Медіастилістика

Практичні заняття № 4-5 Тема. Стилістика телебачення (4 год.)

4. Синтетичні виражальні засоби: поєднання зображення, мовлення, шуму,
тексту та музики. Типи телемовлення: монологічне – діалогічне;
підготовлене – спонтанне; ретельне – невимушене; в кадрі – за кадром; у
записі – в прямому ефірі.
Синтетичні виражальні засоби включають в себе різноманітні елементи, такі як
зображення, мовлення, шум, текст та музику, що поєднуються для створення
високоякісного мультимедійного контенту. Використання синтетичних виразних засобів
дозволяє збільшити ефективність комунікації та зробити контент більш цікавим для
аудиторії.
Телемовлення може бути різних типів в залежності від його формату та організації.
Основні типи телемовлення включають:
1. Монологічне телемовлення - це форма комунікації, в якій тільки один спікер
звертається до аудиторії. Цей формат використовується для передачі інформації, викладу
новин або проведення монологів на різні теми.
2. Діалогічне телемовлення - це формат, в якому два або більше спікерів обговорюють
певну тему або проблему. Цей формат часто використовується в ток-шоу, дискусійних
програмах та інтерв'ю.
3. Підготовлене телемовлення - це випуски, що передбачені заздалегідь, записані або
змонтовані. Цей формат зазвичай містить зарані підготовлену інформацію, знімки та
інші синтетичні виразні засоби, що були підготовлені до ефіру.
4. Спонтанне телемовлення - це формат, в якому комунікація відбувається без
заздалегідь підготовленого плану. Цей формат часто використовується для репортажів з
місця подій та інтерв'ю в режимі реального часу.
5. Ретельне телемовлення - це формат, в якому увага приділяється кожній деталі
візуалізації програми, з чіткою розробкою кожного етапу трансляції, включаючи
підготовку, монтаж та репетицію.
6. Невимушене телемовлення - це формат, в якому спікери працюють в більш
спонтанному та непримусовому режимі, що дозволяє їм бути більш природними та
спонтанними в ефірі. Цей формат часто використовується в програмах легкого формату,
таких як ток-шоу та ведучі програми.
7. Телемовлення в кадрі - це формат, в якому спікери знаходяться всередині кадру, що
використовується для передачі інформації та візуального матеріалу.
8. Телемовлення за кадром - це формат, в якому спікери не знаходяться в кадрі, а їх
голос та коментарі супроводжують візуальний матеріал, що використовується для
передачі новин та репортажів.
9. Телемовлення у записі - це формат, в якому програма записана заздалегідь та потім
транслюється на екрані. Цей формат дозволяє підготувати більш складні програми з
більшою кількістю синтетичних виразних засобів та ефектів.
10. Телемовлення в прямому ефірі - це формат, в якому програма транслюється в режимі
реального часу, без попередньої підготовки та монтажу. Цей формат часто
використовується для трансляції новин та репортажів.
 5. Телетекст: зміст повідомлюваного, комп’ютерне оформлення, рух по
екрану
Телетекст - це система передачі інформації на телевізійних екранах, яка дозволяє
користувачеві отримувати текстову інформацію на телевізорі без використання інших
пристроїв, таких як комп'ютери чи смартфони.

Зміст повідомлюваного на телетексті може бути дуже різноманітним і включати новини,

погоду, спортивні результати, телепрограми, оголошення, фінансову інформацію та інше.

Комп'ютерне оформлення телетексту складається з блоків тексту, які можуть містити

заголовки, підзаголовки, списки, таблиці, фотографії та інші графічні елементи. Кольори та
шрифти на телетексті обмежені технічними обмеженнями телевізійних екранів, тому
використовуються прості шрифти та забарвлення.

Рух по екрану на телетексті здійснюється за допомогою стрілок на пультах дистанційного

керування, або за допомогою цифрових кнопок. Користувач може переглядати різні сторінки
телетексту, введенням номерів сторінок за допомогою пульта дистанційного керування або
вибору зі списку доступних сторінок.
Крім того, на телетексті можна переглядати різні сторінки з різними інформаційними
категоріями. Наприклад, у більшості країн є окремі категорії для новин, спорту, розваг,
погоди, фінансів та інших тем.

Телетекст може бути корисним для людей, які не мають доступу до Інтернету або
комп'ютера, але хочуть отримувати швидкий доступ до останніх новин, результатів
спортивних змагань та інших інформаційних подій. Також телетекст може бути корисним
для людей з обмеженими можливостями, таких як слабозорі або глухі, оскільки текстова
інформація на екрані може бути збільшена або зменшена за допомогою налаштувань
телевізора.

Зараз технологія телетексту застаріла і зазвичай замінюється сучасними інтерактивними

телевізійними сервісами, такими як Smart TV, які забезпечують доступ до Інтернету та інших
інтерактивних функцій.

6. Мовні засоби стилістики телеповідомлень.

Мовні засоби стилістики телеповідомлень включають в себе різні техніки та прийоми, які
використовуються для створення ефективної комунікації з аудиторією. Деякі з найбільш
поширених засобів стилістики телеповідомлень наступні:

Активна лексика. Як правило, в телеповідомленнях використовуються слова та вирази з

активною лексикою, які допомагають передати суть повідомлення з більшою точністю та
емоційністю.

Риторичні запитання. Це запитання, на яке не потрібна відповідь, але вони використовуються

для привернення уваги та створення динамічного ефекту.
Епітети та метафори. Ці різновиди фігур мови використовуються для створення образів та
передачі емоційного навантаження.
Алітерація та асонанс. Ці засоби стилістики полягають в повторенні звуків в словах або
реченнях, що допомагає зробити повідомлення більш запам'ятовувальним.

Антитеза. Це протиставлення протилежних ідей або понять, яке може бути використане для
створення контрасту та підсилення ефекту.
Гіпербола. Це перебільшення певної інформації для зроблення її більш вражаючою або
драматичною.

Анафора та епіфора. Ці засоби стилістики полягають в повторенні слів на початку або в кінці
речень, що допомагає зосередити увагу на певній інформації та підсилити її ефект

Ці засоби стилістики можуть використовуватися в різних комбінаціях, залежно від потреби

та мети повідомлення. Наприклад, якщо телевізійна програма має на меті зацікавити глядачів
новим продуктом, можуть використовуватися активна лексика, риторичні запитання,
гіпербола та метафори, щоб підсилити ефект враження та привернути увагу глядачів.

З іншого боку, якщо телевізійна програма має на меті повідомити про якусь катастрофу або
негативну подію, можуть використовуватися більш об'єктивні техніки, такі як активна
лексика, антитеза та повторення, щоб передати суттєву інформацію та допомогти аудиторії
зрозуміти серйозність ситуації.

Найважливіше у використанні мовних засобів стилістики в телевізійних програмах - бути

свідомим та обережним в їх використанні, щоб не перетворити повідомлення в ефектний, але
малоінформативний шоу. Необхідно забезпечити баланс між стилістичними засобами та
інформацією, яка передається глядачам.

ПРАКТИКУМ
Завдання 5 (індивідуальне). Напишіть есе про мовний образ телеведучого (на
прикладі конкретної особи)
Леся Нікітюк - це відома українська журналістка та телеведуча, яка відома своєю
емоційністю та експресивністю у мовленні. Її мовний образ можна охарактеризувати
наступним чином:
Енергійність: завжди виступає з великою енергією та ентузіазмом. Вона демонструє своє
захоплення та емоції у кожному висловлюванні, що робить її мовлення виразним та жвавим.
Емоційність: часто використовує емоційні звуки, такі як вигуки та сміх, щоб підсилити свої
почуття та виразити свої емоції. Вона демонструє своє щире ставлення до розмови та
старається передати свої почуття через мову.
Жвавість: завжди говорить дуже швидко та ритмічно, вона швидко переходить від однієї
думки до іншої. Її мовлення завжди насичене різноманітними інтонаціями та виразами, що
робить його динамічним та захоплюючим для слухачів.
Прямота: відкрита та пряма у своїх висловлюваннях. Вона не боїться говорити правду та
висловлювати свої думки та погляди на різні питання, що робить її мовлення впевненим та
авторитетним.
Узагалі, мовний образ Лесі Нікітюк є дуже виразним та емоційним, що дозволяє їй успішно
взаємодіяти зі своїми співрозмовниками та передавати свої думки та ідеї на аудиторію. Вона
завжди готова до діалогу та обміну думками з іншими людьми, що робить її мовлення
динамічним та захоплюючим.
Телеведуча має хорошу ерудицію та широкий кругозір, що дозволяє їй висловлюватися на
різні теми та знаходити цікаві факти та деталі, що доповнюють її мовлення та роблять його
цікавим та пізнавальним.
Крім того, вона має чудову дикцію та вміє користуватися різними мовними засобами, такими
як метафори, аналогії та іронія, що допомагає їй передати свої думки та почуття точніше та
виразніше.
В цілому, мовний образ Лесі Нікітюк можна охарактеризувати як енергійний, емоційний,
жвавий, прямий та авторитетний, заснований на хорошій ерудиції та широкому кругозорі.
Вона завжди готова ділитися своїми думками та ідеями з іншими людьми, що робить її
мовлення цікавим та захоплюючим для аудиторії.

Практичне заняття № 6 Тема. Стилістика інтернет-медіа

4. Загальні ознаки стилістики інтернет-медіа.

Стилістика інтернет-медіа включає в себе ряд особливостей, які відрізняють її від
традиційної стилістики засобів масової інформації, таких як газети та телебачення. Деякі
загальні ознаки стилістики інтернет-медіа включають:
1. Короткість та лаконічність: через обмеженість простору та часу, засоби масової
інформації в інтернеті, такі як новинні портали, блоги та соціальні мережі, часто
використовують короткі та лаконічні формати, щоб залучити увагу читачів та передати
необхідну інформацію.
2. Наявність посилань та гіпертексту: інтернет-медіа часто використовують гіпертекстові
посилання, щоб додатково пояснити та зв'язати інформацію, а також для забезпечення
додаткових джерел та доказів.
3. Використання мультимедіа: в інтернет-медіа часто використовуються фото, відео, звукові
та інші мультимедійні елементи, щоб допомогти передати інформацію та привернути увагу
читачів.
4. Швидкість та актуальність: через відсутність затримок, пов'язаних з друком та
розповсюдженням матеріалів, інтернет-медіа можуть швидко передавати та оновлювати
новини та іншу інформацію.
5. Інтерактивність: інтернет-медіа надають можливість читачам активно взаємодіяти з
контентом, наприклад, залишати коментарі та відгуки, брати участь у опитуваннях та
дискусіях, що дозволяє збільшити залученість та зацікавленість аудиторії.
6. Активне використання соціальних мереж: соціальні мережі стали не тільки майданчиком
для спілкування та розваг, але і важливим засобом масової інформації. Інтернет-медіа
активно використовують соціальні мережі, щоб розповсюджувати свій контент та залучати
нову аудиторію
7. Використання неформального мовлення: засоби масової інформації в інтернеті часто
використовують більш неформальну мову та стиль письма, які більш приваблюють та
залучають молодшу аудиторію.
8. Різноманітність форматів: інтернет-медіа дозволяють використовувати різноманітні
формати контенту, такі як статті, відео, подкасти, блоги, графіки тощо, що дозволяє передати
інформацію більш ефективно та зацікавлювати аудиторію різними способами.
 5. Мовні ознаки стилістики інтернет-медіа.

Інтернет-медіа української мови мають свої особливості стилістики, які відрізняють їх від
традиційних засобів масової інформації. Деякі з них включають наступне:
Короткість та лаконічність тексту. У зв'язку зі специфікою інтернет-медіа, де користувачі
часто переглядають велику кількість інформації на швидкості, тексти повинні бути зручними
для швидкого сприйняття.
Часте використання скорочень та абревіатур. Наприклад, "АТО" (антитерористична
операція), "МВФ" (Міжнародний валютний фонд), "НАТО" (Північноатлантичний договір),
"ККЗ" (Комітет Конституційного Суду), тощо.
Використання англійських слів та термінів. Інтернет-медіа використовують багато
англійських термінів, таких як "блог", "онлайн", "інтернет", "маркетинг", "відеоблог", "веб-
сайт", "соціальні мережі" тощо.
Наявність інтерактивних елементів. У статтях інтернет-медіа часто використовуються
фотографії, відео, графіки, посилання на інші ресурси, коментарі читачів тощо.
Використання виразів і фраз, що стали популярними в інтернет-середовищі. Це можуть бути
меми, інтернет-жаргон, або вирази, що з'явилися в соціальних мережах.
Різноманітність форматів та жанрів. Інтернет-медіа використовують різноманітні формати та
жанри, включаючи новини, коментарі, блоги, інтерв'ю, відео, аудіо, фото, подкасти та інші.
Використання соціальних мереж. Багато інтернет-медіа використовують соціальні мережі як
засіб залучення аудиторії та поширення контенту. Наприклад, вони публікують свої новини
та матеріали на Facebook, Twitter, Instagram та інших соціальних мережах.
В цілому, стилістика інтернет-медіа в Україні відрізняється від традиційних ЗМІ тим, що
вона більш адаптована до потреб користувачів Інтернету, включає в себе більше
інтерактивних елементів та різноманітних форматів, та активно використовує соціальні
мережі як засіб залучення аудиторії.

6. Ознаки неякісного контенту

Існує багато ознак неякісного контенту в Інтернет медіа, ось декілька з них:
 Не достатня перевірка фактів: Неякісний контент може містити неточну, неповну або
неперевірену інформацію.
 Спекулятивний характер: Контент може містити гіпотетичні твердження або незасновані
твердження.
 Не зрозуміле джерело: Неякісний контент може бути розміщений на сайтах без чіткої
ідентифікації автора або без явного вказання джерела.
 Неадекватна мова та грубість: Такий контент може містити некультурні висловлювання,
ненависть, погрози або образи.
 Спроба провокувати: Такий контент може бути розміщений з метою провокування
читачів і створення контроверсій.
 Недостатньо деталей: Контент може бути неповним або не містити достатньо деталей
для зрозуміння читачем.
 Збільшення заголовків та фейків: Такий контент може містити заголовки, які
перевищують або спотворюють зміст статті.
 Необгрунтовані твердження: Контент може містити твердження, які не мають наукової
підтримки або ніяких обґрунтувань.
 Використання фотомонтажу: Неякісний контент може містити фотографії або відео, які
були змінені або підроблені.
 Відсутність доказів: Неякісний контент може містити твердження без належних доказів
або підтверджень.

Завдання для самостійної (домашньої) роботи

3. Чемеркін С. Г. Трансформації розмовного стилю в інтернет-комунікації
Стаття С. Г. Чемеркіна "Трансформації розмовного стилю в інтернет-комунікації" досліджує
особливості мовного стилю в Інтернеті, зокрема в електронній пошті, на форумах, в чатах
тощо.
Автор стверджує, що в Інтернеті має місце значна трансформація розмовного стилю, яка
пов'язана зі специфікою комунікації в Інтернеті. Це виявляється у використанні скорочень,
абревіацій, символів, емотиконів, які допомагають зменшити обсяг тексту, зробити
комунікацію більш зручною та ефективною.
Окрім того, автор звертає увагу на те, що в Інтернеті з'являється нова лексика, яка
відображає нові реалії та явища, що з'явилися в Інтернет-середовищі. Також виникає потреба
в нових правилах граматики та пунктуації, які б відповідали специфіці Інтернет-комунікації.
Автор також зазначає, що в Інтернеті з'являється новий стиль спілкування - "нетикет", тобто
набір правил, що регулюють поведінку у мережі. Наприклад, необхідно дотримуватися
загальних правил етикету, не ображати інших учасників мережі, не використовувати
ненормативну лексику тощо.
Узагальнюючи, стаття С. Г. Чемеркіна "Трансформації розмовного стилю в інтернет-
комунікації" досліджує специфіку мови у Інтернеті, виявляє особливості та зміни, які
стаються в мовному стилі через особливості комунікації у цьому середовищі, а також
акцентує увагу на важливості вивчення та розуміння таких особливостей для ефективної
комунікації у мережі.
Він також зазначає, що важливим аспектом Інтернет-комунікації є здатність до адаптації до
різних способів спілкування та різних мовних стилів, що використовуються в Інтернеті.
Наприклад, у форумах або чатах можуть використовуватися різні мови, діалекти та говірки,
тому важливо бути готовим до спілкування з людьми з різних країн та культур.
Також автор зазначає, що в Інтернеті важливо дотримуватися етикету та поважати права
інших користувачів, оскільки комунікація в мережі може бути непередбачуваною та
відкритою. Автор закликає до відповідальності за свої слова та вчинки в Інтернеті.
Отже, стаття С. Г. Чемеркіна "Трансформації розмовного стилю в інтернет-комунікації" дає
читачам змогу краще розуміти мовну специфіку Інтернет-комунікації, її особливості та
вимоги, а також визначає важливість адаптації та взаємодії в різних мовних середовищах.

ПРАКТИКУМ
Завдання 1. Виокреміть ознаки формування стилю тернопільських онлайн-
видань та онлайн-медіа
Ознаки формування стилю "Вільне життя" можна виділити наступні:
Наявність стратегії модерації та юзабіліті, зручна навігація: сайт має просту та логічну
структуру, легко знаходити необхідну інформацію, що забезпечує зручний користувацький
досвід. Також, велика увага приділяється модерації та підтримці користувачів, що дозволяє
створювати позитивну атмосферу на сайті.
Унікальність контенту та його візуалізація: контент на сайті є оригінальним та цікавим для
цільової аудиторії, має високу якість візуалізації, що робить сайт привабливим та
запам'ятовуваним.
Форми подачі інформації (мультимедіа): на сайті присутні різноманітні форми подачі
інформації, такі як текст, гіпертекст, аудіо- та відеоматеріали, графіка, плакатність тощо, що
дозволяє забезпечити максимальну доступність контенту для різних типів користувачів.
Різноманітність мовних ресурсів: сайт використовує різні мовні ресурси, від офіційних
елементів до ненормативних, що дозволяє створювати особливий стиль та атмосферу на
сайті.
Структурування контенту та наявність помилок: на сайті присутній структурований контент,
що дозволяє користувачам легко зорієнтуватися та знайти необхідну інформацію. Також, на
сайті мінімізовані помилки (мовностилістичні, композиційні, логічні, фактичні), що робить
контент на сайті достовірним та авторитетним.
Дублювання матеріалів з інших розділів того самого ресурсу: сайт використовує дублювання
матеріалів з інших розділів для того, щоб нагадати користувачам про інформацію, яку вони
могли б пропустити.
Обсяги рекламних матеріалів: сайт використовує мінімальний обсяг рекламних матеріалів,
що дозволяє користувачам зосередитися на контенті та отримати якісний досвід
користування сайтом.
Використання форм інтерактивного спілкування: сайт використовує різні форми
інтерактивного спілкування, такі як коментарі, форуми, чати тощо, що дозволяє
користувачам активно взаємодіяти між собою та з контентом сайту.
Наявність / відсутність спаму у коментарях: сайт підтримує високий рівень якості коментарів
та запобігає розповсюдженню спаму, що забезпечує позитивний та корисний досвід
взаємодії користувачів на сайті.
Усі ці ознаки взаємодіють між собою та доповнюють одна одну, що дозволяє створити
виразний та запам'ятовуваний стиль сайту "Вільне життя".

Практичне заняття № 7
Тема. Публіцистичність та інформаційність мови медіа
1. Публіцистичність як тенденція і манера письма
Публіцистичність - це стиль письма, характерний для журналістики та інших видів
масової комунікації, який спрямований на відтворення подій та явищ, що відбуваються в
суспільстві, і на аналіз їх наслідків.
Основна мета публіцистичного стилю полягає в тому, щоб за допомогою різних методів
переконати читача в правильності певної точки зору на те чи інше питання, викликати в
нього певні емоції та реакції.
Публіцистичний стиль може бути використаний у будь-якому літературному жанрі, від
репортажу та новин до есе та статті. Він характеризується вживанням активного голосу,
загальними тезами, використанням епітетів та інших художніх засобів з метою зробити
текст більш емоційним та ефективним.
Публіцистичність може мати як позитивні, так і негативні наслідки. З одного боку, вона
може допомогти суспільству зрозуміти та оцінити певні події, проблеми та явища. З
іншого боку, використання публіцистичного стилю може призвести до викривлення
фактів та створення негативного впливу на суспільство.
Наприклад, публіцистика може стимулювати негативні емоції, сприяти поширенню
маніпулятивної інформації та збільшенню конфліктів у суспільстві. Тому важливо
використовувати публіцистичний стиль з обачливістю та з урахуванням етичних
принципів.
Одним з основних принципів публіцистичного стилю є об'єктивність, що передбачає
відображення реальних фактів та подій без спотворення їх значення та змісту. Також
важливо дотримуватися принципу правдивості та точності, щоб уникнути неправильного
розуміння та інтерпретації інформації.
У публіцистиці також використовуються різні жанри та форми висловлювання, такі як
репортаж, коментар, інтерв'ю, аналіз тощо. Кожен з цих жанрів має свої особливості та
вимоги до стилю та змісту.
У сучасному світі публіцистичність є надзвичайно важливим інструментом для
формування громадської думки та інформування громадян про актуальні події в
суспільстві. Тому важливо, щоб публіцистика була використана з відповідальністю та
етичними принципами, щоб забезпечити свободу слова та правильне розуміння
інформації.

5. Участь журналістів в інформатизації суспільства.

Участь журналістів в інформатизації суспільства є дуже важливою, оскільки
журналістика є однією з основних галузей, які допомагають людям зрозуміти, як
використовувати технології, які змінюють наше життя.
Відіграють важливу роль у відстеженні технологічних новин, оцінці їх впливу на
суспільство, розумінні проблем та викликів, які пов'язані зі зростаючим використанням
технологій у нашому житті. Журналісти повинні бути в курсі останніх розробок в галузі
технологій, щоб зрозуміти їх вплив на людей і суспільство в цілому.
Журналісти також можуть допомогти у вихованні громадської свідомості щодо
використання технологій і забезпеченні доступу до них для всіх громадян. Вони можуть
розповісти про технології, які забезпечують розвиток інновацій, ефективне управління та
забезпечення безпеки.
Оскільки журналістика є ключовим засобом передачі інформації людям, вони повинні
бути відповідальними за те, що вони пишуть і як вони це роблять. Вони повинні
навчатися розуміти технології і їх вплив на суспільство, щоб забезпечити високу якість
своєї роботи і забезпечити користувачам точну інформацію.
Таким чином, участь журналістів в інформатизації суспільства є необхідною і важливою.
Повинні бути свідомими технологічних новин і розуміти їх вплив на людей і
суспільство, а також допомагати громадськості у розумінні нових технологій і їх впливу
на наше життя. Вони можуть забезпечити інформацію, необхідну для прийняття рішень
 щодо використання технологій, і сприяти розвитку громадської свідомості щодо
технологій.
Також журналісти можуть допомагати у виявленні інформаційної нерівності і
забезпеченні доступу до технологій для всіх громадян. Вони можуть розповідати про
ініціативи та програми, спрямовані на забезпечення доступу до технологій для усіх
громадян, особливо для тих, хто має обмежений доступ до цих технологій.
Вони повинні надавати точну та об'єктивну інформацію та дотримуватися принципу
"перевіреної інформації". Також повинні бути уважними до можливих негативних
наслідків використання технологій і не сприяти їх неправомірному використанню.

Отже, участь журналістів у інформатизації суспільства є важливою та необхідною. Вони

можуть допомогти у вихованні громадської свідомості щодо використання технологій,
забезпеченні доступу до технологій для всіх громадян і виявленні інформаційної
нерівності. Однак вони повинні дотримуватися етичних принципів та надавати точну та
об'єктивну інформацію.

Завдання для самостійної (домашньої) роботи

3. Підготуйте короткі повідомлення про використання у газетно-журнальній
публіцистиці
На сайті "Українська правда" зустрічаються часті епітетні конструкції, які мають оцінну
семантику щодо зовнішності та стану особистості. Наприклад, у статті "Як Зеленський
зірвав йому зустріч з Байденом і чому це важливо" автор використовує такі фрази:
"Зеленський виглядав здивовано та розгублено"
"Президент виглядав не впевнено"
"Зеленський не виглядав на місці"
Ці епітети допомагають автору передати свої враження від зовнішнього вигляду та стану
голови держави під час зустрічі з колегою з США. Вони також мають оцінну
компоненту, яка впливає на сприйняття читача.

У газеті "День" можна знайти подібні приклади. У статті "Нардепи від ОПЗЖ голосували
проти допомоги ветеранам АТО" автор вживає такі епітети:
"Нардепи виглядали безглуздо та безвідповідально"
"Вони виглядали зневажливо до проблем ветеранів"
Ці конструкції передають негативне ставлення автора до дій народних депутатів від
ОПЗЖ та підкреслюють їхню безвідповідальність та безглуздість.
Такі епітетні та метафоричні конструкції є поширеними в публіцистиці та допомагають
авторам передати свої емоції та враження від певних подій, явищ та осіб.

ПРАКТИКУМ
 Завдання 2. Згадайте структуру роздуму. Запишіть власні міркування про
ознаки публіцистичності
Публіцистика - це жанр журналістики, який спрямований на аналіз та опис подій та явищ
суспільного життя. Для того, щоб текст був публіцистичним, він повинен відповідати
декільком ознакам.
Суспільне звучання - це перша ознака публіцистики. Тексти публіцистики зазвичай
пов'язані зі суспільними подіями, явищами та проблемами, які цікавлять багатьох людей.
Їх мета полягає в тому, щоб допомогти читачам краще зрозуміти світ навколо нас,
проявити громадську свідомість та відповідальність.
Проблемність - це друга ознака публіцистики. Публіцистичний текст має ставити перед
собою завдання висвітлити якусь проблему, викликати у читачів рефлексію та
обговорення. Важливо, щоб проблема, яку висвітлює автор, була актуальною та
важливою для суспільства в цілому.
Тенденційність - це третя ознака публіцистики. Часто текст публіцистики має
тенденційну спрямованість, тобто мету вплинути на думки та поведінку читачів у певний
спосіб. Така спрямованість може бути зумовлена авторською позицією, політичними
переконаннями, ідеологією чи впливом замовника.
Узагалі, в публіцистичному тексті автор повинен максимально точно та доступно
розповісти про суспільні явища, аналізувати їх та пропонувати власні думки та рішення
проблем. Важливо, щоб текст був мотиваційним та заохочував читачів до взаємодії зі
світом навколо нас.

Українська мова у ЗМІ

Практичні заняття № 6-7 Тема. Дієслово як частина мови
6. Категорія стану дієслова: активний і пасивний. Зворотні дієслова.
Категорія стану дієслова - це граматична категорія, що вказує на спосіб вираження дії у
відношенні до підмета. Українська мова розрізняє два стани дієслів - активний та пасивний.
Дієслово перебуває в активному стані, коли підмет виконує дію. Наприклад: "Я пишу листа".
У цьому реченні дієслово "пишу" вказує на дію, яку виконує підмет - "я".
Дієслово перебуває в пасивному стані, коли підмет стає об'єктом дії. Наприклад: "Лист було
написано мною". У цьому реченні дієслово "написано" вказує на дію, яку було виконано над
підметом - "листом", і воно перебуває в пасивному стані.
У деяких випадках дієслова можуть бути зворотніми. Зворотні дієслова можуть вживатися як
в активному, так і в пасивному стані. Наприклад, "відкривати" - "відкриватися", "купувати" -
"купуватися", "дивитися" - "дивитисяся". У цих прикладах зворотні дієслова вказують на
дію, яка повертається до підмета.
Також варто зазначити, що пасивний стан може бути виражений не тільки дієсловом "бути" в
поєднанні з дієприкметником, але й за допомогою дієслів з дієприкметниковим закінченням,
наприклад: "Мені подарували книгу", "Він приготував обід", "Ми побудували будинок". У
цих прикладах підмети не виконують дії, а є об'єктом дії.
Крім того, в українській мові є деякі особливості вживання пасивного стану дієслів.
Наприклад, у пасивному стані можуть вживатися дієслова, які в активному стані вимагають
обов'язкового додатка, наприклад: "Гостей зустрічають у вестибюлі", "Конкурс проводять у
два етапи". У цих прикладах зустрічають і проводять є дієсловами в пасивному стані, а
гостей та конкурс є об'єктами дії.

Українська мова має дієслова, які вживаються виключно в пасивному стані, наприклад:
"знаходитися", "залежати", "вважатися". У таких випадках підметом може бути лише об'єкт,
який перебуває у певному стані або має певну властивість.
Також варто зазначити, що вживання активного та пасивного стану дієслів може впливати на
стиль та смислове навантаження речень. У пасивному стані речення може звучати більш
офіційно, об'єктивно та безпосередньо, а в активному стані - більш особисто, емоційно та
дієво.
В цілому, категорія стану дієслова є важливим аспектом української граматики, який
використовується для вираження дії та її відношення до підмета. Знання цієї категорії
допомагає коректно виражати свої думки та ідеї у мовленні

7. Категорія виду дієслова: доконаний, недоконаний. Граматичне

вираження виду
Категорія виду дієслова - це граматична категорія, яка відображає ступінь завершеності дії,
що виражена дієсловом. У більшості мов світу, зокрема в українській мові, вид дієслова
поділяється на два типи: доконаний та недоконаний.
Недоконаний вид дієслова вказує на дію, яка триває протягом певного періоду часу, без
ознак її завершення або результату. Наприклад: "читати", "писати", "дивитися". Дієслова
недоконаного виду мають форму без закінчення (-ти, -чи, -ти, -ати, -яти, -увати та ін.).
Доконаний вид дієслова вказує на дію, яка завершилася в певний момент часу або має
конкретний результат. Наприклад: "прочитати", "написати", "подивитися". Дієслова
доконаного виду мають закінчену форму (-вати, -нути, -ти, -ли, -ти).
Українська мова має дві форми минулого часу - доконаний та недоконаний, які
використовуються в залежності від того, яку дію ми хочемо виразити. Доконаний вид
вживається, коли ми хочемо підкреслити, що дія була завершена, а недоконаний - коли нам
важливіше показати, що дія тривала протягом певного періоду часу без явного результату.
Граматичне вираження виду дієслова базується на його закінченні, а також на контексті, в
якому воно вживається. Зміна закінчень дієслова в доконаному та недоконаному виді
відбувається за допомогою префіксів, суфіксів або сполучення префіксів та суфіксів.
Наприклад: доконані дієслова утворюються за допомогою таких суфіксів, як "-ну-", "-в-", "-с-
", "-з-", "-їз-", "-иш-", "-йш-", "-ку-", "-т-", "-ч-", "-ш-", "-ю-", "-ла-", "-ло-", "-ли-", "-ла-", "-ло-
", "-ли-", "-н-", "-вав-", "-ла-", "-ли-", "-мо-", "-те-", "-ли-". Наприклад: "прочитав", "зробив",
"відкрив".
Недоконані дієслова утворюються за допомогою таких суфіксів, як "-а-", "-ува-", "-юва-", "-
ати-", "-яти-", "-увати-", "-увати-", "-уватися-", "-уватися-", "-ити-", "-атися-", "-ятися-", "-
уватися-", "-уватися-". Наприклад: "читаю", "дивлюсь", "пишу".
Також важливо враховувати контекст вживання дієслова. У деяких випадках одне і те ж
дієслово може мати як доконаний, так і недоконаний вид, залежно від того, в якому контексті
воно вживається. Наприклад: "Я бачив море" (доконаний вид, якщо мова йде про певний
момент у минулому), "Я бачив море" (недоконаний вид, якщо мова йде про тривалість
перебування в певному місці).

Завдання для самостійної (домашньої) роботи

2. Підготуйте коротке повідомлення (на 1-2 хв.) на одну із запропонованих
тем.
Метафоризація дієслова в журналістському тексті.
Метафоризація дієслова - це використання дієслів з переносним значенням, що дозволяє
виразити ідею або дію більш ефективно та образно. В журналістському тексті повідомлення
метафоризація дієслова може допомогти передати складну інформацію швидко та лаконічно,
привернути увагу читача та зробити текст більш запам'ятовуваним.
Наприклад, замість написання "Президент зустрівся з лідером опозиції" можна використати
метафоризоване дієслово та написати "Президент зіткнувся з лідером опозиції". Така
конструкція виражає не лише факт зустрічі, а й підкреслює важкість та напруженість
ситуації.
Однак, слід бути уважним при використанні метафоризованих дієслів, оскільки
неправильний вибір може спричинити неправильне сприйняття інформації або навіть
призвести до зміни змісту тексту. Тому, перед використанням метафоризованих дієслів,
важливо добре зрозуміти їхнє значення та контекст, в якому вони вживаються.
Для досягнення метафоризації дієслова в журналістському тексті можна використовувати
різні стилістичні засоби, такі як перенос значення, алегорію, порівняння, метафору та інші.
Наприклад, замість написання "Уряд зобов'язався розробити нову стратегію
енергоефективності" можна використати метафоризоване дієслово та написати "Уряд
намагається знайти вихід з енергетичного лабіринту". Така метафора передає складність та
заплутаність проблеми та підкреслює зусилля уряду знайти рішення.
Однак, слід бути уважним із використанням метафоризованих дієслів у формальних
документах, таких як офіційні заяви, закони тощо, оскільки вони можуть створити
недостатньо точний інформаційний контекст та спричинити неправильне розуміння тексту.
Тому, перед використанням метафоризованих дієслів, важливо оцінити контекст та
аудиторію, яка буде читати текст.

ПРАКТИКУМ
1. Визначте форми та граматичні категорії поданих дієслів.
Прийшов - особова (дієвідмінювана) форма дієслова. Власні дієслівні категорії: часу -
минулий час; між частиномовні категорії: числа та особи - однина, третя особа.
Замислившись - дієприслівник. Власні дієслівні категорії: часу - минулий час, способу -
дієприслівник.
Прибігти - неозначена форма дієслова. Власні дієслівні категорії: виду - доконаний вид,
перехідності / неперехідності - неперехідний.
Звеселяйте - особова (дієвідмінювана) форма дієслова. Власні дієслівні категорії: часу -
теперішній час; між частиномовні категорії: числа та особи - множина, друга особа.
Зачесана - стверджувальна форма дієслова. Власні дієслівні категорії: стану - стан.
Зачинено - стверджувальна форма дієслова. Власні дієслівні категорії: стану - стан.
Зачини - наказова форма дієслова. Власні дієслівні категорії: виду - недоконаний вид,
перехідності / неперехідності - перехідний.
Захотіла б - особова (дієвідмінювана) форма дієслова. Власні дієслівні категорії: часу -
минулий час; між частиномовні категорії: числа та особи - однина, третя особа.
Білити - неозначена форма дієслова. Власні дієслівні категорії: виду - недоконаний вид,
перехідності / неперехідності - перехідний.
Прокладений - стверджувальна форма дієслова. Власні дієслівні категорії: стану - стан.
Розбито - стверджувальна форма дієслова. Власні дієслівні категорії: стану - стан.
Міркуючи - дієприслівник. Власні дієслівні категорії: часу - теперішній час, способу -
дієприслівник.
Прибіжать - особова (дієвідмінювана) форма дієслова. Власні дієслівні категорії: часу -
майбутній час; між частиномовні категорії: числа та особи - множина, третя особа.
Затуманений - стверджувальна форма дієслова. Власні дієслівні категорії: стану - стан.
Пережито - стверджувальна форма дієслова. Власні дієслівні категорії: виду - доконаний вид,
перехідності / неперехідності - неперехідний.
Зачитатися - неозначена форма дієслова. Власні дієслівні категорії: виду - недоконаний вид,
перехідності / неперехідності - перехідний.
Прибідняючись - дієприслівник. Власні дієслівні категорії: часу - теперішній час, способу -
дієприслівник.
Знали - особова (дієвідмінювана) форма дієслова. Власні дієслівні категорії: часу - минулий
час; між частиномовні категорії: числа та особи - множина, третя особа.

2. Установіть спосіб творення похідних дієслів, вкажіть словотворчі

засоби.
Кущитися - від слова "кущ", за допомогою суфіксу -итися;
Перемножувати - від слів "перемножити", за допомогою префікса пере- та суфікса -увати;
Розбігатися - від слів "роз-" та "бігати", за допомогою префікса роз- та суфікса -атися;
Білітися - від слова "білий", за допомогою суфікса -итися;
Умиротворити - від слів "умиротворити", за допомогою префікса у- та суфікса -ити;
Подвоїти - від слів "по-" та "двоїти", за допомогою префікса по- та суфікса -ити;
Намилити - від слів "на-" та "мило", за допомогою префікса на- та суфікса -ити;
Добрішати - від слова "добрий", за допомогою суфікса -ішати;
Насміхатися - від слова "сміх", за допомогою суфікса -атися;
Засумніватися - від слів "за-" та "сумнів", за допомогою префікса за- та суфікса -атися.
Утихомирити - від слів "у-" та "тихомирити", за допомогою префікса у- та суфікса -ити;
Прочитувати - від слів "про-" та "читати", за допомогою префікса про- та суфікса -увати;
Набігатися - від слів "на-" та "бігати", за допомогою префікса на- та суфікса -атися;
Подвоїти - див. вище;
Завищити - від слів "за-" та "вищити", за допомогою префікса за- та суфікса -ити;
Червонітися - від слова "червоний", за допомогою суфікса -ітися;
Колоситися - від слова "колос", за допомогою суфікса -итися;
Привласнити - від слів "привласнювати", за допомогою префікса при- та суфікса -ити;
Відмовчуватися - від слів "від-" та "мовчати", за допомогою префікса від- та суфікса -
уватися;
Розсміятися - від слів "роз-" та "сміятися", за допомогою префікса роз- та суфікса -атися.

Уярмити - від слова "ярмо", за допомогою суфікса -ити;

Причаровувати - від слів "при-" та "чарувати", за допомогою префікса при- та суфікса -увати;
Боготворити - від слів "бого-" та "творити", за допомогою префікса бого- та суфікса -ити;
Переборщити - від слів "пере-" та "борщити", за допомогою префікса пере- та суфікса -ити;
Примудритися - від слів "при-" та "мудритися", за допомогою префікса при- та суфікса -
итися;
Підмовити - від слів "під-" та "мовити", за допомогою префікса під- та суфікса -ити;
Зеленітися - від слова "зелений", за допомогою суфікса -ітися;
Переінакшити - від слів "пере-" та "інакшити", за допомогою префікса пере- та суфікса -ити;
Красивішати - від слова "красивий", за допомогою суфікса -ішати;
Вчитатися - від слів "в-" та "читатися", за допомогою префікса в- та суфікса -атися.

3. Установіть особливості керування у поданих дієсловах.

Сумувати – сполучається з допоміжним дієсловом «бути» в формі інфінітива: сумувати бути
самотнім.
Чекати – сполучається з інструментальним відмінком: чекати на друга.
Написати – сполучається з допоміжним дієсловом «мати» в формі інфінітива: написати мати
листа.
Зостатися – сполучається з інструментальним відмінком: зостатися з друзями.
Терпіти – сполучається з інструментальним відмінком: терпіти біль.
Боротися – сполучається з інструментальним відмінком: боротися зі злом.
Ждати – сполучається з інструментальним відмінком: ждати автобуса.
Погоджувати – сполучається з інструментальним відмінком: погоджуватися з умовами.
Апелювати – сполучається з допоміжним дієсловом «до» в формі інфінітива: апелювати до
суду.
Надивитися – сполучається з інструментальним відмінком: надивитися на красу природи.
Повірити – сполучається з допоміжним дієсловом «в» в формі інфінітива: повірити в любов.
Погодитися – сполучається з інструментальним відмінком: погодитися з умовами.

Очікувати – сполучається з інструментальним відмінком: очікувати на зустріч.

Дякувати – сполучається з допоміжним дієсловом «за» в формі знахідного відмінка: дякувати
за допомогу.
Вдаватися – сполучається з допоміжним дієсловом «до» в формі інфінітива: вдаватися до
хитрощів.
Змагатися – сполучається з інструментальним відмінком: змагатися з суперником.
Чутися – сполучається з інструментальним відмінком: чутися здоровим.
Заслуговувати – сполучається з допоміжним дієсловом «на» в формі знахідного відмінка:
заслуговувати на похвалу.

Практичне заняття № 8 Тема. Лексико-граматичні особливості

займенників. Прислівник як частина мови
1. Семантика та граматичні ознаки займенників
Займенники - це частини мови, які використовуються для заміни іменників та інших слів у
тексті з метою уникнення повторів та поліпшення читацької зрозумілості.
Семантика займенників пов'язана з їхньою функцією у реченні та контекстом, в якому вони
вживаються. Займенники можуть вказувати на людей, речі, місця, час, кількість, відношення
та інші аспекти. Наприклад, займенник "він" вказує на чоловіка, "вона" - на жінку, "це" - на
річ або ідею, "кілька" - на декілька предметів тощо.
Граматичні ознаки займенників включають такі параметри, як число, рід, відмінок та особу.
Ці ознаки залежать від контексту та функції займенника у реченні. Наприклад, займенник
"він" має форму однини, чоловічий рід та третю особу, тоді як займенник "ми" має форму
множини, першу особу та відмінок залежно від функції у реченні.
Займенники можуть бути вживані у різних формах, залежно від функції, яку вони виконують
у реченні. Найпоширенішими формами займенників є особові, зворотні, залежні, питальні та
неозначені.
Особові займенники використовуються для заміни іменника, що відноситься до певної
особи. Їхні граматичні форми залежать від особи, числа та роду. Наприклад: "Я люблю
книги", "Він їде на велосипеді", "Вона розмовляє по телефону".
Зворотні займенники використовуються для звернення до людини, що вже була згадана в
тексті, замість повторення її імені чи прізвища. Наприклад: "Олександр каже, що йому це не
подобається, але я не знаю, чому він так думає".
Залежні займенники використовуються у підрядних реченнях як заміна іменників, що стоять
у головному реченні. Вони можуть мати різні форми, залежно від функції, яку вони
виконують у реченні. Наприклад: "Вона попросила мене, щоб я приніс їй книгу", "Я знаю,
що ти хочеш зробити".
Питальні займенники використовуються для запитань, які стосуються людей, речей, місць,
часу тощо. Їхня форма залежить від функції у реченні та контексту.Наприклад: "Хто це
зробив?", "Що це за книга?", "Де він зараз?"

2. Розряди займенників за значенням

Існує кілька розрядів займенників за значенням, серед яких найбільш поширеними є:
Особові займенники - використовуються для позначення осіб, які беруть участь у
спілкуванні. Українська мова має три особові займенники: я, ти, він/вона/воно.
Присвійні займенники - вказують на належність чогось до певної особи чи групи осіб.
Українська мова має два присвійних займенника: мій, твій.
Вказівні займенники - використовуються для показу розташування предметів у просторі чи
вказівки на певні предмети. Українська мова має три вказівних займенники: цей, той, отой.
Питальні займенники - ставляться у питальних реченнях для запитання про щось. Українська
мова має питальні займенники: хто, що, який, яка, яке, які.
Заперечні займенники - використовуються для заперечення певних тверджень. Українська
мова має один заперечний займенник: ніхто.
Неозначені займенники - використовуються для позначення неозначеності предметів чи осіб.
Українська мова має кілька неозначених займенників: хтось, щось, дещо, ніщо, будь-хто,
будь-що.
Взаємні займенники - вказують на взаємну дію між двома особами чи предметами.
Українська мова має два взаємні займенники: один одного, одна одну.
Відносні займенники - використовуються для зв'язування двох частин речення, вказування
на певний предмет чи особу та утворення підрядного речення. Українська мова має кілька
відносних займенників: який, яка, яке, які, що, хто, чий, котрий, скільки, де, куди, ким, кому.
Означальні займенники - використовуються для заміни іменників, які вже згадані в тексті
або раніше в розмові. Українська мова має означальні займенники: той, та, те, ті.
Узагальнюючі займенники - використовуються для позначення узагальненого поняття.
Українська мова має узагальнюючі займенники: всі, кожен, хтось, щось, дещо, ніщо, будь-
хто, будь-що.

8. Творення й морфологічний склад прислівників.

Прислівники - це частини мови, які вказують на ознаку дії, стану, якості або характеру іншої
частини мови. В українській мові прислівники мають досить складну морфологічну будову,
оскільки вони утворюються за допомогою різних морфем та суфіксів.
Українські прислівники можуть утворюватися з прикметників, дієслів, іменників,
числівників та інших частин мови. Найпоширенішим способом утворення прислівників є
додавання до прикметника суфіксу -о, наприклад: "швидко" (від "швидкий"), "високо" (від
"високий").
Деякі прислівники утворюються за допомогою інших суфіксів, наприклад:
суфікс -ісіньк- (наприклад, "ніжнісінько", "слабкісінько");
суфікс -еньк- (наприклад, "легенько", "тихенько");
суфікс -ово- (наприклад, "червоновусий", "синьовісний").
Деякі прислівники мають незмінну форму і не мають суфіксів, наприклад: "дуже", "зовсім",
"щойно".
Також українські прислівники можуть мати різні ступені порівняння, які утворюються за
допомогою суфіксів -іше та -ішче (наприклад, "швидше", "швидіше").
Українські прислівники дуже важливі для збагачення мовлення та надання точності
висловлювання. Вони допомагають описати дії та якості предметів та явищ, а також
розкривають наше ставлення до них.

9. Ступені порівняння прислівників.

Ступені порівняння мають тільки прислівники, утворені від якісних прикметників за
допомогою суфіксів -о, -е (гарний — гарно, добрий — добре).
Ступенів порівняння є два — вищий і найвищий. Як і в прикметниках, форми ступенів
порівняння прислівників вказують на більшу міру вияву названої ознаки. Порівняйте:
розповісти докладно — розповісти докладніше — розповісти найдокладніше. Кожен зі
ступенів порівняння має дві форми — просту і складену.
Проста форма вищого ступеня утворюється за допомогою суфіксів -ш-, -іш- та кінцевого
прислівникового суфікса -е: веселіше, молодше.
Якщо у прислівнику є суфікси -к-, -ок-, то під час творення форми вищого ступеня вони
випадають і вживається суфікс -ш-: швидко –> швидше; глибоко — глибше.
Під час утворення прислівників вищого ступеня за допомогою суфікса -ш- відбуваються ті
самі звукові зміни, що й у прикметниках: дорого — дорожче, близько — ближче, високо —
вище.
Деякі прислівники вищого ступеня мають інші, ніж звичайні прислівники, корені:
погано — гірше,
добре — краще,
багато — більше,
мало — менше.
Значення вищої міри ознаки може посилюватись додаванням слів ще, трохи, значно, куди:
ще сильніше, куди швидше.
Проста форма найвищого ступеня утворюється від форми вищого ступеня за допомогою
префікса най-: сильніше— найсильніше, легше — найлегше.
Для підсилення можуть вживатися префікси як- і що-: якнайточніше, щонайкраще.
Складена форма ступенів порівняння прислівників утворюється додаванням до звичайного
прислівника:
для вищого ступеня — слова більш, значення якого подібне до значення суфіксів -ш-, -іш- у
простій формі (більш популярно, більш повно);
для найвищого ступеня — слова найбільш, значення якого тотожне значенням суфіксів -ш-
або -іш- та префікса най- у простій формі (найбільш глибоко, найбільш зручно).
Завдяки такій близькості значень прості та складені форми ступенів порівняння прислівників
є граматичними синонімами. Порівняйте:Найгрізніше мовчить гроза (Симоненко). —
Найбільш грізно мовчить гроза.
Проте вживаються вони неоднаково: прості форми — загальновживані, складені —
вживаються переважно в офіційно-діловому та науковому стилях: У стислому переказі зміст
передається більш коротко, ніж у докладному. Найбільш повно правила орфографії
викладено в “Українському правописі”.

Завдання для самостійної (домашньої) роботи

3. Підготуйте коротке повідомлення
Наголошування займенників.
В українській мові існує вісім основних займенників, які мають різні форми наголошення в
залежності від їхнього розташування в реченні. Ось ці займенники та їхні форми
наголошення:
Я - наголос падає на перший склад (Я хочу їсти).
Ти - наголос падає на другий склад (Ти хочеш їсти).
Він - наголос падає на перший склад (Він хоче їсти).
Вона - наголос падає на перший склад (Вона хоче їсти).
Воно - наголос падає на другий склад (Воно хоче їсти).
Ми - наголос падає на перший склад (Ми хочемо їсти).
Ви - наголос падає на другий склад (Ви хочете їсти).
Вони - наголос падає на перший склад (Вони хочуть їсти).
Також, слід звернути увагу, що наголошення займенника може змінюватися в залежності від
його функції в реченні. Наприклад, в орудному відмінку однини наголос падає на останній
склад займенника, наприклад, "мене", "тебе", "його", "її", "нього", "нее", "нас", "вас", "їх".
Також варто зазначити, що наголошення займенника може залежати від діалекту або регіону,
в якому використовується мова. Наприклад, в деяких регіонах України займенник "ми" може
мати наголос на другому складі - "мИ хочемо їсти".

ПРАКТИКУМ
 1. Утворіть початкову форму поданих займенників, визначте їх розряд.
Коло них - коло + множина займенника вони, розряд - займенник присвійний.
Біля їхніх - їхні + множина займенника вони, розряд - займенник присвійний.
В усякого - усякий + родовий відмінок однини займенника хто, розряд - займенник
питальний.
Біля нас - множина займенника ми, розряд - займенник особовий.
За нашими - наші + множина займенника ми, розряд - займенник присвійний.
Ні для чого - ні + прийменник для + займенник неозначений чого, розряд - займенник
неозначений.
Будь з ким - будь + займенник питальний хто, розряд - займенник неозначений.
До чиїхось - до + родовий відмінок множини займенника хто, розряд - займенник питальний.
З вами - множина займенника ви, розряд - займенник особовий.
При вашому - ваш + родовий відмінок однини займенника ви, розряд - займенник
присвійний.
Собою - займенник особовий від третьої особи однини, розряд - займенник особовий.
У цієї - цей + родовий відмінок однини займенника вона, розряд - займенник питальний.
Ні в кого - ні + родовий відмінок множини займенника хто, розряд - займенник неозначений.
Будь у чому - будь + займенник питальний що, розряд - займенник неозначений.
Хтозна з ким - хтозна + займенник питальний хто, розряд - займенник неозначений.
До інших - до + родовий відмінок множини займенника інший, розряд - займенник
неозначений.

2. Складіть речення з поданими займенниками у формах непрямих

відмінків із прийменниками. Поясніть правопис займенників
Нікому з нас не відомо, що сталося з тим ніяким товаром, який мав бути доставлений
минулого тижня.
Я радію, що зустрів старого друга, якого давно не бачив.
Ти не знайдеш нічого кращого, ніж саморозвиток.
Він зробив це абияким чином, щоб ніхто не помітив його дій.
Будь-хто може звернутися за допомогою до нашого сервісного центру.
Нічий автомобіль не був пошкоджений у результаті аварії.
Будь-що може трапитися, тому краще бути готовим до будь-яких ситуацій.
Абихто з нас може стати жертвою шахрайства, тому будьмо уважними.
Ніщо не може зупинити твої мрії, якщо ти дійсно хочеш їх здійснити.
Ніскільки грошей, які він запропонував, не варто ризикувати своїм здоров'ям.
Будь-котрий вибір, який ти зробиш, повинен бути здійснений з відповідальністю.
 3. Від поданих прислівників утворіть усі можливі ступені порівняння.
Вкажіть на морфонологічні зміни.
Добре - краще - найкраще
Погано - гірше - найгірше
Гарно - краще - найкраще
Дорого - дорожче - найдорожче
Сміливо - сміліше - найсміліше
Задорого - задорожче - найзадорожче
Пізнувато - пізніше - найпізніше
Швидко-швидко - швидше-швидше - найшвидше-швидше
Тихесенько - тихіше - найтихіше
Дрібно - дрібніше - найдрібніше
Забагато - більше - найбільше
Дрібненько - дрібніше - найдрібніше
Спокійнісінько - спокійніше - найспокійніше
Мало - менше - найменше
Вузько - вужче - найвужче
Високо - вище - найвище
Глибоко - глибше - найглибше
Гладко - гладше - найгладше
Багато - більше - найбільше
Широко - ширше - найширше
Мудро - мудріше - наймудріше
Слизько - слижче - найслижче
Велично - величніше - найвеличніше
Ріденько - рідше - найрідше
Зашвидко - зашвидче - найшвидче
Далеко - далі - найдалі
Вільно - вільніше - найвільніше
Високо-високо - вище-вище - найвище-вище
Премудро - премудріше - найпремудріше
Задобре - краще - найкраще
Давно - давніше - найдавніше
Здавна - здавніше - найздавніше
Правильно - правильніше - найправильніше
Безпечно - безпечніше - найбезпечніше
Безмовно - безмовніше - найбезмовніше
Вигідно - вигідніше - найвигідніше
Незручно - незручніше - найнезручніше
Смішно - смішніше - найсміше