ІСТОРІЯ ПЕРЕПИСІВ

НАСЕЛЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ
УКРАЇНИ
Переписи населення проводилися завжди і всюди.
Перш за все, такі відомості були потрібні для обкладання населення
податками і різними повинностями, для адміністративного устрою і
зв'язку з певними виключними обставинами, такими як війна, голод,
епідемія тощо.
Результати перепису населення є надійною базою для інформаційного
забезпечення, прогнозування і управління соціально-економічним
розвитком країни, включаючи планування та реалізацію бюджетного
процесу, здійснення виваженої соціально-демографічної політики,
регулювання міграційних процесів, наукових розробок.
ПЕРШІ ОБЛІКИ НАСЕЛЕННЯ
Потреба в обліку населення виникла у далекій давнині. Вона була пов'язана з політичними,
господарськими і воєнними потребами стародавніх держав, яким потрібні були відомості
про кількість населення, яке здатне платити податки або може бути призваним в армію.
Історія вітчизняних переписів населення почалася ще за часів Київської Русі - у VІІІ
столітті. Пізніше облік населення окремих руських князівств здійснювався з вимог
татарських ханів для визначення розмірів данини. Такі обліки були проведені у 1245, 1257,
1259, 1273 роках. Їх проводили «обчислювальники» — спеціально призначені люди. За
даними цих переписів, населення Русі нараховувало тоді близько 10 мільйонів осіб. Як
правило, після кожного такого обліку населення проводився черговий збір данини. Руський
народ, знеможений татарським ігом, неодноразово поставав проти таких переписів.
Унікальну історичну цінність мають матеріали перепису козацького стану, здійсненого за
наказом гетьмана України Богдана Хмельницького у 1649 році.
 КОЗАЧЧИНА
У козацько-гетьманській державі статистичні матеріали (про кількість населення, його майнове становище, ведення сільського
господарства, ремесла тощо) одержувались під час проведення переписів населення для обкладання подвірним податком.

Після Андрусівської угоди 1667 року, Правобережна Україна залишилась в складі Речі Посполитої, а Лівобережна відійшла до
Московії.

Перший облік людності на Лівобережній Україні після поділу України ще до Андрусівської угоди був проведений на початку 1666
року московськими переписувачами, яких закликав в Україну разом із московськими воєводами і військом гетьман Лівобережної
України Іван Брюховецький. «Переписчики робили перепис населення, скільки його і де є, й які воно має достатки, щоб збирати
потім податок грішми, хлібом і всякими продуктами».

У 1729—1731 роках у Лівобережній Україні проведений перепис під назвою «Генеральне слідство про маєтності»

Після ліквідації одного із останніх атрибутів автономії України — гетьманства з метою запровадження нового підвищеного
державного оподаткування представниками великоросійських військових команд грубими методами проводився «Генеральний опис
Лівобережної України 1765—1769 років». «В кожному селі виганяли народ з хат його на вулиці, не минуючи нікого і навіть грудних
немовлят, шикували їх шеренгами і тримали так на всякій погоді, чекаючи, аж доки перейдуть вулицями головні Комісіонери, які,
роблячи їх переклички, значили кожного на грудях крейдою та вуглем, щоб з іншими не змішався. Худобу обивательську тримали
разом з її господарями і також оглядали й переписували, як маєток господарів. Ревище худоби та плач дітей здалеку сповіщали, що
зближаються до них Комісіонери з численними асистентами»

Опис не був закінчений, тому що почалася війна з Туреччиною, все ж було отримано величезний обсяг статистичних даних, але
вони не були використані, частина їх загинула.
У Слобідській Україні першим подушним обліком населення, введеним
російським царем Петром І, була перша ревізія, яка проводилась у 1718—1727
роках. Наступною була друга ревізія (1742 р.) і подальші.
У Лівобережній Україні першим подушним обліком населення, введеним
російським царем Петром І, була четверта ревізія, яка проводилась у 1781—1787
роках, оскільки на початку цього періоду Лівобережжя остаточно втратило
автономію. У Правобережній Україні це був п'ятий подушний облік (ревізія), який
проводився протягом 1794—1808 рр., оскільки приєднання її до Росії відбулося у
1793—1795 роках.
На території України наступною була шоста ревізія у 1811 р., потім відбулася
сьома ревізія, яка проведена у 1815—1825 роках, восьма — в 1833—1835, дев'ята
— 1850 і остання ревізія — в 1857—1859 роках.
 СРСР
У період між двома світовими війнами на
українських землях, що входили до складу СРСР,
проведено чотири радянські переписи: в 1920, 1926,
1937, 1939 роках. В 1920-х роках перепис відбувся
лише в районах, не охоплених громадянською
війною, а саме по території Криму немає даних.
Також результати перепису 1937 року, що показали
величезні втрати людності через штучний
голодомор в Україні, колективізацію та масові
репресії й розстріли, було закрито в таємні
сховища, а тих, хто керував переписом і робив усе
можливе, щоб забезпечити його правдивість,
розстріляно. Національний склад населення по областям УРСР згідно з переписом 1939 р.

Після Другої світової війни в Україні проведено

чотири радянські переписи: 1959, 1970, 1979, 1989
років.
Перший перепис населення за радянських часів був проведений у серпні 1920 р.
Готувався і проходив цей перепис в надзвичайно важких умовах війни, голоду,
розрухи, тому переписом було охоплено тільки 72% населення.
У 1923 р. був проведений перепис населення в містах і селищах міського типу
одночасно з переписом промислових і торговельних підприємств.
Усе населення вперше було охоплено Всесоюзним переписом населення в грудні
1926 р. Перепис 1926 р. відрізнявся багатством зібраних даних, особливо про
соціальний стан населення та про сім’ї.
Наступний перепис був проведений в січні 1937 р. Однак організація його була
визнана незадовільною. Новий відбувся в січні 1939 р. У цьому перепису вперше
були використані спеціальні заходи для підвищення точності обліку населення.
Розпочата Друга світова війна не дала можливості завершити обробку усіх
зібраних матеріалів.
Перший післявоєнний перепис був проведений в січні 1959 р. Його організація і
зміст отриманих даних не відрізнялись від попереднього.
Черговий перепис відбувався в січні 1970 р. Вперше у практиці переписів заради
економії часу і коштів частина відомостей була отримана шляхом опитування не
всіх респондентів, а тільки 25% жителів. Під час обробки матеріалів цього
перепису було застосовано низку технічних нововведень.
Передостанній перепис населення проводився в січні 1979 р. Його організація та обробка
матеріалів суттєво відрізнялась від попередніх. Уперше в радянській практицістатистики
записи, зроблені під час опитування, за допомогою спеціальних читаючих пристроїв
записувались на магнітну стрічку. Також до програми перепису населення 1979 р. були
включені додатково нові питання, формування деяких запитань були уточнені.
Останній перепис населення відбувся в січні 1989 р. Його програма була суттєво розширена,
вона включала 25 запитань. Вперше після 1926 р. були отримані відомості про житлові
умови населення, професійно-технічну підготовку, збільшився перелік джерел існування.
На відміну від попередніх обліків використовувалася єдина програма для всього населення і
відомості збиралися поіменно, і тільки в зведених матеріалах вони викладались узагальнено.
Зроблена була ще одна важлива зміна. У першому питанні переписного листа ознака
“відношення до глави сім’ї”, замінена на “відношення до члена сім’ї, який записаний
першим”.
Програма перепису населення 1989 р. забезпечила найбільш об’єктивну інформацію.
Перепис дав докладні відомості про чисельність, розміщення і склад населення за статтю і
віком, рівнем освіти, про розподіл працюючих за галузями виробництва, заняттями,
суспільними групами. Підсумки перепису населення стали інформаційною базою для
подальших розрахунків і прогнозів.
 ПЕРЕПИСИ НАСЕЛЕННЯ В
НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНІ (2001 РІК)
Перепис населення України 2001 року — перший Всеукраїнський перепис населення, що відбувся 5 грудня 2001 року
в Україні. Перепис населення України 2001 року став першим і поки єдиним переписом населення незалежної
України.
У жовтні 2000 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про Всеукраїнський перепис населення» —
основний нормативний документ, який визначив правові, економічні та організаційні основи проведення перепису.
Перепис населення станом на 5 грудня 2001 року був першим переписом населення України як суверенної держави.
Уперше з'явилася можливість користуватись не стандартною програмою (однаковою для всіх республік колишніх
СРСР), а самовизначитися в потребах щодо змісту необхідної інформації, враховуючи нестандартну ситуацію в житті
суспільства.
Методика перепису мала відобразити результати пов'язаних із реформами змін у суспільстві й, разом з тим,
забезпечити максимальну порівнянність його підсумків із даними попередніх переписів. Цього вдалося в основному
досягнути, оскільки програма перепису була значно ширшою, ніж програми попередніх. Вона містила такі блоки
інформації: склад та родинні стосунки членів домогосподарства, статево-вікова характеристика особи та місце її
народження, шлюбно-сімейний стан, включно з кількістю народжених дітей і тих, які залишилися живими (для жінок
старше 15 років), етнічне походження, мовні ознаки, громадянство, рівень освіти, зайнятість, джерела засобів до
існування, міграційна активність, житлові умови, наявність земельних ділянок сільськогосподарського призначення,
їхня площа та правова форма власності.
 РЕЗУЛЬТАТИ
Кількісні показники
Загальна кількість населення України у 2001 році становила 48 млн 457 тис. осіб. Населення за
типом місця проживання:
 міського населення — 32 млн 574 тис. осіб (67,2 %)
 сільського населення — 15 млн 883 тис. осіб (32,8 %)
Населення за статтю:
 чоловіків — 22 млн 441 тис. осіб (46,3 %)
 жінок — 26 млн 16 тис. осіб (53,7 %)
За роки, що минули після перепису населення 1989 року, кількість міст в Україні збільшилась на
20 і на дату Всеукраїнського перепису населення склала 454 міста.
Національний склад населення
За даними Всеукраїнського перепису
населення, на території країни проживали
представники понад 130 національностей і
народностей.
У національному складі населення
України переважна більшість українців,
чисельність яких становила 77,8 % від
загальної кількості населення. За роки, що
минули від перепису населення 1989 року,
чисельність українців зросла на 0,3%.
Друге місце за чисельністю посідали
росіяни. Їх кількість порівняно з
переписом 1989 року зменшилася на 26,6
% і нараховувала на дату перепису 8334,1
тис. осіб. Питома вага росіян у загальній
чисельності населення зменшилась на 4,8
відсоткового пункту і становила 17,3 %.
Мовний склад населення
Українську мову вважали
рідною 67,5 % населення
України, що на 2,8 відсоткового
пункту більше, ніж за даними
перепису 1989 року. Російську
мову визначили як рідну 29,6 %
населення, у порівнянні з
минулим переписом населення
цей показник зменшився на 3,2
відсоткового пункту. Частка
інших мов, які були вказані як
рідна, за міжпереписний період
збільшилася на 0,4 відсоткового
пункту і становила 2,9 %.
ЗНАЧЕННЯ
Всеукраїнський перепис населення 2001 року, бувши першим
переписом населення України як суверенної держави, став
важливою віхою не лише в демографічній історії України, а й
в історії її державотворення, оскільки він забезпечив цей
процес необхідною інформаційною базою щодо суб'єкта
суспільства, його соціально-економічне й політичне життя на
переломному етапі буття нації
ПЕРЕНЕСЕННЯ ПЕРЕПИСІВ У
2011—2020 РОКАХ
У вересні 2013 р. Кабінет Міністрів України переніс другий всеукраїнський
перепис населення з 2013 на 2016 рік. За словами аналітиків, основними
причинами цього є дефіцит державних фінансів, організаційна неготовність, а
також небажання ідеологічних загострень, що можуть супроводжувати
результати перепису (наприклад, тенденції зміни мовного і етнічного складу
населення) перед запланованими президентськими виборами 2015 року.
У зв'язку з війною, у грудні 2015 року Кабінет Міністрів учергове переніс
перепис з 2016 на 2020 рік. Планувалось, що перепис мав відбутись у
листопаді-грудні 2020 року, при його довгопланованому проведенні ще з 2011
року.
ЗАОЧНИЙ ПЕРЕПИС
НАСЕЛЕННЯ 2019
Перепис населення у 2019 році проводився в електронний спосіб із
непрямим підрахунком кількості населення за рахунок використання
даних мобільних операторів та даних банків, математичним чином
моделювалась похибка так моделювались приблизні результати
перепису. За результатами приблизних підрахунків у 2019 році в Україні
проживало 37 млн. 289 тис осіб без урахування непідконтрольних
територій.
ПЛАНИ НА 2023 РІК
Черговий планований раунд перепису населення планується на лютий,
2023 рік, з оціночною вартістю в 5 мільярдів гривень. Україна поспіль
пропустила 2 раунди перепису населення, що стало безпрецедентною
практикою в історії сучасної Європи. Планується, що частково молодь
може пройти перепис населення онлайн, також планується, що до
перепису населення буде залучено приблизно 100000 фахівців
оснащених планшетами, та буде реалізований автоматизований
безпаперовий збір відповідей.