Секція: Сценічне мистецтво: історичний ракурс та практичний досвід.

Коротченко Даря Василівна

Студентка Київського університету культури
м.Київ,Україна
Е-mail: dariada0501@gmail.com
Науковий керівник:кандидат мистецтвознавства,
доцент кафедри режисури та майстерності актора
Чорна Кристина Василівна

ФОРМУВАННЯ РЕЖИСЕРСЬКОГО СТИЛЮ ПЕТРА ІЛЬЧЕНКО В

КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКОЇ КЛАСИЧНОЇ ДРАМАТУРГІЇ

Актуальність теми: Українська класична література в новочасному

театрі – це повернення в національну свідомість, що створює модель погляду
на сучасне українське мистецтво. Сучасний вітчизняний театр на даному
етапі існування є невід’ємною частиною українською культури, що не тільки
формує естетичні цінності суспільства, а і пропагує і зберігає національну
самобутність. Варто зазначити, що класична драматургія наразі є дуже
актуальною не тільки у плані підняття важливих тем, а і в історичному
контексті. Бо саме зараз наша держава намагається відродити національну
свідомість, культуру та традиції. Ці вистави як дзеркало українського норову,
сімейних взаємин та національного карнавалу, а саме цього наразі потребує
глядач – повернення до автентичності.

Творча діяльність та творчий доробок режисера: З 1981 року

П.І.Ільченко працює у Національному академічному драматичному театрі
імені І.Франка. У його творчому доробку 40 театральних вистав, які з
великим успіхом йдуть на провідних сценах столиці. У фондах Української
студії телевізійних фільмів УКРТЕЛЕФІЛЬМ зберігається художній
телевізійний фільм «Регіон» (за п’єсою М.Зарудного) режисер-постановник
П.І.Ільченко, 1986 рік. Всесоюзна студія грамзапису «Мелодія» здійснила
запис вистави С.Михалкова «Сміх і сльози» (Сценарій та роль Придворного –
П.Ільченко) - 45.31 хв., 1988р.

Режисерські роботи П.І.Ільченка знайшли заслужене визнання у

вітчизняних і закордонних шанувальників театрального мистецтва, про що
свідчать численні схвальні відгуки в пресі.

Член Національної Експертної комісії України з питань захисту

суспільної моралі при Кабінеті Міністрів України (2004 – 2015 рр.);
Всеукраїнської Спілки театральних діячів України (з 1982 р.); обласної ради з
питань культури і духовності при голові Київської обласної державної
адміністрації (Наказ від 15.06.2006, № 464). Активно залучається до
голосування та роботи у складі журі Міжнародних та Всеукраїнських
конкурсів. В межах цих конкурсів проводить майстер-класи.

Ільченко П.І. - Лауреат премії Кабінету Міністрів України імені

Лесі Українки (за виставу «Кайдашева сім’я» І. Нечуй-Левицького
Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка, режисер-
постановник Петро Ільченко); володар Гран-Прі V Всеукраїнського
театрального фестивалю «Коломийські представлення» (вистава «Кайдашева
сім’я» І. Нечуй-Левицького Національного академічного драматичного
театру ім. Івана Франка, режисер-постановник Петро Ільченко); лауреат X
Всеукраїнського театрального фестивалю «Homo Ludeus» «За кращу
виставу» (вистава «Самотня леді» І. Афанасьєва Національного академічного
драматичного театру ім. Івана Франка, режисер-постановник Петро
Ільченко). Має численні нагороди: Подяка Міністерства культури і мистецтв
України, подяка Голови Київського міської державної адміністрації, почесна
відзнака Печерської районної Ради у м. Києві та ін.

Петро Ільченко є одним з найбільш талановитих вітчизняних

режисерів. Завдяки його режисурі з’явилися вистави, як «Одержима»,
«Сторонні серед нас», «Хазяїн», «Кайдашева сім’я», «Шельменко-денщик»
та ще понад п’ятдесят інших п’єс.

Досліджуючи творчість Петра Ільченко К.Пивоварова зазначає: «У

творчому доробку режисера переважає українська класика, а переважна
більшість постановок режисера була здійснена на сцені Національного
академічного драматичного театру імені Івана Франка. Особливість його
стилю має відображення насамперед у здатності адаптувати зміст твору до
сучасного життя, змінюючи лише антураж. Режисерське трактування П. І. 
Ільченка спонукає глядача до безлічі сьогоденних асоціацій. Насичена
дотепними ситуаціями, несподіваними сюжетними колізіями, доповнена
акторськими знахідками вистави у постановці П. І. Ільченка мають неабиякий
успіх.» [1, с.150]. Таким чином можна зробити висновок, що вистави
здійснені у режисурі Петра Ільченко вважаються візитною карткою театру
імені Івана Франка, та українського мистецтва загалом.

В свою чергу у книзі «Більше ніж театр» Ганна Веселовська пише

«Протягом кількох століть насичена етнографізмами, фольклоризмами та
історичною тематикою народна репертуарна лінія для українського
національного театру є не просто провідною, але практично єдиною і не
змінною. Зрештою, саме вона визначає обличчя вітчизняного театру, роблячи
його особливим. В основному це називається театральною традицією, яка
виникла ще тоді, коли український театр тільки ставав на професійний
шлях.» [2, с. 68-69]. Також на думку Г.Веселовської класична драматургія у
постановках Петра Ільченко набуває популярності не тільки на батьківщині,
але і далеко за її межами, надаючи їй певній значущості і важливості:
«Завдяки несподіваності підходів і різноманітності класичних українських
текстів і сюжетів в режисерській обробці Петра Ільченко більшість вистав
етнографічно-народницького спрямування Національного театру ім. І.Франка
стали жити не тільки на майданчику власної сцени. Наприклад, «Наталка
Полтавка» та «Кайдашева сім’я», чимало гастролювали світом. «Наталку
Полтавку» презентували на Міжнародному театральному фестивалі в
Перемишлі (2005) та на фестивалі театрів Європи (2006), Нью-Йорку(2008). З
успіхом мандрувала свого часу і «Кайдашева сім’я», яку показували на
гастролях у Севастополі та інших містах.» [2, с. 74].

Завдяки постановкам, які ґрунтуються на класичній драматургії

суспільство має можливість зберегти національну спадщину та
автентичність, продемонструвати наглядно, як українці проходили шлях
становлення своїх традицій та вірувань. Сам Петро Іванович Ільченко каже у
інтерв’ю Єдуарда Овчаренко: «Вважаю, що українська класика обов’язкова
для національного театру. Якщо деякі проблеми можемо прогнозувати за
допомогою світової класики, то є певні больові моменти, на які маємо
дивитися саме через призму національної драматургії. Для повноцінного
погляду на світ національна класика є обов’язковою умовою. Завжди з
великим задоволенням працюю з українською класикою. Для мене це
безмежне поле діяльності. Дехто говорить, аби звернутися до класики треба
повернутися назад. Але насправді класика має дивну специфіку, вона завжди
йде далеко попереду нас. Вона обганяє час. Інші кажуть, що українська
класика не користується популярністю. Ще й як користується. Нещодавно у
Театрі Франка ми в 300-й раз зіграли мою постановку вистави «Кайдашева
сім’я», добирається до цієї цифри «Шельменко - денщик». А «Мартина
Борулю» вже показали більше ніж 200 разів…». [3, с. 2].

Висновок: Стиль який сформувався у режисурі Петра Івановича

Ільченко можна назвати близьким і зрозумілим кожному, а це одна із
характерних рис художнього смаку глядача – ясність, простота і зрозумілість
в дуеті з автентичністю і народністю. Саме через такі особливі риси, вистави
Петра Ільченко мають певну довговічність та аншлаговість.
 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Катерина Пивоварова, Юлія Цивата, Євгенія Скрипник

«Неокласичний стиль театральної режисури Петра Ільченка. 150с.
URL: http://artonscene.knukim.edu.ua/article/view/266531
(дата звернення 01.02.2023)
2. Веселовська Г. Більше ніж театр. Національний академічний театр
драми ім. Івана Франка – Київ: Видавничий дім «Антиквар», 2019.,
68-69с., 74с.
3. Едуард Овчаренко «Безмежне поле української классики». URL:
https://i-ua.tv/culture/27825-bezmezhne-pole-ukrainskoi-klasyky
(дата звернення 01.02.2023).
4. Овчаренко, Е., 2019. Петро Ільченко: «Хочу побачити виставу
очима глядача». URL: http://slovoprosvity.org/2019/03/28/petro-
ilchenko-hochu-pobachyty-vystavu-ochyma-hlyadacha/
(дата звернення 01.02.2023).
5. Чечель, Л., 2020. Петро Ільченко: «Найкращі ліки від хвороби –
любов та увага».Справи сімейні. URL:
https://familytimes.com.ua/teatr/petro-ilchenko-naykraschi-liki-vid-
khvorobi-lyubov-ta-uvaga
(дата звернення 01.02.2023).