Топонім "Донбас" - це скорочення від "Донецький камʼяно-вугільний

басейн". У 1827 р. Вперше гірський кряж назвав "Донецьким" український

інженер Євграф Ковалевський від назви річки Донець, він першим дослідив
геологічні поклади і виділив їх. Термін був суто геологічним і за покладами
корисних копалин регіони не прийнято називати.

Донецький вугільний басейн - це не Донецька і Луганська області. Басейн

розташований і на частині Дніпропетровської області, і в Росії. У РФ теж є свій
Донбас і навіть місто Донецьк в Ростовській області. Є багато наукових систем
виділення історичних регіонів, історичних земель, історико-географічних
регіонів. Історичними вони стають через довге спільне перебування разом у
складі адміністративних одиниць певної держави, цілісну інфраструктуру свого
життєзабезпечення.

Кубійович та Рудницький виділяють тут іст. землю "Донеччину". За

сучасною схемою регіоналізації ми відносимо до двох груп: Лівобережна
Україна (частини Слобожаншини) і Південна Україна (Приазовʼя). Також
історичні землі можуть називати за гетьманськими паланками.

Якщо поглянути на карту етнографічних регіонів України, то можна

помітити, що ніякого регіону "Донбас" тут немає. Є Слобожанщина, Таврія,
Приазовʼя, яке на деяких картах називають Донщиною. 3 початку 20-х років ХХ
ст. радянська пропаганда почала масово використовувати слово "Донбас",
створюючи окремий локальний міф з особливим індустріальним фльором та
початком російського експансивного сепаратизму.

Донбас не є регіоном з жодної точки зору. Це повністю міф і фейк

радянської пропаганди, навколо цього фейку сформували ще більше міфів:
"рускоязичний Донбас", "люді Донбаса", "услиштє", а нині "8 лет бамбілі".

Ноги регіонального сепаратизму сидять в тотальній русифікації та

створенні великого міфу "Донбасу". Сама ця назва є пропагандою.

Ми постійно чуємо слово "Донбас", маємо з ним якісь асоціації, щось

знаємо, та не здогадуємося, що топонім цей штучний, немає за собою якоїсь
чітко окресленої території та є повністю продуктом радянської пропаганди.