1.

Візуалізація інформації — це інтерактивне вивчення візуального

представлення абстрактних даних для посилення людського пізнання.
Абстрактні дані включають в себе як числові так і нечислові, такі як текст
і географічна інформація. Тим не менш, візуалізація інформації
відрізняється від наукової візуалізації: «існує infovis[1], коли просторове
уявлення обране, і це scivis[2], коли просторове уявлення дається»[3][4]

Галузь візуалізації інформації з'явилася "внаслідок досліджень взаємодії

людини і комп'ютера, комп'ютерних наук, графіків, дизайну, психології та
бізнес-методів. Вона все частіше застосовується як найважливіший
компонент у наукових дослідженнях, цифрових бібліотеках,
інтелектуального аналізу даних, фінансових даних аналізу, дослідження
ринку, виробничого контролю, і дослідження ліків ".[5], Візуалізація
інформації припускає, що "візуальні уявлення і методи взаємодії
користуються здатністю людського ока пропускати інформацію в мозок, щоб
користувачі могли побачити, вивчити і зрозуміти велику кількість інформації
за один раз. Візуалізація інформації спрямована на створення підходів до
передачі абстрактної інформації в інтуїтивно зрозумілі способи ".[6]

Аналіз даних є невід'ємною частиною всіх прикладних досліджень та

вирішення проблем в промисловості. Найбільш фундаментальні підходи
аналізу даних — візуалізація (гістограми, точкові ділянки, ділянки поверхні,
дерево карт, паралельно координовані ділянки і т. д.), статистика (гіпотеза
тест, регресія, СПС і ін), видобуток даних (асоціації гірничодобувної
промисловості, і т. д.) і методи машинного навчання (кластеризація,
класифікація, дерева рішень, і т. д.). Серед усіх цих підходів, візуалізації
інформації, або, іншими словами, візуального аналізу даних, є той, який
спирається в основному на пізнавальні навички аналітиків, а також дозволяє
розкриття неструктурованих дієвих ідей, які обмежені тільки людською
фантазією та творчістю. Аналітик не повинен застосовувати різні витончені
методи, щоб мати можливість інтерпретувати візуалізацію даних.
Візуалізація інформації — це також схема гіпотез, які можуть бути, і, як
правило, є попередниками більш аналітичного або формального аналізу на
кшталт статистичних гіпотез.

Власний візуальний досвід - Таке розуміння візуальної культури обумовлює

високий рівень загальної культури людини, тобто «якість і ступінь виразності
ціннісного змісту особистості».

Чужий візуальний досвід –

2. Візуальна культура стала нашим буденним оточенням. Важко уявити

житло без телевізора або комп’ютера, та й людей, занурених у телефон,
більшає.

Візуальна культура: давно і ґрунтовно

Як свідчать дані міжнародного соціологічного дослідження Global Digital

Report (підготованого We are social та Hootsuite), станом на 2018 рік понад 4
млрд населення користується інтернетом, а більше 2/3 людства має власний
мобільний телефон. Інтенсивний технічний розвиток прискорив загальний
темп життя — а відтак, візуальна комунікація пришвидшується та
універсифікується. Так виникає окуляроцентризм.

Окуляроцентризм (термін Мартіна Джея) — стан суспільства, де візуальній

інформації надається перевага. Ще у 1995 році В. Дж. Т. Мітчелл назвав
наплив зображень «образотворчим поворотом». Часи, коли текст був
головним джерелом інформації, минули. Зображення все більше прагне не
підкріплювати текст, а замінити його. Нащо пояснювати, коли можна
надіслати фото? Навіщо описувати емоції, коли можна використати смайли?
Ми не тільки споживаємо візуальну культуру, але й активно її продукуємо.
Візуальна епоха про комунікативні зрушення — ми спілкуємося
інакше. Виникає потреба у розумінні нових реалій — як читати візуальний
текст?

Візуальна грамотність — про що це

Це поняття — про те, як ми бачимо та інтерпретуємо. Термін visual literacy

існує з 1969 року (його запровадив Джон Дебс) і є багатозначним. На сайті
Асоціації візуальної грамотності зазначено: «Майже кожен дослідник
пропонує власне розуміння цього явища». Об’єднує різноманіття поглядів
така базисна засада:

Візуальна грамотність дозволяє людині розрізняти та інтерпретувати

явища, об’єкти, природні й штучні символи, з якими вона стикається

Зустріч із візуальним контентом відбувається на двох рівнях: Перший

— безпосереднє сприйняття зображення. Зображення сприймається
миттєво й цілісно. На відміну від тексту, який розгортається лінійно, задає
темп і напрямок думці. Ключовий момент — враження, під яким формується
ставлення до побаченого: подобається чи ні, які емоції викликає, чи виникає
бажання роздивлятися уважніше.

Другий рівень — це сприйняття контексту зображення. Будь-що є

продуктом свого часу. Інтерпретація побаченого залежить від того, який
контекст ми здатні створити навколо. Сюди входить, що ми знаємо про
автора, про часи і обставини створення зображення, як воно вбудовується у
сучасну культуру, які пропонує теми. Наприклад, проект «Ноктюрни» Джуді
Шеррод та С. Гейлі Стівенс 2011–2013 років може заплутати глядача, якщо
той нічого не знає про нього, бо він не схожий на сучасний. Авторки
використали саморобну камеру-обскуру та старий фотографічний процес —
тінтайп, — який застосовувався у XIX столітті. Ефект «зсуву часу» на
зображеннях нагадує про те, наскільки розуміння залежить від звичних нам
форм «старе/ нове», «красиве/ некрасиве» тощо.

Досліджуючи медіа, Маршалл Маклюен скаже: «Засіб комунікації і є

повідомлення»
Найстаріша фотографія, що дійшла до нас — робота «Вид з вікна» Жозефа
Ньєпса, — датується 1826 роком. Серійний випуск компактних камер, які
можна було носити з собою, почався майже за століття — у 1925 році.
Першою в цій сфері стала нині легендарна компанія Leica. А сьогодні
головне місце посіла цифрова фотографія, до того ж з’явилася можливість
робити знімки не тільки на фотоапарат: мобільна фотографія стала
буденністю.

З самого початку фотографія набула особливого статусу медіуму, який може

слугувати мистецьким і документальним цілям. Репортажні зйомки
засновників міжнародного агентства Magnum Photo Анрі Картье-Бресона,
Роберта Капи та інших членів спільноти продемонстрували, що
документальна фотографія може бути витвором мистецтва, так само як і
художня фотографія документує свою епоху.

Знімок є свідченням, підтвердженням — фотографія констатує. Здається, що

на знімку зображено дійсність, яку сприймаємо постійно, з відмінністю
тільки в тому, що тут виокремлено її фрагмент. А коли так, то розуміння
цього фрагменту наче є «вбудованим» умінням, так само як сприймати світ.
Проте це не зовсім так.

Як розвивати візуальну грамотність

Гарна новина полягає в тому, що для розвитку візуальної грамотності варто

робити приємні речі:
 Читати інтернет-ресурси про сучасне мистецтво.

 Відвідувати виставки сучасного мистецтва у рідному місті та обов’язково

у містах, куди потрапляєте. Щоби залишатися обізнаним з подіями, варто
підписатися на акаунти галерей у соцмережах та відстежувати новини
профільних інтернет-ресурсів.

 Читати фотокниги, артбуки. Шукати як класику, так і відслідковувати

новинки.

 Бути уважним до всього: архітектура, промисловий дизайн тощо. Реклама у

транспорті, оформлення улюблених закладів тощо — звертайте увагу, як
зроблено, що вам подобається, про що нагадує.

Візуальна грамотність можлива тоді, коли процес візуального збагачення не

зупиняється і пошук не обмежується звичними вподобаннями. Візуальний
контент — незлічена кількість форматів, які з’являються ледь не кожного
дня: відео-арт, інсталяції, сайнс арт, концептуальна фотографія
тощо. Можливо, відкритість до нового, неупередженість погляду і є
запорукою візуальної грамотності. Підступаючи до нового зображення, ми
переносимо на нього весь попередній досвід. Він виступає необхідним
багажем знань і переживань, головне — не дати йому завадити сприймати
нове.