Тема 10: Поняття бюджету.

Доходи і видатки бюджету

Задача № 1
ЗУ «Про державний бюджет України на 2022р.» було прийнято 2 грудня 2022року .
Водночас 24 лютого 2022р у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації
проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України,
відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону
України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України
№64/2022 було ведено воєнний стан.
Визначте бюджетний період у 2022 році ( його початок та закінчення)
В зв'язку з введенням воєнного стану в Україні, що сталося 24 лютого 2022 року, виникає
потреба змінити бюджетний період на той час, коли відбувається воєнний стан.
Зазвичай, бюджетний період в Україні збігається з календарним роком, тобто від 1 січня
до 31 грудня. Проте, у випадках введення воєнного стану або інших надзвичайних
обставин, які впливають на фінансовий стан країни, можуть бути здійснені зміни у
бюджетних процесах та періодах.
Таким чином, у зазначеному контексті можливі різні сценарії:
1. **Дві окремі фінансові періоди:**
- **До введення воєнного стану (1 січня - 23 лютого 2022 року).**
- **Під час воєнного стану (з 24 лютого 2022 року і далі).**
2. **Один фінансовий період у 2022 році:**
- **Враховуючи воєнний стан, може бути прийнято рішення продовжити бюджетний
період або здійснити зміни у звітності та бюджетних процесах.**
Точні деталі та зміни в бюджетному процесі можуть бути визначені згідно з прийнятими
урядовими рішеннями, законодавчими актами та декретами, які враховують ситуацію в
країні.
Задача № 2
В умовах воєнного стану ФОП «В», що є платником єдиного податку другої групи
продовжив провадження господарської діяльності у м. Львів ( кав’ярня). Прибутки
ФОП «В» у квітні та травні 2022 року склали 250000 грн.. При цьому ФОП «В» , ані в
квітні, ані в травні 2022 року не сплачував єдиний податок. 30 червня 2023 року було
прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та
інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного
стану», на підставі якого було проведено документальну позапланову перевірку
діяльності ФОП «В». За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-
рішення, якими ФОП «В» було донараховано податкові зобов’язання з єдиного
податку за квітень та травень 2022 року та застосовано відповідні штрафні санкції.
Хто у відповідній ситуації діяв правомірно : ФОП «В» чи контролюючий орган?
Обгрунтуйте вашу відповідь.
В даній ситуації можна виокремити декілька ключових моментів:
1. **Продовження діяльності під час воєнного стану:**
- ФОП «В» мав можливість продовжувати свою господарську діяльність під час
воєнного стану відповідно до законодавства.
2. **Несплата єдиного податку:**
- ФОП «В» не сплатив єдиний податок за квітень та травень 2022 року.
3. **Зміни в податковому законодавстві:**
- Зміни в Податковому кодексі України та інших законах, внесені Законом України «Про
внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо
особливостей оподаткування у період дії воєнного стану», визначили нові правила
оподаткування та контролю за податковими зобов'язаннями у період воєнного стану.
4. **Податкова перевірка:**
- Проведення податкової перевірки є заходом контролю за виконанням податкового
законодавства.
З урахуванням вищевказаних обставин, можна зазначити:
- **ФОП «В»:** Здійснення господарської діяльності під час воєнного стану без сплати
єдиного податку може бути визнано неправомірним, оскільки він зобов'язаний відповідно
до податкового законодавства сплачувати податок.
- **Контролюючий орган (орган Державної служби фінансового моніторингу):** Дії
контролюючого органу, пов'язані з проведенням податкової перевірки та застосуванням
штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, можуть бути визнані
правомірними, оскільки це відбувається відповідно до змін у законодавстві та у зв'язку із
заходами контролю в умовах воєнного стану.

Задача № 3
Громадянин А був вимушений залишити м. Харків у зв’язку із постійними
обстрілами. Перебуваючи у м. Мукачево, він набув статусу внутрішньо переміщеної
особи. Здійснюючи покупку продуктів у супермаркеті, громадянин А був обурений,
коли йому за одну зроблену ним покупку касир провів дві окремі оплати і видав два
окремих фіскальних чека. Після цього Громадянин А звернувся до податкового
органу, і зазначив про те, що державний і місцеві бюджети не отримують у повному
обсязі передбачені чинним законодавством податки.
Проаналізуйте ситуацію.
Ситуація здається різними аспектами:

1. **Поділ оплати та фіскальних чеків:**

- Касир супермаркету провів дві окремі оплати і видав два окремих фіскальних чека.
Причина цього може бути в тому, що система обліку чеків або програмне забезпечення не
передбачає можливості об'єднання різних товарів в один чек. Це, можливо, не має
прямого відношення до податкового законодавства, але впливає на зручність покупця та
обробку даних у податковій системі.
2. **Податки та облік:**
- Щодо зазначення, що "державний і місцеві бюджети не отримують у повному обсязі
передбачені чинним законодавством податки," це може бути пов'язано з тим, як
супермаркет обробляє та подає свою фіскальну звітність. Якщо фіскальні чеки правильно
оформлені і відповідають вимогам податкового законодавства, то це повинно б бути
забезпечено.
3. **Внутрішньо переміщені особи:**
- Статус внутрішньо переміщеної особи непрямо пов'язаний з оподаткуванням, але в
даному випадку важливо відзначити, що це може впливати на доступність різних пільг чи
підтримки для внутрішньо переміщених осіб.
Загально важливо звертатися до податкового органу чи органу з питань захисту прав
споживачів для вирішення ситуацій, пов'язаних із сплатою податків, а також вжиття
заходів для полегшення умов оподаткування та підтримки внутрішньо переміщених осіб.
теорія
1. Поняття і значення бюджету
Поняття «бюджет» походить від французького слова,що в перекладі означає «шкіряний
мішок, сумка». Із часів Нормандської війни (1152-1154) в Англії починають застосовувати
термін «бюджет» та вперше в історії його використовують безпосередньо в розумінні,
близькому до сучасного, а саме при реалізації своїх повноважень Парламентом у процесі
формування державної скарбниці та планування витрачання коштів. Також до однієї з
історично найбільш давніх згадок про використання терміна «бюджет» у тлумаченні,
близькому до сучасного, є Урядовий бюджет Венеції (Італія) , відомий з 13 ст, та
Урядовий бюджет Бургундії (історична область на сході Франції)- з 15 ст. Із кінця 18 ст. у
розвинутих країнах Європи бюджетом став називатися документ, який містив розподіл
доходів і видатків та затверджувався представницьким органом. Процес історичного
розвитку закономірно призводить до ситуації, коли тлумачення терміна «бюджет» стає
більш різноманітним.
Бюджет може бути охарактеризований у декількох аспектах:
o Економічному
o Правовому
Як економічна категорія бюджет є централізованим грошовим фондом, який
акумулюється на рівні певного утворення (держави або територіальної громади) та яким
розпоряджається відповідний орган державної влади. Як економічна категорія бюджет
охоплює сукупність економічних відносин, що пов’язані з формуванням, розподілом,
використанням певних централізованих грошових фондів для фінансування завдань
державних та адміністративно- територіальних утворень і виконання функцій органів
влади.
Відповідний зміст притаманний бюджету і як правовій категорії. У цьому разі він являє
собою правовий акт, основний фінансовий план утворення, розподілу та використання
централізованого грошового фонду держави або територіальної громади. При цьому
обов’язково необхідно розмежовувати поняття бюджету ( переважно в цьому полягає
економічний бік цієї категорії) та закону ( або акта) про бюджет ( правовий бік бюджету).
Як правова категорія бюджет характеризується кількома особливостями:
 Затверджується відповідним представницьким органом державної влади
 Закріплює юридичні права й обов’язки учасників бюджетних відносин
Відповідно до п.1 ч.1 чт.2 БКУ бюджет- це план формування та використання ресурсів для
забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади,
органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування
протягом бюджетного періоду.
2. Структура бюджету
Найпростіше та схематичне уявлення про бюджет як план формування, розподіл та
використання відповідних централізованих коштів передбачає аналіз двох складових
бюджету: дохідної та видаткової частини. БКУ використовує також таке поняття, як
«зведений бюджет». Він становить сукупність бюджетних показників усіх бюджетів, що
існують на відповідній території. Зведені бюджети використовують для аналізу і
прогнозування економічного та соціального розвитку держави, територіальних громад.
Вони існують на рівні держави, Автономної Республіки Крим, області, району, міста з
районним поділом.
Зведені бюджети створено з метою:
 Розрахунків соціальних і фінансових нормативів, норм для складання проектів
бюджетів
 Аналізу ефективності бюджетних витрат
 З’ясування підстав надання трансфертів
Зведені бюджети не є складовою бюджетної системи, а мають винятково розрахунково-
інформаційний характер.
Відповідно до ст.3 БКУ бюджетний період для всіх бюджетів, що становлять бюджетну
систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року
і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про
Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення
іншого бюджетного періоду.
Водночас відповідно до Конституції України бюджетний період для Державного бюджету
України за особливих обставин може бути іншим, ніж один календарний рік. Особливими
обставинами , за яких Державний бюджет України може бути затверджено на інший
бюджетний період, є :
 Введення воєнного стану
 Оголошення надзвичайного стану в Україні
У ст. 13 БКУ закладено загальні підстави структури бюджету ( незалежно від його рівня),
його вертикальний та горизонтальний розподіл. Так, вертикальний розподіл бюджету
дозволяє вирізнити в його складі загальний та спеціальний фонди, тоді як горизонтальний
розподіл визначає склад доходів та видатків
Доходи та видатки, виходячи з аналізу правових норм БКУ, є складовими частинами
загального та спеціального фондів. У ст. 13 БКУ розкривається саме структура бюджету,
яка містить певний набір складових елементів, окремо визначений для кожного з фондів.
Питання щодо розподілу бюджету на загальний та спеціальний фонди щорічно
визначаються в законі про Державний бюджет України.
Загальний фонд включає фінансування видатків бюджету за рахунок усіх дохідних
надходжень, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду. Загальний
фонд бюджету забезпечує фінансування основних функцій та завдань держави,
територіальних громад, які певним чином узагальнені.
Спеціальний фонд бюджету передбачає предметно-цільове використання бюджетних
коштів за бюджетним призначенням, що виступає як повноваження, надане головному
розпоряднику бюджетних коштів БКУ законом про Державний бюджет України або
рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дає змогу
надавати бюджетні асигнування. Асигнування ще більше конкретизують мету
використання коштів, оскільки означають повноваження, надане розпоряднику
бюджетних коштів, відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного
зобов’язання та здійснення платежів із конкретною метою в процесі виконання бюджету.
До складу спеціального фонду входять бюджетні призначення на видатки за рахунок
конкретно визначених джерел надходжень.
У структурі спеціального фонду Державного бюджету України можна виокремити такі
елементи:
1) Фонд охорони навколишнього природного середовища
2) Фонд соціального захисту інвалідів
3) Державний дорожній фонд
4) Державний фонд поводження з радіоактивними відходами та ін.
3. Бюджетна класифікація
Для формування складу доходів та видатків Державного та місцевих бюджетів
використовується бюджетна класифікація. Бюджетна класифікація України є єдиною для
всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України. Структура та призначення
бюджетної класифікації затверджуються ст. 8 Бюджетного кодексу. Бюджетна
класифікація – це єдине систематизоване згрупування доходів, видатків (у тому числі
кредитування за вирахуванням погашення) та фінансування бюджету за ознаками
економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими
ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів. Бюджетна
класифікація України створюється для:
• складання і виконання державного та місцевих бюджетів, звітування про їх виконання;
• здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади
АР Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів;
• проведення фінансового аналізу в розрізі доходів, а також організаційних,
функціональних та економічних категорій видатків;
• забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників.
З метою досягнення цілісності бюджетних категорій доходів та видатків та для
забезпечення взаємозв’язку між функціональними призначеннями та економічним
характером видатків бюджету Міністерство фінансів своїм наказом затверджує бюджетну
класифікацію і зміни до неї, інформує про це в обов’язковому порядку Верховну Раду
України. Саме бюджетна класифікація допомагає проводити дієвий контроль за цільовим
використанням бюджетних коштів. Згідно з наказом Міністра фінансів України від 14
січня 2011 року № 11 «Про бюджетну класифікацію» була впроваджена нова структура
такої класифікації, яка відповідає сучасним вимогам реформування бюджетних
відносин79. Бюджетна класифікація має такі складові частини: 1. Класифікація доходів
бюджету, яка складається за такими розділами:
• податкові надходження;
• неподаткові надходження;
• доходи від операцій з капіталом;
• трансферти (ст. 9 БК).
До податкових надходжень відносяться загальнодержавні та місцеві податки, збори та
інші обов’язкові платежі, які встановлені податковим законодавством України.
Наприклад, податок на прибуток, податок на додану вартість, платежі за користування
надрами, мито або збір за спеціальне використання природних ресурсів. До неподаткових
надходжень відносяться:
а) доходи від власності та підприємницької діяльності (наприклад, доходи, які держава
отримує від продажу державних підприємств);
б) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;
в) надходження від штрафів та фінансових санкцій;
г) інші неподаткові надходження (наприклад, находження коштів від реалізації
конфіскованого майна за матеріалами митних органів).
До доходів від операцій з капіталом належать надходження від продажу основних
засобів, державних запасів товарів, землі і нематеріальних активів.
Трансферти – це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади АР
Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на
безоплатній та безповоротній основі.
Таким чином, класифікація доходів бюджету складається з груп, які поділяються на
підгрупи за видами, а підгрупи поділені на статті, а деякі – і на підстатті.
2. Видатки бюджету, які класифікуються за:
• функціями, з виконанням яких пов’язані видатки (функціональна класифікація видатків);
• економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки
(економічна класифікація видатків);
• ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків);
• бюджетними програмами (програмна класифікація видатків) (ст. 10 БК).
Функціональна структура видатків дозволяє визначити цільове призначення діяльності
органів державної влади і має розділи, в яких визначаються напрямки використання
бюджетних коштів на здійснення загальних функцій держави та органів місцевого
самоврядування. До головних розділів функціональної структури видатків бюджетів
відносяться державні послуги загального призначення. Ці послуги включають у себе
діяльність державних органів, не пов’язану з наданням послуг окремим особам чи
господарським одиницям. Це, наприклад: загальнодержавні функції; оборона;
громадський порядок, безпека та судова влада; економічна діяльність; охорона
навколишнього природного середовища; житлово-комунальне господарство; охорона
здоров’я; духовний та фізичний розвиток; освіта; соціальний захист і соціальне
забезпечення та інші. Розділи поділяються на підрозділи та групи, в яких конкретизуються
напрями спрямування бюджетних коштів на виконання повноважень учасників бюджетної
діяльності. Наприклад, розділ «Громадський порядок, безпека та судова влада» містить
підрозділи: діяльність із забезпечення громадського порядку, боротьба із злочинністю та
охорона державного кордону; протипожежний захист та рятування; судова влада;
кримінально-виконавча система та виправні заходи; діяльність у сфері безпеки держави;
нагляд за додержанням законів та представницькі функції в суді; фундаментальні та
прикладні дослідження і розробки у сфері громадського порядку, безпеки та судової
влади; інша діяльність у сфері громадського порядку, безпеки та судової влади.
Економічна класифікація видатків бюджетів деталізує використання коштів за їхніми
предметними ознаками – заробітна плата, нарахування на заробітну плату, комунальні
послуги, операції із основним капіталом, товари і послуги, субсидії, капітальні і поточні
трансферти та ін. Тобто ця класифікація здійснюється за економічними ознаками, які
зведені в економічні категорії. Такий розподіл забезпечує єдиний підхід до всіх
одержувачів з точки зору виконання бюджету. Під видатками розуміють державні
платежі, які не підлягають поверненню, тобто такі платежі, які не створюють і не
компенсують фінансові вимоги. Видатки можуть передбачатись на поточні потреби
(поточні видатки) або для здійснення капітальних витрат (капітальні видатки). Поточні
видатки – це всі платежі з бюджету, що передбачаються на поточні цілі. Наприклад,
оплата праці працівників бюджетних установ, нарахування на заробітну плату, видатки на
відрядження, оплата комунальних послуг та енергоносіїв тощо. Капітальні видатки –
платежі з метою придбання капітальних активів, стратегічних і надзвичайних запасів
товарів, землі, нематеріальних активів, капітальний ремонт або капітальні внутрішні
трансферти, тобто невідплатні платежі, що передаються органам державного управління
нижчого рівня, державним підприємствам з метою придбання ними капітальних активів,
виплат компенсацій, витрат, пов’язаних з руйнуванням чи пошкодженням основних
фондів. Наприклад, капітальний ремонт, створення державних запасів і резервів та ін.
Відомча класифікація видатків визначає головних розпорядників бюджетних коштів. На її
основі Державна казначейська служба України веде реєстр розпорядників бюджетних
коштів. Відомча класифікація видатків має на меті оптимізацію кількості головних
розпорядників коштів бюджетів, поліпшення бюджетного планування та побудову чіткої,
організаційно досконалої системи державного управління. До головних розпорядників
коштів державного бюджету належать: Управління справами Верховної Ради України,
Адміністрація Президента України, Господарське управління Кабінету Міністрів України,
Верховний Суд України, Міністерство внутрішніх справ, Міністерство фінансів України,
інші міністерства, урядові організації, Рада міністрів АР Крим, обласні державні
адміністрації та ін. Програмна класифікація видатків передбачає розподіл бюджетних
призначень за бюджетними програмами, які є систематизованим переліком заходів,
спрямованих на досягнення загальноїмети та їх виконання. Програмна класифікація
видатків базується на конкретних комплексних програмах із чітко визначеними цілями та
завданнями, а механізм і методика оцінки бюджетних коштів дозволяють оцінювати
результативність та ефективність таких програм за встановленими критеріями.
Починаючи з 2002 року Державний бюджет України формується іззастосуванням
програмної класифікації видатків, і впровадження програмно-цільового методу у
формування всіх рівнів місцевих бюджетів є наступним кроком бюджетної реформи.
Планування видатків із застосуванням програмно-цільового методу передбачає розробку,
аналіз та вибір програм на стадії стратегічного планування80. Таку роботу проводить
головний розпорядник бюджетних коштів у період підготовки бюджетного запиту та
розробки пропозицій до проекту бюджету на наступний бюджетний рік. У додатку № 5 до
Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлюється розподіл
видатків на централізованізаходи між адміністративно-територіальними одиницями.
Наприклад, видатки, передбачені на виконання завдань Державної цільової соціальної
програми «Молодь України»81 або Національної програми інформатизації, в тому числі
проектів інформатизації органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України та
Міністерство фінансів України розробили низку нормативно-правових актів та
методичних до кументів, які визначають порядок застосування програмно-цільового
методу формування бюджетів як основного чинника82. Дієва система управління
державними фінансами в Україні є інструментом, спроможним забезпечити економічний
розвиток держави та гарантувати виконання соціальних зобов’язань перед її громадянами.
Стратегічне значення для регулювання реального сектору економіки та фінансового
сектору, забезпечення розвитку регіонів, підтримки підприємницької діяльності мають
державні фінанси, планове використання яких є одним з основних чинників економічного
та соціального розвитку України. Ефективна система управління державними фінансами
має значний вплив на забезпечення стабільності бюджетної системи, а також загальної
фінансової безпеки та стійкого економічного зростання країни. Необхідним кроком у
реалізації «Стратегії розвитку системи управління державними фінансами» в частині
запровадження програмно-цільового методу в бюджетному процесі на місцевому рівні
було видання наказу Міністерства фінансів України «Про деякі питання запровадження
програмно-цільового методу складання та виконання місцевих бюджетів»83. 3.
Класифікація фінансування бюджету, яка здійснюється за такими ознаками:
а) фінансування за типом кредитора – за категоріями кредиторів або власників боргових
зобов’язань;
б) фінансування за типом боргового зобов’язання – за засобами, що використовуються для
фінансування дефіциту або профіциту.
Під фінансуванням бюджету за типом кредитора розуміють залучення коштів для
фінансування видатків за рахунок коштів бюджетів інших рівнів та державних фондів, за
рахунок позик Національного банку України та інших банків.
Фінансування бюджету за типом боргового зобов’язання передбачає отримання коштів за
рахунок випуску та погашення довгострокових і короткострокових облігацій та векселів.
Класифікація фінансування бюджету вказує на джерела отримання фінансових ресурсів,
необхідних для покриття дефіциту бюджету, а також показує використання коштів, які
утворилися в результаті перевищення доходів бюджету над його видатками. Фінансування
бюджету поділяється на підгрупи: внутрішнє фінансування і зовнішнє. Внутрішнє
фінансування включає всі операції фінансування, що відбуваються між органами
державного управління та резидентами вітчизняної економіки, до яких відносяться
приватні особи, підприємства, органи управління та інші економічні одиниці. Формами
фінансування є: позики, одержані з державних фондів, з бюджетів інших рівнів, позики у
банках тощо; зміна структури залишків бюджетних коштів на розрахунках в установах
банків. Зовнішнє фінансування включає всі операції фінансування між органами
державного управління та приватними особами, підприємствами, державними органами,
міжнародними організаціями та іншими економічними одиницями, що не є резидентами
даної країни. Сюди ж відноситься торгівля між резидентами та нерезидентами
державними паперами, які знаходяться в обігу. Статистичні дані про фінансування, які
класифікуються за типом боргового зобов’язання, є важливим джерелом інформації про
засоби, що використовуються державними органами для фінансування свого дефіциту чи
розподілу фінансових ресурсів, утворених унаслідок перевищення їх доходів над
видатками. Навіть після того, як державні органи здійснили залучення з метою
фінансування свого дефіциту, ця заборгованість ще протягом тривалого періоду часу буде
впливати на структуру активів та пасивів усієї економіки в цілому. Для того, щоб тримати
в полі зору даний аспект діяльності органів управління, необхідно мати послідовні та
узгоджені дані про їх непогашений борг, які відповідали б потребам статистичного
аналізу.
4. Класифікація боргу, яка систематизує інформацію про всі боргові зобов’язання
держави, АР Крим та органів місцевого самоврядування перед юридичними особами,
банківськими установами за внутрішніми та зовнішніми зобов’язаннями.
Наприклад, заборгованість перед банківськими установами за залишками вкладів
населення, централізованими колишнім Ощадним банком СРСР, та компенсація за ними.
Борг класифікується за типом кредитора та за типом боргового зобов’язання. На даний час
затверджено цілу низку документів, впровадження яких спрямоване на вдосконалення
нормативно-правової бази з питань управління державним боргом, у тому числі з метою
зменшення ризиків у сфері управління державним боргом. Наприклад, для ефективного
управління державним боргом у період з 2013 по 2015 рік діє «Середньострокова стратегія
управління державним боргом на 2013–2015 роки», протягом 2014 року діяла «Програма
управління державним боргом на 2014 рік», у період з 2012 по 2014 рік діяла
«Середньострокова стратегія управління державним боргом на 2012–2014 роки»84.
Станом на 31 грудня 2014 року державний та гарантований державою борг України
становив 1.100.563.980,35 тис. грн або 69.794.848,71 тис. дол. США, в тому числі:
державний та гарантований державою зовнішній борг – 611.697.072,98 тис. грн (що
становить 55,58 % від загальної суми державного та гарантованого державою боргу) або
38.792.206,02 тис. дол. США; державний та гарантований державою внутрішній борг –
488.866.907,36 тис. грн (44,42%) або 31.002.642,69 тис. дол. США. Державний борг
України становив 946.819.427,35 тис. грн (або 86,03 % від загальної суми державного та
гарантованого державою боргу) або 60.044.776,92 тис. дол. США. Державний зовнішній
борг становив 485.815.804,55 тис. грн (44,14 % від загальної суми державного та
гарантованого державою боргу) або 30.809.149,84 тис. дол. США. Державний внутрішній
борг становив 461.003.622,80 тис. грн (41,89 % від загальної суми державного та
гарантованого державою боргу) або 29.235.627,08 тис. дол. США. Гарантований
державою борг України становив 153.744.552,99 тис. грн (13,97 %) або 9.750.071,79 тис.
дол. США, в тому числі: гарантований зовнішній борг – 125.881.268,43 тис. грн (11,44 %)
або 7.983.056,18 тис. дол. США; гарантований внутрішній борг – 27.863.284,56 тис. грн
(2,53 %) або 1.767.015,61 тис. дол. США85. Структура бюджетної класифікації України
необхідна для створення єдиної інформаційної системи державних доходів і видатків на
всіх рівнях влади, забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності
бюджетних даних. Бюджетна класифікація єдина як для доходів і видатків державного
бюджету, так і для місцевих бюджетів, зведеного бюджету. Однак частина бюджетної
класифікації використовується тільки для Державного бюджету. Наприклад, підрозділ
«Створення державних запасів і резервів» належить до розділу економічних видатків
Державного бюджету. Класифікація джерел зовнішнього фінансування дефіциту або
класифікація структури зовнішнього боргу також використовуються для складання
Державного бюджету. Практика складання бюджетів останніх п’яти років свідчить про
впровадження бюджетної класифікації у бюджетний процес із постійними новаціями. Так,
Закон «Про Державний бюджет України на 2015 рік» було затверджено з десятьома
додатками: додаток № 1 «Доходи Державного бюджету України на 2015 рік»; додаток № 2
«Фінансування Державного бюджету України на 2015 рік»; додаток № 3 «Розподіл
видатків Державного бюджету України на 2015 рік», який поєднав функціональну та
відомчу класифікацію державних видатків; додаток № 4 «Повернення кредитів до
Державного бюджету України та розподіл надання кредитів з Державного бюджету
України в 2015 році»; додаток № 5 «Розподіл видатків Державного бюджету України на
2015 рік на централізовані заходи між адміністративно-територіальними одиницями»;
додаток № 6 «Міжбюджетні трансферти (базова та реверсна дотації, освітня та медична
субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам) на 2015 рік»; додаток № 7
«Міжбюджетні трансферти (інші дотації та субвенції з Державного бюджету України
місцевим бюджетам) на 2015 рік»; додаток № 8 «Розподіл видатків Державного бюджету
України на 2015 рік на здійснення правосуддя в розрізі місцевих та апеляційних судів»;
додаток № 9 «Перелік кредитів (позик), що залучаються державою до спеціального фонду
Державного бюджету України у 2015 році від іноземних держав, банків і міжнародних
фінансових організацій для реалізації інвестиційних програм (проектів)»; додаток № 10
«Перелік закладів, установ, організацій та заходів освіти, культури, охорони здоров‘я та
фізичної культури і спорту, які передаються на фінансування / надання фінансової
підтримки з місцевих бюджетів». Додатки мають таку ж юридичну силу, як і Закон.
Отже, бюджетна класифікація необхідна для визначення та групування джерел доходів і
напрямів витрачення коштів за однорідними рисами, що систематизує та полегшує процес
формування, виконання бюджетів і бюджетного контролю за рухом бюджетних коштів.
4. Доходи і видатки бюджету
Доходи Державного бюджету - це частина грошових ресурсів, що централізується
державою до загальнодержавного фонду для виконання та реалізації своїх функцій.
Формування доходів здійснюється за рахунок:
1) внутрішніх джерел - виробленого в країні національного
доходу;
2) зовнішніх джерел - надходжень від міжнародного перерозподілу фінансових ресурсів.
Якщо цих доходів для покриття своїх витрат державі не вистачає, вона використовує
національне багатство, а саме:
  - доходи від приватизації державної власності;
 - від продажу золотовалютного резерву та інших цінностей, які знаходяться в
розпорядженні суспільства на певний період часу.
Доходи Державного бюджету можна класифікувати відповідно до методів їх формування
таким чином:
 1) доходи, що надходять до бюджету за допомогою податків шляхом перерозподілу
доходів юридичних та фізичних осіб на користь держави, відповідно до діючого
законодавства;
 2) доходи від підприємницької діяльності держави у вигляді прибутку державних
підприємств; державних послуг (державне мито);
 3) доходи від державного майна і майнових прав: орендна плата, реалізація майна;
дивіденди від акцій, якими володіє держава;
 4) доходи від державних угідь: землі, надр.
Відносно до бюджетного устрою доходи зведеного бюджету розподіляються таким чином:
1) доходи, які надходять до Державного бюджету України;
2) доходи, які поступають до місцевих бюджетів;
3) доходи, які частково надходять до Державного бюджету, а частково - до місцевих
бюджетів відповідно до діючого законодавства.
Згідно з Бюджетним кодексом:
1) Доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній
основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти,
дарунки, гранти).
2) Надходження до бюджету - доходи бюджету та кошти, залучені в результаті взяття
боргових зобов'язань органами державної влади, органами влади Автономної Республіки
Крим або органами місцевого самоврядування.
До складу доходів Державного бюджету України згідно зі статтею 29 Бюджетного
кодексу включаються:
- доходи, що отримуються у вигляді податків, зборів і обов'язкових платежів відповідно до
законодавства і надходять до Державного бюджету;
- доходи від плати за послуги, що надаються бюджетними установами, які утримуються за
рахунок Державного бюджету України; та від інших визначених законодавством джерел;
- гранти і дарунки у вартісному обрахунку;
- міжбюджетні трансферти з місцевих бюджетів.
Склад доходів, що закріплюються за місцевими бюджетами, визначений у статтях 64-69
Бюджетного кодексу, який запропонував новий підход до формування доходної частини
місцевого бюджету. Доходи місцевих бюджетів розподілено на два кошика: на доходи, що
враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів і ті, що не враховуються при
визначенні міжбюджетних трансфертів.
Починаючи з 2000 року, частина доходів Державного бюджету поділяється на два
структурних підрозділи: доходи загального фонду та доходи спеціального фонду. Джерела
формування цих фондів щорічно затверджуються Законом України про Державний
бюджет.
На обсяг доходів Державного бюджету впливає низка факторів, основними з яких є:
- обсяг і темп зростання національного доходу;
- стан економічної кон'юнктури;
- недосконалість податкового законодавства: необґрунтований податковий тиск та
наявність значних пільг в оподаткуванні;
- низька фінансова дисципліна усіх суб'єктів господарювання;
- інституціоналізація тіньової економіки;
- інфляційні процеси та інші.
Видатки бюджету - це економічні відносини, на основі яких здійснюється процес
використання грошових ресурсів централізованого фонду для виконання державою своїх
функцій.
Видатки Державного бюджету регламентуються Бюджетним кодексом, Законом про
Державний бюджет на поточний рік та іншими законодавчими та нормативними актами.
Залежно від обсягів та структури видатки відіграють важливу роль у фінансовому
забезпеченні соціальних та економічних програм, природозберігаючих та
природоохоронних програм, розвитку промисловості та агропромислового комплексу.
Кожен вид видатків має кількісну та якісну характеристику. Якісна характеристика
дозволяє встановити призначення бюджетних видатків; кількісна - їх величину.
Бюджетний кодекс відокремив такі поняття, як "витрати бюджету" та "видатки бюджету".
Видатки бюджету - це кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів,
передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми
боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум.
Витрати бюджету - включають видатки бюджету та кошти, що спрямовуються на
погашення основної суми боргу.
Видаткова частина Державного бюджету, як і доходна частина, теж складається із
загального та спеціального фондів. Бюджетний кодекс законодавчо розмежував видатки,
що здійснюються за рахунок коштів Державного та місцевих бюджетів відповідно до їх
повноважень.
У залежності від спрямованості та ролі видатки бюджету можна класифікувати:
1) за функціями держави;
2) за економічним змістом;
3) за розпорядниками коштів бюджету;
4) за бюджетними програмами.
5. Дефіцит і профіцит бюджету
Дефіцит і профіцит бюджету — це економічні терміни, які вказують на різницю між
доходами та видатками державного бюджету.
1. **Дефіцит бюджету:**
- **Означення:** Дефіцит виникає, коли сума видатків перевищує суму доходів
державного бюджету протягом певного періоду (наприклад, фінансового року).
- **Причина:** Держава може стикатися з дефіцитом у зв'язку зі збільшенням видатків
на соціальні програми, інфраструктурні проекти, або у разі зменшення податкових
надходжень через економічний спад.
2. **Профіцит бюджету:**
- **Означення:** Профіцит виникає, коли доходи перевищують видатки державного
бюджету за певний період.
- **Причина:** Профіцит може бути результатом збільшення податкових надходжень,
зниження витрат або успішної економічної діяльності, що призводить до збільшення
доходів.

Дефіцит може бути фінансово навантаженим для країни, оскільки вимагає позикових
коштів або збільшення грошової маси, що може призвести до інфляції. З іншого боку,
профіцит може бути економічно вигідним, оскільки дозволяє країні заощаджувати та
сплачувати свої борги.
Держави часто використовують різні стратегії, щоб зменшити дефіцит або створити
профіцит, залежно від економічних умов та завдань кожної країни.