Параджанов Сергій Йосипович

Кузнецова Аліса 11-В

Сергій Йосипович Параджанов — український та
вірменський кінорежисер, сценарист,
композитор. Один із представників хвилі
українського поетичного кіно. Започаткував в
українському образотворчому мистецтві жанр
колажу, який створював на засадах
концептуалізму, хоча за життя ці твори
перебували в андеграунді, і на виставках
з'явилися лише по смерті художника.Відомий як
режисер кінострічки «Тіні забутих предків»
заснованої на однойменній повісті Михайла
Коцюбинського, котра посідає 1-ше місце у
списку 100 найкращих українських фільмів.
Народний артист УРСР (1990, посмертно).
Політв'язень (1973—1977).
 в ча в с я на в о к а л ь н ом у
У 19 42 — 19 4 5 р о к а х н а
в а т о р ії. Б р а в у ча с т ь у
Т б іл іс ь к о ї к о н с е р
відділенні с ь к о в и х
п і, щ о в и с т уп а л а у в ій
ко нц ер тн ій тр у
ко н ц е р т ів . У 194 5 р .
р о в ів б л и з ь к о 6 00
шпиталях, п о рії у к л ас Н ін и
о с к о в с ь к о ї к о нс е р в ат
перевівся д о М
о в 19 4 6 р . в с т у п и в н а
До р л іак . П а р а л е л ь н
о ю з н о го д е р ж а в н о го
и й ф а ку л ь т е т В с е с
режисерськ й с т е р н ю Іго р я
т о г р а ф ії (В Д ІК ), у м а
інституту кін е м а
у рс і в ч и л и с я в ід о м і в
Са в ч ен к а . Н а ц ьо м у к
нд р А л о в , В о л о д и м и р
у р е ж и с е р и О л е к с а
майбутньом н е р . З ак ін ч и в
Х у ц іє в , Ф е л ік с М и р о
Наумов, М а р л ен
ВДІК у 1951 р.
 Працював асистентом режисера на фільмі
«Тарас Шевченко» (режисер І. Савченко),
асистентом режисера на стрічці «Максимко»
(режисер А. Мишурін). Зняв дипломну роботу —
фрагмент кінофільму «Андрієш» за мотивами
молдавських казок. Через чотири роки
Параджанов разом із режисером Яковом
Базеляном зніме на кіностудії ім. Довженка
повнометражний варіант цього сюжету. По
закінченню ВДІК був направлений на Київську
студію художніх фільмів як режисер-
постановник.
З Україною пов'язана значна частина творчої
біографії Сергія Параджанова. Тут він створив
фільми «Наталія Ужвій», «Золоті руки», «Думка»
Сергій Параджанов на
(всі — 1957), «Перший парубок» (1958), «Українська
рапсодія» (1961) «Квітка на камені» (1962, у
українській марці, 1999
співавторстві з Анатолієм Слісаренком).
 Дві останні роботи Сергія Йосиповича — документальний фільм,
присвячений Ніко Піросмані, і художня картина «Ашик-Керіб», знята за
мотивами казки М. Лермонтова про пригоди «мандруючого трубадура»,
який проходить через тисячу випробувань, щоб знайти свою кохану, й
присвячена пам'яті Андрія Тарковського, чиї творчість і дружбу високо
цінував Параджанов. Фільм не випускали в широкий прокат, але
Параджанов з ним побував на фестивалях в Голландії, Німеччині і
Венеції. Газета «Монд» із цього приводу писала: «Кращої вітрини
перебудови в радянському кінематографі, аніж фільми „Ашик-Керіб“
Сергія Параджанова і „Маленька Віра“ Василя Пічула, на фестивалі у
Венеції важко було б знайти…» Після успіху в Європі, 6 грудня 1988 року
картині «Ашик-Керіб» нарешті було видано посвідчення про дозвіл.
Смерть прийшла до нього тоді, коли у Єревані
розпочалася робота над автобіографічною
картиною «Сповідь». Оригінальний негатив
включено до фільму «Параджанов. Остання
весна». Були зняті перші 300 метрів плівки, проте
здоров'я режисера було вже сильно підірвано.
Величезною трагедією для Параджанова стала
смерть його сестри Ганни. Він власноруч зробив
надзвичайно красиве вбрання для труни. А за
декілька місяців у самого Параджанова виявили
рак легені. Операцію з видалення легені було
проведено у Москві, але стан митця не
покращився. У одному зі своїх інтерв'ю Пам'ятник Сергію
Параджанов сказав: «Всі знають, що у мене три Параджанову на
батьківщини. Я народився в Грузії, працював в Батьківщині — в Тбілісі
Україні і збираюся вмирати у Вірменії». 17 липня
1990 року він приїхав до Єревану, де через три дні і
помер.


ДЯКУЮ ЗА
ПЕРЕГЛЯД!