Відпрацювання з фінансового права

Маркової Є.С., 18-21-04

Тема 3
Задача 1
Чи можна включити Національний банк України до системи органів, що
провадять публічну фінансову діяльність?
Органи, що здійснюють публічну фінансову діяльність — це організації та
установи, які чинним законодавством України наділені компетенцією
щодо здійснення публічної фінансової діяльності і діють відповідним
чином. До органів фінансової діяльності загальної компетенції належать
законодавчий орган, представницькі органи влади на місцях, органи
виконавчої влади всіх рівні
Відповідно до ч.2 ст. 99 КУ - Забезпечення стабільності грошової одиниці
є основною функцією центрального банку держави- Національного банку
України.
Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про Національний Банк України» від
20.05.1999 р.:
Відповідно до Конституції України основною функцією Національного
банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. При
виконанні своєї основної функції Національний банк має виходити із
прiоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі.
Національний банк у межах своїх повноважень сприяє фінансовій
стабільності, в тому числі стабільності банківської системи за умови, що
це не перешкоджає досягненню цілі, визначеної у частині другій ціei
статті.
Національний банк також сприяє додержанню стійких темпів
економічного зростання та підтримує економічну політику Кабінету
Міністрів України за умови, що це не перешкоджае досягненню цілей,
визначених у частинах другій та третій цієї статті.
Таким чином, НБУ входить до системи органів, що проводять
публічно фінансову діяльність, адже його діяльність прямо пов'язана
зі сферою обігу публічних фінансів.
Якщо так, то до якої групи органів ?
НБУ:
1)залежно від рівня входить до групи загальнодержавних органів, так як
його компетенція поширюється на всю територію України;
2)за компетенцією НБУ є органом спеціальної компетенції, так як він
створений виключно для діяльності у сфеpі публічних фінансів.
Визначте правовий статус Національного банку України.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про Національний банк України»
- Національний банк України є центральним банком України, особливим
центральним органом державного управління, юридичний статус,
завдання, повноваження і функції якого визначаються Конституцією
України, цим Законом та іншими законами України.
НБУ є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за
рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису
адміністративних витрат, а у визначених законом випадках — також за
рахунок Державного бюджету України. Національний банк є юридичною
особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності
і закріплено за ним на праві господарського відання. НБУ не відповідає за
зобов'язання органів державної влади, а органи державної влади не
відповідають за зобов'язання НБУ, крім випадків, коли вони добровільно
беруть на себе такі зобов' язання. (ст. 4 ЗУ «Про Національний банк
України»)
Структура НБУ будується за принципом централізації з вертикальним
підпорядкуванням. До неї входять центральний апарат, відокремлені
підрозділи та юридичні особи, які створені центральним банком України
для забезпечення його діяльності та функціонують виключно в межах
завдань і функцій НБУ.

Тема 6
Завдання 2
За загальним правилом, передбаченим ч.1 ст. 3 БК України, Бюджетний
період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України,
становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і
закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою
України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного
року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.
Проте, відповідно до ч.2 ст. 3 БК України, Відповідно до Конституції
України бюджетний період для Державного бюджету України за
особливих обставин може бути іншим, ніж передбачено частиною першою
цієї статті.
 Особливими обставинами, за яких Державний бюджет України може
бути затверджено на інший, ніж передбачено частиною першою цієї
статті, бюджетний період, є:
1) введення воєнного стану;
З цього випливає, що дійсно бюджетний період для Державного
Бюджету може бути іншим, ніж передбачено ч.1 ст. 3 БК України.
Далі, відповідно до ч.1 Прикінцевих положень ЗУ «Про Державний
Бюджет України», Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2022 року.
Тож, бюджетний період почався з 1 січня 2022 року.
Далі, відповідно до ч.69 Перехідних положень ПК України, Установити,
що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на
території України, введеного Указом Президента України "Про введення
воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022,
затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента
України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року
№ 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням
особливостей, визначених у цьому пункті.
З цього ми можемо зазначити, що внаслідок введення на т. України
воєнного стану на період дії воєнного стану було введено особливий
бюджетний період. Особливий бюджетний період діє з 24 лютого 2022
року (з моменту оголошення в Україні воєнного стану і до моменту
прийняття рішення скасування дії воєнного стану), що підтверджується
прийняттям Постанови КМУ від 11 березня 2022 року №252 «Про Деякі
питання формування та виконання місцевих бюджетів у період воєнного
стану»
Загальний же бюджетний період діятиме до 31 грудня 2022 року, що
підтверджується зокрема положеннями ст.5 ЗУ «Про державний
бюджет України на 2022 рік», Визначити на 31 грудня 2022 року
граничний обсяг державного боргу в сумі 3.644.896.972,9 тис. гривень.
Завдання 3
Надайте правову оцінку рішенням Харківської районної ради щодо
правомірності використання коштів резервного фонду і створення
фонду забезпечення розвитку інфраструктури району.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 24 БК України, 1. Резервний фонд бюджету
формується для здійснення непередбачених видатків, що не мають
постійного характеру і не могли бути передбачені під час складання
проекту бюджету. Порядок використання коштів з резервного фонду
бюджету визначається Кабінетом Міністрів України.
2. Рішення про виділення коштів з резервного фонду бюджету
приймаються відповідно Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів
Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями,
виконавчими органами місцевого самоврядування.
З цього ми можемо зробити висновок про те, що витрачання коштів
резервного фонду на оздоровлення дітей-сиріт, що мешкають у районі є
протиправним і суперечить положенням бюджетного законодавства,
оскільки не може вважатись непередбачуваними видатками, що не могли
бути передбачені під час складання проекту бюджету.
Далі, відповідно до п.6 Постанови КМУ від 29 березня 2002 року
№415 «Про затвердження Порядку використання коштів резервного фонду
бюджету», Кошти резервного фонду бюджету можуть використовуватися
на здійснення:
б) інших непередбачених заходів, які відповідно до законів можуть
здійснюватися за рахунок коштів бюджету, але не мають постійного
характеру і не могли бути передбачені під час складання проекту
бюджету, тобто на момент затвердження бюджету не було визначених
актами Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів
України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів
Автономної Республіки Крим, відповідної ради, місцевої
держадміністрації, виконавчого органу відповідної ради підстав для
проведення таких заходів.
7. До непередбачених заходів, визначених у підпункті "б" пункту 6
цього Порядку, не можуть бути віднесені: капітальний ремонт або
реконструкція, крім випадків, пов’язаних з ліквідацією надзвичайних
ситуацій та проведенням заходів, пов’язаних із запобіганням виникненню
надзвичайних ситуацій техногенного, природного та соціального
характеру, зокрема пов’язаних з відновленням зруйнованих
(пошкоджених) об’єктів під час проведення антитерористичної
операції та/або операції Об’єднаних сил із забезпечення національної
безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а також
реконструкцією об’єктів житлового та комунального призначення з
високим ступенем готовності для забезпечення житлом
військовослужбовців, які брали безпосередню участь в антитерористичній
операції та/або операції Об’єднаних сил із забезпечення національної
безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а також заходах,
пов’язаних із забезпеченням правопорядку на державному кордоні,
відбиттям збройного нападу на об’єкти, що охороняються
військовослужбовцями, звільненням таких об’єктів у разі захоплення або
спроби насильницького заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою,
та сімей загиблих з їх числа;
З цього ми можемо зробити висновок, що фінансування реконструкції
будівлі, що постраждала від артобстрілів дійсно відноситься до випадків
використання коштів із резервного фонду бюджету.
Проте, як зазначається в ч.4 ст. 24 БК України, Кабінет Міністрів
України (Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні
адміністрації та виконавчі органи відповідних місцевих рад) щомісячно
звітують перед Верховною Радою України (Верховною Радою Автономної
Республіки Крим та відповідною місцевою радою) про витрачання коштів
резервного фонду відповідного бюджету.
Тож, відповідна районна рада зобов’язана звітувати перед ВРУ про
витрачання коштів резервного фонду бюджету.
Відповідно до ч.5 та ч.7 ст. 13 БК України, Розподіл бюджету на
загальний та спеціальний фонди, їх складові частини визначаються
виключно цим Кодексом та законом про Державний бюджет України.
Передача коштів між загальним та спеціальним фондами бюджету
дозволяється тільки в межах бюджетних призначень шляхом внесення
змін до закону про Державний бюджет України, прийняття рішення про
місцевий бюджет або про внесення змін до нього (крім випадку,
передбаченого частиною другою статті 57 цього Кодексу).
З цього випливає, що Харківська районна рада не може формувати
фонд за рахунок економії коштів загального фонду бюджету, оскільки в
такому випадку відбуватиметься передача коштів між загальним і
спеціальним фондом, а така процедура заборонена бюджетним
законодавством.
Відповідно до ч.9 ст. 13 БК України, Створення позабюджетних
фондів органами державної влади, органами влади Автономної Республіки
Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними
установами не допускається. Відкриття позабюджетних рахунків для
розміщення бюджетних коштів (включаючи власні надходження
бюджетних установ) органами державної влади, органами влади
Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та
іншими бюджетними установами забороняється, крім випадків,
передбачених частиною восьмою статті 16 та частиною другою статті 78
цього Кодексу, а також крім розміщення закордонними дипломатичними
установами України бюджетних коштів на поточних рахунках іноземних
банків, розміщення на поточних рахунках у банках державного сектору
власних надходжень державних і комунальних закладів фахової
передвищої та вищої освіти, наукових установ та закладів культури,
отриманих як плата за послуги, що надаються ними згідно з основною
діяльністю, благодійні внески та гранти, у порядку, встановленому
Кабінетом Міністрів України, розміщення закладами професійної
(професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти на депозитах
тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних
послуг, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, якщо
таким закладам законом надано відповідне право, та розміщення на
рахунках банків надходжень, визначених пунктом 1 частини третьої статті
15, пунктом 13 частини третьої статті 29 та пунктом 12 частини першої
статті 69-1 цього Кодексу, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів
України.
З цього можна зробити висновок про те, що Харківська районна рада
не має повноважень на створення нових фондів бюджету, а отже
формування фонду забезпечення розвитку інфраструктури району є
протиправним, оскільки можливість формування такого фонду на рівні
районної ради не передбачено чинним бюджетним законодавством.
Тема 7
Завдання 3
Поле «призначення платежу» заповнюється відповідно до Наказу
Міністерства Фінансів України від 24.07.2015 року №666 «Про
затвердження Порядку заповнення реквізиту «Призначення платежу»
розрахункових документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків,
зборів, платежів на бюджетні рахунки та/або єдиного внеску на
загальнообов’язкове державне соціальне страхування на небюджетні
рахунки, а також на єдиний рахунок»
Так у п.1 цього Наказу зазначено, Під час сплати (стягнення) податків,
зборів, платежів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне
страхування (далі - єдиний внесок) реквізити «Призначення платежу» розрахункового
документа заповнюються таким чином:
поле № 1:
друкується службовий код (знак) "*" (ознака платежу);
поле № 2:
друкується розділовий знак ";" ;
друкується код виду сплати (формат ссс - тризначне число);
поле № 3:
друкується розділовий знак ";" ;
 друкується податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта
громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання
відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника
податків та офіційно повідомили про це відповідний територіальний орган ДПС і
мають відмітку у паспорті або запис про відмову від прийняття реєстраційного номера
облікової картки платника податків в електронному безконтактному носії);
поле № 4:
друкується розділовий знак ";" ;
друкується роз'яснювальна інформація про призначення платежу в довільній
формі. Кількість знаків, ураховуючи зазначені вище поля і розділові знаки, обмежена
довжиною реквізиту «Призначення платежу» електронного розрахункового документа
системи електронних платежів Національного банку України, при цьому використання
символу ";" не допускається.
У разі сплати платежу до бюджету в іноземній валюті обов'язково вказується код
класифікації доходів бюджету.
У разі здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі -
ПДВ) за деклараціями, повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до
бюджету за електронними висновками територіальних органів Державної податкової
служби України (далі - територіальні органи ДПС), поля № 5 та № 6 заповнюються
таким чином:
поле № 5:
друкується розділовий знак ";" ;
друкується дата декларації, на підставі якої здійснюється відшкодування ПДВ, або
дата електронного висновку про повернення помилково та/або надміру сплачених
грошових зобов’язань та пені (формат - ДД.ММ.РРРР). Платником податків поле № 5
не заповнюється;
поле № 6:
друкується розділовий знак ";";
друкується номер декларації, на підставі якої здійснюється відшкодування ПДВ,
або номер електронного висновку про повернення помилково та/або надміру
сплачених грошових зобов’язань та пені. Платником податків поле № 6 не
заповнюється;
поле № 7:
друкується розділовий знак ";".
Резервне поле. Заповнюється платниками податків та/або органами Державної
казначейської служби України (далі - органи Казначейства) у разі здійснення
розрахунків згідно з окремими рішеннями Кабінету Міністрів України тощо. Зазвичай
не заповнюється.
Помилка у коді бюджетної класифікації при сплаті податків і зборів
призводить до:
П.7 Наказу Міністерства Фінансів України від 24.07.2015 року №666 «Про
затвердження Порядку заповнення реквізиту «Призначення платежу»
розрахункових документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків,
зборів, платежів на бюджетні рахунки та/або єдиного внеску на
загальнообов’язкове державне соціальне страхування на небюджетні
рахунки, а також на єдиний рахунок»,
У разі заповнення реквізиту «Призначення платежу» з порушенням вимог,
визначених у цьому Порядку, документ на переказ приймається до
виконання. При цьому вважається, що платник податків/єдиного внеску
сплачує грошове зобов'язання/єдиний внесок (код виду сплати 101).

ВС в постанові від 19 лютого 2019 року №812/195/18 зробив наступний

висновок

Відповідно до статті 109 Податкового Кодексу України податковими

правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників
податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових
осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або
неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим
законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на
контролюючі органи.
Згідно з пунктом 127.1 статті 127 Податкового Кодексу України
ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків
платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час
виплати доходу на користь іншого платника податків тягнуть за собою
накладення штрафу.
Відповідно до змісту наведених норм відповідальність за порушення,
передбачене, зокрема, статтею 127 Податкового Кодексу України, може
мати місце лише у разі, коли платник податків, в тому числі податковий
агент, допустив бездіяльність щодо нарахування, утримання та/або сплати
(перерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого
платника, тобто, взагалі не виконав зазначених обов'язків або сплата
податку здійснюється після виплати доходу платнику податку.
Верховним Судом сформовано правову позицію щодо відповідальності
податкового агента, який не забезпечив своєчасного перерахування
податкового зобов'язання через помилки допущені у платіжному
дорученні.
Так, в постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі
№815/2405/16 зазначено, що здійснення помилки під час перерахування
узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк,
встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, має
кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак
бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового
зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів,
передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.
Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового
зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом
57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків не
вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового
зобов'язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються
на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду
бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми
податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для
висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у
визначений вказаною нормою Податкового кодексу України строк, а
відтак і для застосування на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового
кодексу України штрафних (фінансових) санкцій.
Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду
України, викладеним у постанові від 16.06.2015 у справі 21-377а15, який
має враховуватись при застосуванні норм права у подібних
правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII
«Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, за встановлених судами попередніх інстанцій обставин
справи щодо сплати платником податку узгодженого податкового
зобов'язання у встановлений законодавством строк, проте з помилковим
зазначенням коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні, такий
платник податку не вважається, що пропустив строк сплати податку, у
зв'язку з чим нарахування грошового зобов'язання згідно спірного
податкового повідомлення-рішення є протиправним.
Наведене також відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним в
постановах від 11 грудня 2018 року (справа №804/444/16), від 01 жовтня
2018 року (справа №813/3782/17), від 29 серпня 2018 року (справа
№804/5320/13-а), від 10 серпня 2018 року (справа №826/11681/16).
Тобто, позиція ВС на сьогодні така, що помилка в коді бюджетної
класифікації не повинна призводити до застосування до платника
податків санкцій.
Тема 8
Завдання 1
Підприємство виробляє продукцію з подальшою її реалізацією за межами
території України. При виробництві такої продукції використовується
сировина, що імпортується з іншої країни.
У якій валюті буде здійснюватись оплата за придбану імпортну
сировину підприємством? Які органи здійснюють контроль за
здійсненням розрахунків в іноземній валюті? Які контрольні заходи
можуть бути проведені для забезпечення дотримання фінансової
дисципліни на такому підприємстві.
Відповідно до ч.1 ст. 14 ЗУ “Про зовнішньоекономічну діяльність”, Всі
суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право: - самостійно
визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж
тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним
правилам;
Тож, фактично ця стаття надає свободу підприємству у виборі валюти
для розрахунку за імпортовану сировину.
А відповідно до ст. 8 Наказу НБУ N 85 від 14.06.94 “Про затвердження
Інструкції про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті за
експортно-імпортними операціями на умовах відстрочки платежів чи
поставок”, При відсутності на рахунку резидента передбаченої
контрактом вільно конвертованої валюти для оплати продукції, що
імпортується в Україну, уповноважений банк здійснює конвертацію
наявної іноземної валюти у валюту контракта за курсом купівлі. У
випадку, якщо між партнерами досягнута згода на оплату продукції у
іншій вільно конвертованій валюті, ніж та, що передбачена
контрактом, перерахунок вартості контракту у валюту, у якій буде
здійснено платіж, проводиться за крос-курсом на останню дату публікації
у " FINANCIAL TIMES " перед здійсненням платежу або за даними
системи "REUTERS" на дату здійснення платежу. При відсутності на
рахунку резидента передбаченої контрактом валюти оплата продукції, що
імпортується в Україну, здійснюється, при згоді на це іноземного
партнера, у наявній вільно конвертованій валюті, яка перераховується
за крос-курсом (на дату здійснення платежу) у валюту контракту.
З цього ми можемо зробити висновок про те, що в нашому випадку
держава не забороняє використання іноземної валюти для здійснення
розрахунків із нерезидентами України у разі імпорту на т. України
товару (послуг).
Проте, відповідно до п.2 ч.2 ст. 9 ЗУ “Про валюту і валютні операції”,
Небанківські фінансові установи на підставі ліцензії Національного банку
України на здійснення валютних операцій здійснюють такі валютні
операції:
2) здійснення платіжних операцій;
Відповідно до ч.16 Постанова, Положення від 02.01.2019 № 5 Про
затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку
здійснення окремих операцій в іноземній валюті”, Розрахунки за
зовнішньоекономічними операціями здійснюються виключно через
рахунки в банках. Розрахунки за зовнішньоекономічними договорами
(контрактами) у готівковій формі заборонено, крім випадку, коли
нерезидент - суб'єкт господарської діяльності згідно з умовами
експортного договору резидента - суб'єкта господарської діяльності
здійснює оплату фізичній особі - резиденту, яка перебуває у відрядженні
за кордоном з метою виконання зобов'язань за експортним договором
резидента - суб'єкта господарської діяльності, коштами в готівковій
іноземній валюті експлуатаційних витрат, пов'язаних з обслуговуванням
транспортного засобу, який належить резидентові - стороні договору
(орендується, фрахтується ним) і використовується за кордоном з метою
виконання зобов'язань останнього за цим договором, за умови
оприбуткування невикористаного залишку ввезеної в Україну готівкової
іноземної валюти до каси резидента - суб'єкта господарської діяльності
згідно з абзацом третім пункту 16 розділу I цього Положення.
З цього ми можемо зробити висновок про те, що підприємство має
отримати відповідну ліцензію на проведення розрахунків за імпорт в
іноземній валюті. У разі отримання такої ліцензії — обмежень у виборі
валюти для підприємства немає. Проте, оплата може бути здійснена
лише в безготівковій формі. А у разі відсутності відповідної ліцензії НБУ
— така валютна операція може біти здійснена лише в гривні.
Які органи здійснюють контроль за здійсненням розрахунків в
іноземній валюті?
Відповідно до ч.4 ст. 11 ЗУ Органами валютного нагляду відповідно до
цього Закону є Національний банк України та центральний орган
виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи
валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за
дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.
А відповідно до ч.14 Наказу НБУ N 85 від 14.06.94 “Про затвердження
Інструкції про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті за
експортно-імпортними операціями на умовах відстрочки платежів чи
поставок”, Державні митні органи згідно з Указом Президента України
від 08.06.93 "Про невідкладні заходи щодо посилення валютного
контролю" щотижня надсилають до уповноважених банків України,
зазначених у вантажних митних деклараціях, реєстри вантажних
митних декларацій окремо на експортні та імпортні вантажі, на підставі
яких товари та інші предмети перетнули митний кордон України
(додаток N 5). Уповноважені банки України на підставі аналізу
одержаних реєстрів встановлюють контроль за своєчасним
надходженням резидентам виручки у іноземній валюті за продукцію,
роботи послуги, що були експортовані, або продукції при її імпорті із-за
кордону з моменту здійснення авансового платежу або відкриття
акредитива на користь імпортера.
Які контрольні заходи можуть бути проведені для забезпечення
дотримання фінансової дисципліни на такому підприємстві.
Відповідно до ч.17 та ч.18 Наказу НБУ N 85 від 14.06.94 “Про
затвердження Інструкції про порядок здійснення розрахунків у іноземній
валюті за експортно-імпортними операціями на умовах відстрочки
платежів чи поставок”, Для встановлення дієвого контролю за здійсненням
розрахунків у іноземній валюті, уповноважені банки при списанні коштів з
валютного рахунку резидента зобов'язані вимагати від останнього
документи, які б підтверджували мету операції. У випадку, коли
резидентом здійснюється авансовий платіж чи попередня оплата за
продукцію, яка імпортується в Україну, уповноважений банк реєструє цю
операцію у спеціально заведеному для цієї мети Журналі, в якому
фіксується дата перерахування коштів, найменування постачальника
продукції, дата та N контракту, граничний строк надходження продукції
із-за кордону на адресу резидента, виходячи із законодавчо встановлених
термінів та дата фактичного надходження продукції, яка проставляється на
підставі реєстрів вантажних митних декларацій. Після одержання
зазначених реєстрів уповноважені банки вимагають від своїх клієнтів
копію вантажної митної декларації з тим, аби переконатися, що продукція
надійшла у повному обсязі згідно з контрактом. При ненадходженні
валютної виручки у встановлені строки або продукції за імпортом в
Україну уповноважені банки у тижневий термін подають інформацію про
це комісіям при регіональних управліннях Національного банку України
за місцем реєстрації резидентів.

Тема 9
Завдання 2
25 березня 2022 року органом Державної податкової служби України було
ініційовано проведення позапланової перевірки на підприємстві щодо
дотримання валютного законодавства. Підставою для такої перевірки було
названо недотримання зарахування на рахунок підприємства протягом 90
календарних днів грошей у сумі 90 тис грн за зовнішньоекономічним
контрактом.
Обгрунтуйте правомірність рішення органу Державної податкової
служби України.
Відповідно до ст. 11 ЗУ “Про валюту і валютні операції”, Уповноважені
установи є агентами валютного нагляду, підзвітними Національному
банку України.
Уповноважені установи під час проведення ними валютних операцій,
крім валютних операцій, пов’язаних з експортом та імпортом товару на
суму, що є меншою за розмір, передбачений статтею 20 Закону України
"Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів,
одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню
розповсюдження зброї масового знищення", здійснюють безпосередній
нагляд за виконанням вимог валютного законодавства резидентами (крім
інших уповноважених установ) та нерезидентами, що здійснюють валютні
операції через ці уповноважені установи.
 Агенти валютного нагляду мають право вимагати у суб’єктів
валютних операцій документи, пов’язані із здійсненням валютних
операцій, а суб’єкти валютних операцій зобов’язані надавати такі
документи на вимогу агентів валютного нагляду у визначений ними строк.
Органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань
дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами
п’ятою і шостою цієї статті суб’єктами здійснення таких операцій. Під час
проведення перевірок з питань дотримання вимог валютного
законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від
агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об’єктом таких перевірок,
надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних
документів та іншої інформації про валютні операції, а також пояснень
щодо проведених валютних операцій, а агенти валютного нагляду та інші
особи, які є об’єктом таких перевірок, зобов’язані безоплатно надавати
відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію.
З цього ми можемо зробити висновок, що органи валютного контролю
здійснюють нагляд і моніторинг за проведенням фінансових операцій
фізичних і юридичних осіб і можуть проводити позапланові перевірки.
Відповідно до ст. 20 ЗУ “Про легалізацію відмивання доходів одержаних
злочинним шляхом”, фінансовому моніторингу підлягають порогові
фінансові операції. Фінансові операції є пороговими, якщо сума, на яку
здійснюється кожна із них, дорівнює чи перевищує 400 тисяч гривень
(для суб’єктів господарювання, які проводять лотереї та/або азартні
ігри, - 55 тисяч гривень) або дорівнює чи перевищує суму в іноземній
валюті, банківських металах, інших активах, еквівалентну за офіційним
курсом гривні до іноземних валют і банківських металів 400 тисяч гривень
на момент проведення фінансової операції (для суб’єктів господарювання,
які проводять лотереї та/або азартні ігри, - 55 тисяч гривень), за наявності
однієї або більше таких ознак:
- фінансові операції у разі, якщо хоча б одна із сторін - учасників
фінансової операції має відповідну реєстрацію, місце проживання чи
місцезнаходження в державі (юрисдикції), що не виконує чи неналежним
чином виконує рекомендації міжнародних, міжурядових організацій,
задіяних у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів,
одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму чи
фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення (у тому числі
дипломатичне представництво, посольство, консульство такої іноземної
держави), або однією із сторін - учасників фінансової операції є особа, яка
має рахунок у банку, зареєстрованому в зазначеній державі (юрисдикції);
- фінансові операції з готівкою (внесення, переказ, отримання коштів).
Відповідно до ст. 21 ЗУ “Про легалізацію відмивання доходів одержаних
злочинним шляхом”, Фінансові операції або спроба їх проведення
незалежно від суми, на яку вони проводяться, вважаються підозрілими,
якщо суб’єкт первинного фінансового моніторингу має підозру або має
достатні підстави для підозри, що вони є результатом злочинної діяльності
або пов’язані чи стосуються фінансування тероризму або фінансування
розповсюдження зброї масового знищення.
2. При визначенні того, чи є підозрілою фінансова операція або
діяльність, суб’єкт первинного фінансового моніторингу враховує
типологічні дослідження, підготовлені спеціально уповноваженим
органом та оприлюднені ним на своєму веб-сайті, а також рекомендації
суб’єктів державного фінансового моніторингу.
Оскільки з умов задачі ми знаємо що сума такої операції склала 90 тис.
Грн і інші умови проведення такої операції, або д сферу господарської
діяльності такої юридичної особи ми не можемо встановити, то
можемо припустити, що одна із зазначених в ст. 20-21 Закону умов все
ж була присутня і є підстави для проведення позапланової перевірки.
Але необхідно зазначити, що і граничні строки розрахунків за операціями
з експорту та імпорту товарів, визначені постановою Правління
Національного банку України від 02.01.2019 № 5, не поширюються на
операції в незначному розмірі з експорту, імпорту товарів (уключаючи
незавершені розрахунки за операцією), крім дроблення операцій з експорту
товарів або дроблення валютних операцій.
Цією ж постановою НБУ визначено термін "незначний розмір валютної
операції" - розмір валютної операції (в еквіваленті за офіційним курсом
гривні до іноземних валют, установленим НБУ на дату здійснення
операції), який є меншим, ніж розмір, що установлений для фінансових
операцій, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу згідно із
законодавством у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню)
доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та
фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
Отже, з 28 квітня 2020 року зовнішньоекономічні операції в розмірі до
400 тисяч гривень не підлягатимуть валютному нагляду.
Відповідно до п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02 грудня
2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ)
документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б
однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про
порушення платником податків валютного, податкового законодавства,
законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню)
доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та
фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не
врегульованого ПКУ законодавства, контроль за дотриманням якого
покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть
пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий
запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим
платником податків відповідно валютного, податкового законодавства,
законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню)
доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та
фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не
врегульованого ПКУ законодавства, контроль за дотриманням якого
покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня,
наступного за днем отримання запиту (п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПКУ);
З цього ми можемо свідчити про те, що такі пояснення не були надані у
встановлені строки, що дійсно є підставою для проведення перевірки
Більш того, відповідно до ЗУ Про внесення змін до Податкового кодексу
України та інших законів України щодо особливостей податкового
адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного,
надзвичайного стану від 12.05.2022 № 2260-IX, податкові перевірки не
розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім:
документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення
платника податків та/або з підстав, визначених п.п. 78.1.7 та 78.1.8 п. 78.1
ст. 78 ПКУ, та/або документальних позапланових перевірок платників
податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про
порушення платником валютного законодавства в частині дотримання
граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або
валютної виручки за експортними операціями;
Тож, такі перевірки можуть бути проведені.

Тема 10
Завдання 1
За загальним правилом, передбаченим ч.1 ст. 3 БК України, Бюджетний
період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України,
становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і
закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою
України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного
року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.
Проте, відповідно до ч.2 ст. 3 БК України, Відповідно до Конституції
України бюджетний період для Державного бюджету України за
особливих обставин може бути іншим, ніж передбачено частиною першою
цієї статті.
Особливими обставинами, за яких Державний бюджет України може
бути затверджено на інший, ніж передбачено частиною першою цієї
статті, бюджетний період, є:
1) введення воєнного стану;
З цього випливає, що дійсно бюджетний період для Державного
Бюджету може бути іншим, ніж передбачено ч.1 ст. 3 БК України.
Далі, відповідно до ч.1 Прикінцевих положень ЗУ «Про Державний
Бюджет України», Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2022 року.
Тож, бюджетний період почався з 1 січня 2022 року.
Далі, відповідно до ч.69 Перехідних положень ПК України, Установити,
що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на
території України, введеного Указом Президента України "Про введення
воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022,
затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента
України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року
№ 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням
особливостей, визначених у цьому пункті.
З цього ми можемо зазначити, що внаслідок введення на т. України
воєнного стану на період дії воєнного стану було введено особливий
бюджетний період. Особливий бюджетний період діє з 24 лютого 2022
року (з моменту оголошення в Україні воєнного стану і до моменту
прийняття рішення скасування дії воєнного стану), що підтверджується
прийняттям Постанови КМУ від 11 березня 2022 року №252 «Про Деякі
питання формування та виконання місцевих бюджетів у період воєнного
стану»
Загальний же бюджетний період діятиме до 31 грудня 2022 року, що
підтверджується зокрема положеннями ст.5 ЗУ «Про державний
бюджет України на 2022 рік», Визначити на 31 грудня 2022 року
граничний обсяг державного боргу в сумі 3.644.896.972,9 тис. гривень.

Завдання 2
В умовах воєнного стану ФОП «В», що є платником єдиного податку другої групи
продовжив провадження господарської діяльності у м. Львів (кав’ярня). Прибутки
ФОП «В» у квітні та травні 2022 року склали 250 000 грн. При цьому ФОП «В», ані в
квітні, ані в травні 2022 року не сплачував єдиний податок. Після закінчення воєнного
стану було проведено документальну позапланову перевірку діяльності ФОП «В» за
результатами якої прийнято податкове повідомлення-рішення, якими ФОП «В» було
донараховано податкові зобов’язання з єдиного податку за квітень та травень 2022
року та застосовано відповідні штрафні санкції.

Хто у відповідній ситуації діяв правомірно: ФОП «В» чи контролюючий орган?

Обґрунтуйте вашу відповідь.

Відповідно до ст. 16 ПК України, Платник податків зобов'язаний:

16.1.4. сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим

Кодексом та законами з питань митної справи;

16.1.13. допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними
перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що
використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів
оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати
податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом;

Тож, за загальним правилом платник податків дійсно зобов’язаний сплачувати

податки і допускати контролюючі органи до проведення перевірки.

Далі, відповідно до ст. 291.4 ПК України, Суб'єкти господарювання, які застосовують

спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи
платників єдиного податку: друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють
господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного
податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері
ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають
сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість
осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої
законом на 1 січня податкового (звітного) року.

А отже, ФОП у нас є платником податку 2-ї групи.

Відповідно до ст. 295.1 ПК України, Платники єдиного податку першої і другої

груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20
числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку
авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як
до кінця поточного звітного року
А відповідно до ч.9 підрозділу 8 розділу 10 ПК України, Установити, що
тимчасово, з 1 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного,
надзвичайного стану на території України, положення розділу XIV Податкового
кодексу України застосовуються з урахуванням таких особливостей:
9.1. Фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої та другої групи
мають право не сплачувати єдиний податок.
При цьому такими особами декларація платника єдиного податку - фізичної особи
- підприємця не заповнюється за період, в якому відповідно до абзацу першого цього
підпункту єдиний податок не сплачувався.
Отже, ФОП як платник податку 2-ї групи повинен сплачувати податки до 20-го
числа поточного місяця. Але з 1 квітня він був звільнений від сплати єдиного податку.
Тож, в нашому випадку ФОП «В» взагалі не повинен був сплачувати єдиний податок у
квітні та травні 2022 року. Крім того, ця норма так само звільняє ФОП від обов’язку
подання декларації за ті періоди, за які єдиний податок не сплачувався. А тому ФОП і
не повинен був подавати декларації за квітень і травень 2022 року. А тому вимоги
контролюючого органу неправомірні.

Відповідно до п.4 та 4-1 ч.1 ЗУ «Про захист інтересів суб'єктів подання звітності
та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни», Установити, що: 4) у
період дії воєнного стану або стану війни будь-які перевірки щодо своєчасності та
повноти подання будь-яких звітів чи документів звітового характеру уповноваженими
органами не здійснюються;
4-1) у період дії воєнного стану або стану війни, а також протягом трьох місяців
після його припинення чи скасування особи, відповідальні за своєчасне і у повному
обсязі подання та оприлюднення фінансової звітності, звільняються від
відповідальності за порушення строків оприлюднення річної фінансової звітності та
річної консолідованої фінансової звітності разом з відповідними аудиторськими
звітами, звітом про управління, консолідованим звітом про управління, звітом про
платежі на користь держави та консолідованим звітом про платежі на користь держави,
складення та оприлюднення яких передбачено законодавством;
В умовах завдання не вказано протягом якого періоду після скасування воєнного стану
було проведено перевірку, проте така перевірка не могла проводитись раніше ніж
через 3 місяці після скасування воєнного стану.
Завдання 3
2. Громадянин А будучи внутрішньо переміщеною особою, який був вимушений
залишити м. Харків у зв’язку із війною розпочатою російською федерацією,
перебуваючи у м. Ужгород, був дуже здивований, коли йому у супермаркеті за одну
зроблену ним покупку касир провів дві окремі оплати і видав два окремих фіскальних
чека. Після цього Громадянин А обурився і зазначив про необхідність почати платити
податки нормально, тим більше, що на сьогоднішній день це здається вже не викликає
ні у кого запитань.

Проаналізуйте ситуацію. Що мав на увазі Громадянин А і у чому полягає

«хитрість» супермаркету?

Хитрість супермаркету полягає в тому, що у цьому супермаркеті існує 2 окремих

суб’єкти підприємницької діяльності, зазвичай це два ФОП. Це робиться для того, аби
вони мали можливість здійснювати свою підприємницьку діяльність за спрощеною
системою оподаткування.

Так, відповідно до ст. 291.2 ПК України, Спрощена система оподаткування, обліку та

звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну
сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього
Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з
одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування,

обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:
2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську
діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку
та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного
господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких
критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з
ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати,
встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю
найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не
обмежена та юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-
правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167
розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового
(звітного) року;

Тож, для того, аби відповідати встановленим критеріям і підпадати під

спрощену систему оподаткування, коли їх діяльність є прибутковою, утворюється
декілька ФОП і вони ділять отримані прибутки так, аби їх доходи не перевищували
встановлені вище нормативи. Саме тому покупцеві видається 2 окремих чеки і
вартість покупки розподіляється між цими двома суб’єктами господарювання.

Проте, така практика ФОП є способом ухилення від сплати податків, а тому є
протиправною.

Тема 11
Завдання 2
Надайте правову оцінку рішенням Харківської районної ради щодо
правомірності використання коштів резервного фонду і створення
фонду забезпечення розвитку інфраструктури району.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 24 БК України, 1. Резервний фонд бюджету
формується для здійснення непередбачених видатків, що не мають
постійного характеру і не могли бути передбачені під час складання
проекту бюджету. Порядок використання коштів з резервного фонду
бюджету визначається Кабінетом Міністрів України.
2. Рішення про виділення коштів з резервного фонду бюджету
приймаються відповідно Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів
Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями,
виконавчими органами місцевого самоврядування.
З цього ми можемо зробити висновок про те, що витрачання коштів
резервного фонду на оздоровлення дітей-сиріт, що мешкають у районі є
протиправним і суперечить положенням бюджетного законодавства,
оскільки не може вважатись непередбачуваними видатками, що не могли
бути передбачені під час складання проекту бюджету.
Далі, відповідно до п.6 Постанови КМУ від 29 березня 2002 року
№415 «Про затвердження Порядку використання коштів резервного фонду
бюджету», Кошти резервного фонду бюджету можуть використовуватися
на здійснення:
б) інших непередбачених заходів, які відповідно до законів можуть
здійснюватися за рахунок коштів бюджету, але не мають постійного
характеру і не могли бути передбачені під час складання проекту
бюджету, тобто на момент затвердження бюджету не було визначених
актами Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів
України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів
Автономної Республіки Крим, відповідної ради, місцевої
держадміністрації, виконавчого органу відповідної ради підстав для
проведення таких заходів.
7. До непередбачених заходів, визначених у підпункті "б" пункту 6
цього Порядку, не можуть бути віднесені: капітальний ремонт або
реконструкція, крім випадків, пов’язаних з ліквідацією надзвичайних
ситуацій та проведенням заходів, пов’язаних із запобіганням виникненню
надзвичайних ситуацій техногенного, природного та соціального
характеру, зокрема пов’язаних з відновленням зруйнованих
(пошкоджених) об’єктів під час проведення антитерористичної
операції та/або операції Об’єднаних сил із забезпечення національної
безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а також
реконструкцією об’єктів житлового та комунального призначення з
високим ступенем готовності для забезпечення житлом
військовослужбовців, які брали безпосередню участь в антитерористичній
операції та/або операції Об’єднаних сил із забезпечення національної
безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а також заходах,
пов’язаних із забезпеченням правопорядку на державному кордоні,
відбиттям збройного нападу на об’єкти, що охороняються
військовослужбовцями, звільненням таких об’єктів у разі захоплення або
спроби насильницького заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою,
та сімей загиблих з їх числа;
З цього ми можемо зробити висновок, що фінансування реконструкції
будівлі, що постраждала від артобстрілів дійсно відноситься до випадків
використання коштів із резервного фонду бюджету.
Проте, як зазначається в ч.4 ст. 24 БК України, Кабінет Міністрів
України (Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні
адміністрації та виконавчі органи відповідних місцевих рад) щомісячно
звітують перед Верховною Радою України (Верховною Радою Автономної
Республіки Крим та відповідною місцевою радою) про витрачання коштів
резервного фонду відповідного бюджету.
Тож, відповідна районна рада зобов’язана звітувати перед ВРУ про
витрачання коштів резервного фонду бюджету.
Відповідно до ч.5 та ч.7 ст. 13 БК України, Розподіл бюджету на
загальний та спеціальний фонди, їх складові частини визначаються
виключно цим Кодексом та законом про Державний бюджет України.
Передача коштів між загальним та спеціальним фондами бюджету
дозволяється тільки в межах бюджетних призначень шляхом внесення
змін до закону про Державний бюджет України, прийняття рішення про
місцевий бюджет або про внесення змін до нього (крім випадку,
передбаченого частиною другою статті 57 цього Кодексу).
З цього випливає, що Харківська районна рада не може формувати
фонд за рахунок економії коштів загального фонду бюджету, оскільки в
такому випадку відбуватиметься передача коштів між загальним і
спеціальним фондом, а така процедура заборонена бюджетним
законодавством.
Відповідно до ч.9 ст. 13 БК України, Створення позабюджетних
фондів органами державної влади, органами влади Автономної Республіки
Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними
установами не допускається. Відкриття позабюджетних рахунків для
розміщення бюджетних коштів (включаючи власні надходження
бюджетних установ) органами державної влади, органами влади
Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та
іншими бюджетними установами забороняється, крім випадків,
передбачених частиною восьмою статті 16 та частиною другою статті 78
цього Кодексу, а також крім розміщення закордонними дипломатичними
установами України бюджетних коштів на поточних рахунках іноземних
банків, розміщення на поточних рахунках у банках державного сектору
власних надходжень державних і комунальних закладів фахової
передвищої та вищої освіти, наукових установ та закладів культури,
отриманих як плата за послуги, що надаються ними згідно з основною
діяльністю, благодійні внески та гранти, у порядку, встановленому
Кабінетом Міністрів України, розміщення закладами професійної
(професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти на депозитах
тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних
послуг, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, якщо
таким закладам законом надано відповідне право, та розміщення на
рахунках банків надходжень, визначених пунктом 1 частини третьої статті
15, пунктом 13 частини третьої статті 29 та пунктом 12 частини першої
статті 69-1 цього Кодексу, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів
України.
З цього можна зробити висновок про те, що Харківська районна рада
не має повноважень на створення нових фондів бюджету, а отже
формування фонду забезпечення розвитку інфраструктури району є
протиправним, оскільки можливість формування такого фонду на рівні
районної ради не передбачено чинним бюджетним законодавством.
Завдання 1
24 травня 2022 р. відбулося пленарне засідання сесії Харківської районної
ради, під час якого депутати ухвалили зміни до бюджету Харківського
району Харківської області на 2022 р. Такі зміни було запроваджено
відповідно до Прогнозу доходів районного бюджету, без урахування
трансфертів, на 2022 р. (в сумі 132 млн 286 тис. грн, у тому числі сума
доходів: загального фонду – 127 млн 789 тис. грн; спеціального фонду – 4
млн 496 тис. грн.) Крім того, вказаним рішенням про зміни до місцевого
бюджету було передбачено формування резервного фонду районного
бюджету для подолання наслідків збройної агресії в обсязі 550 тис. грн. і
фонду забезпечення розвитку інфраструктури району у обсязі 750 тис. грн.
Обґрунтуйте правомірність такого рішення місцевої ради.
Щодо прийняття рішення про внесення змін до місцевого бюджету, то
Відповідно до ч.7 ст. 78 БК України, Рішення про внесення змін до
рішення про місцевий бюджет ухвалюється Верховною Радою Автономної
Республіки Крим, відповідною місцевою радою на підставі офіційного
висновку місцевого фінансового органу про перевиконання чи
недовиконання дохідної частини загального фонду, про обсяг залишку
коштів загального та спеціального фондів (крім власних надходжень
бюджетних установ) відповідного бюджету. Факт перевиконання дохідної
частини загального фонду місцевого бюджету визнається за підсумками
першого півріччя та наступних звітних періодів з початку поточного
бюджетного періоду на підставі офіційних висновків місцевого
фінансового органу за умови перевищення доходів загального фонду
місцевого бюджету (без урахування міжбюджетних трансфертів),
врахованих у розписі місцевого бюджету на відповідний період, не менше
ніж на 5 відсотків. Факт недоотримання доходів загального фонду
місцевого бюджету визнається на підставі офіційного висновку місцевого
фінансового органу за підсумками квартального звіту в разі
недоотримання доходів загального фонду місцевого бюджету, врахованих
у розписі місцевого бюджету на відповідний період, більше ніж на 15
відсотків.
Проте, відповідно до п.22 розділу VI Перехідних положень БК,
Установити, що в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із
законом заходів загальної мобілізації: 1) не застосовуються такі норми
цього Кодексу: частини сьома та восьма статті 78 у частині обмежень у
прийнятті рішень Верховною Радою Автономної Республіки Крим,
відповідною місцевою радою про внесення змін до місцевих бюджетів;
Тож, таке рішення Ради є правомірним. А на період дії воєнного стану
обмежень у прийнятті рішень місцевою радою щодо внесення змін до
місцевого бюджету немає.
Щодо резервного фонду
Відповідно до ч.1, ч.3 та ч.5 ст. 24 БК України, Резервний фонд бюджету
формується для здійснення непередбачених видатків, що не мають
постійного характеру і не могли бути передбачені під час складання
проекту бюджету. Порядок використання коштів з резервного фонду
бюджету визначається Кабінетом Міністрів України.
Резервний фонд бюджету не може перевищувати одного відсотка обсягу
видатків загального фонду відповідного бюджету.
У Державному бюджеті України резервний фонд передбачається
обов'язково. Рішення щодо необхідності створення резервного фонду
місцевого бюджету приймає Верховна Рада Автономної Республіки Крим,
відповідна місцева рада.
Але, відповідно до п.23 Перехідних положень Бюджетного Кодексу
України, Установити, що частина третя статті 24 цього Кодексу не
застосовується у разі здійснення згідно із законом заходів з часткової
мобілізації.
Отже, місцева рада дійсно має приймати рішення про встановлення
резервного фонду бюджету без обмежень його відсоткового
співвідношення із обсягом видатків загального фонду відповідного
бюджету.
Далі, відповідно до ст. 68 БК України, Склад доходів та видатків
бюджетів районів у містах (у разі їх створення) визначається міською
радою відповідно до повноважень, переданих районним у містах радам.
А відповідно до ч.2 ст. 70 БК України, Кошти спеціального фонду
місцевих бюджетів витрачаються на заходи, передбачені рішенням про
місцевий бюджет відповідно до законодавства.
Відповідно до ч.4 ст. 71 БК України, Бюджет розвитку місцевих бюджетів
є складовою частиною спеціального фонду місцевих бюджетів.
Проте, законодавством України не передбачено створення фонду
забезпечення розвитку інфраструктури району. Відповідні кошти можуть
бути отримані районною у місті радою відповідно до ст. 24-1 БК України,
Державний фонд регіонального розвитку створюється у складі державного
бюджету.
2. Кошти державного фонду регіонального розвитку спрямовуються на
виконання інвестиційних програм і проектів регіонального розвитку, що
мають на меті розвиток регіонів і відповідають пріоритетам, визначеним
Державною стратегією регіонального розвитку та відповідними
регіональними стратегіями розвитку, у таких пропорціях:
3. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та
Севастопольські міські державні адміністрації до 1 серпня року, що
передує плановому, подають центральному органу виконавчої влади, що
забезпечує формування державної регіональної політики, пропозиції з
переліком і описом інвестиційних програм і проектів регіонального
розвитку, що сформовані відповідно до частини другої цієї статті,
пройшли попередній конкурсний відбір регіональними комісіями
відповідно до законодавства (у тому числі програм і проектів щодо
розвитку спортивної інфраструктури, погоджених з центральним органом
виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері
фізичної культури і спорту) та можуть реалізовуватися за рахунок коштів
державного фонду регіонального розвитку у наступному бюджетному
періоді.
Тож, районна у місті рада не має повноважень на створення такого
фонду. Вона має право подавати заявки для отримання коштів з
державного фонду регіонального розвитку.
Але, відповідно до п.22-5 розділу VI "Прикінцеві та перехідні
положення" Бюджетного кодексу України, Установити, що у період дії
воєнного стану та з метою відсічі збройної агресії Російської Федерації
проти України, забезпечення національної безпеки, заходів територіальної
оборони, підтримки місцевої інфраструктури, соціального захисту
населення органи місцевого самоврядування, місцеві державні
адміністрації, військово-цивільні адміністрації або військові адміністрації
(у разі їх утворення) можуть приймати рішення про:
здійснення, як виняток з положень частини другої статті 85 цього
Кодексу, видатків, не віднесених до відповідних місцевих бюджетів цим
Кодексом, і видатків на утримання бюджетних установ одночасно з різних
бюджетів. Такі видатки здійснюються шляхом надання міжбюджетного
трансферту з відповідного місцевого бюджету;
Отже, на період дії воєнного стану відповідна районна у місті рада
має право внести зміни і створити відповідний фонд забезпечення
розвитку інфраструктури району. При цьому Закон не встановлює обсяг
такого фонду, тож вважаємо, що таке рішення є правомірним.

Тема 12
Завдання 1
Проаналізуйте та прокоментуйте вказану ситуацію.
Відповідно до ст. 96 БК України, Міжбюджетні трансферти поділяються
на:
 1) базову дотацію (трансферт, що надається з державного бюджету
місцевим бюджетам для горизонтального вирівнювання
податкоспроможності територій);
2) субвенції;
3) реверсну дотацію (кошти, що передаються до державного бюджету
з місцевих бюджетів для горизонтального вирівнювання
податкоспроможності територій);
4) додаткові дотації.
А відповідно до п.33 ч.1 ст. 2 БК України, У цьому Кодексі наведені
нижче терміни вживаються в такому значенні: міжбюджетні трансферти -
кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до
іншого;
З цього ми можемо стверджувати, що реверсна дотація є видом
міжбюджетних трансфертів. Вона передбачає безоплатну і
безповоротну передачу коштів з місцевих бюджетів до Державного
Бюджету України для горизонтального вирівнювання
податкоспроможності територій.
Відповідно до ст. 99 БК України, 1. Горизонтальне вирівнювання
податкоспроможності бюджетів місцевого самоврядування, крім бюджетів
міст Києва та Севастополя і районів у містах, здійснюється з урахуванням
таких параметрів:
1) кількість населення;
2) надходження податку на доходи фізичних осіб, визначеного пунктом 1
частини першої статті 64 цього Кодексу, за останній звітний бюджетний
період;
3) індекс податкоспроможності відповідного бюджету.
2. Індекс податкоспроможності є коефіцієнтом, що визначає рівень
податкоспроможності бюджету місцевого самоврядування порівняно з
аналогічним середнім показником по всіх бюджетах місцевого
самоврядування в Україні (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) у
розрахунку на одну людину.
3. При здійсненні вирівнювання враховується значення індексу
податкоспроможності відповідного бюджету.
Якщо значення індексу:
в межах 0,9-1,1 - вирівнювання не здійснюється;
менше 0,9 - надається базова дотація відповідному бюджету в обсязі 80
відсотків суми, необхідної для досягнення значення такого індексу
забезпеченості відповідного бюджету 0,9;
більше 1,1 - передається реверсна дотація з відповідного бюджету в обсязі
50 відсотків суми, що перевищує значення такого індексу 1,1.
Відповідно до ст. 108 БК України, Міжбюджетні трансферти з державного
бюджету місцевим бюджетам перераховуються з рахунків державного
бюджету органами Казначейства України бюджету Автономної
Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва і
Севастополя, іншим бюджетам місцевого самоврядування, для яких у
державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти. Порядок
перерахування міжбюджетних трансфертів з державного бюджету
місцевим бюджетам, реверсної дотації, а також порядок перерахування
міжбюджетних трансфертів між місцевими бюджетами визначаються
Кабінетом Міністрів України і мають забезпечувати своєчасність,
рівномірність, гарантованість та повноту перерахування трансфертів.
Відповідно до ч.3 Постанови КМУ від 15 грудня 2010 року №1132 «Про
затвердження Порядку перерахування міжбюджетних трансфертів»,
Реверсна дотація до державного бюджету з місцевих бюджетів
перераховується територіальними органами Казначейства в областях та м.
Києві (далі - органи Казначейства) щодекади рівними частинами в
останній день декади (за III декаду грудня - до 25 числа) відповідно до
розпису державного бюджету за рахунок фактичних надходжень доходів
загального фонду місцевого бюджету.
А відповідно до п.56 ч.2 ст. 56 БК України, До доходів загального фонду
Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених
-1
пунктом 1 частини другої статті 67 цього Кодексу) належать:
кошти, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів;
Тож, фактично, реверсна дотація – це передання коштів з більш
платоспроможних територій до менш платоспроможних для того, аби
урівняти їх платоспроможність. Такі кошти повинні направлятись на
фінансування місцевих бюджетів. Більш того, БК України визначає, що
кошти реверсної дотації повинні надходити саме до загального фонду
Державного Бюджету України, а оскільки ст. 19 Конституції України
визначає, що Органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в
межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та
законами України. То в такому випадку перерахування цих коштів до
Спеціального фонду – є порушенням бюджетного законодавства України.
Задача 2
Чи правомірне рішення міської ради? Дайте правовий висновок.
Передусім необхідно звернутися до ЗУ «Про державні цільові
програми»
Стаття 1. Визначення та види державних цільових програм
Державна цільова програма- це комплекс взаємопов'язаних завдань і
заходів, які спрямовані на розв'язання найважливіших проблем розвитку
держави, окремих галузей економіки або адміністративно-територіальних
одиниць, здійснюються з використанням коштів Державного бюджету
України та узгоджені за строками виконання, складом виконавців,
ресурсним забезпеченням.
Державні цільові програми поділяються на: загальнодержавні програми
економічного, науково- технічного, соціального, національно-культурного
розвитку, охорони довкілля (далі - загальнодержавні програми) - це
програми, які охоплюють всю територію держави або значну кількість її
регіонів, мають довгостроковий період виконання і здійснюються
центральними та місцевими органами виконавчої влади.
ЗУ «Про культуру» Ст. 1
15) національно-культурна державна цільова програма - програма,
спрямована на створення сприятливих умов національно-культурного
розвитку, збереження національно- культурної спадщини, задоволення
інтелектуальних та духовних потреб людини, та цільова регіональна
програма у сфері культури, що передбачають вирішення питань,
пов'язаних з діяльністю та розвитком базової мережі закладів культури
всіх pівнів або відповідного рівня, а також реалізацію культурно-
мистецыких проектів і здійснення державними та недержавними
закладами культури заходів, що фінансуються з державного та/або
місцевих бюджетів.
ПКМУ «Про затвердження Порядку розроблення та виконання
державних цільових програм»
21. Державними замовниками програми можуть бути центральні органи
виконавчої влади, Національна академія наук, Рада міністрів Автономної
Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські
держадміністрації.
30. У розділі "Обсяги та джерела фінансування" подаються детальні
розрахунки необхідних прогнозних обсягів фінансування заходів
програми з pізних джерел з розподілом за роками.
Окремо визначаються прогнозні обсяги фінансування, спрямовані на
капітальні вкладення, інноваційну діяльність (дослідження і розробки).
наукові дослідження та розробки, а також інші джерела фінансування
(власні кошти виконавця, гранти, залучені кредити та інші кошти).
Дається обгрунтування реальних можливостей фінансування програми за
рахунок коштів державного бюджету (з урахуванням прогнозних
показників зведеного бюджету України за основними видами доходів,
видатків та фінансування на наступні роки), місцевих бюджетів та інших
джерел.
Таким чином можна зробити висновок що місцева державна
адміністрація цілком могла прийняти рішення про фінансування такої
державної цільової програми з місцевого бюджету, за умови якщо таке
фінансування передбачене у розділі «Обсяги та джерела фінансування»
даної цільової програми.

Задача 3
Який порядок надання субвенції на виконання інвестиційних проектів між
місцевими бюджетами? Яким документом оформлюється надання таких
коштів?
Стаття 105. Субвенції на виконання інвестиційних проектів
1. Надання субвенцій на виконання інвестиційних проектів грунтується на
таких основних принципах:
1) принцип об'єктивності та відкритості - отримувач субвенції
визначається за прозорими процедурами;
2) принцип єдності - розподіл коштів має забезпечити реалізацію системи
національних цінностей і завдань інноваційного розвитку та сприяти
зменшенню відмінностей в рівні життя населення різних регіонів країни;
3) принцип збалансованого розвитку - надання державної підтримки
територіям з урахуванням їх потенціалу;
4) принцип цільового використання коштів - субвенція використовується
виключно на мету, визначену її надавачем, з урахуванням прогнозних та
програмних документів економічного та соціального розвитку країни і
відповідної території, прогнозу місцевого бюджету.
2. Субвенції на виконання інвестиційних проектів надаються з державного
бюджету місцевим бюджетам з урахуванням таких основних засад:
1) економічної ефективності досягнення цілей інвестиційного проекту із
залученням мінімального обсягу бюджетних коштів на виконання
інвестиційних проектів;
2) направленості субвенції виключно на створення, приріст чи оновлення
основних фондів комунальної форми власності (насамперед на завершення
будівництва та реконструкції об'єктів із ступенем будівельної готовності
понад 70 відсотків);
3) фінансової забезпеченості інвестиційних проектів, строк впровадження
яких довший, ніж бюджетний період, необхідними фінансовими
ресурсами місцевих бюджетів, кредитами (позиками), залученими під
державні та/або місцеві гарантії, та коштами субвенції на їх виконання
впродовж усього строку впровадження;
4) pівня забезпеченості об'єктами виробничої, комунікаційної та
соціальної інфраструктури, що підвищуе інвестиційну привабливість
територiї;
6) участі бюджету - отримувача субвенції:
для бюджетів сіл, їх об'єднань, селищ, міст районного значення - не менш
як 1 відсоток від обсягу такої субвенції;
для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних
бюджетів, бюджетів міста Севастополя, міст республіканського
Автономної Республіки Крим та обласного значення, бюджетів
об'сднаних територіальних громад - не менш як 3 відсотки від обсягу
такої субвенції;
для бюджету міста Києва - не менш як 5 відсотків від обсягу такої
субвенції;
7) обгрунтування спроможності подальшого утримання за рахунок коштів
місцевих бюджетів об'єктів комунальної власності.
3. Розподіл субвенції на виконання інвестиційних проектів
здійснюсться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з
урахуванням завдань і заходів державної стратегії регіонального
розвитку, рeriональних стратегій розвитку на підставі
формалізованих параметрів, що базуються на фактичних та
прогнозних показниках економічного та соціального розвитку
відповідної території (основними з яких є показники обсягу
промислового виробництва, обсягу валової продукції сільського
господарства, обсягу інвестицій в основний капітал, рівня щільності
населення, рівня безробіття населення, доходів населення у
розрахунках на одну особу, середньомісячної заробітної плати
працівників).
Стаття 108. Порядок перерахування міжбюджетних трансфертів
1. Порядок перерахування міжбюджетних трансфертів з державного
бюджету місцевим бюджетам, реверсної дотації, а також порядок
перерахування міжбюджетних трансфертів між місцевими бюджетами
визначаються Кабінетом Міністрів Україіни і мають забезпечувати
своєчасність, рівномірність, гарантованість та повноту перерахування
трансфертів.
6. Кабінет Мiністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради
України з питань бюджету може здійснювати розподіл та перерозподіл
обсягів субвенцій та додаткових дотацій з державного бюджету місцевим
бюджетам між місцевими бюджетами у межах загалыного обсягу
відповідних субвенцій та додаткових дотацій. При цьому обсяги субвенції
з державного бюджету місцевим бюджетам на проведення виборів
депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та
сільських, селищних, міських голів розподіляються у порядку,
визначеному відповідним законом про місцеві вибори. Особливості
розподілу обсягів освітньої субвенції і медичної субвенції щодо резерву
коштів та перерозподілу обсягів таких субвенцій між місцевими
бюджетами можуть визначатися законом про Державний бюджет України.
Стаття 101. Міжбюджетні трансферти між місцевими бюджетами
2. Верховна Рада Автономної Республіки Крим та місцеві ради можуть
передбачати у відповідних бюджетах такі види міжбюджетних
трансфертів
4) субвенції на виконання інвестиційних проектів, у тому числі на
будівництво або реконструкцію об'єктів спільного користування;
Умови надання субвенцій, зазначених у цій частині статті, визначаються
відповідним договором сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Таким чином, можемо зробити зробити висновок, що таке перерахування
дійсно має місце і воно буде закріплюватися договором між сторонами,
однак за умовою задачі не виконується вимога щодо участі бюджету
отримувача, так Миколаїв виділяє 2 відсотки замість належних 3х, це є
суттєвим порушенням законодавства. Тому такий двосторонній договір
може бути визнаний недійсним.

Тема 13
Задача 1
Що мають зробити головні розпорядники бюджетних коштів для
вирішення проблем у ході виконання бюджетної програми?
Наказ МінФіну «Про паспорти бюджетних програм»
3. Головні розпорядники розробляють проекти паспортів бюджетних
програм і подають їх на погодження до Міністерства фінансів України
(далі - Мінфін) протягом 30 днів після набрання чинності законом про
Державний бюджет України. Протягом тижня головні розпорядники
подають на погодження до Мінфіну проекти паспортів бюджетних
програм у разі виникнення нових бюджетних програм у зв'язку з:
перерозподілом видатків за бюджетними програмами у межах загального
обсягу бюджетних призначень, передбачених головному розпоряднику.
10. Зміни до паспортів бюджетних програм уносяться протягом
бюджетного періоду шляхом затвердження їх у новій редакції в порядку,
установленому для складання паспортів бюджетних програм, у разі:
перерозподілу видатків за бюджетними програмами у межах загального
обсягу бюджетних призначень, передбачених головному розпорядникy.
Аналізуючи вищенаведені положення можу зробити висновок, що у разі
виникнення проблем у ході виконання бюджетної програми головний
розпорядник повинен ініціювати внесення змін до такої бюджетної
програми з уразуванням положень Закону «Про держбюджет».
З якою метою складають паспорти бюджетних програм та яку
інформацію вони мають містити?
Наказ МінФіну «Про паспорти бюджетних програм»
1.Паспорт бюджетної програми - документ, що визначає мету, завдання,
напрями використання бюджетних коштів, відповідальних виконавців,
результативні показники та інші характеристики бюджетної програми
відповідно до бюджетного призначення, встановленого законом про
Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), та цілей
державної політики у відповідній сфері діяльності, формування та/або
реалізацію якої забезпечує головний розпорядник.
Мета бюджетної програми відображає цілі, яких необхідно досягти при
виконанні бюджетної програми у середньостроковому періоді, відповідає
пріоритетам державної політики у відповідній сфері, визначеним
нормативно-правовими актами, та спрямована на досягнення цілей
державної політики у відповідній сфері діяльності, формування та/або
реалізацію якої забезпечує головний розпорядник. Мета повинна бути
чіткою, реальною та досяжною.
Паспорт бюджетної програми формується з використанням інформації,
наведеної у бюджетному запиті головного розпорядника, плані діяльності
головного розпорядника на середньостроковий період, з урахуванням
бюджетних призначень, установлених законом про Державний бюджет
України, та порядків використання бюджетних коштів.

Завдання 2
Чи правомірним є рішення Міністра фінансів України?
Відповідно до ч.1 ст. 54 БК України, Якщо за результатами місячного звіту
про виконання загального фонду Державного бюджету України виявиться,
що отриманих надходжень державного бюджету недостатньо для
здійснення бюджетних асигнувань відповідно до бюджетних призначень з
урахуванням граничного обсягу дефіциту (профіциту), затвердженого
законом про Державний бюджет України, Міністр фінансів України може
вносити зміни до розпису Державного бюджету України за загальним
фондом з метою забезпечення збалансованості надходжень та витрат
державного бюджету з дотриманням граничного обсягу річного дефіциту
(профіциту) державного бюджету.
Аналогічне положення міститься в п.4.1 Наказу Міністерства Фінансів
України від 28.01.2002 року №57 «Про затвердження документів, що
застосовуються в процесі виконання бюджету», відповідно до якого:
Якщо за результатами місячного звіту про виконання загального фонду
державного бюджету виявиться, що отриманих надходжень недостатньо
для здійснення бюджетних асигнувань відповідно до бюджетних
призначень з урахуванням граничного обсягу дефіциту (профіциту),
затвердженого законом про Державний бюджет України, Міністр фінансів
України може вносити зміни до розпису Державного бюджету України за
загальним фондом з метою забезпечення збалансованості надходжень та
витрат державного бюджету з дотриманням граничного обсягу річного
дефіциту (профіциту) державного бюджету.
В нашому випадку дійсно після заслуховування місячного звіту про
виконання розпису Державного Бюджету України виявилось, що
отриманих надходжень недостатньо для здійснення бюджетних
асигнувань відповідно до бюджетних призначень з урахуванням
граничного обсягу дефіциту. Це надало право на внесення змін до розпису
Державного бюджету України за загальним фондом з метою
забезпечення збалансованості надходжень та витрат державного
бюджету
Відповідно до пунктів 4.2 – 4.4. Наказу Міністерства Фінансів України від
28.01.2002 року №57 «Про затвердження документів, що застосовуються в
процесі виконання бюджету», Структурні підрозділи Мінфіну відповідно
до закріплених функцій і процедур розраховують уточнений помісячний
прогноз надходжень доходів загального фонду, державних запозичень,
надходжень від приватизації державного майна, повернення кредитів на
фінансування загального фонду державного бюджету і подають
Департаменту державного бюджету Мінфіну не пізніше 15 числа місяця,
що настає за місяцем, в якому відбулося недоотримання доходів,
державних запозичень або надходжень від приватизації державного майна
на фінансування державного бюджету.
4.3. Департамент державного бюджету Мінфіну за участю відповідних
структурних підрозділів Мінфіну на підставі уточненого помісячного
прогнозу надходжень доходів та повернення кредитів до загального
фонду, державних запозичень та надходжень від приватизації державного
майна на фінансування загального фонду державного бюджету розробляє
пропозиції щодо внесення відповідних змін до помісячного розпису
асигнувань загального фонду державного бюджету з урахуванням
інформації Державної казначейської служби України про виділені
асигнування та подає на розгляд Міністру фінансів України.
4.4. На підставі наданої інформації Міністр фінансів України приймає
рішення про внесення змін до помісячного розпису асигнувань загального
фонду державного бюджету.
Тож, в нашому випадку рішення Міністра фінансів України є
протиправним, оскільки було порушено порядок внесення змін до
помісячного розпису асигнувань загального фонду державного бюджету.

В яких випадках можливо внесення змін до бюджетного розпису?

Відповідно до п.3.1. Наказу Міністерства Фінансів України від 28.01.2002
року №57 «Про затвердження документів, що застосовуються в процесі
виконання бюджету», Унесення змін до розпису здійснюється у разі:
необхідності перерозподілу бюджетних асигнувань в розрізі економічної
класифікації видатків бюджету у межах загального обсягу бюджетних
призначень за бюджетною програмою окремо за загальним та спеціальним
фондами бюджету;
прийняття нормативного акта про передачу бюджетних призначень від
одного головного розпорядника до іншого головного розпорядника,
перерозподіл видатків і надання кредитів з бюджету за бюджетними
програмами, а також за бюджетною програмою збільшення видатків
розвитку за рахунок зменшення інших видатків;
прийняття рішення щодо передачі нерозподілених бюджетних призначень
на визначену в законі про Державний бюджет України мету між
головними розпорядниками;
прийняття рішення про зменшення бюджетних асигнувань головним
розпорядникам у разі вчинення ними порушень бюджетного
законодавства, визначених пунктами 24, 29 і 38 статті 116 Бюджетного
кодексу України, на суму вчиненого порушення;
прийняття рішення Кабінету Міністрів України щодо здійснення програм
та заходів за іншими надходженнями спеціального фонду бюджету;
необхідності збільшення бюджетних асигнувань спеціального фонду
державного бюджету відповідно до положень пункту 3.9 цієї Інструкції;
необхідності внесення змін до розпису доходів, до розпису фінансування
або до розпису кредитування;
унесення змін до закону про Державний бюджет України.

Які існують вимоги до внесення змін розпису бюджету?

Відповідно до п.3.5. Наказу Міністерства Фінансів України від 28.01.2002
року №57 «Про затвердження документів, що застосовуються в процесі
виконання бюджету», Зміни до помісячного розпису мають відповідати
таким вимогам:
бути збалансованими за місяцями, тобто не порушувати загального обсягу
показників загального фонду державного бюджету на місяць, якого
стосуються такі зміни;
не змінювати загального обсягу показників загального або спеціального
фонду державного бюджету на рік, за винятком внесення змін до закону
про Державний бюджет України та випадків, передбачених абзацом третім
пункту 3.9;
враховувати фактично відкриті асигнування (при внесенні змін до розпису
асигнувань та розпису кредитування), фактичні надходження коштів за
період з початку року (при внесенні змін до розпису доходів та розпису
фінансування за формами згідно з додатками 4, 5, 6 до Інструкції);
проводитися переважно за відсутності, на момент внесення змін до
розпису асигнувань, кредиторської заборгованості за бюджетними
зобов’язаннями за тим кодом економічної класифікації видатків бюджету
та класифікації кредитування бюджету, за яким передбачається зменшення
асигнувань;
відповідати вимогам закону про Державний бюджет України та інших
нормативно-правових актів;
вноситися на поточний та наступні періоди (крім випадків, передбачених
абзацами третім та десятим пункту 3.1 та інших випадків, передбачених
чинним законодавством).
Тема 14
Завдання 1.
24 травня 2022 р. відбулося пленарне засідання сесії Харківської районної
ради, під час якого депутати ухвалили зміни до бюджету Харківського
району Харківської області на 2022 р. Такі зміни було запроваджено
відповідно до Прогнозу доходів районного бюджету, без урахування
трансфертів, на 2022 р. (в сумі 132 млн 286 тис. грн, у тому числі сума
доходів: загального фонду – 127 млн 789 тис. грн; спеціального фонду – 4
млн 496 тис. грн.) Крім того, вказаним рішенням про зміни до місцевого
бюджету було передбачено формування резервного фонду районного
бюджету для подолання наслідків збройної агресії в обсязі 550 тис. грн. і
фонду забезпечення розвитку інфраструктури району у обсязі 750 тис. грн.
Обґрунтуйте правомірність такого рішення місцевої ради.
Щодо прийняття рішення про внесення змін до місцевого бюджету, то
Відповідно до ч.7 ст. 78 БК України, Рішення про внесення змін до
рішення про місцевий бюджет ухвалюється Верховною Радою Автономної
Республіки Крим, відповідною місцевою радою на підставі офіційного
висновку місцевого фінансового органу про перевиконання чи
недовиконання дохідної частини загального фонду, про обсяг залишку
коштів загального та спеціального фондів (крім власних надходжень
бюджетних установ) відповідного бюджету. Факт перевиконання дохідної
частини загального фонду місцевого бюджету визнається за підсумками
першого півріччя та наступних звітних періодів з початку поточного
бюджетного періоду на підставі офіційних висновків місцевого
фінансового органу за умови перевищення доходів загального фонду
місцевого бюджету (без урахування міжбюджетних трансфертів),
врахованих у розписі місцевого бюджету на відповідний період, не менше
ніж на 5 відсотків. Факт недоотримання доходів загального фонду
місцевого бюджету визнається на підставі офіційного висновку місцевого
фінансового органу за підсумками квартального звіту в разі
недоотримання доходів загального фонду місцевого бюджету, врахованих
у розписі місцевого бюджету на відповідний період, більше ніж на 15
відсотків.
Проте, відповідно до п.22 розділу VI Перехідних положень БК,
Установити, що в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із
законом заходів загальної мобілізації: 1) не застосовуються такі норми
цього Кодексу: частини сьома та восьма статті 78 у частині обмежень у
прийнятті рішень Верховною Радою Автономної Республіки Крим,
відповідною місцевою радою про внесення змін до місцевих бюджетів;
Тож, таке рішення Ради є правомірним. А на період дії воєнного стану
обмежень у прийнятті рішень місцевою радою щодо внесення змін до
місцевого бюджету немає.
Щодо резервного фонду
Відповідно до ч.1, ч.3 та ч.5 ст. 24 БК України, Резервний фонд бюджету
формується для здійснення непередбачених видатків, що не мають
постійного характеру і не могли бути передбачені під час складання
проекту бюджету. Порядок використання коштів з резервного фонду
бюджету визначається Кабінетом Міністрів України.
Резервний фонд бюджету не може перевищувати одного відсотка обсягу
видатків загального фонду відповідного бюджету.
У Державному бюджеті України резервний фонд передбачається
обов'язково. Рішення щодо необхідності створення резервного фонду
місцевого бюджету приймає Верховна Рада Автономної Республіки Крим,
відповідна місцева рада.
Але, відповідно до п.23 Перехідних положень Бюджетного Кодексу
України, Установити, що частина третя статті 24 цього Кодексу не
застосовується у разі здійснення згідно із законом заходів з часткової
мобілізації.
Отже, місцева рада дійсно має приймати рішення про встановлення
резервного фонду бюджету без обмежень його відсоткового
співвідношення із обсягом видатків загального фонду відповідного
бюджету.
 Далі, відповідно до ст. 68 БК України, Склад доходів та видатків
бюджетів районів у містах (у разі їх створення) визначається міською
радою відповідно до повноважень, переданих районним у містах радам.
А відповідно до ч.2 ст. 70 БК України, Кошти спеціального фонду
місцевих бюджетів витрачаються на заходи, передбачені рішенням про
місцевий бюджет відповідно до законодавства.
Відповідно до ч.4 ст. 71 БК України, Бюджет розвитку місцевих бюджетів
є складовою частиною спеціального фонду місцевих бюджетів.
Проте, законодавством України не передбачено створення фонду
забезпечення розвитку інфраструктури району. Відповідні кошти можуть
бути отримані районною у місті радою відповідно до ст. 24-1 БК України,
Державний фонд регіонального розвитку створюється у складі державного
бюджету.
2. Кошти державного фонду регіонального розвитку спрямовуються на
виконання інвестиційних програм і проектів регіонального розвитку, що
мають на меті розвиток регіонів і відповідають пріоритетам, визначеним
Державною стратегією регіонального розвитку та відповідними
регіональними стратегіями розвитку, у таких пропорціях:
3. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та
Севастопольські міські державні адміністрації до 1 серпня року, що
передує плановому, подають центральному органу виконавчої влади, що
забезпечує формування державної регіональної політики, пропозиції з
переліком і описом інвестиційних програм і проектів регіонального
розвитку, що сформовані відповідно до частини другої цієї статті,
пройшли попередній конкурсний відбір регіональними комісіями
відповідно до законодавства (у тому числі програм і проектів щодо
розвитку спортивної інфраструктури, погоджених з центральним органом
виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері
фізичної культури і спорту) та можуть реалізовуватися за рахунок коштів
державного фонду регіонального розвитку у наступному бюджетному
періоді.
Тож, районна у місті рада не має повноважень на створення такого
фонду. Вона має право подавати заявки для отримання коштів з
державного фонду регіонального розвитку.
Але, відповідно до п.22-5 розділу VI "Прикінцеві та перехідні
положення" Бюджетного кодексу України, Установити, що у період дії
воєнного стану та з метою відсічі збройної агресії Російської Федерації
проти України, забезпечення національної безпеки, заходів територіальної
оборони, підтримки місцевої інфраструктури, соціального захисту
населення органи місцевого самоврядування, місцеві державні
адміністрації, військово-цивільні адміністрації або військові адміністрації
(у разі їх утворення) можуть приймати рішення про:
здійснення, як виняток з положень частини другої статті 85 цього
Кодексу, видатків, не віднесених до відповідних місцевих бюджетів цим
Кодексом, і видатків на утримання бюджетних установ одночасно з різних
бюджетів. Такі видатки здійснюються шляхом надання міжбюджетного
трансферту з відповідного місцевого бюджету;
Отже, на період дії воєнного стану відповідна районна у місті рада
має право внести зміни і створити відповідний фонд забезпечення
розвитку інфраструктури району. При цьому Закон не встановлює обсяг
такого фонду, тож вважаємо, що таке рішення є правомірним.
Завдання 2
У зв’язку з прийняттям обласного бюджету з профіцитом загального
фонду в сумі 2 млн грн. 20 лютого 2022 року на сесії обласної ради було
прийнято рішення про відкриття у філії комерційного банку вкладного
(депозитного) рахунку, на якому будуть акумулюватися кошти обласного
бюджету з метою покриття незапланованих у бюджеті витрат. Водночас
24 лютого 2022 року указом Президента України було введено на
території держави воєнний стан.
Чи потребує зміни наведене рішення обласної ради у разі введення
воєнного стану на території України?
Відповідно до ч.9 ст. 13 БК України, Створення позабюджетних фондів
органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим,
органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами
не допускається. Відкриття позабюджетних рахунків для розміщення
бюджетних коштів (включаючи власні надходження бюджетних установ)
органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим,
органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами
забороняється, крім випадків, передбачених частиною восьмою статті
16 та частиною другою статті 78 цього Кодексу, а також крім розміщення
закордонними дипломатичними установами України бюджетних коштів на
поточних рахунках іноземних банків, розміщення на поточних рахунках у
банках державного сектору власних надходжень державних і комунальних
закладів фахової передвищої та вищої освіти, наукових установ та закладів
культури, отриманих як плата за послуги, що надаються ними згідно з
основною діяльністю, благодійні внески та гранти, у порядку,
встановленому Кабінетом Міністрів України, розміщення закладами
професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти
на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання
платних послуг, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України,
якщо таким закладам законом надано відповідне право, та розміщення на
рахунках банків надходжень, визначених пунктом 1 частини третьої статті
15, пунктом 13 частини третьої статті 29 та пунктом 12 частини першої
статті 69-1 цього Кодексу, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів
України.
А відповідно до ч.8 ст. 16 БК України, Голова Боргового агентства
України за погодженням з Міністром фінансів України має право в межах
поточного бюджетного періоду здійснювати на конкурсних засадах та/або
шляхом проведення аукціонів розміщення тимчасово вільних коштів
єдиного казначейського рахунку та коштів валютних рахунків державного
бюджету на депозитах або шляхом придбання державних цінних паперів з
подальшим поверненням таких коштів до кінця поточного бюджетного
періоду.
Керівник місцевого фінансового органу має право за рішенням Верховної
Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради в межах
поточного бюджетного періоду здійснювати на конкурсних засадах
розміщення тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів на депозитах
або шляхом придбання цінних паперів, емітованих Автономною
Республікою Крим, відповідною міською радою, з подальшим
поверненням таких коштів до кінця поточного бюджетного періоду, а
також шляхом придбання державних цінних паперів.
Тож, розміщення на рахунку в банку тимчасово вільних коштів
суперечить положенням Бюджетного Кодексу України. Оскільки ч.8 ст.
16 БК передбачає можливість розміщення лише на депозиті або шляхом
придбання цінних паперів.
Проте, зазначені вище норми залишаються чинними і на момент дії
воєнного стану.

Визначте процедуру розміщення тимчасово вільних коштів місцевих

бюджетів.
Відповідно до ч.8 ст. 16 БК України, Порядок здійснення операцій,
передбачених цією частиною статті, визначається Кабінетом Міністрів
України з дотриманням таких вимог:
 встановлення мінімальної ставки дохідності придбання цінних паперів,
укладання договорів придбання цінних паперів - при придбанні цінних
паперів;
укладання договору банківського вкладу (депозиту) з установою банку
- при розміщенні на депозитах.
Договір про придбання цінних паперів, емітованих Автономною
Республікою Крим, відповідною міською радою, згідно з цією частиною
статті має містити положення про виконання особами, що уклали цей
договір, зобов'язання щодо зворотного продажу/купівлі таких цінних
паперів до кінця поточного бюджетного періоду.
Загалом процедура розміщення тимчасово вільних коштів залежить від
того, як саме здійснюється таке розміщення:
1) на депозитному рахунку
2) шляхом придбання цінних паперів, емітованих Автономною
Республікою Крим, відповідною міською радою, з подальшим поверненням
таких коштів до кінця поточного бюджетного періоду,
3) шляхом придбання державних цінних паперів.
У випадку, коли мова йде про розміщення коштів на депозитному рахунку
– застосуванню підлягає Постанова КМУ від 12 січня 2011 року №6 «Про
затвердження Порядку розміщення тимчасово вільних коштів місцевих
бюджетів на вкладних (депозитних) рахунках у банках»
(https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/6-2011-%D0%BF#n8)
А у випадку придбання цінних паперів – Постановою КМУ від 23 травня
2018 року №544 «Про затвердження Порядку розміщення тимчасово
вільних коштів місцевих бюджетів шляхом придбання державних цінних
паперів» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/544-2018-%D0%BF#n8)
Завдання 3
Кабінетом Міністрів України та Головою Рахункової палати на розгляд
ВРУ був представлений річний звіт про виконання закону про Державний
бюджет України. Разом з цим, на засіданні ВРУ були заслухані головні
розпорядники бюджетних коштів Державного бюджету щодо мети,
завдань та результативних показників бюджетних програм, що пов’язані з
перерозподілом видатків за бюджетними програмами.
Проаналізуйте ситуацію.
Відповідно до ч.1 ст. 61 БК України, Річний звіт про виконання закону про
Державний бюджет України подається Кабінетом Міністрів України
Верховній Раді України, Президенту України та Рахунковій палаті не
пізніше 1 квітня року, наступного за звітним.
З цього випливає, що річний звіт подається виключно Кабінетом
Міністрів України. Такий звіт подається ВРУ, Рахунковій Палаті та
Президенту. А тому Рахункова Палата не має повноважень спільно із
КМУ представляти на розгляд ВРУ річний звіт про виконання
Державного бюджету.
Відповідно до ст. 162 ЗУ «Про Регламент ВРУ», Річний звіт про
виконання закону про Державний бюджет України у Верховній Раді
представляє член Кабінету Міністрів України, відповідальний за
формування та реалізацію державної фінансової і бюджетної політики.
3. Із співдоповідями про виконання закону про Державний бюджет
України виступають голова комітету, до предмета відання якого належать
питання бюджету, та Голова Рахункової палати. На такому пленарному
засіданні за процедурним рішенням Верховної Ради можуть бути
заслухані головні розпорядники коштів державного бюджету щодо
досягнення головними розпорядниками коштів державного бюджету
запланованої мети, завдань та результативних показників бюджетних
програм, а також цілей державної політики у відповідній сфері діяльності,
формування та/або реалізацію якої забезпечує головний розпорядник
коштів державного бюджету, з показниками їх досягнення за результатами
звітного періоду.
Отже, на засіданні ВРУ дійсно можуть бути заслухані головні
розпорядники бюджетних коштів з питань, зазначених в умовах завдання,
але для цього необхідно процедурне рішення ВРУ.
Також, необхідно відзначити, що результативні показники бюджетних
програм, що пов’язані з перерозподілом видатків за бюджетними
програмами не є предметом розгляду відповідно до зазначеної вище
статті.

Визначте повноваження Верховної Ради України, Рахункової палати

України, Кабінету Міністрів України при розгляді річного звіту про
виконання закону про Державний бюджет України.
Відповідно до ч.1 ст. 62 БК України, Рахункова палата протягом двох
тижнів з дня офіційного подання Кабінетом Міністрів України річного
звіту про виконання закону про Державний бюджет України готує та
подає до Верховної Ради України висновки про виконання закону про
Державний бюджет України з оцінкою ефективності управління коштами
державного бюджету, а також пропозиції щодо усунення порушень,
виявлених у звітному бюджетному періоді, та вдосконалення бюджетного
процесу загалом.
Відповідно до ст. 162 ЗУ «Про Регламент ВРУ», Розгляд звіту про
виконання закону про Державний бюджет України відбувається за
процедурою повного обговорення (стаття 30 цього Регламенту) з
урахуванням особливостей, визначених у цій статті.
2. Річний звіт про виконання закону про Державний бюджет України у
Верховній Раді представляє член Кабінету Міністрів України,
відповідальний за формування та реалізацію державної фінансової і
бюджетної політики.
3. Із співдоповідями про виконання закону про Державний бюджет
України виступають голова комітету, до предмета відання якого належать
питання бюджету, та Голова Рахункової палати. На такому пленарному
засіданні за процедурним рішенням Верховної Ради можуть бути
заслухані головні розпорядники коштів державного бюджету щодо
досягнення головними розпорядниками коштів державного бюджету
запланованої мети, завдань та результативних показників бюджетних
програм, а також цілей державної політики у відповідній сфері діяльності,
формування та/або реалізацію якої забезпечує головний розпорядник
коштів державного бюджету, з показниками їх досягнення за результатами
звітного періоду.
4. За результатами розгляду Верховна Рада приймає рішення щодо річного
звіту про виконання закону про Державний бюджет України.

За якою процедурою відбувається розгляд річного звіту про виконання

закону про Державний бюджет України?
Відповідно до ч.2 ст.62 БК України, Розгляд у Верховній Раді України
річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України
здійснюється за спеціальною процедурою, визначеною Регламентом
Верховної Ради України.
А відповідно до ч.1 ст. 162 ЗУ «Про Регламент ВРУ», Розгляд звіту про
виконання закону про Державний бюджет України відбувається за
процедурою повного обговорення (стаття 30 цього Регламенту) з
урахуванням особливостей, визначених у цій статті.
Які види звітності включає?
Відповідно до ч.2 ст. 61 БК України, 2. Річний звіт про виконання закону
про Державний бюджет України включає:
1) баланс;
2) звіт про виконання Державного бюджету України (включаючи звіти про
виконання показників за формою додатків до закону про Державний
бюджет України);
3) звіт про фінансові результати;
4) звіт про рух грошових коштів;
5) звіт про власний капітал;
6) інформацію про виконання захищених видатків Державного бюджету
України;
7) звіт про бюджетну заборгованість;
8) звіт про використання коштів з резервного фонду державного бюджету;
8-1) звіт про надходження і використання коштів державного фонду
регіонального розвитку;
8-2) звіт про надходження і використання коштів державного дорожнього
фонду;
8-3) звіт про надходження і використання коштів Державного фонду
поводження з радіоактивними відходами;
8-4) звіт про надходження і використання коштів державного фонду
розвитку водного господарства;
8-5) звіт про надходження і використання коштів державного фонду
внутрішніх водних шляхів;
9) звіт про стан державного боргу і гарантованого державою боргу;
10) звіт про прострочену заборгованість суб'єктів господарювання перед
державою за кредитами (позиками), залученими під державні гарантії;
10-1) звіт про платежі з виконання державою гарантійних зобов'язань;
11) зведені показники звітів про виконання бюджетів;
12) інформацію про виконання місцевих бюджетів, включаючи
інформацію про стан місцевих боргів та гарантованих відповідно
Автономною Республікою Крим, обласними радами та територіальними
громадами боргів і про надані місцеві гарантії;
13) інформацію про здійснені операції з управління державним боргом;
14) інформацію про надані державні гарантії;
15) інформацію про досягнення головними розпорядниками коштів
державного бюджету запланованої мети, завдань та результативних
показників бюджетних програм, а також цілей державної політики у
відповідній сфері діяльності, формування та/або реалізацію якої
забезпечує головний розпорядник коштів державного бюджету, з
показниками їх досягнення за результатами звітного бюджетного періоду;
15-1) інформацію про виконання державних інвестиційних проектів із
зазначенням загальної вартості кожного проекту, включаючи інформацію
про стан реалізації проекту із зазначенням ступеня його готовності та
обсягу витрат державного бюджету, необхідних для завершення проекту,
за бюджетними програмами, а також обсяги таких витрат за звітний
бюджетний період за бюджетними програмами. Підготовка таких
матеріалів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що
забезпечує формування державної політики у сфері економічного і
соціального розвитку;
5-2) інформацію про виконання інвестиційних проектів, що реалізуються із
залученням державою кредитів (позик) від іноземних держав, іноземних
фінансових установ і міжнародних фінансових організацій, із зазначенням
загальної вартості кожного проекту, включаючи інформацію про стан
реалізації проекту із зазначенням ступеня його готовності, обсягів
відповідних кредитів (позик) і витрат державного бюджету, необхідних
для завершення проекту, за бюджетними програмами, а також обсяги
таких кредитів (позик) і витрат за звітний бюджетний період за
бюджетними програмами;
15-3) інформацію про виконання договорів, укладених у рамках державно-
приватного партнерства, що передбачають довгострокові зобов’язання
державного партнера у рамках здійснення державно-приватного
партнерства щодо об’єктів державної власності або якими передбачено
надання державної підтримки здійснення державно-приватного
партнерства, із зазначенням інформації про стан виконання договорів,
форму та обсяг наданої державної підтримки за рахунок державного
бюджету за звітний бюджетний період. Підготовка таких матеріалів
здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
формування та реалізує державну політику у сфері державно-приватного
партнерства;
16) інформацію про виконання текстових статей закону про Державний
бюджет України;
16-1) пояснювальну записку до звіту про виконання закону про Державний
бюджет України, що включає пояснення відхилень звітних показників від
планових показників за основними видами доходів, фінансування,
видатків та кредитування державного бюджету, інформацію щодо стану
державного боргу і гарантованого державою боргу;
17) іншу інформацію, визнану Кабінетом Міністрів України необхідною
для пояснення звіту.

Яке рішення приймає Верховна Рада України за результатами розгляду

річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України?
Відповідно до ч.4 ст. 162 ЗУ «Про Регламент ВРУ», За результатами
розгляду Верховна Рада приймає рішення щодо річного звіту про
виконання закону про Державний бюджет України.
Отже, за результатами розгляду ВРУ приймає постанову «про звіт про
виконання Закону України "Про Державний бюджет України на поточний
рік».
Тема 15
Завдання 1

Київський міський клінічний онкологічний центр у 2021 р. через систему

Prozorro закупив німецькі швабри Vermop в кількості 100 штук. В якості
предмета закупівлі було зазначено: «Пристрій з утримувачем та
текстильною насадкою». Пропозицію подав тільки один учасник, який
було визначено переможцем та у якого швабри були куплені за 220 000
грн.

Визначте, які порушення було допущено при здійсненні такої

закупівлі?

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЗУ «Про публічні закупівлі», 1. До замовників,

які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать:
3) юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями
(крім тих, які визначені у пунктах 1 і 2 цієї частини) та їх об’єднання, які
забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така
діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за
наявності однієї з таких ознак:
юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів;
органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші
замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління
юридичної особи;
у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна
частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків;
В нашому випадку має місце Київський міський клінічний онкологічний
центр – це неприбуткова бюджетна організація. Вона дійсно є
розпорядником бюджетних коштів. А тому може
Відповідно до ч.1 ст. 3 ЗУ «Про публічні закупівлі», Цей Закон
застосовується:
1) до замовників, визначених пунктами 1-3 частини першої статті 2
цього Закону, за умови що вартість предмета закупівлі товару (товарів),
послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5
мільйона гривень;
За умовами ж задачі вартість предмета закупівлі становила 220 000
грн, а тому суто теоретично ця умова виконана.
Але, я вважаю, що в цьому випадку порушуються основні принципи
проведення закупівель. Відповідно до п.1 та п.2 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про публічні
закупівлі», 1. Закупівлі здійснюються за такими принципами:
1) добросовісна конкуренція серед учасників;
2) максимальна економія, ефективність та пропорційність;
Але, об’єктивно розглядаючи предмет закупівлі і його закупівельну ціну –
можна помітити, що не дотримано принципу добросовісної конкуренції,
оскільки пропозиція була лише одна. А також не дотримано принцип
економії, оскільки закупівля 100 швабр за 200 000 є об’єктивно завищеною
ціною.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 20 ЗУ «Про публічні закупівлі», 1. Відкриті
торги є основною процедурою закупівлі.
2. Під час проведення відкритих торгів тендерні пропозиції мають
право подавати всі заінтересовані особи. Для проведення відкритих торгів
має бути подано не менше двох тендерних пропозицій.
З умов завдання ми бачимо, що було подано лише 1 тендерну пропозицію,
а це є прямим порушенням вимог Закону.

Далі, відповідно до ст. 21 ЗУ «Про публічні закупівлі», 1. Оголошення

про проведення відкритих торгів безоплатно оприлюднюється в
електронній системі закупівель відповідно до статті 10 цього Закону.
2. Оголошення про проведення відкритих торгів повинно містити
наступну інформацію:
2) назва предмета закупівлі із зазначенням коду за Єдиним
закупівельним словником (у разі поділу на лоти такі відомості повинні
зазначатися стосовно кожного лота) та назви відповідних класифікаторів
предмета закупівлі і частин предмета закупівлі (лотів) (за наявності);
4) очікувана вартість предмета закупівлі;
Проте, з умов завдання ми можемо помітити, що вимоги закону не були
дотримані, оскільки в умовах завдання не згадується факт такого, що
було оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів.

Так само не було визначено і очікувану вартість зазначеного приладдя.

Так само не було зазначено, що саме є предметом закупівлі, оскільки

«Пристрій з утримувачем та текстильною насадкою» є загальною
назвою і не може бути розглянутий як назва предмета закупівлі і не було
надано його коду за Єдиним закупівельним словником.

Які принципи здійснення публічних закупівель було порушено?

Відповідно до п.1 та п.2 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про публічні закупівлі», 1.

Закупівлі здійснюються за такими принципами:
1) добросовісна конкуренція серед учасників;
2) максимальна економія, ефективність та пропорційність;
Але, об’єктивно розглядаючи предмет закупівлі і його закупівельну ціну –
можна помітити, що не дотримано принципу добросовісної конкуренції,
оскільки пропозиція була лише одна. А також не дотримано принцип
економії, оскільки закупівля 100 швабр за 200 000 є об’єктивно завищеною
ціною.

Хто може бути заявником при оскарженні такої закупівлі до АМКУ

або до суду?
Відповідно до п.30 ст. 1 ЗУ «Про публічні закупівлі», суб’єкт оскарження
в органі оскарження (далі - суб’єкт оскарження) - фізична чи юридична
особа, яка звернулася до органу оскарження з метою захисту своїх прав та
охоронюваних законом інтересів з приводу рішення, дії чи бездіяльності
замовника, що суперечать законодавству у сфері публічних закупівель і
внаслідок яких порушено право чи законні інтереси такої особи;

Охарактеризуйте процедури оскарження публічних закупівель.

Скарга подається до Антимонопольного Комітету у формі електронного

документа через електронну систему закупівель. Суб’єкт оскарження
подає скаргу в електронному вигляді з накладенням кваліфікованого
електронного підпису, що вважається таким відповідно до Закону України
"Про електронні довірчі послуги", шляхом заповнення електронних форм з
окремими полями, в яких зазначається у повному обсязі інформація,
передбачена частиною п’ятою цієї статті. Якщо оскаржуються умови
тендерної документації, разом із скаргою мають бути завантажені
документальне підтвердження/докази.

За подання скарги до органу оскарження справляється плата через

електронну систему закупівель. Після здійснення оплати скарга
автоматично вноситься до реєстру скарг і формується її реєстраційна
картка, яка разом із скаргою автоматично оприлюднюється в електронній
системі закупівель.

До скарги додаються документи та матеріали (за наявності) в електронній

формі (в тому числі у форматі pdf), що підтверджують інформацію,
викладену у скарзі, та порушення процедури закупівлі або
неправомірність рішень, дій або бездіяльності замовника.

Якщо суб’єкт оскарження має намір взяти участь у розгляді скарги

шляхом застосування телекомунікаційних систем в інтерактивному
режимі реального часу, разом із скаргою він подає до органу оскарження
відповідну заяву у формі електронного документа шляхом її завантаження
через електронну систему закупівель у строк, встановлений для подання
скарги.
Відразу після внесення до реєстру скарг скарга з супровідними
документами та її реєстраційна картка автоматично надсилаються органу
оскарження та замовнику.

У разі якщо орган оскарження за результатами розгляду скарги приймає

рішення про задоволення або часткове задоволення такої скарги, залишає
її без розгляду у випадку, якщо замовником відповідно до цього Закону
усунуто порушення, зазначені в скарзі, або приймає рішення про
припинення розгляду скарги у випадку, якщо замовником відповідно до
цього Закону усунуто порушення, зазначені в скарзі, плата за подання
скарги повертається суб’єкту оскарження, а в інших випадках -
перераховується до Державного бюджету України.

Скарги, що стосуються прийнятих рішень, дій чи бездіяльності

замовника, що відбулися до закінчення строку, встановленого для подання
тендерних пропозицій, можуть подаватися протягом 10 днів з дня, коли
суб’єкт оскарження дізнався або повинен був дізнатися про порушення
своїх прав унаслідок рішення, дії чи бездіяльності замовника, але не
пізніше ніж за чотири дні до встановленого на момент прийняття такого
рішення, дії чи бездіяльності замовника кінцевого строку подання
тендерних пропозицій.
Скарги, що стосуються прийнятих рішень, дій чи бездіяльності
замовника, які відбулися після оцінки тендерних пропозицій учасників,
подаються протягом 10 днів з дня, коли суб’єкт оскарження дізнався або
повинен був дізнатися про порушення своїх прав унаслідок рішення, дії чи
бездіяльності замовника, але до дня укладення договору про закупівлю.
Завдання 2

У Законі України «Про публічні закупівлі» визначено такі способи

організації здійснення закупівельної діяльності, як призначення
уповноваженої особи/осіб та створення централізованих закупівельних
організацій.

Які вимоги до уповноваженої особи, її основні функції та порядок

роботи?

Відповідно до п.35 ст. 1 ЗУ «Про публічні закупівлі», уповноважена особа

(особи) - службова (посадова) чи інша особа, яка є працівником замовника
і визначена відповідальною за організацію та проведення процедур
закупівлі/спрощених закупівель згідно з цим Законом на підставі власного
розпорядчого рішення замовника або трудового договору (контракту);

Відповідно до п.2.1 та 2.2. Наказу Міністерства економіки України від

08.06.2021 року №40 «Про затвердження Примірного положення про
уповноважену особу», 2.1. Уповноважена особа визначається або
призначається замовником одним з таких способів:
1) шляхом покладення на працівника із штатної чисельності функцій
уповноваженої особи як додаткової роботи з відповідною доплатою згідно
із законодавством;
2) шляхом уведення до штатного розпису окремої посади, на яку буде
покладено обов'язки виконання функцій уповноваженої особи
(уповноважених осіб);
3) шляхом укладення трудового договору (контракту) згідно із
законодавством.
Замовник може використовувати одночасно декілька способів для
визначення різних уповноважених осіб.
2.2. Замовник для організації та проведення процедур
закупівель/спрощених закупівель може призначати одну або декілька
уповноважених осіб залежно від обсягів закупівель та особливостей своєї
діяльності за умови, що кожна з таких осіб буде відповідальною за
організацію та проведення конкретних процедур закупівель/спрощених
закупівель.
У разі визначення кількох уповноважених осіб розмежування їх
повноважень та обов'язків визначається рішенням замовника.
У разі визначення двох і більше уповноважених осіб замовник може
прийняти рішення про утворення відповідного окремого структурного
підрозділу та визначити керівника, який організовує роботу такого
підрозділу.
2.3. У разі відсутності однієї уповноваженої особи (під час
перебування на лікарняному, у відрядженні або відпустці) замовник має
право визначити іншу уповноважену особу, яка буде виконувати обов'язки
такої уповноваженої особи
Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про публічні закупівлі», Не можуть
визначатися або призначатися уповноваженими особами посадові особи та
представники учасників, члени їхніх сімей, а також народні депутати
України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим та
депутати міської, районної у місті, районної, обласної ради.
 8. Уповноважені особи можуть пройти навчання з питань організації
та здійснення публічних закупівель, у тому числі дистанційне в Інтернеті.
Уповноважена особа для здійснення своїх функцій, визначених цим
Законом, підтверджує свій рівень володіння необхідними (базовими)
знаннями у сфері публічних закупівель на веб-порталі Уповноваженого
органу шляхом проходження безкоштовного тестування. Порядок
організації тестування уповноважених осіб визначається Уповноваженим
органом.
Відповідно до п.3.9. Наказу Міністерства економіки України від
08.06.2021 року №40 «Про затвердження Примірного положення про
уповноважену особу», До основних завдань (функцій) уповноваженої
особи належать:
планування закупівель та формування річного плану закупівель в
електронній системі закупівель;
проведення попередніх ринкових консультацій з метою аналізу ринку;
здійснення вибору процедури закупівлі;
проведення процедур закупівель/спрощених закупівель;
забезпечення укладання рамкових угод;
забезпечення рівних умов для всіх учасників, об'єктивний та чесний
вибір переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі;
забезпечення складання, затвердження та зберігання відповідних
документів з питань публічних закупівель, визначених Законом;
забезпечення оприлюднення в електронній системі закупівель
інформації, необхідної для виконання вимог Закону;
забезпечення надсилання в електронному вигляді до органу
оскарження інформації, документів та матеріалів щодо проведення
процедур закупівель у разі отримання запиту від органу оскарження;
взаємодія з органами, що здійснюють контроль у сфері публічних
закупівель під час виконання ними своїх функцій відповідно до
законодавства;
здійснення інших дій, передбачених Законом, трудовим договором
(контрактом) або розпорядчим рішенням замовника.
Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про публічні закупівлі», Рішення
уповноваженої особи оформлюються протоколом із зазначенням дати
прийняття рішення, який підписується уповноваженою особою.
 11. Для підготовки тендерної документації та/або оголошення про
проведення спрощеної закупівлі та вимог до предмета закупівлі за
рішенням замовника уповноважена особа може залучати інших
працівників замовника.

Які функції централізованих закупівельних організацій та особливості

їх діяльності?

Відповідно до п.35 ст. 1 ЗУ «Про публічні закупівлі», централізовані

закупівельні організації - юридичні особи державної або комунальної
власності, що визначаються Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів
Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування як
замовники, які організовують і проводять тендери та закупівлі за
рамковими угодами в інтересах замовників відповідно до цього Закону;

Відповідно до п.18-19 Постанови КМУ від 27 грудня 2018 року №1216

«Про особливості створення та діяльності централізованих закупівельних
організацій», Централізовані закупівельні організації самостійно та
безоплатно оприлюднюють через авторизовані електронні майданчики на
веб-порталі Уповноваженого органу інформацію про закупівлю,
передбачену Законом та цими особливостями.

19. Основними функціями централізованої закупівельної організації є:

1) проведення тендерів в інтересах замовників відповідно до
законодавства;
2) розроблення технічних специфікацій для товарів, послуг (крім
поточного ремонту) під час проведення тендерів централізованою
закупівельною організацією в інтересах замовників;
3) розроблення та затвердження методики аналізу ринку товарів,
послуг (крім поточного ремонту), для закупівлі яких централізована
закупівельна організація проводить тендери в інтересах замовників;
4) розроблення та затвердження методики визначення очікуваної
вартості предмета закупівель для закупівель, що проводяться
централізованою закупівельною організацією в інтересах замовників;
5) проведення постійного аналізу ринку з урахуванням потреб
замовників, в інтересах яких централізована закупівельна організація
проводить тендери;
 6) надання замовникам консультаційної, навчальної, інформаційної та
правової допомоги, пов’язаної з організацією та проведенням тендерів;
7) уніфікація технічних вимог і специфікацій для товарів, послуг (крім
поточного ремонту), що закуповуються, створення стандартних технічних
специфікацій, тендерної документації, договорів про закупівлю під час
проведення тендерів, що проводяться централізованою закупівельною
організацією в інтересах замовників.
Відповідно до ст.11 ЗУ «Про публічні закупівлі», Замовник може
здійснити закупівлю товару (товарів) та/або послуги (послуг) через
централізовану закупівельну організацію.

Централізована закупівельна організація набуває усіх прав та обов’язків

замовників, що визначені цим Законом, та несе відповідальність згідно із
законами України.

За наявності підстав для здійснення переговорної процедури закупівлі,

передбачених цим Законом, замовники, які зобов’язані здійснювати
закупівлі через централізовану закупівельну організацію, самостійно
проводять закупівлі товарів та послуг із застосуванням переговорної
процедури закупівлі. Інформація про потребу в закупівлі таких товарів та
послуг не надається централізованій закупівельній організації.

Вибір централізованої закупівельної організації замовником для

організації та проведення закупівлі в його інтересах не є публічною
закупівлею в розумінні цього Закону.

15. У разі створення електронних каталогів їх формують і супроводжують

виключно централізовані закупівельні організації.

Тема 16
Завдання 1
За результатами звіту про виконання державного бюджету за 1 квартал
2022 р. розмір державного боргу збільшився на 10%. Серед чинників
зростання встановлено збільшення місцевого боргу бюджету міста Харків
та боргу державного підприємства – «Харківське державне авіаційне
виробниче підприємство». Для подолання такої ситуації Кабінет Міністрів
України прийняв рішення здійснити внутрішні та зовнішні запозичення у
розмірі 2 млн грн.
Проаналізуйте ситуацію.
Відповідно до ч.1 ст. 15-1 БК України, Управління державним боргом та
гарантованим державою боргом здійснюється центральним органом
виконавчої влади, що реалізує державну бюджетну політику у сфері
управління державним боргом та гарантованим державою боргом (далі -
Боргове агентство України). Діяльність Боргового агентства України
спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через члена
Кабінету Міністрів України, відповідального за формування та реалізацію
державної фінансової і бюджетної політики, або особи, яка виконує його
обов’язки (далі - Міністр фінансів України
Відповідно до абз. 2 та абз.3 ч.1 ст. 16 БК України, Право на здійснення
державних внутрішніх та зовнішніх запозичень належить державі в особі
Голови Боргового агентства України або особи, яка виконує його
обов’язки (далі - Голова Боргового агентства України), за дорученням
Міністра фінансів України.
Кабінет Міністрів України визначає основні умови здійснення державних
запозичень, у тому числі основні умови кредитних договорів та основні
умови розміщення (емісії) державних цінних паперів.
Отже, Кабінет Міністрів України не мав повноважень здійснювати
внутрішні та зовнішні запозичення, оскільки таке рішення
уповноважений приймати Голова Боргового Агентства, за дорученням
Міністра Фінансів України.

Дайте визначення державного боргу, зазначте чи є такими, що

впливають за зростання боргу ті, що вказані в умові завдання
(проаналізуйте кожний окремо).
Відповідно до п.20 ч.1 ст. 2 БК України, державний борг - загальна сума
боргових зобов'язань держави з повернення отриманих та непогашених
кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок
державного запозичення;
Витрати з погашення та обслуговування державного боргу здійснюються
за рахунок коштів державного бюджету відповідно до кредитних
договорів, а також нормативно-правових актів, за якими виникають
державні боргові зобов'язання, незалежно від обсягу коштів, визначеного
на таку мету законом про Державний бюджет України.
збільшення місцевого боргу бюджету міста Харків
Відповідно до п.35 ч.1 ст. 2 БК України, місцевий борг - загальна сума
боргових зобов'язань Автономної Республіки Крим, обласної ради чи
міської територіальної громади з повернення отриманих та непогашених
кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок місцевого
запозичення;
А відповідно до п.3 ч.1 ст. 7 БК України, принцип самостійності -
Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава
коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні
зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів
місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та
органи місцевого самоврядування коштами відповідних місцевих
бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне
одного, а також за бюджетні зобов'язання держави. Самостійність
бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел
доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади, органів
влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування
визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до
законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки
Крим та відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від одного
розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети;
Отже, державний та гарантований державою борг не включає борги
місцевих органів влади, що не забезпечені державними гарантіями. А
тому збільшення місцевого боргу не впливає на розмір державного боргу.
боргу державного підприємства – «Харківське державне авіаційне
виробниче підприємство».
Відповідно до п.19 та п.20 ст.2 БК України, 19) державне запозичення -
операції, пов'язані з отриманням державою кредитів (позик) на умовах
повернення, платності та строковості з метою фінансування державного
бюджету;
20) державний борг - загальна сума боргових зобов'язань держави з
повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну
дату, що виникають внаслідок державного запозичення;
А відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 176 ЦК України, Держава, Автономна
Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за
зобов'язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків,
встановлених законом.
 2. Юридичні особи, створені державою, Автономною Республікою
Крим, територіальними громадами, не відповідають за зобов'язаннями
відповідно держави, Автономної Республіки Крим, територіальних
громад.
Такими випадками, передбаченими законом, є зокрема державні гарантії
надані підприємствам. Проте з умов задачі ми не можемо сказати, що
мало місце надання державою гарантії державному підприємству –
«Харківське державне авіаційне виробниче підприємство». З цього
випливає, що державне підприємство самостійно відповідає за власні
зобов’язання і це так само не впливає на розмір державного боргу.

Визначте процедуру (умови) здійснення державних та місцевих

запозичень.
Процедура та умови державних та місцевих запозичень визначається
статтею 16 БК України.
Відповідно до ст. 16 БК України, Державні запозичення здійснюються
в межах, визначених законом про Державний бюджет України (крім
випадків, передбачених частиною четвертою статті 15 цього Кодексу,
абзацом першим частини сьомої та абзацом першим частини одинадцятої
цієї статті), з дотриманням граничного обсягу державного боргу на кінець
бюджетного періоду (крім випадків, передбачених частиною четвертою
статті 15 цього Кодексу та абзацом першим частини одинадцятої цієї
статті).
Право на здійснення державних внутрішніх та зовнішніх запозичень
належить державі в особі Голови Боргового агентства України або особи,
яка виконує його обов’язки (далі - Голова Боргового агентства України), за
дорученням Міністра фінансів України.
Кабінет Міністрів України визначає основні умови здійснення
державних запозичень, у тому числі основні умови кредитних договорів та
основні умови розміщення (емісії) державних цінних паперів.
З метою ефективного управління державним (місцевим) боргом та/або
ліквідністю єдиного казначейського рахунку та валютних рахунків
державного бюджету Голова Боргового агентства України за погодженням
з Міністром фінансів України від імені України (Верховна Рада
Автономної Республіки Крим, обласна рада, міська рада або за їх
рішенням місцевий фінансовий орган) має право здійснювати правочини з
державним (місцевим) боргом, включаючи обмін, випуск, купівлю, викуп
та продаж державних боргових зобов'язань (боргових зобов'язань
Автономної Республіки Крим, обласної ради, міської територіальної
громади), за умови дотримання граничного обсягу державного (місцевого)
боргу на кінець бюджетного періоду.
Основні умови правочинів з державним боргом, що здійснюються у
поточному бюджетному періоді на суму, яка перевищує 5 відсотків обсягу
державного боргу на кінець попереднього бюджетного періоду,
визначаються Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом
Верховної Ради України з питань бюджету.
Щодо умов державних зовнішніх запозичень, то на 2022 рік вони
встановлюються:
· Постановою КМУ від 24 березня 2022 р. № 358 Про здійснення
державних зовнішніх запозичень у 2022 році шляхом залучення
кредиту від Французького агентства розвитку
1. Державні зовнішні запозичення у 2022 році здійснюються шляхом
залучення кредиту від Французького агентства розвитку на загальну суму,
що не перевищує 300 млн. євро (далі - кредит) та надається відповідно до
кредитного договору між Україною в особі Міністра фінансів України як
позичальником та Французьким агентством розвитку як кредитором (далі -
кредитний договір), у межах, передбачених Законом України “Про
Державний бюджет України на 2022 рік”.
2. На суму кредиту нараховуються проценти за фіксованою річною
процентною ставкою у розмірі 1,04 відсотка.
Проценти сплачуються кожні шість місяців відповідно до умов кредитного
договору.
· Постанова КМУ від 11 жовтня 2021 р. № 1072 Про здійснення
державних зовнішніх запозичень у 2021-2022 роках шляхом
залучення кредиту від Агентства експортного фінансування
Сполученого Королівства
Державні зовнішні запозичення здійснюються у 2021-2022 роках шляхом
залучення кредиту на загальну суму, що не перевищує 21 млн. фунтів
стерлінгів (далі - кредит) та надається відповідно до кредитного договору
між Україною в особі Міністра фінансів України, Державним секретарем її
Британської Величності, що діє через Департамент з гарантування
експортних кредитів (який функціонує як Агентство експортного
фінансування Сполученого Королівства), J. P. Morgan AG та JPMORGAN
Chase Bank, N. A., London Branch (далі - кредитний договір) у межах,
передбачених Законом України “Про Державний бюджет України на 2021
рік” та Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік”.
2. Сума кредиту використовується для оплати 85 відсотків ціни продукції,
що є предметом договору про закупівлю наборів для проведення 4
мільйонів ПЛР-досліджень між державним підприємством “Медичні
закупівлі України” та Prestige Diagnostics U. K. LTD, а також передбаченої
кредитним договором премії за ризик, що нараховується згідно з умовами
Організації економічного співробітництва та розвитку та сплачується
Агентству експортного фінансування Сполученого Королівства.
Завдання 2
Україна у зв’язку із стрімким зростанням дефіциту Державного бюджету,
в односторонньому порядку змінила умови (строк та відсотки) кредитних
угод попередніх років та отримала транш у розмірі 3,2 млрд. доларів від
Міжнародного валютного фонду у межах кредитної програми “Stand-by”.
Отримані кошти були використані на погашення заборгованості по
заробітній платі та виплату пенсій, погашення раніше одержаних позик (як
внутрішніх, так і зовнішніх) та виплату субсидій населенню.
Проаналізуйте ситуацію. Які принципи кредитування були порушені?
Домовленості про резервні кредити стенд-бай (Stand-by Arrangements) (з
1952 року) забезпечують країні-члену гарантію того, що в межах
визначеної суми і протягом терміну дії угоди, вона може за дотримання
визначених в угоді умов безперешкодно отримувати від МВФ іноземну
валюту в обмін на національну. Така практика надання кредитів являє
собою відкриття кредитної лінії. Якщо використання першої кредитної
частки може бути здійснено у формі прямого придбання іноземної валюти
після схвалення Фондом її запиту, то виділення коштів понад верхню
кредитну частку відбувається шляхом домовленості з країнами-членами
про резервні кредити.
Відповідно до п.19 ст. 2 БК України, 19) державне запозичення - операції,
пов'язані з отриманням державою кредитів (позик) на умовах повернення,
платності та строковості з метою фінансування державного бюджету;
Отже, в нашому випадку було в односторонньому порядку змінено
строки і відсотки кредитних угод, а тому фактично було порушено
умови оплатності і строковості.
Крім того, зміна умов договору кредиту в односторонньому порядку не
допускається ані національним законодавством, ані процедурою
кредитування стенд-бай.
Крім того, відповідно до п.8 ч.1 ст. 7 БК України, принцип цільового
використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються
тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними
асигнуваннями;
Кошти, отримані в транші повинні були стабілізувати Держаний
Бюджет, проте попри їх цільове призначення вони були використані на
погашення заборгованості по заробітній платі та виплату пенсій,
погашення раніше одержаних позик (як внутрішніх, так і зовнішніх) та
виплату субсидій населенню. Тож, також було порушено принцип
цільового використання бюджетних коштів.
А відповідно до ч.1 ст 16 БК України, Державні запозичення
здійснюються в межах, визначених законом про Державний бюджет
України (крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 15 цього
Кодексу, абзацом першим частини сьомої та абзацом першим частини
одинадцятої цієї статті), з дотриманням граничного обсягу державного
боргу на кінець бюджетного періоду (крім випадків, передбачених
частиною четвертою статті 15 цього Кодексу та абзацом першим частини
одинадцятої цієї статті).
Проте, з умов завдання ми не можемо визначити чи були дотримані межі
державних запозичень.

Визначте та проаналізуйте міжнародні кредитні установи та

організації світу (історія заснування, мета та принципи діяльності).
Наведіть конкретні приклади співпраці останніх з Україною та
українськими підприємствами за останні 5 років.
Міжнародний валютний фонд
Міжнародний валютний фонд (МВФ) є спеціалізованою установою ООН
із дуже широкою автономією. Фонд було засновано у 1945 році для
сприяння монетарному співробітництву та торгівлі, забезпечення
фінансового зростання та збільшення зайнятості населення. До Фонду
входять 189 держав, які керують організацією через Раду Директорів.
Основними цілями співробітництва з МВФ є стабілізація української
фінансової системи, проведення структурних реформ та створення
підґрунтя для сталого економічного зростання. Фонд допомагає Україні
поновити свою фінансову спроможність, підказуючи, як найбільш
ефективно впроваджувати програму реформ.
● 2018-2020 роки: Беручи до уваги, що Програма EFF була
розрахована на 4 роки і термін її дії закінчувався в березні 2019
року, що співпадало із президентськими та парламентськими
 виборами в Україні, актуальність продовження співпраці з МВФ в
рамках спільних програм зберігалась на високому рівні.
Програма Stand-by 2018 року була направлена на збереження фіскальної
консолідації та зменшення інфляції, а також на реформи, спрямовані на
зміцнення податкового адміністрування, фінансового та енергетичного
секторів.

У травні 2020 року в умовах невизначеності внаслідок пандемії

коронавірусу МВФ були змінені підходи до виділення коштів країнам-
членам у напрямку допомоги в рамках короткострокових інструментів.

У зв’язку із цим перемовини щодо започаткування нової програми

продовжились в контексті програми Stand-by.

Після тривалих переговорів і виконання низки попередніх заходів було

досягнуто згоди з МВФ щодо започаткування нової програми для України
- Програми Stand-by строком на 18 місяців та загальним обсягом 5 млрд
дол. США.

Рішення Ради директорів МВФ щодо схвалення нової 18-ти місячної

Програми Stand-by та про виділення першого траншу за програмою у
розмірі 1,5_млрд СПЗ (2,1 млрд дол. США) було прийнято 09 червня 2020
року.

Програма Stand-by 2020 зосереджена на ключовому завданні – підтримка

макроекономічної та фінансової стабільності і охоплюватиме, серед
іншого такі сфери як: Фіскальна політика; Монетарна політика; Політика
фінансового сектору; Енергетична політика та Антикорупційна політика.

11 червня 2020 року Україною отримано перший транш за Програмою

обсягом 2,1 млрд. дол. США, який було спрямовано до Державного
бюджету України.

Європейський банк реконструкції та розвитку

ЄБРР (European Bank for Reconstruction and Development, EBRD) –
міжнародна фінансова організація, діяльність якої спрямована на
фінансування економічних реформ у країнах Східної Європи з метою їх
переходу до ринкової економіки. Банк заснований у 1990 році відповідно
до Угоди про заснування Європейського банку реконструкції та розвитку.
Штаб-квартира ЄБРР знаходиться в Лондоні. На сьогодні акціонерами
ЄБРР є 69 країн, а також Європейський Союз та Європейський
інвестиційний банк. ЄБРР оперує у 36-ти країнах. Структура керівних
органів ЄБРР включає президента, раду керуючих та виконавчий орган -
раду директорів.
ЄБРР працює лише на комерційних засадах. Банк надає виключно цільові
кредити під конкретні проекти приватним і державним структурам на
потреби розвитку економіки (окрім оборонної та тютюнової
промисловості, а також проектів грального бізнесу). Крім цільових
кредитів ЄБРР здійснює прямі інвестиції, а також надає технічну допомогу
(консультації, навчання банкірів та менеджерів, допомога в організації
системи розподілу продовольства).
У травні 2020 року Національний банк та ЄБРР підписали Договір про
здійснення валютних операцій своп гривня/долар США в обсязі до 500
млн дол. США, який сприяє посиленню макрофінансової стабільності в
Україні під час глобальної кризи, спричиненої пандемією коронавірусу, а
також збільшенню підтримки реального сектору економіки.
У зв’язку зі збройним вторгненням російської федерації в Україну Рада
директорів ЄБРР у березні 2022 року ухвалила рішення про початковий
"пакет заходів для стійкості" у розмірі 2 млрд євро, що передбачає
фінансування заходів для допомоги громадянам, компаніям і країнам, які
зазнали впливу війни росії проти України. Кошти нового проєкту
підтримки буде спрямовано на фінансування вже започаткованих або
нових проєктів, а також для підтримки ліквідності таких підприємств, як
Укрзалізниця, Укренерго, Нафтогаз та інших.

Світовий банк
Світовий банк є другим, після МВФ, кредитором України. За роки
співробітництва Світовий банк затвердив для України 70 позик загальним
обсягом більш ніж 14,4 млрд дол. США та 2,1 млрд євро з яких отримано
11,8 млрд. дол. США та 1,2 млрд євро.

Ресурси цієї організації використовуються для підтримки державного

бюджету, здійснення інституційних та структурних реформ, підготовки та
реалізації довгострокових інвестиційних проектів, які відповідають
пріоритетним напрямам економічного розвитку України.

З метою підтримки України на шляху впровадження структурних реформ

в економіці Світовим банком надано Гарантію на підтримку державної
політики у сфері економічного зростання та фіскально стійких послуг.
З метою підтримки України на шляху впровадження структурних реформ
в економіці Світовим банком надано Гарантію на підтримку державної
політики у сфері економічного зростання та фіскально стійких послуг.

30 липня 2021 року Секретаріат глобальної програми Державних видатків

та фінансової підзвітності (ДВФП) оприлюднив «Оцінювання ґендерно
орієнтованого управління державними фінансами за програмою ДВФП
уряду України за 2020 рік». Оцінювання було проведено в рамках
Партнерської програми ЄС та Світового банку «Програма підтримки
України в управлінні публічними фінансами».

Станом на 1 жовтня 2022 року портфель проектів МБРР складається з 21

проектів, з яких 18 інвестиційних проектів - знаходяться на стадії
реалізації та 3 системні проекти, на загальну суму 3,6 млрд дол. США та
2,1 млрд євро, вибірка коштів за якими складає 2,5 млрд дол. США та 1,2
млрд євро. (68,76 % - в дол. США та 55,24% - в євро від загальної суми
позик).

Чорноморський Банк Торгівлі та розвитку

Чорноморський банк торгівлі та розвитку (ЧБТР) був заснований в

1998 році на підставі відповідної Угоди між країнами-членами ОЧЕС,
підписаної в Тбілісі 30 червня 1994 року з метою поглиблення інтеграції
та зміцнення зв’язків між країнами Чорноморського економічного
співробітництва.

Формально Банк розпочав свою роботу з 1 червня 1999 року, хоча

урочиста церемонія його відкриття відбулася 21 червня 1999 року в м.
Салоніки (Греція), де сьогодні знаходиться Центральний офіс ЧБТР.

Пріоритетними для банку є питання, що стосуються транспортних

сполучень, енергетики, сільського господарства, торгівлі тощо. Банк
пропонує країнам ОЧЕС технічну й консультативну допомогу у
виробленні ефективної економічної політики, засновує спеціальні фонди,
сприяє інвестуванню в економічні та соціальні проекти, надає гарантії та
бере участь у гарантіях і фінансових структурах державного й приватного
секторів, поглиблює співпрацю міжнародних фінансових установ розвитку
з національними агенціями фінансів і розвитку країн-учасниць тощо.
Враховуючи особливості країн-учасниць, які перебувають на різних
етапах розвитку і переходу до ринкових відносин, ЧБТР надає їм допомогу
в проведенні структурних економічних реформ, сприяє розвитку
конкуренції, приватизації, підприємництва та зміцненню економічних
зв’язків між країнами ЧЕС.
ЧБТР здійснює свою діяльність на основі загальноприйнятої практики
великих міжнародних банківських інституцій, зокрема стосовно
фінансування проектів та надання кредитів. Першим проектом, який був
профінансований ЧБТР, став проект реконструкції газопроводу, що
проходить територією України і яким постачається російський газ на
Балкани та до Туреччини. З цією метою у 2000 році ЧБТР було виділено
кредит у сумі 12 млн. дол. США для проведення реконструкції
газокомпресорної станції в селищі Тарутіно (Одеська обл.).
Станом на травень 2018 року активний портфель ЧБТР в Україні складав
43 операцій кредитування, затверджених Радою директорів, у розмірі 593
млн євро.

Завдання 3
16 травня 2021 р. Міністерством фінансів України було прийнято рішення
про надання державної гарантії в сумі, що еквівалентна 1 700 000 доларів
США, для забезпечення виконання боргових зобов’язань Газопостачальної
компанії “Нафтогаз України” за кредитним договором із Європейським
банком реконструкції та розвитку.
Чи є правомірним таке рішення?
Відповідно до ст. 17 БК України, Державні гарантії можуть надаватися
виключно у межах і за напрямами, що визначені законом про Державний
бюджет України, на підставі: міжнародних договорів України - для
забезпечення виконання боргових зобов’язань суб’єктів господарювання -
резидентів України.
В нашому ж випадку має місце боргове зобов’язання за кредитним
договором «Нафтогаз України» та Європейським Банком реконструкції
та розвитку.
Відповідно до Постанови КМУ від 5 травня 1997року «Про впорядкування
залучення і використання іноземних кредитів, повернення яких
гарантується Кабінетом Міністрів України, вдосконалення системи
залучення зовнішніх фінансових ресурсів та обстуговування зовнішнього
державного боргу», рішення про надання юридичним особам-резидентам
України права
використання іноземних кредитів, які залучаються Україною,
приймаються на засіданні Кабінету Міністрів України та
оформлюються постановою Кабінету Міністрів України;
Міністерство економіки подає на розгляд Кабінету Міністрів
України проекти рішень про надання іноземним кредиторам гарантій
для забезпечення виконання юридичними особами-резидентами
зобов'язань щодо повернення іноземних кредитів, які залучаються на
умовах валютної самоокупності, тільки після укладення між
зазначеними юридичними особами та Міністерством фінансів угоди про
порядок відшкодування видатків державного бюджету, які можуть
виникнути внаслідок виконання Кабінетом Міністрів України
гарантійних зобов'язань.
Отже, було порушено порядок надання гарантій, оскільки такі гарантії
вправі надавати КМУ, а не Міністерство Фінансів України.
А відповідно до ч.4 ст. 17 БК України, Державні (місцеві) гарантії не
надаються для забезпечення боргових зобов'язань суб'єктів
господарювання, якщо безпосереднім джерелом повернення кредитів
(позик) передбачаються кошти державного (місцевого) бюджету (крім
боргових зобов'язань, що виникають внаслідок залучення кредитів
(позик) від іноземних держав, іноземних фінансових установ і
міжнародних фінансових організацій для реалізації інвестиційних
проектів, включаючи рекредитування відповідно до пункту 1 частини
четвертої статті 30 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про Державний Бюджет України»,
Установити, що у 2021 році державні гарантії в обсязі до 88.671.562 тис.
гривень можуть надаватися:
1) за рішенням Кабінету Міністрів України в обсязі до 40.000.000 тис.
гривень: на підставі міжнародних договорів України за такими можливими
напрямами: фінансування інвестиційних, інноваційних, інфраструктурних
та інших проектів розвитку, які мають стратегічне значення та реалізація
яких сприятиме розвитку національної економіки, проектів, спрямованих
на підвищення енергоефективності та зміцнення конкурентних переваг
українських підприємств (в обсязі до 24.671.562 тис. гривень);
Тож, в цілому така гарантія має стратегічне значення і спрямована на
енергоефективність. А тому така гарантія могла бути надана
Нафтогаз України. Проте, було порушено умови щодо суб’єкту надання.
Відповідно до ст. 17 БК України, Правочин щодо надання державної
(місцевої) гарантії оформляється в письмовій формі та має визначати:
предмет гарантії; повні найменування та місцезнаходження суб'єкта
господарювання і кредитора (у разі гарантування виконання зобов'язань за
кредитним договором); обсяг кредиту (позики); обсяг гарантійних
зобов'язань та порядок їх виконання; права та обов’язки гаранта і
кредитора; умови настання гарантійного випадку; строк дії гарантії.
Правочин щодо надання державної гарантії на портфельній основі
оформляється в письмовій формі та має визначати: предмет гарантії; повне
найменування та місцезнаходження кредитора; обсяг гарантійних
зобов’язань та порядок їх виконання; права, обов’язки та відповідальність
гаранта і кредитора; умови настання гарантійного випадку; строк
здійснення виплат у разі настання гарантійного випадку; розмір та
порядок сплати до державного бюджету плати за надання гарантії;
порядок погашення заборгованості перед державою за виконання
гарантійних зобов’язань; строк дії гарантії
Тож, ст. 17 БК встановлює обов’язок укладення договору про надання
державної гарантії. А з умов завдання слідує, що між сторонами договір
не укладався, а надання гарантії було оформлено рішенням Мінфіну.

Окреслить процедуру надання державних гарантій: суб’єкти, умови

та форма рішення.
Суб’єкти:
Частиною першою статті 17 Бюджетного кодексу України встановлено,
що державні гарантії можуть надаватися виключно у межах і за
напрямами, що визначені законом про Державний бюджет України,
на підставі:
рішення Кабінету Міністрів України – для забезпечення часткового
виконання боргових зобов’язань суб’єктів господарювання - резидентів
України;

міжнародних договорів України – для забезпечення повного або

часткового виконання боргових зобов’язань суб’єктів господарювання -
резидентів України.\

Законом України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання»

передбачено, що уповноважений орган (Антимонопольний комітет
України) приймає рішення про визнання державної допомоги (зокрема, у
формі державної гарантії) допустимою.
Відповідно до пункту 2 Порядку погодження залучення державними
підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків),
у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв)
належать державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за
такими зобов’язаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 15.06.2011 № 809, залучення підприємством кредиту (позики),
надання гарантій або поруки за таким зобов’язанням погоджується:
● Мінфіном – щодо внутрішніх довгострокових (більше одного року)
та зовнішніх кредитів (позик);
● органом виконавчої влади, який здійснює функції з управління
державною власністю, або Мінекономрозвитку, якщо функції
управління державною власністю здійснює Кабінет Міністрів
України - щодо внутрішніх короткострокових (до одного року)
кредитів (позик).
Умови:
Згідно з частиною третьою статті 17 БКУ встановлено, що державні
гарантії надаються на умовах платності, строковості, а також забезпечення
виконання зобов'язань у спосіб, передбачений законом, а частиною
четвертою цієї статті встановлено, що державні гарантії не надаються для
забезпечення боргових зобов'язань суб'єктів господарювання, якщо
безпосереднім джерелом повернення кредитів (позик) передбачаються
кошти державного бюджету (крім боргових зобов'язань, що виникають за
кредитами (позиками) від міжнародних фінансових організацій).
Відповідно до статті 12-1 Закону України «Про інвестиційну діяльність»
державна підтримка для реалізації інвестиційних проектів надається,
зокрема, шляхом надання державних гарантій.
А також, відповідно до ст. 17 БК України, Обов’язковою умовою
надання державної гарантії на портфельній основі є внесення суб’єктом
господарювання - резидентом України плати за надання такої гарантії, а
також надання майнового або іншого забезпечення виконання боргових
зобов’язань за кредитним договором перед банком-кредитором.
Обов'язковою умовою надання державної (місцевої) гарантії, крім
державних гарантій на портфельній основі, є укладення договору між
Борговим агентством України (відповідним місцевим фінансовим
органом) та суб'єктом господарювання про погашення заборгованості
суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою
Крим, обласною радою чи міською територіальною громадою) за
виконання гарантійних зобов'язань.

Форма рішення
Відповідно до ст. 17 БК України, Правочин щодо надання державної
(місцевої) гарантії оформляється в письмовій формі та має визначати:
предмет гарантії; повні найменування та місцезнаходження суб'єкта
господарювання і кредитора (у разі гарантування виконання зобов'язань за
кредитним договором); обсяг кредиту (позики); обсяг гарантійних
зобов'язань та порядок їх виконання; права та обов’язки гаранта і
кредитора; умови настання гарантійного випадку; строк дії гарантії.
Правочин щодо надання державної гарантії на портфельній основі
оформляється в письмовій формі та має визначати: предмет гарантії; повне
найменування та місцезнаходження кредитора; обсяг гарантійних
зобов’язань та порядок їх виконання; права, обов’язки та відповідальність
гаранта і кредитора; умови настання гарантійного випадку; строк
здійснення виплат у разі настання гарантійного випадку; розмір та
порядок сплати до державного бюджету плати за надання гарантії;
порядок погашення заборгованості перед державою за виконання
гарантійних зобов’язань; строк дії гарантії
Тема 17
Завдання 1
За результатами проведеної перевірки органами Державної казначейської служби
України встановлено невідповідність кошторисів розпорядників бюджетних коштів
показникам розпису бюджету.

Чи можуть органи Державної казначейської служби здійснювати контроль за

відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів показникам розпису
бюджету?

Відповідно до ч.1 та п.15 ч.4 Постанови КМУ від 15 квітня 2015 року №215 «Про
затвердження Положення про Державну казначейську службу України», Державна
казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої
влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України
через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського
обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства,
бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому

законодавством порядку: здійснює в межах повноважень, передбачених законом,
контроль за: відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів показникам
розпису бюджету;
Аналогічне положення міститься і в п.5 ч.1 ст. 112 БК України, До повноважень
Казначейства України з контролю за дотриманням бюджетного законодавства
належить здійснення контролю за: відповідністю платежів взятим бюджетним
зобов'язанням та відповідним бюджетним асигнуванням.
З цього ми можемо зробити висновок, що органи Державної казначейської служби
України здійснюють контроль за відповідністю кошторисів розпорядників
бюджетних коштів показникам розпису бюджету.

Назвіть та охарактеризуйте повноваження Державної казначейської служби з

контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Повноваження Казначейства України з контролю за дотриманням бюджетного

законодавства в загальному вигляді визначаються ст. 112 БК України, відповідно до
положень якої:

1. До повноважень Казначейства України з контролю за дотриманням бюджетного

законодавства належить здійснення контролю за:

1) веденням бухгалтерського обліку всіх надходжень і витрат державного бюджету та

місцевих бюджетів, крім випадку, передбаченого абзацами третім і четвертим частини
другої статті 78 цього Кодексу, складанням та поданням фінансової і бюджетної
звітності;

2) бюджетними повноваженнями при зарахуванні надходжень бюджету;

3) відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів показникам розпису

бюджету;

4) відповідністю взятих бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів

відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми;.

5) відповідністю платежів взятим бюджетним зобов'язанням та відповідним

бюджетним асигнуванням.

Казначейство України в межах своїх повноважень забезпечує організацію та

координацію діяльності головних бухгалтерів бюджетних установ та контроль за
виконанням ними своїх повноважень шляхом оцінки їх діяльності.

Проте повноваження у цій сфері деталізуються підзаконними нормативно-правовими

актами: Постановою КМУ від 15 квітня 2015 року №215 «Про затвердження
Положення про Державну казначейську службу України», Постанови КМУ від 30
серпня 2022 року №970 «Про затвердження Порядку подання інформації
розпорядниками, одержувачами бюджетних коштів, іншими клієнтами Державної
казначейської служби Міністерству фінансів для цілей управління ліквідністю єдиного
казначейського рахунка та валютних рахунків Державної казначейської служби».

Одним із повноважень Державного казначейства по контролю за

дотриманням бюджетного законодавства є контроль за веденням
бухгалтерського обліку всіх надходжень і витрат державного бюджету та
місцевих бюджетів, складанням та поданням фінансової і бюджетної
звітності. Бухгалтерський облік необхідний для збереження бюджетних
коштів. Саме через бухгалтерський облік Державне казначейство України
може виявити порушення бюджетного законодавства. Основне завдання
бухгалтерського обліку - забезпечення своєчасного і повного надходження
доходів у бюджет, своєчасне фінансування заходів, передбачених видатковою
частиною бюджету, забезпечення чіткої організації використання
бюджетних коштів, державної дисципліни в усіх органах управління, які
виконують бюджет. Бухгалтерський облік відображає виконання бюджету
через облік доходів, видатків, фінансування заходів, передбачених бюджетом,
виконання кошторисів бюджетних установ.

З метою забезпечення контролю за цільовим спрямуванням бюджетних коштів

органи Державного казначейства України в частині виконання місцевих бюджетів за
видатками здійснюють попередній контроль на етапі реєстрації зобов'язань
розпорядників бюджетних коштів, у тому числі фінансових, поточний контроль - у
процесі оплати рахунків розпорядників бюджетних коштів та одержувачів. При
цьому перевіряються підстава (наявність підтвердних документів тощо) для
здійснення платежів, відповідність платежів вимогам обліку і контролю за
зобов'язаннями, а також правильність оформлення розрахункових документів (п. 4.7.3
Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затвердженого наказом
Державного казначейства України N 205 від 4 листопада 2002 року, із наступними
змінами

Державне казначейство здійснює контроль за відповідністю загальних сум, вказаних у

кошторисах доходів і видатків та планах асигнувань, що подають головні
розпорядники коштів, у розрізі територій, сумам, зазначеним у розпису видатків
бюджету, та відображає зазначену інформацію на від повідних рахунках
бухгалтерського обліку. Крім того, органи Державного казначейства проводять
звірку затверджених кошторисів доходів та видатків і планів асигнувань з даними
отриманого розпису і відображають їх на відповідних бухгалтерських рахунках.

При перерахуванні коштів державного бюджету на здійснення видатків за

отриманим розподілом та/або платіжним дорученням, що подають головні
розпорядники бюджетних коштів, Державне казначейство перевіряє відповідність
вказаних у них сум залишкам на рахунку, затвердженим пропозиціям, кошторисним
призначенням та планам асигнувань

Тобто, здійснюючи контроль за дотриманням бюджетного законодавства стосовно

місцевих бюджетів за видатками, органи Державного казначейства України
здійснюють контроль за відповідністю загальних сум, указаних у зазначених
документах, сумам, зазначеним у річному розписі асигнувань місцевих бюджетів. У
разі невідповідності кошторисів та планів асигнувань даним розпису місцевих
бюджетів розпорядники повинні привести зазначені документи у відповідність з
розписом бюджету.

А ті установи, які отримують кошти державного або місцевих бюджетів

(бюджетні установи) - розпорядники бюджетних коштів - подають детальні звіти
про виконання кошторисів, результати своєї діяльності, іншу інформацію відповідно
до порядку, який затверджується Державним казначейством України.

Завдання 2
Рахункова палата України, розглядаючи проект річного звіту про виконання закону
про Державний бюджет України, звернула увагу на такі порушення, допущені при його
складанні:

1) річний звіт складено за особливою формою, відмінною від форми складання

місячного та квартального звітів;

2) річний звіт об’єднує декілька окремих звітів;

3) включено звіт про власний капітал;

4) звіт про фінансовий стан (баланс) Державного бюджету не відповідає даним

бухгалтерського обліку та звітності органів Державної казначейської служби України;

5) річний звіт не містить звіту про використання коштів з резервного фонду (тому, що
такий фонд передбачений тільки на рівні місцевих бюджетів);

6) звіт про стан державного боргу і гарантованого державою боргу складено в

іноземній валюті (доларах США).

Які з перелічених пунктів дійсно порушують бюджетне законодавство, а які

відповідають йому?

1) річний звіт складено за особливою формою, відмінною від форми складання

місячного та квартального звітів;

Положення, які мають бути включені до річного звіту встановлюються в т 61 БК

України.

Відповідно до ч.2.1.-2.2. Наказу Державної Казначейської Служби України від

13.02.2012 року № 52 «Щодо організації роботи органів Державної казначейської
служби України з складання звітності про виконання державного бюджету» Бюджетна
звітність про виконання державного бюджету складається та подається за такими
формами: Звіт про виконання державного бюджету

Проте, проаналізувавши Додаток 1 до цього Наказу можна дійти висновку про

те, що місячний, квартальний та річний звіти складають за однією і тією ж формою.
А тому це положення не відповідає вимогам бюджетного законодавства.
2) річний звіт об’єднує декілька окремих звітів;

Відповідно до ч.2.1.-2.2. Наказу Державної Казначейської Служби України від

13.02.2012 року № 52 «Щодо організації роботи органів Державної казначейської
служби України з складання звітності про виконання державного бюджету» Бюджетна
звітність про виконання державного бюджету складається та подається за такими
формами: Звіт про виконання державного бюджету (форма 2м(к)дб) (додаток 1 до
Інструкції); Звіт про бюджетну заборгованість (форма 7 дб) (додаток 2 до Інструкції);

Тож, ці положення цілком відповідають вимогам законодавства і річний звіт дійсно

об’єднує декілька звітів.
3) включено звіт про власний капітал;
Відповідно до п.5 ч.2 ст. 61 БК України, 2. Річний звіт про виконання закону про
Державний бюджет України включає: 5) звіт про власний капітал;
Тож, БК України дійсно передбачає необхідність включення звіту про власний
капітал. А тому це положення цілком законне.
4) звіт про фінансовий стан (баланс) Державного бюджету не відповідає даним
бухгалтерського обліку та звітності органів Державної казначейської служби
України;
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 61 БК України, Річний звіт про виконання закону про
Державний бюджет України включає: 1) баланс;
Відповідно до п.1.5. Наказу Державної Казначейської Служби України від 13.02.2012
року № 52 «Щодо організації роботи органів Державної казначейської служби України
з складання звітності про виконання державного бюджету», Звітність складається на
підставі даних бухгалтерського обліку органів Державної казначейської служби
України (далі - органи Казначейства) та окремих звітів розпорядників (одержувачів)
коштів державного бюджету за формами, затвердженими цією Інструкцією.

А отже це положення є порушенням бюджетного законодавства.

5) річний звіт не містить звіту про використання коштів з резервного фонду

(тому, що такий фонд передбачений тільки на рівні місцевих бюджетів);

Відповідно до ч.5 ст. 24 БК України, 5. У Державному бюджеті України резервний

фонд передбачається обов'язково. Рішення щодо необхідності створення резервного
фонду місцевого бюджету приймає Верховна Рада Автономної Республіки Крим,
відповідна місцева рада.

Та відповідно до п. ч.2 ст. 61 БК України, Річний звіт про виконання закону про
Державний бюджет України включає: 8) звіт про використання коштів з резервного
фонду державного бюджету;

Тож, бюджетне законодавство визначає, що резервний фонд обов’язково формується

на рівні Державного Бюджету України. А звіт про використання з нього коштів має
відображатись в річному звіті про виконання Державного Бюджету України. А тому
це положення суперечить законодавству України.

6) звіт про стан державного боргу і гарантованого державою боргу складено в

іноземній валюті (доларах США).
Відповідно до п. 1.4. . Наказу Державної Казначейської Служби України від 13.02.2012
року № 52 «Щодо організації роботи органів Державної казначейської служби України
з складання звітності про виконання державного бюджету», Звітність складається у
грошовій одиниці України (у гривнях з копійками).

Тож, таке положення дійсно порушує вимоги законодавства, оскільки складення

звітності в іноземній валюті не допускається.

Завдання 3
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 116 Бюджетного кодексу України порушенням
бюджетного законодавства визнається порушення встановленого порядку або термінів
розгляду проекту та прийняття закону про Державний бюджет України (рішення про
місцевий бюджет).

Які заходи впливу передбачені за дане порушення бюджетного законодавства,

порядок їх застосування?

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 116 БК України, Порушенням бюджетного законодавства

визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи
іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження,
внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме:
порушення встановленого порядку або термінів розгляду проекту та прийняття закону
про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет);

Відповідно до ч.1 ст. 117 БК України, За порушення бюджетного законодавства до

учасників бюджетного процесу можуть застосовуватися такі заходи впливу:
1) попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою
щодо усунення порушення бюджетного законодавства - застосовується в усіх випадках
виявлення порушень бюджетного законодавства. Виявлені порушення бюджетного
законодавства мають бути усунені в строк до 30 календарних днів;
Проте, ці положення не поширюють свою дію на порушення встановленого порядку
чи термінів розгляду проекту та прийняття ЗУ «Про Державний Бюджет». Щодо
порушення цих строків БК України містить ст. 41 (Особливості формування
надходжень бюджету та здійснення витрат бюджету в разі несвоєчасного набрання
чинності законом про Державний бюджет України). Проте жодної відповідальності чи
санкцій за таке порушення не передбачено.

Які види юридичної відповідальності встановлені за порушення бюджетного

законодавства, їх співвідношення із заходами впливу?
Відповідно до ст. 121 БК України, Посадові особи, з вини яких допущено
порушення бюджетного законодавства, несуть цивільну, дисциплінарну,
адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законом.
2. Порушення бюджетного законодавства, вчинене розпорядником чи
одержувачем бюджетних коштів, може бути підставою для притягнення до
відповідальності згідно з законами України його керівника чи інших відповідальних
посадових осіб, залежно від характеру вчинених ними діянь.
А відповідно до ст. 117 БК України, За порушення бюджетного законодавства до
учасників бюджетного процесу можуть застосовуватися такі заходи впливу:
1) попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою
щодо усунення порушення бюджетного законодавства - застосовується в усіх випадках
виявлення порушень бюджетного законодавства. Виявлені порушення бюджетного
законодавства мають бути усунені в строк до 30 календарних днів;
2) зупинення операцій з бюджетними коштами - застосовується за порушення
бюджетного законодавства, визначені пунктами 1-3, 10, 11, 14-29, 32-36, 38 і 40
частини першої статті 116 цього Кодексу, у порядку, встановленому статтею 120 цього
Кодексу;
3) призупинення бюджетних асигнувань - застосовується за порушення
бюджетного законодавства, визначені пунктами 20, 22-29, 38 і 40 частини першої
статті 116 цього Кодексу.
Призупинення бюджетних асигнувань передбачає припинення повноважень на
взяття бюджетного зобов'язання на відповідну суму на строк від одного до трьох
місяців у межах поточного бюджетного періоду шляхом внесення змін до розпису
бюджету (кошторису) у порядку, встановленому Міністерством фінансів України;
4) зменшення бюджетних асигнувань - застосовується за порушення бюджетного
законодавства, визначені пунктом 24 (стосовно розпорядників бюджетних коштів),
пунктом 29 та пунктом 38 частини першої статті 116 цього Кодексу.
Зменшення бюджетних асигнувань передбачає позбавлення повноважень на взяття
бюджетного зобов'язання на відповідну суму на строк до завершення поточного
бюджетного періоду шляхом внесення змін до розпису бюджету (кошторису) та у разі
необхідності з подальшим внесенням змін до закону про Державний бюджет України
(рішення про місцевий бюджет) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів
України;
5) повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету - застосовується за
порушення бюджетного законодавства, визначене пунктом 24 (щодо субвенцій та
коштів, наданих одержувачам бюджетних коштів) частини першої статті 116 цього
Кодексу, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
6) зупинення дії рішення про місцевий бюджет - застосовується за порушення
бюджетного законодавства, визначене пунктом 7 частини першої статті 116 цього
Кодексу, у порядку, встановленому статтею 122 цього Кодексу;
7) безспірне вилучення коштів з місцевих бюджетів - застосовується за порушення
бюджетного законодавства, визначене пунктом 28 частини першої статті 116 цього
Кодексу.
Безспірне вилучення коштів з місцевих бюджетів передбачає стягнення органами
Казначейства України коштів з місцевих бюджетів до державного бюджету, в тому
числі і за рахунок зменшення обсягу трансфертів (базової дотації) місцевим бюджетам
на відповідну суму, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
 8) інші заходи впливу, які можуть бути визначені законом про Державний бюджет
України, - застосовуються за порушення бюджетного законодавства згідно із таким
законом.
Тож, аналізуючи вид відповідальності і порівнюючи їх із заходами впливу – можна
дійти висновку, що заходи впливу спрямовані на усунення порушення бюджетного
законодавства, в той час як відповідальність за бюджетні правопорушення
передбачає застосування санкції до порушника з метою покарання за неправомірну
діяльність, відшкодування шкоди, завданої таким порушенням.