ЄВГЕН СТАНКОВИЧ

Ж И Т Т Е В И Й ТА Т В О Р Ч И Й
ШЛЯХ
Ф ОЛ Ь К - О П Е РА « К ОЛ И Ц В І Т Е
ПАПОРОТЬ»

Чепурна Аріна
 БІОГРАФІЯ
Євген Станкович народився 19.09.1942 року у маленькому закарпатському місті
Свалява, в сім’ї вчителів.
У віці 10 років розпочав навчання в музичній школі (клас баяна), продовжив навчання
в Ужгородському музичному училищі  у класі баяніста і композитора Степана Мартона, а
згодом — у класі віолончеліста Й. Базела.
Після закінчення музичного училища вивчав композицію у Адама Солтиса
у Львівській державній консерваторії імені Миколи Лисенка. Низку інших музичних предметів
(гармонія, читання партитур, поліфонія тощо) у Станковича викладали такі відомі музиканти,
як Станіслав Людкевич, Роман Сімович, Анатолій Кос-Анатольський, Стефанія Павлишин.
У Львові Євген Станкович провчився півроку, після чого був призваний до армії. Відбувши
військову службу, продовжує навчання в Київській консерваторії у класі Бориса
Лятошинського. За 3 роки занять у класі  Б. Лятошинського Станкович зумів перейнятися його
високоморальним принципом: бути чесним і в мистецтві, і в вчинках. Після смерті вчителя, в
1968 році, Станкович перейшов в клас Мирослава Скорика, який дав Євгену чудову школу
професіоналізму.
 З А К І НЧ И В Ш И У 1 9 7 0 Р ОЦ І Н А ВЧ А Н Н Я В
К О Н С Е Р В А Т О Р І Ї , П О Ч И Н А Є П РА Ц Ю В А Т И М У З И Ч Н И М
РЕДАКТОРОМ У ВИДАВНИЦТВІ «МУЗИЧНА
У К РА Ї Н А » . У 1 9 7 1 - 1 9 7 7 Р О К А Х ЄВ ГЕН С ТАНКОВИЧ
– НА ТВОРЧІЙ РОБОТІ.
З 1 9 7 6 Р ОКУ С ТАНКОВИЧ С ТАЄ З АС ТУ ПНИКОМ
Г О Л О В И П РА В Л І Н Н Я К И Ї В С Ь К О Ї О Р Г А Н І З А Ц І Ї
С П І Л К И К О М П О З И Т О Р І В У К РА Ї Н И , А З 1 9 7 9 Р О К У —
З А С Т У П Н И К О М Г О Л О В И П РА В Л І Н Н Я С П І Л К И
К О М П О З И Т О Р І В У К РА Ї Н И . З 1 9 8 4 Р О К У Є В Г Е Н А
Ф Е Д О Р О В И Ч А О Б РА Н О С Е К Р Е Т А Р Е М П РА В Л І Н Н Я
С П І Л К И К О М П О З И Т О Р І В У К РА Ї Н И , А ГОЛ О В О Ю
П РА В Л І Н Н Я В І Н Б У В У 1 9 9 0 — 1 9 9 3 Р О К А Х .
 З 1988 року Станкович розпочав педагогічну діяльність у
Київській консерваторії ім. П.І. Чайковського, нині – професор,
завідувач кафедри композиції Національної музичної академії
України ім. П.І. Чайковського.

Євген Станкович у 2004 – 2010 роках стає Головою Спілки

композиторів України. З грудня 2010 року – Почесний
співголова НСКУ.

Починаючи зі студентських років Станкович пише багато і в

самих різних областях, але найбільш значимі твори втілені в
симфонічному та музично-театральних жанрах. Вже з перших
композицій Станкович проголошує себе як композитор великого
драматичного дарування. Його вишукана композиторська
техніка, детальна поліфонічна фактура та споглядальний ліризм
викликає до спогадів стиль епохи Барокко, а повнокровна пост-
романтична оркестровка додає музиці теплоту та експресію.
Творчість Станковича надзвичайна в показі емоційної свободи,
досконалої технічної майстерності та гнучкості форми.
Його творчий доробок представлений усіма музичними жанрами: фольк-опера «Коли цвіте
папороть», опера «Rustici», 6 балетів («Княгиня Ольга», «Прометей», «Майська ніч», «Ніч
перед Різдвом», «Вікінги», «Володар Борисфену»), 6 великих симфоній (Симфонія № 3 «Я
стверджуюсь» на слова П. Тичини відзначена Національною премію України імені Тараса
Шевченка), 10 камерних симфоній, велика кількість вокально-симфонічних,
інструментальних і хорових полотен («До Тебе, Господи взиваю»), а також окрема сфера
камерних творів, музика до 6 драматичних вистав і більш ніж 100 художніх та
документальних фільмів («Легенда про княгиню Ольгу», «Ярослав Мудрий», «Роксолана»,
«Ізгой» тощо.
У композиторській спадщині Є. Станковича – твори, присвячені трагічним сторінкам історії
України: «Панахида за померлими з голоду» («Жертвам голодомору»), «Каддиш-Реквієм»
(«Бабин Яр»), «Поема скорботи», «Музика Рудого лісу» (на тему Чорнобильської трагедії) .
 Про рівень досконалості автора свідчить той
факт, що в 1985 році музична комісія
ЮНЕСКО назвала Третю камерну симфонію
Станковича (1982) серед 10 кращих творів у
всьому світі, визнала «твором, що став
надбанням Людства».

Твори композитора звучать у концертних залах Канади, США, Німеччини, Франції, Іспанії, Англії, Швейцарії,
Югославії, Китаю.
В 1992 році Євген Станкович очолював журі першого Міжнародного фестивалю сучасної музики у м. Вінніпег
(Канада). У 1996 році, на запрошення уряду Швейцарії, був композитором в резиденції кантона Берн (Швейцарія). Він
переможець низки вітчизняних та міжнародних мистецьких оглядів, конкурсів, фестивалів.
 Є В Г Е Н С Т А Н К О В И Ч Я К П Е Д А Г О Г , В П Е Р Ш У Ч Е Р Г У, С К Е Р О В У Є
М О Л О Д И Х К О М П О З И Т О Р І В Д О Т РА Д И Ц І Й У К РА Ї Н С Ь К О Ї М У З И Ч Н О Ї
К УЛ ЬТ У Р И .
ЄВГЕ Н СТАНКОВИЧ – ГЛИБОКО НАЦІОНАЛЬНИЙ КОМПОЗИТОР СВІТОВОГО
Р І В Н Я : У К РА Ї Н С Ь К И Й – Б О Н А Ц І О Н А Л Ь Н А К О Н С Т А Н Т А ( Ч И Т О Ф О Л Ь К Л О Р, Ч И
Т О В І Т Ч И З Н Я Н А П Р О Ф Е С І Й Н А Т РА Д И Ц І Я ) Є Н А Й В А Ж Л И В І Ш И М Д Ж Е Р Е Л О М Й О Г О
Н А С Н А Г И ; С В І Т О В И Й – Б О Т В О Р Ч І Д О С Я Г Н Е Н Н Я М А Й С Т РА В И Й Ш Л И З А М Е Ж І
У К РА Ї Н С Ь К О Г О В И М І Р У І С Т А Л И З А ГА Л Ь Н О Л ЮД С Ь К И М Н А Д Б А Н Н Я М .
 «КОЛИ ЦВІТЕ ПАПОР ОТЬ»
Ф ОЛЬК-ОПЕРА
Написана у середині 1970-х років, вперше
прозвучала в концертному виконанні в 2011 році,
на театральній сцені вперше була представлена 15
грудня 2017 року в Львівському національному
театрі опери та балету імені Соломії
Крушельницької. Літературною основою опери
стали твори Миколи Гоголя, національний
фольклор, героїчний епос, народні обряди.
«Коли цвіте папороть» — фольк-опера на 3
дії українського композитора Євгена
Станковича на лібрето Олександра
Стельмашенка
Опера була написана на замовлення
французької концертної фірми «Алітепа» для
всесвітньої виставки в Парижі. Прем'єра
опери в Україні була запланована на 1978
року в палаці «Україна», на прем'єру були
запрошені французькі представники. Однак
під час генеральної репетиції надійшов
дзвінок із Москви щодо заборони вистави.
Декорації та костюми до постановки —
знищені.
На думку редакції журналу «Музика»
причиною заборони було «бажання табуювати
будь-який прояв етнічної самобутності».

Прем'єра опери у концертному виконанні відбулася
лише 8 квітня 2011 року — через 33 роки по її
створенню. Прем'єра була здійснена силами
Національного симфонічного оркестру України та
Народного хору ім. Верьовки під орудою В.Сіренка в залі
Київської філармонії в рамках фестивалю «Прем'єри
сезону».

Прем’єра на оперній сцені у постановці Василя Вовкуна
відбулась у Львівській Національній Опері в грудні 2017-
го. Постановка увійшла до репертуру театру. У феєрії
“Коли цвіте папороть” задіяні понад 400 учасників. Хор
складається з 80 артистів. Цю постановку феєрії, за
словами Василя Вовкуна, присвятили художнику
покійному Євгену Лисику, що був сценографом
забороненої постановки “Коли цвіте папороть”.
 О П Е РА « К О Л И Ц В І Т Е П А П О Р О Т Ь » Є Я С К РА В И М П Р И К Л А Д О М
Н Е О Ф ОЛ Ь К Л О Р ИЗ М У В О П Е Р Н О М У ЖА Н Р І І Є Н О ВАТОР С Ь КО Ю У РЯ ДІ
ВІДНОШЕНЬ. ВПЕРШЕ В ОПЕРНОМУ ЖАНРІ КОМПОЗИТОР ПОЄДНАВ
З ВУ Ч А НН Я С И МФ О Н І Ч Н ОГО ОР К Е С Т РУ З АУ Т Е Н Т И Ч Н И М С П І В О М
Н А Р О Д Н О Г О Х О Р У, В І К О В І Т РА Д И Ц І Ї Ф О Л Ь К Л О Р У — З А В А Н Г А Р Д Н И М И
З А С О Б А М И В И РА З Н О С Т І , А В О Р К Е С Т Р О ВУ П А Р Т И Т У Р У В В І В Н А Р О Д Н І

ІНСТРУМЕНТИ .
Епіцентром, обрядовою пуповиною, обраною Євгеном Станковичем для твору, стала
одна з найрозкішніших, найпотаємніших і найсуттєвіших архаїчних містерій, яку
справляла давня Україна у час літнього Сонцестояння – Купала. Містичність цих дійств,
огорнених легендами, переказами, збережених як релікти давніх вірувань і знань, культу
родючості землі перегукуються з найдавнішими містерійними обрядами світу. Люди,
поклоняючись живодайній силі землі, зодягнули одне з найбільших архаїчних свят у
шати освячень символами Зорі – головної героїні Купальських ночей, Вогню і
Блискавки, Сонця-Купала, яке мусить злучитися з Водою-Ладою, скропивши землю під
правічним Деревом Життя Божою Росою, що сходить Небесними Шляхами з Небесних
Брам… Злиття одвічно чоловічого – Вогню і жіночого начал – Води кладе початок
новому життю. І над усім цим полум’яніє Квітка Щастя – заповітний цвіт, що горить
дивним світлом, вибухаючи з велетенською силою лише раз на рік – Квіт Папороті…
Перша дія опери має назву «Купало» і ділиться на чотири
сцени-концентри: «Людські Купала», «Русалчині
Купала», «Відьомські Купала», «Цвітіння папороті».
Купальські архаїчні хороводи під Деревом Життя
змінюються фантасмагоричними нічними русаліями з
яскраво вирішеним балетно-хореографічним, світловим
оформленням і відеорядом; поява у гетерогенній масі
русалок, відьом, нечистої сили персоніфікованих героїв –
Козака, Дівчини накреслює квазі-сюжетну лінію цілого.
Драматичній сцені з потопельницею (відгомін давніх
жертвоприношень) передує глибоко драматична і
філософсько-континуальна сцена «Глибокий колодязю,
золоті ключі». А пошуки папороті завершуються
досвітанним магічно-ритуальним викачуванням у росі та
сценою розпахлого дня після містичної Купальської ночі з
її таємничим плетінням вінка.
Обрив, миттєва втрата цього соковитого, омріяного світу у
другій дії («Героїка») переносить глядача в інший вимір:
декорація падає, немов зрізане дерево, і глуха безлика
металева стіна закриває білий світ. Горизонт безпросвітно
забивається сірими однотонними квадратами, і в душі на
противагу цьому мурові спалахують Сосюрині рядки «Місто
взяло в ромби і квадрати всі бажання і думки мої…».
Моторошний, механістичний урбанізм homo-civilis наступає
зусібіч, і лише Козак, який крізь віки все шукає свою
заповітну квітку, невтомно і невблаганно протистоїть,
бореться, не здається. Пращурно темної ночі Герой у вирі
самотності, посеред безмежних космічних міріад квіток,
«пустивши кониченька в сад», усе ж знаходить молоденьких
побратимів, з якими намагається відчинити небесний портал,
знайти космічну квітку, що сяє неземним, фантастичним
лілово-рожевим світлом.
Оркестрова партитура, що постала з-під геніальної руки Євгена Станковича, – це звуковий образ землі з
усім на ній сущим. Із точки зору технології у ній зібрано сучасні техніки й можливості оркестрового та
вокально-хорового письма. Її характеристики – це поліфонічні переплетення і накладання різноманітних
звукових площин (кожна з яких наділена власним тембрально-ритмічним та інтонаційно-ладовим
«темпераментом»), калейдоскопічність-нанизування швидкозмінних «ландшафтів», разючі контрастні
зіставлення-переставлення немов «з вогню у воду» (як на Купала) з одного боку, з іншого – проростання-
проймання щоразу новими підголосками-лініями (як у рослинному світі паростками, віттями, квітами)
голосових та інструментальних «розквітань».
 О С Ь Т А К І Д У М К И В И К Л И К А В Ц Е Й С В О Є Р І Д Н И Й І О Р И Г І Н А Л Ь Н И Й Д РА М А Т У Р Г І Ч Н И Й
К О Н С Т Р У К Т , Я К И Й З І З Г О Д И К О М П О З И Т О РА В И Б У Д У В А В Р Е Ж И С Е Р. « К О Л И Ц В І Т Е
П А П О Р О Т Ь » Л Ь В І В С Ь К О Г О О П Е Р Н О Г О – Ц Е З В Е Р Н Е Н Н Я І З А С Т Е Р Е Ж Е Н Н Я В О Д Н О Ч А С , Ц Е
К Л И Ч З Е М Л І Д О С В О Ї Х Д І Т Е Й . В О Ч Е В И Д Ь , Н А С Т А В Т О Й Ч А С І Т А Г О Д И Н А , К О Л И К В І Т К А -
У К РА Ї Н А О Т Р И М А Л А П РА В О Г О Л О С У, Щ О Б П Р О М О В И Т И , « К О Л И Ц В І Т Е Ї Ї П А П О Р О Т Ь » ,
П О П Р И В С Ю Т Е Х Н О К РА Т І Ю Т А У Р Б А Н І З М , Г Л О Б А Л І З М І В С Я К И Й І Н Ш И Й - І З М : З Е М Л Я З Ї Ї
Т И Х И М И В О Д А М И І Я С Н И М И З О Р Я М И Є Н А Й Б І Л Ь Ш И М Д А Р О М Д Л Я Л Ю Д И Н И . І Я К Щ О М И
В Т РА Т И М О Ї Ї , Т О В Т РА Т И М О С Е Б Е , В Т РА Т И М О Ж И Т Т Я .
Скільки ж усіх і усього змістилося у цій Квітці: і прото-Україна з архаїчним
предковічним чуттям води і землі, квітів і трав, зірок і неба, сонця і хліба; і
міфологічно-космогонічні уявлення наших предків про світ видимий і невидимий; і
становлення обрядово-календарних дійств і вірувань посполитого середовища з усім
багатством і поетикою розмаїття буття етносу й осібного людського життя; і битий
шлях історичного поступу народу з героїкою звитяг і жалобою втрат, виміряними
крізь віки пластично-звуковими кодами, музичними знаменами і хоругвами, в
емблематиці яких зібралася вся суть української душі. А остання, як відомо, не має
ані часових, ані просторових обмежень. Лірика, епос і драма, сплетені воєдино,
творили синергетичну сутність цього мистецького дійства.
КОЛ И Ц В І Т Е П А П О Р О Т Ь . Л Ь В І В С Ь К А
О П Е РА . Ф РА Г М Е Н Т.
ДЯКУЮ ЗА
УВАГУ !!!