Тема 1.

Сутність, призначення та роль бюджету держави

1. Історичне походження терміну бюджету

Слово «бюджет» запозичене з Англії та походить від французького слова

«bulga» (норманського слова «bоugеtlе»)- шкіряний мішок. В давнину а Англії
канцлер казначейства (міністр фінансів) при проголошенні в парламенті звіту, в
якому наводилася інформація про майбутні доходи та витрати держави,
відкривав свій шкіряний портфель, або мішок з грішми і документами; звідси
цей звіт отримав назву «budget», яка потім перейшла і в інші країни, означаючи
державний розпис доходів та витрат або кошторис.
Поява державних бюджетів, у сучасному їх розумінні, відноситься до
Середніх віків. Середньовікові держави запроваджували звіт міністрів про
становище держави та необхідність акумулювання останньою коштів. З
посиленням влади короля, він особисто намагався встановлювати податки та
збори, але це призводило до обурення населення та революційних подій.
Характеризуючи стан бюджетних відносин наведемо цитату з праці
українського ученого початку ХХ ст. Д. Сіромаха зі збереженням стилю: «В
старовину, як ми вже зауважили, королі та инші правителі дивилися на
державні гроші та на державний скарб, як на свою власність; поралися коло
народніх грошей, як хотіли; скільки збіралося грошей з народа та куди вони
поверталися, того ніхто не міг знати, бо все робилося тайно від народа».
У ХVІІ ст. право на затвердження бюджету в Англії було надане
парламенту. Саме з того часу державний бюджет стає публічним та підлягає
оприлюдненню. Англія – одна з перших країн використала порядок введення
нових податків шляхом попереднього погодження їх з представниками народу.
Витрачання коштів залежало від короля та його міністрів, у деяких випадках від
представників народу.
В інших державах бюджет складами і в період існування абсолютних
монархій, з метою забезпечення порядку в управлінні надходженням та
витрачанням коштів держави. Недоліком складання бюджету в Франції, Прусії,
Австрії та інших державах у ХVІІІ ст. була його таємність.
У Франції у 80-х рр. ХVІІІ ст. була спроба представити королю детальний
звіт про стан державних фінансів. У 1781 р. Неккер звітував перед королем,
проте це не викликало підтримки та наслідування. Події Великої французької
революції призвели до розвитку публічності бюджету, та 1791 р. у Конституції
було визначено порядок затвердження бюджету парламентом.
Професор Київського комерційного інституту М. І. Мітіліно, країною, де
народився бюджет та бюджетне право вважає Англію, а систематиком цього
права – Франція. Загалом лише у ХІХ ст. під бюджетом розуміли план доходів
та витрат держави, розглянутий законодавчим органом та майже всі країни
почали його оприлюднювати.
В Російській імперії спроби складання кошторисів державних доходів та
витрат відомі «вже в ХVІІ та ХVІІІ ст., але виключно в цілях впорядкування
фінансового господарства». В Законі 1802 р. про заснування міністерств
говориться, що міністр фінансів повинен в кінці кожного року складати для
наступного року детальний розпис державних дахів та витрат. «Перший раз
державний розпис був у нас (Російській імперії – Авт.) оголошений 1862 р., а з
того часу оголошується щороку». Вище наведені цитати з праці міністра
фінансів С. Ю. Вітте, який виклав офіційний бік історії складання бюджету, Д.
Сіромаха заперечує у своїй праці початок складання бюджету з 1862 р. та
зазначає «В Росії в старовину були бюджети, але звичайно їх ховали від народу.
Царь Петро звелів: «щоб таємність фінансів, головного державного діла,
зоставалася невідомою…». Російський дослідник А. В. Манько обґрунтовує
появу перших спроб складання державного кошторису ще в ХVІІ ст. Саме в цей
період почав встановлюватися облік державних доходів та витрат, а також
прийняття у 1655 р. «Наказу рахункових справ, який повинен був відати всієї
Московської держави надходження та витрачання і залишок за книгами за
багато років».
Вже за царювання Олександра III, за ініціативою міністра фінансів С. Ю.
Вітте, було офіційно встановлено поділ доходів на звичайні і надзвичайні. До
звичайних доходів відносилися ті, які надходили до казни, хоча і не в
однаковому обсязі, але з одних і тих же джерел. У той час розпис звичайних
доходів складався з наступних груп: 1) прямі податки; 2) непрямі податки; 3)
мито; 4) урядові регалії; 5) казенне майно і капітали; 6) відчуження державного
майна; 7) викупні платежі (до 1905 р. коли вони були відмінені); 8)
відшкодування витрат державного казначейства; 9) доходи від різних податків і
зборів.
Надзвичайні доходи, навпаки, формувалися з непостійних, тимчасових або
випадкових джерел. До їх числа відносилися, наприклад державні позики або
вклади в казначейство на довічне зберігання.
Щодо складання бюджетів на Україні, то відомості про це явище можна
знайти у праці Д. Сіромахи. «З перших часів єднання України з Москвою
московський уряд завів у себе «марососійський приказ»; сюди збіралися всі
відомості про Україну, а також і всі гроші, котрі прислав гетьман до Москви.
Так велося довго … Скасувала все це цариця Катерина».
Перший самостійний бюджет України був складений на 1918 р. за часів
Гетьманату П. Скоропадського. Побудова бюджету нової держава базувалася
на російському бюджетному праві та традиціях складання бюджету Російської
імперії ХІХ ст. Перш за все, було створено бюджетну комісію з представників
Міністерства фінансів, Державного контролю, відомств та науковців. Перший
Державний бюджет був затверджений на 1919 р. 24 січня цього ж року.
Утворення Радянського Союзу розпочало новий етап у розвитку бюджетної
системи Української РСР, яка входила до бюджетної системи СРСР. У період з
1922 по 1936 рік, бюджетна система характеризувалася певною
децентралізацією, місцеві бюджети не включали до складу Державного
бюджету СРСР. У 1936 р. була введена жорстка централізація бюджетної
системи СРСР, які мала своє відображення у прийнятті єдиного Державного
бюджету СРСР.
Перший державний бюджет незалежної України був затверджений законом
«Про Державний бюджет України на 1992 рік», де вперше використано і саме
поняття «Державний бюджет України».
У контексті дослідження еволюції бюджету слід зазначити, що «звичайно
бюджет складався на один рік; але в дрібних державах, господарство яких
більш одноманітне, бюджети складалися і на декілька років, наприклад в
Баварії і Бадені – на 2 роки, в Гессені і Саксен-Ваймарі – на 3 роки».
Принцип складання бюджету на один рік був зафіксований у Конституції
Франції (1791 р.), яка декларувала необхідність обговорення та затвердження
податків щорічно. Принцип складання бюджету на один рік забезпечував
можливість контролю за станом державних фінансів.
Принцип складання бюджету на один рік порушувався у багатьох країних.
Так, «в 42 штатах США до сьогодні (60-і роки ХХ ст. – Авт.) існує дворічний
бюджетний період, а в штаті Алабама складається на чотири роки».
На початку ХХ ст. в деяких державах, а саме Росії, Франції, Швеції, Бельгії,
Голландії та інших державах бюджетний період співпадав з календарним
роком. В інших державах для бюджетного періоду були встановлені інші
терміни, наприклад, в Англії, Німеччині, Прусії та інших дрібних державах – з
1 червня до 31 березня, а в США, Італії, Іспанії, Португалії, Норвегії та інших
державах – з 1 липня до 31 червня.
Вибір бюджетного періоду залежало від традицій, національних
особливостей, термінів проведення засідань представницьких органів та ін. Так,
в Туреччині протягом чотирьох років тричі змінювалися хронологічні межі
бюджетного періоду: до 1946 р. – початок 1 червня, з 1946 до 1949 р. – з 1 січня,
а з 1950 р. – з 1 березня.
У другій половині ХХ ст. у світовій практиці бюджетного менеджменту
більшість країн можна було згрупувати за датою початку бюджетного періоду:
«1 січня (Франція, Бельгія, Голландія, Швейцарія, Іспанія та ін.), 1 квітня
(Англія, Західна Німеччина, Канада, Японія, Нова Зеландія та ін.) і 1 липня
(США, Італія, Швеція, Норвегія, Австралія та ін.).
 У російській федерації бюджетний рік збігається з календарним (з 1 січня по
31 грудня). Лише з 1922. до 1930 р. бюджетний рік в Росії прирівнювався до
сільськогосподарського (з 1 жовтня поточного року по 30 вересня наступного).
Бюджетний період в Україні (країнах СНД, більшості європейських країнах)
збігається з календарним роком, проте у США він триває з 1 жовтня до 30
вересня, у Швеції – з 1 липня до 30 червня, в Японії – 1 квітня до 31 березня.
Основні підходи до визначення поняття «бюджет»:
 «бюджет» запозичене із англійської мови (budjet), що дослівно
перекладається як шкіряний мішок, торба, гаманець, яке пізніше в такому
ж написанні перейшло й у французьку мову
 «бюджет» - законопроект, який включав план доходів і видатків і який
мав затверджуватись
 «бюджет» - термін, який використовується в адміністративному житті для
позначення щорічної відомості передбачуваних витрат і сум, або доходів,
передбачених для покриття цих витрат
 «бюджет» - щорічно визначена відомість державних надходжень та
витрат
 «бюджет» - акт, який передбачає і дозволяє щорічні надходження і
витрати держави або інші повинності, які підпорядковуються законам,
тим же правилам
 «бюджет» - сукупність доходів і витрат протягом певного періоду
 «бюджет» - визначений у цифрах план ведення державного господарства,
установлений на прийдешній бюджетний період, і закон, згідно з яким
стягуються доходи і здійснюються витрати
 «бюджет» - план формування та використання фінансових ресурсів
для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами
державної влади, органами влади АР Крим та органами місцевого
самоврядування протягом бюджетного періоду.
Через бюджет держави відтворюється вся її діяльність і забезпечується
виконання її функцій. Виділяють такі функції держави, як:
• управлінська (утримання апарату влади та управління державою);
• економічна (фінансування розвитку країни та її регіонів);
• оборонна (утримання армії для захисту власної території);
• соціальна (підтримка незахищених верств населення).
Мета бюджету визначення та обґрунтування обсягу коштів, що необхідні на
бюджетний рік для виконання державних завдань. Традиційно бюджет
складають на 1 рік і вперше це було записано в конституції Франції 1791 року.

2. Державний бюджет як економічна категорія

 Бюджет розглядають з трьох сторін: за економічним змістом; за формою
прояву; за матеріальним змістом.
За економічним змістом «бюджет» - сукупність грошових відносин між
державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами, з іншого боку, з
приводу формування і використання централізованого фонду грошових коштів,
призначеного для забезпечення виконання державою її функцій, тобто
формування і використання централізованого фонду базується на системі
відносин і суб’єктами є фізичні і юридичні особи та держава, а об’єктом ВВП.
Економічна природа бюджету виявляється саме в тому, що за його
допомогою держава надає суспільству унікальні блага й послуги, які істотно
впливають на рівень добробуту та якість життя. До таких благ належать:
• оборона країни,
• національна безпека й правопорядок,
• благоустрій, захист довкілля,
• освіта,
• охорона здоров’я,
• наука,
• культура
• тощо.
Фінансовий вплив державного бюджету на економіку має кількісний і
якісний бік. Кількісний вплив визначається питанням надання чи ненадання
коштів та у якій кількості. Якісний вплив визначається у встановленні
пропорцій розподілу ВВП і застосуванні різних інструментів цього розподілу.
Рівень централізації валового внутрішнього продукту визначає фінансову
модель суспільства. У сучасній фінансовій літературі виділяють:
скандинавську, західноєвропейську американську моделі фінансових відносин
у суспільстві (рис. 1.1).
Скандинавська модель має найбільший рівень централізації ВВП у
бюджеті (50–60 % ВВП). Такий підхід забезпечує найвищі показники
соціалізації економіки, особливо стосовно розвитку державного сектора
соціальних послуг та рівня надання державних трансфертів населенню,
характеризується загальною зайнятістю та мінімальною кількістю осіб, які
знаходяться за межею бідності, з одночасним існуванням приватних
підприємств соціальної спрямованості. Ця модель характеризується як високим
рівнем доходів населення, так і високим рівнем їх оподаткування, створює у
суспільстві клімат соціальної захищеності.
Західноєвропейська модель характеризується поміркованим рівнем
централізації ВВП у бюджеті (35–45 % ВВП). Передбачає досить високий
рівень соціальної захищеності громадян на основі залучення коштів держави та
підприємців. Сутність такої моделі зводиться до паралельного функціонування
державних та комерційних установ у соціальній сфері.
 Американська модель характеризується незначним рівнем бюджетної
централізації національного продукту (25–30 % ВВП). Соціальні програми
спрямовані на соціальне забезпечення лише тих верств населення, які не
можуть обійтися без державної фінансової допомоги (інваліди, особи похилого
віку, безробітні). Інансове втручання в економіку мінімальне, стимулюється
розвиток підприємництва. Україна характеризується саме американською
моделлю.
Ознаки бюджету як економічної категорії:
1. Історичність – бюджет як категорія склався історично, мав свої
специфічні риси зародження в різних країнах
2. Термін дії – бюджет складається і функціонує протягом певного терміну
3. Плановість – основою функціонування бюджету є його плановий
характер
4. Юридичний характер – бюджет має силу нормативного акту
На рівні державі бюджет приймається законом на місцевому рівні –
рішенням. Бюджет розглядають з таких позицій:
За економічним змістом - це сукупність грошових відносин між
державою і фізичними та юридичними особами, і населенням з приводу
формування і використання централізованого фонду грошових ресурсів,
призначеного для виконання державою її функцій.
За формою прояву - це основний фінансовий план держави.
За матеріальним змістом - це централізований фонд грошових ресурсів
держави, який перебуває у постійному русі, обсяг бюджету характеризується
річною сумою коштів, що проходять через цей фонд. Як матеріальне вираження
бюджет доцільно розглядати за:
• Явищем – бюджет це сукупність реальних грошових потоків у розрізі
їхніх окремих видів які забезпечують формування і використання
бюджетного фонду;
• Змістом – бюджет є основним централізованим фондом держави (поряд з
таким як пенсійний, резервний і т.д.) йому відведена основна роль в
державі;
• Формою – бюджет є основним фінансовим планом держави;
• Організаційною будовою – бюджет є центральною ланкою фінансової
системи суспільства, основна ланка державних фінансів з власною
структурою яка відображена в бюджетній системі країни (державний+
місцеві бюджети);
• Правовим характером – бюджет держави є юридичним актом;
• Рівнем впливу на соціально-економічний розвиток суспільства – бюджет
є одним з важливих інструментів регулювання соціально-економічних
процесів, здатність регулювати ці процеси закладені в суті бюджету як
економічної категорії.
Бюджет як централізований фонд характеризується такими ознаками:
• Винятковим правом держави на розпорядження коштами фонду
• Державно-правовим регулюванням процесу формування і використання
коштів фонду.
• Суворо цільовим призначенням фонду.
• Динамічністю.
• Мобільністю і масштабністю.
Бюджет як економічна категорія є складовою частиною фінансових
відносин.
Учасниками бюджетних відносин є держава, суб’єкти господарювання всіх
форм власності та населення:
1. Держава має потребу у фінансових ресурсах для виконання своїх
функцій;
2. Суб’єкти господарювання всіх форм власності та напрямів діяльності як
постачають грошові ресурси державі так і можуть їх отримувати від неї
залежно від місця і ролі в системі економічних відносин;
3. Населення, яке може бути як платником податків (переважно особи
працездатного віку), так і отримувачем грошових коштів (допомога дітям,
матерям, інвалідам, пенсіонерам).
Виділяють такі фактори, які впливають на формування бюджету і
використання бюджетних коштів:
1. Економічні - Економічні фактори пов’язані з макроекономічними
процесами, які відбуваються в сфері суспільного виробництва. До них
відносяться сукупний суспільний продукт, ВВП, НД, економічне зростання
(спад) виробництва, інфляція, безробіття, структурні зміни у виробництві ,
розвиток найважливіших галузей науки і техніки, податкова політика держави.
2. Соціальні - Соціальні фактори формування і використання бюджету
обумовлені соціальними та демографічними обставинами, що склалися в країні
в процесі її розвитку. Сюди слід віднести державні кошти, що виділяються на: ƒ
соціальний захист та соціальне забезпечення населення; обсяги фінансування
освіти, охорони здоров’я, культури, спорту та ін.; величина реальних доходів
населення; розмір мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму та
споживчого кошика; демографічна ситуація в країні природний та міграційний
приріст (скорочення) населення.
3. Політичні - відображають політичну ситуацію в країні, яка може істотно
вплинути на формування бюджету та використання бюджетних коштів. До них
відносяться: адміністративна та регіональна структури управління державою;
виконання державою регулюючої, оборонної та правозахисної функцій,
зокрема, обсяги фінансування органів державної влади та управління, армії,
правоохоронних органів і т. і.; політична стабільність у суспільстві.
 3. Функції бюджету, їхня характеристика

Функції бюджету:
Контрольна: досягається рівномірність у тенденціях розвитку усіх
регіонів та економічних районів країни; діє система бюджетного контролю.
комплексна контрольно-аналітична робота, що проводиться у процесі
складання, розгляду, затвердження та виконання бюджету пронизує кожну
ланку бюджетної системи України.
Функція забезпечення існування держави: створення матеріально –
фінансової бази існування держави: утримання апарату управління державою,
президентської влади, законодавчої та виконавчої влади, правоохоронних і
митних органів, податкової служби та здійснення дипломатичної і
зовнішньоекономічної діяльності України.
Розподільна: досягається планомірний міжгалузевий і міжрегіональний
розподіл фінансових ресурсів держави та їх розподіл між виробничою і
невиробничою сферами суспільства:
1. Особливість міжгалузевого розподілу зумовлюється тим, що платежі до
бюджету здійснюють суб’єкти господарювання усіх галузей діяльності, а
з бюджету спрямовуються кошти лише галузям (підприємствам),
визнаним пріоритетними;
2. Міжрегіональний розподіл відбувається на основі закріплення за певними
органами державної влади надходжень до бюджету. Завдяки цьому у
кожній адміністративно-територіальній одиниці держави створюється
бюджетний фонд, який забезпечує фінансування витрат, передбачених
планом.
Розподільна і контрольна функції бюджету держави реалізуються у єдності і
взаємодії. Належне виконання функцій бюджету зумовлює вирішення
передбачених завдань у процесі його формування, зокрема таких, як:
- визначення реальних обсягів доходів бюджету,
- встановлення оптимальної структури видатків бюджету на основі
забезпечення максимального зростання валового внутрішнього продукту
- збалансування бюджету в усіх ланках бюджетної системи держави
4. Бюджетна політика України, її особливості та значення

Бюджетна політика – це комплекс заходів, спрямованих на залучення,

розподіл і використання коштів державного бюджету. Сутність бюджетної
політики:
 відображається у статтях доходів і витрат бюджету, в джерелах їх
формування та напрямах використання;
 виявляється у формах і методах мобілізації бюджетних коштів та їх
використанні на державні потреби.
Основні завдання бюджетної політики:
1. розроблення науково обґрунтованої концепції розвитку бюджету як
важливого інструменту регулювання соціально-економічних процесів. Ця
концепція формується на основі вивчення потреб сучасного стану
суспільного розвитку, всебічного аналізу стану розвитку економіки і
соціальної сфери глобальних тенденцій соціально-економічного розвитку
та стратегічних пріоритетів держави;
2. визначення основних напрямів мобілізації й використання бюджетних
ресурсів на перспективу і поточний період;
3. здійснення практичних дій, спрямованих на досягнення поставлених
цілей.
Завдання бюджетної політики полягають у реалізації основної мети —
забезпечення належного життєвого рівня населення відповідно до соціальних
стандартів. Чинники, які впливають на бюджетну політику:
 Зовнішні: залежність держави від економічних взаємовідносин з іншими
державами, експертних можливостей самих держав, її інтеграції зі
світовими економічними системами.
 Внутрішні: стан розвитку економіки, соціальної сфери, організація
грошового обігу, стабільність грошової одиниці, стан розвитку
кредитування тощо.
Залежно від періоду і характеру завдань, що вирішуються, бюджетна
політика поділяється на:
Бюджетну стратегію — тривалий курс бюджетної політики, цілісна система
дій держави, спрямована на реалізацію мети, завдань та пріоритетів тривалого
курсу бюджетної політики, розрахованого на тривалу перспективу, що
передбачає вирішення глобальних завдань, визначених економічною
стратегією;
Бюджетну тактику — охоплює переважно поточні питання і спрямована на
вирішення завдань конкретного етапу розвитку суспільства шляхом своєчасної
зміни способів організації бюджетних взаємовідносин, переорієнтації
бюджетного механізму, перерозподілу фінансових ресурсів.
Бюджетну політику класифікують так:
1. Політика у сфері доходів бюджетів - Охоплює податкову (фіскальну)
політику і політику мобілізації неподаткових надходжень;
2. Політику у сфері видатків бюджетів - Вміщує політику кошторисного
фінансування, інвестиційно-бюджетну політику, політику бюджетного
кредитування (за рахунок видаткової частини бюджету), політику
бюджетного резервування;
 3. Політику у сфері бюджетного регулювання і міжбюджетних відносин -
Передбачає політику надання трансфертів і політику отримання
трансфертів.
Реалізація бюджетної політики, успішне її впровадження до життя
забезпечується за допомогою бюджетного механізму.
Бюджетний механізм — це налагоджена економічна структура, яка
відображає послідовність і способи дій відповідних державних органів у
процесі мобілізації і використання бюджетних коштів. Механізм мобілізації
бюджетних ресурсів називають податковим механізмом.
Призначення механізму використання бюджетних коштів полягає у
виконанні двох найважливіших функцій — фінансового забезпечення та
фінансового регулювання соціально-економічних процесів у державі. У
структурі бюджетного механізму можна виділяють певні складові :
 Бюджетні методи
 Бюджетні важелі
 Бюджетні інструменти
 Бюджетне законодавство
Методи бюджетного механізму - являють собою засоби впливу, за
допомогою яких держава здійснює організацію бюджетних відносин та
ефективне формування і використання бюджетних ресурсів.
Кожному бюджетному методу відповідає певна сукупність бюджетних
важелів, тобто дія методів реалізується за допомогою певних важелів.
Наприклад, для такого методу як прогнозування характерним є такий важіль як
прогноз, для планування – план, для фінансування – фінансові ресурси та
фінансові показники і т. і. Таким чином, бюджетні важелі представляють собою
встановлену державою систему засобів, що застосовуються для практичної
реалізації завдань і заходів, передбачених бюджетною політикою.
Кожен з бюджетних важелів характеризується певною сукупністю
бюджетних інструментів - інструменти бюджетного механізму є найбільш
мобільною його складовою, оскільки їх кількісне вираження може змінюватися
щороку із внесенням змін до бюджетного законодавства.
Діапазон дії методів, важелів та інструментів бюджетного механізму
обмежений бюджетним законодавством.
Ефективне функціонування бюджетного механізму досягається за рахунок
узгодженої взаємодії усіх його складових.
 5. Бюджетне законодавство України

Нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в

Україні, відповідно до ст. 4 Бюджетного кодексу України є:

Конституцією України визначено загальні положення формування

бюджетної системи, яка має будуватись на засадах справедливого і
неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і
територіальними громадами.
 Встановлено, що видатки держави на загальносуспільні проблеми та їх
розмір визначаються виключно законом про Державний бюджет України. При
цьому бюджет країни має бути збалансованим, а звіт про його виконання –
оприлюдненим.
На виконання засад та положень Конституції України був розроблений
Бюджетний кодекс України, який разом із законом про Державний бюджет та
іншими законами, що регулюють окремі питання бюджетних відносин, є базою
бюджетного законодавства України.
 6. Доступність інформації про бюджет

Відповідно до статті 28 БК інформація про бюджет оприлюднюється.

Міністерство фінансів України забезпечує оприлюднення:
1) проекту закону про Державний бюджет України;
2) закону про Державний бюджет України з додатками, які є його невід'ємною
частиною, а також інформаційно-аналітичних матеріалів щодо основних
показників та завдань державного бюджету (у доступній для громадськості формі)
у місячний строк з дня опублікування закону про Державний бюджет України
шляхом розміщення на своєму офіційному сайті;
3) інформації про виконання Державного бюджету України за підсумками місяця,
кварталу та року;
4) інформації про виконання зведеного бюджету України;
5) іншої інформації про виконання Державного бюджету України.
Проект закону про Державний бюджет України підлягає обов'язковій
публікації в газеті "Урядовий кур'єр" не пізніше ніж через сім днів після його
подання Верховній Раді України.
Рішення про місцевий бюджет має бути оприлюднене не пізніше ніж через
десять днів з дня його прийняття у газетах, визначених Верховною Радою
Автономної Республіки Крим, відповідними місцевими радами.
Інформація про виконання Державного бюджету України та місцевих
бюджетів (крім бюджетів сіл і селищ) підлягає обов'язковій публікації не пізніше 1
березня року, що настає за роком звіту: Державного бюджету України - в газетах
"Голос України" та "Урядовий кур'єр"; місцевих бюджетів - у газетах, визначених
Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідними місцевими радами.