КР ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КРИВОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет економіки та управління бізнесом
Кафедра обліку, оподаткування, публічного управління та адміністрування
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА»
на тему: ___________________________________________________________
Виконав:
студент гр.______________ ________________ __________________
(підпис) (П.І.Б.)
Керівник ____________________ ______________ __________________

(посада, вчене звання, науковий ступінь) (підпис) (П.І.Б.)
Оцінка за національною шкалою __________________
Кількість балів ____________ Оцінка ECTS ___________
Члени комісії ________________ __________________

________________ __________________
Кривий Ріг – 2020р.

2
ЗМІСТ
стор.
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА ТА 5
МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ЙОГО ОЦІНЮВАННЯ
1.1. Сутність забезпечення економічної безпеки підприємства 5
1.2. Характеристика нормативно-правової бази щодо забезпечення
11
економічної безпеки підприємства
1.3. Методичні підходи до оцінювання забезпечення економічної
18
безпеки підприємства
РОЗДІЛ 2 ОЦІНКА СТАНУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ
БЕЗПЕКИ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НIКОПОЛЬСЬКИЙ 25
ЗАВОД ФЕРОСПЛАВIВ"
РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
38
ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА
ВИСНОВКИ 45
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 49
ДОДАТКИ 53
3
ВСТУП
З розвитком ринкових відносин в Україні вітчизняні підприємства

зіткнулися з істотним зменшенням прямої державної підтримки їх діяльності і
необхідністю створення умов для свого безпечного розвитку власної силою.
Стабільне функціонування, зростання економічного потенціалу будь-якого
підприємства в умовах ринкових відносин багато в чому залежить від наявності
надійної системи економічної безпеки. Сучасне підприємство знаходиться в
умовах безперервної зміни зовнішнього середовища його існування. Ця
нестабільність вимагає від господарюючих суб'єктів постійної адаптації,
зокрема пошуку нових і вдосконалення вже відомих засобів забезпечення
системи економічної безпеки заради досягнення економічної і соціальної мети
діяльності підприємства.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам забезпечення
економічної безпеки підприємства присвятили свої роботи відомі зарубіжні та
вітчизняні дослідники, зокрема: О. Ареф’єва, В. Геєць, 3. Герасимчук, Я.
Жаліло, В. Захарченко, A. Качинський, О. Кузьмін, Л. Мельник, І. Михасюк,
С. Мочер-ний, В. Мунтіян, Н. Нижник, С. Покропившій, В. Плетт, Д. Прескотт,
Г. Ситник, А. Ревенко, С. Шкарлет, С. Філиппова, B. Ярочкін та ін.
Об’єктом дослідження виступають методи забезпечення економічної
безпеки на підприємствах.
Предметом дослідження є особливості вибору та аналізу методів
забезпечення та оцінки економічної безпеки.
Метою дослідження є дослідити науково-методичну базу з питань
забезпечення економічної безпеки на підприємстві, застосувати методи оцінки
економічної безпеки на конкретно обраному підприємстві, виокремити
проблеми, які можуть зустрітися під час аналізу, та запропонувати низку
рекомендацій щодо покращення методів оцінки.
4
Завдання дослідження:
1. Дослідити науково-методичну базу щодо забезпечення економічної
безпеки підприємства.
2. Обрати метод, який буде застосований у вивчені стану забезпечення
економічній безпеці конкретного підприємства.
3. Проаналізувати проблеми, що виникли під час застосування методу, та
розробити рекомендації щодо усунення цих проблем.
Для вирішення поставлених завдань були використані наступні методи:
пошукова робота матеріалу, аналіз, класифікація запропонованих методів
оцінки, синтез, логічне зіставлення, дискримінантна функція оцінки
ймовірності банкрутства О. Терещенка, розрахунок індикаторів економічної
безпеки у фінансовій складовій, горизонтальний аналіз, методи математичної
обробки результатів дослідження, обробка даних та графічна презентація за
допомогою інструменті MS Excel.
База досліджень складається із наступних джерел: наукові видання та
праці вчених, що вивчали проблему забезпечення економічної безпеки
підприємства; нормативно-правова база, що стосується досліджуваної
проблеми; баланс та фінансова звітність Акціонерного Товариства
«Нікопольський Завод Феросплавів» за період 2017-2019 років.
5
1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА ТА МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО
ЙОГО ОЦІНЮВАННЯ
1.1 Сутність забезпечення економічної безпеки підприємства

З розвитком ринкових відносин в Україні вітчизняні підприємства
зіткнулися з істотним зменшенням прямої державної підтримки їх діяльності і
необхідністю створення умов для свого безпечного розвитку власної силою.
Стабільне функціонування, зростання економічного потенціалу будь-якого
підприємства в умовах ринкових відносин багато в чому залежить від наявності
надійної системи економічної безпеки. Сучасне підприємство знаходиться в
умовах безперервної зміни зовнішнього середовища його існування. Ця
нестабільність вимагає від господарюючих суб'єктів постійної адаптації,
зокрема пошуку нових і вдосконалення вже відомих засобів забезпечення
системи економічної безпеки за-ради досягнення економічної і соціальної мети
діяльності підприємства.
В перекладі з грецького «безпека» означає «володіти ситуацією», тобто,
безпека – це такий стан суб’єкта, при якому ймовірність зміни властивих цьому
суб’єкту якостей та параметрів його зовнішнього середовища незначна, менше
певного інтервалу [1.].
У спеціальній літературі наводиться визначення безпеки як стану, при
якому’ будь-який об'єкт знаходиться в надійній захищеності і не піддається
негативному впливу будь-яких факторів. У широкому «науковому» сенсі під
безпекою розуміється захищеність природно-фізіологічних. соціально-
економічних. ідеально-духовних і ситуативних потреб у ресурсах, технологіях,
інформації та моральних ідеалів, необхідних дія життєдіяльності та розвитку
населення.
Економічну безпеку підприємства можна розглядати, як одну з складових
загального поняття «безпека». Будь-який збиток рано чи пізно отримує оцінку в
грошовому виразі, тобто може бути виділена чисто економічна складова
6
збитку.
Вперше термін «економічна безпека» був застосований Ф. Рузвельтом у
програмах виходу з Великої депресії 1933-1937 рр. Але потрібно зазначити, що
приблизно в той же період ця категорія була складовою програм соціально-
економічних перетворень демократичної партії США [2.].
Актуальність цього питання було обумовлене тогочасною потужною
світовою кризою і необхідністю напрацювання заходів швидкого реагування на
загрози такого масштабу в рамках національної економіки. У 70-х роках
минулого століття під поняттям "економічна безпека" почали розуміти
найважливіші складові національної безпеки, і досить швидко цей термін набув
широкого поширення в економічно розвинутих капіталістичних країнах.
В економічній сфері Радянського Союзу проблеми економічної безпеки
розглядалися переважно з погляду зовнішньоекономічної діяльності або
економічної злочинності. Відповідно до визначення, яке подає політологічний
енциклопедичний словник, економічна безпека — це стан, в якому народ може
суверенно, без втручання і тиску ззовні визначати шляхи і форми свого
економічного розвитку.
На початку 90-х років стали приділяти увагу й іншим аспектам безпеки:
екологічним, прямим і непрямим наслідкам надзвичайних ситуацій
техногенного та природного походження, зростанню організованої злочинності,
втраті науково-технічного потенціалу, культурній деградації нації тощо.
Проаналізувавши наукову літературу щодо цієї теми, можна
стверджувати, що нині існує доволі велика кількість визначень сутності
поняття «економічна безпека підприємства». Наприклад, деякі науковці
розкривають таке поняття з погляду стану економічної системи, що дає змогу їй
інтенсивно та дієво розвиватися, водночас розв’язуючи важливі соціально-
економічні проблеми. Інші науковці розкривають поняття з погляду стану
захисту підприємства від негативних зовнішніх і внутрішніх факторів, за
умови, що підприємство спроможне відтворювати або реалізовувати свої
комерційні інтереси. Найбільш розповсюджені підходи до визначення
7
економічної безпеки наведені в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 - Найбільш розповсюджені підходи до визначення
економічної безпеки підприємства [3.]
Назва підходу Основний зміст підходу
Характеризує захищеність підприємства, потенціалу або інтересів від

Захисний небажаних загроз (внутрішніх чи зовнішніх, активних чи пасивних), у
межах даного підходу виділяють два напрями: перший - захищеність
від небажаних змін (загроз); другий - захищеність інтересів.
Характеризує здатність підприємства зберігати такі головні властивості,
Стійкісний
як стійкість і рівновага.
Полягає у визнанні факторів зміни навколишнього середовища
Еволюційний основною рушійною силою розвитку і зміни організації.
Встановлюється тісний взаємозв'язок між об'єктом і середовищем,
причому об'єкт змінюється з метою виживання в умовах мінливого
Передбачає акцентування уваги на процесах, що зумовлюють зміну
Процесний
рівня економічної безпеки підприємств.
Ресурсний Передбачає найбільш ефективне використання корпоративних ресурсів.
Конкурентний Передбачає актуалізацію наявності конкурентних переваг.
Передбачає гармонізацію інтересів підприємства з інтересами

Гармонізаційний
зовнішнього середовища
Основою даного підходу є захищеність підприємства, потенціалу або

інтересів від небажаних загроз (внутрішніх чи зовнішніх, активних чи
пасивних), у межах цього підходу виділяють два напрями: перший –
захищеність від небажаних змін (загроз). Представниками даного напряму є М.
Бєндіков, Г. Клейнер, Д. Ковальов, Т. Сухорукова, Ю. Лисенко, С. Міщенко, Р.
Руденський та ін.; другий – захищеність інтересів, представниками якого є Г.
Мінаєв, В.В. Шликов, С.Л. Мєламєдов та ін.
Стійкісний підхід характеризує здатність підприємства зберігати такі
головні властивості, як стійкість і рівновага. Представниками підходу є
О. Барановський, М. Камлик та ін.;
Еволюційний підхід полягає у визнанні чинників зміни навколишнього
середовища основною рушійною силою розвитку і зміни організації.
8
Встановлюється тісний взаємозв'язок між об'єктом і середовищем, причому

об'єкт змінюється з метою виживання в умовах мінливого середовища, а
середовище змінюється у зв'язку зі зміною об'єктів. Представниками даного
підходу є В. Забродський, Н. Капустін, М. Зубок, С. Шкарлет та ін.;
Процесний підхід акцентує увагу на процесах, що зумовлюють зміну
рівня економічної безпеки підприємств. Представляють цей підхід А. Одінцов,
К.С. Половнєв та ін.;
Ресурсний підхід передбачає найбільш ефективне використання
корпоративних ресурсів. Представниками даного підходу є Л. Гончаренко,
О. Грунін, С. Грунін, М. Корольов, Є. Олейніков, В. Сєнчагов, А. Судоплатов,
С. Лєкарєв, М. Фоміна та ін.;
Конкурентний підхід акцентує увагу на наявності конкурентних переваг,
а його представниками є В. Бєлокуров та ін.;
Гармонізаційний підхід передбачає гармонізацію інтересів підприємства з
інтересами зовнішнього середовища. Представниками даного підходу є
Г. Козаченко, В. Пономарьов, О. Ляшенко [4.].
Отже, на основі вищенаведеного можна зробити висновок, що під
поняттям «економічна безпека підприємства» слід розуміти комплексну
характеристику, тобто ступінь захисту від негативного впливу внутрішніх і
зовнішніх факторів усіх потенціалів підприємства, що дозволяють забезпечити
стійку та ефективну діяльність. Сутність цього поняття містить сукупність
інструментів, що забезпечують конкурентоздатність та ефективність
підприємства, а також дозволяють підвищити рівень достатку персоналу
підприємства.
Під поняттям «забезпечення економічної безпеки підприємства» слід
розуміти реалізацію всіх елементів економічної безпеки для уникнення
ймовірних втрат та отримання найбільш оптимального рівня економічної
безпеки як у певний момент, так і на майбутнє.
Способи забезпечення економічної безпеки підприємства — це набір
заходів і система організації їх виконання і контролю, які дозволяють досягати
9
найбільш високих значень рівня економічної безпеки підприємства [5.].

Умовами забезпечення економічної безпеки підприємства є легітимність
усіх видів його діяльності, використання системного підходу до забезпечення
економічної безпеки підприємства та відповідне ресурсне забезпечення.
Систему забезпечення економічної безпеки підприємства можна розглядати як
впорядковану сукупність взаємодіючих елементів, сумарну дію яких
спрямовано на якісну реалізацію захисту інтересів підприємства від зовнішніх і
внутрішніх загроз. При цьому для кожного підприємства зовнішні і внутрішні
загрози є індивідуальними, але з певними типовими рисами [6.].
Одним із найбільш значимих елементів системи безпеки підприємства є
механізм її забезпечення, який є сукупністю законодавчих актів, правових
норм, рушійних мотивів та стимулів, методів, заходів, сил та засобів за
допомогою яких суб’єкт впливає на об’єкт для досягнення цілей безпеки та
вирішення завдань [7.].
Схема механізму забезпечення економічної безпеки підприємства
наведена на в Додатку 1.
З рисунку в Додатку 1 видно, що механізм забезпечення економічної
безпеки підприємства має свої інструменти (платіжні, депозитні, страхові та
інвестиційні), методи та засоби, а також складові (фінансова, правова,
технологічна, інформаційна, екологічна, кадрова, інтелектуальна та силова).
Формування необхідного рівня економічної безпеки підприємства містить
етапи:
1) формування ефективних факторів виробництва (нового устаткування,
кваліфікованої робочої сили і т. д.);
2) виробництво продукції з урахуванням потреб ринку, підвищення її
якості та дизайну;
3) вибір надійних постачальників сировини, матеріалів, енергоносіїв;
4) проведення приватизації;
5) надійний захист власних комерційних таємниць;
6) зміна в разі необхідності керівництва підприємства [8.].
10
Забезпечення економічної безпеки підприємства відбувається на двох

рівнях:
1) оперативний рівень передбачає розв’язання повсякденних
господарських проблем, які пов’язані зі встановленням оптимального
рівня вживання ресурсів, якими розпоряджається підприємство;
2) стратегічний рівень передбачає приймання максимально важливих
рішень, які спрямовані на довгостроковий період
Крім цього, для забезпечення економічної безпеки для підприємства
важливо враховувати розміщення підприємства, природні ресурси, трудовий
потенціал підприємства, освітньо-кваліфікаційний рівень працівників
підприємства, рівень забезпечення населення тощо [9.].
Методами забезпечення економічної безпеки підприємства доцільно
визначити:
1) збирання та аналітичну обробку інформації щодо економічної ситуації
на макросів складання прогнозів розвитку економічної ситуації на
макро- та мікрорівнях;
2) визначення (прогнозування) можливих загроз різних рівнів для
підприємства, які можуть вплинути на його діяльність;
3) прийняття рішень щодо недопущення або мінімізації впливу
виявлених загроз;
4) організацію діяльності щодо попередження можливих загроз;
5) завчасне відпрацювання моделей (алгоритмів) протидії негативному
впливу загрози на діяльність підприємства;
6) проведення практичного експерименту щодо перевірки ефективності
відпрацьованих моделей (алгоритмів);
7) виявлення, аналіз і оцінку реальних загроз економічній безпеці, що
виникли;
8) ухвалення рішень і організацію діяльності з реагування на загрози, що
11
виникли;
9) застосування відпрацьованих моделей на практиці;
10) моніторинг та оцінку ефективності реалізації прийнятих рішень;
11) внесення коректив у систему протидії загрозам;
12) постійне вдосконалення системи забезпечення економічної безпеки
підприємства [10.].
Таким чином, метою забезпечення економічної безпеки підприємства
повинно бути забезпечення стійкого та максимально ефективного
функціонування підприємства сьогодні, та забезпечення високого потенціалу
його розвитку в майбутньому.
Досягнення необхідного рівня економічної безпеки підприємства
можливо за рахунок попередження загроз негативного впливу та досягнення
основних функціональних цілей економічної безпеки підприємства, а саме:
забезпечення високої фінансової ефективності роботи підприємства і його
фінансової стійкості і незалежності; забезпечення технологічної незалежності
підприємства і досягнення високої конкурентоспроможності його
технологічного потенціалу, досягнення високої ефективності менеджменту
підприємства, оптимальності та ефективності його організаційної структури;
забезпечення високого рівня кваліфікації персоналу підприємства,
використання його інтелектуального потенціалу; досягнення високого рівня
екологічності роботи підприємства, мінімізації руйнівного впливу результатів
виробничої діяльності на стан навколишнього середовища; забезпечення
якісної правової захищеності усіх аспектів діяльності підприємства;
забезпечення захисту інформаційного середовища підприємства, комерційної
таємниці і досягнення високого рівня інформаційного забезпечення роботи всіх
його служб; забезпечення безпеки персоналу підприємства, його капіталу,
майна і комерційних інтересів.
1.2 Характеристика нормативно-правової бази щодо забезпечення

економічної безпеки підприємства
12
Інституційне регулювання захищеності підприємств від небезпек і загроз

здійснюється шляхом прийняття законодавчих актів, нормативних документів,
правил, інструкцій, рекомендацій, проведення різнопланових контрольних
перевірок, застосування санкцій, заохочень та інших заходів.
Правову основу державного регулювання забезпечення економічної
безпеки підприємств формують: Конституція України, кодекси України
(Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Податковий кодекс
України, Кримінальний кодекс України, Кодекс України з процедур
банкрутства); Закони України «Про державне регулювання ринку цінних
паперів в Україні» станом на 13.02.2020, «Про захист від недобросовісної
конкуренції» станом на 11.12.2019, «Про інвестиційну діяльність» станом на
20.10.2019, «Про інформацію» станом на 21.12.2019, «Про страхування» станом
на 13.02.2020, «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків
фінансових послуг» станом на 19.01.2020, «Про запобігання та протидію
легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню
тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» станом
на 06.12.2019; укази Президента України, постанови Верховної Ради України,
постанови та декрети Кабінету Міністрів України, постанови НБУ,
внутрішньогосподарські нормативні акти суб’єктів господарювання.
Ієрархія інституційного регулювання забезпечення економічної безпеки
суб’єктів господарювання виглядає так:
1) Конституція України;
2) Кодекси;
3) Закони та законодавчі акти;
4) Відомчі нормативні акти;
5) Внутрішньогосподарські нормативні акти суб’єктів господарювання.
Конституція України є головним законом держави, регламентує
найважливіші та найзагальніші суспільні відносини, має особливу систему
державних гарантій.
С точки зору методології та практики забезпечення економічної безпеки
13
важливими є ст. 8 Конституції України, яка указує, що її норми є нормами

прямої дії, положення ст. 17 Конституції України, згідно з якими функції
забезпечення економічної безпеки України безпосередньо визначаються як
одна з найважливіших функції держави, ст. 13 Конституції України гарантує
рівність усіх суб’єктів права власності перед Законом і забезпечує захист прав
суб’єктів права власності і господарювання, ст. 42 забезпечує захист
конкуренції у підприємницької діяльності, обмежує монопольну діяльність
[11.].
Цивільним кодексом України регулюються особисті немайнові та майнові
відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному
волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Найбільш суттєву роль щодо забезпечення економічної безпеки
підприємства мать такі глави Цивільного кодексу: Глава 3 «Захист цивільних
прав та інтересів», Глава 7 «Загальні положення про юридичну особу», Глава 8
«Підприємницькі товариства», Глава 47 «Поняття зобов'язання та сторони у
зобов'язанні», Глава 49 «Забезпечення виконання зобов'язання», Глава 67
«Страхування», Глава 71 «Позика, кредит. Банківський вклад», Глава 73
«Факторинг», Глава 81 «Створення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної
особи або майну юридичної особи», Глава 82 «Відшкодування шкоди» [12.].
Вищенаведені глави мають суттєве значення через те, що вони
безпосередньо беруть участь у регулюванні майнових та немайнових
взаємовідносинах підприємств, а це одні із основних факторів, що впливають
забезпеченні економічної безпеки підприємства.
Господарський кодекс України визначає основні засади господарювання в
Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації
та провадження господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а
також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері
господарювання.
Зі сторони забезпечення економічної безпеки підприємства найбільш
важливою є Глава 3 «Обмеження монополізму та захист суб'єктів
14
господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції». Монополія та

недобросовісна конкуренція є суттєвими проблемами, із якими зустрічаються
підприємства у своїй діяльності.
Важливими також є ст. 147 в якій йдеться про гарантії та захист майнових
прав суб'єктів господарювання, ст. 200 містить інформацію про банківські
гарантії щодо забезпечення виконання господарських зобов'язань, ст. 211
описує заходи щодо запобігання банкрутству суб'єктів підприємництва, ст. 229
містить інформацію про відшкодування збитків у разі порушення грошових
зобов'язань, в ст. 230 наведені штрафні санкції, ст. 249 гарантує права суб'єктів
господарювання у разі неправомірного застосування до них адміністративно-
господарських санкцій, ст. 389 розповідає про захист державою прав та
законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, та ст. 397
містить засади про гарантії здійснення іноземних інвестицій.
Також слід виділити Главу 28 «Відповідальність суб'єктів
господарювання за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства»,
Главу 30 «Особливості правового регулювання господарсько-торговельної
діяльності», та Главу 35 «Особливості правового регулювання фінансової
діяльності» [13.].
В цілому, два вищенаведених кодекси доповнюють один одного із
поправкою на те, що Цивільний кодекс направлений більше на приватні
взаємовідносини суб’єктів господарювання, а Господарський кодекс на
відносини в сфері публічного права стосовно державного регулювання
підприємництва. Доказом того є глави Господарського кодексу, які присвячені
запобіганню Державою монополій та недобросовісної конкуренції, на відміну
від Цивільного кодексу.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері
справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків і
зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування. платників
податків і зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів,
повноваження й обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового
15
контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податки напряму впливають на фінансову стабільність підприємства, а це
один із факторів забезпечення економічної безпеки. Зміни, або ускладнення
справляння податків для підприємців, може призвести до змін ринкових умов.
У свою чергу, це змінює ринковий стан із спокійного до незрівноваженого. Це
вже фактор, що впливає на економічну безпеку підприємства. Тому,
відслідковування змін у Податковому кодексу є одним із інструментів
забезпечення економічної безпеки підприємства.
Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення
охорони прав і свобод людини та громадянина, власності, громадського
порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від
злочинних посягань, забезпечення миру та безпеки людства, а також
запобігання злочинам.
Важливим є Розділ XIV-1 Загальної частини «Заходи кримінально-
правового характеру щодо юридичних осіб». В статті 96-6 цього розділу
перераховані види заходів кримінально-правового характеру, що
застосовуються до юридичних осіб, а саме:
1) штраф;
2) конфіскація майна;
3) ліквідація.
Також до забезпечення економічної діяльності на підприємстві
відносяться із Особливої частини Розділ V «Злочини проти виборчих, трудових
та інших особистих прав і свобод людини і громадянина», Розділ VI «Злочини
проти власності», Розділ VII «Злочини у сфері господарської діяльності».
В Розділі V важливими є ст. 170 що містить засади щодо перешкоджання
законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських
організацій, ст. 172 інформує про наслідки грубого порушення законодавства
про працю, ст. 173 містить інформацію щодо грубого порушення угоди про
працю, ст. 174 розповідає про примушування до участі у страйку або
перешкоджання участі у страйку, та ст. 175 інформує щодо наслідків невиплат
16
заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат.

В Розділ VII щодо забезпечення економічної діяльності цікаві ст. 206
наповнена інформацією щодо протидій законній господарській діяльності,
ст. 206-2 про протиправне заволодіння майном підприємства, установи,
організації, ст. 219 містить засади про доведення до банкрутства, ст. 222
розповідає про наслідки щодо шахрайства з фінансовими ресурсами, та ст. 232
про розголошення комерційної або банківської таємниці [14.].
Кримінальний кодекс відрізняється тим, що він не має на меті
недопущення порушення економічної безпеки підприємства. Головне завдання
Кримінального кодексу – допомогти отримати підприємству компенсацію у
разі порушення прав. Це не про запобігання, а про відновлення економічної
безпеки на підприємстві. Наприклад, стаття 232 не може запобігти
розголошенню комерційної таємниці, але може допомогти підприємству
отримати компенсацію.
Кодекс України з процедур банкрутства встановлює умови та порядок
відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання
його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення
платоспроможності фізичної особи.
З точки зору забезпечення економічної діяльності важливою є стаття 4
про заходи щодо запобігання банкрутству боржника - юридичної особи та
позасудові процедури.
Суттєвою також є Книга Третя «Банкрутство юридичних осіб». Книга
складається з восьми розділів. З точки зору забезпечення безпеки економічної
діяльності, ці розділи потрібно розглядати із метою отримання підприємством
заборгованості від дебіторів. Наприклад, з цієї позиції цікавими є ст. 40 що
містить інформацію про забезпечення вимог кредиторів, ст. 41 розповідає про
мораторій на задоволення вимог кредиторів, ст. 44 містить засади стосовно
введення процедури розпорядження майном боржника, ст. 45 встановлює
порядок виявлення кредиторів та осіб, які мають бажання взяти участь у санації
боржника, ст. 63 встановлює порядок щодо продажу майна банкрута, та ст. 64
17
містить засади щодо черговість задоволення вимог кредиторів [15.].

Для забезпечення економічної безпеки підприємства важливим є Закон
України «Про захист від недобросовісної конкуренції». Цей Закон визначає
правові засади захисту суб'єктів господарювання і споживачів від
недобросовісної конкуренції. Закон спрямований на встановлення, розвиток і
забезпечення торгових та інших чесних звичаїв ведення конкуренції при
здійсненні господарської діяльності в умовах ринкових відносин.
За цим Законом до недобросовісної конкуренції відносять:
1) Неправомірне використання ділової репутації суб'єкта
господарювання;
2) Створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції
та досягнення неправомірних переваг у конкуренції;
3) Неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної
таємниці [16.].
Кожному пункту вищезгаданих підходів недобросовісної конкуренції
відводиться окрема глава.
Шоста глава цього Закону містить інформацію про правові засади захисту
від недобросовісної конкуренції.
Наступним важливим законом є Закон України «Про страхування». Він
регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку
страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів
підприємств, установ, організацій та фізичних осіб [17.].
Закон є важливим, тому що страхування ризиків є одним із аспектів
забезпечення економічної безпеки підприємства. Суттєвими для економічної
безпеки є перші та другі розділи цього Закону, в яких зазначаються загальні
положення страхування та аспекти, що стосуються безпосередньо договорам
страхування.
Останнім суттєвим законом є Закон України «Про інвестиційну
діяльність». Цей Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні умови
інвестиційної діяльності на території України. Він спрямований на
18
забезпечення рівного захисту прав, інтересів і майна суб'єктів інвестиційної

діяльності незалежно від форм власності [18.].
Суттєвими є Розділи I, II, IV.
В пункті 1.1 курсової роботи було зазначено, що економічну безпеку
потрібно роздивлятися з двох станів. Перший – стан спокою, або накопичення
ресурсів. Другий – стан активного росту, або інвестування. Тому Закон України
«Про інвестиційну діяльність» є важливим, тому що безпосередньо пов'язаний
із процесом забезпечення економічної безпеки підприємства на етапі
інвестування капіталу.
Отже, законотворча діяльність державних органів направлена на
забезпечення легітимності підприємницької діяльності, захист економічної
конкуренції та обмеження монополізму, розвиток ринкової інфраструктури,
формування системи оподаткування, проведення інноваційно-інвестиційної
політики і безпосередньо відображається на умовах ведення бізнесу
підприємствами України. Прикладом того є Конституція України, кодекси
України (Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України,
Податковий кодекс України, Кримінальний кодекс України, Кодекс України з
процедур банкрутства), та низка законів, які були зазначені в роботі.
Державне регулювання значною мірою спричиняє підвищенню або
зниженню забезпечення економічної безпеки підприємств. Законодавча та
нормативно-правова база України на сьогодні є основним джерелом
регулювання діяльності підприємств.
1.3 Методичні підходи до оцінювання забезпечення економічної безпеки

підприємства
Здатність підприємства розвиватися в умовах дії дестабілізуючих
чинників, завдяки мінімізації їх негативних проявів, становить сенс економічної
безпеки. Від якісної, достовірної та вчасно проведеної оцінки стану
забезпечення економічної безпеки залежать умови стійкого розвитку
підприємства. Отже, виникає необхідність у методичних підходах, які б давали
19
можливість швидко та достовірно оцінити забезпечення економічної безпеки

Для визначення рівня забезпечення економічної безпеки підприємства в
науковій літературі запропоновано декілька підходів:
1) ресурсно-функціональний,
2) індикаторний (пороговий),
3) комплексний,
4) підхід на основі оцінки ймовірності банкрутства підприємства.
З точки зору ресурсно-функціонального підходу [19.] загальний показник
визначається як середньозважена оцінка складових економічної безпеки
підприємства. Запропонований методичний підхід дає можливість
інтерпретувати рівень безпеки за кожною складовою.
С. Ілляшенко [19.] додає ринкову складову, яка відображає ступінь
відповідності внутрішніх можливостей розвитку підприємства зовнішнім та
інтерфейсну, яка характеризує надійність відносин підприємства з
економічними контрагентами. Однак низка вчених вважає такий підхід не
зовсім доцільним є віднесення до функціональних складових економічної
безпеки правової та силової. Забезпечення підприємствами даних видів безпеки
є характеристикою неспроможності держави виконувати свої функції та
перекладання їх на підприємства. Захист від рейдерства повинен бути
прерогативою держави, яка встановлює відповідні правила гри та формує
відповідне інституційне середовище. В зарубіжних країнах головна роль у
забезпеченні економічної безпеки підприємств відводиться державі [20.].
Сак Т. пропонує здійснювати оцінку на основі ринкової, політико-
правової та інтерфейсної безпеки, визначивши по кожній складовій загрози та
алгоритм діагностування. Серед переваг даного підходу є побудова матриць.
Складання анкет-опитувальників для проведення аналізу в умовах обмеженості
інформації, надає можливість врахувати недоліки у діяльності підприємства та
вжити відповідні заходи, але тут присутні проблеми суб’єктивності
використання запропонованого методичного підходу [21.].
20
Системний підхід до оцінювання економічної безпеки, запропонований

Фроловою Л.В. [22.] передбачає виділення п’яти груп показників (обсягу,
динаміки, структури, співвідношення, ефективності) по кожній із семи
запропонованих складових економічної безпеки (трудових ресурсів, фінансових
ресурсів, матеріальних ресурсів, нематеріальних ресурсів, управління,
маркетингу, виробництва) значно деталізує ідентифікацію проблем на
підприємстві, але значно ускладнює процес оцінювання. Сформований автором
набір показників по деяких складових є дещо дискусійним – ефективність
оборотних і необоротних активів характеризують безпеку ресурсів. Ринкові
позиції автор оцінює лише за часткою ринку, не приймаючи до уваги
спроможність підприємства до розширення своїх позицій.
Вахлакова В.В., відмовляючись від традиційної згортки нормалізованих
показників при визначенні загального показника, пропонує здійснювати оцінку
лише на основі двох складових: ринкової та фінансової [23.]. Перевагою даного
підходу є візуалізація досягнутого рівня по кожній складовій, але
запропонований автором перелік індикаторів по ринковій складовій
характеризує скоріше наслідок, аніж причину досягнутого стану, що не дає
можливості провести аналіз саме причин досягнутого рівня забезпечення
економічної безпеки підприємства.
Артеменко Л. та Дьяченко О. запропонована узагальнена модель
негативного впливу факторів на безпеку підприємства [24.]. Визначальним при
оцінці рівня забезпечення економічної безпеки автори вважають виявлення та
нейтралізацію загроз. З цією метою авторами здійснено оцінку впливу факторів
на складові економічної безпеки. Перевагою запропонованого підходу є
графічна модель розподілу оцінок функціональних складових економічної
безпеки підприємства, яка надає можливість кращого сприйняття результатів
проведеного оцінювання. До недоліків підходу відносять факто того, що досить
важко врахувати всі фактори та ідентифікувати їх вплив на діяльність
При індикаторному підході оцінювання рівня забезпечення економічної
21
безпеки підприємства відбувається на основі співставлення характеристик

об’єкта з індикаторами-взірцями. Індикаторний підхід до оцінки економічної
безпеки підприємства розглядається в працях [25.-27.].
Скриньковський Р.М. пропонує проводити діагностику рівня економічної
безпеки підприємства на основі вдосконаленого ним методу, який полягає у
інтегральному згортанні одиничних індикаторів за складовими економічної
безпеки: фінансовою, кадрово-інтелектуальною, інвестиційною, інноваційно-
техніко-технологічною, маркетингово-ринковою, політико-правовою, обліково-
аналітико-інформаційною, екологічною [26.]. Позитивним в даному підході є
його всеохоплюваність та динамічність. Недоліком даного підходу є постійна
потреба у розробці обґрунтованих значень порогових показників у
відповідності зі зміною умов функціонування підприємства.
Козаченко Г. та Погорелова Ю. у свої працях критикують використання
індикаторного підходу при визначенні рівня забезпечення економічної безпеки
через низьку ефективність. На їх думку, така оцінка характеризується
наближеністю та умовністю. Достатньо точно оцінити та проаналізувати стан
безпеки, на думку авторів, дає використання матричного підходу [27.].
Підхід на основі оцінки ризику, зокрема ризику банкрутства, який
розглядається в працях [28.-30.] дає можливість швидко оцінювати рівень
економічної безпеки підприємства.
Доценко І.О. пропонує здійснювати розрахунок інтегрального індексу
економічної безпеки підприємства на основі оцінки впливу чинників
підприємницького ризику, виділяючи при цьому групи підприємницьких
ризиків за складовими економічної безпеки [28.]. На думку автора, процес
запобігання збиткам від негативних дій, шляхом оцінки ризиків, є рівнозначним
процесу забезпечення економічної безпеки. Перевагою даної методики є
врахування рівня підприємницьких ризиків, як основного фактору формування
економічної безпеки. Але, надмірна громіздкість розрахунків та згортання
призводить до неможливості глибокого аналізу при прийнятті рішень.
Оцінку безпечності функціонування підприємства до оцінки ймовірності
22
банкрутства зводить також і Кривов’язюк І.В. [29.]. Проте існує критика, що

вибір фінансового результату від звичайної діяльності не може бути
достовірним, а тим паче єдиним критерієм оцінки стану економічної безпеки, в
зв’язку з тим, що зниження прибутку, а деколи і відсутність, в поточному
періоді можливе у випадку проведення підприємством відповідних заходів
щодо підвищення конкурентоспроможності заради значного його зростання у
майбутньому. І навпаки, високі прибутки сьогодні, ще не дають гарантії
підприємству в майбутньому уникнути певних загроз, або, хоча б при їх
виникненні, швидко і з мінімальними витратами відновити свою діяльність.
В умовах значної мінливості зовнішнього середовища, загострення
конкурентної боротьби, орієнтація лише на недопущення кризових явищ не
може бути запорукою розвитку підприємства, як основної мети його
функціонування. Використання моделей діагностики кризового стану та
ймовірності банкрутства може бути виправданим лише для оперативної оцінки
забезпечення економічної безпеки підприємства.
Врахування потенціалу та ринкових позицій при проведенні експрес-
діагностики [30.] надає можливість оцінити спроможність підприємства до
подальшого розвитку, але недоліком даної методики є те, що автори за критерій
ефективності використання потенціалу взяли показник відношення прибутку до
чисельності працюючих. Відтік кадрів, як одна із найчастіших тенденцій при
передкризовому стані підприємства, може бути розцінений як підвищення
ефективності використання потенціалу підприємства.
На тісному взаємозв’язку забезпечення економічної безпеки та розвитку
неодноразово наголошували Янковець Т., Отенко І., Яртим І., Єфімова Г.,
Марущак С. [31.-33.]. Цими вченими обґрунтована залежність між даними
категоріями.
На думку Янковець Т. [31.] ефективне використання потенціалу є шляхом
до досягнення забезпечення економічної безпеки, що забезпечить у підсумку
розвиток економічної системи. Автор зазначає, що економічна система має
можливість до розвитку, коли вона знаходиться в стані захищеності. Але
23
визначення безпеки як захищеності зосереджує свою увагу лише на збереженні

сталості параметрів його розвитку. Захищеність є важливою характеристикою
економічної безпеки, але не єдиною, так як не врахована сама сутність
підприємства, яка полягає в прагненні до розвитку.
Єфімова Г., Марущак С вважають, що достовірна діагностика
економічної безпеки є основою для планування безпечного розвитку
підприємства [32.]. Ними обґрунтовано вісім складових, які характеризуються
системою показників.
Також здійснена спроба оцінки економічної безпеки у взаємозв’язку з
розвитком у роботі [33.]. Сформовані авторами показники характеризують
економічну безпеку в процесах розвитку. Запропонована система показників
включає в себе п’ять груп показників: стійкості, ефективності діяльності,
результативності інвестиційно-інноваційної діяльності, ефективності
виробничого потенціалу та ефективності інтелектуально-кадрового потенціалу.
Із недоліків те, що запропонована автором система з 40 показників надмірно
перевантажує дослідження, використовуються показники, які, в деякій мірі
характеризують одні і ті ж сторони діяльності підприємства.
Таким чином, можна зробити висновок, що єдиної універсальної
методики не існує. Вибір методу залежить від розмірів компанії, її ресурсів,
менеджменту та ринкових умов. Проте, із гнучких та незатратних можна
відмити комплексний підхід із попередньої оцінки ймовірності банкрутства
підприємства та подальшому аналізі індикаторів.
Попередня оцінка ймовірності банкрутства та подальший аналіз
індикаторів зручні по наступній причині. На сьогодні не існує методу, який міг
би передбачувати проблеми підприємства. Навіть автономні комплексні
системи індикаторів зображують результат та подальшу тенденцію, коли
негативний вплив вже трапився. Тобто, усі методи являються реагуючими, а не
предикативними. При цьому ж, чим складніший метод догляду та аналізу, тим
більше на нього затрачується ресурсів. Тому, підприємству потрібно підібрати
метод, виходячи із свого ресурсного забезпечення.
24
Попередня оцінка ймовірності банкрутства зручна тим, що показує

картину економічної безпеки на підприємстві в цілому. Так чи інакше, але
управлінська криза, або технічна криза в любому випадку негативно
відобразяться на фінансових показниках. Якщо ймовірність банкрутства
зростає, то це привід потратити ресурси для проведення глибокого аналізу
економічної безпеки із використання індикаторних показників на певному
відрізку часу. Із відомих моделей оцінки ймовірності банкрутства
найефективнішою для українських реалії є модель вітчизняного науковця О.
Терещенка.
Економіст розробив універсальну дискримінантну функцію, яка є
найбільш оптимальною для діагностики ризику банкрутств українських
підприємств, оскільки на його думку, оптимальна дискримінантна функція
повинна враховувати всі складові фінансового стану: ліквідність,
прибутковість, оборотність, структуру майна та капіталу. Функція має
наступний вигляд:
z=1,5 x 1+ 0,08 x 2 +10 x3 +5 x 4 +0,3 x 5 +0,1 x6 (1.1)
де, z – коефіцієнт стану підприємства,
x1 - відношення грошових надходжень до зобов’язань;
х2 - відношення валюти балансу до зобов’язань;
х3 - відношення чистого прибутку до середньорічної суми активів;
х4 - відношення прибутку до виручки;
х5 - відношення виробничих запасів до виручки;
х6 - відношення виручки до основного капіталу.
Отримані результати після обрахунків можна інтерпретувати так:
1) при z > 2 підприємство є фінансово стійким;
2) при 1 < z > 2 фінансова стійкість підприємства порушена;
3) при 0 < z > 1 існує ризик банкрутства.
Індикаторів багато, тому краще зосередитися на тих, що відображають
фінансову складову. Як зазначалося раніше, усі види криз в результаті ведуть
до погіршення фінансових показників. Також є індикатори, які використовують
25
інформацію, якої немає в публічному доступі. Наприклад, коефіцієнт

суперечливості інформації, що відображає аналітично-інформаційну складову
економічної безпеки.
Отже, подалі для прикладу аналізу забезпечення економічної безпеки
будуть використані розрахунки ймовірності банкрутства за моделлю
О. Терещенка та показники фінансової складової, до яких включають
показники ліквідності, ділової активності, фінансової стійкості та
рентабельності.
26
2 ОЦІНКА СТАНУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НIКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД
ФЕРОСПЛАВIВ"
Публічне акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» —

велике промислове підприємство, публічне акціонерне товариство,
розташоване в 3-х км на північний захід від міста Нікополь (Дніпропетровська
область, Україна).
Є одним з найбільших підприємств металургійного комплексу України,
найбільшим феросплавним підприємством в Європі й другим у світі за обсягом
виробництва марганцевих сплавів (понад 11 % світового виробництва
феросплавів, 75 % продукції заводу йде на експорт).
Завод є експортоорієнтованим – його феросплавна продукція
відправляється у понад 50 країн світу. У 2017 р. частка експортних
відвантажень становила 64%.
Акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» (надалі АТ
«НЗФ») має чотири органи правління: загальні збори акціонерів, наглядова
рада; правління, та ревізійну комісію. Загальні збори є вищим органом
товариства.
До основних видів продукції, що виробляє АТ «НЗФ», за рахунок
продажу яких АТ «НЗФ» отримав 10 або більше відсотків доходу за звітний
період, належать феросплави: феросилiкомарганець та феромарганець. Крім
основної продукції, завод виготовляє флюси зварювальні та флюси для
електрошлакових технологій, агломерат марганцевий, граншлак та щебінь
різних фракцій, електродну масу для внутрішніх потреб виробництва. АТ
«НЗФ» надає промислові послуги з виготовлення металопродукції, збірного
залізобетону, нестандартного обладнання для постачання електричної та
теплової енергії. Цех виробництва трикотажу випускає панчішно-шкарпеткові
вироби та білизну.
АТ «НЗФ» має багато підрозділів. При цьому, в ньому присутній відділ
27
економічної безпеки. Їх головна функція - забезпечення збереження власності

акціонерного товариства.
В таблиці 2.1 наведені основні техніко-економічні показники діяльності
АТ «НЗФ» 2017-2019 рр. на основі балансу та фінансової звітності, що додані в
Додатку 2.
Таблиця 2.1 – Основні техніко-економічні показники діяльності
АТ «НЗФ» 2017-2019 рр.
Відхилення 2017- Відхилення 2018-
Показники 2017р. 2018р. 2019р. 2018 2019
+/- % +/- %
Чистий дохід
від реалізації
1887935 1631591
готової 19604330 724978 3,84 -3288416 -16,77
2 4
продукції,
тис.грн
Собівартість
реалізованої 1330251 1518945
18398999 5096488 138,31 -3209549 -17,44
продукції, 1 0
тис.грн.
Валовий
прибуток, 5576841 1205331 1126464 -4371510 21,61 -78867 -6,54
тис.грн.
Чистий
прибуток, 2665532 290887 -584370 -2374645 10,91 -875257 -300,89
тис.грн.
Рентабельніст
ь реалізованої 41,92 6,55 7,42 -35,4 15,63 0,87 13,20
продукції. %
ь
16,66 1,81 -3,39 -14,85 10,87 -5,20 -287,37
виробництва ,
%
Залишкова
вартість
основних 7442907 7048702 7251365 -394205 94,70 202663 2,88
засобів,
тис.грн.
Фондовіддача
основних
2,54 2,78 2,25 0,24 109,65 -0,53 -19,10
засобів,
грн/грн
Вартість
оборотних
8552850 9014034 9970933 461184 105,39 956899 10,62
коштів,
тис.грн.
Коефіцієнт 2,21 2,17 1,64 -0,03 98,53 -0,54 -24,76
28
оборотності,
обороти
За наведених даних спостерігається зниження в чистому доході за 2018-

2019рр в розмірі 3288416 тис. грн.
При цьому, в 2018-2019 рр. впала собівартість реалізованої продукції на
3209549 тис. грн.
Також з таблиці видно, що чистий прибуток підприємства має значну
тенденцію до зниження. За 2019 рік підприємство показало збиток в розмірі
584370 тис. грн.
Порівняно із 2017 роком, в 2018 та 2019 роках підприємство втратило в
рентабельності реалізованої. В період 2017-2018 рр. АФ «НЗФ» втратило 35,4
відсоткових пунктів в рентабельності.
Рентабельність виробництва також знижувалась за в проміжку трьох
років. В 2019 році рентабельність виробництва була від’ємною в розмірі 3,39%.
При тому, що в 2017 році рентабельність виробництва становила 16,66%, тобто
вище на 20,05 відсоткових пунктів.
Залишкова вартість суттєво не змінювалась за 2017-2019 рр. За 2017-
2018 рр. спостерігалась від’ємна динаміка в розмірі 5,30%, одна в 2018-2019 рр.
динаміка вже була позитивна в розмірі 2,88%.
Фондовіддача в 2017-2018рр. виросла на 2,54 пунктів, а в 2018-2019 рр.
зменшилась на 0,53 пунктів. Це говорить про неефективне використання
основних засобів.
Вартість оборотних коштів має тенденцію до росту.
Коефіцієнт оборотності за 2017-2019 рр. падає. Якщо в 2017 році цей
показник становив 2,21, то в 2019 вже 1,64. Це говорить про неефективне
використанні оборотних коштів.
За цими даними можна зробити висновок, що на підприємстві вже
відбувається економічна криза, про що свідчить збитковість, зниження
рентабельності та неефективне використання основних засобів та оборотних
коштів.
29
Далі для оцінки ймовірності банкрутства буде застосована

дискримінантна функція О. Терещенка (формула 1.1). Вихідні дані наведені в
таблиці 2.2.
Таблиця 2.2 – Коефіцієнт ймовірності банкрутства по рокам.
Рік/
коефіцієнти 2017 2018 2019
X1 1,60 1,66 1,21
X2 1,38 1,41 1,30
X3 0,16 0,02 -0,03
X4 0,14 0,01 -0,04
X5 0,12 0,13 0,22
X6 1,16 1,18 0,93
Z 5,01 3 1,57
За даними таблиці прослідковується значна тенденція до банкрутства.

Якщо в 2017 та 2018 роках підприємство було фінансово стійким, то в 2019
році фінансова стійкість порушена. Показник із значення 5,01 знизився до 1,57,
що є критичним. Хоча діяльність підприємства прибуткова (за винятком
останнього року), проте фінансова стійкість багато в чому залежить від змін, як
у внутрішньому, так і в зовнішньому середовищі. Це означає, що підприємству
потрібно впроваджувати антикризові заходи, щоб повернутися до стадії
економічної захищеності.
Графічно динаміка фінансової стійкості представлена на рисунку 2.1.
Рисунок 2.1 – Динаміка фінансової стійкості АТ «НЗФ» в графічному
вигляді
30
Динаміка фінансової стійкості
5.00
4.00
3.00
2.00
1.00
2017 2018 2019
Тепер, коли зрозумілий контекст економічного положення підприємства,

потрібно детальніше розглянути фінансові показники. Якщо оцінка ймовірності
банкрутства дає загальну картину, то індикатори дозволяють подивитися на
проблему з локальних точок.
Для початку потрібно проаналізувати показники майнового положення,
що наведені в таблиці 2.3.
Таблиця 2.3 – Показники майнового положення АТ «НЗФ»
Відхилення 2018-
Відхилення 2017-2018
Показники 2017р. 2018р. 2019р. 2019
абс % абс %
Коефіцієнт
зносу основних 0,69 0,71 0,70 0,02 2,20 -0,001 -0,18
засобів
зносу
0,75 0,84 0,60 0,09 11,88 -0,238 -28,39
нематеріальних
активів
Питома вага
основних
0,46 0,42 0,42 -0,03 -7,25 -0,009 -2,09
засобів в
активах
Питома вага 0,96 0,93 0,97 -0,04 -3,82 0,041 4,44
основних
засобів в
необоротних
31
активах
Співвідношенн
я основних
засобів та 0,87 0,78 0,73 -0,09 -10,14 -0,055 -7,00
оборотних
активів
Дані таблиці свідчать, що зношеність основних засобів становить близько

70%, тобто більше ніж половина всіх виробничих потужностей заводу є
зношеними. На рисунку 2.3 графічно відображені зміна зносу основних засобів
та нематеріальних активів.
По нематеріальним активам зношеність виросла на 11% в 2017-2018рр,
але в 2018-2019 рр. впала 28,39%. Хоча цей показник краще, чим в 2017 році,
однак він не є нормальним.
Рисунок 2.2 – Показники зносу на АТ «НЗФ»
Зміни коефіцієнтів зносу

90.00%
80.00%
70.00%
60.00%
50.00%
40.00%
30.00%
20.00%
10.00%
0.00%
2017р. 2018р. 2019р.
Коефіцієнт зносу основних засобів Коефіцієнт зносу нематеріальних активів
Питома вага основних засобів в активах за 2017-2018 рр. зменшилась на

7% та склала 42%, тобто основні засоби становлять на балансі майже половину
всього майна. При цьому вони також становлять 93-97% всіх необоротних
активів, що є нормальним.
Співвідношення показує, що на 1 грн оборотних засобів припадає у 2018
32
році 0,78 грн основних, що стало менше на 10% та також свідчить про
зменшення частки основних засобів на балансі. В 2019 році цей показник
зменшився до 0,73, тобто менший на 7% від попереднього.
Отже, показники майнового положення АТ «НЗФ» знаходяться у
нормальному стані, але мають тенденцію до погіршення в напряму зростання
зношеності основних засобів та необоротних активів.
Наступним для аналізуй йдуть показники ліквідності. Ліквідність – це
спроможність підприємства погашати свої поточні зобов'язання вчасно і в
повному обсязі. Для підтримки ліквідності на належному рівні підприємство
повинно мати достатній обсяг грошових коштів та інших ліквідних активів, які
в разі потреби можна перетворити в готівку і використати для погашення
зобов'язань. При високому рівні ліквідності обсяг ліквідних активів значно
перевищує обсяг поточних зобов'язань.
Показники ліквідності наведені в таблиці 2.4.
Таблиця 2.4 – Показники ліквідності АТ «НЗФ»
Відхилення Відхилення 2018-
2017р 2017-2018 2019
Показники Норматив 2018р. 2019р.
.
абс % абс %
0,2 і 0,004 60,9
абсолютної 0,0079 0,0160 0,003 0,0081 102,30
більше 9 9
ліквідності
0,5 і
проміжного 0,398 0,422 0,356 0,024 5,96 -0,0654 -15,51
більше
покриття
Загальний
коефіцієнт 1 і більше 0,726 0,763 0,741 0,037 5,13 -0,0220 -2,88
покриття
За даними видно, що абсолютної ліквідності у підприємства немає. Норма

цього показнику від 0,2 і більше. Проте, за період 2017-2019 показник на
підприємстві був значно менший. Хоча, слід відмити тенденцію до зростання
на 60,99% у 2018 році, та на 102,30% у 2019 році.
33
Інші два показника також не дістають до нормативних значень. На

відмінну від першого, вони не мають тенденцій до змін, та залишаються в
середньому на одному рівні.
Таким чином, хоча показник абсолютної ліквідності і маж тенденцію до
зростання, проте підприємство не дотягує до нормативних значень. Тому,
підприємство можна вважати абсолютно неліквідним.
Далі слід проаналізувати показники ділової активності. Слід зазначити,
що стабільність фінансового стану підприємства в умовах ринкової економіки
обумовлена значною мірою його діловою активністю, що залежить від широти
ринків збуту продукції, його ділової репутації, ступеня виконання плану за
основними показниками господарської діяльності, рівня ефективності
використання ресурсів і стабільності економічного зростання. Ділова
активність підприємства у фінансовому аспекті проявляється, насамперед, у
швидкості обороту його коштів. Дані, щодо ділової активності підприємства
наведені в таблиці 2.5.
Таблиця 2.5 – Показники ділової активності АТ «НЗФ»
Відхилення
Показники 2017р. 2018р. 2019р. 2018-2019
абс % абс %
Коефіцієнт обертання
2,21 2,17 1,64 -0,03 -1,47 -0,54 -24,76
оборотних активів
дебіторської 4,08 4,01 3,56 -0,07 -1,61 -0,45 -11,15
заборгованості
кредиторської 1,13 1,56 1,13 0,43 37,97 -0,43 -27,52
заборгованості
5,73 7,47 4,26 1,74 30,26 -3,21 -42,99
запасів
Графічно дані наведені в рисунку 2.2.

Рисунок 2.3 – Динаміка показників ділової активності.
34
Динаміка зміни показників ділової активності

8.00
7.00
6.00
5.00
4.00
3.00
2.00
1.00
0.00
Коефіцієнт обертання Коефіцієнт обертання Коефіцієнт обертання Коефіцієнт обертання
оборотних активів дебіторської кредиторської запасів
заборгованості заборгованості
2017р. 2018р. 2019р.
З таблиці 2.5. видно, що усі 4 показники оборотності зменшились.

Загальна оборотність в 2018 році впала на 1,47%, а в 2019 році впала
на 24,76 відсотків.
Обертання дебіторської заборгованості в 2018 році впало на 1,61%, а в
2019 році на 11,15%.
Обертання кредиторської заборгованості виросло в 2018 році із 1,13 до
1,56, однак в 2019 році знову впало до 1,13.
Те саме стосується і коефіцієнта обертання запасів. В 2018 році він виріс
до 7,47, однак в 2019 впав на 42,99% до рівня 4,26.
Така тенденція до зниження негативно позначається на ефективності
діяльності підприємства, оскільки відбувається уповільнення обороту коштів на
підприємстві.
Наступними для аналізуй йдуть показники фінансової стійкості.
Фінансова стійкість – це стан майна підприємства, що гарантує йому
платоспроможність. Фінансова стійкість підприємства передбачає, що ресурси,
вкладені в підприємницьку діяльність, повинні окупитись за рахунок грошових
надходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечувати
35
самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених

джерел формування активів.
Показники фінансової стійкості наведені в таблиці 2.6.
Таблиця 2.6 – Показники фінансової стійкості АТ «НЗФ»
Відхилення Відхилення 2018-
Показники 2017р. 2018р. 2019р. 2017-2018 2019
абс % абс %
0,21 0,22 0,17 0,01132 5,503 -0,04 -20,02
автономії
структури
0,15 0,16 0,13 0,00952 6,454 -0,03 -17,49
довгострокових
вкладень
Власний
оборотний -4370285 -3993323 -4455029 376962 -8,626 -461706 11,56
капітал
Для коефіцієнта автономіє рекомендоване нормоване значення більше

0,5. Чим більше значення коефіцієнта, тим менша залежність підприємства від
зовнішніх джерел фінансування. За даними таблиці видно, що коефіцієнт
автономності значно менший від рекомендованого. Також, прослідковується
тенденція і до подальшого його зниження. Тобто, підприємство досить залежне
від зовнішніх джерел фінансування.
Слід відмити, що в 2019 році знизився показник значимості
довгострокових вкладень. Це означає, що підприємство знизила свою
залежність від довгострокових позичок.
Власний оборотний капітал збільшився в 2018 році на 376962 тис. грн,
однак в 2019 році знову зменшився на 461706 тис. грн.
Отже, в цілому показники фінансової стійкості не є задовільними. Чітко
прослідковується низька автономність, та висока залежність від позичкового
капіталу за зовнішніх джерел фінансування.
Наступними для аналізу йдуть показники рентабельності. Показники
рентабельності характеризують відносну прибутковість підприємства з різних
позицій і групуються згідно з інтересами учасників економічного процесу.
Можливі зіставлення прибутку з факторами, які на нього впливають, формують
36
множину показників рентабельності. Вони відрізняються між собою за змістом

та метою розрахунку.
В таблиці 2.7 наведені показники рентабельності АТ «НЗФ».
Таблиця 2.7 – показники рентабельності АТ «НЗФ»
Відхилення
Показники 2017р. 2018р. 2019р. 2018-2019
абс % абс %
16,38 1,75 -3,35 -14,63 -89,312 -5,10 -291,19
ь капіталу
ь власного 79,61 8,06 -19,28 -71,54 -89,870 -27,34 -339,04
капіталу
ь основного 35,81 4,13 -8,06 -31,69 -88,477 -12,19 -295,28
капіталу
ь оборотного 31,17 3,23 -5,86 -27,94 -89,645 -9,09 -281,61
капіталу
З таблиці видно, що всі показники рентабельності із року в рік

знижаються.
Рентабельність капіталу в 2017 році була 16,38%, а в 2019 році цей
показник -3,35%, тобто спад на 19,73 відсоткових пунктів. Це критично,
особливо в контексті того, що у підприємства низька автономність та воно
залежне від стороннього фінансування.
Рентабельність власного капіталу знизилась ще суттєвіше. Якщо в 2017
році цей показник становив 79,61%, то в 2019 році він на рівні -19,29%. Тобто
відбулось падіння на 98,89 відсоткових пунктів. Це критично впливає на
подальший розвиток підприємства. Якщо не нарощувати рентабельність
власного капіталу, то підприємство в подальшому буде все більш залежне від
позичкового капіталу. Однак, разом із тим буде йти зниження рентабельності
на капітал в цілому, що зробить підприємство фінансово нецікавим для
інвестування. Тому, це прямий ризик до банкрутства. Графічно динаміка
відображена на рисунку 2.3.
Рентабельність основного капіталу та оборотного також мають негативну
37
тенденцію. За 2018-2019 рік рентабельність основного капіталу становить

- 8,06%, що на 12,19 відсоткових пунктів менше, ніж за аналогічний період
минулого року.
Рисунок 2.4 – Динаміка рентабельності капіталу АТ «НЗФ»
Динаміка рентабельності АТ "НЗФ"

100.00
80.00
60.00
40.00
20.00
0.00
2017р. 2018р. 2019р.
-20.00
-40.00
Рентабельність капіталу Рентабельність власного капіталу
Рентабельність оборотного капіталу за 2018-2019 рік становить -5,86%,

що менше на 9,09 відсоткових пунктів за аналогічний період минулого року.
Отже, розрахувавши коефіцієнт ймовірності банкрутства за О. Терещенко
та проаналізувавши показники фінансової складової, можна зробити висновок,
що підприємство переживає кризу та потребує антикризового управління.
Зрозуміти, що підприємство має негативні тенденції можна лише за
основними техніко-економічними показниками, але цей метод не дає повної
картини. Наприклад, якщо загострювати увагу лише на чистому доході та на
чистому прибутку, то за 2017-2018 рік ніяких передумов для кризи не
прослідковується. Проте, якщо проаналізувати показник ймовірності
банкрутства, то стає зрозумілим, що на початку 2018 року він становив 5,01, а
на кінець 2018-го року знизився до 3. Це вже сигналізувало про тенденцію до
порушення фінансової стійкості та загрози економічної безпеки.
38
Саме в цей час і потрібно було аналізувати показники фінансової

складової, які були розраховані вище. Серед них є показники майнового
положення, ділової активності, рентабельності, фінансової стійкості та
ліквідності.
Вже за один період 2017-2018 рр. показники сигналізували про
порушення економічної безпеки. Усі показники рентабельності показували
від’ємний приріст. Тобто, це прямий сигнал, що така тенденція вичерпує запаси
підприємства та сповільнює майбутній розвиток.
Показники фінансової стійкості також сигналізували небезпеку.
Коефіцієнт автономності був менше нормованого майже вдвічі. Навіть якщо
припустити можливу стратегію підприємства щодо розвитку через залучення
стороннього капіталу, це досить ризиковий план. Тим паче, від нього потрібно
було уходити, тільки но було видно, що рентабельність має тенденцію до
падіння. Однак, зменшення коефіцієнту автономності до 0,17 в 2019 році при
нормованому показнику 0,5 свідчить, що підприємство не відмовилось від
стороннього фінансування.
Показники ділової активності, а саме коефіцієнти обертання оборотних
активів та дебіторської заборгованості також впали за 2018 рік.
Усі показники ліквідності за 2018 рік були нижче нормованого значення.
В контексті низької автономії та погіршення рентабельності, низька ліквідність
говорить, що підприємству краще відмовитися від ризикованих стратегій
розвитку, та акцентувати увагу на покращенні забезпеченості економічної
безпеки.
Також про близьку кризу говорять показники технічного забезпечення.
Основні засоби зношені в середньому на 70%. Якщо поєднати факти про
збільшення залишкової вартості основних засобів та зменшення фондовіддачі,
то це говорить про неефективне використання активами підприємства.
Тобто, в 2018 році в контексті збільшення ймовірності банкрутства,
фінансові показники показували загрозу економічній безпеці. В 2019 році
тенденція набула кризового становища. Тепер підприємству потрібно
39
впроваджувати низку антикризових методів, аби повернути фінансову стійкість

та можливість розвиватися у майбутньому.
Із мінусів такого методу оцінювання економічної безпеки слід відмітити
залежність від кількості аналізованих періодів та невизначеність превентивних
заходів, при появі негативних тенденцій.
Для такого методу аналізу краще використовувати інформацію за 4-5
років. Також, як було видно, навіть якщо ймовірність банкрутства зростає, це
не дає картини щодо ринкових умов. Можлива ситуація, коли підприємству при
негативній тенденції ще не загрожує банкрутство (тобто показник відповідає
нормованому значенню), однак, ринкові умови диктують, що потрібно
впроваджувати агресивну стратегію розвитку, аби не втратити свої позиції.
Тому, приходиться впроваджувати ризиковану стратегію. Це є однією із
проблем, як покращити забезпечення економічної безпеки, використовуючи
вищенаведені методи розрахунків.
40
3 ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ

БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА
Бізнес знаходиться в залежності від специфіки національного

виробництва і розподілу валового внутрішнього продукту.
В умовах загального економічного спаду становище бізнесу все ще
складне і нестабільне. Число прибуткових підприємств знижується, так само як
і чисельність осіб, зайнятих бізнесі. Переважна кількість новостворених
підприємств так і не розпочали господарську діяльність. Багато проблем
розвитку бізнесу породжені недоліками державної економічної політики, що
визначає основні параметри розвитку мікроекономічного середовища. В цих
складних умовах суб'єкти бізнесу повинні створювати умови для протидії
внутрішнім та зовнішнім загрозам та ризикам, визначаючи пріоритетні напрями
посилення своєї економічної безпеки.
При плануванні бізнесу для кожного суб'єкту господарювання важливими
є питання економічної безпеки. Своєчасне вирішення цих питань стане
запорукою ефективної діяльності та стабільного розвитку підприємства. Перш
за все, необхідно виявити ті загрози, які можуть створити небезпеку для
конкретної фірми, щоб розробити дієві заходи захисту.
Перш за все, потрібно зазначити основні елементи, які впливають на
економічну безпеку підприємства. Стан економічної безпеки суб'єктів
господарювання залежить не тільки від ефективності виробництва та рівня
інноваційного розвитку підприємства. Значний вплив на економічну безпеку
підприємства мають структурно-організаційні зв'язки, юридичні і економічні
відносини між суб'єктами господарювання, матеріальні та інтелектуальні
ресурси, які гарантують стабільність функціонування підприємства,
прибутковість, правильно спланований стратегічний розвиток.
Способи покращення економічних показників діяльності фірми мають
залежати від складових якісного і кількісного характеру та функціональних
складових.
41
Класифікувати негативні впливи можна так:

1) об'єктивного характеру — такі фактори, які з'являються незалежно від
ефективності роботи підприємства та його фахівців;
2) суб'єктивного характеру — впливи, які виникають як результат
халатної та некваліфікованої роботи окремих категорій працівників та
підприємства в цілому.
Можна зазначити, що розглянуті функціональні складові мають власний
зміст, систему критеріїв та методи забезпечення.
Основним завданням забезпечення економічної безпеки суб'єктів
господарської діяльності має бути створення відповідних умов, не тільки для
успішного функціонування підприємства сьогодні, але й для його ефективного
розвитку в перспективі.
Шляхи покращення економічного стану підприємства повинні
орієнтуватися на оптимальне використання власних активів підприємства,
потрібних для досягнення поставленої мети, що можливе через зменшення
потенційних економічних загроз і підвищення економічної безпеки суб'єктів
господарювання:
1) створення умов для збільшення ефективності функціонування
підприємства через підтримання достатнього рівня його фінансової
стабільності і ліквідності;
2) впровадження в діяльність підприємства новітніх інформаційних
технологій та сучасного обладнання для підвищення його
рентабельності і конкурентоспроможності;
3) організація оптимальної організаційної структури для ефективного
управління;
4) підтримання кваліфікації працівників підприємства на належному
рівні та оптимальний розподіл функціональних обов'язків;
5) впровадження сучасних заходів для захисту навколишнього
середовища від шкідливих наслідків роботи підприємства;
6) забезпечення дієвого юридичного захисту всіх напрямів
42
діяльності підприємства;
7) досягнення належного захисту комерційних інтересів та внутрішньої
інформації підприємства, досягнення належного рівня взаємодії всіх
структурних підрозділів компанії;
8) забезпечення дієвих заходів безпеки працівників підприємства, його
капіталу, активів і інтересів бізнесу.
Для ефективної і успішної діяльності підприємства та досягнення
головної мети бізнесу, важливо постійно дотримуватись зазначених
рекомендацій. В залежності від специфіки діяльності та структури
підприємства, кожний із запропонованих заходів посилення економічної
безпеки може мати власну структуру.
Для підвищення економічної безпеки підприємства важливим є не тільки
ретельна розробка та впровадження зазначених заходів, а й перевірка
доцільності застосування тих чи інших нововведень.
Діяльність підприємства орієнтується на кінцеву мету його діяльності,
професійних якостей вищого керівництва, особливостей галузі та стану
ринкових відносин. Для якісного виконання поставленої мети бізнесу,
керівництво повинне не тільки спланувати оптимальний розмір ресурсів
підприємства, а й забезпечити їх ефективне використання.
Одним з головних етапів формування структури забезпечення
економічної безпеки бізнесу є розроблення планів на майбутнє і моніторинг їх
реалізації. На цьому етапі розробляється стратегічний план розвитку
підприємства з урахуванням можливих загроз. План повинен забезпечити
високий рівень економічних показників діяльності підприємства,
раціональність використання його активів, налагоджену організаційну
структуру взаємозв'язків між всіма підрозділами.
Зазначений план стратегічного розвитку має бути фундаментом для
розробки внутрішніх рекомендацій і вказівок, які будуть розкривати
деталізовані кроки, мати якісні і кількісні показники, які будуть виконувати
функцію індикаторів рівня економічної безпеки за певний період. Стратегічний
43
план повинен розкривати фінансові та кадрові питання, оптимальні схеми

виробництва та реалізації, тощо.
Після складання плану і введення його в дію, потрібно розробити
аналітичне прогнозування та деталізований план фінансів підприємства.
На підставі стратегічного плану проводять аналіз ресурсо-забезпечення
підприємства та його економічної безпеки. Визначають доцільність плану
оцінюванням ефективності заходів, які запобігають зниженню рівня
прибутковості.
Розробляючи плани безпеки підприємства, потрібно розглянути всі
можливі ситуації і розрахувати підсумкові показники по кожному пункту
плану.
Рекомендації для поточної діяльності підприємства розробляються на
підставі вибору найкращого планового показника, детального аналізу інших
показників та їх удосконалення. Ці рекомендації повинні мати кількісні
орієнтири та якісні критерії поточної діяльності підприємства.
На підставі поточної оцінки економічної безпеки суб'єкта
господарювання і розроблених вказівок проводиться планування діяльності
підприємства на найближчий період, після чого затверджені плани починають
застосовувати.
У процесі функціонування на підприємстві виникає аналітична
інформація для визначення фактичного рівня його економічної безпеки. За
даними такої інформації проводиться оцінка поточних і сукупних параметрів
економічної безпеки даного підприємства, їх відхилень від запланованих
показників, аналізуються причини таких відмінностей. Далі розробляються
вказівки щодо коригування застосованих ресурсів, показників стратегічного і
поточного планування діяльності підприємства, а також системи управління на
оперативному рівні.
Вагомим кроком є визначення критеріїв оцінки економічної безпеки
підприємства. Якісною їх характеристикою є те, що вони не тільки визначають
можливість загроз, але й показують загальний стан економічної безпеки
44
В пункті 1.3. зазначалися конкретні методи, щодо оцінки забезпечення
економічної безпеки підприємства. В цілому виділяють індикаторний, ресурно-
функціональний, програмно-цільовий підходи та оцінку ймовірності
банкрутства. Також, вже було зазначено, що найбільш ефективним для бізнесу
є комбінація із оцінки ймовірності банкрутства та подальшому аналізі
індикаторів. Однак, незважаючи на простоту на ефективність, такий підхід
також має недоліки.
Індикаторний метод має суттєвий недолік. При його застосуванні виникає
проблема правильності визначення індикаторів. На сьогоднішній день немає
методичного забезпечення щодо вибору та розрахунку індикаторів, які б могли
всебічно враховувати особливості галузі, специфіку діяльності підприємства,
його технічний рівень, організаційну структуру, форму власності тощо. У
випадку непрофесійного визначення індикаторів рівень економічної безпеки
може бути оцінений невірно, що призведе до ухвалення хибних управлінських
рішень, які не сприятимуть успішному розвитку бізнесу. Через це виходить, що
по справжньому, індикаторний метод ефективний лише на довгому періоді часу
та на великих підприємствах, у яких існують ресурси для проб та помилок.
Через деякий час підприємство винайде ефективну комбінацію із індикаторів.
Однак, слід пам’ятати, що для цього потрібні час та ресурси, яких в малого та
середнього бізнесу немає.
Метод оцінки ймовірності банкрутства також не є стовідсотково
ефективними. По перше, існує багато моделей оцінки ймовірності банкрутства.
Як і з індикаторами, універсальної моделі немає. Усе залежить від країни,
економічних умов, галузі господарювання та розмірів підприємства.
Запропонована модель Терещенка ефективна тим, що була розроблена на
статистичній базі українських підприємств. Якщо брати моделі оцінки
Альтмана, або Спрінгейта, то потрібно пам’ятати, що вони розроблялися для
американських умов.
Суттєвим недоліком методу є те, що він показує лише загальну картину.
45
Цього недостатньо для прийняття ефективних управлінських рішень.

Вищезгадані методики є досить обмежені в своїх можливостях. Навіть
якщо використовувати досягнення галузі інформаційних технологій та
автоматизувати збір та аналіз інформації, це не вирішить загальної проблеми, а
саме – людський фактор в стратегічному управлінні.
Як вже було зазначено вище, основою забезпечення економічної безпеки
є стратегія розвитку підприємства. Якщо на цьому етапі були прийняти невірні
стратегічні рішення, то в подалі ніякий індикатор не допоможе уникнути кризи.
Проблема індикаторів та моделей у тому, що вони являються реагуючими
методами. Тобто, вони не можуть передбачити неефективне стратегічне
рішення. Вони покажуть негативний вплив тільки після впровадження
невдалого рішення.
Також на сьогоднішній день існують проблеми, що перешкоджають
економічній безпеці вітчизняних суб'єктів підприємництва, основними з яких є:
1. Недостатність фінансових ресурсів.
2. Недостатність власних виробничих і офісних приміщень. Все це
відбувається через те, що вільні площі, як правило, є власністю великих
підприємств, що встановлюють занадто високий розмір орендної плати
для малого та середнього бізнесу.
3. Складності процедур виділення земельних ділянок, державних і
муніципальних приміщень, ліцензування, а також сертифікації.
4. Відсутність системи достатнього інформаційного забезпечення
підприємницької діяльності.
5. Відсутність достатніх професійних знань у підприємців, тому що
причиною банкрутств підприємств може стати відсутність необхідних
знань підприємця з менеджменту, маркетингу, економіки, основ
бухгалтерської справи тощо.
6. Корупційність і наявність адміністративних бар'єрів, що
перешкоджають розвитку підприємницької діяльності.
7. Слабка інституційно-правова база у сфері підприємницької діяльності.
46
Також слід відмити таку категорію подій, що звуться «чорний лебідь». Їх

абсолютно неможливо передбачити, при тому що вони ззовні серйозно
впливають на діяльність підприємства.
Такі непередбачувані проблеми також повинні бути частиною стратегічно
планування. Навіть якщо подія непередбачувана, в плані повинна бути
прорахована можливість таких подій. Виходячи з цього, підприємство
розробляє план дій та кількість ресурсів, аби пережити кризу. На прикладі із АТ
«НЗФ» це чітко прослідковується. Вже в 2018 році були тенденції до
погіршення економічного становища підприємства. Проте, аналіз показників
2019-го року показав, що керівництво не звернуло певної уваги на це та
потрапила в ситуацію, коли фінансова стійкість підприємства порушена.
Отже, першочерговим завданням підвищення рівня забезпечення
економічної безпеки є подолання існуючих загроз та оптимальне використання
внутрішнього потенціалу суб'єкту господарювання. Тому, головними
напрямами посилення економічної безпеки можна вважати:
1) Ефективний кадровий менеджмент на управлінських позиціях.
2) Розробка стратегічних планів, які містять алгоритм подолання
непрогнозованих подій.
3) Підбір ефективних індикаторів та методів оцінки банкрутства, що
відповідають галузі та конкретно суб’єкту господарювання.
4) Впровадження нових технологій та методів для підвищення
рентабельності та фінансової стійкості підприємства.
47
ВИСНОВКИ
Під поняттям «економічна безпека підприємства» слід розуміти

комплексну характеристику, тобто ступінь захисту від негативного впливу
внутрішніх і зовнішніх факторів усіх потенціалів підприємства, що дозволяють
забезпечити стійку та ефективну діяльність. Сутність цього поняття містить
сукупність інструментів, що забезпечують конкурентоздатність та ефективність
підприємства, а також дозволяють підвищити рівень достатку персоналу
Під поняттям «забезпечення економічної безпеки підприємства» слід
розуміти реалізацію всіх елементів економічної безпеки для уникнення
ймовірних втрат та отримання найбільш оптимального рівня економічної
безпеки як у певний момент, так і на майбутнє.
Способи забезпечення економічної безпеки підприємства — це набір
заходів і система організації їх виконання і контролю, які дозволяють досягати
найбільш високих значень рівня економічної безпеки підприємства.
Метою забезпечення економічної безпеки підприємства повинно бути
забезпечення стійкого та максимально ефективного функціонування
підприємства сьогодні, та забезпечення високого потенціалу його розвитку в
майбутньому.
Досягнення необхідного рівня економічної безпеки підприємства
можливо за рахунок попередження загроз негативного впливу та досягнення
основних функціональних цілей економічної безпеки підприємства, а саме:
забезпечення високої фінансової ефективності роботи підприємства і його
фінансової стійкості і незалежності; забезпечення технологічної незалежності
підприємства і досягнення високої конкурентоспроможності його
технологічного потенціалу, досягнення високої ефективності менеджменту
підприємства, оптимальності та ефективності його організаційної структури;
забезпечення високого рівня кваліфікації персоналу підприємства,
використання його інтелектуального потенціалу; досягнення високого рівня
48
екологічності роботи підприємства, мінімізації руйнівного впливу результатів

виробничої діяльності на стан навколишнього середовища; забезпечення
якісної правової захищеності усіх аспектів діяльності підприємства;
забезпечення захисту інформаційного середовища підприємства, комерційної
таємниці і досягнення високого рівня інформаційного забезпечення роботи всіх
його служб; забезпечення безпеки персоналу підприємства, його капіталу,
майна і комерційних інтересів.
Правову основу державного регулювання забезпечення економічної
безпеки підприємств формують: Конституція України, кодекси України
(Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Податковий кодекс
України, Кримінальний кодекс України, Кодекс України з процедур
банкрутства) та низка законів.
Ієрархія інституційного регулювання забезпечення економічної безпеки
суб’єктів господарювання виглядає так:
1) Конституція України;
2) Кодекси;
3) Закони та законодавчі акти;
4) Відомчі нормативні акти;
5) Внутрішньогосподарські нормативні акти суб’єктів
господарювання.
Законотворча діяльність державних органів направлена на забезпечення
легітимності підприємницької діяльності, захист економічної конкуренції та
обмеження монополізму, розвиток ринкової інфраструктури, формування
системи оподаткування, проведення інноваційно-інвестиційної політики і
безпосередньо відображається на умовах ведення бізнесу підприємствами
України. Прикладом того є Конституція України, кодекси України (Цивільний
кодекс України, Господарський кодекс України, Податковий кодекс України,
Кримінальний кодекс України, Кодекс України з процедур банкрутства), та
низка законів, які були зазначені в роботі.
Державне регулювання значною мірою спричиняє підвищенню або
49
зниженню забезпечення економічної безпеки підприємств. Законодавча та

нормативно-правова база України на сьогодні є основним джерелом
регулювання діяльності підприємств.
Для визначення рівня забезпечення економічної безпеки підприємства в
науковій літературі запропоновано декілька підходів:
1) ресурсно-функціональний,
2) індикаторний (пороговий),
3) комплексний,
4) підхід на основі оцінки ймовірності банкрутства підприємства.
Єдиної універсальної методики не існує. Вибір методу залежить від
розмірів компанії, її ресурсів, менеджменту та ринкових умов. Проте, із
гнучких та незатратних можна відмити комплексний підхід із попередньої
оцінки ймовірності банкрутства підприємства та подальшому аналізі
індикаторів.
Попередня оцінка ймовірності банкрутства зручна тим, що показує
картину економічної безпеки на підприємстві в цілому. Так чи інакше, але
управлінська криза, або технічна криза в любому випадку негативно
відобразяться на фінансових показниках. Якщо ймовірність банкрутства
зростає, то це привід потратити ресурси для проведення глибокого аналізу
економічної безпеки із використання індикаторних показників на певному
відрізку часу. Із відомих моделей оцінки ймовірності банкрутства
найефективнішою для українських реалії є модель вітчизняного науковця О.
Терещенка.
Індикаторів багато, тому краще зосередитися на тих, що відображають
фінансову складову. Усі види криз в результаті ведуть до погіршення
фінансових показників. Також є індикатори, які використовують інформацію,
якої немає в публічному доступі. Наприклад, коефіцієнт суперечливості
інформації, що відображає аналітично-інформаційну складову економічної
безпеки.
На прикладі Акціонерного Товариства «Нікопольський Завод
50
Феросплавів» були розраховані ймовірність банкрутства за моделлю Терещенка

та низка індикаторів фінансової складової. Результати були проаналізовані, в
процесі використання методів були виявлені їх недоліки.
Серед недоліків індикаторного методу слід відмити проблему
правильності визначення індикаторів. На сьогоднішній день немає методичного
забезпечення щодо вибору та розрахунку індикаторів, які б могли всебічно
враховувати особливості галузі, специфіку діяльності підприємства, його
технічний рівень, організаційну структуру, форму власності тощо.
Метод оцінки ймовірності банкрутства також не є стовідсотково
ефективними. Існує багато моделей оцінки ймовірності банкрутства. Вибір
залежить від країни, економічних умов, галузі господарювання та розмірів
підприємства. Запропонована модель Терещенка ефективна тим, що була
розроблена на статистичній базі українських підприємств та відповідає
вітчизняним реаліям.
Першочерговим завданням підвищення рівня забезпечення економічної
безпеки є подолання існуючих загроз та оптимальне використання
внутрішнього потенціалу суб'єкту господарювання. Тому, головними
напрямами посилення економічної безпеки можна вважати: ефективний
кадровий менеджмент на управлінських позиціях; розробка стратегічних
планів, які містять алгоритм подолання непрогнозованих подій; підбір
ефективних індикаторів та методів оцінки банкрутства, що відповідають галузі
та конкретно суб’єкту господарювання; впровадження нових технологій та
методів для підвищення рентабельності та фінансової стійкості підприємства.
Саме в цих напрямах потрібно проводити більше досліджень, аби в
подальшому покращити методи забезпечення економічної безпеки підприємств.
51
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Основи створення комплексної системи економічної безпеки підприємства:

теоретичний аспект. Джерело: Національна бібліотека України імені В. І.
Вернадського. Інформаційні ресурси. Наукова періодика України.
Електронні наукові фахові видання. Автор: Коваленко К. В.
2. Третяк В. Економічна безпека : сутність та умови формування / В. Третяк,
Т. Гордієнко // Економiка та держава. – 2010. – № 1. – С. 6–8.
3. Рудніченко Є. М. Оцінювання та моделювання впливу суб’єктів митного
регулювання на систему економічної безпеки підприємства: монографія.
Луганськ: Промдрук, 2014. 389 с.
4. Безбожний В. Л. Вибір способу забезпечення соціально-економічної безпеки
великих промислових підприємств: дис. ... кандидата екон. наук : 08.00.04 /
Безбожний Володимир Леонідович. — Луганськ, 2009. — 197 c.
5. Пономарев В. П. Формирование механизма обеспечения экономической
безопасности : Автореф. дис. канд. экон. наук : 08.06.01 /
Восточноукраинский государственный университет, Луганск, 2000. – 27 с.
6. Малащенко В. Економічна безпека підприємства як чинник ефективного
корпоративного управління / В. Малащенко // Вісник Національної академії
державного управління при Президентові України. – 2011. – № 3. – С. 283–
291.
7. Іванюта Т. Економічна безпека підприємства : навч. посіб. [для студ. вищ.
навч. закл.] / Т. Іванюта, А. Заїчковський. – К. : Центр учбової літератури,
2009. – 256 с.
8. Шваб Л. Економіка підприємства : підручник. / Л. Шваб. – К. : Каравела,
2011. – 416 с.
9. Юрович Л. Економічна безпека підприємства : сутність, чинники впливу,
основні проблеми / Л. Юрович // 66–та студентська науково–технічна
конференція. Секція «Економіка і менеджмент» : збірник тез доповідей /
Національний університет «Львівська політехніка». – Львів : Видавництво
52
Національного університету «Львівська політехніка», 2009. – C. 234–237.

10.Орлик О. Економічна безпека підприємства : властивості, стратегія та
методи забезпечення / О. Орлик // Економічна безпека в умовах глобалізації
світової економіки : [колективна монографія у 2 т.]. – Дніпропетровськ :
«ФОП Дробязко С.І.», 2014. – Т. 2. – С. 176–182.
11.Конституція України. [Електронний ресурс]. — Режим доступу:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-
%D0%B2%D1%80#n4191
12.Цивільний кодекс України. [Електронний ресурс]. — Режим доступу:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15
13.Господарський кодекс України. [Електронний ресурс]. — Режим доступу:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#n1670
14.Кримінальний кодекс України. [Електронний ресурс]. — Режим доступу:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14
15.Кодекс України з процедури банкрутства. [Електронний ресурс]. — Режим
доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2597-19#n1031
16.Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції». .
[Електронний ресурс]. — Режим доступу:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/236/96-%D0%B2%D1%80#n10
17.Закон України «Про страхування». . [Електронний ресурс]. — Режим
доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/85/96-%D0%B2%D1%80
18.Закон України «Про інвестиційну діяльність». [Електронний ресурс]. —
Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/1560-12
19.Ильяшенко С.Н. Составляющие экономической безопасности предприятия и
подходы к их оценке / С.Н. Ильяшенко // Актуальні проблеми економіки. –
2003. – №3. – С. 12-19.
20.Денисенко М.П. Зарубіжний досвід регулювання економічної безпеки / М.П.
Денисенко, П.Т. Колісниченко // Інвестиції: практика та досвід.– 2017.–№6.–
С.15-19 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.investplan.com.ua/pdf/6_2017/5.pdf
53
21.Сак Т.В. Діагностування рівня економічної безпеки підприємства в умовах

обмеженості інформації / Т.В. Сак // Глобальні та національні проблеми
економіки. 2015. – Випуск 3. – С. 404 – 408 [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://global-national.in.ua/vipusk-3-2015/402-sak-t-v-diagnostuvannya-
rivnya-ekonomichnoji-bezpeki-pidpriemstva-v-umovakh-obmezhenosti-
informatsiji
22.Фролова Л.В. Методичні підходи до оцінювання економічної безпеки
підприємства / Л.В. Фролова, О.В. Роженко //Актуальні проблеми економіки.
– 2016.–№3(177).–С.199-209.
23.Вахлакова В. В. Оцінювання фінансової та ринкової складових економічної
безпеки підприємства / В. В. Вахлакова // Бізнес Інформ. – 2017. – №8. – C.
212–218 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://business-inform.net/export_pdf/business-inform-2017-8_0-pages-
212_218.pdf
24.Дьяченко О.А. Економічна безпека інноваційно-орієнтованих підприємств в
умовах євроінтеграції / О.А. Дьяченко, Л.П. Артеменко // Економічний
вісник НТУУ «КПІ». – 2015.– №12. – С.173-180 [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://ela.kpi.ua/handle/123456789/13940
25.Моделювання економічної безпеки: держава, регіон, підприємство/ Геєць В.
М., Кизим М. О., Клебанова Т. С., Черняк О. І та ін.; За ред. Гейця В. М.;
Монографія.– Х.: ВД «ІНЖЕК», 2006.– 240 с.
26.Скриньковський Р.М. Економічна безпека підприємства: сутність,
класифікація та система діагностики / Р.М. Скриньковський // Глобальні та
національні проблеми економіки. – 2015. – Випуск 3. – С. 414 – 418.
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://global-national.in.ua/vipusk-3-
2015/404-skrinkovskij-r-m-ekonomichna-bezpeka-pidpriemstva-sutnist-
klasifikatsiya-ta-sistema-diagnostiki
27.Козаченко Г. В. Оцінювання економічної безпеки підприємства: аналіз
основних підходів / Г.В. Козаченко, Ю.С. Погорелов. — В кн.: Менеджмент
безпеки держави, регіону, підприємства: проблеми і виклики сьогодення :
54
[монографія]; за заг. ред. З. Б. Живко, І. Г. Бабець. — Львів: Ліга-Прес, 2015.

— С. 238–251. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://reposit.pntu.edu.ua/handle/PoltNTU/1301
28.Доценко І.О. Формування системи оцінювання рівня економічної безпеки
підприємства з урахуванням впливу підприємницьких ризиків / І.О. Доценко
// Вісник Одеського національного ун-ту. Серія: Економіка. – 2013. – Т. 18. –
Вип. 1. – С. 69–78 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Vonu_econ_2013_18_1_10.pdf.
29.Кривов’язюк І.В. Інноваційний підхід до оцінювання безпечності
функціонування промислових підприємств / І.В. Кривов’язюк // Актуальні
проблеми економіки. – 2013. – №3(141). – С.83-95
30.Дикань В. Л. Методика экспресс-диагностики экономической безопасности
предприятия железнодорожного транспорта / В. Л. Дикань, И. В.
Воловельськая // Ефективна економіка. – 2016.– №3. – [Електронний ресурс]
– Режим доступу: http://www.m.nayka.com.ua/?op=1&j=efektyvna-
ekonomika&s=ua&z=4821
31.Янковець Т.М. Взаємозв’язок потенціалу, економічної безпеки та розвитку
економічних систем / Т. М. Янковець // Актуальні проблеми економіки. -
2015. - № 9. - С. 66-73. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/ape_2015_9_10
32.Єфімова Г.В. Планування безпечного розвитку підприємства на основі
результатів діагностики рівня його економічної безпеки / Г.В. Єфімова, С.М.
Марущак // Економіка: реалії часу. – 2013. – № 3(8). С. 43-49 [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://economics.opu.ua/files/archive/2013/ No3/43-
49.pdf.
33.Отенко І.П. Оцінювання економічної безпеки в процесах розвитку
підприємства / І.П. Отенко, І.А. Яртим // Бізнес Інформ. – 2013. – № 11. – С.
255-261. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/binf_2013_11_43.
55
ДОДАТОК 1
Рисунок 1 – Механізм забезпечення економічної безпеки підприємства

56
ДОДАТОК 2
57
58
59
60
61
62
63
64
65
66
67
68
69
70
71
72
73
74
75
76
77
78
79

КР ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

КР ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРИВОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет економіки та управління бізнесом

Кафедра обліку, оподаткування, публічного управління та адміністрування

Керівник ____________________ ______________ __________________

Оцінка за національною шкалою __________________

Кількість балів ____________ Оцінка ECTS ___________

Члени комісії ________________ __________________

Кривий Ріг – 2020р.

З розвитком ринкових відносин в Україні вітчизняні підприємства

1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

1.1 Сутність забезпечення економічної безпеки підприємства

економічної безпеки наведені в таблиці 1.1.

Назва підходу Основний зміст підходу

Характеризує захищеність підприємства, потенціалу або інтересів від

Ресурсний Передбачає найбільш ефективне використання корпоративних ресурсів.

Конкурентний Передбачає актуалізацію наявності конкурентних переваг.

Передбачає гармонізацію інтересів підприємства з інтересами

Основою даного підходу є захищеність підприємства, потенціалу або

Встановлюється тісний взаємозв'язок між об'єктом і середовищем, причому

найбільш високих значень рівня економічної безпеки підприємства [5.].

Забезпечення економічної безпеки підприємства відбувається на двох

1.2 Характеристика нормативно-правової бази щодо забезпечення

Інституційне регулювання захищеності підприємств від небезпек і загроз

важливими є ст. 8 Конституції України, яка указує, що її норми є нормами

господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції». Монополія та

контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат.

містить засади щодо черговість задоволення вимог кредиторів [15.].

забезпечення рівного захисту прав, інтересів і майна суб'єктів інвестиційної

1.3 Методичні підходи до оцінювання забезпечення економічної безпеки

можливість швидко та достовірно оцінити забезпечення економічної безпеки

Системний підхід до оцінювання економічної безпеки, запропонований

безпеки підприємства відбувається на основі співставлення характеристик

банкрутства зводить також і Кривов’язюк І.В. [29.]. Проте існує критика, що

визначення безпеки як захищеності зосереджує свою увагу лише на збереженні

Попередня оцінка ймовірності банкрутства зручна тим, що показує

інформацію, якої немає в публічному доступі. Наприклад, коефіцієнт

2 ОЦІНКА СТАНУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Публічне акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» —

економічної безпеки. Їх головна функція - забезпечення збереження власності

За наведених даних спостерігається зниження в чистому доході за 2018-

Далі для оцінки ймовірності банкрутства буде застосована

За даними таблиці прослідковується значна тенденція до банкрутства.

Динаміка фінансової стійкості

Тепер, коли зрозумілий контекст економічного положення підприємства,

Дані таблиці свідчать, що зношеність основних засобів становить близько

Зміни коефіцієнтів зносу

Коефіцієнт зносу основних засобів Коефіцієнт зносу нематеріальних активів

Питома вага основних засобів в активах за 2017-2018 рр. зменшилась на

За даними видно, що абсолютної ліквідності у підприємства немає. Норма

Інші два показника також не дістають до нормативних значень. На

Графічно дані наведені в рисунку 2.2.

Динаміка зміни показників ділової активності

2017р. 2018р. 2019р.

З таблиці 2.5. видно, що усі 4 показники оборотності зменшились.

самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених

Для коефіцієнта автономіє рекомендоване нормоване значення більше

множину показників рентабельності. Вони відрізняються між собою за змістом

З таблиці видно, що всі показники рентабельності із року в рік

тенденцію. За 2018-2019 рік рентабельність основного капіталу становить

Динаміка рентабельності АТ "НЗФ"

Рентабельність капіталу Рентабельність власного капіталу

Рентабельність оборотного капіталу за 2018-2019 рік становить -5,86%,

Керівник

Кількість балів __ Оцінка ECTS _

Члени комісії __