Вінницький навчально-науковий інститут економіки

Західноукраїнський національний університет

Комплексне Практичне Індивідуальне Завдання

з історії та культури України
на тему:
«театри Вінниччини»

Підготував
студент групи Првн-11
Мусієнко Максим Андрійович

Викладач
Городинська Лілія Станіславівна

Вінниця-2023
1
 ПЛАН

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1: Театри Вінниччини

1.1 Вінницький обласний академічний українсько-музичний театр імені
М.Садовського 4
1.2 Вінницький обласний академічний театр ляльок «Золотий ключик» 5

РОЗДІЛ 2: Найвідоміші театри України

2.1 Одеський національний академічний театр опери і балету 6
2.2 Львівський національний академічний театр опери і балету імені
С.Крушельницької 7

2.3 Дніпропетровський академічний міський український театр одного актора

«Крик» 8

РОЗДІЛ 3: Найвідоміші театри світу

3.1 «Ла Скала» в Мілані 9
3.2 «Гранд-опера» або Опера Гарньє в Парижі 10
3.3 Віденська опера 11

ВИСНОВОК 12
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 13

2
ВСТУП
Вінниця – мальовниче місто у центральній частині України, яке
славиться багатою історією, неймовірними краєвидами, а також історичними та
культурними пам'ятками. Декілька разів Вінницю визнавали найкомфортнішим
містом в Україні, багато хто називає Вінницю містом фонтанів. Ще тут є театр
імені Садовського, який є дуже відомим і театр ляльок, про які я далі розповім
більше.

3
РОЗДІЛ 1: Театри Вінниччини
Вінницький обласний академічний українсько-музичний театр імені
М.Садовського — заклад мистецтв, що належить територіальним
громадам Вінницької області та перебуває в управлінні Вінницької обласної ради.
З 1986 по 2016 рр. головним режисером, а потім художнім керівником театру
був народний артист України Віталій Селезньов. У стінах театру розвинули
творчий хист народні артисти України Анатолій Овчаренко, Нестор
Кондратюк, Лідія Бєлозьорова, Валерій Прусс, Таїсія Славінська, Клавдія
Барил, Валерія Сироватко, Микола Сардаковський, Анатолій Вольський; заслужені
артисти України Жанна Андрусишена, Наталія Шолом, Надія Кривцун, Діана
Калакай, Любов Остапчук, Микола Чуча, Анатолій Книшук, Валентина
Хрещенюк, Надія Колесниченко, Людмила Мамикіна, Володимир Постніков, Марія
Скрипник, які складають творче ядро колективу.
28 жовтня 2004 року театр отримав статус академічного.
4 липня 2016 року головним режисером театру обрано народну артистку України
Таїсу Славінську.
Після великої пожежі 1944 року театру була необхідна серйозна реставрація.
Керував роботами виконроб Д. Щекотихін, відомий тим, що і в 1910 році брав
участь в зведенні цієї будівлі. Внутрішня та фасадна ліпку виконана Дубинським
Ярославом Павловичем та його учнями. А поки на пожарищі стурбовано
метушилися будівельники, в колишньому приміщенні клубу промкоопераціі, де
тимчасово поселився театр, навесні 1945 року була показана безсмертна «Наталка
Полтавка». У цей складний час директором театру став Федір Верещагін.
Впродовж 1946—1948 років реставрація театру за проектом архітектора Дмитра
Чорновола була закінчена. І наказом Комітету у справах мистецтв при Раднаркомі
України від 13 листопада 1948 року тут поселився колектив Ізмаїлського музично-
драматичного театру, який об'єднався з Вінницьким. Федір Верещагін, вже як
головний режисер, очолив сформовану трупу.
1957 року після успішних гастролей в Москві театру присвоєно ім'я корифея
української сцени Миколи Садовського.
За творчі досягнення і значний внесок в справу культурного обслуговування
громадян театр був нагороджений Почесними грамотами Верховної Ради України,
Ради Міністрів України, Почесними грамотами Президій Верховних Рад
Азербайджану, Молдови, Кабардино-балкарської, Марійської, Чечено-інгушської
автономних республік та іншими відзнаками.
1993 з ініціативи головного режисера театру Віталія Селезньова при Вінницькому
музичному училищі ім. Леонтовича відкрито театральне відділення, яке готує
акторів театру. За роки його існування 12 випускників поповнили театральний
колектив.
4
Вінницький обласний академічний театр ляльок «Золотий ключик»
Вінницький театр ляльок є один з найстаріших лялькових в Україні — він був
заснований в жовтні 1938 року.
У червні 1945 року Вінницький ляльковий показував першу післявоєнну
виставу «Казка партизанського лісу» В. Шестака, Є. Ровенського.
За свою історію колектив театру здійснив більше 250 нових постановок.
З 1998 року головним режисером був Овчаренко Анатолій Миколайович.
У 1999 році Вінницький академічний обласний театр ляльок започаткував
Міжнародний фестиваль театрів ляльок «Подільська лялька», нині один з
найпопулярніших в Україні.
У вересні 2019 переїхав з вул. Льва Толстого, 6 у інше приміщення за адресою
Хмельницьке шосе, 7.[1]
Історія становлення театру тісно пов'язана з іменем відомого лялькаря,
члена УНІМА, заслуженого діяча мистецтв України Володимира Шестака, який
очолював театр майже 40 років.
Сьогодні театром керує директор засл. працівник культури України Михайло
Байдюк. Головний режисер — Засл. діяч мистецтв України Олександр Свіньїн
Головний художник — Тетяна Шабанова
Репертуар Вінницького театру ляльок цікавий і різноманітний, творчий колектив
звертається до різних жанрів: від казок народів світу до пародії на вестерн і сучасної
драматургії для дітей.
Вінницький академічний обласний театр ляльок — лауреат багатьох міжнародних
фестивалів та конкурсів. Останнім часом (1990—2000-і рр.) — переможець
всеукраїнського конкурсу вистав за творами українських драматургів (1 місце) —
вистава «Малята-кармалята» Г. Усача, переможець міжнародного фестивалю
дитячих театрів в м. Ясси (Румунія) — вистава «Гноми доброї Білосніжки» Г. Усача,
1994 р. (1 місце).
Театр побував на гастролях майже в усіх областях України,
у Молдові, Польщі, Румунії. Колектив закладу — неодноразовий дипломант та
учасник багатьох міжнародних фестивалів.

5
 РОЗДІЛ 2: Найвідоміші театри України
Оде́ ський націона́ льний академі́чний теа́ тр о́ пери та бале́ ту — найстаріший
оперний театр України. Розташований у місті Одеса за адресою пров. Чайковського,
1. Фасад будівлі дивиться на перехрестя
вулиць Ланжеронівської та Рішельєвської (Театральну площу), тильна сторона
театру виходить на провулок Чайковського.
Будівлю зведено 1887 року під керівництвом архітекторів Фердинанда
Фельнера і Германа Гельмера («Бюро Фельнер & Гельмер») у
стилі віденського бароко. Архітектура глядацького залу витримана в стилі пізнього
французького рококо.
Унікальна акустика підковоподібного залу дозволяє доносити навіть шепіт
зі сцени в будь-який куточок залу

 Щоб зупинити осідання будівлі й утворення тріщин в її опорних конструкціях, в

1955—1956 рр. виконали роботи зі зміцнення фундаменту театру шляхом його
силікатування рідким склом (залито близько 6 млн л розплавленого скла через
шурфи в фундамент).
 1965—1967 — повна реставрація театру — як зовні, так і всередині.
Уряд СРСР витратив 4 млн крб і 9 кг щирого сусального золота. Проте ці заходи
допомогли не надовго — театр збудували на осадових породах, тому процес його
руйнації тривав.
 До середини 1990-х рр. будівля дійшла катастрофічного стану, і 1996 року Кабінет
Міністрів України виділив кошти на нову капітальну реставрацію. Закінчення робіт
спершу планували на 1999 рік, а потім неодноразово переносили через нестачу
коштів. Було зміцнено фундамент шляхом заливки залізобетонних паль. Повну
реставрацію будівлі завершили 2007 року.

6
Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії
Крушельницької — театр опери і балету у Львові, в історичному центрі міста,
на проспекті Свободи, 28. Названий на честь відомої української оперної
співачки Соломії Крушельницької.
Сьогодні в оперному театрі працюють понад 40 солістів, балетна трупа (60
артистів), хор (60 артистів), симфонічний оркестр (90 музикантів). В репертуарі
театру 22 опери, 3 оперети та близько 20 балетів. Всі опери йдуть мовою оригіналу
(італійською, французькою, польською). Для зручності глядачів над сценою
розміщене табло з рухомим рядком, що подає переклад змісту вистави українською
мовою.
У театрі проводиться міжнародний фестиваль оперного мистецтва імені Соломії
Крушельницької.
Серед останніх прем'єр: феєрія (фолк-опера-балет) «Коли цвіте папороть» Євгена
Станковича (15 грудня 2017 року), «Дон Жуан» Моцарта (2018), «Під маскою» —
балети Ігоря Стравінського «Пульчинелла» та «Весна священна»
(2018), «Лоенгрін» Ріхарда Вагнера (2019), «Турандот» Джакомо Пуччині (2020).
Генеральний директор — художній керівник театру — Василь Вовкун
Репертуар: Театр славиться різноманіттю вистав, що охоплюють оперу, балет,
оперету та інші жанри. Виконавці та режисери тут високо професійні.

Виконавці: Львівський оперний театр виховав багатьох видатних артистів, які

виступають не лише в Україні, але і за кордоном.

Культурні події: Театр також є організатором різноманітних культурних подій,

фестивалів та концертів, що сприяють розвитку культурного життя Львова.

Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії

Крушельницької є не лише мистецькою сценою, але й важливим символом
культурної спадщини України.

7
Дніпропетровський академічний міський український театр одного актора
«Крик» — театр у місті Дніпро. Єдиний, щонайменше в Україні і в Європі,
повноцінний театр, у якому актор є і режисером вистав, і сценаристом,
і сценографом, і художником, і музичним редактором, і гримером, і костюмером —
це засновник театру народний артист України Михайло Мельник. У
листопаді 2012 року наказом Міністерства культури України театру надано статус
академічного.
Дніпропетровський театр-студія «Крик», як комунальний заклад культури, був
зареєстрований рішенням виконкому Жовтневої районної ради народних
депутатів міста Дніпропетровська 6 липня 1990 року , але до цього театр вже
активно працював щонайменше рік — зі спектаклями «Гайдамаки» і «Пропащі»
«Крик» виступав не тільки в Україні.
Розпорядженням Дніпропетровської міської ради від 4 травня 1993 року театр-
студія отримала сучасну назву — був зареєстрований Український театр одного
актора «Крик». «Крик» — це єдиний в Україні випадок театру, коли режисер є
і актором, і сценаристом, і музичним редактором, і художником та костюмером
одночасно. Вистави «Крику» набули широкої популярності. Попри свою
компактність, на гастролі «Крик» виїжджає не часто.
Першими виставами театру стали «Гайдамаки» за однойменною поемою Тараса
Шевченка і «Пропащі» за мотивами творів Остапа Вишні, які Михайло Мельник
поставив ще на малій сцені Українського музично-драматичного театру імені Тараса
Шевченка. Невдовзі, у 1991 році, до них додалася «Кара» за повістю Миколи Гоголя
«Тарас Бульба». Цікаво, що на «Гайдамаків» не пускали школярів, бо Мельник
вважав постанову спектаклем для дорослих, а не для дітей, через що частенько не
знаходив порозуміння з керівництвом шкіл. «Кара» користувалася величезною
популярністю серед глядачів, проте виявилася надто небезпечною для актора.
Одного разу під час вистави на нього впав реквізит, Михайло Васильович сильно
пошкодив спину. Після цього він вирішив зняти спектакль. 1993 року Мельник
поставив «Лоліту» Набокова. Цю п'єсу він грав шістнадцять років, але потім
несподівано зняв з репертуару. Як пояснював сам митець, він почав комплексувати
перед своєю донькою і вирішив поміняти п'єсу.

8
 РОЗДІЛ 3: Найвідоміші театри світу
ЛА СКАЛА

Мілан, Італія

 Рік відкриття: 1778

 Місткість: 2 030 осіб
Саме в Італії в епоху Відродження зародилося сучасне оперне мистецтво. У 1776
році міланському архітекторові Джузеппе Пьермаріні сподобався шматочок землі на
місці зруйнованої церкви Санта-Лючія делла Скала. Так і було вирішено побудувати
на ньому оперний театр, що в результаті отримав назву від свого “попередника”.

Під час будівництва фундаменту під землею знайшли мармурову плиту з

зображенням давньоримського лицедія Пілада, що будівельники сприйняли як знак
згори.

Багато видатних опер виникло з призначенням постановки саме на сцені Ла скала.

Зокрема тут відбулися прем’єри таких опер, як “Пірат” і “Норма” Вінченцо Белліні,
“Лукреція Борджа”, “Набукко”, “Отелло” і “Фальстаф” Верді, “Мадам Баттерфляй” і
“Турандот” Пуччіні.

В театрі Ла Скала співали й видатні українські співачки та співаки – Соломія

Крушельницька, Євгенія Зарицька, Марія Стефюк, Вікторія Лук’янець, Лев
Сибіряков.

Сьогодні Ла Скала по праву вважається одним із найвідоміших театрів світу. Це

перше після Міланського собору, що оглядають туристи по прибутті в Мілан.

7 грудня 1968 року один з лідерів молодіжного соціалістичного руху Маріо Капання
закидав тухлими яйцями і фарбою панів в смокінгах і дам в хутрі, які прийшли в
«Ла Скала» на прем'єру сезону, назвавши їх «буржуями» і «експлуататорами».
Протести на Пьяцца-делла-Скала вкоренилися і наймасштабніший з них
повторювався 7 грудня через року в рік. Гості не відчували себе захищеними від
народу до часів керування Клаудіо Аббадо і Ріккардо Муті, які замовили перебудову
входів відповідно до нових стандартів безпеки.

9
 ГРАНД-ОПЕРА

Париж, Франція

 Рік відкриття: 1870-ті

 Місткість: 2 200 осіб
Провідний театр світу та найвідоміший в Парижі та й у цілій Франції загалом –
Гранд-опера. У 1669 році Людовик XIV дав згоду на заснування оперного театру
поетові П’єру Перрену і композитору Роберту Камберу. Протягом століть театр
кілька разів міняв назву і місце розташування, поки в 1862 році не опинився в IX
окрузі Парижа, в будівлі, збудованій в 1875 році архітектором Шарлем Гарньє.

Розкішний фасад театру прикрашають чотири скульптури (уособлення Драми,

Музики, Поезії і Танцю) та сім арок. Вінчає будівлю величний сяючий купол. У
будівлі Опера Ґарньє розміщено також Бібліотеку-музей, що належить Національній
бібліотеці Франції.

Будівлю театру споруджено за проектом французького архітерктора Шарля Гарньє.

Будівництво Опери тривало 15 років (1860-1875 рр.). Причинами затримки були:
війна 1870 р., крах імперії, Паризька комуна.
1874 року було оголошено, що Опера може приймати відвідувачів, хоча ще рік
тривали декоративні роботи.
Завершену будівлю відкрили 05 січня 1875 року. В художньому оформленні взяли
участь 14 художників і 73 скульптори. 1887 будівлю електрифікувала компанія Т.
Едісона.
1936 сталася пожежа (наслідки якої усунули того ж року). 1964 художник М.
Шагал на замовлення міністра культури А. Мальро наново розмалював плафон у
залі, що дисонує з загальним стилістичним вирішенням інтер’єру. Реконструкцію
окремих частин будівлі виконували 1957, 1970, 1971, 1975, 1980, 2016.
Від 1923 це історична пам’ятка Франції. Її реставрацію виконано поетапно протягом
1990–2010. Із 1989, коли відкрився новий оперний театр на площі Бастилії, Гранд-
опера використовують переважно для балетних спектаклів.
На 2021 обидва сценічні майданчики входять до складу громадського комерційного
підприємства «Паризька національна опера».
Сьогодні будівля вцілому виглядає закінченою, але все ж існують незакінчені зони
(веранда курців та імператорська ротонда в музеї-бібліотеці).
На фасаді будівлі напис Académie Nationale de Musique (Національна музична
академія).
Палац Гарньє відкритий для екскурсій. У будівлі Опера Ґарньє розміщено також
Бібліотеку-музей, що належить Національній бібліотеці Франції.

10
 ВІДЕНСЬКА ОПЕРА

Відень, Австрія

 Рік відкриття: 1869

 Місткість: 1 709 осіб
Австрія – батьківщина багатьох композиторів-класиків: Гайдна, Моцарта,
Бетховена, чия музика лягла в основу Віденської класичної музичної школи.
Можливо, саме тому найвідомішим оперним театром світу впевнено можна назвати
Віденську оперу.

Будівлю опери було побудовано в 1869 році. Під час Другої світової війни театр був
частково зруйнований, однак в 1955 році відбулося його урочисте відкриття.За
кількістю вистав з Віденською оперою не в змозі зрівнятися жоден з інших оперних
театрів. Протягом 285 днів в році в цій будівлі ставляться близько 60 опер. Щороку
за тиждень до першого дня Великого католицького посту тут проходить Віденський
бал – захід, занесений в список нематеріального культурного багатства, що
охороняється ЮНЕСКО.

Сьогодні опера вражає туристів своєю величчю. Її висота становить 65 метрів, а

величезний зал, будучи найбільшим в Австрії, здатний вмістити майже дві тисячі
глядачів. На офіційному сайті я прочитала, що з них 1 709 місць сидячі, 567 місць -
стоячі і навіть є 4 місця для людей в інвалідних візках. На чудовому фасаді опери ви
можете побачити незвичайні арки, красиві колони, а також прекрасний витвір
скульптора Ернста Хенель - п'ять чудових фігур, що зображають муз, які
протегують оперного мистецтва: Любов, Героїзм, Комедія, Фантазія і Драма.
Особливо красиво, як мені здається, будівля опери виглядає ввечері з
підсвічуванням.
Внутрішнє оздоблення також виконано вишукано і зі смаком: височенні стелі,
нелічену кількість скульптур, бюсти знаменитих композиторів, чиї безсмертні твори
протягом декількох століть звучать тут. Усередині ви зможете помилуватися
знаменитими сходами, пишність якої вражає кожного. По обидва боки встановлені
скульптури, створені Йозефом Гассеріаном. Обов'язково загляньте в чайну, яка була
створена за особливим замовленням самого імператора - тут він вважав за краще
проводити час в антрактах і ділитися враженнями від щойно побачених і почутих
уявлень.
Сьогоднішні жителі Відня, на відміну від своїх попередників 19-го століття, до
опери ставляться досить трепетно. Багато з них кажуть, що якщо ви не побували в
ній хоча б на ознайомчої прогулянці, то ви не відчули атмосферу міста по-
справжньому. Такі екскурсії влаштовуються щодня і тривають близько 40 хвилин.
За цей час ви дізнаєтеся багато цікавих фактів про історію опери, її архітектурі і
зможете навіть зазирнути за лаштунки і дізнатися, що залишається «за кадром» під
час вистав і що не бачать звичайні глядачі.
11
Висновок:
Театри – це не лише місця розваг, але й важливі центри культурної спадщини та
творчості. Вони об'єднують історію, архітектуру та виконавське мистецтво,
створюючи унікальне середовище для враження та навчання.
Театри виступають каталізаторами творчого розвитку суспільства, де артисти й
глядачі спільно діляться емоціями та думками, збагачуючи культурний ландшафт.
Усе це робить театри невід'ємною частиною життя та культурного обличчя кожного
народу.
Театри, такі як Львівський національний академічний театр опери та балету імені
Соломії Крушельницької, втілюють у собі багатогранний світ мистецтва та
культури. Їхні історії, архітектура та різноманітні вистави віддзеркалюють багатство
та розмаїття людського вираження.
Такі установи стають місцями, де зближуються талант, традиції та сучасність, і вони
продовжують виконувати важливу роль у формуванні культурного обличчя та
сприянні спільному духовному досвіду суспільства.

12
Список використаних джерел:
https://uk.wikipedia.org/wiki
https://uk.wikipedia.org/wiki
https://uk.wikipedia.org/wiki
https://uk.wikipedia.org/wiki
https://cultura.city

13