ЛЕКЦІЯ

З ТЕМИ

«Раціональне харчування. Принципи

збалансованого харчування»

1
 ЗМІСТ ЛЕКЦІЙНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Раціональне харчування – чинник профілактики
захворювань.
Харчування одна з найважливіших потреб живого організму, воно
забезпечуєвисокий рівень здоров'я впродовж життя та високупрацездатність
людини. Це харчування має бути раціональним, точу що саме раціональне
харчування є чинником профілактики різних захворювань.
Раціональне харчування-це правильно організоване своєчасне постачання
організму поживної їжі,що містить оптимальну кількість різних харчових
речовин , які необхідні для життя, росту і розвитку організму, а отже для
зміцнення здоров'я .Система раціонального харчування побудована на науковій
основі. Медична сестра має бути ознайомлена з основними принципами
раціонального харчування.
Раціональне харчування — це фізіологічне повноцінне харчування, що
забезпечує потреби людини в енергії та основних поживних речовинах у
найсприятливішому їх співвідношенні та з урахуванням віку, статі, характеру
праці, кліматичних умов тощо.
Раціональне харчування — це правильно організоване своєчасне постачання
організму поживної їжі, що містить оптимальну кількість різних харчових
речовин, які необхідні для життя, росту і розвитку організму, зміцнення здоров'я і
підвищення працездатності людини.

Основними вимогами до раціонального харчування є:

- повноцінність,
- різноманітність,
- помірність.
Для підтримання здоров'я людини та його зміцнення надзвичайно важливе
значення має своєчасне, систематичне, збалансоване надходження в організм
харчових речовин: білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, макро- та мікроелементів,
джерелами яких є харчові продукти.
Збалансованим називають таке харчування, в якому забезпечені оптимальні
співвідношення поживних речовин, здатних найактивніше впливати на організм, і
яке відповідає пластичним, енергетичним і регуляторним потребам організму.
Харчовий раціон людини слід складати так, щоб його енергетична цінність
покривала енергетичні витрати організму.
Раціональне харчування базується на таких законах:
• закон відповідності енерговитрат організму енергомісткості раціону
(енергетична цінність харчового раціону має відповідати енергетичним потребам організму);
• закон відповідності хімічного складу раціону фізіологічним потребам
організму. (у харчовому раціоні повинні міститися в достатній кількості всі харчові речовини,
необхідні для пластичних цілей (синтезу власних речовин організму) і регуляції фізіологічних
функцій);

2
 • закон збалансованості. (харчовий раціон для забезпечення максимального ефекту має
бути збалансованим за вмістом різних харчових продуктів);
• закон почасового розподілу їжі (слід дотримуватися режиму харчування, що
визначається споживанням їжі у суворо визначені години доби);
• закон адекватності (хімічний склад їжі та її засвоюваність мають відповідати
особливостям обмінних процесів конкретної людини);
• закон естетичного задоволення ( їжа має бути приємною на смак, гарний аромат і
вигляд та споживатися в сприятливих умовах);
• закон санітарної доброякісності та епідемічної безпеки (їжі не повинна містити
токсичних речовин, патогенних бактерій або їх токсинів).

Науково обґрунтовано, що харчовий раціон буде повноцінним та збалансованим, якщо 12—

13 % енерговитрат організму людини покривається за рахунок білків, 33 % —за рахунок жирів і
53—55 % —за рахунок вуглеводів.
Знаючи оптимальний розподіл у раціоні джерел енергії, можна легко розрахувати, яка
кількість білків, жирів і вуглеводів мас бути в добовому раціоні. При проведенні таких
розрахунків необхідно пам'ятати, що енергетична цінність 1 г білка становить 4 ккал (16,7
кДж), 1 г жиру — 9 ккал (37,7 кДж), 1 г вуглеводів— 4 ккал (16,7 кДж). Таким чином, якщо
добові енерговитрати становлять 2800 ккал., то в харчовому раціоні має бути 84—98 г білків,
103 г жирів і 385 г вуглеводів.
Співвідношення білків, жирів і вуглеводів близьке до такого 1:1,2:4.

Закон адекватності харчування передбачає виключення із харчого раціону

продуктів, які людина не переносить.
На законі адекватності побудована дієтотерапія багатьох хвороб травного тракту, при якій
добір продуктів та метод кулінарного оброблення спрямовані на щадіння органів травлення і
корекцію обмінних процесів.

Санітарно доброякісна їжа не повинна містити токсичних речовин,

патогенних бактерій та їхніх токсинів. Більша частина всіх харчових отруєнь
зумовлена мікроорганізмами, головним чином сальмонелами, ботулінусом і
стафілококами. Сальмонельозні отруєння пов'язані в основному із споживанням м'яса та
м'ясопродуктів.
Отруєння ботулінусом — із домашнім консервуванням (гриби, горох , рибні консерви).
Стафілокок розмножується на молочних продуктах, кондитерських виробах.
Причиною отруєнь можуть бути продукти, що містять токсини, наприклад, отруйні гриби,
позеленіла картопля, харчові продукти, які тривалий час зберігались в оцинкованій тарі.
Для профілактики бактеріальних отруєнь необхідно суворо дотримуватись таких
простих правил:
 не купувати на ринку не клеймоване м'ясо та рибу;
 бомбажні консерви (зі здутою кришкою) викидати;
 обробляти сирі та варені м'ясні, рибні й овочеві продукти на різних дошках і за допомогою
різного обладнання, яке потім ретельно помити;
 у холодильнику сирі продукти зберігати нижче від варених, готових до споживання;
 варені продукти, які тривалий час зберігалися, перед споживанням необхідно переварити;
 при зберіганні харчових продуктів дотримуватись норм тривалості їх збері- гання за певної
температури;
 не тримати довго без оброблення розморожене м'ясо;
3
 до готових продуктів не торкатись руками, а користуватись столовим приладдям.
Дітям грудного віку потрібне особливе харчування.
Для дітей у віці від 2 до 7 років має бути організоване 4—5-разове харчування:
сніданок, другий сніданок, обід, полудень і вечеря. Тривалість проміжків між
споживанням їжі — 3,5—4 год. Не слід включати в меню гострі і смажені страви.
Співвідношення білків, жирів і вуглеводів має бути таким: 1:1:3.
Учні 1 — 7 класів харчуються відповідно до часу занять у школі за таким
орієнтовним режимом:
перший сніданок о 7.30—8.00, становить 20 % добової енергетичної цінності;
другий — об 11.30~--12.00, 20 % енергетичної цінності;
домашній обід — о 15.00—16.00, 35—40 % енергетичної цінності;
вечеря — о 19.30 — 20.00, 20 % енергетичної цінності.
У нормах дитячого харчування велика питома вага відводиться продуктам
тваринного походження. На першу половину дня в меню включають білкові
продукти (м'ясо, яйця), на вечерю —страви з картоплі, овочів, круп, сиру. їжа має
бути вітамінізованою, особливе значення в харчуванні дітей мають вітаміни А і В,
які впливають на процеси росту.
Першою вимогою до харчування людей у похилому і старечому віці є
помірність, тобто деяке обмеження харчування щодо кількості їжі. Оскільки при
старінні знижується інтенсивність обмінних процесів,
другою вимогою є забезпечення біологічної цінності харчування за рахунок
включення достатньої кількості вітамінів, мікроелементів, незамінних кислот,
поліненасичених жирних кислот тощо.
Третьою вимогою до харчування людей похилого віку є збагачення його
природними антисклеротичними речовинами. Доцільно один раз на тиждень
планувати розвантажувальний день.
Люди похилого віку повинні обмежити жири тваринного походження
(свинячий, яловичий, баранячий, вершкове масло, вершки, сметану), які багаті на
насичені жирні кислоти і сприяють поглибленню склерозу. Бажано обмежити себе
також у вживанні продуктів, багатих на холестерин (печінка, мозок, ікра, яйця).
Норма рослинного жиру (20—25 г) повністю задовольняє добову потребу людини
похилого віку. Вживання вуглеводів, особливо цукру, солодощів також слід
обмежити.
Основним джерелом вуглеводів мають стати варені овочі картопля, буряк,
морква), печені яблука, які мають багато пектинових речовин. Не слід вживати
багато солінь, гострих страв, приправ; рідини вживають не більше 1 л на день.

ПІРАМІДА РАЦІОНАЛЬНОГО ХАРЧУВАННЯ

Піраміда раціонального харчування включає 5 груп продуктів.
 Людина щоденно повинна вживати продукти з кожної групи. Це сприяє
збалансованості харчування.
 На протязі тижня слід використовувати різні продукти з кожної групи в
залежності від пори року.
І група: МОЛОЧНІ ПРОДУКТИ (група кальцію)

4
 Продукти цієї групи є основним джерелом білків тваринного походження, жирів, вуглеводів,
вітамінів, мінеральних речовин (фосфору і кальцію).
 Молоко і молочнокислі продукти у раціоні дітей старше року складають не менше 500 г на
добу.
 Кисломолочні продукти (кефір, ацидофільне молоко, йогурти, ацидофілін, ряжанка)
стимулюють апетит, позитивно впливають на процеси травлення, нормалізують мікробіоценоз
кишечнику.
 Сир молочний та сир твердий (білки, солі кальцію та фосфору).
ІІ група: М'ЯСНІ ПРОДУКТИ (група заліза)
 Яловичина, нежирна свинина, м'ясо курей, кролів, дитячі м'ясні консерви. Не
рекомендується: жирні сорти м'яса, м'ясо гусей, качок, яловичий жир, сало, комбіжири.
 Риба (ретинол, кальциферол та фосфор). Морська риба багата на мікроелементи (йод, фтор,
мідь).
 Яйця містять комплекс незамінних амінокислот (білки засвоюються на 96-97%, жири - на
95%). Жовток курячого яйця (ретинол, токофероли, кальциферол, група В та мінеральні
речовини.
 Бобові культури (квасоля, горошок, чечевиця).
ІІІ група: ОВОЧІ (група вітаміну А)
 Редис, капуста, картопля, томати, морква, кукурудза, перець, горошок, цибуля, часник,
огірки, кабачки, сельдерей, буряк, гарбуз, листовий салат тощо.
 Містять вуглеводи, вітаміни, органічні солі і мінеральні речовини, багато клітковини.
 Овочі є регуляторами травлення.
 Вживання овочів у сирому вигляді.
ІV група: ФРУКТИ (група вітаміну С)
 сезонні свіжі ягоди, фрукти: суниці, яблука, груші, сливи, персики, виноград, лимони,
банани, мандарини, кавуни, дині тощо;
 консервовані соки, пюре;
 свіжозаморожені фрукти і ягоди.
V група: вироби зі ЗЛАКІВ (джерело клітковини)
 В раціон харчування слід вводити різноманітні сорти хліба і хлібобулочних виробів.
 Житній хліб багатший на вітаміни групи В.
 Крупи: рис, манка, гречка, перловка, пшоно, кукурудзяна та вівсяна крупи.
ДОДАТКОВА ГРУПА ХАРЧУВАННЯ
 Сіль, цукор, олія, спеції, кондитерські вироби, варення, шоколад, тістечка, мед.

Цінність різних складових їжі.

Потреба людини в енергії
В організмі постійно відбуваються процесу синтезу та розпаду речовин,
утворення та витрачання енергії. Ці перетворення називаються обміном речовин.
Головними постачальниками енергії в організмі людини є вуглеводи та жири,
котрі, окислюючись в організмі, перетворюються на кінцеві продукти — воду й
вуглекислий газ.
У процесі окиснення в організмі 1 г білків або вуглеводів виділяється 4 ккал
(16,7 кДж), 1 г жиру — 9 ккал (37,3 кДж) енергії. Енергія, що вивільняється в
організмі, витрачається на основний обмін, травлення та засвоєння їжі, фізичну
(м'язову) та розумову діяльність.
Витрати енергії в стані повного спокою (лежачи та натще) має назву основного
обміну. Енергія при цьому витрачається на підтримання м'язового тонусу,
5
нормальної температури тіла і роботу внутрішніх органів. Сумарні показники
основного обміну залежать від віку, маси тіла, статі та стану здоров'я людини.
Середнє значення його в дорослої людини дорівнює 1 ккал (4,187 кДж) за 1 год.
на 1 кг маси тіла.
У молодих людей з масою тіла 60—70 кг воно становить за добу 1440—1680
ккал (6039—7034 кДж).
Енерговитрати протягом доби залежать від професії, статі, кліматичних умов
тощо.
Фізіологічні норми розроблено для людей віком від 18 до 60 років
за п'ятьма групами енерговитрат:
І — для людей, що зайняті переважно розумовою працею (керівників
підприємств та інженерно-технічних працівників,медичних працівників, крім хірург»,
медичних сестер і санітарок, педагогів, науковців, літераторів, журналістів» бухгалтерів,
секретарів, працівників культури, праця яких не пов'язана з істотною фізичною активністю, та
ін.);
II — для тих, хто зайнятий легкою фізичною працею (для частини інженерів і
техніків, робітників, зайнятих на автоматизованих процесах; швейників, агрономів, зоотехніків,
ветеринарних працівників, медсестер і санітарок; продавців промислових магазинів;
працівників сфери обслуговування, зв'язку, викладачів, інструкторів з фізкультури та спорту,
тренерів);
III — для осіб, зайнятих середньою за ступенем важкості працею (для
верстатників, слюсарів, настроювачів; лікарів хірургів, хіміків, текстильників, взуттєвиків;
водіїв різних видів транспорту; працівників харчової промисловості, комунально-побутового
обслуговування та громадського харчування; продавців продуктових магазинів; бригадирів
тракторних та рільничих бригад; залізничників, водників; машиністів підйомно-транспортних
механізмів; поліграфістів);
IV — для осіб, зайнятих важкою фізичною працею (для будівельників, більшості
сільськогосподарських працівників і механізаторів; наземних робітників шахт, нафтової та
газової промисловості; металургів та ливарників; робітників целюлозної та деревообробної
промисловості; стропальників,такелажників; більшості робітників у галузі будівельних
матеріалів);
V — для осіб, зайнятих особливо важкою фізичною працею (гірників, зайнятих
на підземних роботах, сталеварів,лісорубів, які обробляють деревину; каменярів,
бетонників,землекопів, вантажників, праця яких не механізована; косарів ).
Добова потреба в енергії цих груп людей наведена в таблиці.
Добова потреба в енергії людним, яка працює, ккал кДж)
Група Вік, роки Чоловіки Жінки
інтенсивності праці
І 18-29 2800 (11723) 2400 (1048)
30-39 2700 (11304) 2300 (9630)
40-59 2550 (10676) 2200 (9211)
ІІ 18-29 3000 (12560) 2550 (10676)
30-39 2900 (12142) 2450 (10258)
40-59 2750 (11514) 2350 (9839)
ІІІ 18-29 3200 (13398) 2700 (11304)
30-39 3100 (12979) 2600 (10886)
40-59 2950 (12351) 2500 (10467)
ІV 18-29 3700 (15491) 3150 (13188)
30-39 3600 (15072) 3050 (12770)
6
 40-59 3450 (14444) 2900 (12142)
V 18-29 4300 (18003) -
30-39 4100 (17166) -
40-59 3900 (16329) -

Потреба в енергії чоловіків віком від 60 до 70 років, які вийшли на пенсію, в

середньому не перевищує 2300 ккал (9630 кДж) на добу,
від 75 років і більше — 2000 ккал (8374 кДж);
потреба в енергії жінок — відповідно 2100 ккал (8792 кДж) і 1900 ккал (7955
кДж).
Роль білків і амінокислот у харчуванні людини
Без обміну білків неможливі життя, ріст і розвиток будь якого організму.
Білки — основний пластичний матеріал клітин, ферментів, гормонів, імунних
тіл. Вони беруть участь у обміні вітамінів, мінеральних речовин, у транспорті
кисню, жирів, вуглеводів та інших речовин, сприяють детоксикації організму. В
організмі з білків можуть утворюватися жир і вуглеводи, але вони не можуть
замінити білки.
Білки — це складні органічні речовини, що містять понад 20 амінокислот.
Біологічна цінність білків їжі залежить від вмісту та збалансованості незамінних
амінокислот, які не утворюються в організмі, а надходять з продуктами
харчування.
Особливо важливими є незамінні амінокислоти, лізин, триптофан і метіонін.
Дефіцит лізину зумовлює порушення процесу кровотворення та кальцифікації
кісток.
Метіонін, що належить до ліпотропних речовин, впливає на обмін жирів і
фосфоліпідів у печінці, відіграє певну роль у профілактиці атеросклерозу.
Триптофан вкрай потрібний для росту організму, утворення гемоглобіну.
Найцінніші білки містяться в продуктах тваринного походження (м'ясо, риба,
сир, молоко, яйця).
У них є всі незамінні амінокислоти у найсприятливішому співвідношенні,а в
білку молока — дефіцитні амінокислоти (триптофан, лізин, метіонін).
У нежирних та з малим вмістом жиру молочних продуктах, нежирному м'ясі
(яловичині, телятині, кролятині, курятині) міститься більше повноцінного
легкозасвоюваного білка, ніж у жирних продуктах.
Основними джерелами рослинного білка є хліб, круп'яні вироби, бобові,
картопля, капуста. Однак для забезпечення організму амінокислотами потрібно
комбінувати продукти тваринного й рослинного походження.
Добова потреба в білку залежить від віку, статі, характеру праці та стану
організму людини. Для здорової особи масою тіла 70 кг, яка не зайнята важкою
фізичною працею,така потреба становить 70—90 г білків, із яких 55 % припадає
на білки тваринного походження.
Брак білків у організмі призводить до затримки росту та розумового
розвитку дітей, зниження захисних сил організму, порушення обміну жирів,
вітамінів, процесів травлення,кровотворення, діяльності нервової та ендокринної
систем.
7
 Жири та холестерин.
Жири є енергетичними та пластичними речовинами. За рахунок їх
забезпечується в середньому 33 % добової енергоцінності харчового раціону.
Жири складаються з гліцерину та вищих жирних кислот, які ділять на
насичені (масляна, стеаринова, пальмітинова) та поліненасичені (ПНЖК). До
останніх належать лінолева, ліноленова та арахідонова, які беруть активну участь
у обміні речовин, сприяють нормалізації рівня холестерину, стимулюють його
окиснення та виведення з організму.
ПНЖК е структурним елементом клітинних мембран. Вони підвищують
опірність організму до інфекцій та впливу радіації. Дефіцит цих речовин у
організмі зумовлює багато порушень: зниження опірності, підвищення вмісту
холестерину в крові, погіршення транспорту речовин між клітинами, іонного
обміну тощо. Найбагатшими джерелами ПНЖК є рослинні жири (олії). Так, у
соняшниковій олії міститься 68 % лінолевої кислоти, у кукурудзяній — 50 %, у соєвій — 58 %,
у маслиновій — 14 %. Добову потребу в лінолевій кислоті забезпечує 25—30 г олії.
До складу природних жирів входять також жироподібні речовини — фосфати
та холестерин.
До фосфатів належить лецитин, у складі якого є гліцерин, фосфор і холін. Це
так званий ліпотропний чинник, який нормалізує обмін жирів у організмі та
запобігає ожирінню печінки, а також сприяє зниженню рівня холестерину.
Джерелом лецитину є вершки, сметана, яєчний жовток і нерафінована олія.
Холестерин — жироподібна речовина, що бере участь у таких життєво
важливих для організму людини процесах, як утворення жовчних кислот,
гормонів (статевих і кортикостероїдних), вітаміну Р3. За підвищення вмісту
холестерину в їжі рівень його в крові також зростає. Олії містять ситостерин, який
ослаблює всмоктування кишками холестерину.
Із жирами в організм людини надходять жиророзчинні вітаміни: А (ретинол),
О (кальцифероли), Е (токоферол), каротин. Джерелом вітамінів А, О, Е та
каротину, а також фосфатидів є вершкове масло.
Для забезпечення необхідної кількості ПНЖК і вітамінів у добовому раціоні
здорової людини тваринні жири мають становити 2/3, а олії — 1/3 загальної
кількості жирів.
Вуглеводи
— це органічні сполуки, до складу яких входять вуглець, водень і кисень. Вони
діляться на прості (моно дисахариди) та складні (полісахариди).
До моносахаридів належать глюкоза, фруктоза, галактоза і маноза;
до дисахаридів — сахароза, лактоза і мальтоза.
Полісахариди — це крохмаль, глікоген, клітковина, геміцелюлози, пектинові
речовини.
Основним джерелом вуглеводів є рослинна їжа. Тільки лактоза і глікоген
містяться в продуктах тваринного походження.
Моносахариди та дисахариди добре розчиняються у воді, швидко всмоктуються у
травному каналі та легко окиснюються в організмі. Вони солодкі на смак містяться переважно у
солодких сортах фруктів, ягід, а також у овочах. Сахарозу використовують переважно у вигляді
цукру. Фруктоза повільніше засвоюється, ніж сахароза, швидше виводиться з крові. Лактоза
8
 міститься тільки у молоці (4—6 %). Мальтоза — солодовий цукор — є у пророслому зерні,
особливо ячменю та жита.
Складні вуглеводи всмоктуюся в організмі повільно після розщеплення у травному
каналі ферментами на прості вуглеводи. Основним джерелом вуглеводів є крохмаль.
Сповільнене розщеплення крохмалю має важливе фізіологічне значення: глюкоза, яка при
цьому утворюється, поступово всмоктується в кров і протягом тривалого часу забезпечує
організм вуглеводами. Частина глюкози надходить у печінку, де перетворюється а полісахарид
— глікоген.
Полісахариди — целюлоза (клітковина), гемілюлози та пектинові речовини, що разом з
білками формують стінки рослинних клітин і називаються харчовими волокнами, сприяють
секреції травних залоз, травленню їжі, посилюють перистальтику кишок, стимулюють
виділення жовчі, впливають на обмін холестерину, мають властивість зв'язувати у кишках солі
важких металів. Харчові волокна сприяють розвитку корисної кишкової мікрофлори, без якої
гальмується синтез гормонів, вітамінів, амінокислот та інших біологічно активних речовин.
Вітаміни
Незважаючи на малу потребу в них організму, їх значення надзвичайно велике:
вони беруть участь у обмінних процесах:
- вітаміни регулюють трансформацію білків, жирів та вуглеводів в організмі людини ;
- вони входять до складу численних ферментних систем, що дають змогу організму раціонально
використовувати основні поживні речовини.
- вітаміни сприяють підвищенню стійкості організму до не сприятливих умов навколишнього
середовища, підвищують імунобіологічні реакції та опірність організму до інфекційних
захворювань.
- Мають антиоксидантні дію, що полягає у зменшенні перекисного окиснення багатьох
поживних речовин як у продуктах харчування, так і в організмі людини, має важливе значення
для збереження здоров’я та затримки процесів старіння клітин організму, запобігає розвитку
атеросклерозу.
Брак вітамінів у їжі призводить до виникнення таких тяжких захворювань, як
цинга, пелагра тощо, які ще називають авітамінозами. Нині авітамінози майже не
зустрічаються, однак досить часті гіповітамінози, спричинені недостатнім
забезпеченням організму тим чи тим вітаміном. Гіповітамінози супроводжуються
зниженням працездатності, загальною слабкістю, зниженням гостроти зору та
опірності до інфекційних захворювань.
Відомі кілька десятків вітамінів, однак добре вивчені лише близько двадцяти.
Раніше вітаміни позначали буквами латинського алфавіту, однак після глибшого
вивчення кожному з них було дано назву, що відбиває точніше будову та функцію
вітаміну в організмі. Залежно від розчинності вітаміни діляться на водорозчинні
та жиророзчинні.
Наведемо сучасну класифікацію вітамінів
І. Водорозчинні ІІ. Жиророзчинні IIІ.Вітаміноподібні
вітаміни вітаміни сполуки

Аскорбінова кислота (С) Кальцифероли (0) Метилметіонін

Біотин ( Н) Ретинол (А) Інозит (В)
Біофлавоноїди (Р) Токофероли (Е) Карнітин
Нікотинова кислота (ніацин, РР,В) Філохінони (К) Ліпоєва кислота
Пантотенова кислота (В) Оротова кислота
Пірвдоксин (В) Пангамова кислота (В)
Рибофлавін (В) Параамінобензойна кислота
9
 Тіамін (В,) Холін
Фолієва кислота (фолацин, В)
Ціанокобаламін (В)
Мінеральні речовини
Обов'язковою складовою харчування людини є мінеральні речовини, які беруть
участь у пластичних процесах, відновленні тканин, забезпеченні функціонування
ферментних систем, входять до складу всіх тканин організму, але найбільше їх
міститься в кістках.
Мінеральні речовини нормалізують обмін речовин між клітинами, водно-
електролітний обмін, підгримують електролітний склад крові, входять до складу
гормонів і вітамінів. Особливе значення мають мінеральні речовини для
підтримання кислотно-основного стану та функціонування клітин.

Мінеральні речовини, що є в продуктах і в організмі у значній кількості,

належать до макроелементів, які мають лужний або кислотний характер.
Лужні макроелементи — це кальцій, магний, натрій та калій.
Макроелементи кислотного характеру — це фосфор, сірка, хлор.
Кальцій — основний структурний компонент кісткової тканини. За його участю
встановлюється рівновага між збудженням і гальмуванням у корі головного мозку, регулюється
проникність мембран кровоносних судин. Кальцій активізує ферменти шлунка і підшлункової
залози,а також гормони. Добова потреба в кальції для дорослих становить 800 мг.
Магній регулює роботу нервової системи, кальцієвий та холестериновий обмін, стимулює
перистальтику кишок, посилює жовчовиділення, знижує АТ. Добова потреба в магнії для
дорослих становить 400 мг. Магній міститься у хлібі, крупах, горосі, горіхах.
Натрій бере участь у багатьох фізіологічних процесах: внутрішньоклітинному обміні,
утворенні буферних систем крові, водно-електролітному обміні, регуляції АТ, функцій нервової
системи та м'язових тканин. Надходить у організм переважно у складі кухонної солі, вживання
якої здоровою дорослою людиною за добу не повинно перевищувати 8г, а за малорухливого
способу життя — 4—6 г.
Калій — обов'язкова складова частина клітин організму. Він підвищує тонус м'язів, зокрема
серця, сприяє виділенню рідини з організму, бере участь у процесах нервового збудження.
Добова потреба в калії для дорослої людини становить 2,5—5 г. Особливо багаті на калій
картопля, морква, яблука, ізюм, чорнослив, груші, банани.
Фосфор входить до складу білків, нуклеїнових кислот, кісткової тканини. Йому належить
провідна роль у забезпеченні нормального функціонування центральної нервової системи, в
обміні білків і жирів. Добова потреба дорослої людини у фосфорі — 1200 мг. Багато фосфору в
квасолі, горосі, рибі, хлібі, молоці та молочних продуктах.
Хлор бере участь у регуляції осмотичного тиску в клітинах і тканинах, водно електролітному
обміні, утворенні шлункового соку та активації низки ферментів. Добова потреба у хлорі для
дорослих становить 2 г, для чого достатньо споживати по 3—4 г кухонної солі.
Сірка вкрай потрібна для синтезу амінокислот — метіоніну, цистину. Вона входить до
складу вітамінів, гормонів, нервової тканини, крові, жовчі, кісток. Людині на добу потрібно
близько 1 г сірки, що надходить у організм переважно з м'ясом, рибою, яйцями, молоком,
сиром.
Мікроелементи — це група хімічних елементів, що в організмі людини є у
невеликих кількостях, а добова потреба дорослої людини в кожному з них не
перевищує 20 мг. Мікроелементам властива висока біологічна активність. До них
належать залізо, мідь, кобальт, нікель, марганець,стронцій, цинк, хром, йод,

10
фтор тощо. Нестача цих речовину харчуванні може спричинити структурні та
функціональні зміни в організмі людини, а їх надлишок — токсичну дію.

Вода і питний режим

Без води неможливі синтез речовин у клітинах організму, процеси обміну
речовин і травлення. Загальний вміст води в організмі дорослої людини
становить 70 %, а у новонароджених — 80 % від маси тіла.
За добу доросла людина в умовах нормальної температури повітря і помірного
фізичного навантаження вживає звичайно у вигляді напоїв 1000 г води, а ще 700
—1000 г — з харчовими продуктами. Крім того, в самому організмі за рахунок
окиснення білків, жирів і вуглеводів утворюється ще приблизно 300—400 г води.
Виділяється вода з організму головним чином через:
- нирки (1000—1500 г за добу),
- через шкіру разом із потом(500—1000 г),
- через легені з видихуваним повітрям (350 г),
- через кишки (100—150 г).
За раціонального питного режиму підтримується на нормальному рівні водно-
електролітний обмін, що позитивно впливає на діяльність нервової системи,
роботу серця, нирок та інших органів.
Необмежене споживання води може призвести до водної інтоксикації, яка
супроводжується нудотою, блюванням, судомами. При цьому погіршується
травлення, створюється додаткове навантаження на систему кровообігу, нирки.
Через тривале зневоднення організму порушуються фізіологічні процеси, що
призводить до погіршення самопочуття,підвищення температури тіла,
прискорення пульсу і дихання,різкого зниження працездатності. Без води людина
може прожити лише кілька діб.
При температурі повітря 40 °С і низькій вологості потреба у питній воді зростає до 6—6,5 л
на добу. У таких випадках треба утримуватися від частого та надмірного пиття. Пити воду
потрібно невеликими ковтками, підсолену (0,5 % розчин солі) газовану воду, добре тамують
спрагу узвари. За інтенсивного потовиділення гальмується шлункова секреція. У такому разі
для нормалізації секреції шлункового соку п'ють хлібний квас, неконцентрований
підсолений томатний сік, виноградний сік, напої з вишень, журавлини. Добре діє чай, особливо
зелений.
Режим харчування
Правильний режим харчування передбачає приймання їжі в певний час,
дотримання певного регламенту, раціональний розподіл продуктів за
масою, об'ємом, енергоцінністю, хімічним складом тощо.
Режим харчування залежить від розпорядку дня, характеру роботи,
кліматичних умов.
Велике значення має регулярність приймання їжі, оскільки при цьому процес
секреції стає ритмічним, що сприяє виділенню багатого на ферменти шлункового
соку. За нерегулярного харчування шлунок не підготовлений прийняти їжу, вона
погано засвоюється, робота секреторних залоз порушується, що може призвести

11
до різних захворювань органів травлення (гастриту, виразкової хвороби шлунка і
дванадцятипалої кишки).
Інтервали між вживанням їжі повинні становити 4 - 5 год. Цим досягається
рівномірне навантаження на травну систему.
Великі проміжки між прийняттям їжі сприяють тому, що людина за один-два рази з'їдає
значну кількість їжі, переобтяжуючи цим шлунок. Їжа погано перетравлюється,затримується в
шлунку, порушується ритм діяльності кишок, виникає запор. За такого харчування посилюється
відкладання жиру в організмі, створюються умови для розвитку захворювань печінки,
атеросклерозу та ожиріння. У разі ж коротких інтервалів їжа не встигає повністю перетравитися
і всмоктатися.
Здоровій людині потрібно харчуватися 4 рази на день.
РЕЖИМ ХАРЧУВАННЯ
І сніданок - 10%;
ІІ сніданок - 25%;
Обід - 30%;
Підвечірок - 10%;
Вечеря - 25%.
Якщо ІІ сніданок відсутній, то денний раціон слід розподілити так:
сніданок — 25 %,
обід — 35 %,
підвечірок (або другий сніданок) — 15 %,
вечеря — 25 %.
У випадках, коли особливості захворювання диктують необхідність призначення
іншого режиму харчування, число прийомів їжі можна змінити індивідуально до
поліпшення стану хворого.
Сніданок не повинен бути дуже ситним, може складатися з другої страви —
м'ясної чи рибної з овочевим або круп'яним гарніром, рекомендуються салати із
сирих овочів, сир, бутерброди, чай, кава, молоко.
Другий сніданок — легкий, наприклад, кефір з печивом чи булочкою.
Обід повинен включати закуску (салат, вінегрет), яку слід з'їдати спочатку, тому
що під впливом овочів посилюються секреція та активність шлункового соку;
обов'язковою є перша страва — суп або борщ. Друга страва — м'ясна або рибна з
овочевим гарніром; на десерт — компот, кисіль, що гальмує виділення
шлункового соку.
Вечеря для молодих людей складається з другої страви, для старших — з
домашнього сиру, овочевих страв, кефіру. На вечерю не рекомендують їсти
смажене м'ясо, пити каву та інші тонізуючі напої, що збуджують нервову систему
і можуть погіршити сон. Вечеряти потрібно не пізніше, ніж за 2 год. до сну.
Режимом харчування регламентується також тривалість приймання їжі. Їсти
треба не поспішаючи, добре пережовуючи їжу. Під час їжі не рекомендують
читати, дивитись телевізор, обговорювати важливі питання.
Температура перших страв та гарячих напоїв має становити 60 °С,
других страв — 55 °С,
холодних закусок — 10—14 °С.

12
 Їжа температури понад 60 °С може спричинити опіки слизової оболонки
стравоходу та шлунка. Дуже холодні напої приємні, однак погано тамують спрагу
і порушують функцію травного каналу.

ЛІКУВАЛЬНІ ДІЄТИ
 Усі основні дієтичні столи (по Певзнеру) позначені номерами від 1 до 15.
 Варіанти дієт, які враховують особливості перебігу хвороби або її період,
позначені відповідними номерами (дієта № 1, 1а та 1 б).
Харчування хворих
У лікувальних установах встановлено 4-разовий режим харчування. Для хворих із
захворюваннями шлунково-кишкового тракту і деякими хворобами серцево-
судинної системи передбачено 5-6-разове харчування. Калорійність добового
раціону розподіляється досить рівномірно. На вечірній час не повинно припадати
більше 25-30% добової калорійності. Перерви між прийомами їжі не
перевищують 4 ч.
ДІЄТИ ЛІКУВАЛЬНОГО ХАРЧУВАННЯ
Дієта № 1
Показання:
- виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки в період одужання після різкого
загострення і при нерізкому загостренні;
- нерізке загострення хронічного гастриту із збереженою або підвищеною секрецією;
- гострий гастрит у період одужання.
Мета призначення:
- помірне (хімічне, механічне і термічне) щадіння шлунково-кишкового тракту при
повноцінному харчуванні,
- зменшення запалення, поліпшення загоєння виразок,
- нормалізація секреторної і рухової функції шлунка.
Загальна характеристика:
- за енергоцінності, змістом білків, жирів і вуглеводів фізіологічно повноцінна дієта, обмежені
сильні збудники секреції шлунку, подразники його слизистої оболонки, довго затримуються в
шлунку і важко перетравлювані продукти і страви. Їжу готують в основному протертою,
звареної у воді або на пару. Окремі страви запікають без скориночки. Рибу і негрубі сорти м'яса
можна подавати шматком. Помірно обмежена кухонна сіль. Виключені дуже холодні і гарячі
страви.
- Режим харчування: 5 - 6 разів на день. Перед сном випивають молоко, вершки.
Хімічний склад і енергоцінність:
білки - 90-100 м (60% тварини), жири - 100 г (30% рослинні), вуглеводи - 400-420 г, кілокалорії
- 2 800-3000 (11760-12 600 кДж); кухонна сіль - 10-12 м, вільна рідина - 1,5 л .

Дієта № 1 А
Показання:
- різке загострення виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки в перші 6 - 8 днів
лікування;
13
- різке загострення хронічного гастриту в перші дні лікування;
- гострий гастрит на 2 - 4-й день лікування.
Мета призначення:
- максимальне (механічне, хімічне і термічне) щадіння шлунково-кишкового тракту,
- зменшення запалення, поліпшення загоєння виразок, з
- абезпечення харчуванням при постільному режимі.
Загальна характеристика:
- дієта зниженої енергоцінності за рахунок вуглеводів і частково білків і жирів. Обмежена
кількість натрію хлориду (повареної солі). Виключені продукти і блюда, збудливі секрецію
шлунку і дратівливі його слизисту оболонку. Їжу готують в протертому вигляді, відварюють у
воді або на пару, дають в рідкому і кашкоподібному стані. Виключають дуже холодні і гарячі
страви.
- Режим харчування: 6 разів на день невеликими порціями. На ніч приймають молоко.
Хімічний склад і енергоцінність:
білки - 80 г (60-70% тварини), жири - 80-90 г (20% рослинні), вуглеводи - 200 г , Кілокалорії -
1900-2000 (7980-8400 кДж); кухонна сіль - 8 г , Вільна рідина - 1,5 л .
Дієта № 1 Б
Показання:
- виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки,
- хронічний гастрит після дієти № 1а.
Мета призначення:
- значне (механічне, хімічне і термічне) щадіння шлунково-кишкового тракту,
- зменшення запалення, поліпшення загоєння виразок,
- забезпечення повноцінним харчуванням при напівпостільний режим.
Загальна характеристика:
- дещо знижена енергоцінність дієти за рахунок вуглеводів при нормальному вмісті білків і
жирів; різко обмежені продукти і страви, що збуджують секрецію шлунку і дратівливі його
слизисту оболонку. Їжу готують у воді або на пару, протирають, дають у напіврідкому або
пюреобразной вигляді. Кількість солі обмежують. Виключають дуже холодні і гарячі страви.
- Режим харчування: 6 разів на день. На ніч приймають молоко.
Хімічний склад і енергоцінність:
білки - 90 г (60-70% тварини), жири - 90-95 г (25%. Рослинні), вуглеводи - 300-350 г, кілокалорії
- 2500-2600 (10500-10920 кДж), сіль - 8-10 м, вільна рідина - 1,5 л .
Дієта № 2
Показання:
- хронічний гастрит з секреторною недостатністю при нерізкому загостренні і у стадії
одужання після загострення;
- гострі гастрити, ентерити, коліт в період одужання як перехід до раціонального харчування;
- хронічні ентерити і коліт після і поза загостренням без супутніх захворювань печінки,
жовчних шляхів, підшлункової залози або гастриту із збереженою або підвищеною секрецією.
Мета призначення:
- забезпечити повноцінне харчування,
- помірно стимулювати секреторну функцію органів травлення,
- нормалізувати рухову функцію шлунково-кишкового тракту.
Загальна характеристика:

14
фізіологічно повноцінна дієта з помірним механічним щаженієм і помірною стимуляцією
секреції травних органів. Показані блюда різного ступеня подрібнення і теплової обробки -
відварні, тушковані, запечені, смажені без утворення грубої скориночки (не панірувати в
сухарях або муці); протерті блюда з продуктів, багатих сполучною тканиною або клітковиною.
Виключені продукти і страви, які довго затримуються в шлунку, важко перетравлюються,
дратують слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, дуже холодні і гарячі блюда, гострі
приправи.
Хімічний склад і енергоцінність:
білки - 90 - 100 г (60% тварини), жири - 90-100 г (25% рослинні), вуглеводи - 400-420 г,
кілокалорії - 2800-3000 (11760-12600 кДж); кухонна сіль - до 15 г , Вільна рідина - 1,5 л .
Дієта № 3
Показання:
- хронічні захворювання кишечника з закрепами при нерізкому або згасаючому загостренні і
поза загостренням.
Мета призначення:
- нормалізація порушених функцій кишечника і пов'язаних з цими порушеннями
обмінних процесів в організмі.
Загальна характеристика:
- фізіологічно повноцінна дієта з включенням продуктів і блюд, що підсилюють рухову
функцію і спорожнення кишечника (овочів, свіжих і сушених плодів, хлібопродуктів, круп,
кисломолочних напоїв та ін.) Виключені продукти і страви, які посилюють бродіння і гниття в
кишечнику і негативно впливають на інші органи травлення (багаті жирами, смажені вироби та
ін.) Їжу готують у неподрібненої вигляді, у воді, на пару, або запікають. Овочі і плоди
вживають в сирому і вареному вигляді. У дієту включають холодні перші і солодкі
страви, напої.
- Режим харчування: 4 - 6 разів на день. Вранці бажаний прийом холодної води з медом або
соку плодів і овочів, на ніч - кефір, компоти зі свіжих або сухих фруктів, свіжі фрукти,
чорнослив.
Хімічний склад і енергоцінність:
білки - 90 - 100 г (55% тварини), жири - 90-100 г (30% рослинні), вуглеводи - 400-420 г, кілокалорії -
2800-3000 (11760-12 600 кДж); кухонна сіль - 15 г , Вільна рідина - 1,5 л .

Дієта № 4
Показання:
- гострі захворювання і різке загострення хронічних захворювань кишечника з сильними
проносами.
Мета призначення:
- забезпечити харчування при порушенні травлення,
- зменшити запалення, бродильні і гнильні процесив кишечнику,
- сприяти нормалізації функцій кишечника і інших органів травлення.
Загальна характеристика:
- дієта зниженої енергоцінності за рахунок жирів і вуглеводів при нормальному змісті білка з
різким обмеженням механічних, хімічних і термічних подразників шлунково-кишкового тракту.
Виключені продукти, що підсилюють секрецію органів травлення, процеси бродіння і гниття в
кишечнику; страви рідкі, напіврідкі, протерті, зварені у воді або на пару, а також дуже холодні і
гарячі страви.
- Режим харчування: 5-6 разів на день невеликими порціями.
Хімічний склад і енергоцінність:
15
білки - 90 г (60-65% тварини), жири - 70 г , Вуглеводи - 250 г (40-50 г цукру), кілокалорії - 2000
(8400 кДж), кухонна сіль - 8-10 м, вільна рідина - 1,5 - 2 л .
Дієта № 4 А
Показання:
- гострі захворювання кишечника в період поліпшення;
- хронічні захворювання кишечника після різкого загострення або при нерізкому загостренні,
а також при поєднанні з поразкою інших органів травлення.
Мета призначення:
- забезпечити помірне харчування в умовах помірно порушеного травлення, сприяти
зменшенню запалення і нормалізації функцій кишечника, а також інших органів травлення.
Загальна характеристика: за енергоцінності і хімічним складом повноцінна дієта з невеликим
збільшенням змісту білка. Рекомендуються страви протерті і подрібнені, зварені у воді або на
пару. Виключаються продукти і страви, які посилюють гниття і бродіння в кишечнику, а також
різко стимулюючі секрецію шлунка, підшлункової залози, жовчовиділення і дратівливі печінку.
- Режим харчування: 5-6 разів на день.
Хімічний склад і енергоцінність:
білки - 100-110 г (60-65% тварини), жири - 100 г (Переважно вершкове масло), вуглеводи - 400-
420 г (50-70 г цукру), кілокалорії - 2 900-3000 (12180 - 12600 кДж); кухонна сіль - 8-10 м, вільна
рідина -1,5 л .
Дієта № 4 Б
Показання:
гострі захворювання кишечника в період одужання як перехід до раціонального харчування;
хронічні захворювання кишечника в період загасання загострення, а також поза загостренням
при супутніх поразках інших органів травлення.
Мета призначення:
забезпечення повноцінного харчування при деякій недостатності функції кишечника, що
буде сприяти її відновленню та діяльності інших органів травлення.
Загальна характеристика:
- фізіологічно повноцінна дієта з невеликим збільшенням змісту білка і помірним обмеженням
куховарської солі, механічних і хімічних подразників кишечника, що виключає продукти і
страви, які підсилюють в кишечнику бродіння і гниття, різко підвищують його секреторну і
рухову функції, секрецію шлунка, підшлункової залози, жовчовиділення. Їжу готують у
неподрібненої вигляді, на пару, варять у воді або запікають.
- Режим харчування: 5 разів на день.
Хімічний склад і енергоцінність:
білки - 100-120 г (60% тварини), жири - 100 г (15-20% рослинні), вуглеводи - 400-420 г,
кілокалорії - 2900-3000 (12180-12600 кДж); кухонна сіль - 10 г , Вільна рідина - 1,5 л .
Дієта № 5
Показання:
- гострі гепатити та холецистити в стадії одужання;
- хронічний гепатит поза загостренням;
- цироз печінки без її недостатності;
- хронічний холецистит і жовчнокам'яна хвороба поза загостренням (у всіх випадках - без
виражених захворювань шлунку і кишечника).
Мета призначення:

16
- хімічне щадіння печінки в умовах повноцінного харчування, сприяння нормалізації функцій
печінки і жовчних шляхів, поліпшення жовчовиділення.
Загальна характеристика:
- фізіологічно нормальний вміст білків і вуглеводів при невеликому обмеження жирів (в
основному тугоплавких). Рекомендуються продукти з підвищеним вмістом ліпотропних
речовин, клітковини, пектинів, рідини. Протипоказані продукти, багаті азотистими
екстрактивними речовинами, пуринами, холестерином, щавлевою кислотою і продуктами
окислення жирів, що виникають при смаженні. Страви готують відвареними, запеченими,
зрідка - тушкованими. Протирають тільки жилаве м'ясо і багаті клітковиною овочі; борошно
і овочі не пасерують. Виключені дуже холодні страви.
- Режим харчування: 5-6 разів на день.
Хімічний склад і енергоцінність:
білки - 90-100 м (60% тварини), жири 80-90 г (30% рослинні), вуглеводи - 400-450 г (70-80 г
цукру), кілокалорії - 2800-2900 (11 760 - 12180 кДж); кухонна сіль - 10 г , Вільна рідина - 1,5-2
л. Можна включати ксиліт і сорбіт (25-40 г).
Дієта № 5 А
Показання до призначення:
- гострий гепатит і холецистит,
- загострення хронічного гепатиту, холециститу і жовчнокам'яної хвороби, цироз печінки в
стадії компенсації, а також інші захворювання відповідно до цільового призначення дієти.
Мета призначення:
- максимальне щадіння уражених органів,
- забезпечення повноцінного харчування в умовах вираженого порушення
функціональної здатності печінки і жовчовивідних шляхів у зв'язку із запальними та
дегенеративно-дистрофічними процесами в печінкових клітинах та органах жовчовиділення;
- нормалізація функціональної здатності печінки та органів жовчовиділення, а також тих
органів, які найбільш часто залучаються до патологічного процесу (шлунок, дванадцятипала
кишка, підшлункова залоза, кишечник).
Загальна характеристика:
- дієта фізіологічно повноцінна, з помірним обмеженням жирів і кухонної солі, механічних і
хімічних подразників слизової і рецепторного апарату шлунково-кишкового тракту, з
виключенням продуктів і страв, що підсилюють процеси бродіння і гниття в кишечнику, а
також сильних стимуляторів жовчовиділення, секреції шлунку , підшлункової залози, речовин,
дратівливих печінку (екстрактивні речовини, органічні кислоти, продукти, багаті ефірними
маслами, органічними кислотами, холестерином, пуринами, смажені страви, що містять
продукти неповного розщеплювання жиру). Всі страви варені або приготовані на пару.
Допускаються окремі страви в запеченому вигляді без грубої скориночки. Їжа дається в
основному протерта, супи протерті або з дрібно нашаткованими овочами і добре розвареними
крупами.
- Режим харчування: 5-6 разів на день.
Хімічний склад і енергоцінність:
білки - 100 г (60% тварини), жири - 70-80 г (30% рослинні), вуглеводи - 350-400 г, кілокалорії -
2500-2800 (10500-11760 кДж); кухонна сіль - 8-10 м, вільна рідина - 1, 5-2 л.
Дієта № 5 Б
Показання:
- хронічний панкреатит в період одужання після загострення і поза загостренням.
Мета призначення:
- нормалізація функції підшлункової залози,
17
- механічне та хімічне щадіння шлунка і кишечника,
- зменшення збудливості жовчного міхура,
- попередження жирової інфільтрації печінки та підшлункової залози.
Загальна характеристика:
- дієта з підвищеним вмістом білка, зменшенням жирів і вуглеводів, зокрема цукру, з різким
обмеженням екстрактивних речовин, пуринів, тугоплавких жирів, холестерину, ефірних масел,
грубої клітковини. Збільшено кількість вітамінів і ліпотропних речовин. Страви готують в
основному в протертому і подрібненому вигляді, у воді або на пару, запікають. Виключені
смажені, дуже холодні і гарячі страви.
- Режим харчування: 5 - 6 разів на день.
Хімічний склад і енергоцінність:
білки - 110-120 г (60-65% тварини), жири - 80 г (15-20% рослинні), вуглеводи - 350-400 г (30-40
г цукру), кілокалорії - 2600-2700 (10920-11340 кДж); кухонна сіль - 10 г , Вільна рідина - 1,5 л .
Дієта № 6
Показання:
- подагра та сечокам'яна хвороба з утворенням каменів з солей сечової кислоти (уратурія).
Мета призначення:
- нормалізація обміну пуринів, зменшення утворення в організмі сечової кислоти і її селів,
зрушення реакції сечі в лужну сторону.
Загальна характеристика:
- виключення продуктів, що містять багато пуринів, щавлевої кислоти; помірне обмеження
солі, збільшення кількості ощелачивающих продуктів (молочні, овочі і плоди) і вільної рідини
(при відсутності протипоказань з боку серцево-судинної системи). Невелике зменшення в дієті
білків і жирів (в основному тугоплавких), а при супутньому ожирінні - і
вуглеводів. Кулінарна обробка звичайна, виключаючи обов'язкове відварювання м'яса, птиці
і риби. Температура їжі звичайна.
- Режим харчування: 5-6 разів на добу, в проміжках і натще - питво.
Хімічний склад і енергоцінність:
білки - 70 - 80 г (50% тварини), жири - 80-90 г (30% рослинні), вуглеводи - 400 г ( 80 гцукру),
кілокалорії - 2700-2800 (11340-11760 кДж); кухонна сіль - 10 г , Вільна рідина - 1,5-2 л і більше.
Дієта № 7
Показання:
- гострий нефрит у період одужання (з 3-4-го тижня лікування),
- хронічний нефрит поза загостренням і недостатності нирок.
Мета призначення:
- помірне щадіння функції нирок,
- зменшення гіпертензії і набряків,
- поліпшення виведення з організму азотистих і інших продуктів обміну речовин.
Загальна характеристика:
вміст білків дещо обмежено, жири і вуглеводи - у межах фізіологічних норм; їжу готують без
повареної солі. Сіль видають хворому в кількості, зазначеній лікарем (3-6 г, не більше).
Кількість вільної рідини зменшено в середньому до 1 л . Обмежують м'ясо, рибу, гриби як
джерела екстрактивних речовин, щавлевої кислоти та ефірних масел, вживають їх тільки у
відварному вигляді (100-150 г). Їжу приймають теплою.
- Режим харчування: 4-5 разів на день.
Хімічний склад і енергоцінність:

18
білки - 80 г (50-80% тварини), жири - 90-100 г (25% рослинні), вуглеводи - 400-450 г (80-90 г
цукру), кілокалорії - 2700-2900 (11340-12180 кДж); кухонна сіль - 3 -6 г, вільна рідина - 0,9-1,1
л.
Дієта № 7 А
Показання:
- гострий нефрит у важкій формі після розвантажувальних днів і середньої тяжкості з перших
днів хвороби,
- хронічний нефрит при різко вираженій нирковій недостатності.
Мета призначення:
- максимальне щадіння функції нирок,
- поліпшення виведення з організму продуктів обміну речовин,
- зменшення гіпертензії і набряків.
Загальна характеристика:
переважно рослинна солі дієта з різким обмеженням білків; кількість жирів і вуглеводів
помірно знижене. Виключають продукти, багаті екстрактивними речовинами, ефірними
маслами, щавлевою кислотою. Продукти відварюють, запікають, легко обсмажують. Їжу
готують без солі, хліб без солі.
- Режим харчування: 5 - 6 разів на день.
Хімічний склад і енергоцінність:
білки - 20 г (50-60% тварини, а при хронічній недостатності нирок - 70-75%), жири - 80 г (15%
рослинні), вуглеводи - 350 г ( 80 г цукру), кілокалорії - 2100-2200 (8820-9240 кДж); кухонна сіль
виключена, вільна рідина дорівнює добовому кількості сечі.
Дієта № 7 Б
Показання:
- гострий нефрит після дієти № 7а або відразу ж при легкій формі, хронічний нефрит з
помірно вираженою недостатністю нирок.
Мета призначення:
- та ж, що і при дієті № 7а.
Загальна характеристика:
- дієта зі значним зменшенням білка та різким обмеженням повареної солі; жири, вуглеводи - в
межах фізіологічної норми. Їжу готують без солі. У порівнянні з дієтою № 7а збільшено в 2
рази кількість білка в основному за рахунок включення 125 г (Брутто) м'яса або риби, 1 яйця,
до 125 г молока і сметани. М'ясо та рибу можна замінити сиром. У дієті № 7 б також збільшено
до 150 г кількість безбілкової без солі хліба на кукурудзяному крохмалі, саго (або рису), а
також картоплі та овочів, цукру і рослинної олії для забезпечення належного вмісту жирів і
вуглеводів.
- Режим харчування: 5-6 разів на день.
Хімічний склад і енергоцінність:
білки - 40-50 г (50-60% тварини, а при хронічній недостатності нирок - 70-75%), жири - 85-90 г
(20 - 25% рослинні), вуглеводи - 450 г ( 100 г цукру), кілокалорії - 2600-2800 (10920-11760
кДж); кухонна сіль виключена, вільна рідина дорівнює добовому кількості сечі.
Дієта № 8
Показання:
- ожиріння як основне захворювання або супутнє при інших хворобах, що не вимагають
спеціальних дієт.
Мета призначення:

19
- вплив на обмін речовин для усунення надлишкових відкладень жиру.
Загальна характеристика:
- зменшена енергоцінність раціону за рахунок вуглеводів, легкозасвоюваних жирів (в
основному тварин) при нормальному або незначно підвищеному вмісті білка; обмежені вільна
рідина, куховарська сіль і збудливі апетит продукти і страви. Їжа тепла, страви готують варені,
тушковані, запечені.
- Режим харчування: 5-6 разів на день.
Хімічний склад і енергоцінність:
білки - 89 г , Жири - 45 г , Вуглеводи - 104 г ; Кухонна сіль - 5-10 г, вільна рідина - 1-1,2 л.
Дієта № 9
Показання:
- цукровий діабет легкої, середньої та важкої форм без супутніх захворювань при нормальній
або злегка надмірній масі тіла.
Мета призначення:
- нормалізація вуглеводного обміну і попередження порушення жирового обміну,
- визначення кількості засвоюваних вуглеводів.
Загальна характеристика:
- дієта з помірно зниженою енергоцінністю за рахунок легкозасвоюваних вуглеводів і
тваринних жирів; білки відповідають фізіологічній нормі; виключені цукор і солодощі. Помірно
обмежена зміст кухонної солі, холестерину, екстрактивних речовин; збільшений вміст
ліпотропних речовин, вітамінів, харчових волокон (сир, нежирна риба, морепродукти, овочі,
фрукти, крупа з цілісного зерна, хліб з борошна грубого помелу). Переважні варені і запечені
вироби, рідше - смажені і тушковані. Для солодких страв і напоїв використовують ксиліт і
сорбіт. Їжа тепла.
- Режим харчування: 5 - 6 разів на день з рівномірним розподілом вуглеводів.
Хімічний склад і енергоцінність:
1 варіант: білки - 90-100 м (55% тварини), жири - 75-80 г (30% рослинні), вуглеводи - 300-350
г, кілокалорії - 2300-2500 (9660-10500 кДж); кухонна сіль - 12 г , Вільна рідина - 1,5 л .
2-й варіант: білки - 79,9 г , Жири - 31 г , Вуглеводи - 84,7 г , Кілокалорії - 900-1000 (3780-4200
кДж).
3-й варіант: білки - 67,4 г , Жири - 50,2 г , Вуглеводи - 270,3 г , Кілокалорії - 1800-2000 (7560-
8400 кДж).
4-й варіант: білки - 159 г , Жири -110 г, вуглеводи - 470 г , Кілокалорії - 3557 (14939 кДж).
Дієта № 10
Показання:
- захворювання серцево-судинної системи з недостатністю кровообігу I-II А ступеня.
Мета призначення:
- поліпшення кровообігу, функціонування серцево-судинної системи, печінки і нирок,
- нормалізація обміну речовин,
- щадіння серцево-судинної системи та органів травлення.
Загальна характеристика:
- невелике зниження енергоцінності за рахунок жирів і частково вуглеводів; значне обмеження
кількості кухонної солі, зменшення споживання рідин. Обмежено вміст речовин, що збуджують
серцево-судинну та нервову системи, дратівливих печінку і нирки, зайво обтяжують шлунково-
кишковий тракт, що сприяють метеоризму. Збільшено вміст калію, магнію, ліпотропних
речовин, продуктів, що надають ощелачивающее дію (молочні, овочі, фрукти). Виключені
трудноперевариваемие страви. Їжу готують без солі, споживають теплою.

20
- Режим харчування: 5 разів на день рівномірними порціями.
Хімічний склад і енергоцінність:
білки - 90 г (55-60% тварини), жири - 70 г (25-30% рослинні), вуглеводи - 350-400 г, кілокалорії
- 2500-2600 (10500-10920 кДж); кухонна сіль - 6 - 7 г , Вільна рідина - 1,2 л .
Дієта № 10 А
Показання:
- захворювання серцево-судинної системи з недостатністю кровообігу II Б - III ступеня.
Мета призначення:
- поліпшення кровообігу, функціонування серцево-судинної системи, печінки, нирок,
- нормалізація обміну речовин за рахунок виведення з організму накопичених продуктів
обміну,
- щадіння серцево-судинної системи, нирок, органів травлення.
Загальна характеристика:
- дієта сприяє зниженню енергоцінності їжі за рахунок білків, вуглеводів і особливо жирів.
Їжу готують без солі, хліб також без солі. Різко обмежені продукти та речовини, які збуджують
центральну нервову і серцево-судинну системи, дратують печінку і нирки, обтяжують
шлунково-кишковий тракт, сприяють метеоризму (екстрактивні речовини м'яса і риби,
клітковина, холестерин, жири, чай, кава та ін.) Необхідні достатню кількість калію,
ліпотропних речовин, ощелачивающие організм продукти (молочні, фрукти, овочі). Страви
готують у відвареному і протертому вигляді, надають їм кислий чи солодкий смак,
ароматизують. Виключені смажені, дуже холодні і гарячі страви.
- Режим харчування: 6 разів на день невеликими порціями.
Хімічний склад і енергоцінність:
білки - 60 г (70% тварини), жири - 50 г (20-25% рослинні), вуглеводи - 300 г (70-80 г цукру та
інших солодощів), кілокалорії - 1900 (7980 кДж); кухонна сіль виключена, вільна рідина - 0,6-
0,7 л.
Дієта № 10 Б
Показання:
- інфаркт міокарда.
Мета призначення:
- сприяти відновлювальним процесам в м'язі серця,
- поліпшенню кровообігу та обміну речовин,
- зменшенню навантаження на серцево-судинну систему,
- нормалізації рухової функції кишечника.
Загальна характеристика:
- дієта зі значним зниженням енергоцінності за рахунок білків, вуглеводів і особливо жирів,
зменшенням обсягу їжі, обмеженням кухонної солі і вільної рідини. Виключені
важкоперетравлюваних, що викликають бродіння в кишечнику і метеоризм, багаті
екстрактивними речовинами, холестерином, тваринними жирами і цукром продукти. Корисні
продукти, багаті ліпотропними речовинами, вітамінами С і Р, калієм, а також м'яко стимулюють
рухову функцію кишечника, що особливо важливо при запорах. Дієта № 10 і складається з
трьох послідовно призначаються раціонів.
- Раціон I необхідний у гострому періоді (1-й тиждень);
- II - у підгострому періоді (2-3-й тиждень);
- III - у період рубцювання (4-й тиждень).
- Раціон I припускає протерті страви,
- II - в основному подрібнені;
21
- III - подрібнені і шматком. Продукти відварюють без солі. Виключають холодні страви і
напої.
- Режим харчування: 6 разів на день при I-II раціоні, 5 разів на день невеликими порціями при
III раціоні.
Хімічний склад і енергоцінність:
I раціон: білки - 50 г , Жири - 30-40 г, вуглеводи - 150-200 г, кілокалорії - 1100-1300 (4620-5460
кДж); кухонна сіль виключена, вільна рідина - 0,7-0,8 л.
II раціон: білки - 60-70 г, жири - 50-60 г, вуглеводи - 230-250 г, кілокалорії - 1600-1800 (6720-
7560 кДж); кухонна сіль - 3 г, Вільна рідина - 0,9 - 1,0 л .
III раціон: білки - 85-90 г, жири - 70 г , Вуглеводи - 300-350 г, кілокалорії - 2200-2400 (9240 -
10080 кДж); кухонна сіль - 5-6 м, вільна рідина - 1-1,1 л.
Дієта № 11
Показання:
- туберкульоз легень, кісток, лімфатичних вузлів, суглобів при нерізкому загостренні або його
загасання,
- при зниженій масі тіла (виснаження після інфекційних хвороб, операцій, травм), у всіх
випадках при відсутності уражень органів травлення.
- Розроблено варіанти дієти № 11 з урахуванням локалізації і характеру туберкульозного
процесу, стану органів травлення, наявності ускладнень.
Мета призначення:
- поліпшення харчування організму, підвищення його захисних сил,
- посилення відновних процесів в ураженому органі.
Загальна характеристика:
- дієта з підвищеною калорійністю, що збільшує вміст в організмі тварин білків, ліпотропних
речовин, кальцію, фосфору і вітамінів.
- Режим харчування: 5 разів на день.
Хімічний склад і енергоцінність:
білки - 110 - 130 г (60% тварини), жири - 100-120 г (20-25% рослинні), вуглеводи - 400-450 г,
кілокалорії - 3000-3400 (12600-14280 кДж); кухонна сіль - 15 г , Вільна рідина - 1,5 л .
Дієта № 13
Показання:
- гострі інфекційні захворювання.
Мета призначення:
- підтримання загальних сил організму і підвищення його опірності інфекції,
- зменшення інтоксикації,
- щадіння органу травлення в умовах гарячкового стану і постільного режиму.
Загальна характеристика:
- дієта зниженої енергоцінності за рахунок зниження жирів, вуглеводів і меншою мірою -
білків; з підвищеним вмістом вітамінів і рідин. Переважні легкопереваримой, які не сприяють
метеоризму і запорів продукти і страви. Їжу готують в рубленого і протертому вигляді, варять у
воді або на пару. Страви подають гарячими або холодними.
- Режим харчування: 5-6 разів на день невеликими порціями.
Хімічний склад і енергоцінність:
білки - 75-80 г (60-70% тварини, особливо молочні), жири - 60-70 г (15% рослинні), вуглеводи -
300 - 350 г (30% легкозасвоювані), кілокалорії - 2200-2300 (9240-9860 кДж); кухонна сіль - 8-10
г (збільшують кількість при сильному потінні, рясної блювоті), вільна рідина - 2 л і більше.

22
 Дієта № 14
Показання:
- сечокам'яна хвороба з лужною реакцією сечі з випаданням осаду фосфорно-кальцієвих солей
(фосфатурія).
Мета призначення:
- відновлення кислої реакції сечі і створення тим самим перешкоди для утворення осаду.
Загальна характеристика:
- за енергоцінності, змістом білків, жирів і вуглеводів раціон відповідає фізіологічним нормам;
в дієті обмежені продукти ощелачивающее дії і багаті кальцієм (молочні, більшість овочів і
плодів); переважають продукти, що змінюють реакцію сечі в кислий бік (хліб і борошняні
вироби, крупа, м'ясо, риба). Їжу приймають теплою. При відсутності протипоказань
рекомендується рясне пиття.
- Режим харчування: 4-5 разів на день, в проміжках і натще - питво.
Хімічний склад і енергоцінність:
білки - 90 г , Жири - 100 г , Вуглеводи - 380-400 г, кілокалорії - 2800-3000 (11760-12600 кДж);
кухонна сіль - 10 - 12 г , Вільна рідина - 1,5-2 л.
Дієта № 15
Показання:
- різні захворювання, які не потребують спеціальних лікувальних дієт і без порушень стану
травної системи;
- перехідна до звичайного харчування дієта в період одужання і після користування
лікувальними дієтами.
Мета призначення:
- забезпечення фізіологічно повноцінним харчуванням.
Загальна характеристика:
- енергоцінність та вміст білків, жирів і вуглеводів майже повністю відповідають нормам
харчування здорової людини, не зайнятої фізичною працею. Вітаміни вводять в підвищеній
кількості. Їжу приймають теплою. З дієти виключають найбільш важкоперетравлюваних та
гострі продукти.
- Режим харчування: 4 рази на день.
Хімічний склад і енергоцінність:
білки - 90-95 г (55% тварини), жири 100-105 г (30% рослинні), вуглеводи - 400 г , Кілокалорії -
2800-2 900 (11760-12180 кДж); кухонна сіль - 15 г , Вільна рідина - 1,5-2 л.

Формула розрахунку маси тіла.

Характеристика розвантажувальних дієт.
Підтримання постійної нормальної ваги тіла зменшує ризик найбільш
небезпечних захворювань – серцево-судинних, цукрового діабету та раку.
Визначити оптимальну вагу можна за допомогою уніфікованого показника
– індексу маси тіла . Важливим додатковим параметром є окружність
талії.
ЯК ВИЗНАЧИТИ ІНДЕКС МАСИ ТІЛА
Індекс маси тіла розраховується шляхом ділення маси тіла (у кілограмах)
на квадрат росту (у метрах квадратних).

23
 Формула Кетле:
ІМТ = (вага в кг) / (зріст у метрах)2

Наприклад, визначимо індекс маси тіла для дорослої людини, яка важить
65 кг при зрості 170 см:
ІМТ = 65 / 1,7×1,7 = 22,5
Далі – звіряємо одержані показники у таблиці:
Показник ІМТ,
Ознака
кг/м2
Менше 18.5 свідчить про недостатню вагу
18,5-24,9 еквівалент нормальної маси тіла
25,0-29,9 вказує на наявність зайвої ваги
Понад 30 є ознакою ожиріння
Для дітей та підлітків, які продовжують рости, неможливо визначити певні
показники ІМТ, що відповідають нормі для всіх вікових груп та для обох статевих
груп, тому використовуються спеціальні таблиці, в яких нормальні межі ІМТ
зазначено для кожного віку.
Клінічні прояви захворювання залежать від ступеня ожиріння.
Визначають чотири ступені:
І — фактична маса тіла перевищує ідеальну не більше ніж на 15–25 %;
ІІ — надлишок становить 26–50 %;
ІІІ — 51–100 %;
ІV — фактична маса перевищує оптимальну на 100 % і більше.
Головною метою лікування ожиріння є зменшення ускладнень від супутніх
захворювань та поліпшення стану здоров’я, що досягається завдяки зміні стилю
життя, звичок щодо харчування, а також підвищенню фізичної активності.
Для лікування застосовують як немедикаментозні методи (навчання хворих,
раціональне гіпокалорійне харчування, підвищення фізичної активності, зміна
способу життя), так і медикаментозні засоби, хірургічне втручання. Найбільш
важливим методом є дотримання адекватної дієти.
Для побудови дієтичного харчування при ожирінні існують певні принципи:
- призначення малокалорійної (редукуючої) дієти;
- обмеження в раціоні вуглеводів, що швидко перетворюються в організмі в жир,
- обмеження жирів тваринного походження й збільшення рослинних;
- призначення малокалорійної, але значної за об’ємом їжі (сирі овочі, фрукти);
- багаторазове (до 6 разів/добу) харчування з відміною продуктів, що збуджують
апетит (гострі приправи, прянощі тощо); зменшення кількості рідини та солі в
їжі;
- використання в харчуванні розвантажувальних днів.
Обов’язковою складовою добового раціону хворих на ожиріння є сирі фрукти й
ягоди (яблука, лимони, червона смородина, агрус тощо) до 200 г/день або у
вигляді компотів без цукру.
Особам з ожирінням рекомендується вживати:
- чорний, білково-пшеничний, білково-вівсяний хліб (150 г/добу);

24
 - супи на овочевому відварі або слабкому м’ясному, рибному, грибному бульйоні
(не більше тарілки);
- страви з м’яса (яловичина, нежирна баранина чи свинина) у відвареному,
заливному вигляді до 150 г/день, нежирну птицю, кролика, дієтичні сосиски;
- страви з нежирних сортів риби (судак, щука, сазан та ін.), бажано відварені
або заливні; яйця (1– 2 шт/добу).
Добовий раціон повинен містити не менше 400–500 г білкових продуктів (м’ясо,
риба, сир), страви з овочів і листяної зелені (капуста), редиска, огірки, кабачки,
томати сирі, варені або печені, а також страви з картоплі, буряка, моркви (не
більше 200 г/день).
Окрім основної дієти, що рекомендується під час лікування ожиріння, доцільно
періодично, приблизно щотижня, проводити один або два розвантажувальних
дні з обмеженою енергоцінністю раціону.
Розвантажувальні дні за хімічним складом харчових продуктів, що
споживаються, розділяють:
- на білкові (сирні, молочні, м’ясні, рибні),
- вуглеводні (цукрові, картопляні, яблучні, огіркові тощо),
- жирові (вершкові),
- комбіновані.
Із перелічених найефективнішими є огірковий, яблучний, м’ясний, молочний та
вершковий розвантажувальні дні.
За незначного фізичного навантаження рекомендуються м’ясні
розвантажувальні дні — 280–350 г відвареного м’яса без солі з овочевим (краще
капустяним) гарніром; сирні — 500–600 г сиру з 2–3 склянками чаю чи кави з
молоком без цукру.
У вільні від роботи дні доцільно призначати такі розвантажувальні дні, як
яблучні (1500 г яблук), кавунні (1,5–2 кг м’якоті кавуна), кефірні (1,5 л), молочні
(5– 6 склянок), вершкові (200–400 г вершків). Їжа розподіляється рівномірно
протягом доби на 5 прийомів.
Вагомі позитивні результати спостерігаються в бажаючих схуднути під час
приймання різних лікарських рослин (пророщене зерно, насіння тощо). 2–4 ст. л.
пророщеного насіння соняшника, зерен пшениці, вівса, жита, ячменю на
сніданок — чудовий засіб корекції обмінних процесів, різних патологій і маси
тіла. Але таке споживання повинно бути тривалим, щоб закріпити результати й
забезпечити організм необхідними вітамінами, мінеральними сполуками та
енергією.
Необхідно відмітити, що добрими регуляторами обмінних процесів є агрус та
шовковиця, суниця лісова, коріння кульбаби, цикорію, лопуха, оману, морська
капуста, спіруліна тощо.
Для профілактики та лікування ожиріння використовують також продукти, які
містять йод: морську капусту та інші морські водорості; плоди аронії
чорноплодної, горобини звичайної, журавлини; коренеплоди буряка, усі сорти
капусти, салатів тощо.

25
Домінуючим принципом дієтотерапії є значне обмеження енергетичної цінності
(ЕЦ) раціону. Як правило, за вираженого ожиріння ЕЦ харчового раціону
знижують на 40 % від фізіологічної норми, а залежно від ефективності лікування
ЕЦ зменшують до 30 % або збільшують до 50 %.

ПАРЕНТЕРАЛЬНЕ ХАРЧУВАННЯ
Парентеральне харчування – це спосіб введення необхідних організму нутрієнтів
безпосередньо в кров, минаючи травлення та резорбцію в шлунково-кишковому
тракті.
Сутність парентерального харчування (ПХ) полягає в забезпеченні організму
всіма необхідними для нормальної життєдіяльності речовинами, які беруть
участь у регуляції білкового, вуглеводного, жирового, водно-електролітного
обміну та кислотно-лужного стану, минаючи шлунково-кишковий тракт.
ПХ може бути повним і неповним (частковим).

Повне ПХ показано:
- у передопераційному періоді у хворих з явищами повного або часткового
голодування при захворюваннях шлунково-кишкового тракту;
- у післяопераційному періоді після великих операцій на органах черевної
порожнини або ускладненому його перебігу (неспроможність анастомозів,
нориці, перитоніт, сепсис);
- у посттравматичному періоді (важкі опіки, множинні травми); при посиленому
розпаді білка або порушені його синтезу (порушені функції печінки, нирок та
ін.);
- при деяких інфекційних (холера, правець, дизентерія) захворюваннях, при
нервово-психічних захворюваннях у випадках анорексії.
При неповному ПХ зберігається ентеральний спосіб харчування, парантерально
вводяться тільки препарати залежно від порушення обміну речовин .
Повне ПХ слід призначати тільки в тих випадках, коли відсутня можливість
перорального прийому їжі або зондового харчування.
Найбільш часті ускладнення повного ПХ: гіпо- і гіперглікемія, кетоацидоз,
гіперосмолярність. порушення електролітного балансу, гіпофосфатемія, атрофія
кишечнику. Відсутність ентерального харчування веде до дегенеративних змін
слизової оболонки кишечнику вже протягом 3-4 днів, при цьому порушується
бар’єрна функція кишечнику, що веде до транслокації бактерій у внутрішнє
середовище і розвитку гнійно-септичних ускладнень.
Компоненти парентерального харчування.
Вуглеводи і спирти – є основним джерелом енергії при ПХ, які вводяться у
вигляді моносахаридів: глюкоза, фруктоза і у вигляді багатоатомних спиртів –
сорбітол і ксиліт. Їх частка в енергопостачанні становить 45-50% від загальної
енергії. Найчастіше використовується глюкоза (5,10,20,30 і 40%). Сорбіт і ксиліт
використовуються як додаткові джерела енергії з глюкозою, жировими
емульсіями і кристалічними амінокислотами.

26
 Жири є найбільш ефективним енергетичним субстратом і вводяться у вигляді
жирових емульсій: інтраліпід, ліпофундін, ліповеноз та ін. У теперішній час як
джерело азоту використовуються суміші кристалічних амінокислот, цінність
яких залежить від оптимального співвідношення замінних і незамінних
амінокислот. Використовуються також амінокислотні суміші спрямованого
призначення при печінковій і нирковій недостатності.
До складу ПХ включають прості і збалансовані сольові розчини, вітаміни . В
останні роки почали застосовувати методику парентерального харчування « все в
одному» з використанням контейнерів для змішування всіх інгредієнтів. Інфузія
проводиться протягом 24-х годин, повільно, не більше 30-40 крапель за хвилину,
при періодичному контролю рівня глюкози в крові.
ШЛЯХИ ВВЕДЕННЯ ПРИ ПАРЕНТЕРАЛЬНЕ ХАРЧУВАННЯ
 підшкірно,
 внутрішньом'язово,
 внутрішньовенно,
 внутрішньокістково.

ЗАКЛЮЧЕННЯ.
Підводячи підсумки лекції, можна зробити такі висновки :
- раціональне харчування є однією із умов збереження та зміцнення здоров’я;
- пацієнтам, які мають певне захворювання необхідно дотримуватися
особливого харчування, яке передбачене дієтичними столами за Певзнером;
- м/с є активним учасником пропагування та консультативної допомоги
населенню з приводу раціонального та лікувального харчування.

Контроль рівня засвоєння матеріалу лекції.

Дайте відповіді на теоретичні питання та вирішіть тести
А. Питання з теми
1. Що таке раціональне харчування?
2. На яких законах базується раціональне харчування?
3. На які групи згідно з рекомендаціями щодо споживання харчових речовин
розподілені всі професії?
4. Яких правил необхідно дотримуватись з метою профілактики бактеріальних
отруєнь?
5. Які особливості харчування дітей?
6. Які особливості харчування людей похилого і старечого віку?
7. Які особливості харчування людей розумової праці?
8. Що таке лікувальне харчування та дієтичні столи?
9. Скільки дієтичних столів є по Певзнеру?
10. Що таке парентеральне харчування?

Б. Тести для самоконтролю:

1.Виснаженому хворому призначено харчування з підвищеною енергетичною цінністю.
Який з дієтичних столів відповідає цій вимозі:
A №9 B №1

27
C №5 E №10
D №11
2.Пацієнт З., 33 р., лікується у нефрологічному відділенні. Лікар признавив йому дієту №7.
При спілкуванні з пацієнтом медична сестра пояснює мету дієти №7. Назвіть мету цієї
дієти.
A Нормалізація білкового обміну
B Відновлення функції печінки
C Щадіння нервової системи
D Нормалізація функції кишківника
E Щадіння функції нирок, зменшення набряків
3.У пацієнта, 55 років, що страждає на гіпертонічну хворобу, лікар призначив дієту № 10.
Які рекомендації щодо дієти може дати йому медсестра?
A Їжу перед вживанням подрібнювати
B Не вживати смаженого
C Зменшити кількість вживання солі і рідини
D Зменшити кількість вживання їжі
E Зменшити калорійність іжі
4.У пацієнта Н., 48 років, виявлено туберкульоз легень. Його госпіталізували в
туберкульозний стаціонар. Який дієтичний стіл йому призначить лікар?
A 5 D 12
B 13 E 11
C 10
5.Пацієнту призначена дієта №2. При спілкуванні з пацієнтом, медична сестра, пояснює
мету призначеної дієти:
A Нормалізація секреторної і моторної функції шлунка
B Відновлення порушеної функції кровообігу
C Нормалізація моторної функції кишечника
D Нормалізація вуглеводного обміну
E Відновлення функції печінки та жовчевого міхура
6.Пацієнт С., 63 р., знаходиться на лікуванні в гастроентерологічному відділенні с
діагнозом: хронічний гастрит с секреторною недостатністю. Дотримання якої дієти
повинна контролювати палатна медсестра?
A №5 D№4
B№1 E№2
C№3
7.Раціональне харчування базується на багатьох законах. Що передбачає закон
адекватності харчування?
A Повноцінне постачання організму різними харчовими речовинами
B Дотримання режиму харчування
C Вживання санітарно доброякісної їжі
D Відповідність хімічного складу їжі особливостям обмінних процесів конкретної людини
E Вживання достатньої кількості вітамінів
8.Дієтична медична сестра складає харчовий раціон на пацієнтів у відділенні, враховуючи
енергетичну цінність їжі. Скільки кілокалорій утворюється при згоранні 1 г жиру?
A 9,3 D 4,6
B 4,1 E 8,4
C 2,5
9.Медична сестра кардіологічного відділення на ІІІ етапі сестринського процесу складає
план медсестринського догляду за пацієнтом з гіпертонічною хворобою. Вона планує
медсестринські втручання: контроль за дієтичним харчуванням, обмеження вживання
солі, рідини, жирів, гострих приправ. Якій дієті відповідають ці вимоги?
A Дієта № 15 B Дієта № 5
28
C Дієта № 9 E Дієта № 10
D Дієта № 5
22.Пацієнт І., 66 років, який лікується в кардіологічному відділенні, перебуває на ліжковому
режимі у зв’язку з вираженою недостатністю кровообігу. Як напувати такого пацієнта?
A Парентерально D Через гастростому
B Через зонд E Через живильну клізму
C З напувальника

29