Лекція 4

ВІДНОШЕННЯ, ПРОПОРЦІЇ, СУМІРНІСТЬ

Враховуючи важливість значення методичного забезпечення у
навчальному процесі підготовки майбутніх архітекторів, дизайнерів, останніми
роками викладацьким складом провідних вищих навчальних закладів
підготовлено ряд підручників та навчальних посібників. Одним з таких, на
нашу думку, якісних видань є випробуваний методичний посібник «Основи
об'ємно-просторової композиції» для студентів напряму підготовки
«архітектура» авторів Л. Поліщук, І. Родіної, та О. Новицької (Івано-
Франківськ, 2010). Головна його цінність полягає у професійному викладення
понять та термінів теорії композиції, методики щодо вивчення базових
теоретичних і прикладних положень. Крім того, досить корисним вказаний
посібник може виявитись для майбутніх науковців мистецького профілю. У
пропонованій лекції «Відношення, пропорції, сумірність» використано окремі
термінологічні тлумачення, пояснення, висновки, рекомендації, що є суттєвими
стосовно даної теми.
В теорії пропорцій важливою умовою цілісності і завершеності
архітектурного твору є сумірність і субординація всіх елементів, тобто
узгодженість частин і цілого. Отже число, відповідність, відношення з давніх
часів використовуються у формоутворенні як засоби досягнення гармонії.
Суттю архітектурної гармонії є пропорційність частин і елементів та їх
сумірність архітектурному цілому. Гармонія в архітектурі – впорядкована
різноманітність, взаємовідповідність окремих складових архітектурної форми,
що обумовлюють її якісну визначеність та цілісність (А. Мардер, 1995).
Всі гармонійні відношення поділяють на дві великі групи: раціональні
(прості) та ірраціональні (пропорції). Зведені у пропорційну систему ці
відношення стають засобом архітектурної композиції, а також науковим
інструментом її аналізу.
В літературі поняття пропорції часто ототожнюється з відношення; в
архітектурі характеризують, перш за все, геометричну форму і більшою мірою
пов’язані з функціонально-технічними питаннями. Наприклад, розміри
1
будинків – це об’єктивна реальність, але відношення цих розмірів самі по собі
не створюють естетичної цінності. Досягається архітектурна гармонія в
результаті встановлення певних співвідношень між величинами, які
викликають ті чи інші естетичні емоції: легкість, масивність, напруженість
тощо. Пропорції служать засобом впорядкування і встановлення закономірних
взаємозв’язків між усіма частинами споруди. Рівність (пропорційність)
габаритів геометричних форм використовується для встановлення сумірних
відношень частин і цілого в архітектурі, для досягнення гармонії.
Сумірність і пропорція – дві категорії естетики, понятійна границя між
якими не є чіткою. Сумірність – це співвідношення розмірів форми за трьома
координатами простору (довжина, ширина, висота), яка визначає об’єкт або
будь-яку його складову частину, структурно визначену, з чіткими границями,
як ціле. Наприклад, можемо говорити про сумірність тіла людини або його
частин – голови, стопи, пальця чи навіть фаланги пальця. Це характеристика
без розмірів, яка не має розмірного модуля і утворюється в результаті
порівняння висоти, ширини і довжини. Пропорція – поняття широке і складне.
В галузі архітектури і мистецтва воно має конкретне значення: пропорція – це
зв'язок, яким з’єднані всередині складного цілого складові частини, це рух від
розміру до розміру, який об’єднує сумірності і будує ритми членувань.
Пропорція виявляє структурну єдність цілого, в той час як відтворює
образ, який асоціюється з уявою про якість (сила і слабкість, стійкість,
гнучкість, міцність тощо).
Розглянемо основні поняття теорії пропорцій: види відношень;
раціональні відношення; раціональна пропорційна система; модуль як основа
раціональної пропорційної системи; просторова система модульних координат.
Як відомо, відношення можуть виражатися раціональними або
ірраціональними числами.
Раціональними числами є числа, які можна записати у вигляді дробу а/b,
де а і b – цілі числа (b≠0); такий дріб називається простим дробом або простим
відношенням.

2
 Число, яке можна виразити у вигляді безкінечного десяткового
неперіодичного дробу, називається ірраціональним, відповідно відношення
чисел – ірраціональним відношенням.
Геометричний вигляд форми, який є результатом співвідношень величин
форми за трьома координатами простору і визначає її як лінійну, площинну й
об'ємну, може виражатися кількісно у вигляді числових відношень її
параметрів. Співвідношення 1:1 визначає форму квадрата, 3 : 2 – прямокутника,
постійність радіусу r = const в тілах обертання характеризує кулю тощо.
Архітектор завжди має справу з відношеннями параметрів форми.
Відношення дають уявлення про форму та її функціональні якості. Так, розмір
висоти приміщення, наприклад, 3м не дозволяє охарактеризувати геометричну
форму приміщення. Якщо додати, що ширина приміщення 50 м, а довжина 30
м, легко уявити геометричну форму цього приміщення з низькою нависаючою
стелею.
Таким чином, в архітектурі порівняння геометричних параметрів
відтворюється за допомогою відношень.
Раціональним або простим відношенням в архітектурі називають таке
відношення, в якому залежність двох величин відтворюється простим дробом,
де чисельник і знаменник – цілі числа від 1 до 7 ± 2 (умовно, до межі ясного
бачення сумірностей величин, які сприймаються людиною).
Одним з найпростіших числових прийомів узгодження частин і цілого у
сучасному проектуванні є використання модуля, модульної сітки. Принцип
числового взаємозв’язку частин і цілого був закладений вже у єгипетському
каноні, який використовувався для ліплення статуй. Висота фігури дорівнювала
19 частинам. Умовною одиницею вимірювання частин, модулем служила
довжина середнього пальця. Числа 3, 4, 5 – сторони «священного» трикутника,
за допомогою якого єгиптяни будували прямий кут і правильні прямокутники.
На відношенні 1 : 1 будуються найпростіші геометричні форми – квадрат
і куб. Кратні відношення – 1 : 2, 1 : 3, 1 : 4, 1 : 5… – дають в прямокутній формі
повторення квадрата ціле число раз, менша величина – квадрат – служить
модулем, одиницею виміру більшої величини.
3
 Прості відношення 2 : 3, 3 : 4, 2 : 5, 5 : 6 містять в собі модуль, який
укладається цілу і невелику кількість разів у кожній просторовій величині, яка
входить у співвідношення.
На основі простих кратних цілочислових відношень заснована
раціональна пропорційна система. В її основі лежить модуль, який може
виражатися у фізичних розмірах будь-якого елемента або в абсолютних
розмірах. У давнину (крім фізичних розмірів частин тіла людини) як відносне
числове значення модуля вибирався розмір одного з елементів конструкцій.
Наприклад, в античних ордерних системах модулем був радіус нижньої частини
колони; у давньоруських храмах – товщина стіни, сторона підкупольного
квадрата. Розміри трьох ребер цегли (найдавнішого будівельного матеріалу), як
правило роблять кратними, наприклад, стандартна цегла має розміри 65 : 120 :
250, а з урахуванням швів вони співвідносяться, як 1 : 2 : 4. Це дає можливість
створювати різноманітні конструктивні види кладок.
Модуль (від лат. modulus – міра) – в архітектурі і будівництві умовна
одиниця виміру, прийнята для визначення кратних співвідношень розмірів
частин будинку, усього будинку або комплексу будинків, а також конструкцій і
виробів. Впровадження метричної системи мір привело до прийняття
абсолютного числового значення модуля. У більшості країн – 100 мм. На його
основі встановлюються похідні модулі n × М, в т. ч. укрупнені (n > 1) і дробові
(n < 1). Модуль і модульна координація розмірів є основою уніфікації й
відіграють певну естетичну роль. Розміри і розташування будинків та їх
елементів можуть визначатися за допомогою просторової системи модульних
координат. Проекція просторової системи на площину утворює модульну
планувальну сітку.
Модульне проектування в архітектурі є одним з ефективних способів
формоутворення.
Результатом раціональних відношень є подібність елемента цілому.
Подібні форми полегшують завдання приведення різних просторових елементів
до єдності. Принцип подібності елемента цілому є особливим засобом
організації цілісної форми.
4
 Подібність елементів особливо ефективна у формах, що складаються з
числа елементів менше (72). При кількості елементів більше ніж (72)
закономірність подібності може виражатися рядами. Розглянемо основні
поняття теорії пропорціонування: Ірраціональні відношення (пропорції);
арифметична, геометрична і гармонійна прогресії; середні числа; гармонійні
пропорції; геометричні способи побудови рядів на основі геометричної
пропорції, «золотого перерізу»; співвідношення сторони і діагоналі квадрата
(система вписаних квадратів та система прямокутників – похідних квадрата)
Пропорція (від латинського ргорогtіо – співвідношення, розмірність) –
співвідношення частин і цілого між собою. В античності поняття «пропорція»
було аналогічним поняттям «відповідність», «схожість», «подібність».
Поняття співвідношення в архітектурі вбирає в себе увесь спектр
взаємозв'язків, величин, що характеризують об'єктивні властивості форми.
Таким чином, пропорція фіксує однорідність (закономірність) змін кількісної
міри при переході від однієї частини форми до іншої. Пропорції – це рівність
відношень кількісної міри однакових об’єктивних якостей у формах, що
зіставляються між собою.
Пропорції, ірраціональні відношення або відношення дробових чисел,
будуються за допомогою простої геометричної побудови.
Використання пропорцій – один з основних принципів гармонійної
організації цілого. Однак математична точність сама по собі не визначає
гармонії при створенні якогось твору. Математичний метод дає лише кількісне
поняття і знання існуючих пропорційних закономірностей.
Принцип рівної зміни як засіб конструювання архітектурної форми добре
відомий у практиці та теорії архітектури і мистецтва. Це арифметична прогресія
і геометрична прогресія. Першій з них близькі кратні модульні системи, друга –
пропорція в її математичному значенні.
Арифметична прогресія – це послідовність чисел, в якій кожне наступне
число більше ніж попереднє на одну й ту саму величину. Будь яка мірна стрічка
є взірцем арифметичної прогресії. Принцип арифметичної прогресії дозволяє

5
знаходити середні відношення: кожний член арифметичної прогресії є середнім
арифметичним двох суміжних членів. Якщо взяти, наприклад, ряд 1, 4, 7, 10, 13,
16 і т.д., то кожний його член – середнє двох суміжних: (7+13)/2= 10. Якщо,
наприклад, висота приміщення 4м, а глибина 10м, то легко визначити за
середньоарифметичним його ширину; вона дорівнює (4+10)/2= 7.
Послідовність чисел, яка утворює ряд геометричної прогресії,
визначається тим, що кожне наступне число більше попереднього в одне ї те
саме число раз. Наприклад, ряд 1, 3, 9, 27, 81 – геометрична прогресія з
множником 3. Кожний член геометричної прогресії дорівнює кореню
квадратному з добутку попереднього і наступного членів ряду і є середнім
геометричним.
Середні числа – числа арифметичного, гармонійного і геометричного
рядів слугували засобом досягнення гармонійних розмірно-просторових
структур. Серед різноманітних середніх відношень найбільшої уваги заслуговує
відношення золотого перерізу– середнє геометричне, яке володіє низкою
математичних властивостей, які дивовижним чином зійшлися у ньому. Це
відношення виявляється при розгляді різноманітних явищ природи, і в першу
чергу – явищ, пов’язаних з органічним ростом. І до цього часу це відношення
залишається загадкою. Золотий переріз відтворюється зазвичай або як 0,618,
або 1,618. Це зворотні числа: позначивши 1,618 через Ф, маємо 1/Ф = 0,618.
Якщо помножити послідовно 1 на Ф, потім знову на Ф і т.д., знаходять
зростаючий ряд золотого перерізу, а множачи послідовно на 1/Ф, знаходять
убуваючий ряд. Легко помітити, що в цьому ряді 0,146 – 0,236 – 0382 – 0,618 –
1 – 1,618 – 2,618 – 4,236 – 6,854 кожне число не тільки результат множення
попереднього на число Ф, але дорівнює також сумі двох попередніх. Для тріади
золотого перерізу Ф1 – Ф2 – Ф3 = 1 – 1,618 – 2,618 характерно не тільки Ф1/Ф2
= Ф2/Ф3 і Ф3 = Ф1 + Ф2 = 2,618=1+1,618, але й Ф22 = Ф3= 1,6182 = 2,618. Якщо
Ф = 1,618, то можна записати 1 + Ф = Ф2. Це рівняння має суттєве значення для
з’ясування природи золотого перерізу.
У математичному вираженні пропорція – це рівність відношеньа : в = с:
d. Звичайна математична пропорція вимагає, щоб у рівність входили чотири
6
члени. Геометричну пропорцію знаходять з трьох елементів: а : b = b : с. Для
геометричної пропорції, що її називають «безупинною», характерна наявність
загального члена b, який називається середньою пропорційною, або середньою
геометричною величиною.
Існують також пропорційні залежності що об'єднані загальною назвою
гармонійні пропорції.
У III ст. до н.е. грецький математик Евклід розглядав вісім гармонійних
пропорцій. У них так само, як і в геометричну, входять три елементи: а, b, с.
Золотий переріз, який також є гармонійною пропорцією, на відміну від
інших пропорцій утворюється при сполученні тільки двох величин: а і b. У
математиці його формулюють таким чином: поділ цілого на дві нерівні частини
пропорційний, коли менша частина цілого так відноситься до більшої, як
більша частина до цілого (а – b) : b= b : а й обернено – ціле так відноситься до
більшої частини, як більша до меншої, тобто: а : b = b : (а – b). Відношення між
двома величинами постійне і виражається нескінченним десятковим дробом, де
більший відрізок дорівнює 0,618, менший – 0,382.
Щоб розділити відрізок АВ у пропорції золотого перерізу, необхідно в
точці В поставити перпендикуляр ВС, рівний половині АВ. Одержуємо
прямокутний трикутник АВС із співвідношенням катетів 1 : 2. З вершини С
радіусом СВ проводимо дугу на гіпотенузу СА; одержуємо точку О. Далі з
вершини А радіусом АО проводимо дугу на основний відрізок АВ; одержуємо
точку, яка поділяє даний відрізок у пропорції золотого перерізу. Відношення
АД : ДВ = АВ : АД = 1,628.
Складна ірраціональна система відношень ще у середньовіччі була
замінена близькими відношеннями простих чисел. На честь автора
цільночислове вираження «золотого ряду» названо рядом Фібоначчі: 1; 2; 3; 5;
8; 13; 21; 34; 55; 89; 144...
Практично найчастіше застосовується досліджуваний у XII ст. відомим
італійським математиком Фібоначі наближений золотий переріз, що виражений
у цілих числах. Ця пропорційна залежність названа на честь автора «Ряд
Фібоначі»: 1; 2; 3; 5; 8; 13; 21; 34; 55; 89 і т.д. Будь-який член ряду дорівнює
7
сумі двох попередніх, аналогічних ряду золотого перерізу, при цьому
співвідношення сусідніх членів наближається до золотого перерізу і
наближення збільшується із зростанням ряду – 0, 618 (3:5 = 0, 6; 5:8 = 0,625; 8 :
13 = 0,615; 13:21 = 0,619; 21 : 34 = 0,617 і т.д.)

Для самостійного вивчення

ГАРМОНІЯ ПРОПОРЦІОНУВАННЯ ПРАВОСЛАВНИХ ПАМ'ЯТНИКІВ

ЛУК’ЯНІВСЬКОГО МЕМОРІАЛЬНОГО ЗАПОВІДНИКА

При дослідженні морфології православних сакральних об'єктів

(пам'ятників) насамперед необхідно проаналізувати їх за такими візуальними
ознаками, що безпосередньо залежать від геометричних характеристик форми,
які формують головні естетичні властивості.
Розуміючи, що будь-які рукотворні вироби можуть мати як високий
рівень естетичності, привабливості, краси, і навпаки − являти собою хаотичне
накопичення частин, створюючи навіть негативне враження щодо образної
виразності. Тому варто акцентувати увагу на ступені гармонійного
співвідношення окремих формотворчих елементів не тільки між собою, а й з
природним оточенням та людиною.
Закономірність явищ і процесів, що відбуваються в природі,
упорядкування, якого намагаються досягти у своїй творчості митці, прагнення
людини до всебічного розвитку – все це можна вважати чинниками гармонії.
Широке використання цього терміну сьогодні у найрізноманітніших галузях
людської діяльності свідчить про важливість законів, що визначають сутність
гармонії.
Доведено, що кращі зразки архітектури, промислового дизайну,
декоративно-прикладного мистецтва завжди наділені властивостями та
якостями високоорганізованої форми, а саме: вони є цілісними, їх елементи
супідрядні поміж собою, урівноважені, єдині за характером, композиційною
8
будовою, масштабні, а також, як правило, є носіями певної образної інформації.
Не є виключенням і пам’ятники сакрального меморіального характеру.
Мовиться про сакральні пам'ятники на місці захоронення чи пам'ятної події,
естетична досконалість форми яких визначається передусім втіленням у ній
стильових особливостей певного історичного відрізку часу, тенденцій
формотворення, канонічних і національних традицій, професійної майстерності
авторів та виконавців авторського задуму. Ці ж складові безпосередньо
пов’язані з умілим використанням у процесі формотворення засобів і
закономірностей композиції. Закони, за якими виникають складні та внутрішньо
єдині форми як у природі, так і в проектній практиці, називаються гармонійними
пропорційними закономірностями.
Протягом всієї історії професійні автори меморіальних пам’ятників чітко
орієнтувалися в особливостях культури свого часу й відтворювали її у своїх
роботах. Ураховуючи творчий доробок попередників, вони відображали й нові
соціально-мистецькі віяння. Це були професійно освічені люди, які володіли
досконалими на свій час знаннями, у тому числі і в галузі формотворення
сакральних пам’ятників.
Для створення гармонійної композиції, як відомо, потрібно із множини
закономірних зв’язків між окремими елементами та їх ознаками вибрати кілька
найважливіших. В даному випадку це зв’язки, які мають назву засобів
організації форми, та засобів її гармонізації, що посилюють емоційно-образну
виразність. Іншими словами – під засобами розуміють окремі випадки
закономірних кількісних зв’язків між елементами та їх ознаками. З цього
витікає, що, по-перше, використання того чи іншого художнього засобу не є
обов’язковим у кожній композиції, по-друге, будь-який із засобів може
охоплювати лише частину елементів композиції. Але найбільший інтерес
являють такі зв’язки та їх ознаки, які є присутніми у будь-якій композиції,
охоплюючи всі елементи. Ці зв’язки по суті є властивостями або принципами,
що забезпечують органічну цілісність композиції.
Одним з найважливіших геометричних засобів створення гармонійного
композиційного утворення є пропорція. У своєму дисертаційному дослідженні
9
«Принципи пропорціонування в архітектурних типах громадських будівель і
споруд України» О. Кордунян підкреслює: «Принципи гармонійного
пропорціонування в архітектурі є ознакою розвитку людської цивілізації,
маючи універсальний, міжкультурний, загальнолюдський характер; вони були
головною складовою творчого процесу архітектора, сприяли прийняттю
якісних проектних рішень, формували творчий метод усіх відомих зодчих».
Проводячи під час обмірної практики неодноразово дослідження
пам'ятників на території нинішнього Лук’янівського меморіального
заповідника, виникла ідея провести композиційний аналіз їх побудови за
допомогою геометричного інструментарію, а саме залучити теорію пропорцій.
Отже, з урахуванням пріоритетності пропорціонування в системі засобів
організації та гармонізації об’єктів пластичних мистецтв, проаналізуємо окремі,
вибрані за різними типологічними особливостями, православні пам'ятники, які
можна вважати типовими для сакрального мистецтва України періоду кінця
ХІХ – початку ХХ століття.
На рис. 1 наведено найбільш відомі, найчастіше вживані графічні засоби
пропорціонування, зокрема такі, як єгипетський трикутник (рис.1.1;1.2);
розподіл прямокутника з відношенням сторін 1: 2 на йому подібні (рис.1.3); схема
геометричної побудови ряду коренів квадратних з натуральних чисел
елементарних гармонійних відношень квадрата і рівнобічного трикутника (рис.1.5-
6); шкали «золотого перерізу» (рис.1.7–8) та інших ірраціональних і цілочисельних
схем (рис.4.9-10).
Для аргументації припущення, що відомі, знакові пам’ятники
Лук’янівського кладовища було запроектовано і побудовано професійними
майстрами за певними композиційними правилами, проведемо геометричний
аналіз їх побудови.
Одним з таких найбільш значущих є пам’ятник академікові живопису
Миколі Пимоненку, який являє собою об’ємно-просторовову композицію, що
складається з кількох частин: горизонтальної плити, едикули та мармурової
постаті ангела. До речі, ескіз пам’ятника виконав І. Рєпін, який досконало
володів відчуттям композиції, а виготовлений був надгробок у майстернях
10
київської фірми вдови Де – Беккі. На рис. 2.1 наведено лінійне зображення
ортогональної проекції головного вигляду пам’ятника, де його складові добре
простежуються. Неважко помітити, що геометричним центром угруповання є
права рука ангела.
Проведемо нескладні геометричні процедури, а саме: з визначеного нами
геометричного центра опишемо коло радіусом R1, що дорівнює відстані від
точки О до площини верхньої основи горизонтальної плити. Перетином лінії
кола з вертикалями обрису пам’ятника отримуємо точки 1, 2, 3, 4, що
визначають центральну частину ансамблю, висоту постаті ангела, порядок
основного членування колон і завершення. Коло, проведене радіусом R2,
означує точки 5 – 9, котрі можна назвати габаритними. Можна додатково
провести через базові та габаритні точки кілька кіл відповідних радіусів,
горизонтальні, вертикальні та діагональні лінії, які в загальній графічній схемі
утворять своєрідну модульну сітку, що слугуватиме підтвердженням про
невипадковість визначення форми і положень інших деталей.
Надзвичайно елегантним за формою, строго виваженим за пластикою
вважається пам’ятник ще одному видатному українському художнику-
живописцю – Володимиру Орловському. Варто зауважити, що час зведення
пам’ятників М. Пимоненку і В. Орловському практично збігається. Отже
цілком логічним буде застосувати для аналізу форми пам’ятника В.
Орловському принцип геометричної подібності, який випливає з пропорційної
сітки, в основу котрої покладено закономірні геометричні фігури.
За виконаними обрисами пам’ятника лінійні орієнтири загалом
підпорядковані горизонтальним і вертикальним напрямам, крім фігурної арки
та похилого скату своєрідного портика над скульптурою, які постають певним
дисонансом щодо загальної схеми. Провівши лінійні формотворчі орієнтири
через основні габаритні точки до змістовних вузлових точок, можна
переконатися, що частина пропорцій побудована на співвідношеннях
правильного п’ятикутника, який, зазвичай, безпосередньо пов’язаний з
«золотим перерізом» (рис. 2.2).

11
 Практика доводить, що свідомо чи підсвідомо, інтуїтивно чи за допомогою
математичних розрахунків та геометричних побудов художник, створюючи
композицію, оперує тими чи іншими співвідношеннями елементів композиції
між собою і з цілим. Кожна проектована форма, створена за такими правилами,
набуває якостей гармонійної узгодженості, що й підтверджується
пропорційною сіткою рисунку.
Зазначимо, що поєднання двох видів пропорційних співвідношень
цілочисельних і геометричних, зустрічається досить часто. Навіть у
знаменитому Парфеноні можемо спостерігати такі взаємозв’язки: його фасад
без фронтона вписується у прямокутник зі сторонами 1:2, а по вертикалі
основні елементи композиції пов’язані з пропорціями золотого перерізу..
Аналогічну процедуру проведемо, аналізуючи гармонійну супідрядність
пам’ятника М. Рашевської (рис. 2.3).
Як видно з графічної побудови, всі його основні елементи своїми
обрисами проектуються на відповідні формотворчі лінійні орієнтири, а вузлові
точки узгоджуються з пропорційною сіткою.
Серед пам'ятників Лук’янівського заповідника найбільшу частку
становлять вертикальні форми у вигляді колон, стел, обелісків, пілонів.
Видається, більшість із них можна назвати хрестоматійними щодо їхньої
гармонійності. Якщо композиція характеризується домінуванням одного з
вимірів тривимірної форми, тобто тяжіє до лінійності, то при пропорціонуванні
найбільш придатною щодо гармонізації частин і цілого є шкала золотого
перерізу. Як наукову аргументацію щодо цього наведемо графічну схему
пропорційного аналізу вертикального стовпоподібного пам'ятного знака.
(рис.3). Як бачимо, загальновідома методика гармонійного членування форми
пам’ятника має тут своє підтвердження, з достатньою точністю збігаючись зі
шкалою золотого перерізу. Ще один приклад пропорціонування за допомогою
таких співвідношень наведено на рис. 4-а Тут вимірювальними одиницями
постають прямокутники пропорційної шкали. Порівнюючи окремі складові
частини цілісної форми православного хреста з прямокутниками шкали, маємо

12
змогу переконатися у відповідному принципі пропорціонування під час його
створення.
Перший, найбільш наочний пропорційний лад визначається наявністю
подібностей. Без подібності «немає пропорцій в класичному розумінні цього
терміну». У зв’язку з цим при пропорціонуванні створюваних композицій і
дослідженні вже існуючих творів широко застосовується метод геометричної
подоби фігур. Правда, тут варто зазначити, що найбільш придатними для
аналізу стають об’єкти, які характеризуються площинними формами
(фасадними). Побіжно ми вже зазначали, що гармонійна узгодженість виникає
за таким принципом, коли, подібність, наприклад прямокутника, супроводжує
найпростіша пропорція а : б = а : в. При цьому, якщо прямокутники подібні, їх
діагоналі будуть паралельними або ж перпендикулярними один одному. У
першому випадку обидва прямокутника будуть одночасно розташовані по
вертикалі або по горизонталі, в другому випадку один прямокутник
розташовується по вертикалі, інший має горизонтальну спрямованість. Таким
чином, знаходячи на будь-якому фронтальному зображенні об’єкта системи
паралельних і перпендикулярних ліній, які є діагоналями прямокутників,
можемо стверджувати, що в даному випадку має місце гармонізація форми на
основі геометричної подоби. Такий принцип гармонійності наведено на рис. 4-б
Отже, підводячи підсумок, можна сказати, що такі логічно мотивовані
засоби формотворчого процесу, як пропорції лише тоді отримують дієву силу,
забезпечують гармонійну виразність і композиційну цілісність проектованих
форм, коли архітектор чи дизайнер підходить до них, враховуючи не тільки
функціональні, конструктивні особливості, а й стильові та художньо-образні
реалії.

Контрольні запитання до теми №4

Суть архітектурної гармонії. Єдність у різноманітності, різноманітність у

єдності. Цілісність і супідрядність.

13
Найбільш відомі, традиційно вживані графічні засоби пропорціонування:
- єгипетський трикутник;
- розподіл прямокутника з відношенням сторін 1: 2 на йому подібні;
- геометрична побудова ряду коренів квадратних з натуральних чисел,
елементарних гармонійних відношень квадрата і рівнобічного
трикутника;
- за шкалою «золотого перерізу» та інших ірраціональних і
цілочисельних схем.

Приклади практичного застосування шкали «золотого перерізу».

Використання принципу подібності в практичних завданнях щодо організації та

гармонізаці побудови творів архітектури, дизайну та образотворчого мистецтва

Модуль як основа раціональної пропорційної системи. Модульні сітки в

творчості.

14