УДК 378.

14(73+520+477)

Єгорова І.В., факультет Управління і технологій, група 18051

Науковий керівник: к.е.н., доцент Шевчук В.О.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНОЇ ОСВІТИ В США, ЯПОНІЇ

ТА УКРАЇНІ

Анотація: Досліджено особливості економічної освіти в США, Японії та Україні.

Висвітлено основні риси, що підтверджують високий рейтинг американської та японської
вищої економічної освіти в світі.
Постановка проблеми. Економічна освіта повинна спиратися на реальну економічну
дійсність країни. Сучасний фахівець повинен добре розбиратися не тільки в економіці своєї
основної сфери діяльності. Його знання в галузі менеджменту, маркетингу, фінансів повинні
бути значно ширше кордонів, визначених навчальними планами відповідних економічних
спеціальностей.
Основні матеріали дослідження. Вищу освіту в Україні мають можливість здобувати
близько 35 % випускників загальноосвітніх шкіл, коледжів та технікумів. У розвинутих
країнах світу система вищої освіти забезпечує можливість вступу до закладів вищої освіти
(ЗВО) значно більшому відсотку випускників середніх шкіл. В США, наприклад, місцями у
ЗВО забезпечуються 60 % молоді. В Японії майже 80 % випускників шкіл вступають до ЗВО.
У недалекому майбутньому в цій країні планують запровадити обов’язкову вищу освіту, як
того вимагає невпинний розвиток надсучасних технологій.
У таблиці 1 для порівняння наведено деякі показники США, Японії та України, зокрема
тип економіки країни, площа території, чисельність населення, ВВП та кількість закладів
вищої освіти.
Таблиця 1
Загальна характеристика США, Японії та України
ВВП, ВВП на
Площа Кількість
трлн. душу Кількість
Країна Тип економіки країни території, населення,
дол. населення, ЗВО
км2 чол.
США дол. США
Економічно розвинена
США (капіталістична) країна 9 826 675 325 719 178 19 390 59 501 4 000
зі змішаною економікою
Економічно розвинена
Японія (капіталістична) країна 372 200 124 000 000 5,42 42 860 726
зі змішаною економікою
Країна, що
Україна розвивається, 603 628 42 234 014 0,366 9 125 652
з ринковою економікою

Сьогодні Японія вийшла на провідні позиції у сфері освіти у світі. До 25 років більше
40 % японських юнаків і дівчат отримують вищу освіту. Освіта в Японії була і є одним з
основних факторів економічного прогресу, в чому важливу роль відігравала й фінансова
політика держави – витрати на освіту постійно зростали, починаючи з кінця 60-х років.
У Японії вища економічна освіта здійснюється економічними університетами й
інститутами (їхня загальна назва – дайгаку) на базі повної середньої школи зі строком
навчання 4 роки. Структурно ця система схожа на американську, але наповнена своїм
специфічним змістом. Дайгаку бувають двох типів: ті, що складаються з довільної комбінації
різних факультетів і спеціалізовані (технологічні, економічні, медичні, педагогічні й ін.). Є
значна кількість «карликових» економічних закладів вищої освіти (200-300 студентів, 1-2
факультети), у яких здійснюється підготовка економістів [1; 2].
Під час навчання протягом двох перших років студенти одержують значну
загальноосвітню підготовку за обраною економічною спеціальністю, в останні два роки
освіта має певну економічну спеціалізацію. Прийом іноземних студентів здійснюється на тих
же підставах, що і японських абітурієнтів. Претендент повинний пред’явити документ про
те, що він провчився 12 років у своїй країні.
Щодо вищої освіти США, то варто зазначити, що у США функціонують потужні, відомі
всьому світові заклади вищої освіти. Їх можна умовно поділити на елітні, в яких навчаються
діти заможних батьків, нащадки відомих політичних і державних діячів, підприємців;
престижні – з надзвичайно розвиненою матеріально-технічною базою,
висококваліфікованими професорсько-викладацькими кадрами, давніми традиціями і
значною кількістю студентів; великі багатопрофільні (переважно університети) та
вузькопрофільні (коледжі, вищі школи) – центральні в кожному штаті. Іншу групу складають
невеликі багатопрофільні (здебільшого університети) та вузькопрофільні (коледжі, вищі
школи) заклади, які є в кожному штаті й відрізняються один від одного історією виникнення,
традиціями, формами фінансування та деякими іншими ознаками (етнічними, релігійними,
методами організації навчального процесу тощо) [2; 3].
Високий рейтинг американської освіти підтверджується такими аргументами. По-перше,
це величезний вибір навчальних програм – від типових, «перевірених» часом і традицією, до
унікальних і суперсучасних. Другим аргументом виступає потужна наукова база. По-третє,
це визнана репутація професорсько-викладацького складу. В якості четвертого аргументу
називають відмінно розвинену інфраструктуру. Технічне оснащення університетських
лабораторій дуже високе; бібліотеки забезпечені паперовими й електронними книгами.
Основну відмінність навчальних планів бакалаврських програм університетів США від
аналогічних в Україні складають кількість годин, відведених на засвоєння матеріалу,
менший відсоток годин на аудиторну роботу студента, більший час на самостійну підготовку
і навчання, можливість вільного самостійного вибору студентами значної кількості
дисциплін, більший термін навчання. Так, американський студент у кожному основному
семестрі (за винятком літнього, додаткового семестру) вивчає як мінімум 3 і як максимум 6
курсів (дисциплін) з бакалаврського навчального плану.
Вищу економічну освіту українцям також надають університети та інститути на основі
повної загальної середньої освіти. Проте є можливість отримати відповідну спеціальність у
економічному коледжі після закінчення повної або неповної середньої освіти (після 9 або 11
класу). Строк навчання в українських ЗВО становить 4-6 років, залежно від обраної
спеціальності та освітнього рівня. Як і в Японії, під час перших років навчання, українські
студенти отримують загальноосвітню підготовку за обраною спеціальністю та направленістю
учбового закладу. Останні два роки навчання характеризуються поглибленим вивченням
предметів з фаху. Для закінчення ЗВО та отримання відповідного освітнього ступеня,
студенту необхідно написати та захистити дипломну (магістерську) роботу.
Висновки. Звичайно, економічній освіті України за рівнем якості далеко до США і Японії.
Вона потребує докорінних змін і поступового логічного реформування.

Список використаних джерел:

1. Гринькевич О.С. Освітня міграція в Україні та світі: інституційне середовище та
напрями державного регулювання. Соціально-економічні проблеми сучасного періоду
України. 2013. Вип. 3. С. 254-264.
2. Гнатюк Т.О. Освітня міграція з України: сучасні тенденції. Науковий вісник
Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Економіка і менеджмент. 2018. Вип. 33.
С. 85-89.
3. Хомишин І. Причини та наслідки освітніх міграцій. URL:
https://cedos.org.ua/researches/vymushena-migracziya-i-vijna-v-ukrayini-24-lyutogo-24-berez.