Господарство

регіону як
територіально
-економічна
система
 Господарство регіону в
науковому і практичному
сенсі доцільно
розглядати як велику і
складну територіально-
економічну систему –
регіональний
господарський комплекс.
При розгляді проблем ринкової економіки важливо
визначати регіон як місце прояву зв’язків і залежностей
суб’єктів господарювання у відтворювальних процесах.
Це важливо для розуміння господарства регіону як
системного утворення.
“Система” – це ціле, що складається з
частин. Близьке за змістом до поняття
“система” і поняття “комплекс”.

Комплекс – це також система, що

характеризується органічною
єдністю елементів; вони, як правило,
утворюють єдине (нерозривне) ціле
 Такою цілісноюсистемою і є
регіональний господарський
комплекс.

Регіональний господарський
комплекс (РГК) – це регіональне
поєднання об’єктів, тісно
взаємозв’язаних у процесі
виробництва й транспортування
до споживачівпродукції і/або
послуг.

Цілісність РГК забезпечується дією

законів регіональної цілісності
(природи, населення й
виробництва) та регіональної
інтеграції виробництва.
РГК формуються внаслідок взаємодії таких факторів:

- внутрішніх (сировинні і трудові ресурси, споживчий

попит, інфраструктурна забезпеченість території тощо);
- зовнішніх (рівень економічного розвитку країни,
спосіб виробництва матеріальних благ, технологічний
рівень виробництва тощо).
 У РГК прийнято виділяти
галузеву (або секторальну),
функціональну і територіальну
структури.
Типізація РГК здійснюється на основі таких
ознак: територіальний ранг, генезис,
провідний технологічний уклад,
спеціалізація, напрям структурно-
технологічної трансформації, стадійність
розвитку й конфігурація опорного
каркасу території.
 Наприклад, господарський комплекс
Вінницької області, є мезорегіональним за
територіальним масштабом. Він в основному
сформувався в післявоєнний період. До
галузей його спеціалізації відносяться: сільське
господарство, харчова промисловість і
переробленнясільгосппродуктів, виробництво
електроенергії та машинобудування. За
розмірами виробництва переважають галузі
перших двох технологічних укладів (харчова та
ін.), хоча достатньо розвинутими є й
галузі третього (електротехнічна) та
четвертого (електронна) укладів.
 Ринкова трансформація комплексу
передбачає насампередінноваційно-
стабілізаційну стратегію розвитку. У
складі комплексу переважають полюси
росту, а це означає, що він
знаходиться на другій стадії розвитку.
Опорний каркас території, на якій він
базується, має радіально-концентричну
форму, проте асиметричну, тому що
основний полюс розвитку – Вінницький
промисловий вузол – зміщений від
центра області на північ.
Дякую за увагу