макроструктура комбінованого уроку:

I. Організація учнів до уроку.

Вірш – привітання. Перевірка готовності до уроку. Упорядкування робочих

місць (кольоровий картон; білий папір; ножиці; лінійка; клей; простий
олівець)
II. Актуалізація опорних знань, умінь, навичок.

Згадаємо на уроці про властивості паперу та традиційну українську силуетну

витинанку.
На уроках трудового навчання ми вже знайомилися з папером.
— Який буває папір?
— Які матеріали використовували для письма до появи паперу? (Відповіді
учнів)
- Чому папір – це універсальний матеріал? Де використовується папір?
III. Повідомлення теми та мотивація практичної роботи.

Можливості паперу нас просто дивують. Подивіться на ці чудові зразки!

(показую учням зразки виготовлення силуетної витинанки)
Вам хотілося б дізнатись як вони створені?
Самим хочеться навчитись виготовляти таке диво?
- отож, сьогодні на уроці ми вирушимо у світ витинанок; дізнаємось що таке
витинанка; навчимося виготовляти силуетні витинанки.
Можна використати на цьому етапі для ознайомлення з новим матеріалом
метод «Усний журнал» ( повідомлення дітей про потяння витинанки;
матеріали та приладдя для її виготовлення; призначення витинанок – як
окраса інтерєру) + підсилити це демонстрацією тематичних слайдів;
Цікавика – розповідь про рекорди виготовлення витинанок.
Розповідь про види витинанок (приклади на дошці, або мультимедії)
Введення поняття силует та історія походження цього поняття. Представники
України , які працювали в техніці силуету.
Можливий перегляд фрагменту мультфільму «Фіксики. Театр тіней» ( для
мотивації практичної роботи; для підсилення засвоєння поняттята роздумів
над виглядом майбутньої роботи)
Отже, сьогодні ми будемо створювати силуетну витинанку «Ажурний
метелик» (мона запропонувати відгадати загадку, для того, щоб зрозуіміти
яку саме витинанку будемо виготовляти)
IV. Аналіз зразка

Перш ніж братися за створювання самої листівки, потрібно все добре

обмірковувати.Листівка може бути одинарною та подвійною. Заготовку
листівки можна зробити вертикально або горизонтально (демонстрація
зразків) Які матеріали нам необхідні для виготовлення листівки?
— З чого почнемо роботу?
— Як правильно виконати згинання картону, щоб одержати якісну заготівку?
— Які форми називають симетричними? Чим можемо прикрашати?
V. Попереднє планування трудової дії.
Повторення правил техніки безпеки (робота з ножицями, клеєм).
Наголошуємо на економії матеріалу, правила культури праці. Інструктаж з
послідовності виготовлення виробу
1. Білий папір складаємо навпіл.
2. Від згину малюємо половину ескізу для витинанки.
3. Вирізуємо обидві сторони.
4. Не розгортаючи силует, згинаємо кожне крило навпіл і вирізуємо
візерунок. Не забуваємо нанести та вирізати візерунок на тулубі метелика.
5. Розгортаємо та клеїмо на кольоровий папір або картон. (Картон може
бути однакового розміру з витинанкою або більше.)
Повторення учнями техніки роботи.
VI. Практична робота.

Може бути за зраском; самостійна творча робота; частково творча робота

Поточні інструктажі під час роботи(постійне керівництво практичною
роботою) розповідь про додаткову цікаву інформацію. Можна включити
музику (тихо, без слів).
VII. Підсумок уроку.

Повторення теоретичного матеріалу. Виставка робіт учнів. Вербальне

оцінювання. Дом. завдання немає. Якщо є час, то прибирання робочих місць,
а ні, то на перерві.
Особливості уроку:
• на кожному уроці повторюється правила техніки безпеки, економія
використання матеріалу, правила культурної праці;
• використання міжпредметних зв`язків;
• мотивація практичної роботи, що має продуктивний характер;
 • профорієнтаційна робота;
• використання краєзнавчого матеріалу та народознавчий підхід.

Білет № 21
Охарактеризувати форми фізичного виховання протягом
навчального дня.
1.1. Гімнастика перед заняттями.

На думку деяких спеціалістів ця форма внаслідок різних причин не дає

бажаних результатів(виконується після сніданку, у повсякденному одязі, з
обмеженими можливостями проведення гігієнічних процедур). Дехто вважає
організацію гімнастики перед заняттями надто складною. Водночас досвід
багатьох шкіл свідчить, що труднощів можна уникнути за дотримання всіх
необхідних організаційних і методичних умов. До цих умов належать:

- Чітке і реальне визначення завдань гімнастики та глибоке розуміння її

значення педагогами;
- Особиста зацікавленість кожного учня в «зарядці», розуміння ним
різниці між ранковою гімнастикою і гімнастикою перед заняттями;
- Погодження з батьками необхідності більш раннього приходу дітей до
школи;
- Уміння всіх педагогів школи виконувати цю гімнастику, а також
керувати її виконанням;
- Підготовка активу учнів і місць занять на повітрі й у приміщенні.

Така гімнастика має на меті: організацію учнів на початку навчального

дня, попередження викривлень постави, підвищення працездатності учнів
на перших уроках, загартування організму. Передусім необхідно
визначити місця кожному класу й окремому учневі на спортивному
майданчику й у приміщенні на випадок несприятливої погоди,
підготувати відповідальних педагогів та інструкторів – старшокласників,
скласти комплекси, розучити вправи на уроках. Комплекси вправ бажано
постійно оновлювати(за активної участі дітей), їх характер та
інтенсивність повинні відповідати порі року.

Фізкультурні хвилинки і фізкультурні паузи.

Завдання цих двох форм однакові:

- Повернути втомленій дитині працездатність, увагу;
- Зняти м’язове і розумове напруження;
- Попередити порушення постави;

Недооцінка фізкультурних хвилинок і пауз є однією з причин тієї

парадоксальної статистики, яка свідчить, що кількість дітей із різними
захворюваннями з класу до класу не зменшується, а навпаки,
збільшується, досягаючи 4-5 разів порівняно з початком навчання у школі.

Організація фізкультурних хвилинок передбачає підготовку приміщення й

учнів, які для виконання вправ виходять з-за парт, послабляють комірці,
ремені. Фізкультхвилинки проводяться в 1-8 класах на кожному уроці за
перших ознак втоми( порушення уваги, зниження активності), яка
наступає переважно після 20-30 хв роботи(залежно від віку та
інтенсивності розумової діяльності дітей). Час початку фізкультхвилинки
визначається вчителем. У старших класах проводяться фізкультпаузи
тільки під час занять у навчально – виробничих майстернях за типом
виробничої гімнастики.

Виняткове значення фізкультхвилинки мають у роботі з молодшими

школярами, котрі швидко втомлюються внаслідок одноманітної роботи.
Внутрішнє гальмування призводить до зниження уваги учнів, а
короткочасне виконання фізичних вправ викликає збудження в інших
ділянках головного мозку, що сприяє відпочинку.
 Організовуючі фізкультурні хвилинки, дуже важливо дотримуватися
певних методичних умов, а саме: належної їх тривалості (2,5-3 хв),
включення 3-4 вправ з 6-8-разовим повторенням кожної.

Окремі вправи для рук, для відчуття постави можуть виконуватися за

партою. Комплекс передбачає вправи для м’язів рук ,спини, ніг, які здатні
зняти статичне напруження, активізувати дихання, кровообіг(усунути
застійні явища).

Фізкультурні паузи проводяться в групах подовженого дня і в домашніх

умовах учнями середніх і старших класів протягом 10-15хв. Кожних 50-
60хв.навчальної праці. Крім загально розвиваючих вправ, виконують біг
на місці, стрибки, рухливі ігри. Під час фізкультпауз учні, зазвичай
опрацьовують домашні завдання з фізичної культури. Якщо є змога
музично супроводжувати фізкультпаузи, то це є додатковим фактором
відпочинку дітей.

1.2. Години здоров’я.

Серед усіх форм занять фізичною культурою – чільне місце посідає

організація годин здоров’я. У практиці роботи вчителів давно йшов пошук
шляхів оптимізації фізичного виховання учнів. Години здоров’я проводяться
щоденно після 2-3 уроку і тривають 45хв, для чого спеціально вивільняється
час, як звичайно, за рахунок великої перерви та скорочення всіх уроків на
5хв. Залежно від місцевих кліматичних умов, кількості класів, матеріальної
бази, традицій школи вони можуть проводитись і в інший час або через день.
Проте в будь - якому випадку проведення годин здоров’я повинно
визначатися розкладом занять. Вони організовуються переважно на свіжому
повітрі. Години здоров’я доцільно вводити поступово, створюючи необхідні
для цього умови. Бажано, щоб учителя фізкультури були не лише
організаторами, а й учасниками годин здоров’я.
Учні займаються у спортивній формі. Проводячи години здоров’я, не тільки
власну базу, а й спортивні споруди, розміщені неподалік. Доцільно

створювати і спеціальні найпростіші споруди, стежки здоров’я смуги

перешкод, кросові й лижні траси, тренажерні майданчики. Визначаючи
методику проведення під час годин здоров’я, не дублюйте методику уроку.
Тут не повинно бути заорганізованості, примусу до обов’язкового виконання
певних вправ. Навпаки, всебічно заохочуйте ініціативу бажання самостійно
добирати засоби, приймати рішення. Водночас кожне заняття повинно
будуватися з дотриманням закономірностей функціонування організму, щоби
не завдати шкоди організмові. Засобом є матеріал навчальної програми
кожного класу. При цьому перевага надається вправам та іграх, які
найбільше цікавлять учнів. Під час годин здоров’я рекомендуємо
організовувати змагання між класами. Учні переважно самі визначають ті чи
ті види занять, готують спортивний інвентар, обладнання, місця занять.

Зміст і характер годин здоров’я можуть визначатися поточними завданнями,

що розв’язуються школою на кожному конкретному етапі(участь у районних
змаганнях, спартакіада «Старти надій», підготовка масових виступів
школярів, участь у святах тощо). Методика проведення заняття загалом і
окремих його фрагментів повинна забезпечувати найсприятливіші умови для
перевірки вміння використовувати фізичні вправи самостійно та сприяти
формування цього вміння. У заняттях молодших школярів на самостійні ігри
відводять 30-35% часу, а для учнів середнього шкільного віку(у зв’язку з
їхнім потягом до самостійності та руховим досвідом) цей час може бути
збільшено на 50-70%. Спостереження вчителя за ходом ігор повинні дати
йому інформацію про ефективність методики його роботи на уроках і
викликати роздуми про шляхи подальшого їх удосконалення. Критерієм
оцінки ефективності цієї форми фізичного виховання учнів є її вплив на
успішність із фізичної культури та інших предметів.
Використання фізичних вправ на подовжених перервах та у
групах подовженого дня

Регулярне проведення рухливих перерв відновлює працездатність,

підвищує рухову активність, значно покращує показники фізичного
розвитку, допомагає успішному оволодінню навичками самостійних
занять, підвищує інтерес учнів до регулярних занять фізичними
вправами. Вправи й ігри проводяться на подовжених перервах і
здебільшого на свіжому повітрі при температурних умовах, які
відповідають гігієнічним нормам. Під час сильного дощу або сильного
морозу з вітром заняття слід перенести в добре провітрювані
фізкультурний або актовий зали. Для проведення рухливих перерв
використовуються пришкільні майданчики, стадіони. На кожний клас
виділяється дрібний інвентар (скакалки, обручі, м’ячі та ін.).

На перервах можна проводити: 1) групові рухові ігри; 2) ігрові вправи;

3) змагання на зразок атракціонів; 4) спортивні розваги з
використанням інвентаря ігротеки; 5) спортивні розваги та ігри на
спеціально обладнаних місцях.

Діти займаються на рухливих перервах у повсякденному одязі, в

холодну погоду одягають куртки, пальто, шапки. Необхідно
слідкувати за взуттям учнів, яке повинно бути з низькими підборами –
для запобігання травм. Допомогу і контроль в організації рухливих
перерв здійснює вчитель фізичної культури. Безпосередньо заняття
проводять фізкультурні активісти, що пройшли спеціальну підготовку.
Черговий учитель, учителі–вихователі обов’язково повинні бути
присутні при проведенні занять і при необхідності допомагати. Значна
робота припадає на долю вчителя. В обов’язки, за які несе
відповідальність учитель фізичної культури при організації рухливих
перерв, входять: підготовка активу учнів, організація консультацій для
вчителів, підбір найбільш необхідних вправ, ігор. Крім цього, вчитель
складає приблизний план проведення ігор в кожній чверті і окремо для
кожної паралелі класів.

При підборі вправ і ігор слід враховувати вікові особливості учнів,

рекомендувати ігри і вправи “за інтересами”, практикувати вправи зі
скакалками, обручами, м’ячами; значний ефект дає застосування
рухливих ігор. Для полегшення організаційної роботи потрібно
завчасу скласти картотеку рухливих ігор, яку бажано постійно
оновлювати і доповнювати.
 Білет № 22
Скласти комплекс загально розвивальних вправ для учнів 2
класу з метою вироблення правильної постави.
1. Постава – це звичне положення тіла людини у спокої та в русі. Вона
визначається під час стояння, сидіння, ходьби та виконання інших видів рухової
діяльності.

1. В.п. – прийняти правильну поставу біля стіни. На голову покласти

мішечок з піском (або інший предмет вагою 200–300 г). Пройти 10–
12 кроків, не загубивши предмет і зберігаючи правильну позу, й,
повернувшиця назад до стіни, перевірити правильність постави.
Повторити вправу 6–8 разів із різними положеннями рук (руки внизу,
на поясі, в сторони, за головою, вгорі).

2. В.п. – стійка з предметом на голові (книга, мішечок). Стати на коліна

й повернутися у вихідне положення. Те саме – з закритими очима.
Повторити 5– 6 разів.

3. В.п. – стійка з предметом на голові (книга, мішечок). Стати на

коліна, сісти на п'ятки та повернутися у вихідне положення,
зберігаючи правильну поставу. Повторити 8–10 разів.

4.З предметом на голові правильно присідати, руки вперед. Повторити 6–8

разів..
5. В. п. — о. с., пальці рук переплетені за спиною; 1—2 — піднятися на
носки, енергійно відвести руки назад до зведення лопаток (вдих); 3—4 — в.
п. (видих). Повторити 10—12 разів.
6. В. п. — руки за голову; 1 — руки вгору, відводячи їх назад, ліву ногу
назад на носок прогнутися (вдих); 2 — в. п. (видих); 3—4 — те саме правою
ногою. Повторити 8—10 разів.
7. В. п. — стійка ноги нарізно, руки перед грудьми; 1 — 2 — відводячи
лікті назад і зводячи лопатки, прогнутися в грудному відділі хребта, підняти
голову (вдих); 3—4 — в, а. (видих). Повторити 8—10; разів.
8. В. п. — упор стоячи на колінах; 1 — праву |руку в сторону,
повертаючи тулуб і голову вправо (вдих); 2 — в, п. (видих); 3—4 — те саме в
лівий бік. Повторити 8—10 разів.
9. В. п. — руки за голову, нахил тулуба вперед; 1—2— руки в сторони
прогнутись у попереку, голову не опускати, дивитись уперед (вдих); 3—4 —
в. п. (видих). Повторити 10—12 разів.
 10. Ходьба по колу з предметом на голові, руки в сторони (15—20
секунд).

Білет № 23
2. Особливості підведення підсумку спостережень за неживою
та живою природою на уроках природознавства в
початкових класах. Скласти схему підсумку фенологічних
спостережень до уроку в 3 класі. Пора року – весна. Місяць
– квітень.
Спостереження – це цілеспрямоване, планомірне сприймання об’єктів
навколишнього світу, яке підпорядковане конкретно визначеним цілям і
вимагає вольових зусиль.
Спостереження має свою структуру або компоненти:
1. Цілі спостереження.
2. План спостереження
3. Безпосереднє цілеспрямоване сприймання
4. Висновки

Класифікація:
1) За тривалістю:
• короткочасні;
• довготривалі.
2) За формою:
• фронтальні;
• індивідуальні;
• групові.
3) За часом:
• випереджувальні;
• опорні;
• розширювальні.
4) За рівнем самостійності:
• пізнавальні;
• творчі.

Малюнки, фотографії, схеми, картинки – це ілюстрування.

Презентація, відео, досліди – це демонстрація.
2 рази на тиждень на кожному уроці підсумок фенологічних спостережень.
Структура:
1) спостереження за неживою природою
2) висотою Сонця
3) температурою повітря
4) вітром
5) станом неба
6) опадами
7) зміни в житті рослин, тварин
8) праця людей
9) прикмети, приказки пов’язані з датою
10) цікавинки

Підсумок фенологічних спостережень:

1 клас Діти 1 кл. з перших днів отримують багато вражень, тому
перевантажувати їх не слід, треба залучати до роботи поступово. Щоб
виявити ступінь спостережливості у дітей, на одному з уроків вони
розповідають про літній відпочинок, про те де відпочивали, що бачили йдучи
до школи і додому. Здебільшого діти бачать не все, а тому вчителю слід
розвивати спостережливість, довільну увагу, вчити не лише бачити, а й
розповідати про бачене. Температура (холодна, тепла). Вітер (легенький,
помірний, сильний)
2 клас У 2 кл. спостереження стають різноманітними. Учні вчаться
аналізувати дані своїх спостережень, підвивати підсумки, виявляти причинні
зв’язки між явищами та практичною діяльністю людей. Другокласники
помічають менш яскраві явища, проводять точну деталізацію. Спостерігають
за сходом і заходом Сонця над горизонтом протягом доби. Розрізняють силу
вітру за ознаками природи, причини утворення туману і інею. Помічають
поступове похолодання восени, потепління навесні, з’ясовують причини
потепління при похмурій погоді взимку. Спостерігають за працею людей н
полях і самі працюють на ділянці, спостерігають за розвитком рослин. Під
час канікул самостійно ведуть спостереження. Визначення температури.
Визначення висоти сонця на горизонті (за деревом)
3 клас В 3 кл. спостереження і узагальнення спостережень повинні
проводитись на більш високому рівні, використовуючи спостереження за
попередні роки, а також весь наочний матеріал . Пов’язаний з
спостереженнями за рослинами, тваринами та працею людей. При
узагальненні матеріалу учні встановлюють закономірності явищ в природі, їх
залежності, зв’язки між живою і неживою природою самостійно ведуть
календар. Те саме, що в 2 класі тільки визначити, яка погода була вчора
4 клас Самостійно ведуть спостереження
ЗРАЗОК ПІДСУМКУ ФЕНОЛОГІЧНИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ В 3 КЛАСІ
- Яка зараз пора року? (Весна)
- Який місяць? (Квітень)
- Яке число? (14 )
- Яка температура повітря?
- Що ви можете сказати про стан неба? (ясно, хмарно, похмуро)
- Чи є опади? Якщо є то які? (Дощ, сніг, град)
- Чи є вітер? Визначте його напрямок. (пд.. пн..зх.сх.)
- А які відбуваються зміни в житті рослин весною? (У житті рослин
навесні відбуваються такі зміни: • Весняний рух соків у дерев і кущів,
бубнявіння і розпускання бруньок. Цвітіння дерев і кущів. Розпускання
листя у дерев і кущів.)
- А у тварин? (На початку весни прокидаються від зимового сну ведмеді,
борсуки, їжаки. Змінюється колір шерсті в зайців і білок. Густа,
пухнаста шерсть навесні у звірів стає рідшою.На початку весни у звірів
народжуються малята. Дорослі звірі оберігають їх, учать добувати їжу.)
- Чим займаються люди весною? ( Сіють ячмінь; саджають розсаду;
обкопують дерева; розрівнюють граблями ґрунт; обмотують стов-бури
молодих дерев; загото-вляють овочі; проріджують ку-щі.)
- А чи знаєте ви прикмети та приказки про весну? (У квітні погода один
день блисне, а сім днів кисне. Травневий дощ все одно, що з грибами
борщ.Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі. Весна багата на
квіти, а хліба в осені позичає. Буває погода в май: худобі їсти дай, а сам
на піч тікай.)
- А зараз послухайте кілька цікавих фактів про весну, які вас, ймовірно,
здивують
✓ Зозулі повертаються в нашу країну в середині квітня. ...
✓ 20 березня - день весняного рівнодення. ...
✓ Найбільша кількість торнадо спостерігається саме навесні.
✓ У рослин, навесні спрацьовує особливий годинник.
✓ Весною бджоли більш дружелюбні, ніж в інші періоди.
✓ Навесні частота дихання людини на третину вища, ніж восени.
- А зараз ми з вами розгадаємо весняний кросворд
 Білет № 24
Охарактеризувати структуру уроку з фізичної культури.

Структура уроку — це дидактично обгрунтоване співвідношене і розміщене

в часових рамках уроку елементів його змісту.
Основою для побудови структури уроку виступають біологічні і педагогічні
закономірності.
Біологічні закономірності пов'язані з закономірностями розгортання фізичної
праці, здатності та організму. (впрацьоване відносно стабілізації тимчасове
зниження).
Педагогічні закономірності характеризують логіку розгортання навчально-
виховного процесу.
• послідовне включення учнів в пізнавальну діяльність;
• поступове досягнення необхідного рівня фізичної працездатності;
• послідовне вирішення намічених на даний урок завдань;
 • забезпечення задовільного після робочого стану учнів, що сприяє
наступній їх діяльності.
Врахування біологічних і педагогічних закономірностей побудови уроку
зумовило розподіл уроку на три частини:
▪ Підготовча
▪ Основна
▪ Заключна
Підготовча частина триває 8-15 хв. Основне завдання: підготувати
організм до реалізації задачі уроку, крім цього вона вирішує власні,
оздоровчі, освітні завдання.
Конкретні завдання:
✓ Організувати учнів і психологічно налаштувати їх на виконання
поставлених завдань
✓ Підготувати учнів до оволодіння певними вправами основної
частини. Для цього використовують спеціальну розминку.
✓ функціонально підготувати організм до виконання більш
інтенсивного навантаження основної частини
✓ сприяти формуванню постави
✓ виховувати фізичні якості
Хід підготовчої частини
1. загальне шикування
повідомлення завдань уроку
привітання
перекличка
рапорт чергового
2. шикування, перешикування
ходьба різними видами
різні способи бігу та стрибків
танцювальні вправи
подолання перешкод
загально розвиваючі вправи
вправи на увагу
спеціальні вправи
підготовчі та підвідні вправи

Можна використовувати ігри та ігровий метод. Але ігри повинні включати

елементи рухів, які забезпечують вивчення техніки в основній частині уроку.
Кількість видів засобів (ходьба, біг, ігри і т.д.) для 1-4 класу повинна бути в
межах 6-8 засобів. В цій частині заняття слід звертати увагу на поставу та
правильне дихання.
Основна частина триває 20-25 хвилин.
Завдання основної частини:
- оволодіння учнями знаннями вміннями та навичками, їх закріплення та
удосконалення оцінювання
- розвиток фізичних якостей
- навчання учнів самостійно займатися вправами
- сприяти моральному, естетичному вихованню учнів, сили волі
Особливості основної частини:
- послідовність вправ повинна бути такою, щоб забезпечити позитивний
перенос між навичками
- навчання новим особливо складним вправам відбувається на початку
основної частини, а закріплення та удосконалення – з її середини
- кількість повторень окремих вправ залежить від задачі уроку (вивчення
– 1-3 повтори, закріплення та удосконалення – значно більше).
Заключна частина триває 5-7 хвилин.
Завдання:
поступове переведення організму учнів з стану підвищеною
функціональної активності в стан близький до вихідного
створення передумов для наступної навчальної діяльності
підведення підсумків уроку, завдання для домашнього завдання
Особливості заключної частини:
❖ використовуються стройові та порядкові вправи, дихальні вправи,
вправи на релаксацію, на увагу, малоінтенсивні ігри

❖ в кінці уроку вчитель підводить підсумки, відмічає кращих учнів,

дисципліна окремих учнів, вказує на помилки при вивченні окремих
вправ, задає домашнє завдання для виправлення цих помилок,
виставляє оцінки 4-7 учням.
Домашні завдання можна задавати як по ходу уроку, так і в кінці. Вони
можуть задаватися цілому класу, групі учнів або деяким учням.
 Білет № 25
Спланувати фрагмент уроку в 2 класі з ознайомленям із конкретним
змістом дії множення за підручником «Математика» 2 клас Логачевська.
Розкривають конкретний зміст дії множення на наочній основі,
розглядають додавання однакових доданків з ілюстраціями.
• Потрібно знайти скільки вишеньок на малюнку, якщо на кожній
гілочці 2 вишні, а гілочок 4:
2+2+2+2=8
Цей приклад можна записати коротше: 2 • 4 = 8, читають його так
«два помножити на чотири дорівнює вісім».
Ознайомлення з новою дією множення. Множення — це додавання
однакових доданків. 1 компонент - доданок, який повторюється при
додаванні. 2 компонент - означає, скільки таких доданків взято. На
закріплення дають завдання на заміну додавання множенням і
навпаки множення додаванням. Учнів потрібно навчити зрозуміти
конкретного змісту дії множення, які особливості враховують при
розв'язуванні задач із дією множення.
Наприклад: купили 3 пачки цукерок по 2 кг у кожному. Скільки кг
цукерок купили?
2 • 3 = 6 (кг)
Відповідь: купили 6 кг цукерок.
1 множник має бути виражений в тих же одиницях, що і добуток.
Декілька таких задач є на першому уроці і протягом всього
початкового курсу математики.
V. Вивчення нового матеріалу
1. Пояснення вчителем нового матеріалу.Робота з підручником.
Вправа 1.

Знайдіть суму однакових доданків.

2+2+2+2=8 У цій сумі чотири доданки, кожен з яких дорівнює 2.

Діти рахують кружечки,зірочки,трикутники….

Додавання однакових доданків називається множенням! Читаємо правило з вправи 3 у

підручнику.

Суму однакових доданків 3+3+3+3 записують так:

3*4=12, де перше число 3 – є числом, що повторюється, а 4 – показує, скільки разів це число

повторюється. Крапка між числами це знак множення. Приклади на множення читають так:
три помножити на чотири, дорівнює дванадцять.(записуємо приклад на дошці)

Розгляньте малюнок:

- Скільки всього квітів? 10(кв.)

Запишемо приклад спочатку за допомогою додавання, а потім – множення.
2+2+2+2+2=10(кв.)
2*5=10
Виконання вправи 4.Заміни додавання множенням і обчисли.
Виконання вправи 5.Заміни множеня додаванням і обчисли.(Проводимо
обернену операцію)
Після ознайомленя і первинного закріплюння проводимо узагальнення і
закріплення отриманих знань шлях виконання практичних завдань.

Білет № 26
Зробити детальне пояснення письмового додавання чисел у межах 1000.

Діти вміють додавати двоцифрові числа. Так само додаються і трицифрові числа

3. Пояснення нового матеріалу (с. 95, завдання 606)(Додавання чисел без

переходу через десяток)
— Розгляньте запис.
— Як треба записувати другий доданок при письмовому додаванні?
— З яких розрядних одиниць почали виконувати письмове додавання?
Висновок. При додаванні трицифрових чисел одиниці додають до
одиниць,
 десятки — до десятків, сотні — до сотень. (підручник)
3. Первинне закріплення нового матеріалу (с. 95, завдання 607)
— Обчисліть приклади, записуючи доданки стовпчиком. (Приклади
записуються на дошці з коментуванням.)
Міркуйте так:
— Перший доданок 722. Другий — 134. Записуємо другий доданок
під першим так, щоб одиниці були записані під одиницями, десятки —
під десятками, сотні — під сотнями. Додавання розпочинається з
одиниць. 2 + 4 = 6. Цифру 6 записуємо під одиницями. 2 дес. + 3 дес. = 5
дес. Цифру 5 пишемо під десятками. 7 сотень + 1 сотня = 8 сотень. Цифру
8 пишемо під сотнями. Отримуємо суму 856
Додавання чисел з переходом через розряд

Пояснення нового матеріалу (с. 102, завдання 659)

— Розгляньте запис у підручнику.
368
+
225
593
Під час обчислення прикладів такого виду міркуйте так:
— До 8 од. додати 5 од., буде 13 од. 13 одиниць — це 1 дес. і 3 од.
Цифру 3 запишемо під одиницями, а один десяток додамо до десятків. 6
дес. Додати 2 дес., буде 8 дес. та ще 1 дес., буде 9 дес. Цифру 9 запишемо
під десятками. Тепер додаємо сотні: 3 сотні додати 2 сотні буде 5 сотень.
Запишемо цифру 5 під сотнями. Одержимо суму 593.

Після того, учні закріплюють знання під час виконання практичних

завдання

Білет № 27
Розкрити складові процесу розвязування складеної задачі на
прикладі роботи над задачею.
Розв’язування задачі - це процес перетворення її умови, який здійснюється
на основі знань з тієї галузі, до якої належить задача.
1. Складеної задачі
- ознайомлення зі змістом задачі (читання задачі учнями або учителем;
повторне (поглиблене) читання по частинах; ілюстрація задачі:
предметна, схематична; складання короткої умови задачі (коротка
умова буває: словесна, таблична, графічна, малюнком); вербальний
аналіз задачі.
- аналіз задачі і пошук плану її розв’язання (синтетичний розбір – це
розбір який іде від даних до питання (головне питання: Якщо відома
одна величина і друга, про що можна дізнатися?);аналітичний розбір –
це розбір, який іде від питання до даних. (Головні питання: 1.Яке
питання задачі? 2.Які дві величини треба знати, щоб відповісти на це
питання? 3.Яка з цих величин нам відома?)
- розв’язання задачі ( усне: розв’язання в ігровій ситуації;
математичний диктант; письмове: окремі арифметичні дії або числові
вирази (пояснення усно); окремі дії з поясненням; вираз з поясненням;
письмовий план)
- перевірка розв’язання задачі (використовується не завжди).
Складання і розв’язання оберненої задачі; встановлення відповідності
між одержаними і даними числами; розв’язання задач різними
способами; встановлення залежності між шуканого числа з даними.
Задача для 4 класу Тема: Множення числа на добуток

Ознайомлення зі змістом задачі.

-Хто бажає виразно прочитати задачу?

Аналіз задачі та одночасно записуємо на дошці короткий запис задачі,або показуємо на

слайді)

-Про що розповідається в задачі?

-С-ки комп.крісел навантажили?(20)

-Яка маса одного комп,крісла?(25 кг)

-С-ки стільців навантажили?(10)

-Яка маса одного стільця?(15 кг)

-Що запитують у задачі?

Пошук плану розв*язання задачі

-Чи можемо ми відразу дати відповідь на запитання задачі?(Ні)Чому?(Бо не знаємо масу всіх
компютерних крісел, і масу стільців) –Чи можемо ми дізнатися масу комп,крісел? – Так –
Як?(Масу одного комп,крісла помножити на к-ьть цих крісел)

-Чи можемо ми знайти масу стільців? Так .-Як?(Масу одного стільця помножити на к-ть стльців)

-Чи можемо ми тепер дати відповідь на запитання задачі? Так.-Як?(До маси крісел додвати
масу стільців)
 -На скільки дій задача?(3)Що знаходимо у 1.2.3?

Розвязання задачі

1)25*20=500 кг –маса крісел

2)15*10=150кг –маса стільців

3)500+150=650 кг маса офісних меблів.

Білет № 28
3. Види інструктажів та особливості їх проведення на
уроках трудового навчання в початковій школі. Наведіть
приклдади

Інструктаж – це вказівка, правила, яких потрібно

дотримуватись під час виконання практичної роботи.

Інструктаж рекомендується проводити з метою недопущення

помилок при виконанні п/р.

Вимоги до інструктажу:
o Короткий
o Чіткий
o Лаконічний
o Конкретний
o Без художніх засобів мовлення.
Інструктажі, які проводять на уроках трудового навчання
поділяються на:
1) Вступні: проводять перед виконанням пр.р., є фронтальними.
Це повідомлення учням вказівок із виконання трудових
процесів, операцій і різних завдань, що супроводжується
демонструванням об’єктів, які вивчаються, і відповідних
наочних посібників; демонструванням прийомів поводження з
інструментами, прийомів виконання операцій; аналізом
технічної документації.
Наприклад: урок «Виготовлення закладки в книжку» (3 кл)

Аналіз зразка Для декоративної закладки необхідно вміти заготовляти

однакові деталі різними засобами: за шаблоном, шляхом симетричного
вирізування; раціонально використовувати матеріал. Для всіх видів закладок
потрібно вміти добирати кольорове поєднання, щоб закладка була яскравою
та привабливою.
Але перед цим ми пригадаємо як потрібно користуватись ножицями та клеєм.
Правила користування ножицями
Правила користування клеєм
- Впродовж уроку не забувайте про них.
Пояснення послідовності виробництва виробу
Аналіз зразка виробу та його конструктивні особливості
1. Декоративна закладка.
• Заготовити основу (цупкий папір або картон).
• Дібравши колір елементів виробу, із квадрата шляхом потрійного складання
отримати заготовку-трикутник, в якої зрізати верхню частину. Якщо змінити
конфігурацію лінії зрізу, то можна отримувати різні за формою заготовки
квітів, листя тощо.
• Із заготовлених елементів скласти візерунок на смузі. Можна роботу
виконати із геометричних деталей.

2. Закладка-килимок.
• Заготовити основу.
• Перегнути основу навпіл. Намітити лінії розрізу від осі згину
• Заготовити смужки різного кольору.
• Вплести смужки в основу в шаховому порядку. Кінці смужок підклеїти.

Сповільнений показ з поясненням

Первинне закріплення сприйняття матеріалу

2) Поточні: проводять для виправлення помилок, що виникли в

процесі виконання практичної роботи. Як правило, поточний
інструктаж проводиться індивідуально, а якщо однакові
помилки допускають ряд учнів, то проводиться поточний
інструктаж для всього класу-фронтальний.

3) Заключні: учитель проводить у кінці уроку. Мета його -

підбиття підсумків уроку, виконаної роботи. Проводиться
заключний інструктаж у формі бесіди, під час якої
розглядається і оцінюється правильність і якість виконання
учнями завдання, роз’яснюються допущені помилки, їх
причини та шляхи виправлення. Заключний інструктаж
будується так, щоб виховати в учнів навички самоконтролю,
оцінки і аналізу трудової діяльності і діяльності своїх
товаришів.

Одна з завдань заключного інструктажу — навчання дітей завершення роботи,

приведення в порядок знарядь, устаткування і робочих місць, Вчитель показує, як
промивати кисті, протирати ножі і ножиці, щоб вони не псувалися, так як забруднені клеєм
кисті потім майже неможливо відмити, вимазані клейстером ножі і ножиці іржавіють. При
виконанні багатьох виробів часто залишається матеріал,придатний для використання в
подальшій роботі. Учитель, проводячи заключний інструктаж, вказує дітям, як треба
зберігати залишки матеріалу, як в подальшому його використовувати. Все це привчає
дітей до дбайливого' поводження зі шкільним ним майном, громадською власністю,
економному витрачання матеріалів, що є одним з показників високої культури праці.

Білет № 29
Ознайомленя з поняттям точки, прямої,кривої,променя,відрізка за підручником 1 клас
математика Заїка.
 Вивченя теми.

1. 1. Ознайомлення з поняттям «пряма лінія», крива лінія , «точка».

-Діти погляньте на промінці сонечка. Вони як пряма лінія .

(Учитель малює пряму лінію й показує, що вона нескінченна.)
Якось велика хмара закрила небо. Cонечко три дні не з’являлось.
Занудьгували курчата без сонячного світла і тепла. « Куди це сонечко
поділось? Треба його на землю повернути,»- захвилювались вони.
« Де ви його знайдете? Де воно живе?»- заквоктала квочка.
« Знати не знаємо, а кого зустрінемо, то спитаємо.»
Зібрала їх квочка в дорогу і дала їм чарівний клубочок. Ось він.
1) Групова робота.
Давайте за допомогою нитки прокладемо курчатам доріжку.
(Діти беруться за ниточку)
Як ви думаєте, яка лінія в нас утворилась: пряма чи крива?
Зробіть пряму дорогу.
Чи має дорога початок і кінець? ( Ні)
Лінія, яка не має ні початку ні кінця, називається пряма.
- Дівчинка Галинка гралася на піску й собі провела пряму лінію. Тут
хмаринка пустила кілька крапель.
- На що вони схожі? ( на точки)
- Одні точки належать прямій лінії, а інші – не належать.
- Порахуйте, скільки точок належить прямій лінії? А скільки – ні?
2.Ознайомлення з поняттям «відрізок», «промінь».
-Ось промінчик, який подарувало нам сонечко. Це пряма.

- А це краплинки з хмарки – як точки. Коли вони впадуть попереду лінії і в

кінці - лінія вийшла відрізана.
- Що вийшло? (Відрізок)

Відрізок - це частина прямої лінії обмежена з двох сторін. Щоб

розрізняти їх на малюнках, на кінцях ставлять точки або штрихи.
- Сонечко пригріло і ось одна краплина висохла, перетворилась на водяну
пару .

- Лінія, яка обмежена лише з однієї сторони називається промінь.

Робота з підручником.
Вправа .з підручника
-Скільки точок зображено на малюнку?
-Скільки ліній?
-Які з них прямі?
-Намалюй в зошиті дві криві лінії і одну пряму.

Білет № 30
Поняття «см» вводиться в 1 класі при вивчення концентру
«Десяток».
Ознайомлюються з термінами «довжина» та вводять міру
для визначення довжини.
Спочатку з’ясовують практичне значення вимірювання,
тобто самого процесу.
I. На підготовче завдання:
Роздати кілька смужок паперу і діти мають
визначити, яка довше. ( способом накладання).

Далі можна розповісти дітям, що так можна

визначати довжину відрізків коротких, а що ж
робити з довшими. Тому люди домовились
використовувати для вимірювання таку одиницю
як см.
II. На вивчення матеріалу:
1. Використовують такий прийом: кожному на
парту кладуть модель см ( паперовий). За
допомогою нього вимірюють певні смужки
2. Ознайомлюють з лінійкою, з її шкалою.
Варто наголосити дітям, що початок
вимірювання починається з поділки 0 і її
потрібно прикладати до початку лінії.
III. Закріплення:
1. Далі дітей вчать будувати відрізки, так щоб
було видно і відрізокі шкалу лінійки, не
затуляючи пальчиками.
2. Розв’язують різноманітні завдання на
визначення довжини відрізка.
Наприклад: Брусок пластиліну прикладений до
лінійки. Потрібно визначити по мірній шкалі
лінійки, яка його довжина.