МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О.БОГОМОЛЬЦЯ

«Затверджено»
на методичній нараді
кафедри педіатрії №1

Завідувач кафедри
Д.мед.н. В.С. Березенко

29 серпня 2019 р. _______________

«___» _____ 2020 р. _______________
«___» _____ 2021 р. _______________

МЕТОДИЧІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО (СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ)

Навчальна Пропедевтика педіатрії

дисципліна
Змістовний модуль Харчування дітей старших одного року.
Особливості обмінів у дітей.
Тема заняття Організація та принципи раціонального харчування дітей
старших одного року.
Курс 3
Факультет Медичний №1

Підготовлено: доцентом кафедри - А.О. Горобець

 1. Актуальність теми:
Актуальність теми обумовлена провідним значенням харчування дітей у становленні їх
соматичного здоров’я. Приймаючи до уваги особливості ростових процесів, розвитку психо-
емоційної сфери і поведінки у різні вікові періоди, необхідно раціонально організовувати
харчування дітей для адекватного формування у них позитивних паттернів харчової
поведінки, харчових уподобань, від яких залежить їх здорове функціонування у
майбутньому.
2. Конкретні цілі:
Знати особливості харчового раціону і режиму харчування дітей у різні вікові
періоди старше 1 року життя. Уміти давати необхідні рекомендації батькам щодо
формування у дітей різних вікових груп позитивних паттернів (зразків, систем) харчової
поведінки.

3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна

інтеграція)
Назви попередніх дисциплін Отримані навички

1. Нормальна анатомія Застосовувати знання про особливості

будову органів травлення та нервової
системи у дітей різного віку.

2. Нормальна фізіологія Порівнювати функціональні особливості

процесу травлення у дітей різного віку.

3. Гігієна харчування Визначати потреби у енергії та основних

нутрієнтах в залежності від віку і статі

4.1. Теоретичні питання до заняття:

1. Фактори, що визначають нутритивні (харчові) потреби дітей

2. Фактори, які впливають на формування харчової поведінки дітей різних вікових груп
3. Загальні принципи оптимального (раціонального, збалансованого) харчування, які
зможуть забезпечити найбільш ефективну роль аліментарного фактора у підтриманні
належного рівня здоров’я дітей
4. Особливості якісного і кількісного забезпечення раціону дітей різного віку білками
5. Особливості якісного і кількісного забезпечення раціону дітей різного віку жирами
6. Особливості якісного і кількісного забезпечення раціону дітей різного віку вуглеводами
7. Особливості харчування дітей 1 – 6 років
8. Особливості харчування молодших школярів
9. Особливості харчування старшокласників

4.2. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

1. Якісний та кількісний аналіз раціону пацієнтів різного віку.

2. Виявлення недоліків, корекція раціону і надання рекомендацій пацієнту щодо раціональної

організації харчування.
5. Зміст теми: Від свого першого дня народження і до підліткового віку дитина
переживає суттєві зміни у фізичному, когнітивному і соціально-емоційному розвитку.
Однорічний малюк робить свої перші кроки у великий світ, стає все більш незалежним у
навичках самообслуговування і швидко навчається спілкуватися. На завершальному етапі 18-
річна молода людина прямує у світ, стає незалежною у багатьох сферах і планує своє
майбутнє. Період від року до 18 є надзвичайно важливим, оскільки відповідає за формування
не лише соматичного та психоемоційного здоров’я майбутнього дорослого, але і за
становлення особистості, здатності до самореалізації та успішному існуванні у соціумі.

Важливим чинником формування здоров’я майбутнього дорослого є щеплення

здорових паттернів харчової поведінки дитини. Недотримання принципів раціонального
харчування у дитинстві може призвести до незворотних порушень росту, формування
органів і тканин, змін нервової і гормональної систем.

Нутритивні потреби Первинним фактором у визначенні нутритивних потреб є

насамперед швидкість та стадія росту дитини. Інші чинники – це фізична активність, розмір
тіла, базальні енергетичні потреби і стан здоров’я. Енерговитрати дітей залежать від віку,
статі, виду діяльності і пори року. Фізіологічні добові потреби дітей в енергії та харчових
речовинах з врахуванням віку та статі затверджені Наказом Міністерства охорони здоров’я
України № 1073 від 03.09.2017 «Про затвердження норм фізіологічних потреб населення
України в основних харчових речовинах і енергії» та наведені у Таблиці 1.

Таб. 1. Добова потреба дитячого населення в білках, жирах, вуглеводах та енергії

Вікова Енергія, Білки (г) Жири (г) Вуглеводи
група ккал (г)
усього тваринні
0 – 3 міс.* 120 2.2 2.2 6.5 (0.7**) 13
4 – 6 міс.* 115 2.6 2.5 6.0 (0.7**) 13
7 – 12 міс.* 110 2.9 2.3 5.5 (0.7**) 13
1 – 3 роки 1385 53 37 44 194
4 – 6 років 1700 58 41 56 240
6 років (учні) 1800 60 43 58 260
7 – 10 років 2100 72 51 70 295
11 – 13 років 2400 84 62 84 327
(хлопчики)
11 – 13 років 2300 78 55 76 326
(дівчатка)
14 – 17 років 2700 93 68 92 375
(юнаки)
14 – 17 років 2400 83 59 81 334
(дівчатка)
*Для дітей 0 – 12 міс. Життя потреба наведена з розрахунку на 1 кг маси тіла
**0.7 – добова потреба в олії (з розрахунку на 1 кг маси тіла).

Попри розбіжності у кількості рекомендованих нутрієнтів і кулінарної обробки

продуктів для дітей різних вікових груп, можна сформулювати загальні принципи
оптимального (раціонального, збалансованого) харчування, які зможуть забезпечити
найбільш ефективну роль аліментарного фактора у підтриманні належного рівня здоров’я
дітей.
 Загальні принципи оптимального харчування
1. Адекватна енергетична цінність раціону, що відповідає енерговитратам дитини;
2. Збалансованість раціону за всіма замінними і незамінними поживними факторами,
включаючи білки і амінокислоти, харчові жири і жирні кислоти, вітаміни, мінеральні солі і
мікроелементи;
3. Достатній вміст у раціоні мінорних біологічно активних сполук.
Останнім часом встановлено факт існування невідомих раніше факторів їжі, так званих
мінорних нехарчових біологічно активних компонентів, які покращують якість життя і знижують
ризик розвитку багатьох захворювань (флавоноїди, індоли, фітостерини, L-карнітин, холін,
кобальт, кремній тощо).
4. Максимальне розмаїття раціону, що є головною умовою його збалансованості;
5. Оптимальний режим харчування;
6. Адекватна технологічна і кулінарна обробка продуктів і страв, що забезпечує їх
високу смакову привабливість і максимально зберігає вихідну харчову цінність;
7. Врахування індивідуальних особливостей дітей (непереносимість окремих продуктів
або страв тощо);
8. Забезпечення санітарно-гігієнічної безпеки харчування, включаючи дотримання усіх
санітарних вимог до стану харчоблоку, транспортування, зберігання і роздачі продуктів і
страв.
У відповідності до цих принципів раціони харчування дітей дошкільного і шкільного
віку повинні включати усі групи продуктів, а саме: м’ясо і м’ясопродукти, рибу і
рибопродукти, молоко і молочні продукти, яйця, овочі та фрукти, хліб і хлібобулочні вироби,
крупи, макаронні вироби і бобові, цукор і кондитерські вироби. Лише так можна забезпечити
дітей усіма необхідними харчовими речовинами.
І навпаки, виключення з раціону або ж надмірне вживання однієї чи більше груп
продуктів призведе до порушення стану здоров’я дітей. Нижче наведено коротку
характеристику харчової цінності вказаних продуктів.

Білки. Мають особливе значення в харчуванні дитини. Високі потреби у білках зумовлені
інтенсивними процесами росту та розвитку дітей. Вони є основним пластичним матеріалом
для побудови нових клітин і тканин, виконують регуляторну, транспортну, гомеостатичну,
каталітичну, захисну, енергетичну функції. Важливим є якісний склад білка для забезпечення
організму незамінними амінокислотами. Найбільш цінними для дітей є білки тваринного
походження, і чим менший вік дитини, тим вищою повинна бути квота білка в раціоні. До 1.5
року діти отримують 80 – 100% білків тваринного походження, після – поступово
збільшується квота рослинного білка. Квота тваринного білка в 1.5 – 2.0 роки складає 75%, у
3 – 4 роки – 70%, у 5 – 10 років – 60%, а у 11 – 17 років – не менше 50%. Деякі незамінні
амінокислоти* мають безпосередній вплив на ріст дитини. До таких амінокислот відносять
метіонін, лізин, триптофан і аргінін, якими багаті білки молока, молочних продуктів, м’яса,
риби, яєць.
* Незамі́нні амінокисло́ти на відміну від замінних, не можуть синтезуватися в організмі людини і повинні
обов’язково надходити з їжею. Їх синтезують рослини, гриби, бактерії. Для людського організму незамінними є
такі амінокислоти: Аргінін; Валін;Ізолейцин;Лейцин;Лізин;Метіонін;Треонін;Триптофан;Фенілаланін
Жири. Жири, як і білки, є важливою частиною харчування дітей. Чим менший вік
дитини, тим більша кількість жиру присутня в її раціоні. Так, у дітей раннього віку жири
складають 40 – 50% енергетичної цінності. Жири необхідні не лише як енергетичний
матеріал, але і як важливий компонент розвитку нервової системи (головний мозок містить
до 60% жиру). По мірі росту дитини квота жиру в раціоні зменшується і уже в раціоні
школярів становить 30%. Жири мають велику кількість біологічно активних речовин –
жиророзчинних вітамінів, поліненасичених жирних кислот (ПНЖК) тощо. Основним
джерелом жирів для дітей є молочні продукти, вершкове масло, жири, що входять до складу
м’яса, риби, яєць.
Потреба дитячого організму в поліненасичених жирних кислотах забезпечується
споживанням олії і становить не менше ніж 15 – 20% від загального вмісту жирів. Особливе
значення для нормального розвитку дитини мають омега-3 ПНЖК, які відіграють важливу
роль у розвитку мозку. Клітини мозку багаті на омега-3 ПНЖК, особливо докозагексаєнову
кислоту (ДГК), яка накопичується у синаптичних мембранах і бере участь у
трансмембранній передачі синаптичних сигналів. Окрім того, ДГК приймає участь у синтезі
фосфатидилсерину – важливого фосфоліпіду нервової тканини. Фосфоліпіди є основним
компонентом клітинних мембран всіх органів, тому потреба дитячого організму у них є
надзвичайно високою. У раціоні дітей не обмежують холестерин, оскільки він є головним
компонентом побудови клітинних мембран, джерелом для синтезу вітаміну Д, стероїдних
гормонів кори наднирників і статевих, гормонів. Попри більш високу потребу у насичених
жирах дитячого організму у порівнянні з дорослим, зловживати ними не рекомендується
через ризик розвитку ожиріння, особливо у дітей, які ведуть малорухомий спосіб життя.

Вуглеводи. Потреби у вуглеводах залежать від віку і фізичної активності, їх кількість у

харчуванні зростає з віком і уже в шкільному віці складає 50 – 60% енергетичної цінності
раціону. За недостатньої кількості вуглеводів у раціоні (що є доволі рідкісним явищем)
підсилюється катаболізм білка і збільшується використання жирів з утворенням кетонових
тіл, що може бути причиною кетоацетонемічних станів. Посилений розпад білка з
вивільненням аміаку, що викликає інтоксикацію, збільшує навантаження на печінку і нирки.
При цьому зменшується кількість білка, який використовується у побудові тканин, що
призводить до порушення процесів росту і розвитку дитини. Важливо пам’ятати, що 80 –
85% добової кількості вуглеводів раціону повинна забезпечуватися за рахунок полісахаридів
рослинних продуктів (цільнозернові, овочі, картопля) – так названих «складних вуглеводів» -
які повільно засвоюються і не викликають навантаження на інсулярний апарат підшлункової
залози.
«Прості вуглеводи» слід отримувати за рахунок фруктів і ягід, невеликої кількості
цукру і меду (не більше 20 г на добу). Доведено, що 30 г спожитого за добу цукру
стимулюють виникнення карієсу, прискорюють статеве дозрівання, що вкорочує тривалість
життя. Надмірна кількість фруктози, глюкози і галактози сприяє розвитку надмірної маси
тіла, ожиріння, цукрового діабету, а також знижує опірність дитячого організму до інфекцій.

Вітаміни. Вітаміни мають особливе значення для організму дитини, що зумовлене

безпосередньою участю їх у регуляції обміну речовин, функціонуванні ферментів, гормонів,
імунної системи тощо. Добові потреби дитячого населення України у вітамінах (Наказ
Міністерства охорони здоров’я України № 1073 від 03.09.2017 «Про затвердження норм
фізіологічних потреб населення України в основних харчових речовинах і енергії») наведені
у Таблиці 2.
Таблиця 2. Добова потреба дитячого населення у вітамінах

Вікова група А  Біотин  Пантотенова Д  Е  К  С  В1  В2  РР  В6  В12  Фолат 
(мкг (мкг) кислота  (мкг) (мг (мкг) (мг) (тіамін, (рибо- (мг (мг) (мкг) (мкг)
РЕ) (мг) ТЕ) мг) флавін, НЕ)
мг)

0-3 місяці 400 5 1,7 8 3 5 30 0,3 0,4 5 0,4 0,5 25

4-6 місяців 400 5 1,7 10 4 8 35 0,4 0,5 6 0,5 0,5 40

7-12 місяців 500 6 1,8 10 5 10 40 0,5 0,6 7 0,6 0,6 60

1-3 роки 500 8 2 10 6 15 45 0,8 0,9 10 0,9 0,7 100

4-6 років 500 15 3 10 7 20 50 0,8 1,0 12 1,0 1,0 150

6 років  500 15 3 10 8 25 55 0,9 1,1 13 1,1 1,2 200

(школярі)

7-10 років 500 20 3 5 10 30 60 1,0 1,2 15 1,2 1,4 200

11-13 років  600 25 4 5 13 45 75 1,3 1,5 17 1,5 2,0 300

(хлопчики)

11-13 років  600 25 4 5 10 45 70 1,1 1,3 15 1,3 2,0 300

(дівчатка)

14-17 років  600 40 4 5 15 65 80 1,5 1,8 20 1,8 2,0 400

юнаки

14-17 років  600 40 4 5 13 55 75 1,2 1,5 17 1,5 2,0 400

дівчата

Для дітей важливим є надходження абсолютно всіх груп вітамінів. Саме тому у
харчуванні дітей дошкільного і шкільного віку слід щоденно використовувати овочі, фрукти,
плодоовочеві соки. Діти дошкільного віку повинні отримувати щоденно 150 – 200 г картоплі
і 200 – 250 г інших овочів (капуста, огірки, томати, морква, буряк, редис, листові овочі
тощо), а шкільного – 250 – 300 г картоплі та 300 – 400 г інших овочів у вигляді салатів,
вінегрету, овочевих пюре, запіканок, супів, соте, рагу тощо; 200 – 300 г фруктів і ягід у
вигляді свіжих плодів (яблука, грушки, вишня, сливки, черешня, малина, суниця, виноград) і
різноманітні плодоовочеві домашні соки з м’якоттю та смузі без доданого цукру.
Вітамін D все більше визнають одним з найважливіших нутрієнтів завдяки його ролі у
підтриманні здоров’я кісток та іншим потенційним ефектам, зокрема його участі у
запобіганні розвитку раку, ожиріння, аутоімунної патології, інфекційних захворювань.
Американська Академія педіатрії рекомендує приймати 400 МО вітаміну Д на день усім
немовлятам, дітям і дорослим, починаючи з перших днів життя. Аналіз даних National
Health and Nutrition Examination Survey (NHANES) засвідчує, що дефіцит вітаміну Д має
місце у 9% дітей, а його недостатність – у 61%.
Мінерали. Мінерали виконують різноманітні функції, в тому числі пластичну та
регуляторну. Інтенсивний ріст і формування скелета зумовлюють високу потребу дитини в
мінеральних речовинах. Добові потреби дитячого населення України у мінеральних
речовинах (Наказ Міністерства охорони здоров’я України № 1073 від 03.09.2017 «Про
затвердження норм фізіологічних потреб населення України в основних харчових речовинах
і енергії») наведені у Таблиці 3.
Таблиця 3. Добова потреба дитячого населення у мінеральних речовинах

Вікова група Мінеральні речовини

Кальцій  Фосфор  Магній  Залізо  Цинк  Йод  Селен  Фтор  Мідь 

(мг) (мг) (мг) (мг) (мг) (мкг) (мкг) (мкг) (мг)

0-3 місяці 400 300 50 4 3 90 17 1,0 0,3-0,5

4-6 місяців 500 400 60 7 4 90 17 1,0 0,3-0,5

7-12 місяців 600 500 70 10 7 90 17 1,0 0,3-0,5

1-3 роки 800 800 100 10 10 90 20 1,2 0,3-0,7

4-6 років 800 800 120 10 10 90 20 1,5 1,2

6 років  800 800 150 12 10 100 30 2,0 1,5

(учні)

7-10 років 1000 1000 170 12 10 120 30 2,5 1,5

11-13 років  1200 1200 280 12 15 150 40 2,5 2,0

(хлопчики)

11-13 років  1200 1200 270 15 12 150 45 2,5 1,5

(дівчатка)

14-17 років  1200 1200 400 12 15 150 50 2,5 2,5

(юнаки)

14-17 років  1200 1200 300 18 13 150 50 2,5 2,0

(дівчата)

Кальцій, фосфор, магній, марганець, кремній, мідь мають важливе значення для
формування скелета і росту дітей, що обумовлює доволі високі потреби в них у дітей
молодшого віку.

Особливості харчування дітей різного віку

Харчування дітей віком від 1 до 6 років. Харчування дітей віком від 1 до 1.5 року
схоже на харчування до 1 року за винятком того, що поступово раціон розширюється за
рахунок введення різноманітних супів, пюре, страв із риби, сиру, салатів із свіжих овочів.
Кулінарна обробка їжі не змінюється. Більшість страв дають у протертому вигляді, проте
обов’язково повинні бути страви, нарізані кусочками або цілі (це вкрай необхідно для
належного формування правильного прикусу, жування, а також перистальтики). Відсутність
твердих продуктів та страв сприяє розвитку закрепів і надовго формує у дитини звичку їсти
гомогенізовану їжу. Режим харчування 5-разовий. Загальний об’єм добового раціону 1100 –
1200 мл, розподіл його між годуваннями залишається рівномірним.
Період від 1.5 до 3 років є перехідним до подібного дорослим харчування. У цей період
у дитини з’являються корінні зуби, розвиваються смакові відчуття, удосконалюється
шлунково-кишковий тракт, посилюється екзокринна функція підшлункової залози. Квота
твердої їжі у раціоні зростає. Об’єм їжі поступово збільшується до 1400 – 1600 мл за добу,
дитину переводять на 4-разове харчування. Змінюється розподіл їжі за енергетичною
цінністю в окремі прийоми: сніданок і вечеря складають 25% добової енергетичної цінності
раціону, обід – 35%, підвечірок – 15%. У віці від 3 до 6 років добовий об’єм їжі зростає до
1800 мл. Сніданок становить 25% добової енергетичної цінності раціону, обід – 35 – 40%,
підвечірок – 10% і вечеря – 20 – 25%. Кількість молочних продуктів сягає 600 мл на добу.
Для формування позитивних паттернів здорової харчової поведінки слід пам’ятати про
наступне:
 1. На формування харчових уподобань і харчової поведінки дітей раннього віку
найбільший вплив мають харчові традиції сім’ї. Дитина формує звичку їсти те, що їдять
батьки та інші близькі члени родини, тобто те, що вона часто бачить на столі.
2. При розширенні раціону дитини батькам необхідно проявляти наполегливість і
терпимість. Наполегливість у даному випадку немає нічого спільного з примусом. Для того,
щоб ввести новий продукт до раціону дитини, вона спочатку повинна звикнути до його
вигляду, текстури, запаху. Для цього продукт потрібно запропонувати дитині не менше 15
разів. Корисним є давати дитині можливість тримати продукт у руках, смоктати його, рвати
на менші шматочки тощо – це все етапи знайомства дитини з даним продуктом.
3. У зв’язку із швидким розвитком звикання до цукру, рекомендовано максимально
обмежувати його в раціоні дитини. Те саме стосується страв і виробів, що містять у своєму
складі транс-жири. Альтернативою десертам із доданим цукром і гідрогенізованими жирами
є домашні запіканки з бананом, фруктові/ягідні желе, муси, чізкейки, фруктово-сирні маси,
цукерки з керобу та сухофруктів, граноли та кранчі. У якості підсолоджувача рекомендовано
використовувати банан, мед, кокосовий цукор, стевію, у якості корисного для здоров’я
дитини джерела жиру – вершкове (82% жирності) масло, кокосове масло, масло какао.
4. Не слід використовувати будь-яку їжу як винагороду (давати улюблену їжу,
солодощі дитині, щоб винагородити її за щось або заспокоїти), оскільки це сприяє
формуванню шкідливого партерна, що може стати основою умовно-рефлекторного
переїдання у майбутньому.
5. Не слід давати дитині маніпулювати батьками, використовуючи їжу. Потрібно
пам’ятати, що в результаті це нашкодить самій дитині.
6. Прийом їжі повинен відбуватися у відведений для цього час – один і той самий
щодня, бажано у колі сім’ї, у затишній атмосфері (без включених телевізора або інших
гаджетів). Якщо дитина відмовляється їсти, їй необхідно пояснити, що вона зможе отримати
їжу у наступний її прийом. Звичка «перекусувати» є в цілому шкідливою для здоров’я, а
також сприяє тому, що внаслідок втамування апетиту дитина з’їсть менше в основний
прийом їжі.
Рекомендації для покращення процесу прийому їжі:
1. Слід уникати того, щоб дитина була надто голодна або надто втомлена на час
прийому їжі
2. Дитина мусить сидіти за столом зручно, тобто не докладати зусиль для того, щоб
дотягнутися до тарілки
3. Слід забезпечити опору ногам дитини, наприклад, поставити спеціальне крісло або
підставку під ноги
4. Рекомендовано користуватися міцними тарілками, які не б’ються, з високими
краями, що запобігають розкиданню їжі
5. Слід користуватися тупими ложками і виделками зі зручними короткими ручками і
невеликими широкими горнятками, які не б’ються.

Харчування дітей віком від 6 до 11 років. Вказаний період є дуже відповідальним для
дітей, оскільки він пов’язаний з початком відвідування школи, зміною режиму відпочинку і
підвищенням психоемоційних навантажень. У дітей даної вікової категорії добовий об’єм
їжі може сягати 2 л. Розподіл енергетичної цінності раціону залежить від режиму життя і
навчання. Важливо, щоб на перший сніданок були страви багаті білком – з м’яса, риби, яєць,
сиру. Зазначені страви також містять жир, який допомагає на тривалий час створити відчуття
ситості і є гарним джерелом енергії. Енергетична цінність першого сніданку складає 25%,
другий сніданок діти отримують у школі, він зазвичай становить 20% (Норми згідно з
пПостановою Кабінету Міністрів України № 1591 від 22.11.2004 року). Шкільні сніданки
пропонуються дітям підчас другої або третьої перерв. У складі сніданку обов’язково має
бути гаряча страва. Обідають діти вдома або у шкільній їдальні. Енергетична цінність обіду
становить 35 – 40%, вечері – 20% добових енергетичних потреб. Перелік продуктів і страв
наближається до раціону старших школярів і дорослих. Кількість молочних продуктів
повинна становити в об’ємі 500 – 550 мл на добу.

Для формування позитивних паттернів формування здорової харчової поведінки слід

пам’ятати про наступне:
1. На формування харчових уподобань і харчової поведінки дітей раннього шкільного
віку найбільший вплив мають засоби масової інформації та уподобання однолітків.
Зважаючи на це, важливим є наполегливе формування батьками власної думки дитини, а
також її здатності свідомо і критично оцінювати інформацію, яку вона отримує з мас-медіа
та від друзів.
2. Розширити раціон дитини у цьому віці допомагають сумісні відвідування базарів та
продуктових маркетів, де батьки пропонують дитині обрати овочі/зелень/фрукти/горіхи, які
їй подобаються; залучення дитини до приготування страв; заохочення до сервірування
столу тощо.
3. З 10-річного віку (початок середньої школи) діти рідко обідають у шкільній їдальні,
тому актуальним питанням стає питання харчування у школі. Зазвичай діти їдять те, що
принесли з дому, деколи купують швидку їжу у їдальні чи кіосках біля школи. У зв’язку з
цим зростає небезпека вживання дитиною шкідливої їжі, насиченої цукрами, транс-жирами,
сіллю, ароматизаторами, емульгаторами та іншими шкідливими речовинами. Це зумовлює
необхідність приділяти увагу тому, що дитина їсть у школі, давати їжу із собою, дбаючи про
те, щоб ця їжа була смачною, ситною, і щоб дитина не соромилася її їсти перед
однокласниками.
Харчування дітей віком від 11 до 18 років. Даний період життя характеризується
інтенсивним ростом і гормональною перебудовою організму. Зростають потреби в енергії,
вітамінах і мінералах. У цей час часто спостерігаються зміни психоемоційного характеру,
збільшується ризик розвитку захворювань травної системи, зростає розумове навантаження,
часто трапляються інформаційні перенавантаження тощо. Раціональне харчування дітей і
підлітків у цьому періоді має бути максимально повноцінним, багатим на вітаміни і
мінерали. Кількість прийомів їжі – 4, добовий об’єм - 2500 мл. Набір продуктів і технологія
приготування відповідають таким у дорослих. Об’єм молока і молочних продуктів – до 500
мл на добу.
Старший шкільний вік – найважчий період дитинства, оскільки у дитини відбувається
формування самооцінки, становлення власного «я», боротьба за лідерство у колективі і
загалом місце у соціумі. Саме у цьому віці найчастіше виникають різноманітні форми
порушення харчової поведінки. Авторитет батьків мінімальний, психо-емоційний зв’язок
максимально слабкий. У цьому віці реалізуються усі як позитивні, так і негативні програми
(включаючи програму харчової поведінки), закладені у дитинстві. Але слід пам'ятати, що
змінити сформовані в дошкільному віці харчові уподобання - важко. Зростає ризик
захоплення дітей дієтами (що є шкідливим для організму, у якому не відбулося остаточне
формування усіх систем, особливо репродуктивної), енергетичними і протеїновими
коктейлями (вживання яких пов’язане з певними видами фізичних тренувань і не є
фізіологічним для дитячого організму). Впливати на підлітка у цей карколомний період
варто у ввічливій, доброзичливій манері з позиції «друга», оскільки примус може не лише
відвернути його від порад батьків, а й викликати бажання зробити навпаки.
Нижче (Таблиця 4) наведений середньодобовий набір продуктів для дітей і підлітків,
затверджений як основний варіант стандартної дієти для використання в різних
реабілітаційних закладах (окрім туберкульозних) і відповідає раціональному харчуванню
дітей.
Таблиця 4. Основний варіант стандартної дієти для дітей різних вікових груп

Продукти Кількість (г, на 1 дитину)

1 – 3 роки 4 – 6 років 7 – 10 років 11 – 17 років
Хліб пшеничний 60 100 150 200
Хліб житній 40 50 100 150
Борошно пшеничне 20 50 50 55
Борошно картопляне 1 1 2 2
Крупи, бобові, макаронні 35 50 65 80
вироби
Картопля 150 259 300 350
Овочі, зелень 200 300 350 400
Фрукти свіжі 100 200 200 250
Фруктові соки 100 200 200 200
Фрукти сухі 10 15 20 20
Кондитерські вироби 10 15 20 25
Цукор 50 60 70 75
М’ясо 100 130 150 180
Птиця 15 25 35 45
Ковбасні вироби - 15 20 25
Риба (філе) 30 40 50 60
Оселедець, ікра - 6 6 10
Морепродукти - 15 15 20
Молоко і к/молочні вироби 550 550 550 550
Сир м’який 9% жирності 40 50 55 60
Сметана 10 12 15 15
Масло вершкове 30 35 40 50
Масло рослинне 5 10 15 20
Яйця (шт.) 1/2 1 1 1
Сир 5 10 10 10
Чай 0.5 0.5 1 1
Кава із злаків, какао- 2 2 3 4
порошок
Дріжджі 0.5 1 1 2
Сіль, спеції 4 5 8 10
Хімічний склад (без врахування теплової обробки)
Білки, г 65.6 94 111 131.6
Жири, г 73.3 99.5 117.4 140.4
Вуглеводи, г 220 323.3 398 477.5
Енергетична цінність, ккал 1804.3 2566.5 3095 3702.2

6. Матеріали для самоконтролю

6.1. Тести
1. Квота тваринних білків у раціоні дитини з віком:
А. Зменшується
Б. Збільшується
В. Не змінюється
Г. Це не має принципового значення
 2. Жири, які мають принципове значення для розвитку мозку дитини:
А. Омега-3 ПНЖК
Б. Гідрогенізовані рослинні жири
В. Холестерин
Г. Усе перераховане вірно

3. 80% вуглеводів у раціоні дитини повинні надходити з:

А. Цільнозерновими
Б. Овочами
В. Фруктами і ягодами
Г. Усі відповіді вірні

4. Розлади харчової поведінки найбільш часто виникають:

А. У перед дошкільному віці
Б. У ранньому шкільному віці
В. У старшому шкільному віці
Г. У будь-якому віці

5. На формування харчової поведінки у дітей 1 – 3 років життя найбільше значення має:

А. Однолітки
Б. Сім’я
В. Засоби масової інформації
Г. Уявлення про власне тіло

Вірні відповіді: 1 – А, 2 – А, 3 – Г, 4 – В, 5 – Б.

6.2. Задача
Мати 3-річного хлопчика скаржиться на поганий апетит у дитини, внаслідок чого
дитина мало їсть. Натомість дитина харчується «перекусами», які складаються в основному з
магазинного печива, бісквітів, соків. Погоджується їсти кашу лише за умови, що мама дасть
йому після цього шоколадний батончик. З м’ясних страв споживає лише сосиски, овочів
майже не їсть, деколи погоджується з’їсти банан. Які поради Ви дасте матері хлопчика?

Відповідь:
1. Не давати дитині маніпулювати батьками за допомогою їжі.
2. Впорядкувати режим харчування, замінивши перекуси повноцінними прийомами їжі.
Якщо хлопчик відмовляється їсти – кормити у наступний прийом їжі.
3. Поступово виключити з раціону солодощі промислового виробництва, замінивши їх
на корисні альтернативи домашнього приготування. Не використовувати смаколики (навіть
домашні) як винагороду.
4. Активно розширювати раціон дитини, залучаючи дитину до вибору продуктів на
базарі, участі у приготуванні страв або сервіруванні столу. Пропонувати їжу різних кольорів,
запаху та текстури. Дозволяти їсти руками. Пропонувати новий продукт не менше 15 разів,
проте не примушувати.
5. Замінити м’ясні продукти промислового виробництва домашніми повноцінними
стравами з м’яса, риби, тощо.

Список рекомендованої літератури

Основна:
1. Матеріали лекції.
2. Педіатрія / За ред. О.В. Тяжкої – Вінниця: Нова книга, 2018. – С. 255-261.
Додаткова:
1. Пропедевтична педіатрія /За ред. акад. НАМН, проф. В. Г. Майданника - Вінниця: Нова
книга, 2018 . – 872с.
2. Дієтологія. За ред. Н.В. Харченко, Г.А. Анохіної. Київ, 2012, ст. 115 – 133.
 3. Харчування у педіатрії (четверте видання). Патриція Квін Самур, Кейті Кінг. Львів,
Медицина світу, 2012, ст. 103 – 121.
4. Детское питание. Руководство для врачей (3-е издание). Под ред. В.А.Тутельяна, И.Я.Коня.
Москва, 2013, ст. 367 – 391.
5. Наказ Міністерства охорони здоров’я України № 1073 від 03.09.2017 «Про затвердження
норм фізіологічних потреб населення України в основних харчових речовинах і енергії»,
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1206-17/page