Управління культури Тернопільської обласної державної адміністрації

Тернопільська обласна універсальна наукова бібліотека

Тернопільський обласний драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка

Театральна Тернопільщина
Бібліографічний покажчик
Із серії «Мистецька Тернопільщина»

Тернопіль
«Підручники & посібники»
2001

0 1
ББК 85.333 (4Укр) 85-річчю з дня заснування
Т 29 «Тернопільських театральних
вечорів» та
70-річчю Тернопільського
Автор передмови: П. К. Медведик обласного драматичного
Редактори: Г. С. Моліцька, С. В. Ткачов театру ім. Т. Г. Шевченка
Консультанти: В. І. Вітенко, М. Я. Форгель присвячується
Комп’ютерний набір: С. С. Стахурська
Художнє оформлення: С. М. Демчак

Т 29 Театральна Тернопільщина. Бібліографічний покажчик // Ук-
лад.: П. К. Медведик, В. Я. Миськів, Н. К. Іванко. — Тернопіль:
Підручники і посібники, 2001. — 264 с.
ISBN 966-562-435-0
У даному бібліографічному покажчику подані відомості про істо-
рію, розвиток і сьогодення театрального життя Тернопільщини
XX століття.
Для фахівців і любителів театрального мистецтва.
ББК 85.333 (4Укр)
Від укладачів
«Театральна Тернопільщина» подає імена митців, які внесли свій
творчий вклад у сценічну культуру нашого краю.
Новизна та своєрідність цього посібника полягає в тому, що вперше
зроблена науково-теоретична спроба на царині малодосліджених сторі-
нок простежити розвиток історії театральної Тернопільщини, драматур-
гії, формування режисури як професії та акторського мистецтва наших
земляків.
Для цього було опрацьовано безліч наукових, учбових, архівних,
мемуарних джерел та матеріалів з різних бібліотек України.
Увесь цей численний фактичний матеріал послідовно, стисло і уза-
гальнено викладається в дев’яти розділах та доповнюється бібліографіч-
ними списками.
Вступна стаття про основні театральні колективи, діючі за всю істо-
рію у нашому краю разом зі списками репертуару, рецензій, і гастролей
Тернопільського театру ім. І. Франка (1939–1948 рр.) та Тернопільського
драмтеатру ім. Т. Шевченка (1945–2000 рр.) комплексно доповнюють ін-
формаційні відомості розділу бібліографії нашого видання.
Полегшить користування матеріалом «Іменний покажчик».
Фото, подані у покажчику, взято з особистого архіву П. Медведика.
Видання адресоване науковцям з питань історії культури, театроз-
навцям, літературознавцям, краєзнавцям, бібліотекарям, працівникам ар-
хівів і музеїв, а також всім, хто цікавиться історією театрального мистец-
тва Тернопільщини.

ISBN 966-562-435-0
© П. К. Медведик, В. Я. Миськів,
Н. К. Іванко, укладання, 2001

2 3
 ТЕАТРАЛЬНА ТЕРНОПІЛЬЩИНА
Іван Франко відзначав, що створення театру є вищим виявом націо-
нальної культури в кожному народі. «Театралізовані дійства» святкових
народних звичаїв та обрядів, які дійшли до нас ще з язичницьких дохрис-
тиянських часів, мають сьогодні понад тисячну історію. Елементи цих
«дійств» виразно проявляються аж до сьогодні у персонажах, діалогах, мо-
нологах, хореографії і змісті прадавнього побуту, в давніх колядах і щедрі-
вках, гаївках і веснянках, купальських іграх і «весільній драмі».
Перший театральний будинок у Тернополі, збудований у XVIII ст.
На цьому місці зараз стоїть готель «Тернопіль»
У XVIII – на початку XIX століть у палацах та давніх замках помі-
щиків, графів діяли так звані «маєткові театри» з обладнаними залами,
сценою, наявністю малого оркестру, хору з обдарованих панщизняних
селян і освіченого диригента. Такі «маєткові театри» були на Тернопіль-
щині в Золотому Потоці та Вишнівці. Палац у Вишнівці, де був «маєтко-
вий театр», зберігся до наших днів.
Перші публічні драматичні вистави шкільної молоді на території
Західної України відбулись у Львові в червні 1583 р.
Наступні вистави у Львові, що залишили певний слід у розвитку
«шкільного аматорського театру», датуються 1611, 1622, 1666 роками.
Про ці вистави ми знаходимо конкретні відомості у «Хроніці міста Льво-
ва» (1835 р.). Так, у 1866 р. у приміщенні вірменської колегії у Львові ві-
дбулась вистава на 5 дій із вставними інтермедіями, в якій брало участь
понад 50 аматорів. Цікаво відзначити, що на одній із шкільних вистав
1628 р. героєм п’єси був ватажок селянського повстання Северин Нали-
вайко.
У 1721–1723 рр. влаштовувались публічні вистави в українських
братських школах у Львові. Це були «шкільні драми», інколи своєрідні
діалоги з хоровими співами.
Піонером солідного українського аматорського театру в Коломиї
(1848–1850 рр.), який репертуаром п’єс І. Котляревського, Г. Квітки-
Основ’яненка, І. Писаревського започаткував нове сценічне мистецтво в
Галичині, був Іван Озаркевич. Тоді ж, з 1848 року, аматорський театр ви-
ник у Львові, Перемишлі, а в 1849 діяв у Тернополі за участю учителя гі-
мназії Петра Головацького. Тоді на сцені показано п’єси «Верховинці»
М. Устияновича і, правдоподібно, «Наталку Полтавку» у переробці
І. Озаркевича. Аматорський театр тих чотирьох міст дав поштовх до тво-
рення нових п’єс у Галичині.
4 5
29 березня 1864 почав уперше свою діяльність професійний захід-
ноукраїнський театр товариства «Бесіда». Він показав десятки вистав у
Львові, Перемишлі, Коломиї, Станіславі, Самборі та Чернівцях і на 15-му
місяці свого існування прибув на Тернопільщину.
10 червня 1865 року на вулицях Тернополя були розвішані театра-
льні афіші за підписом режисера О. Бачинського. Вони сповіщали: «То-
вариство українського народного театру зі Львова поставить в місті Тер-
нополі 20 драматичних творів».
Кореспондент львівської газети «Слово» з цього приводу повідом-
ляв, що тернополяни з великою радістю очікують дорогих гостей, неба-
чених ще на галицькім Поділлі професійних артистів. На той час у Тер-
нополі вважали щасливою людиною того, хто бачив у Львові вистави те-
атру.
Відкривається завіса в залі замкового палацу над Ставом, і зацікав-
лені глядачі почули рідну мову й пісню з уст дівчини Наталки, що йшла
по воду і зустріла Возного...
Так безсмертна опера «Наталка Полтавка» І. Котляревського стала
першою постановкою професійного театру в Тернополі. Вистава справи-
ла сильне враження на глядачів, всі подивляли талановиту і природну гру
артистів Т. Бачинської в ролі Наталки та Г. Моленцького в ролі Макого-
ненка. Зал був переповнений міщанами, інтелігенцією. Були селяни з
близьких сіл. В інших ролях виступали: Богданівна — Терпелиха, Віто-
шинський — Петро, Стефанів — Микола, Бачинський — Возний.
З успіхом пройшли тоді вистави п’єс Квітки-Основ’яненка «Сватан-
ня на Гончарівці», «Маруся» (інсценізація повісті), «Щира любов», а та-
кож постановка драми Ю. Коженьовського «Верховинці».
Корифеї українського театру на Тернопільщині
Окремі галицькі актори виїжджали на Наддніпрянщину і виступали
у трупах Кропивницького, Старицького, де переймали творчі традиції те-
атру. Пізніше вони повертались додому і своєю грою сприяли розвитку
західноукраїнського театру по шляху народності та реалізму, вводили в
репертуар твори Кропивницького, Карпенка-Карого, Старицького та ро-
сійські драми Гоголя, Островського, Толстого, зарубіжних авторів.
Марко Кропивницький був запрошений директором галицького теа-
тру товариства «Бесіда» на режисерську роботу і розпочав її у квітні
1875 р. в Тернополі. Тут він поставив спектаклі: «Заздрісна жінка», «Бу-
вальщина», «Шельменко-денщик», «Наталка Полтавка» та інші.
До приїзду Марка Лукича сцена перебувала у великій залежності від
театральних течій західноєвропейського мистецтва, зокрема, від розва-
жально-опереткового жанру, який панував у польському і німецькому те-
атрах. Через Кропивницького галицькі актори знайомляться з теорією і
практикою сценічного мистецтва, з творчими принципами режисури й
акторської гри М. Щепкіна, П. Мочалова та інших видатних митців.
Перша роль, в якій Кропивницький виступив на тернопільській сце-
ні, був сотник Кичатий («Назар Стодоля» Т. Шевченка), а в повторній ви-
ставі він створив образ Назара. Сучасник цих подій у культурному житті
міста Євген Олесницький відбив у своїх спогадах враження глядачів від
гри «великого артиста».
«З великим нетерпінням, — пише він, — ждали ми приїзду і першо-
го виступу Кропивницького... Він приїхав і виступив уперше в Шевчен-
ковій драмі «Назар Стодоля»... Не можна ніякими словами описати вра-
ження, яке викликав цей виступ, особливо між молоддю. Кропивницький
був тоді 34-літній мужчина і вже своїм зовнішнім виглядом імпонував
незвичайно. Високий ростом, сильної будови тіла, але не занадто огряд-
ний, з виразними рисами лиця, сильним звучним голосом... І кожному з
нас здавалося, що так конечно мусили виглядати запорожці. Своєю пос-
тановою переростав він значно ансамбль; тільки одна Теофіла Романичі-
вна, що грала Стеху, була йому під пару... Марко Кропивницький тракту-
вав свою роль інакше, як інші артисти: він грав з повним реалізмом...
Спочатку помічали ми деяку різницю української вимови, яку чули ми
уперше; та скоро навикли до неї і любувались ясною звучною українсь-
кою мовою, що плила з уст одного з наймогутніших його речників».
Про свої враження від Тернополя писав згодом у своїх споминах
М. Кропивницький: «Як я прибув у Тернопіль і пішов на перший спек-
такль нашої трупи, то мені здавалось, що я в польському театрі. Знайом-
лячись з артистами, я переказав їм своє враження від їх акценту, через що
зразу став у ворожі відносини з п. Наторським, режисером трупи. З пер-
шого ж дня п. Наторський почав говорити, що моя мова не українська, а
московська; і д. співробітник часопису «Слово» підійшов до мене після
спектаклю, в якому я заграв Виборного, сказав: «Позвольте, ваше висо-
коблагородіє, відрекомендуватися вам». Я здивувався, що він звеличав
мене «високоблагородієм», і коли на його питання: якою мовою розмов-
ляю, я одповів: мовою Шевченка. — він підняв до гори брови й розвів
руками. Виявилось, що він на Вкраїні не бував і мови такої, якою я гово-
рив, не чував».
Кропивницький пробув у Тернополі півтора місяця, де з великим
успіхом виконував провідні ролі у п’єсах «Шельменко-денщик» і «Сва-
тання на Гончарівці» Квітки-Основ’яненка (денщик і Стецько), «Гарку-
ша» Стороженка (Гаркуша), в «Чорноморцях» Я. Кухаренка (Кабиця) та в
російській комедії «Актор Синиця» Д. Ленського.
Після виступів у Тернополі Кропивницький з трупою західноукра-
їнського театру ставить п’єси в Заліщиках, а на початку липня 1875 року
6 7
— в Борщові та в селі Улашківцях (тепер Чортківського району). Гастро-
люючи по краю, трупа зустрічалась з великими матеріальними трудно-
щами та з відсутністю театральних приміщень (за винятком Тернополя).
У Заліщиках довелось показувати вистави у стайнях». Перегородять по-
ловину стайні, — пише з сумом у спогадах Кропивницький, — начеплять
декорації, посиплять пісочком. З одного боку за загородкою коні іржуть,
а з другого — артисти співають... В Улашківцях, у ярмарок, трупа грала у
такій шопі, що як під час вистави пішов дощ, то вся публіка розгорнула
парасолі, а актори щурились поза лаштунками, мов цуцики.»
Під час своїх гастролей по наших містах Кропивницький переклав з
російської мови водевіль «Актор Синиця» («Лев Гурич Синичкин»
Д. Ленського вперше поставлений у Тернополі), «Поламане життя»
Н. Чернишова, дві дії «Ревізора» М. Гоголя, писав свою комедію «Поши-
лись в дурні», яку остаточно закінчив у Києві в 1881 році.
Захоплені відгуки про виступи Кропивницького друкувались у
львівських газетах «Діло», «Правда», «Слово». Рецензенти відзначили лі-
тературну мову Кропивницького, багатогранність його таланту як пись-
менника, композитора, сольного співака, його режисерську та громадсь-
ко-культурну діяльність. Акторська та режисерська діяльність Кропивни-
цького була реалістичною школою для західноукраїнського театру това-
риства «Українська бесіда», зокрема, вона позначилась на талановитій грі
провідних акторів Марії Романович, А. Вітошинського, І. Біберовича,
К. Підвисоцького та інших. Учнем і послідовником Кропивницького бу-
ли режисери Іван Гриневецький та Степан Янович (Курбас).
Після Кропивницького, через 30 років, на Тернопільщині побували з
гастролями у складі того ж таки театру товариства «Українська бесіда»,
видатний актор-режисер Микола Садовський та окраса української сцени
— Марія Заньковецька. З часу діяльності Кропивницького в Галичині ук-
раїнська культура тут значно зміцніла. Самовіддана, різностороння, ви-
сокопатріотична діяльність Івана Франка дала свої плоди в різних галузях
літератури, мистецтва, науки та громадського життя, Але, незважаючи на
те, прогресивна театральна громадськість Західної України відчувала по-
требу зустрічі з провідними акторами Наддніпрянської України.
У 1904 році М. Садовського запросили очолити театр товариства
«Бесіда». Він прибув у Галичину з галицьким актором С. Паньківським у
травні 1905 року. Незважаючи на те, що у складі трупи були тоді відомі
артисти, як Катерина та Іван Рубчаки, А. Нижанківський, В. Юрчак, Ан-
тоніна Осиповичева, Йосиф та Софія Стадники, театр перебував у тяжких
умовах.
Очоливши театр, Садовський доклав багато зусиль для того, щоб
підвищити ідейно-художній рівень вистав.
 Перше знайомство Садовського зі сценою галицького театру відбу-
лося в Тернополі. Про це пише Микола Карпович у книзі «Мої театральні
згадки»: «Приїхав я до Львова... Одібравши мандат від «Бесіди» і підпи-
савши з нею умову на рік, я виїхав до Тернополя, де в той час трупа гра-
ла. Приїхав я ввечері, діло було в травні місяці. Трупа, розуміється, знала,
що приїде з Великої України якийсь актор Садовський... Я забажав поба-
чити трупу інкогніто. Зупинившись у готелі, я доручив Паньківському
купити квитки до театру, і ми разом прийшли в театр в той час, коли по-
винна була початися вже вистава. На афіші стояла п’єса Горького «На
дні». У театрі повно...
Завіса піднялась, але що я бачив!.. Еге-ге, подумав я, то тут роботи,
бачу, буде багато! Звичайно, вже після першої дії за лаштунками дізнали-
ся, що я приїхав і зараз сиджу в театрі... Я познайомився з усіма акторами
і висловив злегенька мій погляд на сучасне становище їхнього театру і те,
що повинно бути в майбутньому. Всі вони досить уважно слухали і ви-
словили сердечне бажання працювати в напрямку, який я поведу».
М. Садовський у своїх спогадах згадує по тяжкі переслідування,
яких зазнав єдиний тоді західноукраїнський театр з боку австро-
угорських властей. Польські пани та австрійські власті забороняли пос-
тановки п’єс на українську історичну тему, боялись мотивів єднання За-
хідної України з Наддніпрянщиною. розумів, що тільки Заньковецька
може показати галицьким акторам приклад того, на яку мистецьку висоту
повинен стати справжній артист.
М. Заньковецька на запрошення Садовського приїздить в листопаді
1905 р. в Галичину і застає трупу Українського народного театру в Стані-
славі. Перший виступ Заньковецької на галицькій сцені відбувся
30 листопада 1905 р. (п’єса Тобілевича «Наймичка»). Зал був переповне-
ний глядачами. Артист Іван Рубчак, який у 1906 р. був у складі Українсь-
кого народного театру, так згадує про враження від гри Заньковецької у
«Наймичці»: «Могутня душа великої артистки заволоділа нашими серця-
ми, опанувала наче гіпнозом усіх глядачів, і, немов покірних невільників,
повела нас по крутих і стрімких стежках і закутках приниженої сирітсь-
кої душі. Мов зачаровані, не відводили ми очей від неї, стежили за кож-
ним рухом, за кожним поглядом нещасної Харитини. А коли в четвертій
дії у неї прорвався плач з розпуки, весь зал, без винятку, заплакав».
Заньковецька виступала у Стрию, Перемишлі, Львові, Тернополі. Гастро-
лі театру у Львові відбувались найдовше — з 12 лютого по 23 квітня 1906
року. Львівський глядач бачив Заньковецьку у п’єсах «Наймичка», «Ба-
тькова казка», «Суєта», «Безталанна», «Нещасне кохання». Гаряче вітав
Львів наддніпрянських гостей. Львівські газети порівнювали талант За-
ньковецької з актрисами світової слави — Елеонорою Дузе і полячкою
Моджиєвською.
8 9
Велике торжество відбулося у Львівському театрі під час прощаль-
ної вистави «Безталанна». Під тривалі оплески на сцену виходять пред-
ставники громадськості і вручають Заньковецькій десятки букетів живих
квітів з написами на стрічках від різних культурних установ, інтелігенції
та робітників. З палким привітанням від галицьких жінок виступила захі-
дноукраїнська письменниця Н. Кобринська.
Взявшись за ідею створення в Києві стаціонарного українського те-
атру, М. Садовський і М. Заньковецька вирішили повернутись на Наддні-
прянщину, за якою обоє тужили. По дорозі додому у складі Львівського
театру М. Заньковецька та М. Садовський виступили в Тернополі 24 кві-
тня 1906 р. у п’єсі «Батькова казка» Карпенка-Карого.
І знову торжество прощання з Марією Костянтинівною в будинку
Міщанського братства (тепер філармонія) у Тернополі. Глядачі вручають
букети квітів, виступають зі словами вдячності представники громадсь-
кості міста. М. Заньковецька та М. Садовський наступного дня виїхали
через Підволочиськ на батьківщину.
У складі західноукраїнської трупи Садовський і Заньковецька ви-
ступили в головних ролях п’єс Тобілевича «Суєта», «Сто тисяч», «Най-
мичка», «Безталанна», Старицького «Зимовий вечір», Кухаренка «Чор-
номорці» та інші.
Знову почалися знамениті дуети Заньковецької і Садовського, які
були взірцем літературної мови, художньої правди, реалістичної акторсь-
кої майстерності, народності та простоти. М. Заньковецька виступила у
найкращих своїх ролях, зокрема у ролі Харитини («Наймичка»). На ви-
стави приїжджали селяни і робітники за багато кілометрів, щоб тільки
побачити талановиту гру прославлених артистів.
Талановита гра Заньковецької і Садовського піднесла творчий рі-
вень західноукраїнського театру. Їх виступи були для галицьких акторів
взірцем, зразком психологічного розкриття образу, народності і простоти.
М. Заньковецька пильно стежила за роботою молодих галицьких акторів
К. Рубчакової, Ф. Лопатинської, Г. Юрчакової, які пізніше принесли сла-
ву українській сцені.
У спогадах «Корифеї театру» Ганна Юрчакова, колишня артистка
Львівського театру «Української бесіди», згадувала:
«Звістка про прибуття Марії Заньковецької і Миколи Садовського
на гастролі в Західну Україну схвилювала весь театр.
У моїй пам’яті зберігся незабутній образ зірки українського театру
Марії Заньковецької. Молода, русява, усміхнена і якась особливо проста.
Мене особисто Марія Костянтинівна полонила не тільки своїм яскравим
талантом, але й великою людяністю.
До початку вистави вона кожній з нас допомагала, радила, як краще
одягтися, дібрати намисто і стрічки. Ми палко полюбили її. Коли я захво-
ріла, вона відвідала мене на квартирі і намагалась порадити всім, чим мо-
гла.
Поза театром, у приватному житті Заньковецька була скромною, то-
вариською. Вона, людина великого таланту, завжди намагалась бути не-
помітною в середовищі акторів. Скоро подружила з нами, звикла до умов
мандрівного акторського життя. Зверталась до нас завжди словом «голу-
бонько».
Ми ставили п’єси у Львові. Бувало, під час репетиції, у вільні хви-
лини, ми сиділи за кулісами і пошепки розмовляли. Була серед нас доте-
пна жартівниця Климентина Рубчаківна, сестра Івана Рубчака. А тут іноді
ще й Заньковецька кине веселу репліку, щось додасть або своє розкаже з
іскристим гумором. Режисер Микола Садовський, який завжди під час
репетиції був на сцені, гляне на нас та й гукне: «Ану, там за лаштунками,
тихіше!» Прикладе тоді Марія Костянтинівна палець до губ: «Тихенько,
дівчата...» Та Рубчаківна знову розповідає смішне, і знов придушений ре-
гіт. Гримнув Садовський на весь зал: «Клементино, доки це буде?» Тоді
вже всі присутні зареготали.
У вільну хвилину ми любили вишивати. Заньковецька захоплюва-
лась нашими вишивками, радила у доборі орнаменту чи кольорів. Марія
Костянтинівна збирала по всій Галичині характерні етнографічні костю-
ми. Їх разом з нашими вишиванками повезла до себе на Наддніпрянщину.
Якось славетна артистка виявила бажання побувати у галицькому
селі. В одному з них була невеличка сцена із залом. Ми поїхали туди з
«Безталанною» І. Карпенка-Карого. Поїхала і я — виконувала маленьку
роль дівчини Параски. Пам’ятаю, як Заньковецька і Садовський захоплю-
вались пейзажами Львівщини, приглядалися до побуту селян, цікавились
їх мовою, піснями. Перед виставою ми пішли гуртом у село. Заньковець-
ка йде з нами, про все розпитує, приглядається до одягу дівчат та жінок,
жартує, така весела, безпосередня...
Та раптом ми стали свідками нещасного випадку. На вигоні при до-
розі паслась худоба. Одна корова зірвалась і потягла на мотузці хлопчи-
ка-пастушка. Хлопчина впав, з чола потекла кров. Марія Костянтинівна
підбігла до нього, миттю зірвала з плечей білий шарф і обв’язала голову
хлоп’яті.
Підійшли люди і забрали хлопця додому. А вона ще довго хвилюва-
лась за його здоров’я.
І в житті, і на сцені вона була щедрою, у вияві великої любові до
людини.
Того ж вечора на маленькій сільській сцені Заньковецька блискуче
зіграла роль Софії у «Безталанній» поряд з М. Садовським у ролі парубка
Гната. Селяни схвильовано сприймали трагічну долю героїні. Після ви-
10
стави дівчата подарували Марії Костянтинівні запашний букет польових
квітів.
Артистка пригорнула їх до грудей і сказала: «Я ці квіти збережу і
повезу далеко-далеко у мої рідні краї... Я люблю квіти так, як мати своїх
дітей. Квіти — це мої діти! Щире спасибі вам за них, голубоньки сизок-
рилі!..»
Проминули роки... Та добре зберегла моя пам’ять блискучі сценічні
шедеври у виконанні Заньковецької. Хіба можна забути її ролі у п’єсах
Карпенка-Карого — Харитину у «Наймичці», кокетливу молодицю Ма-
рину в «Батьковій казці», химерну аристократку Наташу у «Суєті».
Велику силу таланту Заньковецької можна було побачити в опереті
Лисенка «Чорноморці». Тут вона всіма барвами артистизму створила об-
раз безжурної і хитрої молодиці Цвіркунки. Дивовижною і незабутньою
зосталась сцена, коли Цвіркунка розплітала коси дівчини, яку силують
вийти заміж за нелюба. В цей час вона співала сирітську дівочу пісню.
Скільки було тяжкого болю в голосі цієї досі «безжурної і дотепної» мо-
лодиці.
Яскравими барвами мистецької палітри відзначалась і роль Софії у
«Безталанній». Глибина лірико-трагічного трактування цієї ролі була не-
зрівнянною. Актриса полонила глядачів Львова. А рецензенти не могли
знайти слів, щоб передати всю красу її неповторного мистецтва. Разом з
Миколою Садовським, що грав у виставі Гната, вони творили гармоній-
ний дует, який не забувається. Всі наші актори напружено стежили за
грою цих корифеїв сцени, ловили кожне їх слово, інтонацію, міміку,
жести. Стиль їх природної і простої гри нас зачарував.
Голос у Заньковецької був тихий, але для нас щастям було почути,
як вона у виставах, на репетиції чи на дозвіллі співала народні пісні. В
цьому співі були і шум степових трав, і дзюрчання струмка, і плач вітру, і
все, що могла передати Марія Костянтинівна багатством свого таланту.
На прекрасному обличчі актриси можна було бачити яскравій відбиток
духовного життя людини, з усіма її радощами, болями, пристрастями. Під
час її виступу на сцені, у твореному нею образі відчувалась ціла гама
пристрастей, обличчя ледь помітно змінювалось, переливалось все нови-
ми почуттями потаємного голосу серця її героїнь. Майстерність Занько-
вецької, нам здавалось, розсуває стіни сцени і кличе у живі українські се-
ла, степи...
24 квітня 1906 року Марія Заньковецька виступила на тернопільсь-
кій сцені (у приміщенні теперішньої обласної філармонії) в ролі Марини
у «Батьковій казці» Карпенка-Карого. Це був її останній виступ перед
поверненням до Києва. Палко вітали мої земляки видатну актрису, заси-
пали її квітами.
11
 Від’їжджаючи, Марія Костянтинівна подарувала окремим акторам
речі з свого акторського гардеробу. Довго я берегла її подарунки, дорогі
мені реліквії — вишивану сорочку, жупанчик і стрічки, які згодом пере-
дала у Київський музей театрального мистецтва».
Тернопільські театральні вечори
Колектив артистів «Тернопільських театральних вечорів». 1916 р.
Спадкоємцем і продовжувачем традиції театру «Бесіди» були «Тер-
нопільські театральні вечори» (1915–1917). Вони виникли внаслідок тим-
часової ліквідації театру «Бесіди» під час гастролей у Борщові в перші
дні російсько-австрійської війни 1914 р. Саме тоді частина чоловічого
складу була мобілізована до австрійської армії, а група акторів опинилася
у Львові, де в 1916 р. відновили театр «Бесіди» (очолюваний
В. Коссаком, К. Рубчаковою); а ті актори, що залишилися на Тернопіль-
щині, зайнятій російською армією (Л. Курбас, М. Бенцаль, Т. Бенцалева,
Ф. Лопатинська, Г. Юрчакова, І. Рубчак, а з весни 1917 р. С. Стадникова і
А. Осиповичева), стали ядром новоствореної Л. Курбасом трупи в Терно-
полі.
Цьому сприяла і наявність у Тернополі театрально-видовищних
приміщень. Був тут досить просторий зал зі сценою на першому поверсі
т. зв. «замкового палацу», збудованого в кінці XVIII ст. (знищений вій-
ною 1944 р., стояв над озером біля сучасної будівлі замку). У ньому з
1865 р. відбувалися вистави театру «Бесіди», аматорів міста та концерти.
Приваблював міщан актовий зал зі сценою у будинку спортивно-
культурного товариства «Сокіл» (збудований 1893 р. сьогодні кінотеатр
їм. І. Франка, з деякою реконструкцією фойє). Удень у ньому відбувалися
гімнастичні вправи гімназистів та спортивні огляди-вечори, а ввечері —
вистави мандрівних театрів або концерти. Театрально-концертний зал
був і в приміщенні будинку «Міщанського братства». На початку XX ст.
більшість театральних вистав відбувалися в залах «Сокола» та «Міщан-
ського братства».
Будинок «Міщанського братства», збудований 1903 р.,
Зараз тут філармонія
На запрошення Курбаса до Тернополя прибули професійні актори
Теодозія Бенцалева (жила тоді з чоловіком у підміському селі Довжанка),
Ганна Юрчакова з Теребовлі, дещо пізніше — відома співачка Філомена
Лопатинська із сином Фаустом з Копичинець. Зголосилися до театру тер-
12
нопільські аматори Я. Бортник, В. Калин, Т. Демчук, С. Зубрицький,
Т. Ковальський, Ольга Волинець, Софія Брояківська, Марія Кромпівна,
Марія Калинівна та інші. Спочатку колектив складався із шести професі-
оналів, п’ятнадцяти аматорів і оркестру під управою І. Акермана.
Почалася багатогранна праця. Курбас не поспішав, готовив
прем’єру «Наталки Полтавки» на професійному рівні. Приміщення «Со-
кола» і «Міщанського братства», що мали сцени, були зайняті російськи-
ми військовими. Довелось використовувати сцену кінотеатрів. Був орга-
нізований з молоді симфонічний оркестр під керівництвом Й. Бамволі.
«Наталку Полтавку» для відкриття театру Лесь Курбас взяв не ви-
падково. По-перше, вона була символічною як безсмертна праматір укра-
їнської драматургії. По-друге, як музична вистава з участю обдарованих
співачок М. Коссак-Чернявської, Ф. Лопатинської, Т. Бенцалевої, вона
мала сподобатися всім, навіть запрошеному «воєнному начальству» цар-
ської армії з канцелярії Тернопільського генерал-губернатора та повіто-
вого управління, і тим «утвердити» дальшу постійну діяльність театру. З
цією ж метою вдумливо була випущена афіша прем’єри, в якій підкрес-
лювались участь «видатних артистів» і дозвіл військових властей, що за-
охочувало до театру і цивільне населення в умовах «комендантської го-
дини». Військові пости були повідомлені, що квитки на виставу треба
вважати перепусткою для громадян, що повертаються додому в пізній
час.
Філумена Лопатинська Марія Коссак-Чернявська
У «Наталці Полтавці» Лесь Курбас грав виборного Макогоненка,
Возного грав С. Зубрицький, Наталку — М. Коссак-Чернявська і
Ф. Лопатинська, Петра — В. Наливайко.
Вистава пройшла з великим успіхом 18 жовтня 1915 року. Її поба-
чили також солдати й офіцери царської армії, серед яких було чимало ук-
раїнців. Це був перший крок Леся Курбаса на шляху долання численних
заборон російських царських властей. На кожну наступну виставу потрі-
бно було брати дозвіл у «воєнного цензора», спочатку афіші друкувалися
тільки російською мовою. Пропозицію Л. Курбаса назвати трупу «Терно-
пільський український театр» було категорично відкинуто, аж після кіль-
кох звернень цензор дозволив назвати «Тернопільські театральні вечо-
ри».
Успіх вистави «Наталки Полтавки» спричинився до налагодження
«знайомства» Л. Курбаса з російською військовою владою Тернополя. Це
допомогло Л. Курбасові вирвати з тернопільської тюрми актора Миколу
Бенцаля, якому загрожувала смертна кара за видуманий нібито «шпіо-
наж» на користь австрійської армії. Про ці невеселі пригоди М. Бенцаль
13
розповів згодом у своїх спогадах «У в’язниці і на сцені», які опубліковані
в журналі «Тернопіль» (1991, №2).
Над наступною прем’єрою «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці»
Старицького Л. Курбас (режисер) працював разом з М. Бенцалем (балет-
мейстер). Курбас блискуче зіграв роль парубка Хоми, «показав на сцені
підлість, жорстокість себелюбство і лицемірство персонажа». Ролі Мару-
сі і Гриця виконували Коссак-Чернявська і М. Бенцаль, а Калинівна грала
Дарину, Т. Бенцалева — Вустю.
Щиру симпатію у глядачів викликали «сценічні дуети» Курбаса і
Бенцаля — Дранко і Кукса з вистави «Пошились в дурні» та Скорик і
Стецько у «Сватанні на Гончарівці».
Лесь Курбас протягом піврічної
праці як директор і режисер «Терно- Л. Курбас
пільських театральних вечорів» поста-
вив «Наталку Полтавку», «Циганку
Азу» М. Старицького, «Дай серцю волю, заведе неволю» М. Кро-
пивницького, «Хмари» О. Суходольського, «Нещасне кохання»
Л. Манька, «Шибеник» А. Коцебу, «Медведя» А. Чехова.
В архіві Тернопільської області в документах «Повітового управ-
ління» збереглися фінансові документи, які свідчать про те, як «військова
адміністрація Тернополя» 1916 року стягувала податок з культурно-
видовищних закладів. Уповноваженого «Міщанського братства»
П. Чубатого заставили повернути у повітову казну гроші, які він брав за
користування залом від адміністратора «Тернопільських Вечорів» Воло-
димира Наливайка. У протоколі зазначено дні (із 26.XII.1915 р. по
19.III.1916 р.), коли Курбас ставив вистави на цій сцені. Це дало змогу
встановити, що за півроку Курбас поставив 79 вистав, а також уточнити
датування окремих прем’єр. Повітова адміністрація, склавши протокол,
взяла від Курбаса пояснювальну «Заяву», яка досі є єдиним збереженим
документом-автографом Леся про його театр в Тернополі. Заява написана
10 березня 1916 року і звучить так:
«Я, організатор-директор трупи «Тернопільські театральні вечори»
Олександр Степанович Курбас, заявляю, що П. І. Чубатому за зал в «Мі-
щанському Братстві» виплачуємо по 15 крб. за той вечір, в якому граємо.
Було два чи три вечори, що був малий збір, то Чубатий взяв менше
15 крб., але наскільки менше — не пам’ятаю.
Олександр С. Курбас».
Зі своїми акторами, особливо молодими, недавніми гімназистами і
студентами, Курбас працював дуже багато і ретельно. Серед них виявив
чимало сценічно обдарованих людей. Насамперед виділявся здібний Во-
лодимир Калин, який вдало зіграв парубка Дем’яна («Зимовий вечір»),
Карпа («Суєта»), Андрія («Хмари»), Альфонса («Шибеник»). Щасливе
14
майбутнє пророкували глядачі молодим Фаусту Лопатинському (зареко-
мендував себе талановитою грою у ролях Михайла Барильченка («Сує-
та»), Дмитра («Ой не ходи, Грицю») та Януарію Бортнику (грав характе-
рні ролі). Так під вправною рукою режисера Курбаса зростали його учні,
відомі пізніше митці української сцени — Калин, Бортник, Лопатинсь-
кий, Демчук та Сеньків. Окремі з них збагатили згодом сцену «Нового
Львівського театру», деякі працювали у драмгуртках аматорів Тернополя
20-х років.
Про працю Леся Курбаса у «Театральних вечорах» розповів згодом
у своїх спогадах їх учасник Теофіль Демчук. Ось уривки з них.
«...Особливо піклувався Курбас про «молодий нарибок», багато
працював з окремими товаришами не тільки над ролями, але й над їх-
ньою загальною культурою, надихаючи своєю невсипущою працею весь
колектив. Тому то під Новий рік ми зложили йому новорічне побажання,
заспівали щедрівку «Ходив, походив місяць по небу» (з п’єси «Ой не хо-
ди, Грицю...») і подарували срібний годинник. Курбас був дуже зворуше-
ний і гаряче дякував нам.
...А яка була режисерська робота Курбаса? На першій репетиції він
знайомив акторів з авторами п’єси, з епохою, на фоні якої відбувається
дія, із суспільними умовами, персонажами твору, накреслював їхні хара-
ктеристики, звертав увагу на грим, одяг тощо і лише потім розподіляв
ролі ...Любов до рідного театру, піклування про художній рівень вистав,
пошана до авторського тексту, боротьба зі штампами й неприродністю
гри, застосування новітніх сценічних засобів — такі характерні ознаки
постановок режисера».
Лесь Курбас вже тоді виношував задуми створення свого нового те-
атру, він глибоко усвідомлював, що це він зможе реалізувати тільки в
Києві, спираючись на випускників Музично-драматичної школи
М. Лисенка та інших закладів. 28 березня 1916 року Лесь Курбас виїхав
до Києва, до театру М. Садовського. Директорство і режисуру «Терно-
пільських театральних вечорів» він передав М. Бенцалю. Цей мистецький
колектив був уже сформований, повний ентузіазму, мав вироблену чітку
систему праці й з легкої руки Курбаса, за твердженням актора
Т. Демчука, у 1916–1917 рр. театр домігся значних успіхів.
«Леся Курбаса, — згадує Мар’ян Крушельницький, — я вже не за-
став у «Тернопільських театральних вечорах», але сліди праці цього та-
лановитого режисера відчувались ще довго у нашій трупі. Курбас за своє
коротке перебування навчив усіх працювати. Дав зрозуміти, що тільки
працею актора, великою, наполегливою, можна досягти вершин театра-
льного мистецтва. Його завжди згадували всі добрим словом. Театральна
молодь ставила Леся Степановича собі за приклад, зберігала і втілювала у
15
сценічній практиці його режисерські настанови. Вже у «Тернопільських
театральних вечорах» були паростки оригінальної «режисерської школи»
Леся Курбаса. Він вимагав від акторів ясного розуміння своїх завдань,
строгої фіксації кожної деталі виконання, прагнув граничної виразності
та чіткого ліплення мізансцен».
***
Другий етап діяльності «Тернопільських театральних вечорів» про-
ходив під дирекцією і режисурою М. Бенцаля. Адміністратором стає
Т. Демчук, а членами управи — В. Калин і Я. Сеньків. Тернопіль був роз-
ташований поблизу прифронтової російсько-австрійської лінії, але пос-
тупово наступало «політичне потепління» у ставленні «воєнних російсь-
ких властей» до театру. Тут чималу роль зіграли офіцери царської армії
українського походження. Траплялися випадки, коли — охочі до співу
солдати крадькома забігали за куліси сцени і допомагали хористам у ви-
ставах «Вечорниці» Ніщинського та «Назар Стодоля» Шевченка. Події
лютневої революції в Росії 1917 року викликали послаблення цензурного
нагляду.
Микола Бенцаль продовжував закладені Курбасом сценічні тради-
ції, зберігав у репертуарі вистави свого попередника, ставив концерти.
Прем’єри Бенцаля відзначалися реалістично-поетичним настроєм, музи-
кальністю. Він значно розширив репертуар.
«Театральні вечори» мали зв’язки з Київським театром Миколи Са-
довського. У 1916 р. Садовський радо зустрів тернополян М. Бенцаля і
Т. Демчука, допоміг їм драматичними та музичними творами.
У травні 1916 р. з театру вибули до Києва Філомена і Фауст Лопа-
тинські, М. Єлисєєва. На запрошення Бенцаля прибули до театру відомий
співак і майстер комічних ролей І. Рубчак з Чорткова (у серпні) та гімна-
зист М. Крушельницький (у вересні) 1916 р.
М. Бенцаль приділяв увагу й музичним виставам. Із приходом до
трупи І. Рубчака — знаменитого виконавця ролі Карася, — ставить «За-
порожець за Дунаєм», а також оперети «Підгоряни» Вербицького, «Чор-
номорці» Лисенка, «Пошились в дурні» Кропивницького. За давньою
традицією галицького театру Іван Рубчак в антрактах співав «Ой Дніпре
мій, Дніпре» Лисенка та жартівливі народні пісні, які тепло сприймали
глядачі. Хормейстерами працювали П. Чубатий, з листопада 1916 р. —
Пилип Басса, згодом, 1922–1926 рр. відомий педагог Тернопільської гім-
назії, диригент українського хору в Монреалі (Канада).
Як режисер і актор М. Бенцаль відзначався талантом у комедійних
виставах, тут йому пригадався досвід постановок цього нелегкого жанру
в такого майстра, як Й. Стадник у театрі «Бесіди». Чудово грали комічні
16
ролі Бенцаль, Рубчак і Крушельницький. Концертно йшла вистава «Мар-
тин Боруля» з Бенцалем — Борулею, Рубчаком — Протасієм і Крушель-
ницьким у ролі наймита Омелька. Теплі оплески супроводили майстерну
гру Бенцаля в ролі Шельменка та Стецька у «Сватанні на Гончарівці».
Живим, темпераментним був він і в оперетах. З поважних, мистецьки
вдалих ролей Бенцаля виділялися ролі Івана Непокритого у «Дай серцю
волю...», Гурмана в «Украденому щасті, Степана в «Невольнику».
Поступово театр зростав, міцнів, збагачувався новими прем’єрами,
творчими здобутками молодих акторів. Серед них стали виділятися успі-
хами три молоді артистки — Софія Брояківська (Галина в «Ой не ходи,
Грицю...», Мелашка у «Хмарах», Маруся в «Чорноморцях»); Текля Голу-
бівна (Зачепиха в «Дай серцю волю», Аграфена у «Шельменку-
денщику», Знахарка в «Підгорянах»); а також Ольга Волинець (Прісінька
в «Шельменку-денщику», Мотря у «Степовому гості»).
Провідні жіночі ролі у виставах драм, комедій й водевілів протягом
існування трупи в основному виконували професійні актори, обдаровані
голосом сопраністки М. Коссак-Чернявська, Т. Бенцалева (часто у співо-
чому репертуарі), а також у драмі — Г. Юрчакова. Співачка Чернявська
була примадонною, чудово грала ролі закоханих сільських дівчат, її обра-
зи були завжди художньо завершені, живі, емоційні. Найкраще їй вдава-
лися ролі лірико-драматичного плану, образи жінок привабливих, щирих,
духовно багатих. Драматизм їх гірких переживань вона вміла посилювати
вокальними засобами. Великий успіх вона мала у ролях Наталки Полтав-
ки, Марусі («Ой не ходи, Грицю...»), Уляни («Сватання на Гончарівці»),
Парані («Верховинці»), Варки («Безталанна») та Ольги («Підгоряни»).
Теодозія Бенцалева своїм веселим характером і зовнішніми даними
вдало творила образи молодиць, матерів, шинкарок, служниць, вдовиць.
Щедрі оплески, як твердять сучасники, вона збирала в ролях Терпелихи
(«Наталка Полтавка») Палажки («Мартин Боруля»), Ганни («Безталан-
на»), Рухлі («Наймичка»).
Ганна Юрчакова була добрим помічником режисера та адміністра-
тора, передавала досвід артистам-початківцям, чимало праці докладала
для придбання реквізиту, бутафорії, сама шила етнографічні костюми,
вишивала тощо. Успішно справлялась з новими, досить складними роля-
ми — дівочими і характерними образами молодиць — Ярини («Неволь-
ник»), Харитини («Наймичка»), Софії («Безталанна») та Анни («Украде-
не щастя»).
Студент Ярослав Сеньків, який скоро ввійшов у гроно провідних
акторів трупи, зіграв понад 25 ролей. Серед них ролі парубків — Хоми
(«Ой не ходи, Грицю...»), Микити («Дай серцю волю»), опришка Антона
(«Верховинці»). Але йому краще вдавалися характерні ролі — збіднілого
дворянина Шпака («Шельменко-денщик»), виборного Макогоненка
17
(«Наталка Полтавка»), старого козака Коваля («Невільник»), шляхтича
Матвія («Степовий гість»).
Теофіл Демчук майстерно грав епізодичні ролі дідів, батьків, шин-
карів, сватів. Був активним і діловим адміністратором, «правою рукою»
М. Бенцаля.
Не відразу себе виявив у «артистичній формі» випускник Терно-
пільської гімназії Януарій Бортник, який виступав у масовках, епізодич-
них ролях. Ні під рукою Курбаса, ні Бенцаля він не зміг ї «осідлати» ко-
мічних ролей, так і грав других і «третіх» парубків — Дениса («Бондарі-
вна»), Ванька («Циганка Аза»), а також поважних купців, шляхтичів, чи-
новників, сватів.
Талановитий, вдумливий і спостережливий, Володимир Калин бага-
то працював, зростав від ролі до ролі, з півслова розумів режисера. Добре
володів голосом, дикцією, був актором «нутра та оправданих емоцій».
Його любили режисери, наділяли його більшими ролями у різних жанрах
драматургії. Він зіграв 40 великих і малих ролей.
Найбільший успіх мав у ролях Степана («Невільник»), Саврасова
(«Воскресіння»), писаря Голощука («Кума Марта»), Прокопа («Верхо-
винці»), Гершеле («Сатана»), Читав на концертах твори Т. Шевченка,
І. Франка. Деякий час очолював при театрі балет-студію народних танців.
«Театральні вечори» були першою школою сценічного мистецтва і
для Мар’яна Крушельницького. Прийшов до театру зі своєю нерозлуч-
ною скрипкою, спочатку грав в оркестрі, співав у хорі, танцював, а на
сцені з’являвся у ролі сільських музикантів. Тут працювали його друзі з
гімназійної парти — Я. Бортник А. Герасимович, Т. Демчук, М. Задорож-
ний, В. Калин. Усі любили Мар’яна, тихого, скромного, з мудрим чолом,
зосередженого. Від його дотепів та точних пародій всі заливалися від
сміху.
Про свої мистецькі успіхи розповідав мені Крушельницькій під час
нашої зустрічі в грудневий вечір 1961 року:
«Важко судити про ролі, зіграні в «Театральних вечорах». Наскіль-
ки зберігає моя пам’ять, то, за тодішніми відгуками публіки і моїх друзів,
більш вдало я зіграв Трохима і Омелька у «Мартині Борулі», Турського в
«Паливоді XVIII століття», Миколу в «Наталці Полтавці», Івана в «Без-
таланній», Пафнутія у «Кумі Марті», Нечипора і Кукси у «Пошилися в
дурні». У всіх виставах мені давали ролі орендаторів, шинкарів, слуг, бі-
долашних парубків з відкритою, доброю душею, єврейські типи. Режисер
Микола Бенцаль вірно підмітив, що я знайшов своє амплуа у створенні
саме таких образів, і був завжди задоволений мною. Всього зіграв тоді на
тернопільській сцені близько 30 ролей. На афішах, як і більшість моло-
дих акторів, я виступав під псевдонімом «М. Ворон».
18
На цей час був розроблений дирекцією статут «Обов’язки і права
членів театру», систематизовано оплату акторам за принципом участі
кожного в ролях і виставах1.
З великим смутком сприйняв колектив театру смерть І. Франка. До
першої річниці його похорон у січні 1917 р. поставлено «Украдене щас-
тя». У головних ролях були зайняті: Я. Сеньків — Микола, Г. Юрчакова
— Анна, М. Бенцаль — Гурман, В. Калин — селянин Бабич, Т. Бенцалева
— Настя, А. Герасимович — війт, Т. Демчук — Шльома. Давали
прем’єри — «Степовий гість» та «Ясні зорі» Грінченка, «Бондарівна» і
«Мартин Боруля» Карпенка-Карого, «Назар Стодоля» Шевченка, «Вер-
ховинці» Коженьовського, «Молодість» Гальбе.
Навесні 1917 р. колектив поповнився новими акторами — прийшли
відома співачка Антоніна Осиповичева, а також аматор зі Збаража Лев
Краснопера. Після них «на гостинні виступи» прибула з Києва, з театру
М. Садовського, визначна драматична артистка і співачка Софія Стадни-
кова. Вона майстерно зіграла свої найкращі трагедійні ролі — збожеволі-
лої дівчини Калини у виставі «Про що тирса шелестіла» Черкасенка та
Марусю Богуславку у драмі Старицького. Ці прем’єри, поставлені Бенца-
лем у зв’язку з приїздом талановитої виконавиці Стадникової, користува-
лися успіхом.
Для вшанування пам’яті І. Франка театр влаштував похід через міс-
то за участю представників з багатьох повітів, які у козацьких одностроях
їхали на конях у маршовій колоні до будинку «Міщанського братства»,
де відбувся святковий мітинг. Настрої тих днів яскраво відобразив у зга-
даних вже спогадах М. Бенцаль:
«У річницю смерті великого українського поета Івана Франка влаш-
товує Український студентський кружок при участі «Українського теат-
ру» в Тернополі в середу, 27 червня н. с. 1917 р., у «Міщанськім братст-
ві» концерт.
1. Лисенко, «Увертюра» до «Чорноморців» (оркестр).
2. Вступне слово — Я. Сеньків.
3. Вахнянин «Наша жизнь» (чол. хор).
4. Франко — Січинський, «Як почуєш вночі» (соло Т. Бенцалева).
5. Шевченко — Нижанківський, «Минули літа молодії» (Т. Бенца-
лева).
6. Франко — Січинський:
а) «Непереглядною юрбою»;
б) «Даремне пісне» (чол. хор).
Відновлений М. Бенцалем восени 1918 р. «Український театр» у
Тернополі (на основі «Театральних вечорів») був перейменований у бере-
1
Текст цього статуту зберігається у ЦДІА у Львові (фонд 514).
19
зні 1919 р. на «Новий Львівський театр» (очолений А. Бучмою,
М. Бенцалем, В. Калином). Цей колектив з деякою зміною акторського
персоналу проніс свій репертуар і сценічні реалістичні традиції по важ-
ких дорогах визвольної війни на Поділлі, Прикарпатті аж до Кам’янця-
Подільського і Вінниці, де 28 січня 1920 р. об’єднався (провідні актори
А. Бучма, В. Калин, М. Крушельницький, Я. Бортик, Т. Демчук,
С. Зубрицький та ін.) з групою колишніх «молодотеатрівців» на чолі з
Г. Юрою і заснував новий славнозвісний нині колектив — Київський
драмтеатр ім. І. Франка.
«Тернопільські театральні вечори» були першою школою для відо-
мих згодом діячів української сцени — М. Крушельницького,
Я. Бортника, В. Калина, Ф. Лопатинського, а Демчук і Сеньків, які зго-
дом стали педагогами, працювали в сезони 20-х рр. у Львівському театрі
«Бесіда».
Новий Львівський театр — товариство акторів з орієнтацією пошу-
ку нових сценічних засобів, репертуару, піднесення мистецького рівня до
кращих здобутків світового театру. Створений 10.III.1919 р. на базі Тер-
нопільського Українського драматичного театру М. Бенцаля та групи ар-
тистів театру «Української бесіди» зі Львова. Художнє керівництво Но-
вим Львівським театром здійснювали режисери А. Бучма, В. Калин,
М. Бенцаль. Новий Львівський театр гастролював у Тернополі, Чорткові,
Кам’янець-Подільському, Могилів-Подільському, Проскурові (Хмельни-
цькому), Вінниці. Актори: Я. Бортник, Л. Гринішак, М. Крушельницький,
Б. Крижанівський (композитор, зав. муз. част.), Т. Демчук, С. Зубриць-
кий, Н. та К. Пилипенко, К. Рубчакова, І. Рубчак, П. Сорока, Г. Юрчакова
та ін. Здійснили постановки вистав: «Зимовий вечір» Старицького, «Не-
вільник» і «Пошились у дурні» Кропивницького, «Суєта», «Мартин
Боруля», «Безталанна», «Бондарівна» Карпенка-Карого, «Медвідь» Чехо-
ва, «Молодість» Гальбе, «Мірандоліна» Гольдоні та ін.
Театр імені І. Тобілевича —
український театр у Галичині
Заснований 1928 у Станіславі (тепер Івано-Франківськ). З 1930 ху-
дожнє керівництво очолив М. Бенцаль. В окремі сезони режисуру вели
Й. Стадник (1933–1935) та інші. Театр доповнився провідними акторами
Кооперативу «Український театр» під керівництвом Й. Стадника. Тут
працювали: М. Бенцаль, О. Бенцалева., Ф. Базилевич, Л. Боровик (актор і
художник), Я. Геляс, Д. Голіцинська, І. Даньчак, Д. Кривицька, Л. Лєн-
ська, І. Рубчак, Г. Совачева, М. Старицький. 1929 виступала Г. Борисо-
глібська, запрошувались для муз. вистав співаки А. Гаєк, В. Коссак,
Н. Костів. Театр ставив п’єси М. Кропивницького, М. Старицького,
20
І. Карпенка-Карого, І. Франка, Л. Українки, польську і російську класику;
опери С. Гулака-Артемовського, М. Лисенка, М. Аркаса, С. Монюшка,
Б. Сметани, оперети І. Кальмана, Ф. Лєгара, Й. Штрауса та ін.
«Заграва» — український пересувний професійний театр у Галичи-
ні 1932–1938. Заснований з групи акторів театру ім. І. Тобілевича та тво-
рчої молоді. Тут працювали В. Головацький (режисер), Л. Боровик (актор
і художник), актори — Л. Кривицька, І. Рубчак, М. Старицький та ін.
У репертуарі театру: «Ой не ходи Грицю» та «Тарас Бульба»
М. Старицького, «На полі крові» та «Кохана, жінка Хусова» Лесі Україн-
ки, «Швейк» Я. Гашека, «Огні Іванової ночі» Г. Зудермана; інсценізації
«Земля» (творів «Вона — земля», «Моє слово», «Побожна», «Злодій»)
В. Стефаника, «Слово о полку Ігоровім», «Дума про Нечая», а також опе-
рети Й. Штрауса, Ф. Легара, Ф. Штольца. 1938 р. «Заграва» об’єдналася з
театром ім. І. Тобілевича у нове товариство Театр ім. І. Котляревського.
Тернопільський державний український
драматичний театр імені Івана Франка
Діяв з 15 жовтня 1939 до 8 квітня 1948 року. Після вступу Червоної
армії на територію Польщі в жовтні 1939 року по радіо були викликані до
Львова директори українських пересувних театрів Галичини і Західної
Волині для реорганізації театрального життя. До Львова прибув директор
Українського Драматичного театру ім. Миколи Садовського Панас Кара-
біневич. Його трупа в цей час гастролювала в Заліщиках. Організаційний
комітет за участю представників Міністерства культури з Києва доручив
П. Карабіневичу сформувати творчий склад Тернопільського обласного
театру імені І. Франка. На телеграму П. Карабіневича 23 жовтня 1939 ро-
ку весь склад театру виїхав із Заліщик до Тернополя і розмістився у бу-
динку «Міщанського братства» на вулиці князя Острозького, №3 (тепер
приміщення Тернопільської обласної філармонії). Його кооперативна ма-
теріальна база (декорації, гардероби, костюми, реквізити) стали держав-
ною власністю нового колективу. Освоєно театральний зал «Міщансько-
го братства» для репетицій, концертів і вистав діючого попереднього ре-
пертуару п’єс І. Котляревського, М. Кропивницького, М. Старицького,
Т. Шевченка, М. Гоголя. У кінці жовтня 1939 року був остаточно сфор-
мований творчий склад Тернопільського театру ім. І. Франка із трьох ко-
лишніх українських пересувних театрів, що діяли у Західній Україні, тоб-
то з Театру ім. М. Садовського і П. Карабіневича, трупи «Промінь»
М. Комаровського і драматично-опереточної трупи Б. Сарамаги.
Директором театру ім. І. Франка до січня 1940 року був Панас Ка-
рабіневич (згодом директор Бережанського театру), а режисерами пра-
цювали Аполлінарія Барвінок-Карабіневич (1899–1971; родом з Черніго-
21
ва), і Микола Комаровський. Диригентами оркестру стали викладач Тер- Тернопільський український драматичний театр
нопільської музичної школи Юрій Крих (1907–1991) та уродженець Тер- імені Т. Шевченка
нополя Богдан Сарамага (1905–1975). В акторському складі театру були
жінки — співачка Наталя Сарамага, Євгенія Деревницька, Амалія Дидик-
Шіфман, Юлія Калинець, Єфросинія Комаровська, Антоніна Липко-
Діючий сьогодні театр, згідно з постановою Ради народних коміса-
Гудечек., Марія Марко, Степанія Несторко, Валентина Калин (донька ар-
рів України, був заснований 1 червня 1945 року на основі колективу Ох-
тиста В. Калина з Тернополя), Іванна Муратова, Юлія Урбанська, Ольга
тирського пересувного музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка
Федчишин; чоловіки — І. Малевич, І. Головка, І. Грищенко-Гричук,
(1930–1945), який прибув із Сумщини до Тернополя і продовжив своє
С. Дух, С. Іванів, А. Ільків, Олекса Левитський (режисер, родич компози-
нове творче життя в нашому Подільському краю.
тора П. Ніщинського), Л. Марко, Б. Максимишин, М. Несторко (із Залі-
На цей час на Тернопільщині діяли два рівноправні державні театри,
щик), А. Муратів, С. Панько, І. Федчишин, Я. Шуль, В. Шіфман-
тобто Театр ім. І. Франка (1939–1948) і Тернопільський театр
Морський, Б. Яцків, Я. Побігущий, В. Пчолкін, Л. Кравчук, І. Сугірей та
ім. Т. Шевченка (з 1945 р.).
інші. В оркестрі було 13–15 чоловік.
Тернопіль, як відомо, у березні–квітні 1944 року під час свого виз-
У січні–лютому 1940 року для Тернопільського театру призначено
волення від німецьких окупантів, був зруйнований. Тому артисти Театру
фахових режисерів — практиків з Наддніпрянщини — Федора Бойченка
ім. Т. Шевченка, що прибув з Охтирки, одержали мешкання у Чорткові.
та Івана Дехтяра, художника Григорія Кантора. У кінці 1940 року прибув
Охтирський колектив очолили тоді головний художній режисер Микола
до Тернополя головний режисер Марко Терещенко із дружиною, обдаро-
Яновський, художник Володимир Кулик і завідуюча музичною частиною
ваною досвідченою артисткою Валентиною Варецькою, виконавицею го-
Ольга Рєзникова.
ловних ролей. Згодом приїхали балетмейстери А. Орлінська і
Обидва театри мінялися сценами Тернополя, Кременця, Чорткова,
А. Соломонова.
гастролювали по області. У квітні 1948 року, згідно з постановою відділу
Поза межами області театр гастролював навесні 1940 року на
мистецтв Тернопільського облвиконкому, обидва театри, ім. Т. Шевченка
Стрийщині і Золочеві. З метою творчої допомоги до театру приїжджав
та ім. І. Франка, об’єдналися в один колектив і стали працювати в рекон-
А. Бучма. У 1940 році театр ім. І. Франка разом з обслуговуючим персо-
струйованому приміщенні колишнього спортивного товариства «Сокіл»
налом нараховував 100 чоловік, з них 15 музикантів.
(сьогодні тут кінотеатр ім. І. Франка) аж до побудови нового приміщення
Успіхи театру були зупинені віроломним нападом фашистської Ні-
театру в 1957 році. За своїм бюджетно-творчим статусом театр мав тоді
меччини на Радянський Союз. Так завершився другий етап історії театру.
третє місце в республіці, а з 1953 р. — друге місце.
У день визволення Тернополя від німецько-фашистської окупації,
Творчий процес у 1945–1950 рр. здійснювали режисери М. Янківсь-
16 березня 1944 року, режисером М. Комаровським була відновлена пра-
кий, О. Свічкаренко, С. Черняхівський, В. Василенко, О. Григора. Серед
ця театру ім. І. Франка у впорядкованому приміщенні «Сокола».
них був і Г. Авраменко, який згодом довго працював актором і режисе-
Режисер М. Комаровський з художником Олексою Шатківським (з
ром та мав успіх у постановках комедій.
Почаєва і актором та хормейстером Богданом Антківим успішно відно-
Перше зрушення у піднесенні мистецького рівня театру започатку-
вили діяльність театру. У січні 1946 року до театру прибув талановитий
вав талановитий актор і режисер О. Григораш.
актор і режисер Олександр Григора та фахові театральні художники Во-
На тернопільській сцені творили свої вистави режисери
лодимир Кулик та Володимир Гетьман, режисер С. Чернявський.
К. Капатський, В. Кадоколович, Н. Генцлер, М. Бондаренко, Раїса Степа-
Діяльність Тернопільського театру ім. І. Франка відображена доку-
ненко, молоді випускники вузів Р. Коломієць, Б. Головатюк, М. Стефу-
ментально у фондах Державного архіву Тернопільської області, у пода-
рак, А. Москаленко, М. Тараненко.
них нами репертуару списках і рецензій на вистави. Принагідно відзна-
У сценічній історії Тернопільського театру високомистецькою та
чимо плідну діяльність цього театру, зокрема по обслуговуванню насе-
багатогранною була творчість режисерів Олексія Ріпка (за 1949–1956),
лення Тернопільщини від Почаєва і Кременця до Заліщик і Бучача.
Володимира Грипича (за 1958–1969) і Ярослава Геляса (за 1963–1974).
Серед них, на нашу думку, найвищого всеукраїнського визнання до-
сяг своїм талантом і вмінням творчо працювати з колективом Я. Геляс.

22 23
Він виховав молоду талановиту зміну, яка досі з гордістю називає себе
його учнями. Сьогодні вони становлять головне ядро колективу. Це Люся
і Тадей Давидки, Марія Гонта, Мирослав Коцюлим, Богдан Стецько...
Вдало дібрав Я. Геляс репертуар із драматургії багатьох народів. Геляс
вважав, що театр має бути різножанровий — драма, трагедія, комедія, іс-
торична п’єса, музкомедія, весела оперета, гостра сатира, навіть вечір во-
девілів. Чимало прем’єр Геляса та чергових режисерів був мистецькою
подією. Приїжджали зі Львова і Києва критики. Влаштовували в Терно-
полі семінари режисерів. Тернопільців запрошували на телебачення. Про
«Театр Геляса» як героїко-романтичний і образно-поетичний заговорили
у пресі. Добре слово про його досягнення сказали М. Крушельницький і
В. Василько та інші знавці сцени.
У 1970 р. Київська студія науково-популярних фільмів випустила
коротку стрічку «Є такий театр у маленькому Тернополі». Знято фільми-
вистави «Дай серцю волю» і «По щучому велінню». З цього часу були
зняті Львівським телебаченням вистави тернополян. Запрошували зніма-
тися у фільмах артистів А. Бобровського, П. Загребельного, Я. Геляса,
І. Ляховського, В. Ячмінського, П. Т. Ластівку, Є. Бобровську та інших.
Чимало вистав поставив актор А. Бобровський, в яких бачимо пра-
цьовитого митця, завершеність його творінь. Добре вписався у творчу
палітру нашого театру і як актор і як режисер Павло Загребельний.
Заслуговують доброго слова, мають високі оцінки критики біль-
шість із вистав режисера А. Горчинського, які поставлені вперше в Тер-
нополі. Також добре сприйняли глядачі вистави на історичну тему: «Ге-
тьман Дорошенко» Л. Старицької-Черняхівської, «Іван Сірко»
С. Черкасенка та «Сон» за творами Т. Шевченка режисера П. П. Ластівки.
Цікаві новаторські за своїм стилем та образністю постановки режи-
сера В. Жили. Вони мають успіх у глядачів, їх любить молодь.
У репертуарі Тернопільського театру ім. Т. Шевченка була предста-
влена українська, російська, зарубіжна класична драматургія, окремі тво-
ри письменників Білорусі, Молдови, країн Прибалтики, Закавказзя, По-
волжя, Казахстану, Середньої Азії.
Як бачимо, з опублікованого нижче списку всього репертуару теат-
ру значне поповнення і збагачення давали інсценізації прозових творів
І. Франка, Ольги Кобилянської, О. Довженка, Р. Іваничука, І. Ле, І. Цюпи,
історико-героїчних поем «Гайдамаки» і «Сон» Т. Шевченка, вдалі пере-
робки для сцени наших земляків Б. Антківа та О. Корнієнка.
Пошукам нового репертуару тернополян сприяла участь у фестива-
лях драматургії наших сусідів у 50–60-х роках — з польської «Такі часи»
Юрандота і «Балладина» Словацького, з болгарської «Кожного осіннього
вечора» Пейчева і «Цар Іван Шишман» Зидарова, з угорської «Тигр та гі-
єна» Петефі, білоруських авторів «Лявоніха на орбіті» А. Макайонка та
24
«Вибачайте, коли ласка» Крапиви, естонця Раннета «Блудний син», лито-
вця Месевича «Барба», туркмена Мухтарова «Честь сім’ї», башкира Ка-
ріма «В ніч місячного затемнення», Кавалерідзе «Перша борозна» і «Во-
танів меч», а також — «Брати Єршови» Кочетова, «Гірка доля» Писенсь-
кого, «Камінь, що світиться» англійця Пітера Устинова, «Бережи ім’я
своє» Школьника, «Сід» француза Корнеля.
З великим успіхом були показані вперше тернополянам такі виста-
ви, як «Дівчина з легенди» Забашти, «Не кидай мене в дорозі» Мушкети-
ка, «Наливайко» за І. Ле, йшли вперше нові п’єси тернопільських авторів
«Ключі до щастя», «Ціною любові» Корнієнка, його ж інсценізацію «Без
язика» твору В. Короленка.
За весь час на тернопільській сцені йшли і музичні вистави: «Натал-
ка Полтавка» Котляревського — Лисенка, «Запорожець за Дунаєм» Гула-
ка-Артемовського, «Катерина» Аркаса, музична драма «Соломія Круше-
льницька», давні українські оперети — «Майська ніч», «Сватання на
Гончарівці», «Чорноморці», «Пошились в дурні», «Гуцулка Ксеня», відо-
мі оперети «Сільва» Кальмана, «Циганський барон» і «Летюча миша»
Й. Штрауса, «На світанку» Сандлера, стилізовані на сучасну моду із за-
пальними танцями «Силою не будеш милою» Ножкіна за мотивами сю-
жету «Шельменка-денщика» з музикою В. Соловйова-Сєдого і музична
комедія «Дамський справ майстер» за мотивами «За двома зайцями» Ста-
рицького.
Виконавицями ролей у музичних виставах були Марія Клименко,
Валентина Онипко, Валентина Турок, Марія Гонта, Віра Самчук.
М. Гонта в 1970 р. на конкурсі «Найкраща Наталка Полтавка» у Полтаві
зайняла перше місце.
Широко практикуються в театрі концерти, бенефіси, відзначення
ювілеїв та свят, історичних подій, казки для дітей, новорічно-різдвяні ко-
лядки та щедрівки.
Серед чоловіків добрими голосами найкраще володіли Я. Геляс,
М. Дончук, В. Ячмінський, І. Ляховський, А. Бобровський.
Тернопільський театр з 1945 р. носить ім’я Великого Кобзаря. По-
ряд з театром у сквері стоїть пам’ятник Т. Шевченку (скульптор
М. Невеселий).
Щороку в березневі дні театр за участю громадськості та гостей
проводить ювілейні Шевченківські концерти. За всю історію театру в йо-
го репертуарі почесне місце займає Шевченкіана. На його сцені показані
вистави: «Назар Стодоля» Т. Шевченка (режисер М. Янковський, худож-
ник В. Гетьман, муз. П. Ніщинського, 1946), драма «Тарас Шевченко»
(«Слово правди») Ю. Костюка (реж. К. Капатський, худ. Ю. Стефанчук,
1954), опера «Катерина» А. Аркаса за Т. Шевченком в редакції Д. Бобиря
(реж. В. Шминець, худ. М. Стецюра, 1961), «Мати-наймичка» І. Тогобоч-
25
ного за Т. Шевченком (реж. Г. Авраменко, худ. М. Стецюра, 1961), драма Драматурги Тернопільщини
«Марина» М. Зарудного за мотивами творів Т. Шевченка (реж. Я. Геляс,
Розвиток драматургії, її сценічно-мистецька вартість, різноманіття
худ. М. Фролов, муз. П. Майбороди, хореограф М. Безкровний, 1964),
жанрів і тем є важливим чинником для успіху театру, кіно і телебачення.
«Кайдани порвіте» М. Левченка (реж. Рима Степаненко, худ. С. Данили-
Також інсценізації художніх творів, переклади драматичних творів і ліб-
шин, муз. О. Радченка, хореограф М. Веніславський, 1965), «Назар Сто-
рето опер та оперет українською мовою із зарубіжних літератур, збага-
доля» Т. Шевченка (реж. А. Бобровський, худ. С. Лукашенко, 1984), дра-
чують наш театр. Драматичний твір є найскладнішим літературним жан-
матична поема з життя Т. Шевченка «Якби зустрілися ми знову» В. Ле-
ром, і його творці, зокрема талановиті, появляються дуже рідко.
бедєвої і П. Мужука (реж. А. Горчинський, худ. К. Сікорський, 1986).
Письменники — уродженці та вихованці Тернопільщини як мину-
На сцені Тернопільського театру ім. Т. Шевченка вперше почесне
лого, так і нашого часу — за півтора століття зробили свій внесок в укра-
звання «Заслужений артист України» одержали актори Богдан Антків
їнську драматургію і тим сприяли успішному розвиткові театрального
(1951 р.) та Володимир Сохацький (1952).
мистецтва. Дехто з них пожинав плоди всеукраїнського визнання.
Заслуженими артистами України стали:
Першим автором нової драматургії був наш земляк з Бережан Ру-
Авраменко Георгій Клименко Марія
дольф Мох (1816–1892). Починаючи з 1848–1849 років, ним написані і
Биков Іван Коваль Сузанна
опубліковані у Львівській газеті «Зоря галицька» п’єси «Терпен-спасен»
Бобровська Євдокія Корницький Євген (диригент)
та «Розпука орендаторська» та були поставлені аматорами у Львові. Той
Бобровський Анатолій Ластівка Любов
же автор закінчив 1849 р. і видав окремою книжкою п’єси «Справа в селі
Виноградов Віктор Лемішка Наталія
Клекотині», яку І. Франко назвав «першою спробою української комедії в
Гонта Марія Маліманова Наталія
Галичині», а також драму у віршах «Опікунство», яку 1864 р. поставив
Горчинський Анатолій Приходько Людмила
професійний Театр товариства «Українська бесіда» у Львові.
Грипич Володимир Репка Борис
П’єси Р. Моха були спрямовані проти панщизняного ладу і безправ’я на-
Давидко Люся Самчук Віра
роду, мали також антиалкогольні мотиви.
Давидко Тадей Сачко ігор
Другим з черги драматургом, родом з Палашівки на Чортківщині,
Капатський Кость Стецько Богдан
був Іван Гушалевич (1823–1903). Його мелодрама з гуцульського життя
Звання «Народного артиста України» присвоєно:
«Підгоряни» з музикою М. Вербицького одержала першу премію на кон-
Гелясу Ярославу Ластівці Петрові
курсі у Львові і була поставлена 1865 р. режисером О. Бачинським у Теа-
Горчинському Анатолію Онипку Семену
трі «Бесіди» у Львові, у гастролях у Тернополі, Бережанах та інших міс-
Загребельному Павлові Хім’яку В’ячеславу
тах Галичини; була в репертуарі «Тернопільських театральних вечорів»
Коцюлиму Мирославу Ячмінському Володимиру
(1917 р.) та інших труп. Ця мелодрама мала довгу і славну сценічну істо-
У різний час у театрі працювали:
рію. «Підгоряни» Гушалевича у редакції М. Кропивницького (1882) пос-
• художники: М. Онищенко, В. Кулик, В. Гетьман, П. Борисов, тавлені його ж трупою 1884–1900 рр. у Харкові, Одесі, Петербурзі, Мос-
С. Данилишин (заслужений діяч мистецтв України), Ю. Стефанчук, кві, Варшаві. У перекладі польською мовою її ставили в Познані (1880),
М. Пончук, М. Стецюра, К. Сікорський (заслужений діяч мистецтв Укра- вона була перекладена російською і чеською мовами. Пісні на слова Гу-
їни). шалевича з музикою М. Вербицького з Підгір’ян («Ми в луг підемо з ко-
• балетмейстери: А. Гончарик, М. Веніславський, М. Безкровний, сами», «На полі пшениченька розцвіла») популярні й досі.
М. Складан, В. Підберьозкін. На сцені театру «Бесіди» були ще показані п’єси Гушалевича «Об-
• диригенти і хореографи: Б. Антків, О. Резникова, Л. Леванков- ман очей» (1865, переробка з французької), «Сільські пленіпоненти»
ський, Ю. Котеленець, В. Олійник, Т. Хмурич, Є. Корницький. (1867) і «Знесення панщини» (1888), які побачили глядачі різних міст Га-
• концертмейстери: Юлія Грасицька, Олена Тимінська. личини.
В. Бучацький був автором комедії «Наші політики» (1871).
Історичну трагедію «Павло Полуботок» та драму «Чернігівка» (за
повістю М. Костомарова) написав у Сервирах на Зборівщині письменник

26 27
Осип Барвінський (1844–1889) і видав їх у Львові. Вони обидві поставле-
ні мандрівним Театром «Бесіди» 1887–1889 рр. у багатьох містах Гали-
чини.
У рецензії на виставу «Павло Полуботок» Барвінського Франко пи-
сав: «Незважаючи на численні скорочення, яких зазнала сама п’єса, вона
справила вчора на слухачів, що зібралися у великій кількості, глибоке і
сильне враження... «Полуботок» належить, безперечно, до найбільш вда-
лих творів і галицької драматичної літератури. За винятком двох перших
актів, п’єса збудована добре і багата на сцени справді драматичні й ефек-
тні...»
Письменниця Л. Старицька-Черняхівська в 1917–1918 рр. пере-
робила п’єсу О. Барвінського для сцени у скороченому варіанті.
Відомий талановитий актор і режисер Кость Підвисоцький (1851–
1904), родом з Коржови, тепер Монастириського району, є автором коме-
дії «Підшиванець» (1883) та переробок п’єс «Верховинці» Коженьовсь-
кого під назвою «Помста гуцула» (1892), мелодрами «Шляхетські любо-
щі» (1889) за лібрето опери «Галька» Монюшка. Ці переробки ставив
1893 р. у своїй трупі М. Садовський на Наддніпрянщині, а «Помста гуцу-
ла» була 1902 р. показана на сцені театру «Бесіди» у Львові.
Дмитро Миколишин (1884–1951), родом з Банкова на Борщівщині, у
1905–1947 рр. написав і видав у Львові, Коломиї і Чернівцях багато різ-
ножанрових п’єс. Серед них отримали сценічне життя на професійній
сцені у мандрівних гастролях в Галичині: побутова сімейна драма «Роз-
ладдя» (у Театрі «Бесіди» 1917) за участю К. Рубчакової у головній ролі.
А його ж «Синя квітка» з музикою М. Гайворонського мала великий ус-
піх у гастролюючому театрі Й. Стадника в 1937–1938 рр.
Переклади Миколишина «Витівка Скапена» Мольєра була
прем’єрою 1944 р. у Дрогобицькому театрі Й. Стадника, а музична коме-
дія «Єва у вечірній сукні» Достоля йшла у трупі І. Когутяка в Коломиї.
На Тернопільщині жив і творив половину свого життя Лесь Курбас.
Він автор і режисер-новатор агітп’єси «Рур», «Джіммі Хіггінс» за Є. Сін-
клером і «Пролог» в театрі «Березіль» (1923–1927). Поставив у Молодо-
му театрі в Києві свої інсценізації поем Т. Шевченка «Єретик» і «Вели-
кий льох» та переклади «Йола» Жулавського, «Молодість» Гальбе, «Горе
брехунові» Грільпарцера. З великим успіхом інсценізував і поставив
«Гайдамаки» за Т. Шевченком 1920 р. у Києві (згодом за його текстом та
сценічною практикою «Гайдамаки» ставилися іншими режисерами у Мо-
скві, Ленінграді, Мурманську, Ташкенті, Тбілісі, Вінниці, Львові, Копи-
чинцях — понад 150 прем’єр). Л. Курбас — автор сценаріїв до своїх фі-
льмів «Вендета» і «Макдональд» (1924).
У видавництві «Подільська театральна бібліотека» в Тернополі в
1922–1928 рр. надрукував свої різножанрові п’єси Володимир Мартине-
28
вич (1890–1941), родом з міста Микулинці. Серед них історична драма
«Довбуш», соціально-побутові драми з життя селян Прикарпаття, на мо-
тиви з народної міфології та фольклору «Перелесник», також комедії
«Весілля з приданим», «Тестамент», «Гріх молодості», водевілі «З там-
того світу», «Дослужував посагу», «Трьох до вибору». У 30-ті роки вони
ставилися аматорськими гуртками.
Близьким за тематикою і художнім рівнем до п’єс В. Мартиневича
був місцевий драматург Яків Косовський (1899–1975), родом з Чернихова
на Зборівщині. Він видав у Тернополі, Львові і Жовкві свої твори: драму
«Довбуш», із селянського побуту «Заклятий Яр», «Для ближніх»; духов-
но-релігійні драми «Від помсти богів» (з часів хрещення Руси-України),
«На манівцях», «На світанку вічної слави». Автор ставив їх у рідному та
сусідніх селах.
Пробувала свої творчі сили для створення п’єс для дітей та юнацтва
Іванка Блажкевич (1886–1977) з Денисова. Надрукувала дитячі віршовані
п’єси з життя юного Т. Шевченка — «Тарас у дяка» (1923) та «Діло в
честь Тараса» (1924), а також «Вертеп» 1924), «Івась-характерник»
(1936). А Володимир Гжицький (1895–1973) з Острівця коло Теребовлі,
видав п’єси для юнацтва «По зорі» (1925), «Вибух» (1927) і «Наступ»
(1931). Вони побачили світло рампи в театрах юного глядача в Харкові, а
згодом у Львові.
Талановитий дитячий письменник зі Зборівщини Роман Завадович
(1903–1985) надрукував 1924–1933 рр. веселі комедійки для дітей: «Князь
Марципан», «Серед Ангелів», «Покарання», «Страхопуд», а також зробив
віршовані інсценізації «Казка про царевича Івана і підземну царівну»,
«На дворі царя Гороха», які ставились у школах, дитячих садках, а неда-
вно окремі з них діти дивились у Тернопільському ляльковому театрі.
Довголітній завідувач літературної частини Тернопільського театру
Олекса Корнієнко — автор п’єс із життя села західних областей України.
Окремими виданнями вийшли його драми в 1956–1978 рр.: «Ціною лю-
бові», «Шлях до сина», «Проба серця», «Ключі до щастя», «Солов’ї спі-
вають навесні», комедія «Не тією стежкою», оперета «Троянди юності» з
музикою А. Горчинського. Інсценізував повісті «Під тихими вербами»,
Грінченка, «Без язика» Короленка, «Кайдашева сім’я» І. Нечуя-
Левицького, «Дорогою ціною» Коцюбинського. Усі його п’єси та інсце-
нізації поставлені на сцені Тернопільського театру, окремі з них в інших
театрах України.
Мали успіх інсценізації творів заслуженого артиста України, родом
з Острова Тернопільського району, Богдана Антківа в 1961–1995 рр.:
«Розлука» (співавтор І. Цюпа, Тернопільський театр); на сцені заньківчан
у Львові поставлені його «Сестри Річинські» за Іриною Вільде, «На зламі
29
ночі» і «Шрами на сонці» за Р. Іванчуком, «Прапороносці» за О. Гонча-
рем, «Позиція» за Ю. Мушкетиком, «Мотря» і «Батурин» за Б. Лепким.
Працює на драматургічній ниві як автор та інсценізатор п’єс для до-
рослого глядача і дітей Богдан Мельничук, родом з Молоткова на Лано-
веччині. Він автор п’єс «Повернися, сину» (1985, Озернянський народний
театр Зборівського р-ну), «Козацькі вітрила» (1994, Тернопільський па-
лац «Текстильник»), «Соломія Крушельницька» (1995, співавтор І. Ля-
ховський, Тернопільський театр), дитяча «Василькові зорі» (1988, співав-
тор В. Фроленков Тернопільський театр); інсценізатор історичних драм
«Мазепа, гетьман український» і «Сотниківна» за Б. Лепким та повісті
П. Загребельного (1991–93, всі у співавторстві з режисером Я. Бабієм на
сцені Дрогобицького театру). У Тернопільському театрі ляльок поставле-
ні п’єси Б. Мельничука «Кому співає веселка» (1987) і «Рушники долі»
(1991, обидві у співавторстві з В. Фроленковим), «Добродушко» (1995,
співавтор Р. Олефір), «Казка про Ксеню і дванадцять місяців» за
Б. Лепким (1992).
Уродженець Великої Березовиці Тернопільського району Левко
Крупа — автор віршованих драм про визначні постаті глибинної історії
Тернопільщини ХІ–ХVП ст. — «Ой Морозе, Морозенку» (1980, постано-
вка режисера Є. Ваврика у театрах Херсонському ім. М Куліша та Дрого-
бицькому ім. Ю. Дрогобича); «Легенда Тернового поля» (1990, постанов-
ка О. Савки в Копичинському народному театрі ім. Б. Лепкого); «Василь-
ко — князь Теребовельський» (1992, постановка Є. Ваврика у Львівсько-
му театрі Української Армії).
Наші земляки з Тернопільщини, як подає Українська Літературна
Енциклопедія, були перекладачами п’єс із зарубіжної літератури, зокре-
ма, у 1865–1923 роках для мандрівного Театру товариства «Українська
бесіда» у Львові. Іларіон Сероїчковський (1820–1889) переклав 1865 р.
«Месть корсиканська» та інші польські п’єси; Євген Олесницький (1860–
1917) переклав у 1880–1990 рр. з російської, польської і німецької «Лєна»
Ясенчика, «Свояки» Балуцького, «Пан Банет» Фредро, «Донька Фабрі-
ція» Вільбранта, «Дівчина з чужини» Шейтана, «В сіті долі» Потєхіна;
Сидір Єзєрський (1847–1914) — «Підступність і кохання» Шіллера
(1884), Франц Коковський (1885–1940) — «Романтики» і «Сірано де Бер-
жерак» Ростана, «Свято миру» Гауптмана, «Злодій» Берштейна в 1910–
1913 роках; Степан Чарнецький (1881–1944) — «Марія Магдалена» Гебе-
ля та оперету «Орфей у пеклі» Оффенбаха в 1912–1914 рр.; Михайло Ру-
дницький (1889–1975) — «Отелло» та «Гамлет» Шекспіра.
30
Петро Медведик, театрознавець
До історії театральної Тернопільщини
Театр товариства «Українська бесіда» (1864–1924) —
гастролі на Тернопільщині
Боньковська О. Український народний театр товариства «Українська бесіда» в
роки Першої світової війни (Стрілецький театр) // Записки Наукового то-
вариства імені Т. Шевченка. Праці театрознавчої комісії. — Львів, 1999.
— Т. ССХХХVII. — С. 111–133.
Львівська наук. б-ка ім. В. Стефаника.
Гайда П. Тернопіль в історії українського театру: [Тернопіль під російською цар-
ською окупацією, (1914–1917 рр.); Тернопільський театр за Польщі; Під
німецькою окупацією; Театральні діячі Тернополя й Поділля] // Шляхами
Золотого Поділля: Тернопільщина і Скалатщина. Регіон. іст.-мемуар. збір-
ник. — Філадельфія, 1983. — Т. 3. — С. 219–231.
Медведик П. Тернопілля 100 років тому: Хроніка важливих подій з культурного
та мистецького життя // Тернопілля’96: Регіон. річник. — Тернопіль, 1996.
— С. 578–582.
Паламарчук О. ...А музи не мовчали. Львів: 1941–1944 роки. — Львів: Зерна,
1996. — 96 с.
С. 5, 8, 9, 21, 41, 42, 43, 46, 48, 49, 50, 51,
53, 64, 68: згадано акторів С. Стадни-
ківну, Я. Геляса, О. Бенцаль-Кар-
п’яківну, Й. Гірняка, Й. Стадника.
Пилипчук Р. До історії українського шкільного театру кінця ХVІ – початку
ХVII століть // Записки Наукового товариства імені Т. Шевченка. Праці
театрознавчої комісії. — Львів, 1999. — Т. ССХХХVII. — С. 15–40.
Пилипчук Р. Театр на західноукраїнських землях [другої половини ХІХ — поч.
ХХ ст.] // Український драматичний театр: Нариси історії. В 2 т. Т. 1. До-
жовтневий період / АН УРСР. Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етно-
графії ім. М. Т. Рильського; Відп. ред. М. Т. Рильський. — К., 1967. —
С. 282–317.
Пилипчук Р. Театр на західноукраїнських землях [кінця ХІХ ст. — поч. ХХ ст.] //
Український драматичний театр: Нариси історії. В 2 т. Т. 1. Дожовтневий
період / АН УРСР. Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії
ім. М Т. Рильського; Відп. ред. М. Т. Рильський. — К., 1967. — С. 414–
441.
Садовський М. «...Почну з перебування мого в Галичині...» // Садовський М. К.
Мої театральні згадки. — К., 1956. — С. 135–144.
31
 Спогади М. Садовського
про гастролі на Тернопільщині.
Театр і драматургія на західноукраїнських землях: [70-ті рр. ХІХ ст.] // Семчи-
шин М. Тисяча років української культури: Іст. огляд культ. процесу. —
К., 1993. — С. 343–344.
Франко І. Русько-український театр. Історичні обриси // Франко І. Зібрання тво-
рів. У 50 т. Т. 29. Літературно-критичні праці 1893–1895. — К., 1981. —
С. 96–112.
Чарнецький С. Нарис історії українського театру в Галичині // Чарнецький С. Ви-
бране. — Львів, 1959. — С. 101–200.
***
Рудницький М. Драматург на роздоріжжі. [Про переклад і постановку
Й. Стадником драми В. Оркана «Скапаний світ»] // Непередбачені зустрі-
чі. — Львів, 1969. — С. 136–142.
Львівська наук. б-ка ім. В. Стефаника.
***
Іванків С. Так починався театр у Галичині // Просвіта. — 1996. — №9 (груд.).
Литвин М. Тернопільський слід стрілецького театру // Тернопіль вечірній. —
1990. — 23 верес.
Медведик П. Драматургії Тернопільщини — 150: [Огляд драматичних творів уро-
дженців Тернопільщини, виданих у 1848–1998 рр.] // Тернопіль вечірній.
— 1998. — 19 груд.
Медведик П. Корифеї українського театру на Тернопільщині: [М. Кропивницький,
М. Садовський, М. Заньковецька] // Вільне життя. — 1959. — 26 квіт.
Медведик П. Разом із театром корифеїв: До 128-річчя заснування українського
професійного театру в Галичині // Жовтень. — 1989. — №3. — С. 78–79.
Медведик П. Кропивницький у Тернополі // Вільне життя. — 1982. — 3 жовт.
Медведик П. Марія Заньковецька в Західній Україні // Вільне життя. — 1961. —
11 січ.
Стаття підписана псевдонімом М. Петренко.
Медведик П. Народу він мистецтво ніс: [Про перший укр. професійний театр
«Українська бесіда»] // Вільне життя. — 1989. — 27 берез.
Медведик П. Український театр на Тернопільщині: Сторінки з історії культурного
життя краю // Вільне життя. — 1961. — 18 лип.
Павлик Я. Садовський у Товстому: Гастролі театру «Української бесіди» у Залі-
щицьк. районі // Колос. — 1996. — 14 груд.
Паламар А. Досвітні вогні Мельпомени: [З історії Галицького театру] // Ровесник.
— 1968. — 6 лип.
Юра Г. Роки далекії, роки близькії: Мемуари // Мистецтво. — 1965. — №6. —
С. 30–31.
***
Медведик П. Возняк Михайло Степанович // Мистецтво України. Енциклопедія.
— К., 1995. — Т. 1. — С. 366–367.
М. Возняк — дослідник історії давнього
західноукраїнського театру та сценічної
32
драматургії XIX ст.
Пилипчук Р. Театр товариства «Руська бесіда» у Львові // УРЕ. — К., 1963. —
Т. 14. — С. 304–305.
«Тернопільські театральні вечори» (1915–1917)
Тернопільський український театр (1918–1919)
Новий Львівський театр (1919–1920)
Гайда П. Тернопіль в історії українського театру // Тернопіль: погляд крізь сто-
ліття: історія міста очима емігрантів. — Тернопіль, 1992. — С. 145–163.
Демчук Т. «Тернопільські театральні вечори» // Лесь Курбас. Спогади сучасників.
— К., 1969. — С. 73–77.
Медведик П. Стежками дитинства і творчої юності [М. Крушельницького, на сце-
ні «Тернопільських театральних вечорів» 1916–1917 рр.] // Мар’ян Кру-
шельницький: Спогади. Статті. — К., 1969. — С. 120–124.
Медведик П. «Тернопільські театральні вечори» // Наукові записки Тернопільсь-
кого краєзнавчого музею. Наук. збірник. — Тернопіль, 1993. — С. 124–
143, фото.
Танюк Л. Марьян Крушельницкий. — М.: Искусство, 1974. — 223 с., ил., портр.
С. 29–38: Про творчу діяльність
М. Крушельницького у «Терно-
пільських театральних вечорах».
***
Медведик П. У «Тернопільських театральних вечорах» // Жовтень. — 1964. —
№4. — С. 98–99.
Медведик П. Сценою покликані: [Історія «Тернопільських театральних вечо-
рів»] // Вільне життя. — 1987. — 18 лют.
Мельничук Б. Тернопільська Мельпомена в році дев’ятнадцятім // Тернопіль вечі-
рній. — 1991. — 2 лют.
Мельничук-Лучко Л. «Тернопільські театральні вечори»: До історії театру на Тер-
нопільщині // Вільне життя. — 1964. — 31 берез.
***
Медведик П. К. «Тернопільські театральні вечори»: [перший укр. стаціонарний
професійний муз. драм. театр у Тернополі] // УРЕ. — 2-е вид. — К., 1984.
— Т. 11. — Кн. 1. — С. 227.
Медведик П. К. Тернопільський український драматичний театр: [Діяв 1918–
1919 рр.] // УРЕ. — 2-е вид. — К., 1984. — Т. 11. — Кн. 1. — С. 226–227.
Охтирський пересувний український театр —
його реорганізація в Тернопільський театр
ім. Т. Шевченка
Корнієнко О. З. Тернопільський театр імені Т. Г. Шевченка. — К.: Мистецтво. —
1980. — 102 с., іл.
33
 С. 3–12, 90–92:
про Охтирський український театр.
Робітничо-селянські (колгоспні) пересувні театри // Український драматичний те-
атр. — К., 1959. — Т. 2. — С. 285, 408–411. — (Охтирський театр).
***
Вони були першими: (акторами Охтирського театру: [Інтерв’ю]) / А В Коваль
(один із засн. і перший керівн.). — В. О. Кулик (художник у 1938–
1949 рр.) / Зап. П. Медведик // Вільне життя. — 1980. — 22 жовт.
Медведик П. Зустріч з цікавою людиною: [А. Ковалем — одним із засновників
Охтирського українського театру ім. Т. Шевченка] // Ровесник. — 1980. —
13 лют., фото.
Незабутнє: [Інтерв’ю від фундаторів Охтирського українського театру
ім. Т. Шевченка — акторів Г. І. Голець та А. П. Коляди] / Зап.
П. Медведик // Вільне життя. — 1980. — 29 жовт.
Тернопільський музично-драматичний театр
ім. Івана Франка (1939–1948)
Про відновлення діяльності Тернопільського державного українського драматич-
ного театру ім. Івана Франка та про створення обласної державної хорової
капели: Постанова Тернопільського облвиконкому від 17 травня 1944 р. //
Радянська Тернопільщина. 1939–1958. Документи й матеріали. — Львів,
1971. — С. 149–150.
***
Корнієнко О. Тернопільський театр ім. Т. Шевченка. — К: Мистецтво, 1980. —
102 с., іл.
С. 16–19:
Про діяльність Тернопільського
театру ім. Івана Франка (1939–1948 рр.).
***
Бойченко Ф. До відкриття театрального сезону в м. Тернополі [у театрі
ім. І. Франка] // Вільне життя. — 1940. — 23 серп.
Обл. держ. архів.
Державний обласний театр у Тернополі: [Перше повідомлення про відкриття теа-
тру ім. І. Франка] // Вільне життя. — 1939. — 15 жовт.
Обл. держ. архів.
Днєпров З. Перед закінченням театрального сезону // Вільне життя. — 1941. — 24
трав.
Обл. держ. архів.
Дуда І. Живописець і графік Олекса Шатківський // Свобода. — 1992. — 7 лип.
У 1944–1945 рр. О. Шатківський — ху-
дожник-декоратор Терноп. обл. держ.
театру ім. І. Франка.
Медведик П. Шляхами Тернопілля: До 100-річчя від дня народження А. Бучми. //
Тернопіль. — 1991. — №1. — С. 37.
Гастрольна діяльність актора
34
А. Бучми на Тернопільщині.
Михайлович Д. Державний обласний театр у Тернополі // Вільне життя. — 1939.
— 15 жовт.
Обл. держ. архів.
Попов А. А. М. Бучма в Чорткові // Вільне життя. — 1948. — 24 січ.
Тернопільський український музично-драматичний театр
ім. Т. Г. Шевченка
Про нагородження Тернопільського обласного українського музично-
драматичного театру імені Т. Г. Шевченка Почесною Грамотою Президії
Верховної Ради Української РСР: Указ Президії Верховної Ради УРСР 8
груд. 1980 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1980. — №52. —
С. 1016.
***
Звіт творчої молоді Тернопільського державного музично-драматичного театру
імені Т. Шевченка: Програма. — Тернопіль, 1966. — 11 с., фото.
Медведик П. Репертуар Тернопільського обласного українського музично-
драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка (1931–1979) // Корнієнко О. Тер-
нопільський театр ім. Т. Г. Шевченка. — К., 1980. — С. 90–102.
***
Капатський К. Тернопільський театр імені Т. Шевченка: Наш творчий шлях: [До
25-річчя театру]. — Тернопіль, 1995. — 51 с., фото.
Клевцова Л. Вогні рампи. — К., 1977. — С. 99–100. — (Тернопільський обл. те-
атр).
Корнієнко О. З. Тернопільський театр імені Т. Г. Шевченка. — К.: Мистецтво,
1980. — 102 с., іл., фото.
На сцені й за кулісами: Театральні бувальщини / Зап. Б. Мельничук. — Терно-
піль, 1998. — 131 с., іл.
Сучасні театральні бувальщини,
переважно із життя колективу
Тернопільського драматичного театру
ім. Т. Шевченка.
***
Безкоровайний Є. Біля джерел прекрасного: Творчий звіт Терноп. обл. драм. теат-
ру ім. Т. Шевченка в Києві // Ровесник. — 1980. — 27 верес.
Васильєв С. Тернопільський український / Інтерв’ю з голов. режисером Терноп.
обл. драм. театру ім. Т. Шевченка П. Ластівкою // Культура і життя. —
1990. — 17 черв.
Вацик А. Театр був, є. Чи буде? [Розм. коресп. з худож. керівником драмтеатру
М. Форгелем та актором, головою обласного осередку Спілки театральних
діячів І. СачкоМ] // Тернопільська газета. — 1999. — 25 берез.
35
Вацик А. Тернопільські театральні вечори розпочне «Філумена Мартурано»:
[Розм. з худож. керівником театру М. Форгелем] // Тернопільська газета.
— 1999. — 21 жовт.
Вацик А. Що потрібно, аби у Тернополі театр став насправді модним і престиж-
ним: [Розм. з худож. керівн. облдрамтеатру М. Форгелем напередодні
Міжнародного дня театру] // Тернопільська газета. — 2000. — 23 берез.,
фото.
Вечір в театрі // Вільне життя. — 1955. — 7 груд. — (Ювіл. вечір. — 25-річчя теа-
тру).
Виноградов В. Молодість помножена на майстерність: Слово про акторську мо-
лодь тернопільського театру імені Т. Г. Шевченка // Вільне життя. —
1960. — 26 серп., портр.
Вірина Л. Таланти розкриваються щедро: [Про роботу колективу Терноп. театру
ім. Т. Шевченка] // Рад. Україна. — 1968. — 14 лип.
Гайда В. Камертон високої духовності: [Історія театрального мистецтва на Тер-
нопіллі] // Свобода. — 1999. — 6 серп. — (Сузір’я «шевченківців»).
Геляс Я. Любіть театр! Подих сучасності: [Відкриття театрального сезону] //
Вільне життя. — 1963. — 3 листоп.
Гулько Я. На Різдво і театр відродився: [Про драм. театр ім. Т. Шевченка] // Тер-
нопіль вечірній. — 1993. — 13 січ.
Давидова І. Театральні вечори: огляд вистав // Вільне життя. — 1983. — 8 трав.
Давидова І. Традиції сьогодні: [Огляд вистав Терноп. театру ім. Т. Шевченка] //
Культура і життя. — 1968. — 11 серп.
Дишкант В. Нові Прометеї?: Полемічні роздуми про свободу сценічної творчості:
[Tерноп. драмтеатр] // Культура і життя. — 1990. — 25 листоп.
Дмитрук Г. Живи, Мельпомено!: З театрального життя області // Вільне життя. —
1996. — 26 берез. (Завтра — Міжнародний день театру).
Довгаль П. Театр творчих шукань // Рад. Україна. — 1959. — 16 серп.
Завалков С. Коли підведено риску: Кілька думок про ювіл. сезон // Вільне життя.
— 1968. — 14 черв.
Завалков С. Між двома сезонами: [Огляд репертуару театру ім. Т. Шевченка] //
Вільне життя. — 1961. — 17 черв.
Загребельний П. І. Звітують тернопільські шевченківці: [Про минуле і сучасне те-
атру] // Культура і життя. — 1980. — 7 верес.
Загребельний П. Полудень віку: [Історичний огляд діяльності Тернопільського те-
атру ім. Т. Шевченка] // Вільне життя. — 1980. — 26 берез.
Загребельний П. Театр піднімає завісу: До початку нового сезону: [Огляд репер-
туару та творчих успіхів акторів Терноп. театру ім. Т. Шевченка] // Вільне
життя. — 1982. — 17 жовт.
Знімається в Тернополі: [«Чарівна сопілка» на базі Терноп. муз.-драм. театру
ім. Т. Шевченка] // Вільне життя. — 1971. — 14 листоп.
«Золотой» юбилей театра // Правда Украины. — 1981. — 20 янв.
Іванов А. У мистецтві земляків і гостей: Артисти Тернопілля у п’єсах І. Карпенка-
Карого // Ровесник. — 1970. — 29 верес.
36
Іващук М. До наступної зустрічі, «Театральні вечори»: / У Тернополі відбувся
міжнародний фестиваль любительських театрів «Театральні вечори–94» //
Свобода. — 1994. — 29 черв.
Капатський К. Наш творчий шлях // Вільне життя. — 1955. — 20 листоп.
Козачук К. Позначки на шкалі часу: [З історії театру] // Вільне життя. — 1967. —
15 жовт.
Козачук К., Геляс Я. Театр і аматори сцени: Досвід тернопільців // Культура і
життя. — 1969. — 21 серп.
Коломієць Р. Напрями мистецьких шукань // Рад. Україна. — 1980. — 27 верес.
Корнієнко О. Героїка подвигу: [До 50-річчя Терноп. обл. муз.-драм. театру
ім. Т. Шевченка] // Вільне життя. — 1981. — 6 січ.
Корнієнко О. Традиційне свято митців // Ровесник. — 1977. — 26 берез. — (До
Міжнародного дня театру).
Криворотько А. Дарунки полудня віку // Літ. Україна. — 1980. — 23 верес.
Ластивка П. На свободу — с чистой совестью!: О проблемах работников ис-
кусства // Сов. культура. — 1990. — 9 июн.
Лучинін Б. Будинок з колонами: [Буд.-во Тернопільського драмтеатру] // Вільне
життя. — 1955. — 16 жовт. — (На новобудовах Тернопільщини).
Любіть театр!: З відкриттям завіси, шевченківці! // Вільне життя. — 1963. — 3
листоп., портр. артистів.
Мазур Н. Невідоме з історії Мельпомени: Театр в архівах: [публ. про книгу
В. Гайдабури «Театр захований в архівах», присвячену театр. життю Ук-
раїни періоду німецької окупації] // Свобода. — 1999. — 12 жовт.
Медведик П. Із сценою нерозлучні: Терноп. театру ім. Т. Шевченка — 60 років //
Вільне життя. — 1990. — 9 груд.
Медведик П. Тернопільському музично-драматичному театрові ім. Т. Шевченка
— 50 // Вільне життя. — 1980. — 3 жовт. — (Сторінки історії).
Мельничук Б. Колективний портрет майстрів сцени. На «полотні», яке «виткав»
Борис Єфремов // Русалка Дністрова. — 1995. — №3 (лют.).
Михайлик Б. Підсумки української театральної весни // Вільне життя. — 1958. —
3 серп.
Молоде поповнення нашого театру: [випускники театр. студії музучилища
ім. С. Крушельницької] // Соломія. — 1998. — №6 (черв.).
Музика Ю. Приходьте на прем’єру: [Терноп. обл. укр. муз.-драм. театр
ім. Т. Шевченка відкриває свій п’ятдесят п’ятий сезон] // Вільне життя. —
1984. — 12 жовт.
Овсянна Л. Мистецтво починається з правди: [З урочистих зборів, присвячених
50-річчю Терноп. обл. укр. муз-драм. театру ім. Т. Г. Шевченка] // Ровес-
ник. — 1981. — 22 січ.
Олексенко К. У репертуарі — нові п’єси // Літ. Україна. — 1970. — 6 листоп.
Павленко П. Серйозний іспит: На гастролях у Києві // Рад. культура. — 1959. —
20 серп.
Попович Ж. Сцена, наче дзеркало життя: [Про фестиваль «Тернопільські театра-
льні вечори». Дебют–99] // Тернопіль вечірній. — 1999. — 13 жовт.
37
Приймай, Тернопілля, споруду величну! Темат. стор.: Із змісту: Боровський І. До-
бро пожалувати!; Михайленко І. Задум і втілення; Романчик С. З натхнен-
ням // Вільне життя. — 1957. — 2 листоп.
Семків Р. «Тернопільські театральні вечори»: Дебют–99: гіп-гіп ура!: [Розм. з ди-
ректором фестивалю, худож. керівником драмтеатру М. Форгелем] // Тер-
нопільська газета. — 1999. — 7 жовт.
Собуцька В. Є вічні істини, і їх нам проповідує театр: [Розм. з акторами театру —
Н. Малімановою, М. Коцюлимом, Л. Давидко та худ. керівником театру
М. Форгелем] // Свобода. — 2000. — 25 берез., фото.
Собуцька В. Фестиваль виразно натякнув, що матиме своє обличчя: [Про театра-
льне мистецтво молодих акторів різних областей] // Свобода. — 1999. —
5 жовт., фото.
Спиридонова А. Ювіляри звітують киянам: Про гастролі Терноп. муз. драм. теат-
ру ім. Т. Шевченка у Києві // Укр. театр. — 1980. — №6. — С. 12–15.
Стрільчук М. Фестиваль із власним обличчям: [Перший Всеукр. фестиваль «Тер-
нопільські театральні вечори»] // Театральна бесіда. — 1999. — №2 (6). —
С. 17–20.
Суярко І. Тернопільські театральні вечори: Листи з Надзбруччя // Україна. —
1973. — №21. — С. 10–12, іл.
Тарасенко О. На дальші орієнтири: У Києві завершилися звітні гастролі Терно-
пільського українського музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка //
Культура і життя. — 1980. — 21 верес.
Тернопольский украинский музыкально-драматический театр…: Творческий сос-
тав театра // Театр. — 1964. — №10. — С. 185.
Форгель М. «Вірю в краще майбутнє українського театру»: [Інтерв’ю] / Зап.
В. Гайда // Тернопіль вечірній. — 1996. — 2 жовт.
Форгель М. «Думаю, ми знайшли місток до глядача»: [Інтерв’ю] / Зап.
В. Собуцька // Свобода. — 1999. — 26 черв., фото.
Форгель М. «Ми живі, ми працюємо...»: [Інтерв’ю] / Зап. Г. Садовська // Вільне
життя. — 1998. — 6 черв.
Форгель М. «Ми даруємо людям прекрасні миттєвості»: [Інтерв’ю] / Зап.
Г. Садовська // Вільне життя. — 1999. — 23 жовт.
Форгель М. Подібних вистав не буває: [Інтерв’ю] / Зап. О. Чорномаз // Тернопіль
вечірній. — 1999. — 21 квіт.
Форгель М. «Театр — це завжди дух»: [Інтерв’ю] / Зап. Г. Садовська // Вільне
життя. — 1999. — 27 берез.
Форгель М. Чотири театральні прем’єри: [Інтерв’ю] / Зап. Ж. Попович // Терно-
піль вечірній. — 1999. — 5 листоп., портр.
Франків М. З історії фестивалів «Тернопільські театральні вечори» // Русалка Дні-
строва. — 1998. — №8 (квіт.).
Фроленков В. «Прокинеться знеможена душа, прокинеться, відроджена і сміла...»:
[Новий театр. сезон Терноп. обл. муз.-драм. театру ім. Т. Шевченка] // Те-
рнопіль вечірній. — 1991. — 27 листоп.
Чорна О. На поклик Лесевої музи: Тернопільські театральні вечори–94 // Західна
Україна. — 1994. — 26 черв.
38
Чорна О. Чудова дев’ятка: [Розм. з випускниками театр. студії Терноп. муз. учи-
лища ім. С. Крушельницької — Ю. Черненком, В. Луговим,
М. Бажановим, О. Папушою, О. Шимків, Л. Гіндрою, О. Іванів,
А. Маліновичем, В. Одринським] // Ровесник. — 1989. — 31 груд.
Янковий М. І відкрилася завіса: [Відкриття театрального сезону у Терноп. обл.
муз.-драм. театрі ім. Т. Шевченка] // Вільне життя. — 1974. — 20 жовт.
Янковий М. Майже 600 спектаклів: [Огляд вистав] // Вільне життя. — 1982. —
27 берез.
Янковий М. П’єси, вистави, гастролі // Ровесник. — 1972. — 28 берез.
Янковий М. Театр засвічує вогні: (До відкриття нового театр. сезону) // Вільне
життя. — 1978. — 13 жовт.
***
Корнієнко О. З. Тернопільський український музично-драматичний театр
ім. Т. Шевченка // УРЕ. — 2-е вид. — К., 1984. — Т. 11. — Кн. 1. —
С. 227.
Медведик П. Тернопільський обласний музично-драматичний театр
ім. Т. Шевченка // УРЕ. — К., 1963. — Т. 14. — С. 376.
Украинский музыкально-драматический театр им. Т. Г. Шевченко в Тернополе //
Театральная энциклопедия. Дополнение. — М., 1967. — С. 198.
***
Краснопольський І. Поема подвигу і вірності: [Про оперу «Прапороносці»
О. Білаша поставлену в Тернополі. Режисер-постановник Є. Ваврик] //
Вільне життя. — 1986. — 3 черв., сцени з опери.
Творча співдружність Тернопільського театру
з іншими театрами
Данилишин С. Сонце, другарі, прем’єра: [Про подорож у театр Слівена щодо під-
готовки вистави К. Зидарова «Цар Іван Шишман» на Терноп. сцені] //
Вільне життя. — 1969. — 1 січ.
Добридень, Гусейн Мухтаров!: [Туркменський драматург на прем’єрі своєї п’єси
«Чортове плем’я» у Терноп. муз.-драм. театрі ім. Т. Шевченка] // Вільне
життя. — 1972. — 7 берез.
Єльченко Ю. Дружба театральних культур // Культура і життя. — 1972. — 16 бе-
рез.
Козачук К. Співдружність на культурному фронті Тернопільщини // Соц. культу-
ра. — 1971. — №11. — С. 14–15.
Про творчу співдружність професіональних
митців та аматорів театрального мистецтва
області.
Корнієнко О. В знак дружби з болгарськими митцями: [До постановки «Цар Іван
Шишман» Терноп. муз.-драм. театром ім. Т. Шевченка] // Робітнича газе-
та. — 1969. — 11 берез.
Корнієнко О. Тернопільці у болгарських колег // Культура і життя. — 1969. —
19 січ.
39
Кучер Н. Тернопіль — Пряшів: [З великим успіхом пройшли в Тернополі гастролі
Пряшівського укр. нац. театру...] // Вісті з України. — 1990. — №22.
«... Ліверпульці просто очманіли»: [Про участь Терноп. обл. драм. театру
ім. Т. Шевченка у міжнар. театральному фестивалі (м. Ліверпуль, Англія),
розп. директор театру М. Форгель] // Тернопіль вечірній. — 1997. —
27 верес.
Ониськів М. Театр. Квіти визнання [творчих успіхів митців Тернопільського теат-
ру ім. Т. Шевченка на гастролях у Новосибірську, Бійську, Томську] //
Комс. племя. — 1966. — 4 верес.
Паламар О. Збратана пісня: [Про здійснення терноп. режисерами постановки
О. Коломійця «Голубі олені» в Слівенському театрі ім. Г. Костова] //
Вільне життя. — 1978. — 13 груд. — (Театр: Тернопіль — Слівен).
Садовська Г. Дружби вірної тепло: Інтерв’ю з болгарськими митцями, режисером
Слівенського театру Б. Красінським і худ. Є. Велєвим [про їх постановку
«Ця маленька земля» Г. Джагарова у Терноп. муз.-драм. театрі] // Вільне
життя. — 1977. — 31 груд.
Садовська Г. Слідами «Голубих оленів»«: [Про постановку п’єси у Слівенському
театру імені Г. Костова] // Вільне життя. — 1980. — 8 січ. — (Тернопіль
— Слівен).
Театральні інтерв’ю: [Обл. газеті гол. реж. Терноп. обл. муз.-драм. театру
ім. Т. Шевченка П. Загребельного, актриси М. Гонти та зав. літ. частиною
О. Корнієнка про міжнар. творчі зв’язки колективу] // Вільне життя. —
1977. — 27 берез. — (Сьогодні — Міжнародний день театру).
40
Актори театру товариства «Українська бесіда»,
театру ім. І. Тобілевича, «Заграва» та інших
мандрівних труп; державного драматичного
театру ім. Лесі Українки у Львові
БЕНЦАЛЬ МИКОЛА ГНАТОВИЧ
актор драми та оперети, театральний діяч
Народився 24 травня 1891 року в с. Курівці Зборівського району
Тернопільської області. Протягом 1907–1908 років навчався у Львівській
школі диригентів хору та гри на скрипці. Працював актором у театрі
«Української бесіди» у Львові (1910–1924), актором і режисером у «Тер-
нопільських театральних вечорах» (1915–1917), Театрі ім. І. Тобілевича
(1930–1938) та ін.
На сцені «Театральних вечорів» Бенцаль зіграв близько 25 ролей рі-
зного плану: ліричних любовників, комічних. Дальший шлях митця
пов’язаний із заснуванням ним нових театральних колективів та його ак-
торської і режисерської праці в трупах інших антрепренерів. Бенцаля за-
хоплювала режисерська діяльність, тому він погоджується працювати у
новодіючих пересувних трупах. У 20–30-х роках у Західній Україні пра-
цювало понад 15 українських труп. Та тільки два музично-драматичні
колективи були найвищого художнього рівня. Це — Театр ім. І. Тобіле-
вича і трупа Й. Стадника. Праця Бенцаля як провідного актора і режисера
у Театрі ім. І. Тобілевича в 1930–1938 роках — значима і щаслива сторін-
ка в долі митця та історії української сцени.
Серед його ролей: Гриць («Ой не ходи, Грицю...»), Лукаш («Лісова
пісня»), Омелько («Мартин Боруля»), Гурман («Украдене щастя»), Осип
(«Ревізор»), а також чудово грав у оперетах Я. Барнича, Й. Штрауса,
І. Кальмана та ін.
Гастролі Театру ім. І. Тобілевича проходили на Поділлі, у Прикар-
патті. Серед його вистав були: «Мартин Боруля», «Циганка Аза», «Лісова
пісня», «Казка старого млина» та ін. Серед нових, вперше поставлених
Бенцалем вистав, помітними були «Бравий вояка Швейк» за Гашеком,
«Маруся Богуславка» Старицького, «Мораль пані Дульської» Запольсь-
кої. Він уперше поставив галицькі оперети Ярослава Барнича «Дівчина з
Маслосоюзу», «Пригоди в Черчі».
Життя М. Бенцаля пройшло на колесах мандрівних театрів. Коли
захоплювався роботою, то забував про все. Він був фанатом мистецтва.
Учень Й. Стадника.
Помер М. Бенцаль 9 вересня 1938 року в Коломиї і там похований.
41
 Література
Бенцаль М. У в’язниці і на сцені: Спогади про Терноп. театр. вечори / Подав до
друку П. Медведик // Тернопіль. — 1992. — №2. — С. 58–59, іл.
***
Присвоєно імена: Постановою Кабінету Міністрів на пропозицію Терноп. обл.
держадміністрації підтриманої Міністерством освіти, присвоєно імена //
Вільне життя. — 1997. — 25 листоп.
Видатного українського актора і режисера
Миколи Бенцаля Курівецькій ЗОШ І–2 ст.
Зборів. р-ну. І надалі іменувати її —
Курівецька ЗОШ І–2 ст. ім. Миколи Бенцаля.
***
Бей С. Про Миколу Бенцаля // Наш театр. Книга діячів українського театрального
мистецтва 1915–1991 / За ред. Г. Лужицького і Л. Полтави. — Нью-Йорк;
Париж; Сідней; Торонто, 1992. — Т. 2. — С. 17–18.
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
Бенцаль Микола Гнатович // Медведик П. Літературно-мистецька та наукова Збо-
рівщина: Словник біогр. визначних людей. — Тернопіль, 1998. — С. 81–
83.
Давидова І. Ярослав Геляс. — К.: Мистецтво, 1986. — 158 с.
С. 5, 7: Про М. Бенцаля.
Затварська Р. Корифеї галицьких театрів. — Коломия: «Вік», 1997. — 86 с., пор-
тр., сцени з вистави.
Кемпе Л. Пам’яті великого актора галицької землі Миколи Бенцаля // Наш театр.
Книга діячів українського театрального мистецтва 1915–1991 / За ред.
Г. Лужицького. — Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1992. — Т. 2. —
С. 15–17.
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
Климовський Я. Микола Бенцаль: На сторіччя з дня його народження // Альманах
Укр. народного Союзу на рік 1992. Річник 82. — Джерзі Ситі; Нью-Йорк.
— С. 151–155.
Кривицька Л. Повість про моє життя: Спогади артистки. — К.: Держмузвидав,
1958. — 101 с., іл.
С. 40–46, 53, 59, 65: Про М. Бенцаля.
Медведик П. Тернопільські театральні вечори // Наукові записки Терноп. краєзн.
музею. — Тернопіль, 1993. — С. 124–141.
С. 132–134: Про М. Бенцаля —
актора, режисера і директора театру.
Остап’юк Б. Микола Бенцаль // Шляхами Золотого Поділля: Тернопільщина і
Скалатщина. — Нью-Йорк; Торонто, 1983. — Т. 3. — С. 640–642.
Ревуцький В. В орбіті світового театру. — К.; Харків; Нью-Йорк: Вид-во
М. П. Коць, 1995. — 243 с., іл.
Про М. Бенцаля див. Покажчик імен С. 227.
Рудницький М. В наймах у Мельпомени: (Історія розвитку галицького театру.
Спогади). — К.: Мистецтво, 1963. — 343 с., портр.
42
С. 285–291: Про М. Бенцаля.
Танюк Л. Марьян Крушельницкий. — М.: Искусство, 1974. — 223 с., ил., портр.
С. 32–33, 39: Про М. Бенцаля.
Український драматичний театр: Нариси історії: У 2-х т. Т. 1. Дожовтневий пері-
од / Під ред. М. Рильського. — К.: Наук. думка, 1967. — 519 с., іл.
С. 427, 432, 433: Про М. Бенцаля.
***
Василів П. Пам’яті великого актора // Відродження. — 1991. — 1 черв.
Дуда І. Микола Бенцаль // Свобода. — 1992. — 7 трав. — (Тернопільщина мисте-
цька).
Матвіїв З. «Артист з Божої ласки...» // Прапор волі. — 1990. — 12 жовт.
Медведик П. Микола Бенцаль: Видатний драматичний артист, співак оперети, ре-
жисер і діяч західноукраїнського театру // Свобода. — 1991. — 29 жовт.
Медведик П. Микола Бенцаль // Вільне життя. — 1960. — 3 квіт., портр.
***
Василів М. Вечір пам’яті славного земляка // Зборівська дзвіниця. — 1994. —
31 трав.
Василів М. Пам’яті великого актора // Відродження. — 1991. — 1 черв.
Василів М. Пам’яті великого актора // Прапор волі. — 1991. — 1 черв.
***
Бенцаль Микола Гнатович // УРЕ. — 2-е вид. — К., 1977. — Т. 1. — С. 401.
Бенцаль Микола Гнатович // Мистецтво України: Енциклопедія. — К., 1995. —
С. 177, портр.
Бенцаль Микола Гнатович // Митці України: Енцикл. довідник. — К., 1992. —
С. 58.
Бенцаль Микола — актор і режисер // Енциклопедія українознавства. — Львів,
1993. — Т. 1. — С. 112.
Бенцаль Микола Гнатович // Медведик П. Літературно-мистецька та наукова Збо-
рівщина: Словник біографій визначних людей. — Тернопіль, 1998. —
С. 81–82, портр.
БУЧАЦЬКИЙ ВОЛОДИМИР ХРИСАНТОВИЧ
актор і письменник
Народився 1844 р. в селі Яргорів Монастириського району Терно-
пільської області. У студентські роки (1864–1865) працював актором у
народному театрі товариства «Українська бесіда» у Львові.
Серед ролей: Гнат («Назар Стодоля» Т. Шевченка), Прокіп («Верхо-
винці» Ю. Коженьовського). Бучацький — автор комедії «Наші політи-
ки» (1871), переклав з французької п’єси «Жінка замість сина» (1865),
«Година подружнього життя» (1865).
Помер 1912 року у Відні.
43
 Література
Чарнецький С. Вибране: Нарис історії українського театру в Галичині / Вступ. ст.
П. Ящука. — Львів, 1959. — 203 с.
С. 110–111: Про В. Бучацького.
***
Медведик П. Бучацький Володимир // Мистецтво України: Енциклопедія. — К.,
1995. — Т. 1. — С. 273.
ЗАХАРЧУК ЄВГЕН МИКОЛАЙОВИЧ
український актор
Народився 14 грудня 1882 року в Гадинківцях Гусятинського району
Тернопільської області. Навчався в Тернопільській гімназії. Працював
актором театру товариства «Українська бесіда» у Львові (1901–1906), те-
атру М. Садовського в Києві (1909–1919), у Київських театрах «Веселий
жарт» (1915), Українському народному (1924–1926), Українському робі-
тничому окружної профради (1927–1930), Польському національному
(1931–1936). Грав коханців та характерні ролі, у молодості співав в опе-
ретах.
Серед ролей: Хома, Андрій, Степан («Ой не ходи, Грицю...», «Тарас
Бульба», «Маруся Богуславка»), Олекса («Бурлака» Карпенка-Карого),
Дмитро («Ясні зорі» Грінченка), Мазепа («Мазепа» Словацького), Рікар-
до («Собака на сіні» Лопе де Вега). Вперше на українській сцені грав Ма-
рса (опера «Енеїда» Лисенка). У 1914 р. у театрі М. Садовського поставив
виставу «З доброго серця» Л. Ридля (у власному перекладі).
Помер 17 жовтня 1937 року в Києві.
Література
Захарчук Євген // Василько В. Микола Садовський та його театр. — К., 1962. —
196 с.
С. 63, 65, 71, 84, 93, 95, 100, 103:
Про Є. Захарчука.
Рудницький М. І. В наймах у Мельпомени: Історія розвитку галицького театру.
Спогади. — К.: Мистецтво, 1963. — 343 с., портр.
С. 252–254: Про Є. Захарчука.
Український драматичний театр: Нариси історії. В 2-х т. Т. 1. Дожовтневий пері-
од. — К.: Наук. думка, 1967. — 519 с.
С. 418, 427: Про Є. Захарчука.
Чарнецький С. Нарис історії українського театру в Галичині // Чарнецький С. Ви-
бране. — Львів, 1959. — 203 с.
С. 145, 149: Про Є. Захарчука.
44
КАРАБІНЕВИЧ ПАНАС ІВАНОВИЧ
український актор і театральний антрепренер
Народився 18 січня 1892 року на Вінниччині в трудовій родині. У
1915 році був забраний до царської армії. Скуштував страхів російсько-
австрійської війни. Після тяжкого поранення був демобілізований.
У 1917 році вступив до театру славнозвісного Миколи Садовського,
який став для нього плідною «школою сцени».
У складних умовах національно-визвольної війни українського наро-
ду П. Карабіневич гастролює у складі театру М. Садовського. Пізніше пра-
цює актором у мандрівних трупах Галичини.
У 1927–1939 рр. очолив мандрівний театр. Це був один із кращих
драматично-опереточних театрів, який щорічно гастролював на Львівщи-
ні і Тернопільщині.
На базі акторського складу театру П. Карабіневича та труп
М. Комаровського і Б. Сарамаги був створений 1939 р. Тернопільський
обласний театр ім. І. Франка. У ньому П. Карабіневич займає посаду за-
ступника директора. Через рік він організовує пересувний Бережанський
театр.
У повоєнні роки Панас Іванович працює методистом обласного Бу-
динку народної творчості режисером Заліщицького і Чортківського само-
діяльних аматорських театрів, ставить на сцені твори української класич-
ної драматургії та сучасних авторів. Кращі його вистави у Чорткові —
«Наталка Полтавка», «Назар Стодоля», «Безталанна», «Невольник».
Працював директором Чортківського будинку культури з 1951 по
1961 рік.
Помер 15 травня 1964 року, похований у Чорткові.
Література
Забуті імена Чорткова // Голос народу. — 1991. — 20 лип.
Остапенко І., Швець І. Життя, віддане театру і людям // Голос народу. — 1997. —
1 лют.
Чорпіта Я. Наша гордість і слава // Досвітні вогні. — 1997. — 8 лют.
***
Він грав на Тернопільській сцені: [В обл. архіві оформлена кн. виставка, присвя-
чена 105-й річниці від дня народження П. Карабіневича] // Свобода. —
1997. — 23 січ.
Медведик П. Сценою покликаний: У Чорткові відкривається пам’ятник театраль-
ному діячеві Панасу Карабіневичу // Свобода. — 1993. — 15 трав.
***
Карабіневич Панас Іванович // Енциклопедія українознавства. — Львів, 1994. —
Т. 3. — С. 957.
45
 КОМАРОВСЬКИЙ МИКОЛА АНТОНОВИЧ Чайківська-Шембель Г. Український народний театр «Промінь» під керівництвом
Миколи Комаровського // Наш театр: Книга діячів укр. театр. мистецтва
драматичний актор, режисер і 1915–1991 / Гол. ред. Г. Лужицький. — Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торон-
театральний антрепренер то, 1992. — Т. 2. — С. 519–526, іл.
Народився 6 грудня 1883 року в Дніпропетровську. З юності захоплював- ***
ся театром. Після смерті батьків (1906) став працювати в театрі. У роки Завалков С. Живе і яскраве мистецтво: Театр народної творчості [у Заліщиках]
громадянської війни на Україні прилучився до трупи Г. Юри, яка в січні показує «Майську ніч» // Вільне життя. — 1959. — 5 квіт., іл. . — (Рецен-
1920 року у Вінниці приєдналася до «Нового Львівського театру». Вони зія).
об’єдналися і утворили Київський драмтеатр ім. І. Франка. Частина акто- Сторожук В. «Без вини винуваті»: Прем’єра в обласному держ. театрі
рів-галичан відділилася, а з ними й Комаровський з дружиною, артист- ім. І. Франка // Вільне життя. — 1941. — 5 квіт.
кою Євдокією. Вони подалися до Галичини. М. Комаровський в ролі
старого актора Шмаги.
На Західній Волині працювали у трупах «Емігрант» В. Собінця.
Згодом у трупах «Український драматичний» Раїси Бойко, І. Городничого
(1922–1931).
У 1931–1939 рр. він антрепренер театру «Промінь» на Волині, По-
ліссі та Галичині.
У жовтні 1939 р. на базі приватних труп ім. М Садовського, очоле-
ного П. Карабіневичем, «Промінь» М. Комаровського і театру
Б. Сарамаги створено Тернопільський державний драматичний театр
ім. І. Франка. Організатором і першим мистецьким керівником цього теа-
тру став М. Комаровський. У ньому в 1939–1947 рр. він працював акто-
ром і більшу половину названих років — режисером. Серед його вистав і
ролей на тернопільській сцені: «Наталка Полтавка» І. Котляревського
(Возний), «Безталанна» І. Карпенка-Карого (Батько), «Шельменко-
денщик» Г. Квітки-Основ’яненка (Шельменко), «Циганка Аза»
М. Старицького, «Дай серцю волю...» М. Кропивницького, «Без вини ви-
нуваті» О. Островського (артист Шмага), «Підступність і кохання»
Ф. Шіллера (фон Кальб) та ін. У 1949–1966 рр. він режисер народного
драматичного театру Заліщицького будинку культури.
Помер 1972 року і похований в Заліщиках.
Література
Корнієнко О. Тернопільський театр ім. Т. Г. Шевченка. — К.: Мистецтво, 1980. —
102 с.
С. 17–18: Про М. Комаровського.
Кривицька Л. Повість про моє життя: (Спогад артистки). — К.: Держ. вид. обра-
зотворч. мистецтва і муз. л-ри УРСР, 1958. — 103 с.
С. 38–39: Про М. Комаровського.
Чайківська-Шембель Г. Микола Комаровський, видатний актор і режисер // Наш
театр: Книга діячів укр. театр. мистецтва 1915–1991 / Гол. ред.
Г. Лужицький. — Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1992. — Т. 2. —
С. 61–64.

46 47
 КОССАКОВА ІРИНА АНДРІЇВНА
драматична артистка
Народилася 6 серпня 1882 р. у Монастириськах Тернопільської області.
Працювала артисткою в Театрі т-ва «Українська бесіда» у Львові
(1911–1919), у трупах В. Коссака та Й. Стадника (1919–1939), в Івано-
Франківському музично-драматичному театрі ім. Івана Франка (1939–
1949). Серед ролей: Настя («Мати-наймичка» І. Тогобочного за
Т. Шевченком), Терпилиха («Наталка Полтавка» І. Котляревського), Ли-
мериха («Лимерівна» Панаса Мирного), Леді Мільфорд («Підступність і
кохання» Шіллера).
Померла 15 жовтня 1959 р. в Івано-Франківську.
Література
Коссакова Ірина // Митці України: Енцикл. довідник. — К., 1992. — С. 321.
Коссакова Ірина // Мистецтво України. Біографічний довідник. — К., 1997. —
С. 323.
КОХАНЕНКО ЄВГЕН ТЕОДОРОВИЧ
український актор і режисер, заслужений артист УРСР
(1930)
Народився 10 лютого 1886 року в с. Винятинці Заліщицького району
Тернопільської області, у селянській родині. Вчився в учительській семі-
нарії у Львові, у 1905 році вступив до драматичного театру товариства
«Українська бесіда», де працював актором до 1914 року. Був організато-
ром першого робітничо-селянського театру на Одещині, театру «Жов-
тень» у Ленінграді. Працював в українських драматичних театрах Києва,
Одеси, Харкова, Умані, Полтави, Вінниці. У Київському драматичному
театрі ім. І. Франка працював у 1922–1924 та 1931–1946 рр.
Серед кращих ролей Є. Коханенка в театрі — Возний («Наталка
Полтавка» Котляревського), Антоніо («Багато галасу даремно» Шекспі-
ра), Лейба («Гайдамаки» за Шевченком), Півень («Диктатура» Микитен-
ка), у кіно — Микита Кіндратович («Крокувати заважають», 1930), Стах
Поплюйко («Разом з батьками», 1932), Приходько («Чарівний сад»,
1935). Поставив вистави: «Іоанна — жінка Хусова» (1921), «Одержима»
(1922), «Лісова пісня» (1919, 1927) Лесі Українки, «Тартюф»
Ж. Б. Мольєра (1922, 1924).
Помер 16 жовтня 1955 року і похований у Полтаві.
Література
Ревуцький В. В орбіті світового театру. — К.; Харків; Нью-Йорк: Вид-во
М. П. Коць, 1995. — 243 с., іл.
С. 105, 171: Про Є. Коханенка.
48
Український драматичний театр: Нариси історії. У 2 т. Т. 1. Дожовтневий період /
Під ред. М. Рильського. — К.: Наук. думка, 1967. — 519 с., іл.
С. 379, 420, 427, 433:
Про Є. Коханенка.
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
***
Медведик П. Життя на сцені // Комс. плем’я. — 1966. — 28 верес.
Медведик П. Син хлібороба, чародій сцени // Вільне життя. — 1967. — 8 квіт.
Медведик П. Яскраві грані таланту // Ровесник. — 1986. — 11 лют.
Орловський С. Євген Коханенко // Новини кіноекрану. — 1969. — №11. — С. 16; іл.
Сандул В. Майстер перевтілення // Колос. — 1986. — 15 лют.
***
Коханенко Євген Теодорович // УРЕ. — 2-е вид. — К., 1980. — Т. 5. — С. 459.
Коханенко Євген Теодорович // Мистецтво України: Біогр. довідник. — К., 1997. —
С. 327.
Коханенко Євген Теодорович // Митці України: Енцикл. довідник. — К., 1992. — С. 325.
Коханенко Євген Теодорович // Енциклопедія українознавства. — Львів, 1994. —
Т. 2. — С. 1152.
КУРИЛО ЄВГЕН
український драматичний актор театру і кіно
Народився 18 жовтня 1912 р. у м. Чорткові Тернопільської області.
Працював у театрах: ім. І. Тобілевича в Станіславові (1928–1935), у «За-
граві» (1935–1938), державних театрах ім. І. Франка в Станіславові та ім.
Лесі Українки у Львові (1939–1941). Знімався у фільмах Київської кінос-
тудії (1940–1941). У Львівському театрі опери та драми (1941–1944), на
еміграції в «Ансамблі Українських акторів» В. Блавацького.
Грав ролі коханців та героїв в історичних виставах: Софрон («Ма-
руся Богуславка» Старицького), Вінніцій («Камо грядеши» Лужницького
за Сенкевичем), князь Ігор («Слово о полку Ігоревім» Лужницького),
Михайло («Украдене щастя» Франка), Мокій («Мина Мазайло»
М. Куліша), Мазепа («Батурин» Лісевича за Б. Лепким), Петро («Ріка»
Гальбе), Яким («Степовий гість» Грінченка), Арно («Вулиця паркова»
Івера).
Помер 16 жовтня 1984 року у Бігментоні (США).
Література
Наш театр. Книга діячів українського театрального мистецтва. 1915–1991 / За ред.
Г. Лужницького та Л. Полтави. — Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто:
Вид-во НТШ, 1992. — Т. 2. — 796 с.
С. 720: Про Є. Курила, фото.
Ревуцький В. В орбіті світового театру. — К.; Харків; Нью-Йорк: Вид-во
М. П. Коць, 1995. — 244 с.
49
 С. 30, 87, 156, 158, 176, 181,
188, 194–199: Про Є. Курила.
МИДЛОВСЬКИЙ ІСИДОР МИХАЙЛОВИЧ
український актор, режисер і драматург
Народився 4 лютого 1854 року в с. Саджавка Івано-Франківської
області. Ще з дитинства виявляв здібності до музики і літератури. Почав
писати драматичні твори та пісні ще під час навчання у Станіславській
гімназії. Перший твір, мелодраму «Капрал Тимко» про гірку долю солда-
та в австрійській армії, написав в 1875 році.
І. Мидловський — автор побутової драми «Нещасна любов», перек-
ладів та переробок драматичних творів з польської та німецької лі-
тератур.
Декілька пісень з його мелодрам пішли зі сцени в народ. Вони стали
народними піснями і широко побутують у нашому краї. Його пісня «Ро-
димий краю, село родиме» з музикою В. Матюка була улюбленою піснею
С. Крушельницької.
У 1890–1909 рр. І. Мидловський живе в Тернополі. Тут, за винятком
мелодрами «Капрал Тимко», написані всі його твори. У цей період пра-
цював режисером аматорського театру в Тернополі, довгі роки був голо-
вою хорового товариства «Боян». У 1914 році І. Мидловський виїхав до
Львова, де й помер 18 липня 1916 року.
Література
Загайкевич М. Музичне життя Західної України другої половини ХІХ ст. — К.:
Вид-во АН УРСР, 1960. — 191 с.
С. 108–113: Про І. Мидловського.
Український драматичний театр: Нариси історії. В 2 т. Т. 1. Дожовтневий період.
— К.: Наук. думка, 1967. — 516 с.
С. 293–310: Про І. Мидловського.
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
Чарнецький С. Вибране. — Львів: Кн.-журн. вид-во, 1959. — 203 с.
С. 127–143: Про І. Мидловського.
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника
***
Дорош Є. Сидір Мидловський і «Міщанське братство» // Вільне життя. — 1991.
— 24 жовт.
Медведик П. Український театр на Тернопільщині // Вільне життя. — 1961. — 18
лип.
***
Мидловський Ісидор // УРЕ. — 2-е вид. — К., 1981. — Т.6. — С. 490.
Мидловський Ісидор // Мистецтво України: Біогр. довідник — К., 1997. — С. 410.
50
Мидловський Сидір // Митці України: Енцикл. довідник. — К., 1992. — С. 398.
МИКОЛАЄНКО ЮЛІЯ (ЗДЕРКІВНА)
драматична артистка
Народилася 19 березня 1876 р. у Теребовлі на Тернопільщині в мі-
щанській родині. Закінчила народну школу, брала участь у хорі. У 1893–
1899 рр. виступала в Театрі т-ва «Українська бесіда» у Львові. Успішно
зіграла ролі: Мотря («Сто тисяч» Карпенка-Карого), Мотря («Шельмен-
ко-денщик» Квітки-Основ’яненка), Проня («За двома зайцями» Стариць-
кого), Маруся («Кам’яна душа» Франка), Лізетта («Над прірвою»
Міллера).
Захворіла туберкульозом і померла 22 квітня 1899 в Теребовлі.
Література
Чарнецький С. Вибране. Нарис історії українського театру в Галичині. — Львів:
Кн.-журн. вид-во, 1959. — 203 с.
С. 188: Про Ю. Миколаєнко.
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
***
Медведик П. Миколаєнко Юлія (справж. прізв. Здерківна) // УРЕ. — 2-е вид. —
К., 1981. — Т.6. — С. 493.
МОЛЕНЦЬКА ОЛЬГА ЙОСИПІВНА
драматична артистка
Народилася 1850 року в Козові Тернопільської області. Батько арти-
стки, багатий міщанин і урядовець, переїхав з родиною до Кросна на Ле-
мківщині, а потім до Львова. У 1868 р. Ольга Морельовська стала дружи-
ною актора і режисера галицького театру Антона Моленцького. Працю-
вала артисткою в Театрі товариства «Українська бесіда» у Львові (1865–
1882), у трупі О. Бачинського в Кам’янці-Подільському (1866), у трупі
А. Моленцького (1869–1873). У 1889 році очолювала власну трупу на
Бойківщині та Лемківщині (в містах Добромилі, Турка, Ломниця та ін.).
У складі Театру «Української бесіди» гастролювала в містах Терно-
пільщини.
Серед ролей О. Моленцької: Маруся (інсценізація «Марусі»
Г. Квітки-Основ’яненка), Параня («Верховинці» Й. Коженьовського), Ка-
терина («Сила любові» В. Шашкевича), Знахарка («Підгіряни» І. Гуша-
левича), Настя і Одарка («Бідна Марта» і «Монах» С. Воробкевича) та
інші.
Померла О. Моленцька у Львові 1893 року.
51
 Література
Чарнецький С. Вибране. Нарис історії українського театру. — Львів: Кн.-журн.
вид-во, 1959. — 203 с.
С. 117, 120–122: Про О. Моленцьку.
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
***
Медведик П. На сцені і в житті // Вільне життя. — 1991. — 19 берез.
ОСИПОВИЧЕВА АНТОНІНА
драматична артистка і співачка (сопрано)
Народилася 15 травня 1855 року у Празі, у сім’ї чеського кравця. Батьки
тоді й думати не могли, що доля закине їх у східну Слов’янщину, а дів-
чинку поставить на службу українському театральному мистецтву. Три-
річною дитиною переїхала Антоніна з родиною до Тернополя. Тут прой-
шли її дитячі та юнацькі роки. Велику роль у формуванні її мистецьких
смаків відіграли гастролі в Тернополі Українського народного театру, що
часто приїздив зі Львова.
У 1877 році вона вступає до польської мандрівної театральної тру-
пи Пясецького, що виступала в Тернополі. Перший її дебют був в опе-
ретці «Жаки», а опісля вона з великим успіхом зіграла роль Марії у
французькій мелодрамі «Дві сироти». А. Осиповичева вдало відтворюва-
ла головні образи у драмах, зокрема в народних. У старшому віці вона
переходить на ролі характерних героїнь. Основні ролі: Терпелиха («На-
талка Полтавка» І. Котляревського), Стеха («Назар Стодоля»
Т. Шевченка), Ганна («Украдене щастя» Франка), Ївга («Чорноморці»
Лисенка), Тетяна («Підгоряни» Вербицького), Чіпра («Циганський ба-
рон» Штрауса).
Осиповичева була першою виконавицею ролі Анни в «Украденому
щасті» І. Франка (1893 р.). На виставі був присутній автор і прихильно
оцінив артистів. Талановиту артистку бачили глядачі Теребовлі, Чортко-
ва, Борщова, Заліщик, Бережан, Бучача та інших міст нашого краю.
Померла А. Осиповичева 22 листопада 1926 року у Львові.
Література
Ревуцький В. В орбіті світового театру. — К.; Харків; Нью-Йорк: Вид-во
М. П. Коць, 1995. — 243 с., іл.
С. 7, 8, 93, 95–99, 109, 210:
Про Осиповичеву А.
Рудницький М. Антоніна Осиповичева // В наймах у Мельпомени. — К., 1963. —
С. 182–192.
Український драматичний театр: Нариси історії. У 2 т. Т. 1. Дожовтневий період /
Під ред. М. Рильського. — К.: Наук. думка, 1967. — 519 с., іл.
52
С. 300, 304, 308, 335, 416–418,
427, 430–433: Про А. Осиповичеву.
Чарнецький С. Вибране. — Львів: Кн.-журн. вид-во, 1959. — 203 с.
С. 134, 145, 156, 162, 179–181:
Про А. Осиповичеву.
***
Медведик П. Антоніна Осиповичева // Вільне життя. — 1961. — 4 груд., фото.
***
Осиповичева Антоніна // УРЕ. — 2-е вид. — К., 1982. — Т.8. — С. 72.
Осиповичева Антоніна // Мистецтво України: Біогр. довідник. — К., 1997. —
С. 453.
Осиповичева Антоніна // Митці України: Енцикл. довідник. — К., 1992. — С. 437.
ПАЗДРІЙ БОГДАН
український драматичний актор театру і кіно, режисер
Народився 8 лютого 1904 р. у с. Нове Село, тепер Підволочиського
району Тернопільської області.
Працював у західноукраїнських театрах: Івана Когутяка (1927–
1928), товариства «Просвіти» (1928), Театрі ім. І. Тобілевича в Станісла-
вові (1929–1933) під режисурою М. Бенцаля, у «Заграві» режисера
В. Блавацького, Театрі ім. І. Котляревського (1928–1939), Львівському
державному драматичному ім. Лесі Українки (1939–1941), Львівському
театрі опери і драми (1941–1944 під мистецьким керівництвом режисерів
В. Блавацького, Й. Гірняка, Й. Стадника), в «Ансамблі українських акто-
рів». Серед ролей: Степан («Маруся Богуславка» Старицького), Потап
(«Ой не ходи, Грицю» Старицького), Капітан («Казка з Льолею» Косача
(1938), Аркадій («Платон Кречет» Корнійчука), Король («Гамлет» Шекс-
піра), Тарас і Кум («Мина Мазайло» і «Народний Малахій» Куліша).
Поставив вистави: «Лицарі ночі» Лужницького (1937), «Тополя» ін-
сценізація Лужницького за Т. Шевченком (1938), «Земля» за
В. Стефаником (1941), «Мужчина з минулим» Арнольда і Баха (1942),
«Схоплення Сабінок» братів Шонтанів (1941), «Украдене щастя»
І. Франка (1945) та інші.
Помер у 1975 році у Філадельфії.
Література
Наш театр. Книга діячів українського театрального мистецтва 1915–1991 / За ред.
Г. Лужницького. — Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, В-во НТШ. 1992.
— Том 2. — 796 с., фото.
С. 742: Про Б. Паздрія.
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
53
Ревуцький В. В орбіті світового театру. — Київ; Харків; Нью-Йорк: Вид-во
М. П. Коць, 1995. — 243 с., іл.
С. 30, 37, 43–46, 52–54, 58,
141–143, 149, 153, 181, 192–194,
199: Про Б. Паздрія.
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
ПІДВИСОЦЬКИЙ КОСТЬ ОСИПОВИЧ
український актор, режисер і драматург
Народився 28 червня 1856 року в с. Коржова Монастириського р-ну
на Тернопільщині. У 1875 році вступає до Українського мандрівного теа-
тру т-ва «Українська бесіда» у Львові, де працює актором і режисером.
Особливо плідною школою для розквіту його таланту була праця у тру-
пах корифеїв українського театру М. Кропивницького та М. Старицького.
На Наддніпрянщині в 1889–1892 рр. він став провідним актором, гастро-
лює в містах Східної України, а також Росії, Молдови. Повернувшись у
1892 році в Галичину, Підвисоцький скоро очолив режисуру в театрі «Бе-
сіди», ставить «Безталанну» І. Карпенка-Карого, «Ой не ходи, Грицю...»,
«За двома зайцями» М. Старицького, «Світова річ» О. Пчілки, а також
музичні вистави — «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського,
«Утоплена» М. Лисенка. У тих же виставах він виконує і ролі.
К. Підвисоцькому належить перша постановка п’єс І. Франка «Ук-
радене щастя», «Кам’яна душа».
І. Франко в 1893 році писав: «З артистів, які тепер виступають на
українській сцені, на першому місці слід назвати К. Підвисоцького. Сьо-
годні він не тільки найкращий артист Української трупи в Галичині, але й
режисер, і йому завдячує українська сцена гарну постановку багатьох ук-
раїнських п’єс». К. Підвисоцький — автор комедії «Підшиванець» (1883),
драматичних переробок п’єс Ю. Коженьовського, В. Вольського.
Найкраще акторське обдарування проявлялося в характерних ролях
— Микола («Украдене щастя»), Хома («Ой не ходи, Грицю...»), Іван
(«Безталанна») та багато інших.
У 1898–1902 рр. він актор у трупах М. Ярошенка, О. Суходольсь-
кого.
Помер 12 червня 1904 р. у с. Медуха Галицького району на Івано-
Франківщині.
Література
Марко Лукич Кропивницький: Зб. статей, спогадів і матеріалів. — К.: Мистецтво,
1955. — 532 с.
С. 144–169: Про К. Підвисоцького.
Медведик П. Катерина Рубчакова. — К.: Мистецтво, 1989. — 107 с.
54
С. 5, 7, 10, 25–26: Про К. Підвисоцького.
Український драматичний театр. Нариси історії. У 2 т-х. Т. 1. Дожовтневий пері-
од / Під ред. М. Рильського. — К.: Наук. думка, 1967. — 519 с., іл.
С. 210, 272, 300, 310, 317,
326, 398, 410–418, 433, 482,
485: Про К. Підвисоцького.
Франко І. Про театр і драматургію. — К.: Вид-во АН УРСР, 1957. — 240 с.
С. 61, 65, 68, 114, 127,
194, 213–218: Про К. Підвисоцького.
Чарнецький С. Вибране. — Львів: Кн.-журн. вид-во, 1959. — 200 с.
С. 134, 136, 140, 141, 142–143,
172–174: Про К. Підвисоцького.
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
***
Лісничук М. «...Це був великий талант» // Вільне життя. — 1991. — 28 черв.
Черемшинський О. Митець із Коржови // Вісті Придністров’я. — 1992. — 21 лип.
***
Підвисоцький Кость Осипович // УРЕ. — 2-вид. — К., 1982. — Т.8. — С. 351.
Підвисоцький Кость // Мистецтво України: Біогр. довідник. — К., 1997. — С. 475.
Підвисоцький Кость Осипович // Митці України: Енцикл. довідник. — К., 1992.
— С. 460.
Підвисоцький Кость // Енциклопедія українознавства. — Львів, 1996. — Т.6. —
С. 2076.
Пилипчук Р. Подвысоцкий Кость Осипович // Театральная энциклопедия. — М.,
1965. — Т. 4. — С. 390.
РУБЧАКОВА КАТЕРИНА АНДРІЇВНА
українська драматична артистка і оперна співачка
(сопрано)
Народилася Катерина Рубчакова 29 квітня 1881 року в Чорткові
Тернопільської області в сім’ї дяка. Тут вона вчилась, вперше виступала
в хорі. В 1897 році вступає на професійну сцену Львівського театру т-ва
«Українська бесіда».
Наполеглива праця під керівництвом її брата, талановитого дириге-
нта М. Коссака і режисера Й. Стадника була основою розквіту її великого
багатогранного таланту.
Майже чверть віку вона була «примадонною» українського театру в
Галичині. Виступала у драмах, комедіях і трагедіях, операх і оперетах —
скрізь чарувала своєю високою сценічною інтелігентністю, драматизмом,
глибиною психологічного трактування образів, переважно лірико-
героїчних.
Найкращими її драматичними ролями були: Галя («Назар Стодоля»
Т. Шевченка), Маруся («Маруся Богуславка» і «Ой не ходи Грицю»
55
М. Старицького), Анна («Украдене щастя» І. Франка), Тетяна («Міщани»
М. Горького), Софія і Ваніна («Безталанна» і «Житейське море»
І. Карпенка-Карого), Параня («Верховинці» Ю. Коженьовського), Мари-
на («Влада темряви» Л. Толстого), Олена («Осіння буря» І. Войновича); в
оперетах — Ольга («Підгіряни» М. Вербицького), Зоріка («Циганська
любов» Ф. Легара), Арсена («Циганський барон» Штрауса), Графиня
(«Ямарі» К. Целлера); в операх — Батерфляй («Мадам Батерфляй» Дж.
Пуччіні), Оксана («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського),
Наталка («Наталка Полтавка» М. Лисенка), Маргарита («Фауст»
Ш. Гуно), Галька («Галька» С. Монюшка). Зіграла 79 драматичних,
27 опереточних, 18 оперних ролей.
У концертному репертуарі К. Рубчакової були пісні М. Лисенка,
В. Матюка, М. Вербицького, Я. Лопатинського, К. Стеценка і народні пісні.
У 1910 р. пісні «Плавай, плавай лебедонько», «Дощик, дощик»,
«Очерет лугом іде» у виконанні артистки записані фірмою «Мелодія» на
платівки і збереглися досі.
На концертах також читала поетичні твори: «До Основ’яненка»,
«Тополю», уривки з «Гайдамаків» Т. Шевченка, «Колискову»
Л. Українки, «Рідна мова» С. Воробкевича, вірші із збірки «Зів’яле лис-
тя» І. Франка.
Під час першої світової війни у 1917–1918 рр. К. Рубчакова очолю-
вала Театр «Української бесіди», у 1919 — артистка Нового Львівського
театру на Підкарпатті і Поділлі.
Талан К. Рубчакової високо цінили А. Бучма, Л. Курбас,
М. Садовський, Г. Юра, М. Крушельницький, С. Чарнецький, Й. Стадник.
Померла К. Рубчакова 22 листопада 1919 року в Зіньківцях на Хме-
льниччині, перепохована в Тернополі.
Література
Барнич Я. Пам’яті моєї матері Катрі Рубчакової // Наш театр. Книга діячів україн-
ського театрального мистецтва 1915–1919. / За ред. Г. Лужницького. —
Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1992. — Т. 2. — С. 163–165.
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
Катерина Рубчакова // Луговий О. Визначне жіноцтво України: Іст. життєписи. —
К., 1994. — С. 244.
Медведик П. К. Катерина Рубчакова. — К.: Мистецтво, 1989. — 107 с., іл. —
(Майстри сцени та екрана).
Ревуцький В. В орбіті світового театру. — К.; Харків; Нью-Йорк: Вид-во
М. П. Коць, 1995. — 243 с., іл.
С. 6, 96, 210: Про К. Рубчакову.
Рудницький М. В наймах у Мельпомени. — К.: Мистецтво, 1963. — 343 с.
С. 212: Про К. Рубчакову.
56
Рудницький М. Її найкраща роль // Рудницький М. Ненаписані новели. — Львів,
1966. — С. 180.
Український драматичний театр: Нариси історії. В 2-х томах. Т. 1. Дожовтневий
період / Під ред. М. Рильського. — К.: Наук. думка, 1967. — 519 с., іл.
С. 310; 311; 326; 416–420;
425–435: Про К. Рубчакову.
Чарнецький С. Про Катерину Рубчакову // Наш театр. Книга діячів українського
театрального мистецтва 1915–1991 / Гол. ред. Г. Лужницький. — Нью-
Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1992. — Т. 2. — С. 87–93.
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
Чорпіта Я. І. До 110-річчя з дня народження Катерини Рубчакової / Відділ куль-
тури Чортківського райвиконкому; Районний краєзнавчий музей; Районне
товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка «Просвіта». — Чортків,
1991. — 4 с.
Юра Г. Життя і сцена: [Вибрані статті, доповіді та промови]. — К.: Мистецтво,
1965. — 218 с.
С. 12: Про К. Рубчакову.
***
Блаженко А. Нашому сонцю не згаснути // Голос народу. — 1991. — 14 трав.
Галицька Заньковецька: Темат. сторінка, присвячена 100-річчю від дня наро-
дження К. А. Рубчакової. [Із змісту: Петрук-Попик Г. «Не кожна пташка»:
Вірші; Рубчаківна-Юра О. Найдорожча людина; Юрчакова Г. Талант зо-
ріть не перестане] / Подав до друку П. Медведик // Ровесник. — 1981. —
28 квіт., портр.
Гірняк Й. До сторіччя з дня народження Катерини Рубчакової // Сучасність. —
1983. — Ч. 7–8. — С. 63–75.
Демчук Т. Зірка вкраїнського театру // Вільне життя. — 1970. — 22 серп.
Зірка українського театру К. Рубчакова // Вісті з України. — 1970. — 24 верес.
Котенко Л. У неї була вроджена сценічна інтелігентність // Вільне життя. —
1991. — 5 берез.
Лабінський М. Катерина Рубчакова // Укр. театр. — 1981. — №6. — С. 24, фото.
Людкевич І., Хома В. Славна акторка-землячка // Збручанська зоря. — 1981. — 30
квіт.
Медведик П. З когорти незабутніх // Вільне життя. — 1981. — 29 квіт.
Медведик П. Служіння народові // Жовтень. — 1981. — №4. — С. 108–113, 2 іл.,
портр.
Пилипчук Р. Відданий народові талант: [До 100-річчя від дня народження актри-
си] // Рад. Україна. — 1981. — 12 черв.
Пилипчук Р. Катерина Рубчакова, актриса // Вільне життя. — 1991. — 4 трав.
Пилипчук Р. Славетне ім’я... // Рад. жінка. — 1981. — №12. — С. 22, портр.
Рубчаківна-Юра О. Найдорожча людина: [Спогади про матір] // Ровесник. —
1981. — 28 квіт.
Хаварівський Б. Голос, що лине крізь час... // Шляхом Ілліча. — 1981. — 23 квіт.
Хома В. Феноменальний талант // Трудова слава. — 1981. — 25 квіт.
Чарнецький С. Померкла зоря: Пам’яті артистки укр. театру Рубчакової // Життя і
мистецтво. — 1920. — №1. — С. 27–28, фото.
57
 Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
Чорпіта Я. Гордість української сцени // Досвітні вогні. — 1996. — 6 квіт.
Чорпіта Я. Немеркнуча зірка нашого краю // Голос народу. — 1996. — 23 берез.
Чорпіта Я. Чортківська зірка Галичини // Голос народу. — 1991. — 27 квіт.
Юрчакова Г. Талант зоріть не перестане // Ровесник. — 1981. — 28 квіт.
***
Костів П. [Медведик]. Зоря українського театру: [Про відкриття пам’ятника
К. Рубчаковій в Чорткові] // Тернопіль. — 1991. — №3. — С. 61, іл.
***
Рубчакова Катерина Андріївна // УРЕ. — 2-е вид. — К., 1983. — Т. 9. — С. 504,
портр.
Рубчакова (наст. фам. — Коссак), Екатерина Андреевна // Театральная энцикло-
педия. — М., 1965. — Т. IV. — С. 678–679.
Рубчакова Катерина Андріївна // Мистецтво України. Біогр. довідник. — К., 1997.
— С. 515–516.
Рубчакова Катерина Андріївна // Митці України: Енцикл. довідник. — К., 1992.
— С. 503.
***
Катерина Рубчакова (1881–1919): До 100-річчя від дня народження: Бібліогр. по-
кажч. / Уклад. С. Костюк, П. Медведик. — Львів, 1981. — 28 с., портр.
СТАДНИК ЙОСИП ДМИТРОВИЧ
актор, режисер, педагог, перекладач, театральний діяч
Народився 18 березня 1876 року у с. Валява, тепер Жешувського
воєводства (Польща). Визначний український актор, режисер і театраль-
ний діяч Йосип Стадник тісно пов’язаний своїм життям і сценічною дія-
льністю з Тернопільщиною. Дитячі та шкільні роки провів у Романівці і
Великих Бірках Тернопільського району, де його батько працював заліз-
ничником.
У 1890–1894 роках навчався у Тернопільській учительській семіна-
рії. Під час гастролей Львівського українського театру в Тернополі
1894 року, Й. Стадник та І. Рубчак складають конкурсні екзамени і всту-
пають до театру т-ва «Українська бесіда» у Львові. У цьому театрі
Й. Стадник працював (1894–1913) — актором, 1899–1913 — режисером,
1906–1913 рр. — директором. У 1917–1918 працював режисером Театру
М. Садовського в Києві. У 1921–1939 з перервами очолював професійні
трупи в Галичині, а в 1939–1941 працював у театрах ім. Л. Українки у
Львові, 1944–45 — драмтеатрі у Дрогобичі, 1945–1947 — Театрі мініатюр
у Львові.
Серед ролей Й. Стадника: Іван («Дай серцю волю» Кропивницько-
го), Голохвостий («За двома зайцями» Старицького), Микита («Влада те-
58
мряви» Л. Толстого), Яго («Отелло» Шекспіра). Вистави драматичні:
«Украдене щастя» Франка, «Скупий» Мольєра, «Вовки» Ролана. Зокрема
він вперше поставив оперні вистави «Роксолана» Січинського, «Євгеній
Онєгін» Чайковського, «Травіата» Верді, «Фауст» Гуно. Знявся Стадник
в кіно «Вітер зі Сходу» (1941).
Викладацька його діяльність у музично-драматичній школі
ім. М Лисенка у Києві (1917–1918), у драматичній школі при Вищому
музичному інституті ім. М Лисенка у Львові (1922–1924). Серед учнів-
вихованців Й. Стадника — А. Бучма, Є. Коханенко, М. Крушельницький,
Я. Геляс, Стефа, Софія і Ярема Стадники та інші. Переклав понад
50 драматичних творів і лібрето оперет і більшість з них поставив.
Залишив спогади про свою працю в галицькому театрі та деякі на-
риси про акторів, які надруковані.
Помер Й. Стадник у Львові 8 грудня 1954 року.
Література
Стадник Й. Театр на зламі віків: Спогади 1902–1907 / Публ. П. Медведика // Жо-
втень. — 1986. — №4. — С. 95–103.
***
Волицька І. Театральна юність Леся Курбаса: (Проблема формування творчої
особистості). — Львів: Ін-т народознавства НАН України, 1995. — 145 с.,
іл.
Про працю Леся Курбаса у Театрі т-ва
«Руська бесіда» 1912–1913 рр., про творчі
стосунки його з режисером Й. Стадником.
Демочко К. Мистецька Буковина: Сторінки історії. — К.: Муз. Україна, 1968. —
136 с., портр.
С. 39–43: Театр «Бесіди»
Й. Стадника, на Буковині.
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
Коваль Я. Софія та Йосип: [Стадники] // Україна: Наука і культура: Щорічник.
Вип. 23. — К., 1989. — С. 410–411.
Кривицька Л. Повість про моє життя. — К.: Держ. вид. образотворч. мистецтва і
муз. л-ри УРСР, 1958. — 103 с., іл., портр.
С. 28; 29; 50–53; 58–60; 68;
76–78; 82: Про Й. Стадника.
Крушельницький М. Життя віддане мистецтву: [Стаття-спогад про Й. Стадника] //
Тернопіль: Українська гімназія в Тернополі. 1898–1944. — Тернопіль,
1992. — Дод. №3. — С. 52–53.
Менделюк І. Про Й. Стадника — піонера українського театру // Наш театр: Книга
діячів укр. театр. мистецтва 1915–1991 / Гол. ред. Г. Лужницький. — Нью-
Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1992. — Т. 2. — С. 181–183.
59
Німчук І. Йосип Стадник // Наш театр: Книга діячів укр. театр. мистецтва 1915–
1991. / Гол. ред. Г. Лужницький. — Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто,
1992. — Т. 2. — С. 177–180.
Ревуцький В. В орбіті світового театру. — К.; Харків; Нью-Йорк, 1995. — 243 с., іл.
Про Й. Стадника див. «Покажчик імен», с. 227.
Рудницький М. І. В наймах у Мельпомени. — К.: Мистецтво, 1963. — 343 с., портр.
С. 156–160; 230–239:
Про Й. Стадника.
Рудницький М. Драматург на роздоріжжі: [Про постановку Й. Стадника драми
«Скапаний світ» В. Оркана] // Рудницький М. Непередбачені зустрічі. —
Львів, 1969. — С. 136–142.
Рудницький М. Шукач скарбів // Рудницький М. Непередбачені зустрічі. — Львів,
1966. — С. 59–68.
Чарнецький С. Вибране. — Львів: Кн.-журн. вид-во, 1959. — 200 с., іл.
С. 143; 144; 150–154; 163:
Про Й. Стадника.
Льв. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
***
Бучма-Бжеська В. Сторінки творчої дружби // Жовтень. — 1976. — №9. —
С. 133–134.
Геляс Я. У школі Йосипа Стадника: [Фрагменти з моїх спогадів] / Подав до друку
П. Медведик // Тернопіль. — 1997. — №3–4. — С. 18–20, фото.
Демчук Т. Артистичне турне Йосипа Стадника // Наша культура (Варшава). —
1983. — №6. — С. 4–5.
Кирчів Р. Багатогранний талант // Жовтень. — 1966. — №7. — С. 51–53.
Кос-Анатольський А. Мистецтво служить правді // Ровесник. — 1976. — 18 берез.
Костюк Ю. Йосип Стадник // Мистецтво. — 1966. — №4. — С. 38.
Медведик П. Актор, режисер, педагог // Вільне життя. — 1976. — 20 берез.
Медведик П. Йосип Стадник // Жовтень. — 1976. — №9. — С. 130–132.
Пендрак М. Актор, режисер, педагог // Русалка Дністрова. — 1996. — №5 (берез.).
Рудницький М. Шукач скарбів. До історії галицького театру // Жовтень. — 1967.
— №7. — С. 89–93.
Сердюк О. Талановитий подвижник театру // Жовтень. — 1976. — №9. — С. 135–136,
іл.
Стадник Йосип Дмитрович // Медведик П. Літературно-мистецька та наукова
Зборівщина: Словник біогр. визначних людей. — Тернопіль, 1998. —
С. 209–211.
СТАДНИК ЯРЕМА ЙОСИПОВИЧ
український драматичний актор, співак (тенор) і режисер
Народився 10 вересня 1903 року в м. Збаражі. Закінчив театральну студію
Й. Стадника. На професійній сцені з 1921 року. Працював у Львові: у Те-
атрі т-ва «Бесіда» та в інших західноукраїнських трупах, в театрах «Кри-
ве дзеркало», оперети, мініатюр та естради, Юного глядача (1922–1946).
Серед ролей — Левко («Ніч під Івана Купала» М. Старицького), Микола
(«Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого), Хлестаков («Ревізор» М. Гоголя),
грав також в оперетах І. Кальмана, Ф. Легара.
Вистави його: «Наталка Полтавка» І. Котляревського, «Пошились у
дурні» М. Кропивницького.
Помер Я. Стадник 19 грудня 1946 року у Львові.
Література
Клим Яр. Театр «Криве дзеркало» під керівництвом Яреми Стадника // Наш театр.
Книга діячів укр. театр. мистецтва 1915–1991. / Гол. ред. Г. Лужницький.
— Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1992. — Т. 2. — С527–530, іл.
Лист Яреми Стадника до Г. Лужницького // Наш театр. Книга діячів укр. театр.
мистецтва 1915–1991. / Гол. ред. Г. Лужницький. — Нью-Йорк; Париж;
Сідней; Торонто, 1992. — Т. 2. — С. 327.
***
Дуда І. Актор, співак і режисер Я. Стадник. // Свобода. — 1992. — 18 квіт.
***
Стадник Ярема Йосипович // УРЕ. — 2-е вид. — К., 1983. — Т. 10. — С. 492.
Стадник Ярема // Мистецтво України: Біогр. довідник. — К., 1997. — С. 557.
Стадник Ярема Йосипович // Митці України: Енцикл. довідник. — К., 1992. —
С. 548.

***
Медведик П. К. Стадник Йосип Дмитрович // Шевченківський словник. — К.,
1977. — Т. 2. — С. 235–236.
Стадник Йосип Дмитрович // УРЕ. — 2-е вид. — К., 1983. — Т. 10. — С. 491.
Стаднык Йосиф Дмитриевич // Театральная энциклопедия. — М., 1965. — Т. 5. —
С. 1063.
Стадник Йосип // Мистецтво України: Біогр. довідник. — К., 1997. — С. 556.
Стадник Йосип Дмитрович // Митці України: Енцикл. довідник. — К., 1992. —
С. 548.

60 61
 СТАДНИКІВНА СТЕФА ЙОСИПІВНА
драматична артистка і співачка (сопрано)
Народилася 20 вересня 1912 року в Тернополі. Театральну освіту
здобула у Варшавській драматичній школі. Працювала (1926–1939, з пе-
рервою) в українському театрі Й. Стадника, у польських оперетах у
Львові, Познані, Вільнюсі (1930–33), в українському драматичному теат-
рі ім. Л. Українки у Львові (1939–41). У театрах: Юного глядача у Львові
(1944–48), Харківському ім. Т. Шевченка (1948–57), Львівському
ім. М. Заньковецької (1959–78).
Серед ролей: Шинкарка («Гайдамаки» Шевченка), Надія Петрівна
(«Блакитна троянда» Українки), Ліза («Лихо з розуму» Грибоєдова), Біа-
нка («Отелло» Шекспіра).
У музичних виставах — Оксана («Запорожець за Дунаєм» Гулака-
Артемовського), Наталка («Наталка Полтавка» Лисенка), Белла («Пага-
ніні» Легара) та ін. Знялася у кіно: Марися («Вітер зі Сходу» (1941).
Залишила спогади про своїх батьків С. Стадникову і Й. Стадника.
Померла у Львові 27 лютого 1983 р. Похована у спільній могилі з
батьками і братом Яремою на Личаківському цвинтарі.
Література
Кривицька Л. Повість про моє життя. — К.: Держмузвидав, 1958. — 100 с.
С. 53, 59, 79: Про Стефу Стадниківну.
Медведик П. Стефа Стадниківна // Наукові записки: Зб. / Терноп. краєзн. музей.
— Тернопіль, 1993. — С. 144–150, фото.
Ревуцький В. В орбіті світового театру. — К; Харків; Нью-Йорк: Вид-во
М. П. Коць, 1995. — 243 с., іл.
Про Стадниківну Стефу див.:
«Покажчик імен» с. 227
***
Шашко С. Малюнок на піску // Укр. театр. — 1994. — №3. — С. 32.
Шашко С. Ревія — це не тільки веселий сміх // Театральна бесіда. — 1998. — №1.
— С. 20–22.
***
Стадниківна Стефа Йосипівна // УРЕ. — К., 1983. — Т. 10. — С. 492, портр.
Стадниківна Стефа Йосипівна // Митці України: Енцикл. довідник. — К., 1992. —
С. 549.
Стадниківна Стефа Йосипівна // Мистецтво України: Біогр. довідник. — К., 1997.
— С. 557.
Стадниківна Стефа Йосипівна // Медведик П. Літературно-мистецька та наукова
Зборівщина. Словник біографій визначних людей. — Тернопіль, 1998. —
С. 211–212, портр.
62
СТАДНИКОВА СОФІЯ АНДРІЇВНА
українська драматична артистка і співачка (сопрано)
Народилася 13 вересня 1888 р. у Тернополі. Закінчила жіночий інститут у
Яворові (1901). Сорок п’ять років не сходило з української сцени це ім’я.
Належала вона до славної когорти артистичних родин Стечинських-
Стадників, які, як естафету, передавали дітям і внукам любов до театра-
льного мистецтва.
Юна, вродлива Софія успішно дебютує на сцені театру «Бесіди»
(1901) в ролі Акулини у виставі «Влада темряви» Л. Толстого, а через рік
стає дружиною актора і режисера Й. Стадника. Навчалась у драматичній
студії. Працювала у театрі т-ва «Українська бесіда» (1901–1913).
У сезоні 1905–1906 років Стадникова працює у галицькому театрі
під керівництвом режисера М. Садовського. Грає ролі молодих дівчат,
служниць.
У 1915–1918 рр. — провідна артистка Київського Театру
М. Садовського. Водночас навчається співу у професора М. Муравйової.
Згодом, у червні 1917 року, Стадникова гастролювала в «Тернопіль-
ських театральних вечорах», а в 1921–1924 — знову на сцені театру «Бе-
сіди» у Львові.
Вона залишила добрий слід і в історії музичного театру як оперна та
концертна співачка. У її репертуарі з 1907 року було дев’ять оперних
партій («Наталка Полтавка», «Катерина», «Продана наречена», «Галька»,
«Кармен» та ін.) та двадцять партій в оперетах Й. Штрауса, І. Кальмана,
Ф. Легара, М. Лисенка. Майстерне і неповторне виконання Стадниковою
і Рубчаком партій Одарки і Карася у «Запорожці за Дунаєм» стало своє-
рідним еталоном музичного і артистичного виконання цієї опери в захід-
ноукраїнському театрі.
Останні роки працювала в Західній Україні — драмтеатрі
ім. Л. Українки у Львові (1939–41), а у післявоєнні роки — у театрах
Львова, Дрогобича. Померла у Львові 21 вересня 1959 року.
Література
Стадникова С. На службі в галицької Мельпомени: [Спогади] // Жовтень. —
1989. — №3. — С. 80–86, портр.
***
Кривицька Л. Повість про моє життя: (Спогади артистки). — К.: Держ. вид. обра-
зотворч. мистецтва і муз. л-ри УРСР, 1958. — 103 с., іл.
С. 28, 29, 52, 53: Про С. Стадникову.
Н. Н. Незрівнянна Маруся Богуславка [Софія Стадникова] // Наш театр: Книга ді-
ячів укр. театр. мистецтва 1915–1991. / Гол. ред. Г. Лужницький. — Нью-
Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1992. — Т. 2. — С. 181–183.
63
Ревуцький В. В орбіті світового театру. — К; Харків; Нью-Йорк, В-во М. П. Коць,
1995. — 243 с., іл.
Про Стадникову Софію див.:
«Покажчик імен» с. 227
Рудницький М. І. В наймах у Мельпомени. — К.: Мистецтво, 1963. — 343 с., портр.
С. 240–246: Про С. Стадникову.
Софія Стадникова // Луговий О. Визначне жіноцтво України: Іст. життєписи. —
К., 1994. — С. 247–248.
Медведик П. Стадникова Софія (13.ІХ.1888 – 21.ІХ.1959) — оперна і камерна спі-
вачка та драматична артистка // Записки Наукового товариства імені
Т. Шевченка: Праці Музикознавчої комісії. — Львів, 1993. — Т. ССХХVІ.
— С. 446–447, портр.
Український драматичний театр: Нариси історії. В 2-х т. Т. 1. Дожовтневий пері-
од / Під ред. М. Рильського. — К.: Наук. думка, 1967. — 519 с.
С. 317, 378, 416–420, 427, 430,
433: Про С. Стадникову.
Юра Г. Моє життя: Спогади, статті. — К.: Мистецтво, 1987. — 184 с.
С. 376, 378, 416–420, 427, 430, 433:
Про С. Стадникову.
***
Дуда І. Вулиці змінюють імена: (Біогр. довідка) // Тернопіль вечірній. — 1992. —
10 черв.
Медведик П. Два крила таланту // Вільне життя. — 1988. — 16 верес.
Медведик П. С. А. Стадникова // Ровесник. — 1968. — 14 верес.
Медведик П. Софія Стадникова // Подільське слово. — 1990. — 29 верес.
***
Стадникова Софія Андріївна // УРЕ. — 2-е вид. — К., 1983. — Т10. — С. 492.
Стадникова Софія // Мистецтво України: Біогр. довідник. — К., 1997. — С. 556–
557.
Стадникова Софія Андріївна // Митці України: Енцикл. довідник. — К., 1992. —
С. 548.
ЮРЧАК ВАСИЛЬ МИХАЙЛОВИЧ
український драматичний актор
Народився 26 серпня 1876 року в Скалі-Подільській Борщівського району
Тернопільської області. Був одним з великих українських акторів, твор-
чість якого відзначалася силою життєвої правди, глибоким ліризмом і
щирістю. Був провідним актором Театру товариства «Українська бесіда»
(1896–1944).
У важких умовах австро-угорської реакції разом з іншими прогре-
сивними діячами театру мужньо ніс у народ кращі твори драматичного
мистецтва.
64
Перша вистава, побачена в дитинстві, залишила незгладимий слід у
серці. Мрія про зачарований світ сцени не покидала юнака. Спочатку ви-
ступав у масових сценах, хорах, грав невеликі ролі. З повною силою про-
явився його талант, коли театром став керувати режисер М. Садовський у
1905–1906 рр.
У репертуарі Юрчака було багато різноманітних ролей, але вершини
виконавської майстерності він досяг у драматично-трагедійних виставах.
Василь Михайлович і у великих, і в малих ролях створював прекра-
сні цільні образи: Максим Кукса («Пошились в дурні»
М. Кропивницького), Микола Задорожний («Украдене щастя» І. Франка),
Лука («На дні» М. Горького), Петро («Влада темряви» Л. Толстого) Фе-
ноген і Крамарюк («Хазяїн» і «Житейське море» Карпенка-Карого), Хома
(«Ой не ходи, Грицю» Старицького), Осип («Ревізор» Гоголя).
Своїм учителем сцени Юрчака називали А. Бучма і
М. Крушельницький.
Помер 28 вересня 1914 року в Теребовлі, де й похований.
Література
Бучма А. М. З глибин душі: Статті і спогади. — К.: Держ. вид-во образотворч. ми-
стецтва і муз. л-ри, 1959. — 187 с.
С. 8: Про В. Юрчака.
Медведик П. Воістину великий актор: (До 120-річчя від дня народження
В. Юрчака) // Тернопілля — 96: Регіон. річник. — Тернопіль, 1996. —
С. 540–541, іл.
Медведик П. Катерина Рубчакова. — К.: Мистецтво, 1989. — 107 с., іл.
С. 34, 52–53, 57, 61–64: Про В. Юрчака.
Рудницький М. В наймах у Мельпомени. — К.: Мистецтво, 1963. — 343 с.
С. 200–211: Про В. Юрчака.
Чарнецький С. Вибране. — Львів: Кн.-журн. вид-во, 1959. — 200 с.
С. 145, 149, 156, 181–183: Про В. Юрчака.
Чарнецький С. Василь Юрчак // Літопис Борщівщини: Наук.-краєзнав. зб. Вип. 6.
— Борщів, 1994. — С. 54–55.; портр. — Бібліогр.: С. 55.
***
Вировий М. Чаруюча струна // Вільне життя. — 1971. — 17 листоп.
Гончар М. Актор // Вільне життя. — 1964. — 22 серп.
Іваненко Г. Годинник зупинився // Вільне життя. — 1968. — 4 жовт.
Медведик П. Воістину великий актор: До 120-річчя від дня народження
В. Юрчака // Тернопіль вечірній. — 1996. — 11 верес.
Називали своїм учителем ...: [Спогади дружини артистки Г. Юрчакової] / Літ. за-
пис П. Медведика // Ровесник. — 1976. — 28 серп., портр.
Пилипчук Р. Глибокий драматичний талант // Надзбручанська правда. — 1976. —
28 серп.
Пилипчук Р. Глибокий народний талант // Культура і життя. — 1976. — 29 серп.
65
Тадейчук Є. Пам’яті видатного земляка: [Вечір до 100-річчя В. Юрчака] // Ровес-
ник. — 1976. — 12 серп.
Чарнецький С. Василь Юрчак // Шляхи. — 1916. — №3–4. — С. 100–108, портр.
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника
Шевчук Ф. Василь Юрчак // Прапор комунізму. — 1985. — 25 квіт.
***
Юрчак Василь Михайлович // УРЕ. — 2-е вид. — К., 1985. — Т. 12. — С. 481.
Юрчак Василь Михайлович // Мистецтво України: Біогр. довідник. — К., 1997. —
С. 670.
Юрчак Василь Михайлович // Митці України: Енцикл. довідник. — К., 1992. —
С. 669.
Пилипчук Р. Юрчак Василий Михайлович // Театральная энциклопедия. — М.,
1967. — Т. 5. — С. 1068.
66
ЮРЧАКОВА ГАННА СТЕПАНІВНА
українська драматична артистка
Народилася 22 грудня 1879 р. в Теребовлі. Була дружиною актора
В. Юрчака. Працювала драматичною акторкою в Театрі т-ва «Українська
бесіда» (1899–1914), «Тернопільських театральних вечорах» (1915–1917),
«Новому Львівському театрі» (1919–1920) та інших трупах Львова і Тер-
нополя. Серед ролей: Євжені («Шельменко-денщик» Квітки-Основ’я-
ненка), Одарка («Дай серцю волю» Кропивницького), Марися («Мартин
Боруля» Карпенка-Карого), Соня («Дядя Ваня» Чехова). Авторка спогадів
про М. Заньковецьку, Леся Курбаса, К. Рубчакову, В. Юрчака та інших.
Померла у Львові 6 липня 1965 р., похоронена на Личаківському
цвинтарі.
Література
Юрчакова Г. Лесь Курбас на сцені Галичини // Лесь Курбас. Спогади сучасників /
За ред. В. С. Василька. — К., 1969. — С. 69–72.
***
Юрчакова Г. Корифей театру: Спогади про М. Заньковецьку / Подав до друку
П. Медведик // Вільне життя. — 1979. — 4 серп.
Юрчакова Г. Початок творчого шляху: Спогади // Жовтень. — 1964. — №4. —
С. 100.
***
Мар’ян Крушельницький: Спогади. Статті. — К.: Мистецтво, 1969. — 183 с.
С. 125–128: Про Г. Юрчакову
Український драматичний театр: Нариси історії. В 2-х т. Т. 1. Дожовтневий пері-
од. / Під ред. М. Рильського. — К.: Наук. думка, 1967. — 519 с.
С. 311, 420, 427, 430–433, 486:
Про Г. Юрчакову
***
Герета І. Домівка актриси: З біографії землячки // Вільне життя. — 1970. —
4 серп.
Іваненко Г. Годинник зупинився // Вільне життя. — 1968. — 4 жовт. — (Митці рі-
дного краю).
Кушнерик Г. Юрчакова — самобутня актриса: [До 120-річчя від дня народження]
// Воля. — 1999. — 25 груд.
***
Юрчакова Ганна Степанівна // УРЕ. — 2-е вид. — К., 1985. — Т. 12. — С. 481.
Юрчакова Ганна Степанівна // Мистецтво України: Біогр. довідник. — К., 1997.
— С. 670.
Юрчакова Ганна Степанівна // Митці України: Енцикл. довідник. — К., 1992. —
С. 669.
67
 ЯНОВИЧ (КУРБАС) СТЕПАН ПИЛИПОВИЧ Янович Степан Пилипович // Митці України: Енцикл. довідник. — К., 1992. —
С. 676.
український актор, співак (тенор) і режисер Пилипчук Р. Янович (наст. фам. — Курбас), Степан Филиппович // Театральная
Народився 28 жовтня 1862 р. у селі Куропатники Бережанського энциклопедия. — М., 1965. — Т. 5. — С. 1099.
району Тернопільської області в родині священика. Закінчив 7 класів Бе-
режанської гімназії. Батько Леся Курбаса.
У 1884–1898, 1900 роках був актором, а також режисером Львівсь-
кого театру т-ва «Українська бесіда», 1898–1899 — Літнього театру в
Кам’янці-Подільському. Ролі: Гурман («Украдене щастя» Франка), Іван
Непокритий («Дай серцю волю» Кропивницького), Дмитро («Не суди-
лось» Старицького), музичні — Петро («Наталка Полтавка» Лисенка),
Андрій («Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського) та інші.
Серед вистав: «Учитель» Франка, «Розбійники» Шіллера. На Шев-
ченківських концертах читав поезії, співав твори М. Лисенка. Захворів-
ши, проживав у батька в с. Старий Скалат Підволочиського району Тер-
нопільської області, де й помер 10 вересня 1908 р.
Література
Степан і Ванда Яновичі (батьки Леся Курбаса) // Михальчишин Я. З музикою
крізь життя. — Львів, 1992. — С. 54–57.
Український драматичний театр: Нариси історії: В 2-х т. Т. 1. Дожовтневий пері-
од / Під ред. М. Рильського. — К.: Наук. думка, 1967. — 519 с., іл.
С. 302, 304–310, 326, 416, 433:
Про С. Яновича (Курбаса)
Франко І. Про театр і драматургію: Вибрані статті, рецензії та висловлювання /
Упоряд. к. ф. н. М. Ф. Нечиталюк. — К.: Вид-во АН УРСР, 1957. — 240 с.
С. 16, 66, 192, 194, 195, 199, 201, 202,
214–216, 218, 220: Про С. Яновича
Чарнецький С. Вибране. — Львів: Кн.-журн. вид-во, 1959. — 200 с., іл.
С. 177: Про С. Яновича
***
Дереш А. Степан Янович — батько Леся Курбаса // Збручанська зоря. — 1988. —
17 верес.
Медведик П. «Він дійсно знаменитий» // Вільне життя. — 1962. — 19 груд.
Медведик П. Степан Курбас — режисер і артист // Україна. — 1963. — №3. —
С. 25, іл.
Подуфалий В. Актор Степан Янович (Курбас) // Бережанське віче. — 1995. — 4
листоп.
Степан Янович (Курбас) // Нове життя. — 1967. — 25 берез.
***
Янович (Курбас) Степан Пилипович // УРЕ. — 2-е вид. — К., 1985. — Т. 12. —
С. 510, портр.
Янович (Курбас) Степан // Мистецтво України: Біогр. довідник. — К., 1997. —
С. 676.
68 69

Актори «Тернопільських театральних вечорів»
і київсько-харківського «Березоля»
БАБІЇВНА ГАННА ІЛЛІВНА
драматична артистка
Народилася 14 листопада 1897 у с. Добромірка Збаразького району
Тернопільської області. Дебютувала 1918 р. в Тернопільському українсь-
кому драматичному театрі М. Бенцаля. Працювала артисткою у Кийдра-
мте (1920–1921, Біла Церква), «Березолі» (1922–1934), Харківському
українському драмтеатрі ім. Т. Шевченка (1935–1960).
Ролі в театрі: баба Лукія («Комуна в степах» М. Куліша), Варвара
(«Богдан Хмельницький» О. Корнійчука), Кабаниха («Гроза» Островсь-
кого), Голда («Тев’є-молочник» Шолом-Алейхема), Фрау Міллер («Підс-
тупність і кохання» Ф. Шіллера); у кіно: Баба («Вендета», 1924, ВУФКУ,
Одеса), Василина («Над Черемошем», 1955, Київ. кіностудія).
Одна з фундаторів «Березоля», провідна характерна артистка, майс-
тер перевтілення в образ, який відзначався життєвою правдою, психоло-
гічним розкриттям внутрішнього світу її героїнь.
Померла 2 серпня 1979 у Харкові.
Література
Ревуцький В. В орбіті світового театру. — К.; Харків; Нью-Йорк: Вид-во
М. П. Коць, 1995. — 243 с., іл.
С. 124–125, 129: Про Г. Бабіївну.
Український драматичний театр: Нариси історії. В 2-х т. Т. 2. Радянський період /
Під ред. М. Рильського. — К.: Наук. думка, 1959. — 647 с., іл.
С. 16, 145, 230, 234, 254, 355, 455:
Про Г. Бабіївну.
***
Гаккебуш В. Пам’яті актриси // Культура і життя. — 1979. — 19 серп.
Медведик П. Ганна Бабіївна — наша землячка: До 100-річчя від дня народження //
Народне слово. — 1997. — 28 листоп., портр.
Медведик П. Сниться рампа «Березоля» // Ровесник. — 1968. — 18 січ.
Фоміна Ю. Ганна Бабіївна // Вісті з України. — 1997. — 21 серп.
***
Бабіївна Ганна Іллівна // Мистецтво України: Біогр. довідник. — К., 1997. —
С. 32.
Бабіївна Ганна Іллівна // Мистецтво України: Енциклопедія. — К., 1995. — Т. 1.
— С. 123.
70
Бабіївна Ганна // Митці України: Енцикл. довідник. — К., 1992. — С. 37.
БОРТНИК ЯНУАРІЙ ДЕМ’ЯНОВИЧ
український актор, режисер і театральний діяч
Народився 3 травня 1897 року в с. Озерна Зборівського району Тер-
нопільської області, у селянській родині. Був близьким родичем театра-
льного діяча Й. Стадника. В юності переїхав з батьками до Тернополя.
Вчився в українській гімназії, захоплювався музикою, не обминув жодної
вистави мандрівного Львівського театру товариства «Бесіда». Перша сві-
това війна перервала його навчання, гімназію закінчив пізніше. Лесь Ку-
рбас організував «Тернопільські театральні вечори», куди поряд з профе-
сійними акторами поспішила освічена та обдарована молодь. До цього
театру поступив і Бортник.
На сцені «Театральних вечорів» грав ролі Акіли, парубка Дениса і
Кукліковського у п’єсах І. Карпенка-Карого «Суєта», «Бондарівна» і
«Паливода XVIII ст.» та інші. Восени 1921 року Л. Курбас став режисе-
ром театру «Березіль». З цього часу Я. Бортник стає режисером Білоцер-
ківської драматичної студії, яка була реорганізована у третю майстерню
«Березоля». У 1923 р. він вчиться в школі режисерів у Києві. Прийшла
творча зрілість — він стає режисером Українського театру музичної ко-
медії.
У 1934–1936 рр. — режисер Дніпропетровського театру
ім. Шевченка, а завершив свою працю в Харківському театрі революції.
Я. Бортник став жертвою безпідставних обвинувачень. Його арештували і
16 січня 1938 року розстріляли в Києві.
Література
Бобошко Ю. М. Режисер Лесь Курбас. — К.: Мистецтво, 1987. — 200 с.
С. 17, 62, 76, 117:
Про Я. Бортника
Горбенко А. Г. Харківський театр ім. Т. Г. Шевченка. — К.: Мистецтво, 1979. —
200 с.
С. 15, 30–31, 56–57, 190:
Про Я. Бортника
Лесь Курбас: Спогади сучасників. — К.: Мистецтво, 1969. — 359 с.
С. 128, 329, 334, 336–337, 342,
344–345: Про Я. Бортника.
Медведик П. Життя його — театр. Це — Януарій Бортник: 100 річчя з дня наро-
дження // Тернопілля’97: Регіон. річник. — Тернопіль, 1997. — С. 411–
412.
Медведик П. Стежками дитинства і творчої юності // Мар’ян Крушельницький:
Спогади, статті. — К., 1969. — С. 116–128.
71
Остап’юк Б. Януарій Бортник // Шляхами Золотого Поділля: Тернопільщина і
Скалатщина. Регіон. іст.-мемуар. зб. — Нью-Йорк; Торонто, 1983. — Т. 3.
— С. 642–645, портр.
Ревуцький В. В орбіті світового театру. — К.; Харків; Нью-Йорк: Вид-во
М. П. Коць, 1995. — 243 с., іл.
С. 124–125, 132, 134: Про Я. Бортника
Танюк Л. Марьян Крушельницкий. — М.: Искусство, 1974. — 223 с., ил., портр.
С. 30, 44, 60, 64, 73–75, 79: Про Я. Бортника
Український драматичний театр: Нариси історії. У 2-х т. Т. 1. Дожовтневий пері-
од / Під ред. М. Рильського. — К.: Наук. думка, 1967. — 519 с., іл.
С. 431, 433: Про Я. Бортника
***
Дуда І. Бортник Януарій Дем’янович // Свобода. — 1992. — 7 трав.
Медведик П. Бортник Януарій Дем’янович // Тернопіль: Українська гімназія в
Тернополі. 1898–1944. Дод. №3. — Тернопіль, 1992. — С. 54–55.
Медведик П. Виколисаний «Тернопільськими театральними вечорами» // Свобо-
да. — 1997. — 13 трав.
Михлик З. Озерна пам’ятає Януарія Бортника // Сільські вісті. — 1997. — 29 трав.
Опільський П. Життя його — театр // Зборівська дзвіниця. — 1997. — 9 трав.
Садовська Г. Ні могили, ні обеліска, тільки пам’ять // Вільне життя. — 1997. —
17 трав.
Те ж: Тернопілля ‘97: Регіон. річник. — Тернопіль, 1997. — С. 412–413.
Станішевський Ю. Кілька штрихів до історії української режисури // Укр. театр.
— 1991. — №3. — С. 14–16.
Стельмашенко В. Мистецтво неможливо розстріляти: 100 років від дня наро-
дження Я. Бортника // Зборівська дзвіниця. — 1997. — 17 трав.
Януарій Бортник // Вітчизна. — 1996. — №5–6. — С. 67–68.
***
Бортник Януарій Дем’янович // УРЕ. — 2-е вид. — К., 1978. — Т. 2. — С. 7–8.
Бортник Януарій — актор і режисер // Енциклопедія українознавства. — Львів,
1993. — Т. 1. — С. 163.
Бортник Януарій Дем’янович // Мистецтво України: Енциклопедія. — К., 1995. —
Т. 1. — С. 241.
Бортник Януарій Дем’янович // Митці України: Енцикл. довідник. — К., 1992. —
С. 86.
Бортник Януарій Дем’янович // Мистецтво України: Біогр. довідник. — К., 1997.
— С. 82.
Бортник Януарій Дем’янович // Медведик П. Літературно-мистецька та наукова
Зборівщина: Словник біогр. визначних людей. — Тернопіль, 1998. —
С. 92–94.
72
ГІРНЯК ЙОСИП ЙОСИПОВИЧ
український актор, режисер, педагог
Народився 14 квітня 1895 р. у Струсові Теребовлянського району
Тернопільської області в родині дяка. Вчився у Коломийській та Станіс-
лавській гімназіях. Працював у «Новому Львівському театрі» (1919–
1920), Київському державному театрі ім. І. Франка (1920–1922). У «Бере-
золі» (1922–1933) під художнім керівництвом Леся Курбаса. Й. Гірняк з
великим успіхом грав ролі: Кума («Народний Малахій»), Мину («Мина
Мазайло») і маклера Зброжека («Маклена Граса») М. Куліша, Джіммі
(«Джіммі Хіггінс» Сінклера), Куксу («Пошились в дурні» Кропивницько-
го) та інші.
Й. Гірняк був репресований, перебував на засланні на Далекій Пів-
ночі. У 1940 р. разом з дружиною повернулися до Києва. Був художнім
керівником Київського театру для дітей (1940–1941). У 1942–1944 рh. був
провідним актором і режисером Театру опери та драми у Львові, в якому
поставив: «Ревізор» Гоголя, «Мина Мазайло» М. Куліша, «Степовий
гість» Грінченка, «Хитра вдовичка» Гольдоні, «Камінний господар» Лесі
Українки, «Облога» Ю. Косача і вперше на українській сцені «Гамлет»
Шекспіра. Був великим майстром характерних та комічних ролей.
У 1944 р. Й. Гірняк з дружиною, артисткою О. Добровольською, ви-
були на еміграцію до Австрії, а згодом до Німеччини, Америки, де засну-
вали театральну студію в Нью-Йорку. У 1954 р. там же організували Ук-
раїнський театр «Лісей» та Драматичну студію для молоді. Крім україн-
ської класики, у студії поставив уперше літературно-драматичну поему
«Мойсей» І. Франка. Залишив книгу «Спогади» зі свого театрального
життя.
Помер Й. Гірняк 17 січня 1989 р. у Нью-Йорку.
Література
Гірняк Й. Спомини. — Нью-Йорк: Сучасність, 1982. — 473 с.
***
Гірняк Й. Вибрані листи // Світовид. — 1995. — №4. — С. 50–73; іл. — Бібліогр.:
С.: 69–73.
Гірняк Й. До сторіччя з дня народження Катерини Рубчакової // Сучасність. —
1983. — №7–8. — С. 63–75.
Гірняк Й. З книги «Спомини» // Укр. театр. — 1990. — №1. — С. 14–18; №2. —
С. 26–28.
Гірняк Й. Лебедина пісня Курбаса // Київ. — 1951. — №4. — С. 169–172.
Гірняк Й. Людина, якій «везло» // Сучасність. — 1970. — №9. — С. 48–52.
Гірняк Й. Моя біографія / Публ. Г. Дутчак // Кіно. Театр. — 1998. — №3. —
С. 34–36.
Те ж: Русалка Дністрова. — 1998. — №19–20 (жовт.).
73
 ***
Бубній П. Лесь Курбас і Йосип Гірняк: Долі і ролі // Тернопілля’95: Регіон. річ-
ник. — Тернопіль, 1995. — С. 674–675.
Городинський Л., Зінчишин І. Мандрівка по Теребовлі і Теребовлянщині. —
Львів: Каменяр, 1998. — 294 с.
С. 219–221: Про Й. Гірняка.
З хроніки культурного життя на західноукраїнських землях 1942 р. // Культурне
життя в Україні. Західні землі: Документи і матеріали 1939–1953. — К.,
1995. — Т. 1. — С. 152–163.
С. 156–157: Про Й. Гірняка.
Ревуцький В. В орбіті світового театру. — К.; Харків; Нью-Йорк: Вид-во
М. П. Коць, 1995. — 243с ., іл.
Про Й. Гірняка див.: «Покажчик імен» с. 227.
Ревуцький В. Нескорені Березільці: Йосип Гірняк і Олімпія Добровольська. —
Нью-Йорк: Слово, 1985. — 200 с.
Рубльов О. С., Чернеченко Ю. А. Сталінщина й доля західноукраїнської інтеліге-
нції у 20–50-ті роки ХХ ст. — К.: Наук. думка, 1994. — 349 с.
С. 32, 114, 132: Про Й. Гірняка.
Танюк Л. Марьян Крушельницкий. — М.: Искусство, 1974. — 223 с., ил., портр.
С. 60, 70, 76, 96, 99, 100: Про Й. Гірняка.
Хмурий В., Дивнич Ю., Блакитний Є. В масках епохи: Йосип Гірняк. — Б. М.:
Вид-во «Україна», 1948. — 107 с.
***
Андрущук Т. Шлях театру до незалежності: [Й. Гірняк і театр «Березіль»] // Су-
часність. — 1997. — №12. — С. 151.
Антонюк Н. Знаний і незнаний Іларіон Чолган: [Й. Гірняк — керівник театру-
студії] // Дзвін. — 1997. — №5–6. — С. 144–145.
Антонюк Н. На шляхах творчих пошуків: До сценічної співпраці Йосипа Гірняка
та Іларіона Чолгана // Сучасність. — 1998. — №5. — С. 122–127.
Бойчук Б. Йосип Гірняк і Олімпія Добровольська // Сучасність. — 1975. — №4. —
С. 16–30.
Бубній П. Йосип Гірняк, побратим Остапа Вишні // Тернопіль. — 1991. — №1. —
С. 43–44.
Бубній П. На вівтарі краси: Минуло 100 років від дня народження актора, режисе-
ра Й. Гірняка // Свобода. — 1995. — 18 квіт.
«Від шекспірівського реалізму — до реалізму доби. На тій дорозі був наш театр
на чолі з Курбасом»: З листів Йосипа Гірняка до Ірини Стешенко // Куль-
тура і життя. — 1995. — 12 квіт.
Гайдукевич Я. Родина Гірняків // Свобода. — 1995. — 11 лип. — (Славетні імена).
Дуда І. Гірняк Йосип // Свобода. — 1992. — 10 груд.
Грицеволя П. Актор головної ролі: Олександр Довженко називав його гру геніа-
льною // Тиждень. — 1997. — 18–24 квіт. — (Вибрані часом).
Губ’як В. Славетні імена Теребовлянщини // Дивослово. — 1996. — №9. — С. 23.
Доценко Р. Йосип Гірняк у Львові // Березіль. — 1999. — №7–8. — С. 181.
Дутчак Т. З когорти непокірних // Кіно. Театр. — 1998. — №3. — С. 34.
74
Те ж: Русалка Дністрова. — 1998. — №19–20 (жовт.).
Дутчак Т. Між Харковом і Нью-Йорком: [Спогади] // Культура і життя. — 1991.
— 15 серп.
Канарська Г. Йосип Гірняк, якого ми не знаємо // Укр. театр. — 1995. — №4. —
С. 23.
Корнієнко Н. ...А далі — Пантеон: До 100-річчя з дня народження Йосипа Гірняка
// Культура і життя. — 1995. — 12 квіт.
Корнієнко Н. Актор з великої літери // Урядовий кур’єр. — 1995. — 15 квіт.
Корнієнко Н. Актор як метафізична проблема: Лесь Курбас та Йосип Гірняк //
Укр. театр. — 1997. — №1. — С. 30–31.
Корнієнко Н. Чарлі Чаплін українського театру // Укр. культура. — 1995. — №7–
8. — С. 12–16.
Кошелівець І. Український Мюнхен // Всесвіт. — 1996. — №12. — С. 212–214.
Кушнерик Г. Під покровом Мельпомени // Воля. — 1995. — 1 верес.
Муяссарова Н. Видатний майстер трагігротеску // Народне слово. — 1995. — 21
квіт.
Нескорені березільці [Й. Гірняк і О. Добровольська] // Сучасність. — 1986. —
№3. — С. 120–123.
«Олтар скорботи». Театральні діячі України — жертви сталінського терору:
(Й. Гірняк) // Вітчизна. — 1996. — №5–6. — С. 72–73.
Ревуцький В. До 50-ліття театру — студії Гірняка, Добровольської // Сучасність.
— 1997. — №10. — С. 151–153.
Ревуцький В. Нескорені березільці // Сучасність. — 1985. — №. 7–8. — С. 91–103.
Тарнавський О. Йосип Гірняк у Львові / Публ. Р. Доценка // Березіль. — 1999. —
№7–8. — С. 181–188.
Ткач В. Вікно: Мрії та історії [Спогади емігрантки з США] // Культура і життя. —
1995. — 17 трав.
Федорук О. Ми одного роду…: Розп. про актора Курбасового театру Й. Гірняка //
Вільне життя. — 1990. — 22 серп.
Черкашин Р. Майстер трагігротеску // Укр. театр. — 1990. — №1. — С. 14–17.
***
Доманська Г. Ювілей заньківчан: [Українською діаспорою Канади засновано
премію ім. Й. Гірняка] // Кіно. Театр. — 1998. — №2. — С. 23.
***
Гірняк Йосип Йосипович // Мистецтво України: Біогр. довідник. — К., 1997. —
С. 151.
Гірняк Йосип Йосипович // Митці України: Енцикл. довідник. — К., 1992. —
С. 159.
Гірняк Йосип // Енциклопедія українознавства. — Львів, 1993. — Т. 1. — С. 384.
ДЕМЧУК ТЕОФІЛЬ СЕМЕНОВИЧ
актор, педагог, автор театральних мемуарів і статей
Народився 20 вересня 1896 року в Тернополі. Закінчив Тернопіль-
ську українську гімназію, а в 1925 р. склав екзамени на диплом вчителя.
75
Працював актором у «Тернопільських театральних вечорах» (1915–1917),
в «Українському театрі» в Тернополі (1918–1919) у «Новому Львівському
театрі» (1919–1920) та театрі товариства «Українська бесіда» у Львові
(1921–1922). Грав переважно епізодичні характерні та комічні ролі —
шинкарів, сватів, солдатів, наймитів, чиновників. Цінними є його спогади
у збірниках «Лесь Курбас» і «Мар’ян Крушельницький», а також у «На-
шій культурі» (Варшава, 1969–1985) про митців сцени — А. Бучму,
Я. Бортника, М. Бенцаля, Катерину та Івана Рубчаків, Стадників та ін-
ших.Т. Демчук зібрав велику колекцію афіш і фото акторів «Тернопіль-
ських театральних вечорів» і передав у Львівський національний музей.
Деякі рукописи його статей і спогадів зберігаються тепер у Тернопільсь-
кому краєзнавчому музеї та Львівській науковій бібліотеці
ім. В. Стефаника. Помер Т. Демчук у 1992 році в м. Валбжих (Польща),
де працював учителем.
Література
Демчук Т. Галицькі театри на Великій Україні в 1919–1920 рр. (Документальні
спогади) // Тернопіль: Українська гімназія в Тернополі. 1898–1944. Дод.
№3. — Тернопіль, 1992. — С. 49–51.
Демчук Т. З давніх літ // Мар’ян Крушельницький: Спогади, статті. — К., 1969. —
С. 68–75.
Демчук Т. Київський театр опери та балету // Український календар. — Варшава,
1986. — С. 196–199.
Демчук Т. Спогад // Український календар. — Варшава, 1984. — С. 230–231.
Демчук Т. «Тернопільські театральні вечори» // Лесь Курбас. Спогади сучасників.
— К., 1969. — С. 73–77.
***
Остап’юк Б. Теофіль Демчук // Шляхами Золотого Поділля: Тернопільщина і
Скалатщина: Регіон. іст.-мемуар. зб. — Нью-Йорк; Торонто, 1983. — Т. 3.
— С. 647–648, портр.
Танюк Л. Марьян Крушельницкий. — М.: Искусство, 1974. — 223 с., ил., портр.
С. 30–31, 34, 39: Про Т. Демчика.
***
Медведик П. Демчук Теофіль Семенович // Тернопіль: Українська гімназія в Тер-
нополі 1898–1944. Дод. №3. — Тернопіль, 1992. — С. 49, портр.
Мельничук Б. Двоє у світлі сцени: [В. Калин та Т. Демчук] // Тернопіль вечірній.
— 1996. — 25 верес.
Мельничук-Лучко Л. Теофіл Демчук // Жовтень. — 1964. — №4. — С. 101.
Пилипчук Р. Наш земляк — актор і театрознавець // Вільне життя. — 1966. — 20
верес.
Пиндус Б. У науці, в театрі, кіно: [Про видатних людей Тернопільщини:
Л. Дмоховського, Д. Стриєка, М. Мазуркевича, Т. Демчука] // Вільне жит-
тя. — 1992. — 21 лип. — (Рядок з біографії краю).
76
***
Теофіль Демчук (20. ІХ. 1896 — в м. Тернополі) // Український календар. — Ва-
ршава, 1986. — С. 195–196.
***
Демчук Теофіль // Мистецтво України: Біогр. довідник. — К., 1997. — С. 198.
КАЛИН ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ
актор і режисер
Народився 19 вересня 1896 року у Львові в родині адвоката. З ди-
тинства проживав у Тернополі. З 1906 року навчався в Тернопільській
українській гімназії. Події Першої світової війни перервали його навчан-
ня на юридичному факультеті.
У 1915–1917 рр. Калин — актор «Тернопільських театральних вечо-
рів», у «Молодому театрі» (1917–1919), у «Новому Львівському театрі»
(1919), в «Кийдрамте» (1920–1922).
Читав художнє слово. Захворів туберкульозом і виїхав з Києва до
батьків у Тернопіль, де й помер 14 січня 1923 року.
Ролі: Скворцов («Шельменко-денщик» Квітки-Основ’яненка), Лей-
ба («Гайдамаки» за Т. Шевченком), Карпо («Суєта» Карпенка-Карого),
Магістер («У пущі» Лесі Українки), Подкольосін («Одруження» Гоголя),
Макбет («Макбет» Шекспіра), Барильченко і Степан («Суєта» і «Безта-
ланна» Карпенка-Карого).
Література
Медведик П. Володимир Калин // Шляхами Золотого Поділля: Тернопільщина і
Скалатщина: Регіон. іст.-мемуар. зб. — Філадельфія, 1970. — Т. 2. —
С. 227–229.
Медведик П. Калин Володимир Іванович // Тернопіль: Укр. гімназія в Тернополі
1898–1944. Дод. №3. — Тернопіль, 1992. — С. 48, іл.
***
Медведик П. Погаслий талант // Вільне життя. — 1964. — 16 трав., іл.
Мельничук Б. Двоє у світлі сцени: [В. Калин та Т. Демчук] // Тернопіль вечірній.
— 1996. — 25 верес.
***
Герета І. Знахідка краєзнавців: (Знайдено могилу В. І. Калина) // Комс. плем’я.
— 1964. — 10 квіт.
***
Калин Володимир Іванович // УРЕ. — 2-е вид. — К., 1979. — Т. 4. — С. 514.
Калин Володимир Іванович // Мистецтво України: Біогр. довідник. — К., 1997. —
С. 282.
Калин Володимир Іванович // Митці України: Енцикл. довідник. — К., 1992. —
С. 284.
77
 КРУШЕЛЬНИЦЬКИЙ МАР’ЯН МИХАЙЛОВИЧ
драматичний актор, режисер, педагог
Народився 18 квітня 1897 року у с. Пилява Бучацького району Тер-
нопільської області.
У 1921–23 роках навчався на філософському факультеті Львівського
університету. Сценічну діяльність почав у 1916–1917 роках в українській
трупі «Тернопільські театральні вечори». У 1918, 1920–21 р. в Українсь-
кому театрі в Тернополі, 1919 грав у Новому Львівському театрі, 1920
став одним з фундаторів Київського українського драматичного театру
ім. І. Франка. У 1921–1924 роках працював в українському театрі товари-
ства «Українська бесіда» у Львові.
З 1924 р. у театрі «Березіль» (з 1935 — Харківський український
драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка; 1933–1952 — художній керівник,
гол. режисер і актор); 1952–1960 — в Київському українському драмати-
чному театрі ім. І. Франка (1954–1963 — головний режисер).Ролі: Омель-
ко і Боруля («Мартин Боруля» Карпенка-Карого), Падур («Маклена Гра-
са» М. Куліша), Малоштан («Диктатура» Микитенка), Бублик і дяк Гав-
рило («Платон Кречет» і «Богдан Хмельницький» Корнійчука), Аркашка
(«Ліс» О. Островського), Буличов («Єгор Буличов та інші» Горького),
Гонорій («Жакерія» Меріме), Лір («Король Лір» Шекспіра), Тев’є
(«Тев’є-молочник» за Шолом-Алейхемом).
Поставив вистави «Дай серцю волю, заведе в неволю» Кропивниць-
кого (Грав роль Івана), «Макар Діброва», «Чому посміхалися зорі» Кор-
нійчука, «Ярослав Мудрий» Кочерги, «Доктор філософії» Нушича, «Єв-
генія Гронде» за О. Бальзаком, «Мартин Боруля» Карпенка-Карого.
З 1926 по 1956 рік знімався в кіно (фільми: «Ягідка кохання», «Кри-
вавий світанок», «Мартин Боруля», «Суєта»).
Викладав у Харківському (1946–52) і Київському (1952–63) театра-
льних інститутах (професор — з 1947).
М. Крушельницький є автором спогадів про Л. Курбаса. Його образ
відображено в скульптурі (скульптор О. Кудрявцева), живописі
(В. Тарполовський, О. Васильєв).
У 1962 році на Київській кіностудії науково-популярних фільмів
створено фільм «Мар’ян Крушельницький».
Помер 5 квітня 1963 р. у Києві, похований на Байковому кладовищі.
Література
Крушельницький М. Життя віддане мистецтву: [Спогади про Й. Стадника] // Тер-
нопіль: Укр. гімназія в Тернополі. 1898–1944. Дод. №3. — Тернопіль,
1992. — С. 52–53.
78
***
Бучач і Бучаччина: Іст.-мемуар. зб. — Нью-Йорк; Париж; Торонто. — 1972. —
917 с.
С. 400: Про М. Крушельницького.
Гайдабура В. М. Володимир Грипич: Нарис про життя і творчість. — К.: Мистец-
тво, 1984. — 159 с.
С. 14, 17, 25, 48, 61–63: Про М. Крушельницького.
Городиський Л., Зінчишин І. Мандрівка по Теребовлі і Теребовлянщині: Іст. на-
рис-путівник. — Львів: Каменяр, 1998. — 294 с., іл.
С. 164–170: Про М. Крушельницького.
Кисельов Й. Театральні портрети: Нариси про майстрів української сцени. — К.:
Мистецтво, 1955. — 336 с.
С. 87–124: Про М. Крушельницького.
Мар’ян Крушельницький: Спогади. Статті [Упоряд., вступ. ст. «Митець багатог-
ранної обдарованості» та приміт. В. Русанова] — К.: Мистецтво, 1969. —
183 с., іл. і портр.
Мар’ян Михайлович Крушельницький // Ю. Смолич. Про театр. — К., 1997. —
С. 135–141.
Ревуцький В. В орбіті світового театру. — К.; Харків; Нью-Йорк: Вид-во
М. П. Коць, 1995. — 243 с., іл.
Про Крушельницького М. див. «Покажчик імен» С. 227.
Рубльов О. С., Черченко Ю. А. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції
20–50-ті роки ХХ ст. — К.: Наук. думка, 1994. — 349 с.
С. 32: Про М. Крушельницького.
Русанов В. Актор, режисер, педагог. — К.: Знання, 1967. — 23 с.
Русанов В. Мар’ян Крушельницький: Біогр. повість. — К.: Молодь, 1985. —
168 с.
Танюк Л. Марьян Крушельницкий. — М.: Искусство, 1974. — 223 с., ил. портр.
Танюк Л. Театр Мар’яна Крушельницького: До 100-річчя від дня народження ви-
датного актора — земляка // Тернопілля‘97: Регіон. річник. — Тернопіль,
1997. — С. 403–409.
Український драматичний театр: Нариси історії. В 2-х т. Т1. Дожовтневий період
/ Під ред. М. Рильського. — К.: Наук. думка, 1967. — 519 с., іл.
С. 432–433: Про М. Крушельницького.
***
Вони народились, зросли і творили у рідній надзбручанській стороні: Мар’ян
Крушельницький // Вільне життя. — 1959. — 27 трав.
Геляс Я. Птах із гніздів’я Курбаса // Ровесник. — 1972. — 18 квіт.
Головатюк Б. Усмішка пісенна // Ровесник. — 1969. — 19 листоп.
Губ’ян В. Славетні імена Теребовлянщини: [Мар’ян Крушельницький] // Дивос-
лово. — 1996. — №9. — С. 24.
Гуцуляк Д. Він любив людей і творив для них // Нова доба. — 1997. — 18 квіт.
Денисенко В. Мар’ян Крушельницький про науку режисури // Мар’ян Крушель-
ницький: Спогади. Статті. — К., 1969. — С. 156–164.
79
Іванків С. Мар’ян Крушельницький — великий майстер сцени // Просвіта. —
1997. — №4 (квіт.).
Коломієць Р. Мар’ян Крушельницький: Життя і сцена // Урядовий кур’єр. —
1997. — 19 квіт.
Коноплєва Є. «Немов сама душа співає» // Вільне життя. — 1977. — 19 квіт.
Кутинський М. Некрополь України // Дніпро. — 1996. — №11–12. — С. 142.
Лашкевич В. Людям на добро // Культура і життя. — 1977. — 17 квіт.
Медведик П. Біля колиски Мельпомени // Ровесник. — 1967. — 19 квіт., фото.
Медведик П. З юних літ: Мар’ян Крушельницький — популяризатор безсмертно-
го Кобзаря // Вільне життя. — 1964. — 8 берез.
Медведик П. Колиска митця // Жовтень. — 1967. — №5. — С. 132–135.
Медведик П. Крушельницький Мар’ян Михайлович // Тернопіль: Укр. гімназія в
Тернополі. 1898–1944. Дод. №3. — Тернопіль, 1992. — С. 51–52.
Медведик П. Мар’ян Крушельницький у кіно // Подільське слово. — 1997. — 24
трав.
Медведик П. Поетичний театр Крушельницького // Вільне життя. — 1969. — 28
груд.
Медведик П. У «Тернопільських театральних вечорах»: Із спогадів про М. Кру-
шельницького // Жовтень. — 1964. — №4. — С. 98–99, іл.
Мірошниченко М. Мар’ян Крушельницький: 100 років від дня народження // Кіно.
Театр. — 1997. — №4. — С. 19.
Мудрий Б. Чарівне джерело // Ровесник. — 1977. — 16 квіт.
Птах із гніздів’я Курбаса // Демократична Україна. — 1997. — 29 трав.
Резников Я. Нетлінна наука // Культура і життя. — 1987. — 19 квіт.
Русанов В. Актор, режисер, педагог // Дніпро. — 1967. — №4. — С. 114–117.
Сердюк Л. «Ні тишина, ні забуття: З невиданої книги «Весни мого театру» // Укр.
театр. — 1995. — №5. — С. 21–24.
Сердюк О. Незабутнє: [Спогади про М. Крушельницького] // Мистецтво. — 1966.
— №5. — С. 19–22, іл.
Танюк Л. А далі вічність // Віче. — 1997. — №3. — С. 145–155.
Танюк Л. Бестіарій Мар’яна Крушельницького // Укр. театр. — 1987. — №6. —
С. 10–13.
Танюк Л. Слово про вчителя: До 100-річчя від дня народження Мар’яна Круше-
льницького // Березіль. — 1997. — №5–6. — С. 167–178.
Танюк Л. Театр від Мар’яна // Укр. театр. — 1997. — №2. — С. 2–7, фото.
Танюк Л. Театр Мар’яна Крушельницького: До 100-річчя від дня народження //
Час. — 1997. — 7 лют.
Танюк Л. Школа Крушельницького // Вітчизна. — 1967. — №4. — С. 176–183.
Телесніцька Л. Віддав усього себе театру // Воля. — 1997. — 18 квіт.
Тракало В. Театр багатшав його талантом // Свобода. — 1992. — 21 трав. — (Сла-
ветні земляки).
Фоміна Ю. Мар’ян Крушельницький // Культура і життя. — 1997. — 16 квіт.
Чорногор В. Корифей драматичного театру // Історичний календар ‘97. — К.,
1996. — С. 116.
80
***
Приступа І. Пам’яті Мар’яна Крушельницького: [Про вшанування пам’яті і відк-
риття меморіальної дошки в с. Глещава Теребовлян. р-ну] // Воля. — 1997.
— 25 квіт.
Сом М. Мар’ян Крушельницький: (Шкіц до портрета): Вірш // Тернопілля’97: Ре-
гіон. річник. — Тернопіль, 1997. — С. 409.
***
Крушельницький Мар’ян Михайлович // УРЕ. — 2-е вид. — К., 1980. — Т. 5. —
С. 546.
Крушельницький Мар’ян // Енциклопедія українознавства. — Львів, 1994. — Т. 4.
— С. 1205.
Крушельницький Мар’ян Михайлович // Митці України: Енцикл. довідник. — К.,
1992. — С. 337.
Крушельницький Мар’ян // Мистецтво України: Біогр. довідник. — К., 1997. —
С. 338–339.
Крушельницкий Марьян Михайлович // Театральная энциклопедия. — М., 1964.
— Т. 3. — С. 288–290.
Крушельницький Мар’ян Михайлович // Шевченківський словник. — К., 1976. —
Т. 1. — С. 332.
Крушельницький Мар’ян Михайлович // Майстри української радянської сцени.
Довідник / Автори-упорядники Р. Бернацька, С. Зайончківська. — К.,
1962. — С. 33–34.
***
Бібліографія про творчий шлях М. Крушельницького // Мар’ян Крушельницький:
Спогади. Статті. — К., 1969. — С. 173–180.
КУРБАС ЛЕСЬ СТЕПАНОВИЧ
український актор, режисер, драматург, реформатор
сценічного мистецтва, народний артист республіки
(1925)
Народився 25 лютого 1887 року у сім’ї акторів С. Яновича (Курба-
са) та В. Яновичевої в Самборі Львівської області. Закінчив Тернопільсь-
ку українську гімназію (1907) і філософський факультет (спеціальність
«Німецька та українська філологія») Віденського (1907–1908) та Львівсь-
кого (1908–1910) університетів, навчався на драматичному відділі Драма-
тичної академії у Відні (1911).
У 1909–1910 рр. брав участь як актор, а згодом і як режисер аматор-
ського театру студентів т-ва «Український студентський союз» на сценах
«Сокола» та «Зорі» у Львові (1912–1914). Два сезони працював актором
професійного театру т-ва «Українська бесіда» у Львові під режисурою
Й. Стадника та С. Чарнецького.
81
 Як актор зробив значний внесок у перше сценічне прочитання ролей
«світової психологічної драми»: грав Гурмана («Украдене щастя» Фран-
ка), Івана («Осіння буря» Войновича), Адвоката («Живий труп» Толсто-
го), Астрова («Дядя Ваня» Чехова) та інші. У 20-х рр. грав Едіпа («Едіп-
цар» Софокла), Макбета («Макбет» Шекспіра), Гонту («Гайдамаки» за
Т. Шевченком).
У 1915–1916 рр. він засновник і режисер «Тернопільських театраль-
них вечорів» (за півроку поставив 10 драматичних вистав і дві оперети).
Дебютував у Театрі М. Садовського в Києві у ролях Збігнєва в «Мазепі»
Словацького та Хлестакова в «Ревізорі» Гоголя. Засновник і режисер-
новатор «Молодого театру» (1917–1919), «Київського драмтеатру»
(1920–1921) та мистецького об’єднання «Березіль» (1922–1933, Київ, Ха-
рків). Був першим постановником оперних вистав у Київській муздрамі,
режисером одних з перших на студії ВУФКУ фільмів «Вендета», «Мак-
дональд», «Шведський сірник». Працював педагогом у музично-
драматичних інститутах Києва (1922–1926) і Харкова (1926–1933). Заклав
основи теорії і практики режисури, випустив уперше в Україні дипломо-
ваних режисерів, відомих майстрів сцени — Я. Бортника, Г. Ігнатовича,
Ф. Лопатинського, Б. Тягна, С. Боднарчука, В. Василька. Великою мисте-
цькою подією в Україні були вистави режисера Леся Курбаса на сцені
«Молодого театру» і «Березоля»: «У пущі» Л. Українки, «Горе брехуно-
ві» Грільпарцера, «Едіп-цар» Софокла, «Гайдамаки» за Т. Шевченком,
«Джіммі Хіггінс» за Сінклером, «Макбет» Шекспіра, «Маклена Граса»,
«Народний Малахій» і «Мина Мазайло» М. Куліша та інші.
Помер 3 листопада 1937 року на Соловках. У Харкові на могилах
В. Чистякової та В. Яновичевої відкрито «Пантеон сім’ї Курбаса-
Чистякової» (1993, скульптор С. Якубович).
Література
Курбас Л. Березіль: Із творчої спадщини / Упоряд. і приміт. М. Г. Лабінського. —
К.: Дніпро, 1988. — 518 с., портр., іл.
Курбас Л. Бйорнстьєрне Бйорнсон Березіль // Тисячоліття: Поетичний переклад
України-Русі. — К., 1995. — С. 402–403.
Курбас Л. Статьи и воспоминания: Литературное наследие / Сост.
М. Г. Лабинский, Л. С. Танюк; Вступ. ст. Н. Б. Кузякиной. — М.: Ис-
кусство, 1988. — 463 с.
Курбас Л. Шляхи «Березіля» і питання фактури // Тернопілля’97: Регіон. річник.
— Тернопіль, 1997. — С. 401–402.
***
Курбас Л. Про закордонне театральне життя // Всесвіт. — 1987. — №6. — С. 160.
Лесь Курбас: Система і Метод // Український театр. — 1998. — №1. — С. 27–30.
Курбас Л. Театральний лист // Укр. театр. — 1989. — №1. — С. 23–26.
82
***
Положення про премію імені Леся Курбаса // Культура і життя. — 1995. — 28 січ.
Про створення Державного центру театрального мистецтва та заснування премії
імені Леся Курбаса // Зібрання постанов уряду України. — 1995. — №2. —
С. 55–56.
***
Мельник В. З історії конкурсів ім. Л. Курбаса «Тернопільські театральні вечори» //
Русалка Дністрова. — 1998. — №8 (квіт.).
***
«Березіль» і роль Л. Курбаса в розвитку театрального мистецтва: Іст. огляд культ.
процесу. — К., 1993. — С. 459–460.
Бобошко Ю. М. Режисер Лесь Курбас. — К.: Мистецтво, 1987. — 197 с.
Волицька І. Театральна юність Леся Курбаса: Проблема формування творчої осо-
бистості. — Львів: Ін-т народознавства НАН України, 1995. — 152 с.: іл.,
фото. Бібліогр.: С. 145–151.
Гірняк Й. Великий режисер і реформатор українського театру — Лесь Курбас //
Шляхами Золотого Поділля: Тернопільщина і Скалатщина: Регіон. іст.-
мемуар. зб. — Філадельфія, 1983. — Т. 3. — С. 232–243.
Говерля С. Грані культури: До серії політичні лекції для української молоді. —
Лондон: Укр. видав. спілка, 1984. — 184 с.
С. 23: Лесь Курбас.
Деякі прославлені вихованці гімназії: [Про Л. Курбаса] // Маланюк П. Творчий
потенціал української гімназії. — Тернопіль, 1999. — С. 90.
Зінкевич О. Цензура на Україні в час перебудови: На прикладі нових видань про
Леся Курбаса // Слово: Література. Мистецтво. Критика. Мемуари. Доку-
менти: Зб. — 1990. — С. 146–156.
Корнієнко Н. Лесь Курбас: репетиція майбутнього. — К.: «Факт», 1998. — 468 с.
Львів. наук. б-ка ім. С. Стефаника.
Корнієнко Н. Курбас. Уривки з книги «Майстер» // Тернопілля’97: Регіон. річник.
— Тернопіль, 1997. — С. 393–401.
Кравченюк О. Лесь Курбас // Шляхами Золотого Поділля: Тернопільщина і Ска-
латщина: Регіон. іст.-мемуар. зб. — Нью-Йорк; Торонто, 1983. — Т. 3. —
С. 653.
Культурне піднесення 20-х років. Український авангард: [Л. Курбас] // Попо-
вич М. Нарис історії культури України. — К., 1998. — С. 607, фото.
Лесь Курбас і Харків // Шерех Ю. Поза книжками і з книжок. — К., 1998. —
С. 173.
Лесь Курбас у театральній діяльності в оцінках сучасників: Документи. — Бал-
тимор; Торонто: Смолоскип, 1989. — 1026 с; іл.
Лесь Курбас // Підгайний С. Українська інтелігенція на Соловках: Спогади 1933–
1941. — Тернопіль, 1999. — С. 88–90, фото.
Молодий Театр, заснований Л. Курбасом (з червня 1916 до вересня 1917, під на-
звою «Студія») у Києві // Енциклопедія українознавства. — Львів, 1996.
— Т. 5. — С. 1641.
83
Нагай С. Лесь Курбас // Наш театр. Книга діячів українського театрального мис-
тецтва 1915–1991 / За ред. Г. Лужницького. — Нью-Йорк; Париж; Сідней;
Торонто, 1992. — Т. 2. — С. 87–91.
Поспелов О. О. Національний театр: шляхи до відродження // Українське мистец-
тво: Міжвід. зб. наук. праць. — К., 1993. — Вип. 1. — С. 103–117.
Ревуцький В. В орбіті світового театру. — К.; Харків; Нью-Йорк: Вид-во
М. П. Коць, 1995. — 243 с., іл.
Про Л. Курбаса див.: «Покажчик імен», с. 227.
Рубльов О. С., Черченко Ю. А. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції
20–50-ті роки ХХ ст. — К.: Наук. думка, 1994. — 349 с.
С. 32, 42, 114, 138, 161: Про Л. Курбаса.
Рудницький М. І. В наймах у Мельпомени. — К.: Мистецтво, 1963. — 343 с., портр.
С. 304–315: Про Л. Курбаса.
Терещенко А. На музичній хвилі ... «Березіль» / До питання: Курбас і музика //
Укр. мистецтвознавство: Міжвід. зб. наук. праць. — К., 1993. — Вип. 1. —
С. 86–97.
Ткач В. Мова кіно в театральних постановках Леся Курбаса «Джіммі Хіггінс» і
«Макбет» // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Праці театро-
знавчої комісії. — Львів, 1999. — Т. CCXXXVII. — С. 234–245.
Український авангард // Попович М. Нарис історії культури України. — К., 1998.
— С. 606–608.
Український драматичний театр: Нариси історії. У 2-х т. Т. 1. Дожовтневий пері-
од. / Під ред. М. Рильського. — К.: Наук. думка, 1967. — 519 с.
С. 360, 376, 378, 427, 430, 431,
433, 435, 437, 442–455: Про Л. Курбаса.
Цеханський В. Разом із Курбасом: Спогад // Укр. вісник. — 1987. — Вип. 7, 8, 9–
10. — С. 199–204.
Чирков Ю. А было все так. — М.: Политиздат, 1991. — 328 с.
С. 95–101: Ссыльный театр под
руководством Л. Курбаса на Соловках.
***
Шкраб’юк П. Куля Леся Курбаса: Вірш // Тернопілля’97: Регіон. річник. — Тер-
нопіль, 1997. — С. 402.
***
Адаменко Б. Духовні спадкоємці Курбаса // Збручанська зоря. — 1989. — 4 лип.
Андрущук Т. Шлях театру до незалежності // Сучасність. — 1997. — №12. —
С. 151.
Бабій М. Неповторна творча особистість // Гомін волі. — 1997. — 22 лют.
Баб’як П. Митець у колі сучасників // Русалка Дністрова. — 1997. — №4 (квіт.).
Бажан М. У світлі Курбаса // Вітчизна. — 1982. — №10. — С. 118–150.
Балаєв Р. Лесь Курбас на Соловках // Театральная жизнь. — 1989. — №7. —
С. 25–27.
Бандурка І. Він зробив так багато, як ніхто не зробив ... // Селянська доля. —
1997. — 1 берез.
84
Бандурка І. Впав митець із скривавленим серцем ... // Вісник Надзбруччя. — 1997.
— 28 лют.
Бічуя Н. Десять слів поета: Повість-есе // Жовтень. — 1986. — №6. — С. 13–55.
Бобошко Ю. Духовна спадщина Леся Курбаса // Друг читача. — 1989. — №23. —
С.8.
Бобошко Ю. Лесь Курбас і «Тернопільські театральні вечори» // Русалка Дністро-
ва. — 1998. — №8 (квіт.).
Бобошко Ю. Майстер // Укр. театр. — 1987. — №1. — С. 18–21.
Бондар Н. Українські письменники на Соловках: (Лесь Курбас) // Укр. мова і лі-
тература. — 1997. — №13. — С. 3–4.
Валаев Р. Лесь Курбас на Соловках // Театральная жизнь. — 1989. — №7. —
С. 25–27.
Василишин О. «А пам’ятаєш Медобори?...»: До дня народження Леся Курбаса //
Вільне життя. — 1992. — 26 лют. — (Рядок з біографії краю).
Василишин О. Він розмовляв із майбутнім: До 111-ї річниці від дня народження
Леся Курбаса // Гомін волі. — 1998. — 21 лют.
Василишин О. Довгий шлях визнання // Гомін волі. — 1995. — 22 лют.
Василишин О. «Іде Лесь Курбас, а за ним — нова доба ...» // Свобода. — 1997. —
20 лют., портр. — (Майстер сцени).
Василишин О. Лесь Курбас — митець нашого часу: [До 112-ї річниці від дня на-
родження] // Гомін волі. — 1999. — 20 лют.
Василишин О. На службі у Мельпомени // Вільне життя. — 1997. — 25 лют.
Василишин О. Син Подільського краю. // Вільне життя. — 2000. — 26 лют. —
(Незабутні).
Василишин О. Так згас Прометей: Нове про смерть Леся Курбаса // Збручанська
зоря. — 1989. — 2 листоп.
Василишин О. Трагічна доля митця: До 60-річчя з дня смерті Л. Курбаса // Гомін
волі. — 1997. — 8 листоп.
Василишин О. «Я вибираю Березіль» // Вільне життя. — 1993. — 23 лют. — (Ря-
док з біографії краю).
Веселовська Г. Як народжувався Арлейн — Київ, «Молодий театр» — 1917–
1919 рр. // Укр. театр. — 1997. — №1. — С. 6–9; іл.
Вінд Т. Режисер, актор, драматург, педагог … // Діалог. — 1997. — 8 берез.
Вірний М. Лесь Курбас почасти реабілітований: До 100-річчя з дня народження //
Віднова. — 1987. — №6–7. — С. 132–139.
Водяний Т. Спомин про Леся Курбаса // Тернопіль: Укр. гімназія в Тернополі.
1898–1944. Дод. №3. — Тернопіль, 1992. — С. 58–60.
Возвращение // Театральная жизнь. — 1987. — №21. — С. 8–9.
Волицька І. Так починався Лесь Курбас // Київ. — 1984. — №1. — С. 153–157.
Волицька І. Театральна юність Леся Курбаса // Час. — 1997. — 27 лют.
Волицька І. Університети Леся Курбаса // Знання та праця. — 1987. — №2. —
С. 14–15.
Волицька І. Юність Леся Курбаса // Укр. театр. — 1982. — №3. — С. 23.
Вуйчик О. Кудесник театра // Правда Украины. — 1987. — 25 февр.
Гайдабура В. В легендах дому жива історія // Укр. театр. — 1997. — №1. —
С. 26–29; іл.
85
Гайдабура В. Курбас: Нове у хроніці Голгофи // Укр. театр. — 1994. — №3. —
С. 2–6. — (Пам’ять).
Галабутська Г., Бабанська Н. Перший національний театр: [Л. Курбас — член
театральної ради] // Укр. театр. — 1998. — №1. — С. 24.
Гладишева А. Майстерність сценічної мови // Укр. театр. — 1987. — №2. —
С. 26–28.
Голдовський Б., Смілянська С. Лесь Курбас і театр ляльок // Укр. театр. — 1989.
— №3. — С. 19–20.
Голобородько Я. Їх стратили в один день: (Творча дружба М. Куліша та
Л. Курбаса) // Літ. Україна. — 1997. — 6 листоп.
Грачова В. М. До історії перших вистав Л. Курбаса в театрі «Березіль» // Дніпро.
— 1987. — №2. — С. 24–30.
Гром’як Р. Повернення Леся Курбаса // Вільне життя. — 1987. — 7 лип. —
(Штрихи до портрета).
Давидов В. Реформатор // Культура і життя. — 1987. — 8 берез.
Давидов В. Так починався Курбас: Розповіді про майстерність // Вільне життя. —
1987. — 4 лют.
Дейч О. Людина, яка була театром // Жовтень. — 1982. — №6. — С. 93–101.
Дорфман С. І куля і сцена на двох одна: [Л. Курбас і С. Міхоелс] // Тиждень. —
1998. — №6 (1 лют.).
Драк А. Сценографи епохи Курбаса // Укр. театр. — 1997. — №1. — С. 14–17; іл.
Драч І. Шана геніальному митцеві // Літ. Україна. — 1987. — 19 лют.
Дубровський В. Він був реформатором театру до Станіславського ... // За вільну
Україну. — 1995. — 18 берез.
Єфименко Н. Лесь Курбас. Діалог культур // Українське слово. — 1995. — 18
трав.
Жицька Т. Л. Л. Курбас і С. Черкасенко // Укр. театр. — 1997. — №6. — С. 20–21.
Журов Г. «Хочу показати живе життя» // Новини кіноекрана. — 1987. — №3. —
С. 2–3.
Запорожець О. Уроки: Спогади про Леся Курбаса // Київ. — 1987. — №2. —
С. 141–146.
Заседание коллегии Народного комиссариата просвещения УССР: Об увольнении
Леся Курбаса с должности директора и худ. руководителя театра «Бере-
зиль» // Театр. — 1989. — №4. — С. 124–143.
Карасінська М. Естетика? Теорія? Спільні місця: [Про театральну творчість Лео-
на Шіллера та Леся Курбаса: Доповідь виголошена на міжнародній науко-
вій конференції «Польсько-українські стосунки в історії, літературі, куль-
турі. 1890–1990 рр. В інституті польської філології. Познань, 5–8 грудня
1999] // Кіно. Театр. — 2000. — №4. — С. 9–12. — (Сторінки історії).
Кісін В. Кілька необов’язкових штрихів до портретів Леся Курбаса та його учня
М. Верхацького // Укр. театр. — 1997. — №1. — С. 2–5.
Клековкін О. Лесь Курбас: система і метод: Полемічні нотатки // Укр. театр. —
1999. — №4. — С. 27–30.
Коваленко О. Зірка і безсмертя Леся Курбаса // Новини Шумщини. — 1997. — 22
лют.
86
Коваленко О. Перший міжнародний проект центру Леся Курбаса // Укр. театр. —
1997. — №2. — С. 10.
Козак Б. Лесь Курбас заповів «Гайдамаків»: [Вистава на сцені театру ім. Марії
Заньковецької] // Театральна бесіда. — 1998. — №1(3). — С. 8–10.
Козак Б. «Митець — вільний вияв людини»: Учора минуло 110 років від дня на-
родження видатного українського реформатора сцени Леся Курбаса // Ку-
льтура і життя. — 1997. — 26 лют.; портр.
Корнієнко Н. Актор як метафізична проблема: Лесь Курбас та Йосип Гірняк //
Укр. театр. — 1997. — №1. — С. 30–31.
Корнієнко Н. Лесь Курбас: З історії радянської режисури // Сучасність. — 1969.
— №8. — С. 71–85.
Корнієнко Н. Центр Курбаса. Право на існування // Укр. театр. — 1995. — №4. —
С. 8–10.
Кузякіна Н. Олександр Довженко та Лесь Курбас // Укр. театр. — 1989. — №6. —
С. 8–11.
Лабінський М. Контур, степ і доля // Укр. театр. — 1992. — №1. — С. 2–4.
Лабінський М. Перекладацька спадщина Леся Курбаса // Березіль. — 1994. —
№11–12. — С. 174–179.
Лабінський М., Шудря М. Справа 3168: (Судові матеріали у справі Л. Курбаса) //
Україна. — 1991. — №11–13.
Лабінський М., Шудря М. Справа №103010: (Судові матеріали у справі митця) //
Укр. театр. — 1993. — №1. — С. 26–29.
Лабінський М., Шудря М. У крижаній пустелі // Україна. — 1988. — №7. —
С. 20–22.
Ларина О. Лесь Курбас у Відні // Артлайн. — 1998. — №1. — С. 20–21.
Лесь Курбас — відомий і невідомий // Час. — 1997. — С. 6–12 берез.
Лущик С. Неизвестный портрет // Театр. — 1987. — №9. — С. 79–80.
Люба Н. В. Курбас: нове у хроніці голгофи // Гомін волі. — 1997. — 22 лют.
Лягущенко А. Лесь Курбас: Мистецтво художника у дзеркалі двох епох // Укр. те-
атр. — 1996. — №2. — С. 2–3.
Маркаде В. Театр Леся Курбаса // Сучасність. — 1983. — №. 1–2. — С. 121–130.
Мацкин А. Три встречи с Курбасом: Воспоминания // Театр. жизнь. — 1990. —
№13. — С. 22–25.
Медведик П. Бібліотека Леся Курбаса: [у Терноп. краєзнав. музеї зберігається
особиста бібліотека Л. Курбаса] // Тернопіль. — 1995. — №4. — С. 70–72.
Медведик П. Лесь Курбас // Тернопіль: Укр. гімназія в Тернополі. 1898–1944.
Дод. №3. –Тернопіль, 1992. — С. 47, портр.
Медведик П. Курбасові весняні вечори // Жовтень. — 1987. — №4. — С. 80–89,
іл., фото; №5. — С. 81–95.
Медведик П. Організатор і художній керівник «Тернопільських театральних вечо-
рів» // Русалка Дністрова. — 1997. — №4 (квіт.).
Медведик П. Режисер, педагог, театральний діяч // Ровесник. — 1987. — 19 лют.
Медведик П. Сценою покликані // Вільне життя. — 1987. — 18 лют.
Метр театрального авангардизму // Голос України. — 1997. — 25 лют.
Мистецтво, що належить світові // Гомін волі. — 1997. — 8 лют. — (До 110-ї річ-
ниці від дня народження Леся Курбаса).
87
На ваш запит ...: [Документальне підтвердження про арешт та смерть Л. Курбаса]
// Вісник Тернопілля. — 1993. — 26 берез.
Никанорова О. Таємниця урочища Сандармох: [Про страту Л. Курбаса на Солов-
ках] // Урядовий кур’єр. — 1997. — 18 листоп.
Никтева Т., Стародуб А. «...Я принял это молча ...»: О заседании, на котором
было принято решение об увольнении Леся Курбаса с должности дирек-
тора и худ. руководителя театра «Березиль» // Театр. — 1989. — №4. —
С. 120–123.
Олещук І. У «Сандормоху» розстріляли Курбаса // Свобода. — 1998. — 12 груд.
— (Остання адреса).
Олтаржевська Л. Уперед, до Курбаса // Україна молода. — 2000. — 5 трав.
Осташко Т. З історії літературно-мистецького життя в Україні за часів Централь-
ної Ради // Укр. іст. журнал. — 1998. — №3. — С. 26–27.
Петрицька Л. М. Слово про Курбаса // Сіл. вісті. — 1987. — 25 лют.
Рибалко О. Нездійсненний план Леся Курбаса // Укр. театр. — 1990. — №5. —
С. 21.
Руденко Н. Незабутні дні горінь: Виповнюється 80 років від дня заснування у Ки-
єві «Молодого театру» під керівництвом Леся Курбаса // Гомін волі. —
1996. — 25 трав.
Садовська Г. У пошуках Курбаса ХХІ століття // Вільне життя. — 1999. — 2 жо-
вт. — (Тернопільські театральні вечори).
Скалій Р. Енергія таланту // Соц. культура. — 1987. — №2. — С. 28–31.
Скалій Р. Творець і реформатор // Рад. освіта. — 1987. — 27 лют.
Скалій Р. Ще раз про факти і домисли: Деякі міркування про «білі плями» в біог-
рафії Леся Курбаса // Культура і життя. — 1989. — 3 верес.
Совєтов І. «Моя сторінка закінчена. Я сходжу зі сцени ...» [слово Л. Курбаса, ска-
зане 5 жовт. 1933 р., тим хто вершив суд над ним] // Україна. — 1988. —
№23. — С. 18–19; №24. — С. 18–19.
Спроба спокути провин: [Урочистості з нагоди 110-ї річниці від дня народження
Л. Курбаса] // Театральна бесіда. — 1997. — №2. — С. 44.
Сушкевич В. Життя, віддане сцені // Вільне життя. — 1987. — 22 лют.
Танюк Л. Лесь Курбас і молодь // Молодь України. — 1987. — 25 лют.
Торконяк Т. Лесь Курбас // Вісті Придністров’я. — 1997. — 21 лют.
У пам’яті людській: [100 річчя від дня народження Л. Курбаса] // Ровесник. —
1987. — 24 лют.
У театрі дух його витає: [Про Л. Курбаса, його школу] // Свобода. — 1999. — 6
серп., портр.
Черкашин Р. Ми березільці: Спогади // Культура і життя. — 1996. — 13 берез.
Черкашин Р. Обраниця Леся Курбаса: [Про В. Чистякову — дружину великого
Курбаса, яка стала видатною драматичною актрисою на укр. сцені 20–50-х
років] // Березіль. — 1993. — №3–4. — С. 152–156. — (Дослідження. Пуб-
лікації).
Черкашин Р. Трагічний тріумф Курбаса: Із спогадів колишнього березільця // Ку-
льтура і життя. — 1988. — 6 берез.
Чорній С. Лесь Курбас — артист, філософ // Сучасність. — 1975. — №12. —
С. 13–35.
88
Шерех Ю. Лесь Курбас і Харків // Сучасність. — 1993. — №12. — С. 44–52.
Шиляев В. Когда же все-таки погиб Лесь Курбас? // Правда Украины. — 1997. —
12 апр.
Шудря М. Історія державотворення в іменах: [Курбас Лесь (Олександр Зенон)
Степанович] // Укр. культура. — 2000. — №4. — С. 26–27, фото.
Шудря М., Лабінський М. Трагедійна доля митця // Україна. — 1991. — №11. —
С. 15–17.
Яковишин С. Театр — життя і доля // Колос. — 1997. — 22 лют.
***
Волхонович Ю. Броніслава Ніжинська і Лесь Курбас // Укр. театр. — 1997. — №1.
— С. 10–13; іл.
Жицька Т. Л. Курбас і С. Черкасенко // Укр. театр. — 1997. — №6. — С. 20–22.
«...Задивувати світ»: Листи Леся Курбаса до Гната Хоткевича // Соц. культура. —
1987. — №2. — С. 28–31.
Кузякіна Н. Олександр Довженко та Лесь Курбас // Дніпро. — 1994. — №9–10. —
С. 38–44.
Чистякова В. Листи-спогади: [Про особисте і творче життя з Л. Курбасом] // Бе-
резіль. — 1993. — №3–4. — С. 156–178.
***
Василишин О. Сюди він повернувся назавжди: [Про музей Л. Курбаса] // Гомін
волі. — 1997. — 22 лют.
Волицька І. Дім на горі: День у музеї Леся Курбаса [у Старому Скалаті] // Укр. те-
атр. — 1987. — №4. — С. 27–29.
Засвітилася зоря...: [У Старому Скалаті Підволочиськ. р-ну відкрито десять років
тому музей-садибу Л. Курбаса] // Свобода. — 1997. — 20 лют. — (Музей-
садиба митця).
Корнієнко Н. Центр Леся Курбаса [створений в Києві] // Слово і час. — 1999. —
№4–5. — С. 100–101.
Кушнірук З. Ще одна меморіальна дошка: встановлена на честь славетних майст-
рів сцени Л. Курбаса і М. Бенцаля на будинку обласної філармонії, в яко-
му у 1915–1917 роках діяв український театр «Тернопільські театральні
вечори»// / Вільне життя. — 1991. — 5 листоп.
Лавренюк В. П’ять кімнат і увесь світ: Про музей-садибу Л. Курбаса у Старому
Скалаті // Вільне життя. — 1988. — 24 лип.
Шпікула М. Старий Скалат ушанував Леся Курбаса // Гомін волі. — 1998. —
7 берез.
***
Курбас мандрував Англією та Австралією: [Посмертно] / Виставка, присвячена
Лесю Курбасу, оформлена в музеї театрального мистецтва в м. Києві //
Україна молода. — 1998. — 27 січ.
Лесь Курбас у Відні: [Симпозіум і виставка, приурочені видатному укр. режисе-
рові] // Artline. — 1998. — №1. — С. 20.
Мельник В. З історії конкурсів ім. Л. Курбаса «Тернопільські театральні вечори» //
Русалка Дністрова. — 1998. — №8 (квіт.).
89
Пам’ятає Відень Леся Курбаса: [У центрі столиці Австрії відкрито меморіальну
дошку Л. Курбасу] // Голос України. — 1998. — 14 листоп.
Скалій Р. Вшанування Леся Курбаса // Літ. Україна. — 1987. — 5 берез.
Скуратівський В. Трагічно-захоплююча ретроспектива: [Про книгу Н. Корнієнко
«Лесь Курбас: Репетиція майбутнього»] // Кіно. Театр. — 1998. — №6. —
С. 34.
***
Корниенко Н. Н. Курбас Лесь (Александр Степанович) // БЭС. — 3-е изд. — М.,
1973. — Т. 14. — С. 23.
Курбас Лесь // УРЕ. — 2-е вид. — К., 1981. — Т.6. — С. 22.
Курбас Лесь // Митці України: Енцикл. довідник. — К., 1992. — С. 344.
Курбас Лесь // Енциклопедія українознавства. — Львів, 1994. — Т. 4. — С. 1238–
1239.
Курбас Лесь // Мистецтво України: Біогр. довідник. — К., 1997. — С. 347.
Р. Б. Курбас Александр Степанович // Театральная энциклопедия. — 1964. —
Т. 3. — С. 337–338.
Лабінський М. Курбас Лесь (Олександр) Степанович // УЛЕ. — К., 1995. — Т. 3.
— С. 108–109, фото.
Курбас Лесь (Олександр) Степанович // Шевченківський словник. — К., 1976. —
Т. 1. — С. 336–337, портр.
***
Лесь Курбас: Указатель литературы за 1957–1987 гг. / Мин-во культуры УССР;
ХГМБК. — Харьков, 1988. — 31 с.
ШАГАЙДА СТЕПАН ВАСИЛЬОВИЧ
український актор театру і кіно
Народився 9 січня 1896 у Білоголовах Зборівського району Тернопільсь-
кої області. Навчався малювати в іконописній майстерні Почаївської Ла-
ври. Громадянська війна закинула С. Шагайду до Києва, де він у 1922–
1928 рр. працював актором театру «Березіль» під художнім керівництвом
Л. Курбаса. Восени 1926 переїхав з «Березолем» на працю до Харкова.
Під режисурою Л. Курбаса, Я. Бортника, Б. Тягна, В. Василька на
сцені «Березоля» зіграв ролі: Пана («Газ» Кайзера), робітника («Джіммі
Хіггінс» за Е. Сінклером), повстанця («Гайдамаки» Л. Курбаса за Т. Шев-
ченком), Зава («Шпана» Ярошенка), Сірого Вовка («Жакерія» Меріме),
Шмигельського («Сава Чалий» Карпенка-Карого), Сальтовадія («Король
бавиться» Гюго) та інші.У 1927–37 рр. знявся на Одеській і Київській кі-
ностудіях у 26-ти фільмах режисерів Г. Стабового, Б. Тягна,
І. Кавалерідзе, Г. Рошаля, Ф. Лопатинського, О. Довженка. Серед ролей
Шагайди у кіно: Чапіра («Перлина Семираміди»), професор Грабар
(«Ступати заважають»), офіцер («П’ять наречених»), Прокіп Кандзюба
(«Фата моргана» за повістю М. Коцюбинського), Кармалюк («Карма-
90
люк»), перукар Балаба («Багата наречена»), у фільмах О. Довженка — ба-
тько («Іван», фільм демонструвався 1935 р. на Міжнародному фестивалі
у Венеції) і Глущак («Аероград»). Автор спогадів «Моя робота в «Аерог-
раді» (1935), «Партизан Степан Глущак» (1936).
Загинув 12 січня 1938 року.
Література
Бабишкін О. Українська література на екрані: Літ.-критич. нарис. — К.: Рад. пи-
сьменник, 1966. — 199 с.
С. 43, 57, 58: Про С. Шагайду.
Бодик Л. Джерела великого кіно: Спогади про О. Довженка. — К.: Рад. письмен-
ник, 1965. — 159 с.
С. 140–141: Про С. Шагайду.
Медведик П. Степан Шагайда // Наукові записки: Зб. / Терноп. краєзнав. музей. —
Тернопіль, 1993. — С. 150–166, портр., іл.
Ревуцький В. В орбіті світового театру. — К.; Харків; Нью-Йорк: Вид-во
М. П. Коць, 1995. — 243 с., іл.
С. 124–125, 133: Про С. Шагайду.
***
Дуда І. Шагайда Степан: (Біогр. відомості) // Тернопіль вечірній. — 1992. — 17
черв.
Дуда І. Шагайда Степан Васильович // Свобода. — 1992. — 5 трав.
Жукова А. Степан Шагайда // Новини кіноекрану. — 1969. — №6. — С. 16.
Масоха П. На театральних барикадах // Вітчизна. — 1966. — №1. — С. 180.
Медведик П. Крізь усе життя // Вільне життя. — 1986. — 4 квіт.
Медведик П. Степан Шагайда // Вільне життя. — 1967. — 18, 19, 21 листоп.
Медведик П. Степан Шагайда // Жовтень. — 1968. — №7. — С. 93–96, портр., іл.
Медведик П. Той сад незабутній // Рад. село. — 1986. — 17 трав.
Сердюк О. Повість давня і нинішня // Вільне життя. — 1968. — 10 січ.
Степан Шагайда // Вітчизна. — 1996. — №5–6. — С. 96–97.
***
Шагайда Степан Васильович // УРЕ. — 2-е вид. — К., 1985. — Т. 12. — С. 357.
Шагайда Степан Васильович // Митці України: Енцикл. довідник. — К., 1992. —
С. 636.
Шагайда Степан Васильович // Мистецтво України: Біогр. довідник. — К., 1997.
— С. 638.
Шагайда Степан Васильович // Медведик П. Літературно-мистецька та наукова
Зборівщина: Словник біогр. визначних людей. — Тернопіль, 1998. —
С. 209–211, портр.
91
 Актори та режисери Тернопільського
українського драматичного театру
ім. Т. Г. Шевченка
ФОРГЕЛЬ МИХАЙЛО ЯКУБОВИЧ
художній керівник театру
Народився 27 серпня 1952 року в с. Новосілка Підволочиського р-ну. У
1977 році закінчив Київський інститут культури. Продовжив навчання у
Державному інституті театрального мистецтва (ГІТІС) у Москві в класі
професора Миколи Ельяну (1989 р.).
Працював на викладацькій роботі в Теребовлянському культосвітньо-
му училищі, обласному Будинку народної творчості, обласному управлінні
культури.
З 1985 р. — художній керівник Тернопільської обласної філармонії,
з листопада 1992 р. очолює обласний драматичний театр ім. Т. Г. Шев-
ченка. Сприяв відкриттю акторського відділення у Тернопільському му-
зичному училищі ім. С. Крушельницької (12 випускників першого випус-
ку з 1999 р. успішно працюють у театрі). Організував всеукраїнський фе-
стиваль-конкурс «Тернопільські театральні вечори», в якому вже з 1999
р. двічі змагалися на кращу виставу молоді режисери. З 2001 р. цей фес-
тиваль переросте у статус міжнародного.
АВРАМЕНКО ГЕОРГІЙ ТИТОВИЧ
актор і режисер, заслужений артист УРСР (1964)
Народився 15 березня 1905 р. в Києві. У 1924 р. став актором пересувно-
го театру ім. Лесі Українки під художнім керівництвом Є. Коханенка.
Згодом працював актором у Першому київському робітничо-селянському
театрі, у Харківському театрі «Червоний шлях». Та по-справжньому роз-
крив себе актор у Тернопільському театрі ім. Т. Шевченка. Він майстер
комедійних, сатиричних і гостросюжетних образів. Володів умінням пог-
лядом очей і жестами, без слів передавати багату гаму людських по-
чуттів, розкривати великий світ людських взаємин.
Серед ролей: Кичатий («Назар Стодоля» Т. Шевченка), Шельменко
(«Шельменко-денщик» І. Квітки-Основ’яненка), Товченик («Незабутнє»
за О. Довженком), Фамусов («Лихо з розуму» О. Грибоєдова).
Поставив вистави «Майська ніч» М. Старицького (1948), «Олеся» за
О. Купріним (1964), «Чужа дитина» Шкваркіна, «Майська ніч» Стариць-
кого, «Дівчата-красуні» Симукева, «Шельменко-денщик» Квітки-
Основ’яненка, «Мати-наймичка» Тогобочного, «Операція «Чеський ліс»
92
М. Вірти, «Сватання на Гончарівці» Квітки-Основ’яненка. Виїхав до сина
в Київ, там і помер 1989 р.
Література
Корнієнко О. З. Тернопільський театр ім. Т. Г. Шевченка. — К: Мистецтво, 1980.
— 102 с., іл. C. 61–97.
***
Гладкий В. Не мозаїка, а сплав // Вільне життя. — 1975. — 16 берез.
Медведик П. Кують зозулі весни // Ровесник. — 1975. — 25 берез.
Русова Н. Найважче і найсолодше // Вільне життя. — 1964. — 12 груд.
***
Гладкий В. «Мати-наймичка» [І. Тогобочного за Т. Шевченком] // Вільне життя.
— 1961. — 17 груд.
Остапенко Г. «Жених з Аргентини» [В. Минка] // Вільне життя. — 1961. — 4 груд.
***
Авраменко Георгій Титович // Мистецтво України: Енциклопедія. — К., 1995. —
Т. 1. — С. 14.
АНТКІВ БОГДАН МИХАЙЛОВИЧ
актор, композитор і диригент, засл. артист УРСР (1952)
Народився 14 січня 1915 р. в Острові Тернопільського району у
родині сільського диригента. Вчився у Тернопільській гімназії, закінчив
1944 середню школу.
Початкову музичну освіту отримав на курсах хорового диригування в
Тернополі — філії Вищого Музичного Інституту імені М. Лисенка (1933–
1934 рр.) в Ю. Криха. У 1962–1969 рр. вчився у Львівській консерваторії
на диригентсько-хоровому факультеті в Ю. Луціва. Працював у Тернопо-
лі — Хоровій капелі обласної філармонії (1940–1941 рр.), Обласному
драматичному театрі імені І. Франка (1944–1948 рр.), обласному музич-
но-драматичному театрі ім. Т. Г. Шевченка (1948–1963 рр.).
Перший серед акторів-тернополян у 1952 році удостоєний звання
«Заслужений артист УРСР». Від червня 1963 року — актор Львівського
драматичного театру імені М. Заньковецької. Паралельно викладав в теа-
тральній студії.
Основні ролі: Манелік («Людина і вовк» А. Гімера), Наливайко (од-
нойменна п’єса В. Грипича та В. Серпкові за І. Ле), Гонта («Гайдамаки»
за Т. Шевченком), Барильченко («Суєта» І. Карпенка-Карого), Стариць-
кий («Марія Заньковецька» І. Рябокляча), Горнов («Доки сонце зійде ...»
М. Старицького), Михайло («Украдене щастя» І. Франка), Дядько Лев
(«Лісова пісня» Л. Українки), Верховий («Обочина» М. Зарудного), Яків
(«Данило Галицький» В. Босовича), Кобзар («Маруся Чурай» за
Л. Костенко).
93
 У театрах Тернополя поставлені його інсценізації п’єс: «Розлука» за
І. Цюпою (1962), «На зламі ночі» Р. Іваничука (1964), «Сестри Річинські»
І. Вільде (1968), «Прапороносці» О. Гончара (у співавторстві з
С. Данченком) (1975), «Шрами на скалі» Р. Іваничука, «Меланхолійний
вальс» О. Кобилянської (обидві 1989), «Мальви» Р. Іваничука (1990),
«Мотря» Б. Лепкого (1991). Автор музики до вистав — «Наливайко» за
І. Ле, «Пісня серця» В. Вакуленка, перекладів драматичних творів —
«Мужчина» Г. Запольскої (з польської), романсів «Жалю, мій жалю» і
«Ой ти, дівчино» (сл. І. Франка), хорів «Заповіт» і «Лічу в неволі» (сл.
Т. Шевченка), пісні «Романе, Романе» (сл. М. Петренка). Виступав у Тер-
нополі під час гастролей театру імені М. Заньковецької в 1980, 1985, 1990
роках.
Помер Б. Антків 22 грудня 1998 р. і похований у Львові.
Література
Антків Б. Борис Мірус — яскрава особистість, неповторна індивідуальність //
Мірус Б. Спогади артиста. Друзі про нього. — Тернопіль, 2000. — С. 187–
190, портр.
Антків Б. З роси та води: [Спогади про Б. Міруса] // Театральна бесіда. — Львів,
1998. — №2(4). — С. 13–14, сцени з вистави.
Антків Б. Як не загинули «Сестри Річинські»: [До 30-річчя постановки у театрі
ім. М Заньковецької] // Театральна бесіда. — 1998. — №1(3). — С. 52–53.
Михайлик Б. [Антків Б. М.]. Підсумки української «Театральної весни» // Вільне
життя. — 1958. — 3 серп.
***
Гайдебура В. М. Володимир Грипич: Нарис про життя і творчість. — К.: Мистец-
тво. — 1984. — 158 с., іл.
С. 44–47, 53: Про Б. Антківа.
Корнієнко О. З. Тернопільський театр імені Т. Г. Шевченка. — К.: Мистецтво,
1980. — 102 с.
С. 18, 23, 26, 38, 39, 41: Про Б. М. Антківа.
***
Брилинський Ю. І з роси, і з води, і з кожної калабаньки // Високий замок. —
1995. — 17 січ.
Гарбозюк М. Про інсценізацію трилогії Б. Лепкого «Мазепа»: Зап. монологів ар-
тистів Б. Антківа, І. Бернацького, Б. Міруса // Неділя. — Львів. — 1995. —
17 лют.
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
Гринько А. Пример служения искусству: Расскажу о товарище // Львов. правда. —
1985. — 12 янв.
Давидова І. Людяність обдарування // Рад. жінка. — 1975. — №1. — С. 18–19.
94
Заозерний І. Богдан Михайлович Антків // Вільне життя. — 1947. — 9 груд.
Іваничук Р. Слово про митця // Вільна Україна. — 1985. — 13 січ.
Козак Б. З Божої ласки знав і умів багато: [До річниці з дня смерті Б. Антківа] //
Театральна бесіда. — 1999. — №2(6). — С. 37–38.
Корнієнко О. Творець народних характерів // Укр. театр. — 1977. — №6. —
С. 18–20.
Медведик П. Грані, барви, мелодії // Вільне життя. — 1975. — 15 січ.
Николин М. З роси та з води: [Про творчий шлях Б. Антківа] // Шляхом Ілліча. —
1975. — 18 січ.
Романенко О. Богдан Антків // Вільне життя. — 1955. — 27 листоп.
Ротар Д. Театр Богдана Антківа // Русалка Дністрова. — 1996. — №4 (лют.).
Рудницький М. Хороша заявка: [Про виставу «Наливайко» І. Ле, про роль
Б. Антківа] // Вільна Україна. — 1960. — 21 черв.
Янковий М. Сто ролей Богдана Антківа // Вільне життя. — 1985. — 19 січ.
***
Антків Богдан Михайлович // Мистецтво України: Біогр. довідник. — К., 1997. —
С. 21.
Антків Богдан Михайлович // Мистецтво України: Енциклопедія. — К., 1995. —
Т. 1. — С. 67.
Антків Богдан Михайлович // Митці України: Енцикл. довідник. — К., 1992. —
С. 26.
Антків Богдан Михайлович // Шевченківський словник. — К., 1976. — Т. 1. —
С. 40.
***
Про Богдана Михайловича Антківа: Світла пам’ять талановитому актору: Некро-
лог // Подільське слово. — 1999. — 16 січ.
95

БЕЗПАЛЬКО МИХАЙЛО АНТОНОВИЧ
драматичний актор
Народився 6 червня 1938 року в Ліонському передмісті Гіні (Франція), де
закінчив 1 клас. Батьки покинули Тернопіль у пошуках кращої долі, але у
1945 році повернулися. М. Безпалько закінчив СШ №1 (1953) і Першу те-
атральну студію при Тернопільському музично-драматичному театрі
(клас) К. Капатського та Г. Авраменка (1956).
Працює драматичним актором у Тернопільському театрі понад чо-
тири десятиліття аж до сьогодні. Зіграв 200 ролей в українській, російсь-
кій, зарубіжній класиці та п’єсах сучасних драматургів.
Серед його ролей: Андрій («Марина» М. Зарудного), Гордій («Кай-
дани порвіте»), Микола («Пам’ять серця»), Савка («Незабутнє»), Роман
(«Вірус кохання»), Назар («Чортове плем’я»), Сава («Земля»), боярин
Михаїл («Цар Іван Шишман»), Микола («Наталка Полтавка»), Гринь
(«Ой, піду я в Бориславку»), Марко («Циганка Аза»), Кошовий («Тарас
Бульба»), козак Ґудзь («Про що тирса шелестіла»), а також в оперетах —
Старий циган («Циганський барон» Штрауса), Фері («Сільва» Кальмана),
Професор («Гуцулка Ксеня» Барнича) та інші.
На театральному курсі Тернопільського музичного училища
ім. С. Крушельницької викладає курс гримування актора.
Література
Весна Х. Дід Мороз на ймення Михайло: [Нарис про творчий шлях актора] // Ро-
весник. — 1988. — 26–31 груд., фото артиста в ролях.
Демків Б. «І швець, і жнець ...»: До 60-річчя від дня народження актора Терно-
пільського драмтеатру ім. Т. Шевченка Михайла Безпалька // Вільне жит-
тя. — 1998. — 6 черв.
Ляховський І. 200 ролей Михайла Безпалька // Тернопільська газета. — 1998. — 4
черв.
Собуцька В. Ще не одна чекає роль. Готуйтеся, король!: Живою легендою Тер-
ноп. театру назвали на ювілейному творчому вечорі з нагоди 60-річчя від
дня народження і 40-річчя творчої діяльності найбагатшого на ролі актора
Михайла Безпалька // Свобода. — 1998. — 20 черв. — (Ювілей).
БЕРНАЦЬКИЙ ІВАН ЙОСИПОВИЧ
драматичний актор, народний артист України (1991)
Народився 1 липня 1946 року у селі Городниця Підволочиського
району Тернопільської області. Закінчив Скалатську середню школу
(1963), театральну студію при Тернопільському театрі ім. Т. Шевченка по
класу Р. Степаненко (1965), акторський факультет Київського інституту
театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого по класу В. Биковця та
96
Ю. Мажуги (1969). Працював у Волинському театрі ім. Т. Шевченка
(Луцьк, 1969–1980), де зіграв ролі: Івана Непокритого («Дай серцю волю
...» Кропивницького), Езопа («Езоп» Фігейреду), Тьоркіна («Василь Тьо-
ркін» за А. Твардовським) та інші.
З 1980 провідний актор Львівського українського академічного
драматичного театру ім. М. Заньковецької. Серед ролей: Гнат («Безта-
ланна» І. Карпенка-Карого), Хорій («Іменем землі і сонця» Друце), від
автора («Гайдамаки» Л. Курбаса за Т. Шевченком), Перелесник («Лісова
пісня» Л. Українки), Савич («Павло Полуботко» К. Буревія), Доброслав
(«Данило Галицький» В. Босовича), Золотницький («Хазяїн» І. Карпенко-
Карого), Незламов («Без вини винні» О. Островського), Хашебай («Дім,
де розбиваються серця» Б. Шоу), Клеант («Тартюф» Ж. Б. Мольєра), Ка-
ссіс («Отелло» В. Шекспіра), композитор Шопен («Літо в Ноані»
Я. Івашкевича) та інші. Побував на гастролях заньківчан у Тернополі
(1980, 1985, 1990).
Література
Веселка С. Талант «Безталанної»: [Роль Гната у виконанні І. Бернацького] // Віль-
на Україна. — 1987. — 22 трав.
Львів.
Дуда І. Іван Бернацький // Свобода. — 1992. — 26 серп.
Орлик Т. Серце Шопена: [Роль у виконанні І. Бернацького] // Армія України. —
1995. — 7 лют.
***
Бернацький Іван Йосипович // Мистецтво України: Біогр. довідник. — К., 1997.
— С. 55.
Бернацький Іван Йосипович // Мистецтво України: Енциклопедія. — К., 1992. —
Т. 1. — С. 190.
97

БИКОВ ІВАН ЄГОРОВИЧ
драматичний актор, заслужений артист УРСР (1968)
Народився 5 червня 1927 року в Дніпропетровську. У 1948 р. закінчив
Дніпропетровське театральне училище. Працював актором: 1948–
1951 рр. Чернівецького музично-драматичного театру ім. О. Ко-
билянської, 1951–1959 Луганського драмтеатру ім. М. Островського, з
1960 року — у Тернопільському музично-драматичному театрі
ім. Т. Шевченка. Актор з сильним героїко-романтичним темпераментом,
грав парубків, військових, характерні типи.
І. Биков — автор гумористичних віршів, виданих окремою книж-
кою.
Серед ролей: Гнат («Безталанна» І. Карпенка-Карого), Михайло
(«Земля» за О. Кобилянською), Дорош («Сині роси» М. Зарудного), Вер-
нигора («Оборона Буші» М. Старицького), Крутов («Борги наші»
З. Володарського), Султан («Роксолана» за П. Загребельним), Павло Чу-
бань («Не судилось» М. Старицького), Конон («Замулені джерела»
М. Кропивницького), Роман («Ціною любові» О. Корнієнка), Борейко
(«Порт-Артур» І. Попова), Дон Жуан («Кам’яний господар» Л. Українки),
вожак Апраш («Циганка Аза» М. Старицького), Скирда («Голубі олені»
О. Коломійця) та інші.
Проживає у Тернополі.
Література
Давидова І. Ярослав Геляс. — К.: Мистецтво, 1986. — 157 с. — (Майстри сцени
та екрану).
С. 87–89: Про І. Бикова.
Корнієнко О. З. Тернопільський театр ім. Т. Г. Шевченка. — К.: Мистецтво, 1980.
— 102 с., іл.
С. 30, 43–44, 49, 57, 61–62, 70,
73, 77–78, 88: Про І. Бикова.
***
Завалков С. Через відстані: [«Борги наші» Володарського, у ролі Єгора —
І. Биков] // Вільне життя. — 1975. — 14 трав.
Ляховський І. І продовжується творчість: [Про І. Є. Бикова] // Вільне життя. —
1985. — 22 черв. — (Акторські силуети).
***
Медведик П. Биков Іван Єгорович // Мистецтво України: Енциклопедія. — К.,
1995. — Т. 1. — С. 195.
98
БОБРОВСЬКА ЄВДОКІЯ ГРИГОРІВНА
драматична акторка, заслужена артистка УРСР (1986)
Народилася 23 грудня 1930 року в с. Плисове Харківської області. У
1952 р. закінчила Львівське музичне училище. Працювала вчителем му-
зики у педучилищі, Тернопільській музичній школі. У 1957–1994 — ар-
тистка Тернопільського музично-драматичного театру
ім. Т. Г. Шевченка. Вона різнохарактерна артистка з виразними психоло-
го-емоційними рисами. Серед ролей: Катерина («Оборона Буші» М. Ста-
рицького), Ганна («Ой піду я в Бориславку» за І. Франком), Мавра («У
неділю рано зілля копала» за О. Кобилянською), Любина («Сині роси»
М. Зарудного), Ілона («Тигр та гієна» Ш. Петефі), Катерина («Пам’ять
серця» О. Корнійчука), Христя («Незабутнє» за О. Довженком), Глафіра
(«Єгор Буличов та інші» М. Горького), Софія («Ключі до щастя»
О. Корнієнка), Марія («Земля» за О. Кобилянською), Олександра (муз.
комедія «На сьомому небі» М. Зарудного), Василиса («Цар Іван Ши-
шман» К. Зидарова) та інші.
Проживає у Тернополі.
ЛІТЕРАТУРА
Корнієнко О. З. Тернопільський театр ім. Т. Г. Шевченка. — К.: Мистецтво, 1980.
— 102 с., іл.
С. 47, 73, 81: Про Є. Бобровську.
***
Давидова І. Два крила таланту: Штрихи до творчого портр. актриси Євдокії Боб-
ровської // Вільне життя. — 1986. — 10 черв.
Медведик П. Крило землі: [Комедія О. Іоселіані «Поки гарба не перекинулась»] //
Вільне життя. — 1976. — 31 груд.
У ролі Кесарії Є. Бобровська.
Мельничук Б., Фроленков В. Коли птахи не повертаються: [П’єса О. Галіна «Рет-
ро» («Сучасна історія»)] // Вільне життя. — 1982. — 21 листоп.
У ролі Діани Є. Бобровська.
Чорномаз О., Сушкевич В. Нотатки з прем’єри: [Вистави «Наближення»
Ю. Щербака] // Вільне життя. — 1985. — 19 жовт.
У ролі Маргарити акторка Є. Бобровська.
***
Бобровська Євдокія Григорівна // Мистецтво України: Енциклопедія. — К., 1995.
— Т. 1. — С. 216.
99
 БОБРОВСЬКИЙ АНАТОЛІЙ ВІКТОРОВИЧ Хім’як В. Грані таланту // Ровесник. — 1985. — 12 трав.
актор, режисер, заслужений артист УРСР (1967) ***
Народився 6 травня 1935 у с. Лісники Києво-Святошинського району Ки- Астаф’єв О. Монолог правди: [«Дикий Ангел» О. Коломійця] // Вільне життя. —
1979. — 6 лют.
ївської області. 1957 закінчив Київський театральний інститут Давидова І. Особливе право на віки: [Роздуми після вистави «Жарти жартами»
ім. І. Карпенка-Карого (клас проф. В. О. Неллі). Працює з 1957 актором Р. Коломійця] // Вільне життя. — 1986. — 27 трав.
(у 1970–1999 режисером) Тернопільського музично-драматичного театру Завалков С. «Кар’єра Артуро Уї» [Б. Брехта] // Вільне життя. — 1975. — 14 лют.
ім. Т. Шевченка; 1973–1974 — режисером Хмельницького музично- Завалков С. «Шлях до сина» [О. Корнієнка] // Вільне життя. — 1970. — 30 груд.
драматичного театру. Зіграв ролі героїко-драматичні та характерні. Серед Завалков С. Щоб не було вдовиних сліз: [«Вдови» І. Рачади] // Вільне життя. —
ролей: Командор («Камінний господар» Л. Українки), Андронатті та Іво- 1970. — 25 квіт.
ніка («В неділю рано зілля копала» і «Земля» за О. Кобилянською), За- Медведик П. «Під високими зорями» [М. Зарудного] // Вільне життя. — 1976. — 4
брода («Незабутнє» за О. Довженком), Северин («Дівчина з легенди» черв.
Л. Забашти), польський гетьман Жолкевський («Наливайко» за І. Ле), Паламар А. Совість роду свого: [«Дикий Ангел» О. Коломійця] // Вільне життя.
— 1979. — 21 лют.
Шамшон («Тигр і гієна» Ш. Петефі), Карась («Запорожець за Дунаєм» Садовська Г. «Доля людини». Виставу здано, що скаже глядач // Вільне життя. —
Гулака-Артемовського). 1976. — 19 листоп.
Як режисер цінить творчі знахідки актора, прагне до емоційно вира- Чорномаз О., Сушкевич В. Наближення до істини: [Вистава «Наближення»
зних образів у виставах. Поставив: «Вдови» І. Рачади (1970, худ. Ю. Щербака, режисер А. Бобровський] // Вільне життя. — 1985. — 19 жо-
М. Стецюра, муз. Б. Олійника), «Кар’єра Артуро Уї» Б. Брехта (1975, худ. вт., фото з вистави.
К. Сікорський, муз. Б. Янівського), «Дикий Ангел» О. Коломійця (1978, ***
худ. М. Стецюра, муз. Б. Янівського), «Мартин Боруля» І. Карпенка- Бобровський Анатолій Вікторович // Мистецтво України: Енциклопедія. — К.,
Карого (1983, худ. М. Стецюра), «Привиди» Г. Ібсена (1982, худ. 1995. — Т. 1. — С. 216.
М. Стецюра). Знімався в кіно: «Осяяння» (роль Художника, 1972), «Сім’я
Коцюбинських» (роль Скрипника, 1972), «Дума про Британку» (1971) та
інші. Читець художнього слова на концертах (твори Т. Шевченка,
П. Тичини, А. Чехова).
Література
Бобровський А. «Роль, до якої я йшов усе життя» // Тернопіль вечірній. — 1993.
— 3 лип.
Бобровський А. «Шлях до сина» О. Корнієнка: [Режисер про свою виставу] // Ро-
весник. — 1970. — 27 жовт.
***
Корнієнко О. З. Тернопільський театр імені Т. Г. Шевченка. — К.: Мистецтво,
1980. — 102 с., іл.
С. 30, 47, 61–62, 67, 69, 77–81: Про А. Бобровського.
***
Ляховський І. Анатолій Бобровський: Художник мусить творити // Вільне життя.
— 1985. — 17 трав. — (Акторські силуети).
Ляховський І. Лінія найбільшого опору // Вільне життя. — 1983. — 17 квіт., пор-
тр. — (Акторські силуети).
Приходько Л. Мить, вимріяна з дитинства: Творч. портр. засл. артиста УРСР
А. Бобровського // Вільне життя. — 1972. — 27 лют., портр.
Собуцька В. Камертон високої духовності // Свобода. — 1995. — 26 трав.
100 101
 БОЖКО-ЛАСТІВКА МАРІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА
драматична акторка
Народилася 14 квітня 1926 року у селі Магдалинівці Магдалинівського
району Дніпропетровської області. Закінчила Дніпропетровське театра-
льне училище (по класу О. Сумарокова і А. Білгородського, 1948). Поча-
ла працювати у нововідкритому Закарпатському театрі в Ужгороді (1948–
1957).
Там зіграла успішно свої перші ролі: Галю («Сади цвітуть»
М. Масса та М. Куліченка), Галину («Ой не ходи Грицю...» Старицького),
які створила щиро, природно, з глибиною дівочих переживань і тепло-
тою.
Згодом працювала у театрі Чернігова, найдовше — в Тернопільсь-
кому музично-драматичному (1962–1980).
Вона виявляла талант у ролях характерного плану. Грала щиро і
природно різнопланові характери матерів, мачух, тіток, вдів, щедрих жі-
нок-трудівниць.
Серед її ролей — непривітна теща Ганна («Безталанна» Карпенка-
Карого), різні характером Докія і Марія («Земля» за О. Кобилянською),
мати Лукаша («Лісова пісня» Л. Українки), Ольга («Таке довге, довге лі-
то» М. Зарудного), щедра і добра тітка Паша («Плаття для вихідного дня»
В. Карасьова), княгиня Тугоуховська («Лихо з розуму» О. Грибоєдова),
Мелашка («Наймичка» І. Карпенка-Карого), Настя («Мати-наймичка»
І. Тогобочного за Т. Шевченком).
Література
Приходько Л. Дар перевтілення: [М. О. Божко-Ластівка] // Вільне життя. — 1976.
— 25 квіт. — (Акторські силуети).
***
Геллер Г. Вісім розчарованих жінок: [«Вісім люблячих жінок» Р. Тома] // Вільне
життя. — 1980. — 31 груд.
102
ВАВРИК ЄВГЕН ПЕТРОВИЧ
режисер
Народився 24 серпня 1949 року в Тернополі. Закінчив 8 класів Тер-
нопільської середньої школи № 6 (1964), театральний відділ Теребовлян-
ського культурно-освітнього училища (1967), театральний відділ Харків-
ського інституту культури (1971), режисерський факультет Київського
інституту мистецтв ім. І. Карпенка-Карого (1981, клас проф. В. Неллі).
Працював 1971–1982 викладачем театрознавчих предметів та завідувачем
театрально-хореографічним відділом Теребовлянського культурно-освіт-
нього училища; у 1986–1987 рр. — режисер і художній керівник Терно-
пільського міського Палацу Культури «Березіль» ім. Леся Курбаса (пос-
тавив оперу «Прапороносці» О. Білаша, лібрето Б. Олійника за твором
О. Гончара); у 1986–1987 — режисер і завліт Тернопільського драматич-
ного театру ім. Т. Шевченка (поставив «Викрадачі чудес» Устинова,
«Любов, джаз і чорт» С. Кичигіна, «Таємниці південних морів»
Б. Харитонова, «Василькові зорі» Б. Мельничука і В. Фроленкова,
«Шлюб за оголошенням» В. Канівця, «Сотниківна» Б. Мельничука за
Б. Лепким).
Ще поставив вистави: 1988–1989 рр. в Київському академічному те-
атрі ім. І. Франка «Дарина, Гриць та нечиста сила» В. Бойка, «Санітарна
зона» В. Хвильового (з С. Данченком); у Львівському театрі Української
Армії («Василько — князь Теребовельський» Л. Крупи і «Курортні заба-
ви» О. Воровського); у Херсонському театрі ім. М Куліша («Ой Морозе,
Морозенку» Л. Крупи і «Наймичка» І. Карпенка-Карого).
Література
Климчук Б. Митці Тернополя — у «Прапороносцях»: [Прем’єра опери] // Культу-
ра і життя. — 1986. — 1 черв.
Корнієнко О. Про виставу Левка Крупи «Ой Морозе, Морозенку» // Свобода. —
1999. — 30 квіт.
Мельничук Б. Євгену Ваврику — 50 // Тернопіль вечірній. — 1999. — 8 верес.
Романова К. «Сотниківна» [Сценічний варіант вистави, написаний Є. Вавриком і
Б. Мельничуком за повістю Б. Лепкого] // Тернопіль вечірній. — 1997. —
14 листоп.
ВАРЕЦЬКА ВАЛЕНТИНА ФЕДОРІВНА
драматична акторка, заслужена артистка УРСР (1930)
Народилася 17 (30) грудня 1900 р., с. Іванівка Білозерського району
Херсонської області. Початок сценічної діяльності у Херсоні. Провідна
талановита артистка — в Шостому районному театрі ім. Лесі Українки в
Києві (1921), Київському драматичному театрі ім. І. Франка (1921–28),
103
Харківському революції (1935), Дніпропетровському (1935–38), Терно-
пільському ім. І. Франка (1940–41), Дрогобицькому обласному (1946–60).
Основні ролі: Донна Анна («Камінний господар» Лесі Українки), Рита
(«Чорна Пантера і Білий Медвідь» Винниченка), Діана («Собака на сіні»
Лопе де Вега), Маруся і Наталка («Маруся Чурай» і «Соло на флейті»
Микитенка).
На тернопільській сцені грала ролі: Маруся («Маруся Богуславка» Ста-
рицького), Луїзу («Підступність і кохання» Шіллера), Кручиніну («Без вини
винні» Островського), Анну («Украдене щастя» Франка) та інші.
Брала участь у концертах, гастролях театру у містах Тернопільщи-
ни.
Померла В. Варецька 3 січня 1981 року в Харкові.
Література
Корнієнко О. З. Тернопільський театр ім. Т. Г. Шевченка. — К.: Мистецтво, 1980.
— 102 с., іл.
С. 17: Про В. Варецьку.
Терещенко М. Крізь лет часу. — К., 1974. — С. 41–134.
Український драматичний театр. — У 2-х т. Т. 2. Радянський період. — К., 1959. –
— С. 383–393.
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника
***
Варецька Валентина Федорівна // Мистецтво України: Біогр. довідник . — К.,
1997. — С. 98.
Силіна К. О. Варецька Валентина Федорівна // Мистецтво України: Енциклопедія.
— К., 1994. — С. 282.
ВАЩУК ЛЮБОВ ВОЛОДИМИРІВНА
драматична акторка
Народилася 11 серпня 1952 року у Ніжині Чернігівської області. За-
кінчила 1974 р. відділ музики Ніжинського педінституту ім. М Гоголя як
вчитель музики і співу.
Працювала вчителем у школі Ніжина, в 1975–1999 рр. артисткою у
Тернопільському музично-драматичному театрі ім. Т. Шевченка.
Серед ролей: дівчина Орися («Ключі до щастя» О. Корнієнка), Мо-
лода жінка («Голубі олені» О. Коломійця), Клава («Я завжди посміха-
юсь» Я. Сегеля), Паросинка («Земля» за О. Кобилянською), Валя («Іркут-
ська історія» О. Арбузова) та інші.
До 1999 року виступала в концертах театру в складі тріо: Марії Гон-
ти (сопрано), Віри Самчук (сопрано) і Любові Ващук (альт).
Влітку 2000 року виїхала з Тернополя до Ніжина.
104
Література
Ващук Л. Дорога на сцену: [Розповідь артистки про свій творчий шлях] // Ровес-
ник. — 1975. — 13 листоп.
***
Сікорський К. Початок // Вільне життя. — 1977. — 13 трав.
ВИНОГРАДОВ ВІКТОР ГРИГОРОВИЧ
актор і режисер, заслужений артист УРСР (1957)
Народився 11 листопада 1912 року в Полтаві. У 1931 р. закінчив
дворічні курси режисерів при Ленінградському інституті театрального
мистецтва. Працював актором і режисером Українського театру в Мол-
дові, Донбасі, Харкові. З 1951 по 1960 рр. в Тернопільському театрі
ім. Т. Г. Шевченка.
Ролі Виноградова відзначалися щирістю, вдумливістю, драматизмом, ви-
сокою акторською культурою. Серед них: Левко («Устим Кармелюк» Су-
ходольського), Марков («Історія одного кохання» К. Симонова), Жолкев-
ський («Наливайко» за І. Ле), Шелест («Веселка» М. Зарудного), Білозера
(«Тарас Шевченко») та інші.
Для кожного з них артист знаходить яскраві фарби. Поставив виста-
ви «З коханням не жартують» П. Кальдерона (роль дона Алонсо, 1952),
«Дами і гусари» О. Фредро (1963).
Помер 14 січня 1986 року, похований у м. Новоросійську Красно-
дарського краю.
Література
Гайдебура В. М. Володимир Грипич: Нарис про життя і творчість. — К.: Мистец-
тво. — 1984. — 158 с., іл.
С. 45, 53: Про В. Виноградова
Корнієнко О. З. Тернопільський театр ім. Т. Г. Шевченка. — К.: Мистецтво, 1980.
— 102 с., іл.
С. 30, 41, 53–54, 61–62, 94, 95, 96:
Про В. Виноградова
***
Нестеренко О. Артисти Виноградови // Вільне життя. — 1955. — 2 груд.
***
Анохін В. На шляху створення образу позитивного героя: [«Буйна голівонька»
Б. Мінца] // Рад. культура. — 1957. — 20 черв.
Дмитерко Н. «Сади цвітуть» [М. Масса] // Вільне життя. — 1958. — 25 січ.
Завалков С. «Дівчина з Мінусінська» [І. Рачади] // Вільне життя. — 1960. — 27 груд.
***
Виноградов Віктор Григорович // Мистецтво України: Енциклопедія. — К., 1995.
— Т. 1. — С. 322.
105
 ГЕЛЯС ЯРОСЛАВ ТОМОВИЧ
український актор, режисер, народний артист УРСР
(1964)
Народився 21 листопада 1916 року в Терпилівці Підволочиського району
Тернопільської області, у селянській родині. Він майже шість десятиліть
служив сценічному мистецтву і кіно.
Починав у мандрівному театрі під керівництвом Б. Сарамаги (1934),
був і хористом, і робітником сцени, і помічником режисера, і актором.
Працював у мандрівній галицькій трупі імені І. Тобілевича (1934–1935)
разом з М. Бенцалем, І. Рубчаком, Л. Кривицькою.
Виступав в Артистичному турне з колективом Й. Стадника (1936–
1939), згодом — на сценах львівських театрів ім. Л. Українки, (1939–
1941), Юного глядача (1944–1949), у Харківському театрі
ім. Т. Шевченка (1949–1957), Київському ім. І. Франка (1957–1958),
Львівському ім. М Заньковецької (1959–1960), Одеському драматичному
(1961–1963).
Понад десять років (1963–1974 рр.) мистецького життя віддав Яро-
слав Томович Тернопільському театрові ім. Т. Шевченка, працюючи тут і
головним режисером, і актором. Саме за період його діяльності театр
здобув широке визнання, найвизначніших успіхів. То був справжній зо-
ряний час шевченківців. На Тернопільській сцені грав ролі: Дон Жуан
(«Камінний господар» Л. Українки), Виборний («Наталка Полтавка»
І. Котляревського), Микола Задорожний («Украдене щастя» І. Франка),
цар Іван Шишман в однойменній виставі за п’єсою К. Зидарова, Шаул
(«Тигр і гієна» Ш. Петефі), Герберт Гезанг («Вотанів меч»
І. Кавалерідзе). Як кіноактор знявся у художніх фільмах: Нілов («Чортова
дюжина»), Романовський («Дума про Британку»), Штефан Дзвінка
(«Олекса Довбуш»), Іван Франко («Родина Коцюбинських»), Михайло
Павлик («Іван Франко»), Ганський («Помилка Оноре де Бальзака») .
Як режисер протягом 1963–1974 років поставив на сцені Тернопіль-
ського театру ряд вистав: «Північна мадонна» братів Тур, «Марина»
М. Зарудного, «Камінний господар» Л. Українки, «Дай серцю волю»
М. Кропивницького, «Лихо з розуму» О. Грибоєдова, «Вільний вітер»
І. Дунаєвського, «Солов’ї співають навесні» О. Корнієнка, «Запорожець
за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, «Незабутнє» за О. Довженком,
«Цар Іван Шишман» К. Зидарова, «Балладина» Ю. Словацького, «Кум
королю» М. Стельмаха, «Тигр та гієна» Ш. Петефі, «Дівчина з легенди»
Л. Забашти, «Мати» К. Чапека, «Украдене щастя» І. Франка.
Після Тернополя Я. Геляс ще трудився у Закарпатському українсь-
кому музично-драматичному театрі в Ужгороді (1974–1985).
106
Помер 6 жовтня 1992 року, похований на Личаківському цвинтарі у
Львові.
Література
Геляс Я. Актор і його герой: Творча трибуна // Рад. культура. — 1958. — 3 квіт.
Геляс Я. Завіса відкривається сьогодні // Вільне життя. — 1972. — 21 жовт.
Геляс Я. Зустріч, що триватиме довіку: [Спогади про Мар’яна Крушельницького]
// Вільне життя. — 1967. — 26, 28 квіт.
Геляс Я. Кафедра добра // Вільне життя. — 1973. — 16 берез.
Геляс Я. Любіть театр // Вільне життя. — 1963. — 3 листоп.
Геляс Я. Молодь одного театру: [Терноп. укр. драм. театр ім. Т. Шевченка] // Ми-
стецтво. — 1996. — №5. — С. 6–7.
Геляс Я. Новий театральний сезон: Розп. гол. реж. // Вільне життя. — 1973. — 13
жовт.
Геляс Я. Особиста відповідальність митця // Культура і життя. — 1971. — 15 квіт.
Геляс Я. Прем’єра ювілейного сезону // Вільне життя. — 1967. — 15 жовт.
Геляс Я. Репертуар — обличчя театру // Укр. театр. — 1971. — №3. — С. 15.
Геляс Я. Т. Спектаклі, ролі, пошуки: [Розм. з гол. реж. театру ім. Т. Шевченка на-
родним артистом УРСР] // Вільне життя. — 1964. — 18 листоп.
Геляс Я. Сповідуючи новаторську романтику // Укр. театр. — 1970. — №1. —
С. 7.
Геляс Я. Те, що залишається назавжди // Вільне життя. — 1984. — 20 листоп.
Геляс Я. «Тільки вільний народ зможе побудувати свій національний театр» / Зап.
інтерв’ю Й. Баглай // Нар. творчість та етнографія. — 1992. — №4. —
С. 5–6.
Геляс Я. У школі Йосипа Стадника: [Фрагменти з моїх спогадів] / Подав до друку
П. Медведик // Тернопіль. — 1997. — №3–4. — С. 18–20, фото.
***
Горбенко А. Т. Харківський театр ім. Т. Шевченка. — К.: Мистецтво, 1979. —
200 с.
С. 166–169: Про Я. Геляса.
Давидова І. М. Ярослав Геляс. — К.: Мистецтво, 1986. — 157 с. — іл., портр. —
(Майстри сцени та екрана).
Корнієнко О. З. Тернопільський театр імені Т. Г. Шевченка. — К.: Мистецтво,
1980. — 102 с., іл.
С. 44–46, 56, 61–62, 97–102:
Про Я. Геляса.
Корнієнко О. Ярослав Геляс — режисер. Спогади // Корнієнко О. Родовий корінь:
Повісті, оповідання, спогади. — Тернопіль, 1999. — С. 205–219.
Медведик П. Змальовував долю нашу серцем: Мої спогади про Я. Геляса // Тер-
нопілля’96: Регіон. річник. — Тернопіль, 1996. — С. 541–546.
Ревуцький В. В орбіті світового театру. — К.; Харків; Нью-Йорк: Вид-во
М. П. Коць, 1995. — 243 с., іл.
С. 166, 176, 181, 183, 191–
192,
196, 198: Про Я. Геляса.
107
Український драматичний театр: Нариси історії: У 2-х т. Т. 2. Радянський період /
Під ред. М. Рильського. — К.: Наук. думка, 1959. — 647 с.
С. 418, 448, 511, 514, 515, 597:
Про Я. Геляса.
***
Бубній П., Матейко Р. Його священний храм // Вільне життя. — 1996. — 22 лис-
топ.
Він був створений лідером // Русалка Дністрова. — 1992. — 2 жовт. — (Свіча
пам’яті на свіжу могилу).
Давидова І. Актор-трибун // Вітчизна. — 1979. — №4. — С. 216–218.
Давидова І. Акторська дружба поколінь: [Про акторів Терноп. театру Я. Геляса і
В. Ячмінського] // Молодь України. — 1968. — 31 трав.
Давидова І. З гнізда Курбаса // Демократична Україна. — 1995. — 12 груд.
Давидова І. З народом для народу // Укр. театр. — 1972. — №6. — С. 24–26.
Давидова І. Те, що залишається назавжди // Вільне життя. — 1984. — 20 листоп.
Демків Б. Ролі, не покладені на ноти // Вільне життя. — 1972. — 19 берез., фото.
Завалков С. Бережи ім’я своє // Вільне життя. — 1973. — 28 лют.
Завалков С. Через відстані: [Вистава «Борги наші»] // Вільне життя. — 1975. — 14
трав.
Загребельний П. Маестро театру й кіно // Свобода. — 1996. — 19, 26 листоп.
Климовський Р. Наш земляк Ярослав Геляс // Тернопіль вечірній. — 1991. — 18
груд.
Кусенко О. Майстер сцени // Рад. Україна. — 1984. — 17 листоп.
Лучко Л. Ярослав Геляс // Вільне життя. — 1960. — 21 черв.
Мельничук Б. Лицар театру // Тернопіль вечірній. — 1996. — 20 листоп.
Мельничук Б. Рідний Ярослав Томович // Вільне життя. — 1991. — 15 листоп.
Матейко Р. Видатний майстер української сцени // Гомін волі. — 1996. — 9 лис-
топ.
Поліщук О. Репертуар, афіша, театр // Рад. Україна. — 1972. — 6 квіт.
Пономаренко Є. Гамлет — Я. Геляс // Літ. газета. — 1956. — 6 верес.
Ротар Д. «Яке знання доби, народу, душі людської» // Русалка Дністрова. —
1996. — №21 (листоп.).
Стрижевський О. Ярослав Геляс // Новини кіноекрану. — 1965. — №11. — С. 13.
Тарасенко О. Учора й завтра // Культура і життя. — 1976. — 3 жовт.
Ячмінський В. Він жив мистецтвом — іншого життя собі не мислив // Соломія. —
2000. — №1, портр.
***
Ган Я. Прочитано по-новому: [«Північна мадонна» братів Тур] // Вільне життя. —
1964. — 22 берез., фото.
Я. Геляс — Вадим («Фауст і смерть» О. Левади): Світлина // Заньківчани: Іл. вид.
— Львів, 1998. — С. 19.
Завалков С. «Балладина» [Ю. Словацького] // Вільне життя. — 1969. — 26 груд.
Завалков С. «Віють вітри, віють буйні»: [«Наталка Полтавка» Котляревського] //
Вільне життя. — 1969. — 16 верес.
Завалков С. «Вотанів меч»: [І. Кавалерідзе] // Вільне життя. — 1966. — 26 лют.
108
У ролі Герберта Гезанга — Я. Геляс
Завалков С. Забуттю не підлягає: [«Пам’ять серця» О. Корнійчука] // Вільне жит-
тя. — 1970. — 30 трав.
Завалков С. Знаменитий твір Каменяра [«Украдене щастя»] // Вільне життя. —
1974. — 29 жовт.
Завалков С. «Цар Іван Шишман»: У постановці Терноп. муз.-драм. театру
ім. Т. Г. Шевченка // Вільне життя. — 1969. — 7 берез., фото в ролях.
***
Знімається фільм про Бальзака: [Я. Геляс — виконавець ролі Кароля Ганського] //
Вільне життя. — 1968. — 7 квіт.
Пістун І. Увага: прем’єра!: [фільму «Помилка Оноре де Бальзака»] // Вільне жит-
тя. — 1969. — 16 січ., фото.
Фільм про Бальзака: [Екранізація роману «Помилка Оноре де Бальзака». У ролі
графа Кароля Ганського Я. Геляс] // Вільне життя. — 1968. — 28 лип.
***
Шпікула М. У світ театру і слави: [Про вшанування Я. Геляса у його рідному селі]
// Гомін волі. — 1996. — 7 груд.
***
Геляс Ярослав Томович // УРЕ. — 2-е вид. — К., 1978. — Т. 2. — С. 508.
Геляс Ярослав Томович // Театральная энциклопедия. Дополнение. — М., 1967.
— С. 75.
Геляс Ярослав Томович // Мистецтво України. Біогр. довідник. — К., 1997. —
С. 146.
Геляс Ярослав Томович // Митці України: Енцикл. довідник. — К., 1992. —
С. 153.
Геляс Ярослав Томович // Шевченківський словник. У 2-х т. — К., 1976. — Т. 1.
— С. 152.
***
Ярослав Геляс: (Некролог) // Тернопіль. — 1993. — №1. — С. 79.
ГОЛЕЦЬ ГАННА ІВАНІВНА
драматична артистка
Народилася 16 лютого 1910 р. у селі Камінське Охтирського повіту, у
сім’ї регента-псаломщика. Навчалася в Охтирській семирічці, закінчила
згодом педагогічний технікум, вчителювала. 1935 р. поступила до Друго-
го робітничо-селянського пересувного театру Харківщини з базою в Ох-
тирці (тепер Сумської області). Тоді зіграла першу велику роль Наталки у
«Наталці Полтавці» Котляревського. Над театром взяли творче шефство
талановиті актори Харківського театру ім. Т. Шевченка Валентина Чис-
тякова, А. Бучма, М. Терещенко.
109
 Працю Охтирського театру порушив віроломний напад фашистської
Німеччини на Україну 1941 р. І цей театр евакуюється до Казахстану, де
діяв понад два роки.
У січні 1944 р. Г. Голець повертається з театром до Охтирки. Згідно
з розпорядженням Міністерства культури України Охтирський драмтеатр
ім. Т. Шевченка у червні 1945 переведено на постійну роботу до Терно-
поля. Тоді Г. Голець вже мала досвід 10-річної сценічної праці. Зростала
її майстерність під керівництвом режисерів Ф. Матковського, О. Ріпка, а
згодом — В. Грипича, Я. Геляса, П. Загребельного. Її основним амплуа
були різнопланові образи матерів — Терпилихи («Наталка Полтавка»),
Іванихи Дубихи («У неділю рано зілля копала»), Вусті Шурай («Ой не
ходи, Грицю...»), Дзвонарихи («Не судилось»), матері («Марина»). Зна-
менито вона змальовувала образ старої циганки Гордилі у виставі «Цига-
нка Аза» Старицького.
У сезоні 1979/ 80 років у виставі «Поки гарба не перекинулась»
О. Іоселіані Г. Голець зіграла успішно свою останню роль матері Кесарії.
У лютому 2000 року вечором-концертом відзначив Тернопільський
театр 90-річчя з дня народження ветерана сцени Ганни Голець. Залишила
Г. Голець спогади «Незабутнє» про своє творче життя, опубліковане у га-
зеті «Вільне життя» (1980, 29.Х).
Проживає в Тернополі.
Література
Голець Г. І. Незабутнє / Зап. П. Медведик // Вільне життя. 1980. — 20 жовт. —
(Інтерв’ю у фундаторів театру).
***
Жива легенда тернопільської сцени: [Розм. з Г. Голець вів М. Стрільчук] // Тер-
нопіль вечірній. — 2000. — 1 берез. — (У світлі рампи).
Карасьов І. Двадцять років на сцені: [Про сімейство акторів Миколу і Ганну Го-
лець] // Вільне життя. — 1965. — 4 груд.
Кушнірук З. Ця неповторна Голець: [У гостях в актриси, яку так люблять терно-
поляни] // Вільне життя. — 1993. — 12 черв.
Медведик П. Її знають, пам’ятають, люблять // Соломія. — 2000. — №1, фото.
Садовська Г. Життєва вершина Ганни Голець // Вільне життя. — 2000. — 26 лют.
— (Театральні вечори).
Садовська Г. Хай усміхнеться сотня літ // Вільне життя. — 2000. — 15 лют., фото.
Собуцька В. Акорди споминів — веселі і сумні: [До 90-річного ювілею актриси] //
Свобода. — 2000. — 12 лют., портр. — (Ювілеї).
110
ГОНТА МАРІЯ ЄВГЕНІВНА
драматична акторка і співачка (сопрано),
заслужена артистка УРСР (1979)
Народилася 17 грудня 1937 року у с. Новомалин Острозького району на
Рівненщині. У 1956 році дівчина закінчує Дубнівське культурно-освітнє
училище, прилучається до аматорської сцени. Навчалася у студії, що дія-
ла при Рівненському обласному музично-драматичному театрі. Невдовзі
її зарахували у штат трупи. М. Гонта спочатку виступає у масових сце-
нах, виконує епізодичні ролі, а потім пробує сили у відтворенні серйоз-
ніших образів.
Найповніше розкрила свої акторські можливості на сцені Тер-
нопільського муздрамтеатру, де працює з 1962 року. У 1979 році їй прис-
воєно звання заслуженої артистки УРСР. Тут вона зустріла добрих пора-
дників — народних артистів України Ярослава Геляса і Павла Загребель-
ного, заслужену артистку України Сузанну Коваль, яка підтримала її у
перші дні переходу до Тернополя і допомогла одразу вписатися в колек-
тив.
За свою багаторічну творчу діяльність М. Гонта створила галерею
жіночих особистостей, які ніби творять світлий образ жінки — матері,
сестри, коханої.
Вимоглива до себе М. Гонта сповна розкрилася як актриса, чиї ро-
боти стали окрасою тернопільської сцени. Основні ролі: Катерина («Чеб-
рець пахне сонцем» О. Коломійця), Маруся Чурай («Дівчина з легенди»
Л. Забашти), Рахіра («Земля» В. Василька за О. Кобилянською), Маруся
(«Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького), Катря («Не
судилося» М. Старицького), Оксана, Одарка («Запорожець за Дунаєм»
С. Гулака-Артемовського), Уляна («Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-
Основ’яненка), Ганна («Маруся-Богуславка» М. Старицького), Тетяна
(«Суєта» І. Карпенка-Карого) — це далеко не повний перелік образів,
створених артисткою. Її героїні запам’ятовуються своєю виразністю і пе-
реконливістю.
М. Гонта належить до тих акторів, котрі засвоїли кращі набутки ко-
рифеїв сцени і примножують національну самобутність українського теа-
тру.
Література
Гонта М. Материнська пісня — синова доля: [Про А. Кушніренка — диригента]
// Прапор перемоги. — 1984. — 17 берез.
Гонта М. Роки і ролі // Вільне життя. — 1979. — 3 жовт.
Гонта М. «Я вибираю театр...»: [Розм. із засл. артисткою України вела
З. Кушнірук] // Свобода. — 1995. — 1 груд.
111
 ***
Про присвоєння працівникам мистецтв почесних звань Української РСР: Указ
Президії Верховної Ради УРСР. 28 трав. 1979 р. // Відомості Верховної
Ради УРСР. — 1979. — №24. — С. 350.
Заслуженого артиста УРСР:
Гонті М. Є. — артистці Терноп. обл.
укр. муз.-драм. театру ім. Т. Г. Шевченка.
***
Бубній П. Марія Гонта // Тернопілля, 97: Регіон. річник. — Тернопіль, 1997. —
С. 572, портр.
Давидова І. Ярослав Геляс. — К.: Мистецтво, 1986. — 157 с. — (Майстри сцени
та екрана).
С. 89, 95–96: Про М. Гонту.
Корнієнко О. З. Тернопільський театр ім. Т. Г. Шевченка. — К: Мистецтво, 1980.
— 102 с., іл.
С. 30, 36, 37, 49, 61, 76, 86, 88: Про М. Гонту.
***
Собуцька В. Бранка театру: [Розм. з артисткою театру] // Свобода. — 1997. — 18
груд.
Давидова І. В пору цвітіння // Молодь України. — 1967. — 12 листоп.
Давидова І. Дочка потомствених хліборобів // Укр. театр. — 1971. — №1. —
С. 15.
Давидова І. Людяність, обдарування // Рад. жінка. — 1975. — №1. — С. 18–19,
портр.
Давидова І. Спільні споріднені долі // Вільне життя. — 1977. — 28 серп.
Давидова І. Ця нескінченна мить дерзань // Вільне життя. — 1983. — 1 трав.
Демків Б. Вірна донька Мельпомени: Штрихи до творчого портрета заслуженої
артистки України Марії Гонти // Тернопіль вечірній. — 1997. — 19 груд.,
портр.
Корнієнко О. Творець народних характерів // Укр. театр. — 1977. — №6. —
С. 18–20.
Савків Т. «Сцена — вічне моє свято ...» // Ровесник. — 1979. — 15 груд.
Сушкевич В. Закінчіть, будь ласка речення: [Розм. з засл. артисткою України] //
Вільне життя. — 2000. — 22 черв.
Хім’як В. Шляхетний талант Марії Гонти // Вільне життя. — 1997. — 16 груд.
***
Завалков С. «Віють вітри, віють буйні ...»: [Про виставу «Наталка Полтавка», го-
ловну роль виконала М. Гонта] // Вільне життя. — 1969. — 16 верес.
Завалков С. «Мати»: [Про одну з ролей М. Гонти] // Вільне життя. — 1973. — 31
груд.
Копиця Д. Задум і втілення: «Чебрець пахне сонцем» [О. Коломійця] на сцені
Тернопільського театру // Вільне життя. — 1964. — 19 груд. — (Театр).
Артистка М. Гонта — в образі Катерини.
Павленко А. Монолог матері: [«Мати» Чапека] // Ровесник. — 1973. — 15 груд.
112
Собуцька В. Гострий мотив для двох сердець: [«Старомодна комедія»
О. Гарбузова] // Свобода. — 1999. — 22 трав., фото сцени з вистави.
У ролі Лідії Василівни — М. Гонта.
***
Гонта Марія: Малюнок М. Пишного // Русалка Дністрова. — 1997. — №6 (100).
ГОРЧИНСЬКИЙ АНАТОЛІЙ АРКАДІЙОВИЧ
режисер, композитор, співак (баритон),
народний артист України (1994)
Народився 22 липня 1924 року у Фастові, що на Київщині. Батько
його був репресований у 1938 році, а в 1948 загинув (розстріляний). Сім’я
отримала похоронку. Може, саме печаль і спонукала сина до мелодій, що
допомагали вилити з душі біль, вічну тривогу життя. Закінчив музичне
училище в Києві, 1956 року — режисерський факультет Київського теат-
рального інституту, вчився у знаменитого Мар’яна Крушельницького.
Працював режисером у театрах: ім. М. Заньковецької, у Львові (1957–
1968), Хмельницька (1968–1973), Рівного (1973–1974), Тернополя (1975–
1992).
Нині всім відомі артисти Богдан Ступка та Федір Стригун вийшли,
так би мовити, з-під крила Анатолія Аркадійовича. Горчинський на той
час очолював театральну студію у Львові. У Тернопільському театрі пос-
тавив 43 вистави — всі з власною музикою. Тож за роки режисерської
праці, як бачимо, немало написано, створено.
Останні його вистави: «Як наші діди парубкували» В. Канівця,
«Сім’я злочинця» Джакометті, «Черниця і спокусник» І. Тогобочного,
«Чорноморці» М. Лисенка, опера «Запорожець за Дунаєм» Гулака-
Артемовського, «Сільва» І. Кальмана. Така різножанровість — не дивина.
Доводилося ставити не лише драматичні твори, а й опери, оперети тощо.
Та це й закономірно. Можна було випробувати себе в різних жанрах.
Але, як відомо, є ще один жанр, з яким Анатолій Горчинський як
талановитий творець музики до пісень і їх виконавець-бард не розлуча-
ється впродовж усього творчого життя. Це — пісня. Вона — суща і на-
тхненна супутниця його творчості, його душевної невтоми, доріг і пошу-
ків. У творчому, саме пісенному доробку автора — понад 200 пісень, ме-
лодій різних і гарних. Це — «Червона троянда», «Здрастуй», «Чужа коха-
на» та інші.
В останні роки стала не лише популярною, а й улюбленою мільйо-
нів слухачів ще одна пісенна перлина на вірші поета Миколи Луківа «Ро-
сте черешня в мами на городі». Пісня — лауреат Пісенного вернісажу–
93, вона часто звучить на замовлення щирих шанувальників. У 1994 році
А. Горчинському присвоєно високе звання — Народний артист України.
113
 Література
Горчинський А. Росте черешня в мами на городі ...: Зб. пісень / Слово від видавця
Б. Куневича. — Тернопіль: Збруч. — 1998. — 110 с., ноти; портр.
Горчинський А. Троянди на пероні: Збірка пісень, ліричних роздумів та сокровен-
них спогадів маестро. — Тернопіль: Горлиця, 2000. — 81 с.
Сінкевич Б. Над усе красивіше у світі: Нарис / Присвячено 75-річчю від дня наро-
дження режисера, актора, співака, композитора А. А. Горчинського // Тер-
нопіль вечірній. — 1999. — 23 лип.
Янковий М. Анатолій Горчинський: «Чую виставу мелодією» // Вільне життя. —
1985. — 3 квіт., портр. — (Творчі портрети).

*** ***
Горчинський А. Не забуваймо, хто ми є // Соломія. — 1999. — №5. — жовт., пор- Весна Х. Почуттів дух веселий: [Рец.: на виставу «Любов по-американськи»
тр. В. Коло] // Вільне життя. — 1991. — 4 квіт., іл.
Горчинський А. «Стару бабу з косою я поки перехитрував» / Режисер, співак і Гулько Я. Дияволи живуть серед нас: [Рец.: на виставу драми «Черниця і спокус-
композитор відзначає своє 75-річчя. Публ. М. Поліщук // День. — 1999. — ник» І. Тогобочного] // Тернопіль вечірній. — 1993. — 27 берез.
22 лип. Геллер Г. Голос совісті: П’єса «Поки живу — люблю» поставлена
Горчинський А. «Я не третій, я не зайвий...» Бенефіс: [Інтерв’ю] / Зап. М. Лисевич А. Горчинським // Вільне життя. — 1980. — 12 берез.
// Західна Україна. — 1994. — 16–22 лип. Геллер Г. Пам’ять невмируща: [Рец. на виставу О. Корнійчука «Пам’ять серця» у
Горчинський А. «Я ще досі вчуся...»: [Інтерв’ю] / Зап. М. Маслій // Соломія. — постановці А. Горчинського] // Вільне життя. — 1982. — 8 черв.
1997. — №2, фото. — (50 років творчості). Мельничук Б. Свирид Петрович та інші: [П’єса М. Старицького «За двома зайця-
ми»] // Вільне життя. — 1983. — 4 груд.
***
Про присвоєння працівникам мистецтв почесних звань Української РСР: Указ
Президії Верховної Ради УРСР 28 трав. 1979 р. // Відомості Верховної Ра-
ди УРСР. — 1979. — №24. — С. 350.
Заслуженого артиста УРСР:
Горчинському А. А., режисерові
Терноп. обл. укр. муз.-драм. теат-
ру ім. Т. Г. Шевченка.
***
Кордіані Б., Мельничук-Лучко Л. Львівський державний український драматичний
театр ім. М Заньковецької. — К.: Мистецтво, 1965. — 99 с.
С. 38–39, 53, 95–98: Про А. Горчинського.
Корнієнко О. З. Тернопільський театр ім. Т. Г. Шевченка. — К.: Мистецтво, 1980.
— 102 с.
С. 73, 74, 75, 77, 88: Про А. Горчинського
Новосядлий Б. Штрихи до портрета народного артиста України Анатолія Горчин-
ського // Горчинський А. Троянди на пероні: Зб. — Тернопіль, 2000. —
С. 4–11.
***
Гавриленко Я. Перший український бард // Тернопіль вечірній. — 1992. — 11 ли-
стоп., фото.
Галій Г. У полоні Мельпомени: [«Я завжди посміхаюсь» Я. Сегеля] // Ровесник.
— 1975. — 27 трав.
Демків Б. Народження троянди // Вільне життя. — 1976. — 17 жовт.
Дуда І. Горчинський Анатолій Аркадійович // Ровесник. — 1985. — 16 берез.
Савельєва-Семеренко М. До глибинних пластів // Вільне життя. — 1980. — 2 лют.
— (Акторські силуети).

114 115
 ГРИНЬКО ОЛЕКСАНДР БОНІФАТОВИЧ
актор, народний артист УРСР (1990), драматичний
театральний журналіст, громадсько-культурний діяч
Народився 26 вересня 1919 року в с. Грибова Ланівецького району
Тернопільської області. Навчався у Тернопільській гімназії. Був співаком
хору Д. Котка та хорової капели «Трембіта» (1939–1941). З 1956 р. актор
Львівського академічного драмтеатру ім. М Заньковецької. Зіграв понад
200 різнохарактерних ролей. Серед них: Карпо («Суєта» Карпенка-
Карого), Гірей («Маруся Богуславка» Старицького), Святослав («Сон
князя Святослава» Франка), Залізняк («Гайдамаки» Курбаса за
Т. Шевченком), Клавдій і Лір («Гамлет» і «Король Лір» Шекспіра). Зні-
мався в кіно: Дружинін («Осяяння»), Завадка («Провал операції «Велика
ведмедиця»).
Автор спогадів та статей з театрального життя, один із організаторів
ювілейних вечорів у Львові.
Література
Гринько О. Білі ночі, чорні дні: Автобіогр. повість. — Львів, 1997. — 154 с., іл.
Рец.: Мельничук Б. Білі ночі і чорні дні
Олександра Гринька // Тернопіль вечір-
ній. — 1999. — 16 січ.
Романюк П. «Білі ночі, чорні дні»: Книга спогадів нар. артиста України
О. Гринька «Комі-Гулагіана» // Культура і життя. — 1998. — 3 черв.
Гринько О. Мірус повернувся!: [Спогади про актора Б. Міруса] // Мірус Б. Спога-
ди артиста. Друзі про нього. — Тернопіль, 2000. — С. 191–194, портр.
***
Гринько О. Дмитро Николишин: просвітянин і драматург // Театральна бесіда. —
1997. — №2. — С. 30–31.
Гринько О. До нового життя: [З історії розвитку театрального мистецтва на Захід-
ній Україні] // Вільна Україна. — 1986. — 26 жовт.
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
Гринько О. Знову образ ворога? // Культура і життя. — 1991. — 16 берез.
Гринько О. Леся Кривицька // Театральна бесіда. — Львів, 1999. — №1(5). —
С. 14–15, портр.
Гринько О. Минуле — місток у майбутнє: [Спогади актора] // Молода Галичина.
— 1996. — 8 лют.
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
Гринько О. «Наталка» у Мінлагу: [Спогади актора] // Культура і життя. — 1997.
— 5 січ.
Гринько О. П’єса ставиться вперше // Жовтень. — 1964. — №11. — С. 37–40.
Гринько А. Пример служения искусству: Расскажу о товарище: [Засл. артисте Ук-
раины Б. Анткиве] // Львовская правда. — 1985. — 12 янв.
116
Гринько О. Світлою дорогою творчості: [Розп. засл. артист УРСР про долю акто-
рів за часів панської Польщі і тепер] // Культура і життя. — 1979. — 16
верес.
Гринько О. Талант бути необхідним: [Розм. з О. Гриньком вели О. Мусієнко,
В. Слободян] // Культура і життя. — 1982. — 21 лют.
***
О. Гринько — Командор («Камінний господар» Л. Українки). Світлина // Заньків-
чани: Іл. видання. — Львів, 1998. — С. 24.
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
Заньківчани: Спогади. Статті. — К.: Мистецтво, 1972. — 187 с.
С. 62, 86, 108, 125: Про О. Гринька.
Кордіані Б., Мельничук-Лучко Л. Львівський державний український драмтеатр
ім. М Заньковецької. — К. : Мистецтво, 1965. — 99 с.
С. 26–52: Про О. Гринька.
***
Ваніна І. Шлях до Шекспіра: [Король Лір у виконанні О. Гринька та В. Яременка]
// Культура і життя. — 1969. — 19 черв.
Веселка С. Бути позитивним: [Про Ол. Гринька] // Культура і життя. — 1985. —
24 лют.
Доманська Г. Удачі і щастя Вам, Олександре Боніфатовичу // Вільна Україна. —
1990. — 22 берез.
Львів.
Завадка Б. Ол. Гринько: Творчі портрети митців // Вільна Україна. — 1972. —
2 квіт.
Львів.
Завадка Б. Ролі актора // Літ. Україна. — 1969. — 13 черв.
Зельцер О. Р-317 : Сторінки одного життя з розповідей і документів // Культура і
життя. — 1988. — 28, 30 жовт.
Крайнєва Г. Наш гість — Олександр Гринько: [у Ланівецькій бібліотеці відбулася
зустріч з автором книги «Білі ночі, чорні дні», актором Львівського драм-
театру ім. М Заньковецької] // Свобода. — 2000. — 15 лип.
Мельничук Б. Олександрові Гриньку — 80: [Про актора Львів. акад. драмтеатру
ім. М Заньковецької] // Тернопіль вечірній. — 1999. — 3 листоп.
***
Гринько Олександр // Мистецтво України: Біогр. довідник. — К., 1997. — С. 177.
Гринько Олександр Боніфатійович // Митці України: Енцикл. довідник. — К.,
1992. — С. 187.
ГРИПИЧ ВОЛОДИМИР ГРИГОРОВИЧ
режисер, народний артист СРСР (1979)
Народився 2 вересня 1923 р. у Харкові. Там закінчив середню шко-
лу (1941), а в 1949 — Харківський театральний інститут по класу М. Кру-
шельницького; навчався у свого педагога і на відвідинах його вистав.
117
Працював головним режисером театрів: Волинського у Луцьку (1949– ***
1957), Тернопільського (1958–1962), Одеського ім. Революції (1962– Андріївський В. Духовна велич сучасника // Літ. Україна. — 1961. — 17 лют.
1963), Львівського ім. М Заньковецької (1963–1964), Рівненського (1965– Вірчун Н. Дві вистави // Вільне життя. — 1958. — 12 листоп.
1971), Донецького (1966–1969), Чернівецького ім. О. Кобилянської Гайбадура В. Уроки однієї постановки: [Про постановку В. Грипичем «Гайдама-
(1970–1974), Запорізького (1975–1983). ків» за Т. Шевченком на сцені заньківчан] // Дніпро. — 1983. — №6. —
На тернопільській сцені поставив вистави: «Наливайко» В. Грипича, С. 114–117.
В. Серпкова за І. Ле, «Блудний син» Е. Репета., «Брати Єршови» Галинін К., Борисов М. В залі, на сцені, за кулісами: [Про виставу «Наливайко»] //
Вільне життя. — 1959. — 15 берез.
В. Кочетова, «Родина щіткарів» М. Ірчана, «Повія» П. Мирного (інсц. Ган Я. Після гастролей // Вільне життя. — 1959. — 8 верес.
П. Перепелиці), «Над голубим Дунаєм» І. Рачади, «Не судилось» Завалков С. Нестаріючі образи: [Про п’єсу «Родина щіткарів»] // Вільне життя. —
М. Старицького, «Мачуха» О. Бальзака, «Вій» М. Кропивницького за 1959. — 10 трав.
М. Гоголем та інші. Лясковський В. На сцені — твір Панаса Мирного [«Повія»] // Вільне життя. —
В. Грипичу імпонували героїко-романтичні масштабні драми. З ве- 1959. — 17 трав.
ликим успіхом він поставив «Наливайка», вистава премійована дипломом ***
республіканського фестивалю — Першої української весни 1958 року у Грипич Володимир Григорович // УРЕ. — 2-е вид. — К., 1979. — Т. 3. — С. 168;
Києві. Вистава мала широку пресу по всій Україні (зберігся радіозапис портр.
цієї вистави). Грипич Володимир // Мистецтво України. Біогр. довідник. — К., 1997. — С. 178.
Після діяльності режисера О. Ріпка у Тернопільському театрі праця Грипич Володимир Григорович // Митці України: Енцикл. довідник. — К., 1992.
В. Грипича і Я. Геляса була другим визначальним етапом високого підне- — С. 187.
сення майстерності колективу. Грипич Володимир Григорович // Шевченківський словник. — К., 1977. — Т. 1.
— С. 170.
Література
Вистава Тернопільського театру в Києві: [Розп. гол. реж. театру В. Грипича про
виставу «Наливайко» за І. Ле] // Вільне життя. — 1958. — 27 трав.
Грипич В. Початок творчості [у Луцькому і Тернопільському театрах 1949–1953]
// Театральна бесіда. — 2000. — №1(7). — С. 18–21.
Львів.
***
Гайдабура В. М. Володимир Грипич: Нарис про життя і творчість. — К.: Мистец-
то, 1984. — 159 с.; іл.
Гайдабура В. М. Запорізький обласний музично-драматичний театр. — К.: Мис-
тецтво, 1979. — 123 с.
С. 99–108, 122–123:
Про В. Грипича; портр.
Кордіані Б., Мельничук-Лучко Л. Львівський державний український драмтеатр
ім. М Заньковецької. — К.: Мистецтво, 1965. — 99 с.
С. 19–20: Про В. Грипича.
Корнієнко О. З. Тернопільський театр ім. Т. Г. Шевченка. — К.: Мистецтво, 1980.
— 102 с., іл.
С. 29, 39–41, 56, 62, 96–
97: Про Грипича В.
Кулик О. О. Донецький обласний український музично-драматичний театр. — К.:
Мистецтво, 1987. — 132 с.
С. 79–82, 84, 129–
130: Про В. Грипича.
118 119
 ГУБСЬКИЙ АНДРІЙ СТЕПАНОВИЧ
драматичний актор
Народився 1914 р. у Дніпродзержинську. Навчався у Дніпропетровсь-
кому театральному училищі. У 1946–1985 рр. працював актором у Терно-
пільському музично-драматичному театрі ім. Т. Шевченка. Його ролі відзна-
чалися завершеністю, високою культурою. Грав ролі героїв, коханців, шлях-
тичів, інтелігентів. Вважав себе учнем режисера і педагога Б. Тягна. Серед
ролей: Фердинанд («Підступність і кохання» Ф. Шіллера), Ведерников («Ро-
ки блукань» О. Арбузова), Ярослав Добридень («Ключі до щастя» О. Корні-
єнка), лікар Терентій Бублик («Платон Кречет» О. Корнійчука), Гриць («В
неділю рано зілля копала» за О. Кобилянською), Рудковський («Устим Кар-
мелюк»). Також працював А. Губський у Донецькому театрі. Живе в Сімфе-
рополі.
Література
Ляховський І. Непідробна галерея: [А. Губського] // Вільне життя. — 1974. — 12
листоп.
Співак В. 30 літ — сцені: [Вечір присвячений 60-річчю від дня народження
А. Губського] // Ровесник. — 1974. — 14 листоп.
ДАВИДКО ЛЮСЯ СТЕПАНІВНА
драматична акторка, заслужена артистка УРСР (1980)
Народилася 18 листопада 1948 року в Тернополі, у сім’ї робітника.
Проживала в сусідстві із заслуженою артисткою України Сусанною Ко-
валь, благородною і щедрою серцем людиною, яка часто брала дівчину за
руку і вела на вистави до театру. З того часу ще й досі Л. Давидко прига-
дує вистави Тернопільського театру за участю С. Коваль, Г. Голець,
В. Онипко, В. Сохацького та ін. У школі виступала в драмгуртку, читала
поезії на олімпіадах, мріяла стати артисткою. З нею працює її добра на-
ставниця С. Коваль, бачить у ній тільки артистку. Шістнадцятирічною ді-
вчиною йде вчитися до театральної студії при Тернопільському музично-
драматичному театрі. Тут слухає курс майстерності актора в Раїси Степа-
ненко, на студійній сцені успішно зіграла роль Марусі («Дай серцю волю,
заведе в неволю») і Анісії («Влада темряви»).
Закінчила в 1965 році студію і була прийнята до акторського складу
в час значного мистецького розквіту театру. Зростає майстерність артис-
тки під умілою рукою талановитих режисерів Я. Геляса, Раїси Степанен-
ко, Б. Головатюка.
Серед ролей: Наташа («Шлях до сина» Корнієнка), Тетяна, Рахіра
(«У неділю рано зілля копала», «Земля» за О. Кобилянською), Інга («Чо-
тири хрести на сонці» А. Делендика), Орися («Циганка Аза» Старицько-
го), Софія («Безталанна» Карпенка-Карого), Наташа («Пам’ять серця»
120
Корнійчука), Мавка («Лісова пісня» Л. Українки), Катря («Мати-
наймичка» І. Тогобочного), Маруся («Дай серцю волю» Кропивницько-
го), Стеха («Назар Стодоля» Т. Шевченка), Вероніка («Роман Міжгір’я»
за І. Ле), Валерія («Моя професія — синьйор з вищого світу»
(Дж. Скарначчі, Р. Тарабузі)), Зубержат («В ніч місячного затемнення»
М. Каріма).
Ролі в оперетах: Пепіта («Вільний вітер» Дунаєвського), Наталка
(«Чорноморці» Лисенка).
За плідну працю у 1980 році Люсі Давидко присвоєно звання заслу-
женої артистки.
За останнє десятиріччя (1981–1990 рр.) артистка постійно була
зайнята у головних ролях нового репертуару і звичайно, порадувала гля-
дачів багатьма вдалими образами. Вона — улюбленка публіки і намага-
ється виправдати це своєю працею.
Література
Давидко Л. «На сцені свято, там — забуття, там владарка душ — я»: [Розм. з акт-
рисою вела В. Собуцька] // Свобода. — 1998. — 14 листоп.
Жаховська-Давидко Л. Погляд у вікно, якого немає // Ровесник. — 1970. — 27 січ.
Люся Давидко: «Найдорожче для мене — сім’я та професія: [Інтерв’ю зап.
М. Шот] // Досьє 02. — 2000. — №13. — С. 7.
Давидко Л. «У мене є один — єдиний коханий мужчина»: [Розм. із заслуженою
артисткою України вела З. Кушнірук] // Свобода. — 1996. — 12 верес.
***
Про присвоєння працівникам Тернопільського обласного українського музично-
драматичного театру імені Т. Г. Шевченка почесних звань Української
РСР: Указ Президії Верховної Ради УРСР 8 груд. 1980 р. // Відомості Вер-
ховної Ради УРСР. — 1980. — №52. — С. 1017.
Заслуженого артиста УРСР:
Давидко Л. С. — артистці театру.
***
Корнієнко О. З. Тернопільський театр ім. Т. Г. Шевченка. — К.: Мистецтво, 1980.
— 102 с., іл.
С. 30, 44, 61, 78, 80, 86, 88:
Про Давидко Л.
Медведик П. Люся Давидко // Наукові записки: Зб. / Терноп. краєзнав. музей. —
Тернопіль, 1993. — С. 167–173.
***
Глушко В. Романтика — крила юності: [Про виставу «Країна Айгуль»] // Ровес-
ник. — 1973. — 17 берез.
Завалков С. «Голубі олені» // Вільне життя. — 1974. — 30 січ.
Завалков С. «Мати»: [К. Чапека] // Вільне життя. — 1973. — 31 груд.
121
Кушнірук З. «Аншлаг — це щастя для актриси» // Вільне життя. — 1993. — 30 муз.-драм. театру ім. Т. Шевченка.
січ.
Ластівка П. Святе магічне слово — сцена: Перед бенефісом Люсі Давидко //
***
Вільне життя. — 1989. — 22 січ. Корнієнко О. З. Тернопільський театр ім. Т. Г. Шевченка. — К.: Мистецтво, 1980.
Медведик П. Мов два крила // Вільне життя. — 1980. — 12 груд. — 102 с., іл.
Медведик П. Улюблениця Мельпомени // Соломія. — 1998. — №7 (груд.). С. 30, 59, 62, 69, 78, 89:
Мичко С. Бенефіс // Ровесник. — 1989. — 15–21 січ., фото артистки в ролях. Про Т. Давидка.
Петерзіль Н. Життя — театр, а люди в нім — актори: [Ювілей актриси] // Терно- ***
піль вечірній. — 1998. — 19 листоп. Медведик П. З невичерпної криниці: [Сценічна історія драми Л. Українки за учас-
Садовська Г. Ваш вихід, Роксолано! // Вільне життя. — 1998. — 21 листоп. тю Т. Давидка] // Ровесник. — 1971. — 25 лют.
Садовська Г. Віват, королево, віват // Вільне життя. — 1998. — 28 листоп. Медведик П. Мов два крила // Вільне життя. — 1980. — 12 груд. — (Акторські
силуети).
ДАВИДКО ТАДЕЙ ЄВСТАХІЙОВИЧ Русова Н. Перекреслені хрести // Вільне життя. — 1967. — 5 квіт.
актор, режисер, заслужений артист УРСР (1991) ***
Народився 1 січня 1939 року в селі Тарнава Дольна (Польща). Пере- Медведик П. Рівняючись на Курбаса: [Постановка Великоглибочецьким народ-
ним театром п’єси «Маруся Богуславка» М. Старицького; реж. —
селений з батьками 1946 р. у Західну Україну. Закінчив театральну сту-
Т. Давидко] // Шляхом Ілліча. — 1989. — 29 лип.
дію при Львівському драматичному театрі ім. М. Заньковецької по класу Медведик П. Нова вистава самодіяльних акторів: «Рим–17. До запитання»
О. Ріпка і Б. Тягна (1961) та заочно філологічний факультет Львівського М. Зарудного на сцені Великоглибочецького народного театру: [режисер
університету. Т. Давидко] // Шляхом Ілліча. — 1976. — 21 серп.
З 1962 р. працює актором Тернопільського музично-драматичного
театру ім. Т. Шевченка. Серед ролей: Гриць («В неділю рано зілля копа-
ла» за О. Кобилянською), Марко («Мати-наймичка» за Т. Шевченком),
Михайло («Не судилось» М. Старицького), Крижень («Ключі до щастя»
О. Корнієнка), Андрій («Тарас Бульба» за М. Гоголем), Мустафа («Роман
Міжгір’я» за І. Ле), Кравцов («Голубі олені» О. Коломійця) та інші.
Знімався в кіно у масових сценах.
У 1972–1983 роках працював режисером Великоглибочецького на-
родного самодіяльного театру Тернопільського району.
Вистави, поставлені Т. Давидком: «Голосіївський ліс» Собка, «Тіні
минулого дня» Голованівського, «Одна береза знає» Ларченкова, «Одісея
в сім днів» Коломійця, «Рим–17. До запитання» Зарудного, «Трибунал»
Макайонка, «Фараони» Коломійця.
Література
Давидко Т. Кожній роботі віддавав себе повністю. Спогади // Павло Загребельний
у спогадах сучасників. — Тернопіль, 1998. — С. 40–42.
***
Про відзначення працівників культури і мистецтва державними нагородами Укра-
їнської РСР: Указ Президії Верховної Ради УРСР // Культура і життя. —
1991. — 29 черв.
Звання «Заслужений артист УРСР»
присвоєно Давидку Тадею Євстахієвичу —
артисту Терноп. обл. укр.
122 123
 ДАНЧУК МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ
драматичний актор і співак (тенор)
Народився 1933 р. у Коропці Монастириського району Тернопільсь-
кої області. Закінчив Коропецьку середню школу. Брав участь у концер-
тах, оглядах. Співав у Ансамблі пісні і танцю Прикарпатського військо-
вого округу. На тернопільську сцену М. Данчука у 1959 р. запросив ди-
ректор театру Григорій Квітко.
Серед співучих ролей М. Данчука: Петро («Наталка Полтавка» Кот-
ляревського — Лисенка), Андрій («Запорожець за Дунаєм» Гулака-
Артемовського), Андрій («Катерина» Аркаса). Основні ролі: Дід Пашко
(«Ключі до щастя» Корнієнка), Іван («Безталанна» Карпенка-Карого),
Печериця («Тарас Бульба» за Гоголем), Петро («Влада темряви» Толсто-
го), Писар («Кайдашева сім’я» за Нечуєм-Левицьким). Грав багато ролей
у виставах-казках. Виступав у концертах.
Література
Демків Б. Камінь сонця: Творчий портрет актора Михайла Данчука // Ровесник.
— 1983. — 22 груд., портр.
ДОВГОПОЛОВА ГЕНАЇДА МАТВІЇВНА
драматична артистка
Народилася 26 березня 1937 року у Сімферополі Кримської області,
у родині робітника. Закінчила середню школу, працювала танцівницею в
балетній групі Сімферопольського українського музично-драматичного
театру, з 1959 р. — артисткою, переважно в характерних ролях молодиць,
служанок, матерів, лікарів, захисників рідної землі.
Серед її ролей: Галя («Циганка Аза» М. Старицького), Христя («Дай
серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького), Килина («Лісова пі-
сня» Л. Українки), Варка («Безталанна» І. Карпенка-Карого), Мавра («У
неділю рано зілля копала» за О. Кобилянською), Вероніка («Пам’ять сер-
ця» О. Корнійчука), Марина («Вода з отчої криниці» В. Фольварочного),
Валіде («Роксолана» за П. Загребельним), Онисія («Влада темряви»
Л. Толстого).
Література
Гладкий В. Спектакль-казка: [«Камінь, що світиться» Л. Устинова] // Вільне жит-
тя. — 1962. — 29 трав.
Остапенко Г. «Жених з Аргентини»: [В. Минка, Катя — артистка
Г. Довгополова] // Вільне життя. — 1961. — 4 груд.
124
ЖАРСЬКА МИХАЙЛИНА ІВАНІВНА
акторка, співачка (сопрано)
Народилася 21 листопада 1891 року в М. Белз Львівської області.
Співу навчалася в О. Мишуги у Львові. Працювала в Театрі товариства
«Українська бесіда» у Львові (1907–1911), у театрах Чернігова і Житоми-
ра (1920–1941 рр.), в Тернопільському українському музично-
драматичному театрі (1945–1960 рр.).
Основні ролі: Гордиля («Циганка Аза» Старицького), Оришка
(«Лимерівна» П. Мирного), Горицвіт («Крила» Корнійчука). Автор спо-
гадів про Й. Стадника, О. Мишугу.
Померла 28 квітня 1972 року, похована в Тернополі.
Література
Жарська М. Мої зустрічі з О. Мишугою: Спогади / Літ. зап. П. Медведика // Віль-
не життя. — 1970. — 17 січ.
***
Капатський К. 45 років на сцені // Вільне життя. — 1956. — 6 трав.
Медведик П. Піввіку подарованого театру // Ровесник. — 1969. — 2 груд.
***
Жарська Михайлина // Мистецтво України: Біогр. довідник. — К., 1997. —
С. 238–239.
Жарська Михайлина Іванівна — українська актриса і співачка // Митці України:
Енцикл. довідник. — К., 1992. — С. 243.
ЖИЛА В’ЯЧЕСЛАВ МИКОЛАЙОВИЧ
драматичний актор і режисер
Народився 18 лютого 1961 р. у Києві. Закінчив 1985 р. акторський
факультет по класу лауреата Шевченківської премії А. Решетнікова, а
1998 р. — режисерський факультет по класу лауреата Державної премії
ім. Т. Шевченка С. Данченка і заслуженого діяча мистецтв України
Р. Коломійця у Київському театральному інституті ім. І. Карпенка-
Карого.
Працює з 1988 р. актором, з 1994 режисером Тернопільського теат-
ру ім. Т. Шевченка.
Поставив вистави: «Екскоріал» М. Гельдерода, «Калігула» Камю,
«Снігова королева» Шварца, «Старомодна комедія» О. Арбузова, «Недо-
умкуватий Журден» М. Булгакова, «Ніч на полонині» О. Олеся, «Ніч пе-
ред Різдвом» за М. Гоголем, «Ромул Великий» Дюренмата, «Одруження»
і «Ревізор» М. Гоголя та ін.
125
 Вистави В. Жили були представлені на міжнародному фестивалі
«Брю-ха-ха» (м. Ліверпуль, Англія), серед них «Гуляння» за Славоміром
Мрожеком була визнана Перлиною фестивалю (1994).
З 1994 р. В. Жила веде педагогічну діяльність як художній керівник
акторського курсу Тернопільського музучилища ім. С. Крушельницької,
викладає майстерність актора. Захоплюється комедійним жанром.
Література
Тиран І. Зустріч напередодні прем’єри: [Інтерв’ю з режисером Терноп. театру В.
Жилою] // Тернопіль вечірній. — 1998. — 5 груд., фото.
***
Гайдабура В. «Бути чи не бути» у відблисках всесвіту: [про вистави «Гамлета» у
театрах України] // Укр. театр. — 1991. — №5. — С. 16.
В. Жила — у ролі Лаерта
(«Гамлет» Шекспіра).
Собуцька В. Простий мотив для двох сердець: [Рец. на виставу режисера В. Жили
«Старомодна комедія» О. Арбузова у Терноп. драм. театрі] // Свобода. —
1999. — 22 трав.
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ ПАВЛО ІВАНОВИЧ
актор, режисер, народний артист УРСР (1980),
педагог, професор
Народився 27 червня 1934 року в с. Рождественське Драбівського
району Черкаської області. З 1957 по 1961 рік навчався на акторському
факультеті Київського театрального інституту ім. Карпенка-Карого. Піс-
ля закінчення інституту, з 1961 року, працював актором Тернопільського
музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка. Закінчив заочно режи-
серський факультет цього ж інституту, з 1973 року став режисером, а з
1974 по 1987 рік — головним режисером, з 1987 — актором драми цього
ж театру.
У золотий фонд українського театру ввійшли такі ролі
П. Загребельного: Лаврін Запорожець («Незабутнє» за О. Довженком),
Хома («Не кидай мене в дорозі» Ю. Мушкетика), Островий («Сині роси»
М. Зарудного), Ангел («Дикий Ангел» О. Коломійця), Дервіш («Ніч міся-
чного затемнення» М. Каріма), Борис («Тигр та гієна» Ш. Петефі), Тарас
(«Тарас Бульба» за М. Гоголем), Грабець («Балладина» Ю. Словацького),
Авдикович («Олеся» О. Купріна), Матій («Ой піду я в Бориславку» за
І. Франком), Максим («Пам’ять серця» О. Корнійчука), Агабо («Поки га-
рба не перекинулась» О. Іоселіані).
Режисерському талантові П. І. Загребельного притаманні глибина
філософських узагальнень, висока поетична образність, художня довер-
шеність. Кращі його постановки стали помітним мистецьким явищем в
Україні — «Голубі олені» О. Коломійця, «Без язика» О. Корнієнка за
126
В. Короленком, «Тарас Бульба» за М. Гоголем, «Закон вічності»
Н. Думбадзе, «Влада темряви» Л. Толстого, «Моя професія — сеньйор з
вищого світу» Д. Скарначчі і Р. Тарабузі, «Маруся Богуславка»
М. Старицького.
Лебединою піснею П. Загребельного — режисера став телевізійний
варіант вистави «Ніч перед Різдвом» за М. Гоголем за участю акторів
Тернопільського театру (лютий 1997 р., вперше показаний по телебачен-
ню в Тернополі в січні 1998 року).
Акторську і режисерську діяльність П. І. Загребельний поєднував з
педагогічною. З 1995 року він — професор Тернопільського експеримен-
тального інституту педагогічної освіти. У 1996 році, як професор кафед-
ри педагогіки, опублікував проблематичні актуальні праці «Учитель по-
винен уміти говорити», «Мовленнєва підготовка практичних психологів»
та інші.
Помер П. Загребельний 14 березня 1997 року в Тернополі.
Література
Загребельний П. Актор — творець, громадянин // Вільне життя. — 1980. — 1 лис-
топ.
Загребельний П. Багатство душі сучасника: Роздуми актора // Культура і життя.
— 1973. — 4 листоп.
Загребельний П. Діалог з сучасником // Вільне життя. — 1983. — 27 берез.
Загребельний П. Звітують тернопільські шевченківці // Культура і життя. — 1980.
— 7 верес.
Загребельний П. Кавтаклізма, або кошмарна пригода в Європейському домі:
Текст для самозакоханого актора // Тернопіль. — 1995. — №2. — С. 4–19.
Загребельний П. Кличуть вогні рампи: 18 жовт. розпочинає 57-й сезон Терноп.
обл. муз.-драм. театр ім. Т. Г. Шевченка // Вільне життя. — 1986. — 17
жовт.
Загребельний П. «Я мислю не тільки розумом, а й серцем...»: Роздуми про куль-
туру емоційного виховання // Тернопіль. — 1995. — №2. — С. 57–60.
Загребельний П. «Я хотіла впасти і розбитися на тисячу дрібних скалок...» [Рец.
на казку О. Попеску «Сонячний промінь» у Терноп. ляльковому театрі] //
Тернопіль вечірній. — 1997. — 26 лют.
***
Про присвоєння працівникам Тернопільського обласного українського музично-
драматичного театру імені Т. Г. Шевченка почесних звань Української
РСР: Указ Президії Верховної Ради УРСР 8 груд. 1980 р. // Відомості Вер-
ховної Ради УРСР. — 1980. — №52. — С. 1017.
Народного артиста УРСР:
Загребельному П. І. — гол. реж.,
заслуженому артисту УРСР.
***
Давидова І. Ярослав Геляс. — К.: Мистецтво, 1986. — 158 с.
127
 С. 65, 86, 101–103, 117:
Про П. Загребельного.
Павло Загребельний у спогадах сучасників / Ред., упоряд. Х. Мельничук і
Б. Мельничук. — Тернопіль: Лілея, 1998. — 158 с.: світлини. Бібліогр.
С. 147–156.
Корнієнко О. З. Тернопільський театр імені Т. Г. Шевченка. — К.: Мистецтво,
1980. — 192 с., іл.
С. 46–47, 67–69:
Про П. Загребельного.
***
Бурміцький О. Справжній талант, справжній друг і порадник: 27 червня Павлу За-
гребельному виповнилося б 65 років // Тернопіль вечірній. — 1999. — 25
черв.
Весна Х. На краю дороги?: Полемічне інтерв’ю з народним артистом УРСР
П. Загребельним // Вільне життя. — 1990. — 21 черв.
Давидова І. Діапазон пошуку: До творчого портрета митця // Вільне життя. —
1985. — 16 січ.
Демків Б. Головний вияв творчості: [Інтерв’ю] // Вільне життя. — 1977. — 16 жо-
вт.
Демків Б. Духовне поле Павла Загребельного: Штрихи до портрета // Тернопіль
вечірній. — 1997. — 21 листоп.
Демків Б., Цегляк М. Нелегкий хліб // Ровесник. — 1984. — 24 листоп.
Демків Б., Цегляк М. Суцвіття // Вільне життя. — 1974. — 4 серп.
Калина С. Талант — це віра в себе: [Про колишнього гол. реж. Терноп. облдрам-
театру П. Загребельного] // Тернопіль вечірній. — 2000. — 22 берез., фото.
Корнієнко О. Внутрішнє відчуття характеру // Укр. театр. — 1973. — №3. —
С. 25–28.
Корнієнко О. Грані таланту // Вільне життя. — 1994. — 17 черв.
Корнієнко О. Павлові Загребельному — 60 // Тернопіль вечірній. — 1994. — 22
черв.
Лазаревський С. Серце, віддане людям // Тернопіль вечірній. — 1998. — 13 берез.
Ляховський І. На його виставах завжди було людно // Свобода. — 1998. — 14 бе-
рез.
Медуниця М. А верби шумлять // Культура і життя. — 1997. — 17 груд.
Мельничук Б. Вітання, оплески, квіти... // Вільне життя. — 1984. — 28 листоп.,
фото.
Мельничук Б. Колективний портрет майстрів сцени: [акторів Терноп. театру
М. Гонти, П. Загребельного] // Русалка Дністрова. — 1995. — №3 (лют.).
Мельничук Б. Павло Загребельний постійно хотів працювати і міг створити ще
дуже багато...: [Спогади рідних і близьких] // Тернопіль вечірній. — 1997.
— 23 квіт.
Мельничук Б. Перед прем’єрою // Жовтень. — 1985. — №4. — С. 134.
Мельничук Б. «Не боюся роботи — боюся байдужості»: Штрихи до портрета гол.
реж. обл. муз.-драм. театру ім. Т. Шевченка, народного артиста УРСР Па-
вла Загребельного // Вільне життя. — 1984. — 23 листоп., фото.
Садовська Г. Він грав, як дихав // Вільне життя. — 1999. — 13 берез.
128
Садовська Г. І душа його витала в театрі // Вільне життя. — 1998. — 20 берез.
Сікорський К. Ми разом йшли... // Вільне життя. — 1998. — 14 берез. —
(Пам’ять).
Чайківська Я. «Всі ми трохи від діда Тараса і від прадіда Сковороди» // Західна
Україна. — 1994. — 16–22 лип.
***
Глушко В. Романтика — краса юності: [«Країна Айгуль» М. Каріма] // Ровесник.
— 1973. — 17 берез.
Градова Г. Правда і тільки правда: «Затюканий апостол» [А. Макайонка] — один
з найцікавіших спектаклів на сцені обл. муз.-драм. театру, ним колектив
завершив свій 56-й сезон; реж. П. Загребельний // Ровесник. — 1986. — 3
черв., фото з сцени.
Дністровець М. «Борги наші» Е. Володарського // Шляхом Ілліча. — 1974. — 14
груд.
Завалков С. «Голубі олені» [О. Коломійця] // Вільне життя. — 1974. — 30 січ.
Завалков С. «Країна Айгуль» [М. Каріма] // Вільне життя. — 1973. — 30 трав.
Лапінський В. На струнах сучасності [«Плаття для вихідного дня» В. Карасьова] //
Ровесник. — 1976. — 12 лют.
Медведик П. Крило землі: [«Поки гарба не перекинулась» О. Іоселіані] // Вільне
життя. — 1976. — 31 груд.
Мельничук Б. «Чортова дюжина» Павла Загребельного // Західна Україна. — 1996.
— 17–23 лют.
Цимбровська О. «Чортова дюжина», а в ній Павло Загребельний // Русалка Дніст-
рова. — 1996. — №6 (берез.).
УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕАТР.
КЕРІВНИК П. ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ
Дмитрук Г. У Тернополі — ще один театр: (Створення Українського національ-
ного театру на сцені Палацу культури НВО «Ватра») // Вільне життя. —
1991. — 7 берез.
Світла М. І погляд матері-Вкраїни: [Про новий театр у Палаці культури НВО
«Ватра», який організував і очолив П. Загребельний] // Відродження. —
1991. — 12 берез.
***
Карп’як Я. «Будьмо готові захистити свою свободу»: Слово після перегляду ви-
стави «Степан Бандера» // Свобода. — 1992. — 30 січ. — (Після
прем’єри).
Марченко Л. Націє, за себе помолись...: У Терноп. національному театрі відбулася
прем’єра вистави за п’єсою Я. Верещака «Степан Бандера» // Вільне жит-
тя. — 1992. — 25 січ.
Мельничук Х. Степан Бандера: погляд здалека і зблизька: [У Терноп. Українсько-
му національному театрі відбулася прем’єра вистави за п’єсою
Я. Верещака «Степан Бандера»] // Тернопіль вечірній. — 1992. — 29 січ.
Новосядлий Б. Він повернувся з легенди: [Про прем’єру драми Я. Верещака «Сте-
пан Бандера»] // Свобода. — 1992. — 30 січ. — (Після прем’єри).
129
«Степан Бандера» — вперше в Україні і в Тернополі: [Терноп. національний те- Помер у Черкасах 1977 р.
атр виносить на суд глядачів свій новий доробок виставу Я. Верещака
«Степан Бандера»] // Тернопіль вечірній. — 1992. — 15 січ. Література
Капатський К. Наш творчий шлях: (До 25-річчя Тернопільського театру). — Те-
*** рнопіль, 1955. — 51 с., іл.
Гаврильцьо І. Румуни аплодували «Наймичці» [у постановці національного театру
ВО «Ватра»] // Тернопіль вечірній. — 1992. — 19 серп. ***
Корнієнко О. Тернопільський театр ім. Т. Г. Шевченка. — К.: Мистецтво, 1980. —
*** 102 с., іл.
Медведик П. К. Загребельний Павло Іванович // УРЕ. — 2-е вид. — К., 1988. — С. 38, 52–54, 64, 94–96:
Т. 12. — С. 552. — (Додаток). Про К. Капатського.
Загребельний Павло Іванович // Мистецтво України: Біогр. довідник. — К., 1997. Український драматичний театр: Нариси історії: У 2 т. Т. 2. Радянський період /
— С. 250. Під ред. М. Рильського. — К.: Наук. думка, 1959. — 647 с., іл.
Загребельний Павло Іванович — укр. актор і режисер // Митці України: Енцикл. С. 216, 297, 378, 532, 538, 539:
довідник. — К., 1992. — С. 255. Про К. Капатського.
*** ***
Довідковий розділ про акторську, режисерську та педагогічну діяльність Павла Бейдер Х. Образ народного месника на сцені [«Устим Кармелюк» В. Суходольсь-
Загребельного / Уклав П. Медведик // Павло Загребельний у спогадах су- кого] // Рад. Поділля. — 1955. — 15 лип.
часників. — Тернопіль, 1998. — С. 147–156. Хмельн. обл. універс. наук. б-ка
*** Губенко К. Талановитий колектив: [Огляд вистав «Устим Кармелюк» В. Сухо-
Загребельний П. І.: [Життєвий і творчий шлях. Некролог] // Тернопіль вечірній. дольського і «Маруся Богуславка» М. Старицького] // Вільне життя. —
— 1997. — 19 берез. 1955. — 22 черв.
Павло Іванович Загребельний: Слово прощання // Тернопіль вечірній. — 1997. — Житник К., Корнієнко О. «Тарас Шевченко» [Ю. Костюка] // Вільне життя. —
19 берез. 1954. — 15 черв.
П. І. Загребельний: [Творчий портрет. Некролог] // Вільне життя. — 1997. — 18 Корнієнко О. «Честь сім’ї» [Г. Мухтарова] // Вільне життя. — 1952. — 11 берез.
берез. Лучинін Б. «Історія одного кохання» К. Симонова // Вільне життя. — 1954. —
Мельничук Б. Павло Загребельний. Слово прощання // Тернопілля’97: Регіон. річ- 17 листоп.
ник. — Тернопіль, 1997. — С. 659–700, портр. Маляренко Н., Ольхін М. Глибоко відтворювати правду життя: [«Хто сміється
останнім» К. Крапиви] // Вільне життя. — 1953. — 19 груд.
Олексієнко К. Спектакль про юнацьку дружбу [«Її друзі» В. Розова] // Вільне
КАПАТСЬКИЙ КОСТЬ ЯКОВИЧ життя. — 1952. — 29 трав.
режисер, заслужений артист УРСР (1954) Пархоменко М. «Гірка доля» [О. Писемського] // Вільна Україна. — 1955. —
Народився 6 червня 1902 року в м. Білопілля Сумської області. Закінчив 16 черв.
Львів
Московський інститут театрального мистецтва. Працював актором в Ук- Радченко К. «Крила» [О. Корнійчука] // Вільне життя. — 1955. — 10 квіт.
раїнській пересувній трупі Д. Піддубного, в Кременчуці та театрі
ім. М. Заньковецької в Запоріжжі. В 1951–1957 рр. — у Тернопільському
музично-драматичному театрі ім. Т. Г. Шевченка, де поставив вистави:
«Маруся Богуславка» М. Старицького, «Овод» за Е. Войнич, «Тарас Ше-
вченко» Ю. Костюка, «Устим Кармелюк» В. Суходольського, «Лимерів-
на» П. Мирного, «Історія одного кохання» К. Симонова та інші.
Приділяв багато уваги сценічній мові акторів, читав для них фахові
лекції з орфоепії, а також виступав перед вчителями Тернополя про нав-
чання учнів художнього читання.
Виїхав з Тернополя на працю до Черкаського українського театру.

130 131
 КАРП’ЮК МЕФОДІЙ ЛЕОНТІЄВИЧ
драматичний актор
Народився 1 березня 1929 р. у селі Несвіч Луцького району Волин-
ської області. Закінчив середню школу у Луцьку і театральну студію при
Волинському театрі (1959).
Працював актором у театрах: Волинському (1959–1963, 1967–1968);
Рівненському (1963–1967) і Тернопільському музично-драматичному
ім. Т. Шевченка (1980–1989).
Серед ролей характерні і гумористичні: Боруля і Батько («Мартин
Боруля» і «Безталанна» Карпенка-Карого), Возний («Наталка Полтавка»
Котляревського), Шельменко («Шельменко — денщик» Квітки-
Основ’яненка), Агабо («Поки гарба не перекинулась» Іоселіані), Писар
(«Майська ніч» Старицького), Юхим («Тарас Бульба» за М. Гоголем).
Разом з артистом Григорієм Драпаком організували «Гумористич-
но-естрадний ансамбль» (1991–1993), з яким гастролювали містами і се-
лами Тернопільщини.
За творчу працю М. Карп’юк нагороджений «Грамотою Верховної
Ради УРСР».
Література
Карп’юк М. Умів і розказати, і показати. Спогади // Павло Загребельний у спога-
дах сучасників. — Тернопіль, 1998. — С. 112–113.
***
Демків Б. Зброяр сміху — Мефодій Карп’юк // Ровесник. — 1981, — 4 серп., фо-
то.
Ляховський І. Майстер доброго гумору // Вільне життя. — 1979. — 5 берез.
Ляховський І. Комедія — його стихія // Тернопіль вечірній. — 1999. — 10 берез.
132
КЛИМЕНКО МАРІЯ МИКОЛАЇВНА
народна артистка УРСР (1979)
Народилася 10 вересня 1924 р. на Київщині, у багатодітній родині.
Закінчила школу. У 1940 році разом з батьками виїхала у Західну Волинь
на нове місце роботи батька. Спершу мріяла стати вчителькою. Напад
фашистської Німеччини на Україну приніс багато горя родині Клименків.
Шістнадцятилітньою М. Клименко була вивезена на примусові ро-
боти до Німеччини. У 1946 р. повертається до Луцька. Відвідини театру
визначили майбутню долю М. Клименко як актриси.
На сцені Волинського театру вона зіграла свої перші ролі: Таню з
драми В. Собка «За другим фронтом», Катрю у п’єсі «Не судилось» Ста-
рицького і Таню в однойменній п’єсі О. Арбузова.
Згодом працювала у два етапи у Волинському музично-
драматичному театрі — 1946–1959, 1969–1980, а в Тернопільському —
— 1959–1980). За визначні успіхи на тернопільській сцені одержала
звання заслуженої артистки УРСР (1968), а в Луцьку — звання народної
артистки України (1979).
М. Клименко — це воістину великий талант багатопланової артист-
ки в усіх жанрах драматургії.
Серед її ролей на тернопільській сцені були: Тетяна («У неділю ра-
но зілля копала» за О. Кобилянською), Христя («Повія» Панаса Мирно-
го), Марта («Людина та вовк» А. Гімера), Євгенія Дмитрівна («Замулені
джерела» М. Кропивницького), Мар’яна Завісна («Оборона Буші»
М. Старицького), Христина («Північна мадонна» братів Тур), Аза («Ци-
ганка Аза» М. Старицького), Донна Анна («Кам’яний господар» Лесі
Українки), Барба («Барба» Я. Масевича), Любиня («Сині роси»
М. Зарудного») та інші.
Померла влітку 2000 року, у Києві.
Література
Клименко М. Моя героїня // Вільне життя. — 1965. — 9 жовт.
Клименко М. Ролі і мрії // Вільне життя. — 1966. — 5 листоп.
***
Гайдабура В. М. Володимир Грипич: Нарис про життя і творчість. — К.: Мистец-
тво, 1984. — 158 с., іл.
С. 37–40:
Про М. Клименко.
Корнієнко О. З. Тернопільський театр ім. Т. Г. Шевченка. — К.: Мистецтво, 1980.
— 102 с., іл.
С. 30, 43, 49, 58, 61–62:
Про М. Клименко.
133
 ***
Завалков С. Випробування вірності // Вільне життя. — 1965. — 28 лют.
Лучко Л. «Не судилось» // Вільна Україна. — 1960. — 26 черв.
Нагорода кращим: [М. Клименко і Я. Гелясу] // Культура і життя. — 1965. —
24 черв.
***
Клименко Марія Миколаївна // УРЕ. — 2-е вид. — К., 1980. — Т. 5. — С. 225,
портр.
Клименко Марія // Мистецтво України: Біогр. довідник. — К., 1997. — С. 298.
Клименко Марія // Митці України: Енцикл. довідник. — К., 1992. — С. 298.
КОВАЛЬ СУЗАННА ВАСИЛІВНА
драматична акторка, заслужена артистка УРСР (1955)
Народилася 24 серпня 1909 р., с. Козацьке Звенигородського району
Черкаської області. Навчаючись у середній школі Києва, виступала у
драматичному гуртку письменника С. Васильченка. Після закінчення
(1934) драматичної студії театру «Березіль» (з 1935 — ім. Т. Шевченка)
артистка цього театру. У 1938–1941 працювала в українському пересув-
ному театрі в Казахстані, 1944–1951 — в театрах Конотопа, Львова,
Стрия та ін. У 1951–1968 — у Тернопільському українському музично-
драматичному театрі ім. Т. Шевченка. Серед ролей: Маруся («Маруся Бо-
гуславка» Старицького), Варка («Безталанна» Карпенка-Карого), Мавра і
Марія («В неділю рано зілля копала» і «Земля» за О. Кобилянською),
Аполлінарія («Серце не камінь» О. Островського), Маргарита («Мачуха»
О. Бальзака), Наталя Ковшик («Калиновий гай» О. Корнійчука), Леді Мі-
льфорд («Підступність і кохання» Ф. Шіллера), Шаулиха («Наливайко»
за І. Ле), Палажка («Оборона Буші» М. Старицького).
С. Коваль вела драматичний гурток учнів у Тернопільській середній
школі №3. Її ученицею сцени є заслужена артистка УРСР Люся Давидко.
С. Коваль позувала скульптору М. Манізеру для створення образу
дівчини-кріпачки в пам’ятнику Т. Шевченку в Харкові (1935).
Вона автор спогадів «Панорама пам’яті» (1976) та спогадів про
С. Васильченка.
Померла С. Коваль 1 березня 1978 р. у Тернополі.
Література
Коваль С. Полинові дзвони: Новела // Ровесник. — 1968. — 2 серп.
Коваль С. «Шукай краси, добра шукай»: Спогади про свого вчителя письменника
С. Васильченка / Літ. зап. П. Медведика // Вільне життя. — 1979. — 7 січ.,
фото.
Коваль С. Панорама пам’яті: [Спогади артистки про концерти на фронті] // Музи
тоді не мовчали. 1941–1945. — К., 1976. — С. 199–203.
134
***
Корнієнко О. З. Тернопільський театр ім. Т. Г. Шевченка. — К.: Мистецтво, 1980.
— 102 с., іл.
С. 30, 41, 54, 61–62: Про С. Коваль.
***
Залипко А. Одна із шістнадцяти // Вільне життя. — 1975. — 2 верес. — (Мистець-
кий нарис).
Кушнірук З. Сусанна // Вільне життя. — 1992. — 25 січ. — (Славні жінки Терно-
пілля).
Медведик П. У пам’яті поколінь назавжди: [Влітку 1934 р. С. Коваль позувала
скульптору М. Манізеру в ролі дівчини-кріпачки у створенні пам’ятника
Т. Шевченку, у Харкові] // Тернопіль вечірній. — 1995. — 24 черв. — (До
60-річчя пам’ятника Т. Шевченку у Харкові).
Мінц Б. Актриса // Вільне життя. — 1960. — 7 лют.
Приходько Л. Жінка красивої долі // Культура і життя. — 1974. — 3 листоп.
Ріпко О. Сусанна Коваль // Вільне життя. — 1955. — 25 листоп.
Сушкевич В. Біла Лілія: Рівно півстоліття тому відкрила тернопільську сторінку
своєї творчості незабутня Сусанна Коваль // Вільне життя. — 2000. — 6
квіт. — (Зірки далекі і близькі).
Ювілейний вечір // Вільне життя. — 1960. — 9 лют.
***
Коваль Сузанна // УРЕ. — 2-е вид. — К., 1980. — Т. 5. — С. 248.
Коваль Сузанна Василівна — укр. актриса // Митці України: Енцикл. довідник. —
К., 1992. — С. 302.
КОЦЮЛИМ МИРОСЛАВ ПЕТРОВИЧ
драматичний актор, народний артист України (1999)
Народився 7 січня 1943 року в с. Стара Ягільниця, тепер Чортківсь-
кого району Тернопільської області. Середню освіту здобув у Білобож-
ницькій середній школі.
Акторській майстерності М. Коцюлим навчався у театральній студії
при Львівському академічному українському драмтеатрі ім. М. Зань-
ковецької, у класі О. М. Ріпка.
Після закінчення студії у 1963 році він розпочав свою акторську ді-
яльність у Тернопільському музично-драматичному театрі
ім. Т. Шевченка.
Життя і театр для М. Коцюлима — одне ціле. Він не грає ролі, він
ними живе. А герої його — різнохарактерні, з різних епох, з різними упо-
добаннями. Цей актор є творцем майстерних комічних ролей, а на естраді
— читець гуморесок. Серед ролей, зіграних М. Коцюлимом: Стецько
(«Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ’яненка), Гордій («Доки сонце
зійде, роса очі виїсть» М. Кропивницького), Омелько («Мартин Боруля»
135
І. Карпенка-Карого), Карагач («Таке довге, довге літо» М. Зарудного),
Ксьондз («Тарас Бульба» за М. Гоголем), професор Радев («Ця маленька
земля» Г. Джагарова), Велутто («Моя професія — синьйор з вищого сві-
ту» Дж. Скарначчі і Р. Тарабузі), Пузир («Хазяїн» І. Карпенка-Карого).
Його талант загально визнаний і відзначений.
За роль Пузиря в «Хазяїні» Карпенка-Карого він отримав премію
ім. Амвросія Бучми (1997), а за роль у п’єсі Дударєва «Рядові» — Другу
республіканську премію.
З 1969 року він працює (за сумісництвом) режисером, а в окремих
виставах і актором Озернянського самодіяльного народного театру Збо-
рівського району. На його сцені М. Коцюлим протягом 1969–1997 років
поставив 34 вистави.
Колектив Озернянського театру не один раз був відзначений наго-
родами — на обласних конкурсах ім. Л. Курбаса, одержував призові міс-
ця.
Література
Мирослав Коцюлим: «За час подружнього життя моїх валізок за дверима не бу-
ло...»: [Інтерв’ю] / Зап. В. Боднарчук // Соломія. — 1998. — №5 (квіт.).
***
Почесні звання! Указом Президента України артистові обласного українського
драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка М. П. Коцюлиму за значний осо-
бистий внесок у розвиток українського театрального мистецтва, вагомі
творчі здобутки присвоєно почесне звання «Народний артист України» //
Вільне життя. — 1999. — 3 квіт.
Актор Тернопільського драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка М. Коцюлим став
лауреатом премії ім. А. Бучми за 1997 рік // Тернопіль вечірній. — 1997.
— 26 груд.
***
Корнієнко О. З. Тернопільський театр ім. Т. Г. Шевченка. — К.: Мистецтво, 1980.
— 102 с., іл.
С. 30, 68, 70, 72, 74, 80, 86,
89: Про Коцюлима М.
***
Вацик А., Добридень Б. 35 літ у полоні Мельпомени // Тернопільська газета. —
1998. — 7 січ.
Весна Х. Іншого шляху немає... // Ровесник. — 1986. — 18 жовт. — (Театр. Ак-
тор).
Демків Б. Краса чи сміх врятують світ?: [Інтерв’ю] // Тернопіль вечірній. — 1998.
— 9 січ.
Леонтюк В. «До зустрічі в театрі!...» // Вільне життя. — 1986. — 21 груд.
Мельничук Б. Сто сердець в одному // Вільне життя. — 1993. — 5 січ.
Приходько Л. Сто ролей, сто доль // Вільне життя. — 1976. — 21 берез.
136
Собуцька В. Щаслива зірка і дві п’ятірки, або Ой, мамо, Коцюлим, Коцюлим: [Бе-
нефіс М. Коцюлима] // Свобода. — 1998. — 10 січ.
Сушкевич В. Мирослав Коцюлим: Людина місяця: Розм. з засл. артистом України
// Русалка Дністрова. — 1993. — №6. — (берез).
Чорна О. Зійшлися життя і театр // Ровесник. — 1999. — 15 квіт.
***
Коцюлим Мирослав Петрович // Медведик П. Літературно-мистецька та наукова
Зборівщина: Словник біогр. визначних людей. — Тернопіль, 1998. —
С. 143–144, портр.
ОЗЕРНЯНСЬКИЙ НАРОДНИЙ САМОДІЯЛЬНИЙ ТЕАТР.
РЕЖИСЕР М. КОЦЮЛИМ
Андрієнко С. Озернянський народний // Рад. село. — 1980. — 22 листоп.
Баран Г. Озернянський народний // Ровесник. — 1973. — 3 листоп.
Володін Ф. 28-а прем’єра // Ровесник. — 1988. — 28 берез. — 13 трав.
Гащук А. «Веселка» на Зборівській сцені // Рад. село. — 1965. — 13 трав.
Грицюк Б. Вже тридцята вистава: Прем’єра Озернянського народного театру //
Прапор волі. — 1991. — 28 січ.
Жолдак В. Тернопільський триптих // Культура і життя. — 1986. — 27 квіт.
Завалков С. Аматорська вистава // Вільне життя. — 1973. — 10 лют.
Загребельний П. Вони творять прекрасне: Розп. про нову прем’єру в Озернянсь-
кому народному театрі та його колектив // Вільне життя. — 1984. —
5 лют.
Коцюлим М. Двадцять ролей Петра Пенгрина на самодіяльній сцені // Вільне жит-
тя. — 1985. — 2 берез.
Михлик З. Випробування характерів: Тісна дружба єднає колективи Озернянсько-
го самодіяльного і Терноп. обл. драмтеатру ім. Т. Г. Шевченка // Ровесник.
— 1984. — 11 лют.
Стельмащенко В. «Бомба для тещі»: [Прем’єра вистави] // Зборівська дзвіниця.
— 1995. — 4 берез.
***
Гетьман В. Історія озернянської сцени має давні традиції: [Аматорському колек-
тиву — народному театру с. Озерна Зборів. р-ну — 25 років] // Тернопіль
вечірній. — 1995. — 1 берез.
КУЩІЄНКО ПАВЛО МАКСИМОВИЧ
драматичний актор і музикант
Народився 1923 року в місті Охтирці, тепер райцентр Сумської об-
ласті у родині народного умільця. Закінчив середню школу у м. Шостці і
школу фабрично-заводського навчання. Закінчив музичну школу.
У 1945 р. П. Кущієнко прибув із Сумщини до Тернополя і поступив
працювати до Тернопільського музично-драматичного театру ім. Т. Шев-
ченка.
137
 Спочатку він грає на багатьох духових інструментах, щипкових,
струнних в оркестрі театру, а згодом творить ролі, переважно гумористи-
чні: дід Свирид («Наливайко» за І. Ле), Македон Чоботар («Сині роси»
М. Зарудного), Демид Запорожець («Незабутнє» за О. Довженком), дід
Герасим («Жарти жартами» О. Підсухи), Опанас Біда («Закохані серця»
І. Барабаша), Карпо («Операція «Цибуля» П. Автомонова), Ісаак («Спад-
коємці Рабурдена» Е. Золя), Тарасик («Устим Кармалюк» Суходольсько-
го), Чижик («Такі часи» А. Карпіва), Тодось («Ключі до щастя» О. Кор-
нієнка).
Брав участь у концертах як гуморист.
Пенсіонер. Проживає у Тернополі.
Література
Радчук О. Сто ролей Павла Кущієнка // Ровесник. — 1973. — 24 лют., фото.
Яковенко В. Самобутній характер // Вільне життя. — 1973. — 25 лют.
Янковий М. Сорок років на сцені // Вільне життя. — 1983. — 27 лют.
ЛАСТІВКА ЛЮБОВ СИЛЬВЕСТРІВНА
драматична акторка, заслужена артистка України (1997)
Народилася 27 березня 1956 року в м. Магадані. Закінчила середню
школу, працювала в редакції радіо. В 1973–1974 рр. навчалася на театро-
знавчому відділі інституту мистецтв у Владивостоці. У 1980 р. закінчила
Київський театральний інститут ім. І. Карпенка-Карого (акторський від-
діл, клас А. Н. Скібенка, М. Ю. Резниковича). працювала артисткою Чер-
нігівського музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка (1980–88 рр.),
де зіграла ролі героїнь у виставах режисера В. Грипича: Азу («Циганка
Аза» Старицького), Мирославу («На Івана, на Купала» М. Стельмаха),
Іванську («Многоженець» Делендика), в інших режисерів — синьйора
Капулетті («Ромео і Джульєтта» Шекспіра), Аліни («Поріг» Дударева) та
ін.
На тернопільській сцені (з 1988 р.) створила ролі героїнь: Долі
(«Сон» Біляцького і Сагалова за Т. Шевченком), Інни («Закон» Винниче-
нка), Соломії («Соломія Крушельницька» Мельничука і Ляховського),
Марії («Марія Тюдор» Гюго) та багато інших.
В її репертуарі 37 ролей.
Співпрацює з Тернопільською міні-телерадіокомпанією «Радіотон»
Петра Ластівки. В 1997 році Л. Ластівці присвоєно звання «Заслужена ар-
тистка України».
Література
Ластівка Л. «Завжди йду до кінця» / Зап. В. Касіян // Вільне життя. — 1998. — 5
груд.
138
Ластівка Л. Залишаю за собою право на власну творчість / Розм. вів М. Шот //
Досьє — 02. — 1999. — №13 (лип.). — С. 7.
Ластівка Л. «У скрутній ситуації я не втратила людської гідності»: [Інтерв’ю] /
Розм. вела О. Андріїва // Тернопіль вечірній. — 1994. — 29 черв.
***
Вітаємо! За вагомий внесок у розвиток національної культури і мистецтва, висо-
кий професіоналізм почесне звання «Заслужений артист України» присво-
єно Ластівці Л. С. — артистці Терноп. обл. театру ім. Т. Г. Шевченка //
Вільне життя. — 1997. — 14 листоп.
***
Велиган Я. Нема зерна неправди // Вільне життя. — 1989. — 6 трав.
Демків Б. Роздуми над прем’єрою вистави «Марія Тюдор» Гюго в драмтеатрі
ім. Т. Шевченка // Тернопіль вечірній. — 1997. — 19 берез.
Дігай Т. Поетичний образ історії // Вільне життя. — 1992. — 1 квіт.
Мичко С. Свято, помножене на три: [Нарис про артистичну родину Ластівок] //
Тернопільська газета. — 1997. — 27 берез., фото.
Шашко С. На троні лише одне місце: Розм. із засл. артисткою України
Л. Лаcтівкою // Театральна бесіда. — 1998. — №2(4). — С. 18–19.
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
ЛАСТІВКА ПЕТРО ПЕТРОВИЧ
актор і режисер
Народився в Ужгороді 4 січня 1957 року в акторській родині. З
1961 р. проживає у Тернополі, де закінчив середню школу №1 (1974), а в
1979 закінчив відділення режисури в Київському інституті театрального
мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (клас М. Рудіна та В. Неллі).
Працював режисером у Чернігівському музично-драматичному теа-
трі ім. Т. Шевченка (1979–1988), головним режисером Тернопільського
музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка (1988–1992), де поставив
п’єси: «Сон» О. Біляцького і З. Сагалова за поемою Т. Шевченка, «На-
родний Малахій» М. Куліша, «Гетьман Дорошенко» Л. Старицької-
Черняхівської, «Іван Сірко» С. Черкасенка, виставу-концерт до Шевчен-
ківського вечора «Думи мої».
У 1990–1992 рр. за змістом народних звичаїв і хороводів здійснив
вистави-концерти: Вертеп «Ой, радуйся» земле!» (Різдвяні колядки),
«Христос воскрес, радуйтесь, люди» (гаївки, хороводи), Вертеп «Во Віф-
леємі зірка засвітила» (колядки, щедрівки).
На запрошення Тернопільського театру на його сцені поставив
п’єси: «Марія Тюдор» В. Гюго (1997) та «Філумена Мартурано» Едуардо
де Філіппо (1999).
139
 Також здійснив постановки п’єс у театрах України — Дніпропет-
ровському ТЮГу (1993), Миколаївському театрі драми та музкомедії
(1993), Запорізькому українському молодіжному (1994).
Література
Ластівка П. Поселилась поруч з нами Філумена Мартурано: [Інтерв’ю] / Розм. вів
А. Вацик // Тернопільська газета. — 1999. — 28 жовт.
Ластівка П. П. «Театр створює людина, особистість, а не адміністратор»: [Ін-
терв’ю] / Зап. Ж. Попович // Тернистий шлях. — 1992. — 3 жовт.
Режисер: На запитання анкети «Культури і життя» відповідає П. Ластівка // Куль-
тура і життя. — 1995. — 12 лип.
***
Велиган Я., Дігай Т. «Нема зерна неправди...: [Рец. на виставу режисера
П. П. Ластівки «Сон» О. Біляцького і З. Сагалова за творами Т. Шевченка]
// Вільне життя. — 1989. — 6 трав.
Весна Х. «Сон»: [Інтерв’ю гол. реж. театру П. П. Ластівки з нагоди прем’єри] //
Ровесник. — 1989. — 26 лют. — 4 берез. — (Перед прем’єрою).
Дігай Т. Поетичний образ історії: [Рец. на виставу режисера П. П. Ластівки «Іван
Сірко» С. Черкасенка] // Вільне життя. — 1992. — 1 квіт.
Касіян В. У театрі — прем’єра: [вистави «Марія Тюдор». Режисер — П. Ластівка]
// Вільне життя. — 1997. — 1 берез.
***
Ластівка Петро Петрович // Мистецтво України: Біогр. довідник. — К., 1997. —
С. 356.
ЛАСТІВКА ПЕТРО ТРОХИМОВИЧ
актор, автор п’єс, інсценізацій, статей,
народний артист УРСР (1980)
Народився 5 квітня 1922 року в с. Савинці Київської області. У
1949 році закінчив школу кіноактора при Київській кіностудії художніх
фільмів.
Сторінки творчої біографії П. Ластівки розкривалися в Закарпатсь-
кому і Чернігівському театрах. А окрилився його талант з 1960 року в
Тернопільському обласному драматичному театрі ім. Т. Г. Шевченка.
Кожна нова роль залишала на серці незгладимий карб, розкривала ширші
горизонти творчих пошуків під вогнями рампи і на екрані кіно. Але зав-
жди поруч з ним крокують його незабутні герої — Петра («Наталка Пол-
тавка» І. Котляревського), Левко і Брут («Майська ніч» і «Вій»
М. Гоголя), Семен Мельниченко («Дай серцю волю, заведе в неволю»
М. Кропивницького), Василь Кравчина («Незабутнє» за О. Довженком),
Онуфрій Лопата («Земля» за О. Кобилянською), Василь («Циганка Аза»
М. Старицького), Горфорд («Слухайте, товариші потомки» Д. Мусієнка),
Василь Коврига («Рідна мати моя» Ю. Мокрієва), Кирило («Спасибі тобі,
140
моє кохання» О. Коломійця), Левко («Майська ніч» М. Старицького за
М. Гоголем), Крачко («Дикий Ангел» О. Коломійця), Олексій Молчалін
(«Лихо з розуму» О. Грибоєдова). Знявся у кінофільмах.
П. Ластівка не пригадує ролі, до якої б ставився з міркою «скільки тек-
сту — стільки й уваги». Навпаки, найменша сценічна роль для нього — як
бойове завдання, через яке проявляється особисте покликання, талант.
Петро Трохимович створив п’єси «Міль», «За волю Карпат», «Дів-
чина з Десни», «Обличчям до сонця», повість «Сльози солдата», автор ін-
сценізації п’єси «Роман Міжгір’я» за романом І. Ле (1972).
В його творчому доробку нариси, рецензії, репортажі, статті, в ос-
новному про героїчні подвиги в роки Другої світової війни. І це не дивно,
адже у нього були такі щедрі наставники в літературі, як І. Ле,
М. Стельмах, О. Підсуха, Ю. Мушкетик.
Література
Ластівка П. Безстрокова віза на життя: [Про творчу дружбу П. Ластівки з І. Ле.
Спогади] // Вільне життя. — 1985. — 24 берез.
Ластівка П. Муза не знала спокою // Вільне життя. — 1967. — 9 трав.
***
Про присвоєння почесного звання заслуженого артиста Української РСР: Указ
Президії Верховної Ради УРСР 25 серп. 1972 р. // Відомості Верховної Ра-
ди УРСР. — 1972. — №35. — С. 335.
Почесне звання присвоєно
Ластівці П. Т. — артистові Терно-
пільського обл. укр.
муз.-драм. театру ім. Т. Шевченка.
Про присвоєння працівникам Тернопільського обласного українського музично-
драматичного театру імені Т. Шевченка почесних звань Української РСР:
Указ Президії Верховної Ради УРСР 8 груд. 1980 р. // Відомості Верховної
Ради УРСР. — 1980. — №52. — С. 1017.
Народного артиста УРСР:
Ластівці П. Т. — артисту театру,
заслуженому артисту УРСР.
***
Корнієнко О. З. Тернопільський театр ім. Т. Г. Шевченка. — К.: Мистецтво, 1980.
— 102 с., іл.
С. 30, 44, 47, 59, 61–62, 68,
72–73, 80–81, 85–86, 88:
Про П. Т. Ластівку.
***
Демків Б. Велика таїна любові: До 75-річчя від дня народження відомого актора
театру і кіно, народного артиста України П. Т. Ластівки // Тернопіль вечі-
рній. — 1997. — 5 лип.
141
Демків Б. З птахом схожий: [Нарис про П. Т. Ластівку] // Вільне життя. — 1972. Шуберта; українські народні пісні — «Глибока керниця», «Чотири воли
— 8 лип. — (Акторські силуети). пасу я», «Ой я знаю, що гріх маю», «Ой у полі криниченька», «Ти до мене
Демків Б. Служити мистецтву: [Творчий портрет П. Т. Ластівки] // Культура і не ходи» та інші.
життя. — 1998. — 8 квіт.
Мичко С. Свято, помножене на три: [Розп. про театральну родину — Ластівок] // Література
Тернопільська газета. — 1997. — 27 берез., фото. Попович Ж. Театр — це робота: [Про прем’єру оперети «Летюча миша»
Світлий Д. На меридіанах творчості // Вільне життя. — 1982. — 19 груд. Й. Штрауса] // Тернопіль вечірній. — 2000. — 31 берез.
*** Садовська Г. З поверненням «Гуцулки Ксені»: [Я. Барнича] // Вільне життя. —
Завалков С. Час минулий і час нинішній: [Про виставу «Лихо з розуму» 1998. — 28 квіт.
О. Грибоєдова] // Вільне життя. 1966. — 29 квіт. Собуцька В. Всі барви рідної землі // Свобода. — 2000. — 18 листоп., фото.
Сулименко А. Продовження традицій [«Роман Міжгір’я» за І. Ле] // Укр. театр. —
1973. — №2. — С. 16–18. ЛОЗОВСЬКА МАРІЯ ІВАНІВНА
Прохорець М. З криниць братерства: Вистава «Роман Міжгір’я» за І. Ле // Вільне драматична акторка
життя. — 1979. — 28 січ.
Народилася 26 грудня 1914 р. на Миколаївщині. Закінчила Херсон-
*** ське культосвітнє училище (1936). Працювала артисткою Херсонського
Ластівка Петро Трохимович // УРЕ. — 2-е вид. — К., 1988. — Т. 12. — С. 560. — театру (1936–1940), Кам’янець-Подільського театру (1940–1941), Дрого-
(Додаток), портр.
бицького театру (1944–46) і Тернопільського музично-драматичного теа-
Ластівка Петро Трохимович // Мистецтво України: Біогр. довідник — К., 1997. —
С. 356. тру ім. Т. Шевченка (1946–1968).
Ластівка Петро Трохимович // Митці України: Енцикл. довідник — К., 1992. — Серед характерних ролей: Завальська («Цвіркун, або Бюро добрих
С. 351. послуг» Т. Кожушника), Левчиха («Незабутнє» за О. Довженком), Заче-
пиха («Дай серцю волю...» М. Кропивницького), Вустя Шурай («Маруся
ЛЕМІШКА НАТАЛІЯ ВАСИЛІВНА — співачка (колора- Шурай» І. Микитенка за М. Старицьким), Федора Бутовська («Як сходи-
турне сопрано) ло сонце» І. Микитенка), Василина («Сині роси» М. Зарудного), Донна
Народилася 25 лютого 1962 року в селі Наконечне Перше Яворівсь- Соль («Камінний господар» Лесі Українки), Наталя Дмитрівна («Лихо з
кого району Львівської області. Закінчила Дрогобицьке музичне училище розуму» О. Грибоєдова).
по класу бандури у викладача О. Верещинського (1983) і Київську консе- Література
рваторію ім. П. Чайковського у 1989 році (клас муз комедії і камерного Ніколаєва І. Подвиг матері // Культура і життя. — 1970. — 8 берез. — (Мистецькі
співу у проф. З. Христич). портрети).
З 1989 року працює артисткою музичних вистав Тернопільського
драматичного театру ім. Т. Шевченка.
Серед її героїнь: Оксана («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-
Артемовського), Наталка («Наталка Полтавка» М. Лисенка), в оперетах
— Арсена («Циганський барон» Й. Штрауса), Ксеня («Гуцулка Ксеня»
Я. Барнича), Розалінда («Летюча миша» Й. Штрауса), міс Доллі («Любов
по-американськи» В. Коло); в драматичних виставах — Маруся («Маруся
Богуславка» М. Старицького), Мелашка («Наливайко» за І. Ле).
У її концертному репертуарі: арії з опер Дж. Верді, Г. Доніцетті,
Дж. Пучіні, М. Глінки, Римського-Корсакова, М. Лисенка; романси «Ой
піду я межи гори» і «Солов’їний романс» Кос-Анатольського, «Соловей-
ко» Кропивницького, «Садок вишневий», «Айстри» Лисенка, «Плавай,
плавай, лебедонько» Стеценка, «Серед села дичка» Задора, «Аве, Марія»

142 143
 ЛЯХОВСЬКИЙ ІВАН ГРИГОРОВИЧ Ляховський І. На його виставах завжди було людно // Свобода. — 1998. — 14 бе-
рез. — (День пам’яті П. Загребельного).
драматичний актор, заслужений артист УРСР (1991) Ляховський І. Народжений бути актором: [І. Сачко] // Тернопільська газета. —
Народився 19 серпня 1950 року в селі Угринь Чортківського району 1998. — 15 жовт.
Тернопільської області. Ляховський І. «Одіссея» слуги Мельпомени: Виповнилося 60 років В’ячеславу
У 1965 році закінчив 8-річну школу в рідному селі, у 1968 році — Кирилову, артисту Терноп. драмтеатру ім. Т. Шевченка // Вільне життя. —
театральну студію при Тернопільському музично-драматичному театрі 1998. — 27 лют. — (Ювілеї).
Ляховський І. Створила себе, або хочеш бути щасливою? Будь!: [Уривок з майбу-
ім. Т. Г. Шевченка. у 1968–1972 рр. вчився у Київському інституті куль-
тньої книги засл. артиста України] // Тернопіль вечірній. — 2000. — 18
тури у класах Д. Чайковського і Б. Мешкіса. серп., фото.
З 1973 року — актор Тернопільського драматичного театру, в якому Ляховський І. Сценою покликаний: [Про артиста М. Безпалька] // Вільне життя.
зіграв біля ста ролей. — 1988. — 5 трав.
Серед ролей: Чаплинський («Гріх і покаяння» І. Карпенка-Карого), Ляховський І. Стежки у дивосвіт: [Про драматурга О. Корнієнка] // Вільне життя.
Освальд Альвінг («Привиди» Г. Ібсена), Карпо («Кайдашева сім’я» за — 1989. — 22 січ.
І. Нечуєм-Левицьким), Гетьман Дорошенко в однойменній п’єсі Ляховський І. У творчій лабораторії: [Про артистку М. Ластівку] // Ровесник. —
Л. Старицької-Черняхівської, Голохвостий («За двома зайцями» Стари- 1986. — 15 трав.
цького), Сімон Ренар («Марія Тюдор» Гюго), Золотницький і Хвиля ***
(«Мартин Боруля і «Житейське море» Карпенка-Карого), Граф («Коханий Про відзначення працівників культури і мистецтва державними нагородами Укра-
нелюб» Я. Стельмаха). їнської РСР // Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1991. —
Знявся у телефільмі «Мартин Боруля» Карпенка-Карого за виставою №32. — С. 892.
Засл. артиста УРСР Ляховському Івану
Тернопільського театру.
Григоровичу — артисту Терноп. обл. му-
І. Ляховський у співавторстві з Б. Мельничуком написали драму здрамтеатру ім. Т. Шевченка.
«Соломія Крушельницька» (вийшла друком 1994, поставлена на терно- ***
пільській сцені 1995). Він відомий як театральний журналіст, автор нари-
Корнієнко О. З. Тернопільський театр ім. Т. Г. Шевченка. — К.: Мистецтво, 1980.
сів про акторів А. Бобровського, А. Губського, Г. Голець, М. Карп’юка, — 102 с., іл.
М. Безпалька, В. Кирилова, М. Ластівку, М. Коцюлима, І. Сачка, пись- С. 30, 67: Про Ляховського І.
менника О. Корнієнка, спогадів про П. Загребельного, Б. Міруса та ін- ***
ших. Астаф’єв О., Мельничук Б. Шлях до матері // Молодь України. — 1983. — 29 січ.
Література До глибин болю і совісті // Ровесник. — 1990. — 12–18 серп.
Дуда І. Іван Ляховський // Свобода. — 1992. — 22 груд.
Ляховський І., Мельничук Б. Соломія Крушельницька: Драма-легенда. — Терно-
Зозуляк Є. Вогонь у серці лева: Заслуженому артистові України Іванові Ляховсь-
піль, 1994. — 57 с.
кому сьогодні виповнюється 50 років // Вільне життя. — 2000. — 19 серп.,
*** фото.
Ляховський І. Актор у ролі актора: [Про акторів В. Заболотного та І. Сачка] // Мельничук Б. Джерела краси і любові: Штрихи до портрета актора // Ровесник. —
Шляхом Ілліча. — 1990. — 21 квіт. 1982. — 30 жовт.
Ляховський І. Вабить життєвою і художньою правдою // Мірус Б. Спогади артис- Мельничук Б. Народження казки: Репортаж із залу репетиції // Ровесник. — 1980.
та. Друзі про нього. — Тернопіль, 2000. — С. 195–200. — 11 груд.
Ляховський І. 200 ролей Михайла Безпалька // Тернопільська газета. — 1998. — 4
черв. МАЛІМАНОВА НАТАЛІЯ ЛЕОНІДІВНА
Ляховський І. «Кожен повинен робити свою справу»: Актуальний монолог засл.
артиста УРСР / Зап. Б. Волинський // Русалка Дністрова. — 1998. — №2 драматична акторка, співачка (сопрано),
(лют.). заслужена артистка України (2000)
Ляховський І. «Король співаків» з-над Збруча: [Про книгу Б. Петраша «Мирослав Народилася 17 квітня 1955 р. у с. Перегінськ Рожнятівського району
Скала-Старицький»] // Вільне життя. — 1999. — 12 січ.
Івано-Франківської області у сім’ї робітників. З 1962 р. по 1972 р. навча-
144 145
лась у Перегінській середній школі №1. В 1973 р. вступила на підготов- Диплома першого ступеня.
чий відділ вокального факультету Львівської державної консерваторії Давидова І. Театральні вечори: Огляд вистав [Н. Маліманова в ролі Грушеньки за
ім. М Лисенка. Закінчивши стаціонарно у 1980 р. консерваторію, п’єсою «Грушенька» М. Лєскова] // Вільне життя. — 1983. — 8 трав.
Н. Маліманова прийшла працювати в Тернопільський музично- Медведик П. Наталка Маліманова: Театральний силует // Соломія. — 2000. —
№2. — С. 4.
драматичний театр ім. Т. Шевченка. Садовська Г. Вибір Марусі Богуславки: [дебют артистки у драматичній ролі] //
Перший виступ актриси на сцені у ролі Наталки Полтавки в одной- Вільне життя. — 1993. — 6 листоп.
менній п’єсі І. Котляревського з музикою М. Лисенка став мистецькою Чи все вирішує талант?: Післяслово до звітного концерту переможців огляду тво-
подією. рчої молоді музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка, філармонії та
До героїнь Н. Маліманової у музичних виставах належать Оксана лялькового театру // Ровесник. — 1983. — 19 квіт., фото.
(«Запорожець за Дунаєм» Гулака Артемовського); в оперетах — Сільва Явний М. І слово, і пісня, і танець // Вільне життя. — 1984. — 9 груд.
(«Сільва» Кальмана), Марина («На світанку» Сандлера). ***
В її творчому доробку такі ролі, як Галя у «Майській ночі» за Климчук Б., Хаварівський Б. Прапороносці миру: [Рец. на виставу опери «Прапо-
М. Гоголем, Грушенька за повістю «Очарованный странник» М. Лескова роносці» О. Білаша на сцені Палацу культури ім. Л. Курбаса за участю
та ряд епізодичних ролей: Оля («Дикий Ангел» О. Коломійця), Форелла Н. Маліманової] // Ровесник. — 1986. — 22 трав., фото.
(«Моя професія — синьйор з вищого світу» Дж. Скарначчі), Марися Краснопольський І. Про оперу «Прапороносці» О. Білаша, поставлену в Тернопо-
(«Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого), Оля («Жарти жартами» лі // Вільне життя. — 1986. — 3 черв., фото.
О. Підсухи). Н. Маліманова у ролі
Новий етап у становленні Н. Л. Маліманової як актриси стали її Шури Ясногорської.
Чорномаз О. Нова зустріч з героями: Нотатки про оперу «Прапороносці»
драматичні ролі — Галя («Назар Стодоля» Т. Шевченка), Наталя («Лиме-
О. Білаша; лібрето Б. Олійника; режисер Є. Ваврик; художник
рівна» П. Мирного), Маруся Богуславка («Маруся Богуславка» К. Сікорський на сцені Палацу культури ім. Л. Курбаса // Вільне життя. —
М. Старицького), які засвідчили багатство її акторського таланту. 1986. — 13 трав.
Свою акторську діяльність вона активно поєднує з концертною. Н. Маліманова у ролі
У творчому доробку актриси концертні програми вокальної музики Шури Ясногорської.
з творів українських та зарубіжних композиторів.
Література
Маліманова Н. Лиш спогадами живу // Вільне життя. — 1992. — 14 берез. —
(Монолог актриси).
Наталя Маліманова: «Хочу свята сьогодні»: [Інтерв’ю] / Зап. Г. Садовська //
Вільне життя. — 1995. — 15 квіт., фото.
***
З нагородами! За вагомий особистий внесок у розвиток українського театрально-
го мистецтва, високий професіоналізм Указом президента України Прис-
воєно почесне звання «Заслужена артистка України» артистці Тернопіль-
ського обласного драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка Наталі Леоніді-
вні Малімановій // Вільне життя. — 2000. — 8 квіт.
***
Богдашевський Ю. Вирішувати слід сьогодні // Укр. театр. — 1984. — №1. —
С. 12–16.
С. 14: Про Н. Маліманову.
Борчук М. Талантам квітнути: Звітний концерт переможців обласного огляду мо-
лоді // Вільне життя. — 1983. — 15 квіт., фото.
Н. Маліманова удостоєна
146 147
 МАРКО ЛЕВКО СЕМЕНОВИЧ
драматичний актор
Народився 10 червня 1903 р. у селі Вишатичах Перемишльського
повіту (тепер Польща). Здобув загальну освіту в Перемишлі. Працював
актором у різних західноукраїнських мандрівних трупах, у 1939–1948 у
Тернопільському драмтеатрі ім. І. Франка, 1948–1964 рр. у Тернопільсь-
кому музично-драматичному театрі ім. Т. Шевченка. Ролі в цих двох теа-
трах: Задорожний («Украдене щастя» І. Франка), дід Улас («Кармелюк»
В. Сухомлинського), Камердинер («Підступність і любов» Ф. Шіллера),
Ходкевич, господар Слуцького замку («Наливайко» В. Серпнова і
В. Грипича), дід Семен («Незабутнє» за О. Довженком), Настоятель цер-
кви («Анжело» В. Гюго), Цимбаліст-циган («У неділю рано зілля копала»
за О. Кобилянською).
Помер у Тернополі 1976 року.
Література
Ярмуш В. Ролі, мандри, літа // Вільне життя. — 1972. — 11 лют.
МЕЛЬНИК-ХОВАНЕЦЬ ЯРОСЛАВА МИХАЙЛІВНА
драматична акторка
Народилася 1 квітня 1947 року в Рудках (Циганах) Борщівського
району Тернопільської області. Закінчила Рудківську середню школу
(1965), у якій брала участь у танцювальному і драматичному гуртках.
Закінчила театральний відділ Теребовлянського культосвітнього
училища на базі Тернопільського музично-драматичного театру
ім. Т. Шевченка (курс П. Загребельного, Б. Головатюка).
З 1 січня 1968 зарахована до акторського складу. У виставу вводив
головний режисер Я. Геляс.
На тернопільській сцені зіграла ролі: Катря («Мати-наймичка»
І. Тогобочного за Т. Шевченком, дебют, 1968), Аліна («Балладина»
Ю. Словацького), Зубаржат («В ніч місячного затемнення» М. Каріма),
Олеся («Незабутнє» за О. Довженком), Марта («Таке довге, довге літо»
М. Зарудного), Одарка («Дай серцю волю» Кропивницького), Оксана
(«Дівчина з легенди» Л. Забашти), Цаго («Поки гарба не перекинулась»
Іоселіані), Анна («Земля» за О. Кобилянською), Оленка («Голубі олені»
О. Коломійця).
Знімалася у ролі Оксани в художньому телефільмі «Чарівна сопіл-
ка» М. Кропивницького (1973). Нагороди: Диплом III ступеня за роль
Марти («Таке довге, довге літо» М. Зарудного на республіканському
огляді творчої молоді (1976), Грамота Міністерства культури України.
148
Література
Мельник Я. Дивився наче прямо в серце: Спогади // Павло Загребельний у спога-
дах сучасників. — Тернопіль, 1998. — С. 35–36.
Мельник Я. Чисті джерела: [Про постановку вистави «Голубі олені» О. Коломійця
на болг. сцені] // Вільне життя. — 1980. — 15 квіт. — (Театр. діалог три-
ває).
***
Гонта М. Хай щастить // Вільне життя. — 1978. — 8 берез.
Градоблянська Г. Актриса // Русалка Дністрова. — 1997. — №5 (лип.).
Приходько Л. Хай колоситься щедрість: Творчий портрет // Ровесник. — 1976. —
6 берез.
МІРУС БОРИС МИКОЛАЙОВИЧ
драматичний актор, народний артист України
Народився 19 серпня 1928 року в Чорткові Тернопільської області, у се-
лянській родині. У 1948 р. закінчив драматичну студію при Львівському
драмтеатрі ім. М Заньковецької.
З 1949 року працює у Львівському театрі ім. М Заньковецької. Ак-
тор героїко-романтичного плану, творець емоційно насичених образів із
психологічним заглибленням у характер персонажу.
Зіграв Б. Мірус понад сто ролей. Це були образи історичних героїв
та відомих діячів української культури: Остап («Тарас Бульба» за Гого-
лем), Полковник Залізняк — («Гайдамаки» за Т. Шевченком), козацький
полковник Гордієнко («Полуботок» К. Буревія), Кочубей («Мотря» за
Б. Лепким), Тарас Шевченко (у пролозі до інсценізації М. Кро-
пивницького «Невольник» Т. Шевченка), М. Кропивницький («Марія За-
ньковецька» І. Рябокляча), Овлур («Сон князя Святослава» І. Франка).
Серед характерних персонажів генерал Сорокатисячников («Суєта» Кар-
пенка-Карого), сільський гультіпака Павелоке («Каса Маре» Друце), Со-
рін («Чайка» Чехова), Камердинер («Підступність і кохання» Шіллера),
Карамазін («Маскарад» Лермонтова). Серед комедійних: Пузир («Хазяїн»
Карпенка-Карого), Кум («Народний Малахій» М. Куліша), хворий дивак
(«Дім божевільних» Скарпетті) та інші.
Ролі Б. Міруса у кіно на кіностудії ім. О. Довженка в Києві: Кардаш
(«Чудова посада на Землі», режисер Маслюков), Володін («Здрастуй, Ба-
луєв», режисер В. Івченко), Отаман Волох («Сім’я Коцюбинських», ре-
жисер Т. Левчук), Денисов («Десятий крок», режисер М. Бутовський),
Терентій Пузир («Хазяїн» І. Карпенка-Карого, режисер Ю. Некрасов),
Хлопов («Будні карного розшуку», режисер С. Цибульник, ) Потоцький
(«Пора збирати каміння», режисер В. Андрущук).
149
 Б. Мірус видав книгу про свій творчий шлях «Спогади артиста» Б. Мірус — Пузир («Хазяїн» І. Карпенка-Карого): Світлина // Заньківчани: Іл.
(Тернопіль, 2000). вид. — Львів, 1998. — С. 23.
Б. Мірус — Феліче («Дім божевільних» Е. Скарпетті): Світлина // Заньківчани: Іл.
Література вид. — Львів, 1998. — 63 с.
Мірус Б. Спогади артиста. Друзі про нього: Збірник. — Тернопіль: Економічна
думка, 2000. — 330 с., фото., іл. ОЛІЙНИК ОЛЕГ ДМИТРОВИЧ
*** драматичний актор
Мірус Б. «Він не любив тонкошиїх ...» [Про працю режисера і педагога О. Івченка
Народився 11 квітня 1937 року в селі Купчинцях Козівського райо-
у театр. студії Львів. театру ім. М Заньковецької] // Театральна бесіда. —
1998. — №1(3). — С. 38–41, фото. ну Тернопільської області. Закінчив Теребовлянський технікум підготов-
м. Львів. ки культосвітніх працівників (1963) та театральну студію при Терно-
Мірус Б. «Тому, що ти українець»: [Інтерв’ю] / Зап. М. Гарбузюк // Укр. театр. — пільському музично-драматичному театрі ім. Т. Шевченка по класу
1992. — №1. — С. 6–9, іл. В. Грипича та Г. Авраменка.
*** Працює різноплановим драматичним актором Тернопільського теа-
Заньківчани: Спогади, статті / Упоряд. І. Піскун. — К.: Мистецтво, 1972. — 187 с.
тру, де зіграв понад 100 ролей. З них у виставах І. Карпенка-Карого: Па-
С. 62, 84, 92: Про Б. Міруса. нас і Цокуль («Наймичка»), Гервасій («Мартин Боруля»), Никодим («Гріх
Кордіані Б., Мельничук-Лучко Л. Львівський державний український драмтеатр і покаяння») і Курц («Хазяїн»); а також Макогоненко («Майська ніч» за
ім. М Заньковецької. — К.: Мистецтво, 1965. — 99 с. М. Гоголем), Федір («Дикий Ангел» О. Дударєва), Левко («Троянди юно-
С. 54, 67: Про Б. Міруса. сті» О. Корнієнка), Діто («Поки гарба не перекинулась» І. Іоселіані), Сто-
*** рожук («Таке довге, довге літо» М. Зарудного), Скирда («Голубі олені»
Антків Б. З роси й води: [Б. Мірусу — 70 років] // Театральна бесіда. — 1998. — О. Коломійця), Ніл Стратонович («Без вини винні» О. Островського), Ро-
№2(4). — С. 13–14. берт («Юстина» Х. Вуоліокі) та Іржі («Мати» К. Чапека).
Брилинський Ю. Народний артист «із Синякової» // Дзвін. — 1998. — №10. — Література
С. 105–110.
Вергелес Т. Для «Дому божевільних» [Скарпетті] треба «чокнутися» // Молода Олег Олійник: «Вірю, що моя найкраща роль мене ще чекає»: [Інтерв’ю] / Зап.
Галичина. — 1996. — 2 берез. Б. Мельничук // Тернопіль вечірній. — 1997. — 9 квіт.
Львів.
Веселка С. Артист від Бога // Пост-Постум. — 1998. — 12 серп., іл. ОНИПКО ВАЛЕНТИНА ВАСИЛІВНА
Веселка С. Традиції і сьогодення // Вільна Україна. — 1970. — 15 груд., іл. драматична артистка та співачка (сопрано)
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
Дуда І. Мірус Борис Михайлович // Ровесник. — 1985. — 19 жовт. Народилася 10 лютого 1916 р. у Краснопіллі Краснопільського рай-
Захаров Н. Оружие смеха // Львов. правда. — 1983. — 18 мая. ону Сумської області. Закінчила 1939 Кадіївський педінститут Одеської
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника. області.
Козак Б. «Любіть мистецтво в собі, а не любіть себе в мистецтві»: Це часто нага- Працювала учителькою (1938–1939), артисткою Театру ляльок у
дує колегам нар. артист України Б. Мірус // Високий замок. — 1998. — Артемівську (1939–1941), згодом драматичною акторкою та виконавицею
21 серп. співочих ролей у музичних виставах в театрах Донецька (1946–1948),
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
Полтави (1948–1956), Вінниці (1956–1960) і Тернопільському музично-
Мацкевич А. Радість нововідкриття // Вільна Україна. — 1971. — 15 квіт.
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника. драматичному ім. Т. Шевченка (1960–1970).
Русова Н. В залі, на сцені, за лаштунками: [Інтерв’ю] // Вільне життя. — 1966. — Серед ролей: Одарка («Запорожець за Дунаєм» Гулака-
25 верес., іл. Артемовського), Терпилиха («Наталка Полтавка» Котляревського), Кли-
ментина Марич («Вільний вітер» Дунаєвського), Мати («Катерина»
***
М. Аркаса), Грохольська («Оборона Буші» Старицького), Донна Консе-
Б. Мірус — кум («Народний Малахій» М. Куліша): Світлина // Заньківчани: Іл.
вид. — Львів, 1998. — 46 с.
150 151
льнсьон («Кам’яний господар» Л. Українки), Мати («Закохані серця» Ба-
рабаша) та інші.
У 1964 р. з групою акторів Тернопільського театру заснувала виста-
ви театру ляльок, який виступав у Тернополі і містах області.
Література
Гладкий В. Є і у нас театр ляльок: [Артисти обл. драм. театру ім. Т. Г. Шевченка
організували театр ляльок, де працюють у вільний від роботи час; худ. ке-
рівник В. В. Онипко] // Вільне життя. — 1964. — 18 квіт.
Завалков С. Сходинками вгору // Вільне життя. — 1965. — 13 січ.
152
ОНИПКО СЕМЕН ІВАНОВИЧ
актор, народний артист УРСР (1969)
Народився 18 січня 1913 року в с. Осмачки Полтавської області. Працю-
вав в українських музично-драматичних театрах Полтави, Донецька, Він-
ниці, у Тернополі (1960–1975).
Ролі: Стецько («Сватання на Гончарівці» Квітки-Основ’яненка),
Микола Задорожний («Украдене щастя» І. Франка), Лопата («Земля» за
О. Кобилянською), Рибалка («Спасибі тобі, моє кохання» Коломійця),
Найда («Шлях до сина» Корнієнка), Недомірко («Розлука» Б. Антківа та
І. Цюпи), Крауз Ернст («Незабутнє» за О. Довженком), Антон Качан
(«Вірус кохання» Ю. Бобошка і В. Данилевича), Іван Непокритий («Дай
серцю волю, заведе в неволю» Кропивницького), Наум Лапух («Циганка
Аза» Старицького).
Помер в 1975 році в Тернополі.
Література
Корнієнко О. З. Тернопільський театр імені Т. Г. Шевченка. — К.: Мистецтво,
1980. — 102 с., іл.
С. 35–36: Про С. І. Онипка.
***
Антків Б. Покликання — сцена // Вільне життя. — 1962. — 3 лют., фото.
Демків Б. Любов’ю людською живий // Ровесник. — 1983. — 1 лют.
Дьомін В. Митець // Вільне життя. — 1967. — 21 черв.
Завалков С. В ролях і житті // Вільне життя. — 1973. — 31 січ.
Криворотько А. Ювілей артиста // Культура і життя. — 1973. — 15 лют.
Радчук О. Зрілість таланту // Ровесник. — 1973. — 30 січ.
Семен Іванович Онипко // Культура і життя. — 1975. — 6 берез.
Ювілей митця // Вільне життя. — 1963. — 8 лют.
Янковий М. Талант, відданий людям // Вільне життя. — 1983. — 30 січ.
***
Онипко Семен Іванович // УРЕ. — 2-е вид. — К., 1982. — Т.8. — С. 18, портр.
Онипко Семен // Мистецтво України: Біогр. довідник — К., 1997. — С. 450.
Онипко Семен Іванович // Митці України: Енцикл. довідник. — К., 1992. — С. 434.
Медведик П. К. Онипко Семен Іванович // Шевченківський словник. — К., 1977.
— Т. 2. — С. 68.
***
Онипко Семен Іванович: [Некролог] // Культура і життя. — 1975. — 6 берез.
153
 ПРИХОДЬКО ЛЮДМИЛА ІВАНІВНА
драматична акторка, народна артистка України (1993),
театральна журналістка
Народилася 19 червня 1945 в Каневі Черкаської області Закінчила
1967 Київський театральний інститут ім. І. Карпенка-Карого (курс
В. Харченка, А. Скибенка). Працювала акторкою в театрах — Полтави
(1967–1970), Тернополя (1970–1976), з 1976 у Волинському театрі
ім. Т. Шевченка.
На тернопільській сцені зіграла ролі: Мавка («Лісова пісня» Лесі
Українки), Анна («Земля» за О. Кобилянською), Валя («Іркутська істо-
рія» О. Арбузова), Юля (водевіль «Вірус кохання» Ю. Бобошка і
В. Данилевича), Оленка («Голубі олені» О. Коломійця), Маруся («Роман
Міжгір’я» П. Т. Ластівки за І. Ле), Женя («Ціною любові» Корнієнка),
Дуся («Я завжди усміхаюсь» Я. Сегеля), Бібі («Чортове плем’я»
Т. Мухтарова).
Література
Демків Б. Шукай свою мавку...: Творчий портрет // Ровесник. — 1972. — 15 лют.
РЕПКА БОРИС ДАНИЛОВИЧ
артист-співак (тенор), заслужений артист України
(2000)
Народився 9 липня 1971 у с. Чернилівка Підволочиського району
Тернопільської області в сім’ї сільських інтелігентів. Закінчив Качанівсь-
ку середню школу (1986), в якій проявив себе як обдарований співак —
соліст шкільного хору, а також у фольклорному ансамблі рідного села
Чернилівка.
Навчався (1986–1990) на диригентському відділі Тернопільського
музичного училища ім. С. Крушельницької у заслуженого артиста Украї-
ни Б. Іваноньківа, який займався з ним вокалом і виховав з нього здібного
співака. Під час навчання Б. Репка був солістом хору у диригента
В. Вернея, виступав у концертах. 1997 р. закінчив вокальний факультет
як концертно-камерний співак (ліричний тенор) у професора Костянтина
Огневого.
З 1997 р. працює артистом Тернопільського музично-драматичного
театру ім. Т. Шевченка. У музичному репертуарі ролі в оперетах — Яро
(«Гуцулка Ксеня» Я. Барнича) і Айзенштайна («Летюча миша» Штрауса).
З цими ролями виступив на гастролях на сценах театрів Луцька, Івано-
Франківська та Чернівців.
Виступав як камерний співак у Тернополі в концертах державних
свят, на Шевченківських вечорах, огляді-звіті художніх колективів Тер-
154
нопільщини у місті Києві, а також на вшануванні пам’яті режисера
П. Загребельного і поета В. Вихруща.
У його камерному репертуарі: оперні арії Петра з «Наталки Полтав-
ки», Ленського («Євгеній Онєгін»), Альфреда («Травіата»), Річарда
(«Бал-маскарад»), Рудольфа («Богема»), Герцога («Ріголетто»).
Співає народні пісні «Діброво зелена», «Чорнії брови, карії очі»,
«Стоїть гора високая», «Сусідка», «Там де Ятрань круто в’ється»; роман-
си М. Лисенка на слова Т. Шевченка, Лесі Українки, «Елегію»
П. Майбороди, , «Чорнобривці» Вірменича, «Ой ти, дівчино, з горіха зер-
ня» Кос-Анатольського та інші.
Література
Садовська Г. Доля із рук добрих ангелів: [Про актора облдрамтеатру Б. Репку] //
Вільне життя. — 2000. — 25 берез.
РІПКО ОЛЕКСІЙ МИКОЛАЙОВИЧ
режисер, заслужений діяч мистецтв УРСР (1982)
Народився 25 грудня 1907 року в м. Охтирці Сумської області. На-
вчався у Харківському театральному інституті (1932–1934 рр.).
Працював режисером у театрах: Харківському, Охтирському (1944–
1945), Сумському (1945–1946), Тернопільському (1949–1956) і Львівсь-
кому ім. М Заньковецької (1956–1982). Вистави: «Суєта» І. Карпенка-
Карого (1976), «Марія Заньковецька» І. Рябокляча (1972), «Маскарад»
М. Лермонтова (1982).
У Тернопільському театрі О. Ріпко здійснив 34 вистави. Серед них:
«Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського, «Наталка Полтавка»
Котляревського, «Підступність і кохання» Шіллера, «Анджело» Гюго, «У
неділю рано зілля копала» за О. Кобилянською, «Наймичка» Карпенка-
Карого, «Овід» за Е. Войнич, «Роки блукань» Арбузова, «Люди доброї
волі» Мдівані, «Калиновий гай» Корнійчука, «Не називаючи прізвищ»
Минка, казку «Червона квіточка» за Аксаковим. Оформлення робили ху-
дожники В. Гетьман та С. Данилишин.
Помер О. Ріпко 7 березня 1983 року у Львові.
Література
Ріпко О. Сусанна Коваль // Вільне життя. — 1955. — 25 листоп.
***
Заньківчани: Зб. спогадів та матеріалів / Упоряд. І. Піскун. — К.: Мистецтво,
1972. — 187 с.
С. 182–185: Про О. Ріпка.
Корнієнко О. З. Тернопільський театр ім. Т. Г. Шевченка. — К.: Мистецтво, 1980.
— 102 с., іл.
155
 С. 20–21, 29, 93–95: Про О. Ріпка. САМЧУК ВІРА ГРИГОРІВНА
Мірус Б. Спогади артиста. Друзі про нього. — Тернопіль: Економічна думка. —
2000. — 292 с., іл. драматична акторка, заслужена артистка України (1998)
С. 150–152, 156, 163, 166–168, Народилася 7 січня 1947 року у с. Зелений Гай Заліщицького району
178–180, 196–198: Про О. Ріпка. Тернопільської області, у селянській родині. Батьки її були постійними
Сидоренко З. Д. Борис Тягно. Майстри сцени та екрана. — К., 1984. — С. 111– аматорами драматичного театру на сільській сцені. Вдома часто лунали їх
112: Про О. Ріпка. пісні, що й сприяло вибору майбутньої професії. Закінчила восьмирічку в
*** рідному селі і музичну школу в Заліщиках, Тернопільське музичне учи-
Веселка С. Творческий портрет // Львовская правда. — 1977. — 27 дек. лище ім. С. Крушельницької (клас бандури).
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника. Працювала вчителем музики у Збаражі, Шумську, працювала в
Козак Б. Великий трудівник української сцени // Кіно. Театр. — 1998. — №4. — Шумському народному театрі.
С. 16–18, фото. Закінчила 1972 р. акторський відділ Харківського інституту мис-
Козак Б. Хотів бути собою: До 90-річчя О. Ріпка // Театральна бесіда. — 1998. — тецтв.
№1(3). — С. 26–28.
З 1972 року і досі працює провідною артисткою Тернопільського
*** драматичного театру ім. Т. Шевченка. Виступає як читець художнього
Бондаренко І. «Калиновий гай» О. Корнійчука // Вільне життя. — 1950. — 12 слова.
трав. Серед її ролей: Маруся Чурай («Дівчина з легенди» Л. Забашти),
Губенко К. Талановитий колектив: Огляд вистави «Маруся Богуславка» Софія і Наташа («Безталанна» і «Суєта» І. Карпенка-Карого), Ганна За-
М. Старицького // Вільна Україна. — 1955. — 22 черв.
кревська («Якби зустрілися ми знову» В. Лебедєвої і Л. Мужука), Софія
Гастролі Терноп. театру у Львові.
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника. Сірчиха («Іван Сірко» С. Черкасенка), Мати-Україна («Гетьман Дороше-
Волинський І. Назустріч юному глядачеві: [«Червона квіточка» за С. Аксаковим] нко» Л. Старицької-Черняхівської), Ганна («Маруся Богуславка»
// Вільне життя. — 1954. — 7 квіт. М. Старицького), Олена («Дорога Олена Сергіївна» В. Розумовської); в
Житник К. Вистава «Весілля з приданим» М. Дьяконова // Вільне життя. — 1951. оперетах — Мірабелла («Циганський барон» Й. Штрауса), Ален («Гуцул-
— 21 листоп. ка Ксеня» Я. Барнича) та інші.
*** Із заслуженою артисткою України, співачкою Л. Ізотовою виступає
Ріпко Олексій Миколайович // УРЕ. — 2-е вид. — К., 1983. — Т. 9. — С. 397. як читець зі спільними літературно-музичними композиціями: «Пісню
Ріпко Олексій Миколайович // Мистецтво України: Біогр. довідник. — К., 1997. людям віддала — серце вам лишила» (про С. Крушельницьку), «Твої лис-
— С. 509. ти пахнуть зов’ялими трояндами» (поезія Л. Українки) та інші.
Ріпко Олексій Миколайович // Митці України: Енцикл. довідник. — К., 1992. —
Література
С. 495.
Самчук Віра: «Двадцять п’ять моїх ролей» // Вільне життя. — 1988. — 8 берез.
Самчук В. «Торкнутися словом душі»: [Про свою роль Марусі Чурай в п’єсі «Дів-
чина з легенди» Л. Забашти] // Ровесник. — 1972. — 21 жовт.
Віра Самчук: «Я — максималіст у всьому»: [Розм. із засл. артисткою України вів
М. Шот] // Досьє–02. — 2000. — №5 (берез.).
Самчук В. Я вміла любити дитинство: [Розм. з засл. артисткою України вела
О. Чорна] // Ровесник. — 1998. — 8 жовт.
***
Вітаємо! Про присвоєння почесних звань України працівникам культури і мисте-
цтва. За вагомий внесок у розвиток культури присвоєно звання «Заслуже-
на артистка України» Вірі Самчук, артистці Терноп. драмтеатру // Вільне
життя. — 1998. — 3 січ.

156 157
 ***
Базиляк Д., Геллер Г. Перевірка на достовірність: [«Дорога Олена Сергіївна» на
сцені і на екрані] // Вільне життя. — 1989. — 15 січ.
Ванько П. Оцінка: Оплески // Вільне життя. — 1973. — 6 січ.
Градоблянська Г. Театр — то сенс її життя: [Розм. з артисткою В. Самчук] // Сво-
бода. — 1997. — 15 берез.
Гайда В. Ах оперета, оперета: [Мірабелла в «Циганському бароні» Й. Штрауса] //
Тернопіль вечірній. — 1996. — 30 жовт.
Дишкант В. Як убивати вчительку і себе: [Роль Олени у драмі «Дорога Олена
Сергіївна» Л. Розумовської] // Ровесник. — 1988. — 25 верес.
Липень О. Роздуми на тлі бенефісу актриси // Тернопільська газета. — 1997. —
17 квіт.
Клачинська М. Театр повинен бути святом, інакше це не театр // Тернопільська
газета. — 1996. — 24 жовт.
Медведик П. Три іпостасі артистки Віри Самчук // Соломія. — 1999. — №1 (бе-
рез.).
САЧКО ІГОР ПАВЛОВИЧ
драматичний актор, заслужений артист України (1999)
Народився 3 жовтня 1958 року в Підволочиську, у робітничій сім’ї.
З 1965 по 1975 рік навчався в середній школі м. Підволочиськ. Під впли-
вом режисера народного аматорського театру Будинку культури
П. Гордійчука брав участь у художній самодіяльності.
1976–1980 рр. навчався на акторському відділенні Київського інсти-
туту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (у класі Л. Олійника
та В. Шевченка). На інститутській сцені зіграв ролі професора Серебря-
кова («Дядя Ваня» Чехова), Микити («Дай серцю волю, заведе в неволю»
Кропивницького) та інші.
З 1980 року І. Сачко працює драматичним актором Тернопільського
музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка під керівництвом головно-
го режисера П. Загребельного. Згодом у виставах режисерів В. Жили,
С. Калини, А. Бобровського.
Серед його ролей: Писар Війська Запорізького («Тарас Бульба» за
М. Гоголем), Степан («Жидівка-вихрестка» І. Тогобочного), Гупаленко
(«Суєта» І. Карпенка-Карого), Цезар Рупор («Ромул Великий» Дюренма-
та), Онисим («Коханий нелюб» Я. Стельмаха), Художник Блез («Блез»
Клода Маньє).
І. Сачко поставив на Малій сцені театру «Серце Луїджі» чеського
драматурга Івана Буковчана, зіграв в ній роль Луїджі.
Виступає як читець художнього слова-поезії В. Симоненка,
Б. Лепкого, В. Стуса, зокрема вдало веде гумор П. Глазового,
С. Олійника, С. Руданського.
158
Література
Сачко І. Нам треба це пам’ятати: Спогади // Павло Загребельний у спогадах су-
часників. — Тернопіль, 1998. — С. 115–118.
***
Вітаємо! За вагомі досягнення в професійній діяльності, багаторічну сумлінну
працю Указом Президента України артистові обласного драматичного те-
атру ім. Т. Шевченка І. П. Сачку присвоєно почесне звання «Заслужений
артист України» // Свобода. — 1999. — 16 листоп.
***
Ляховський І. Актор у ролі актора: [Про акторів І. Сачка та В. Заболотного] //
Шляхом Ілліча. — 1990. — 21 квіт.
Ляховський І. Народжений бути актором // Тернопільська газета. — 1998. —
15 жовт.
Сушкевич В. «Впіймати б рибку золоту»: [Серйозне інтерв’ю з актором І. Сачком]
// Вільне життя. — 1990. — 12 трав.
СКЛАДАН ІРИНА БОГДАНІВНА
драматична акторка
Народилася 11 жовтня 1966 у Тернополі. Закінчила тернопільську серед-
ню школу №14 і театральну студію при Львівському академічному театрі
ім. М Заньковецької по класу сценічної майстерності у Л. Кадирової та
Ю. Єременка (1986).
І. Складан входить до сімейного гнізда акторів Тернопільського теа-
тру: мати її — Генаїда Долгополова в театрі з 1959 р., батько — заслуже-
ний артист УРСР Богдан Стецько — з 1963 р., чоловік — Михайло Скла-
дан — артист балету і драматичних ролей з 1975 р.
І. Складан з раннього дитинства грала дітей у виставах театру, у ди-
тячих казках.
Дебютувала на професійній сцені в 1987 р. в казці «Пригоди в країні
Запіччя» Я. Козлова у ролі Зайця.
Серед ролей: Любуня («Народний Малахій» М. Куліша), служниця
Люда («Закон» В. Винниченка), Лаура (комедія «Блез» Клода Маньє),
Сотниківна («Сотниківна» за Б. Лепким), Галя («Гетьман Дорошенко»
Л. Черняхівської), Василина («Суєта» І. Карпенка-Карого), Леся («Мару-
ся Богуславка» М. Старицького), Емілія Крушельницька («Соломія Кру-
шельницька Б. Мельничука та І. Ляховського), Агафія («Одруження»
М. Гоголя), Ярися («Коханий нелюб» Я. Стельмаха).
І. Складан навчається заочно на режисерському відділі Рівненського
інституту культури.
Література
Весна Х. Актриса із сім’ї акторів: Майже колективний портрет // Вільне життя. —
1990. — 11 квіт., портр.
159
 СОХАЦЬКИЙ ВОЛОДИМИР ГРИГОРОВИЧ
актор, заслужений артист УРСР (1954)
Народився 1910 року в Києві у родині робітника. Осиротів і вихову-
вався в дитячому будинку в Умані. Закінчив середню школу і два курси
акторського відділення Київського музично-драматичного інституту.
Працював актором у Житомирському (1934–1947) та Тернопільському
(1947–1959) музично-драматичному театрах.
На тернопільській сцені В. Сохацький створив два десятки людсь-
ких характерів і для кожного знаходив відмінне обличчя, риси життєвої
неповторності, конкретності.
Основні драматичні та комічні ролі: Кіндрат Галушка («В степах
України» О. Корнійчука), дід Овсій («Весілля з приданим»
М. Д’яконова), Попов («Тарас Шевченко» Ю. Костюка), Габу («Люди до-
брої волі» Мдівані), Анджело («Анджело» В. Гюго), Зелінський («Такі
часи» Є. Юрандота), Возний («Наталка Полтавка» Котляревського), Анд-
ронатті («В неділю рано зілля копала» за О. Кобилянською).
Після Тернополя працював у театрах Житомира і Донецька.
Література
Корнієнко О. З. Тернопільський театр ім. Т. Г. Шевченка. — К.: Мистецтво, 1980.
— 102 с., іл.
С. 20, 25, 41, 54, 61–62: Про В. Сохацького
Станіславський М., Рубінштейн Л. Театр Житомира. — К.: Мистецтво, 1972. —
169 с.
С. 75–79, 82, 91–92: Про В. Сохацького
***
Дерябіна З. Піднести рівень майстерності // Мистецтво. — 1959. — №5. — С. 38–39.
Корнієнко О. Володимир Сохацький // Вільне життя. — 1955. — 22 листоп.
Лясковський В. На сцені — твір Панаса Мирного [«Повія»] // Вільне життя. —
1959. — 17 трав.
Рудницький М. Дві вистави тернопільців [у Львові] // Вільна Україна. — 1957. —
8 жовт. Львів
СТЕЦЬКО БОГДАН ТЕОДОРОВИЧ
драматичний актор, заслужений артист УРСР (1980)
Народився 30 серпня 1943 року у Львові. Закінчив театральну студію при
Львівському драмтеатрі ім. М. Заньковецької (клас О. Ріпка). Працює ак-
тором з 1968 р. в Тернопільському музично-драматичному театрі
ім. Т. Г. Шевченка.
Серед ролей: Гриць («У неділю рано зілля копала» за Кобилянсь-
кою), Семен («Дай серцю волю...» Кропивницького), Гнат («Безталанна»
Карпенка-Карого), Михайло («Земля» за Кобилянською), Чацький («Горе
160
з розуму» Грибоєдова), Буслай («Поріг» Дударєва), Любомир («Ціною
любові» О. Корнієнка), Марко («Мати-наймичка» Тогобочного), Антон
(«Пам’ять серця» Корнійчука), Олег («Не кидай мене в дорозі» Мушке-
тика), Владислав («Цар Іван Шишман» К. Зидарова), Мустафа («Роман
Міжгір’я» П. Т. Ластівки за І. Ле), Крицевий («Спасибі тобі, моє кохан-
ня!» Коломійця), Адвокат («Філумена Мартурано» Е. де Філліпо), Василь
(«Роксолана» за П. Загребельним), Бальтазар («Одруження» Гоголя),
Поштмейстер («Ревізор» Гоголя).
Нагороджувався похвальними грамотами за творчі успіхи.
Література
Стецько Б. Наполегливо добивався того, чого хотів: Спогади // Павло Загребель-
ний у спогадах сучасників. — Тернопіль, 1998. — С. 32–35.
***
Про присвоєння працівникам Тернопільського музично-драматичного театру іме-
ні Т. Г. Шевченка почесних звань Української РСР: Указ Президії Верхов-
ної Ради УРСР 8 груд. 1980 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1980.
— №52. — С. 1017.
Заслуженого артиста УРСР: Стецьку Б. Т., артистові театру.
***
Давидова І. Ярослав Геляс. — К.: Мистецтво, 1986. — 158 с.
С. 88–89: Про Б. Стецька.
Корнієнко О. Тернопільський театр ім. Т. Г. Шевченка. — К.: Мистецтво, 1980. —
102 с., іл.
С. 49, 61, 73, 79, 80: Про Б. Стецька.
***
Волошин Б. Прагнення сцени: На здобуття обласної премії ім. Степана Будного //
Ровесник. — 1976. — 6 трав., фото. — (У променях рампи).
Дуда І. Стецько Богдан Теодорович // Ровесник. — 1986. — 25 січ.
Завалков С. Час минулий і час нинішній: [Про виставу «Лихо з розуму»
О. Грибоєдова // Вільне життя. — 1966. — 29 квіт.
У ролі Чацького — Б. Стецько.
ТЕРЕЩЕНКО МАРКО СТЕПАНОВИЧ
драматичний актор, режисер-новатор,
автор праць із практики сценічного мистецтва, педагог
Народився 6 січня 1894 в селі Ковалиха Смілянського району Чер-
каської області. Закінчив музично-театральну школу М. Лисенка у
М. Старицької, М. Вороного в Києві (1914). Творчу діяльність почав як
актор Молодого театру, очолюваного Л. Курбасом у Києві (1917–1918).
Працював у Києві в театрах ім. Г. Михайличенка (1922–23), Першому
державному ім. Т. Шевченка (1925). Очолював як режисер і актор
«Центростудію» в Києві (ставив сучасні монументальні вистави за інсце-
161
нізаціями творів П. Тичини, І. Еренбурга, Ю. Лебединського); актор і ре-
жисер Одеської держдрами (1927–29), Харківського театру Революції
(1931–1935).
Поставив кінофільми: «Микола Джеря», «Навздогін за долею» (оби-
два 1927) та інші. У 1945–1976 рр. викладав практичні курси з актор-
ського мистецтва та режисури у Харківському інституті культури.
Видав практичні посібники для театральних закладів «Мистецтво
дійства», «Будова і методи роботи» (1921), «Режисер і театр» (1971), а та-
кож спогади про свою працю «Крізь лет часу» (1974).
У 1940–1941 рр. М. Терещенко був художнім керівником і режисе-
ром Тернопільського музично-драматичного театру ім. І. Франка, де пра-
цював зі своєю дружиною, артисткою Валентиною Варецькою. Тоді пос-
тавив у Тернополі «Підступність і кохання» Ф. Шіллера, «Маруся Богу-
славка» М. Старицького, «Украдене щастя» І. Франка; концерти пам’яті
І. Франка, Т. Шевченка.
Помер М. Терещенко у Харкові 18 серпня 1982 року.
Література
Терещенко М. Крізь лет часу: Театральні спогади. — К.: Мистецтво, 1974. —
165 с., фото, іл.
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
***
Корнієнко О. Тернопільський театр ім. Т. Г. Шевченка. — К.: Мистецтво, 1980. —
102 с., іл.
С. 16–18: Про М. Терещенка.
Харківський державний театр Революції [1931–1935, під художнім керівництвом
М. Терещенка] // Український драматичний театр. — У 2-х т.: Радянський
період. — К., 1959. — Т. 2. — С. 383–393, фото.
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
***
Барабан Л. І. Терещенко Марко Степанович // УРЕ. — 2-е вид. — К., 1984. —
Т. 11. — Кн. 1. — С. 210, портр.
Терещенко Марко Степанович // Мистецтво України. Біогр. довідник. — К., 1997.
— С. 579–580.
Терещенко Марко Степанович // Митці України. Енцикл. довідник — К., 1992. —
С. 573.
ТУРОК ВАЛЕНТИНА ВАСИЛІВНА
драматична акторка, заслужена артистка
Мордовської АР
Народилася 1937 в Бережанах. Закінчила Першу театральну студію при Тер-
нопільському театрі ім. Т. Шевченка по класу К. Капатського (1955). Працю-
вала артисткою в Тернопільському музично-драматичному театрі
162
ім. Т. Шевченка (1955–1962). Серед її ролей: Христина («Повія» за
П. Мирним), Галя («Циганка Аза» Старицького), Панночка («Вій» Кро-
пивницького за М. Гоголем) Мелашка («Наливайко» В. Грипича,
В. Серпкова за І. Ле), Дзвонарівна («Не судилось» Старицького), Оксана
(«Розлука» Б. Антківа та І. Цюпи), Людмила («Морський вузол»
В. Вінникова), Оля («Рідна мати моя» Ю. Мокрієва), Катерина (опера «Кате-
рина» М. Аркаса).
Живе у Вінниці.
Література
Корнієнко О. Тернопільський театр ім. Т. Шевченка. — К. Мистецтво, 1980. —
102 с., іл. (С. 40–41: Про В. Турок.)
***
Вітковський В. «Катерина», опера М. Аркаса [режисер В. Шминець] // Вільне
життя. — 1961. — 26 берез. У ролі Катерини В. Турок.
Завалков С. Нестаріючі образи: [Дві вистави «Родина щіткарів» М. Ірчана та «Наталка
Полтавка» І. Котляревського] // Вільне життя. — 1959. — 10 трав.
ХІМ’ЯК В’ЯЧЕСЛАВ АНТОНОВИЧ
драматичний актор, народний артист України (1999)
Народився 19 серпня 1949 року в с. Голосків Кам’янець-
Подільського району Хмельницької області. У 1969 році закінчив театра-
льну студію при Київському драмтеатрі ім. І. Франка (клас Б. Мешкіса,
М. Досенка), а в 1991 р. філологічний факультет Тернопільського педаго-
гічного інституту. 19 листопада 1969 року вперше вийшов на професійну
сцену Хмельницького драмтеатру у прем’єрі вистави «Зрадник», поста-
новником якої був А. Горчинський. В. Хім’як пропрацював 5 років акто-
ром Хмельницького драмтеатру (1969–74), а з 1974 року — актор Терно-
пільського музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка. На терно-
пільській сцені дебютував у ролі Платона Кречета за однойменною
п’єсою О. Корнійчука.
У 1979 році В. Хім’яку присвоєно звання заслуженого, а у 1999 році
народного артиста України.
На вечорах та концертах читає художні твори Т. Шевченка,
М. Шашкевича, Б. Олійника, І. Драча, Д. Павличка, П. Тичини,
Б. Бастюка, Р. Рождественського, Д. Купріна, В. Шекспіра, Лопе де Вега,
Г. Лорки та ін. В’ячеслав Антонович створив понад сотню сценічних об-
разів. У творчому доробку актора ряд цікавих і різнопланових ролей: Ва-
силь («Циганка Аза» М. Старицького), Наливайко («Наливайко» за І. Ле),
Задорожній («Таке довге, довге літо» М. Зарудного), Т. Шевченко («Сон»
за Т. Шевченком), Микита («Влада темряви» Л. Толстого), Лестер
(«Дженні Герхард» за Драйзером), Ібрагім («Роксолана» П. Загре-
163
бельного), Уї («Артуро Уї» Брехта), Данило Галицький («Данило Галиць-
кий» В. Фещука), Іван Барильченко («Житейське море» І. Карпенка-
Карого), Король («Гамлет» У. Шекспіра), Ігор («Поки вона помирала»
Н. Птушкіної). У творчому доробку актора ряд ролей у кіно: Шимансь-
кий («Час збирати каміння»), зв’язковий («Вишневі ночі»), Люсьєн
(«Полковник Шабер»).
В. А. Хім’як вдало поєднує акторську діяльність із викладацькою.
Своєю акторською майстерністю він щедро ділиться зі студентами теат-
рального відділення Тернопільського музичного училища
ім. С. Крушельницької.
У 1999 році вченою радою Тернопільського експериментального ін-
ституту педагогічної освіти В. А. Хім’яку присвоєно звання професора
кафедри педагогіки (курс режисури масових заходів).
Література
«Народ, який не шанує свого театру, або вмирає, або уже вмер»: [Розм. А. Вацика
з нар. артистом України В. Хім’яком] // Тернопільська газета. — 1999. —
25 листоп.
Хім’як В. «А хто ж небо тримати буде?»: [Розм. О. Тиран з нар. артистом Украї-
ни] // Тернопіль вечірній. — 1999. — 27 жовт., фото.
Хім’як В. «Вірю в талановитого глядача» : [Розм. вів В. Сушкевич] // Вільне жит-
тя. — 1987. — 13 груд.
Хім’як В. Музика — то є робота // Вільне життя. — 1981. — 1 січ. — (Акторські
силуети).
Хім’як В. Право на роль: Нотатки актора // Вільне життя. — 1976. — 10 груд.
В’ячеслав Хім’як: «Творю портрет часу» [З нар. артистом України вів розм.
М. Шот] // Досьє-02. — 1999. — №16 (верес.). — С. 7.
***
Про присвоєння працівникам мистецтв почесних звань Української РСР: Указ
Президії Верховної Ради УРСР 28 трав. 1979 р. // Відомості Верховної Ра-
ди УРСР. — 1979. — №24. — С. 350.
Заслуженого артиста УРСР:
Хім’яку В. А. — артисту Терноп. обл.
укр. муздрамтеатру ім. Т. Г. Шевченка.
Указ Президента України за особистий внесок у розвиток національної культури і мис-
тецтва, вагомі творчі здобутки присвоєно почесне звання «Народний артист Ук-
раїни» Хiм’яку В. А. — артистові обласного українського драматичного театру
імені Т. Г. Шевченка // Вільне життя. — 1999. — 12 серп.
Лауреати премій Національної спілки театральних діячів України за 1999 рік //
Укр. театр. — 2000. — №1–2. — С. 15.
Премія ім. А. М. Бучми присуджена:
Хім’яку В’ячеславу Антоновичу,
заслуженому артисту України,
актору Тернопільського обласного
драматичного театру ім. Т. Шевченка —
164
за мистецьку досконалість у створенні
сценічних образів.
В’ячеслав Хім’як — лауреат обласної премії ім. С. Будного в галузі літератури і
мистецтва // Ровесник. — 1978. — 24 жовт.
Грамотою облдержадміністрації за внесок у відзначення 900-літнього ювілею
м. Теребовлі нагороджено Хім’яка В. А. — засл. артиста України, актора
облдрамтеатру // Свобода. — 1997. — 19 серп.
***
Корнієнко О. З. Тернопільський театр ім. Т. Г. Шевченка. — К.: Мистецтво, 1980.
— 102 с., іл.
С. 67, 72, 73, 76, 81, 86: Про В. Хім’яка
***
Дашкієва Л. Скоро наш театр стане дуже юним: [Публ. про театр. відділення при
Тернопільському музучилищі та керівника творчої майстерні
В. А. Хім’яка] // Тернопіль вечірній. — 1995. — 21 жовт.
Дишкант В. Твій вихід, артисте!: До бенефісу В. Хім’яка // Вільне життя. — 1990.
— 26 січ.
Овсяна Л. Дебют і ще раз дебют: Інтерв’ю з актором // Ровесник. — 1979. — 1 січ.
Паламар А. Пізнай ясноту ідеалу // Вільне життя. — 1981. — 16 січ.
Попович Ж. «Житейське море» принесло море квітів: [Бенефіс народного артиста
України В. Хім’яка] // Тернопіль вечірній. — 1999. — 26 листоп.
Роль, трансформована крізь серце: [Інтерв’ю] / Зап. Л. Бондаренко // Ровесник. —
1978. — 17 жовт.
Садовська Г. Житейське море В’ячеслава Хім’яка // Вільне життя. — 1999. —
4 груд. — (Ювілеї).
Садовська Г. Щаслива планета В’ячеслава Хім’яка // Вільне життя. — 1999. —
19 серп., фото.
Собуцька В. Одвічна тайна театральних див: [Розм. з актором] // Свобода. —
1999. — 19 серп., фото.
Собуцька В. Поспішаю до тебе на свято // Свобода. — 1993. — 26 жовт.
Собуцька В. Театру незбагненний аромат: [Розм. з актором] // Свобода. — 1998.
— 30 черв.
ЦЕГЛЯК (НЕСТОРОВИЧ) ЕМІЛІЯ ДМИТРІВНА
драматична артистка
Народилася 5 серпня 1949 р. у Шипівцях Заліщицького району Тер-
нопільської області. Закінчила 1968 Теребовлянське культосвітнє учили-
ще на базі І студії Тернопільського театру ім. Т. Шевченка (клас
А. Бобровського і П. Загребельного). 1968 р. зарахована артисткою Тер-
нопільського театру, де працює досі. Серед ролей: Орися («Пам’ять сер-
ця» Корнійчука), Харитина («Наймичка» Карпенка-Карого), Ксеня («Ці-
ною любові» Корнієнка), Водяна Русалка («Лісова пісня» Л. Українки),
Олександра («Плаття для вихідного дня» В. Карасьова), Назаріхан («Ро-
165
ман Міжгір’я» П. Т. Ластівки за І. Ле), місіс Стендл («Дженні Герхард» ницького), Никодима («Гріх і покаяння» Карпенка-Карого), Корнія («Чо-
Драйзера), Гафійка («Вода з отчої криниці» Фольварочного); в оперетах: рна Пантера і Білий Медвідь» Винниченка), Мазайла («Мина Мазайло»
Марічка («Вірус кохання» Бобошка), Амалія («Летюча миша» Штрауса). М. Куліша), Корнія («Сльози Божої Матері» за У. Самчуком), Рамеля
Чимало виступала у виставах дитячих казок. Брала участь у концер- («Мачуха» за Бальзаком), Мішеля («Фатальна ніч» за А. Крісті) та інші —
тах. всього зіграв 100 ролей.
У Дрогобичі також працює артисткою дружина А. Цибульського
Література
Наталія Подільська-Цибульська, родом з Дарахова на Теребовлянщині.
Демків Б., Цегляк М. Нелегкий хліб: [Про народного артиста УРСР
П. Загребельного] // Ровесник. — 1984. — 24 листоп. Література
Демків Б., Цегляк М. Суцвіття: [Про актора П. Загребельного] // Вільне життя. — Вільний М. Гей ви, хлопці — запорожці!... [Відгуки глядачів Тернополя на гаст-
1974. — 4 серп. рольні вистави «Запорізька Січ» Коломійця і «Мазепа, гетьман українсь-
*** кий» за Б. Лепким з участю актора А. Цибульського] // Відродження. —
Корнієнко О. Тернопільський театр ім. Т. Г. Шевченка. — К.: Мистецтво, 1980. — 1991. — 22 черв.
102 с., іл. Вільний М. Повернувся в Тернопіль гетьманом: [Інтерв’ю з актором Львів. обл.
С. 30: Про Е. Цегляк муз.-драм. театру ім. Ю. Дрогобича А. М. Цибульським] // Відродження.
— 1991. — 15 черв.
*** Вшанування артиста: [А. Цибульського з нагоди 50-річчя] // Галицька зоря (Дро-
Мельничук Б. Жінки, дівчата і...: П’ятдесят ролей зіграла молода актриса гобич). — 1998. — 13 берез., фото.
Е. Цегляк на сцені театру // Ровесник. — 1981. — 14 берез. Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника
Дуда І. Адам Цибульський // Свобода. — 1992. — 22 груд.
ЦИБУЛЬСЬКИЙ АДАМ МИКОЛАЙОВИЧ Загорулько О. Адам Цибульський: Час злету // Галицька зоря. — 1994. — 9
трав. Дрогобич.
драматичний актор, заслужений артист України (1994) Кушнірук З. І пам’яті свіча горить: Нотатки про виставу «Мазепа, гетьман україн-
Народився 20 лютого 1948 року в селі Бичківці, тепер Чортківського рай- ський»: [Рец. на виставу з участю А. Цибульського у ролі Мазепи] // Віль-
ону Тернопільської області в селянській родині. Драматичний багатопла- не життя. — 1991. — 18 черв.
новий актор. Онищак А. Полудень артиста: [Нарис про творчий шлях А. Цибульського] // Га-
лицька зоря. — 1998. — 28 січ., фото.
Закінчив Білобожницьку середню школу (1965 р.) і Театрально-
драматичну студію Теребовлянського культосвітнього училища на базі
Тернопільського музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка (клас
А. Бобровського і Я. Геляса) в 1968 році.
Працював провідним актором Тернопільського театру (1968–1974),
Київського обласного муздрамтеатру ім. П. Саксаганського в Білій Церк-
ві (1974–1976), Дрогобицького ім. Ю. Дрогобича (з 1976 й досі).
Грав А. Цибульський ролі в історичних, соціально-побутових дра-
мах, комедіях, у класичних та сучасних п’єсах української та зарубіжної
драматургії. Серед його ролей на тернопільській сцені: Василь Кравчина
(«Незабутнє» за О. Довженком), Євген («Шлях до сина» Корнієнка), Ку-
рчаєв («На всякого мудреця доволі простоти» Островського), Корнель
(«Мати» Чапека); а на дрогобицькій сцені — ролі Мазепи («Мазепа, ге-
тьман український» Б. Мельничука за Б. Лепким), поета Т. Шевченка
(«Невільник» за Т. Шевченком), Бурунди («Захар Беркут» за Франком),
Гірея («Маруся Богуславка» Старицького), Султана («Роксолана» за
П. Загребельним), Микити («Дай серцю волю, заведе в неволю» Кропив-

166 167
 ***
ЯЧМІНСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ДМИТРОВИЧ Про присвоєння почесних звань Української РСР: Указ Президії Верховної Ради
УРСР 17 груд. 1979 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1980. — №1.
драматичний актор і співак (тенор), — С. 15–16.
народний артист України (1996) Заслуженого артиста УРСР:
Народився 15 червня 1936 року в Харкові. Після закінчення школи на- Ячмінському В. Д. —
вчався у театральній студії при Львівському академічному драматичному артистові Терноп. обл. укр. муз.-драм.
театру ім. Т. Г. Шевченка.
театрі ім. М Заньковецької. Вчителями В. Ячмінського були режисери
Б. Тягно, О. Ріпко, Я. Геляс, Ріма Степаненко. Як актор формувався під ***
впливом талановитих акторів театру ім. Заньковецької — Лозован В. Премії Спілки театральних діячів України // Укр. театр. — 1997. —
Б. Романицького, О. Гая, Я. Геляса. №2. — С. 8–9.
Після закінчення студії, у 1961 році, Ячмінський прийшов у Терно- Премії ім. М Садовського удостоєний
пільський драматичний театр ім. Т. Шевченка. Перша роль, яку він зіграв актор Терноп. драмтеатру
ім. Т. Г. Шевченка В. Ячмінський.
на тернопільській сцені, — це листоноша у виставі «Шуміли верби над
Дністром» О. Корнієнка. Серед перших ролей актора були Сашко («Рідна ***
мати моя» Ю. Мокрієва), третій гість («Замулені джерела» Давидова І. Ярослав Геляс. — К.: Мистецтво, 1986. — 157 с.
М. Кропивницького), молодий шляхтич («Оборона Буші» С. 86–93: Про В. Ямінського.
М. Старицького). Корнієнко О. З. Тернопільський театр ім. Т. Г. Шевченка. — К.: Мистецтво, 1980.
— 102 с., іл.
За час роботи в театрі актором зіграно понад триста різнопланових,
С. 30, 47, 49, 57, 58, 61–62,
різнохарактерних ролей. Серед них: Іван Непокритий («Дай серцю волю, 68, 70, 73, 75–76, 86:
заведе в неволю» М. Кропивницького), Боруля («Мартин Боруля» Про В. Ячмінського
І. Карпенка-Карого), Возний («Наталка Полтавка» І. Котляревського), Садовська Г. Акторська планета Володимира Ячмінського // Тернопілля, 96: Регі-
Дмитро («Ой не ходи, Грицю...» М. Старицького), Оверко («Фараони» он. річник. — Тернопіль, 1996. — с. 547–549, портр.
Коломійця), Аким («Влада темряви» Толстого), Журден («Недоумкува-
***
тий Журден» за М. Булгаковим) та багато інших.
Акторська планета Ячмінського / Розм. з актором вела Г. Садовська // Вільне
Крім театру, В. Ячмінський знявся і в кіно. Це — «Чортова дюжи- життя. — 1996. — 15 черв.
на», «Вершники», «Кам’яний гість», «Дай серцю волю», «Чарівна сопіл- Веселка С. Великодній талант // Культура і життя. — 1996. — 19 черв.
ка», «Прощайте, фараони», «Квартет Гварнері». Гайда В. Ювілей, бенефіс, прем’єра і чого там ще, не було!.. // Тернопіль вечірній.
В. Ячмінський — це ціла акторська планета, що вже 40 років зоріє — 1996. — 19 черв.
на театральному небосхилі, не перестаючи дивувати, захоплювати, раду- Градоблянська-Якимець Г. З одного коріння / Зап. спогадів В. Ячмінського // Теа-
вати. тральна бесіда. — 1998. — №1(3). — С. 46–47.
Давидова І. Акторська дружба поколінь // Молодь України. — 1968. — 31 трав.
Література Демків Б. Монологи Володимира Ячмінського // Вільне життя. — 1977. — 13 бе-
Ячмінський В. «Театр — моя доля»: [Інтерв’ю] / Зап. В. Собуцька // Свобода. — рез.
1996. — 13 черв. Демків Б. Пізнати свого героя // Укр. театр. — 1979. — №5. — С. 26–28.
Ячмінський В. «На підмостках чуюся сильним»: [Розм. з народним артистом Ук- Дишкант В. «Прокинутись самим собою»: [Інтерв’ю напередодні бенефісу] //
раїни вів М. Шот] // Досьє–02. — 2000. — №4, фото. Вільне життя. — 1990. — 28 квіт.
Ячмінський В. Тільки хорошу!: [Роздуми актора про роль] // Вільне життя. — Залипко А. Митець і його герой: Володимиру Ячмінському — 60 // Тернопіль ве-
1966. — 5 листоп. чірній. — 1996 — 15 черв.
Ячмінський В. «Хочу жити в правді, якою б вона не була ...»: [Інтерв’ю] / Зап. Коломієць Р. Обминаючи легкі рішення // Культура і життя. — 1969. — 13 лют.,
О. Синюта // Тернопіль вечірній. — 1998. — 6 берез. фото.
Ячмінський В. «Я ще не стомився ...» / Розм. Г. Садовської із засл. артистом Укра- Ониськів М. Молодо, але не зелено // Вільне життя. — 1966. — 15 жовт.
їни // Вільне життя. — 1996. — 21 черв. Паламар А. Уроки Володимира Ячмінського // Вільне життя. — 1983. — 1 берез.

168 169
Подкович М. Актор Курбасівської школи // Соломія. — 1999. — №5.
Якимець-Градоблянська Г. Щасливий Ячмінський // Театральна бесіда. — 1997.
— №1. — С. 5–7.
Янковий М. Перейнявши творчу естафету: Штрихи до портрета актора // Вільне
життя. — 1986. — 8 лип.
Яковченко Г. Іван Непокритий у Тернополі // Мистецтво. — 1966. — №3. —
С. 30.
***
Вшанували Володимира Ячмінського // Русалка Дністрова. — 1996. — №13
(лип.).
***
Ячмінський Володимир Дмитрович // Мистецтво України: Біогр. довідник. — К.,
1997. — С. 694.
Диригенти, композитори театру
Оркестр театру під орудою Є. Корницького
КОРНИЦЬКИЙ ЄВГЕН ПЕТРОВИЧ
хоровий і театральний диригент, хормейстер,
заслужений артист УРСР (1979)
Народився 7 жовтня 1938 в селі Ценів Козівського району на Тер-
нопільщині, Закінчив Конюхівську середню школу (1956), Чортківське
педагогічне училище (музичний відділ), Рівненський інститут культури
— диригентсько-хоровий факультет (1979).
Працював методистом обласного Будинку художньої самодіяльнос-
ті профспілок (1963–1967 рр.), з 1970 р. — диригентом і хормейстером
Тернопільського драмтеатру ім. Т. Шевченка. Написав музику до вистав
театру: «Дівчина з легенди» Л. Забашти, «Безталанна» І. Карпенка-
Карого, «Мертвий бог» М. Зарудного, «Без язика» О. Корнієнка за
В. Короленком, «Украдене щастя» І. Франка та інших. Аранжував для
хору та оркестру цикл «Різдвяні колядки» і «Великодні гаївки» для кон-
цертів-вистав театру (1989–1990).
Зробив інструментовки для оркестру оперет: «Сільва» Кальмана,
«Полярна зоря» Баснера, «На світанку» Сандлера, «Циганський барон»
Штрауса, «Гуцулка Ксеня» Барнича.
Автор романсів «На вгороді коло броду», сл. Т. Шевченка, та інших.
170
З 1970 р. щорічно як диригент і хормейстер ставить концерти у Тер-
нополі та на гастролях театру.
Література
Про присвоєння працівникам мистецтв почесних звань Української РСР: Указ
Президії Верховної Ради УРСР. 28 трав. 1979 р. // Відомості Верховної ра-
ди УРСР. — 1979. — №24. — С. 350.
Заслуженого артиста УРСР
Корницькому Є. П. — зав. музчастиною
Терноп. обл. укр. муз.-драм. театру
ім. Т. Г. Шевченка.
***
Корнієнко О. Тернопільський театр ім. Т. Г. Шевченка. — К.: Мистецтво, 1980. —
102 с., іл.
С. 66, 68, 100–102:
Про Є. Корницького.
***
Дуда І. Євген Корницький // Ровесник. — 1985. — 6 лип.
Дуда І. Євген Корницький // Свобода. — 1992. — 18 черв.
Ляховський І. Євгенові Петровичу Корницькому — 60! // Тернопіль вечірній. —
1998. — 3 жовт., іл.
Мельничук Б. Про маму маестро Корницького, відкопаний духовий оркестр і те,
що було потім // Тернопіль вечірній. — 1997. — 11 черв.
Садовська Г. Спиною до залу, серцем до людей: Творчий вечір з нагоди 60-річчя
// Вільне життя. — 1999. — 30 січ.
ЛЕВАНКОВСЬКИЙ ЛЕОНІД ПЕТРОВИЧ
театральний диригент і композитор
Народився 1 січня 1883 у Дніпропетровську. Закінчив Саратовську кон-
серваторію по класу диригування. Працював диригентом і театральним
композитором в українських мандрівних трупах Д. Гайдамаки і
О. Суходольського (1909–1911), завідувачем музичної частини Першого
державного театру для дітей та юнацтва в Харкові (1927–1928), дириген-
там Театрів музкомедії в Харкові (1929–1932) і Донецьку (1933–1935),
пересувної оперети у П’ятигорську (1936–1937), завідувачем музичної
частини Тернопільського музично-драматичного театру, в якому постав-
лено 17 вистав з його музикою: «У неділю рано зілля копала» за
О. Кобилянською, «Маруся Чурай» за М. Старицьким, «Камінний госпо-
дар» Лесі Українки, «Цвіркун» Т. Кожушника, «Вотанів меч»
І. Кавалерідзе та інші.
Помер 25 січня 1971 р. в Тернополі.
171
 Література
Корнієнко О. Тернопільський театр ім. Т. Г. Шевченка. — К.: Мистецтво, 1980. — Художники театру
102 с., іл.
С. 29, 96–98: Про Л. Леванковського. ДАНИЛИШИН СТЕПАН ІВАНОВИЧ
*** художник Тернопільського театру ім. Т. Шевченка,
Від «Перекопа» до «Вотанового меча»: Інтерв’ю І. Кавалерідзе з нагоди прем’єри заслужений діяч мистецтв УРСР (1967),
його твору «Вотанів меч» в обл. муз.-драм. театрі ім. Т. Шевченка // Віль- член спілки художників України
не життя. — 1966. — 4 лют. (У статті автор дав позитивну оцінку роботи
Народився 5 січня 1909 року в селі Юхимівці Волочиського району
диригента Л. Леванковського.)
Хмельницької області, у селянській родині. У 1940 році закінчив Всеро-
сійську Академію Мистецтв у Санкт-Петербурзі.
Працював художником Брестського драматичного театру, а потім
головним художником Коломийського театру. З 1952 року С. Данилишин
— головний художник Тернопільського музично-драматичного театру
ім. Т. Шевченка. Працював у театрі, брав участь у виставках республіка-
нських, персональних у Тернополі.
Працював в основному в галузі театрально-декоративного мистецт-
ва, член Спілки художників України. У 1967 році йому присвоєно звання
Заслуженого діяча мистецтв УРСР.
Неодноразово був нагороджений за свої декорації грамотами Мініс-
терства культури України.
Помер С. Данилишин 16 грудня 1973 року.
Література
Данилишин С. В пошуках образу // Вільне життя. — 1967. — 15 жовт.
Данилишин С. Ескіз оформлення до вистави «Перша борозна» за п’єсою
І. Кавалерідзе // Укр. театр. — 1971. — №3. — С. 24–25.
Данилишин С. Твори молодих митців: [Тернополя] // Вільне життя. — 1963. — 24
берез.
***
Виставка творів художника Степана Івановича Данилишина: Каталог. — Терно-
піль, 1961. — 10 с.
Герета І. П. Картинна галерея Тернопільського краєзнавчого музею: Путівник. —
Львів: Каменяр, 1981. — 79 с.
С. 66: Про С. І. Данилишина.
Корнієнко О. З. Тернопільський театр імені Т. Г. Шевченка. К.: Мистецтво, 1980.
— 102 с., іл.
С. 29, 38, 39, 53, 57, 61, 84:
Про С. Данилишина.
***
Авдикович Л. Мовою декорацій // Вільне життя. — 1989. — 27 берез.
Демків Б. Його друге життя: З виставки творів художника С. І. Данилишина // Ро-
весник. — 1975. — 16 груд.

172 173
Дуда І. Степан Данилишин // Тернопіль: Художники Тернопільщини. — 1994. —
№2–3. — С. 43, іл., портр.
Корнієнко О. Поздоровляємо!: [З нагоди 60-річчя художника С. Данилишина] //
Культура і життя. — 1970. — 15 лют., портр.
Корнієнко О. Сяєво буденності // Вільне життя. — 1970. — 6 січ.
Медведик П. Він був майстром живописної декорації // Вільне життя. — 1976. —
9 січ.
Островський Г. Співавтор вистави // Вільне життя. — 1962. — 10 черв.
Шукач художньої образності // Укр. театр. — 1970. — №4. — С. 21.
***
Данилишин Степан Іванович // УРЕ. — 2-е вид. — К., 1979. — Т. 3. — С. 238.
Данилишин Степан Іванович // Українські рад. художники: Довідник. — К., 1972.
— С. 130–131.
Данилишин С. І. // Словник художників України. — К., 1973. — С. 71.
Данилишин Степан Іванович // Мистецтво України: Біогр. довідник. — К., 1997.
— С. 191.
Данилишин Степан Іванович // Мистецтво Тернопільщини: Інформ.-метод. реко-
мендації. — Тернопіль, 1990. — С.6.
Данилишин Степан Іванович — український художник театру // Митці України:
Енцикл. довідник. — К., 1992. — С. 200.
***
Степан Іванович Данилишин: [Некролог] // Вільне життя. — 1973. — 18 груд.
СІКОРСЬКИЙ КАЗИМИР БРОНІСЛАВОВИЧ
художник-сценограф і скульптор, заслужений діяч мис-
тецтв України (1997), лауреат обл. премії ім. М. Бойчука
(1992)
Народився 26 вересня 1936 року в селі Ходаки (тепер Сураж) Шумського
району Тернопільської області. Після закінчення середньої школи жив у
Шумську. У 1964–1970 рр. учився у Львівському інституті прикладного
мистецтва (спеціальність — проектування меблів та оформлення ін-
тер’єрів) у майстерні М. Курилича та І. Скобаля.
Працював у Київському рекламно-виробничому комбінаті. У 1974–
1998 рр. — головний художник Тернопільського музично-драматичного
театру ім. Т. Шевченка.
З 1980-х займається станковою і монументальною скульптурою. Се-
ред його скульптурних портретів пам’ятник Морозенку у Збаражі, Нали-
вайкові в Гусятині, монумент афганцям у Тернополі, меморіальні табли-
ці, бюсти діячам культури Тернопільщини. Робив художнє оформлення
до вистав, опер «Золотий обруч» Б. Лятошинського і «Купало»
А. Вахнянина в Київському театрі опери та балету ім. М Лисенка, а також
до вистав Тернопільського театру: «Платон Кречет» О. Корнійчука, «Бо-
рги наші» Е. Володарського, «Кар’єра Артуро Уї» Б. Брехта, «Великий
174
чарівник» Губарева, «Без язика» за В. Короленком, «Будиночок на око-
лиці» О. Арбузова, «Поки живу — люблю» Мушкетика, «Викрадення чу-
дес» Устинова, «Привиди» Ібсена, «Роксолана» за Загребельним, «Дани-
ло Галицький» Хижняка і Фащука, «Кайдашева сім’я» за Нечуй-
Левицьким та інші.
Література
Сікорський К. «Мене тягнуло на вертикалі...» // Тернопіль вечірній. — 1992. — 14
листоп.
Сікорський К. Ми разом йшли...: [Про П. Загребельного] // Вільне життя. — 1998.
— 14 берез.
Сікорський К. Роздуми про друга // Павло Загребельний у спогадах сучасників. —
Тернопіль, 1998. — С. 70.
Сікорський К.: «Я — переконаний інтернаціоналіст»: [Розм. з гол. художником
Терноп. драмтеатру ім. Т. Шевченка] // Тернопіль вечірній. — 1999. — 29
верес.
***
Вітаємо! Звання заслуженого діяча мистецтв України присвоєно головному ху-
дожникові Тернопільського драмтеатру К. Сік орському // Свобода. —
1997. — 30 верес.
***
Корнієнко О. Тернопільський театр ім. Т. Г. Шевченка. — К.: Мистецтво, 1980. —
102 с., іл.
С. 81, 85–86: Про К. Сікорського.
***
Козачок М. Новий лауреат (обл. мистецької премії ім. М Бойчука) // Вільне жит-
тя. — 1992. — 7 листоп.
Лауреат премії імені М. Бойчука — художник К. Сікорський // Свобода. — 1992.
— 3 листоп.
Театр піднімає завісу: [Вручення диплома К. Сікорському про присвоєння звання
«Заслуженого діяча мистецтв»] // Вільне життя. — 1997. — 17 жовт.
***
Добровольський М. Їх голоси, слова їх тут звучали: [відкриття меморіальної таб-
лиці діячам культури на готелі «Україна»; автор К. Сікорський] // Вільне
життя. — 1989. — 23 черв.
Добровольський М. Загубила осінь пензель: [Інтерв’ю] // Вільне життя. — 1995. —
26 верес.
Дуда І. Казимир Сікорський // Тернопіль: Художники Тернопільщини. — 1994. —
№2–3. — С. 81, іл., портр.
Собуцька В. З таким талантом міг би стати атлантом: [Інтерв’ю] // Свобода. —
1997. — 3 черв., іл.
175
 СТЕЦЮРА МИХАЙЛО ГРИГОРОВИЧ
художник театру
Народився 8 березня 1915 року у Кременчуку Полтавської області. Закін-
чив робфак у Кременчуці і Дніпропетровський художній технікум.
Працював театральним художником у Дрогобицькому обласному
театрі (1944–1946, 1948–1950 рр.), у Тернопільському музично-
драматичному театрі ім. Т. Шевченка (1960–1984 рр.), де оформляв ви-
стави: «Серце не камінь» Островського, «Вій» за Гоголем, «Операція»,
«Чеський ліс» Вірти і Чернова, «Замулені джерела» Кропивницького,
«Ціною любові» Корнієнка, «Лісова пісня» Л. Українки, «Сід» Корнеля,
«Украдене щастя» Франка та інші.
Брав участь в обласних виставках у Тернополі. Був нагороджений за
оформлення вистав у Тернопільському театрі.
Помер 24 грудня 1990 року в Тернополі.
Література
Корнієнко О. Тернопільський театр ім. Т. Г. Шевченка. — К.: Мистецтво, 1980. —
102 с., іл.
С. 43, 61, 70, 75, 86, 89,
96–102: Про М. Стецюру.
***
Медведик П. Полудень віку: Тернопільському муз.-драм. театрові ім. Т. Шевченка
— 50 // Вільне життя. — 1980. — 3 жовт. (Згадується М. Стецюра.)
***
Медведик П. Стецюра Михайло Григорович // Словник художників України. —
К., 1973. — С. 215.
***
Михайло Стецюра: Життєвий і творчий шлях: [Некролог] // Тернопіль. — 1991.
— №2. — С. 71.
Театрознавці
КОРНІЄНКО ОЛЕКСА ЗОСИМОВИЧ
драматург, театрознавець, член спілки письменників Ук-
раїни (1958), заслужений працівник культури УРСР (1979)
Народився 28 січня 1919 р. у с. Петрівському на Чернігівщині, у се-
лянській родині. Навчався в Київському залізничному технікумі, потім —
у драматичній студії при Державному академічному театрі ім. І. Франка.
Учасник війни. Працював актором і завідувачем літературної частини
Житомирського драматичного театру.
176
У листопаді 1951 року починається тернопільський період життя і
творчості Олекси Зосимовича. На той час він уже виступав на сторінках
газет і журналів з оповіданнями, нарисами, театральними рецензіями. До
1958 року працював у редакції «Вільного життя». Саме в цей період на-
писав свою першу п’єсу «Ключі до щастя». Він є автором ряду п’єс «Не
тією стежкою» (1956 р.), «Поема Золотої долини» (1961), «Солов’ї співа-
ють навесні» (1962), «Ціною любові» (1964), «Шлях до сина» (1969) та
інші.
Його перу належать інсценізації повістей «Без язика» В. Короленка,
«Під тихими вербами» Б. Грінченка, «Дорогою ціною»
М. Коцюбинського. Переклав українською мовою п’єси О. Арбузова
«Стародавня комедія», Е. Скарпетті «Дім божевільних», Г. Мдівані «Но-
вий сад», «В полоні часу» О. Штейна.
Окремими виданнями вийшли його п’єси у 1973 і 1979 роках, а в
1980-му — нарис-монографія «Тернопільський театр ім. Т. Г. Шевченка».
П’єси письменника стають відомими не лише на сценах в Україні, а
й поза її межами.
З 1965 р. О. Корнієнко обіймав посаду помічника головного режи-
сера по літературній частині Тернопільського музично-драматичного теа-
тру ім. Т. Г. Шевченка.
У 1999 р. вийшла друком збірка повістей і оповідань «Родовий ко-
рінь».
О. З. Корнієнко продовжує працювати на ниві красного письменст-
ва.
Література
Корнієнко О. Дорогою ціною: Драматична повість на 2 частини за
М. Коцюбинським. — Тернопіль, 1994. — 35 с.
Корнієнко О. З. Ключі до щастя: Комедія на 4д. — К.: Держлітвидав УРСР, 1961.
— 128 с.
Корнієнко О. З. П’єси. — К.: Дніпро, 1979. — 348 с., портр.
Корнієнко О. П’єси / Переднє слово «Своєю стежкою» Й. Кисельова. — К.: Дніп-
ро, 1973. — 264 с., портр.
Корнієнко О. З., Житник К. П. Поема Золотої Долини: П’єса на 3 д., 5 карт. — К.:
Держлітвидав УРСР, 1961. — 104 с., іл.
Корнієнко О. Солов’ї співають навесні: Комедія на 2 д., 4 карт. — К.: Держлітви-
дав. — 1962. — 124 с.
Корнієнко О. З. Ціною любові: Драма на 3 дії, 4 карт. — К.: Дніпро, 1964. — 96 с.
***
Корнієнко О. З. Тернопільський театр імені Т. Г. Шевченка. — К.: Мистецтво,
1980. — 102 с., іл.
***
Корнієнко О. «Проба серця»: Уривок з п’єси // Вільне життя. — 1977. — 27 верес.
177
Корнієнко О. Троянди юності: Лірична комедія на 2 частини // Вільне життя. —
1978. — 21, 23 трав.
***
Корнієнко О. З. Родовий корінь: Повісті. Оповідання. Спогади. Голоси здалека /
Вступне слово І. Гермаківського «Чисте золото правди». — Тернопіль:
Поліграфіст, 1998. — 230 с., портр.
***
Корнієнко О. Мелодії однієї долі: Оповідання // Ровесник. — 1984. — 21 квіт.
Корнієнко О. Чоботи для сина: Оповідання // Україна. — 1987. — №34. — С. 8–10.
Корнієнко О. Остання борозна: Оповідання // Вільне життя. — 1983. — 5, 6,
8 квіт.
***
ТЕАТРОЗНАВЧІ СТАТТІ
Корнієнко О. Внутрішнє відчуття характеру: [Герої актора Терноп. укр. муз.-
драм. театру ім. Т. Г. Шевченка П. Загребельного] // Укр. театр. — 1973.
— №3. — С. 25–28.
Корнієнко О. Голос пам’яті: Спогади про І. А. Кочергу // Вільне життя. — 1982.
— 7 лют.
Корнієнко О. «Лісова пісня» на Тернопільській сцені // Літ. Україна. — 1971. —
26 січ.
Корнієнко О. П’єси, теми, образи: [Відкриття нового театрального сезону в Тер-
ноп. муз.-драм. театрі ім. Т. Г. Шевченка] // Вільне життя. — 1971. — 17
жовт.
Корнієнко О. Прем’єра тернопільців: [П’єса Ю. Мушкетика «Не кидай мене в до-
розі»] // Літ. Україна. — 1971. — 20 квіт.
Корниенко А. Пьеса украинского драматурга на болгарской сцене: [О постановке
театром им. Костова пьесы А. Коломийца «Голубые олени»] // Театр. —
1978. — №4. — С. 31.
Корнієнко О. Талант — національне надбання: [Слово до молодих акторів] // Ро-
весник. — 1979. — 17 трав.
Корнієнко О. Театр відкриває завісу: [Відкриття сезону] // Вільне життя. — 1978.
— 29 квіт.
***
Про присвоєння працівникам мистецтв почесних звань Української РСР: Указ
Президії Верховної Ради УРСР 28 трав. 1979 р. // Відомості Верховної Ра-
ди УРСР. — 1979. — №24. — С. 350.
Заслуженого працівника культури УРСР:
Корнієнку О. З. — пом. гол. режисера
Тернопільського обл. укр. муз.-драм.
театру ім. Т. Г. Шевченка.
***
Вакуленко Д. Сучасна українська драматургія. 1945–1972: Основні тенденції роз-
витку. — К.: Наук. думка, 1976. — 228 с. — (АН Української РСР. Ін-т лі-
тературознавства ім. Т. Г. Шевченка).
С. 7, 45, 55–57, 125, 199:
Про творчість О. З. Корнієнка.
Історія української літератури: У 8 т. Т. 8. Література післявоєнного часу (1946–
1967). — К.: Наук. думка, 1971. — 574 с.
Корнієнко О. З. — див.
покажчик імен і назв: С. 565.
Кисельов Й. Розвідники часу: Літературно-критичні нариси. — К.: Рад. письмен-
ник, 1973. — С. 265–278: Про О. Корнієнка.
***
Гермаківський І. Чисте золото правди: [До 80-ліття О. Корнієнка] // Свобода. —
1999. — 26 січ.
Гром’як Р. Олексі Корнієнкові — 80 // Літ. Україна. — 1999. — 18 лют.
Дем’янченко І. І лектор, і наставник // Друг читача. — 1979. — 22 лют.
Зозуляк С. Майстер ключів до щастя: [Олексі Корнієнкові — 80 років] // Вільне
життя. — 1999. — 28 січ.
***
Герман О. На стрімких перехрестях: [До 75-ліття О. Корнієнка] // Свобода. —
1994. — 29 січ. — (Наші ювіляри).
Криворотько А. Олексі Корнієнку — 75 // Тернопіль вечірній. — 1994. — 29 січ.
Мінц Б. Колізії і лілії: Роздуми над п’єсами Олекси Корнієнка, якому виповнилося
75 // Тернопіль. — 1994. — №1. — С. 72–75.
***
Гром’як Р. Олексі Корнієнку — 70 // Літ. Україна. — 1989. — 16 лют.
Ляховський І. Стежки у дивосвіт: [До 70-річчя О. Корнієнка] // Вільне життя. —
1989. — 22 січ.
***
Медведик П. Театр — його життя: [Драматургові О. З. Корнієнку — 60] // Вільне
життя. — 1979. — 28 січ.
Підсуха О. Олексі Корнієнку — 60 // Літ. Україна. — 1979. — 2 лют.
Хім’як В. Подвійний ювілей: [До 60-річчя з дня народження і 35-річчя творчої ді-
яльності завідуючого літ. частиною обл. муз.-драм. театру
ім. Т. Г. Шевченка О. З. Корнієнка] // Ровесник. — 1979. — 1 лют.
***
Вітаємо ювілярів. Олексі Корнієнку — 50 // Літ. Україна. — 1969. — 28 січ.
Медведик П., Ониськів М. Ужинок драматурга: Олексі Корнієнкові — 50 // Жов-
тень. — 1969. — №1. — С. 131–132.

178 179
 ***
Медведик П. К. Корнієнко Олекса Зосимович — укр. драматург, перекладач // МЕДВЕДИК ПЕТРО КОСТЬОВИЧ
УЛЕ. — 1990. — Т. 2. — С. 568–569.
Корнієнко О. З. Біогр. довідка // Письменники Радянської України. — К., 1981. —
театрознавець, фольклорист та етнограф,
С. 127–128, портр. мистецтвознавець у галузях історії театру, музики, жи-
*** вопису, дискографії, укладач словників; бібліограф,
Олекса Зосимович Корнієнко: Рек. список літератури / Обл. упр. культури. Обл. дійсний член наукового товариства ім. Т. Шевченка (1998)
б-ка ім. В. П. Затонського: Уклад. А. Ленчишин. — Тернопіль, 1978. — Народився 22 жовтня 1925 року в Жабині Зборівського району Тер-
5 с. нопільської області, у селянській родині. Закінчив Поморянську середню
школу на Львівщині (1947) та філологічний факультет Львівського уніве-
рситету ім. І. Франка (1952), також аспірантуру при цьому ж університе-
ті. Працював учителем у школах Тернопільщини до 1986 року (у 1959–
1986 рр. у Великому Глибочку); за сумісництвом у 1980–1985 навчальних
роках був викладачем курсу фольклору та педагогічної практики на ка-
федрі української літератури Тернопільського педінституту
ім. В. Гнатюка; з 1988 р. — старшим науковим співробітником Меморіа-
льного музею С. Крушельницької в селі Біла Тернопільського району.
У студентські роки П. Медведик часто відвідував вистави Львівсь-
кого театру ім. М Заньковецької, театрів «Юного глядача» та опери й ба-
лету. Захоплення сценічним мистецтвом стало творчою основою його те-
атрознавчих інтересів. Він сформував багату бібліотеку з історії та теорії
українського театру, зібрав чисельні і рідкісні фотоілюстрації, неопублі-
ковані мемуари, документи, листи. Склав картотеку бібліографічних ма-
теріалів. Опрацював мистецькі матеріали в архівах Центрального Держа-
вного історичного архіву України у Львові, обласних архівів Тернопіль-
ської і Львівської областей, Київського музею театру, музики і кінознавс-
тва України.
Першими публікаціями були статті П. Медведика про акторів та ре-
жисерів М. Бенцаля (1960) та С. Курбаса-Яновича (1962). Більшими за
обсягом і значимістю є його монографія про драматичну артистку і спі-
вачку Катерину Рубчакову, нариси про майстрів сцени С. Курбаса-
Яновича, Леся Курбаса, М. Крушельницького, Я. Бортника, С. Шагайду,
Люсю Давидко і Стефу Стадниківну, спогади про Я. Геляса і П. Загре-
бельного.
Вагомий вклад у театрознавство зробив П. Медведик своїми стаття-
ми до енциклопедії: УРЕ, Шевченківського словника (1976, 1977, т. 1, 2),
«Мистецтво України: Енциклопедія» (1995, т. 1.), енциклопедичного до-
відника «Митці України» (1992), довідника «Мистецтво України» (1997).
За ескізами, консультаціями та частково зібраними фотоілюстрати-
вними матеріалами П. Медведиком відкрито зали давнього народного та

180 181
професійного українського театру Західної України (1864–1980) у музеї
«Театральна Тернопільщина» у Копичинцях Гусятинського району.
Петро Медведик обраний Дійсним членом Наукового Товариства
ім. Т. Шевченка (1998), нагороджений республіканськими преміями
П. Чубинського (1992) та братів Богдана і Левка Лепких (1999).
Репертуар Тернопільського театру ім. І. Франка (1939–1948 рр.),
Тернопільського театру ім. Т. Шевченка (1946–2000 рр.) та список гаст-
ролей Тернопільського театру ім. Т. Шевченка (1946–2000 рр.), що на-
друковані у цьому покажчику, зібрав П. Медведик.
Література
НАРИСИ ПРО АКТОРІВ
Віночок Соломії Крушельницької: Поезії і музичні твори. Висловлювання визна-
чних діячів культури. Репертуар співачки / Зібр. і упоряд. П. Медведик.
Вступ. стаття «Співачка світової слави». — Тернопіль: Збруч, 1992. —
123 с., ноти, фото, фонозаписи.
Рец.: Лисенко І. Віночок уславленій співачці //
Культура і життя. — 1994. — 25 черв.
Медведик П. Катерина Рубчакова. — К.: Мистецтво, 1989. — 107 с., портр., іл.,
репертуар — (Майстри сцени та екрана).
Рец.: Бубній П. У сузір’ї славетних // Вільне
життя. — 1989. — 4 листоп.
Мороз М. Зажила слави Заньковецької // Друг
читача. — 1989. — №51. — С. 1, 8.
Подуфалий В. Зірка галицького театру // Шля-
хом Ілліча. — 1989. — 16 груд.
Медведик П. Літературно-мистецька та наукова Зборівщина: Словник біографій
визначних людей / Вступ. ст. «Моя рідна Зборівщина» П. Медведика. —
Тернопіль: Джура, 1998. — 240 с., портр., іл., фото, карта.
Рец.: Скоробагатий Б. Має ким гордитися
Зборівщина // Свобода. — 1998. — 19 груд.
Медведик П. Стежками дитинства і творчої юності // Мар’ян Крушельницький:
Спогади. Статті. — К., 1969. — С. 116–128, фото, іл.
Медведик П. Романна Затварська. Три пори року. — Коломия: Вік, 1996. — 76 c.,
іл.; Корифеї галицьких театрів. — Коломия: Bік, 1997. — 88 с., іл.; Я при-
ходитиму, коли мене вже не буде... — Коломия, 1998. — 92 с., іл.: [Рец.] //
Записки Наукового Товариства імені Шевченка. Праці театрознавчої комі-
сії. — Львів, 1999. — Т. 237. — С. 664–666.
Медведик П. Воістину великий актор: До 120-річчя від дня народження
В. Юрчака // Тернопілля’96: Регіон. річник. — Тернопіль, 1996. — С. 540–
541, портр.
Медведик П. Діячі української музичної культури: Матеріали до біобібліографіч-
ного словника // Записки НТШ. Праці Музикознавчої комісії. — Львів,
1993. — Т. ССХХУІ. — С. 370–455, портр, іл.
182
Рец.: Якуб’як Я. Особливо цікавим є розділ «Ма-
теріали...» // Культура і життя. — 1994. — 1 жовт.
Медведик П. Життя його — театр. Це — Януарій Бортник: До 100-річчя від дня
народження // Тернопілля’97: Регіон. річник. — Тернопіль, 1996. —
С. 411–412, портр.
***
Медведик П. Актор, режисер, педагог: [До 100-річчя з дня народження
Й. Д. Стадника] // Вільне життя. — 1976. — 20 берез., портр.
Медведик П. Бібліотека Леся Курбаса // Тернопіль. — 1995. — №4. — С. 70–72.
Медведик П. Біля колиски Мельпомени: [Дитинство і юність М. Крушельницько-
го] // Ровесник. — 1967. — 19 квіт., фото.
Медведик П. В чертозі Мельпомени: [Творчі зв’язки І. Франка з С. Яновичем,
К. Підвисоцьким] // Вільне життя. — 1976. — 24 серп.
Медведик П. Дочка Верховини [нар. артистка УРСР С. Федорцева] // Вільне жит-
тя. — 1970. — 25 берез.
Медведик П. Зброєносці десятої музи: [Драматичні артисти в ролях кіно —
Л. Курбас, Г. Бабіївна, М. Крушельницький, Є. Коханенко, С. Шагайда] //
Вільне життя. — 1979. — 1 верес.
Медведик П. Колиска митця: 70-річчя з дня народження М. Крушельницького //
Жовтень. — 1967. — №5. — С. 132–135.
Медведик П. Краса життєвої правди: [артистка О. Бучма-Левицька] // Жовтень. —
1980. — №2. — С. 156, портр.
Медведик П. Крізь усе життя: До 90-річчя з дня народження С. Шагайди // Вільне
життя. — 1986. — 4 квіт.
Медведик П. Микола Бенцаль // Свобода. — 1991. — 29 жовт.
Медведик П. Син хліборобів — чарівник сцени: Є. Коханенко // Вільне життя. —
1967. — 8 квіт., портр.
Медведик П. Служіння народові: До 100-річчя Катерини Рубчакової // Жовтень.
— 1981. — №4. — С. 108–113, портр., іл.
Медведик П. Спадщина Мирослава Скала-Старицького // Соломія. — 1999. — №3
(черв.)., портр.
Медведик П. Степан Курбас — режисер і артист // Україна. — 1963. — №3. —
С. 25, портр., іл.
Медведик П. Три іпостасі артистки Віри Самчук // Соломія. — 1999. — №1 (бе-
рез.).
Медведик П. Улюблениця Мельпомени: [Л. Давидко] // Соломія. — 1998. — №7
(груд.), фото.
Медведик П. Шляхами Тернопілля: [Гастролі А. Бучми на Тернопільщині] // Тер-
нопіль. — 1991. — №2. — С. 37.
Медведик П. Фотографія Кабінетова: [Розп. про першого фотографа Тернополя
А. Сількевича — автора фото акторів театру «Українська бесіда», зроблені
під час гастролей у Тернополі — Іванни Біберовичевої, Антоніни Осипо-
вичевої, Іванни Стефуракової, Кароліни Клішевської, А. Стечинського,
А. Клішевського] // Тернопіль вечірній. — 1990. — 23 верес.
183
 СПОГАДИ ПРО АКТОРІВ
Горницький Н. Лебедина пісня співачки: [Спогади про С. Крушельницьку] / Зап.
П. Медведик // Соломія Крушельницька. Спогади. Матеріали. Листування.
У 2-х ч. / Упоряд. М. Головащенко. — К., 1978. — Ч. 1. — С. 271–272.
Медведик П. Актор із Подільського краю // Мірус Б. Спогади артиста. Друзі про
нього. — Тернопіль, 2000. — С. 172–183.
Медведик П. Змальовував долю нашу серцем: Мої спогади про Я. Геляса // Тер-
нопілля»96: Регіон. річник. — Тернопіль, 1996. — С. 541–546, фото, іл.
Медведик П. Зустрічі, вистави, ролі: Спогади // Павло Загребельний у спогадах
сучасників. — Тернопіль, 1998. — 137–146 с., портр., іл.
***
Коваль Сусанна. «Шукай краси, добра шукай...»: Спогади / Літзапис
П. Медведика // Вільне життя. — 1979. — 7 січ., фото.
Медведик П. В отой пам’ятний вечір: Спогади про зустрічі з Гнатом Юрою //
Вільне життя. — 1968. — 7 січ., портр.
Медведик П. Зустріч з Іваном Рубчаком: Спогад // Ровесник. — 1976. — 19 черв.
Медведик П. Незабутній Крушельницький: [Спогади про зустріч з митцем,
1961 р.] // Вільне життя. — 1963. — 18 серп.
У «Тернопільських театральних вечорах»: Із спогадів М. Крушельницького / Зап.
П. Медведик // Жовтень. — 1964. — №4. — С. 98–99, фото колективу.
СЦЕНІЧНА ІСТОРІЯ ДРАМАТИЧНИХ ТВОРІВ
Медведик П. Лев Лепкий і театр // Лев Лепкий в історії української культури: Зб.
матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції. — Тернопіль,
1999. — С. 102–106.
***
Медведик П. Вперше у Галичині: П’єси І. Котляревського у нашому краї // Вільне
життя. — 1969. — 10 верес.
Медведик П. «Запорожець за Дунаєм» у Галичині // Вільне життя. — 1963. — 17
лют.
Медведик П. З невичерпної криниці: Сценічна історія драм Лесі Українки на Тер-
нопільщині // Ровесник. — 1971. — 25 лют., фото в ролях.
Медведик П. На Тернопільській сцені: [твори Г. Квітки-Основ’яненка] // Вільне
життя. — 1978. — 29 груд.
Медведик П. Разом із Театром корифеїв: До 125-річчя заснування українського
професійного театру в Галичині // Жовтень. — 1989. — №3. — С. 78–79,
портр.
Медведик П. Російський драматург: До 150-річчя з дня народження
О. М. Островського // Вільне життя. — 1973. — 11 квіт.
Медведик П. Сценічна історія драматургії Юліуша Словацького // Соломія. —
1999. — №5 (жовт.). — С. 3, фото.
Медведик П. Сценічна історія «Назара Стодолі» // Вільне життя. — 1963. — 9 бе-
рез.
Медведик П. Твори Льва Толстого на галицькій сцені // Вільне життя. — 1978. —
8 верес.
184
Медведик П. Український театр у Криму // Русалка Дністрова. — 1996. — №2
(січ.), іл.
ТЕАТРАЛЬНІ РЕЦЕНЗІЇ
Медведик П. «Замулена джерела»: П’єса М. Л. Кропивницького на сцені театру
ім. Т. Шевченка // Вільне життя. — 1962. — 28 груд.
Медведик П. Звеличення краси: [Рец. на виставу «Пора жовтого листя»
М. Зарудного. Київ. драмтеатр ім. І. Франка на гастролях у Тернополі] //
Вільне життя. — 1978. — 18 лип., іл.
Медведик П. Коровай гостинності: [Відгук на гастролі у Тернополі Харківського
академічного театру ім. Т. Шевченка] // Ровесник. — 1967. — 9 лип.
Медведик П. «Крило землі»: [«Поки гарба не перекинулась» О. Іоселіані] // Вільне
життя. — 1976. — 31 груд.
Медведик П. Нова вистава самодіяльних акторів: [«Рим–17. До запитання»
М. Зарудного на сцені Великоглибочецького народного театру] // Шляхом
Ілліча. — 1976. — 21 серп.
Медведик П. «Під високими зорями»: [М. Зарудного] // Вільне життя. — 1976. —
4 черв.
ФОЛЬКЛОРНІ ЗБІРНИКИ
Євшан-зілля: Легенди та перекази Поділля / Зібр. та упоряд. автор вступ статті —
П. Медведик. — Львів: Червона Калина, 1992. — 288 с., іл., портр. — (Іст.
б-ка. Ч. 7.).
Рец.: Дмитренко М. Легенди рідного краю //
Родослав. — 1993. — №9 (трав.). — С. 7.
Дмитренко М. Легенди рідного краю // Вільне життя. — 1993. — 21 трав.
Казки Західного Поділля: Антологія: Казки про тварин. Пісні-казки. Казки чарів-
ні, соціально-побутові і притчі / Зібр. і уклав П. Медведик. Вступ. ст.,
приміт. та пояснення маловживаних слів П. Медведика. — Тернопіль: Лі-
лея, 1994. — 352 с. — (Б-чка для дітей та юнацтва), іл.
Рец.: Опіллянський О. Казки Західного По-
ділля: Антологія / Зібр. і уклав П. Медведик.
Художник Я. Омелян. — Тернопіль: Лілея,
1994. — 350 с., іл. // Записки Наукового То-
вариства ім. Т. Шевченка. Праці секції етно-
графії та фольклористики. — Львів, 1995. —
Т. 230. — С. 559–563.
Львів.
Народні пісні з села Соломії Крушельницької: Записані в селі Біла Тернопільсь-
кого району Тернопільської області / Упоряд. П. Медведик. — Тернопіль:
Збруч, 1993. — 188 с., ноти, іл.
Пісні Тернопільщини: Календарно-обрядова та родинно-побутова лірика: Пісен-
ник. Вип. 1. / Упоряд. С. Стельмащук, П. Медведик. Передм. «Народна пі-
сня Тернопільщини» П. Медведика. — К.: Муз. Україна, 1989. — 495 с.,
ноти. — (Перлини укр. нар. пісні «Золоті ключі»).
185
 Рец.: Дмитренко М. Золоті ключі ду-
ховності // Вільне життя. — 1990. —
27 берез.
Подуфалий В. Пісні рідного краю // Шляхом Ілліча. — 1990. — 13 січ.
Мороз М. Пісні Тернопільщини: Календарно-обрядова та родинно-побутова ліри-
ка / Упоряд. П. К. Медведик і С. І. Стельмащук. — К.: Музична Україна,
1989. — 495 с. // Дзвін. — 1991. — №8. — С. 146–147.
Пісні Тернопільщини: Іст.-баладні, жартівливі, танцювальні пісні та коломийки,
пісні літ. походження і романси: Пісенник. Вип. 2. / Упоряд., вступ. стаття
«Музичний фольклор Тернопільщини» заг. ред. мелодій, словник
С. Стельмащука. Упоряд. та приміт. П. Медведика. — К.: Муз. Україна,
1993. — 636 с., ноти. — (Перлини укр. нар. пісні «Золоті ключі»).
Рец.: Крамар Р. Пісні Тернопільщини Пі-
сенник. У 2-х т. / Упорядники
П. К. Медведик, С. І. Стельмащук. — К.:
Муз. Україна. — Вип. 1. — 1989; Вип. 2.
— 1993 // Записки Наукового товариства
ім. Т. Шевченка. Праці секції етнографії
та фольклористики. — Львів, 1995. —
Т. 230. — С. 559–563.
Львів.
Село Жабиня на Зборівщині: Весілля. Народні звичаї та обряди / Зібр. нар. пісні
та віншівки, зробив описи звичаїв, обрядів і упоряд. П. Медведик. Після-
мова «Збирач народних перлин». — Тернопіль: Лілея, 1996. — 222 с., пор-
тр; ноти, іл. — Примітки, паспорти пісень та віншівок С. 218–219.
Рец.: Герман О. Скарбничка духовності //
Свобода. — 1997. — 19 верес.
Федорук О. Його щира і світла душа // Вільне життя. — 1998. — 8 верес.
БІОБІБЛІОГРАФІЧНІ ПРАЦІ
Денис Січинський: Матеріали до біобібліографії. Музичні твори Д. Січинського
та його критичні статті і замітки / Склали С. П. Костюк і П. К. Медведик.
— Львів: Каменяр, 1966. — 59 с., портр.
Рец.: Маркевич О. Денис Січинський: Біобіб-
ліографічний покажчик. / Упоряд. Костюк С.
та Медведик П. Вид-во Львівської державної
бібліотеки Міністерства культури УРСР. —
Львів, 1966. — 60 с. // Архіви України. — К.,
1967. — №1. — січ.–лют. — С. 98.
Катерина Рубчакова: Біобібліографічний покажчик до 100-річчя від дня наро-
дження / Уклад. С. П. Костюк, П. К. Медведик. — Львів: Вид-во Львів.
наук. б-ки ім. В. Стефаника, 1981. — 56 с., портр., фото в ролях та в житті.
Медведик П. Довідковий розділ (бібліографія) про акторську, режисерську та пе-
дагогічну діяльність Павла Загребельного // Павло Загребельний у спога-
дах сучасників. — Тернопіль: Лілея, 1998. — С. 147–156.
186
Медведик П. Матеріали до бібліографії праць Степана Чарнецького / Корот. біогр.
довідка // Записки Наукового Товариства імені Шевченка. Праці Театроз-
навчої комісії. — Львів, 1999. — Т. ССХХХУП. — С. 633–637.
Соломія Крушельницька: Бібліогр. покажчик / Уклад Н. К. Іванко,
П. К. Медведик. — Тернопіль, 1983. — 9 с. — (Діячі культури і мистецтва
— наші земляки).
Яків Струхманчук: Бібліогр. покажчик. / Уклали: П. Баб’як, П. Медведик / Вступ.
стаття Н. Я. Гаккенберг-Струхманчук. — К.: Обереги, 1993. — 55 с., пор-
тр., іл.
Рец.: Хома В. Повернення художника
// Свобода. — 1994. — 16 серп.
***
Твори І. Франка у грамзаписах: Дискографія за 1910–1973 рр. / Уклав
П. Медведик // Українське літературознавство. Вип. 28. Іван Франко.
Статті і матеріали. — Львів, 1977. — С. 101–105.
СТАТТІ ПРО ТВОРЧУ ДІЯЛЬНІСТЬ П. МЕДВЕДИКА
Дзьобан О. Медведик Петро // Українська журналістика в іменах. — Львів, 1998.
— Вип. 5. — С. 200–206.
Ониськів М. Медведик Петро // Тернопілля’97: Регіон. річник. — Тернопіль, 1997.
— С. 691.
***
Боднарчук В. Новий лауреат премії ім. братів Богдана і Левка Лепких // Соломія.
— 1999. — №6, портр.
Бубній П. Рідного краю літописець // Тернопіль. — 1995. — №4. — С. 69–70, пор-
тр.
Демків Б. Шукач скарбів: Штрихи до творчого портрета // Ровесник. — 1985. —
12 жовт., портр.
Добровольський М. «Змалку не байдикую»: [Інтерв’ю кореспондента з
П. Медведиком] // Вільне життя. — 1996. — 5 квіт.
Добровольський М. Сільський енциклопедист // Вільне життя. — 1988. — 12 квіт.
Матвіїв З. З перших тих зерен // Рад. село. — 1985. — 19 жовт.
Перлина до перлини: Першим лауреатом обласної премії В. М. Гнатюка для кра-
щих збирачів фольклору став П. К. Медведик // Вільне життя. — 1989. —
23 лип.
Фентон А. Лауреат — наш земляк: [За багаторічну діяльність у збиранні і попу-
ляризації фольклорно-етнографічних пам’яток П. К. Медведик удостоєний
звання «Лауреат премії ім. П. П. Чубинського» з врученням йому Диплома
і Почесного знака] // Вільне життя. — 1992. — 7 квіт.
Ханас В. Скарбник Тернопільського краю // Тернопіль вечірній. — 1995. — 18
жовт.
Хома В. Невтомний фольклорист // Рад. село. — 1980. — 15 листоп.
Чернихівський Г. Невтомний дослідник: До 70-річчя від дня народження Петра
Медведика // Діалог. — 1995. — 11 листоп.
Чорнописький М. Збирач народних перлин // Нар. творчість та етнографія. —
1985. — №6. — С. 81.
187
 ***
Баженов Л. Поділля в працях дослідників і краєзнавців ХІХ–ХХ ст. — Ка-
мя’нець-Подільський, 1993. — 480 с.
С. 76, 99, 286, 287, 435, 444, 446:
Про П. Медведика.
Їх слід на Зборівській землі: Бібліогр. посібник / Укладач О. М. Гунько. — Тер-
нопіль: Горлиця, 1996. — 42 с.
С. 20–21: Про П. Медведика
Сучасні українські бібліографи // Бібліографія українознавства: Бюлетень комісії
української бібліографії Міжнародної асоціації україністів. Вип. 1. —
Львів, 1992. — 48 с.
С. 33–34: Про П. Медведика
***
Баб’як П. Г. Медведик Петро Костьович // УЛЕ. — К., 1995. — Т. 3. — С. 328.
Лабінський М. Медведик Петро Костьович // Мистецтво України: Біогр. довідник.
— К., 1997. — С. 405.
Медведик Петро Костьович // Митці України: Енцикл. довідник. — К., 1992. —
С. 394.
ПИЛИПЧУК РОСТИСЛАВ ЯРОСЛАВОВИЧ
мистецтвознавець, професор, театрознавець, заслужений
діяч мистецтв України (1993)
Народився 10 липня 1936 року в с. Оришківцях Гусятинського району
Тернопільської області. У 1958 закінчив філологічний факультет Черні-
вецького університету. Два роки працював учителем української мови та
літератури в середній школі робітничої молоді №3 в Чернівцях. У 1960 р.
вступив до аспірантури зі спеціальності «Театральне мистецтво» при Ін-
ституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН України. З 1963
року працював науковим співробітником відділу театрознавства. У
1971 р. захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата мис-
тецтвознавства на тему: «Український театр Східної Галичини і Північної
Буковини». У 1973 році йому присвоєно вчене звання старшого науково-
го співробітника зі спеціальності «Театральне мистецтво». У 1984 р. за-
тверджений ректором Київського державного інституту театрального ми-
стецтва імені І. Карпенка-Карого, де працює й досі.
Учасник багатьох міжнародних, республіканських, наукових конфе-
ренцій, симпозіумів та з’їздів.
У 1993 році Р. Пилипчуку присвоєно почесне звання «Заслужений
діяч мистецтв України», а в 1994 він став лауреатом премії ім. І. Котля-
ревського за вагомий внесок в українське театрознавство.
188
Література
З ІСТОРІЇ ТЕАТРАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ
Пилипчук Р. Гуцульський театр // УРЕ. — 2-е вид. — К., 1979. — Т. 3. — С. 223.
Пилипчук Р. До історії українського шкільного театру кінця ХVІ – початку
ХVIII століть // Записки Наукового товариства ім. Шевченка. Праці Теат-
рознавчої комісії. — Львів, 1999. — Т. 237. — С. 5–41.
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
Пилипчук Р. «Київське літературно-артистичне товариство» // УРЕ. — К., 1961. —
Т.6. — С. 378.
Пилипчук Р. 100-річчя українського професійного театру в Галичині (1864–1964)
// Театр. культура: Наук. міжвід. щоріч. — К., 1966. — Вип. 1. — С. 120–
126, іл.
Пилипчук Р. Театр на західноукраїнських землях // Український драматичний те-
атр: Нариси історії. В 2 т. — К., 1967. — Т. 1. — С. 414–431.
Пилипчук Р. Театр: Український театр дожовтневого періоду // УРЕ. — 2-е вид. —
К., 1984. — Т. 11. — Кн. 2. — С. 386–388.
Пилипчук Р. Трощинського Д. П. домашній театр // УРЕ. — 2-е вид. — К., 1984.
— Т. 11. — Кн. 1. — С. 364.
Пилипчук Р. Трупа Л. Ю. Млотковського // УРЕ. — 2-е вид. — К., 1984. — Т. 11.
— Кн. 1. — С. 373.
Пилипчук Р. Харківський вільний театр // УРЕ. — 2-е вид. — К., 1985. — Т. 12. —
С. 103–104.
Пилипчук Р. Я. Шевченко Т. Г. у театральному мистецтві // Шевченківський сло-
вник. У 2 т. — К., 1976. — Т. 2. — С. 371–375.
***
Słownik Biograficzny teatru polskiego, 1765–1965 / Polska Akademia Nauk. Instytut
Sztuki; Red. naczelny Z. Raszewski; Konsultanci:… R. Pyłypczuk. —
Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1973. — I–XVI, 905 s. —
Співав. статей.
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
***
Пилипчук Р. Григорій Сковорода і театр // Укр. театр. — 1972. — №5. — С. 28–30.
Пилипчук Р. Марія Заньковецька: підсумки і перспективи вивчення життя і твор-
чості // Укр. театр. — 1994. — №4. — С. 2–5.
Пилипчук Р. Український аматорський театр на Буковині (друга половина ХІХ —
поч. ХХ ст.) // Нар. творчість та етнографія. — 1964. — №1. — С. 43–48.
Пилипчук Р. Український аматорський театр на Закарпатті // Нар. творчість та ет-
нографія. — 1966. — №1. — С. 18–27.
Пилипчук Р. Український вертеп // Молодь України. — 1961. — 8 січ.
Пилипчук Р. У дощепкінський період: З історії театру в Харкові і Полтаві (1808–
1816) // Укр. театр. — 1986. — №6. — С. 26–29.
Пилипчук Р. Українському театрові — 400 років // Укр. театр. — 1991. — №6. —
С. 6–8.
189
Пилипчук Р. Хто автор п’єси «Стецько, завербований в улани»? // Рад. літературо- Пилипчук Р. Патріарх українського театрознавства: До 85-річчя від дня наро-
знавство. — 1978. — №12. — С. 45–53. дження Валеріана Ревуцького // Культура і життя. — 1996. — 12 черв.
Пилипчук Р. Хто був першим автором музики до «Наталки Полтавки»? // Культу-
ра і життя. — 1994. — 12 листоп. ТЕАТРАЛЬНІ РЕЦЕНЗІЇ
Пилипчук Р. Вічно молоде мистецтво: [Гастролі Малого театру з Москви у Києві]
НАРИСИ, СТАТТІ ПРО АКТОРІВ ТЕАТРУ // Літ. Україна. — 1973. — 3 лип.
Пилипчук Р. Лицар української сцени: До 125-річчя від дня народження Пилипчук Р. Традиції зобов’язують: [Гастролі Чернівецького обл. муз.-драм. теат-
М. К. Садовського // Наука і культура: Щорічник. — К., 1982. — С. 484– ру ім. О. Кобилянської у Києві] // Культура і життя. — 1971. — 8 серп.
487.
Пилипчук Р. Підвисоцький Кость Осипович (1851–1904) // УРЕ. — 2-е вид. — К., СТАТТІ ПРО ТВОРЧУ ДІЯЛЬНІСТЬ Р. ПИЛИПЧУКА
1982. — Т.8. — С. 351, портр. Ростислав Пилипчук — лауреат премії ім. І. П. Котляревського — за вагомий
Пилипчук Р. Стечинський Андрій Федорович // УРЕ. — 2-е вид. — К., 1983. — внесок в українське театрознавство // Літ. Україна. — 1994. — 8 верес.
С. 537–538, портр. ***
Спогади про Івана Карпенка-Карого: Зб. / Упоряд., вступ. ст., приміт.
Медведик П. Дослідник західноукраїнського театру // Тернопіля’96: Регіон. річ-
Р. Пилипчука. — К.: Мистецтво, 1987. — 182 с., іл.
ник. — Тернопіль, 1996. — С. 576–577. фото.
Спогади про Миколу Садовського: Зб. / Упоряд., вступ. ст., приміт. Р. Пилипчука.
— К.: Мистецтво, 1981. — 179 с., іл. ***
Спогади про Панаса Саксаганського: Зб. / Упоряд., вступ. ст., приміт. Білецька Л. Невтомний дослідник театру // Культура і життя. — 1996. — 10 лип.
Р. Пилипчука. — К.: Мистецтво, 1984. — 188 с., іл. Ониськів М. Ростислав Пилипчук // Тернопіль. — 1994. — №5–6. — С. 33–34.
*** ***
Пилипчук Р. Глибокий народний талант: До 100-річчя від дня народження Лабінський М. Пилипчук Ростислав Ярославович // Мистецтво України: Біогр.
В. Юрчака // Культура і життя. — 1976. — 29 серп. довідник. — К., 1997. — С. 473.
Пилипчук Р. Його знали і любили в Севастополі: [Про укр. театр. діяча Данила Пилипчук Ростислав Ярославович // Митці України: Енцикл. довідник. — К.,
Жураховського] // Голос України. — 1992. — 13 черв. 1992. — С. 458.
Пилипчук Р. «Найприродніша простота і непідробна веселість»: До 175-річчя з
дня народження Карпа Соленика // Культура і життя. — 1986. — 8 черв. ***
Ростислав Пилипчук: Бібліогр. покажчик / М-во культури і мистецтв України;
СЦЕНІЧНА ІСТОРІЯ Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-
Пилипчук Р. Польська драма на українській сцені в Галичині 40–60-х років Карого. Уклад. В. Кушніренко. Авт. вступ. ст. Ф. Погребенник. — К.:
ХІХ ст. // Слов’ян. літературознавство і фольклористика. — К., 1971. — «Твім інтер», 1996. — 111 с., фото.
Вип. 7. — С. 44–65.
Пилипчук Р. Театрознавство // УРЕ. — 2-е вид. — К., 1984. — Т. 11. — Кн. 1. —
С. 174–175.
***
Пилипчук Р. Перше знайомство галичан з Котляревським // Жовтень . –1969. —
№10. — С. 98–109.
Пилипчук Р. Перше знайомство: До 200-річчя з дня народження Г. Квітки-
Основ’яненка // Жовтень. — 1978. — №11. — С. 115–124.
***
Пилипчук Р. Видатний театрознавець: До 80-річчя О. Кисіля // Культура і життя.
— 1969. — 30 берез.
Пилипчук Р. Заповіт театрознавцям: До 100-річчя з дня народження Петра Руліна
// Культура і життя. — 1992. — 12 верес.
Пилипчук Р. Лицар сценічного мистецтва: До 100-річчя від дня народження
В. А. Чаговця // Укр. театр. — 1977. — №3. — С. 29–30, портр.
190 191

РУДНИЦЬКИЙ МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ
український письменник і перекладач,
театральний критик, педагог
Народився 7 січня 1889 р. у містечку Підгай-
ці Тернопільської області, у родині нотаря.
Закінчив Бережанську гімназію (1908) і фі-
лософський факультет Львівського універси-
тету (1912). Вивчав зарубіжну літературу,
англійську і французьку мови у Лондоні і
Парижі, здобув 1914 докторський ступінь
вченого. Професор зарубіжної літератури у
Львівських університетах: Українському та-
ємному (1922–1925) і державному
ім. І. Франка (1940–1941, 1944–1974). Займа-
вся питаннями естетики творчості. Постійно
виступав у пресі з літературними і мистець-
кими оглядами, рецензіями, ставив перед чи-
тачами наголос на методологію критики, яка
має бути наукою, а не переповіданням того чи іншого твору, п’єси, творів
живопису. Він прислужився такій ділянці літератури і мистецтва, як тео-
рія жанрів і мистецька лексика.
Поряд з викладацькою роботою, він постійно писав сотні статей,
фейлетонів до різних газет і журналів, деякий час працював редактором
газети «Діло». Писав доступно, переконливо, кожну фразу підпирав при-
кладами, висловлюваннями визначних майстрів світової літератури та
мистецтва. Був блискучим майстром портретної есеїстики, захоплюючої
мемуаристики. У своїх книгах «В наймах у Мельпомени», «Ненаписані
новели» і «Непередбачені зустрічі» він щасливо поєднав майстерну фор-
му есеїста, новелістичні прийоми з дійсними біографічними подіями і
фактами з життя співаків, артистів, художників, драматургів, які є цінною
інформацією з історії культури певного часу. Зокрема, глибоко він худо-
жньо змальовує їх внутрішній портрет.
М. Рудницький був пристрасним театралом. Він часто відвідував
вистави різних театрів у Львові, писав про них багато влучних, глибоких
рецензій. Для українського театру переклав «Гамлета» і «Отелло» Шекс-
піра та інші п’єси. Був найкращим у Львові знавцем театру, кіно і драма-
тургії.
Викладав курс історії зарубіжної драматургії слухачам театральних
студій при Львівському театрі ім. М Заньковецької. Його учнями у цих
навчальних студіях були такі актори Тернопільського театру, як
192
Т. Давидко, М. Коцюлим, Б. Стецько і В. Ячмінський. Роль професора
М. Рудницького у виставі «Соломія Крушельницька» зіграв на тернопіль-
ській сцені артист Б. Стецько.
Помер М. Рудницький 1 лютого 1975 року і похований у Львові.
Література
З ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОГО ТЕАТРУ
Рудницький М. Визначний український артист [Йосип Стадник] // Вільна Україна.
— 1940. — 4 берез.
Львів.
Рудницький М. Бездомний і невтомний: До 100-річчя українського театру в Гали-
чині // Жовтень. — 1964. — №4. — С. 93–95.
Рудницький М. Іван Франко та австрійська цензура: [До історії п’єси «Украдене
щастя»] // Вільна Україна. — 1940. — 22 берез.
Львів.
Рудницький М. Ювілей Й. Стадника // Діло. — 1933. — 23 груд.
Львів.
ТЕОРЕТИЧНО-ПРОБЛЕМНІ СТАТТІ З ТЕАТРОЗНАВСТВА
Рудницький М. За повнокровного Шекспіра: До питання інтерпретації Шекспіра в
перекладах та на сцені // Наукові записки Львів. університету. Факультет
іноземних мов. — 1955. — Т. 30. — С. 5–19.
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
***
Рудницький М. Сучасник на сцені: [З досвіду львівських театрів] // Мистецтво. —
1961. — №6. — С. 16–17.
Рудницький М. Чи тепер Карпенко-Карий постарівся?: У 30-ліття смерті драмату-
рга і артиста // Назустріч. — 1937. — №17. — С. 3, іл.
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
Рудницький М. Ще раз про культуру сценічної мови // Рад. культура. — 1958. —
21 верес.
РЕЦЕНЗІЇ НА ТЕАТРАЛЬНІ ВИСТАВИ
Рудницький М. Варто посперечатися: [Вистава «На сьомому небі» М. Зарудного в
театрі заньківчан] // Вільна Україна. — 1968. — 26 трав.
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
Рудницький М. Вистава про вовчі душі: [«Крадіж» Дж. Лондона на сцені заньків-
чан] // Вільна Україна. — 1955. — 22 берез.
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
Рудницький М. «Гамлет». [Спектакль театру ім. М Заньковецької] // Вільна Украї-
на. — 1957. — 13 берез.
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
Рудницький М. «Дванадцята ніч»: [В. Шекспіра у постановці польського держ. те-
атру] // Вільна Україна. — 1940. — 9 квіт.
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
193
Рудницький М. Дві вистави тернопільців: [П’єси: А. Гімера «Людина і вовк» і
М. Горбатова «Одна ніч»] // Вільна Україна. — 1957. — 8 жовт.
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
Рудницький М. Італійська комедія на сцені заньківчан: [Про п’єсу Едуардо де Фі-
ліппо «Моя сім’я»] // Вільна Україна. — 1958. — 10 груд.
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
Рудницький М. Експериментальні пенсіонери: [Комедія «Прийшла любов»
М. Зарудного у театрі ім. М Заньковецької] // Вільне Україна. — 1963. —
16 жовт.
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
Рудницький М. «Лісова пісня» [Лесі Українки]. Нова вистава Львів. театру
ім. М Заньковецької // Рад. Україна. — 1952. — 23 берез.
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
Рудницький М. На бойкому місці: [Про постановку п’єси О. Островського] // Ві-
льна Україна. — 1952. — 2 листоп.
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
Рудницький М. Про те, що не вмирає: [Вистава «Ім’я» І. Кочерги у театрі
ім. М Заньковецької] // Вільна Україна. — 1960. — 22 січ.
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
Рудницький М. Сатира на міщан: [«Мораль пані Дульської» у театрі ПрикВО] //
Вільна Україна. — 1956. — 13 квіт
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
Рудницький М. «Тарас Бульба»: [У Львів. драм. театрі ім. М Заньковецької] // Рад.
мистецтво. — 1953. — 17 черв.
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
Рудницький М. «Учитель танців»: [Лопе де Вега у Львів. укр. драмтеатрі
ім. М Заньковецької] // Вільна Україна. — 1950. — 17 листоп.
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
Рудницький М. Хвилюючий спектакль: [П’єса Е. М. Ремарка «Остання зупинка»
на сцені заньківчан] // Вільна Україна. — 1958. — 26 берез.
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
Рудницький М. «Хитра удовичка»: [Про виставу К. Гольдоні у Львів. театрі
ім. М Заньковецької] // Вільна Україна. — 1953. — 16 груд.
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
Рудницький М. Хороша заявка: Гастролі Тернопільського обласного театру [у
Львові]: [Рец. на виставу «Наливайко» В. Грипича і В. Серпкова за І. Ле] //
Вільна Україна. — 1960. — 12 черв.
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
Рудницький М. Це справжній успіх: [«Украдене щастя» на сцені Львівського опе-
рного театру] // Вільна Україна. — 1960. — 27 верес.
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
РЕЦЕНЗІЇ НА КІНОФІЛЬМИ
Рудницький М. Найщасливіший народ у світі: [Рец. на кінофільм «Ескімо» Ван
Дайка] // Назустріч. — 1934. — №8. — 1 квіт.
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
194
МЕМУАРИ. НОВЕЛИ ПРО АРТИСТІВ
Рудницький М. І. В наймах у Мельпомени: Етапи розвитку галицького театру.
Якими ми їх бачили: [Спогади про акторів галицького театру:
А. Осиповичеву, В. Юрчика, К. Рубчакову, Й. Стадника, Є. Захарчука,
М. Бенцаля, Л. Курбаса та ін.]. — К.: Мистецтво. — 1963. — 343 с., портр.
Рец.: Пилипчук Р. Галицька Мельпомена
// Мистецтво. — 1964. — №4. — С. 33.
Рудницький М. Дездемона: [Новела-спогад про артистку Марію Марську] // Жов-
тень. — 1969. — №1. — С. 125–130.
Рудницький М. Ненаписані новели. — Львів: Каменяр, 1966. — 249 с.
Новели про видатних артистів
О. Мишугу, М. Менцинського,
К. Рубчакову, М. Тобілевича.
Рудницький М. «Непередбачені зустрічі»: [Новели про видатних письменників,
артистів, художників, учених різних країн]. — Львів: Каменяр, 1969. —
207 с.
Рудницький М. Шукач скарбів: [Новела-спогад про Йосипа Стадника] // Жовтень.
— 1967. — №7. — С. 89–93.
ЛІТЕРАТУРА ПРО М. РУДНИЦЬКОГО
Качкан В. Рудницький Михайло // Укр. журналістика в іменах. — Львів, 1994. —
Вип 1. — С. 159–164.
Ревуцький В. В орбіті світового театру. — Київ; Харків; Нью-Йорк: Вид-во
М. П. Коць, 1995. — 243 с. (С. 49, 87, 88, 112, 113, 154, 197: Про
М. Рудницького.)
Розсипані перли: Поети «Молодої музи» / Упоряд. М. Ільницький. — К.: Мистец-
тво, 1991. — 710 с., портр., іл. (С. 646–661 (тексти поезій), 684-686 (творча
біографія М. Рудницького).)
***
Дудар С. Видатний вчений, літератор // Нове життя. — 1988. — 7 січ.
Квіт С. Естетична доктрина Михайла Рудницького // Визвольний шлях. — 2000.
— №2. — С. 42–51.
Квіт С. Естетична доктрина Михайла Рудницького (Літературознавчий аспект) //
Визвольний шлях. — 2000. — №4. — С. 75–82.
Колодницький С. Він родом із Підгаєць // Нове життя. — 1989. — 19 січ.
Лозинський І. Неспокій: Михайлу Рудницькому — 80 // Жовтень. — 1969. — №1.
— С. 123–125.
Хома В. Письменник, науковець, публіцист // Вільне життя. — 1989. — 29 січ.
***
Рудницький Михайло Іванович // УРЕ. — 2-е вид. — К., 1983. — Т. 9. — С. 508.
Рудницький Михайло // Мистецтво України: Біогр. довідник. — К., 1997. —
С. 516.
Рудницький Михайло Іванович // Митці України: Енцикл. довідник. — К., 1992.
— С. 504.
195
 ЧАРНЕЦЬКИЙ СТЕПАН МИКОЛАЙОВИЧ Література
український поет, перекладач, режисер, театрально- ПРАЦІ З ІСТОРІЇ ТЕАТРАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ В ГАЛИЧИНІ
музичний критик та історик Галицького театру Чарнецький С. Нарис історії українського театру в Галичині // Чарнецький С. Ви-
бране. — Львів, 1959. — С. 150–154.
Народився 21 січня 1881 року в с. Шманьківці
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
Чортківського району Тернопільської області Чарнецький С. Нарис історії театру // Історія української культури: Вип. І.
в селянській родині. І. Тиктора. Зшиток ХІV — листопад 1937. — К., 1993. — С. 663–672; Зши-
Навчався у Львівській гімназії. Середню ток ХV — груд. 1937. — С. 673–690.
освіту здобув у Львівській реальній школі, пі- Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
сля чого вступив до Львівського політехнічно- ***
го інституту на шляхово-будівельний факуль- Чарнецький С. Вільям Шекспір // Шляхи. — 1916. — квіт. — С. 100–108, портр.
тет. Однак С. Чарнецький так захоплюється Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
літературою й театром, що полишає навчання Чарнецький С. Гуцульський театр // Неділя. — 1912. — №14. — С. 1, іл., фото.
в інституті, зближується з літературними Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
угрупованнями «Молода Муза» та «Молода Чарнецький С. З недолі галицької сцени: Сторінки історії театру // Новий час. —
Польща». Весь віддається заняттям літерату- 1930. — №137, 141.
рою та мистецтвом: друкує вірші й фейлетони, Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
виступає у пресі з рецензіями на театральні вистави, перекладає для укра- Чарнецький С. Йосип Стадник: У 35-літні роковини сценічної діяльності // Назу-
стріч. — 1934. — №1. — С. 4, портр
їнського театру п’єси та лібрето опер з німецької та польської мов. У
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
1908 р. виходить перша його поетична збірка «В годину сумерку». Чарнецький С. На забуту акторську могилу: (Пам’яти Костя Підвисоцького) //
Співпрацює в тогочасній українській пресі («Діло», «Українське Новий час. — 1934. — 2 трав.
слово», «Шляхи»). Був референтом преси у Львівському магістраті. Ви- Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
ходять його поетичні збірки, дослідження «Нарис історії українського те- Чарнецький С. Наші театральні артистки: [Провідні драм. артисти укр. театрів
атру в Галичині». Після 1939 р. С. Чарнецький працював театральним II пол. ХІХ – І пол. ХХ ст]. // Назустріч. — 1934. — №12. — С. 7, портр.
референтом, а згодом режисером (1.06.1913 — серпень 1914) театру т-ва Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
«Українська бесіда» у Львові. Гастролював із театром на Львівщині, Кра- Чарнецький С. Остап Нижанківський // Серед бурі: Літ. зб. — Львів, 1979. —
кові, Лемківщині, Прикарпатті, Тернопільщині. Для цього ж театру пере- С. 342–344.
Чарнецький С. Перша вистава народного театру у Львові: [Інсценізація «Марусі»
клав п’єсу «Марія Магдалина» Геббеля, лібрето опер «Фауст» Гуно,
Г. Квітки-Основ’яненка] // Неділя. — 1912. — №45. — С. 1–3, фото.
«Мадам Батерфляй» Пучіні, переробив лібрето Є. Луцика до опери «Рок- Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
солана» Січинського та лібрето «Орфей у пеклі» Оффенбаха (1907). Пос- Чарнецький С. Перша вистава «Украдене щастя» // Література і мистецтво. —
тавив у Театрі «Української бесіди»: «Украдене щастя» Франка (уперше 1941. — №3. — С. 37.
за позацензурним текстом), «Чорна Пантера і Білий Медвідь» Винничен- Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
ка, «Відьма» Трахтенберга, «Дядя Ваня» Чехова, «За синім морем» Гор- Чарнецький С. Перший драматичний конкурс на Галицькій Україні // Неділя. —
діна, «Дім божевільних» Лявса. 1912. — №44. — С. 2–3, 6.
С. Чарнецький в останні роки життя працював науковим співробіт- Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
ником Львівської наукової бібліотеки (сьогодні Львівська наукова бібліо- Чарнецький С. У 50-літні роковини українського театру в Галичині // Ілюстрована
Україна. — 1914. — №7. — С. 146–148; №10. — С. 163–164.
тека ім. В. Стефаника) НАН України.
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
Помер він 2 жовтня 1944 р. у Львові. Чарнецький С. Ювілей Іванни Біберовичевої // Життя і знання. — 1937. — №2. —
С. 61, портр.
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.

196 197
 СТАТТІ ПРО ТВОРЧУ ДІЯЛЬНІСТЬ С. ЧАРНЕЦЬКОГО
Волицька І. Театральна юність Леся Курбаса. — Львів: Ін-т народознав. НАН Ук-
раїни, 1995. — 152 с.: фото.
С. 115–140: Про С. Чарнецького.
Медведик П. Катерина Рубчакова. — К.: Мистецтво, 1989. — 107 с., іл. — (Майс-
три сцени та екрана).
С. 60–65: Про С. Чарнецького.
Медведик П. Степан Чарнецький // Українська журналістика в іменах. — Львів,
1997. — Вип. 4. — С. 270–272.
Мельничук Б. Степан Чарнецький — творець «Червоної калини» // Тернопілля’96:
Регіон. річник. — Тернопіль, 1996. — С. 111–112. Те ж: Тернопіль вечір-
ній. — 1996. — 7 лют.
Стрілецька Голгофа: спроба антології / Упоряд. Т. Ю. Салига. — Львів, 1992. —
399 с., іл.
С. 115–120, 384: Про С. Чарнецького.
Український драматичний театр: У 2-х т. Т. 1. Дожовтневий період. — К.: Наук.
думка, 1967. — 519 с., іл.
С. 429–486: Про С. Чарнецького.
Ящук П. Степан Чарнецький // Чарнецький С. Вибране: Поезії. Новели і фейлето-
ни. — Львів, 1959. — С. 3–22.
***
Ільницький М. Вінок із рож і терну // Жовтень. — 1987. — №9. — С. 18.
Ільницький М. Краси свічадо // Друг читача. — 1991. — 21 лип.
Медведик П. Поет і критик // Вільне життя. — 1981. — 25 січ.
Пам’ятник Степану Чарнецькому на його батьківщині в с. Шманьківці Чортківсь-
кого р-ну // Тернопіль. — 1992. — №1. — С. 26, фото.
Погребенник В. Поети — «молодомузівці» та фольклор: (П. Карманський,
Б. Лепкий, С. Чарнецький) // Слово і час. — 1990. — С. 56–61.
Сердюк О. Поезія із спец фондів // Відродження. — 1991. — 29 січ.
Чорпіта Я. Наш славетний земляк // Голос народу. — 1994. — 18 черв.
***
Матеріали до бібліографії праць Степана Чарнецького / Уклав П. Медведик // За-
писки Наукового товариства ім. Шевченка. Праці Театрознавчої комісії.
— Львів, 1999. — Т. ССХХХVII. — С. 633–637.
Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника.
***
Чарнецький Степан Миколайович // УРЕ. — 2-е вид. — К., 1985. — Т. 12. —
С. 248.
Чарнецький Степан Миколайович // Мистецтво України: Біогр. довідник. — К.,
1997. — С. 627.
Чарнецький Степан Миколайович // Митці України: Енцикл. довідник. — К.,
1992. — С. 626.
198
***
Степан Чарнецький: Бібліогр. список / Відділ культури Чортків. райвиконкому.
Центр. б-ка. Підгот. А. Штомпель. — Чортків, 1991. — 5 с. — (До 110-
річчя від дня народження).
Рецензії на вистави Тернопільського
театру ім. Івана Франка (1940–1947)
Ольховий А. «Ой не ходи, Грицю»: [Прем’єра в Державному обл. драм. театрі
ім. І. Франка] // Вільне життя. — 1940. — 7 квіт.
Сторожук В. «Кармелюк» В. Суходольського: [Прем’єра в обл. драм. театрі
ім. І. Франка] // Вільне життя. — 1940. — 26 листоп.
Сторожук В. «Без вини винні» [О. Островського] // Вільне життя. — 1941. — 5
квіт., фото.
Сторожук В. «Коварство і любов» [Ф. Шіллера] // Вільне життя. — 1941. — 29
січ., фото.
Ятко М. «Маруся Богуславка» [М. Старицького] в Тернопільському обл. драм.
театрі ім. І. Франка // Вільне життя. — 1941. — 24 берез.
***
Чумак О. «Син династії» [Ю. Яновського] // Вільне життя. — 1945. — 18 трав.
Заозерний І. «Украдене щастя» [І. Франка] // Вільне життя. — 1947. — 28 черв.
Кіріченко К. У театрі ім. Івана Франка [«Безталанна» І. Карпенка-Карого] // Нове
життя. (Чортків). — 1947. — 15 трав.
Попов А., Бережний М. Виступ народного артиста А. М. Бучми [у виставі «Укра-
дене щастя» І. Франка в Чорткові] // Нове життя. (Чортків). — 1947. —
18 січ.
Обл. держ. архів.
***
Медведик П. Тернопільський український драматичний театр ім. І. Франка: [Діяв
1939–1948 рр.] // УРЕ. — К., 1984. — Т. 11. — Кн. 1. — С. 227.
***
Медведик П. К. Бережанський український драматичний театр // Мистецтво Укра-
їни: Енциклопедія. — К., 1995. — Т. 1. — С. 181.
Рецензії на вистави Тернопільського
українського музично-драматичного театру
ім. Т. Г. Шевченка
1945
Боришполь П. «Дівчина з Барселони» [Б. Александрова] // Вільне життя. — 1945.
— 11 лип.
199
Зат І. «Запорожець за Дунаєм» [С. Гулака-Артемовського] // Вільне життя. —
1945. — 3 серп.
Зат І. «Руські люди» [К. Симонова] // Вільне життя. — 1945. — 11 серп.
Чумак О. «Приїздіть у Дзвонкове» [О. Корнійчука] // Вільне життя. — 1945. — 14
листоп.
Чумак О. «Син династії» [Ю. Яновського] // Вільне життя. — 1945. — 18 трав.
1946
Білозір С. «Під каштанами Праги» [К. Симонова] // Вільне життя. — 1946. — 15
трав.
Білозір С. «Так і буде» [К. Симонова] // Вільне життя. — 1946. — 6 берез.
Заозерний І. «Мрія» [О. Корнійчука] // Вільне життя. — 1946. — 23 серп.
Останець М. «Платон Кречет» [О. Корнійчука] // Вільне життя. — 1946. — 9 січ.
1947
Заозерний І. «За тих, хто в морі» [Б. Лавреньова] // Вільне життя. — 1947. — 2
берез.
Заозерний І. Творче досягнення [«Російське питання» К. Симонова] // Вільне
життя. — 1947. — 15 квіт.
Заозерний І. «Украдене щастя» [І. Франка] // Вільне життя. — 1947. — 28 черв.
1948
Заозерний І., Герань В. На шляху до творчих успіхів: [Постановка п’єси Дж. Гоу і
А. Дюccо «Глибоке коріння» ...] // Вільне життя. — 1948. — 25 лют.
Заозерний І. «Перша весна [І. Кологойди] // Вільне життя. — 1948. — 8 лют.
Петльований Л. Спектакль, що не хвилює глядача: [До постановки п’єси Г. Бере-
зка. «Безсмертя»] // Вільне життя.–1948.–16квіт.
1949
Завалков С. Правда життя: [Вистава «Макар Діброва» О. Корнійчука] // Вільне
життя. — 1949. — 11 груд.
Завалков С. Реалістичний спектакль: [«Шельменко-денщик» Г. Квітки-
Основ’яненка] // Вільне життя. — 1949. — 27 листоп.
Заозерний І. «За другим фронтом» [В. Собка] // Вільне життя. — 1949. — 2 лис-
топ.
Заозерний І. «Макар Діброва» [О. Корнійчука] // Вільне життя. — 1949. — 10
трав.
Кирилова Т., Вишлянський М. «Джо Келлер та сини» [В. Міллера] // Вільне життя.
— 1949. — 7 січ.
Кирилова Т. «По той бік» [А. Барянова] // Вільне життя. — 1949. — 1 берез.
1950
Бондаренко І. Життя вперед: [«Калиновий гай» О. Корнійчука] // Вільне життя. —
1950. — 12 трав.
Завалков С. Класична драма М. Старицького: [«Ой не ходи, Грицю»] // Вільне
життя. — 1950. — 1 лют.
Завалков С. У колгоспній сім’ї: [«Весняний потік» З. Прокопенка] // Вільне жит-
тя. — 1950. — 30 груд.
200
Заозерний І. «В степах України» [О. Корнійчука] // Вільне життя. — 1950. — 2
квіт.
Заозерний І. На варті миру: [П’єса братів Тур «Особняк у перевулку»] // Вільне
життя. — 1950. — 25 берез.
Талалаєвський М. «Життя починається знову» [В. Собка] // Вільне життя. — 1950.
— 8 груд.
1951
Деркач В. «Втрачений дім» [С. Михалкова] // Вільне життя. — 1951. — 24 квіт.
Житник К. «Директор» [С. Альошина] // Вільне життя. — 1951. — 1 квіт.
Житник К. Тернопільський театр у новому сезоні: [Вистава «Весілля з прида-
ним» М. Дьяконова] // Вільне життя. — 1951. — 21 листоп.
Завалков С. «Коварство і любов» [Ф. Шіллера] // Вільне життя. — 1951. — 11 бе-
рез.
Корнієнко О. Голос боротьби і гніву: [«Голос Америки» Б. Лавреньова] // Вільне
життя. — 1951. — 30 листоп.
1952
Житник К. Вистава «Діти сонця» [М. Горького] // Вільне життя. — 1952. — 9 бе-
рез.
Коваленко П. «Моя перемога» [В. Собка і Б. Балабана] // Вільне життя. — 1952.
— 14 груд.
Корнієнко О. Честь радянської сім’ї: [«Честь сім’ї» Г. Мухтарова] // Вільне життя.
— 1952. — 11 берез.
Олексієнко К. Спектакль про юнацьку дружбу: [Прем’єра п’єси «Її друзі»
В. Розова] // Вільне життя. — 1952. — 23 трав.
Яковенко Г. «Одруження» [М. Гоголя] // Вільне життя. — 1952. — 4 берез.
1953
Житник К. «Дівчата-красуні» [О. Сімукова] // Вільне життя. — 1953. — 28 лют.
Маляренко Н., Ольхін М. Глибоко відтворювати правду життя: [«Хто сміється
останнім» К. Крапиви, «Завтра буде нашим» П. Абрахамса] // Вільне жит-
тя. — 1953. — 19 груд.
Омельченко В. «Не називаючи прізвищ» [В. Минка] // Вільне життя. — 1953. —
17 трав.
1954
Волинський І. Назустріч юному глядачеві: [«Червона квіточка» А. Липеровського
за С. Аксаковим] // Вільне життя. — 1954. — 7 квіт.
Житник К. «Вибачайте, коли ласка» [А. Макайонка] // Вільне життя. — 1954. —
15 січ.
Житник К. «Пісня серця» [В. Вакуленка] // Вільне життя. — 1954. — 14 лют.
Житник К., Корнієнко О. «Тарас Шевченко» [Ю. Костюка] // Вільне життя. —
1954. — 15 черв.
Лучинін Б. «Історія одного кохання»: [П’єса К. Симонова] // Вільне життя. —
1954. — 17 листоп.
201
 1955
Житник К. «Такі часи» [Є. Юрандота] // Вільне життя. — 1955. — 27 квіт.
Корнієнко О. «На людному місці» [О. Островського] // Вільне життя. — 1955. —
4 січ.
Мусієнко Д. «Вогненний міст» [Б. Ромашова] // Вільне життя. — 1955. — 21 груд.
Остапчук К. Вистава про наших сучасників: [«Роки блукань» О. Арбузова] //
Вільне життя. — 1955. — 15 листоп.
Радченко К. «Крила» [О. Корнійчука] // Вільне життя. — 1955. — 10 квіт.
1956
Гевеке Н., Гаврилов О. «Чудесний сплав» [В. Кіршона] // Вільне життя. — 1956.
— 19 груд.
Житник К. «Людина та вовк» [А. Гімера] // Вільне життя. — 1956. — 15 груд.
Житник К. «Слава» [В. Гусєва] // Вільне життя. — 1956. –25 січ.
Житник К. «У неділю рано зілля копала»: [за О. Кобилянською] // Вільне життя.
— 1956. — 29 лют.
Завалков С. «Кришталеве джерело» [Є. Бондаревої] // Вільне життя. — 1956. —
14 листоп.
Завалков С. «Ураган» [С. Смулянської] // Вільне життя. — 1956. — 12 груд.
Ткачук П., Завалков С. «Ключі до щастя» [О. Корнієнка] // Вільне життя. — 1956.
— 15 квіт.
1957
Вірчук М. Водевіль на сцені: [«Транзитні пасажири» М. Синьова та
І. Золотаревського] // Вільне життя. — 1957. — 9 лют.
Горбаченко М. Вистава про наші дні: [«Буйная голівонька» Б. Мінца] // Вільне
життя. — 1957. — 7 трав.
Завалков С. «Вирок» [С. Левітіної] // Вільне життя. — 1957. — 31 груд.
Завалков С. «Одна ніч» [Б. Горбатова] // Вільне життя. — 1957. — 17 берез.
1958
Вірчук Н. Дві вистави: [«Веселка» М. Зарудного і «Тиха українська ніч»
Є. Купченка] // Вільне життя. — 1958. — 12 листоп.
Дмитерко Н. «Сади цвітуть»: Вистава обл. драмтеатру ім. Т. Шевченка // Вільне
життя. — 1958. — 25 січ.
Дмитерко Л. Смелость исканий: [«Наливайко» в Тернопольском театре
им. Т. Г. Шевченко] // Правда Украины. — 1958. — 28 мая.
Житник К. Образ героїчного народу: [«Наливайко» за І. Ле] // Рад. культура. —
1958. — 25 трав.
Завалков С. «Блудний син» [Е. Раннета] // Вільне життя. — 1958. — 3 груд.
Завалков С. Героїчна народна драма: [«Наливайко» за І. Ле] // Вільне життя. —
1958. — 30 квіт.
Завалков С. Китайська п’єса на сцені нашого театру: [«Тайфун» Цао Юя] // Вільне
життя. — 1958. — 19 лют.
1959
Заброда О. «Над голубим Дунаєм» [І. Рачади] // Вільне життя. — 1959. — 24 лис-
топ.
202
Завалков С. «Дальня луна»: [Прем’єра п’єси С. Голованівського] // Вільне життя.
— 1959. — 4 груд.
Завалков С. Нестаріючі образи: [«Родина щіткарів» М. Ірчана та «Наталка Полта-
вка» І. Котляревського] // Вільне життя. — 1959. — 10 трав.
Завалков С. Сміх — гостра зброя: [«Моряк і чорнобурка» З. Мороза] // Вільне
життя. — 1959. — 2 черв.
Лясковський В. На сцені — твір Панаса Мирного [«Повія»] // Вільне життя. —
1959. — 17 трав.
1960
Бей Л. «Не судилося» [М. Старицького] // Вільне життя. — 1960. — 25 берез.
Завалков С. «Дівчина з Мінусінська» [І. Рачади] // Вільне життя. — 1960. — 27
груд.
Завалков С. «Сьогодні і завжди» [Г. Мазіна] // Вільне життя. — 1960. — 12 квіт.
1961
Вітковський В. «Катерина» [М. Аркаса] // Вільне життя. — 1961. — 26 берез.
Гладкий В. «Мати-наймичка» [І. Тогобочного за Т. Шевченком] // Вільне життя.
— 1961. — 17 груд.
Завалков С. «Острів Афродіти» [А. Парніса] // Вільне життя. — 1961. — 28 квіт.
Лопата В. Спектакль, що розвінчує пороки капіталізму: [«Мачуха» О. Бальзака]
// Вільне життя. — 1961. — 24 січ.
Остапенко Г. «Жених з Аргентини» [В. Минка] // Вільне життя. — 1961. — 4
груд.
Цветінович О. Події минулого і сучасного [«Розлука» Б. Антківа та І. Цюпи] //
Вільне життя. — 1961. — 26 берез.
1962
Гладкий В. З позицій глядача: [«Операція «Чеський ліс» М. Вірти та О. Черноха]
// Вільне життя. — 1962. — 23 лют.
Гладкий В. «Таня» [О. Арбузова] // Вільне життя. — 1962. — 16 трав.
Завалков С. Епопея народного героїзму: [«Порт Артур» О. Степанова та
І. Попова] // Вільне життя. — 1962. — 16 жовт.
Завалков С. Краса людини праці: [«Рідна мати моя» Ю. Мокрієва] // Вільне життя.
— 1962. — 13 січ.
Завалков С. «Лявоніха на орбіті» [А. Макайонка] // Вільне життя. — 1962. — 29
трав.
Завалков С. «Люди в шинелях» [І. Рачади] // Вільне життя. — 1962. — 31 берез.
Медведик П. «Замулені джерела» [М. Кропивницького] // Вільне життя. — 1962.
— 28 груд.
1963
Завалков С. «Бездоганна репутація» [М. Смирнової та М. Крайнделе] // Вільне
життя. — 1963. — 10 лют.
Завалков С. Героїчна вистава: [«Оборона Буші» М. Старицького] // Вільне життя.
— 1963. — 16 листоп.
Завалков С. «Друзі і роки» [Л. Зоріна] // Вільне життя. — 1963. — 26 трав.
Краснопольський І. «Барба» [Я. Масевича] // Вільне життя. — 1963. — 11 трав.
203
 1964
Ган Я. Прочитано по-новому: [«Північна мадонна» братів Тур] // Вільне життя. —
1964. — 22 берез.
Гладкий В. «Ой піду я в Бориславку» [Л. Болобана та Л. Предславича за
І. Франком] // Вільне життя. — 1964. — 11 січ.
Завалков С. Дві вистави: [«Ціною любові» О. Корнієнка і «Фараони»
О. Коломійця] // Вільне життя. — 1964. — 31 трав.
Завалков С. «Камінний господар» [Л. Українки] // Вільне життя. — 1964. — 25
листоп.
Завалков С. Суперечку не закінчено: [Комедія О. Корнійчука «В степах України»]
// Вільне життя. — 1964. — 27 берез.
Копиця Д. Задум і втілення: [«Чебрець пахне сонцем» О. Коломійця] // Вільне
життя. — 1964. — 19 груд.
Степовий П. Розкажи, моя зоре!: [«Марина» на сценах Тернопілля] // Вільне жит-
тя. — 1964. — 12 квіт.
Суярко Т. Іван Півторак не вмирає: [«Ой піду я в Бориславку» Л. Болобана,
Л. Предславича за І. Франком] // Україна. — 1964. — №43.
1965
Гладкий В. «Сторінки щоденника» [О. Корнійчука] // Вільне життя. — 1965. — 21
лют.
Завалков С. Декларація і дія [«Фортуна» М. Зарудного] // Вільне життя. — 1965.
— 13 берез.
Завалков С. Свіжими очима: [«Дай серцю волю ...» М. Кропивницького] // Вільне
життя. — 1965. — 14 листоп.
Завалков С. Чудовий світ казки: [«Іванко Золотокудрий» Б. Юнгера] // Вільне
життя. — 1965. — 30 січ.
Кушнір Ю. Радість і сум веселої прем’єри: [«Цвіркун» Т. Кожушника] // Вільне
життя. — 1965. — 16 січ.
Петрів К. Невдала вистава: [«Олеся» Є. Гальперіної за О. Купріним] // Вільне
життя. — 1965. — 8 січ.
1966
Вільде І. Незламний дух Кобзаря: [Вистава драми М. Левченка «Кайдани порві-
те»] // Літ. Україна. — 1966. — 7 січ.
Ган Я. Очима сучасника: [«Оборона Буші» М. Старицького] // Рад. Україна. —
1966. — 12 січ.
Завалков С. І такий жанр потрібний: [«Вільний вітер» І. Дунаєвського] // Вільне
життя. — 1966. — 31 трав.
Завалков С. «Сині роси» [М. Зарудного]: Від задуму до вистави // Вільне життя.
— 1966. — 22 листоп.
Завалков С. Час минулий і час нинішній: [«Лихо з розуму» О. Грибоєдова] //
Вільне життя. — 1966. — 29 квіт.
1967
Бубній П. Незламний дух Кармалюка: [«Як сходило сонце» І. Микитенка] // Рове-
сник. — 1967. — 18 жовт.
204
Вірина Л. Рука, що стискає смолоскип: [«Сині роси» М. Зарудного] // Літ. Украї-
на. — 1967. — 27 черв.
Завалков С. Грані жанрів: [«Розплата» О. Корнійчука] // Вільне життя. — 1967. —
25 лют.
Завалков С. На оглядинах пройденого — двоє: [«Спасибі тобі, моє кохання»
О. Коломійця] // Вільне життя. — 1967. — 28 листоп.
Краснопольський І. Невмируща народна опера: [«Запорожець за Дунаєм»
С. Гулака-Артемовського] // Вільне життя. — 1967. — 6 черв.
Русова Н. Перекреслені хрести: [«Чотири хрести на сонці» А. Делендика] // Віль-
не життя. — 1967. — 5 квіт.
Русова Н., Завалков С. Так сходило сонце: [«Як сходило сонце» І. Микитенка] //
Вільне життя. — 1967. — 3 листоп.
1968
Давидова І. Влучні стріли сатири: [«Жарти жартами» О. Підсухи] // Вільне життя.
— 1968. — 22 верес.
Давидова І. Традиції сьогодні: [«Незабутнє» О. Довженка] // Культура і життя. —
1968. — 11 серп.
Завалков С. Горьківська вистава: [«Єгор Буличов та інші»] // Вільне життя. —
1968. — 26 трав.
Завалков С. Фантастика, правдою овіяна: [«По щучому велінню»
М. Кропивницького] // Вільне життя. — 1968. — 13 квіт.
Перепилиця С. Схвильованість розгаданої таїни: [«Бережи мою тайну» В. Собка]
// Ровесник. — 1968. — 23 берез.
Пілявський М. «Незабутнє» [О. Довженка] // Культура і життя. — 1968. — 11 лют.
Подчекаєв О. Жарти-жартами: [«Жарти-жартами» О. Підсухи] // Культура і жит-
тя. — 1968. — 30 трав.
Русова Н. Довженковими очима: [«Незабутнє» за О. Довженком] // Вільне життя.
— 1968. — 19 січ.
Фурманчук А. Для чого оповідають казки: [«Чари сопілки» В. Сідак] // Ровесник.
— 1968. — 23 січ.
Шевчук В. До Тернополя на прем’єру: [«Жарти жартами» О. Підсухи] // Літ. Ук-
раїна. — 1968. — 14 черв.
1969
Завалков С. «Балладина» [Ю. Словацького] // Вільне життя. — 1969. — 26 груд.
Завалков С. «Кожного осіннього вечора» [І. Пейчева] // Вільне життя. — 1969. —
7 січ.
Завалков С. Мотиви трагічної вистави: [«В ніч місячного затемнення» М. Каріма]
// Вільне життя. — 1969. — 24 трав.
Завалков С. «Цар Іван Шишман» [К. Зидарова] // Вільне життя. — 1969. — 7 бе-
рез.
Іванов А. «Назар Стодоля» на тернопільській сцені // Ровесник. — 1969. — 8 бе-
рез.
1970
Герої вистави — народ: [«Сині роси» М. Зарудного] // Укр. театр. — 1970. — №1.
— С.8.
205
Давидова І. П’єса і вистава І. Микитенка «Як сходило сонце» // Літ. Україна. —
1970. — 29 трав.
Завалков С. Віра в людину: [«Кому кують зозулі» О. Підсухи] // Вільне життя. —
1970. — 17 жовт.
Завалков С. Забуттю не підлягає: [«Пам’ять серця» О. Корнійчука] // Вільне жит-
тя. — 1970. — 30 трав.
Завалков С. «Шлях до сина» [О. Корнієнка] // Вільне життя. — 1970. — 30 груд.
Завалков С. Щоб не було вдовиних сліз: [«Вдови» І. Рачади] // Вільне життя. —
1970. — 25 квіт.
Красновская Э. Тернополь. «Балладина» [Ю. Словацкого] // Театр. — 1970. —
№5. — С. 183–184.
1971
Барабан Л. Гуманізм Прокопа Холода: [«Не кидай мене в дорозі» Ю. Мушкетика]
// Вільне життя. — 1971. — 2 черв.
Глушин Р. Честь роду: [«Чортове плем’я» Г. Мухтарова] // Ровесник. — 1971. —
4 груд.
Давидова І. На сцені сучасник: [Огляд вистав: «Як сходило сонце», «Перша боро-
зна», «Незабутнє»] // Вітчизна. — 1971. — №4. — С. 157–165.
Завалков С. Вирок: [«Тигр та гієна» Ш. Петефі] // Вільне життя. — 1971. —
30 квіт.
Завалков С. Гімн красі: [«Лісова пісня» Л. Українки] // Вільне життя. — 1971. —
24 лют.
Завалков С. Ходімо на комедію Гусейна Мухтарова: [«Чортове плем’я»] // Вільне
життя. — 1971. — 30 листоп.
Корнієнко О. «Лісова пісня» на тернопільській сцені // Літ. Україна, 1971. —
26 січ.
Талалаєвський М. «Шлях до сина» [О. Корнієнка] // Літ. Україна. — 1971. — 1 січ.
1972
Бубній П. Діалог з сучасником: [«Дівчина з легенди» Л. Забашти] // Ровесник. —
1972. — 18 листоп.
Добровольський М. Вперше у Тернополі: [«Сід» П. Корнеля] // Літ. Україна. —
1972. — 27 черв.
Завалков С. «Дівчина з легенди» [Л. Забашти] // Вільне життя. — 1972. — 12
груд.
Завалков С. Традиції і новітності однієї вистави: [«Земля» за О. Кобилянською] //
Вільне життя. — 1972. — 28 квіт.
Яцківський О. Озвучені кольори «Землі» [О. Кобилянської] // Ровесник. — 1972.
— 20 квіт.
1973
Завалков С. «Бережи ім’я своє» [А. Школьника] // Вільне життя. — 1973. —
28 лют.
Завалков С. Жива сторінка: [«Іркутська історія» О. Арбузова] // Вільне життя. —
1973. — 10 січ.
Завалков С. «Країна Айгуль» [М. Каріма] // Вільне життя. — 1973. — 30 трав.
Завалков С. «Мати» [К. Чапека] // Вільне життя. — 1973. — 31 груд.
206
Завалков С. На сцені Островський: [«На всякого мудреця доволі простоти»
О. Островського] // Вільне життя. — 1973. — 20 трав.
Павленко А. Монолог матері: [«Мати» К. Чапека] // Ровесник. — 1973. — 13 груд.
Прохорець М. З криниць братерства: [«Роман Міжгір’я за І. Ле] // Вільне життя.
— 1973. — 28 січ.
1974
Завалков С. «Голубі олені» [О. Коломійця] // Вільне життя. — 1974. — 30 січ.
Завалков С. Знаменитий твір Каменяра: [«Украдене щастя»] // Вільне життя. —
1974. — 6 квіт.
Завалков С. Через сорок років, або зустріч з «Платоном Кречетом»
[О. Корнійчука] // Вільне життя. — 1974. — 24 листоп.
1975
Галій Г. У полоні Мельпомени: [«Я завжди посміхаюсь» Я. Сегеля] // Ровесник.
— 1975. — 27 трав.
Гулько Я. Повість про вірність: [«Таке довге, довге літо» М. Зарудного, «Крав-
цов» О. Коломійця] // Вільне життя. — 1975. — 3 квіт.
Завалков С. «Кар’єра Артуро Уї» [Б. Брехта] // Вільне життя. — 1975. — 14 лис-
топ.
Завалков С. Через відстані: [«Борги наші» Є. Володарського] // Вільне життя. —
1975. — 14 трав.
Завалко С. Чудовий світ казки: [«Білосніжка і сім гномів» Л. Устинова та
О. Табакова] // Вільне життя. — 1975. — 31 січ.
1976
Карпів П. Монолог солдата: [«Доля людини» М. Шолохова] // Ровесник. — 1976.
— 9 груд.
Лапінський В. На струнах сучасності: [«Плаття для вихідного дня» В. Карасьова]
// Ровесник. — 1976. — 12 лют.
Медведик П. Крило землі: [«Поки гарба не перекинулась» О. Іоселіані] // Вільне
життя. — 1976. — 31 груд.
Медведик П. «Під високими зорями» [М. Зарудного] // Вільне життя. — 1976. —
4 черв.
Фроленков В. Серце, віддане людям: [«Рідний дім» І. Шамякіна] // Ровесник. —
1976. — 23 жовт.
1977
Борисенко Ю. Сила шолоховського слова: [«Доля людини» за М. Шолоховим] //
Укр. театр. — 1977. — №2. — С. 18–19.
Захар’єв В. Така близька далека мрія: [Загребельний П. І. «Поки гарба не переки-
нулась». Інсценізація п’єси О. Іоселіані] // Рад. Поділля. — 1977. — 1 лип.
Хмельницька обл. б-ка
Тарасенко О. Збагачення, але не витіснення: [«Доля людини» за О. Шолоховим] //
Культура і життя. — 1977. — 13 лют.
207
 1978
Овсяна Л. До побачення театр: [«Ця маленька земля» Г. Джагарова] // Ровесник.
— 1978. — 1 черв.
Паламар А. Постріл у ... кохання: [«І змовкли птахи» І. Шамякіна] // Вільне жит-
тя. — 1978. — 15 листоп.
Паламар А. Як правда, як хліб: [«Ця маленька земля» Г. Джагарова] // Вільне
життя. — 1978. — 4 черв.
1979
Астаф’єв О. Монолог правди: [«Дикий ангел» О. Коломійця] // Ровесник. —
1979. — 6 лют.
Глушин Р. Комедія — жанр серйозний: [«Троянди юності» О. Корнієнка] // Вільне
життя. — 1979. — 29 трав.
Паламар А. Совість роду свого: [«Дикий ангел» О. Коломійця] // Вільне життя. —
1979. — 21 лют.
Тарасенко О. Сюжет творить актор: [«Дикий ангел» О. Коломійця] // Культура і
життя. — 1979. — 25 січ.
1980
Барабан Л., Шатохін І. Вимір актуальності : [«Тарас Бульба» у постановці
П. Загребельного] // Вільне життя. — 1980. — 17 верес.
Веніславський В. Мелодії травневої ночі: [«Майська ніч» М. Гоголя] // Ровесник.
— 1980. — 19 лют.
Геллер Г. Голос совісті: [«Поки живу — люблю» Ю. Мушкетика] // Вільне життя.
— 1980. — 12 верес.
1981
Мельничук Б. «Цілину» піднімають шевченківці: [На сцені обл. муз.-драм. театру
— прем’єра] // Ровесник. — 1981. — 28 лют.
Паламар А. Людина вища від міщанства: [«Мертвий бог» М. Зарудного] // Вільне
життя. — 1981. — 29 листоп.
Паламар А. Прекрасне завжди сучасне: [О. Островського «Без вини винні»] //
Вільне життя. — 1981. — 30 груд.
1982
Мельничук Б. Коли птахи не повертаються: [«Ретро» («Сучасна історія»)
О. Галіна] // Вільне життя. — 1982. — 21 листоп.
Мельничук Б., Фроленков В. На відстані серця: [«Закон вічності» Н. Думбадзе] //
Ровесник. — 1982. — 27 листоп.
1983
Геллер Г. Здоровий сміх: [«Моя професія — синьйор з вищого світу»
Д. Скарначчі] // Вільне життя. — 1983. — 31 трав.
Мельничук Б. Вірячи у перемогу добра: [«Дерев’яний король» В. Зиміна] // Ровес-
ник. — 1983. — 11 січ.
Мельничук Б. Перед голосом совісті: [«День у Веселівці» Ю. Мокрієва] // Вільне
життя. — 1983. — 28 груд.
208
1984
Гайовий Б. Веселка веде до людей: [Комедія «Веселка» М. Зарудного] // Ровес-
ник. — 1984. — 25 жовт.
Мельничук Б. Веселкові кольори добра: [«Веселка» М. Зарудного] // Вільне життя.
— 1984. — 19 жовт.
1985
Мельничук Б. Дзвони пам’яті, дзвони борні: [«Тріумф кохання» Г. Пфейфера] //
Культура і життя. — 1985. — 9 черв.
Спиридонова А. Знайти і втілити: [Про п’єсу Ю. Щербака «Наближення»] // Куль-
тура і життя. — 1985. — 11 листоп.
Чорномаз О. Роксолана, любов моя: [«Роксолана» П. Загребельного] // Вільне
життя. — 1985. — 31 трав.
1986
Градова Г. Правда і тільки правда: [Вистава «Затюканий апостол»] // Ровесник. —
1986. — 3 черв.
Давидова І. Особливе право на віки: Роздуми після вистави «Жарти-жартами» //
Вільне життя. — 1986. — 27 трав.
Климчук Б. Митці Тернополя — у «Прапороносцях»: [Прем’єра опери] // Культу-
ра і життя. — 1986. — 1 черв.
Климчук Б., Хаварівський Б. Прапороносці миру: [Про оперу «Прапороносці»] //
Ровесник. — 1986. — 22 трав.
Тарасенко О. Рідкісний гість: [«Жарти жартами» О. Підсухи] // Культура і життя.
— 1986. — 30 берез.
Чорномаз О. Нова зустріч з героями: [Нотатки про оперу «Прапороносці»] //
Вільне життя. — 1986. — 13 трав.
1987
Васильєв С. Хто командує парадом?: [Згадані постановки на сцені Терноп. театру
ім. Т. Г. Шевченка «Марія» А. Кудрявцева та «Наодинці з усіма»
О. Гельмана] // Кульура і життя. — 1987. — 30 серп.
Геллер Г., Мичко С. «Любов, джаз і чорт» [Ю. Грушаса] // Вільне життя. — 1987.
— 7 квіт.
Дишкант В. Банально, але на повний голос: [Про п’єсу А. Хижняка «Данило Га-
лицький»] // Ровесник. — 1987. — 29 жовт.
Клим’юк М. Без історичної правди?: [Прем’єра вистави «Данило Галицький»
А. Хижняка] // Ровесник. — 1987. — 29 жовт.
Найдук Й. Сільва Вареску в Тернополі: [Класична оперета І. Кальмана «Сільва»
на сцені Терноп. муз.-драм. театру] // Культура і життя. — 1987. — 23
серп.
1988
Гладкий В. Вірність класичній традиції: [«Кайдашева сім’я» постановлена Тер-
ноп. драмтеатром] // Вільне життя. — 1988. — 25 листоп.
209
 1989
Весна Х. Вирок Пам’яті: Перше враження про прем’єру: [П’єса Г. Бодикіна «Діти
Арбату» за однойменним романом А. Рибакова] // Ровесник. — 1989. —
№8. — (с. 10, 12).
Дишкант В. Родом із Арбату: [Прем’єра у Терноп. обл. муз.-драм. театрі
ім. Т. Г. Шевченка по роману Рибакова А. «Діти Арбату»] // Вільне життя.
— 1989. — 19 лют.
1990
Клековкін О. Ще не вмерла Роксолана, або Ламбада по-українськи: [Рец. на ви-
ставу «Роксолана»] // Культура і життя. — 1990. — 26 серп.
Мельничук Б. До вічних джерел: Замість рецензії на виставу шевченківців «Святу
воскресіння — радуйтесь» // Вільне життя. — 1990. — 27 квіт.
1991
Веселка С. Пристрасті театрального Ельсинору: Терноп. «Гамлет» та навколо
нього // Культура і життя. — 1991. — 3 серп.
Гайдабура В. «Бути чи не бути у відблисках всесвіту»: [Про постановку «Гамле-
та»] // Укр. театр. — 1991. — №5. — С. 13.
Гайдабура В. «І загоїмо рани віків...»: Терноп. драмтеатр відкриває свій 62-й теа-
тральний сезон драмою «Гетьман Дорошенко» // Західна Україна. — 1991.
— 10–16 листоп.
Градоблянська Г. Шукайте Гамлета в собі: Рец. на постановку шекспірівського
«Гамлета» на сцені Терноп. муз.-драм. театру // Ровесник. — 1991. — 7–13
квіт.
Дишкант В. Ще раз про любов: [Прем’єра опери В. Коло «Любов по-
американськи»] // Тернопіль вечірній. — 1991. — 15 берез.
Фроленков В. Коли суддя — власна совість: [Про прем’єру вистави «Сім’я злочи-
нця»] // Тернопіль вечірній. — 1991. — 21 груд.
1992
Дігай Т. Поетичний образ історії: [Прем’єра вистави «Іван Сірко»] // Вільне жит-
тя. — 1992. — 1 квіт.
1993
Гулько Я. Дияволи живуть серед нас: [Про драму «Черниця і спокусник», постав-
лену в Терноп. драмтеатрі] // Тернопіль вечірній. — 1993. — 27 берез.
Гулько Я. Тернопіль знову стає театральним містом: [Відкриття сезону новою
прем’єрою «Суєта»] // Тернопіль вечірній. — 1993. — 10 лют.
Садовська Г. Вибір Марусі Богуславки: [З приводу відкриття нового театр. сезо-
ну] // Вільне життя. — 1993. — 6 листоп. — (Світ нашої духовності).
Садовська Г. У театр повернулося свято: [Про прем’єру І. Карпенка-Карого «Сує-
та»] // Вільне життя. — 1993. — 12 лют. — (Світ нашої духовності).
Янкель І. Черниця за маркізом де Садом, або старі хвороби «Нового театру»: [Про
постановку «Черниця і спокусник»] // Західна Україна. — 1993. — 28 бе-
рез.
210
1994
Градоблянська Г. У цьому «Шаленому, шаленому світі...»: [Дві прем’єри «Дім
божевільних» Е. Скарпетті, «Калігула» А. Камю] // Тернопіль вечірній. —
1994. — 27 квіт. — (Театральні прем’єри).
1995
Владика В. У Шевченківців — прем’єра: [п’єса В. Канівця «Шлюб за оголошен-
ням»] // Тернопіль вечірній. — 1995. — 15 листоп.
Гомелюк О. «Вертеп пана Куп’єлло»: [Комедія: Рец. на виставу поставлену реж.
В. Жилою] // Тернопіль вечірній. — 1995. — 20 січ. — (Прем’єра).
Зозуляк Є. Одруження по-українськи, або комедія життя у дзеркалі сцени: [Про
виставу тернопільців «Шлюб за оголошенням»] // Вільне життя. — 1995.
— 24 листоп. — (Театральна рецензія).
Татаринцева І. «Ваша величність, ваша потворність...»: [Прем’єра вистави-фарсу
«Ескоріал» бельгійського драматурга Мішеля де Гельдерода] // Свобода.
— 1995. — 8 груд.
1996
Гайда В. Ах оперета, оперета...: Кілька вражень на маргінесах постановки «Цига-
нського барона» // Тернопіль вечірній. — 1996. — 30 жовт.
Гайда В. Хвилі «Житейського моря» на тернопільській сцені // Тернопіль вечір-
ній. — 1996. — 15 трав.
Собуцька В. У драмі людській небагато дій: [Про п’єсу Карпенка-Карого «Житей-
ське море»] // Свобода. — 1996. — 14 трав.
1997
Гайда В. «Марія Тюдор» у тернопільській інтерпретації // Тернопіль вечірній. —
1997. — 8 берез.
Демків Б. Одна думка — добре, а дві — краще?: Після прем’єри вистави «Сотни-
ківна» за твором Богдана Лепкого // Тернопіль вечірній. — 1997. — 23
лип.
Демків Б. Смерть і життя на ешафоті: Роздуми над прем’єрою вистави «Марія
Тюдор» // Тернопіль вечірній. — 1997. — 19 берез.
Собуцька В. Усіх єднає коляда: [Прем’єра вистави за мотивами повісті М. Гоголя
«Ніч перед Різдвом»] // Свобода. — 1997. — 11 січ.
1998
Косовська І. «Гуцулка Ксеня» знаходить свого глядача // Тернопіль вечірній. —
1998. — 8 квіт.
Садовська Г. З поверненням «Гуцулко Ксеню! // Вільне життя. — 1998. — 28
квіт.
Собуцька В. Освячена легендами «Гуцулка Ксеня»: [Прем’єрний показ] // Свобо-
да. — 1998. — 8 трав.
Собуцька В. Сміх зі щемом у душі: [Рец. на виставу облдрамтеатру «Поки вона
помирала»] // Свобода. — 1998. — 17 жовт.
Ткачук В. Знову прем’єра і знову — успіх: [Прем’єра у театрі «Поки вона поми-
рала» Н. Птушкіної] // Вільне життя. — 1998. — 24 жовт.
211
Якимець-Градоблянська Г. У калейдоскопі гоголівських пристрастей: [Прем’єра
за виставою Гоголя «Одруження»] // Свобода. — 1998. — 7 лют.
Репертуар Тернопільського обласного музично-
1999 драматичного театру ім. Івана Франка
Садовська Г. Любові щедрої крило: [Прем’єрою вистави «Філумена Мартурано» (1939–1948)
відкрив новий театр. сезон Терноп. облдрамтеатр ім. Т. Шевченка] // Віль-
не життя. — 1999. — 30 жовт. 1939
Садовська Г. Осіннє танго для двох: [«Старомодна комедія» О. Арбузова на сцені 23.10. «Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького. Режисер
облдрамтеатру ім. Т. Шевченка] // Вільне життя. — 1999. — 24 квіт. — М. Комаровський.
(Тернопільські театральні вечори). 15.11. «Мати-наймичка» І. Тогобочного за Т. Г. Шевченком. Режисер
Садовська Г. Сумний романс про кохання: «Казка про Моніку» // Вільне життя. М. Комаровський.
— 1999. — 20 лют. — (Тернопільські театральні вечори). 26.11. «Наталка Полтавка» І. Котляревського. Режисер М. Комаровський. Музи-
Садовська Г. Четверта сцена «Коханого нелюба» // Вільне життя. — 1999. — 18 ка М. Лисенка. Диригент Б. Сарамага.
груд. — (Тернопільські театральні вечори). 20. 12. «Безталанна» І. Карпенка-Карого. Режисер М. Комаровський.
Сінкевич Б. На прем’єрі — автор п’єси: [Ярослав Стельмах — автор п’єси «Коха-
ний нелюб, або Приборкання непокірливого»] // Тернопіль вечірній. —
1940
1999. — 24 груд. 13. 3. «Наталка Полтавка» І. Котляревського. Музика М. Лисенка. Диригент
Собуцька В. Кохання зламане крило: [«Казка про Моніку» в облдрамтеатрі Б. Сарамага.
ім. Т. Шевченка] // Свобода. — 1999. — 23 лют. — (Прем’єра). 2. 4. «Ой не ходи, Грицю, та на вечорниці» М. Старицького. Режисер Федір
Собуцька В. Непокірливого приборкали і автора теж: [У Терноп. облдрамтеатрі Бойченко, художник Ю. Пригер. Музика М. Лисенка. Диригент
відбулась прем’єра «Коханий нелюб, або Приборкання непокірливого»] // Б. Сарамага.
Свобода. — 1999. — 25 груд., фото. 18.6. «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського. Режисер
Собуцька В. Простий мотив для двох сердець: [«Старомодна комедія» Ф. І. Бойченко. Диригент Б. Сарамага.
О. Арбузова на сцені Терноп. облдрамтеатру] // Свобода. — 1999. — 22 26. 6 «Сади цвітуть» В. Масса, Л Куліченка. Режисер Ф. І. Бойченко.
трав. 17.9. «Мій син» Ш. Гергеля і О. Літовського. Режисер І. Н. Дехтяр. Художник
Шумило Л. Філумена Мартурано, або сила материнської любові // Подільське Григорій Кантор. Диригент Б. Сарамага.
слово. — 1999. — 12 листоп. 20.11. «Кармелюк» В. Суходольського. Режисер І. Дехтяр. Художник Г. Кантор.
2000 1941
Мельничук Б. Граф та інші: Вищий виток кола: Небайдужий погляд із залу на 25. 1. «Підступність і кохання» Ф. Шіллера. Режисер Марко Терещенко. Худо-
прем’єру: [Про виставу шевченківців «Коханий нелюб, або Приборкання жник Г. Кантор.
непокірливого»] // Тернопіль вечірній. — 2000. — 2 лют. 25.2. «Маруся Богуславка» М. Старицького. Режисер М. Терещенко. Художник
Попович Ж. Театр — це робота: [Про прем’єру оперети Й. Штрауса «Летюча ми- Г. Кантор. Балетмейстер А. Ормінська. Диригент Б. Сарамага.
ша»] // Тернопіль вечірній. — 2000. — 31 берез. 3.4. «Без вини винні» О. Островського. Режисер Іван Дехтяр. Художник
Садовська Г. Свято, що завжди з нами: [У Терноп. облдрамтеатрі відбулася Г. Кантор.
прем’єра «Летючої миші»] // Вільне життя. — 2000. — 1 квіт. — (Терно- 24. 5. «Украдене щастя» І. Франка. Режисер М. Терещенко. Художник
пільські театральні вечори). Г. Кантор. Диригент Б. Сарамага.
Шумило Л. Вмирати від кохання — значить жити: [Прем’єра вистави 1944
Я. Стельмаха «Коханий нелюб, або приборкання непокірного»] // Поділь- 29.6. «Наталка Полтавка» І. Котляревського. Режисер М. Комаровський. Худо-
ське слово. — 2000. — 14 січ. жник О. Шатківський.
10.10. «Безталанна» І. Карпенка-Карого. Режисер М. Комаровський. Художник
О. Шатківський.
16.10. «Дай серцю волю.» М. Кропивницького. Режисер М. Комаровський. Ху-
дожник О. Шатківський. Хормейстер Б. Антків. Диригент П. Ямний.
7.11. «Ой не ходи, Грицю...» М. Старицького. Режисер М. Комаровський. Ху-
дожник О. Шатківський. Хормейстер Б. Антків. Диригент П. Ямний.

212 213
10.11. «Циганка Аза» М. Старицького. Режисер М. Комаровський. Художник
О. Шатківський. Музика В. Васильєва. Хормейстер Б. Антків. Балетмейс-
Репертуар Тернопільського обласного
тер А. Соломонова. українського музично-драматичного театру
8. 12. «Мати-наймичка» І. Тогобочного за Т. Шевченком. Режисер
М. Комаровський. Художник О. Шатківський. імені Т. Г. Шевченка (1945–2000)
28. 12. «Царство непоборних» Ю. Костюка. Режисер М. Комаровський. Худож-
1945
ник О. Шатківський.
2.8. «Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ’яненка. Режисер М. Янківсь-
1945 кий. Художник В. Кулик. Музика К. Стеценка.2
15.5. «Син династії» Ю. Яновського. Режисер Т. Большакова. Художник 20.8. «Любов Ярова» К. Треньова. Режисер М. Янківський. Художник В. Кулик.
О. Шатківський. 5.10. «Приїздіть у Дзвонкове» О. Корнійчука. Режисер М. Янківський. Худож-
20.5. «На Вкраїні милій» І. Чабаненка. Режисер М. Лубенцов. Художник ник В. Кулик. Музика О. Рєзникової.
О. Шатківський. 3.11. «Майська ніч» М. Старицького за М. Гоголем. Режисер О. Свічкаренко.
25.5. «Вечорниці» П. Ніщинського. Режисер М. Комаровський. Художник Художник М. Онищенко. Музика М. Лисенка.
О. Шатківський. Диригент і хормейстер Б. Антків; концерт.
1946
30.5. «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка. Режисер
М. Комаровський. Художник О. Шатківський. 1.1. «Платон Кречет» О. Корнійчука. Режисер Я. Майтюренко. Художник
В. Кулик. / Поновлення вистави/ .
1946 1.2. «Так і буде» К. Симонова. Режисер О. Свічкареико. Художник В. Кулик.
20.1. «Загибель ескадри» О. Корнійчука. Режисер О. Григораш. Художник 7.4. «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» М. Кропивницького. Режисер
В. Кулик. М. Янківський. Художник В. Гетьман. Музичне оформлення
22.1. «В степах України» О. Корнійчука. Режисер О. Григораш. Художник О. Резникової.
В. Кулик. 14.4. «Назар Стодоля» Т. Г. Шевченка. Режисер М. Янківський. Художник
2.6. «Сто тисяч» І. Карпенка-Карого. Режисер М. Комаровський. Художники В. Гетьман. Музика П. Ніщинського.
В. Кулик, О. Шатківський. 5.5. «Під каштанами Праги» К. Симонова. Режисер М. Янківський. Художник
28.6. «Мірандоліна» К. Гольдоні. Режисер М. Лубенцов. Художники В. Кулик, М. Онищенко.
О. Шатківський. 29.6. «Безталанна» Карпенка-Карого. Режисер О. Свічкаренко. Художник
20.10. «Молода людина» Г. Мдівані. Режисер С. Чернявський. Художник В. Гетьман. Музика О. Резникової.
В. Кулик. 16.7. «Ластівка» Л. Смілянського. Режисер О. Свічкаренко. Художник
3.11. «Украдене щастя» І. Франка. Режисер С. Чернявський. Художники М. В. Гетьман.
Драк, В. Кулик. Музика Н. Прусліна. 15.8. «Мрія» О. Корнійчука. Режисер М. Янківський. Художник М. Онищенко.
«Неспокійна старість» Л. Рахманова. Режисер С. Чернявський. Художник
1947 М. Драк.
28.5. «Одруження Бєлугіна» О. Островського та М. Соловйова. Режисер 28.11. «Безприданниця» О. Островського. Режисер М. Янківський. Художник
О. Григораш. Художник В. Кулик. І. Константинова.
10.10. «Машенька» О. Афіногенова. Режисер М. Лубенцов. Художник В. Кулик. 31.12. «Старі друзі» Л. Малюгіна. Режисер О. Карпенко. Художник
1948 І. Константинова. Музика О. Резникової.
26.1. «Платон Кречет» О. Корнійчука. Режисер О. Григораш. Художник 1947
В. Гетьман. Музичне оформлення Б. Антківа. 1.2. «За тих, хто в морі» Б. Лавреньова. Режисер М. Янківський. Художник
16.2. «Російське питання» К. Симонова. Режисер О. Григораш. Художник В. Кулик.
В. Гетьман. Музичне оформлення Б. Антківа. 8.4. «Російське питання» К. Симонова. Режисер В. Лизогуб. Художник
14.3. «Майська ніч» М. Старицького за М. Гоголем. Режисер О. Григораш. Ху- М. Онищенко.
дожник П. Книш. Музика М. Лисенка та В. Васильєва. 30.4. «Чужа дитина» В. Шкваркіна. Режисер Г. Авраменко. Художник
В. Гетьман.

2
З 8 червня 1945 р. по 2 вересня 1946 р. Тернопільський театр ім. Т. Г. Шевченка пере-
бував на базі у м. Чорткові у приміщенні Народного дому ім. Катерини Рубчакової.
214 215
30.5. «Останні» М. Горького. Режисер О. Свічкаренко. Художник В. Гетьман. 1950
5.7. «Приїздіть у Дзвонкове» О. Корнійчука (другий варіант). Режисер 12.1. «Ой не ходи, Грицю...» М. Старицького. Режисер О. Свічкаренко. Худож-
Г. Авраменко. Художник В. Кулик. ник Д. Поляков. Музичне оформлення Б. Антківа.
20.11. «Бронепоїзд 14–69» В. Іванова. Режисер М. Лубенцов. Художник 15.2. «Особняк у провулку» братів Тур. Режисер О. Григораш. Художник
В. Кулик. П. Борисов.
25.3. «Весілля в Малинівці» Л. Юхвіда. Режисер О. Григораш. Художник 18.2. «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського. Режисер О. Ріпко. Ху-
В. Кулик. Музика О. Рябова. дожник П. Борисов.
1948 12.3. «В степах України» О. Корнійчука. Режисер О. Ріпко. Художник
5.1. «Перша весна» І. Кологойди. Режисер Г. Авраменко. Художник П. Борисов.
В. Гетьман. 28.4. «Калиновий гай» О. Корнійчука. Режисер О. Ріпко. Художник П. Борисов.
7.2. «Глибоке коріння» Д. Гоу та А. Д’юссо. Режисер Д. Василенко. Художник 23.5. «Фініст — ясний сокіл» М. Шесталова. Режисер О. Ріпко. Художник
В. Кулик. П. Борисов.
3.4. «Майська ніч» М. Старицького за М. Гоголем. Режисер Г. Авраменко. Ху- 4.10. «Життя починається знову» В. Собка. Режисер О. Григораш. Художник
дожник В. Гетьман. Музика М. Лисенка. П. Борисов.
6.4. «Безсмертя» Г. Березка. Режисер О. Свічкаренко. Художник В. Кулик. 5.7. «Люди доброї волі» Г. Мдівані. Режисер О. Ріпко. Художник Д. Поляков.
11.4. «Наталка Полтавка» І. Котляревського. Музика М. Лисенка. Режисер Музичне оформлення Б. Антківа.
О. Григораш. Художник В. Кулик, 12.7. «Наталка Полтавка» І. Котляревського. Музика М. Лисенка. Режисер
19.5. «Наймичка» І. Карпенка-Карого. Режисер Д. Василенко. Художник О. Ріпко. Художник П. Борисов.
В. Кулик. 17.12. «Весняний потік» З. Прокопенка. Режисер О. Свічкаренко. Художник
7.9. «Вій» М. Кропивницького за М. Гоголем. Режисер Д. Василенко. Худож- В. Гетьман. Музичне оформлення Б. Антківа.
ник В. Гетьман. Музика М. Кропивницького. 1951
20.10. «Маруся Богуславка» М. Старицького. Режисер Д. Василенко. Художник 10.2. «Підступність і кохання» Ф. Шіллера. Режисер О. Ріпко. Художники
В. Кулик. В. Гетьман, П. Борисов. Музика з творів Й.-С. Баха, Х.-В. Глюка,
20.12. «Джо Келлер та сини» В. Міллера. Режисер Д. Василенко. Художник В.-А. Моцарта.
В. Кулик. 6.3. «Директор» С. Альошина. Режисер О. Ріпко. Художник В. Гетьман. Му-
30.12. «Розлом» В. Лавреньова. Режисер Д. Василенко. Художник В. Кулик. зичне оформлення Б. Антківа.
1949 4.4. «Втрачений дім» С. Михалкова. Режисер Г. Авраменко. Художник
15.2. «По той бік» А. Барянова. Режисер О. Свічкаренко. Художник Д. Поляков. В. Гетьман.
17.3. «Ой у полі нивка» О. Левади. Режисер О. Свічкаренко. Художник 27.4. «Суєта» І. Карпенка-Карого. Режисер О. Григораш. Художник В. Гетьман.
В. Гетьман. 27.6. «Західний кордон» І. Прута та М. Шпанова. Режисер О. Григораш. Худо-
6.4. «Московський характер» О. Софронова. Режисер О. Ріпко. Художник жник В. Гетьман.
В. Гетьман. 6.7. «Весілля з приданим» М. Дьяконова. Режисер О. Ріпко. Художник
8.5. «Макар Діброва» О. Корнійчука. Режисер О. Григораш. Художник В. Гетьман. Музика В. Мокроусова та В. Будашкіна.
В. Гетьман. 10.8. «Маруся Богуславка» В. Чаговця за М. Старицьким. Режисер О. Ріпко.
26.5. «Пізня любов» О. Островського. Режисер О. Свічкаренко. Художник Художник В. Гетьман. Хореограф М. Ситник.
В. Гетьман. 10.11. «Безталанна» І. Карпенка-Карого. Режисер Г. Квітко. Художник В. Геть-
11.6. «Шестеро любимих» О. Арбузова. Режисер О. Ріпко. Художник ман.
В. Гетьман. 15.11. «Голос Америки» В. Лавреньова. Режисер К. Капатський. Художник
25.10. «За другим фронтом» В. Собка. Режисер О. Ріпко. Художник В. Гетьман. В. Гетьман. Музичне оформлення Д. Коханського.
23.11 «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка. Режисер О. Григораш. Ху- 1952
дожник В. Гетьман. 15.1. «Діти сонця»«М. Горького. Режисер О. Ріпко. Художник В. Гетьман.
21.12. «Втеча» Д. Щеглова. Режисер О. Ріпко. Художник П. Борисов. Музика 17.2. «Одруження» М. Гоголя. Режисер О. Ріпко. Художник П. Калиниченко.
Б. Антківа. 26.2. «Честь сім’ї» Г. Мухтарова. Режисер К. Капатський. Художник
В. Гетьман. Музичне оформлення Б. Антківа.

216 217
4. 3. «Майська ніч»«М. Старицького за М. Гоголем. Режисер К. Капатський. 28.11. «На людному місці» О. Островського. Режисер Б. Кодоколович. Худож-
Художник О. Дольц. Музика М. Лисенка та В. Васильєва. ник С. Данилишин.
12.4. «Весілля в Малинівці» Л. Юхвіда. Музика О. Рядова. Режисери
Г. Авраменко, Г. Квітко. Художник В. Гетьман.
1955
17.5. «Її друзі» В. Розова. Режисер К. Капатський. Художник В. Гетьман. 11.1. «За моє здоров’я М. Макаренка. Режисер В. Кодоколович. Художник
20.7. «Наймичка» І. Карпенка-Карого. Режисер О. Ріпко. Художник В. Гетьман. М. Сторожев. Музика Г. Ковалевського.
10.12. «100 мільйонів» («Моя перемога») В. Собка та В. Балабана. Режисери 17.2. «Крила» О. Корнійчука. Режисер К. Капатський. Художник
Г. Авраменко, Г. Квітко. Художник В. Гетьман. Музичне оформлення С. Данилишин.
О. Тимінської. 25.3. «Такі часи» Є. Юрандота. Режисер Р. Соболевський. Художник
21.12. «З коханням не жартують» П. Кальдерона. Режисер В. Виноградов. Худо- С. Данилишин.
жник С. Данилишин. Музичне оформлення Ю. Грасицької. 19.4. «Гірка доля» О. Писемського. Режисер Р. Соболевський. Художник
В. Мордмилович.
1953 29.4. «Зоряні ночі» В. Вакулеика. Режисер О. Ріпко. Художник С. Данилишин.
21. 2. «Дівчата-красуні» О. Сімукова. Режисери Г. Авраменко та В. Виноградов. Музичне оформлення Б. Антківа.
Художник С. Данилишин. Музичне оформлення Б. Антківа. 16.7. «Шумить Дніпро» Д. Суптелі. Режисер К. Капатський. Художник
28.2. «Овід» за Е. Войнич. Режисер О. Ріпко. Художник С. Данилишин. С. Данилишии. Музика О. Рябова.
25.4. «Закохана витівниця» Лопе де Вега. Режисер В. Виноградов. Художник 29.10. «Роки блукань» О. Арбузова. Режисер О. Ріпко. Художники Л. Чичерін,
С. Данилишин. Музичне оформлення О. Тимінської. Хореограф С. Данилишин. Музика Л. Леванковського.
М. Ситник. 20.11. «Вогненний міст» В. Ромашова. Режисер К. Капатський. Художник
28.4. «Не називаючи прізвищ» В. Минка. Режисер О. Ріпко. Художник С. Данилишин. Музичне оформлення Л. Леванковського.
В. Гетьман. 31.12. «Слава» В. Гусєва. Режисер В. Кодоколович. Художник С. Данилишин.
3.10. «Хто сміється останнім» К. Крапиви. Режисер К. Капатський. Художник Музичне оформлення Л. Леванковського.
С. Данилишин.
2.11. «Устим Кармелюк» В. Суходольського. Режисер К. Капатський. Худож-
1956
ник С. Данилишин. Музика І. Віленського. 14.1. «Любов Ані Березко» В. Пистоленка. Режисер О. Ріпко. Художник
19.11. «Завтра буде нашим» П. Абрахамса. Інсценізація К. Мюфке. Режисер В. Гетьман.
О. Ріпко. Художник С. Данилишин. Музичне оформлення Ю. Грасицької. 14.2. «У неділю рано зілля копала» за О. Кобилянською. Інсценізація
17.12. «Лимерівна» Панаса Мирного. Режисер К. Капатський. Художник В. Василька. Режисер О. Ріпко. Художник С. Данилишин. Музика
С. Данилишин. Музика Д. Коханського. Хореограф М. Ситник. Л. Леванковського. Хореограф М. Безкровний.
31.12. «Вибачайте, коли ласка» А. Макайонка. Режисер Б. Кодоколович. Худож- 22.3. «Нещасний випадок» Д. Маклярського, Д. Холендро. Режисер
ник С. Данилишин. К. Капатський. Художник С. Данилишин.
7.4. «Ключі до щастя» О. Корнієнка. Режисер О. Ріпко. Художник
1954 С. Данилишин.
27.1. «Пісня серця» В. Вакуленка. Режисер О. Ріпко. Художник С. Данилишин. 12.7. «Людина та вовк» А. Гімера. Режисер О. Ріпко. Художник С. Данилишин.
Музичне оформлення Б. Антківа. Музика Б. Мокроусова. Хореограф М. Безкровний.
15.3. «Тарас Шевченко» («Слово правди») Ю. Костюка. Режисер 5.9. «Кришталеве джерело» Є. Бондаревої. Режисер К. Капатський. Художник
К. Капатський. Художник Ю. Стефанчук. Музика з творів М. Лисенка, С. Данилишии.
М. Леонтовича, А. Штогаренка. 24.11. «Ураган» С. Смулянської. Режисер Н. Генцлер. Художник С. Данилишин.
23.3. «Червона квіточка» А. Ліперовського за С. Аксаковим. Режисер О. Ріпко. Музичне оформлення Л. Леванковського.
Художник С. Данилишин. 1.12. «Чудесний сплав» В. Кіршона. Режисер К. Капатський. Художник
15.5. «Навіки разом» Л. Дмитерка. Режисери К. Капатський, О. Ріпко. Худож- С. Данилишин.
ник С. Данилишин. Музика Ю. Мейтуса.
12.11. «Історія одного кохання» К. Симонова. Режисер К. Капатський. Художник
1957
С. Данилишин. 25.1. «Транзитні пасажири» М. Синьова, І. Золотаревського. Режисер
20.11. «Анжело» В. Гюго. Режисер О. Ріпко. Художник М. Мордмилович. Музи- Н. Генцлер. Художник С. Данилишин. Музика О. Сандлера.
чне оформлення О. Тимінської. 26.2. «Одна ніч» Б. Горбатова. Режисер К. Капатський. Художник
С. Данилишин.
10.4. «Банкір» О. Корнійчука. Режисер К. Капатський. Художник В. Кулик.
218 219
13.4. «Буйна голівонька» Б. Мінца. Режисер В. Виноградов. Художник 17.3. «Сьогодні й завжди» Г. Мазіна. Режисер Н. Генцлер. Художник
В. Гетьман. Музичне оформлення Б. Антківа. М. Панчук.
30.5. «Лиха доля» М. Старицького. Сценічна редакція Г. Юри. Режисер 6.5. «Пісня Софії» Р. Хубецової та Г. Хугаєва. Режисер Н. Генцлер. Художник
Н. Генцлер. Художник С. Данилишин. Музика В. Васильєва та С. Данилишин. Музика Х. Плієва.
Л. Леванковського. 4.8. «Шуміли верби над Дністром» О. Корнієнка та К. Житника. Режисер
20.12. «Вирок» С. Левітіної. Режисер Н. Генцлер. Художник С. Данилишин. Му- В. Грипич. Художник С. Данилишии. Музика Ю. Котеленця та
зичне оформлення М. Покровського. Хореограф В. Грищенко. Б. Олексієнка.
7.11. «Дівчина з Мінусінська» І. Рачади. Режисер В. Виноградов. Художник
1958 С. Данилишин.
21.1. «Сади цвітуть» Я. Масса. Режисер В. Виноградов. Художники 29.11. «Мачуха» О. Бальзака. Режисер В. Грипич. Художник С. Данилишин.
С. Данилишин, М. Сторожев. 23.12 «Морський вузол» В. Винникова та В. Крахта. Музика Є. Жарковського.
18.2. «Спадкоємці Рабурдена» Е. Золя. Режисер О. Дорошенко. Художники Режисер В. Шминець. Художник М. Стецюра. Хореограф Д. Харченко.
С. Данилишин, М. Сторожев.
22.6. «Веселка» М. Зарудного. Режисер Н. Генцлер. Художник С. Данилишин. 1961
23.4. «Наливайко» В. Грипича та В. Серпкова. Режисер В. Грипич. Художник 11.2. «Розлука» Б. Антківа та І. Цюпи. Режисер В. Грипич. Художник
С. Данилишин. Музика Б. Антківа. Хореограф М. Безкровний. С. Данилишин. Музичне оформлення Б. Антківа. Хореограф Д. Харченко.
24.6. «Тиха українська ніч» Є. Купченка. Режисер В. Грипич. Художник 28.2. «Серце не камінь» О. Островського. Режисер В. Шминець. Художник
С. Данилишин. Музичне оформлення Л. Леванковського. Хореограф М. Стецюра.
В. Грищенко. 9.3. «Катерина» М. Аркаса за Т. Г. Шевченком. Редакція Д. Бобиря. Режисер
14.7. «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка. Режисер Г. Авраменко. В. Шминець. Художник М. Стецюра. Хореограф Д. Харченко.
Художник С. Данилишин. 15.4. «Острів Афродіти» А. Парніса. Режисер В. Саранчук. Художник
25.11. «Блудний син» Е. Раннета. Режисер В. Грипич. Художник М. Панчук. С. Данилишин.
27.5. «Вій» М. Кропивницького за М. Гоголем. Режисер В. Грипич. Художники
1959 С. Данилишин, М. Стецюра. Музика М. Кропивницького та
30.1. «Брати Єршови» В. Кочетова. Інсценізація С. Бенкендорфа. Режисер Ю. Котеленця. Хореограф Д. Харченко.
В. Грипич. Художники С. Данилишин, М. Панчук. Музика 7.6. «Мати-наймичка» І. Тогобічного за Т. Г. Шевченком. Режисер
Л. Леванковського. Г. Авраменко. Художник М. Стецюра.
10.3. «Родина щіткарів» М. Ірчана. Режисери В. Грипич та Г. Авраменко. Ху- 20.7. «Циганка Аза» М. Старицького. Режисер В. Грипич. Художники
дожник С. Данилишин. Музика М. Покровського. С. Данилишин та М. Стецюра. Музика С. Бугачевського та В. Васильєва.
27.3. «Наталка Полтавка» І. Котляревського. Режисер Н. Генцлер. Художник 17.10. «Сильні духом» Д. Медвєдєва та А. Гребньова. Режисер В. Грипич. Худо-
М. Панчук. Музика М. Лисенка. жники С. Данилишин та М. Стецюра. Музичне оформлення
2.5. «Повія» П. Перепелиці за Панасом Мирним. Режисер В. Грипич. Худож- Ю. Котеленця.
ник С. Данилишин. Музика М. Покровського. 4.11. «Жених з Аргентини» В. Минка. Режисер Г. Авраменко. Художники
16.5. «Моряк і чорнобурка» З. Мороза. Режисер Н. Генцлер. Художник С. Данилишин, М. Стецюра.
М. Панчук. 30.12. «Рідна мати моя» Ю. Мокрієва. Режисер В. Грипич. Художник
4.7. «Всіма забутий» Н. Хікмета. Режисер Н. Генцлер. Художник М. Панчук. С. Данилишин. Музичне оформлення Ю. Котеленця та Б. Олексієнка.
4.11. «Над голубим Дунаєм» І. Рачади. Режисер В. Грипич. Художник
М. Панчук. Музика М. Полонського. 1962
27.11. «Дальня луна» С. Голованівського. Режисер Н. Генцлер. Художник 3.2. «Операція «Чеський ліс» М. Вірти та О. Черноха. Режисер Г. Авраменко.
С. Данилишин. Художник М. Стецюра.
30.12. «І один у полі воїн» Ю. Дольд-Михайлика та Г. Ткаченко. Режисер 24.2. «Люди в шинелях» І. Рачади. Режисер М. Бондаренко. Художник
В. Грипич. Художник С. Данилишин. М. Стецюра.
14.4. «Таня» О. Арбузова. Режисер В. Грипич. Художник М. Стецюра.
1960 29.4. «Лявониха на орбіті» А. Макайонка. Режисер М. Бондаренко. Художник
31.1. «Син віку» І. Куприянова. Режисер Н. Генцлер. Художник М. Панчук. С. Данилишин.
Музика Л. Леванковського. 20.5. «Камінь, що світиться» Л. Устинова. Режисер С. Степась. Художники
4.3. «Не судилося» М. Старицького. Режисер В. Грипич. Художник С. Данилишин, М. Стецюра.
С. Данилишин. Музика Ю. Котеленця. Хореограф В. Грищенко.
220 221
8.6. «Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ’яненка. Режисер Г. Авраменко. 14.11. «Чебрець пахне сонцем» О. Коломійця. Режисер Р. Степаненко. Художник
Художник С. Данилищин. Музика К. Стеценка. М. Стецюра. Музика І. Шамо.
6.10. «Порт-Артур» І. Попова та О. Степанова. Режисер М. Бондаренко. Худо-
жник С. Данилишин. Музичне оформлення П. Аєдоницького.
1965
17.11. «Випадкові зустрічі» Р. Назарова. Режисер М. Бондаренко. Художник 1.1. «Цвіркун» («Бюро добрих послуг») Т. Кожушинка. Режисер Я. Геляс. Ху-
С. Данилишин. Музичне оформлення Ю. Котеленця. дожник М. Стецюра. Музика Л. Леванковського. Хореограф Р. Шевченко.
1.12. «Замулені джерела» М. Кропивницького. Режисер Р. Степаненко. Худож- 1.1. «Іванко Золотокудрий» Б. Юнгера. Режисер Р. Степаненко. Художник
ник М. Стецюра. Музика М. Каневського. М. Стецюра (Казка).
6.2. «Сторінка щоденника» О. Корнійчука, режисер А. Москаленко. Художник
1963 С. Данилишин. Музичне оформлення В. Олійника.
1.1. «Червоні дияволята» П. Бляхіна, О. Полевого, О. Толбузіна. Режисер 26.2. «Фортуна» М. Зарудного. Режисер Степаненко. Художник М. Стецюра.
Р. Степаненко. Художник М. Стецюра. Музика Д. Покраса. 20.3. «Маруся Чурай» І. Микитенка за М. Старицьким. Режисери Я. Геляс,
23.1. «Бездоганна репутація» М. Смирнової, М. Крайндель. Режисер Г. Авраменко. Художник С. Данилишин. Музика В. Васильєва,
М. Бондаренко. Художник С. Данилишин. Л. Леванковського. Хореограф В. Дьяконов.
7.3. «Барва» Я. Масевича. Режисер Р. Степаненко. Художник М. Стецюра. 23.4. «Шануй батька свого» В. Лаврентьєва. Режисер Р. Коломієць. Художник
14.4. «Весілля в Малинівці» Л. Юхвіда. Режисер М. Бондаренко. Художник С. Стецюра. Музичне оформлення В. Олійника.
М. Стецюра. Музика О. Рябова. Хореограф М. Веніславський. 21.5. «Слухайте, товариші потомки» М. Мусієнка. Режисер А. Москаленко. Ху-
11.5. «Друзі й роки» Л. Зоріна. Постановка Р. Степаненко. Режисер дожник С. Данилишин. Музичне оформлення В. Олійника.
В. Аверченко. Художник С. Данилишин. Музичне оформлення 27.6. «Закохані серця» І. Барабаша. Режисер Р. Степаненко. Художник
Ю. Котеленця. М. Стецюра.
8.6. «Фараони» О. Коломійця. Режисер М. Бондаренко. Художник 13.10. «Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького. Режисер
М. Стецюра. Я. Геляс. Художник М. Стецюра. Музика М. Канівського. Хореограф
2.7. «У неділю рано зілля копала» В. Василька за О. Кобилянською. Режисер В. Дьяконов.
Р. Степаненко. Художники С. Данилишин та М. Стецюра. Музика 17.12. «Кайдани порвіте» М. Левченка. Режисер Р. Степаненко. Художник
Л. Леванковського. С. Данилишин. Музичне оформлення О. Радченка. Хореограф
3.11. «Оборона Буші» М. Старицького. Режисер Р. Степаненко. Художники М. Веніславський.
С. Данилишин та М. Стецюра. Музика О. Радченка. Хореограф
М. Безкровний.
1966
20.12. «Ой піду я в Бориславку» Л. Болобана та Л. Предславича. Режисер 29.1. «Вотанів меч» І. Кавалерідзе. Режисер В. Головатюк. Художник
Я. Геляс. Художник С. Данилишин. Музика М. Кармінського. М. Стецюра. Музичне оформлення Л. Леванковського.
3.4. «Лихо з розуму» О. Грибоєдова. Режисер Я. Геляс. Художник М. Купріян.
1964 Музичне оформлення В. Олійника.
2.1. «Розсудіть нас, люди» О. Андреєва та В. Бортка. Режисер В. Карпенко. 8.5. «Вільний вітер» І. Дунаєвського. Режисер Я. Геляс. Художник
Художник М. Стецюра. Хореограф М. Веніславський. М. Стецюра. Хореограф М. Веніславський.
30.1. «Північна мадонна» братів Тур. Режисер Я. Геляс. Художник 18.5. «Хто ти» О. Мовсесова і П. Воробйова. Режисер В. Головатюк. Художник
С. Данилишин. С. Данилишин.
12.2. «В степах України» О. Корнійчука. Режисер Р. Степаненко. Художник 6.11. «Сині роси» М. Зарудного. Режисер В. Головатюк. Художник М. Стецюра.
М. Стецюра. Музичне оформлення В. Олійника. 29.11. «Солов’ї співають навесні» О. Корнієнка. Режисер Я. Геляс. Художник
21.3. «Марина» М. Зарудного. Режисер Я. Геляс. Художник М. Фролов. Музика С. Данилишин. Музика Б. 0лексієнка.
П. Майбороди. Хореограф М. Безкровний. 31.12. «Р В Р» за А. Гайдарем. Режисер П. Загребельний. Художник М. Стецюра.
4.4. «Ціною любові» О. Корнієнка. Режисер Р. Степаненко. Художник
М. Стецюра. Музика О. Радченка.
1967
4.7. «Олеся» О. Гальперіної за О. Купріним. Режисер В. Авраменко. Художник 1.1. «Розплата» О. Корнійчука. Режисер В. Головатюк. Художник
М. Стецюра. Музичне оформлення з творів П. Чайковського, О. Лядова. С. Данилишин.
30.10. «Камінний господар» Лесі Українки. Режисер Я. Геляс. Художник 26.2. «Чотири хрести на сонці» А. Долендика. Режисер Р. Коломієць. Художник
С. Данилишин. Музика Л. Леванковського. М. Стецюра. Музичне оформлення В. Олійника.
23.4. «На кордоні» А. Школьника. Режисер П. Загребельний. Художник
С. Данилишин.
222 223
11.5. «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського. Режисер Я. Геляс. Ху- 31.12. «Вовка на планеті Ялмез» В. Коростильова. Режисер П. Загребельний.
дожник С. Данилишин. Художник С. Данилишин. Музика О. Фельцмана (Казка).
14.10. «Як сходило сонце» І. Микитенка. Режисер В. Головатюк. Художник
М. Стецюра. Музичне оформлення М. Лисенка-Дністровського. Хореог-
1970
раф О. Карковидов. 15.1. «Вдови» І. Рачади. Режисер А. Бобровський. Художник М. Стецюра. Му-
21.11. «Спасибі тобі, моє кохання» О. Коломійця. Режисер Р. Коломієць. Худож- зичне оформлення В. Олійника.
ник М. Стецюра. Музичне оформлення Р. Коломійця. 23.1. «Кум королю» М. Стельмаха. Режисер Я. Геляс. Художник М. Стецюра.
26.11. «Незабутнє» («Україна в огні») за О. Довженком. Режисер Я. Геляс. Ху- Музичне оформлення М. Лисенка-Дністровського.
дожник С. Данилишин. Музичне оформлення М. Лисенка-Дністровського. 14.4. «Перша борозна» І. Кавалерідзе. Режисер М. Тараненко. Художник
Хореограф О. Корковидов. С. Данилишин. Музичне оформлення В. Олійника.
31.12. «Чари сопілки» В. Сідак. Режисер Б. Головатюк. Художник М. Стецюра. 1.5. «Пам’ять серця» О. Корнійчука. Режисер Я. Геляс. Художник
Музичне оформлення В. Філіпенка. М. Стецюра. Музичне оформлення М. Лисенка-Дністровського.
28.10. «Кому кують зозулі» О. Підсухи. Режисер М. Стефурак. Художник
1968 М. Стецюра. Музичне оформлення М. Лисенка-Дністровського.
20.1. «Бережи мою тайну» В. Собка. Режисер Я. Геляс. Художник М. Стецюка. 17.11. «Шлях до сина» О. Корнієнка. Режисер А. Бобровський. Художник
Музичне оформлення М. Лисенка-Дністровського. С. Данилишин. Музика В. Олійника.
23.3. «Єгор Буличов та інші» М. Горького. Режисер В. Головатюк. Художник 31.12. «Четверте бажання» М. Талалаєвського. Режисер М. Стефурак. Худож-
М. Стецюка. Музичне оформлення В. Філіпенка. ник С. Данилишин. Музичне оформлення М. Лисенка-Дністровського.
23.3. «По щучому велінню» М. Кропивницького. Режисер Я. Геляс. Художник
С. Данилишин (Казка).
1971
14.4. «Жарти жартами» О. Підсухи. Режисер Р. Коломієць. Художник 16.1. «Лісова пісня» Л. Українки. Режисер Я. Сисак. Художник М. Стецюра.
С. Данилишин. Музика О. Білаша. Музика О. Радченка.
19.10. «Смерть, відступися» Ю. Удовиченка. Режисер Я. Геляс. Художник 18.3. «Тигр та гієна» Шандора Петефі. Режисер Я. Геляс. Художник
М. Стецюра. Музика М. Лисенка-Дністровського. С. Данилишин. Музика М. Лисенка-Дністровського.
8.11. «На сьомому небі» М. Зарудного. Режисер Я. Геляс. Художник 7.4. «Не кидай мене в дорозі» Ю. Мушкетика. Режисер М. Стефурак. Худож-
М. Стецюра. Музика М. Лисенка-Дністровського. ник М. Стецюра. Музика О. Білаша.
12.12. «Кожного осіннього вечора» І. Пейчева. Режисер Р. Коломієць. Художник 21.5. «Невигадана повість» Я. Майстренка. Режисер А. Бобровський. Художник
М. Стецюра. Музичне оформлення Р. Коломійця. А. Ярмурський.
19.12. «Талан» М. Старицького. Режисер В. Головатюк. Художник 2.10. «Вірус кохання» Ю. Бобошка, А. Данилевича. Режисер Я. Геляс. Худож-
С. Данилишин. ник С. Данилишин. Музика Б. Буєвського. Хореограф А. Гончарик.
29.12. «За дорогоцінним скарбом» В. Євлампієва. Режисер П. Загребельний. Ху- 16.10. «Чортове плем’я» Г. Мухтарова. Режисер Я. Геляс. Художник
дожник С. Данилишин. С. Данилишин. Музичне оформлення М. Лисенка-Дністровського.
23.10. «Безталанна» І. Карпенка-Карого. Режисер М. Стефурак. Художник
1969 М. Стецюра. Музичне оформлення Є. Корницького.
20.2. «Цар Іван Шишман» К. Зидарова. Режисер Я. Геляс. Художник
С. Данилишин. Музика М. Лисенка-Дністровського.
1972
19.4. «В ніч місячного затемнення» М. Карима. Режисер М. Тараненко. Худож- 17.2. «Операція «Цибуля» П. Автомонова. Режисер Я. Геляс. Художник
ник М. Стецюра. Музика Х. Ахметова. М. Стецюра. Музичне оформлення М. Лисенка-Дністровського.
17.5. «Горлиця» О. Коломійця. Режисер В. Головатюк. Художник 12.4. «Земля» В. Василька за О. Кобилянською. Режисер М. Стефурак. Худож-
С. Данилишин. Музика І. Шамо. ник С. Данилишин. Музика Б. Крижанівського. Хореограф А. Гончарик.
10.9. «Наталка Полтавка» І. Котляревського. Режисер Я. Геляс. Художник 23.4. «Чинчрака» Г. Нахуцрішвіді. Режисер Д. Вишневська. Художник
С. Данилишин. Музика М. Лисенка. С. Данилишин.
6.10. «Як сходило сонце» І. Микитенка. Режисер Я. Геляс. Художник 9.6. «Сід» П. Корнеля. Переклад М. Рильського. Режисер Я. Бабій. Художник
С. Данилишин. Музика М. Лисенка-Дністровського. М. Стецюра, Музика з творів Х.-В. Глюка, Й. Брамса.
29.11. «Балладина» Ю. Словацького. Режисер Я. Геляс. Художник 21.10. «Дівчина з легенди» Л. Забашти. Режисер Я. Геляс. Художник
С. Данилишин. М. Стецюра. Музичне оформлення Є. Корницького.
21.11. «Іркутська історія» О. Арбузова. Режисер М. Стефурак. Художник
С. Данилишин. Музичне оформлення Є. Корницького.
224 225
26.12. «Роман Міжгір’я» П. Т. Ластівки за І. Ле. Режисер Я. Геляс. Художник
С. Данилишин. Музичне оформлення Є. Корницького.
1973
23.1. «Бережи ім’я своє» А. Школьника. Режисер Я. Бабій. Художник
М. Стецюра. Музика М. Лисенка-Дністровського.
8.3. «Країна Айгуль» Мустая Каріма. Режисер П. Загребельний. Художник
М. Стецюра. Музичне оформлення М. Лисенка-Дністровського.
24.3. «Котигорошко» А. Шияна. Режисер М. Стефурак. Художник
С. Данилишин (Казка).
25.3. «На всякого мудреця доволі простоти» О. Островського. Режисер
Я. Геляс. Художник С. Данилишин. Музика з творів К. Лядова,
І. Стравінського, Д. Шостаковича.
25.8. «Ключі до щастя» О. Корнієнка. Режисер Я. Геляс. Художник
С. Данилишин. Музичне оформлення Є. Корницького.
20.10. Українські класичні водевілі: «По-модньому» М. Старицького, «По реві-
зії» М. Кропивницького, «На перші гулі» С. Васильченка. Режисер
Я. Бабій. Художник М. Стецюра. Музичне оформлення М. Лисенка-
Дністровського.
30.10. «Полярна зоря» О. Гальперіної, Ю. Анненкова. Режисер М. Стефурак. Ху-
дожник М. Стецюра. Музика В. Баснера.
2.12. «Мати» К. Чапека. Режисер Я. Геляс. Художник М. Островерхов. Музичне
оформлення Є. Корницького.
11.12 «Голубі олені» О. Коломійця. Режисер П. Загребельний. Художник
С. Данилишин. Музика І. Шамо.
1974
1.1. «Гавроші Брестської фортеці» О. Махнача. Режисер М. Стефурак. Худож-
ник С. Данилишин.
27.2. «Украдне щастя» І. Франка. Режисер Я. Геляс. Художник М. Стецюра.
Музичне оформлення Є. Корницького.
27.3. «Наймичка» І. Карпенка-Карого. Режисер М. Стефурак. Художник
А. Ярмурський. Музичне оформлення Є. Корницького.
13.11. «Платон Кречет» О. Корнійчука. Режисер М. Стефурак. Художник
К. Сікорський. Музичне оформлення А. Горчинського.
5.12. «Борги наші» Є. Володарського. Режисер П. Загребельний. Художники
А. Моргун та К. Сікорський. Музичне оформлення Є. Корницького.
1975
1.1. «Білосніжка і сім гномів» Л. Устинова, О. Табакова. Режисер
Д. Вишневська. Художник К. Сікорський. Музика Е. Калмановського (Ка-
зка).
1.2. «День народження» Р. Назарова. Режисер А. Бобровський. Художник
М. Стецюра. Музичне оформлення Є. Корницького.
21.3. «Я завжди посміхаюсь» Я. Сегеля. Режисер А. Горчинський. Художник
К. Сікорський. Музичне оформлення А. Горчинського.
29.4. «Поки гарба не перекинулась» О. Іоселіані. Режисер П. Загребельний. Ху-
дожник М. Стецюра. Музичне оформлення Є. Корницького.
226
18.10. «Кар’єра Артуро Уї» Б. Брехта. Режисер А. Бобровський. Художник
К. Сікорський. Музика Б. Янівського.
28.12. «Таке довге, довге літо» М. Зарудного. Режисер А. Горчинський. Худож-
ник М. Стецюра. Музика А. Горчинського.
1976
1.1. «Казка про чотирьох сміливців» Ю. Проданова, Б. Бреєва. Режисер
А. Бобровський. Художник К. Сікорський (Казка).
3.2. «Плаття для вихідного дня» В. Карасьова. Режисер П. Загребельний. Ху-
дожник М. Стецюра. Музичне оформлення Р. Малиновича.
9.3. «Кравцов» («Слідами голубих оленів») О. Коломійця. Режисер
А. Горчинський. Художник К. Сікорський. Музичне оформлення
А. Горчинського.
15.4. «Під високими зорями» М. Зарудного. Режисер А. Бобровський. Худож-
ник М. Стецюра. Музичне оформлення Є. Корницького.
24.5. «Чорноморці» М. Стельмаха за М. Старицьким і Я. Кухаренком. Режисер
А. Горчинський. Художник К. Сікорський. Музика М. Лисенка. Хореог-
раф А. Гончарик.
2.10. «Рідний дім» О. Шам’якіна. Режисер А. Горчинський. Художник
М. Стецюра. Музика А. Горчинського.
20.11. «Доля людини» П. Градова за М. Шолоховим. Режисер А. Бобровський.
Художник М. Стецюра. Музичне оформлення А. Бобровського, Б. Гриба.
Хореограф А. Гончарик.
29.12. «Великий чарівник» В. Губарєва. Режисер П. Загребельний. Художник
К. Сікорський. Музичне оформлення А. Горчинського.
1977
26.3. «Гріх і кохання» І. Карпенка-Карого. Режисер А. Горчинський. Художник
М. Стецюра. Музика А. Горчинського. Хореограф А. Гончарик.
12.5. «Протокол одного засідання» О. Гельмана. Режисер П. Загребельний. Ху-
дожник М. Стецюра.
29.6. «Сват і наречений» («Андро і Сандро») Г. Хугаєва. Режисер
А. Бобровський. Художник М. Стецюра. Музика А. Горчинського.
26.11. «Піна» С. Михалкова. Режисер А. Горчинський. Художник К. Сікорський.
1978
1.1. «Червона квіточка» А. Ліперовського за С. Аксаковим. Режисер
А. Горчинський. Художник К. Сікорський. Музичне оформлення
А. Горчинського.
29.3. «Проба серця» О. Корнієнка. Режисер А. Бобровський. Художник
М. Стецюра. Музичне оформлення Є. Корницького.
29.4. «Ця маленька земля» Г. Джагарова. Режисер В. Красінські. Художник
Є. Вєлєв. Музичне оформлення Р. Мортон.
27.6. «Силою не будеш милою» М. Ножкіна, за мотивами п’єси «Шельменко-
денщик» Г. Квітки-Основ’яненка. Режисер П. Загребельний. Художник
К. Сікорський. Музика В. Соловйова-Сєдого. Хореограф А. Гончарик.
14.10. «І змовкли птахи» І. Шамякіна. Режисер А. Горчинський. Художник
М. Стецюра. Музика А. Горчинського.
227
 1979 20.2. «Привиди» Г. Ібсена. Режисер А. Бобровський. Художник К. Сікорський.
18.2. «Дикий ангел» О. Коломійця. Режисер А. Бобровський. Художник Музика Є. Корницького.
М. Стецюра. Музика Б. Янівського. 22.3. «Тітка Лукія» М. Гарєєвої. Режисер. П. Загребельний. Художник
24.2. «Без язика» О. Корнієнка за В. Короленком. Режисер П. Загребельний. М. Стецюра. Композитор О. Білаш.
Художник К. Сікорський. Музичне оформлення Є. Корницького. 19.7. «Грушенька» І. Штока. Режисер А. Бобровський. Художник
31.3. «Троянди юності» О. Корнієнка. Режисер А. Горчинський. Художник К. Сікорський. Музичне оформлення Є. Корницького. Балетмейстер
М. Стецюра. Музика А. Горчинського. Хореограф А. Гончарик. В. Подберезкін.
9.5. «Будиночок на околиці» О. Арбузова. Режисер В. Хім’як. Керівник поста- 15.10. «Ретро» («Сучасна історія») О. Галіна. Художник М. Стецюра. Режисер
новки А. Бобровський. Художник К. Сікорський. Музичне оформлення А. Горчинський. Музика А. Горчинського. Балетмейстер А. Гончарик.
Є. Корницького. 10.11. «Закон вічності» Н. Думбадзе. Режисер П. Загребельний. Художник
21.7. «Дуель» М. Баджієва. Режисер А. Горчинський. Художник М. Стецюра. К. Сікорський. Музичне оформлення Є. Корницького.
Музика А. Горчинського. 30.12. «Дерев’яний король» В. Земіна (Казка). Режисер А. Бобровський. Худож-
27.12. «Майська ніч» А. Осиледчика за М. Гоголем. Режисер А. Бобровський. ник К. Сікорський. Композитор В. Орлов.
Художник М. Стецюра. Музика М. Лисенка, В. Васильєва, О. Рядова. Хо- 1983
реограф А. Гончарик. 15.2. «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого. Режисер А. Бобровський. Худож-
1980 ник М. Стецюра. Музичне оформлення Є. Корницького.
1.1. «Червона шапочка» Е. Шварта (Казка). Режисер А. Горчинський. Худож- 16.4. «Вода з отчої криниці». Драма на 2 дії В. Фольварочного. Режисер
ник В. Крюкова. А. Горчинський. Художник М. Стецюра. Музика А. Горчинського.
16.2. «Поки живу — люблю» Ю. Мушкетика. Режисер А. Горчинський. Худож- 13.5. «Моя професія — синьйор з вищого світу» Дж. Скарначі, Р. Тарабузі. Ре-
ник К. Сікорський. жисер П. Загребельний. Художник К. Сікорський.
23.7. «Тарас Бульба» за М. Гоголем. Режисер П. Загребельний. Художник 29.6. «День у Веселівці». Комедія на 2 дії. П’єса Ю. Мокрієва. Режисер
М. Стецюра. А. Бобровський. Художник К. Сікорський. Музика К. Ляскова. Балетмейс-
22.11. «Вісім люблячих жінок» Р. Тома. Режисер А. Горчинський. Художник тер А. Гончарик.
К. Сікорський. 6.11. «Весільний генерал» Я. Верещака. Режисер П. Загребельний. Художник
30.12. «Ну, вовче, постривай» О. Курляндського (Казка). Режисер І. Ляховський. К. Сікорський.
Художник М. Стецюра. 26.11. «Дамських справ майстер» (музична комедія за твором М. Старицького
«За двома зайцями»). Музика Д. Шевцова, В. Ільїна та В. Лукашова. Ре-
1981 жисер А. Горчинський. Художник М. Стецюра.
18.2. «Піднята цілина» за М. Шолоховим. Режисер П. Загребельний. Художник 30.12. «Свято життя» А. Школьника (Казка). Режисер А. Горчинський. Художник
К. Сікорський. С. Лукашенко. Музика А. Горчинського.
31.3. «Юстина» Х. Вуолійокі. Режисер П. Загребельний. Художник
М. Стецюра.
1984
10.5. «Викрадення чудес» Л. Устинова. Режисер Є. Ваврик. Художник 15.2. «Назар Стодоля» Т. Шевченка. Режисер А. Бобровський. Художник
К. Сікорський. С. Лукашенко.
22.5. «Наталка Полтавка» І. Котляревський. Режисер. А. Бобровський. Худож- 3.4. «Сильні духом» А. Гребньова та М. Медведєва. Режисер А. Горчинський.
ник К. Сікорський. Музика М. Лисенка. Художник К. Сікорський. Музика А. Горчинського.
3.11. «В день ювілею». Режисер А. Горчинський. Художник К. Сікорський. 11.5. «Влада темряви» Л. Толстого. Режисер П. Загребельний. Художник
15.11. «Мертвий бог» М. Зарудного. Режисер П. Загребельний. Художник С. Лукашенко.
М. Стецюра. 14.10. «Веселка» М. Зарудного. Режисер А. Горчинський. Художник
26.12. «Без вини винні» О. Островського. Режисер О. Давидов. Художник М. Стецюра. Музика А. Горчинського.
М. Стецюра. 4.11. «Поріг» О. Дударєва. Режисер А. Бобровський. Художник К. Сікорський.
18.12. «Тріумф кохання» Гансо Пфейфера. Режисер П. Загребельний. Художник
1982 К. Сікорський.
2.1. «Жили-були дві лисички» В. Зиміна (Казка). Режисер А. Бобровський. 30.12. «Учень чарівника» В. Жуковської, С. Бугаєвського. Режисер
Художник К. Сікорський. Музика В. Орлова. Балетмейстер А. Гончарик. А. Бобровський. Художник С. Лукашенко (Казка).

228 229
 1985 1988
26.1. «Рядові» О. Дударєва. Режисер А. Горчинський. Художник К. Сікорський. 1.1. «Таємниця південних морів» С. Кичигіна та Б. Харитонова. Режисер
Музика А. Горчинського. Є. Ваврик. Художник С. Лукашенко.
31.3. «Пісенька про любов і печаль» Л. Жуховицького. Художник 6.3. «Дженні Герхард» Л. Чеха та І. Берга за Т. Драйзером. Режисер
С. Лукашенко. Музика А. Горчинського. А. Бобровський. Художник С. Лукашенко.
21.5. «Роксолана» Г. Бодикіна за романом П. Загребельного. Режисер 20.3. «Кайдашева сім’я» О. Корнієнка за І. Нечуєм-Левицьким. Режисер
П. Загребельний. Художник К. Сікорський. П. Загребельний. Художник К. Сікорський. Музика О. Білаша.
16.10. «Наближення» Ю. Щербака. Режисер А. Бобровський. Художник 30.4. «Пастка» детектив Р. Тома (переклад М. Мещеряка). Режисер
С. Лукашенко. А. Горчинський. Художник С. Лукашенко. Музика А. Горчинського.
20.12. «На світанку» Г. Плоткіна. Музика С. Сандлера (оперета). Режисер 22.10. «Вікторина» Ф. Метлінга. Режисер П. П. Ластівка.
А. Горчинський. Художник К. Сікорський.
31.12. «Квіти щастя» Н. Медведєва. Режисер А. Бобровський. Художник
Вистави малої сцени
С. Лукашенко (Казка). 28.4. «Дорога Олена Сергіївна» Л. Розумовської. Режисер В. Гирич. Художник
В. Гирич.
1986 16.3. «Серце Луїджі» п’єса І. Буковчана. Режисер І. Сачко (вистава молодих ар-
17.1. «Жарти жартами» О. Підсухи. Режисер Р. Коломієць. Художник тистів театру).
К. Сікорський.
22.3. «Затюканий апостол» — трагікомедія А. Макайонка. Режисер
1989
П. Загребельний. Художник С. Лукашенко. 1.1. «Викрадення принцеси, або бравий капрал» Я. Козлова за повістю
15.5. «Якби зустрілися ми знову» — драма В. Лебедєвої та П. Мужука. Режисер В. Жуковського. Режисер Є. Морозов. Студент ІУ курсу режисерського
А. Горчинський. Художник К. Сікорський. Музика Є. Корницького. відділення КДІТМу ім. І. Карпенка-Карого. Художник О. Богатирьова.
30.5. «Фіктивний шлюб» комедія А. Крима. Режисер А. Горчинський. Худож- Музичне оформлення Є. Корницького, Є. Морозова.
ник С. Лукашенко. Музика А. Горчинського. «Діти Арбату» А. Рибакова (п’єса Г. Бодикіна). Режисер А. Горчинський. Худож-
18.10. «Доки сонце зійде, роса очі виїсть...» М. Старицького. Режисер ник О. Вдовиченко. Музичне оформлення А. Горчинського:
А. Бобровський. Художник С. Лукашенко. Музика Є. Корницького. 18.2. «Сини і пасинки» (І частина вистави).
30.12. «Сільва» І. Кальмана. Режисер А. Горчинський. Художник К. Сікорський. 23.3. «Етапи великого шляху» (ІІ частина).
30.12. «Пригоди в Запіччі» Я. Козлова. Режисер А. Бобровський. Художник 10.3. «Сон» О. Беляцького, З. Сагалова. Режисер П. П. Ластівка. Художник
С. Лукашенко (Казка). С. Лукашенко.
16.4. «Весна в зоопарку» Я. Хмельника (мала сцена). Режисура та сценографія
1987 — С. Калини. Дипломант КДІТМу ім. І. Карпенка-Карого.
7.3. «Марія» А. Кудрявцева. Режисер П. Загребельний. Художник 28.5. «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського. Режисер
С. Лукашенко. А. Горчинський. Художник Л. Воробйова. Диригент Є. Корницький.
27.3. «Любов, джаз і чорт» Ю. Грушаса. Режисер Є. Ваврик. Художник 29.10. «Народний Малахій» М. Куліша. Режисер П. П. Ластівка., Художник
К. Сікорський. Музика І. Перчука. С. Лукашенко.
25.10. «Данило Галицький» А. Хижняка та В. Фащука. Режисер А. Бобровський.
Художник К. Сікорський.
1990
3.11. «Наодинці з долею» В. Босовича. Режисер А. Бобровський. Художник 25. 3 «Блез» Клода Монье. Режисер С. Калина. Художник Олена Богатирьова.
К. Сікорський. Музичне оформлення Є. Корницького.
24.11. «А за тим пропав і слід» Д. Вассермена. Режисер П. Загребельний. Худо- 23.2. «Оревуар, товариші!» Б. Рацера. Режисер А. Горчинський. Художник
жник С. Лукашенко. С. Лукашенко. Музика А. Горчинського.
19.12. «Як викрадають красунь» муз. комедія-фарс Б. Апаєва. Режисер 3.5. «Любов по-американськи» В. Кело. Режисер А. Горчинський. Художник
А. Горчинський. Художник С. Лукашенко. Музика А. Горчинського. С. Лукашенко. Музичне оформлення Є. Корницького. Балетмейстер
А. Гончарик.
Відкриття малої сцени 14.5. «Гамлет» В. Шекспіра. Режисер П. П. Ластівка. Художник
20.3. «Наодинці з усіма» О. Гельмана. Режисер П. Загребельний. Художник А. Олександрович. Художник по костюмах Олена Богатирьова. Музичне
К. Сікорський (Вистава на малій сцені). оформлення І. Перкуча.

230 231
17.11. «Наливайко» В. Грипича та В. Серпкова. Режисер В. Грипич. Художник 1995
О. Симоненко. Музика Б. Антківа. Балетмейстер А. Гончарик. 8.1. «Вертеп пана Кугіелло» Едуардо де Філіппо. Режисер В. Жила. Художник
1991 Г. Лоїк. Художник по костюмах І. Альошина.
13.4. «Жидівка-вихристка» І. Тогобочного. Режисер С. Калина. Художник 18.3. «Соломія Крушельницька» Б. Мельничука та І. Ляховського. Режисер
К. Сікорський. Музичне оформлення О. Іванова. Балетмейстер І. Ляховський. Художник Г. Лоїк. Музика Б. Клемчука. Художник по кос-
А. Гончарик. тюмах І. Альошина. Диригент Є. Корницький.
26.5. «Пошились в дурні» М. Кропивницького. Режисер А. Горчинський. Ху- 22.4. «Четверта аксіома» Л. Яновської. Режисер В. Стенько. Художник
дожник М. Авдикович. Музика М. Кропивницького. Балетмейстер К. Сікорський. Музичне оформлення Є. Корницького. Балетмейстер
А. Гончарик. А. Гончарик.
«Гетьман Дорошенко» Л. Старицької-Черняхівської. Режисер 16.7. «Ескоріал», або «Школа блазнів» Мішеля де Гельдерода. Режсер В. Жила.
П. П. Ластівка. Художник О. Богатирьова. Музичне оформлення Художник Г. Лоїк. Художник по костюмах Ол. Бондар.
Ю. Крохіна. 10.10. «Шлюб за оголошенням» В. Канівця. Режисер Євген Ваврик. Художник
14.12. «Сім’я злочинця» П. Джаколетті. Режисер А. Горчинський. К. Сікорський. Музика М. Ластовецького та М. Михася. Балетмейстер
28.12. «Курочка ряба» Н. Шейко-Медведєва (Казка). Режисер С. Калина. Худож- А. Гончарик.
ник В. Якубовський. музика Ю. Кроніна. Балетмейстер А. Гончарик. 1996
1992 12.9. «Циганський барон», оперета Й. Штрауса. Режисер А. Бобровський, Ху-
20.2. «Іван Сірко» («Коли тирса шелестіла») С. Черкасенка. Режисер дожник К. Сікорський. Хормейстер і диригент Є. Корницький. Балетмейс-
П. П. Ластівка. Художник О. Богатирьова. Музичне оформлення тер А. Гончарик.
Є. Корницького. 31.1. «По щучому велінню» М. Кропивницького (Казка). Режисер О. Мосійчук.
28.5. «Як наші діди парубкували» В. Канівця. Режисер А. Горчинський. Худо- Художник В. Мельничук. Музичне оформлення З. Крета. Балетмейстер
жник Г. Лоїк. Балетмейстер А. Гончарик. А. Гончарик.
10.6. «Черниця і спокусник» І. Тогобочного. Режисер А. Горчинський. Худож- 14.4. «Житейське море» І. Карпенка-Карого. Режисер Ф. Стригун. Художник
ник Г. Лоїк. Музика А. Горчинського. Г. Лоїк.
«Суєта» І. Карпенка-Карого. Режисер Ф. Стригун. Художник 15.6. «Недоумкуватий Журден» М. Булгакова за Мольєром. Режисер В. Жила.
К. Сікорський. Художник Г. Лоїк. Художник по костюмах Олена Боднар.
2.9. «Марія Тюдор» В. Гюго. Режисер П. П. Ластівка. Художник Г. Лоїк. Му-
1993 зика Ю. Кроніна. Художник по костюмах Д. Завялова.
10.5. «Галатея» С. Мрожека. Режисер В. Жила. Художник Ірина Альошина.
Музичне оформлення Г. Лучківа. 1997
19.5. «Лимерівна» Панаса Мирного. Режисер Ю. Мельничук. Художник 8.1. «Ніч перед Різдвом» за М. Гоголем. Інсценізація і режисура В. Жили. Ху-
В. Якубовський. Музика А. Ромезова. Балетмейстер А. Гончарик. дожник Г. Лоїк. Музика І. Небесного. Хормейстер і диригент
30.10. «Маруся Богуславка» М. Старицького. Режисер П. Загребельний. Худож- Є. Корницький. Балетмейстер А. Гончарик.
ник К. Сікорський. Музика О. Бурміцького та М. Васильєва. 29.4. «Пригоди Цибуліно та його друзів» Джанні Родарі. Режисер студійної ро-
«Дім божевільних» Едуардо Скарпетті. Режисер В. Сікорський. Художник боти комедійної групи В. Жила. Художник Г. Лоїк. Музичне оформлення
В. Якубовський. Музичне оформлення Є. Корницького. С. Болтова. Тексти пісень В. Гайди. Балетмейстер А. Гончарик.
14.6. «Сотниківна» Б. Мельничука і Є. Лаврика. Режисер Є. Лаврик. Художник
1994 К. Сікорський. Тексти пісень О. Германа і В. Мацюка. Диригент і хормей-
19.3. «Калігула» Альберто Камю. Режисер В. Жила. Художник Г. Лоїк. Худож- стер Є. Корницький.
ник по костюмах О. Бондар. Балетмейстер А. Гончарик. 19.12. «Одруження» М. Гоголя. Режисер В. Жила. Художник Г. Лоїк. Музичне
24.5. «Снігова королева» за Г. Андерсоном (Казка). Переклад Н. Гальперіної. оформлення Ю. Кіцили.
Режисер В. Жила. Художник К. Сікорський. Художник по костюмах
І. Альошина. Музика Л. Новосельцева. Балетмейстер А. Гончарик. 1998
2.10. «Хазяїн» І. Карпенка-Карого. Режисер Ф. Стригун. Художник 21.2. «Гуцулка Ксеня», оперета Ярослава Барнича. Режисер Ф. Стригун. Худо-
К. Сікорський. Художник по костюмах І. Альошина. жник К. Сікорський. Диригент Є. Корницький. Концертмейстери
І. Волянюк та Л. Супонева. Постановка заслуженого працівника культури
Олега Гондрака.

232 233
7.3. «Старомодна комедія» О. Арбузова. Режисер В. Жила. Художник Г. Лоїк.
Музичне оформлення Є. Корницького. Балетмейстер А. Гончарик.
17.10. «Поки вона помирала» Н. Птушкіної. Режисер В. Стенько. Художник
К. Сікорський. Балетмейстер А. Гончарик.
5.12. «Ромул Великий» Фр. Дюренмата. Режисер В. Жила. Художник Г. Лоїк.
Музика Ю. Кіцили.
1999
13.2. «Казка про Моніку» С. Шалтяніса і Л. Яціновічуса. Режисер Ол. Мосій-
чук. Художник Г. Лоїк. Музика Івана Небесного. Хореограф В. Опанасюк.
13.4. «Попелюшка» Шарля Перро. Режисер О. Мосійчук. Балетмейстер
А. Гончарик.
23.10. «Філумена Мартурано» Едуардо де Філіппо. Режисер П. П. Ластівка. Ху-
дожник Г. Лоїк, А. Стадницький.
12.12. «Коханий нелюб», або «Приборкання непокірної» Ярослава Стельмаха.
Режисер В. Жила. Художник К. Сікорський. Музика Б. Селіна. Балетмейс-
тер А. Гончарик.
2000
25.2. «Летюча миша», оперета Й. Штрауса. Режисер В. Стенько. Художник
К. Сікорський. Диригент Є. Корницький.
12.5. «Котигорошко» А. Шияна (Казка). Режисер В. Жила. Художник Г. Лоїк.
Музика С. Маловічка.
27.10. «Ревізор» М. Гоголя. Режисер В. Жила. Художник К. Сікорський. Худож-
ник по костюмах Д. Зав’ялова. Музика І. Небесного.
234
Гастролі Тернопільського обласного музично-
драматичного театру імені Т. Шевченка
(1946–2000)
1946
Коломия Івано-Франківської області
(30.5–16.6): «Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ’яненка; «Запоро-
жець за Дунаєм» Г. Гулака-Артемовського; «Доки сонце зійде, роса очі
виїсть» М. Кропивницького; «Платон Кречет» О. Корнійчука, «Під каш-
танами Праги» К. Симонова, «Дівчина з Барселони» Б. Александрова.
1951
Хотин Хмельницької області (18.7.–29.7): «Наталка Полтавка» І. Котля-
ревського; «Ой не ходи Грицю...» і «Майська ніч» М. Старицького; «Доки
сонце зійде, роса очі виїсть» М. Кропивницького; «Наймичка»
І. Карпенка-Карого; «Украдене щастя» І. Франка; «Підступність і кохан-
ня» Ф. Шіллера; «Калиновий гай» О. Корнійчука; «Втрачений дім»
С. Михалкова; «Західний кордон» І. Прута та М. Шпанова; «Весілля з
приданим» М. Дьяконова.
Дунаївці (11.8.–26.8.); Заражани (18.7.–29.7.); Оринін (3.8.–21.8.) Хмельницької
обл.
Кам’янець-Подільський (31.7.–26.8.): «Наталка Полтавка» І. Котляревського;
«Ой не ходи Грицю...», «Майська ніч» і «Маруся Богуславка» М. Ста-
рицького; «Доки сонце зійде...» М. Кропивницького; «Наймичка»
І. Карпенка-Карого; «Украдене щастя» І. Франка; «Підступність і кохан-
ня» Ф. Шіллера; «Калиновий гай» О. Корнійчука; «Західний кордон»
І. Прута та М. Шпанова; «Весілля з приданим» М. Дьяконова; «Люди доб-
рої волі» Г. Мдівані.
1952
Алтайський край. Армавір (5.–28.6.); Єйськ (5–28.7.); Новоросійськ (1.–31.8.)
Краснодарського краю: «Одруження» М. Гоголя; «Підступність і кохан-
ня» Ф. Шіллера; «В степах України» і «Калиновий гай» О. Корнійчука; «Її
друзі» В. Розова; «Весілля з приданим» М. Дьяконова; «Честь сім’ї»
Г. Мухтарова та ін.
1953
Ізмаїл (10.6.–8.7.); Балта (22–23.7.); Білгород-Дністровський (8.7.–21.7.) Одесь-
кої обл.; Тирасполь Молдавської РСР (24.7.–21.8.): «Майська ніч»
М. Старицького; «Наймичка» І. Карпенка-Карого; «Украдене щастя»
І. Франка; «Закохана витівниця» Лопе де Вега; «Овід» Е.-Л. Войнич; «Пі-
дступність і кохання» Ф. Шіллера; «Не називаючи прізвищ» В. Минка;
235
 «Сто мільйонів» В. Собка та Б. Балабана»; «Весілля з приданим»
М. Дьяконова; «Її друзі» В. Розова.
1954
Калуга (23.6.–26.7.); Тамбов (28.7. –29.8.); Рязань (2.9.–22.9.): «Дай серцю во-
лю…» М. Кропивницького; «Ой не ходи Грицю...», «Маруся Богуславка»
М. Старицького; «Безталанна», «Наймичка» І. Карпенка-Карого; «Лимері-
вна» П. Мирного»; «Весілля в Малинівці» В. Юхвіда; «Устим Кармелюк»
В. Суходольського; «Тарас Шевченко» Ю. Костюка; «Навіки разом»
Л. Дмитренка; «Пісня серця» В. Вакуленка.
Кам’янець-Подільський (10.7.–18.7.): «Маруся Богуславка», «Ой не ходи Гри-
цю...» М. Старицького; «Такі часи» Є. Юрандота; «Устим Кармелюк»
В. Суходольського та інші.
1956
Кам’янець-Подільський (18.–30.6.): «У неділю рано зілля копала» за
О. Кобилянською; «Ключі до щастя» О. Корнієнка; «Пісня серця»
В. Вакуленка; «Любов Ганни Берізко» В. Пистоленка; «Вогненний міст»
Б. Ромашова; «Слава» В. Гусєва; «Роки блукань» О. Арбузова.
Рівне (16–21.9): «У неділю рано зілля копала» за О. Кобилянською; «Людина і
вовк» А. Гімера; «Ключі до щастя» О. Корнієнка та інші.
Вінниця (22.9.–7.10): «Украдене щастя» І. Франка; У неділю рано зілля копала»
за О. Кобилянською; «Людина і вовк» А. Гімера; «Ключі до щастя»
О. Корнієнка та інші.
1957
Дрогобич Львівської обл. (15–30.6.): «Лиха доля» М. Старицького; «Анджело»
В. Гюго; «Устим Кармелюк» В. Суходольського; «Ключі до щастя»
О. Корнієнка; «Буйна голівонька» Б. Мінца; «Кришталеве джерело»
Є. Бондаревої; «Чудесний сплав» В. Кіршона; «Одна ніч» Б. Горбатова.
Львів (2–21.7.): «Лиха доля» М. Старицького; «У неділю рано зілля копала» за
О. Кобилянською; «Людина і вовк» А. Гімера; «Банкір» О. Корнійчука;
«Ключі до щастя» О. Корнієнка; «Буйна голівонька» Б. Мінца; «Одна ніч»
Б. Горбатова; «Ураган» С. Смулянської.
Чернівці (22–31.7.): «Лиха доля» М. Старицького; «Людина і вовк» А. Гімера;
«Устим Кармелюк» В. Суходольського; «Ключі до щастя» О. Корнієнка та
інші.
Львів (30.9.–1.10.): «Людина і вовк» А. Гімера; «Одна ніч» Б. Горбатова.
1958
Київ (25.5.): Перша Українська театральна весна: «Наливайко» за І. Ле.
Кам’янець-Подільський (1–18.7.): «Лиха доля» М. Старицького; «Людина і вовк»
А. Гімера; «Сади цвітуть» М. Масса.
1959
Київ (1–17.8.): «Повія» П. Мирного; «Наливайко» за І. Ле; «Ключі до щастя»
О. Корнієнка; «Моряк та чорнобурка» З. Мороза; «Брати Єршови»
В. Кочетова.
236
Біла Церква, Сквира, Ставищі Київської обл. (2–15.8.): окремі вистави: «Нали-
вайко» за І. Ле; «Повія» П. Мирного.
1960
Львів (8–30.6.): «Не судилось» М. Старицького; «Повія» за П. Мирним; «Нали-
вайко» за І. Ле; «Дальня луна» С. Голованівського; «Моряк та чорнобур-
ка» З. Мороза; «Син віку» І. Купріянова; «Сьогодні і завжди» Г. Мазіна;
«Пісня Софії» Р. Хубецової і Г. Хагуєва та інші.
1961
Волгоград (11.7.–8.8.): «Циганка Аза» і «Не судилось» М. Старицького; «Вій»
М. Кропивницького; «Мати-наймичка» І. Тогобочного; «Катерина»
М. Аркаса; «Повія» за П. Мирним; «Наливайко» за І. Ле; «Шуміли верби
над Дністром» О. Корнієнка та К. Житника.
1964
Мінськ (6.6.–30.6.): «Оборона Буші», «Не судилось», «Циганка Аза»
М. Старицького; «Мати-наймичка» І. Тогобочного; «У неділю рано зілля
копала» за О. Кобилянською; «Ой піду я в Бориславку» за І. Франком; «В
степах України» О. Корнійчука; «Ціною любові» О. Корнієнка; «Шуміли
верби над Дністром» О. Корнієнка і К. Житника; «Марина»
М. Зарудного»; «Північна мадонна» Братів Тур; Порт Артур» І. Попова та
О. Степанова.
Бобруйськ (20–28.6.): Не судилось» і «Циганка Аза» М. Старицького; «Мати-
наймичка» І. Тогобочного та Т. Шевченком; «У неділю рано зілля копала»
за О. Кобилянською; «Шуміли верби над Дністром» О. Корнієнка і
К. Житника.
Львів (11–22.7.): «Оборона Буші» М. Старицького; «Ой піду я в Бориславку» за
І. Франком; «Олеся» за О. Купріним; «Марина» М. Зарудного»; «Ціною
любові» О. Корнієнка.
Стрий (22.7.): «Олеся» за О. Купріним.
Радехів (17.7.): «Ціною любові» О. Корнієнка.
Київ (1–11.9.): «Замулені джерела» М. Кропивницького; «Оборона Буші»
М. Старицького; «Ой піду я в Бориславку» за І. Франком; «Ціною любові»
О. Корнієнка; «Шуміли верби над Дністром» О. Корнієнка і К. Житника;
«Північна мадонна» Братів Тур.
1966
Новосибірськ (15.6.–1.7.); Барнаул (12–31.7.); Томськ (1–23.8.): «Дай серцю во-
лю…» і «Замулені джерела» М. Кропивницького; Не судилось» і «Циган-
ка Аза» М. Старицького; «Мати-наймичка» І. Тогобочного; «У неділю ра-
но зілля копала» за О. Кобилянською; «Ой піду я в Бориславку» за
І. Франком; «Маруся Чурай» І. Микитенка; «Ціною любові» О. Корнієнка;
оперета «Вільний вітер» І. Дунаєвського.
Бійськ Алтайського краю (3–13.7.): «Дай серцю волю…» М. Кропивницького;
«Циганка Аза» М. Старицького; «Мати-наймичка» І. Тогобочного; «У не-
ділю рано зілля копала» за О. Кобилянською; «Вільний вітер»
І. Дунаєвського.
237
Горно-Алтайськ Алтайського краю (2–4.7.): «Дай серцю волю…»
М. Кропивницького; «Мати-наймичка» І. Тогобочного.
1967
Свердловськ (1–30.7.) і Челябінськ (1–27.8.): опера «Запорожець за Дунаєм»
С. Гулака-Артемовського; Дай серцю волю…» М. Кропивницького; «Не
судилось», «Циганка Аза», «Ой не ходи Грицю…» М. Старицького; «Ма-
ти-наймичка» І. Тогобочного; «У неділю рано зілля копала» за
О. Кобилянською; «Сині роси» М. Зарудного; «Закохані серця»
І. Барабаша; «Ціною любові» О. Корнієнка.
Міасс Челябінської обл. (18–24.8.): опера «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-
Артемовського; «Мати-наймичка» І. Тогобочного; «Сині роси»
М. Зарудного; «Ціною любові» О. Корнієнка.
Верхній Тагіл (26.7.): «Закохані серця» І. Барабаша.
1968
Москва (2–4.2.): «Дай серцю волю…» М. Кропивницького; «Незабутнє» («Украї-
на в огні») за О. Довженком; «Спасибі тобі, моє кохання» О. Коломійця.
1972
Хмельницький (4.5.–9.7.): «Дай серцю волю…» М. Кропивницького; «Земля» за
О. Кобилянською; «Незабутнє» за О. Довженком; «На сьомому небі»,
«Сині роси» М. Зарудного; «Не залишай мене в дорозі» Ю. Мушкетика,
«Жарти жартами» О. Підсухи; «Вірус кохання» Ю. Бобошка та
В. Данилевича; «Операція «Цибуля» П. Автамонова; «Ціною любові»
О. Корнієнка; «Чортове плем’я» Г. Мухтарова.
Кам’янець-Подільський (30.5.–9.6.): «Дай серцю волю…» М. Кропивницького;
«Безталанна» І. Карпенка-Карого; «Мати-наймичка» І. Тогобочного; «Зе-
мля» за О. Кобилянською; «Сід» П. Корнеля; «На сьомому небі»
М. Зарудного; «Ціною любові» О. Корнієнка; «Вірус кохання»
Ю. Бобошка та В. Данилевича; «Операція «Цибуля» П. Автамонова; «Чор-
тове плем’я» Г. Мухтарова.
Брест (1–28.7.): «Дай серцю волю…» М. Кропивницького; «Безталанна»
І. Карпенка-Карого; «Мати-наймичка» І. Тогобочного; «Земля» за
О. Кобилянською; «Сід» П. Корнеля; «Незабутнє» за О. Довженком; «На
сьомому небі» М. Зарудного; «Шлях до сина» і «Ціною любові»
О. Корнієнка; «Вірус кохання» Ю. Бобошка та В. Данилевича; «Невигада-
на повість» Я. Майстренка; «Чортове плем’я» Г. Мухтарова.
Пінськ (22–27.7.): «Дай серцю волю…» М. Кропивницького; «Безталанна»
І. Карпенка-Карого; «Мати-наймичка» І. Тогобочного; «Ціною любові»
О. Корнієнка; «Вірус кохання» Ю. Бобошка та В. Данилевича.
1973
Черкаси (1–29.6.): «Дай серцю волю…» М. Кропивницького; «Безталанна»
І. Карпенка-Карого; «Мати-наймичка» І. Тогобочного; «Земля» за
О. Кобилянською; «На всякого мудреця доволі простоти»
О. Островського; «Незабутнє» за О. Довженком; «Роман Міжгір’я»
П. Т. Ластівки за І. Ле; «Ціною любові» О. Корнієнка; «Вірус кохання»
238
Ю. Бобошка та В. Данилевича; «Іркутська історія» О. Арбузова; «Країна
Айгуль» М. Каріма.
Кременчуг (1–15.7.): «Дай серцю волю…» М. Кропивницького; «Безталанна»
І. Карпенка-Карого; «Мати-наймичка» І. Тогобочного; «Роман Міжгір’я»
П. Т. Ластівки за І. Ле; «Ціною любові» О. Корнієнка; «Вірус кохання»
Ю. Бобошка та В. Данилевича; «Невигадана історія» Я. Майстренка; «Ір-
кутська історія» О. Арбузова. Вечір українських водевілів: «По ревізії»,
«На перші гулі», «По-модньому».
1974
Рівне (1–30.6.): «Дай серцю волю…» М. Кропивницького; «Земля» за О. Ко-
билянською; «Незабутнє» за О. Довженком; «Голубі олені» О. Коломійця;
«Роман Міжгір’я» П. Т. Ластівки за І. Ле; «Ключі до щастя» і «Ціною лю-
бові» О. Корнієнка; «Полярна зоря» О. Гальперіної та Ю. Анненкова.
1975
Тамбов (30.5.–29.6.) і Бєлгород (2–27.7.): «Дай серцю волю…»
М. Кропивницького; «Наймичка» І. Карпенка-Карого; «Земля» за
О. Кобилянською; «Голубі олені» О. Коломійця; «Роман Міжгір’я»
П. Т. Ластівки за І. Ле; «Ціною любові» і «Ключі до щастя» О. Корнієнка;
«Вірус кохання» Ю. Бобошка та В. Данилевича; «Я завжди посміхаюсь»
Я. Сегеля.
Мічурінськ (1–25.6.): «Ціною любові» О. Корнієнка; «Іркутська історія»
О. Арбузова; «Я завжди посміхаюсь» Я. Сегеля; «Серце Довбуша»
В. Євлампія (Казка).
Чернівці (9–29.9.): «Дай серцю волю…» М. Кропивницького; «Наймичка»
І. Карпенка-Карого; «Земля» за О. Кобилянською; «Платон Кречет»
О. Корнійчука; «Ціною любові», «Ключі до щастя» О. Корнієнка; «Вірус
кохання» Ю. Бобошка та В. Данилевича; «Поки гарба не перекинулась»
О. Іоселіані.
1976
Тирасполь (8–28.5.) і Бендери (7–16.5.) Молдавської РСР
Керч (30.5.–20.6.) і Джанкой (21–30.6.) Кримської обл.: «Дай серцю волю…»
М. Кропивницького; «Безталанна» і «Наймичка» І. Карпенка-Карого; «Чо-
рноморці» М. Стельмаха за М. Старицьким; «Таке довге, довге літо»
М. Зарудного; «Голубі олені» і «Кравцов» О. Коломійця; «Вірус кохання»
Ю. Бобошка та В. Данилевича; «Плаття для вихідного дня» В. Карасьова.
1977
Хмельницьк, Кам’янець-Подільський, Барановичі, Пінськ
1978
Миколаїв (12–28.6.); Бердянськ (2–21.7.): «Дай серцю волю…» М. Кро-
пивницького; «Рідний дім» І. Шамякіна; «Гріх і покаяння» І. Карпенка-
Карого; «Плаття для вихідного дня» В. Карасьова.
Івано-Франківськ (вересень): «Голубі олені» О. Коломійця; «Сучасна історія»
О. Галіна; «Грушенька» за О. Лєсковим; «Силою не будеш милою»
239
 В. Соловйова-Сєдого та М. Ножкіна; «Мартин Боруля» І. Карпенка-
Карого; «Безталанна» І. Карпенка-Карого; «Моя професія — синьйор з
вищого світу» Дж. Скарначчі та Р. Тарабузі; «Тарас Бульба» за
М. Гоголем.
1980
Тирасполь, Бендери у Молдові (3.5.–22.5.): «Дикий Ангел» О. Коломійця; «І змо-
вкли птахи» І. Шамякіна; «Дуель» М. Байджієва; «Безталанна»
І. Карпенка-Карого; «Наймичка» І. Карпенка-Карого; «Силою не будеш
милою» В. Соловйова-Сєдого та М. Ножкіна; «Шельменко — денщик»
Г. Квітки-Основ’яненка; «Троянди юності» О. Корнієнка; «Майська ніч»
за М. Гоголем.
Львів (1.6.–30.6.): «Троянди юності» О. Корнієнка; «І змовкли птахи»
І. Шамякіна; «Дикий Ангел» О. Коломійця; «Поки живу — люблю
Ю. Мушкетика; «Земля» за О. Кобилянською; «Майська ніч» за
М. Гоголем; «Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького;
«Безталанна» І. Карпенка-Карого; «Силою не будеш милою»
В. Соловйова-Сєдого та М. Ножкіна; «Шельменко-денщик» Г. Квітки-
Основ’яненка; казка «Червона Шапочка» Є. Шварца.
Київ (6.9.–21.9.): «Таке довге, довге літо» М. Зарудного; «Тарас Бульба» за
М. Гоголем; «Без язика» за В. Короленком; «Дай серцю волю, заведе в не-
волю» М. Кропивницького; «Поки живу — люблю» Ю. Мушкетика.
1981
Золочів Львівської обл. (1.7.–31.7.): «Тарас Бульба» за М. Гоголем; «Таке довге,
довге літо» М. Зарудного; «Дай серцю волю...» М. Кропивницького; «Без-
таланна» І. Карпенка-Карого; «Земля» за О. Кобилянською; «Троянди
юності» О. Корнієнка та інші.
Чернівці (9.9.–30.9.)
1982
Пенза (1.6.–30.6.)
Тамбов (1.7.–31.7.): «Наталка Полтавка» І. Котляревського; «Грушенька»
І. Штока; «Безталанна» І. Карпенка-Карого.
1983
Кіровоград (1.6.–30.6.): «Тарас Бульба» за М. Гоголем; «Силою не будеш милою»
В. Соловйова-Сєдого та М. Ножкіна; «Мартин Боруля» І. Карпенка-
Карого; «Моя професія — сеньйор з вищого світу» Дж. Скарначчі та
Р. Тарабузі; «Грушенька» І. Штока; «Чужий дім» М. Зарудного; «Троянди
юності» О. Корнієнка.
Івано-Франківськ (11.9.–5.10.): «Тарас Бульба» за М. Гоголем; «Голубі олені»
О. Коломійця; «Сучасна історія (Ретро)» О. Галіна; «Безталанна» та «Мар-
тин Боруля» І. Карпенка-Карого; «Моя професія — синьйор з вищого сві-
ту» Дж. Скарначчі та Р. Тарабузі.
240
1984
Петропавловськ (червень): «Голубі олені» О. Коломійця; «Безталанна»
І. Карпенка-Карого; «Грушенька» І. Штока; «Дамських справ майстер»
В. Ільїна та В. Лукашова.
Караганда (липень): «Силою не будеш милою» В. Соловйова-Сєдого та
М. Ножкіна; «Грушенька» І. Штока; «Дамських справ майстер» В. Ільїна
та В. Лукашкова та інші.
1985
Челябінськ (1.6.–30.6.):
Орськ (1.7.–24.7.) Оренбурзької обл.: «Тарас Бульба» за М. Гоголем; «Голубі оле-
ні» О. Коломійця; «Веселка» М. Зарудного; «Дамських справ майстер»
В. Ільїна та В. Лукашкова; «Майська ніч» за М. Гоголем; «Наталка Полта-
вка» І. Котляревського; «Силою не будеш милою» В. Соловйова-Сєдого та
М. Ножкіна; «Грушенька» І. Штока; «Моя професія — синьйор з вищого
світу» Дж. Скарначчі та Р. Тарабузі; «Троянди юності» О. Корнієнка; каз-
ка «Жили-були дві лисички» В. Зиміна.
Чернівці (8.9.–29.9.): «Сучасна історія (Ретро)» О. Галіна; «Грушенька» І. Штока;
«Влада темряви» Л. Толстого; «Роксолана» П. Загребельного; «Дамських
справ майстер» В. Ільїна та В. Лукашкова; «Мартин Боруля» І. Карпенка-
Карого; «Моя професія — синьйор з вищого світу» Дж. Скарначчі та
Р. Тарабузі; казка «Жили-були дві лисички» В. Зиміна; «Учень чарівника»
В. Жулкевської та С. Бугайського.
1986
Кам’янець-Подільський (5.6.–20.6.): «Роксолана» П. Загребельного; «Грушень-
ка» І. Штока; «Дамських справ майстер» В. Ільїна та В. Лукашкова; «Мар-
тин Боруля» І. Карпенка-Карого; «Моя професія — синьйор з вищого сві-
ту» Дж. Скарначчі та Р. Тарабузі; «Силою не будеш милою»
В. Соловйова-Сєдого та М. Ножкіна; «Сучасна історія (Ретро)» О. Галіна;
казка «Жили-були дві лисички» В. Зиміна.
Хмельницький (3.9.–28.9.): «Роксолана» П. Загребельного; «Мартин Боруля» і
«Безталанна» І. Карпенка-Карого; «Грушенька» І. Штока; «Троянди юнос-
ті» О. Корнієнка; казка «Жили-були дві лисички» В. Зиміна.
1987
Бєлгород (20.6.–30.6.): «Роксолана» П. Загребельного, Г. Бодикіна; «Доки сонце
зійде, роса очі виїсть» М. Кропивницького; «Наталка Полтавка» І. Котля-
ревського; «Силою не будеш милою» В. Соловйова-Сєдого та М. Ножкіна;
«Дамських справ майстер» В. Ільїна та В. Лукашкова; «Марія»
О. Кудрявцева; «Сільва» І. Кальмана; «Грушенька» І. Штока; «Веселка»
М. Зарудного; «Фіктивний шлюб» А. Крима; «Наодинці з усіма»
О. Гельмана; казка «Жили-були дві лисички» В. Зиміна.
Луцьк (21.9.–30.9.): «Тарас Бульба» за М. Гоголем; «Роксолана» П. Загре-
бельного; «Сільва» І. Кальмана; «Силою не будеш милою» В. Соловйова-
Сєдого та М. Ножкіна; «Моя професія — сеньйор з вищого світу»
Дж. Скарначчі та Р. Тарабузі; «Доки сонце зійде, роса очі виїсть»
241
 М. Кропивницького; «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого; «Любов, джаз
і чорт» Ю. Грушаса; «Наталка Полтавка» І. Котляревського; «Марія»
О. Кудрявцева; «Сучасна історія (Ретро)» О. Галіна.
1988
Рівне (4.5.–30.5.): «Роксолана» за П. Загребельним; «Тарас Бульба» за М. Гого-
лем; «Сільва» І. Кальмана; «Джені Герхардт» за Т. Драйзером; «Кайдаше-
ва сім’я» за І. Нечуєм-Левицьким; казка «Жили-були дві лисички»
В. Зиміна.
Ужгород (2.7.–31.7.): «Кайдашева сім’я» за І. Нечуєм-Левицьким; «Роксолана» за
П. Загребельним; «Тарас Бульба» за М. Гоголем; «Джені Герхардт» за
Т. Драйзером; «Сільва» І. Кальмана; «Пастка» Р. Тома; «Мартин Боруля»
І. Карпенка-Карого; «Як викрадають красунь» Б. Атиєва; казка «Жили-
були дві лисички» В. Зиміна.
Черкаси (1.6.–28.6.): «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» М. Кропивницького;
«Тарас Бульба» за М. Гоголем; «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого;
«Силою не будеш милою» В. Соловйова-Сєдого та М. Ножкіна; «Пастка»
Р. Тома; «Фіктивний шлюб» А. Крима; «Сільва» І. Кальмана; «Джені Гер-
хардт» за Т. Драйзером; «Як викрадають красунь» Б. Атиєва.
1989
Могильов (1.6.–30.6.) і Бобруйськ (1.7.–20.7.) Білорусь: «Сон» О. Беляцького та
О. Сагалова; «Кайдашева сім’я» за І. Нечуєм-Левицьким; «Вікторина»
Ф. Метлінга; казка «Жили-були дві лисички» В. Зиміна; «Сільва»
І. Кальмана; «Як викрадають красунь» Б. Атиєва; «Джені Герхардт» за
Т. Драйзером; «Діти Арбату» за Б. Рибаковим; «Дамських справ майстер»
В. Ільїна та В. Лукашкова; «Наталка Полтавка» І. Котляревського; «Мар-
тин Боруля» І. Карпенка-Карого; «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-
Артемовського; «За двома зайцями» М. Старицького.
Івано-Франківськ (9.9.–1.10.): «Сон» О. Беляцького, «Кайдашева сім’я» за
І. Нечуєм-Левицьким, «Сільва» І. Кальмана, «Мартин Боруля»
І. Карпенка-Карого та ін.
1990
Львів (1.7.–30.7.): «Гамлет» Шекспіра, «Сільва» І. Кальмана, «За двома зайцями»
М. Старицького.
Чернівці (10.9.–30.9.): «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого, «Запорожець за Ду-
наєм» Гулака-Артемовського, «Сільва» І. Кальмана.
1991
Дрогобич (1.6.–15.6.): «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого, «Запорожець за Ду-
наєм» Гулака-Артемовського, «Кайдашева сім’я» за І. Нечуй-Левицьким,
«Сільва» І. Кальмана, «За двома зайцями» М. Старицького.
1992
Київ (30–31.3.): «Гетьман Дорошенко» Л. Старицької-Черняхівської.
Рівне (липень): «Гетьман Дорошенко» Л. Старицької-Черняхівської.
242
Запоріжжя (17–18.4.): «Гетьман Дорошенко» Л. Старицької-Черняхівської; «Про
що тирса шелестіла» («Іван Сірко») С. Черкасенка.
Луцьк (липень): «Гетьман Дорошенко» Л. Старицької-Черняхівської.
1993
Івано-Франківськ: «Дім божевільних» Е. Скарпетті, «Хазяїн» І. Карпенка-Карого.
1994
Львів: «Калігула» Камю, «Суєта» Карпенка-Карого.
Чернівці (18.6.–2.7.): «Калігула» Камю, «Суєта» Карпенка-Карого, «Дім божеві-
льних» Е. Скарпетті.
Коломия (5.7.–9.7.): «Хазяїн» І. Карпенка-Карого, «Дім божевільних» Е. Скар-
петті.
1998
Луцьк (20.5.–24.5.): «Гуцулка Ксеня» Я. Барнича; «Дім божевільних» Е. Скар-
петті; «Житейське море» І. Карпенка-Карого; казка «По щучому велінню»
М. Кропивницького.
Чернівці (20.9.–24.9.): «Гуцулка Ксеня» Я. Барнича; «Житейське море» І. Кар-
пенка-Карого; «Дім божевільних» Е. Скарпетті; казка «Курочка ряба»
Н. Медведєвої.
Хмельницький: «Житейське море» І. Карпенка-Карого.
Івано-Франківськ (3–7.6.): «Гуцулка Ксеня» Я. Барнича; «Житейське море»
І. Карпенка-Карого; казка «По щучому велінню» М. Кропивницького.
1999
Рівне (1.12.): «Дім божевільних» Е. Скарпетті.
Івано-Франківськ (25.12.): «Житейське море» І. Карпенка-Карого.
2000
Івано-Франківськ (24.5.): «Коханий нелюб» Я. Стельмаха.
Чернівці (12–17.9.): «Поки вона помирала» Н. Птушкіної; «Коханий нелюб», або
«Приборкання непокірного» Я. Стельмаха; «Летюча миша» Й. Штрауса;
казка «Котигорошко» А. Шияна.
Тернопільський театр
актора і ляльки (1980–2000)
Коротка історія театру. Основна література
Колектив Театру актора і ляльки
Гайда В. Театр ляльок таки реорганізовують. Правда, тепер уже в театр актора і
ляльки // Тернопіль вечірній. — 1997. –2 серп.
Градоблянська Г. Сцена і меценати: Сторінка з історії Театру ляльок в Тернополі
// Театральна бесіда. — 2000. — №2 (97). — С. 28–29.
243
Зіцерман Ю. І будуть прем’єри: [у новоствореному в м. Тернополі театрі ляльок]
// Ровесник. — 1980. — 5 черв.
Мочар Т. Ляльки складають іспит: [Нотатки з першого республ. фестивалю] //
Культура і життя. — 1983. — 21 серп.
Переможці конкурсу // Культура і життя. — 1986. — 13 лип.
Стецько В. Люди рідкісних професій // Ровесник. — 1981. — 1 серп.
Теремко В. Кожен день — прем’єра // Ровесник. — 1986. — 2 трав.
Уральський М. Подарували ровесникам казку: [Про створення лялькового театру
при Тернопільському палаці піонерів і школярів у 1970 р.; керівник
А. Н. Кирильчук] // Ровесник. — 1983. — 7 трав.
***
Паламар А. День народження казки: Театр відкриває першу прем’єру виставою
«Сембо» Єлисеєва // Вільне життя. — 1980. — 2 листоп.
Сушкевич В. Там чудеса...: Фоторепортаж з відкриття нового сезону театру
ляльок в Тернополі // Вільне життя. — 1986. — 23 лют.
Тарасенко Т. Нещодавно Тернопільський театр ляльок повернувся з Польщі // Те-
рнопіль вечірній. — 1993. — 13 жовт.
Удіна Т. Ляльковий театр — це серйозно: про репертуар, сцену і новосілля // Ро-
весник. — 1983. — 1 груд.
Хміляр Л. Театр — це особливий світ // Подільське слово. — 1997. — 20 груд.
***
За кулісами театру // Тернопіль вечірній. — 1993. — 27 берез.
Кройтор Ю. В липні обласний театр ляльок успішно завершив 14-й театральний
сезон // Вісник Тернопілля. — 1994. — 26 серп.
Кройтор Ю. Де живе казка: Терноп. театру ляльок — 10 років // Вільне життя. —
1990. — 30 жовт.
Кройтор Ю. Для дітей і ... дорослих: Відкриття сезону Терноп. театру ляльок //
Ровесник. — 1986. — 30 жовт.
Кройтор Ю. До зустрічі в новому театральному сезоні // Вісник Тернопілля. —
1996. — 19 лип.
Кройтор Ю. Запрошуємо на новий театральний сезон театру ляльок! // Соломія.
— 1997. — №2. — С. 4.
Кройтор Ю. Ляльки чекають: Відкрив черговий сезон обласний театр ляльок //
Вільне життя. — 1987. — 25 жовт.
Кройтор Ю. Чекаємо вас у театрі актора і ляльки: [Відкриття сезону] // Свобода.
— 1997. — 27 верес.
Кройтор Ю. Свято — це мрія і дійсність: [До свят — святого Миколая і Різдва
Христового] // Свобода. — 1995. — 1 груд.
***
Весна Х. Принцеса, сажотрус та інші: [Про прем’єру в театрі ляльок] // Ровесник.
— 1989. — 22–28 січ.
Завалков С. Дивосвіт російської казки: нова вистава театру ляльок // Вільне жит-
тя. — 1981. — 13 груд.
Завалков С. Дружбою сильні: Прем’єра в театрі ляльок // Вільне життя. — 1984.
— 20 черв.
244
Завалков С. Незвичні ролі акторів: Про нову виставу в театрі ляльок // Вільне
життя. — 1987. — 26 квіт.
Завалков С. Хвилюючи дітей і дорослих // Вільне життя. — 1985. — 2 квіт.
Сушкевич В. Червень: директор театру ляльок Юліан Кройтор: [Він вважає, що
ляльки можуть усе — сміятися і плакати, радіти і страждати, боротися і
перемагати] // Русалка Дністрова. — 1993. — №13 (черв.).
***
Гаврилишин В. Вистава, яка зачарувала, або Добродушко крокує по Вкраїні // Те-
рнопіль вечірній. — 1995. — 5 серп.
Завалков С. «Палаючі вітрила» / Л. Браусевич у Тернопільському театрі ляльок //
Вільне життя. — 1982. — 17 лют.
Завалков С. Повчальний урок: [Рец. на виставу «Казка про ледаря»] // Вільне жит-
тя. — 1983. — 6 серп.
Завалков С. «Русалонька». [Нова вистава театру ляльок] // Вільне життя. — 1981.
— 21 жовт.
Завалков С. У театрі ляльок — «Буратіно»: Рецензуємо виставу // Вільне життя.
— 1983. — 19 берез.
Завалков С. Чудеса суворого краю: [Прем’єра «Північної казки» І. Заграєвської] //
Вільне життя. — 1982. — 5 трав.
Завадович Р. «Пригоди гномика Ромтомтомика»: Казкова історія для театру
ляльок: [Терноп. драматурги Б. Мельничук та Раїса Олефір] // Культура і
життя. — 1996. — 10 лип. — (Презентація книги).
Сачко Я. «Журавлине пір’я» — [так називається вистава, якою колектив розпочав
новий сезон] // Тернопіль вечірній. — 1998. — 19 верес.
Сачко Я. Свято для маленьких: «День народження Бутуза»: [У Терноп. театрі ак-
тора і ляльки знову прем’єра] // Тернопіль вечірній. — 1998. — 24 черв.
Тарасенко Т. Про Кіклопа і про козаків: Про репертуар театру // Тернопіль вечір-
ній. — 1993. — 1 верес.
***
Градоблянська Г. Початок: Начерки творчого портрета: [Про артиста Терноп. теа-
тру ляльок О. Царькова] // Ровесник. — 1986. — 9 серп. — (Театр. Актори.
Глядачі).
Саган Б. І засміялась Несміяна : [Про акторку Терноп. театру ляльок Т. Логінову]
// Вільне життя. — 1987. — 17 січ., фото. — (Творчість молодих).
***
Мельничук Б. Люди і ляльки: Знайомтеся Володимир Якубовський: [Художник
театру] // Тернопіль вечірній. — 1992. — 10 черв.
***
Тернопільський театр ляльок // УРЕ. — К., 1984. — Т. 11. — С. 226.
245
 ШЕЛЕП ІВАН ВАСИЛЬОВИЧ
художній керівник театру актора і ляльки
Народився в Заліщиках 13 липня 1962 р. Закінчив факультет актора дра-
ми і кіно Київського театрального інституту ім. І. Карпенка-Карого (клас
професора М. Карасьова, 1983 р.)
Працював у 1985-88 рр. актором Тернопільського драматичного те-
атру ім. Т. Шевченка., а згодом заступником директора Тернопільського
театру ляльок. З 1976 р.після реорганізації закладу у Тернопільський те-
атр актора і ляльки працює художнім керівником театру.
246
ЛІСОВИЙ ВОЛОДИМИР МИХАЙЛОВИЧ
театрознавець і режисер, заслужений артист України
Народився 15 березня 1947 на Курильських островах — острів Уто-
руп, село Гарячі Ключі Сахалінської області, у сім’ї військового офіцера.
Переїхав з батьками в Естонію, у Таллінні закінчив середню школу
(1965). У Москві закінчив 1978 театрознавчий факультет ГІТІСу по класу
професора М. Ільяша.
Навчався у Липецькому педінституті. Працював актором, згодом
режисером Липецького театру ляльок (1970–1982), головним режисером
Вінницького (1982–1995) і Тернопільського театрів ляльок (з 1995) (з
1 листопада 1997 — Театр актора і ляльки).
Поставив близько 50 вистав у названих вище театрах. Тричі був від-
значений Почесною Грамотою Міністерства культури України за успішні
досягнення у постановках вистав.
На тернопільській сцені В. Лісовий поставив у 1995–2000 рр. 13 ви-
став: «Чарівна лампа Аладіна» Н. Гернет, «Кіт у чоботях» Д. Самойлова
— на І Міжнародному фестивалі «Подільська лялька–1999» у Вінниці —
диплом лауреата; «Золоте курча» В. Орлова — на Міжнародному фести-
валі «Інтер-лялька–98» в Ужгороді — диплом лауреата; «Таємничий гі-
попотам» В. Лівшиця та І. Качанової — на Міжнародному фестивалі «Ін-
тер-лялька–97» в Ужгороді — диплом лауреата (1997); «Гусеня»
Н. Гернет — на Міжнар. фестивалі «Інтер-лялька–2000» в Ужгороді —
звання лауреата; «Шукай вітру в полі» В. Лівшиця, «Мисливець і Русал-
ка» А. Буртинського, «Ведмежатко Рім-тім-ті» Я. Вільковського, «Веселе
мишеня» Ю. Чеповецького, «День народження Бутуза» М. Туровера, «Я
— курчатко» Г. Усача, «Чарівний перстень», або казка «За три п’ятаки»
В. Лісового.
Вистава режисера В. Лісового «Гноми — добрі білосніжки»
Г. Усача у 1994 р. була відзначена головним призом «Гран-прі» у Яссах
(Румунія), а на республіканському огляді українських казок у постановці
драматичних і театрів ляльок зайняла перше місце.
Література
Базиляк Д. Кому в рік Тигра допомагає Дракон // Свобода. — 1998. — 26 верес.
— (Ляльки відкрили сезон).
Вільхова С. Акорди свята у мінорі буднів: [Терноп. обл. театр актора і ляльки на-
ближається до свого 20-річного ювілею] // Свобода. — 1999. — 6 серп.,
фото. — (Театр: учора, сьогодні, завтра).
Касіян В. «Наш театр — світло в кінці тунелю»: [Розм. з гол. реж. театру ляльок
В. Лісовим] // Вільне життя. — 1997. — 15 берез.
247
 ТКАЧЕНКО ЄВГЕН РОМАНОВИЧ
режисер лялькового театру ляльок,
заслужений артист УРСР (1985)
Народився 24 квітня 1941 у місті Краснодоні Луганської області, в родині
інженера. Закінчив Краснодонську середню школу (1958), театральну
студію при Луганському драмтеатрі (1960) і режисерський відділ Челябі-
нського інституту культури (1979).
Працював режисером театру в Краснодоні (1960–1962), аматор-
ського театру в Переяславі-Хмельницькому (1962–1963), актором театру
ляльок у Краснодоні (1969–1976), Хмельницьку (1970–1973), Челябінську
(1973–1980), головним режисером і організатором театру ляльок у Тер-
нополі (1980–1989) і Луганську з 1989 і досі.
На тернопільській сцені Є. Ткаченко здійснив постановку 31 виста-
ви. З них відзначені преміями Міністерства культури «Куди ти, лошатко»
і «Північна казка», а в 1981–1982 рр. — дипломами І і III ступенів на рес-
публіканському огляді.
У 1985 р. йому присвоєно звання «Заслужений артист України».
Література
До джерел: [Терноп. ляльковий театр брав участь у Всесоюзному фестивалі «Ай-
тматов і театр». Враженнями ділиться гол. реж. Є. Р. Ткаченко] // Ровес-
ник. — 1988. — 7–13 листоп.
Завалков С. У театрі казки — ювілей: [Інтерв’ю з гол. реж. Є. Р. Ткаченком] //
Вільне життя. — 1981. — 1 листоп.
248
ЗМІСТ
Від укладачів .................................................................................................... 3
Театральна Тернопільщина ......................................................................... 4
Корифеї українського театру на Тернопільщині ....................................... 5
Тернопільські театральні вечори .............................................................. 12
Театр імені І. Тобілевича — український театр у Галичині ................... 20
Тернопільський державний український драматичний театр імені
Івана Франка ...................................................................................... 21
Тернопільський український драматичний театр імені
Т. Шевченка ....................................................................................... 23
Драматурги Тернопільщини ...................................................................... 27
До історії театральної Тернопільщини ....................................................... 37
Театр товариства «Українська бесіда» (1864–1924) — гастролі на
Тернопільщині................................................................................... 31
«Тернопільські театральні вечори» (1915–1917), Тернопільський
український театр (1918–1919), Новий Львівський театр
(1919-1920) ........................................................................................ 33
Охтирський пересувний український театр — його реорганізація в
тернопільський театр ім. Т. Шевченка ............................................ 33
Тернопільський музично-драматичний театр ім. Івана Франка
(1939–1948) ........................................................................................ 34
Тернопільський український музично-драматичний театр
ім. Т. Г. Шевченка ............................................................................. 35
Творча співдружність Тернопільського театру з іншими театрами ...... 39
Актори театру товариства «Українська бесіда», театру ім. І. Тобіле-
вича, «Заграва» та інших мандрівних труп; Державного драмати-
чного театру ім. Лесі Українки у Львові ................................................. 41
Бенцаль Микола Гнатович ......................................................................... 41
Бучацький Володимир Хрисантович ........................................................ 43
Захарчук Євген Миколайович ................................................................... 44
Карабіневич Панас Іванович ..................................................................... 45
Комаровський Микола Антонович ........................................................... 46
Коссакова Ірина Андріївна ........................................................................ 48
Коханенко Євген Теодорович ................................................................... 48
Курило Євген .............................................................................................. 49
Мидловський Ісидор Михайлович ............................................................ 50
Миколаєнко Юлія (Здерківна)................................................................... 51
Моленцька Ольга Йосипівна ..................................................................... 51
Осиповичева Антоніна ............................................................................... 52
Паздрій Богдан ........................................................................................... 53
Підвисоцький Кость Осипович ................................................................. 54
Рубчакова Катерина Андріївна ................................................................. 55
249
 Стадник Йосип Дмитрович ....................................................................... 58
Стадник Ярема Йосипович ........................................................................ 61
Стадниківна Стефа Йосипівна .................................................................. 62
Стадникова Софія Андріївна ..................................................................... 63
Юрчак Василь Михайлович ...................................................................... 64
Юрчакова Ганна Степанівна ..................................................................... 67
Янович (Курбас) Степан Пилипович ........................................................ 68
Актори «Тернопільських театральних вечорів» і київсько-
харківського «Березоля» ........................................................................... 70
Бабіївна Ганна Іллівна ............................................................................... 70
Бортник Януарій Дем’янович.................................................................... 71
Гірняк Йосип Йосипович ........................................................................... 73
Демчук Теофіль Семенович ...................................................................... 75
Калин Володимир Іванович....................................................................... 77
Крушельницький Мар’ян Михайлович .................................................... 78
Курбас Лесь Степанович ........................................................................... 81
Шагайда Степан Васильович .................................................................... 90
Актори та режисери Тернопільського українського драматичного
театру ім. Т. Г. Шевченка ....................................................................... 100
Форгель Михайло Якубович ................................................................... 100
Авраменко Георгій Титович ...................................................................... 92
Антків Богдан Михайлович ....................................................................... 93
Безпалько Михайло Антонович ................................................................ 96
Бернацький Іван Йосипович ...................................................................... 96
Биков Іван Єгорович .................................................................................. 98
Бобровська Євдокія Григорівна ................................................................ 99
Бобровський Анатолій Вікторович ......................................................... 100
Божко-Ластівка Марія Олександрівна .................................................... 102
Ваврик Євген Петрович ........................................................................... 103
Варецька Валентина Федорівна .............................................................. 103
Ващук Любов Володимирівна................................................................. 104
Виноградов Віктор Григорович .............................................................. 105
Геляс Ярослав Томович ........................................................................... 106
Голець Ганна Іванівна .............................................................................. 109
Гонта Марія Євгенівна ............................................................................. 111
Горчинський Анатолій Аркадійович ...................................................... 113
Грипич Володимир Григорович .............................................................. 117
Губський Андрій Степанович ................................................................. 120
Давидко Люся Степанівна ....................................................................... 120
Давидко Тадей Євстахійович .................................................................. 122
Данчук Михайло Васильович .................................................................. 124
Довгополова Генаїда Матвіївна .............................................................. 124
Жарська Михайлина Іванівна .................................................................. 125
250
Жила В’ячеслав Миколайович ................................................................ 125
Загребельний Павло Іванович ................................................................. 126
Капатський Кость Якович ....................................................................... 130
Карп’юк Мефодій Леонтієвич ................................................................. 132
Клименко Марія Миколаївна .................................................................. 133
Коваль Сузанна Василівна....................................................................... 134
Коцюлим Мирослав Петрович ................................................................ 135
Кущієнко Павло Максимович ................................................................. 137
Ластівка Любов Сильвестрівна ............................................................... 138
Ластівка Петро Петрович ........................................................................ 139
Ластівка Петро Трохимович .................................................................... 140
Лемішка Наталія Василівна ..................................................................... 142
Ляховський Іван Григорович................................................................... 144
Маліманова Наталія Леонідівна .............................................................. 145
Марко Левко Семенович.......................................................................... 148
Мельник-Хованець Ярослава Михайлівна ............................................. 148
Мірус Борис Миколайович ...................................................................... 149
Олійник Олег Дмитрович ........................................................................ 151
Онипко Валентина Василівна ................................................................. 151
Онипко Семен Іванович ........................................................................... 153
Приходько Людмила Іванівна ................................................................. 154
Репка Борис Данилович. .......................................................................... 154
Ріпко Олексій Миколайович ................................................................... 155
Самчук Віра Григорівна........................................................................... 157
Сачко Ігор Павлович ................................................................................ 158
Складан Ірина Богданівна........................................................................ 159
Сохацький Володимир Григорович ........................................................ 160
Стецько Богдан Теодорович .................................................................... 160
Терещенко Марко Степанович ................................................................ 161
Турок Валентина Василівна .................................................................... 162
Хім’як В’ячеслав Антонович .................................................................. 163
Цегляк (Несторович) Емілія Дмитрівна ................................................. 165
Цибульський Адам Миколайович ........................................................... 166
Ячмінський Володимир Дмитрович ....................................................... 168
Диригенти, композитори театру ................................................................. 170
Корницький Євген Петрович .................................................................. 170
Леванковський Леонід Петрович ............................................................ 171
Художники театру ....................................................................................... 173
Данилишин Степан Іванович .................................................................. 173
Сікорський Казимир Броніславович ....................................................... 174
Стецюра Михайло Григорович ............................................................... 176
Театрознавці ................................................................................................. 176
Корнієнко Олекса Зосимович .................................................................. 176
251
 Медведик Петро Костьович .................................................................... 181
Пилипчук Ростислав Ярославович ......................................................... 188
Рудницький Михайло Іванович............................................................... 192
Чарнецький Степан Миколайович .......................................................... 196
Рецензії на вистави Тернопільського театру ім. Івана Франка (1940–
1947) .......................................................................................................... 211
Рецензії на вистави Тернопільського українського музично-
драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка ............................................... 199
Репертуар Тернопільського обласного музично-драматичного теат-
ру ім. Івана Франка (1939–1948)............................................................. 213
Репертуар Тернопільського обласного українського музично-
драматичного театру імені Т. Г. Шевченка (1945–2000)...................... 215
Гастролі Тернопільського обласного музично-драматичного театру
імені Т. Г. Шевченка (1946–2000) .. Ошибка! Закладка не определена.
Тернопільський театр актора і ляльки (1980–2000) .................................. 243
Шелеп Іван Васильович .......................................................................... 258
Лісовий Володимир Михайлович ........................................................... 247
Ткаченко Євген Романович ..................................................................... 248

Бібліографічне видання

Театральна Тернопільщина

Бібліографічний покажчик

Укладання:
П. К. Медведик, В. Я. Миськів, Н. К. Іванко

Редактори: Г. С. Моліцька, С. В. Ткачов

Консультанти: В. І. Вітенко, М. Я. Форгель
Комп’ютерний набір: С. С. Стахурська
Художнє оформлення С. М. Демчак

Відповідальний за випуск Ярослав Гринчишин

Підписано до друку 20.01.2001. Формат 60х84/16. Папір офсетний.

Гарнітура Times. Друк офсетний. 15,40 ум. др. арк., 13,79 обл.-вид. арк. Тираж 1000.
Редакція газети «Підручники і посібники». Свідоцтво ТР №189 від 10.01.96.
Замовлення №01-0142
46010, м. Тернопіль, вул. Поліська, 6а.
Тел. 8-(0352)-43-15-15; 43-10-21, 43-1031. Факс 8-(0352)-43-10-21.
Електронна пошта pp@pp.utel.net.ua
252