МИКОЛА ЧЕРНЯВСЬКИЙ

(1868-1938)

Народився Микола Федорович Чернявський 3 січня 1868 року

в селі Торській Олексіївці Бахмутського повіту Катеринославської
губернії в сім'ї священика. Згодом родина переїхала в село
Новобожедарівку Слов'яносербського повіту (нині Луганська
область). Закінчивши початкову школу, М. Чернявський вчиться у
Луганській приватній, а згодом — у Бахмутській духовній школі.
Вступає до Катеринославської семінарії, після закінчення якої
одержав призначення в Бахмутську школу, в якій нещодавно
вчився сам. Тут викладав співи і музику. Загалом педагогічній
праці письменник віддав понад двадцять років.
М.Чернявського приваблювали світська діяльність і  бажання
продовжувати навчання. У юнака був намір вчитися в університеті,
та цьому перешкодили різні причини, серед яких була матеріальна
– адже у батька, крім нього, виростало ще дев’ятеро дітей.
Поповнюючи знання шляхом самоосвіти, письменник готує
першу збірку поезій, яку видає в 1895 році під назвою «Пісні
кохання». А вже через три роки виходить друга збірка поета —
«Донецькі сонети»(1898). Видана вона була в Бахмуті й стала чи не
першою художньою книжкою, надрукованою в Донбасі.
У 1901 році М.Чернявський на запрошення М.Коцюбинського
переїжджає до Чернігова де знайомиться з ним та Б.Грінченком
особисто. У Чернігові письменник пробув недовго, працюючи на
посаді земського статиста. Специфіка його служби полягала в тому,
що йому часто доводилося їздити в службові відрядження, а так як
М.Чернявському не подобалося проживання на півночі країни, він
часто думав про переїзд у іншу місцевість.
Так у 1903 р. М.Чернявський їде до Одеси, але дорогою
зупиняється в Херсоні, де і залишається жити. Тут письменник
вчителював, керував Просвітою, продовжував писати. Коли
М.Чернявський мешкав у Херсоні, він активно працював у галузі
прози.
З 1917 року під впливом активізації національного руху в
Російській державі М.Чернявський поновлює педагогічну
діяльність у навчальних закладах Херсона,  у  яких  працює  до 
1927  року.
 Поет не зміг примиритися з придушенням національного
відродження, штучним голодомором в українських селах на
початку 1930-х років. Такі настрої викликали підозру у відповідних
державних органів. Уперше поета було арештовано за підозрами,
які не підтвердились. У 1933 році Миколу Федоровича арештували
вдруге. Та й цього разу його незабаром звільнили. Арешт 14 жовтня
1937 року став для письменника останнім. Його було звинувачено у
багатьох злочинах проти радянської влади. Письменник не визнав
жодних звинувачень. 27 листопада 1937 року Чернявського Миколу
Федоровича приговорили до розстрілу. Здійснено кривавий вирок
було в Херсоні 19 січня 1938 року.
У 1987 році на батьківщині поета-земляка в загальноосвітній
школі села Святогорівка Добропільського району відкрито кімнату-
музей письменника. А в 2016 році в місті Добропілля названа
вулиця ім’ям видатного письменника.