Практична робота 2

ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ОПОРНО-РУХОВОГО

АПАРАТУ. РУХОВИЙ РЕЖИМ ШКОЛЯРА
Дата

Прізвище, ім’я, група Голянська Галина група: Нім-16О

Частина 1 (практична). Вікові особливості опорно-рухового

апарату

Мета: розглянути вікові особливості

опорно-рухового апарату, оволодіти методами
дослідження фізичного стану власного організму за
результатами дослідження опорно-рухової
системи.
Обладнання: сантиметрова стрічка,
лінійки, відбитки стопи.

ХІД РОБОТИ
Завдання 1. Здійснити оцінку фізичного розвитку за індексами
пропорційності:
Індекс пропорційності розвитку грудної клітки (Індекс Ерісмана)
визначається за формулою:

І Ерісмана = 111 - 160/2

В середньому індекс Ерісмана у чоловіків дорівнює +5,8 см, у жінок – +3,3

см. Якщо показник дорівнює або перевищує названі цифри, то це свідчить про
добрий розвиток грудної клітки; якщо нижче вказаних величин або має від’ємне
значення, то це свідчить про вузьку грудну клітку.

Індекс міцності будови тіла (індекс Піньє):

ІПіньє = 160 – (104 + 75).

Показник індексу менше +10 відповідає брахіморфному типу будови тіла

(широкому); від +10 до +30 – мезоморфному (середньому); від +31 до +50 і вище
– доліхоморфному (вузькому).

Визначення типу довжини ніг (довгі, короткі, середні) за індексом

скелії за Манувріє:
 Індекс скелії = (76 : 84,3) × 100%.
Індекс до 84,9 свідчить про короткі ноги, 85 - 89 –
про середні, 90 і більше – про довгі.

Ідеальну висоту підборів (відповідно до теорії

пропорційності) можна розрахувати за формулою: ((ріст,
см : довжина ніг, см (від лінії талії до стопи) – 1,61) × 10

Мій результат:

І Ерісмана =31 см______________

ІПіньє =-19 см___________________

І скелії =90см __________________

Ідеальна висота підборів (для дівчат) ≈2.5см_____________

Завдання 2. Методика визначення фізичного розвитку за зовнішнім

оглядом
Гнучкість характеризується рухливістю у суглобах і залежить від
еластичності зв’язок та м’язів. Найкраща гнучкість у дітей: їх зв’язки можуть
подовжуватися на 6–10 %, тоді як у сорокарічних людей – лише на 4–5 %, у
шести- і семидесятирічних – на 1–3 %. Але сила, витривалість, швидкість не
обмежуються з віком так сильно, як гнучкість. Це пов’язано з певними
віковими змінами у суглобах: розрощенням кісткової тканини, втратою
еластичності хрящів, в’ялістю м’язів. Якісне вираження гнучкості – амплітуда
руху.
Тести на гнучкість шийного відділу хребта:
1. Нагніть голову вперед, підборіддям торкніться грудей.
2. Нагніть голову назад. Погляд повинен бути спрямований точно вверх або
трішки назад.
3. Нахиліть голову у бік. Верхній край одного вуха повинен знаходитися на
одній лінії із нижнім краєм другого вуха.
4. Поверніть голову у бік. Погляд повинен бути спрямований точно у бік.
Тест па гнучкість у плечовому поясі:
1. Підняти зігнуті у ліктях руки і схрести передпліччя над головою так,
щоб пальці були спрямовані до лопаток. Кінчиками пальців ви повинні
торкатися лопаток.
2. Зігніть одну руку ліктем уверх, а другу – ліктем униз, передпліччя за
головою і за спиною. Торкнутися пальцями однієї руки пальців другої руки.
 Тест на визначення рухливості променево-зап’ясткового суглобу,
еластичності м’язів кисті та передпліччя:
1. Витягнути руки вперед і опустити кисті вниз – долоні прямі. Тильна
поверхня долоні перпендикулярна передпліччю.
2. Стати обличчям до столу, поставивши на нього руки вперед пальцями, лікті
і пальці розпрямити, передпліччя повинно бути перпендикулярно тильній стороні
долоні.
3. Покладіть долоні на стіл пальцями вперед і просуньте їх якомога далі у
бік мізинців, не відриваючи від столу і не згинаючи. Основа вказівного пальця
повинна розміщатися на одній лінії з ліктьовим краєм передпліччя.

Мої результати:

Тести на гнучкість шийного відділу хребта:

1 – добра/погана/посередня
2 – добра/погана/посередня
3 – добра/погана/посередня
4 – добра/погана/посередня
Тест па гнучкість у плечовому поясі:
1 – добра/погана/посередня
2 – добра/погана/посередня
Тест на визначення рухливості променево-зап’ясткового суглобу,
еластичності м’язів кисті та передпліччя:
1 – добра/погана/посередня
2 – добра/погана/посередня
3 – добра/погана/посередня

Соматоскопічні дослідження постави. Соматоскопія – визначення

якісних ознак тіла людини за його оглядом. Зовнішній огляд дає описові
ознаки фізичного розвитку обстежуваного: постави, кісткового скелету,
мускулатури, форми грудної клітки, спини, живота, ніг, стопи тощо.
Постава – це звичне положення тіла людини під час ходьби, стояння,
сидіння чи роботи. Для правильної, або фізіологічної, постави властиве
нормальне положення хребта з його помірними природними вигинами,
симетричним положенням плечей і лопаток, прямим триманням голови,
прямими ногами без плоскостопості. При правильній поставі спостерігається
оптимальне функціонування системи органів руху, правильне розміщення
внутрішніх органів і положення центру тяжіння.
Ознаки нормальної постави: пряме положення голови й однакові рівні
плеч; симетричність лопаток і трикутників талії (це проміжки, які знаходяться
між вільно опущеною рукою і талією); нормальна фізіологічна кривизна
хребта.
При правильній поставі спостерігається оптимальне функціонування
системи органів руху, правильне розміщення внутрішніх органів і положення
центру тяжіння.
 Неправильна, або патологічна, постава школярів формується в
результаті низки причин, до яких у першу чергу слід віднести високу питому
вагу гіпокінезії та гіподинамії в житті дітей і підлітків, що призводить до
м’язової гіпотрофії і послаблення суглобово-зв’язкового апарату. Вона
залежить від форми хребта, рівномірного розвитку і тонусу м’язів торсу.
Розрізняють поставу нормальну, випрямлену, кіфотичну, лордотичну,
сутулувату, сколіотичну (рис. 1). Для визначення постави проводять
спостереження над положенням лопаток, рівнем плечей, положенням голови.

Рис. 1. Види постави: а– нормальна; б – випрямлена; в – кіфотична; г–

лордотична; д – сутулувата; є – сколіотична

При патологічних станах хребта можливі викривлення як у передньо-

задньому напрямку (кіфоз, лордоз), так і бокові (сколіоз). Для визначення
бокових викривлень хребта користуються сколіозометром Біллі Кірхгофера.
Плоска спина характеризується зглаженністю всіх фізіологічних вигинів
(випрямлена постава), округла спина (сутулувата) представляє форму
грудного кіфозу. При округло вигнутій спині (кіфотична постава) одночасно
збільшений грудний кіфоз і поперековий лордоз. При плосковигнутій
(лордотична постава) – збільшений лише поперековий лордоз.

Для визначення постави проведіть візуальні обстеження положення:

голови, рівня плечей, лопаток, трикутників талії, кривизни хребта.

Обстеження доповнюється визначенням глибини шийного й

поперекового вигинів. Для цього підійдіть до стіни і станьте так, щоб п’яти,
литки ніг, сідниці та спина щільно прилягали до неї. Лінійкою виміряйте
глибину шийного й поперекового вигинів: глибина шийного вигину; глибина
поперекового вигину. За правильної постави глибина вигинів буде однаковою
– 4-5 см.
 Мої результати вимірів глибини шийного й поперекового вигинів:

глибина шийного вигину – 4

глибина поперекового вигину – 4

Визначення форми стопи. Стопа дитини, на відміну від стопи дорослої

людини, відносно коротка, широка і звужена в п’яті. Склепіння стопи
формується в основному до 11-12, а вся стопа – до 16-18 років. За формою
розрізняють нормальну, приплюснуту і плоску стопу (рис. 3). Для виявлення
початкових ступеней плоскостопості проводять функціональну пробу.
Досліджуваний декілька разів піднімається на носках. При задовільному стані
м’язово-зв’язкового апарату стопи спостерігається супінація п’ятки (її
зовнішній край опускається, а внутрішній – піднімається), поглиблення
зовнішнього і внутрішнього склепінь. Якщо функція м’язів знижена, то
склепіння стопи не збільшується і супінація не відбувається.
Визначення ступеня плоскостопості за методом Чижина
Для отримання плантограми (відбитка стопи) поверхню підошви
необхідно змастити безводним розчином метиленового синього або змочити
звичайною водою. Потім слід обома ногами стати на чистий аркуш паперу,
розкладений на підлозі, так, щоб вага тіла рівномірно розподілялася на обидві
стопи. На папері залишаються сліди підошов. На відбитку стопи проводять
такі лінії (рис. 2): дотичну АВ до точок внутрішньої частини стопи, які
найбільше виступають; лінію СД через основу другого пальця до середини
п'ятки; лінію ЄЖ через середину лінії СД, перпендикулярно їй, до пересічення
з дотичною (точка Є) і зовнішнім краєм відбитка (точка Ж).

Рис. 2. Оцінка плантограми за методом Чижина

 0% 10% 20% 30% 40% 50% 60% 70% 80% 90%

Рис. 3. Форми стопи: А – нормальна; Б –

плоска; В – різні ступені плоскостопості

Індекс стопи – це відношення ширини опорної частини середини стопи

(у) до відрізка т. У нормі величина індексу коливається від 0 до 1. При
сплощеній стопі величина індексу становить від 1 до 2, а при плоскій – більше,
ніж 2. Зробити висновок.
Дослідження стану стопи за методикою Н.Т. Бєлякової
На підлогу кладуть чистий аркуш паперу і стають на нього, розмістивши
стопи паралельно одна одній на відстані 10-15 см. Обводять контур стопи
олівцем, тоді піднімають праву ногу, і стоячи на лівій, контур стопи обводять
вдруге. Ця ж процедура повторюється з правою ногою. Нормальним
вважається стан стопи, коли при її повторному обведенні контури
співпадають; при зменшенні другого контура стан стопи добрий, при
збільшенні – поганий (плоскостопість).

Мої результати визначення форми стопи:

Визначення ступеня плоскостопості за методом Чижина ___10%_____

Дослідження стану стопи за методикою Н.Т. Бєлякової

__Нормальний_______

Кістковий скелет досліджують оглядом, пальпацією кісток, зв’язок,

сумок, а також визначенням функції суглобів. Його оцінюють як масивний,
середній або тонкий, та відзначають помічені вади.
 Мускулатура. Мускулатуру оглядають і промацують у стані спокою і
напруження. Її розвиток оцінюють так: гарна, середня, слабка, рівномірно чи
нерівномірно розвинена.
Жировідкладення визначають оглядом. Воно може бути слабке (якщо
рельєф кісток плечового пояса різко виступає), середнє (рельєф
вимальовується невиразно), і велике (майже не видно контурів кісток).
Мої результати

Кістковий скелет –масивний

Мускулатура –гарна

Жировідкладення –середенє

Встановити кореляцію розмірів окремих частин тіла:

а) довжина долоні дорівнює довжині обличчя (від підборіддя до початку
волосся);
б) довжина передпліччя дорівнює довжині стопи, а довжина стопи дорівнює
довжині окружності кулака. При вимірюванні окружності кулака сантиметрова
стрічка повинна проходити по п’ястково-фаланговим суглобам;
в) відстань між кистями, що розведені у боки, дорівнює сумі довжини
обох ніг (так міряють брюки у магазині).

Мої результати встановлення кореляції розмірів окремих частин

тіла:
а) 17 см співпадає
б)23 см співпадає
в) 148см співпадає

Визначити форму ніг. Форму ніг визначають стоячи, п’яти разом, носки
злегка розведені. М’язи ніг при цьому не повинні бути напружені. Ноги
можуть бути рівні (прямі), Х-подібні та О-подібні (рис. 4). Якщо осі стегон і
гомілок збігаються, а внутрішні поверхні колінних і гомілковостопних
суглобів стикаються – ноги вважають рівними (прямими). Якщо внутрішні
поверхні колінних суглобів стикаються, а між гомілковостопними суглобами
є відстань – ноги Х-подібні, і, навпаки, якщо при зімкнутих гомілковостопних
суглобах коліна не стикаються, ноги – О-подібні. Ступінь Х- або О-подібного
порушення форми ніг можна виміряти сантиметровою стрічною або
спеціальною лінійкою на рівні колін (величина О-подібності) або між
внутрішніми кісточками гомілковостопних суглобів (величина Х-подібності)
(рис. 5). Відстань більш 5 см вказує на значний ступінь відхилення від норми.
Х- або О-подібні форми ніг можуть бути наслідком перенесеного рахіту.

Рис. 4. Форма ніг: а – Х-подібна, б – О-подібна, в – нормальна.

Рис. 5. Визначення ступеню викривлення ніг

Мої результати визначення форми ніг:

Форма ніг – нормальна

Ступень викривлення ніг – 1 см

Висновок щодо оцінки власного стану опорно-

рухового апарату оформити у вигляді таблиці:

Вік 18 років
Форма спини Нормальна
Кістковий скелет Масивний
Мускулатура Гарна
Жировідкладення Середнє
Форма ніг Нормальна
Стопа Нормальна
Гнучкість скелету Добра
 Загальна оцінка Хороша
▲ Використовуючи текст навчальних посібників, заповніть таблиці
2 і 3:
Таблиця 2
Запитання: Відповідь:
1. Кістки розвиваються з … Сполучної тканини
2. Кістка росте у товщину за рахунок Поділу клітин внутрішнього
… шару окістя
3. Які речовини забезпечують Кальцій, магній, мінеральні
міцність і твердість кісток? солі Фосфору
4. В який період «шкільного» У період статевого дозрівання
онтогенезу прискорюється ріст У дівчат 12-13 років
кісток? У хлопців 13-14 років

5. В якому віці формується постава? З раннього дитинства до 25

років
6. У якому віці інтенсивно У 12-18 років
подовжуються сухожилля м’язів?
7. Нервово-м’язові синапси 7-8 років
остаточного розвитку досягають до
… років.
8. Всі природні види рухів 6-7 років
формуються до … років.
9. Сенситивний період розвитку 15-20 років
рухових процесів припадає на вік …
років.

Таблиця 3
Скелетний вік - це Оцінка біологічного віку за
термінами окостеніння кісток і
змінами кісткової тканини.

Гіподинамія - це порушення функцій організму (

кровообігу
,дихання,травлення),
яке сталося через обмеження
рухової активності, зниження
сили скорочення м'язів.
Постава - це Звична поза людини у
вертикальному положенні тіла
,вироблена протягом життя.
 Фізіологічна постава - це Ортостатичне положення тіла
людини в просторі ,при якому
зберігаються фізіологічні
вигини хребта із симетричним
розташуванням голови
,тулуба,таза, верхніх і нижніх
кінцівок.
Патологічна постава - це стан, що супроводжується
патологічно-постійним
викривленням хребта .
Лордоз - це вигин хребта в сагітальній
площині, звернений опуклістю
вперед.
Кіфоз - це викривлення верхнього
відділу хребта.
Сколіоз - це Захворювання опорно-
рухового апарата,що
характеризується
викривленням хребта у
боковій площині .
Плоскостопість - це це постуральна деформація,
при якій склепіння ноги
опускаються, при цьому вся
підошва стопи вступає в
повний або майже повний
контакт із землею.

Частина 2 (теоретична). Руховий режим школя

та його фізіолого-гігієнічне обґрунтування

Мета: вивчити залежність стану здоров’я від рівня

рухової активності школяра та оволодіти методиками
визначення фізичної підготовленості дітей і підлітків.

Матеріали: теоретичні відомості, оцінювальні

таблиці, кейс-задачі
 Теоретичні відомості

Організм дитини формується в безперервному зв’язку з активною

м’язовою діяльністю. Сума різноманітних рухів за певний відрізок часу
називається руховою активністю (РА) та є біологічною потребою, її
добова величина регулюється організмом.
Саморегуляція РА забезпечує постійний обсяг енергетичних витрат, що
також є необхідним для нормального росту і розвитку організму. Мінімально
необхідний і максимально допустимий рівень добової РА становить межі
гігієнічної норми. Якщо порушуються ці нормативи, оздоровчий ефект буде
відсутнім і навіть може призвести до патологічного стану. Недостатню рухову
діяльність називають гіпокінезією або гіподинамією, а надмірну рухову
активність – гіперкінезією. Вона може перетворитися на гіперкінезне
захворювання.
Гіпокінезія в свою чергу може викликати комплекс фізіологічних змін,
які призводять до порушень у стані здоров’я. Гіпокінезія розвивається
внаслідок зниження фізичних витрат при зменшенні фізичної діяльності в
соціально-культурному житті. Малорухомий спосіб життя призводить до
зниження загальної неспецифічної резистентності організму, швидкого
стомлювання, низьких функціональних можливостей вегетативних функцій і
надмірної маси тіла.
До виникнення гіперкінезії призводить форсування спортивної
підготовки. У таких випадках пристосування організму відбувається у вигляді
загальної неспецифічної адаптаційної реакції, що має три стадії.
На першій стадії інтенсивно виділяється адреналін і норадреналін,
посилюється діяльність серцево-судинної системи.
На другій стадії виникає підвищена резистентність організму до
надмірного подразника, а на третій стадії, коли захисні можливості
організму зменшились, настає виснаження організму і порушення механізмів
гормонального регулювання. У такому разі спортсмени скаржаться на
серцебиття, біль у ділянці серця, перевтому. Тому основою профілактики
спортивної гіперкінезії є виконання гігієнічних нормативів РА.
Гігієнічною нормою є кількісна величина РА, яка повністю задовольняє
біологічну потребу організму в різноманітних рухах і сприяє зміцненню
здоров’я дитини та підлітка. Ця норма регулює обсяг та інтенсивність рухів і
є науковим підґрунтям для вирішення оздоровчих завдань фізичного
виховання дітей і підлітків. Для того щоб вирішити питання контролю за
добовою нормою РА дітей і підлітків, їх об’єднують у такі вікові групи: діти
дошкільного віку (3-4 і 5-6 років), молодші школярі (6-10 років), школярі
середнього віку (11- 14 років) і школярі старшого віку (15-17 років).
Гігієнічна норма рухової активності (РА) виражається загальним
числом добових локомоцій (кроків) і загальною тривалістю (у годинах)
рухового компоненту у режимі дня (табл. 1).

Таблиця 1.
 Орієнтовні вікові норми добової рухової активності

Найбільшу кількість рухів потрібно виконувати в період між 9.00 і 12.00

та між 15.00 і 18.00 год. Відповідно до добових біологічних ритмів.
Систематичні заняття фізичною культурою, які відповідають гігієнічним
нормам, у поєднанні з фізичною працею сприяють удосконаленню діяльності
центральної нервової системи, поліпшенню діяльності травного каналу,
активізації діяльності органів виділення, тобто рухова активність перебудовує
діяльність організму, органи та системи якого починають працювати більш
гармонійно й економно (табл. 2).

Таблиця 2
Вплив рухової активності на здоров’я школяра
 Вплив рухової активності на нервовопсихічні процеси. Наявність
взаємозв’язку між усіма органами, системами та тканинами організму
визначає та зумовлює розвиток нервово-психічної системи в суворій
відповідності з рештою систем людського організму. Саме рух безпосередньо
забезпечує той зв’язок людини з навколишнім світом, який лежить в основі
розвитку не тільки фізичних якостей, але й психічних процесів. Так,
зафіксована залежність інтелектуального розвитку дитини від ступеня її
рухової активності. Різноманітні рухи, їх інтенсивність та якісні особливості
сприяють розумовому розвитку, кращому формуванню мовлення.
Дослідження видатного фізіолога і. а. Варшавського свідчать, що діти, яких не
обмежували в русі, володіють більшим запасом слів і використовують їх більш
осмислено, ніж ті діти, яких обставини змушують бути менш рухливими. а
головне, процес формування понять відбувається в них краще та легше. Отже,
завтрашній інтелект дитини й її сьогоднішня рухова активність мають
безпосередній взаємозв’язок.
Активність м’язів – це не тільки кінцевий результат скорочення м’язових
волокон під впливом імпульсів, які надходять від головного мозку. У
скелетній мускулатурі знаходяться специфічні нервові клітини
(пропріорецептори), які при м’язових скороченнях за принципом зворотного
зв’язку надсилають імпульси до мозку, сигналізуючи, з одного боку, про
положення окремих частин тіла чи реалізацію рухових дій (наприклад, таких,
як піднімання руки, стискання долоні і т. ін.), а з іншого боку, підвищують
тонус кори головного мозку, сприяють підвищенню його загальної
функціональної дієздатності.
Постійна нервова імпульсація з периферійних відділів до центральних –
основний стимул розвитку й нормального функціонування центральної
нервової системи. імпульси, що надходять від периферії до центру, тонізують
центральну нервову систему, регулюють її функціональний стан. Основне
джерело таких імпульсів – це моторна система. Ось чому РА сприяє лікуванню
душевних травм. Ураховуючи цілісність побудови організму людини, можна
з упевненістю стверджувати, що гіподинамія спричинює вкрай негативні
зміни в усіх органах і системах організму, зокрема спостерігаються підвищена
схильність до ортостатичного колапсу та деякі психічні порушення:
підвищена дратівливість, зниження розумової працездатності, порушення сну.
Показовий також у цьому плані експеримент ученого і. В. Муравова,
який досліджував дві групи білих щурів. Одну групу тварин не обмежували в
рухах. Руховий режим другої групи різко обмежили – тварини отримували все
необхідне без «зайвих» зусиль. Результат виявився дивовижним: тривалість
життя тварин, які вели малорухливий спосіб життя становила в середньому
82,2 дні з моменту обмеження рухів, у той час як тривалість життя щурів із
контрольної групи досягла в середньому 529 дні.
Гіподинамія, як видно з результатів цього експерименту, скоротила
тривалість життя тварин більше ніж у 6 разів. Спеціальні дослідження
встановили, що в перші тижні досліду тварини виявляли ознаки рухового
неспокою. У них підвищилися нервова та м’язова збудженість, часто виникали
спазми м’язів, судоми. через 2-3 тижні ці явища зникли, тварини звикли до
обмеженої рухової активності, знижений спочатку апетит покращився (хоча й
був гіршим, ніж у щурів із контрольної групи), і маса тіла тварин збільшилася.
Однак таке, на перший погляд, благополуччя виявилося досить оманливим. У
піддослідних тварин прискорилися вікові зміни тканин і органів. Уже через
місяць гіподинамії щурі були значно «старішими» за своїх однолітків, рухова
активність яких була звичайною. Передчасне старіння супроводжувалося
звичайно розвитком різних патологічних змін: порушився кровообіг у серці з
ознаками зміни клітин серця, атрофії клітин печінки, відбулися зміни в
альвеолах.
Отже, недостатня рухова активність передчасно виснажує біологічні
можливості організму та призводить до передчасного старіння та смерті. За
даними українських геронтологів, люди похилого віку, які систематично
займаються аеробними вправами, за функціональним станом молодші за своїх
однолітків на 12 років. кожний вид м’язової діяльності, кожна із сотень тисяч
відомих фізичних вправ мас свій особливий «функціональний профіль»,
справляє свій особливий фізіологічний вплив на організм.
Вплив рухової активності на працездатність. Зрозуміло, що будь-яка
рухова активність потребує витрат енергії. Однак це лише один бік процесу,
який відображає філософський закон єдності та боротьби протилежностей.
М’язові скорочення, споживаючи енергію, сприяють накопиченню енергії як
у м’язах, так і в інших тканинах організму.
«Руйнівний» процес, викликаний руховою активністю, спричинюючи
стомлення, стимулює відновлювальні, будівельні процеси, які розгортаються
не лише в м’язовій тканині, але й в інших органах і тканинах організму, які так
чи інакше залучаються до процесів забезпечення м’язової діяльності.
Працюючи, втомлюючись і відновлюючись, увесь організм піднімається на
більш високий функціональноенергетичний рівень. Яскравим прикладом
цього є розвиток силових якостей і нарощування м’язової маси в тих, хто
займається атлетичними вправами.
Здоров’я та працездатність людини тісно пов’язані зі стимуляцією
відновлювальних процесів. Найбільш ефективним природним способом їх
стимуляції є втома після фізичних навантажень. Тому, щоб бути сильним,
здоровим і працездатним, необхідно втомлюватися.
Фізичні вправи можна використовувати з різною метою: для розвитку
певних фізичних якостей, досягнення високого спортивного результату або
оздоровлення організму. Використання фізичних вправ із метою оздоровлення
буде ефективним за умов дотримання принципів оздоровчого фізичного
тренування.
До принципів оздоровчого фізичного тренування належать: – принцип
поступовості; – принцип систематичності; – принцип індивідуалізації; –
принцип комплексного застосування засобів різної спрямованості; – принцип
позитивного психоемоційного настрою при виконанні фізичних вправ.
Важливо дотримуватися принципу поступовості, який ґрунтується на
фізіологічних особливостях організму.
Принцип поступовості передбачає поступове нарощування фізичних
навантажень у процесі тренування і поступове зниження фізичного
навантаження наприкінці тренування. Фізкультурне заняття дозволяє
оптимізувати фізіологічні процеси в організмі, рівномірно розподілити
накопичену (витрачену) енергію після фізичного навантаження, стимулюючи
процеси відновлення. Тренування і відновлювальний процес тісно пов’язані
поняття. Відсутність систематичного фізичного тренування призводить до
того, що фізичні вправи не сприяють підвищенню працездатності. В таких
випадках організм сприймає навантаження як випадковий чинник, який не
супроводжується відповідними морфо-функціональними й адаптаційними
процесами. Якщо ж функціональне напруження повторюється систематично у
формі вправ і тренувань, то для організму даний режим є закономірністю й як
наслідок фізіологічних змін організм піднімається на новий щабель
структурно-енергетичної досконалості.
Тобто для організму потрібні систематичні фізичні навантаження. Для
підвищення рівня здоров’я слід займатися фізичними тренуваннями не менше
трьох разів на тиждень. Принцип індивідуалізації передбачає врахування
стану здоров’я, рівня функціональних можливостей організму кожної дитини.
Оптимальний обсяг та інтенсивність фізичного навантаження визначається
індивідуально в кожному випадку. Для оцінки стану організму
використовують суб’єктивні дані (настрій, працездатність, самопочуття) та
об’єктивні (частота пульсу, артеріальний тиск, тощо). Щоденне виконання
одних і тих вправ призводить до звикання та адаптації всіх систем організму
та відповідно до зниження ефективності оздоровчого впливу.
Тому дотримання принципу комплексного застосування засобів різної
спрямованості забезпечує розвиток загальної витривалості, сили, гнучкості,
координації. Суттєво підвищити ефективність фізичних вправ дозволяє
використання психоемоційних функцій організму. Позитивні емоції
справляють стимулюючий вплив на життєдіяльність організму. Тому
узгодженість фізичних навантажень і душевного настрою забезпечують
справжню злагодженість фізіологічних процесів і сприяють зміцненню
здоров’я.
Таким чином, РА стимулює обмін речовин та енергії, підвищує
економічність фізіологічних функцій, покращує стан здоров’я в цілому, що
впливає на рівень фізичної підготовленості.
Завдання 1. Визначення рівня фізичної підготовленості. Для
визначення фізичної підготовленості користуються тестами, які застосовують
для контролю за розвитком сили, витривалості, швидкості, гнучкості,
спритності, швидкісно-силових якостей. Упродовж навчального року школярі
виконують вправи орієнтовного комплексного тесту. Оцінювання 6-ти вправ
комплексного тесту відбувається за сумою балів. За кращий показник учень
отримує 2 бали, за гірший – 1 бал. Тобто максимально учень набирає 12 балів.
При виконанні тестів дотримуються таких вимог: 1. Перед проведенням
тестів проводять підготовчі вправи для того, щоб діти зрозуміли способи.
Команди подаються чітко «почали», «закінчили». 2. До виконання тестів не
залучаються діти, які мають захворювання. 3. Черговість виконання тестів не
встановлюється, але біг на 5-ти хвилинну дистанцію проводять останнім.
 А. Нормативи силових якостей. Рівень сили характеризує певний
морфо-функціональний стан м’язової системи. Для здоров’я потрібний не
лише певний морфо-функціональний стан м’язової системи в цілому, а й
основних м’язових груп – плечового поясу, спини, черевного преса, ніг. Тому,
для тестування потрібно обирати нормативні вправи, які прості за технікою
виконання
1. Силова витривалість м’язів черевного пресу визначається шляхом
переходу з положення лежачи в положення сидячи (руки на поясі). Темп – 16
разів за хвилину. Способи виконання: а) у положенні лежачи на спині
поставити ноги на
ширину плечей, зігнути коліна таким чином, щоб вони утворювали прямий
кут, а руки положити за голову; б) помічник стає на коліна перед дитиною, яка
виконує
вправу і з силою натискує руками обидві стопи; в) за командою
«приготуватися – почали» учень піднімає верхню частину тулуба до того часу,
поки він не торкнеться ліктями колін, а потім повертається у вихідне
положення поки його спина торкнеться підлоги; г) цю вправу повторюють
упродовж 30 сек. і закінчують за командою «Стоп». Результат підраховується,
скільки разів лікті торкаються колін.
Рекомендації до виконання вправ: 1. При виконанні вправи потрібно
слідкувати, щоб обстежуваний не забився об підлогу. 2. Помічник, який
утримує ноги обстежуваного слідкує, щоб вони були зігнуті в колінах під
прямим кутом.
Норма для дітей 7-11 років – 15-20 рухів, 13-16 років – 25-30 рухів.
2. Витривалість м’язів спини та бічних м’язів тулуба визначають
таким чином: дитина лежить на лаві на животі так, щоб виступи повздовжніх
кісток були на рівні краю лави, руки на поясі. Під кутом 45° намагатися
втримати тулуб. Те саме повторити лежачи на боці.
Норма для м’язів спини: для дітей 7-11 років – 1-2 хв.; для дітей 12-16
років – 1,5-2,5 хв.; для бічних м’язів тулуба: для дітей 7-11 років – 1-1,5 хв.;
для дітей 12-16 років – 1,5-2 хв.
3. Тест на визначення сили передбачає підтягування на високій
перекладині для хлопців і на низькій для дівчат, або згинання та розгинання
рук в упорі лежачи на підлозі.
Підтягування на високій перекладині – хлопці, на низькій –
дівчатка, або згинання та розгинання рук в упорі лежачи на підлозі.
1) підтягування на високій перекладині – хлопці.
Обладнання: горизонтальний брус або перекладина діаметром 2-3 см,
лава. Брус чи перекладина повинні бути розміщені на такій висоті, щоб
учасник у вису не торкався ногами землі.
Опис проведення тестування. Учасник тестування стає на лаву і хватом
зверху (долонями вперед) береться за перекладину на ширині плечей, руки
прямі. За командою «Можна», згинаючи руки, він підтягується до такого
положення, коли його підборіддя перебуває над перекладиною. Потім учасник
повністю випрямляє руки, опускаючись у вис. Вправа повторюється стільки
разів, скільки в учасника вистачить сил.
Результатом тестування є кількість безпомилкових підтягувань, під час
яких не порушено жодної умови. Якщо учасник випробування підтягнувся до
положення, при якому візуально реєструється незначний, але яскраво
виражений кут згинання рук у ліктьових суглобах, то йому зараховується 1/3
підтягування. Підтягування до положення, при якому голова учасника досягає
рівня перекладини, оцінюється як 1/2 підтягування. Якщо учасник досягає
перекладини кінчиком носа, йому зараховується 3/4 підтягування.
Загальні вказівки та зауваження. кожному учасникові дозволяється
лише один підхід до перекладини. Не дозволяється розгойдуватися під час
підтягування,
робити зайві рухи ногами, щоб полегшити завдання. Тестування
припиняється, якщо учасник робить зупинку на 2 і більше секунди, або йому
не вдається зафіксувати потрібного положення більш як 2 рази підряд.
2) Підтягування на низькій перекладині – 95 см – дівчата.
Обладнання: горизонтальний брус або перекладина діаметром 2-3 см,
лава. Брус чи перекладина повинні бути розміщені на висоті 95 см.
Опис проведення тестування. Учасниця тестування хватом зверху
(долонями вперед) береться за перекладину на ширині плечей, руки прямі,
ноги виставляються вперед під кутом 45° до перекладини, таким чином
утворюючи вис тулуба. За командою «Можна», згинаючи руки, вона
підтягується до такого положення, коли її підборіддя перебуватиме над
перекладиною. Потім учасниця повністю випрямляє руки, опускаючись у вис.
Вправа повторюється стільки разів, скільки в учасниці вистачить сил.
Результатом тестування є кількість безпомилкових підтягувань, під час
яких не порушено жодної умови. Якщо учасниця випробування підтягнулася
до положення, при якому візуально реєструється незначний, але яскраво
виражений кут згинання рук в ліктьових суглобах, то їй зараховується 1/3
підтягування.
Загальні вказівки та зауваження. кожній учасниці дозволяється лише
один підхід до перекладини. Не дозволяється під час підтягування згинати в
колінах ноги та робити ними зайві рухи для допомоги собі. Тестування
припиняється, якщо учасниця робить зупинку на 2 і більше секунди або їй не
вдається зафіксувати потрібного положення більш як 2 рази підряд.
3) Згинання та розгинання рук в упорі лежачи на підлозі.
Обладнання: рівний дерев’яний або земляний майданчик.
Опис проведення тестування. Учасник тестування приймає положення
упору лежачи, руки прямі на ширині плечей кистями вперед, тулуб і ноги
утворюють пряму лінію, пальці стоп опираються на підлогу. За командою
«Можна» учасник починає ритмічно з повною амплітудою згинати та
розгинати руки.
Результатом тестування є кількість безпомилкових згинань і
розгинань рук за одну спробу.
 Загальні вказівки та зауваження. При згинанні рук потрібно торкатися
грудьми опори. Не дозволяється торкатись опори стегнами, міняти пряме
положення тіла та ніг, перебувати у вихідному положенні та із зігнутими
руками більш як 3 секунди, лягати на підлогу, розгинати руки почергово,
розгинати і згинати руки не з повною амплітудою. Згинання та розгинання рук,
виконані з помилками, не зараховуються.

Б. Гнучкість. Нахил тулуба вперед із положення сидячи.

Обладнання: накреслена на підлозі лінія АБ і перпендикулярна до неї
розмітка в сантиметрах (на поздовжній лінії) від 0 до 50 см.
Опис проведення тестування. Учасник тестування сидить на підлозі
босоніж так, щоб його п’яти торкалися лінії АБ. Відстань між п’ятами – 20-25
сантиметрів. Ступні розташовані вертикально до підлоги. Руки лежать на
підлозі між колінами долонями донизу. Партнер тримає ноги на рівні колін,
щоб уникнути їх згинання. За командою «Можна» учасник тестування плавно
нахиляється вперед, не згинаючи ніг, намагається дотягнутися руками якомога
далі. Положення максимального нахилу слід утримувати протягом 2 сек.,
фіксуючи пальці на розмітці. Тест повторюється двічі.
Результатом тестування є позначка на перпендикулярній розмітці в
сантиметрах, до якої учасник дотягнувся кінчиками пальців рук у кращій із
двох спроб.
Загальні вказівки та зауваження. Вправа повинна виконуватися плавно.
Якщо учасник згинає ноги в колінах, спроба не зараховується (табл. 3).
Таблиця 3
Нормативи для молодших школярів (7-11 років)

В. Витривалість. Витривалість залежить від аеробної системи (система,

що забезпечує споживання організмом кисню). Показниками витривалості у
школярів можуть бути навчальні нормативи (біг від 200 до 2000 м, залежно від
віку). За командою «На старт» учасники стають до стартової лінії в положення
високого старту. За командою «Руш» вони починають біг, намагаючись
закінчити дистанцію як можна швидше. За потреби дозволяється переходити
на ходьбу. Можливе використання бігу з постійною швидкістю. Темп бігу
встановлюють за допомогою звукового сигналу, який дають свистком через
певні проміжки часу, які відповідають моменту проходження учня біля
чергового прапорця. час проходження відрізків дистанції контролюється
секундоміром, циферблат якого через рівні проміжки відмічений кольоровим
трикутником. Наприклад, дано завдання пробігти певну відстань при
швидкості 40 м за 10 сек. Для контролю за даним темпом бігову доріжку
відмічають кольоровими прапорцями через кожні 40 м., а на циферблат
секундоміра наклеюють трикутник через кожні 10 сек. Діти підтримують
даний темп і намагаються на момент дачі звукового сигналу бути біля
чергового прапорця.
Г. Швидкісно-силові якості
1. Тест для визначення швидкісно-силових якостей. Стрибок у
довжину з місця. Цей тест, який включає м’язову силу, рівновагу, гнучкість,
головним чином визначає миттєву силу. Спосіб виконання: 1. На підлозі
провести лінію. 2. Стати, трохи розставивши ноги перед лінією, що означає
старт. 3. Зробити відштовхування одночасно двома ногами та стрибнути як
можна далі.
Результати оцінювання тесту: 1. Виміряти відстань від лінії під
прямим кутом до найближчої точки приземлення (п’яти ніг). 2. Відстань
вимірюється в см. 3. Тест проводиться 2 рази та вибирається кращий
результат.
2. Кидання набивного (медичного) м’яча двома руками із-за голови.
Вихідне положення стоячи, одну ногу поставити наперед, другу – назад.
Дослідження проводиться на рівній площадці довжиною не менше 10 м.
Дитина стає біля контрольної лінії та кидає м’яч із-за голови двома руками
вперед об стіну з відстані 1 м і ловить. Підрахунки проводяться за 30 сек. При
киданні м’яча стопи не повинні відриватися від підлоги.

Рис. 1. Медичний
м'яч (обтяжений м'яч, у діаметрі
приблизно як плечі (близько 35 см),
 Робиться три спроби та зараховується кращий результат.
Д. Спритність оцінюють за двома категоріями: за координаційною
складністю рухів і точністю виконання рухів. Для оцінки спритності
використовують кілька тестів.
1. Тест для визначення спритності за координаційною складністю рухів.
Вихідне положення – стоячи.
1. крок лівою ногою, права рука вперед.
2. крок правою ногою, ліва рука вперед.
3. крок лівою ногою, права рука вперед.
4. крок правою ногою, ліва рука вперед.
Для оцінки спритності не існує єдиного критерію; важливим є
визначення часу, який дитина затрачає на вирішення рухового завдання.
2. Тест для визначення спритності за точністю виконання рухів. На
майданчику довжиною в 15-20 м виставляють 4 стояки, або набивні м’ячі на
відстані 3 м. Дитина стає на старт і за командою «Марш» пробігає між
стояками зліва направо. Пробігши 15 м, робить поворот і біжить цю ж відстань
в зворотному напрямку. час, затрачений на виконання тесту, фіксується
секундоміром. Оцінювання результатів проводиться за табл. 4.
Таблиця 4
Середній рівень розвитку спритності, сек.

Існує ряд обов’язкових фізичних вправ-тестів, успішне виконання яких

допомагає дитини добиватися особистих рекордів і зберігати міцне здоров’я
на фоні успішного навчання в школі. Так, наприклад, визначення вміння дітей
кидати та ловити м’яч дозволяє встановити тренованість дрібних м’язових
груп кистей рук, стрибки через скакалку дозволяють судити про вміння
координувати свої рухи з дією інших предметів і сприяти кращому засвоєнню
арифметичного рахунку. а кількість сидів з положення лежачи на спині вкаже,
настільки сильні у дитини м’язи
спини та живота, які допомагають йому зберегти правильну поставу під час
сидіння, стояння та ходьби при тривалому статичному шкільному режимі.
Визначені кількісні критерії оцінки фізичного розвитку майбутніх
школярів, а також учнів молодших класів, які сприяють нормальному
навчанню в школі, росту та розвитку організму. Дані наведені у табл. 5.
 У тому випадку, коли рухова підготовленість дитини з окремих тестів чи
по всьому комплексу тестів-вправ недостатня, батькам слід запропонувати в
літній період дітям у домашніх умовах засвоїти рухові завдання. Для
підвищення фізичної підготовленості дітей рекомендується, починаючи з
травня-червня, збільшувати
кількість повторень при виконанні вправ із 4 до необхідної за таблицею
кількості, збільшуючи на одне повторення через 2-3 заняття. Для досягнення
стійкого тренувального ефекту дитині бажано всі вправи повторювати
щоденно з обов’язковою умовою поступового збільшення навантаження до 30
повторень.
Паралельно батькам бажано зробити до початку навчального року
паспорт здоров’я, систематичне щомісячне заповнення якого допоможе
слідкувати за динамікою стану здоров’я дитини, зміною його функціональних
і рухових можливостей кожного місяця навчального року. Зниження яких-
небудь показників вкаже батькам, коли необхідно порадитись із лікарем, на
що звернути увагу класного керівника та вчителя фізкультури, як допомогти
дитині, використовуючи різні форми занять фізичними вправами
Таблиця 5
Нормативи фізичної підготовленості до навчання в
молодших класах школи
 Завдання 2. Оцінка розвитку локомоторної функції у дітей. Поряд із
вивченням фізичного розвитку заслуговує уваги рівень розвитку локомоторної
функції у дітей. Адже затримка моторного розвитку зумовлює появу
труднощів при
опануванні дитиною навчальної програми.
Дозрівання рухового центру кори головного мозку визначається за
двома комплексними ознаками: 1) руховими тестами, що вказують на
психомоторну зрілість; 2) руховими навичками.
При порівнянні результатів рухових тестів і рухових навичок дитини з
нормативними дають комплексну оцінку моторного розвитку школяра.
Серед дітей шкільного віку виділяють три групи дітей у відповідності з
їх моторним розвитком (табл. 6, 7):
- зрілі – правильно виконують не менше чотирьох (із п’яти) рухових
тестів і володіють п’ятьма (з семи) руховими навичками;
- умовно зрілі – правильно виконують – три рухових тести та володіють
чотирма руховими навичками (початкова стадія відставання у
моторному розвитку);
 - незрілі – з суттєвим відставанням моторного розвитку, виконують
менше половини рухових тестів і володіють невеликою кількістю
навичок.
Моторний розвиток здорових школярів 7-10 років

Таблиця 6
Рухові тести

Таблиця 7

Рухові навички
 Методика оцінки моторного розвитку школярів 7-10 років (шкала Н.
І.. Озерецького-Гельніца, в модифікації Н. Т. Лєбєдєвої)
Тест 1. Динамічна координація. Тест відображає здатність дитини до
планування рухової дії. Для дітей 7-9 років.
Прокреслюють лінію. Школяр стає біля відмітки та робить 3 стрибки,
намагаючись стрибнути як можна далі. Довжину кожного стрибка заміряють.
Потім школяр робить 4-й і 5-й стрибки. Якщо відмінності між найкращим
результатом і останніми двома сягає 3-5 см, тест зараховується як виконаний.
Слід враховувати також довжину стрибка – вона повинна відповідати
віковим і статевим показникам. Для дітей 10 років. Підстрибування з
невеликого розбігу на м’яку перешкоду (гімнастичні мати покладеш один на
один): висота для дівчаток 75-80 см, для хлопчиків – 80-85 см в упорі, стоячи
на колінах.
Тест 2. Статична координація. Тест відображає здатність до
контролю та корекції рухової дії. Для дітей 7-10 років. Утримання пози на
носках із зігнутим тулубом. Дитина стає на носки (п’яти та носки разом) і
згинає тулуб під прямим кутом, закинувши руки за спину. Така поза повинна
зберігатися 10-18 с. Тест невиконаний, якщо досліджуваний зігнув ноги в
колінах, зійшов із місця, торкнувся п’ятами підлоги.
Тест 3. Швидкість виконання. Для дітей 7-10 років. Перегортання
сторінок книжки. Книжка розкрита на 1-ій сторінці. Школяру пропонують із
максимальною швидкістю перегортати по одному аркушу книжки правою, а
потім лівою рукою, пальці дозволяють змочувати. При перегортанні лівою
рукою починають із останньої сторінки. Тест розрахований на 15 сек. Для
кожної руки. При порушенні правил тест дозволяється повторити, але не
більше 3 разів.
Тест виконаний, якщо школяр 7 років перегорнув лівою рукою 12
сторінок, правою – 18 сторінок; 8 років – відповідно 15 і 22 сторінки; 9 років –
18 і 25; 10 років – 20 і 30 сторінок.
Тест 4. Одночасність дій. Тест відображає координацію і узгодженість
дій.
Для дітей 7-9 років. Школяр, сидячи за столом, протягом обмеженого
часу (7 років – 15 сек., 8-9 років – 20 сек.) відбиває такт у будь-якому темпі
правою та лівою ногою. Одночасно при ударі правою ногою він стукає по
столу вказівними пальцями обох рук. При порушенні правила тест
повторюється, але не більше 3 разів.
Для дітей 10 років. Одночасне стукання олівцями в двох руках по
паперу. Перед школярем, який сидить за столом, знаходиться два однакових
листка закріпленого паперу, в руках по олівцю. За командою дитина починає
з максимальною швидкістю одночасно стукати олівцями по паперу, не
ставлячи точки на попередні місця та не переходячи на другий листок.
Тест вважається виконаним, якщо на кожному листку не менше 50
точок, а різниця між числом точок, поставлених правою та лівою рукою не
більше двох. Тест повторюється не більше 2 разів.
Тест 5. Чіткість дії. Тест характеризує особливий вид координації, що
дозволяє виконувати ізольовані дії окремих м’язових груп.
Для дітей 7-10 років. Школяр сідає на стілець, спираючись на нього
спиною, витягує ноги і, піднявши їх на 20-25 см від підлоги, як можна швидше
згинає і розгинає в гомілкостопному суглобі праву стопу (по 5 разів), а потім
– ліву. При дослідженні однієї ноги друга залишається нерухомою, м’язи
обличчя теж нерухомі. При порушенні правил тест вважається невиконаним.
Тест дозволяється повторювати, але не більш двох разів для кожної ноги.
Таблиця 8
Моторний розвиток здорових школярів 11-14 років
 Методика оцінки моторного розвитку школярів 11-14 років (шкала
Н. І. Озерецького-Гельніца, в модифікації Н Т. Лєбєдєвої)
Тест 1. Динамічна координація. Тест відображає здатність дитини до
планування рухової дії. Підстрибнути та під час стрибка торкнутися обома
руками п’яток. Тест вважається невиконаним, якщо дитина не торкається до
обох п’яток. Можливе повторення тесту, але не більше трьох разів. Стрибнути
з розбігу 1 м на стілець висотою 40-45 см.
Необхідно, щоб досліджуваний стрибнув на стілець, втримав рівновагу
та без дозволу експериментатора не зістрибував. Тест вважається
невиконаним, якщо дитина не втримала рівновагу, балансує на стільці.
Можливе повторення не більше 3 разів при невиконанні тесту.
Тест 2. Одночасність дій. Тест відображає координацію й узгодженість
дій. Учень сідає за стіл. Зліва розміщена коробка з монетою розміром із
копійку, а справа сірникова коробка в якій знаходяться сірники. В коробках по
20 штук предметів. За командою одночасно правою та лівою рукою учень
повинен перекласти монети та сірники. Через 10 сек. експеримент
припиняється. Тест вважається виконаним, якщо укладено по 10 монет і
сірників.
Тест 3. Чіткість дій. Досліджуваний простягає вперед обидві руки
долонями вниз. Права рука зажата в кулак, пальці лівої руки розправлені. По
команді досліджуваний повинен розжимати праву руку й одночасно зжати в
кулак пальці правої та лівої руки по черзі.
Негативна оцінка виставляється, якщо спостерігається одночасне
згинання або розгинання пальців рук.
Робота №3 Оцінка рухової підготовленості дітей. Оцінка рухової
підготовленості школярів проводиться згідно державних тестів і нормативів.
Для більш об’єктивної оцінки рівня рухової підготовленості кожного школяра
можна використовувати номограму розрахунку індивідуального рухового віку
та викреслювати профіль індивідуального рухового віку (табл. 9, 10).
Таблиця 9
Індивідуальний профіль рухової підготовленості дівчаток 6-12 років
1- витривалість, біг на 600 м – 6 років; на 1000 м – 7-10 років; на 1500 м – 11-
12 років;
2 – сила, згинання та розгинання рук в упорі, лежачи на підлозі;
3 – піднімання в положенні сидячи за 1 хв.;
4 – стрибок в довжину з місця, см; 5 – швидкість, біг на 30 м – 6-10 років; на
60 м – 11-12 років;
6 – спритність, човниковий біг 4×9 м;
7 – гнучкість, нахили тулуба вперед із положення сидячи, см;
8 – прикладні навички, плавання, м.

Таблиця 10

Індивідуальний профіль рухової підготовленості хлопчиків 6-12 років

1 – витривалість, біг на 600 м – 6 років; на 1000 м – 7-10 років; на 1500

м – 11-12 років;
 2 – сила, згинання та розгинання рук в упорі, лежачи на підлозі;
3 – піднімання в положення сидячи за 1 хв.;
4 – стрибок у довжину з місця, см;
5 – швидкість, біг на 30 м – 6-10 років; на 60 м – 11-12 років;
6 – спритність, човниковий біг 4×9 м;
7 – гнучкість, нахили тулуба вперед із положення сидячи, см

Для цього за результатами рухових тестів знаходимо на номограмі вік,

який відповідає результату школяра за кожним виконаним ним тестом,
складаємо всі знайдені значення віку, а потім ділимо на кількість тестів.
Здобуте число і є руховий вік школяра!

Наприклад, хлопчику-першокласнику 7 років. Він виконав згинання та

розгинання рук в упорі лежачи 14 разів, що відповідає шестирічному, третій
тест – піднімання тулуба в сидяче положення з вихідного положення лежачи
за 1 хв. – 33 рази, тобто як 8-річний; четвертий тест – стрибок у довжину з
місця – 145 см. як 7-річний; п’ятий тест – 5,4 хв., шостий тест – човниковий
біг 4×9 м – за 11,4 сек., тобто як 9-річний.
Тепер складаємо всі значення віку, який відповідає результатам школяра
та розраховуємо його руховий вік. Отже, це буде: 6+8+7+8+9 =38. Дана
величина ділиться на кількість тестів і визначається руховий вік. У даному
випадку він дорівнює 7 років 6 міс. Тобто руховий вік відповідає паспортному.
Для візуальної оцінки всі результати тестів бажано відображати у
відповідній колонці крапками, які потім з’єднуються єдиною лінією. Графічне
відображення індивідуального профілю рухової підготовленості в кожній
навчальній чверті допоможе визначити зміни в рівні рухової підготовленості
кожного школяра та своєчасно провести її корекцію засобами фізичної
культури.

Розв҆язатив҆язати кейси:
1. Дайте оцінку рівню фізичної підготовленості учениці 2-го класу
віком 8 років. Дівчинка стрибнула з місця на 125 см,
кидки м’яча склали 22 рази, піднімання тулуба з
положення лежачи – 30 разів, віджатися від підлоги не
змогла, на скакалці проскакала 80 разів.
Для учениці 2-го класу віком 8 років ці показники можна
вважати середніми. Стрибок на висоту 125 см є непоганим
результатом, однак кількість кидків м’яча (22 рази) не є дуже високою, і
це може вказувати на необхідність підвищення рівня фізичної
 активності. Піднімання тулуба з положення лежачи 30 разів є відмінним
результатом, що свідчить про достатню міцність і витривалість м’язів.
Нездатність віджатися від підлоги може бути пов’язана зі слабкою
м’язовою Системою, яку треба зміцнити. Кількість проскакувань на
скакалці (80 разів) також є середньою, і можна рекомендувати збільшити
кількість фізичних вправ. В загальному, фізичну підготовку дівчинки
слід покращувати, збільшуючи її витривалість, згибальну та
розгибальну м’язову силу.

2. Дайте оцінку рівню фізичної підготовленості учня 1- го класу віком 7

років. Хлопчик має наступні результати обстеження:
силова витривалість м’язів черевного пресу – 15, м’язів
спини – 1 хв., віджимання в упорі – 8 разів, утримання пози
«ластівка» – 2 сек., стрибає на 9 см, кидання набивного
м’яча – 2 рази, показник розвитку спритності – 10 сек.
стрибнув із місця на 125 см.

Я була в 2 групі класним керівником . З огляду на надані результати

обстеження, можна зробити такі висновки:
Силова витривалість м’язів черевного пресу – 15, м’язів спини – 1 хв. - це
непогані результати для дитини віком 7 років.
Віджимання в упорі – 8 разів - це середній результат.
Утримання пози «ластівка» – 2 сек. - це теж середній результат, оскільки ця
поза вимагає досить значної міцності та гнучкості.
Стрибає на 9 см, кидання набивного м’яча – 2 рази, показник розвитку
спритності – 10 сек. стрибнув із місця на 125 см - це також середні результати
для дитини віком 7 років.
Отже, за результатами обстеження можна зробити висновок, що фізична
підготовленість учня 1-го класу віком 7 років є середньою. Проте, варто
враховувати, що в цьому віці розвиток дитини продовжується, тому можливі
зміни у результатах в майбутньому.

3. Дайте оцінку рівню фізичної підготовленості учениці 2-го класу віком 7

років. Дівчинка стрибнула з місця на 115 см, кидки м’яча
склали 20 разів, піднімання тулуба з положення лежачи –
20 разів, віджатися від підлоги не змогла, на скакалці
проскакала 50 разів.
Для учениці 2-го класу віком 7 років ці показники можна
вважати середніми. Стрибок на висоту 115 см є непоганим
результатом для дівчинки цього віку. Кількість кидків м’яча (20 разів) також
є середньою, однак можна порадити збільшити кількість фізичних вправ для
поліпшення м’язової сили і витривалості. Піднімання тулуба з положення
лежачи 20 разів є непоганим результатом для дівчинки цього віку.
Нездатність віджатися від підлоги може вказувати на слабку м’язову
систему, яку треба зміцнити. Кількість проскакувань на скакалці (50 разів)
також є середньою, і можна рекомендувати збільшити кількість фізичних
вправ, щоб покращити витривалість та координацію рухів. В загальному,
фізичну підготовку дівчинки можна почати покращувати, звертаючи увагу на
збільшення м’язової сили, витривалості та координації рухів.

3. Хлопчику-першокласнику 6 років. Він виконав згинання та

розгинання рук в упорі лежачи 7 разів, третій тест
піднімання тулуба з вихідного положення лежачи за одну
хвилину – 22 рази, четвертий тест – стрибок у довжину з
місця – 145 см, п’ятий тест – склав 5,7 хв., шостий тест –
човниковий біг 4×9 м – за 12 сек. Розрахуйте його руховий вік.
4.

За шкалою Фрекенталь-Вілкінса, яка використовується для оцінки

рухового розвитку дітей, відповідно до кількості балів, які набуває
дитина в різні тести, визначається її руховий вік. На підставі таблиці
індексів розвитку дітей О. М. Фрекенталь-Вілкінса, для дітей віком 6
років, максимальна кількість балів – 10. |

Загальна сума балів – 6. Отже, руховий вік хлопчика-першокласника – 6

років.

5. Учню 8 років. Він виконав другий тест із показником 18, третій тест із
показником 33 рази, четвертий тест – стрибок у довжину з
місця – 167 см, п’ятий тест – за 5,9 хв., тест на спритність
– за 11,7 сек., пробіг 1000 м за 5,45 хв. Підрахуйте руховий вік
учня.

За виконані тести учень отримав:

- Другий тест – 18 балів, що відповідає середньому показнику для дітей 7-8

років.
- Третій тест – 33 рази, що відповідає середньому показнику для дітей 9-10
років.
- Четвертий тест – стрибок у довжину з місця – 167 см, що відповідає
середньому показнику для дітей 8-9 років.
- П’ятий тест – пробіг 1000 м за 5,45 хв., що відповідає середньому показнику
для дітей 10 років.
- Тест на спритність – за 11,7 секунди, що відповідає середньому показнику
для дітей 8-9 років.
Середнє значення показників, які учень отримав за тести, дорівнює (18 + 33 +
167 + 5,9 + 11,7 + 5,45) / 6 = 38,7.
Співставляючи це значення з таблицею, ми бачимо, що середній показник
відповідає руховому віку 10 років.
Отже, руховий вік учня становить 10 років.

6. Учню 10 років. Він виконав другий тест із показником 20, третій тест
із показником 33 рази, тобто як 8-річний; четвертий тест –
стрибок у довжину з місця – 167 см як 9-річний; п’ятий тест
– за 4,8 хв. , шостий тест – човниковий біг 4×9 м – за 11,7 сек.,
тобто як 8-річний. Біг на 1000 м – 4,4 хв. Підрахуйте руховий
вік школяра.
За допомогою таблиці фізичного розвитку дітей можна знайти
середнє значення для кожного тесту відповідно до віку.

• Другий тест: середнє значення для 10-річних становить 37, отже учень
має результат 20, що відповідає 7-8 років.
• Третій тест: середнє значення для 10-річних 58-66 разів, отже як 8-
річний учень має результат 33.
• Четвертий тест: середнє значення для 10-річних становить 197-218 см,
отже як 9-річний учень має результат 167 см.
• П’ятий тест: середнє значення для 10-річних становить 1,5-2,5 хвилин,
отже учень має результат 4,8 хв, що відповідає 7-8 років.
• Шостий тест: середнє значення для 10-річних становить 9-10 секунд,
отже як 8-річний учень має результат 11,7 сек.
• Біг на 1000 м: середнє значення для 10-річних становить 3,5-4 хвилини,
отже учень має результат 4,4 хв.
Отже, з огляду на результати тестів, руховий вік учня складає приблизно 8
років.

7. Учню 9 років. Він виконав другий тест із показником 18, третій тест із
показником 33 рази, четвертий тест – стрибок у довжину з
місця – 167 см, п’ятий тест – за 5,7 хв., шостий тест – за
11,7 сек., тест на витривалість склав 4,5 хв. Підрахуйте
руховий вік школяра.
За допомогою таблиць фізичного розвитку дітей можна знайти
середнє значення для кожного тесту відповідно до віку.
 • Другий тест: середнє значення для 9-річних становить 31, отже учень
має результат 18, що відповідає віку менше ніж 6 років.
• Третій тест: середнє значення для 9-річних 47-58 разів, отже як 7-річний
учень має результат 33.
• Четвертий тест: середнє значення для 9-річних становить 186-207 см,
отже як 8-річний учень має результат 167 см.
• П’ятий тест: середнє значення для 9-річних становить 1-2 хвилини, отже
учень має результат 5,7 хв, що відповідає понад 10 рокам.
• Шостий тест: середнє значення для 9-річних становить 11-12 секунд,
отже учень має результат 11,7 сек.
• Біг на 1000 м: середнє значення для 9-річних становить 3,5-4 хвилини,
отже учень має результат 4,5 хв.

Отже, з огляду на результати тестів, руховий вік учня складає приблизно 8

років. Однак, через невдалі показники у деяких тестах, це залишається
приблизним оцінюванням і потребує більш детальної оцінки з боку фахівців.

8. Учениці 9 років. Вона виконала тест на згинання та розгинання з

показником 12, третій тест із показником 30 разів,
четвертий тест – стрибок у довжину з місця – 145 см,
п’ятий тест – за 5,5 хв., шостий тест за 11 сек., гнучкість
склала 16 см. Підрахуйте руховий вік школярки.
Для підрахунку рухового віку школярки потрібно обчислити суму балів
за кожним тестом, а потім порівняти їх з нормативами для дитини 9-
річного віку.
За кожним тестом, використовуючи норми, що встановлені для дітей віком 9 років, можна
призначити бали:

Тест на згинання та розгинання: 12 балів - середній результат для дівчат 9 років.

Третій тест: 30 разів - вище середнього результату для дівчат 9 років.

Четвертий тест - стрибок у довжину з місця: 145 см - вище середнього результату для
дівчат 9 років.

П'ятий тест - біг за 5,5 хвилини - нижче середнього результату для дівчат 9 років.

Шостий тест - біг на 11 секунд - вище середнього результату для дівчат 9 років.

Гнучкість - 16 см - середній результат для дівчат 9 років.

Отже, загальний бал рухового віку дорівнює:

12 (за перший тест) + 30 (за другий тест) + 145 (за третій тест) + 40 (за четвертий тест) +
80 (за п'ятий тест) + 60 (за шостий тест) + 16 (за гнучкість) = 383 бали
Отже, руховий вік цієї учениці становить 383 бали. Це відповідає середнім результатам
для дітей віком 9-років.

9. Дайте оцінку рівню фізичної підготовленості учениці 2-го класу віком 8

років. Дівчинка стрибнула з місця на 125 см, кидки м’яча
склали 22 рази, піднімання тулуба з положення лежачи – 50
разів, віджатися від підлоги не змогла, на скакалці проскакала
80 разів.

Даний рівень фізичної підготовленості можна оцінити як

середній для учениці 2-го класу віком 8 років. Вона має добре підготовлені
серцево-судинну систему та м’язовий апарат, що виявляється в успішному
стрибку на 125 см та високій кількості проскоків на скакалці. Однак, дівчинка
має недостатню силу та гнучкість, що може відобразитися відсутністю
віджимань від підлоги та обмеженою кількістю піднімань тулуба. Щоб
покращити рівень фізичної підготовки, рекомендується займатися розминкою,
фізичними вправами та тренуватися в цих вправах регулярно.

10. Визначте рівень моторного розвитку учениці 2-го класу. Вік дівчинки –
8 років. Серед рухових тестів дитина виконала три. Володіє
чотирма руховими навичками (стрибки через скакалку,
перевороти, біг та плавання). Який рівень моторного
розвитку учениці?
За даними, що надані, та відповідно до загальноприйнятих
стандартів оцінки моторного розвитку дітей, можна зробити
висновок, що учениця 2-го класу належить до рівня «добре розвиненого
моторно».
Пояснення:
- Вік учениці 8 років, що відповідає віковим нормам для даного рівня.
- Дитина виконала три рухових тести, що також відповідає вимогам на цьому
рівні.
- Учениця володіє чотирма руховими навичками, що також показує на
прогресивний моторний розвиток.

Отже, беручи до уваги всі фактори, можна стверджувати, що моторний

розвиток учениці 2-го класу на рівні «добре розвиненого моторно».

11. Визначте рівень моторного розвитку учениці 3-го класу. Вік дівчинки
11 років. Серед рухових тестів дитина виконала всі. Володіє
наступними руховими навичками – ходить на лижах та
плаває. На велосипеді не їздить, не справилася з
підтягуванням та нахилами вперед.
За даними, що надані, та відповідно до загальноприйнятих стандартів оцінки
моторного розвитку дітей, можна зробити висновок, що учениця 3-го класу
належить до рівня «задовільно розвиненого моторно».
Пояснення:
- Вік учениці 11 років, що відповідає віковим нормам для даного рівня.
- Дитина виконала всі рухові тести, що також відповідає вимогам на цьому
рівні.
- Учениця володіє двома руховими навичками (ходить на лижах та плаває),
що також показує на деякий прогрес у моторному розвитку, але відсутність
навичок керування велосипедом та підтягуванням свідчать про потенційно
недостатній розвиток м’язів і можуть призвести до обмежених можливостей
у подальшому моторному розвитку.

Отже, беручи до уваги всі фактори, можна стверджувати, що моторний

розвиток учениці 3-го класу на рівні «задовільно розвиненого моторно».

12. При визначенні моторного розвитку учениці 3-го класу, віком 9 років
вона була віднесена до групи незрілих дітей. Поясніть чому,
якщо були отримані наступні результати – динамічна
координація склала 130 см, статична координація – 10 сек.,
швидкість виконання – 16 сек., одночасність дій – 20 сек.,
чіткість дій – 5. Дівчинка не вміє плавати, стрибати на
скакалці, бігати на лижах.
В результаті вищезгаданих вправ моторного розвитку, учениця демонструє
низький рівень динамічної координації (130 см) і швидкості виконання (16
сек.), що свідчить про нестабільність і повільність її рухів. Також, якщо
статична координація в 10 секунд і чіткість дій в 5, то це показує, що учениця
ще не розвинула точність своїх рухів. При цьому, одночасність дій в 20 секунд
свідчить про можливу недостатню зосередженість дівчинки на задачі або
перехід від одного етапу виконання руху до іншого додає учениці труднощів.

Усі ці фактори вказують, що учениця ще не до кінця сформувала моторний

розвиток і потребує додаткових вправ та практики, щоб забезпечити гарний
рівень розвитку моторики. Вже більш складні вправи які засновані на розвитку
повторюваних рухів, силових вправах, побудові взаємодії між динамікою та
координацією рухів допоможуть вдосконалити її моторику до більш високого
рівня.

13. Визначте рівень моторного розвитку школяра 14 років. При виконанні

рухових тестів справився з усіма. Учень їздить на велосипеді,
підтягується у висі 8 разів, пропливає 25 м за 40 сек., ходить
на лижах.
З огляду на те, що школяр 14 років, він повинен мати високий
рівень моторного розвитку. Учень успішно виконав усі рухові
тести, що є підтвердженням його розвитку.
Учень їздить на велосипеді, що вимагає високого рівня координації і
здібності до збереження балансу. Також він може здійснювати підтягування
висів, що свідчить про відповідну розвиненість м’язів. Додатково, він може
пропливати 25 метрів за 40 секунд, що є дуже добрим результатом для
людини його віку.

Нарешті, учень може ходити на лижах, що вимагає додаткової вмілості та

відповідної підготовки. З огляду на ці дані можна визначити рівень
моторного розвитку школяра як високий.

14. Визначте рівень моторного розвитку школяра 13 років. При виконанні

рухових тестів справився з двома. Учень не їздить на
велосипеді, підтягується у висі 6 разів, пропливає 25 м за 70
сек., ходить на лижах.

Визначення рівня моторного розвитку школяра на основі

зазначених відомостей можна класифікувати як середній.

Школяр виконав два тести, що свідчить про присутність базових рухових

навичок, однак його досягнення в тестах є порівняно скромними. Необхідно
врахувати, що скільки разів учень може підтягнутися у висі та скільки часу він
пропливає 25 метрів, може залежати від його ваги та зросту.

До рівня моторного розвитку відносяться також заняття на лижах, але за

відсутності вміння керувати велосипедом можна припустити, що учень може
мати певні проблеми з балансом, координацією та стабільністю.

Таким чином, щоб зрости рівень моторного розвитку школяра, йому можна
надавати можливості проявити свої рухові здібності в різних ситуаціях,
розвивати його баланс та координацію, занурювати в його життя рух і
пропонувати можливості для рухової активності.

15. Дайте оцінку рівню фізичної підготовленості учениці 3-го класу віком 8
років. Дівчинка стрибнула з місця на 125 см, кидки м’яча склали 22 рази,
піднімання тулуба з положення лежачи – 20 разів, віджатися
від підлоги не змогла, на скакалці проскакала 50 разів, тест на
швидкість 5,8 хв.

Оцінка рівня фізичної підготовленості учениці може бути

середня. Дівчинка здійснила досить непогані результати, але не розкриває
свого потенціалу, що для 8-річної дитини є прийнятним. Подальша робота над
фізичним розвитком допоможе їй підвищити свій рівень підготовленості.

Контрольні запитання: 1. Біологічне значення опорно-рухової системи. 2. Хімічний склад

кісток та його вікові особливості. 3. Вікові особливості хребта. 4. Вікові особливості грудної клітки.
5. Вікові особливості черепа. 6. Вікові особливості верхніх та нижніх кінцівок. 7. Розвиток м’язів в
онтогенезі. 8. Рухова активність та вплив на фізичний та психічний розвиток дитини. 9. Фізична
підготовленість дітей і підлітків. Основні фізичні якості, що визначають при тестуванні рівня
фізичної підготовленості. 10. Основні захворювання опорно-рухового апарату школярів. Їх
профілактика.