Гнібеда Артем
Завдання:
1. Представити у вигляді таблиці (схеми) переваги і недоліки технологічної, предметної і
змішаної виробничої структури. Результати представити у вигляді презентації.
Структури Переваги
Технологічна Переваги технологічної
структури полягають у
поширенні регулювання
завантаження устаткування,
повнішому використанні
матеріалів; розширенні
можливостей маневрування
робітниками завдяки їх
високій кваліфікації,
універсалізації, обміну
досвідом; застосуванні
прогресивної технології;
більшій гнучкості в разі
освоєння випуску нової
продукції та розширенні її
номенклатури; спрощенні
технічного керівництва
підрозділом; додатковому
системному ефекті за
рахунок посилення
функціональних, синергійних
та спрощених просторових
зв’язків.
Предметна Переваги предметної форми
спеціалізації: розташування
устаткування за ходом
технологічного процесу дає
змогу впроваджувати нову
техніку, механізувати та
автоматизувати виробничі
процеси, створює
передумови для організації
поточного методу
виробництва, що забезпечує
скорочення маршрутів руху
предметів праці та
тривалості виробничого
циклу з урахуванням
зменшення втрат на
переналагодження
Недоліки
Недоліки технологічної
структури: з причин великої
номенклатури збільшуються
втрати часу на
переналагодження
устаткування на інші види
продукції і, відповідно,
тривалість виробничого
циклу; зменшується
відповідальність за якість і
строки виготовлення виробів
у цілому; нераціональні і
довгі маршрути руху деталей
за групами верстатів, які
зумовлені частими змінами
складу і послідовності
операцій, що
внеможливлюють їх
розташування за ходом
технологічного процесу;
ускладнюється та дорожчає
внутрішньозаводське
кооперування;
ускладнюється планування і
диспетчерування процесів.
Недоліками предметної
спеціалізації вважається:
збільшення кількості
устаткування у зв’язку з
необхідністю мати в
наявності всі його види для
виконання різноманітних
спеціалізованих операцій;
незавантаженість
устаткування з причин зміни
обсягів виробництва;
неможливість маневрування
робітниками внаслідок
низької кваліфікації і високої
спеціалізації кожного
робітника; зниження темпів
технологічного прогресу,
 устаткування, обмеженість розширення
міжопераційних і міжцехових номенклатури та освоєння
пролежувань деталей; нової продукції;
підвищується ускладненість структури
відповідальність за якість, виробництва та керування
строки та обсяги підрозділами.
виготовлення виробів, які
закріплено за кожним цехом
та дільницею; спрощується
оперативне планування та
регулювання виробничих
процесів, оскільки всі
операції з виготовлення
конкретного виробу
зосереджені в одному цеху.
Змішана

2.Охарактеризувати виробничу структуру довільно обраного реального

підприємства.
Виробнича структура хлібокомбінату являє собою сукупність підрозділів основного
виробництва та інфраструктури (ремонтного, енергетичного, тарного, складського,
транспортного господарств).
Виробнича структура стосується виключно основного виробництва. У складі цехів
відрізняють потокові лінії. Потокові лінії складаються з відділень, які спеціалізуються на
виконанні окремих стадій технологічного процесу. За кожним з них закріплена певна
кількість робочих місць з визначеними операціями.
До числа підрозділів інфраструктури підприємства належать ремонтно-механічна майстерня,
компресорна, котельна, гараж та експедиція.

3.Дати відповідь на питання: «Чим відрізняються поняття «виробнича

структура» та «організаційна структура»?
Виробнича структура підприємства - це просторова форма організації виробничого процесу,
яка включає склад і розміри виробничих підрозділів підприємства, форми їх взаємозв'язків
між собою, співвідношення підрозділів по потужності (пропускної спроможності
устаткування), чисельності працівників, а також розміщення підрозділів на території
підприємства.
Виробнича структура підприємства відображає характер розподілу праці між окремими
підрозділами, а також їх кооперовані зв'язку в єдиному виробничому процесі зі створення
продукції. Вона робить істотний вплив на ефективність і конкурентоспроможність
підприємства.
Організаційна структура управління - це система управління, яка визначає склад,
взаємодію та підпорядкованість її елементів.
Між елементами системи управління існують зв'язки, які можна підрозділити на:
1) лінійні зв'язки виникають між підрозділами різних рівнів управління, коли
один керівник адміністративно підпорядкований іншому (директор - початкових цеху -
майстер)
2) функціональні зв'язки характеризують взаємодію керівників, що виконують
певні функції на різних рівнях управління, між якими не існує адміністративного
підпорядкування (начальник планового відділу - начальник цеху);
3) міжфункціональні зв'язки мають місце між підрозділами одного рівня управління
(начальник основного цеху - начальник транспортного цеху).