23 лютого 2024 р.

Класна робота

Умови ефективного навчання. Активне і пасивне навчання

Моделюйте ст. 72

Проаналізувавши матеріал підручника, я зрозуміла важливість навичок активного навчання

для здобуття освіти і успішного застосування набутих знань у майбутньому. Активний метод
навчання передбачає, що учень є активним учасником процесу, а не пасивним слухачем. Серед
активних методів навчання найбільш ефективними є інтерактивні методи. Активні методи
навчання стимулюють пізнавальну діяльність і ґрунтуються зазвичай на діалозі, що передбачає
вільний обмін думками щодо способів розв’язання тієї чи іншої проблеми. Найпоширенішими й
характерними активними методами навчання є розігрування ролей, аналіз конкретних ситуацій,
дискусія, семінар, тренінг, ділова гра.

Під час вивчення нового матеріалу я використовую переважно навички активного навчання,
бо вони допомагають мені швидше запам’ятовувати нові теми, підвищують ефективність
навчання, я встигаю зробити більше, застосовуючи їх, я менше втомлююся завдяки активному
підходу, навчання приносить задоволення, я усвідомлюю, яку користь принесуть мені здобуті
знання в майбутньому, як я зможу їх використати в майбутній професії. Чому цей вид навчання
є важливим та ефективним? Тому що активне навчання сприяє
 кращому засвоєнню знань;
 розвитку пам’яті та уваги;
 розвитку логічного і творчого мислення;
 формуванню критичного мислення;
 розвитку кмітливості;
 формуванню вміння дискутувати і відстоювати власну думку;
 самопізнанню та самооцінюванню;
 формує самостійність та і розуміння особистої відповідальності за своє навчання;
 створює умови для творчості, особистісного розвитку;
 оволодівши навичками активного навчання, людина успішно застосовуватимете в
житті набуті знання.

Активне навчання спонукає до особистої участі, забезпечує саморозвиток, сприяє

залученню до розв’язання проблем, максимально наближених до професійних, розширює й
поглиблює професійні знання, розвиває практичні навички та вміння. Я використовую такі
навички активного навчання:

 Прагну зрозуміти новий матеріал. Проте мені не завжди вдається зрозуміти, наприклад,
у таких навчальних предметах, як фізика та історія, є складні теми; тоді я механічно
завчаю матеріал, тобто застосовую навички пасивного навчання.
 Намагаюся пов’язати новий матеріал із відомим, наприклад, із тим, який ми вивчали у
попередніх класах або на уроках суміжних дисциплін (теми з української та зарубіжної
літератури, історії, правознавства часто поєднуються за хронологією, термінологією)
  Слухаю пояснення вчителя уважно, зосереджено, не соромлюся запитати його про те,
що незрозуміло. Активне вивчення нового матеріалу у класі дає мені можливість
виконати більше 50% роботи в школі, а вдома мені залишається лише 1 раз його
повторити, щоб підготуватися до наступного уроку.
 Застосовую методи ефективного запам’ятовування матеріалу
 Систематизую та обговорюю з друзями нову інформацію, складаю запитання до тексту,
тези, таблиці, карти пам’яті, виконую творчі завдання й проекти. Це допомагає мені
розширити мій кругозір, краще засвоїти дану тему.
 Я самостійно планую свій час, визначаю послідовність виконання завдань. Наприклад, я
планую вивчення вірша або лексики заздалегідь, а в наступні дні повторюю. У п’ятницю
я складаю план виконання завдань на наступний тиждень і потім виконую їх згідно
плану. Як правило, починаю з найскладніших та таких, що потребують більших витрат
часу, щоб усе встигнути.
 Також я аналізую ефективність власного навчання, аналізую свої помилки і прагну
уникнути їх надалі, прагну поліпшити власний результат (якщо не задоволена оцінкою,
то готуюся до перездачі теми; якщо матеріал незрозумілий, прошу вчителя пояснити
мені додатково)
 Я не залишаю питань без відповідей, шукаю додаткову інформацію в Інтернеті та в
довідниках.
 Як правило, я зацікавлена у вивченні матеріалу, проте іноді деякі теми (з літератури,
історії, інформатики) мені видаються нудними; я пов’язую це зі своїми природними
здібностями і нахилами до вивчення певних дисциплін: мене більше зацікавлюють
точні, математичні науки, біологія, хімія, а от гуманітарні науки даються мені важче.
 Я мотивую себе до вивчення окремих предметів, наприклад, англійської мови, біології,
хімії, бо розумію, що вони будуть потрібні мені для здобуття фаху, подальшої освіти і
самореалізації в майбутньому.
 Я застосовую отримані знання на практиці, наприклад, у побуті, спілкуванні в
соцмережах, участі в конкурсах. Наприклад, деякі наукові тексти для проектів з біології,
фізики, я читаю англійською.
Більшість навиків активного навчання мені застосовувати легко й цікаво, і я бачу
реальний результат від їх використання.

План удосконалення навичок активного навчання

1. Раціональне планування часу
Ви перевантажені справами і нічого не встигаєте? Проаналізуйте чому. Можливо,
маєте звичку зволікати до останньої миті або хапатися за все одночасно? Якщо хочете
знизити рівень стресу і встигати робити більше, навчіться розставляти пріоритети.
2. Ви не відчуваєте фізичного дискомфорту: не хворі, не втомлені, не голодні.
3. Ви психологічно налаштовані, вірите в себе: «Я можу»; зацікавлені: «Я хочу»;
отримуєте задоволення від навчання: «Я це люблю».
4. Ви усвідомлюєте вигоди від навчання: хороші оцінки, похвала від батьків,
повага друзів, шлях до вищої освіти, можливість самореалізації, здійснення мрій.
 5. Ви активні: маєте власний стильнавчання, підтримуєте мотивацію, оцінюєте свій
прогрес, працюєте з іншими людьми.
6. Ви добре організовані: визначаєте пріоритети, плануєте час, зосереджені на
навчанні, маєте зручне робоче місце, залучаєте потрібні ресурси.
7. Використовувати можливості свого мозку:
 Правої та лівої півкуль
 Чотирьох віддів мозку
 Стан розслабленої готовності
Ліва півкуля мозку відповідає переважно за мову, логіку, аналіз і обчислення, а права
— за уяву, ритм, риму, кольори, розпізнавання об’єктів. Що більше людина використовує
лише одну півкулю, то менше вона може послуговуватися другою в ситуаціях, коли це
необхідно. Але якщо «слабшу» півкулю весь час стимулювати й залучати до роботи разом із
«сильною», ефективність навчання зростає у кілька разів (це явище називають синергією
мозку).
Ми навчаємось ефективно, коли позитивно налаштовані й перебуваємо у стані
розслабленої готовності. Цього можна досягти за допомогою спокійної музики, цікавої
історії або спеціальних вправ.

8. Застосування методик ефективного навчання:

 Метод «ПЗ три П»
 Концептуальні карти
 Розвиваєте увагу, сприйняття, память
 Правильно готуєтеся до іспитів.

***
У чому полягають ці прийоми?
 Всесвітньо відомий метод ефективного читання «ПЗ три П». Це скорочення
від слів: Переглянь! Запитай! Прочитай! Перекажи! Повтори!
Спочатку не читай, а просто Переглянь параграф: • заголовок і підзаголовки; • перший
і останній абзаци; • ілюстрації і написи до них; • підсумки.
Під час перегляду Запитай: • прочитай усі запитання, що містяться в параграфі; •
запитай себе, що знаєш з цієї теми: пам’ятаєш з розповіді вчителя, десь чув, читав, бачив по
телевізору; • перефразуй заголовки в запитання.
Потім уважно Прочитай матеріал. Під час читання: • шукай відповіді на запитання; •
зверни увагу на виділене іншим шрифтом; • сповільнюй темп читання на складних місцях,
розберися з тим, що незрозуміло.
Перекажи прочитане. Постав собі запитання і вголос дай відповідь на них. Потрійний
ефект: Читай! Говори! Слухай! Запиши найважливіше на картках. Найбільший ефект: Читай!
Говори! Слухай! Пиши!
Повтори весь матеріал. Переглядай картки у довільному порядку, аж поки
запам’ятаєш усе. Перед уроком ще раз переглянь параграф і картки.
 Розвиток сприйняття, пам’яті, уваги
Ефективне навчання потребує знання процесів сприйняття та засвоєння інформації.
Процес засвоєння інформації охоплює три стадії: сприйняття інформації; її розпізнавання і
кодування; відтворення та пригадування інформації.
Стадія 1. Сприйняття інформації
 Щоб сприйняти і запам’ятати інформацію, треба звернути на неї увагу. Ми пам’ятаємо
більше, коли:
 зацікавлені у предметі й зосереджені на тому, що вивчаємо;
 вчимось у стані розслабленої готовності (без напруження);
 час від часу робимо короткі перерви;
 активно працюємо з інформацією: структуруємо, пов’язуємо її з тим, що вже
знаємо, ставимо запитання, конспектуємо, малюємо карти пам’яті, навчаємо інших тощо;
 робимо інформацію емоційно забарвленою, цікавою.
Стадія 2. Розпізнавання і кодування інформації
Мозок розпізнає і кодує нову інформацію у декілька способів: візуальний (картинки,
фільми), аудіальний (звуки, голоси, музика), кінестетичний (дотики, м’язова пам’ять),
вербальний (внутрішній голос), запахи, смаки. Усі способи кодування інформації є ключами
доступу до неї. Що більше способів кодування було задіяно, то легше буде згодом
пригадувати цю інформацію.
Стадія 3. Відтворення (пригадування) інформації
Довготривала пам’ять містить дуже багато інформації (образів, фактів). Здається, що
люди взагалі нічого не забувають, лише з часом втрачають ключі доступу до інформації
(наприклад, під гіпнозом людина може згадати найдрібніші деталі подій з далекого
минулого). Існують прийоми, які допомагають краще відтворювати інформацію. Їх
називають мнемонічними прийомами. Це, зокрема:
 Ефект краю — краще пригадуються початок і кінець інформації, а середина —
випадає. Тому варто приділяти більше уваги центральній частині інформації. Також краще
пам’ятається вивчене на початку дня і перед сном.
 Ефект серіалу — легше запам’ятовується незавершена інформація. Цей ефект з
успіхом використовують у серіалах, перериваючи серію на найцікавішому епізоді.
 Ефект контрасту — ми краще запам’ятовуємо, коли чергуємо вивчення
різнопланової інформації. Наприклад, після історії України краще вчити математику, а не
всесвітню історію.
 Ефект повторення — краще пам’ятаємо те, що декілька разів повторили.
Ефективне повторення подібне до ревізії: ми скануємо інформацію, відшукуючи те, що не
пам’ятаємо, і пов’язуємо це з тим, що нам відомо. У процесі повторення триває
систематизація інформації та її обробка (писання карток, малювання схем, переказування,
виконання тренувальних тестів).

 Карти пам’яті (концептуальні карти)

Мнемонічні прийоми, тобто прийоми кращого запам’ятовування
Давні й сучасні мнемонічні прийоми ґрунтуються на таких простих принципах:
1. Синестезія — для розвитку пам’яті треба постійно тренувати всі органи чуттів (зір,
слух, нюх, смак, дотик). Більшість людей, яких природа нагородила феноменальною
пам’яттю, і тих, хто сам розвинув у собі такі здібності, мають розвинені органи чуттів і
здатність створювати яскраві образи на основі отриманої інформації.
2. Асоціації — наш мозок має асоціативну кору. Тому, дізнавшись щось нове,
постарайся поєднати його з тим, що вже знаєш.
3. Порядок, логіка, нумерація — запам’ятовування чогось логічно впорядкованого,
пронумерованого допомагає скоріше пригадати потрібну інформацію.
 4. Гумор, перебільшення — створюючи образ для запам’ятовування, можна
карикатурно збільшити його розміри, змінити форму, колір.
5. Позитив — люди неохоче пригадують те, що викликає неприємні почуття.
Негативна інформація, навіть якщо для її запам’ятовування використовували усі важливі
принципи, може блокуватися мозком, оскільки згадка про неї неприємна.
6. Уява — найефективніший інструмент запам’ятовування, який допомагає
використовувати наведені вище принципи.
Під час навчання нам доводиться опановувати великі обсяги навчального матеріалу.
Зазвичай для цього роблять конспект, що складається з визначень, цитат, дат, списків тощо.
У написанні конспектів здебільшого використовують принципи запам’ятовування, які
пов’язують з діяльністю лівої півкулі, що відповідає за мову, логіку, складання списків,
операції з числами і не враховує таких принципів, як асоціативність, уява, гумор,
перебільшення тощо. Тоні Б’юзен запропонував пропонує замість класичних конспектів
розробляти карти пам’яті Вони залучають до збалансованої роботи обидві півкулі мозку.
Карти пам’яті допомагають створити цілісний образ навчального матеріалу — ключових
понять і взаємозв’язків між ними.