Гнібеда Артем

Тема 4: Виробнича програма підприємства

1.Сформувати глосарій до цієї теми (мінімум 15 термінів).
Виробнича програма – це система адресних завдань з виробництва і доставки
продукції споживачам у розгорнутій номенклатурі, асортименті, відповідної якості і у
встановлені терміни згідно з договорами поставок.
Маркетинг – це виробничо-комерційна діяльність підприємства, спрямована на
виявлення та задоволення потреб у його продукції (послугах) через продаж її на ринку з метою
одержання прибутку.
У широкому розумінні маркетинг – це не просто різновид діяльності, а ринкова концепція
управління виробництвом, коли принципова ідея – задоволення потреб через ринок – стає
засадною для всіх підрозділів підприємства (проектно-конструкторських, технолого-
виробничих, фінансово-комерційних.
Стратегія закріплення на ринку полягає в тім, що основним завданням підприємства
стає стабілізація і збільшення продажу продукції на раніше освоєному ринку
Стратегія розширення меж ринку передбачає вихід зі старою продукцією на нові
сегменти ринку, тобто туди, де її раніше не продавали.
Стратегія вдосконалення продукції орієнтує підприємство на її модифікацію або заміну
новою на вже освоєному ринку.
Стратегія диверсифікації означає, що підприємство розширює номенклатуру своєї
продукції і виступає з новими товарами на нових ринках, освоює суміжні галузі виробництва
Виробнича програма підприємства (план виробництва і реалізації продукції) – це
система адресних завдань з виробництва і доставки продукції споживачам у розгорнутій
номенклатурі, асортименті, відповідної якості і у встановлені терміни згідно договорів
поставо.
При розробці виробничої програми передбачається досягнення необхідних темпів
зростання виробництва; освоєння нових видів продукції; раціональний розподіл продукції, що
випускається, по календарних термінах. Основна увага приділяється підвищенню ефективності
виробництва, досягненню беззбитковості по збитковій частині номенклатури. Передбачається
відновлення фондів і впровадження нової техніки, підвищення використання виробничої
потужності, зростання продуктивності праці.
В основу розробки виробничої програми має бути покладена реальна потреба в
конкретній продукції. На рівні промислового підприємства конкретизація потреби в продукції
забезпечується за допомогою попиту споживачів і господарських договорів за розгорнутою
номенклатурою виробів.

2.Визначте склад ресурсного потенціалу виробничої програми. Для цього

опишіть що входить до складу:
- матеріальних ресурсів;
- основних фондів;
- нематеріальних ресурсів;
- трудових ресурсів;
- фінансових ресурсів.
Результати оформите таблицею.
Види ресурсів можна візуально підтвердити певними фото підприємств або рисунками
(бажано, не обов’язково).

3.Дайте відповідь на питання: «Галузева специфіка та форми власності

впливають на особливості формування виробничої програми підприємств?».
Відповідь підтвердить аргументами
Ринкова економіка характеризується багатоукладністю господарювання. Тут
репрезентовано різні форми власності: державну, колективну, приватну. Створюються також
підприємства різних організаційно-правових форм господарювання: орендні, акціонерні,
кооперативні, колективні, спільні, індивідуальні та інші. Наявність різних форм власності та
організаційно-правових форм господарювання впливає на організацію фінансів. Це
проявляється в процесі формування капіталу (статутного фонду), розподілу прибутку,
утворення грошових фондів, внутрішньовідомчого розподілу коштів, у взаємовідносинах з
бюджетом тощо.
В процесі створення та організації діяльності державних підприємств та установ за
участю держави остання може виступити в якості: засновника, співзасновника та власника
пакету акцій. Відповідно до форми участі держави, її органи здійснюють пряме управління
підприємствами і установами та управління державними корпоративними правами.

Організація фінансів підприємств недержавної форми власності характеризується

ширшими можливостями щодо формування і використанім фінансових ресурсів. У
господарський оборот цих підприємств залучаються кошти засновників, акціонерний капітал,
пайові внески, спонсорські кошти, фінансова допомога як держави, так і недержавних
фінансових інституцій.
 Вищими органами управління на підприємствах недержавної форми власності є
(залежно від типу підприємства) загальні збори членів трудового колективу або акціонерів;
рада директорів, засновників або інше правочинне представництво, їм належить право
розпоряджатися власністю (продавати, обмінювати, здавати в оренду, передавати безплатно),
затверджувати доходи і видатки підприємства, розподіл прибутку, розмір оплати праці й
вирішувати інші фінансові питання. Ділові ризики і конкуренція диктують необхідність
створення резервних, страхових фондів.

На організацію фінансів підприємств впливає також галузева специфіка виробництва,

сфера і характер діяльності суб'єкта господарювання. Особливості фінансів обумовлені
характером виробництва, тобто технологічними особливостями виробництва, тривалістю
виробничого циклу, залежністю виробництва від природних і кліматичних умов тощо. Ці
галузеві фактори зумовлюють відмінності у швидкості обігу фінансових ресурсів, складі і
структурі грошових фондів, що обслуговують виробничий процес, у взаємовідносинах
підприємницьких структур із бюджетом і централізованими цільовими державними фондами.