УХВАЛЕННЯ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ 1996р.

На момент проголошення незалежності України в республіці діяла Конституція

УРСР 1978 року. В умовах динамічних політичних і соціально-економічних змін
початку 1990-х років вона виступала гальмом розбудови держави і навіть сотні
поправок не змогли привести її у відповідність до вимог часу. Усвідомлення
політичною елітою необхідності ухвалення нового Основного закону держави,
утім, не призвело до успішного його прийняття: проект, що готувався ще з 1990
року і був винесений на «всенародне обговорення» 1 липня 1992 року, згодом
«загубився» у вирі соціально-економічної кризи та політичної боротьби.
Після перемоги на президентських виборах 1994 року Леонід Кучма активізував
роботу над Основним законом, що відображало його прагнення посилити свою
владу. 20 вересня було перезавантажено роботу Конституційної комісії (тепер
вже не парламентської, а сформованої з представників різних гілок влади), до
складу якої увійшли 40 осіб, а співголовами стали Леонід Кучма та голова
Верховної Ради України Олександр Мороз. Її перше засідання відбулося 28
листопада. В умовах гострої конкуренції за владу між Верховною Радою та
Президентом, посиленої внутріпарламентською боротьбою між депутатами
«лівого», «правого» і «центристського» політчиного спектру, конкституційний
процес просувався украй повільно.

8 червня1995р. між головою Верховної Ради і Президентом було

підписано Конституційний договір «Про основні засади організації та
функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні
на період до прийняття нової Конституції України», який тимчасово
вгамував суперечності щодо розподілу повноважень між гілками влади.
Констатуючи наявність глибокої політичної та економічної кризи у
державі та з метою забезпечення стабільної діяльності органів влади,
сторони домовились, що до прийняття нової Конституції органи
державної влади спиратимуться на закон «Про державну владу і місцеве
самоврядування в Україні» від 18 травня 1995 року, тоді як чинний
Основний закон діятиме лише в частині, що узгоджується з цим
Конституційним договором. Сторони засвідчили також бажання
прискорити конституційний процес та прийняти нову Конституцію не
пізніше, аніж через рік від підписання цього договору, який розширив
повноваження Президента і став його фактичною перемогою.
20 березня 1996 року Олександр Мороз і Леонід Кучма у парламенті
представили проект Конституції, підготовлений Конституційною
комісією. Після тижневого обговорення, 24 квітня Верховна Рада
схвалила цей проект як основу. Водночас була створена парламентська
Тимчасова спеціальна комісія, яка розглянула загалом 5700 пропозицій
та зауважень народних депутатів.
4 червня проект був ухвалений у першому читанні, а 21 червня депутати
перейшли до його постатейного обговорення. Для ухвалення кожної
статті вимагалося дві третини голосів депутатів, через що робота
просувалася повільно. Відбувалася боротьба між прибічниками
парламентського і президентського устрою України, «лівим» і «правим»
курсом внутрішньої політики, патріотами та інтернаціоналістами в
питаннях державної мови, символіки та національно-культурного
будівництва, статусу Автономної республіки Крим. До 26 червня
необхідну кількість голосів набрали лише 47 статей проекту Конституції
зі 161. До ухвалення Конституції підштовхували також зобов'язання
перед Радою Європи, членом якої Україна стала 9 листопада 1995 року.
Бажаючи прискорити процес, 26 червня 1996 року Леонід Кучма видав
указ про проведення 25 вересня всеукраїнського референдуму щодо
ухвалення проекту Конституції в редакції до 20 березня, тобто такого,
який наділяв Президента значними повноваженнями. Цей прийом знову
спрацював і депутати, які з різних причин блокували обговорення,
запрацювали конструктивніше, адже не бажали потенційного
закріплення сильної президентської влади на референдумі. Уранці 27
червня розпочалося засідання, яке стало найдовшим в історії
українського парламентаризму. Дискусії, обговорення і переголосування
деяких статей тривали весь день і ніч проти 28 червня.
Зрештою 28 червня 1996 року о 9 годині 18 хвилин Верховна Рада
України ІІ скликання 315 голосами «за» («проти» – 36, «утримались» – 12,
«не голосували» – 30) ухвалила Конституцію незалежної України. За 20
хвилин до підсумкового голосування до парламенту прибув Президент
України Леонід Кучма, який привітав усіх з цією важливою подією та
вибачився за те, що, можливо, «не зовсім коректно стимулював цей
процес».