Носова Альбіна

Соціальне страхування в Україні

Семінар 10

1. Історичний і міжнародний досвід соціального страхування.

Соціальне забеспечення— організаційно-правова діяльність держави

щодо матеріального забезпечення, соціального обслуговування, надання
медичної та фармацевтичної допомоги за рахунок спеціально створених
фінансових джерел особам, які зазнали соціального ризику, внаслідок
якого втратили здоров’я та/чи засоби до існування й не можуть
матеріально забезпечити себе та своїх утриманців.

Індивідуальне страхування-вид особистого страхування, за яким

страховий поліс укладається страховиком з конкретними фізичними
особами в індивідуальному порядку.

Соціальне страхування — це сукупність відносин, яка пов'язана з

формуванням і витратами фондів грошових коштів для матеріального
забезпечення непрацездатних.

Соціальна допомога в широкому розумінні – це всі види державного

соціального забезпечення, які виплачуються в грошовій або натуральній
формі.

За системою Бісмарка лікарі є вільними суб'єктами, які пропонують свої

послуги на ринку медичних послуг. Держава законодавчим шляхом
зобов'язує працедавців брати участь в оплаті медичної допомоги
працівникам через лікарняні каси. Працедавці оплачують тільки частину
вартості медичної допомоги, що була надана працівникам. Другу частину
вартості медичної допомоги сплачують самі працівники.
За системою Бісмарка страхові компанії та структури, які є суб'єктами
ринку медичних послуг, зобов'язані всі зібрані кошти використовувати
тільки на оплату медичної допомоги. Характерною рисою системи
Бісмарка є існування незалежних страхових фондів, які керуються через
державні або приватні страхові компанії, їх діяльність строго регламентує
держава.

За системою Бісмарка організована система охорони здоров'я в Австрії,

Бельгії, Люксембурзі, Німеччині, Нідерландах, Франції та Швейцарії. Вона
фінансується за допомогою відрахувань із заробітної плати й інших
державних фондів, які становлять майже % сукупних видатків на охорону
здоров'я.

Переваги системи Бісмарка:

♦ принцип солідарної оплати медичної допомоги;

♦ доступність медичної допомоги для всього населенні країни. Недоліки

системи Бісмарка:

♦ великий адміністративний апарат;

♦ складна система розрахунків з лікувально-профілактичними закладами;

Система Беверіджа (універсалістська) - система організації охорони

здоров'я, яка ґрунтується на фінансуванні з державного бюджету і
характеризується суттєвим обмеженням ринкових відносин між лікарем та
пацієнтом. Медична допомога гарантується державою і надається всім
громадянам незалежно від соціального та майнового становища.

Система була запропонована англійським економістом Беверіджем. В її

основу покладено трансфертну систему звичайних принципів
страхування. Держава поширює трансфертні виплати тільки на людей, які
не можуть забезпечити себе медичною допомогою. Наприклад, на дітей.

На відміну від системи Бісмарка, в системі організації охорони здоров'я

Беверіджа лікарі перестають бути суб'єктами на ринку медичних послуг, а
виступають як наймані працівники. Система Беверіджа зберігає
конкуренцію між лікарями, проте це конкуренція не за кошти громадян, а
за кошти держави. Оплата праці медичного працівника залежить від
обсягу наданих медичних послуг та кваліфікації лікаря та медичних
сестер.

При організації системи охорони здоров'я за системою Беверіджа

пацієнти обмежені у виборі варіантів медичного обслуговування.
Система Беверіджа запроваджена в Великобританії, Греції, Данії, Ірландії,
Італії, Іспанії, Канаді, Норвегії, Португалії та Фінляндії.

Переваги системи Беверіджа:

o доступність медичної допомоги для всього населення країни;

o відносно проста технологій фінансування лікувально-профілактичних

закладів;

o відносна проста система оплати праці в галузі. Недоліки системи

Беверіджа:

♦ відсутність ринкових стимулів економічної ефективності;

♦ слабка мотивація підвищення якості надання медичних послуг;

♦ необхідність значних фінансових ресурсів з державного бюджету на

розвиток галузі охорони здоров'я.

Посилання:https://pidru4niki.com/1633082637395/meditsina/
sistema_bismarka_model_sotsialnogo_strahuvannya

2. Система соціального страхування в Україні.

Сучасні системи соціального страхування в розвинутих країнах світу

становлять базу соціального захисту населення. Заснований на страхових
принципах механізм фінансового забезпечення соціально вагомих цілей
вже багато років займає провідне місце в системі соціального
страхування. Така стійкість пояснюється гнучкістю і адаптованістю цього
інституту соціального захисту до умов ринкової економіки. Характерні
ознаки існуючої системи соціального страхування в Україні обумовлені
певними історичними особливостями її становлення. За роки
незалежності українська система соціального страхування в багатьох
аспектах була модернізована, проте її можливості і надалі не відповідають
необхідним параметрам для забезпечення гідного соціального захисту
громадян.

В Україні здійснюється чотири види загальнообов’язкового державного

соціального страхування.
Основними складовими соціального захисту населення України:
– соціальне страхування;
– соціальне забезпечення;
– соціальна допомога.

Посилання:https://www.econa.org.ua/index.php/econa/article/download/
1931/6565656997

3. Шляхи реформування соціального страхування в Україні

Реформування системи соціального страхування України зумовлено

необхідністю запровадження нової більш ефективної та економічно
обгрунтованої системи забезпечення життєдіяльності людей, які з
незалежних від них причин опинилися у скрутному матеріальному
становищі та потребують соціального захисту. Актуальність обраної
проблематики визначена неефективністю діючої системи соціального
страхування та відсутністю якісної системи соціальних стандартів. В
умовах соціально-економічної кризи реформа системи соціального
страхування має посісти провідну роль у започаткованих Україною
економічних перетвореннях. В державі з соціально-орієнтованою
економікою обов'язковим інструментом соціальної політики країни – є
соціальне страхування, яке забезпечує підтримку значної частини
суспільства.

В період формування сучасної соціальної політики значна увага має

приділятися питанням реформування системи соціального забезпечення.
Нова модель соціального страхування має бути побудована на принципах
суспільної солідарності, соціальної справедливості при забезпеченні
послідовності в реалізації соціальної політики.

Незважаючи на те, що останнім часом як у нашій державі, так і за

кордоном проблеми соціального захисту стали об'єктом уваги фахівців
соціальних питань різних галузевих наук, доводиться констатувати, що на
сьогодні відсутній системний підхід у визначенні шляхів реформування
системи.

Однією з умов успішної розбудови соціальної держави в Україні є гідний

рівень життя усіх громадян, особливо соціально вразливих верств
населення. В умовах нових світових реалій національна система
соціального страхування потребує якнайшвидшого проведення
комплексних реформ у соціальній сфері. Надмірне зволікання з
модернізацією системи соціального страхування може призвести до
складних економічних наслідків. Потребують вдосконалення принципи та
механізми всієї системи соціального захисту.

Серед основних завдань реформування:

оптимізація використання коштів усіма фондами соціального
страхування; удосконалення адміністрування системи соціального
страхування; узгодження чинного законодавства у сфері соціального
страхування з чинним бюджетним законодавством;
 інтеграція системи соціального страхування України у міжнародну,
зокрема у європейську.

Посилання:https://cyberleninka.ru/article/n/suchasni-tendentsiyi-v-
reformuvanni-sistemi-sotsialnogo-strahuvannya-ukrayini/viewer

Ключові поняття:

Соціальне забезпечення – це система суспільно-економічних заходів,

спрямованих на матеріальне забез. населення від соціальних ризиків
(хвороба, інвалідність, старість, безробіття тощо).

Страховий випадок- подія, передбачена договором страхування або

Законом України "Про страхування", при настанні якої виникає обов'язок
страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування)
страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Індивідуальне страхування — вид особистого страхування, яким договір

страхування укладається страховиком з конкретними фізичними особами
в індивідуальному порядку.

Соціальне страхування є однією із організаційно-правових форм

соціального забезпечення, визначальною категорією в якому є соціальні
ризики й вимога їх обов’язкового й добровільного страхування.

Соціальна допомога – це одна з основних форм підтримки суспільством

осіб, чиє матеріальне становище не відповідає загальноприйнятому рівню
забезпечення або є нижчим межі забезпеченості, визначеної
законодавством. Соціальна допомога буває державною, благодійною,
гуманітарною, грошовою або натуральною тощо.

Cистема соціального страхування Отто фон Бісмарка -

Система організації охорони здоров'я ґрунтується на фінансуванні галузі
переважно за рахунок обов'язкового соціального страхування на випадок
хвороби. Ця система була вперше запроваджена в національному
масштабі в Німеччині Отто фон Бісмарком у 1881 р. Історично це була
перша державна система охорони здоров'я. Вона слугувала зміцненню
здоров'я простих робітників, яких розглядали як потенціальних
військовослужбовців. Споконвічно створені фонди соцстраху сплачували
видатки на лікування, видавали допомогу по безробіттю, пенсії тощо.
Поступово виокремились лікарняні каси. Систему охорони здоров'я ще
називають німецькою моделлю або континентальною моделлю.

Система соціального страхування Вільяма Беверіджа-Управління цією

системою доручали державним органам під керівництвом одного з
міністерств соціального забезпечення.
Третій принцип інтеграції означав, що Беверідж висловився за інтеграцію
різних форм забезпечення: страхування, соціальну допомогу і ощадні
каси.
Система Беверіджа, таким чином, зблизила соціальне страхування з
соціальною допомогою, обґрунтовуючи це справжнім дієвим правом,
скористатись яким людина могла б у будь – який час.

Фонд соціального страхування України — колишній державний цільовий

фонд, що керував загальнообов'язковим державним соціальним
страхуванням в Україні від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою
втратою працездатності та медичним страхуванням, провадив акумуляцію
страхових внесків, контроль за використанням коштів, фінансував
виплати за цими видами страхування.

Персоніфікований облік- полягає в збиранні, обробленні, систематизації

та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення
відомостей про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням права на
виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов'язковим
державним пенсійним страхуванням.