Війна і мій шлях

«Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!»
Т.Г.Шевченко
Війна. Просто слово. П’ять літер. Але скільки асоціацій пробуджує в нас
воно! Біль, героїзм, патріотизм, туга за близькими людьми, ненависть та
любов… Різні часи, різні масштаби, різна зброя — та лишалася сутність.
Адже так чи інакше, війна — це лихо, незалежно від того, загарбницька вона
чи визвольна, бо страждають прості люди, плачуть матері і вдови, зростають
сиротами діти.
Вранці 24 лютого 2022 року я
прокинулася від вибухів у моєму рідному
місті. Я спочатку не зрозуміла чому всі
лишаються вдома, ніхто нікуди не йде,
але потім я усвідомила - почалася
справжня війна. Мені та всім моїм
рідним було досить важко; ракети
пролітали прямо над нашим домом,
вибухи були дуже близько і тому було ще страшніше. У цей час була скрутна
ситуація, але мої батьки не падали духом, а тому вони не давали панікувати і
мені. Коли починалася повітряна тривога і ракети та бомби падали за
декілька кілометрів від нашого дома - ми всі обережно йшли в укриття, і не
забували брати з собою наших
домашніх тварин.
Ворожа техніка їздила по території
майже всієї України, з наших вікон ми
бачили цей жах, спокою не давали
нікому. Помирали діти, які навіть не
побачили красу цього світу, не
відчули справжнього щастя, їхні
батьки та літні люди. Але українці -
сильний народ, люди власноруч зупиняли танки, намагалися збивати ракети,
обманювали окупантів, які прийшли в їхній дім, і це все робили ризикуючи
власним життям. Підтвердженням та мотивацією для всіх є слова з нашого
гімну: «Душу й тіло ми положим за нашу свободу».
 А я разом із моєю родиною
допомагали людям, розвозячи їжу, одяг,
ліки тим, хто не міг купити цього
самостійно, ми оголошували збір
коштів та потім відправляли їх на
благодійний фонд для нашої армії
«Фонд Повернись живим». Мій дядько
відразу пішов до воєнкомату, адже він
прагнув захищати свій рідний край, бо
для нього це діло честі. Зараз він знаходиться в Донецькій області, кожен раз
коли у нього є можливість мені подзвонити, я неймовірно рада, це щастя
чути голос людини, яка тебе та всіх українців оберігає, захищає.
Моїм головним завданням на даний
момент є добре навчатися, усіляко
розвиватися та не падати духом. Також у
моїй школі проходили заходи задля
виробу листівок з привітанням з Новим
роком та Різдвом для наших захисників.
А мої батьки зараз працюють на благо
країни. Усі ці дії знижують тривогу,
дають відчуття опори й стабільності, що
так важливо в сучасному світі,
сповненому непередбачуваності й стресу.
На останок я хочу сказати, що я щиро
вірю в наші Збройні Сили України, у нашу перемогу, у подальше розквітання
нашої могутньої незалежної та найкращої держави. Слава Україні! Героям
Слава!